Використання інноваційних технологій в музичному вихованні дошкільнят

[Olia Medvedeva]

Девочки, делала в прошлом году презентацию на тему "Шевченко" Выставляю, может кому пригодится. Там слайды, а текст завтра найду на работе.
https://cloud.mail.ru/public/Byz4/auqGQqes7

[Пензева Людмила]

Девочки! Появилась новая парциальная программа "Веселкова музикотерапія", Світланочка сбросила адрес автора artmal7@gmail.com.
Я написала ей с просьбой о приобретении. Стоит программа 30 гр. + 5 гр. доставка, деньги бросаются просто на телефон.
Очень рекомендую, особенно тем кто работает в логопедических садах и с детьми с ЗПР. И вообще так, как одно из направлений здоров'язбереження думаю пригодится всем.

[Пензева Людмила]

Девочки! Появилась новая парциальная программа "Веселкова музикотерапія", Світланочка сбросила адрес автора artmal7@gmail.com.
Я написала ей с просьбой о приобретении. Стоит программа 30 гр. + 5 гр. доставка, деньги бросаются просто на телефон.
Очень рекомендую, особенно тем кто работает в логопедических садах и с детьми с ЗПР. И вообще так, как одно из направлений здоров'язбереження думаю пригодится всем.

Вот ещё страничка автора программы Ирины Анатольевны Малашевской http://hghltd.yandex.net/yandbtm?fmo...e46d0f&keyno=0 внизу её электронный адрес.
Извините небольшая ошибка в адресе в предыдущем сообщении (в конце убрать точку)
вот правильный artmal7@gmail.com

[Наталі]

Була на семінарі-практикумі по музикотерапіі у Малашевськоі Дуже сподобалось,багато корисного для себе і для роботи почерпнула.Якщо будуть ще семінари поіду неодмінно -музикотерапія додае багато емоцій у наші трудові будні!!!

[Людмила Музыка]

Дуже красиво! скажіть будь-ласка як ви кріпили листочки ?

Дякую . На клейку плівку , у магазинах будівельних продається . Кріпите до мольберта клейкою стороною до себе . Потім діти викладають листя .

[зірка]

[Я ,Наталья!]

Девочки, многие спрашивают о программе " Веселкова мизикотерапія" , вот она.
Вступ
В умовах сучасного розвитку суспільства особливої актуальності набуває одне з головних завдань національної освіти - “збереження та зміцнення фізичного, психічного та духовного здоров’я підростаючого покоління” /Закон України “Про дошкільну освіту”/ [3, с. 1].
У нинішньому світі, що стрімко розвивається та змінюється, постійно переживаючи соціальні та природні катаклізми, першочергової уваги потребує піклування про здоров’я маленьких дітей. Адже всі негаразди сьогодення можуть негативно відбитися на їхньому житті і призвести до невиправних наслідків у майбутньому.
Сучасні діти перенасичені негативною інформацією, позбавлені теплого спілкування з дорослими та однолітками. Багато з них просто не можуть витримати нервово-психічних навантажень удома та в дитячому садку. Нерідко дитяча нервова система не встигає адаптуватися до шаленого темпу і ритму нашого життя. Звідси — неспокій, нервовість, гіперактивність, погіршення продуктивної діяльності, виникнення психосоматичних хвороб.
Сьогодні, як ніколи, особливої актуальності набувають заходи зі створення нових ефективних методів реабілітації та профілактики, нетрадиційних підходів, що підвищують резервні можливості організму дитини. Тобто, очевидною постає необхідність упровадження в навчально-виховний процес різних здоров’я- підтримувальних технологій, серед яких заслуговує на увагу нова галузь психолого-педагогічного напряму під назвою “музикотерапія”. У перекладі з грецької термін “музикотерапія” означає “зцілення музикою”.
У контексті дошкільної освіти ми розглядаємо це поняття не в буквальному клінічному значенні, а як ефективний засіб моделювання й корекції внутрішнього стану дитини, розкриття її природного потенціалу.
Окрім того, в педагогічному сенсі, музикотерапія може бути дієвою допомогою в оптиміза- ції навчально-виховної роботи, спрямованої на формування та роз¬виток особливої новітньої психокультури, яка в майбутньому, на думку вчених, дасть людству шанс на виживання й розквіт.
“Музика, як носій сакральної інформації, і музична терапія, як могутній інструмент впливу, спроможні допомогти людині згармонізувати себе і свої стосунки зі світом.
Саме поєднання педагогічних, психотерапевтичних методів з керованим музичним впливом може зробити переворот у долі як окремої людини, так і суспільства загалом” /Г. Побережна/ [7, с. 88].

РОЗДІЛ 1
ПАРЦІАЛЬНА ПРОГРАМА
"ВЕСЕЛКОВА МУЗИКОТЕРАПІЯ: ОЗДОРОВЧО-ОСВІТНЯ РОБОТА З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ"

1.1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
В єдиній національній системі безперервної освіти пріоритетного значення набуває процес повноцінного розвитку та становлення життєво компетентної творчої особистості, максимального розкриття її природного потенціалу та задатків. Починається цей процес із першої ланки - освіти для найменших — дошкільної освіти.
Дошкільний період є особливо важливим і визначальним у процесі особистісного зростання, бо створює підґрунтя для динамічних змін у подальшому онтогенезі людини.
У Законі України “Про дошкільну освіту” зазначено: “Дошкільний вік - базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості дитини” [3, с. 1]. Саме цей період науковці порівнюють із закладенням фундаменту в зведенні будівлі, від якості та на-дійності якого залежатиме вся краса і велич майбутньої споруди.
“В умовах глобалізаційних змін на часі модернізація змісту дошкільної освіти, гуманізація її цілей та принципів, переорієнтація на розвиток особистості дитини як основний ресурс, що визначає поступальний рух суспільства” — наголошено у Базовому компоненті дошкільної освіти України [1, с. 4].
Але необхідно зазначити, що численні неконтрольовані чинники інформаційно-звукового, соціально-культурного, політично- економічного напрямів сучасності заважають втіленню у життя стратегічної ідеї національної освіти - виховання вільної, гармонійної, самодостатньої і, головне, здорової людини. Неусвідомлено надмірне перебування дитини у потоці інформаційного негативу, що лине з екранів телевізорів та у розмовах дорослих, здійснює, на жаль, свій шкідливий руйнівний вплив.
Дисгармонія та внутрішнє напруження, які є причиною багатьох хвороб, все частіше стають характерними переживаннями сучасних дітей і становлять суттєву перешкоду їх повноцінному розвитку.
“Увага педагога має спрямовуватися на головні лінії розвитку фізичного та морально-духовного здоров’я, особистісних цінностей як своєрідного внутрішнього стрижня, ціннісної етичної орієнтації з формування навичок практичного життя, емоційної сприйнятливості та сприяння розвитку індивідуальності дитини” /Базовий компонент дошкільної освіти України/ [1, с. 7].
Тож в умовах соціально-політичних негараздів сучасного українського суспільства постає необхідність пошуку додаткових видів освітньої діяльності оздоровчо-профілактичного спрямування, що допоможуть захистити дитину від шкідливого впливу сьогодення, пробудять захисні механізми, закладуть основу формування її внутрішнього стрижня - психокультури.
Одним із дієвих помічників у становленні та розвитку психокуль¬тури особистості є МУЗИКА. Адже саме вона є найкращим виховате¬лем, бо здатна цілеспрямовано та гармонійно формувати психіку лю¬дини з раннього віку. А здорова психіка є запорукою здоров’я - ста¬ну повного фізичного, духовного та соціального благополуччя.
У системі вітчизняної дошкільної освіти чимало уваги приді¬ляється музично-естетичному вихованню. У Базовому компоненті дошкільної освіти України серед основних освітніх ліній визначе¬на лінія “Дитина у світі культури”. Її зміст спрямовано на форму¬вання у дітей емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва та світу зокрема. Розділ “Музика” є обов’язковим у всіх чинних навчаль¬них програмах, оскільки музична діяльність емоційно забарвлює, збагачує дитячі знання та життєвий досвід, впливає на формуван¬ня загальної культури, сприяє розвитку естетичних почуттів, від¬криває простір для творчої самореалізації дитини.
Однак, аналізуючи реальний стан музично-естетичного навчан¬ня та виховання у системі дошкільної освіти, доводиться конста¬тувати низку суперечностей між теорією та практикою. Не секрет, що й досі, як не прикро, в багатьох дошкільних

[Я ,Наталья!]

