Театральна діяльність в дитячому садочку

[котстудент]

Cказка "Репка".

http://ib1.keep4u.ru/b/2011/06/03/b6/b68e7b998c3a4234fc208830e163670d.pnghttp://ib1.keep4u.ru/b/2011/06/03/8b/8bda5d0b629122ae60a4fae6a3515b56.png

[котстудент]

Театр - сказка "Про козлёнка, который умел считать до десяти"

http://ib1.keep4u.ru/b/2011/06/28/2e/2e0a27956d9641d79535e46900df24a1.png

[котстудент]

Театр - сказка "Три медведя".

http://ib1.keep4u.ru/b/2011/06/08/67/6757ba56f34fd6a70add177e7bb3a61b.pnghttp://ib1.keep4u.ru/b/2011/06/08/e3/e3b80a7a89a94607ebdb670d137e2f1a.png

[gjkfhjsl]

Колобок на новий лад

Ведучий
Це трапилося в Україні, я розкажу вам залюбки:
Якось, в одної господині в садочку стигли пиріжки.
Один кругленький з миски випав,лискучий смажений бочок
Дрібненькі крихітки насипав на вишиваний рушничок.
Побіг по столу- і додолу…Бочки тугенькі не болять.
Біжить і бачить ліс навколо, дерева велетні стоять…
(шум лісу і пташок)
Для колобка усе незвичне,бо він ще тільки народивсь
Як йде хтось із вухами й кличе
Заєць
Гей ,колобочку,зупинись!
( Вихід зайця під музику)
Що, не впізнав?! Ану, дивись!
Зайців у лісі кожен знає.
Так, стань рівненько, повернись.
Ну й круглий ти!
Куди не глянеш,-що впоперек, що в довжину.
Комусь в пригоді в лісі станеш.
Тікай! Бо зараз дожену!
Колобок
Хіба я що тобі зробив?
Заєць
Ти те зробив, що не злякався,
Дива , що я тебе не з їв.
Такі рум яні гарні щічки,а дух!- Не вимовиш який!
Веселы очі, гарне личко.
І де ти взявся тут такий?!
Підходь-но ближче, не барися,
Дарма, що дуже я спішу,
Бочком до мене повернися –
Я хоч шматочок відкушу.
Колобок
Тепер навчив мене ,зайчисько, мене ти краще не лякай ,
Ще кажеш ,щоб підходив близько,
Я втік від тебе! Так, бувай!
Ведучий
Біжить і пісеньку співає…
Колобок (співає на мотив пісні « 33 корови»)
Колобок я , колобок
Стриб з горбочка на горбок
На доріженьку казкову,
На галявину шовкову.
Я із дому втік, я від зайця втік.
Нагуляюсь досхочу,
Від усіх тепер втечу!
Ведучий
Біжить, радіє, стежка в ється,
Бринить довкруг пташиний спів.
Яскраве сонечко сміється,
Аж ось…він вовчика зустрів.
(під музику виходит вовк)
Вовк
Який кругленький! Здрастуй друже!
Ти, може, з м ясом пиріжок?
Мені щось голову вже кружить,
Ступи до мене, хоч на крок.
Колобок
Ні, ні, я дуже вас попрошу,
Мені вже зайчик пояснив,
Сам він привітний і хороший,
І той ледь-ледь мене не з їв.
Вовк
До тебе тягне страшна сила.
Я з їсти маю на меті ще й ту , що так тебе зліпила
І має руки золоті!
Ведучий
Вовк всі слова , що мав в запасі
Віддав в підтвердження думок…
Не пощастило сіромасі-все ж відкрутився колобок.
Вовк доганяв, та встряв в колючі
Кущі,що у ярку сплелись.
Завив:
Вовк
Який я невезучий! Ну постривай! Не попадись!
Ведучий
Та колобок не чув погрози,
Хіба він прикрощів зазнав?!
І що йому ті вовчі сльози, він знову пісеньку співав.
Колобок співає(«33 корови»):
Колобок я, колобок
Стриб з горбочка на горбок
На доріженьку казкову, на галявину шовкову.
Я від зайця втік, і від вовка втік,
Нагуляюсь досхочу. Від усіх тепер втечу!
Ведучий
Почув ведмідь цей спів щасливий,
Іде, вдивляється – пеньок.
А на пеньку такий красивий відпочиває колобок.
Колобок співає « Я на солнышке лежу…»
Ведмідь
Спітнів від соня в літню пору,
Це медом хтось його змастив…
Ведучий
Ведмідь присів тихенько поряд і навіть лапи опустив.
Ведмідь
Ну й дива! В гаю глухому такий прекрасний, запашний
Кричить про те, що втік із дому
Це рідкість- випадок такий!
Прокинься, годі тобі спати,-
Ти не дарма сюди прибіг.
Тебе віддам я ведмежатам
Тут недалеко мій барліг
Колобок (розплющує очі)
Ого, який ти волохатий, та ще й незграбний , як гора
Від тебе легко утікати
Бувай здоров! Мені пора!
Ведучий
Крутнувсь, проліз поміж кущами,
Ведмідь отямитись не встиг
Зник колобок за стовбурами,
Знайшов стежинку і побіг.
Біжить…бочкам не має зносу
Він знав про це заздалегідь.
Аж раптом… налетіли бджоли,
Стривожив, мабуть, їх ведмідь.
(Танок бджілок під пісню А.Гросу « Бджілка»)
Лисиця
Добридень, милий мій пампушко, перелякався, любий мій?
Вкусили капосні за вушко? Давай подмухаю мерщій.
Ми зараз зробимо примочку, Дай лобик, висунь язичка…
Хотіли з їсти колобочка, знайшли для себе простачка!
Тепер я їх усіх впіймаю, Враз дожену і розтопчу!
Вони живуть в дуплі, я знаю, я врешті їх, як слід провчу.
Ведучий
Її слова почули бджоли, одна злетіла з гілочок.
Вп ялась в лисиччиного носа, і ніс розпух, як кабачок.
Які там ласощі при цьому, забула враз про все й бігом
Доріжкою до свого дома, не попрощавшись з колобком…
Колобок співає
Колобок я , колобок
Стриб з горбочка на горбок
На доріженьку казкову,
На галявину шовкову.
Я від вовка втік, від ведмедя втік,
Навіть хижая лисиця
Й та сама мене боїться!
(Виходять всі учасники)
Ведучий
Не з їла навіть і лисиця, живе він досі залюбки,
Бо не з останніх крихт пеклися
У краї нашім колобки!!!

[Иркарома]

Недавно проводила лялькову виставу
Казка про яйце
Ведуча: Кудкудачна Курочка, каже нам вона
Що у неї є для нас добра новина.
Хто з малят наставив вуха,
Зараз казочку послуха
Курка (співає “Пісню “Курки”)
Курочка я молоденька, і моторна,
Й веселенька. Заспіваю: куд-ку-дах
І сховаюся під дах.
(каже)
Зазирніть в моє гніздечко,
Я знесла для вас Яєчко:
Таке кругле і біленьке.
Ой, яке ж воно гарненьке!
(Накриває Яйце сіном)
Я до подруг побіжу
Новину їм розкажу.
Курка йде за лаштунки. Яйце в гнізді ворушиться і піднімає голову, потім виходить на середину зали.
Яйце (співає “пісню Яйця”)
Я – Яєчко невеличке
Маю кругле біле личко
Я сьогодні народилось,
У гніздечку опинилось
(каже)
Хочу все на світі знати,
Щоб розумним, добрим стати,
Час мені йти погуляти
На подвір’ї покружляти
Яйця, пританцьовуючи, кружляє по сцені, назустріч йому прямує Лисичка.
Вони, не бачачи одне одного, зіштовхуються.
Яйце (репетує)
Ой-ой-ой! Дивись під ноги!
Лисиця (в бік)
О! Яєчко?! Це цікавуо!
(звертається до Яйця)
Вибач, вибач, будь ласкава!
Не кричи, поводьтеся тихо,
А то ще накоїш лиха.
(озирається навкруги)
Йди до мене, дорогеньке
Спати час, ти ще маленьке
Я тебе заколихаю.
І на ручках погойдаю. Ходить навколо Яйця, співає на музику колискової “Спи, моя радість, засни”. Яйце поступово засинає.
Лапки м’якенькі свої
Я підставляю тобі
Заколишу я тебе,
Миле Яєчко моє.
Яйця я дуже люблю
Смажу й сирими їх п’ю.
Буде смачненький обід
Тож я наїмся як слід.
Дивиться на Яйце, що спить та промовляє:
Міцно спи! Тебе, гарненьке
Віднесу я в ліс швиденько
З’являється пес Бровко. Побачивши його.
Лисиця прикриває Яйце спідницею.
Бровко.
Гав-гав-гав! Знов забрела
Ти до нашого села.
Що, вже в когось щось украла
Й під спідницею сховала!
Лисиця.
Любий песику, чому
Ображаєш ти куму?
Не беру чужого я
Ні вночі, ні серед дня
Бровко.
Носом чую я брехню,
Я тебе, руда зловлю!
Кидається до Лисиці, штовхає її, але вона не падає.
Лисиця (репетує)
Що ти скоїв, що вчинив!
Ледь Яєчко не робив.
Бровко!
А! Так ти Яйце сховала
З курника його забрала?!
Віддавай його сюди,
Щоб несталося біди,
Та тікай собі у ліс
Доки цілий в тебе хвіст.
Лисиця втікає.
Бровко співає “Пісню Бровка”
Я – хоробрий пес Бровко, оцей двір
Охороняю, всіх злодюг і крадіїв
Від оселі проганяло.
Гав-гав! Гавкаю завзято,
Можу, навіть, покусати. Гав!
(каже)
Я візьму Яйце біленьке
Покладу в гніздо тихенько
Бровко йде за лаштунки. Яйце прокидається.
Яйце.
Ой, як добре я в гніздечку спало
Мабуть, дуже довго тут відпочивало.
Це Личка так співала
Вмить вона мене приспала
Але де ж тепер її шукати?
Знову я одне лишилось сумувати
Бровко
Не сумуй, ти не одне,
В тебе вірні друзі є
Я – хоробрий пес Бровко.
З’являються Курка та її подруги
А ось Курочка рябенька,
Твоя матінка рідненька
Курка
Ко-ко-ко, вітає всіх!
Подруг привела своїх,
Щоб Яєчко показати
І навчити танцювати
Курки та Яєчко танцюють
Лисиця (з-за куща)
Весело вони гуляють
Всі радіють і співають
Я ж у лісі геть одна –
І самотня, і сумна (плаче)
Яйце підходить до кущів і виводить звідти Лисичку
Яйце.
Ти не плач, руда Лисичко
Будем друзями сестричко!
Бровко.
Якщо капості забудеш
І робити зла не будеш.
Лисиця.
Дуже хочу друзів мати
Більш не буду хитрувати
Бровко.
Слово ти даєш? Тримай!
Обіцянку пам’ятай!
Курка.
В коло дружно всі ставаймо
Пісню дружби заспіваймо.
Всі учасники вистави виконують пісню про дружбу.

[tanica]

Чарівна сметана. (за мотивами п’єси Т.Н. Караманенко)
п'еса для лялькового театру
(дещо залишила так, як було в оригіналі, дещо допридумувала сама, виходячи з можливостей моїх акторів, пісеньки написала, щоб урізноманітнити сюжет і залучити дітей – глядачів до дійства і вийшла веселенька лялькова вистава, яка дуже до вподоби маленьким глядачам )
Звучить музика. На середину виходить ведуча
Ведуча Доброго ранку, любі малята,
Будемо казочку ми починати
Буде історія ця незвичайна
Супер - цікава, і дуже повчальна
Ото ж влаштовуйтесь, друзі, зручненько
Будемо слухати казку гарненько.

За кулісами темно. Кіт та собака сплять.
Кіт – на подушці, собака - на землі, головою до кота.

Фонограма ранку 1 (гавкіт собак, мукання корів)
Бабуся з відром, позіхаючи йде доїти корову.
Фонограма 2
Вистрибує жаба
Жаба Ква – а – а – а, к ва – а – а – а. Нарешті сонечко встало. Як же я зголодніла. Ну, комарики, де ви? А, ось і ти, мій любий, лети до мене!

Зверху спускається, дзижчачи, комар. Жаба підстрибує, ловить його.
Жаба То що це, я сьогодні так і не поснідаю?
А, ось ти вже від мене не втечеш!
Ловить гусінь, яка проповзає поряд (розфарбовані тенісні кульки, надіті на пальці). Наштовхується на сплячого собаку.
Собака схоплюється.
Собака Гав – гав – гав. Хто тут ходить так рано?
Жаба Ой, налякав! Теж мені охоронець! Он бабуся вже давно корову до череди погнала, а ти навіть і не почув, досі вилежуєшся!
Собака Як же соромно! Проспав. Але ж мені така кісточка цукрова приснилася, просто диво!
Жаба (передражнює)Кісточка, кісточка. А я досі голодна! Прокидайся, та починай подвір’я вартувати, та того ледача буди, нехай йде мишей ловити. А я пострибаю собі якійсь харч роздобути. Ну ніякого порядку немає!
Скаче за куліси
Собака (будить кота)Вставай, Мурчику! Вставай, ми знову проспали!
Кіт (потягується) Ну чого тобі? Що ти причепився?
Встає, вигинає спину, точить кігті.
Кіт Ну ніякого спокою від тебе немає.
Собака Мурчику! Бабуся нас вчора просила допомогти їй зібратися на базар.
Вона вже й корівку видоїла, і сметанку зібрала, а ми проспали.
Кіт Сметанка кажеш? То що ж ми стоїмо, побігли швидше бабусю шукати.
Біжать за куліси.

продовження:

Виходить бабуся, яка несе горщик зі сметаною.
Бабуся Ну й натомилася. Ось сметанку зі всіх глечиків зібрала, і корівку в поле
вигнала, лишилося лише маслиця збити, а сили вже немає. Хто ж мені допоможе?
Гукає Сусідко, сусідко! Може, ви мені допоможете масло збити, а то я на
ярмарок запізнююсь
Ведуча Звичайно, допоможу, і не тільки я .Подивіться, скільки тут у нас
помічників, зараз ми швидко вправимось.
Роздає глядачам «баночки» зі сметаною (наповнені крупами ємкості з – під кави,зав’язані, як банки з варенням кольоровим папером і стрічкою)
Ведуча Під музику ви, разом з бабусею будете «збивати маслечко» і співати пісеньку.
Пісня: Маслечко збивається,
Пісня починається
Масло будемо збивати,
Пісню весело співати.
Шух – шух – шух,
Плесь – плесь – плесь,
Хто працює – молодець.
Буль – буль – буль,
Тра – та – та,
Масло буде – смакота.
(На програш діти шурхотять баночками, імітуючи збивання сметани.)
Бабуся Дякую вам, мої любі за допомогу. Тепер я не спізнюсь. Ось тільки в мене ще горщик сметани залишився. Продам його на ярмарку, та куплю вам гостинчиків, щоб подякувати. Поставлю його тут на столику, прикрию серветочкою, а зверху ще й камінчиком прикладу, а то ще ненароком котик Мурчик мій сметанку відчує, а він любить нею поласувати! Сама ж швиденько піду збиратися.
Бабуся йде за куліси.

З іншої сторони виходить, крадучись, Мурчик.
Мурчик Мур –м’яв, мур – м’яв. Це мені здається, чи справді десь сметанкою пахне?
(принюхуючись, підходить до горщика зі сметаною)
Ні, не здається! Ось вона, моя красунечка, моя смакотунечка. Звичайно, мій носик мене не підвів. Хоч одним оком гляну, від цього ж її менше не стане.
(Піднімає серветку, ходить навкруг горщика, принюхуючись)
Мабуть, добряча. А густюща яка! Ну, не втримаюсь, лизну. Тільки трішечки, щоб спробувати.
Лиже з горщика сметану ,приговорюючи та цямкаючи.
Жаба (Зверху) Єй ти, котяро, ти що там робиш?
Кіт злякано відскакує, та накриваючи горщик серветкою швидко говорить
А я що роблю, нічого не роблю. Ось, йшов собі, думав, чим би мені бабусі допомогти, бачу – горщик брудний стоїть. Дай, думаю, помию.
(облесливо) Я ж перший бабусин помічник. Вона ж без мене - як без рук.
Жаба Ти кому це розповідаєш. Я вчора чула, як бабуся тебе віником ганяла, коли ти сметанку в погребі злизав.
Кіт Та то коли було… Я вже виправився.
Жаба Ну – ну! Побачимо! Піду бабусю гукну, нехай вона таким помічником потішиться .
Кіт Ну, ось я і попався, знову доведеться віника скуштувати.
Ходить знервовано.
Кіт А чому, власне, я повинен отримувати, адже в нас ще Барбос є. (кривляється)
Бабусеньчин улюбленець. Барбосику кісточку, Барбосику – супчику. А мені – завжди мишей лови, навіть ложку сметанки шкода. Нехай цього разу Барбос отримає на горішки.
Виходять бабуся, Барбос та жаба.
Жаба. Ось, бабусю, твій помічник.
Бабуся Мурчику, а ти що тут робиш? Жаба щось мені всю дорогу торочить про якусь допомогу. Що ти тут такого зробив?
Кіт Хто? Я? Я нічого не робив. Ось ішов собі, йшов, раптом бачу – Барбос щось біля горщика робить. Я його гукнув, а той давай втікати. Підійшов я поближче, дивлюсь – горщичок пустий. Ось я його й вирішив помити, щоб тобі, бабусю легше було.
Барбос Це я біля горщика щось робив? Який же ти брехун, Мурчику.
Бабуся (бідкаючись) Ой –ой – ой. Бідний наш Барбосику. Що ж з тобою тепер буде?
Кіт А що з ним має бути?
Бабуся Адже в цьому горщику була чарівна сметана, і той, хто її з’їсть, осліпне, оглухне,
А потім у нього ще й хвіст відпаде.
Кіт Ой – ой – ой! Як страшно Що ж тепер буде?
( Бігає туди – сюди)
Жаба Який молодець, як за друга переживає.
Кіт І що, цьому горю ніяк завадити не можна? Я дуже хочу Барбосу допомогти.
Бабуся Можна завадити. Потрібно, щоб Барбос признався, і тоді все буде добре.
Кіт А якщо це не Барбос сметанку зів?
Бабуся Ну, тоді нам нема чого знервуватись.
Жаба А ти чому так переживаєш, адже це не ти сметанку з’їв?
Бабуся А це він так за друга переживає
Кіт Що ви там кажете? Я не почув.
Жаба Ой, гляньте, в нього очі якісь мутні стали.
Барбос І з хвостом щось не так, мені здається, він зараз відпаде
Кіт Ой, що ж мені робити? Глохну, сліпну, та ще й хвіст відвалюється!
Рятуйте, рятуйте! Це я! Це я з’їв ту кляту сметану.
Бабуся А, ось воно що? Ну, добре, що хоч зараз зізнався.
Кіт Барбосику, вибач мені за те, що я тебе обмовив.
Барбос Що ж, вибачу тебе, адже справжні друзі повинні вміти прощати.
Кіт І ти, Бабусенько, вибач мені за мою брехню. Я більше так ніколи не буду робити.
Бабуся Ось і добре. Значить, твій слух, зір і хвіст залишаться при тобі.
Ведуча А ви, малята, завжди правду кажете? Ніколи не обманюєте?
Якщо колись вам захочеться обманути, згадайте нашого Мурчика, і подумайте, чи варто? Адже брехня завжди на поверхню виходить, і потім буває дуже соромно.

Ми вам розповіли історію свою
Для того, щоб ви висновок зробили
Про те, що правда – це завжди добро
Сказати ми хотіли, що є сили.

[Иришка Б]

Несколько аудиосказок несложных для показа кукольного театра,правда все на русском языке.

"Храбрый заяц" Hrabriy_Zayac_14m_40s.mp3.html (http://narod.ru/disk/43326179001.930c023804370655c3a87e63be320e95/Hrabriy_Zayac_14m_40s.mp3.html)-продолжительность 15 мин.

"Приключения Пифа" 03-Priklyucheniya Pifa.mp3.html (http://narod.ru/disk/43325535001.0527a0dbada0d0f93a4ce59d8a5f2ba5/03-Priklyucheniya%20Pifa.mp3.html) продолжительность 31 мин.

"Заюшкина избушка" продолжительность 10мин.

[квіточка]

Добрий день,хочу викласти сценарій музичної казки.Казка із збірки "5 музичних казок укр. і англ.мовами"Я ставила свої номери і додала віршований текст.
"Охайні звірятка"
Дія відбувається біля лісової хатинки,на галявині.
Ведучий: До лісу прибули ми,діти
Я пропоную всім вам відпочити.
сідайте на галявині,будь-ласка
і слухайте-но казку.
На узліссі ,біля річки,
під густим гіллям смерічки
притулилась гарна хатка.
В хатці мешкали звірятка
білочка,лисичка,зайчик
і смугастенький кабанчик.
(Виходять звірятка з хатки по черзі.)
Лисичка: Я хоч і руденька,я хоч і хитренька
а проте спритна і гарненька.
Працьовита й розумненька.
Курей та півників пасу,
щиро з ними я дружу.
Білочка 1:Гарна я й риженька білка
скачу з гілочки на гілку.
Позбираю я горішки,яблучка
й маленьки шишки.
Білочка2 : Господиня я маленька
В мене личко румяненьке.
Все умію зготувати.
Гарно вмію я прибрати.
В господарстві все я знаю,
шию,мию,прибираю.
Зайчик 1: Маю я біленьку шубку
та люблю стрибати.
А сьогодні пристрибав я
діток звеселяти.
Зайчик2: Ягосподар просто клас,
все майструю повсяк час.
молоточок і ключі
тримаю справно у руці.
Залюбки я все роблю
господарство я люблю.
Кабанчик: Я щетину довгу маю,
в лісі жолуді шукаю.
Назбираю повен жбан,
а зовуть мене кабан.
(Звірята усі разом співають пісню "Пісня мешканців лісу")
Квіточки ми доглядаєм,
їх водою напуваєм.
будуть гарні запашні,в
всім на радість і мені.
У лісок ми завітаєм
там горішків назбираєм.
потім ми спечем пиріг.
Поспішаєм до крамнички,п
потім принесем водички,
бо покличе скоро ранок
всіх до столу на сніданок.
(звірята розходять по своїх справах,залишається лисичка,на свої місця виходять квіточки.)
Лисичка : Які дивовижні ці квіти.
у кожній чарівність своя.
всі різні,та й що говорити
у квіти закохана я.
Квіточки: нам сонечко ясне свій шле промінець
нас пестити любить легкий вітерець
нам ранок приносить перлинку-росу
а ми вам даруємо нашу красу.
О,якби маленьки ніжки
і унас квіток були
Ми зібрались би і пішки
гори й доли обійли.
(лисичка сідає на місце,квіточки виконують танок квітів під вальс Чайковського.)
Квіточки розходяться,залишають букети .Вибігають до хатинки мурашки.
Мурашка : Ми мурашечки маленьки,
Гарні та робочі.
все завжди зробити вмієм
з раненьку до ночі.
Мурашка : Ой,дивись,яка хатка гарненька.
а які ж тут квіти запашні.
Ось тут поряд,ми збудуємо свій мурашник.І в нас будуть хороші сусіди.
Поки мешканці прийдуть,приберемо все навкруг.Бо біля такої хатки має бути все в порядку.
(танок мурашок під твіст.,в кінці таночку беруть шматки тканини і прибирають біля хатки.І ховаються.
Ведучий :Але раптом до хатки наближаються непрохані гості,рябий бичок та гусачок.
(Вони несуть великі цукерки паперові розгортують і розкидають папір.)
Бичок :не люблю я працювати
я бичок-лінтіячок
може буду зараз спати,
добре ляжу на бочок.
Гусачок : не робитиму нічого га-га-га
бо робота не для мене гусака.
Я на лапку одну стану га-га-га.
Подрімаю,не будіте гусака.
(Бичок зветрає увагу на квіти.)
Бичрк : Му_у,скоріш,скоріш сюди.
ТУт стільки смакоти Му у
Гусак : Щось квіток тут забагато,
Ніде і ногою стати.Га-га-га.
(розкидають квіти. На галас прилітає ворона)
Ворона : Що тут?Де тут? І навіщо.
Тут нічого не лежить,
там нічого не блищить.
А ось,,квіти кар-кар-кар.
віднесу їх на базар.
Я ворона,модна жона,
я нічого не роблю.
я лиш всюди все чіпаю,
на всіх каркати люблю.
(ворона забирає квіти,усі кричать.
Бичок: МУ-у
Гусак: Га-га-га.
Ворона КАр-кар-кар.
Ведучий : тут на галас і на крик
Їжачок звідкільсь прибіг.
Їжачок : Ось,лишень візму голки,
поколю я вам боки!
Щоб і ви отак зівяли,
як усі ці квіточки.
Бичок : Їжачок -лісовичок
Не займай ти мій бочок.
Гусак: А ,Якщо мене ти вколеш
Крильце ти мені проколеш.
Ворона : Кар,прости мене,прости.
І додому відпусти.
Їжачок : До роботи враз беріться,
І на друзів ви не зліться.
Буде все від нині так,
це сказав вам всім їжак.
Разом бичок,гусак,ворона:Зрозуміли,ми,що треба
Працю поважати
А красу і чистоту.
треба цінувати.
поки мешканці прийдуть,
наведем порядок тут.
(прибирають ппапір,квіти.Повертаються лісові звірята.)
Звірята : Хто ви? ви тут так прибрали?
Бичок : ми квітками милувались.
гУСАК: дуже хатка ваша гарна.
Мешканці хатки по черзі :
Ми не гаєм часу марно,
любимо,щоб було чисто.
І красиво і затишно.
А сьогодні для всіх нас
пролунав спочинку час.
На обід пприходьте швидше.
познайомимося ближче.
Буде в нас густий куліш.
І з горіхами пиріг.
Всі вас друзі прехороші,
Ми запрошуємо в гості.
(виходять усі звірята,квіточки,муращки.Виконують пісню "Природо,природо.)
Ведучий : Ось казка наша закінчилась.
та не треба сумувать.
Як яскраві зірки,очі засвітились
знову разом до казки ми будем поспішать.
В гості казка завітає,
як прийде розваги час.
та веселий добрий настрій.
не залишить більше нас.

[Vika_Belikova]

Девочки,проводили на неделе сказок такую сказочку по валеологии,думаю может пригодиться.

День народження Ведмедика, або як вберегти вуха.


Дійові особи: Сорока;
Мишко – ведмідь;
Соловейко;
Зайчики;
Лисичка;
Вовк;
Білченята;
(Декорації лісу)
Ведуча: Увага! Увага!
Зараз в нас вистава –
Весела і цікава.
Зручно сідайте.
Слухайте, спостерігайте.
(Сорока бігає, «літає», махає крилами)
Сорока: Я – сорока – білобока.
Скре – ке – ке! Скре – ке – ке! Де ви чули таке:
Таточко – ведмідь сину догодив –
Він йому в дарунок магнітофон купив.
Де ви бачили таке?
Скре – ке – ке! Скре – ке – ке!
(медвідь надягає навушники, вмикає на повну гучність магнітофон, співає, танцює, ричить)
Мишко – ведмідь: Дуже музику люблю я голосну.
Магнітофон на повну гучність я ввімкну.
Дуже весело мені і я слухаю пісні!
Тра – ля – ля! Тру – лю – лю!
Танцювати я люблю.
Тру – лю – лю! Тра – ля - ля!
Веселий і щасливий я!
(на галявину із зав’язаною головою «вилітає» соловейко, каже слабким голосом)
Соловейко: Фіть – фіть – фіть, тьох – тьох – тьох,
Ай – ай – ай, ох – ох – ох,
Що за шум? Що за гам?
Як у лісі жити нам?
Ні спочити, ні поспати, ні чарівно поспівати.
Хто так голосно співає? Хто так музику вмикає?
Ой – ой – ой – болять вже вуха.
Ох – ох – ох – не в силах слухать.
( Соловейко зморено сідає на пеньочок. З іншого боку на галявину вистрибують зайчики, закриваючи вуха)

Зайчики: ми зайчики – стрибайчики, в нас довгі – довгі вуха,
Та шум оцей і гамір цей не можем більше слухать.
(виходить лисичка з лисенятами, у яких закриті вушка)
Лисичка: Я – лисичка, я – матуся,
За своїх малят боюся.
Від такого гуку – стуку,
Щоб не втратити їм слуху.

Вовк: Я – вовчик – сіроманець,теж люблю пісню й танець.
Та я вже захворів, та я вже очманів.
Болить вже голова. У-у-у! А-а-а!
(хапається за голову і присідає під кущем)
Ведуча: З гілочки на гілочку стрибають малі білочки
Білченята: Ми маленькі білченята, захворіла ненька – мати.
Голова її болить і не їсть вона, й не спить.
Хто так голосно ричить?
(прилітає сорока на галявину, жаліє всіх звіряток)
Сорока: Скре – ке – ке! Скре – ке – ке! Розкажу я вам таке:
Це малий Мишко – ведмідь так співає і ричить!
Лисичка: Що ж до нього всі підемо і порядок наведемо.
( підходять до будиночка Мишка – ведмедика)
Соловейко:Що за шум? Що за гам? Вже несила слухать нам!
(ведмідь нікого не слухає, танцює)
Мишко – ведмідь: Тра – ля – ля! Тру – лю – лю!
І співати я люблю!
( підходить до ведмедика і знімає з нього навушники)
Білченята:Глянь, Ведмедику, послухай.
Вже у всіх болять нас вуха.
Сорока: Від тих криків, танців, співів усі звірі похворіли.
Лисичка: Ми прийшли тобі сказати..
Зайчики: Що не гоже так кричати..
Вовк: Ввімкни музику тихіше..
Білченята: Буде в лісі спокійніше…
Сорока: Защебече соловейко…
Усі разом: Ну і ми всі заспіваєм.
А тебе, Мишку – ведмедю, з днем народження вітаєм!
( Ведмедик вимикає магнітофон. Всі разом водять хоровод « Коровай»)
Мишко – ведмідь: Дякую, звірята, любі, ви для мене справжні друзі.
Я сьогодні зрозумів, що я всіх образив.
Буду слухати пісні, та не дуже голосні.
Щоб не втратили ми слуху,
Треба берегти нам вуха.
Усі разом:Пам’ятай про це завжди,
Щоб не трапилось біди!

[катя 98]

Суперовая сказка

http://www.youtube.com/watch?v=uUKcqnyfJZk&feature=related

Вырезала из нее музыку

[Валентина Андреева]

«ВЕСНЯНИЙ ДИВОСВІТ.»
Мета:Ознайомлювати дітей із поняттями «режисер», «декорація», «грим», «антракт», «костюмер»; «афіша», «актор», «сцена», «прем’єра», «репетиція», «хор рук».Розповідати про театр та акторів; залучати дітей до участі у драматичних та лялькових виставах..
Розвивати вміння узгоджувати свої рухи з рухами партнерів по виставі, уміння слухати партнера і не заважати йому , за потреби допомогти та підтримати своїх партнерів по виставі; самостійно добирати костюми та елементи костюмів до своїх героїв, а також гримувати друзів до виступу за допомогою дорослого та самостійно; Розвивати образне мислення, уяву дітей, творчу активність. Удосконалювати у дітей навички володіння мовою жестів та імітаційних рухів; розвивати уяву, кмітливість. Продовжувати вчити дітей вести діалог, реагуючи засобами інтонаційної виразності.

ВЕСНА: Ви чуєте, як земля співає?
Які чарівні звуки линуть ввись!
Це йде Весна, долина зацвітає
Усе життя радіє – подивись.
Радіє пташка, що тепло настало
й співає сонцю славу кожен день.
Симфонія у лісі зазвучала
усі своїх виспівують пісень.
(Входять робітники сцені з ширмою для створення картини і тримають її по боках. В цей час діти надягають рукавички і стають за ширмою.)
ВЕСНА : Піднялося сонечко, розлило на землю промені весняні. Промінці у сонечка виграють, (дитина в ширмі у отвір висовує рукавички- помінці). Струмочки,
задзюрчали гомінку пісеньку (дитина висовує стрічечку-струмочок). Дерева від сну прокинулися, у них листочки розпускаються, а легкий вітерець віти гойдає та весну закликає. (Дитина просовує рукавичку-дерево) З теплого вирію птахи повертаються, крилами широкими махають і з собою весну гукають. (Дитина просовує рукавичку пташечку). Трава зелена побивається, тягнеться до сонечка і просить у нього тепла. (Дитина просовує рукавичку- травичку), І ось перша квітка весни з’явилась. Білою голівкою весні вклонилась. Підняла голівку, сонечку подякувала. (Дитина просовує рукавичку-підсніжник). Ось така я чарівниця- весняная цариця. Хочу з вами заспівати, щоб, мене-Весну, прославляти. (Діти знімають рукавички і виходять з-за ширми, стають в рядочок)
ПІСНЯ ЗНОВ ПРИЙШЛА ВЕСНА -5гр
C глядачами ВЕСНА проводить гру «Кубики - календарики»
- Календар перегортаємо, кубик друзям відправляємо.
Ти біжи, біжи, біжи, пору року покажи!

Інсценізація казочки «Вередливі жабки» Н. Забіли
ВЕСНА:Очеретяна хатина
біля річечки була,
і жила у ній родина
не велика, не мала:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Так би жити й поживати,
та чомусь одного дня
почала вередувати
дружна жаб’яча сім’я :
- Тут вода занадто чиста!
- Комарі якісь дрібні!
- На лататті ніде й сісти!-
буркотіли цілі дні
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Десь вони почули мову
про якийсь недальній край:
- там калюжа є чудова,
- а навколо - справжній рай!
Що ж тут думати - гадати?!
Швидко все забрали з хати,
в хуру коника впрягли,
хто що може потягли.
Йдуть і йдуть… Стомились дуже,
та скінчилась довга путь:
ось нарешті й та калюжа!
Оселилися й живуть:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
Ще до осені далеко,
час минає спроквола.
Тільки враз жахлива спека
дошкуляти почала.
- Стала сохнути калюжа,
- менша й меншає щодня…
Гірко плачеться і тужить
бідна жаб’яча сім’я:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.
- Ой, рятуйте! Ми загинем!
- Що робити без води?!
- Й надали ж лиха година
переїхати сюди!
- Геть звідсіль!... І в тую ж нічку,
тільки спека уляглась,
швидше знов на рідну річку
вся сімейка потяглась:
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка і веселе маленя жабенятко-жабеня.
Цілу ніч ішли невпинно
і на ранок прибрели
в очеретяну хатину,
де колись вони жили.
Річка весело іскриться,
і комарики гудуть,
і тепер нікуди звідси
мандрувати вже не йдуть
жабка-дід і жабка-бабка,
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя
жабенятко-жабеня.


