Театральна діяльність в дитячому садочку

[tanica]

Чарівна сметана. (за мотивами п’єси Т.Н. Караманенко)
п'еса для лялькового театру
(дещо залишила так, як було в оригіналі, дещо допридумувала сама, виходячи з можливостей моїх акторів, пісеньки написала, щоб урізноманітнити сюжет і залучити дітей – глядачів до дійства і вийшла веселенька лялькова вистава, яка дуже до вподоби маленьким глядачам )
Звучить музика. На середину виходить ведуча
Ведуча Доброго ранку, любі малята,
Будемо казочку ми починати
Буде історія ця незвичайна
Супер - цікава, і дуже повчальна
Ото ж влаштовуйтесь, друзі, зручненько
Будемо слухати казку гарненько.

За кулісами темно. Кіт та собака сплять.
Кіт – на подушці, собака - на землі, головою до кота.

Фонограма ранку 1 (гавкіт собак, мукання корів)
Бабуся з відром, позіхаючи йде доїти корову.
Фонограма 2
Вистрибує жаба
Жаба Ква – а – а – а, к ва – а – а – а. Нарешті сонечко встало. Як же я зголодніла. Ну, комарики, де ви? А, ось і ти, мій любий, лети до мене!

Зверху спускається, дзижчачи, комар. Жаба підстрибує, ловить його.
Жаба То що це, я сьогодні так і не поснідаю?
А, ось ти вже від мене не втечеш!
Ловить гусінь, яка проповзає поряд (розфарбовані тенісні кульки, надіті на пальці). Наштовхується на сплячого собаку.
Собака схоплюється.
Собака Гав – гав – гав. Хто тут ходить так рано?
Жаба Ой, налякав! Теж мені охоронець! Он бабуся вже давно корову до череди погнала, а ти навіть і не почув, досі вилежуєшся!
Собака Як же соромно! Проспав. Але ж мені така кісточка цукрова приснилася, просто диво!
Жаба (передражнює)Кісточка, кісточка. А я досі голодна! Прокидайся, та починай подвір’я вартувати, та того ледача буди, нехай йде мишей ловити. А я пострибаю собі якійсь харч роздобути. Ну ніякого порядку немає!
Скаче за куліси
Собака (будить кота)Вставай, Мурчику! Вставай, ми знову проспали!
Кіт (потягується) Ну чого тобі? Що ти причепився?
Встає, вигинає спину, точить кігті.
Кіт Ну ніякого спокою від тебе немає.
Собака Мурчику! Бабуся нас вчора просила допомогти їй зібратися на базар.
Вона вже й корівку видоїла, і сметанку зібрала, а ми проспали.
Кіт Сметанка кажеш? То що ж ми стоїмо, побігли швидше бабусю шукати.
Біжать за куліси.

продовження:

Виходить бабуся, яка несе горщик зі сметаною.
Бабуся Ну й натомилася. Ось сметанку зі всіх глечиків зібрала, і корівку в поле
вигнала, лишилося лише маслиця збити, а сили вже немає. Хто ж мені допоможе?
Гукає Сусідко, сусідко! Може, ви мені допоможете масло збити, а то я на
ярмарок запізнююсь
Ведуча Звичайно, допоможу, і не тільки я .Подивіться, скільки тут у нас
помічників, зараз ми швидко вправимось.
Роздає глядачам «баночки» зі сметаною (наповнені крупами ємкості з – під кави,зав’язані, як банки з варенням кольоровим папером і стрічкою)
Ведуча Під музику ви, разом з бабусею будете «збивати маслечко» і співати пісеньку.
Пісня: Маслечко збивається,
Пісня починається
Масло будемо збивати,
Пісню весело співати.
Шух – шух – шух,
Плесь – плесь – плесь,
Хто працює – молодець.
Буль – буль – буль,
Тра – та – та,
Масло буде – смакота.
(На програш діти шурхотять баночками, імітуючи збивання сметани.)
Бабуся Дякую вам, мої любі за допомогу. Тепер я не спізнюсь. Ось тільки в мене ще горщик сметани залишився. Продам його на ярмарку, та куплю вам гостинчиків, щоб подякувати. Поставлю його тут на столику, прикрию серветочкою, а зверху ще й камінчиком прикладу, а то ще ненароком котик Мурчик мій сметанку відчує, а він любить нею поласувати! Сама ж швиденько піду збиратися.
Бабуся йде за куліси.

З іншої сторони виходить, крадучись, Мурчик.
Мурчик Мур –м’яв, мур – м’яв. Це мені здається, чи справді десь сметанкою пахне?
(принюхуючись, підходить до горщика зі сметаною)
Ні, не здається! Ось вона, моя красунечка, моя смакотунечка. Звичайно, мій носик мене не підвів. Хоч одним оком гляну, від цього ж її менше не стане.
(Піднімає серветку, ходить навкруг горщика, принюхуючись)
Мабуть, добряча. А густюща яка! Ну, не втримаюсь, лизну. Тільки трішечки, щоб спробувати.
Лиже з горщика сметану ,приговорюючи та цямкаючи.
Жаба (Зверху) Єй ти, котяро, ти що там робиш?
Кіт злякано відскакує, та накриваючи горщик серветкою швидко говорить
А я що роблю, нічого не роблю. Ось, йшов собі, думав, чим би мені бабусі допомогти, бачу – горщик брудний стоїть. Дай, думаю, помию.
(облесливо) Я ж перший бабусин помічник. Вона ж без мене - як без рук.
Жаба Ти кому це розповідаєш. Я вчора чула, як бабуся тебе віником ганяла, коли ти сметанку в погребі злизав.
Кіт Та то коли було… Я вже виправився.
Жаба Ну – ну! Побачимо! Піду бабусю гукну, нехай вона таким помічником потішиться .
Кіт Ну, ось я і попався, знову доведеться віника скуштувати.
Ходить знервовано.
Кіт А чому, власне, я повинен отримувати, адже в нас ще Барбос є. (кривляється)
Бабусеньчин улюбленець. Барбосику кісточку, Барбосику – супчику. А мені – завжди мишей лови, навіть ложку сметанки шкода. Нехай цього разу Барбос отримає на горішки.
Виходять бабуся, Барбос та жаба.
Жаба. Ось, бабусю, твій помічник.
Бабуся Мурчику, а ти що тут робиш? Жаба щось мені всю дорогу торочить про якусь допомогу. Що ти тут такого зробив?
Кіт Хто? Я? Я нічого не робив. Ось ішов собі, йшов, раптом бачу – Барбос щось біля горщика робить. Я його гукнув, а той давай втікати. Підійшов я поближче, дивлюсь – горщичок пустий. Ось я його й вирішив помити, щоб тобі, бабусю легше було.
Барбос Це я біля горщика щось робив? Який же ти брехун, Мурчику.
Бабуся (бідкаючись) Ой –ой – ой. Бідний наш Барбосику. Що ж з тобою тепер буде?
Кіт А що з ним має бути?
Бабуся Адже в цьому горщику була чарівна сметана, і той, хто її з’їсть, осліпне, оглухне,
А потім у нього ще й хвіст відпаде.
Кіт Ой – ой – ой! Як страшно Що ж тепер буде?
( Бігає туди – сюди)
Жаба Який молодець, як за друга переживає.
Кіт І що, цьому горю ніяк завадити не можна? Я дуже хочу Барбосу допомогти.
Бабуся Можна завадити. Потрібно, щоб Барбос признався, і тоді все буде добре.
Кіт А якщо це не Барбос сметанку зів?
Бабуся Ну, тоді нам нема чого знервуватись.
Жаба А ти чому так переживаєш, адже це не ти сметанку з’їв?
Бабуся А це він так за друга переживає
Кіт Що ви там кажете? Я не почув.
Жаба Ой, гляньте, в нього очі якісь мутні стали.
Барбос І з хвостом щось не так, мені здається, він зараз відпаде
Кіт Ой, що ж мені робити? Глохну, сліпну, та ще й хвіст відвалюється!
Рятуйте, рятуйте! Це я! Це я з’їв ту кляту сметану.
Бабуся А, ось воно що? Ну, добре, що хоч зараз зізнався.
Кіт Барбосику, вибач мені за те, що я тебе обмовив.
Барбос Що ж, вибачу тебе, адже справжні друзі повинні вміти прощати.
Кіт І ти, Бабусенько, вибач мені за мою брехню. Я більше так ніколи не буду робити.
Бабуся Ось і добре. Значить, твій слух, зір і хвіст залишаться при тобі.
Ведуча А ви, малята, завжди правду кажете? Ніколи не обманюєте?
Якщо колись вам захочеться обманути, згадайте нашого Мурчика, і подумайте, чи варто? Адже брехня завжди на поверхню виходить, і потім буває дуже соромно.

Ми вам розповіли історію свою
Для того, щоб ви висновок зробили
Про те, що правда – це завжди добро
Сказати ми хотіли, що є сили.

[Иришка Б]

Несколько аудиосказок несложных для показа кукольного театра,правда все на русском языке.

"Храбрый заяц" Hrabriy_Zayac_14m_40s.mp3.html-продолжительность 15 мин.

"Приключения Пифа" 03-Priklyucheniya Pifa.mp3.html продолжительность 31 мин.

"Заюшкина избушка" продолжительность 10мин.

[квіточка]

Добрий день,хочу викласти сценарій музичної казки.Казка із збірки "5 музичних казок укр. і англ.мовами"Я ставила свої номери і додала віршований текст.
"Охайні звірятка"
Дія відбувається біля лісової хатинки,на галявині.
Ведучий: До лісу прибули ми,діти
Я пропоную всім вам відпочити.
сідайте на галявині,будь-ласка
і слухайте-но казку.
На узліссі ,біля річки,
під густим гіллям смерічки
притулилась гарна хатка.
В хатці мешкали звірятка
білочка,лисичка,зайчик
і смугастенький кабанчик.
(Виходять звірятка з хатки по черзі.)
Лисичка: Я хоч і руденька,я хоч і хитренька
а проте спритна і гарненька.
Працьовита й розумненька.
Курей та півників пасу,
щиро з ними я дружу.
Білочка 1:Гарна я й риженька білка
скачу з гілочки на гілку.
Позбираю я горішки,яблучка
й маленьки шишки.
Білочка2 : Господиня я маленька
В мене личко румяненьке.
Все умію зготувати.
Гарно вмію я прибрати.
В господарстві все я знаю,
шию,мию,прибираю.
Зайчик 1: Маю я біленьку шубку
та люблю стрибати.
А сьогодні пристрибав я
діток звеселяти.
Зайчик2: Ягосподар просто клас,
все майструю повсяк час.
молоточок і ключі
тримаю справно у руці.
Залюбки я все роблю
господарство я люблю.
Кабанчик: Я щетину довгу маю,
в лісі жолуді шукаю.
Назбираю повен жбан,
а зовуть мене кабан.
(Звірята усі разом співають пісню "Пісня мешканців лісу")
Квіточки ми доглядаєм,
їх водою напуваєм.
будуть гарні запашні,в
всім на радість і мені.
У лісок ми завітаєм
там горішків назбираєм.
потім ми спечем пиріг.
Поспішаєм до крамнички,п
потім принесем водички,
бо покличе скоро ранок
всіх до столу на сніданок.
(звірята розходять по своїх справах,залишається лисичка,на свої місця виходять квіточки.)
Лисичка : Які дивовижні ці квіти.
у кожній чарівність своя.
всі різні,та й що говорити
у квіти закохана я.
Квіточки: нам сонечко ясне свій шле промінець
нас пестити любить легкий вітерець
нам ранок приносить перлинку-росу
а ми вам даруємо нашу красу.
О,якби маленьки ніжки
і унас квіток були
Ми зібрались би і пішки
гори й доли обійли.
(лисичка сідає на місце,квіточки виконують танок квітів під вальс Чайковського.)
Квіточки розходяться,залишають букети .Вибігають до хатинки мурашки.
Мурашка : Ми мурашечки маленьки,
Гарні та робочі.
все завжди зробити вмієм
з раненьку до ночі.
Мурашка : Ой,дивись,яка хатка гарненька.
а які ж тут квіти запашні.
Ось тут поряд,ми збудуємо свій мурашник.І в нас будуть хороші сусіди.
Поки мешканці прийдуть,приберемо все навкруг.Бо біля такої хатки має бути все в порядку.
(танок мурашок під твіст.,в кінці таночку беруть шматки тканини і прибирають біля хатки.І ховаються.
Ведучий :Але раптом до хатки наближаються непрохані гості,рябий бичок та гусачок.
(Вони несуть великі цукерки паперові розгортують і розкидають папір.)
Бичок :не люблю я працювати
я бичок-лінтіячок
може буду зараз спати,
добре ляжу на бочок.
Гусачок : не робитиму нічого га-га-га
бо робота не для мене гусака.
Я на лапку одну стану га-га-га.
Подрімаю,не будіте гусака.
(Бичок зветрає увагу на квіти.)
Бичрк : Му_у,скоріш,скоріш сюди.
ТУт стільки смакоти Му у
Гусак : Щось квіток тут забагато,
Ніде і ногою стати.Га-га-га.
(розкидають квіти. На галас прилітає ворона)
Ворона : Що тут?Де тут? І навіщо.
Тут нічого не лежить,
там нічого не блищить.
А ось,,квіти кар-кар-кар.
віднесу їх на базар.
Я ворона,модна жона,
я нічого не роблю.
я лиш всюди все чіпаю,
на всіх каркати люблю.
(ворона забирає квіти,усі кричать.
Бичок: МУ-у
Гусак: Га-га-га.
Ворона КАр-кар-кар.
Ведучий : тут на галас і на крик
Їжачок звідкільсь прибіг.
Їжачок : Ось,лишень візму голки,
поколю я вам боки!
Щоб і ви отак зівяли,
як усі ці квіточки.
Бичок : Їжачок -лісовичок
Не займай ти мій бочок.
Гусак: А ,Якщо мене ти вколеш
Крильце ти мені проколеш.
Ворона : Кар,прости мене,прости.
І додому відпусти.
Їжачок : До роботи враз беріться,
І на друзів ви не зліться.
Буде все від нині так,
це сказав вам всім їжак.
Разом бичок,гусак,ворона:Зрозуміли,ми,що треба
Працю поважати
А красу і чистоту.
треба цінувати.
поки мешканці прийдуть,
наведем порядок тут.
(прибирають ппапір,квіти.Повертаються лісові звірята.)
Звірята : Хто ви? ви тут так прибрали?
Бичок : ми квітками милувались.
гУСАК: дуже хатка ваша гарна.
Мешканці хатки по черзі :
Ми не гаєм часу марно,
любимо,щоб було чисто.
І красиво і затишно.
А сьогодні для всіх нас
пролунав спочинку час.
На обід пприходьте швидше.
познайомимося ближче.
Буде в нас густий куліш.
І з горіхами пиріг.
Всі вас друзі прехороші,
Ми запрошуємо в гості.
(виходять усі звірята,квіточки,муращки.Виконують пісню "Природо,природо.)
Ведучий : Ось казка наша закінчилась.
та не треба сумувать.
Як яскраві зірки,очі засвітились
знову разом до казки ми будем поспішать.
В гості казка завітає,
як прийде розваги час.
та веселий добрий настрій.
не залишить більше нас.

