Документація, статті, консультації для музкерівників

[Svetikovazp]

Доброго дня, шановні колеги.
Пропоную відкрити нову підтему , у звя'зку з тим, що останнім часом виникло дуже багато запитань стосовно викладання сценаріїв свят, музики, віршиків, танців, вправ.....тощо.
"В якому розділі?" "Куди?"

Ця підтемка допоможе швидше зорієнтуватися в просторі матеріалу.
Дякую за співпрацю.

Якщо дана підтемка не доцільна, прошу зазначити це і допомогти вирішити питаняя про "куди" викладати матеріал українською мовою.

[Elen2]

Официальный перечень документов:(это из книги для заведующих)
2.5. Документація музичних керівників.
2.5.1. Календарний план роботи.
2.5.2. План проведення масових заходів, дійств музично-естетич¬ного циклу.
2.5.3. Сценарії свят, розваг, театральних вистав тощо.
2.5.4. Щоденник обліку індивідуальної (гурткової) роботи з
дітьми.

Але при перевірках завжди запитують: журнал інд. роботи з дітьми, інд. робота з вихователями, діагностика, перспективне планування, папка з консультаціями і род.собраніямі по роботі з батьками, зошит "Робота з батьками", річний план розваг, папка з проведеними заходами, картотека на дід.ігри, картинки ... на все, що у Вас є.Не знаю, може бути щось упустила.

[Elen2]

Музичне виховання дошкільнят

ЗМІСТ

Вступ.

1. Народні ігри – як засіб музичного виховання.

2. Використання музики на таких заняттях:

а) з розвитку мови;

б) ознайомлення з природою;

в) зображувальної діяльності.

3. Театралізована діяльність дошкільників.

Висновок.

Список використаної літератури.


ВСТУП

Однією з основоположних цілей сучасного суспільства є формування особистості, що має розвинену духовність, основи якої закладаються ще в дошкільному віці.

Важливу роль у духовному становленні особистості відіграє музика. “Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику і діставати насолоду від неї”, - писав В. Сухомлинський. Він же наголошував: “Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання , по суті , є основою емоційної, естетичної, моральної культури”.

Серед предметів естетичного циклу музика найбільше стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно – мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, комунікативності, а також позитивних якостей характеру: систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети. Музика є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вона дає людині поштовх для внутрішнього переживання і уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові художні образи.

Музика, особливо співи, поліпшують мову дітей. Співаючи , діти змушені протяжно вимовляти слова, що формує чітку вимову, сприяє правильному засвоєнню слів. Крім того, слова в пісні підпорядковані певному ритму, що також допомагає вимові важких звуків і складів.

Музика – могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Першоджерелом музики є не тільки навколишній світ, а й сама людина, її духовність, мислення і мова. Музичний образ по-новому розкриває перед людьми особливості предметів і явищ дійсності. Увага дитини немовби зосереджується на предметах і явищах, які в новому світлі відкрила перед нею музика, і її думка малює яскраву картину, а ця картина проситься в слово.

Дитина творить словом, черпаючи в навколишньому світі матеріал для нових уявлень і роздумів.

Тому музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.

1.НАРОДНІ ІГРИ – ЯК ЗАСІБ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.

Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою свого народу, його культури. Фольклор – одна з тих складових частин духовної культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні певному народові риси характеру. Фольклор – доступна для всіх без винятку форма вияву себе, свого світосприймання. Українська музична педагогіка вважає народне музичне мистецтво однією з важливих основ системи музичного виховання і навчання. Через творчість свого народу діти краще розуміють мистецтво інших народів, гостріше сприймають і відчувають загальнолюдське.

Із захопленням діти виконують твори дитячого фольклору : колискові, заклички, забавлянки, скоромовки. Римована мова цих творів пробуджує у дітей образну фантазію, викликає інтерес до звуковидобування, до відтінків мовної інтонації:

1. Росте морква із землі

Або вирву , або ні.

Раз, два, три.

2. Ходить квочка коло кілочка,

Водить діток – дрібних квіток,

Діти – квіти, квок!

Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям народні ігри. Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. А до того ж, гру можна добирати відповідно до теми заняття.

Наприклад, тему “Праця дорослих” доповнять ігри – пісні: “А ми просо сіяли” і “Шевчик”, “Соловейку, сватку, сватку”; до теми “Народні обряди та традиції” лучитимуться “Подоляночка”, “Горобейко” “Ірву, ірву горішечки” тощо.

У народних іграх часто зустрічаються слова - синоніми: впала, припала; живі, здорові, які збагачують словник дітей. Різноманітні вигуки: гей-гей, дрібу-дрібу, так-так; пестливі суфікси: голуб’ята, травичка, огірочки, морквиця – надають мові експресивності, емоційності. А який багатий ігровий фольклор на порівняння (личко немов скляночка), образні вирази (діти-квіти, весна красна), епітети (сизокрилая, молоденькая). Показові для українських народних ігор різноманітні повтори. Деякі точно відтворюють окремі слова і словосполучення протягом усієї гри (“Ой так, ой так , ой так сіють мак”), в інших – у повторі щось змінюється.

Дітям до вподоби сучасні українські пісні, які виходять із джерел народних. Вони співучі, ніжні, глибокі, мелодійні. Серед них пісні нашого земляка Євгена Боднаренка на слова Тамари Коломієць: “Хиталочка – гойдалочка”, “Променята”, “ Співаночка – весняночка”, “Від весни до зими”.

Безцінні надбання предків, що перейшли нам у спадок, – свята і обряди, пов’язані із зустріччю та проводами Нового Року. Це різноманітні щедрівки, колядки. До речі, давньою дитячою колядкою є “Спи, Ісусе, спи”, яку ми співаємо з дітьми на заняттях. Зимові свята супроводжуються водінням кози, ведмедя, рядженням у маски і перевдяганням.

Окрему групу складають веснянки, гаївки (“Ой весна, весна днем красна”, “Вербовая дощечка”), русальні пісні. Присвячувалися вони закінченню весни і початку літа. Їх співали під час так званих “ зелених свят”.

Найбільш широким є жниварський пісенний цикл. Це своєрідний апофеоз землеробської праці селянина – трударя. За своїм походженням він такий же давній, як і праця хлібороба. Це підтверджує подібність жниварських пісень усіх слов’янських народів (пісня-гра “Синичко, синичко”).

Українська народна обрядовість і деякі пісенні мелодії були використані в операх П.Чайковського” “Черевички”, М.Римського – Корсакова “Ніч перед Різдвом”, М.Лисенка “Утоплена, або Русальська ніч”, “Різдвяна ніч”.

Отже, збереження надбань українського - народу, його звичаїв, обрядів, фольклору, зокрема дитячого: колисанок, казок, лічилок - і їх використання в роботі з дітьми привчатиме дітей до української мови, її мелодійності, ритму, співучості і неповторності.


2. ВИКОРИСТАННЯ МУЗИКИ НА ТАКИХ ЗАНЯТТЯХ:

а) з розвитку мови;

б) ознайомлення з природою;

в) зображувальної діяльності.

Працюючи з дітьми, я як вихователь старалась заповнити повсякденне життя дітей музичними враженнями в різних видах діяльності , зокрема в ігровій, заохочуючи малят брати участь у народних іграх, які супроводжуються піснями. Ми розігрували дитячі пісеньки, мирилки, драматизували казки, у художній діяльності використовувала музику під час малювання, ліплення народної іграшки, а також під час читання художніх творів, ознайомлення з природними явищами, бесід з дітьми, на заняттях з розвитку мовлення, в ранковій та ритмічній гімнастиці, в різних побутових ситуаціях, у час дозвілля в групі, на прогулянці тощо.

Особливе місце в роботі з дітьми я відводила слуханню музики, яке включала у заняття з різних розділів програми.

Дуже мені подобалися заняття з розвитку мови, де діти передавали свої враження від прослуханої п’єси, створювали власні казки.

Слухаючи мелодію Е.Гріга, діти малювали в своїй уяві казкові печери, непролазні ліси, добрих і злих істот. Наймовчазнішим хотілося говорити, казкові образи діти передавали малюючи.

Перед слуханням п’єси “Баба Яга” П.Чайковського я запитала:

- Яких героїв казок ви знаєте?

- Усіх, кого ви назвали: Телесика, Івана–царевича, Котигорошка, Снігуроньку, Діда Мороза. Вони робили добрі справи, допомагали людям.

- А хто їм заважав?

- Баба Яга!

- Ось послухайте, як про неї розповідається в одній казці: “Вранці прокинулася Баба Яга – кістяна нога у своїй хатиночці на курячих ніжках. Дивиться – немає Івана–царевича. Кинулася навздогін з усіх сил. На залізній ступі скаче, тичкою поганяє, мітлою слід замітає – тільки вітер свище, хмари розганяє”.

Послухайте, як розповів П.Чайковський казку про Бабу Ягу в фортепіанній п’єсі, яку так і назвав “Баба Яга”.

За допомогою навідних питань: Якою Баба Яга зображена в п’єсі ? Як розповідає про неї музика? Чи повідомляє вона про характер Баби Яги? Якими засобами? - діти створювали свої образи, добирали синоніми і характеризували її як фантастичний персонаж.

Якщо діти говорили про негативні вчинки Баби Яги, то зовсім інакші емоції викликала у дітей п’єса “Танець феї Драже” з балету “Лускунчик”.

Діти добирали слова до образу казкової феї солодощів: ніжна, красива, легка, солодка, добра, приносить радість людям. На обличчях з’являлися усмішки , діти відтворювали рухи феї. Музика особливо їм запам’яталася, вони просили повторного прослуховування.

Для того, щоб діти краще розуміли музичний твір та були внутрішньо налаштовані на його характер, я проводила короткі змістовні бесіди, так як вважаю, що музично підготовлена дитина почує в мелодії набагато більше, ніж дитина не зацікавлена.

Перед слуханням п’єс з “Дитячого альбому” П.Чайковського я провела бесіду:

- Діти, ви чули ім’я Петра Ілліча Чайковського і його гарну музику? Композитор дуже любив і розумів дітей. Одного разу він вирішив зробити всім хлопчикам і дівчаткам подарунок. Подарунок не звичайний – цілий музичний світ, де живуть казкові герої, де співає на всі голоси природа, де панують любов і добро. Композитор написав 24 маленькі п’єси для фортепіано і назвав збірку “Дитячий альбом”. Відкриємо одну з сторінок. (Звучить музика)

Вечір . Довкола все стихло. Братик і сестричка приготувалися до сну, а няня прийшла розповісти їм казку. Вона знала багато казок – веселих, іноді сумних і навіть трішки страшних . Цього вечора няня почала свою казку дуже загадково. Діти стихли й уважно слухали. Казка ставали дедалі таємничішою, страшнішою . Діти співчували її героям і хотіли, щоб усе закінчилось добре. Так і сталося, бо кожна казка має щасливий кінець. Братик і сестричка заснули спокійно. Цю п’єсу композитор так і назвав: “Нянина казка”.

Мені цікаво було спостерігати за дитячими переживаннями найбільш хвилюючих моментів, кульмінацій. Я ставила запитання:

- Чи сподобалася вам музика? А яку казку ви уявляли собі? Нумо, хто хоче розповісти!

Кожен з дітей придумав казкового персонажа, з яким трапились неймовірні пригоди. Я з подивом слухала, здавалося, зовсім неймовірну історію Марійки.

“Колись дуже давно всі квіти вміли літати і співати. Але це все дуже не подобалось злій королеві. Одного разу вона взяла свій золотий порошок і посипала ним квіти по всій землі. Після цього всі квіти приросли до землі і більше не могли літати і співати!

Коли вранці сонце не почуло музику, яку співали квіти, і побачило, що вони не можуть танцювати , воно засмутилось. Але, зігрівши квіти своїм гарячим промінням, сонце зняло чари злої королеви і подарувало всім квітам землі різні кольори. Ці кольори були такі гарні, що зла королева втратила злу силу і стала робити добро!”

Музичні твори допомагають дітям краще зрозуміти красу рідної природи. Систематичні спостереження разом з дітьми за природними явищами викликають у дітей хвилюючі переживання. Переймаючись красою і загадковістю природи, діти довго зберігають свої враження, чекають нових зустрічей з нею, створюють свій маленький світ гармонії і краси. В цьому мені допомагало художньо – поетичне слово і музика.

Проводячи бесіду про осінь, я використовувала вірш Г.Бойка.

Ясне сонце не гріє,

Холодок повіва,

Засихає, жовтіє

На узліссі трава.

Небо хмуриться часто,

Потемніла ріка.

Щоб дощами упасти,

Плине хмара важка.

[Elen2]

Продовження:
Налаштувати дітей на осінній настрій допомогла п’єса Чайковського “Осіння пісня” (Жовтень) з циклу “Пори року”. Діти характеризували музику як спокійну, сумну, задумливу, повільну. Осінь – дощова пора. Тому діти з цікавістю спостерігали за краплинами дощу, які стукотіли по підвіконню. В цьому випадку я використала проблемну ситуацію – порівняти дві п’єси: “Дощик” В.Косенка та “Осінній дощик” Мераба Парцхаладзе. Розповідаючи дітям про красу природи, наголошувала, що вона скрізь : в промінчику сонця, у зимовому лісі, у першому проліску, в мелодії літнього дощу. Про красу природи поети склали вірші, художники намалювали її на картинах, композитори написали музику. Ось вслухайтесь в ці звуки. (Звучить музика, я зачитую текст):

- Тихо навкруги, тільки легкий шепіт хвиль інколи порушує спокій, але з кожною хвилиною вітер стає дедалі дужчим, небо затягують важкі темні хмари. Хвилі більшають, набирають сили і ніби вже змагаються одна з одною. Починається буря. Хмари вже зовсім почорніли, хвилі стали несамовитими – підіймаються високо вгору і з гуркотом падають вниз. Мить, ще мить, вітер вщухає, знову – блакитне небо, яскраве сонце і тихе спокійне море.

Цю прекрасну музику створив Римський – Корсаков, і назвав він її “Море”. Чудово, ви згодні зі мною? А за допомогою яких слів можна створити образ моря? А якщо намалювати бурю фарбами? Які візьмемо кольори?

Під повторний супровід музики діти зображали море на папері. Море у кожного було різним – наслідок індивідуального відчуття твору. Переважали кольори: голубий, синій, чорний, де в кого море було спокійних відтінків. Це свідчить про те, що діти відчули музику і передали її характер у малюнку.

Дуже цікаво використовувати музичні твори з малювання, особливо пейзажів. Тому що музика допомагає побачити і відчути красу пейзажу. Так, малюючи зиму, я використовувала у роботі такі матеріали: картини, фотознімки зимового пейзажу, платівки композиторів С.Прокоф’єва “Ранок”, А.Гречанінова “Холодно, холодно” і запропонували дітям відправитись в уявну подорож до зимового лісу під звуки музики.

Уявімо, що ми, гуляючи в лісі, зайшли у цей куточок. Тихе сонне царство у лісі. Дерева вкриті снігом, таємничі, немов казкові. Густий ліс стоїть поважний, спокійний, не ворухнеться. Дерева старі, високі, своїми верхівками наче впираються в небо. Сніг білий, але не скрізь одинаковий. На галявині він білий, пухнастий, а в глибині лісу – темний. Придивіться уважно. Там, де багато ялин, сніг відблискує зеленим кольором, коли небо голубе, то і сніг здається ніжно-голубуватим. Коли небо молочно-сіре, то картина зими здається сумною. Діти поринули у казку, кожен уявив свою, а потім із захопленням передавали її у малюнку. Саме музика допомогла створити ці маленькі шедеври.



3. ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ

Як хочеться в дитинстві перенестися в казковий незвичайний світ: перетворитися з Попелюшки в Принцесу, допомогти Червоній Шапочці, застерегти маленьких козенят не слухати хижого вовка. І все це можливо в театрі. Ось чому театральне мистецтво таке близьке й зрозуміле дітям. Адже в його основі лежить гра – найголовніша річ для малюка. Що ж таке театр в житті дитини?

По–перше, це свято: яскраві вогні, оплески, вітання, посмішки, побажання, яскраві квіти.

По–друге, театр – це розвиток пізнавальних інтересів дітей, удосконалення їхніх психічних процесів ( пам’яті, уяви, мислення), розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

По–третє, театр – це усвідомлення власного “я” та можливість самовираження особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, неорганізованим – навчитись витримки.

По–четверте, театр – це високий рівень естетичного виховання. Адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та зображувального мистецтва. Театр позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію народу.

У дитячому садку , де я працювала, музичний керівник Заренок Галина Василівна створила гурток ”Дивосвіт”, у репертуарі якого є чимало вистав. Серед них казки “Про півника , курочку та хитру лисичку”, “Котик та півник”, “Коза – дереза”, “Вовк та семеро козенят”, “ Солом’яний бичок”, “Бабка та мурашка”.

Особливу увагу варто звернути на вміння дітей передавати настрій, душевний стан героїв. Для того, щоб малюки краще оволоділи засобами емоційної виразності (інтонація, міміка, жести), музичний керівник використовує ігрові вправи: “Різна хода”, “Цікаві звірі”, “Дід і баба”, “Хто я?”, а також вправи такого типу: виконати з різною інтонацією пісеньку Колобка (радісно, сумно, здивовано), зобразити веселих танцюючих мишенят та сумних, пригнічених, які залишились без пиріжків (казка “Колосок”).

Під час розподілу ролей обов’язково врахувує творчі дані та музичні здібності дитини, які допоможуть їй створити певний образ. Одночасно з роботою над ролями педагог розучує пісні й таночки, наполегливо працює над їх художнім виконанням.

Музика є невід’ємною складовою частиною гри – драматизації, органічним компонентом вистави, що підкреслює основну ідею твору, допомагає розкрити характери дійових осіб.

Мені дуже сподобалась музична п’єса “Бабка та мурашка” за мотивами байки І.Крилова “Стрекоза и муравей” (див. додаток). Цікаво було спостерігати за попередньою роботою, яку проводила Галина Василівна.

Необхідною умовою для інсценізації є детальне знання тексту. Тому, переказуючи зміст твору, педагог використовувала різноманітні засоби виразності: паузи, наголоси, інтонацію, ритм, темп, силу голосу, міміку, жести. Все це підсилює емоційне сприймання тексту.

Дітям легше вдається діалогічне мовлення, тому Галина Василівна збільшила кількість дійових осіб. Дітям цікавіше спостерігати за кількома мурашками, які рухаються, ведуть між собою розмову. Під час розучування ролей спонукала дітей до творчої самостійності. Діти показували, як рухаються мурашки, шукають здобич, як танцює весела, легковажна бабка. Все це допомагає дітям увійти в образ.

Цікаво показала музичний керівник зміну пір року. Щоб показати глядачам пізню осінь, дівчатка у відповідних костюмах виконували танок – імпровізацію “Кленові листочки”.

Для показу приходу весни виступають такі дійові особи, як дівчинка – Веснянка та Сонечко. Весняночка співає “Веснянку” В.Філіпенка та розсіває квіти. Тим часом дитина - Сонечко “розтоплює сніжок”, тобто збирає у кошик сніжинки та кленове листя.

Значно активізує сприйняття вистави такий прийом, як розмова артистів з глядачами. Тому на запитання мурашок:

- А скажіть–но нам малята: можна трошки погуляти? Веснянка, Сонечко та глядачі хором відповідають: “Можна!”.

Вистава “Бабка та мурашка” має великий виховний вплив на дітей, формує позитивні моральні якості: співчуття, доброту, чуйність, вдячність за допомогу. Головна ідея твору – доброзичливе та милосердне ставлення один до одного.

Чарівний світ театру розкриває таємні дверцята нашої душі, дає поштовх до буяння творчості, випрямляє думку. Кожна дитина – актор. Шедеври класики допомагають розкрити таланти, виховують та розвивають акторські здібності малят.


ВИСНОВОК

Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.

Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури слухання, яка формується в цей віковий період. Слухання музики в повній тиші від початку до кінця є дуже важливим для розвитку особистості.

На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури, архітектури – музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова вона розгортається в часі.

Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні передати рухами.

Видатний композитор і педагог Д.Кабалевський наголошує: ”Музика стане професією небагатьох, але полюбити, навчитись слухати її і розуміти повинні всі”.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. –1978.

2. Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика. Київ // Дошкільне виховання. – 2002.

3. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. Освіта 1993.

4. Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 - №4. – с.34-37.

5. Дронова О. Чистова Т. Під звуки музики: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1997- №7. - ст.6-7.

6. Луцак Н. Народні ігри як засіб збагачення дитячої лексики “Дрібу, дрібу, дрібушечки”: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1999 - №4. – ст. 5-7.

7. Малятко. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. 1991.

8. Проскура О. Методичні рекомендації та матеріали до програми “Дитина”. Київ. Освіта 1994.

9. Ростовський О. Хлєбнікова Л. Які почуття передає музика: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. - 2001 - №9. - ст. 39-42.

10. Сухомлинський В. “Серце віддаю дітям” Вибрані твори. Т. 3. “Радянська школа”. - Київ 1977.

11. Українське довкілля. Київ. Музична Україна. 1991.

12. Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. 1978.

13. Шевчук А. Сучасні підходи до організації музичної діяльності дітей: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. - 2000 - №2. - ст. 6-8.

[Бароблюшок]

Я хотела бы спросить, а из какого документа эта ссылка? Для нашей завы это будет шок. Мы с трудом брали 7 дней, а тут 10.
Плохо, что мы не знаем законов. А когда обращаешся в бухгалтерию, то слышишь: - а что вы не знали? Или покажите документ.
В интернете нашла сайт верховного совета. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=504%2F96-%E2%F0
А это сами изменения N 1343-VI ( 1343-17 ) від 19.05.2009, ВВР, 2009, N 39, ст.550 } на сайте нажмите синие цифры. В конце документа написано какого числа начинает действовать закон.

