Документація, статті, консультації для музкерівників

[Люка]

Навіщо дитині ляльковий театр?


Оживаюча лялька - чи можливо це?
Яке маля не мріяло хоча б один раз, щоб його улюблені іграшки, що стали кращими друзями, ожили й заговорили? Щоб вони змогли розімкнути темницю своєї статичності, розповісти про себе, стати дійсними партнерами по іграх? І навіть ляльки - роботи не здатні цю мрію виконати, адже їхній руху механічні й, мабуть, ще більш далекі від бажаного "пожвавлення", якого сподівається дитина. Але, виявляється, чудо "живої" іграшки все-таки можливо!
Мова в цій статті піде про дивне створіння рук людських - ляльці-рукавичці. Про ганчіркову м'яку ляльку, яку можна "пожвавити" за допомогою руки й "оживити" силою своїх емоційних переживань. Чи доводилося Вам коли-небудь знайомити малюка із цією іграшкою? Якщо так, то згадаєте його першу реакцію. Крихітка вже звикла до навколишніх його звичайних ляльок, що завмерли в одній позі й виражає лише одну емоцію, а те й зовсім байдужим. І отут раптом він бачить ляльку, що тягнеться до нього руками, киває головою, невимушено розкланюється й здоровається з ним начебто сама собою... Здивування, цікавість, бажання поторкати й розгадати таємницю "живої" іграшки - все виражається на особі крохи. За першим незабутнім враженням треба освоїти можливостей
ляльки, які виявляються практично безмежними.
У чому ж переваги такої іграшки?
По-перше, одягаючи ляльку на руку, дитина "зливається" з нею, ототожнюється з персонажем, у який буде грати. З її допомогою він може не просто відпрацьовувати моделі поводження, як він це робить зі звичайною лялькою. З нею він здатний емоційно виразити все те, що його тривожить і хвилює, говорячи не від своєї особи, а від імені казкового персонажа, що живе в уявному світі. До речі кажучи, саме тому ляльки-рукавички використаються дитячими психологами в психокорекційній роботі. На занятті психолог пропонує дитині розіграти спеціально для нього придуманий сценарій. У процесі подання, у тім або іншому виді що відтворить ситуацію, що травмує дитину, маля за допомогою ляльки-рукавички виражає свої переживання й агресію. Таким чином, діти позбуваються від їхніх страхів, що мучили, і негативних емоцій.
По-друге, лялька-рукавичка, сама по собі несе деякий емоційний образ. Як правило, лялька - весела або смутна - зображує позитивного або негативного героя якої-небудь казки, мулы - або телефільму. Граючи з лялькою, дитина психологічно переживає роль. А виходить, здобуває настільки необхідний йому емоційний досвід проходження полярних станів. Кілька різнохарактерних ляльок-рукавичок допоможуть маляті відповістити на запитання, яке це - бути злим або добрим, брехливим або правдивим, розумним або дурним, довірливим або підозрілим, сміливим або боягузливим, відкритим або замкнутим, дратівливим або спокійним... І нарешті, головне, як це - бути дорослим? У грі вона більше не маля, вона - дорослий: вирішує дорослі проблеми, сама справляється з життєвими ситуаціями, самостійно робить вибір.
У театральній постановці може брати участь вся родина, а щоб дитині було цікавіше, запросіть для гри його однолітків. Нехай кожний з малят вибере героя, що йому симпатичний. Навчіть дітей називати вголос свою роль і пояснювати в грі свої дії, озвучувати персонажа. "Я - жабка-скрекотушка", "Я - лисичка-сестричка", "Я -вовчок-сірий бочок" – кожний з героїв говорить із особливою інтонацією, виражає тільки йому властивий характер. І пам’ятайте, театр – це чарівне дійство, для якого потрібно забезпечити відповідну "магічну" обстановку: півморок, лаштунки, за допомогою свіч або різнобарвного підсвічування можна створити таємничу гру світла й тіні.

