Страница 3 из 5 ПерваяПервая 12345 ПоследняяПоследняя
Показано с 31 по 45 из 67

Тема: Вірші до дитячих свят

  1. #31
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Вірші до 1 вересня



    Я прокинулася зранку,
    У родині свято в нас –
    Перше вересня сьогодні,
    Я іду у перший клас!
    У портфель я книжки склала,
    Фарби, зошити, пенал.
    Що ж це плюшевий ведмедик
    У кутку засумував?
    Узяла його на руки,
    По-дорослому кажу:


    "Я піду, та ненадовго,
    На уроках посиджу,
    І тобі мій друг пухнастий,
    Все, що взнаю – розкажу.
    Разом будемо читати,
    Цифри ставити в рядок,
    Узяла б тебе з собою,
    Але я не у садок:
    Я іду тепер до школи,


    Не сумуй, мене чекай,
    Ти ходитимеш зі мною,
    Тільки швидше підростай!
    Вже я дівчинка доросла,
    Сьомий рік мені іде,
    У життя нове, серйозне
    Мама впевнено веде."
    У руках пістряві квіти,
    Білий бант на голові,
    Йдуть до школи ваші діти,
    Першокласники нові!


    Вірш про рідний край


    Який цікавий світ навколо,
    Ти, друже, тільки придивись!
    На небі сонця жовте коло,
    А поруч здомом – сад і школа,
    Живи, дорослішай і вчись!
    Дивись на квіти, на дерева,
    Вивчай птахів, комах, тварин,
    Ти станеш кращим і, напевно,
    В життя підеш сміливо й певно,
    Та пам’ятай, ти не один!
    З тобою вся твоя родина:
    Батьки, бабусі та діди,
    З тобою друзі, Батьківщина,
    Тож, уперед, мій друже, йди!



    ***



    Моя мати борщ варила,
    Його салом задобрила,
    Сікла моркву і буряк
    І томати м’яла,
    Потім смажену цибулю
    В чавунець кидала.
    І капусту, і часник,
    Зелену петрушку,
    А тоді дала мені
    Скуштувати юшку.
    Ой, який же борщ смачний!
    Український, запашний!
    Всю каструлю з’їв би я,
    Та велика в нас сім’я!



    ***



    Взяв до рук я молоток,
    Цвях вбиваю "ток-ток-ток".
    Дошку взяв я і пила
    В діло з радістю пішла.
    Годівницю я майструю –
    Всіх птахів я нагодую!


    Вірш про дружбу


    ***



    Я сиджу біля віконця,
    Із-за хмар не бачу сонця,
    Дощ іде – на дворі шумно,
    А мені самотньо й сумно.
    І я б на дворі погуляв:
    М’яч футбольний поганяв,
    Я б на гойдалці катався,
    Зі спускалки я б спускався,
    І на ровері у раз
    наздогнав усіх би вас!



    ***



    Та гуляти неможливо –
    Почалася сильна злива.
    Я не буду сумувати,
    В мене іграшок багато.
    Нам їх вистачить на всіх -
    Друзів запрошу своїх,
    Будем бавитися разом,
    Закінчиться дощ тим часом.
    Треба чоботи взувати
    І гуртом іти гуляти.



    Де глибока, де не дуже –
    Всі ізміряти калюжі!
    А поки дощ холодний лив,
    Я річ важливу зрозумів:
    Хто один – завжди сумний:
    В непогоду, в день ясний.
    З другом сві стає чудовим,
    Навіть в зливу кольоровим!

    Вірші про Україну



    ***



    Дивися, безкрайнєє, синєє небо,
    Стоїть над землею, неначе шатро.
    Воно посилає любов нескінченну
    І щиро дарує надію й добро.
    У цьому шатрі килими золотаві –
    Із соняхів, жита, пшениці, вівса.
    А десь майоріють, як крапельки неба,
    Волошки блакитні. Яка ж то краса!
    Тут мешкають люди привітні та чесні,
    Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.
    Земля наша щедра, родюча, багата –
    Усіх нагодують безмежні лани.
    Хай знає весь світ про казкову країну,
    Де синєє небо та жовті поля.
    Хай квітне щаслива моя Україна!
    Найкраща, безцінна, любима земля.




    ***



    Якось каже мати сину:
    - Я молюсь за Україну,
    Щоб народ щасливим був,
    Про негоди позабув,
    Із домівок, хат усіх,
    Хай луна дитячий сміх,
    Хай шанують стариків,
    Скрізь звучить веселий спів,
    Хай обходить всіх ненастя,
    Серце хай тремтить від щастя!
    І я вірю, Матір Божа
    Україні допоможе!




    ***



    Фарби дасть мені матуся,
    Малювати я навчуся.
    Намалюю рідний край –
    Дім в селі, ставок і гай,
    Синє небо, жовте сонце
    Загляда до нас в віконце,
    Чорнобривці тут на гряді,
    Полуниці в палісаді,
    І хліба вже чималі,
    В небі линуть журавлі.
    Тут і гори, і долини,
    Тут річки, моря, рівнини,
    Тут тварини і птахи,
    Ось струмок сховавсь у мхи.


    Мати в аркуш подивилась,
    Посмішка в очах з’явилась.
    І сказала мати сину:
    - Як люблю я Україну!
    Ця країна чарівна
    І єдина в нас вона.




    ***



    Який цікавий світ навколо,
    Ти, друже, тільки придивись!
    На небі сонця жовте коло,
    А поруч з домом – сад і школа,
    Живи, дорослішай і вчись!
    Дивись на квіти, на дерева,
    Вивчай птахів, комах, тварин,
    Ти станеш кращим і, напевно,
    В життя підеш сміливо й певно,
    Та пам’ятай, ти не один!
    З тобою вся твоя родина:
    Батьки, бабусі та діди,
    З тобою друзі, Батьківщина,
    Тож, уперед, мій друже, йди!

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  2. #32
    Местный Аватар для касяна
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Полтавская Область
    Сообщений
    120
    Поблагодарил Поблагодарил 
    36
    Поблагодарили Поблагодарили 
    27
    Поблагодарил в

    7 сообщениях

    По умолчанию

    Может кому-то пригодится. Скоро день города Полтавы.

    Моя Полтавщино прекрасна!
    Тобі б калиною цвісти...
    Неначе зірка непогасна,
    Ти нам освітлюєш світи!
    Де б не були, куди шляхами
    Ми не пішли б по чужині
    Ти, наче серце наше, з нами,
    Ти - наші думи і пісні.


    Ловлять антени м'яку твою мову кленову,
    Спів златоусий чарує заслуханий світ.
    Ворскла півколом, неначе блакитна підкова,
    Друзям на щастя дзвенить біля древніх воріт.
    Хай не оскудне твоя дароносна дісниця,
    Щедро підносячи повним, по вінця цебром
    Пісню і яблуко, мед і смагляву пшеницю,
    Людям на радість, планеті на вічне добро!

    ОСІННІЙ ВІНОК (Володимир Лищан)
    У древнє місто, що на трьох горбах,
    Володаркою осінь завітала.
    Барвисті фарби в скверах і садах
    Заслала золотистим покривалом.
    Бешкетник-вітер, наблукавшись у полях,
    Грайливо котить листя по ¬Подолу.
    А на горі, там, де Червоний Шлях,
    В яскравому багрянці все навколо.
    Альтанка на Івановій горі,
    Немов ромашка серед травостою.
    І з перших проблисків ранкової зорі
    Вражає зір своєю білизною.
    Дрімає парк немов у забутті,
    Опале листя землю устилає.
    На синім небі крила золоті
    Орел могутній сонцю підставляє.
    Кружляє лист в повільному танку,
    Палає в місті золота заграва.
    Неначе дівчина в весільному вінку,
    В осінньому вбранні моя Полтава.




    Моя Полтаво, ти благословенна
    ***
    Моя Полтаво, ти благословенна!
    З твоїх джерел натхнення спраглі п'ють,
    Добра й любові сходять мудрі зерна...
    Твоїх дітей у світі впізнають.
    Народе мій, ти обирав бентежних,
    Серця яких впокорені меті –
    І підкорялась обраним безмежність
    Та істини – одвічні і прості...
    Старе перо дрібне намисто літер
    Нанизує мереживом думок;
    То спинить час замало не півсвіту,
    То раптом враз прискорить вічність крок...
    І поза часом постає мистецтво,
    Закохана Наталка і Еней –
    То мудрий, іронічний Котляревський
    До витоків народних нас веде!
    Та, оглянімось... Вже новий філософ
    Долає гордо всі жалі земні.
    Оспівана земля ця стоголосо,
    В моїм краю душа співа пісні!
    І проростуть нові і сильні зерна,
    Що кинула їх Генія рука;
    Моя Полтаво, ти благословенна
    Минулим і майбутнім у віках...

    Легенда про Полтаву
    Пливла собi колись у давнину
    Замрiяна i тиха рiчка Лтава.
    З`явилось згодом мiсто у степу
    I гордо нарекли його Полтава.
    Та Лтава не велика й не стрiмка,
    Лиш солов`ї спiвали берегами.
    А та Полтава й досi чарiвна
    Полтавками i щирими пiснями.
    Життя мiнливе, час не зупинить,
    Роки, як хмари, линуть понад степом.
    Але полтавську душу не змiнить,
    Вона, як квiтка, пахне диким медом.
    Вона п`янить садами навеснi,
    Коли облите бiлим все навколо.
    Спiває колискової менi
    Осiння тиша мiсячного кола.
    Хрестами в небо лине монастир,
    Вiками, як садами оповитий.
    Навколо простягався свiт страшний,
    А тi черницi жили у молитвах.
    Там недалеко хата в затiнку,
    З криницею була, як i годиться.
    Колись у цьому самому садку
    Жила собi Маруся-чарiвниця.
    Та Чураївна гожа, як весна.
    Життя дало їй небуденну долю.
    Пiснi чарiвнi людям в свiт несла,
    I тi пiснi полинули любов`ю.
    За Україну та за всiх, за всiх
    В тiй пiснi душу виспiвала щиро.
    У тiй душi сплелися сльози й смiх,
    I та душа пiшла у свiт, як в вирiй.
    I мудра, i спiвоча, й чарiвна,
    Така вона, Полтава кароока...
    Другої ж бо такої в нас нема,
    Зворушує i навiває спокiй.






    Полтавська душа
    Чураївна...Iм`я наче пiсня...
    Так i лине до тих берегiв,
    Де жила вона у передмiстi.
    Де живе у продовж трьох вiкiв.
    Так жила, i спiвала й кохала,
    Як народ у єдинiй душi.
    I легендою...Пiснею стала...
    Бо й сама дарувала пiснi.
    Як спiвала,то нiби до Бога.
    Пiсня, нiби молитва, проста.
    Як кохала,то тiльки одного.
    Бо душа в неї тiльки одна.
    Йдуть вiки...Та спiва Полтавщина...
    I не стихнуть нiколи пiснi.
    Йдуть вiки...Та живе Чураївна...
    Всi полтавки, мов сестри її...

    Величальна
    Iз сивини столiть ти поставала,
    Вiнок легенд у коси заплела...
    I гордо нарекли тебе ПОЛТАВА,
    Пасує мудрiсть до твого чола.
    Козацький полк в походи проводжала,
    Сини свiй отчий боронили край.
    Полтаво, ти їх подвиг оспiвала
    В подобi нiжнiй юної Чурай.
    Падiнь i злетiв знала ти чимало,
    Ти воскресала, як весняний квiт.
    Над Ворсклою живе моя Полтава
    Благословеннi тисячу сто лiт!
    То Котляревський, Лисенко, Мазепа,
    Закарбували в вiчностi iм`я
    Твоє, Полтаво, нiжна квiтко степу,
    Ти їх натхнення, їх Свята земля...
    В поєднаннi минулого з прийдешнiм,
    Сьогоднi ти ще краща нiж торiк.
    Нове тисячолiття славних звершень
    Дарує крила, кличе за порiг.
    Ти п`єш iз Ворскли із водою вроду,
    Добра й любовi вчиш своїх дiтей.
    Вiд перехрестя Заходу i Сходу
    Смiливо в майбуття Полтава йде...
    Спiвоча земле! Край талановитий,
    Натхнення генiям ти щедро дарував...
    Пiснi народнi, щирi, як молитва,
    Ти Чураївни голосом спiвав.
    Цiлющi, певно, тут вода й повiтря,
    Натхнення можна пити з джерела.
    Тому й думки прозорi та нетлiннi,
    I жар серцям земля моя дала.






    ***
    Полтавi щастя щедрою рукою,
    А ще таланти Бог подарував.
    Ти втiлення надiї i любовi,
    Тебе народ, як мрiю, оспiвав.
    Твоїх дiтей благословенна вдача...
    Твоїх садiв замрiяне тепло...
    Моя Полтаво, свiт тебе побачив
    I заквiтчав вiнком твоє чоло.
    Сама Весна зiбрала першi квiти,
    А помiж ними долю заплела.
    Барвiнок, щоб в добрi та щастi жити.
    Калини квiт, щоб гарною була.
    Народжувала генiїв країни,
    Давала їм наснагу ця земля.
    Полтаво, цiлi поколiння
    З любов`ю в свiт несли твоє iм`я!
    Веселі та дужі. Завзяті і вправні.
    Громада в Полтаві єднається здавна...
    Збираємось разом не тільки у свято –
    Ми вміємо дружно гуртом працювати!
    Найменших навчаємо край свій любити.
    Адже без коріння розвіємось світом...
    Будуємо школи і храми величні,
    Щоб мала Полтава вродливе обличчя.
    Шануємо старших, життя їх і подвиг,
    Без цього не можемо бути народом.
    Полтаво! В традиціях гарних незмінна...
    Ми діти твої. Ми – полтавська родина!