[Vika_Belikova]

Девочки,проводили на неделе сказок такую сказочку по валеологии,думаю может пригодиться.

День народження Ведмедика, або як вберегти вуха.


Дійові особи: Сорока;
Мишко – ведмідь;
Соловейко;
Зайчики;
Лисичка;
Вовк;
Білченята;
(Декорації лісу)
Ведуча: Увага! Увага!
Зараз в нас вистава –
Весела і цікава.
Зручно сідайте.
Слухайте, спостерігайте.
(Сорока бігає, «літає», махає крилами)
Сорока: Я – сорока – білобока.
Скре – ке – ке! Скре – ке – ке! Де ви чули таке:
Таточко – ведмідь сину догодив –
Він йому в дарунок магнітофон купив.
Де ви бачили таке?
Скре – ке – ке! Скре – ке – ке!
(медвідь надягає навушники, вмикає на повну гучність магнітофон, співає, танцює, ричить)
Мишко – ведмідь: Дуже музику люблю я голосну.
Магнітофон на повну гучність я ввімкну.
Дуже весело мені і я слухаю пісні!
Тра – ля – ля! Тру – лю – лю!
Танцювати я люблю.
Тру – лю – лю! Тра – ля - ля!
Веселий і щасливий я!
(на галявину із зав’язаною головою «вилітає» соловейко, каже слабким голосом)
Соловейко: Фіть – фіть – фіть, тьох – тьох – тьох,
Ай – ай – ай, ох – ох – ох,
Що за шум? Що за гам?
Як у лісі жити нам?
Ні спочити, ні поспати, ні чарівно поспівати.
Хто так голосно співає? Хто так музику вмикає?
Ой – ой – ой – болять вже вуха.
Ох – ох – ох – не в силах слухать.
( Соловейко зморено сідає на пеньочок. З іншого боку на галявину вистрибують зайчики, закриваючи вуха)

Зайчики: ми зайчики – стрибайчики, в нас довгі – довгі вуха,
Та шум оцей і гамір цей не можем більше слухать.
(виходить лисичка з лисенятами, у яких закриті вушка)
Лисичка: Я – лисичка, я – матуся,
За своїх малят боюся.
Від такого гуку – стуку,
Щоб не втратити їм слуху.

Вовк: Я – вовчик – сіроманець,теж люблю пісню й танець.
Та я вже захворів, та я вже очманів.
Болить вже голова. У-у-у! А-а-а!
(хапається за голову і присідає під кущем)
Ведуча: З гілочки на гілочку стрибають малі білочки
Білченята: Ми маленькі білченята, захворіла ненька – мати.
Голова її болить і не їсть вона, й не спить.
Хто так голосно ричить?
(прилітає сорока на галявину, жаліє всіх звіряток)
Сорока: Скре – ке – ке! Скре – ке – ке! Розкажу я вам таке:
Це малий Мишко – ведмідь так співає і ричить!
Лисичка: Що ж до нього всі підемо і порядок наведемо.
( підходять до будиночка Мишка – ведмедика)
Соловейко:Що за шум? Що за гам? Вже несила слухать нам!
(ведмідь нікого не слухає, танцює)
Мишко – ведмідь: Тра – ля – ля! Тру – лю – лю!
І співати я люблю!
( підходить до ведмедика і знімає з нього навушники)
Білченята:Глянь, Ведмедику, послухай.
Вже у всіх болять нас вуха.
Сорока: Від тих криків, танців, співів усі звірі похворіли.
Лисичка: Ми прийшли тобі сказати..
Зайчики: Що не гоже так кричати..
Вовк: Ввімкни музику тихіше..
Білченята: Буде в лісі спокійніше…
Сорока: Защебече соловейко…
Усі разом: Ну і ми всі заспіваєм.
А тебе, Мишку – ведмедю, з днем народження вітаєм!
( Ведмедик вимикає магнітофон. Всі разом водять хоровод « Коровай»)
Мишко – ведмідь: Дякую, звірята, любі, ви для мене справжні друзі.
Я сьогодні зрозумів, що я всіх образив.
Буду слухати пісні, та не дуже голосні.
Щоб не втратили ми слуху,
Треба берегти нам вуха.
Усі разом:Пам’ятай про це завжди,
Щоб не трапилось біди!

[катя 98]

Суперовая сказка


Вырезала из нее музыку

[Валентина Андреева]

«ВЕСНЯНИЙ ДИВОСВІТ.»
Мета:Ознайомлювати дітей із поняттями «режисер», «декорація», «грим», «антракт», «костюмер»; «афіша», «актор», «сцена», «прем’єра», «репетиція», «хор рук».Розповідати про театр та акторів; залучати дітей до участі у драматичних та лялькових виставах..
Розвивати вміння узгоджувати свої рухи з рухами партнерів по виставі, уміння слухати партнера і не заважати йому , за потреби допомогти та підтримати своїх партнерів по виставі; самостійно добирати костюми та елементи костюмів до своїх героїв, а також гримувати друзів до виступу за допомогою дорослого та самостійно; Розвивати образне мислення, уяву дітей, творчу активність. Удосконалювати у дітей навички володіння мовою жестів та імітаційних рухів; розвивати уяву, кмітливість. Продовжувати вчити дітей вести діалог, реагуючи засобами інтонаційної виразності.

ВЕСНА: Ви чуєте, як земля співає?
Які чарівні звуки линуть ввись!
Це йде Весна, долина зацвітає
Усе життя радіє – подивись.
Радіє пташка, що тепло настало
й співає сонцю славу кожен день.
Симфонія у лісі зазвучала
усі своїх виспівують пісень.
(Входять робітники сцені з ширмою для створення картини і тримають її по боках. В цей час діти надягають рукавички і стають за ширмою.)
ВЕСНА : Піднялося сонечко, розлило на землю промені весняні. Промінці у сонечка виграють, (дитина в ширмі у отвір висовує рукавички- помінці). Струмочки,
задзюрчали гомінку пісеньку (дитина висовує стрічечку-струмочок). Дерева від сну прокинулися, у них листочки розпускаються, а легкий вітерець віти гойдає та весну закликає. (Дитина просовує рукавичку-дерево) З теплого вирію птахи повертаються, крилами широкими махають і з собою весну гукають. (Дитина просовує рукавичку пташечку). Трава зелена побивається, тягнеться до сонечка і просить у нього тепла. (Дитина просовує рукавичку- травичку), І ось перша квітка весни з’явилась. Білою голівкою весні вклонилась. Підняла голівку, сонечку подякувала. (Дитина просовує рукавичку-підсніжник). Ось така я чарівниця- весняная цариця. Хочу з вами заспівати, щоб, мене-Весну, прославляти. (Діти знімають рукавички і виходять з-за ширми, стають в рядочок)
ПІСНЯ ЗНОВ ПРИЙШЛА ВЕСНА -5гр
C глядачами ВЕСНА проводить гру «Кубики - календарики»
- Календар перегортаємо, кубик друзям відправляємо.
Ти біжи, біжи, біжи, пору року покажи!

Інсценізація казочки «Вередливі жабки» Н. Забіли
ВЕСНА:Очеретяна хатина
біля річечки була,
і жила у ній родина
не велика, не мала:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Так би жити й поживати,
та чомусь одного дня
почала вередувати
дружна жаб’яча сім’я :
- Тут вода занадто чиста!
- Комарі якісь дрібні!
- На лататті ніде й сісти!-
буркотіли цілі дні
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Десь вони почули мову
про якийсь недальній край:
- там калюжа є чудова,
- а навколо - справжній рай!
Що ж тут думати - гадати?!
Швидко все забрали з хати,
в хуру коника впрягли,
хто що може потягли.
Йдуть і йдуть… Стомились дуже,
та скінчилась довга путь:
ось нарешті й та калюжа!
Оселилися й живуть:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Ще до осені далеко,
час минає спроквола.
Тільки враз жахлива спека
дошкуляти почала.
- Стала сохнути калюжа,
- менша й меншає щодня…
Гірко плачеться і тужить
бідна жаб’яча сім’я:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
- Ой, рятуйте! Ми загинем!
- Що робити без води?!
- Й надали ж лиха година
переїхати сюди!
- Геть звідсіль!... І в тую ж нічку,
тільки спека уляглась,
швидше знов на рідну річку
вся сімейка потяглась:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня.
Цілу ніч ішли невпинно
і на ранок прибрели
в очеретяну хатину,
де колись вони жили.
Річка весело іскриться,
і комарики гудуть,
і тепер нікуди звідси
мандрувати вже не йдуть
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.