закладах ще діє концертно-показова модель музичного виховання, де мають місце безкінечні репетиції, де від маленьких дітей вимагають справжньої дорослої акторської майстерності. Тож у повсякденні, зазвичай, пе¬дагоги просто підбирають музичний репертуар і розучують його з дітьми до чергового показового виступу. Такий “перегин” у бік під¬готовки дошкільників до концертно-розважального свята (шоу) для дорослих порушує головне завдання музичної діяльності - гармо¬нізацію емоційної сфери, яка відіграє важливу роль у становленні особистості, розвитку її вищих психічних функцій, регуляції пове¬дінки, формуванні духовної культури.
Вивчаючи розробки науковців і враховуючи практичні над¬бання, ми дійшли висновку, що музика і музична діяльність ма¬ють потужний вплив на внутрішній світ дитини, перетворюють його, формують якості, необхідні для подальшого успішного по¬вноцінного життя. Оскільки музичне мистецтво є носієм універ-сальних законів гармонії, воно може бути ефективно використане для зміцнення фізичного здоров’я, гармонізації емоційних станів і моделювання поведінки дитини, а також активізації її творчо¬го потенціалу. Крім того, засоби музикотерапії можуть допомогти у розв’язанні проблеми стимуляції саморозвитку та самовдоскона¬лення особистості. Адже музика, сама будучи “моделлю людських емоцій” /В. Медушевський/ [20, с. 78], “робить те, що іншим мис¬тецтвам не під силу” /К. Орф/ [18, с. 176].
Отже, одним із шляхів вирішення окреслених питань ми вба¬чаємо у розробці парціальної програми “Веселкова музикотера¬пія: оздоровчо-освітня робота з дітьми старшого дошкільного віку” та використанні її в освітньому процесі дошкільних і поза¬шкільних навчальних закладів України.
Базовим підґрунтям для створення запропонованої інновацій¬ної програми є синтез досліджень науковців-психологів і багато¬гранного досвіду вітчизняних і світових прогресивних музичних педагогів. Розробляючи методику музикотерапевтичної роботи з дітьми дошкільного віку, ми спиралися на ідеї “ритмопластичного виховання” Еміля Жак-Далькроза /Етіїе дауиев-ВаІсгоге/ [14]; елементарного музикування в розвитку творчого начала і само¬стійності мислення дітей системи Карла Орфа /Сагі ОгД/ [18], ор¬ганічного взаємозв’язку музики, слова і жесту концепції Йоган- на Гердера /УоНапп Негйег/ [13], важливості значення фольклору, народних ладів і ритмів у дитячому музичному вихованні Бели Бартока /Веііа Вагіок/ [19], пропагування необхідності музики як джерела душевного збагачення й гармонійного виховання Золта- на Кодая /2оІіап Кодаїу/ [24], абсолютної віри в безмежність ди¬тячого потенціалу Шінічі Сузукі /Зкіпіскі Зигикі/ [9], музичного навчання Вальдорфської педагогіки [23]. А також використовува¬ли ідеї чи окремі елементи концепції музично-раціональної пси¬хотерапії В. Петрушина [21], авторської системи психокоригуван- ня В. Драганчук [2], методики розвитку та комплексної корекції різних сторін психіки дітей дошкільного та молодшого шкільно¬го віку М. Чистякової [27], дослідження Г. Побережної про вико¬ристання музикотерапії у процесі дитячої психокорекції [22].
Структуру програми “Веселкова музикотерапія: оздоровчо- освітня робота з дітьми старшого дошкільного віку” складають: пояснювальна записка та безпосередньо зміст програми з окрес¬ленням тематичних оздоровчо-освітніх завдань і очікуваних ре¬зультатів від музикотерапевтичної діяльності.
Зміст програми спрямовано на роботу зі здоровими дітьми задля гармонізації їх емоційно-психофізіологічних станів та під¬силення розвитку природних здібностей і задатків, а також ре¬комендовано для роботи з дітьми, які мають незначні емоційно- психологічні розлади: неврози, страхи, комплекси, проблеми у поведінці, внутрішні конфлікти тощо.
Метою програми є розкриття саногенного потенціалу1 та роз¬виток музикальності2 дітей старшого дошкільного віку.
Основні завдання програми:
• гармонізація емоційно-почуттєвої та вольової сфер;
• зняття емоційно-психологічного напруження та досягнення катарсису3 у процесі музично-творчої діяльності;
• усунення психофізіологічних блоків, розкріпачення поведін- кових утисків;
• розвиток музично-творчих здібностей і задатків;
• формування музичної обізнаності та компетентності;
• розвиток креативності;
• формування мовленнєвої культури та соціальної комуніка- тивності;
• становлення індивідуальної самодостатності.
> Методологічними засадами побудови змісту програми є такі підходи:
• саногенний - оздоровлення через розкриття резервних й адаптивних можливостей дитячого організму;
1 Саногенний (оздоровчий) потенціал - резервні й адаптивні мож¬ливості організму, що ототожнюється з ресурсами опірності, стійкості до стресу, позитивними емоціями та мисленням.
2 Музикальність як комплекс здібностей, що дозволяє дитині актив¬
но проявляти себе в усіх видах музичної діяльності: сприйманні, оціню¬ванні, творчості.
3 Катарсис (грецькою кабароц - окрилення, очищення, оздоровлен¬ня) - вивільнення психічної енергії, емоційна розрядка, що сприяє змен¬шенню або зняттю тривоги, неспокою, дискомфорту.
• комплементарний - взаємодоповнення освітніх та оздоров¬чих цілей і завдань;
• гедоністичний — отримання радості та задоволення від на¬вчально-музичного процесу;
• аксіологічний - забезпечення ціннісних орієнтирів стосовно музичного мистецтва;
• комунікативний - спрямування на оптимізацію комуніка¬тивної сфери дитини, формування особистісної розкутості та самодостатності, забезпечення довірливих стосунків між пе¬дагогом (музичним керівником) та дітьми;
• соціокультурний - формування почуття власної гідності та само¬поваги, усвідомлення індивідуальної значущості себе та інших;
• інтроспективний - зумовленість розвитку основ самопізнан¬ня, самоусвідомлення, самозаглиблення тощо.
Розробка парціальної програми “Веселкова музикотерапія: оздоровчо-освітня діяльність дітей старшого дошкільного віку” ґрунтується на таких принципах:
• науковості, що потребує відповідності музичної освіти до¬шкільників останнім науковим дослідженням і відкриттям у галузі музикотерапії;
• особистісної спрямованості, що полягає в організації на¬вчальної діяльності дітей на основі поєднання самостійнос¬ті та операційно-технічної активності, розвитку особистісно- го ставлення до себе, діяльності та світу;

[Я ,Наталья!]

