Різдво та Щедрий вечір

[m_u_z_a]

Здравствуйте, девочки! "Сто лет" уже ничего не выкладывала, может сделаю что-то не так.... А вдруг кому-то пригодится)))

« ЧАРІВНЕ РІЗДВО»
Вхід дітей
1. По Вкраїні знов хурделить,
Снігом білим землю стелить.

2. Лише місяць тонкий на небі зітхає,
На подвір`я і хати людські зазирає.

3. Так гарно і дивно на вулиці в нас -
Насипало снігу й додало прикрас.

4. Он дах притрусило біленьким сніжком,
А он на воротях лежить сніжний ком.

Пісня «Новий рік»
Вхід Зимоньки
Зима: Сніг пухнастий стелиться
Настав зимовий час
Я – Зима-хурделиця
Прийшла розважить вас.
ТАНОК ЗИМИ.
Зима: Чую дзвін санчат веселих
І дитячий дружний сміх мабуть з гірки мчать малята
Зустрічаєм їх усіх .
Пісня «Санчата».
– Здрастуй, білий, пухнастий сніжок
Здрастуй, гостя, зима-чарівниця
Викликай же на гірку малят на лужок
А мороз хай рум’янить їм лиця.
ПІСНЯ «Ой метелиця, зима».
– Летять, летять сніжинки
На дерева, на ялинки
На дороги, на поля
Біла, біла вся земля.
ТАНЕЦЬ «СНІЖИНКИ»
– Снігу випало багато
Замело сади і хати
Вийшли діти сніг катати
І у сніжки дружно грати.
Зима: Нумо, сніжки всі ліпіть!
Ви кидайте, а ви – ловіть!
ПІСНЯ-ГРА «В сніжки граємо охоче»
Зима: Як весело малята гралися
Сніжками кидалися
Ну ж бо, зараз не зівайте
Сніжки швидко всі збирайте!
Господиня: Зимонько-зима, що ж ти нам ще принесла?
Зима: Я Зима, по землі українській йшла
Різдвяні свята всім людям принесла
Святкуйте в кожній хаті, а я далі піду мандрувати!
Господиня: Із святами величними, із святами врочистими
Вас вітаєм нині в Україні
З ними приходить радість в кожну хату
Всюди, як в часи минулі знов святкують люди.

Ось і настав вже вечір не простий, а щедрий, коли люди запалюють свічки та співають веселих пісень, бажають один одному щастя, здоров’я. (запалюють свічки).
Господар: Зніми, Одарко скатертину, я покладу соломи на стіл, а ти накриєш
та поставиш кулю, щоб весь рік стіл у нас був багатим.
Господиня: Та ми одних пирогів цілу макітру напекли , так що врожай в
новому році має бути щедрим.
- Кутя, кутя дай нам пуття
У двір худобу в хату хліба
На землю полиття
На людей здоров’я (ставе на стіл).
Господар: Щоб всі корови потелились
Щоб всі свині поросились
Ще й бджоли щоб роїлись
А птиця яйця хай несе
Хваліть Господа за все (куштує кутю).
- Погляньте, погляньте – он там у хаті вогник мерехтить
Всі скоріш туди ідіть (стають врозтіч)
- Щедрівки будемо співати
Господаря викликати.
ПІСНЯ «Щедрик-щедрик»
Господиня: А ми вже вас чекаємо, через віконце виглядаємо
Щедрий вечір, добрий вечір!
- Ми йшли на вогник до вашої хати
Не хотіли на шляху добрих людей минати
І зараз будемо вам колядувати.
- Я дівчинка маленька, спідничка яркенька
Чобітки червоні, будьте із святом здорові
- А я маленький хлопчик виліз на стовпчик
з мішком походжаю та коляду збираю
Вечір добрий, дайте пиріг довгий!
Господар: Ось вам пиріг, та проходьте всі скоріше,
Затанцюйте веселіше!
УКРАЇНСЬКИЙ ТАНЕЦЬ.
Господиня: Колядники, ви багато мандрували
Що там бачили, чували?
- Побували за горою, за горою кам’яною
Там у теремі високім троє друзів яснооких.
- Сонце, місяць, зірки дрібні
Всі вони усім потрібні.
ПІСНЯ «Ой сивая зозуленька».
- Сонце гріє, місяць – сяє
Зірки свято звеселяють.
Господар: А ну, де ж це ваші зірочки?
ТАНЕЦЬ ЗІРОЧОК.
(Стукіт у двері, заходять ряжені – коза, цигани, чортики, діти з зіркою).
- Ой чи є хто в цій хаті?
Пане – господарю, чи дозволите щедрувати
З Новим роком вас вітати?
- Хай вам буде щастя, доля
Урожай дорідний в полі, щоб вам весело жилося
Щоб вам краще все збулося!
ПІСНЯ «Добрий вечір, тобі!»
- Вію, вію, посіваю, з Новим роком всіх вітаю
Сію, вам квасолю, щоб була добра доля
- Сійся, родися жито-пшениця і всяка пашниця.
На столі – хлібом, на печі – пирогами
Сієм, сієм посіваєм
Щастя і добра бажаєм.
- І любов і щедру ласку
І з родзинками калач.
- А для нас ще й сіна в’язку
Нашій кізоньці на харч.
Господар: Та в тебе не Коза, а кляча
Та до того ще й ледача.
Циган: Не ображай мені Козу
Бо зараз хату рознесу.

Господиня: Та в тебе Коза вкрадена, а не куплена
Ще й по бокам облуплена
Циган: Не правда твоя, козаче –
Моя коза добре скаче.
Коза: Ось як тупну я ногою
Та наставлю гострий ріг
Де мій кошик з колядою
Я візьму собі пиріг.

Циган: Тп-ру! Коза циганчат моїх полякала!
ТАНЕЦЬ ЦИГАНІВ.
(ЧОРТИКИ бігають врозтіч, крадуться до кошика з колядою)
Господар: Діти подивіться, чортики до коляди підкрадаються.
Давайте їх впіймаємо!
ГРА «Не випустимо».
Господиня: Ви не бійтеся чортів. Чортик з нами подобрів!
Колядують з-за воріт:
Чортики: Хай щасливим буде світ!
МАСОВКА.
Господарі: Добре співали та танцювали
Але настав вже час пригощати вас
Щоб всі – і ми і ви щасливі були
Щоб в нас і в вас все було гаразд!

[Инесса Анатольевна]

https://www.youtube.com/watch?v=qriGCfvrQ68

[нонна]

Сподобалась пісня на Різдво Христове.
https://www.youtube.com/watch?v=Oa9yO0--FPc
Дівчатка, може в кого є ноти чи мінус? Дякую

[нонна]

С совершенно замечательного сайта http://natalyagurkina.ucoz.ua/blog/3-0-1 взяла материал про Рождество Христово. Может кому-то тоже подойдёт....

[Оленька я]

[Наш Сценарій розваги
B]Добрий вечір добрим людям.[/B]

У кутку святково прикрашеного залу стоїть невеличка бутафорська хатинка. Поруч парканчик «притрушений» снігом, санчата. Звучить весела народна музика. Під музику забігають діти старшої групи,за ними діти середньої групи. Стають біля стільчиків.
До зали заходить ведуча-зима.
Зима: Доброго дня, вітаю усіх вас!
Зустрілись ми в передсвятковий час.
Я – білосніжна зима – чарівниця
Несу святковий настрій, як годиться
Тож, не сумуйте, і танцюйте, і співайте
І свято наше, діти, починайте!
Дитина: Ой, зима, зима вже прийшла
Всі двори сніжком замела
Через білий-білий сніг холодніше стало
Тільки зимонька усіх нас не налякала.
Дитина: Усюди знов хурделиця
Пороша низом стелиться
У хутрі білосніжному
Стоять дерева ніжаться.
Діти виконують пісню «Прийшла зима».
Ведуча. Ой який пухнатий сніг
М'яко стелиться до ніг,
Як же весело ми трішки
Ним побавимося в сніжки!
Діти виконують пісню-гру «Гра в сніжки».
Ведуча. Гарно ми побавилися, розважилися. От і настав вже вечір, не простий, а щедрий, коли люди готують святкову вечерю, запалюють свічки та співають веселих пісень, бажаючи одне одному щастя і радості. Тож зазирнемо до господарів.
З хатинки виходить Господиня (дорослий).
Господиня: Досить, діти грати
Час до столу сідати
Он, погляньте, зорі сходять
Що свята до нас приводять.
Діти виконують танок Зірочок
Зірочка: Ми казкові та яскраві
Стелим в небі килими
Ми блискучі, світлі зорі
Кришталевої зими.
Зірочка: Щиро сяйво розсипаєм
Добрим ми допомагаєм.
Та у цю чарівну мить
Також будемо світить.
Дитина: (звертається до господині) Матусю, матусю, чом зорі так сяють?
Господиня: Бо колядників усі люди чекають.
Дитина: А хто це вони і навіщо чекати?
Господиня: Бо всі Українці чекають на свято! (відео)
Здавна в народі усі чекали святок, що починаються Різдвом і закінчувалися Водохрещам. Тож послухайте про появу першого свята – Різдва.
Одного разу пастухи в ясну й морозяну ніч побачили сіяння зірки і зрозуміли, що народився Ісус Христос, Син Божий. То Діва Марія народила Сина Божого! Всі вірили, що ця дитина святую силу втілила. І з того часу ми зустрічаємо свято Різдва. Увечері напередодні Різдва кожну оселю святково прибирали. На столі ставили дідуха – солом`яного снопа,а коли на небосхилі з’являлася перша надвечірня зірка, уся родина сідала за багатий стіл. Аж 12 різноманітних страв із кутею та узваром. Хлопчики і дівчатка співали колядок, пісень, в яких бажали щасливої долі, добробуту господарям.
А ось і колядники на порозі.
(Чути стукіт у двері)
Різдвяна пісня
Господар. Добрий вечір! Хто це так гарно співає?
Дитина. Ми колядники.
Дівчинка. Я дівчинка маленька, спідниченька рябенька,
Чобітки червоні, будьте з празником здорові! (вклоняється)
Хлопчик. Я- маленький хлопчик, виліз на стовпчик,
З мішком походжаю, коляду збираю.
Вечір добрий, пане господарю
Господар. А ви проходьте до світлиці та ще заспівайте нам пісень.
Діти співають колядку «Добрий вечір, пане господарю!»
Господиня. Ой і хороші пісні співаєте! Ви багато мандрували. Розкажіть, де побували, що там бачили, чували!
1 Дитина . Побували за горою,
За горою кам'яною,
Де у теремі високім
Троє подруг яснооких-
2 Дитина. Сонце, Місяць та Зірка дрібна,
Кожен з них усім потрібен,-
Сонце гріє, Місяць сяє,
Зірка свято закликає.
Колядник: Господине, дозвольте у вашій хаті козі поскакати.
Господиня: Нехай скаче. Діти, заведіть хоровод з Козою.
Хоровод-гра «Го- го Коза»
Діти: Ой, візьмися Козо в боки,
Покажи нам свої скоки.
Скач, Козуню, до полиці.
Чи нема там паляниці?
Скач, Козуню, до стола,
Чи нема там пирога?
Господар. Ой, які ви молодці, і танцювали, і співали, і ігри грали ,
Господар: За вікном вже віхола гулє
Діточок до гри усіх скликає!
Гра «Два морози»
Або
Гра «Ми підемо всі наліво»
Господиня: А нам час до столу сідати, кутю куштувати
А колядникам час додому вирушати!
Діти виконують «Коляд -колядниця »
Колядники: Коляд, Коляд, коляда
Хай обходить вас біда
І нехай на ваш поріг
Прийде радість в Новий рік
Колядник: Щоб в добробуті цвіли
Щоб щасливо ви жили
І щоб рік цей молодий
Вам був кращий за старий
Колядник Друзів зичимо багато
Щоб у будні та на свято
Ваші гнулися столи
Щоб здорові всі були.
Виконується фінальна пісня «Добрий вечір, люди»
Господар: Гарно з вами , весело, та вже час усім відпочивати.
Любі діти, милі діти!
Виростайте, наче квіти!
Білочубі, чорноброві,
Виростайте всі здорові!
Чуйні серцем, чесні, щирі,
Виростайте в дружбі, в мирі!
І на радість всій родині,
І на славу Україні!
Хай щастить усім, нівроку,
В кожен день нового року!
Щедрий вечір, добрий вечір
Добрим людям на здоров'я!
Діти під веселу українську музику виходять з залу.
Складено - Олійник Ю.С. та Ольга Ш.
Дякуємо форумчанам за ідеї!

[Танічка]

Колядка "Дзінь - дзілінь"
плюс https://drive.google.com/file/d/1rSACmHeBjnEY4BZAVsDatFYimI-eV8At/view?usp=sharing
мінус з мелодією https://drive.google.com/file/d/1R-tAEqfSUjTvG9C2lmzalQqXc9fSqo0D/view?usp=sharing

[Світланочка]

Дівчата, гарна казочка "Різдвяна рукавичка" можна показати і як драматизацію або як ляльковий з колядками https://www.youtube.com/watch?v=98knqOp9mEg Повторюю прохання з швидкої. можливо у когось є текст до цієї казочки, буду дуже вдячна..

[nastiabar]

Святки 2018. Спасибо всем за материал , чей использовала в сценарии!

Святки (2018)
(Під музику діти 1-5-7-3 гр заходять до зали та сідають на стільці.)
Ведуча:
Добрий день, мої малята
Любі хлопчики й дівчата
Всі зібралися на свято?
Тож будемо розпочинати.
Широкими дорогами
З рясними перемогами
Виходить рік Старий!
Зима навкруг порошиться
І в кожну хату проситься
Веселий Новий рік!
Загальний танок «Новий рік» н. Май 1 гр.
Ведуча:
А зараз прошу відгадати святкові загадки….
Мороз трещіть і снігу намело…
Радіють всі…Адже прийшло…( РІЗДВО)
На нього всі чекають
Дорослі та маленьки
На службу гарно вбрані
Разом ідуть до (ЦЕРКВИ)
Красою зачаровані і хлопчаки, й дівчатка:
Перед іконами горять
Як зірочки… ( ЛАМПАДКИ)
Розправивши свої пухнасті гілочки
Милуються різдвянії (ЯЛИНОЧКИ)
Від зірки сяйво благодатне пролилось
У Віфлеємі народився ( Ісус Христос)
1 дит. (7 група)
Йде зима, красуня мила.
В неї сукня сніжно-біла,
Черевички з кришталю
Дуже зимоньку люблю!
2 дит.: (7 група)
Зима прийшла, зима прийшла
Будинки в біле одягла.
Стоять дерева в шапках білих
Зима для сильних, спритних, смілих.
3 дит. (7 група)
Кришталева зимонька в срібнім кожушку!
Ти кругом насипала білого сніжку.
Принесла ти радощі нашій дітворі:
Гірочка i ковзанка в кожному дворі!
(під музику заходить Зима і обсипає всіх «снігом» )
Зима: (1 гр)
А ви не боїтеся морозу?
Діти:
Ні, не боїмося!
Зима:
А якщо ручки замерзнуть?
Ведуча:
Ми поплещемо! (плескають)
Зима:
А якщо ніжки замерзнуть?
Ведуча:
Ми потупаємо! (тупають)
Зима:
Щоб було нам тепліше
Щоб було нам веселіше!
Всі до мене поспішайте,
І про мене заспівайте!
ХОРОВОД « Метелиця- зима » .
4 дит. (5 група)
По Вкраїні знов хурделить
Снігом білим землю стелить.
Лише місяць тонкий на небі зітхає,
В подвір`я і хати людськи зазирають.
5 дит. (5 група)
Так гарно і дивно на вулиці в нас-
Насипало снігу й додало прикрас.
Он дах притрусило біленьким сніжком,
А он на воротях лежить сніжний ком.
Зима:
Діти, а ви любите в ігри грати. Я принесла вам цікаву гру, називається
« Морозко »
Пісня-гра « Морозко» ( загальна)
(Звучить звуковий ефект «скрипу»)
Зима:
Ой! Діти, прислухайтесь, чуєте ? скрип-скрип-скрип...
Цікаво, хто на нашому порозі скрипить? Піду подивлюсь...
( Зима йде «до дверей» заходять Сніговики.)
1.Сніговик: (3.гр.)
День і ніч стою на чатах
У біленьких сніжних шатах
У руці метла- рушниця
Як на варті і годиться

2 сніговик:
День і ніч стою труджуся
І нікого не боюся
Крім тепленьких промінців
Малюки горячі ці…
3 Сніговик :
Як пригріють навесвні
Так і стоплять сніг вони…
Взимку був сніговиком
Стану навесні струмком…
Танок Сніговиков та Сніговичок» ( 3 гр.)
Ведуча:
Ви чули, мої діти, про маленьких колядників?
Колись н Україні їх було дуже богато… Ось.. дивиться….
(Чути дзвін церковний)
Господиня:
Різдво починається,ніч усміхається.
Пташка на гільці калини гойдається.
Діти всі ходять колядки співають.
То святкувати Різдво починають.
Дівчатка 7 гр виконують пісню- танок « Ліхтарики»
Господар: (несе дрова)
Ось і дрова для печі,
Будуть смачні калачі.
Господиня:
Рівно 12 гарненьких полін.
Місяцам року ми шлемо уклін.
Господарь:
Сяють ясним світом
На небі зірки.
Ладить мати вечеряти…
Помагайте, дітлахи!
Дочка:
Дружно колядують
Малі пастушки.
А Богданчик помагає
Мак втирати до куті
Син:
Пахне вся хата
Воском від свічок
А Мар’янка для вечері
Чистить у кухні часничок.
Господар:
Дочекалися ми свята!
А вечеря в нас багата?

Господиня:
Ой багата!!!
Зараз поставлю кутю я на стіл.
Щоб вистачало на свято усім.
Риба, боби, голубці, пироги
Щоб обминали наш двір вороги!
Донька:
Кашу ячмінну, картоплю, узвар,
Щоб уродився добрий товар.
Синок:
Ось варенички із сметаною враз,
Хай буде в домі у нас все гаразд!
Донька:
Їжа святкова з 12 страв-
Все, що рік уходящий надбав.
Заходять пастушки ( 11 гр.)
1 пас тушок:
Ми прийшли сказати
Новину чудесну.
Народилася сьогодні
Дитина Небесна.
2 пас тушок:
Як всі почули цю новину.
То поспішили до Божого Сина.
Щоби дитятку низько вклонитись…
Та на колінці перед ними схилитись.
Діти співають « Дзинь- дзелень!» ( Загальна)
Заходять колядники .
1 гр:
1 колядник:
Коляд,коляд,коляда-
З неба зірка молода
Закотилася до хати,
Щоб нам заколядувати.
2 колядник:
Ой,у годину тиху вечерову
Ясно палає місяць в небесах.
Ангели Божі вість несуть чудову:
Будемо жити ми у віках.
3 колядник:
Ясна зірниця до сердець припала
І чудову радість нам повідомляла:
Що Іісус родився, щоб усіх зцілити,
Щоб могли щасливо ми на світі жити.
Колядка « Диво-колядка » ( Діти 1 гр)

Діти сідають на стільчики.
1 дит:
З Новим роком,Україно!
Сміху,радості,тепла!
У кожнесеньку родину
Зичу щастя і добра!
2 дит:
Хай усіх вас закружляє
Білим віхором зима!
З Новим роком вас вітаєм
І щасливого Різдва!
Хоровод «Старий Новий Рік»
Ведуча:
А де ж наша коза?
А … З колядниками прийшла.
За спини ховається
Показатись соромиться.
Люди добрі. Чи можна козі зайти до хати?
Бо де коза ходить, там пшениця родить!
Господар:
То хай заходить!
( під музику заходить Циган з Козою.)
Циган:
Раз пустили козу в хату
Вона буде танцювати.
І рогами. І ногами
Щей хвостиком вихіляти.
Коза:
Ме-е-е-е-е! Хтось кликав мене?
Я коза плямиста.
Ні з села, ні з міста,
Ні чорна, ні біла,
Ні змерзла, ні впріла.
Свята хочу і не хочу,
Всіх вас тут перетолочу . Ме-е-е-е-е!
(Коза скаче,на прикінці падає)
Господиня:
Ой лишенько. Ой біда!
Мабудь померла коза!
Бол ежить вона. Не дише…
І хвостиком не махає.
І рогами не хітає.
Циган:
Що плакати, що ридати?
Треба доктора гукати
Щоб йшов козу лікувати,
( під музику виходить доктор.)
Доктор:
Один момент! Один момент!
А де подівся поцієнт?
Господар:
Он, лежить не дише.
І хвостиком не колише
Ніжками не тупає,
Ріжками не рухає…
Доктор: (оглядає козу)
Тут діагноз лиш один…
Вибилась коза із сил.
Бо по хатах ії тягали
І ніде не частували!
Щоб виходить козу оцю,
Давайте складемо меню.
А меню це не просте
Із загадок складене…
Ведуча:
Щоб козі його подати
Загадки треба відгадати!
1. Взяли муки, замісили.
Потім всім гуртом ліпили…
Потім всіх разом в окріп..
Буде смачно на обід! (Вареники)
2. Рідке, а не вода.
Біле, а не сніг… (Молоко)
3. Ми схожі на букву «О» дуже.
Просимо: « Скуштуй нас, друже!»
Ми такі смачні гостинці.
Тільки дирка в серединці. ( Бублики)
4. Сухі яблука та груші
Не несли ми на базар.
У кастрюлі їх зварили…
І одержали ( Узвар)
Доктор:
Гей, коза, коли не хочеш вмерти…
То вставай скоріше жерти…
А як що не хочеш скоро,
То зараз шпигну уколом!
( Коза зривається та біжить).
Ведуча:
Пане, докторе, ходіть зі мною…
Знов трапилась біда з козою.
Злякалася вона.утекла із двора.
Треба ії здоганяти й переляк їй лікувати.
(Сідають на стільці.)
Ведуча:
Гарна була в нас коза. Дуже шкода що пішла….
А то ще б нам поспівала
Всі б разом потанцювали….
Ось і відсвяткували люди Різдво Хрістове. Дожидаються другого - Святого Василя- Старий Новий Рік… І знову розбіглися по дворах гурти веселих щедрівників , бажаючи щастя , здоров*я , достатку у кожній хаті.
(Діти 7 гр)
1 засівальник:
Сієм, сієм, посіваєм.
Шастя й долі вам бажаєм!
І у щасливій ваший хаті
Щоб усі були багаті.
2 засівальник:
Щоб стояли на столі
Поляниці не малі.
Щоб були у вас ковбаси.
Молоко, й сало, й мясо…
3 засівальник:
Щоб були в своїй оселі
Рік щасливі та веселі.
Всі:
З Новим роком!!!!!
Ведуча
Зійшли Ангели з неба до землі,
Принесли вони дари – 3 свічі воскові.
Запалюю першу свічу – кого нема з нами пам яну,
Запалюю другу свічу – за нашу країну.
Запалюю третю свічу – за нашу родину.
За цими словами в дзвіночки дзвонимо.
В дзвіночки дзвонимо і всім ся клонимо.
То ж радуйся ,земле,у пишній обнові,
Бувайте ви,дітки,щасливі,здорові!

