Свято "Тарасове слово" ( Т.Г. ШЕВЧЕНКО)

У нас на работе есть помещение группы, где мы создали что-то вроде мини-музея. Там мы создали атмосферу для творческого развития. У нас там театральная зона, ручное творчество (всякие поделки), украинский уголок (представляет быт, одежду и посуду), костюмерная и комнатка для изучения правил дорожного движения. Создавалось это трудом многие-многие годы. Собиралось все по нитке, что называется. Нынешнее районовское руководство решило забрать наше помещение ( я назову это рейдерством), чтоб разместить там группу, куда будут ходить дети богатых родителей. Ну я и сделала видео этого помещения, чтоб оставить себе хоть такую память.
http://www.youtube.com/watch?v=Q2K7dHolM0c

Про Шевченка
http://www.youtube.com/watch?v=7aWdzQX1ig8

http://www.youtube.com/watch?v=qSfn16aunYo

Дуже шикарний фільм про Шевченка. Матеріали подані надзвичайно цікаво. 4 серії

http://www.youtube.com/watch?v=tncj1KuaYTk

http://www.youtube.com/watch?v=uEUq0pBRRKk

http://www.youtube.com/watch?v=WFN3OWxpWBE

http://www.youtube.com/watch?v=Yx31qqy7TnE

Продовжую патріотичку тему...Пісня-символ України, "Зацвіла в долині" сл.Т.Шевченко, муз.Я.Степовий, виконує О.Лобова
+ http://yadi.sk/d/0dErEUXaKMegz
- http://yadi.sk/d/0dErEUXaKMegz

Пісня-слайд на Шевченківське заняття...

Презентація "Тарасові шляхи" - https://yadi.sk/d/y1QFjmIvf8aXF

Сценарій святкового заходу, присвяченого Т.Г. Шевченку

На сцені – рушник і вислів “Не одцурайтесь своєї мови…”.
Біля сцени на столі рушник, портрет Шевченка, квіти, свічка.

Ведучий 1: Шановні гості! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.
Запалює свічку.
Ведучий 2: Хай палає свічка.
Хай палає,
Поєднає нас вона в цей час.
Друзів голоси нехай лунають,
Слово й музика нехай єднають нас.
Звучить мелодійна музика та вірш М.Бригільського.
Учень 1: Мова українська – то Шевченка слово,
Лесі Українки і Марка Вовчка.
Учень 2: Мова українська – то дарунок Бога,
Це барвисте слово генія Франка.
Учень 1: Мова українська – це і степ широкий,
Це сади вишневі, і гаї, й ліси.
Учень 2: Мова українська – океан глибокий
Мудрості народу – вічної краси.
Учень 1: Мова українська – берегиня наша,
Пісня материнська, голос немовлят.
Учень 2: Мова українська – це достатку чаша
І найбільше свято із відомих свят.
Пісня «Всі ми діти українські».
Ведучий 1: Рідна мово! У тобі щедрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу і безсмертя його.
Ведучий 2: Духовним батьком, творцем і рятівником української мови й всієї нації став Великий Кобзар – Тарас Шевченко.

То була дивовижна зоря.
На убогу і світом забуту,
Щоб її до життя повернути,
Бог послав Кобзаря.

Ведучий 1: Дякуємо Богу святому, що живемо не в такий вік, коли за слово правди людей на хрестах розпинали або на кострах палили. Не в катакомбах, не в вертепах зібралися ми славити великого чоловіка за його науку праведну: зібрались ми серед білого дня і всією громадою складаємо йому щиру дяку за його животворне слово.

Учень 1: Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті засяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
Учень 2: Ти, Тарасе, сьогодні
Нас зібрав докупи.
І зійшлися у цій залі
Шевченка онуки.

Український танок
Учень 3: Хліб і сіль тобі, Тарасе,
Сьогодні підносимо…
(Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)
Вшанувати цю гостинність
Оплесками просимо.
Учень 4: Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,
Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.
У розкриллі земних і заобрійних трас
Височієш над світом, великий Тарас.
Учень 5: Твій голос – повнить пшеничний колос,
Бо те, за що ми жили й боролись,
Твій сон щасливий, зоря твоя,
Велика, вольна, нова сім’я…
Пісня «А у мене черевики»
Ведучий 1: Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.
Ведучий 2: Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти:
Учень 8: Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь,
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Учень 9: Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.

Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.

І забудеться самотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,

І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

Учень : І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пам’янути
Незлим тихим словом.

Танок з віночками Зацвіла в долині
Ведучий : “Незлим тихим словом” згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми?

Учень 11: Залишим у спадок новим поколінням
Свої ідеали й свої устремління,
Могутню Вкраїну, в якій наша сила,
І геній Шевченка як нації крила.

Учень 12: Залишим і те, що душею народу
Зовуть недаремно від роду до роду,
Як вищу красу і життєву основу,
Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.

Танок з рушниками

Ведучий : Шановні гості! Ми вдячні вам за те, що розділили з нами радість свята, за ваші добрі слова і теплі обличчя.

Дай вам, Боже, дай із неба,
Дай, чого вам більше треба, -
Дай вам миру і спокою
Під могутньою рукою…

Зичимо вам здоров’я, щастя, добра, любові і нових творчих звершень. Нехай у ваших серцях завжди живе українська мова, звучить рідна пісня.


Звучить “Пісня Козачата”.

Шевченко
Під музику «Дорогий Тарасе» діти заходять в зал і сідають на відведені місця.
Ведуча: Діти, сьогодні ми зібралися у цьому залі, щоб вшанувати пам’ять великого поета, художника Т. Г. Шевченка.
Діти, а хто такий поет? Це той, хто пише вірші, а художник – це той, хто малює картини.
А зараз я вам розповім, яким було життя людей багато років назад. А були це часи, коли була панщина, люди були панські, належали панам, на панів рабили і пани могли чинити з ними що хотіли – навіть комусь продати, на щось виміняти. Давно в такі часи, 9 березня 1914 р. в селі Кирилівці, на Черкащені в хаті бідного силянина Григорія Шевченка народився син Тарас. Сім’я була велика: 5 сестричок і двоє братів. Старша сестра Катерина була Тарасові за няньку, вона доглядала менших дітей коли батьки працювали на панському полі. Ріс Тарас допитливим хлопчиком. Дуже любив слухати казки та пісні, які співала йому матуся, а найбільше любив розповіді про свого дідуся Івана. Коли виріс, сам почав складати вірш, деякі з них покладені на музику.

Іде весна, іде красна
Мов квітка розвелася
І спогад нам несе вона,
Про вічного Тараса

Що більше сотні тому літ
Умер в чужій країні
Та славний він на цілий світ,
Його всі знають нині.

Хоровод «Щебетала пташечка»

Діти:1 В похилій хаті край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати, вбита горем.

2 В убогій хаті кріпака
Життя нове з’явилось
Пророк і геній, немовля
Та вже серденько билось.

3 Не на шовкових пелюшках,
Не у величному палаці
В хатині бідній він родивсь
Серед неволі, тьми і праці.

4 Убога це була дитина,
Убога вся його родина
Нужденні впана кріпаки
А предки були – козаки.

Ведуча: Наслухавшись розповідей, про залізні стовпи, які нібито підтримують небо, він загорівся бажанням подивитися на них і пішов їх шукати.
Інсценівка
Хлопчик: Матусю, а правда, що небо залізні стовпи підпирають?
Мати: Так, мій синочку, правда.
Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?
Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог запалює свічечку, а на небі з’являється зірочка. І горить та свічечка доки людина не відійде у вічність, а зірочка падає на землю. Бачив?
Хлопчик: Бачив матусю, бачив.
Матусю, а чому одні зірочки ясні,а другі ледь видно?
Мти: Бо коли людина заздрісна, скупа, зла – зірочка ледь-ледь тліє.
А коли добра, любить людей, робить добро, тоді і свічечка такої людини довго горить і зірочка світить яскраво. І її далеко видно.
Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічка світила найясніше.
Мати: Старайся мій хлопчику.

Діти: 1 І мати кинула цей світ
Як мав Тарас лиш десять літ.
Потім два роки не привало,
Ще й батька рідного не стало.

