Документація, статті, консультації для музкерівників

[cozyG]

Завдання розвитку з музичного виховання дітей раннього віку (2-3 років)

❖ Викликати в дитині інтерес до музичних творів, бажання їх слухати, розуміти настрій та образний зміст музики;
❖ навчати розрізняти контрастні особливості звучання музичного твору (голосно - тихо, швидко - повільно, високо - низько);
❖ ознайомлювати з дитячими музичними інструментами, контрастними за звучанням (барабан, брязкальця);
❖ заохочувати до підспівування і співу;
❖ учити пов'язувати рухи з музикою в сюжетних іграх, вправах, танцях;
❖ навчати спілкуватися з однолітками під час проведення різних видів музичної діяльності.
Вчити дитину виконувати різноманітні рухи:
❖ плескала в долоні й по колінах;
❖ плескала в долоні з одночасним притупуванням однією ногою;
❖ пружинясто похитувалася на двох ногах, притупувала ними;
❖ стукала підбором, поперемінно виставляючи вперед то праву, то ліву ногу;
❖ робила крок уперед - крок назад на носочках, виконувала пружинку з невеликим поворотом тулуба вправо-вліво, бігала й крокувала по колу в зграйці в заданому напрямку;
❖ у музичній грі розвивати вміння слухати музику, злагоджено діяти.

[cozyG]

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Завдання розвитку з рухів дітей старшого дошкільного віку.

❖ Конкретизувати і закріплювати поняття «жанр» («марш», «пісня», «танець» /«полька», «вальс», «народний танець»/);
❖ Сприяти становленню музично-рухової імпровізації в сюжетних етюдах;
❖ Навчати музикального і виразного виконання різних видів основних і танцювальних рухів;
❖ Удосконалювати техніку виконання танцювальних рухів;
❖ Ознайомлювати з танцями різних жанрів та народів, використовувати «мову рухів» як основу їх осмисленого і виразного виконання,;
❖ Вчити дитину цінувати свою рухову вправність та вправність інших людей, помірковано ставитися до недоцільних надмірних витрат рухової енергії;
❖ Підтримувати позитивний настрій від спілкування та злагоджених танцювальних рухів з однолітками.

Завдання розвитку з театральної діяльності дітей старшого дошкільного віку.

❖ У музичних іграх-драматизаціях формувати уміння відтворювати характерні відносини осіб, ролі яких виконуються;

❖ Удосконалювати інтонаційну виразність діалогічного мовлення, вміння зачекати, допомогти, підтримати партнера-однолітка;

❖ Сприяти формуванню вміння передавати засобами музичної гри-драматизації колорит українських народних казок;

❖ Орієнтуватися в особливостях персонажів гри й знаходити для них відповідні пантомімічні, мімічні та інтонаційні характеристики;

❖ Спонукати до самостійного придумування та розігрування казок і подій реального життя (під акомпанемент дорослого);

❖ Підтримувати бажання та розвивати вміння створювати та добирати атрибутику для відтворення художніх образів.

Завдання розвитку зі співу дітей старшого дошкільного віку.

❖ Удосконалювати артикуляцію голосних та приголосних,
сприяти перенесенню у спів сформованих способів їхньої вимови;

❖ Використовувати вправи для вокального апарата, що сприяють формуванню резонансних відчуттів у співі;

❖ Обережно розвивати співочий голос дитини відповідно до його діапазону;

❖ Формувати основні співочі вміння;

❖ Сприяти виникненню бажання придумувати нескладні мелодії;

❖ Навчати стежити за поставою, дивитися в очі слухачам;

❖ Не напружувати міміку, супроводжувати спів рухами і жестами, що відповідають жанру, характеру музики;

❖ Вправляти дитину в умінні співати дзвінко, легко, правильно інтонувати мелодію без викрикувань.

Завдання розвитку зі слухання дітей старшого дошкільного віку.
❖ Надавати дитині можливість слухати досконалі за формою, доступні для розуміння сольні та хорові твори;

❖ Підтримувати бажання слухати музику, емоційно відгукуватися на неї, передавати свої враження;
❖ Розвивати музичні здібності;

❖ Спонукати самостійно визначати настрій, характер музичного твору та засоби музичної виразності;

❖ Вправляти дошкільника у визначенні жанру музичного твору, називанні інструмента, на якому він виконується;

❖ Відгадувати п'єси, включені до музичної вікторини;

❖ Розвивати вміння визначати жанрову належність музичного твору («марш», «ггісня», «танець»);

❖ Вчити слухати і диференціювати тембри провідних інструментів симфонічного оркестру (струнних, духових, ударних);

❖ Виховувати бажання й уміння втілювати в творчому русі настрій, характер і процес розвитку музичного образу;

❖ Супроводжувати слухання наспівуванням, рухами, імпровізувати;

❖ «Малювати» різні мелодії відповідним кольором, динамікою лінії, композиційною побудовою;

❖ Складати про почуті мелодії казки, віршики, коротенькі оповідання;

❖ Використовувати знайомі мелодії в іграх-драматизаціях;

❖ Навчати дитину розрізняти «музику природи» - співи птахів, звуки різних комах, шелест листя дерев та хвиль води тощо, порівнювати природну музику зі створеними людьми мелодіями, знаходити в них спільне та відмінне.

[cozyG]

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Завдання розвитку зі слухання дітей молодшого дошкільного віку.

❖ Підтримувати бажання дитини слухати музичні твори від початку до кінця;

❖ Відчувати і визначати загальний характер, настрій, образність п'єси;

❖ Стимулювати емоційний відгук на музику;
❖ Збагачувати музичні враження;

❖ Спонукати висловлювати думки щодо прослуханих творів;

❖ Диференціювати звучання різних голосів та інструментів;

❖ Вчити розпізнавати прослухане за жанром, темпом і тембром звучання.

Завдання розвитку співу дітей молодшого дошкільного віку.


❖Стимулювати бажання підспівувати дорослому;

❖ Протягувати довгі звуки;

❖ Чітко артикулювати довгі звуки;

❖ Інтонувати мелодію голосом;

❖ Прислухатися до свого співу, співу однолітків;

❖ Звучання інструментів;

❖ Радіти співу.

Завдання розвитку рухів у дітей молодшого дошкільного віку.

❖ Розвивати основні рухи, звертати увагу на пружність і легкість ходи, бігу, рухів рук та всього плечового пояса;

❖ Підтримувати творчі прояви дитини, спонукати її рухатися довільно, в різному темпі;

❖ Вправляти у дитини різних основних і танцювальних рухів (високий крок, спокійна хода, легкий біг, м'який підскок, стрибки, прямий галоп, колихання рук тощо);

❖ Вправляти у вмінні використовувати різний простір приміщення - малий та великий, рухатися розкуто, плавно, різко, м'яко тощо;

❖ Вправляти дитину у природній, виразній пластиці, розвивати вміння відображати характер музики різними
т
танцювальними рухами;

❖ Формувати почуття музичного ритму, вміння супроводжувати музично-рухові етюди ігрового характеру виразною мімікою і пантомімікою;

❖ Вчити водити хороводи, танцювати парні та образні танці;

❖ Формувати вміння виконувати рольові дії в грі-драматизації, приймати уявну ситуацію, дотримуватися певних правил розміщення й руху в просторі сценічного майданчика, разом з дорослими виготовляти декорації та елементи костюмів.

[cozyG]

кому треба - консультація для вихователів "Музично - розвивальне середовище та його використання протягом дня"

Музика – могутній засіб всебічного розвитку дитини, формування її духовного світу. Вона розширює її кругозір, знайомить з різноманітними явищами, збагачує почуттями, викликає радісні переживання, сприяє вихованню правильного ставлення до навколишнього світу. Залучення до музики активізує сприймання, мислення та мову, виховує високий естетичний смак, розвиває музичні здібності, уяву, творчу ініціативу, всебічно впливає на її розвиток.