[Оленька я]

Вітаю усіх форумчан з НОВИМ РОКОМ!!
Ось мій варіант різдвяних свят ("Три в одному")
(муз.матеріал скину- пишіть в лічку!)
Розвага
ТРИ СВяТА НА ПОРОЗІ.
Різдво. Новий рік. Водохреща

Ведуча: Ось зима по нашім краї
На санчатах роз’їжджає
Сніжок сипле без упину
Вже засипав всю Вкраїну!
Де не гляну я на дворі,
Всюди бачу білий колір.
Сніг січе без перестанку.
Зима трудиться до ранку.
Діти виконують пісню «Зимонька-зима»
Ранок. (На сцені граються троє дітей, доганяють одне одного, )
1 Хлопчик. На городі стовпчики,
Роди, Боже, хлопчики,
А дівчат не роди,
Бо то самі іроди.
1 Дівчинка . На городі качата, Роди, Боже, дівчата,
А хлопців не роди, Бо то самі іроди.
Ведуча: А тихше-бо, діти, хіба не знаєте, який сьогодні день? Увечері народиться Боже дитятко, то й треба сьогодні бути сумирним і тихим,
Не можна сваритись і нікого ображати та й матері допомагати.
2 Хлопчик: І мороз не угаває,
Йому вітер помагає
Не мети, зима снігами,
А приходь до нас з піснями!
2 Дівчинка: Запрошуємо, друзі всіх,
В наш дім український святковий,
Тут пролунають пісні і сміх,
Свята на порозі різдвяні, чудові!
Ведуча: Вечір перед Різдвяну ніч називають Святвечором. На це родинне свято готують 12 страв, основною їжею, звичайно ж, є кутя та узвар. У цей час, заходячи до будь якої хати , господарів вітають словами:
«Добрий вечір, щедрий вечір, Добрим людям на здоров’я!» Тож давайте привітаємо нашу господиню піснею!
Діти виконують пісню «Добрий вечір»
Господиня: А давайте-но кутю й узвар на покуття поставимо,
уже батько і сіна вніс. (Витягує з печі горщик, несе його на сіно.)
Господиня. Іде кутя на покуття, кво-кво-кво.
Діти. Ко-ко-ко, цяп-цяп-цяп, кукуріку. (Далі виймає горщик з узваром.) Господиня. Іде взвар на базар, кво-кво-кво.
Діти. Цяп-цяп-цяп, кукуріку.
Господиня. О-о-о, гарненькі курчатка будуть: і курочки, і півники.
(До хати заходить господар із дідухом.)
Господар. Дай, Боже, здоров'я!
Господиня. Помагай Бог, а що несеш?
Господар. Злато, щоб увесь рік ми жили багато! Віншую вас зі щастям, здоров'ям, із цим Святим вечором, Щоб ви в щасті і здоров'ї ці свята провели та других Дочекались (Ставить дідуха на покутті.)
Господар. Дуже файний наш дідух,
Солом'яний у нього дух,
Зернові колоски, Золота солома,
Вставай, пане, на покуттю,
Сторожуй нам дому!
Перша зірка в небі стала,
Христос народився
Святий вечір зустрічаймо
За столом як годиться
(Насипає у миску куті, бере пирога з мискою і відходить в куток)
Господар (гукає тричі). Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти! (Вслухається.) Як не йдеш, то й не йди
і на жито-пшеницю, усяку пашницю.
Іди краще на моря, на ліси,
на круті гори, а нам шкоди не роби!
Ведуча: Ніч перед Різдвом - Свята ніч,
Тож нехай горить до ранку свіч
Діти заходть читають віншувальні колядки.
Дитина: З Святим Різдвом вас вітаю,
Всім здоровя бажаю,
Хай у вашій хаті злагода панує,
Хай любов дитяти за вами мандрує,
Зичу господарям щастя, врожаю,
Усім добрим людям здоров’я бажаю.
Хай вам буде Бог у дорозі,
На кожному броді, на перевозі,
Я вас віншую щастям, здоров’ям
Сими святами різдвяними!
Хлопчик . Віншую вас нині, всі добрі люди,
Нехай поміж вами завжди добре буде!
Кожної днини, кожної години
Хай Бог благословить вас, Біда хай загине!
Огонь, град і туча нехай вас минає!
Будьте здорові разом з діточками.
Хай горя і смутку не буде між вами!
Христос ся рождає!
Діти Співають «Нова радість стала».
(На сцену виходять колядники із зіркою та мішком.)
Колядники. Пане господарю, дозвольте колядувати!
Господар. Колядуйте!
Колядники. Сидить хлопчик на стовпчику,
На дудочку грає,
Христа прославляє!
А ви, люди, чуйте,
Коляду рихтуйте:
Яблучка, горішки
Для нашої потішки.
Христос рождається!
(Господиня дякує, кидає в мішок яблука і горіхи.)
Колядники. Ісусик маленький, рученьки біленькі, Книжечку тримає, Христос ся рождає! Віншую тебе, речний пане, щоб ти був охочий, Хай тебе любить, хто як хоче, А я любив і буду — Заплати за коляду!
(Господар кидає у мішок дрібні гроші, дякує.)
Колядники. Коляда! Коляда! Дайте, тітко, пирога! Як не дасте пирога — візьму вола за рога, Та виведу на поріг, і викручу правий ріг. Буду рогом трубити, а воликом робити! (Господиня пригощає колядників пирогами.)
Колядники. Віншую вас із Христовим Різдвом
На добру долю і щасливий вік, Щоб вам краще жилось, як торік. Христос рождається!
Діти виконують танець зірочок
Ведуча. Ось і тиждень минув…Знов святковий вечір-
Щедрий вечір. - день преподобної Меланії. (Стукіт за сценою.)
Щедрувальники. Щедрий вечір, пане господарю, Стережи, Боже, твого товару, Твого товару, всякого статку, Молім Бога за отця, за матку. Добрий вечір! Дозвольте щедрувати!
Діти Співають «Щедрик».
Після щедрівки з-за сцени мекає коза.)
Козовод. Дядьку, пустіть козу до хати, бо змерзла!
Господар. Нема де тій козі розгулятися—тісно в хаті!
Козовод. Будьте ласкаві, пустіть, бо й козенята померзнуть! (Коза мекає.)
Господиня. Та йдіть уже... Тільки добре співайте!
Козовод. Нуте, панове, Нуте, мирове, Поставайте вряду, Я козу веду!
Хороводна гра «Го-го, коза»
Го-го-го, коза! Го-го-го, сіра! Го-го-го, біла!
Ой розходилася, розвеселилася
По всьому дому, по веселому!
Де коза — ногою, там жито — копою!
Де коза — рогом, там жито — стогом!
Де коза хвостом, там жито- кустом.
Для козуні в бубни, бубни
Для сірої в скрипки грають,
Дзвониками звеселяють.
(Щедрівники вітають господарів зі святом, коза всім кланяється.
Господар дає у мішок калач.)
Козовод. Прощавайте! Дай, Боже, щоб того року діждати!
Хлопець. Ой господар, господарочку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
їсти зварить, та й накриє. Добрий вечір!
Дівчина. Просимо!
Хлопці. Добрий вечір вам у хаті!
(«Меланка» шукає віника, розкидає сміття, бере щітку — мастить припічок.)
Щедрувальники. Наша Меланка — неробоча,
На ній сорочка парубоча...
Люди ідуть на жнива.
А Меланка — на пива!
Люди ідуть із серпами,
А Меланка—зі шклянками!
Люди нажали по сім кіп,
А Меланка—один сніп!
Проводиться гра «Помічники»
Ведуча. Потомились діти, полягали спати…
А на ранок півник почина співати.
Півник: Куку-рік-куку-ріку
Відчиніть посівальники йдуть.
Чим молодший війде в хату,
Тому щастя більше мати.
(Виходять 4 хлопчики, беруть торбинки із пшеницею, житом.)
Перший хлопчик. Ходить Ілля на Василя
Носить путу житяную,
Де замахне — жито росте,
Роди, Боже, жито, пшеницю,
Всяку пашницю;
У полі ядро, а в домі добро. Дай, Боже!

Другий хлопчик. Сію вам жито, щоб добре було жити,
Сію вам просо на все хороше.
Посилаю пшеницю яру, щоб горя не знали,
На щастя, на здоров'я, на Новий рік,
Щоб вам краще жилося, як торік.
Третій хлопчик. Житом, житом із долоні,
По долівці, по ослоні,
Засіваю в вашій хаті —
Будьте дужі та багаті!
Щоб збулося все нівроку —
З новим щастям, з Новим роком!
Четвертий хлопчик. Сію густо, перехресно,
На добробут людям чесним,
Примовляю з кожним кроком:
З новим щастям, з Новим роком!.
(Усі співають пісню «Пироги, вилазьте з печі...».
Діти пригоща ють присутніх у залі пирогами.)
Діти виконують пісню «Новий рік»
Ведуча: Ходімо діти, хутко розважатися
Бо Святвечір буде скоро наближатися
Гра «Зимовий хокей»
Господиня: На «Голодну кутю» я запрошую вас
Ось кутя, та узвар, голубці
Тільки рибу, і м ясо сьогодні всім зась
Ви варенички їжте смачні.
Господар: Порожній горщик розбиваю
Кутю й морози проганяю
Дитина: (стукає макогоном в тин й декламує:))
"Геть, кутя, з покуття йди на базар!"..
Дитина: Ходімо до річки воду святити.
А хто сміливіший – хоч личко умити.
Усі співають: Йордан, Йордан, вода студенька,
Пречиста Діва воду брала, Своє Дитя напувала.
Хлопчик: (вмиваючись) Водичко-йорданичко!
Вмиваєш луги-береги,
коріння, різне каміння,
умий і мене від гніву,
ненависті й від усякого лиха.
Дитина: Водохреща –Божа благодать,
Сили Бог мені багато дасть
Буду краще , і щасливо жити
Добрі справи буду я робити.

Дитина: От зима вже й утікає , і мороз не налякає
"Тріщи, мороз, не тріщи, а вже минули Водохрещі".
Проводиться гра «Два морози»
Усі разом: Молитва
Пошли нам, Боже,
Маленьким дітям,
Щастя, здоров’ я
На довгії літа!
Щоб виростали
Розумні і сильні,
Душею чисті
І серцем вільні.
Щоб нам світила
Зіронька долі,
Щоб ми не знали
Лиха ніколи.

[нонна]

Колядка "Дзінь - дзілінь"
З Вашої ласки додам слова

На Різдво Христове, від хати до хати
Із вертепом діти йдуть колядувати.

Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, -
Весело співаймо !
Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, -
Бога прославляймо !

Попереду зірка шлях нам осяває,
Пастушки у колі на сопілках грають.

Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, -
Весело співаймо !
Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, -
Бога прославляймо !

Звіздарі низенько голови схиляють,
Ангели у небі весело співають.

Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, -
Весело співаймо !
Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, -
Бога прославляймо !

Програш:..

Колядуймо дзвінко, щоб світ веселився,
Радій, Україно – Христос народився !

Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, -
Весело співаймо !
Дзінь – дзілінь, дзень – дзелень, -
Бога прославляймо !

[Пономарёва Александра]

Лёгкий сценарий, без подготовки, на основе новогоднего репертуара. Девочки - таланты, сложилось благодаря вам.:042:
«Бо прийдуть до тебе - три свята в гості»

01 У супроводі фонограми пісні «Різдвяна», анг.нар.пісня, діти заходять до зали та виконують танок.
Зал прикрашено у новорічно – українському інтер’єрі + дідух.
Діти сідають на стільчики.
Ведуча.
Доброго дня, любі діти. Ми дуже раді вас бачити у нашій світлиці. Запрошуємо вас на хліб, сіль та святу вечерю. «Зима прийшла, свята принесла». Тож сьогодні ми з вами і поговоримо про 3 великих свята.
Багатий український народ на звичаї та обряди. Здавна в народі малі й дорослі чекали святок, що починаються Різдвом і закінчувалися Водохрещам. Тож послухайте про появу першого свята – Різдва.
Одного разу пастухи в ясну й морозяну ніч побачили сяйво зірки і зрозуміли, що народився Ісус Христос, Син Божий. Потім пішли пастухи в ту хатину. Там Діва Марія народила Сина Божого, скільки ж там людей зібралося! Всі вони вірили, що ця дитина святую силу втілила. І з того часу ми зустрічаємо свято Різдва.
Увечері напередодні Різдва кожну оселю святково прибирали. На столі ставили дідуха – солом`яного снопа,а коли на небосхилі з’являлася перша надвечірня зірка, уся родина сідала за стіл. На якому було аж 12 різноманітних страв. Тому в народі цей вечір називали святим вечором. Починали і закінчували вечеряти кутею та узваром. На слідкуючий день мати готувала пироги, які діти мали однести дідусям і бабусям, а також хрещеним. Хлопчики і дівчатка співали колядок, в яких бажали щасливої долі, добробуту господарям. Бачу серед вас є колядники, тож запрошую вас заколядувати.
02 У супроводі фонограми заходить Дід Панас, у нього посох з різдвяною зіркою та мітла – ставить мітлу у куток.
Дід Панас.
Добрий вечір вашій хаті. Я дід Панас.
Що, колядувати зібрались? А мою хату обминули та до мене не зайшли. А різдвяна зірка у мене, так що нічого у вас не вийде: колядники будуть без гостинців, а в хатах не буде достатку та врожаю.
Ведуча.
Бач, який злий. Віддай нам зірку, а то я тебе у бублик скручу.
Дід Панас.
Не скрутиш, нічого в тебе силою не вийде.
Ведуча.
Діти, що ж нам робити? Треба нам Діда Панаса задобрити. А ти Діду, сідай в крісло, відпочинь, а ми тебе розважимо, розвеселимо.
Діти покажемо Діду Панасу веселу гру «Прилипалочка»?
03 У супроводі фонограми діти грають у гру «Прилипалочка», автор С.Дедра.
Дід Панас.
Гарно діти танцюють. Але все одно зірки не віддам.
Ведуча.
А ти гратися любиш?Тоді, Діду, пограй з нами в сніжки.
Дід Панас.
Ну чому ж не погратись, пограю.
04 У супроводі фортепіано діти грають у музичну гру «Гра з сніжками»
Дід Панас.
Не кидайте більше. Віддам зірку, віддам.
Ох і закидали мене сніжками, візьміть свою зірку. віддає різдвяну зірку.
05 У супроводі фонограми діти виконують «Танок зірок та місяця». Діти сіли на стільчики.
Дід Панас.
Та я не хочу від вас уходити, у вас так весело. А в мене вдома є тільки мітла. Ехе – хе.( показує мітлу)
Ведуча.
Тримайте колядники зірку і запрошуємо до хати.
Колядники:
1. Хай за вікном мороз іскриться,
А ми співаєм і радієм
Дозвольте заколядувати:
З Різдвом Христовим, Господине!

2.Колядин, коляди,
Я у батька не один.
Мене не дивуйте,
Ковбасу готуйте.

3.Коляд, коляд, колядниця –
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, тітко, п`ятака,
Ні, п`ятак не такий,
Дайте рубль золотий.

4. Господине, чуєте?
Ковбасу готуєте?
Яблучка, горішки
Дітям для потішки.

5.Мир і щастя в вашій хаті,
Щоб були ви всі багаті,
Щоб колядочка лунала
І кутя, щоб смакувала.
Ведуча.
Тож вставайте діти та заспівайте колядку.
06 У супроводі фонограми діти виконують пісню «Дзінь – дзілень»
1.
На Різдво Христове від хати до хати
Із вертепом діти йдуть колядувати.
Приспів: 2
Дзінь-дзілінь, дзень-дзелень,
весело співаймо.
Дзінь-дзілінь, дзень-дзелень,
Бога прославляймо.
2.
Попереду зірка шлях їм прокладає
Віфлеємська ясна на небі сіяє.
Приспів: 2
3.
Три Царі низенько голови схиляють,
Пастушки й Ангели радісно співають.
Приспів 2
4.
Колядують дзвінко, щоб світ веселився
Радій, Україно, Христос народився.
Приспів - 2
Ведуча.
Дякую вам за ваші побажання.
Дід Панас. Ой, діти, а моя мітла танцює. Діти, а хочете пограти з моєю мітлою?
Діти.
Так.
Дід Панас.
То ходімо.
07 У супроводі фонограми діти грають у музичну гру «Я, мітла, лечу», автор С.Дедра. Діти грають у гру в колі.
Дід Панас. От мітла розходилася, не зупинити. (свариться на мітлу) Ходімо додому. Дякую вам, діти, за веселе свято. До побачення.
У супроводі фонограми Дід Панас та мітла уходять.
Ведуча.
А зараз я вам хочу розповісти про друге велике свято – Старий новий рік. А ще його називають святом Святого Василя. Василь приходить не один, а з Маланкою. Роль Маланки виконував парубок, одягнений у жіноче народне вбрання. Роль Василя виконувала дівчина, одягнена в жупан, шапку, чоботи. Дівчата з «Василем» та «Маланкою» ходили щедрувати. Та ось і вони, та не самі, а з щедрувальниками.
08 У супроводі фонограми пісня «Щедрівка»,музика народна, дівчатка виконують танок.
Дівчатка стоять
Василь.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров`я.
Маланка.
Я – Маланка малесенька,
Як конопелька тонесенька.
До роботи не лінива.
Ввійду в хату – зроблю диво.
1 Дівчинка.
Щедрівочка щедрувала,
У віконце заглядала.
Чи є борщ, чи є каша?
Чи є в борщі кусок м’яса?
Кільце ковбаски, грудочка кашки,
Решето вівса – і щедрівочка вся.
2 Дівчинка.
Щедрик –ведрик, дайте вареник.
Грудочку кушки, кільце ковбаски.
Та не ламайте, цілу давайте.
3 Дівчинка.
Щедрик добрий. я не гірший.
Дайте млинця, котрий більший.
Що щедрушка. то пампушка,
Що щедреник – то вареник.
Всі дівчата.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров’я.
Ведуча.
Дякую вам щедрувальники за побажання.
Дівчатка сідають.
Ведуча.
А засівальники серед вас є?
Діти.
Так.
Виходять засівальники - хлопчики. (посівають пшеницею)
Засівальник.
1.Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю.
Щоб земля щедро родила жито, пшеницю й усяку пашницю.
Коноплю під стелю,
А льон по коліна,
Щоб у вас, господарі,
Голова не боліла.

2. Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю
Щоб родило все в землі,
Щоби хліб був на столі.
І на полі, і в коморі,
щоб добра було доволі.
Ведуча.
Дякуємо вам за посівання та побажання.
Нового року люди чекають з нетерпінням. Вони радіють, співають веселих пісень та танцюють запальні таночки. Тож давайте діти затанцюємо новорічний танок «Веселий».
09 У супроводі фонограми діти виконують танок «Веселий», композитора Н.Май.
Діти сідають на стільчики.
Ведуча.
Старий рік минає, інше свято наступає.
А називається воно – Водохреща. Святою водою окроплюють всіх дітей та дорослих, щоб були здорові.
Ведуча.
Окроплює дітей гілочкою ялинки, змоченої в святій воді, промовляючи:
«Будьте здорові, будьте щасливі».
Гарно ви колядували, щедрували у нашій хаті. І за це я вас хочу пригостити смачними пиріжками. Вони на вас чекають в групі.
До побачення!

[Anytka-80]

А можно в личку попросить???:blush2:

Татьяна сказка 7 с верху http://muz-color.ru/?s=Музична+казка

[Херсон-75]

https://www.youtube.com/watch?v=GruCki9VHbE

[Пономарёва Александра]

Девочки, посмотрите видео https://www.youtube.com/watch?v=u68ttAmKcPU Розвага у дитячому садку "Три зимових свята" Муз кер Максюта Г В. Насмеялась. Галина Васильевна спасибо вам за праздник. А игра "шла коза по лесу" это шедевр. Мне бы такую на украинском. :ok:

[ЮЛилиана]

Дівчата, гарна казочка "Різдвяна рукавичка" можна показати і як драматизацію або як ляльковий з колядками... Повторюю прохання з швидкої. можливо у когось є текст до цієї казочки, буду дуже вдячна..
Светлана, ты права - классная сказка.:ok: Меня она тоже заинтересовала, поэтому набрала текст, но музыку еще не успела полностью укомплектовать.

РІЗДВЯНА РУКАВИЧКА

(Фон №001 - звучить пісня "Нова радість стала"(1-й куплет).)

Автор: Як чудово колядують в Різдво на Україні! Здається, що співають не тільки хлопці та дівчата, а співає все: і дерева, і кущі, і сніжні кучугури... Навіть, місяць на небі підстрибує в такт співу. Не вірите? А ви придивіться. Це ж не просто ніч, а різдвяна ніч. І в цю ніч трапляються різні чудеса...
(Фон №002 - чути як їде підвода.)
О! Хтось їде!

(Фон №002 - з'являється підвода, якою править дід,вигукує: "Но! Пішли коники додому! Гей, швидше!"; співає пісню.)

Дід(співає): Скоро я додому, скоро повернуся,
Вдома жде мене моя Іруся.
Жде мене із ярмарку, жде мене із міста,
Ух, везу я їй намисто.
Ой, везу їй хустку, хусточку гарненьку
Та спідничку довгу червоненьку,ех!
А собі купив чоботи та й заморської роботи
Та шапчину, ще і свиту.
Оце повертаюся я із святкового ярмарку. Та...хе, все продав... Залишилася одна річ - рукавичка, бо другу загубив. А одну ніхто купувати не хоче. Я вже казав, що вона чарівна, що кожному підійде, що коли її одягнеш то добрішим стаєш. Та де там - ніхто не купує... Е-е-ех, а ну мої коники, гайда додому, но!

(Фон №003 - на вступ хтось кричить діду у слід.)
Стій, діду, зупинись! Візьми мене з собою! (З'являється баба.)

(Фон №003.)
Дід: Тебе?.. Не візьму!
Пісня
Баба: Ой ти, діду-діду-діду,
Може з вами я поїду?
Ой, коли твоя та добра ласка.

Дід: Знаєш, що?
Можеш воза розламати,
Що я з цього буду мати?
Не візьму тебе я, не візьму!

Баба: Візьмеш! Сяду з вами на солому,
Підвезіть мене додому,
Ой, твоя та й добра ласка!

Автор: Оце, здається, починаються різдвяні чудеса...
Ну, поїхали!

Дід: Ну подивіться! Га! Усілась таки!.. Добре, я тебе візьму, а ти купи у мене рукавичку.

Баба: Хм... Навіщо вона мені потрібна?

Дід: А... Це не проста рукавичка, а чарівна: хто її одягне - одразу добрішає. От! Не гай часу, купуй скоріше! Ну?!?

Баба: Добрішати нам не треба мабуть,
Доброго, як липку, обдеруть!

(Фон №004 - чарівна музика.)

Автор: Кинула баба рукавичку на сніг, а вона почала рости.

Баба: Ой, що це?

Дід: Хе-ге! Рукавичка!

Баба: А чому вона така чудернацька?

Дід: Вона ж чарівна - кожному підійде. Я в неї хоч кого зможу запхати.

Баба: Слухай! Я на ярмарку не всі іграшки продала. Вони в мене якісь злі вийшли. А
може вони в твоїй рукавичці подобрішають?

Дід: А що? Давай спробуємо!

(Фон № 005.)

Автор: Дістала бабуся із своєї сумки іграшки, а їх у неї багато. Тут і мишка, і півник, їжак, і багато інших... А рукавичка тим часом стала схожою на справжню хатинку - стоїть собі і чекає гостей...
А ось і мишка з величезним клунком.

(Фон № 006 - вихід мишки.)

Мишка: Ну, де б мені оце заховати? Ой, хатиночка!?! Оселюся!

(Голос півника"Ку-ку-рі-ку!")

Автор: Голосне "Ку-ку-рі-ку!" рознеслося в лісі і на галявині з'явився Півень.

(Фон № 007 - виходить Півень.)

Півень: Ко-ко-ко! Поки продерешся через ці ко-ко-ко-зарослі усе пір'я порозгублюєш. Не то, що у селі - гуляй собі городами. А тут що, ко-ко-ко? І притулку надійного не знайдеш. Ко-ко-ко, хатинка!?! Оселюся!

(Півник хоче потрапити до хатинки, але з неї визирає мишка.)

Мишка: Як це оселишся? Я її перша знайшла!

Півень: Ко-ко-ко!Ти хто така?

Мишка: Я - мишка польова!

Півень: Ха! Подивись, якась польова миша і буде мені, свійському птахові, вказувати. Ану, геть звідси, дрібнота! Тут півень житиме!

Автор: Півень дзьобнув, мишка вкусила... і почалася бійка.

(Фон № 008 - бійка між мишею та півнем.)

(Фон № 009 - після слів автора на ширмі з'являється Їжак.)

Автор: І не відомо хто б переміг, якби на галявину не викотилася голчаста куля... Це був Їжак - відомий в лісі розбишака.

Їжак: Та-ра-рам, та-ра-рам. пам,пам, пам! Ну то й що, чого не поділили? Ух ти!?! Гарна хатинка - оселюся!

Півень: Ко-ко-ко! Як це оселишся? Ми її перші знайшли!

Їжак: Що? А ну геть звідси дрібнота! Усіх зараз як поколю!

(Фон № 010.)

Автор: Штрикнув їжак півня, відкинув у бік мишки клунок і таки заліз в хатиночку.
(Фон № 011 - чарівна музика.)
І раптом із віконечка висунулася їжакова мордочка - лагідна така, привітна.

Їжак: Як мені добре! Як мені хороше!

Мишка: Ех ти - загарбник!

Їжак: Та хіба я щось загарбав? Ходіть краще до мене, будемо гуртом жити.

Автор: Мишка виявилася сміливішою за півня, підхопила вона свій клунок, залізна в хатину ...

(Фон № 011 - чарівна музика.)

Мишка: Півнику рідненький! Ходи до нас - будемо гуртом жити!

Півень: Ко-ко-ко, не піду! Хочу мати власну хату.

Мишка: А ми тебе любити будемо, шанувати...

Півень: Ко-ко-ко! Ну, якщо шанувати будете, тоді посуньтеся - сам півень до вас іде! Ко-ко-ко!
(Фон № 011 - чарівна музика.)
Я зрозумів - ви не гірше за мене, а навіть кращі.

(Фон № 012 весела музика до пісні.)
Лайка, бійка і образа, ті слова, ті слова
Всі забули ми одразу. Ну й дива, ну й дива!
Чи понесла їх сорока в перший день Нового року
Сварки на хвості, сварки на хвості,
Сварки на хвості, сварки на хвості.

Чи снігами їх у полі замело, замело.
Мов би сварок тих ніколи не було, не було.
Б'ються вороги неначе, краще їстимем гарячі
З сиром пироги, з сиром пироги,
З сиром пироги, з сиром пироги.

Автор: І закипіли в хатині передсвяткові клопоти... І все було б добре, і все б було гаразд, якби на галявині не з'явилась лисиця...

(Фон № 013 - вихід-пісня лисиці.)

Півень: Ко-ко-ко! Друзі, нам тут гречки й горошку принесли!

Лисиця: Та кому ж це вам? Я ж тобі - такому гарненькому, такому золотенькому... Ну,
виходь, не доведеться ділитися!

Півень: Ко-о-ой, ні! У нас тут усе спільне.

Лисиця: Ну подивіться, яке товариство - один за всіх і всі за одного! Ні, зараз залізу в
хатинку і з'їм того півня.

Їжак: А ну тікай, руда! Бо дамо тобі зараз перцю. У, поколю!

Лисиця: А-а-а... Він мене поколе!?! Ха-ха-ха! Поколе-поколе... та тільки не мене.
Сіренький, ау!

(Фон № 014 - пісня лисиці і вовка.)

Вовк: Ну, кажи де півень, га!

Лисиця: Хі-хі, ось тут, в хатинці.

Вовк: Добре-добре! А де тут у вас двері?

Автор: Поліз вовк у хатинку...

(Фон № 015 - чарівна музика (011).)

Лисиця: Ну що, сірий, заліз?

Вовк (наспівує завиваючи): У-у-у, ой летіли дикі гуси...

Лисиця: Що?!? А ну хапай півня соліст!

Вовк: Півника, мого любого приятеля? Та чи ти, лисиця, з глузду з'їхала, га? Давно вже треба переходити на зернятка та на капусточку.