    ***
    У Полтавi на майданi свято вирувало:
    Наше щире товариство його частувало...
    Пригощали галушками, напували квасом,
    Примовляли, що гуляти веселiше разом.
    Молодицi та дiвчата пiсень заспiвали,
    Та таких дзвiнких та нiжних, що й свято не знало.
    До сутiнкiв не змовкали музики троїстi,
    А дiвчата танцювали, губили намисто.
    У Полтавi на майданi вже й сонце сiдає,
    А веселi козаченьки та й не спочивають.
    Свято бачило не мало, гарно гостювало...
    Але так як у Полтавi – нiде не бувало!












    ***
    Полумиски з печенею, тарелі з галушками,
    Пиріжками, гречаниками та ще із пампушками...
    У Полтаві господині – усі чарівниці!
    Як готують, примовляють, навіть, паляницям...
    Щоб варилось і пеклося смачно, як на свято –
    Гарний настрій додає господиня-мати.
    Аби хата була повна аж по вінця сміхом,
    Треба вміти частувати гостям на утіху...
    "Пригощайтесь досхочу вареничком з сиром!" –
    Вас полтавська господиня припрошує щиро.
    Не минайте, завітайте, в будень чи на свято!
    У Полтаві люди вміють гостей зустрічати...


    ***
    Чи то щастя пощербилось, чи то надломилось,
    Річ потрібна, але з хати воно загубилось...
    Ми недовго мудрували і не сумували,
    В Сорочинці на ярмарок ми помандрували.
    Де ще щастя продається по цілому світі?
    Цього краму на продаж запас не великий...
    А в Сорочинцях на майдані чого лиш немає,
    Там багаті і не дуже долю обирають.
    Чи їх доля обирає, хто те може знати!
    А тим часом до ярмарку завітало свято...
    Грало із музиками, вправно танцювало,
    А як ноги втомилися, так ще й заспівало!
    А пісні ж які те свято складати уміло,
    Що розраджували душу, додавали сили...
    Довго ми ярмаркували, вибирали щастя:
    Прицінились до малого, придбали найкраще;
    А ще друзів веселих, завзятих і вправних...
    Ось так люди в Сорочинцях ярмаркують здавна!


    ***
    Слова любові писати легко,
    У кожній літері добра пам'ять...
    Додому завжди спішить лелека,
    А люди славлять той край піснями.
    Моя Полтаво, в літах як в шатах,
    Ти мудрим словом дітей навчила.
    Людьми і хлібом завжди багата,
    Бо рясно думка і лан родили.
    Моя Полтаво, я горда щиро,
    Що я дитина в твоєму домі!
    Мене не звабить ніколи вирій,
    Моя Полтаво – мій край любові!








    ***
    В вiнку з легенд, з пiснями в серцi,
    Полтава йде через вiки.
    У свiтi все колись минеться,
    Тобi ж, ще безлiч лiт цвiсти.
    Скажiть, як можна не любити
    Нам сонце, скупане в росi?
    Чи долю мрiяли зустрiти
    Ви на Iвановiй горi...
    Є теплий край за океаном,
    Нас зве в свiти пташиний клин.
    З усiх дорiг вертатись стану
    До Ворскли тихих берегiв.


    Полтаво моя
    Ти вiчно юна красуня, Полтаво моя!
    Вiльнi птахи лиш додому весною летять...
    Де б я не був, неодмiнно вертаюсь сюди,
    Щоб милуватись, як нiжно квiтують сади.
    З малку талантам своїх ти навчала дiтей,
    Горда їх пiсня луною крилатою йде...
    Свiт обiйду, подолаю далекi моря,
    Тiльки б завжди зустрiчала Полтава моя!
    Щиро усiх зустрiчає гостинна Полтава...
    Щедро гостей дорогих пригощає Полтава...
    Ворскла, як стрiчка у косах,
    Iз кришталю її голос...
    Хочу, щоб сонце тобi лиш добро дарувало...
    Тисячу весен квiтуєш, Полтаво моя!
    Силу твої подарують вода i земля...
    Долю мою i натхнення менi ти дала.
    Гарною, як наречена, ти завжди була.
    Спокiй i нiжнiсть у серцi народжуєш ти,
    На чужинi своє щастя не зможу знайти.
    Хай у свiти мене кличе принадна зоря,
    Я повертаюсь до тебе, Полтаво моя!




















    Любе місто моє
    Любе мiсто моє,
    Я кохаю тебе
    За твої свiтанковi привiти...
    За каштани твої,
    За твоїх солов`їв,
    За усмiшку весняних квiтiв.
    Мiсто миле моє,
    Iз вiкiв у вiки
    Зором лагiдним ти зустрiчаеш.
    Твiй суворий орел
    Огляда з висоти
    Всiх гостей, що до нас завiтають.
    Руйнували тебе,
    Всi хто мiг, хто хотiв,
    Але ти вiдродилося знову.
    Вiдродись i тепер
    I навiк збережи
    Ти чарiвнiсть свою барвiнкову!
    Навеснi бiлим цвiтом
    Прикрашене ти,
    Все неначе вишневий садочок.
    Так живи! Так рости!
    Мрiю в серцi неси.
    Розквiтай мережковим вiночком...


    Моя рідно, Полтаво
    Не забути розкiшнi сади,
    Давнiх вулиць розмову неспiшну.
    Хто хоч раз завiтає сюди,
    Той Полтавi вiддасть свою нiжнiсть.
    Я не зможу забути повiк
    Ворскли тихої лагiдний наспiв.
    О, Полтаво, ти мiй оберiг,
    Що нiколи у серцi не згасне.
    Не забути, як ти навеснi
    Вся у квiтах, немов наречена.
    I натхнення дарують менi
    Монастирськi хрести золоченi...
    Хоч i вабить мене далина,
    Та не зраджу Полтаву нiколи,
    Ти для мене у свiтi одна –
    Моє щастя, мiй дiм, моя доля!













    Полтаво, моя любов
    музика Свiтлани Базавлук
    Я люблю свiй майбутнiй день
    У вiнку iз надiй i мрiй.
    Я люблю голоси пiсень,
    Що спiвають землi моїй...
    Понад тисячу довгих лiт,
    Крiзь руїни i забуття,
    Ти чекала на сiвй полiт...
    О, Полтаво – моє життя!
    Два гордi крила
    Розгорни, наче птах...
    Два гордi крила –
    Моя вiра й любов!
    Де б я не блукала
    По рiзних свiтах,
    Полтаво, до тебе
    Вертаюся знов...
    Я люблю, як цвiтуть сади,
    I каштановий зорепад.
    Навiть з теплих країв сюди
    Всi птахи навеснi летять...
    Понад тисячу весен ти
    Нам даруєш своє тепло,
    Всi ми дiти повiк твої...
    О, Полтаво – моя любов!
    Я люблю зустрiчати нiч
    На верхiвцi Iван-гори...
    Бути з зорями вiч на вiч,
    Чути спiв молодих вiтрiв.
    Дзвiн на вежi позначить час:
    Одинадцята сотня лiт.
    Юне мiсто вiтає вас...
    О, Полтаво – мiй дiм i свiт!

    РІДНА ПОЛТАВО
    Там, де ворскла величаво
    Свої пестить береги,
    Рідний край, моя Полтаво,
    Наче квітка розцвіти.
    Ти уквітчана садами
    В мальовничих цих краях.
    Ти уславлена словами
    У нев’янучих піснях.
    Біля Білої альтанки
    На Івановій горі,
    Де закохані стрічають
    Перші промені зорі.
    Я стою, мов під гіпнозом,
    Зачарований в красі,
    Що хотів сказати в прозі,
    Переходить у пісні.
    Ось, здається, що їх чуєш,
    Вони линуть у душі:
    «Рідний край, моя Полтаво» -
    Тихо шепчуть солов’ї.
    Катерина Шевченко ,
    Моя Полтавщина - моя Батьківщина
    За неї боролись мій прадід і дід.
    Моя батьківщина - моя Полтавщина
    Живе, процвітає без горя і бід.
    Хай сонце осяє мою Україну,
    Веселка хай завжди всміхається їй.
    І серцем я лину на рідну Вкраїну
    Крізь смуток, проблеми і вирій подій.


    * * *
    Полтава! Серцю рідний край!
    Тебе любити буду я безмежно
    Ти струнами душі моєї вигравай,
    Тебе торкнуся дуже обережно.
    Полтава! Як без тебе я?
    Моя ти рідна, люба і ласкава.
    Полтава! Це моя земля,
    Вона найкраща, мила і свята.
    Черевко С.,
    8-А клас,ЗШ № 25


    Полтава - місто майбутнього
    Багато міст на Україні,
    Квітучих, різних, пам'ятних,
    Але в майбутньому і нині
    Ти найчарівніша з усіх.
    Як на Панянці Котляревський
    Усіх Наталок восхваляв,
    Так Гоголь гумор "деревенський"
    Нам через роки передав.
    Тут Петро Перший, Короленко
    І Панас Мирний славу дав.
    І я Полтаві - рідній ненці,
    Всю славу їй одній віддам.
    Ще буде в нас поетів повно,
    І музикантів запальних.
    Була і буде в нас Полтава
    Найчарівніша із усіх.
    І як би доля не всміхалась,
    Яких би лих не завдала,
    А наш народ не може здатись –
    Боротись буде до кінця.
    І буде нам й Вкраїні слава,
    Майбутнєє у нас вже є.
    Наша година вже настала,
    Так зустрічайте, те що є.

    Андрій Зеленський,







    Зву Полтаву я своєю...
    Зву Потаву я своєю
    Світанковою зорею
    Майоріє рідне місто
    Пам'ятками, як в намисті

    Монумент великий Слави -
    Гордість нашої Полтави
    Парки, сквери і сади...
    Буде вічно молодим
    Рідне місто у віках,
    І з любов'ю у серцях
    У майбутнє ми крокуємо
    І самі його будуємо.
    Штепа Олег

    Славна Полтава
    Моя Батьківщина
    І рідна земля -
    Це славна Полтава.
    Я - донька твоя.
    У нашому місті
    талантів багато.
    І люди у ньому
    працюють завзято.
    І землі родючі,
    І люди співучі.
    Полтава і я -
    Велика сім'я.
    Щаслива Полтава -
    Щаслива і я!
    Чередник Анастасія


    Полтаві
    Полтаво! Чарівне і давнєє місто.
    Вдягла ти сьогодні святкове намисто.
    Радіють красуні великі й малі -
    То гідні нащадки своєї землі.
    Історію міста ми збережем,
    Пісні Чураївни в серцях понесем.
    Наталка і Возний, Еней, Евріал.
    Це батько Іван нам їх дарував.
    Полтаво! Ти гордість і слава моя!
    Навіки з тобою пов'язаний я.

    Тараненко Дмитро










    Моя Полтава
    Рідна Полтаво, ти нас колисала.
    Піснею наше життя наповняла.
    Ми підросли і про тебе все знаємо,
    Історію міста ретельно вивчаємо.
    Славні твої перемог и в боях,
    з ворогом грізним. Нелегкий твій шлях.
    Та нині ти квітнеш, духовна столице,
    Ми будемо множити твої скарбниці.
    Не дамо згаснути зірочці слави.
    Живи й розбудовуйся, рідна Полтаво!

    Путіліна Ліза

    Моїй Полтаві
    Чарівна осінь на Подолі
    Фарбує пензлем все довкола.
    Немов та дівчина - калина,
    Каштани - наче парубки.
    Люблю тебе, одна-єдина,
    І прославляю на віки.
    Люблю орла могутні крила,
    Золотоверхий монастир.
    Мені завжди Альтанка мила,
    Тому в душі і щастя, й мир.
    Вінок пісень тобі складаю
    І тим, хто полягли в бою,
    І низько голову схиляю,
    Шаную, згадую, люблю.
    Вже 300 років ось минає,
    Як бій Полтавський прогримів.
    Про цю подію в світі знають.
    Перемогти усяк хотів.
    Зростила геніїв немало.
    Земля твоя, як Божий дар.
    Когось від смерті рятувала.
    Любив тебе і наш Кобзар.
    Собор Успенський і хатину
    Він для нащадків змалював.
    Вклонюсь низенько я садибі,
    Що в чорнобривцях потопа,
    Де слово батька « Енеїди»
    Вже понад 200 літ луна.
    Дочка Полтави й України
    У пам'яті у нас живе,
    Хоч змовкло серце Чураївни,
    Та пісня знов у даль пливе.
    Люблю Полтаву чорноброву,
    Люблю я ніжно рідний край.
    Моє ти місто пречудове,
    Живи в віках і процвітай!

    Посмітна С.В., Печерій М.Д




    Красуне Полтаво,
    Пісенний мій край,
    Твоїх дітей слава –
    У світі розмай.
    Пісні Чураївни
    Й донині лунають,
    Про тебе поети
    Оди складають.
    Красуне Полтаво,
    Моя сторона,
    Чарівна, мов панна,
    Ти – серця струна,
    Ти в світі єдина
    Країни перлина,
    З тобою щоденно
    Неначе на крилах…
    Красуне Полтаво,
    Пісенний мій край,
    Твоїх дітей слава –
    У світі розмай.
    Юрій Іванов

  3. #33
    Местный Аватар для касяна
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Полтавская Область
    Сообщений
    120
    Поблагодарил Поблагодарил 
    36
    Поблагодарили Поблагодарили 
    27
    Поблагодарил в

    7 сообщениях

    По умолчанию

    Может кому-то пригодится. Скоро день города Полтавы.

