Білосніжка і семеро гномів екологічне виховання
Білосніжка і семеро гномів
Мета: донести до дітей поняття про охорону живої і неживої природи. Виховувати бережне ставлення до рослин, тварин та навколишнього середовища.
Обладнання: грамзапис співу пташок, костюми Білосніжки та семи гномів, макет або картина хатини.
Хід розваги
Під музику діти заходять в зал. Непомітно за дітьми заходить Білосніжка і сім гномів, ховаються за хатинку.
Вихователь: Діти, сьогодні ми підемо з вами на прогулянку в ліс. Беремо з собою нашу пісеньку – і пішли.
(співаючи пісню, діти наближаються до лісової хатинки)
В. Діти, погляньте, а ось і лісова хатинка. Як ви гадаєте, хто оселився в цьому чарівному куточку лісу? Правильно, це Білосніжка і її вірні друзі – гномики. Давайте привітаємося з ними.
Всі добрий день
Білосніжка
Добридень, малята, проходьте сідайте!
До гномів у гості, скоріш завітайте!
Живем у лісі ми дуже давно.
Не ходимо зовсім в театр, кіно.
Ми ліс свій прекрасний оберігаємо!
В. Сідайте, дітки зручніше на пеньочку, а Білосніжка разом із гномами розкажуть нам чим вони займаються в лісі. Адже вони – охоронці лісу.
Танець –пісня «Гноми»
1. на зеленой солнечной опушке
роздаються трели соловя,
жили в очень маленькой избушке
7 веселих гномиков и я
П-в
В маленьком домике, домике, домике,
Маленькие гномики жили –поживали.
В маленьком домике, домике, домике,
Лес свій охраняли.
2. гномики деревя посадили,
научили бабочек летать.
Рано утром дожди чек включили,
Надо им ромашки поливать
3. гномики рабо тать обожали
елочки сажали целий год
с ведрами гусаком марширували,
дружно поливали огород.
В. Ми, дітки знаємо що гномики – охоронці лісу. А зараз ми познайомимось із кожним із них. Будь ласка знайомтесь: гномик стеблинка- деревинка! Що ж вона робить у своєму лісі?
Стеблинка –деревинка
Саджу я дерева і сію травичку,
Ялинки вирощую я невеличкі.
Дубки і осенки, берізки та клени,
Люблю щоб навколо все було зелене,
Адже дерева дуже корисні.
Листочки у них виділяють нам кисень,
Тобто повітря яке ми вдихаємо
Тож я дерева і охороняю.
В. Ми зрозуміли тебе, стеблинко-деревинко. І наші діти теж з великою пошаною ставляться до дерев, кущів та трави. Ось послухайте.
Вмійте любити природу.
В полі, у лісі, над яром.
Квіти, дерева і трави.
Цвіту не вирви за даром,
Гілки не вирви для забави.
Оберігайте ж повсюду
Шлях і стежиночку в гаї
Все то окрасою буде
Нашого рідного краю.
(П, Сиченко)
(звучать оплески. Стеблинка-деревинка бере за руку Крилатика, виводить на середину зали)
Стеблинка –деревинка.
Знайомтесь друзі,
Мій друг і порадник.
Щодня на роботі
Веселий Крилатик!
Крилатик
А я доглядаю за всіма пташками, рятую пташат що лишились без мами.
Майструю шпаківні, лаштую гніздечка,
Співати навчаю пташат ще в яєчках,
І я не люблю як маленькі хлоп’ята.
Стріляють пташок із своєї рогатки.
Бо пташки у лісі свій час не марнують,
Постійно дерева старанно лікують.
Горобчики, дятли, летіть всі до мене.
Танок затанцюємо в лісі зеленім.
Танок берізок і пташок. Музика «Во поле береза стояла»
Вихователь. А зараз Оля розповість, як треба ставитись до дерев і пташок.
Дитина
Йтиму садом, полем, а чи лугом.
Буду я природі вірним другом,
Не стовпчу я, навіть і трави.
А скажу їй зеленій «Живи»!
Коли лісом буду я іти,
Скрізь посію зерна доброти,
Побажаю деревцю і птиці,
Щоб вони жили у мирі й щасті.