2 Зостався круглий сирота
І гірко попливли літа.
Ходив, шукав що було сили,
Людей, щоб добра навчили.

3 Писати вчився у дяка,
А малювати в маляра.
По селах пас чужих ягнята
Та мачуха прогнала з хати.

Ведуча: Так діти, погана була та наука у дяка. Дяк був п’яниця і не вчив, а напиваючись, знущався з бідного хлопця. А Тарас дуже хотів вчитися і був здатний до науки, і скоро навчився читати. Бувало десь сховається у бурянах та й читає. А прокинеться дяк – от гірко діставалось Тарасові за ту любов до книжки. От раз не стерпів Тарас знущання, добре вибив різками свого мучителя, коли той лежав п’яний, та й покинув школу.

«Мені 13–ий минало»

Та недовго були ті хвилини радості. В його намучену душу приходила думка, що він- бідний сирота, без роду, без хати.

Та недовго сонце гріло, недовго молилось…
Запекло, почервоніло і рай запалило.
Ведуча: Дитячі літа Тараса були такі сирітські та безрадісні, що сказав він опісля:
«Тяжко – важко в світі жити
Сироті без роду,
Нема куди прихилиться, -
Хоч з гори та в воду!»
Ось послухайте що пише Тарас :
« Із золотої й дорогої»

Пісня « Зоре моя вечірняя»

Дитина: 1 Великий в грудях мав талант,
Хоч він не цар був і не пан.
Талант признали добрі люди,
Сказали: « Славний син це буде»
2 І блиснув Тарасові промінь долі,
Його звільнили із неволі.
Зложили відкууп, панич взяв,
І волю Тарасові дав.

3 Зрадів поет, вже вільний і свобідний
Вже не кріпак, не наймит і не бідний
Прекрасні думи став творити,
А в них навчав як треба жити

4 Як треба вчитися усьому,
Усьму рідному, чужому.
Як треба нарід свій любити,
І вміти в злагоді всім жити.

Пісня «Зацвіла в долині»
Ведуча: Шевченко вчить одинаково шанувати чуже і любити своє.

«Учітеся, читайте і чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває – того Бог карає»

Не треба цуратися свого рідного народу, свого краю, мови, рідної України на якій ми родились, на якій живемо і яка для нас всеодно, що рідна мати.

«Свою Україну любіть,
За неї Господа моліть»

Пісня «Добрий день Матусю – Україну»

Ведуча: Дуже народ любив Шевченкові вірші і став складати пісні на його слова:

Пісня «Тече вода із-за гаю»

Дитина: 1 Йшов він долею своєю
Так, як Бог сказав.
І в кінці дороги тої
Книга, книг «Кобзар»

Ведуча: Один з віршів став ніби гімном України, коли цеї твір звучать у музичних записах , всі люди встають.
«Реве та стогне Дніпр широкий»

Дитина: В весняний час через сотні літ,
Як зелен цвіт шумить зеленими листками.
Над нами сонця ясний цвіт
І Кобзарева пісня разом з нами.

Ведуча: А зараз у виконанні дітей ми послухаємо пісню про тяжку долю дівчини кріпачки, але вона не втрачає любові до життя і вірить у щасливу долю.

Пісня «Якби мені черевики»

Дитина: 1 Встала весна,
Чорну землю, сонну розбудила
Уквітчала її рястом, барвінком укрила.
І у полі жайворонок, соловейко в гаї
Землю убрану весною, вранці зустрічають.

Пісня «По діброві вітер виє» (дорослі)

Ведучі: За писання Шевченка віддали в солдати, послали в далекий безлюдний степ, забравщи те, без чого він не міг жити – писати, малювати.
Але й там він не забував рідного народу та рідного краю. І в неволі Тарас не покидав писати свої чудові вірші, писав уночі, криючись та ховаючи написане за холяву чобота.
Десять літ пробув Шевченко у неволі, втратив зовсім здоров’я і коли вийшов знов на волю, не довго й жив. Помер 10 березня1861 року. І вмираючи думав про Україну і дав такий «Заповіт»

Як умру то поховайте мене на могилі,
Серед степу широкого, на вкраїні милій.
Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі.
Було видно, було чути, як реве ревучий

Ведуча: І ті, хто любив та поважав Шевченка, вчинили його волю з Петербурга, де він помер, перевезли тіло на Україну і поховали на високій горі над Дніпром, недалеко від міста Канева.