однак, скільки б ми не говорили про важливість музичного виховання, реальний стан речей свідчить про проблеми щодо цього питання. Сучасна модель музичного виховання концертно – показова. Сутність цієї моделі відома кожному, і виражається двома словами : «Невдовзі свято».
Тому. треба приділити увагу самостійній музичній діяльності (СМД) дітей. А щоб ця діяльність розвивалась якомога краще, то необхідно створити відповідні умови – виділити місце для занять, влаштувати своєрідний музичний куточок, облаштувати його необхідним обладнанням.
Музичний куточок повинен бути якомога далі від ігрової зони (дуже добре, якщо він буде звукоізольованим). У ньому повинна бути шафа або полички для зберігання музичних посібників, різних атрибутів, костюмів для танців, музично – дидактичних , настільно – друкованих ігор, музичних іграшок та інструментів, програвача та аудіо записів, стіл та один – два стільця для самостійного музикування та настільних дидактичних ігор.
Музичні куточки для молодших та старших дітей відрізняються змістом обладнання. Так, для дітей молодшої та середньої груп у ньому повинно бути більше музичних іграшок (озвучених та неозвучених), ніж інструментів, ілюстрації за сюжетами знайомих пісень, іграшковий програвач та пластинки з картону. Над куточком треба повісити малюнок на музичну тематику. У муз. куточку для старшої групи може бути більше музичних інструментів, диригентська паличка, музичне лото, альбом «Наші пісні» з ілюстраціями за сюжетами знайомих пісень, який постійно оновлюється, музична драбинка та інше.
Щодо музичних інструментів. то в молодшій групі розміщують бубен, барабан, брязькальця, дзвоники, дудочки. В середній можна додати дерев’яні палички, дерев’яні ложки, металофон, всього не більше 3-4 видів. В старшій трикутник, металофон, ксилофон, мара каси, трещотки, кастаньєти та ін.
На протязі року іграшки та посібники замінюють, прибирають та знов повертають, щоб підтримати інтерес до них, бажання з ними діяти.
Бажано , в кожній групі мати магнітофон та невеликий набір касет чи дисків із записом дитячих пісень, народних танцювальних мелодій, музичних казок. В цьому випадку педагог зможе задовільнити бажання дітей послухати музику, потанцювати, поспівати чи просто пограти.
Музичну діяльність в побуті відрізняється самостійністю, ініціативністю, бажанням зробити щось нове, своє, тому й Керівництво дитячим музикуванням значно відрізняється від прийомів навчання і виховання на заняттях, де дорослий визначає зміст і форму організації діяльності дітей. В самостійній діяльності дитина сама собі вибирає заняття, реалізує свої задуми. Но це не значить, що вона надана сама собі, що дорослий не приходить йому на допомогу. просто змінюється характер керівництва, який стає більш КОСВЕННІМ:
- вихователь намагається вплинути на музичні враження дитини. отримані їм в дит.садку і вдома;
- вихователь організовує умови , які сприяють розгортанню діяльності дітей за їх ініціативою;
- вихователь повинен бути тактичним, співучасником дитячих ігор.
Ключові дії педагога :
«заохочувати», «содействовать»,«стимулювати», «спостерігати», «пробуджувати інтерес», «виправити помилку» і т.д.
Отже, ігрова діяльність дошкільників тісно поєднується з музичною. Але музика повинна включатись і в різноманітні заняття.
Музику можна широко використати при розказуванні дітям казок, особливо тих, за сюжетом яких написано казкові дитячі опери («Вовк і семеро козенят» М. Коваля, «Муха - цокотуха» М. Красєва, «Мийдодір» Ю. Слонова,), музичні казки («Коза - дереза» М.Лисенка, «Гидке каченя» Е.Гріга та ін.)
Музику потрібно включати і при проведенні бесід з дітьми. Наприклад , під час бесіди про Батьківщину послухати пісню «Батьківщина» А. Філіпенка, «Наша Вітчизна» І.Якуніна, «Спасибі» Ю.Чичикова ти ін. Пісні та музика розвивають високі моральні якості, естетичний смак, полегшують сприймання дітьми матеріалу.
Музика може звучати і при розгляданні дітьми ілюстрацій. Так, при розгляданні ілюстрацій із зображенням зимових розваг діти можуть прослухати чи заспівати пісні «Голубі санчата»М.Іорданського, «Зима»В.Карасьової, «Кришталева зимонька» або «Прийшла зима» А.Філіпенка та ін.
Пісні, музичні ігри, хороводи повинні використовуватись і при ознайомленні дошкільнят з природою, на прогулянках, екскурсіях. Робота дітей в куточку природи, квітнику, при прибиранні групової кімнати стане більш організованою з піснями «Без праці не проживеш»В.Агафонникова, «Пісенька друзів»В.Герчика та ін.
Можливе включення пісні і в зображувальну діяльність дошкільнят. Наприклад, виліпили діти калачі – заспівали пісню «Калачі»А.Філіпенка; зробили аплікацію курчати – заспівали пісню «Курчата»А.Філіпенка.
Перед втіленням у малюнках художніх образів казок вихователь може запропонувати на заняттях із малювання прослухати пісні окремих персонажів або музичні фрагменти з цих казок. Іноді, і самі пісні можуть бути темою для малювання. Вихователь пропонує дітям прослухати те, про що співається в знайомих піснях.
Музичний керівник і вихователі повинні пропаганду вати музичне виховання дітей у сім»ї, звертати увагу батьків на необхідність організації вдома невеликих музичних куточків, відвідування з дітьми театрів, концертів, співу улюблених пісень усією сім’єю, слухання у записі доступних дітям музичних творів тощо.
Тільки завдяки спільним зусиллям і тісному контакту музичних керівників, вихователів і батьків музика може стати постійним супутником життя дітей, сприяти всебічному і гармонійному розвиткові дошкільників.

можна скачати: http://mp3sort-com.ifolder.ru/29684544

[Danon]

девочки, помогите, пожалуйста! нужна консультация "Розвиток сценічної кільтури дошкільнят"" Заранее спасибо!

[Elen2]

ДЕТСКАЯ ОБУВЬ ДЛЯ ЗАНЯТИЙ

Чешки являются обувью, использующейся, как правило, для двух видов деятельности вашего ребенка – танцы и спорт. И то, и другое занятие являются весьма ответственной деятельностью, во время которой нужно сосредотачиваться только на упражнениях, будущих достижениях и рекомендациях руководителей. Естественно, спортивное «обмундирование» должно способствовать нормальным тренировкам и урокам танцев, не отвлекая от дела.
Чешки сегодня востребованы не только в спортивных секциях и танцевальных кружках, но в детских садах и школах, ведь они считаются самой удобной и легкой обувью для занятия физической культурой и танцами. Данная обувь помогает защищать ногу ребенка от возможных механических повреждений, но в то же время не затрудняет движение, полностью раскрепощает стопу и позволяет правильно выполнять задаваемые упражнения.
Чешки - это СПЕЦобувь, на время музыкальных и физкультурных занятий. Ребенку необходимо правильное формирование стопы, для этого и носят обувь с четко фиксированной подошвой, но на физкультуре дети встают на носочки, выполняют различные музыкально-ритмические движения, им нужна гибкая стопа, поэтому детей переодевают в чешки. Это предусмотрено медициной, и помимо занятий музыкой и физкультурой чешки в дошкольных учреждениях не одевают.
Для профилактики плоскостопия делайте профилактические упражнения: ходьба на пятках, носках, катайте скалочку, ходите босиком по массажным коврикам (можно изготовить самостоятельно : нашить мешочки и наполнить их песком, горохом, фасолью, орехами, шишками и т. д., разложить мех, паролон, `колючки` и т.д.), поднимайте пальцами ног карандаш или фломастер
Дошкольникам необходимо разрабатывать голеностоп, растягивать подъем, а уж потом можно переходить с чешек на другую обувь, которая плотно охватывает щиколотку (ношение короткой обуви приводит к деформации пальцев и быстрому утомлению ноги). Предпочтителен широкий носок; легкая, гибкая подошва должна быть достаточно твердой и не скользить. Задник должен быть цельным без вырезов и вставок. Кроме того, он должен быть достаточно жестким, с закругленным верхом.
Младшим школьникам необходимо наличие невысокого, устойчивого, широкого каблука, который обеспечит тренировку мышц ног и спины, а также выправит осанку. Очень важным является наличие вклеенной на фабрике ортопедической стельки с супинатором, назначение которой – профилактика возникновения плоскостопия (Супинатор – маленький бугорок у внутреннего края подошвы, который
поднимает продольный свод стопы и обеспечивает физиологически правильную фиксацию ножки).

