Страница 1 из 2 12 ПоследняяПоследняя
Показано с 1 по 15 из 25

Тема: 24 августа-День Незалежності України

  1. #1
    Пользователь
    Регистрация
    22.12.2008
    Адрес
    запорожье
    Сообщений
    36
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    5
    Поблагодарил в

    3 сообщениях

    По умолчанию 24 августа-День Незалежності України

    важная тема, но я ее здесь не находила. Тем более скоро пора готовиться

  2. #2
    Пользователь
    Регистрация
    22.12.2008
    Адрес
    запорожье
    Сообщений
    36
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    5
    Поблагодарил в

    3 сообщениях

    По умолчанию

    1.
    СЦЕНАРІЙ
    концертної програми, присвяченої річниці Незалежності УКРАЇНИ
    «МИ НАРОДИЛИСЯ З ТОБОЮ, УКРАЇНО»

    Місце проведення : ЦПКтВ /головна естрада/
    Дата проведення 24 серпня ----- року

    Початок о 16-30


    Перед початком програми звучить музичний фон українських пісень

    За 3 хвилини до початку програми звучить фонограма пісні
    « Моя єдина Україна»

    1. ВЕДУЧА № 1

    МИ НАРОДИЛИСЯ З ТОБОЮ ,УКРАЇНО,
    ДЕ ЛИНЕ ЩИРА ПІСНЯ СОЛОВЯ,
    ТИ НАША НЕНЬКА,НАША БАТЬКІВЩИНА
    РАЗОМ З ТОБОЮ МИ ЗАВЖДИ –ОДНА СІМЯ

    2. ВЕДУЧА №

    З ЦВІТУ КАЛИНИ, ШОВКОВИХ ЛАНІВ,
    З ЩИРОЇ ПІСНІ ПІСЕНЬ УКРАЇНСЬКИХ,
    ТКАЛА ТИ ДОЛЮ ДЛЯ МУЖНІХ СИНІВ,
    І СПОВИВАЛА У СЕРЦІ БАТЬКІВСКІМ

    3. ВЕДУЧА№ 1 -ДОБРИЙ ДЕНЬ шановні пані та панове ми щиро вітаємо ВАС та нашу чарівну молодь з ---- річницею Незалежності України.ЗИЧИМО здоровя , наснаги, творчих успіхів

    4. ВЕДУЧА№ 2
    ХАЙ НАША ЩИРА Україна ЗАВЖДИ БУДЕ БАГАТОЮ НА КВІТУЧІ ТАЛАНТИ, НА ЧУДОВУ МОЛОДЬ, ЯКА Є НАШИМ МАЙБУТНІМ, НАШОЮ НАДІЄЮ.


    8. ВЕДУЧА № 1
    МИ УКРАЇНСЬКІ,
    НАШ БРАТЕРСЬКИЙ ДУХ
    У ДОЛЮ ВПЛЕТЕНИЙ
    ПРОЙДЕШНІМИ ВІКАМИ,
    НАС КЛИЧИТЬ ДО ЄДНАННЯ ЩИРИХ РУК
    ЗЕМНОЇ КУЛІ З СЕСТРАМИ Й БРАТАМИ

    далее концертній блок

  3. #3
    Пользователь
    Регистрация
    22.12.2008
    Адрес
    запорожье
    Сообщений
    36
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    5
    Поблагодарил в

    3 сообщениях

    По умолчанию

    Це не моє. Автора в студію!

    Сценарій до Дня незалежності України "Уклін тобі, рідная мамо !"

    Звучить мелодія пісні "Україна" Тараса Петриненка або інша урочистого звучання, потім мелодія стишується, виходять ведучі - три дівчини.

    Вед. 1:
    Уже зоря нової ери сяє
    І таємничо манить і зове!
    Старе так важко відмирає
    Та в муках родиться нове!
    Ще розумом збагнуть не в змозі -
    Душею вже рвемось в політ,
    Вже стоїмо реально на порозі -
    Дверей відкритих в Новий світ !

    Вед. 2:
    Так! Так! Людство стоїть на порозі формування нової раси, нової цивілізації. Народжується новий світ-здоровий, чистий, життєрадісний, справедливий. " Кінець світу" настане лише для тих, хто не здатний очиститися й трансформуватися для нового життя. А нові люди вже присутні серед нас, їх ще мало, але з кожним днем їх ставатиме більше, вони шукатимуть таких самих нових людей. Чисте прагнутиме до чистого

    Вед. 3:
    І сьогодні, коли ми відзначаємо 12 роковини незалежності нашої держави, маємо усвідомити, що в Україні вже відбувається добір нової раси. Криза в Україні лише прискорює цей процес. Вона так нас "притиснула до стіни" , що просто не лишила нам інших варіантів порятунку. Наше завдання полегшити муки народження нової цивілізації, сприяти переходу на вищий еволюційний рівень не лише України, а й всього світу, адже центр світових перетворень поступово зміщується в Україну.

    Вед. 3:
    Україно! Ти моя молитва,
    Ти моя розпука вікова...
    Громотить над світом люта битва
    За твоє життя, твої права!
    ( В.Симоненко)

    Вед. 2:
    Якщо хоч один відсоток українців напружить свою уяву, докладе певних вольових зусиль - швидкі радикальні зміни неминучі!

    Вед. 3:
    Оновлені люди, що позбавляться своїх гріховних схильностей, покращуватимуть себе не лише фізично, але й - і це головне - духовно, - саме вони матимуть найбільше шансів вижити в катаклізмах, що розгортаються на наших очах, забезпечити майбутнє своїх дітей!

    Вед. 3:
    І хай допоможе нам Всевишній у цій великій праці! Оберігати цей даний нам Богом світ, рідну нашу благодатну землю, поспішати робити добрі справи, любити людей і Бога!

    (здалеку доносяться дзвони урочисті, святкові, які переходять у козацький марш)

    Читець:
    Слухайте, слухайте, слухайте люди!
    Хтось зворушив там тривогу -
    То Україна кров'ю обмита,
    То Україна слізьми полита
    Йде на всесвітню дорогу!

    Слухайте, слухайте, слухайте, люди!
    Дзвонить десь дзвін без упину -
    То задзвонила воля здобута,
    То Україна скинула пута,
    То на свободі родина!

    (ведучі махають вітально руками, по закінченні вірша " Марш Запорожців" звучить на повну потужність. З глибини глядацької зали у супроводі молоді в українських костюмах, військових моряків виходить величаво Мати-Україна, піднімається на сцену, її зустрічають ведучі, підводять до підвищення на сцені. Знов лунають дзвони. Далі у виконанні сопілкарів звучить світла піднесена мелодія)

    Мати-Україна:
    Я - Україна, я - Україна,
    Лиш перед Богом я на колінах,
    Кличу вас люди зліва і справа
    В святу Державу, в мою Державу!
    Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,
    Пора звільнитись нам від прокляття!

    (дівчата заводять хоровод дохристиянської доби на автентичну мелодію. Світло пригашується, на мелодію танка накладається звук тупоту кінських копит, свист нагаїв, крики "алла" змішуються з криком дівчат "мамо !" "рятуйте!". Хоровод розривається наскоком тіней, які хапають когось, волочуть. На бурхливій тривожній музиці, яка швидше нагадує "какофонію" Мати-Україна)

    Мати-Україна:
    Ой, куди ж ви, діти-соколята?
    Мати ваша гине!
    А хто ж буде визволяти
    У лиху годину?!

    Дівчата з оточення:
    1:
    Пов"язали бідну матір
    Та в полон забрали.

    2:
    Нема кому боронити.
    Бо вже - яничари.

    (На останніх словах покривають Мати-Україна чорним покривалом)

    (звучить пісня у живому виконанні "Яничари". Після пісні на сумній мелодії драматичного звучання з'являються "тіні минулого", одночасно з ними біля куліси з'являєтся читець)

    Читець:
    Тобі, Праматір, шлемо привіт
    З років, що час їх порохом укриє,
    І що тобі пісні цих клятих літ
    І чорний жах, що вовком виє?

    Це нам стерні глухий простір
    І без кінця безрадісні блукання.
    Тобі ж, тобі - краса далеких зір,
    І золота заграва на світанні!

    Це нам іти крізь сум років
    Крізь біль наруг, крізь ніч гірку неслави.
    А ти в крилатім шумі прапорів
    Колись зустрінеш буйний травень.

    З років незнаних чужини
    До тебе вітер долетить, як спомин,
    Про наші в муках виплакані сни
    І днів давно забутих гомін.

    Та що Тобі, Тобі до них,
    Що йдеш крізь дні прекрасні і суворі,
    До дальніх мет, невидано ясних,
    Прямуючи в нові простори!

    Ми відійшли в глибінь віків!
    Ми, мов жорстока пісня. - відлунали ...
    У чорні груди зораних степів -
    Ми йшли і йшли... і нас не стало...

    (на вірші "тіні минулого" В зловісному кружлянні тягнуться до Матері-України, проходячи в чорних балахонах з написами на спинах, що мають бути чіткими, виразними для глядача. На вірші і на цьому рухові "тіней" Мати-Україна і всі, хто її оточує, стоять в різних скорботних позах. "Тіні минулого" 7,6, 5,4 зникають за кулісами, а 4-1 лишаються на сцені, припадаючи до землі, утворюють"могили-надгробки". Останній куплет вірша звучить коли уже утворились "могили" і закінчилась мелодія. В цей же час виходить жіноча постать, проходить між "гробками" і як тільки закінчились мелодія і вірш - починає співати а- капельно пісню на слова Ліни Костенко "чоловіче мій, запрягай коня" або інше такого ж змісту. Після пісні звучить хронометр, на ньому жінка у скорботі виходить. Хронометр все тихіше і тихіше, а світло збільшується, заливає "сцену, Мати-Україна скидає чорне покривало)

    Мати-Україна:
    Гряде доба великих змін!
    Народе мій! Вставай з колін!
    Вставай! Відчуй себе Титаном
    І все тобі під силу стане!

    (оточення Матері-України розпрямляється, підводяться "оживають зачакловані" фігури, скидають чорні балахони "могили", під ними українські вишиті сорочки та військова форма.)

    1 тінь:
    Вже виростають з личаків, із шаровар, з курної хати,
    Раби зростають до синів своєї України - матері!

    2 тінь:
    Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була
    Яка біда мене, яка чума косила, а сила знову ожила,

    Щоб жить - ні в кого права не питаюсь.
    Щоб жить - я всі кайдани розірву!
    Я стверджуюсь, я утверждаюсь. Бо я - живу !

    (починає звучати бадьора життєстверджуюча пісня або мелодія)

    3 тінь:
    Ще в чорні дні татарського потопу
    Дух волі вивів нас з біди
    І перелякану, знесилену Європу
    Порятував від дикої орди.
    І хоч були поразки та руїни,
    Тяжкі гріхи неслави і хули,
    Але щоразу в лоні України
    Жадання волі зріли і жили!

    (з глядацької зали з вигуком з'являється гурт козаків)

    Козацький ватажок:
    Дозволь, мати. Бій звитяги розпочати!

    (Козацькі бойові мистецтва або бойовий гопак)

    3 тінь:
    Козацький дух - дух вічної стихії
    Утілений в привілля степове,
    Допоки світу - він не постаріє -
    Він в заповідях нації живе!

    (козаки після бою підходять з двох боків до України, припадають на коліна, цілують край одягу, на якому жовта і блакитна стрічки, стають по обидва боки у почесну варту)

    Мати-Україна:
    О, мій народе, пресвятий і бойовий, і трудовий
    Талановитий, мій народе!
    Усі серця свої відкрий для віри, правди і свободи!

    (звучить пісня вояків УПА " Лєнта за лєнтою", або інша, спортивний танець у виконанні дівочої групи)

    (далі можна прочитати власного вірша-присвяту Україні, або вірш російською мовою напр., Маяковського, або можуть виступити представники національно-культурних товариств з віршами про Україну або закінчити віршем Леоніда Федорука)

    Україна - то не звук і не просто слово,
    Україна - серця гук, солов'їна мова,
    Україна - то земля, вкрита стиглим житом,
    Що так сонячно сія під небесним німбом!
    Україна - то сади, їх рясні щедроти,
    То настояні меди у духмяних сотах!
    Україна - то стіжки мов церковні зводи,
    Україна - то стежки наших родоводів!
    Україна - то Дніпро повен грай-водою,
    Україна - то добро, творене тобою.
    Україна - то отця мудрі настанови,
    Україна - то серця, сповнені любов'ю!
    Україна - то дитя на руках у мами,
    То одвічні відкриття брам у світлі храми!
    Україна - це і ти, це - і я, і всі ми
    Осяванні з висоти Божими очима!

    (на останніх словах утворюють коридор в головах якого Україна-Мати співає "дари Божі")

    Всі учасники читають вірш Г. Сіденкa:

    Сьогодення нам дивиться в очі і зове молодих в майбуття,
    Де сіяють нам гасла пророчі, де достойне і світле життя.

    Нам за нього боротись, долати всі загати, йдучи до мети.
    Щоб тобі, наша рідная мати, більш ніколи не знати біди.

    Ми тебе заквітчаєм любов'ю, ми добром тобі встелемо шлях
    І усе, що освячено кров'ю ми восславимо в наших ділах.

    Щоб пишалась ти нами у світі, щоб за нас тебе сором не пік
    Ми клянемось тобі, твої діти, що віднині стоять Україні
    Що віднині цвісти Україні вовік!
    (останні 3 рядки всі разом)

    (знов три ведучі на фоні всіх учасників)

    Вед. 1:
    І пам'ятаймо, для вирішення локальних українських проблем потрібно діяти глобально. Українці всього світу мають перетворитися на цілісний організм.

    Вед. 2
    А ще для відновлення повноцінного життя Україні потрібно повернутись до свого Арійського жовто-блакитного прапора, в якому гармонійно поєднано небесне і земне.

    Вед 3

    І утвердити духовний гімн "Боже великий, єдиний". (Виконується всіма учасниками "Молитва за Україну")

  4. #4
    Пользователь
    Регистрация
    22.12.2008
    Адрес
    запорожье
    Сообщений
    36
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    5
    Поблагодарил в

    3 сообщениях

    По умолчанию

    УКРАЇНО, ТИ – МОЯ МОЛИТВА…

    Свято до Дня незалежності


    (У глибині сцени прикріплено тризуб і слова:

    “Ні, не загине Україна!

    Відродиться мила.

    Свій народ вона до щастя

    Піднесе на крилах!”.

    На авансцені стоять букети з кетягів калини. Перед початком свята звучить фонограма пісні М. Баклая і П. Дворського “Збудуймо храм”. На фоні музики линуть слова.)

    Читець 1. Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

    Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці,

    Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

    Коли ми перестали гордитись, що ми – українці!

