PDA

Просмотр полной версии : Використання інноваційних технологій в музичному вихованні дошкільнят



Страницы : [1] 2

Світланочка
16.02.2013, 14:59
Назбиралось достатньо теоретичного матеріалу про використання іннновацій в музичному вихованні дошкільнят( Золтан Кодай, Еміль Жак - Далькроуз, Марія Монтессорі, Карл Орф) (не знайшла куди виставити), можливо комусь пригодиться(якщо потрібно пишіть) почну з системи Золтана Кодая"

« Музика неодмінно потрібна для розвитку людини.
Вона не є предметом розкоші, без якого не можна обійтися.
Музика – могутнє джерело душевного збагачення,
І завдання педагога – відкрити його усім людям.»
Золтан Кодай

Система музичного виховання Золтана Кодая (1882 – 1967)

У нашій країні досить часто педагоги декларують використання принципів системи музичного виховання Золтана Кодая, не усвідомлюючи її масштабності та значущості, ототожнюючи її лише з відносною сольмізацією та застосуванням ручних знаків. Звичайно, це дуже важливі компоненти, але ними музично-педагогічна система Золтана Кодая не обмежується.
Основоположні тези системи музичного виховання за Золтаном Кодаєм — «музика повинна належати всім», «музика є духовною їжею, яку ніщо не може замінити, ... немає повноцінного духовного життя без неї...». А отже й музичне виховання має бути невід'ємною частиною освіти кожної дитини. Основні принципи та положення
Аналіз педагогічної спадщини Золтана Кодая дає змогу виокремити основні принципи та положення його системи музичного виховання:
- кожній дитині необхідно прищеплювати любов до музики через музичні заняття;
- музичну освіту мають здобувати не лише майбутні професіонали-музиканти, а й аматори — ті, хто відвідуватиме музичні концерти;
- мета музичної освіти — набуття музичної грамотності. Кодай вважав музичну грамотність здатністю «чути те, що ви бачите у нотах, і бачити те, що ви чуєте»; - музична освіта має починатися якомога раніше — «за дев'ять місяців до народження матері»; - заняття музикою мають бути щоденними; - музична освіта має грунтуватися на співі — він впливає на фізичний, соціальний, емоційний та інтелектуальний розвиток дитини, а голос є найдоступнішим музичним інструментом для дитини, найліпшим інструментом для розвитку внутрішнього слуху;

- навчання музики має грунтуватися на рідній мові, народній музиці країни, в якій живе дитина, — народна пісня та народна дитяча музична гра є найбільш дієвими і доцільними засобами музичного навчання та виховання; - в основі навчання має бути лише якісна музика – педагог повинен дуже відповідально добирати музичний матеріал.

Ці концептуальні положення є дороговказами, за якими має відбуватися музичний розвиток дитини. Їхня головна мета – закласти основи музичної освіченості дітей, розвинути в них чутливість до рідної мови, збагатити необхідними для хорового співу знаннями та навичками, викликати інтерес до домашнього музикування.

З метою втілення цих концептуальних положень Золтан Кодай відібрав та систематизував низку методичних прийомів щодо організації творчої музичної діяльності дітей, зокрема імпровізації, відтворення та сприймання музики.
Спів: Серед основних методичних прийомів — використання співу як основного засобу ефективного розвитку музичних здібностей дітей та набуття ними музичної грамотності. На початковому етапі навчання діти ознайомлюються з найпростішими інтервалами і ритмічними малюнками через пісенний фольклор. Згодом вивчають пісні, написані спеціально для дітей, і лише потім — твори видатних композиторів.
Відносна сольмізація — це спів з називанням умовних складів, закріплених за кожним ступенем звукоряду, незалежно від його абсолютної висоти. Назва ладо-тональних ступенів за Кодаєм: до, ре, мі, фа, со, ля, ті. Назви складів визначають ступеневі співвідношен¬ня ладу, а не абсолютну висоту звука. Оскільки склади до, ре, мі, фа, соль, ля, сі на теренах колишнього Радянського Союзу укорінилися у свідомості музикантів як абсолютні назви нот і звуків, естонські та латиські методисти, наслідуючи принцип зміни назв ладо-тональ¬них ступенів натурального звукоряду мажорного ладу Золтана Колдая, створили нову систему складових позначень:
Засвоєння ладо-тональних ступенів за методикою Золтана Ко- дая розпочинається у такій послідовності: зо-ві (III-V ступені), ра (VI ступінь), йо (І ступінь) та низхідний мажорний тризвук (зо-ві-йо), ле (II ступінь), на (IV ступінь), октавний звук першого ступеня йо, зо (V, нижній) ступінь ті (VII ступінь).
Відтворення ручних знаків — це дії, які демонстру¬ють зв'язок висоти звука та його нотного запису, встановлюють міцні умовно-рефлекторні зв'язки, концентрують увагу дітей. Ручні знаки дають змогу формувати моторні навички, які необхідні для вільного читання нот та запису мелодій не просто за звуками, а за інтонаціями. Ручні знаки мають величезне значення для педагога з музики, як унаочнення, вони допомагають у роботі з дітьми, які нечисто інтонують. За допомогою ручних знаків дитина краще усві¬домлює відносну висоту звука та легше координує висоту звучання власного голосу зі слухом.
На початковому етапі навчання музиці для полегшення процесу інтонування слід використовувати пентатоніку, адже вона не містить напівтонів — мелодії у пентатоніці дітям легше співати в унісон.
Використання складових позначень допомагає дітям зрозуміти тривалість розгортання у часі музичних тривалостей, Наприклад, четвертна нота позначається складом «та», восьмі ноти — складами «ті-ті», половинна нота — «та-а» тощо. Найчастіше ці склади вико-ристовують під час читання нот з листа або виконання ритмічного малюнку музичного твору. Складові позначення дуже допомагають дітям сприймати і відтворювати різноманітні ритмічні малюнки. Так, вимовляючи відповідні склади, діти мимоволі правильно вистукують ритм. Крім того, під час відтворення ритмічних одиниць та промовляння скла¬дів мовленнєвий аналізатор пов'язує слух, голос і рух — а це сприяє глибокому і свідомому засвоєнню ритму, прокладає шлях до звуковисотної координації слуху й голосу.
Для розвитку відчуття ритму, ліпшого опанування нових ритмічних комбінацій Золтан Кодай запропонував застосовувати ритмічні рухи — ходьбу, біг, маршування, плескання у долоні. Ці рухи діти можуть виконувати під час слухання музики, співу або різноманітних ігор.
На початковому етапі музичного виховання у процесі вивчення пісень та віршів, ритмічних малюнків дуже важливо користуватися методом імітації. Поступово те, що діти засвоїли на практиці, несвідомо за допомогою імітації прийде у процес свідомого виконання.
Заохочення дітей до імпровізації ритмічних та мелодійних поспівок, імпровізації у заданій музичній формі, створення мелодійного або ритмічного остінато — дуже важливий метод музичного виховання дітей за Кодаєм.
Навчання музики за системою Золтана Кодая
Навчання дітей музики має бути послідовним — від отримання ними несвідомого досвіду, переходу несвідомого у свідоме до закріплення матеріалу. Іншими словами, навчання має відбуватися за таким алгоритмом: підготовка, презентація, практика. Ознайом¬лення з новими музичними поняттями має відбуватися поступово, починаючи з найбільш доступних для дитини. Лише після засвоєння елементарних слід оволодівати більш складними музичними поняттями. Діти мають відчувати прогрес від простого до складного дуже невеликими кроками, адже вони «ліпше засвоюють те, що вже знають».

Наприклад, спочатку діти мають навчитися відчувати ритмічну пульсацію, а потім безпосередньо засвоювати ритм — спершу необхідно навчитися розрізняти короткі та довгі звуки (восьмі та чет¬вертні ноти), а потім засвоювати їх написання та назви. Усвідомлення висоти (вище, нижче, один і той самий звук) має відбуватися до по¬чатку навчання музичної грамоти. Вивчення нових ступенів слід вводити поступово через вивчення різних пісень. Така поступовість гарантуватиме успіх, який, у свою чергу, викликатиме у дітей довіру і бажання дізнатися більше.
Важливо, щоб будь-які музичні поняття діти опановували спочатку через накопичення відповідного музичного досвіду — через слухання, спів або рухи. Опанування графічного запису музичних понять має відбуватися лише слідом за практичним досвідом. Музичні поняття постійно повинні закріплюватися через відповідні ігри, рухи, пісні та вправи.
Структура музичного заняття за Золтаном Кодаєм
Аби музичне заняття йшло на користь розвитку музичних здібностей дітей, дуже важливо дотримуватися певної його структури. А саме:
* пісня-вітання — це не лише привітання з дітьми, а вокально-слухове налаштування на подальшу роботу;
* пісні або ігри;
* підготовка та вивчення основного музичного поняття заняття;
* повторення та закріплення вивченого матеріалу;
* слухання музики, читання музичного тексту, запис музичного матеріалу, творчі завдання;
* пісні;
* пісня-прощання.
* Така структура музичного заняття є бажаною, хоча можливі певні зміни відповідно до обставин та налаштованості дітей, можливе перенесення акценту на один із запропонованих видів діяльності — слухання музики, читання музичного тексту, запис музичного матеріалу, виконання творчих завдань.
Отже, впровадження у роботу з дітьми основних принципів та методів системи музичного виховання Золтана Кодая, орієнтованої на масове музичне виховання, дасть змогу педагогу з музики розширити музичну грамотність дітей з акцентом на національну інтонаційно-ладову та метро-ритмічну основи, гармонійно та послідовно розвивати не лише музичність дітей, а й їхню загальну культуру.

Світланочка
21.02.2013, 20:09
ОСНОВОПОЛАГАЮЩИЕ ПРИНЦИПЫ ФОНОПЕДИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ В. В. ЕМЕЛЬЯНОВА

Фонопедическая система, автором которой является В. В. Емельянов, ведет отсчет с 1986 г. Пожалуй, ни одна из методик работы с голосом не вызывала столько спорных мнений. До сегодняшнего дня сохраняется определенная конфронтация ее восторженных почитателей и противников. Однако, несмотря на это, она продолжает жить, находя своих последователей среди музыкантов и педагогов. Это говорит о том, что система В. В. Емельянова содержит в себе объективно позитивные позиции, дающие ее жизненность и эффективность.
Рассматриваемая система называется фонопедической, поскольку родилась в условиях логопедической практики, связанной с обучением управлением голосом,воспитанием навыков правильного голосоведения, постепенной активизации мышечного аппарта гортани при минимальной нагрузке. Значение термина «фонопедия» В. В. Емельянов определяет как «комплекс педагогических воздействий, направленных на постепенную активизацию и координацию нервно-мышечного аппарата гортани с помощью специальных упражнений, коррекцию дыхания, а так же коррекцию самой личности обучающегося». В основе системы лежит координационно-тренировочный метод, основанный на технологическом, отстраненном от музыкально-исполнительских задач, подходе. Он основан на объективно существующих факторах голосообразования: биологической целесообразности, энергетической экономичности, акустической эффективности, обеспечиваемые саморегуляцией, самонастройкой, самообучением человека на базе его мозговой активности.
Ориентир данной системы на вокально-хоровую музыкально-исполнительскую практику сформировался постепенно, в процессе прохождения восстановительного обучения хормейстеров и учителей музыки и переноса ее методов на процесс учебной певческой деятельности детей и юношества. В конечном итоге система взглядов, методов работы по постановке голоса была изложена В. В. Емельяновым в ряде работ, и в том числе, в книге «Развитие голоса. Координация и тренаж», которая адресована самому широкому кругу читателей. Здесь В. В. Емельянов сформулировал основные принципы фонопедического метода развития голоса :
1. Принцип «генетически исходного»: Биоакустическим фундаментом любых проявлений голосовой активности являются механизмы голосообразования, возникшие в древний период эволюции человека: голосовые сигналы доречевой коммуникации (ГСДК). Через них выражаются сильные эмоциональные состояния (радость-смех, боль-стон, гнев-крик, обида-плач, горе-рыдание и т. д.). В них каждый звук (кашель, чихание, выдувание, плачь, шип, рычание, гудение, крик, смех, вой, писк и т. п.) несет свою энергию и имеет физическую (телесную) природу.Е. А. Котеленко пишет: «Обращаясь к языку ГСДК, мы обращаемся к биологическому началу в человеке, к его природным системам самосохранения и выживания, что является важной составляющей психического здоровья человека». Данный исследователь пишет: «для каких-то звуков достаточно минимум усилий, они происходят как бы сами собой, для других – необходимо владение многими телесными навыками (например, удерживание нижней челюсти), а также необходимы возрастные физиологические изменения. Важным является то, что каждый звук несет свою энергию и имеет физическую (телесную) природу».
Нижеприведенные упражнения, демонстрирующие рассматриваемый принцип, используются многими популярными отечественными певцами:
Упр. 1. Ощутить на ладонях выдох из открытого рта так, как это делают на морозе, стараясь согреть дыханием руки. Выдох должен быть бесшумным, недостаточно интенсивным и равномерным.
Упр. 2. Перевести бесшумный равномерный выдох в шипение горлом, не прерывая потока дыхания, осознавая при этом механизм торможения выдоха сближением голосовых складок.
Упр. 3. Исходное положение: максимально открытый круговым движением (вперед-вниз) рот, оттопыренные губы, форма рта – прямоугольник, поставленный на меньшую сторону.
Четыре коротких шипящих звука в форме гласного «А» (Произнесение гласного «А» шепотом) без движений артикуляционной мускулатуры в паузах и с бесшумным вдохом.
Одновременно с произнесением «А» шепотом резкие соударения большого и среднего пальцев правой руки.
Упр. 4. «От шепота до крика». Сказать «раз, два» шепотом, «три, четыре» тихим голосом, «пять, шесть» средним голосом, «семь, восемь» громко, «девять!» очень громко, «десять!!!» – крикнуть.
Упр. 5. «Крик-вой!». Исходное положение – максимально открытый рот. После бесшумного вдоха надо перевести крик «А» восходящей интонацией через регистровый порог в фальцетный регистр на гласную «У» с широко открытым ртом (почти «О»). Звук на «У» должен иметь характер громкого воя.
Упр. 6. «Крик-вой-визг (или свист гортани)». Упражнение имеет целью осознание экстремальных энергетических затрат на верхнем участке диапазона фальцетного регистра (или с переходом на свистковый регистр). При переходе с «воя на визг» возможно срабатывание еще одного регистрового порога, переводящего гортань из фальцетного в свистковый регистр.
2. Второй принцип направлен на формирование сложного певческого двигательного навыка на операционном уровне. Навык складывается из элементарных двигательных операций, каждая из которых абсолютно доступна любому человеку. Если навыка от природы нет, т. е. нет певческого голоса, то певческий навык в его «черновом», технологическом, виде может быть постепенно сформирован путем синтеза элементарных операций.
Обучение, реализующее этот принцип, направлено на развитие целесообразного использования режимов работы гортани (регистров), активного голосообразующего выдоха, осуществляемого преимущественно внутренней дыхательной мускулатурой (трахея, бронхи, легкие), певческого вибрато и управления его частотой и амплитудой (размахом по высоте и скоростью пульсации), особой формы рта, глотки, положения языка, принятых в академическом пении, особой артикуляции гласных и произношения согласных. Все это так называемые показатели певческого голосообразования.
3. Принцип саморегуляции голосообразующей системы: создание оптимальных условий функционирования природной автоматики через точные действия управляемой части голосового аппарата, использование некоторых явлений голосообразования в качестве пусковых механизмов певческой саморегуляции.
Основой физиологически правильного певческого дыхания, единого для всех певцов, является саморегуляция дыхательного аппарата в пении. В 1932 году вышла книга «Основы физиологии и патологии голоса певцов» врача-фониатра Л. Д. Работнова, в которой утверждается, что огромную роль в физиологии дыхательного акта играют бронхиальные мышцы, являющиеся самой существенной силой, регулирующей внутрибронхиальное давление. Сила, высота, динамические оттенки звука – дело гортани и связок, которые могут выполнять эту работу с максимальной точностью лишь в том случае, если будет предоставлена самостоятельность в установлении подсвязочного давления, основанного на правильном дыхании.
Для того чтобы соблюдался рассматриваемый принцип, необходима выработка певческой установки, то есть правильного положения корпуса, головы, правильного открывания рта во время пения. Главное правило певческой установки: при пении нельзя ни сидеть, ни стоять расслабленно; необходимо сохранять ощущение постоянной внутренней и внешней подтянутости. Для сохранения необходимых качеств певческого звука и выработки внешнего поведения певца следует:
– голову держать прямо, свободно, не опуская вниз и не запрокидывая;
– стоять твердо на обеих ногах, равномерно распределив тяжесть тела;
– сидеть на краешке стула, также опираясь на ноги;
– корпус держать прямо, без напряжения;
– руки (если не нужно держать ноты) должны свободно лежат на коленях.
Благодаря этому присутствует активность дыхания, звук берется на опоре, тембр становится более ярким, а интонация – устойчивой.
Для развития навыков правильного певческого дыхания полезно провести упражнения для работы диафрагмы во время вдоха и выдоха. Важно научить ребенка выполнять задержание воздуха в проговаривании скороговорок, выполняя вдох через нос, а выдох через рот, ощущая как работает диафрагма. В комплекс дыхательной гимнастики входят: упр. «Насос» (поставить руки замком на область диафрагмы, выполнить вдох носом, ощутить растягивание диафрагмы, выдохнуть: медленно – «большой насос»; резко коротко – «маленький насос», ощутить сжатие диафрагмы); упр. «Нюхаем цветок» (вдох носом, задержать дыхание и медленно выдыхать); упр. «Греем руки» (подставить ладони к лицу, выполнить глубокий вдох носом, широко открыть рот и выдыхать медленно на ладони теплым воздухом); упр. «Ремешок» (поставить руки на пояс, выполнить вдох носом, ощутить растягивание диафрагмы, выдохнуть, ощутить сжатие диафрагмы); упр. «Мячики» (выполнить вдох носом, ощутить растягивание диафрагмы, выдыхать ритмично, регулируя взглядом работу мышцы до 8 раз за выдох); упр. «Змея» (вдох носом, челюсти сжать, издавать шипение на долгом выдохе); упр. «Свечи» (вдох носом, широко открыть рот, сделать 4 резких выдоха на звуке «Х», как будто тушим свечи).
4. Принцип элементарных операций: формирование сложного двигательного навыка певческого голосообразования из последовательности и совокупности простейших, далее неразделимых на сознательном уровне, операций.
5. Принцип повторяемости: многократное повторение одинаковых операций, вызывающее оптимизацию деятельности всей системы в направлении биологической целесообразности и энергетической экономичности. Данный принцип обусловливает выявление и закрепление стандартных вокально-певческих действий, их автоматизацию и проявляется в гармонии между морфологией, физиологией, поведением поющего человека, который может петь часто, долго и без вреда для себя.
Реализации названного принципа способствует массаж. Он разогревает мышцы для пения. Для развития голоса все приемы строятся в следующей последовательности: атака гласных звуков (А О У Э Ы И), согласных (шипящие, сонорные, глухие); пение в разных регистрах (фальцетный, грудной-шумовой, свистковый); преодоление межрегистрового порога (ведение звука вниз-вверх). Пение простых мотивов и песенок со словами и без слов развивает голос в физиологическом и эстетическом отношении.
6. Принцип наблюдаемости – визуальной и осязательной. Он актуален при артикуляционной гимнастике, где работают язык, губы, мышцы лица, применяется массаж лица. Исполнение упражнений, связанных с работой губ и открыванием рта, контролируется с помощью зеркала. «Все мышечные системы нашего организма в самом общем плане делятся на явно представленные в сознании и представленные косвенно. Явно представленные системы можно наблюдать визуально и через пространственное костно-мышечное чувство. Это не значит, что наш мозг не может быть обманут и этими системами тоже. Хорошо известны обманы зрения, иллюзии восприятия. Но все же, если человек достаточно тренирован, то он может точно определять положение тела в пространстве и достаточно совершенно им управлять. Достаточно часто глядящийся в зеркало актер, причем, глядящийся целеустремленно, например, при гримировании или при занятиях артикуляцией, в речи или пении, никогда не «перепутает мимику», т. е. лицо его адекватно будет отражать действительные или имитируемые переживания. Всю подобную мускулатуру будем условно и неточно называть произвольной. Для нас особенно важны мышцы лица (все!), передняя часть языка, мышцы грудной клетки, брюшной стенки, боков и спины».
На основе осязательной наблюдаемости формируется восприятие принципиально новых ощущений, которые, как правило, не имеют аналогов в повседневной жизни, своеобразны и трудно описываются обыденной речью. Их называют «вокально-телесными ощущениями». Они исполняют роль сигналов обратной связи и могут быть осознаны, отслежены и применены для коррекции певческого голосообразования и управления им. Вокально-телесные ощущения связаны с певческим выдохом (барорецепция) и с вибрацией в области грудины и лицевых костей (виброрецепция). Все вокально-телесные ощущения причинно-следственно связаны с защитными механизмами голосообразования и могут быть разделены на две группы: акустические, т. е. связанные с восприятием звука голоса, и неакустические. Вокально-телесные неакустические ощущения подразделяются на ощущения повышенного давления в трахее – барорецепция, прямые или косвенные ощущения работающих мышц, вообще ощущения тела – проприорецепция и ощущения вибрации – виброрецепция.
7. Принцип самоимитации: повторение не чужого звука, воспринимаемого только слухом, а своего, со всем комплексом вокально-телесных ощущений. Он способствует автоматизации усваиваемых певческих навыков.
8. Принцип эстетического негативизма: пение нарочито некрасивым голосом с целью переноса внимания с контроля тембра на контроль вибро-, баро-, проприорецепции и фонетики.
Сам В. В. Емельянов признает свою систему подготовительной, вспомогательной и фонопедической по отношению к вокальной педагогике как целостному процессу воспитания певца-музыканта и адресована, прежде всего, тем, чьи голосовые данные не позволяют успешно обучаться традиционными методами.Ее преемственность с вокальной методикой и заключается в охарактеризованных принципах, которые оценены по всему миру.