• гуманізації та гуманітаризації системи музичної освіти, який передбачає створення емоційно-стимулювального на¬вчального середовища, заохочення ініціативи дітей, відмову від авторитарної педагогіки й педагогічного тиску на дітей;
• інтеграції, який органічно поєднує музичне навчання з про¬цесом збереження та зміцнення фізичного, психічного та ду¬ховного здоров’я дошкільників.
> Організація освітнього процесу
Для впровадження музикотерапії в педагогічний процес до¬шкільного та позашкільного навчального закладу доцільно про¬водити гурткову роботу з дітьми старшого дошкільного віку.
Музикотерапевтичні заняття рекомендується проводити у просторому приміщенні (музичній або спортивній залі чи великій кімнаті) з регульованим освітленням. Педагогові необхідно мати достатній арсенал музичних інструментів (фортепіано, народних,
елементарних дитячих, шумових, саморобних) і самому вміти добре грати на них. Наявність сучасної техніки (аудіо- та відеоапаратури) та ретельно дібраної фонотеки є запорукою вдалого музичного супроводу, а різноманітність дидактичних матеріалів та іграшок - дієва допомога в підтримці улюбленої дітьми ігрової атмосфери.
Рекомендована форма організації занять — групова. Кількість дітей у групі - від 7-ми до 12-ти.
Періодичність і тривалість занять - 1 раз на тиждень, 35—40 хв.
Очікувані результати:
• гармонізація емоційно-вольової сфери;
• посилення емоційної стійкості до стресів;
• поліпшення фізичного здоров’я;
• розкриття природних здібностей і задатків;
• сформованість певного рівня музичної обізнаності та компе¬тентності;
Головним завданням педагога-музиканта, який працюватиме за розробленою методикою, є розкриття музичних здібностей ді¬тей не для демонстрації їх перед слухачами чи глядачами, а задля розвитку особистісних якостей. Такий підхід ґрунтується на про¬відних засадах гуманної педагогіки, якими є:
• віра в можливості кожної дитини;
• розкриття її самобутньої природи;
• повага та ствердження дитячої особистості;
• спрямування її на служіння добру і справедливості /“Маг ніфест гуманної педагогіки”/ [5].
На думку авторів, впровадження парціальної програми “Весел¬кова музикотерапія: оздоровчо-освітня робота з дітьми старшого дошкільного віку” в освітній процес дошкільної освіти сприятиме:
• виправленню існуючих практично-теоретичних суперечнос¬тей та підвищенню ефективності реалізації виховних, на¬вчальних і розвивальних завдань музичної змістової лінії Базового компонента дошкільної освіти України;
• доповненню знаннєвої та особистісно-ціннісної орієнтації ор¬ганізації педагогічного процесу, спрямованого на мобіліза¬цію інтелектуальних, емоційних, рухових, мовленнєвих та інших функціональних можливостей організму дитини;
• створенню в дошкільному навчальному закладі сприятливо¬го розвивального та здоров’япідтримувального середовища.
У змісті парціальної програми “Веселкова музикотерапія: оздоровчо-освітня робота з дітьми старшого дошкільного віку” на¬ведено основні оздоровчо-освітні завдання та очікувані результати музикотерапевтичної роботи за темами занять та кількістю годин на вивчення кожної теми.
Тема. ЗВУКОВА МОВА ТІЛА
(4 заняття)
У Оздоровчо-освітні завдання
• Ознайомлення з ритуалом початку та закінчення заняття (зву¬чанням одного й того самого музичного інструмента). Встанов¬лення довірливих і доброзичливих стосунків між дітьми та пе¬дагогом.
• Підняття настрою та енергетичного тонусу дітей, розвиток почуття ритму та координації рухів тіла під час веселого та запального танцю з використанням ритмічного ляскання, тупотіння, плескання по своєму тілу тощо.
• Активізація слухової уваги та формування навичок слухового самопізнання у ході слухання та прислухання до звуків власно¬го тіла: тертя та плескання рук, ніг, звуків серцебиття, дихан¬ня тощо.
• Занурення у вібрації українського музичного фольклору, розвиток співацьких навичок і рухової координації у проце¬сі співу-гри українських народних пісень.
• Здійснення емоційного сплеску та розвиток відповідного ре¬агування на музику в процесі музично-ігрової діяльності.
• Нормалізація емоційно-фізіологічного стану та формуван¬ня навичок глибокого й оздоровчого дихання засобами ди¬хальної гімнастики.
• Гармонізація роботи обох півкуль головного мозку та розви¬ток дрібної моторики пальців у ході виконання нескладних завдань пальчикової гімнастики.
• Створення умов для вивільнення завуальованих емоцій ди¬тини та розвиток умінь елементарного музикування на само¬робних маракасах (пляшечках або коробочках із рисом, пшо¬ном, гречкою тощо) у процесі інструментально-виконавської діяльності.
• Нормалізація емоційно-психологічного стану дітей, розви¬ток у них образної уяви та естетичного смаку під час прове¬дення тілесно-орієнтованих вправ.
^ Показники успішності музикотерапевтичної роботи
Дитина
• має відповідне реагування на звук музичного інструмента (наприклад, дзвіночка) як сигналу початку та закінчення за¬няття; проявляє відчуття довіри, власної гідності та поваги до інших;
• відтворює нескладні ритмічні танцювальні рухи, радісно реагує на жвавий і веселий настрій музичної композиції;
• демонструє здатність концентрувати увагу на звуках, утво¬рених власним тілом і вміє розпізнавати їх;
• відчуває почуття радості та задоволення від процесу співу- гри українських народних пісень, має певний рівень спі¬вацької культури, координації тіла та елементарну обізна¬ність в українському музичному фольклорі;
• здійснює емоційний сплеск, проявляє відповідне реагуван¬ня на музику та вміння дотримувати правил гри у процесі музично-ігрової діяльності;
• нормалізує свій емоційно-фізіологічний стан і демонструє вміння глибокого й оздоровчого дихання;
• оптимізує роботу обох півкуль головного мозку й успішно виконує нескладні завдання пальчикової гімнастики;
• вивільняє завуальовані емоцій та оволодіває початковими навичками ритмічного музикування на саморобних марака- сах (пляшечках або коробочках із рисом, пшоном, гречкою тощо) а капело та під музичний супровід, індивідуально та в гурті;
• нормалізує свій емоційно-почуттєвий стан та проявляє об¬разне мислення й естетичний смак у процесі виконання тілесно-орієнтованих вправ.
Тема. ЗВУКИ ПРИРОДИ
(4 заняття)
Оздоровчо-освітні завдання
• Психологічне відокремлення сумісної музикотерапевтичної діяльності від повсякденного життя звуком музичного ін¬струмента. Виховання творчої розкутості засобами вокаль-
них привітань-звертань (прощань-звертань) мовою комах, птахів і тварин (великих і малих, добрих і злих).
• Формування емоційно-ціннісного ставлення до педагога, музичних занять та музики зокрема. Активізація потреби у музично-естетичній діяльності.
• Створення умов для “відігравання” певних емоцій і почут¬тів. Розвиток образної уяви та вміння творчого самовира¬ження через керовані та спонтанні танцювальні рухи з ви¬користанням природної тематики та атрибутики (листочки, “дощик” (новорічний), каштани, горіхи, камінчики тощо).
• Позбавлення від негативних емоцій і почуттів засобами то¬нування звуків природи. Виховання слухової уваги на зву¬ках природи та вміння відтворювати голосом звукові явища.
• Надання відчуття гармонії засобами перебування у вібраці¬ях українського музичного фольклору. Розвиток образного співу-гри змісту українських народних пісень.
• Позбавлення від негативних емоційних станів, розвиток об¬разної уяви засобами музично-ігрової діяльності на природ¬ну тематику.
• Усунення внутрішнього напруження у ході закріплення основ глибокого та оздоровчого черевного дихання.
• Стимулювання розумової активності, розвиток дрібної мо¬торики та координації рухів пальців у процесі пальчикової гімнастики з використанням теми природи.
• Гармонізація емоційно-почуттєвого стану дитини шляхом сприяння появі естетичної насолоди й відчуття причетності до творчого процесу народження музики засобами самороб¬них музичних інструментів з природного матеріалу. Озна¬йомлення з різними регістрами фортепіано засобами роз¬витку азів інструментальної тематичної імпровізації.
• Врівноваження емоційно-психологічного стану та поглиб¬лення розвитку емоційно-образної сфери засобами музичної релаксації з використанням теми природи.
> Показники успішності музикотерапевтичної роботи
Дитина
• психологічно відокремлює сумісну музикотерапевтичну ді¬яльність від повсякденного життя та демонструє вміння образного вітання мовою комах, птахів і тварин (великих і малих, добрих і злих);

[Я ,Наталья!]

