Страница 1 из 3 123 ПоследняяПоследняя
Показано с 1 по 15 из 43

Тема: Методический кабинет дома культуры

  1. #1
    Пользователь
    Регистрация
    16.08.2011
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    44
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    11 сообщениях

    Лампочка Методический кабинет дома культуры

    Здесь можно обмениваться методическим материалом, планами семинаров, фотографиями метод. Кабинетов, новыми идеями в работе. Надеюсь, эта тема будет многим полезна.

  2. Следующий пользователь сказал cпасибо Зоя Капорина за это полезное сообщение:

    оксана- (04.11.2016)

  3. #2
    Пользователь
    Регистрация
    16.08.2011
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    44
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    11 сообщениях

    По умолчанию

    Організація роботи з дітьми
    Для організації роботи з дитячої аудиторією необхідно знати і враховувати деякі особливості :
    Вікові :
    1.дошкільний вік молодші школярі ( 7-9 );
    2.підлітки ( 9-15 );
    3.старшокласники ( 15-17 ).
    Належність до учбових закладів :
    1. Школярі ЗОШ , гімназій , коледжів ;
    2. Учні ПТУ ;
    3. Школярі інтернатів ;
    4. Студенти технікумів.
    - Віко – статеві ознаки.
    - Важкі підлітки ( хворі )
    - Належність до міста чи села.
    - Інтереси школярів у вільний час.
    Суспільно – політичні , науково – технічні , художні , спортивні.
    Організація дозвілевої діяльності з молодшими школярами.
    1. В молодшому віці діти починають тематично – навчальну діяльність. Породжує нові взаємовідносини з вчителями. Народжується почуття відповідальності нові громадські обов’язки. Вона повинна мати навички швидкого виконання завдань, сумлінного відношення до навчання. Крім нормального фізичного та розумового розвитку необхідна психологічна підготовка до навчання.
    Для молодшого шкільного віку характерні :
    - Емоційність
    - Прагнення до масових дій
    - Схильність до наслідування
    - Швидке стомлення.
    Форми роботи
    Групові :
    Гуртки :
    Художнього читання, хорові, вокальні, танцювальні, книжкова лікарня, ляльковий театр, м’якої іграшки, в’язальні, декоративно - прикладного мистецтва.
    Спортивні гуртки :
    Плавання, карате, гімнастика, аеробіка, теніс.
    В гуртках треба розвивати сумлінне ставлення до виконання завдань, постійно оцінювати роботу, ускладнювати.
    Аматорські об’єднання :
    «Загадки природи», «Дивовижне – поруч», «Чомучка»,
    « Ребятам, о звірятах », клуби цікавих зустрічей.
    На заняттях діти будуть знайомитись з природою, тваринним світом, заповідниками.
    Бесіди необхідно поєднувати з показом фільмів, фотографіями. Не більше однієї години.
    Масові :
    Прогулянки на свіжому повітрі, спортивні змагання, ігрові програми на сюжетні й казковій основі. Зустрічі з письменниками, акторами, композиторами. Концерти для дітей і за участю дітей. Виставки дитячих творів, конкурси читців, пісні, монологи, туристичні походи, екскурсії.
    Дитячі свята :
    День знань. Свято букваря.
    Дитячі ранки :
    Новорічні, 8 березня, Перший раз в перший клас.
    Головна форма гра або казка.
    В програмі ранку використовувати : масові ігри; зустрічі з відомими героями книжок, віршів, пісень; перегляд фільмів, святкове оформлення приміщення, змагальність.
    Можна організувати ігрові станції настільних ігор.
    Куточок тиші та мудрості ( загадки )
    Куточок атракціонів.
    Куточок чудеса без чудес ( фокуси )
    Майстерня Тук – Тук
    Кімната казок.
    Організація культурно – дозвілевої діяльності з підлітками.
    Психологічні особливості :
    1. Велика активність, бажання виділитися серед однолітків, показати свої вміння, навички.
    2. Підлітки прагнуть до яскравих вражень, героїки, романтики, таємницям, пошуку.
    3. Бажання самостійно навчитися, самостійно робити.
    4. Бурхливий розвиток організму.
    5. Намагаються оцінити себе порівняно з іншими, бажають активного спілкування з однолітками.

    Головна задача:
    Залучити підлітків до суспільно активної діяльності, дати можливість проявити себе.
    Групові форми роботи
    Гуртки:
    1. Художньої самодіяльності.
    2. Декоративно – прикладного мистецтва.
    3. Спортивні.
    В гуртках необхідно розвивати активність, ініціативу дітей. Давати можливість брати участь у концертах, фестивалях, конкурсах.
    Клуби за інтересами:
    1.Шкільні кінотеатри ( школярі повністю обслуговують кінотеатр, виконують обов’язки касира, білетера, чергових, складають репертуар, показують концерти ).
    2.Об’єднання героїчних та романтичних професій ( юні друзі прикордонників, міліції, інспектори дорожнього руху, пожежники.)
    Основні форми роботи і теоретичні заняття, лекції, бесіди, зустрічі, екскурсії, походи.
    3.Пошукові клуби : Задача – виховання школярів на бойових героїчних традиціях минулого свого краю.
    Можуть шукати матеріали документи зустрічатися з героями подій, збирати матеріали для музею організовувати походи, екскурсії.
    4.Волонтерські клуби. Їх девіз « Нести радість людям.» Допомагати хворим, сиротам. Вітати ветеранів. Організовувати концерти. Брати участь в озелененні вулиць.
    5. Клуби мистецько – художніх напрямків ( поезія, пісня).
    Масові форми роботи
    1.Проведення спортивних змагань.
    2. Організація туристичних походів.
    3. Бесіди, диспути на тему право, моралі, моди, медицини, зустрічі, консультації з косметологами, перукарем, різноманітні ранки і вечори відпочинку для підлітків.
    4. Ігрові програми та сюжетно – ігрові програми.
    5. Бали , бали – карнавали.
    6. Виставки творчих робіт, зустрічі з цікавими людьми.
    7. Виховання методом гри :
    Рухливі - спортивні ігри ( в мішках, естафети після занять, між ними , щоб діти розважались).
    Рольові – ( коли діти виступають в ролі дорослих.)
    Масові сюжетні та воєнізовані ігри («Зірниця», «Пошук героя», «Секретний маршрут»)
    Естафетні ігри по станціях (шлях від однієї станції до іншої, виконання певних завдань в кожному пункті. Вони можуть бути на літературні , історичні, математичні теми. )
    Тиждень – комплекс заходів на тему, які проводяться протягом тижня.
    - Зустрічі з композиторами, співаками, колективами.
    - Тижні книги та казки (літературні ранки та вечори, зустрічі з героями, літературні бесіди і диспути, виставки книг.)
    - Тижні театру ,кіно.
    - Тижні спорту (перегляди та обговорення спортивних передач, зустрічі з спортсменами, спортивні змагання,жартівливі ігри, показові виступи спортсменів, спортивні змагання.)
    - Тижні бойової слави (зустрічі з ветеранами війни, конкурси пісень воєнних років, мітинги біля меморіалів, походи по місцям бойової слави)
    - Тижні етики й етикету(бесіди й диспути, ранки та вечори етикету, конкурсні програми.)
    Організація культурно – дозвілевої діяльності з старшокласниками.
    В старшому шкільному віці остаточно формується світогляд, особистість, складається характер. Іноді встановлення особистості проходить суперечливо. Зустрічається порушення моралі, незрілість в проблемі наслідування в моді. Гордовите відношення до товаришів, дорослих.
    Старшокласники намагаються знайти своє місце в житті, зрозуміти своє призначення, відбувається встановлення професійних інтересів.
    Старшокласники кращі помічники в художній самодіяльності для них характерна активність.
    Задачі та форми роботи.
    1. Виявлення та формування інтересів молоді (анкетування, інтерв’ю, бесіди, контакт з батьками)
    2. Залучення до роботи аматорських об’єднань та клубів за інтересами.
    3. Організація морального та правового виховання(бесіди, зустрічі з юристами, лікарями; диспути на суперечливі теми дружби ,кохання, етикету, вечори по типу суду)
    4. Профорієнтаційна робота ( зустрічі з представниками різних професій, бесіди та диспути на тему «Ким бути?»)
    5. Організація відпочинку молоді : щоденна,
    вихідна,
    святкова.
    6. Залучення школярів до підготовки та проведення клубних масових заходів (написання сценаріїв, художні виступи, організація виставок, оформлення афіш, запрошень, вирішення організаційних питань).

  4. Следующий пользователь сказал cпасибо Зоя Капорина за это полезное сообщение:

    Толстячок (12.12.2016)

  5. #3
    Пользователь
    Регистрация
    16.08.2011
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    44
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    11 сообщениях

    По умолчанию

    Врахування вікових особливостей учасників ігрових програм.