    І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

    І що є у нас дума, яка ще від Байди нам в’ється,

    І що ми в Україні – таки ж український народ,

    А не просто населення, як це у звітах дається.

    Читець 2. Я до себе кажу і до кожного з нас:

    – Говори!

    Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати,

    Запитаймо у себе: відколи, з якої пори

    Почали українці себе у собі забувати?

    Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,

    У якому свідомості нашій збагнути не змога,

    Чом солодше од меду нам видався чад забуття

    Рідних слів і пісень, і джерел, і стежок од порога?

    Читець 3. Українці мої! Як гірчать мені власні слова…

    Добре знаю, що й вам вони теж не солодкі гостинці,

    Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

    Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

    І тоді в мене ниє крамоли осколок тупий,

    Мене думка одна обсідає і душить на славу:

    Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи,

    Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

    Читець 4. Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя і сил.

    Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.

    Тільки хто ж колись небо прихилить до ваших могил,

    Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?

    Ведучий 1. Минуло вже 15 років від дня, коли потоки людей під синьо-жовтими прапорами виповнювали майдани українських міст і сіл, вперше святкуючи День незалежності! Здавалося, назавше щезає з нашої землі ненависний чужинський режим, що стільки років нищив народ український. У той день не одного українського серця торкнулася надія – вибороли, осягнули свій історичний шанс! Починаємо будувати Соборну Самостійну Україну.

    Ведучий 2. “Держава не твориться в будучині, Держава будується нині…”. Шість десятиліть тому ці слова написав Олег Ольжич, один із тих наших поетів, які твердо вірили у майбутнє України.

    Ведучий 1. “Продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, Верховна Рада УРСР проголошує незалежність”, – урочисто йдеться в Акті проголошення незалежності України.

    Ведучий 2. Віримо, що сам час сприяє, щоб держава Україна в мирному оточенні сусідів у третьому тисячолітті стала цивілізованою і багатою країною.

    Читець 1. О рідна земле, люба моя нене!

    Чому, припавши до твоїх грудей,

    Я тільки плачу, як дитя нужденне,

    А сил не набираюсь, як Антей?

    Чому надія, що злетить до мене,

    Щезає раптом геть з моїх очей?

    Чому не раз я чуюся безсилий

    І падаю, мов той Ікар безкрилий?

    Ні! Не тоді знеможеній землі

    Подати ліки на моє безсилля.

    Сама ти вбога, на твоїй ріллі

    Лишилося саме сухе бадилля!

    Де ж візьмеш ти на болі та жалі

    Цілющого та чарівного зілля?

    Гіркий полин, болиголов, бур’ян

    Не втішать болю, не загоять ран.

    Тебе я, земле, всю сходив до краю…

    І ось тепер серед твоїх степів,

    Немов по кладовищу, походжаю

    І біль душі, цей виплеканий спів,

    В своїх сумних октавах виливаю…

    ( Пісня “Ой, у лузі червона калина”).

    Читець 2. Що ще, якої більшої кари –

    І за що треба було наслати,

    Господи, на тую Україну?

    Нові страхи нам не страшні,

    Бо маємо заражену радіацією кров,

    Бо маємо море байдужих,

    Бо маємо чорну землю навкруги

    І маємо чорне небо над собою.

    Та впевнені, що оживуть степи, озера

    І встане Україна.

    Німим отверзуться уста,

    Прорветься слово, як вода,

    І дебрь-пустиня неполита,

    Цілющою водою вмита,

    Прокинеться, і потечуть

    Веселі ріки, а озера

    Кругом гаями поростуть,

    Веселим птаством оживуть…

    Ведучий 1. Депортовані в Сибір тисячі в’язнів сталінських ГУЛАГів змучені лягли у вічну мерзлоту Колими і пекучі степи Казахстану. З ними сьогодні у цьому залі наші родичі – брати і сестри, батьки і матері. Оглянімося, люди добрі, вони поруч, їхні душі, їхні серця сьогодні з нами.

    Ведучий 2. Не плачмо за ними. Не плачмо за тими, що лягли кістьми за Україну. Вони смертю своєю наблизили сьогоднішню перемогу. Мусимо пам’ятати: історія нам допоможе.



    Ведучий 1. Сьогодні стоїмо перед усім світом, скупані, очищені від струпів рабства, воскреслі душами і помислами, стоїмо перед світом і кажемо: “Світе красний, світе милий! Ось тобі наші розпростерті долоні, ось тобі наші щирі серця, ось тобі наш хліб і сіль – ми готові обійняти цілий світ, і кличемо цілий світ узяти у братські обійми, прийняти у своє цивілізоване коло мученицьку Україну”.

    Ведучий 2. Чуєте, сусіди, близькі й далекі, не бійтеся народу, що спокон віку орав свої чорноземи і сіяв жито і пшеницю. Не вірте, що нібито Україна спроможна направити свої ракети на чужі міста. Але не зазіхайте на землю нашу, на наші кордони, не погрожуйте нам, не кивайте пальцем.

    Ведучий 1. Наша земля недоторканна, бо начинена вона атомними станціями – і найменший гарматний постріл спроможний спричинити світову ядерну катастрофу. Думайте про це. Пам’ятайте, що загинете разом із нами.

    Ведучий 2. А ти, Україно, воскресла для життя.

    Читець 3. На вас, завзятці-юнаки,

    Борці за щастя України,

    Кладу найкращії думки,

    Мої сподіванки єдині.

    В вас молода ще грає кров,

    У вас в думках не має бруду,

    Палає в серці ще любов

    До обездоленого люду.

    Не занехайте ж ви її,

    Не розгубіть по світу в суєті,

    Нехай вона нам дух гартує

    У чесній, славній боротьбі!

    (Пісня “Повіяв вітер степовий…”).

    Читець 4. Христос Воскрес – воскресне Україна!

    Ось заповіт, що йде од роду в рід,

    На ньго жде століттями країна

    І ним живе і кріпиться нарід.

    (Пісня М. Баклая, П. Дворського “Горнусь до тебе, Україно”).

    Ведучий 2. Пісня – це голос душі народної, поетичний вияв працелюбної і співучої вдачі, образне втілення історії, моралі, мрій і прагнень. Вона така ж нездоланна й безсмертна, як і той народ, що її породив. Зароджувалася вона у праці й забавах, у календарних обрядах та ритуальних дійствах наших далеких предків. Була вона з козаками у звитяжних походах, і в турецькому полоні, і на жалібних тризнах ночувала, при чумацьких вогнищах під високими зорями, тамувала біль розлуки і заглушала брязкіт кайданів на сибірській каторзі, долинала покликом отчого дому до бідних емігрантів у заокеанській чужині…

    Ведучий 1. У пам’яті народній ті справжні пісні. Вони були нашою суттю, нашою духовною основою, нашою долею. Вони жили, бо жив наш народ. Тож передавайте їх у спадок іншим, щоб нашому народу не було переводу, щоб ми могли сказати світові: “Ми – цівілізована нація, ми – народ!”

    Читець 1. Ні, не згине Україна

    В печальній неволі.

    Ми відродим землю предків для кращої долі,

    Розбудуєм, уквітчаєм

    Україну гідно,

    Чим пишається кохана,

    Примножимо плідно.

    Під знамено синьо-злоте,

    Як орли, злітайтесь,

    Брати й сестри, мови батьків

    Ніде не цурайтесь!

    Ще й тризубом освятімо

    Незалежність краю,

    Імена борців за волю

    Весь народ хай знає.

    Дух і крицю загартуєм,

    Станемо стосилі,

    Щирих друзів любо-радо

    Стрінем хлібом-сіллю.

    На олтар життя положим,

    Як доля спіткає,

    Бо звитяжна предків слава

    Нам зорею сяє.

    Читець 2. Від Дніпра і за Карпати,

    По всій Україні –

    І до Криму, і до Сейму хай злагода лине!

    Чорне море білопінне, єднай люд, як ріки.

    Матір Божа, Україну збережи навіки!

    Творча праця людей вільних хай плекає ниву.

    Тополина, солов’їна, всміхнено-щаслива,

    Ні, не згине Україна! Відродиться мила.

    Свій народ вона до щастя піднесе на крилах!

    (Звучить гімн “Ще не вмерла Україна”).

  5. #5
    Пользователь
    Регистрация
    22.12.2008
    Адрес
    запорожье
    Сообщений
    36
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    5
    Поблагодарил в

    3 сообщениях

    По умолчанию

    Ти чуєш, як шумить Дніпро,

    Як лине пісня солов"їна?

    То все на щастя, на добро,

    То наша рідна Україна.

    Не згасла проведена зоря,

    Не впала правда на коліна.

    У кожній думі Кобзаря

    Живе могутня Україна.

    В боях щербили ми шаблі

    І воскресали на руїнах.

    По всій землі, святій землі

    Гриміла славна Україна.

    І слава Хортиці гучна,

    І Берестечка кров невинна –

    То все вона, для всіх одна,

    То наша вільна Україна.

    Тут все твоє - степи, гаї,

    У небі туга журавлина.

    Нехай повік в душі твоїй

    Не згасне наша Україна.

  6. #6
    Пользователь
    Регистрация
    22.12.2008
    Адрес
    запорожье
    Сообщений
    36
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    5
    Поблагодарил в

    3 сообщениях

    По умолчанию

    “брейн-ринг”
    Ведучий: Україна за свою історію пройшла нелегкий шлях. Окремі князівства об’єднувалися. А потім під тиском ворогів держава розпадалася. Боротьба за утвердженням української держави почалася на протязі багатьох століть. У становленні України як держави велику роль зіграла Запорозька Січ?
    Питання 1: Як називалося Запорізьке Військо, його отаман (Сотня, кош, Вишневецьким, а отаман-кошовим).
    Ведучи: У літописі українських земель славний період козаччини тривав понад 300 років (15501828). Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від варварських нападів турків і татар, а також польських і московських колонізаторів.
    Особливо відзначалися своєю енергією, хистом, сміливістю, витривалістю гетьмани українського народу.
    Питання 2: Яких ви знаєте гетьманів-героїв українського народу. (Гасай дачний, байд, Вишневецький, Хмельницький, Мазепа, Залізняк, Полуботок, Сірко).
    Питання 3: Що було ознакою влади гетьмана?
    Музична пауза...
    Ведучий: Діти, ми з вами полинули в славне минуле України, і завжди повинні пам’ятати цю героїчну сторінку української історії.
    Питання 4: Коли була утворена Україна як держава?
    Хто і в якому році став першим президентом України? (Михайло Сергійович Грушевський, 1918 р.)
    Ведучий: Столиця України – Київ, велике, зелене, красиве місто. В нього також давнє минуле.
    Питання 5. Коли і ким засновано місто Київ.
    (Місто Київ засновано Києм і названо його ім’ям, Аскольд, Дір, Олег).
    Ведучий: З того часу місто Київ розбудувалося, стало одним з найкращих міст. Але є видатні пам’ятки архітектури давньої столиці?
    Питання 6: Які видатні архітектурні пам’ятки давньої столиці? (Києво-Печерська лавра. Андріївська церква, Володимирський собор тощо).
    Ведучий: Є люди, які безмежно любили рідну Вкраїну, її народ та мову, знаходили засоби перейняття дитячих сердець, доводили й переконували. Що українська мова – це мова великого народу.
    Питання 7. Яких видатних поетів ви знаєте?
    (Т.Г. Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, М.Коцюбинський). Музикальна пауза. Пісня “Тече вода з-під явора” на слова Т.Г.Шевченка.
    Ведучи: Славетні сини України, видатні композитори створювали музику на слова віршів, писали опери, оперети: “Тарас Бульба”, “Наталка-Полтавка”.
    Питання 8: Яких видатних композиторів ви знаєте?
    (Микола Лисенко, Леонтович).
    Ведучий: Багато річок великих і менших протікає по території України.
    Питання 9: Які найбільші річки України?
    (Дніпро, Дністер, Дунай, Десна Південний Буг)
    Платня 10: Яка назва річки України у тебе в роті?
    (Десна).
    Ведучий: Багата й різноманітна рослинність України. Одні дерева і кущі цвітуть ранньою весною, інші – пізніше.
    Питання 11: І ще по одне дерево послухайте, ми про це дерево багато читали, писали, слухали.
    Питання 12: По-литовськи – “Бернос”, по давньоіндійському – “бжурийас”, по німецйьки – “бирке”. Це все назва одного й того ж дерева. Всі ці назви йшли від кореня “бже”, що означає “світлий, сяючий”. Назвати це дерево українською мовою. (Береза).
    Додаткові питання: Яку рибу назвали ім’ям людини?
    (Карп)
    Яку назву мали козацькі прапори?
    (Корогви)
    Як називався один із видів боротьби в Україні?
    (Гопак)
    Підвести підсумки гри “Брейн-рингу”.
    Оголосити рахунок, переможця гри, вручити нагороди.
    Ведучий: Ось і закінчилась наша гра. Я думаю, що ви поповнили свої знання про нашу країну, про її минуле, і надалі будете продовжувати інтерес і бажання більше знати про свою Батьківщину.

  7. #7
    Пользователь
    Регистрация
    11.01.2010
    Сообщений
    79
    Поблагодарил Поблагодарил 
    9
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    13 сообщениях

    По умолчанию

    ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
    "УКРАЇНО, ВІЛЬНА, СУВЕРЕННА, ТИ В МОЄМУ СЕРЦІ НАЗАВЖДИ"

    Олександра Берестова, І. Іванова
    (Слов’яносербський технікум Луганського НАУ)

    (Звукозапис пісні "Україна" ( сл. і муз. Т. Петриненка)

    Ведучий 1 (з-за сцени):
    Вже кілька закривавлених століть
    Тебе, Вкраїно, імені лишали...
    То ж встаньмо, браття, в цю урочисту мить,
    Внесіте прапор Вільної Держави.

    (Студент виносить прапор України).
    Ведучий 1
    Шановні друзі, всі присутні!
    Батьки соьгоднішні й майбутні!
    З найкращим святом на землі
    Дозвольте всіх вас привітати.
    Про Україну, вільну, суверенну,
    Що 16 років впевненно і творчо
    Крокує у своє щасливе майбуття,
    Ми хочемо сьогодні розказати.
    Гостей дорогих
    Ми вітаємо щиро,
    Стрічаємо з хлібом,
    Любов'ю і миром.

    (Троє студентів виконують хореографічну композицію "Ласкаво просимо". Виходять по одному ведучі під звукозапис урочистої мелодії)

    Ведучий 1
    XXI століття!.. Незвідане, творчо-прекрасне, сповнене надій, пошуку, романтики, досліджень, розкрило свої обійми перед людством, перед кожним з нас, перед нашою ненькою-Україною.

