Девоньки! Делюсь сценарием театрализованого представления с элементами кукольного. Раньше обходились на день Св. Николая просто кукольным, а теперь начальство настояло на более масштабном варианте. Некоторые элементы взяты с нашего форума (девочки выставляли, за что отдельное СПАСИБО). Вот что у меня получилось:
У надвечір'я Святого Миколая
(театралізоване свято)
Дійові особи: Ведуча, Святий Миколай, Фея ночі, чортики - Лежебока та Вереда.
(Фон №01 - позивні свята.)
Ведуча: У дитячий край щасливий йде весела вість,
Що коником білогривим їде з неба гість.
Дарів він несе багато, повні саночки.
Радість буде в кожній хаті, бо в них забавки!
Їде - їде гість багатий у дитячий край.
Хто цей гість? Ви відгадали?
Всі разом: Святий Миколай!
Миколай з небес вас бачить, хто слухняний і не плаче,
Хто дорослих поважає і добро робити знає.
Всім, хто чемний й працьовитий,
Дружно хто уміє жити
Миколай в святковий день
Подарунки принесе...
(Фон №02 - на слова ведучої.)
Коли на небі засвічуються перші зірочки і місто засинає виходить на українську вулицю Фея ночі зі своїм чарівним вогником (дзвоником).
(Фон №03 - виходить Фея ночі.)
Фея ночі: Я - Фея ночі! Ця ніч для мене особлива, бо маю зустріти Гостя з небес - Миколая, освітивши йому доріжку на землю до наших українських діточок. Святий Миколай усім серцем любить людей і тварин, як дорослих - так і дітей, і саме тому кожному дарує свою любов. Поспішу йому назустріч. Зіроньки, до роботи!
(Фон №04 - танок зірочок. Наприкінці таночка Фея ночі помічає вогник у кутку зали.)
Фея ночі: А хто це такої пізньої ночі ще не спить?
(Фон №05 - з'являється Святий Миколай у незвично-буденному вбранні.)
Фея ночі: Ой, то це ти, Святий Миколаю? Не впізнала я тебе. А чому ж ти такий сумний?
Миколай: Це колись я був Миколаєм, а нині мене нема.
Фея ночі: Тобто як нема? А я ж бо тебе бачу.
Миколай: Усі навколо кажуть, що мене нема, що я - вигадка, що дарунки купують мама з татом.
Фея ночі: Мене ось так просто теж ніхто не бачив, але це не означає, що я не існую. Уявляєш, що сталося б, якби весь час був би день, а ночі не було б взагалі? Жахливо: у людей зовсім би не було відпочинку! Ні-ні, Миколаю, не тебе нема, а в деяких людей віри немає. Носи свої дарунки за добрі вчинки і діла!
Миколай: Що ж послухаюся тебе, Феє ночі. Піду до людей, понесу їм свої подарунки і нехай знають, що я не вигадка, я - Святий Миколай! Де ви, мої помічники - янголята? Вирушаймо в дорогу!
(Фон №06 - з'являються Янголи, пританцьовуючи збирають в торбинку дарунки для малят. Невдовзі з'являється Св. Миколай у святковому вбранні.)
Миколай: Що, янголята, готові мої кришталеві сани?
Янголята: Так!
Миколай: А срібні дзвоники не забули?
Янголята: Ні!
Миколай: А чарівні вербові гілочки взяли із собою?
1 янголятко: Звичайно, взяли, без вербових гілочок нам ніяк не можна.
2 янголятко: Як тільки-но дитина задумає якесь зло, ми, ангелики, помахаємо вербовими гілочками і відженемо погані думки.
1 янголятко: Ми пам'ятаємо, Миколаю, твою науку. Треба лише промовити слова:
Разом: Три вербові гілочки відганяють зло.
Вербонько-цілителько, людям дай добро!
Миколай: Молодці, янголята! Ви справжні мої учні! Ну, що ж, вирушаємо в дорогу!
