Використання інноваційних технологій в музичному вихованні дошкільнят

[Танічка]

Хочу поділитися мультимедійними технологіями на музичних занятях. знайшла в you tube "швидкі та повільні звуки Лисенко"
www.youtube.com/watch?v=WXeOcCJZUqQ

[Танічка]

високі та низькі звуки лисенко
www.youtube.com/watch?v=Rxfe6aUU1LU

[Танічка]

музичні та шумові звуки Лисенко
www.youtube.com/watch?v=4gS87hQ9sKw

[Лильчик]

Танічка,
Це роботи нашої форумчанки-Світлани Дерди, прикро, що ви до сих пір не знаете автора
Ось тема автора:http://forum.in-ku.com/showthread.php?t=136900
http://forum.in-ku.com/showthread.php?t=138580

[ИннаНичога]

СЦЕНАРИЙ ВЫПУСКА "ФЕЇ НА ВИПУСНОМУ БАЛУ" http://files.mail.ru/27025EA8E56B437F90D57399590074F5

ПОДОБРАЛА С ИНТЕРНЕТА
К СЦЕНАРИЮ ВЫПУСКА "ФЕЇ НА ВИПУСНОМУ БАЛУ" ВИДЕОЗАСТАВКИ,
ЧТО СМОНТИРОВАЛА СЕБЕ , ИСПОЛЬЗОУЯ ВИДЕО С ФОРУМА И ФУТАЖИ
СПАСИБО ВСЕМ АВТОРАМ).

ЗДЕСЬ ВИДЕО МОЖНО СКАЧАТЬ http://files.mail.ru/C356533961084EA79507889662889FF9
http://files.mail.ru/AD61DC963F1F4B148059A287B685C6CC

А ЗДЕСЬ ПРОСМОТРЕТЬ:http://youtu.be/9yk602vlRD4

СТРОГО НЕ СУДИТЕ

ИННА

[ИннаНичога]

К СЦЕНАРИЮ ВЫПУСКА "ФЕЇ НА ВИПУСКНОМУ БАЛУ" ВИДЕОЗАСТАВКИ,
ЧТО СМОНТИРОВАЛА СЕБЕ , ИСПОЛЬЗОУЯ ВИДЕО С ФОРУМА И ФУТАЖИ.....

ЖМЕТЕ НА ССЫЛКУ = А ЗДЕСЬ ПРОСМОТРЕТЬ:http://youtu.be/9yk602vlRD4

ОТКРЫВАЕТСЯ В ЮТУБЕ =="2 СОНЯЧНИЙ ДИВОСВІТ"
=== ПОД ФИЛЬМОМ ЕСТЬ КАРТИНКА И НАДПИСЬ ==Инна Борисенко==ЖМЕТЕ
== ОТКРЫВАЕТСЯ ГЛАВНАЯ СТРАНИЧКА. ТАМ ЕСТЬ СНОСКИ, ЖМЕТЕ НА ВИДЕО
== ОТКРЫВАЮТСЯ ВСЕ ВИДЕО. ТУТ МОЖНО ИХ И ПОСИОТРЕТЬ.
АНАЛОГИЧНО МОЖНО ПРОСМАТРИВАТЬ ВСЕ ВИДЕО И У ДРУГИХ ПОЛЬЗОВАТЕЛЕЙ.
КТО НЕ ЗНАЛ- ВПЕРЕД.
МОДЕРАТОРАМ МОЖНО БУДЕТ УДАЛИТЬ ЭТО РАЗЪЯСНЕНИЕ. ПРОСИЛИ В ЛИЧКУ РАЗЪЯСНИТЬ КАК ПОСМОТРЕТЬ ВСЕ ВИДЕО.

ИННА

[Olga Beliaeva]

https://yadi.sk/d/EN0lWj4dZb6xU девчонки ,может кому пригодиться?

[Olga Beliaeva]

Большое спасибо! Конечно пригодится, вот только у меня файл, где муз. ігри ничего нет.

я много игр кидала сюда http://forum.in-ku.com/showthread.ph...45#post4896345 посмотрите,может пригодиться.С уваж. Ольга.

[Пензева Людмила]

Сутність інноваційних технологій: компетентнісний підхід.