    Ведучий 2
    Україно! На порозі Третього тисячоліття ти постала самостійною, соборною, демократичною державою... Це – реальний вияв жагучої мрії мільйонів полеглих борців за твою волю упродовж багатьох віків минулого тисячоліття.

    Ведучий 3
    Україно! Ти відродилася із попелу втрат, пороху віків, з предковічної надії та одвічної боротьби свого народу.

    Ведучий 4
    Україно! Птахом-феніксом постала ти, звільнившись з колоніальних імперських пут, 16 років, долаючи незгоди, будуєш ти щасливе майбуття, і стоїш тепер, молода і прекрасна перед здивованим світом і дарованою тобі вічністю, свята і невмируща, наша ненько- Україна.

    (Вокальний ансамбль студентів виконує пісню "Дороги іншої немає" (сл. і муз. Т. Петриненка)

    Ведучий 1
    Україно моя! Суверенна і вільна держава,
    16 років крокуєш вперед і квітуєш, мов сад,
    Син я твій, громадянин я твій, моя люба,
    Вчитись, діять, творити для тебе я завжди буду рад.

    Ведучий 2
    Україно моя! Віками незгод
    Ти до мрії ішла по дорозі тернистій.
    16 років великий, розкутий народ
    Пісню волі співа, як гімн урочистий.

    Ведучий 3
    Україно моя! Дзвінка, молода,
    Ти у дружбі незламній береш свої сили,
    І мелодії вічних симфоній труда
    Ми сприймаєм як стяг громадян України.

    Ведучий 4
    Україно моя! Хлібосільна завжди,
    16 років цвітеш, незалежна і вільна,
    Я з тобою пов’язую долю свою,
    Щастя, радість – моя Батьківщино!

    Ведучий 1
    День незалежності увійшов у нашу плоть і кров, у все наше буття.

    Читець 1 (під звукозапис ліричної мелодії)
    Україно! Дорога моя Батьківщино!
    Люблю тебе усією душею,
    З тобою пов’язую долю свою,
    Мені у житті більш нічого не треба,
    Домівка матусі, волошки в житах,
    Вишневий світанок, полив'яне небо,
    І сиза роса по траві при шляхах.
    Таке тут все миле, доступне і гідне –
    Високі тополі і тихе село...
    Таке сокровенне, насущне і рідне,
    Воно в мою душу навіки взросло.
    Коралі калини і мамині очі,
    І доля – з лелечого наче крила...
    Я більшого щастя на світі не хочу,
    Щоб лиш Україна міцніла, жила.

    (Виконується пісня "Україночка" сл. А. Демиденка,
    муз. Г. Татарченка)

    У виконанні студентів інсценізується легенда про Україну.

    Сидить Господь Бог, заходять представники народів:
    – Всевишній! Ми – представники народів – прийшли до Вас, щоб визначитися, яку нам землю обирати і як її назвати?
    – Ви хто такі?
    – Фанцузи.
    То й хай ваша земля називається Франція.
    – Ви хто такі?
    – Греки.
    – То хай ваша країна буде Греція.
    – Ви хто такі?
    – Німці.
    – То хай ваша земля буде Німеччина.
    – Ви хто такі?
    – Болгари.
    – Хай ваша країна буде Болгарія.
    – Ви хто такі?
    – Ми – євреї.
    – Ви жили в раю, у вас було все: і достаток, і мудрі пророки, але ви не уміли цього шанувати – то будете від тепер називатися країною Ізраїль, тобто вигнані з раю.
    – А це чиє убоге і горде дівча?
    – Я – українка.
    – А ви – дуже працьовиті і мужні люди. Вам жити в раю, і держава ваша буде називатися Україна. Але, щоб справді бути такою країною, треба пройти через важкі випробування війнами і холодом, голодом і хворобами, стихіями і всілякими негараздами. Чи готовий твій народ?
    – Готовий!
    – То ж несіть з честю це ім’я – Україна!

    Ведучий 2
    Тяжко повертає собі народ України духовне здоров'я, жадане й драматичне його очищення, гірке його воскресіння.

    (Входять читці)

    Читець 2
    Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
    Я питаю в книжок, розкриваюсь на кожній сторінці –
    Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
    Коли ми перестали гордитись, що ми українці!
    І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
    І що у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється
    І що ми в Україні – таки ж український народ,
    А не просто населення, як це у звітах дається.
    Я до тебе скажу і до кожного з нас: – Говори!
    Говорімо усі, хоч ми добре навчились мовчати.
    Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
    Почали українці себе у собі забувати?
    Запитаймо й про те, як ми дружно прийшли до буття,
    У якому свідомості наші збагнути не змога,
    Чом солодший од меду нам видався чад забуття
    Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок од порога?

    Читець 3
    Українці мої! Як гірчать мені класні слова...
    Добре знаю, що й вам вони теж не солодкі гостинці,
    Але мушу казати, бо серце, мов свічка, вплива,
    Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
    І тоді в мене ниє крамоли осколок тупий,
    Мене думка одна обсідає і душить на славу:
    Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи,
    Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
    Українці мої? Дай вам, боже, і щастя і сил,
    Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
    Тільки хто ж і колись небо прихилить до наших могил
    Як не зраджена вами, зневажана вами Вкраїна...
    Ведучий 3
    Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні!
    Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

    Ведучий 4
    Мати – земле моя! У біло-рожевому вінку з весняних квітів, у смерековій накидці із зелених шат, у золотому багрянці щедрої осені – ти завжди прекрасна!

    Ведучий 1
    Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, як барва зоріє із зажури поліських озер, що чистими очима довірливо дивляться на світ, виростає недосяжно на повен зріст із карпатських верховин.

    Ведучий 2
    Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, Україна – це мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

    (Звукозапис пісні "Зеленеє жито", народна пісня)

    Ведучий 3
    Пам’ятаймо, що відродження народної духовності є однією з найважливіших умов становлення народу України як нації. Вічний символ українства – золотий колосок пшениці, що тягнеться до чистого неба, сьогодні повинен бути символом миру, злагоди, доброти, милосердя, людяності. У цьому буде вся сила, святість, цінність нашої духовності.

    Ведучий 4
    Першим духовним центром для кожного з нас виступає родина.
    Українська традиційна родина – це золотий осередок суспільства, міць якого і стабільна домашня опіка над дітьми зумовлюють силу народу, нації, держави. То ж треба турбуватися про них, щоб не було, як в наших Кайдашів.

    (Студенти виконують сценку з "Кайдашевої сім'ї")
    Читець 4
    На всі світи й віки озирнись,
    Де слово вперше вимовив колись,
    Де пісня мамина і пестила і гріла,
    Ввійшла, життям і в душу, і у тіло,
    Живила серце соком калиновим,
    А коли виріс, стала на порозі
    Водою й хлібом житньої зорі.
    Не дай же їй сліпим метеоритом
    Хай ще гарячим пролетить над світом,
    Не дай умерти серед нас живих.
    Хоч скільки б там не обсідало лихо,
    Не дай забутися з якого роду,
    З якого кореню ми в світі почались.

    (Звучить початок пісні "Роде наш красний")

    Ведучий 1
    Українці – то є назва славного народу.

    Ведучий 2
    Україна – то край славний, аж по Чорне море.

    Ведучий 3
    Україна – то лан пишний, і степ, і гори.

    Ведучий 4
    І як мені Україну щиро не кохати,
    Мене ненька по-вкраїнські вчила розмовляти.

    Ведучий 1
    Одна Батьківщина, і двох не буває,
    Місця, де родилися, завжди святі,
    Хто рідну оселю забуває,
    Той долі не знайде в житті.

    (Виконується пісня "Найсвятіше на світі" сл. В. Ліпостова,
    муз. О. Білаша)


    Ведучий 2
    В українській родині змалку прищеплюється любов до праці. У сім’ях селян, робітників, ремеслеників батьки прагнули передусім навчити дітей тому, що самі знають і вміють. І не дивно, що сама професія традиційно передавалися з покоління в покоління. Кожне село в Україні здавна славиться своїми майстрами-садівниками чи пасічниками, стельмахами чи ткачами, бондарями чи різьбярами, ковалями чи теслями, мулярами, шевцями, гончарами.

    Ведучий 3
    У моїй родині всі з діда-прадіда – хлібороби. Мій батько мені ще малому говорив, що хліборобство є найголовнішою професією на землі. Показував, як сіяти гречку, соняшник, садити картоплю чи цибулю. Змалку я їздив з батьком на возі, на тракторі. То ж зовсім не випадково я обрав собі професію хлібороба.

    Ведучий 4
    Родинне коло вселяє в людині відчуття захищеності й домашнього затишку, життєвого оптимізму й впевненості в майбутнє.
    Значення родинної солідарності та взаємопідтримки важко переоцінити, бо є, як кажуть, коли і з ким горе розділити і радість помножити.

    Читець 1
    Батьки й діти, діти і батьки!
    Не розділиме і одвічне коло.
    Ми засіваємо житейське поле.
    І не на день минущий – навіки.
    Між час не ляжуть вирвами роки
    Бо ваша кров пульсує в нашій долі.
    Батьки і діти... Діти і батьки
    Нам нічого ділить на спільнім полі

    Читець 2
    Один в нас біль і спогади єдині,
    Єдине слово понад виднокраєм.
    Вертаючись до дому, я щоднини
    Через вікно в дитинство виглядаю.
    Тут все моє блакитними словами
    Записано у літопис шибок:
    І батьків успіх, колискова мами,
    Самотній клен, що на дощах промок.

    Читець 3
    Про ту красу, що над цвітами,
    З бабусиних пригадую казок,
    У ній, мов жар відсвічують жоржини
    І веснами буя ясний бузок.
    З дитинства діда я не пам’ятаю,
    Але його наука є в мені,
    Він здавна заповів любов без краю
    До пісні, до калини, до землі.

    (До ведучих приєднується викладач, який проводить з ними бесіду)

    Викладач
    Нині для кожного з нас слово Батьківщина переплелось із споконвічною мрією українського народу про незалежність. Чи не так?

    Викладач 1
    Вперше незалежність була проголошена за часів Хмельниччини. Друге проголошення пов’язане з Центральною Радою, що холодним осіннім днем 9 листопада (за старим стилем) 1917 року голова Центральної Ради М. Грушевський урочисто на багатотисячному вічі на Софійському майдані міста Києва проголосив 3-м Універсалом. Втретє за історію Україна проголосила незалежність у 1991 році.

    Викладач
    Цікавий такий факт, що з 23 серпня по 23 вересня Земля перебувала під впливом планети Меркурій, її стихія – земля і, мабуть, знаменно, що саме в цей час Україна проголосила свою незалежність.
    24 серпня 1991 року відбулася позачергова сесія Верховної Ради УРСР. Вона проголосила незалежність України, тобто створення самостійної української держави під назвою "Україна".

    Викладач 2
    Це проголошення незалежності України відкрило нову сторінку в історії мого народу.


    Викладач 3
    Воно дало змогу реалізувати основні постулати української національної ідеї.

    Викладач 4
    Це воно забезпечило вільний розвиток українського народу і гарантувало розвиток кожного громадянина України, незалежно від його етнічної незалежності.

    Викладач 1
    Це він – цей Акт гарантує кожному з нас забезпечення прав і свобод людини, створення в країні єдиного демократичного простору.

    (Зачитується Акт проголошення незалежності України.)

    "Продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН, здійснюючи Декларацію про державний Суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України.
    Територія України є неподільною і недоторканою.
    Від нині на території України мають чинність виключно Конституція і Закони України.
    Цей Акт набирає чинності з моменту його схвалення.
    Верховна Рада України
    24 серпня 1991 року"

    Викладач
    А які ще документи того часу свідчили про те, що до сім’ї цивілізованих країн бажає увійти нова, демократична, правова держава?

    Викладач 2
    Декларація про державний Суверенітет України від 16 липня 1990 року.

    Викладач 3
    Звернення Верховної Ради України "До парламентів і народів світу" від 5 грудня 1991 року.
    Викладач 4
    Декларація прав національностей України.

    Викладач 1
    Закон "Про громадянство України".

    Викладач 2
    Важливим етапом державотворення є прийняття 5 сесією Верховної Ради 28 червня 1996 року Конституції – Основного Закону України.

    Викладач
    Так, всі ці документи стверджують, незалежність – заслуга не тільки політичних сил та рухів, а й всього українського народу, здійснення мрій багатьох його поколінь.

    Викладач 3
    Народ мій є! Народ мій вічно буде!
    Ніхто не перекреслить мій народ.
    Як впевненно, жагуче, дерзновенно
    Веде він незалежну Україну до нових
    і ще не звіданих висот.

    Викладач 4
    Ми є. Були. І будем ми!
    Й Вітчизна наша незалежна з нами!

    Викладач
    А чим знаменний день 1 грудня 1991 року?

    Викладач 1
    У цей день відбулись референдум і вибори Президента України, які засвідчили, що Україна стала незалежною державою.

    Викладач
    Сьогодні, коли ми святкуємо 16 річницю з дня проголошення незалежності України, ми не можемо не згадати тих, хто в боротьбі за незалежність матінки України в далекому минулому приблизив нам цей день, а сам віддав життя за це. Історія знає багато-багато жертв у боротьбі за незалежність України, але аналогічної Крутам не було. А як було під Крутами?
    Ведучий 2
    7 листопада 1917 року Центральна Рада, виконуючи волю українського народу, проголосила Українську Народну Республіку.
    Понад 80 років тому 300 юнаків – героїв під Крутами – пішли у безсмертя. Крути – залізнична станція на Чернігівщині. Тут 29 січня 1928 року відбувся бій сотні юнацької школи імені гетьмана Б. Хмельницького, сотні студентського куріня січових стрільців та гайдамаків (разом майже 600 бійців) з чотиритисячним більшовицьким загоном. У цьому бою загинуло близько половини бійців... Опір під Крутами стримав на кілька днів здобуття Києва більшовиками.

    Ведучий 3
    Минуть роки, століття, та пам’ять про юнаків-героїв не згине повік. Вона світитиме не тільки українцям, а всім. Тим, хто готовий покласти життя своє в ім’я ідеї, в ім’я Батьківщини.
    Не загинули марно незабутні герої, їхнім героїзмом пишається незалежна Україна.

    (Студенти запалюють свічки, звукозапис мелодії "Грёзы" Шумана)

    Читець 4
    Ви за свободу гинули без скарги
    Серед пожеж і руїн,
    Вічна вам пам’ять, вічна вам слава
    І наш доземний уклін.
    Ви не просили в ворога пощади
    Не пригинали колін,
    Вічна вам пам’ять, вічна вам слава
    І наш доземний уклін.
    Ваші могили, знані й незнані, –
    Волі народної дзвін
    Вічна вам пам'ять, вічна вам слава
    І наш доземний уклін.

