Стрітення

[зірка]

Ведуча:
Наша хатка небагата,
Солом’яна стріха.
Тут чистенько і гарненько,
Тут усе в порядку,

Сам Бог дбає, доглядає цю маленьку хатку. Бо ще з давніх-давен так повелося, що українська хата завжди сяяла чистотою, завжди була чепурною, особливо в свято.

Дитина: А яке сьогодні свято?

Мати: Зима з Весною зустрічається,
Про володіння свої домовляється.
В цей день сонце повертає на літо,
Все в природі прокидається.
На Стрітення в церквах святять воду. Хто стрітенську воду буде пити, той не буде хворіти. Разом з водою в цей день святили і свічки, які називали «громничними». Під час будь-якої негоди – бурі, грому, блискавки – запалювали цю свічку, щоб вона оберігала людей і худобу від нещастя.
Зима – чудова пора! Давайте разом пригадаємо які свята вона нам подарувала?

Діти: День святого Миколая, Новий Рік, Різдво, Водохреща.

Мати: Скільки радощів принесла зимонька дітям. Але час їй відступати і весні чергу віддавати. У народі кажуть, що в цей день, 15 лютого, зима з весною зустрічаються і сперечаються: котра з них переможе, та й господарюватиме до кінця місяця.

Дитина: Ще зима по нашім краї
На санчатах роз’їжджає.
Сніжок сипле без зупину –
Вже засипав всю Вкраїну.

Дитина: Де не гляну я, надворі –
Всюди бачу білий колір.
Сніг січе безперестанку –
Зима трудиться із ранку.

Дитина: І мороз не угаває,
Йому вітер помагає.

(закликання Зими)

Разом: Не мети, не мети, зимонько, снігами,
А приходь ти до нас з іграми й піснями.

(Звучить музика зими)
Зима: Іду, іду, снігу намету,
З вами разом поспіваю, потанцюю,
Бо ще силу свою чую.

Мати: Ось-ось, Зимонько, пропаде твоя сила.

Зима: Хіба прийшов уже час мені з весною зустрічатися?

Мати: А як же, сьогодні ж стрітення. Саме сьогодні зима з весною зустрічаються і міряються силами.

Зима: Ой, а я й забула зовсім, що сьогодні такий день. Ну що ж, позмагаємося з Весною. Подивимося, чия візьме! Тож кличте Весну!

Діти: Весна-весна, весняночко!
Прийди до нас, паняночко!

(звучить весняна мелодія)
Мати: Тихше, діти, послухайте! Весна вже зовсім близько. Прислухайтесь, це ж струмочок весняний співає, а от пролісок прокидається від сну. Чуєте, як тане бурулька і дзенькає, падаючи на землю?
Весна іде, весна іде!
Весну вітаймо, діти!
Весна пісні нам принесе,
Вінки, чудові квіти!

Весна: А ось і я, весна-красна.
Куди ступаю – сонце сяє,
Усе навколо оживає.
А ще пробуджую від сну
Я нашу землю чарівну.

Дитина: Весно, весно, наша весно,
А що ж ти нам принесла?

Весна: На дерева – цвіту, а на поле – жито,
На травичку – росу, на дівчаток – красу,
А на хлопчиків – сили, щоб росли міцними!

Зима: Щось ти швидко прийшла, сестрице.

Весна: Я вчасно. Сьогодні ж Стрітення! Час тобі царювання над землею передати мені.

Зима: Та ще твоєму царюванню час не настав.

Весна: Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а у тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах. Моє сонечко всіх зігріває, дає людям тепло, а у тебе люди трусяться від холоду.

Зима: У мене люди не трусяться, я всіх одягаю у кожухи.

Весна: А я – царівна. Куди ступаю – все навколо оживає.

Зима: Я так просто не віддам тобі панування над землею.
Давай позмагаємося. А діти нам допоможуть. Діти, допоможете?

Мати: Не сваріться, Зимо і Весно. Діти люблять вас однаково.

Зима: Мене діти дужче люблять. І вірші про мене знають. Правда, діти? Прочитайте про мене вірші.

Дитина: Ліс і поле, і діброви
Білі одягли обнови.
Це зима нам натрусила
Стільки білого сніжку
Дитина: Ну вже й диво ця зима
Все у біле одягла,
Сонце хмаркою закрила,
І порошу розтрусила.
Білі шубки всім дає
Й подарунки роздає.

Зима: Ой, які чудові вірші! Ось бачиш, Весно, як мене люблять діти.

Весна: Так і про мене діти вірші знають. Так, діти? (так!) Ось послухай!

Дитина: Ще зимові віхоли літають,
Та весни розгін не зупинити,
І дзвінкі краплинки починають
У промінні сонячнім бриніти.

Дитина: Хоч земля по-зимовому
Ще одягнута в сніги,
Та у березні додому
Повертаються птахи.

Зима: А про мене діти ще й прикмети знають.

Діти: - Яскраві зірки взимку - на мороз.
- Зима з снігами - літо з хлібами.
- Зимою завірюха - влітку негода.

Весна: Про мене також діти знають прикмети.

Діти: - Довгі бурульки - на довгу весну
- Рано прилетіли жайворонки та граки - буде рання весна
- Зозуля стала кувати - морозу більше не бувати.

Зима: А про мене діти ще й загадки знають. Ану, загадайте мені, а я спробую відгадати.

