Вірші до 1 вересня



Я прокинулася зранку,
У родині свято в нас –
Перше вересня сьогодні,
Я іду у перший клас!
У портфель я книжки склала,
Фарби, зошити, пенал.
Що ж це плюшевий ведмедик
У кутку засумував?
Узяла його на руки,
По-дорослому кажу:


"Я піду, та ненадовго,
На уроках посиджу,
І тобі мій друг пухнастий,
Все, що взнаю – розкажу.
Разом будемо читати,
Цифри ставити в рядок,
Узяла б тебе з собою,
Але я не у садок:
Я іду тепер до школи,


Не сумуй, мене чекай,
Ти ходитимеш зі мною,
Тільки швидше підростай!
Вже я дівчинка доросла,
Сьомий рік мені іде,
У життя нове, серйозне
Мама впевнено веде."
У руках пістряві квіти,
Білий бант на голові,
Йдуть до школи ваші діти,
Першокласники нові!


Вірш про рідний край


Який цікавий світ навколо,
Ти, друже, тільки придивись!
На небі сонця жовте коло,
А поруч здомом – сад і школа,
Живи, дорослішай і вчись!
Дивись на квіти, на дерева,
Вивчай птахів, комах, тварин,
Ти станеш кращим і, напевно,
В життя підеш сміливо й певно,
Та пам’ятай, ти не один!
З тобою вся твоя родина:
Батьки, бабусі та діди,
З тобою друзі, Батьківщина,
Тож, уперед, мій друже, йди!



***



Моя мати борщ варила,
Його салом задобрила,
Сікла моркву і буряк
І томати м’яла,
Потім смажену цибулю
В чавунець кидала.
І капусту, і часник,
Зелену петрушку,
А тоді дала мені
Скуштувати юшку.
Ой, який же борщ смачний!
Український, запашний!
Всю каструлю з’їв би я,
Та велика в нас сім’я!



***



Взяв до рук я молоток,
Цвях вбиваю "ток-ток-ток".
Дошку взяв я і пила
В діло з радістю пішла.
Годівницю я майструю –
Всіх птахів я нагодую!


Вірш про дружбу


***



Я сиджу біля віконця,
Із-за хмар не бачу сонця,
Дощ іде – на дворі шумно,
А мені самотньо й сумно.
І я б на дворі погуляв:
М’яч футбольний поганяв,
Я б на гойдалці катався,
Зі спускалки я б спускався,
І на ровері у раз
наздогнав усіх би вас!



***



Та гуляти неможливо –
Почалася сильна злива.
Я не буду сумувати,
В мене іграшок багато.
Нам їх вистачить на всіх -
Друзів запрошу своїх,
Будем бавитися разом,
Закінчиться дощ тим часом.
Треба чоботи взувати
І гуртом іти гуляти.



Де глибока, де не дуже –
Всі ізміряти калюжі!
А поки дощ холодний лив,
Я річ важливу зрозумів:
Хто один – завжди сумний:
В непогоду, в день ясний.
З другом сві стає чудовим,
Навіть в зливу кольоровим!

Вірші про Україну



***



Дивися, безкрайнєє, синєє небо,
Стоїть над землею, неначе шатро.
Воно посилає любов нескінченну
І щиро дарує надію й добро.
У цьому шатрі килими золотаві –
Із соняхів, жита, пшениці, вівса.
А десь майоріють, як крапельки неба,
Волошки блакитні. Яка ж то краса!
Тут мешкають люди привітні та чесні,
Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.
Земля наша щедра, родюча, багата –
Усіх нагодують безмежні лани.
Хай знає весь світ про казкову країну,
Де синєє небо та жовті поля.
Хай квітне щаслива моя Україна!
Найкраща, безцінна, любима земля.




***



Якось каже мати сину:
- Я молюсь за Україну,
Щоб народ щасливим був,
Про негоди позабув,
Із домівок, хат усіх,
Хай луна дитячий сміх,
Хай шанують стариків,
Скрізь звучить веселий спів,
Хай обходить всіх ненастя,
Серце хай тремтить від щастя!
І я вірю, Матір Божа
Україні допоможе!




***



Фарби дасть мені матуся,
Малювати я навчуся.
Намалюю рідний край –
Дім в селі, ставок і гай,
Синє небо, жовте сонце
Загляда до нас в віконце,
Чорнобривці тут на гряді,
Полуниці в палісаді,
І хліба вже чималі,
В небі линуть журавлі.
Тут і гори, і долини,
Тут річки, моря, рівнини,
Тут тварини і птахи,
Ось струмок сховавсь у мхи.


Мати в аркуш подивилась,
Посмішка в очах з’явилась.
І сказала мати сину:
- Як люблю я Україну!
Ця країна чарівна
І єдина в нас вона.




***



Який цікавий світ навколо,
Ти, друже, тільки придивись!
На небі сонця жовте коло,
А поруч з домом – сад і школа,
Живи, дорослішай і вчись!
Дивись на квіти, на дерева,
Вивчай птахів, комах, тварин,
Ти станеш кращим і, напевно,
В життя підеш сміливо й певно,
Та пам’ятай, ти не один!
З тобою вся твоя родина:
Батьки, бабусі та діди,
З тобою друзі, Батьківщина,
Тож, уперед, мій друже, йди!