    Ведучий 4
    Гордістю сповнюються наші серця сьогодні, коли подумаємо, що ми є свідками відродження і становлення матінки України.

    Ведучий 1 Вільної

    Ведучий 2 Суверенної

    Ведучий 3 Незалежної

    Ведучий 4
    Вистрадавши, виборовши собі волю, моя Україна має тепер свої державні символи: герб, гімн, прапор, визначені і описані статтею 20 Конституції, які уособлюють її історію, її сутність. З глибини віків промовляють вони до нас і кличуть нас до відродження, до духовного Великодня нашої України-неньки.

    Ведучий 1
    В основу сучасного герба нашої держави покладено стародавній золотий тризуб на синьому тлі, поява якого в Україні пов’язана з дохристиянським культом Сонця-Вогню.

    Ведучий 2
    Михайло Грушевський визнав і встановив Герб України – тризуб.

    Ведучий 3
    Нині національний прапор України має синій і жовтий кольори. Жовтий – це колір пшеничної ниви, хліба, зерна, золотого сонця, без якого не дозрів би хліб, синій колір – колір чистого, мирного неба.

    Ведучий 4
    Ото ж наш стяг – ніби пшениця у степах під голубим склепінням неба. Він втілення віковічного прагнення миру, праці, краси та багатства рідної землі.

    Ведучий 1
    Наш великий Каменяр Іван Франко майже століття тому заявив: Довго нас недоля жерла,
    Досі нас наруга жре.
    Та ми крикнем: Ще не вмерла,
    Ще не вмерла і не вмре!

    Ведучий 2
    Слова "Ще не вмерла Україна" взяті з відомої пісні П. Чубинського, яка понад 150 років тому викликала страх у поневолювачів, а музику до вірша написав М. Вербицький.
    Читець 1
    Ні не згине Україна
    В печальній долі:
    Ми відродим землю предків
    Для кращої долі
    Розбудуєм, уквітчаєм
    Україну гідну,
    Чим пишається кохана,
    Примножимо плідно,
    Під знамено синьо-злоте,
    Як орли, злітайтесь.
    Брати й сестри,
    Мови батьків ніде не цурайтесь!

    Читець 2
    Ще й тризубом освятімо
    Незалежність краю,
    Імена борців за волю
    Весь народ хай знає.
    Дух і крицю загартуєм,
    Станемо стосилі
    Щирих друзів любо-радо
    Стрінем хлібом-сіллю.
    На алтар життя положим
    Як доля стікає,
    Бо звитяжна предків слава
    Нам зорею сяє.

    (Звукозапис пісня "Ще не вмерла Україна",
    сл. П.Чубинського, муз. М. Вербицького)

    Викладач
    Синьо-жовте знамено не майоріло над Україною 73 роки, від часу Української Народної Республіки.
    А що ж означало в санскриті слово "Вкраїна"?

    Викладач 3
    У праукраїнській мові, яку до Індії ще в ІІ–ІІІ столітті до н.е. завезли наші предки і яка стала там всеіндійською літературною мовою, названою "санський" слово "Україна" – це величезна, могутня держава кушанів, що, неначе велетень, осідала два континенти – Азію і Європу.

    Викладач
    Отже, як справжні громадяни рідкої країни ми повинні знати історію, культуру, мову її, вивчати і примножувати її багатство, не забувати, що в 1989 році Закон "Про мови", а ст. 10 Конституції України засвідчує, що державною мовою України є українська мова, всебічний розвиток і функціонування у всіх сферах забезпечує держава.

    Викладач 4
    Я – поклик правди із трибуни Віча.
    Мій гнівний рок – вбивцям і катам.
    Тобі я все віддам, двадцятий віче
    І тільки мову рідну не віддам.

    Викладач 1
    Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й одухотворити, викликати посмішку і сльозу, породити віру і скувати сили душі.

    Читець 3
    Не грайся словом. Є святі слова,
    Що матері з доріг вертають сина.
    Спіши до неї, доки ще жива
    Допоки розум і допоки сила.
    Знайди те слово, вічне і земне,
    За часом час нам світ перестилає.
    Минуще все. Лиш слово не мине
    І та любов, що смертю смерть долає.

    Ведучий 2
    У світі налічується близько трьох тисяч мов. І серед них – ніби запашна в чудовому букеті – наша українська мова, її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнана світом.

    (У виконанні студентів звучить пісня "У нас є все"
    сл. П. Зіброва, муз. Ю. Рибчинського)

  8. #8
    Пользователь
    Регистрация
    11.01.2010
    Сообщений
    79
    Поблагодарил Поблагодарил 
    9
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    13 сообщениях

    По умолчанию

    Продовження

    Ведучий 3
    Триста тисяч пісень склала Україна цією мовою, в тому числі, явивши пісенні шедеври незрівнянної краси.

    Ведучий 4
    Народна пісня – це душа народу. Історія зафіксувала дати воєн, царювань, повстань, великих будов та відкриттів, а пісня летіла у віки, відстоюючи настрій, світогляд, думи.

    (У виконанні студентів звучить пісня "Ой на горі калина" сл. і муз. народні)

    Ведучий 1
    Слова, слова...
    Вони в собі всі різні:
    Тривожні й тихі, радісні й сумні,
    Є терпеливі, є жорстокі й грізні,
    Лукаві й чесні, мудрі і смішні...

    (Студенти виконують сценку з "Фараонів" ( автор О.Коломієць)

    Викладач
    Отже, кожен з нас повинен вивчати рідну мову, історію, культуру нашого народу, творчо оволодіти обраною професією, щоб віддавати свої знання, свій вогонь полум’яного серця рідній Україні, розуміючи, що незалежність і суверенність її ось уже протягом 16 років створюють сприятливі умови для демократичних перетворень.

    Ведучий 2
    Що вони суттєво вплинули на подальший розвиток прав і свобод людини і громадянина та забезпечили широке міжнародне визнання.

    Ведучий 3
    Це ти, моя кохана Україно, пробуджуєш у кожному із нас, життєву потребу професійної підготовки, трудової активності, ініціативи, підприємництва.



    Ведучий 4
    Це ти, моя кохана Україно, заставляєш кожного з нас вивчати і з розумінням ставитися до економічних законів і проблем суспільства, шукати шляхи їх вирішення, активізуючи процес самопізнання і самостворення.

    Викладач
    Будьмо щирими: багато хто із нас любить Україну "за долар", "дешеву ковбасу", із "головою назад", а не бідну, таку, як нині. Гадаю, коли Україна розбагатіє, вона вправі буде нагадувати "корисникам" про свою сьогоднішню зраду.
    Як тут не згадати слова патріота України О. Гончара: "...бути, відроджуватись, не зникати... берегти собори людських душ", адже не манкуртів, а національно свідомих громадян формує сьогодні –Україна-ненька.

    (Звукозапис пісні "Україна" сл. і муз. Т. Петриненка)

    Ведучий 1
    Коли ми говоримо про відродження України, маємо на увазі не шаровари і жупани, не воли і солом'яні стріхи, а мову, історію, національну культуру, звичаї і традиції.

    Ведучий 2
    Не мавпуймо Європу, а живимо в своїй мовній, музичній, національній стихії, адже все це – та ж сама Європа, її закономірна часточка.

    Ведучий 3
    Уже є державний закон, який вимагає: "Живіть, учіться, думайте, говоріть своєю рідною мовою, а ми як стали колись на коліна, то й досі водноголос відповідаємо: "Ні, мамо, ні за що не встанемо з колін! Нам так якось краще!"

    Ведучий
    Чого ж у нас бракує нормального природнього відчуття: я живу дома, в Україні, на землі, яка відлунює мою рідну українську мову сотень і сотень поколінь ось уже понад сім тисяч років, ще з трипільських часів, зі сторінок санскритів, де слово "Україна" означало "величезна могутня держава", а "Русь" – "блискуча, розкішна країна сяйва краси".
    (У виконанні студентів звучить пісня "Пахне хлібом земля"
    сл. Д.Павличка, муз.О. Білаша)

    Ведучий 4
    Прислухаймось: це ж вона, наша рідна, земля українська гукає до кожного з нас поіменно: Степове, Сміле, Жовте, Сокольники, Шульгінка.

    Ведучий 1
    "Та ніхто не збудує нам держави, коли ми самі її не збудуємо, і ніхто з нас не зробить націю, коли ми самі нацією не схочемо бути" – сказав В. Липинський. Саме ці слова тісно стосуються нас, сьогоднішніх студентів, яким по закінченню навчання в навчальному закладі прийдеться будувати життя: своє, нашої держави.
    Від вас, майбутніх спеціалістів, гідних громадян України, залежить якою буде Україна.

    Ведучий 2
    Наша рідна Україна живе. Вона цвіте калиновим цвітом, молодіє вербовими гілками, співає солов’їним голосом і говорить своєю рідною мовою. Як тополя, гордо стоїть серед Європи. І цей край ми повинні зробити найпрекраснішим, бо це наша рідна земля, яка дає нам силу, наснагу, життя плекає як мати нас, молодих громадян України.

    Викладач
    Отже, справжній патріот України – це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, люблять її, готові захищати її територію ідеали, вчитися і працювати в ім’я розвитку і процвітання, шанувати звичаї та традиції, історію України, знати її мову, культуру, свій рідний край, де ми народились і виросли.

    Ведучий 3
    А що треба нам, студентам, щоб відчути, що ти – справжній патріот незалежної суверенної України.

    Ведучий 4
    Добре вчитися, оволодівати творчо обраною професією.
    Освіта – світло! Це запам’ятай!
    У технікумі добре вчись
    І різні труднощі долай,
    Щоб підіймати Украйну ввись.

    Ведучий 1
    Брати активну участь у житті навчального закладу, відчувати свою причетність до життя країни.

    Як будеш ти активним в технікумі, друже
    То з легкістю підеш в своє життя.
    За все берися і старайся дуже,
    Бо цікавішим буде майбуття

    Ведучий 2
    Любити природу, берегти і примножувати її багатства.
    Чарівний світ, неначе казка,
    Від рук твоїх розцвіта...
    Ростуть каштани і берізки,
    Милують око квіти різні –
    Скільки краси і дива в цьому є ...

    Ведучий 3
    Берегти історичні і духовні пам’ятки нашого народу.
    Комбата пам’ятник на Бахмутіськім шляху...
    Бахмутський отаман Кіндрат Булавін
    Так дивляться на світ з журбою...
    І Дике поле над Дінцевою сагою –
    Все історія у рідному краю.
    Вивчай її з студентською жагою.

    Ведучий 4
    Наполегливо вивчати рідну мову українську, бо це – мова нашого народу, державна мова, яку треба знати і нести у світ, багату і красиву.
    Бо рідна мова, наче мати,
    Снагу і силу нам дає.
    Нам стежку в світ дано топтати,
    Поки в нас рідна мова є.



    Ведучий 1
    А ще треба знати звичаї свого народу, звичаї і обряди.
    Я хочу знати традиції народу
    І втілювати творчо їх в життя.
    Вивчать минуле рідного народу,
    Бо без минулого немає майбуття.

    Читець 4
    Україно, матусенько мила,
    Нам без тебе не буде життя.
    Ти на шлях незалежний ступила,
    Я з тобою іду в майбуття.
    Україно, рідна моя нене,
    Розквітай, мов зоряний розмай,
    Найдорожче все, що є у мене, –
    Тільки ти, мій неповторний край.
    Вірю я, що пронесуться зливи,
    Прилетять до дому журавлі,
    Що я – син твій, громадянин України,
    З гордістю ітиму по землі.

    (Звукозапис пісні "Україна" ( сл. і муз. Т.Петриненка)

    Викладач
    Минуть десятиліття, віки, і якщо ми будемо працювати і свято охороняти наші обереги, постане наша ненька Україна, запорукою якої є наша віра, надія, любов.

    Ведучий 2
    Україно? Цвіте вишневий! Щоб ти у світі була пишним квітом, ми присягаємо.

    Ведучий 3
    Любити й шанувати рідну землю!
    Присягаємо!

    Ведучий 4
    Творчо оволодівати обраною професію!
    Присягаємо!

    Ведучий 1
    Зберігати і творчо розвивати традиції, звичаї рідного народу!
    Присягаємо!

    Ведучий 2
    Любити, шанувати, шліфувати рідне слово!
    Присягаємо!

    Ведучий 3
    Берегти історичні і духовні пам’ятки свого народу, історію рідної Слов’яносербщини!
    Присягаємо!

    Ведучий 4
    Присягаємо, що ми не будемо останнім поколінням, яке читає "Кобзаря" в оригіналі.

    Читець 1
    Хай буде з хлібом кожен дім,
    Хліб пахне сонячно, медово,
    А поруч з ним – струмком дзвінким,
    Натхненне України слово!
    Візьміть з собою усмішку, бажання,
    Візьміть на згадку пісню на прощання.
    І ким би не були то знайте лиш єдине,
    Що ви є на землі – Людина.

    (У виконанні студентів звучить пісня "Величальна Україні"
    сл. М. Луківа, муз. народна)

  9. #9
    Пользователь Аватар для olga335
    Регистрация
    06.12.2009
    Адрес
    Украина.Крым.
    Сообщений
    39
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    0
    Поблагодарил в

    0 сообщениях

    По умолчанию

    С опозданием,но на будущее.
    «ДУХОМ ЗАВЖДИ БУЛА ВIЛЬНОЮ»
    Праздничная программа, посвященная Дню Независимости Украины
    Звучить мелодія пісні "Україна" Тараса Петриненка або інша урочистого звучання, потім мелодія стишується, виходить ведуча.
    Україно моя співуча,
    Ніжна нене, колиска добра!
    Я люблю твої древнії кручі,
    Буйну зелень на схилах Дніпра.

    Ти одвічна - у пісні, у слові,
    В думах сивого кобзаря,
    Україно моя казкова,
    Наше серце для тебе співа.

    Живи, Україно! Живи для краси,
    Для сили, для правди, для волі!
    Співай, Україно, як рідні ліси,
    Як вітер в широкому полі.

    Ведуча:
    Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живуть!
    У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську Академію. Україна виколисала велетнів сили і духу - таких як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік, можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини. І сьогодні ми святкуємо річницю проголошення незалежності нашої держави.
    Дівчинка:
    Україно! Мій духмяний дивосвіт
    Голубінь над чистим золотом волосся
    Через терни йшла до волі стільки літ,
    І настав тай світлий день коли
    Разом:
    Збулося!
    Хлопчик:
    Все що мріялось нами
    сповнилось, настало
    "Ще не вмерла Україна"
    Гордо прозвучало!
    Звучить Гімн України

    Виходять дівчинка і хлопчик з хлібом.