Світланочка
27.02.2013, 18:04
« Ми не здатні створювати геніїв…
Ми можемо тільки дати кожній дитині шанс
реалізувати свої потенційні здібності…
стати незалежною, впевненою,
врівноваженою особистістю.»
Марія Монтессорі.
Педагогічна система Марії Монтессорі (1870-1952) Педагог і філософ Марія Монтессорі (Maria Montessori) була першою в Італії жінкою-лікарем. Працюючи на початку своєї кар'єри з дітьми із затримкою психічного розвитку, вона розробила власний метод розвитку органів чуття, який згодом почала застосовувати у практиці раннього розвитку здорових дітей. Педагогічна система Марії Монтессорі базувалася на ідеях вільного виховання, тобто дитиноцентризму, в якому неприпустимим є будь-який авторитарний тиск на дитину, а домінує повага до її особистості. Згідно з теорією Марії Монтессорі, існує особливий світ дитинства, і розвиток дитини підпорядковується законам природи. Тому навчання має бути природним, радісним, відповідати періодам індивідуального розвитку дитини — сенситивним періодам. Виховання за її методом можна охарактеризувати однією фразою: «вільна праця дитини в спеціально підготовленому розвивальному середовищі», яке має стимулювати дитину до саморозвитку, самовиховання. Тож недаремно ключова ідея педагогічної системи Марії Монтессорі є такою: «Допоможи мені зробити це самому». Марія Монтессорі була проти активної виховної ролі педагога, запропонувавши натомість використовувати метод спостереження за індивідуальними проявами інтересів, потреб дитини, а також метод співпраці, діалогу, толерантності. Функцію активності Марія Монтессорі поклала на дидактичні матеріали: заняття проводила в ігровій формі — у кімнаті, обладнаній спеціальними ігровими посібниками. їх створювала сама Марія Монтессорі на основі спостережень за роботою дітей. Марія Монтессорі акцентувала увагу на тому, що сенсорне виховання тісно пов'язане з розвитком уяви, творчості, естетичних смаків. Тож навчившись відчувати найтоншу різницю у відтінках кольорів та музичних тонів, вишуканих ароматів та смаків, дитина, за Монтессорі, буде здатною сприймати і красу навколишнього світу у всій її гармонії, і насолоджуватися цим.
Хоча Марія Монтессорі не була музикантом, проте вона чітко розуміла важливість музики для гармонійного виховання дитини. Тому велике значення надавала розвитку музичного слуху як передумові формування мовлення дитини.
Одним з базових сенсорних матеріалів у методиці Марії Монтессорі є дзвіночки, робота з якими має на меті розвинути гостроту слухового сприйняття, закладеного природою у кожній людині. Музичне виховання дитини повинне базуватися на еталонах музичного звуку. Таким Марія Монтессорі вважала звук дзвіночків. Роботу з дзвіночками діти сприймають як гру — граючись зі звуком, вслуховуючись у нього, «наповнюючись» ним, роблять самостійні відкриття.
Також Марія Монтессорі розробила додаткові матеріали для написання та читання нот. А окрім дзвіночків, діти за її методом мають грати на металофоні. Цей інструмент має 15 білих та 10 чорних призм з металевими пластинами, які за звучанням відповідають малій та першій октаві. Особливість цього металофону в тому, що призми не з'єднані між собою: це дає змогу розбирати металофон на складові звуки (аналіз), складати звукоряд знову (синтез), а також створювати нові звукоряди. Ці методи роботи допомагають прищепити дітям інтерес до творчого пошуку та любов до музики.
Для розвитку вміння розпізнавати відтінки шуму — сприй¬мання і диференціації різних шумів, а також розвитку дрібної моторики, слухової пам'яті, — Марія Монтессорі використовувала шумові коробочки, наповнені сипучими речовинами: від піску до гальки та камінців різних розмірів. Невід'ємним та ефективним засобом розвитку тонкого слуху та уваги дитини стали так звані «уроки тиші». На цих уроках діти мали змогу відкривати світ нових м'яких звуків навколо себе, вчитися насолоджуватися тишею, регулювати гучність свого голосу, контролювати себе. За спостереженнями Марії Монтессорі, коли декілька дітей грають у «тишу» — це їх зближує. Педагог вважала, що «тиша» сприяє духовному розвитку дітей.

Світланочка
02.03.2013, 17:58
« Ти сам твір мистецтва –
відкрий мистецтво у самому собі»
Еміль Жак – Далькроз


Система музично – ритмічного виховання
Еміля Жак –Далькроза (1865 – 1950)

Система музично – ритмічного виховання швейцарського педагога і композитора Еміля Жак – Далькроза отримала визнання ще на початку XX століття. Вона була прогресивною, принципово новою та гуманістично спрямованою, адже пропонувала виховувати особистість через звеличення її духовного життя, залучення її до мистецтва.
Створена Емілем Жак-Далькрозом педагогічна система стала реакцією на однобокий технічний інтелектуалізм музичного навчання того часу, на обмеженість фізичної активності дитини, інертність її розуму і почуттів. Найбільшими недоліками традиційної методики тогочасного музичного виховання Жак- Далькроз вважав ізольованість кожного виду музичної діяльності, поділ процесу осягнення музики на низку навчальних дисциплін, а також позбавлення музичного виховання його сутнісної основи — емоційності.
Еміль Жак-Далькроз наполягав, що естетичне осягнення музики можливе лише за умови повернення до емоційного виховання: педагог прагнув відродити традиції античного мусичного виховання гармонійно розвиненої особистості з триєдністю музики, слова і жесту. Утім, насправді швейцарського педагога майже не цікавило слово, і саме музика у поєднанні з рухом склали основу його методу евритмії, який згодом отримав назву ритмічна гімнастика (ритміка).
У цілому система музично-ритмічного виховання Еміля Жак- Далькроза передбачає:
* ритмічну гімнастику;
* сольфеджіо;
* музично-пластичні імпровізації.
Система музично-ритмічного виховання має два рівня складності, які передбачають завдання масового музичного виховання та музичного навчання. Зокрема, це:
* елементарний рівень — пробудження емоційної чутливості до музики;
* складний рівень — базис професійної музичної освіти.
Для роботи з дітьми насамперед використовувався елементарний рівень навчання, з домінуючими формами — ритмічною гімнастикою та музичною пластичною імпровізацією.
Ритмічна гімнастика — це поєднання музики з пластикою жестів, або як казав сам Еміль Жак-Далькроз, «переливання звуків у людські рухи», яке передбачає глибоке переживання та розуміння краси і законів музики.
Швейцарський педагог вважав ритм провідним виховним чинником, часовим й акцентним елементом усіх засобів виразності музичної мови. Саме синтез ритму з усіма іншими засобами виразності музичної мови, зі структурою і формою твору надає системі Еміля Жак-Далькроза цілісності і широти комплексного впливу на особистість.

На відміну від звичайної гімнастики, підпорядкованої лише метру, в ритмопластичних вправах швейцарського педагога всі рухи йшли від музики — основного системотворчого елемента музичних занять. Перші заняття ритмічною гімнастикою були ігрового характеру і поступового переходили до сольфеджіо, яке Еміль Жак-Далькроз називав «сольфеджіо для тіла». Його основу складали:
* розвиток слуху до абсолютного;
* вміння «чути те, що бачиш, і бачити те, що чуєш»;
* оволодіння музичною грамотою.
Еміль Жак-Далькроз вважав, що часте використання однієї й тієї самої музики унеможливлює спонтанні, індивідуальні прояви рухової активності, а відтак сприяє утворенню штампів рухових форм емоційного відгуку на знайому музику. Тому в основі його педагогічної системи — саме імпровізація як метод осягнення музики та музичного виховання

Світланочка
12.03.2013, 20:03
« Доля дітей у руках їхніх батьків».
Шінічі Сузукі.


Школа «Виховання таланту»
Шінічі Сузукі (1898-1998)

Видатний японський педагог-скрипаль, філософ Шінічі Сузукі (Shinichi Suzuki) створив унікальну систему раннього музичного виховання, яка отримала визнання у багатьох країнах світу. Головною метою музичного виховання Шінічі Сузукі вважав не виховання професійних музикантів, а максимальний і різнобічний розвиток усіх потенційних можливостей, дарованих дитині природою. Шінічі Сузукі був переконаний у тому, що музичні здібності - вроджений дар, їх можна розвинути у кожної дитини, адже потенціал кожної дитини необмежений. І те, що дітей у віці 7-8 років назива ють «немузикальними», винні їхні батьки та вихователі, які своєчасно не подбали про розвиток здібностей цих дітей у ранньому віці.
Спостерігаючи за тим, як діти у будь-якому культурному cepeдовищі і без особливих зусиль опановують рідну розмовну мову, Шінічі Сузукі зробив висновок, що талант — це результат функціонування потужної «життєвої сили», його розвиток стимулюють зовнішні чинники. За Шінічі Сузукі, музичний талант розвивається на основі слухання та виконання музики.
Отже, методика музичного виховання японського педагога, спрямована на формування таланту, на поступовий і одночасно інтенсивний розвиток музикальності, тобто комплексу спеціальний музичних здібностей. Серед них, зокрема:
* емоційна чутливість до музики;
* музичний слух;
* відчуття ритму;
* музична пам'ять;
* уява.
Необхідно також формувати і розвивати такі психологічні якості дитини, як:
* концентрація уваги;
* наполегливість у досягненні цілей;
* працьовитість;
* зацікавлення;
* ентузіазм;
* оптимізм;
* упевненість у собі.
А серед головних умов формування і розвитку музичних здіб¬ностей дитини Шінічі Сузукі називав:
* ранній початок навчання;
* сприятливе середовище;
* ефективний метод навчання;
* регулярність у навчанні;
* присутність висококваліфікованого педагога.
На думку Шінічі Сузукі, важливе значення для успішності занять має постійна і тісна співпраця батьків і дитини у процесі навчання. Замість поширеної у західноєвропейській традиції пари «вчитель- учень», у системі Шінічі Сузукі утворюється тріада — «педагог- учень-батьки». Мати чи батько відвідують кожне заняття, уважно слухають, роблячи помітки для того, щоб допомагати і підтримувати дитину в домашніх вправах. Адже відомо, що діти навчаються з великим ентузіазмом саме тоді, коли відчувають щиру підтримку і любов своїх батьків. Тому Шінічі Сузукі вважав, що педагоги разом з батьками мають створити умови, які сприятимуть підтримці, збереженню актуалізації та закріпленню природної допитливості дітей.
Отже, сучасний педагог під час музичного виховання дітей має не просто використовувати вже складені прийоми і методи, вдалий світовий досвід, а й намагатися свідомо і грамотно синтезувати кращі ідеї та створювати свою власну методику. Адже найліпший педагог – той, що уміє творити!

Світланочка
13.03.2013, 17:15
« Фантазію і здатність до переживання
слід розвивати у ранньому віці.
Усе, що дитина переживає, все,
що в ній пробуджене і виховане,
проявляється впродовж усього життя.»
Карл Орф


Музично-педагогічна система Карла Орфа (1895-1982)

Ідеї «ритмопластичного виховання» Еміля Жак- Далькроза вплинули на створення педагогічної системи німецького композитора і педагога Карла Орфа (Carl Orff). Окрім того, система Карла Орфа базувалася на педагогічних концепціях Йоганна Песталоцці (Johann Pestalozzi) з його прагненням розвинути творче начало і самостійність мислення дітей, Йоганна Гердера (Johann Herder), який вбачав у взаємозв'язку музики, слова і жесту новий шлях до художньої творчості, а також Белли Бартока (Bella Bartok), який наголошував на значенні фольклору, народних ладів і ритмів у дитячому музичному вихованні.
Карл Орф вважав, що завдання музичного виховання не повинно обмежуватися лише розвитком слуху, відчуття ритму, навичок слухання музики, навчанням співу і грі на інструментах. Насампередмузичне виховання має стимулювати розвиток:
* творчої фантазії;
* уміння імпровізувати і творити у процесі індивідуального та колективного музикування.
Тому німецький педагог радив спиратися на зв'язок музики з жестом, словом, танцем, пантомімою, вбачаючи шлях до істинного розуміння музики через елементарне комплексне музикування. Воно дає змогу створювати музику самому, включатися в неї не як слухач, а як учасник.
Карл Орф зазначав: «Елементарна музика, слово і рух, ігри і все, що пробуджує і розвиває духовні сили дитини, створюють основу для розвитку її особистості, основу, без якої ми прийдемо до душевного спустошення...». На його думку, елементарне музикування у процесі виховання має бути не чимось додатковим, а основоположним.
Однією з головних ідей музично-педагогічної системи Карла Орфа є власна дитяча творчість, яка створює атмосферу радості, формує особистість, стимулює розвиток творчих здібностей дітей. З нею нерозривно пов'язана й інша ідея — закладання міцного фундаменту музикальності, тобто розвитку музично-ритмічного відчуття і музичного слуху, що дають змогу дітям переживати і розуміти музику, вільно творити.
Педагогічні принципи Карла Орфа були викладені у методичному посібнику «Schulwerk» (з німецької «schulen» — навчати, «wirken» — діяти, тобто «навчати в дії») — п'ятитомному зібранні, до якого увійшли:
* найпростіші партитури для дитячих інструментів;
* пісні для хорового виконання з інструментальним супроводом;
* мовленнєві вправи;
* ритмічні вправи;
* театралізовані сценки. Окрім того, у посібнику подано рекомендації щодо залучення дітей до музики, до активної творчої діяльності.

Для дієвого музичного виховання надзвичайно важливо, щоб дитина з раннього віку мала змогу долучитися до живих джерел мистецтва, навчалася творити музику зі слова, ритму, руху. Тому на першому етапі роботи з дітьми Карл Орф не радив використовувати композиторську музику. Для активізації музичної діяльності дітей він рекомендував обрати шлях музикування, спонукання їх до імпровізації та створення власної музики.
( По Орфу є більше теоретичного матеріалу, також є перспективне планування музичних занять з використанням елементів системи Карла Орфа, так що кому потрібно, звертайтесь!)

изгнанник
04.09.2013, 16:51
Добірка музичних творів,
що відображають різний емоційний стан дитини

основні параметри музики основний настрій літературні визначення назви творів

Повільна
Мажорна Спокій Лірична, м'яка, споглядальна, елегічна, співуча, задумлива, ніжна А. Бородін - ноктюрн зі струнного квартету;
Ф. Шопен - ноктюрни фа-мажор, ре-бемоль мажор,
Ф. Шуберт – «Аве Марія»;
К. Сен-Санс – «Лебідь»;
С. Рахманінов - концерт № 2, початок II ч.

Повільна
Мінорна Смуток Похмура, тужлива, трагічна, сумна, скорботна П. Чайковський - початок п'ятої симфонії,
фінал шостої симфонії;
Е. Гріг – «Смерть Озе», «Скарга Інгрід» із сюїти «Пергюнт»;
Ф. Шопен - Прелюдія до- мінор;

Швидка
Мінорна Гнів Драматична, схвильована, тривожна, неспокійна, гнівна, зла, відчайдушна Ф. Шопен - Етюди № 12, 23, 24; Скерцо № 1; прелюдії № 16, 24;
О. Скрябін - Етюд № 6, тв. 8;
П. Чайковський - Увертюра «Буря»;
Р. Шуман – «Порив»;
Л. Бетховен - фінали сонат: 14, 23.

Швидка
Мажорна Радість Святкова, тріумфуюча, бадьора, весела, радісна Шостакович – «Святкова увертюра»;
Ф. Ліст - фінали угорських рапсодій № 6, 10, 11,
В. Моцарт – «Маленька нічна серенада» (I і IVч. );
Л. Бетховен - фінали симфоній № 5. 6, 9.



Добірка класичної музики
для регуляції психоемоційного стану дитини

• Зменшення почуття тривоги та невпевненості:
Шопен «Мазурка», Штраус «Вальси».

• Зменшення дратівливості, розчарування, підвищення почуття належності до прекрасного світу природи:
Бах «Контата 2»,Бетховен «Місячна соната», «Симфонія ля-мінор».

• Для загального заспокоєння, задоволення :
Бетховен «Симфонія 6», частина 2,Брамс «Колискова»,Шуберт «Аве Марія»,Шопен «Ноктюрн соль-мінор»,Дебюссі «Світло місяця»

• Зняття симптомів гіпертонії і напруженості у відносинах з іншими людьми:
Бах «Концерт ре-мінор» для скрипки, «Кантата 21»,Барток «Соната для фортепіано», «Квартет 5»,Брукнер «Меса ля-мінор».
• Для зменшення головного болю, пов'язаного з емоційною напругою:
Моцарт «Дон Жуан»,Лист «Угорська рапсодія»,Хачатурян «Сюїта Маскарад».
• Для підняття загального життєвого тонусу, поліпшення самопочуття, активності, настрою:
Чайковський «Шоста симфонія», 3 частина,Бетховен «Увертюра Едмонд»,
Шопен "Прелюдія 1, опус 28",Лист "Угорська рапсодія" 2.
• Для зменшення злості, заздрості до успіхів інших людей:
Бах «Італійський концерт»,Гайдн «Симфонія».

Музична аптечка

«Не хочу, не буду, іди геть, ти - погана !!!»
Лікуємо: Гайдн, Чайковський, Пахмутова, Таривердієв, «Світло Місяця» Дебюссі, «Лебідь» Сен-Санса, Шуберт, Шуман, Чайковський «Лебедине озеро», Лист, Моцарт

«Головка болить»
Лікуємо: «Весняна пісня» Мендельсона та Джорджа Гершвіна, полонез Огінського

«Животик болить»
Лікуємо: «Вальс квітів» (балет Чайковського «Лускунчик»)

«Не думається»
Лікуємо: Бетховен «Місячна соната» (полегшить інтелектуальну діяльність)

«Болить, болить, болить»
Лікуємо: Анальгетики в світі звуків - Бах, Гендель

«Заснути не можу»
Лікуємо: Колискова Брамса, сюїта з балету «Пер Гюнт» Гріга, збірник «Колисаночкі»
«Мені сумно»
Лікуємо: Вальси з балетів Чайковського, «На трійці» «Весна» «Пори року» Вівальді

«Горлечко болить»
Лікуємо: Лідируючу роль у боротьбі з простудними і багатьма іншими інфекціями грают тембри духових інструментів.

На всі випадки життя кращі ліки для малюка —музика Моцарта!

изгнанник
04.09.2013, 18:27
Ігри та вправи, що використовуються на заняттях .
Вправи для тренування дихання.
Одним із елементів музикотерапії є вокалотерапія, яка неможлива без правильного дихання. Данні вправи використовуються в якості початкових етапів музичного заняття або безпосередньо перед тим, як перейти до вокального виконання - співів. Попередньо педагог говорить , що для гарного співу спочатку треба навчитись правильно дихати, і в цьому допоможуть веселі вправи . Кожна вправа одночасно являє собою веселу забаву , котра може потім повторюватись дітьми в години дозвілля.


Дві собаки
Розповісти дітям цікаву історію, задаючи цим слідуючі емоційні образи.
-На вулиці бігали дві собаки – велика і маленька . Вони бігали дуже довго і дуже втомились. Підбігли вони одна до одної і стали поряд. При цьому вони голосно та тяжко дихали. Зараз я візьму чарівну паличку і перетворю вас в тих самих веселих песиків , котрі гуляли на вулиці. Покажіть спочатку , як дихала велика собака. Уявіть при цьому ,що вона дуже-дуже велика.(діти , висунувши язики, показують , як дихала велика собака)
-Ні,-ця собака дуже втомилась , навіть задихатись почали від того що набігалась. Отже, її дихання буде частим. А ну покажіть яким. (іде показ дітей-часте дихання)
-Тепер покажіть, як буде дихати маленька собачка. „Голос” її дихання буде відрізнятись від „голосу” дихання великої собаки? ( іде показ і порівняння дітьми)
-Залишилось показати , як ми по диханню можемо дізнатись ,що маленька собачка також набігалась і дуже втомилась. (діти показують різне дихання високими та низькими „голосами”)
-Дуже добре. А тепер я візьму чарівну паличку і знову перетворю вас на людей. Дякую за вашу старанність , тому що в цій грі ми з вами зробили зарядку для нашого дихання , а без правильного гарного дихання немає голосу. Тепер можемо співати.