[VasilisaTZ]

Про атестацію музичних керівників,
Інструкторів з фізкультури
дошкільних навчальних закладів
ЛИСТ Міністерства ОСВІТИ І науки України № 1/9-165 від 16.03.2009
Міністерство освіти і науки України на численні звернення музичних керівників, Інструкторів з фізкультури дошкільних навчальних закладів щодо їхньої атестації роз'яснює.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. №963 "Про затвердження Переліку посад педагогічних працівників* (зі змінами) посади музичних керівників, інструкторів з фізкультури дошкільних навчальних закладів віднесено до педагогічних посад.
Педагогічні працівники дошкільних навчальних закладів, в тому числі музичні керівники, інструктори з фізичної культури, підлягають атестації, яка є обов'язковою і здійснюється один раз на п'ять років.
Атестація педагогічних працівників проводиться відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних праців¬ників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 20.08.1993 р. N8 310, зареєстрованого у Міністер¬стві юстиції України 02.12.1993 р. за №176 зі змінами І доповненнями, внесеними наказом Міністерства освіти Укра¬їни від 01.12.1998 р. за №419.
Атестація педагогічних працівників — це визначення їхньої відповідності займаній посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого та стажу педагогічної роботи їм установлюється (підтверджується, не підтверджується) кваліфікаційна кате¬горія: "спеціаліст*, "спеціаліст І категорії", "спеціаліст II категорії", "спеціаліст вищої категорії".
З метою заохочення І стимулювання в роботі педаго¬гічним працівникам дошкільних навчальних закладів, які досягли високого професіоналізму, систематично викорис¬товують прогресивний педагогічний досвід, беруть активну участь у його поширенні, надають практичну допомогу в становленні молодих педагогів, постійно працюють над своїм фаховим самовдосконаленням, встановлюється пе¬дагогічне звання "вихователь-методист".
Пунктом 5.5 названого вище положення визначено, що педагогічне звання "вихователь-методист" може присвою¬ватися педагогічним працівникам з вищою освітою і освітою в обсязі вищого навчального закладу НІ рівня акредитації та іншого навчального закладу еквівалентного рівня.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 р. №643 "Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки", Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 р. № 102 (зі змінами та доповненнями) (підпункт до пункту 24), визначено, що за педагогічне звання "вихователь-методист" посадовий оклад (ставка заробітної плати) підвищується на 10 від¬сотків.
Підвищення ставок заробітної плати за звання, присвоєні за результатами атестації, здійснюється лише за період роботи на посадах, на яких були присвоєні відповідні звання, у випадку переходу працівника з одного закладу до іншого на однакові посади або посади, які відповідають профілю предмета, дисципліни, що викладається, доплата за звання зберігається до чергової атестації.
Зміст листа просимо довести до відома працівників міських (районних) відділів освіти та дошкільних навчальних закладів.
Заступник Міністра П. Б. Полянський

[Тантошка]

№ 1/9-165 від 16.03.09
На № ________ від _________

Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій

Про атестацію музичних керівників,
інструкторів з фізкультури
дошкільних навчальних закладів

Міністерство освіти і науки України на численні звернення музичних керівників, інструкторів з фізкультури дошкільних навчальних закладів щодо їх атестації роз’яснює.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.06. 2000 р. № 963 «Про затвердження Переліку посад педагогічних працівників» (із змінами) посади музичних керівників, інструкторів з фізкультури дошкільних навчальних закладів віднесено до педагогічних посад.
Педагогічні працівники дошкільних навчальних закладів, в тому числі музичні керівники, інструктори з фізичної культури, підлягають атестації, яка є обов’язковою, і здійснюється один раз на п’ять років.
Атестація педагогічних працівників проводиться відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 20.08.1993р. № 310, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.12.1993р. за № 176 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства освіти України від 01.12.1998р.за № 419.
Атестація педагогічних працівників – це визначення їх відповідності зайнятій посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого та стажу педагогічної роботи їм встановлюється (підтверджується, не підтверджується) кваліфікаційна категорія: «спеціаліст», «спеціаліст І категорії», «спеціаліст ІІ категорії», «спеціаліст вищої категорії».
З метою заохочення і стимулу в роботі педагогічним працівникам дошкільних навчальних закладів, які досягли високого професіоналізму в роботі, систематично використовують прогресивний педагогічний досвід, беруть активну участь у його поширенні, надають практичну допомогу у становленні молодих педагогів, постійно працюють над своїм фаховим самовдосконаленням, встановлюються педагогічне звання "вихователь-методист".
Пунктом 5.5. вищеназваного положення визначено, що педагогічне звання "вихователь-методист" може присвоюватись педагогічним працівникам з вищою освітою і освітою в обсязі вищого навчального закладу І-ІІ рівня акредитації та іншого навчального закладу еквівалентного рівня.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 р. № 643 «Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки», Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102 (зі змінами та доповненнями) (підпункт д пункту 24) визначено, що за педагогічне звання «вихователь-методист» посадовий оклад (ставка заробітної плати) підвищується на 10 відсотків.
Підвищення ставок заробітної плати за звання, присвоєні за наслідками атестації, здійснюється лише за період роботи на посадах, на яких були присвоєні відповідні звання, у випадку переходу працівника з одного закладу до іншого на однакові посади, або посади, які відповідають профілю предмету, дисципліни, що викладається, доплата за звання зберігається до чергової атестації.
Зміст листа просимо довести до відома працівників міських (районних) відділів освіти та дошкільних навчальних закладів.



Заступник Міністра П.Б. Полянський

Еще зайдите сюда http://osvita.ua/legislation/doshkilna-osvita/5932 и почитайте то же самое!!!

[PrinceAmur]

ПІСНЯ Пиріг для мами - 2 мл група.
1 Всі до столу підійдемо
І відерочки візьмемо.
Ви поглянете на нас,
Печемо пиріг для вас! \2рази

2 Що для тіста треба нам?
Знає кожная із мам!
Ось яйце, а ось мука
Ллємо трохи молока! \2рази

3 Тісто місимо руками,
Ви погляньте на нас мами
Місимо, всміхаємось
Для матусь стараємось!

4.Ви печіться, пироги,
Пряники і калачі!
Постаралися для вас,
От як весело у нас!

[Elen2]

Девочки, статью нашла в инете, подумала,что может быть кому-то понадобится.

Шляхи, засоби та методи патріотичного виховання
дітей дошкільного віку
Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови.
Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.
У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі — розвиток національних рис і якостей молодого покоління.
Досягти якісного рівня патріотичного виховання дошкільників не можна без урахувань специфіки окремих регіонів, їх національних особливостей.
Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.
Для того, щоб визначити специфіку процесу формування у дітей любові до Вітчизни, необхідно визначитися у природі самого патріотичного почуття, його структурі, змісті, а також простежити його народження, джерела (на основі яких почуттів воно формується або, точніше, без якої емоційно-пізнавальної основи не може з’явитися це складне інтегральне почуття).
Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.
Таким чином, базовим етапом у формуванні в дітей любові до Батьківщини необхідно вважати накопичення дитиною соціального досвіду проживання у своїй Вітчизні та засвоєння усталених норм поведінки, взаємовідносин.
Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.
У поняття патріотизму входять когнітивний, емоційний, поведінковий компоненти, які реалізуються у сфері соціуму та природи.
При цьому для дошкільнят провідним є емоційний компонент. Когнітивний компонент, забезпечує зміст, а поведінковий виконує контрольно-діагностичну функцію.
Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:
1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;
2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;
3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;
4) ставлення до державного устрою.
Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.
Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї. Зміст занять також можливо визначити в декількох напрямках.
Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.
Така схема змісту знань про рідну країну, на основі яких можливо вже в дошкільному віці формувати дієве ставлення до неї.
Зміст знань про рідну країну в попередніх програмових документах, як відомо, ототожнювався із змістом суспільного життя. У Державній базовій програмі та Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні цей зміст розглядається в контексті формування уявлень про країни світу, а також через порівняння з іншими країнами та пошук подібності та відмінності між ними.
Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен.
У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.
Завдання педагога разом з батьками формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”.
Указані вище вимоги стосуються також і дошкільного закладу. Життя дітей у дитячому садку повинне забезпечити їм емоційний комфорт. Дошкільний заклад повинен стати другим рідним домом, в якому б дитина себе добре почувала. Як показує практика, це відбувається далеко не завжди.
Багато дітей, на жаль, не люблять дитячий садок, а значить, ми не можемо розглядати такий дошкільний заклад „ланкою” в системі інститутів виховання любові до Батьківщини. Більше того, у дитини культивується негативне почуття і ставлення.
Для того щоб дошкільний заклад допомагав вихованню патріотичних почуттів, життя дітей в ньому повинно бути насиченим, цікавим, таким, щоб запам’яталося надовго, стало системою радісних дитячих спогадів.
Дуже важливо, щоб дитина полюбила свій дитячий садок. Відбувається це тоді, коли вихователі з повагою ставляться до кожної дитини, знають її найкращі риси і сприяють їх розвитку у процесі ігор, свят, цікавих занять і т.д.
У дошкільному закладі, в групі, на майданчику в кожної дитини, як правило, є своє улюблене місце для гри, для усамітнення.
Вихователю необхідно дуже обережно ставитися до цього і, навіть, підтримувати „право дитини на свою територію” (також необхідно поважати право дитини на власність). Важливо створити максимально можливі умови для „індивідуального освітнього предметно-розвивального середовища” (О.Л. Кононко). Якщо вихователям вдається зробити дошкільний заклад другим домом дитини, то почуття приязні закріплюється і з роками переходить в сферу приємних і дорогих спогадів
Приязнь до дитячого садка пов’язана і з тим, як багато діти знають про свій дошкільний заклад, як вони в ньому орієнтуються, чи почувають себе господарями.
З цією метою вихователь організовує екскурсії по дитячому садку, знайомить дошкільнят із співробітниками.
Діти також повинні знати на якій вулиці знаходиться їх дитячий садок, як і чому вона так називається, що знаходиться поряд із дитячим садком. Знання збагачують почуття дітей, надають їм певність і смисл.
Почуття і ставлення стають міцними, якщо діти вкладають свою працю (беруть участь в озелененні ділянки, в оформленні приміщення до свят).
Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.
Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.
Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.
Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.
Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.
Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін. Докладніше про роботу у цьому напрямку розкриємо нижче в змісті даного матеріалу.
Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.
Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.
Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.
Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.
При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).

[Elen2]

Продовження .
Головна мета цих занять — пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її багатою та різноманітною природою. Для її реалізації необхідно використовувати спостереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки "екологічною стежиною", відпочинок "на веселій галявині" з проведенням цікавих ігор. Дошкільнята залюбки долучаються до природоохоронної діяльності. Малюкам про природу розповідають їхні улюблені казкові персонажі — Озивайко, Добрик, Джмелик із журналу "Джміль", хлопчик Помагай, Травознай та інші. Доброю традицією може стати проведення "Днів Землі" з участю батьків, коли розцвітає і заплітається у віночок буйної зелені вся територія дитячого садка. Такий досвід склався у колективі дошкільного закладу № 80 м. Луганська.
Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, образотворче мистецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво. Необхідно, щоб твори мистецтва, які використовуються у роботі з дітьми були високохудожніми.
Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину). Вихователь намагається познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь певні якості чи вміння, залучити дітей до їх діяльності.
У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.
Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.
Доцільно запропонувати дітям розпитати й розповісти про цікаву роботу батьків або якогось родича, а потім провести конкурс на кращу розповідь. Для зміцнення пам'яті роду велике значення має виховання (і в дорослих, і в дітей) поваги до поховань предків. Діти повинні знати, де поховані їхні дідусі, бабусі, допомагати дорослим доглядати могили рідних людей: садити квіти, поливати їх, прибирати тощо.
У старших дошкільнят і молодших школярів мають скластися поняття сім'ї, родини, роду. Вони повинні знати всіх своїх хоча б дво- і троюрідних братів та сестер.
В умовах сільського дитячого садка можна дати завдання дослідити близькі і далекі родові зв'язки між учнями класу, школи.
Нині чимало говорять та пишуть про український національний характер, українську ментальність.
Шести-семирічні діти вже можуть дати відповідь на запитання: "Чим відрізняється традиційне житло українців — хата (в т.ч. і сучасний варіант) від житлових будівель інших народів?"
Відповідь має сформуватися у результаті власних спостережень сучасного села або за матеріалами хоча б телепередач: охайність, доглянутість, привітність, чистота. Отже, національна риса — відчуття краси.
Відповідь на запитання "Як традиційно зверталися українці до батька-матері, дідуся-бабусі?" — "На Ви" — свідчить про шанобливе ставлення українців до старших людей.
Працьовитість українців, що рятувала націю не один раз від зникнення, актуальна в наші дні, коли знову вирішується доля України. Щоб допомогти дітям усвідомити важливість цієї риси доречно поставити такі запитання:
♦ Чим можна пояснити життєві успіхи твоїх рідних і родичів?
♦ Що ти можеш сказати про результати праці твоїх родичів? Хто з твоїх родичів своєю працею досяг найбільших успіхів?
♦ Де і ким працюють твої батьки?
♦ Як ти ставишся до праці своїх батьків?
♦ Що ти знаєш про самовіддану працю твоїх дідів та бабусь у повоєнні роки?
Потребує сміливого й відвертого підходу проблема негативних національних рис, особливо найбільш виразної, що завжди була фатальною для долі народу, держави. Це — індивідуалізм (хоча його дехто сьогодні ідеалізує), відсутність або притлумленість почуття згуртованості української нації.
Тому така важлива система питань, проблем, присвячених згуртованості насамперед роду, а також групи, колективу дошкільного закладу.
Як позитивний приклад колективістської традиції українського народу (з попереднім поясненням педагога) можна навести традицію української толоки. Коли люди з одного кутка сходяться і разом зводять хату своєму односельцю. Причому участь у цьому заході беруть усі: від малих до старих.
Педагогічний досвід А. Макаренка, його принцип єдності інтересів особистості й колективу важливий і сьогодні. Також актуальне поєднання поглядів А. Макаренка і Г. Ващенка на визначальну роль сім'ї, батьків у вихованні дітей.
Старші дошкільнята і молодші школярі повинні пізнати найбільші історичні та духовні цінності рідного краю. їхні любов, повага і зацікавленість мають виходити за межі села, міста. Ось орієнтовний обсяг знань про рідний край, який посильний шести-семирічним дітям.
♦ Найдавніші поселення району, міста. Що відомо з їхньої історії?
♦ Найвідоміші земляки. Хто з видатних людей народився в районі, місті? Що він зробив для народу, держави? Чим прославив наш край?
♦ Наймальовничіший куточок рідного міста (річка, ліс, урочище). Чим він відомий?
♦ Найдавніша споруда. Історія її створення.
♦ Найвидатніші люди краю. Чим вони відомі?
♦ Туристичний маршрут по рідному краю.
♦ Які пісні про матір та Україну ти знаєш?
♦ Які вірші ти вже вивчив?
♦ Що означає герб нашого міста?
Шести-семирічні діти можуть і повинні знати і вміти співати хоча б один десяток українських народних пісень. Заслуговують на увагу такі заходи, які є традиційними у багатьох школах і дошкільних закладах — дитячі ранки: "Мамина пісня", "Бабусина казка", "У мого батька золоті руки", „Свято української мови”, „Ярмарок”, „Свято української пісні”, обрядові свята, тощо.
Ознайомлення з рідним містом як засіб патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.
У „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні” цей напрямок визначено в сфері „Люди”.
Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:
• Ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинно природно „входити” в цілісний освітній процес, що будується на фоні краєзнавчого матеріалу.
• Введення краєзнавчого матеріалу в роботу з дітьми з врахуванням принципу поступового переходу від більш близького дитині, особистісно значущого, до більш віддаленого від дитини – культурно-історичних фактів.
• Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.
• Розвиток музейної педагогіки, що надає можливість дитині налагодити діалог з культурним надбанням минувшини та сьогодення.
• Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).
• Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.
• Вибір методів ознайомлення дітей з рідним містом, що перш за все підвищують їх пізнавальну та емоційну активність.
• Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.
• Організація роботи з батьками під девізом: їх знання та любов до рідного міста повинні передаватися дітям.
Ознайомлення дошкільнят із рідним містом може стати тією основою, навколо якої інтегруються всі види дитячої діяльності.
Одним із варіантів реалізації принципу інтеграції в роботі з дошкільнятами є організація педагогічного процесу на основі тематичного планування.
Такий підхід дає можливість бачити різні аспекти явищ: соціальні, морально-етичні, природні, художньо-етичні та ін. Крім того, „занурення” в ту або іншу тему, яку одночасно вивчають діти різного віку, дозволяє об’єднати їх спільними почуттями, переживаннями при проведенні спільних свят, вечорів відпочинку, виставок. При цьому старші можуть поділитися з меншими досвідом, підготувати матеріали, необхідні для власної діяльності та для малят. Зробити подарунки малятам.
Дуже ефективною формою може стати і такий вид діяльності як дитячі „погостини”, коли старші діти готують для менших концерт, виставу тощо, і запрошують менших до себе в гості. Малята також готують невеликий концерт для старших і йдуть в групу, де перебувають діти старшого дошкільного віку. Вихователі в кінці організовують спільні ігри дітей. Так створюється дитяче співтовариство.
Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. При цьому необхідно пам’ятати наступне.
• Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.
• Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.
• Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.
• Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.
Визначимо тематичні блоки роботи вихователя з дітьми по ознайомленню з рідним містом.:
1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?
2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці нашого міста.
3. Визначні місця нашого міста. Пам’ятники, будівлі, музеї, театри.
4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто.
5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією та працею людей в нашому місті.
6. Видатні люди рідного міста. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чому? Які люди прославили наш край?
7. Природа рідного міста. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин найбільше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашому краї, місті.
8. Культура рідного міста. Які музеї, театри, бібліотеки є в місті. Навчальні заклади, школи, дитячі садки.
9. Культура поведінки в рідному місті. Як поводити себе на вулиці, в транспорті, музеї, театрі, на прогулянці, на загальноміських святах.
10. Відпочинок у нашому місті. Де люблять відпочивати жителі рідного міста. Які є традиції, свята. День міста.
11. Захисники нашого міста. Хто слідкує за спокоєм, добробутом людей у місті. Хто допомагає людям в надзвичайних ситуаціях. Хто такі ветерани. Як в нашому місті святкують День Перемоги.

Тематичні блоки можуть інтегруватися з будь-яким етапом пізнання дитиною рідного міста. збагачуючи життєвий досвід дитини.
Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинен бути пронизаний вихованням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залучення дітей до життя міста, його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями минулого.
Ефективність морально-патріотичного виховання досягається тоді, коли педагогічна діяльність характеризується цілісністю і включає відбір краєзнавчого змісту в відповідності з метою розвитку дитини, її віковим особливостям та інтересам; збагачення розвивального середовища матеріалами про рідне місто (дидактичні ігри, посібники, предмети мистецтва, продукти дитячої творчості та інше), узгодженість тематики занять по ознайомленню з рідним містом з тематикою інших занять, з іграми дітей. Створення умов для самостійної та спільної з дорослими роботи з краєзнавчим матеріалом; забезпечення соціально-емоційного благополуччя дитини, діагностика змін в її розвитку.

Використана література
1. Боришевський М. Духовні цінності як детермінанта громадянського виховання особистості // Цінності освіти і виховання особистості: Наук.-метод.зб. — К., 1997. — С. 21—25.
2. Боришевський М. Формули громадянина-творця. Соціально-психологічний портрет громадянина // Світло. — 1998 — № 3. — С. 8—9.
3. Вишневецький О. Громадянське виховання: благо чи небезпека? // Освіта. — 2000. — № 44. — С. 3. — № 45. — С. 4—5.
4. Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави: студії виховання // Рідна школа. — 2001.— № 2. — С. 9—14.
5. Жадан І. Проблеми громадянської освіти //Педагогічна газета. — 1999. — № 11. — С. 2.
6. Ігнатенко П., Крицька Л. Громадянське виховання: історичний аспект // Шлях освіти. — 1997.—№ 1. —С. 38-43.
7. Кисельова Н. Виховувати патріотів // Географія та основи економіки в школі. — 1997. — № 3. — С. 27— 28.
8. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Дошкільне виховання. — 2003. — № 2. — С. 3—8.
9. Кремень В.Г. Веління часу: плекати національну гордість у молоді // Педагогічна газета. — 1998. — № 7. — С. 1.
10. Міщенко Н. Який же проросте патріотизм? // Рідна школа. — 1999. — №1. — с. 1—8.
11. Мокрогуз О. Громадянська освіта: проблеми і перспективи запровадження // Завуч. — 2000. — № 28. — С. 2-4.
12. Оржехівський В. Громадянська освіта формує громадянина // Відродження. — 2000. — № 1. —С. 3—5.

Підготувала О.М. Цехмістер,
методист кафедри розвитку дитини ЛОІППО

[artuhsa]

21.12.09г. №01-14/ 3014
Типове положення
про атестацію педагогічних працівників України
Читайте внимательно и там все написано, я просто поражаюсь такой безграмотности руководителей, как без вышего образования можна дать категорию. Звання вихователь-методист, даётся без вышего образования, и творческая работа пишется в любом случаи только оформляется на все категории и звання по разному и требования разные.

[artuhsa]

. Но у нас тоже требуют так называемый "досвід". Мне в этом году после окончания универа "разрешили" атестоваться на 1 категорию, собираю потихоньку папочку т.к никто толком не знает, что в ней должно находиться,

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДОСВІДУ (ТВОРЧОЇ РОБОТИ):

Творча робота повинна бути присвячена актуальній темі, відрізнятися новизною піднятої проблеми, свідчити про компетентність автора в даній галузі розробок. Творча робота вимагає від автора уміння вдумливо поставитись до аналізу набутих знань, творчого використання їх для рішення конкретної педагогічної задачі.
Використання такої роботи повинно співпадати з професійними інтересами педагога, містити аналіз результатів власної діяльності.
Виконана творча робота включає в себе:
 титульну сторінку;
 обґрунтування обраної теми;
 опис вихідних теоретичних положень і практичних знахідок автора;
 оцінку ефективності застосованих ним методів та прийомів впливу на дитину;
 список використаної літератури.
З особливою вимогливістю слід ставитися до формулювання своїх положень тез, думок, адже цим показується вміння викладати, обґрунтовувати і систематизувати матеріал, культуру мислення і мови.
Мова викладання матеріалу – українська.

Досвід повинен містити додаток, який включає в себе: ілюстрований матеріал, фотографії, конспекти занять, розваг; розробки; консультативний матеріал, що використовується в роботі; зразки, тощо.

Добавлено через 7 минут
Девчушечки если ВАС интересует ответы на такие вопросы как:
То що ж вважається передовим педагогічним досвідом?
Основні вимоги щодо організації досвіду
Загальні критерії передового педагогічного досвіду
Етапи вивчення та узагальнення досвіду
Планування роботи з вивчення та узагальнення досвіду
Збирання фактичного матеріалу
Аналіз та узагальнення матеріалу
Оформлення узагальненого досвіду
Обращайтесь буду понемножку выкладывать.

[artuhsa]

Передовий педагогічний досвід

Педагогічна діяльність не може бути однозначною й завжди пропонує гнучку шкалу вирішень, зумовлених багатьма обставинами. Такий погляд на неї відкриває простір для творчості та новаторства, для народження передового досвіду й збагачення педагогічної науки завдяки його вивченню та узагальненню.
В Україні чимало вихователів і колективів дошкільних закладів мають вагомі набутки й цікаві ідеї, апробовані системи роботи з дошкільнятами в різних напрямках.
То що ж вважається передовим педагогічним досвідом?
Педагогічний досвід – це сукупність знань, умінь та навичок педагога, здобутих ним на основі власної освітньо-виховної роботи. Тривала практика діяльності дитячих закладів та методичних кабінетів свідчить про наявність двох основних напрямків у вивченні та узагальненні цього досвіду.
Перший напрямок – ознайомлення з досвідом, який уже склався в дитячому садку, узагальнення та поши¬рення його. Другий напрямок – організація поглибленої роботи, щоб віднайти нові, ефективніші методи та прийоми, які допоможуть успішніше розв'язувати завдання, поставлені перед дошкільним закладом. Обидва зазначені напрямки не виключають один одного, а взаємно доповнюють, тим більше, що поглиблена робота часом триває кілька років.
Поняття "передовий педагогічний досвід" вживається у двох значеннях. У широкому значенні мається на увазі висока майстерність вихователя, така його практика, яка зумовлює високий педагогічний результат. Власний досвід педагога може й не містити чогось справді нового чи оригінального, проте він ґрунтується на успішному застосуванні визначених сучасною наукою принципів та методів і може слугувати зразком для тих вихователів, які ще не оволоділи належним чином фаховою майстерністю. А отже, його варто поширювати.
У вузькому значенні під передовим досвідом розуміють лише таку педагогічну практику, якій властиві видимі елементи творчого пошуку й оригінальності, тобто те, що іншим словом називають новаторством.
Слід мати на увазі, що не можна обмежуватися лише тим передовим досвідом, який виникає в дошкільних закладах стихійно. Його слід дбайливо плекати. Завдання місцевих відділів освіти та методичних служб – стимулювати організацію передового педагогічного досвіду в різних дитячих садках, спрямовувати вихователів на дослідження нових ефективних методів та прийомів роботи з дошкільнятами.
Основні вимоги щодо організації досвіду
Першою вимогою є постановка всієї роботи в дошкільному закладі у цілковитій відповідності з обраною ним програмою виховання. З якого б окремого питання не працював вихователь, він має неухильно виконувати програму з усіх видів дитячої діяльності. Аж ніяк не можна проводити дослідження з обраної теми за рахунок інших розділів освітньо-виховної роботи – це лише зашкодить справі.
Друга вимога – слід не перевантажувати дітей задля здійснення дослідницьких завдань. Про позитивні результати дослідної роботи можна говорити лише тоді, коли їх досягнуто за нормальної витрати зусиль дітей з урахуванням їхніх вікових особливостей. Головним об'єктом уваги завжди має бути дитина з її інтересами, запитами та бажаннями.
Поглиблена робота проводиться послідовно, систематично й рівномірно за добре обміркованим планом протягом тривалого часу. Зібраний матеріал має відображати увесь пройдений шлях, повний процес постановки і розвитку досвіду з його позитивами і невдачами.
Звідси випливає третя вимога щодо організації дослідження – слід подбати, щоб у дошкільному закладі для його проведення та узагальнення результатів були створені відповідні умови. Та найголовніше – наявність у колективі творчих, ініціативних працівників.

