пропоную лялькову виставу
КРИЖАНА ТА ЛУБ'ЯНА
Декорація. Ліс, кущі, хатинка Зайчика.
Ведуча: Добрий день,мої малятка, любі хлопчики й дiвчатка.
Запрошую всіх вас до гаю. Цікава казочка там нас чекає.
Тож сідайте всі зручненько та слухайте уважненько
Біля зеленої ялини, та біля кущика ліщини,
Зайчик хатку збудував, — там він жив і працював.
Працював щосил вухатий, —
Луб'яну зробив він хату.
Теплу, затишну, красиву!
Зайчик дуже був щасливий.
Часто друзі тут збирались, веселились, розважались.
Грали й танцювали, і пісні співали:
1 Ми — веселі всі звірята,
Дуже любим танцювати.
Гарно весело стрибати
Люблять лісові звірята
Плиг та скік! Плиг та скік!
Любим танцювати.
2.На галяві у лісочку
Ми кружляємо в таночку
На гілках пташки співають,
Нас,звіряток , розважають!
Ля-ля-ля,ля-ля-ля
Нас Нас всіх розважають
Ведуча: Літо й осінь промайнули, вже й морозцем потягнуло.
Сніжинки перші закружляли, усім про зиму нагадали.
Нехай там за вікном сніжок кружляє, а Зайчик в ліжечку відпочиває.
Ведуча: В цю пору Лисичка у лісі блукала,
Хатку собі, бідолаха, шукала.
Бо нору Лисиці сніжком завалило.
Навіть і сліду не залишило
Йшла вона, йшла та й зупинилась.
На дивну споруду руда задивилась.
Бачить: будівля із льоду блищить, —
Крижинками дивними вся мерехтить.
(Лисиця зупиняється біля льодяного палацу).
Лисиця: Еге! Це не просто дім красивий!
Це ж палац усім на диво
Отака вже в мене вдача:
Себе царицею я бачу. (Ходить навколо, милується).
Собі зроблю корону кришталеву.
Хай поважають всі Лисицю-королеву!
(Лисиця заходить в палац.. Одягає блискучу корону, потім виходить і розглядає себе в дзеркальці), :
Лисиця: Мене тепер повинні уклінно вітати. Від радості і щастя я хочу танцювати.
«Танок Лисички».
(Лиса заходить у палац)
1
Деко¬рація — рання весна:
Ведуча: Зима у цих краях погостювала, а потім ще кудись помандрувала.
З'явились сонячні промінчики веселі — і розтає лисиччина оселя.
(Палац «розтанув». Вибігає Лисиця).
Лисиця: Що сталося? Палац розтанув!
Та я журитися не стану.
Тут недалечко Зайчикова хата, —
Безпечно в ній живе вухатий.
Хе-хе! Його я легко обдурю:
Про різні хитрощі йому наговорю.
(Зайчикова хат¬ка. Біля вікна сидить Зайчик.)
Лисиця: Привіт, сусіде! Виглядаєш у віконце?
Надворі вже весна,і світить в небі сонце.
Виходь, пограємо з тобою
І привітаємось з весною.
(Зайчик боязко відхиляється від вікна, але дивиться на Лисицю).
Зайчик: Ні-ні! Ще холодно! Я краще буду в хаті.
В домашніх капцях я й в халаті.
(Лисиця ходить, потирає лапки).
Лисиця: Пусти мене погрітися, вухатий!
Я не буду тобі заважати.
У куточку трохи посиджу,
А потім далі я піду
Зайчик: Чому корона на тобі, Лисице?
Ти виглядаєш, як цариця.
Чому не йдеш у свій палац додому?
Мені зручніше залишатися самому.
Лисиця: Брехати я тобі не стану, — мій палац зовсім розтанув.
Тому я і прийшла до тебе,
Зігрітися Лисиці треба. (Плаксиво).
Яка вже я тепер цариця?
Безпритульна я Лисиця.
А в тебе хатка луб'яна,
Тепла й затишна вона.
В хатці такій тобі добре жити.
Мені б тільки лапки і хвостика погріти.
Відкрий мені двері. Пусти в свою хату.
Благаю тебе, любий друже вухатий.
2
Зайчик (побоюючись).
Ти ж кажеш — весна! І сонечко світить.
Навіщо ж ти хочеш свій хвостик погріти?
(Дивиться насторожено у вікно).