    Моя Полтавщино прекрасна!
    Тобі б калиною цвісти...
    Неначе зірка непогасна,
    Ти нам освітлюєш світи!
    Де б не були, куди шляхами
    Ми не пішли б по чужині
    Ти, наче серце наше, з нами,
    Ти - наші думи і пісні.


    Ловлять антени м'яку твою мову кленову,
    Спів златоусий чарує заслуханий світ.
    Ворскла півколом, неначе блакитна підкова,
    Друзям на щастя дзвенить біля древніх воріт.
    Хай не оскудне твоя дароносна дісниця,
    Щедро підносячи повним, по вінця цебром
    Пісню і яблуко, мед і смагляву пшеницю,
    Людям на радість, планеті на вічне добро!

    ОСІННІЙ ВІНОК (Володимир Лищан)
    У древнє місто, що на трьох горбах,
    Володаркою осінь завітала.
    Барвисті фарби в скверах і садах
    Заслала золотистим покривалом.
    Бешкетник-вітер, наблукавшись у полях,
    Грайливо котить листя по ¬Подолу.
    А на горі, там, де Червоний Шлях,
    В яскравому багрянці все навколо.
    Альтанка на Івановій горі,
    Немов ромашка серед травостою.
    І з перших проблисків ранкової зорі
    Вражає зір своєю білизною.
    Дрімає парк немов у забутті,
    Опале листя землю устилає.
    На синім небі крила золоті
    Орел могутній сонцю підставляє.
    Кружляє лист в повільному танку,
    Палає в місті золота заграва.
    Неначе дівчина в весільному вінку,
    В осінньому вбранні моя Полтава.


    Моя Полтаво, ти благословенна
    ***
    Моя Полтаво, ти благословенна!
    З твоїх джерел натхнення спраглі п'ють,
    Добра й любові сходять мудрі зерна...
    Твоїх дітей у світі впізнають.
    Народе мій, ти обирав бентежних,
    Серця яких впокорені меті –
    І підкорялась обраним безмежність
    Та істини – одвічні і прості...
    Старе перо дрібне намисто літер
    Нанизує мереживом думок;
    То спинить час замало не півсвіту,
    То раптом враз прискорить вічність крок...
    І поза часом постає мистецтво,
    Закохана Наталка і Еней –
    То мудрий, іронічний Котляревський
    До витоків народних нас веде!
    Та, оглянімось... Вже новий філософ
    Долає гордо всі жалі земні.
    Оспівана земля ця стоголосо,
    В моїм краю душа співа пісні!
    І проростуть нові і сильні зерна,
    Що кинула їх Генія рука;
    Моя Полтаво, ти благословенна
    Минулим і майбутнім у віках...

    Легенда про Полтаву
    Пливла собi колись у давнину
    Замрiяна i тиха рiчка Лтава.
    З`явилось згодом мiсто у степу
    I гордо нарекли його Полтава.
    Та Лтава не велика й не стрiмка,
    Лиш солов`ї спiвали берегами.
    А та Полтава й досi чарiвна
    Полтавками i щирими пiснями.
    Життя мiнливе, час не зупинить,
    Роки, як хмари, линуть понад степом.
    Але полтавську душу не змiнить,
    Вона, як квiтка, пахне диким медом.
    Вона п`янить садами навеснi,
    Коли облите бiлим все навколо.
    Спiває колискової менi
    Осiння тиша мiсячного кола.
    Хрестами в небо лине монастир,
    Вiками, як садами оповитий.
    Навколо простягався свiт страшний,
    А тi черницi жили у молитвах.
    Там недалеко хата в затiнку,
    З криницею була, як i годиться.
    Колись у цьому самому садку
    Жила собi Маруся-чарiвниця.
    Та Чураївна гожа, як весна.
    Життя дало їй небуденну долю.
    Пiснi чарiвнi людям в свiт несла,
    I тi пiснi полинули любов`ю.
    За Україну та за всiх, за всiх
    В тiй пiснi душу виспiвала щиро.
    У тiй душi сплелися сльози й смiх,
    I та душа пiшла у свiт, як в вирiй.
    I мудра, i спiвоча, й чарiвна,
    Така вона, Полтава кароока...
    Другої ж бо такої в нас нема,
    Зворушує i навiває спокiй.


    Полтавська душа
    Чураївна...Iм`я наче пiсня...
    Так i лине до тих берегiв,
    Де жила вона у передмiстi.
    Де живе у продовж трьох вiкiв.
    Так жила, i спiвала й кохала,
    Як народ у єдинiй душi.
    I легендою...Пiснею стала...
    Бо й сама дарувала пiснi.
    Як спiвала,то нiби до Бога.
    Пiсня, нiби молитва, проста.
    Як кохала,то тiльки одного.
    Бо душа в неї тiльки одна.
    Йдуть вiки...Та спiва Полтавщина...
    I не стихнуть нiколи пiснi.
    Йдуть вiки...Та живе Чураївна...
    Всi полтавки, мов сестри її...

    Величальна
    Iз сивини столiть ти поставала,
    Вiнок легенд у коси заплела...
    I гордо нарекли тебе ПОЛТАВА,
    Пасує мудрiсть до твого чола.
    Козацький полк в походи проводжала,
    Сини свiй отчий боронили край.
    Полтаво, ти їх подвиг оспiвала
    В подобi нiжнiй юної Чурай.
    Падiнь i злетiв знала ти чимало,
    Ти воскресала, як весняний квiт.
    Над Ворсклою живе моя Полтава
    Благословеннi тисячу сто лiт!
    То Котляревський, Лисенко, Мазепа,
    Закарбували в вiчностi iм`я
    Твоє, Полтаво, нiжна квiтко степу,
    Ти їх натхнення, їх Свята земля...
    В поєднаннi минулого з прийдешнiм,
    Сьогоднi ти ще краща нiж торiк.
    Нове тисячолiття славних звершень
    Дарує крила, кличе за порiг.
    Ти п`єш iз Ворскли із водою вроду,
    Добра й любовi вчиш своїх дiтей.
    Вiд перехрестя Заходу i Сходу
    Смiливо в майбуття Полтава йде...
    Спiвоча земле! Край талановитий,
    Натхнення генiям ти щедро дарував...
    Пiснi народнi, щирi, як молитва,
    Ти Чураївни голосом спiвав.
    Цiлющi, певно, тут вода й повiтря,
    Натхнення можна пити з джерела.
    Тому й думки прозорi та нетлiннi,
    I жар серцям земля моя дала.


    ***
    Полтавi щастя щедрою рукою,
    А ще таланти Бог подарував.
    Ти втiлення надiї i любовi,
    Тебе народ, як мрiю, оспiвав.
    Твоїх дiтей благословенна вдача...
    Твоїх садiв замрiяне тепло...
    Моя Полтаво, свiт тебе побачив
    I заквiтчав вiнком твоє чоло.
    Сама Весна зiбрала першi квiти,
    А помiж ними долю заплела.
    Барвiнок, щоб в добрi та щастi жити.
    Калини квiт, щоб гарною була.
    Народжувала генiїв країни,
    Давала їм наснагу ця земля.
    Полтаво, цiлi поколiння
    З любов`ю в свiт несли твоє iм`я!
    Веселі та дужі. Завзяті і вправні.
    Громада в Полтаві єднається здавна...
    Збираємось разом не тільки у свято –
    Ми вміємо дружно гуртом працювати!
    Найменших навчаємо край свій любити.
    Адже без коріння розвіємось світом...
    Будуємо школи і храми величні,
    Щоб мала Полтава вродливе обличчя.
    Шануємо старших, життя їх і подвиг,
    Без цього не можемо бути народом.
    Полтаво! В традиціях гарних незмінна...
    Ми діти твої. Ми – полтавська родина!


    ***
    У Полтавi на майданi свято вирувало:
    Наше щире товариство його частувало...
    Пригощали галушками, напували квасом,
    Примовляли, що гуляти веселiше разом.
    Молодицi та дiвчата пiсень заспiвали,
    Та таких дзвiнких та нiжних, що й свято не знало.
    До сутiнкiв не змовкали музики троїстi,
    А дiвчата танцювали, губили намисто.
    У Полтавi на майданi вже й сонце сiдає,
    А веселi козаченьки та й не спочивають.
    Свято бачило не мало, гарно гостювало...
    Але так як у Полтавi – нiде не бувало!


    ***
    Полумиски з печенею, тарелі з галушками,
    Пиріжками, гречаниками та ще із пампушками...
    У Полтаві господині – усі чарівниці!
    Як готують, примовляють, навіть, паляницям...
    Щоб варилось і пеклося смачно, як на свято –
    Гарний настрій додає господиня-мати.
    Аби хата була повна аж по вінця сміхом,
    Треба вміти частувати гостям на утіху...
    "Пригощайтесь досхочу вареничком з сиром!" –
    Вас полтавська господиня припрошує щиро.
    Не минайте, завітайте, в будень чи на свято!
    У Полтаві люди вміють гостей зустрічати...


    ***
    Чи то щастя пощербилось, чи то надломилось,
    Річ потрібна, але з хати воно загубилось...
    Ми недовго мудрували і не сумували,
    В Сорочинці на ярмарок ми помандрували.
    Де ще щастя продається по цілому світі?
    Цього краму на продаж запас не великий...
    А в Сорочинцях на майдані чого лиш немає,
    Там багаті і не дуже долю обирають.
    Чи їх доля обирає, хто те може знати!
    А тим часом до ярмарку завітало свято...
    Грало із музиками, вправно танцювало,
    А як ноги втомилися, так ще й заспівало!
    А пісні ж які те свято складати уміло,
    Що розраджували душу, додавали сили...
    Довго ми ярмаркували, вибирали щастя:
    Прицінились до малого, придбали найкраще;
    А ще друзів веселих, завзятих і вправних...
    Ось так люди в Сорочинцях ярмаркують здавна!


    ***
    Слова любові писати легко,
    У кожній літері добра пам'ять...
    Додому завжди спішить лелека,
    А люди славлять той край піснями.
    Моя Полтаво, в літах як в шатах,
    Ти мудрим словом дітей навчила.
    Людьми і хлібом завжди багата,
    Бо рясно думка і лан родили.
    Моя Полтаво, я горда щиро,
    Що я дитина в твоєму домі!
    Мене не звабить ніколи вирій,
    Моя Полтаво – мій край любові!


    ***
    В вiнку з легенд, з пiснями в серцi,
    Полтава йде через вiки.
    У свiтi все колись минеться,
    Тобi ж, ще безлiч лiт цвiсти.
    Скажiть, як можна не любити
    Нам сонце, скупане в росi?
    Чи долю мрiяли зустрiти
    Ви на Iвановiй горi...
    Є теплий край за океаном,
    Нас зве в свiти пташиний клин.
    З усiх дорiг вертатись стану
    До Ворскли тихих берегiв.


    Полтаво моя
    Ти вiчно юна красуня, Полтаво моя!
    Вiльнi птахи лиш додому весною летять...
    Де б я не був, неодмiнно вертаюсь сюди,
    Щоб милуватись, як нiжно квiтують сади.
    З малку талантам своїх ти навчала дiтей,
    Горда їх пiсня луною крилатою йде...
    Свiт обiйду, подолаю далекi моря,
    Тiльки б завжди зустрiчала Полтава моя!
    Щиро усiх зустрiчає гостинна Полтава...
    Щедро гостей дорогих пригощає Полтава...
    Ворскла, як стрiчка у косах,
    Iз кришталю її голос...
    Хочу, щоб сонце тобi лиш добро дарувало...
    Тисячу весен квiтуєш, Полтаво моя!
    Силу твої подарують вода i земля...
    Долю мою i натхнення менi ти дала.
    Гарною, як наречена, ти завжди була.
    Спокiй i нiжнiсть у серцi народжуєш ти,
    На чужинi своє щастя не зможу знайти.
    Хай у свiти мене кличе принадна зоря,
    Я повертаюсь до тебе, Полтаво моя!



    Любе місто моє
    Любе мiсто моє,
    Я кохаю тебе
    За твої свiтанковi привiти...
    За каштани твої,
    За твоїх солов`їв,
    За усмiшку весняних квiтiв.
    Мiсто миле моє,
    Iз вiкiв у вiки
    Зором лагiдним ти зустрiчаеш.
    Твiй суворий орел
    Огляда з висоти
    Всiх гостей, що до нас завiтають.
    Руйнували тебе,
    Всi хто мiг, хто хотiв,
    Але ти вiдродилося знову.
    Вiдродись i тепер
    I навiк збережи
    Ти чарiвнiсть свою барвiнкову!
    Навеснi бiлим цвiтом
    Прикрашене ти,
    Все неначе вишневий садочок.
    Так живи! Так рости!
    Мрiю в серцi неси.
    Розквiтай мережковим вiночком...


    Моя рідно, Полтаво
    Не забути розкiшнi сади,
    Давнiх вулиць розмову неспiшну.
    Хто хоч раз завiтає сюди,
    Той Полтавi вiддасть свою нiжнiсть.
    Я не зможу забути повiк
    Ворскли тихої лагiдний наспiв.
    О, Полтаво, ти мiй оберiг,
    Що нiколи у серцi не згасне.
    Не забути, як ти навеснi
    Вся у квiтах, немов наречена.
    I натхнення дарують менi
    Монастирськi хрести золоченi...
    Хоч i вабить мене далина,
    Та не зраджу Полтаву нiколи,
    Ти для мене у свiтi одна –
    Моє щастя, мiй дiм, моя доля!