[irina ivanovna]

Музикотерапія в дитячому садочку

Важко переоцінити вплив музики на людину. Це живе невичерпане джерело натхнення. Музика може надати насолоду, але також одночасно може викликати сильне душевне переживання, збудити до роздумів, відкрити невідомий світ фантазій. Невичерпні можливості музики впливати на внутрішній світ дитини особливо виділяють методику музикотерапії з ряду інших терапевтичних методик. На сучасному етапі музична терапія далеко просунулася в дослідженні впливу музичного досвіду на розвиток особистості.
Відповідь на запитання, чому музика настільки сильно торкається глибин нашої різноманітної особистості, потрібно шукати в минулому, коли ми ще були в материнській утробі й відчували музику ритму материнського серця, музику її тіла, музику її подиху й голосу. Жінка, яка носить у собі майбутнє життя, сама своїм духовним “баченням” ніби наносить “візерунки” на матрицю постнатального життя своєї дитини. Так мудра природа підготовлює дитину до сприйняття світу ще в утробі матері.Багато досліджень довели, що музика посилює обмін речовин, посилює або зменшує м’язову енергію, змінює дихання, змінює кров’яний тиск, дає фізичну основу для емоцій. Дітям музикотерапія допомагає збагатити знання про навколишній світ, прищепити любов до музики, навчити слухати й розуміти, як і про що розповідає музика. Для того щоб музикотерапія позитивно вплинула на розвиток і виховання малят, необхідно враховувати особливості дітей.
“Музика, як будь-яке мистецтво, допомагає дітям пізнавати світ, виховує дітей”, – так визначив роль музики у формуванні особистості композитор Дмитро Кабалевський. У процесі музичних занять відкриваються широкі можливості для всебічного розвитку дітей. Емоційна сила музики, зміст пісень, що слухають і виконують діти, сприяють формуванню основ морально-естетичних якостей.
Педагоги дитячого садка помітили вплив музики на поведінку дітей. Методи музичної терапії можна розподілити на активну (експресивну) і пасивну (рецептивну). Музикотерапія як активна — це коли діти активно проявляють себе в музиці, так і пасивна — коли дітям пропонують музику тільки слухати. Музикотерапія — це спеціалізована форма психотерапії, яка заснована на музиці. Музикотерапія як цілісне використання музики в якості основного та ведучого фактора дії на розвиток дитини включає такі напрями, як вокалотерапія (співи), музикотерапія в рухах (танці, музично-ритмічні ігри), музикування на музичних інструментах та інші.
Ставлення до музики в суспільстві трохи інакше, ніж раніше, музичне середовище заповнене естрадно-розважальною музикою, тому важливо підтримувати інтерес дітей до класичної і народної музики. За допомогою музичної психології ми намагаємося відродити в сім’ях традиції домашнього музикування. Цьому сприяє гра дітей на музичних інструментах разом із батьками.Так, ритмічні завдання, які надаються дітям у дитячому садку, допомагають активізувати та пробуджувати інтерес дитини до діяльності.Якщо дитина проявляє себе в ритмі, це говорить про те, що в неї міцніє її вольовий початок, без якого неможливі ні навчання, ні робота. Ритмічні ігри дуже подобаються дітям. Найпростіший спосіб організації гри — повтор дитиною рухів дорослого. Дорослий виступає ведучим у грі-імпровізації, а дитина одночасно і спостерігає за ним, і намагається копіювати його. Дорослим зовсім необов’язково мати хореографічну підготовку для рухових імпровізацій. Основою для них послужить танцювальний досвід, що є в кожного, і звичайний вибір виразних рухів: кроки, стрибки, жести, міміка, рухи корпуса, пересування в просторі приміщення. Досить передати в рухах загальний характер музики, зв’язати пластику рухів із музичним звучанняітанцювальні рухи дорослого виступають тут голов*ним і єдиним способом досягнення потрібного результату.
Дорослому треба своїми діями спонукати дитину до рухового заповнення всього простору кімнати, у якій проходить гра. Важливо, щоб весь ігровий простір був освоєний дитиною, щоб вона могла в ньому орієнтуватися і не боялася робити в кімнаті різноманітні пересування. Оскільки дорослий є ведучим у грі, він може продемонструвати дитині прийоми освоєння простору, підключивши вигадку, гумор і спритність. Наприклад: він може зненацька перемінити рух уперед на “задній хід”, наприкінці музичної фрази присісти на стілець, заплутати рух у центрі кімнати частими переходами в різні її кінці і т. д. Звичайно, ці дії мають відповідати характеру музики, перетворюватися у виразні епізоди або міні-сюжети. Діти ж сприймають подібні дії як забавні ігрові ситуації, що активізують їхню увагу і реакцію. Варто розвивати здатність дитини попадати в метричну сітку, відчувати пульсацію. Досягти цього також можна за допомогою ігрових прийомів, зв’язуючи рухи з пізнавальними образами тварин або казкових героїв. Злагоджені, ритмічні рухи мають колосальний терапевтичний ефект. Особливо значним ефект ритмічного оstinato (від італ. Оstinato — багаторазово повторюваний ритмічний або мелодійний оборот) — згадайте всесвітньо відомий “Танець маленьких каченят”. Під час виконання колективом єдиного руху в єдиному темпі та ритмі за допомогою остинато створюється енергообмін усіх учасників у дійстві, який має спрямований психологічний ефект: це своєрідна терапія. Ритмічна впорядкованість рухів народжує в дітей позитивні емоції, діти відчувають радість від спільної діяльності в процесі ігрового спілкування, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.
На музичних заняттях діти знайомляться з музичними інструментами, пронизаються слуханням їхнього глибокого звучання. Поступово дитина вибирає той інструмент, який більше, ніж інші, хвилює її, збігається зі струнами її душі.
Особливість елементарного музикування в тому, що всі діти мають можливість проявити себе творчо. Діти стають творцями легко та із задоволенням, з радістю. Користуються можливістю не використовувати те, що існує, а вигадують самостійно.
Ставлення до музики в суспільстві трохи інакше, ніж раніше, музичне середовище заповнене естрадно-розважальною музикою, тому важливо підтримувати інтерес дітей до класичної і народної музики. За допомогою музичної психології ми намагаємося відродити в сім’ях традиції домашнього музикування. Цьому сприяє гра дітей на музичних інструментах разом із батьками вдома, а також підтримка їхнього захоплення батьками, завдяки чому стосунки в сім’ї стають теплішими й тіснішими. Емоції впливають на всі психічні процеси: на відчуття, сприйняття, уяву, мислення, волю, пам’ять. Радісний, щасливий настрій дитини є основою її фі*зичного і психологічного здоров’я, доброзичливого ставлення до людей, навколишнього світу.
Дітям на заняттях із музикотерапії пропонується ігровий матеріал для розвитку тактильного сприйняття (м’які іграшки, ґумові іграшки за методикою М. Монтессорі). У віці від 1 року до 3 років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан — бадьорий, задерикуватий під час слухання пісні “Конячка” О. Тимчивої; спокійний, доброзичливий під час слухання пісні “Кішка” Ан. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її під час повторного прослуховування.
Особливо важливою ланкою музикотерапії є формування музично-сенсорних здібностей у дітей дошкільного віку. Музичне переживання, власне кажучи, завжди є сенсорним, оскільки музика — і найпростіші співзвуччя, і складні образи — насамперед сприймається чуттєво. Тому сенсорні процеси є показниками цілісного сприйняття, розрізнення виразних почуттів, а також проявів, пов’язаних зі сприйняттям окремих властивостей музичних звуків, що особливо важливо для дітей молодшого віку. В основі розвитку їхніх музично-сенсорних здібностей лежить вслухування, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звука — висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини, до програми з музикотерапії включені музично-дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звука.
Дітям на другому році життя пропонуються дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на третьому році життя музично-дидактичні ігри дещо ускладнюються. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад: у грі “Чий будиночок?” дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини. Виконанню поставлених завдань із музикотерапії сприяє програмний репертуар. Для дітей на другому році життя він складений із контрастних за характером творів, нескладних за змістом, які відбивають яскраві, близькі дітям образи (“Ах, вы, сени” — російська народна, спокійна “Колискова” М. Красева, “Конячка”, “Автомобіль” М. Раухвергера). Дітям на третьому році життя пропонується складніший репертуар. У ньому пісні, що відображають явища природи (“Осіння пісенька” Ан. Александрова, “Зима пройшла” Н. Метлова), близькі й зрозумілі дітям образи (“Заинька” М. Красева, “Лялька” М. Старокадомського), народні мелодії, інструментальна музика.
Важливим елементом музикотерапії є виразне виконання музичного твору. Разом із тим під час роботи необхідні наочні прийоми, що залучають дитину до музики, — показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорово сприйманий образ сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам’ятовуванню. Із цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.
Групова пасивна музикотерапія (прослуховування музики) проводиться два рази на тиждень, склад групи — 8-9 дітей. Музика допомагає змінювати настрій дітей, відволікає від розчарувань, зменшує тривожність.
У дитячому садку використовується прийом групової вокалотерапії. Співи — це важливий метод активної музикотерапії, тривалість заняття 10-15 хвилин, група з 8 дітей розташовується в замкнутому колі, ведучий співає разом з дітьми. Пісні підбираються відповідно до настрою групи. Не один рік у дитячому садку існує вокально-фольклорний гурток “Калинонька”. Діти з бажанням та задоволенням виконують українські пісеньки. Кожен ранок у дитячому садку розпочинається з ранкових музичних привітань. Під чарівні звуки музики дітей запрошують до спортивної зали на ранкову гімнастику. У дітей створюється позитивний настрій, діти ефективно спілкуються. Музичні привітання налаштовують дітей на добрий настрій та успіх протягом дня.
Вихователі та музичні керівники, добре знаючи дітей, їхні інтереси, індивідуальні особливості, прагнуть зробити кожен день перебування дітей у дитячому садочку радісним та змістовним. З метою формування оптимістичного і життєствердного світогляду дошкільнят, гармонізації їхнього внутрішнього світу, вміння радіти життю в дитячому садку музичним керівником разом із вихователями за допомогою спеціально відібраної музики були розроблені сеанси практичної музикотерапії.
Сеанс “Доброго сну” — де зібрані колисанки у виконанні Віктора Непомнящего, Ірини Горбатюк, тріо “Либідь”, Лідії Михайленко, Ніни Матвієнко, Росави.
Слухаючи музику цього сеансу, діти швидко засинають їм сняться гарні сни. Колисанка — це музика з повільним темпом і чітким ритмом. Гіперактивним дітям цей сеанс заспокоює нервову систему.
Сеанс “Доброти” — цей сеанс містить музичні композиції зі старих добрих мультфільмів, музично-літературні композиції за дитячими казками, де звучать голоси казкових персонажів, пісні: “Большой секрет для маленькой компании”, “Настоящий, верный друг”, “Если добрый ты”… Ці пісні й сьогодні зігрівають любов’ю дитячі душі, вчать добрим, чесним і миролюбним відносинам з тими, хто оточує.
Сеанс “Наші друзі” — відбірка пісень про наших маленьких друзів — тварин та комах: “В траве сидел кузнечик”, “Два веселых гуся”, “Песня овечек”, “Песенка Муренки”, “Лесной олень”… Пісні минулого й сучасності втілюють душевну гармонію, демонструють еталони доброго, чуйного ставлення до братів наших менших.
Сеанс “Усмішки”. Усмішка — це духовний дар, вона дає кожному наснагу і примножує духовні здобутки. В цьому сеансі зібрані веселі, яскраві, мажорні пісні. Ці пісні створюють позитивний настрій, надають відчуття радості, віру в добро.
Сеанс “Звуки природи” — так звана екологічна музика. Усі звуки, що існують у природі, чинять підсвідомий вплив на психіку людини. Благотворно впливає шум листя і спів птахів — діти розслабляються і зливаються з природою. Шум хвиль позитивно впливає на емоційний стан дитини.
Музикотерапія також сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.
Але найголовніше — це “школа почуттів”, що формується завдяки особливій властивості музики — викликати співпереживання слухачів.
Отже, залучення дошколят до різних видів музичної діяльності з використанням прийомів та методів музикотерапії, сприяє успішному розвитку їхньої творчої активності. Застосування творчих завдань, ритмічних ігор, сеансів музикотерапії в дитячому садку та вдома стимулює процес внутрішнього самовдосконалення дитини, створює широкі можливості для повноцінного розкриття всіх її потенціалів та відкриває перед нею ще один шлях збагачення її музичного досвіду.