    Дівчинка:
    Хліб - сіль на рушнику несу.
    Любов несу всесвітню.
    Люблю людей я над усе,
    Як люблять землю рідну.
    Прийміть цей хліб,
    Як символ достатку і життя.
    Хлопчик:
    Даруєм хліб на рушнику -
    І ніби між серцями сонце сходить,
    Таке ясне, неначе згода
    Між двох людей і між народів.
    Дівчинка :
    Даруєм хліб на рушнику
    На доброту і на взаємність,
    І відстані найдальші меншають,
    І радісніше жити на віку.
    Хлопчик:
    Допоки хліб - допоки світ,
    З ним щастя і великі справи.
    Подоба в нього від землі,
    А суть - од правди.
    Ведуча:
    Любіть Україну як сонце любіть,
    Як вітер і трави і води.
    В годину щасливу і в радості мить,
    Любіть у годину негоди.
    Виконується пісня "Ой на горі та й женці йдуть"
    Ведуча:
    Це Мій народ. Спогорда не дивись.
    Ще руки в нього з праці вузлуваті,
    Душа ж його пречиста, яко свято,
    А в серці дума й пісня обнялись.
    Під синім небом України
    Зазолотилися жита
    У чуйнім серці воєдино
    З'єдналась палітра та.
    Бо ще дано нам споконвіку -
    Душею, що не любить крику
    Єднати землю й небеса.
    Виконується пісня

    Ведуча:
    Дай нам, Боже, сили і снаги,
    Щоб цвіли Дніпровські береги,
    Щоб жили гуртом, не поодинці
    На землі щасливі українці
    Виконується пісня

    Ведуча:
    Я на рідній мові друзям щастя зичу
    Хай добро хлібину кожному несе.
    У гостинну хату щиро всіх покличу
    І вони, я певен, зрозуміють все.
    І вони, я певен зрозуміють слово,
    Де вкраїнська мова пахне барвінково,
    Де вкраїнська пісня розправля крило.

    Виконується пісня

    Ведуча:
    Рідне слово моє - в нім озвуться віки,
    Рідне слово моє – і крізь хмари сія.
    Словом вишию день - простелю рушника,
    А на тих рушниках - Україна моя.

    Звучить пісня "Роде наш красний".
    Ведуча:
    Україна - то не звук і не просто слово,
    Україна - серця гук, солов'їна мова,
    Україна - то земля, вкрита стиглим житом,
    Що так сонячно сія під небесним німбом!
    Україна - то сади, їх рясні щедроти,
    То настояні меди у духмяних сотах!
    Україна - то стіжки мов церковні зводи,
    Україна - то стежки наших родоводів!
    Україна - то Дніпро повен грай-водою,
    Україна - то добро, творене тобою.
    Україна - то отця мудрі настанови,
    Україна - то серця, сповнені любов'ю!
    Україна - то дитя на руках у мами,
    То одвічні відкриття брам у світлі храми!
    Україна - це і ти, це - і я, і всі ми
    Осяванні з висоти Божими очима!

    Виконується пісня "Україна" М.Поплавського

    На останньому куплеті на сцену виходять діти-учасники концертної програми . Вони тримають у руках жовті та сині повітряні кульки, співають приспів разом із солістом.
    У фіналі пісні діти відпускають кульки у небо.

  10. #10
    Новичок
    Регистрация
    29.04.2010
    Сообщений
    20
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    7
    Поблагодарил в

    4 сообщениях

    По умолчанию

    Ми - діти твої, Україно!

    Наперед виходять учасники свята разом з ведучим. Це можна зробити як під супровід "Ще не вмерла Україна!", так і "Боже великий, єдиний, нам Україну храни!.." або "Ой, у лузі червона калина...". За бажанням - і, звичайно, можливістю! - приміщення можна прикрасити національними символами


    Ведучий. Вітаю вас, друзі! Бачу, ви, мої славні панночки та козаченьки-хлопчики, уже здогадалися, що наше сьогоднішнє свято - свято національне, державне. Зрозуміло, день для нього ми обрали довільно, адже ми щодня мусимо пам'ятати, хто ми є, чиї ми діти... Отже, сьогодні говоритимемо про нашу державу - Україну, про її символи. І, звичайно, допоможуть мені в цій відповідальній і почесній справі помічники - ваші друзі й ровесники. Та й ви, сподіваюся, теж прилучитеся до них неодмінно! Отож - починаймо!..

    А почати я хочу з досить нелегкого питання: як ви гадаєте, що вкладається в поняття "держава" і що входить до його складу та символіки?

    Перший. Це дуже просто! Я пам'ятаю, десь читав, що держава - це країна з певним політичним устроєм, що має свій герб, прапор і гімн й, звичайно, певний народ на певній території...

    Ведучий. Дуже ти в мене мудрий! Усе правильно. Таки дійсно, будь-яка незалежна держава повинна мати свої державні символи - герб, прапор і гімн. А оскільки ти згадав про державний устрій, то, зрозуміло, у незалежній державі має бути й своя конституція - цей основний закон для всіх, хто живе на території країни. От про них ми й поведемо розмову.

    (До аудиторії). Хто підкаже мені, чи є в нашої України державні символи і які вони?..

    Зрозуміло, аудиторія дуже швидко й точно назве державну атрибутику, тож Ведучий, коротко підсумувавши відповіді, веде далі.

    Ведучий. Усе правильно! І наша Україна, як і всі інші незалежні держави світу, має свій герб, прапор, гімн і конституцію. Давайте ж, друзі, пригадаємо історію виникнення цих символів нашої незалежності!..

    Перший. Я хочу розказати, що мені відомо про наш герб - про тризуб...

    Ведучий. Будь ласка, друже! Ми всі охоче тебе послухаємо!..

    Перший. Я готувався до нашого свята заздалегідь, от і прочитав у словнику таке про поняття «герб» (читає). "Герб - це відмітний символічний знак держави, міста, дворянського роду або навіть окремої особи, зображений на прапорах, монетах, паперових грошах, документах. А державний герб - це офіційна емблема держави".

    Другий. Таки справді, на наших копійках і гривнях є тризуб, наш український герб!

    Третій. А я й на наших прапорах бачив тризуб!

    Перший. Усе правильно, так і має бути в незалежній державі...

    Так от, наш герб, тризуб, відомий з давніх-предавніх часів - ще із VII століття, як стверджують історики. А вже за часів Київської Русі тризуб став великокнязівським знаком-гербом і офіційно з'явився на монетах, що карбував Володимир Великий на початку XI століття.

    Третій. Виходить, нашому гербу більше тисячі літ! До речі, я колись бачив у Київському історичному музеї монети Володимира Великого, і там справді був тризуб!..

    Другий. Цікаво, а чому саме тризуб? Особисто мені він нагадує зображення лука зі стрілою...

    Перший. Ти не помиляєшся - дехто з істориків виводить тризуб із цих предметів. А ще вважають, що тризуб означає, символізує триєдність: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий.

    Другий. А мені тризуб ще нагадує якір, на якому тримаються кораблі! А коли... а коли розпрямити тризуб, то вийде, як мені здається, хрест!

    Перший. Молодець! Є й такі думки в істориків про походження тризуба.

    Третій. А мені здається, що в зображенні тризуба можна побачити триєдність життя: батько - мати - дитина, котрі символізують силу, мудрість і любов.

    Ведучий. Ну й мудрагелі ж ви в мене! Так цікаво мислите!

    Справді, усе-все, що ви зараз говорили, має право на існування. Адже тризуб ще й відображає, можна так говорити, і єднання трьох стихій: земля - вода - повітря. Без жодного із цих трьох складових просто неможливо уявити собі життя!

    Другий. А мені здається, що тризуб іде ще й від числа "три".

    А воно - таке собі казкове, магічне! Пригадаймо лишень народні казки! Там є й три богатирі, й три дороги, які вибирає герой, і...

    Ведучий. Стривай, стривай! А давай розпитаємо наших слухачиків-глядачиків, що вони думають про тризуб і що він нагадує?..

    Ведучий проводить опит аудиторії, приймаючи від неї будь-які най-несподіваніші та найхимерніші фантазії! "Відкорегувавши" їх, Ведучий підсумовує почуте й веде свято далі.

    Ведучий. Здається, з гербом-тризубом ми розібралися! Що ж, тоді переходимо до наших подальших досліджень... Давайте тепер поведемо мову про другий символ державності - прапор. (До 2-го). Якщо я не помиляюся, про прапор зголосився розповісти саме ти?

    Другий. Так, я готувався!.. І от що я прочитав про прапор. (Читає). "Прапор - це полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держала чи шнура. Прапор є офіційною емблемою держави, символом її державного суверенітету".

    Третій. А наш український державний прапор - це поєднання двох кольорів: синього і жовтого!

    Перший. Узагалі, я читав, прапори відомі з давніх-прадавніх часів у всіх державах світу. Стяги-прапори брали в походи воїни, перед боєм їх піднімали на узвишші, а в бою охороняли найдужчі воїни-богатирі!

    Третій. І в наших козаків були прапори, й у князів Київської держави!

    Другий. Усе так, друзі, але не поспішайте... Давайте подумаємо, чому на нашому прапорі поєднані саме ті два кольори, які там є: синій і жовтий...

    Я вичитав, що синій і жовтий кольори символізують дві наймогутніші стихії природи: воду й вогонь.

    Перший. Справді, вода - така підступна, що проти неї боротися дуже важко... Згадаймо хоча б повені...

    Третій. Та й проти вогню не дуже поборешся, якщо поводитися з ним необережно...

    Другий. Усе правильно. Але згадаймо й про життєдайну силу води, без якої, як кажуть, і ні туди, і ні сюди! А жовтий колір - це колір сонця, а не лише вогню. А що б ми робили без нашого сонечка? Без нього на землі не було б анічогісінько живого!.

    Перший. Виходить, у нашому прапорі синій і жовтий колір поєдналися не як загрозливі стихії, а як життєдайні джерела!

    Третій. Так воно й має бути, адже Україна завжди була мирною державою! До речі, блакитний і жовтий кольори - це також кольори неба й пшеничного лану!

    Перший. А по мені, так це золоті маківки церков на тлі дзвінко-блакитного неба!

    Другий. Правильно, друзі, ви не помиляєтеся: жовтий колір на нашому прапорі - це колір сонця та хліба, тобто життя. Та й синій колір - це теж колір життя, бо відбиває в собі колір життєдайної води та мирного ясного неба! Саме тому, як на мене, наша держава й вибрала поєднання цих двох кольорів для національного прапора. А як, друзі, гадаєте ви? Що для вас означають ці кольори?..

    Знову проводиться опитування аудиторії, підводяться підсумки, свято триває...

    Ведучий. Як гарно, легко та радісно працювати з вами, мої славні помічнички! Та й ви, друзі, берете активну участь у нашому спільному святі! Дякую вам усім за це!.. Що ж, тепер ми знаємо історію прапора. Лишається гімн...

    Третій. А про гімн розповідатиму я! Можна?

    Ведучий. Розповідай, будь ласка...

    Третій. Я теж почну з визначення поняття гімн, як це написано у словнику. (Читає). "Гімн - це урочиста пісня, прийнята як символ державної, національної єдності". Отак - коротко й зрозуміло! А нашим гімном, як ви всі, напевне, знаєте, є пісня "Ще не вмерла Україна", яку більше століття тому створили поет Павло Чубинський і композитор Михайло Вербицький.

    Перший. А коли виконується гімн нашої держави, то треба підвестися й слухати його стоячи!

    Другий. Я читав, що вірші Павла Чубинського, які потім стали піснею-гімном, уперше були надруковані в 1863 році, і вони так припали до серця людям, що їх навіть приписували Тарасові Шевченку!

    Ведучий. Між іншим, уперше символіку, атрибутику нашої держави було схвалено й затверджено Центральною Радою ще в 1918 році, а відновлено вже в часи нашої незалежності. (До аудиторії). А зараз я назву вам кілька дат, пов'язаних із становленням нашої держави, а ви, будь ласка, постарайтеся запам'ятати їх на все життя!.. Отож, увага!

    16 липня 1990 року Верховна рада України проголосила Декларацію про державний суверенітет (незалежність) нашої країни. Цей день став для всіх людей загальнонародним державним святом.

    24 серпня 1991 року було прийнято Акт про оголошення незалежності України. На цей день чекали мільйони українців не лише в нашій державі, а й далеко за її межами: в Канаді та Росії, Австралії та Сполучених Штатах Америки, Польщі та Аргентині... До речі, а чи знаєте ви, у яких країнах живуть наші земляки, так звана діаспора, і які народи інших країн, інших національностей проживають в Україні та є її повноправними громадянами?.. Нумо, згадаймо!..

    Ведучий проводить опитування, корегує і, зрозуміло, значно доповнює відповіді, внаслідок чого у дітей розширюються знання про українців, які живуть за межами держави та про інші народи, які проживають в Україні: греки, молдавани, болгари, угорці, румуни, євреї, росіяни, поляки тощо.

    Ведучий. Тепер ви знаєте, скільки нашого цвіту по всьому світу, і скільки в Україні живе інших народів, які стали її повноправними громадянами! А таке право їм забезпечила наша Конституція - основний закон будь-якої суверенної, незалежної держави!

    А оскільки ми згадали Конституцію, то запам'ятайте ще одну дуже важливу дату - 28 червня 1996 року.

    Саме в цей день була прийнята Конституція України на п'ятій сесії Верховної Ради, яка засідала всю ніч!..

    Перший. Ой, виявляється всі наші три основні свята припадають на літо!

    Другий. Справді! От чудово!.. Дійсно, літо виявилося дуже врожайною порою року для нашої держави!

    Третій. Воно ніби й так, але що ж виходить: ми не зможемо разом відзначати ці свята, бо в нас - канікули...

    Ведучий. По-перше, ми будемо про них знати, згадувати та відзначати, де б хто не перебував у цей час. А по-друге, саме тому ми проводимо наше, скажімо так, державне свято сьогодні, аби влітку, коли роз'їдетеся хто куди, ви всі про нього пам'ятали!

    Перший. Тепер уже ніколи-ніколи не забудемо!

    Другий. Запам'ятаємо на все життя!

    Третій. І всім, хто не знає, розповідатимемо!

    Перший. Ой... А ми ж...

    Ведучий. Що - ой? Що - ми ж?..

    Перший. Та ми ж іще про Конституцію нічого не розказували...

    Другий. А я про неї не так уже й багато встиг дізнатися...

    Третій. І я поки мало що чув...

    Ведучий. Не біда! Якщо ви, друзі, (до аудиторії) і, звичайно, ви, мої славні й хороші, не заперечуватимете, то про нашу Конституцію розповім я. Згода?

    Після схвальних відповідей Ведучий бере на себе на певний час роль учителя.

