ПРОДОВЖЕННЯ
2-а ведуча
Прощальний бал. Пора цвітіння!
А ви - як лебеді па нім.
Це зрілість ваша, це - змужніння,
Це вам вирішувать самим.
Були ви в школі всі малята,
Та пролетів нечутно час.
Ви ж - лебеді, не лебедята,
Земля і небо- все для вас.
Виконується танень "Лебеді" ("Соняшник"), спускаються лебеді.
1-а ведуча Вам, дорогі учителі, Присвячуємо цю посвяту. Хай зорі сяють вам ясні І щастя буде так багато. Звучить клятва.
2-а ведуча. Сьогодні, в день прощання із рідною школою, залишаючи береги Дитинства і йдучи у незвідані світи, ми, випускники року, Перед лицем своїх друзів, знайомих та вчителів урочисто клянемось: прожити життя, достойне людини, бути гідними синами і дочками своїх батьків.
1-а ведуча. Схиляючись перед вашою мудрістю, дорогі вчителі, ми обіцяємо у житті керуватися вашими уроками людяності і справедливості, з гордістю нести звання учня школи, бути вірними синами і дочками свого народу, усі свої сили, вміння, знання віддати для збільшення добробуту і процвітання рідної Батьківщини. Клянемось!
2-а ведуча
Учителю! Вклонюсь доземно
Перед великим іменем твоїм.
Вже проросли оті маленькі зерна,
Що ти посіяв в серденьку моїм!
1 -а ведуча
Учителю! Ти - наче нездоланність,
Крізь все проносиш іскру доброти,
Щоб засвітити в серденьку дитячім
Вогонь священний розуму й краси.
2-а ведуча
Учителю! Невже ти не втомився
У юні душу класти щось нове?
Для цього ти на світі народився,
В навчанні є покликання твоє.
1-а ведуча
Учителю!
І слів не підібрати Епітетів, метафор, порівнянь,
Щоб вдячності рядочки проказати
За все, що ти так щиро віддавав.
2-а ведуча
Учителю!
Прекрасного ти гідний,
Бо вибрав у житті свою мету.
Від імені усіх кажу "Спасибі!"
За твою працю вчительську, святу.
(Вручаються квіти вчителям.)
2-й ведучий. Важка і складна вчительська праця. Як вмілий диригент терпляче підбирає потрібні нотки, щоб скласти потужний акорд, так і вчитель щодня, щогодини і щохвилини складає єдину палітру знань, вмінь та навичок учнів. Для вас, шановні трудівники, що засівають добром ниву дитячих сердець, лунає ця п'єса.
(Учень виконує вальс Є. Доги з кінофільму "Мій ласкавий та ніжний звір".)
Виступ батьків зі словами подяки вчителям.
1-а ведуча.
Якщо є щось на землі святе, то це перш за все мама й батько.
І батьківська хата, і мамине слово, і стежки, по яких ви ходили.
Уже зміцніли ваші крила, щоб літати,
Та не забудьте про рідних маму й тата.
І встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.
Випускник читає вірш "Ваші душі - немовби троянд пелюстки".
Наші душі - немовби троянд пелюстки.
Та морози не раз їх жорстоко палили,
Бо гніздо на вітрах, мов невтомні пташки,
Тато з мамою вдвох будували-ліпили.
Наче коршун, на вас налітала гроза.
Били краплі важкі наші втомлені руки,
І, якщо по щоці покотилась сльоза,
То ніколи не стада сльозою розлуки.
Разом І сонцем встаєте, й роса на траві
Знов дарує душі життєдайну вологу.
Із гніздечка старого соломинки живі
Гомонять про колишню тривогу.
А гніздо на вітрах. Поки жити нам вдвох,
Соломинки м^ все ліпити, мостити.
Може, й щастя у тому, щоб, носячи мох,
По-пташиному високо й трепетно жити.
2-а ведуча
Батько і мати - два сонця гарячі,
Що нам дарують надію й тепло.
Батько і мати... У долі дитячій
Треба, щоб кривди між них не було.
1- а ведуча
А без батьків чого ми в світі варті?
Без маминої ласки і тепла,
Без батьківської строгості і жарту,
Без нашого родинного житла.
Вони ж нас, як пташок, в гнізді зростили,
Давали дітям раду, як могли,
І в наших душах сонце засвітили,
І крила для польоту нам дали.
2-а ведуча
Здавалося, дитинство буде вічне,
Здавалося, воно не відцвіте,
Матусі слово, мудре, втішне,
І слово колискової святе.
Звучить пісня "Поговори со мною, мама".
1-й ведучий
Так мало я тобі сказати встиг
І поглядом, і жестами, й словами.
А відстань уже більшає між нами.
І голос твій на мить чогось притих.
1-а ведуча
Не печалься, не журися, мамо,
Усміхнись і не корись жалю.
Натинає доленька вітрила,
Шепчуть губи: "Я тебе люблю".
Звучить пісня "Світи нам, матінко, світи".
2-а ведуча. Рідні наші! Мамо! Тату! Дякуємо за те, що дали нам життя, що завжди любили й вірили в наші сили. Ваші натруджені руки, добре серце завжди помагатимуть у житті, а промінь сімейного вогника світитиме в далекій і незвіданій дорозі.