изгнанник
04.09.2013, 18:27
Фантазія.

Пояснити дітям , що сьогодні на занятті всі знову будуть займатись тренуванням свого дихального апарату, і допоможе в цьому один звук – „ш”.
-Давайте згадаємо, коли ми в житті чуємо звук „ш”. Він може бути протяжним „шшшшшшшшшш”. Давайте повторимо його всі разом(повторити разом з дітьми протяжний „ш”)
Ідуть відповіді дітей. Цей звук зустрічається ,коли :
-коли шелестить листя на деревах
-здувається повітряна кулька
-шумить море
-жариться картопелька на сковорідці
-шипить змія тощо
Діти при цьому імітують рухи, під час яких ми чуємо звук „ш”. Вимовляючи цей звук, руками показують морські хвилі, гілки, які колишуться від вітру тощо.
Ускладнюючи вправи, інші покази можна виконувати із зміною динаміки звуку „ш” – послаблюючи та підсилюючи його звучання.

изгнанник
04.09.2013, 18:28
Якщо діти вже уміють робити глибокий вдих перед початком співів, можна спробувати ускладнити завдання – розучити з дітьми особливу пісеньку . Такі пісеньки називають докучливі , або безкінечні. Спочатку з дітьми розучується текст пісеньки-скоромовки, потім показується , як вона повинна виконуватись не перериваючи дихання, неголосно , щоб повітря економно витрачалось. Нехай в якості тренування діти спробують навчитись вимовляти фрази , не переводячи дихання , тобто не роблячи додаткового вдиху. По мірі того , як діти отримують навички вимовляння скоромовки, вони навчаються співати безкінечну пісеньку на звуках різної висоти – піднімаючись все вище і вище по музичному звукоряду.

Дихальна вправа "Кулька"

Запропонуйте дитині уявити, що в животику у неї надувна кулька. Вдих носиком - кулька надувається і стає велика-велика. Животик випинається. Видих - кулька здувається із звуком -с-, -з- або -ш-. Нехай малюк виконає вправу 3-4 рази.

изгнанник
04.09.2013, 18:29
Сонячний оркестр

Попередня підготовка. Для проведення цієї розваги знадобляться шумові іграшки - свистульки , дзвіночки , бубон та ін. Напередодні дітям показують прийоми вилучення звуків з даних інструментів.
Дітям потрібно розповісти, що люди завжди любили сонечко. Бо все наше життя на землі залежить від сонця. В давні часи до сонечка звертались за допомогою, щоб погода була хороша, на честь нього і ярмарки влаштовували, і іграшки виготовляли. Особливо до такого свята любили виготовляти іграшки музичні , щоб свистіли, тріщали , сонечко пробуджували. Сьогодні дітям пропонується самим зробити шумовий оркестр, який буде присвячений сонечку.
Дітям показують корзину з шумовими музичними інструментами. Ось вони які, різні – сталеві, дерев’яні, глиняні. Діти знайомляться з тим , як можна грати на цих музичних інструментах. Після оволодіння дітьми навичками гри на різних шумових музичних інструментах, треба їх роздати дітям, створюючи тим самим „Сонячний оркестр”. Запропонувати дітям згадати будь-яку веселу пісеньку, яку потрібно заспівати для сонечка в особистому супроводі. Після чого іде виконання пісні про сонечко і одночасно звучить шумовий „Сонячний оркестр”. Для виконання цього завдання можна згадати народну пісеньку „сонечко – сонечко ,виглянь у віконечко”, котра співається на двох сусідніх звуках з додаванням знизу ходу на квартовий інтервал.

изгнанник
04.09.2013, 18:30
Для того щоб знайти необхідний тембр звучання, фахівці радять уявити та відтворити ніжно-захоплений, пестливий видих ротом, так званий “шепітний подих”. Для того щоб його відчути, спробуйте видихнути тепле повітря на долоню і запам'ятати це відчуття.
«В основі сприйняття людським організмом музики лежить вплив біологічно активних речовин на певні структури мозку, - розповідає кандидат філологічних наук Олена Єрмакова, - і, як відзначають педіатри, найбільш м'який, оберігаючий вплив, робить саме виконання колискових пісень. Нанизування вигаданих образів впливає на маленьку людину як психотерапевтична метафора, що занурює дитячий мозок, який тільки розвивається, у стан трансу».
Тюменські дослідники провели ряд асоціативних експериментів, які повинні були виявити фоносемантику текстів пісень для малят. Так, відомо, наприклад, що кожен звук відповідає певному фізичному коливанню. Коли всі звуки зведені воєдино, вони викликають певні зміни в головному мозку слухаюча. Таким чином, можна спостерігати, як текст тієї або іншої пісні впливає на дитину. Дані з датчиків, прикріплених до голови, знімаються та обробляються за допомогою спеціальної програми «Словодел» на комп'ютері. Вся інформація відображається у вигляді певних колірних спектрів.
Кожен кольори відповідає тій або іншій висоті та частоті звуку. Ритми альфа, бета, дельта та тета є показниками того, на яких довжинах хвиль на мозок впливає даний текст. Наприклад, ритми альфа та бета - це стан фізичної і розумової активності, дельта - глибокої розслабленості та сну, а тета - це змінений стан свідомості, тобто активність головного мозку.

изгнанник
04.09.2013, 18:32
Ігри та вправи з музикою
Вправа "Звук затихає"
Мета. Розвивати у дітей вміння концентрувати увагу й зосереджуватися.
Обладнання: дзвоник або будь-який інший музичний інструмент зі звучанням, що поступово затихає (фортепіано, гітара, монохорд, гонг, трикутник, китайський дзвоник "Чарівний вітер" та ін.).
Зміст
Варіант 1. Педагог просить дітей (дитину) прислухатися до дзвоника (струни, клавіші, гонгу) доти, доки його звук зовсім не стихне.
Варіант 2. Можна використовувати парасольку, до якої підвішені металеві пластинки, дзвіночки, що мають приємний неголосний звук. Парасолька обертається — дзвіночки дзвенять, зупиняється — дзвіночки затихають. Діти (дитина) вслухаються доти, доки звук не припиниться повністю, показуючи руками затихання.

изгнанник
04.09.2013, 18:32
Гра "Музична лічба"
Мета. Закріплювати знання дітей про числа в межах 20.
Обладнання: дитячі музичні інструменти (металофони або маракаси, бубни, трикутники).
ЗМІСТ
Дошкільнятам роздають дитячі музичні інструменти. Спочатку звук програє одна дитина, повідомляє й запам'ятовує своє число "один"; потім до неї приєдну-ється друга, граючи той самий звук на своєму інструменті — "два"; потім третя — і так далі до двадцяти. Потім педагог пропонує: "Зіграйте 15". Це означає, що всі, хто був 16-м, 17-м, 18-м, 19-м і 20-м не грають, а перші п'ятнадцятеро під "диригування" педагога виконують 15 звуків одночасно.
"Музична лічба" дає змогу наочно простежити не лише за порядком чисел у межах 20, а й встановити взаємозв'язок: як від збільшення кількості виконавців
збільшується насиченість звучання і навпаки.
Гру можна варіювати, "призначаючи" кожну дитину іншим числом (послідовно один за одним або врозкид) — так ненав'язливо повторюється певне розташування числа у числовому ряді — "після", "перед", "між".

изгнанник
04.09.2013, 18:35
Кольоротерапія


Людину все життя оточують кольо¬ри. Часто вони впливають на наш настрій, самопочуття. Діти дуже чутливі до кольорів.
Ще в утробі матері немовля позитивно сприймає червоно-рожеве оточення, в якому пе¬ребуває. А споглядання кольорів веселки сприяє вбиранню енергії Сонця, гармонізації почуттів та думок.

Запропонуйте дітям обрати кольорову картку, яка їм подобається найбільше, а потім визначте, чи відповідають їхні
почуття обраному кольору.
Орієнтовні емоційні значення кольорів:
♦ жовтий — радість;
♦ червоний — щастя;
♦ синій — образа, зосередженість;
♦ зелений — спокій;
♦ голубий — замріяність;
♦ сірий — сум;
♦ помаранчевий — піднесення, радісне здиву¬вання;
♦ коричневий — утома.
Діти віком від 1 року незалежно від національнос¬ті і місця проживання надають перевагу однаковим кольорам — червоному, жовтому, помаранчевому. Менш популярні у них синій, зелений, фіолетовий .
Ставлення до кольорів проявляється в малюнках малят. Дослідження В. Мухі¬ної показали, що діти найчастіше обира¬ють кольори з характеристикою "яскра¬вий", "світлий", "чистий". До похмурих, холодних, темних відтінків дошкільнята вдаються тоді, коли дорослі пропону¬ють їм намалювати щось неприємне. "Чорне — брудне — негарне", — кажуть вони. Тож, як бачимо, при виборі кольо¬рів діти більше спираються не на пред¬метні асоціації, а на враження.
Яскраві кольори радують, приваб¬люють дошкільнят. Вони не дратують, а навпаки, заспокоюють їх, дають можливість почуватися комфортно. Здавна відомо, що колір може на¬віть лікувати. На цьому явищі базу¬ється такий оздоровчий напрямок, як кольоротерапія.

Розглянемо, як різні кольори впли¬вають на організм.

Зелений колір: помічний при пе¬ревтомі та головному болі, заспокоює нервову систему.
Червоний колір: ніби випромінює тепло, акти¬візує сили організму та навіть лікує застуду. Цей колір стимулює серцеву діяльність, активізує обмін речовин. Але з ним треба бути обережним: тривала його дія може призвести до перевтоми та роздра¬тування.
Жовтий: колір радості та оптимізму. Сприяє зміцненню нервової системи та зору. Якщо довго дивитися на жовтий колір, то швидше відійдуть по¬гані думки, поліпшиться настрій.
Оранжевий колір: корисний при порушеннях шлунково-кишкового тракту, стимулює роботу щи¬товидної залози, підвищує апетит.
Голубий колір: знімає стрес і нервове напру¬ження, заспокійливо діє на організм, знижує арте¬ріальний тиск.
Синій колір: ефективний у боротьбі зі стресом. Кажуть: якщо довго дивитися на синє, минає біль. Цей колір також заспокійливо діє на очі.
Фіолетовий і бузковий: за характером впливу подібні до синього та голубого. Це кольори благо¬родства. Нестача цього кольору може спричинити депресію, тож коли інколи дитина віддає перевагу фіолетовому і бузковому, це може бути сигналом про душевний дискомфорт.
Те, які кольори ми обираємо, а яких уникаємо, з якими асоціюємо певні почуття, емоції, характе¬ризує нас самих. Колір має хвильову енергетичну природу, а отже, ми його відчуваємо найчастіше навіть несвідомо. Нерідко сліпі люди, відчуття яких більш загострені, здатні розрізняти кольори на до¬тик. На наш мозок щодня впливають енергії різних кольорів. Від кольору стін кімнати, наприклад, може залежати настрій, апетит, зосередженість, натхнен¬ня, бажання чи небажання перебувати в цьому при¬міщенні. Те саме можна сказати і про колірну гаму нашого одягу та одягу людей, які нас оточують.
У "Вченні про колір" Й. Гете писав: "Колір — це про¬дукт світла, що викликає емоції". Коли ми кажемо "почорнів від горя", "почервонів від гніву", "позеленів від злості", "посірів від страху", то не сприймаємо ці ви¬слови буквально, а інтуїтивно пов'язуємо емоційні пе¬реживання людини зі здатністю виразити їх кольором.
Нервова система здорової дитини потребує по¬зитивного енергетичного впливу, яскравих кольорів і світлих їх відтінків навколо себе.
Учені також встановили взаємозв'язок між кольо¬ром та групою крові. Людям з І групою найбільше підходять червоні та оранжеві відтінки. Для норма¬лізації життєвих процесів тих, у кого II група крові, рекомендуються голубий і зелений тони, які особли¬во добре впливають на тіло та розумові здібності. Люди з III групою мають ширший вибір: червоний, оранжевий кольори стимулюють процеси їхньої життєдіяльності, підвищують розумову активність; голубий і зелений — заспокоюють нервову систему, а фіолетовий сприяє підняттю настрою. Людям з IV групою крові (що схожі за своїми енергетичними характеристиками з II групою) треба якомога часті¬ше споглядати голубе і зелене.

У практичній роботі з дошкільнятами умовно мож¬на виділити три рівні використання кольоротерапії:

1) організаційні можливості кольору (система освітлення та колірне оформлення інтер'єрів приміщень дитсадка);
2) педагогічні можливості кольору (навчання, роз¬виток, виховання);
3) реабілітаційні можливості кольору (оздоровлен¬ня, лікування, психологічний колорит).

Виходячи зі сказаного, рекомендуємо проводити з дошкільнятами таку роботу з кольоротерапії:
1. Вправи на релаксацію ("Зелений ліс", "Зоряне дихання" тощо).

2. Графічні вправи "Хвилинки-кольоринки" з ме¬тою заспокоєння дітей. Протягом 4-5 хвилин діти роблять кольоровими олівцями, фломасте¬рами довільні малюнки. Це можуть бути просто лінії, круги, сніжинки, квіти тощо. Такі вправи заспокоюють дитину, дають їй змогу відпочити, отримати позитивні емоції.
3. Міні-заняття з кольоротерапії рекомендовано проводити вже з раннього віку.

изгнанник
04.09.2013, 18:36
Арт-терапія
Арт-терапія — лікування мистецтвом. Відносно новий метод психотерапії, який досить широко ви¬користовується і в роботі з дошкільнятами.
Ще древні мудреці вважали, що мистецтво і твор¬чість лікують душу і тіло.
Запропонуйте вихованцеві виразити свої емоції, почуття, проблеми за допомогою ліплення, малю¬вання. Можна залучити й інші види мистецтва: теат¬ральні вистави, літературну творчість. Такі заняття допомагають зняти психічне напруження як у дітей, так і в дорослих.
Арт-терапія поєднує використання різних видів образотворчості: малюнка, живопису, монотипії, мозаїки, колажу, ліплення масок тощо. Переваги цього методу — відносна простота в застосуванні, багатство матеріалів, можливість поєднувати його з будь-якими іншими психотерапевтичними мето¬дами, серед яких: музикотерапія, танцювальна те¬рапія, драматерапія, казкотерапія, кольоротерапія, пісочна терапія.
Усі види мистецтва мають оздоровчий вплив на здоров'я дітей. Так, усім дітям необхідне щодня малювання, особливо з елементами фантазування. Небажання малюка малювати має насторожити до¬рослого, змусити замислитися про причину відмови.
Дуже важливими є читання як пасивний варі¬ант арт-терапії та придумування різних оповідок, казок як її активний варіант. Фантазуючи, малюки часто створюють собі нову, яскраву реальність і розв'язують таким чином власні проблеми. Напри-клад, дітям, які мають труднощі в спілкуванні (бо¬яться чужих людей, незнайомих дітей), доречно за¬пропонувати придумати казку про те, як хлопчик чи дівчинка боялися незнайомих людей і як потім ви¬явилося, що людина, яка викликала в них недовіру, дуже добра.

Переваги арт-терапії
1. Арт-терапія не має обмежень у використанні, оскільки не вимагає наявності особливих здіб¬ностей до образотворчої діяльності чи художніх навичок, тож підходить кожному.
2. Як засіб невербального спілкування вона особ¬ливо цінна для тих, кому важко передати свої переживання словами.
3. Арт-терапія як засіб вільного самовираження та самопізнання передбачає атмосферу довіри, високої толерантності, уваги до внутрішнього світу людини.
4. Дає значний позитивний емоційний заряд, фор¬мує активну життєву позицію, впевненість у сво¬їх силах.

изгнанник
04.09.2013, 18:37
Танцювально-рухова терапія

Танець — один з видів рухової терапії, який, зо¬крема, дає дитині також можливість самовиражати¬ся, самореалізовуватися, передавати свої емоції та почуття.
Використання музичних творів поглиблює емо¬ційне сприйняття, вивільнює почуття, що дістає своє вираження в русі, а це, у свою чергу, сприяє особистісному розвитку та самореалізації, кращому розумінню власного "Я".
Виразні рухи людини — обов'язковий компо¬нент емоцій. Немає такої емоції або переживання, які б не передавалися в рухах, і не лише в міміці, а й у жестах рук, рухах ніг, голови, тулуба, напруженні
або розслабленні мускулатури, характері й темпі дихання тощо. Через виразні рухи людина може усвідомити свій внутрішній стан, а також повідомити іншого про свої переживання, наміри, сподівання.
Через танець можна виразити все, навіть те, що неможливо висловити словами. Він дає дитині змо¬гу краще усвідомити можливості власного тіла, не лише поліпшує фізичне та емоційне здоров'я, а є ще й улюбленою розвагою. Педагог, спостерігаючи за групою під час танцю, оцінює сильні і слабкі сто¬рони репертуару рухів учасників, після чого визна¬чає, які з них змінити або вдосконалити.
Сміхотерапія

У народі кажуть: "Сміх — це здоров'я". Справді, він допомагає зняти стрес, підняти настрій, спри¬яє виділенню потрібних гормонів в організм, задіює м'язи обличчя та тіла людини.
Наука про сміх — гіотологія — стверджує, що сміх позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Дві тисячі років тому Гіппократ в одному з творів акцен¬тував увагу на користі сміху, розглядаючи його як лікувальний засіб. Лев Толстой зазначав, що сміх породжує бадьорість, а Максим Горький вважав, що "розумний сміх — чудовий збудник енергії". Сьогод¬ні сміхотерапія практикується в усьому світі.
Виявляється, сміх буває різним: веселим і отруй¬ним, радісним і сумним, розумним і недоречним, іронічним і щирим, цинічним і сором'язливим. І не кожен сміх позитивно впливає на наше здоров'я.
Окрім того, сміх як важливий спосіб дихання, за якого вдих подовжується, а видих, навпаки, скоро¬чується, дає легеням можливість повністю звільни¬тися від повітря. Він також знижує частоту ритму серця, нормалізує артеріальний тиск, сприяє ви-робленню життєво необхідних гормонів радості. Реакція імунної системи на сміх прямо протилежна реакції на стрес. Навіть саме промовляння "хі-хі", "хо-хо", "ха-ха" дає клітинам імунної системи команду атакувати чужорідні для них тіла — віруси, злоякісні клітини тощо. Тому сміх рівнозначний прогулянці по лісу чи кисневому коктейлю. Але цим позитивна дія сміху не вичерпується.
Якщо вам бракує часу на повноцінний відпо¬чинок, застосуйте сміхотерапію. Адже сміх знімає напруження з 80 груп м'язів, задіює практично всі м'язи обличчя, при цьому підвищується їхній тонус, а це поліпшує зовнішній вигляд.
Щоб діти росли здоровими, веселими, слід впро¬ваджувати в освітньо-виховний процес "хвилинки-смішинки", розваги, гуморини, що викликають позитивні емоції. Елементи сміхотерапії корисно використовувати під час проведення фізкультхви-линок, фізкультпауз чи на перервах між заняттями тощо.