Дитина: 1 Найкращий сину Украйни
Тарасе, Батьку дорогий.
Про тебе слава світом лине,Про тебе знає цілий світ

2 Бог і Біблія й «Буквар»Та Шевченковий «Кобзар»
В кожній хаті є і буде
І ніхто з нас не забуде,
Хто в нас бабця і хто дід
Та від кого пішов рід.

3 Крокує Шевченко,Крокує світами.
Він є, буде завжди,Навіки з нами.

Ведуча: І в сім’ї великій, вольній, в цвіту садів прекрасних
Будеш жити ти навіки, як безмертний наш сучасник.

1. Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.
2. Сім'я вечеря коло хати,
Вечірнязіронькавстає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Та соловейко не дає.
3. Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих.
ЗОРЕ МОЯ ВЕЧІРНЯЯ
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась.
* * * І БАРВІНКОМ, І РУТОЮ
І барвінком, і рутою,
І рястом квітчає
Весна землю, мов дівчину,
В зеленому гаї...
* * *
ВІТЕР З ГАЄМ РОЗМОВЛЯЄ
Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою;
Пливе човен по Дунаю
Один за водою...
** *
СОНЦЕ ГРІЄ, ВІТЕР ВІЄ
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину,
На калині одиноке
Гніздечко гойдає.
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.
* * *

ЧИМАЛИЙ У ЯРУ СТАВОК
Чималий у яру ставок,
Зелений по горі садок.
І верби, і тополі,
І вітряки на полі.
** *
ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА
Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина;

Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю
Та по-під горою;
Хлюпощуться качаточка
По-між осокою.

А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.

Тече вода край города −
Вода, ставом стала;
Прийшло дівча воду брати, −
Брало, заспівало.
* * *
ІЗ-ЗА ЛІСУ, З-ЗА ТУМАНУ
Із-за лісу, з-за туману
Місяць випливає;
Червоніє круглолиций,
Горить, а не сяє...

Якбимені черевики,
То пішла б я на музики,
Горенькомоє! (Двічі)
Черевиківнемає,
А музикаграє, грає,
Жалю завдає! (Двічі)

Звучить пісня « Ой весно, весно »

Ведуча : у березні маємо справжнє національне свято - Шевченківські дні, бо саме в березні народився Тарас Григорович Шевченко, і у березні, через 47 років Україна втратила свого талановитого сина, але його твори – вічні.

І дорослі, і діти шанують геніального українського поета,

художника, борця за волю народу і завжди пам'ятатимуть його заповіти.



Свою першу збірку творів (1840 р.) поет назвав „Кобзар”. Входило до неї тоді 8 поезій. Сьогодні ми послухаємо вірші Шевченка і оберемо найкращих читців його творів.

У нашому конкурсі приймають участь ( діти по одному заходять до залу):

На фоні музики, читають діти



У старій хатині

В кріпака колись,

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягнятка пас.

Вмерли мама й тато ...

Сирота – в дяка.

Тут була в хлоп’яти

Грамота гірка.



В пана – бусурмана

В Петербурзі – дім.

Кріпаком у пана

Був Тарас у нім.

Хоче малювати

Прагне він до знань,

Та за це багато



Зазнає знущань.

За ясну свободу,

Світло майбуття –

Він віддав народу,

Все своє життя!





Для того, щоб оцінити виконання оберемо журі нашого конкурсу, який я назвала

« Розмова з Кобзарем».

Пропоную: Любов Ляшок, Наталію Кончук, Ірину Вергун.

Танець з віночками( виконують гості свята, хореографічного відділення музичної школи ім..І.Білозіра

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди! …..

Виконується кілька творів у віковій категорії старші дошкільники

« Якби мені черевики»

Виконується кілька творів у віковій категорії старші дошкільники.