ВЕСНА: Наступну казку починаємо. Було це так давно.
Про дівчинку, про квіточку ми вам розповімо.
Полинемо ми в ті часи, де є чарівники,
Де ельфи, чудні ельфи ховаються в квітки.
Розмову зрозумієте пташок ви і тварин,
І в казці ви опинитесь на декілька хвилин.
звучить чарівна музика
Музична казка «Дюймовочка»
ФЕЯ: Ой, дивіться дівчинка маленька, та яка вона гарненька.
Хто ти? Як тебе звати?
Дюймовочка: Я - Дюймовочка маленька, народилась навесні.
Я слухняною зростаю у зеленому садочку,
по жовтенькому пісочку мов та кізонька стрибаю і усіх я звеселяю.
У росі помию ніжки, спати ляжу у горішку.
Ковдра моя із троянди, а матрацик – із фіалки. (Лягає в горішок)
ФЕЯ:А поряд з хаткою було болото, в якому жили зелені жабки…………………. з’являються дві жаби.
Жаба-мати
Дивись, тут дівчинка маленька,
І яка вона гарненька. Заберемо?
Жаба-син. Украдемо!
Жаби переносять горішок з Дюймовочкою на латаття і йдуть. Дівчинка прокидається.
Дюймовочка. Що це? Де я? Ци че сон?
Як багато тут води! Як потрапила сюди?
Боже мій, та я ж на річці!
Як далеко до травички!
З’являються Жаба-мати.
Жаба-мати. Ква-ква-ква, рожеві щічки. Ох, гарнесенька яка!
Підеш за мого синка! Тільки шкода, що не зелена. Нічого, з нами поживе, позеленіє!
Дюймовочка. Ой, жаби, геть ідіть від мене!
Жаба-мати. Подивись, яка крикуха! Буду я тобі свекруха.
Будеш жить серед латаття І носить зелене плаття.
Жаба-син. Ква- ква-ква! Ой яка вона красива. Це дівчисько справжнє диво!
А тонка, намов стеблинка, буде мені гарна жінка.
.Жаба-мати (до Дюймовочки). Ти поки що тут сиди і нікуди не ходи.
Принесем тобі жучків. І маленьких черв’ячків.
Жаби виходять. Дюймовочка плаче, з’являється метелик.
Фея: Діти, жабки хочуть забрати Дюймовочку. Тож потрібно покликати дощик і допомогти їй.
«ТАНЕЦЬ ПІД ДОЩЕМ» -4гр

Метелик. Дюймовочко, чом ти плачеш? Чи метелика не бачиш?
Тримай швидше поясок. Я привяжу його до лапки,
Нас наздогнати не зможуть жабки.
Метелик з Дюймовочкою летять.
ФЕЯ Весняні луки. Ой! Гляньте лише
Яка краса на них живе
Летять метелики на квіти
І ніжна музика пливе.
ХОР РУК.
У цей час прилітають жуки, один з них краде Дюймовочку, садить її на пеньок.
ЖУК: Лізь на дер-р-рево до мене І ж-ж-живи завж-ж-жди у мене.
Мож-ж-жеш ти на гілку сісти, І листочки їсти, їсти.
Бачиш, скільки тут листків – Я їх ще не всі об’їв. Ж – ж – ж.
Покуштуй ось тут нектару (дає квітку) для мене ти будеш пара.
Дюймовочка (плаче). Бідний-бідний мій метелик, як же він тепер без мене?
ЖУК: Мені нема до нього діла!
Щоб ще за якогось метелика В мене голова боліла!
КОМАХИ: Подивись, вона страшна, в неї вусиків нема!
Крил немає, не літає, в неї лапок тільки дві і щось таке на голові!
Фі, яка бридка, гидка, не потрібна нам така!
ТАНОК Б.К. і ЖУКІВ -5гр
Дюймовочка. То жаби мене украли, то жуки мене прогнали,
Буду жить серед квіток. Їстиму із них медок.
Дме сильний вітер, Дюймовочка щулиться, накривається листочком.
Дюймовочка Вже не тепло, вже не літо, Як тепер я маю жити?
Тепле сонечко не гріє, І холодний вітер віє.
МИШКА: Що за слози та біда? Хто ти дівчинко мала?
Як сюди ти забрела? Ти ж промерзла до кісток, ось візьми, накинь хустинку (накидає)
Зараз буде тобі тепленько, накормлю тебе гарненько (дає зернятко)
Небагато їсть вона.(до зали) Я живу собі одна в мене жити залишайся (до Дюймовочки)
Будеш хату прибирати, та казки розповідати. Ще я дуже люблю співати та на музичних інструментах грати.
ФЕЯ: Тож спробуйте вигадати пісеньку. Я прочитаю вам вірш, а ви його заспівайте.
ПІСЕННА ТВОРЧІСТЬ – ВОКАЛЬНІ ІМПРОВІЗАЦІЇ:
1.Сонечко, сонечко, гляне у вікно, усміхнеться весело до дітей воно.
2.Соловейко навесні сипле співи голосні: тьох, тьох, тьох, тіу, тіу, тьох.
3.Жук літає: «Жу – жу - жу. Всіх сьогодні розбуджу.»
4.На гілочку сідає зозуленька в ліску і голосно співає: Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!
ФЕЯ: А зараз заспівайте свою весняну пісеньку.
ПІСНЯ «ПРОМІНЧИК» - дует.
ФЕЯ:Усе в природі голос має, усе звучить, усе співає
У всяку пору, кожну мить в довкіллі музика звучить
ОРКЕСТР «Дзвінкі дзвіночки»
Під музику заходить КРІТ.
ТАНОК С ТРОСТОЧКАМИ
Кріт. Добрий вечір, добрий вечір.
Я- багатий, гарний кріт! Мене знає увісь світ,
Але не можу я терпіти сонце ясне, чудо-квіти.
Що чую із-за печі? Хто це з вами, Миш-мадам?
Мишка. Дівчинка маленька, та така гарненька!
Кріт. Хто не бачу – чую вухом і своїм кротячим нюхом.
Чув я всі твої пісні. Тепер співатимеш мені.
Стань дружиною мені – будеш ритися в землі!
Мишка. Ну, корися, дівчинко маленька.
Ти із ним сліпеньким будеш багатенька.
Дюймовочка. Що ж мені тепер робити??? Буду із кротом я жити???
Мишка. Ну, чого ти знову плачеш? Де ти кращого побачиш???
Дюймовочка. (стає на коліна). О, пане, Кріт, одне бажання! Може, це буде вже востаннє.
Тому я гірко дуже плачу, що сонечка вже не побачу.
Піду, побуду трохи надворі. Якщо доведеться жити вже в норі.
Кріт. Гаразд. Йди та не барися, на світ востаннє подивися.
Кріт і Мишка йдуть.
ФЕЯ: ГРА «Музична парасолька»
Загадки: 1.Паличка з дірками і проворні пальці, -
Любо її слухають в лісі на галявці (Сопілка)
2Я високий голос маю ніжно лагідно співаю
В руки ти мене візьми всіх малят розвесели. (дзвоник)
3. Пластини металеві гарно заспівають,
Коли паличкою їх легесенько торкають. (Металофон)
ФЕЯ: Хай лине музика для всіх людей,
Собою починає день,
Хай лине музика, щоби добро
На радість нам усім перемогло.
-Парасольку обертаймо, і в оркестрі ми заграймо.
А музичні інструменти в мене незвичайні.
ОРКЕСТР (з використанням нетрадиційних музичних інструментів за методикою
КАРЛА ОРФА)
Дюймовочка плаче. З’являється ластівка.
Дюймовочка: О, моя бідна ластівко, розправ своє крило!
Злети високо в небо і пісню заспівай.
І весну над землею ти дзвінко привітай. (прикриває Ластівку хусткою)
Ластівка. Квіть, квіть, квіть, подружка мила, чом ти плачеш, Миші не вгодила?
Дюймовочка. Миша вже мені не мати – хоче заміж за Крота віддати.
Ластівка. Сідай тоді мені на спину і не вертайся вже в нору Мишину.
Полетимо з тобою ми у край, де завжди літо, і життя там – рай! Відлітають.
ФЕЯ:А для тебе Дюймовочка у мене є сюрприз !
ФЕЯ: ГРА ««Живі капелюхи»
ФЕЯ Тож зараз наша веселка і оживе.
ТАНОК «РАДУГА»
Ельф – принц: У нас тут гарно й тепло, усе цвіте й радіє,
Це край веселий, чарівний, тут справджуються мрії.
Поглянь, як сонця промінець голубить всі рослини.
Шепоче тихий вітерець до пташки й до тварини.
ПІСНЯ «СОНЯЧНЕ МІСТО»
ФЕЯ: Красу потрібно берегти, про неї треба дбати:
Не нищити квіток, і не ламати гілки, і гнізд не руйнувати.
ВЕСНА: Нехай краса врятує світ, нехай душа радіє
Хай кожен з вас на цій землі і любить, і живе, і мріє.
ФЕЯ: Сегодня в нашому театрі ролі виконували хлопчики і дівчатка групи №10
ВЕСНА: А також хлопчики і дівчатка групи №5
ФЕЯ: Нашими глядачами були діти середніх груп….
ВЕСНА: Глядачі, ваши бурхливі оплески нашим артистам.

[irina ivanovna]

Фрагмент казки :

Зайчик. Чого ти, Вередунчику , плачеш?

Вередунчик :. Як же мені, зайчику, не плакати.Хотів загадати бажання Квіточці-Семицвіточці. А тут налетів вітер, усі пелюстки розвіяв.

Зайчик. А яке ти хотів бажання загадати?

Вередунчик .Я ще не придумав . Якби ж я знайшов пелюсточку Квіточки-Семицвіточки, то загадав би щось таке, щось таке, …

Зайчик. А що воно таке? Може, мішок моркви чи капусти?

Вередунчик:. Ні! Краще!

Зайчик. А що може бути кращим за моркву чи капусту?

Вередунчик : Ще не знаю. Я ще не думав.

Зайчик. То нам слід знайти Вітер і запитати в нього, куди він пелюстки поховав.

Вередунчик :. А де він живе, той Вітер, ти знаєш?

Зайчик. Я не знаю, ходімо до Ведмедики, може, він знає.

Вередунчик :. Ходімо!

(Йдуть. Виходить Ведмідь)

Співає : Все блукаю в гущині!
Де поснідати мені?
Їжу я ходив шукати,
Та стомивсь і хочу спати.

Ведмідь. Ой, гості в хату йдуть! Доброго дня, вам, проходьте.

Зайчик. Ніколи нам! Ти краще скажи нам, Ведмедику, чи не бачив ти, куди полетів Вітер? Він пелюсточки з Квітки-Семицвітки забрав.

Ведмідь . Навіщо вам ті пелюстки?

Вередунчик . Розумієш, я хотів загадати бажання, щось таке велике ...А без пелюсток бажання не здійсниться.

Ведмідь. Невже великого баранчика?

Вередунчик : Ні, не баранчика, а ще краще.


Ведмідь. Дивний ти хлопчик , що ж може бути кращим за баранчика і меду ? Проте Вітер тут був. Подарував мені одну пелюстку, я її почепив собі на шию, як медальон для краси. Ось вона. Але якщо вона вам так потрібна.ю то я її вам віддам. (Вбік) Може, і мені шматок того великого і доброго перепаде?

Вередунчик і Зайчик. Дякуємо тобі, Ведмедику.

Вередунчик . А за це візьми велику цукерку.

Ведмідь. Дякую.

Вередун . А куди далі Вітер попрямував?

Ведмідь. Попрямував він до лісу. Там живе моя знайома Кізочка. У неї запитайте про Вітер.

Вередун і Зайчик. Дякуємо! До побачення!

(Йдуть. З 'являється Кізочка.)

Співає : Я Кізонька маленька,
Я Кізонька гарненька,
Гоп – гоп, потанцюю,
Бо я веселенька.

Кізочка. Добрий день, вам, друзі!

Вередун і Зайчик. Добрий день, Кізочко!

Кізочка. Чого це ви в ліс прийшли, ще ні грибів, ні ягід в лісі немає.Весна тільки почалася.

Вередун . Шановна Кізочко! Нас до тебе направив Ведмідь.

Кізочка.О! То мій приятель! Як у нього справи?

Зайчик. Справи в нього добре, нам потрібна твоя допомога.

Кізочка. Так! Я уважно слухаю!

Вередун . Чи не пролітав тут Вітер?

Кізочка. Так. Був тут недавно і залишив моїм діткам подаруночки. Ось ці дві пелюстки. Я ними своїх діток буду вкривати, щоб не замерзли вночі.

Зайчик. Люба Кізочко! Саме ці пелюстки нам потрібні.

Кізочка. Навіщо вони вам?

Вередун . Розумієш, я хотів загадати бажання ,а без цих пелюсток воно не здійсниться.

Кізочка. Що ж ти хотів загадати? Може багато капусти?

Вередун . Ні! Набагато більше і краще. Не скажу.

Кізочка. Дивно, що може бути кращим за капусту.Гаразд. Я вам віддам пелюстки.

Вередун .Дякуємо тобі, Кізочко! А щоб твої дітки не замерзли, візьми мою ряднинку . Вона тепла, нею вкриєш своїх діток. А куди далі полетів Вітер, ти бачила?

Кізочка. Бачила. Він полетів на ту галявину, на ній живе мій друг Їжачок, у нього спитайте.

Вередун і Зайчик. Дякуємо тобі, Кізочко. Поспішимо швидше до Їжачка.

(Йдуть. В кутку лежать пелюстки.)

Вередун . Зайчику, дивись, тож наші пелюстки лежать. Давай їх швидше зберемо.

(Зайчик підходить, пелюстки ворушаться, чути «фок-фок-фок». Зайчик лякається, ховається за Вередунчика .)

Зайчик. Ой, вони живі! Чуєш, Вередунчику , як вони сердито розмовляють і ворушаться?

Вередунчик . Як це пелюстки можуть розмовляти? Може, під ними хтось є?

Їжак. (голос) Звісно, є, а ви як думали?

Вередунчик . То вийди, покажись і не лякай нас.

Їжак. Я і не думав вас лякати, це я, Їжачок.
Співає : Їжачок, Їжачок,
Я увесь із колючок.
Їжачок, Їжачок,
Мов колючий колобок.
Їжачок, Їжачок,
Покочусь через лісок,
Покочусь через лісок,
А тоді – через місток.

Зайчик. А чому ти пелюстками обліпився, наче зібрався на карнавал?