Дитина: Хто наткав полотна
Аж до лісу від вікна?
І сміється-задається:
От така ширина!
(зима)

Дитина: Сам не біжить, а стояти не дозволяє,
(мороз)

Дитина: Зірка сніжно-біла
На рукав мені злетіла.
Поки ніс її сюди,
Стала краплею води (сніжинка)

Весна: Про мене теж діти знають загадки

Дитина: Тане сніжок, зеленіє лужок,
День прибуває,
Коли це буває?
(весною)

Дитина: Прокинувсь, і відразу
До сонечка біжить,
Стрибає по камінчиках,
Хлюпоче та дзюрчить
(весняний струмок)

Дитина: Що за квітки у ліску
На галявинці в сніжку?
Білі та блакитні
Квіточки тендітні?
(підсніжники, проліски)

Зима: А про мене діти пісню знають чудову.

(Діти виконують пісню «Просто снігопад»)

Зима: Як гарно ви співали про мене! А чи не боїтеся мого морозу-морозенка заметелиці-хурделиці?

Діти: Ні, не боїмося!

(Зима проводить гру «Зимоньки і діти»)

Весна: Про мене діти теж співають пісень.

(Діти виконують пісню «Вийди, вийди, сонечко»)

Весна: Я також з вами хочу погратися.

(Весна проводить гру «Квіткова галявина»)


Зима: Ой, як вам весело.
Зараз насуплю я брови –
І вітер холодний повіє,
Усе захолоне, рятунку нема,
Під снігом замре, заніміє.

Весна: А я засміюся – сонце ласкаве засяє,
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе зацвіте, заспіває.

Зима: Ой, яка ти в нас хороша! Зараз я снігу натрушу, морозу напущу! Треба мені всю силу зібрати, щоб з тобою до бою стати.

(Проводять гру «Перетягування канату»)

Дитина: Утікай, утікай, біла зимонько!
Вже нема, вже нема в тебе силоньки Вже весна, йде весна-чарівниченька,
Потемніє, почорніє твоє личенько!

Мати: Зимонько! Веснонько! Не сваріться. Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям. Але ти, Зимонько, втомилася і треба тобі відпочити, щоб дорогу Весні звільнити.

Зима: Весно-Весно, почекай!
Мене проганяти не поспішай!
Діти, виручайте!
Килим білий полатайте!
По ньому Веснонька походила Та проталин наробила.

Мати: А й справді! Давайте допоможемо Зимі полатати килим, бо в народі кажуть: коли на Стрітення відлига, пропаде Весна ще надовго.

(проводиться гра «Полатай килим». Діти закривають латками килим, при ньому пригадують прикмети про Стрітення)
- Якщо на Стрітення мороз - то скоро весні бувати
- День Стрітення теплий і сонячний - то і весна тепла
- На Стрітення із стріх капає - то в липні так капатиме мед.
- На Стрітення сніг - на дощову, тривалу весну
- Якщо на Стрітення хуга - весна буде пізня і холодна
- На дахах довгі бурульки - літо буде дощовим
Мати: Гарно килим полатали, гарно в дорогу Зимоньку зібрали. Але негоже Зимі вирушати в дорогу, не помирившись з Весною. Моя бабуся казала: «Згода дім будує, а незгода - руйнує», або «Мир та братство - найкраще багатство». Діти, а як можна помиритися?

Діти: Мирилками!

Мати: Давайте покажемо цим двом красуням, як ми вміємо миритися. Оберіть собі пару.

- Билися-не билися,
Трохи посварилися,
Потім посміялися,
Друзями зосталися.

- Мир-миром
Пироги з сиром,
Варенички в маслі,
Ми подружки краснії
Поцілуймося, помирімося!

- Мирилка летіла, на плече сіла,
Сказала тихенько: миріться швиденько!

- Дай скоріш мізинчик свій,
Зачепи його за мій.
Мізин, мізин, мізинець
Помирив нас, молодець!
Мирись-мирись
І більше не сварись.

Мати: А тепер ви, Зимонько і Веснонько, помиріться.

Зима і Весна: Ти - не ворог, я - не ворог,
Нам сваритись просто сором
Помирились-помирились,
Щоб ніколи не сварились.

(виконується хоровод «Ой минула вже зима»)

Мати: А ще є цікавий звичай, пов’язаний з цим святом. Напередодні свята жінки випікали печиво у вигляді пташок - «жайворонків». З ними діти виходили в садки й закликали в гості весну. Називали їх жайворонками тому, що за давніми легендами, ця пташка народилася із сонячного жару, бо прокидається разом із сонцем і своїм срібним голосочком сповіщає: вже весна прийшла! Люди вірили, що жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими зиму замикають, а природу відмикають. Я відкрию вам секрет: у мене є такі пташки. Я всіх вас зараз пригощу, а Весні віддам золоті ключі, бо їй вже теж пора вирушати у дорогу - у неї багато справ на нашій землі.

Дитина: Всі ми Зиму проводжали,
Красну Весну зустрічали.
Весно, уквітчай наш край,
Дай нам добрий урожай!

Весна: Піду я далі лугами й лісами,
Встелю землю килимами,
Я теплом людей зігрію,
І здоров’я вам навію,
З рідним словом щоб зростали,
Щоб звичаї українські пам’ятали.

Мати: Гарно у родинному колі. Хороше Зимоньку провели, Весну-красну зустріли, цих двох красунь примирили. Нехай охороняє вас стрітенська свічка і свята вода. Нехай ваші родини будуть здорові і щасливі. І ось підійшло до кінця наше свято. А всі весняні свята повинні закінчуватися веселою піснею.

(Виконується весела пісня на вибір керівника)