• вивільняє невикористану енергію, відчуває радість і піднят¬тя життєвого тонусу, демонструючи творчу розкутість і вмін¬ня проявляти свій внутрішній світ через активну рухову ді¬яльність; проявляє здатність передавати рухами тіла музич¬ні образи (скеровано та спонтанно);
• здатна здійснювати сублімацію негативної енергії в твор¬чість у процесі тонування звуків природи; вміє концентру¬вати слухову увагу на звуках природи та відтворювати го¬лосом звукові явища;
• відчуває задоволення та радість від процесу співу-гри українських народних пісень; демонструє наявність співаць¬ких навичок, образного відтворення змісту пісень та коорди¬нації рухів тіла;
• позбавляється від негативних емоцій і почуттів у процесі створення казкової реальності (претентмодусу); активно про¬являє образну уяву у процесі музично-ігрової діяльності на тему природи;
• нормалізує роботу дихального апарату та закріплює основи глибокого й оздоровчого черевного дихання;
• демонструє радість і задоволення у процесі успішного ви¬конання завдань пальчикової гімнастики на тему природи;
• відчуває захоплення та радісне піднесення у процесі імпро¬візованого музикування на саморобних інструментах, виго¬товлених із природних матеріалів, та фортепіано; проявляє вміння розрізняти регістри фортепіано задля передачі пев¬ного образу;
• здійснює нормалізацію та врівноваження свого емоційно- почуттєвого стану засобами музично-релаксаційних вправ із використанням природного матеріалу; володіє музично- образним мисленням.
Тема. “ДЕРЕВ’ЯНІ”, “СКЛЯНІ” ТА “ЗАЛІЗНІ” ЗВУКИ
(12 занять)
У Оздоровчо-освітні завдання
• Здійснення психологічного “відкриття” (на початку) та “за¬криття” (в кінці заняття) музикотерапевтичної діяльності у процесі проведення ритуалу початку та закінчення занят¬тя. Поглиблення відчуття власної значущості та важливості
інших дітей у процесі привітання музичними інструмента¬ми, виготовленими з дерева, скла та заліза.
• Виклик відчуття радості та захоплення, приливу сил та енергії під час формування навичок танцювальної діяльнос¬ті, рухової розкутості, відчуття ритму та вміння рухами са- мовиражати свої внутрішні переживання.
• Посилення активності слухового каналу сприйняття дій¬сності. Розвиток уміння розрізняти звуки, які видають предмети або музичні інструменти, виготовлені з дерева, скла та заліза.
• Пробудження генетично-звукової пам’яті дитини у проце¬сі ознайомлення, співу, інсценізації та проживання змісту колядок, щедрівок і новорічних пісень із наданням процесу співу ігрового характеру.
• Створення умов для появи відчуття радісного емоційного піднесення та задоволення від проведення музично-ігрової діяльності, гармонізації образної сфери дитини.
• Формування креативності та вміння творчо й нетрадиційно вирішувати поставлені завдання у процесі інструментальної гри. Розвиток ритмічного чуття у процесі музикування на предметах та музичних інструментах, виготовлених з дере¬ва, скла та заліза.
• Виховання здатності зосереджуватися на внутрішніх відчуттях-переживаннях і розвиток образної сфери дитячої особистості засобами музично-релаксаційних вправ із вико¬ристанням предметів зі скла, заліза та дерева.
> Показники успішності музикотерапевтичної роботи
Дитина
• звикає до проведення ритуалу початку та закінчення занят¬тя, що в психологічному сенсі символізує відкриття (на по¬чатку) та закриття (в кінці заняття) підсвідомих процесів; здійснює емоційний відгук на діалог-привітання через гру на дерев’яних, скляних і залізних музичних інструментах;
• відтворює складніші керовані танцювальні рухи та демон¬струє вміння самовиражатися через спонтанну танцюваль¬ну діяльність;
• активізує діяльність слухового каналу сприйняття дійснос¬ті; фіксує, впізнає та імітує голосом звуки, що утворюють дерев’яні, скляні, залізні предмети та музичні інструменти;
• проявляє відчуття гармонійності буття та має навички спі¬ву, інсценізації та емоційного проживання змісту дитячих українських колядок і щедрівок, новорічних пісень;
• виявляє відчуття радісно-емоційного піднесення та радість від проведення музично-ігрової діяльності, проявляє розви¬неність образної сфери;
• володіє основами глибокого та черевного дихання (вдих че¬рез ніс, а видих ротом) та використовує набуте вміння задля позбавлення від внутрішнього напруження;
• синхронізує роботу обох півкуль головного мозку та демон¬струє розвиненість дрібної моторики у процесі проведення пальчикової гімнастики;
• відчуває радість і задоволення собою, володіє вмінням еле¬ментарного музикування на предметах та елементарних му¬зичних інструментах, виготовлених із дерева, скла та заліза;
• здійснює емоційну розрядку та проявляє розвиненість емоційно-почуттєвої сфери засобами музично-казкових об¬разів і персонажів у процесі музичної релаксації із залучен¬ням атрибутики зі скла, заліза та дерева.
Тема. ЗВУКИ МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ
(4 заняття)
> Оздоровчо-освітні завдання
• Формування у дитини відчуття постійності, звичності та безпеки (ритуал початку та закінчення заняття). Надання емоційно-психологічного задоволення від вокально-інстру¬ментального (через гру на музичних інструментах) діалогу- привітання (у кінці заняття - прощання) з кожною дитиною персонально.
• Зняття психофізіологічних утисків, вивільнення невикорис¬таної енергії. Набуття вміння самовиражатися через танцю¬вальну діяльність із використанням музичних інструментів.
• Формування вміння зосереджуватися, запам’ятовувати й емоційно реагувати на звуки музичних інструментів, насо¬лоджуватися ними. Розвиток уваги та посилення діяльності слухового каналу дитини.
• Гармонізація психофізіологічного стану дитячої особистос¬ті та підсилення ефекту позитивного впливу на розвиток
емоційно-образної уяви засобами використання музичних інструментів у процесі танцювальної діяльності.
• Створення умов для появи відчуття радості та задоволення від процесу співу. Розвиток інтонаційної точності та артику¬ляційної виразності за допомогою співу під супровід аудіоза- пису пісень у виконанні дитячих хорів і солістів.
• Збагачення музично-практичного досвіду, активізація по¬треби у музично-виконавській діяльності. Ознайомлення з музичними інструментами та формування первинних нави¬чок гри на них.
• Формування здатності емоційної саморегуляції, позбавлен¬ня від негативних емоцій і почуттів, страхів і комплексів. Вирішення проблеми дотику до самого себе та інших за до¬помогою вправ тілесно-орієнтованої терапії.
> Показники успішності музикотерапевтичної роботи
Дитина
• демонструє емоційно-психологічне задоволення від персо¬нальної уваги до себе, виявляє здатність до самопрезентації та повагу до інших дітей;
• відчуває радість і захоплення у процесі відтворення керова¬них та спонтанних танцювальних рухів, вміє здійснювати танцювально-рухове самовираження з використанням му¬зичних інструментів;
• фіксує, впізнає та імітує голосом звуки, що утворюють му¬зичні інструменти; показує наявність слухової уваги;
• проявляє задоволення та розвиненість музикальності у про¬цесі співу та інсценізації змісту українських народних пі¬сень;
• вміє досягати катарсичних переживань та виявляє певну розвиненість емоційно-почуттєвої сфери у процесі музично- ігрової діяльності;
• має первинне вміння знімати внутрішнє напруження та де¬монструє навички глибокого й оздоровчого дихання;
• здійснює оптимізацію власного розумового розвитку й воло¬діє певною технікою дрібної моторики пальців у процесі ви¬конання складніших завдань пальчикової гімнастики;
• проявляє потребу в елементарному музикуванні, орієнтуєть¬ся у способах гри на елементарних музичних інструментах;
• демонструє гармонійність емоційно-психологічного стану і проявляє розвиненість сенсорних здібностей під час музично- релаксаційної діяльності.
^ Оздоровчо-освітні завдання
• Підготовка до шкільної традиції сповіщення дзвоником по¬чатку та закінчення уроку. Закріплення розуміння особис- тісної цінності як себе, так і інших дітей.
• Удосконалення навичок самопрезентації та самореаліза- ції дошкільників у процесі спонтанної вокальної, ритміч¬ної та пластичної музично-творчої діяльності. Покращення емоційно-сприятливої атмосфери у дитячому колективі (гру¬пі) та гармонізація стосунків між педагогом та дітьми.
• Розширення свідомості дитини в процесі ознайомлення зі “звуками Космосу4”. Формування здатності розпізнавати їх.
• Надання можливості творчого самовираження та розвиток музикальності у процесі співу, інсценізації та проживання змісту українських і тематичних дитячих пісень, проведен¬ні вокальної імпровізації.
• Подолання відчуття тривожності, страхів, невпевненості у собі, сором’язливості та гіперактивності.

[Я ,Наталья!]