ВЕСНА: Наступну казку починаємо. Було це так давно.
Про дівчинку, про квіточку ми вам розповімо.
Полинемо ми в ті часи, де є чарівники,
Де ельфи, чудні ельфи ховаються в квітки.
Розмову зрозумієте пташок ви і тварин,
І в казці ви опинитесь на декілька хвилин.
звучить чарівна музика
Музична казка «Дюймовочка»
ФЕЯ: Ой, дивіться дівчинка маленька, та яка вона гарненька.
Хто ти? Як тебе звати?
Дюймовочка: Я - Дюймовочка маленька, народилась навесні.
Я слухняною зростаю у зеленому садочку,
по жовтенькому пісочку мов та кізонька стрибаю і усіх я звеселяю.
У росі помию ніжки, спати ляжу у горішку.
Ковдра моя із троянди, а матрацик – із фіалки. (Лягає в горішок)
ФЕЯ:А поряд з хаткою було болото, в якому жили зелені жабки…………………. з’являються дві жаби.
Жаба-мати
Дивись, тут дівчинка маленька,
І яка вона гарненька. Заберемо?
Жаба-син. Украдемо!
Жаби переносять горішок з Дюймовочкою на латаття і йдуть. Дівчинка прокидається.
Дюймовочка. Що це? Де я? Ци че сон?
Як багато тут води! Як потрапила сюди?
Боже мій, та я ж на річці!
Як далеко до травички!
З’являються Жаба-мати.
Жаба-мати. Ква-ква-ква, рожеві щічки. Ох, гарнесенька яка!
Підеш за мого синка! Тільки шкода, що не зелена. Нічого, з нами поживе, позеленіє!
Дюймовочка. Ой, жаби, геть ідіть від мене!
Жаба-мати. Подивись, яка крикуха! Буду я тобі свекруха.
Будеш жить серед латаття І носить зелене плаття.
Жаба-син. Ква- ква-ква! Ой яка вона красива. Це дівчисько справжнє диво!
А тонка, намов стеблинка, буде мені гарна жінка.
.Жаба-мати (до Дюймовочки). Ти поки що тут сиди і нікуди не ходи.
Принесем тобі жучків. І маленьких черв’ячків.
Жаби виходять. Дюймовочка плаче, з’являється метелик.
Фея: Діти, жабки хочуть забрати Дюймовочку. Тож потрібно покликати дощик і допомогти їй.
«ТАНЕЦЬ ПІД ДОЩЕМ» -4гр

Метелик. Дюймовочко, чом ти плачеш? Чи метелика не бачиш?
Тримай швидше поясок. Я привяжу його до лапки,
Нас наздогнати не зможуть жабки.
Метелик з Дюймовочкою летять.
ФЕЯ Весняні луки. Ой! Гляньте лише
Яка краса на них живе
Летять метелики на квіти
І ніжна музика пливе.
ХОР РУК.
У цей час прилітають жуки, один з них краде Дюймовочку, садить її на пеньок.
ЖУК: Лізь на дер-р-рево до мене І ж-ж-живи завж-ж-жди у мене.
Мож-ж-жеш ти на гілку сісти, І листочки їсти, їсти.
Бачиш, скільки тут листків – Я їх ще не всі об’їв. Ж – ж – ж.
Покуштуй ось тут нектару (дає квітку) для мене ти будеш пара.
Дюймовочка (плаче). Бідний-бідний мій метелик, як же він тепер без мене?
ЖУК: Мені нема до нього діла!
Щоб ще за якогось метелика В мене голова боліла!
КОМАХИ: Подивись, вона страшна, в неї вусиків нема!
Крил немає, не літає, в неї лапок тільки дві і щось таке на голові!
Фі, яка бридка, гидка, не потрібна нам така!
ТАНОК Б.К. і ЖУКІВ -5гр
Дюймовочка. То жаби мене украли, то жуки мене прогнали,
Буду жить серед квіток. Їстиму із них медок.
Дме сильний вітер, Дюймовочка щулиться, накривається листочком.
Дюймовочка Вже не тепло, вже не літо, Як тепер я маю жити?
Тепле сонечко не гріє, І холодний вітер віє.
МИШКА: Що за слози та біда? Хто ти дівчинко мала?
Як сюди ти забрела? Ти ж промерзла до кісток, ось візьми, накинь хустинку (накидає)
Зараз буде тобі тепленько, накормлю тебе гарненько (дає зернятко)
Небагато їсть вона.(до зали) Я живу собі одна в мене жити залишайся (до Дюймовочки)
Будеш хату прибирати, та казки розповідати. Ще я дуже люблю співати та на музичних інструментах грати.
ФЕЯ: Тож спробуйте вигадати пісеньку. Я прочитаю вам вірш, а ви його заспівайте.
ПІСЕННА ТВОРЧІСТЬ – ВОКАЛЬНІ ІМПРОВІЗАЦІЇ:
1.Сонечко, сонечко, гляне у вікно, усміхнеться весело до дітей воно.
2.Соловейко навесні сипле співи голосні: тьох, тьох, тьох, тіу, тіу, тьох.
3.Жук літає: «Жу – жу - жу. Всіх сьогодні розбуджу.»
4.На гілочку сідає зозуленька в ліску і голосно співає: Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!
ФЕЯ: А зараз заспівайте свою весняну пісеньку.
ПІСНЯ «ПРОМІНЧИК» - дует.
ФЕЯ:Усе в природі голос має, усе звучить, усе співає
У всяку пору, кожну мить в довкіллі музика звучить
ОРКЕСТР «Дзвінкі дзвіночки»
Під музику заходить КРІТ.
ТАНОК С ТРОСТОЧКАМИ
Кріт. Добрий вечір, добрий вечір.
Я- багатий, гарний кріт! Мене знає увісь світ,
Але не можу я терпіти сонце ясне, чудо-квіти.
Що чую із-за печі? Хто це з вами, Миш-мадам?
Мишка. Дівчинка маленька, та така гарненька!
Кріт. Хто не бачу – чую вухом і своїм кротячим нюхом.
Чув я всі твої пісні. Тепер співатимеш мені.
Стань дружиною мені – будеш ритися в землі!
Мишка. Ну, корися, дівчинко маленька.
Ти із ним сліпеньким будеш багатенька.
Дюймовочка. Що ж мені тепер робити??? Буду із кротом я жити???
Мишка. Ну, чого ти знову плачеш? Де ти кращого побачиш???
Дюймовочка. (стає на коліна). О, пане, Кріт, одне бажання! Може, це буде вже востаннє.
Тому я гірко дуже плачу, що сонечка вже не побачу.
Піду, побуду трохи надворі. Якщо доведеться жити вже в норі.
Кріт. Гаразд. Йди та не барися, на світ востаннє подивися.
Кріт і Мишка йдуть.
ФЕЯ: ГРА «Музична парасолька»
Загадки: 1.Паличка з дірками і проворні пальці, -
Любо її слухають в лісі на галявці (Сопілка)
2Я високий голос маю ніжно лагідно співаю
В руки ти мене візьми всіх малят розвесели. (дзвоник)
3. Пластини металеві гарно заспівають,
Коли паличкою їх легесенько торкають. (Металофон)
ФЕЯ: Хай лине музика для всіх людей,
Собою починає день,
Хай лине музика, щоби добро
На радість нам усім перемогло.
-Парасольку обертаймо, і в оркестрі ми заграймо.
А музичні інструменти в мене незвичайні.
ОРКЕСТР (з використанням нетрадиційних музичних інструментів за методикою
КАРЛА ОРФА)
Дюймовочка плаче. З’являється ластівка.
Дюймовочка: О, моя бідна ластівко, розправ своє крило!
Злети високо в небо і пісню заспівай.
І весну над землею ти дзвінко привітай. (прикриває Ластівку хусткою)
Ластівка. Квіть, квіть, квіть, подружка мила, чом ти плачеш, Миші не вгодила?
Дюймовочка. Миша вже мені не мати – хоче заміж за Крота віддати.
Ластівка. Сідай тоді мені на спину і не вертайся вже в нору Мишину.
Полетимо з тобою ми у край, де завжди літо, і життя там – рай! Відлітають.
ФЕЯ:А для тебе Дюймовочка у мене є сюрприз !
ФЕЯ: ГРА ««Живі капелюхи»
ФЕЯ Тож зараз наша веселка і оживе.
ТАНОК «РАДУГА»
Ельф – принц: У нас тут гарно й тепло, усе цвіте й радіє,
Це край веселий, чарівний, тут справджуються мрії.
Поглянь, як сонця промінець голубить всі рослини.
Шепоче тихий вітерець до пташки й до тварини.
ПІСНЯ «СОНЯЧНЕ МІСТО»
ФЕЯ: Красу потрібно берегти, про неї треба дбати:
Не нищити квіток, і не ламати гілки, і гнізд не руйнувати.
ВЕСНА: Нехай краса врятує світ, нехай душа радіє
Хай кожен з вас на цій землі і любить, і живе, і мріє.
ФЕЯ: Сегодня в нашому театрі ролі виконували хлопчики і дівчатка групи №10
ВЕСНА: А також хлопчики і дівчатка групи №5
ФЕЯ: Нашими глядачами були діти середніх груп….
ВЕСНА: Глядачі, ваши бурхливі оплески нашим артистам.

[irina ivanovna]

Фрагмент казки :

Зайчик. Чого ти, Вередунчику , плачеш?

Вередунчик :. Як же мені, зайчику, не плакати.Хотів загадати бажання Квіточці-Семицвіточці. А тут налетів вітер, усі пелюстки розвіяв.

Зайчик. А яке ти хотів бажання загадати?

Вередунчик .Я ще не придумав . Якби ж я знайшов пелюсточку Квіточки-Семицвіточки, то загадав би щось таке, щось таке, …

Зайчик. А що воно таке? Може, мішок моркви чи капусти?

Вередунчик:. Ні! Краще!

Зайчик. А що може бути кращим за моркву чи капусту?

Вередунчик : Ще не знаю. Я ще не думав.

Зайчик. То нам слід знайти Вітер і запитати в нього, куди він пелюстки поховав.

Вередунчик :. А де він живе, той Вітер, ти знаєш?

Зайчик. Я не знаю, ходімо до Ведмедики, може, він знає.

Вередунчик :. Ходімо!

(Йдуть. Виходить Ведмідь)

Співає : Все блукаю в гущині!
Де поснідати мені?
Їжу я ходив шукати,
Та стомивсь і хочу спати.

Ведмідь. Ой, гості в хату йдуть! Доброго дня, вам, проходьте.

Зайчик. Ніколи нам! Ти краще скажи нам, Ведмедику, чи не бачив ти, куди полетів Вітер? Він пелюсточки з Квітки-Семицвітки забрав.

Ведмідь . Навіщо вам ті пелюстки?

Вередунчик . Розумієш, я хотів загадати бажання, щось таке велике ...А без пелюсток бажання не здійсниться.

Ведмідь. Невже великого баранчика?

Вередунчик : Ні, не баранчика, а ще краще.


Ведмідь. Дивний ти хлопчик , що ж може бути кращим за баранчика і меду ? Проте Вітер тут був. Подарував мені одну пелюстку, я її почепив собі на шию, як медальон для краси. Ось вона. Але якщо вона вам так потрібна.ю то я її вам віддам. (Вбік) Може, і мені шматок того великого і доброго перепаде?

Вередунчик і Зайчик. Дякуємо тобі, Ведмедику.

Вередунчик . А за це візьми велику цукерку.

Ведмідь. Дякую.

Вередун . А куди далі Вітер попрямував?

Ведмідь. Попрямував він до лісу. Там живе моя знайома Кізочка. У неї запитайте про Вітер.

Вередун і Зайчик. Дякуємо! До побачення!

(Йдуть. З 'являється Кізочка.)

Співає : Я Кізонька маленька,
Я Кізонька гарненька,
Гоп – гоп, потанцюю,
Бо я веселенька.

Кізочка. Добрий день, вам, друзі!

Вередун і Зайчик. Добрий день, Кізочко!

Кізочка. Чого це ви в ліс прийшли, ще ні грибів, ні ягід в лісі немає.Весна тільки почалася.

Вередун . Шановна Кізочко! Нас до тебе направив Ведмідь.

Кізочка.О! То мій приятель! Як у нього справи?

Зайчик. Справи в нього добре, нам потрібна твоя допомога.

Кізочка. Так! Я уважно слухаю!

Вередун . Чи не пролітав тут Вітер?

Кізочка. Так. Був тут недавно і залишив моїм діткам подаруночки. Ось ці дві пелюстки. Я ними своїх діток буду вкривати, щоб не замерзли вночі.

Зайчик. Люба Кізочко! Саме ці пелюстки нам потрібні.

Кізочка. Навіщо вони вам?

Вередун . Розумієш, я хотів загадати бажання ,а без цих пелюсток воно не здійсниться.

Кізочка. Що ж ти хотів загадати? Може багато капусти?

Вередун . Ні! Набагато більше і краще. Не скажу.

Кізочка. Дивно, що може бути кращим за капусту.Гаразд. Я вам віддам пелюстки.

Вередун .Дякуємо тобі, Кізочко! А щоб твої дітки не замерзли, візьми мою ряднинку . Вона тепла, нею вкриєш своїх діток. А куди далі полетів Вітер, ти бачила?

Кізочка. Бачила. Він полетів на ту галявину, на ній живе мій друг Їжачок, у нього спитайте.

Вередун і Зайчик. Дякуємо тобі, Кізочко. Поспішимо швидше до Їжачка.

(Йдуть. В кутку лежать пелюстки.)

Вередун . Зайчику, дивись, тож наші пелюстки лежать. Давай їх швидше зберемо.

(Зайчик підходить, пелюстки ворушаться, чути «фок-фок-фок». Зайчик лякається, ховається за Вередунчика .)

Зайчик. Ой, вони живі! Чуєш, Вередунчику , як вони сердито розмовляють і ворушаться?

Вередунчик . Як це пелюстки можуть розмовляти? Може, під ними хтось є?

Їжак. (голос) Звісно, є, а ви як думали?

Вередунчик . То вийди, покажись і не лякай нас.

Їжак. Я і не думав вас лякати, це я, Їжачок.
Співає : Їжачок, Їжачок,
Я увесь із колючок.
Їжачок, Їжачок,
Мов колючий колобок.
Їжачок, Їжачок,
Покочусь через лісок,
Покочусь через лісок,
А тоді – через місток.

Зайчик. А чому ти пелюстками обліпився, наче зібрався на карнавал?

Їжак. Та не обліпився я. Тут пролітав Вітер-пустун, ніс пелюстки. Взяв і пожартував наді мною, поначіпляв мені на голки пелюстки, а сам полетів далі. А у мене лапки коротенькі, сам я зняти їх не можу! Допоможіть мені, друзі, а то вже всі сороки з мене сміються. Це ж на цілий ліс вмить новину рознесуть.

Заєць . Звісно, ми тобі допоможемо.

(Знімають пелюстки.)

Їжак. Дякую вам, друзі, за допомогу.

Зайчик. Їжачку, дозволь нам взяти з собою ці пелюстки, ми саме їх шукали.

Їжак. Звісно.А навіщо вони вам?

Вередун . Розумієш, Їжачку, я хотів загадати бажання
Їжак. А що ти хотіла загадати? Може, яблук мішок?

Вередунчик:. Ні! Ще більше і краще, щоб для усіх-усіх...

Їжак. Цікаво, щоб це могло бути? Ну гаразд, беріть пелюстки.

Зайчик:. Дякуємо тобі, Їжачку, а поки пригощайся яблучком. Та скажи нам, куди той вітер-пустун далі полетів?

Їжак. Полетів він до Личчиної хати. У неї сьогодні день народження. От Вітер їй на іменини поніс пелюстку в подарунок.

Зайчик. Ой! Я туди не піду!

Вередунчик:. Як не підеш?

Зайчик. Еге! Щоб Лисичка мене замість страви своїм гостям на стіл подала? Щоб мене там з 'їли?


Їжачок. Заспокойся,Зайчику. Коли у лисички день народження, то вона дуже добра, тільки от що...

Вередунчик : Що?

Їжачок. Подарунки вона любить. Може, вона погодиться поміняти пелюстку на якийсь інший подарунок.

Зайчик. Я подарунком не буду!

Їжачок. Та ніхто тебе не збирається дарувати. Заспокойся ти , Зайчику!

Вередунчик :. А може, їй подарувати смачного короваю?.

Їжачок. Смакота! Гаразд! Ходімо до Лисички, ми її обдуримо. (Шепочуться).

Зайчик. Добре ти придумав.

(вередунчик підходить до хатки Лисички. З'являється Лисичка.)

Співає : В лисячу свою комірку
Запрошу я на вечірку
Голубочка і Джмеля,
Вовка-братика й Вужа.
І усіх мандрівників -
Курочок і Півників!
Вередунчик: Смачні булки! Смачні короваї! Дешево продаю – за пелюстки віддаю.

Лисичка. Де булки? Де короваї ? ? Хто їх продає? У мене сьогодні день народження, буде гостям частування.

Лисичка. Гей, шановні ! Продайте мені короваю !

Вередунчик : Я короваю не продаю, а за пелюстки віддаю.

Лисичка. Яке щастя! Якраз у мене є одна пелюстка. Зараз принесу.

Вередунчик : Булки! Короваї!

Лисичка. От візьми! А мені короваю , а пахне як! Зараз усі гості скажуть, що Лисичка – справжня господиня. Дякую.

(Лисичка біжить. З'являються Зайчик та Їжачок.)

Їжачок. От бачите, як усе добре склалося і пелюстка вам дісталась.

Зайчик. Тепер ми зібрали усі-усі пелюстки і квітка знову ціла.

Вередунчик:. Дякую вам, Їжачок і Зайчику, за допомогу. До побачення!

(Зайчик і Їжак йдуть.)

Вередунчик : Спробую тепер загадати бажання. Хочу, щоб тато і мама мене слухались… Ні, хочу, хочу. Хочу , щоб до дитсадочку ніколи не ходити. Теж ні! Хочу...

(Поступово в ідходить від квітки. З'являється Вовчик.)

Вовк. (тихо) Ага! От де вона, Квітка-Семицвітка.

(Хапає Квітку, ховається. Вередунчика і підходить до місця де була Квітка.)

Вередунчик :. А де ж Квітка? Діти, ви її не бачили? Що? Вовчик забрав? Що ж робити?

(Вбігають звірі.)

Звірі. Ну що, загадав ?

Вередунчик : Не загадав! Вовчик вкрав нашу Квітку-Семицвітку.

Вовк (виходить) Ну чого, чого галасуєте? Ще не загадав, але зараз загадаю. Хочу, щоб я був... Ні! Хочу, щоб мені... Ні, не так! Хочу, щоб я... Що ж загадати? Діти, що загадати? Може, щоб я став сильним та дужим? Чи зуби міцні, щоб усе гризти? (думає)

Звірі :: . Діти, допоможіть придумати щось таке, щоб для всіх одне і щоб Вовчик з цим погодився, поки він чогось лихого не придумав? Що для всіх найцінніше?

(Діти пропонують свої варіанти відповідей.)


Вередунчик : Ой ! Як страшно! Вовк мене зараз з’їсть ! Я хочу до мами і тата ! ( плаче )Не буду я більш вередувати ! Краще б я пішов в садок до таких як я діток .( плаче )
Звірі : Ти часу тепер не гай , швидко перед вовком бажання загадай!
Вередунчик : Я хочу, щоб всі дітки слухняними були і біля мам і тат росли. . І ще я хочу, щоб усі-усі на світі дружили і мирно жили.

Вовк. Ой, що це зі мною? Так добре на душі стало, тепло. Ой, діточки, як я вас усіх люблю. Ой, мої друзі любі, які ви всі добрі й милі.

Звірі : Дякуємо тобі вередунчику , за таке бажання Діти, ви помітили, що наш Вовчик враз змінився?

Вовк. Та я все життя був добрий, тільки зараз зрозумів, що бути добрим краще, ніж злим і поганим.

Пісня про дружбу.

Співають : Ми як одна сім'я :
І він, і ти, і я,
І друзів в нас багато.
Нам сонечко співа,
І квітка розквіта,
Як почнемо співати -
Ля-ля-ля, ля-ля-ля...

[natalia1508]

Картинки для фланелеграфа http://pochemu4ka.ru/index/0-281 (скачуйте)

[USER_127027]

Поделіться будь ласка, якщо є сценарієм театралізованої вистави " Снігова королева" для старшої групи.
Дуже потрібно для МО

Щось в такому стилі
ТЕАТРАЛІЗОВАНА ВИСТАВА « ДЮЙМОВОЧКА».

Ведуча: Шановні гості, сьогодні я розповім казку, яку повідав один дивний чоловік, якого
звали Ганс Крістіан Андерсен. Жив він у чарівній країні Данії. Чому чарівній?
Та тому, що там жило багато казок. На кожному кроці там зустрічалися добрі і злі
гноми, а ще квіти вміли говорити, а в тих квітах жили ельфи.
Тож вмощуйтесь зручніше.
Крібле, крабе, кру – казка починається.

( На галявині – гарна квітка із закритими пелюстками.)
Влітає ластівка і радіє.
ПІСНЯ ЛАСТІВКИ ( « Весняний вальс» муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної ).

Ластівка: Щастя! Щастя! Яке щастя! Я повернулася. Якою довгою була зима. Я так
поспішала. Я так боялася пропустити весну.
( Вибігає Сонечко).
ПІСНЯ СОНЕЧКА

Сонечко: Прокидайся ліс і гай!
Сонце радо зустрічай,
Швидше проростай травичко,
Квітоньки, відкрийте личка!

Що за квітка тут одна
Пелюсток не відкрива.
Поцілунком розбуджу
Я цю квітку чарівну.
ТАНОК КВІТІВ.
( Під музику розкривається квітка. У квітці дівчинка.)
Залітає ластівка. Тема ластівки.

Ластівка: Чудо! Чудо! Ой! Погляньте!
Дівчинка яка гарненька!
Як скажи тебе назвати?
Ти така маленька?
Дюймовочка: Я – Дюймовочка.
Як солодко мені спалося в квіточці казковій
Снилось, ніби хтось про щастя тут співав пісеньку чудову.
Ластівка: Це я співала пісеньку, бо я така щаслива!
Я повернулась в рідний край.
Дюймовочка: А щастя! Що воно таке?
І де його знайти?
Ластівка: У кожного воно своє!
Шукай і знайдеш ти. ( летить ). Тема ластівки.

Дюймовочка: Ось стежечка у травах в’ється
Все далі й далі… десь за ліс тікає.
А може це вона біжить за щастям?
А може щастя там мене чекає?
Пісня Дюймовочки. ( Іде по стежці, співає).

Перша сцена.

( Болото. Вискакують жаби.)
ТАНОК ЖАБОК.

1-а жаба: Квак – квак – квак
Ой навколо гарно квак!
2-а жаба: Квак – квак – квак
Камарів багато квак!
( Виходить жаба з сином ).
ПІСНЯ ЖАБЕНЯТ.

Мати жаба: Скажи, скільки буде ква та ква?
Син жаби: Знаю, буде ква-ква-ква!
Мати жаба: Що за чудо, не дитина!
І розумна і вродлива.
Жаби ( разом): Ну й щаслива мати ти,
Краще сина не знайти.
( Виходить Дюймовочка ). Тема Дюймовочки.

Дюймовочка: Чула мова тут про щастя.
Ох, як я втомилась йти.
Підскажіть мені, будь ласка,
Щастя де мені знайти?
Мати жаба: Щастя наше – у болоті
Досить тут усім багна.
Та й синок мій просто щастя,
Похвали його, ква-ква.
Син жаби: Дівчинка, яка маленька.
Хочу одружитись я.
Підійди сюди близенько,
Поклонися, ква-ква-ква.
( Дюймовочка кланяється).

Дюймовочка: Щастя. Дивно дуже.
Щастя, а таке бридке.
Холодно й волого дуже.
Знаю, щастя не таке!
Мати жаба: Мій синок жених завидний.
І квартира в нього є,
І весілля буде гарне.
Я подбаю вже про це.
Жаби ( разом): Ква-ква-ква! Посидь, дитино,
Повернемось за годину,
Принесем тобі хвату
І зелену і брудну.
( Жаби поскакали. Дівчинка плаче.) Тема жаб. Тема Дюймовочки.

Під мелодію пісні ластівки залітає Ластівка.
Ластівка: Гей, Дюймовочко, тікай!
Щастя далі ти шукай!
Як нікуди не підеш,
У болоті пропадеш!
( Відлітає. Дюймовочка йде далі.)
Ведуча: Все далі й далі доріжка біжить.
І час невблаганно так швидко летить.
Весна промайнула. І літа нема.
І осінь холодна вітрами пройма.
ПІСНЯ ДЮЙМОВОЧКИ.

Друга сцена.

( Осінній ліс. Дюймовочці на зустріч вилітає Жук під музику ). Тема жука.
Жук: Я жук рогатий, мужик багатий!
А ти хто така? Довгонога і тонка!
Дюймовочка: Я дівчинка – Дюймовочка,
Самотня і мала.
Шукаю своє щастя
Та все його нема.
Жук: Дурне, дурне дівчисько,
Та щастя, це ж бо я.
У мене пузо золоте,
Й рогата голова.
Живи у мене, дівчинко, й тобі дозволю я
До щастя доторкнутися, бо дуже щедрий я.

( Залітають жуки та бджілки. Танцюють.)
ТАНОК ЖУКІВ.

Дюймовочка: Куди ж мені подітися.
Та й голод дістає.
Жуки: 1 - У неї тільки дві лапки.
2 - У неї немає крилець.
3 - У неї є талія.
4 - ( звертається до жука )
Як ви могли покохати таку дівчинку, краще залиште її.
Жук: Іди собі, доволі вже
Бо сором буде, як
Подумають, що в рогача
Такий поганий смак.
(Жуки полетіли .Дюймовочка йде..) Тема жука. Тема Дюймовочки.

Третя сцена.

( Мишача нора. Осінній ліс.)

Ведуча: В осінній ліс Дюймовочка
Придибала поволі.
Лиш вітер лист сухий ганяв,
Дерева стали голі.
Звучить музика листочків. Дівчатка – «листя» вкривають Дюймовочку . ТАНОК ЛИСТОЧКІВ.
Під музику з’являється Ластівка.
Ластівка: Прокиньсь! Прокиньсь, Дюймовочко!
Маленька, підведись.
У вирій вже збираюсь я,
Зустрінемось колись.
( Ластівка відлітає. Дюймовочка йде, кутаючись у листок). тихенько тема Дюймовочки)
Дюймовочка: Як холодно, як голодно!
Вже більше сил нема.
Ой, Ластівко – голубонько,
Ой, помираю я.
( Падає. Підбігає миша швидко, схвильовано )

ПІСНЯ МИШКИ.

Миша: Якесь дівча замерзло геть!
І що його робить?
Чи може взять її в нору?
Буде мені служить.
( Напуває Дюймовочку, годує зернятком)
Миша: Як мало їсть, це ж просто скарб.
Дюймовочка: Спасибі, тітонько, за ласку!
Миша: Тебе зігріла я не за будь ласка.
На мене будеш працювати
І про нору гарненько дбати.

( Під музичний супровід Дюймовочка порається в норі.)
Ведуча: Дюймовочка старається
І Миші догоджає.
А та уже « гризе»
Розмовами доймає.
Миша: Тебе годую я дарма
Й дарма даю обід.
Ти б заміж вийшла за Крота,
Завидний в нас сусід.
І швидше приготуй обід,
Тебе посватав сам пан Кріт.

( Заходить кріт і співає.)
ПІСНЯ КРОТА.

Кріт: Натуральна в мене шуба
І хоч ти мені не люба,
Для мого багатства й грошенят
У моїй норі навести треба лад.
Стій! А скільки ти їси?
Миша: Лиш зернятко вдень.
Кріт: Ану кроти швидше до роботи
Врахуємо усі витрати і доходи
Забагато!
Треба економіку вивчати.
Досить з тебе й половинки,
Бо об’їси мене дотла.

ТАНЕЦЬ КРОТІВ.

Дюймовочка: Пожалійте, пані Мишко!
Він старий, скупий, сліпий.
Не люблю його нітрішки.
Миша: Цить, нещасна, не дурій,
Бо вкушу.
Дюймовочка: Так довго, так довго
Я щастя шукала.
І під кінець я нещасною стала
Кріт: Ну досить, мала,
Не розводь мокроту.
Дюймовочка: Дозвольте мені востаннє
Із сонечком попрощатися.
Кріт: Я сонця зовсім не люблю.
Залізу поглибше я зараз в нору.
Швидше збирайся, тебе я жду.
( Дюймовочка тікає до Ластівки. Кріт з мишею женуться.)
Дюймовочка: Ластівко, люба, допоможи!
Тут мені щастя повік не знайти.
Ластівка: Я заберу тебе в далекий край,
Де завжди сонце і де завжди літо..
І все навкруг заполонили квіти!
( на фоні мелодії пісні ластівки)
Ведуча: І взяла Ластівка Дюймовочку на крильця,
І полетіли вони над синіми морями
Над високими горами.
День і ніч, день і ніч вони летіли,
Зовсім потомились.
І прилетіли в чарівну країну ельфів.

Четверта сцена.

( Чарівна країна ). Звучить чарівна музика. ТАНОК МИТЕЛИКІВ.
Дюймовочка: Яка краса! Душа моя співає.
І сміх дзвінкий, аж хлюпа через край.
Тепер я знаю, що це щастя!
О, дивний край, чарівний край.
( Підлітає Ельф – принц).
Ельф: Яка чарівна дівчинка!
Та як же тебе звати?
Дюймовочка: Дюймовочка.
Ельф: Яка гарна ти, Дюймовочко.
Скоріш сюди лети!
Дюймовочка: Немає крилець в мене.
Ельф: Дюймовочко, візьми!
( Одягає їй крила).
ТАНЕЦЬ ЕЛЬФА ТА ДЮЙМОВОЧКИ. ( ВАЛЬС )

Ведуча: Знайшлося щастя в дівчинки.
Хай кожен пам’ятає:
« Той, хто шукає, той знайде!»
В казках інакше не буває.
( Виходять всі герої)
ПІСНЯ « КРАЇНА ДИВОВИЖНИХ МРІЙ». ( всі кланяються ).

[юлисанна]

Лялькова вистава.
Посмішки.
Зайчик : скаче по ширмі ,зупиняється біля дзеркала, дивиться у дзеркало розглядає хвіст то з однієї сторони, то з іншої. Ой бідолашний я! Ой, я нещасний! І за що мені така кара. Ой, ой-ой-ой!
Їжак: (підходить до зайчика) чого ти зайчику плачеш? Хто тебе скривдив.
Зайчик: (плаче ще дужче) А я… я не знаю хто мене скривдив.
Їжак: Як ти не знаєш( гладить його). Та ти не плач, не плач заспокойся (Дістає хустинку) дайте я тобі слізоньку витру. Що ти зайчику, навіть малі діти так не плачуть, правда.
Зайчик : А я плачу (плаче)
Їжак:Та ти розкажи , що з тобою сталося?
Зайчик : Що сталося, що сталося Подивися який у мене хвостик
Їжак: Хвостик, як хвостик. У всіх зайців такий.
Зайчик : Такий !Хіба це хвостик? Якесь не порозуміння. От у білки хвіст просто диво! А у лисиці який
Їжак: Он у чому справа! Ти хочеш хвалитись хвостом.
диво. А у лисиці який1Хвалитись нічим.
Зайчик : Ну звичайно заздрю. Усім заздрю в кого гарний хвіст.
Їжак: А заздрити не гарно.
Зайчик :Ну й нехай а я заздрю (плаче)
Їжак: Плакати не треба. Ось бачиш я не плачу. У мене гарний настрій, мені весело.
Зайчик :А чого це ти веселий?
Їжак: А чому мені веселому не бути, я гарно виспався.
Зайчик : Хі – хі - хі Чи варто про це говорити, ще й радіти?
Їжак: А тоді смачно поснідав
Зайчик :Смачно поснідав! Я теж з ранку гарно попоїв
Їжак: Ой, що ж зробити? Як здивувати зайця?( до дітей). А потім ,потім,я сьогодні на ведмедеві катався
Зайчик : На ведмедеві катався
Їжак: Еге ж катався.
Зайчик :Нічого собі який сміливий.(сміється) нічого собі ну розсмішив. Що ти вигадав хе-хе-хе . Та хто ж тобі повірить?
Їжак: Нічого, нічого зараз побачиш.( йде за ширму.)
Зайчик :Сміється ,з’являється ведмідь.
Їжак: Здоров був заєць. Чого це ти смієшся? Розкажи и я з тобою посміюся.
Зайчик :Доброго здоров’я (задкує)
Ведмідь: Куди ж ти? То ж розкажи. Я теж хочу посміятися.
Зайчик : Я боюсь.
Ведмідь: Та чого це ти боїшся? ( сердито) Ану підійди до мене ближче. розкажи.
Зайчик ( перелякано) Я нічого не знаю не знаю
Ведмідь: По очах бачу зайчик, що ти од мене щось приховуєш. Перестань тремтіти, і розповідай. Починай і годі впиратися а то гірше буде.
Зайчик : Ту їжак був.
Ведмідь:Їжак був? Ну то й що?
Зайчик :І він сказав,що …що він на тобі ой боюсь.
Ведмідь: Набридло мені слухати боюсь, боюсь продовжуй.
Зайчик : Їжак сказав, що він на тобі катався ой, ой, ой.
Ведмідь: Їжак сказав, що на мені катався?
Зайчик : еге - еге! Так і сказав.
Ведмідь: Та як він смів таке вигадати?Брешеш ти заєць . Знайду їжака поквитаюсь з ним. Тай тебе не пожалію. А зараз забирайся поки цілим. От у який бік пішов їжак?
Зайчик : Он туди у той бік.
Ведмідь: Діти він мене не обманює? Куди він пішов ( діти показують). Зрозуміло, тепер іди.
Зайчик :Зайчик йде зі сцени.
Ведмідь: Піду я до цього брехуна спитаю як це він катався на мені.
(ведмідь іде і кличе їжака)
Їжак виходить йому на зустріч.
Ведмідь:От я тебе й знайшов. Підійди сюди.
Їжак: (До дітей) Ой, значить заєць усе йому розповів. Здоров мишко!Як ся маєш?
Ведмідь: Ти мені баки не забивай. Ти чого про мене байки розпускаєш?
Їжак: Які байки, мишко?
Ведмідь: Ану ходімо до зайця?Та усе з’ясуємо. Мерщій ходімо.
Їжак: Ходімо , я готовий. Куди йти? ( Ведмідь думає їжак стоїть)
Ведмідь:Ти чого не йдеш?Там поспішати треба. Чи може ти злякався?
Їжак: Я б радий і швидше, тільки в мене ноги короткі не такі як в тебе. Ну заєць далеко в тік ти може? Мишку ти посади собі мене собі на плече. Ми так швидко і дійдемо. А щоб тобі не було жарко, то я візьму гілку та й буду тебе обмахувати.
Ведмідь: Хочеш мене обмахувати? Це мені подобається. Вилазь мені на спину.
Їжак:Зараз Мишко. Хай лишенько гілку зламаю ( ведмідь садить їжака на спину.) ( їжак побачив зайця як лясне ведмедя по спині)
Ведмідь: Ой – ой - ой
Їжак:Мишко, то на тебе бджола сіла. А я її гілкою, гілкою он і одна летить.
Заєць: Он так їжак , от так молодець! Значить правду всю сказав на ведмедеві катався. Сидить та ще гілкою його поганяв так їжак
Ведмідь: Що це там заєць ніби щось каже. Заєць де ти? (заєць ховається) (їжак стрибає на землю)
Їжак: Дякую тобі Ведмедю,Покатав мене
Ведмідь:(сміється) Ох – ох - ох! Ну й їжачок, ну й голова. Обхитрив таки мене. Ну молодець, А де ж заєць?
Заєць: А я не повірив їжачку, думав, що він бреше.
їжак: То я ж пожартував.
Ведмідь: Ну пішов я, розвеселили ви мене.
Заєць: (починає плакати) А мені не до жартів. В мене і хвоста не має і на ведмедеві я не катався.
їжак: Діти, що ж нам робити, як же нам зайця розвеселити? А давай ми будемо танцювати. ( танцюють)
їжак: Ну що Зайчику, стало тобі веселіше?
Заєць: Ні, не дуже. Я хочу щоб у мене був гарний хвіст.
їжак: Ну добре, я тобі такого хвоста знайду, що ні в кого немає.
Заєць: ( весело) Хочу хвоста, якого ні в кого на світі немає.
їжак: Ось тобі Зайчику й хвіст. Поглянь, який гарний ( показує його) зайчикові з усіх боків диво хвіст. А як буде жарко помахаєш ним, повіє вітер. А як буде жарко помахаєш ним, повіє вітер. А захочеш лягти постелиш собі.
Заєць: От чудово, я хочу такого хвоста. ( їжак прикладає собі заячого хвоста). Заєць поважно проходить по ширмі кілька раз милуючись хвостам. Оце хвіст.
їжак: Ну тепер ти задоволений?
Заєць: Задоволений. Дуже задоволений.( стрибає)
От стриб – скік
От стриб – скік
От стриб – скік
Через річку, через міст.
Он який у зайця хвіст
От стриб стриб
От стриб – стриб
(Зупиняється) Ні, не треба мені такого хвоста
їжак: Але чому?
Заєць: Хвіст гарний… Тільки …
їжак: Що тільки?
Заєць: З таким хвостом мене і лисиця і мисливиць у раз помітять. З тканим хвостом… і за кущиком… не сховаєшся! Не хочу такого хвоста ( плаче)
їжак: Підходить до зайчика, бере віяло. Завжди, завжди плакати! Не хочеш цього, знайдемо іншого. Хочеш хвіст з музикою? ( бере сопілку). Ні лисиця, а ні мисливиць не побачать. І за кущиком ховатися не заважатиме. А як вітер повіє тай заграє.
Заєць: З музикою? Давай його сюди!
їжак: ( їжак підходить з сопілкою та грає)
Заєць: Дуже добре! ( стрибає)
Стриб - стриб
Через гриб,
Через річку
Через міст – от тепер у мене хвіст!
Стриб – скік
Стриб – скік ( спотикається і падає)
По землі волочиться, стрибати заважає ! Не треба, я не хочу такого хвоста ( плаче)
їжак: Знов не задоволений. Забирає сопілку. Що ж тобі дати якого ти хвоста хочеш?
Заєць: Якого ? Ніякого! Стриб скік,
Стриб –скік
От добре, мій хвостик стрибати не заважає1
їжак: Ото й краще!
Заєць: ( швидко ховається за дзеркало) Їжачку , шукай мене.
їжак: Куди ж він сховався, мабуть за дзеркало! ( шукає)
Заєць: ( Вискакує). І сховаюся, ні хто не побачить. Найкращий хвіст це мій хвостик!
їжак: Молодець зайчику ти правильно вирішив.
Заєць: І ні кому я більше не заздритиму !
Стриб – стриб через гриб
Через річку, через міст –
Он який у зайця хвіст!
Стриб, серб, стриб стриб!
Ось бачиш розважилися он як посміялися.