    Однією з умов, яка забезпечує ефективність підготовки та проведення ігрової програми, є врахування вікових та індивідуальних особливостей її учасників.
    Але відомо, що в деякі ігри, рекомендовані дітям, охоче грають і дорослі. Проте гра, призначена для дітей молодшого віку , значно відрізнятиметься від такої самої гри для дітей старшого віку за складністю ігрових завдань, тривалістю, фізичним навантаженням, яке припадає на кожного її учасника. Ця різниця особливо відчутна в пізнавальних іграх. Географічна чи літературна гра-вікторина, розрахована на рівень знань восьмикласника, не матиме успіху у школярів п'ятого класу саме тому, що на більшість запитань вони просто не зможуть відповісти. Однак це не означає, що сама форма гри-вікторини є неприйнятною для них. Діти молодшого віку, як відомо, залюбки відповідають хором на доступні їм запитання організатора масової гри. Це і є вікторина, яка складається і проводиться з урахуванням вікових особливостей учасників гри.
    Та дітям молодшої за віком групи більщ до вподоби рухливі ігри, нетривалі за часом, з нескладним змістом, з чіткими правилами. Діти 6-8 років захоплюють ігри імітаційного та сюжетного характеру. Типовими рухами у таких іграх є біг із завданнями наздогнати або втекти від того, хто наздоганяє, вчасно зайняти місце, що звільнилося в колі, тощо. Дії в колективі для них складні; їм більше подобаються ігри з перебіганням, стрибками, ловінням і киданням м'ячів та різних предметів. Звичайно, це масові ігри без поділу на команди, хоча в окремих випадках молодшим за віком дітям можуть бути рекомендовані і командні ігрові змагання, наприклад, естафетні ігри. Діти цього віку із задоволенням беруть участь в уявних іграх-мандрівках, ігрових заняттях на свіжому повітрі, в яких переважають рухливі ігри. Люблять вони відгадувати римовані загадки - так звані загадки-добавлянки.
    Діти 9 10-річного віку відрізняються постійним прагненням до активної практичної діяльності, легко вступають у контакт з однолітками, з дорослими, їх захоплює спільна колективна діяльність, особливо ігри. Вони легко
    виконують доручення і не байдужі до тієї ролі, яка їм випадає. Невдача викликає різку втрату інтересу до справи, а успіх - емоційний підйом. Люблять змагатися в усьому: у силі, витримці, витривалості, швидкості реакції, кмітливості, спритності, винахідливості, знаннях тощо. Однак прагнення вийти вперед за рахунок інших може сприяти виявленню егоїстичних якостей, зайвій переоцінці власних знань, умінь, навичок. Тому необхідно створювати такі умови, за яких у процесі змагання всі допомагали б один одному, а в ході підведення підсумків враховувалася б не тільки безумовна першість, але й бажання надати допомогу, підтримати товаришів.
    У віці 10-11 років спостерігається значний розвиток координаційних можливостей. Зростає сила, швидкість,спритність і витривалість, вдосконалюється вміння управляти своїм тілом, організм пристосовується до фізичного навантаження. Діти цього віку вже грають в складні за змістом ігри. Це має особливе значення, бо в цьому віці дітей починають цікавити ігри, в яких змагаються вже не окремі учасники, а цілі колективи. Тому доцільно організовувати ігрові програми з участю кількох команд. Рухливі ігри дітей цього віку тривалі та інтенсивні, збільш суворим дотримуванням правил гри. Слід відзначити постійність інтересів дітей даного віку до вибору ігор.
    Усі ігрові програми за своїм змістом повинні бути яскравими, пам'ятними, емоційними, пізнавальними.
    Потрібно об'єктивно оцінювати всі конкурси, змагання, тому що діти 10—11 років вже самі можуть це зробити, знаючи можливості своїх товаришів. Вони люблять, коли в ході гри дорослі гідно їх оцінюють, слідкують за дотриманням правил та умов гри, тоді вони й самі намагаються бути дисциплінованими, не порушувати визначених правил та умов.
    Діти 11-12-річного віку менш урівноважені. Вони бурхливо виявляють емоції, серед них частіше виникають конфлікти. Дівчатка - спокійні, розсудливі, слухняні, залюбки погоджуються виконувати доручення. Хлопчики -енергійні, непосидючі, більш емоційні, часто намагаються ухилитися від громадських справ, шукають приклад для себе - сильну й сміливу особистість, мріють про подвиги.
    Для дитини даного віку різко зростає роль колективу. Дитина прагне завоювати авторитет, зайняти в колективі гідне місце. Важливе місце в цей віковий період треба відводити рухливим іграм. Для хлопчиків слід організовувати ігри, що сприяють розвитку витривалості, силових якостей, для дівчаток — ігри, які б сприяли розвитку гнучкості тіла, граціозності, рухової активності взагалі. Пояснювати правила та умови гри слід лаконічно, зрозуміло, оцінювати участь треба по-спортивному. Тому в роботі з дітьми 11—12-річного віку доцільно використовувати силу колективу,- його позитивний вплив на особистість. Дітей даного віку бажано залучати до роботи в складі журі, суддів та арбітрів ігрових програм спортивного характеру. В ігровій діяльності дітей даного віку важливою є мотивація їх участі: якщо дитина усвідомлює, що їй надано можливість перевірити свої можливості, чомусь навчитися, то вона буде активним учасником ігрової програми. Елементи серйозності в конкурсно-ігрових программах сприяють особистісному зростанню дитини, розвитку її цілеспрямованості, наполегливості, впевненості у своїх силах та здійсйенні заповітних мрій.
    Доцільно планувати, готувати й проводити з дітьми даної вікової категорії такі ігри та конкурсно-ігрові програми, які б сприяли розвитку й удосконаленню конкретних навичок, умінь, здібностей, спонукали б їх до самовдосконалення. Кожну гру чи конкурс необхідно ретельно готувати, мотивувати необхідність участі в них. Для дітей даного віку можна запропонувати такі ігрові програми: «Нумо, хлопці», «Нумо, дівчата», «Попелюшка», «Вечір веселих завдань», «Пошукова гра на місцевості»,«Спартакіада народних ігор», «Сюїта туристичних ігор»,
    «Турнір знавців», «Гра-експрес», «Скриня народної мудрості», «Година веселої математики», «Конкурс акторської майстерності» тощо.
    В ігровій діяльності підлітків 13—14 років помітні якісні зміни: кількість ігор значно зменшується, а їх зміст ускладнюється. Дітей цікавлять ігри із складним сюжетом, які відкривають можливості для самостійної творчої діяльності в процесі гри. Підлітків захоплює хід складного тактичного поєдинку. Вони віддають перевагу видам спорту, в яких наявні ігрові елементи, та іграм, що близькі до них за змістом, їх цікавлять також складні естафети з подоланням перешкод, ігри із завданнями (спосіб дій обирають гравці),боротьбою, виручкою та взаємодопомогою.
    Інтенсивність і тривалість ігор підлітків значно більші, ніж у молодших дітей. У підлітків продовжується перебудова Нервової системи. Проте вона все ще надто збудлива, що виявляється в нестійкості настрою й поведінки . Усе це вимагає уважного ставлення до дітей цього віку, а також посилення вимог щодо неухильного дотримання порядку й дисципліни в ході ігрових програм, наповнених рухливими іграми.
    Хоча в цьому віці хлопчики й дівчатка часто граються разом, в їхній ігровій діяльності є деяка відмінність. Дівчатка захоплюються іграми, які вимагають спритності, точності рухів, а хлопчики віддають перевагу іграм з елементами силової боротьби, поєдинкам у парах.
    І чим старшими є діти, тим ширшим є коло їхніх інтересів, тим складнішими та різноманітнішими мають бути ігрові завдання.
    У віці 13—14 років у підлітків активно формується власна точка зору, виникає прагнення визначити та усвідомити своє місце серед однолітків і дорослих. Підлітки здатні, свідомо досягати поставленої мети, навіть віддаленої в часі. Діти даного віку готові до складної діяльності, яка включає в себе цікаву підготовчу роботу. Підлітки мають знати й відчувати, що виконувана робота справді корисна, потрібна і їм, і тим, хто їх оточує. Помітно поглиблюється у них інтерес до науки, техніки, літератури, мистецтва. їх приваблюють різні клуби за інтересами, гуртки, секції, студії, Із задоволенням беруть участь у вікторинах, турнірах, конкурсах, змаган-
    нях. Елемент гри необхідно вносити тонко й ефективно з метою зацікавлення активною пізнавальною діяльністю, виявлення творчих, організаторських, пізнавальних та
    інших здібностей. Для підлітків цікавими будуть такі ігрові програми: «Зоряний час», «Симпатія з 1001 погляду», «Господарочка», «Конкурс акторської майстерності», колективні творчі справи, нетрадиційні форми проведення вікторин.
    Старшокласники (15—1.6 років) вже мають певний запас знань, умінь, навичок організаторської та творчої діяльності. Вони із задоволенням запропонують власну тему ігрової програми, організують її підготовку та проведення. Випускники вже задумуються над вибором майбутньої професії, а тому їм цікаво буде випробувати свої сили в конкурсно-ігрових програмах, метою яких є виявлення знань про світ професій. Із задоволенням вони беруть участь в інтелектуальних іграх, змагаючись в' ерудованості та інтелектуальних здібностях. Участь у конкурсно-ігрових програмах
    спонукає старшокласників до самооцінки та роздумів, що стосуються власної «Я - концепції». Зокрема їх цікавлять власні можливості, риси, властивості та якості характеру, рівень готовності до сімейного життя, власні почуття, ставлення до оточуючих. У ході ігрової програми необхідно
    створювати умови для самореалізації, самоствердження старшокласників, розвитку та вдосконалення їх різноманітних знань, практичних умінь, здібностей. Юнаки та дівчата у 16—17-річному віці досягають високого рівня фізичного розвитку й мають великий руховий
    та ігровий досвід. У старшому шкільному віці в основному завершується фізичний розвиток організму. У цей період інтенсивно розвивається мускулатура. Так, м'язи хлопців стають ру-
    хливими, здатними швидко переходити від напруження до розслаблення і навпаки. У дівчат м'язова система вдосконалюється дещо повільніше. Завершується формування нервових клітин великих півкуль головного мозку, відбу вається їхній інтенсивний розвиток, насамперед у напрямі
    вдосконалення коригувальних функцій.
    У процесі гри юнаки та дівчата основну увагу зосереджують на тактиці та результатах своїх дій. Вони виявляють велику самостійність щодо вибору такщки гри і шляхів для досягнення перемоги. Багато хто з них із задоволенням виконує обов'язки керівника, капітана, погоджує дії
    своїх команд. Особливо популярними серед старшокласників є ігри зі складними завданнями на координацію рухів, які вимагають виявлення сили, спритності тощо.
    Тому старшокласники є активними учасниками ігор та змагань спортивного характеру.
    Конкурсно-ігрові програми для старшокласників мають сприяти усвідомленню ними необхідності займатися самоосвітою, самовихованням, самовдосконаленням - пряму-
    вати шляхом, який допоможе знайти свою дорогу в житті,зрозуміти його смисл і своє призначення, досягти успіху.Тематика ігрових програм для учнів старшої школи може
    бути різноманітною. У кожному конкретному випадку варто враховувати інтереси, уподобання та захоплення старшокласників. Із задоволенням вони беруть участь в інтелектуальному спілкуванні, засіданнях клубу веселих та кмітливих, ігрових програмах спортивного характеру. Актуальними на сучасному етапі будуть ігрові програми, які спонукатимуть учнівську молодь робити правильний вибір у будь-якій життєвій ситуації, вести здоровий спосіб життя.

  6. #4
    Пользователь
    Регистрация
    16.08.2011
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    44
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    11 сообщениях

    По умолчанию

    Проводили семенар для руководителей хореографических кружков.
    *
    *
    *
    Хореографічне мистецтво - один із самих масових і дійових засобів естетичного виховання, який має ефективний вплив на всебічний гармонійний розвиток особистості. Навчаючи основам класичного, народно-сценічного, історико-побутового, сучасного танцю керівники колективів ставлять за мету виховання свідомого відношення до навчання, досягаючи таким чином, певного рівня танцювальної техніки та професійної майстерності,
    Танець - найулюбленіший і найпопулярніший вид самодіяльного мистецтва - сприяє естетичному вихованню і фізичному розвитку дітей. Навчаючись у хореографічних гуртках, діти знайомляться з мистецтвом хореографії, набувають певну танцювальну підготовку, розвивають пластичність, вміння красиво рухатися, зміцнюють організм, виправляють деякі фізичні вади
    Під час занять виробляється творча активність, працьовитість, уважність, розширюється творча уява, концентрується увага, зростає культура поведінки, виховується художній смак дитини.
    Методичні рекомендації розкривають методику роботи з аматорськими танцювальними колективами, а також досвід та сучасний погляд на розвиток хореографічного мистецтва; вони допоможуть керівникам хореографічних колективів в їх балетмейстерській та постановочній роботі, а також надають можливість використати нові світові досягнення у вирішенні деяких психолого-педагогічних проблем в роботі із солістами та танцювальними дуетами.
    Методичні рекомендації можуть бути корисними керівникам клубних закладів, для ознайомлення із специфікою роботи хореографів, які прагнуть досягти високих творчих результатів в діяльності підпорядкованого клубному закладу танцювального колективу.