Під терміном “педагогічна інновація” (нововведення) розуміється сукупність нових професійно-педагогічних ідей педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання і навчання з позицій особистісно-орієнтованої освіти – це цілісна теоретична, технологічна і методична концепція оновлення педагогічної діяльності.
Теоретичні і прикладні проблеми інноваційних процесів в освіті розробляли Л.Даниленко, І.Дичківська, О.Козлова, М.Кларін, Н.Клокар, Н.Юсуфбекова та ін.
До ієрархічної структури цього процесу включаються такі складові: діяльнісна (мотиви, мета, завдання, зміст, форми, методи), суб‘єктивна
( науковці, вчителі, батьки, учні, експерти), рівнева (міжнародний, державний тощо), змістова, управлінська, організаційний (Н.Юсуфбекова).
Досліджуючи основи педагогічної інноватики І.Дичківська пропонує таку класифікацію нововведень: змісту освіти, технології, організація навчально-виховного процесу, управління. За масштабом інновацій вона виділяє: часткові (локальні) або модифікаційні, модульні (комплекс часткових взаємопов‘язаних нововведень, що охоплюють групу предметів) і системні (що стосуються усієї вертикалі освіти); за інноваційним потенціалом – модифікаційні, комбінаторні і радикальні.
Інноваційний педагогічний процес пов‘язаний із удосконаленням освіти на нових (або оновлених у змінених умовах) ідей, що сприяють його ефективності. Він передбачає концептуалізацію і технологічне опрацювання новацій, а також експериментальну апробацію і впровадження.
З огляду на те, що нас цікавлять насамперед нововведення в галузі технологій, розглянемо це поняття детальніше.
Воно з‘явилось у педагогічному лексиконі й освітній практиці в останні роки й швидко набуло поширення. Універсальний грецький термін “технологія” (означає “знання про майстерність”). Він увійшов разом із виникненням необхідності наукового обгрунтування закономірностей пошуку оптимальної сукупності методів і засобів організації навчально-виховного процесу, цілеспрямованого впливу на особистість учня, що характеризують майстерність педагога, подібну до мистецької діяльності (від “технос” – мистецтво , майстерність; “логос”- вчення, наука). Освітні технології складають сьогодні цілу галузь педагогічної науки, осмислюється технологічний підхід в освіті, підлягають опису та аналізу найпоширеніші вітчизняні та зарубіжні технології, обґрунтовуються авторські технології, фокусується весь арсенал технологій вчителя.
Категорію технології сучасні представники педагогічної науки розглядають у дидактичному (В.Безпалько, С.Гончаренко, С.Подмазін, О.Пометун і Л.Пироженко, О.Савченко, В.Сєріков, І.Прокопенко і В.Євдокимов), виховному (І.Бех, В.Рибалка, Н.Шуркова), управлінському ( Л.Даниленко, В.Лунячек, О.Козлова), порівняльно-педагогічному (М.Лещенко, Л.Пуховська), цілісному педагогічному (І.Дичковська, І.Дмитрик, М.Кларін, А.Нісімчук, О.Пєхота, Г.Селевко, С.Сисоєва) аспектах.
О.Савченко акцентує дидактичний аспект технологій, як засобу повного управління розв‘язуванням дидактичних проблем, дає визначення поняття “технологічний підхід”, який включає систему дій учителя і учнів, спрямованих на досягнення чітко визначеної мети шляхом послідовного та неухильного виконання певних навчальних дій в умовах оперативного зворотного зв‘язку.
Педагогічну технологію В.Безпалько розуміє як реалізацію проекту діяльності учня, опосередкованого особистістю конкретного вчителя, його технікою; дефініція вченого вирізняється лаконічністю; “ Технологія – це змістова техніка реалізації навчального процесу. Технологія навчання, за означенням ЮНЕСКО, трактується як конструювання та оцінювання освітніх процесів з урахуванням людських і технічних ресурсів у їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти.
Технологія навчання. уточнює її дидактичний зміст О.Пєхота, “відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах визначеного предмета, теми, питання й у межах цієї технології. Вона близька до окремої методики”.
Оволодіння педагогічною технологією, на думку Г.Селевка, полягає в інтеграції всіх елементів системи у короткому (або тривалому) акті педагогічного впливу, який складається з трьох функцій: ініціювання активності суб‘єкта, озброєння його способами діяльності, стимулювання індивідуального вибору: він подає розгорнуту структуру дидактичної технології:
- концептуальна основа;
- змістова частина навчання (мета навчання – загальна та конкретна;
зміст)
- процесуальна частина – технологічний процес (організація
навчального процесу; методи і форми навчальної діяльності школярів;
методи і форми роботи вчителя – діяльність і керування предметом
засвоєння матеріалу і діагностика навчального процесу).
Більшість авторів не розділяють педагогічні технології на дидактичні та виховні. Так, М.Ярмаченко розглядає їх цілісно, як “сукупність засобів і методів відтворення теоретично-обгрунтованих процесів навчання і виховання, що дозволяють успішно реалізувати поставлені освітні цілі”.
Кожний із дослідників підкреслює важливі грані педагогічної технології, адже це явище надзвичайно багатопланове. Так, часто акцентуються прогнозованість, гарантованість і відтворювальність результатів застосування технології (В.Сєріков, С.Сисоєва, І.Прокопенко і В.Євдокимов), інколи вона порівнюється з методикою й розглядається як конкретизація останньої.
Узагальнюючи діапазон підходів та дефініцій, можна дати визначення поняття
“педагогічної технології”: це науково і методично обґрунтований інтегративний спосіб організації навчально-виховного процесу, що передбачає системне планування цілей, управління вирішенням педагогічних проблем і досягнення гарантованих, потенційно відтворюваних педагогічних результатів; педагогічна технологія як континуальний феномен охоплює людські ресурси (нерозривні дії педагога та учнів як суб‘єктів освіти, які знаходяться у постійному зворотному зв‘язку), інтелектуальні ресурси (знання та ідеї), технічні ресурси (засоби і прийоми організації освітньої діяльності, зокрема аудіовізуальні, мультимедійні).
До складових педагогічної технології як системного інтегрованого способу організації навчально-виховного процесу відносимо:
- планування цілей і завдань, прогнозування результатів педагогічної взаємодії;
- реалізація цілей через систему засобів, інструментальних дій і операцій у
процесі організації педагогічної взаємодії;
- оцінювання й коректування результатів педагогічної взаємодії.
Як свідчить аналіз наукових джерел, єдиного підходу до класифікації педагогічних технологій немає, наводяться різні їх переліки. Наприклад, О.Пєхота пропонує такий: вальдорфська педагогіка, технологія саморозвитку дитини М.Монтессорі, організації групової діяльності школярів, колективного творчого виховання (за І.Івановим), створення ситуації успіху ( за А.Бєлкіним), проектна, сугестивна, інформаційні та ін. У контексті особистісно-орієнтованої освіти обґрунтовуються технології актуалізації процесу навчання; диференціації навчання; побудови освітнього середовища; корекційно-виховної роботи; моніторингу освітніх систем. Розгорнуту класифікацію за багатьма векторами пропонує І.Дичковська: за провідним чинником психічного розвитку (біогенні, емоціогенні, психогенні), за науковою концепцією засвоєння досвіду, за ставленням до дитини (авторитарні, дидактоцентричні, особистісно-орієнтовані), за орієнтацією на особистісні структури (інформаційні, операційні, емоційно-художні, евристичні, прикладні), за типом організації і управління пізнавальною діяльністю (структурно-логічні, інтеграційні, ігрові, комп‘ютерні, діалогові, тренінгові) та ін. Технології також класифікуються за напрямами модернізації традиційного навчання, за характером змісту, за характером відносин вчителя і учнів, за організацією навчання, за способом навчання
(репродуктивні, проблемні, діалогічні, розвивальні, ігрові, комп‘ютерні); виокремлюються комплексні політехнологічні.
Надзвичайно важливо і необхідно, щоб при виборі технологічного інструментарію для галузі загальної мистецької освіти загальнотеоретичні положення екстраполювалися з урахуванням специфіки художньої педагогіки, її цілей і завдань, змісту і процесу, оцінювання результатів тощо. У процесі викладання мистецьких дисциплін у школі можна, безумовно, застосовувати більшість із перерахованих вище відомих та інноваційних технологій. Водночас, на нашу думку, доцільними є впровадження насамперед художньо-педагогічних технологій, тобто предметно адаптованих до мистецьких дисциплін. Для цього з багатьох переліків варто виокремити саме ті, які найліпше відповідають гуманітарно-естетичній природі загальної мистецької освіти та спрямовані на формування базових компетентностей учнів.