    Ведучий. Отже, як ми вже говорили, наша Конституція, Основний Закон України, народилася 28 червня 1996 року. Ви, друзі, напевне чули від дорослих, що закони взагалі, яких у світі є чимало, підказують нам усім: і малим, і дорослим, - як жити у своїй власній країні та з її сусідами у злагоді й мирі. А Конституція Україні визначає, якими бути законам. Одне слово, Конституція - це така собі "матінка" всіх законів! Слово "конституція" походить із латинської мови, якою говорили ще в Стародавньому Римі. А означає воно "устрій, установлення", тобто будь-яка конституція визначає, якій бути державі, де ми живемо, а також визначає наші права та обов'язки. А вони є у всіх і в кожного! Скажімо, твої батьки мають піклуватися про тебе, а ти повинен допомагати їм у всьому, слухатися їх, поважати дорослих і своїх ровесників. Зрозуміло, тоді й вони поважатимуть тебе. Адже в Конституції України записано, як то кажуть, чорним по білому, що "діти рівні у своїх правах незалежно від походження"!

    А ще там записано, що "будь-яке насильство над дитиною пере-слідується законом". Отже, твої права оберігаються державою: ніхто й ніколи з дорослих не може примусити тебе чинити щось погане чи зле, не може зашкодити тобі, твоїй гідності й честі!

    Але й ви, друзі, мусите чинити так само: нікого ні до чого не змушувати, жити за правилами та законами нашої країни, бути її відданими громадянами!..

    Отож, друзі, не забувайте: Конституція України - то життєвий дороговказ і для вас, і для мене, і для всіх-усіх сущих в Україні, і для самої нашої держави!..

    Перший, другий, третій (навперейми). От тепер усе зрозуміло!.. Гарний закон!.. Справді - основний!..

    Ведучий. До речі, я не згадав, що перша-найперша Конституція була ще в наших козаків, і створив її гетьман Пилип Орлик ще в 1710 році. І що цікаво, чимало його думок закладено й у нашу сучасну Конституцію, такі вони були розумні!..

    Перший. Виходить, що в козаків-запорожців була своя Конституція?!.

    Другий. Не тільки Конституція, а навіть козацька держава!

    Третій. Ех, пожити б у ті часи, та й податися в запорожці!..

    Ведучий. А чи відомо вам, друзі, як приймали в запорожці?.. Дехто, думав так: прийшов на Січ, перехрестився - от і все, ти вже запорожець! Зовсім ні, то був досить тривалий і непростий процес. Послухайте, як це було колись насправді.

    Перший. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти нелегку школу навчання та суворі іспити, що витримували далеко не всі.

    Другий. Спочатку новачок приймався у так звані молодики. Молодик сім років учився битися на шаблях, влучно стріляти, цупко, як тоді казали - "реп'яхом", на коні сидіти, розвивав силу та спритність.

    Третій. Керували навчанням досвідчені воїни й полководці, при яких юні служили джурами. Наприкінці навчання кожен мусив узяти участь у морському поході на Туреччину, виконуючи обов'язки зброєносця.

    Перший. І лише після всіх випробувань кандидат у козаки допускався до іспиту на звання запорожця!

    Другий. Спочатку пошукач мав з'їсти миску - здорове-езну! - гарячущого борщу, та ще й сильно наперченого! Брр! Потім запити його (вибачайте - що було, те було) квартою горілки! Тьху!

    Третій. І після всіх оцих, я сказав би, безжальних тортур, козак мусив пройти по колоді, перекинутій між скелями на березі Дніпра.

    Перший. На цьому іспити не кінчалися... Молодик наближався до наступного випробування: йому треба було подолати всі пороги, пливучи човном знизу вгору, тобто - проти течії, що були на Дніпрі поблизу Січі.

    Другий. На завершення молодик, осідлавши необ'їждженого коня задом-наперед (ой-ой!), без сідла та вуздечки (жах!), мав проскакати степом і благополучно повернутися!

    Третій. Та й на цьому не кінчалися іспити! Пошукача перевіряли ще й на кмітливість, товариськість, уміння не розгублюватись у найсклад-ніших ситуаціях. Отак!

    Ведучий. Дякую, друзі, за вичерпну розповідь!.. Гадаю, переважна більшість із вас могли б із часом також прийняти до лав запорожців!.. До речі - про кмітливість. Може, мої вірні помічники наведуть бодай один приклад?

    Перший. А чом би й ні? Ми навіть сценку можемо зіграти!

    Ведучий. То зіграйте, прошу! А ми всі охоче подивимося...

    Участь беруть три учні: дівчинка та двоє хлопців. Вона - цариця Катерина, вони - запорожці... Ведучий супроводжує дії текстом.

    Ведучий. Приїхала якось цариця-імператриця Катерина до запорожців, поглянула на них та й каже...

    Дівчинка-"цариця" (озирає хлопців). Щось вони якісь миршавенькі...

    А посміюся-но я з них! (До хлопців.) Гей, хлопці-запорожці, а сметанки попоїли б, га?

    Перший. А чом би й ні, коли ваша ласка.

    Другий. Певна річ, поїли б, от тільки... побільше!

    "Цариця". Буде вам побільше! (Кудись вбік). Гей! А принесіть-но хлопцям-запорожцям побільше сметани, та ложки-довгунці дивіться не забудьте!

    Виносять казан, відро тощо та двійко метрових дрючків із прив'язаними ложками, ставлять перед запорожцями, єхидно посміхаються...

    Перший. Оце все - нам?

    Другий (скептично). А казали - побільше! Тьху!..

    "Цариця". Їжте, дорогесенькі, на здоров'ячко! А не вистачить - іще принесуть! (До аудиторії, скептично). Побачимо, як ці химерники-кмітливці, про яких стільки говорено, упораються з моїми ложечками-довгунчиками, хе-хе!..

    Хлопці сідають перед відром, хитро перезираються між собою, беруть у руки ложки-довгунці та й починають спокійнісінько... годувати один одного, примовляючи.

    Перший. Ох, і славна ж сметанка в цариці!

    Другий. А таки славна, дай їй, Боже, здоров'ячка! Сметанці, звичайно!

    Перший (причмокує). Отак би й їв усе життя!

    Другий. Та не кажи, друже-брате!

    Присоромлена та принижена "цариця" мовчки тікає геть; "запорожці", утерши губи, із хитрими й лукавими посмішками йдуть за нею.

    Ведучий. Таки справді, наших розумничків-запорожців не проведеш навіть на сметані, що вже казати про інші їхні звитяжні справи. Та й на слово були вони дуже гострі, як шаблі та списи їхні!

    Як ви, друзі, розумієте, про запорожців можна розповідати й розповідати. Але про все це ви згодом дізнаєтесь, а зараз свято закінчується...

    Отож, нехай вам щастить у житті, і ніколи не забувайте, якої держави ви діти! До якої б національності ви не належали, завжди пам'ятайте: ви - громадяни незалежної України!

    Примітка: Як зазначено у сценарії, це свято проводиться в будь-який день навчального року. Звичайно, його можна урізноманітнювати на власний розсуд, скажімо, провести конкурс на визначення основних природних символів України: калини, барвінка, тополі, соловейка тощо. Так само, на власний розсуд можна й декорувати це свято. Але в усіх випадках його стрижнем має лишатися сценар

  11. #11
    Новичок
    Регистрация
    22.06.2009
    Адрес
    Харьков
    Сообщений
    24
    Поблагодарил Поблагодарил 
    16
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    9 сообщениях

    Сообщение

    С Ц Е Н А Р І Й
    святкового концерту, присвяченого Дню Незалежності України "Україна - наша мати. Будьмо її гідними дітьми".

    Свято відбувається на центральному майдані селища 24 серпня 2010 року о 20.00 годині. Перед початком звучать записи сучасних естрадних пісень. Лунають урочисті фанфари-позивні свята. На фоні вступу пісні "Я люблю свою Україну" у виконанні П.Кочки, під к, звучить дикторський текст.

    Диктор: Довго була в нарузі історія наша багата,
    Шикуймося в лави, друзі!
    Сестро, стань ближче до брата!
    Заспіваймо пісню на честь України,
    Бо сьогодні свято вільної країни!

    (Після виконання номера учасники залишають сцену, а до мікрофонів підходять ведучі.)
    Ведучий: Добрий день, дорогі кегичани! Добрий день, шановні гості!

    Ведучий: Добрий день, Україно! Свята моя земле!

    Ведучий: Немає на світі кращого неба, ніж небо України! Воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної матінки-землі. Подивімось на небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полиньмо аж до Бога і гляньмо на трепетну Землю.

    Ведучий: Тоді відкриється нам на зелено-блакитному суцвітті планети край, що нагадує серце. Це – Україна! Ні, як нема кращого неба, ніж небо України, так і немає кращої землі, ніж Україна!
    (На фоні патетичної музики звучить текст ведучих)

    Ведучий: 19 років тому, 24 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, Верховна Рада Української радянської соціалістичної республіки урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної української держави – України. Відтоді весь український народ відзначає державне свято – День Незалежності України.
    (Звучить гімн)
    Ведучий: Перші кроки незалежності стали випробовуванням для всіх нас – тестуванням на зрілість, на терпіння. Нині уже ніхто не сумнівається у тому, що український народ в змозі поліпшити життя у своєму власному домі – Батьківщині. Ми впевнені, що день прийдешній принесе нам світле почуття радості від усвідомлення власної причетності до розбудови усієї України!

    Ведучий: Від щирого серця й від усієї душі зичимо всім здоров’я, щастя, добра, достатку, миру, щедрої долі, сили і наснаги в усіх ваших справах і нехай мрія про краще майбутнє окриляє вас на нові звершення, на нові добрі починання, в ім’я соборної незалежної демократичної процвітаючої України, надійної запоруки добробуту й щасливого життя її народу. Зі святом Вас!

    Ведучий: У цей урочистий день разом з кегичанами й гостями селища розділяють хвилини свята голова районної державної адміністрації та голова районної ради . Запрошуємо вас на сцену до привітань!
    (Привітання голів)
    Диктор: У відповідності до спільного розпорядження РДА та районної ради Почесною грамотою РДА та РР нагороджуються:

    ( Церемонія нагородження)

    Ведуча: На Кегичівщині стало доброю традицією у день святкування Незалежності України вручати паспорти юним громадянам держави. Уявіть собі, як зараз хвилюються наші співвітчизники – винуватці цього дійства! Але ми впевнені, що зараз їхні серця говорять приблизно так:
    Ведучий: Моя Україно, сьогодні я стану
    Твоїм повноправним громадянином,
    Віднині назвеш ти мене, Батьківщино,
    Своїм вже дорослим і відданим сином.

    Ведуча: Моя Україно, твоєю дочкою
    Дорослою зовсім стаю я віднині,
    Ти в мене повір і мене ти підтримай,
    І серце своє я віддам Батьківщині.

    Ведучий: Отримати паспорт – це сходинка вгору,
    Це двері відкриті в життя самостійне.
    Я буду хорошим громадянином,
    Чесним, відвертим, щедрим, надійним.

    Ведуча: Моя Україно, зросли твої діти,
    Дорослі ми стали, готові до дії.
    Моя Батьківщино, твоя ми опора,
    Твоє ми майбутнє, твої ми надії!

    Диктор: Запрошуємо здійснити церемонію вручення паспортів громадянам України, а також просимо піднятися на сцену та долучитися до вручення паспортів начальника районного відділу управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області підполковника Юрія Миколайовича Стеценка.
    Диктор: Паспорт громадянина України вручається :
    __________________________________________________________________________________________________________________________________________
    (Ведучі оголошують прізвища, імена, по-батькові, дівчата-помічниці подають паспорти, сувеніри і квіти, названі юні громадяни піднімаються на сцену і отримують паспорт)
    Диктор: Просимо юних громадян нашої незалежної держави , приєднатися до глядачів і отримати тільки найкращі почуття від сьогоднішнього дійства.
    Ведучий: Барвінком, калиною, піснею щирою,
    Любов’ю родинною вітаємо вас!
    Міцними, здоровими будьте, красивими,
    А ми будем поруч із вами в цей час.


    Ведуча: Вітаєм сьогодні вас з врученням паспорта,
    Хай затишно з ним вам усім буде жить,
    Вертайтесь додому, як ластівки,
    Щоб рідний свій край збагатить!


    ( В цей час на фоні мелодії на сцену виходять дівчина та хлопець у святковому одязі. До них на сцену виходить персоніфікований герой – жінка-Україна, одягнена в український національний костюм. Дівчина і хлопець звертаються до Жінки-України, відбувається діалог-спілкування.)


    Дівчина: Хто ти? Квітуча, прекрасна, чарівна.
    Очі, мов небо, ясні, голубі...

    Хлопець: Хто ти? Немов веселкова царівна.
    Хто дарував ці прикраси тобі?

    Жінка-Україна: Я – Україна, твоя Батьківщина!
    Я сонце твоє, твої ріки й поля.
    Я – Україна і завше, і нині –
    Небо твоє, твоя рідна земля!

    Дівчина: Зорі яскраві і небо блакитне,
    Ріки безкраї, вишневі сади.

    Жінка-Україна: Я – твоя мати, дбайлива і ніжна.
    Берег любові і твій оберіг.

    Хлопець: Зір мій чаруєш, як тільки розквітнеш.
    Щедро даруєш природи плоди.

    Жінка-Україна: Я і любов, і надія, і віра,
    Твій отчий дім і колиска твоя.
    Всі твої мрії, у серці хранимі,
    Виведу гордо на праведний шлях!



    Дівчина: Я твоя юна дівчина,
    Я твоя квітка чарівна.
    Бережи мене, матінко рідна,
    Моя зіронько ясна, завітна.

    Хлопець: Я твій майбутній захисник,
    Тому до лінощів не звик.
    Любов до тебе зберігаю,
    Від ледарів оберігаю!

    (Без оголошення звучить пісня "Україночка" у виконанні Н.Мележик. На фоні пісні жінка-Україна, дівчина та хлопець залишають сцену.)

    (Після закінчення пісні солістка іде зі сцени. До мікрофона на сцену виходить жінка-Україна, тримаючи в руках коровай на вишитому рушникові разом із представниками 16 сільських, селищних рад, які тримають кожен свій коровай на вишитому рушникові, заздалегідь нарізаний маленькими шматочками.)


    Ведучий: У стінах храмів і колиб
    Сіяє нам святково,
    Як сонце випечений хліб
    І виплекане слово.
    І люблять люди з давнини,
    Як сонце не загасне,
    І свій духмяний хліб ясний,
    І рідне слово красне.

    Ведучий: Бо як запахне людям хліб,
    Їм тихо дзвонить колос,
    І золотом сіяє сніп
    Під жайворонка голос.
    Цей сплав чудесний, золотий
    З яристих зерен-літер:
    "Не кидай хліба, він - святий,
    Не кидай слів на вітер!"