  7. Следующий пользователь сказал cпасибо Зоя Капорина за это полезное сообщение:

    Толстячок (12.12.2016)

  8. #5
    Пользователь
    Регистрация
    16.08.2011
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    44
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    11 сообщениях

    По умолчанию

    продолжение***
    РЕЖИСУРА ТАНЦЮ
    Вивчаючи досвід розвитку хореографічного мистецтва, який узагальнювався та викладався на конференціях Всесвітньої Ради танців і спортивних танців, які проходили в Англії та Німеччині, часто виникає запитання - на якому рівні знаходиться хореографія в нашій країні?
    Багаточисленні конкурси та огляди хореографічних колективів свідчать про те, що хореографія продовжує розвиватись, а період «виживання» самодіяльних колективів продовжується за рахунок ентузіазму хореографів, які керують цими колективами.
    Керівники самодіяльних колективів на тільки піклуються про «хліб щоденний», а й сповнені сил у боротьбі за якість роботи творчих колективів.
    Керівник у сучасному аматорському колективі - це педагог-організатор, хореограф-репетитор, балетмейстер, автор хореографічних композицій, режисер-балетмейстер, що розробляє драматургію танцю, режисер по світлу, а також - художник костюмів та сцени в одній особі.
    Керівник танцювального колективу зобов’язаний звертати увагу на виховання у танцюристів впевненості в собі та вживати заходи по запобіганню стресових ситуацій під час репетицій. Як доводять спеціалісти з психології, кожна людина, що попадає у незнайоме середовище, перебуває у певному стресовому стані, поки в неї не виробляється звичка до перебування в цьому середовищі. Отже, якщо танцюрист знаходиться перший раз у танцювальному залі, то він відчуває певні незручності, незалежно від того, розуміє він це, чи ні. Як треба діяти керівнику колективу в такій ситуації?
    У кожної людини є умовно названа Автономна система мислення (АСМ), яка координує важливі функції організму людини, відповідно до збудження їх зовнішнім середовищем. По-перше, педагогу - хореографу необхідно звернути увагу на цілі, які ставлять перед собою танцюристи. Наприклад, світовий досвід свідчить, що тільки один із восьми танцюристів, націлений на перемогу та виконання сольних партій, цим він задовольняє свої творчі амбіції. Інші танцюристи не бажають нікого перемагати, але в силу свого таланту хочуть одержати задоволення від самого танцю і радість від найкращих результатів тренування.
    Як бачимо, цілі різні. Одним для задоволення творчих амбіцій необхідно бути солістами, а другим - достатньо танцювати «для себе».
    Тому, якщо Автономна система мислення не буде готова виконати завдання керівника, якщо у дитини не вироблена звичка танцювати на концертах, тоді й результат такого концерту буде незадовільний.
    Людина повинна бути адаптованою і почувати себе впевнено на своєму місці. У професіоналів часто застосовується система жорсткого тренування. Цей метод не можна застосувати в дитячих колективах. За кожний успіх, хоча б самий маленький, необхідно дитину обов’язково похвалити та заохотити до наступних надбань.
    Виправляти помилки необхідно не ображаючи маленьку людину, в робочому процесі, не виявляти свого незадоволення з приводу помилок. На дітей не можна кричати! Якщо у когось не виходить танцювальний рух, який вимагає керівник колективу і в нього обмаль часу працювати з таким учнями, - необхідно в кінці уроку похвалити дитину бодай за два кроки, які йому вдалося зробити правильно. І коли ця дитина вийде на сцену і його танець буде складатися лише з декількох кроків, вона не злякається, рівень стресу буде мінімальний. Необхідно знайти впевнені спокійні слова, які стануть ключем для АСМ.
    Один з методів підготовки танцюриста - це навчити його «прокручувати» в думках якісь рухи, образи, жести. Це важливий засіб вироблення звички для тіла. Дуже корисним є той факт, коли заняття починається і закінчується позитивними емоціями, думками та натхненними ідеями. В кожному танці повинні бути свій план, мета, виразні засоби, так як на все те, на що не вироблена звичка, АСМ реагує негативно.Необхідно звернути увагу також на те, що якщо не буде вироблена звичка, то АСМ реагує на ситуацію, як на погрозу.
    Керівник колективу зможе досягти набагато кращих результатів, якщо він займається виробленням мети для кожного виконавця окремо і якщо танцюристи разом з ним йдуть до досягнення такої мети, займаються формуванням системи звичок, які постійно тренують організм. При цьому фізична підготовка також приносить свої позитивні наслідки.
    Важливим методом підготовки учасників колективу до концертів є систематичний перегляд відео матеріалів. По-перше, учні привчаються бачити себе по телевізору. По-друге, вони краще сприймають зауваження керівника, тому, що самі знаходять свої помилки. По-третє, вони вчаться на кращих зразках роботи інших творчих колективів.
    Керівнику необхідно правильно вибрати напрямок тренування, розподілити час для постановчої роботи та роботи з солістами. Спочатку дуже важливо довідатися у кожного з танцюристів, чого вони прагнуть досягти, а потім порівняти цілі з їхніми здібностями. При можливості, корисно запрошувати для постановки танцювальних номерів найкращих постановників - хореографів. Треба прийняти до уваги й те, що для зниження стресу танцюристам необхідна концентрація уваги.
    Вона дуже важлива й повинна носити конкретний характер:
    - спочатку народжується думка, ідея, образ;
    - потім вона закріплюється у свідомості;
    - потім стає звичкою;
    - потім втілюється в творчості.
    Автономна система щораз запитує організм - ти готовий це зробити? Думати - відчувати - діяти (через аналіз думок) це ті особисті якості танцюриста, які формують характер.
    Такі «схеми» допоможуть краще підготувати танцюристів до виконання завдань будь-якої складності. Необхідно пам’ятати, що концентрація уваги танцюристів починається зі спостереження та контролю за подихом.
    Можна порекомендувати проходити такі етапи:
    1. Концентрація уваги на рахунок «три» - через розслаблення (робиться кожним танцюристом індивідуально). Таке «правильне» дихання веде до розслаблення.
    2. У танці розслаблення відбувається без опускання пліч і рук - позиція корпуса залишається незмінною. Розслаблення «за рахунок видиху» виробляє звичку до розслаблення та концентрації.
    3. Знімає стрес та допомагає сконцентруватися вироблення звички тримати намічене завдання «в думках».
    Для керівника колективу буває дуже важливим зробити письмовий аналіз танцю і конкретно визначити, які моменти сильні або ж слабкі в танці, і що з ними робити далі.
    Працювати з більшою продуктивністю керівнику допомагають такі фактори:
    - розслаблення;
    - використання своїх переваг (характеру, досвіду, знань);
    - використання сильних сторін та професійних надбань танцюристів.
    Методика досягнення різних емоційних станів, образів розробляється окремо для кожного виконавця. Відпрацьовування різних емоційних станів необхідно проводити доти, поки Автономна система мислення не вкаже на відсутність проблем. Для продуктивності роботи керівника також необхідно встановити емоційні взаємозв’язки в колективі.
    Підготовка особистості танцюриста до виконання завдання:
    - актор вживається в образ, концентрує й примножує зовнішню дію образу;
    - активізує конкретні почуття в процесі танцю;
    - здійснює концентрацію уваги до початку музики.
    Коли людині говорять, що треба щось зробити непідготовлене, Автономна система реагує на цю ситуацію й людина відчуває порушення психічного балансу, перебуває в стані стресу. Тому адаптація до ситуації - це вироблення системи звичок. Можна розвити спокій та впевненість у собі і через вправи у залі.
    Якщо взяти пару солістів, то можна вивчити і виконати з нею такі вправи:
    - імпровізація - просуватися у залі у вільних рухах, не дивлячись один одному в очі, але здійснюючи інтуїтивний контакт (розвиває почуття контролю над простором);
    - погляд в очі, або постійний контакт очима з одночасною танцювальною імпровізацією, вільно рухаючись по залі;
    - до початку танцю включити зв’язок - дружній потиск рук;
    - встановлення взаємин при запрошенні до танцю - візуальний контакт - контакт «рука в руку» - контакт із корпусом.
    Досвід - це також система, що дозволяє зрозуміти мову один одного. Автономна система працює у починаючого танцюриста таким чином, що в нього інколи виникає бажання втекти зі сцени, а досвідчений танцюрист утверджується на своїй танцювальній території, захищає її швидкими рухами а також необхідними для створення образу позами. Досвідчені танцюристи не піддаються додатковим стресам при зустрічі з іншими танцюристами. Якщо врахувати всі ці зауваження, то працювати з колективом або з різними виконавцями буде набагато простіше.
    Досвідчені фахівці перед постановкою танцю розробляють його основні малюнки. Навіть коли вже танок поставлений, кожний раз, в залежності від розміру сцени, знову і знову робиться розмітка сцени. Це дає танцюристам більшу впевненість у своїх силах.
    На які моменти керівнику колективу бажано звертати увагу перед виходом танцюристів на сцену? Можна задати декілька запитань, або додати поради:
    - «Ви розігрілися?»
    - «У вас гарне взуття».
    - «Ви знаєте вихідну точку в танці?»
    - «Покажіть себе в танці легко й вільно».
    - «Думайте про свого партнера».
    - «Дотримуйтесь рівного глибокого подиху».
    - «Перевірте тонус тіла».
    - «Не перегравайте».
    - «Не стримуйте емоцій».
    - «Не виконуйте рухи, а показуйте образ».
    Балетмейстер зобов’язаний побачити, які рухи у танцюристів не дужі чіткі, не дуже гарні і не залишати цей факт без уваги. Уважний керівник буде звертати увагу на різні негативні моменти розвитку танцюриста як особистості, з метою їх усунення та одержання максимально позитивних результатів його виховання. Наприклад, причиною виникнення стресу, може бути негативна оцінка колективу або виступу танцівника членами журі. Незадоволення танцюристи можуть відчути і від власного виступу. Часто буває так, що поведінка або слова партнера створюють стресову ситуацію партнерці не тільки на концертах, але й у репетиційному залі.
    Негативно впливають на виступ такі фактори:
    - страх перед наслідками невдалого виступу;
    - страх, що не будуть досягнуті бажані результати;
    - страх, що колектив переслідують невдачі при виступах;
    - страх перед різними недоробками в плані танців.
    В кожному конкретному випадку керівник колективу зобов’язаний знайти причини, проаналізувати їх, допомогти виконавцям уникати таких побоювань. Керівники колективів, які беруть участь у конкурсах, оглядах, де є журі повинні пам’ятати, що оцінка журі - це об’єктивний результат суб’єктивного рішення кожного з членів журі. Треба пам’ятати, що танцювальний колектив, який готується до конкурсу повинен мати багато переваг перед іншими.
    При цьому важливо враховувати такі аспекти:
    1. Уважно вибирати танцювальний конкурсний репертуар.
    2. Узгоджувати план підготовки колективу на конкурс зі своєю дирекцією.
    3. Ретельно готувати колектив до постановки танцювального номеру.
    Тільки, коли всі танцюристи будуть готові виконати танок без помилок, його можна виставляти на конкурс за участю, будь-якого журі. Необхідно додати, що з професійними виконавцями можливо поставити конкурсний номер приблизно за 3-4 місяця. Якщо ж виконавці аматори, та й ще такі, що тільки починають свою танцювальну кар’єру, то треба на 3-4 роки забути про конкурси і наполегливо виховувати колектив і його солістів.
    Якщо ви все ж таки вирішили виступити на конкурсі з молодим колективом, можемо порадити при розробці композиції танцю врахувати такі моменти:
    - скласти спочатку драматургію (хід розвитку) вашого танцю;
    - знайти оригінальну музику;
    - підготовити лексику танцю - розробити рухи, пози, жестикуляцію, міміку;
    - створити малюнки переміщення танцюристів по сценічній площадці, враховуючи різні ракурси;
    - уяснити для себе й для виконавців, який повинен бути емоційний стан при сценічному втіленні;
    - опрацювати комбінації танцю на предмет логіки рухів.
    Основний закон побудови танцю - його драматургія і передача емоційного стану людини (радість, горе, любов, ревнощі, розпач, хитрість, підозрілість, самозакоханість, безтурботність, безстрашність).
    Відповідно до цього закону танець повинен поєднувати в собі основні частини:
    1. Експозиція (ясна, зрозуміла). Вона вводить в дію.
    2. Зав’язка (чітка, яскрава).
    3. Розвиток дії, що по наростаючій йде до кульмінації.
    4. Кульмінація (як і зав’язка - яскрава, вражаюча). Це вершина танцю, музично-хореографічної дії.
    5. Розв’язка (підготовлена всім ходом дії) залишає остаточне враження від танцю, завершує думку хореографічної композиції.
    Після концертного виступу, необхідний аналіз танцю.
    Музика і танцювальна мова (жести, міміка) повинні бути зрозумілими - це одна з умов успіху колективу і його керівника.