Їжак. Та не обліпився я. Тут пролітав Вітер-пустун, ніс пелюстки. Взяв і пожартував наді мною, поначіпляв мені на голки пелюстки, а сам полетів далі. А у мене лапки коротенькі, сам я зняти їх не можу! Допоможіть мені, друзі, а то вже всі сороки з мене сміються. Це ж на цілий ліс вмить новину рознесуть.

Заєць . Звісно, ми тобі допоможемо.

(Знімають пелюстки.)

Їжак. Дякую вам, друзі, за допомогу.

Зайчик. Їжачку, дозволь нам взяти з собою ці пелюстки, ми саме їх шукали.

Їжак. Звісно.А навіщо вони вам?

Вередун . Розумієш, Їжачку, я хотів загадати бажання
Їжак. А що ти хотіла загадати? Може, яблук мішок?

Вередунчик:. Ні! Ще більше і краще, щоб для усіх-усіх...

Їжак. Цікаво, щоб це могло бути? Ну гаразд, беріть пелюстки.

Зайчик:. Дякуємо тобі, Їжачку, а поки пригощайся яблучком. Та скажи нам, куди той вітер-пустун далі полетів?

Їжак. Полетів він до Личчиної хати. У неї сьогодні день народження. От Вітер їй на іменини поніс пелюстку в подарунок.

Зайчик. Ой! Я туди не піду!

Вередунчик:. Як не підеш?

Зайчик. Еге! Щоб Лисичка мене замість страви своїм гостям на стіл подала? Щоб мене там з 'їли?


Їжачок. Заспокойся,Зайчику. Коли у лисички день народження, то вона дуже добра, тільки от що...

Вередунчик : Що?

Їжачок. Подарунки вона любить. Може, вона погодиться поміняти пелюстку на якийсь інший подарунок.

Зайчик. Я подарунком не буду!

Їжачок. Та ніхто тебе не збирається дарувати. Заспокойся ти , Зайчику!

Вередунчик :. А може, їй подарувати смачного короваю?.

Їжачок. Смакота! Гаразд! Ходімо до Лисички, ми її обдуримо. (Шепочуться).

Зайчик. Добре ти придумав.

(вередунчик підходить до хатки Лисички. З'являється Лисичка.)

Співає : В лисячу свою комірку
Запрошу я на вечірку
Голубочка і Джмеля,
Вовка-братика й Вужа.
І усіх мандрівників -
Курочок і Півників!
Вередунчик: Смачні булки! Смачні короваї! Дешево продаю – за пелюстки віддаю.

Лисичка. Де булки? Де короваї ? ? Хто їх продає? У мене сьогодні день народження, буде гостям частування.

Лисичка. Гей, шановні ! Продайте мені короваю !

Вередунчик : Я короваю не продаю, а за пелюстки віддаю.

Лисичка. Яке щастя! Якраз у мене є одна пелюстка. Зараз принесу.

Вередунчик : Булки! Короваї!

Лисичка. От візьми! А мені короваю , а пахне як! Зараз усі гості скажуть, що Лисичка – справжня господиня. Дякую.

(Лисичка біжить. З'являються Зайчик та Їжачок.)

Їжачок. От бачите, як усе добре склалося і пелюстка вам дісталась.

Зайчик. Тепер ми зібрали усі-усі пелюстки і квітка знову ціла.

Вередунчик:. Дякую вам, Їжачок і Зайчику, за допомогу. До побачення!

(Зайчик і Їжак йдуть.)

Вередунчик : Спробую тепер загадати бажання. Хочу, щоб тато і мама мене слухались… Ні, хочу, хочу. Хочу , щоб до дитсадочку ніколи не ходити. Теж ні! Хочу...

(Поступово в ідходить від квітки. З'являється Вовчик.)

Вовк. (тихо) Ага! От де вона, Квітка-Семицвітка.

(Хапає Квітку, ховається. Вередунчика і підходить до місця де була Квітка.)

Вередунчик :. А де ж Квітка? Діти, ви її не бачили? Що? Вовчик забрав? Що ж робити?

(Вбігають звірі.)

Звірі. Ну що, загадав ?

Вередунчик : Не загадав! Вовчик вкрав нашу Квітку-Семицвітку.

Вовк (виходить) Ну чого, чого галасуєте? Ще не загадав, але зараз загадаю. Хочу, щоб я був... Ні! Хочу, щоб мені... Ні, не так! Хочу, щоб я... Що ж загадати? Діти, що загадати? Може, щоб я став сильним та дужим? Чи зуби міцні, щоб усе гризти? (думає)

Звірі :: . Діти, допоможіть придумати щось таке, щоб для всіх одне і щоб Вовчик з цим погодився, поки він чогось лихого не придумав? Що для всіх найцінніше?

(Діти пропонують свої варіанти відповідей.)


Вередунчик : Ой ! Як страшно! Вовк мене зараз з’їсть ! Я хочу до мами і тата ! ( плаче )Не буду я більш вередувати ! Краще б я пішов в садок до таких як я діток .( плаче )
Звірі : Ти часу тепер не гай , швидко перед вовком бажання загадай!
Вередунчик : Я хочу, щоб всі дітки слухняними були і біля мам і тат росли. . І ще я хочу, щоб усі-усі на світі дружили і мирно жили.

Вовк. Ой, що це зі мною? Так добре на душі стало, тепло. Ой, діточки, як я вас усіх люблю. Ой, мої друзі любі, які ви всі добрі й милі.

Звірі : Дякуємо тобі вередунчику , за таке бажання Діти, ви помітили, що наш Вовчик враз змінився?

Вовк. Та я все життя був добрий, тільки зараз зрозумів, що бути добрим краще, ніж злим і поганим.

Пісня про дружбу.

Співають : Ми як одна сім'я :
І він, і ти, і я,
І друзів в нас багато.
Нам сонечко співа,
І квітка розквіта,
Як почнемо співати -
Ля-ля-ля, ля-ля-ля...

[natalia1508]

Картинки для фланелеграфа http://pochemu4ka.ru/index/0-281 (скачуйте)

[USER_127027]

Поделіться будь ласка, якщо є сценарієм театралізованої вистави " Снігова королева" для старшої групи.
Дуже потрібно для МО

Щось в такому стилі
ТЕАТРАЛІЗОВАНА ВИСТАВА « ДЮЙМОВОЧКА».

Ведуча: Шановні гості, сьогодні я розповім казку, яку повідав один дивний чоловік, якого
звали Ганс Крістіан Андерсен. Жив він у чарівній країні Данії. Чому чарівній?
Та тому, що там жило багато казок. На кожному кроці там зустрічалися добрі і злі
гноми, а ще квіти вміли говорити, а в тих квітах жили ельфи.
Тож вмощуйтесь зручніше.
Крібле, крабе, кру – казка починається.

( На галявині – гарна квітка із закритими пелюстками.)
Влітає ластівка і радіє.
ПІСНЯ ЛАСТІВКИ ( « Весняний вальс» муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної ).

Ластівка: Щастя! Щастя! Яке щастя! Я повернулася. Якою довгою була зима. Я так
поспішала. Я так боялася пропустити весну.
( Вибігає Сонечко).
ПІСНЯ СОНЕЧКА

Сонечко: Прокидайся ліс і гай!
Сонце радо зустрічай,
Швидше проростай травичко,
Квітоньки, відкрийте личка!

Що за квітка тут одна
Пелюсток не відкрива.
Поцілунком розбуджу
Я цю квітку чарівну.
ТАНОК КВІТІВ.
( Під музику розкривається квітка. У квітці дівчинка.)
Залітає ластівка. Тема ластівки.

Ластівка: Чудо! Чудо! Ой! Погляньте!
Дівчинка яка гарненька!
Як скажи тебе назвати?
Ти така маленька?
Дюймовочка: Я – Дюймовочка.
Як солодко мені спалося в квіточці казковій
Снилось, ніби хтось про щастя тут співав пісеньку чудову.
Ластівка: Це я співала пісеньку, бо я така щаслива!
Я повернулась в рідний край.
Дюймовочка: А щастя! Що воно таке?
І де його знайти?
Ластівка: У кожного воно своє!
Шукай і знайдеш ти. ( летить ). Тема ластівки.

Дюймовочка: Ось стежечка у травах в’ється
Все далі й далі… десь за ліс тікає.
А може це вона біжить за щастям?
А може щастя там мене чекає?
Пісня Дюймовочки. ( Іде по стежці, співає).

Перша сцена.

( Болото. Вискакують жаби.)
ТАНОК ЖАБОК.

1-а жаба: Квак – квак – квак
Ой навколо гарно квак!
2-а жаба: Квак – квак – квак
Камарів багато квак!
( Виходить жаба з сином ).
ПІСНЯ ЖАБЕНЯТ.

Мати жаба: Скажи, скільки буде ква та ква?
Син жаби: Знаю, буде ква-ква-ква!
Мати жаба: Що за чудо, не дитина!
І розумна і вродлива.
Жаби ( разом): Ну й щаслива мати ти,
Краще сина не знайти.
( Виходить Дюймовочка ). Тема Дюймовочки.

Дюймовочка: Чула мова тут про щастя.
Ох, як я втомилась йти.
Підскажіть мені, будь ласка,
Щастя де мені знайти?
Мати жаба: Щастя наше – у болоті
Досить тут усім багна.
Та й синок мій просто щастя,
Похвали його, ква-ква.
Син жаби: Дівчинка, яка маленька.
Хочу одружитись я.
Підійди сюди близенько,
Поклонися, ква-ква-ква.
( Дюймовочка кланяється).

Дюймовочка: Щастя. Дивно дуже.
Щастя, а таке бридке.
Холодно й волого дуже.
Знаю, щастя не таке!
Мати жаба: Мій синок жених завидний.
І квартира в нього є,
І весілля буде гарне.
Я подбаю вже про це.
Жаби ( разом): Ква-ква-ква! Посидь, дитино,
Повернемось за годину,
Принесем тобі хвату
І зелену і брудну.
( Жаби поскакали. Дівчинка плаче.) Тема жаб. Тема Дюймовочки.

Під мелодію пісні ластівки залітає Ластівка.
Ластівка: Гей, Дюймовочко, тікай!
Щастя далі ти шукай!
Як нікуди не підеш,
У болоті пропадеш!
( Відлітає. Дюймовочка йде далі.)
Ведуча: Все далі й далі доріжка біжить.
І час невблаганно так швидко летить.
Весна промайнула. І літа нема.
І осінь холодна вітрами пройма.
ПІСНЯ ДЮЙМОВОЧКИ.

Друга сцена.

( Осінній ліс. Дюймовочці на зустріч вилітає Жук під музику ). Тема жука.
Жук: Я жук рогатий, мужик багатий!
А ти хто така? Довгонога і тонка!
Дюймовочка: Я дівчинка – Дюймовочка,
Самотня і мала.
Шукаю своє щастя
Та все його нема.
Жук: Дурне, дурне дівчисько,
Та щастя, це ж бо я.
У мене пузо золоте,
Й рогата голова.
Живи у мене, дівчинко, й тобі дозволю я
До щастя доторкнутися, бо дуже щедрий я.

( Залітають жуки та бджілки. Танцюють.)
ТАНОК ЖУКІВ.

Дюймовочка: Куди ж мені подітися.
Та й голод дістає.
Жуки: 1 - У неї тільки дві лапки.
2 - У неї немає крилець.
3 - У неї є талія.
4 - ( звертається до жука )
Як ви могли покохати таку дівчинку, краще залиште її.
Жук: Іди собі, доволі вже
Бо сором буде, як
Подумають, що в рогача
Такий поганий смак.
(Жуки полетіли .Дюймовочка йде..) Тема жука. Тема Дюймовочки.

Третя сцена.

( Мишача нора. Осінній ліс.)

Ведуча: В осінній ліс Дюймовочка
Придибала поволі.
Лиш вітер лист сухий ганяв,
Дерева стали голі.
Звучить музика листочків. Дівчатка – «листя» вкривають Дюймовочку . ТАНОК ЛИСТОЧКІВ.
Під музику з’являється Ластівка.
Ластівка: Прокиньсь! Прокиньсь, Дюймовочко!
Маленька, підведись.
У вирій вже збираюсь я,
Зустрінемось колись.
( Ластівка відлітає. Дюймовочка йде, кутаючись у листок). тихенько тема Дюймовочки)
Дюймовочка: Як холодно, як голодно!
Вже більше сил нема.
Ой, Ластівко – голубонько,
Ой, помираю я.
( Падає. Підбігає миша швидко, схвильовано )

ПІСНЯ МИШКИ.

Миша: Якесь дівча замерзло геть!
І що його робить?
Чи може взять її в нору?
Буде мені служить.
( Напуває Дюймовочку, годує зернятком)
Миша: Як мало їсть, це ж просто скарб.
Дюймовочка: Спасибі, тітонько, за ласку!
Миша: Тебе зігріла я не за будь ласка.
На мене будеш працювати
І про нору гарненько дбати.