    Полтаво, моя любов
    музика Свiтлани Базавлук
    Я люблю свiй майбутнiй день
    У вiнку iз надiй i мрiй.
    Я люблю голоси пiсень,
    Що спiвають землi моїй...
    Понад тисячу довгих лiт,
    Крiзь руїни i забуття,
    Ти чекала на сiвй полiт...
    О, Полтаво – моє життя!
    Два гордi крила
    Розгорни, наче птах...
    Два гордi крила –
    Моя вiра й любов!
    Де б я не блукала
    По рiзних свiтах,
    Полтаво, до тебе
    Вертаюся знов...
    Я люблю, як цвiтуть сади,
    I каштановий зорепад.
    Навiть з теплих країв сюди
    Всi птахи навеснi летять...
    Понад тисячу весен ти
    Нам даруєш своє тепло,
    Всi ми дiти повiк твої...
    О, Полтаво – моя любов!
    Я люблю зустрiчати нiч
    На верхiвцi Iван-гори...
    Бути з зорями вiч на вiч,
    Чути спiв молодих вiтрiв.
    Дзвiн на вежi позначить час:
    Одинадцята сотня лiт.
    Юне мiсто вiтає вас...
    О, Полтаво – мiй дiм i свiт!

    РІДНА ПОЛТАВО
    Там, де ворскла величаво
    Свої пестить береги,
    Рідний край, моя Полтаво,
    Наче квітка розцвіти.
    Ти уквітчана садами
    В мальовничих цих краях.
    Ти уславлена словами
    У нев’янучих піснях.
    Біля Білої альтанки
    На Івановій горі,
    Де закохані стрічають
    Перші промені зорі.
    Я стою, мов під гіпнозом,
    Зачарований в красі,
    Що хотів сказати в прозі,
    Переходить у пісні.
    Ось, здається, що їх чуєш,
    Вони линуть у душі:
    «Рідний край, моя Полтаво» -
    Тихо шепчуть солов’ї.
    Катерина Шевченко ,
    Моя Полтавщина - моя Батьківщина
    За неї боролись мій прадід і дід.
    Моя батьківщина - моя Полтавщина
    Живе, процвітає без горя і бід.
    Хай сонце осяє мою Україну,
    Веселка хай завжди всміхається їй.
    І серцем я лину на рідну Вкраїну
    Крізь смуток, проблеми і вирій подій.


    * * *
    Полтава! Серцю рідний край!
    Тебе любити буду я безмежно
    Ти струнами душі моєї вигравай,
    Тебе торкнуся дуже обережно.
    Полтава! Як без тебе я?
    Моя ти рідна, люба і ласкава.
    Полтава! Це моя земля,
    Вона найкраща, мила і свята.
    Черевко С.,
    8-А клас,ЗШ № 25


    Полтава - місто майбутнього
    Багато міст на Україні,
    Квітучих, різних, пам'ятних,
    Але в майбутньому і нині
    Ти найчарівніша з усіх.
    Як на Панянці Котляревський
    Усіх Наталок восхваляв,
    Так Гоголь гумор "деревенський"
    Нам через роки передав.
    Тут Петро Перший, Короленко
    І Панас Мирний славу дав.
    І я Полтаві - рідній ненці,
    Всю славу їй одній віддам.
    Ще буде в нас поетів повно,
    І музикантів запальних.
    Була і буде в нас Полтава
    Найчарівніша із усіх.
    І як би доля не всміхалась,
    Яких би лих не завдала,
    А наш народ не може здатись –
    Боротись буде до кінця.
    І буде нам й Вкраїні слава,
    Майбутнєє у нас вже є.
    Наша година вже настала,
    Так зустрічайте, те що є.

    Андрій Зеленський,



    Зву Полтаву я своєю...
    Зву Потаву я своєю
    Світанковою зорею
    Майоріє рідне місто
    Пам'ятками, як в намисті

    Монумент великий Слави -
    Гордість нашої Полтави
    Парки, сквери і сади...
    Буде вічно молодим
    Рідне місто у віках,
    І з любов'ю у серцях
    У майбутнє ми крокуємо
    І самі його будуємо.
    Штепа Олег

    Славна Полтава
    Моя Батьківщина
    І рідна земля -
    Це славна Полтава.
    Я - донька твоя.
    У нашому місті
    талантів багато.
    І люди у ньому
    працюють завзято.
    І землі родючі,
    І люди співучі.
    Полтава і я -
    Велика сім'я.
    Щаслива Полтава -
    Щаслива і я!
    Чередник Анастасія


    Полтаві
    Полтаво! Чарівне і давнєє місто.
    Вдягла ти сьогодні святкове намисто.
    Радіють красуні великі й малі -
    То гідні нащадки своєї землі.
    Історію міста ми збережем,
    Пісні Чураївни в серцях понесем.
    Наталка і Возний, Еней, Евріал.
    Це батько Іван нам їх дарував.
    Полтаво! Ти гордість і слава моя!
    Навіки з тобою пов'язаний я.

    Тараненко Дмитро


    Моя Полтава
    Рідна Полтаво, ти нас колисала.
    Піснею наше життя наповняла.
    Ми підросли і про тебе все знаємо,
    Історію міста ретельно вивчаємо.
    Славні твої перемог и в боях,
    з ворогом грізним. Нелегкий твій шлях.
    Та нині ти квітнеш, духовна столице,
    Ми будемо множити твої скарбниці.
    Не дамо згаснути зірочці слави.
    Живи й розбудовуйся, рідна Полтаво!

    Путіліна Ліза

    Моїй Полтаві
    Чарівна осінь на Подолі
    Фарбує пензлем все довкола.
    Немов та дівчина - калина,
    Каштани - наче парубки.
    Люблю тебе, одна-єдина,
    І прославляю на віки.
    Люблю орла могутні крила,
    Золотоверхий монастир.
    Мені завжди Альтанка мила,
    Тому в душі і щастя, й мир.
    Вінок пісень тобі складаю
    І тим, хто полягли в бою,
    І низько голову схиляю,
    Шаную, згадую, люблю.
    Вже 300 років ось минає,
    Як бій Полтавський прогримів.
    Про цю подію в світі знають.
    Перемогти усяк хотів.
    Зростила геніїв немало.
    Земля твоя, як Божий дар.
    Когось від смерті рятувала.
    Любив тебе і наш Кобзар.
    Собор Успенський і хатину
    Він для нащадків змалював.
    Вклонюсь низенько я садибі,
    Що в чорнобривцях потопа,
    Де слово батька « Енеїди»
    Вже понад 200 літ луна.
    Дочка Полтави й України
    У пам'яті у нас живе,
    Хоч змовкло серце Чураївни,
    Та пісня знов у даль пливе.
    Люблю Полтаву чорноброву,
    Люблю я ніжно рідний край.
    Моє ти місто пречудове,
    Живи в віках і процвітай!

    Посмітна С.В., Печерій М.Д


    Красуне Полтаво,
    Пісенний мій край,
    Твоїх дітей слава –
    У світі розмай.
    Пісні Чураївни
    Й донині лунають,
    Про тебе поети
    Оди складають.
    Красуне Полтаво,
    Моя сторона,
    Чарівна, мов панна,
    Ти – серця струна,
    Ти в світі єдина
    Країни перлина,
    З тобою щоденно
    Неначе на крилах…
    Красуне Полтаво,
    Пісенний мій край,
    Твоїх дітей слава –
    У світі розмай.
    Юрій Іванов

  4. #34
    Авторитет Аватар для Наталия Михайловна
    Регистрация
    07.03.2009
    Адрес
    Dnepropetrowsk, Ukraine
    Сообщений
    1,611
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,196
    Поблагодарили Поблагодарили 
    285
    Поблагодарил в

    139 сообщениях

    По умолчанию

    Віршики про осінь

    Щедра осінь золота
    Марія Познанська
    Хто в хустині червоненькій
    Став у лісі між дубів?
    Може, дівчинка маленька
    Назбирать прийшла грибів
    Ні, не дівчинка там стала
    Горобина вироста.
    Ту хустину гаптувала
    Щедра осінь золота.

    Багата осінь.
    Осінь пишна та багата,
    Збагатіла наша хата.
    І комора, і стодола,
    Повно є добра довкола..
    У коморі кілька міхів
    Груш і яблук, і горіхів.
    А стодоли, як високі.
    Є в них збіжжя на два роки.

    Золота осінь.
    В парках і садочках
    На доріжки й трави,
    Падають листочки буро-золотаві.
    Де не глянь, навколо
    Килим кольористий,
    Віти напівголі
    Й небо синє, чисте.
    Метушні не має,
    Тиша й прохолода -
    Осінь золотая тихо-ніжно ходить.


    Вересень.
    Звозить вересень в комори
    Кавуни і помідори,
    Спілих яблук, груш і слив
    Цілі гори натрусив.
    І вантажить гарбузи
    На машину і вози ...
    Йде до гаю, де гриби
    Виростають щодоби.
    На чолі іскриться піт-
    Сто турбот і сто робіт.

    Цей віршик перед піснею можна дати

    Осінь щедра і багата.
    Осінь щедра і багата
    Принесла у кожну хату
    Із садів, полів і грядок
    Сливочок, грушок і яблук
    Ще капусту й бурячок
    Для дорослих й діточок..
    А поки зима настане,
    Ліс фарбую у багряне.
    Золотом усе вкриваю,
    Ось таку роботу маю.
    А про осінь ви, малята,
    Гарно вмієте співати?

    [IMG]http://*********org/763740.gif[/IMG]
    vozgrechko@gmail.com

    [IMG]http://*********org/6980587.gif[/IMG]

    Сайт нашего детского сада http://dnz397_babushk.dnepredu.com/

    Обитателям нашей Беседки посвящается http://www.youtube.com/watch?v=ajG-l...ature=youtu.be

    Мой канал на You Tube https://www.youtube.com/user/natysya9

  5. #35
    Местный Аватар для МОИ 38
    Регистрация
    01.01.2010
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    369
    Поблагодарил Поблагодарил 
    10
    Поблагодарили Поблагодарили 
    7
    Поблагодарил в

    5 сообщениях

    По умолчанию

    Сборник стихотворений про наш край
    IMG.pdf

  6. #36
    Авторитет Аватар для daniv62
    Регистрация
    08.12.2009
    Адрес
    .
    Сообщений
    4,026
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,028
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,122
    Поблагодарил в

    285 сообщениях

    По умолчанию

    ВІРШІ ДО НОВОГО РОКУ


    Володимир Верховень
    ДІД МОРОЗ СПІШИТЬ НА СВЯТО.


    Дід Мороз удома звично
    Не сидить в ніч новорічну.
    В нього клопотів багато —
    Не спізнитися б на свято!

    — Ждуть зайчата на гостину,
    Обіцяв їм капустину.
    Клишоногому ведмедю
    Завезу горнятко меду.

    Вепру дикому у стужу
    Жолуді смакують дуже.
    Білченятам по горішку
    Залишу десь на поріжку.

    До крота загляну в нору —
    Бульба буде саме впору.
    А сусідку, сіру мишку,
    Пригощу книшем в затишку.

    Для сови ось окуляри —
    Про всяк випадок, дві пари.
    А горобчики й синички
    Хай летять до годівнички.

    Для ворони є намисто —
    Не звичайне, а перлисте.
    Що сороці-білобоці?
    Брязкальце в Новому році!

    По дорозі лося стріну —
    Запашного сіна кину.
    Не лякай, сохатий, марно!
    Може, вийде з хащі сарна.

    Покружляю ще по лісу,
    Щоб вручить дарунок лису.
    Завітаю наостанці
    До знайомих сіроманців.

    А вже потім через поле
    Поспішу скоріш у школу.
    У садок зайду дитячий,
    Чи ніхто бува не плаче?

    В тиші б’є годинник лунко.
    Треба встигнуть подарунки
    Малюкам усім роздати.
    Ось тоді й почнеться свято!

    * * *

    Віктор Терен
    БІЛІ СЛОНИ.

    Із холодних країв,
    З далини,
    Поприходили білі слони.
    Он під вікнами стали, вухаті,
    Аж стемніло трішечки в хаті.
    Будуть з нами вони до весни –
    Білі-білі замети-слони.
    А весна засміється в гаю –
    Підуть знову на північ свою.



    * * *
    Леонід Куліш-Зіньків
    ВРАНЦІ БІЛЯ ХАТИ

    Вранці біля хати
    Малесенькі сліди –
    Зайчатко вухате
    Приходило сюди.
    Стояло біля хати,
    Ступило на поріг –
    Хотіло нам сказати,
    Що випав перший сніг.


    ***
    Євген Юхниця

    На порозі мазанки –
    З ковдрою санчата.
    От, у них, як власники,
    Вгрілися зайчата.

    І на двір Яриночка
    Плаче, не вмовляється.
    Вийде хто з хатиночки –
    Зайчики ж ...злякаються.

    ***
    Віктор Терен
    ДІД МОРОЗ

    Дід Мороз нам всього приберіг,
    Все роздав – і ступив за поріг.
    А його дітвора
    Не пускає з двора:
    – Ти, дідусю, гостюй цілий рік!
    Будеш з нами ходить по гриби,
    Будеш з річки тягти коропи,
    Жартувати в гурті
    І ганяти котів –
    Залишайся, що хочеш роби!
    Дід погодивсь ходить по гриби
    І тягати важкі коропи...
    А ганяти котів
    Він чомусь не схотів –
    Та й пішов за високі горби...

    ***
    Катерина Перелісна
    ДЛЯ ПОТІШЕЧКИ

    Попід вікнами Мороз
    Ходить-щулиться,
    То загляне у садок,
    То на вулицю:
    – Де ж це дітоньки малі
    Поховалися,
    Та невже ж вони мене
    Ізлякалися?
    Я ж їм шкоди не зроблю
    Анітрішечки,
    Тільки носика вщипну
    Для потішечки!

    ***
    Леся Вознюк
    ЗАВІРЮХА І ЗАЙЧИК

    Завірюха сніжно-біла
    в лісі зайчика зустріла.
    Каже хитро завірюха:
    – Заховай, зайчиську, вуха,
    бо я злюча та колюча,
    ще й щипуча і кусюча.