(Фон №07 - усі виходять за сцену, а в останнього янгола випадають вербові гілочки.)
(Фон №08 - з'являються Чортики.)
Лежебока: Привіт, чортику Вереда!
Вереда: Привіт, Лежебоко!
Лежебока: Ти чому похнюпився?
Вереда: Та був я серед дітей... І гадаю, що нам там нема чого робити.
Лежебока: Чому це?
Вереда: Тому, що як тільки мені вдається навіяти злі думки дітям - одразу з'являються ангелики зі своїми вербовими гілочками, які відганяють зло. І вся моя праця стає марною.
Лежебока: Що ж нам тепер робити? Ми стаємо зовсім безпомічними, і діти тепер повірять у чарівну силу Святого Миколая. (Побачили гілочки.)
Вереда: Дивись, Лежебоко! Чи не ці чарівні гілочки загубили ангелики?
Лежебока: Так, це вони! Ось тепер за діло! (біжать за сцену)
(Фон №09 - виходить Фея ночі.)
Фея ночі: Діти, ви бачили - злі чортики викрали чарівні вербові гілочки! Що ж тепер буде? Я поспішу до Миколая, може зможу зарадити біді!?! (виходить)
(Фон №10 - Сценка 1 «Ведмедики» (дія відбувається на ляльковій ширмі): ліс, ялинки, хатинка ведмедиків, виходить мама-ведмедиця.)
Ведмедиця: Ой заклопоталася я, треба багато зробити справ у домі: і прибрати, і приготувати щось смачненьке до свята. Ну, часу зовсім не вистачає (гукає). Клаптику , Борчику, нумо, йдіть сюди швиденько.
(Фон №11 - вибігають ведмедики - Клаптик і Борчик.)
Клаптик: Мамо, ми тут!
Борчик: Ти нас гукала?
Ведмедиця: Любі мої дітки, треба сходити до магазину «Лісові продукти» і купити ...
Клаптик: Багато цукерок, шоколадок і ...
Борчик: Тістечок, меду!
Ведмедиця: Ні, мої любі! Треба купити нам кедрові шишки для нашої улюбленої бабусі.
Клаптик (розчаровано): Ммм... Ми тільки додивимося мультик, а потім підемо.
Борчик: Ну добре матусю, підемо.
Ведмедиця: Ось вам гроші, біжить швиденько, тільки обережно, я буду чекати. (уходить)
Клаптик: Ой, як не хочеться йти. Там холодно...
Борчик: А ми швиденько, побігли! (Ведмежата уходять.)
(Фон №12 - ведмежата уходять, а за ними спостерігають чортенята, чаклують і ховаючись за ялинку, спостерігають,що буде далі. З іншої сторони ширми одразу з'являються ведмежата, їдять цукерки і сміються, що вдалося обдурити продавця.)
Клаптик: Бачиш Борчику, продавець повірила, що нам потрібні цукерки, а не шишки. От здорово ми надурили цього продавця!
Борчик: Чесно кажучи, то не гарно, що ми так зробили. І що нам мама скаже, коли побачить що ми не купили шишок для бабусі?!? Але ж, так хотілося цукерок...
Клаптик: А ми мамі про цукерки - мовчок. Скажемо, що гроші по дорозі загубили - випали з кишені.
Борчик: Все одно, мені якось боязко...
Клаптик: Не переймайся, все буде гаразд! Ходімо додому! (уходять)
(Фон №13 - чортики потирають руки, дуже задоволені; пританцьовують та співають.)
Ух, ух, ух, ух, ух,
Переймає дух, дух!
Добре ми попрацювали,
Погані помисли наслали:
Ведмежата маму дурять,
За не правду геть не журять.
Та від цього краще нам,
Почесть й шана брехунам!
(Вереда "співає", чути здаля голоси ведмедиків.)
Лежебока: Та цить! Чути здаля сніг скрипить!
Вереда: Хтось надходить. На хвилинку заховаймось за ялинку!
(Чортики ховаються.)
