УКРАЇНСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ
Зал прикрашений в народному стилі: лави, накриті ряднами, на центральній стіні — образи; стіни прикрашені вишитими рушниками. В хаті порається господиня, їй допомагають діти.
Господиня. Замітай, замітай, доню. Скоро посходяться сусіди і зашумить-закипить в нашій хаті спільна праця, задзвенять на всю Одесу вечорниці. Хочу до їх приходу впоратися, щоб було все, як у людей.
Діти. Мамо, а розкажіть, що таке вечорниці?
Господиня. З давніх давен у кожному селі жили цікаві люди, які багато вміли робити своїми руками і навчали цього інших. І тільки наставав вечір — люди поспішали на посиденьки. Там виконували різні роботи. Особливо часто це робили восени, взимку. Такі сходини називали вечорницями. Була я ще дівчиною на таких вечорницях, там і вишивати навчилася. Старші люди згадували минувшину, лущили кукурудзу, дерли пір'я, вишивали, навчали молодь народним традиціям та обрядам. Всі разом працювали, співали, танцювали і веселилися. А ви, діти, готові до вечорниць?
Діти. Прибрана хатина,
Усміхнені личка.
Всіх гостей запрошує
Хата-вечорничка.
Вдягли блузочки ми
Гарненькі, спіднички,
Разом готували -
Свої вечорнички.
В хлопчиків новенькі
Вишиті сорочки,
А в дівчаток гарні
з квіточок віночки.
Господиня. Ой, діти, чую, що хтось у сінях стукає... Вже, мабуть, і сусіди прийшли. (Заходять дорослі з дітьми, співають).
Пісня „Ішов козак потайком”
Сусідки. Доброго Вам здорв'ячка і всіляких гараздів у Вашій хаті!
Даруємо вам ці квіти,
Щоб весело було жити.
Принесли ми вам мішечок гречки,
Щоб між дітьми в садку не було суперечки.
А ми принесли в дарунок мішечок вівса,
Щоб ваша родина була здорова уся.
Дарую вам підкову на щастя.
Даруємо хліб і сіль, щоб велося у вас добро.
Додаю ще й цукор, щоб солодко жилося.
Даруємо вам мед, щоб завжди щиро приймали гостей.
Господиня.Добрий вечір, люди добрі!
Щиро просим до господи.
Раді Вас усіх вітати,
Щастя і добра бажати!
З хлібом-сіллю Вас вітаєм,
І здоров'я всім бажаєм.
Під веселий дружний спів
Посилаю Вам уклін!
Пісня „Зеленеє жито, зелене”
Діти. Українські вечорниці
Починаєм вже не раз,
Хай і сміх, і пісня ллється
В серці кожного із нас.
Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас на Україні?
Просим всіх у нашу хату,
Превелику, пребагату!
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці.
Гей, на наших вечорницях.
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці –
Гарні будуть вечорниці!
Нумо, в коло всі ставайте,
Наш танок розпочинайте!
Танок „Чоботята-дроботята”
Сусідки. Ми прийшли не самі, а з дітьми. Тішимось, що вони не ліниві, хочуть допомагати дорослим, хочуть перейняти наші звичаї, не цураються хатньої роботи.
Щоб було що садити,
Врожаї збирати,
Ми прийшли на толоку
Вам допомагати.
Хай ростуть здорові діти,
І радість приносять,
Ми сідаєм за роботу -
Господиня просить.
Гості розміщуються по хаті, кожен займається якоюсь роботою. Жінки, дівчатка вишивають і ведуть розмову.
- Матусю, як гарно і легко ти вишиваєш.
-Коли подивишся, на перший погляд це просте ремесло, але насправді досить складне, цікаве й таємниче. Воно ввібрало в себе багато казок, легенд, цікавих історичних подій. Вишивати по-справжньому, талановито – досить непросто. Для цього потрібні роки терпеливої, наполегливої праці.
Мама. Я Іванку вишиванку
Білу подарую.
Синю стежечку від неба
В квітках намалюю.
Вишита сорочка
Аж до поясочка,
А хто її вишивав?
Мама для синочка.
У народі кажуть: „Сорочку одягай – маму, тата звеселяй, від хвороб її носи і здоровя бережи”.
Так. Здавна вважалося, що сорочка, усі краї якої оздоблені вишивкою, має оберігати від нещастя, відганяти від людини злі сили. Улюблений колір української вишиванки – червоний, він вважається головним оберегом від лиха. Червоною вишивкою обовязково прикрашали комір та рукави сорочки.
Пісня „Рушничок”
Дівчатка. Рушничок, рушничок
Нині вишивала.
Червоненьку ниточку
На рушничок клала.
Ну, а я, ну, а я
їй допомагала,
чорний колір, чорний колір
слідом прокладала.
Хвалить мама, хвалить тато
Оці мої рученята.
Я сміюся, це не я,
Все це голочка моя.
Рушники я вишиваю
І родину прославляю.
Ось які чудові квіти!
Буде матінка радіти.
„Танок з рушниками”
-Тітко, а моя мама казала, що у вас коса гарна, покажіть.