С. Жупанін.
Вихователь
Нам дуже подобається як гномики охороняють ліс і пташок. А тепер познайомтесь – це Джерелик! В нього теж є дуже потрібна робота
Джерелик
Під дубом високим, он там за горбочком.
Прийшлось джерельце маленьким струмочком.
По лісу біжить – поспішає вода,
Куди поспішаєш? Та звісно куда!
До річки несе свою чисту водичку,
Звірят напуває, дерева, травичку,
Я звуся Джерелик. За ним доглядаю,
Від пилу, від мулу його очищаю.
Запрошую хмарки від чистого серця.
Потанцювати із нашим Джерельцем.
І дощик прошу я, у гості прийти.
Долийте у наше джерельце води. А вас, любі друзі, прошу: не сумуйте, Джерельце і річку, і море шануйте. Завжди пам’ятайте, дорослі й малі, Вода – це основа життя на Землі.
Вихователь
Хмарки, дощики! Біжіть всі до мене! Затанцюйте із Джереликом.
Танок «Річечка»
Вихователь. А зараз послухайте вірш «Зламана гілка»
Зламав Івасик гілочку грушеву,
І кинув геть, коли награвся нею.
Веселий він побіг собі додому,
Вона ж лежить на глинище рудому.
В самотині зітхає гілка тяжко,
Уже на ній не сяде більше пташка.
Вже вітерець її не захитає,
«Хитати ще?» - уже не запитає.
В її прожилках не бродити соку,
Не гріти мрію ніжну і високу,
Івась у ліжку спить, спокійно тихо,
Невже не знає він, що скоїв лихо!
А. Ботняк
Вихователь
Після дощику природа оживає. Розквітають квіти, всміхаються до сонечка. І на нашій галявині виросли квіточки: тут і гвоздика і бузок, і ромашка. А доглядає за квітами Квіткарик.
Квіткарик
Родився я з квітки, напевно з ромашки,
Квітка риком звуть мене різні комашки,
Щоранку, щодня і кожну хвилинку
Я квітку висаджую наче перлину.
У землю, а потім її доглядаю,
Надвечір росою усіх прикрашаю.
Щоб вранці летіли до квітів Комашки,
До мака й троянди, кульбабки й ромашки,
І я вас усіх попрошу, любі діти:
Не рвіть ви квітів, не рвіте, не рвіте.
Нехай обплітають всю землю красою,
А вранці сіяють дрібною росою.
Вихователь
А зараз представляється наша Фіалочка.
І-а дитина
Я фіалочка синенька,
Мої квіти запашні.
Розцвітаєм ми раненько
Скрізь під лісом на весні.
Вітер пестить нас, гойдає.
Бджоли мед із нас беруть
Соловї пісні співають
На віночки діти рвуть.
Дзвіночки:
Ми дзвіночками звемося
Хоч ніхто не чув ніколи
Щоб хоч раз ми подзвонили,
Тими дзвониками в полі
Бо ми квіти ніжно-сині,
В полі нас гойдає вітер,
І беруть медок з нас бджоли,
І мохнатий джміль сердитий.
Мак
Як без вишні не садок
Так без маку не вінок!
А я його як ось на те
Скільки в полі тут росте!
І червоний, і стрункий
І свіженький все який!
Кульбабка
На леваду я пішла б
Ціла купа там кульбаб.
Ніби сонечка малі,
Посідали на землі.
Я б нарвала тих квіток.
Та сплела б собі вінок.
Тільки руку протягла
А бджола сказала ні!
Конвалії
Із зеленої сорочки
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки
Як зовуть їх – угадай?
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок мабуть.
В них тих пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси,
Хай ростуть – не буду рвати –
Шкода їхньої краси.
М. Познанська
Вихователь
Ось за цими квіточками щодня доглядає наш Квіткарик. Підпушує землею, поливає. Сьогодні гномик Павутинка привів до квіточок метеликів, жучків. Будь ласка Павутинка
Павутинка
А я доглядаю маленьких комашок:
Метеликів, бджілок, жучків і комашок.
Щоб їх не образив ніхто на землі,
Ні звірі, ні люди –дорослі й малі.