[KissKsu]

Проект Порядку розроблення та затвердження програм для дошкільних навчальних закладів

• Про проект Порядку розроблення та затвердження програм для дошкільних навчальних закладівЛист МОН №1/9-99 від 19.02.10 року
• МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ №1/9-99 від 19 лютого 2010 року
• Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Інститути післядипломної педагогічної освіти
Про проект Порядку розроблення та затвердження програм для дошкільних навчальних закладів
З метою врегулювання вимог до процедури розроблення, затвердження та використання програм для дошкільних навчальних закладів Міністерством освіти і науки України підготовлено проект Порядку розроблення та затвердження програм для дошкільних навчальних закладів.
Надсилаємо проект для обговорення, пропозиції та зауваження просимо надати до 1 березня ц.р. за адресою: ministry@mon.gov.ua або за тел./факсом: (044) 288-04-26. Заступник міністра П.Б. Полянський
ПРОЕКТ
Порядок розроблення та затвердження програм для дошкільних навчальних закладів
І.Загальні положення
1.1. Порядок розроблення та затвердження програм для дошкільних навчальних закладів (далі – Порядок) розроблений на виконання Закону України "Про дошкільну освіту" та у відповідності до наказу Міністерства освіти і науки України від 17.06.2008 № 537 "Порядок надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2008 р. за № 628/15319.
1.2. Порядок регулює вимоги, процедуру підготовки, затвердження програм для дошкільних навчальних закладів.
ІІ. Види програм
2.1. Для дошкільних навчальних закладів можуть розроблятися основні та додаткові програми.

До основних програм належать Державна базова програма та спеціальні програми.
До додаткових належать інтегровані, парціальні, альтернативні, експериментальні та регіональні програми.
2.2. У Державній базовій програмі конкретизуються вимоги Базового компонента дошкільної освіти як державного освітнього стандарту.
У Державній базовій програмі визначаються основні концептуальні засади, пріоритетні завдання (розвивальні, навчальні, виховні); змістові складові освітньої діяльності у дошкільному навчальному закладі; орієнтовні обсяги змісту дошкільної освіти; вміщуються критерії розвиненості, вихованості й навченості дітей, засновані на науково обґрунтованих нормативних показниках фізичного і психічного розвитку дитини на кожному віковому етапі дошкільного дитинства.
Державна базова програма включає інваріантну та варіативну складову змісту дошкільної освіти.
Інваріантна складова Державної базової програми визначає обов’язковий мінімум змісту дошкільної освіти відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей дітей для усіх дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів та форм власності, а також при здобутті дошкільної освіти в інших формах.
2.3. Спеціальні програми розробляються для дошкільних навчальних закладів, робота яких організовується з урахуванням специфіки проведення освітньої діяльності з дітьми:
для дошкільних навчальних закладів спеціального типу – з урахуванням виду порушення (слуху, зору, мови, опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю, із затримкою психічного розвитку);для дошкільних навчальних закладів із сезонним, короткотривалим перебуванням – з урахуванням обмеженого терміну перебування дітей у закладах та скороченого об’єму програмового матеріалу;для здійснення соціально-педагогічного патронату – з урахуванням специфіки проведення роботи з дітьми та батьками у домашніх умовах з подачею скороченого об’єму прогамового матеріалу;для дошкільних навчальних закладів (груп) з мовою виховання національних меншин – з врахуванням мови навчання та виховання дітей тощо.
Спеціальні програми базуються на Державній базовій програмі. Для дошкільних навчальних закладів спеціального типу обов’язковим є включення корекційного компоненту відповідно до типу; у програмах для здійснення соціально-педагогічного патронату – блоку по роботі з батьками.
2.4. Інтегровані програми базуються на Державній базовій програмі. В них розширюється змістове наповнення різних складових організації життєдіяльності дітей, зокрема:
за видами діяльності дітей: ігрова, трудова, пізнавальна, комунікативно-мовленнєва, художня, театральна тощо;за напрямами роботи дошкільного навчального закладу (групи): художньо-естетичний, музичний, логіко-математичний, пізнавальний, фізкультурно-оздоровчий, робота з батьками, робота з дітьми у різновікових групах тощо;за лініями розвитку дитини: фізична, соціально-моральна, емоційно-ціннісна, пізнавальна, мовленнєва, художньо-естетична, креативна тощо. Інтегровані програми можуть використовуватися в межах основної освітньої діяльності для реалізації завдань інваріантної складової Державної базової програми у час, відведе
2.5 Парціальні програми базуються на Державній базовій програмі. Вони розширюють один з напрямів роботи (наприклад, музичний) чи лінію розвитку (наприклад, фізичний розвиток) та забезпечують реалізацію освітніх послуг у творчих студіях, гуртках, секціях тощо.
2.6. Альтернативні програми базуються на Базовому компоненті дошкільної освіти, враховуючи інші концептуальні засади організації та змісту дошкільної освіти.
2.7. Експериментальні програми базуються на Базовому компоненті дошкільної освіти і розробляються спеціально для дошкільних навчальних закладів (груп), які мають статус експериментальних.
2.8. Регіональні програми розробляються на основі Державної базової програми; містять регіональний компонент. Їх зміст (15 відсотків) передбачає урахування етнічних, історичних, природничо-кліматичних, соціокультурних особливостей регіону.
ІІІ. Загальні вимоги до програм
3.1. Структура програм передбачає такі складові: пояснювальна записка та змістове наповнення. У пояснювальній записці визначаються мета, концептуальні засади, оригінальність програми, обґрунтування структури; роз’яснюються принципи роботи за програмою, підходи до організації освітньої роботи з дітьми.
3.2. У змісті програм виокремлюються розділи за віковою періодизацією або за віковими групами дошкільного навчального закладу, в яких подаються стислі вікові характеристики розвитку дітей та зміст і форми організації освітнього процесу з кожного змістового компонента чи напряму, блоку програми.
3.3. Кожний розділ змістової частини програми завершується показниками досягнутих результатів:
для основних програм – показниками компетентності за сферами життєдіяльності "Природа", "Культура", "Люди", "Я сам (а)";для додаткових програм – показниками компетентності в залежності від змістового наповнення: за видами діяльності, за лініями розвитку, за напрямами роботи тощо.
3.4. Змістова частина програми може містити засоби реалізації програмових завдань, наприклад, переліки ігор, вправ, літературних, музичних, художніх творів тощо. Їх можна подати у вигляді додатків.
ІV. Порядок затвердження програм, надання їм грифів Міністерства освіти і науки України
4.1. Програмам для дошкільних навчальних закладів надаються такі види грифів:
"Затверджено Міністерством освіти і науки України";"Рекомендовано Міністерством освіти і науки України".
4.1.1. Гриф "Затверджено Міністерством освіти і науки України" надається Державній базовій програмі після її апробації в дошкільних навчальних закладах. Рішення про надання грифа „Затверджено Міністерством освіти і науки України” приймається колегією МОН та затверджується наказом МОН.
4.1.2. Гриф "Рекомендовано Міністерством освіти і науки України" надається всім іншим програмам з конкретизацією їх спрямування:
спеціального призначення (для дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу; для центрів розвитку дитини; для дошкільних навчальних закладів з сезонним перебуванням; з короткотривалим перебуванням; для дошкільних навчальних закладів з іншою мовою виховання та навчання; для здійснення соціально-педагогічного патронату; для проведення роботи з дітьми, які не охоплені дошкільною освітою тощо);музичного, художньо-естетичного, фізкультурно-оздоровчого, логіко-математичного, пізнавального та іншого спрямування;для підсилення та розширення змістового наповнення видів діяльності, ліній розвитку тощо;регіонального, місцевого спрямування;для використання в експериментальних дошкільних навчальних закладах тощо.
4.2. На підставі висновків комісії з дошкільної педагогіки і психології Науково-методичної ради з питань освіти МОН секретарем комісії готується лист МОН щодо рішення про надання грифа "Рекомендовано Міністерством освіти і науки України" за підписом заступника Міністра, до компетенції якого належать питання дошкільної освіти. Копія листа надсилається суб'єкту, який звернувся з клопотанням, у десятиденний термін після його підписання.
4.3. Тексти листів про надання грифів МОН містять інформацію про призначення та вид програми, тип дошкільного навчального закладу.
4.4. Термін дії грифів МОН п’ять років. У разі, якщо за цей час програми не було видано, а також з метою оновлення грифа після закінчення терміну його дії, необхідно повторити всю процедуру затвердження.
4.5. Програми, які отримали гриф МОН, вносяться до переліку навчальної літератури, засобів навчання і навчального обладнання, рекомендованих МОН для використання в дошкільних навчальних закладах.
V. Організація експертизи програм для дошкільних навчальних закладів
5.1. Науково-методична експертиза програм для дошкільних навчальних закладів організується Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України (далі - Інститут).
5.2. Для проведення експертизи програм з метою одержання грифа МОН видавництво чи інші фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що мають виключно права на використання твору чи засобу навчання, звертаються з листом-клопотанням до Інституту за адресою: 03035, м. Київ, вул. Урицького, 36. У листі-клопотанні зазначають: повну назву програми, автора (авторів), адресата, при потребі - тип дошкільного навчального закладу, відповідність вимогам Базового компонента дошкільної освіти, Державної базової програми.
5.3. До листа-клопотання додають:
попередньо відредагований рукопис у двох примірниках українською мовою (для україномовних дошкільних навчальних закладів) або мовою національної меншини (для іншомовних дошкільних навчальних закладів);не менше двох рецензій фахівців відповідної галузі ( від науковців та практиків);відповідь авторів на зауваження рецензентів (за наявності);редакційний висновок (якщо рукопис подає видавництво), у якому зазначаються актуальність, новизна, оригінальність програми, відповідність Базовому компоненту дошкільної освіти, вимогам Державної базової програми, а також дається оцінка якості рукопису;відомості про авторів (прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посада, науковий ступінь, учене звання (за наявності), адреси та контактні телефони).
5.4. Подані матеріали реєструються в Інституті. Рукописи програм передаються рецензентам для підготовки висновків незалежної науково-методичної експертизи.
5.5. Упродовж наступних двох місяців проводиться незалежна науково-методична експертиза, доопрацювання рукописів відповідно до пропозицій та зауважень рецензентів, готуються висновки фахівцями Інституту для розгляду комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти МОН.
5.6. У рецензіях та висновках дається об’єктивна оцінка на предмет відповідності рукопису програми Базовому компоненту дошкільної освіти, Державній базовій програмі із зазначенням позитивних сторін та недоліків, шляхів доопрацювання і вдосконалення, дається порівняльна характеристика внесених змін та доповнень у разі оновлення грифу тощо.
У заключній частині рецензії подаються обґрунтовані висновки щодо доцільності видання програми з грифом МОН. У випадку негативної думки рецензента його висновок повинен бути аргументований і чітко сформульований.
5.7. Рецензія подається у двох примірниках за підписом її автора (вказуються посада, вчений ступінь, наукове звання, дата). Якщо рецензія готується колективом кафедри, відділу наукової установи або навчального закладу, зазначається номер протоколу, дата проведення засідання, на якому обговорювався рукопис. Підписи рецензентів завіряються печаткою закладу, керівником або начальником відділу кадрів.