  9. Следующий пользователь сказал cпасибо Зоя Капорина за это полезное сообщение:

    Толстячок (12.12.2016)

  10. #6
    Пользователь
    Регистрация
    16.08.2011
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    44
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    11 сообщениях

    По умолчанию

    Продолжение***
    ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПІДГОТОВКИ
    ТАНЦЮВАЛЬНОГО КОЛЕКТИВУ ДО ВИСТУПУ НА СЦЕНІ
    Однією з важливих проблем підготовки танцювального номеру є вибір музичного матеріалу. Хореографія вимагає від балетмейстерів - постановників вибирати кращі зразки музичного матеріалу, особливо тоді, коли мова йде про фольклор. Робота сучасного балетмейстера в самодіяльному колективі пов’язана з підбором готового музичного матеріалу для певних сюжетних композицій, щоб створити драматургію танцю.
    Якість роботи танцювального колективу залежить також від вікового складу його учасників. Якщо ми говоримо про режисуру танцю взагалі, то при роботі з дітьми 4-6 років ми мусимо говорити про режисуру уроку, тому що дітям спочатку потрібна гра, а не танці. Вони охоче виконують певні ролі, із задоволенням вчаться, якщо урок перетворюється на маленьку виставу із своєю драматургією.
    На жаль, деякі батьки іноді поводяться, як і окремі керівники клубних закладів: ми вам своїх дітей «здали», а нам потрібно, щоб через місяць вони вже танцювали. Такий підхід наносить шкоди їхнім дітям, тому що навіть квіти в природі зацвітають в різний час. А дитяча творчість настільки індивідуальна, що не можна допускати форсування подій. Коли з дитини батьки «терміново» хочуть зробити «зірку» - це схоже на ситуацію, коли лікарі насильно змушують вагітну жінку на п’ятому місяці терміново народити недоношену дитину. У цьому випадку є тільки два результати: або дитина не виживе, або після довгих витрат часу, зусиль і різних медичних заходів вона виживе, але навряд чи буде вдячна тим, хто придумав таку акцію. Тому урок з дітьми повинен мати певну драматургію: зав’язка (початок уроку), розвиток подій, кульмінація уроку, розв’язка і висновки з уроку з залученням позитивних емоцій та результатів для кожної дитини. Згодом діти «відкриються» і будуть проявляти свої індивідуальні здібності та знання, які вони одержали від керівника.
    Якщо колектив підготовлений до показу номера у ролях - то його можна виставляти на сцену. А якщо колектив підготовлений тільки технічно, але не підготовлений в плані акторської майстерності, то його показувати не можна. Особливо, якщо мова йде про те, що «у цю неділю відбудеться концерт для ветеранів, тому треба терміново виступити, бо в разі відмови можуть обмежити фінансування на наступний рік, або батьки перестануть приводити своїх дітей у колектив». В цьому випадку, якщо діти готові до виконання своїх ролей, можна показати міні - спектакль на 4 -5 хвилин, але не більше, щоб діти не втомилися.
    Якщо ж танцювальна композиція має тричастинну форму, то для її показу необхідно більше часу - 7-15 хвилин. Але при цьому треба врахувати ситуацію - чи готовий глядач до того, щоб сприйняти міні балетний спектакль на 10-15 хвилин?
    Як же створюються номери? Скільки часу реально необхідно, щоб побачити те, чого ще не має в «природі»? Іноді місяць, іноді рік, іноді трохи більше. Наприклад, пошуки музики до спектаклю можуть зайняти часу більше, ніж побудова всього номера. Може бути багато красивої чи задушевної музики, але не тієї, яка потрібна.
    «Ведмежу послугу» колективу може зробити керівник клубного закладу, який рекомендує взяти будь-яку «українську музику» і поставити що-небудь «аби швидко» і показати, що завгодно - «аби було». Балетмейстер повинен постійно «слухати» музику, навіть тоді, коли музика вже підібрана, тому що вона може підказати нову лексику танцю (навіть коли номер уже поставлений). З професійним ростом колективу у виконавців з’являються нові технічні чи акторські можливості і номер може прийняти більш закінчену форму, що буде ідеально наближена до задуму балетмейстера. Отже музика стоїть на першому місці у постановці танцю, потім «приходить» ідея. Наприклад, підібрана музика з назвою «Від села до села». Номер починає народжуватись під впливом назви музики. Так народжується лібрето. Наприклад, хлопчики 7-8 років їдуть на возі в інше село, а там їх зустрічають дівчата. Вони знайомляться і починають танцювати. Кульмінація в цій дії полягає в тому, що вони один з одним змагаються - хто краще станцює різні танцювальні комбінації. Самий маленький учасник «проспав усе знайомство», дівчинка його розбудила і вони спостерігають за всією цією дією. Спочатку танок відбувається один перед другим, потім вони починають танцювати парами. Хлопчики так утомилися, що посадили дівчат на підлогу, а ті почали лаятися з хлопчиками про те, що вони не хочуть більше танцювати. Наближається розв’язка - дівчата разом із хлопчиками «сідають на віз» і всі разом від’їзжають. А пари солістів спочатку ховаються, а потім тікають за возом.
    У такому номері керівник танцювального колективу повинен бачити актора. Не кожного, в такому віці, поставиш солістом, ним може бути дитина з яскраво вираженими акторськими здібностями. Керівник повинен побачити спочатку особистість, а потім вже готувати учасників технічно. Не кожен танцюрист, який «високо ноги піднімає» чи «крутиться, як дзига» може бути солістом.
    Коли виконавці готові до виходу на сцену - починається підготовка костюмів. Це дуже тісно пов’язано з умовами сцени, її розташуванням і «одягом».
    Інші важливі умови успіху виступу колективу - це світло, атрибутика, декорації. Все це служить драматургії танцю. Якщо цих компонентів немає - то ми говоримо, що танець - «бідний», «обмежений», «недопрацьований», а значить - його не можна показувати глядачу.
    Якщо брати малі форми хореографії ( на 2-3 пари або на 2-3 виконавця), то робота з ними начебто легше, але складніше працювати з солістами, тому що вся увага буде сконцентрована саме на них. Особливо це пов’язано з колективом танцюристів, що тільки розпочинають свою кар’єру. Можна порадити розпочинати роботу в колективі з малих форм. Але тут існує і друга сторона медалі - чим менше виконавців, тим повинна бути вище якість їхньої роботи на сцені.
    Багато колективів так і починають свою роботу: дівчатка є, а хлопчиків дуже мало. Можна поставити «Лісові розмови» на музику Караванова. Цей танець має тричастинну форму. Перша частина представляє образ лісової Мавки. Вона просипається і одна танцює свій танець. У другій частині з різних куліс по одній з’являються чотири дівчинки, кожна з них кличе Мавку в свою сторону. Коли вони танцюють навколо Мавки, та розуміє, що вона не одна в лісі. Кожна дівчинка танцює свою сольну партію, це заключає в собі елемент змагальності ( у кожної танець кращий, ніж у подруги). Третя частина - дівчата залучають Мавку у свій танець і вони разом танцюють у загальному танці. Весь танець побудований на класиці, па-де-бурре і вальсових доріжках. Особливість роботи з колективом полягає в тім, що необхідно виконати задачу, коли кожна дитина повинна відчути себе особистістю, це дуже важливо в цьому номері. Цей момент досягається засобом поліфонії. Кожна дитина, незалежно від того, в якій лінії вона танцює, повинна мати свою «особисту» партію. І в кожного повинна бути можливість виявити себе як особистість. Дуже важливо, щоб керівник колективу не «зациклювався» на комусь одному, а щоб кожен виконавець знав, що сьогодні він не соліст, а завтра - теж буде солістом.
    Звичайно, не можна не сказати і про стимулюючі фактори. Повинна бути перспектива творчого росту для кожного в колективі. Наприклад, у вас є тільки один хлопчик. Можна зробити номер «Біля криниці», де працює одна пара (вік 15-16 років).
    Коли підбирається лексика танцю, керівник спочатку ставить «на собі». Програє усі партії спочатку і до кінця танцю. І зовсім не правильно, коли керівник приходить в зал і ставить танець на «танцюристах». Такий балетмейстер - недбайливий. Постановка танцю завжди авторська робота. ЇЇ спочатку складає балетмейстер, а потім починається «перенос» танцю на виконавців.
    Дуже рідко буває так, що балетмейстер поставив танець - і все закінчено. Найчастіше буває, коли поставлений номер потребує доробки. Доробка може тривати роками, цього вимагає багато факторів - виконавці, костюми, світло, атрибутика. Особливо велика робота відбувається після перших концертів номера - треба щось ускладнити щось поміняти, а дещо - заново зробити. Балетмейстер повинен дивитися на номер не зі сцени, а в залі. Так краще зрозуміти, як і що виглядає, яка реакція глядача, які жести треба змінити, де треба підсилити драматургію.
    Наприклад. Треба зробити великий зимовий номер. Спочатку показують вихід колядників. Вони колядують, щедрують, одержують подарунки, а потім чують, що ідуть старші. Молоді сховали свої подарунки і сховались самі. Потім з’являються старші - це зав’язка. Не сцену виходять вертепні образи: Ведмідь, Чорт, Коза. Знову виходять молодші і починається перегук - старші танцюють навколо одних образів. А молодші навколо інших - це розвиток дії. Потім уся дія підходить до кульмінації - знаходять мішок з подарунками, що наколядували. Старші збирають усі подарунки і весь цей «паровоз» їде далі колядувати в іншім місці - це розв’язка. Однак в кожного керівника, балетмейстера повинна бути своя думка, як це все зробити й показати на сцені. Особливість роботи з дитячим танцювальним колективом - в обов’язковому порядку повинні працювати окремо з хлопчиками і окремо з дівчатками. Потім раз у тиждень додати змішані заняття. А потім - ставити в пари. Обов’язково повинна враховуватися психологія дитини (спостерігати деякий час - хто кому подобається?). Ці перші кроки особливо важливі. Стає хлопчик з дівчинкою в пару і їм це подобається, вони радіють - зрозуміло, що тут проблем не буде. Деякі діти самі прекрасно працюють, але коли їх поставити у пари - працювати не хочуть.
    Педагог - це психолог, він повинен формувати відносини в парі. Проходить якийсь період і пари починають звикати один до одного. Цей період може розтягнутися на місяці, процес повинен «устоятись», а потім можна потихеньку змінювати пари, поки танцюристи не звикнуть один до одного в різних складах. Чи може керівник робити те ж саме, але вольовим методом? Так може. Але цей варіант гірший, хоч результат може бути стабільнішим. Якщо ж усе було зроблено правильно, то можна ставити танцюристів в будь-які пари. Починається постановка номера і виконавці самі знаходять свою пару, зручну для виконання тієї чи іншої ролі. Але якщо в якоїсь пари щось не виходить, то можна не боячись негативних реакцій, спокійно поміняти пари. А бувають й зовсім незрозумілі варіанти створення пар, наприклад, хлопчик на голову нижчий за дівчинку, або у два рази тонший. В цьому варіанті керівник зобов’язаний припиняти усякі насмішки і виключити можливі моральні травми. Усі діти повинні бути в рівних умовах для свого творчого розвитку. Тобто, при підборі пар, особливо дитячих, треба бути дуже чуйним і уважним, щоб не наробити помилок і не поранити особистість дитини.