    – Вас, люб’язна завірюхо,
    не бояться зовсім вуха,
    бо ви добра: у лісочку
    замели мої слідочки.
    Не піймають звірі хижі:
    злі вовки та лиски рижі.

    Володимир Верховень
    ЗИМОВА КАЗКА.

    З темного лісу, з далеких доріг
    Казка зимова приходить до всіх.

    В неї сап’янці – м’які чобітки,
    На кожушанці – сріблясті зірки.

    Очі, немов самоцвіти, блищать,
    А за плечима мішок – пригощать.

    Що кому хочеться – збудеться в сні,
    Просто насниться тобі і мені.

    Зайде вона в кожну хату і дім,
    Скаже дорослим і дітям малим:

    – Будьте щасливі, здорові живіть!
    Хай не кінчається радісна мить!

    З неба сніжинок блакитні рої
    Тихо летять на врочисті гаї.

    Місяць у санки запрягши, Звіздар
    Світом розвозить казковий той чар.

    В срібному інеї сосни стоять,
    В жовтому сяйві верхівки горять.

    Скоро годинник дванадцять проб’є,
    Казка зимова – дитинство твоє.

    ***
    Володимир Верховень
    ЗУСТРІЧАЙТЕ НОВИЙ РІК

    Ніч, мов дівчинка цікава,
    Заглядає в кожний двір.
    То наліво, то направо
    Сипле повну пригірщ зір.

    А за нею на санчатах
    Їде місяць-молодик.
    І відлунює по хатах:
    – Зустрічайте Новий рік!

    ***
    „Сію, сію, посіваю,
    З Новим роком вас вітаю!
    Щоб всього було доволі
    І в коморі, і на полі!”

    Йде колядників ватага,
    Подарунків повний міх.
    Де хазяїн – там розвага,
    Де хазяйка – спів і сміх.

    ***
    „Щедрик, щедрик,
    Щедрівниця,
    Добра з маслом
    Паляниця,
    А сухая –
    Не такая”.
    Геть мороз від них тікає!

    ***
    Тільки віхола мітлою
    Заміта глибокий слід –
    Кучугурою-горою
    До самісіньких воріт.

    ***
    „Ой колядка, колядниця,
    Дайте маку і кутиці.
    Як не дасте, одкажіте,
    Моїх ніжок не знобіте”.

    ***
    З неба сіється пороша,
    Наче мелене зерно.
    А хлоп’я-котигорошок
    Не вмовкає все-одно:

    ***
    „Що щедрушка –
    То пампушка,
    Що й щедреник –
    То й вареник”.
    У мішок зберу я
    Все, що нащедрую!

    ***
    Пахне хвоя в теплій хаті,
    І витає Божий дух.
    І на покуті маляті
    Усміхається дідух.

    ***
    Михайло Стельмах
    ЙДЕ ЗИМА.

    В галстуку синичка
    Сіла на осичку.
    Здивувалась птиця:
    – В галстуку синиця,
    Закриває шию,
    Хоч іще й не віє.
    Коли дятел з бука
    Телеграму стука:
    – Йде зима борами,
    Дід Мороз – річками.
    Їх синичка вздріла –
    Галстук начепила.

    ***
    Сію, вію, посіваю,
    З Новим роком вас вітаю!
    Сію щедро із долоні
    По долівці, по ослоні,
    Засіваю вашу хату –
    Будьте радісні й багаті.
    Сію густо, перехресно –
    На добробут людям чесним.
    Промовляю з кожним кроком:
    „З новим щастям, з Новим роком!”

    ***
    Я маленький пастушок,
    Загорнувся в кожушок,
    На скрипочку граю,
    Вас усіх вітаю.
    А ви, люди, чуйте,
    Коляду готуйте –
    Яблучка, горішки –
    Дітям для потішки.

    ***
    Катерина Перелісна
    МОРОЗ.

    Дід Мороз засніжений,
    Руки крижані,
    У віконце стукає:
    – Відчиніть мені!

    Та пустіть погрітися,
    Хоч біля дверей…
    Бачу, як вам весело!
    Скільки тут дітей!

    Ех, якби на вулиці
    Я їх запопав!
    Ніжки поморозив би,
    Щічки пощипав!

    А то, бач, за стінами,
    У теплі сидять
    І пороздягалися
    Та ще й цвірінчать!

    ***
    Анатолій Качан
    НОВОРІЧНА ПРИГОДА.

    В нашу хату зайшов уночі
    Дід Мороз із мішком на плечі
    І говорить: „Із темних дібров
    Я до вас дуже довго ішов...”

    А мене бере сумнів чогось:
    Хто насправді оцей Дід Мороз?
    Може, він не із темних дібров,
    А з бюро добрих послуг прийшов?

    Дід Мороз ці думки відгадав,
    Та ні слова чомусь не сказав.
    Він лише мені руку потис –
    І я інеєм білим обріс.

    ***

    Леонід Куліш-Зіньків
    ТАНЦЮВАЛИ ЗАЙЧИКИ.

    Танцювали зайчики у гайку,
    На сніжку біленькому, на сніжку.
    Вибивали лапками гопака,
    Хоч мела хурделиця
    Ще й яка.
    Гарно побігайчики
    Стриб та скік –
    Зустрічали зайчики
    Новий рік.

    ***
    Юлія Смаль
    ХМАРИНКИ.

    Сперечалися хмаринки,
    Швидше хто вдягне ялинку.
    Враз посипали сніжинки –
    Всі ялинки в кожушинках.

    А чия гарніша шуба?
    В кого тонша, в кого груба?
    Сперечалися хмаринки,
    Аж закінчились сніжинки.

    ***
    Галина Малик
    ПРО СТАРЕНЬКІ КАПЦІ.

    У старої бабці
    Миші вкрали капці.
    Потягли не в нірку –
    На льодову гірку.
    Гей, мишва-малята,
    Маєте санчата!

    Ми старенькій бабці
    Купим iншi капці –

    Теплi-теплi, на хутрі,
    I не скажем, де старі!

    ***
    Леся Вознюк
    ЯК ВІТАЄТЬСЯ ЗИМА.

    А чому це у Марічки
    зарум’янилися щічки?
    Дівчинка всміхається:
    – Морозець щипається.
    А чому це у Марічки
    морозець щипає щічки?
    Дівчинка всміхається:
    – Так зима вітається.

    ***
    Павло Мовчан
    СНІГ.

    Прийшов сніг-білоніг,
    Борода патлата,
    Сів тихенько на поріг,
    Попросивсь до хати.

    Каже: „Холодно мені,
    Змерзли ноги босі”.
    Мати каже: „Е, ні-ні…
    Відпочив – і досить…”

    Сніг поволеньки підвівсь
    Та й пішов у поле.
    Білі брови, білий ніс,
    А в кишенях – холод.

    Озирнувся білий сніг,
    Засміявся біло –
    Білі губи, білий сміх,–
    Пір’я полетіло.

    ***
    Володимир Ладижець
    У САДУ ПІД СІРИМ ГРАБОМ.

    Ми в саду під сірим грабом
    Снігову зліпили бабу.
    З дому моркву я приніс –
    Вийшов добрий бабі ніс!
    І як тільки стали в коло
    Бабі танець станцювати,
    Загукав до нас Микола:
    – Йдіть до хати,
    Кличе мати!
    Обігрілись, попоїли,
    Та й до саду, знов до діла.
    Тільки хто ж це тут ходив?
    Бабі носа відкусив?
    Ми туди,
    Ми сюди –
    У снігу чиїсь сліди.
    – Може, заєць?
    – Ні, ні, ні!
    Це мабуть сліди свині.
    Ой, це вовк або ж ведмідь,
    Ой, тікайте, ой, біжіть!
    Раптом тріснула лоза,
    А з-за кущика коза,
    Аж вклоняється, так просить:
    – Дайте ще одного носа!

    ***
    Василь Моруга
    НІЧКА-НОВОРІЧКА


    Гарна нічка-новорічка!
    Найчудовіша в зимі!
    Новорічка-чарівничка…
    Поміркуйте-но самі:
    На ялинках ця чаклунка
    Скрізь запалює зірки
    І найкращі подарунки
    Нам кладе під подушки.
    О дванадцятій годині
    Похитнеться стрілка-скік!
    І ми всі за мить єдину
    Підростем на цілий рік.

    ***
    Катерина Перелісна
    ЩЕДРИК

    Щедрик, щедрик, щедринець!
    Ой, який я молодець:
    Прийшов посипати –
    Забув зерна взяти…

    Та маю в кишені
    Гороху з півжмені.
    Сію, вію жито
    У зимі на літо.

    Нехай Бог поможе,
    Щоб все було гоже!
    З Новим роком будьте,
    Мене не забудьте!


    ***
    Леся Вознюк
    ПРОХАННЯ ДО МИКОЛАЯ.

    Миколаю святий,
    Миколайчику!
    Не для себе прошу я,
    для зайчика,
    бо про мене дбає
    родинонька,
    ну а він, мабуть,
    сиротинонька.
    У садочок прибігав –
    хвіст куценький –
    та від холоду тремтів –
    був босенький.
    Чоботята подаруй
    ти м’якенькі,
    щоб було йому у лапки
    тепленько.
    Усміхнувся Миколай,
    Миколайчик:
    – З подарунком буде хлопчик
    і зайчик,
    та благословенна
    родинонька,
    де зростає чуйна
    дитинонька.


  7. #37
    Мастер Аватар для liybliana
    Регистрация
    28.03.2009
    Сообщений
    970
    Поблагодарил Поблагодарил 
    917
    Поблагодарили Поблагодарили 
    332
    Поблагодарил в

    184 сообщениях

    По умолчанию

    Раз зустрів їжак сніжинки.
    "Це малесенькі їжинки!
    Білі і колючі,
    до того ж летючі."

    Павучок на павутинці
    якось теж зустрів сніжинки:
    "Які ж вони сміливі,
    Оці мухи білі!"

    Зайчик пострічав сніжинок:
    "Скільки заячих пушинок!
    Так і сипляться згори
    Ці пушиночки малі!"

    Для малят оці сніжинки
    як малесенькі смішинки!
    І летить як білий сніг
    наввкруги дитячий сміх!



    мой перевод с русского

  8. #38
    Местный Аватар для Lussia
    Регистрация
    23.01.2010
    Адрес
    Україна
    Сообщений
    216
    Поблагодарил Поблагодарил 
    238
    Поблагодарили Поблагодарили 
    12
    Поблагодарил в

    4 сообщениях

    По умолчанию

    Вірші до нового року
    Кто пришел? Что принес?
    Е. Благинина

    Кто пришел? Что принес?
    Знаем мы: Дед Мороз,
    Дед с седой бородой -
    Он наш гость дорогой.
    Он нам елку зажжет,
    С нами песни споет.

    Встали девочки в кружок
    А. Барто

    Встали девочки в кружок.
    Встали и примолкли.
    Дед Мороз огни зажёг
    На высокой ёлке.
    На верху звезда,
    Бусы в два ряда.
    Пусть не гаснет ёлка,
    Пусть горит всегда!

    Снег
    А. Барто

    Снег, снег кружится,
    Белая вся улица!
    Собралися мы в кружок,
    Завертелись, как снежок.

    Про елочку
    К.Чуковский

    Были бы у елочки
    Ножки,
    Побежала бы она
    По дорожке.
    Заплясала бы она
    Вместе с нами,
    Застучала бы она
    Каблучками.
    Закружились бы на елочке
    Игрушки -
    Разноцветные фонарики,
    Хлопушки.
    Завертелись бы на елочке
    Флаги
    Из пунцовой и серебряной
    Бумаги.
    Засмеялись бы на елочке
    Матрешки
    И захлопали б от радости
    В ладошки.
    Потому что нынче ночью
    У ворот
    Постучался развеселый
    Новый год!
    Новый, новый,
    Молодой,
    С золотою бородой!

    Песня о елке
    С.Маршак

    Что растет на елке?
    Шишки да иголки.
    Разноцветные шары
    Не растут на елке.
    Не растут на елке
    Пряники и флаги,
    Не растут орехи
    В золотой бумаге.
    Эти флаги и шары
    Выросли сегодня
    Для российской детворы
    В праздник новогодний.
    В городах страны моей,
    В селах и поселках
    Столько выросло огней
    На веселых елках!

    Что такое Новый год?
    Елена Михайлова

    Что такое Новый год?
    Это всё наоборот:
    Ёлки в комнате растут,
    Белки шишек не грызут,

    Зайцы рядом с волком
    На колючей ёлке!
    Дождик тоже не простой,
    В Новый год он золотой,

    Блещет что есть мочи,
    Никого не мочит,
    Даже Дедушка Мороз
    Никому не щиплет нос.


    Дело было в январе
    А.Барто

    Дело было в январе,
    Стояла ёлка на горе,
    А возле этой ёлки
    Бродили злые волки.

    Вот как-то раз
    Ночной порой,
    Когда в лесу так тихо,
    Встречают волка под горой
    Зайчата и зайчиха.

    Кому охота в Новый год
    Попасться в лапы волку!
    Зайчата бросились вперёд
    И прыгнули на ёлку.

    Они прижали ушки,
    Повисли, как игрушки.
    Десять маленьких зайчат
    Висят на ёлке и молчат -
    Обманули волка.
    Дело было в январе -
    Подумал он, что на горе
    Украшенная ёлка.

    Встали девочки в кружок
    А.Барто

    Встали девочки в кружок.
    Встали и примолкли.
    Дед Мороз огни зажёг
    На высокой ёлке.