[юлисанна]

Зайченя заблукало

Дійові особи: Зайченя, Сонце, Ковалія, Білки, Їжак, Сорока, Вовк, Лисенята, Зайчиха.

Ведуча.
Сонечко проснулося, любо посміхнулося.
Зазирнуло у вікно, зайченя побачило воно.

Сонце.
Треба Зайчику вставати,
Треба ліжко застеляти
На травичку вибігай,
На зарядку ти вставай
(Робить зарядку. Біля Зайчика кружляє Метелик).
Ведуча.
Яскравий метелик в дворі пролітає
А зайченя вже до нього стрибає.
Весело разом з Метеликом грати,
Але потрібно мамі сказати
Довго, довго він стрибав
І раптово заблукав.
(Метелик зникає. Зайченя бачить квітку Конвалію, підходить, нюхає)
Зайченя.
Яку гарненьку квітку побачив щойно я
Сама вона біленька, а запашна яка!
Така вона красива, що хочеться зірвати
Але не знаю зовсім, як квітко, тебе звати.

Конвалія.
Із зеленої сорочки,
Що зіткав зелений гай
Білі дивляться дзвіночки,
Як зовуть їх , відгадай!

Зайченя.
Це конвалії у лісі на галявині ростуть.
І ніде, ніде немає кращих квіточок, мабуть
В них так пахощів багато.
У такій вони красі
Хай ростуть, не треба рвати,
Хай отут цвітуть вони!
(Зайченя помічає, що заблукало)
Ой як страшно тут одному,
Хочу я скоріш додому.
Де моя матуся?
Без неї я боюся
(Зайченя починає плакати. До нього підходять Білки, Їжак, Сорока)

Білки.
Чом ти плачеш, Зайченя?

Зайченя.
Бо боюся дуже я. Де моя матуся
Ненечка, матуся?

Білки.
Зайченятко, не сумуй,
Ось горішки покуштуй!
Їжак. (до Сороки)
Ти, Сороко, поспішай,
До Зайчихи ти злітай
Все ти складно розкажи
І дорогу покажи!

Сорока. (Летить)
Зайченя мале саме
В лісі опинилось
Ой, ой, ой скоріш Зайчиха
До нього б з’явилась
Ой, ой, ой!

Ведуча.
До Зайчати вже біжать
Двоє рудих Лисенят
Стали пісеньку співати,
Піснею Зайча повчати
(Лисенята співають пісеньку)
1. На галявині у лісі відпочивали дві Лисиці.
Їли різний шоколад і солодкий мармелад.
Соловейко «тьох» співав,
Всіх навколо звеселяв.
Так було чудово, прекрасно і казково /2р.

2. Соловей скінчив співати,
Треба Лискам вирушати
Одна зібрала папірці
І понесла під кущі
Друга каже: «Все збери
І у кошик поклади!
Щоб про нас гарненька
Думка склалась в Соловейка» /2р
Ведуча.
Раптом гілка тріснула
Там очима блиснуло.
Зайчиняти мама йде!
Всі зраділи… «Ой, хто це?»
Із кущів з’явився Вовк,
Хор звіряток швидко змовк.

Вовк.
Що за гам мої малята
Білочки і Лисенята?
Все до ладу розкажіть
І нічого не таїть.

Білки. (до Вовка)
В лісі Зайченя гуляло
Плаче бідне, заблукало.

Лисенята.
Щоб не плакало воно,
Розважали ми його.

(Вовк підходить до Зайченяти, приголублює його, Зайченя тремтить)

Вовк.
Не плач моє малятко,
Пухнасте Зайченятко
Ходім зі мною, серденько,
Потішимось гарненько
Ти там порозважаєшся,
З вовчатами пограєшся.
(до Вовка підходить Їжак)

Їжак.
Слухай, Вовче, зачекай!
З нами мислити давай.
Лев тут щойно пробігав.
Зайця бачив і сказав,
Що як буде йти із бою,
Візьме Зайченя з собою.
Левенята будуть грати,
Зайця будуть розважати,
Що нам Левові сказати?

Вовк.
(Вовк замислюється)
Привіт Леву Львовичу
Ви передайте
Саме Зайченятко не залишайте
(До Зайчика)
В мене, гратись не прийдеться,
Бо турбот не оберешся
(Вовк іде геть).

Всі.
Хвала Їжачку! Хвала мудрецю!
Він Зайця з біди врятував.
Який він хоробрий, кмітливий який.
Він з Вовком розправився враз.
Їжачок.
Не хвилюйтеся, звірята,
Вовк пішов, давайте грати!
(До них іде Сорока, за нею Зайчиха)
Сорока.
Мама Зайченяти йде!
Зайчиха.
Зайченятко де моє?

Ведуча.
Всі радіють: син і мати,
Почали усі стрибати

Зайчиха.
Дякую усім, звірята,
Врятували Зайченятко.

Зайченя.
Більш не буду я тікати,
Буду слухать тата й матір.

Зайчиха. (до глядачів)
Слухатись треба завжди
І не трапиться біди!
Зайчиха і Зайченятко помічають Конвалію. Вона плаче.
Конвалія.
Ой, як боляче мені,
Боляче стояти.
Чим зеленії листочки
Мої лікувати?
Злий Вовчисько тут ходив
Моє листя зачепив.
Хто про мене буде дбати,
Буде мене лікувати?

Зайчиха.
Треба квітці помогти –
Лікувати слід її.

Зайченя.
Принесу я із криниці
Їй джерельної водиці.
(поливає квітку)
Будем квітку поливати,
Будем її лікувати
Швидше, квітко, виростай,
Всім на радість розквітай.

Конвалія.
Ой, спасибі, добрі звірі,
Що мені допомогли
Піднялись мої листочки
Від джерельної води.

Зайчиха. (до глядачів)
Друзі мої, пам’ятайте,
Рослини ви не ображайте.

Звірі. (всі співають пісню)
8. Ми любим ліс і завжди його шкода
Річок розмову чуєш я і ти.
І все це називається природа,
Давайте її завжди берегти.

9. В лугах ромашки сонячного цвіту,
Щоб радісно було на світі жить.
Природою усе це зветься, діти
Давайте із природою дружить.

[юлисанна]

Івасик – Телесик
(для дітей старшої групи)

Дійові особи: дід, баба, Івасик – Телесик, лисиця, вовк, кабан, білка, зайчик.


Автор.
Жили собі дід та баба в селі на горбочку
В чепурненькій хатиночці аж біля лісочку,
Мали сина маленького,
Івасиком звали,
Колисали в колисочці і пісень співали.
Баба сидить біля хати та співає колискову "Люлі, люлі, люлі налетіли гулі".
А Івасик ріс скоренько, сили набирався,
Мамі вдома помагав, по рибку збирався.

Івасик.
Ти зроби мені, татусю, човник та веселечко,
Буду рибку я ловити отут недалечко
Досить вам стареньким уже працювати,
Буду рибку я ловити та вас годувати.

Дід.
Добре, сину, все зроблю як ти забажаєш,
Ти ж тепер стареньким нам всюди помагаєш!

Автор.
Зробив батько човник та й срібне веселечко,
Став ловить Івасик рибку в річці недалечко.
Як тільки наловить рибки синок багатенько,
Стане кликати матусю отак голосненько.

Івасик.
Ой, іди, іди матусю, моя ти рідненька,
Забери в мене цю рибку ти зараз швиденько,
Звари, мамо, з неї юшку та й підсмаж рибинку,
Нагодуй себе та батька і мене - дитинку!
А я буду й далі тут рибку ловите,
Так і будемо всі разом ми у світі жити.

Баба.
Йду спішу, синочку, ти мій дорогенький,
Рости дужим і здоровим, сину мій рідненький,
Лови, сину, рибку велику й маленьку,
Та й співай же пісень дзвінко, веселенько!

Автор.
Прийде, рибку забере, та й іде додому,
Готувати їстоньки Івасику своєму.
А лисиця раз почула отаку розмову,
Й задумала зробить лихо Івасику малому.
Підкралася до берега та й давай чекати,
Коли буде пливти човник до своєї хати.

Лисиця.
Украду Івасика заберу рибину
Буду годувати всю свою родину,
А Івасика заставлю рибу ще ловити,
Буде цей Івасик в моїй хаті жити!

Автор.
Так вона сиділа й вела свою мову,
Та не бачила що Івасик чує цю розмову.

Зайчик.
Не допущу я до цього, не буде такого,
Щоб лисиця їла рибку Івасика малого!

Автор.
Та й побіг мерщій до лісу, став посеред нього.
Та й як крикне голосненько.

Зайчик.
Гей, всі друзі лісові, йдіть сюди скоренько,
Будемо хлопця рятувати, від лиск хитренькій!

Автор.
Як почули крик у лісі, зразу позбігались:
Вовк, їжак, кабан і білка – всі разом зібрались!

Їжак.
Зайчику, чого кричиш, що тут в тебе сталось?

Білка.
Хто, кого тут кривдить, розкажи скоренько,
Заступимось ми за нього всі разом дружненько!

Зайчик.
Хоче тут лисиця, біди наробити,
Хоче примусить Івасика в своїй хаті жити,
Щоб він рибу їй ловив, годував ледащу,
Допустити такого не можемо ми нізащо!

Кабан.
Треба нам лисицю всім отут провчити,
Щоб могли спокійно ми у лісі жити?

Вовк.
Одягну сорочку Івасика малого,
Буду я пливти в човні та співать за нього!
Хай подумає лисиця що я - це Телесик.

Їжак.
Добре кажеш, молодець, вовчику сіренький,
Треба руду обдурити хоч разок гарненько!

Білка.
А то думає, руда, що усіх хитріша,
Треба нам їй показати, що ми розумніші!

Зайчик.
Як рішили так і зробимо, провчимо руденьку,
Щоб усім, усім у лісі жилось спокійненько!

Автор.
Як рішили, так і зробили –
Вовка в човник посадили,
Аж тут і лисичка іде та співає,
Та на човник на річечці ласо поглядає!

Лисиця.
Пливи, пливи, Івасику, буду годувати,
Прохолодним квасом буду частувати!

Вовк.
Пливу, пливу, матусенько, пливу дорогенька.

Автор.
Сказав Вовчик голоском тоненько, тоненько.
Стоїть лиска на березі та й човник чекає,
Як їсть вона рибку, собі уявляє,
Та тихесенько під ніс пісеньку співає.

Лисиця.
Ой, яка ж я розумненька, яка ж я хитренька,
Усіх в лісі обдурила, лисенька руденька,
Хочу я на бережку смачну рибку з'їсти...

Вовк.
Як не соромно, тобі, лисичко, брехати,
Забирайся ти скоріше до своєї хата.
Бо як прийдуть зараз звірі сюди на розправу,
Будеш мати з нами, ти, неприємну справу!
Хіба можна ображати діточок маленьких,
Та залишити без сина цих батьків стареньких!

Автор.
Тут і звірі підоспіли на оцю розмову,
І стали вони вести з лисицею мову.

Зайчик.
Схаменися, дорогенька, не сором ти звірів.

Білка.
Всім на світі треба жити в злагоді і мирі.

Їжак.
Треба один одному всім допомагати,
І в лиху годину друзів захищати!

Кабан.
А не хочеш ти так жити – з лісу проженемо,
І тебе до себе в друзі не візьмемо!

Лисиця.
Ой, пробачте мене, друзі, все я зрозуміла,
А зробила це тому, що рибки захотіла!
Більше я не буду нікого дурити
Буду я трудитися і у мирі жити!

Зайчик.
Добре, добре, ми повіримо, тобі дорогенька,
Дозволимо в лісі жити, лисичко руденька!

Їжак.
Добре хочемо щоб ти знала цю науку,
Що у лісі кожен має кругову поруку!

Білка.
А я хочу що б ти знала і запам'ятала,
Що не смієш ти нікого у лісі дурити.
Як що хочеш разом з нами у лісі жити!

Кабан.
Зараз йди до Івася та проси прощення.
Щоб простив тебе, хлопчина, за твої творіння!

Лисиця.
Добре, добре, я піду буду проситься,
Щоб узнали усі в лісі хто така лисиця!

Автор.
Побігла, лисичка, до хати в лісочку
Що стояла недалечко отут на горбочку,
Постукала тихесенько та й стала просити.

Лисиця.
Простіть мене, люди добрі,
Прости й ти, Івасю!
Обіцяю більш нікого ніколи дурити,
Обіцяю, що не буду більше зла робити,
А ні в лісі, а ні в полі, а ні в кого в домі!

Дід та Баба.
Ми тебе, лисичко, прощаємо, прощаємо,
Разом з звірами усіма тебе пригощаємо:
Рибкою, капустою, яблучком смачненьким,
Що приготував нам Івасик маленький!

Вовк.
То ж давайте на радощах усі заспіваємо,
Про мир, дружбу та злагоду,
Яку в лісі маємо!

Всі разом співають пісню про дружбу.


КІНЕЦЬ

[юлисанна]

Пан Коцький
(для дітей старшої групи)

Дійові особи: дід, баба, пан Коцький, вовк, ведмідь, лисичка, кабан, їжак.


На дворі, на лавочці біля хати сидить дід та баба, а біля її ніг лежить кіт.

Автор.
Жили собі дід та баба тай горя не знали,
Мали мале господарство, ще й кота тримали.
Але котик постарів, спав вже багатенько,
Не ловив мишей він зовсім, бо став ледаченький.
Баба дідові отак весь час говорила
І плакала, і кричала, а часом просила.

Баба.
Ой, дідусю, голубчику, змилуйся над нами,
Заведи кота ти в ліс, тай зостав з вовками.
Хай вони його з'їдять, отаке ледащо,
Бо не буду годувати я його нізащо.

Дід.
Добре, баба, заведу, та там і покину,
Йди-но, Мурчику , сюди, ти вража дитино.

Автор.
Взяв котика у мішок до лісу подався,
Там оставив під пеньком, тай чемно попрощався.

Дід.
Живи, Мурчику, тут гарно, їж траву, малину,
Не хотів ловить мишей, а спав цілу днину.

Автор.
Залишив кота під дубом,
Кіт сидить, сумує,
Коли дивиться лисички весело мандрують.

Лисички. (співають)
Ми лисички, ми сестрички,
По лісу гуляємо,
Ми гусяток пасемо.
Зайців піджидаємо.

1. Лисичка.
Боже, милий, що за диво, вперше таке бачу!
Скажи мені, як ти звешся, молодий козаче?


2. Лисичка.
Що тут робиш, поробляєш куди шлях ти держиш?

Кіт.
Я - Пан Коцький цар звірів, по лісу мандрую
Дуже добре бачу, а ще краще чую.
Можу всіх я вас поїсти, коли розізлюся.

1. Лисичка.
Ой, ти, котику коточку, не сварись, не сердься,
Бо для тебе у нас є курятина з перцем.

2. Лисичка.
Іди до нас поспішай, жити у хатину.
Будемо тебе глядіти, як малу дитину.

Автор.
Й стали вони разом жити, кота годувати,
Вкладати в ліжко спати ще й пісні співати.

1. Лисичка.
Лягай, котику, поспи, а ми поспіваємо,
Можемо казку розповісти, якщо побажаєш.

Вкладають в ліжко, співають колискову.

Автор.
Кіт заснув, лисички встали, тихо вийшли з хати
Й сіли собі на пеньочку рушник вишивати.
Вже пройшло чимало часу, кіт поспав, прокинувся
Став з собою розмовляти, в слух думки казати.
Саме ось оцю розмову підслухав зайчисько,
Який нишком пробігав біля хати близько.

Кіт.
Ох, і добре я живу в цих лисиць гарненьких,
Вони мене так милують, як дитя маленьке,
Можу спати, погуляти, книжку почитати.
А ще можу я, як схочу, як буде охота,
Половити усіх звірів та кинуть в болото.

Автор.
Як почув оце все зайчик, то дуже злякався,
Побіг звідти він мерщій, під кущем сховався.
Там просидів він довгенько, подумав гарненько
Поборов в собі він страх, до друзів подався
Щоб усе це розказати, чого він злякався.

На лісовій галявині сплять вовк, кабан, ведмідь, білка, їжак. Розглядують лісові квіти.
Ведмідь.
Зайчику, що з тобою сталось, що з тобой вкоїлось
Чого так перелякався, чи чого наснилось?

Кабан.
Зайчику, поглянь на мене, який ти смішненький,
І чого ти так злякався, дурнику маленький?

Білка.
Іди, зайчику, сюди, розкажи скоренько,
Хто тебе так налякав, ти ж моє серденько?

Вовк.
Чого зайчику тремтиш, як ота осика,
Кажи нам усе мерщій, щоб не було лиха.

Їжак.
Ой, зі сміху я помру, дивлячись на тебе
І з якого таки дива так тремтіти треба?

Зайчик.
А мені вже не до сміху, всі мовчить, ні звуку,
Бо я бачив у лисичок отаку звірюку (показує)
Він казав, що за годину нас усіх половить,
Всіх посадить у мішок ще й в болоті втопить.

Ведмідь.
Що ж тепер нам всім робити, що нам предпреняти.
Як же братці, нам тепер в лісі проживати?

Вовк.
Я, вважаю, всім нам треби подарунки нести,
Щоб оцей страшний звірюка не чіпав нашої честі.

Їжак.
А я йото не боюся, я клубком звернуся,
В носа голками вип’юся, буде тозі знати,
Як маленького мене безсоромно чіпати.

Білка.
Ну страшний, ну здоровенний,
Ну і що із того,
Треба, друзі, нам насамперед глянути на нього!
Підеш, зайчику, ти знаєш де його шукати,
Запроси його у гості до моєї хати.

Вовк.
Вірно, вірно білка каже, глянемо гарненько,
А тоді вже поговоримо з звіром тим чемненько.
Заєць.
На біду я народився у лиху годину,
Піду зараз до лисички, може там і згину!

Автор.
Пішов зайчик до лисичок, щоб з гості позвати,
І побачив їх хороших, усіх біля хаті.
За столом вони сиділи й чайок попивали,
Булку з маслом куштували, тихо розмовляли.

Заєць.
Добрий день, руді лисички, гарні та миленькі,
Запрошує вас білочка в гості всіх чемненько,
Прихватіть разом з собою гостя ви страшного.
Всі ми дуже хочемо глянути на нього.

Лисичка.
Ми у гості всі прийдемо, та ви поховайтесь,
Бо розірве вас на шмаття, тоді начувайтесь.

Зайчик біжить знов до звірів в ліс.

Зайчик.
В гості всі вони прийдуть, лисички сказали,
Але всім нам поховатись вони приказали,
Бо порве він всіх на шмаття, ледь кого зачує
Буде тоді нам всім лихо, от такий він дурень!

Автор.
Як почули оте звірі, зразу поховались,
Хто в кущі, хто за пеньок – всі порозбігались!

Ідуть кіт з лисичками, несуть всім подарунки та співають.

Всі.
А ми в гості йдемо бочку меду несемо,
Ще горішки лісові, та ці квіти лугові.
Моркву та капусту всім на закуску.

Кіт.
А де ж звірі всі пропали? Ніхто не стрічає?

1 Лисичка.
Всі звірі у лісі зараз поховались,
Бо дуже тебе вони налякались.

Кіт.
А чого мене боятись, я ж не буду тут кусатись?
Що я можу їм зробити? Можу лиш мишей ловити,
Можу випити сметану, коли з глечика дістану,
Можу вкрасти м’ясо, сало, та за це перепадало!

Виходять всі звірі.

Вовк.
Де ти, зайчику, скажи, бачив диво – велетня?

Кабан.
Та хіба йому під силу з’їсти нас таку ораву?
Чи втопити у болоті, чи іще чого зробити?

Білка.
В страху очі ох, великі!

Кіт.
Хочу з вами в лісі жити, з усіма вами дружити,
Буду ліс охороняти, мишей сюди не пускати.
Щоб по лісу не гуляли, та коріння не псували.

Звірі.
Добре, добре ми вітаємо тебе в нашім лісі,
Живи собі у лисичок у добрі і втісі!
Приєднуйся ти до нас святкувати в добрий час!

Всі беруться за руки танцюють та співають.

КІНЕЦЬ

[юлисанна]

Казка «КОЛОБОК»
Ведуча. Жили собі Дід та Баба. От одного разу вранці прокинувся Дід, зробив зарядку, вмився. Уже й їсти хочеться йому, а Баба все не кличе. Уже й люльку викурив, уже й телесеріал подивився — мовчить Баба!
Дід. Бабо! Бабо! Давай уже снідати! Чи ти хочеш мене голодом заморити?
Баба. Ой, Дідусю, і рада б приготувати тобі сніданок, так ні з чого.
Дід. Як-то ні з чого?! А де ж курятина, що в мо¬розильнику лежала?
Баба. Так син же вчора приїжджав, віддала...
Дід. А ковбаса де? Там же ще шматочок лишав¬ся!
Баба. Той шматочок я сьогодні онучці на бутер¬брод поклала, їй же в школі на перерві треба щось з'їсти.
Дід. Ну то сходи до крамниці та купи хоч батон.
Баба. І купила б, та нема за що. Пенсію ж і досі не дали. А в мене вже ані копійки не залишилося.
Дід (з жалем). Охо-хо! От біда! Що ж робити?..
Баба. Не знаю, Дідусю. Доведеться з голоду по¬мирати... (плаче),
Ведуча. Гірко заплакала Баба. Дід намагався її заспокоїти, а сам думав: як же врятуватись від го¬лоду? І придумав.
Дід. Слухай, Бабо, а пам'ятаєш давню-давню ка¬зочку про Колобка? Може спробуєш? Баба. Та де вже там! Я вже й торбинки з-під бо¬рошна повитрушувала. А втім, треба глянути.
Ведуча. Пішла Баба, глянула — і дійсно, трохи борошна назмітала в засіку. І якраз вистачило на колобок.
Ведуча. От поклала Баба колобок на вікно, щоб він прохолов, а сама пішла поратись по господарству. А Ко¬лобок лежав-лежав, а потім...
Колобок . О! Щось знайоме! . Та це ж я! . Ко-ло-бок! Значить, мене звати Колобок! Дуже приємно! Радий познайомитись! Тільки... я зовсім не пам'ятаю, що було зі мною раніше... що ж було... . А! Згадав! Я був купкою борошна, з якого бідна Бабуся спекла мене. А навіщо ж мене спекли? Ану, почитаємо в книжці . Точно, щоб з'їсти! Але мені чомусь не хочеться, щоб мене з'їли. Ну й що з того, що мене з'їдять? Ну, протримаються день-два, а далі? Бідні ста¬ренькі Дідусь і Бабуся. Треба їм чимось допомогти.
Ведуча. І покотився Колобок по дорозі.
Котиться, котиться, а назустріч йому — Заєць.
Заєць. Колобок! Це ти?
Колобок. Я-то Колобок. А от ти хто такий? Признавайся!
Заєць. Я? Зайчик-побігайчик.
Колобок. А, так ти Заєць?! А ти правду говориш?
Заєць. Ні. Ні! Правду! Я все зроблю, тільки не кричи на мене! А що, як Вовк почує?! Я... Я тобі зараз пісеньку заспіваю, тільки не кричи!
Колобок. Так значить, ти городництвом зайнявся?
Заєць. Еге ж, зайнявся!
Колобок. То ти не хочеш мене з'їсти?
Заєць. Що ти! Що ти! Я колобків не їм! У мене вдос¬таль і моркви, і капусти! А ти, значить, від Баби втік, від Діда втік?..
Колобок. Ні від кого я не тікав: Бідні вони, нещасні мої Дід та Баба! З голоду помирають! Ти не зміг би пригости¬ти їх капустою чи морквою?
Заєць. З радістю! От тільки треба зрізати капустину та вирвати кілька морквин.
Колобок. Ну тоді до зустрічі. Я до тебе ще зайду.
Ведуча. І покотився Колобок далі. Котиться він котиться, а назустріч йому — Вовк.
Вовк. Стривай, стривай! Та це ж Колобок!
Оце так зустріч!
Колобок .Ой!
Вовк. Ну, чому ти так злякався?! Здрастуй, Колобок!
Колобок. Здоров був, коли не жартуєш! Ти що, хочеш .мене з'їсти?
Вовк. Тю на тебе! То все казки, що вовки колобками живляться. Вовки люблять м'ясо. Ось я, наприклад, влаштувався сторожем на м'ясокомбінат. Так мені тепер зарплату видають то свининою, то яловичиною, то ков¬басами копченими.
Колобок. Так ти тепер за Зайцем не полюєш?
Вовк. Та навіщо він мені?! Я ж кажу: м'яса в мене дово¬лі! А ти, значить, від Діда втік, від Баби втік, від Зайця...
Колобок. Ні від кого я не тікав! Голодують мої Дід та Баба! Треба негайно їх рятувати!
Вовк. Так чому ж ти раніше не сказав?! Зараз я піду ви¬тягну з морозильника шматок яловичини та пару палок ковбаси. А ти підійди трохи пізніше.
Колобок. Гаразд, домовились! До зустрічі!
Ведуча. І покотився далі. Котиться, котиться Колобок, потім зупиниться, прочитає сторінку казочки про Колоб¬ка та й знову котиться.
Колобок. Так. Здається, на черзі Ведмідь. Не знаю, чо¬му, але мені чогось страшно. Ой! Це, мабуть, він. Краще заховаюсь за кущик.

Ведмідь. Так. Отут і прилаштуємось. Цу¬керки свіжі виробництва Польщі, Німеччини, шоколад, жувальні гумки! Дівчино, вибирайте, я вступлю! Ну, чого так дивитесь на мене, наче зроду не бачили?! А, думаєте, здоровий Ведмідь, а ніде не пра¬цює, стоїть на базарі «Снікерсами» торгує?! Працював я! І водієм, і вантажником... А толку? З весни грошей не платять, а тепер і взагалі відправили у відпустку за свій рахунок. А в мене сім'я: ведмедиця і двоє ведмежат. Чим їх годувати? Лапу смоктали, смоктали, доки не досмокта¬ли до кісток! Стояв на черзі на новий барліг, а тепер ка¬жуть, що його треба купувати за долари. От і вирішив: бу¬ду торгувати і потихеньку гривні на долари міняти. Мо¬же, на барліг назбираю. Бджілоньки — мої годувальниці! Ми, ведмеді, і самі мед поважаємо, та й продаю потроху. Це ж живі грошики! Отак і живемо потихеньку. Головне - не вішати носа!
Колобок. Добрий день!
Ведмідь. Здоров, здоров. О, та це ж Колобок! Колобок, Колобок, купи в мене «Снікерса» або «Стіморол». Вибирай!
Колобок. Ні, дядечку Ведмедю, дякую, але я такого не їм, та й грошей у мене немає.
Ведмідь. Ну, як знаєш.
Колобок. А ви не хочете мене з'їсти?
Ведмідь. Тебе?! З'їсти?! Ні, хлопче, колобоїдством я не займаюсь. Та й хіба я наїмся тобою?! Це ж тебе треба ділити на всю сім'ю, так що дістанеться всім по мале¬сенькому шматочку! Ні, ні. Я тебе не з'їм, і не проси! Ти краще скажи, як там Баба з Дідом, живі-здорові?
Колобок. Живі, та не дуже здорові. Голодують ста¬ренькі, хворіють часто,.
Ведмідь. Та що ти говориш?! Ай-ай-ай! Слухай, Коло¬бок, якщо ти підійдеш хвилин через десять, я тобі меду дам, передаси старим. Ох і гарно ж від простуди допома¬гає!
Колобок. Дякую, дядечку Ведмедю!
Ведмідь. Стривай, стривай, а куди це ти чимчикуєш? Чи не до Лисиці?
Колобок. Так. У мене запланована зустріч з Лисицею.
Ведмідь. Ой, не ходив би ти до неї, Колобок. Вона та¬ка хитрюща! Може тебе з'їсти! Не ходи!
Колобок. Ні, таки піду! Я повинен до кінця пройти шлях, який описаний у казці. Що буде, те й буде!
Ведмідь. Ну що ж, рушай, коли так. Але будь обереж¬ним. Лисиця дуже хитра, але ти повинен її перехитрити. Щасти тобі, друже!
Колобок. Бувайте, дядечку Ведмедю!
Ведуча. І покотився далі. Котиться, котиться, а сам весь час думає: як же йому лисицю обхитрити ? Коли це ба¬чить — Лисиця сама йому йде назустріч ) співає пісень¬ку. Колобок сховався за дерево і спостерігає, що ж вона буде робити.
Лисиця. Ну от, знову цілий місяць можна відпочивати. Нанесли всього: і грошей, і м'яса, і сметани. Ну й неро¬зумні ж ці звірі: всі повірили, що я — екстрасенс! І йдуть зі своїми хворобами: у того лапи не ходять, у того голова болить, той замість хрокати кукурікати почав. І всі дума¬ють, що я їх вилікую. Ха-ха-ха! Ну й нехай собі думають. А я їх усіх обдурюю! А що?! Головне — з ласкою до кож¬ного підійти, щоб ніхто нічого не запідозрив.
Вірять лисиці звірі нерозумні,
Їх обмануть вдалося мені.
Я екстрасенсом стала для них,
Гроші й даруночки носять вони. (Двічі).
Колобок . Ага! Он воно що! Ну, Лисице, ти мене зараз побігаєш! (В Лисиця. Ой, хто це?! Невже мене хтось підслухав? Ко-рз я бачу! Та це, здається Колобок! Нічого, зараз я його з'їм.
Колобок. Здрастуй, Лисице!
Лисиця. Ой, Колобочку, мій любий! Як я тобі рада! Ти, мабуть, хочеш мені пісеньку заспівати? Тільки я вже ста¬ра, сліпа, глуха...