1-а ведуча. Рідні наші, дякуємо за те, що ростили нас, віддаючи свою молодість і життя, раділи та сумували разом з нами. Вибачте нас за всі прикрощі, що вам завдали, і повірте, що ми будемо гідними називатися вашими дітьми.
2-а ведуча. Рідні наші, припадаємо до ваших колін за життя і за ваші турботи. Любі наші, доземний уклін вам!
Вручення квітів батькам. Звучить пісня "Мама".
1-а ведуча. Нема нічого святішого за батьків, нема нічого важливішого за батьківське благословення.
(Батьки піднімаються на сцену з рушниками, роблять арку з рушників, стелять рушники під ноги дітям.)
Батьки
Доле! Де ти? Відгукнися!
Нашим дітям посміхнися.
Дай вдачу доброї людини,
Дай їм щастя, вірне, лебедине.
Жива традиція народу України
Зерном пшеничним у дорогу проводжать
І рушником, що вишитий червоним,
Дорогу у майбутнє вистелять.
Ідіть же, діти, в світ по рушниках розшитих,
Нехай дорога вам квітками розквіта.
Червоний колір хай життя лише дарує
На щастя, на любов, на долю, на літа.
Хай щедрою для вас земля вкраїнська буде,
Вона зуміє всіх дітей своїх зігріть.
На радість і па труд ми вас благословляємо
І по правді, так, як слід, на цій землі живіть.
Діти проходять по рушнику під музику "Два кольори".
2-а ведуча
Два кольори оті на полотні
Червоними чорними нитками,
Світанок той і ті святешні дні,
Зігріті материнськими руками,
Лишаються у серці назавжди,
Освітлюють прожитих літ суцвіття,
І, де б не був ти, де б ти не ходив,
Вони для мене найрідніші в світі.
Вдивляюся прийдешнє, ніби в степ,
Аж серце заболить, воно - не камінь.
Бо згадка про рушник знов тихо зацвіте
Червоними і чорними нитками.
(Випускники виконують вальс для батьків.)
2-й ведучий
Як же час пролітає швидко!
Наші діти так скоро ростуть.
Білі плаття, як крила лебідки
Вас у вальс легкий понесуть.
Закружля ваша юність чудова,
і наповниться щастям зал.
Перший раз, як Наталка Ростова,
Ви сьогодні прийшли на бал.
Перший бал... Зашарілі і ніжні.
Як збентеження приховать?
Мов лебідоньки білосніжні,
Ви збираєтесь відлітать.
І на досвітку, як проміння
Сонця ясного забринить,
Ви гніздо своє неодмінно,
Вже покинете, щоб летіть.
Хай же буде вам небо високе,
Ясне сонце і світла путь
Щастя, радості і світ широкий.
Як же років цих не забуть?!
Сьогодні ви із світлою печаллю
Ступили всі через шкільний поріг.
Хай буде цей бентежний вальс прощальний
Провісником незвіданих доріг!
1-й ведучий. Ось наше свято й добігає кінця. Випускники вирушають у свою життєву дорогу. Так було минулого року, 2 роки назад, З роки, проте сьогодні все по особливому. Бо сьогодні ми святкуємо 50-й, ювілейний випуск.
Слово надається випускникам.
1-а ведуча. Сьогодні з нагоди ювілею ми хочемо започаткувати традицію галереї випускників. Щоб пам'ять про нас залишилась у серцях учителів, школярів, в стінах школи, ми даруємо школі цю картину з підписами і своїми фотокартками і сподіваємося, що цю традицію з радістю продовжуватимуть випускники майбутніх років.
А зараз на цю сцену ми запрошуємо випускників-ювілярів 1,10, 20, 30, 40 випусків.
2-а ведуча
Ми ще теперішнє, а ви - уже минуле. Жива історія, літопис у віках. Вдивляючись у Ваші лиця, Цікавість, вдячність бачимо в думках.
1-а ведуча
Шкільне дитинство дзвоником злетіло,
Давно доросле почалось життя.
Здається, вчора атестати нам вручили,
І не знайти в минуле вороття.
Пригадую я перші наші кроки,
Коли прийшли ми в перший клас.
Таким був світ безмежним і широким,
А донька вже танцює шкільний вальс.
Вже (20, 30, 40) літ звучить у мені вальс,
Отой бентежний, незабутній, перший.
І, хоч я нині віком вдвоє старша,
Учителько, я прошу в танець вас.
Кружляють в голові прості слова,
Ми всі такі однакові та різні.
При зустрічі стаємо неначе рідні,
Шкільні літа не мають вороття.
2-а ведуча. Закінчиться вечір, настане світанок, і наші діти розлетяться по світах шукати своєї долі. Запам'ятайте їх ось такими - юними, красивими, із сяючими очима і палаючими серцями.
Феєрверк. Фінал. Лунає пісня "Куда уходит детство", на першому куплеті світло гасне, а коли йде приспів, вмикається, і згори летять повітряні кульки й конфетті. Під час виконання останнього куплету вибігають дітки, беруть за руки випускників і спускаються в зал
Социальные закладки