У виконанні ансамблю для вас прозвучить пісня « Зацвіла в долині»

Виконується кілька творів у віковій категорії старші дошкільники. Молодші дошкільники подарують пісню « Тече вода із-за гаю».

Ведуча : слово надаємо членам журі. ( Відбувається нагородження)



Шевченкові славу співаємо

(сценарій літературно-музичної години для старших дошкільників)
діти заходять до залу звучить пісня про Україну

1 Мій рідний край - мій рідний світ,

Це справжній рай дитячих літ

Він дарував мої літа,

Мій рідний край – земля свята.

Мій рідний край – земля свята

Це Україна золота.



2 Хто рідний край над все кохає

До праці творчої вставай!

Хай процвітає і засяє

На цілий світ, наш рідний край.



Понад усе любив свою Україну геній нашого народу, великий Кобзар і Пророк Т.Г Шевченко. Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним скарбом українського народу. Шевченко - це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, у чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі. І серед цих заповітів перший і останній:

3 Свою Україну любіть,

Любіть її ...

Во врем'я люте,

В останню тяжкую минуту

За неї господа моліть.



4 Тарас любив свій рідний край,

Ні на який у світі рай,

На жодну в світі він країну

Не проміняв би Україну.



5 Повік живуть його слова,

Що кличуть нас у бій

За нашу волю і права,

За вільний устрій свій.

6 Тому складаємо в цей день

Тарасові поклін.

Слова його святих пісень –

Для нас свободи дзвін.





Звучить « Заповіт»



7 До мене всміхнувся Шевченко,

З картини, що в нас на стіні.

Читає вірші його ненька,

Розказував тато мені,

Як ріс сиротою хлопчина,

А виріс – великий дав дар:

Для мене й для всіх,

Для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься «Кобзар»



Творчість Тараса Григоровича Шевченка влилися в нашу променисту повсякденну дійсність, як могутня ріка вливається в океан. Його Кобзар – наш духовний скарб. Давайте погортаємо сторінки цієї дивної книги.


( діти читають вірші Т.Шевченка: « Встала весна», « Вечір», « Тополя», «Садок вишневий коло хати», « І досі сниться…»)


Вірші Шевченка про природу покладені на музику звучать у сердечках наших дітей і звучатимуть завжди, бо неможливо забути ані слів, ні мотиву, бо ці твори – справжні мистецькі перлини.





« Зацвіла в долині»( композиція)





8 Найкращий сину України,

Тарасе, батьку дорогий!

Про Тебе слава світом лине,

Про Тебе знає світ цілий.



9 Сьогодні в кожній нашій хаті

Твій образ в квітах на стіні.

При ньому стануть Твої діти,

Тобі співатимуть пісні.


Звучить пісня: « В зелені квітучій»

Перегортаючи сторінки «Кобзаря», доторкнулися душею

до палкого й нескореного серця поета. А пісні, які співали сьогодні, вже

півтора століття співає український народ, а скільки ще співатиме —

залежить від нас з вами. Адже нам творити долю української пісні,

української мови, українського народу. Тож нехай «Заповіт» великого

Кобзаря стане заповітом для нас — зберегти мову народу, його звичаї,

його пісні і пронести через віки у майбуття.







10 Сьогодні знані роковини

Велике свято Тараса –

В ньому вся гордість України,

Вся наша слава і краса.

11 Ми знаємо, Він Україну

З неволі духа увільнив.

За те, що з неї пута скинув,

Він власним щастям заплатив.



12 І усміхається з портрета

До діточок своїх Тарас:

Учіться, діти України,

До праці кличу, кличу вас.





Наша праця – це наші добрі справи, гра , навчання. Діти потрудилися і вивчили вірші Т.Г. Шевченка.( « Сонце заходить», «Зоре моя, вечірняя»,

« І барвінком, і рутою», « Світає» )



Усі ми « Кобзаря» читаймо,

І своїх діток научаймо.

« Тече вода із-за гаю»


13 Ой стрічечка до стрічечки

Мережаю три ніченьки,

Мережаю, вишиваю,

У неділю погуляю.



14 Ой плахточка –червчаточка.

Дивуйтеся дівчаточка,

Дивуйтеся парубки,

Запорізькі козаки.