    На верху звезда,
    Бусы в два ряда.
    Пусть не гаснет ёлка,
    Пусть горит всегда!


    Снежинки
    Г. Новицкая

    – Кто снежинки
    Делал эти?
    За работу
    Кто в ответе?
    – Я! – ответил Дед Мороз
    И схватил меня
    За нос!

    Дед Мороз прислал нам елку
    В. Петрова

    Дед Мороз прислал нам елку,
    Огоньки на ней зажег.
    И блестят на ней иголки,
    А на веточках – снежок!

    Елка наряжается
    Я. Аким

    Елка наряжается –
    Праздник приближается.
    Новый год у ворот,
    Ребятишек елка ждет.


    Скоро, скоро Новый год!
    О. Чусовитина

    Скоро Дед Мороз придёт.
    За плечами ёлочка,
    Пушистые иголочки.
    Он подарки нам разносит
    И стихи читать нас просит.

    Дети водят хоровод
    Т. Мельникова

    Дети водят хоровод,
    Хлопают в ладоши.
    Здравствуй, здравствуй.
    Новый год! Ты такой хороший!

    Я снегурочку слепила
    Е. Тараховская

    У подъезда, на площадке
    Собрала я снег лопаткой.
    Хоть не много снега было,
    Я снегурочку слепила.
    В коридор поставила,
    А она … растаяла!

    Старый Дедушка Мороз
    А.Костаков

    Старый Дедушка Мороз
    С белой бородою,
    Что ребяткам ты принес
    На праздник новогодний?
    Я принес большой мешок,
    В нем игрушки, книжки,
    Пусть встречают — хорошо
    Новый год детишки!

    Елка
    З. Петрова

    Елка, колкая иголка,
    Где ты выросла? - В лесу.
    Что там видела? - Лису.
    Волки да медведи,
    Вот мои соседи.
    А у нас под Новый год
    Каждый песенку поет.


    Елка
    Е.Благинина

    Ну и елка, просто диво,
    Как нарядна, как красива.
    Ветви слабо шелестят,
    Бусы яркие блестят

    И качаются игрушки -
    Флаги, звездочки, хлопушки.
    Вот огни зажглись на ней,
    Сколько крошечных огней!

    И, верхушку украшая,
    Там сияет, как всегда,
    Очень яркая, большая,
    Пятикрылая звезда.

    Рысью мчится Новый Год...
    Кирилл Авдеенко
    Рысью мчится Новый Год,
    В дом спешит, стучится;
    На озёрах белый лёд
    Глаз слепит, искрится.

    Клён, ольху обняв, стоит –
    Так теплее вместе;
    Что-то тихо говорит
    Ей, своей невесте.

    Солнце скоро упадёт
    Весело за горку;
    Забуянит, запоёт
    Лес пургою звонкой.

    Снег запляшет хоровод,
    Вихрем закружится;
    Скоро, скоро Новый Год!
    Рысью в гости мчится.

    ***

    К нам зайдёт Новый год,
    Заведёт хоровод,
    Зазвенят голоса,
    Засмеется детвора!

    ***

    Первый снег пушистый
    В воздухе кружится
    И на землю тихо
    Падает, ложится.

  9. #39
    Мастер Аватар для keliot
    Регистрация
    24.02.2010
    Адрес
    м. Тернопіль
    Сообщений
    697
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,098
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,051
    Поблагодарил в

    176 сообщениях

    По умолчанию

    Вірші про професії

    Вчителька (В. Паронова)
    Така вона хороша, що не сказать словами. Як сонечко у дощик. Як наша друга мама.
    Говорить: "любі діти, вам треба букви знати, щоб всі книжки на світі змогли ви прочитати".
    Навчаюся відмінно, бо вчителька хороша, і знаю - неодмінно на неї стану схожа.

    "Вихователька" (Т. Лисенко)
    Хто, як квочка із курчатами, в дитсадку щодня з малятами?
    Хто їх пильно доглядає, няньчить, пестить, розважає,
    Вчить співати й малювати, рахувати і читати?
    Ласку дітям всю до крапельки подарує вихователька.

    "Музикант" (В. Паронова)
    Так він грає, аж злітає в небеса душа твоя.
    Звуки лагідні й чарівні ніжно скрипка промовля.
    Він на сцені у натхненні, мов натягнута струна.
    Він не з нами, з небесами, а в душі бринить весна.

    "Актор" (В. Паронова)
    Він такий же, як і ми, непомітний між людьми.
    А в театрі грає ролі: нині - вчителя у школі,
    Завтра буде інша роль,То жебрак він, то король.
    Про чуже життя розкаже і зі сцени все покаже,
    Як по правді треба жити і біди не неробити.

    "Бізнесмен" (В Паронова)
    Гроші витрачає вміло: він вкладає їх у діло.
    Має булочну й пекарню, чи салон і перукарню.
    Свиноферму, звідки мясо відправляє в цех ковбасний.
    Чи скуповує товари і розвозить по базару.
    Лік грошам він добре знає, їх на вітер не пускає.

    "Лікар" (Т. Лисенко)
    Хто в лікарні по палаті ходить в білому халаті?
    Хто людей з біди врятує, хто хвороби всі лікує?
    Хто призначить процедури, і таблетки, і мікстури,
    Щоб здоровим буть довіку?
    Це, звичайно, мудрий лікар.

    "Перукар" (В. Паронова)
    Він - художник від природи.
    Почуття краси і вроди у душі своїй несе.
    Задля цього зробить все: підстриже і підфарбує,
    гарний настрій подарує.
    Золоті у нього руки. Робить зачіски, перуки.
    І красу, що в ньому є, добрим людям роздає.

    "Кухар" (Т. Лисенко)
    Хто на кухні хазяйнує? Хто кастрюлями керує?
    І з ножем працює вправно? Хто смачні готує страви:
    Періжки пече рум'яні, варить борщ смачний, духм'яний,
    Не відтягнеш і за вуха? Хто цей майстер?
    Звісно, кухар.

    "Швачка" (Т. Лисенко)
    Хто одежу шиє всім, і дорослим і малим,
    Дружить з голкою й тканиною, строчить швейною машиною?
    Хто на спеку й день холодний робить людям одяг модний?
    Нескладна оця задачка - бо майстриню звати швачка.

    "Двірник" (В. Паронова)
    Він подвір'я замітає, нас ласкаво зустрічає.
    Усміхається привітно: "Не запізнюйтеся, діти!"
    У руках мітла слухняна підміта доріжки й ганок.
    Вирішили ми із братом папірці не розкидати.
    Їх відносим у смітник, що поставив наш двірник.
    Без порядку й чистоти не буває красоти.

    "Фермер" (В. Паронова)
    От в кого тяжка робота, аж чоло блищить від поту!
    Рано-вранці він встає, поле огляда своє.
    Там вирує колоситься золота густа пшениця.
    Є садок, город і ферма і працює він уперто.
    Має трактори сучасні і комбайни першокласні.
    На землі господарює і з тобою нас годує.

  10. #40
    Мастер Аватар для liybliana
    Регистрация
    28.03.2009
    Сообщений
    970
    Поблагодарил Поблагодарил 
    917
    Поблагодарили Поблагодарили 
    332
    Поблагодарил в

    184 сообщениях

    По умолчанию

    Загадки про зиму

    1. Без сокири і дрючків ставить міст через річки. (Мороз)

    2. Хоч сам не біжить, а стояти не велить. (Мороз)

    3. Хто малюнок на вікні уночі зробив мені? (Мороз)

    4. Що росте догори коренем?

    5. Впаде з неба — не розіб'ється,
    Впаде в воду — розпливеться. (Бурулька)

    6. «Що це? Що це? — всі кричать.— Білі мухи он летять». (Сніг)

    7. Скатертина біла увесь світ накрила. (Сніг)

    8. Взимку горою, а літом водою. (Сніг)

    9. Живе — лежить, помре — побіжить. (Сніг)

    10. Що приходить тихо, а відходить з шумом? (Сніг)

    11. Біле, як сорочка,
    Пухнате, як квочка,
    Крил не має,
    А гарно літає.
    Що це за птиця,
    Що сонця боїться? (Сніг)

    12. Текло, текло, та й лягло під скло. (Вода і лід)

    13. І в огні не горить, і в воді не тоне. (Лід)

    14. Старий дід мости помостив,
    Молода прийшла — мости рознесла. (Мороз і весна)

    15. Вдень вікно розбивається, а вночі само вставляється. (Ополонка)

  11. #41
    Авторитет Аватар для катя 98
    Регистрация
    13.01.2010
    Адрес
    киевская обл.
    Сообщений
    8,420
    Поблагодарил Поблагодарил 
    7,899
    Поблагодарили Поблагодарили 
    15,377
    Поблагодарил в

    2,466 сообщениях

    По умолчанию

    Девочки стихи из сайта
    http://sashkaua.ucoz.ua/index/0-13

    На городі кабачок
    Проказав до мами:
    - Ще із самих пелюшОк
    Спільне є між нами.
    Від дідуся ти мені
    Сили назбирала,
    І в найперші мої дні
    У пригоді стала!

    Від бабусі доброта
    Перейшла у спадок.
    Це природна повнота,
    Гідний я нащадок!

    Твої гени – добрий зір,
    Все я роздивлюся!
    Татка - мужність у мені,
    Вітру не боюся! -

    Так у липні кабачок
    Говорив до мами:
    - Ще із з самих пелюшОк!
    Спільне є між нами!

    Чухав вушко сірий кіт:
    - Де знайти мені обід?
    Де поїсти, де попити,
    Як спокійно день прожити?
    Сонце лагідно всміхнулось,
    Щічки котика торкнулось:
    - Бачу я ціленький світ,
    Підкажу, де є обід.

    Ген будівля кольорова,
    Цегляна, не паперова.
    Там хатинка для малят,
    Для дитячих котенят.

    От до них і поскачи,
    Гарно діткам муркочи.
    Підгодують, приголублять, -
    Дітлахи тваринок - люблять!


    Чимчикує горобець
    По асфальту навпростець,
    До домівки поспішає,
    На автівки не зважає.
    Не боїться горобець
    Прямувати навпростець,
    На зелений він крокує,
    Зебри рисочки рахує.

    Раз зозулька у селі почала кувати,
    Всім тваринам для життя роки дарувати.
    Для малого поросяти двадцять два „ку-ку”,
    Півнику - дванадцять років для ку-ку-рі-ку.
    Вівцям справно відлічила двадцять один рік.
    Для лоша відрахувала гарний, довгий вік.
    Шістдесят... і ще рахує!.. все - шістдесят сім!
    Всі тваринки до зозульки: от би нам так всім!

    Для корівки сорок років, вісім для кроля,
    Тридцять літ відрахувала для кача-маля.
    Котику п’ятнадцять років: ку-ку, ку-ку, ку..
    І тринадцять накувала дядьку індику!

    От така тривалість віку у тварин села.
    Всім лічбою догодила пташечка мала.
    А як скажеш – це все казка, стільки не живуть,
    Відповім: цілком я згідна – люди не дадуть!

    Котик в мишки запитав:
    - Ти чому втікаєш?
    Я ж для тебе мур-мявчав,
    Ти хіба не знаєш?
    - Ой, хитрун ти, Муркотун, -
    Мишка відказала. -
    - Ти, як тато твій, брехун! -
    й хвостик показала...

    Понаписують книжок,
    І носи їх в школу...
    А на вулиці сніжок
    Стелить килим знову.
    І придумав хто ж оце -
    Вчитися писати.
    Надоїло мені все -
    Вам не передати!

    Мамо, татку, вчителі!
    Мене пошкодуйте!
    І ви теж були малі –
    Крик душі почуйте!

    Хочу зранку спати я,
    Ну, яка ще школа?
    Я ж дитина ще! Маля!
    Звати мене Вова...

    Я для мами і для тата квітів назбирала,
    Величезного малюнка їм намалювала.
    Але все це заховаю до пори в шухлядку,
    За обідом обміняю в них на шоколадку!

    Кошеняткові сметанки налили у миску,
    А бабуся ще поклала Мурчику сосиску...
    Як поїв - стрибнув на руки мур-мур-муркотіти…
    Про вусаті свої справи з нами гомоніти.
    Як він мишок налякає і перехитрує,
    Як у песика із миски кашку поласує...
    Муркотить от так наш Мурчик, сни нам навіває,
    Всі турботи і печалі наші розганяє…

    Заспівала жабка пісеньку: ква-ква...
    Про липневу спеку і швидкі жнива,
    Про дощу краплинки і про комарів,
    Про кущі лепехи і великий рів...
    Про гаряче сонце і казкову ніч
    До подружок жабка квакотіла клич.
    Закликала друзів утворити хор,
    Заспівати разом пісню в до-мажор...

    Засинай, дитино,
    Нічка настає,
    Спить квітуча нива,
    Сон до тебе йде.

    Сплять дерева, квіти,
    Люди - вся земля! -
    На деревах віти,
    Сплять тварини, діти...
    Спи і ти, маля!

    Ти встаєш уранці.
    Бачиш у вікні:
    Сад кружля у танці,
    Мов у казці-сні...

    В небі сяє сонечко,
    Й серденько співа,
    Мов жива - природонька!
    Промовля трава...

    Соловей співає,
    Сонце виграє,
    Новий день вітає
    Піснею тебе!

    Сонечко, моє сонечко,
    Хай насняться тобі гарні сни.
    На обличчі твоїм, моє сонечко,
    Сяють посмішки теплі, ясні.

    Сонечко, моє сонечко,
    Хай в цю нічку засяють вогні.
    Місяць променем б'є у віконечко,
    Хай співає серце тобі.

    Зірки на небі співають, всміхаючись,
    До казки показують шлях.
    На ранок і сонечко, прокидаючись,
    Світлом засяє в очах.