Колобок. Годі придурюватись, Лисице! Я все про тебе І знаю! Якщо ти не припиниш займатись шарлатанством, я заявлю на тебе в міліцію! Буде тобі потім!
Лисиця. Ах ти негіднику! Ти мені смієш погрожувати?! Ось я зараз тебе наздожену й з'їм! Ой! Не можу вже, зараз серце виско¬чить . Колобочку, дорогенький, я більше не буду! Тільки не розказуй нікому! Я все тобі віддам: і курятину, і яйця, і цукор... Ось... усе забирай...
Колобок. Відкупитись хочеш? Якби не мої Баба з Дідом, які сидять голодні, я б у тебе зроду нічого не взяв! Ну та гаразд, давай. Але якщо я ще раз почую, що ти взя¬лася за старе — начувайся!
Лисиця. Ні, ні, що ти! Більше не буду! Дякую тобі, Ко¬лобок! ,
Ведуча. Віддала Лисиця Колобкові все своє добро, а са¬ма втекла в ліс і заховалась у свою нору. А Колобок заб¬рав торбу та й пішов. Іде, коли це його вже чекає Ведмідь.
Ведмідь. Колобок! Повернувся! Живий! А я так за тебе хвилювався! От молодець, що Лисицю перехитрив! Та ти ще й здобич у неї відняв! Молодець! Так їй і треба! А я тобі меду приніс, як і обіцяв. Візьми, нехай Баба з Дідом поласують.
Колобок. Спасибі, дядечку Ведмедю! Бувайте здорові!
Ведмідь. До побачення. Бабі й Дідові привіт.
Ведуча. Покотився Колобок далі. Коли це назустріч йому йде Вовк і несе цілу торбу м'яса та ковбаси.
Вовк. Візьми, Колобок, для старих. Нехай їдять та не хворіють!
Вовк. Бувай і ти, Колобок!
Ведуча. І покотився Колобок далі. Коли бачить — Зайчик-побігайчик уже на нього чекає.
Заєць. Я капусти й моркви приніс для твоїх Діда й Ба¬би. Візьми, хай їдять на здоров'я. Вітаміни всім потрібні!
Колобок. Спасибі, Зайчику! До побачення!
Заєць. До побачення!
Ведуча. Котився, котився Колобок, та й докотився до хати. А там уже Баба з Дідом плачуть, що Колобок від них утік.
Баба . Ой, горе, що ж нам тепер робити?.. Вся надія була на Колобка, та й той утік...
Дід. І треба було тобі вікна повідкривати!..
Колобок. Не плач, Бабо, не плач, Діду! Краще поди¬віться, що я вам приніс.
Баба. Діду! Діду! Наш Колобок повернувся!
Дід. Та ще й добра всякого приніс!
Ведуча. Баба з Дідом дуже зраділи. А Колобка вони не з'їли, а залишили на пам'ять.
Так Колобок врятував Бабу й Діда від голодної смерті.

[юлисанна]

Казка про гарбузову кашу

Дійові особи: Ведмедик, Вовк, Лисиця, Заєць.
(Ведмедик з'являється на галявині і щось несе в жмені)
Ведмедик (сам до себе): Що це воно таке? У кого б запитати?
( У справах поспішає Лисичка і навіть не дивиться на Ведмедика)
Ведмедик. Лисичко, ти не знаєш що це таке?
Лисиця. Не знаю, не знаю, це мене не цікавить.
(З'являється сердитий вовк)
Ведмедик. Вовчику - братику, ти не знаєш що це я знайшов?
Вовк. Я такими дрібницями не цікавлюся. (Але потім схаменувся). Ану дай, я скуштую! Тай погане ж!
(Ведмедик задумано стоїть на галявині, коли це Заєць несе капустну розсаду).
Ведмедик. Зайчику, ти не знаєш, що це я знайшов?
Заєць. Знаю. Це гарбузове насіння.
Ведмедик. А що з ним робити?
Заєць. Посади. З нього виросте великий гарбуз
Ведмедик. А він добрий?
Заєць. Я на городах буваю і такі гарбузи куштував. А ще смачніша гарбузова каша.
Ведмедик. А гарбузова каша теж росте?
Заєць. Ні, її треба варити
Ведмедик. А як?
Заєць. Піди в село, стань під вікном тихенько, і слухай, як господині про свої справи говоритимуть. От і дізнаєшся. А тепер піду я, бо мені треба капусту саджати.
Надумав Ведмедик посадити гарбузове насіння. Відміряв грядку на галявині, знайшов лопату. Граблі, сапку і розпочав роботу. Побачила Лисичка, що Ведмедик працює, і взяла її цікавість? Для чого він це робить?)
Лисиця (підходить до Ведмедика). Ну що копаєш?
Ведмедик. Копаю. Допоможи мені!
Лисиця. Де ти бачив, щоб лисиці копали?
Ведмідь. Я хочу гарбузової каші. Допоможи мені. А я дам тобі скуштувати каші.
Лисиця. Ні, не хочу, це мені не цікаво (Сама до себе). Я й так у тебе видурю.
(Копає ведмедик сам. Хоч і важко, зате радісно - виросте гарбуз, буде каша. Скопав грядку, взяв граблі, почав скородити. Коли, бачить, Вовк іде).
Вовк (підійшов до Ведмедика і кинув зухвало). Скородиш?
Ведмедик. А так! Допоможи мені! Виросте гарбуз, зварю гарбузової каші і дам тобі покуштувати.
Вовк. Ще чого! Якби тут м'ясо виросло!
(Заскородив Ведмедик грядку, посіяв насіння гарбузове. Зійшло воно, і став рости гарбуз. Усе літо доглядав свою грядку Ведмедик. Одного дня він прийшов глянути на свою грядку і здивувався)
Ведмедик. Ого, який гарбуз виріс! Та й великий же! Піду тепер у село і послухаю, як варити кашу.
(Дізнався Ведмедик, як варити гарбузову кашу. Зварив і собі. Пахне каша на весь ліс. Почули той запах і Лисиця, Вовком. Прибігли до Ведмедикової хатки, а Ведмедик їх не запрошує: гарбузовою кашею не пригощає. Бачать вони ще не попробувати їм гарбузової каші. А хочеться ж ! Вирішила Лисичка сама в хатку піти).
Лисиця. Добрий день, Ведмедику! Який ти господар славний! А це…це каша так пахне? Тай добра ж вона, мабуть.
Ведмедик. Хіба це тобі цікаво? (Відповів Ведмедик, навіть не глянувши на Лисичку).
(Вирішив Вовк спробувати, щастя, зайшов у хатку до Ведмедика)
Вовк. Ну що, приятелю, каші зварив?
Ведмедик. Зварив!
Вовк. І добра?
Ведмедик. Для тебе - ні , якби ж це було м'ясо!
(Облизнулися Лисичка з Вовком, але надії не втрачають - може, якось вдасться каші покуштувати. Вирішили знайти Зайця і послати його в хату до Ведмедика).
Лисиця. Слухай, Зайчику, треба у Ведмедика кашу вкрасти.
Заєць. Е ні! Я цього робити не буду.
Лисиця. Ну, придумай, як видурити у Ведмедя кашу!
Заєць. Я не вмію і не хочу.
Лисиця. Що ти за такий, що не можеш Ведмедя обдурити! Піди, поклич його на прогулянку, а ми горщик тим часом вкрадемо і тобі каші дамо.
(Погодився Зайчик , а сам думає: "Ох, які ви! Ну не буде ж по - вашому! Пішов Заєць до Ведмедя).
Заєць. Добрий день, Ведмедику! Там Лисиця з Вовком хочуть у тебе горщик з гарбузовою кашею вкрасти. Кажуть щоб я тебе на прогулянку виманив.
Ведмедик. От, ледацюги, що надумали! Але не біда, сідай зі мною кашу їсти.
Заєць. Та я тобі не допомагав!
Ведмедик. Ти добру пораду дав. А добра порада над усе дорожча.
(Поласував Ведмедик і Зайчик кашею. Потім узяв Ведмедик аркуш паперу, ручку, щось написав і вкинув аркуш паперу у горщик).
Ведмедик. А це - тим неробам!
(Вийняв Зайчик записку, прочитав і розсміявся)
Заєць. Оце ти добре придумав!
Ведмедик. Пішли Зайчику на прогулянку. Після доброго обіду і прогулятися можна.
(Довго Лисиця з Вовком сперечалися, кому по кашу лізти в хатку. Поліз Вовк. Взяв горщик, вибрався з хати. А Лисичка тут як тут).
Лисиця. Дай я перша попробую!
Вовк. Ні, я! Бо я вкрав!
Лисиця. Ні, дай я бо, я придумала!
(Відняла Лисичка горщик, засунула туди лапку і сторопіла).
Лисиця. Тут каші немає! Ось тільки листок і щось в ньому написано… Читай!
Вовк. Читай ти, ти в школі краще вчилась.
А на листку великими буквами написано "Хто не працює, той не їсть".
Розсердилась Лисичка, горщик на землю кинула. І пішли вони з Вовком, облизнувшись.

[юлисанна]

«Кицин дім»

Музика
Дійові особи:
1. Кішка
2. Кіт Василь
3. Кошенята
4. Козел
5. Вівця
6. Півник
7. Курочка
8. Свиня
10.Вогонь.
11. Ведуча
Ведуча.
Тілі, тілі, тілі – бім,
Був у киці новий дім.
В розписні віконця
Заглядало сонце.
Біля новеньких воріт
Жив в сторожі старий кіт.
Злий з натурою лихою
Підмітав двори мітлою.
Отже, дітки, жила-була кицька – ангорська, заморська…
Музика (виходить Кицька)

Кішка.
Живу я не так, як всі кішки,
Завжди у теплі мої ніжки.
Я сплю на пухнастій перині,
Подобаюсь кожній дитині.
Василю,ти де?
Музика (виходить Кіт)
Кіт.
Вік я в двірниках служу,
Дім хазяйський сторожу.
Чищу я доріжки
Перед ганком кішки,
Піч топлю, мишей ловлю,
Всіх непроханих гоню. (Виходять)
Ведуча.
Ось прийшли до Кішки-тітки
Два племінники-серітки.
І постукався один,
Щоби їх впустили в дім.
Музика(Кошенята)
Кошенята.
Тітонька заморська,
Тітонька ангорська.
Нас пусти до хати,
Хочемо ми спати.
Їсти хочуть малюки,
Хоч в куточок нас впусти.

Виходить Кіт.
Хто стоїть біля воріт?
Я – кицин сторож, старий кіт!
Кошенята.
Ми кицині племінники.
Кіт.
Ось я вам дам, негідники!
Вештається вас багато,
Всі хочуть їсти,тай поспати!
Геть звідси, ледацюги!
Кішка.
Яка ганьба, яка ганьба!
Була маленькою і я…
Тож по родині не ходила
І їсти-пити не просила,
Ой, розболілась голова…(тримається за голову)
Василю, де пігулки? Га???(обмахується хустинкою)
А для голодних кошенят
У місті є притулки!
Нема від родичів життя,
Набридли кошенята.
Ось, чую музику здаля,
Гостей іде багато!
Музика (приходять козел та вівця)
Кішка.
Козел Іванович, привіт!
Давно я вас чекала.
Козел.
І як до вас прийти, мадам,
З овечкою ми знали,
Вівця.
Застав нас дощик,вітер,грім.
Та це нас не злякало.
Кішка.
Заходьте гості дорогі
Давненько вас чекала.
Музика(приходить свиня)
Кішка.
Добридень кумонько моя,
Заходь скоріше,не барись
Сідай до столу підкріпись.
Як кум кабанчик,дітки як?
І як твій татко-мудрій хряк?
Свиня.
Спасибі, киценько, хрю-хрю!
Живемо добре, дякую.
А наших поросят-діток
Я посилаю в дитсадок,
Кабан чудово поживає
Вагу щодня він набирає.
І вся тобі моя рідня
Вітаннячко передала.
Музика(приходить півник і курка)
Кішка.
Добридень, Півнику, мій світ!
Я вас чекаю на обід.
Півник.
Прийшли оглянути ваш дім.
Курка.
Як поживаєте ви в нім?
Все місто чутками дзвенить.
Кішка.
Я рада двері вам відкрить! Влаштовуйтесь зручніше!
В моїй їдальні новій
Всі меблі імпортні, чудові.
Оце, стілець на нім сидять,
А за столом оцим – їдять.
Вівця.
Це на столі оцім сидять,
А це стілець, його їдять?
Свиня.
Ні …посади свиню за стіл,
То ніжки викладу на стіл.
Кішка.
А це моя вітальня:
Тут килим є і дзеркала.
Купила піаніно я,
І музиканта найняла!
Курка.
Шановна наша господиня,
Ти нам зіграй на піаніно!
Кішка.
Для вас я краще заспіваю,
Маестро, музику, скоріш!
Ви, друзі теж допомагайте
Зі мною разом ви співайте!
Музика (співає Кицька).
Півник.
Ось і вечір наш скінчився,
Пора хазяйці відпочить.
Дозволь, хазяєчко, тебе
До себе в гості запросить.
Свиня.
Про мене ви не забувайте,
Обов’язково завітайте.
Вівця.
Тебе запрошую і я,
Покуштувати пирога.
Кішка.
Обов’язково я прийду,
Хоч в гості часто не ходжу.

Всі.
Ми гарно вечір провели
І ти про нас не забувай,
Тож до побачення, бувай!
Ведуча.
Хазяйка і Василь,
Вусатий, старий кіт
Ще довго проводжали
Гостей біля воріт.
Словечко за словечком
Не скінчити розмов,
А біля каміна вдома
Вже панував вогонь!

Музика (пожежа).
Ведуча.
Ой, дітки, погляньте яка пожежа, от біда.
Кішка.
Від полум’я рятуйте дім,
І все добро що було в нім!
Вівця.
Не врятуєте добра,
Рятувать себе пора!
Розбігайтесь хто куди!
Музика

Ведуча.
І згорів так кицин дім
І добро, що було в нім.

(виходять кіт і кішка).
Кішка.
Горе-горенько мені,
Де я буду жити?
Кіт.
Горе-горенько мені
Що буду сторожити?
Кішка.
Що робити нам Василю?
Кіт.
Нас у гості запросили.
Ведуча.
Кіт Василь іде-бреде
Кицю під руку веде,
Ось перед ними старий дім,
Коза з козлом живуть у нім.
А щоби час не марнувати
Вони засіли в карти грати…
Кішка.
Ти впусти мене, Вівця,
Я лишилась без житла.
На дворі і сніг, і вітер,
Ти впусти нас відпочити.
Козел.
Мені Вівця оце казала,
Що у нас тут місця мА-а-ло!
Вівця.
Ой, жартує бородатий,
Але в нас тут тіснувато.
Ти постукай до свині
Місце є в її житлі.
Кішка.
Ой, пішли, мій кіт Василю,
Щось в цей дім нас не впустили.
Сумна музика (виходять).
Ведуча.
Видно тин свині і хату,
Визирають поросята.
Кіт і кішка стукають у двері.
Свиня.
Хто там стукає.
Кішка.
Це я! ти впусти мене, Свиня!
Свиня.
Я не можу вас впустити
Нам і так тут тісно жити.
Є просторіші хати
Так пішла б туди і ти.
Кішка.
Ой, пішли, мій кіт Василю,
Щось і в цей дім нас не впустили.
Ведуча.
Ось перед ними ще є дім -
Півник і курочка мешкає в нім.
Кішка.
Ти впусти мене кума.
Я лишилась без житла.
Курка.
Дуже рада і сама
Запросити б тебе я.
Мій чоловік, тремтить від злості,
Коли до нас приходять гості.
Кішка.
Знов біда яка, Василю,
І сюди нас не впустили.
Кіт.
Ось напроти чиясь хата
і мала, і тіснувата (стукає)
Я киці сторож, старий кіт,
Пустіть нас ночувати
В стареньку вашу хату.
Кошеня 1.
Кіт Василю, то це ти,
З тобою тітка киця???
А ми весь день до темряви
вам стукали в світлицю.
Кішка.
Ну, що ж поробиш?
В дощ і сніг
Погано буть без хати.
це зрозуміє краще той,
кому нема де спати!
Кошеня 2.
Але ж у нас убогий дім -
Ні даху в нім, ні тиші,
Вітер свище в закутку,
Долівку зїли миші.
Кіт Василь.
Зроблю я добрий вчинок,
Поладнаю вам будинок.
Ви, малюки, допомагайте,
Усіх мишей порозганяйте!
Ведуча.
Тілі-тілі, тілі-бім
Збудували новий дім.
В розписні віконця
Заглядає сонце.
А по світу чутка йде,
киця нині там живе.
Є у неї гарний дім
Та племінники у нім.
Старий кіт там походжає,
Новий дім охороняє.
Кому нема де ночувати,
Всіх запрошують до хати.

Музика

Кінець!!!

[юлисанна]

Лисички-сестрички
Автор. У дрімучому лісі стояла хатинка, біля оселі простяглися грядки, де росли помідори, огірки, капуста, морква та буряки. У хатинці жила поважна пані, яка любила полежати на м’якенькій перині, поніжитись і поїсти щось смачненьке. Звали цю пані – Лисиця Евеліна. Евеліна дуже любить поласувати солодку малину та смородину, огірки та помідори, але трудитись не поспішає.
Скоро наступить осінь-пора, коли потрібно збирати урожай, запасатись на холодну зиму.
Кличе Лисиця на допомогу Зайчика. Дзвонить йому по лісовому телефону.
Лисиця Евеліна.
Алло!
Де ти друже Зайчику,
Сіренький стрибайчику
Ти Лисичці поможи,
Гарно грядку пополи,
Полуницю позбирай,
Смородину не лишай.
І подай усе в світлицю,
Пошкодуй бідну Лисицю.
(приходить Зайчик)
Зайчик.
Ой, захекався я дуже,
Косив сіно я на лузі.
Бо зима наступить скоро,
Заповняю я комори.
Щоб в мороз не замерзати,
Треба влітку працювати.
Але вам допоможу
І городину зберу.
(Зайчик збирає овочі в кошик)
Лисиця Евеліна.
Дуже вдячна я тобі,
Можеш взяти щось собі.
Зайчик.
Пару довгих вушок маю
На городі я стрибаю
Не роблю нікому шкоди
Все працюю на городі
Часу даром не марную
З-поза ранку я працюю,
Маю повний дім добра,
Й не страшна мені зима.
(йде до дому)
Лисиця Евеліна.
Ще на грядці огірки,
І в землі ще буряки
Я не знаю, що робити!
Треба комусь подзвонити
(лисиця телефонує)
Алло, алло Їжачок
Ти моя надія!
Викопай ти бурячок
Бо я щось не вмію
Й огірочки позбирай
Пропадає урожай
(приходить Їжачок)
Їжачок.
П-ф, п-ф, п-ф,
Ой, Лисичко дорога,
Скоро гряне вже зима,
В мене дітки їжачата,
Їх всіх треба годувати.
Гриби, яблука й грушки
Покладу на колючки
І в комору все сховаю.
Сміло я зиму стрічаю.
Та тобі допоможу,
Працювати я люблю.
Лисиця Евеліна.
Мій колючий, любий друже,
Ти поміг своїй подрузі,
Можеш взяти огірок
Для малесеньких діток.
Їжачок.
Мої дітки не бідують,
Бо із малечку працюють.
Нанесли ми всі добра,
Тож зима нам не страшна
Лисиця Евеліна.
Я-нещасна Евеліна
не спасе мене й перина
Треба хату утеплити
Хмизу гору наносити
Ось я Жабці позвоню
І Квакушечці скажу.
(телефонує Жабці)
Алло, вас турбує Евеліна.
Це болото, трясовина?
Слухавку квакушці дайте,
Терміново погукайте.
Жабко, люба, порятуй
Хату мою зремонтуй!
(приходить Жабка)
Жабка.
Ква-ква-ква
Ось і я ледве прийшла,
Очерет ось цей на хату,
Щоб могла ти зимувати.
Глину в кошику несу,
Цим оселю утеплю.
(жабка утепляє хату)
Лисиця Евеліна.
Справжня ти моя подружка,
Мила й люба ти, Квакушка.
Не злякає сніг та вітер,
Я всю зиму буду грітись.
Жабка йде до дому, приходить Вовк)
Вовк.
Я поважний сірий пан,
А зовуть мене Вован.
Ліс я дуже полюбляю,
Та домівки я не маю
До Лисиці напрошусь
І на зиму залишусь.
Буду в затишку я жити
І нічого не робити.
(стукає в двері)
Гей, руденька, відчиняй,
Друга,Вовчика приймай.
Разом будем зимувати
Смачно їсти, довго спати.
Лисиці Евеліна.
Тьфу-тьфу, тьфу-тьфу!
Я Вована не пущу
Він не любить працювати,
Тільки й вміє що лежати!
(вовк іде ображений і співає)
Пісня Вовка.
Був колись я молодий о-о-о-о
Був я хлопець хоч куди о-о-о-о
Зграя добре мене знала
І за силу шанувала.
То було давно о-о-о-о
Збігло все немов потік о-о-о-о
Вже рокам я втратив лік о-о-о-о
А тепер старий, недужий,
Із лисицею не в дружбі,
Я її ніхто о-о-о-о
(вовк іде геть)
Автор.
Літо швидко проминає.
За ним осінь наступає.
Ось зима стука в вікно,
Біле снігове рядно
Вкрило гори, ліс , поля
Спить під снігом вся земля.
Та не спиться лиш Лисиці,
Розболілась поясниця,
Лапки, горло й голова,
Хвостик став немов мітла,
Важко було їй ступати,
Вага стала заважати.
Входить в хату бідна боком,
Щоб не впасти ненароком,
Щоб чогось не зачепити,
Випадково не розбити.
Лисиця Евеліна.
Ой, біда, мені біда,
Не трудилась я сама,
Не згиналась, не спала,
Ситно їла, довго спала.
Дуже стала я товста
І наїла живота.
Стали ноги мов колоди,
І немає більше вроди.
Щоб зарадити біді,
Позвоню своїй сестрі,
Що у Лондоні живе
І здоровя береже.
(телефонує сестрі)
Алло, алло
Сестричко з Англії, агов!
Допоможи і порятуй
І свого часу не шкодуй.
Твоя сестра погибає
І тебе дуже чекає!
Автор.
Любі діти, сестру Евеліни звати Мері. Вона живе в Англії. Дорога з Англії до України була далекою і небезпечною. Прийшла Мері на залізничний вокзал. Там її зустрів провідник Матьє.
Провідник.
Привіт Мері,
Вас вітаю на прекрасній цій землі,
Провідник я , проводжаю
Поїзди в різні краї.
Покидайте ви перон,
Та заходьте у вагон,
І прямуйте в Україну,
Мальовничу ту країну.
Автор.
Сіла лисиця Мері в поїзд і попрямувала до України.
В Україні вже вона,
Бачить-тут сніжна зима!
(лисиця йде та співає)
Лисиця Мері.
У Англії проживаю,
Довгий хвіст пухнатий маю.
І на місці не сидиться
Бо зовуть мене Лисиця.
Як красиво взимку тут
Буду зимувати тут.
Лиш сестричку відшукаю
Гарну пісню заспіваю.
Автор.
Пішла Лисиця Мері шукати сестру. Іде вона полями, лісами. Зустрічає Мері Собаку.
Лисиця Мері.
Собако,мій найкращий друг
Тебе я хочу запитати
Де знайти мою сестру
Евеліну де шукати?
Собака.
Гав,гав,гав,гав,гав,гав
Сестру твою добре знав,
Вона в лісі проживає
Часом в курник забігає,
Та останіх років три
Нема звістки від сестри.
Лисиця Мері.
Щиро дякую тобі
Піду далі я собі.
Автор.
Пішла Лисиця далі, назустріч їй Мишка.
Лисиця Мері.
Привіт,Мері мене звати
Тебе хочу запитати
Де живе моя сестра?
Дуже жде мене вона!
Мишка.
Прямо йди в сосновий ліс
Там буде стежинка,
По стежинці як підеш,
Буде там хатинка.
В ній живе твоя сестра,
Дуже вже вона сумна.
Автор.
Лисиця подякувала та пішла до лісу.
(йде та співає)
Пісня лисиці.
Як красиво все блищить,
Зупинюся я на мить,
Помилуюся сніжком,
Полюбуюсь я ліском
Свою спинку я зігну
Лапку гарно розімну
Нахилюся вліво, вправо
Я Лисиця Мері брава.
Ой-ля-ля, ой-ля-ля
Не страшна мені зима,
Я живу і не тужу,
Бо з зарядкою дружу.
Не страшний мені мороз,
Прожену я сколіоз.
Браво й весело живе,
Хто здоровя береже.
Автор.
Підходить Лисиця Мері до хатини Евеліни.
Лисиця Мері.
Хто в хатинці цій живе,
Мабуть,Евеліна?
Та стежки покрила всі
Снігова перина!
Треба звірів погукати,
Щоби сніг порозгортати.
Ой, Собачко, вірний друг
Прогорни мені сніжок.
Собака.
Евеліну поважаю,
Весь сніжок порозгортаю.
(розгортає сніг)
Лисиця Мері.
Дуже дякую тобі
Що поміг нам у біді.
Стук, стук,стук.
(стукає у двері)
Лисиця Евеліна.
Ой як важко з ліжка встати,
Щоб відкрити двері в хату!
Хто там в гості завітав?
І весь сніг порозгортав.
(відчиняє двері)
Лисиця Мері.
Боже, люба Евеліно
Ти огрядна як перина,
Що з тобою моя сестро?
Боже, скільки можна їсти?
Евеліно, рухай тілом
І сама займися ділом!
Треба більше працювати,
Щоб здоровя добре мати.
Я і всі оці звірята
Будем тебе тренувати:
Раз, два, три
Снігом тіло обітри
До землі ми нагнемося
Спортом разом займемося.
І не будем довго спати,
Гайд на лижах мандрувати.
Радість в лісі хай панує
І ніхто з нас не сумує.
Посміхнемось ми, малята,
Разом будемо стрибати.
Зайчик.
А тепер давайте разом
Виконаєм вправи
Щоб Лисичка Евеліна
Добре похудала
Буде спортом займатися
Й працювати буде
Щоб здоровя вернулося
Й не сміялись люди.
Лисиця Мері.
Нумо в коло разом знами
Стали всі швиденько,
І потупали ногами
Дружно-веселенько.
Ну а зараз розійшлися,
Плеснули в долоні,
Всі присіли, підвелися,
Щічки вже червоні.
Попрацюємо сьогодні,
Ну то що, ви згодні?
Раз-підняли руки вгору,
Два-схилилися додолу.
Три, чотири стали прямо,
Починаєм іншу вправу.
Крок вперед і два стрибки,
Ніби зайчики прудкі.
Руки в боки й нахилились
Вправо-вліво, вправо-вліво
Руки прямо вгору так,
Покрутились як вітряк,
Помахали, опустили,
А тепер усі присіли,
Підвелися, стали прямо,
Закінчили наші вправи.
Лисиця Евеліна.
Будьте ввічливі малята,
Усміхайтесь я і ти,
Постарайтесь жить на світі
За законом чистоти.
Хай пізнають всі навкруг,
Спорт для нас хороший друг.
Праця допоможе нам
Бути сильним і струнким,
Ти здоров’я бережи
Всім на світі поможи.

[юлисанна]

Нечемний вовчик.

МУЗИКА
Автор.
Жив у лісі на горбочку
Злий, нечемний, сірий вовк
І сидів він на пеньочку
У пригодах знав він толк.
То лисицю налякає
То на зайця накричить,
Все пригод собі шукає
І ніщо його не вчить.
МУЗИКА
Вовк.
Я злий, великий, сірий вовк
У цьому лісі знаю толк
Усі мене боятись мають
Бо гарних слів лиш я не знаю
Для свої вигоди брешу
Нічим тепер не дорожу
Всіх ображаю, навіть б’ю
Повеселитьсь я люблю.
Отож піду повеселюсь,
Над сірим зайцем посміюсь,
Піду усіх я налякаю
Такі прийоми добре знаю.
Автор.
Ось прибігло на галявку
Сірооке зайченя
Стало думати й гадати,
Що життя його біда.
МУЗИКА
Зайчик.
Як позбавитьсь від вовка
Щоб він більше не глумивсь
Не чіплявся щоб без толку
Взагалі щоб відчепивсь.
Треба певно так зробити,
Щоб вовка цього провчити
Ну ж бо де ви всі, звірята?
Збираємось на дибати.
(приходить їжак)
МУЗИКА
Їжак.
Боже, зайцю, що за галас?
Всі птахи порозлітались
Я біжу на допомогу
Переляканий їй-Богу
Але думаю тобі,
Зараз гірше як мені
Дай тобі допоможу
Добрим словом піддержу.
То що сталось Бога-ради
Чим я можу тут зарадить?
Заєць.
В лісі нашому живе
Це чудовисько страшне
Не вітається, мовчить,
Заздрить, свариться, кричить
Ображає всіх і всюди,
Не поможуть навіть люди.
Як провчити на віка,
Того лютого вовка?
Їжак.
Я маленький їжачок
В мене купа голочок
Я тобі допоможу
І вовчика поколю.
МУЗИКА
Автор.
Аж ось іде поважним кроком
Руда лисиця, тихо, боком,
І підслуховує розмову
І собі веде до зайця мову.
Лисиця.
О Боже, зайцю, любий друже
Лише тобі секрет скажу
Й мене цей вовк образив дуже
Тому тобі допоможу.
Такий не щирий він, нечемний
Люб’язних слів не знає він
Ні дякую, а ні будь ласка
Коли розмову він завів
Ні добрий день не скаже він
І справи як не запитає
Не попрощається ніколи
Бо гарних він манер не знає
Їжак.
Що ж пропонуєш ти, Руда?
Як нам провчити всім вовка?
Як справедливість встановить,
Й вовчиська чемності навчить?
МУЗИКА
Автор.
Аж чути в лісі…
Жаба.
Ква, ква, ква,
Провчити теж хочу Вовка-ка-ка
На полювання йшов він в ліс
Тай наступив мені на хвіст.
Від тоді ходжу буз хвоста
Лиш гірко плачу кВа, кВа, кВа
Та він мені не допоміг
Лише сміявся мені в слід
І не сказав мені пробач,
Не заспокоїв, сказав, плач!
Автор.
Іде ведмідь аж ліс тріщить ,
Від сонця шерсть його блищить.
Такий вже грізний та страшний
Та він також на вовка злий.
МУЗИКА
Ведмідь.
Що то за свято, за пора?
Навіть зібралась дітвора.
Чому зібрались ви гуртом?
Пригостите мене тортом?
Лисиця.
Які торти, пора така
Що треба нам провчить вовка.
Ми з ним не будемо дружить
Почне він нами дорожить
Йому не станем помагать
Без друзів він почне страждать
Запам’ятає він як я і ти
Усі закони доброти.
Жаба.
Лисичко, люба, ти права
Почнеться скоро вже зима
А в нього їжі і води
Не має друзі як завжди.
Не станем ми допомагати
Й ремонтувати його хату.
Лиш за слова оті святі
Ми допоможемо в біді.
(звірі йдуть)
Автор.
Пролітає час бігом
Та не дружать із вовком
Плаче вовк один, о Боже
І ніхто не допоможе?
І ніхто не пожаліє
У негоду не пригріє
Що ж робити, як же буть??
Треба дружбу цю вернуть.
МУЗИКА
Вовк.
У-у-у-у
Як же тяжко жити в світі
Я не знаю де подітись
Дуже хочу спілкуватись
Та куди ж мені податись?
Із вовком ніхто не дружить,
Бо невихований дуже
Що ж робити, як же буть ?
Що б не дать себе забуть ?
А як в мене беде грип,
Хоч до цього я не звик.
Хто ж ходить буде за мною,
Гарячим чаєм хто напоїть?
Хто малини принесе,
Хто робити буде все?
Треба все ж таки змінитись,
Гарних слів мені навчитись.
Я садочок віднайду,
Собі друзів заведу.
Автор.
І подався вовк шукати
Йшов від хати і до хати
І зайшов в садок до нас
Бо хотів у перший клас.
У садочку всіх навчають
Як людей усіх вітають
Добрий ранок, добрий день,
Учить вовк,вже знає все.
Що дітей не можна бить,
Слід пробачення просить,
Каже дякую, пробач,
І будь-ласка, і не плач.
Заспокоїть, допоможе
І підтримає як може
Дисципліну знає він,
І тепер повчає всіх.
Щось підкаже і порадить,
Усіх слухає, не зрадить.
Своїх друзів лісових
Згадує він кожну мить,
Повернутись щоб до них,
Трішки хоч погомонить.
МУЗИКА
Ось проходить рік чи два
Нема звістки від вовка
Перелякані звірята,
Треба йти мабуть шукати
Де тепер його знайти,
Як йому допомогти?