    Жінка-Україна: Прийміть, сини мої і доньки, цей запашний коровай! У ньому любов, віра і надія. У ньому моя душа і моє серце. У ньому смак волі!
    Всім рукам працьовитим, молодим і старим,
    Всім, хто землю свою прикрашає,
    Всім, хто славить її, хто ростить врожаї,
    Короваєм усіх пригощаємо!

    (Після цих слів жінка-Україна, представники сільських,селищних рад ідуть зі сцени на майдан, і на музичному фоні вручають коровай головам РДА, РР та пригощають короваєм почесних гостей свята, глядачів. Водночас виходять персоніфіковані герої, баба Параска і баба Палажка.)

    Палажка: Параско, куди це ми з тобою забрели?

    Параска: Та ми ж наче на базар зібрались?!

    Палажка: Це ж нам місцеві жителі посовітували: "Їдьте, бабоньки, на базар, де "Рафіки" стоять!

    Параска: Які-такі "Рафіки"? Як їх упізнати, як вони всі однакові ходять!

    Палажка: Підійшли до одного такого з дипломатом, питаємо: "Чи, Вас часом не "Рафіком" кличуть?" А він каже: "Петро Данилович!"

    Параска: Не стали ми більше того "Рафіка" шукати, щоб одвіз нас до базару. Самі пішли і, мабуть, заблукали...

    Палажка (озираючись, розглядаючи): Чуєш, Параско, та чи ми на свято потрапили?! Дивись, ось Кегичівка гуляє, короваєм усіх пригощають! Може, і нам перепаде?

    Параска: Доброго дня вам, люди добрі!

    Палажка: Вітаємо вас зі світом! Бажаємо доброї волі!

    Параска: Ой, Палазю, ти мені хоч трошки розкажи про цю незалежність.


    Палажка: А що саме?

    Параска: Та я ось чула й не второпаю, що воно за слово таке "декларація"?

    Палажка: Тю на тебе! Це ж документ, який має силу закону!

    Параска: І що цей закон дає?

    Палажка: Повновладдя народу України!

    Параска: Так це і я можу "владарювати"? Я ж теж народ!

    Палажка: Та народ, народ тільки дуже темний. З твоєю головою володарюй над своїм Омельком!

    Параска: А ти не глузуй з мене, а краще просвіти.

    Палажка: Народ – влада, а влада бідною бути не може.

    Параска: Ох і розбагатіємо!.. Збудуємо штучний острів у відкритому морі, поставимо теплиці, будемо вирощувати ананаси... Хоч попробуємо, що воно таке. Розведемо гусей, багато-багато... Хай собі плавають у відкритому морі...

    Палажка: Ні, краще кіз, з м'якою вовною...

    Параска: Ні, кіз не потрібно, вони витопчуть мої ананаси.

    Палажка: А твої гуси з'їдять всю траву.

    Параска: А твої кози...

    Палажка: А твоя невістка, Мотря!

    Параска: Так, тихо-тихо, сусідонько! Ну, навіщо нам острів у відкритому морі, ось у нас під ногами, поглянь-но, яка земля, хоч на хліб намазуй! Все, що захочеш, виросте, тільки працюйте!


    Палажка: Ой, на нас же весь білий світ дивиться! Краще, ніж сваритися, давай на дітей талановитих подивимось.

    Параска: Зустрічайте, на сцені хореографічний колектив Кегичівської ДМШ.

    (Танець "Ти ж мене підманула")

    (На останніх звуках композиції виходять Параска і Омелько. Вони танцюють під музику.)

    Омелько: Ох, і гарно ж танцюють. Нам дуже сподобалось. Правда ж, Парасю?

    Параска: Та, звісно, сподобалось. Нам з тобою, в останній час везе. Як зберемось кудись, так і на якесь свято потрапимо. Пригадуєш, як ми з тобою в Печенігах уєдінілісь?

    Омелько: Ой, Парасю, щось смутно! Річку взагалі не пам'ятаю, а ось жіночок гарненьких пригадую. Хлопці, там була одна жінка, зараз я вам розкажу... (іде в народ)

    Параска: (хвата чоловіка за рукав) Куди, стій! Я тобі зараз дам жінку! Я ж тобі про фольклорне свято, що в Печенігах відбувалось.

    Омелько: А я тобі про що? Я ж кажу, там була така фольклорна жінка!!!

    Параска: Тьху, безсоромний! Хоч би людей постидався! Краще розпитай, куди ми сьогодні потрапили, що ми сьогодні святкуємо.

    Омелько: А й правда, чи не весілля тут?

    Параска: Ні.

    Омелько: То може новосілля.

    Параска: Ні.

    Омелько: Тоді, мабуть, день народження?

    Параска: Оце в самісіньку точку влучив.

    Омелько: А хто ж народився? Дівчинка чи хлопчик?

    Параска: Дівчинка – це Україна наша.

    Омелько: Ой, Парасю, це щось серйозна тема.

    Параска: Та чому серйозна. Сьогодні свято нашої рідної України й української пісні. Вітчизна починається від батьківського порога, стежинки, стрункої тополі біля воріт, з барвінку, який ніжно стелиться в садочку, ну і, звичайно ж, з пісні.

    Омелько: Запрошуємо на сцену фольклорний ансамбль "Кегичіські піснярки" під керівництвом Ганни Коношко, які подарують вам українську пісню.

    (У виконанні ансамблю звучить пісня "Ой піду я понад лугом")

    Ведучий: Ця визначна дата навіки увійшла в історію молодої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті нашого народу, законодавчо закріпила його вікові демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.

    Ведучий: Нехай серця наповнюються гордістю за нашу державу, прагненням до єдності та порозуміння, а наша плідна праця буде надійною запорукою щасливого майбутнього.

    Ведуча: Я – україночка від роду,
    Землі цієї я краплинка,
    Я доля рідного народу
    Його дитина, українка!

    Приймайте музичний дарунок від Олени Баранчук.

    (Звучить пісня "Грай музико моя про рідний край" у виконанні О.Баранчук)



    Диктор: Вільні як вітер, щасливі, як водна гладь, наші діти зростають у мирі й любові. Тому так легко і весело живеться, тому так завзято виконуються танці. Зустрічайте, на сцені хореографічний колектив Чапаєвської ДМШ

    (Танець "Антошка")

    Диктор: Ми народилися з тобою, Україно,
    Де лине щира пісня солов'я,
    Ти наша ненька, наша Батьківщина
    Разом з тобою ми завжди - одна сім'я.
    Вас вітає Ганна Коношко.

    (Звучить пісня "Квітка-душа" у виконанні Г.Коношко)


    Диктор: Зустрічайте, для вас співає Павло Поплавко.

    (Звучить пісня "Смерека" у виконанні П.Поплавка)


    Диктор: Шановні кегичани, для всіх вас, і для гостей селища співає Ірина Карунська.

    (Звучить пісня "Ой пливи вінок" у виконанні І.Карунської)

    Диктор: Хай наша щира Україна завжди буде багатою на квітучі таланти, на чудову молодь, яка є нашим майбутнім, нашою надією. Зустрічайте, для вас танцює хореографічний колектив під керівництвом
    (Хореографічна композиція «Ветер перемен»)

    Диктор: Люблю, як сонце Україну.
    Люблю, як матінку єдину.
    Тут народилась і живу.
    Тут світанкові роси п’ю,
    Тут пісню гарну Вам співаю
    І пам’ятати закликаю.

    Своє вітання вам дарує Марина Мороз солістка районного Будинку культури.
    (Звучить пісня "Ой у вишневому саду" )

    Диктор: Запальний танок всім присутнім дарують вихованці Ганни Федоряки. Зустрічайте!
    (Танець «Хіп-хоп»)



    Ведучий: Сьогодення нам дивиться в очі і зове молодих в майбуття
    Де сіяють нам гасла пророчі, де достойне і світле життя.
    Нам за нього боротись, долать всі загати, йдучи до мети.
    Щоб тобі, наша рідная мати, більш ніколи не знати біди.

    Ведучий: Ми тебе заквітчаєм любов'ю, ми добром тобі встелемо шлях
    І усе, що освячено кров'ю ми восславимо в наших ділах
    Щоб пишалась ти нами у світі,щоб за нас тебе сором не пік
    Ми клянемось тобі, твої діти, що віднині стоять Україні
    Що віднині цвісти Україні вовік!

    (Без оголошення звучить фінальна після "Україна"

    Ведучий: Нехай не міліє джерело нашої віри, надії і любові до рідної землі, додається енергії, снаги і впевненості у власних силах і переконаннях.

    Ведучий: Нехай мир і злагода панують у нашому спільному домі. Зі святом вас, дорогі кегичани , гості нашого селища ! З Днем Незалежності!

  12. #12
    Новичок Аватар для MuzaMuz
    Регистрация
    31.08.2012
    Адрес
    Ukraine
    Сообщений
    4
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Спасибо Поблагодарили 
    1
    Поблагодарил в
    1 Post

    По умолчанию

    Супер. Дякую всім побільше б українською мовою і інших сценаріїв.

  13. #13
    Местный Аватар для Istan
    Регистрация
    20.04.2012
    Адрес
    Ростовская область
    Сообщений
    127
    Поблагодарил Поблагодарил 
    163
    Поблагодарили Поблагодарили 
    54
    Поблагодарил в

    14 сообщениях

    По умолчанию

    А на русском напишите стих про украину.
    Ирина

  14. #14
    Новичок
    Регистрация
    22.06.2009
    Адрес
    Харьков
    Сообщений
    24
    Поблагодарил Поблагодарил 
    16
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    9 сообщениях

    По умолчанию

    С Ц Е Н А Р І Й
    святкового концерту, присвяченого Дню Незалежності України
    «Доти буде Україна, поки будуть козаки!»

    Свято відбувається в районному Будинку культури 23 серпня 2011 року об 11.00 годині. Перед початком звучать записи сучасних естрадних пісень. Лунають урочисті фанфари-позивні свята. На фоні вступу пісні «Я люблю свою Україну» у виконанні П.Кочки, на сцену без оголошення виходить хореографічний колектив Чапаєвської ДМШ під керівництвом Н.Черкаської, який виконує хореографічну композицію. Звучить дикторський текст.

    Диктор: Україно моя калинова,
    І прадавня, і юна, й нова,
    Солов’їна моя, чорноброва,
    Незалежності правда свята.

    (Після виконання номера учасники залишають сцену, на сцену виходять ведучі)
    Ведучий: Добрий день, дорогі кегичани, шановні гості!

    Ведучий: З добрим, мирним, світлим і святковим днем, всіх нас!

    Ведучий: 28 січня 1992 року Верховна рада України затвердила державний прапор України. Прапор – це державний символ, він є в кожної держави. Це для всіх – ознака сили, ознака слави. Згідно з Указом Президента від 23 серпня 2004 року в країні започатковано щорічне святкування Дня Державного прапора.

    Ведучий: Синьо-жовтий прапор України
    Це безхмарне небо, синє-синє,
    А під небом золотіє нива,
    І народ – і вільний, і щасливий.

    Ведучий: Так, саме вільний, щасливий, бо поряд ці два свята зі свят 23 і 24 серпня – День Державного прапора і День Незалежності України. Завтра весь народ відзначатиме 20-ту річницю вільної, соборної, нової України.

    Ведучий: Тож зі святами нас – Днем Державного прапора та 20-ю річницею Незалежності України.

    (Без оголошення звучить Державний гімн України)

    Диктор: До вітального слова з нагоди Дня Державного прапора та 20-тої річниці проголошення Незалежності України запрошуємо першого заступника голови Кегичівської районної державної адміністрації та голову Кегичівської районної ради.
    (Вітання голів)
    (Після вітання голів оголошується спільне розпорядження райдержадміністрації та районної ради про нагородження. Дівчата-асистентки допомагають)

    Диктор: В день Державного Прапора України, в переддень 20-ї річниці Незалежності України Указом Президента України присвоєно почесне звання «Мати героїня» жительці села Вовківка Алієвій Асії Нурадинівні, яка народила і виховала 5 дітей. Запрошуємо Алію Нурадинівну отримати посвідчення почесного звання «Мати героїня». Щиро бажаємо вам міцного здоров’я, добра, достатку, родинної злагоди та благополуччя, гідного продовження у найдорожчому своєму багатстві – дітях.

    (Вручення посвідчення)

    Диктор: На Кегичівщині стало доброю традицією у день святкування Незалежності України вручати паспорти юним громадянам держави. Уявіть собі, як зараз хвилюються наші співвітчизники – винуватці цього дійства! Але ми впевнені, що зараз їхні серця говорять приблизно так:
    Моя Україно, сьогодні я стану
    Твоїм повноправним громадянином,
    Віднині назвеш ти мене, Батьківщино,
    Своїм вже дорослим і відданим сином.
    Моя Україно, твоєю дочкою
    Дорослою зовсім стаю я віднині,
    Ти в мене повір і мене ти підтримай,
    І серце своє я віддам Батьківщині.

    Диктор: Шановні Сергіє Вікторовичу, Валентине Федоровичу! Запрошуємо Вас здійснити церемонію вручення паспортів громадянам України, а також просимо піднятися на сцену та долучитися до вручення паспортів начальника районного відділу управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області підполковника Сергія Миколайовича Даценко.

    Диктор: Паспорт громадянина України вручається :
    __________________________________________________________________



    (Ведучі оголошують прізвища, імена, по-батькові, дівчата-помічниці подають паспорти, сувеніри і квіти, названі юні громадяни піднімаються на сцену і отримують паспорт)

    Диктор: Дякуємо Вам, шановні Сергіє Вікторовичу, Валентине Федоровичу та Сергію Миколайовичу за теплі, щирі привітання з нагоди державного свята – Дня Незалежності! Просимо Вас та юних громадян нашої незалежної держави, приєднатися до глядачів і отримати тільки найкращі почуття від сьогоднішнього дійства. Для всіх вас співає вокальний ансамбль «Слобожани». Художній керівник Юрій Волошин.

    (Звучать пісні у виконанні вокального ансамблю)

    Ведучий: Шановна громадо! Завтра нашій державі виповнюється 20 років з дня проголошення її незалежною, суверенною державою. Тому сьогодні ми покладемо квіти до пам’ятного знаку на честь 10-річчя Незалежності України. І нехай ці квіти стануть символом нашої пам’яті про борців за Незалежність України і поваги до історії нашої Батьківщини.