Лисиця: Земля ще не нагрілась. Замерзли мої лапки,
Бо зовсім промокли... Пусти вже до хатки.
Зайчик: Хатка в мене невеличка,
Але заходь, кумо-Лисичко.
Що з тобою робити?
Треба тебе обсушити, зігріти.
(Лисичка зайшла в хатку. Чути голос з хатки).
Лисичка: Еге! А піч вже захолола.
І дровець, чомусь, нема.
Принеси, будь ласка, дрова,
Не сиди ти тут дарма.
Зайчик: Та піч ще тепла, подивися.
Ти до печі притулися.
Лисиця (хитро). Ой, Зайчику, ти добрий, це я знаю.
Тільки на тебе, любий, всю надію маю.
Набідувалась я, ну як не зрозуміти?
Тому й благаю — піч ще протопити.
Зайчик: Ну... ну, гаразд! Я вже йду.
(Зайчик пішов у ліс по дрова. В хаті голосно співає Лиси¬ця.)
Пісня Лисички
Я лисичка молодичка
Нову хатку маю
Я весела, я щаслива
Пісеньку співаю.
Луб’яна і тепла хата
Я щаслива дуже
Будуть заздрить всі звірята
А мені байдуже
Заєць в лісі дров збирає
Трудиться вухатий
Навіть гадки він не має
Що моя вже хатка
3
Зайчик (стукає). Відчиняй, Лисичко, я усе приніс.
Буде тепло в хаті, — є і дрова, й хмиз.
Лисиця (у вікно).
Хе! Не сміши мене, вухатий. Не пущу тебе я в хату.
Іди світ за очі гуляй, а мені не заважай.
Я в цій хатці буду жити. Буду жити — не тужити! ( Сміється).
Зайчик (розгублено).
Будував цю хатку я! Значить, хатка ця — моя!
Лисиця (зухвало сміється).
Ох-хо-хо! Наговорив! Ти Лисицю насмішив!
Кажеш, будував цю хату? Так же ж розум треба мати. ( Сміється).
Я таке тобі скажу, сіренький
Вуха в тебе довгі, та розум — коротенький
Зайчик (Погрозливо)
Ти мене, хвостата, обдурила,
Тож не будеш ти повік щаслива!
(Пішов, плаче).
Що ж мені робити? Де ж я буду жити?
Хто-небудь, допоможіть, —
Лисицю з хати проженіть.
(Йде Ведмідь).
Ведмідь: Чому, маленький, плачеш?
Не плач. Все розкажи.
Зайчик: Така ж мені невдача, ти мені допоможи.
Мене Лисиця перехитрила.
Прогнала з хати. Обдурила.
Як мені не плакать, не тужити?
Нема в мене хатки. Де я буду жити?
Ведмідь: Ходімо. Виженем руду!
Зайчик: Я боюся. Не піду.
Ведмідь (зухвало).
Ось я Лисиці покажу, —
На шиї хвіст їй зав'яжу. ( Сміється).
Малих не буде ображати.
Веди мене мерщій до хати.
(Підходять).
4
Ведмідь (голосно).
Руда! Ти хоч трохи сором маєш?
Чому маленьких ображаєш?
Де ж твій палац, або нора?
Звільнити Зайчин дім тобі пора.
Лисиця. Підійди-но до вікна.
(Ведмідь підходить).
Не така вже я дурна!
Ти мене не залякаєш.
Ти мене, Ведмідь, не знаєш
Як тільки вийду я із хати —
Зможу тебе на шматки розірвати?
Отож не зли мене і не лякай!
А краще, Ведмедю, від мене тікай
(Ведмідь тікає, Зайчик плаче)
Зайчик: Що ж мені робити? Де ж я буду жити?
Хто-небудь, допоможіть, —
Лисицю з хати проженіть.
(назустріч Їжак).
Їжак: Чому, сіренький, плачеш?
Не плач. Все розкажи.
Зайчик: Така ж мені невдача, ти мені допоможи.
Мене Лисиця перехитрила.
Прогнала з хати. Обдурила.
Як мені не плакать, не тужити?
Нема в мене хатки. Де я буду жити?
Їжак : Ходімо. Виженем руду!
Зайчик: Я боюся. Не піду.
Їжак: (зухвало).
Ось я Лисиці покажу, —
Її голками заколю . ( Сміється).
Малих не буде ображати.