  11. Следующий пользователь сказал cпасибо Зоя Капорина за это полезное сообщение:

    Толстячок (12.12.2016)

  12. #7
    Мастер Аватар для ленсанна
    Регистрация
    26.04.2010
    Адрес
    КРЫМ
    Сообщений
    751
    Поблагодарил Поблагодарил 
    53
    Поблагодарили Поблагодарили 
    24
    Поблагодарил в

    12 сообщениях

    По умолчанию

    Большое спасибо за материал...только форум международный, и язык общения здесь - русский. Если не трудно, переведите, пожалуйста.
    ЛенСанна

  13. #8
    Пользователь
    Регистрация
    16.08.2011
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    44
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    11 сообщениях

    По умолчанию

    Ленсанна, извините, но переводить у меня нету времени ( маленький ребенок) . Делюсь тем что проводили на работе до декрета. :) Если информация кому то нужна , думаю, найдут способ перевести. Извините еще раз!:)

  14. #9
    Пользователь
    Регистрация
    16.08.2011
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    44
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    11 сообщениях

    По умолчанию

    Методика підготовки і проведення конкурсно-ігрових програм

    Ігрова програма - це комплекс ігор різних видів , об’єднаних єдиною темою з метою втілення певної ідеї , гармонійно й логічно взаємопов’язаних сюжетом.
    Складовими ігрової програми можуть бути конкурси – експромти : наприклад , хто швидше складе з аркуша паперу літачок і запустить його в політ ; хто швидше зможе вирізати із аркуша паперу сніжинку та багато інших. Якщо програма містить подібні конкурси – експромти та ігри – змагання , то її можна назвати конкурсно – ігровою.

    Формування теми ігрових програм залежить від того , якими є її
    ідея та зміст , з якою категорією населення вона проводиться . Тема ігрової програми має бути короткою й повинна відображати її ідею , викликати інтерес і зацікавленість майбутніх учасників програми. Формування теми залежить від естетичного смаку , почуття гумору та творчого потенціалу її організаторів.
    Будь – яка ігрова програма має певну послідовність дій у ході підготовки та проведення ігрової програми, на якій зупинимося детальніше.

    • Продукування ідеї програми . Ідея символізує те , для чого й заради чого проводиться програма.
    • Визначення мети програми.
    • Робота з першоджерелами: методичною, довідниковою літературою, художньою літературою; добір віршованих та прозових текстів і т.д.
    • Визначення конкретної теми змісту програми. Дозволяє звузити зміст програми.
    • Врахування адресності – слід чітко уявити , для якої вікової групи призначена програма , в яких умовах і на якій сцені вона проводиться, якою буде аудиторія глядачів тощо. У зв’язку з цим продумується її сюжет.
    • Продумування оригінального сценарно-режисерського ходу.
    • Творчий підхід до вибору ігор, розробки конкурсів.
    • Проектування логічних переходів від однієї гри до іншої. Логічні переходи можуть бути складені у прозовій або у віршованій формі.
    • Проектування художньо-естетичного та музичного оформлення програми. Оформлення повинно бути підготовлене відповідно до ідеї та теми ігрової програми. Завдяки оформленню присутні мають зрозуміти й запам’ятати те головне , заради чого організовувалась програма . Слова ведучих у супроводі музичного оформлення покликані психологічно готувати всіх присутніх до відповідного сприймання того , що відбувається на сцені чи в залі: викликати веселий , радісний настрій,встановлювати тишу і спокій у залі , спонукати до вболівання, співпереживання , активної участі у масових іграх, підтримки та привітання учасників оваціями й оплесками тощо.

    • Вибір форм і методів активізації глядачів. Робота з глядачами тоді, коли команди вирішують запропоновані їм завдання та готуються до їх захисту чи представлення. У цей час глядачам пропонують масові ігри . ігри- жарти, фокуси , видовищні атракціони, участь уболівальників обох команд у колі пісень тощо.
    • Підготовка до оцінювання участі команд в іграх та конкурсах передбачає вирішення питань про нагородження переможців. Слід продумати , хто безпосередньо буде визначати переможців у конкурсах та іграх: ведучі чи компетентні члени журі. Необхідно передбачити відзначення й нагородження всіх активних учасників ігрової програми, продумати й дібрати оптимальні методи й форми підведення підсумків: першими доцільно нагороджувати учасників, а потім – переможців; подякувати всім хто був причетний до її підготовки та проведення.
    • Передбачення форм відзначення й нагородження учасників(дипломи, медалі, ордени і т. д.)

  15. #10
    Пользователь
    Регистрация
    16.08.2011
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    44
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    11 сообщениях

    По умолчанию

    Методичні поради щодо підготовки і проведення ігрових програм
    Ігрова програма є комплексною формою організації ігрової діяльності людей різних вікових категорій.
    Всі без винятку із задоволенням беруть участь в ігрових програмах. Ігрові програми можуть проводитися зі сцени, у спортивній залі,
    на відкритих та спортивних майданчиках, на лісових галявинах.
    • Ігрова програма, як правило, обмежена часовими рамками - вона має продовжуватися не більше 45 хвилин.
    • У структурі ігрової програми повинно бути 5-7 ігор. Кількість пропонованих ігор та конкурсів залежні від їх змісту та часу проведення, віку учасників.
    • Однією з умов ефективності проведення ігрової програми є написання її детального сценарію, в якому враховуються всі дрібниці. Рекомендується підготувати кілька примірників сценаріїв: для кожного ведучого, помічників ведучих, звукооператорів, а в разі потреби і для членів журі. Окрім цього, слід розробити детальний план підготовки до проведення ігрової програми: добір ігор, виготовлення реквізиту, визначення учасників, написання тексту та оформлення оголошення, вибір ведучих та їх помічників, підготовка наочного та музичного оформлення, перевірка наявності технічного забезпечення, робочого стану технічних засобів, оформлення приміщення, сцени, підготовка нагород, призів, запрошення членів журі тощо.

    Щоб нічого не забути, краще скласти список усього необхідного до початку проведення ігрової програми.
    Потрібно ретельно продумати художнє вирішення програми: зовнішній вигляд ведучих, оформлення сцени, добір музичного супроводу, виготовлення реквізиту (відповідних розмірів та яскравих кольорів). З метою дотримання правил санітарії та- гігієни, нічого з реквізиту не повинно кластися на підлогу (аркуші паперу, ручки, елементи костюму то-
    що повинні знаходитися на спеціальних столцках чи стільцях). Тому важливим моментом є підготовка та розташування робочих місць для учасників програми, ведучих та їх помічників, членів журі, гостей, глядачів. Меблі потрібно розставити так, щоб створити максимально зручні умови
    для проведення програми. Якщо її ходом передбачено проведення виставки дитячих робіт, то необхідно підготувати місце для виставки, відповідно оформити творчі роботи учасників (назва виробу — малюнку, ілюстрації), ім'я та прізвище автора, школа, район, область тощо). Доцільно,
    щоб перед початком конкурсно-ігрової програми всі учасники, бажаючі та члени журі могли оглянути виставлені конкурсні роботи. Етап демонстрації результатів дитячої творчості повинен стати яскравою емоційною подією в житті учасника.
    • Якщо в ході програми часто використовуються музичні фрагменти, то рекомендується здійснити запис фонограми, щоб не виникало проблем із музичним супроводом. Для зручності прораховують час на проведення окремих частин програми, добирають оптимальний музичний супровід, записують на одну касету у потрібній послідовності - таким чином уникають небажаних пауз, затримок, пов'язаних із пошуком музичних заставок.