    Сонечко, моє сонечко,
    Прокидайся, вже ранок настав.
    Новий день прийшов, моє сонечко,
    З кольорами і сяйвами барв.

    Сонечко, моє сонечко,
    Ти зростай, пізнавай оцей світ,
    І життя твоє, моє сонечко,
    Хай приносить щастя тобі.

    Зірки на небі співають, всміхаючись,
    До казки показують шлях.
    На ранок і сонечко, прокидаючись,
    Світлом засяє в очах.

    Завітала до села
    Осінь - королева
    Лад усюди навела,
    Роздягла дерева...
    Бараболю у мішки
    Яблука - в комору
    Щоб було на пиріжки
    У зимову пору
    Виноград увесь на сік,
    Гарбузи – для каші
    Вистачить тепер на рік
    Всій родині нашій!



    Наталія Гуркіна

    Лоскотало сонечко
    Промінцем віконечко:
    Кватирку відчиняйте,
    В дім мене пускайте

    Буду з вами гратися
    Гарно посміхатися
    Віршик вам складу
    Дайте лиш ввійду!

    І відімкнули сонечку
    Кватирку у віконечку
    В дім його впустили
    До столу запросили

    Медом частували
    Компотом напували..
    Щоб сяяло нам сонечко
    Щодня у віконечко


    Наталія Гуркіна


    Про кота
    Кращий в світі кіт - Тиміш.
    Хай Тиміш не ловить миш,
    Та як він на руки скоче
    І ласкаво замуркоче -
    Припиняється робота.
    Кіт Тиміш - така дрімота!
    Забуваються негоди,
    Настрій не псує погода,
    Затишно стає у хаті -
    Тільки тягне подрімати

    ХВАЛЬКО
    - Кукуріку, ку-ку-ку!
    Потоплю усіх в ставку.
    Будете від мене плакать,-
    Каже півник-задавака.

    - Як крильми я розмахнусь,
    Аж до неба доберусь.
    А іще, як дуже схочу,
    Через клуню перескочу!

    Силу знає всяк мою:
    Гострим дзьобом заклюю.
    Як розсердите мене –
    Лихо вас не обмине.

    Але півник наш не зчувся
    Як рудий Сірко проснувся.
    Підхопився – і до діла:
    Тільки пір”я полетіло

    Весняна мелодія


    Гріє землю сонечко,
    Ніжно примовляє:
    - Прокидайтесь, квіточки,
    День весну стрічає!
    Просинайся, річечко,
    Посміхнись, струмочку,
    Затанцюй нам гопака
    Дощику – дзвіночку!

    Розливайся радісно
    По землі, проміння!
    Хай же радує людей
    Весняне цвітіння

    ГІПОПОТАМИ
    В теплій річці Амазонці,
    Розігріті щедрим сонцем,
    Тулять носики до мами
    Два малих гіпопотами

    Люблять товстуни купатись,
    В піжмурки в багнюці гратись:
    Під болото упірнають,
    Потім – дружно виринають.

    От і думає матуся:
    -- Де ж я стільки наберуся
    Запашної піни й мила,
    Щоб синочків я відмила?

    ХОВРАШОК

    Раз маленький ховрашок
    В полі відшукав мішок.
    Каже: “ Буду в нім носити
    Харч, щоб добре взимку жити".

    Зсипав у мішок пшеницю,
    Гречку, жито, чечевицю,
    Вкинув з піввідра ячменю,
    Кукурудзи повну жменю.

    Як зібрав оті всі речі,
    То звалив мішок на плечі,
    До нори його приніс –
    А в нору мішок не вліз.
    [IMG][/IMG]
    МЕНЯ ЗОВУТ СВЕТЛАНА
    Моя мастерская тут http://forum.in-ku.com/showthread.php?t=142126

  12. #42
    Авторитет Аватар для daniv62
    Регистрация
    08.12.2009
    Адрес
    .
    Сообщений
    4,026
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,028
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,122
    Поблагодарил в

    285 сообщениях

    По умолчанию

    ВІРШІ ДЛЯ МАТУСІ
    ВІРШІ ПРО БАБУСЮ


    Якщо говорити між нами...(М.Пономаренко)

    Якщо говорити між нами,
    То все починається з мами.
    І казочка перша у світі,
    І сонячна подорож в літо.
    Найперші легенькі сніжинки
    І сяюче диво – ялинка.
    Від мами – і літери,
    Й слово,
    І зроблена разом обнова....
    Якщо говорити між нами,
    То все починається з мами.

    Вишиванка(В.Крищенко)

    Мама вишила мені
    Квітами сорочку.
    Квіти гарні, весняні:
    - На, вдягай, синочку!
    В нитці – сонце золоте,
    Пелюстки багряні,
    Ласка мамина цвіте
    В тому вишиванні.
    Вишиваночку візьму,
    Швидко одягнуся,
    Підійду і обніму
    Я свою матусю.

    Матусині очі(О.Мамчин)

    На мене звернені очі:
    Великі, карі, жіночі.
    В своїй любові бездонні.
    Магічні, як у Мадонни.
    Добром налиті до краю.
    Я з них наснагу черпаю.
    За них я Богу молюся –
    Кохані очі матусі.

    Мамине свято*(Інна Кульська)

    Мамине свято
    Я зустрічаю.
    Я для матусі
    Віршик вивчаю.
    Я подарунок мамі роблю,
    Я свою маму
    Дуже люблю!

    Вишиванка(М.Сингаївський)

    Ми своїми вправними руками
    Вишивали рушничок для мами,
    Щоб на свято маму привітати,
    Нашу радість їй подарувати.
    Є на ньому півники святкові,
    Є на ньому квіти малинові,
    Щоб на свято маму привітати,
    Нашу радість їй подарувати.
    Синя нитка – птиці прилітають.
    А червона – квіти зацвітають,
    Щоб на свято маму привітати,
    Нашу радість їй подарувати.
    Листя вишиваємо ласкаве,
    Щоб на свято маму привітати,
    Нашу радість їй подарувати.

    Гарне слово(К.Перелісна)

    Мама! Мама! – гарне слово,
    Тільки скажеш – все готово!
    „Мамо, кашки!” – кашка є.
    „Мамо, чаю!” – вже наллє.
    „Мамо, спатки!” – вже роздітий,
    І у ліжку, і укритий.
    „Мамо, ніжку зав”яжи!”
    „Мамо, казку розкажи!”
    Мама! Мама! – гарне слово,
    Тільки скажеш – все готово!

    Дуже люблю(К.Перелісна)

    Матусю, дай ручки твої поцілую,
    За шийку тебе обійму,
    І щічки погладжу.
    Ти знаєшь, матусю,
    Як дуже тебе я люблю!
    І ти мене любиш, хоч я неслухняна,
    Частенько і шкоду роблю.
    Та ти все пробачиш,
    Мене поцілуєшь,
    І я тебе дуже люблю!

    Наші мами(С.Олійник)

    Пам”ятаймо, милі діти,
    Пам”ятаймо завжди з вами,
    Що для нас в усьому світі,
    Найдорожчі – наші мами!
    Нам маленьким і дорослим –
    Все дають вони з любовью:
    Ніжне серце, світлий розум,
    Сили нашому здоровью.
    Як ставали ми на ноги,
    Перший крок наш був – до мами!
    Радість маєм чи тривогу –
    Серце мами завжди з нами.
    Де сини її та дочки –
    Завжди там вона думками.
    Пишем в класі ми на дошці
    Наше перше слово – мама!
    Найдорожчі мамі діти,
    Дітям мама їх – так само.
    Треба вчитись і робити
    Так, щоб радувати маму!
    А як вивчитесь з літами,
    Вдячні мамі за турботу,
    І поїдете від мами
    В інший край десь на роботу –
    Хай усі запам”ятають:
    І листи, і телеграми
    Шліть туди, де їх чекають,
    Виглядають ваші мами!

    Наша мама(Я.Путена)

    Наша мати,
    Як голубка сива
    Любові крильцями
    Усіх нас прикрила.
    Мати наша,
    Як сонечко ясне –
    Цілий день нам світить і вночі не гасне.
    Мати наша,
    Як ангел з неба –
    Вдень і вночі знає чого дітям треба.

    Чи є в світі що дорожче?

    Чи є в світі що світліше,
    Як мамині очі,
    Що все зорять за дітками
    Вдень і серед ночі?
    Чи є в світі що миліше,
    Як мамині руки,
    Що працюють для дитини
    Щиро без примуси?
    Чи є в світі що щиріше,
    Як серденько мами,
    Яке б”ється для дитини,
    Днями і ночами,
    Чи є в світі що дорожче,
    Як мама кохана,
    Що трудиться для дитини
    До ночі від ранку?

    Мама! Найдорожче слово в світі.

    Мама! Найдорожче слово в світі.
    Де б не був ти, щоб ти не робив,
    Назавжди вона твій шлях освітить
    Ніжним серцем, відданим тобі.

    Мамине свято

    Чому так багато
    Довкола тепла?
    Це мамине свято
    Весна принесла.
    Ідуть телеграми,
    Вітають зі святом,
    Бо друзів у мами
    Багато-багато.

    Найкращий подарунок

    На мамине свято,
    На мамине свято
    Хороших дарунків
    Для мами багато.
    Найкращий от тата –
    Шовкова кофтина,
    От старшого брата –
    Барвиста хустина.
    Од діда – картина
    Велика у рамі,
    Та мій, мій найбільше
    Сподобався мамі.
    Погляньте який:
    На вікні на осонні –
    Альпійські фіалки
    Цвітуть у вазоні.
    На мамине свято,
    На мамине свято
    Я в гості весну
    Запросив у кімнату.

    Побажання

    Я не знаю, мама мила,
    Що тобі і побажати...
    Перш усього – щастя, сили,
    І здоров”я всім у хаті.
    Щоб жили ми всі у згоді,
    Як ти завжди нас учила.
    Щоб твоя усмішка гарна
    Нас, як сонечко, всіх гріла.

    День матері(О.Гаєцька)

    Мамо найдорожча,
    Мамочко єдина,
    Щирі побажання –
    Від доні, від сина.
    Квіточок пахучих
    Принесли багато
    В цей травневий ранок,
    У велике свято!

    Мамині руки

    Мамині руки – щедрі, робочі –
    Втоми не знають з ранку до ночі.
    Вранці, коли ще усі спочивають,
    Сонце, напевно, вони піднімають.
    Мамині руки – ніжні і мілі –
    Воду ранкову з криниці носили.
    Діти плескались, діти вмивались,
    Сонцю і матері щиро всміхались.

    Матінці

    Матінко моя єдина!
    Ти ждя мене цілий світ!
    І хоч я мала дитина,
    Хоч мені лиш кілька літ,
    Та тебе, матусю мила,
    Я кохаю над життя
    І бажаю: будь щаслива,
    Наче квітка весняна!

    Ангел на землі

    Матусю наша, ми це знаєм:
    Багато ангелів є в Божім раю,
    Та на землі лише один між нами:
    Це наша мама!
    За вас ми молимося Богу,
    За вас благаєм Пресвятого, Щоб вам здоров”я, силу дав, Щоб щастя-радість вам послав,
    Щоб обминало лихо і пригоди злі.
    Матуся наша – ангел на землі!
    Вірші про бабусю

    Рушничок

    Я вишиваю рушничок
    До маминого свята:
    Фіалки сині і бузок,
    І пролісків багато.
    Я вишиваю рушничок –
    Мережки шию білі:
    Розвів букет живих квіток
    Моїй матусі милій.
    Нехай святковий ніжний цвіт
    На рушничку іскриться:
    Я березневий шлю привіт
    Бабусі і сестричці.

    Дай ,бабусю поцілую сивину твого волосся.(А.Костецький)

    Дай, бабусю, поцілую, сивину твого волосся.
    Теплим диханням зігрію
    Снігом вибілені коси.
    Може і на них розтане
    Лоскотливий іній срібний,
    Мов химерні візерунки
    На замерзлій з ночі шибці.

    Два сонечка

    Ще сонце не встало,
    Ще тільки сіріє –
    Мене від світанку
    Два сонечка гріють.
    Два сонечка ясні
    Від ранку до ночі –
    Це дивляться тепло
    Бабусині очі.
    Вже сонце схилилось,
    Пташки сплять у гаї,
    Засну – наді мною ж
    Два сонечка сяють.
    Два сонечка ясні
    Від ранку до ночі –
    Два сонечка красні,
    Бабусині очі.

    Бабусині руки(Лев Квітко)

    Я з бабусею своєю
    Дружу давно-давно.
    І ми,- скажу вам, - з нею
    В усьому заодно.
    Така моя бабуся –
    Найкраща у житті.
    А руки ж у бабусі –
    Ну просто золоті!
    Вони що хочеш вміють,
    Скрізь роблять чудеса:
    То місять щось, то миють,
    Подивишся – краса!
    Так товсто мажуть пінку.
    Так щедро сиплять мак.
    Працюють без спочинку,
    А пестять ніжно так.
    І в хаті, і на дворі
    Пороблять все як слід.
    То чистять щось в коморі,
    То варять нам обід.
    Як смеркне – тіні дивні
    Сплітають на стіні:
    Казки такі чарівні
    Розказують мені.
    А там нічник засвітять,
    Онучка щоб міцніш спала.
    Мабуть, немає в світі
    Таких хороших рук!

    Бабуся

    З ранку і до ночі
    Трудиться бабуся.
    В неї я охоче
    Працювати вчуся.
    Годі їй старенькій
    Мити, підмітати, -
    Я сама скоренько
    Приберу кімнати.