Теоретичні проблеми компетентнісного підходу до навчання розглядалися у дослідженнях С.Бондар, І.Єрмакова, О.Кононко, О.Овчарук, І.Родигіної, Д.Рум”янцевої, О.Савченко, Т.Сорочан, Л.Сохань, А.Хуторського, С.Шишова, В.Циби та ін. Враховуючи науковий доробок у цій галузі, ми умовно розподіляємо компетентності на загальні (особистісні та соціальні) і функціональні.
Група особистісних компетентностей розподіляється на загальнокультурні
( світоглядні уявлення, ціннісні орієнтації, ставлення), спеціальні (мистецький тезаурус, ментальний естетичний досвід, художньо-творчі здібності, художньо-образне мислення), метапредметні (загальнонавчальні). До останніх належать інформаційно-пізнавальні (здатність до пошуку та оперування інформацією) і саморегуляції ( вміння організувати та контролювати власну діяльність, здатність до самовдосконалення). Соціальні компетентності включають комунікативні (здатність до спілкування) і соціально-практичні (здатність до співпраці, роботи в команді). Функціональні компетентності – це ті, які тісно пов‘язані з певною предметною діяльністю учнів (у даному випадку з мистецькою діяльністю). З-поміж них можна виокремити: предметні (музичні, образотворчі, театральні тощо), міжпредметні – галузеві (художньо-естетичні) і міжгалузеві (гуманітарно-естетичні).
Формування базових компетентностей учнів здійснюється у процесі впровадження комплексу художньо-педагогічних технологій. У педагогічній літературі існують різні класифікації освітніх технологій, І.Прокопенко і В.Євдокимов перераховують наступні:
- за цільовою орієнтацією (загальні та вузькопредметні);
- за характером відносин учнів (авторитарні, педоцентричні, особистісно-
орієнтовані, вільного виховання, ізотеричні);
- за організацією навчання і способами засвоєння матеріалу учнями.
У розробці класифікації для дисциплін художньо-естетичного циклу варто враховувати ці загальні підстави, проте спиратися насамперед на їх предметну специфіку, яка зумовлює характер діяльності учнів і відносин між педагогом і учнями у навчальній діяльності. Не заперечуючи доцільності застосування традиційних технологій (трансляційних, інформаційних, репродуктивних), які важливі з огляду на формування і загальнокультурних, і функціонально-предметних компетентностей, умовно виділяємо основні інноваційні технології ( у дужках вказано, на які компетентності переважно спрямована технологія):
1. Інтегративні ( функціональні, метапредметні);
2. Проблемно-евристичні ( метапредметні, функціональні);
3. Ігрові ( загальнокультурні, соціальні);
4. Інтерактивні-діалогічні і проектні ( соціальні, комунікативні, практичні);
5. Комп‘ютерні або масмедійні (функціональні, метапредметні);
6. Модульні (метапредметні, функціональні);
7. Сугестивні (особистісні);
8. Технлдлгії педагогічної підтримки і супроводу.
Педагогічні технології – явище надзвичайно динамічне, тому їх інноваційності, безхперечно, різні. Новизна залежатиме від об‘єктивних чинників – детальності розробки психолого-педагогічного супроводу (системи взаємопов‘язаних заходів і прийомів), загального алгоритму педагогічної діяльності і методичного інструментарію; також від суб‘єктивних факторів – індивідуального стилю, досвіду і мотивації вчителя, його інноваційно-творчого потенціалу. Так, навіть принципово нові комп‘ютерні технології, не є абсолютно “стерильними”, герметичними щодо новизни, адже у процесі їх впровадження навколо основного аудіовізуального стрижня інтегруються елементи інших технологій (ігрових, інтегративних тощо).
Важливо підкреслити, що педагогічним технологіям притаманна така риса, як комбінаторність, що передбачає конструктивне поєднання елементів різних відомих і маловідомих методик. Тому, у шкільній практиці нерідко застосовуються технологічні комплекси, що об‘єднують елементи різних технологій.