[artuhsa]

Загальні критерії передового педагогічного досвіду
Не кожний досвід може бути рекомендований для запозичення, поширення й використання. Основними критеріями передового педагогічного досвіду слід вважати:
1. Актуальність і важливість для науки та педагогічної практики, перспективність. Це означає, що даний досвід:
а) сприяє виконанню завдань, які ставить перед собою заклад або орган освіти;
б) дає змогу пришвидшити розв’язання актуальних проблем педагогічної теорії;
в) допомагає долати труднощі, які постають перед освітянами у процесі їхньої діяльності;
г) своєю проблематикою якоюсь мірою може задовольнити потреби розвитку освіти.
2. Наявність елементів новизни й оригінальності. Передовий педагогічний досвід завжди вирізняється творчим підходом його авторів до розв’язання навча-льних та управлінських завдань. Незалежно від того, виходять творці досвіду за межі відомих форм та методів, а чи здійснюють педагогічний процес у цих межах, вони завжди додають до нього щось значуще і суто своє, власне. Це "своє" часто-густо досить скромне і не обов'язково містить досі не відомі форми, методи, прийоми навчання й виховання. Проте за умови використання усталеного педа-гогічного арсеналу новим, оригінальним може бути вже сам підхід до його засто-сування. До ознак новизни у досвіді освітян слід підходити діалектичне, залежно від практичних потреб у тому чи іншому закладі або в місті, районі, області.
3. Наукове обґрунтування досвіду. В передовому досвіді високі результати мають бути досягнуті раціональ¬ним шляхом. У педагогічній практиці трапляється, що деякі тимчасові позитивні результати можуть досягатися завдяки використанню методів, які не відповідають вимогам науки. Такий "досвід" призводить до серйозних негативних наслідків у навчанні та вихованні дітей, у розвитку їхніх особистостей.
Однак якщо авторський досвід, попри явну невідпо¬відність загальноприйнятим положенням педагогічної науки, отримає наукове обґрунтування й сприяє ефективнішому розв'язанню завдань виховання та навчання, йо¬го слід розглядати як передовий.
4. Відповідність сучасним досягненням педагогіки, психології та методики, сприяння розкриттю нових закономірностей освітньо-виховного процесу.
5. Доказовість, висока результативність. Передовий досвід має сприяти під-вищенню якості знань, умінь та навичок дітей, рівня їхньої вихованості, досягне-нню вищих результатів у розвитку особистості. Педагогічний досвід може вважа-тися передовим, якщо результати його вищі порівняно з масовим досвідом, а коли й однакові з ним, то все ж таки потребують значно меншої витрати часу та зусиль.
6. Стабільність, неодноразове отримання високих ре¬зультатів, їхня перевірка, підтвердження за різних умов.
7. Можливість творчого використання досвіду. Передовий педагогічний досвід з продуктивною ідеєю має загальне й істотне, придатне для використання іншими педагогами. Однак автор певного досвіду може не усві¬домлювати ту провідну педагогічну думку, яка в ньому криється. Тож ті, хто його вивчають, мають виявити її й оцінити з погляду сучасної педагогічної науки.
8. Цілісність. Передовий досвід розглядається як частина загального освітньо-виховного процесу і має бути природним у налагодженій системі роботи.
Етапи вивчення та узагальнення досвіду
Щоб вивчити передовий педагогічний досвід, необхідно:
1. Визначити мету і завдання вивчення.
2. Визначити тематику.
3. Виявити об'єкти вивчення.
4. Зібрати фактичний матеріал.
5. Зробити аналіз, узагальнення, висновки, а відтак:
• визначити типові риси вивченого досвіду;
• з'ясувати його педагогічну сутність і значення;
• схарактеризувати та обґрунтувати систему роботи кращого вихователя або дошкільного закладу.
6. Порівняти виявлений позитивний досвід з уже відомим у педагогіці та методиці.
7. Перевірити на практиці правильність висновків та ефективність використовуваних методів та прийомів роботи.
8. Схвалити передовий досвід на педагогічній раді, методичному об'єднанні або в іншій компетентній інстанції.

[artuhsa]

Визначення мети і теми
Перш ніж почати вивчення досвіду, необхідно чітко визначити мету й. тему дослідження. Всі види та форми вивчення, попри своє розмаїття, слугують одній меті: сприяти поширенню та впровадженню передового досвіду освітньо-виховної роботи. Щоб уникнути стихійності у проведенні дослідження, педагог має глибоко усвідомлювати потребу, якою воно викликане, передбачити все позитивне, що треба виявити, всі можливі труднощі й перешкоди, які треба подолати, і ті результати, яких треба досягти. Чим чіткіше й точніше будуть визначені тема та мета поглибленої роботи, тим більше буде певності щодо їхнього успішного завершення.
Теми для поглибленого опрацювання, зазвичай, обираються з урахуванням стану освітньо-виховної роботи в дошкільному закладі і конкретних завдань дошкільної освіти. Кожний вихователь може обрати з пропонованих тем посильну для себе, яка найбільш відповідає потребам його практичної діяльності. Часто педагоги самі підказують, над чим саме вони б хотіли працювати. Врахувавши запити дошкільних працівників та їхні можливості, методичний кабінет разом з управлінням освіти затверджують тематику поглибленої роботи колективів дошкільних закладів та окремих педагогів.
Опрацювання літератури
Визначивши тему та мету, слід ґрунтовно вивчити літературу з даної теми. Позитивний досвід може скластися лише на основі наукових даних, у світлі яких мають бути обмірковані його мета, організація та практичне впровадження. Лише тісний зв'язок теорії та практики може гарантувати найбільшу ефективність дос-віду. До того ж необізнаність з теорією питання та з опублікованим матеріалом про вже нагромаджений досвід унеможливить правильні узагальнення і висновки.
Починаючи опрацьовувати обрану тему, вихователь конспектує найважли-віший матеріал, робить виписки, занотовує власні думки. Увага до опрацювання літератури не послаблюється протягом усього часу роботи над темою. Періодично вихователь робить повідомлення для педагогічного колективу дитячого садка про прочитану ним літературу, зазначаючи, що саме доцільно використати в роботі закладу, над чим варто було б попрацювати всьому колективу.
Методичні кабінети складають на допомогу дошкільним працівникам бібліографічні списки літератури за темами, консультують, яку літературу і як саме слід вивчати. Така теоретична підготовка дасть можливість конкретизувати проблему, визначити в ній основні питання.
Планування роботи з вивчення та узагальнення досвіду
Коли вихователь опрацює необхідну літературу, прослухає ряд теоретичних та методичних лекцій, отримає відповідну консультацію методистів і науковців, він складає план поглибленої роботи. У плані зазначаються те¬ма, мета і завдання дослідження, уточнюються питання, відповіді на які необхідно одержати в процесі постановки досвіду, або конкретно формулюються результати, яких треба досягти.
Наприклад, вихователь середньої групи шукає ефективних шляхів виховання у дітей ввічливості та формування інших навичок культурної поведінки у спілкуванні з дорослими і між собою. Сформулювавши тему, він де¬талізує у плані, чого саме домагається у поведінці дітей. Це можуть бути, скажімо, такі вимоги до них: вітатися не лише зі своїм вихователем, а й з іншими дорослими та дітьми; говорити одне з одним і з дорослими чемно, дотримуючись певного тону; зустрівшись із кимсь у дверях чи в коридорі, трохи відійти й пропустити його тощо. Зазначаються засоби виховного впливу, методи та прийоми, які має використати педагог у роботі з колек¬тивом та окремими дітьми.
У плані передбачаються також збирання даних досвіду і їх аналіз, виступи на педагогічних нарадах про хід дослідження, аналіз та узагальнення фактичного мате¬ріалу, його оформлення і насамкінець – узагальнена доповідь на педраді чи методичному об'єднанні про результати здійсненої роботи.
Від вдало спланованого процесу вивчення та узагальнення досвіду значною мірою залежить уся подальша робота. Проте вихователям часто-густо нелегко дається складання плану, і тут їм повинні допомогти завідувачі дошкільних закладів, методисти, науковці: спільно визначити зміст і завдання поглибленої роботи, уточнити всі пункти плану, доповнити його або ж змінити напрямок дослідження, якщо в цьому постане потреба.
Збирання фактичного матеріалу
Велике значення для узагальнення досвіду має вмін¬ня збирати фактичний матеріал – від цього залежить правильність і глибина висновків. Щоб належно узагальнити досвід своєї роботи, педагог має зібрати все, що відображає її систему. Це можуть бути календарні плани, щоденник, конспекти, записи занять, фотознімки з життя групи, окремі матеріали, які характеризують рівень знань дітей, їхні інтереси, вміння, поведінку: записи ігор, малюнки, саморобні іграшки, вироби з паперу, глини, пластиліну абощо.
Значно полегшить роботу систематичне ведення пе¬дагогічного щоденника, де вихователь фіксує висновки щодо змісту й результативності кожного заняття, аналізує ефективність використаних методів та прийомів, занотовує свої спостереження за деякими дітьми й колективом загалом.
Керівництво дошкільного закладу створює належні умови для організації досвіду, допомагає у збиранні й аналізі фактичного матеріалу, у перевірці й оформленні даних та висновків.
Вивчаючи передовий педагогічний досвід у своєму до¬шкільному закладі, завідувач та методист керуються різними методами. Найбільш надійними та ефективними є безпосередні спостереження за роботою вихо¬вателів на заняттях і в повсякденні. Записи цих спосте¬режень мають об'єктивно відображати факти навчальної та виховної роботи.
Важливо також ознайомитися з педагогічною документацією: календарними та перспективними планами, конспектами занять, педагогічними щоденниками, доповідями тощо, які висвітлюють методичні пошуки вихователів та аналіз результатів дитячої діяльності. Спостереження доповнюються індивідуальними бесідами для з'ясування певних питань.
Аналіз та узагальнення матеріалу
Щоб досвід став надбанням інших, зібраний фактич¬ний та документальний матеріал необхідно глибоко й усебічно проаналізувати, дати йому оцінку, тобто відібрати з нього найбільш важливе й цінне, узагальнити та систематизувати, зробити відповідні педагогічні та методичні висновки. Ось як це, наприклад, робиться. Вихователь, який поглиблено працював над питан¬ням навчання дітей середньої групи малювати фарбами, зібрав увесь матеріал, що розкриває методику прове¬дення занять, показує досягнуті результати: конспекти занять, зразки обладнання, наочні посібники, записи спо¬стережень, дитячі роботи з поясненнями та висновками щодо їх виконання. Аналізуючи свої записи, вихователь зважує, якою мірою усе це відповідає меті поглибленої роботи, обмірковує, які складнощі виникали і як вони були подолані, що нового, цікавого підказав досвід. Щоб глибше проаналізувати записи і зробити прави¬льне узагальнення, доцільно згрупувати їх у певному порядку й послідовно розглянути кожну частину.
Скажімо, зібраний матеріал з навчання дітей малюва¬ти фарбами вихователь розклав так:
• підготовка до занять - його власна і дітей;
• вказівки дітям (зміст, спрямуван¬ня);
• керівництво роботою дітей та їхньою поведінкою;
• підсумки занять; оцінка проведених занять з погляду виконання програми та розв'язання поставлених завдань.
Детальний аналіз допомагає з'ясувати, які конкретні етапи роботи впливають на хід дослідження загалом і чи кожний був необхідний (а може, щось, навпаки, знижу¬вало результати).
Так, згрупувавши і порівнявши свої вказівки дітям, ви¬хователь виділив у них методичні прийоми, типові для всіх занять. Це дало йому змогу зробити деякі узагаль¬нення. Зокрема, було констатовано, що діти почали вкладатись у відведений для роботи час на занятті після того, коли дістали вказівку послідовно використовувати фарби. Вони тепер менше витрачали часу на промиван¬ня пен-злика. Більшість дошкільнят повністю виконува¬ли завдання тоді, коли словесні вказівки підкріплюва¬лися їхнім життєвим досвідом або коли вихователь ви¬кликав у них яскраві спогади про спостережуване у до¬вкіллі. З'ясувалося, що у навчанні малювати фарбами чимало важить аналіз та оцінка дитячих малюнків під час заняття і в кінці його: що тут цікавого, який поступ окре¬мих дітей, що зроблено добре, а що можна було б ви¬конати краще і як це треба робити. А головне — необ¬хідно підтримувати у дитини віру в себе, позитивний емо¬ційний стан.
Вміння проаналізувати зібраний матеріал і зробити правильні висновки важливе не лише для підбиття під¬сумків проведеної роботи, а й для складання звітів про неї за рік. Для оволодіння цим умінням необхідна напо¬леглива праця. Вихователь, особливо молодий, потре¬бує допомоги не лише в організації досвіду, а й у його вивченні та узагальненні. Таку допомогу мають надати йому завідувач дошкільного закладу, методисти, широ¬кий громадський актив.
Оформлення узагальненого досвіду
Оформити результати вивчення та узагальнення до¬свіду можна по-різному. Це можуть бути буклет, стаття, папка з добіркою матеріалів, альбом, підшивка тощо. Найпростіші форми — добре складений календарний план та облік роботи, конспекти і записи занять, ігор та інших видів дитячої діяльності. Сумлінно роз-роблена до¬кументація важлива не лише для її авторів, а й для ін¬ших вихователів.
Часом узагальнений досвід оформлюють як методич¬ну розробку з окремих питань: відповідно до вимог про¬грами й на основі власного доробку вихователь дає пе¬релік занять, зразки бесід, окремих занять, творчих ігор, записи спостережень за дітьми, зазначає цінне й цікаве у своїй діяльності.
А ще можна подавати фотомонтажі, альбоми, навча¬льні посібники, папки з педагогічною документацією, що¬денники тощо.
Однією з форм узагальнення досвіду є висвітлення його в доповіді чи статті. У вступі вихователь обґрунто¬вує тему, зазначає, яка реальна потреба зумовила її опра¬цювання, які конкретні завдання він поставив перед со¬бою. розпочинаючи дослідження і здійснюючи його. Далі йде характеристика групи до початку поглибленої ро¬боти: зазначаються засоби, прийоми та методи виховання і навчання, застосовувані раніше і нові, використані вже під час створення досвіду; подаються конкретні прикла¬ди їх застосування; описується відповідна робота з бать¬ками; подаються результати зробленого, висновки, за¬вдання на майбутнє. У висновках зазначається:
• що є най¬ціннішим у досвіді;
• які прийоми та методи виявилися найефективнішими;
• що сприяло досягненню успіху; яка роль вихователя та батьків;
• які питання потребують по¬дальшої перевірки, доопрацювання; чого слід уникати;
• які нові проблеми постають із попереднього дослід¬ження.
Основні положення опису доцільно проілюструвати, додавши до нього малюнки, магнітофонні записи, план виховної роботи, конспекти занять тощо.

[НАТА ЛИВ]

Добрый вечерочек! Девчоночки, что слышно о повышении нам зарплаты на 20%. Скоро примут бюджет, а мы опять пролетим? Кто, что знает?Еще мне в личку задали вопрос, хотели бы его со всеми обсудить...
"Меня интересует вопрос педнагрузки музработников. Я знаю что нельзя меньше ставки , а вот больше ставки я имею право работать ,если желаю? Я работаю на полторы.
Могут ли у меня забрать 0,5 ставки баз моего согласия и есть ли на это какой то закон и где? А еще у моих коллег немного иная ситуация, они работают на 1,75 А оплачивают им только 1,5. В гороно говорят ,что больше не имеют права. Меньше ставки я могу работать со своего согласия , а вот могут ли забрать у меня 1,5 и оставить на ставку без моего согласия? "
Ну что обсудим? Я только знаю, что обижают нас все кому ни лень.Творческого человека обидеть просто.:frown:

Если Вы были приняты на работу на ставку , меньше не имеють права забрать,но если больше ставки имеють права забрать,если беруть на работу нового человека.Оплачивать 1.75 имеють права если вы "влазите " по часам работы детского сада,но у нас как всегда економять и обидно что на музруках

[котстудент]

По поводу оплаты я точно не знаю, меня этот вопрос тоже интересует. В одном саду мне одна очень грамотная методист говорила. что могут оплачивать до 2-х ставок. Но когда я спросила про это у своей заведующей, та ответила, что потолок - 1,5 ставки. Конечно, я понимаю, что роно не выгодно нам оплачивать. Хотя, какая разница: если в моем саду 2 ставки музрука и будет работать один человек. Таже зарплата в результате и выходит. Даже экономия в конце года - отпуск отгуляет один, оздоровительные тоже выплатят одному человеку. Хотя про оздоровительные уже поползли слухи (т.е. отсутствие таковых)[/QUOTE]

Правда потолок тільки 1,5 ставки, я хоч і музкерівник, так як заміняю дуже часто завідуюючу. Згідно штатно розпису, може бути тільки півтори, ви ж не будете заняття вночі, або ввечері проводити. Наш садок такого не практикує, бо за це завідуюча несе кримінальну відповідальність. Але часто чую, що таке має місце бути, наші реалії не залишають людям можливості виживати, тому беруться і за дві ставки, наприклад у моєму місті існує 4 садка, і тільки у 2 є музкер. А в двох інших ніхто не хоче працювати, не тому, що садки погані, а тому що молоді це просто не цікаво працювати за копійки

Добавлено через 5 минут

Девочки, а я целый год работала на защиту звания воспитатель-методист и что, в конечном счёте снова специалист? Будем оптимистами, вспомним что сегодня 1 апреля, может это чья то злая шутка?

Якщо не має волохатої лапи дуже складно, я друкуюсь в різних виданнях, а міські методисти цього не замічають, або говорять, що матеріал потребує доопрацювання, для дркуку на всю Україну все нормально, а для нашого містечка подавай "РОГИ"

Добавлено через 10 минут

Это новость так новость,(о постанове воспитатель-методист).Вы сами ее читали?Девочки, может кто-то знает:если пом.воспитателя с пед образованием ей повышается разряд или как всем ?

По-перше це техперсонал, і вони мають свої розряди і надбавки за хлорку, тощо поки ця людина працюватиме нянею, її освіта нінащо не впливає

[МОИ 38]

На счет пед. нагрузки, то музрук может работать на 1.5 ставки, т.к.по закону человек не может работать на работе больше 8 часов, поэтому 1.5 ставки это 36 часов в неделю, 1.75 это 48 часов в неделю,т.е. противозаконно, из этого следует, что мы можем работать только на 1.5 ставки, и не берите на себя лишнюю обузу, все равно не заплатят. И еще, по решению атестационой комиссии музработнику за особые заслуги со средним образованием дают 8 разряд, у меня таковой и чистыми
1.5 ставки я получаю 1465 грн.

Добавлено через 3 минуты
Люди, может у кого есть планирование по новой программе для воспитателей, скиньте пожалуйста, спасибо.

[Elen2]

Девочки, вот она полностью.Выставила в "Журналы" ,ссылку обновила.
http://*********org/551331m.jpg (http://*********org/551331.htm)http://*********org/549283m.jpg (http://*********org/549283.htm)http://*********org/550307m.jpg (http://*********org/550307.htm)
Книжка полезная, особенно в период проверок.Четко расписны все должностные обязанности, перечень документации.Я специально выставила с обложой и первыми листочками, чтобы было видно, где издана.

[Elen2]

Девочки - это должностные обязанности из книги для заведующей и требования к муз. залу, кваліфікаційні вимоги до категорії.Книга издана в Харькове в 2009 г.
http://*********org/589067m.jpg (http://*********org/589067.htm)http://*********org/576779m.jpg (http://*********org/576779.htm)http://*********org/578827m.jpg (http://*********org/578827.htm)http://*********org/569611m.jpg (http://*********org/569611.htm)http://*********org/558347m.jpg (http://*********org/558347.htm)

[НАТА ЛИВ]

Добрый день девочки!!Я искренне поздравляю нашу коллегу с Днем Рождения-Анжелу-dididi:Желаю здоровья и удачи в жизни!!

С работы принесла "Посадову Інструкцію"-Музичний керівник несе відповідальність за дітей згідно Статуту ДНЗ.
2.6 Спільно з вихователем організовує святкові ранки
3.12 Бере участь у проведенні ремонту в ДНЗ
6.2 Може замінити в роботі іншого вихователя за додаткову оплату згідно з чинним законодавством-це окремі витяги з інстукціі,а повністю я незнаю як розмістити
Ця Інструкція з Міністерства освіти,тут нічого не добавлено від керівництва,тому що посадові інструкціі я книжкою купляла для керівництва

[мариванна]

Да уж! И сказать нечего! :vah:Отношение к музыкальным руководителям на лицо!:frown:

Девочки-музруки! Я давно возмущена!:vah:Давайте дружно за себя бороться!Долой творчество! Сугубо маразматичная программа с целью сохранения здоровья!
"Берегите музыкального руководителя!" А.И.Буренина

Музыкальный руководитель детского сада — это особая профессия. И появилась она относительно недавно — в послевоенные годы (1948 г.). До этого музыкальным воспитанием занимались сами воспитатели. Иногда им помогали музыканты, которые приходили в детский сад, когда нужно было подготовить и провести праздник. И с тех пор, как появилась такая должность, которая и называлась-то по-разному: «музыкальный работник», «музыкальный воспитатель», «музыкальный руководитель» — сформировалось в обществе представление, что музрук нужен, в основном, для того, чтобы у детей был праздник. То есть, что профессия эта — что-то среднее между аккомпаниатором и массовиком-затейником.
Наверное, многим со стороны кажется, что работа эта легкая, «праздничная», не требующая особых талантов. Ну, подумаешь, что тут сложного: детей поразвлекать да праздник провести! Поэтому и отношение к профессии музыкального руководителя сложилось вполне определенное: работа «не пыльная», занимает неполный рабочий день и т.д.
Наверное, именно это отношение и привело к такой вопиющей несправедливости, когда труд музыкального руководителя, имеющего двойное образование (музыкальное — кстати, дорогостоящее и трудоемкое — и педагогическое), оплачивается соответственно на один разряд ниже, чем труд воспитателя или учителя, когда надо доказывать, что музыкальный руководитель — педагог, что работает с детьми, обучает их музыке и поэтому имеет право на пенсию по выслуге лет.

Посмотрите на наших музыкальных руководителей!
Это они не имеют права болеть, так как без них не будет праздника у детей.
Это они должны все уметь делать: играть на музыкальном инструменте, петь, плясать, рисовать, шить, стихи сочинять, сценарии писать и т.д.
Это они должны всегда улыбаться, поднимать настроение детям и их родителям.
Это они должны постоянно учиться, закупать новую методическую литературу, аудиокассеты, видеофильмы и т.д.
Это они должны быть всегда красивыми, модно и со вкусом одетыми, так как музыкальные руководители — «лицо» учреждения.
Это они должны быть психологами и дипломатами, умеющими договориться со всеми специалистами в детском саду, администрацией, родителями по поводу организации праздника.
Это они несут все из дома: краски, бумагу, ткани, одежду и всевозможные атрибуты для проведения занятий и праздников с детьми.
Это они в выходные дни и по вечерам сочиняют новые сценарии.
Давайте вместе:
* уважать и ценить труд музыкального руководителя, не заставлять его подменять воспитателей или других работников детского сада (конечно, с учетом желаний самого музыкального руководителя);
* создавать хорошее, приподнятое настроение и не допускать стрессовых ситуаций на работе (ведь плохое настроение музыкального руководителя может отразиться и на настроении детей);
* не требовать копирования опыта других педагогов, если он не соответствует возможностям, наклонностям музыкального руководителя;
* оказывать материальную поддержку в приобретении нот, пособий, музыкальных инструментов, костюмов, атрибутов и других материалов, необходимых для работы (поскольку музыкальный руководитель не может все оплатить из своей мизерной зарплаты)

Правила поведения родителей на детском празднике
Добро пожаловать на детский праздник к нам
И с правилами ознакомиться мы предлагаем Вам
Мы в музыкальном зале рады видеть всех
Всегда звучат здесь песни, детский смех.
И чтобы праздник был спокойней, веселей,
Не надо брать с собой грудных детей.
Устанут, будут плакать, и кричать,
Нехорошо артистов огорчать.
В день праздника вы постарайтесь раньше встать.
Чтоб на утренник в д/с не опоздать.
Чтоб Ваша дочка или ваш сынок
Костюм надеть спокойно смог.
А вот фотоаппарат иль камеру возьмите,
И обязательно весь праздник нам снимите.
А что же можно? Спросите вы нас!
Мы очень просим, дорогие вас,
Аплодисментами поддерживать детей,
Чтобы артисты стали посмелей.
А если уж пришлось вам опоздать
То постарайтесь никому не помешать.
Вы между номерами паузу дождитесь
Пройдите в зал и у дверей садитесь.
И не забудьте снять пальто и шапки.
Снимите сапоги, наденьте тапки,
А лучше туфли на высоких каблуках.
Чтоб все вокруг сказали: «Ах!»
Ещё хотим, друзья вам предложить
Свои таланты в зале проявить.
Читать стихи, петь песни, танцевать,
Шутить, на сцене роль сыграть.
Танцуйте, пойте, веселитесь с нами
И знайте, ждем всегда мы очень встреч, приятных с вами!