Лисиця: Ах! Та що це робиться - вовк із півнем знюхався, на зернятка та капусточку перейшов!?! Я йому зараз як дам!..

Вовк: Сюсі-пусі! Сюсі-масюсі!

Лисиця:А-а-а... Зрозуміла, це чарівна хатка, в ній всі іншими стають! Треба виманити вовка. А як?

(Фон № 016 - лисичка міркує і придумує, як виманити вовка.)

Лисиця(наспівуючи): Знаю, знаю, знаю! Ловись, рибко, велика та мала, щоб густою
юшечка була! Щоб густою юшечка була! Ну?

Вовк: Лиско, лиско! А що ти там робиш,га?

Лисиця: Гм, рибку ловлю!

Вовк: Рибку? Дай мені трішечки, я її з капусточкою стушкую, своїх друзів почастую.

Лисиця: Сірий, ти що здурів? Ану виходь!

Вовк: Е... зла, зла ти, лисичко! Нікого ти не любиш! Друзі, чекайте на мене з рибкою - я зараз.

Автор: Вийшов вовк з хатиночки...

(Фон № 017 - чарівна музика2 - вовк знову стає злим.)

Вовк: У-у-у! Ой!

Лисиця (радісно): А-а-а, відчарувався!

Вовк (злякано): Де я? Хто я? А...нічого не розумію.

Лисиця: Ти, вовк. Зараз ти у лісі. А щойно був у хатинці.

Вовк:У хатинці? А що я там робив?

Лисиця: Хм, з півнем цілувався!

Вовк: І... не було такого, не було! Та я тебе зараз...

Лисиця: Було-було!

Вовк: Ах було? Ну,зараз я цьому півневі... (збирається повернутися назад до хатинки)

Лисиця: Стій! Це чарівна хатка, у ній всі іншими стають: такі добренькі, такі рідненькі, такі сюсі-пусі, мусі-пусі. В цю хатинку заходити небезпечно. Второпав?

Вовк: Ага!

Лисиця: Тоді ходімо зі мною.

(Фон №018 - лисиця з вовком біжать за лаштунки.)

Автор: А тим часом приготування в хатинці закінчились, посідали друзі до столу - гостей чекають. А ось, здається, і гості.

(Фон №019 - колядники лисичка і вовк.)

Мишка: Заходьте, гості дорогенькі! Пригощайтеся!

Вовк: А-а-а.., а ми б хотіли увійти, так замерзли у нас хвости. Тільки треба ж поспішати - вийдіть ви до нас із хати.

Мишка: Добре, вже до вас іду, пиріжечки вам несу!

Вовк: Руда, чуєш? Вийшла! Вийшла!

Мишка: Несу, несу пиріжечки.

(Фон №020.)
Автор: Вийшла мишка з хати...

Мишка: Ой, що зі мною? Нічого не розумію!

(Фон №021 - пісня вовка і лисиці2.)

Мишка: Мене зачарували?!? Хоч оце врятую...

(Фон №022 - мишка з пиріжками біжить в кущі.)

Автор: Дременула мишка в кущі - тільки її і бачили.

Лисиця: Сіренький, дивись - двоє залишилось. Їжака позбудемось і півень наш. Їжаче, їжаче!

Їжак (визирає): Чого, чого вам, щедрівнички? Може пиріжки не солодкі, га?

Лисиця (змінює голос): А ми пиріжків не їмо. Ми їмо смачненьких звіряток!

Їжак (впізнає лисицю): Лисиця?!? Розбійниця! А де мишка?

Автор: Вибіг їжачок з хатинки...

(Фон №023 - їжак вибігає з хатинки; чарівна музика.)

Їжак (злякано): Ой, де я? Хто я? Нічого не розумію.

(Фон №024 - пісня лисиці3.)

Їжак: Та потрібна мені ваша мишка! Усіх зараз як поколю!..

(Фон №025 - їжак біжить в ліс.)

Автор: І побіг їжачок у лісові хащі...

Лисиця: Півничку, виходь мій золотенький! Я вже тут!

Півень (злякано):Ко-ко-ко! Ні, не вийду!

Лисиця: Ах так? Вовче, лізь в хатинку!

Вовк: Хто, знову я? Та я ж там зачаруюся.

Лисиця: А я тебе розчарую за хвіст. Лізь, півня хапай!

Автор: Знову поліз вовк у хатинку і...

(Фон №026 - чарівна музика.)

Вовк: Хапати кого, Півника - мого любого приятеля? Ходи краще до нас, лисиця, будемо капусту їсти, кутю. Нині ж свято...

Лисиця: Свято?!? Сіренький, а чого ти ж свого півня із святом не поздоровив, га? А ну,
пригорни його та поцілу-у-й...

Автор: Кинувся вовк вітати півника, пригорнув його до себе, а лисиця хвать за вовчиного хвоста та й витягнула обох з хати.

(Фон №026 - чарівна музика.)

Півень:Ко-ко-ко! Ой, рятуйте!

Лисиця: Зараз-зараз я тебе врятую, мій миленький! Ох і гарна буде святкова вечеря!Гірко зароблена - солодко їсти.

Вовк: А мені?

Лисиця: Ха, не для пса ковбаса!

Вовк: Ах ти ж злодюга! Ні, не буде по-твоєму!

Автор: Раптом на галявину вискочила мишка. Мала шкряботушка налетіла на лисицю мов яструб...

(Фон №027 - вибігає мишка, трохи згодом і їжак .)

Мишка: Не тратьте, кумо, сили, не таких бачили!

Автор: Зненацька, наче з-під землі, вискочив їжак...

Їжак: Гей, хто там за справедливість? Всі на допомогу! Рятуйте півня, ура!!! Ой поколю!

Лисиця: Ой!?! Ой, здаюсь, здаюсь! Тримайте свого півня!.. Тримайте.... (тікає)

(Фон №028 - півень кричить, лисиця з вовком тікають геть.)

Автор: І дременула лисиця у кущі, а за нею і сірий вовк...

(Фон №029.)

Автор: Хатка тим часом почала зменшуватись і зменшуватись... І стала звичайною рукавичкою. А біля неї іграшковий півник, іграшковий їжак та іграшкова мишка. А ось і наші знайомі...

(Виходять до рукавички дід і баба.)

Баба: Ой, як шкода, що казка закінчилася. А так було добре коли разом.

Дід: Так, а ви не поспішайте. Зараз я відкрию велику таємницю: хто хоча раз був у чарівній рукавиці, той вже ніколи не зможе бути злим.

Баба: От як би всіх людей і всіх звірів, та хоч на одну мить поселити у чарівній
рукавичці - такій великій-великій як свят...

Дід: Оце б було (каже разом з бабою) справжнє чудо...

Автор: Але такі чудеса бувають лише в Різдвяну ніч.

(Фон №030.) КІНЕЦЬ

[viki57713]

Сценарій "Щедрий вечір" для дітей ст.гр. Дякую форумчанам за використаний матеріал при переробці. Ролі господаря та господині виконують батьки за бажанням.
Щедрий вечір

(українські розваги на Старий Новий Рік)

Ведуча. Добрий вечір, щедрий вечір!Добрим людям на весь вечір
В році новому радо вітаємо, вашому дому щастя бажаємо.
В році новому радісно жити, трудом і піснями край звеселити!
Гей на наших вечорницях хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці – гарні будуть вечорниці!

(На сцену виходить Господиня і Господар)

Ведуча: На околиці села, як то мовить билина,
Жили були господар Микита та господиня, гарна тітонька Килина.
Біля хати, у саду діти гомоніли,
Розважалися малі, а тітонька раділа.
Вчила діток вишивати, і пісень співати.
Скоромовки говорити, гарно танцювати.
А ще тітка полюбляє – гостей зустрічати,
Пирогами та млинцями радо пригощати!
То ж ходімо, малятоньки, та до тітки в хатоньку.
Будем грати, танцювати, гарні пісенькі співати!

Дівчатка:

1. Добрий вечір, вашій хаті, уклін господині.
Чи веселі вечорниці, в нас на Україні?

2. Чули, тітка Килина – на вечорниці всіх склика!

3. Добрий вечір, тіточко, наша любо квіточко!

Тітка Килина: Добрий вечір, дівоньки, мої ясні зіроньки!

Дівчатка: Ти за нами сумувала?
Дівчаточок виглядала?

Тітка Килина: Звісно, любі, я чекала, вам смачненьке готувала:
І варенички, й узвар, і чарівних трав відвар.
Тож проходьте в мою хату, превелику, пребагату.
Від зірниці до зірниці, хай лунають вечорниці!

Дівчатка: Стрічайте з калачами, з великими, смачними.
Бо ми прийшли з піснями, піснями голосними.

Тітка Килина : А де ж наші хлопці? (чути стукіт, лунає музика, йдуть хлопці)

Хлопці: Добрий вечір!

Тітка Килина : І вам, хлопці, вечір добрий!

Хлопці:

1. Йшли ми вулицею, чуєм – дівчата співають, та й вирішили зайти.

2. Ой дівчата-чарівниці, просіть, нас на вечорниці.

(Тихо лунає українська пісня. Діалог хлопчика і дівчинки).

Хлопець: В тебе очі, як чорниці,
Чи прийти на вечорниці?

Дівчинка: Не приходь, бо каже ненька,
я ще дуже молоденька.

Хлопець: В тебе очі, як порічки.
Чи не підем ми до річки?

Дівчинка: Ні не підем, каже ненька,
я ще дуже молоденька.

Хлопець: В тебе очі – зорі неба,
чи прислать сватів до тебе?..

Дівчинка: Насмішив! Ти ще маленький!
Йди додому, йди до неньки!

Хлопець: А що дівчата, без нас не сумували, признавайтесь ?

1 дівчинка: Ніхто і не збирався сумувати!

2 дівчинка: От без музик троїстих, нам сумно, бо танцювати хочеться.
Тільки де ж музик нам узяти?...

Тітка Килина: Не сумуйте, дівчата, зараз будуть вам музики!

(Запрошуємо батьків взяти музичні, шумові інструменти, та підіграти)

Гей, на наших вечорницях, хто сумний – розвеселиться.
Гей, музики, дужче грайте, нашу молодь звеселяйте!

Дівчинка: А заграйте-но, музики, в мене гарні черевики,
Починайте скоріш грати, бо хочеться танцювати.

(Український народний танець «Ой лопнув обруч»). (Оркестр батьків – Діти танцюють і)

Господар: Подивися, Килино , чи гарно ми вбрали ялинку?(вийшов за дідухом)

Господиня: Так, гарно, пора вже її засвітити.(засвічується ялинка)
А чи знаєте ви, діти, звідки пішов звичай вбирати ялинку. Коли народився маленький Ісусик усі приходили до нього з поклоном і приносили дарунки. Лише ялинка не мала що йому подарувати . Вона тільки сказала: «Я принесла тобі лише щиру свою любов». «Ти будеш благословенна і вічно зелена»- відповів Іісус- «Кожного року на Різдво люди прикрашатимуть тебе».

(виходить Господар з дідухом)

Господар: Віншую вас, родино, із Різдвом Христовим.
Щоб вам щастя квітло вінком калиновим .
Щоб Іісусик слав нам всім здоров`я на многая літа! Христос рождається!

Всі: Славімо його! (ставить дідух на стіл)

Господар: Чи все у нас готово? Бо колядники скоро прийдуть.

Господиня: Все-все готово: і пироги і цукерки і кутя - щоб була рідня до
пуття.
Риба, боби, голубці, пироги - щоб обминали наш двір вороги.
Ось вареники з сметаною враз - хай буде в домі цьому все гаразд.
Їжа святкова з 12 страв - усе що рік минулий надбав.

Господиня : (крутиться дзиґою)Щоб бджоли меду давали (маже на лобі
дитини медом). Аби нам було так солодко весь рік, як цей
мед.(маже медом двері, вікна) Від заздрощів, від прикрощів, від
бідності!

Господар: Як я люблю Новорічні і Різдвяні свята. Вони сповнені радості,
загадковості, пісень.

(виходять колядники)

Колядники: Дозвольте нам колядувати?!

Господарі : Дозволяємо, колядуйте, будь-ласка!
Кажуть, що в тій хаті добра не буде, яку колядники обминають.

Колядка «Всім пора колядувати»

Господар Микита: Гарно ви колядували!
Розкажіть, де побували,
Що ви бачили, чували?

Діти-колядники.

1. Побувати в кожнім домі ми ніяк не в змозі,
Тож йдемо по всіх знайомих, де нам по дорозі.

2. Зичимо вам щастя й долі у гостинній хаті,
Щоб ви всі були здорові, і були багаті.
Добрий вечір!

Господарі: Дай Боже здоров’я!(3 рази)

Діти:

1. Під ногами сніг рипучий, вітер стріхи обміта:
Нині день ясний, блискучий – День Народження Христа!

2. Коляд, коляд - колядниця добра з медом паляниця,
Одчиняйте сундучок та давайте п’ятачок.

Господиня: Давай Микито, п’ятака за такі гарні колядки.

Господар: (шукає по кишенях) А де ж гроші?

Господиня: Та ти мабуть їх в старих штанах забув!

Господар: Ой , лишенько, як я забув? Іди, Килино, принеси.

Господиня: (дає гроші) Тепер цілий рік буде все забувати.
(колядники йдуть на свої місця)

Господиня: На Святвечір, добрий вечір, ясно зірки в небі сяють
І молитву шепчуть люди, десь таємний спів лунає.
Вже Різдвяна зірка -сяє угорі.
Час небесні ліхтарі світити на добро у кожному дворі.

Господиня: Ой летіли янголята, бо Христос родився.
Це Господь до нас із неба на землю спустився.

(виходять Янголята із дзвониками )

Янголи:

1.Добрий вечір, люди чесні, ми до вас посли небесні.
Принесли радісну новину про небесную дитину.

2. Ангели в небі пісню співають,
Що Христос родився нам сповіщають.

Пісня «Запали мені, матусю…»

Господар: Звернув за ліс та причаївся вечір, це вечір, діти , не простий.
Коли співають, щастя всім бажають веселі, гомінкі щедрівники.
(чути щедрівку, заходять щедрівники)

Щедрівники: Дозвольте щедрувати?!

Господиня: Давно на вас чекаємо, щедруйте, будь-ласка!

Щедрівники:

1.Щедрівочка щедрувала під віконце прилітала.
Дай Бог вечір добрий,
Несіть пиріг довгий ,з руками з ногами,
Щоб бігав за нами.

2. Я дитинка гарненька в мене ніжка маленька.
Вечір добрий, дайте калач добрий,
та скоріш виносьте, мене не морозьте.

Господиня: Які ж гарні у нас сьогодні щедрівники, треба всіх вас
пригостити. Микито, діставай наш великий мішок із гостинцями.

(Господар витягує на середину зала мішок дають щедрівникам гостинці)

Міхоноша: (звертаючись до господарів)
Дозвольте ще й Козі зайти до вас у хату поскакати!

Господиня та Господар: (разом) Авжеж. Хай заходить!(заводить до хати Козу)

Міхоноша: Станьте у ряду – я Козу веду!
(до Кози) Підійди – но ближче, вклонись господарям нижче.

(Коза кланяється)

Міхоноша: Чим вони тебе пожалують?
Чи міркою жита, щоб Коза була бита?
Чи міркою вівса, а зверху ковбаса?
Коли того мало, той ще кусок сала,
Щоб наша Коза весела стала та й поскакала!

пісня «го-го-го, коза»

( після виконання щедрівки Коза падає)

Господиня: Що це таке? Вже й не голодна!

Господар: Треба лікаря покликати! Може серед вас є лікар, швидше йдіть на допомогу!

( до хати заходить Лікар, тримаючи у руках великий шприц)

Лікар: Кому укол давати? Хто помирає?

Всі: Коза!

Лікар: Козак? Який?

Господар: Ой, ти що, Лікарю, глухий? Та не козак, а Коза!

Лікар: А…Коза. Ну, це ми швидко….і раз!
(намагається дати укол, а Коза тікає)

Кому тут ще дати укол? Кого від смерті врятувати?

Господиня: У нас тут всі здорові!

Лікар: А що ж мені робити з уколом?
Я повинен когось лікувати.
Ось ти, Козаче, здається, хворий, блідий.

Козак.:( дитина,зухвало) Я здоровий, як бик!

Лікар: А покажи – но язик? Ой бідний, ти Козак,
Язик червоний, як буряк.
Треба вводити мікстуру, приготуйсь до процедури!

(Лікар іде за шприцом)

Козак: Я уколів боюсь, заховайте мене від Лікаря!

Господар: Ти, Козаче, не хвилюйся.
Ми тебе зараз переодягнемо у дівчину,
що й рідна матір не впізнає.

Козак: У дівчину?!

Господиня. Колись за звичаєм у дівчину Меланку переодягали
найспритнішого козака, який вмів гарно поводитися у будь-якій
господі, та й так, щоб усім було весело.

Козак: Ну добре. Якщо такий звичай, тоді нехай!
(йде переодягатись)

Господар: Поки козак переодягається,
На дворі метелиця грається.
А малята хочуть встати.
І в веселу гру пограти!

Гра : «ГРА «ЧОБОТИ» (ТАТО І СИН)
(Діти у великих чоботах змагаються хто швидше оббіжить глечик, дідух чи щось інше)

( У хату заходить Меланка і співає)

Господиня: А що, Лікарю, чи сподобалая тобі наша Меланка?
Лікар: Ой, гарна дівчина...
Дозвольте, Меланко, вам пульс поміряти!

(Меланка тікає від Лікаря. Лікар намагається її наздогнати і зникає за порогом хати. Меланка забігає назад до світлиці.)

Господар: А якщо є Меланка, то, мабуть, є і Василь.
( У світлицю заходить Василь – дівчина, перевдягнена у хлопчика. Василь бере Меланку під руку, водить її по світлиці. Меланка хутко й завзято «прибирає» - робить різну шкоду, А Василько вибачається перед господарями і все «виправляє» за Меланкою, кладе на місця.
Виконують пісню «Чом я не хазяйка…» ).

Господар: Ой гарні Василь і Меланка, а вареники допоможете приготувати?

Меланка: Нехай діти допоможуть!

Гра «Зліпи вареники» (мама і донька) Господиня ставить вареники у піч)
Маланка: Щоб ви, наша господиня були такі чисті, як наші святки пречисті.

Коза: Щоб ви були такі красні, як наше сонце ясне.

Василь: Щоб ви були такі величні, як наш хліб пшеничний.

Господарі: Дякуємо за добрі слова, та щирі побажання.
(дають гостинці і ряджені виходять)

Господиня: А 14 січня свято Василя. Хлопці вдосвіта оббігали рідних і
сусідів,щоб засіяти їх домівки і привітати з Новим роком.

Хлопчик : (з торбинкою пшениці і жита)
Сію,сію посіваю із святами всіх вітаю.
Житом-житом із долоні щоб були усі здорові.
Засіваю вашій хаті будьте дужі та багаті.

Господиня: Різдвяні свята завершувалися 19 січня святим Богоявленням,
яке ще називають Водохреща. Надвечір’я напередодні Водохреща називають другий Святий вечір, або голодна кутя. На вечерю знову готували пісні страви і повечерявши хлопці проганяли кутю, стукаючи з знадвору по кутках хати.

Хлопчики (з палицями разом)

1. Геть кутя із покуття!
А узвар на базар!
А Дідух на теплий дух!

Господар: Ось скільки веселих свят принесла нам зима.
Господиня : Тож давайте усі разом заспіваємо гарну щедрівку.

«Добрий вечір тобі, пане господарю!»

Господиня: Любі діти, милі діти!
Виростайте наче квіти!
Білочубі, чорноброві,
виростайте всі здорові!

Господар: Хай щастя вам усім нівроку, в кожний день Нового року!
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!

Будемо ми вас частувати, варенички подавати.
І на салі, і сметані, і пшеничні, і гречані
Щоб цей вечір пам’ятали, ще й на торік завітали. (Господиня дістає з печі справжні варені вареники і пригощає дітей)
Пригощають гостей варениками.

[ЮЛилиана]

Девочки, мне в личку пару обратились некоторые форумчанки обновить ссылку на "Різдвяну рукавичку". Для гарантии перезаливаю в Гугл, вот ссылка:
https://drive.google.com/file/d/1bA9p8xlfZYh8biOikt-HA2G0nOOIIV4y/view?usp=sharing

[tvsokol]

В этом году мы ходили с детьми по организациям посевать.
Посівання 2018
1. Ми йшли на вогник до вашої хати,
Не хотіли добрих людей минати.
І зараз будемо вам колядувати.

2.Вітаєм з Різдвом! З Новим роком вітаємо!
Бажаємо щастя, здоров’я бажаємо!
Хай серце радіє, душа хай співає!
А настрій святковий весь вік не зникає!

ПІСНЯ «На Різдво Христове»
1.На Різдво христове ангел прилетів,
Як прийшов із неба людям голосив.
«Ви, люди, святкуйте,той день торжествуйте, 2р
День Христового Різдва.»

2. Як приніс із неба радісную вість,
Що Христос спаситель вже прийшов на світ.
Весело співали, Христа прославляли,
Святую матір його!

4. Колядин, колядин,
А я в батька один,
Мене батько послав,
Щоб я сала дістав.
Сала я не донесу,
Дайте мені ковбасу.
Чий я не питайте,
А ковбасу давайте.

5.Я – маленький козачок
Дайте гроші в кулачок,
Не давайте дрібняки
Бо в кишеньках дірочки
Будьте господарі гонорові
Дайте євро паперові

6.Зі стріхи тече на моє плече,
Вас не забуду, вашим зятем буду

Пісня «Свято Різдва»
1. В щасливу пору, в ясну годину
Щаслива наша зійшлась година
2.Хай наша хата дзвенить піснями,
Свято Різдва вже тут поміж нами.
3.Нехай радіють дорослі й діти
В мирі й любові бажаєм жити!
7.Сійся, родися, жито, пшениця,
Всяка пашниця –
Щоб родило в землі,
Щоб був хліб на столі,

8. Сію, сію, посіваю на чотири боки,
Щоб ви всі були здорові іще довгі роки.

9. Сію, сію, посіваю від порога до стола,
Щоб у вас не боліла голова

10. Сію, сію, посіваю від порога до груби,
Щоб у вас не боліли зуби.

11.Сію, сію, посіваю від порога до скрині,
Щоб у вас водилися свині.

12.Бажаю вам нині, усі добрі люди
Хай в кожній родині завжди радість буде.
Щоб Агрономічне цвіло й багатіло
Та місце достойне в районі посіло!

13.Миру й щастя в вашій хаті,
Щоб були усі багаті,
Щоб колядочка лунала,
І кутя щоб смакувала,

«Ой у полі, полі»
1. Ой у полі, полі там стоїть стаєнька.
Там Ісусик народився, дитятко маленьке 2р
2.Пастушки у полі овечок стерігли.
Як почули про Ісуса, швиденько прибігли 2р
3.Ісусе, Ісусе, ти дитина Божа.
Будь щаслива Україна, як та квітка гожа 2р

14 Хай вам буде щастя, доля,
Урожай дорідний в полі,
Щоб вам весело жилося,
Щоб вам краще все збулося!

[asaf]

Приветствую всех!При подготовке к щедривкам выяснилось,что нет простых и доступных для детей рожд фонограмм-простой аккомпанемент из 3-4 инструментов +мелодия.Писал для себя,но буду рад если пригодится.В архиве:
1.Добрий вечір тобі
2.Добрий вечір тобі-коротка
3.Нова радість стала
4.Нова радість стала-коротка
5.Тихая ніч,дивная ніч
С ув.

Ссылка для скачивания:

[vovanshf]

1.Добрий вечір тобі
2.Добрий вечір тобі-коротка
3.Нова радість стала
4.Нова радість стала-коротка
5.Тихая ніч,дивная ніч


Можно на другой обменник выставить.

Другий (https://drive.google.com/open?id=1qQsq5ND-7qPQa7zw79ThJF33tGnz4f7C)

[Юляся]

Скоро різдвяні свята. Тож пропоную нову колядку "Весела коляда"- https://drive.google.com/open?id=1rxhYuW0TobBGxTVZ9Zf1QmulBAkPGW38 ,
https://drive.google.com/open?id=1QvHIMpQMsZ8tcm3IeQKB1fhE60RuUPI3

[marina_vasilivna]

Допоможіть, будь ласка, з мінусом до колядки

https://www.youtube.com/watch?v=oUSf2oQzTSw

[Ната_ли]

Архів колядки "На Різдво Христове"

https://drive.google.com/open?id=1s9-yhjMzmiBzh1qdN2uMbfhkAvH6lymp

[Stashynj]

Допоможіть, будь ласка, з мінусом до колядки **Hidden Content: Check the thread to see hidden data.**

[Пономарёва Александра]

9339293393

[Пономарёва Александра]

93447

[Пономарёва Александра]

93489

[ljydmila]

***Hidden content cannot be quoted.***

Ось слова цієї чудової пісеньки В. Лисенка " Різдвяна зірочка"
Різдвяна зірочка
1.к. Світла ніченька на землю прийшла,
Спокій й тишу в Віфлеєм принесла
В Віфлеємі, де печера була,
Ясна зірочка на небо зійшла.

Приспів: Ой зійшла, зійшла до нас ясна зірочка,
Бо родилася там божа дитиночка.
Ой зійшла, зійшла до нас, засвітилася.
На землі нам божа слава явилася.

2к. Ясна зірочка на небі зійшла
І в дорогу мудреців повела.
В Віфлеєм вони з дарами прийшли,
Де Марія зі Ісусом були.
Приспів : Той-же

3к. Ясна зірочка світи нам світи,
Нас усіх до Ісуса веди.
Научи нас шляхом віри ходить,
І Ісуса усім серцем любить.
Присвів: той-же
Приспів: Славім тебе наш Господь і Спаситель наш,
Що на землю ти прийшов, щоб спасти всіх нас.
Славім тебе наш Господь і Спаситель наш,
Що на землю ти прийшов, щоб спасти всіх нас.