От виходить тут лисиця
Лисиця.
За вовка нам слід молиться
Я хвилююся за нього
Всі ми ходимо під Богом,
Де шукать його тепер,
Може він уже помер?
Що ж зробили ми, звірята?
Де тепер вовка шукати?
(приходить їжак)
Їжак.
Ой, лисичко, що за шум,
Чув що десь пропав твій кум?
Не лякайся ти руда
Прийшла звістка від вовка.
Пише, що з дітьми в садочку
Вчить манери гарні він,
Учить вірші на горбочку,
Вже пристойний, добрий звір.
(прибігає зайчик)
Зайчик.
Чули звістку від вовка
Він сумує за всіма
Всі знання уже засвоїв,
Тож зустрінемо юрбою.
Повертається до дому,
Ось таке мені відомо.
Автор.
Ось готується звірята,
Вовка з школи зустрічати
Пересвідчитися хочуть,
що добрішим став їх вовчик.
МУЗИКА
Приїжає вовк із школи,
Його друзі стоять колом
І привітно зустрічають
І таке його питають.
Ведмідь.
Що ти бачив, де ти був,
Нас давно мабуть забув?
Лисиця.
Але ми тебе чекали,
За тобою виглядали.
Жаба.
Думали чи ти змінився,
Чи чогось в житі навчився?
Вовк.
Дуже дякую вам щиро,
Що манер мене навчили.
Тепер друзів є багато
Зустрічають в кожній хаті.
Допоможуть люди добрі,
Тепер в світі жити добре.
Тепер вихованим буду
Вашу ласку не забуду.
Ви мені допомогли,
Від сорому вберегли.
Хочу з вами я дружить,
Буду вами дорожить.
Автор.
Так вони живуть й сьогодні
І з політикою згодні.
Усі виховані й чемні
Дружать всі у лісі темнім.
А ви дітки, пам’ятайте,
Гарні ви слова вивчайте.
Будьте виховані, щирі
Всі дружіть і будьте милі.
МУЗИКА

[юлисанна]

ПРИГОДИ МАУГЛІ У МІСТІ
Музика
Ведуча (Доброго дня дітки сьогодні ми поговоримо про правила поводження себе на дорозі, про правила дорожнього руху)
Місто, в якому
З тобою живем,
Можна по праву
Зрівнять з букварем.
Азбуку вулиць
Розкривши для нас,
Місто уроки
Дає повсякчас.
Музика (вих..зайчик)
Зайчик.
Ось вона, азбука,—
Треба всю знать.
Вздовж тротуару,
Глянь, знаки висять.
Азбуку міста
Знай до ладу.
Щоб не потрапити
Раптом в біду…..
Ой! Доброго дня вам, друзі!
Сьогодні ми з вами поведемо розмову про...
(Музика, вибігає М а у г л і, розгублено озирається).
Зайчик.
Привіт. Ти хто такий? От дивак! Ти що, перший раз у місті?
Мауглі. Добридень. Я — Мауглі, і дійсно перший раз у місті.
Зайчик. Тоді ласкаво просимо. Чи подобається тобі у нас?
Мауглі. Чесно кажучи, ваше місто схоже на джунглі, тільки дерев замало і кам'яних споруд забагато. А шумно як!
Зайчик.
Ти правий, велике місто часто називають «кам'яними джунглями». До речі, що ти тут робиш?
Мауглі. Я приїхав, щоб піти до школи. Мій лісовий учитель ведмідь Балу каже, що наука для людини — найголовні¬ший скарб. У ній і сила людська. Але я зовсім не вмію орієн¬туватися у ваших «кам'яних джунглях». Як мені до школи дістатися?
Зайчик. Он хтось іде, давай запитаємо як тобі дістатись до школи.
Музика
(виходить лисичка)
Зайчик. Привіт руда
Лисичка. Привіт
Зайчик. Ось познайомся із Манглі, він заблукав у нашому місті, не знає що робити, ти вже йому допоможи, а я піду.
Музика (зайчик виходить)
Лисичка.
А як ти вдома поводишся? Не блукаєш?
Мауглі. У наших справжніх джунглях я нічого не бою¬ся, адже добре знаю, як уникати небезпеки від диких звірів, як дістатися улюбленої галявини, як перейти через бурхливу річку. До того ж усі мешканці джунглів виконують певні пра¬вила поведінки. А тут...
Велике місто — просто горе... Я розгубився: «Ой!» і «Ай!» Не знаю зовсім світлофора, Ледь не потрапив під трамвай. Авто, тролейбуси, трамваї... Всі вулиці — річки безкраї!
Лисичка.
. Не журись, Мауглі. Мешканці міста також ви¬конують правила, які полегшують їм пересування вулицями і допомагають безпечно і швидко дістатися потрібного місця. Ці правила мають назву «Правила дорожнього руху». І вико¬нують їх і пішоходи, і водії.
М а у гл і. А які правила маю знати я?
Лисичка.
Звичайно, пішохідні, адже ти не маєш власно¬го транспорту.
Щоб дістатися іншого боку вулиці, скористайся «зеброю».
Мауглі. Зеброю? Вона мене на той бік вулиці перевезе? Я гадав, що у місті тварини вулицями не ходять.
Лисичка.
Та ні, «зебра» — це смугастий малюнок на ас¬фальті, який позначає пішохідний перехід. (Показує Мауглі «зебру» па підлозі.) Вона, звісно, нікого не перевозить, але пе¬рейти допомагає. Про неї навіть віршик є.
Вона зебра не проста:
Без копит і без хвоста,
Лиш біленькі смужки має
І лежить, а не гуляє.
Хочеш перейти дорогу? —
її проси про допомогу.
Он поглянь іде собака, він то знає усі знаки.
Музика (вих..собака)
Собака. Доброго дня руда, а хто це з тобою?
Лисичка.
Це Манглі, приїхав до нас із лісу, його слід навчити правил дорожнього руху, я розповіла йому про зебру а ти далі допоможи йому, а я піду , мені вже час.
(лисичка виходить)
Собака. Окрім «зебри», Мауглі, пішоходу стануть у пригоді й інші дорожні знаки. Ось цей (показує на знак «Пі¬шохідний перехід») ~ твій перший помічник.
Бачиш цей чарівний знак?
Він тобі підкаже — так,
Саме тут і зможеш ти
Цю дорогу перейти —
У трикутничку людина
Попереджує машини:
«Тут крокує пішохід!
Пішохідний перехід!»
Собака. Але машини не можуть зупинятися перед кожним кому треба на той бік. Тому потрібно трохи почекати. Отой ліхтар (показує на світлофор) називається «світлофор» Він час від часу наказує машинам зупинитися і пропустити пішоходів. А вони уважно слідкують за його наказами.
В нього на чотири боки
Є по три кругленьких ока,
Ними світить не даремно:
Як подивиться зеленим —
Йди скоріше, не зівай!
Світить жовтим — зачекай,
А червоний — стій, не йди, Щоб не сталося біди!
М а у гл і. Так просто?
Собака. Дуже просто, якщо знаєш, що означають сигнали світлофора. Останнім часом у нашій країні розпочали вста¬новлювати світлофори, що розмовляють. Вони повідомляють уголос, у якому напрямку і наскільки швидко можна рухати¬ся, їх поки небагато, але з часом стане більше. Це зручно не лише сліпим і тим людям, хто погано бачить, але й неуважним пішоходам. Хочеш не хочеш, а звернеш увагу на дорогу, коли у тебе над вухом світлофор голосно крикне «Стій!».
Мауглі. Але ж дорога така широка! А якщо не встигну перебігти? Правда, я добре бігаю (гордо). Але ж на дорогу мо¬жуть вийти і малюки-першокласники, і бабусі. Як їм встигну¬ти перейти, поки зелене світло горить?
Собака. Дорогу слід переходити швидко, та бігти не треба. Бачиш, уздовж дороги посередині намальована біла сму¬га? Вона називається «розділова смуга». З одного боку машини ідуть праворуч, з іншого —ліворуч. Якщо не встигаєш перейти до¬рогу — зупинися на ній і дочекайся наступного зеленого світла.
Біла лінія чудова,
Не звичайна, розділова —
На дорозі господиня,
Бо лежить посередині.
Всі машини поважають
І її не зачіпають.
Об'єднавшись в два потоки,
їдуть в протилежні боки.
Мауглі. Як цікаво — коли знаєш правила, можна спокійно себе поводити на дорозі. Дякую, друзі, за науку. Вона досить проста , ну я пішов...
Собака. Постривай, це лише початок!
Музика (виходить вовк)
Вовк. Доброго дня хлопці, а що ви тут сперечаєтесь?
Мауглі. Та я тут вивчаю правила дорожнього руху.
Вовк. Я із задоволенням тобі допоможу все зрозуміти.
Собака. Ну тоді я піду. (виходить)
М а у гл і. Як, це ще не все?! Якщо ці знаки та зебри є всюди, де можна переходити вулицю...
Вовк. Не всюди. На невеликих дорогах може і не бути ані світлофора, ані спеціального знака.
Мауглі. І що ж тоді робити?
Вовк. А от що тобі порадить віршик.
А якщо відсутній знак,
Треба нам зробити так:
При дорозі зупинись
І ліворуч подивись.
після цього можеш йти.
Вовк. І не можна забувати, що «швидка допомога», пожежна та міліцейська машини мають право їхати і на червоне світло! Тому треба завжди буди дуже уважними, навіть якщо переходиш дорогу за усіма правилами. (вовк йде)
Музика (виходить цап)
Цап. А чи знаєш ти, хто найголовніший на вулиці?
Мауглі. Ні. (Звертається до учнів.) Можливо, хтось підкаже?
(Діти відповідають: )
Цап. Це «Регулювальник».
(Наперед виходить Регулювальник).
Регулювальник
Постовий на мостовій
Паличкою маше,
А чи знаєте, що він
Пішоходам каже?
(Звертається до учнів.) Друзі, знаєте, що означають рухи регулювальника?...... «Регулювальник керує рухом транспорту». Бачу, дехто знає. Молодці! А тим, хто не знає, зараз покажу і поясню.
Якщо моя рука з паличкою опущена — «Стій!»; права рука з паличкою піднята вгору —«Увага!»; повертаюся боком до пішоходів, указуючи паличкою на перехід — «Рух дозволено».
Запам'ятали? Ну от і добре.
Мауглі. Хіба усе це відразу запам'ятаєш?
Цап. Не хвилюйся, основні правила переходу вулиці ти засвоїв.
М а у гл і. То і це ще не все?
Цап. Майже все, але далі буде простіше. У місті бу¬вають дуже широкі вулиці з пожвавленим дорожнім рухом, І машини там зупинити дуже важко або з якоїсь причини не¬можливо. На таких вулицях не передбачено пішохідних пере¬ходів.
Мауглі. Знову перешкода! І як же потрапити на проти¬лежний бік такої вулиці? (Звертається до учнів.) Може, хтось із нас підкаже?
Цап. Так, «По підземному переходу».
Так. На вулиці широкій,
Де машини йдуть потоком,
Відшукає пішохід
Знак «Підземний перехід»:
(показує на знак «Підземний перехід»)
У квадратику людина
Швидко сходами іде,
І дорослих та маленьких
За собою поведе —
Йди за нею, не барись,
Там, де хочеш, опинись!
Мауглі. Я помітив у вас іще одну дивність: усі ходять| правим боком тротуару. Чому машини так їздять, зрозуміло -інакше б вони весь час зіштовхуватися. А пішоходи? Вони ж | не машини! У нас у джунглях ходять хто як захоче, просто поступаються одне одному дорогою.
Цап. Це теж правило поведінки на вулиці. Уяви собі,' що буде, якщо кожен буде йти, як йому заманеться? Люди просто заважали б одне одному. Тротуар хоч і широкий, але місця на ньому менше, ніж у ваших джунглях. Якщо ти три¬матимешся правого боку тротуара, то людина, що іде тобі на¬зустріч, рухається відносно тебе з лівого боку. Таким чином, ви не заважаєте одне одному. Це дуже зручно.
Як ідеш по тротуару
Чи гуляєш по бульвару,
То завжди тримайся справа —
Це одне з важливих правил.
Хто це правило не знає,
Іншим людям заважає.
Мауглі. Дійсно, добре придумано. Ну, це вже всі пра¬вила?
Цап. . Не всі, але якщо ти їх запам'ятав, то вже змо¬жеш вільно й безпечно ходити вулицями. До речі, ти так і бу¬деш ходити пішки?
Мауглі. Не знаю. Місто таке велике... Раптом моя школа далеко від того місця, де я житиму?
Цап. Будеш їздити трамваєм, тролейбусом або автобусом. (Звертається до учнів.) Друзі, хто з вас їздив у автобусі чи тролейбусі? Розкажіть Мауглі, як слід поводитись на зупинці.
Цап. Правильно. Чекати транспорт потрібно на тротуарі, не виходячи на проїжджу частину вулиці. Перед тим, як заходити до нього, треба дати зійти тим, хто виходить, не штовхатися.
М а у г Лі. А я, коли йшов вулицею, бачив, як п'ять чи шість хлопців так кумедно лізли до тролейбуса. Один мало не випав, и тролейбус рушив. У нас так мавпи штовхаються, коли щось смачненьке знайдуть. Штовхаються, кричать — такий галас здіймають, що вуха закладає. Ніхто інший у джунглях так себе не поводить.
Цап. От і хай слухають ті, хто звик поводитися у транспорті, як дикі мавпи. Не хочуть розуміти, що штовха¬вся біля дверей транспорту не лише неввічливо, але й небезпечно — можна випасти, випадково вдарити одне одного, або когось дверима затисне.А от як слід поводитись, коли ти зайшов у салон автобуса чи тролейбуса., давай когось запитаємо.
Музика (виходить свиня)
Цап. Добрий день тітонько Свиня, розкажіть будьте такі ласкаві Манглі, як слід себе поводити у автобусі чи тролейбусі.
Свиня Не шуміти, не штовхатись,
Чемно й лагідно триматись.
Без білета, знає кожен,
їхать в транспорті не можна.
Старшим людям, як годиться,
Треба місцем поступиться.
Скоро вихід? Не штовхайся,
Потихеньку просувайся.
Музика (виходить регулювальник)
Регулювальник. Як сісти до тролейбуса або трамвая, хлопцеві розказали, а що робити, коли з них вийшов? Тролейбуси та автобуси рухаються один за одним.
Тому запам'ятайте всі
Таку мою пораду:
Тролейбуси, автобуси
завжди обходьте ззаду!
Ясно чому?
Бо якщо обійдеш автобус попереду,то можна потрапити під машину, яку ти не побачив із-за нього. І водій того автомобіля тебе не побачить, поки ти не вискочиш прямо йому під колеса.
Свиня(звертаючись до Мауглі). Ну що, друже, трохи опанував дорожню науку? Мауглі. Так, дуже вам дякую. Відтепер я не потраплю у біду і завжди знатиму, як уникнути небезпеки на вулиці, де повно машин.
Свиня(звертаючись до учнів). Сподіваємось, що і для вас сьогоднішня зустріч буде корисною.
Мауглі
Незалежно від погоди
Ми із вами — пішоходи.
А тому нам у дорозі
Знаки будуть в допомозі.
Ведуча Різних знаків є багато — Обереги, застороги. Нам усім потрібно знати Мудру азбуку дороги!

[юлисанна]

«Зайчик Кузя».
Музика.
Ведуча.
Жив у лісі зайчик Кузя
Поважав він своїх друзів,
Мав сімейку невеличку:
Матір зайчиху, двох синів та дочку.
Музика.
Зайченя 1.
Мамо, мамо, дай нам їсти,
Капустину чи морквину б нам погризти.
Або ж яблучко чи грушку соковиту –
Ми б це з’їли із великим апетитом.
Зайченя 2.
Дітям треба вітаміни
Кожен день вживати.
На пустий живіт матусю,
Більш не можем грати.
Зайченя 3.
А як добре наїмося
Працювати добре будем
Допоможем на городі
На подвір’ї не забудем.
Будемо ми всі слухняні
Все тому що не голодні.
Тож давай нам мамо їсти
Ми на все вже згодні.
Кузя. (Сидить, читає газету).
Зайчиха.
Всі запаси на сьогодні
Ви, зайчата, з”їли.
Що без батька Кузі, діти,
Ми б з вами робили?
Годі, Кузю, вже читати,
Їжу йди у ліс шукати,
Бо зайчатам їсти час,
А нема нічого в нас.
Кузя.
Добре, діти вже іду,
Щось поїсти вам знайду.
Ведуча.
Кузя кошика знайшов
Та тихенько в ліс пішов.
Вирішив своїм зайчатам
Яблучок зірвать багато.
Яблука висять смачненькі,
На всі боки червоненькі.
Музика.
(Кузя бере кошика та йде в ліс)
Кузя.
Ось і яблунька моя –
Як же виросла вона!
Я її саджав весною,
Щоб осінньою порою
Моя яблунька зросла
І смачненькою була.
Щоб було чим пригощать
Моїх милих зайченят.
Яблук, яблук так багато
Наберу своїм зайчатам.
Музика.
(Збирає яблука в кошик)
Ведуча.
Повний кошик назбирав
Та й до дому пострибав.
А на зустріч тут – сусід,
Добрий дядечко ведмідь.
Вони ще із зайцем змалку
Ходили разом на рибалку.
Музика.
(виходить ведмідь)
Кузя.
Гей, сусіде, ранок добрий!
Ведмідь.
І тобі сусіде, добрий!
(вітаються, обіймаються).
Кузя.
Яблук назбирав зайчатам,
Пригощайся, дай ведмежатам.
Ведмідь.
Ой, який ти добрий, друже,
Дякую тобі я дуже.
Ведуча.
Пригостився клишоногий
Та й пішов собі в барлогу.
Кузя – зайчик поспішає,
Він дбайливий тато,
Бо його чекають вдома
Зайчики-малята.
Поспішає, не бариться,
Швидко йде до хати,
Раптом в лісі зустрічає
Білочку хвостату.
Музика.
(виходить білочка).
Кузя.
Гей! Сусідко, ранок добрий!
Білочка.
І тобі, сусіде, добрий!
(Обіймаються)
Білочка.
Ой, у гості я збиралась,
Але справ тепер багато –
Треба нам грибів зібрати.
Кузя.
Яблук я зібрав зайчатам,
Пригощайся, дай білчатам.
Білочка.
Дуже дякую, сусід.
Дома всім своїм привіт!
Ведуча.
Пострибала білка в ліс
Тільки й бачив зайчик хвіст.
Кузя –зайчик поспішає,
Він дбайливий тато.
Бо чекають його дома
Зайчики-малята.
Поспішає, не бариться,
Швидко йде до хати,
А у лісі дозріває
Урожай багатий.
Ось по лісі хтось гуляє
І грибочки збирає.
Хто це з гострими голками,
Походжає між гілками?
Музика.
(виходить їжачок)
Кузя.
Гей, сусіде, ранок добрий!
Їжак.
І тобі сусіде, добрий!
Кузя.
Яблук назбирав зайчатам
Пригощайсь, дам їжачатам.
Їжак.
Ой, який ти добрий, друже,
Дякую тобі я дуже
Кузя.
Ти у гості забігай
Їжак.
Дякую тобі, бувай.
(їжак іде)
Ведуча.
Настрій піднявся у Кузі,
Бо зустрів своїх він друзів.
І сміється, і співає,
І додому поспішає.
Музика.
(виходять зайчиха та зайчата)
Зайченя 1.
Що приніс ти тату?
Зайченя 2.
Ой, а яблук тут нема,
Що ж ти в ліс ходив дарма?
Зайченя 3.
Кошик зовсім твій порожній!
Тату, знову ми голодні.
Кузя.
Ні , я яблук назбирав
Та сусідів пригощав.
Пригощав, та не помітив,
Як не залишилось дітям.
Музика.
(вилітає сорока)
Сорока.
Скре-ке-ке! Скре –ке-ке!
Де ви бачили таке!
Іншим все геть-геть роздати,
І нема що дітям дати!
Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!
Де ви бачили таке?
Кузя.
Ти, сороко, помовчи!
Не кричи, не скрекочи!
Якщо хочеш друзів мати,
То нема що жалкувати.
Сорока.
І придумав же таке!
Що ж побачим, скре-ке-ке!
Зайчиха.
Знов потрібно йти до лісу,
Бо зайчати хочуть їсти.
Кузя.
Ну, тоді біжу, біжу,
І поживу десь знайду.
Ведуча.
Але тільки зайчик в ліс –
Раптом дощ пішов навкіс!
І намок він під дощем,
Заховався під кущем.
Музика.
(іде дощик)
Ведуча.
Перестав наш дощ іти
І до зайця всі прийшли.
Друзі всі його завзяті –
Подарунки в кожній лапі.
Ведмідь.
І тобі, і зайченятам
Меду я приніс багато!
Білочка.
Ну, а я для вас горішків
І грибочків низку трішки!
Їжак.
Поспішав я через ліс,
Кошик ягід вам приніс.
Зайчиха.
Буде їсти що зайчатам,
І сусідам , і малятам!
добре стільки друзів мати,
Разом свято зустрічати.
Дружбу вічну величати
Танцювати і співати.
Музика.
(всі танцюють).

[Я ,Наталья!]

Репка

Действующие лица:
ВЕДУЩИЙ – это может быть либо самый развитый ребёнок, либо ребёнок постарше
ХОРОВОД
РЕПКА
ДЕД
БАБКА
ЖУЧКА
ЗАЙКА
ПЕТУХ
КОМАР
Инвентарь: костюмы персонажей, деревянные ложки, желательно, чтобы был занавес,
Спектакль.
Занавес.
ВЕДУЩИЙ: (родителям): Я вам расскажу стишок, а вы угадайте, как называется наша сказка?
В землю бросишь крошку-блошку,
Полежит она немножко,
И гляди – уже растет
Самоварчик-корнеплод.
РОДИТЕЛИ: Репка.
ВЕДУЩИЙ: Правильно, начинает сказка сказываться!
Дети выходят цепочкой, взявшись за руки, водят хоровод и говорят нараспев.
ХОРОВОД: Посадил дед репку!
Хоровод размыкается. Выходит дед и сажает на стульчик репку.
Вот какую репку! Красивую!
ВЕДУЩИЙ (родителям): Что нужно, чтобы репка выросла большая?
РОДИТЕЛИ: Нужно репку поливать!
ХОРОВОД:
Дождик, дождик, пуще,
Будет зелень гуще.
Дождик, дождик, посильней,
Репку нашу ты полей.
Хоровод стучит деревянными ложками
ВЕДУЩИЙ: Ой, лужи-то - какие огромные!
ДЕТИ (прыгая через воображаемые или нарисованные лужи напевают):
Прыг-скок, по дорожке,
Поднимайте выше ножки,
Ножки я не замочу,
Через лужицы скачу!
ВЕДУЩИЙ: Боюсь я, что репку смоет водой, вон она уже ножки поджала!

ХОРОВОД (подняв руки вверх):
Солнышко, ведрышко,
Выгляни в окошечко!
Твои детушки плачут,
По камушкам скачут.
РЕПКА поднимается и кружится. Руки над головой.
ХОРОВОД говорит нараспев:
Выросла репка большая-пребольшая!
Все дети в хороводе поднимают руки и показывают, какая репка большая.
РЕПКА кружится.
ДЕД: Надо репку вытянуть!
Тянет РЕПКУ за пояс. Тянет и садится на пол. Отирает пот характерным движением тыльной стороны ладони и стряхивает его.
ДЕД: Ох! Ах! Ох! Ах!
ХОРОВОД нараспев: Тянет-потянет, вытянуть не может!
ДЕД: Бабка-а-а!
Машет рукой и зовет бабку.
БАБКА выходит. ДЕД берет за платье РЕПКУ. БАБКА за пояс ДЕДА. Они тянут и садятся на пол.
ДЕД и БАБКА отирают пот и стряхивают.
ДЕД И БАБКА: Ах! Ох!
ХОРОВОД: Тянут-понянут, вытянуть не могут.
БАБКА: Кто это к нам прискакал?
ХОРОВОД (зайка пляшет):
Заинька, помоги,
Серенький, помоги,
Вот так, вот сяк подбодри.
С зайкой тянут и говорят:
Ох! Ах!
ХОРОВОД: Без труда – не вытащишь и репку за бока!
ЗАИНЬКА: Нужно позвать, угадайте - кого!
Гладишь – ласкается,
Дразнишь – кусается,
На цепи сидит,
Дом сторожит.
Появляется ЖУЧКА (к платью или штанишкам привязан хвостик): Аффф-Аффф!
Перебирает руками, как лапками. ДЕД берет за платье РЕПКУ. БАБКА за пояс ДЕДА.
ЗАЙКА берет БАБКУ за подол. ЖУЧКА ЗАЙКУ ЗА ХВОСТИК. Они тянут и садятся на пол:
Ах! Ох!
ХОРОВОД: Кто это пришел?
ЖУЧКА: Не царь, а в короне,
Не всадник, а со шпорами, Не сторож, а всех будит.

ПЕТУХ кукарекает. ДЕД берет за платье РЕПКУ. БАБКА за пояс ДЕДА. ЗАЙКА берет БАБКУ за подол.ЖУЧКА ЗАЙКУ ЗА УШИ, ПЕТУХ ЖУЧКУ ЗА ХВОСТ. Раздается грохот.
ПЕТУХ прокудахтал:
Что за грохот, что за стук?
Сел комар в лесу на сук.
Треснул сук под комаром –
Вот откуда стук и гром.
Прилетает КОМАР. ДЕД берет за платье РЕПКУ. БАБКА за пояс ДЕДА. ЗАЙКА берет БАБКУ за подол.ЖУЧКА ЗАЙКУ ЗА ноги. ПЕТУХ ЖУЧКУ ЗА ХВОСТ. КОМАР ЖУЧКУ за уши.
РЕПКА подпрыгивает три раза.
ХОРОВОД (хлопает в ладоши): Вытянули репку!
Урожай у нас хорош! А теперь Поделим Репку:
Кто копал – тому кусок.
Кто растил – тому кусок.
Кто тянул – тому кусок.
Кто кричал – тому кусок.
Кто смотрел – тому кусок.
Ну, а лодырю - мы тоже,
Не скупясь, кусок предложим.
ВСЕМ раздают подарки. ДЕД, РЕПКА, БАБКА, , ЗАЙКА, ЖУЧКА,
ПЕТУХ, КОМАР берутся за руки, кланяются и убегают. Хоровод подходит к залу и кланяется зрителям.

[юлисанна]

«Кицин дім»

Музика
Дійові особи:
1. Кішка
2. Кіт Василь
3. Кошенята
4. Козел
5. Вівця
6. Півник
7. Курочка
8. Свиня
10.Вогонь.
11. Ведуча
Ведуча.
Тілі, тілі, тілі – бім,
Був у киці новий дім.
В розписні віконця
Заглядало сонце.
Біля новеньких воріт
Жив в сторожі старий кіт.
Злий з натурою лихою
Підмітав двори мітлою.
Отже, дітки, жила-була кицька – ангорська, заморська…
Музика (виходить Кицька)

Кішка.
Живу я не так, як всі кішки,
Завжди у теплі мої ніжки.
Я сплю на пухнастій перині,
Подобаюсь кожній дитині.
Василю,ти де?
Музика (виходить Кіт)
Кіт.
Вік я в двірниках служу,
Дім хазяйський сторожу.
Чищу я доріжки
Перед ганком кішки,
Піч топлю, мишей ловлю,
Всіх непроханих гоню. (Виходять)
Ведуча.
Ось прийшли до Кішки-тітки
Два племінники-серітки.
І постукався один,
Щоби їх впустили в дім.
Музика(Кошенята)
Кошенята.
Тітонька заморська,
Тітонька ангорська.
Нас пусти до хати,
Хочемо ми спати.
Їсти хочуть малюки,
Хоч в куточок нас впусти.

Виходить Кіт.
Хто стоїть біля воріт?
Я – кицин сторож, старий кіт!
Кошенята.
Ми кицині племінники.
Кіт.
Ось я вам дам, негідники!
Вештається вас багато,
Всі хочуть їсти,тай поспати!
Геть звідси, ледацюги!
Кішка.
Яка ганьба, яка ганьба!
Була маленькою і я…
Тож по родині не ходила
І їсти-пити не просила,
Ой, розболілась голова…(тримається за голову)
Василю, де пігулки? Га???(обмахується хустинкою)
А для голодних кошенят
У місті є притулки!
Нема від родичів життя,
Набридли кошенята.
Ось, чую музику здаля,
Гостей іде багато!
Музика (приходять козел та вівця)
Кішка.
Козел Іванович, привіт!
Давно я вас чекала.
Козел.
І як до вас прийти, мадам,
З овечкою ми знали,
Вівця.
Застав нас дощик,вітер,грім.
Та це нас не злякало.
Кішка.
Заходьте гості дорогі
Давненько вас чекала.
Музика(приходить свиня)
Кішка.
Добридень кумонько моя,
Заходь скоріше,не барись
Сідай до столу підкріпись.
Як кум кабанчик,дітки як?
І як твій татко-мудрій хряк?
Свиня.
Спасибі, киценько, хрю-хрю!
Живемо добре, дякую.
А наших поросят-діток
Я посилаю в дитсадок,
Кабан чудово поживає
Вагу щодня він набирає.
І вся тобі моя рідня
Вітаннячко передала.
Музика(приходить півник і курка)
Кішка.
Добридень, Півнику, мій світ!
Я вас чекаю на обід.
Півник.
Прийшли оглянути ваш дім.
Курка.
Як поживаєте ви в нім?
Все місто чутками дзвенить.
Кішка.
Я рада двері вам відкрить! Влаштовуйтесь зручніше!
В моїй їдальні новій
Всі меблі імпортні, чудові.
Оце, стілець на нім сидять,
А за столом оцим – їдять.
Вівця.
Це на столі оцім сидять,
А це стілець, його їдять?
Свиня.
Ні …посади свиню за стіл,
То ніжки викладу на стіл.
Кішка.
А це моя вітальня:
Тут килим є і дзеркала.
Купила піаніно я,
І музиканта найняла!
Курка.
Шановна наша господиня,
Ти нам зіграй на піаніно!
Кішка.
Для вас я краще заспіваю,
Маестро, музику, скоріш!
Ви, друзі теж допомагайте
Зі мною разом ви співайте!
Музика (співає Кицька).
Півник.
Ось і вечір наш скінчився,
Пора хазяйці відпочить.
Дозволь, хазяєчко, тебе
До себе в гості запросить.
Свиня.
Про мене ви не забувайте,
Обов’язково завітайте.
Вівця.
Тебе запрошую і я,
Покуштувати пирога.
Кішка.
Обов’язково я прийду,
Хоч в гості часто не ходжу.

Всі.
Ми гарно вечір провели
І ти про нас не забувай,
Тож до побачення, бувай!
Ведуча.
Хазяйка і Василь,
Вусатий, старий кіт
Ще довго проводжали
Гостей біля воріт.
Словечко за словечком
Не скінчити розмов,
А біля каміна вдома
Вже панував вогонь!

Музика (пожежа).
Ведуча.
Ой, дітки, погляньте яка пожежа, от біда.
Кішка.
Від полум’я рятуйте дім,
І все добро що було в нім!
Вівця.
Не врятуєте добра,
Рятувать себе пора!
Розбігайтесь хто куди!
Музика

Ведуча.
І згорів так кицин дім
І добро, що було в нім.

(виходять кіт і кішка).
Кішка.
Горе-горенько мені,
Де я буду жити?
Кіт.
Горе-горенько мені
Що буду сторожити?
Кішка.
Що робити нам Василю?
Кіт.
Нас у гості запросили.
Ведуча.
Кіт Василь іде-бреде
Кицю під руку веде,
Ось перед ними старий дім,
Коза з козлом живуть у нім.
А щоби час не марнувати
Вони засіли в карти грати…
Кішка.
Ти впусти мене, Вівця,
Я лишилась без житла.
На дворі і сніг, і вітер,
Ти впусти нас відпочити.
Козел.
Мені Вівця оце казала,
Що у нас тут місця мА-а-ло!
Вівця.
Ой, жартує бородатий,
Але в нас тут тіснувато.
Ти постукай до свині
Місце є в її житлі.
Кішка.
Ой, пішли, мій кіт Василю,
Щось в цей дім нас не впустили.
Сумна музика (виходять).
Ведуча.
Видно тин свині і хату,
Визирають поросята.
Кіт і кішка стукають у двері.
Свиня.
Хто там стукає.
Кішка.
Це я! ти впусти мене, Свиня!
Свиня.
Я не можу вас впустити
Нам і так тут тісно жити.
Є просторіші хати
Так пішла б туди і ти.
Кішка.
Ой, пішли, мій кіт Василю,
Щось і в цей дім нас не впустили.
Ведуча.
Ось перед ними ще є дім -
Півник і курочка мешкає в нім.
Кішка.
Ти впусти мене кума.
Я лишилась без житла.
Курка.
Дуже рада і сама
Запросити б тебе я.
Мій чоловік, тремтить від злості,
Коли до нас приходять гості.
Кішка.
Знов біда яка, Василю,
І сюди нас не впустили.
Кіт.
Ось напроти чиясь хата
і мала, і тіснувата (стукає)
Я киці сторож, старий кіт,
Пустіть нас ночувати
В стареньку вашу хату.
Кошеня 1.
Кіт Василю, то це ти,
З тобою тітка киця???
А ми весь день до темряви
вам стукали в світлицю.
Кішка.
Ну, що ж поробиш?
В дощ і сніг
Погано буть без хати.
це зрозуміє краще той,
кому нема де спати!
Кошеня 2.
Але ж у нас убогий дім -
Ні даху в нім, ні тиші,
Вітер свище в закутку,
Долівку зїли миші.
Кіт Василь.
Зроблю я добрий вчинок,
Поладнаю вам будинок.
Ви, малюки, допомагайте,
Усіх мишей порозганяйте!
Ведуча.
Тілі-тілі, тілі-бім
Збудували новий дім.
В розписні віконця
Заглядає сонце.
А по світу чутка йде,
киця нині там живе.
Є у неї гарний дім
Та племінники у нім.
Старий кіт там походжає,
Новий дім охороняє.
Кому нема де ночувати,
Всіх запрошують до хати.

Музика

Кінець!!!