(Фон №14 - виходить Лисенятко, голос мами за ширмою.)
Мама Лисенятка: Рудя, прибери у кімнаті. Я йду до магазину за покупками до свята.
Лисичка Рудя: Добре мамо! Треба прибратися скоріше і піти погуляти з друзями на вулицю (починає прибирати).
(Фон №15 - чортенята чаклують і знову ховаючись за ялинку, спостерігають,що буде далі. Рудя раптово припиняє роботу, кидає віника, зітхає .)
(Фон №16 - з іншої сторони ширми до хатинки Лисички прямує Вовчик, стукає у віконце, гукає її.)
Лисичка Рудя: Хто там? А, ти, Вовчику!
Вовчик Привіт! Що сумуєш? Давай пограємося!
Лисичка Рудя: Зараз не можу. Я повинна прибрати у кімнаті, але так не хочеться...
Вовчик:Та встигниш ще...
Лисичка Рудя: Ай правда, встигну! Тільки мамі не кажи.
Вовчик: Чесне вовчяче не скажу. Тримай!
(Фон №17 - Вовчик починає кидати м'яча, в кінці дзвін розбитої чашки )
Лисичка Рудя: Ой що ми наробили!?! Що я скажу мамі? Ми ж розбили її найулюбленішу чашку.
Вовчик: Ніякої чашки я не бачив і взагалі, мені вже пора . Ну, я пішов!
(налякано озирається)
Лисичка Рудя: Вовчику, постривай! Що мені робити?
(Фон №18 - вовк тікає.)
Лисичка Рудя: Пішов!?! Треба скоріше все прибрати, щоб мама нічого не помітила...
(Фон №19 - Рудя прибирає уламки розбитої чашки; із-за ялинки висовуються чортики, потирають руки - дуже задоволені, пританцьовують та співають.)
Ух, ух, ух, ух, ух,
Переймає дух, дух!
Добре ми попрацювали,
Погані помисли наслали:
Чашку лисеня розбило,
Уламки в смітнику укрило
Та від цього краще нам,
Почесть й шана хитрунам!
(Вереда "співає", чути здаля голоси ведмедиків.)
Лежебока: Та цить! Чути здаля сніг скрипить!
Вереда: Хтось надходить. На хвилинку заховаймось за ялинку! (Чортики ховаються.)
(Фон №20 - виходять янголята, їм назустріч - ведмедики.)
1янголятко: Вітаю вас! А ви хто?
Клаптик: Доброго дня! Ми чемні, виховані ведмедики. Я - Клаптик!
Борчик: А я - Борчик. А ви хто?
1янголятко: Ми янголята - помічники Святого Миколая! Ви ж чекаєте на Миколая? (Так!) За свою вихованість отримаєте подаруночка від нього.
Ведмедики: Ура! Ура!
(До 1-го підходить 2янголятко.)
1янголятко: Ось, сестро, познайомся - це ведмедики! Вони напевне заслуговують на подарунок.
2янголятко: Тільки спочатку нехай доведуть, що вони хороші.
Клаптик: Ми мамі допомагаємо!
Борчик: Ось зранку попросила нас мама-ведмедиця шишки купити...
Клаптик: То ми не сперечалися, відразу до магазину побігли...
1янголятко: Ой, справжні помічники!
2янголятко: Ведмедики, а де ж ваш пакуночок? Можна подивитися, що ж ви там купили?
Клаптик: А може другим разом?
Борчик: Чого це ви до наших пакунків заглядатимете!
Клаптик: У нас його навіть з собою немає… Ми його теє... загубили...
1янголятко: Ой, а це не він ось під пеньочком лежить?
2янголятко: Розгортай, поглянемо..
(Фон №21 - янголята розгортають пакунок, звідси висипаються фантики від цукерок.)
1янголятко: Ой, оце так покупка !?!
Клаптик: Ми не винні! Це продавець, це продавець винна! Це вона помилилася...
2янголятко: Оце так чемність... Нічого собі - чесні ведмежата! Хіба можна так обманювати?