А ви, напевно якісь секрети знаєте, щоб волося росло довге та красиве?
Тітка. Щоб коса моя була густа та пишна,
Мила її мама в барвінку та вишні.
Щоб волосся сонечком сіяло,
Шавлію й ромашку додавала.
Щоб росла коса міцна й красива,
У кропиви мама сили попросила.
На голівку калиновий цвіт поклала –
Щоб мене щаслива доля не минала.
ХЛОПЧИКИ: Навіщо косички дівчатам?-
Ніяк зрозуміти не міг.
На них треба стрічок багато
Та й клопоту менше без них.
Проте косички довгі
Всім радують серця,
Тому, що ті косички
Дівчаткам до лиця.
Мені коси не треба,
Я - хоч куди козак!
А що я теж красивий,
То це помітно й так
Не дуже вихваляйся, краще покажи, який ти уважний. От зараз я зав’яжу тобі очі, а ти по косах упізнай наших дівчат.
ГРА „ВПІЗНАЙ, ЧИЇ КОСИ”
Україночка мала,
У Одесі я зросла.
Я пісні веселі знаю
І охоче їх співаю.
Пісня „По дорозі жук, жук”
Діти. Ой, гоп, чики, чики,
Купив тато черевики.
Я піду у них на свято
Танцюватиму завзято.
Я притупну каблучками,
В боки розведу руками,
Сплесну, вихром закружляю —
Черевики нові маю.
Черевички не простенькі,
В них підківки золотенькі,
І риплять, ступлю лиш крок,
Так і просяться в танок.
„Гопачок”
Господиня. Марійко, маю до тебе прохання. Допоможи ліпити вареники. Коли закінчимо роботу, почастуємо людей.
Дві-три жінки з дівчинкою сідають коло стільниці з підготовленим тістом і ліплять вареники. При цьому вчать дівчинку, як це робиться. Дівчинка помагає, а тоді обертається обличчям до глядачів і декламує.
В кожній хаті на Вкраїні
Вареники варять нині.
Білолиці, непогані,
Вареники у сметані.
Пісня „А мій милий вареничків хоче”
Господиня. Пора вже наші варенички в окріп кидати. (Наліплені вареники виносить на дощечці із залу)
Господиня. Ось погляньте, діти, -
Сонце вже заходить,
Сонце вже заходить,
А калита сходить.
Славна та ясна,
На весь світ прекрасна.
Діти. Ой, Калита, Калита,
Із чого ж ти вилита?
Господиня: (за Калиту)
Ой, я з жита сповита
Та й сонцем налита –
Для красного цвіту
По білому світу.
(Дівчата беруть калиту, прив’язують до неї червону стрічку. Проводиться гра “Пан Калитинський і пан Коцюбинський”)
Калитинський. А чи хоче хтось калиту кусати?
Хлопчик 1. Я хочу!
Калитинський. А ти хто?
Хлопчик 1. Я – пан Коцюбинський.
Калитинський. А я – пан Калитинський.
- Куди йдете?
- Калиту кусати.
- А я буду по писку писати.
- А я вкушу!
- А я впишу.( маже сажею)
Хлопчик 2. Пане Калитинський, не дрімайте, я їду калиту кусати.
- А будеш нам слово казати?
- Буду.
- Що у світі найсильніше?
- Вода.
- А що у світі найпрудкіше?
- Світло.
- Скільки зір у небі?
- Як у морі піску.
- Скільки в морі піску?
- Як на землі трави.
- Скільки на землі трави?
- Як проміння у сонця.
- Скільки проміння у сонця?
- Як у людини думок.
(Калитинський знімає калиту, дівчата роздають всім по шматочку)
Сусідка (заводить жартівливо)
Кухарочко наша! Кухарочко наша!
Чи щось буде до вечері?
Чи ще буде каша?
Господиня. А як же, дорогі мої сусідоньки, усе в нас є:
І пряники, і медяники,
І з повидлом періжки,
І пухнасті пампушки,
І налисники, й млинці,
І коржі на молоці.
Сусіди.Гості вже натанцювались
Вареничків зачекались.
Господиня. Вас чекають у макітрі
Варенички дуже ситні
Білолиці, круглолиці,
З української пшениці.
Покуштуйте, просим щиро!
Вареники наші з сиром.
Вареники непогані.
Вареники у сметані.
Одвічну мудрість, що не відає часу,
Нам передав народ в обрядах і повір’ях:
Тож збережи тих звичаїв красу,
Щоб відтворить її у нових поколіннях.
І пам’ятай свій рідний оберіг –
Без пам’яті нема народу.
Примножуй все, що пращур твій зберіг,-
Народну мудрість – берегиню роду.
На всі світи й віки ти озирнись,
Де слово перше вимовив колись,
Де пісня мамина і пестила і гріла,
Ввійшла життям у душу і у тіло.
На всі світи й віки ти озирнись,
І не забудь з якого роду,
З якого кореня ми в світі почались.
Ответить с цитированием
Сообщение от Lena22
Социальные закладки