• Урізноманітнення музично-образної уяви в процесі музично- ігрової діяльності на космічну тематику.
• Зняття внутрішнього напруження та негативних пережи¬вань засобами дихальної гімнастики. Закріплення основ глибокого черевного оздоровчого дихання.
• Гармонізація роботи півкуль головного мозку та поглиб¬лення розвитку дрібної моторики засобами ускладнених за¬вдань пальчикової гімнастики та вправ із музичного малю¬вання.
• Здійснення виходу внутрішніх переживань засобами імпро¬візованого музикування та формування вміння колективної та індивідуальної гри на всіх музичних інструментах (за ви¬бором дитини).
Тема. ЗВУКИ ВСЕСВІТУ
(4 заняття)
4
Аудіозаписи звуків космосу, записаних космічним апаратом Каза.
• Нормалізація емоційного стану дитячої особистості та роз¬виток емоційно-почуттєвої сфери за допомогою музично- релаксаційних вправ із використанням космічної тематики.
> Показники успішності музикотерапевтичної роботи
Дитина
• має уявлення про шкільну традицію сповіщення дзвоником початку та закінчення уроку; виявляє позитивне ставлен¬ня до музично-терапевтичної діяльності, емоційно-ціннісне ставлення до педагога, музичних занять та музики зокрема;
• вміє творчо самовиражатися через спонтанні та керовані танцювальні рухи, проявляє творчу розкутість та впевне¬ність у своїх силах;
• фіксує, впізнає та імітує голосом звуки, що утворюють інші планети, зірки; демонструє наявність слухового досвіду;
• демонструє співацьку культуру та виявляє творчу відкри¬тість у процесі співу та вокальної імпровізації;
• відчуває задоволення та радість, уміє здійснювати субліма¬цію негативних емоцій та почуттів у спонтанну творчість;
• сприяє збагаченню крові киснем і покращенню роботи системи кровообігу в процесі демонстрації вміння черев¬ного та оздоровчого дихання;
• стимулює роботу обох півкуль головного мозку, успішно ви¬конуючи складніші маніпуляції пальцями обох рук і ніг під час пальчикової гімнастики;
• здійснює виведення завуальованих емоцій у ході гри-імпро- візації на музичних інструментах, вміє імпровізовано музи¬кувати на елементарних і саморобних музичних інструмен¬тах у певному образі та характері, під інструментальний су¬провід і без нього (а сареііо), в оркестрі та соло;
• проявляє вміння знижувати надмірну психофізіологічну ак¬тивність і розвиненість емоційно-почуттєвої сфери під час проведення музично-релаксаційної діяльності на космічну тематику.
РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Методичні рекомендації до програми “Веселкова музикоте¬рапія: оздоровчо-освітня робота з дітьми старшого дошкільного віку” складаються з трьох підрозділів:
• теоретична частина (обґрунтування та розкриття сутності методів і прийомів музикотерапевтичної роботи зі старши¬ми дошкільниками);
• зразки конспектів занять;
• рекомендована музика до різних видів оздоровчо-освітньої діяльності.
Зміст методичних рекомендацій спрямовано на допомогу му¬зичним керівникам і педагогам-музикантам у процесі започатку- вання гурткової музикотерапевтичної роботи.
2.1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Музикотерапія як міждисциплінарне явище ґрунтується на ін¬тегрованому поєднанні музичного мистецтва з багатьма науками. Увібравши в себе досягнення медицини, культурології, психології, педагогіки, соціології та інших дисциплін, вона здатна здійснювати прямий коригувальний вплив на психофізіологію людини.
Організовуючи діяльність гуртка, музичний педагог має па¬м’ятати про:
• первинність музичного впливу (важливішою є музика, а не медицина);
• профілактичну спрямованість (попередження та корекція негативних емоційно-стресових станів - ефективний спосіб запобігання хворобам);
• пріоритетність активної творчості (тільки в активній музич¬ній діяльності можливе розкриття інтелектуально-творчого потенціалу та розвиток комунікативної культури).
Метою музикотерапевтичної гурткової роботи з дітьми є, на¬самперед, гармонізація внутрішнього світу дошкільників засобами активної музичної творчості. Важливою особливістю музикотера¬певтичної діяльності, яка відрізняє її від звичних музичних занять, є те, що музикотерапія передбачає: менше шоу — більше користі, спершу зміст - потім форма, до результату - через якісний процес.
Для успішного проведення музикотерапевтичної гурткової ро¬боти ми рекомендуємо використовувати широкий арсенал специ¬фічних методів та прийомів:
• метод катарсично-ігрової діяльності;
• метод тілесно-орієнтованої спрямованості музично-ритміч¬них рухів;
• метод релаксаційно-оздоровчого сприймання музики;
• метод оздоровчого співу та вокалізації позитивно-стверджу¬вальних афірмацій;
• метод внутрішньо-виражального музикування;
• метод гармонійного резонансу (його дія можлива лише за умови гармонійного та збалансованого внутрішнього ста¬ну педагога) тощо.
А також, на нашу думку, ефективним є застосування таких прийомів, або технік: “для розігрівання”, рецептивних, на розви¬ток когнітивних і перцептивних здібностей, моторних і сенсомо- торних навичок, емоційної сфери, соціальної взаємодії та поведін¬ки, комунікації та мовлення.
Універсальність музикотерапевтичних методів та прийомів дозволяє розв’язувати проблеми поліпшення фізичного, психіч¬ного й духовного здоров’я, психологічної та соціальної адаптації особистості, розвитку її музичних здібностей і розкриття твор¬чого потенціалу.
Кожне музикотерапевтичне заняття містить такі види робо¬ти: привітання-звертання, музично-танцювальна діяльність, ди¬хальна та пальчикова гімнастики, слухання та прислухання, спів та інсценізація пісень, музично-ігрова діяльність, музикуван¬ня, музична релаксація, прощання-звертання. їх послідовність бу¬дується на дотриманні принципу контрасту (чергування актив-них (рухливих) і пасивних (спокійних) видів діяльності) та вимог побудови динаміки заняття (досягнення кульмінаційного сплес¬ку емоційно-почуттєвої сфери дітей і поступове приведення її до нормального, спокійного та врівноваженого стану).
Чітка структура занять є основою всього музикотерапевтично- го процесу. У роботі з дітьми старшого дошкільного віку саме вона є основою для успішної реалізації оздоровчо-освітніх цілей.
У розробленій нами методиці подано усталену схему вико¬ристання принципу контрасту в побудові динаміки заняття, а саме — необхідність дотримання чіткої послідовності основних
етапів: розігрівання, кульмінації, врівноваження. Але в цій схе¬мі можливі зміни, якщо на початку заняття діти надзвичайно ак¬тивні або, навпаки, дуже мляві. У таких випадках треба сформу¬вати динаміку заняття в інший спосіб. Однак за будь-яких умов незмінною залишається головна вимога: досягнення кульміна¬ції з подальшим приведенням (під кінець заняття) до нормально¬го емоційно-психічного стану. Загалом, педагог-музикант має бути професійно-рухливим, гнучким, уміти швидко встановлювати зво¬ротний зв’язок з дітьми, відчувати тонкі нюанси і діяти відповідно до ситуації, інтуїтивно, варіативно використовуючи метод експром¬ту і творчої імпровізації.
Дуже важливим моментом у цій методиці є ритуал початку й закінчення заняття. Кожне заняття рекомендується починати та завершувати звуком одного й того самого музичного інструмен¬та: дзвіночка, трикутника, бубна, барабана тощо. Такий ритуал треба проводити щоразу, щоб діти звикали й реагували на нього відповідно. Це дає змогу, у психологічному сенсі, здійснити про¬цес відкриття та закриття музикотерапевтичного процесу, чітко відокремити час сумісної музикотерапевтичної діяльності від по¬всякденного життя, а також підготувати старших дошкільників до практики сповіщення дзвоником про початок і закінчення уро¬ку в школі.
Проведення усталеного ритуалу надає дитині відчуття впев¬неності й стабільності. Діти за своєю суттю консервативні, а тому будь-яке раптове порушення звичних дій може їх збентежити або навіть злякати. Однак поступові послідовні зміни позитивно впли¬вають на розвиток, адаптаційні функції та соціальну поведінку старших дошкільників. Звідси робимо висновок: будь-які зміни мають супроводжуватися ситуаціями, що додають дитині відчут¬тя постійності, звичності та безпеки. Саме до таких ситуацій і на¬лежить ритуал початку й закінчення заняття.
Після проведення ритуалу початку заняття рекомендуєть¬ся вокально-інструментальне привітання-звертання з усією гру¬пою (імпровізованою пісенькою “Доброго дня, дітки!”) та з кож¬ною дитиною окремо (пісенькою “Доброго дня, Петрику!, Доброго дня, Оленко!..”). Окреме звернення до кожної дитини у психолого- педагогічному плані є доволі впливовим засобом усвідомлення ди¬тиною власної особистісної значущості, підвищення рівня само¬оцінки та розвитку здорової самовпевненості.
Ще одним варіантам привітання-звертання є “інструменталь¬ний діалог” з групою або з кожною дитиною особисто. У першо¬му випадку педагог вітається до дітей грою на своєму інструмен¬ті (дзвіночку, трикутнику тощо), а діти всі разом “відповідають” оркестром на обраних ними інструментах. Персональне інстру¬ментальне привітання-звертання передбачає діалог двох музич¬них інструментів (дзвіночків, трикутників, маракасів тощо). На¬приклад, дзвіночок педагога каже: “Доброго дня, Оленко!”, а дзві¬ночок дитини відповідає: “Доброго дня, Ірино Анатоліївно!”
У цій методиці ми ще використовуємо привітання та прощан¬ня з дітьми мовою комах, пташок і звірів (добрих і злих, малень¬ких і великих тощо). Це дозволяє здійснювати сублімацію нега¬тивних емоцій та почуттів у творчість, поглиблювати розвиток тембрового слуху й образного мислення у дітей.
Наступний вид роботи — музично-танцювальна діяльність. Вона допомагає дітям гармонійно поєднати ритм рухів свого тіла з ритмом музики, зняти психофізіологічні утиски, вивільнити не¬використану енергію, компенсуючи цим малорухливий спосіб су¬часного життя. Адже, проводячи багато часу біля телевізора та комп’ютера, дошкільники не здійснюють у достатній кількості активних прогулянок, рухів, дій. Вони постійно змушені вико¬нувати вимоги дорослих поводитися пристойно, бути спокійними та слухняними. Але від природи діти мають дуже багато енергії, яку обов’язково треба використовувати, вивільняти. Фізична па¬сивність і малорухливість сучасних дітей створюють передумови для застою енергії, і як наслідок — у них з’являється втома, мля¬вість, хворобливість, агресивність і некерованість поведінки.
Використання музично-танцювальної діяльності, певною мірою, розв’язує зазначені вище проблеми й допомагає дітям відчути ра¬дість, піднесення, прилив сил та енергії в русі під музику. Адже за¬вданням музикотерапевтичних занять є не вивчення танцювальних рухів, а проживання музики, відтворення її образів у спонтанній імпровізації. Задля підсилення музикотерапевтичного ефекту до¬речно використовувати різноманітний дидактичний матеріал: різно-колірні стрічки, прапорці, хустинки, сніжинки, новорічний дощик, квіти, листочки, дзвіночки тощо. Вдалий підбір атрибутики допо¬магає дитині глибше відчути музичні вібрації, яскравіше уявити образи, захопитися світом гри, фантазії, казки, що, своєю чергою, сприяє розвитку такої важливої особистісної риси, як креативність.

[Я ,Наталья!]