:pivo:

[катя 98]

Девочки перевела на укр. мову исправьте пожалуйста если нужно!
Правила поведінки батьків на дитячому святі Ласкаво просимо на дитяче свято до нас
І з правилами ознайомиться ми пропонуємо Вам
Ми в музичному залі раді бачити всіх
Завжди звучать тут пісні, дитячий сміх.
І щоб свято було спокійніше, веселіше,
Не треба брати з собою грудних дітей.
Втомляться, будуть плакати, і кричати,
Недобре артистів відволікати.
У день свята ви постарайтеся раніше встати.
Щоб на ранок в д / з вчасно попасти.
Щоб Ваша дочка чи ваш син
Костюм надіти спокійно зміг.
А ось фотоапарат та камеру візьміть,
І обов'язково все свято зніміть.
А що ж можна? Запитаєте ви нас!
Ми дуже просимо, дорогі вас,
Оплесками підтримувати дітей,
Щоб артистами стали скорійше.
А якщо вже довелося вам запізнитися
То постарайтеся нікому не заважати.
Ви між номерами паузу дочекайтеся
Пройдіть в зал і біля дверей сідайте.
І не забудьте зняти пальто і шапки.
Зніміть чоботи, одягніть тапки,
А краще туфлі на високих підборах.
Щоб усі навколо сказали: «Ах! Який у Вас гарний смак!»
Ще хочемо, друзі вам запропонувати
Свої таланти в залі виявляти.
Читати вірші, співати пісні, танцювати,
Жартувати, на святі нашому роль зіграти.
Танцюйте, співайте, веселіться з нами
І знайте, чекаємо завжди ми дуже зустрічей, приємних з вами!

[Helena_BlOND]

Добрый день,коллеги! Может кому-то пригодится вот такой материал.

Програма –є стратегічною програмою, тому що закладається якась
тематика і проходить кругом.
Нова програма –комплексна програма для роботи з дошкільниками.
Інтеграція з іншим видом діяльності.


Базова програма побудована за сферами життєдіяльності, що
- характеризують специфіку дошкільного дитинства, коли пріоритетним є розвиток і виховання,
- залучення дитини до різних видів діяльності, де задіяні її фізичний, психологічний та соціальний потенціали.
Неодмінною умовою життєдіяльності є забезпечення гармонії між фізичним, емоційним, моральним, вольовим, соціальним та інтелектуальним розвитком.

Чотири сфери життєдіяльності

ПРИРОДА( підкріплюються муз. мистецтвом-?)
КУЛЬТУРА
ЛЮДИ(професії, живі істоти, які нас оточують)
Я САМ (Я у Світі)

Зміст кожної сфери містить у собі два блоки:
 Світосприймання – це знання і уявлення, якими володіє дитини,
 Діяльність – це вміння дитини користуватися набутим досвідом у повсякденному житті, тобто її вміння та навички.

Лінії розвитку дошкільника

Будь-який відрізок педагогічного процесу розглядається в
контексті реалізації основних ліній розвитку
 фізичного,
 соціально-морального,
 емоційно-ціннісного,
 пізнавального,
 мовленнєвого,
 художньо-естетичного
 креативного.

Базові якості
 Самостійність
 Працелюбність
 Людяність
 Розсудливість
 Справедливість
 Самовладання
 Самолюбність
 Спостережливість
 Відповідальність
 Креативність


ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ:

1. Базові якості (самостійність, працелюбність, відповідальність, людяність, спостережливість...)

2. 7 ліній розвитку: (музика відноситься до худ-естетичної)

Матеріали кожного із 7 ліній розвитку освітлюють:
- сутність та специфіку означеного напрямку встановлення особистості,
- вікову динаміку,
- завдання розвитку і особливості організації життєдіяльності дитини.

Різні форми активності (чи навантаження-?) :(фізичний, емоційно-ціннисний,
соціально-моральний, пізнавальний, мовленевий, художній, креативний)

1. Фізична: вправність, продуктивність, витривалість дій. М’язово – руховий та предметно – практичний розвиток, трудові доручення різного типу (пішохідний перехід, колективна праця)

2. Соціально – моральна: суспільні відносини, спільна діяльність, міжособисті взаємини, вектор виміру яких – відповідність нормам моралі (шанує власну працю та працю інших, бережно ставиться до створеного).

3. Емоційно – ціннісна – емоційне ставлення дитини до людей і подій, яке свідчить про її особисті орієнтації, інтереси, потреби, мотиви, вибори, бажання, незалежні від дорослого.

4. Пізнавальна: прагнення отримати нову інформацію, встановити закономірності та залежності .

5. Мовленнєва: вдосконалення уміння розповідати, вести розмову, формувати судження, повідомляти інформацію іншому.


6. Художньо – естетична: мистецька діяльність, творення образів, наявність образотворчих, музичних, літературних, театральних умінь, наявність естетичного смаку.

7. Творча: прагнення до фантазії, вигадки. Намагання відійти від шаблону, зразка, зробити по-своєму, схильність до відкриттів, здатність самостійно розв’язувати проблеми.



3. Моделі основних видів діяльності

1. Сюжетно – рольова гра – це провідний вид діяльності, перехід від малих угрупувань до більших; поява планомірного спланованого й розгорнутого сюжету, перехід від відображення у грі особистого до відображень подій суспільного життя, уміння дитини передбачити, уникнути непорозумінь, поява особистих планів розгортання гри.

2. Поряд із сюжетно – рольовою грою дедалі більшого значення набувають інші види творчої гри – конструкторно – будівничі ігри, інсценівки, театралізації. Формується предметно – практична діяльність.

3. Спілкування – дитині замало спільної з дорослим пізнавальної діяльності та уваги. Вона прагне особистісної взаємодії з людьми, що навколо, до взаєморозуміння та співпереживання.

4. Навчання – організований та регламентований дорослим процес оволодіння дитиною системою наукових знань про природу, культуру людей, власне «Я».

( Тобто, розвинути у дошкільника оптимальні для віку моделі основних видів діяльності:
– сюжетно-рольової гри ( з І мл.гр.)
– предметно-практичну діяльність (це дид.ігри, дослідницька діяльність, оркестр під час слухання музики, співи..)
– спілкування
– навчальної діяльності (відбувається більш на свідомому рівні (це ст.гр. Напр., під час слухання музики).




У Базовій програмі закладено компетентнісний підхід. Що це означає?

Термін "життєва компетентність" сьогодні стає дедалі вживанішим. Оскільки це поняття є суттю особистісно орієнтованої моделі освіти, воно проходить червоною лінією у Програмі.

Компетентність — це обізнаність, уміння, вправність у певному колі питань, тобто йдеться про обізнаність дитини в усіх сферах життя, ціннісні ставлення дошкільника до себе, людей, довкілля, речей тощо. Програма саме й відкриває дитині світ в єдності чотирьох сфер — природи, культури, людей, власного Я.

Показниками життєвої компетентності є насамперед активність дитини в ігровій, предметно-практичній діяльності, спілкуванні, сформованість у неї базових якостей особистості.

Життєво компетентна дитина адекватно поводиться в різноманітних ситуаціях, є в них активним суб'єктом, проявляє власне Я. Вона знає, може, хоче й адекватно діє відповідно до обставин.

КОМПЕТЕНТНИЙ ПІДХІД У ВЗАЄМОДІЇ М.К. І ДИТИНИ.

Практична сторона викладу Програми є недосконалою, бо вона розрахована не тільки на вихователя, а й на батьків, гувернанток і т.п.

Компетентний підхід –є структурною частиною особистісно-орієнтовного підходу -?
Компетентний підхід вносить деякі зміни (див. коментар до Базової Програми).
Коментар- дає пояснення щодо змісту програми.
(Раніше були методичні рекомендації (базовий компонент: музика формує певну практичну умілість).




Комплесний підхід-це „спрощення ” освіти (багато загальної інформації дається, але спочатку треба навчити дитину тому, що їй потрібно зараз.)

Раніше був всебічний розвиток дітей (дитина мала набути знань, умінь і навиків з даних предметів).

Зараз це розвиток різнобічний (компетентність). Це означає, що дитині по лініях розвитку можна встигати чи невстигати...( Дитину не можна заставляти вчитися, а тільки проводити за нею спостереження, складати прогноз особистісного зростання..).
З муз. вих-ня-це музичні, хореографічні, театралізовані компетентноісті, гра на ДМІ.

Раніше: базові здібності виявлялися і розвивалися.(Все, що отримала дитина в дошкільному дитинстві..)
Зараз –виділяється-? особистісний розвиток-?


Для вузьких спеціалівстів –основна форма роботи з дітьми –заняття. Дитина активно сприймати інформацію, хоч не завжди її відтворює (тобто, діє). Але це накопичення (те, що вона активно пропоскала через себе) залишається в неї на все життя.

В своїй роботі м.к. має орінтуватися на зміст роботи вихователя.

Позначає в плані, яку інд-ну роботу він проводив з дітьми і з якого виду діяльності.

Домінуючою формою організації муз. занять є фронтальна форма.
(Фронтальна організація –основна форма (основний принцим навчання).

Класичні підходи в роботі з дітьми ніхто не відміняв. А зміни відбулися у підході до ..., вик-ні м\п...

Загальна мета муз.виховання:
- навчити
- розвинути
- виховати
Потрібно приділяти увагу розв'язанню розвивальних і виховних завдань не менше ніж навчальних.

За якими напрямками м.к. здійснює свою роботу? (тобто, назвати види діяльності):
- слухання
- співи
- муз-ритм. рухи

Набір умінь, інформації, які можна релізувати в практиці (головне, щоб дитина реалізовувала на практиці свої знання зараз, а не потім, в школі)

[Helena_BlOND]

Продолжаю по программе.Цілісний розвиток здійснюється через освоєння дошкільником світу в єдності та різноманітності чотирьох основних світів – Природи, Культури, Людей та Себе Самого; через формування основ життєвої позиції “Я у Світі”.

У зв’язку з оновленням змісту та принципів першої ланки освіти
педагогам належить освоїти ряд важливих категорій:
 особистість (дитина як цінність, активний суб'єкт життєдіяльності, самостійна істота, здатна займати небезсторонню позицію, усвідомлювати свою значущість, чинити опір руйнівним для її розвитку впливам, покладати на себе відповідальність, уміти самовизначатися);
 буття (об’єктивна реальність, повнота вияву життєвих сил, насиченість, продуктивність, конструктивний характер існування; схильність до створювальної діяльності, реалізації дошкільником потенційних можливостей, розгорнутість ним свого особистісного буття);
 свідомість (здатність усвідомлювати своє ставлення до оточуючого світу та власного «Я»; відповідати за задумане і вчинене, визначати цілі своєї діяльності, здійснювати вибори; не лише адаптуватися до умов життя, але й активно на них впливати; виробляти елементарні прогностичні оцінки, відкривати для себе існування зв’язків між власною біографією і часом життя; формулювати більш-менш адекватні самооцінні судження);
 діяльність (самостійна активність, здатність дошкільника гармонійно взаємодіяти з оточуючою дійсністю, доцільно впливати на неї, досліджувати її, планувати свої дії, добирати відповідні засоби досягнення мети, долати труднощі на шляху до неї, матеріалізувати зусилля у продуктах праці, відчувати задоволення від успіху);
 суб’єкт життєдіяльності (вміння дошкільника активно проявляти себе, покладатися на власний досвід, довіряти своїм можливостям, виявляти здатність до відповідальності, ціннісно ставитися до довкілля та власного “Я”; орієнтуватися у нових умовах життя, виявляти гнучкість);
 вік (диференціація понять “календарний”, “біологічний”, “психологічний” і “соціальний” вік; значення для організації виховної та навчальної діяльності стабільних та кризових періодів розвитку дошкільника; характеристика психологічного віку як триєдиного утворення, складовими якого є соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність та особистісні новоутворення);
 цінність (визнання потребово-мотиваційної сфери як провідної, пріоритетної для навчально-виховного процесу в ранньому онтогенезі; надання дошкільнику права на самостійний вибір, прийняття власних рішень, визначення своїх переваг; культура дитячих потреб; елементарна система ціннісних орієнтацій, фонд “хочу”);
 мета і результат (необхідність узгодження того, до чого прагне педагог, з тим, що розглядається ним як критерій оцінки кінцевого результату діяльності дитини. Метою особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти є гармонійно та різнобічно розвинена, життєво компетентна (у вікових межах) дитина, здатна ціннісно ставитися до природи, предметного світу, оточуючих людей та самої себе; результатом - свідома, здатна до елементарних форм відповідального самовизначення особа, з відповідним віку базисом культури;
 досягнення – довіра власним можливостям, впевненість в собі, успішність діяльності, продуктивність життя. Важливо диференціювати дітей, які прагнуть досягати успіху, і тих, що схильні уникати неуспіху. Діти, зорієнтовані на життєвий успіх, звичні до високих досягнень та схвалень авторитетних людей, надають перевагу вибору складних завдань, виважено ставляться до ризику, здійснюють здебільшого раціональні вибори, адекватно оцінюють власні можливості, уникають ситуацій імовірного неуспіху. Дошкільники, в яких переважає тенденція уникати неуспіху, здебільшого тривожні, невпевнені у собі, чекають від інших осуду, зауважень, критичних суджень, часто керуються неадекватними - (завищеними або заниженими) виборами, нерідко діють усупереч здоровому глузду, погано орієнтуються у власних можливостях;
 норма – з нею пов'язана процедура контролю та оцінки параметрів розвитку особистості та ефективності діяльності педагога. Доцільно диференціювати поняття “норма розвитку” та “розвиток як норма”. Якщо під особистісно орієнтованою моделлю дошкільної освіти розуміти освіту розвивальну, ціннісно-нормативну у сенсі бажаної, нормальної, то слід чітко визначитися з тим, що таке “норма”. Вона не є характеристикою середньостатистичного рівня розвитку у дитини певної здібності або системи ЗУНів. Вона є лише вказівкою на ймовірність вищих за наявні досягнення для певного віку, конкретного ступеня освіти. Поняття “норма розвитку” є культуро і особистісно обумовленим. У певному сенсі сам процес розвитку є нормою і цінністю. Норма – це не те середнє, що є, а те краще, яке можливе у конкретному віці для конкретної дитини за відповідних умов.

[Михона]

Девочки,вот нашла два документа про пресловутую 20%-ную надбавку.

ЗВЕРНЕННЯ
до прем’єр-міністра України М.Я.Азарова

Шановний Миколо Яновичу!
Від імені президії Луганського обкому профспілки працівників освіти і науки звертаємося до Вас з приводу врегулювання питання про введення в дію постанови КМУ №1130 «Про встановлення надбавки вчителям, вихователям…» від 05.10.2009р., яка була піар-ходом виборчої кампанії. В результаті – більша частина педагогічних працівників закладів освіти не отримала так розрекламовану урядом 20% надбавку. До цього часу не існує чіткого механізму її нарахування. Спільне роз'яснення Мінпраці і соцполітики та Міносвіти не дає чіткої відповіді на поставлені питання. Роз'яснення Міносвіти від 24.02.2010р. №10/2-265 ще більше звужує перелік посад, які б мали право на 20% надбавку.
Просимо Вас якнайшвидше вирішити питання виплати 20% надбавки згідно Переліку посад педагогічних працівників /пост.КМУ №963 від 14.06.2000р./, та механізму її нарахування, бо така ситуація викликає напруженість та нездорову атмосферу в освітянських колах.


Голова обкому профспілки Г. М. Соркін


и ответ на это письмо:

Міністерство освіти і науки України
Департамент економіки та фінансування

У департаменті економіки та фінансування Міністерства освіти і науки України розглянули Ваше звернення до Прем'єр-міністра України щодо виплати надбавки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів від 05.10.2009 № 1130, і повідомляємо наступне.
Зазначеною постановою передбачено встановлення вчителям, вихователям загальноосвітніх навчальних закладів, викладачам і майстрам виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації державної та комунальної форми власності, керівникам та заступникам керівників зазначених закладів, посади яких віднесені до посад педагогічних працівників з 1 січня 2010 року надбавки в розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).
Дана надбавка встановлюється не усім педагогічним працівникам, а лише зазначеним у постанові від 05.10.2009 № 1130. Тобто, не всі педагогічні працівники, перелік посад яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 і яким виплачується надбавка за вислугу років, мають право на виплату такої надбавки.
Приймаючи до уваги численні звернення, які надходили до Міністерства освіти і науки України від педагогічних працівників та профспілкових комітетів закладів та установ освіти, фахівці міністерства розробили проект постанови КМУ, який передбачає встановлення вищезазначеної надбавки також іншим категоріям педагогічних працівників закладів освіти та направили його на погодження до зацікавлених міністерств та відомств.
Проте, Міністерство фінансів категорично не підтримує таку пропозицію Міносвіти, оскільки її запровадження потребуватиме значного додаткового фінансування з Державного бюджету України. Про це було повідомлено й Кабінет Міністрів України.
З свого боку Міністерство освіти і науки України робить все залежне від нього для врегулювання зазначеного питання.

[ОЙКОВ]

Консультація для Вихователів:
«Вихователь і музичний керівник. Теорія та практика педагогічної взаємодії»
Всім відомо, що загальний та музично- естетичний розвиток дошкільників у дитячому саду здійснюють музичний керівник, що має фахову освіту
( музичну школу, музичне відділення училища або інституту) добре
володіючий теорією й методикою педагогічного процесу, і вихователь.
Робота педагогів (музиканта й вихователя) складна, різноманітна й повинна проводитися в тісному контакті.
У нашому дитячому саду працюють молоді фахівці, саме тому я вибрала цю тему. Для початку мені б хотілося познайомити вихователів з функціями й обов'язками музичного керівника.
1. Функції й обов'язку музичного керівника:
За загальну постановку музичного виховання в дитячому саду відповідає музичний керівник. Він виконує наступне:
- Проводить заняття в кожній віковій групі 2 рази в тиждень відповідно графікові роботи. Це вимагає великої попередньої підготовки:
- відбирає і розучує музичний матеріал, який потрібно грамотно й виразно виконати дітям.
- Розробляє й планує засвоєння програмних навичок,
- вчасно готує наочний матеріал, посібники,
- прослуховує записи,
-намічає й проводить (якщо це необхідно) індивідуальні заняття підгрупами або з окремими дітьми.
2. Відповідає за проведення свят і розваг.
3. За допомогою консультацій і групових занять керує роботою вихователів в області музичного розвитку дітей.
На консультаціях музичний керівник :
-знайомить вихователів з планом роботи,
-розучує дитячі твори, звертаючи увагу на вміння
і навички, якими повинна володіти дитина,
- обговорює проведене заняття ( враховує успіхи, труднощі дітей, яким потрібна допомога),
- підбирає аудіо – записи для прослуховування на ранковій гімнастиці та на інших заняттях.

На групових заняттях музичний керівник систематично навчає вихователів, удосконалюючи їхні навички в області співу й руху.
Розучує з ними твори, для індивідуального й колективного
виконання на святах і розвагах. При цьому враховує здатності
кожного: один має прекрасний голос, інший добре танцює, третій красиво виконує вправи, четвертий виразно декламує й може стати активним ведучим свята.
4. Регулярно проводить педагогічні наради, на яких вирішуються
методичні питання, обговорюється програма святкових ранків
і розваг, намічаються додаткові завдання, з метою вдосконалення навчального процесу.
5.Проводить роботу з батьками , втягуючи їх у загальний процес музичного виховання дитини. В індивідуальній бесіді, на консультації, зборах музичний керівник дає поради щодо музичного розвитку дитини.
Функції й обов'язки вихователя:
Вихователь має у своєму розпорядженні більші можливості прилучення дітей до музики:
1. Бере активну участь у процесі навчання дітей на музичних заняттях.
Наприклад, у молодших групах вихователь співає разом з дітьми, не заглушаючи дитячого співу.
У середній і старшій групах допомагає розучуванню пісень й
разом з музичним керівником оцінює виконання, уже вивченого твору. Крім цього (якщо вихователь співає чисто й виразно), може проспівати нову пісню з фортепіанним супроводом.
При навчанні дітей музично- ритмічним рухам у молодших групах, вихователь бере участь у всіх видах рухів, тим самим активізуючи малят.
У середній, старшій групі роль вихователя інша: він діє в міру необхідності, показуючи рух, нагадуючи ту або іншу
побудову або даючи окремі вказівки в танці, вправі, грі...
2. Вихователь стимулює творчість дітей: підказує тему, розподіляє ролі, намічає загалом розвиток сюжету.
3.Направляє самостійну музичну діяльність дітей, включає
музику в ігри, прогулянки, трудовий процес, гімнастику, образотворчу діяльність, розвиток мови та ознайомлення з
навколишнім середовищем, використовуючи вивчений матеріал.
4. Бере участь у відборі музичного матеріалу, використовуючи його на заняттях гімнастикою, образотворчою діяльністю, по розвитку мови й ознайомленням з навколишнім.
Спільна робота й взаємодопомога музичного керівника й вихователя приводить до бажаних результатів у рішенні завдань загального музичного виховання дошкільника.

[Elen2]

Задачі музичного виховання
Музика володіє можливостями дії не тільки на дорослих, але й на дітей молодшого віку. Більш того, і це доведено, навіть внутрішньоутробний період надзвичайно важливий для подальшого розвитку людини: музика, яку слухає майбутня мати, робить позитивний вплив на самопочуття дитини, що розвивається (можливо, і формує його смаки і переваги).
З сказаного можна зробити висновок про те, скільки важливо створювати умови для формування основ музичної культури дітей дошкільного віку.

Основними задачами музичного виховання можна вважати:

1. Розвивати музичні і творчі здібності (з урахуванням можливостей кожного) за допомогою різних видів музичної діяльності;
2. Формувати початок музичної культури, сприяти формуванню загальної духовної культури.

Успішне рішення перерахованих задач залежить від змісту музичного виховання, перш за все - від репертуару, що використовується, методів і прийомів навчання, форм організації музичної діяльності та ін. В дитині важливо розвивати все краще, що закладено в ньому від природи; враховуючи схильності до певних видів музичної діяльності, на основі різних природних завдатків формувати спеціальні музичні здібності, сприяти загальному розвитку.

Музичні здібності дітей виявляються у кожного по-різному. У деяких вже на першому році життя всі три основні здібності - відчуття ладу, музично-слухові уявлення і відчуття ритму - виражаються достатньо яскраво, швидко і легко розвиваються, це свідчить про музичність; у інших пізніше, важче. Найбільш складно розвиваються музично - слухові уявлення - здатність відтворювати мелодію голосу, точно інтонуючи або підбирати її по слуху на музичному інструменті. У більшості дітей ця здатність виявляється лише в 5 років. Але відсутність раннього прояву здібностей не є показником слабкості або тим більше відсутність здібностей. Велике значення має те оточення, в якому росте дитина (особливо в перші роки життя). Ранні прояви музичних здібностей спостерігаються, як правило, саме у дітей, які одержують достатньо збагачених музичних вражень.