( Під музичний супровід Дюймовочка порається в норі.)
Ведуча: Дюймовочка старається
І Миші догоджає.
А та уже « гризе»
Розмовами доймає.
Миша: Тебе годую я дарма
Й дарма даю обід.
Ти б заміж вийшла за Крота,
Завидний в нас сусід.
І швидше приготуй обід,
Тебе посватав сам пан Кріт.

( Заходить кріт і співає.)
ПІСНЯ КРОТА.

Кріт: Натуральна в мене шуба
І хоч ти мені не люба,
Для мого багатства й грошенят
У моїй норі навести треба лад.
Стій! А скільки ти їси?
Миша: Лиш зернятко вдень.
Кріт: Ану кроти швидше до роботи
Врахуємо усі витрати і доходи
Забагато!
Треба економіку вивчати.
Досить з тебе й половинки,
Бо об’їси мене дотла.

ТАНЕЦЬ КРОТІВ.

Дюймовочка: Пожалійте, пані Мишко!
Він старий, скупий, сліпий.
Не люблю його нітрішки.
Миша: Цить, нещасна, не дурій,
Бо вкушу.
Дюймовочка: Так довго, так довго
Я щастя шукала.
І під кінець я нещасною стала
Кріт: Ну досить, мала,
Не розводь мокроту.
Дюймовочка: Дозвольте мені востаннє
Із сонечком попрощатися.
Кріт: Я сонця зовсім не люблю.
Залізу поглибше я зараз в нору.
Швидше збирайся, тебе я жду.
( Дюймовочка тікає до Ластівки. Кріт з мишею женуться.)
Дюймовочка: Ластівко, люба, допоможи!
Тут мені щастя повік не знайти.
Ластівка: Я заберу тебе в далекий край,
Де завжди сонце і де завжди літо..
І все навкруг заполонили квіти!
( на фоні мелодії пісні ластівки)
Ведуча: І взяла Ластівка Дюймовочку на крильця,
І полетіли вони над синіми морями
Над високими горами.
День і ніч, день і ніч вони летіли,
Зовсім потомились.
І прилетіли в чарівну країну ельфів.

Четверта сцена.

( Чарівна країна ). Звучить чарівна музика. ТАНОК МИТЕЛИКІВ.
Дюймовочка: Яка краса! Душа моя співає.
І сміх дзвінкий, аж хлюпа через край.
Тепер я знаю, що це щастя!
О, дивний край, чарівний край.
( Підлітає Ельф – принц).
Ельф: Яка чарівна дівчинка!
Та як же тебе звати?
Дюймовочка: Дюймовочка.
Ельф: Яка гарна ти, Дюймовочко.
Скоріш сюди лети!
Дюймовочка: Немає крилець в мене.
Ельф: Дюймовочко, візьми!
( Одягає їй крила).
ТАНЕЦЬ ЕЛЬФА ТА ДЮЙМОВОЧКИ. ( ВАЛЬС )

Ведуча: Знайшлося щастя в дівчинки.
Хай кожен пам’ятає:
« Той, хто шукає, той знайде!»
В казках інакше не буває.
( Виходять всі герої)
ПІСНЯ « КРАЇНА ДИВОВИЖНИХ МРІЙ». ( всі кланяються ).

[юлисанна]

Лялькова вистава.
Посмішки.
Зайчик : скаче по ширмі ,зупиняється біля дзеркала, дивиться у дзеркало розглядає хвіст то з однієї сторони, то з іншої. Ой бідолашний я! Ой, я нещасний! І за що мені така кара. Ой, ой-ой-ой!
Їжак: (підходить до зайчика) чого ти зайчику плачеш? Хто тебе скривдив.
Зайчик: (плаче ще дужче) А я… я не знаю хто мене скривдив.
Їжак: Як ти не знаєш( гладить його). Та ти не плач, не плач заспокойся (Дістає хустинку) дайте я тобі слізоньку витру. Що ти зайчику, навіть малі діти так не плачуть, правда.
Зайчик : А я плачу (плаче)
Їжак:Та ти розкажи , що з тобою сталося?
Зайчик : Що сталося, що сталося Подивися який у мене хвостик
Їжак: Хвостик, як хвостик. У всіх зайців такий.
Зайчик : Такий !Хіба це хвостик? Якесь не порозуміння. От у білки хвіст просто диво! А у лисиці який
Їжак: Он у чому справа! Ти хочеш хвалитись хвостом.
диво. А у лисиці який1Хвалитись нічим.
Зайчик : Ну звичайно заздрю. Усім заздрю в кого гарний хвіст.
Їжак: А заздрити не гарно.
Зайчик :Ну й нехай а я заздрю (плаче)
Їжак: Плакати не треба. Ось бачиш я не плачу. У мене гарний настрій, мені весело.
Зайчик :А чого це ти веселий?
Їжак: А чому мені веселому не бути, я гарно виспався.
Зайчик : Хі – хі - хі Чи варто про це говорити, ще й радіти?
Їжак: А тоді смачно поснідав
Зайчик :Смачно поснідав! Я теж з ранку гарно попоїв
Їжак: Ой, що ж зробити? Як здивувати зайця?( до дітей). А потім ,потім,я сьогодні на ведмедеві катався
Зайчик : На ведмедеві катався
Їжак: Еге ж катався.
Зайчик :Нічого собі який сміливий.(сміється) нічого собі ну розсмішив. Що ти вигадав хе-хе-хе . Та хто ж тобі повірить?
Їжак: Нічого, нічого зараз побачиш.( йде за ширму.)
Зайчик :Сміється ,з’являється ведмідь.
Їжак: Здоров був заєць. Чого це ти смієшся? Розкажи и я з тобою посміюся.
Зайчик :Доброго здоров’я (задкує)
Ведмідь: Куди ж ти? То ж розкажи. Я теж хочу посміятися.
Зайчик : Я боюсь.
Ведмідь: Та чого це ти боїшся? ( сердито) Ану підійди до мене ближче. розкажи.
Зайчик ( перелякано) Я нічого не знаю не знаю
Ведмідь: По очах бачу зайчик, що ти од мене щось приховуєш. Перестань тремтіти, і розповідай. Починай і годі впиратися а то гірше буде.
Зайчик : Ту їжак був.
Ведмідь:Їжак був? Ну то й що?
Зайчик :І він сказав,що …що він на тобі ой боюсь.
Ведмідь: Набридло мені слухати боюсь, боюсь продовжуй.
Зайчик : Їжак сказав, що він на тобі катався ой, ой, ой.
Ведмідь: Їжак сказав, що на мені катався?
Зайчик : еге - еге! Так і сказав.
Ведмідь: Та як він смів таке вигадати?Брешеш ти заєць . Знайду їжака поквитаюсь з ним. Тай тебе не пожалію. А зараз забирайся поки цілим. От у який бік пішов їжак?
Зайчик : Он туди у той бік.
Ведмідь: Діти він мене не обманює? Куди він пішов ( діти показують). Зрозуміло, тепер іди.
Зайчик :Зайчик йде зі сцени.
Ведмідь: Піду я до цього брехуна спитаю як це він катався на мені.
(ведмідь іде і кличе їжака)
Їжак виходить йому на зустріч.
Ведмідь:От я тебе й знайшов. Підійди сюди.
Їжак: (До дітей) Ой, значить заєць усе йому розповів. Здоров мишко!Як ся маєш?
Ведмідь: Ти мені баки не забивай. Ти чого про мене байки розпускаєш?
Їжак: Які байки, мишко?
Ведмідь: Ану ходімо до зайця?Та усе з’ясуємо. Мерщій ходімо.
Їжак: Ходімо , я готовий. Куди йти? ( Ведмідь думає їжак стоїть)
Ведмідь:Ти чого не йдеш?Там поспішати треба. Чи може ти злякався?
Їжак: Я б радий і швидше, тільки в мене ноги короткі не такі як в тебе. Ну заєць далеко в тік ти може? Мишку ти посади собі мене собі на плече. Ми так швидко і дійдемо. А щоб тобі не було жарко, то я візьму гілку та й буду тебе обмахувати.
Ведмідь: Хочеш мене обмахувати? Це мені подобається. Вилазь мені на спину.
Їжак:Зараз Мишко. Хай лишенько гілку зламаю ( ведмідь садить їжака на спину.) ( їжак побачив зайця як лясне ведмедя по спині)
Ведмідь: Ой – ой - ой
Їжак:Мишко, то на тебе бджола сіла. А я її гілкою, гілкою он і одна летить.
Заєць: Он так їжак , от так молодець! Значить правду всю сказав на ведмедеві катався. Сидить та ще гілкою його поганяв так їжак
Ведмідь: Що це там заєць ніби щось каже. Заєць де ти? (заєць ховається) (їжак стрибає на землю)
Їжак: Дякую тобі Ведмедю,Покатав мене
Ведмідь:(сміється) Ох – ох - ох! Ну й їжачок, ну й голова. Обхитрив таки мене. Ну молодець, А де ж заєць?
Заєць: А я не повірив їжачку, думав, що він бреше.
їжак: То я ж пожартував.
Ведмідь: Ну пішов я, розвеселили ви мене.
Заєць: (починає плакати) А мені не до жартів. В мене і хвоста не має і на ведмедеві я не катався.
їжак: Діти, що ж нам робити, як же нам зайця розвеселити? А давай ми будемо танцювати. ( танцюють)
їжак: Ну що Зайчику, стало тобі веселіше?
Заєць: Ні, не дуже. Я хочу щоб у мене був гарний хвіст.
їжак: Ну добре, я тобі такого хвоста знайду, що ні в кого немає.
Заєць: ( весело) Хочу хвоста, якого ні в кого на світі немає.
їжак: Ось тобі Зайчику й хвіст. Поглянь, який гарний ( показує його) зайчикові з усіх боків диво хвіст. А як буде жарко помахаєш ним, повіє вітер. А як буде жарко помахаєш ним, повіє вітер. А захочеш лягти постелиш собі.
Заєць: От чудово, я хочу такого хвоста. ( їжак прикладає собі заячого хвоста). Заєць поважно проходить по ширмі кілька раз милуючись хвостам. Оце хвіст.
їжак: Ну тепер ти задоволений?
Заєць: Задоволений. Дуже задоволений.( стрибає)
От стриб – скік
От стриб – скік
От стриб – скік
Через річку, через міст.
Он який у зайця хвіст
От стриб стриб
От стриб – стриб
(Зупиняється) Ні, не треба мені такого хвоста
їжак: Але чому?
Заєць: Хвіст гарний… Тільки …
їжак: Що тільки?
Заєць: З таким хвостом мене і лисиця і мисливиць у раз помітять. З тканим хвостом… і за кущиком… не сховаєшся! Не хочу такого хвоста ( плаче)
їжак: Підходить до зайчика, бере віяло. Завжди, завжди плакати! Не хочеш цього, знайдемо іншого. Хочеш хвіст з музикою? ( бере сопілку). Ні лисиця, а ні мисливиць не побачать. І за кущиком ховатися не заважатиме. А як вітер повіє тай заграє.
Заєць: З музикою? Давай його сюди!
їжак: ( їжак підходить з сопілкою та грає)
Заєць: Дуже добре! ( стрибає)
Стриб - стриб
Через гриб,
Через річку
Через міст – от тепер у мене хвіст!
Стриб – скік
Стриб – скік ( спотикається і падає)
По землі волочиться, стрибати заважає ! Не треба, я не хочу такого хвоста ( плаче)
їжак: Знов не задоволений. Забирає сопілку. Що ж тобі дати якого ти хвоста хочеш?
Заєць: Якого ? Ніякого! Стриб скік,
Стриб –скік
От добре, мій хвостик стрибати не заважає1
їжак: Ото й краще!
Заєць: ( швидко ховається за дзеркало) Їжачку , шукай мене.
їжак: Куди ж він сховався, мабуть за дзеркало! ( шукає)
Заєць: ( Вискакує). І сховаюся, ні хто не побачить. Найкращий хвіст це мій хвостик!
їжак: Молодець зайчику ти правильно вирішив.
Заєць: І ні кому я більше не заздритиму !
Стриб – стриб через гриб
Через річку, через міст –
Он який у зайця хвіст!
Стриб, серб, стриб стриб!
Ось бачиш розважилися он як посміялися.

[юлисанна]

Зайченя заблукало

Дійові особи: Зайченя, Сонце, Ковалія, Білки, Їжак, Сорока, Вовк, Лисенята, Зайчиха.

Ведуча.
Сонечко проснулося, любо посміхнулося.
Зазирнуло у вікно, зайченя побачило воно.