5.8. Строк дії рецензії - не більше одного року.
5.9. У разі відхилення комісією поданого рукопису і повернення його на доопрацювання автори можуть повторно подавати свої розробки на розгляд комісії, але не раніше, ніж через три місяці після попереднього засідання.
5.10. У разі незгоди автора (авторів) з висновками рецензентів та комісії рукопис програми подається на додаткову незалежну експертизу анонімно, без прізвища автора (авторів) та розглядається комісією повторно. Ухвалене комісією рішення є остаточним.
5.11. Для оновлення грифу, після закінчення терміну його дії, подається осучаснений, доопрацьований рукопис програми. Процедура подачі документів, підготовки експертних висновків викладено в пунктах 5.2–5.3.
5.12 Узагальнені матеріали та пакет необхідних документів щодо надання грифа МОН не пізніше ніж за 14 робочих днів після прийняття рішення комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти МОН передаються Інститутом до МОН для затвердження відповідного рішення.
5.13. Готові рукописи програм, рецензії та експертні висновки, оригінали листів МОН про надання грифів зберігаються в архіві Інституту протягом 5 років.

[anet1111]

ДОКУМЕНТАЦІЯ МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА

Відповідно до “Інструкції про ділову документацію у дошкільних закладах” зареєстрованої Міністерством Юстиції України 15 червня 1998 року за номером № 378/2818 ) для музичних керівників є обов’язкова така документація:

2.5.1. Календарний план роботи
2.5.2. План проведення масових заходів, дійств музично-естетичного циклу
2.5.3. Сценарій свят, розваг, театральних вистав.
2.5.4. Щоденник обліку індивідуальної (гурткової) роботи.

Відповідно до інструктивно-методичного листа МОН України від 01.10.2002р. № 1/9 – 434 «Про планування освітнього процесув дошкільному закладі»та згідно з методикою музичного виховання у дошкільному навчальному закладі.
Робота музкерівника регламентується календарним планом (індексація 2.5.1.), який є основним, затверджується педагогічною радою, враховуючи досвід роботи, обізнаність з вимогами програми тощо. Календарний план – це ділове керівництво у повсякденній роботі, який складається для кожної вікової групи окремо з урахуванням психофізичного розвитку дітей та відповідно до програми, за якою працює дошкільний заклад. Він може охоплювати від 1-2 днів до 1-2 тижні, місяць або й рік. Форма планування встановлюється рішенням педагогічної ради дошкільного закладу. Надається право при плануванні проявляти творчість, ініціативу, враховуючи сучасні вимоги до розвитку дітей дошкільного віку.
Схема плану може бути різна.
Принципами календарного планування є: послідовність та поетапність у викладенні матеріалу, чіткість поставлених завдань, відповідність форм роботи віковим та індивідуальним особливостям дітей. При плануванні роботи варто передбачати всі види музичної діяльності, структуру заняття, добір музичного репертуару в залежності з віковими особливостями, забезпечувати змістову цілісність, системність, ускладнення та повторення програмового матеріалу.
Перед тим як приступити до складання плану роботи, муз керівник повинен проаналізувати текст музичних творів, їх гармонійну та мелодійну побудову, визначити важкі для вимови дітей та незрозумілі слова, визначити виховні та освітні завдання кожного музичного твору. Також важливо зясувати послідовність кожного музичного твору.
Пропонуємо таку сітку календарного планування. Її можна складати як на місяці так і на весь навчальний рік.


