Сообщение от
Glasha_7
ИннаНичога, Добрый День, могли бы Вы поделиться пожалуйста вашим материалом еще раз, файл закрылся "КАзковий зорепад" очень нужно! Большое спасибо)))
Закачать хочу на ЯНДЕКС ДИСК. Качает очень медленно. Буду выставлять по мере закачки= Инна.
https://yadi.sk/d/72ypWnqBp9FQwg тут музика для супроводу.
Дякую всім за музичний матеріал чий використаний у озвучці супроводу.
Як жук будував собі хатинку
Інсценівка за віршем Ганни Чубач «Жук малий і волохатий»
Дійові особи.
Василько, Степанко, Жук, Равлик, Корова, мурахи, Бджілка, Пташка, Жабка, Сорока, Джміль, Комар, Змія. (Окрім перших трьох ролей, які є головними, всі інші «разові» ролі можуть виконувати лише кілька дітей, вдягаючи в перебігу дійства відповідні наголівнич-ки й промовляючи то за одного, то за іншого персонажа).
Декорації.
З лівого боку — передня стіна сільської хати з віконцем і прочиненими дверима. Посере-дині — місток на тлі озерця. З правого боку — зелений лужок: виготовлені з паперу трава, стебла, листя рослин і квіти зумисне збільшені. Під великим листком сидить зажурений Жук. Обабіч нього, дещо на відстані, стоять Василько й Степанко.
Василько. (показує на Жука).
Жук малий і волохатий
Все життя прожив без хати.
Вдень від холоду тремтів,
А вночі від страху млів.
Степанко.
Дощик спинку обливав,
В душу смутку наганяв.
Жук. (зітхає).
Ох, набридло мені жити
Під дощами і під вітром.
Хай малий і волохатий —
Хочу я своєї хати!
З'являється Равлик.
Жук. (показує на нього).
Он повзе маленький Равлик
По стежині біля ставу.
Бач, у Равлика вся спинка
Добре схована в хатинку.
Жук підводиться й підходить до Равлика. Хлопчики також стають обабіч них.
Василько.
Жук у Равлика спитав.
Жук.
Хто тобі хатинку дав?
Степанко.
Равлик гордо похвалився.
Равлик.
Я з хатинкою вродився!
Степанко.
Потім Равлик засміявся
І в хатиночці сховався.
Равлик напинає свій наплічник-хатинку на голові й зникає. Василько зі Степанком ідуть до хати й стають на порозі. Жук, отямившись, швидко біжить за ними.
Василько.
Жук образився, прибіг
Аж на наш низький поріг.
Жук із цікавістю зазирає за двері.
Степанко.
Зручно в сінях примостився,
Нашу хату роздивився,
А тоді спитав у брата.
Жук. (обертається до Василька).
Де взялася ваша хата?
Василько.
Хто ж, крім тебе, та й не знав
Хату тато збудував!
Жук. (ображено).
Ти б на мене подивився
Я сиріткою вродився!
Похнюпившись, іде геть.
Степанко.
Жук із нашого порогу
Ген подався на дорогу.
З'являється Корова зі жмутом трави.
Жук.
Он назустріч йде Корова
Круторога і здорова.
Запитаю про своє: (перестріває)
А у тебе хата є?
Степанко.
А Корова їсть траву.
Корова. (обминаючи Жука, показує перед себе).
Онде в хлівчику живу.
Жуючи й киваючи головою, йде далі.
Жук. (заздрісно).
Той хлівець, мабуть, здоровий,
Коли там живе Корова.
Зітхає, підходить до пенька й присідає за ним, Степанко і Василько стають поблизу.
Василько.
Жук малий і волохатий
Натомився всіх питати.
Він знайшов трухлявий пень
І сидів там цілий день.
Степанко.
Там і нічку він проспав.
Що робити — сам не знав.
Жук виходить з-за пня, розглядається. Повз нього заклопотано пробігають одне за одним дві му-рахи зі стеблинками. Бджілка зі слоїком меду. Пташка з великою пір'їною.
Жук.
Он біжать мурахи в поле,
Мед збирають дикі бджоли,
І якась мала пташина
До гнізда несе пір'їну.
Стріпується, піднімає голову, розправляє плечі.
Василько.
Жук розправив чорні крила
І відчув, що має силу.
І сказав собі завзято.
Жук.
Я також збудую хату!
Ходить, збираючи грубі, як колоди, бадилинки (трубки з цупкого паперу).
Ось візьму суху травинку
І стеблинку-бадилинку,
Поскладаю на листок,
Віднесу все під місток.
Поклавши на плече свій будівельний матеріал, Жук прямує до містка, біля якого кумкає Жабка. За ним ідуть хлопчики.
Степанко.
Під містком жаби кричали
І Жука не помічали,
Але він їх не злякався,
За свою роботу взявся.
Василько.
Із глибокої криниці
Наносив крилом водиці.
Цілий день не спочивав —
Будував та будував.
Жук у цей час «будує». (По завершенні слів готову хатинку висувають з-за містка).
Жук. (задоволено оглядає).
Хай над вечір, та на диво
Хатка виросла красива!
Василько.
Жук від щастя заспівав,
Потім сів і задрімав.
Жук спочатку дзижчить, кружляючи на місці й розмахуючи руками-крилами, а далі вмощується під хатинкою й заплющує очі.
З-за кущів по черзі підводяться й, вигукнувши своє, ховаються Джміль, Комар, Сорока.
Степанко.
Позліталися джмелі.
Джміль.
В хаті — вікна замалі!
Василько.
Носа висунув Комар.
Комар.
Він забувся про димар!
Степанко.
Обізвалася Сорока.
Сорока.
Ця хатинка – кривобока!
Василько.
Всіх зацитькала змія.
Змія. (показує голову з-за хати).
Хата гарна, бо — своя!
Степанко.
Йшли мурахи навпростець.
Мурахи. (проходять повз Жука).
Справді, Жук наш — молодець!
Василько.
Але Жук того не чув.
Він втомився. Він — заснув.
Жук усміхається із заплющеними очима.
Жук.
Сплю і бачу уві сні
Власну хатку в бур'яні.
Бачу небо, бачу поле —
Я щасливий, як ніколи!
Повертається на бік і обнімає хатинку рукою. Під музичний супровід виходять усі персонажі. Жук підводиться й весело танцює разом з ними.
Социальные закладки