изгнанник
04.09.2013, 18:38
Казкотерапія

Казкові фольклорні сюжети — своєрідні матри¬ці, що відображають головні душевні та суспільні конфлікти людей. Споконвіку старші покоління пе¬редавали в казках своїм нащадкам мрії про нездо¬ланність Добра і Правди, про щасливе життя. У них гармонійно поєднуються реальне і фантастичне. У процесі роботи над казкою у дітей розвивається творчість, уява, позитивні емоції, що має величез¬ний вплив на формування духовно здорової, компе¬тентної особистості.
"Цілющі" властивості казки покладено в основу ці¬лого напряму сучасної психотерапії — казкотерапії.
Казкотерапія спонукає шукати відображення каз¬кових подій у поведінці людей, проблемах і спосо¬бах їх розв'язання у реальному житті.
Діти дуже люблять казки. У казковій формі лег¬ше побачити та зрозуміти свої вади й проблеми. Казковому персонажеві простіше придумати ви¬хід зі складної ситуації, адже в казці все мож¬ливо! До того ж, як відомо, казки завжди добре закінчуються.
Мета казкотерапії — допомогти людині побачити не так реальний світ, як те враження, яке він на них справляє, тобто свій внутрішній стан. Щоб описа¬ти його, вони шукають у реальному світі аналогії і, оперуючи ними, створюють образи, що відповіда¬ють їхнім почуттям. Це називається метафорою. Саме метафоричною мовою говорить наша психіка, а точніше — права півкуля головного мозку. Вчені вважають, що ця півкуля мозку відповідає і за наше здоров'я.
Отже, тривале психологічне напруження, викли¬кане страхом, призводить до дисбалансу в організ¬мі дитини, а це, у свою чергу, викликає різні роз¬лади, і як наслідок — серйозні хвороби.
Три-чотирирічні діти люблять робити героями своїх казок іграшки, маленьких чоловічків, звірят. Чотири-шестирічні використовують образи фей, принцес... У дітей шести-семи років герої схожі на них.
Кожне заняття казкотерапією має закінчуватися обговоренням: "Чого навчила казка?".
Сюжети пропонованих казок, що ство¬рюються як психотерапевтичні, обов'язково передбачають можливості для зміни героїв казки в кращий бік, а також ситуації вибо¬ру, що потребують від них відповідального рішення. Наприклад, казка може підказати, що неконтрольована агресивність, насиль¬ство, егоїзм, байдужість до людей і до себе самого — це погано, і що не дуже добре проводити життя в марноті і примхах.
Значення мудрої, доброї казки у вихо¬ванні дітей важко переоцінити. Адже це не лише скарбничка мудрості, а й невичерпне джерело розвитку емоційної сфери і твор¬чого потенціалу дитини. Ознайомивши ді¬тей із змістом казки, слід розглянути з ними сюжет, визначити характери персонажів, оцінити їхні вчинки. Варто також запитати, хто з персонажів найбільше сподобався і не сподобався, чому, проаналізувати деякі си¬туації, вислови, образи.
Можливі форми роботи над казкою "Колосок"
1. Придумати казку на новий лад. Яким буде Пів¬ник у новій історії? Які — мишенята? Яка казка по¬добається більше? Чому? Скласти продовження іс¬торії зі щасливим кінцем.
2. Дібрати прислів'я до казки "Колосок". Напри¬клад: "Праця людину годує, а лінь марнує", "Що зробив, те й заробив", "Без трудів не їстимеш пи¬рогів".
3. "Бюро знахідок". Назвати казки за предметни¬ми малюнками: колосок, червона шапочка, горщик каші...
4. Творчі завдання:

♦ Чому мишенят звали Круть і Верть?
♦ Придумайте нові імена мишенятам.
♦ Складіть задачу за казкою "Колосок".
♦ Казковий дизайн. "Напечімо пиріжків". Діти ліп¬лять пиріжки з глини, а потім кожен прикра¬шає свій виріб. Після цього організовуються сюжетно-рольові ігри "Кав'ярня", "Магазин".

5. Казковий сюрприз. Вихователь вдягає наго-лівничок-маску Півника та спідничку з кишенями. У кишенях лежать сердечка з індивідуальними звер¬таннями до кожної дитини від імені персонажів каз¬ки "Колосок". Наприклад, запитання та побажання від мишенят: "Сашко, покажи, як ми танцюємо", "Наталочко, поясни, чому ми іноді лінуємося?", "Олю, станцюй нам улюблений таночок".
6. Знайти помилку в казці. Наприклад: дорослий читає казку, а діти називають і виправляють помилки в ній: "Була собі Коза. І мала вона сімох гарненьких кошенят. Одного разу зібралася Коза піти з хати, та й каже своїм пухнастим дітлахам: Кошенята, дітонь¬ки, зачиніть хатиноньку! Піду я на ставок...".
7. Ранкова гімнастика за казкою "Червона шапочка".
8. Запропонувати початок нових казок на основі відомих, щоб діти придумали, як розгортатиметься сюжет. Наприклад: вінегрет із двох казок під на¬звою "Колобок зустрічає Кота в чоботях"; або герої в нових обставинах: "Коза з козенятами на безлюд¬ному острові".
9. Театралізована інсценівка відомих дітям казок.
Отже, казка розвиває в дітей моральні якості. У словесно-емоційній формі вона ненав'язливо під¬водить дитину до самостійних висновків: чому саме слід поводитися добре; чому цінуються лише гарні вчинки.

изгнанник
04.09.2013, 18:40
это с форума
кажется это автор Stahmich83.Спасибо!

Может кому тоже пригодится! Я пишу книгу по арт терапии,напишу поделюсь!

юлисанна
01.12.2013, 12:40
Вивчення теорії музики в Днз за допомогою ейдотехніки.
Конспект музичного заняття з старшими дошкільнятами.
З чого складається музика?
(Подорож до Феї Музики).

Мета:Ознайомити дітей з поняттями: нота, ритм, рух мелодії вгору, вниз та стояння на місці, за звуковисотністю яка буває мелодія, характер, настрій та темп музики , три кити або (жанри) музики: пісня, танець, марш, за допомогою елементів ейдотехніки.
Розвивати звуковисотний слух, почуття ритму, уяву, вчити орієнтуватися в термінах: нота, ритм, рух мелодії вгору, вниз та стояння на місці, за звуковисотністю яка буває мелодія, характер, настрій та темп музики , три кити або (жанри) музики: пісня, танець, марш, та на практиці асоціативно поєднувати жанри музики відносно змісту посібників (характер малюнку).
Обладнання: Фортепіано , посібники « музична драбинка», «визнач за ритмом» «з чого складається музика».
Хід заняття:
(Діти під музичний супровід заходять до залу ,сідають на стільчики).
Музкерівник: Доброго дня малятка, любі хлопчики й дівчатка. Рада вас бачити у нашому казковому залі.
Діти: Доброго дня!
Музкерівник: Сьогодні ми з вами потрапимо в чарівне королівство, в якому живе прекрасна фея яку всі лагідно називають – Музика. А цю Фею завжди оточують семеро казкових гномиків які називаються –нотками.
Ой , подивіться дітки наші гномики всі різні – і коли вони йдуть за Феєю на прогулянку в чарівний ліс або галявинку, вони стають в шеренгу яка називається ритм. Ритм - це чергування довгих та коротких звуків. Довгі звуки (гномики) ми називаємо-Та, а короткі-Ті-Ті.
Дітки скажіть будь-ласка як називаються наші гномики,і що таке ритм?
Діти: Гномики бувають різні довгі та короткі, а називаються вони –Та , Ті-Ті.
Музкерівник: Правильно , тож продовжимо нашу цікаву подорож по чарівному королівству.
Кожного ранку наші гномики виходять на ранкову гімнастику , вона називається – Мелодія. Гномики з радістю піднімаються то в гору, то в низ, а то стоять на місті.
Музкерівник: Тож куди наші гномики можуть підніматися?
Діти: Вгору, вниз та стояти на місці.
Музкерівник: Молодці, мелодія в нас може підніматися вгору, вниз, та може стояти на місті.(Показую приклад на посібнику).
Музкерівник: Ось мандруємо ми далі… В незвичайному садку живе чарівна пташечка і співає вона високо , високо , дзвінко – Цвірінь - Цвірінь.
( Імітую голосом спів пташки у верхньому регістрі ) .
Наші гномики завжди з задоволенням слухають чарівний спів пташечки.
Музкерівник: А у казковому лісі чарівного королівства живе Ведмедик-Потапович , і коли гномики до нього приходять у гості він їх вітає низьким своїм голосом (Добрий день гномики….).
(Імітую голосом рев Ведмедика-Потаповича (Добрий День).
Музкерівник: А хто мені відповість з діток, яким голосом співає в нас пташечка та реве Ведмедик - Потапович?
Діти: Пташечка співає високо (цвірінь-цвірінь) а ведмедик-реве низьким голосом (Діти імітують голосом як говорять тваринки).
Музкерівнки: Ви справились із завданням. Подивіться на наш посібник, (показую на Страуса) Хто це?
Діти: Страус
Музкерівник: Правильно. Але це Страус не простий, а самий справжній вірний друг наших гномиків, коли їм сумно вони приходять до нього і він їх дуже швидко катає , і настрій в них відразу покращується. Тож і темп музики буває як і наш страус - швидкий.
Музкерівник: Подивіться на малюночок,а це хто ?
Діти:Черепаха.
Музкерівник: Так, але вона дуже втомлена, бачите як вона повільно повзе, напевно нікуди не спішить. (Показую, як повзе черепаха). Наші гномики також полюбляють кататися на нашій черепашці,але тільки тоді ,коли вони нікуди не спішать. Тож музика буває не тільки швидка-як пересувається Страус, але й повільна – як пересувається Черепаха.
Музкерівник: Який буває темп в музиці?
Діти: Повільний-як Черепаха повзе, та швидкий як біжить Страус.
Музкерівник: Розумнички ви мої. Подивіться, в чарівному королівстві напевно буде дощик, он яка велика хмаринка вийшла, і наші гномики засумували. Настрій в них змінився , сумно їм відразу стало .
Але завжди після дощика виходить і посміхається-Сонечко,і гномики відразу починають радіти. І музика відразу в нас стає – веселою.
Музкерівник: Який настрій музики є в чарівному королівстві?
Діти: Настрій буває в гномиків різний,коли світить сонечко то вони посміхаються ,граються, і настрій в них –веселий. А коли виходить велика хмаринка і починається дощик ,гномики починають сумувати. Настрій в них стає сумний.
Музкерівник: А ви знаєте ,що в нашої Феї Музики є три помічники ,без якої Феї нашої взагалі б і не було,це три жанри,або три Кити Музики:
1 Кит-це Пісня(коли наші дітки Співають).
2 Кит-це Танець(коли дітки Танцюють)
3 Кит– це Марш( коли дітки Марширують як солдатики).
То ж які Три други є у нашої Феї Музики?
Діти: Три кити ,або три жанри Музики (пісня,танець,марш).
Музкерівник: Молодці малятка, а зараз я вам зіграю фрагмент музичного твору,а ви уважно послухайте його, і потім мені розкажіть який в неї характер,темп,сумна вона чи весела,це пісня ,танець,або марш?
(Граю фрагмент Народного Танцю).
Дитина виходить до посібника та по картинкам розповідає про що вона почула у фрагменті музичного твору.
Дитина: Прослухавши музичний фрагмент я можу сказати що ця мелодія була, весела , швидка , висока (прозвучала у високому регістрі) та це був танець .Тому що мелодія була без слів.
Музкерівник : Молодець, відповідь твоя була вірною.
А зараз ми з вами сядемо в чарівний потяг та поїдемо на незвичайну галявину до когось в гості. А до кого саме, ми дізнаємось пізніше.
(Сідають всі в уявний потяг їдуть, та потрапляють на галявину).


Музкеріник: Ось і привіз нас потяг на квітучу галявину , дивіться скільки трудівниць бджілок збирають цілющий медок, і Божі Корівки нам з вами посміхаються. Подивіться уважно куди Божі Корівки летять?
(Показую на малюнок де Божі корівки піднімаються вгору).
Діти: Вони летять вгору.
Музкерівник: А що в нас може також , як і Корівки підніматися вгору?
Діти: Мелодія.
Музкерівник: Так, звичайно. Ми наші нотки(або гномиків) зобразили у вигляді Божих Корівок та трудівниць Бджілок, де вони як і мелодія піднімаються вгору(показую)вниз(показую )та стоять на місці(демонструю дітям на нашому посібнику рух мелодії).
Музкерівник: А зараз я вам зіграю на фортепіано рух мелодії,а ви маєте уважно послухати та відповісти куди наша мелодія рухається (вниз , вгору,або стоїть на місті).Тільки будьте уважними!
(Граю мелодію як опускається до низу)
Діти: Мелодія рухається вниз.
Музкерівник: (Граю мелодію стрибаючу на місті).
Діти: Вона як дощик,стрибає на місті.
Музкерівник: Правильно. А тепер будьте уважними я вам зіграю ще один рух мелодії. (Граю мелодію яка рухається вгору).
Діти: Мелодія рухається вгору.
Музкерівник: Подивіться на нашу галявину (показую на посібник).Наші комашки наче по драбинці рухаються вгору або вниз. Коли мелодія рухається вниз,комашки відповідно рухаються донизу, а коли вона рухається вгору – комашки також рухаються в гору. Коли я програю або проспівую мелодію,діти по черзі підходять до посібника і вказують на відповідне зображення та проспівують мелодію.
Дітки сідаймо швидше знов у потяг та поїдемо у фруктовий сад,там нас чекає ще одна пригода.
(Сідають у потяг та потрапляють у фруктовий сад).
Музкерівник: Ми з вами потрапили до фруктового саду, подивіться які яблучка наливні та черешеньки рясні ростуть у ньому.
(Показую на малюнках яблучка та черешеньки).
А що вони нам нагадують?
Діти:Нотки….
Музкерівник: Правильно, це також нотки які ми зачаклували і перетворили на яблучка та черешеньки.
Але ці яблучка та вишеньки незвичайні бо складають вони з себе – ритм.
Хто мені скаже, що таке ритм?
Дитина: Це чергування довгих та коротких звуків.
Музкерівник: Молодчинка, давайте яблучка ми будемо називати – Та .А що в нас таке –Та?Кого ми так називаємо?
Діти: Довгі звуки ми називаємо- Та…..
Музкерівник : А вишеньки (дві подружки які взялися за ручки) ми називаємо – Ті-Ті….Домовились?
Діти: Так….
Музкерівник: Отож за допомогою нашого посібника ми з вами будемо грати в цікаву гру яка називається «Визнач за ритмом».
Коли я буду показувати на яблучко ви будете казати мені що це –Та,та плескати в долоньки 1 раз,а якщо Ті-Ті то 2 рази. В нас є ще непримітне «сердечко»-Бачите?
Діти:Бачимо…
Музкерівник:Це сердечко в музиці означає «пауза»- це невеличка зупинка в музиці. І її ми будемо показувати відкритими руками (Демонструю).
Показую на ритмічний малюнок діти оплесками відтворюють його.
Діти : Та …Та…Ті-Ті….Та…Пауза. І так до кінця гри.
Музкерівник : Молодці малята, ось і закінчилась наша весела подорож у чарівне королівство де живе Фея –Музика. Вам сподобалась наша подорож?
Тож до наступної зустрічі малятка,Фея Музика буде вас чекати знову і знову!

Пензева Людмила
18.12.2013, 17:05
ДОПОВІДЬ ТА ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ:
«МУЗИКА
ЯК ЗАСІБ
ОПТИМІЗАЦІЇ
ЗДОРОВ'Я
ДІТЕЙ»
(Слайд 1)
(Слайд 2)
Музика - це «...більшзначущий виховний засіб,
бо ритм і гармонія найбільше проникають
у глибину душі і найсильніше захоплюють її»
Платон. Античний філософ.
Сучасна культура, заколихуючи дитину не колисковою піснею, а поліфонією телевізійних подразників, змушує психологів, педагогів та батьків шукати засоби оптимізації психосоматичного стану дитини, шляхи формування гармонійної та здорової особистості.
Наші діти зараз дуже перенасичені інформацією. Спілкування з однолітками в садочку, дорослі розмови вдома, телевізор з постійною рекламою, комп’ютерні ігри – така поліфонія подразників закономірно обумовлює нервовість, неспокій дитини, погіршує продуктивність діяльності. Очевидно, що батькам, вихователям необхідно допомагати дитині підтримувати нормальний психосоматичний стан, домагатися узгодження, злагоди, співзвучності між різними психічними та фізіологічними станами дитини. Впливаючи на підсвідомість, на кожну клітину організму, на ритм серцебиття та дихання, звукові хвилі самі по собі заспокоюють чи збуджують дитину, гармонізують її настрій, тамують неспокій, активізують життєві сили.
(Слайд 3)
В даний час одним із пріоритетних завдань, що стоять перед педагогами , є збереження здоров'я дітей у процесі виховання та навчання. Формування здорового способу життя має починатися вже в дитячому саду. У цій справі немає дрібниць. Вся життєдіяльність дитини в дошкільному закладі повинна бути спрямована на збереження і зміцнення здоров'я.
(Слайд 4)

(Слайд 5)
Найважливіша роль відводиться музиці. Недарма німецький композитор і педагог Карл Орф говорив, що «розмовляти з дітьми треба музикою». Науковими дослідженнями доведено: будь-який звук викликає у людини скорочення мускулатури. Сприйняття і розуміння музики полягає у відчутті її зв'язками, м'язами, диханням, рухом.
(Слайд 6)
Музичне виховання може бути результативним, коли воно спирається на комплекс різних видів і форм музичної діяльності, тісно пов'язаних між собою: спів, слухання музики, музично - ритмічні рухи, гра на дитячих інструментах.
Музично - ритмічна діяльність становить приблизно 40-50 % обсягу завдань кожного музичного заняття, в першій частині якої виконуються вправи, що сприяють освоєнню певних танцювально-ігрових елементів, що тренують в чіткій ритмічній передачі основних рухів (ходьба , біг), що допомагають орієнтуватися у виконанні різних перебудов. Після співу і слухання музики проводяться ігри, танці, хороводи .
(Слайд 7)
По тому, як дитина ходить, бігає, стрибає, можна судити про її фізичний розвиток, уміння координувати рухи, емоційний настрій. Якщо у дитини погано розвинені основні рухи, то з нею вельми важко розучувати танці та ігри: всі вони включають ходьбу, біг або стрибкові рухи. Чим більше руховий досвід дитини, тим більше впевненості вона набуває. Крім того, рухи служать стимулом для дозрівання нервових зв'язків. Обмеження дитини в русі може стати однією з причин затримки її психічного розвитку .
Музично - ритмічні вправи сприяють формуванню :
 опорно-рухового апарату;
 гарної постави ;
 пластики, гнучкості і розтяжки;
 вмінню рухатися узгоджено з музикою.
Дошкільник пластичний, тому можна виправити всі види патологій. Але можна і нашкодити. На жаль, ми ніяк не відійдемо від практики затягувань, наприклад, досить тривале читання віршів на святі. Тривала статика категорично шкідлива. Більше 1 - 1,5 хвилин не можна сидіти або стояти в одній позі. Шкідливі тривалі вправи, які дають більше навантаження на опорно-руховий апарат. Не можна перевантажувати лікоть, щиколотки, коліна, п'яткову кістку. Слід до кінця випрямлятися після нахилів, поворотів; постійно стежити за диханням. Працюючи з дітьми над ритмічними вправами, педагог повинен домагатися точного виконання рухів, стежити за правильністю постави. Порушення постави позначаються не тільки на зовнішньому вигляді дитини, але і на її здоров'ї: неправильне положення тіла веде до звуження грудної клітки і викривлення хребта, що ускладнює роботу серця і легенів. Основні вимоги до постави полягають в наступному: плечі опущені і відведені трохи назад, голова піднята, спина пряма, грудна клітка виступає вперед, живіт підтягнутий.
(Слайд 8)
Професор О.М. Крестовніков у своїй книзі «Нариси про фізіології фізичних вправ» писав, що рухи, що здійснюються під музику, виконуються легше, дихальний апарат працює більш енергійно, збільшується глибина дихання, підвищується поглинання кисню.
Танець, міміка і жест - один із способів вираження почуттів і переживань. Як вказував И.М.Сеченов, будь-яке переживання закінчується напругою якої-небудь групи м'язів. Масажуючи, вправляючи ці затиснуті м'язи, можна послабити м'язову «броню панцира», і затиснуті в ньому емоції отримають можливість вільного виходу. Гнучке тіло більш здатне до прояву різних почуттів, що відбиваються в рухах, міміці.
Відомо, що кожне невротичне порушення супроводжується і порушенням ритмічних процесів, що відбуваються в організмі.
Музика, як ритмічний подразник, стимулює фізіологічні процеси, що протікають ритмічно в руховій і в вегетативної сфері. Музична стимуляція зменшує час рухової реакції, підвищує лабільність зорового аналізатора, покращує пам'ять і відчуття часу, оживляє умовні рефлекси.
(Слайд 9)
Спів є основним засобом музичного виховання. Діти люблять співати і охоче співають. При дотриманні гігієнічних умов, тобто при проведенні заняття в провітреному чистому приміщенні, спів сприяє розвитку і зміцненню легенів і всього голосового апарату. На думку лікарів, спів є кращою формою дихальної гімнастики. Голосовий апарат відрізняється від голосового апарату дорослого. Гортань з голосовими зв'язками в 2-3 з половиною рази менше, ніж у дорослого. Голосові зв'язки тонкі, короткі. Звук , що утворився в гортані, - дуже слабкий. Він посилюється резонаторами . Розрізняють верхній головний резонатор (порожнини глотки, рота і носа) і нижній, грудної (порожнини трохей і бронхів). У дітей грудний резонатор розвинений слабко, переважає головний. Тому дитячий голос дуже легкий, не сильний, але часто дзвінкий. Діапазон (обсяг голосу) від нижнього до верхнього звуку дуже слабкий . Найбільш легкі, природні, ненапружені звуки, так звані «примарні», виявляються у всіх дітей при тихому співі в середньому регістрі в межах мі1 - сі1. Нижній звук до1 звучить напружено і треба уникати давати його дітям.
Спів розвиває легені, виробляє поставу, вміння триматися прямо і незалежно. Дослідження показують, що співаючі діти менше застуджуються, рідше хворіють на астму, бронхіти та іншими легеневими хворобами. Спів сприяє розвитку дихального і артикуляційного апаратів.
Найбільш оптимальним для початку занять співом є вік 4-5 років, тому що в цьому віці у дітей найбільш розвинений інтерес до музики, в той час, як цей вік так само є оптимальним для корекції відсутності музичного слуху. Крім того, саме в цьому віці діти вільні від будь-яких умовностей.
Все, що ми співаємо - це маленький спектакль. Перевтілення допомагає позбутися комплексів, робить життя дитини насиченою та цікавою, значною.
При навчанні дошкільнят співу треба стежити за тим, як діти сидять, стоять, тримають корпус, голову, як відкривають рот. Під час співу діти 5-6 років повинні сидіти прямо, не притулившись до спинок стільців, тому що в такому положенні у них краще працюють дихальні м'язи. При слуханні музики діти можуть притулятися до спинок стільців. Діти 2-3-4 років можуть сидіти, спираючись на спинки стільців, ноги ставлять прямо на підлогу, руки кладуть на коліна, ближче до тулуба. Голову тримають прямо, не напружуючи і не витягаючи шию. Рот треба відкривати вертикально, а не в ширину щоб уникнути крикливого, «білого» звуку. Нижня щелепа повинна бути вільна, губи - рухливі, пружні. Розучують пісні діти завжди сидячи. Розучені пісні слід співати стоячи, тому що при цьому дихальні м'язи, навіть у трирічних дітей, працюють краще і звучність співу помітно поліпшується . При співі стоячи голова тримається прямо, руки опущені. При співі треба чергувати положення «сидячи» - «стоячи». Постійний спів стоячи стомлює дітей, заважає створенню спокійної зручною обстановки. Тривалий спів сидячи так само шкідливий, тому що викликає застій крові, головним чином у нижній частині тіла. При співі сидячи недостатньо розширюється грудна клітка, слабо працюють дихальні м'язи , що веде за собою ослаблене поверхневе дихання. Зміна положень при співі є свого роду розрядкою і знижує стомлення, якщо таке з'являється.
Музичний керівник, вихователі повинні не тільки знати репертуар дитячих пісень, володіти методикою співу, а й уміти берегти дитячий голос. Стежити за тим, щоб діти співали природним голосом, не форсуючи звуку, щоб не говорили занадто голосно, і самі не повинні голосно говорити з дітьми. Піклуючись про створення спокійної обстановки, про зменшення шуму в групі, вихователь тим самим оберігає дитячий голос. Крик, шум псує голос, притупляє слух дітей і негативно впливає на їх нервову систему.
(Слайд 10)
Все вищесказане дозволяє розглядати оздоровчу функцію музики як дуже важливу в роботі з дошкільниками . Музика дозволяє оптимізувати емоційний стан, розвиває комунікативні та творчі можливості дитини, підвищує самооцінку на основі самоактуалізації, сприяє відкритому вираженню емоцій, розвиває емпатичні почуття.
(Слайд 11)
Дякую за увагу.
Презентация http://files.mail.ru/69612CB106654D15B4D000E83DD56830