Дівчаточка, може у когось є нотки цієї пісеньки? Буду дуже вдячна.

[Танічка]

Щерівки і колядки.
На 8:57 хв. - щедрівка - Зіронька ясна на небі сяє - легко підібрати ноти.


https://www.youtube.com/watch?v=I-A2rwa1rCc&t=809s

Зіронька ясна на небі сяє,
Вас з Новим Роком вона вітає!
Щедрий вечір! Добрий вечір!

Ми вас вітаєм, щастя бажаєм,
Щастя, здоров'я і урожаю!
Щедрий вечір! Добрий вечір!

Нехай вам родить жито щоліта,
Жито, пшениця, всяка пашниця!
Щедрий вечір! Добрий вечір!

Хай про вас буде хороша слава,
Дайте нам грошей, хліба і сала!
Щедрий вечір! Добрий вечір!

Дайте нам, дайте і не шкодуйте,
Будьте здорові, радо святкуйте!
Щедрий вечір! Добрий вечір!

Радо святкуйте, радо святкуйте,
Многа вам життя, многая літа!

[nyusha0365]

Доброго всім дня, а у нас він просто причудовий - легкий морозець(-2), все вкрито снігом і СОНЕЧКО. Обожнюю таку погоду взимку. Насаперед вітаю всіх з Новим Роком та Різдвом Христовим! Здоров’я вам, Божої ласки, достатку і творчого натхнення!

Колоритний традиційний вертеп - https://youtu.be/MOjy-_zySpc

[nyusha0365]

Дозвольте трохи історії:
1 січня - Новий рік
Новий рік – одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят. Це, мабуть, єдина подія, яку протягом століть щорічно відзначають у всіх країнах і на всіх континентах, яку знають, люблять і яку з нетерпінням чекають люди, різні у своїх етно-національних традиціях і релігійних переконаннях.
Незважаючи на те, що Новий рік - одне з небагатьох свят, що об`єднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують свої традиції зустрічі Нового року та своя святкова атрибутика.
В Україні традиція новорічного святкування має особливо непросту та тривалу історію: наші прадіди у різний час святкували новий рік і в березні, і у вересні, і у січні – та й тепер 2 рази. Трішки детальніше про перипетії новорічних святкувань українців читайте далі.
Традиції новорічного святкування
Серед українського селянства аж до початку XX ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися умилостивити. Побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. До цієї ночі, як і до свята Івана Купала, приурочені перекази про палаючі гроші та скарби. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року. На цьому грунті сформувалися звичаї, обряди, заборони та обмеження, в яких яскраво відбився світогляд хлібороба, його невпевненість у завтрашньому дні, страх перед стихійними силами природи.
Традиційна новорічна обрядовісгь українців – це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Хрещення) за старим стилем. Навколо цих дат церковного та громадянського календаря протягом віків склався надзвичайно багатий комплекс звичаєвості. Останній день старого і перший день нового року українці відзначали як свята Меланки (Маланки) і Василя. На відміну від Різдва і Хрещення, ці дні не мали важливого значення в релігійному календарі, тому в їхній обрядовості майже не помітно церковних мотивів.
Вечір 31 грудня називали щедрим, або багатим, до нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж вдавалися до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: "Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю" – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі оббігали садок босоніж тощо.
Побутували численні новорічні прикмети й ворожіння. На Полтавщині у новорічну ніч дивилися на хмари: якщо вони йшли з півдня, вірили, що буде врожай на ярину, якщо з півночі – на озимину. Тієї ж ночі намагалися дізнатися, які зернові будуть найбільш урожайними наступного року. Для цього надворі лишали пучечки пшениці, жита, ячменю, вівса та ін. Вважалося, що краще вродить та культура, на яку впав іній. Яскраво ігровий характер мали ворожіння про шлюб.
Специфічними складовими традиційного українського новоріччя були величальні обходи й поздоровлення (щедрування, засівання), рітуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками ("Маланка", "Коза") та ін. Деякі з них широко побутують й донині.
В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям. Гілки «дідуха» — за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались, — обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка.
Коли українці святкували Новий Рік?
Спочатку Новий рік для наших предків був цілком весняним святом. Оскільки у всіх стародавніх народів святкування Нового року зазвичай співпадало з початком відродження природи і в основному було приурочене до березня - початку землеробських робіт, то й давні слов’яни початок нового року асоціювали з приходом весни. Зима втекла – отже, настав новий рік. Точно сказати, як святкували Новий рік в язичницькі часи на теренах Київської Русі, не можуть жодні історичні джерела, але найімовірніше його пов’язували з появою нового місяця та святкували в переддень весняного рівнодення, називаючи „Новим Літом”. Про те, що березень символізував початок нового року та нового життя, говорить і давній язичницький звичай у березні влаштовувати врочистий обід - «тризну» - на честь померлих родичів.
Під час тризни наші предки оспівували кінець зими і при цьому палили солом'яне опудало, що символізувало зв'язок навколишньої природи з життям людини. В Україні така тризна відбувається досі, і теж навесні, але не завжди в березні, бо цей звичай пов'язаний у нас з Великодніми святами.
Березневе святкування нового року підтверджують і назви місяців, які до сьогодні збереглися в романських та деяких слов’янських мовах. Деякі місяці успадкували свої латинські назви з порядку свого слідування: наприклад, «September» (вересень) у перекладі означає сьомий, «October» (жовтень, від лат. octo) — восьмий, «November» (листопад, від лат. novem) — дев’ятий, «Decеmber» (грудень, від лат. decem) — десятий. Російська мова також відображає десятимісячний річний цикл, запозичивши латинські назви місяців. Такі назви збереглися тому, що у Стародавньому Римі рік мав 304 дні і поділявся лише на десять місяців, першим з яких був березень. Згодом імператор Нума Помпілій додав ще два місяці – «Ianuarius» (січень) на честь бога світла Януса та «Februarius» (лютий) на честь бога сонця Феба, а Юлій Цезар ввів новий календар (нині він називається юліанським), за яким датою зустрічі Нового року стає перший день січня — місяця, названого на честь дволикого Януса, одна частина обличчя якого була ніби звернена назад до минулого року, інша — уперед до нового.
У Древньому Римі бере свій початок і традиція новорічних привітань та віра у те, що перший день нового року віщує новий початок, яка міцно вкоренилася в культурі західних народів, а Пертом I була принесена на наші землі. Перший новорічний день римляни вважали дуже важливим, тому починали у ньому нові великі справи. Цього ж дня було прийнято вітати одне одного та робити подарунки. Спочатку дарували овочі та фрукти, обклеєні позолотою, фініками і виноградом, потім — мідними монетами і навіть цінними подарунками! (Можна собі уявити римську капусту, обклеєну грішми).
За однією з легенд, Юлій Цезар у новорічний вечір звільнив одного зі своїх рабів за те, що той побажав йому пожити в новому році довше, ніж у старому. “Це найкурйозніше побажання щастя за всі роки існування людства!” — вигукнув Цезар. А імператор Калігула в перший день нового року виходив на площу перед палацом і приймав подарунки від підданих, записуючи, хто, скільки і що саме подарував.
1 березня в Київській Русі
З приходом християнства на руські землі та впровадженням юліанського календаря 1 березня на наших землях офіційно встановлюється днем Нового року, що, за церковними переказами, відповідає даті творення світу. У народі цей день відомий як день преподобної мучениці Євдокії або, як селяни кажуть, «Явдохи» (тепер це 14 березня). Згідно з народною традицією — це перший день весни, перший день нового року.
В цей день бабак прокидається від зимової сплячки, виходить «на світ» і свище три рази. Свиснувши, він знову ховається в свою нірку, лягає на другий бік і буде спати аж до Благовіщення. В цей день повертаються з вирію ластівки. «Якщо побачиш ластівку, — повчала колись мати свого маленького сина, — то візьми жменю землі, кинь за нею і скажи: «На тобі, ластівко, на гніздо!» — це щоб швидше весна приходила. Ластівка на своїх крилах нам весну з вирію несе».
Особливих святкувань цього дня не було, але вся діяльність людини була пов’язана із закликанням достатку на рік. «Під Явдоху» городники сіють розсаду капусти, вірячи, що вона вже не буде боятися морозів. Господарі вгадують урожай, садівники зрізують сухе верховіття овочевих дерев, щоб дерева краще родили і щоб на них нечисть не заводилась.
1 вересня у XV столітті
Таке літочислення зберігалося доти, доки у XV столітті руська церква не прийняла греко-візантійський церковний обряд, разом з яким початком церковного та громадянською року стало вважатися 1 вересня. Візантійська православна церква, згідно з рішенням Нікейського собору, офіційним днем святкування нового року проголошувала 1 вересня. Таке рішення мотивується тим, що в цей час Ісус Христос після хрещення та спокус дияволом в пустелі почав проповідування Царства Господнього, засвідчивши цим виконання всіх пророцтв Старого Заповіту та початок Нового. Дата ж вибрана через те, що перша проповідь Ісуса відбулась під час іудейського свята жнив, яке відзначається з 1 до 8 вересня.
З того часу 1 вересня (14 за новим стилем) наші предки святкували день Преподобного Симеона Стовпника — «Семена», який символізував прихід нового року. Цього дня ще в козацькій Україні на Семена справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коня. Також у цей день ткачі встановлювали свої верстати і починали ткати килими; бралися за роботу й усі інші сільські майстри: столярі, стельмахи, ковалі. «Семена» знаменує собою також початок копання картоплі.
У той же час на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше — Речі Посполитої, початок Нового року святкували 1 січня і літочислення велося «від Різдва Христового».
Із впровадженням папою Григорієм XIII нової календарної системи, що одержала назву григоріанської, або «нового стилю», всі європейські народи переходять на святкування Нового року 1 січня. Натомість Православна церква хоча й визнала неточність юліанського календаря, однак відмовилася переходити на григоріанський через те, що за новим стилем християнський Великдень іноді збігається з єврейським або наступає раніше, що заборонено «Апостольськими правилами».
1 січня після 1700 року
На терени Київської Русі традицію святкування Нового року 1 січня приніс цар Петро І у 1700 році, запозичивши її в Голландії та інших країнах Західної Європи. Причому, як і раніше, літочислення продовжувало вестися за юліанським календарем, який зберігався на всій території Російської імперії до 1918 року. Через це тривалий час Новий рік на землях, що входили до її складу, не збігався із західноєвропейським.
Відповідно до історичних згадок, перший день нового року був відзначений урочистим парадом на Червоній площі в Москві. І він же, Петро І, увів традицію прикрашати ялинки, активно впроваджуючи також святкові привітання, феєрверки, новорічні кумедні костюми з масками. На Червоній площі влаштований був високий поміст, на якому царський дяк голосно читав указ про те, що Великий Государ повелів на знак доброго почину і нового століття "по великих проїжджих вулицях та біля будинків знатних людей прикрашати ялинки та сосни. А людям небагатим хоча б по гілці над воротами чи дверима привісити». Прикраси мали висіти до 7 січня. Першого ж січня, на знак свята, люди мають вітати однин одного з Новим роком, а всі, у кого є невеликі гармати або рушниці, також опівночі мають стріляти в небо у своєму дворі. На великих ж вулицях з 1 до 7 січня вночі мали запалювати багаття з дров або соломи. Ось що раніше використовували замість бенгальських вогників. Сам цар Петро I вийшов на Червону площу з факелом у руках і запустив у небо першу ракету, яка, вогненною змійкою звиваючись в повітрі, сповістила народу настання Нового року та розпочала новорічне святкування. У той час люди вірили, що, прикрашаючи новорічну ялинку, вони роблять злі сили добрішими. Вже давно про це забуто наступними поколіннями, але ялинка — як і раніше залишається символом новорічного свята.
Лише у 1918 році на землях України впроваджується григоріанський календар, а Новий рік знову починає збігатися з європейським. Натомість православна церква відмовилась переходити на новий стиль, через що усі нерухомі церковні свята та Новий рік продовжують святкуватися за юліанським календарем.
Оскільки традиційне народне святкування Нового року в Україні мало під собою глибоке релігійне та звичаєве підґрунтя, то люди не могли відмовитися від старовинного обряду прадідів та продовжували святкувати Новий рік між Різдвом та Водохрещам, тепер не 1, а 14 січня. Саме це свято зберегло усю традиційну обрядовість та релігійно-культовий зміст, які передавалися з покоління в покоління. Так з’явився в Україні Старий Новий рік.
Натомість свято 1 січня стало для українців веселим світським святом, яке об’єднало нас з рештою світу: не лише однією спільною датою, а й традицією святкування, яка передалася на наші землі ще Петром I. У свою чергу Новий рік 14 січня залишається невід’ємною складовою річного обрядового циклу українців та найповніше відображає традицію українського новорічного святкування, яке перекликається з міфічними та релігійними уявленнями поколінь предків та несе у собі глибокий символічний зміст.

[nyusha0365]

6 січня - Святий вечір (Навечір'я Різдва Христового)

За давньою традицією, належне різдвяне святкування починається ще ввечері напередодні Різдва з духовних і матеріальних приготувань. Вечір цей зветься Святим чи Свят-Вечором, або ж Навечір'ям Різдва Христового, що припадає на 6 січня.
Це один з найбільш шанованих днів для всіх християн - і східного, і західного обрядів - та одне з найважливіших родинних свят, магічний день, коли кожна сім'я створює в оселі атмосферу затишку, достатку та злагоди.
Однак не менш важливою була завчасна й серйозна підготовка до різдвяно-новорічних обрядів.Обов'язково з пори жнив зберігали обжинкового Дідуха та відбирали пахуче сіно. До свят завершували всю важливу роботу по господарству - від наведення ладу в хаті та обійстві до ремонту робочого реманенту, ткання полотна й вичинки шкір.
За звичаєм до свят господині ретельно прибирали в хатах, вибілювали помешкання й розмальовували квітами комин, застеляли нові або чисто випрані скатерки, рядна й рушники. Обов'язково намагалися справити новий одяг для всіх членів родини та купити новий посуд (макітри, горшки, коцюби й макогони). Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння і молитву. У підготовці були задіяні усі - і малі, і старі.
У яких сподіваннях та клопотах проводили Святий вечір наші прадіди та як відбувалося усе обрядове дійство - про це читайте далі.
Ранкові приготування
Ще вдосвіта господиня приступає до праці. Першою магічною дією є добування нового вогню. Жінка дістає з покуття кремінь і кресало, які останні дванадцять днів лежали під образами. Вона тричі кладе на собі знак хреста і, ставши обличчям до схід-сонця, викрешує «новий огонь». Цим вогнем вона розпалює в печі дванадцять полін, що їх припасала та сушила дванадцять днів останнього місяця.
Після цього господиня приступає готувати дванадцять свят-вечірніх страв: ставить узвар, варить горох, квасолю, смажить капусту, рибу, ліпить вареники, готує бараболю, гриби, кашу гречану з конопляним молоком, голубці з пшоном, коржі з маком та кутю з товченої пшениці. В усьому їй допомагають діти. В цій багатій, але пісній вечері господиня представляє найголовніші плоди поля, городу і саду, ніби дає звіт новому рокові за своє багатство в минулому році.
В той час господар іде напувати худобу, стелить нової соломи та дає їй свіжого сіна. Потім він одкидає сніг від хати, розчищує стежки і уважно оглянудає усе господарство. Ніщо не може бути в цей вечір поза домом - позичене чи десь забуте.
Всі члени родини теж повинні бути вдома. Кажуть, якщо в цю ніч десь заночувати, то цілий рік будеш блукати по світу. Не можна і сваритися в цей день, а навпаки, треба помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою. Тому, аби когось не забути, господиня заворожує усіх своїх ворогів: затикає клоччям усі дірки в лавках та ослонах і заклинає: «Не дірки затикаю, а роти моїм ворогам, щоб їх напасті не зловили мене через увесь рік». Також вона зав'язує ґудзі на мотузці — стільки ґудзів, скільки має ворогів, а коли сідатиме вечеряти, то покладе той мотузок під себе, примовляючи: «Щоб так мої вороги мовчали, як ці ґудзі мовчать!»
Встановлення на покуті Дідуха
Сьогодні не снідають і обходяться без обіду. Хіба дітям, що не можуть терпіти голоду, мати дозволить дещо з'їсти, та й то лише в обідній час.
Коли вечоріє, починається готування домашнього вівтаря. Господар вносить сніп жита — «дідуха». Переступаючи поріг, він скидає шапку і вітається з господинею, ніби вперше входить до хати:
— Дай, Боже, здоров'я!
— Помагай Біг, — відповідає господиня, — а що несеш?
— Злато, щоб увесь рік ми жили багато! — говорить господар, зупиняючись посеред хати. Тут він хреститься і, звертаючись до родини, віншує:
— Віншую вас із щастям, здоров'ям, з цим Святим Вечором, щоб ви в щасті і здоров'ї ці свята провели та других дочекались — від ста літ до ста літ, поки нам Пан Біг назначить вік!
Повіншувавши, господар підносить «дідуха» високо над столом і ставить на покутті під образами.Далі він перев'язує «дідуха» залізним ланцюгом і кладе біля нього ярмо, чепіги від плуга і хомут. Господиня добуває із скрині нову білу скатерку і все це накриває.
Згідно з українським світоглядом Рай-Дідух був умістилищем духів-пращурів, духу житла, добрих духів-Лада. Останні, вважалося, після жнив вселяються в сніп-Дідух і з ним переходять з ниви до клуні. А інші духи-Лада переходять з полів у ліси, гори та долини. Духи разом із Дідухом входять до оселі людей і для них господарі влаштовують Святу Вечерю. На цю Багату Кутю, крім добрих духів, приходять і бог урожаю та бог домашніх тварин. Місце ж Дідуха в хаті звалося «Раєм», бо там, вважали, з цього часу перебуватимуть душі пращурів-покровителів роду і дому.
До тих пір, поки Рай-Дідух стоїть на покуті, суворо заборонялося виконувати будь-яку роботу, окрім догляду худоби. В цю пору господині навіть виносили з оселі віника, щоб не підмітати в хаті. В цю пору годилося лише святкувати й не працювати.
Облаштування оселі та святкового столу
Господар знову вносить до хати оберемок соломи та сіна. Солому він розстеляє по долівці, а сіно ділить на дві нерівні частини. Меншу кладе на покутній бік столу, а з більшої робить стіг під столом. Зверху на сіні ставить черепок з жевріючим вогником, де куриться ладан, наповнюючи хату святочними пахощами. Збоку коло сіна, під столом, господар кладе ще «заліззя» — леміш від плуга, гистик без держака та сокиру. Діти по кілька разів торкаються тих речей босоніж — «щоб ноги були тверді, як залізо». Таким чином господарі захищають свою господу від «злої сили», щоб позбутися її не тільки на цей вечір, а й на весь господарський рік.
Господар і господиня з новоспеченим «святочним» хлібом, медом та маком обходять двір, комори та обкурують все це ладаном. Біля обори, де стоять корови, господиня посипає насінням дикого маку —«щоб відьми, його визбируючи, не могли приступити до худоби». На закінчення цього обходугосподар «зарубує» поріг — «щоб звір не міг переступити».
Йдучи в обхід, жінка вбирає собі на голову чоловічу шапку — «щоб цілий рік ходити простоволосою».
У хаті господиня кладе під скатерку на чотири кути столу по голівці часнику — «щоб злу силу відігнати».
На сіно, що намощене на покутньому кінці столу, «невинна душа» (дитина до семи років) кладе три хлібиабо калачі, грудку соли і ставить велику воскову свічку. Мати виставляє полумиски з вечерею на стіл, а на сіно, що на покутті біля «вівтаря», ставить горщик з кутею та узваром.
Хоч діти вже дуже голодні, вони терплять і крізь вікно уважно дивляться на небо: чи не зійшла вже вечірня зоря, що має сповістити всім людям про велике чудо — народження Сина Божого!
Увага до свійських тварин
До хати входить батько і сповіщає родині, що Святий Вечір уже почався, бо на небі засяла вечірня зоря. Але перш ніж приступити до вечері, йому треба нагодувати худобу і «запросити гостей». Господар бере миску, підходить до столу і набирає по кілька ложок кожної страви. Господиня дає йому хлібину та черпак з медом, а для пса окремо — окраєць хліба і грудку овечого лою. Тримаючи в руках усі ці «дари», в кожусі, але без шапки батько виходить з хати. На порозі його зустрічає добрий вартовий господарства — кудлатий Сірко. Господар урочистим голосом говорить до нього:
— Це той хліб і вівці, що ти доглядав мені весь Божий рік. Як служитимеш вірно і в цьому році, то в наступному Святому Вечорі ще більше візьмеш!
З цими словами він — не кидає, а кладе перед псом хліб і лій, а сам іде до стайні. Господар поставив миску з вечерею на вікно, а сам узяв у руки хліб і, підходячи до кожної тварини, благословив її, тричі торкаючися хлібом до голови:
— Благословляю тебе цим святим хлібом і закликаю на тебе добро, щоб ти звіря не боялася, грому не лякалася та щоб минали тебе чорні напасті!
Отак поблагословивши, він бере черпак із медом і малює хрестик межи очима кожної тварини. Після цього, в чисто вимите дерев'яне корито він сипле з миски вечерю, кришить туди хліб, досипає борошна, солить сіллю, все це добре перемішує дерев'яною кописткою і розділяє поміж усіма тваринами, що є в господарстві.
Вдарити сьогодні будь-яку тварину — великий гріх! У цю ніч, опівночі, всяка німина людською мовою розмовлятиме з Богом. Бог запитає, як їй ведеться у господаря. Якщо господар не б'є її і добре годує, вона похвалить його перед Богом, а коли б худоба голодна була і заплакала, то не поведеться йому з худобою в наступному році.
Після цього господар, якщо має пасіку, відвідує бджіл і дає їм сити. Господиня тим часом відвідує курей, качок, гусей і всіх їх годує вареною пшеницею — «кутею».
Закликання злих сил
Повернувшись від худоби, господар знову набирає в чисту миску по ложці всіх свят-вечірніх страв, зверху ставить кухоль з медом та склянку з водою і кладе калач, кілька горіхів і яблуко. Все це він тримає лівою рукою, а праву озброїв бичем від ціпа. Без шапки чоловік виходить за поріг і стає під дверима. Господиня замкнула за ним двері на засув, погасила світло і наказала дітям сидіти тихо, не ворушитись. У хаті — напружений настрій.
Діти вірять, що батькові загрожує небезпека, що він стоїть віч-на-віч із стихійними силами природи. До нього може з'явитися «гість» у супроводі цілої зграї голодних вовків. Тим часом господар надворі з вечерею в руках та бичем викручується «за сонцем», вдивляється у далечінь неба і тричі басом гукає:
— Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!
Після третього разу він сердито погрожував бичем, примовляючи:
— Як не йдеш, то не йди і на жито-пшеницю, усяку пашницю. Іди краще на моря, на ліси та на круті гори, а нам шкоди не роби.
Потім господар запрошував сірого вовка:
— Іди і ти на кутю, сірий вовче, а як не йдеш, то не бери у нас ні телят, ні ягнят, ані малих поросят!
Нарешті господар просив чорні бурі та злі вітри. Він щосили гукав у безмежну далечінь нічної темряви, ніби справді хотів, щоб його почув цей, останній «гість»:
— Чорні бурі та злії вітри, приходьте до нас на Святу Вечерю! А коли тепер не прийдете на дари Божі, на страви ситі, на горілки палені, на все велике добро, на яке ми вас просимо, то не приходьте до нас і влітку та не робіть нам шкоди на ярині і на житі!
Після цих запросин батько повертався до хати, не оглядаючись, і щільно зачиняв за собою двері. До кінця вечері вже ніхто не повинен виходити з хати і двері не можна відчиняти.
Спільна вечеря всього роду
Свята Вечеря — це спільна вечеря всього роду. Навіть мертві родичі і безвісти загинулі — всі мають у цей вечір зібратися разом, щоб трапезувати цілим родом.
У пам'ять про своїх мертвих родичів люди ставили для них кутю та узвар на вікнах, розкидали варений біб по кутках, залишали немитими ложки та миски після вечері — «щоб душі могли їх лизати для поживи». Сідаючи на стілець чи на лавку, продували місце — «щоб не привалити собою мертвої душі», бо в цей вечір «мертвих душ з'являється сила-силенна! І скрізь вони є: на лавках, на вікнах, на столі та під столом ...»
Господар запрошує всі мертві душі на Свят-Вечерю. Він бере миску з кутею, ставить її на шматок полотна, запалює свічку і ліпить її до миски. Все це він бере обома руками і обходить тричі «за сонцем» навколо столу. Потім ставить миску на стіл, а сам стає на коліна перед образами і молиться за померлі душі. Жінка і діти наслідують приклад батька, і всі разом моляться вголос:
Просимо Тебе, Боже, щоб і тих душ до вечері допустив, що ми про них не знаємо; що в лісі заблудилися, у водах утопилися, в темних нетрях задушилися. Молимось Тобі, Боже, за тих, що ніхто про них не знає, лягаючи і встаючи, і дорогою йдучи, ніхто не згадає. А вони, бідні душі, гірко в пеклі пробувають і цього Святого Вечора чекають. Від нас у цей вечір молитви йдуть і мертві душі спом'януть!
Перехрестившися тричі, вся родина повторює за батьком другу молитву — «за себе»:
Господи, захисти худібку мою від звіра, а мене грішного від віри поганої та від безвір'я — на росах, на водах та на тяжких переходах. Дякуємо Богові Святому, що поміг нам дочекатися у мирі і спокої цих Божих свят. Та поможи, Боже, їх у радості відправити і від цих за рік других дочекатись. Амінь.
Після молитви господар знову бере в руки миску з кутею з полотном та свічкою і передає її господині, кажучи:
Ми всі, з усього щирого серця і з Божої волі, кличемо праведні і грішні душі на святу вечерю, даємо їм усе, що маємо, — щоб вони на тім світі вечеряли, як ми тут. Ми дбаємо і за ті померші душі, що на світі погибли і порятунку не мали. Нехай Бог прийме для них цю нашу вечерю. Я їх стільки запрошую і закликаю на цю тайну вечерю, скільки у цім полотні є дірочок та скільки зернин у солодкій куті Божій. Амінь.
Господиня бере з рук господаря миску, ставить на стіл, і родина починає вечеряти. Спочатку їдять кутю, а потім — голубці, вареники, смажену рибу, капусту — все, що готувалось, а запивають узваром.Страви обов’язково мають бути пісними, оскільки Свят-вечір припадає на останній день пилипівського посту.
Також обов'язково на святковому столі мають бути:
Свічка. Горіння свічки - це свідчення віри, приналежності людини до Божественного світла. Свічка супроводжує віруючу людину від Хрещення до смерті. Це - символ готовності людини до зустрічі із Богом, незалежно від часу і місця, коли Він схоче її покликати до себе.
Сіль. Без неї не можна відчути повноти смаку страви. Так і людина не може творити справжнього добра, не перебуваючи в гармонії з Богом. Сіль вказує на внутрішню суть людини.
Часник. Його кладуть на чотири кути столу під скатертину, щоб відігнати від родини і хати злих духів. Це символ очищення від гріха, який отруює людське життя, символ родючості і здоров'я.
Коли когось із родини немає вдома, для нього ставлять миску і кладуть ложку.