    • У спортивно-ігрових, інтелекгуально-пізнавальних та розважально-ігрових програмах переможці визначаються за кількісними показниками: кількісно правильних відповідей, набраних балів, перемог в окремих іграх, конкурсах, змаганнях,. витраченого часу на виконання завдання тощо. Якщо у конкурсних програмах завдання мають переважно творчий характер, то для визначення переможця використовують якісні показники: знання, витонченість, краса, художньо-естетична цінність, рівень
    складності, власна творчість, фантазія, винахідливість, дотепність, оригінальність.
    З метою запобігання суб'єктивному оцінюванню й наближення його до об'єктивного необхідно дотримуватися ряду вимог:
    - не доручати суддівство одній людині (у складі журі має бути не менше трьох-семи компетентних осіб),
    - не рекомендується запрошувати до складу журі людей, зацікавлених у результатах програми.
    - Суддівство не повинно стати причиною конфліктів та непорозумінь, що призводять образ.
    - Для успішної роботи членів журі слід визначити критерії оцінювання кожного конкурсу, підготувати картки оцінювання, аркуші паперу, ручки, табло, зведену таблицю оцінок, картки із зазначеними на них балами.
    - Після кожного конкурсу результати участі обов'язково потрібно оголошувати усно, висвітлювати на табло чи демонструвати якимось іншим чином. Наприклад, в ігровій: програмі «Веселка» за кожну перемогу команда отримує кольоровий спектр веселки й прикріплює
    його на візитці своєї команди .
    - Доцільно, щоб у своїх виступах члени журі не лише висловлювали власні думки та оцінки, а й переконливо їх обґрунтовували.
    Вирішальна роль належить ведучому. Саме від нього залежить, наскільки цікаво й жваво пройде ігрова програма. Ведучий має бути ерудованим, спритним і кмітливим, готовим до коментарів-експромтів у ході проведення програми та подавати добрий приклад учасникам гри, багатьом з яких доведеться також бути ведучими. Саме тому роль ведучого ігрової програми може виконати не кожен. Ведучих потрібно готувати шляхом проведення репетицій (вихід на сцену, внесення коректив у вимову та інтонацію голосу, міміку та жести), що сприятиме формуванню їх сценічної культури. Ведучих може бути кілька (2—5).
    Помічників ведучих також потрібно підготували: вони повинні знати порядок забезпечення учасників програми необхідним реквізитом, спортивним інвентарем чи іншим матеріалом та час, коли все зайве зі сцени слід забрати.

    У процесі проведення ігрової програми ведучі повинні чітко оголошувати, кого вони запрошують до участі у грі- змаганні, як вона називається, лаконічно й доступно визначати завдання учасникам, знайомити їх з правилами та умовами проведення гри, а також - критеріями оцінювання результатів участі в ній.
    Під час проведення конкурсу чи гри ведучі мають дозувати час їх проведення, коментувати дії учасників, підбадьорювати їх, звергатися до вболівальників із пропозицією підтримати учасників оплесками тощо.

  16. #11
    Авторитет Аватар для Алла и Александр
    Регистрация
    21.02.2007
    Адрес
    Ростовская область
    Сообщений
    1,624
    Поблагодарил Поблагодарил 
    247
    Поблагодарили Поблагодарили 
    176
    Поблагодарил в

    81 сообщениях

    По умолчанию

    Девочки, все хорошо переводит Яндекс-переводчик. Вот, только что за минуту перевела предыдущий текст.
    Зоя, большое спасибо за ценный материал.


    Методика подготовки и проведения конкурсно-игровых программ

    Игровая программа - это комплекс игр разных видов , объединенных единой темой с целью воплощения определенной идеи , гармонично и логически взаимосвязанных сюжетом.
    Составляющими игровой программы могут быть конкурсы - экспромты : например , кто быстрее составит из листа бумаги самолетик и запустить его в полет ; кто быстрее сможет вырезать из листа бумаги снежинку и много других. Если программа содержит подобные конкурсы - экспромты и игры - соревнования , то ее можно назвать конкурсно - игровой.

    Формирование темы игровых программ зависит от того , каковы ее
    идея и содержание , с какой категорией населения она проводится . Тема игровой программы должна быть краткой и должна отражать его идею , вызвать интерес и заинтересованность будущих участников программы. Формирование темы зависит от эстетического вкуса , чувства юмора и творческого потенциала ее организаторов.
    Любая игровая программа имеет определенную последовательность действий в ходе подготовки и проведения игровой программы, на которой остановимся подробнее.

    • Продуцирование идеи программы . Идея символизирует то , для чего и ради чего проводится программа.
    • Определение цели программы.
    • Работа с первоисточниками: методической, довідниковою литературой, художественной литературой; подбор стихотворных и прозаических текстов и т.д.
    • Определение конкретной темы содержания программы. Позволяет сузить содержание программы.
    • Учет адресности - следует четко представить , для какой возрастной группы предназначена программа , в каких условиях и на какой сцене она проводится, какой будет аудитория зрителей и т.д. В связи с этим продумывается ее сюжет.
    • Продумывание оригинального сценарно-режиссерского хода.
    • Творческий подход к выбору игр, разработки конкурсов.
    • Проектирование логических переходов от одной игры к другой. Логические переходы могут быть составлены в прозе или в стихотворной форме.
    • Проектирование художественно-эстетического и музыкального оформления программы. Оформление должно быть подготовлено в соответствии с идеи и темы игровой программы. Благодаря оформлению присутствующие должны понять и запомнить то главное , ради чего организовывалась программа . Слова ведущих в сопровождении музыкального оформления призваны психологически готовить всех присутствующих до соответствующего восприятия того , что происходит на сцене или в зале: вызвать веселое , радостное настроение,устанавливать тишину и спокойствие в зале , побуждать к переживания, сопереживания , активного участия в массовых играх, поддержки и приветствия участников овациями и аплодисментами и т.д.

    • Выбор форм и методов активизации зрителей. Работа со зрителями тогда, когда команды решают предложенные им задачи и готовятся к их защите или представления. В это время зрителям предлагают массовые игры . игры - шутки, фокусы , зрелищные аттракционы, участие болельщиков обеих команд в кругу песен и т.д.
    • Подготовка к оценке участия команд в играх и конкурсах предполагает решение вопросов о награждении победителей. Следует продумать , кто непосредственно будет определять победителей в конкурсах и играх: ведущие или компетентные члены жюри. Необходимо предусмотреть празднования и награждения всех активных участников игровой программы, продумать и подобрать оптимальные методы и формы подведения итогов: первыми целесообразно награждать участников, а потом - победителей, поблагодарить всех кто был причастен к ее подготовке и проведению.
    • Предсказания форм празднование и награждение участников(дипломы, медали, ордена и т. д.)

  17. Следующий пользователь сказал cпасибо Алла и Александр за это полезное сообщение:

    Ludmila Mikus (09.10.2016)

  18. #12
    Авторитет Аватар для Алла и Александр
    Регистрация
    21.02.2007
    Адрес
    Ростовская область
    Сообщений
    1,624
    Поблагодарил Поблагодарил 
    247
    Поблагодарили Поблагодарили 
    176
    Поблагодарил в

    81 сообщениях

    По умолчанию

    И вот еще

    Методические советы по подготовке и проведению игровых программ
    Игровая программа является комплексной формой организации игровой деятельности людей разных возрастных категорий.
    Все без исключения с удовольствием принимают участие в игровых программах. Игровые программы могут проводиться со сцены, в спортивном зале,
    на открытых и спортивных площадках, на лесных полянах.
    • Игровая программа, как правило, ограничена временными рамками - она должна продолжаться не более 45 минут.
    • В структуре игровой программы должно быть 5-7 игр. Количество предлагаемых игр и конкурсов зависимы от их содержания и времени проведения, возраста участников.
    • Одним из условий эффективности проведения игровой программы является написание ее детального сценария, в котором учитываются все мелочи. Рекомендуется подготовить несколько экземпляров сценариев: для каждого ведущего, помощников ведущих, звукооператоров, а в случае необходимости и для членов жюри. Кроме этого, следует разработать детальный план подготовки к проведению игровой программы: подбор игр, изготовление реквизита, определение участников, написание текста и оформление объявления, выбор ведущих и их помощников, подготовка наглядного и музыкального оформления, проверка наличия технического обеспечения, рабочего состояния технических средств, оформление помещения, сцены, подготовка наград, призов, приглашение членов жюри и т.д.

    Чтобы ничего не забыть, лучше составить список всего необходимого до начала проведения игровой программы.
    Нужно тщательно продумать художественное решение программы: внешний вид ведущих, оформление сцены, подбор музыкального сопровождения, изготовление реквизита (соответствующих размеров и ярких цветов). С целью соблюдения правил санитарии и гигиены, ничего из реквизита не должно класть на пол (листы бумаги, ручки, элементы костюма то-
    что должны находиться на специальных столцках или стульях). Поэтому важным моментом является подготовка и расположение рабочих мест для участников программы, ведущих и их помощников, членов жюри, гостей, зрителей. Мебель нужно расставить так, чтобы создать максимально удобные условия
    для проведения программы. Если ее ходом предусмотрено проведение выставки детских работ, то необходимо подготовить место для выставки, соответственно оформить творческие работы участников (название изделия - рисунке, иллюстрации), имя и фамилия автора, школа, район, область и т.д.). Целесообразно,
    чтобы перед началом конкурсно-игровой программы все участники, желающие и члены жюри могли осмотреть выставленные конкурсные работы. Этап демонстрации результатов детского творчества должен стать ярким эмоциональным событием в жизни участника.
    • Если в ходе программы часто используются музыкальные фрагменты, то рекомендуется осуществить запись фонограммы, чтобы не возникало проблем с музыкальным сопровождением. Для удобства просчитывают время на проведение отдельных частей программы, подбирают оптимальный музыкальное сопровождение, записывают на одну кассету в нужной последовательности - таким образом избегают нежелательных пауз, задержек, связанных с поиском музыкальных заставок.