Основною формою музичної діяльності в дитячому садку є заняття, які передбачають не тільки слухання музичних творів доступних для сприйняття малюками, навчання їх співу, рухам в музичних іграх і танцях але і навчанню їх грі на дитячих музичних інструментах. Інтерес до оркестру дитячих музичних інструментів, як засобу музичного виховання був великим. Видатні музиканти просвітителі Б.Асафьев, Б.Яворській, австрієць До. Орф підкреслювали значення активних форм музичної діяльності дитячого оркестру, як основи елементарної музичної практики і розвитку
дітей. Велике значення оркестру дитячих інструментів надавали і творці діючої у нас системи музичного виховання дітей дошкільного віку.

Ще в 20-х роках 20-го сторіччя Н.Метлов і Л.Міхайлов говорили про необхідність організації дитячого оркестру як дієвого засобу розвитку музичного сприйняття і слуху у дітей. В 30-40-х роках Н.Метловим були организованны оркестри в дитячому саду, створені нові звуковысотные дитячі музичні інструменти. Почавши в 20-ті роки з навчанням дітей іграм на ударних інструментах (бубен, трикутник, дзвінки, кастаньєти та ін), Н.А.Метлов незабаром залишає за ними право тільки акомпануючих. Він шукає, конструює і удосконалює мелодійні інструменти, на яких діти могли б виконувати будь-які мелодії, самостійно займатися музикою.
Першими інструментами для дітей були: ксилофон і металофон. При навчанні дітей грі на цих інструментах користувалися системою запису нот. В союзі з мастерами- умільцями В. Рахманіновим, В.Бодровим та ін., Н.Метлов в 1941-1942 р. створив металофон з точною і стійкою настройкою, приємним звучанням. На сучасних ксилофонах і металофонах зображуються назви звуків і їх розташування на нотному стані. Граючи на таких інструментах, діти практично засвоюють елементи музичної грамоти. В групу мелодійних інструментів Метлов ввів дитячу цитру, баян, флейту, гобой. Він організував в дитячому саду оркестр у складі 30-40 дітей, граючих на музичних інструментах. Для кожного твору Н.А.Метлов створював інструментування з урахуванням жанру і змісту твору, специфіки інструменту. Особливу роль в інструментуванні він відводив партії фортепіано, яку виконував музичний керівник.




Навчання музиці
Часто доводиться чути від батьків: " А чи є у моєї дитини слух?" "У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?" Навчання музиці важливо для кожної дитини, але намагатися "виростити" професійного музиканта з кожної дитини неможливо і не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише в процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей.
Заняття музикою необхідні кожній дитині, вони допомагають її загальному розвитку, допомагають розвинути відчуття прекрасного. Навчання музиці покращують характер дітей і благотворно впливають на їх психологічний стан.
Кожна дитина - це яскрава індивідуальність, це унікальний мир, єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів - це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина - це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираз власного "Я", на прояву волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особу, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини особливий підхід.
Прийнято вважати, що навчання дітей музиці слідує починати з 5-6 років. Але існує і інша думка: музичне виховання слід починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати вчитися на якому б то ні було інструменті, той, хто навчається - будь то дитина або дорослий - повинен вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі і чути своїм слухом. Весь секрет таланту і генія полягає в тому, що в його мозку вже живе повним життям музика раніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт "відразу" заграв на фортепіано і на скрипці.

Батькам, охочим виховати всесторонньо розвинуту дитину у тому числі і в музичному плані, необхідно починати його виховання ще з внутрішньоутробного періоду. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну), відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що займаються в період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних сферах мистецтва. Бажано співати мамам своїй дитині колисанки перед сном, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини музичний слух назавжди.
Все вищесказане - лише підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше буде навчатися музиці надалі.

Співи - основний вид музичної діяльності дітей
Величезну роль у навчанні співам відіграють навички сприйняття музики. Тому, в першу чергу, на музичних заняттях у дітей необхідно розвивати емоційну чуйність до музики. Через активні співи у дітей закріплюється інтерес до музики, розвиваються музичні здібності.

Під час співів діти навчаються музичній мові, що підвищує сприйнятливість до музики. Поступово вони пізнають жанрову основу пісні. У них формується здатність відчувати темброві висотні та ритмічні зміни в музиці. Дитина-дошкільник не просто пізнає мову музики, вона починає свідомо активно цим користуватися у своїй виконавській діяльності.

Загальний розвиток дітей старшого дошкільного віку, вдосконалення процесів вищої нервової діяльності роблять позитивний вплив на формування голосового апарату і на розвиток слухової активності. Але ж голосовий апарат, як і раніше, відрізняється крихкістю, він ще недостатньо розвинен. Зв'язки короткі. Звук дуже слабкий. Він посилюється резонаторами. Низький резонатор розвинений слабкіше, ніж головний (верхній), тому голос у дітей несильний, хоча часом і дзвінкий. Слід уникати форсування звуку, під час якого у дітей розвивається низьке, невластиве їм звучання.

Діти старшого дошкільного віку можуть співати вже в більш широкому діапазоні. Низькі звуки звучать більш напружено, тому в роботі з дітьми треба використовувати такі пісні, в яких зустрічається більше високих звуків, а низькі повинні проходити. Зручними звуками для старшого дошкільного віку найчастіше є фа-до2. Саме в цьому діапазоні звучання найбільш легке, природне.

До старшого дошкільного віку діти вже можуть досить чисто інтоніровать контрастні звуки по висоті, розрізняти гучну і тиху музику, передавати нескладний ритмічний малюнок ударами, в русі, грою на металофоні, вгадувати за тембром музичні інструменти. Старші дошкільнята повинні мати певний фундамент музичного розвитку, бути активними на музичних заняттях, проявляти ініціативу в самостійної музичної діяльності.

Однак рівень музичного розвитку, рівень розвитку мелодійного слуху, музичної пам'яті, співочих навичок у дітей ще низькі. Деякі з них можуть вірно інтоніровать мелодію в межах 3-4 звуків, але є ще й ті, хто співає монотонно, низько чи високо, але фальшиво. Це ускладнює роботу педагога, який повинен навчити кожну дитину співати досить чисто, щоб всі діти мали певний обсяг стійких співочих вмінь.

Діти до 6-ти років повинні самостійно розрізняти звуки по тривалості і по висоті в межах квінти. Відрізняти на слух чи є спів вірним.

У роботі з дітьми в навчанні співу важливо використовувати вправи на розвиток музичного слуху та голосу. З огляду на особливості сприйняття дітей, потрібно орієнтуватися на вправи у формі коротких пісень з ігровим змістом. Такими вправами є маленькі пісеньки. Вправи відрізняються різноманітністю ладо-гармонійної забарвлення, мелодійних оборотів, яскравими музичними образами.

Використовуються вправи - ігри в комплексній дії різноманітних видів музичної діяльності (слухання, співи, музично-ритмічне ігрові дії, гра на металофоні). Все це допомагає більш міцному закріпленню в слуховий пам'яті дітей відповідних пісенних інтонацій.

Систематичне використання пісень - вправ допомагає сформувати стійкі співочі навички, які будуть закріплюватися, вдосконалюватися при розучуванні пісенного матеріалу.

Гра на дитячих музичних інструментах сприяє формуванню у дітей уміння співати в ансамблі, разом, з однаковою силою звучання, в єдиній манері виконання. Цей вид діяльності розвиває пам'ять, почуття ритму, допомагає активізувати сором'язливих дітей.

[Elen2]

Музичне виховання і театралізація в дитячому садку

Музичне виховання є синтезом різних видів діяльності. Мені хотілося б охопити багато чого, хоча поглиблено займатися всім одночасно неможливо. Поговоримо сьогодні о театралізації.
У процесі театралізованих ігор відбувається інтегроване виховання дітей, вони навчаються виразному читанню, пластикі рухів, співам, іграм на музичних інструментах. Створюється творча атмосфера, яка допомагає розкритися кожній дитині як особистості, застосовувати власні можливості і здібності.
Театралізація є стрижнем у роботі багатьох музичних керівників, елементи театралізації використовуються на заняттях, розваги, свята, починаючи з молодшої групи. Малюки з радістю зображують у невеликих сценках звички тварин, імітуючи їх рухи, голоси.
З віком завдання з театралізованої діяльності ускладнюються, діти інсценують невеликі казки, поетичні твори. До театралізації треба обов'язково залучати педагогів, які із задоволенням беруть на себе ролі героїв казок. Залучаються батьки до підготовки вистав, тим самим, намагаючись зблизити сім'ю із життям дітей в дитячому садку. Спільні заходи дорослих, більш старших дітей і молодших створюють обопільний інтерес до театрального виду діяльності.
В театральній діяльності дітей є декілька розділів: ляльководіння, акторська майстерність, ігрова творчість, імітування гри на музичних інструментах, пісенна і танцювальна творчість дітей, проведення свят і розваг.
Для проведення занять, розваг і вистав, спільно з вихователями і батьками виготовляються декорації, атрибути, маски, костюми казкових персонажів, емблеми, шумові музичні інструменти (банки з крупою, камінчиками; коробки з паличками та ін).
З малюками слід приділяти велику увагу відображенню казкових образів тварин, аналізувати характер руху, інтонацію: летить велика і маленька пташка, веселі і сумні зайці, сніжинки крутяться, падають на землю. Використовуються вправи по псіхогімнастіке: полив дощик, дме вітер, сонечко, хмара. Потрібно пропонувати дітям іграшки, атрибути для переодягання, емблеми звірів для розігрування «Ріпки», «Курочки-ряби». Потрібно домагатися того, щоб діти передавали настрій, міняли міміку, проводити індивідуальну роботу з дітьми, заохочувати участь дітей у інсценуваннях, бажання грати роль. Діти вчаться правильно називати театральне обладнання, дбайливо до нього ставитися, орієнтуватися в просторі зали, стежити за розвитком дії. Велику увагу слід приділяти мовленню дитини, правильній вимові слів, побудові фраз, намагаючись збагатити мову. Разом складайте маленькі історії, підтримуйте колективні діалогі.
У середній групі потрібно домагатися виразної мови, розвивати уявлення про моральні якості, аналіз ситуації про поведінку глядачів на виставі. Діти вчаться говорити про своє ставлення до подій, висловлювати це більш точно. Діти повинні бути чемними, уважними, вживатися в образ, вміти аналізувати свою гру і виконання інших героїв. Навчаються новим прийомам гри на музичних інструментах. Діти самі можуть придумати різні способи озвучування появи того чи іншого героя - приїзд конячки - ложки, дзвіночки, самостійно підбирали музичні інструменти для героїв казки: зайчику - барабан, ведмедика - бубон.
Використовуйте ігри на увагу, фантазію, вимагайте яскравої передачі різнопланового образу. У танцювальної творчості дитина самостверджується в собі, що стає прекрасним фоном для розвитку її інтелектуальної сфери.
Підтримуйте ініціативу імпровізірованія на музичних інструментах: трикутниках, металофоні, ліжках.
У старшій групі продовжуйте займатися збагаченням словникового запасу дітей. Вдосконалюйте інтонацію, музичні дані. Виховуйте гуманні почуття: чуйність, уміння радіти успіхам, засмучуватися разом при невдачах, прийти на допомогу у тяжку хвилину.




Донотний період навчання

Перші кроки в музичному вихованні дитини починаються із знайомства з інструментом. Цей урок слід проводити в музичному класі з роялем. Треба пояснити дитині, що рояль не відноситься до будь-якої інструментальної групи. Рояль - це «король» всіх інструментів.
Щоб молоток вдарив по струнах потрібно натиснути клавішу, а клавіші влаштовані наче живі: як будеш спілкуватися з ними, так тобі рояль і відповість. Якщо грубо ткнути жорстким пальцем - звук буде різким, коротким, як ніби роялю боляче зробили. А якщо пальці злегка заокруглені, пружні, а руки легкі і спритні, тоді рояль співає, звук у нього ясний і легкий, ніби радіє, що ти виростиш добрим музикантом. У кожної людини є ім'я, так і в кожної клавіші є своя назва. Не слід по порядку вчити ноти, тому що після цього учні зазвичай починають відраховувати потрібні. Потрібно звернути увагу на те, що деякі нотки розташовані парами: по дві і по три. Зліва від двох нота до, а справа - мі, ...
Якщо зіграти мі, а потім до, то вийде, ніби ти покликав: «Чижик». Так починається пісенька. Заграй сам. Так можна покликати Чижика по всій клавіатурі. Знайди і порахуй, скільки разів? (7).
На перших уроках слід приділяти увагу і розвитку слуху. Для цього слід познайомити дитину із регістрами (в цьому допоможуть картинки), пограти в відгадування: учень аналізує та говорить, куди рухається мелодія і якими кроками, а також займатися підбором на інструменті.
Можливо використовувати такі вправи: характер персонажів; музичні портрети; високі і низькі звуки; довгі та коротки гойдалки. Педагог дає знання і вивчає музичні здібності дітей.




Який інструмент обрати для навчання дитини музиці?
Ви вирішили, що все-таки вашої дитині необхідна музична освіту. Це дуже гарно! Залишилася всього лише дрібничка - на чому маля буде вчитися грати? Добре, якщо чадо з дитинства мріяло бити маленькими ручками по клавішах піаніно дому. А якщо ні? Я дам декілька рекомендацій.

Перш за все, ви повинні знати про навантаження для дитини. Якщо вона мріяла стати великим піаністом, то працювати тоді доведеться не менше двох годин. Кожен день! А далі більше. Тобто дитина протягом цього часу буде сидіти на стільці. Якщо це духовий інструмент - то не більше години на день. Так як музиканту постійно активно доводиться дихати, то іноді може запаморочитися голова.

За медичними показаннями. Якщо у Вашої дитини астма або проблеми з диханням, то немає нічого краще духового відділу - флейта, саксофон, труба, кларнет, валторна - все що завгодно! Тут вашій дитині спочатку запропонують почати вчитися на невеликій дерев'яній або пластмасовій блок-флейті. Цей етап єдиний для всіх духових. Тут пізнаються ази нотної грамоти, мелодії і що найголовніше - розвивається дихання! Є багато випадків, коли хвороба відступала під завзятістю і працьовитістю дитини через два-три роки занять. Тут завжди (за винятком валторни - іноді) потрібно стояти і тримати правильну поставу. За цим постійно стежитиме викладач.

Якщо є проблеми з о*****-руховим апаратом та координацією рухів, то краще - ударні інструменти. Тут навчать не тільки «бити паличками» по барабану, але також в обовd'язкову програму входить ксилофон. Пам'ятаєте, продається такий невеликий інструмент для дітей? Це міні-копія. Є величезний інструмент з дерев'яних перекладин, по яким треба легенько бити. Доводиться постійно рухати руками, стежити за ритмом і своїми рухами, щоб просто палички не зачепилися одна за одну.

У першу чергу, ви будете проходити з вашою дитиною співбесіду у викладачів. Дитині дадуть кілька найпростіших завдань, щоб визначити, чи є у неї слух, почуття ритму. Тобто, дитина відвернеться, викладач буде грати різні ноти на фортепіано і просити дитину заспівати їх. Потім награє певний простий ритм, і дитина повинна буде його проплескати у долоні. Нічого складного, але після такого невеликого прослуховування викладач скаже Вам про талановитість Вашої дитини, про те, чи має вона музичний слух. Але ж думка педагога не є істина в останній інстанції - все це досить відносно.


Обов'язково зверніть увагу на викладача як особистість. Ознайомтеся з ним, поспілкуйтеся. Адже саме він буде проводити дуже багато часу з вашою дитиною, і він повинен бути хорошим психологом і педагогом. Посидьте на заняттях з іншими дітьми, подивіться на методи викладання. Бувають випадки, коли викладачі б'ють дітей по руках, відстукували ритм по голові дитини, кричать на нього, якщо у нього щось не виходить. Такий викладач не потрібен вашої дитині…

Дитина в музичній школі може вчитися за скороченою і за повною програмою. Все залежить від набору. Є семирічки, є п'ятирічки. Перший варіант краще - тому що навантаження не таке сильне, програма майже така ж, тільки триває довше за часом. Це буде краще для дитини. Якщо Ви не хочете, щоб дитина витрачала занадто багато часу, то можна вибрати скорочений варіант, але він, як правило, не найвдаліший в плані подальшого зростання.

Не забувайте, що в музичній школі багато факультативних заходів - оркестри, вокальні ансамблі. Вони беруть участь у різних конкурсах, виїжджають з виступами за кордон.

Під час випускного року перед такими малюками постає закономірне питання про те, ким бути далі. І тут вже, звичайно, вирішувати дитині. Якщо вона не бачить свого життя без музики, та весь час навчання постійно підбирає мелодії, то Вам треба серйозно поговорити з дитиною про її подальше життя.

Звичайно, є люди, які дотримуються думки, що музикою на хліб не заробиш, що потрібно щось більш серйозне, щоб не залишитися голодним на вулиці і не грати в переході. Загрожувати дитині такими страшними картинами не варто - потрібно зважити всі за і проти. Якщо дитина не дуже талановита, не вигравала конкурси, її не особливо хвалили в школі, то немає сенсу йти по музичній стезі далі. Адже за сім років навчання дитина вже цілком може виявити свою талановитість. Будьте реалістичні, та не забувайте про майбутнє своєї дитини!

[Elen2]

Консультация взята с нашего форума,кто выставлял не знаю.
Вікові особливості дітей переддошкільного віку
Переддошкільнии вік - це період, коли у дитини закладаються основи музичних здібностей: естетичний смак, музичний слух, почуття ритму, музичне сприйняття , пам'ять.
З перших днів свого народження дитина отримує ряд вражень, серед яких є й музичні. Це, наприклад, голос матері, яка співає колискові пісні, це звуки музичних іграшок, які збуджують або заспокоюють дитину. Музика, як всіляке мистецтво, допомагає дітям пізнавати світ і виховує дітей, вона позитивно впливає на психіку дитини і є засобом розвитку її емоційної сфери.
Психічні особливості дитини 2-3 років зумовлені тим, що в цей період у дитини недостатньо розвинута стійкість уваги, підвищена емоційність, нестійка пам'ять, відсутня уява. Але саме в цьому віці діти більш чутливі, вразливі, мають високе наслідування дорослих і бажання до пізнання оточуючого світу. Завдяки оточенню, впливу дорослих на виховання й навчання, діти мають великі потенційні можливості розвитку психічних процесів -пам'яті, мислення, зосередженості, на основі чого проходить процес формування здібностей дитини, в даному випадку - музичних. Як відомо, музичні здібності досить часто виявляються в ранньому дитинстві. Це можна довести на прикладі багатьох геніальних музикантів (Моцарт, Бах, Римський-Корсаков та ін.)
Багато дітей двох-трьох років розрізняють висоту звуків і напрямок мелодії, тобто у них починають виявлятися музичні здібності. Саме тому дуже важливо якнайраніше включити дитину в музичну діяльність, у процесі якої розвиваються її музичні здібності (Т.І.Науменко).
Первісне завдання розвитку музичних здібностей - це формування у дітей зосередженості, зацікавленого ставлення до музики, емоційного відгуку на неї та засвоєння деяких виконавчих навичок.
Саме зацікавлене ставлення до музики характеризується емоційним відгуком на неї. Це виявляється не стільки переживанням її змісту, скільки зовнішнім проявом дитини, пов'язаним із музикою.
Музика має здатність викликати активні дії у дитини, спонукає реагувати на музичні звуки різноманітними відгуками, рухами, підспівуванням, сміхом тощо. При цьому немає значення, якого характеру звучала музика. Поступово інтерес дитини до музики стає більш різноманітним. її емоційний стан відповідає характеру музичного твору (бадьорий, веселий, або лагідний чи сумний при слуханні відповідної музики). Дитина 2-3 років вміє чітко відокремлювати музику від різноманітних подразників, розрізняє її специфічні особливості: ритм, мелодію, силу звука.
На третьому році життя дитина асоціює звуки музики зі звуками навколишнього світу. Саме звуки музики нагадують маленькій дитині, як накрапає дощик, або йде ведмідь чи стрибає зайчик. Відомо, що в цьому віці дитина сприймає оточуючий світ в цілому, невідокремлено. Це відноситься і до музики. В 2-3 роки дитині важко диференціювати якісь частини музичного твору. Музичний образ вона сприймає як щось суттєве. І чим виразніша музика, тим більш справжньо її сприймає дитина.
Поступово вона починає відокремлювати деякі частини твору, розрізняти зміни динаміки (тихо-голосно), регістру (високо-низько), впізнає гру двох-трьох дитячих музичних інструментів.
В переддошкільному віці починає встановлюватись виконавча діяльність дітей (співи, музично-ритмічні рухи). Наприкінці другого і початку третього року життя у дитини з'являються окремі ознаки співочих інтонацій: протяжність співу, певний ритм мелодії, навіть відмічається правильна музична висота. Вона може наслідувати дорослого, підстроюючись до його голосу, музичного інструмента; вміє підспівувати окремі склади, слова, фрази, а наприкінці третього року життя вже співає нескладні пісні та підспівки. На третьому році життя діти мають певні передумови правильного виконання музично-ритмічних рухів. Діти відчувають елементарну ритмічність в діях, пов'язаних із музикою. Якщо проводити з дітьми заняття з ритміки систематично, то вже через деякий час маленькі діти самостійно розрізняють контрастні зміни в музиці (голосно-тихо; високо-низько; швидко-повільно) і відповідно змінюють рухи. На третьому році життя діти засвоюють основні рухи (ходьба, біг, підстрибування), що дозволяє їм більш чітко передавати характер музики (бадьорий, легкий, уривчастий). Ці рухи вони виконують ще недосконало, але виявляють велике бажання і радість під час їх виконання. Отже, в переддошкільному віці вже відбувається становлення основних видів музичної діяльності, які дуже сильно між собою пов'язані, і на початку буває важко їх відокремити один від одного. Наприклад, слухання музики може супроводжуватись рухами, рухи виконуються під спів тощо. Поступово відбувається більш чітке відокремлення різних видів музичної діяльності, що дозволяє вирішувати програмові завдання до кожного з них. Переддошкільний вік відрізняється тим, що саме тут формується підґрунтя для розвитку музично-сенсорних здібностей дітей. Малюки вчаться вслуховуватись до музики, розрізняти основні особливості музичного звука (висоту, тривалість, тембр та силу). Діти порівнюють, чим відрізняються і чим схожі між собою музичні звуки, відтворюють їх у співі, музично-ритмічних рухах, іграх, грі на дитячих музичних інструментах.
Розвиток музично-сенсорних здібностей відбувається на основі наслідування дорослих, у процесі чого дитина виявляє свою активність до пізнання оточуючого.



Характеризуючи переддошкільний вік, Н.Вєтлугіна доводить, що дитина 2-3 років вміє самостійно слухати музичний твір, реагувати рухами на слова і зміст пісні, звуконаслідувати деякі образи в піснях, підспівувати і співати нескладні пісні, передавати рухами деякі ознаки якогось образу. Діти цього віку вміють слухати музику як з показом якоїсь іграшки або картинки, так і без нього. Впізнають знайомі музичні твори за фортепіанним супроводом або на інших музичних інструментах. Цей період розвитку характеризується потягом до самостійності. Здійснюється перехід від ситуативного мовлення до зв'язного, від наочно-дійового мислення до наочно-образного, зміцнюється м'язово-руховий апарат. У дитини з'являється бажання займатися музикою, активно діяти. Вона оволодіває багатьма рухами, які дозволяють самостійно танцювати і грати.