Якщо на цей час трапиться стороння людина, його теж запрошують до столу. Гість на Святій Вечері, за віруванням наших предків, приносив щастя в дім.
Під час вечері виходити з-за столу не годиться, розмовляти багато — теж не добре. Першу ложку куті господар підкидає до стелі — «щоб так ягнята стрибали, як ця пшениця скаче від землі до стелі!»
Другу ложку куті підкидає — «щоб телята рикали так, як це зерно стрибає від землі до стелі», а третю — «щоб бджоли роїлися».
Все під час вечері має віще значення: якщо тінь на стіні подібна до скирти — буде врожай на хліб, до копиці — сіна буде багато, до дерева — садовина вродить... Якщо хлопець під час вечері захоче води напитися, батько йому пити не дасть і скаже:
— Не пий, сину, води за Святою Вечерею, ти — козачого роду. Як виростеш — у похід підеш слави здобувати, а в походах всяко буває; буває і так, що спрага мучить. Отож знай: витримаєш спрагу за Святою Вечерею — ніякі походи не страшні!
Якщо син під час вечері пчихне — батько дарує йому лоша, бо це знак, що козаком буде. Якщо ж пчихне дівчина, то це знак, що вона в господині збирається, і батько їй теля, буває, дарує — «на щастя».
У центральній та східній Україні діти носять вечерю до близьких родичів: онуки — до баби і діда, племінники — до тітки і дядька, хрещеники — до хрещених батьків. Заносячи вечерю, люди ніби намагаються приєднати живих членів роду до спільної свят-вечірньої трапези. Звичай цей відбувається так: діти, найчастіше хлопчик з дівчинкою, йдуть до діда й баби з вузликом. Постукають у двері, переступлять поріг, хлопчик скине шапку і говорить: «Добрий вечір, з Святим Вечором будьте здорові! Просили тато й мама і ми вас просимо на вечерю — нате вам вечерю!»
Баба візьме з дитячих рук вузлик і посадить за стіл, частуючи солодкою кутею чи медяником. Дід звичайно наділить їх горіхами та дасть по кілька дрібних монет. Потім баба загорне їм у вузлик свій калач, кілька пиріжків чи вареників — обмінює вечерю.
На Гуцульщині та на Покутті заможніші ґазди несуть вечерю до бідніших. Цей звичай по-в'язаний там зі спомином про померлих родичів.
Після вечері
Після вечері починаються забави. Малі діти бігають по долівці, залазять під стіл і там «квокчуть» — «щоб квочки сідали». Мати їм кидає за це в солому горішки та дрібні гроші.
Звичай оздоблювати ялинку на Різдво Христове походить із Німеччини. У нас на Україні цей звичай поширений у містах, а в селах, у селянських родинах, ялинка в хаті на Різдво — рідкість.
Поступово все затихає. Малі діти, набавившись, лягають спати, а старші понесли вечерю до діда і баби. Батько та мати в напівтемряві тихим голосом співають: «Бог Предвічний народився ...»
Ворожіння на Свят-вечір
Хлопець, який не хотів, аби до його юнки засилали сватів інші парубки, йшов увечері до млина, брав три скіпки зі шлюзів, які перетинали лотоку, загортав їх у ганчірку і таємно втикав у одвірок нареченої, приказуючи: «Як сеся застава не пущає воду на лотоки, так би (ім'я дівчини) не пускала сватів, окрім моїх».
Дівчата у свою чергу йшли до прорубу, роздягалися і, скропившись водою, нашіптували: «Як сеся вода біжит, так би за мнов бігали сватачі!». Натомість удома розплітали волосся, брали в руки хліб і, тричі обійшовши оселю, дивились у вікно, де начебто «має показатися доля».
Дехто з юнок вмивав обличчя калиновим соком, щоб завжди було рум'яним.
Господарі готували для взуття нові солом'яні вустилки, котрі носили до Василя, потім перевертали їх на другий бік, а після Водохреща ними підкурювали корів, котрі хворіли.
На Лівобережній Україні хлопці та дівчата робили для правого чобота вустилки з сіна, що лежало на покуті, а напередодні Нового року вустилку клали під подушку, приповідаючи: «Хто мені судиться, той сю ніч присниться».
Крім того, дівчата мили посуд і виносили його на вулицю, постукуючи в миски; звідки одізветься пес, туди піде заміж. Потім підходили до вікон сусідів: якщо чули слово «сядь» — не пощастить вийти заміж, а коли «йди» — в цьому році прийдуть свати. Якщо дівчина хотіла побратися з хлопцем, то підходила до хліва і слухала, як поводять себе свині: тихо сплять — в родині буде лад, а коли кричать — у сім'ї будуть часті сварки.
Ворожили і в такий спосіб. Дівчата, пов'язавши вузлами хустини, клали їх у ночви й імітували руками, начебто палають збіжжя — чиї хустки випали на долівку, ті юнки підуть заміж. Після цього клали на столі різні речі (сокиру, ножиці, чарку тощо), із зав'язаними очима почергово підходили — до якої речі доторкнулася, таким на вдачу буде майбутній чоловік.
Крім молоді, ворожили й старші люди, їх переважну турбувало, скільки кому жити. Ставши між лампадкою і свічкою, дивилися, чи буде подвійна тінь; якщо тільки одна, то це на швидку смерть.
Діти в цей час удосталь гралися на розстеленій долі соломі, відтворюючи звуки домашньої птиці чи сценки збирання грибів у лісі. Щоб діти не плакали («бо будуть цілий рік каверзувати»), їм давали гризти горіхи, аби «не боліли зуби». Проте суворо забороняли їсти надворі, бо «птиця постійно клюватиме зерно в посівах». У цей день намагалися не ходити в позички, щоб «не жебракувати цілий рік».
Народні прикмети
На багату кутю зоряне небо — кури добре нестимуться і вродить горох.
Місячна ніч — врожай на баштани.
Ожеледь на деревах — вродять горіхи й садовина.
Сніг іде — врожай на яблука.
Іній або сніг — на мокре літо і дорід зернових.
Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, і навпаки.
З кубельця витягували сінину; якщо довга, то рік буде врожайним, а коротка — на недорід.
Повечерявши, зв'язували ложки житнім перевеслом, щоб «не губилися в череді корови».

[nyusha0365]

7 січня - Різдво Христове
Різдво Христове — велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха. Свято Різдва Христового вважається другим після Пасхи (Великодня) великим святом, хоча у багатьох католицьких країнах народне благочестя досі відводить йому головне місце серед свят.
Різдвяна легенда
Свято Різдва належить до великих християнських, так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має п'ять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього.
Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу — 5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.
Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєму прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.
На небі засяяла Вифлеємська зоря, що сповіщала світу про народження спасителя та вказувала шлях до Царя всіх людей. За пастушками до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і миро. Золото символізувало царську владу, ладан — Божу волю, смирно — долю пророка. До речі, саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.
Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми. День народження Ісуса Христа — найбільш широко шанований день народження у світі. Люди різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою.
Історія свята
Історична наука вважає, що Різдво запозичене християнами з язичеських культів. У стародавніх релігіях відзначалося народження богів – давньоєгипетського Осіріса, давньогрецького Діоніса, давньоіранського Мітри та ін. Дати цих свят припадали на кінець грудня – початок січня, дні зимового сонцестояння, "повороту до весни".
У процесі свого становлення християнська церква поступово витісняла давні свята. Утверджуючи християнство та вчення про єдиного Бога на теренах Київської Русі, перші отці церкви переосмислили язичницьку атрибутику у християнському контексті та зберегти у церковній традиції чимало з того доброго та істинного, що існувало в язичництві. Зокрема - сільськогосподарський хліборобський календар, який багато в чому був розроблений ще в язичницькі часи. Таким чином, в Україні, як і в інших країнах світу, день початку нового сонячного, хліборобського, року отримав новий, християнський зміст, як Різдво, свято народження Божого Сина, Спасителя світу.
Відповідним чином була змінена й обрядовість, магічні дії й обряди язичництва були замінені на молитви й обряди прославлення і прохання до Всевишнього, щоб у наступному році він дав людям добрий урожай. Відповідно до нового вчення був дещо переосмислений в плані символіки і обрядовості, але по суті залишений без змін, звичай поминання предків, старих дідів, праотців, які згідно православного вчення за свої добрі вчинки, зокрема відносно своєї родини, мають вічне життя у Бога в небесних поселеннях серед святих і праведників. Так само як на святковому богослужінні, у святкуванні Різдва мали брати участь усі приналежні до родинного кола. На Святому Вечорі властиво зосереджується взагалі головна увага свята, і на саме Різдво залишається тільки Служба Божа в церкві та відвідування і гостювання родичів та знайомих з відповідними розвагами та забавами.
Спочатку 6 січня було потрійним святом народження, хрещення й богоявлення Христа. У IV столітті 25 грудня стали відзначати народження, а 6 січня — хрещення та богоявлення. І лише наступного століття Різдво Христове міцно увійшло в життя християн. Розбіжність у святкуванні Різдва західними і східними церквами викликана тим, що вони користуються різними календарними системами. Православна церква святкує його 7 січня (25 грудня за старим стилем), а католицька церква — 25 грудня за новим стилем. У X столітті християнство було запроваджено на Русі, й відтоді свято Різдва Христового стало невід'ємною частиною нашої культури.
Традиція різдвяного святкування
Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий Різдвяний піст (Пилипівка), з 27 листопада до 6 січня. У цей час виконувалися всі хатні роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят — дідух (сніп з колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, примішуючи потім до посівного — для забезпечення багатого врожаю. Особливого значення надавали різдвяній погоді. По ній визначали майбутній врожай. Різдвяні свята в Україні, за язичницькою традицією, пов’язані із культом предків, з шануванням душ померлих. Відтак, узвар і особливо кутя, які обов’язково мають бути на кожному столі – насправді є поминальними стравами.
Вранці 7 січня українці йшли до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христові. Після закінчення церковної відправи родина знову збиралася на святковий обід, який вже не був пісним, та починалася велика різдвяна гостина. Сало, печінка, ковбаса, різні смаженості та копченості, все за чим сумувала під час посту душа, повинно стояти на столі.
По обіді наступає час заслуженого відпочинку. В гості ж потрібно йти вже після обіду. Одружені діти, як правило, йдуть до своїх батьків. Дуже давньою є українська традиція миритися в цей день, пробачати одне одному образи, вільні й мимовільні, щоб на повну міру відчути радість життя.
Коляда
Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров'я, многих літ і всяких статків у хаті і родині. Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей та вінчували їм злагоду й достаток. Колядувати починають не в усіх місцевостях України одночасно: на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий Вечір; на колишній Гетьманщині, в Слобідській Україні та в Гуцульщині — на перший день Різдва Христового, після того, як у церкві скінчиться Богослуження. На Західному Поділлі йдуть колядувати на другий день свят вранці.
Готувалися до колядування заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика. Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки. Вони обирали отамана — хлопця, котрий вирізнявся спритністю, дотепністю і якого в селі поважали. Крім того, він мав уміти гарно починати пісню, зробити в ній вивід. Традиційний одяг колядницьких ватаг — білі та коричневі кожушки й свитки, чоботи власної роботи, хустки або віночки у дівчат. Святкові ватаги залежно від регіону різнилися своїм кількісним складом і обрядовими персонажами.
Дитяча коляда
Колядують діти, дорослі парубки та дівчата, а в Галичині інколи колядують і ґазди. Але першими оповісниками народження Христа в різдвяних обрядах у давнину були діти та підлітки, які обходили ватагою багаті й бідні оселі, співаючи колядки та щедрівки. І в кожній хаті світлішало, людям ставало легше на душі. Колядників чекали з нетерпінням і щедро віддячували їм яблуками, горіхами, бубликами. Вважалося, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде новий рік. Колядували, як правило, лише хлопчаки: дівчатка у різдвяних обрядах участі не брали, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими мають з'являтися представники чоловічої статі.
Парубоцька коляда
Крім дітей, на перший день Різдвяних свят колядують і дорослі парубки — ці вже ходять із «звіздою» та дзвоником. «Звізду» роблять з дерев'яної обичайки та тоненьких дощечок — шалівок. Рівнож не п'ять і не шість, а сім. Звізда декорується кольоровим папером, стрічками. В середині — образок «Народження Христа» і свічка.
Ватага колядників — п'ять осіб: береза, звіздоноша, дзвонар, міхоноша та запасний, що має завдання допомагати міхоноші.
Такі колядники колядують у хаті перед об¬разами. Спочатку підходять до вікна, і береза гукає:
— Пане господарю, благословіть Христа славити!
Інколи, як де ведеться, такого благословення випрошують усі — хором:
По цьому дому, по веселому, Чи дозволите колядувати, Колядувати, дім звеселяти, Дім звеселяти, дітей збудити, Христа славити?!
— Просимо! — відзивається з хати господар, відчиняючи двері. Хлопці заходять до хати, скидають шапки, стають перед образами і під «дзеленькання» дзвоника співають.
За таку колядку господар дає, бувало, цілого калача, а то й запрошує всю ватагу до столу, як бажаних гостей. Вип'ють по чарці, закусять — довго не сидять, та й постають у пошані перед господарем. Береза віншує:
«За цим віншуємо вас, чесний та величний наш пане, усім добром, усім гараздом, що собі у Господа Бога жадаєте та думкою думаєте, щоб так воно і сталося! Поможи вам, Бо¬же, ці свята мирно одпровадити та других у радості й веселості щасливо діждати, а нам, колядникам, ласкаві будьте не за зле мати, що у ваш чесний та величний двір повернули. Поверни до вас, Господи Боже, ласкою своєю небесною на цілий рік і вік! Сим вас віншуємо, а самі усім чесним та ґречним низько кланяємося. Здорові будьте, в гаразді оставайтеся!»
Всі колядники низько вклоняються господареві, господині, дітям, навіть наймитові, якщо він є. Отак поколядувавши в одній хаті, ватага йде до другої.
Дівоча коляда
Увечорі, як геть стемніє, йдуть з колядою і дівчата. Дівоча ватага ходить з ліхтарем, що має вигляд місяця або зірки. Ліхтар дівчата носять не в руках, а прив'язують до довгої тички, щоб здалека було видко дівоча ватага йде!...
Дівчата до хати не заходять: співають на дворі, під вікном. «Оце постаємо кружка під хатою, а всередині — наша «береза» з ліхтарем.
Церковна коляда
На Західній Україні колядують і старші люди — найчастіше чоловіки, що належать до церковного братства. Братчики, зібравшись, ідуть до панотця. Від панотця колядники йдуть до хати своїх братчиків, вітаючи їх з народженням Христа.
Легерська колядка
Уже від «Святого Миколая» група леґінів — гуцульських парубків, готується до коляди. Готуватися треба поважно, бож колядницька ватага — двадцять осіб! Вибирають «березу», «виборця» — скарбника, «коня» — міхоношу, скрипника, трембітаря, кількох добрих плясунів. Всі інші, що не мають «функції», — звичайні колядники.
Старі «ґазди» разом з панотцем виробляють програму, бож колядницька ватага стоїть під протекторатом церкви. Коляда починається обходом навколо церкви і колядою в панотця.
Колядницький похід дуже цікавий: попереду йдуть парами плясуни з «бартками» (сокирами) на плечах. До «барток» підв'язані дзвоники, що під час танку дзвонять у такт плясунам. Таким «плясом» колядники і підходять до кожної хати, де колядують, — і відходять.
Якщо «ґазда» хоче, щоб колядницька ватага йому «дім звеселила», він виходить на поріг з калачем у руках, а «ґаздиня» — з повісмом льону. До них підходить «виборець» і підносить їм дерев'яний різьблений хрест, щоб цілували. Поцілувавши, ґаздиня перев'язує хрест повісмом, а ґазда дає «виборцеві» калач і кидає гроші до скриньки.
Після цієї церемонії вся ватага заходить до хати. У хаті колядників частують горілкою чи пивом — що ґазда має. Під час частунку колядники «розвеселяють дім» — співають, оповідають веселі пригоди, танцюють з ґаздинею чи ґаздовою дочкою...
Отак побавившись, ватага приступає до справжньої церемонії коляди: сідає за стіл і ко-лядує по черзі: господареві, господині, синові, дочці та всьому «живому і мертвому достатку» — худобі, хаті, плугові, рогачам. Кінчається коляда віншуванням. Всі встають з-за столу, стають перед ґаздою і ґаздинею, береза виходить наперед і каже:
«Віншуємо вас, аби у вашій загороді було стільки овечок, скільки у сім домі дрібних кри-шок. Віншуємо вам многая літа з цими святками, з цим Новим Роком та Святим Різдвом. Дай вам, Боже, здоров'я!» Вся ватага колядників підхоплює хором:
— Дай, Боже!
— А в домі склінно!
— Дай, Боже!
— У кіннику коні!
— Дай, Боже!
— У кошарі вівці!
— Дай, Боже!
— У пасіці бджоли!
— Дай, Боже!
По віншуванні один із плясунів, підстрибую¬чи то на одній, то на другій нозі, обходить по черзі всіх членів родини. Танцюючи, він співає в супроводі всього хору:
Ой, пляшу, пляшу — знаю до кого,
Дасть мені ґазда пів золотого.
Ой, мало, мало — на цім не стало...
Ой, скачу, скачу, бо гроші бачу,
Як маєш сина, то давай сира,
Як маєш дочку — давай горілочку.
Ой, дай же, дай же, як маєш дати,
Не маєш дати — вигонь із хати:
Ой, хоч ожогом, хоч кочергою,
А хоч дівчинов коструботою..
За цей «пляс» колядник дістає в шапку або в дзвінок гріш від кожного, до кого танцював і приспівував. Після цього всі колядники тричі вклоняються ґазді та ґаздині і, танцюючи від столу назад плечима, виходять із хати. За ними виходять ґазда з ґаздинею. На подвір'ї ватага стає колом, оточуючи ґазду, ґаздиню і свого скрипаля. Скрипаль грає, а колядники йдуть «рівної» — хороводять то в один, то в другий бік, приспівуючи: Аби ґаздам весело було Через цілий рік жити...
За це ґазда частує колядників горілкою. Нарешті, ватага зупиняється, випускає з кола ґаз-ду з ґаздинею, ще п'є по келішку оковитої і, пританцьовуючи, виходить на вулицю.
Звідки в українців колядки?
Саме слово коляда походить від назви Нового Року у римлян — Саіегкіае іашіагіае, що припадав на тиждень після веселих сатурналій, у другій половині грудня місяця. Ця чужа назва «коляда», що сплелася із старослов'янським празником зимового повороту сонця і пізніше перейшла на наше зимове новоріччя, вказує на сильні греко-римські впливи в ІV-ІХ ст., коли українська колонізація досягла берегів Чорного моря і Дунаю, де вона зустрілася безпосередньо з греко-римським світом.
Цілком можливо, що наші предки разом із назвою «коляда» та деякими звичаями запозичили від греків та римлян ще щось із мотивів величальних новорічних пісень ще перед прийняттям християнства на Україні-Русі. Та все ж, немає сумніву, що греко-римські впливи зустрілися на східньослов'янському ґрунті вже з виробленою новорічною обрядовістю і величальними піснями місцевого походження.
«Дуже можливо, що ті старі новорічні пісні в нас називалися власне щедрівками. Ця рідна, місцева їх назва, незнана поза українською етнографічною територією, стоїть, очевидячки, в якомусь зв'язку із щедрим, тобто багатим вечором, що замикає різдвяний цикл празників, та із тою щедрістю, багатством і достатком, який напророчують колядки й щедрівки в бажаннях для господарів».
Традиційний характер організації колядницьких та щедрівницьких ватаг на чолі з «березою» у багатьох випадках нагадує стародавніх веселих скоморохів, що теж «хату звеселяли» не тільки величальними піснями, а й танцями та грою на музичних інструментах (згадаймо колядницьку ватагу на Гуцульщині).
Цілком можливо, що від співців-скоморохів колядницькі та щедрівницькі ватаги успадку-вали і традиційні форми випрошування дозволу, як ось:
... Ци повелите колядовати,
Колядовати, дім звеселяти,
Дім звеселяти, діти збудити?
Сказане вище стосується і до випрошування плати за колядування:
А йди ж за грішми та до комори,
Ключики бери, скриньки розмикай,
Скриньки розмикай, нам грошей давай.
Ой, давай, давай, не затинайся,
Ни маєш дати, ни підем з хати.
Також імовірно, що звичай переодягатися та накладати на себе машкару — характеризуватися циганом, жидом, чортом, журавлем, ведмедем, козою — колядницькі та щедрівницькі ватаги теж запозичили від скоморохів.
За традицією староукраїнських величальних пісень, багато колядок спрямовується до особи господаря, господині або їхніх дітей — парубка чи дівки. Відповідно до цього підбирається і зміст колядки. Імена величальних осіб підставляється в тексті самої пісні, і тоді колядка виглядає так, ніби спеціально складена для даної особи.
Щодо змісту, то колядки і щедрівки відзначаються великою різноманітністю мотивів. Хоч і дуже умовно, можна їх все ж поділити на шість окремих груп, а саме: колядки і щедрівки з хліборобськими, мисливськими, військовими, казково-фантастичними, любовними (краще сказати — весільними) та біблійно-релігійними мотивами.
Вертеп
Давню традицію має й український звичай від Різдва виступати з вертепом. Є підстави думати, що вже в XVII-му столітті українці виставляти на Різдво вертепну драму — це був загальновідомий і по всій Україні поширений звичай.
Будова українського вертепу
Спочатку вертепом виступав маленький ящик, обклеєний кольоровим папером, де за допомогою ляльок, закріплених на осі, розігрувалися вистави, які складалися з двох частин. У першій частині розігрувалися сцени, пов'язані з народженням Христа і біблійними персонажами; друга, світська, включала до свого сюжету житейські історії про Добро і Зло. Так про це пише етнограф Микола Маркевич: «Наш вертеп є похідний будиночок з двома поверхами. Зроблений він з тоненьких дощок і картону. Верхній поверх має балюстраду, за балюстрадою відбувається містерія: це Вифлеєм. На нижньому поверсі трон царя Ірода; долівку обклеєно хутром для того, щоб не видно було щілин, якими рухаються ляльки. Кожну ляльку прикріплено до дроту; під долівкою є кінець цього дроту: за цей кінець, придержуючи ляльку, вертепник вводить її в двері і водить у напрямку, який для неї необхідний. Розмова від імени ляльок відбувається поміж дячками, співаками і бурсаками то пискливим голосом, то басом — відповідно до потреби. Вся друга частина вистави відбувається на нижньому поверсі». Два поверхи вертепного будиночка, за християнською традицією, трактувалися як "небо" і "земля".
Щодо тексту вертепної драми, то це — цікаве поєднання книжних елементів з елементами народними. Вертепна драма складається з двох частин: різдвяної драми і механічно приєднаної до неї сатирично-побутової інтермедії. Перша частина вертепу, що іноді зветься «святою» — більш-менш стійка, а друга, народня змінюється в залежності від місцевих умов, історичного періоду та від здібностей самого вертепника.
Обидві частини — «свята» і народня — різняться між собою ще й мовою. Перша частина написана старою «книжною» мовою, а друга — створена народом і мало чим різниться від сучасної української мови.
«Свята» частина вертепу. Багато дослідників-етнографів погоджуються з тим, що свята частина вертепної драми, якщо і не була створена цілком в Академії Київській, то в усякому разі дістала там поважне літературне оформлення. Про «книжне» походження «святої» частини вертепу свідчить ще й те, що вона майже не¬змінна в усіх списках відомих нам вертепів. Друга ж (народна) частина — змінна. Так чи інакше, а «свята» частина вертепної драми виконувалася всіма вертепниками і збереглася в усіх відомих нам текстах. Кінчалася ця драма смертю Ірода, а після смерті такого лиходія люд, звичайно, має радіти, веселитися. Отже починається народно-побутова інтермедія — друга частина вертепу.
«Народна» частина вертепу, як уже сказано - витвір самого народу. В цій частині вертепу ми спостерігаємо віддзеркалення побуту населення України того часу, коли вертеп був створений.
Згодом вертеп перетворився на театралізоване дійство з великою кількістю учасників, склад яких змінюється відповідно до регіону. Зазвичай, саме у такому форматі мистецтво вертепу тішить нас і сьогодні. Хоча традиція вертепу поступово забувалася, бо, як і інші народні традиції, зазнавала гоніння, та все ж сьогодні вона знову відроджується та займає своє місце в культурі різдвяного святкування.
Вірші на Різдво Христове
Крім колядок і вертепів, був колись, а подекуди зберігся й досі, звичай виголошувати вір-ші на Різдво Христове. Виголошувати вірші ходили, звичайно, хлоп-ці-школярі, збираючись невеличкими гуртками по 2-3 особи. Змістом різдвяних віршів були священні події, про які звичайно згадує церква під час різдвяного Богослуження, Деякі з цих віршів були, очевидно, частинами вертепних драм, повні тексти яких до нас не дійшли. На «вертепне» походження цих віршів указує ще й той факт, що іноді виголошувані віршів характеризуються під пастухів, вояків царя Ірода, чорта та інших персонажів вертепних драм. Крім того, різдвяні вірші в окремих місцевостях України ще й досі називаються вертепами. Нижче ми подаємо, як приклад, кілька різдвяних віршів з Слобідської України.
Будьте здорові та не лайте мене,
Чого я прийшов — питайте мене,
Чого прийшов, яким дотепом?
Не сам прийшов я, а з вертепом,
Щоб вам його показати і про все чудо розказати.
Що сам чув і що бачив;
Коли захочете питати, так цур, не перебивати! Як ми вчора пасли овець ватагу — Та не дивуйтесь на відвагу: Бо це було у теплому краю. Корм придався зелененький, Кошари були готовенькі —
Все, як на весні буває у маю,
Усе було гарно, нічого й казати.
Як стало вже смеркати,
Я дав раду: «Гоніть, хлопці, ватагу
Та варіть круту кашу з салом,
А. наївшись каші, гоніть ватагу на баз
Та запирайте добре ураз,
Щоб який варяга не причвалав
Та й нашої ватаги не вкрав!»
Тількищо поснули, збунтувалась уся ватага,
Вся від стіни: неначе у броварні брага.
«Яцько, Опанас, і ти, Тарас! беріть добру дубину
Та спишіть варязі усю спину!»
Аж гульк: а поно сяє і крилами махає.
Яцько каже: «Це птах», а Панас: «Це пряха».
А я кажу: «Тю, дурні! Це янгол Божий,
Хіба ж ти не бачиш, який він гожий?!»
І почав питати, щоб почути від нього глас:
«Чого ти, янгол Божий, прилетів до нас?
Чи душі хочеш забрати,
Чи вівці у нас поодпімати?» —
«Я послан не за душами, а послан небесами
Повідать вам радісную весть:
Бог з неба прийшов і на землі днесь!» —
«Ой, лихо! Чи не за гріхи карати?» —
«Про це нічого й помишляти:
Які і є, то Він хоче на себе забрати». —
«Гей-гей. яка чудасія, це збулася та професія,
Що дід Му сій колись казав!
Скажи ж нам, янгол Божий, де той дім пригожий?» —
«Я рад би вас проводить, та треба на небо летіть
І співать: «Діва днесь».
Дивіться на цю звізду пильненько,
Вас доведе вона пряменько». —
«Яцько, Панас, і ти, Протас! Беріть луччу ярку
Та понесім породілі Божій у подарку».
Взяли, пішли, — чого треба, те й знайшли.
Там сиділа породіля Божа, як ясочка хороша,
На руках дитятко держала, а Воно чуть не вимовляло.
Там стояло багато царіи: аж цілих три,
І щось вони в подарунок принесли.
Вона від них те все прийнявши
Та разів з п'ять «спасибі» їм сказавши,
Додому відпустила.
А далі й ми приступили:
«Прийми від нас, Мати Божа, ягнятко
Та накорми своє дитятко!»
Вона від нас подарок узяла
І разів з п'ять «спасибі» нам сказала.
А ми тоді — хто вліво взяв, хто вправо взяв.
А я оце до вас попав,
Щоб вам усе це розказати
І вас з празником поздоровляти.
***
Здоров були та з тим, пани,
З чим я ось до вас припхався.
Та не перечте лиш мені,
Бо я того не сподівався.
Скажу я вам вість чудну й дивну.
Та тільки жаль, що половину,
Майже забув, що бачив, а що чув,
Як по правді вам признатись,
А ви скажете, що було б і не братись.
Хоч смійтеся, а це не брехенька.
Не з себе вигадав я сам,
(Бо. далебі, я бачив сам).
Нас там гурба була немаленька.
І був над ними я личман.
І звали нас: я — Опанас,
Яцько, Панько і був Протая
Та ще й Явтух, підпасич був у нас.
І овечат була ватага.
Та й не підходь, було, воряга,
А висе дамо парла, аби хто вчув.
А це ж було не серед літа,
Та тільки в теплому краю,
Ми пасли овечат до світа,
Як на весні бува в маю.
Корми задались зелененькі,
Кошари були готовенькі,
Привольє для всього було:
На тирло було де ставати,
Була й вода, щоб напувати;
Признатись, все до нас брело.
Деньок случився веселенький,
І вівці паслися гаразд;
Над вечір стало так хмарненько,
І дощик бризнув кілька раз.
І так уже повечоріло.
Не зоряно, а похмаріло,
То я Яцькові й заказав:
«Женіть лиш вівці ви з Протасом
Та й запирайте з викрутасом,
Та ще щоб хто там з вас і спав».
А ми пішли собі в верб'яжок,
Бож недалечко був лужок,
Панько, я та ще й Явтух,
А ось біжить Протас: трюх, трюх ..
«А що, чи справився, Протасе?» —
«Та глянь лише, Опанасе,
Як на небі зоря погоріла,
Глянь, як уся заядріла!»
Я — гульк, аж, далебі, що так.
Дивлюсь, а ще щось ясніє,
Та й думаю: відкіля це взялось?
Та й зірниця не буває;
Ні, це щось дивне бути має!
А далі і хлопцям указав:
«Чи бачите, — я їм сказав, —
Чи бачили ви таку зірницю,
Хоть утреню, хоть вечорницю?
Бо, далебі, зроду бачу сам». —
«Дивись, наш Панько як дує! —
Явтух побачивши, сказав, —
Вже він недурно так пильнує!»
А далі ось і закричав:
«Сюди, Явтух і Опанасе!
Сюди, Яцько, і ти, Протасе!
Якийсь воряга причвалав до нас!»
Ми кинулись туди скоріше,
Змовлялись бить його дружніше,
Щоб уже більше він не крав.
Ми щоб туди — волосся дубом,
Якби од відьми, устає,
Ми — хто рачки, а хто пугом,
Аби побачити, хто в кошарі є.
Дивимось: з краю в край шагає
Та ще велике щось літає,
Не чоловік, а бачте, схоже.
Панько сказав: «Це гарна птаха?!»
Явтух: «Ні, це, мабуть, пряха!»
Панас: «Е, тю, дурні! Це янгол Божий!»
Як вимовить оце Панас,
Так опустилось серце в нас,
Мороз по шкірі нас продрав.
А далі трохи ободрились:
Чого ж нам янгола бояться,
Він не кинеться кусаться:
Бач, який він гарний, так, як пан.
Тоді до нього причвалали,
А далі разом всі спитали:
«Що ти, пане, скажеш нам?» —
«Ідіть ви до Вифлеєма в стан,
Візьміть з собою і ягнятко,
Побачите там паню і дитятко,
Йому віддайте ви ягня,
Не думайте, що це брехня,
Бо цю ніч Христос народився,
Син Божий од Діви воплотився».
Стрепенувся, та й не стало.
Ну, що ж робити тут припало?
Тут і ума мого не стало:
А що янгол нам віщав; не треба робити.
Зараз іти у кошару ягнятко ловити.
Що лучче ягня то й піймалось;
Піймавши, як иа релець, пхались
Та ще совітувались,
Щоб ще куди не заблудити:
Темна ніч, не видно, де ходити.
А далі наш Панько напхався,
Об стайню лобом як удрався
Та лежа слухає чмелів.
«А що, Панько, покотився?» —
«Але! На стайню нахватився
Та й гарно лоб свій підігрів». —
«Ідіть же, хлопці, в стайню
Та всі рівненько говоріть,
Щоб не розсердить Діву паню,
Як будемо ягня дарить.
Скоріш ідіть та не тащіться,
А як казати — вже не вчіться».
І тільки в стайню що упхались,
То зараз всі позатулялись:
Бо світ великий осіяв.
А далі трохи ободрились,
Навколюшки усі упали,
Тому дитятку поклонились,
А ягнятко пані віддали:
«На, — кажемо, — тобі оце ягнятко
Щоб не голодне було твоє дитятко!
Потім вона веліла нам устати
І почала, нас ласкаво вітати,
Як ніби знала нас давно.
Біля тії ж близенько пані
Стояв у жовтому жупані
Старенький дуже чоловік,
Як буцім прожив другий вік.
Біля того дядька близенько,
Понуривши голови низенько,
Тут же, у самих ясел
Стояв бичище і осел,
І вони глянули на нас, бурлак.
Дідок же, трохи поворчавши,
Щось Пані на вухо шептавши,
Балакав з нами сяк і так,
За тим сказав: «Ідіть ви в мир, проповідуйте.
Що це родився Божий син!» —
«Прощайте!» — ми сказали
І кланялись поряду всім.
Пішли відтіль, як не бували,
Ідучи, койщо розмовляли,
І по отари розділились:
Як нам було і що знайшли.
Тоді ми хто вліво, а хто вправо взяв,
Я оце до вас попав.
(Слобода Тарасівка на Слобожанщині. Селянка М. Мозгова)
***
Звізда світла з востоку гряде,
За собою трьох царів персицьких веде.
Поклін дати царю і пану,
Вишніх сил всього світу гетьману.
Король-Ірод дуже смутився,
Що Ісус Христос від Діви народився,
Велів питати, по всіх землях шукати.
Велів губити, малих діток ізбити.
Одних кіньми топтали,
Других в полі роздирали.
Матері їх гірко ридали,
Руки свої до Бога піднімали:
«О, Іроде безумний! Як ти в собі жалю не маєш,
З невинних младенців кров проливаєш!»
О. ВОРОПАЙ «Звичаї нашого народу».