Стосовно методу імпровізації (танцювальної, інструментальної чи вокальної) треба сказати, що це — надзвичайно дієвий та ефективний музикотерапевтичний засіб.
У психологічному сенсі він дозволяє дістатися до глибинних переживань дітей значно легшим шляхом, ніж при вербальному спілкуванні. А також сприяє “відіграванню” негативних емоцій та почуттів, виведенню негативізму з підсвідомості дітей соціально прийнятним шляхом.
Задля зменшення фізичного напруження та вивільнення завуальованих емоцій та почуттів ефективним є використання різноманітних методів тілесно-орієнтованої терапії (вплив на тіло).
Психологи запевняють, що механізм фізіологічного та психологічного захисту особистості сприяє формуванню так званої “м’язової броні”, що виражається в напруженні певної групи м’язів, зміні дихання.
Відомо, що наші емоції та почуття впливають на тіло: негативні емоції примушують м’язові тканини стискатися, і цей м’язовий панцир нікуди не зникає сам по собі. Саме тому психотерапевти рекомендують: якщо людина перебуває у стані стресу - їй обов’язково треба активно рухатися: виконувати фізичні вправи: танцювати, стрибати, бити подушку тощо.
На музикотерапевтичних заняттях це може бути активно-ритмічний танок, музикування на барабані, кидання “чарівної” торбинки з горішками щосили у відро тощо.
Проблему дотику до самого себе або інших вирішують вправи з “їжаковими” м’ячиками: діти катають м’ячики по своїх животиках, ніжках, ручках та по спинках інших дітей.
Наступний вид роботи - слухання та прислухання - спрямований на розвиток уваги та посилення діяльності слухового каналу дитини.
Застосування прийому “чую те, чого не бачу” сприяє розвитку вміння концентрувати увагу на звукових процесах дійсності та активізації мисленнєвої діяльності під час з’ясування джерела звуку.
Спочатку діти вслуховуються у звучання, далі розмірковують, що це звучить: дощ, грім, вітер, шурхіт листя, музичні інструменти тощо і, малюючи це у своїй уяві, відтворюють (імітують) звукове явище голосом.
Варто зазначити, що здатність слухати і чути, у музикотерапевтичному сенсі, істотно відрізняються за своєю суттю і силою впливу на особистість.
Слухання відбувається автоматично, а для того, щоб почути, потрібно вміння зосереджуватися, аналізувати, запам’ятовувати й емоційно реагувати на звук, що, саме по собі, вже є складнішим процесом.
До речі, в японській мові слово “музика” складається з двох ієрогліфів, що у перекладі означають “насолода” і “звук”! Наше завдання - навчити дитину диференційовано підходити до всього, що звучить, інтуїтивно вирізняти гармонійне благозвуччя і уміти насолоджуватися ним.
Після слухання доречно використовувати такі види діяльності, як спів та інсценізація пісень (українського музичного фольклору, дитячих пісень, пісень із мультфільмів), тонування звуків (відтворення “мови” птахів, тварин, звукових явищ природних стихій тощо).
Особливого значення варто надавати співу та інсценізації українських народних пісень, у яких протягом століть відбиралися найгарніші та найвиразніші музичні інтонації. Адже беззаперечним є той факт, що український музичний фольклор, пробуджуючи генетичну пам’ять дитини, створює сприятливі передумови для виникнення у неї відчуття гармонійної повноти буття.
Ми рекомендуємо співати українські дитячі пісні у супроводі аудіозапису зразкових дитячих колективів (наприклад, диск “Вийди, вийди, сонечко: українські народні пісні співають діти").
Це пов’язано з гігієною дитячого голосу. Як відомо, голосові апарати дітей та дорослих істотно відрізняється за фізіологією. Коли діти копіюють вокальну манеру дорослих, вони шкодять своєму голосу. А під час слухання співу дитячих хорів і солістів у дітей мимоволі “підтягується” інтонаційна точність та артикуляційна виразність.
Механізм копіювання, діючи на підсвідомому рівні, організовує голосову функцію й завдяки систематичним повторюванням свідомо закріплюється.
На одному занятті ми проспівуємо від 5 до 10 пісень (залежно від реакції та уваги дітей). Наголошуємо, що кожну пісню співаємо лише один раз упродовж заняття. Традиційне вивчення пісні замінюємо на проживання її змісту з руховим відображенням того, про що співаємо. Звідси вимоги до добору репертуару: пісні мають бути емоційними, цікавими, з простою приємною мелодією, у тональності, що відповідає дитячому діапазону. Чергування спо-кійних (спів сидячи) і рухливих (у танці) пісень дає дітям змогу не стомлюватися, а сам процес співу перетворює у захопливе ігрове дійство. Поєднання руху та співу позитивно впливає на розвиток голосу, почуття ритму, уваги, рухової координації, творчої уяви.
Важливим доказом корисності цього виду діяльності є ви¬сновки наукових досліджень про те, що спів - це вібрація, яка,
утворюючись усередині організму, позитивно впливає на внут¬рішні органи людини. Адже лише 20-25 % цієї вібрації виходить назовні, а 75-80 % залишаються всередині організму і здійснюють своєрідній “масаж” внутрішніх органів і всього організму загалом. Окрім того, спів сприяє стабілізації нервової системи, стимуляції мозкової діяльності та слугує гімнастикою для дихального апарату дитини. В соціальному плані він орієнтує особистість на групу, дає змогу приєднатися до групи, встановити позитивні контакти з ін¬шими дітьми. Водночас відчуття успіху, безпеки та стабільності під час групового співу дає змогу дитині долати психологічні бар’єри, ставати самодостатньою і впевненішою у власних силах.
Однією з найулюбленіших складових музикотерапевтичного за¬няття є музичні ігри. І це не випадково, адже у дітей дошкільного віку ігрова діяльність є пріоритетною. Саме у грі найефективніше відбувається стимуляція і концентрація уваги дитини, найшвид¬ше досягається координація аудіовізуальної, моторної і тактиль¬ної корекції, створюються найкращі умови для комунікації — вста¬новлення взаємодії індивіда з групою і групи з кожною окремою дитиною. Використання музичних ігор сприяє розвитку емоційно- образної сфери особистості, пробудженню її творчої активності, ви¬вільненню пригнічених емоцій та почуттів (як позитивних, так і не¬гативних).
Великою популярністю у дітей користуються музичні ігри, що спричиняють викид адреналіну. Поясненням корисності та¬ких ігор з погляду фізіології є те, що приплив адреналіну в кро¬ві спричиняє збудження і супроводжується сильною акумуляці¬єю енергії. У кров дитини разом з адреналіном надходить велика кількість кисню, що є джерелом енергії і причиною зміни ритму дихання й серцебиття. Але корисним є тільки те, що має міру. Використовувати подібні ігри треба лише один раз упродовж за¬няття, і вони мають бути нетривалими у часі. До цих ігор нале¬жать “Зайчики і вовчики”, “Котики і мишки”5 тощо. Як пока¬зує практика, подібні ігри корисно застосовувати ще й у функції розігрівальних технік для дітей, які мляві, неуважні, мають по¬ганий настрій.
Цікавим для дітей і дієвим щодо музикотерапевтичного впливу є ще один вид ігор - це сюжетно-рольові музичні ігри (наприклад, “Феї та чаклуни”, “Дельфінчики та синє море” тощо).
5
Зразок ігор див. у конспектах орієнтовних занять.
І
їх головне завдання - ввести дітей у сюжет, максимально поси¬лити образне відчуття та емоційне переживання музики. У пси¬хологічному аспекті вони, певною мірою, виконують роль “віді¬гравання” емоцій, сприяючи досягненню катарсису.
Варто наголосити, що у музичній терапії слів мало, рідко і дуже виважено використовуються віршовані тексти. Пріоритетни¬ми є музика і символіка, символічна гра, у якій треба йти лише туди, куди дозволяють діти, і бути там стільки часу, скільки по¬трібно їм. Кінець гри має бути добрим, казка - закінчуватися щас¬ливо. Потрібно не забувати ще й про те, що, коли дитина перебу¬ває в ігровому образі (собачка, котик, вітерець, зайчик, вовчик), вона може збоку подивитися на свої страхи та комплекси. Тож го¬ловне завдання педагога - створити умови і так побудувати музи- котерапевтичний процес, щоб дитина змогла сама собі допомогти подолати негативні прояви та негаразди.
Ще одним важливим моментом у створенні символічної реаль¬ності (претентмодусу) у процесі музичної гри, як і всього занят¬тя загалом, є необхідність того, щоб ніхто не втручався в створену уявну атмосферу. Поява сторонніх людей, звучання мобільного те¬лефону тощо спричиняють руйнування тієї символічної реальнос¬ті, яка є обов’язковою умовою успішної музикотерапії.
Корисною в нашій методиці є дихальна гімнастика. Пси- хокоригувальна дія дихальних вправ полягає у знятті м’язових утисків на рівні шиї та горла, поверхні голови (лоб, тім’я, поти¬лиця), сприяє усуненню наслідків негативних емоцій, масажу¬ванні внутрішніх органів порожнини живота, збагаченню орга-нізму киснем. Ці вправи базуються на принципах глибокого че¬ревного (діафрагменного) дихання, що широко використовують¬ся у гімнастиці йогів (активізація енергетичних центрів, чакр, які відповідають за емоційний стан, інтелектуальний та духо¬вний розвиток, інтуїтивне пізнання тощо). Правильне дихання має вирішальне значення для тренування вольових якостей. Уна¬слідок методичної роботи з врегулювання дихання характер лю¬дини стає м’якшим і більш пластичним.
Після дихальної гімнастики доцільно проводити пальчикову гімнастику. Досліджуючи вплив діяльності головного мозку на психічний розвиток дитини, нейробіологи та психологи з’ясували: що краще в малюка розвинені дрібні рухи пальців рук, то краще розвинений головний мозок. Застосування прийомів пальчикової
гімнастики на музикотерапевтичних заняттях сприяє розвитку у дітей уваги, швидкості реакцій, пам’яті, мовленнєвих, комуніка¬тивних та творчих здібностей. Короткий віршований супровід є ефективним підсилювачем корисної дії пальчикових вправ. А ви¬користання технік погладжування, пощипування, плескання до¬помагає розвинути сенсорні здібності дошкільників.

[Я ,Наталья!]