  13. #43
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    ВІРШІ ДО ДНЯ СЕЛА

    Повертайтесь до рідного дому,
    Хоч в житті манить безліч доріг.
    Не забудьте стежину ніколи,
    Де чекає вас рідний поріг.
    І усміхнеться рідна хата,
    Життя неначе, оживе,
    Вона щось хоче вам сказати,
    Тож повертайтесь, час пливе.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Є в кожного рідний куточок землі,
    Який живить душу і серце плекає,
    Він завжди розрадить у світлі й пітьмі,
    Тут кожна струна переливами грає.
    Тут клени березам нашіптують щось,
    Із вітром кружляють зелені маслини,
    Тут мамини мрії і в сонце і в дощ
    Гойдають ласкаво в піснях солов’їних.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Мені над усе більш нічого не треба,
    Домівка матусі, волошки в житах.
    Вишневий світанок, олив’яне небо
    І сиза роса на траві при шляхах.
    І все це для мене доступне і гідне,
    Високі тополі і тихе село…
    Таке сокровенне, насущне і рідне,
    Воно в мою душу навіки вросло.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Село моє, хатинка, мати,
    Шатро горіхів біля стріх.
    Якими срібними словами
    Дзвениш ти в спогадах моїх.
    -----------------------------------------------------------------------------

    -----------------------------------------------------------------------------
    У рідному краї і серце співає,
    Лелеки здалека нам весни несуть.
    У рідному краї і небо безкрає,
    Потоки, потоки, мов струни течуть.
    Тут кожна травинка і кожна рослинка
    Вигойдують мрії на теплих вітрах.
    Під вікнами мальви, в траві материнка,
    Оспівані щедро в піснях.
    І я припадаю до неї вустами,
    І серцем вбираю, мов спраглий води.
    Без рідного краю, без пісні, без мами
    Збідніє, збідніє земля назавжди.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Бувало, ходиш по світах, краї навкруг такі чудові,
    Але краса та чужина – там серцю тяжко, як в неволі.
    Є в Україні сторона, що зветься батьківським порогом.
    Туди на сповідь поспіша моя душа, мов перед Богом.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Мій дім, де всі стежки мої
    Веселками ясними перевиті
    Де у садку співають солов’ї,
    Де шлях в світи лежить в пахучім житі.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Мій отчий дім! Ти дав мені усе!
    Моє село, піснями багате.
    Ввійшло у серце співом голосним
    Як та любов, яку дарує мати.
    -----------------------------------------------------------------------------

    -----------------------------------------------------------------------------
    Серед степів село моє чудове –
    Там на світанні запахи медові, -
    Теплом долонь зелених обійми,
    Бо в цьому краї виростали ми.
    Пісенний мій краю, любов моя вічна,
    Тут пам’ять козацька і слава батьків.
    Так хочеться довше дивитись у вікна,
    Вдивлятися в очі своїх земляків.
    С поклоном синівським тобі побажаю
    Селянського щастя не втратити суть.
    Хорошої пісні, рясного врожаю,
    Лелеки ж побільше хай діток несуть.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Любіть свою хату, хоч і небагату.
    Тут ви бігали до мами дрібними шагами.
    Тут ви підростали, Божий світ пізнали.
    Звідси батько вас за руку вів до школи по науку.
    Гей, немає в світі краще, як рідна стріха,
    Тут є наше щастя, радість і потіха.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Моє село – цвіте садами
    Зроста світлицями будов
    Якими зміг би я словами
    До нього змалювать любов.
    Мій краю – дорога колиско,
    Тобі доземно вклоняюсь,
    Коли ось знову повертаюсь
    Сюди із далека чи зблизька
    Доброго дня, моє рідне село
    ти під небом голубим розцвіло
    Доброго дня, моя рідна земля
    піснею в серці моїм проросла.
    Доброго дня, односельчани мої,
    Уклін вам низький до самої землі
    Доброго дня, краю мій милий
    Будь, мій народе, завжди щасливий.
    Моє село, моя рідня батьків моїх могили.
    Душа моя не проживе і дня
    Без краю де мене ростили
    І доки буду я жива, будуть трудитись руки
    Я хочу щоб любов жила, в дітей моїх і внуків
    Щоби у славі і добрі своїх дітей ростили
    Множили рід свій у селі і берегли батьків могили.
    Передо мною килими чудові.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  14. #44
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    ВІРШІ НА 8 БЕРЕЗНЯ, ДЕНЬ МАТЕРІ

    Хочу я всі квіти в букети зібрати,
    Що під небом цвітуть голубим…
    Рідна мамо, матусенько, мати,
    До землі я вклоняюсь тобі!
    -----------------------------------------------------------------------------
    Спасибі, мамо, за гарячу ласку,
    За теплу тугу і святу любов,
    За чарівну в безсонні ночі казку.
    За чорнобривці під моїм вікном.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Я прокидаюся рано – і зразу, хоч ще не встаю,
    Тільки спросоння погляну – бачу матусю свою.
    Мати – досвітня пташинка, з досвіту вік не зімкне,
    Ходить по хаті навшпиньки, щоб не збудити мене.
    Мати – то сонечко рідне, сонечко ясне, земне,
    Слово її заповітне гріє і живить мене.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Як добре нам жити і знати, і вірити, друзі, весь час,
    Що кращого слова, як мати, немає у світі для нас.
    Вона – мов зоря світанкова, як хліб і людська доброта,
    Як мова твоя калинова, як доля і правда свята.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Ми раді, матусі, вас привітати,
    Щастя й здоров’я в житті побажати,
    Мирного неба і ясного сонця,-
    Хай воно світить у ваше віконце.
    Хай в хаті у вас будуть злагода й мир,
    А лихо нехай обминає поріг!
    Хай діти й онуки шанують завжди,
    Щоб ви зоставались такі ж молоді.
    І то не біда, що буде сивина,
    Тільки б усмішка частіше цвіла!
    -----------------------------------------------------------------------------
    -----------------------------------------------------------------------------
    Сьогодні привітати хочем ми любих мам із днем весни!
    І побажати щиро хочем, щоб завжди гарними були.
    Щоб не сивіло в вас волосся, і щоб не морщилось чоло,
    Щоб вам, кохані наші мами, у всьому завжди везло.
    Щоб вас кохали наші тата, і дарували квіти вам!
    Нема ж бо у всьому світі жінок, чарівніших за мам!
    -----------------------------------------------------------------------------
    Мамо! Найдорожче слово у світі!
    Де б не був ти, щоб ти не робив,
    Вона завжди тебе зігріває
    Ніжним серцем, відданим тобі.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Бабусю моя дорогенька, матуся моєї матусі,
    Присядь біля мене близенько, я ніжно отак пригорнуся.
    Накину тобі я на плечі хустину тепленьку. пухову,
    Як гарно із тобою, бабусю, завжди будь здорова!
    На руки твої подивлюся, що ніжно голівку ласкали,
    Ці руки моєї бабусі в колисці мене колихали.
    Вони хоч старенькі та вправні, все вміють ці руки робити:
    Хустиночки вишити гарні, сніданки, обіди варити.
    За все найкраще у житті, за ваші руки золоті,
    За ваші лагідні серця ми, внуки,
    Вдячні вам, бабусі, без кінця!
    -----------------------------------------------------------------------------
    Я вам вклоняюсь низько, матері,
    За ваші ніжні і невтомні руки,
    За те, що ви завжди на цій землі
    Приходили до нас в часи розлуки.
    Ніщо не вічне, тільки матері
    Уже й тоді, як нікому стрічати.
    Допоки сонце сяє нам вгорі,
    У кожного живе у серці мати.
    -----------------------------------------------------------------------------
    -----------------------------------------------------------------------------
    Милі наші матусі, ми вам шану складаєм
    І признатися мусим, що без вас нас немає.
    Ви нас, рідні, зростили, нам життя дарували
    І безмежно любили, від біди захищали.
    Тож сьогодні я хочу вас спасибі сказати
    За недоспані ночі, на тривоги багаті.
    За натруджені руки, що не знають утоми,
    За хвилини розпуки, як не ладиться в домі.
    Ми вам дякуєм щиро, любим вас і бажаєм
    Всім здоров’я і миру в нашій рідній державі.
    -----------------------------------------------------------------------------

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  15. #45
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    ВІРШІ – ПРИВІТАННЯ, ПОБАЖАННЯ

    Добрий день, всім, хто тут зібрався нині,
    Добрий день, всім, хто слухає тут нас.
    Добри день нашій славній Україні,
    Шановні гості, ми вітаєм вас!
    -----------------------------------------------------------------------------
    Щастя, здоров’я вам, добрії люди,
    Хліб і сіль вам, брати – земляки.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Хай лине вітер крізь лани гори,
    Хай принесе наші палкі слова,
    Прийміть наш спів, сердечні побажання,
    Прийміть уклін для щастя і добра.
    Прийміть хліб – сіль, шановні другі,
    Без хліба свята в нас нема.
    Бо хліб – добробуту початок
    І символ щедрого життя.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Нехай життя квітує буйним цвітом
    І свято радісне приходить знов і знов.
    А доля хай дарує з кожним роком
    Вам щастя, радість, мудрість і любов.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Хай райдугою квітне земля моїх батьків,
    Веселий і привітний лунає пташки спів.
    Хай неба шовк прозорий несе жива вода
    І сонячні узори не зачорнить біда.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Добрий день вам, люди добрі,
    Що сидять в нашій господі,
    Ми зі святом вас вітаєм,
    Щастя і добра бажаєм!
    -----------------------------------------------------------------------------

    -----------------------------------------------------------------------------
    Ми раді вас вітать у цій світлиці
    І дарувати хліб із золота пшениці.
    Щоб хліб святий у сіх був на столі,
    Щасливі були люди в місті і селі.
    Серця в нас сповнені любов’ю, миром,
    Бажаємо, щоб зустріч була щира.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Нехай для всіх вас сонце світить і квіти ніжності цвітуть
    Нехай в добрі, і щасті, й мирі усі роки ваші пройдуть.
    Нехай же вам квітує весно цвіт,
    життям стають найкращі мрії,
    і доля посилає безліч літ,
    добра, бадьорості, любові і надії.
    ---------------------------------------------------------------------------
    Нехай рясніють ниви колоскові,
    В житті хай буде злагода і мир.
    На чистому, як сонце, рушникові,
    Дозвольте вам піднести хліб і сіль.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Хліб, як сонце, прийміть з полів наших рідних.
    По життю пронесіть його чесно і гідно.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Хай вас обминають болі і тривоги,
    Хай стелиться довга життєва дорога
    Міцного здоров’я, злагоди в хаті,
    Щоб ви були щасливі, на добро багаті.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Бажаємо не бачить бід, не знати й крапельки нещастя,
    Щоб вистачило на сто літ здоров’я, радості і щастя.
    Щоб тільки все добре в житті велося,
    Хай збудеться все, що іще не збулося.
    -----------------------------------------------------------------------------

    -----------------------------------------------------------------------------
    Бажаєм, щоб сонце теплом зігрівало,
    Щоб похмурі дня назавжди відійшли,
    Щоб щастя і радість поряд крокували,
    А роки повільно йшли.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Хай рік за роком, що минає, здоров’я й сили прибуває,
    Хай щедро родять років суцвіття,
    Щастя, любові вам і довголіття.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Хай щастя і радість ллються рікою,
    Щоб ви не стрічались ніколи з журбою.
    Хай пісня дзвінка виграє на вустах.
    Хай смутку й печалі не буде в очах!
    -----------------------------------------------------------------------------
    Здраствуйте, люди добрі! Здравствуйте, люди хороші!
    Здравствуйте, люди веселі! Привіт вам у нашій оселі!
    Від щирого серця, від рідної нашої землиці
    Дозвольте, вам, люди, у пояс вклонитись.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Сьогодні від душі ми вам бажаєм
    Добра і щастя, радості без краю,
    Здоров’я хай несе промінчик сонця,
    І згода нехай стука у віконце.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Нехай волошками цвітуть яскраві ранки,
    Нехай здійсняться тисячі бажань.
    Щоб доля дарувала тільки щастя,
    Ні бід, ні грому, ні капельки страждань.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Всміхається сонце привітно й ласкаво,
    Цей день на планеті хай щастям сія.
    Час радісно лине, змістовно й цікаво,
    Добробутом повниться кожна сім’я.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Хай зозулі вішують літа і збувається наша мета
    На щастя, на долю.
    Хай сонце голубить тополю, а небо вклоняється полю,
    І шумлять пшениці і жита
    На щастя, на долю, на довгі і мирні літа.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Нехай над вами небо голубіє, не знають стоми руки золоті!
    Нехай душа ніколи не старіє і серце не втрачає доброти!
    -----------------------------------------------------------------------------
    Нехай для вас не згасне сонце,
    Нехай не віють в душу холоди!
    Хай жито на столі і Бог на небі
    Вас порятують від біди!
    -----------------------------------------------------------------------------
    Хай Бог охороняє вас від злого,
    Хай світить сонце і колосяться жита.
    Щоб ви були щасливі і здорові
    На многії і многії літа!
    -----------------------------------------------------------------------------
    Бажаєм вам пісень, що лиш весна співає,
    І музики, що награють ліси
    І квітів тих, що раз лиш розцвітають
    І повні пригорщі любові і краси!
    -----------------------------------------------------------------------------
    Щоб вам весело жилося, все задумане здулося,
    Щоб в роботі все горіло і в кишені шелестіло.
    -----------------------------------------------------------------------------
    Щоб здорові ви були, до ста років дожили
    А здоров’я вам такого, як у дуба молодого.
    -----------------------------------------------------------------------------

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

Страница 3 из 5 ПерваяПервая 12345 ПоследняяПоследняя

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •  
Яндекс.Метрика free counters Рейтинг@Mail.ru