План проведення масових заходів, дійств музично-естетичного циклу складається для кожної вікової групи на початку навчального року і затверджується завідуючою закладу. До нього входять різні види й форми розваг, свят , робота з батьками, гурткова робота та робота з вихователями
Детальніше розглянемо перспективне планування . В «Інструкції про ділову документацію у дошкільних закладах» цей план для музичного керівника дістав назву «План проведення масових заходів, дійств музично-естетичного циклу» (індиксація 2.5.2)Під час його складання потрібно враховувати всі форми роботи з музичного виховання: проведення свят, розваг, робота з батьками. Роботу з вихователями, гурткову роботу слід відмічати у щоденнику обліку(індиксація 2.5.4)
Зазначемо , у який спосіб можуть бути розписані ці форми роботи.
• Проведення свят містить визначення тематики свята, термін, відповідальних. У виборі кількості та тематиці свят слід керуватися базовою програмою, за якою працює дошкільний заклад Проведення розваг ( один раз на два тижні у кожній віковій групі). Під час їх проведення враховують тематику, форму(концерт, театралізація, інсценівка, лялькова вистава, музична казка тощо), термін, відповідальний.
• Робота з батьками містить визначення тематики форми, термін, відповідальних. У плані роботи з батьками передбачено оформлення стендів («Куточка для батьків»), проведення лекцій, відкритих занять, батьківських зборів,виставок, консультацій, під час яких муз керівник дає поради з питань музичного розвитку дитини.
Якщо говорити про розваги, то їх можна проводити у більш різноманітних формах, ніж свята.
1.Музичні концерти
- концерт, присвячений творчості якогось композитора.
- концерт, присвячений народній пісні.
- концерт однієї групи дітей для іншої.
- концерт учнів музичної школи
2.Літературні концерти
- концерт, присвячений творчості письменників і поетів
- зустріч з дитячими поетами
- концерт, присвячений фольклору
3. Музично-літературні концерти
( наприклад “Пори року”)
4. Вечори гумору
5.Вечори дружби
6. Дні народження дітей
7. Ляльковий театр
8. Інсценівки казок
9. Спортивні вечори відпочинку
10. Вечори загадок
11. Слухання казок у грамзапису
12. Музичні конкурси



Автор: kseniya на 13:21 Комментариев нет:
Отправить по электронной почтеНаписать об этом в блогеОпубликовать в TwitterОпубликовать в Facebook
музвиховання

Щоб дитина виросла чуйною,милосердною, відвертою, могла творити добрі вчинки та співпереживати, радіти від щирого серця, ми, дорослі, оточуємо її любов’ю та красою. Джерелом такої краси є мистецтво – живопис, театр, музика, які існують ще з давніх часів.
Музика володіє можливостями дії на дітей . Саме Вона знаходить дорогу до душі дитини, спонукає її до самовираження, знайомить з навколишнім світом. Музична діяльність – це не лише засіб забезпечення виконання естетичних та освітніх завдань, а й спосіб укріплення психічного та фізичного здоров’я та розвитку здібностей дитини.
Музичний керівник повинен гордо нести своє звання і займатися музичним розвитком кожної дитини професійно та цілеспрямовано, пам’ятаючи про її вік та можливості.
Музичні здібності дітей виявляються у кожного по-різному. У деяких вже на першому році життя всі три основні здібності - відчуття ладу, музично-слухові уявлення і відчуття ритму - виражаються достатньо яскраво, швидко і легко розвиваються, це свідчить про музичність; у інших пізніше, важче. Найбільш складно розвиваються музично - слухові уявлення - здатність відтворювати мелодію голосу, точно інтонуючи або підбирати її по слуху на музичному інструменті. У більшості дітей ця здатність виявляється лише в 5 років. Але відсутність раннього прояву здібностей не є показником слабкості або тим більше відсутність здібностей. Велике значення має те оточення, в якому росте дитина (особливо в перші роки життя). Ранні прояви музичних здібностей спостерігаються, як правило, саме у дітей, які одержують достатньо збагачених музичних вражень.
Успішне рішення перерахованих задач залежить від змісту музичного виховання, перш за все - від репертуару, що використовується, методів і прийомів навчання, форм організації музичної діяльності та ін. В дитині важливо розвивати все краще, що закладено від природи; враховуючи схильності до певних видів музичної діяльності, на основі різних природних задатків формувати спеціальні музичні здібності, сприяти загальному розвитку. Однак , скільки б ми не говорили про важливість музичного виховання, реальний стан речей свідчить про проблеми щодо цього питання. Сучасна модель музичного виховання - концертно-показова. Такий підхід до розвитку дітей не дозволяє зрозуміти важливість послідовного навчання, яке має специфічну логіку та закономірність. Якщо діти легко, емоційно, інтонаційно правильно співають , гарно та чітко вимовляють слова, наприклад , потішки «Зайчик», то цей результат не вражає дорослого. А от коли діти співають дорослу пісню, ледь доспівуючи два-три склади із тексту, то більшість дорослих відмічає творчість і сучасність музичного керівника, що використав такий репертуар. Те саме стосується і музично-ритмічних рухів. Прикро , але дорослі не розуміють, якої шкоди це завдає розвиткові дітей, спотворює процес формування культури співів, рухів. Зі сказаного можна зробити висновок про те, скільки важливо створювати умови для формування основ музичної культури дітей дошкільного віку.
Музичний керівник повинен займатися музичним розвитком кожної дитини професійно та цілеспрямовано, пам’ятаючи про її вік та можливості. Зовнішні чинники не повинні порушувати цей процес.
Маємо надію, що представлений матеріал у робочому зошиті музичного керівника допоможе вам поглянути на зміст своєї роботи крізь призму особистості дитини дошкільного віку та зберегти унікальні традиції музичного виховання.
У даному проекті представлено три частини. Перша – нормативно-правова, у якій муз керівник знайде документи й нормативи на підставі яких планується його діяльність. У цій частині ви знайдете чітке обґрунтування посадових обов’язків та кваліфікаційних вимог. Планування та перелік обов’язкової документації допоможе чітко й грамотно спланувати вашу роботу. Запропонований алгоритм дає змогу музичному керівнику оптимізувати виховний процес, дисциплінувати себе, забезпечити системність й послідовністьу своїй роботі, а отже досягти високої ефективності освітнього процесу.
Методична (друга) частина містить необхідну інформацію і є зручним для використання у повсякденній роботі. Допоможе добирати форми роботи, методи та прийоми, творчі завдання і дає змогу найбільш ефективно реалізувати зміст музичної діяльності. Це, нібито, нагадувальна записка муз керівнику, де в любий влучний момент він може знайти сучасні вимоги до занять, варіанти планування, етапи розучування методичні рекомендації, складові професійної майстерності тощо і все це в одному збірнику.

[тумка]

lДЕВОЧКИ,МОЖЕТ КОМУ ПРИГОДЯТСЯ ТЕМЫ ДЛЯ КОНСУЛЬТАЦИЙ. Музика в повсякденному житті дітей
Музика – могутній засіб всебічного розвитку дитини, формування її духовного світу. Вона розширює її кругозір, знайомить з різноманітними явищами, збагачує почуттями, викликає радісні переживання, сприяє вихованню правильного ставлення до навколишнього світу. Залучення до музики активізує сприймання, мислення та мову, виховує високий естетичний смак, розвиває музичні здібності, уяву, творчу ініціативу, всебічно впливає на її розвиток.
Ввести дитину в чарівний світ музики, розвиваючи її музичні і творчі здібності покликані музичні керівники дошкільних закладів. Але важливо не тільки на музичних заняттях, а й у повсякденному житті створювати умови для розвитку музичних нахилів, інтересів, здібностей дітей. В іграх, на прогулянках, під час самостійної художньої діяльності діти за власною ініціативою можуть співати пісні, водити хороводи, слухати грамзапис музичних творів для дошкільників, підбирати найпростіші мелодії на дитячих музичних інструментах. Музичну діяльність дітей у побуті відрізняє самостійність, ініціативність, прагнення зробити щось своє.Отже, у дошкільників насамперед потрібно виховувати самостійність й ініціативу у використанні знайомих пісень, танців у різних умовах (в іграх, на прогулянках, у самостійній художній діяльності та ін.), у музично-дидактичних іграх розвивати мелодійний слух, почуття ритму, музично-сенсорні здібності, розширяти коло музичних вражень слуханням музичних творів у грамзапису і сприяти тому, щоб діти відтворювали їх у сюжетно-рольових іграх.
Застосовувати музику в сюжетно-рольових іграх можна по-різному; як ілюстрацію до дій матері, діти співають колискову святкуючи День народження, танцюють, співають) або для відтворення в них вражень, одержаних від музичних занять, святкових ранків, вечорів, розваг. Для успішного розвитку таких ігор діти повинні знати багато пісень, хороводів на побутову тематику, про різні професії, транспорт, народні пісні тощо. Такі твори є в програмовому музичному репертуарі (пісні: “Паровоз”, “Курчата”, музика А. Філіпенка, “Літаки”, музика І. Кишка, “Ідемо ми вулицями”, музика Тілічеєвої, “Баю-баю”, музика Красєєва; ігри: “Льотчики”, музика Нечаєва, “Поїзд”, музика Метлова, “Помічники”, музика Шутенко, “Веселий музикант”, музика Філіпенка, хоровод “Городна хороводна”, музика Можежелова та ін.). Вихователь повинен заохочувати творчі прояви дітей, нагадувати про можливість використання у грі знайомі пісні, допомогти їм у музичному виконанні. Проведення у повсякденному житті музично-дидактичних ігор, які розучуються дітьми на музичних заняттях, сприяє музичному розвитку, дає змогу дітям вправляти у розрізненні музичних звуків за тембром, висотою, ритмом, динамікою, за їх напрямком і характером.
Наприклад, вчить дітей розрізняти звучання різних інструментів за тембром (грати якусь мелодію на піаніно, відстукувати ритмічний малюнок пісні на бубні, на барабані, а діти впізнають на якому інструменті він грав).
Розрізняти звуки за висотою (співає нескладну мелодію, а діти повторюють, пропонувати розрізняти за висотою звучання двох бубнів, двох брязкальцях чи трикутників, що відтворюють різні за висотою звуки). Дітей старшого дошкільного віку в ігровій формі навчає розрізняти напрямок звучання мелодії (вгору чи вниз); піднімати ляльку на рух мелодії вгору і опускати, якщо мелодія йде вниз. Розвиває у них почуття ритму, пропонуючи їм за ритмічним малюнком, відстуканим на барабані, впізнати знайому пісеньку або повторити її. В іграх типу “Гаряче-холодно”, коли звучання брязкальця чи бубна послабляється або посилюється в залежності від віддалення чи наближення дитини до схованої іграшки, дошкільнята вчаться розрізняти звуки за динамікою. Для проведення музично-дидактичних ігор потрібно мати магнітофон з записом музичних творів для дошкільників, дитячі музичні інструменти. Музику можна використовувати при розповіданні дітям казок, особливо тих, за сюжетом яких написані дитячі опери або складено інсценівки з музичним супроводом, запропонувати їм послухати у запису пісні окремих персонажів (наприклад “Пісню кози” з опери Коваля “Вовк і семеро козенят” та ін.).Музика може мати місце і під час проведення бесід. Наприклад, розповідаючи дітям про свято Осіні, можна пропонувати заспівати пісні “Гарна осінь” Попатенка, про зиму – заспівати пісні “Зима” Шутенко, “Зимовий ліс”, музика Чічкова та ін.). Пісні, музику можуть залучати і під час розглядання ілюстрацій та бесід за ними. Так, розглядаючи ілюстрації з зображенням зимових розваг, діти можуть заспівати пісні: “Голубі санчата”, музика Йорданського та ін., під час бесід за ілюстрацією, на якій зображені діти що йдуть в ліс по гриби, проспівати пісні “На мосточку”, музика Філіпенка, “Ми ходили по гриби”, музика Верещагіна. Народні пісні-примовки, які широко використовуються на музичних заняттях для розспівування (“Сорока-ворона”, “Бім-бом”, обробка Степового).