Пензева Людмила
01.03.2014, 10:48
Дихальна гімнастика Стрельникової - це немедикаментозний оздоровчий метод , створений на рубежі 30 - 40 - х років як способу відновлення співочого голосу. У 1972 році автор методу , педагог- фониатор Олександра Миколаївна Стрельникова , отримала авторське свідоцтво на свою розробку , минулий процедуру реєстрації Державним Інститутом патентної експертизи .
Оскільки спів є найскладнішою функцією органів дихання , гімнастичні вправи , що відновлюють навіть співочий голос , на шляху до досягнення мети відновлюють функції простіші , а в першу чергу , нормальне дихання . В результаті щоденні заняття допомагають зупиняти напади задухи , знімають головні болі і болі в серці , нормалізують артеріальний тиск , зміцнюють імунітет , а також підвищують розумову і фізичну працездатність.
Показаннями до застосування вправ є:
- Пневмонія та бронхіти ;
- Бронхіальна астма ;
- Вазомоторний риніт та гайморит ;
- Шкірні захворювання;
- Порушення опорно -рухового апарату (травми хребта , сколіози , кіфози ) ;
- Розлади і дефекти сечостатевої системи (енурез , фімоз і т.д.);
- Заїкання і захворювання голосового апарату;
- Різні неврози .
Дихальна гімнастика Стрельникової для дітей
Дихальні вправи по Стрельниковій можна виконувати вже з 3-4 років . Така гімнастика дозволяє підвищити імунітет , тому її особливо рекомендують дітям , які часто хворіють на простудні захворювання. Крім того , вправи сприяють розвитку гнучкості і пластичності , допомагають усунути порушення постави і в цілому оптимізують роботу зростаючого організму.
Перед навчанням гімнастики по Стрельникової навчіть дитину правильно вдихати повітря : вдих обов'язково повинен бути уривчастим і коротким , тільки носом. Разом з малюком понюхайте квітка , вдихніть аромат яблука або свіжоскошеної трави і тільки потім приступайте до освоєння трьох базових вправ : « Долоньки » , « Погончики » і « Насос ». Вправи необхідно робити в ритмі стройового кроку ( наслідуючи солдатам на марші , покрокував 2-3 хвилини на місці і тоді ви відчуєте ритм) .

ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА
Вправи на розвиток дихання відіграють важливу роль в системі оздоровлення дошкільнят. Варто звернути особливу увагу на дітей що часто хворіють, та дітей що мають різні мовні порушення. Бо послаблене дихання не дає дитині повність промовляти фрази, вірно будувати речення, навіть співати пісні – доводиться вдихати повітря частіше.
Тому основними задачами дихальних вправ на музичних заняттях є:
● Укріплення фізіологічного дихання дітей (без мови).
● Формування вірного мовного дихання (короткий вдих-видих).
● Тренувати силу вдиху і видиху.
● Розвивати подовжений видих.
Робота над диханням передує співу пісень, може бути і самостійним видом діяльності. На музичних заняттях разом з логопедом ДНЗ і за рекомендацією лікаря-педіатра використовуються: дихальні вправи на розвиток діафрагмально-черевного дихання, довготривалого мовного видиху, тренування злагодженої роботи дихальної, голосової і артикуляційних систем.
Особливістю роботи над диханням є поступове і індивідуальне навантаження під контролем педіатра. Частина вправ виконуються під рахування, частина під музику. При розучуванні вправ педагог спочатку показує його повністю, супроводжуючи показ поясненням, потім пропонує повторити вправу разом з ним, контролюючи рухи кожної дитини і направляючи рухи рук, голови, тулуба.
В якості мовного матеріалу на музичних заняттях використовуються спочатку окремі гласні звуки, потім склади, слова і фрази. По мірі виконання вправ з розвитку мовного дихання довжина мовного видиху зростає.
Спів з передуючою йому дихальною гімнастикою оказує на дітей психотерапевтичну, оздоровчу і навіть лікувальну дію:
● Благотворно діє на процеси обміну, що грають важливу роль в кровотворенні, в тому числі і легеневої тканини.
● Діє на відтворення центральної нервової системи.
● Поліпшує дренажну функцію бронхів.
● Відтворює порушене носове дихання.
● Виправляє різноманітні деформації грудної клітини і хребта що розвилися в процесі захворювань.
На музичних заняттях можливо використання нескладних вправ О.Стрельнікової. Олександра Миколаївна Стерльнікова – оперна співачка, театральний педагог. Разом зі своєю матір’ю вона розробила принципи дихальної гімнастики для розширення діапазону голосу, поліпшення тембру, а в наслідок і для оздоровлення. В 1972 році було зареєстровано авторське право на «Спосіб лікування хвороб, пов’язаних з втратою голосу».
Принцип гімнастики О.М.Стрельнікової – короткий і різкий вдих носом в поєднанні з рухами, що стискають грудні клітину. Це викликає загальну фізіологічну реакцію всього організму, що забезпечує широкий спектр позитивної дії. При виконанні вправ необхідно дотримуватись правил:
● Вдих – гучний, короткий, активний (просто гучно на всю кімнату шмигати носом, неначе нюхаєш).
● Видих – абсолютно пасивний, іде через ніс або через рот (кому, як зручно). Про вихід думати заборонено. Повітря повинне саме іти після кожного вдиху.
● Кожна вправа повинна розучуватись дітьми до автоматизму (біля місяця).
В дихальній гімнастиці Стерльнікової короткі шумні вдихи носом робляться одночасно з рухами: хапаємо – нюхаємо, кланяємося – нюхаємо, обертаємося – нюхаємо.

Комплекс дихальної гімнастики
(по О.М. Стрельніковой)

1. «Долоньки»

Ладоньки – ладоньки
Ми спекли оладоньки
Ми долоньки всі стискаємо,
Носом вірно ми вдихаємо.
Як долоньки розтискаємо,
Вільно, дружно видихаємо.

Діти стоять рівно і прямо. Ноги трішки вужче, чим на ширині плечей. Руки зігнуті у ліктях , лікті опущені, долоньки розвернуті до глядача.
На рахунок «раз» - хапальні рухи долоньками (стискаємо в кулачки), одночасно з рухами шумно шмигаємо носом. Зразу після короткого вдиху долоньки розжимаються, видих іде самостійно. Активних вдих – пасивний видих. На 4 рахування робимо підряд 4 коротких вдихання – рухи, потім відпочиваємо 3-5 секунд. Норма: 4 рази по 4 вдиху – руху.

2. «Погончики»

Ось погони на шинелі
Ремінь шкіряний новий
Я тепер не просто хлопчик,
Я військовий, рядовий.

В.П., як у вправі №1. Руки злегка зігнуті у ліктях, кисті рук стиснуті в кулачки і розміщені поряд, кулачки прижаті до живота на рівні поясу.
На рахунок «раз» з силою штовхаємо кулаки вниз до полу (руки від плеч до кінчиків пальців вирівнюються, пальці розтопирюються, але руки в сторони при цьому не розводяться, тобто розкриті долоньки поряд) – вдих!
Повертаємо руки у вихідне положення: прямі руки знову злегка згинаються в ліктях, кисті стискаються в кулачки і знаходяться близько один до одного, притискаючись до живота на рівні пояса – видих іде пасивно. Норма: 4 рази по 4 вдиху – руху.

3. «Насос» («Качаємо шини»)

По шосе летять машини –
Поспішають і гудять.
Накачаємо всі шини,
Ми багато раз підряд.

Діти стоять, злегка ссутулившися; голова без напруги злегка опущена вниз (дивитися собі під ноги); руки знаходяться перед собою кистями до колін, злегка зігнуті в ліктях і абсолютно розслаблені.
На рахунок «раз» злегка кланяємося вниз – руки, випрямляючись, легкими рухами тягнуться до полу, голова опущена – вдих (в кінцевій крапці поклону). Опускається до низу верхня частина тулуба, тобто поклон здійснюється за рахунок округленої спини, ноги прямі.
«Два» - випрямились, але не повністю, тобто спина не рівна і пряма, злегка нахилена, неначе зсутулилась, - видих пішов пасивно.
Норма: 4 рази по 4 вдиху - поклону.

4. «Кицька» (присідання з поворотом)

М’яко ходить так ступає,
Наче пава виступає.
Ти погладь її хоч трішки
Зразу замуркоче кішка.

Діти стоять рівно і прямо; ступні ніг вужче, чим на ширині плечей; руки наполовину зігнуті в ліктях, розслаблені кисті рук знаходяться попереду на рівні поясу.
На рахунок «раз» повертаємо верхню половину тіла праворуч, злегка присідаємо 1 раз (ноги трішки згинаються в колінах), а кисті рук одночасно роблять хапальні рухи )кулачки різко розжимаються) – вдих!
Зразу ж після цього ноги випрямляються, кулачки, знаходяться на рівні пояса, розжимаються, потім верхня половина тіла повертається у вихідне положення, - видих іде пасивно: «Кішка намагається схватити мишку».
На рахунок «два» - в лівій кінцевій крапці ноги знову злегка згинаються в колінах, а кисті рук, що знаходяться на рівні пояса, тепер роблять хапальні рухи зліва – з шумним і коротким вдихом через ніс.
Норма: 4 рази по 4 вдиху-руху.

5. «Обніми плечі» (вдих на здавлювання грудної клітини)

Яке гарне я дитя!
Як люблю вже себе я!
Міцно обіймаю,
Носиком вдихаю.

Діти стоять рівно і прямо, ноги трішки вужче, чим на ширині плечей; руки зігнуті у ліктях, підняті на рівень грудей і розведені в сторони. При цьому одна рука повинна розміщатися трішки нижче.
На рахунок «раз» обіймаємо себе так, щоб лікті зблизились один над одним в одному місці, руки утворюють трикутник – вдих!
Зробивши 4 вдиху-руху підряд, треба відпочити декілька секунд і знову виконати цю вправу 4 рази. І так 4 рази по 4 вдиху-руху. Це норма для дитини 3-6 років.

6. «Великий маятник» («Іграшка-неваляйка»)

Наклонилась неваляйка,
Але впасти – не впаде,
Навіть якщо кіт мій Мурчик
Неваляйку в бік штовхне.
Іграшку штовхає він
А у відповідь лиш дзвін.
Дуже Мурчику цікаво,
Що ж у ляльки там дзинчало?
Діти стоять рівно і прямо, голова злегка опущена (дивитися на ступні ніг). Руки вільно висять перед собою кистями до колін. Ця комплексна вправа, складається з двох простих: «Насос» та «Обійми плечі».
На рахунок «раз» злегка нахиляємось вниз, спина округла, голова опущена, кисті рук тягнуться до колін – вдих! (як у вправі «Насос»). Повертаємося у вихідне положення (видихаючи і повністю вирівнюючись), але і злегка відкинувшись назад, прогнувшись в попереку, на рахунок «два» закидаємо голову вгору і зверху, «зі стелі», - вдих! Ми себе наче обіймаємо. Під час поклону неможна низько кланятись, кисті рук не повинні доходити до колін.
Виходить так: руки до колін – вдих «з підлоги», руки до плечей – вдих «зі стелі».
Норма: 4 рази по 4 вдиху -руху.

7. «Повороти голови» («Праворуч-ліворуч»)

Їжачок по лісу йшов
Гарні квіточки знайшов.
Праворуч квітне вже ромашка,
А ліворуч ніжна кашка.
Солодко пахнуть квіточки!
Їх позбирають діточки.

Діти стоять рівно і прямо, ноги трішки вужче, ніж на ширині плечей, руки висять вздовж тулуба, дивимось перед собою.
На рахунок «раз» злегка повертаємо голову праворуч – вдих! Потім, не залишаючись посередині, зразу на рахунок «два» злегка повертаємо голову ліворуч – теж вдих! Шию під час поворотів ні в якому разі не напружувати, вона абсолютно вільна. Больових відчуттів не повинно бути.
Потрібно з обережністю підходити до виконання цієї вправи: діти з травмами голови або хребта, з хронічними головними болями і епілептичними припадками, з підвищеним артеріальним тиском, міопією високого ступеня, нервовими тиками виконують його під наглядом лікаря. Вправу можна робити сидячи.
Норма: 4 рази по 4 вдиху -руху.

8. «Вушка» («Ай-ай», або «Китайський болванчик»)

Ай-ай-ай!
Мишко гуляв,
В лісі шишки розкидав!
Головою ми качаємо
Носом вірно всі вдихаємо!

Діти стоять рівно і прямо, дивляться прямо перед собою, руки висять вздовж тулуба, ноги вужче, ніж на ширині плечей.
На рахунок «раз» злегка нахилити голову до правого плеча – вдих» потім, не зупиняючи голову посередині, на рахунок «два» злегка нахилити голову до лівого плеча – теж вдих! Про видих не думати, він іде в момент між нахилами – вдихами. Плечі не підіймаються. Вправу можна робити сидячи.
Норма: 4 рази по 4 вдиху -руху.

9. «Маятник головою» («Малий маятник»)

Тік-так! Тік-так! Іде годинник
І маятник гойдається.
У наших добрих малюків
Новий день починається.

Діти стоять рівно і прямо, ноги вужче, чим на ширині плечей, руки висять вздовж тулуба. На рахунок «раз» опустити голову вниз (подивитися на підлогу) – вдих! Одразу без зупинки (не повертаючи голову у В.П.) на рахунок «два» відкинути її вгору (подивитися на стелю) – вдих!
Видих іде посередині кожного вдиху. Слідкувати, щоб шия була абсолютно вільна, ненапружена. Норма: 4 рази по 4 вдиху – руху.

10-11. «Перекати» (спочатку з правої, потім з лівої ноги)

Вміємо ми танцювати,
Носом правильно вдихати.
А тепер навчатись треба
Виконувати перекати!

Діти стоять рівно і прямою виставляють праву ногу, ліва – позаду на відстані одного невеликого кроку. Важкість тіла по середині, руки висять вздовж тулуба.
Із вихідного положення перенести важкість тіла на передню ногу. На рахунок «раз» робимо «пружинку». Після цього передня нога в тій же позі тіла випрямляється в коліні – видих іде пасивно. Плавно, не зупиняючись, переносимо важкість тіла на задню ногу.
На рахунок «два» робимо «пружинку». Одночасно передня нога, не згинаючись, привстає на носочок (на неї не спиратися) – вдих! Зразу після присідання задня нога випрямляється. Видох пасивний. І одразу знову переносимо важкість тіла на випрямлену передню ногу.
Норма: 4 рази по 4 рухи вдихи, не змінюючи положення ніг. Потім всю вправу повторити з іншим положенням ніг.

12. «Кроки»

Передній крок або «Рок-н-рол»

І дорослі і малі –
«Рок-н-рол» танцюють всі.
В.П., як у вправі «Долоньки». На рахунок «раз» підняли зігнуту в коліні праву ногу, носок стопи «дивиться» в підлогу, на лівій нозі злегка присіли – вдих! Опустити праву ногу на підлогу; ліва нога в цей момент теж випрямляється в коліні – видих. Теж саме з лівої ноги.
Норма: 4 рази по 4 вдиху – руху.

Задній крок
На рахунок «раз» злегка присіли на лівій нозі, праву ногу (зігнуту в коліні) відвели назад і нібито «плеснули» себе правою п’яткою по сідниці – вдих! Зразу після цього обидві ноги випрямились (зайняли В.П.) – видих!
«Два» - злегка присіли на правій нозі, ліву зігнуту ногу відвели назад і «плеснули» лівою п’яткою – вдих!
Норма: 4 рази по 4 вдиху – руху.

Цей же матеріал з малюнками http://files.mail.ru/6DE1A236222C4A95951369923042F723

Пензева Людмила
01.03.2014, 10:59
ДИХАЛЬНІ ВПРАВИ З МУЗИЧНИМ СУПРОВОДОМ

1. Діти лежать на спині, роблять вдихання і видихання в ритмі музичного супроводу, яке в подальшому підкріплюється світловими сигналами.
2. Діти сидячи роблять вдихання і видихання у відповідності з ритмом музики і світловими сигналами.
У фазі видиху вони вимовляють звук „а” з силою піано і меццо форте.
На наступних заняттях вони поступово переходять до вимови звуків „о”, „у”, „і”, „е”.
При вимовлянні звуку „а” діти зображають почуття полегшення ,”о” - здивування, „і” - радості, а при „е” - внутрішню урівноваженість.
3. Лежачи на спині, діти роблять глибокі вдихання і видихання під музику у супроводі світлових сигналів. Досягнувши злиття ритму дихання і ритму музики, вони вимовляють звук „а”. В подальших заняттях поступово додаються останні голосні.
4. Стоячи в вільних позах, діти роблять вдихання - видихання з одночасним руховим звільненням і злиттям з ритмом музики. Ритм дихання підпорядкований ритму музики і ритму слів „вдих - видих”.

5. Діти лежать на спині. Вдих і видих підпорядковується звуковим і світловим сигналом. Легким ударом клавеса в ударних долях такту визначається початок фази вдихання і фази видихання у відповідності з ритмом музики.
6. Діти стоять у вільній позі і тренують вдихання і видихання з одно часовим розслабленням, у відповідності з ритмом музики і світловими сигналами.
7. Діти лежать на спині, за вказівкою вчителя кладуть ліву руку собі на живіт, а праву на груди, і повторюють дихальні рухи вчителя при вдиханні і видиханні. Так можна тренувати черевне і грудне дихання.
8. Діти лежать на спині. Дихальні вправи (вдихання - видихання) супроводжуються рухом кінцівок. За цією модифікацією діти у фазі вдихання вільно піднімають почергово праву і ліву руку. В іншому варіанті діти таким же чином почергово піднімають праву і ліву ногу. Головним фактором у всіх дихальних вправах є відчуття злиття ритму дихання і ритму руху кінцівок з ритмом і темпом музики.

Вправи допоміжного комплексу
«Носочки – п'яточки»

1. «Носочки»
Діти сидять на стільцях, ноги зігнуті під прямим кутом.
На рахунок «раз» підіймаємо носочки ніг, спираючись п’ятками в підлогу, - вдих! Повертаємо ноги у В.П. – видих!
Норма: 4 рази по 4 вдихи – рухи.