Одне з чільних місць серед найулюбленіших видів діяльнос¬ті дітей посідає музикування. Воно може бути індивідуальним, груповим, у парі з педагогом, під звучання аудіозапису музичного твору тощо. На початку курсу занять ми поступово ознайомлюємо дошкільників з інструментами (чи предметами побуту, що їх замі¬нюють), роз’яснюючи й показуючи, як на них грати. Згодом діти самі обирають інструмент і грають на ньому в групі (оркестрі) або самостійно, під музичний супровід або без нього.
На музикотерапевтичних заняттях гра дитини на музичних інструментах, на перший погляд, є простим і безцільним бринь¬канням. Але насправді вона приносить дитині неабияку насолоду й відчуття причетності до творчого процесу народження музики. Окрім того, будучи джерелом звуків, дитина отримує змогу відчу¬ти власну значущість і гідність.
А ще музика, яку виконує дитина, й інструмент, який вона обирає, несуть діагностичну інформацію про саму дитину. Вслу- хаючись у музику й аналізуючи вибраний інструмент, можна ба¬гато чого зрозуміти (продіагностувати). Тут важлива роль нале¬жить інтуїції педагога в поєднанні з умінням спостерігати й ана¬лізувати.
Наприклад, якщо дитина обирає ударні інструменти: бара¬бан, бубон, ложки, колотушки, то їй не вистачає відчуття впев¬неності, стійкості, фізичної активності або у неї є бажання позбу¬тися гніву та роздратування. Вибір духових музичних інструмен¬тів (сопілочок, дудочок тощо) вказує на необхідність бути вислу- ханою або свідчить про недостатню розвиненість уміння заявляти про себе, бути почутим. Зосередження уваги дитини на клавішних інструментах свідчить про потенціал інтелектуальних здібностей дитячої особистості. Струнні музичні інструменти (дитяча ліра, скрипочка тощо) сигналізують про потребу співчутливого й ніж¬ного ставлення до дитини або про бажання виразити ніжні й сер¬дечні почуття.
Необхідно звертати увагу на характер гри на музичному ін¬струменті — він засвідчує наявність певних емоцій та почуттів, що
потребують негайного виходу або, навпаки, сигналізують про не¬достатність і гостру потребу в них.
Завданням музично-релаксаційних вправ, завершально¬го виду роботи на музикотерапевтичному занятті, є гальмуван¬ня емоційного збудження дітей і приведення дошкільників до спо¬кійного, врівноваженого емоційно-почуттєвого стану, розвиток уміння зосереджуватися на внутрішніх відчуттях і формування навичок емоційної саморегуляції. До складу цього виду роботи входить: малювання на папері та піску, споглядання пейзажів і відеопроектів, пускання мильних бульбашок, релаксаційні при¬йоми з різноколірними атрибутами (тканинами, шаликами, хус¬точками, стрічками, сніжинками), словесні й музичні афірмації тощо. Всі ці вправи, звичайно, супроводжуються музикою відпо-відного характеру та настрою, яка опосередковано здійснює заспо¬кійливий вплив на дітей.
Задля підсилення ефективності гурткової музикотерапевтич- ної діяльності зі старшими дошкільниками необхідно проводити роз’яснювальну роботу з їхніми батьками. Виступи на батьківських зборах, індивідуальні бесіди мають на меті донесення інформації про значення та можливості музичного впливу на розвиток особистості. Залучення батьків до музикотерапевтичної роботи можливе шляхом надання рекомендацій щодо читання корисної літератури, порад стосовно придбання аудіозаписів музичних творів, які можна ви-користовувати вдома як фонове звучання та у процесі сімейної музично-творчої діяльності (спів, слухання, музикування, виго¬товлення музичних інструментів тощо).
Отже, професійне застосування всіх наведених вище видів музикотерапевтичної роботи, запропонованих методів і прийо¬мів сприятиме гуманізації змісту музичного виховання, навчання та розвитку старших дошкільників, створенню розвивального та здоров’язбережувального освітнього середовища і, найголовніше, принесе відчуття задоволення і радості усім учасникам процесу.
КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ 1
Тема. Звукова мова тіла.
Мета: нормалізація психоемоційної сфери та розвиток музич¬них здібностей дітей старшого дошкільного віку.
Програмовий зміст:
• ознайомлювати з ритуалом початку та закінчення заняття;
• встановлювати довірливі та доброзичливі стосунки між ді¬тьми й педагогом-музикантом;
• підіймати настрій та енергетичний тонус дітей;
• розвивати почуття ритму, рухову координацію тіла, відпо¬відне реагування на музику, співацькі навички, дрібну мо¬торику, уміння елементарного музикування, образну сферу та естетичний смак;
• формувати навички слухового самопізнання та первинні на¬вички глибокого й оздоровчого дихання;
• занурювати у вібрації українського музичного фольклору;
• викликати емоційний сплеск;
• гармонізовувати роботу обох півкуль головного мозку;
• створювати умови для вивільнення завуальованих емоцій дитини;
• здійснювати нормалізацію емоційно-психологічного стану дітей.
• І найголовніше — викликати радість у дітей упродовж усьо¬го заняття.
Методичне забезпечення: саморобні маракаси: пляшечки або ко¬робочки з різним зерновим наповненням (рис, гречка, пшоно тощо).
Технічні засоби: фортепіано, музичний центр, аудіозаписи музичних творів.
Хід заняття
1. Звучить спокійна та ніжна композиція (Ріезіа Мейііегга- пеап “Нопдо Уепегіапо”). Діти заходять до зали й сідають на стіль¬ці, розставлені колом. Педагог дзвонить у “чарівний” дзвіночок, який сповіщає про початок заняття (процес відкриття музикотера- певтичного процесу). Знайомство (вихід на особистісний контакт). Педагог, тримаючи у руках м’яку іграшку у формі сердечка, віта¬ється та називає своє ім’я (з дуже лагідною та ніжною інтонацією).
Далі, передаючи сердечко по колу, просить кожну дитину назвати (або проспівати) своє ім’я. А вся група має повторити його хором (бажано з тією самою інтонацією).
2.1. Музично-танцювальна діяльність. Танок з відбиванням ритму (звучить ритмічно-рухлива композиція “Ьа Вазігіпдие”, французький танок). Діти стають у коло й беруться за руки. Почи¬наємо рухатися по колу вправо, поступово набираючи швидкість. Зупиняємося й відбиваємо ритм, спочатку плескаючи в долоні, по¬тім підстрибуючи й на останок плескаючи себе по стегнах. Знову беремося за руки й починаємо рух по колу в зворотному напрям¬ку із проведенням тих самих ритмічних вправ.

[Я ,Наталья!]

2.2. Дихальна гімнастика: “Кулька”. Нормалізуємо дихання, надуваючи уявну кульку (вдихаємо швидко і глибоко через ніс, а видихаємо повільно ротом) і випускаючи її в повітря.
3. Слухання та прислухання. “Чутливі вушка”. Пропонуємо дітям показати, де розташовані вушка. Масажуємо їх. Закрива¬ємо, потім відкриваємо вушка. Концентруємо увагу дітей на зву¬ках, що лунають із вулиці, і тих, що чути в нашому приміщен¬ні. Слухаємо власне дихання. Хвалимо наші вушка, які можуть стільки чути.
4. Спів та інсценізація пісень. Звучить аудіозапис пісень “Ви¬йди, вийди, сонечко”, “Ой на горі жито”, “Іди, іди, дощику”, “Ко¬лобок”, “Я коза ярая”, “Равлику-Павлику”, “Печу, печу хлібчик” з диску “Вийди, вийди, сонечко: українські народні пісні співають діти". Співаємо пісні з ритмічно-руховим відображенням (фанта-зія та уява педагога) їх змісту.
5. Музичні ігри. Малята і ведмедики (музичний супровід ви¬конується на фортепіано). Пояснюємо дітям, що коли звучить “музика малят”, вони весело танцюють і бавляться, а коли зву¬чить “музика ведмедиків”, діти перетворюються на “ведмедиків”, ходять і шукають собі “здобич”.
6. Пальчикова гімнастика. Інсценізація казки: “Виріши¬ли Вказівні пальчики піти погуляти до лісу. Йдуть собі, йдуть (пальчики “ходять” по ніжках дітей. Коли раптом (ой-ой-ой!) злякалися вони чогось. Тоді Великі пальчики вирішили вдвох піти до лісу... Але і вони злякалися. Далі Вказівні та Середні пальчики йдуть на прогулянку разом, але з ними трапляється та сама історія. Згодом всі пальчики вирішили разом піти у ліс, зловити свій Страх і прогнати його.
7. Музикування. Почергова гра на саморобному маракасі
(пляшечка або коробочка з рисом, обгорнута фольгою) під музич¬ний супровід спокійної та мелодійної композиції “Ье тиве Копсіо Уепегіапо”. На початку самі музикуємо на маракасі, а потім даємо змогу кожній дитині пограти на цьому інструменті. Далі ділимо групу дітей на дві підгрупи і починаємо “оркестрове” музикуван¬ня на маракасах, поєднуючи гру з ритмічно-танцювальними імп-ровізованими рухами.
8. Релаксаційні вправи. “Я гарний, наче музика” (звучить спокійна та ніжна композиція Ріезіа МесіИеггапеап “Копсіо Уепе¬гіапо”). На початку зосереджуємо увагу дітей на красі музичної композиції. Згодом кажемо дітям, які гарні у них вушка, бо вони можуть чути цю музику. Починаємо гладити їх. Згодом гладимо і лобик, і носик, і щічки, і шийку, і волоссячко (голівку), вказую¬чи, що вони такі ж гарні, як ця музика. І взагалі, дякуючи музи¬ці, діти стали ще кращими, розумнішими та здоровішими!
9. Закінчення заняття. Повідомляємо, що наше заняття за¬вершується, але, щоб прийти на наступне заняття, треба заспіва¬ти пісеньку “До побачення, дітки! До побачення, Ірино Анатоліїв¬но!” (імпровізований музичний супровід з використанням синко- пованих ритмів).
На завершення наш чарівний дзвіночок сповіщає: “Заняття закінчується!”
КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ 2
Тема. Звуки природи. Птахи.
Мета: усунення невротичних переживань та розвиток музич¬них здібностей дітей дошкільного віку.
Програмовий зміст:
• створювати умови для сублімації негативних переживань соціально прийнятним шляхом;
• підіймати настрій дітей та проводити образне перевтілення;
• здійснювати нормалізацію дихання;
• розвивати вміння концентрувати слухову увагу та реакцію дітей;
• поглиблювати співацькі навички та обізнаність у сфері українського музичного фольклору;
• ознайомлювати з умінням музикувати на окаринах та фор¬тепіано;
• формувати у дітей відчуття власної індивідуальності та не¬повторності.
• І найголовніше - викликати задоволення та радість від процесу всього заняття.
Методичне забезпечення: дзвіночок, скакалка, великий ват¬ман, різнокольорові олівці.
Технічні засоби: фортепіано, музичний центр, аудіозаписи.
Хід заняття
Дзвонить дзвіночок, який сповіщає про початок заняття.
1. Музичне привітання мовою птахів: “Доброго дня, гороб¬чики! Цвірінь! Цвірінь! Цвірінь! Доброго дня, воронята! Кар! Кар! Кар! (голуб’ята, зозулята тощо). Доброго дня, малята! Доброго дня! Доброго дня, Ірино Анатоліївно!”
2. Слухання та прислухання. Спів пташок (звучить аудіо- запис співу пташок). Концентруємо увагу на “мові” птахів. Нама¬гаємося виокремити спів різних птахів і відтворити його голосом.
3. Музично-танцювальна діяльність. Танок птахів (звучить “Тарантела” із балету “Анюта" В. Гавриліна). Діти, уявляючи себе якоюсь пташкою, танцюють імпровізований танок (на почат¬ку запитуємо кожну дитину, якою вона буде пташкою).
4. Дихальна гімнастика. Набираємо у животик повітрячко через носик й імітуємо мову каченят у гамоподібному русі вгору, а потім вниз.
5. Тонування (відтворення) звуків мови маленьких і вели¬ких, добрих і злих птахів (зозулі, ворони, горобчика, гусочки, качечки тощо).
6. Спів та інсценізація пісень “Вийди, вийди, сонечко”, “Ой на горі жито”, “Іди, іди, дощику”, “Колобок”, “Я коза ярая”, “Равлику-Павлику”, “Печу, печу хлібчик”, “Як діждемося літа”, “Я лисичка, я сестричка”, “Два півники”, “Зайчику, зайчику”.
7. Музичні ігри. Горобчики і котики. Розділяємо залу скакал¬кою на дві частини. По один бік, “на дереві”, живуть горобчики, на другому боці, “у дворі”, мешкають котики, які причаїлися і вдають, що сплять. Звучить музика горобчиків (веселі, форшлагні мотиви у самому верхньому регістрі фортепіано), які вільно стрибають по всій залі. Але коли з’являється музика котиків (погрозливі інтонації в се¬редньому регістрі фортепіано), горобчикам треба швидко перестриб¬нути на свою територію. Хто не встиг — може потрапити у лапи ко¬тика (дитина виходить з гри). Згодом діти міняються ролями.
8. Пальчикова гімнастика. Кажемо дітям, що наші пальчи¬ки перетворилися на пташечок. На початку вказівні пташечки- пальчики захотіли “погуляти-політати” (імітуємо рухи крил), по¬тім мізинчики, великі пальчики. В кінці пальчики-пташечки за¬хотіли політати по двоє: вказівний та середній, мізинчик та безі¬менний, великий та мізинчик тощо.
9. Музикування. Музикування на “зозульках” (окаринах) у формі діалогу. Викликаємо до себе по 2-3 дитини, які між собою по черзі “розмовляють”. Одна “окарина” запитує, а інші їй відпо¬відають.