Особливості освітнього процесу з музичного виховання
Характерними особливостями організації музичного виховання дітей 2-3 років є те, що в основу покладено як колективні форми роботи, так і індивідуально-диференційний підхід до кожної дитини. Необхідно враховувати єдність виховного і навчального процесу. Особливо це стосується дітей 2-3 років. Організація музичної діяльності дітей цього віку проводиться в різних формах, а саме: заняття, використання музики на святах і розвагах, в ігровій діяльності. І для того, щоб музика посіла певне місце в житті дитини, необхідний тісний взаємозв'язок в роботі музичного керівника і вихователя. Цей взаємозв'язок повинен нести не односторонній характер. Перш за все , педагоги повинні знати програму розвитку, виховання і навчання дітей цього віку, а крім того, знати кожну дитину, її можливості, її задатки. Як показала практика, злагодженість в роботі вихователя і музичного керівника необхідна з моменту підготовки до музичного заняття. Від взаємодопомоги, взаєморозуміння, створення єдиних вимог залежить рівень засвоєння дітьми знань, вмінь і навичок. Особливо це важливо у групі дітей 2-3 року життя.
У зв'язку з економічними умовами в останні роки часто в групах переддошкільного віку музичні заняття проводяться самими вихователями, а музичні керівники ведуть роботу з більш старшими дітьми. В такому випадку порушується цілісність музичного виховання, діти 2-3 років не мають можливості займатися музикою в повному обсязі. Запропоновані методичні поради стосуються роботи в першу чергу вихователів, а також пропонуються для підвищення кваліфікації музичних керівників.
Доведено, що вихователі повинні знати програмові завдання і музичний репертуар для дітей переддошкільного віку, вміти співати, танцювати і, бажано, грати на музичних інструментах. Тільки за таких умов діти зможуть отримати необхідні музичні знання. Але, як правило, вихователі цих груп не володіють музичними інструментами, тому ми рекомендуємо використовувати дитячі музичні інструменти: металофон, іграшкове піаніно, акордеон, кларнет, трикутник, бубон, ксилофон, сопілку тощо.
Для успішного здійснення музичного виховання вихователь повинен чітко уявляти, як планується робота з музичного виховання, які основні напрямки відбиваються в календарному плані, враховувати вікові особливості дітей і їх музичний прояв.
Необхідно знати, що під час планування треба враховувати комплексність, а саме: цілісність різних видів музичної діяльності (співи, слухання музики, музично-ритмічні рухи), які не відокремлюються один від одного, і при цьому вирішуються загальні завдання, загальний програмовий зміст, загальні методи і прийоми.
Так, слухання музики супроводжується підспівуванням, співи - рухами. Цим самим здійснюється формування передумов музичних здібностей, співочі та моторні прояви у дитини. До цього треба ставитись позитивно, вихователь повинен створювати умови для активних дій дитини, підтримувати їх.
Також треба знати, що програмовий зміст заняття повинен бути спрямований на розвиток емоційного відгуку дитини на музику, первісного інтересу до неї, на активізацію окремих дій відповідно до характеру музики, її змісту тощо. Велике значення в програмовому змісті необхідно приділяти розвитку сенсорних здібностей дитини, а саме: вчити дітей розрізняти висоту, тембр, динаміку музики, особливості звука. Також необхідно враховувати повторюваність знайомого матеріалу. Це зумовлено тим, що діти цього віку не завжди запам'ятовують те, що вже чули чи бачили, при цьому є діти, які відрізняються один від одного рівнем засвоєння матеріалу, який пропонується. Нестійкість вже здобутих навичок потребує багатократного повторення. Тому на занятті необхідно давати невелику кількість завдань і музичного матеріалу (за Н.Вєтлугіною, Т.Науменко).
Завдання музичного виховання повинні бути пов'язані з завданнями фізичного, морального та розумового виховання. Вихователь реалізовує програмові вимоги у всебічному розвитку дітей. Одним із важливіших завдань розвитку дітей цього віку є розвиток мовлення. Музика і мовлення мають загальні особливості (ритм, мелодія, темп). Тому на музичному занятті діти можуть виявляти високу мовленнєву активність.
У структуру музичних занять обов'язково включають дидактичні вправи для розвитку музичного слуху і голосу. Ці вправи позитивно впливають на весь артикуляційний апарат дитини, на підготовку його до вокальної і мовленнєвої діяльності. Вправи займають 1-2 хвилини від обсягу всього заняття. ,
Відомо, що цей вік для дитини є найнасиченішим для розвитку розумової діяльності. Саме в 2-3 роки дитина активно пізнає оточуючий світ, все для неї є ще новим і невідомим. Всі заняття в групі спрямовані на розвиток пізнавальних процесів дитини. Ті знання, які малюк отримує на одних видах занять, тісно пов'язані між собою, доповнюються і розширюються на інших заняттях. Так, наприклад, все те, що дитина засвоїла на занятті з розвитку мовлення, переноситься в музичне заняття, і навпаки. Рухи, які вивчила дитина на фізкультурі, можна закріпити на музичних заняттях тощо. На музичних заняттях музика допомагає засвоїти знання дітей про різні предмети або явища, про їх ознаки і взаємодію між ними. Так, наприклад, малюк впізнає: хто живе в хатинці, великий ведмідь чи малий? Як ходить Марійка, вгору чи вниз? Хто це співає, мама-пташка чи пташенятко? Або: "Вибери кульку того кольору, про яку щойно співали. Покажи, як ходить ведмідь або зайчик".


Музична інформація, що пропонується дітям 2-3 років на різноманітних заняттях переплітається між собою, тому можна комбінувати різні методи, вводити різноманітн прийоми навчання.
Для педагогіки переддошкільного віку характерне використання таких методів:
Iі Використання наочності у взаємодії зі словом.
-Iа Ігрова форма навчання.
Р Високий емоційний контакт дорослого з дитиною.
Iі Повторність одних і тих програмових завдань на основі дидактичного матеріалу.
(Т.І.Науменко)
На третьому році життя дитини неабияке значення під час формування навичок слухання посідає іграшка, яка відповідає змісту пісні або музичного твору. Сприйняття малюком пісні починається перш за все з того, що він розуміє, про кого або про що співається у пісні, або про що "говорить" музика. Запам'ятовуванню допомагає іграшка або картинка, зоровий образ якої пов'язаний з відповідною музикою. Поряд із наочно-слуховими методами велику роль відіграє слово педагога: коротенькі пояснення до пісні або програмової п'єси. Вихователь обов'язково звертає увагу дітей, про що "розповідає" пісня, п'єса.
Розвиток дитячого співочого голосу потребує серйозної та тривалої роботи педагога. Необхідно викликати у дітей бажання підспівувати, підтримувати бажання співати разом з педагогом або самостійно. Для цього необхідно зацікавити дитину. Виразно виконавши пісню, педагог використовує відповідну іграшку, інсценує зміст пісні.
Основним методичним прийомом в розвитку співочих інтонацій у дітей 2-3 років є наслідування співу дорослих, підспівування. Діти спочатку не можуть виконати всю пісню, вони починають проговорювати слова нарозпів, підспівують окремі склади, слова, фрази пісні. Звучання їх голосів ще слабке, нестійке, деякі діти відстають від загального темпу. Вихователь, познайомивши дітей з піснею, під музичний супровід розучує її з голосу, підігруючи мелодію на музичному інструменті. Він підбадьорює активних дітей, підтримує відстаючих, запрошує їх заспівати індивідуально разом з вихователем.
Необхідно постійно підтримувати позитивний емоційний стан дитини, що сприяє більшому засвоєнню1 дітьми співочих навичок. Тому, при засвоєнні пісні, також як при ознайомленні з нею, використовуються іграшки, різноманітні ігрові прийоми, які викликають стійкий інтерес дітей до пісні. Пісні, які були вивчені на музичних заняттях, слід часто повторювати в різноманітних ситуаціях. Наприклад, коли обігрується нова іграшка, включати їх у розваги, свята, різноманітні ігри.
Як ми вже зазначали, різні музичні твори в цьому віці можуть пропонуватися у різних видах музичної діяльності: чи то для слухання, чи то для співу або музично-ритмічних рухів.
Спочатку музичні твори пропонуються як самостійні для слухання або для співу, чи для виконання ритмічних рухів. Коли дитина засвоїть всі ознаки цього твору (характер, темп, зміст), то в подальшому можна пропонувати музичний твір разом із твором контрастного характеру. Це надає дітям можливість самостійно оцінити різницю між творами і дати їм оцінку (відповідаючи на запитання або виконуючи відповідні рухи).
Коли дітьми вже засвоєно необхідний обсяг знань про довкілля, вихователь включає у процес навчання елементи проблемно-пошукового методу. Суть методу в цьому віці зводиться до того, що вирішення пізнавального завдання вихователь здійснює "на очах" у дітей, а вирішення схожого завдання, але на іншому матеріалі, пропонує дитині. Наприклад, діти вже знайомі з темпом (швидко-повільно), співвідносять його з відповідним персонажем (заєць, ведмідь), з відповідною величиною (великий, малий). Вихователь пропонує вгадати за музичним уривком, яка йде до них на гостини Мотрійка - велика чи мала. Так діти вчаться переносити ознаки одного предмета на ознаки іншого. Основним принципом методики навчання музично-ритмічним рухам дітей

[талант]

УКРАЇНСЬКИЙ ДИТЯЧИЙ МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР І СУЧАСНІСТЬ: МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Створюючи умови для виконання дітьми багатофункціональних ролей у навчально-виховному процесі (дитина-слухач, дитина-виконавець (співак, музикант), дитина-актор, дитина-творець), ми впливаємо на комплексне формування і поступовий прояв музичних здібностей (музичний слух, ладове чуття, відчуття музичного ритму, музичну пам’ять) та формування музичної культури дітей дошкільного віку. Також на заняттях діти вчаться правильно дихати; володіти своїм голосом; співати без напруги; протягувати довгі звуки; співати разом із музичним керівником та самостійно; співаючи, чітко вимовляти слова; злагоджено співати по одному, по двоє, по троє та в гурті. В результаті – у вихованців формується координування між слухом та голосом, між рухами і співом – розвивається ритмічно-мовно-рухові уміння.
Дошкільнята починають розуміти зміст і характер музичних творів, розрізняти їх по ладовому забарвленню і доносити своє їх розуміння до слухачів у концертних виступах за допомогою виражальних та інших рухів.
Підкреслимо, що невід’ємною частиною навчально-виховного процесу дітей дошкільного віку на заняттях гуртка є залучення батьків до музичних занять. Це допомагає використовувати органічне поєднання різноманітних організаційних форм роботи, серед яких:
пізнавально-розвиваючі (слухання народних пісень, музики, бесіда, знайомство з народними музичними інструментами, народними святами і обрядами календарного циклу), музичні та музично-рольові ігри, виконання музично-творчих завдань (показ ритмічного рисунку фольклорного твору, використання дитячих музичних (шумових) інструментів), правильність співацького дихання, подорожі у народну казку;
індивідуальні (бесіди, спів, драматизації, ритмічно-музичні рухи під музичний супровід та зі співом або з примовляннями, ігри, робота над диханням);
масові (свята, обрядодії, дитячі ранки, конкурси, фестивалі тощо);
інформаційні (теоретичні знання з історії свого народу, його музичної й пісенної творчості та культур інших народів, перегляд відеоматеріалів з записами окремих регіональних ігор, свят, обрядів, ритуалів тощо);
практичні (музично-ігрова діяльність щодо формування музичних здібностей (наприклад, відчуття музичного ритму – гра в оркестр, ладового чуття – гра в веселий і сумний дощик, музичного слуху – гра в звуконаслідування або відгадування тембрів та висоти звуків), створення наочного матеріалу на заняттях під час слухання фольклорних музичних творів, концертні виступи, розігрування пісень, ігор тощо);
інформаційно-практичні (ігри-подорожі, в яких поєднуються слухання, вивчення та виконання вітчизняних музичних і народних дитячих ігор, пісень, розспівок, музичних народних казок, мультфільмів).

[талант]

СПРИЙМАННЯ ДІТЬМИ КЛАСИЧНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ МУЗИЧНОГО СЛУХУ

Перебудова ОСВІТИ в Україні на принципах гуманістичного підходу до дитини передбачає створення умов для розвитку її творчих здібностей і пробудження інтересу до пізнання. Вже в дошкільному, а потім і у молодшому шкільному віці, сприймання музики є одним із засобів формування особистості дитини. Яскраві музичні враження сприяють залученню дітей до музичного мистецтва у процесі різних видів музичної діяльності, а саме: сприймання, виконавства і творчості. Сприймання музики є провідним видом музичної діяльності. Розвиток сприймання збагачує всі творчі прояви дітей. Важливість формування у дітей музичного сприймання на основі музичного репертуару доводили Д.Б.Кабалевський, Н.А.Шацька, Н.А.Ветлугіна та багато інших музичних діячів. Д.Б.Кабалевський відводив музичному сприйманню домінантну роль. В дитини у процесі розвитку музичного сприйняття змінюється й інтерпретація музики — від бідних, одиничних, конкретних характеристик до яскравих, розгорнутих, багатих уявлень.
Розуміючи всю складність розвитку сприймання дитиною творів українських класиків, окреслимо, на наш погляд, пріоритетні напрями розвитку сприймання музики.
Передусім, це рівень сформованостї художньо-естетичного розвитку дитини. Практика роботи з дітьми, спостереження, а також досвід колег доводять, що найкраще і найлегше діти сприймають твори, назви яких їм відомі і відповідають змісту музики. Прикладом можуть слугувати такі твори: "Пташка" композитора В.Сокольського, "Хвороба ляльки" та "Марш дерев'яних солдатиків" композитора П.Чайковський та ін.
Порівняно легким є сприймання як дітьми старшого дошкільного, так і молодшого шкільного віку, музики танцювального та пісенного характеру, з простою та легкою мелодією: наприклад, "Марш" композитора С.Прокоф'єва, "Гопак" український народний танок, "Ой є в лісі калина" українська народна пісня тощо.
Сприймання музики буде яскравішим і глибшим, якщо перед слуханням педагог дасть пояснення про композитора, умови виникнення ідеї написання музичного твору. Так, дітям подобається, коли педагог розповідає біографію композитора, але не сухі факти, а ті моменти життєдіяльності композитора, які б були цікаві та доступні розумінню дитини певного віку. Також дітям цікаво слухати розповіді про те, де мандрував композитор, в яких умовах було написано твір. Якщо розповідь буде підкріплена ще й ілюстративним матеріалом, то таке пояснення може відіграти роль поштовху, який спрямовує увагу дітей на п'єсу, дає роботу уяві та примушує їх із великою цікавістю слухати. Зацікавившись особистістю композитора, діти висловлюють бажання дізнатися ще більше про нього, познайомитися з його творами.
Ефективним для сприймання музичного твору є зв'язок між різними видами мистецтва. У процесі розвитку навичок музичного сприймання педагог користується переважно засобами свого предмета, не робить акценту на міжпредметних зв'язках, внаслідок чого ясне мислення та глибоке переживання обмежуються вузькими рамками музичної дисципліни.
Музика, образотворче мистецтво, література, запропоновані комплексно, є тими чинниками, які здатні сформувати певне музичне сприймання, відчуття, а також зародити у дитині потребу творчої діяльності.
Контрастне порівняння музичних образів у різних творах допомагає краще, яскравіше і наочніше їх сприймати: "Хвороба ляльки" та "Нова лялька" П.Чайковського; "Не хочуть купити ведмедика" та "Купили ведмедика" В.Косенко. Пропонуючи дітям такі твори, спочатку можна зосередити їх увагу на назві твору, дати можливість, ще до того як прозвучить музичний твір, за назвою охарактеризувати його. Використання цього прийому зацікавить дітей у прослуховуванні музичного твору, а також дасть можливість більш глибоко сприйняти цей твір і порівняти його з уже уявленим раніше характером.
Неабияке значення під час сприймання музичних творів має ознайомлення дітей із видами музичної виразності. Це може бути ритм у творі "Марш" С.Прокоф'єва, темп у творі "Козачок" українська народна музика; загальний характер у творі "Колискова" Я.Степового; форма побудови твору в "Увертюрі до опери „Кармен" Ж.Бізе тощо.
Під час розбору твору, з'ясування й усвідомлення окремих елементів засобів музичної виразності, їх виражального значення варто використовувати метод порівняння. Активне використання прийому контрастного порівняння музичного твору дасть нам можливість пропонувати дітям музичні твори різні за характером або за іншими засобами музичної виразності, проте близькі за тематикою, або такі, що мали однакову назву (наприклад: "Зустрічний марш" С.Чернецький, "Футбольний марш" М.Блантер, "Марш дерев'яних солдатиків" П. Чайковського).
Краще сприймання творів можливе лише за умов їхньої повторюваності не лише тільки на одному занятті, але й у наступних. Як відомо, знайома музика сприймається з більшою охотою і краще запам'ятовується. Для того щоб повторення твору для дітей старшого дошкільного віку не було набридлим, бажано кожного разу показувати твір під новим кутом зору - це пояснення загального характеру твору, супровід, зміна частин твору. Для молодших школярів ці прийоми ускладнюються.
Глибоке сприймання дитиною музики неможливе без гарно розвиненого музичного слуху.
Слух — це сприймання звука, перш за все, через вухо, ось чому існує такий термін, як "музичне вухо". Людина з "музичним вухом" чутко реагує на музику: вона її чує, де б вона не звучала, сприймає її за різних обставин.
Музичне мистецтво - особлива форма відбиття дійсності, в якій найважливішу роль відіграють почуття та емоційна сфера. Пізнання, що відбувається у процесі сприймання музики, специфічне, воно не може зводитися лише до діяльності думки, але обов'язково повинно являти собою єдність емоцій та розуму, свідомості та почуттів.
Для кожної дитини процес сприйняття однієї й тієї ж форми музичного твору викликає різні смислові відгуки. С.Шип так висловив ці смислові відгуки: "...для однієї групи слухачів зміст музики зводиться до емоційних переживань. До другої належать ті, хто слухаючи музику, "малює" у своїй уяві якісь зорові картини. У третьої - музика активізує понятійне мислення... Четверта група уявляє собі через музичне сприймання життєві події... Є й такі, хто зосереджує увагу на самому процесі розгортання форми і спостерігає з насолодою за грою звукових барв, розвитком мелодичного малюнка, тематичного матеріалу".
В Україні впродовж віків народна творчість була невід'ємною частиною культури народу і сприймання дитиною цієї культури починалося з сім'ї. Специфічні особливості і риси народної творчості згодом визначили її національний характер. Корені цієї творчості мали відбиття в музиці українських класиків.
Тому сприймання дітьми як старшого дошкільного, так і молодшого шкільного віку визначається змістом та близькістю тематики української класичної музики дитячим інтересам.
Діти, які відвідують дошкільні навчальні заклади, більш вигідно відрізняються від своїх одноліток у класі, коли йдеться про глибину сприймання творів української класичної музики .
На думку Л.Кузнєцової, "музика українських композиторів-класиків глибоко реалістична і народна,... проста формою і є хорошим матеріалом для початкового виховання дитини".
Сьогодні на національну культуру має вплив культура багатьох народів і країн, а саме: народна культура Африки та Європи. Як відомо, покоління 80-90-х років XX ст. виховувалось на нових культурних традиціях, тому діти в сім'ях не одержують належного впливу національної культури на свій естетичний і духовний розвиток. Велику роль мистецтва в розвитку духовності суспільства та окремої людини неможливо переоцінити. Важливим є те, щоб діти нового покоління не забували, а, насамперед, збагачували свої музичні уявлення про твори українського народного мистецтва, а також про твори українських класиків, з якими вони познайомилися ще під час перебування у дошкільному навчальному закладі.
Аналіз чинних програм "Малятко", "Дитина в дошкільні роки", "Дитина", "Українське дошкілля" свідчить про те, що основна увага в них приділяється творам народного мистецтва або творам в обробках українських композиторів. Доцільно використовувати у роботі з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку музичні опери "Коза-дереза", "Пан Коцький", "Зима і Весна" вони мають близьку до розуміння дітьми тематику, тому що вводять їх у світ казки.
Під час слухання цих творів діти вчаться розуміти й емоційно сприймати їх. У дошкільному віці переважає образний характер мислення, конкретно пов'язаний із життєвим досвідом, досить розвинені асоціативно-зорові уявлення. Музика, яка складена з використанням казкових сюжетів, дає можливість педагогу ознайомити дітей із засобами музичної виразності та зі звуковою палітрою, що характеризує казкових персонажів.
Не викликає сумнівів той факт, що без цілісного сприймання, неможливо емоційно відтворити той чи інший твір; успішно вирішити цю проблему музичного розвитку дітей можливо шляхом залучення їх до активної ігрової діяльності. Ніщо так не розвиває розумові і фізичні здібності дитини, її сприймання музики, почуття, творчу фантазію, як ігри з рухами, танцями, співом.
Отже, музична спадщина нашого народу не тільки заклала підвалини музично-естетичного виховання в Україні, але й окреслила шляхи музичної освіти дітей.












сочинение окончания мелодии, нача-
той взросльїм;
сочинение музикального ответа на
вопрос;
самостоятельное сочинение текста и
мелодии песен.
Таким образом, результати нашего ис-следования подтвердили вьідвинутую гипо-тезу. Сочетание ряда педагогических усло-вий в работе с детьми способствует разви-тию творческой активиости детей, овладе-нию ними способами действий, которьіе носят обобщенньїй характер, вьіражающий-ся в том, что дети -применяют их не только в новьіх условиях, но и в новьіх видах деяте-льности. Сочинения детей не являлись са-моцелью, а лишь свидетельствовали о сдви-гах в развитии музьїкально-творческих спо-собностей, о приобретенной творческой активности. Несмотря на то, что само по себе песеї-шое творчество детей скромно по
своим результатам, педагогическая зффек-тивность применения его в воспитании де¬тей значительна.
ЛИТЕРАТУРА
1. Березовський І.П. Українська народна творчість. — К.: Наукова думка, 1973.
2. Вьіготский Л.С. Воображение и творче-ство в детском возрасте. — М.: Просве-щение, 1991.
3. Поддьяков Н.Н. Творчество и самораз-витие детей дошкольного возраста. Концептуальньш аспект. — Волгоірад, 1994.
4. Художественное творчество в детском саду / Под ред. Н.А. Ветлугиной. — М., 1974.
5. Художественное творчество и ребенрк / Под ред. Н.А. Ветлугиной. - М., 1972.

[талант]

Світ мистецтва становить відкритий простір своєрідних культур , що репрезентують розмаїття людського досвіду творчої діяльності. Кожна з них виражає самобутність національних традицій в їх взаємозв язку з духовними надбаннями інших народів і дає можливість осягнути цілісну художню картину світу , уявити собі спільність людської цивілізації , в якій кристалізується внутрішнє багатство неповторних національних культур.
Музичне мистецтво – один з найважливіших і наймогутніших засобів виховання. Система музичного виховання дітей дошкільного віку ґрунтується на глибоких теоретичних основах , що дають напрям розвиткові здібностей і характеру майбутньої дорослої людини. Але , слід відзначити , що існують певні особливості і основні задачі педагога у групах спеціального призначення .
Музичний керівник , як і кожний педагог в першу чергу дбає про здоров я і безпеку дітей під час занять. Сила музичного мистецтва – у впливі на дитину через її почуття , через її глибокі враження.
Разом зі збагаченням музичних вражень дітей , ознайомленням їх з різноманітними музичними творами , прищепленням навичок співів і музичних рухів , розвитком загальної емоційної чутливості і мелодійного слуху , ладового чуття і почуття ритму , формуванням музичного смаку та оцінного ставлення до музики , розвитком творчого ставлення до музики музичний керівник має знати , що у групі спеціального призначення дуже уважно і обережно слід здійснювати підбір музичного матеріалу а найважливішими є відповідні музично-ритмічні вправи , танцювальні та хореографічні рухи . Дуже важливо пам ятати , що при де-яких фізичних вадах у дітей виконання небажаних рухів може нашкодити здоров ю дитини . А саме :
Вправи на розвиток гнучкості слід виконувати обережно. Їх дозволено виконувати тільки після вироблення гарного м язового корсету. Надмірне виконання таких вправ може призвести до зайвого розтягування сухожилля , зменшуванню стабільності хребта та погіршенню його стану.
Але вірно підібрані музично-ритмічні вправи та танцювальні рухи сприяють корегуванню фізичних вад , таких як кіфоз/сутулість/ , сколіоз/викривлення хребта/ , плоскостопість тощо…
Під час виконування музично-ритмічних рухів у групах спеціального призначення особливу увагу слід приділяти до правильної постави . Дитина з правильною поставою корпус і голову тримає прямо , плечі злегка відведені назад , живіт підтягнутий. Постава , головним чином , визначається збоку. При цьому слід звертати увагу на положення голови , плечового пояса , конфігурацію грудної клітини , живота , спини , положення ніг , їхню форму , особливо на асиметричну деформацію та плоскостопість.
Музично-ритмічні рухи є одним з найважливіших та найефективніших засобів для сприяння виправлення порушень постави . Відповідні вправи сприяють виправленню хребта , збільшенню його рухливості , розширенню грудної клітини , зміцненню м язів плечового пояса і тулуба. Та виконувати підняття голови слід обережно і повільно Взагалі вірне виконання вправ здійснюється з піднятою головою. Високо піднята голова – це не тільки хореографічна постава , і не просто технічна вимога. При піднятій голові посилюється загальний м бязевий тонус , покращується кровообіг головного мозку. В іншому випадку у дитини буде розвиватися сколіоз.
Сколіоз /лат. Сколіозіс / - це викривлення хребта зі зміщенням остистих відростків убік відносно його серединної лінії та з подальшою тор сією , тобто скручуванням його. Це тяжке захворювання , яке в запущених формах часто має незворотній характер і практично не піддається лікуванню. Стосовно дітей дошкільного віку правильніше буде вести мову про сколіотичну поставу , під якою слід розуміти початкові відхилення хребта ліворуч чи праворуч відносно серединної осі. Ці порушення піддаються корекції. На музичних заняттях у дітей слід виробляти навик правильної постави як під час співу так і під час музично-ритмічних і танцювальних рухів. Також потрібно здійснювати відповідний підбір вправ і в основному використовувати вправи , направлені на гармонійний розвиток о*****-рушійного апарату. Сприяти усіляко тому , щоб постава не псувалася а хребет був здоровим.
При порушеннях постави музичний керівник на музичних заняттях повинен намагатися послідовно вирішувати наступні задачі :

1. Вироблення навику правильної постави.
2. Зміцнення всього організму/під час танцю/
3. Тренування дихальної системи/під час співу/
4. Збільшення рухливості хребта.
5. Покращення координації рухів.
6. Створення позитивного емоційного фону.
Покращити координацію рухів , виробити та закріпити навик правильної постави , нормалізувати стан позних м язів допомагають вправи на рівновагу. При їх виконанні тренується відчуття положення тіла у просторі , виробляється нова схема тіла , котра дозволяє приймати та утримувати правильну позу.
В групах спеціального призначення особливо важливе використання вправ на рівновагу , а саме

1.Стійка на носках /релєве/.
2.Стійка на одній нозі.
3.Зміна положення центру тяжкості при підйомі рук
4.Відведення ніг.
5.Партерна гімнастика.
6.Оберти.
7. «Балансе».
8. «Реверанс».

