Очень надо найти сценарий ко Дню вівода войск из Афганистана. Помогите найти. Предлагаю свой сценарий

С ц е н а р і й д о с в я т а м а т е р и н с ь к о ї п і с н і
“ З А С П І В А Й М Е Н І М А М О ”

(Святково прибраний зал. У глибині сцени – Ікона Божої матері у вишиваному рушнику, збоку на полотнищі – заповідь Господня:
“Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі”)
(На сцені журнальний стіл для ведучих, на ньому кролевецький рушник, ваза з житніми колосками)
(ЗВУЧИТЬ ФОНОГРАМА ПІСНІ “ЧОРНОБРИВЦІ”. Музика мікшується, на сцену виходить ведуча)

вед.: …Так хочеться гармонії, тепла,
Спокійного, розсудливого слова,
Отих пісень, що матінка дала
Коли вночі гойдала – колискових,

Їх не замінить жоден інструмент.
Не забуваймо – це мистецтво вічне.
Послухаєм і трепет перейма,
І відступають ритми пересічні.

Любі друзі, шановні гості! Вітаємо вас на святі материнської пісні.

(Кінець фонограми чорнобривці)

вед: Щоб роду не було переводу, він має жити багато літ. А початок роду – мати. Її святою називали. Вогонь – це символ тепла і домівки, який зігріває оселю.

(ЗВУЧИТЬ ФОНОГРАМА “ЗЕЛЕНЕЄ ЖИТО, ЗЕЛЕНЕ”)

вед: Здавна існує традиція – у присутності рідні найближчих друзів вона мала “оживляти” дім, запалити вогнище. Почесне право запалити вогонь на нашому святі надається молодій матері __________________________________________________________

(Виходить із зала)
(Кінець фонограми пісні “Зеленеє жито, зелене”)

вед: Мама… Перше милозвучне слово, з якого дитина починає науку словотворення. Мамина ласка – це чарівні ліки від усякого болю. Мамина пісня – це найдорожче, що западає в душу дитини ще з колиски. (Виїжджає мама з колискою) Її колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні. Чи можна забути ту пісню, що мати співала, коли засинав.

Мама: Тихо… Тихіше! Народилась дитина. Гарненька така на вид. В згортку білих пелюшок мирно в ліжечку спить. “Спи, моя крихітко, пташечко гожа моя. Баюшки, баю, баю”.

______________________________________________________________
______________________________________________________________

вед: Як дітей колишеш ти недремно,
То не раз змахнеш краплинку поту.
Що ж, прислів”я мовить недаремно,
Хто не має дітей – не мав клопоту.

Мама: Ой щоб спало, щастя знало.
Ой щоб росло, не боліло.
На серденько не кволіло,
Соньки-дрімки в колисоньки,
Добрий розум в голівоньки.

вед: Народні колискові пісні зачарують нас надзвичайною ніжністю і простотою.
Раніше дітей гойдали в колисках, виготовлених з лози. В Україні існував звичай: коли дитина виростала, колиску не викидали, її берегли поки в цій оселі жили люди. Колиску з дерева (клена, осики, комишу). Для неї вибирали легке, м”яке, співуче дерево. Колискові пісні. Скільки їх створив народний геній! Лагідний материн спів засівав дитині душу любов”ю до людей, природи, до всього живого.



вед: У цьому році у нашому містечку народилося (кількість_____) малят. На сцену запрошуємо мам, які нещодавно народили малят.

(“Розпорядник” ЗАГС – вручає їм свідоцтва про народження дітей)

Розпорядник: Зростай, дитино на землі своїй
Щоб квітка рання у дощі травневім
У ніжнім промінці радій
Що на землі дарує сонце дневі.

вед: Народилася дитина… . її взяли ніжні руки матері і дужі руки батька. Це вони, найрідніші люди, ввели у цей світ. Який буде життєвий шлях їхньої кровиночки?

(ПОЧАТОК ФОНОГРАМИ “ТОП-ТОП”)

Швидко промайнув рік для сім”ї… Сьогодні дуже радісна подія. Ваш син зробив перший крок у велике життя. Може, стане він знаменитим, але головне, щоб він ріс хорошою і чуйною людиною.

(Батьки беруть за руки дитину і ведуть її через всю сцену. Кінець фонограми. Їх вітає голова райдержадміністрації. Вручає відеокасету або альбом)

Голова РДА: Рости, дитино, Вітчизні на славу, людям на добро, матері на радість. Хай буде сміливий, як вода, багатий, як земля і щедрий, як весняне сонечко.

______________________________________________________________
______________________________________________________________

вед: Пролетіли перші роки безтурботного життя. Швидко для малюка, але ой як нелегко доводилося мамі! А потім був дитячий садок.

Вони вели їх, малюків, за руки.
Стежиною, що йшла до “Букваря”.
Щоб невгасимо сяєвом науки
В житті їх завжди кликала зоря.

(Директор дитсадка дарує першокласникам “Буквар”)

вед: Вся родина зійшлася до хати.
Старшокласники і першачки.
Усміхаються мами і тата,
Серед нас, як завжди, вчителі.

Випускник: Перший раз у перший клас
Прийшли сьогодні першачки,
Ласкаво просимо до нас,
Вам аплодуєм залюбки!

Мама першокласника: Хай всі вони живуть
У злагоді і в мирі,
Хай здійснюються іхні
Заповітні мрії.

Хай не трапляється з ними
Тяжких пригод,
Хай гордиться ними
Весь український народ.