[Пензева Людмила]

Інноваційні технології в процесі організації музичної діяльності дошкільників.

Ігрові художньо-педагогічні технології
Проблемою спорідненості, зближення мистецтва і гри філософи почали цікавитися ще з кінця ХУІІІ ст.., з часів Ф.Шиллера ( Листи про естетичне виховання). Німецький поет і драматург розумів гру як дійство, в якому людина вільно розкриває свої сутнісні сили, утверджуючись як творець вищої реальності – естетичної. Головна теза його теорії естетичного виховання така: шлях до свободи пролягає через красу, а суть останньої – в грі.
Нідерландський філософ і культуролог ХХ ст.. Й.Хейзінг, автор оригінальної концепції “Людини граючої”, обґрунтував особливе значення гри в розвитку культури людства. Він вважав, що розгадка феномену гри у вічному устремлінні людини до особистісного самоствердження за рахунок пошуку нових світів. “Ігрова концепція” людини видатного філософа поширена у педагогічних інноваціях США, Японії, країн Європи.
Гра – це не імітація життя, а саме життя, це насамперед творча дія, вона розгортається немовби не в реальному просторі, а у світі символічних значень, живої фантазії. Природа гри синкретична і міфологічна, що відповідає характеру мислення дитини, яка сприймає світ цілісно, не розділяючи реальне і “придумане” непрохідними мурами. Ігри виробляють в учнів “рефлекс свободи”, адже рішення приймається самостійно, шляхом природного пізнання – інтуїтивного відкриття. На заняттях імітаційно-ігрового типу діти вчаться через стосунки, контакти, тому в них формуються почуття співпричетності й співпереживання. Так гра стає справжньою школою соціального досвіду, соціалізації.
Гра – вид діяльності, мотив якої полягає не в її результатах, а в самому процесі, який приносить задоволення. Ігрове начало тією чи іншою мірою властиве будь-якій діяльності, особливо, якщо вона має естетичну цінність. Із художньою діяльністю гру єднають такі ознаки, як вільна творчість – гра психічних сил, незалежна від утилітарних людських потреб і меркантильних інтересів, внутрішня емоційна насиченість (емоціогенність), а також умовність дії, ситуації.
У процесі мистецької освіти можуть застосовуватись різні ігри, але пріоритетного значення набувають ігрові технології з театральним компонентом. Н.Кудикіна класифікує ігри на дві великі групи: за правилами, що мають фіксований зміст
(дидактичні, інтелектуальні, пізнавальні, рухливі) та творчі, вільні (художньо-конструкторські, сюжетно-рольові).
Важлива грань мистецтва в тому, що його можна розглядати як художньо-пізнавальну модель дійсності, своєрідну “гру в життя”. Через сюжетно-рольову гру, що передбачає обов‘язкове перевтілення, учні мають можливість ідентифікувати себе з будь-яким героєм (позитивним і негативним), “приміряти на себе” різні характери, манери поведінки, пережити безліч ситуацій і вчинків. Це збагачує не лише естетичний досвід, а робить особистість більш гармонійною, духовно досконалішою загалом. Ігрова діяльність також дає змогу уявити себе в надзвичайних, фантастичних обставинах, “програти” неймовірні ситуації. Така ілюзорність вимагає творчих дій – умінь комбінувати, моделювати, уточняти або змінювати деталі. Так переплітаються найважливіші функції гри – евристична і соціалізації.

Комп‘ютерні технології
Технології із застосування комп‘ютерів спрямовані на інтенсифікацію навчально-виховного процесу, виконують у сучасній мистецькій освіті функцію «підтримки». Пов‘язані з новими підходами до художньо-педагогічного моделювання уроків, мультимедійні засоби відкривають нові технологічні можливості для педагогіки мистецтва, унікальні перспективи полі художнього виховання школярів. Мас-медіа технології порівняно з традиційним навчанням дають низку переваг:
• інформаційних;
• інтерактивних;
• дидактичних;
• інтегральних;
• психологічних;
• професійно-педагогічних;
• ергономічних;
• економічних.

[Людмила Музыка]

Просто уникальный материал!!11111111 Спасибо!!!!!!!!!!!11111

Я думаю, что можно с детьми начинать с таких ритмических упражнений , а потом играть оркестр . С своими детьми попробовали . Распечатала стрелочки на А 4 , объяснила способ игры , который обозначает каждая группа стрелочек . Включаю фонограмму , а детям по фразам выставляю картинки -стрелки. В дальнейшем можно брать двоих детей - дирижеров , а группу разделить на 2 подгруппы . Дирижер управляет своей группой , выставляю карточки на свое усмотрение . Вобщем , эту тему можно разработать .

Людмила, материал - просто прелесть! Спасибо большое, действительно -"цікавинка"

Спасибо !

[Людмила Музыка]

Ось під цю музику я спробувала грати з дітьми оркестр на паличках по показу картинок зі стрілочками.
https://yadi.sk/d/YLiyU448epde6 Ця простіша .

А ця більш складніша , потребує підготовки https://yadi.sk/d/FHT6Z9zUepdg6

[Людмила Музыка]

КЛАСС! Хорошая находка, Людмила!

Дякую, я його трошкі доробила і вчора , так би мовити , втілила у життя на методоб.єднанні . Спочатку ми простукали одну із потішок . Далі , під фонограму простукали нескладний оркестр, а потім розділили глядачів на два голоси і два диригенти , і вже зіграли Турецьке рондо Моцарта . Вийшло доволі цікаво .

Дуже цікавий матеріал, дякую!!!

Я рада , що Вам сподобалось . Користуйтеся .

[Людмила Музыка]

Дівчатка . Подивіться . Дуже сподобався оркестр - імпровізація . Ідея цікава .

[Валя Муза]

даю посилання на канал Оксани Крамаренко - фізкультхвилинки на любий смак. Вона - велика трудяжка:

https://www.youtube.com/channel/UCnb...WwLIUTQ/videos