Формальне виконання рухів не тільки не естетично виглядає , але й знижує їх ефективність іноді в багато разів. Тому найважливішим моментом при організації музичних занять є створення позитивного емоційного фону. Це допомагає заняття зробити цікавим і веселим. Такі заняття приносять дітям задоволення , радість і ЗДОРОВ Я,
Що і є головною метою усього педагогічного процесу.




















Світ мистецтва становить відкритий простір своєрідних культур , що репрезентують розмаїття людського досвіду творчої діяльності. Кожна з них виражає самобутність національних традицій в їх взаємозв язку з духовними надбаннями інших народів і дає можливість осягнути цілісну художню картину світу , уявити собі спільність людської цивілізації , в якій кристалізується внутрішнє багатство неповторних національних культур.
Музичне мистецтво – один з найважливіших і наймогутніших засобів виховання. Система музичного виховання дітей дошкільного віку ґрунтується на глибоких теоретичних основах , що дають напрям розвиткові здібностей і характеру майбутньої дорослої людини. Але , слід відзначити , що існують певні особливості і основні задачі педагога у групах спеціального призначення .
Музичний керівник , як і кожний педагог в першу чергу дбає про здоров я і безпеку дітей під час занять. Сила музичного мистецтва – у впливі на дитину через її почуття , через її глибокі враження.
Разом зі збагаченням музичних вражень дітей , ознайомленням їх з різноманітними музичними творами , прищепленням навичок співів і музичних рухів , розвитком загальної емоційної чутливості і мелодійного слуху , ладового чуття і почуття ритму , формуванням музичного смаку та оцінного ставлення до музики , розвитком творчого ставлення до музики музичний керівник має знати , що у групі спеціального призначення дуже уважно і обережно слід здійснювати підбір музичного матеріалу а найважливішими є відповідні музично-ритмічні вправи , танцювальні та хореографічні рухи . Дуже важливо пам ятати , що при де-яких фізичних вадах у дітей виконання небажаних рухів може нашкодити здоров ю дитини . А саме :
Вправи на розвиток гнучкості слід виконувати обережно. Їх дозволено виконувати тільки після вироблення гарного м язового корсету. Надмірне виконання таких вправ може призвести до зайвого розтягування сухожилля , зменшуванню стабільності хребта та погіршенню його стану.
Але вірно підібрані музично-ритмічні вправи та танцювальні рухи сприяють корегуванню фізичних вад , таких як кіфоз/сутулість/ , сколіоз/викривлення хребта/ , плоскостопість тощо…
Під час виконування музично-ритмічних рухів у групах спеціального призначення особливу увагу слід приділяти до правильної постави . Дитина з правильною поставою корпус і голову тримає прямо , плечі злегка відведені назад , живіт підтягнутий. Постава , головним чином , визначається збоку. При цьому слід звертати увагу на положення голови , плечового пояса , конфігурацію грудної клітини , живота , спини , положення ніг , їхню форму , особливо на асиметричну деформацію та плоскостопість.
Музично-ритмічні рухи є одним з найважливіших та найефективніших засобів для сприяння виправлення порушень постави . Відповідні вправи сприяють виправленню хребта , збільшенню його рухливості , розширенню грудної клітини , зміцненню м язів плечового пояса і тулуба. Та виконувати підняття голови слід обережно і повільно Взагалі вірне виконання вправ здійснюється з піднятою головою. Високо піднята голова – це не тільки хореографічна постава , і не просто технічна вимога. При піднятій голові посилюється загальний м бязевий тонус , покращується кровообіг головного мозку. В іншому випадку у дитини буде розвиватися сколіоз.
Сколіоз /лат. Сколіозіс / - це викривлення хребта зі зміщенням остистих відростків убік відносно його серединної лінії та з подальшою тор сією , тобто скручуванням його. Це тяжке захворювання , яке в запущених формах часто має незворотній характер і практично не піддається лікуванню. Стосовно дітей дошкільного віку правильніше буде вести мову про сколіотичну поставу , під якою слід розуміти початкові відхилення хребта ліворуч чи праворуч відносно серединної осі. Ці порушення піддаються корекції. На музичних заняттях у дітей слід виробляти навик правильної постави як під час співу так і під час музично-ритмічних і танцювальних рухів. Також потрібно здійснювати відповідний підбір вправ і в основному використовувати вправи , направлені на гармонійний розвиток о*****-рушійного апарату. Сприяти усіляко тому , щоб постава не псувалася а хребет був здоровим.
При порушеннях постави музичний керівник на музичних заняттях повинен намагатися послідовно вирішувати наступні задачі :

1. Вироблення навику правильної постави.
2. Зміцнення всього організму/під час танцю/
3. Тренування дихальної системи/під час співу/
4. Збільшення рухливості хребта.
5. Покращення координації рухів.
6. Створення позитивного емоційного фону.
Покращити координацію рухів , виробити та закріпити навик правильної постави , нормалізувати стан позних м язів допомагають вправи на рівновагу. При їх виконанні тренується відчуття положення тіла у просторі , виробляється нова схема тіла , котра дозволяє приймати та утримувати правильну позу.
В групах спеціального призначення особливо важливе використання вправ на рівновагу , а саме

1.Стійка на носках /релєве/.
2.Стійка на одній нозі.
3.Зміна положення центру тяжкості при підйомі рук
4.Відведення ніг.
5.Партерна гімнастика.
6.Оберти.
7. «Балансе».
8. «Реверанс».

Формальне виконання рухів не тільки не естетично виглядає , але й знижує їх ефективність іноді в багато разів. Тому найважливішим моментом при організації музичних занять є створення позитивного емоційного фону. Це допомагає заняття зробити цікавим і веселим. Такі заняття приносять дітям задоволення , радість і ЗДОРОВ Я,
Що і є головною метою усього педагогічного процесу.


















Світ мистецтва становить відкритий простір своєрідних культур , що репрезентують розмаїття людського досвіду творчої діяльності. Кожна з них виражає самобутність національних традицій в їх взаємозв язку з духовними надбаннями інших народів і дає можливість осягнути цілісну художню картину світу , уявити собі спільність людської цивілізації , в якій кристалізується внутрішнє багатство неповторних національних культур.
Музичне мистецтво – один з найважливіших і наймогутніших засобів виховання. Система музичного виховання дітей дошкільного віку ґрунтується на глибоких теоретичних основах , що дають напрям розвиткові здібностей і характеру майбутньої дорослої людини. Але , слід відзначити , що існують певні особливості і основні задачі педагога у групах спеціального призначення .
Музичний керівник , як і кожний педагог в першу чергу дбає про здоров я і безпеку дітей під час занять. Сила музичного мистецтва – у впливі на дитину через її почуття , через її глибокі враження.
Разом зі збагаченням музичних вражень дітей , ознайомленням їх з різноманітними музичними творами , прищепленням навичок співів і музичних рухів , розвитком загальної емоційної чутливості і мелодійного слуху , ладового чуття і почуття ритму , формуванням музичного смаку та оцінного ставлення до музики , розвитком творчого ставлення до музики музичний керівник має знати , що у групі спеціального призначення дуже уважно і обережно слід здійснювати підбір музичного матеріалу а найважливішими є відповідні музично-ритмічні вправи , танцювальні та хореографічні рухи . Дуже важливо пам ятати , що при де-яких фізичних вадах у дітей виконання небажаних рухів може нашкодити здоров ю дитини . А саме :
Вправи на розвиток гнучкості слід виконувати обережно. Їх дозволено виконувати тільки після вироблення гарного м язового корсету. Надмірне виконання таких вправ може призвести до зайвого розтягування сухожилля , зменшуванню стабільності хребта та погіршенню його стану.
Але вірно підібрані музично-ритмічні вправи та танцювальні рухи сприяють корегуванню фізичних вад , таких як кіфоз/сутулість/ , сколіоз/викривлення хребта/ , плоскостопість тощо…
Під час виконування музично-ритмічних рухів у групах спеціального призначення особливу увагу слід приділяти до правильної постави . Дитина з правильною поставою корпус і голову тримає прямо , плечі злегка відведені назад , живіт підтягнутий. Постава , головним чином , визначається збоку. При цьому слід звертати увагу на положення голови , плечового пояса , конфігурацію грудної клітини , живота , спини , положення ніг , їхню форму , особливо на асиметричну деформацію та плоскостопість.
Музично-ритмічні рухи є одним з найважливіших та найефективніших засобів для сприяння виправлення порушень постави . Відповідні вправи сприяють виправленню хребта , збільшенню його рухливості , розширенню грудної клітини , зміцненню м язів плечового пояса і тулуба. Та виконувати підняття голови слід обережно і повільно Взагалі вірне виконання вправ здійснюється з піднятою головою. Високо піднята голова – це не тільки хореографічна постава , і не просто технічна вимога. При піднятій голові посилюється загальний м бязевий тонус , покращується кровообіг головного мозку. В іншому випадку у дитини буде розвиватися сколіоз.
Сколіоз /лат. Сколіозіс / - це викривлення хребта зі зміщенням остистих відростків убік відносно його серединної лінії та з подальшою тор сією , тобто скручуванням його. Це тяжке захворювання , яке в запущених формах часто має незворотній характер і практично не піддається лікуванню. Стосовно дітей дошкільного віку правильніше буде вести мову про сколіотичну поставу , під якою слід розуміти початкові відхилення хребта ліворуч чи праворуч відносно серединної осі. Ці порушення піддаються корекції. На музичних заняттях у дітей слід виробляти навик правильної постави як під час співу так і під час музично-ритмічних і танцювальних рухів. Також потрібно здійснювати відповідний підбір вправ і в основному використовувати вправи , направлені на гармонійний розвиток о*****-рушійного апарату. Сприяти усіляко тому , щоб постава не псувалася а хребет був здоровим.
При порушеннях постави музичний керівник на музичних заняттях повинен намагатися послідовно вирішувати наступні задачі :

1. Вироблення навику правильної постави.
2. Зміцнення всього організму/під час танцю/
3. Тренування дихальної системи/під час співу/
4. Збільшення рухливості хребта.
5. Покращення координації рухів.
6. Створення позитивного емоційного фону.
Покращити координацію рухів , виробити та закріпити навик правильної постави , нормалізувати стан позних м язів допомагають вправи на рівновагу. При їх виконанні тренується відчуття положення тіла у просторі , виробляється нова схема тіла , котра дозволяє приймати та утримувати правильну позу.
В групах спеціального призначення особливо важливе використання вправ на рівновагу , а саме

1.Стійка на носках /релєве/.
2.Стійка на одній нозі.
3.Зміна положення центру тяжкості при підйомі рук
4.Відведення ніг.
5.Партерна гімнастика.
6.Оберти.
7. «Балансе».
8. «Реверанс».

Формальне виконання рухів не тільки не естетично виглядає , але й знижує їх ефективність іноді в багато разів. Тому найважливішим моментом при організації музичних занять є створення позитивного емоційного фону. Це допомагає заняття зробити цікавим і веселим. Такі заняття приносять дітям задоволення , радість і ЗДОРОВ Я,
Що і є головною метою усього педагогічного процесу.








































А т е с т а ц і я





До семінару – практикуму для вихователів груп спеціального призначення ДНЗ№23
«Корекція рухових порушень»

Консультація на тему :
«Деякі особливості і основні задачі роботи музичного керівника у групах
спеціального призначення»

[талант]

Щоб дитина виросла чуйною , милосердною , відвертою , могла творити добрі вчинки та співпереживати , радіти від щирого серця , ми , дорослі , оточуємо її любов ю та красою. Невичерпним джерелом такої краси є мистецтво – живопис , театр , музика , які існують ще з давніх часів. Завдання педагога – допомогти дитині пізнати і зробити своїм духовним надбанням спадщину рідної культури.
Нікого не потрібно переконувати у важливості музичного розвитку дошкільника. Саме музика знаходить дорогу до душі дитини , спонукає її до самовираження , знайомить з навколишнім світом. Музична діяльність дошкільників (співи , музичні рухи , слухання тощо) – це не лише засіб забезпечення виконання естетичних та освітніх завдань з музичного виховання , а й важливий засіб укріплення психічного та фізичного здоров я , розвитку та МОВЛЕННЄВИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДИТИНИ.
Музичне виховання відіграє велику роль у гармонійному розвиткові дитини. Музика допомагає дошкільникові глибше сприймати навколишнє життя , виховує любов до своїх рідних , друзів , Батьківщини , сприяє розвиткові її музичних здібностей , збагачує і емоційно забарвлює її мову.
Сучасні науковці з дошкільного виховання А.Богуш , Н.Гавриш , Т.Котик розглядають такі два види музичної діяльності , що їх здійснюють у дошкільному закладі.
Перший пов язаний із залученням дітей до мистецтва музики. Це слухання класичної і сучасної музики , заучування пісень і танців , оволодіння елементарними навичками гри на музичних інструментах. Означений вид діяльності вимагає певного рівня розвитку музичних здібностей .
Другий вид музичної діяльності пов язаний з грою і художньою літературою , тобто різного роду музичні ігри , змістом яких є музичні тексти : ігри – драматизації у музичному супроводі , народні хороводні ігри зі співом , діалогами , рухами , дитячі оперні вистави за казками , розігрування українських народних пісень під музику та заняття під музичний супровід. Цей вид діяльності одержав назву «музично-мовленнєва діяльність» , тобто діяльність , побудована на основі відтворення дітьми змісту знайомих художніх творів у супроводі музики , розігрування художніх образів , які слугують засобом творчого самовираження дитини.
Отже , на думку науковців, музично-мовленнєва діяльність – один із видів художньо-мовленнєвої діяльності , що пов язаний з вербалізацією музичних образів ( у різних типах висловлювання ) , які сприймає чи відтворює дитина у різних способах музично-ритмічної активності.
Формування культури художньо-естетичного сприймання музичних творів , їх елементарного аналізу неможливе без участі мовлення. Водночас створені під впливом художніх вражень образи , втілені в будь-яких типах зв язних висловлювань , збагачують можливості їх яскравого вираження в танцях , співах , музикуванні тощо.
Крім того , на кожному музичному занятті використовують музично-дидактичні ігри , які обов язково передбачають і завдання з розвитку мовлення дітей. Музично-дидактичні ігри – це ігри пізнавального характеру , спрямовані на збагачення та закріплення знань , пов язаних з музичною діяльністю , Активацією у словнику дітей назв жанрів музичних творів , музичних інструментів , нот , іграшок під музичний супровід.
Отже , взаємозв язок музичної та мовленнєвої діяльності виховує в дітей естетичні піднесені почуття , розвиває музичний і поетичний слух , стимулює образне мовлення дітей , активізує мовлення й художньо-мовленнєву діяльність.
Музично-мовленнєва компетенція – це важлива складова художньо-мовленнєвої діяльності , що відбиває глибинну емоційно-чуттєву , художньо-образну єдність музичних та мовленнєвих образів , взаємозбагачення , увиразнення як музичних , так і мовленнєвих способів образотворення дітей.
У музично-мовленнєвій компетенції віддзеркалюється рівень особистого розвитку дитини , її художньо-музична навченість , розвиненість та рівень її мовленнєво-музичних здібностей.
Треба пам ятати , що музична діяльність дітей дошкільного віку – це різні способи пізнання дітьми музичного мистецтва (а через нього – довкілля й самого себе ) , за допомогою яких здійснюється музичний і загальний розвиток.
Наявність взаємозв язку музики і слова у музичному вихованні допомагає вирішувати і інші проблемні завдання. Так як психологічні , так і логопедичні. Виконання пісень передбачає виконання з відповідною звуковисотною інтонацією , у відповідному темпі , характері , динаміці та чіткою дикцією. Артикуляційна моторика є одна з складових частин , які розвиває у дітей дошкільного віку музичний керівник. Дуже важливою є мова виразних звуків . Для більш ефективного розвитку артикуляційної моторики можливо використовувати
Арт-терапію як один із інноваційних технологій . Арт –терапію у своїй роботі використовують як практичні психологи , так і логопеди. Арт-терапія – це спосіб лікування і корекції розвитку з використанням занять художньою творчістю. Практичний психолог використовує для корекції емоційно-особистісного стану дитини. Тут використовується один із прийомів арт-терапії це мова виразних рухів. Прийоми , які використовує логопед та музичний керівник однакові. Для розвитку артикуляційної моторики використовується багато відповідних вправ .
Усі вони направлені на те , щоб ротик був слухняний.

[талант]

Словник театральної термінології:
Театралізована діяльність – це художня діяльність, що пов’язана із сприймання творів театрального мистецтва і відтворенням в ігровій формі набутих уявлень. Вражень, почуттів.
Театр – гр. походж. місце, де проходить вистави.
Антракт - перерва в театрі.
Балет – театр музики, жесту, пантоміми.
Сюжет – це усне, зв’язне висловлювання. Що відбиває у стислій формі динаміку основних подій гри.
Сценарій – складається в усній формі (може бути записаний дорослими за дітьми), задля розігрування певного сюжету в різних видах театралізованих ігор.
Театралізація – це передача авторського або складання власного тексту на задану тему за допомогою вербальних і невербальних засобів виразності, підготовка та показ вистави за ним.
Акторські здібності дітей дошкільного віку – це такий рівень прояву психологічних особливостей індивіду, який забезпечує йому стійкий інтерес та усних у художньо-мовленнєвій діяльності та успішне виконання ролей в театрально-ігровій діяльності.
Результативність проекту:
1. Розширення світогляду дошкільника, їхнього уявлення про театр, театралізовану діяльність, працю акторів.
2. Збагачення мовного словника дітей театральною термінологією.
3. Підвищення рівня навчання дошкільнят через театрально-ігрову діяльність; удосконалення психічних процесів – пам’ять, уява, мислення, воля.
4. Комплексне розв’язання мовленнєвих завдань.
5. Наповнення центрів театралізації ляльками, фігуркам, атрибутами до різних видів театру.
6. Вдосконалення координації рухів, жестів, пластики, міміки.
7. Бажання дітей “грати в театр”, потреба до виступів перед дорослими та однолітками, прагнення успіху та визнання.
ІV. Ресурси: дошки для стенду, кольоровий та білий папір, ватман. Картон, клей ПВА, матеріал для пошиття костюмів, спонсорська допомога.
V. Додатки: перспективне планування театр.студії, плани-конспекти семінару-практикуму для вихователів “Види лялькового театру”, музичного дійства “Гра в театр”, матеріали до стенду “З дитячого садка – в актори”, сценарії запланованих вистав, взірці театрів із огляду-конкурсу “У країні ляльок”, мів зичний репертуар до вистав.
Важливо розглянути вплив театралізованої діяльності на розвиток зв'язного мовлення, вміння складати самостійні зв'язні висловлювання - сюжети гри та сценарії театральних вистав. Визначити критерії та показники творчого розповідання дітей старшого дошкільного віку в театралізованій діяльності, його рівневі характеристики. Запропоновано лінгводидактичну модель роботи щодо навчання творчого розповідання, що складається ознайомлювального, пошуково-діяльнісного і художньо-самостійного етапів та проводиться за літературно-мовленнєвим, мовленнєвотворчим, театрально-ігровим напрямками. Визначено педагогічні умови, за яких навчання творчого розповідання відбуватиметься більш ефективно. Виявлено послідовні стадії та тенденції навчання розвитку творчого розповідання в театралізованій діяльності.

[Elen2]

Девочки, долго ждала пока вы пересмотрите свои папки с документацией и выставите материалы,но......Заранее надеюсь, что хозяйки материалов не обидятся !
В основном материалы с нашего форума.Спасибо всем, кто делится с нами своими наработками!
Консультація для Вихователів:
«Вихователь і музичний керівник. Теорія та практика педагогічної взаємодії»
Всім відомо, що загальний та музично- естетичний розвиток дошкільників у дитячому саду здійснюють музичний керівник, що має фахову освіту
( музичну школу, музичне відділення училища або інституту) добре
володіючий теорією й методикою педагогічного процесу, і вихователь.
Робота педагогів (музиканта й вихователя) складна, різноманітна й повинна проводитися в тісному контакті.
У нашому дитячому саду працюють молоді фахівці, саме тому я вибрала цю тему. Для початку мені б хотілося познайомити вихователів з функціями й обов'язками музичного керівника.
1. Функції й обов'язку музичного керівника:
За загальну постановку музичного виховання в дитячому саду відповідає музичний керівник. Він виконує наступне:
- Проводить заняття в кожній віковій групі 2 рази в тиждень відповідно графікові роботи. Це вимагає великої попередньої підготовки:
- відбирає і розучує музичний матеріал, який потрібно грамотно й виразно виконати дітям.
- Розробляє й планує засвоєння програмних навичок,
- вчасно готує наочний матеріал, посібники,
- прослуховує записи,
-намічає й проводить (якщо це необхідно) індивідуальні заняття підгрупами або з окремими дітьми.
2. Відповідає за проведення свят і розваг.
3. За допомогою консультацій і групових занять керує роботою вихователів в області музичного розвитку дітей.
На консультаціях музичний керівник :
-знайомить вихователів з планом роботи,
-розучує дитячі твори, звертаючи увагу на вміння
і навички, якими повинна володіти дитина,
- обговорює проведене заняття ( враховує успіхи, труднощі дітей, яким потрібна допомога),
- підбирає аудіо – записи для прослуховування на ранковій гімнастиці та на інших заняттях.