Сонце.
Треба Зайчику вставати,
Треба ліжко застеляти
На травичку вибігай,
На зарядку ти вставай
(Робить зарядку. Біля Зайчика кружляє Метелик).
Ведуча.
Яскравий метелик в дворі пролітає
А зайченя вже до нього стрибає.
Весело разом з Метеликом грати,
Але потрібно мамі сказати
Довго, довго він стрибав
І раптово заблукав.
(Метелик зникає. Зайченя бачить квітку Конвалію, підходить, нюхає)
Зайченя.
Яку гарненьку квітку побачив щойно я
Сама вона біленька, а запашна яка!
Така вона красива, що хочеться зірвати
Але не знаю зовсім, як квітко, тебе звати.

Конвалія.
Із зеленої сорочки,
Що зіткав зелений гай
Білі дивляться дзвіночки,
Як зовуть їх , відгадай!

Зайченя.
Це конвалії у лісі на галявині ростуть.
І ніде, ніде немає кращих квіточок, мабуть
В них так пахощів багато.
У такій вони красі
Хай ростуть, не треба рвати,
Хай отут цвітуть вони!
(Зайченя помічає, що заблукало)
Ой як страшно тут одному,
Хочу я скоріш додому.
Де моя матуся?
Без неї я боюся
(Зайченя починає плакати. До нього підходять Білки, Їжак, Сорока)

Білки.
Чом ти плачеш, Зайченя?

Зайченя.
Бо боюся дуже я. Де моя матуся
Ненечка, матуся?

Білки.
Зайченятко, не сумуй,
Ось горішки покуштуй!
Їжак. (до Сороки)
Ти, Сороко, поспішай,
До Зайчихи ти злітай
Все ти складно розкажи
І дорогу покажи!

Сорока. (Летить)
Зайченя мале саме
В лісі опинилось
Ой, ой, ой скоріш Зайчиха
До нього б з’явилась
Ой, ой, ой!

Ведуча.
До Зайчати вже біжать
Двоє рудих Лисенят
Стали пісеньку співати,
Піснею Зайча повчати
(Лисенята співають пісеньку)
1. На галявині у лісі відпочивали дві Лисиці.
Їли різний шоколад і солодкий мармелад.
Соловейко «тьох» співав,
Всіх навколо звеселяв.
Так було чудово, прекрасно і казково /2р.

2. Соловей скінчив співати,
Треба Лискам вирушати
Одна зібрала папірці
І понесла під кущі
Друга каже: «Все збери
І у кошик поклади!
Щоб про нас гарненька
Думка склалась в Соловейка» /2р
Ведуча.
Раптом гілка тріснула
Там очима блиснуло.
Зайчиняти мама йде!
Всі зраділи… «Ой, хто це?»
Із кущів з’явився Вовк,
Хор звіряток швидко змовк.

Вовк.
Що за гам мої малята
Білочки і Лисенята?
Все до ладу розкажіть
І нічого не таїть.

Білки. (до Вовка)
В лісі Зайченя гуляло
Плаче бідне, заблукало.

Лисенята.
Щоб не плакало воно,
Розважали ми його.

(Вовк підходить до Зайченяти, приголублює його, Зайченя тремтить)

Вовк.
Не плач моє малятко,
Пухнасте Зайченятко
Ходім зі мною, серденько,
Потішимось гарненько
Ти там порозважаєшся,
З вовчатами пограєшся.
(до Вовка підходить Їжак)

Їжак.
Слухай, Вовче, зачекай!
З нами мислити давай.
Лев тут щойно пробігав.
Зайця бачив і сказав,
Що як буде йти із бою,
Візьме Зайченя з собою.
Левенята будуть грати,
Зайця будуть розважати,
Що нам Левові сказати?

Вовк.
(Вовк замислюється)
Привіт Леву Львовичу
Ви передайте
Саме Зайченятко не залишайте
(До Зайчика)
В мене, гратись не прийдеться,
Бо турбот не оберешся
(Вовк іде геть).

Всі.
Хвала Їжачку! Хвала мудрецю!
Він Зайця з біди врятував.
Який він хоробрий, кмітливий який.
Він з Вовком розправився враз.
Їжачок.
Не хвилюйтеся, звірята,
Вовк пішов, давайте грати!
(До них іде Сорока, за нею Зайчиха)
Сорока.
Мама Зайченяти йде!
Зайчиха.
Зайченятко де моє?

Ведуча.
Всі радіють: син і мати,
Почали усі стрибати

Зайчиха.
Дякую усім, звірята,
Врятували Зайченятко.

Зайченя.
Більш не буду я тікати,
Буду слухать тата й матір.

Зайчиха. (до глядачів)
Слухатись треба завжди
І не трапиться біди!
Зайчиха і Зайченятко помічають Конвалію. Вона плаче.
Конвалія.
Ой, як боляче мені,
Боляче стояти.
Чим зеленії листочки
Мої лікувати?
Злий Вовчисько тут ходив
Моє листя зачепив.
Хто про мене буде дбати,
Буде мене лікувати?

Зайчиха.
Треба квітці помогти –
Лікувати слід її.

Зайченя.
Принесу я із криниці
Їй джерельної водиці.
(поливає квітку)
Будем квітку поливати,
Будем її лікувати
Швидше, квітко, виростай,
Всім на радість розквітай.

Конвалія.
Ой, спасибі, добрі звірі,
Що мені допомогли
Піднялись мої листочки
Від джерельної води.

Зайчиха. (до глядачів)
Друзі мої, пам’ятайте,
Рослини ви не ображайте.

Звірі. (всі співають пісню)
8. Ми любим ліс і завжди його шкода
Річок розмову чуєш я і ти.
І все це називається природа,
Давайте її завжди берегти.

9. В лугах ромашки сонячного цвіту,
Щоб радісно було на світі жить.
Природою усе це зветься, діти
Давайте із природою дружить.

[юлисанна]

Івасик – Телесик
(для дітей старшої групи)

Дійові особи: дід, баба, Івасик – Телесик, лисиця, вовк, кабан, білка, зайчик.


Автор.
Жили собі дід та баба в селі на горбочку
В чепурненькій хатиночці аж біля лісочку,
Мали сина маленького,
Івасиком звали,
Колисали в колисочці і пісень співали.
Баба сидить біля хати та співає колискову "Люлі, люлі, люлі налетіли гулі".
А Івасик ріс скоренько, сили набирався,
Мамі вдома помагав, по рибку збирався.

Івасик.
Ти зроби мені, татусю, човник та веселечко,
Буду рибку я ловити отут недалечко
Досить вам стареньким уже працювати,
Буду рибку я ловити та вас годувати.

Дід.
Добре, сину, все зроблю як ти забажаєш,
Ти ж тепер стареньким нам всюди помагаєш!

Автор.
Зробив батько човник та й срібне веселечко,
Став ловить Івасик рибку в річці недалечко.
Як тільки наловить рибки синок багатенько,
Стане кликати матусю отак голосненько.

Івасик.
Ой, іди, іди матусю, моя ти рідненька,
Забери в мене цю рибку ти зараз швиденько,
Звари, мамо, з неї юшку та й підсмаж рибинку,
Нагодуй себе та батька і мене - дитинку!
А я буду й далі тут рибку ловите,
Так і будемо всі разом ми у світі жити.

Баба.
Йду спішу, синочку, ти мій дорогенький,
Рости дужим і здоровим, сину мій рідненький,
Лови, сину, рибку велику й маленьку,
Та й співай же пісень дзвінко, веселенько!

Автор.
Прийде, рибку забере, та й іде додому,
Готувати їстоньки Івасику своєму.
А лисиця раз почула отаку розмову,
Й задумала зробить лихо Івасику малому.
Підкралася до берега та й давай чекати,
Коли буде пливти човник до своєї хати.

Лисиця.
Украду Івасика заберу рибину
Буду годувати всю свою родину,
А Івасика заставлю рибу ще ловити,
Буде цей Івасик в моїй хаті жити!

Автор.
Так вона сиділа й вела свою мову,
Та не бачила що Івасик чує цю розмову.

Зайчик.
Не допущу я до цього, не буде такого,
Щоб лисиця їла рибку Івасика малого!

Автор.
Та й побіг мерщій до лісу, став посеред нього.
Та й як крикне голосненько.

Зайчик.
Гей, всі друзі лісові, йдіть сюди скоренько,
Будемо хлопця рятувати, від лиск хитренькій!

Автор.
Як почули крик у лісі, зразу позбігались:
Вовк, їжак, кабан і білка – всі разом зібрались!

Їжак.
Зайчику, чого кричиш, що тут в тебе сталось?

Білка.
Хто, кого тут кривдить, розкажи скоренько,
Заступимось ми за нього всі разом дружненько!

Зайчик.
Хоче тут лисиця, біди наробити,
Хоче примусить Івасика в своїй хаті жити,
Щоб він рибу їй ловив, годував ледащу,
Допустити такого не можемо ми нізащо!

Кабан.
Треба нам лисицю всім отут провчити,
Щоб могли спокійно ми у лісі жити?

Вовк.
Одягну сорочку Івасика малого,
Буду я пливти в човні та співать за нього!
Хай подумає лисиця що я - це Телесик.

Їжак.
Добре кажеш, молодець, вовчику сіренький,
Треба руду обдурити хоч разок гарненько!

Білка.
А то думає, руда, що усіх хитріша,
Треба нам їй показати, що ми розумніші!

Зайчик.
Як рішили так і зробимо, провчимо руденьку,
Щоб усім, усім у лісі жилось спокійненько!

Автор.
Як рішили, так і зробили –
Вовка в човник посадили,
Аж тут і лисичка іде та співає,
Та на човник на річечці ласо поглядає!

Лисиця.
Пливи, пливи, Івасику, буду годувати,
Прохолодним квасом буду частувати!

Вовк.
Пливу, пливу, матусенько, пливу дорогенька.

Автор.
Сказав Вовчик голоском тоненько, тоненько.
Стоїть лиска на березі та й човник чекає,
Як їсть вона рибку, собі уявляє,
Та тихесенько під ніс пісеньку співає.

Лисиця.
Ой, яка ж я розумненька, яка ж я хитренька,
Усіх в лісі обдурила, лисенька руденька,
Хочу я на бережку смачну рибку з'їсти...

Вовк.
Як не соромно, тобі, лисичко, брехати,
Забирайся ти скоріше до своєї хата.
Бо як прийдуть зараз звірі сюди на розправу,
Будеш мати з нами, ти, неприємну справу!
Хіба можна ображати діточок маленьких,
Та залишити без сина цих батьків стареньких!

Автор.
Тут і звірі підоспіли на оцю розмову,
І стали вони вести з лисицею мову.

Зайчик.
Схаменися, дорогенька, не сором ти звірів.

Білка.
Всім на світі треба жити в злагоді і мирі.

Їжак.
Треба один одному всім допомагати,
І в лиху годину друзів захищати!

Кабан.
А не хочеш ти так жити – з лісу проженемо,
І тебе до себе в друзі не візьмемо!

Лисиця.
Ой, пробачте мене, друзі, все я зрозуміла,
А зробила це тому, що рибки захотіла!
Більше я не буду нікого дурити
Буду я трудитися і у мирі жити!

Зайчик.
Добре, добре, ми повіримо, тобі дорогенька,
Дозволимо в лісі жити, лисичко руденька!

Їжак.
Добре хочемо щоб ти знала цю науку,
Що у лісі кожен має кругову поруку!

Білка.
А я хочу що б ти знала і запам'ятала,
Що не смієш ти нікого у лісі дурити.
Як що хочеш разом з нами у лісі жити!

Кабан.
Зараз йди до Івася та проси прощення.
Щоб простив тебе, хлопчина, за твої творіння!

Лисиця.
Добре, добре, я піду буду проситься,
Щоб узнали усі в лісі хто така лисиця!

Автор.
Побігла, лисичка, до хати в лісочку
Що стояла недалечко отут на горбочку,
Постукала тихесенько та й стала просити.

Лисиця.
Простіть мене, люди добрі,
Прости й ти, Івасю!
Обіцяю більш нікого ніколи дурити,
Обіцяю, що не буду більше зла робити,
А ні в лісі, а ні в полі, а ні в кого в домі!

Дід та Баба.
Ми тебе, лисичко, прощаємо, прощаємо,
Разом з звірами усіма тебе пригощаємо:
Рибкою, капустою, яблучком смачненьким,
Що приготував нам Івасик маленький!

Вовк.
То ж давайте на радощах усі заспіваємо,
Про мир, дружбу та злагоду,
Яку в лісі маємо!

Всі разом співають пісню про дружбу.


КІНЕЦЬ

[юлисанна]

Пан Коцький
(для дітей старшої групи)

Дійові особи: дід, баба, пан Коцький, вовк, ведмідь, лисичка, кабан, їжак.


На дворі, на лавочці біля хати сидить дід та баба, а біля її ніг лежить кіт.

Автор.
Жили собі дід та баба тай горя не знали,
Мали мале господарство, ще й кота тримали.
Але котик постарів, спав вже багатенько,
Не ловив мишей він зовсім, бо став ледаченький.
Баба дідові отак весь час говорила
І плакала, і кричала, а часом просила.

