"Граница", Агутин
Ви, рідні, не знали, як мене, бідного, піймали,
Привели в залу, мікрофон в руки дали.
Ти пробач, мамо, що артист - не знав і сам я,
Та я співать мушу так же, як всі.
Пр.: Ви не знали, мами, будем ми зірками.
Ви не знали, тата, будем ми співати.
Ну а колись, знаю, я в караоке заспіваю,
І, хоч скрізь люди, я соромитись не буду.
Хай усі знають, як нас гарно тут навчають.
Хай про цю школу знають усі!
Пр.
Наші перші спроби всім тут до вподоби.
Нас прийшли вітати мами, тата, офіщійні особи.
Дівчина прийде, скаже: "Співай, знаю, ти кращий, давай!"
А я буду співати зараз тільки для вас.
І я буду співати зараз тільки для вас.
Ми ще вам колись покажем вищий клас,
Хоч і страшнувато нам на сцені перший раз,
Так же, як всім, перший раз, перший раз, так же, як всім!
Пр.
Ну а коли, мамо, повернуся я з призами
І усі дівчата мене будуть пізнавати,
От тоді, знаю, мене щиро привітаєш,
Бо один я в тебе шикарний син!
Пр.
Ми цю пісню інсценізували. Спочатку на сцену у повній тиші виходив хлопець, десь на середині сцени обертався на зал, робив круглі очі і кричав:"А-а-а-а!" Потім біг по колу, за ним бігли дівчата, вреші-решт ловили його (він всіляко пручався), давали мікрофон. На перший куплет
хлопець співав, а дівчата одягали його у сценічний одяг(шляпа, метелик тощо), "накладали грим", зачісували. На другий куплет - Кондратюк, караоке, шляпа по колу, гроші. На реп із залу виходила дівчина і говорила свою репліку. На третій куплет хлопець ходив по сцені у супроводі шаленої юрби фанатів. Потім спускався у зал і дарував своїй мамі букет, вона його цілувала. На всі приспіви -танець.
"We are the world" (може бути фінальною)
Пам'ятаєш, як у дитячім теплім сні
Ми з тобою бачили цю мить.
Сон розтанув вранці, але тобі й мені
Так хотілось швидше все здійснить.
І нареші бал, і на сцені я стою,
Бачу світло безлічі очей.
Цей промінчик щастя я з дузями ділю,
І рука лягає на плече.
Пр.: Ти, школо, дім, а ми всі діти.
І ти дітей своїх сьогодні мусиш відпустити.
Летимо далеко, ти нам скажи:"Прощай!"
Але своїх дітей ти, школо, пам'ятай.
"Последняя поэма" ( у нас на цю пісню йшло слайд-шоу з дитячими фотокартками випускників)
В паспорт свої імена ми записуєм.
Нема вже дороги в той сонячний рай.
Ми вже дорослі, і, як не бажаємо,
Не повернемось ми, не повернемось ми, школо, прощай.
Ми залишаєм цей берег, і час розправляє вітрила, знай:
Сонце сідає, і сни не вертаються.Школо моя, прощай.
Знаєм, колись ми згадаємо роки дитинства, нами давно забуті,
І повернемось до школи ми, нібито вітром занесені.
Ти повернись, ти повернись, ти повернись в дитинство:
Там ще казка панує у снах.
Там, де жар-птиця чарівна несе нас на крилах у небеса,
Ти пригадай кожну мить, кожен крок у чарівних дитячих снах.
Хай же дорослі забудуть про клопоти й з нами згадають своє дитинство.
Хай вони казку згадають і стануть хоч трохи добрішими.
Це вже не сон, це вже не сон.
Знай: це єдина правда, вічності істина.
Це розквітає і радістю дихає вічна любов моя, вічна любов моя,
Вічна любов моя...
"Планета любовь",Дискотека "Авария"
В радість нестримну - трохи печалі.
В літо гаряче - трохи зими.
День весняний і ніби звичайний,
Та незвичайні й сонячні ми.
Може, ці почуття і смішні, і прості,
Але з нами це вперше в житті.
Пр.: Хай все відбудеться знов: юність і перша любов,
Рік останній шкільний, а за ним випускний.
В темряві сліз і образ світло побачимо враз
І відчуємо знов: це планета, планета "Любов"
Юність так хоче сама помилятись.
Юність не хоче чути порад.
І по-дитячому може сміятись,
І по-дорослому плакать від зрад.
Але ви, ви нас простіть. І , хоч роки пройшли,
В ваших серцях тепла весна, ви теж такими були.
Пр.
Социальные закладки