Першокласник: Молитву матері у серці пронесу.
Учитимусь у школі на “відмінно”.
Державі рідній користь принесу
Своїм знанням я неодмінно.

вед: Дні дитинства – наче плин води,
Проліта дитинство та у спадок
Зостається пісня повна згадок,
Пам”ять зостається назавжди.

__________________________________________________________
__________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________

вед: (з короваєм) Пролетіли роки, прийшла пора дітям, як птахам вирушати у далеку дорогу. Сьогодні на нашому святі віншуємо наших випускників.

Директор школи: Шановні випускники!
Не розгубіть скарбів душі
І не зречіться маминої мови.
Гарне життя, - то не лише обнови.
Є в нього біль і терни на межі.
Що нелегке – то дороге в стократ,
Мов мамина незгасна колискова.
Життя таки – не карнавал казковий.
Без буднів, друзі, не буває свят!

(Виходить ведуча з короваєм на рушнику)

вед: Коли на стіл гарячий коровай
Кладе твоя матуся сива,
Ти не соромся, синку, запитай,
Чиї це руки випікали диво.

(Ведуча віддає коровай одній із мам випускників)

Мама: Цей рушник заквітчай півнями,
Щоб їх від зла й біди оберігав,
Давав наснагу і повів піснями.
До рідної світлиці повертав.

(Мама вручає коровай синові)

Випускниця: Дивлюсь я мовчки на рушник, що мати вишивала,
І чую: гуси зняли крик, зозуля закувала.
Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м”ята,
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
І біль у серці раптом зник.
Так любо, любо стало.

вед: У дитинстві колись ми з рідного дому
Все думками тяглись в далину невідому.
Бо манила краса, де хмарки чередою.
Де злились небеса з весняною водою.
Ще невпізнаний світ у рожеві надії,
За селом горицвіт закрива наші мрії.

вед: Як важливо вибирати в житті свою стежину. Від того, яку стежину ти обереш, як ти підеш по ній, з ким, хто тебе поведе, залежить твоя доля. І яку б ти стежину не обрав, кожна стежка починається від маминої хати і маминої пісні.

______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________
______________________________________________________________

вед: Мама… Вимовляєм рідне до болю слово, і перед тобою постає образ її єдиної, найріднішої, наймудрішої, найсвятішої. І де знайти ті слова, якими можна було б виразити свою безкінечну любов до матері!

______________________________________________________________
______________________________________________________________

вед: (Виходить із призовником) Пошаною і повагою користується в нашій країні людина-воїн, наділений високою довірою народу, покликаний зі зброєю в руках захищати його мирну працю і свою рідну матусю.

вед: А завтра вулиця святкова
В солдати проводжає хлопця.
Веселий сміх, жива розмова
У бризках вранішнього сонця.
В душі схвильованій юначій
Кружля земля і небо синє,
А мати схлипне – та й заплаче
І не надивиться на сина.

Слово для материнського благословення має ____________________________________________________________________________________________________________________

(Мати виходить з іконою і благословляє сина)

вед: Щастя, здоров”я вам і вашим сім”ям. Не забувайте рідної домівки – тебе дома чекають.

______________________________________________________________
______________________________________________________________

Призовник: Я рідну хатину згадаю –
Оту, що стоїть край села…
І спів соловейка у гаю,
І стежку, що в світ повела.

І промені першого сонця
У житах, як в річці на дні,
І сині, як очі, віконця,
Що світять мені

Згадаю кохану матусю,
Яка все стоїть край воріт
І вас незабутній татусю,
Що ждете на мій поворіт,

Бо знов - соловейко у гаю,
І стежка, що в світ повела…
Тож як я тебе не згадаю,
Стежино моя край села?

____________________________________________________________________________________________________________________

вед: Мати, мамуся! Скільки спогадів і тепла таїть це лагідне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, наймиліша.
Вона постійно у далеких мандрівках, її материнська ласка, її материнська пісня зігріває нас до старості, і ми завжди линемо думками до рідної хати, до мами.

______________________________________________________________
______________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________

вед: Міцна сім”я – міцна держава – то кожен знає,
І як тут не приховуй, не таї, -
Залежить наше щастя від сім”ї.

(На сцену запрошують молоду пару)
(Мати зустрічає їх з іконами, хліб і сіль – на рушнику. Благословляє)

Мати: Нехай радіють ниви колоскові,
В житті хай будуть злагода і мир.
На чистому, як сонце, рушникові
Дозвольте вам піднести хліб і сіль.

(Вручення пам”ятного подарунка)

вед: Родина. Рід. Які слова святі,
Вони потрібні кожному в житті.
Якщо зміцніє хоч одна родина,-
Міцніша стане й наша Україна

____________________________________________________________________________________________________________________

вед: Щоб не спорожніли, не обміліли криниці наших душ і не згубилася материнська пісня, така ніжна і лагідна її мелодія. Передаймо її у спадок нашим дітям, онукам, правнукам. Не забуваймо материнську пісню

Не цурайся пісні,
Чутої від мами,
Не згуби – то мова
Прадідів твоїх,
Бо зректися пісні,
Що цвіли віками –
Мов забуть народ свій,
Даль його доріг!

Для вас звучить у виконанні ансамблю “Супер бабуся” пісня “Заспівай мені мамо”

вед: Шановні гості! На цьому наше свято закінчується. До нових зустрічей!

(Звучить фонограма пісні “Чорнобривці”)