Пісні, музичні ігри, хороводи повинні мати місце і при ознайомленні дошкільнят з природою – під час спостережень (пісні “Осінь” Красєва, “Ялинка”, музика Філіпенка), прогулянок, екскурсій.
Пісні можна виконати і під час зображувальної діяльності дошкільників. Наприклад, виліпили діти калачі і заспівали пісню Філіпенка “Калачі”, зробили аплікацію “Курчата” – заспівали пісню “Курчата” Філіпенка, намалювали літак і виконали пісню І. Кишка “Літаки”.
Музика є також постійним супутником ранкової гімнастики. Маршова пісня організовує початкову ходьбу, сприяє виробленню чіткості, ритмічності рухів. Музичний супровід гімнастичних вправ не повинен знижувати темп рухів або допускати великі паузи між вправами. Музика супроводжує й заключну ходьбу. Музичний керівник супроводжує ранкову гімнастику у 2 – 3-х групах щоденно, тобто майже через день у кожній групі.
У програмі дитячого садка в другій половині дня відведено 25 – 35 хв. Для самостійної художньої діяльності дітей (зображувальної, літературної діяльності дітей, музичної, театралізованої). Дошкільнята за власною ініціативою малюють, ліплять, грають на дитячих музичних інструментах, драматизують казки, пісні, слухають музику в запису та ін. Для організації самостійної музичної діяльності кожна група дитячого садка повинно мати певне обладнання; програвач та набір пластинок, різноманітні дитячі музичні інструменти.
Бажано мати в групі і альбом “Наші пісні” з картинками за змістом знайомих дітям пісень. Однією з важливих умов формування самостійної співочої діяльності є співи без музичного супроводу.
Інтерес дітей до танцювальних рухів часто виникає після пропозиції вихователя у русі, який вони вивчали на музичному занятті.
Виникненню самостійної музично-ігрової діяльності дошкільників сприйматиме використання магнітофона із записом музичного супроводу до улюблених музичних ігор.
Нагадуючи дітям про те, що можна заспівати, потанцювати, пограти на музикальних інструментах, організувати гру в театр та ін. Вносячи в групу нові атрибути, посібники, вихователь сприяє кращий організації самостійної художньої діяльності та розвитку творчих здібностей дітей.
Пожвавлення і радість вносять в життя дошкільнят вечори розваг. Вони дають їм також змогу активніше, творчо виявляти себе в музичній діяльності, сприяють закріпленню здобутих на музичних заняттях знань та вмінь, виховують у них винахідливість, спритність, ініціативу, життєрадісність.
Види вечорів розваг найрізноманітніші: ляльковий, тіньовий, настільний театр, ігри драматизації, вечори ігор-атракціонів, загадок, святкування дня народження дітей, тематичні вечори-концерти (“пори року”, “Наш улюблений композитор”) та ін.
Музика – невід’ємна частина вечорів розваг. У ляльковому, тіньовому, настільному театрах, в іграх-драматизаціях вона допомагає створювати настрій, розкриває і підкреслює характер дійових осіб, сприяє ритмічності їх рухів, емоційному виконанню ролі.
На музичних вечорах, тематичних концертах та концертах художньої самодіяльності, вечорах музичних загадок, у драматизаціях пісень музика відіграє провідну роль. Вона пробуджує емоції дітей спрямовує їхні дії, допомагає відчути і передати засобі музичної віртуозності, розвиває музичні здібності дошкільників.
Вечори розваг проводять у другій половині дня один раз на тиждень для кожної вікової групи (іноді можна об’єднати дві групи разом). Музичні вечори потрібно проводити один раз на два тижні. До вечорів розваг музичний керівник і вихователь готуються заздалегідь. Вихователь розучує з дітьми ролі, а музичний керівник вивчає з ними пісні, танці, музичні ігри, підбирає музику. Тільки завдяки спільним зусиллям вихователів і музичних керівників їхньому тісному контакту пісні, ігри, танці вийдуть у повсякденне життя дитячого садка, будуть сприяти всебічному і гармонійному розвиткові дошкільників.

[тумка]

Музичне виховання дитини в сім′ї

У дитини, котра частіше знайомиться з музикою, більш багатиші почуття, вони більше відповідають на почуття і переживання інших людей. Краще. Бистріше і повніше вбирають в себе все нове, як правило добре вчаться в школі.
Багато дітей дуже ємоційі.Вони відчувають велику потребу в художніх впечатленіях, в активній прояві своїх почутів.Ті ,хто зблизька наблюдає життя маленьких дітей,знає з яким натхненням вони співають,танцюють.
Інтерес до музики і музичні здібності виявляються у дітей по різному. Багато з них з великим інтересом слухають музику і співають, інші до музики нібито байдужі.Іноді вважають,що такі діти від природи не музичні, в них немає слуху і розвивати його безперспективно. Така точка зору невірна.У кожної дитини можливо розбудити інтерес і любов до музики, розвивати музичний слух та голос.Це підтверджує і життєва практика і наука.Привчати дітину до музики в домашніх умовах потрібно з самого раннього віку.Робити це потрібно різними способами:співати дитині пісні,привчати слухати платівки,музичні записи,дитячі музичні радіо та телепередачі.Якщо є можливість водити дитину на концерти.
Треба дотримуватись того,щоб діти не просто раділи музиці,а вчилися переживати закладенні в цю музику почуття.Треба розмовляти з дитиною, питати в неї:
-яка це музика,весела чи сумна, спокійна чи навпаки зхвильованна,про така музика може розповісти?Що під неї хочеться робити?
Іноді не називая твір, пропонувати дитині назвати його.Такі питання викликають інтерес дітей до слухання і розвиває їх творчі здібності.
Розвитку вміння ємоційно переживати музику допомогає також читання казок,оповідань,тому що переданний словесно сюжет і переживання героїв дітям більш доступний.
Діти дуже люблять повторно слухать музику,яка їм сподобалась.Іноді можно загадати загадки:співати мелодію без слів і запитати яка це пісня.Таким чином потрошку непомітно дитина привчається до музики.Внаслідок такої роботи батьки зрозуміють, те що діте без слуху немає.Є діти у яких ще невиявляються музичні здібності і треба допомогти їм розвиватися:більше співати,слухати музику,танцювати.Треба створити в сім”ї атмосферу любові до музики,якумого схвалювати потребу дитини проявити себе в музиці.Треба пам”ятати,що це приносить дитині радість і робить її добрішою.