1янголятко: Так, так у книгу справ земних і занотуємо – усе Миколаю розповімо... Здогадайтеся, що вам подарує Святий Миколай?
Ведмедики: Цукерки? Печиво? Іграшки?
Янголята: Дітки, підкажіть ведмедикам, що подарує їм Святий Миколай за такий вчинок?
(Діти відповідають.)
Борчик: Ми знаємо, що вчинили дуже погано і хочемо все змінити, тільки не знаємо як.
(Фон №22 - ведмедики сумні виходять.)
1янголятко: Сестро, мені їх так жаль. Давай наші чарівні вербові гілочки, допоможемо ведмежатам все виправити.
2янголятко: А в мене їх немає. Хіба не ти брала гілочки?
1янголятко: Ні!?! Я бачила їх у тебе в руках...
Разом: Загубили чарівні вербові гілочки!?! Що тепер буде? Швидше біжимо їх шукати!
(Фон №23 - янголята шукають навколо ширми "гілочки"; на якийсь час зникають. На ширмі з'являється Лисичка Рудя, вона замітає. Виходять ангели.)
1янголятко: Подивися, сестро, яка працьовита лисичка! Навіть напередодні свята із віником - підмітає, прибирає у хаті .
2янголятко: І зовсім не потребує допомоги наших вербових гілочок.
1янголятко: Доброго дня, Лисичка!
Лисичка Рудя: І вам того ж!
2янголятко: А що це ти робиш?
Лисичка Рудя: У хаті прибираю.
2янголятко: Невже сама здогадалася?
Лисичка Рудя: Так! Мені ніхто не підказував: бачу бруд на підлозі, узяла і прибрала.
1янголятко: Яка гарна Лисичка! Тобі Святий Миколай обов’язково щось смачненьке подарує.
2янголятко: Зачекай, а що у відерці?
Лисичка Рудя: Ой, що там може бути? Звичайний бруд...
(Ангел висипає з відерця уламки чашки)
2янголятко: І що це?
Лисичка Рудя: Та що, не бачите? Мама чашку розбила, довелося за неї прибирати...
1янголятко: Діти, ви напевне бачили, чи все так було?
(Діти відповідають.)
2янголятко: Оце так вихованість, оце так чесність!?! Хіба так можна?
1янголятко: Так у книгу Св. Миколая все запишемо. Лисичко, а ну здогадайся, що ж тобі за таку поведінку подарує Святий Миколай?
Лисичка Рудя: Цукерки? Печиво? Іграшки?
2янголятко: Дітки, підкажіть Лисичці, що подарує їй Святий Миколай, чи гарно вона зробила?
(Діти відповідають.)
Лисичка Рудя: Я знаю, що вчинили дуже погано і хочу все змінити, тільки не знаю як.
(Фон №24 - Лисичка сумна виходить.)
1янголятко: Сестро, мені її так шкода. Без вербових гілочок їй не допомогти. Як бути?
2янголятко: Ось іде Миколай, він обов'язково нам дасть раду і допоможе.
(Фон №25- виходить Св. Миколай і Фея ночі.)
1янголятко: Святий Миколаю, у нас біда!
2янголятко: Ми загубили чарівні вербові гілочки і не можемо без них допомогти звірятам виправитися.
Фея ночі: Так-так, я здогадуюсь, чия це робота. Я чула розмову чортенят. Вони погрожували посіяти зневіру в дитячих серцях, вселити зло і ворожнечу між тваринами, брехню та зневагу до дорослих. Св.Миколаю, використай свою чарівну силу і поверни вербові гілочки.
(До Миколая підходять янголята.)
Миколай: Три вербових гілочки
Відганяють зло.
Вербонько-цілителько,
Дай усім добро!
(Усі разом повторюють чарівні слова за Миколаєм.)
(Фон №26 - чортики впираються, але невідома сила їх витягує на середину зали.)
Вереда: Ой-ой-ой, вербові гілочки самі мене тягнуть.