[юлисанна]

Лисички-сестрички
Автор. У дрімучому лісі стояла хатинка, біля оселі простяглися грядки, де росли помідори, огірки, капуста, морква та буряки. У хатинці жила поважна пані, яка любила полежати на м’якенькій перині, поніжитись і поїсти щось смачненьке. Звали цю пані – Лисиця Евеліна. Евеліна дуже любить поласувати солодку малину та смородину, огірки та помідори, але трудитись не поспішає.
Скоро наступить осінь-пора, коли потрібно збирати урожай, запасатись на холодну зиму.
Кличе Лисиця на допомогу Зайчика. Дзвонить йому по лісовому телефону.
Лисиця Евеліна.
Алло!
Де ти друже Зайчику,
Сіренький стрибайчику
Ти Лисичці поможи,
Гарно грядку пополи,
Полуницю позбирай,
Смородину не лишай.
І подай усе в світлицю,
Пошкодуй бідну Лисицю.
(приходить Зайчик)
Зайчик.
Ой, захекався я дуже,
Косив сіно я на лузі.
Бо зима наступить скоро,
Заповняю я комори.
Щоб в мороз не замерзати,
Треба влітку працювати.
Але вам допоможу
І городину зберу.
(Зайчик збирає овочі в кошик)
Лисиця Евеліна.
Дуже вдячна я тобі,
Можеш взяти щось собі.
Зайчик.
Пару довгих вушок маю
На городі я стрибаю
Не роблю нікому шкоди
Все працюю на городі
Часу даром не марную
З-поза ранку я працюю,
Маю повний дім добра,
Й не страшна мені зима.
(йде до дому)
Лисиця Евеліна.
Ще на грядці огірки,
І в землі ще буряки
Я не знаю, що робити!
Треба комусь подзвонити
(лисиця телефонує)
Алло, алло Їжачок
Ти моя надія!
Викопай ти бурячок
Бо я щось не вмію
Й огірочки позбирай
Пропадає урожай
(приходить Їжачок)
Їжачок.
П-ф, п-ф, п-ф,
Ой, Лисичко дорога,
Скоро гряне вже зима,
В мене дітки їжачата,
Їх всіх треба годувати.
Гриби, яблука й грушки
Покладу на колючки
І в комору все сховаю.
Сміло я зиму стрічаю.
Та тобі допоможу,
Працювати я люблю.
Лисиця Евеліна.
Мій колючий, любий друже,
Ти поміг своїй подрузі,
Можеш взяти огірок
Для малесеньких діток.
Їжачок.
Мої дітки не бідують,
Бо із малечку працюють.
Нанесли ми всі добра,
Тож зима нам не страшна
Лисиця Евеліна.
Я-нещасна Евеліна
не спасе мене й перина
Треба хату утеплити
Хмизу гору наносити
Ось я Жабці позвоню
І Квакушечці скажу.
(телефонує Жабці)
Алло, вас турбує Евеліна.
Це болото, трясовина?
Слухавку квакушці дайте,
Терміново погукайте.
Жабко, люба, порятуй
Хату мою зремонтуй!
(приходить Жабка)
Жабка.
Ква-ква-ква
Ось і я ледве прийшла,
Очерет ось цей на хату,
Щоб могла ти зимувати.
Глину в кошику несу,
Цим оселю утеплю.
(жабка утепляє хату)
Лисиця Евеліна.
Справжня ти моя подружка,
Мила й люба ти, Квакушка.
Не злякає сніг та вітер,
Я всю зиму буду грітись.
Жабка йде до дому, приходить Вовк)
Вовк.
Я поважний сірий пан,
А зовуть мене Вован.
Ліс я дуже полюбляю,
Та домівки я не маю
До Лисиці напрошусь
І на зиму залишусь.
Буду в затишку я жити
І нічого не робити.
(стукає в двері)
Гей, руденька, відчиняй,
Друга,Вовчика приймай.
Разом будем зимувати
Смачно їсти, довго спати.
Лисиці Евеліна.
Тьфу-тьфу, тьфу-тьфу!
Я Вована не пущу
Він не любить працювати,
Тільки й вміє що лежати!
(вовк іде ображений і співає)
Пісня Вовка.
Був колись я молодий о-о-о-о
Був я хлопець хоч куди о-о-о-о
Зграя добре мене знала
І за силу шанувала.
То було давно о-о-о-о
Збігло все немов потік о-о-о-о
Вже рокам я втратив лік о-о-о-о
А тепер старий, недужий,
Із лисицею не в дружбі,
Я її ніхто о-о-о-о
(вовк іде геть)
Автор.
Літо швидко проминає.
За ним осінь наступає.
Ось зима стука в вікно,
Біле снігове рядно
Вкрило гори, ліс , поля
Спить під снігом вся земля.
Та не спиться лиш Лисиці,
Розболілась поясниця,
Лапки, горло й голова,
Хвостик став немов мітла,
Важко було їй ступати,
Вага стала заважати.
Входить в хату бідна боком,
Щоб не впасти ненароком,
Щоб чогось не зачепити,
Випадково не розбити.
Лисиця Евеліна.
Ой, біда, мені біда,
Не трудилась я сама,
Не згиналась, не спала,
Ситно їла, довго спала.
Дуже стала я товста
І наїла живота.
Стали ноги мов колоди,
І немає більше вроди.
Щоб зарадити біді,
Позвоню своїй сестрі,
Що у Лондоні живе
І здоровя береже.
(телефонує сестрі)
Алло, алло
Сестричко з Англії, агов!
Допоможи і порятуй
І свого часу не шкодуй.
Твоя сестра погибає
І тебе дуже чекає!
Автор.
Любі діти, сестру Евеліни звати Мері. Вона живе в Англії. Дорога з Англії до України була далекою і небезпечною. Прийшла Мері на залізничний вокзал. Там її зустрів провідник Матьє.
Провідник.
Привіт Мері,
Вас вітаю на прекрасній цій землі,
Провідник я , проводжаю
Поїзди в різні краї.
Покидайте ви перон,
Та заходьте у вагон,
І прямуйте в Україну,
Мальовничу ту країну.
Автор.
Сіла лисиця Мері в поїзд і попрямувала до України.
В Україні вже вона,
Бачить-тут сніжна зима!
(лисиця йде та співає)
Лисиця Мері.
У Англії проживаю,
Довгий хвіст пухнатий маю.
І на місці не сидиться
Бо зовуть мене Лисиця.
Як красиво взимку тут
Буду зимувати тут.
Лиш сестричку відшукаю
Гарну пісню заспіваю.
Автор.
Пішла Лисиця Мері шукати сестру. Іде вона полями, лісами. Зустрічає Мері Собаку.
Лисиця Мері.
Собако,мій найкращий друг
Тебе я хочу запитати
Де знайти мою сестру
Евеліну де шукати?
Собака.
Гав,гав,гав,гав,гав,гав
Сестру твою добре знав,
Вона в лісі проживає
Часом в курник забігає,
Та останіх років три
Нема звістки від сестри.
Лисиця Мері.
Щиро дякую тобі
Піду далі я собі.
Автор.
Пішла Лисиця далі, назустріч їй Мишка.
Лисиця Мері.
Привіт,Мері мене звати
Тебе хочу запитати
Де живе моя сестра?
Дуже жде мене вона!
Мишка.
Прямо йди в сосновий ліс
Там буде стежинка,
По стежинці як підеш,
Буде там хатинка.
В ній живе твоя сестра,
Дуже вже вона сумна.
Автор.
Лисиця подякувала та пішла до лісу.
(йде та співає)
Пісня лисиці.
Як красиво все блищить,
Зупинюся я на мить,
Помилуюся сніжком,
Полюбуюсь я ліском
Свою спинку я зігну
Лапку гарно розімну
Нахилюся вліво, вправо
Я Лисиця Мері брава.
Ой-ля-ля, ой-ля-ля
Не страшна мені зима,
Я живу і не тужу,
Бо з зарядкою дружу.
Не страшний мені мороз,
Прожену я сколіоз.
Браво й весело живе,
Хто здоровя береже.
Автор.
Підходить Лисиця Мері до хатини Евеліни.
Лисиця Мері.
Хто в хатинці цій живе,
Мабуть,Евеліна?
Та стежки покрила всі
Снігова перина!
Треба звірів погукати,
Щоби сніг порозгортати.
Ой, Собачко, вірний друг
Прогорни мені сніжок.
Собака.
Евеліну поважаю,
Весь сніжок порозгортаю.
(розгортає сніг)
Лисиця Мері.
Дуже дякую тобі
Що поміг нам у біді.
Стук, стук,стук.
(стукає у двері)
Лисиця Евеліна.
Ой як важко з ліжка встати,
Щоб відкрити двері в хату!
Хто там в гості завітав?
І весь сніг порозгортав.
(відчиняє двері)
Лисиця Мері.
Боже, люба Евеліно
Ти огрядна як перина,
Що з тобою моя сестро?
Боже, скільки можна їсти?
Евеліно, рухай тілом
І сама займися ділом!
Треба більше працювати,
Щоб здоровя добре мати.
Я і всі оці звірята
Будем тебе тренувати:
Раз, два, три
Снігом тіло обітри
До землі ми нагнемося
Спортом разом займемося.
І не будем довго спати,
Гайд на лижах мандрувати.
Радість в лісі хай панує
І ніхто з нас не сумує.
Посміхнемось ми, малята,
Разом будемо стрибати.
Зайчик.
А тепер давайте разом
Виконаєм вправи
Щоб Лисичка Евеліна
Добре похудала
Буде спортом займатися
Й працювати буде
Щоб здоровя вернулося
Й не сміялись люди.
Лисиця Мері.
Нумо в коло разом знами
Стали всі швиденько,
І потупали ногами
Дружно-веселенько.
Ну а зараз розійшлися,
Плеснули в долоні,
Всі присіли, підвелися,
Щічки вже червоні.
Попрацюємо сьогодні,
Ну то що, ви згодні?
Раз-підняли руки вгору,
Два-схилилися додолу.
Три, чотири стали прямо,
Починаєм іншу вправу.
Крок вперед і два стрибки,
Ніби зайчики прудкі.
Руки в боки й нахилились
Вправо-вліво, вправо-вліво
Руки прямо вгору так,
Покрутились як вітряк,
Помахали, опустили,
А тепер усі присіли,
Підвелися, стали прямо,
Закінчили наші вправи.
Лисиця Евеліна.
Будьте ввічливі малята,
Усміхайтесь я і ти,
Постарайтесь жить на світі
За законом чистоти.
Хай пізнають всі навкруг,
Спорт для нас хороший друг.
Праця допоможе нам
Бути сильним і струнким,
Ти здоров’я бережи
Всім на світі поможи.

[юлисанна]

Нечемний вовчик.

МУЗИКА
Автор.
Жив у лісі на горбочку
Злий, нечемний, сірий вовк
І сидів він на пеньочку
У пригодах знав він толк.
То лисицю налякає
То на зайця накричить,
Все пригод собі шукає
І ніщо його не вчить.
МУЗИКА
Вовк.
Я злий, великий, сірий вовк
У цьому лісі знаю толк
Усі мене боятись мають
Бо гарних слів лиш я не знаю
Для свої вигоди брешу
Нічим тепер не дорожу
Всіх ображаю, навіть б’ю
Повеселитьсь я люблю.
Отож піду повеселюсь,
Над сірим зайцем посміюсь,
Піду усіх я налякаю
Такі прийоми добре знаю.
Автор.
Ось прибігло на галявку
Сірооке зайченя
Стало думати й гадати,
Що життя його біда.
МУЗИКА
Зайчик.
Як позбавитьсь від вовка
Щоб він більше не глумивсь
Не чіплявся щоб без толку
Взагалі щоб відчепивсь.
Треба певно так зробити,
Щоб вовка цього провчити
Ну ж бо де ви всі, звірята?
Збираємось на дибати.
(приходить їжак)
МУЗИКА
Їжак.
Боже, зайцю, що за галас?
Всі птахи порозлітались
Я біжу на допомогу
Переляканий їй-Богу
Але думаю тобі,
Зараз гірше як мені
Дай тобі допоможу
Добрим словом піддержу.
То що сталось Бога-ради
Чим я можу тут зарадить?
Заєць.
В лісі нашому живе
Це чудовисько страшне
Не вітається, мовчить,
Заздрить, свариться, кричить
Ображає всіх і всюди,
Не поможуть навіть люди.
Як провчити на віка,
Того лютого вовка?
Їжак.
Я маленький їжачок
В мене купа голочок
Я тобі допоможу
І вовчика поколю.
МУЗИКА
Автор.
Аж ось іде поважним кроком
Руда лисиця, тихо, боком,
І підслуховує розмову
І собі веде до зайця мову.
Лисиця.
О Боже, зайцю, любий друже
Лише тобі секрет скажу
Й мене цей вовк образив дуже
Тому тобі допоможу.
Такий не щирий він, нечемний
Люб’язних слів не знає він
Ні дякую, а ні будь ласка
Коли розмову він завів
Ні добрий день не скаже він
І справи як не запитає
Не попрощається ніколи
Бо гарних він манер не знає
Їжак.
Що ж пропонуєш ти, Руда?
Як нам провчити всім вовка?
Як справедливість встановить,
Й вовчиська чемності навчить?
МУЗИКА
Автор.
Аж чути в лісі…
Жаба.
Ква, ква, ква,
Провчити теж хочу Вовка-ка-ка
На полювання йшов він в ліс
Тай наступив мені на хвіст.
Від тоді ходжу буз хвоста
Лиш гірко плачу кВа, кВа, кВа
Та він мені не допоміг
Лише сміявся мені в слід
І не сказав мені пробач,
Не заспокоїв, сказав, плач!
Автор.
Іде ведмідь аж ліс тріщить ,
Від сонця шерсть його блищить.
Такий вже грізний та страшний
Та він також на вовка злий.
МУЗИКА
Ведмідь.
Що то за свято, за пора?
Навіть зібралась дітвора.
Чому зібрались ви гуртом?
Пригостите мене тортом?
Лисиця.
Які торти, пора така
Що треба нам провчить вовка.
Ми з ним не будемо дружить
Почне він нами дорожить
Йому не станем помагать
Без друзів він почне страждать
Запам’ятає він як я і ти
Усі закони доброти.
Жаба.
Лисичко, люба, ти права
Почнеться скоро вже зима
А в нього їжі і води
Не має друзі як завжди.
Не станем ми допомагати
Й ремонтувати його хату.
Лиш за слова оті святі
Ми допоможемо в біді.
(звірі йдуть)
Автор.
Пролітає час бігом
Та не дружать із вовком
Плаче вовк один, о Боже
І ніхто не допоможе?
І ніхто не пожаліє
У негоду не пригріє
Що ж робити, як же буть??
Треба дружбу цю вернуть.
МУЗИКА
Вовк.
У-у-у-у
Як же тяжко жити в світі
Я не знаю де подітись
Дуже хочу спілкуватись
Та куди ж мені податись?
Із вовком ніхто не дружить,
Бо невихований дуже
Що ж робити, як же буть ?
Що б не дать себе забуть ?
А як в мене беде грип,
Хоч до цього я не звик.
Хто ж ходить буде за мною,
Гарячим чаєм хто напоїть?
Хто малини принесе,
Хто робити буде все?
Треба все ж таки змінитись,
Гарних слів мені навчитись.
Я садочок віднайду,
Собі друзів заведу.
Автор.
І подався вовк шукати
Йшов від хати і до хати
І зайшов в садок до нас
Бо хотів у перший клас.
У садочку всіх навчають
Як людей усіх вітають
Добрий ранок, добрий день,
Учить вовк,вже знає все.
Що дітей не можна бить,
Слід пробачення просить,
Каже дякую, пробач,
І будь-ласка, і не плач.
Заспокоїть, допоможе
І підтримає як може
Дисципліну знає він,
І тепер повчає всіх.
Щось підкаже і порадить,
Усіх слухає, не зрадить.
Своїх друзів лісових
Згадує він кожну мить,
Повернутись щоб до них,
Трішки хоч погомонить.
МУЗИКА
Ось проходить рік чи два
Нема звістки від вовка
Перелякані звірята,
Треба йти мабуть шукати
Де тепер його знайти,
Як йому допомогти?

От виходить тут лисиця
Лисиця.
За вовка нам слід молиться
Я хвилююся за нього
Всі ми ходимо під Богом,
Де шукать його тепер,
Може він уже помер?
Що ж зробили ми, звірята?
Де тепер вовка шукати?
(приходить їжак)
Їжак.
Ой, лисичко, що за шум,
Чув що десь пропав твій кум?
Не лякайся ти руда
Прийшла звістка від вовка.
Пише, що з дітьми в садочку
Вчить манери гарні він,
Учить вірші на горбочку,
Вже пристойний, добрий звір.
(прибігає зайчик)
Зайчик.
Чули звістку від вовка
Він сумує за всіма
Всі знання уже засвоїв,
Тож зустрінемо юрбою.
Повертається до дому,
Ось таке мені відомо.
Автор.
Ось готується звірята,
Вовка з школи зустрічати
Пересвідчитися хочуть,
що добрішим став їх вовчик.
МУЗИКА
Приїжає вовк із школи,
Його друзі стоять колом
І привітно зустрічають
І таке його питають.
Ведмідь.
Що ти бачив, де ти був,
Нас давно мабуть забув?
Лисиця.
Але ми тебе чекали,
За тобою виглядали.
Жаба.
Думали чи ти змінився,
Чи чогось в житі навчився?
Вовк.
Дуже дякую вам щиро,
Що манер мене навчили.
Тепер друзів є багато
Зустрічають в кожній хаті.
Допоможуть люди добрі,
Тепер в світі жити добре.
Тепер вихованим буду
Вашу ласку не забуду.
Ви мені допомогли,
Від сорому вберегли.
Хочу з вами я дружить,
Буду вами дорожить.
Автор.
Так вони живуть й сьогодні
І з політикою згодні.
Усі виховані й чемні
Дружать всі у лісі темнім.
А ви дітки, пам’ятайте,
Гарні ви слова вивчайте.
Будьте виховані, щирі
Всі дружіть і будьте милі.
МУЗИКА

[юлисанна]

ПРИГОДИ МАУГЛІ У МІСТІ
Музика
Ведуча (Доброго дня дітки сьогодні ми поговоримо про правила поводження себе на дорозі, про правила дорожнього руху)
Місто, в якому
З тобою живем,
Можна по праву
Зрівнять з букварем.
Азбуку вулиць
Розкривши для нас,
Місто уроки
Дає повсякчас.
Музика (вих..зайчик)
Зайчик.
Ось вона, азбука,—
Треба всю знать.
Вздовж тротуару,
Глянь, знаки висять.
Азбуку міста
Знай до ладу.
Щоб не потрапити
Раптом в біду…..
Ой! Доброго дня вам, друзі!
Сьогодні ми з вами поведемо розмову про...
(Музика, вибігає М а у г л і, розгублено озирається).
Зайчик.
Привіт. Ти хто такий? От дивак! Ти що, перший раз у місті?
Мауглі. Добридень. Я — Мауглі, і дійсно перший раз у місті.
Зайчик. Тоді ласкаво просимо. Чи подобається тобі у нас?
Мауглі. Чесно кажучи, ваше місто схоже на джунглі, тільки дерев замало і кам'яних споруд забагато. А шумно як!
Зайчик.
Ти правий, велике місто часто називають «кам'яними джунглями». До речі, що ти тут робиш?
Мауглі. Я приїхав, щоб піти до школи. Мій лісовий учитель ведмідь Балу каже, що наука для людини — найголовні¬ший скарб. У ній і сила людська. Але я зовсім не вмію орієн¬туватися у ваших «кам'яних джунглях». Як мені до школи дістатися?
Зайчик. Он хтось іде, давай запитаємо як тобі дістатись до школи.
Музика
(виходить лисичка)
Зайчик. Привіт руда
Лисичка. Привіт
Зайчик. Ось познайомся із Манглі, він заблукав у нашому місті, не знає що робити, ти вже йому допоможи, а я піду.
Музика (зайчик виходить)
Лисичка.
А як ти вдома поводишся? Не блукаєш?
Мауглі. У наших справжніх джунглях я нічого не бою¬ся, адже добре знаю, як уникати небезпеки від диких звірів, як дістатися улюбленої галявини, як перейти через бурхливу річку. До того ж усі мешканці джунглів виконують певні пра¬вила поведінки. А тут...
Велике місто — просто горе... Я розгубився: «Ой!» і «Ай!» Не знаю зовсім світлофора, Ледь не потрапив під трамвай. Авто, тролейбуси, трамваї... Всі вулиці — річки безкраї!
Лисичка.
. Не журись, Мауглі. Мешканці міста також ви¬конують правила, які полегшують їм пересування вулицями і допомагають безпечно і швидко дістатися потрібного місця. Ці правила мають назву «Правила дорожнього руху». І вико¬нують їх і пішоходи, і водії.
М а у гл і. А які правила маю знати я?
Лисичка.
Звичайно, пішохідні, адже ти не маєш власно¬го транспорту.
Щоб дістатися іншого боку вулиці, скористайся «зеброю».
Мауглі. Зеброю? Вона мене на той бік вулиці перевезе? Я гадав, що у місті тварини вулицями не ходять.
Лисичка.
Та ні, «зебра» — це смугастий малюнок на ас¬фальті, який позначає пішохідний перехід. (Показує Мауглі «зебру» па підлозі.) Вона, звісно, нікого не перевозить, але пе¬рейти допомагає. Про неї навіть віршик є.
Вона зебра не проста:
Без копит і без хвоста,
Лиш біленькі смужки має
І лежить, а не гуляє.
Хочеш перейти дорогу? —
її проси про допомогу.
Он поглянь іде собака, він то знає усі знаки.
Музика (вих..собака)
Собака. Доброго дня руда, а хто це з тобою?
Лисичка.
Це Манглі, приїхав до нас із лісу, його слід навчити правил дорожнього руху, я розповіла йому про зебру а ти далі допоможи йому, а я піду , мені вже час.
(лисичка виходить)
Собака. Окрім «зебри», Мауглі, пішоходу стануть у пригоді й інші дорожні знаки. Ось цей (показує на знак «Пі¬шохідний перехід») ~ твій перший помічник.
Бачиш цей чарівний знак?
Він тобі підкаже — так,
Саме тут і зможеш ти
Цю дорогу перейти —
У трикутничку людина
Попереджує машини:
«Тут крокує пішохід!
Пішохідний перехід!»
Собака. Але машини не можуть зупинятися перед кожним кому треба на той бік. Тому потрібно трохи почекати. Отой ліхтар (показує на світлофор) називається «світлофор» Він час від часу наказує машинам зупинитися і пропустити пішоходів. А вони уважно слідкують за його наказами.
В нього на чотири боки
Є по три кругленьких ока,
Ними світить не даремно:
Як подивиться зеленим —
Йди скоріше, не зівай!
Світить жовтим — зачекай,
А червоний — стій, не йди, Щоб не сталося біди!
М а у гл і. Так просто?
Собака. Дуже просто, якщо знаєш, що означають сигнали світлофора. Останнім часом у нашій країні розпочали вста¬новлювати світлофори, що розмовляють. Вони повідомляють уголос, у якому напрямку і наскільки швидко можна рухати¬ся, їх поки небагато, але з часом стане більше. Це зручно не лише сліпим і тим людям, хто погано бачить, але й неуважним пішоходам. Хочеш не хочеш, а звернеш увагу на дорогу, коли у тебе над вухом світлофор голосно крикне «Стій!».
Мауглі. Але ж дорога така широка! А якщо не встигну перебігти? Правда, я добре бігаю (гордо). Але ж на дорогу мо¬жуть вийти і малюки-першокласники, і бабусі. Як їм встигну¬ти перейти, поки зелене світло горить?
Собака. Дорогу слід переходити швидко, та бігти не треба. Бачиш, уздовж дороги посередині намальована біла сму¬га? Вона називається «розділова смуга». З одного боку машини ідуть праворуч, з іншого —ліворуч. Якщо не встигаєш перейти до¬рогу — зупинися на ній і дочекайся наступного зеленого світла.
Біла лінія чудова,
Не звичайна, розділова —
На дорозі господиня,
Бо лежить посередині.
Всі машини поважають
І її не зачіпають.
Об'єднавшись в два потоки,
їдуть в протилежні боки.
Мауглі. Як цікаво — коли знаєш правила, можна спокійно себе поводити на дорозі. Дякую, друзі, за науку. Вона досить проста , ну я пішов...
Собака. Постривай, це лише початок!
Музика (виходить вовк)
Вовк. Доброго дня хлопці, а що ви тут сперечаєтесь?
Мауглі. Та я тут вивчаю правила дорожнього руху.
Вовк. Я із задоволенням тобі допоможу все зрозуміти.
Собака. Ну тоді я піду. (виходить)
М а у гл і. Як, це ще не все?! Якщо ці знаки та зебри є всюди, де можна переходити вулицю...
Вовк. Не всюди. На невеликих дорогах може і не бути ані світлофора, ані спеціального знака.
Мауглі. І що ж тоді робити?
Вовк. А от що тобі порадить віршик.
А якщо відсутній знак,
Треба нам зробити так:
При дорозі зупинись
І ліворуч подивись.
після цього можеш йти.
Вовк. І не можна забувати, що «швидка допомога», пожежна та міліцейська машини мають право їхати і на червоне світло! Тому треба завжди буди дуже уважними, навіть якщо переходиш дорогу за усіма правилами. (вовк йде)
Музика (виходить цап)
Цап. А чи знаєш ти, хто найголовніший на вулиці?
Мауглі. Ні. (Звертається до учнів.) Можливо, хтось підкаже?
(Діти відповідають: )
Цап. Це «Регулювальник».
(Наперед виходить Регулювальник).
Регулювальник
Постовий на мостовій
Паличкою маше,
А чи знаєте, що він
Пішоходам каже?
(Звертається до учнів.) Друзі, знаєте, що означають рухи регулювальника?...... «Регулювальник керує рухом транспорту». Бачу, дехто знає. Молодці! А тим, хто не знає, зараз покажу і поясню.
Якщо моя рука з паличкою опущена — «Стій!»; права рука з паличкою піднята вгору —«Увага!»; повертаюся боком до пішоходів, указуючи паличкою на перехід — «Рух дозволено».
Запам'ятали? Ну от і добре.
Мауглі. Хіба усе це відразу запам'ятаєш?
Цап. Не хвилюйся, основні правила переходу вулиці ти засвоїв.
М а у гл і. То і це ще не все?
Цап. Майже все, але далі буде простіше. У місті бу¬вають дуже широкі вулиці з пожвавленим дорожнім рухом, І машини там зупинити дуже важко або з якоїсь причини не¬можливо. На таких вулицях не передбачено пішохідних пере¬ходів.
Мауглі. Знову перешкода! І як же потрапити на проти¬лежний бік такої вулиці? (Звертається до учнів.) Може, хтось із нас підкаже?
Цап. Так, «По підземному переходу».
Так. На вулиці широкій,
Де машини йдуть потоком,
Відшукає пішохід
Знак «Підземний перехід»:
(показує на знак «Підземний перехід»)
У квадратику людина
Швидко сходами іде,
І дорослих та маленьких
За собою поведе —
Йди за нею, не барись,
Там, де хочеш, опинись!
Мауглі. Я помітив у вас іще одну дивність: усі ходять| правим боком тротуару. Чому машини так їздять, зрозуміло -інакше б вони весь час зіштовхуватися. А пішоходи? Вони ж | не машини! У нас у джунглях ходять хто як захоче, просто поступаються одне одному дорогою.
Цап. Це теж правило поведінки на вулиці. Уяви собі,' що буде, якщо кожен буде йти, як йому заманеться? Люди просто заважали б одне одному. Тротуар хоч і широкий, але місця на ньому менше, ніж у ваших джунглях. Якщо ти три¬матимешся правого боку тротуара, то людина, що іде тобі на¬зустріч, рухається відносно тебе з лівого боку. Таким чином, ви не заважаєте одне одному. Це дуже зручно.
Як ідеш по тротуару
Чи гуляєш по бульвару,
То завжди тримайся справа —
Це одне з важливих правил.
Хто це правило не знає,
Іншим людям заважає.
Мауглі. Дійсно, добре придумано. Ну, це вже всі пра¬вила?
Цап. . Не всі, але якщо ти їх запам'ятав, то вже змо¬жеш вільно й безпечно ходити вулицями. До речі, ти так і бу¬деш ходити пішки?
Мауглі. Не знаю. Місто таке велике... Раптом моя школа далеко від того місця, де я житиму?
Цап. Будеш їздити трамваєм, тролейбусом або автобусом. (Звертається до учнів.) Друзі, хто з вас їздив у автобусі чи тролейбусі? Розкажіть Мауглі, як слід поводитись на зупинці.
Цап. Правильно. Чекати транспорт потрібно на тротуарі, не виходячи на проїжджу частину вулиці. Перед тим, як заходити до нього, треба дати зійти тим, хто виходить, не штовхатися.
М а у г Лі. А я, коли йшов вулицею, бачив, як п'ять чи шість хлопців так кумедно лізли до тролейбуса. Один мало не випав, и тролейбус рушив. У нас так мавпи штовхаються, коли щось смачненьке знайдуть. Штовхаються, кричать — такий галас здіймають, що вуха закладає. Ніхто інший у джунглях так себе не поводить.
Цап. От і хай слухають ті, хто звик поводитися у транспорті, як дикі мавпи. Не хочуть розуміти, що штовха¬вся біля дверей транспорту не лише неввічливо, але й небезпечно — можна випасти, випадково вдарити одне одного, або когось дверима затисне.А от як слід поводитись, коли ти зайшов у салон автобуса чи тролейбуса., давай когось запитаємо.
Музика (виходить свиня)
Цап. Добрий день тітонько Свиня, розкажіть будьте такі ласкаві Манглі, як слід себе поводити у автобусі чи тролейбусі.
Свиня Не шуміти, не штовхатись,
Чемно й лагідно триматись.
Без білета, знає кожен,
їхать в транспорті не можна.
Старшим людям, як годиться,
Треба місцем поступиться.
Скоро вихід? Не штовхайся,
Потихеньку просувайся.
Музика (виходить регулювальник)
Регулювальник. Як сісти до тролейбуса або трамвая, хлопцеві розказали, а що робити, коли з них вийшов? Тролейбуси та автобуси рухаються один за одним.
Тому запам'ятайте всі
Таку мою пораду:
Тролейбуси, автобуси
завжди обходьте ззаду!
Ясно чому?
Бо якщо обійдеш автобус попереду,то можна потрапити під машину, яку ти не побачив із-за нього. І водій того автомобіля тебе не побачить, поки ти не вискочиш прямо йому під колеса.
Свиня(звертаючись до Мауглі). Ну що, друже, трохи опанував дорожню науку? Мауглі. Так, дуже вам дякую. Відтепер я не потраплю у біду і завжди знатиму, як уникнути небезпеки на вулиці, де повно машин.
Свиня(звертаючись до учнів). Сподіваємось, що і для вас сьогоднішня зустріч буде корисною.
Мауглі
Незалежно від погоди
Ми із вами — пішоходи.
А тому нам у дорозі
Знаки будуть в допомозі.
Ведуча Різних знаків є багато — Обереги, застороги. Нам усім потрібно знати Мудру азбуку дороги!

[юлисанна]

«Зайчик Кузя».
Музика.
Ведуча.
Жив у лісі зайчик Кузя
Поважав він своїх друзів,
Мав сімейку невеличку:
Матір зайчиху, двох синів та дочку.
Музика.
Зайченя 1.
Мамо, мамо, дай нам їсти,
Капустину чи морквину б нам погризти.
Або ж яблучко чи грушку соковиту –
Ми б це з’їли із великим апетитом.
Зайченя 2.
Дітям треба вітаміни
Кожен день вживати.
На пустий живіт матусю,
Більш не можем грати.
Зайченя 3.
А як добре наїмося
Працювати добре будем
Допоможем на городі
На подвір’ї не забудем.
Будемо ми всі слухняні
Все тому що не голодні.
Тож давай нам мамо їсти
Ми на все вже згодні.
Кузя. (Сидить, читає газету).
Зайчиха.
Всі запаси на сьогодні
Ви, зайчата, з”їли.
Що без батька Кузі, діти,
Ми б з вами робили?
Годі, Кузю, вже читати,
Їжу йди у ліс шукати,
Бо зайчатам їсти час,
А нема нічого в нас.
Кузя.
Добре, діти вже іду,
Щось поїсти вам знайду.
Ведуча.
Кузя кошика знайшов
Та тихенько в ліс пішов.
Вирішив своїм зайчатам
Яблучок зірвать багато.
Яблука висять смачненькі,
На всі боки червоненькі.
Музика.
(Кузя бере кошика та йде в ліс)
Кузя.
Ось і яблунька моя –
Як же виросла вона!
Я її саджав весною,
Щоб осінньою порою
Моя яблунька зросла
І смачненькою була.
Щоб було чим пригощать
Моїх милих зайченят.
Яблук, яблук так багато
Наберу своїм зайчатам.
Музика.
(Збирає яблука в кошик)
Ведуча.
Повний кошик назбирав
Та й до дому пострибав.
А на зустріч тут – сусід,
Добрий дядечко ведмідь.
Вони ще із зайцем змалку
Ходили разом на рибалку.
Музика.
(виходить ведмідь)
Кузя.
Гей, сусіде, ранок добрий!
Ведмідь.
І тобі сусіде, добрий!
(вітаються, обіймаються).
Кузя.
Яблук назбирав зайчатам,
Пригощайся, дай ведмежатам.
Ведмідь.
Ой, який ти добрий, друже,
Дякую тобі я дуже.
Ведуча.
Пригостився клишоногий
Та й пішов собі в барлогу.
Кузя – зайчик поспішає,
Він дбайливий тато,
Бо його чекають вдома
Зайчики-малята.
Поспішає, не бариться,
Швидко йде до хати,
Раптом в лісі зустрічає
Білочку хвостату.
Музика.
(виходить білочка).
Кузя.
Гей! Сусідко, ранок добрий!
Білочка.
І тобі, сусіде, добрий!
(Обіймаються)
Білочка.
Ой, у гості я збиралась,
Але справ тепер багато –
Треба нам грибів зібрати.
Кузя.
Яблук я зібрав зайчатам,
Пригощайся, дай білчатам.
Білочка.
Дуже дякую, сусід.
Дома всім своїм привіт!
Ведуча.
Пострибала білка в ліс
Тільки й бачив зайчик хвіст.
Кузя –зайчик поспішає,
Він дбайливий тато.
Бо чекають його дома
Зайчики-малята.
Поспішає, не бариться,
Швидко йде до хати,
А у лісі дозріває
Урожай багатий.
Ось по лісі хтось гуляє
І грибочки збирає.
Хто це з гострими голками,
Походжає між гілками?
Музика.
(виходить їжачок)
Кузя.
Гей, сусіде, ранок добрий!
Їжак.
І тобі сусіде, добрий!
Кузя.
Яблук назбирав зайчатам
Пригощайсь, дам їжачатам.
Їжак.
Ой, який ти добрий, друже,
Дякую тобі я дуже
Кузя.
Ти у гості забігай
Їжак.
Дякую тобі, бувай.
(їжак іде)
Ведуча.
Настрій піднявся у Кузі,
Бо зустрів своїх він друзів.
І сміється, і співає,
І додому поспішає.
Музика.
(виходять зайчиха та зайчата)
Зайченя 1.
Що приніс ти тату?
Зайченя 2.
Ой, а яблук тут нема,
Що ж ти в ліс ходив дарма?
Зайченя 3.
Кошик зовсім твій порожній!
Тату, знову ми голодні.
Кузя.
Ні , я яблук назбирав
Та сусідів пригощав.
Пригощав, та не помітив,
Як не залишилось дітям.
Музика.
(вилітає сорока)
Сорока.
Скре-ке-ке! Скре –ке-ке!
Де ви бачили таке!
Іншим все геть-геть роздати,
І нема що дітям дати!
Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!
Де ви бачили таке?
Кузя.
Ти, сороко, помовчи!
Не кричи, не скрекочи!
Якщо хочеш друзів мати,
То нема що жалкувати.
Сорока.
І придумав же таке!
Що ж побачим, скре-ке-ке!
Зайчиха.
Знов потрібно йти до лісу,
Бо зайчати хочуть їсти.
Кузя.
Ну, тоді біжу, біжу,
І поживу десь знайду.
Ведуча.
Але тільки зайчик в ліс –
Раптом дощ пішов навкіс!
І намок він під дощем,
Заховався під кущем.
Музика.
(іде дощик)
Ведуча.
Перестав наш дощ іти
І до зайця всі прийшли.
Друзі всі його завзяті –
Подарунки в кожній лапі.
Ведмідь.
І тобі, і зайченятам
Меду я приніс багато!
Білочка.
Ну, а я для вас горішків
І грибочків низку трішки!
Їжак.
Поспішав я через ліс,
Кошик ягід вам приніс.
Зайчиха.
Буде їсти що зайчатам,
І сусідам , і малятам!
добре стільки друзів мати,
Разом свято зустрічати.
Дружбу вічну величати
Танцювати і співати.
Музика.
(всі танцюють).

[sveta_power]

]Театралізація казки "Ріпка"
(середня група)
[/COLOR](матеріал сикористовувала з нашого форума+ свої пісні+Муз.матеріал)
Сценарій:
Музичний проект


http://files.mail.ru/512VC5

01-трек(вхід)
Зал прикрашений для Осінньої Казки, під муз супровід діти входять до зали!
Ведуча
Добрий день гостям, малятам,
Починаєм наше свято
А воно в нас не просте,
Знайте, діти, чарівне.
Славну осінь привітаєм,
Гарну книжку почитаєм.
А знайшла я оцю книжку,
Де її сховала мишка
02фон
Мишка виносить книжку....

Ведуча
Зручно всі тепер сідайте,
Казку слухать починайте
Назва казки, всім відома,
Про «Ріпку» яку посадили дома!
« Та про осінь, і урожой»,
“Про осінній коровай”!...
Так що друже не зівай,
Сказку слухать починай!

(відкриває книгу, читає)
03фон
На узліссі, на горбочку,
Коло річки в холодочку,
Горобиною накрита
У барвінками увита,
Дивна хаточка стояла,
А в ній осінь проживала...
04фон
( Під муз.супровід ,Із хатинки виходить осінь, кружляє, співає пісню)
05+
Пісня осені «Іде красуня осінь» муз.В.В.Лисенко(1куп і приспів)
“Танок осінніх листочків”(діти танцюють з осінню)

Вірш сені
07-
Пісня «Дарунки осені» В.В.Лисенко

(За бажанням діти розказують вірші для Осені)

«Вірш Осіння казка»

08+ в кожній казці...