    • В спортивно-игровых, інтелекгуально-познавательных и развлекательно-игровых программах победители определяются по количественным показателям: количественно правильных ответов, набранных баллов, побед в отдельных играх, конкурсах, соревнованиях,. затраченного времени на выполнения задания. Если в конкурсных программах задачи носят преимущественно творческий характер, то для определения победителя используются качественные показатели: знания, изящество, красота, художественно-эстетическая ценность, уровень
    сложности, собственное творчество, фантазия, изобретательность, остроумие, оригинальность.
    С целью предотвращения субъективного оценивания и приближение его к объективному необходимо придерживаться ряда требований:
    - не поручать судейство одному человеку (в составе жюри должно быть не менее трех-семи компетентных лиц),
    - не рекомендуется приглашать в состав жюри людей, заинтересованных в результатах программы.
    - Судейство не должно стать причиной конфликтов и недоразумений, которые приводят образ.
    - Для успешной работы членов жюри следует определить критерии оценивания каждого конкурса, подготовить карточки оценивания, листы бумаги, ручки, табло, сводную таблицу оценок, карточки с указанными на них баллами.
    - После каждого конкурса результаты участия обязательно нужно объявлять устно, освещать на табло или демонстрировать каким-то другим образом. Например, в игровой: программе «Радуга» за каждую победу команда получает цветной спектр радуги и прикрепляет
    его на визитке своей команды .
    - Целесообразно, чтобы в своих выступлениях члены жюри не только высказывали собственные мнения и оценки, но и убедительно их обосновывали.
    Решающая роль принадлежит ведущему. Именно от него зависит, насколько интересно и живо пройдет игровая программа. Ведущий должен быть эрудированным, находчивым и сообразительным, готовым к комментариям-экспромтов в ходе проведения программы и подавать хороший пример участникам игры, многим из которых придется также быть ведущими. Именно поэтому роль ведущего игровой программы может выполнить не каждый. Ведущих нужно готовить путем проведения репетиций (выход на сцену, внесение корректив в произношение и интонацию голоса, мимику и жесты), что будет способствовать формированию их сценической культуры. Ведущих может быть несколько (2-5).
    Помощников ведущих также нужно подготовили: они должны знать порядок обеспечения участников программы необходимым реквизитом, спортивным инвентарем или другим материалом и время, когда все лишнее со сцены следует забрать.

  19. #13
    Авторитет Аватар для Алла и Александр
    Регистрация
    21.02.2007
    Адрес
    Ростовская область
    Сообщений
    1,624
    Поблагодарил Поблагодарил 
    247
    Поблагодарили Поблагодарили 
    176
    Поблагодарил в

    81 сообщениях

    По умолчанию

    Перевод

    Учет возрастных особенностей участников игровых программ.

    Одним из условий, которое обеспечивает эффективность подготовки и проведения игровой программы, является учет возрастных и индивидуальных особенностей ее участников.
    Но известно, что в некоторые игры, рекомендуемые детям, охотно играют и взрослые. Однако игра, предназначенная для детей младшего возраста , будет значительно отличаться от такой же игры для детей старшего возраста по сложности игровых задач, продолжительностью, физической нагрузкой, которое приходится на каждого ее участника. Эта разница особенно ощутима в познавательных играх. Географическая или литературная игра-викторина, рассчитанная на уровень знаний восьмиклассника, не будет иметь успеха у школьников пятого класса именно потому, что на большинство вопросов они просто не смогут ответить. Однако это не означает, что сама форма игры-викторины является неприемлемой для них. Дети младшего возраста, как известно, охотно отвечают хором на доступные им вопрос организатора массовой игры. Это и есть викторина, которая составляется и проводится с учетом возрастных особенностей участников игры.
    И детям младшей по возрасту группы более по душе подвижные игры, непродолжительные по времени, с несложным содержанием, с четкими правилами. Дети 6-8 лет увлекают игры имитационного и сюжетного характера. Типичными движениями в таких играх является бег с заданиями догнать или убежать от того, кто догоняет, вовремя занять освободившееся место в кругу, и т.д. Действия в коллективе для них сложные; им больше нравятся игры с перебежкам, прыжками, ловінням и бросанием мячей и различных предметов. Конечно, это массовые игры без разделения на команды, хотя в отдельных случаях младшим по возрасту детям могут быть рекомендованы и командные игровые соревнования, например, эстафетные игры. Дети этого возраста с удовольствием принимают участие в воображаемых играх-путешествиях, игровых занятиях на свежем воздухе, в которых преобладают подвижные игры. Любят они отгадывать рифмованные загадки - так называемые загадки-добавлянки.
    Дети 9 10-летнего возраста отличаются постоянным стремлением к активной практической деятельности, легко вступают в контакт со сверстниками, со взрослыми, их увлекает совместная коллективная деятельность, особенно игры. Они легко выполняют поручения и не безразличны к той роли, которая им выпадает. Неудача вызывает резкую потерю интереса к делу, а успех - эмоциональный подъем. Любят соревноваться во всем: в силе, выдержке, выносливости, скорости реакции, смекалки, ловкости, находчивости, знаниях и т.д. Однако стремление выйти вперед за счет других может способствовать выявлению эгоистических качеств, излишней переоценке собственных знаний, умений, навыков. Поэтому необходимо создавать такие условия, при которых в процессе соревнования, все помогали бы друг другу, а в ходе подведения итогов учитывалась бы не только безусловное первенство, но и желание оказать помощь, поддержать товарищей.
    В возрасте 10-11 лет наблюдается значительное развитие координационных возможностей. Возрастает сила, скорость, ловкость и выносливость, совершенствуется умение управлять своим телом, организм приспосабливается к физической нагрузке. Дети этого возраста уже играют в сложные по содержанию игры. Это имеет особое значение, потому что в этом возрасте детей начинают интересовать игры, в которых соревнуются уже не отдельные участники, а целые коллективы. Поэтому целесообразно организовывать игровые программы с участием нескольких команд. Подвижные игры детей этого возраста длительные и интенсивные, увеличь строгим соблюдением правил игры. Следует отметить постоянство интересов детей данного возраста к выбору игр.
    Все игровые программы по своему содержанию должны быть яркими, запоминающимися, эмоциональными, познавательными.
    Нужно объективно оценивать все конкурсы, соревнования, потому что дети 10-11 лет уже сами могут это сделать, зная возможности своих товарищей. Они любят, когда в ходе игры взрослые по достоинству их оценивают, следят за соблюдением правил и условий игры, тогда они и сами стараются быть дисциплинированными, не нарушать определенных правил и условий.
    Дети 11-12-летнего возраста менее уравновешены. Они бурно проявляют эмоции, среди них чаще возникают конфликты. Девочки - спокойные, рассудительные, послушные, охотно соглашаются выполнять поручение. Мальчики - энергичные, непоседливые, более эмоциональные, зачастую пытаются уклониться от общественных дел, ищут пример для себя - сильную и смелую личность, мечтают о подвигах.
    Для ребенка данного возраста резко возрастает роль коллектива. Ребенок стремится завоевать авторитет, занять в коллективе достойное место. Важное место в этот возрастной период надо отводить подвижным играм. Для мальчиков следует организовывать игры, способствующие развитию выносливости, силовых качеств, для девочек - игры, которые бы способствовали развитию гибкости тела, грациозности, двигательной активности вообще. Объяснять правила игры следует лаконично, понятно, оценивать участие надо по-спортивному. Поэтому в работе с детьми 11-12-летнего возраста целесообразно использовать силу коллектива,- его положительное влияние на личность. Детей данного возраста желательно привлекать к работе в составе жюри, судей и арбитров игровых программ спортивного характера. В игровой деятельности детей данного возраста важна мотивация их участия: если ребенок осознает, что ей предоставлена возможность проверить свои возможности, чему-то научиться, то она будет активным участником игровой программы. Элементы серьезности в конкурсно-игровых программах способствуют личностному росту ребенка, развития его целеустремленности, настойчивости, уверенности в своих силах и исполнения заветных желаний.
    Целесообразно планировать, готовить и проводить с детьми данной возрастной категории такие игры и конкурсно-игровые программы, которые бы способствовали развитию и совершенствованию конкретных навыков, умений, способностей, побудили бы их к самосовершенствованию. Каждую игру или конкурс необходимо тщательно готовить, мотивировать необходимость участия в них. Для детей данного возраста можно предложить следующие игровые программы: «а ну-Ка, парни», «а ну-Ка, девушки», «Золушка», «Вечер веселых задач», «Поисковая игра на местности»,«Спартакиада народных игр», «Сюита туристских игр»,
    «Турнир знатоков», «Игра-экспресс», «Сундук народной мудрости», «Час веселой математики», «Конкурс актерского мастерства» и др.
    В игровой деятельности подростков 13-14 лет заметные качественные изменения: количество игр значительно уменьшается, а их содержание усложняется. Детей интересуют игры со сложным сюжетом, которые открывают возможности для самостоятельной творческой деятельности в процессе игры. Подростков захватывает ход сложного тактического поединка. Они отдают предпочтение видам спорта, в которых присутствуют игровые элементы, и играм, которые близки к ним по содержанию, их интересуют также сложные эстафеты с преодолением препятствий, игры с заданиями (способ действий выбирают игроки),борьбой, выручкой и взаимопомощью.
    Интенсивность и продолжительность игр подростков значительно больше, чем у младших детей. У подростков продолжается перестройка Нервной системы. Однако она все еще слишком возбудима, что проявляется в неустойчивости настроения и поведения . Все это требует внимательного отношения к детям этого возраста, а также ужесточение требований по неукоснительному соблюдению порядка и дисциплины в ходе игровых программ, наполненных подвижными играми.
    Хотя в этом возрасте мальчики и девочки часто играют вместе, в их игровой деятельности есть некоторое отличие. Девочки увлекаются играми, которые требуют ловкости, точности движений, а мальчики отдают предпочтение играм с элементами силовой борьбы, поединкам в парах.
    И чем старше дети, тем шире круг их интересов, тем сложнее и разнообразнее должны быть игровые задания.
    В возрасте 13-14 лет у подростков активно формируется собственная точка зрения, возникает стремление определить и осознать свое место среди сверстников и взрослых. Подростки способны, сознательно достигать поставленной цели, даже отдаленной во времени. Дети данного возраста готовы к сложной деятельности, которая включает в себя интересную подготовительную работу. Подростки должны знать и чувствовать, что выполняемая работа действительно полезна, нужна и им, и тем, кто их окружает. Заметно углубляется в них интерес к науке, техники, литературы, искусства. их привлекают различные клубы по интересам, кружки, секции, студии, С удовольствием участвуют в викторинах, турнирах, конкурсах, соревнованиях. Элемент игры необходимо вносить тонко и эффективно с целью заинтересовать активной познавательной деятельностью, выявления творческих, организаторских, познавательных и других способностей. Для подростков интересными будут такие игровые программы: «Звездный час», «Симпатия из 1001 точки зрения», «Хозяюшка», «Конкурс актерского мастерства», коллективные творческие дела, нетрадиционные формы проведения викторин.
    Старшеклассники (15-1 .6 лет) уже имеют определенный запас знаний, умений, навыков организаторской и творческой деятельности. Они с удовольствием предложат собственную тему игровой программы, организуют ее подготовку и проведение. Выпускники уже задумываются над выбором будущей профессии, а потому им интересно будет испытать свои силы в конкурсно-игровых программах, целью которых является выявление знаний о мире профессий. С удовольствием они принимают участие в интеллектуальных играх, соревнуясь в эрудированности и интеллектуальных способностях. Участие в конкурсно-игровых программах
    побуждает старшеклассников к самооценке и размышлений, касающихся собственной «Я - концепции». В частности их интересуют собственные возможности, черты, свойства и качества характера, уровень готовности к семейной жизни, собственные чувства, отношение к окружающим. В ходе игровой программы необходимо
    создавать условия для самореализации, самоутверждения старшеклассников, развития и совершенствования их разнообразных знаний, практических умений, способностей. Юноши и девушки в 16-17-летнем возрасте достигают высокого уровня физического развития и имеют большой двигательный и игровой опыт. В старшем школьном возрасте в основном завершается физическое развитие организма. В этот период интенсивно развивается мускулатура. Так, мышцы ребят становятся рухливими, способными быстро переходить от напряжения к расслаблению и наоборот. У девушек мышечная система совершенствуется несколько медленнее. Завершается формирование нервных клеток больших полушарий головного мозга, происется их интенсивное развитие, прежде всего в направлении совершенствование корректирующих функций.
    В процессе игры юноши и девушки основное внимание сосредотачивают на тактике и результатах своих действий. Они проявляют большую самостоятельность по выбору такщки игры и путей для достижения победы. Многие из них с удовольствием выполняет обязанности руководителя, капитана, согласовывает действия своих команд. Особенно популярными среди старшеклассников есть игры со сложными заданиями на координацию движений, которые требуют выявления силы, ловкости и т.д.
    Поэтому старшеклассники являются активными участниками игр и соревнований спортивного характера.
    Конкурсно-игровые программы для старшеклассников должны способствовать осознанию ими необходимости заниматься самообразованием, самовоспитанием, самосовершенствованием - прямуюваты путем, который поможет найти свою дорогу в жизни, понять его смысл и свое предназначение, достичь успеху. Тематика игровых программ для учащихся старшей школы может быть разнообразной. В каждом конкретном случае следует учитывать интересы, предпочтения и увлечения старшеклассников. С удовольствием они принимают участие в интеллектуальном общении, заседаниях клуба веселых и находчивых, игровых программах спортивного характера. Актуальными на современном этапе будут игровые программы, которые будут побуждать учащуюся молодежь делать правильный выбор в любой жизненной ситуации, вести здоровый образ жизни.