Дивлюся, як трудяться бджоли у лісі,
Послухайте, діти, комахи корисні!
І ще поділюся секретом я з вами:
Цілуються ніжно комахи з квітками
Вихователь
А яких ви знаєте, дітки, комах? Правильно, бджілка. А що любить бджілка? А які ви знаєте вірші про них?
Бджілка
Дитина бджілка
Бджілка любить рано встати,
Тихо пісню завести
Бджолиняток повмивати
І хатинку підмеси.
Сядьте, дітки, на припічку,
Не пускайе в дім осу.
Я знайду квітучу гілку,
Кухлик меду принесу.
Дитина
Не хочу
Дитина
Метелика ловити я не хочу
Він квітка неба, хай живе собі,
Хай крильцями барвистими тріпоче,
Щоб радісно було мені й тобі.
І квітку лісову не стану рвати,
Її додому я не понесу.
Бо вдома їй джмеля не погойдати,
І не носити ранками росу.
І не стеблинку, гілку, чи травинку,
Я не ображу, то справжній гріх.
Бо в кожній з них живе тримка живинка,
Що світиться довірою до всіх.
А. Костецький
Вихователь
А тепер я хочу познайомити вас із гномиком, який слідкує за тваринами. А звуть його живчик. Будь ласка живчику тобі слово.
Живчик. Я в лісі люблю і дерева і річку,
Пташок, метеликів, бджілок,
Джерельну криничку,
Квітучу галявину, свіжу травичку. Люблю»
І я такий не один.
А оберігаю я в лісі тварин,
Зайців, їжаків, ведмедиків, вовків.
Лисиць і гадюк
Всі ждуть моїх рук
Я їм помагаю, малят доглядаю
Хатинку збуду або й нагодую
Кожна тварина корисна в природі;
У лісі, у лузі, або на болоті.
Отож бо малята я вам нагадаю
У світі поганих тварин не буває.
Вихователь
Живчик охороняє диких тварин. А яких ви знаєте домашніх тварин?
-А чи буває так, що киця вас пошкрябає, а собачка вкусила? А кого вкусила собачка? А що треба робити щоб кия не шкрябала, а собачка не вкусила? (Не дразнить собак, не ганять кицю, а відноситись до них з обережністю)
Вихователь
А зараз нам розкажуть вірш «Звернення»
До вас, мої рідні, звертаюся я,
Найменший у нашій сімї.
Стоїть на узліссі, ялинка моя- не зрубайте її
На озері плаває пташка моя – не уивайте її!
Ясніє на небі зірка моя – не згасіть її.
Світ казку будує, а мрія моя – не спиняйте її.
Д. Павличко
Вихователь
Діти, вже ми знаємо, як живуть і працюють аж 6 гномів. Це стеблинка-деревинка, її друзі і порадники веселий Крилатик, а також Живчик! А цього найменшого гномика звуть охайником. Чому його так називають?
Охайник
А я найменший гномик,
Охайником зовуся.
Бо я завжди охайний,
Чистеньке все люблю.
Приходжу на галявину-
Чи хто не насмітив?
Приходжу до джерельця-
Чи хто не забруднив?
Погану жуйку в лісі
Ніхто не приліпив?
Чи на берізках юних
Не зламані гілки?
Чи на лугах зелених
Не зірвані квітки?
Солдатиків і бджілок
Ніхто не ображав?
Обговорити від цукерок
Ніхто не накидав?
Морозець ви з’їли
А папірець куди?
Не кидай на травичку
Не кидай до води
Ніде, ніде й нічого
На землю не кидай
Усе живе на світі,
Завжди охороняй.
Вихователь
Правильно, Охайничок, слідкує за порядком у лісі.
Білосніжка
Охайничок дарує
Всім діткам по цукерці потім прослідкує,
Де діли папірці.
(роздає дітям цукерки)
Вихователь. Як багато гномиик допомагають природі. Від імені всіх діток я запрошую всіх гномиків і Білосніжку до нас у групу.
Ставайте всі парами, а пісенька нас звеселить у дорозі.
Пісня «Вместе весело шагать»
Співаючи діти виходять із залу