2. «П'яточки»
В.П. – те саме.
На рахунок «раз» на вдиху підіймаємо п’ятки, не відриваючи носочки від підлоги.
Норма: 4 рази по 4 вдихи – рухи.

3. «Носочки – п'яточки»
Вихідне положення не змінюється.
Почергово підіймаємо то носочки, то п'яточки.
Норма: 4 рази по 4 вдихи – рухи. Рекомендується дітям з плоскостопістю.

4. «Мавпенята»
В.П.: 1-й варіант – сидячи на стільці.
2-й варіант – лежачи на спині.
На рахунок «раз» з силою стискаємо кисті рук в кулаки, одночасно піджимаючи пальці ніг. – вдих! Розслаблення і випрямлення – видих.
Норма: по 12 раз по 8 вдихів – рухів.

5. «Насос на четвереньках»
Діти стоять на четвереньках, спираючись колінами і долонями в підлогу, руки прямі, голова опущена, шия не напружена.
Переносимо тулуб назад. На рахунок «раз» сідаємо на п’ятки (ступні ніг витягнуті) – вдих! Руки в цей час витягуються перед собою, але кисті рук не переміщуються. Повернутися у В.П. – видих.
Норма: 4 рази по 4 вдиху – видиху. В цій вправі працюють не тільки верхні дихальні шляхи, але і легені.

6. «Рок-н-рол на четвереньках»
Діти стоять на четвереньках, спираючись на коліна і зігнуті у ліктях руки. Голова опущена. На рахунок «раз» коліном правої ноги дістати лікоть лівої руки – вдих! Повернутися у В.П. – видих.
На рахунок «два» коліном лівої ноги дістати лікоть правої руки – вдих. Повернутися у В.П. – видих.
Норма: 4 рази по 4 вдиху – руху.

7. «Стрибунець»
Діти стоять прямо, руки опущені, ноги на ширині плечей.
Обертаємося на носках всім тілом праворуч на 90º, на рахунок «раз» робимо легку «пружинку». Ноги стоять на одній лінії одна за одною на відстані одного кроку. Кистю лівої руки доторкуємося до правої ноги вище коліна, а тильною стороною правої долоні – до лівої сідниці – вдих! При повороті назад руки опускаються, ноги випрямляються, тіло зупиняється у В.П. – видих.
На рахунок «два» рух виконується в ліву сторону.
Норма: 4 рази по 4 вдиху – руху.

Пензева Людмила
01.03.2014, 11:09
Валеологічні пісеньки-співанки (З книги Л.Арсеневської)
З них починаються всі музичні заняття. Нескладні, добрі тексти і мелодія, що складається зі звуків мажорної гами, підіймають настрій, задають позитивний тон до сприйняття навколишнього світу, покращують емоційний клімат на занятті, готують голос до співу. Також в них можна включати елементи самомасажу, артикуляційної гімнастики, дихальної гімнастики та пальчикові вправи.
На прикладі пісеньки «Доброго ранку!» ми з дітьми покажемо, як можна поєднати розспівування з самомасажем. А у співанці «Комунікативна» з’єднані пальчикова і артикуляційна гімнастики.

«Доброго ранку!»
Доброго ранку, посміхнись скоріше
і сьогодні весь день буде веселіше.

Ми погладим лобик, носика та щічки,
будемо красиві, як в гаю сунички

Розітрем долоні тепліше, тепліше,
а тепер поплещемо разом сміливіше

А тепер і вушка ми скоріш потремо
Посміхнемось знову. Будемо здорові!

"Трямі-пісенька"

Діти стоять парами обличчям один до одного
Пальчики маленькі:
Трям-трям-трям!
Барабанять пальчики:
Трям-трям-трям!
А тепер долоньки:
Трям-трям-трям!
Плескають долоньки:
Трям-трям-трям!
Засопіли носики:
Трям-трям-трям!
Носики - насосики:
Трям-трям-трям!
А тепер ми посміхнулись,
Пострибали, повернулись.
В Трям-трямії ми живемо,
Хороводи ведемо!
Трям-трям-трям!

Квіточки

На галявці лісовій
Де травка соковита
Виростала квіточка
Сонечком зігріта.
Квітку вітерець гойдав
Їй листочки підіймав,
Росою вона вмилася,
А потім …… і розкрилася!
Здраствуй сонечко ясне!
Здрастуй день пригожий!
Я квіточка гарнесенька,
Добра і хороша!

«Я іду!»

Кожний куплет починається на сходинку вище.

Ось по місту я іду.
Па-рам-па-рам-па-ру-ру!
Посміхаюсь на ходу!
Па-рам-па-рам-па-ру-ру!
Здрастуй вулиця моя!
Друзі ми і ти і я!

Ось по місту я іду.
Па-рам-па-рам-па-ру-ру!
Посміхаюсь на ходу!
Па-рам-па-рам-па-ру-ру!
Навкруги весь білий світ,
Я кричу йому: «Привіт!»

Ось по місту я іду.
Па-рам-па-рам-па-ру-ру!
Посміхаюсь на ходу!
Па-рам-па-рам-па-ру-ру!
Ось мураху я зустрів
До будиночка провів!

Ось по місту я іду.
Па-рам-па-рам-па-ру-ру!
Посміхаюсь на ходу!
Па-рам-па-рам-па-ру-ру!
До садочку я прийшов
Друзів тут своїх знайшов!

«Добрий день!»

Першим співає музичний керівник, потім діти. Кожний куплет співається на один півтон вище. Після четверного куплету у зворотному порядку.

Добрий день вам киці.
Няв-няв-няв.
Добрий день собачки.
Гав-гав-гав.
Добрий день вам жабки.
Ква-ква-ква.
Добрий день вам мишки.
Пі-пі-пі.
Добрий день телята.
Му-му-му.
Добрий день козлята.
Ме-ме-ме.
Добрий день, малята.
Добрий день!

«Комунікативна»

Добрий день, ручки - плесь, плесь, плесь
Добрий день, ніжки - туп. туп, туп
Добрий день, вушка - дзень, дзень, дзень
Добрий день, щічки - ...

Добрий день, губки – ….
Добрий день, зубки - ...
Добрий день, носик - біп, біп, біп
Добрий день, гості - привіт!

«Вітання»
Добрий день, тобі сказали,
добрий день, сказав і ти.
Нас дві ниточки зв'язали
теплоти і доброти

:ok: Той же матеріал з рухами і нотами http://files.mail.ru/529B33CD2C3E4140AC5761CEF750AAF1

Пензева Людмила
01.03.2014, 11:34
ВПРАВИ НА РЕЛАКСАЦІЮ

I. Мовний апарат.
1. Вправа „Хоботок”
Губи з напругою утримуються в витягнутому „хоботком” положенні, потім розслабляються, рот трішечки відкривається.
Наслідую я слону:
Губи „хоботком” тягну,
А тепер їх відпускаю.
Губи без напруги і розслаблені.

2. Вправа „Жабка”
Губи в напрузі утримуються в положенні, відповідно артикуляції звука (3), потім розслабляються.
Це сподобається жабам
Тягнем губи прямо к вухам!
Потягну і перестану
І ніскільки не втомлюсь.
Губи без напруги і розслаблені.

3. Вправа „Горішок”
Розгриземо горішок, міцно стискаючи зуби, щелепи при цьому напружуються, немов кам’яні, після чого щелепи розтискуються і розслабляються.
Зуби міцно ми стискаєм
А вже потім розтискаєм
Губи трішечки відкриваються
Все чудово розслабляється..

II. М’язи загальної моторики і тіла.

1.Вправа на прийняття поз спокою, розслаблення.
Треба сісти на край стільця, спина опирається об стінку стільця, руки вільно лежать на колінах, ноги злегка розставлені.
Всі уміють танцювати,
Стрибати, бігати і малювати,
Але не всі поки уміють
Розслаблятися, відпочивати -
Є в нас гра нова така
Дуже легка і проста:
Уповільнюються рухи
І знімається напруга.
І стає всім зрозуміло:
Розслаблятися приємно.

2. Вправа „Кулачки”.
Стиснути пальці в кулачок з напругою, потім розслабити. Руки при цьому відпочивають.
Руки на колінах,
Кулачки стиснуті
Міцно, з напругою
Пальчики прижаті
Пальчики сильніше стискуємо,
Відпускаємо, розжимаємо.
Знайте дівчатка і хлопці:
Відпочивають ваші пальці.

3. Вправа „Олені”.
Уявіть собі, що ми олені. Піднімаємо над головою схрещені руки, з широко розставленими пальцями і утримують в напрузі, потім розслабляють і опускають руки.
Подивіться: ми - олені, рветься вітер нам на зустріч. Вітер стих, розправимо плечі. Руки знову на колінах, а тепер ще трішки лені.
Руки не напружені і розслаблені.

4. Вправа „Пружинки”.
П'ятки з напругою упираються в підлогу, ноги відриваються від підлоги. Ноги в такому положенні утримуються в напрузі, потім розслабляються. При наступному напруженні ноги піднімаються з напругою на носок.
Що за жахливі пружинки
Упираються у наші черевички?
Ти носочки опускай
На пружинки натискай,
Міцно, міцно натискай
Ні, пружино - відпочивай.

5. Вправа „Загоряємо”.
Сидячи на стільці, ноги підняті і з напругою утримуються, потім розслаблено відпускаємо.
Ми чудово загоряємо!
Вище ноги піднімаємо!
Тримаємо... тримаємо... напрягаємо
Загоріли! Опускаємо!
Ноги не напружені і розслаблені.
6.Вправа “Штанга”.
Штангу, підняти над головою і з напругою утримати, потім руки опускаються і вільно обвисають уздовж тулуба.
Ми готуємося до рекорду,
Будемо займатись спортом.
Штангу з підлоги піднімаєм,
Міцно утримуєм і кидаєм!
Наші м’язи не втомились
І ще слухняними стали!
Нам стає всім зрозуміло:
Розслаблятися - приємно.

7. Вправа „Кулька”.
Надуваємо животи, ніби це велика куля, м’язи живота напружені. Видихнути - м’язи розслаблені.
Ось так ми кулю надуваємо
А рукою перевіряємо
Куля лопнула - видихаємо
Наші м’язи розселяємо.
Дихаємо легко... рівно.. глибоко.

8. Вправа „Корабель”
Уявіть, що нас гойдає на кораблі, ноги широко розставлені. Гойдає палубу, притискаємо одну ногу з напругою до підлоги, інша нога - розслаблена. Потім змінюємо положення ніг:
Стало палубу гойдати
Ногу до палуби треба притиснути!
Міцно ногу притискаємо,
А іншу - розслабляємо!

9. Вправа „Допитлива Варвара”
Шия з головою по черзі повертається вправо - вліво і утримується там з напругою, при розслабленні дивимось прямо.
Допитлива Варвара
Дивиться вліво...
Дивиться вправо...
А потім знову уперед.
Зараз трішки відпочинемо.
Шия не напружена
І розслаблена

10. Вправа на загальне розслаблення - ”Чарівний сон”.
Діти уважно слухають і пошепки повторюють в позі розслаблення за вихователем.
Вії опускаємо...
Очі закриваємо...
Ми спокійно відпочиваємо - 2 р.
Сном чарівним засинаємо...
Дихаємо легко... рівно...глибоко...
Наші руки відпочивають....
Відпочивають, засинають - 2 р.
Шия не напружена
І розслаблена
Губи трішечки відкриваються
Все чудово розслабляється - 2 р.
Дихаємо легко...рівно...глибоко....
Ми спокійно відпочиваємо
Сном чарівним засинаємо.
Потім слова вимовляються голосніше, швидше, енергійніше.
Гарно нам відпочивати
Тільки час уже вставати!
Міцніше кулачки стискаємо,
Їх ще вище піднімаємо,
Потягнулися! Усміхнулися!
Всі відкрили очка і прокинулися!

Пензева Людмила
01.03.2014, 11:42
Музична екологія
(Доповідь на пед. раду)
Кому не доводилося, поскаржившись на здоров'я, почути у відповідь: «А чого ви хочете? Самі знаєте, яка в нас екологія, яким повітрям дихаємо, яку воду п'ємо, які продукти їмо...» Я вважаю, що цей перелік негативно факторів необхідно доповнити наступним:« ... яку музику слухаємо ». Мається на увазі не тільки про фізичне, а й про духовне, душевне здоров'я людини. Ще Конфуцій писав: «Якщо хочеш дізнатися, чи благополучно йдуть справи з правлінням в якійсь країні і чи здорові її звичаї, то прислухайся до її музики». Тут мова йде не про шедеври світової музичної культури, які можна почути в концертних залах, а про звукове середовище, тобто про те, що оточує нас практично постійно. Яка музика звучить у вас вдома, коли ви, наприклад, возитеся на кухні, на яку хвилю налаштовані приймачі в маршрутних таксі, що транслюють музичні канали телебачення. Навіть якщо ми начебто не звертаємо увагу, негативний вплив не стає менше. Відбувається свого роду програмування свідомості. Припустимо, людині зрілій, сформованій це зашкодити не може. А ось з підростаючим поколінням все куди складніше і небезпечніше.
Сьогодні чомусь нікому не приходить в голову подумати про музичну екології. А це ж, по суті, державна справа. Адже майбутнє країни залежить від того, якими будуть нові покоління її громадян. Візьмемо для прикладу неймовірну популярність радіо «Шансон», по якому звучать в основному пісні на «табірну тему». Таке враження, що у нас пів-країни «отсіденти», а інша половина - «досіденти». Але ж у цих піснях романтизується життя злодіїв, бандитів, їх «табірні будні», головний герой пісні неодмінно викликає співчуття і навіть повагу. Розумієте, що відбувається, які матриці впроваджуються у свідомість дітей? Програму заклали, а про душу-то ніхто і не згадав. А потім дивуємося зростанню злочинів. Так адже вже не бояться в'язниці і колонії, для молодих це «романтика». Зараз молодь і поняття не має про істинний, чистий шансон. І ми дорослі вже забуваємо про Шарля Азнавура, про Едіт Піаф, про інших великих шансоньє ... На абсолютно нерозвинені уми й душі падає насіння ось цих бур'янів і бурхливо росте.. Колись практично заборонили пісеньку «Конвалії» через порожнечу і примітивність її змісту. А сьогодні «Конвалії» - це просто шедевр в порівнянні з тим, що співається на нашій естраді, всякі там «фабриканти» та «ранетки»! Тільки чому зараз нікого особливо не турбує, що матюки стали звучати буквально на кожному кроці, що тепер це вже не порушення громадського порядку?
Музика впливає не тільки на розумовий і психічний розвиток людини, а тим більше дитини. У результаті її негативного впливу можливі й фізичні розлади. Я кажу про «духовну інтоксикацію», результатом якої можуть стати дезорієнтація у просторі та часі, надмірна і неадекватна стомлюваності, виникненню непередбачуваних вчинків і некерованих почуттів, а у дорослих людей ще й ішемічна хвороба, астма. Перелік розладів дуже довгий. Дослідники встановили, що негативний вплив деяких напрямків музичної поп-культури прирівняно до алкоголізму, і не менше, ніж шкода від куріння, важких умов праці. Але ж ми всі про це знаємо. І в той же час знаємо, як благотворно впливає класична музика на тварин, на рослини. Знаємо, але намагаємось про це не думати.
Я читала, що десь на водозаборі при очищенні води стали включати класику. Структура води повністю змінюється, під мікроскопом видно дуже красиві і гармонійні візерунки. Ініціатори цього починання сподіваються, що з такою водою в місті буде спокійніше, люди відчують себе здоровішими і врівноваженим ... Колись, за радянської влади, по радіо передавали дуже багато класичної музики, рівень естрадних пісень та їх виконавців був незрівнянно вищими за нинішні. Ці пісні були гармонійні, не несли руйнування. Зараз дивуємося: звідки в ті далекі роки у людей бралися і ентузіазм, і романтичність, і віра в світле майбутнє. Чому люди були набагато доброзичливий і чуйний? А чи не тому, що жили вони в абсолютно іншому звуковому середовищі, яке підтримувало такий емоційний настрій, гармонізував відносини?
Піфагор писав, що сила і міць держави багато в чому залежать від музики, яка в ньому звучить. Так, музика здатна на дуже багато чого. Колись Гітлер своїми маршами теж формував ментальність німецької нації. Музична культура - це інструмент, і від нас залежить, як його використовуємо. Звичайно, перш за все, на державному рівні повинні всерйоз задуматися про музичне виховання дітей і підлітків. Можливо, потрібні якісь обмеження для певної продукції маскульту. Треба вчити людину любові до життя, інтересу до всього, що дихає, зеленіє, цвіте, видає звуки і запахи. Вчити радощам життя! Знання, професія, майстерність, успіх, матеріальне благополуччя ... без інтересу до багатства живого світу й відчуттю в ньому свого місця не часто роблять людину щасливою. І навпаки, у людини, якого радує спів птахів, зазвичай і все інше ладиться.

Пензева Людмила
01.03.2014, 11:47
Актуалізація проблеми
Спосіб життя людини не складається сам по собі в залежності від обставин, а формується протягом життя цілеспрямовано і постійно з перших днів народження. Базовий компонент освыти орієнтує педагога на виховання не стільки «дитини знання», скільки «дитини буття» - вмілої, самостійної, свідомої, життєво компетентної. Тому соціально-побутовий напрямок стає приорітетним у дошкільному періоді життя дитини. Привчаючи дітей до певного режиму, до виконання гігієнічних вимог, ми створюємо у них корисні для організму навички і тим самим зберігаємо їх здоров'я. Здоровий спосіб життя - соціальне поняття, що характеризує:
а) ступінь реалізації потенціалу конкретного суспільства (індивіда, соціальної групи) у забезпеченні здоров'я;
б) ступінь соціального благополуччя як єдності рівня і якості життя;
в) ступінь ефективності функціонування соціальної організації в її віднесення до цінності здоров'я.
У більш широкому сенсі ідея здоров'язбереження являє собою концепцію соціальної політики, засновану на визнанні високої соціальної значимості здоров'я, відповідальності за його збереження з боку держави, індивіда, соціальної групи і суспільства в цілому і стверджує необхідність прийняття конкретних заходів і дій, спрямованих на створення безпечного і сприятливого середовища проживання. Тому на державному рівні у 2008 році Міністерством освіти і науки України було затверджено Базову програму розвитку дитини "Я у Світі", яка спрямована на формування гармонійно розвиненої особистості, забезпечення повноцінного прожиття дошкільного дитинства. Першочерговим стає наповнення життєдіяльності дітей цікавим змістом впродовж всього дня у всіх видах діяльності. Вона запрошує Дитину до реального світу, світу внутрішнього, суспільного, природного, гармонійного.
Актуалізація проблематики здоров'язбережувальної компетентності пов'язана:
1) із зростанням і зміною характеру навантажень, які відчуває людина, її біологічна природа у зв'язку з ускладненням суспільного життя, зміною її ритму, різким зростанням міжособистісних контактів, які провокують негативні зрушення в стані здоров'я, призводять до зміни характеру захворювань і переважанню в їх числі "хвороб цивілізації" - серцево-судинних і онкологічних;
2) із стурбованістю держави і громадян з приводу стану здоров'я та збільшення ризиків - техногенного, екологічного, психологічного, політичного та воєнного характеру;
3) з визнанням міждисциплінарного статусу зазначених проблем і критикою в зв'язку з цим традиційно домінуючої біомедичної парадигми мислення з боку соціології, психології, соціальної антропології та інших наук, пов'язаних з людинознавством.
На сьогодні обґрунтовану тривогу в Україні викликає стан здоров'я дітей і підлітків, дорослого населення, тривалість життя чоловіків і жінок. Дані свідчать про те, що за останні 5 років рівень первинної захворюваності зріс в країні на 12%, а загальної захворюваності - на 15%, близько 90% дітей шкільного віку мають відхилення в стані фізичного і психічного здоров'я. Погіршення стану здоров'я відбувається на фоні низької рухової активності дітей і дорослих, поширеність гіподинамії серед дитячого та дорослого населення досягла 78%. Тому соціальне замовлення на здоров'я та здоровий спосіб життя (ЗСЖ) адресований, в першу чергу, інституту сім'ї, працівникам дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, середніх і вищих навчальних закладів, працівникам фізичної культури, дозвіллєвих закладів та ін. Саме музично-оздоровчий напрямок, як складова фізичного напрямку, в загальноосвітніх закладах покликані формувати у дитини грамотне ставлення до себе, свого тіла і потреби в зміцненні здоров'я. Сучасна система освіти являє собою культурний простір, спрямований на розвиток здоров’язбережувальної компетентності підростаючого покоління.
Тому при вирішенні багатогранних завдань, пов'язаних з формуванням культури здоров'я особистості на різних етапах вікового розвитку, є доцільним звернутися до освітньої системи музично-оздоровчої діяльності в рамках якої можна вирішувати різноманітні завдання розвитку дітей в аспекті залучення їх до здорового способу життя, формування мотивації здоров'я, навчання навичкам оздоровчої діяльності.
Технологія реалізації системи музично-оздоровчої роботи в ДНЗ
В основі оздоровчих комплексних заходів лежить уявлення про здорову дитину, що розуміється як ідеальний еталон і практично досяжна норма дитячого розвитку. Здорова дитина розглядається як цілісний організм. Оздоровлення трактується не як сукупність лікувально-профілактичних заходів, а як форма розвитку, розширення психофізіологічних можливостей дітей. Ключовим, системоутворюючим засобом оздоровчо-розвиваючої роботи з дітьми є індивідуально-диференційований підхід.
В організацію здоров'язберігаючого середовища в ДНЗ входять:
 визначення показників фізичного розвитку, рухової підготовленості, об'єктивних і суб'єктивних критеріїв здоров'я методами діагностик;
 вивчення передового досвіду з оздоровлення дітей, відбір та впровадження ефективних технологій і методик;
 систематичне підвищення кваліфікації фахівців;
 пропаганда здоров'язбережувальних технологій і методів оздоровлення в колективі дітей, батьків, співробітників дитячого саду.
У модель взаємодії музичного керівника, фахівців ДНЗ та батьків входять:
 соціальна профілактика, створення умов оздоровчо-розвивального середовища, наочна пропаганда, консультативний діалог, діагностика, бесіди, анкети, безпосереднє спостереження, корекція, поради та рекомендації, спеціальні заняття з дітьми;
 практичні заняття, тренінги, ігри та інше.