[Люка]

Театралізовані ігри є різновидністю сюжетно-рольових ігор. Вони мають спільну будову й ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові та організаційні дії, правила, рольові та організаційні взаємини. Джерелом змістовності цих компонентів с навколишній, світ. Враження навколишньої дійсності є опорою для творчості педагога і дітей. Кожна форма, зміст можуть бути розіграні в кількох варіантах. Істотна відмінність театралізованих ігор - заздалегідь відомий сценарій, в основі якого лежить зміст казки, вірша, оповідання тощо. Головний сюжет мовби веде за собою гру. Але, полегшуючи розвиток теми, він разом з тим зменшує можливості педагога і дітей творчо її розвивати.
Навчити дітей творчо й самостійно розвивати тему гри допоможуть різноманітні засоби. Зокрема, зразки кількох варіантів її розв'язання спонукають дітей щоразу шукати й створювати новий варіант. Діти привчаються використовувати різні способи зображення, якщо вихователь комбінує в одній грі зображувальні засоби, властиві різним видам театралізованих ігор.
Щоб з'ясувати ці види, пропонуємо певну класифікацію ігор.
Усі театралізовані ігри доцільно поділити на дві великі групи: режисерські ігри та ігри-драматизації.
Звичайно, кожна гра містить лише кілька найцікавіших (головних) ролей, наприклад Червона Шапочка і Вовк, Коза і Вовк. Менш привабливішими за своєю активністю, місцем і обсягом дій є такі персонажі, як бабуся, мисливці, козенята. Але навіть з урахуванням цих ролей не всі діти активно зайняті у грі. Щоб усі вихованці брали участь у грі, а не тільки споглядали спектакль, слід трохи пофантазувати. Наприклад, Червона Шапочка, доки дійде до бабусиного будиночка, зустрічає не лише Вовка, а й чимало звірят: одним вона допоможе в біді, з Іншими подружиться, ще інші попередять її про підступність та хижість Вовка. Дехто з дітей може зіграти ролі різних дерев, квітів, які вітають, супроводжують дівчинку, зображають стан погоди, посміхаються, хмуряться, знічуються під дощем, частують Червону Шапочку суницями, малиною, збирають гриби тощо.
Активна .участь всіх дітей у підготовці та ході гри розвиває в них самостійність, ініціативу, творчість. Якщо діти в кожній грі виконують принаймні хоч якусь роль, то щоразу вони почувають себе дедалі більше розкутими, все частіше створюють нові нетрадиційні ситуації. Спостерігаючи, як деякі діти найбільш виразно виконують провідні ролі, всі інші наслідують їх у міру власних здібностей. Через найбільш цікаві (головні) ролі мають пройти усі діти. Так власна практика й досвід є передумовою самостійної організації дітьми театралізованих ігор. Для цього об'єднуються кілька дітей. Але самі діти не спроможні організувати всю групу. Та й у цьому немає потреби. Це вихователь має створити умови для виникнення таких груп. Наприклад, в одному місці можна розкласти" ширму й розмістити біля неї ляльки бі-ба-бо, в іншому розмістити фланелеграф - різного виду призми, книжки, стенд і набори персонажів. Слід створити умови для тіньового театру й використовувати його в слушний час. Спочатку поява тіні на екрані є незвичним видовищем для дітей. Врешті, допитливість перемагає, і діти з'ясовують, завдяки чому виникає тінь. Коли враження від ефекту тіні минає, вони самі беруться використовувати підготовлене вихователем обладнання для тіньового театру. Настільні ж театри влаштувати ще легше - згрупувати іграшки чи картинки за відомими дітям казками. Така тематична добірка нагадує вихованцям знайому гру, і вони охоче починають розвивати її по-своєму.
Можна створити умови й для такого маловідомого й практично непоширеного в дошкільних закладах виді Ігор, як імпровізація. Звичайно, такі ігри слід організовувати, якщо трапився цікавий чи незвичайний .випадок. Можливо, хтось поводиться так, що заслуговує критичного демонстрування поведінки. Вихователь відповідно дає тему:-«Зумій поділитися», «Мій друг», «День народження», «Хто найкмітливіший» тощо. _ Можна обрати й тему, пов'язану з характеристиками образів, - Буратіно, Мальвіна, Котигорошко, Заєць чи їжак та інші. Після таких ігор досить лише запропонувати дітям ляльку, вбрану відповідно до знайомого образу, як вони починають зображати її манери, поведінку, вчинки.
Ніколи не слід повторювати буквально, одну й ту ж саму гру. Щоразу треба придумувати новий варіант або влаштовувати сюрприз на початку, в середині чи кінці гри. Несподівані ситуації, різноманітність у розігруванні сюжету, ролей зацікавлюють дітей, спонукають їх до власних пошуків, знахідок.
Наприклад, гру на сюжет знайомої казки «Рукавичка» варто почати з вірша Н.Саконської «Де мій пальчик». Зрозуміло, що в наступній грі такий прийом недоцільний, бо момент несподіванки зникає. Щоб іншим разом зацікавити дітей цією грою, слід перед тим, як виводити їх на прогулянку, покласти на їхньому шляху рукавичку. Несподівана знахідка спонукатиме дітей пригадати початок казки: «Ішов дід-лісом та й загубив рукавичку...» І не потрібно більше ніяких стимулів для початку гри. Діти залюбки розбирають ролі, влаштовують ігрові ситуації. Вихователь лише допомагає їм в організації гри та виконує роль ведучого.