РІПКА
Інсценізація за мотивами народної казки
09 фон народно-казковий
Ведучий: Не часто в нашій Україні
Бува, щоб ріпку хтось садив...
Але було... В одній хатині
Дідусь Панас з сім’єю жив.

Раз навесні, коли берізки
Пухкі сережки одягли,
Коли дрібні зелені бризки
Так рясно на гілля лягли,

10(Виходить дід)

Дід порався в своїм садочку,
Доріжки чистив, тин ладнав,
Скопав землицю на горбочку,
Що посадити тут – не знав.

(вибігає внучка)

І раптом вибігла Ганнуся,
Набрати думала води...
(з коломислом, набиває воду)

Онучка:
Підбігла, лащиться: „Дідусю,
Ти мені ріпку посади!”

І посадив...
(порається)

Ходив щоранку поливати,
Глядів, щоб півник не стоптав.
Бур’ян зривав, щоб їй зростати.

Ведуча: Ох! Немає в діда сили…
Ріпка виросла така,
Ну й пузатії бока!
Повнощока, зелен чуб.
Ну не ріпка, просто дуб.


Ріпка: Люблять всі мене в народі,
Я росту на огороді.
Виросла я величезна!
А яка я красивезна!
Я горджуся красотою!
Вам не впоратись зі мною!
(Гордо всідається на стілець.).



11-Пісня-інсценівка «Ріпка»
муз В.В.Лисека(Щедрий урожай), обр.слів НауменкоС

1)Сонечко ясно світило.
Ріпку красуню зростило.
І відтакого тела,
Гарно вродила вона!
Приспів

Рости-рости кріпенка,
Ріпка золотенька,
Хай сонечко пригріє.
І ти у нас зміцнієшь!

2)Дощики з неба летіли!
Щедро нам ріпку поїли,
І від такого тепла,
Гарно вродила вона!
Приспів
3)Повтор першого куплета


Ретельно ріпку доглядали.
Сапали її поливали...
А українські землі – диво!
За труд відплачують як слід.
І ріпка вироста у мить,
І сонце її зігрівало,
Асонячні промінчики їй допомогали...
12-вихід сонячних промінчиків
Промінчики:
На сонечко я схожий і сонечко люблю,
І теплії промінчики, усім я розішлю!

Промінчики пускаєм хай ріпка підростає,
Хай ріпкадозріває про неї ми подбаєм!

Проміння золоте,зігріє враз тебе,
І веселовсім дуже, Промінчики всі дружать...

13-танок промінчиків з жовтими стрічками

14Дід: Хороша ріпка!
Блищить на сонці чепурненька,
Як мед, не скласти їй ціни,
Тугенька, жовта, величенька.
А висоти!
А ширини!


Ведучий: Дід довго нею милувався,
І знав, що він досяг мети.
Хоч шкодував, і хоч вагався,
Та все ж сказав: ...

Дід: Пора тягти!

15Ведучий: На другий день зібрався зранку,
Неначе десь на свято йшов,
Надів сорочку-вишиванку,
До ріпки стиха підійшов.
До неї чемно привітався,
Примірявся і так, і сяк.

15(під муз.супровід тягне, співає: «Тяну-потуну, витягнуть не можу!-2р
Але ж... як тільки не старався,
А витягти не міг ніяк.

Дід: Гей, сусідко, нумо вийди з хати,
Покинь всі справи хоч на мить.
Біжи мені допомагати,
Бо ріпка глибоко сидить.

16(під муз супровід виходить сусідка, співають пісню-гуморинку)

«РІПКА»

1. Наша пісенька про те,
Як тягнули ріпку.
Свою бабу дід не звав,
Запросив сусідку.

Приспів:
Тягнуть, тягнуть, тягнуть, тягнуть
З усіх сил стараються.
Дива дивні на землі
Й досі зустрічаються.

2. Баба діду кулака
Зразу ж показала,
Дідусю не помагать
Внучці наказала.
І не прийдуть кіт і пес,
Не покличуть мишку.
Дід не витягне з землі
Ріпку анітрішки

Приспів.

3. Був такий переполох!
Витягали ріпку.
Потім помирив дідусь
Бабу і сусідку.

Приспів:
Всі танцюють, всі танцюють
Мило посміхаються.
Дива дивні на землі
Й досі зустрічаються.



Баба: Ти кликав, діду?
Я хутенько,
Усе покинула й біжу.
Ця ріпка й справді величенька,
Давай тобі допоможу.

(Співає пісню з дідом «Гей, діду не журися»)
Баба:
Гей, діду не журися, туди сюди повернися!-2р.
Дід:
І спина щось болить, і в колінах щось трищіть!
Ти мене не чипай, сама краще починай!

(бабка робить масаж діду по спині...,танцюють)
(під муз.супровід тягнуть, співають)

Ведучий: Бабця - за діда, дід – за ріпку,
Разом щосили потягли...
Вона ж сидить в землиці кріпко –

15 (під муз.супровід тягнуть, співають)
Тягнемо-потягнемо, витягнуть не можимо!-2р»)
Так витягти і не змогли.


Баба: Онучко, чуєш? Йди скоренько!
Де ти там граєшся? Давай!
Засіла ріпка глибоченько,
Її тягти допомагай!

17(під муз.сучасний супровід виходить внучка, крутить стегнами, дивиться в дзеркало, причипурюється, фарбує нігті, та без бажання підходить допомогати)
Онучка: А манікюр я свій не зіпсую?
Ну, ладно так і будь тому, допоможу...
Я сьогодні вихідна,
В мене справа не одна,
Манікюр зробити треба…
Ну, яка в мені потреба?


Ведучий: Дівча – за бабцю,
Та – за діда,
А дід – за ріпку,
Й потягли...

15(під муз.супровід тягнуть, співають: «Тягнемо-потягнемо, витягнуть не можимо!-2р»)


Не подає красуня й виду.
Так витягти і не змогли.

Онучка: Сірко!
Біжи сюди, собачко!

18(Під муз.супровід виходить собачка)

Гав-гав-гав, лиха година!
Беспокійна ж ця родина!
Та як кличуть помагать,
Треба справи всі лишать…

Чіпляйсь за мене,
В ряд ставай!
Разом і витягнем, побачиш.
Ти тільки нам допомагай.

Ведучий: Сірко – за внучку,
Та – за бабу,
Бабуня діда обійма,
Той тягне...

15(під муз.супровід тягнуть, співають: «Тягнемо-потягнемо, витягнуть не можимо!-2р»)
Ведучий Та виходить слабо,
І успіху ніяк нема.

Сірко: Гей, кицько, глянь, усі при ділі.
Не гай часу, сюди біжи!
Що розляглася в тому зіллі?
Ти краще нам допоможи.


19Вихід Киці ,
Пісня-діалог «Котику-воркотику!»муз.А.Мігай, сл обр НауменкоС
1КУП
Діти: Котику-Воркотику, йди допомагати,
Котику-Воркотику,ріпку посапати!
Приспів
Киця: А я не хочу! А я не буду!
Я я не вмію МЯУ-МЯУ! (2р)
2КУП
Діти: Котику-Воркотику,ріпку поливай!
Котику-Воркотику, нам допомагай!
Приспів
Проігриш-танцює...
Приспів
Киця: А я не хочу! А я не буду!
Я я не вмію МЯУ-МЯУ!
діти: Вона нехоче, вона не буде,
Вона не вміє. Мяу! Мяу!



Киця: Беспокійний ви народ!
Треба йти на огород….


15Ведучий: Киця - за собачку,
Той за онучку зачепивсь,
Вона – за бабу, та – за діда,
А дід за ріпку ухопивсь.
Дід тягне обома руками,
Командує: „Тягніть! Тягніть!”
Сам сперся обома ногами...
А ріпка смирненько сидить!

15(під муз.супровід тягнуть, співають: «Тягнемо-потягнемо, витягнуть не можимо!-2р»)
Ведучий: Лоби в усіх уже намокли,
Сміється сонечко згори,
А мишеня блиснуло оком
І хвацько вилізло з нори.

20(Під.муз супровід, виглядає мишка)
Мишка:: Ой, не хочу працювати,
Краще з вами відпочинем,
Та будемо грати.....

21МУЗ ГРА «Киця і мишинята»
(киця спить у колі, мишинята танцюють)
Муз керівник: Сіра Киця ляже спати, мишкам можна всім гуляти,
Сіра киця зараз спить, Мишкам можна всім ходить...
Приспів: Пригать, бігать і скакать,
Сіру Кицьку дратувать-2р.
(мишинята граються...)
Сіра киця воркотує, тай на мишок поглядує,
Сіра киця вже не спить, а біжить мишей ловить!



Мишка: Без мене тут не буде діла,
Це знає навіть дід Панас.
Буває, що великій силі
Бракує трішечки підчас.


Кіт: Ти краще, мишко, не хвалися.
Підходь хутчіш, за хвіст бери,
Гарненько ніжками зіприся,
Повітря в груди набери...

22Ведучий: І тягнуть всі:
Мишка – за кицю,
Кицюня – хвостик у Сірка,
Сірко – онуччину спідницю,
А та – бабуні фартуха.
Бабуня держить чоловіка,
Піт виступає на чолі,
Дід тягне ріпку, цупить, смика...
22(під муз.супровід тягнуть, співають: «Тягнемо-потягнемо, витягнуть не можимо!, Тягнемо-потягнемо, тай витянули ріпку!» Діти звалились на килимок..)
І.... ріпку витягли з землі!
Коріннячко у жовтій глині,
Така блискуча і гладка...
Всі впали і лежать на спині,
Проте ніхто не наріка.
Сусіди вибігли із хати,
Ото вже галасу було!...
Дідусь усіх став пригощати,
Наїлося усе село!

: Разом ріпку діставали,
Усі разом працювали!

: Вже йде вечір до двора -
Тож затанцюймо дітвора…


23Танок-полька
«Вірш про урожай»

25-ПІСНЯ «Буде коровай»В.В.Лисенка
Виносять коровай!
26-+ Пісня подарунок муз керівника(або старших дітей)
«Пшиниченька і жито» діти танцюювують з пшиничкою, співають приспів

Ведучий: Всіх запрошуємо до хати. Будум всіх ми пригощати!Ось і сказочкі кінець,а хто зіїсть наш каравай-буде МОЛОДЕЦЬ!!!

[Elen2]

Девочки, нашла у Суворовой мьюзикл "Дюймовочка",полезла искать и мультик, нашла 2 и оба классных.

http://www.youtube.com/watch?v=ADsrtMkw65U
А это текст мьюзикла
- Музыкальная сказка Дюймовочка

А здесь есть частично музыкальные партии по мьюзиклу

[natalia1508]

"Кулька-вередулька"
лялькова вистава

Клоун (забігає, танцює перед ширмою і співає)
Бубонці мої дзвенять,
Брязкальця заграли,
Знов Петрушка у малят,
Чи його впізнали?

Насмішу усіх підряд,
Розкажу вам дещо.
Хто із вас Петрушці рад,
Хай в долоні плеще!
Добрий день, любі діти! Я дуже радий вас бачити. Я прийшов до вас не сам , а з повітряною кулькою, але по дорозі вона кудись від мене втекла. Кулько, ти де?
Кулька (з-за ширми) Я тут.
Клоун (заглядає за ширму). Ой, Кулька справді тут. Але вона соромиться вийти, тому, що здута. Дітки, допоможемо їй. Ми її всі разом надуємо. Три – чотири….
(Діти імітують надування кульки, в цей час із-зі ширми поступово піднімається кулька жовтого кольору.)
Клоун: Ой, малята, подивіться, яку гарну кульку ми надули.
Кулька: Добрий день усім! А я що, і справді гарна? А якого я кольору?
(відповідь дітей)
Кулька: Що? Жовтого? А що це колір? Що ще буває жовтого кольору?
Клоун: Діти, давайте нагадаємо кульці, що ще буває жовтого кольору?
Кулька: І я жовтого кольору? Не хочу бути жовтою! Я весь час мріяла бути зеленою. Хочу бути червоною, червоною…
Клоун: Гаразд, гаразд, Кулько! Знаю, як ми зможемо тобі зарадити.
Кулька: А як?
Клоун: Ми тебе перефарбуємо. (Бере червону фарбу, пензлик і уходить за ширму)
Голоса з-зі ширми.
Клоун: От так, так. Іще з цього боку.
Кулька: Ой, лоскотно, ой-ой!.
Клоун: (виходить) Здається, ніби все! Кулько, де ти? Виходь , нехай на тебе дітки подивляться.

Кулька (з’являється) Ну що, я тепер гарна?
Клоун: Звісно, так !
Кулька: А у вас люстерко є? Я хочу подивитися на себе.
Клоун. Так, є, Ось подивись.
Кулька: (дивиться у люстерко). Ой, що це таке? Який жах! Я не хочу бути червоною. Не хочу! Хочу бути блакитною!...
Клоун: Здається я все зрозумів. Ти просто кулька – вередулька. А вередуєш ти, бо тобі, мабуть, сумно.
Кулька: Так-так! Мені справді сумно. А що робити?
Клоун: Знаю, як тобі зарадити. Ми з малятами спробуємо тебе розвеселити. Пограємо в цікаву гру, яка називається «Якщо весело тобі».
Якщо весело в долоньки плесні ти,
Якщо весело в долоньки плесні ти,
Якщо весело тобі, якщо весело тобі,
Якщо весело в долоньки плесні ти.

Якщо весело то щолкні пальцями
Якщо весело то щолкні пальцями
Якщо весело тобі, якщо весело тобі
Якщо весело то щолкні пальцями

Якщо весело, то цокни язичком
Якщо весело, то цокни язичком
Якщо весело тобі, якщо весело тобі,
Якщо весело, то цокни язичком

Якщо весело, то тупни ніжками
Якщо весело, то тупни ніжками
Якщо весело тобі, якщо весело тобі,
Якщо весело, то тупни ніжками

Кулька: І зовсім ви мене не розвеселили!
Клоун: Тобі, кулька, треба з кимсь подружитись. З друзями завжди веселіше. До речі, я знаю звірятко, яке дуже любить дружити.
Кулька: І хто ж це?
Клоун: А ти вгадай. А діти тобі допоможуть.(співає)

Пара довгих вушок, сіренький кожушок,
Скорий побігайчик, як він зветься? (Зайчик)
Правильно, це зайчик.
Кулька: А хто це, зайчик?
Клоун: Це така цікава тваринка, яка любить стрибати. Зайчика ще називають пострибайчиком.
Кулька: А як це стрибати? Я, наприклад, літаю.
Клоун: Дітки, покажіть, будь ласка, кульці, як стрибають зайчики.
Кулька: Зрозуміло! Де ваш зайчик - пострибайчик? Я хочу з ним дружити.
Клоун: Діти, давайте покличемо зайчика. Зайчику-у-у-у !!!
Зайчик: Довгі вуха, куций хвіст, В мене друзів є багато;
Невеличкий я на зріст. І кабанчик, і більчатка,
Дуже спритні ніжки маю З ними в лісі я гуляю
І від ворога втікаю. Та щей пісеньку співаю..

Траля, ля-ля-ля,
Траля, ля-ля-ля,
Не боюсь лисиці я.
Всім привіт! Хто мене гукав?
Клоун: Зайчику, з тобою хоче подружитися оця чудова кулька.
Кулька: Хм, зовсім не хочу!
Клоун: Чому, кулько?!
Кулька: А тому, що в нього негарні вуха – довгі, довгі.
Клоун: Як тебе не соромно!
Кулька: Не хочу і все.
Клоун: Зайчику, не ображайся на Кульку. У тебе дуже гарні вушка. Так, малята?
Зайчик: Я зовсім не ображаюся. Нехай кулька подружиться з іншим звірятком, у якого маленькі вушка. А я побіжу далі..
Клоун: Малята, давайте пригадаємо звірят, у яких маленькі вушка.
(Діти називають завірят.)
Кулька: Ого, скільки їх! І з ким тепер мені дружити?
Клоун: А ти знову з дітками відгадайте загадку:
В лісі гарний є звірок, має безліч голочок.
На спіні несе листок, наш знайомий (Їжачок).
Ну, звісно, це ж їжачок. Давайте ми його зараз погукаємо, він почує і прийде до нас. (Діти гукають їжачка)

Їжачок: Я маленький їжачок, лісовий мандрівничок.
Хо-хо-хо, туп-туп-туп, колобок із голочок.

Знає поле, знає ліс, і садок, і верболіз,
Хо-хо-хо, туп-туп-туп, друзів я шукаю скрізь.
Хто тут мене гукає?
Клоун: Це ми, Їжачку! Доброго дня тобі!
Їжачок: Доброго дня!
Клоун: Їжачок, от ця кулька хоче з тобою подружитися.
Їжачок: Правда? Я такий радий! А кулька яка гарна!
Кулька: А ти не гарний, такий колючий. Не хочу я з тобою дружити. Я буду сама із собою дружити. Я найкраща і друзі мені не потрібні.
Їжачок: Дуже прикро, Кулько, що ти так вважаєш. Адже ж друзі всім потрібні. З другом завжди веселіше, і друг завжди в біді допоможе. До побачення , Кулько!
Клоун: От так, дітки, Кулька залишилася сама. Зовсім самотня і нікому не потрібна. Але на цьому її пригоди не скінчилися. Якось засвітило сонечко (на ширмі з’являється сонечко) Воно стало так припікати, що наша Кулька за панікувала.
Кулька: Ой, що це таке? Мені так припікає. Ой, боляче. Я можу лопнути від спекоти. Що ж робити? На мене нікому навіть подути. Ну чому я не подружилась з зайчиком. Зайчику-у-у, ти де?
Зайчик: Біжу, біжу, Кулько. Я тебе врятую. Тобі спекотне? Зараз, зараз я на тебе подму. Дітки, допоможіть мені, будь ласка, охолодити кульку. Давайте разом зі мною.
Кулька: Ой, зайчику, дякую! І вам, малята, дякую. Мені вже краще.
Зайчик: Ну, що, Кулько, будемо дружити?
Кулька: Мені треба подумати.
Зайчик: Ну, що ж думай. А я пострибаю далі.
Клоун: Поки Кулька думала, вона не помітила, що налетіла хмарка. (на ширмі з’являється хмарка) і зашумів дощик.
Кулька: Ой, що це таке? Дощик? Звідки він взявся? Я геть промокла Ой, - ой, -ой! Хто тепер мене порятує? Їжачок, де ти? Ну чому я з тобою не подружилася? Їжачку-у-у..!
Їжачок: (з парасолькою) Кулько, я ось! Біжу! От у мене є парасолька. Я тебе заховаю від дощику. Ось так. Тепер ти швиденько обсохнеш. От і дощик скінчився. (хмарка ховається). Знаєш, Кулько, все ж таки будемо дружити з тобою.
Кулька: Мені треба подумати.
Їжачок: Ну, що ж думай. А я пішов далі.
Клоун: І кулька задумалась. А поки вона думала, подув сильний вітер, і знову наша Кулька запанікувала, і на те була причина, бо наша кулька стала підніматися все вище й вище, летіти все далі і далі.
Кулька: Ой, ой, ой! Що зі мною тепер буде? Навіщо я образила зайчика та їжачка. Хто ж мене тепер врятує? Зайчику, їжачку, допоможі-і-іть!
Клоун: Але ні зайчик, ні їжачок, звісно кульку не почули, бо вона відлетіла дуже-дуже далеко. Але ми з вами, малята, допоможемо їй. Голосно погукаємо зайчика і їжачка.
Зайчик та Їжачок: Біжимо! Не хвилюйся, Кулько! Ми тобі допоможемо! Ми тебе спіймаємо!
Кулька: Дякую вам, мої любі друзі! Так-так, ви мої справжні друзі. І вам, малята, велике спасибі. Адже ви стільки для мене зробили. І я хочу з вами з усіма дружити. Чи ви хочете подумати?
Їжачок: Та що тут думати! Дружити – це дуже добре! Правда ж, малята?
Зайчик: Дружити – це дуже весело! Правда ж , малята?
Клоун. Ось так і закінчилась історія про кульку – вередульку.
Їжачок: А наша кулька вже не вередулька.
Зайчик: Та й історії цій ще не кінець…
Клоун: Це чому ж?
Звірята та Кулька: Бо ми всіх малят і дорослих запрошуємо на міні – дискотеку.

Діти стають і танцюють з кульками.

[natalia1508]

Хто казав няв?
лялькова вистава

Звучить музика, на ширмі з’являється Петрушка.
Петрушка: Добрий день, діти! Ось і я, Петрушка! (співає)
Бубонці мої дзвенять,
Брязкальця заграли,
Знов Петрушка у малят,
Чи його впізнали?
Насмішу усіх підряд,
Розкажу вам дещо.
Хто із вас Петрушці рад,
Хай в долоні плеще!
На повторення музики ю без слів Петрушка танцює, а діти плещуть у долоні.
Петрушка: В схованки погратися хочете, малята? Я буду ховатися, а ви мене шукайте. За моєю командою ви всі повинні закрити оченята і не дивитися, а я в цей час заховаюсь. Як тільки почуєте дзвоник, відкривайте оченята і шукайте мене. Добре? Тоді почнемо. Оченятка всі закрийсь і на мене не дивись!
Діти закривають очі. Лунає дзвоник. Діти відкривають очі, бачать на ширмі дві іграшки, накритих хустинками. Вихователь підходить до ширми і знімає одну з хустинок, там сидить цуценя, він гавкає і втікає . Друга іграшка встає – це Петрушка.
Петрушка: Не знайшли, не знайшли. Хочете ще пограти. Тоді слухайте мою команду: Оченятка всі закрийсь і на мене не дивись!
Все повторюється. Вихователь відкриває хустинку, там з’являється Півник, кукурікає і зникає.
Петрушка: Знов мене ви не знайшли, зате познайомились з моїми друзями, яки прийшли зі мною до вас у гості, щоб показати вам цікаву казочку яка називається “Хто казав “няв”? Сідайте зручненько, казка починається. На одному подвір’і жив собі дуже веселий і гарний цуценя, а ось я чую, як він гавкає, зараз він все про себе вам розповість.
Під музику з’являється, весело гавкаючи, Цуцик.
Цуцик: Будьмо знайомі! Я – Дружок. Ще вранці дорослі пішли на роботу, а малий Івасик – до дитячого садка. Я залишився вдома сам. Та мені не доводиться нудьгувати, бо маю почесний обов’язок – охороняти оселю. Про це моя пісенька. Хочете її послухати? (співає)
Я – маленьке цуценя – Все навколо оглядати
І навчаюся щодня Варту пильно я несу
Рідний дім охороняти, Дім сміливо стережу.
Та я, здається, притомився. Піду ляжу на доріжці, подрімаю.
Під мелодію колискової Цуцик засинає. Чути “Няв”
Цуцик: (схоплюється) Хто це? Здається, десь біля криниці чути. Піду подивлюся.
На зустріч Цуцику виходить Півник.
Цуцик: Ось хто не дає мені спати! Це ти сказав “няв”?
Півник: Ну й вигадав. Ку-ку-рі-ку – ось що я завжди кажу. (співає)
Я – Півник – гарний співунець, Співаю голосні пісні,
Червоний маю гребінець. Співаю голосні пісні.
Встаю я рано на зорі, Ку-ку-рі-ку!

Цуцик: Вибач мені, я не знав!
Півник: Назавжди запам’ятай:
Не кажу я , а співаю, бо чудовий голос маю.
Пісеньку мою дзвінку знають всі: ку-ку-рі-ку!
Півник поважно йде геть.
Цуцик: Так, негарно вийшло! Цікаво, хто ж то був? Малята, може ви мені підкажете, з ким я зараз розмовляв? Нагадайте мені, як співає Півник? Молодці, тепер я це добре запам’ятаю.
Знову чути: “Няв”.
Цуцик: Чи мені здається, чи те справді хтось каже “няв”. (бачить качку) А то це ти сказала “няв”?
Качка: От дурненьке Цуценя. Я кажу одне лиш “кря”! А щоб ти це гарно запам’ятав , я тобі пісеньку заспіваю.
По двору я походжаю Я щодня ходжу до річки
І водичку скрізь шукаю Бо не можу без водички
Приспів:
Я хлюпочуся щодня
Кря-кря-кря, кря-кря-кря, кря.
Я завжди кажу слова: кря,кря, кря, кря, кря. (виходить)
Цуцик: Вибачте, я не знав. Діти, а хто це був? І ви знаєте, як Качечка говорить? Чудово! Відтепер я знатиму, що Качка вміє казати тільки “кря, кря”
Знову чути “няв”.
Цуцик: Що таке. Знову “няв”
З’являється Мишеня і співає свою пісеньку.
Мишеня: Я маленьке Мишеня,
Пі-пі-пі, пі-пі-пі.
Бігаю кругом щодня
Пі-пі-пі, пі-пі-пі
Шусть туди і шусть сюди –
Весело мені завжди.
Цуцик: Це ти сказало “няв”?
Мишеня: Ой, хто тут так казав?
Цуцик: Хтось сказав “няв”.
Мишеня: Близько ?
Цуцик: Та зовсім поряд.
Мишеня: Пі-пі-пі! Треба швидше тікати. (зникає)
Цуцик: Отако!. Чого це Мишеня так швидко втекло? (знову чути “няв”) Хто ж то каже “няв”? (Підходить до собачої будки) Вибачте, будь ласка, це ви тільки- но сказали “няв”?
З будки вибігає Пес.
Пес: Р-р! Гав! Ти що, малий, смієшся наді мною? Зараз я тебе впіймаю! Гав-гав-гав!

Цуцик тікає, а пес намагається наздогнати його.
Цуцик: Ото лихо! Я ледве втік! Треба мені ще трохи перепочити.
Цуцик засинає, знову чути “няв”. Цуцик підходить до квітки, на якій сидить Бджола.
Цуцик: То це, мабуть, ти сказала “няв”?
Бджола: Ж-ж-ж, з-з-з!
Трудівниця я , бджола,
По квтіках завжди літаю
І нектар смачний збираю,
Жу-жу-жу – дзвенить у гаю
Тільки так я розмовляю.
Цуцик: Вибачте, Бджілко, що завадив вам у такій важливій справі. Побіжу до ставка, подивлюся на водичку.
Знову чути “няв”. У ставку пливе рибка.
Цуцик: Перепрошую, це ви сказали “няв”? (Рибка мовчки хитається) Чого ви мовчите? Скажіть, будь ласка, що небудь.
Зявляється Жабка й сміється “Ква-ква-ква”
Цуцик: Ти чого смієшся? Мабуть, це ти сказала “няв”?
Жабка: Я кажу лише “ква-ква”, в мене інших слів нема. (співає)
Ква- ква, ква-ква, ква-ква, ква-ква,
Я жабка зелененька, поглянь яка гарненька.
Одну я пісню знаю: “ква-ква” завжди співаю.
Ква-ква-ква, ква-ква – співаю гарно я!
Жабка зникає.
Цуцик: Я й досі не знайшов того, хто казав “няв”.
Чути “няв”, з’являється Котик.
Котик: Няв-яв!
Цуцик: То це ти весь час казав “няв”?
Котик: Няв! Так, я маленьке Кошеня. І моє “няв” таке жалібне, тому, що в мене немає друзів.
Цуцик: Не сумуй і не плач. Я буду з тобою дружити! Ми разом будемо гратися, співати, танцювати. А я охоронятиму тебе, щоб не сталося лиха.
Котик: Чудово! Тепер моя пісенька теж буде весела і радісна. Няв! Малята, а ви будете з нами дружити?
Петрушка: Ось бачите, скільки у вас стало друзів. Діти, ви любите тварин? І ніколи не ображаєте їх? Тоді я дуже радий за Цуцика і Кошеня, що вони найшли собі таких добрих друзів.
Всі співають заключну пісню:
Весело і гарно нам було у вас!
Радісно, малята, ви зустріли нас.
А тепер додому нам іти пора.
Будемо прощатись, люба дітвора.
Вірте, не забудем ваш дитячий сад,
Тож не забувайте ви своїх звірят.

[natalia1508]

Як їжачок надбав голочок
лялькова вистава

Їжачок: З’являється їжачок і співає.
Справ багато в Їжачка
Тільки голочка одна.
Нею шию, зашиваю
І дірки усім латаю
Приспів:
Ля-ля-ля, ля-ля-ля,
Працювати вмію я.

Подаруйте Їжачку
Голочку їще одну.
Буду шити – вишивати,
Гарно одяг прикрашати
Мене, кравчика Їжачка, в нашому лісі всі знають. Станеться в когось якась пригода – подереться щось із одягу чи відірветься, то і біжить до мене полагодити. Роботи завжди маю багато: зашиваю, пришиваю, латаю або нову річ на замовлення шию своєю голкою (показує). Одненька вона в мене, але дуже вправна. О, чую – знову хтось поспішає, моєї допомоги чекає. (забігає переляканий зайчик у подертій кожушині.)
Зайчик: Друже Їжачку, допоможи мені!
Їжачок: Що сталося, Куцо хвостику?
Зайчик: Не питай... Біг я через галявину, бачу – щось руденьке в кущах. Гадав, морквину хтось загубив. Аж раптом ота морквина ожила і мене як хапне! Я ледве випручався!
Їжачок: Що ж то за морквина така чудернацька – кусається?
Зайчик: А ти хіба не здогадався? То ж Лисяча морда виглядала з кущів. А я ж дурний, подумав: морква. Але з лап Рудої я таки вирвався! От тільки кожушина моя вся подерлася, аж клапті висять.
Їжачок: Та нічого. Вже добре, що сам живий лишився! Твою кожушину я зараз зашию і знову її носитимеш.
(встає у Зайчика за спиною і ніби починає шити)
Зайчик: А я тобі пісеньку заспіваю, щоб веселіше працювалося.
Довгі вуха, куций хвіст,
Невеличкий я на зріст.
Дуже спритні ніжки маю
І від ворога тікаю.
Приспів:
Траля, ля-ля-ля
Траля, ля-ля-ля,
Не боюсь Лисиці я.
В мене друзів є багато:
І Кабанчик, і Білчатка.
З ними в лісі я гуляю
Та ще й пісеньку співаю
Їжачок: Ось, зашив твій кожушок. Бачиш – як новенький, але більше Лисиці до лап не потрапляй. І не дуже вихваляйся.
Зайчик: Дякую тобі, друже! До побачення! (вибігає)
Їжачок: Бувай, Куцо хвостику! Приходь іще! (прибігає Білочка)
Білочка: Добридень, Їжачку!
Їжачок: Добридень, Стрибунко! З чим прийшла?
Білочка: Не прийшла, а пристрибала. Та скоро вже й стрибати по деревах не зможу.
Їжачок: Чому ж , Білочка?
Білочка: Зима на порозі – мої лапки мерзнуть, Поший мені чобітки, будь ласка.
Їжачок: Чобітки? Що ж , зможу і це. Нехай будуть чобітки – міцні, теплі. (Сідає, ніби шиє)
Білочка: А я тобі пісеньку заспіваю, щоб веселіше працювалося.
Назбираю у лісочку
Стиглі шишки та грибочки.
На осонні зупинюся,
У ставку води нап’юся
Приспів:
Тра-ля-ля, тра-ля-ля...
Білочка весела я.
Потім знову попрацюю,
Пострибаю, помандрую.
В теплому дуплі спочину,
Вранці день новий зустріну.
Їжачок: Ось тобі, Стрибунко, чобітки! Таких у лісі ні в кого ще не було.
Білочка: Які гарні, які теплі! Тепер мої ніжки не мерзнутимуть взимку. Дякую тобі, друже!
Їжачок: Гаразд, Білочка! Бувай- стрибай, та мене не забувай!
Білочка: Та що ти, Їжачку! Ніколи не забуду твою ласку
(вибігає. З’являються двоє захеканих поросят.)
І. Порося: Добридень, Їжачку! Порятуй нас від хижого Вовка! Цей злодюга наші хатки розтрощив!
ІІ. Порося: Ще й ледве вуха нам не повідривав, але ми втеклі від нього.
Обоє разом: Що нам робити? Може, пустиш до себе жити?
Їжачок: Жити в мене ніде. Хатинка мала, нам їз діточками тісно. А от вуха я вам зараз умить пришию. Ця робота неважка для кравчика Їжачка. А поки голкою махатиму, може, й ви мені пісеньку заспіваєте, щоб веселіше працювалося?
Поросята: А якже, заспіваємо. (поки поросята співають Їжачок клопочеться біля їхніх вух)
Наші рильця п’ятачком ,
Хвостики стирчать гачком.
Ми рожеві товстуни,
Чому так люблять нас вовки?
Напевне, ми гарненькі,
Кумедні і смачненькі.
Вовчисько нас не упіймав,
Бо нашу схованку не знав.
І Порося: Посмикай мене, братику, за вушко. Чи міцно воно тримається?
ІІ Порося: А тепер ти мене. Міцно тримаються. Ура!
Їжачок: От і добре. Ідіть до свого брата, який збудував цегляний будиночок. Він міцний, та й місця вам на трьох вистачить.
І Порося: Побіжимо поки Вовк за нами не женеться.
ІІ Порося: Дякуємо тобі, Їжачку! До побачення!
Їжачок: Бувайте, та в біду більше не потрапляйте!
(поросята убігають, входить Лисиця з відірваним хвостом під рукою)
Лисиця: (улесливо) Здоров був, кравчику Їжачку! Все шиєш та шиєш. Не втомився?
Їжачок: (гнівно) Тобі чого, руда розбишако? На зайця напала, кожушину йому подерла. Я ледве полагодив.
Лисиця: Ет, не гнівися, я ж не з’їла Куцохвостого. Тільки трішки пом’яла. Ну, гризнула разок.
Їжачок: (суворо) От я зараз тобі рота зашию – то й не відкриєш його. І більше нікого не гризтимеш.
Лисиця: Ой що ти, Їжачку! А як же я їстиму? З голоду помру! (плаче).
Їжачок: Та не плач! То я пожартував. Не зашиватиму тобі рота, а ти пообіцяй, що ніколи не кривдитимеш Зайця.
Лисиця: Та не буду, не буду. Слово честі!
Їжачок: А тепер кажи, з чим прийшла? Ти ж не так просто мене навідала. Еге ж? Що в тебе сталося ?.
Лисиця: Непереливки мені! І все через отого Вовчиська – Сірого Хвостиська! Привів мене до річки й наказав хвостом рибу ловити.
Їжачок: Тобі наказав? Ти ба! То й що, багато рибки впіймала?
Лисиця: Де там! Цілісіньку ніч сиділа ловила, а на ранок мій чудовий пишний хвіст примерз. Я його смикала - смикала, та він відірвався. Приший мені його, будь ласкавий. Бо всі з мене збиткуються: „Гляньте, онде безхвоста Руда!”
Їжачок: А я і не побачив, що ти без хвоста. Гадав ти його рукою притримуєш, тай годі. Добре, Лиско, пришию. Ого, він у тебе такий твердий. Не знаю, чи витримає моя голка.
Лисиця: Та витримає, витримає. Ший хутчіш!
(Їжачок починає пришивати Лисиці хвоста і раптом його голка с тріском ламається)
Їжачок: Ото лихо! Чим же я тепер шитиму?
Лисиця: Не журися, Їжачку. Я щось придумаю, зачекай (замислюється) Знаю! Ми всі зробимо тобі гарний подарунок на день народження. Ти ж невдовзі іменинник, чи не так ?.
Їжачок: Так, так! Але без голки то буде мій найсумніший день народження.
Лисиця: Не журись! Я знаю, що робити. Піду на галявину – там ми зберемося й порадимося. (збираються всі звірі й гомонять)
Зайчик: Ти, Лиско, мудро придумала. Та й справді – подаруємо Їжачкові не одну голку, а багато.
Білочка: Еге ж, щоб було про запас.
Поросята: А де ж ми їх візьмемо?
Лисиця: Попросимо Ведмедя коваля викувати голки для Їжачка. Ходимо разом до нього!
(йдуть, назустріч виходить Ведмідь)
Ведмідь: (Здивовано) Що це за гості до мене ось так усі гуртом? Із чим прийшли?
Зайчик: Допоможи, нам , будь ласка, Ведмедику.
Ведмідь: Охоче допоможу! А що у вас сталося?
Білочка: У кравчика Їжачка зламалася його одна-єдина голка. Нічим йому тепер шити. Як же ми в лісі без кравця будемо? Та й він сам дуже журиться.
Ведмідь: Ясна річ, я допоможу Їжачкові. Викую для нього голочки – і міцненькі, й гладенькі, і гостренькі. Цю роботу я люблю! (уходить за лаштунки, чується звук молотка, ведмідь виходить з голочками) Ось вони, погляньте, одна в одну.
Звірі разом: І міцненькі, й гладенькі, й гостренькі!
Ходіть швиденько та втіште Їжачка!
Лисиця: Щиро дякуємо тобі, Ведмедю! Спасибі від нас усіх.
Білочка: Я подарую Їжачкові голочку з грибочком.
Зайчик: А я – голочку з морквинкою.
Поросята: А ми – голочки з бурячком.
Лисиця. А я - голочку з рибкою.
(всі ідуть до Їжачка, той їх зустрічає., звірята по черзі дарують свої голочки, Їжачок починає пританцьовувати від радості, звірі співають пісню:)
В Їжачка сьогодні свято,
Його вітають всі звірята.
Подарунки принесли
І таночок повели.
Будь здоровий і щасливий,
І веселий, і кмітливий!
З днем народження вітаєм,
Сміху й радості бажаєм!
Їжачок: Ой, як добре! Потішили ви мене, друзі! Як багато в мене голочок! Та ще й подарунки! Дякую вам, любі!
(звірі розходяться) Притомився я. Та й зима вже настає. Треба спочити – скільки ж то шив, лагодив, майстрував. Тепер ляжу посплю. Але ж де мені мої нові голочки сховати, щоб не загубилися? Покладу сюди... Ні, туди... Ні сюди... Не знаю що і робити! О, краще я в себе на спині їх сховаю. Тоді вони справді не загубляться. (Їжачок ніби ховає голки на спині і вкладається спати й засинає. У цей час виходять звірята й промовляють.
Лисичка: Так і зробив Їжачок. Голки собі в спину повтикав і ліг спати.
Зайчик: З весною він пробудився й узявся до роботи.
Білочка: Хотів витягнути голки зі спини, а вони вросли й тримаються міцно-міцно.
Поросята: Зрадів наш Їжачок і став шити одразу всіма голками.
Їжачок: Та й від ворогів тепер легше оборонятися, а ще – зимові запаси зручно на голках носити.
Всі: Ось і казочці кінець.