На групових заняттях музичний керівник систематично навчає вихователів, удосконалюючи їхні навички в області співу й руху.
Розучує з ними твори, для індивідуального й колективного
виконання на святах і розвагах. При цьому враховує здатності
кожного: один має прекрасний голос, інший добре танцює, третій красиво виконує вправи, четвертий виразно декламує й може стати активним ведучим свята.
4. Регулярно проводить педагогічні наради, на яких вирішуються
методичні питання, обговорюється програма святкових ранків
і розваг, намічаються додаткові завдання, з метою вдосконалення навчального процесу.
5.Проводить роботу з батьками , втягуючи їх у загальний процес музичного виховання дитини. В індивідуальній бесіді, на консультації, зборах музичний керівник дає поради щодо музичного розвитку дитини.
Функції й обов'язки вихователя:
Вихователь має у своєму розпорядженні більші можливості прилучення дітей до музики:
1. Бере активну участь у процесі навчання дітей на музичних заняттях.
Наприклад, у молодших групах вихователь співає разом з дітьми, не заглушаючи дитячого співу.
У середній і старшій групах допомагає розучуванню пісень й
разом з музичним керівником оцінює виконання, уже вивченого твору. Крім цього (якщо вихователь співає чисто й виразно), може проспівати нову пісню з фортепіанним супроводом.
При навчанні дітей музично- ритмічним рухам у молодших групах, вихователь бере участь у всіх видах рухів, тим самим активізуючи малят.
У середній, старшій групі роль вихователя інша: він діє в міру необхідності, показуючи рух, нагадуючи ту або іншу
побудову або даючи окремі вказівки в танці, вправі, грі...
2. Вихователь стимулює творчість дітей: підказує тему, розподіляє ролі, намічає загалом розвиток сюжету.
3.Направляє самостійну музичну діяльність дітей, включає
музику в ігри, прогулянки, трудовий процес, гімнастику, образотворчу діяльність, розвиток мови та ознайомлення з
навколишнім середовищем, використовуючи вивчений матеріал.
4. Бере участь у відборі музичного матеріалу, використовуючи його на заняттях гімнастикою, образотворчою діяльністю, по розвитку мови й ознайомленням з навколишнім.
Спільна робота й взаємодопомога музичного керівника й вихователя приводить до бажаних результатів у рішенні завдань загального музичного виховання дошкільника.

[Elen2]

Этапи роботи.
http://*********ru/1556465m.jpg (http://*********ru/1556465.htm)

ПОСЛІДОВНІСТЬ РОЗУЧУВАННЯ ПІСНІ

1 заняття – Ознайомлення дітей з піснею, її характером. Показ
ілюстрації чи іграшки. Повторне прослуховування.
2 заняття – Продовжувати ознайомлення дітей з піснею. Вчити
розуміти її зміст, визначати динаміку..
3 заняття Учити дітей підспівувати пісню, інтонувати мелодію.
Звернути увагу на музичний вступ до пісні, його характер.
4 заняття Учити дітей пізнавати пісню за вступом, чисто інтонувати
її, правильно вимовляти слова, співати одночасно.
5 заняття Учити дітей пізнавати пісню за мелодією (без слів).
Звернути увагу на чисте інтонування інтервалів та спів
природним голосом у повільному темпі (на склад «Ля».
6 заняття Учити дітей виразно виконувати пісню, правильно
вимовляти слова. Стежити за правильністю дихання під
час співу.
7 заняття Учити дітей співати окремими групами, виразно, чисто
інтонувати мелодію.
8 заняття. Учити чисто інтонувати мелодію, правильно вимовляти
слова й додержуватися всіх музичних відтінків.

СЛУХАННЯ МУЗИКИ

1 заняття – Ознайомлення дітей з твором та його характером.
Показ ілюстрації чи іграшки. Повторне прослуховування.
2 заняття – Продовжувати учити дітей визначати характер музики й
засоби музичної виразності. Виконати твір контрастно.
3 заняття Поглибити уявлення дітей про частини твору. Закріпити
поняття:тихо, голосно, тихіше, ще голосніше..
4 заняття Учити дітей пізнавати твір за другою частиною. Закріпити
поняття «швидко – повільно», повторити . які засоби
виразності використав композитор.
5 заняття Показати дітям, що п’єса може звучати у різних регістрах
6 заняття Учити дітей розрізняти два знайомі твори. Закріпити в
дітей знання про характер творів.
7 заняття Учити дітей порівнювати два твори за динамікою,
регістровим звучанням, темпом, характером та
будовою.
1 квартал - «Які почуття передає музика?»
2 квартал - «Про що розповідає музика?»
3 квартал - «Як розповідає музика?»

[Elen2]

Вікові особливості дітей переддошкільного віку
Переддошкільнии вік - це період, коли у дитини закладаються основи музичних здібностей: естетичний смак, музичний слух, почуття ритму, музичне сприйняття , пам'ять.
З перших днів свого народження дитина отримує ряд вражень, серед яких є й музичні. Це, наприклад, голос матері, яка співає колискові пісні, це звуки музичних іграшок, які збуджують або заспокоюють дитину. Музика, як всіляке мистецтво, допомагає дітям пізнавати світ і виховує дітей, вона позитивно впливає на психіку дитини і є засобом розвитку її емоційної сфери.
Психічні особливості дитини 2-3 років зумовлені тим, що в цей період у дитини недостатньо розвинута стійкість уваги, підвищена емоційність, нестійка пам'ять, відсутня уява. Але саме в цьому віці діти більш чутливі, вразливі, мають високе наслідування дорослих і бажання до пізнання оточуючого світу. Завдяки оточенню, впливу дорослих на виховання й навчання, діти мають великі потенційні можливості розвитку психічних процесів -пам'яті, мислення, зосередженості, на основі чого проходить процес формування здібностей дитини, в даному випадку - музичних. Як відомо, музичні здібності досить часто виявляються в ранньому дитинстві. Це можна довести на прикладі багатьох геніальних музикантів (Моцарт, Бах, Римський-Корсаков та ін.)
Багато дітей двох-трьох років розрізняють висоту звуків і напрямок мелодії, тобто у них починають виявлятися музичні здібності. Саме тому дуже важливо якнайраніше включити дитину в музичну діяльність, у процесі якої розвиваються її музичні здібності (Т.І.Науменко).
Первісне завдання розвитку музичних здібностей - це формування у дітей зосередженості, зацікавленого ставлення до музики, емоційного відгуку на неї та засвоєння деяких виконавчих навичок.
Саме зацікавлене ставлення до музики характеризується емоційним відгуком на неї. Це виявляється не стільки переживанням її змісту, скільки зовнішнім проявом дитини, пов'язаним із музикою.
Музика має здатність викликати активні дії у дитини, спонукає реагувати на музичні звуки різноманітними відгуками, рухами, підспівуванням, сміхом тощо. При цьому немає значення, якого характеру звучала музика. Поступово інтерес дитини до музики стає більш різноманітним. її емоційний стан відповідає характеру музичного твору (бадьорий, веселий, або лагідний чи сумний при слуханні відповідної музики). Дитина 2-3 років вміє чітко відокремлювати музику від різноманітних подразників, розрізняє її специфічні особливості: ритм, мелодію, силу звука.
На третьому році життя дитина асоціює звуки музики зі звуками навколишнього світу. Саме звуки музики нагадують маленькій дитині, як накрапає дощик, або йде ведмідь чи стрибає зайчик. Відомо, що в цьому віці дитина сприймає оточуючий світ в цілому, невідокремлено. Це відноситься і до музики. В 2-3 роки дитині важко диференціювати якісь частини музичного твору. Музичний образ вона сприймає як щось суттєве. І чим виразніша музика, тим більш справжньо її сприймає дитина.
Поступово вона починає відокремлювати деякі частини твору, розрізняти зміни динаміки (тихо-голосно), регістру (високо-низько), впізнає гру двох-трьох дитячих музичних інструментів.
В переддошкільному віці починає встановлюватись виконавча діяльність дітей (співи, музично-ритмічні рухи). Наприкінці другого і початку третього року життя у дитини з'являються окремі ознаки співочих інтонацій: протяжність співу, певний ритм мелодії, навіть відмічається правильна музична висота. Вона може наслідувати дорослого, підстроюючись до його голосу, музичного інструмента; вміє підспівувати окремі склади, слова, фрази, а наприкінці третього року життя вже співає нескладні пісні та підспівки. На третьому році життя діти мають певні передумови правильного виконання музично-ритмічних рухів. Діти відчувають елементарну ритмічність в діях, пов'язаних із музикою. Якщо проводити з дітьми заняття з ритміки систематично, то вже через деякий час маленькі діти самостійно розрізняють контрастні зміни в музиці (голосно-тихо; високо-низько; швидко-повільно) і відповідно змінюють рухи. На третьому році життя діти засвоюють основні рухи (ходьба, біг, підстрибування), що дозволяє їм більш чітко передавати характер музики (бадьорий, легкий, уривчастий). Ці рухи вони виконують ще недосконало, але виявляють велике бажання і радість під час їх виконання. Отже, в переддошкільному віці вже відбувається становлення основних видів музичної діяльності, які дуже сильно між собою пов'язані, і на початку буває важко їх відокремити один від одного. Наприклад, слухання музики може супроводжуватись рухами, рухи виконуються під спів тощо. Поступово відбувається більш чітке відокремлення різних видів музичної діяльності, що дозволяє вирішувати програмові завдання до кожного з них. Переддошкільний вік відрізняється тим, що саме тут формується підґрунтя для розвитку музично-сенсорних здібностей дітей. Малюки вчаться вслуховуватись до музики, розрізняти основні особливості музичного звука (висоту, тривалість, тембр та силу). Діти порівнюють, чим відрізняються і чим схожі між собою музичні звуки, відтворюють їх у співі, музично-ритмічних рухах, іграх, грі на дитячих музичних інструментах.
Розвиток музично-сенсорних здібностей відбувається на основі наслідування дорослих, у процесі чого дитина виявляє свою активність до пізнання оточуючого.



Характеризуючи переддошкільний вік, Н.Вєтлугіна доводить, що дитина 2-3 років вміє самостійно слухати музичний твір, реагувати рухами на слова і зміст пісні, звуконаслідувати деякі образи в піснях, підспівувати і співати нескладні пісні, передавати рухами деякі ознаки якогось образу. Діти цього віку вміють слухати музику як з показом якоїсь іграшки або картинки, так і без нього. Впізнають знайомі музичні твори за фортепіанним супроводом або на інших музичних інструментах. Цей період розвитку характеризується потягом до самостійності. Здійснюється перехід від ситуативного мовлення до зв'язного, від наочно-дійового мислення до наочно-образного, зміцнюється м'язово-руховий апарат. У дитини з'являється бажання займатися музикою, активно діяти. Вона оволодіває багатьма рухами, які дозволяють самостійно танцювати і грати.


Особливості освітнього процесу з музичного виховання
Характерними особливостями організації музичного виховання дітей 2-3 років є те, що в основу покладено як колективні форми роботи, так і індивідуально-диференційний підхід до кожної дитини. Необхідно враховувати єдність виховного і навчального процесу. Особливо це стосується дітей 2-3 років. Організація музичної діяльності дітей цього віку проводиться в різних формах, а саме: заняття, використання музики на святах і розвагах, в ігровій діяльності. І для того, щоб музика посіла певне місце в житті дитини, необхідний тісний взаємозв'язок в роботі музичного керівника і вихователя. Цей взаємозв'язок повинен нести не односторонній характер. Перш за все , педагоги повинні знати програму розвитку, виховання і навчання дітей цього віку, а крім того, знати кожну дитину, її можливості, її задатки. Як показала практика, злагодженість в роботі вихователя і музичного керівника необхідна з моменту підготовки до музичного заняття. Від взаємодопомоги, взаєморозуміння, створення єдиних вимог залежить рівень засвоєння дітьми знань, вмінь і навичок. Особливо це важливо у групі дітей 2-3 року життя.
У зв'язку з економічними умовами в останні роки часто в групах переддошкільного віку музичні заняття проводяться самими вихователями, а музичні керівники ведуть роботу з більш старшими дітьми. В такому випадку порушується цілісність музичного виховання, діти 2-3 років не мають можливості займатися музикою в повному обсязі. Запропоновані методичні поради стосуються роботи в першу чергу вихователів, а також пропонуються для підвищення кваліфікації музичних керівників.
Доведено, що вихователі повинні знати програмові завдання і музичний репертуар для дітей переддошкільного віку, вміти співати, танцювати і, бажано, грати на музичних інструментах. Тільки за таких умов діти зможуть отримати необхідні музичні знання. Але, як правило, вихователі цих груп не володіють музичними інструментами, тому ми рекомендуємо використовувати дитячі музичні інструменти: металофон, іграшкове піаніно, акордеон, кларнет, трикутник, бубон, ксилофон, сопілку тощо.
Для успішного здійснення музичного виховання вихователь повинен чітко уявляти, як планується робота з музичного виховання, які основні напрямки відбиваються в календарному плані, враховувати вікові особливості дітей і їх музичний прояв.
Необхідно знати, що під час планування треба враховувати комплексність, а саме: цілісність різних видів музичної діяльності (співи, слухання музики, музично-ритмічні рухи), які не відокремлюються один від одного, і при цьому вирішуються загальні завдання, загальний програмовий зміст, загальні методи і прийоми.
Так, слухання музики супроводжується підспівуванням, співи - рухами. Цим самим здійснюється формування передумов музичних здібностей, співочі та моторні прояви у дитини. До цього треба ставитись позитивно, вихователь повинен створювати умови для активних дій дитини, підтримувати їх.
Також треба знати, що програмовий зміст заняття повинен бути спрямований на розвиток емоційного відгуку дитини на музику, первісного інтересу до неї, на активізацію окремих дій відповідно до характеру музики, її змісту тощо. Велике значення в програмовому змісті необхідно приділяти розвитку сенсорних здібностей дитини, а саме: вчити дітей розрізняти висоту, тембр, динаміку музики, особливості звука. Також необхідно враховувати повторюваність знайомого матеріалу. Це зумовлено тим, що діти цього віку не завжди запам'ятовують те, що вже чули чи бачили, при цьому є діти, які відрізняються один від одного рівнем засвоєння матеріалу, який пропонується. Нестійкість вже здобутих навичок потребує багатократного повторення. Тому на занятті необхідно давати невелику кількість завдань і музичного матеріалу (за Н.Вєтлугіною, Т.Науменко).
Завдання музичного виховання повинні бути пов'язані з завданнями фізичного, морального та розумового виховання. Вихователь реалізовує програмові вимоги у всебічному розвитку дітей. Одним із важливіших завдань розвитку дітей цього віку є розвиток мовлення. Музика і мовлення мають загальні особливості (ритм, мелодія, темп). Тому на музичному занятті діти можуть виявляти високу мовленнєву активність.
У структуру музичних занять обов'язково включають дидактичні вправи для розвитку музичного слуху і голосу. Ці вправи позитивно впливають на весь артикуляційний апарат дитини, на підготовку його до вокальної і мовленнєвої діяльності. Вправи займають 1-2 хвилини від обсягу всього заняття. ,
Відомо, що цей вік для дитини є найнасиченішим для розвитку розумової діяльності. Саме в 2-3 роки дитина активно пізнає оточуючий світ, все для неї є ще новим і невідомим. Всі заняття в групі спрямовані на розвиток пізнавальних процесів дитини. Ті знання, які малюк отримує на одних видах занять, тісно пов'язані між собою, доповнюються і розширюються на інших заняттях. Так, наприклад, все те, що дитина засвоїла на занятті з розвитку мовлення, переноситься в музичне заняття, і навпаки. Рухи, які вивчила дитина на фізкультурі, можна закріпити на музичних заняттях тощо. На музичних заняттях музика допомагає засвоїти знання дітей про різні предмети або явища, про їх ознаки і взаємодію між ними. Так, наприклад, малюк впізнає: хто живе в хатинці, великий ведмідь чи малий? Як ходить Марійка, вгору чи вниз? Хто це співає, мама-пташка чи пташенятко? Або: "Вибери кульку того кольору, про яку щойно співали. Покажи, як ходить ведмідь або зайчик".


Музична інформація, що пропонується дітям 2-3 років на різноманітних заняттях переплітається між собою, тому можна комбінувати різні методи, вводити різноманітн прийоми навчання.
Для педагогіки переддошкільного віку характерне використання таких методів:
Iі Використання наочності у взаємодії зі словом.
-Iа Ігрова форма навчання.
Р Високий емоційний контакт дорослого з дитиною.
Iі Повторність одних і тих програмових завдань на основі дидактичного матеріалу.
(Т.І.Науменко)
На третьому році життя дитини неабияке значення під час формування навичок слухання посідає іграшка, яка відповідає змісту пісні або музичного твору. Сприйняття малюком пісні починається перш за все з того, що він розуміє, про кого або про що співається у пісні, або про що "говорить" музика. Запам'ятовуванню допомагає іграшка або картинка, зоровий образ якої пов'язаний з відповідною музикою. Поряд із наочно-слуховими методами велику роль відіграє слово педагога: коротенькі пояснення до пісні або програмової п'єси. Вихователь обов'язково звертає увагу дітей, про що "розповідає" пісня, п'єса.
Розвиток дитячого співочого голосу потребує серйозної та тривалої роботи педагога. Необхідно викликати у дітей бажання підспівувати, підтримувати бажання співати разом з педагогом або самостійно. Для цього необхідно зацікавити дитину. Виразно виконавши пісню, педагог використовує відповідну іграшку, інсценує зміст пісні.
Основним методичним прийомом в розвитку співочих інтонацій у дітей 2-3 років є наслідування співу дорослих, підспівування. Діти спочатку не можуть виконати всю пісню, вони починають проговорювати слова нарозпів, підспівують окремі склади, слова, фрази пісні. Звучання їх голосів ще слабке, нестійке, деякі діти відстають від загального темпу. Вихователь, познайомивши дітей з піснею, під музичний супровід розучує її з голосу, підігруючи мелодію на музичному інструменті. Він підбадьорює активних дітей, підтримує відстаючих, запрошує їх заспівати індивідуально разом з вихователем.
Необхідно постійно підтримувати позитивний емоційний стан дитини, що сприяє більшому засвоєнню1 дітьми співочих навичок. Тому, при засвоєнні пісні, також як при ознайомленні з нею, використовуються іграшки, різноманітні ігрові прийоми, які викликають стійкий інтерес дітей до пісні. Пісні, які були вивчені на музичних заняттях, слід часто повторювати в різноманітних ситуаціях. Наприклад, коли обігрується нова іграшка, включати їх у розваги, свята, різноманітні ігри.
Як ми вже зазначали, різні музичні твори в цьому віці можуть пропонуватися у різних видах музичної діяльності: чи то для слухання, чи то для співу або музично-ритмічних рухів.
Спочатку музичні твори пропонуються як самостійні для слухання або для співу, чи для виконання ритмічних рухів. Коли дитина засвоїть всі ознаки цього твору (характер, темп, зміст), то в подальшому можна пропонувати музичний твір разом із твором контрастного характеру. Це надає дітям можливість самостійно оцінити різницю між творами і дати їм оцінку (відповідаючи на запитання або виконуючи відповідні рухи).
Коли дітьми вже засвоєно необхідний обсяг знань про довкілля, вихователь включає у процес навчання елементи проблемно-пошукового методу. Суть методу в цьому віці зводиться до того, що вирішення пізнавального завдання вихователь здійснює "на очах" у дітей, а вирішення схожого завдання, але на іншому матеріалі, пропонує дитині. Наприклад, діти вже знайомі з темпом (швидко-повільно), співвідносять його з відповідним персонажем (заєць, ведмідь), з відповідною величиною (великий, малий). Вихователь пропонує вгадати за музичним уривком, яка йде до них на гостини Мотрійка - велика чи мала. Так діти вчаться переносити ознаки одного предмета на ознаки іншого. Основним принципом методики навчання музично-ритмічним рухам дітей

[Elen2]

И еще раз "Этапи розучування".

«Етапи розучування музичного матеріалу ».
О – Ознайомлення.
Р - Разучування.
З - Закріплення.

Слухання
О - Ознайомлення:
Ознайомлення з музичним твором .Вступна бесіда ,уважне
прослуховування від початку до кінця.
Визначення характер твору, подання коротких відомостей про композитора (старший вік).

Р - Розучування:
Вчити дітей емоційно відгукуватись на музику, розуміти текст пісні.
Визначення дорослими характеру музики(для раннього віку).
Самостійне визначення характеру твору, зміни темпу, динаміки, прізвище автора ( дошк. вік).
Впізнавання всього твору за звучанням.
Для старшого дошкільного віку:
- визначення характеру;
- порівняння між собою;
- придумування сюжетів, добір дітьми віршів;
- Виховувати естетичне сприймання світу, рідної природи.

З - Закріплення:
Закріплення музичного твору. Збагачувати музичне сприйняття у дітей раннього віку.
Впізнавання твору за уривком, або в грам запису, порівняння його з контрасними або схожими музичними п єсами (Дошк.вік).

Виховувати інтерес та любов до різних видів музики.

СПІВИ .

О - ОЗНАЙОМЛЕННЯ.

Ознайомлення з піснею, бесіда за її змістом, пояснення нових слів.

Для дошкільного віку:
- визначення характеру;
- розучування мелодії за окремими фразами.
Визначення структури пісні (вступ, заспів, приспів, закінчення)

Р - РОЗУЧУВАННЯ.
Ранній вік:
1) Вчити дітей підспівувати звуки та слова.
2)Продовжувати роботу над наслідуванням звуків та слів у дітей раннього віку
3)Вчити дітей раннього віку впізнавати пісню, яку співає дорослий.
Розвивати бажання наслідувати його спів.
4) Вчити дітей раннього віку співати разом з дорослим,не вигукуючі окремі слова й склади,спонукати вимовляти співучим голосом пісенні інтонації.
Молодший вік:
1)Домагатися емоційного відгуку на пісню, розвивати бажання підспівувати дорослому (молодш.вік).
2) Вчити дітей впізнавати пісню, яку співає дорослий.
3)Впізнавати пісню за вступом, робота над ансамблем-одночасним співом дітей після закінчення музичних фраз (дикція, динаміка, одночасне закінчення пісні дітьми)
Старший вік:
1) Впізнавання твору за ритмом(старш.вік).
2)Робота над чистотою інтонування мелодії та складних місць у пісні («стрибків»,пунктирного ритму) у дітей дошк віку.
3)Робота над диханням, дикцією.
4)Впізнавання твору за мелодією, за закінченням музичних фраз (дошк.вік).
5)Впізнавати пісню за всупом, робота над ансамблем-одночасним співом дітей після закінчення музичних фраз (дикція,динаміка,одночасне закінчення пісні дітьми)
6)Робота над динамікою пісні(дошк.вік).

З - ЗАКРІПЛЕННЯ.

Характерне виконання пісні.
Закріплення пісні.
Впізнавання пісні за будь-яким уривком.
Виконання її хором, підгрупами, індивідуально.

[Elen2]

МУЗИЧНО-РИТМІЧНІ РУХИ.

О -ОЗНАЙОМЛЕННЯ:

Ознайомлення дітей з музикою до танцю , вправи.
Виділити структуру.
Пояснення, показ, виконання.

Р -РОЗУЧУВАННЯ:

Розучування рухів та окремих елементів, робота над зміною рухів у різних частинах музики,над характером танцю.
Вчити своєчасно змінювати рухи, працювати над чіткою »дикцією» виконання рухів.
Працювати над пластикою.
Розвивати у дітей ритмічний слух.
Відображати в рухах характер музики.
Розвивати виконавські здібності.

З - ЗАКРІПЛЕННЯ:

Вчити виконувати танець,хоровод,вправу самостійно.
Робота над образом.

ГРА.

О -ОЗНАЙОМЛЕННЯ:

Ознайомлення зі змістом гри та музикою до неї.

Р - РОЗУЧУВАННЯ:

Робота над закінченням фраз.
Домагатися чіткого дотримання дітьми правил гри.



З - ЗАКРІПЛЕННЯ:

Активізація пасивних, сором язливих дітей, запропонувати їм провідні ролі.







ГРА НА МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТАХ.


О - ОЗНАЙОМЛЕННЯ:

Ознайомлення з музичним твором.
Аналіз його за фразами.
Показ виконання твору дорослими.
Відстукування ритму.

Р - РОЗУЧУВАННЯ:

Розучування п єси,робота над ритмом.
Розвивати звуковисотний слух.
Погравати ритмічний малюнок на ударних інструментах(ложки,трещотка,бубен).
Вчити грі на металофоні.
Вірно передавати ритмічний малюнок.
Засвоювати прийоми вірного звуконаслідування,чисто інтонувати мелодію.
Розвивати почуття ритму та самостійність.

З - ЗАКРІПЛЕННЯ:.

Закріпити у дітей навички.