  20. #14
    Пользователь
    Регистрация
    16.08.2011
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    44
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    11 сообщениях

    По умолчанию

    Незнаю как у вас, а у нас есть "школа молодого работника ". Новеньким отдельно проводятся дополнительные семинары. Вот что можно использовать....брала из нета , но очень давно.

  21. #15
    Пользователь
    Регистрация
    16.08.2011
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    44
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    11 сообщениях

    По умолчанию

    МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
    «Сценарна композиція та режисура масових театралізованих свят»
    Розробила – методист з театрального жанру В.В. Дьяковська
    Термін «сценарій» - походить від італійського слова «scenario» та має грецько-латинські витоки. Колишнє розуміння цього слова було таке: сценарій – це коротеньке викладання змісту драматургічного твору, його сюжетна схема, за допомогою якої створюється вистава, план-схема п’єси, кінофільму, опери, балету або масового театралізованого заходу.
    Але у сучасному сьогоденні термін «сценарій» має трохи інший зміст, а саме: літературне першоджерело видовища, що реалізується за допомогою або різних технічних засобів – це сценарії кіно, радіо та телебачення, або ж за допомогою засобів сценічної, театральної виразності у масовій дії – сценарії театралізованих видовищ.
    СЛОВО В СЦЕНАРІЇ. Маючи єдиним робочим інструментом та будівельним матеріалом сценарної творчості - слово, кожен сценарист повинен відноситись до нього уважно, відчувати слово, його зміст, його підтекст та різноманітні відтінки, мати на увазі те, що існує безліч багатозначних слів і т. ін. Дійсний зміст слова досить часто не обмежується одним єдиним значенням, а зв’язки поміж словами ще багатіші, вони не тільки інформують, але й зображують, а тому саме слову належить провідна роль у творчому доробку сценаристів. До слова в сценарії треба відноситись дуже уважно, бо перевантаженість сценарію гальмує його створення, послаблює конфлікт та заважає дійовим особам. Не можна зловживати словом в сценарії ще і тому, що до інформації, яка розрахована виключно на слухове сприйняття, треба ще й відшукати відповідний ілюстративний відеоматеріал, який сприйматиметься зором.

    Але сучасна драматургія масових театралізованих вистав має яскравий дієвий характер. Саме це і вимушує сценаристів дуже обережно поводитись зі словом, особливо враховуючи технічні можливості аудіо - та проекційних пристосувань. Тому сценаристи та режисери-постановники повинні шукати засоби перевтілення слова в дію, шукати його дійові еквіваленти. Слово потрібно доносити до глядача найрізноманітнішими засобами, а не лише перекладати все мовне навантаження на особу ведучого, який коментує, пояснює все, що відбувається.

    ДІЯ В СЦЕНАРІЇ. Побудова драматургічної дії, хоч у театральній п’єсі, хоч у будь-якому сценарії масового театралізованого видовища завжди, без виключення, створюється за так званим зростаючим принципом, тобто передається через зростання емоційного напруження. У той же час, включення у драматургічний твір фрагментів епічного чи ліричного плану не перетворює зростання дії на зворотне, воно лише трохи гальмує її розвиток.
    РЕЖИСЕРСЬКЕ БАЧЕННЯ СЦЕНАРІЮ. Сценарист масового театралізованого видовища обов’язково повинен закладати у сценарій, у драматургічну першооснову вистави-видовища, і так зване режисерське бачення.
    ІМПРОВІЗАЦІЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ СЦЕНАРІЮ. Сценарист не повинен заперечувати тому, що під час реалізації його драматургічного задуму режисер та виконавці інколи звертаються до неочікуваної імпровізації. Будь-яка імпровізація, навіть порушення послідовності окремих елементів сценарної структури або використання якихось інших несподіванок, якщо вони не порушують загального авторського задуму, драматургічної концепції сценариста, можуть піти на користь майбутньому видовищу.
    Але треба обов’язково пам’ятати відоме висловлення невідомого мудреця, який зауважив, що найкращою імпровізацією є та, яку ретельно підготували та відрепетирували. Ця думка, мабуть, є аксіомою, яку ніхто не відміняв.

    Сценарна драматургія масових театралізованих свят повинна будуватись на внутрішній композиції:
    1. Експозиція. До групи експозиційних матеріалів можуть бути віднесені такі важливі елементи сценарної структури, як назва сценарію, визначення його жанру, перелік дійових осіб, а також початкова або вступна ремарка, яка містить в собі інформацію про місце дії, особливості художнього оформлення, світла, зовнішнього вигляду дійових осіб, їх появлення та характер дії у початковій частині заходу. До експозиційних матеріалів слід віднести також афіші усіх типів, запрошення, а інколи ще і програми видовища. Деякі експозиційні відомості можуть бути показані глядачеві безпосередньо під час самого масового театралізованого заходу.
    2. Зав’язка. Цей експозиційний елемент складає разом з експозицією той самий початок дійства. Поєднання в одну структурну одиницю відразу двох частин композиції експозиції та зав’язки і є специфічною рисою драматургії масових театралізованих видовищ. У зав’язці міститься початкова подія, початок конфліктної ситуації, джерело драматичної боротьби. При умові відсутності в сценарній структурі традиційної експозиції театральної п’єси, тобто класичної композиції, сценарій масового театралізованого видовища, як правило, починається безпосередньо з зав’язки. Інколи в сценарній практиці зустрічається заміна початкової зав’язки на кульмінацію. А за нею вже тоді в традиційній черзі шикуються всі основні елементи композиції – експозиція, зав’язка, розвиток дії, знов кульмінація, що повторюється, розв’язка...

    3. Розвиток дії. Це, як правило, найбільший за обсягом фрагмент композиції, найдовша структурна частина, яка містить велику кількість різних подій, що щільно пов’язана з драматургічним конфліктом сценарію. У цьому відрізку композиції відбувається дуже стрімкий розвиток теми, а в сюжетних сценаріях саме тут відбувається підсилення тиску життєвих обставин на героїв.
    4. Кульмінація. Цей відрізок сценарної структури завжди сприймається як найвищий рівень, вершина тощо. А тому кульмінацією завжди називають мить найвищої напруги всіх фізичних та моральних сил дійових осіб, мить найвищого емоційного піднесення та найбільшого загострення драматургічного конфлікту. Кульмінаційний епізод сценарію завжди будують таким чином, щоб подальше напруження, подальше збільшення емоційного загострення було б неможливо. В сценаріях масових театралізованих видовищ кульмінацією найчастіше з’являються або мить загальної урочистості, або аналогічний за рівнем епізод трагічного наповнення, в якому приймають участь не лише більшість виконавців, але і майже всі глядачі. Це може бути, наприклад, радісний та урочистий фінал театралізованого концерту, присвяченого Дню перемоги, а може бути і схвильована та трагічна «Хвилина мовчання», мить загального вшанування пам’яті загиблих у будь-якому за жанром заході тієї ж тематики.
    5. Розв’язка. Це заключний епізод композиції, в якому, при наявності сюжету, відбувається розв’язання драматургічного конфлікту. В переважній більшості сценаріїв несюжетної побудови розв’язка взагалі відсутня або існує у ледве помітній, нечіткій формі.
    6. Додаткові елементи композиції – пролог та епілог. Обидва додаткові елементи драматургічної композиції – пролог та епілог – не є обов’язковими елементами сценарної структури, вони з’являються лише за бажання сценариста, коли матеріал сценарію та творчий задум драматурга вимагають саме такого рішення.
    Пролог, або передмова сценарію, найчастіше уявляє з себе театралізовані звернення до глядачів, які в тій чи іншій формі настроюють глядацький гурт на тему, на матеріал майбутнього видовища. Це початкова, вступна частина, така собі увертюра, що концентрує увагу глядачів на найголовнішій проблемі. Пролог у більшості масових театралізованих заходів має узагальнюючий, урочистий або ліричний характер. Пролог завжди передує всім останнім композиційним елементам. У повній відповідності значенню грецького слова пролог – той, що стоїть попереду.

    Епілог, або післямова сценарію – це останній, фінальний епізод композиції, після якого вже не може бути ніяких інших епізодів. В епізоді театральної п’єси або сюжетного сценарію звичайно йдеться про подальшу долю дійових осіб та розвиток подій у часі. А у сценаріях масових театралізованих вистав епілог найчастіше перетворюється в урочистий апофеоз, в якому стверджується авторський задум та авторська ідея. В сценаріях деяких несюжетних заходів – свят, концертів, документальних вечорів тощо – кульмінація або кульмінація разом з розв’язкою складають загальну урочисту частину сценарію, співпадають з нею.

Страница 1 из 3 123 ПоследняяПоследняя

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •  
Яндекс.Метрика free counters Рейтинг@Mail.ru