[nyusha0365]

13 січня - Щедрий Вечір та свято Маланки
За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем), - Щедрий Вечір. Це - залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем - це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки.
Внаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року.
У навечір'я Нового року (тепер - 13 січня) у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік. Як і на Свят-вечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі й кутя, і ковбаси, й холодець, і шинка...
Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий Вечір як значне свято різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю. Галицьке Поділля не святкує, бо Щедрий Вечір у галичан - напередодні Водохреща, тоді як на Наддніпрянщині це - «Голодна кутя», Богоявленне навечір'я.
В Україні на Щедрий Вечір батько ховається від дітей за пирогами - символом щедрості, багатства. Добродій Свирид Галушка з Київщини отак згадує Щедрий вечір:
- Мамо, а де наші тато?
- А хіба ж ви мене не бачите, діти?
- Не бачимо, тату!
- Дай Боже, щоб і на той рік ви так мене не бачили!
Оце так, було, батько скажуть, перехрестяться і запрошують всю сім'ю до столу, до «щедрої куті» — «щоб у достатках і спокої других свят дочекати!»
Тільки посідали за стіл, а під вікном уже й щедрують:
Щедрий вечір, пане господарю,
Стережи, Боже, твого товару,
Твого товару, всякого статку,
Молім Бога за отця, за матку.
Добрий вечір!
Щодо страв Щедрого Вечора, то вони не скрізь однакові: понад Дніпром печуть пироги з м'ясом і смажать гречані млинці на свинячому смальці, на півдні України фігурують бублики, а в гуцулів - вареники чи, як вони кажуть, «пироги».
Обряд "Водіння Кози"
«Як було мені років дванадцять, - продовжує Свирид Галушка, - водили ми козу. Зібралося нас аж восьмеро козоводів! Ми що дві-три хати мінялися, бо ж кожному цікаво бути козою...
- Як же ви робили козу?
- Та як - оце вистружемо обруча з білолозу. На грубшому кінці розколина - роги. Тоншого - вставляємо в розколину і в'яжемо мотузком. Роги обмотуємо лепехою, щоб кращі були. Біля рогів з обох боків дерев'яні ложки - вуха. На протилежному кінці обруча - ломачка з віхтиком: це хвіст.
Кому припаде бути козою, одягає обруч - щоб ріжки приходились на голову, а хвіст - за спину. Накидають кожуха - вовною догори. Спереду запинають, щоб тільки роги, вуха та «морду» видко було. Рукави звисають донизу - це ніби передні ноги кози. Однією рукою коза тримається за ломачку і трясе віхтиком - «крутить хвостом».
Крім «кози», є в компанії ще «кіт» з торбою на сало - це найменший із хлопців, перебраний за кота з довгими вусами. Він нявчить - просить сала.
Як добре смеркне, починаємо водити «козу». Завидна з «козою» не ходять.
Приходимо до хати, один біжить під вікно і гукає:
- Дядьку, пустіть козу до хати, бо змерзла!
А дядько ніби відмовляється: так належиться по звичаю:
- Немає де тій козі розгулятися - тісно в хаті!
- Та пустіть, бо змерзла!
І так до трьох разів козовод проситься, а дядько відмовляє. Нарешті каже:
- Та я вже пустив би, але... що дядина скаже?
Козовод - до дядини:
- Будьте ласкаві, дядино, пустіть, бо й козенята померзнуть!
- Навіщо ви нам здалися? Уже пізно, діти спати збираються, налякаєте їх!
- Та пустіть, дядино, бо коза мерзне. М-е-е!...
- Я хату помастила, припічок білила, а ви мені пустку зробите!
Коза знову: «Ме-е-е!»
- Та йдіть уже, йдіть... Тільки добре співайте!
Першим іде старший козовод і веде «козу», за ними - «кіт», а за «котом» - всі щедрівники. Увійшли, поскидали шапки, «добрий вечір» сказали - не разом, а хто коли зайшов. Поставали серед хати, і старший козовод починає:
Нуте, панове,
Нуте, мурове,
Поставайте вряду,
Я козу веду!
«Коза» і «кіт» тупають у такт пісні - витанцьовують. А діти смикають - то «козу» за хвоста, то «кота» за вуса... тішаться! Щедрівники всі хором співають:
Наша козиця -
Вже стара птиця,
Недавно з Києва,
З довгими кісьми:
- Ногами стопчу,
- Рогами сколю,
- Хвостом змету!
Що на горі вовк з вовченятами,
То в долині коза з козенятами.
Ой, де взявся вовк
Та козу натовк,
А вовченята - за козенята.
Де взявся заєць
Став козу лаять:
- Ой, ти, козиця,
Старая птиця,
Діточкам та й не матиця.
Ухопила серпок,
Та й по полю: скок, скокі
Нажала сніпок
Та й змолотила,

Своїх діточок
Та й накормила!
Ой. не йди, коза,
У темні ліса,
Там стрільці-гонці
З острова Хортиці!
Що перший стрілець -
Козак-молодець,
Ударить козу під правоє вухо.
З лівого вуха потекла брюха!
Тиць, коза впала,
Хвіст свій задрала.
«Коза» падає, задирає хвіст і вдає, що мертва. «Кіт» її ніби обнюхує, крутячи вусом. Хор щедрівників співає далі:
Треба козиці три куски сала.
«Кіт»:
Мяу, мяу... сала!
Щоб коза встала.
Хор:
Ой, устань, козо.
Та й струсися!
По цьому дому,
По господарю
Ізвеселися!
«Коза» схоплюється і починає танцювати. Хор співає:
Ой, слухай, козо,
Де труби гудуть,
Там млинці печуть,
То і нам дадуть!
«Коза» йде до печі, задирає морду і нюхає. Хор:
Хозяїн іде, пожиток несе.
Перший пожиток:
Мірочка гречки
На варенички.
Другий пожиток:
Мірочка жита,
Щоб коза сита.
Третій пожиток:
Решето вівса,
Зверху ковбаса,
Та й щедрівка вся!
За ці щедрівки -
Кварта горілки,
А з цеї мови
Будьте здорові!
Пісня скінчилась. Щедрівники, звертаючись до господарів, кажуть всі разом - в один голос:
- Будьте здорові з празником!
Старший козовод — до «кози»:
- Кланяйся хазаїну й хазайці!
«Коза» кланяється господареві, господині та всім дітям - по черзі. Господар дарує щедрівникам пиріг чи копійок п'ять грошей. «Кіт» - до господині:
- Мяу, мяу... сала, щоб коза брикала!
Козовод:
- Дайте, дядино, сала, бо кіт здохне!
- Нема сала, миша вкрала! - говорить господиня. Або: Сало - погасало! Не звикайте до сала, бо й нам мало!...
А «кіт» усе нявкає, товчеться навколо господині, аж поки та дасть йому шматок сала. Сало - «котові» в торбу, пиріг - у мішок козоводові, а гроші - в скриньку скарбникові.
Виходячи з хати, щедрівники кажуть:
- Прощавайте! Дай Боже, щоб того року діждали!
Вийшли на вулицю, оглянулись навколо - скрізь темно... Село вже спить, тільки ген-ген на горі світиться: то дівчата «Меланки» справляють. Козовод:
- Хлопці, ходім!
Прийшли, заглянули у вікно, а там уже й парубки з «Меланкою» - поскидали машкари, за стіл сідають. Ми всі разом:
- Ме-е-е!...
Дівчата, чуємо, гукають:
- Козоводи прийшли, пускайте їх до хати!
Парубки відчинили нам двері, ми ввійшли, свій «дохід» - на стіл... Гуляємо всі разом!
Меланка
За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була така мила й чарівна.
Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому після Щедрого Вечора святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а з свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків.
Парубоча «Меланка»
За «Меланку» вбирається парубок, що вміє «штуки викидати» - добре жартує.
«Меланка» має свій «почот», сама не ходить! Почот неабиякий: орач з чепігами від плуга, сівач з сівнеючерез плечі, дід з гарапником, ведмідь, коза, журавель, циган, циганка і чорт з ріжками.
Все це - в кожухах догори вовною, в машкарах, лахмітті, підмальоване білою глиною, замащене сажею, з клоччя зроблені бороди, вуса, патли... Одним словом - хто як зумів!
Ватага рухається селом з жартами, вигуком, сміхом. «Циганка» пристає ворожити, «циган» - коні міняти, «ведмідь» танцює, «коза» грає на скрипці, а «журавель» - найвищий парубок у селі - вибиває в бубон.
Діти юрбами бігають за парубочою «Меланкою», та й старі не раз вибігають на вулицю, щоб подивитись на веселу компанію...
До кожної хати ватага не заходить - йде туди, де збираються дівчата. Дозвіл щедрувати парубки випрошують піснею під вікном:
Ой, господар, господаречку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір!
- Просимо!
Ватага лишає в сінях свої ціпки та гарапники, обмітає чоботи від снігу і заходить до хати:
- Добрий вечір вам у хаті!
- Доброго здоров'я! А які ж ви кумедні, - щебечуть дівчата, - і ведмідь, і коза... А Грицько який! Де це ти таку хустку доп'яв? Мабуть, мати каглу затикала?!
- Мовчіть, дівчата, - «Меланка» соромиться!
- Ха... Ха... Ха... Диви, як побіліла! Грицьку, чого ж ти вуса не збрив?
Отак жартують над «Меланкою», а «вона» - байдуже: шукає віника сміття розкидати, свіжих глиняків - припічок «мастить».
Господині знають цю звичку і все ховають, щоб «Меланка» не знайшла.
Щедруючи, хлопці висміюють кепських господинь:
Наша Меланка - неробоча,
На ній сорочка парубоча ...
Люди ідуть на жнива,
А Меланка - на пива!
Люди ідуть з серпами,
А Меланка - з шклянками!
Люди нажали по сім кіп,
А Меланка - один сніп!
Пішла Меланка на містечко,
Купила собі пасьминечко.
Пряла вона - від кур до кур,
Напряла починків - один гур!
Дала кицькам мотати,
Кицьки взяли - втікати!
Збіглися люди - дзвонити,
Кицьку з починком ловити!
А ловили - не вловили,
Нашу Меланку похвалили...
- Та годі вам! - обзиваються дівчата. - Якоїсь кращої співайте! Козо! Де ти?
В середину кола входить «коза» і починає вибрикувати - танцює під спів хору:
Го-го-го, коза!
Го-го-го, сіра!
Го-го-го, біла!
Ой, розходилася, розвеселилася
По всьому дому, по веселому!
Де коза ходить, там жито родить!
Де не буває, там вилягає...
Де коза - ногою, там жито - копою!
Де коза - рогом, там жито - стогом!
А в нас на Сандрівці усі хлопці - стрільці.
Встрілили козу у правоє вушко,
В правоє вушко - в саме сердечко!
Тут коза впала, нежива стала,
А міхоноша бере дудочку:
Надулась жила, коза ожила
Та й пішла коза, та й стрибаючи,
Та стрибаючи, гасаючи,
Своїх діток та шукаючи!...
Трррт, коза!
«Коза» тупнула ногою - аж шибки на вікнах задрижали, і танець зупинився.
- Добра «коза», гарно танцює!
- Гарно, тільки засапалася, як дід Марко у ярмарку. Бач - роги помокріли!
- А ти що хотіла - вибити «козу» закаблуками і щоб піт не виступив?!
- Дівчата, орач іде! Бач, як чепіги носить!..
В середину кола ввійшов орач. Хор співає:
Твої воли, Мої воли -
Гей, гей! А впереді Два ведмеді -
Гей, гей! А в пригоні Дві вороні -
Гей, гей! В колесниці Дві синиці -
Гей, гей!
Коли хор співає, орач, тримаючи поперед себе чепіги, вистукує ногами в такт пісні. Після орача витанцьовує сівач, а далі - ведмідь, журавель і, нарешті, чорт з рогами. Все це викликає багато сміху і влучних дотепів.
Коли щедрівка скінчилась, хлопці скидають машкари і на запрошення дівчат сідають до столу.
Дівоча «Меланка»
Водять «Меланку» й дівчата. Дівоча «Меланка» має поважніший характер. Дівчата вибирають найкращу з-поміж себе і одягають її «молодою» - вінок, стрічки, багато намиста. Друга з дівчат убирається за молодого, що зветься Василем - жупан, шапка, шаровари, чоботи. Вся дівоча ватага іменується дружками.
Дівчата з «Василем» та «Меланкою» до хати не заходять - щедрують під вікном:
Ой, на річці, на Йордані,
Добрий вечір на Мелані.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на сей вечір!..
Наша Меланка, як біль, біла,
Нашу Меланку журба з'їла.
Васильчику-чічільчику,
Посію тебе на городчику,
Та буду тебе шанувати:
Тричі на день поливати!
Тричі на день поливати
І в неділю підгортати!
Або ще заспівають «дністрянської Меланки»:
Наша Меланка у Дністрі була,
У Дністрі була, дністровую воду пила,
На камені ноги мила,
Білий хвартух замочила:
- Повій, вітре, буйнесенький,
Висуши хвартух тонесенький!
- Повій, вітре, туди-сюди,
Висуши хвартух межи люди!
- Повій, вітре, на болото,
Висуши хвартух, як золото!
- Повій, вітре, на дубині,
Висуши хвартух на дівчині!
Добрий вечір!
- А, здорові були, дівчата! Котра з вас «скарбник»? Щоб Меланці «на вінок» гроші кинути?!...
Отак колись щедрували!
Дівчата ворожать
Хоч дівчата і самі з «Меланкою» ходять, і парубочу «Меланку» частують вечерею, проте знаходять час поворожити.
Ворожать переважно так само, як на «Андрія» ворожили. Бігають попід вікна слухати, питаються прохожих чоловіків: «Дядьку, як вас звати?», кидають через хату чоботи - куди впаде чобіт носком, туди й заміж вийде... Перелічують кілки в плоті: «удівець, молодець...» Дівчата-гуцулки зав'язують собі очі хусткою і навпомацки лічать кілля в плоті до дев'яти. Дев'ятий перев'язують хустинкою і ранком див-ляться: рівний, гарний - наречений такий буде, а як кривий, горбатий, то й «доля» крива!... На Гуцульщині ще годують кота варениками, як на «Андрія» пса годували, щоб довідатись: «Котра з нас перша заміж піде?»
На Слобожанщині дівчата розкладають опівночі вогнище на березі річки, на льоду прорубують ополонку і чекають, щоб добре розгорівся вогонь. Коли вогнище розгорілось, кожна з дівчат бере тліючу головню і кидає її в ополонку: затріщить вогонь на воді - за багатого заміж піде, тільки «пшикне» головня і тріску не видасть - за бідного!
В різних районах України існують свої форми ворожіння. Ось деякі з них:
виходять на вулицю, і яка тварина зустрінеться першою - таким і буде суджений: якщо пес, то лихим, а життя собачим, вівця - тихим і сумирним тощо;
біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо нечіпане, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки;
кладуть під подушку гребінця і, лягаючи спати, промовляють: "Суджений-ряджений, розчеши мені голову!". Хто присниться, з тим і випаде одружитись;
або перед сном кладуть в тарілку з водою кілька цурпалків з віника, приказуючи: «Суджений-ряджений, перевези через місток». Якщо вранці цурпалка пристала до вінця, то дівчина побереться з тим, хто їй наснився.
Дівки-чарівниці в цю ніч збирають «дивацьке» зілля «нечуй-вітер». Хто його знайде - а росте воно в таких місцях, що тільки чарівниці знають - той може зробитися «нечуваним і небаченим»...