Пензева Людмила
01.03.2014, 12:36
Ігровий масаж
Чому нам приємно плескати в долоні, ходити босоніж? Чому всім - і дорослим, і дітям - подобається масаж? Вся справа в тому, що масажуючи певні точки тіла, ми несвідомо посилаємо позитивні сигнали серцю, легеням, печінці, шлунку і іншим органам. Виконання масажних маніпуляцій розширює капіляри шкіри, покращуючи циркуляцію крові, активно впливає на обмінні процеси організму, тонізує центральну нервову систему. Крім того, піднімає настрій і покращує самопочуття людини. Навчання дітей найпростішим масажним прийомам найкраще відбувається в грі.
Вірші та пісеньки для ігрового масажу дуже подобаються дітям, вони забезпечують веселе спілкування, знімають напругу, вчать малюків довіряти іншим і співпереживати. Ігровий масаж забезпечує сенсорний розвиток самих маленьких. Діти сприймають інтонації голосу, зміст тексту, музичні тембри і шуми, темп і ритми музики.
При проведенні масажу діти виконують різноманітні рухи пальцями і руками, що добре розвиває велику і дрібну моторику. Ігровий масаж знімає у дітей напругу. Поліпшується кровопостачання шкіри, зменшується напруга м'язів, дихання і серцебиття сповільнюються. Дитина заспокоюється і розслабляється. Ігровий масаж позитивно впливає на центральну нервову систему. Ігровий масаж сприяє соціалізації дітей, формує у дітей довіру і увагу один до одного, розвиває терпіння і почуття гумору.
Ігровий масаж сприяє розвитку фантазії дітей: біжить по дереву павучок і капає на спину дощик, м'ячик, що стрибає по підлозі і ведмідь, що йде по лісу, однаково яскраво, хоч і по різному уявляються дітьми, що проводять і «отримують» ігровий масаж. Ігровий масаж також сприяє розвитку мови. Вірші та пісеньки малюки швидко запам'ятовують, а руху, що ілюструють текст, сприяють виразному виконанню.
Рекомендації по організації ігрового масажу в групі:
• плануйте для масажу достатньо часу, щоб не було поспіху;
• після масажу повинно залишитися трохи часу для відпочинку та обміну враженнями;
• масаж може проводитися через одяг, але слід зняти светри, а при масажі лежачи зняти взуття;
• при виборі партнера для масажу обов'язково враховується побажання дитини;
• необхідно дати достатньо часу для вибору партнера;
• масаж можна проводити тільки за бажанням дитини;
• дітям краще розташуватися по колу так, щоб вони могли бачити інших;
• ігровий масаж можна проводити в положенні стоячи або сидячи, що вимагає менше часу;
• можна використовувати матрасики, ковдри або подушки, щоб дітям було зручно лежати;
• дітям слід вказати можливі для масажу зони (спина, руки, ноги нижче коліна, воротничкова зона);
• масаж голови, обличчя та інших чутливих зон не проводиться;
• дорослий повинен звернути увагу на довгі нігті, попередити дітей про обережність;
• звернути увагу на дітей, що носять окуляри (окуляри можна не знімати або віддати дорослому).
Рекомендації для проведення масажу в дитячій групі:
• пісеньки і вірші для масажу слід підбирати з урахуванням віку дитини;
• тільки в тому випадку, якщо вони будуть цікаві малюкові, ігровий масаж стане для нього радісною подією;
• пропоновані для масажу спини вправи можна проводити, коли дитина лежить на животі, або сидить на стільці, спираючись на стіл, дитина може також сидіти на підлозі, стояти на четвереньках або лежати на колінах дорослого;
• перш ніж починати проводити масаж, слід попередньо прочитати дитині вірші або сказати кілька вступних фраз, щоб малюк зміг представити подальші дії дорослого;
• дорослий під час читання віршів повинен робити невеликі паузи для масажу;
• пропоновані для масажу спини пісеньки й вірші можуть використовуватися також для масажу рук або ніг нижче коліна;
• дітям для проведення масажу один одному можна надати вибір положення для масажу, іграшок для масажу і рухів. Проведення масажу дітьми повинно контролюватися дорослим;
• рухи під музику слід виконувати ритмічно і уникаючи сильного натиску або поплескування;
• бажано, щоб дорослий підспівував, а пізніше співав під мінусову фонограму;
• ігровий масаж може проводитися поверх сорочечки або футболки, а також, за бажанням малюка, на голій спинці;
• рекомендовані руху можна змінювати, виходячи з тексту пісеньок;
• перший час масаж краще проводити, використовуючи відповідні предмети - пензлик, гумовий їжачок, поролонову губку, іграшкову машинку, шматочки вати, паперові листочки, та інші, а також м'які іграшки у відповідності з текстом пісеньок. Масаж іграшками бавить малюків і не вимагає такого високого ступеня довіри, як масаж руками;
• дорослим з довгими нігтями при проведенні масажу треба бути дуже обережними і використовувати, якщо можливо, відповідні тексту пісеньок іграшки і предмети.

Ігровий масаж у процесі музичної діяльності
Навчання простішим масажним прийомам проходить у грі. На музичному занятті масаж проводжу під музику – слова проспівуються, або ритмодекламуються, іноді музика звучить просто фоном. Малюки закріплюють у грі навички вірного виконання елементарного масажу, розвивають дрібну мускулатуру пальців рук. Щоб дітям було ще цікавіше, пропоную їм стати героями улюблених казок, пісень. Вони можуть себе уявити скульпторами, художниками, які «ліплять» або «малюють» своє тіло і обличчя.
При проведенні масажу рекомендую дітям не давити з силою на вказані точки, а масажувати їх легкими рухами пальців, злегка надавлюючи або легко погладжуючи. Масажні рухи слід виконувати від периферії до центру.
Щоб нікому не було прикро, я практикую проведення масажу у колі. Діти стають дин до одного спиною по колу, тоді вся група або підгрупа дітей задіяна у грі. Це надає змогу уникати конфліктів серед дітей.

:ok:Здесь пособие "Музыка с мамой" (игровой массаж) Железновых (русский плюс и минусовка) с напечатанным украинским текстом http://files.mail.ru/7EE90A9C6392443B916AFE2026B4F7EF

Пензева Людмила
01.03.2014, 12:48
Эта статья вдохновила меня на создание стихотворного произведения. Не судите строго:blush2:, очень хотелось, что-то такое сотворить.
http://*********net/4724617m.jpg (http://*********net/4724617.htm)http://*********net/4768648m.jpg (http://*********net/4768648.htm)http://*********net/4775816m.jpg (http://*********net/4775816.htm)

ОЛІВЦІ
1.
Ми малята молодці:ok: (перехоплювати олівець ручками вгору та вниз, ніби лізти по канату)
Візьмем в руки олівці:vishenka_21:
Привітаємось разом:victory:
Затанцюємо гуртом.:Vishenka_18:
Приспів:
Знайте мами - всі малята (стукають олівцями об підлогу)
Дуже люблять олівці
Барабанять об підлогу
Їх тримаючи в руці.
2.
Наш олівчик не лінився (крутити олівці в руках)
У садочку потрудився
Масажує ручки наші
Колі, Наті, Вірі, Саші
Приспів: той же
3.
Будем дружно веселитись (тримаючи олівець в лівій руці, що витягнута вперед крутити його «пропелер»)
Разом весело крутитись
Ніби гвинт у літака (теж саме правою рукою)
Крутить весело рука
Приспів: той же
4.
Олівець наш малювець (тримаючись за олівець двома руками крутити його «повороти»)
Дуже вправний пустунець
Я з кермом як справжній ас
Віражі об’їду враз
Приспів: той же
5.
Ось втомились наші ручки (олівець кладуть на підлогу і по-черзі катають то лівою то правою ногою)
Виробляти різні штучки
Відпочинемо ми трішки
Хай тепер працюють ніжки.
Приспів: той же

http://files.mail.ru/AC1B865F5D7349E3BE9BCACF47876275

Мелодию я сбросила, но на самом деле стараюсь играть её на пианино, текст не совсем ладно ложиться, но принцип я думаю понятен.

Наталі
02.06.2014, 18:03
Проводила семінар -практикум по темі Творче музикування (можливо комусь пригодиться) До семінару є презентація.

Музика , як і все, що навколо нас , існує в часі і підпорядковується його владним законам.(слайд1)
Дати відчути музику - це не означає розповісти і пояснити . Це значить створити навчальну ситуацію для сприйняття музики органами почуттів людини. Музика розуміється тілом, його реакціями на звуки .(слайд2)
Тому заняття з дітьми необхідно будувати виходячи з принципу "навчання в дії". Дія завжди було єдино надійною гарантією засвоєння будь-якого знання.
Китайський педагог Конфуцій понад 2400 років тому сказав:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам’ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.
Ці три прості твердження обґрунтовують необхідність використання нових методів навчання. І якщо змінити ці слова великого педагога, можна сформулювати педагогічне кредо кожного вчителя.
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.


Музично - дидактичні ігри є важливим засобом розвитку музичної діяльності дошкільників і допомагають дитині в цікавій для неї формі почути, відрізнити, порівняти деякі властивості музики, а потім діяти з ними..(слайд3)
Основне значення музично-дидактичних ігор – формувати у дітей музичні здібності в доступній ігровій формі, допомогти їм розібратись в співвідношенні звуків за висотою, розвивати в них чуття ритму, тембровий і динамічний слух, прагнення до самостійних дій із застосуванням знань.

Діти набувають певних знань,умінь, отримують нові враження на заняттях, які є поштовхом для розвитку дитячої творчості,розкриттю креативних здібностей .
Тому кожен з муз. керівників прагне навчально- виховний процес продумати так,щоб дитина розвивалася не лише музично,а й творчо і інтелектуально.
Актуальним на сьогоднішній час є використання такої форми роботи як-

Дитячий квест (дає змогу розвинути фантазію ,ерудицію,муз. смак.; Вчить відчувати дух колективноі гри ,Викликає бажання до імпровізаціі.)(слайд4)

Завдання на квест по тематиці «Краіна музичних інструментів»
1-------«Відгадай музичний інструмент?»----------Презентація
2«Хто у якому оркестрі грає?»
Всі муз ін.-ти діляться на: клавішні, Духові, струнні та ударні.(на столах лежать картки із зображенням муз. ін.-тів.),отже пропоную пограти в гру «Музичний квартет»(слайд5)
Ви сьогодні не малята,ви справжні музиканти. Інструменти в руки взяли і в струнному; духовому;ударному квартеті заграли.і назвали свій інструмент.
Яку групу ін.-тів неназвано? Які ін.-ти до неі відносяться?
----Народні ( бандура ,сопілка, цимбали, домбра ,гуслі)
-----Презентація «Украінські музичні інструменти»

Вчити здатності дивуватися можна тоді , коли зловиш себе ( дорослу людину ) на подиві. Звичне і зустрічається кожен день , попадається на очі і під руки щогодини і саме воно раптом дивує ! Свіжість звуків викликає масу найрізноманітніших асоціацій . У сучасній музичній методиці саме дослідження звуку і пізнання дітьми світу через звук отримують все більший розвиток .

Шуршунчики
Всі послухайте , прошу . Шу- шу- шу.
Я Шуршунчиком шуршу. Шу -шу- шу.
В сумці я його ношу. Шу- шу- шу.
І шуршу,шуршу,шуршуШу- шу- шу.
Заповнені дрібними предметами з різних за якістю матеріалів , крупою , піском і т.д. полотняні мішечки , коробочки від кіндер - сюрпризу , залізні баночки
ЧАРІВНІ НИТКИ
Зв'язки з бубонців , шкаралупи горіхів , квасолі , гудзиків. Цвяхи , підвішені до чайного ситечка і т.п.
ЧАРІВНІ БАРАБАНИ
Б'є чарівний барабан : бан , бан , бан.
А чарівний барабум : бум , бум , бум
А чарівний барабух : бух , бух , бух.
Пан Тарахтун і Пані Тарахтуля з сімями.
НЕЗВИЧАЙНІ стаканчики
Стаканчики з-під йогурту , крізь які протягнуті нарізані смужки гофрованого паперу, фольги і т.д.
Веселі еспандериГумки (прості , капелюшні ) , на які нанизані волоські горіхи ( шкаралупа ) . Кришки від пляшок (металеві , пластмасові) .
АНСАМБЛЬ водофонів

І всі незвичайні музичні інструменти хочуть усіх запросити у веселий оркестр
Я оркестром диригую,музикантами керую
Ось вам знак - моя рука Покажу все чітко я
Як змахну хай знає кожний ,починати грати можна,
------Оркестр дитячий
Оркестр дорослих під анімаціі
-----1 Хто грає на лужку?
-----2Веселі музиканти.
------3Оркестр на осінній галявині.

Сучасна музична педагогіка поєднує багато муз. педагогічних систем та концепцій з різних куточків земноі кулі
Досвід провідних педагогів 20 століття,застосування ними комплексу виражальних засобів різних мистецтв сприяє прояву природноі музикальності дітей, допомагає виявити і розвинути художні схильності,креативні здібності.
Тому сучасним педагогам необхідно використовувати існуючі знання та досвід прогресивних педагогів і поєднувати з сучасними потребами суспільства
Існує чимало систем музичного виховання, які спрямовані на розвиток у дітей відчуття ритму та моторних здібностей

Система муз.- ритм. виховання Єміля Далькроза отримала визнання ще на початку 20 ст. (слайд15)
Музично - ритмічне виховання Еміля Жак –Далькроза спрямоване на :
--------- Розвиток загальної музичності та інтелектуальних здібностей дітей на основі поєднання співу, імпровізації та руху
------- Розвиток творчої уяви , музичності через об'єднання різних відчуттів (зорових , слухових , тактильних , рухових ) у процесі музикування
----Поспівка «Дятел» у виконанні дітей з використанням саморобних кастаньєт.
------Імпровізація з барабанами


Ідеі ритмопластики Далькроза знайшли своє продовження у педагогічній системі німецького композитора і педагога Карла Орфа.(слайд16)
Однією з головних ідей муз.-пед. системи є власна дитяча творчість,яка є запорукою закладання фундаменту музикальності,тобто розвитку муз.-ритм.відчуття і муз. слуху,що дадуть змогу дітям розуміти музику і вільно творити.
Актуальність досвіду:
Елементарне музикування з інструментами Карла Орфа є однією з улюблених та найцікавіших форм музичної діяльності дошкільників. Довіряючи педагогам своїх дітей батьки мріють їх бачити всебічно розвиненими, гармонійними особистостями.
Система Карла Орфа є ключем до розвитку дитячої музичної творчості. Захоплення дітей таким музикуванням, їх бажання грати і співати є настільки сильним, що вони не помічають великої навчальної роботи, яка проводиться з ними в процесі музикування.
Найчастіше розпочинаються творчі заняття з комунікативних ігор, які формують навички спілкування дітей. Багатим і мудрим джерелом таких ігор є український фольклор, як поетичний так і музичний.
1Весела пісня
2На городі цап.
3 Посудний оркестр «Веселий дідусь» Д.Хармса
Жив та був собі дідусь маленького зросту і сміявся він завжди дуже-дуже просто:
Ха-ха-ха (саморобні бубонці з металевих кришок)
Та хе-хе-хе (ложками по каструлі)Хі-хі-хі (металевими паличками по відерцях)
Да бух-бух. (двома кришками)
Бу-бу-бу (ложками одна об одну)та бе-бе-бе (ударяти кришкою об чайник)
Дінь-дінь-дінь (металевою паличкою об паличку) та трюх-трюх (стукають усі разом).
«Дід Мороз»( імпровізація на інструментах).
Вночі в полі сніг біленький ,Тихенько летить.. трикутник
У небі темнім, в м'якій хмарі місяченько спить . маракаси
Тихо в полі. Темний – темний заглядає ліс гліссандо
Дід Мороз , старий й величний,із ялинки зліз. бубон
Весь він білий , весь в обновах,Весь в зірках. трикутник
В білій шапці і в пухових чобітках . шуршунчики
Вся в бурульках срібних його борода. Дзвіночки
Мов сопілка чарівна –бурулька льодова

Використання музичних інструментів на заняттях є обов’язковим. Поряд з фабричними інструментами активно використовуються інструменти, виготовлені власноруч. Такі шумові музичні інструменти викликають у дитини неабиякий інтерес та бажання грати і грати.Можливість співати, гратись, рухатись, придумувати і роботи щось по – своєму, дозволяє дитині бути індивідуальною, неповторною. Тому головним на музичних заняттях по елементарному музикуванню є не створення музичних шедеврів, а сам творчий процес, необхідний дітям.З великим задоволенням діти розігрують казки діі яких можна супроводжувати грою на шумових муз ін.-тах.
Інсценізація казок Орфа дітьми і учасниками семінару

Навколишне середовище відіграє у формуванні уявлень дитини про світ чималу роль,адже різноманітні звуки і шуми сприймаються дитиною свідомо і підсвідомо і впливають на іі особистісний розвиток.
Навчити дітей розуміти навколишні звуки допоміг відомий канадський музикант,педагог Мюррей Шафер створивши «Навчальні звукові прогулянки».(слайд17)
Мета «звукових прогулянок»- поглиблення обізнаності дітей про іх звукове оточення та створення дітьми колекцій звуків для творчого музикування.

За його ствердженнями дитина прислухаючись до навколишнього звукового середовища краще його розуміє і у неі виникає природнє бажання про нього піклуватися.
Звуки природи допомагають активізувати області мозку ,які відповідають за почуття радості та щастя ,підсилюють імунну систему,що особливо важливо для дітей.Тому прослуховування музики природи є не тільки корисною,а й цікавою.
1Проекція «Ліс»
2 Проекція «Луг»
3 Створення звукового пейзажу має бути творчою діяльністю,яка гармонійно поєднує в собі музику (спосіб звукоутворення),живопис,танок, театралізацію
-Відтворення звуками картини( Ранок в сосновому лісі) ( маски для відповідних лісових персонажів).(слайд18)





Музика – це звук.
Це коли…Кіт муркоче, грім гуркоче, дощик ллється,
Скло десь б’ється.
Вітер віє сніговії. Дзвони дзвонять череду гонять,
Трава шелестить джміль пролетить,
І коли ти чуєш стук все це зветься просто- звук.

-------Музично дидактична гра «Класифікація звуків»

Для гармонійного виховання дитини музика є дуже важливим чинником.Тому Марія Монтессорі надавала великого значення розвитку муз.слуху,як передумові формування мовлення дитини.(слайд19)

Для досягнення цієї мети-педагог розробила кілька музичних посібників спрямованих на розвиток муз. здібностей у дітей. Найважливішим з яких є дзвіночки( слайд20) Це такий сенсорний матеріал,який природним шляхом розкриває муз. слух дитини,що закладений в кожній людині незалежно від того,призначено ій бути музикантом чи ні.

Для розвитку вміння розпізнавати відтінки шуму,розвитку муз.памяті використовуються шумові коробочки.
(проведення муз-дид гри на основі посібника «шумові циліндри»для визначення різної сили і відтінку звуку
-знайти пару однакових;
-визначити найгучніший,найтихіший і поставити іх у ряд;
-визначити вміст;

Цікава гра не набридає, а дає можливість самовдосконалюватися – діти повертаються до неї знову й знову, запрошують до неї нових партнерів, придумують нові правила.
Свіжість звуків викликає масу найрізноманітніших асоціацій .Коли навколо тебе музика і коли ти сам твориш музику , - що може бути цікавіше і прекрасніше (слайд21)
У музиці є звуки чарівні ,вони уміють настрій підіймати
Із нею добре всім-тобі й мені бо кожному вона дарує свято.