[тумка]

Музичні здібності, їх формування і розвиток
Музичні здібності, їх формування і розвиток – це одна з найцікавіших проблем, що привертає увагу дослідників протягом багатьох років. Вивчення цієї проблеми насущно у зв'язку з тим, що розвиток музичного смаку, емоційної чуйності в дитячому віці створить фундамент музичної культури людини в майбутньому.

Останні десятиліття характеризуються значним зростанням уваги до розвитку музичних здібностей підростаючого покоління, все більше уваги приділяється дошкільному вихованню та ранньому навчанню дітей. Відкриваються дитячі естетичні центри, підготовчі групи при звичайних і музичних школах, при хорових студіях. Але повною мірою систематичний розвиток дошкільника здійснюється в умовах дошкільного освітнього закладу. Психологи давно встановили, що вік 2-5 років - найсприятливіший для інтенсивного розвитку дитини.
Музичним вихованням також необхідно займатися з раннього віку. Музика більшою мірою, ніж будь-який інший вид мистецтва, доступна дитині. Чим раніше діти залучаються до світу музики, тим більше музичними вони стають згодом, і тим радісніше і цікаві будуть для них нові зустрічі з музикою. Музичне мистецтво безпосередньо і сильно впливає на людину, вже в перші роки життя займає велике місце в його загальному культурному розвитку. Музичні заняття в дитячому садку сприяють постійному залученню дитини до світу прекрасного, а також - на формування і розвиток його музичних здібностей.
Разом з тим, в системі дошкільної освіти виникає суперечність між необхідністю розвитку музичних здібностей дошкільнят та недостатністю розроблених технологій і прийомів, спрямованих на виховання інтересу до музики, накопичення музично-творчого досвіду. Виявлене протиріччя актуалізує проблему розвитку музичних здібностей дошкільнят за допомогою імпровізації, як різновиду творчої діяльності.

[тумка]

Музично-естетичне виховання дітей дошкільного віку
Музичне виховання в дитячому садку тільки тоді стане ефективним, коли загальні педагогічні принципи взаємодіятимуть з музичною концепцією. В чому мета музичного виховання у дошкільному закладі? Вихователь повинен через спів, слухання музичного матеріалу дати дітям найяскравіші звукові враження, викликати інтерес до музикування, виховати естетичну чутливість. Саме вихователь, підтримуючи початкові основи найпростішого слухового досвіду, переданого матір’ю малечі, повинен прищепити дітям любов до співу, дитячих ігор. Саме на цій базі вони вчитимуться співати чисто і гармонійно.
Звичайно, до цієї праці треба готуватися ретельно, хоч, на перший погляд, здається, все просто: з дітьми треба говорити їх мовою. Отож, ігровий спосіб навчання, котрий перейняла вже більшість педагогів світу, став основним принципом цього періоду музичного виховання. Результатом має стати добре розвинений слух, відчуття ритму, гармонійний рух у просторі.
Вихователь повинен підготувати підґрунтя для забезпечення основ національного музичного виховання. Для дитини стане радістю спів, особливо перші музичні враження, тому що її музична пам’ять розвивається, через вміння красиво рухатися, в єдиний сплав ігрового світу гармонійно об’єднаються синкретична єдність слова, співу та руху.
Музично-співоче виховання дуже тісно взаємопов’язане з іншими формами духовного виховання і становить базову основу естетичного розвитку дитини. У процесі зростання дитячого організму формуються поняття малечі, котрі з часом стануть естетичними поглядами майбутньої особистості. На все це невпинно впливає і та звукова атмосфера, у якій починає розвиватися дитина. Процес цей не односторонній — всі вищезгадані фактори впливають і на музичне виховання.
В яких напрямах будується музичне виховання? Більшість педагогів світу прийняли концепцію, яка була запропонована ведучими педагогами-музикантами, такими, як М. Лисенко, К. Квітка, К. Стеценко, і базується на двох постулатах: класичній музиці світової скарбниці та традиційній автентичній фольклорній спадщині. Не тільки вони, але й такі педагоги, як В. Сухомлинський, С. Русова,
К. Ушинський вважали, що кожний народ повинен починати музичне виховання майбутньої генерації з народної музики. Через малі музичні форми, ігровий фольклор треба поступово прийти до всесвітньої спадщини. В основі музичного виховання мають бути цінні, вагомі музичні взірці, бо саме вони формуватимуть майбутні смаки індивідуальності. Музичне виховання треба починати від самого народження дитини. Якось Золтана Кодая, який був міжнародним президентом з питань музичного виховання при ЮНЕСКО, спитали, коли ж треба починати? Він відповів: «Музичне виховання дитини починається за дев’ять місяців до народження дитини». З часом, маючи хороший досвід у роботи з дітьми та музикантами, він себе виправив: «Музичне виховання дитини починається за дев’ять місяців до народження матері дитини». Цим він хотів підкреслити високу виховну, естетичну роль музики у передачі майбутнім поколінням генної пам’яті нації. Таким чином, завдання рідної домівки, ясел, дитячого садка полягає в тому, щоб якомога раніше і планомірно почати формування дитячої душі. Успіх залежить від духовного стану, професійної підготовки та вміння любити дітей. Народ можна назвати культурним тільки тоді, коли музичні горизонти бачать всі. Поступово малі діти перейдуть до школи і почнуть більш ретельно вивчати музику як серйозний предмет. Запис і читання нот також треба буде планувати з відповідним порядком і методою, але зробити так, щоб діти це сприймали легко і невимушено, щоб це було продовженням гри. Звичайно, спів, що не потребує ніяких матеріальних затрат, повинен бути вокально привабливим, а вихователь має розглядати його як справжнє мистецтво. Це найкраща форма музикування, найприродніший спосіб, що передує грі на інструменті. Співати та читати ноти можна навчити кожного, і таким чином сприяти колективному співу та музикуванню. Так виховуються не тільки хороші музиканти, а й весь загал на чутливість до світової та національної культури. Для цього починати необхідно якомога раніше і продовжувати протягом багатьох років.
Якщо ми хочемо, щоб наше суспільство пишалося не тільки поодинокими талановитими музикантами, котрі пройдуть горнило професійних шкіл, стаючи «спортсменами» у цій галузі, то повинні все зробити для того, щоб якомога ширший загал розумів світ справжньої музики, міг оцінити та практично вмів самостійно музикувати. Це давно вже зроблено у високорозвинених країнах Європи

[тумка]

Звуки природи - для нашого здоров'я
Стрес може бути викликаний багатьма причинами. Одним з негативних факторів, що впливають на наш організм, є навколишній шум сучасності. Сучасне життя наповнено різного роду стресами, з якими людині щодня доводиться стикатися. ного міста.
Він негативно впливає як на розумове, так і на фізичне здоров'я людини. Стрес може призвести також до різних порушень сну, в результаті чого, людина почуває себе погано як фізично, так і морально.
Вже давно доведено, що природні звуки природи можуть надавати потужний терапевтичний вплив на весь наш організм. Ці природні звуки позитивно впливають на всі життєво важливі системи людини. Вони допомагають розслабити і тіло, і розум, зняти стрес і внутрішнє напруження.
Численні дослідження довели позитивний вплив спокійної музики на сон. Прослуховуючи ніжну музику природи за 45-60 хвилин до засинання, Ви отримуєте не тільки позитивні емоції, а й відмінний природний заспокійливий засіб. Ваше дихання стає рівним і глибоким, кров'яний тиск вирівнюється, голова наповнюється світлими і радісними почуттями.
Звуки природи допомагають активізувати області мозку, які відповідають за почуття радості та щастя. Музика природи чудово піднімає настрій і є незамінним засобом для людей, які страждають від депресії. Дослідження, проведені психологами, показують, що почуття депресії можна зменшити до 25% тільки лише прослуховуванням приємної музики.
Під час прослуховування розслаблюючих звуків природи, Ваше тіло і розум розслабляються, що у свою чергу підсилює Вашу імунну систему, що особливо важливе для дітей.
Музика може чудово поєднуватися з іншими методами лікування, допомагаючи людині видужати набагато швидше.
Звичайно, у кожної людини є свої уподобання при виборі музики. Вам потрібно лише прислухатися до свого організму і вибрати ту музику або ті звуки природи, які доставляють вам радість. Звуки природи будуть цікаві для ваших малят, і тому прослуховування такої природної музики буду не тільки корисне, а ще й цікаве!

[мариванна]

Дорогие девочки,уважаемые коллеги муз.руководители! Как вы планируете "розваги та свята"? У нас новое руководство методобъединения предлагает планировать так:2 раза в месяц в каждой группе независимо развлечение это или праздник. Раньше планировали розваги и свята отдельно.Являются ли спортивные развлечения частью работы музруководителя ,т.е.вносим ли мы его в планирование розваг?