« Якби мені черевики»

15 Ой маю, маю я оченята…

Нікого, матінко та оглядати,

Нікого, серденько та оглядати!



Ой маю, маю і рученята…

Нікого ,матінко, та обнімати,

Нікого, серденько, та обнімати,


Ой маю, маю і ноженята,

Та ні з ким, матінко, потанцювати,

Та ні з ким, серденько, потанцювати.

Діти, разом : ходімо, з нами!

Український « Гопачок»

16 Україно, ясна зоре!

Краю рідний, неозорий.

Як тебе нам не любити?

Як тобою не гордитись?

В цілім світі ти – єдина

Рідна наша Батьківщина.



Шанує Тараса вся Україна.

Життя своє за неї він віддав.

Боротись, як і жить він їй вказав.

Про славу Тараса співає світ,

Всі люди йдуть до нього у похід…

Тематичне заняття до дня Т. Г. Шевченка
«Вшановуєм тебе, Тарасе!»

Мета: Розширити знання дітей про творчість Т.Г.Шевченко.
Вчити виразно, з правильною інтонацією читати вірші Шевченка і про Шевченка. Співати пісні, виховуючи у дітей через образне слово і музику почуття любові до України, рідної мови, свого народу.

Вихователь:
Любі діти, милі діти,
Ви скажіть мені навіщо
Рушниками зал убраний,
Ніби в Великоднє свято?
День який у нас сьогодні,
Що гостей у нас багато?
Дитина:
Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті засяє веселка,
Повні сил і живої снаги,
Ми вшановуєм пам`ять Шевченка.
Діти! Щороку на початку березня вся Україна вшановує свого видатного поета Т. Г. Шевченка, якого називають великим поетом України. А ви знаєте, ким він був?
Діти: Т. Г. Шевченко писав вірші про красу української природи, про життя людей в Україні.
Вихователь:
Так, справді. І називають його Великим поетом тому, що він написав багато віршів і вони зібрані у велику збірку віршів – «Кобзар». Тому ще Шевченка називають Великим Кобзарем або співцем українського народу!

Діти:
Кобзарем його ми звемо,
Так від роду і до роду
Кожний вірш свій і поему
Він присвячував народу.

Тарасе, наш Кобзарю , всюди
Приходиш нині ти, як свій.
Тебе вітають щиро люди
На всій Україні моїй.

Отже, сьогодні у нас день вшанування Т. Г. Шевченка – Великого сина України.
Давайте пригадаємо, де і коли народився Т. Г. Шевченко.
Діти:
У старій хатині,
В кріпака сім`ї,
В тихий день весняний
Хлопчик народивсь.
У тяжкій неволі
Ріс малий Тарас,
Він не вчився в школі –
Він ягняток пас!
Давним-давно, 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Київщині, в сім`ї кріпака Григорія Івановича Шевченка народився хлопчик, назвали його Тарасом.
У сім`ї шевченків було 9 чоловік. Батьки тяжко працювали на панщині, а старші діти доглядали домашнє господарство і дбали про менших братиків і сестричок. Тараса няньчила старша сестра Ярина. Її найбільше любив малий Тарас і дружив з нею. А згодом присвятив їй вірш і писав про її життя.
Дитина:
… Дивлюсь, у темному садочку,
Під вишнею у холодочку,
Моя єдиная сестра…
Так з-за широкого Дніпра
Неначе в раї спочиває,
Мене небога виглядає…
Дитинство Тараса Шевченка було нелегким, але водночас і щасливим. Тарас любив слухати казки та розповіді свого діда Івана про минуле українських козаків, про те, як воювали козаки за Україну.
Збиралася, бувало, ввечері вся сім`я Шевченків під старою вишнею після вечері, до них приходили сусіди і слухали розповіді діда Івана. А ще малий Тарас любив співати народні пісні.
Але не довгим було безтурботне дитинство Тараса. Вже в 11 років він став круглим сиротою. «Сирота» - це людина, в якої померли батьки. Тож Тарас залишився без батьків, і жити стало вкрай важко. І Тарас пішов мандрувати та шукати людей, які б навчили його науці.
Він став працювати у школі при церкві. Він допомагав дякові, носив воду, мив підлогу у класі. За те дяк дозволяв бути йому присутнім на уроках.
Так Шевченко навчився читати, писати, а ще малювати.
Ось так Шевченко ще малим ховався у бур`яни і писав вірші у маленьку книжечку, а потім розмальовував її нехитрим візерунком.
Велика любов до свого народу, до рідної землі, до краси навколишньої природи викликала в Шевченка потяг і до малювання.
Пройшло не мало, не багато часу, і нарешті Т. Г. Шевченко зміг вступити до Академії мистецтв, де вчився малювати.
Отже, Шевченко не тільки поет, а й ще відомий художник. Його відомі картини: «Катерина», «Автопортрет», … Зараз я відкрию вам загадково просту красу його картин. В картинах він змальовував бідних людей, їх життя.
Давайте і ми з вами на мить відчуємо себе художниками й пограємо у гру «Якого кольору вірш?» (Вихователь декламує рядки з віршів, а діти асоціюють їх із певними кольорами: зелений, блакитний, червоний, фіолетовий.)

1. Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою,
Пливе човен по Дунаю
Один за водою.

2.Тече вода із-під гаю
Та по – під горою,
Хлюпочуться качаточка
Поміж осокою.

3. Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина - дитина.

5. Сонце заходить
Гори чорніють,
Пташечка тихне,
Поле німіє,
Радіють люди,
Що відпочинуть...

Так склалося, що жив і навчався Шевченко не в Україні, а в Росії, але він всім серцем любив свою Батьківщину та її мальовничу природу, побут простих людей.
Про що писав вірші Шевченко?
Діти:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих.

Світає , край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.

Так, дійсно, він написав багато віршів. Його слово полюбив простий народ і назвав своїм Кобзарем.
Ось перед вами святиня нашого народу – книжка «Кобзар». Ця збірка Шевченкових поезій відома й люба кожному українцеві.
Дитина:
Мудра, світла книга –
То «Кобзар» Шевченка,
На столі, як свято, білий коровай,
І пішло повір`я з прадідського часу:
Як «Кобзар» у хаті – буде щастя, знай!

Вихователь:
Вірші Тараса Шевченка мають незвичайну чудодійну силу. Вони добре запам`ятовуються й ніби торкаються струн людської душі. Народ легко добирає мелодії до Шевченківських поезій – так народилися чудові пісні, які звучать по всій Україні й виконуються в різних концертних залах світу.
І ми давайте заспіваємо такі чудові і мелодійні пісні на слова Т. Г. Шевченка.

Діти співають.
Запис «Тече вода з-під явора», «Зацвіла в долині».

Так, ці пісні такі душевні і прості, що давно вже стали піснями народними. А це найбільше вшанування для людини, для поета, коли твої вірші добре знають і люблять.
А як ще народ вшановує пам`ять Т. Г. Шевченка? Його іменем названі вулиці, площі. І ще майже в кожному місті України є пам`ятник Шевченку. В нашому місті пам`ятник Т. Г. Шевченку знаходиться в парку.
В день народження Кобзаря, 9 березня, люди вшановують пам`ять поета, приносять квіти, запалюють свічки. Ми теж пам`ятаємо Великого поета: вчимо його вірші та малюємо малюнки до його творчості. Тож і ми запалимо свічку пам`яті, вшановуючи Великого Тараса!
Діти:
Хай горить пам`яті свіча –
Вшановуєм Тараса!
Ми дорослі й малюки
Вшановуєм Тараса!

Пам`ятає кожен хай
Про «Заповіт» Шевченка
Та його вічнії слова:
« Чужого навчайтесь,
Й свого не цурайтесь!».

Вихователь:
Діти, ви маленькі українці, маленькі громадяни нашої України, любіть завжди свою Батьківщину – Україну, її красиву українську мову так, як любив її Т. Г. Шевченко!

Запис «Заповіт».
Кінець.

Пісні на вірші Т.Г.Шевченка

https://forum.in-ku.com/showthread.p...=1#post5637840

https://forum.in-ku.com/showthread.p...=1#post5637421