Баба.
Ой, дідусю, голубчику, змилуйся над нами,
Заведи кота ти в ліс, тай зостав з вовками.
Хай вони його з'їдять, отаке ледащо,
Бо не буду годувати я його нізащо.

Дід.
Добре, баба, заведу, та там і покину,
Йди-но, Мурчику , сюди, ти вража дитино.

Автор.
Взяв котика у мішок до лісу подався,
Там оставив під пеньком, тай чемно попрощався.

Дід.
Живи, Мурчику, тут гарно, їж траву, малину,
Не хотів ловить мишей, а спав цілу днину.

Автор.
Залишив кота під дубом,
Кіт сидить, сумує,
Коли дивиться лисички весело мандрують.

Лисички. (співають)
Ми лисички, ми сестрички,
По лісу гуляємо,
Ми гусяток пасемо.
Зайців піджидаємо.

1. Лисичка.
Боже, милий, що за диво, вперше таке бачу!
Скажи мені, як ти звешся, молодий козаче?


2. Лисичка.
Що тут робиш, поробляєш куди шлях ти держиш?

Кіт.
Я - Пан Коцький цар звірів, по лісу мандрую
Дуже добре бачу, а ще краще чую.
Можу всіх я вас поїсти, коли розізлюся.

1. Лисичка.
Ой, ти, котику коточку, не сварись, не сердься,
Бо для тебе у нас є курятина з перцем.

2. Лисичка.
Іди до нас поспішай, жити у хатину.
Будемо тебе глядіти, як малу дитину.

Автор.
Й стали вони разом жити, кота годувати,
Вкладати в ліжко спати ще й пісні співати.

1. Лисичка.
Лягай, котику, поспи, а ми поспіваємо,
Можемо казку розповісти, якщо побажаєш.

Вкладають в ліжко, співають колискову.

Автор.
Кіт заснув, лисички встали, тихо вийшли з хати
Й сіли собі на пеньочку рушник вишивати.
Вже пройшло чимало часу, кіт поспав, прокинувся
Став з собою розмовляти, в слух думки казати.
Саме ось оцю розмову підслухав зайчисько,
Який нишком пробігав біля хати близько.

Кіт.
Ох, і добре я живу в цих лисиць гарненьких,
Вони мене так милують, як дитя маленьке,
Можу спати, погуляти, книжку почитати.
А ще можу я, як схочу, як буде охота,
Половити усіх звірів та кинуть в болото.

Автор.
Як почув оце все зайчик, то дуже злякався,
Побіг звідти він мерщій, під кущем сховався.
Там просидів він довгенько, подумав гарненько
Поборов в собі він страх, до друзів подався
Щоб усе це розказати, чого він злякався.

На лісовій галявині сплять вовк, кабан, ведмідь, білка, їжак. Розглядують лісові квіти.
Ведмідь.
Зайчику, що з тобою сталось, що з тобой вкоїлось
Чого так перелякався, чи чого наснилось?

Кабан.
Зайчику, поглянь на мене, який ти смішненький,
І чого ти так злякався, дурнику маленький?

Білка.
Іди, зайчику, сюди, розкажи скоренько,
Хто тебе так налякав, ти ж моє серденько?

Вовк.
Чого зайчику тремтиш, як ота осика,
Кажи нам усе мерщій, щоб не було лиха.

Їжак.
Ой, зі сміху я помру, дивлячись на тебе
І з якого таки дива так тремтіти треба?

Зайчик.
А мені вже не до сміху, всі мовчить, ні звуку,
Бо я бачив у лисичок отаку звірюку (показує)
Він казав, що за годину нас усіх половить,
Всіх посадить у мішок ще й в болоті втопить.

Ведмідь.
Що ж тепер нам всім робити, що нам предпреняти.
Як же братці, нам тепер в лісі проживати?

Вовк.
Я, вважаю, всім нам треби подарунки нести,
Щоб оцей страшний звірюка не чіпав нашої честі.

Їжак.
А я йото не боюся, я клубком звернуся,
В носа голками вип’юся, буде тозі знати,
Як маленького мене безсоромно чіпати.

Білка.
Ну страшний, ну здоровенний,
Ну і що із того,
Треба, друзі, нам насамперед глянути на нього!
Підеш, зайчику, ти знаєш де його шукати,
Запроси його у гості до моєї хати.

Вовк.
Вірно, вірно білка каже, глянемо гарненько,
А тоді вже поговоримо з звіром тим чемненько.
Заєць.
На біду я народився у лиху годину,
Піду зараз до лисички, може там і згину!

Автор.
Пішов зайчик до лисичок, щоб з гості позвати,
І побачив їх хороших, усіх біля хаті.
За столом вони сиділи й чайок попивали,
Булку з маслом куштували, тихо розмовляли.

Заєць.
Добрий день, руді лисички, гарні та миленькі,
Запрошує вас білочка в гості всіх чемненько,
Прихватіть разом з собою гостя ви страшного.
Всі ми дуже хочемо глянути на нього.

Лисичка.
Ми у гості всі прийдемо, та ви поховайтесь,
Бо розірве вас на шмаття, тоді начувайтесь.

Зайчик біжить знов до звірів в ліс.

Зайчик.
В гості всі вони прийдуть, лисички сказали,
Але всім нам поховатись вони приказали,
Бо порве він всіх на шмаття, ледь кого зачує
Буде тоді нам всім лихо, от такий він дурень!

Автор.
Як почули оте звірі, зразу поховались,
Хто в кущі, хто за пеньок – всі порозбігались!

Ідуть кіт з лисичками, несуть всім подарунки та співають.

Всі.
А ми в гості йдемо бочку меду несемо,
Ще горішки лісові, та ці квіти лугові.
Моркву та капусту всім на закуску.

Кіт.
А де ж звірі всі пропали? Ніхто не стрічає?

1 Лисичка.
Всі звірі у лісі зараз поховались,
Бо дуже тебе вони налякались.

Кіт.
А чого мене боятись, я ж не буду тут кусатись?
Що я можу їм зробити? Можу лиш мишей ловити,
Можу випити сметану, коли з глечика дістану,
Можу вкрасти м’ясо, сало, та за це перепадало!

Виходять всі звірі.

Вовк.
Де ти, зайчику, скажи, бачив диво – велетня?

Кабан.
Та хіба йому під силу з’їсти нас таку ораву?
Чи втопити у болоті, чи іще чого зробити?

Білка.
В страху очі ох, великі!

Кіт.
Хочу з вами в лісі жити, з усіма вами дружити,
Буду ліс охороняти, мишей сюди не пускати.
Щоб по лісу не гуляли, та коріння не псували.

Звірі.
Добре, добре ми вітаємо тебе в нашім лісі,
Живи собі у лисичок у добрі і втісі!
Приєднуйся ти до нас святкувати в добрий час!

Всі беруться за руки танцюють та співають.

КІНЕЦЬ

[юлисанна]

Казка «КОЛОБОК»
Ведуча. Жили собі Дід та Баба. От одного разу вранці прокинувся Дід, зробив зарядку, вмився. Уже й їсти хочеться йому, а Баба все не кличе. Уже й люльку викурив, уже й телесеріал подивився — мовчить Баба!
Дід. Бабо! Бабо! Давай уже снідати! Чи ти хочеш мене голодом заморити?
Баба. Ой, Дідусю, і рада б приготувати тобі сніданок, так ні з чого.
Дід. Як-то ні з чого?! А де ж курятина, що в мо¬розильнику лежала?
Баба. Так син же вчора приїжджав, віддала...
Дід. А ковбаса де? Там же ще шматочок лишав¬ся!
Баба. Той шматочок я сьогодні онучці на бутер¬брод поклала, їй же в школі на перерві треба щось з'їсти.
Дід. Ну то сходи до крамниці та купи хоч батон.
Баба. І купила б, та нема за що. Пенсію ж і досі не дали. А в мене вже ані копійки не залишилося.
Дід (з жалем). Охо-хо! От біда! Що ж робити?..
Баба. Не знаю, Дідусю. Доведеться з голоду по¬мирати... (плаче),
Ведуча. Гірко заплакала Баба. Дід намагався її заспокоїти, а сам думав: як же врятуватись від го¬лоду? І придумав.
Дід. Слухай, Бабо, а пам'ятаєш давню-давню ка¬зочку про Колобка? Може спробуєш? Баба. Та де вже там! Я вже й торбинки з-під бо¬рошна повитрушувала. А втім, треба глянути.
Ведуча. Пішла Баба, глянула — і дійсно, трохи борошна назмітала в засіку. І якраз вистачило на колобок.
Ведуча. От поклала Баба колобок на вікно, щоб він прохолов, а сама пішла поратись по господарству. А Ко¬лобок лежав-лежав, а потім...
Колобок . О! Щось знайоме! . Та це ж я! . Ко-ло-бок! Значить, мене звати Колобок! Дуже приємно! Радий познайомитись! Тільки... я зовсім не пам'ятаю, що було зі мною раніше... що ж було... . А! Згадав! Я був купкою борошна, з якого бідна Бабуся спекла мене. А навіщо ж мене спекли? Ану, почитаємо в книжці . Точно, щоб з'їсти! Але мені чомусь не хочеться, щоб мене з'їли. Ну й що з того, що мене з'їдять? Ну, протримаються день-два, а далі? Бідні ста¬ренькі Дідусь і Бабуся. Треба їм чимось допомогти.
Ведуча. І покотився Колобок по дорозі.
Котиться, котиться, а назустріч йому — Заєць.
Заєць. Колобок! Це ти?
Колобок. Я-то Колобок. А от ти хто такий? Признавайся!
Заєць. Я? Зайчик-побігайчик.
Колобок. А, так ти Заєць?! А ти правду говориш?
Заєць. Ні. Ні! Правду! Я все зроблю, тільки не кричи на мене! А що, як Вовк почує?! Я... Я тобі зараз пісеньку заспіваю, тільки не кричи!
Колобок. Так значить, ти городництвом зайнявся?
Заєць. Еге ж, зайнявся!
Колобок. То ти не хочеш мене з'їсти?
Заєць. Що ти! Що ти! Я колобків не їм! У мене вдос¬таль і моркви, і капусти! А ти, значить, від Баби втік, від Діда втік?..
Колобок. Ні від кого я не тікав: Бідні вони, нещасні мої Дід та Баба! З голоду помирають! Ти не зміг би пригости¬ти їх капустою чи морквою?
Заєць. З радістю! От тільки треба зрізати капустину та вирвати кілька морквин.
Колобок. Ну тоді до зустрічі. Я до тебе ще зайду.
Ведуча. І покотився Колобок далі. Котиться він котиться, а назустріч йому — Вовк.
Вовк. Стривай, стривай! Та це ж Колобок!
Оце так зустріч!
Колобок .Ой!
Вовк. Ну, чому ти так злякався?! Здрастуй, Колобок!
Колобок. Здоров був, коли не жартуєш! Ти що, хочеш .мене з'їсти?
Вовк. Тю на тебе! То все казки, що вовки колобками живляться. Вовки люблять м'ясо. Ось я, наприклад, влаштувався сторожем на м'ясокомбінат. Так мені тепер зарплату видають то свининою, то яловичиною, то ков¬басами копченими.
Колобок. Так ти тепер за Зайцем не полюєш?
Вовк. Та навіщо він мені?! Я ж кажу: м'яса в мене дово¬лі! А ти, значить, від Діда втік, від Баби втік, від Зайця...
Колобок. Ні від кого я не тікав! Голодують мої Дід та Баба! Треба негайно їх рятувати!
Вовк. Так чому ж ти раніше не сказав?! Зараз я піду ви¬тягну з морозильника шматок яловичини та пару палок ковбаси. А ти підійди трохи пізніше.
Колобок. Гаразд, домовились! До зустрічі!
Ведуча. І покотився далі. Котиться, котиться Колобок, потім зупиниться, прочитає сторінку казочки про Колоб¬ка та й знову котиться.
Колобок. Так. Здається, на черзі Ведмідь. Не знаю, чо¬му, але мені чогось страшно. Ой! Це, мабуть, він. Краще заховаюсь за кущик.