[Я ,Наталья!]

10. Релаксаційні вправи. Звучить медитативна композиція зі співом пташок. Діти малюють олівцями або фломастерами на одному великому аркуші (ватмані) пташок і котиків.
11. Закінчення заняття. Співаємо прощальну пісеньку: “До побачення, зо-зу-ля-та! Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку! До побачення, во-ро- ня-та! Кар! Кар! Кар!.. До побачення, малята! До-по-ба-че-ння!”
Дзвонить дзвіночок — сповіщає про закінчення заняття.
КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З
Тема. Звуки природи: дельфіни.
Мета: розвиток емоційно-почуттєвої сфери та музикальності у дітей старшого дошкільного віку.
Програмовий зміст:
• формувати відчуття індивідуальної значущості як себе, так і інших дітей;
• поглиблювати слуховий досвід дітей;
• створювати умови для позбавлення від негативних пережи¬вань;
• розвивати глибоке та уповільнене дихання, творчу уяву, на¬вички співу та емоційного проживання пісень;
• здійснювати активізацію уваги та адреналінних відчуттів у процесі проведення музичної гри;
• поглиблювати розвиток дрібної моторики рухів пальців;
• ознайомлювати з різними регістрами фортепіано;
• викликати відчуття радості.
Методичне забезпечення: дзвіночок, “звуки вітру” у формі дельфінів, морська мушля, півлітрові пластикові пляшки до по¬ловини наповнені водою, трубочки для коктейлю, велика блакит¬на прозора тканина.
Технічні засоби: фортепіано, музичний центр, аудіозаписи, нідеопроектор.
Хід заняття
Дзвонить дзвіночок, який сповіщає про початок заняття.
1. Музичне привітання з “дельфінчиками”. Показуємо дітям “звуки вітру”, говоримо, що сьогодні до нас “приплили” дельфін- чики. Коротко розповідаємо про дельфінів: які вони гарні, розум¬ні і завжди приходять на допомогу людям. Потім дельфінчики ві¬таються з кожною дитиною, називаючи її ім’я, а у відповідь дити¬на сама грає на “звуках вітру” (фоном звучить “ВоІрКіп Ьоое” Кріс Мічел зі звуками мови дельфінів).
2. Слухання та прислухання. Пропонуємо дітям вслухатися в звуки мови дельфінів та почути, як шумить морська мушля. По¬тім переглядаємо з дітьми відеопроект “Хлопчик та дельфіни”.
3. Музично-танцювальна діяльність. Довільний танок діток і дельфінчиків (звучить “Дорога до сонця”, муз. К. Брейтбурґа, сл. К. Кавалеряна).
4. Дихальна гімнастика. Роздаємо дітям півлітрові пляшеч¬ки, до половини наповнені водою, зі вставленими у них трубоч¬ками для коктейлів. Діти уявляють себе дельфінчиками і почи¬нають видувати бульбашки у пляшечку (обов’язковий глибокий вдих через ніс). Проводимо змагання “У кого з дельфінчиків най¬довші бульбашки!”
5. Спів та інсценізація пісень: “Я лисичка, я сестричка”, “Два півники”, “Зайчику, зайчику”, “Мак”.
6. Музичні ігри. Акули та дельфінчики. Ділимо групу ді¬тей на дві підгрупи: акули та дельфінчики. Вмикаємо концерт для труби та оркестру Й. Гайдна зі звуками дельфінів - це музи¬ка дельфінчиків, вони бавляться у водичці і плавають. Раптом по¬чинає звучати музична композиція з фільму “Пірати Карибського моря” - це з’являються акули, які хочуть зловити дельфінчиків. Повторюємо так 2-3 рази. Далі діти міняються ролями.
7. Пальчикова гімнастика. Пальчики-дельфінчики, які по черзі плавають у синьому морі. Спочатку мізинчики-дельфінчики, потім вказівні пальчики-дельфінчики і т. д.
8. Музикування. Гра на фортепіано: дельфінчики та аку¬ли. Викликаємо дітей парами — одна дитина грає тему дельфінчи¬ків у середньому або високому регістрі, друга - імітує акулу грою в нижньому регістрі. Потім діти міняються ролями.
9. Релаксаційні вправи. Дельфінчики та синє море (звучить релаксаційна музика “Зцілення” зі звуками дельфінів). Дістаємо блакитну або з морською тематикою тканину. Діти беруться за краї тканини і, роблячи хвильки, починають по черзі “пірнати” у воду (під тканину), спочатку “пірнають” усі дівчатка, потім всі хлопчи¬ки, а на завершення - всі разом. Між “пірнаннями” робимо хвиль¬ки маленькі та великі.
10. Закінчення заняття. Дельфінчики (“звуки вітру”), лагідно звертаючись до кожної дитини, прощаються із нею: “До побачен¬ня, Петрику! До побачення, Оленко!..”
Дзвонить дзвіночок, який сповіщає про закінчення заняття.
КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ 4
Тема. “Скляний” і “фарфоровий” звуки.
Мета: гармонізація психофізіологічного стану дітей та розви¬ток у них музичної креативності.
Програмовий зміст:
• закріплювати відчуття самодостатності дітей;
• розвивати слухову увагу, образне мислення, співацькі на¬вички, креативність та вміння рухового вираження себе;
• поглиблювати занурення у вібрації українського музично¬го фольклору;
• посилювати почуття радості, доброти та дружби.
Методичне забезпечення: фарфорові дзвіночки, набір фуже¬рів різної висоти, які нерухомо прикріплені до певної платформи, стрічки, різноколірні декоративні скляні камінчики.
Технічні засоби: фортепіано, музичний центр, аудіозаписи, відеопроектор.
Хід заняття
Дзвонить дзвіночок, який сповіщає, що заняття починається.
1. Персональне привітання-діалог з кожною дитиною через гру на фарфорових дзвіночках (дитина, обираючи собі один із 2-3 запропонованих дзвіночків, відповідає на привітання дзвіноч¬ка педагога).
2. Спів та інсценізація пісень: “Галя по садочку ходила”, “Чорнобривий корольок”, “Я коза ярая”, “Ой, є в лісі калина”.
3. Музично-танцювальна діяльність. “Дорогою добра” з різно¬колірними стрічками. Діти обирають собі дві стрічки. Чергуємо
рухи по колу та в середину кола із стоянням на місці й маханням стрічками піднятими вгору руками та бігом танцювальним кроком один за одним. У кінці діти переходять на спонтанний танок.