На Лівобережжі про «нечуй-вітер» існує повір'я, що це зілля росте взимку по берегах рік та озер і що його можна збирати, від 13-го грудня починаючи. А в ніч проти Нового Року, опівночі, це зілля має найбільшу силу; проте зрячі люди не можуть його знаходити. Треба просити сліпих, бо саме вони відчувають присутність «нечуй-вітру» - він їм очі коле. Це зілля ніби допомагає переправлятися через рік і є корисним для рибалок. Про «нечуй-вітер» згадують і народні пісні, як ось: «Ой, поріс чебер під нечуй-вітром...»
Чародійна ніч...
Серед нашого народу існує поетичне повір'я, що новорічна ніч для віруючих людей «розкриває небо, і вони можуть просити у святих все, що їм забагнеться: перетворення води на вино, каменя - на хліб, глини - на мід».
На Гуцульщині в цю ніч ґаздиня бере опівночі на голову чоловічу шапку і з хлібом та коновкою виходить до води. Там вона тричі занурює хліб у воду і примовляє: «Не хліб ся купає в воді, але я - в здоров'ї і силі!» Набираючи води в коновку, вона примовляє: «Я не беру воду, але мід і вино!...» Повертається ґаздиня до хати, всі сплять - ніхто нічого не чує. Вона навшпиньках, без найменшого шелесту підходить до своїх дітей і торкається їх голів мокрим хлібом, примовляючи: «Абисьте були такі величні, як святий Василь величний». У коновку ґаздиня кидає кілька срібних монет. Ранком на Новий рік вся родина вмивається тою водою, і це «принесе щастя на гроші через увесь рік!»
Новорічна ніч на Гуцульщині - свято печі. «Цілий рік вона робить службу, а на Василя йде в танець - вона ся віддає!» - так кажуть гуцули про піч. Ранком на «Меланки» ґаздині старанно змащують піч глиною - «аби не кляла, що немащена!»... Ніхто тої ночі не спить на печі, не сідає - «бо тяжко їй танцювати...» Звечора на піч кладуть овес - «аби мала чим коня годувати, бо вона їде до міста на ґерць».
О. ВОРОПАЙ «Звичаї нашого народу»
Народні прикмети
Окрім ворожіння, в ніч на Старий Новий рік люди намагалися завбачувати прикмети. Ось деякі з них:
якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;
якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;
якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;
якщо падає м'який сніг - на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;
який перший день у Новому році, то й рік буде такий;
якщо на Меланії відлига, то чекали теплого літа.

[nyusha0365]

14 січня - Новий Рік за старим стилем, або свято Василя
14 січня українці святкують кілька свят. Перше - свято на честь Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської, що в Малій Азії. Церковні джерела характеризують його як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Також Василія Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям.
За церковними календарем 14-го січня також відзначають свято Обрізання Господнього. Саме тоді, згідно з церковними джерелами, за єврейським звичаєм відбувся обряд обрізання Ісуса Христа, після якого дитині й дали ім'я, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії, - Ісус.
І нарешті, 14 січня - також перший день Нового року за старим стилем. Переддень Нового року своєю обрядовістю нагадував переддень Різдва та в народі називався Щедрим Вечором, що пов'язано зі звичаєм готувати багатий святковий стіл, який обов'язково прикрашали скоромні страви. На Новий рік, як і на Різдво, носили «вечерю», але Цього разу не родичам і знайомим, а лише сільській бабі-повитусі.
Характерною прикметою новорічного свята в Україні було й щедрування - давній народний звичай церемоніальних обходів хат із побажанням щастя членам сім'ї та розквіту господарства. На відміну від колядування, обряд щедрування завжди був в Україні справді народним, позацерковним та незначною мірою відчув на собі вплив християнської церкви. Звідси і його радісне, оптимістичне звучання. До кінця XIX ст. обряд щедрування, увібравши в себе національний колорит та менталітет нашого народу, став явищем народної художньої творчості й таким зберігся і до сьогодні. Далі читайте, як перший день Нового року приходив у оселі українців.
Українське святкування Нового року
«... Ще тільки починає, було, розвиднятися, а тато вже будять мене:
- Вставай, сину, годі спати - пора посівати йти!
Я схоплююся з ліжка, швиденько одягаюся, умиваюся та - за рукавицю дідову, а в ній повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху - всього по пригорщі й змішане разом. Це я собі ще звечора приготував, щоб було чим посівати.
- Спочатку вдома посівай, - каже батько, - а потім і до людей підеш!
Я став перед образами, набрав жменю зерна з рукавиці, посівав і приказував: «На щастя, на здоров'я та на Новий рік, щоб родило краще, як торік - жито, пшениця та всяка пашниця... Дай, Боже!»
- Спасибі тобі, сину, що ти нас обсипав щастям. На ось тобі грош та будь завжди хорош!
Взяв я від батька гріш - перший «дохід» за посівання, поплював на нього і сховав у кишеню - на щастя.
- А тепер можна і до людей, - каже батько, - людям посівати!
І я пішов... Пішов до дядька через дорогу. В двері не стукаю, бо ж знаю: в цю ніч не замикаються - люди посівальників ждуть. Заходжу до хати, скидаю шапку і відразу ж, із порога:
На Лівобережжі:
Ходить Ілля на Василя,
Носить пугу житяную,
Де замахне - жито росте,
Роди, Боже, жито, пшеницю,
Всяку пашницю;
У полі ядро, а в домі добро,
Дай Боже!

- Спасибі, племіннику, - каже дядько, - гарно примовляєш. На ось тобі трохи грошей на книжку - та вчися, щоб дурнем не був!
За це я дядькові руку поцілував: такий у нас був звичай. Як я хотів уже йти з хати, то дядина - до мене:
- Чого ж ти, Свириде, вже ідеш? ... Сідай на лаві, хай у нашій хаті все добро сідає: кури, гуси, качки, рої та... старости, бо ж маємо дорослу дівку!
Я сів, а щоб мені сидіти недурно, то дядина медяника дали...»
Так згадує своє перше посівання добродій Свирид Галушка.
Перший посівальник на Новий рік звичайно буває і першим «полазником» - приносить до хати щастя. За народнім віруванням дівчата щастя не приносять - тільки хлопці, а тому й посівати дівчатам не годиться.
На Слобожанщині першого посівальника господиня просить сісти на порозі - «щоб кури сідали та курчат висиджували».
Зерно після посівальника збирають і віддають курям - «щоб добре неслися», а горох зберігають аж до весни. Весною, коли повилуплюються гусенята, їх «загодовують» цим горохом - «щоб великі росли».
Колись були такі добрі господині, що сміття з хати не виносили від Святого вечора аж до Нового року— «щоб не винести з ним і своєї долі». Ранком на Новий рік те сміття все ж таки виносили і сипали на одну купу в саду; там його підпалювали, воно горіло, і вогонь той мав чудодійну силу - ним обкурювали садові дерева, «щоб ліпше родили». Гуцули стрибають через такий вогонь, примовляючи на врожай.
На західному Поділлі від Різдва до Нового року хату замітають на дві половини. Частину сміття, що від середини до порога, виносять зразу ж, а те, що від середини до покуття, зберігають до Нового року. А ранком на Новий рік те сміття виносять із хати, висипають на воротях і запалюють; коли ж вогонь розгориться, стрибають через нього всі: господар, господиня, діти від найстаршого до найменшого, а після дітей - кінь, корова, вівця, коза, свиня, пес, кіт - всяке створіння, яке є в обійсті - «щоб всяка нечисть на вогні залишилась і в Новий рік увійти чистими!»
На Київщині сіном, що було постелене на столі під скатеркою на Святий вечір, господар перев'язуєранком на Новий рік овочеві дерева в саду - «щоб нечисть на деревах не заводилась».
Неродючі дерева цього дня «страшать»: стукають сокирою по стовбуру та погрожують зрубати, якщо і далі не будуть родити. Звичайно це роблять діти - брат із сестрою. Сестра - мале дівча - вилазить на грушу чи яблуню і від імені цього дерева «проситься», а брат - хлопчак у татових чоботах та в дідовій шапці, з сокирою в руках - грає роль господаря. І ось між ними відбувається такий діалог:
- Не рубай мене, буду вже родити.
- Ні, зрубаю. Чому не родило?... Кажи!
- Бійся, Бога, не рубай. Буду родити краще від усіх! - далі проситься плаксивим голосом «дерево».
- Гляди ж, - погрожує сокирою «господар», - як не вродиш цього року, то на той рік зрубаю і спалю!
Після такого «страшення» дерево перев'язують перевеслом. Іноді «для страху» дерево злегка надрубують.
Перед тим, як сісти за стіл обідати, батько синові дає пиріг і каже: «Їж, сину, та пам'ятай: якщо тобі трапиться взимку збитися з дороги, то згадай, з чим ти їв на Новий рік пиріг - і відшукаєш дорогу».
Залежно від вдачі, люди говорять: «Піду до церкви, щоб Господь сподобив цілий рік ходити до храму Божого!» або: «Нап'юся горілки, щоб цілий рік було за що випити!»
«На Новий рік не годиться пити по одній чарці, а все по дві, щоб старі в парі жили, а молоді собі пару знайшли!» - так промовляють за новорічним обідом, коли гостей приймають.
«Мій батько, Царство йому Небесне, - згадує Свирид Галушка, - дуже любили вареники. На Новий рік мама, було, як наварять повну макітру - їж, скільки хочеш!... Ото тато, бувало, перед тим, як узятися до вареників, примовляють: «Вареники-мученики, сиром вам боки набивали, маслом очі заливали, в чавуні кипіли - за нас, грішних, такі муки терпіли!»
Перший день нового року - свято Василя. «Мій старший брат був Василь, - згадує Тиміш Степанович Піддубний. - В цей день, було, всі родичі до нього з'їжджалися на обід - веселі то часи були! На столі таке стояло, що тепер і на виставці не побачиш - шинка, ковбаси, всякі припаси... Ех, та що й казати, - було до чого чарку випити та «дай Боже!» промовити. А по обіді запрягали найкращі коні в «козирки» і з піснями та вигуками їхали «на прогін». Коні-змії не чують під собою ніг - санки летять, як на крилах, тільки сніг вихром розлітається на всі боки»!
Що віщує перший день Нового року?
У перший день Нового року до всього уважно приглядаються, бо все має віще значення. Стоячи в церкві під час утрені, селянин придивляється, як свічі горять у паникадилі: якщо ґніт палаючої свічки зігнувся гачком - буде врожай цього року; якщо ж ґніт стирчить на свічці, ніби порожній колос на стеблі, - жди неврожаю.

Якщо ніч проти Нового Року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби.
Якщо сонце весело зійде, ввесь рік буде щасливий, а особливо добрий буде врожай садовини.
Якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на збіжжя.
Якщо частина неба закрита на Новий рік хмарами, в тій стороні буде урожай збіжжя - звідти треба сподіватися щастя.
Сніг випаде в цей день - щасливий рік буде.
Тексти новорічних поздоровлень
Подаємо нижче кілька текстів новорічних поздоровлень, що їх записано в різних місцевостях України.
На Херсонщині:
А в полі, полі сам Господь ходив,
Сам Господь ходив, зерно розносив.
Діва Марія Бога просила:
«Уроди, Боже, жито, пшеницю,
Жито, пшеницю, всяку пашницю».
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю.
Будьте здорові з Новим роком і з Василем.
Дай, Боже!
На Київщині:
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю.
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, як торік, -
Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові з Новим роком та з Василем.
Дай, Боже!
На Поділлі:
Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця,
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, як торік, -
Коноплі під стелю, а лен по коліна,
Щоб вас, хрещених, голова не боліла.
Будьте здорові з Новим роком.
Дай, Боже!
На Буковині:
Сійся, жито, пшениця, всяка пашниця,
На цей Новий рік, щоб ся вродило ліпше, як торік.
Дай вам, Боже, в щасті, в здоров'ї дочекати
Від Нового року до Богоявління,
Від Богоявління - до ста літ,
Поки Пан Біг назначить вік!
Дай, Боже!
На Гуцульщині:
Сійся, родися, всяка пашниця: жито, пшениця,
Ячмінь, овес, гречка, горох, сочевиця,
Та на цей Новий рік най вам дасть Господь Бог,
Щобисьте біди-смутку не знали,
В щастю, здоров'ю многі літа проживали,
А по смерті Царство Небесне оглядали.
Гаразд вам, мир Божий зо всіма вами!
О. ВОРОПАЙ «Звичаї нашого народу»

[nyusha0365]

18 січня - "Голодна кутя" або Другий Свят-вечір
Ось і добігають кінця тривалі зимові свята українців. Напередодні Водохреща - 18 січня за новим стилем - святкуємо «Голодну кутю» або другий Свят-Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подаються пісні страви — смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії і кутя та узвар.
По вечері діти проганяють кутю: вибігають з хати і палицями б'ють знадвору в причільний кут, примовляючи:
Тікай, кутя, із покуття,
а узвар — іди на базар,
Паляниці, лишайтеся на полиці,
а «дідух» — на теплий дух,
Щоб покинути кожух!
Збереглося коротке, але цікаве оповідання про те, як колись запорожці проганяли кутю в себе на Січі. Оповідання це записав етнограф Яків Новицький в році 1876, у селі Кам'янка на Дніпрових порогах, від лоцмана Йосипа Омельченка: «Було, як повечеряють запорожці на голодну кутю, та вийдуть з рушницями проганяти кутю, то піднімуть таку стрілянину, мов наче й справді війна йде. На другий день, на Водосвяття, йдуть, було, до Дніпра і пушки за собою везуть. Як тілько попи начнуть хрест вмачати в воду, то вони й палять з пушок. Ще я добре знаю, як в двадцятих годах в Камянці з пушок кутю проганяли, бо тоді були й попи ще з запорожців».
Уже геть ввечері, як стемніє, виносять з хати «дідуха», несуть його на вигін або в садок — як де ведеться — і палять: пускають на «теплий дух». Це — символічне палення зими, щоб «покинути кожух» — накликати весну. Коли все перегорить і нетривкий солом'яний жар погасне, дівчата розхоплюють попіл з «дідуха» і несуть на город — «щоб огірки родили».
В цей день біля церкви святять воду. Йдучи до церкви по свячену воду, люди квітчають посуд — глечики, пляшки, баньки — «безсмертником» або сухими васильками — «щоб Бог милував від злої напасти».
На західному Поділлі, господиня або старша дочка бере по вечері в миску кілька ложок борошна і на свяченій воді замішує рідке тісто. Цим тістом вона малює хрести на всіх чотирьох стінах хати, в сінях, коморі, стайні та в інших господарських будівлях — «від нечистої сили».
Батько бере полумисок із свяченою водою і кропилом кропить усіх присутніх у хаті, примовляючи: «Дай Боже, і на той рік діждатися». Далі він іде кропити в сінях, у коморі та навколо хати. Молодший син бере в руки три пироги та йде вслід за батьком. Перший пиріг він кусає в сінях, другий — в коморі, а третій — на дворі.
У місцевостях понад Дніпром — із лівого, і з правого боку — існує такий звичай: коли принесуть з церкви свяченої води, господар робить з сухих васильків кропило і кропить свяченою водою спочатку все в хаті, а потім комору, стайню, стодолу — всі господарські будови. За господарем-батьком ходить хтось із дітей — хлопчик чи дівчинка — і носить на тарілці пиріг, а в руці — шматочок крейди. Яке місце батько покропить водою, на тому місці, вслід за ним, син пише крейдою хрест. В хаті хрести пишуться на дверях, вікнах, на столі, скрині на посуді — скрізь. У господарстві кропляться свяченою водою і пишуться хрести не тільки на будівлях, а й на хліборобському знарядді — на плузі, боронах, сівалках, косах, граблях. Кропиться свяченою водою і худоба — корови, воли, вівці, коні. Не кроплять лише свиней та курей.
Що ж до пирога, то як де ведеться: в одній місцевості хлопчина, що пише хрести, після кожного хреста повинен хоч маленьку крихітку відкусити від пирога і з'їсти. В інших — лише обносять пиріг, а після кроплення вся родина сідає за стіл, розподіляє пиріг і з'їдає його, примовляючи: «Дай, Боже, всього доброго нам і дітям нашим».
Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився». Чия ложка вночі «сама перевернеться», той умре.
Кутю, яка залишилася після вечері, виносять курям — «щоб добре плодилися».
Вода, освячена в навечір'ї Богоявлення — «вечірня вода» — вважається святішою, ніж з Водохрещів, і вона «зглидлива на всяке лихо».
Увечері, ще завидна, господиня світить лампу — «щоб кури неслися». В цей день не можна кликати курей голосно, бо як почує зла сусідка і промовить: «Твої кури, мої яйця», кури не будуть нестися.
Традиція святкування Другого Свят-вечора на Галичині
В ряді західних регіонів України, зокрема, на Галичині «Голодна кутя» святкується як Щедрий Вечір. Знову, як і на Свят-вечір, намощують сіна на стіл під кутю і ставлять «дідуха» на покуття. Вносячи до хати сніп жита, господар віншує:
«Віншую вас з щастям, здоров'ям, з цим Святим Вечером, щоб ми в щасті й здоров'ї ці свята провели та других дочекались — від ста літ до ста літ — поки нам Пан Бог назначив вік!»
Перед вечерею батько «клячить» — стає на коліна перед образами і молиться Богові; за ним молиться і вся родина. Помолившись, батько сам сідає до столу і запрошує сідати всіх у хаті присутніх — як це було і на Свят-Вечір.
Дівчата в цей вечір ворожать: збирають зі столу ложки після вечері і йдуть на поріг тарабанити ложками — «де пес забреше, туди заміж піду!»
В цей вечір у Галичині діти щедрують. Звичай щедрувати в цей вечір тут дуже своєрідний і дуже неоднаковий. Так, у селі Висова, Сандецького повіту, хлопці років по 10-12 співають під вікном таку щедрівку:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Христу, Христу, Марію!
На престолі стояла,
Три крижики тримала:
«А ви, люди, знайте,
Наше право дайте,
Наше право — калача,
Виженемо рогача
На старий переліг,
Заб'єм му правий ріг,
Правим рогом трубити,
Хвостом, хвостом гонити».
Кожний із щедрівників носив колись з собою цілий оберемок гілок ліщини. За щедрівку — таку дивну і мало зрозумілу — ґазда виносив пригорщу вівса, намоченого у воді, і висипав його щедрівникові в торбу. Щедрівник же давав ґазді гілку ліщини. Зібраний щедрівником овес вважався найкращим «на розплід», а гілка ліщини мала чародійну силу берегти худобу від «усього злого».
Що ж до самої щедрівки, то вона цікава тим, що робить натяк на стародавній поганський звичай наших предків — приносити в жертву волів («виженемо рогача...»).
У львівському повіті в цей вечір колись ходили щедрувати дорослі дівчата. Гурток дівчат підходив до вікна, і одна з них гукала:
Пане господарю, чи спите, чи чуєте, чи дома ночуєте?
Чи скажете щедрувати, свій дім звеселяти?
Дні діти побудити, самі веселими бути?
Господарі, звичайно, дозволяли, і дівочий хор співав під вікном:
Плила Касуня бистров рікою,
В Дунаю!
В Дунаю, море,
Касуню, зоре,
Серденько!
За нев батенько над береженьком:
«Подай, Касуню,-білую ручку!
В Дунаю! і т. д.
«Ручки не даю, най си пливаю».
В Дунаю! і т. д.
Плила Касуня бистрою рікою,
В Дунаю! і т. д.
За нев матенька, братенько, сестричка — і т. д.
Плила Касуня бистров водою,
В Дунаю! і т. д.
За нев миленький до береженька:
«Подай, Касуню, білую ручку!»
В Дунаю! і т. д.
Ручку подала, сама виплила
З Дунаю!
З Дунаю, море,
Касуню, зоре,
Серденько!
На Чортківщині дівчата щедрувати не ходять: сидять вдома і чекають на щедрівників-хлопців. А хлопці щедрувати йдуть лише під вікно тієї хати, де є доросла дівчина. Якщо хлопці минають хату дівчини, щедрувати до неї не заходять, то цим показують, що дівці дівувати рано — «мусить ще на запічку кашу їсти». А під вікном хлопці співають таку колядку:
Ой, на леді, на Йордані
Святять воду три янголи.
Йордан воду розливає,
Ворон-коні напуває.
Там Орися біль білила,
Рум'янеє личко мила,
До місяця говорила:
«Ой, місяцю, місяченку,
Освіти ясно криниченьку,
Немає ким дати знати — їдь, батеньку, біль збирати».
Батенько сі відмовляє:
«Я не піду, не поїду,
В мене сани не складані,
Ворон-коні не ковані».
Далі Орися звертається до матері, сестри, бра¬та — всі відмовляються. Нарешті вона звертається до милого:
Миленький сі не відмовляє:
«А я піду, я поїду,
В мене сани поскладані,
Ворон-коні поковані,
Буде Христос на Йордані».
Окремі групи щедрівників ходять з «козою». До «кози» галичани приспівують:
«Танцю, козуня, танцю, небога,
Дасть тя господар пів золотого...»
Звичай ходити з «козою» тут менше поширений, ніж на Наддніпрянщині або на Гуцульщині.
Розмова тварин
На Щедрий Вечір, так само, як і на Свят-Вечір, за старим народнім віруванням «тварини людською мовою говорять», але підслухати цю мову гріх, і за це Бог карає.
В Галичині записано таке оповідання: «Чоловік мав пару волів. І він чув, жи люди собі приповідують — худоба говорить на Щедрий Вечір, як господар коло неї ходить. Господар дав бикам їсти, а сам си сховав і слухає. Слухає, а бики кажуть один до другого: «Нам добре в нашого господаря, але ми його завтра повеземо на цвинтар». А його так Пан-Біг покарав за те, жи він слухав. І зараз на другий день той помер».
Подібне оповідання записане і на Київщині: «... захотілось ото йому послухати мови волів. На ніч заліз той хазяїн в ясла. Може, так до півночі лежав, — нічого не чути. Тихо в оборі, худоба лягла на спочинок, жує собі жуйку. Лежали воли, лежали, а далі встає один. Встає, а другий каже до нього: «Чому не лежиш, навіщо ноги томиш?..» А хазяїн в яслах слухає. Коли далі віл, той, що встав, каже: «Як то з нами дальше буде, хазяїн наш щось дуже мало паші має. До весни ще далеко, чим він нас догодує до весни?...» Хазяїн все слухає та дивом дивується. Ну, ті лежали, лежали, а тоді знов говорять: «...Єсть ще в його ожеред соломи, що вже три роки, як він стоїть. Тею соломою хазяїн нас буде годувати до нової паші. Якби обмолотив того ожереда, ще б корців зо два жита взяв. Але хазяїн не буде молотити тої соломи, бо скоро умре.
В таких оповіданнях (їх є кілька) говориться, що тварини розмовляють вночі під Новий Рік. Цікаво, що вірування про розмову тварин людською мовою в ніч під Різдво Христове, Щедрий Вечір або Новий Рік здавна існує і в інших європейських народів, як ось у німців, англійців і французів.
Томас Штернберґ у праці «Діялекти і фолкльор» подав таке оповідання про одну господиню з Бретанії: «Мала вона одного кота й одного пса. Поводилася з ними кепсько і морила голодом. Коли одного року надійшов Свят-Вечір, вона мало не впала з крісла від здивування, коли почула, як пес сказав до кота: «Ну, надійшов час, коли ми маємо покинути свою господиню. Вона — стара скнара, і цієї ночі прийдуть розбійники і вб'ють її, пограбувавши». — «Це буде добрий вчинок!» — відповів кіт. Перелякана господиня побігла до сусідньої хати. В дверях її зустріли грабіжники, пограбували і вбили».
В Англії є повір'я, що коли ввійти в стайню точно опівночі, то можна побачити, як весь скот стоїть на колінах. А бджоли співають у цю ніч величальну пісню Різдву Христовому.
Перед вечерею господар кадить ладаном, кропить хату «навхрест» - хлібиною з хрестом зверху.
Взявши «пиріг», господар підходить до стайні і говорить:
— Хто йде?
— Біг!
— Що несе?
— Пиріг!
Після цього він заходить у стайню, благословляє тварин хлібиною, розламує ту хлібину на шматки і роздає скотині. Іноді, — як де ведеться, — господар ще кропить тварин свяченою водою, промовляючи: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи».
В цей вечір виконуть усі ті обряди, що й на «багату кутю» — кличуть морозу, чорні бурі, сірого вовка; але все це вже не так урочисто як на Свят-Вечір.
Коли «кутю проженуть», батько присмалює дітям чуби — «щоб вовка не боялися!» Згадаймо приповідку: «Не бачив ти ще смаленого вовка!» Ця приповідка стоїть у зв'язку з обрядом «смалити чуби» в цей вечір. «То так, як смалений вовк, тоді діти не будуть боятися».
О. Воропай. "Звичаї нашого роду".