Ведмідь. Так. Отут і прилаштуємось. Цу¬керки свіжі виробництва Польщі, Німеччини, шоколад, жувальні гумки! Дівчино, вибирайте, я вступлю! Ну, чого так дивитесь на мене, наче зроду не бачили?! А, думаєте, здоровий Ведмідь, а ніде не пра¬цює, стоїть на базарі «Снікерсами» торгує?! Працював я! І водієм, і вантажником... А толку? З весни грошей не платять, а тепер і взагалі відправили у відпустку за свій рахунок. А в мене сім'я: ведмедиця і двоє ведмежат. Чим їх годувати? Лапу смоктали, смоктали, доки не досмокта¬ли до кісток! Стояв на черзі на новий барліг, а тепер ка¬жуть, що його треба купувати за долари. От і вирішив: бу¬ду торгувати і потихеньку гривні на долари міняти. Мо¬же, на барліг назбираю. Бджілоньки — мої годувальниці! Ми, ведмеді, і самі мед поважаємо, та й продаю потроху. Це ж живі грошики! Отак і живемо потихеньку. Головне - не вішати носа!
Колобок. Добрий день!
Ведмідь. Здоров, здоров. О, та це ж Колобок! Колобок, Колобок, купи в мене «Снікерса» або «Стіморол». Вибирай!
Колобок. Ні, дядечку Ведмедю, дякую, але я такого не їм, та й грошей у мене немає.
Ведмідь. Ну, як знаєш.
Колобок. А ви не хочете мене з'їсти?
Ведмідь. Тебе?! З'їсти?! Ні, хлопче, колобоїдством я не займаюсь. Та й хіба я наїмся тобою?! Це ж тебе треба ділити на всю сім'ю, так що дістанеться всім по мале¬сенькому шматочку! Ні, ні. Я тебе не з'їм, і не проси! Ти краще скажи, як там Баба з Дідом, живі-здорові?
Колобок. Живі, та не дуже здорові. Голодують ста¬ренькі, хворіють часто,.
Ведмідь. Та що ти говориш?! Ай-ай-ай! Слухай, Коло¬бок, якщо ти підійдеш хвилин через десять, я тобі меду дам, передаси старим. Ох і гарно ж від простуди допома¬гає!
Колобок. Дякую, дядечку Ведмедю!
Ведмідь. Стривай, стривай, а куди це ти чимчикуєш? Чи не до Лисиці?
Колобок. Так. У мене запланована зустріч з Лисицею.
Ведмідь. Ой, не ходив би ти до неї, Колобок. Вона та¬ка хитрюща! Може тебе з'їсти! Не ходи!
Колобок. Ні, таки піду! Я повинен до кінця пройти шлях, який описаний у казці. Що буде, те й буде!
Ведмідь. Ну що ж, рушай, коли так. Але будь обереж¬ним. Лисиця дуже хитра, але ти повинен її перехитрити. Щасти тобі, друже!
Колобок. Бувайте, дядечку Ведмедю!
Ведуча. І покотився далі. Котиться, котиться, а сам весь час думає: як же йому лисицю обхитрити ? Коли це ба¬чить — Лисиця сама йому йде назустріч ) співає пісень¬ку. Колобок сховався за дерево і спостерігає, що ж вона буде робити.
Лисиця. Ну от, знову цілий місяць можна відпочивати. Нанесли всього: і грошей, і м'яса, і сметани. Ну й неро¬зумні ж ці звірі: всі повірили, що я — екстрасенс! І йдуть зі своїми хворобами: у того лапи не ходять, у того голова болить, той замість хрокати кукурікати почав. І всі дума¬ють, що я їх вилікую. Ха-ха-ха! Ну й нехай собі думають. А я їх усіх обдурюю! А що?! Головне — з ласкою до кож¬ного підійти, щоб ніхто нічого не запідозрив.
Вірять лисиці звірі нерозумні,
Їх обмануть вдалося мені.
Я екстрасенсом стала для них,
Гроші й даруночки носять вони. (Двічі).
Колобок . Ага! Он воно що! Ну, Лисице, ти мене зараз побігаєш! (В Лисиця. Ой, хто це?! Невже мене хтось підслухав? Ко-рз я бачу! Та це, здається Колобок! Нічого, зараз я його з'їм.
Колобок. Здрастуй, Лисице!
Лисиця. Ой, Колобочку, мій любий! Як я тобі рада! Ти, мабуть, хочеш мені пісеньку заспівати? Тільки я вже ста¬ра, сліпа, глуха...

Колобок. Годі придурюватись, Лисице! Я все про тебе І знаю! Якщо ти не припиниш займатись шарлатанством, я заявлю на тебе в міліцію! Буде тобі потім!
Лисиця. Ах ти негіднику! Ти мені смієш погрожувати?! Ось я зараз тебе наздожену й з'їм! Ой! Не можу вже, зараз серце виско¬чить . Колобочку, дорогенький, я більше не буду! Тільки не розказуй нікому! Я все тобі віддам: і курятину, і яйця, і цукор... Ось... усе забирай...
Колобок. Відкупитись хочеш? Якби не мої Баба з Дідом, які сидять голодні, я б у тебе зроду нічого не взяв! Ну та гаразд, давай. Але якщо я ще раз почую, що ти взя¬лася за старе — начувайся!
Лисиця. Ні, ні, що ти! Більше не буду! Дякую тобі, Ко¬лобок! ,
Ведуча. Віддала Лисиця Колобкові все своє добро, а са¬ма втекла в ліс і заховалась у свою нору. А Колобок заб¬рав торбу та й пішов. Іде, коли це його вже чекає Ведмідь.
Ведмідь. Колобок! Повернувся! Живий! А я так за тебе хвилювався! От молодець, що Лисицю перехитрив! Та ти ще й здобич у неї відняв! Молодець! Так їй і треба! А я тобі меду приніс, як і обіцяв. Візьми, нехай Баба з Дідом поласують.
Колобок. Спасибі, дядечку Ведмедю! Бувайте здорові!
Ведмідь. До побачення. Бабі й Дідові привіт.
Ведуча. Покотився Колобок далі. Коли це назустріч йому йде Вовк і несе цілу торбу м'яса та ковбаси.
Вовк. Візьми, Колобок, для старих. Нехай їдять та не хворіють!
Вовк. Бувай і ти, Колобок!
Ведуча. І покотився Колобок далі. Коли бачить — Зайчик-побігайчик уже на нього чекає.
Заєць. Я капусти й моркви приніс для твоїх Діда й Ба¬би. Візьми, хай їдять на здоров'я. Вітаміни всім потрібні!
Колобок. Спасибі, Зайчику! До побачення!
Заєць. До побачення!
Ведуча. Котився, котився Колобок, та й докотився до хати. А там уже Баба з Дідом плачуть, що Колобок від них утік.
Баба . Ой, горе, що ж нам тепер робити?.. Вся надія була на Колобка, та й той утік...
Дід. І треба було тобі вікна повідкривати!..
Колобок. Не плач, Бабо, не плач, Діду! Краще поди¬віться, що я вам приніс.
Баба. Діду! Діду! Наш Колобок повернувся!
Дід. Та ще й добра всякого приніс!
Ведуча. Баба з Дідом дуже зраділи. А Колобка вони не з'їли, а залишили на пам'ять.
Так Колобок врятував Бабу й Діда від голодної смерті.

[юлисанна]

Казка про гарбузову кашу

Дійові особи: Ведмедик, Вовк, Лисиця, Заєць.
(Ведмедик з'являється на галявині і щось несе в жмені)
Ведмедик (сам до себе): Що це воно таке? У кого б запитати?
( У справах поспішає Лисичка і навіть не дивиться на Ведмедика)
Ведмедик. Лисичко, ти не знаєш що це таке?
Лисиця. Не знаю, не знаю, це мене не цікавить.
(З'являється сердитий вовк)
Ведмедик. Вовчику - братику, ти не знаєш що це я знайшов?
Вовк. Я такими дрібницями не цікавлюся. (Але потім схаменувся). Ану дай, я скуштую! Тай погане ж!
(Ведмедик задумано стоїть на галявині, коли це Заєць несе капустну розсаду).
Ведмедик. Зайчику, ти не знаєш, що це я знайшов?
Заєць. Знаю. Це гарбузове насіння.
Ведмедик. А що з ним робити?
Заєць. Посади. З нього виросте великий гарбуз
Ведмедик. А він добрий?
Заєць. Я на городах буваю і такі гарбузи куштував. А ще смачніша гарбузова каша.
Ведмедик. А гарбузова каша теж росте?
Заєць. Ні, її треба варити
Ведмедик. А як?
Заєць. Піди в село, стань під вікном тихенько, і слухай, як господині про свої справи говоритимуть. От і дізнаєшся. А тепер піду я, бо мені треба капусту саджати.
Надумав Ведмедик посадити гарбузове насіння. Відміряв грядку на галявині, знайшов лопату. Граблі, сапку і розпочав роботу. Побачила Лисичка, що Ведмедик працює, і взяла її цікавість? Для чого він це робить?)
Лисиця (підходить до Ведмедика). Ну що копаєш?
Ведмедик. Копаю. Допоможи мені!
Лисиця. Де ти бачив, щоб лисиці копали?
Ведмідь. Я хочу гарбузової каші. Допоможи мені. А я дам тобі скуштувати каші.
Лисиця. Ні, не хочу, це мені не цікаво (Сама до себе). Я й так у тебе видурю.
(Копає ведмедик сам. Хоч і важко, зате радісно - виросте гарбуз, буде каша. Скопав грядку, взяв граблі, почав скородити. Коли, бачить, Вовк іде).
Вовк (підійшов до Ведмедика і кинув зухвало). Скородиш?
Ведмедик. А так! Допоможи мені! Виросте гарбуз, зварю гарбузової каші і дам тобі покуштувати.
Вовк. Ще чого! Якби тут м'ясо виросло!
(Заскородив Ведмедик грядку, посіяв насіння гарбузове. Зійшло воно, і став рости гарбуз. Усе літо доглядав свою грядку Ведмедик. Одного дня він прийшов глянути на свою грядку і здивувався)
Ведмедик. Ого, який гарбуз виріс! Та й великий же! Піду тепер у село і послухаю, як варити кашу.
(Дізнався Ведмедик, як варити гарбузову кашу. Зварив і собі. Пахне каша на весь ліс. Почули той запах і Лисиця, Вовком. Прибігли до Ведмедикової хатки, а Ведмедик їх не запрошує: гарбузовою кашею не пригощає. Бачать вони ще не попробувати їм гарбузової каші. А хочеться ж ! Вирішила Лисичка сама в хатку піти).
Лисиця. Добрий день, Ведмедику! Який ти господар славний! А це…це каша так пахне? Тай добра ж вона, мабуть.
Ведмедик. Хіба це тобі цікаво? (Відповів Ведмедик, навіть не глянувши на Лисичку).
(Вирішив Вовк спробувати, щастя, зайшов у хатку до Ведмедика)
Вовк. Ну що, приятелю, каші зварив?
Ведмедик. Зварив!
Вовк. І добра?
Ведмедик. Для тебе - ні , якби ж це було м'ясо!
(Облизнулися Лисичка з Вовком, але надії не втрачають - може, якось вдасться каші покуштувати. Вирішили знайти Зайця і послати його в хату до Ведмедика).
Лисиця. Слухай, Зайчику, треба у Ведмедика кашу вкрасти.
Заєць. Е ні! Я цього робити не буду.
Лисиця. Ну, придумай, як видурити у Ведмедя кашу!
Заєць. Я не вмію і не хочу.
Лисиця. Що ти за такий, що не можеш Ведмедя обдурити! Піди, поклич його на прогулянку, а ми горщик тим часом вкрадемо і тобі каші дамо.
(Погодився Зайчик , а сам думає: "Ох, які ви! Ну не буде ж по - вашому! Пішов Заєць до Ведмедя).
Заєць. Добрий день, Ведмедику! Там Лисиця з Вовком хочуть у тебе горщик з гарбузовою кашею вкрасти. Кажуть щоб я тебе на прогулянку виманив.
Ведмедик. От, ледацюги, що надумали! Але не біда, сідай зі мною кашу їсти.
Заєць. Та я тобі не допомагав!
Ведмедик. Ти добру пораду дав. А добра порада над усе дорожча.
(Поласував Ведмедик і Зайчик кашею. Потім узяв Ведмедик аркуш паперу, ручку, щось написав і вкинув аркуш паперу у горщик).
Ведмедик. А це - тим неробам!
(Вийняв Зайчик записку, прочитав і розсміявся)
Заєць. Оце ти добре придумав!
Ведмедик. Пішли Зайчику на прогулянку. Після доброго обіду і прогулятися можна.
(Довго Лисиця з Вовком сперечалися, кому по кашу лізти в хатку. Поліз Вовк. Взяв горщик, вибрався з хати. А Лисичка тут як тут).
Лисиця. Дай я перша попробую!
Вовк. Ні, я! Бо я вкрав!
Лисиця. Ні, дай я бо, я придумала!
(Відняла Лисичка горщик, засунула туди лапку і сторопіла).
Лисиця. Тут каші немає! Ось тільки листок і щось в ньому написано… Читай!
Вовк. Читай ти, ти в школі краще вчилась.
А на листку великими буквами написано "Хто не працює, той не їсть".
Розсердилась Лисичка, горщик на землю кинула. І пішли вони з Вовком, облизнувшись.