Така дісталась вже нам робота,
Є в ній і радість, та є й турбота,
Є вічний пошук, безсонні ночі.
Та гріють душу дитячіочі.
Танець

Танічка
14.07.2014, 15:22
Хочу поділитися мультимедійними технологіями на музичних занятях. знайшла в you tube "швидкі та повільні звуки Лисенко"

www.youtube.com/watch?v=WXeOcCJZUqQ

Танічка
14.07.2014, 15:24
високі та низькі звуки лисенко

www.youtube.com/watch?v=Rxfe6aUU1LU

Танічка
14.07.2014, 15:26
музичні та шумові звуки Лисенко

www.youtube.com/watch?v=4gS87hQ9sKw

Лильчик
14.07.2014, 16:05
Танічка,
Це роботи нашої форумчанки-Світлани Дерди, прикро, що ви до сих пір не знаете автора:nono:
Ось тема автора:http://forum.in-ku.com/showthread.php?t=136900
http://forum.in-ku.com/showthread.php?t=138580

ИннаНичога
14.07.2014, 21:39
СЦЕНАРИЙ ВЫПУСКА "ФЕЇ НА ВИПУСНОМУ БАЛУ" http://files.mail.ru/27025EA8E56B437F90D57399590074F5


ПОДОБРАЛА С ИНТЕРНЕТА
К СЦЕНАРИЮ ВЫПУСКА "ФЕЇ НА ВИПУСНОМУ БАЛУ" ВИДЕОЗАСТАВКИ,
ЧТО СМОНТИРОВАЛА СЕБЕ , ИСПОЛЬЗОУЯ ВИДЕО С ФОРУМА И ФУТАЖИ
СПАСИБО ВСЕМ АВТОРАМ). :008::008::061::061::061:

ЗДЕСЬ ВИДЕО МОЖНО СКАЧАТЬ http://files.mail.ru/C356533961084EA79507889662889FF9
http://files.mail.ru/AD61DC963F1F4B148059A287B685C6CC

А ЗДЕСЬ ПРОСМОТРЕТЬ:http://youtu.be/9yk602vlRD4

СТРОГО НЕ СУДИТЕ

ИННА

ИннаНичога
15.07.2014, 22:58
К СЦЕНАРИЮ ВЫПУСКА "ФЕЇ НА ВИПУСКНОМУ БАЛУ" ВИДЕОЗАСТАВКИ,
ЧТО СМОНТИРОВАЛА СЕБЕ , ИСПОЛЬЗОУЯ ВИДЕО С ФОРУМА И ФУТАЖИ.....


ЖМЕТЕ НА ССЫЛКУ = А ЗДЕСЬ ПРОСМОТРЕТЬ:http://youtu.be/9yk602vlRD4

ОТКРЫВАЕТСЯ В ЮТУБЕ =="2 СОНЯЧНИЙ ДИВОСВІТ"
=== ПОД ФИЛЬМОМ ЕСТЬ КАРТИНКА И НАДПИСЬ ==Инна Борисенко==ЖМЕТЕ
== ОТКРЫВАЕТСЯ ГЛАВНАЯ СТРАНИЧКА. ТАМ ЕСТЬ СНОСКИ, ЖМЕТЕ НА ВИДЕО
== ОТКРЫВАЮТСЯ ВСЕ ВИДЕО. ТУТ МОЖНО ИХ И ПОСИОТРЕТЬ.
АНАЛОГИЧНО МОЖНО ПРОСМАТРИВАТЬ ВСЕ ВИДЕО И У ДРУГИХ ПОЛЬЗОВАТЕЛЕЙ.
КТО НЕ ЗНАЛ- ВПЕРЕД.
МОДЕРАТОРАМ МОЖНО БУДЕТ УДАЛИТЬ ЭТО РАЗЪЯСНЕНИЕ. ПРОСИЛИ В ЛИЧКУ РАЗЪЯСНИТЬ КАК ПОСМОТРЕТЬ ВСЕ ВИДЕО.
:vishenka_34::vishenka_34::vishenka_34:
ИННА

Olga Beliaeva
16.08.2014, 05:24
https://yadi.sk/d/EN0lWj4dZb6xU девчонки ,может кому пригодиться?

Olga Beliaeva
16.08.2014, 17:08
Большое спасибо! Конечно пригодится, вот только у меня файл, где муз. ігри ничего нет.:meeting:

я много игр кидала сюда http://forum.in-ku.com/showthread.php?t=125337&page=33&p=4896345#post4896345 посмотрите,может пригодиться.С уваж. Ольга.

Пензева Людмила
26.08.2014, 09:05
Сутність інноваційних технологій: компетентнісний підхід.

Під терміном “педагогічна інновація” (нововведення) розуміється сукупність нових професійно-педагогічних ідей педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання і навчання з позицій особистісно-орієнтованої освіти – це цілісна теоретична, технологічна і методична концепція оновлення педагогічної діяльності.
Теоретичні і прикладні проблеми інноваційних процесів в освіті розробляли Л.Даниленко, І.Дичківська, О.Козлова, М.Кларін, Н.Клокар, Н.Юсуфбекова та ін.
До ієрархічної структури цього процесу включаються такі складові: діяльнісна (мотиви, мета, завдання, зміст, форми, методи), суб‘єктивна
( науковці, вчителі, батьки, учні, експерти), рівнева (міжнародний, державний тощо), змістова, управлінська, організаційний (Н.Юсуфбекова).
Досліджуючи основи педагогічної інноватики І.Дичківська пропонує таку класифікацію нововведень: змісту освіти, технології, організація навчально-виховного процесу, управління. За масштабом інновацій вона виділяє: часткові (локальні) або модифікаційні, модульні (комплекс часткових взаємопов‘язаних нововведень, що охоплюють групу предметів) і системні (що стосуються усієї вертикалі освіти); за інноваційним потенціалом – модифікаційні, комбінаторні і радикальні.
Інноваційний педагогічний процес пов‘язаний із удосконаленням освіти на нових (або оновлених у змінених умовах) ідей, що сприяють його ефективності. Він передбачає концептуалізацію і технологічне опрацювання новацій, а також експериментальну апробацію і впровадження.
З огляду на те, що нас цікавлять насамперед нововведення в галузі технологій, розглянемо це поняття детальніше.
Воно з‘явилось у педагогічному лексиконі й освітній практиці в останні роки й швидко набуло поширення. Універсальний грецький термін “технологія” (означає “знання про майстерність”). Він увійшов разом із виникненням необхідності наукового обгрунтування закономірностей пошуку оптимальної сукупності методів і засобів організації навчально-виховного процесу, цілеспрямованого впливу на особистість учня, що характеризують майстерність педагога, подібну до мистецької діяльності (від “технос” – мистецтво , майстерність; “логос”- вчення, наука). Освітні технології складають сьогодні цілу галузь педагогічної науки, осмислюється технологічний підхід в освіті, підлягають опису та аналізу найпоширеніші вітчизняні та зарубіжні технології, обґрунтовуються авторські технології, фокусується весь арсенал технологій вчителя.
Категорію технології сучасні представники педагогічної науки розглядають у дидактичному (В.Безпалько, С.Гончаренко, С.Подмазін, О.Пометун і Л.Пироженко, О.Савченко, В.Сєріков, І.Прокопенко і В.Євдокимов), виховному (І.Бех, В.Рибалка, Н.Шуркова), управлінському ( Л.Даниленко, В.Лунячек, О.Козлова), порівняльно-педагогічному (М.Лещенко, Л.Пуховська), цілісному педагогічному (І.Дичковська, І.Дмитрик, М.Кларін, А.Нісімчук, О.Пєхота, Г.Селевко, С.Сисоєва) аспектах.
О.Савченко акцентує дидактичний аспект технологій, як засобу повного управління розв‘язуванням дидактичних проблем, дає визначення поняття “технологічний підхід”, який включає систему дій учителя і учнів, спрямованих на досягнення чітко визначеної мети шляхом послідовного та неухильного виконання певних навчальних дій в умовах оперативного зворотного зв‘язку.
Педагогічну технологію В.Безпалько розуміє як реалізацію проекту діяльності учня, опосередкованого особистістю конкретного вчителя, його технікою; дефініція вченого вирізняється лаконічністю; “ Технологія – це змістова техніка реалізації навчального процесу. Технологія навчання, за означенням ЮНЕСКО, трактується як конструювання та оцінювання освітніх процесів з урахуванням людських і технічних ресурсів у їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти.
Технологія навчання. уточнює її дидактичний зміст О.Пєхота, “відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах визначеного предмета, теми, питання й у межах цієї технології. Вона близька до окремої методики”.
Оволодіння педагогічною технологією, на думку Г.Селевка, полягає в інтеграції всіх елементів системи у короткому (або тривалому) акті педагогічного впливу, який складається з трьох функцій: ініціювання активності суб‘єкта, озброєння його способами діяльності, стимулювання індивідуального вибору: він подає розгорнуту структуру дидактичної технології:
- концептуальна основа;
- змістова частина навчання (мета навчання – загальна та конкретна;
зміст)
- процесуальна частина – технологічний процес (організація
навчального процесу; методи і форми навчальної діяльності школярів;
методи і форми роботи вчителя – діяльність і керування предметом
засвоєння матеріалу і діагностика навчального процесу).
Більшість авторів не розділяють педагогічні технології на дидактичні та виховні. Так, М.Ярмаченко розглядає їх цілісно, як “сукупність засобів і методів відтворення теоретично-обгрунтованих процесів навчання і виховання, що дозволяють успішно реалізувати поставлені освітні цілі”.
Кожний із дослідників підкреслює важливі грані педагогічної технології, адже це явище надзвичайно багатопланове. Так, часто акцентуються прогнозованість, гарантованість і відтворювальність результатів застосування технології (В.Сєріков, С.Сисоєва, І.Прокопенко і В.Євдокимов), інколи вона порівнюється з методикою й розглядається як конкретизація останньої.
Узагальнюючи діапазон підходів та дефініцій, можна дати визначення поняття
“педагогічної технології”: це науково і методично обґрунтований інтегративний спосіб організації навчально-виховного процесу, що передбачає системне планування цілей, управління вирішенням педагогічних проблем і досягнення гарантованих, потенційно відтворюваних педагогічних результатів; педагогічна технологія як континуальний феномен охоплює людські ресурси (нерозривні дії педагога та учнів як суб‘єктів освіти, які знаходяться у постійному зворотному зв‘язку), інтелектуальні ресурси (знання та ідеї), технічні ресурси (засоби і прийоми організації освітньої діяльності, зокрема аудіовізуальні, мультимедійні).
До складових педагогічної технології як системного інтегрованого способу організації навчально-виховного процесу відносимо:
- планування цілей і завдань, прогнозування результатів педагогічної взаємодії;
- реалізація цілей через систему засобів, інструментальних дій і операцій у
процесі організації педагогічної взаємодії;
- оцінювання й коректування результатів педагогічної взаємодії.
Як свідчить аналіз наукових джерел, єдиного підходу до класифікації педагогічних технологій немає, наводяться різні їх переліки. Наприклад, О.Пєхота пропонує такий: вальдорфська педагогіка, технологія саморозвитку дитини М.Монтессорі, організації групової діяльності школярів, колективного творчого виховання (за І.Івановим), створення ситуації успіху ( за А.Бєлкіним), проектна, сугестивна, інформаційні та ін. У контексті особистісно-орієнтованої освіти обґрунтовуються технології актуалізації процесу навчання; диференціації навчання; побудови освітнього середовища; корекційно-виховної роботи; моніторингу освітніх систем. Розгорнуту класифікацію за багатьма векторами пропонує І.Дичковська: за провідним чинником психічного розвитку (біогенні, емоціогенні, психогенні), за науковою концепцією засвоєння досвіду, за ставленням до дитини (авторитарні, дидактоцентричні, особистісно-орієнтовані), за орієнтацією на особистісні структури (інформаційні, операційні, емоційно-художні, евристичні, прикладні), за типом організації і управління пізнавальною діяльністю (структурно-логічні, інтеграційні, ігрові, комп‘ютерні, діалогові, тренінгові) та ін. Технології також класифікуються за напрямами модернізації традиційного навчання, за характером змісту, за характером відносин вчителя і учнів, за організацією навчання, за способом навчання
(репродуктивні, проблемні, діалогічні, розвивальні, ігрові, комп‘ютерні); виокремлюються комплексні політехнологічні.
Надзвичайно важливо і необхідно, щоб при виборі технологічного інструментарію для галузі загальної мистецької освіти загальнотеоретичні положення екстраполювалися з урахуванням специфіки художньої педагогіки, її цілей і завдань, змісту і процесу, оцінювання результатів тощо. У процесі викладання мистецьких дисциплін у школі можна, безумовно, застосовувати більшість із перерахованих вище відомих та інноваційних технологій. Водночас, на нашу думку, доцільними є впровадження насамперед художньо-педагогічних технологій, тобто предметно адаптованих до мистецьких дисциплін. Для цього з багатьох переліків варто виокремити саме ті, які найліпше відповідають гуманітарно-естетичній природі загальної мистецької освіти та спрямовані на формування базових компетентностей учнів.
Теоретичні проблеми компетентнісного підходу до навчання розглядалися у дослідженнях С.Бондар, І.Єрмакова, О.Кононко, О.Овчарук, І.Родигіної, Д.Рум”янцевої, О.Савченко, Т.Сорочан, Л.Сохань, А.Хуторського, С.Шишова, В.Циби та ін. Враховуючи науковий доробок у цій галузі, ми умовно розподіляємо компетентності на загальні (особистісні та соціальні) і функціональні.
Група особистісних компетентностей розподіляється на загальнокультурні
( світоглядні уявлення, ціннісні орієнтації, ставлення), спеціальні (мистецький тезаурус, ментальний естетичний досвід, художньо-творчі здібності, художньо-образне мислення), метапредметні (загальнонавчальні). До останніх належать інформаційно-пізнавальні (здатність до пошуку та оперування інформацією) і саморегуляції ( вміння організувати та контролювати власну діяльність, здатність до самовдосконалення). Соціальні компетентності включають комунікативні (здатність до спілкування) і соціально-практичні (здатність до співпраці, роботи в команді). Функціональні компетентності – це ті, які тісно пов‘язані з певною предметною діяльністю учнів (у даному випадку з мистецькою діяльністю). З-поміж них можна виокремити: предметні (музичні, образотворчі, театральні тощо), міжпредметні – галузеві (художньо-естетичні) і міжгалузеві (гуманітарно-естетичні).
Формування базових компетентностей учнів здійснюється у процесі впровадження комплексу художньо-педагогічних технологій. У педагогічній літературі існують різні класифікації освітніх технологій, І.Прокопенко і В.Євдокимов перераховують наступні:
- за цільовою орієнтацією (загальні та вузькопредметні);
- за характером відносин учнів (авторитарні, педоцентричні, особистісно-
орієнтовані, вільного виховання, ізотеричні);
- за організацією навчання і способами засвоєння матеріалу учнями.
У розробці класифікації для дисциплін художньо-естетичного циклу варто враховувати ці загальні підстави, проте спиратися насамперед на їх предметну специфіку, яка зумовлює характер діяльності учнів і відносин між педагогом і учнями у навчальній діяльності. Не заперечуючи доцільності застосування традиційних технологій (трансляційних, інформаційних, репродуктивних), які важливі з огляду на формування і загальнокультурних, і функціонально-предметних компетентностей, умовно виділяємо основні інноваційні технології ( у дужках вказано, на які компетентності переважно спрямована технологія):
1. Інтегративні ( функціональні, метапредметні);
2. Проблемно-евристичні ( метапредметні, функціональні);
3. Ігрові ( загальнокультурні, соціальні);
4. Інтерактивні-діалогічні і проектні ( соціальні, комунікативні, практичні);
5. Комп‘ютерні або масмедійні (функціональні, метапредметні);
6. Модульні (метапредметні, функціональні);
7. Сугестивні (особистісні);
8. Технлдлгії педагогічної підтримки і супроводу.
Педагогічні технології – явище надзвичайно динамічне, тому їх інноваційності, безхперечно, різні. Новизна залежатиме від об‘єктивних чинників – детальності розробки психолого-педагогічного супроводу (системи взаємопов‘язаних заходів і прийомів), загального алгоритму педагогічної діяльності і методичного інструментарію; також від суб‘єктивних факторів – індивідуального стилю, досвіду і мотивації вчителя, його інноваційно-творчого потенціалу. Так, навіть принципово нові комп‘ютерні технології, не є абсолютно “стерильними”, герметичними щодо новизни, адже у процесі їх впровадження навколо основного аудіовізуального стрижня інтегруються елементи інших технологій (ігрових, інтегративних тощо).
Важливо підкреслити, що педагогічним технологіям притаманна така риса, як комбінаторність, що передбачає конструктивне поєднання елементів різних відомих і маловідомих методик. Тому, у шкільній практиці нерідко застосовуються технологічні комплекси, що об‘єднують елементи різних технологій.

Пензева Людмила
26.08.2014, 09:08
Інноваційні технології в процесі організації музичної діяльності дошкільників.

Ігрові художньо-педагогічні технології
Проблемою спорідненості, зближення мистецтва і гри філософи почали цікавитися ще з кінця ХУІІІ ст.., з часів Ф.Шиллера ( Листи про естетичне виховання). Німецький поет і драматург розумів гру як дійство, в якому людина вільно розкриває свої сутнісні сили, утверджуючись як творець вищої реальності – естетичної. Головна теза його теорії естетичного виховання така: шлях до свободи пролягає через красу, а суть останньої – в грі.
Нідерландський філософ і культуролог ХХ ст.. Й.Хейзінг, автор оригінальної концепції “Людини граючої”, обґрунтував особливе значення гри в розвитку культури людства. Він вважав, що розгадка феномену гри у вічному устремлінні людини до особистісного самоствердження за рахунок пошуку нових світів. “Ігрова концепція” людини видатного філософа поширена у педагогічних інноваціях США, Японії, країн Європи.
Гра – це не імітація життя, а саме життя, це насамперед творча дія, вона розгортається немовби не в реальному просторі, а у світі символічних значень, живої фантазії. Природа гри синкретична і міфологічна, що відповідає характеру мислення дитини, яка сприймає світ цілісно, не розділяючи реальне і “придумане” непрохідними мурами. Ігри виробляють в учнів “рефлекс свободи”, адже рішення приймається самостійно, шляхом природного пізнання – інтуїтивного відкриття. На заняттях імітаційно-ігрового типу діти вчаться через стосунки, контакти, тому в них формуються почуття співпричетності й співпереживання. Так гра стає справжньою школою соціального досвіду, соціалізації.
Гра – вид діяльності, мотив якої полягає не в її результатах, а в самому процесі, який приносить задоволення. Ігрове начало тією чи іншою мірою властиве будь-якій діяльності, особливо, якщо вона має естетичну цінність. Із художньою діяльністю гру єднають такі ознаки, як вільна творчість – гра психічних сил, незалежна від утилітарних людських потреб і меркантильних інтересів, внутрішня емоційна насиченість (емоціогенність), а також умовність дії, ситуації.
У процесі мистецької освіти можуть застосовуватись різні ігри, але пріоритетного значення набувають ігрові технології з театральним компонентом. Н.Кудикіна класифікує ігри на дві великі групи: за правилами, що мають фіксований зміст
(дидактичні, інтелектуальні, пізнавальні, рухливі) та творчі, вільні (художньо-конструкторські, сюжетно-рольові).
Важлива грань мистецтва в тому, що його можна розглядати як художньо-пізнавальну модель дійсності, своєрідну “гру в життя”. Через сюжетно-рольову гру, що передбачає обов‘язкове перевтілення, учні мають можливість ідентифікувати себе з будь-яким героєм (позитивним і негативним), “приміряти на себе” різні характери, манери поведінки, пережити безліч ситуацій і вчинків. Це збагачує не лише естетичний досвід, а робить особистість більш гармонійною, духовно досконалішою загалом. Ігрова діяльність також дає змогу уявити себе в надзвичайних, фантастичних обставинах, “програти” неймовірні ситуації. Така ілюзорність вимагає творчих дій – умінь комбінувати, моделювати, уточняти або змінювати деталі. Так переплітаються найважливіші функції гри – евристична і соціалізації.

Комп‘ютерні технології
Технології із застосування комп‘ютерів спрямовані на інтенсифікацію навчально-виховного процесу, виконують у сучасній мистецькій освіті функцію «підтримки». Пов‘язані з новими підходами до художньо-педагогічного моделювання уроків, мультимедійні засоби відкривають нові технологічні можливості для педагогіки мистецтва, унікальні перспективи полі художнього виховання школярів. Мас-медіа технології порівняно з традиційним навчанням дають низку переваг:
• інформаційних;
• інтерактивних;
• дидактичних;
• інтегральних;
• психологічних;
• професійно-педагогічних;
• ергономічних;
• економічних.