Лежебоко: Не відпускай, Вередо, тримайся! Не віддавай їм гілочок!
Вереда: Ой, та це ж Св.Миколай!?!
(Миколай забирає прутики; чортенята падають.)
Миколай: Геть, нечиста сило! Не дозволю вам більше вселяти зло в чисті душі!
(Чортенята відповзають за сцену.)
(Фон №27 - Янголята підходять до ширми , махають гілочками, з'являються ведмежата.)
Ведмежата (по-черзі): Св.Миколаю! Ми все-все зрозуміли і більше ніколи так робити не будемо. Не гнівайся на нас і пробач! Просимо, не принось нам прутика, бо з нас будуть сміятися усі лісові звірі.
Миколай: Так і бути! Повірю вашій обіцянці виправитись. Що, янголята, подаруємо братам-ведмежатам?
Янголята (разом): Солодощів пакунок!
(Фон №28 - на ширмі озивається Лисичка Рудя.)
Лисичка Рудя: Св.Миколаю! Не гнівайся, вибач і мене, будь ласка! Я все-все зрозуміла і більше ніколи не буду обманювати, а говоритиму лише правду. Я знаю, що заслуговую на прутика від тебе, але прошу, не приносити його, бо будуть з мене сміятися усі лісові звірі.
Миколай: Так і бути! Повірю і твоїй обіцянці виправитись. Що, янголята, подаруємо Лисичці Руді?
Янголята (разом): Солодощів пакунок!
Миколай: Тепер, мої помічниці, можна й додому повертати, бо більше на мене ніхто не чекає.
Фея ночі: Як так? Постривай! Дивись, он дітки давно тебе виглядають і нагороди за добрі вчинки від тебе чекають, невже ти їх не бачиш?
Миколай: Невже?!? А вони точно вірять у мене, чемні, слухняні і виховані?
Діти: Так!
Миколай: Вечір добрий, вечір файний, але трохи незвичайний.
Ось нині рівно рік минув, як на землі я був,
Як дітям я дари давав, до праці всіх я закликав.
Наказував всім чесно жити, від зла тікать, людей любити.
Хотів би я тепер спитати, що підросло: добро в цих душах, а чи зло?
Всі діти разом. Добро!
або
Мир у господі, люди добрі! Радий бачити малят, цей квітучий ясла-сад!
Фея ночі: Св.Миколаю! Наші діти не тільки слухняні й чемні, усі вони талановиті і співучі. У піснях оспівують рідний край, батьківську хату, віру і любов до ближнього. Прийми від них в подарунок пісню.
(Фон № 29 - пісня "Святий Миколай".
Миколай: Дякую за вашу шану. За рік ви підросли, стали розумніші, багато чого навчились, багато нового дізнались. Ось ми і пограємо з вами гру "Чарівні слова”.
Гра „Чарівні слова”.
(Ведуча запитує дітей, які чарівні слова вони знають. Наприклад, спасибі, дякую, доброта....)
Миколай: Мені дуже було приємно з вами поспілкуватися. Нажаль, пора прощатись, пора вирушатив дорогу до інших діточок.
Тож гарно учиться, в садочок ходіть,
Свою Україну шануйте й любіть.
Любіть її вірно, свою Україну, —
І я вас ніколи й ніде не покину.
Ану, йдіть до мене, мої янголи — а що там ви дітям у дар принесли?
Фея ночі: Свято Миколая вже прийшло до нас,
Здійснились всі мрії, Миколай у нас,
Здійснились бажання всеї дітвори,
Він приніс малятам дарунки свої.
Любий Миколаю, прошення прийми,
Будемо слухняні, будем чесні ми.
Будем пам'ятати заповіді всі,
Хочемо ми жити в щасті і добрі.
(Фон № 30- дітям роздається пригощення.)
(Фон № 31- Св. Миколай з помічниками прощається і уходить.
Кінець.
Ответить с цитированием
Сообщение от Юляся
Социальные закладки