[natalia1508]

"Лісова пригода"
музичне - театралізоване дійство
Мета: Формувати у дітей дійову відкритість до світу людей як потребу особистості. Закріпити поняття про рідних, знайомих та чужих людей.
Продовжувати формувати навички ввічливої і водночас життєво безпечної поведінки при контактах з незнайомими людьми.
Акцентувати увагу дошкільників на користі вогню та великій шкоді, яку він може завдати. Закріпити з дітьми правила протипожежної безпеки та поведінки в умовах незвичайних ситуацій.
Розвивати у дітей музичні та артистичні здібності. Виховувати інтерес до різних видів і жанрів музики; естетичне сприймання навколишнього та прагнення до самовираження.




Дійові особи:
Дорослі:
Фея
Сонце вихователі ДНЗ
Лисиця
Вовк
Діти:
Курочка
Півник діти старшої групи
Зайчик
Білочка
Метелики - діти середньої групи
Іскринки - діти старшої групи
Фея: Добрий день, мої маленькі друзі! Ви мене впізнали? Я, лісова Фея. Прийшла до вас у гості і принесла подарунок – казочку. Але перед тим, як показати її, хочу дізнатися. Серед вас є неслухняні діти? Ви всі виховані, чемні, так? То скажіть мені, будь ласка, хто належить до членів вашої родини?
Як звати людину, якої ви не знаєте?
А ось як ви себе поведете, коли до вас підійде незнайомець і запропонує морозиво чи цукерку?
А чи можна з незнайомою людиною сідати в автомобіль?
Вірно, малята, з незнайомими людьми потрібно поводитися розумно та обережно. А ще хочу вам запропонувати гру. Гра називається “Так чи ні?”. Будьте уважні:
Щоб здоров’я діткам мати
Та уникнути біди,
Треба правила ці знати,
Пам’ятати їх завжди.
Як немає поруч мами,
То вирішуйте самі:
Можна гратись сірниками?
Кожен скаже вірно: Ні!
В лісі вогнище розклали
Для забави навесні.
Аж до зорь воно палало
Так робити можна? Ні!
Телевізор увімкнули,
Подивились та й пішли.
Тільки вимкнути забули.
Так і треба, діти? Ні!
На плиті вогонь палає.
Мама вийшла. ви одні.
Коли хтось вогонь займає,
То він вірно робить? Ні!
То, щоб сонечку радіти
І дорослим і малим,
Від пожежі треба вміти
Захищатися самим.
Добре ми з вами пограли. Тож настав час показати казочку. Сіли всі зручненько. Казка, казочка, з’явись,
Казка, казка, покажись.
Звучить чарівна мелодія, чути пташиний спів.
Фея: Сонечко проснулось,
Любо посміхнулось
Зазирнуло у вікно,
Все навкруги зацвіло.
Під музику танцюючи виходить Сонечко і співає свою пісню.
Сонечко: Прокидаюсь на світанку,
Всіх вітаю з добрим ранком.
Я сушу дрібну травичку
І в гаю буджу синичку.
Заплітаю віти – коси
І збираю в кошик роси.
Зазираю в кожну хату:
Прокидайтеся, малята.
Гляньте у віконечко –
Я яскраве сонечко!
Фея: Коли сонце – сонечко нам яскраво світить,
І в лісі, й на лузі розквітають квіти,
Навколо них метелики літають,
А квіти їх голівками вітають.
(Танок “Метелики”)
Фея: Де чарівні квіти, трави,
Де джмелі літають жваво
Й на пеньках сороки – пави,
Є будиночок маленький:
Дах у нього червоненький,
Білі стіни та віконця
Усміхаються до сонця.
Чий будиночок з цеглини?
Півникової родини.
Під музику виходять Курочка та Півник.
Курочка: Півню, літечко прийшло,
Нам дарунки принесло:
І суницю, і малину,
Журавлину і ожину.
Півник: Треба ягідки збирати
Й наших друзів пригощати.
Під музику Курочка і Півник збирають ягоди.
Курочка: Ой Півнику – Когутику,
(співає) Зламай мені ти прутика
З зеленими листками
Й смачними ягідками.
Півник підходить до кущів, з-за них вибігає Зайчик. Півник і Курочка ховаються.
Фея : Раптом звір якийсь сіренький
Пострибав собі, маленький.
Налякав Чубарку – курку,
Й та забігла десь під купку.
А сміливець Півник – пан
Дременув за кущ і впав.
Зайчик: А я Зайчик – Пострибайчик,
(співає) Це давно відомо всім.
Маю вушка довгі й гарні
І капусту й моркву їм .
Зайчик убігає, з-за кущів виходять настрахані Курочка і Півник.
Півник: Ходімо краще далі –
(співає) Тут звірі небувалі.
Ще й вуха мають сірі –
Мабуть, страшні ці звірі.
Курочка і Півник прямують далі по галявині.
Курочка: Ой Півнику – Когутику,
(співає) Зламай мені ти прутика –
Горішків, де рясніше,
Де листя зеленіше.
З-за ліщини визирає Білочка.
Фея: Та неспокій не минає –
Хтось по гілочках стрибає.
Курка й Півничок тікають,
Ласощі свої лишають.
Курочка і Півник ховаються.
Білочка: А я Білочка маленька,
(співає) А я Білочка руденька,
Друзів добрих я люблю.
Й горішками наділю.
Білочка ховається, з’являються Півник і Курочка.
Півник: Ходімо краще далі –
(співає)Тут звірі небувалі,
Ще й хвіст у них пухнастий,
На нас хочуть напасти.
Прямують далі по галявині
Курочка: Ой Півнику - Когутику
(співає) Зламай мені ти прутика –
Хай буде невеличкий,
Але смачні кислички.
Півник подає Курочці гілочку.
Курочка: Зробим, Півнику зупинку –
В мене сили вже нема.
Півник: Курко, глянь – чиясь хатинка
Понад стежкою. Дива!
З хатинки виходить Лисичка й запрошує їх до себе.
Лисиця: Відпочиньте ви в хатинці,
(співає) В мене є смачні гостинці –
І кислички, і горішки.
Хай спочинуть ваші ніжки.
Півник: А які тут гарні звірі
(співає)Ласкаві й дуже милі.
Ми з ними погуляєм
І весело пограєм.
Півник і Курочка входять до хатинки. Лисиця замикає за ними двері.
Лисиця: Я замкну їх зараз в хаті
Й погукаю Вовка – брата.
Буде в нас смачний обід
Наїмося ми як слід.
Лисиця убігає до гаю. З’являються Зайчик і Білочка.
Білочка: Швидше йдіть з цього кубла,
Бо лисиця тут страшна.
Зайчик: Та ще й Вовчик дуже хижий –
Вас обох вони заріжуть.
Звірята відмикають двері і тікають разом з Півником і Курочкою. На галявину виходять Лисиця і Вовк.
(Танець Лисиці і Вовка)
Лисиця: Вовче сірий, Вовче – брате,
Швидше йди до мене в хату –
Буду смачно частувати.
Вовк: Гей дивися ти, руда,
Як обдуриш, то біда!
Лисиця: Ні, обід буде смачненький –
Кури смажені, жирненькі!
Вовк: Я давно їх виглядаю,
(співає)Я давно на них чекаю
Пообідаєм гарненько,
Пообідаєм швиденько.
Лисиця і Вовк ніби розводять багаття. Потім обоє підходять до хати. Заглянув в хатинку, Лисиця скрушно сплескує руками.
Лисиця: Моя страва десь поділась –
Чи втекла, чи розлетілась?
Вовк: Обдурила знов, кума –
Де обід? Його нема !
Лисиця зачиняється в хаті, а Вовк спересердя іде геть.
Фея: Тож до лісу Вовк голодний
Почвалав. Ледь тягне ноги,
Лиш зубами хижо стука.
Буде сірому наука.
Ой, лишенько! Лисиця і Вовк розвели багаття і залишили його без догляду, почалась пожежа!
(Танець вогню)
Фея: Запам’ятайте добре , діти,
В лісі вогнищ не палити!
Від багаття ліс згорить,
Де тоді звірятам жить?
Білочка: Зайчик, трапилась біда,
Що ж нам робити?
Зайчик: Не ховатись у куток,
А вогонь гасити.
Фея: Не чекали звірята, не журились бідою,
Заливали вуглики водою.
Врятували ліс звірята,
Молодці, хоч і малята!
На галявину виходять Курочка, Півник, Зайчик та Білочка і співають фінальну пісню:
Діти, ви із дому не тікайте,
Слухайте батьків своїх завжди.
І в чужі машини не сідайте,
Щоб не трапилось біди.
Приспів:
Слухайтесь батьків своїх завжди –
І не трапиться біди.
І не відчиняйте чужим двері,
Злодіїв багато в світі є.
Краще олівцями намалюйте,
Нас звірят і сонце золоте.
Приспів.
Радимо слухняними вам бути,
Сірників не треба в руки брать.
А якщо гуляєте у лісі,
Просим вогнищ не запалювать.
Приспів.
Звірята вклоняються і уходять.
Фея: От, дітки ми і переглянули казочку. А тепер подумайте і скажіть, чому із курочкою і півником трапилась біда?
А хто мені відповість, яка користь від вогню?
А яку шкоду може вчинити вогонь?
Звідки з’являється вогонь?
Тож, діти, що треба робити, щоб запобігти лиху?
Лиха, діти, стережіться,
Та при цьому не губіться,
Бо життя у нас одне,
Іншого не буде!
Хай же сонечко ясне
Ніжно вас голубить!
Хай всміхаються до вас
І травичка, й квіти,
А тепер у добрий час,
Мої любі діти!

[natalia1508]

Сценарій: Театралізоване дійство "Ріпка"

Сценарій: Театралізоване дійство "Ріпка"

Мета: Вчити дітей слухати і запам’ятовувати невеликі казки, впізнавати героїв казкових творів за ілюстраціями та театральними ляльками, формувати у дітей навички діалогічного мовлення, вчити відповідати на запитання, розрізняти поняття множини та однини, виховувати у дітей художній смак, любов до музики.

Обладнання: ширма для лялькового театру, площинні герої до казки «Ріпка», вирізані з картону (ріпка, дідусь, бабуся, онучка, собачка, киця, мишка), театральні ляльки персонажів казки «Курочка ряба» (курочка, бабуся, дідусь, мишка), штучні кольорові яйця, кольорові тарілочки, доріжка з слідами ведмедів, клубочок, металофони, столики, декорація хатки та костюми героїв казки «Три ведмеді».

Попередня робота: Заздалегідь прочитані казки: «Три ведмеді», «Курочка ряба», «Ріпка», бесіда про дружбу, товаришування, вірші,пісні, таночки.

Дійові особи

Ведуча, Чарівниця – ролі дорослих.

Курочка Ряба, Бабуся, Дідусь, Мишка – вихователі, працівники дитсадка.

Ведмідь-тато, Ведмедиця-мама, Ведмежатко – діти групи або старшої групи.

*****

(Зал прикрашений кульками, ілюстраціями до казок «Ріпка», «Курочка Ряба», «Три ведмеді». Театральна ширма, лісова галявина, хатка ведмедів.

Звучить весела музика. Діти заходять до залу, сідають на стільці.)

Ведуча:
Рано-раненько сонечко встало,
Доброго ранку усім побажало.
І я вас дітки щиро всіх вітаю,
чудового настрою вам бажаю.

Діти: Дякуємо!

Ведуча:
Приготуйте вушка, оченята,
Сьогодні Чарівницю-казкарку
Будемо ми зустрічати.

(Звучить лагідна музика. До залу входить Чарівниця)

Чарівниця:
Доброго дня, любі діти!
Гарні ви, наче квіти.
Я прийшла погостювати
Казочки вам розказати.
Я клубочок гарний маю,
Казку першу починаю.
Ось клубочок мій маленький,
Він кругленький, чарівненький.

(Діти розглядають клубочок разом з чарівницею. Підходять до ширми. Чарівниця розповідає казку «Ріпка». Показ картонних героїв казки)

Чарівниця:
Ой, що це?
Погляньте, Малята,
Це маленьке зернятко.
А це хто?

(Показує дідуся)

Діти: Дідусь!

(Пісня дідуся)

Чарівниця: А зовуть його?

Діти: Андрушка.

Чарівниця:
Правильно, діти!

Узяв дід маленьке зернятко,
ріпку посадив у грядку.

(Дід садить ріпку)

Він за нею доглядав,
Ріпку водою поливав.
Сонце ріпку зігрівало,
Щоб скоріше виростала.
Сонечко ми привітаємо,
Веселу пісеньку йому заспіваємо.

Сонечко:
Я сонечко тепле,
Привітне ясне.
І завжди я з тими,
Хто любить мене.

(Діти разом з Чарівницею виконують закличку-танок «Вийди, вийди, сонечко»)

Чарівниця:
Ріпка виросла на диво
Величенька та красива.


(З-за ширми з’являється ріпка. Пісня ріпки)

Прийшов дідусь до городу
Він не бачив таке зроду.

(Звучить музика. З-за ширми з’являється дід)

Чарівниця:
Почав дід ріпку тягнути,
Та витягнути не може.
Хто ж дідусеві допоможе?


Діти: Бабуся!

(Звучить музика. З-за ширми з’являється бабуся. Пісня бабусі)

Чарівниця:
А звати бабусю?

Марушка.

Стали тягнути удвох,
Та не можуть витягнути. Ох!
Кого старенькі стали кликати на допомогу?


Діти: Онучку!

(Вихід онучки)

Чарівниця:
Правильно, онучку!
А звати її – Мінка.


Чарівниця:
Тягнуть вони втрьох,
Але витягти не можуть.
Хто тепер їм допоможе?


Діти: Собачка.

(Звучить музика, з-за ширми виходить собачка)

Чарівниця: А собачку звали?

Діти: Хвінка!

Чарівниця:
А хто знає,
Як собачка розмовляє?

Діти: «Гав-гав-гав».

Чарівниця:
Тягнуть ріпку вчотирьох.
Але витягнути не можуть.
Хто тягти їм допоможе?


Діти: Киця!

(З-за ширми з’являється киця)

Чарівниця:
Ми про кицю заспіваємо,
Бо ми її полюбляємо.


(Діти виконують пісню-танець «Наша киця». По закінченні пісні діти сідають на стільчики. З’являться мишка. Звучить музика)

Чарівниця:
Прибігла сіра мишка,
Потягнула ріпку трішки,
Раз,два, три,
раз , два, три
Ріпку витягли вони!

А якою виявилась ріпка?
Покажіть руками, дітки.

(Діти показують руками: ось така велика)

Чарівниця:
Дітки!
Чому вчить нас ця казка?

Діти: Потрібно бути дружніми, працьовитими

Чарівниця:
Тепер ми з вами трішки відпочинемо.
Я хочу побачити, чи вмієте ви відгадувати загадки про казкових героїв.

(Загадування загадок)

Від бабусі він утік,
Не вседів на пічці,
Від ведмедя, вовка, зайця,
а дістався – лисичці.
(Колобок)

Хто з хвостиком і вушками,
У кого лапки з подушками.
Як ступа – ніхто не чує,
Тихо крадучись полює!
Під підлогою живуть
(Киця)

Сіренькі, маленькі,
веселі дружненькі.
(Мишки)

Я пухнаста, рудо хвоста,
Теж прийшла до вас у гості
До веселих діточок
Полюбляю ваш садок.
(Лисичка)

Довгі вушка стирчать
З переляку аж тремтять,
Це – сіренький побігайчик,
Звуть його – лякливий…
(Зайчик)

Чарівниця:
Бачу ви дуже кмітливі дітки. Напевно ви читаєте багато казочок у дитсадку.
Ох! Щось наш клубочок заскучав. Він хоче, щоб ми з вами помандрували до іншої казки.

(Далі відбувається лялькова вистава «Курочка ряба».

На ширмі з’являється ляльки: Дід, бабуся, Курочка Ряба, Мишка. Супрводять розповідь Чарівниці відповідними рухами. Музика)

Чарівниця:
Наша курочка рябенька
Знесла яєчко золотеньке
Мишка яєчко зачепила
І яєчко це розбила

(Звучить сумна мелодія)

Дід плаче, баба плаче,
А курочка їй кудкудаче.

Курочка Ряба:
Подарувати я вам хочу
Ось цей чарівний мішечок

Баба: (заглядає у мішечок).

Чарівниця:
Тут яєчок є багато
Дід і баба будуть раді.
А які вони чудові,
Гарні кольорові!

Курочка Ряба:
Ви яєчко кожне візьміть
І в тарілочку такого кольору покладіть.

Гра «Розклади яєчка».
Чарівниця кладе перед дітьми торбинку з кольоровими яйцями та ставить кольорові тарілки. Діти мають розкласти яйця по тарілках: у червону- червоне, у синю- синє… і т.д.

Чарівниця хвалить дітей і пропонує послухати іншу казку.

Чарівниця кидає клубочок.

Чарівниця:
Ти стежинонько, стежинко,
Приведи нас до хатинки.
Будемо ми йти малята,
Так, як ходять ведмежата.

(Звучить музика. Діти імітують ходу ведмедів. «Ведмедики».

Чарівниця підходить до хатки ведмедів, стукає. Ніхто не відповідає)

Чарівниця:
Напевно, ведмедики сплять,
спробуємо розбудити їх – заграємо на металофоні.
Який голос у ведмедя – тата?

Діти: Гр-р-р.

(Чарівниця грає на металофоні низькі ноти.

З-за хатки виходить Ведмідь-тато.)

Ведмідь-тато:
Хто тут гучно грає,
Спати заважає?

Чарівниця:
Дітлахи малі до вас
Завітали у цей час.

А тепер покличемо ведмедицю-маму.

(Діти стукають паличкою по металофону в середньому регістрі.

З-за хатки виходить Ведмедиця-мама)

Ведмедиця:
Ой, які до нас прийшли
Діточки маленькі
Треба нашого синочка
Кликати швиденько.

(Діти стукають по металофону у високому регістрі.

Виходить ведмежатко.)

Ведмежатко:
Хто так гучно грає
Спати заважає?

Ведмедиця: Це до нас прийшли маленькі гості.

Ведмідь: Вітаємо всіх охоче.

Чарівниця:
Стати в коло поспішайте
І танок розпочинайте.

(Діти виконують танок «Запрошення»)

Чарівниця:
Ми співали, танцювали,
В казках гарних побували.

Хто мені скаже яких?


(Діти називають казки - «Ріпка», «Курочка ряба», «Три ведмеді»)

А тепер берем клубочок
Повертаємось в садочок.

Чарівниця:
Є казок багато
Веселих і сумних
Та прожити в світі
Важко нам без них.
Жити вчить відверто
Казка чарівна,
На шляхах далеких
З нами скрізь вона.

(Звучить музика. Діти разом з чарівницею залишають зал.

[natalia1508]

Розробка театралізованого заняття за казкою «Про Півника та Курочку і про хитру Лисичку» Наталі Забіли. Реферат
Народна казка, яку переповідає вихователь, стане цікавішою й зрозумілішою дітям завдяки музиці. Персонажі оживуть, набудуть нових рис, втілившись у чудові музичні образи, створені видатними українськими композиторами


Виходить Казкарка. Добрий день! Вітаєм вас –
Настає дозвілля час.
Гей, музики, гучно грайте,
Нашу казку починайте!

Діти грають на іграшкових музичних інструментах (музика на вибір муз керівника).

Казкарка. Де чарівні квіти, трави,
Де жмелі літають жваво
Й не пеньках – сороки-пави,
Є будиночок маленький:
Дах у нього червоненький,
Білі стіни та віконця
Усміхаються до сонця.
Чий будиночок з цеглин?
Півникової родини!

Під музику “Півнячої польки” виходять Курочка та Півник.

Курочка. Півню, літечко прийшло,
Нам дарунки принесло:
І суницю, і малину,
Журавлину і ожину
Півник. Треба ягоди збирати
Й наших друзів пригощати.

Під музику (на вибір муз керівника) Курочка та Півник збирають ягоди.

Курочка (співає) Ой Півнику-Когутику,
Зламай мені ти прутика
З зеленими листками
Й смачними ягідками.

Півник підходить до кущів, з-за них вибігає Зайчик. Півник і Курочка ховаються.

Казкарка. Раптом звір якийсь сіренький
Пострибав собі, маленький.
Налякав Чубарку-курку,
Й та забігла десь під купку.
А сміливець Півник-пан
Дременув за кущ і впав.

Зайчик. А я Зайчик-Пострибайчик.
Це давно відомо всім.
Маю вушка довгі й гарні,
І капусту й моркву їм.

З-за кущів виходять настрахані Курочка та Півник.

Півник (співає) Ходімо краще далі –
Ту звірі небувалі.
Ще й вуха мають сірі –
Мабуть, страшні ці звірі.

Курочка з Півником прямують далі по галявині.

Курочка (співає) Ой Півнику-Когутику,
Зламай мені ти прутика –
Горішків, де рясніше,
Де листя зеленіше.

З-за ліщини визирає Білочка.

Казкарка. Та неспокій не минає –
Хтось по гілочках стрибає.
Курка й Півничок тікають,
Ласощі свої лишають.

Курочка та Півник ховаються.

Білочка (співає) А я Білочка маленька,
А Білочка руденька,
Друзів добрих я люблю,
Й горішками наділю.

З’являються Курочка та Півник.

Півник (співає) Ходімо краще далі –
Ту звірі небувалі,
Ще й хвіст у них пухнастий,
На нас хочуть напасти.
Прямують далі по галявині.

Курочка (співає) Ой Півнику-Когутику,
Зламай мені ти прутика –
Хай буде невеличкий,
Але смачні кислички.

Півник подає Курочці гілочку.

Курочка (присідає). Зробим, Півнику, зупинку –
А мене сили вже нема.

Півник (озирається) Курко, глянь – чиясь хатинка
Понад стежкою. Дива!

З хатинки виходить Лисичка й запрошує подорожніх до себе.

Лисичка (співає) Відпочиньте ви в хатинці.
В мене є смачні гостинці –
І кислички, і горішки.
Хай спочинуть ваші ніжки.

Півник (співає)
А які тут гарні звірі –
Ласкаві й дуже милі,
Ми з ними погуляєм
І весело пограєм.

Півник із Курочкою заходять до хатинки. Лисичка замикає за ними двері.

Лисичка. Я замкну їх зараз в хаті
Й погукаю Вовка-брата.
Буде в нас смачний обід –
Наїмося ми як слід.

Кладе ключ під дверима й біжить до гаю. З’являться Білочка та Зайчик.

Білочка і Зайчик (співають).
Швидше йдіть з цього кубла,
Бо лисиця тут страшна,
Та ще й Вовчик дуже хижий –
Вас обох вони заріжуть.

Звірята відмикають двері хатинки й тікають разом з Півником та Курочкою. На галявину виходять Лисичка та Вовк.

Лисичка. Вовче сірий. Вовче-брате,
Швидше йди до мене в хату –
Буду смачно частувати.

Вовк. Гей дивися ти, руда, -
Як обдуриш, то біла!

Лисичка. Ні, обід буде смачненький –
Кури смажені, жирненькі!

Вовк (співає) Я давно їх виглядаю,
Пообідаєм гарненько,
Пообідаєм швиденько.

Обоє підходять до хатинки. Побачивши відчинені двері й зазирнувши до середини, Лисичка скрушно сплескує руками.

Лисичка. Моя страва десь поділась –
Чи втекла, чи розлетілась?

Вовк (обурений) Обдурила знов, кума –
Де ж обід? Його нема!

Тупнувши спересердя, йде геть, а Лисичка зачиняється в хатинці.

Казкарка. Тож до лісу Вовк голодний
Почвалав. Ледь тягне ноги,
Лиш зубами хижо стука.
Буде сірому наука!

На галявину, побравшись за руки, виходять Курочка, Півник, зайчик та Білочка.

Курочка. Нумо в коло всі ставаймо,
Наш таночок починаймо!

[T.Rimma]

Доброгр дня! Готувала казку на середню групу. Ніби такої тут не зустріла, може кому пригодиться.

казка
До сонечка в гості.

Ведуча: В країну дитинства шляхів не знайти
Туди не літають швидкі літаки
Вона, навіть, не на далеких зірках
Країна Дитинства в дитячих руках.

Пісня про дитинство

Півник: Вже три дні немає сонця
Не загляне у віконце
Лагідно не посміхнеться
Не спитає, як живеться…

Курочка: Чорна хмара небо вкрила
У курчаток мерзнуть крила
Не зігрітися ніде
Любе сонечко, ти де ?

І Курча : Ців, ців, ців
Так сумно нам
Як без сонечка нам бути ?
Треба його повернути…

ІІ Курча: Ців, ців, ців
Нам сумно так
То ж збираймося в дорогу
Сонечку на допомогу…

Курочка: Ко-ко-ко, ко-ко-ко,
Та куди ви так далеко?
Де ж бо ви його знайдете?
Чи надовго ви ідете?
Де те сонечко живе?

ІІІ Курча: Ців,ців,ців! Пора іти
Треба сонечко знайти…
Хоч дорогу ми не знаємо
Та кого зустрінемо – запитаємо.


Курочка: Ось в торбинці вам зернятка
Бережіть себе курчатка!
Йдіть гуртом, не розбігайтесь!
З сонечком назад вертайтесь!

Пісня жабки

Курчата : Ців, ців, ців!
Добридень жабко!
Може нам підкажеш ти:
Де нам сонечко знайти ?

Жабка : Ква - ква - ква !
Я також сумую без сонечка дуже,
Без сонечка стала сумною калюжа,
Я з вами до сонечка, на допомогу,
Та тільки я також не знаю дорогу,
Погляньте, погляньте, ось качка пливе
Її запитаймо де сонце живе !

Танок каченят

Жабка: Ква, ква, ква ! Гей, сусідко
Ти вдома чи ні ?

Качка : Та вдома я, вдома,
Без сонця три дні…

Всі : Може нам підкажеш ти
Як нам сонечко знайти ?

І Замерзли в нас лапки
Й холодна водиця
Погано без сонечка
Так не годиться !

ІІ Без сонечка сумно
Ми змерзли й голодні
Невже, не всміхнеться
Нам сонце й сьогодні ?

Качка : Все пір’ячко мокре в моїх каченяток
А, можна із вами йти сонце шукати ?
Та тільки дорогу до сонця незнаю
Давайте у зайчика запитаєм.
І відправились шукати зайчика.

Пісня зайчика «» ( Зб. Музика в нашому садочку ст..гр.)

Всі : Зайчику, допоможи !
Де сонечко живе, скажи !

Зайчик : Я б хотів допомогти
Тільки як його знайти ?
Проведу вас до лисички
Дуже хитрої сестрички.

Стукає- - Кумонько, скажи мені
Вдома тиє, а чи ні ?

Лисичка : Дуже рада я гостям
Пісню подарую вам !

Пісня лисички «

- Що потрібно вам, малята ?

Всі : Ми йдем сонечко шукати,
Чи, бува, не знаєш ти
Як нам сонечко знайти ?

Лисичка : В мене шубка вся м’якенька
Мені й без сонечка тепленько
Я полюю в темноті
Навіщо сонечко мені ?
Геть ідіть, не заважайте !
Краще мене не займайте !

Пішли вони по лісовій стежині, а назустріч їм білочка.

Пісня білочки « (хрестоматія муз.кер сер.гр.)

І : Білочко, ти скрізь стрибаєш
Ти все бачиш, ти все знаєш,
Не відмов, допоможи
Нам дорогу покажи…

Всі : Ми всі сонечко шукаєм
Тільки де живе, не знаєм !
Білка : Рада б я допомогти
Тільки де його знайти ?
Там, під дубом живе їжачок
Дуже мудрий старичок
Може він нам допоможе
І дорогу знайти зможе…
Виходить їжак, ( тупає )

Всі : Раді ми тебе вітати
А прийшли ми запитати
Як нам сонечко знайти ?
По якій стежині йти ?

Їжак : Як не знати ! Знаю я
Там велика є гора
Велика хмара на горі
Срібний місяць угорі
Там до сонця – рукою подати
Йдем до них дорогу питати.

Всі : Ти, хмаринко, не лежи
Нам усім допоможи
Віднеси нас до сонечка ти
Ми не можемо його знайти…

Пісня хмаринок ( Ми хмаринки,веселинки )

Хмаринка : Ну, сідайте скоріш на хмаринку
Мов на теплу, м’якеньку перинку
Ми до місяця завітаємо
І у нього дорогу спитаємо…

Їдуть поїздом за хмаринкою

Всі : Місяцю ясний, допоможи
Дорогу до сонечка нам покажи
До тебе хмаринка нас всіх привела
Усі ми сумуєм без світла й тепла.

Місяць : Ось гляньте, гарненький будинок у Сонечка
Та тільки так темно у нього в віконечках
Заспалось, напевно, а може стомилось…
Що вчасно на небі воно не з’явилось…
Ви чемно до сонечка всі привітайтесь
Низенько вклоняйтеся, і не штовхайтесь.
Всі : Добридень, ясне сонечко !
Ти виглянь у віконечко !
Ми всі тебе вітаємо !
Ми всі тебе чекаємо !

Пісня «Виглядаєм сонечко»

Сонечко : Хто тут заглядає в віконце моє,
Хто спати, спочити мені не дає ?

Курчата : Ців – ців ! Ми курчата.
Нам сумно без тебе !

Качка : А нам, каченятам,
Сумним стало небо !

Жабка : Ква – ква ! Потемніла водичка в калюжі !

Зайчик : Замерзли в нас вушка,
І лапочки дуже !

Їжак : А я, їжак, їжачок – хитрячок,
Без сонця не бачу своїх колючок !

Білка : Тебе виглядаю три дні з висоти
Без тебе горішків не можу знайти…

Всі : О, Сонечко ясне
Вже ранок настав !
Прокинься, будь – ласка
Всміхнися ти нам !
Сонечко ! Сонечко !

Сонечко : Три дні мене хмара велика ховала
Три дні все собою вона заступала,
Тепер я яскраво блищати не можу,
А тьмяним з’являтись на небі не гоже !

Всі : Без тебе, ясненьке, ми жити не можемо
Ми радо, всі дружно тобі допоможемо.

Зайчик : Відерце візьму, принесу я водицю.

Качка : Кря, кря ! Я сонечку вмию водичкою личко.

Їжак : Щетинкою буду його начищати.

Курчата : А ми порошиночки будем здувати.

Білка : Розправлю проміння я це, і он те !

Жабка : Яке ти чистеньке ! Яке золоте !

Сонечко : Спасибі, вам друзі
За ваше добро
Я всім посилатиму світло й тепло…
Тепер я над хмаркою враз піднімуся
Усіх привітаю, усім посміхнуся…

Курочка і
Півник : Кукуріку ! Ко – ко – ко !
Знову сонечко зійшло !

І : Сонце ласкаве в нашім вікні
Світить яскраво тобі і мені !

Лисичка : Здрастуй, сонечко ясне
Звеселило ти й мене !

Кінець ( пісня – танок )

Пісня «Не ховайся, сонечко» (збірник Музика в нашому саду, мол.гр.)