    (На фоні відповідної мелодії юнаки в українських національних костюмах здійснюють покладання)
    (На сцену виходять дівчата-коровайниці, які тримають кожен свій коровай на вишитому рушникові, заздалегідь нарізаний маленькими шматочками. Звучить дикторський текст)

    Диктор: В народі хліб, мов матір, поважають.
    Ця шана з плином часу не зника.
    І дорогих гостей завжди стрічають
    З хлібиною в барвистих рушниках.
    А на Кегичівщині здавна
    Є традиція славна:
    Воду взяти з чистої криниці,
    Муку – з ярої пшениці,
    Руками добрими замісити
    І всіх гостей пригостити.
    Скуштуйте хліба ви цього святого,
    Вклоніться у пошані хліборобам!
    Лише на Україні ви скуштуєте такого,
    Родюча в нас земля, хвалити Бога!

    (Після цих слів дівчата-коровайниці ідуть зі сцени, і на музичному фоні вручають коровай головам РДА, РР та пригощають короваєм почесних гостей свята, глядачів.)

    Диктор: Як сценарій ми писали,
    Трішки пофантазували.
    Уявили ми картину,
    Що на Січ взяли людину
    До громади кошової
    Для роботи виховної.
    Кожний кіш тоді щороку
    Мав на голову мороку:
    Різні виставки, змагання
    І на сцені виступання…

    (На сцену виходять козаки)

    1-й: Новина сьогодні в нас!
    Писарю, читай наказ.

    Писар: Головний кошовий
    Надіслав наказ нам свій:
    Кожний кіш готує зразу,
    Згідно даного наказу,
    Сценки, вірші і пісні,
    Та щей танці запальні.
    Хочете того чи ні,
    Все зробити за два дні.

    2-й: А що буде, як узяти
    Утекти й не виступати?

    Писар: Всім, хто буде сачкувати,
    Їсти місяць не давати,
    Впертих дуже не жаліти
    Кропивою пожалити,
    Не пускати у шинок,
    Відлучити від жінок.

    3-й: Нам проблем не треба теж!
    Хлопці, виступим?

    Всі: А вже ж!

    (Звучать пісні «Ішов козак потайком» та «Сім шляхів» у виконанні чоловічого вокального ансамблю Кегичівського РБК)

    (Звучить фонова музика. На сцену виходять баба Параска і баба Палажка)

    Параска: Ой, люди добрі! Що мені на світі божому робити? Не можна, не можна через лихих сусідів на селі втриматись. Хоч зараз спродуйся, пакуйся – та й вибирайся на кубанські степи! Дав же мені Господь сусідів – нічого казати! Але ніхто мене так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов’їха!

    Палажка: Люди добрі! Що мені на світі божому робити! Не можна мені через бабу Параску не те що на селі втриматися, а не можна мені через неї на світі жити: набріхує на мене, судить мене по селу й хуторах. Як скажена собака по дворах, по хатах та вигадує на мете таке, що купи не тримається. Чого вона тільки на мене не понабріхувала: я сяка і така, і носата, і губата, і горлата, і задрипана, і лиса, ще й до того – відьма. Боже мій! Тільки до тебе здіймаю руки. Я собі молюся Богу, а Параска бреше по селу, що я чаклую.

    Параска: Хіба ж це не кумедія? Якось мій рябий підсвинок уліз у Соловейків город, а мене тоді, на біду, не було вдома. Приходжу я додому – дивлюся, а мій підсвинок висить на тину, прив’язаний за задні ноги та ратицями дереться об хворост. Палажко, за що ти мого підсвинка прив’язала за задні ноги?

    Палажка: Бодай твоє порося вовки з’їли, і бодай ти вчора не діждала, як твій підсвинок поїв мою цибулю.

    Параска: А бий тебе сила Божа! Ще не чула, одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли! Глянула я на свій город, а моєї цибулі – коли б тобі стебло. А бий тебе...

    Палажка: Ой люта ж я, люта! Не підступай, бо голову провалю та й на Сибір піду! І я пропаду, але й ти пропадеш!

    (Кидаються одна на одну, починають битися, розходяться в різні боки)

    Параска: І цур тобі, пек тобі, осина тобі на тебе й на твого батька, з твоєю цибулею! Їй-богу, боюся жити на однім кутку з Палажкою. Хоч продавай хату й грунт та перебирайся в інший куток.

    Палажка: Я ж кажу, не можна мені з Параскою на однім кутку жити. Хоч пакуйся та гайда подалі від Параски.

    (Розвертаються спинами одна до одної)


    Параска: Хоч би на таке свято свій язик притримала. До нас гості приїхали звідусіль. Що вони про нас подумають! Подумають, що в нас всі сусіди сваряться, як скажені. А все через твого клятого язика!

    Палажка: Не слухайте цієї дурної баби, шановні, у нас сусіди живуть душа в душу, допомагають одне одному, спілкуються, радяться і в свята, і в будні. Таке диво сусідське, мабуть, тільки у нас і побачиш.

    (Повертаються обличчям і тричі цілуються )

    Параска: А ви ж теж наші сусіди, куми, брати, свати, свояки, земляки. Коли так, то вітайте на нашій сцені активну учасницю художньої самодіяльності Олену Баранчук.

    Палажка: А ми вже підем, поспілкуємось, як добрі сусідоньки.

    (Звучить пісня «Мій край» у виконанні О.Баранчук)

    Писар: Я ж, як писар, як писемний,
    Далі виступ поведу,
    Перш за все уклін доземний
    Всім, у кого на виду.
    (кланяється глядачам)
    Зараз наш козак Розвага
    Щось розкаже. Тож – увага.
    Не в бумажку підгляда,
    А напам’ять прочита!

    (Гумореска)

    Диктор: Вас привітав активний учасник художньої самодіяльності, гуморист Іван Климчук.

    (На сцену виходять козаки)

    1-й козак: Народна пісня – голос невсипущий,
    Душі людської вічне відкриття.

    2-й козак: Вона ніколи, як і хліб насущний
    Не вийде з моди сущого життя!

    1-й козак: І якби там не моднилося модне
    У вихилясах мікрофонних мод,

    (На останніх строках на сцену
    2-й козак: А наймодніша – істинно народна, виходить фольклорний ансамбль
    Що не старіє, як і сам народ. «Кегичівські піснярки»)

    (У виконанні фольклорного ансамблю звучить пісня)

    Диктор: Вас вітали учасники регіонального фестивалю пісенно-обрядового фольклору «Сьогодні Купала, а завтра Івана», які зайняли III місце в конкурсі «Купальська традиція», що проходив в селі Сковородинівка, фольклорний ансамбль «Кегичівські піснярки» під керівництвом Ганни Коношко. Акомпонує Іван Перцевий.

    (На сцену виходять козаки)

    1-й: Хлопці, а знаєте, я, наприклад, іду на побачення з прапором України.

    2-й: А навіщо?

    1-й: Та мені відмовить, а країні – ніколи!

    2-й: Шановні друзі, в різних країнах освідчуються в коханні по-різному: в Британії кажуть – «Ай лав’ю», в Німеччині – «Іхь лібе діхь», в Італії – «А море міа». А на Україні...

    1-й: Дуся, в тебе хата є?

    2-й: І однаково це означає...

    1-й: Так є в тебе хата? А порося?

    2-й: ...І однаково це означає одне і теж: «Я тебе кохаю!»

    1-й: Дуся, та я тебе і без хати люблю!

    2-й: Шановні друзі! Прийміть в дарунок пісню про кохання у виконанні соліста районного Будинку культури Юрія Волошина.

    (Звучить пісня у виконанні Ю.Волошина)

    (Звучить весела українська мелодія. На сцену виходить козак Грицько, йому назустріч прямує кум Хома і жує шматок хліба)

    Грицько: Здоров був, куме!

    Хома: Здоров!

    Грицько: А що то ти жуєш? Чи ще не снідав сьогодні?

    Хома: Ні.

    Грицько: А чому?

    Хома: Та було зайшов до хати, а сніданок ще не був готовий. То я з’їв шматочок хліба і два шматки сала, потім випив ще півлітра молока... Та так і ходжу не снідавши. А ти звідки мандруєш?

    Грицько: А я у перукаря вирішив побувати. Ти знаєш, зайшов, як завжди, привітатися та й запитую: «Що це у вас сьогодні й черги нема?» А він мені каже: «Та ось зранку сиджу і ніякий чорт не приходить. Це ви перший.»

    Хома: То ти, друже, ще знаходиш час і до перукаря зайти і розчісуєшся, мабуть, кожного дня?

    Грицько: А що?

    Хома: Та я раз на місяць як розчешусь, то так вже намучусь...

    Грицько: Співчуваю, друже.

    Хома: Слухай, куме, а чи не позичиш ти мені сто гривень?

    Грицько: У мене тільки десять.

    Хома: Нічого. Позич десять, а дев’яносто будеш винен. Ой, куме, дивись он твоя хата горить...

    Грицько: Та ні, не хвилюйся, сьогодні ж свято, так ото моя жінка рядно трусить. Піду, бо вже, мабуть, заждалася.

    Хома: Ну то ходімо. Може дівчат гарних зустрінемо.

    Грицько: Авжеж зустрінемо, гарних та ще й гонорових. На сцені гонорові чапаєвські дівчата.
    (Танець «Гонорові дівчата»)

    Диктор: Вас вітали учасники хореографічного колективу Чапаєвської дитячої музичної школи під керівництвом Галини Суховій.

    (Звучить весела українська мелодія. На сцену виходять козаки)

    1-й: Знаєш, я думаю, що в Кегичівці всі дівчата вродливі, розумні, працьовиті. Навіть чоловікам носа втирають. А як заспівають, то душа враз мліє.

    2-й: А я, навіть, думаю про те, що вже можна засилати наших дівчат на Євробачення. Вони не гірші, ніж скандинавські монстри.

    1-й: А головне, хоч зараз готові їхати. Зустрічайте, для вас співає солістка районного Будинку культури Юлія Коваленко.

    (Звучить пісня у виконанні Ю.Коваленко)

  15. #15
    Новичок
    Регистрация
    22.06.2009
    Адрес
    Харьков
    Сообщений
    24
    Поблагодарил Поблагодарил 
    16
    Поблагодарили Поблагодарили 
    14
    Поблагодарил в

    9 сообщениях

    По умолчанию

    ПРОДОВЖЕННЯ

    Писар: Щойно факс прийшов новий,
    Хвалить дуже кошовий.
    Якщо й вам приємно з нами,
    Доведіть же це руками. (Показує аплодисменти)
    Ну, а зараз для вас співає Дмитро Юхно.

    (Звучить пісня у виконанні Д.Юхно)
    (Звучить фонова музика. На сцену виходять баба Параска і баба Палажка)

    Палажка: Ой, людоньки добрі, ой людоньки милі, чи ви бачили оту дурепу Параску? На старості літ у бізнесмени подалася. Каже: «Я маю право бути бізнесменом». Куди вона лізе. От я – друге діло.

    Параска: І чого це ти розкудахталася, мов квочка. Чого це ти вигріщила очі на мене, мов та зелена жаба. Що, горло дере, як я буду зелененькі долярчики рахувати?

    Палажка: Ти ба, що загнула, та ти ж і до десяти рахувати не вмієш!

    Параска: Ох і слабоумна ти женщина, Палажка. Мені ж техніка допомагає. Бачиш, у мене є класний образєц хвірми «Соня», називається «колькулятор». Якщо не вмієш рахувати – то нажимай кнопки, і він тобі буде нужні циферки показувати. От, бачиш?

    Палажка: А ну, покажи!

    Параска: Всім покажи, та покажи, а ось тобі, (дуля) бачила?

    Палажка: Та щоб тобі язик всох, пальці оті покрутило, та щоб ти...

    Параска: Та щоб тобі язик всох, як ти кажеш таке на просту українську бізнесменку. Я заробляю долярчики, щоб тебе лежебоку з економічної кризи витягти, а ти тут натякаєш не по тємє.

    Палажка: А ти, вирядилась в непонятно в що. І, думаєш, що новою українкою стала, да?

    Параска: То ти мені будеш натякати, що мені зодягати, да? Дивись на себе, що ти натянула. І не дуже розкривай рота, бо посадять за те, що зеленого змія гонеш, адже він шкодить здоров’ю. Так що, шановні людоньки, не можна вживати алкоголь. А від твоєї сивухи вже пів села з глузду з’їхали.

    Палажка: Що ти верзеш? Який змій? Яка сивуха? У мене патент на ето дєло є. Напій омолаживающий, освіжающий. Ось попробуйте люди добрі! Та ще й з українським сальцем! Бо яке ж українське свято без сала та без горілки!
    Параска: А ще додамо до нашої страви пісенну приправу. Для вас співає Павло Поплавко. Не беріть у неї, люди добрі, а беріть у мене!

    (Звучить пісня «Сало» у виконанні П.Поплавка)

    (Баба Палажка і баба Параска ідуть зі сцени на майдан, і на фоні пісні пригощають горілкою і салом почесних гостей свята, глядачів. Після пригощання вони миряться і обнімаються)

    Писар: Добра вам, щастя, друзі, і любові!
    Нехай задумане збувається завжди!
    Нехай в житті усе складається чудово!
    Хай буде радість, і ніякої біди!
    Для вас співають Ірина Карунська та Павло Кочка.

    (Звучить пісня «Два лебеді» у виконанні І.Карунської та П.Кочки)

    Писар: Є в коші у нас в козацькім
    Хлопці і до танців хвацькі.
    Якщо є то хай для мене
    Свиснуть голосно з-за сцени. (свист за кулісами)
    Не збрехав я – правда, чиста,
    Тож похлопайте артистам!
    На сцені вихованці Галини Суховій.

    (Танець «Перепляс»)

    (Звучить фонова музика. На сцену виходять козаки)

    1-й: Гойдають тополі-раїни
    Козацькую славу твою.
    В барвистий вінок, Україно,
    Вплітаю я пісню свою.

    2-й: Ця пісня є тост величальний
    За спільним родинним столом,
    Як кобза, дзвінкий, віншувальний,
    На схід б’є й на захід чолом.

    1-й: За щастя, за долю, за славу!
    За те, що всіх били заброд –
    Піднімем, братове, по праву
    За нашу козацьку державу,
    За наш героїчний народ.

    2-й: За край наш, за волю, за жито,
    За краще майбутнє дітей,
    За велич всіх рук працьовитих,
    За єдність розумних ідей.

    1-й: За вишиту гарну сорочку,
    За шум солов’їних дібров,
    За те, що у наших синочків
    У жилах козацькая кров.

    2-й: Злинає ж нехай величаво
    Над щедрістю надр і вод:
    За щастя! За долю! За славу!

    1-й: За нашу козацьку державу,
    За наш український народ!

    2-й: За нашу маленьку Батьківщину – Кегичівщину!

    (Без оголошення звучить фінальна пісня «Це моя земля» у виконанні Ю.Лимар)
    Писар: До побачення! До нових зустрічей!

Страница 1 из 2 12 ПоследняяПоследняя

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •  
Яндекс.Метрика free counters Рейтинг@Mail.ru