[nyusha0365]

19 січня - Водохреща або Йордан

Ще не встигли прийти свята як скоро вони відійдуть. Як співається в коляді: «А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак, ці свята слід розрізняти.
Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег - з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.
Свято Богоявлення у перші віки християнства вважалося збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного помноження хліба. Тому й сьогоднішню назву свята «Богоявлення», як стверджує у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.
Обряд Водохреща та свячена йорданська вода
Опівночі перед Водохрещам вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрещам вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.
Ще за тиждень перед Водохрещам колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».
Вранці у церкві відбувається Богослужіння. По Богослужінні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацьки сиві шапки.
На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.
Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...» У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над «Йорданню».
Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Всі, хто приїхав на «Йордан» кіньми — чи то верхи, чи то саньми — набирають відрами з ополонки воду і напувають своїх коней — «щоб хвороби не боялися та міцніші були».
Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи "водичкою-йорданичкою". Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навіть переконані, що не існує ліків кращих за святу воду. І що цікаво незрозумілим залишається той факт, як свячена йорданська вода не псується, не смердить, і може довго зберігатися. Кажуть, що, може, срібло помагає, яке є на багатьох хрестах у священиків.
До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутньою під час освячення храмів, житлових і господарських будівель, а також усіх предметів, які використовуються під час богослужіння.
Йорданські традиції
Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат...
Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п'ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.
По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця». На Гуцульщині хлопці водять своїх дівчат до ополонки — «щоб сі умила та красна була».
В місцевостях понад Дніпром було колись чимало вірувань та прикмет, пов'язаних з «Йорданню». Так, коли процесія йшла на річку, то «знаючі» люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці — нещасливий рік для дітей, граки — для молодих людей, а як про¬летять гуси, то старі люди цього року будуть дуже хворіти, а то й — боронь, Боже — вмиратимуть.
Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то на весні у відповідний день тижня — в п'ятницю, четвер і т. д. — треба сіяти ярову пшеницю: «вродить, як гай!»
Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами — у хлібі буде багато «сажки» (зони).
Попіл після Різдвяних Свят не можна зберігати — ні в хаті, ні в дворі, бо «буде пожежа»; ввечері ж на Водохреща його треба винести на річку і висипати на лід.
В той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — «щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».
«Моя теща, — згадує Свирид Галушка, — цілий місяць, було, і сама на річку не йшла, і інших не пускала — така була завзята проти чортів! ... Жінка не раз жартома сперечалася з нею: «Та що вони вам, мамо, зробили ті чорти — що ви на них так напосілися?» Де там!... і слухати не хотіла».
Дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і вмивалися — «щоб лиця красні були».
На Слобожанщині є повір'я, що в день Водохреща буває така хвилина, коли вода перетворюється на вино. Розповідають: один купець їхав з ярмарку і заїхав на річку коні напувати; але замість води він знайшов вино. Тоді купець напився, набрав з собою в посудину і поїхав. Не від'їхав він і однієї верстви, як захотілося йому знову напитися вина; але не довелось, бо в посудині була вже вода: вино знову перетворилось на воду.
Якщо перед обідом на Водохреща господиня місить тісто на пироги, то, витягнувши руку з тіста, не обтирає її, а йде в сад і обв'язує яблуневе дерево соломою, примовляючи: «Щоби сь на той рік родили яблука такі добрі і м'які, як тісто». Цікаво, що в західній Англії в дні Різдва Христового господині йдуть у сад і вклоняються яблуням, щоб ці дерева в наступному році щедро родили.
На колишній Гетьманщині парубоцтво мало такий звичай: по обіді на Водохреща сходилися на льоду хлопці з двох сусідніх сіл або двох «кутків» того самого села і билися навкулачки — хто кого переможе! Переможці забирали собі «орден» — хрест, вирубаний на льоду.
На Полтавщині був колись звичай на Водохреща вчити коней і молодих волів. Молодими кіньми їздили доти, доки вони не вкривалися потом, а спітнілих кропили «йорданською» водою — «щоб здорові і слухняні були».
Якщо ввечері зустрінеться в лісі вовк, то треба казати: «Де ти, вовче, був тоді, як Ісуса Христа на Йордані христили?» Вовк злякається, втече і більше на очі не з'явиться.
Як бачимо, в народних віруваннях часто зустрічається згадка про вовка. Цей хижак має тотемнічне значення (тотем — тваринний або рослинний символ) не тільки в українського, а й в багатьох інших народів, в першу чергу народів Східної Європи, де вовки звичайно водяться. Колись вовки завдавали не абиякої шкоди нашим селянам, нищачи свійських тварин. Поліщуки ділять вовків на дві породи: великих — «конюхів» з сірим хутром і малих — «свинятників» з хутром темнобурим. Зоологи не визна-ють такого поділу і вважають, що це залежить від віку звіра: старші — більші і сиві, а молодші — менші й темніші. Років з пів сотні тому вовки в Україні майже зникли, шкоди від них великої не було, а під час останньої війни, взимку 1942-го року, їх з'явилося знову багато, і вони як і колись, завдавали значної шкоди.
У цей день колядники приходять до кожної оселі з віншуваннями та щедрівками. У Буковині довго зберігався звичай серед парубків — співати величальних пісень у хаті господаря:
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе верби груші родять,
В тебе дочки в злоті ходять,
В тебе сини в царя служать,
Царевочку собі дружать,
В царя дочку заручили
Та й додому пригостили.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе воли половії,
В тебе плуги золотії,
В тебе двори все кедрові,
В тебе столи калинові,
На них скати все ллянії,
На них блюда циновії.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в полі, як у раю:
В тебе лани, як загаї,
В тебе хліби, як Дунаї,
На них жита, як жар, ситі,
А пшениця — як столиця,
В тебе вівси жубровії,
А ячмені золотиї.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в колі, як у раю:
В тебе коні все турецькі,
В тебе зброї все стрілецькі,
В тебе воли, як стодоли,
А корови, як бороги,
В тебе вівці гори вкрили,
В горах зруби без рахуби.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в скринях, як у раю:
В тебе скрині кованиї,
В них червоні небранії,
В тебе шуби соболеві,
Горностаї королеві,
А жупани — як у пана,
А контуші всі в кожусі.
Гей, ти, пане господарю,
Щасти, Боже, із Йорданом,
І з водицев, і з царицев,
З усім домом, з усім добром,
І з твоєю дружиною,
І з твоєю челядкою,
І з синами-соколами,
І з дочками, як чічками.
Господарю, як королю,
Щасти, Боже, з усім двором,
І з челядкою багатою,
І з ролями, і з ланами,
І з сусідами, і з панами,
І з Господом Христом Богом,
На здоров'я, на літ много!
Дай, Боже!
За таке привітання господар обдаровував, бувало щедрівників грішми на церкву. Береза, дякуючи господареві, каже:
«Що ми казали, аби так воно і сталося — і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всему миру посполу. Най у вас святиться, веселиться, святая йорданськая водиця, як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік. Дай, Боже!»
У деяких місцевостях Поділля та в Гуцульщині в цей день святять «трійцю» — три свічки, зв'язані квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. До цього ще додають пучки червоної калини та сухих квітів — безсмертників, або васильків. З «трійцею» йдуть на «Йордан» переважно жінки і дівчата. Під час Богослужіння «трійця» запалюється від свічок, що горять на престолі. Коли вода вже посвячена, то перед тим, як іти додому, «трійцю» гасять, занурюючи свічки в ополонку, де відбувалося свячення води.
Як бачимо, «Йордан» або Водохреща — це чисто християнський звичай, що прийшов до нас на Україну разом із християнством і зайняв одне з найповажніших місць серед традиційних свят нашого народу.
О. Воропай "Звичаї нашого роду".
А опісля...
Наступного після Водохреща дня (20.01) люди справляли "посвятки" - тобто переходили до звичайного трудового ритму, та відзначали свято Івана Хрестителя. Остаточно роздавались тваринам ритуальні продукти з покуті й планувалась робота по господарству. Господині діставали свої починки (полотно, нитки й ін.), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, "щоб лихий ниток не плутав". З посвяток (20.01) вже знімались табу на відвідування корчми чи шинку, які діяли в Свята ("бо вода не посвячена"). Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.
Після Йордану наступали кількатижневі м'ясниці, під час яких ще можна справляти весілля і співати пісень. Після м'ясниць наступає найсуворіший Великий піст. Про нього кажуть так: "Великий піст усім притисне хвіст".
І ще кілька народних прикмет на Водохреща
Якщо все небо буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході - добре вродить жито, на півдні - просо, на півночі - гречка.
Якщо цього дня ясна й холодна погода - на посушливе літо, похмура й сніжна - на рясний урожай.
На Богоявлення сніг іде - до урожаю, ясний день - до неврожаю.
Вірили, якщо, йдучи на Йордан, пролетять поперед хоругв горобці, то велика смерть на дітей, граки - на молодь, а гуси - на літніх.
Під час освячення води йде сніг - добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.
Якщо вдень випав іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.
Йде сніг - на врожай гречки: зранку - ранньої, вдень - середньої, а ввечері - пізньої.
Коли на Водохрещі випав повний місяць - бути великій воді.
Якщо в цей день зоряна ніч - вродять горіхи і ягоди.
Йде лапатий сніг - на врожай.
Якщо похмуро - хліба буде вдосталь.
На Водохрещі день теплий - буде хліб темний.
Коли на Водохреща риба табунами ходить - на рої добре.

[nyusha0365]

Привітання та вінчування зі Старим Новим роком та Щедрим вечором

Сію, сію, посіваю, з Новим роком Вас вітаю.
На щастя, на здоров'я, на цей Новий рік,
Я ледве торбинку до Вас приволік.
А в тій торбинці місяць ясненький,
Щоб на Вашому столі був хлібець біленький.
А в тій торбинці яснії зорі,
Щоб гарно родилось на Вашому полі.
А в тій торбинці листячко з дуба,
Щоб була здорова родинонька люба.
А в тій торбинці - вітер-вітрило,
Щоб Вашій худібці добре ся жило.
З тії торбинки все викладаю,
Але в торбинку покласти прохаю,
Кільце ковбаски, кавальчик сала,
Пампух, горішки, яблучок пару.
Можна покласти й меду горнятко,
Щоб віншування Йшло весь рік гладко!
Будьте здорові, дідусю й бабусю,
На другий рік знову приволочуся.
Христос ся рождає!
(щедрівка від Бойковича Володимира, 1928 р.н. з Прикарпаття, м. Калуш)
***

Я Вам завінчую як добре жити:
Нехай вся біда від вас біжить,
Нехай Вам здорові діти ростуть,
Нехай Вам яйце знесе когут.
Щоб мали Ви всього: і в хаті і в полі,
Щоб хліба і сала ви мали доволі!
Щоб мирно жили, веселились,
Щоб вам ся вродив:
часник, як бик,
Цибуля, як дуля,
Капуста, як баба тлуста,
Овес, як кудлатий пес,
Коноплі аж до стелі і щоб не було сварки в оселі!!!

***

Сію, сію, засіваю,
З Новим роком вас вітаю!
На той новий рік,
Щоб ліпше вродило,
Ніж торік!
Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:
Щоби діти всі здорові,
Їсти кашу всі готові,
Щоб вам була з них потіха,
А нам грошей хоч півміха!

***

Сію,сію,засіваю,
Вашу хату не минаю.
З Новим Роком йду до хати,
Щось Вам маю віншувати.
Щоб в достатку було сала
І свиня Вас не кусала.
Щоб мали маму і доброго тата,
Щоб була Ваша хата на гроші багата.
Щоб чехи хати мурували,
Італійці самотніх доглядали,
Щоб поляки в Вас трави косили,
Німці загрібали,
А москалі зі стайні гній викидали.
Хай все це збувається, з Новим Роком!
Христос Рождається !!!!

***

Ой у полі-полі
Там Господь ходив,
Діву Марію за руку водив.
Діва Марія Бога просила:
"Ой Боже, Боже поможи
Хай росте жито, пшениця,
Різна пашниця.
Добрим людям на щастя, на здоров'я".
Сію, вію, посіваю
Зі святами Вас вітаю!

***

З Різдвом Христовим
І Новим роком вас вітаємо!
Пшеницею посіваємо,
Здоров’я міцного Вам бажаємо!
Щоб у кожній порі року
Було радості нівроку,
Щоб все задумане збулося
І всім вам весело жилося.
Многії-многії літа!

***

Сію пшеницею,сію зерном
Сію з душею і щирим добром.
Сію у хаті,сію для всіх
Щоб не минав Вас радісний сміх.
Щастя, здоров'я бажаю для Вас
Щоб життя в Вас було,наче скриня прикрас!

***

Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю,
Не на рік, не на два,
А на многії літа!

Віншую вам нині
Усі добрі люди;
Хай в кожній родині
Завжди радість буде.

Хай кожної днини
Вам Бог помагає,
Біда хай загине,
А сонце сіяє.

І щиро бажаю,
Щоб в році Новому
Добро прибувало
До вашого дому!

І будьте щасливі
Разом з діточками,
Хай смутку і кривди
Не буде між вами.

Худібка і птиця
Нехай виростає,
А грип хай пташиний
Ваш дім обминає.

Нехай рясно родить
І жито, й пшениця,
Усякеє збіжжя,
Усяка пашниця.

Щоб наша держава
Цвіла й багатіла
Та місце достойне
У світі посіла.

Хай вас не лякає,
Що ціни на газ
Підніме Росія
У декілька раз.

Бо ми українці,
Ми сильна є нація,
Нас навіть не стерла
З землі радіація.

А ви щоб всміхались
І були здорові
Та завжди купались
У морі любові.

Снаги вам і сили
У новому році,
Щоб вас не кололо
Ні в серці, ні в боці.

Щоб збулися всі
Ваші мрії натхнені
І завжди від грошей
Тріщали кишені.

Щоб ваша робота
Не дала вам вмерти,
Всіх вас годувала
До самої смерті.

Ну, мабуть, пора вже
Підводити риску;
Бажаю ще всім вам
Нормального тиску.

Хай ласкою щедро
Всіх Бог огорта
Й дарує вам многі
Та благі літа.

***

Сієм, вієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм
На щастя, на здоров’я
На Новий рік!
Щоб вам вродило краще, ніж торік.
Коноплі під стелю,
А льон до коліна,
Щоб вас, хрещених,
Голова не боліла!

***

Сієм, сієм, посіваєм,
Щастя-долі вам бажаєм!
У щасливій вашій хаті,
Щоб ви всі були багаті,
Щоб лежали на столі
Паляниці немалі,
Щоб були у вас ковбаси,
Молоко і сало, й м'ясо,
і млинці, і пиріжки,
і пухнасті пампушки.
Щоб були ви в цій оселі
і щасливі, і веселі!

***

Я малий пахолок
Родився у вівторок,
Хрестився в четвер,
Знаю як тепер.
У середу рано
До школи оддано...
Я іду та й плачу,
Стежечки не бачу,
Очиці протираю -
Зі святом вітаю!

***

Сію, сію,
Посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Зичу щастя, гаразди,
Щоб не було в вас біди!
Ані вітру на загаті,
Ані сварки в вашій хаті!
Щоби каші все готові
Їли діти все здорові!
Щоби вам була з них втіха,
А на мені - грошей півміха!
Сійся, родися
Жито-пшениця,
Та всяка пашниця!
Знизу коріниста,
Зверху колосиста,
А полі - мед з житом,
А у домі - все з добром!
Христос ся рождає!

***

Сію, сію, засіваю,
Що дасте, заховаю.
Що не дасте,
То самі з'їсте.

Сію сію посіваю
З Новим Роком Вас вітаю
А три Царі несуть дарі
Христос ся рождає.

***

Аби сіялось-родилось,
На гаразд усе робилось,
У садочку, в полі, в хаті
Щоб добра було багато,
Щоб росли здорові діти
Аби мир був в цілім світі.
Сію, сію, посіваю
Щастя, радості бажаю.
Аби вам весь Новий рік
Було краще ніж той рік!

***

Сієм, сієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!
Сієм зерном ваговитим
Добрим людям працьовитим,
Не з сівалок, а з долоні,
По долівці, по ослоні,
Посіваєм в кожній хаті,
Будьте радісні, багаті.
Сієм густо, перехрестям
На добробут людям чесним.
Промовляєм з кожним кроком,
З новим щастям, з Новим роком!

***

Щедрик, щедрик, щедринець,
Ой, який я молодець!
Прийшов посипати, зернят забув взяти.
Маю у кишені гороху півжмені.
Сію, вію, посіваю узимі на літо.
Допоможи, Боже, щоб все було гоже:
І жито, й пшениця, і всяка пашниця.
З Новим роком будьте й мене не забудьте!
(записано від Федорчук І.)

***

Сійся родися жито пшениця,
На щастя, на здоров'я, на Новий рік,
Щоб Вам вродило, краще ніж вторік.
У полі зерном, у дома добром,
В печі пирогами, на столі хлібами,
Хай буде Ваша хата, радістю багата,
Хай славиться добром, медом, пивом і вином,
Хорошими пирогами та щасливими піснями,
І хай сіяє Вам невступно
Христова зірка шестикутна,
І хай сіяє Вам щоднини
Наша славна Україна!
ХРИСТОСЯ РОЖДАЄ!

***

Щастя, здоров’я господарю бажаємо.
Щедрий вечір, хато-світлице,
Сійся-родися, житечко, пшениця!
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю.

***

Го-го, коза, го-го, сіра,
Ой розходилася, розвеселилася,
При свому двору, при господару!
Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває, там вилягає;
Де коза туп-туп,
Там життя сім куп,
Де коза рогом,
Там жито стогом,
Де коза хвостом,
Там жито кустом.

***

Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Горох, чечевиця
і всяка пашниця.
Внизу корениста,
Зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік
Було більше, ніж торік,
Щоб всього було доволі
і в коморі, і на полі.
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком
Вас вітаю!

***

Сію, вію, посіваю - з Новим роком поздоровляю.
Сійся, родися жито, пшениця, усяка пашниця.
З Новим роком будьте здорові!

***

На щастя, на здоров'я, та нове літо
Роди, Боже, жито, пшеницю i всяку пашницю
Добридень, будьте здорові з Новим роком


Вінчування для чотирьох посівальників

1-й хлопчик:


Слава Богу! Мир цій хаті!
Перестаньте сумувати, -
Ми Вам новину принесли,
Що всі темні сили щезли,
Рожденному поклоніться!

2-ий хлопчик:

Добре сталось, слава Богу!
То ж збираймося в дорогу,
Але перш ніж вийдем з хати,
Треба щастя побажати,
Дім добром обдарувати.

3-ій хлопчик (кидає зерна льону):

Я Вам дарую сім'я ллянеє!
Здорове, чисте, мов золотеє, -
Хай з того сім'я льон виростає,
Хай рушничок з нього ткач ткає,
Щоб ваші діти в будні й неділі
Були здорові, чисті та білі.

4-й хлопчик (кидає зерна жита):

Я Вам дарую зеренця жита, -
Хай вродить нива, дощем полита,
Ніколи хліба хай не бракує,
Хай у Вас достаток завжди гостює!

1-й хлопчик (кидає зерна гречки):

Я Вам дарую зерно гречане, -
Хай воно зійде і цвисти стане,
Щоб Вам і бджолам пожиток дало,
Щоб було воску й меду немало,
Щоб було всім Вам солодко жити
Й на славу Богу свічку світити.

2-й хлопчик (кидає зерна ячменю):

Я Вам дарую зерно ячменю, -
З нього зберете повнісіньку жменю,
А з жмені, дасть Бог того діждати,
Повні комори будете мати!

3-й хлопчик (кидає яблучні зерна):

Я Вам дарую зерно яблучне,
Зерно багате та й пожиточне,
Велику силу те зерно має,
Бо з нього яблуня вгору зростає.
Хай же так рід Ваш росте широко,
і так глибоко, і так високо.
Хай добрим вчинком він зацвітає
І весь наш нарід хай прославляє!

4-й хлопчик (кидає зерна пшениці):

Я Вам дарую зерно пшениці,
Щоб Ви діждали з нього сториці.
Пшеничне зерно - прикраса поля,
Хай з нього вийде Вам добра доля!
Пшеничне зерно ясне та красне, -
Хай же Вам світло в серцях не гасне,
Бо знайте: світло - знання й наука,
Кращої долі добра порука.

Всі хлопчики разом:

Віншуємо Вас з Різдвом Христовим,
Зичимо Вам щастя і многая літ!
І Вашій хатині, і Вашій родині,
І всім, хто є в хаті і всій Україні -
Христос ся рождає!

***

З Пречистої Діви Христос народився,
В ріці Йордані од Йоана хрестився.
Як Ісус Христос В Йордані хрестився,
Дух Святий з небес над Ним об'явився.
Дух Святий з небес голубом літає,
«Оце Син мій любий» радість нам звіщає.
Тисячі людей як то услихали,
В ріці в Йордані хреститися дали.
Ми нині о Нім гойно веселімся,
Рождеству Його низько поклонімся.
Щоби нам зволив щасливий вік дати,
А по смерті - з Ним в небі царствувати.

***

Там на річці, на Йордані
Тиха вода стояла,
Там Пречиста Діва Мати
Ісуса купала.
Купала, купала,
В пелену повила.
Прийшли три царі,
Принесли три дари:
Перший миром мирував,
Другий свічкою освіжав,
А третій Ісусом назвав.
Просимо дари Для Божої хвали.
Христос ся рождає!

***
Я тобі побажаю
Новорічного щастя,
Може, долю вблагаю
І попрошу, як вдасться.

І посію пшеницю
Золотисту, як сонце,
Щоб тобі, білолиця,
Світив вогник в віконці.

І посію ячменем
На поріг, на загату,
Півмішка, повні жмені,
Щоб була ти багата.

І вівсом побажати
Дозволь хату бажану,
Щоби хлопці вусаті
Не чіплялись незванно.

І посію горішком
Тим лісковим, кедровим,
Щоб всміхалась хоч трішки
І щоб була здорова.

І посію травою
З усіма квіточками,
Щоб ти була Весною,
Усміхалась піснями.

[Іванка]

https://drive.google.com/open?id=1ZJ1i3sySa4rJEQwrgakTVSZVQgYsTSFF
Різдвяна казочка, запис лялькової вистави.

[lilyhca]

Щедрівочка щедрувала
Ведуча: Добрий день вам, люди добрі
Мир вашому дому
Ми за звичаєм предвічним
Ходим з колядою.
Побувати в кожнім домі
Ми ніяк не в змозі
Ходим тільки де знайомі
Де нам по дорозі.
З новим роком вас усіх
Дозвольте привітати.
З новим роком привітати
Щастя, здоров’я побажати,
Діти: З новим роком вас вітаєм
Зичим свят веселих вам
Щастя, радощів бажаєм
Цьому дому і всім вам.
Сьогодні люди колядують
Та щедрівочки щедрують.
Тож дозвольте щедрувати
Христа Бога прославляти.
ПІСНЯ: « ДОБРИЙ ВЕЧІР ТОБІ…»
Діти: Добрий день вам, господарі
У вашій оселі
Прийміть наші побажання
На свята веселі.
Хай вам радість усміхнеться
Зіркою ясною
Хай вінчається вам праця
Славою гучною.
Щоб жили у мирі
І щоб не хворіли.
Та ще з кожним роком
Щоби молоділи.
Сил своїх ми не жалієм
Веселитися умієм
Як ударим каблучками
Аж луна іде полями.
ТАНЕЦЬ: «НОВОРІЧНА ПОЛЬКА».
Ведуча: Яскрава зірочка зійшла
Свята вечеря підійшла
Час настав пощедрувати
З новим роком привітати.
Діти: Щедрик-ведрик, дайте вареник
Грудочку кашки, кільце ковбаски
Готуйте хліб і сало
Бо нас прийшло чимало
Дай ,Боже, вечір добрий
Дайте пиріг довгий.
А як коротенький
То хоч мачку повненький
Без рук, без ніг
Щоб не побіг у сніг.
Я маленький пастушок,
Загорнувся в кожушок
Від хати до хати
Ходжу колядувати.
А за цю коляду
Дайте грошей, бо вже йду.
Щедрий вечір, а я йду.
Сидить зайчик на льоду.
А я його став питати,
Куди іти щедрувати.
А він мені показав,
Ще й вушками помахав.
Іди, іди туди,
Де добрі люди,
Де хороша господиня,
Де хороший господар
Дають дітям щедрий дар.
Добрий вечір!
Коляд, коляд, колодочка
Я у батька одна дочка.
Мене не питайте
Гривеника дайте
Я в кишеньку покладу
І нікому не скажу.
Щедрівочка щедрувала
До віконця припадала
Що ти, тітко, напекла?
Винеси нам до вікна
Може нічого давати
Бо любили довго спати?
І нічого не придбали
То навіщо ми співали?
ПІСНЯ: « КОЛЯДУЄ ВСЯ РОДИНА.»
Діти: Сію, сію, посіваю
З Новим роком всіх вітаю.
У щасливій вашій хаті,
Щоб були усі багаті,
Щоб були в оцій оселі
Всі щасливі і веселі.
Житом, житом із долоні,
По долівці, по ослоні,
Засіваю в вашій хаті -
Будьте дужі та багаті!
Щоб збулося все нівроку -
З новим щастям, з Новим роком!
Сію густо, перехресно,
На добробут людям чесним,
Примовляю з кожним кроком:
З новим щастям, з Новим роком!
Сію, вію, посіваю
На комп’ютер я збираю.
Я – маленький сівачок
Дайте гроші в кулачок
Не давайте дрібнячки,
Бо в кишенях дірочки.
Будьте господарі гонорові
Дайте «євро» паперові.
Сію, вію, посіваю
Бажаю, Вам, щастя, здоров’я бажаю.
Хай серце радіє, душа хай співає
А настрій святковий весь рік не минає.
ПІСНЯ: « ОЙ СИВАЯ ЗОЗУЛЕНЬКА»
Ведуча: Спасибі скажемо усім
Хто запросив нас у цей дім.
Дай, Боже, Вам любові і тепла.
Добра в сім’ї і затишку в оселі
Щоб щастя світла музика текла
У ці свята, і щедрі, і веселі.
Хай здійснює бажання рік Новий,
Хай Ваше підприємство процвітає.
З чудовим святом радості і мрій
Ми щиро і сердечно Вас вітаєм.
ПІСНЯ: « ПО ВСЬОМУ СВІТУ СТАЛА НОВИНА»