Веди мене мерщій до хати.
(Підходять).
Їжак: Руда! Ти хоч трохи сором маєш?
Чому маленьких ображаєш?
Де ж твій палац, або нора?
Звільнити Зайчин дім тобі пора.
5
Лисиця: Підійди-но до вікна.
(Їжак підходить).
Не така вже я дурна!
Ти мене не залякаєш.
Ти мене, Їжак , не знаєш
Як тільки вийду я із хати —
Зможу тебе на шматки розірвати?
Отож не зли мене і не лякай!
А краще, Їжак, від мене тікай
(Їжак тікає,Зайчик плаче)
Зайчик: Що ж мені робити? Де ж я буду жити?
Хто-небудь, допоможіть, —
Лисицю з хати проженіть.
Білочка: Чому, маленький, плачеш?
Не плач. Все розкажи.
Зайчик: Така ж мені невдача, — Ти мені допоможи.
Мене Лисиця перехитрила. Прогнала з хати. Обдурила.
Білочка: Ходімо! Виженем руду.
Зайчик: Я боюся. Не піду.
Ведмідь хотів прогнать Лисицю,
Вона й Ведмедя не боїться.
Їжак хотів сколоть голками –
Його також вона прогнала
Білочка: В такому разі — треба всіх зібрати.
Лисицю разом налякати.
Нехай залишить дім чужий,
А будує краще свій.
Зайчик: Я сподіваюсь, що звірят усіх збереш, І до хатки луб'яної приведеш.
(Розійшлися. Йде з косою на плечі Півник).
Півник: (до Зайчика).
Здорово, Зайчику! Тримайся! Ти більш нікого не лякайся.
Я косу гостру несу — Лисиці голову знесу.
Я чув чудову небилицю про рудохвостую Лисицю.
Про нору, що снігом замело,
Що шукала Лисиця для себе житло.
Що у палаці жила крижанім,
Що потім розтанув блискучий той дім,
Що знов залишилась Лисиця без хати,
Що знову пішла собі хатку шукати. ( Сміється).
Кажуть корону наділа Лисиця і уявляла із себе царицю. ( Сміється).
6
Зайчик.
Лисиччина хата була крижана, А в мене хатиночка вся луб'яна.
Лисиця просилась у хатку погрітись, а потім схотіла у ній залишитись.
Ця рудохвостая Лисиця навіть Ведмедя не боїться.
Казала, що зможе на шмаття порвати.
Змусила хижа Ведмедя тікати.
(Підійшли до хатки).
Півник : Лисице! Я несу косу!
Тобі я голову знесу.
Геть з хати! Не стану чекати!
Я провчу тебе, хвостата.
Лисиця (лагідним голосочком).
Ой, любий Півничку, пробач! Пожартувала.
Я ж не назовсім Зайчика прогнала.
Нехай живе в своїй хатинці.
Я принесу йому гостинці.
Півник. Я хвіст твій зараз одрубаю.
Лисиця. Біжу-біжу! Я дім цей залишаю. (Вибігає з хати. Тікає).
Півник Біжи, біжи! Не оглядайся! Більш мені не попадайся!
(Вибігають усі звірята з Білочкою).
Білочка. Зайчику допомагати зібралися разом звірята.
А ти, Півник, — молодець! Найсміливіший боєць!
Їжак. Хитрюща Лисиця хай розум свій має,
Звіряток маленьких нехай не чіпає.
Ведмідь Ось побачте — пройде час —
Кума повернеться до нас.
Півник. Якщо знов захоче вона помиритись,
І з усіма-усіма подружитись,
Нехай буде доброю і не брехливою.
І до звіряток усіх справедливою.
(Обережним кроком наближається Лисиця).
Лисиця. Я чула все. Я згодна з усіма.
Я дружбу пропоную вам сама.
Щоб затишно усім нам було жити, Тож дружбою повинні дорожити. (Обнімає усіх звіряток).
Білочка: Ми з вами пісню таку знаємо. Давайте разом заспіваємо.
7
Ведуча: Як добре жити, Коли всюди — мир!
І ясне сонечко нам світить.
Нехай щасливі будуть всі,
Щасливі всі на цілім світі!
.
Ось і казочці кінець,
А хто слухав - молодець
А хто її дивився
І тут не забарився,
Нехай же вам щастить
Ніхто щоб не журився!
Ответить с цитированием
Социальные закладки