[Люка]

Логоритміка


Тема тижня: Моє рідне місто. Звуки – ах-ох-ух-ех.

Ігрові вправа: «Ми йдемо» - з ускладненням (запис)
Завдання муз. кер.: самостійне виконання вправи, спонукати дітей виконувати рухи виразно, знаходити індивідуальну пластику музично-руховому образу, розвивати акторські здібності.
Завдання логопеда: слідкувати за вірним виконанням рухів, а саме – виховання темпоритмічних немовленневих рухів, розвивати координацію у просторі, ускладнити виконання вправи вигуками ах! Ох! Ух! Ех! на квадратних закінченнях музичної побудови.

Вправи на розвиток дихання та артикуляціїі:
1. Позіхання з відкритим та закритим ротом
2. Надувати щоки при затиснутому носі
Завдання муз. кер.: музичний супровід залежно від динаміки.
Завдання логопеда: відтворювати повільний видих, розвиток фонаційного видиху.

Слухання музики: «Гопак» (укр..нар.тан.)
Завдання муз. кер.: розпізнавати музичний твір за уривками, у грамзапису. Спонукати слухати та диференціювати тембри провідних інструментів симфонічного оркестру (скрипкових, духових, ударних ); розвивати вміння визначати жанрову належність музичного твору.
Завдання логопеда: слідкувати за артикуляцією чіткої звуковимови дітей, формувати граматичну будову мови дітей, збагачувати активний словник відповідно до теми твору.

Вправи для розвитку слуху та голосу: Проспівування звуків ах-ох-ух-ех:
1. На форте
2. На піано
3. На стокато
4. На легато
5. На одному звуці
6. По головним тризвукам ладу.
Завдання муз. кер.: сприяти засвоєнню дітьми різноманітних інтонаційних зворотів, включаючи різні види руху мелодії (вгору-вниз ) та інтервали.
Завдання логопеда: розвивати мовленнєві і мімічні рухи, слідкувати за артикуляцією чіткої звуковимови дітей.

Пісні: «Гарна наша Україна» (укр..нар.п.)
Завдання муз. кер.: сприяти формуванню у дітей співочих навичок, вміння інтонаційно правильно співати пісні з музичним супроводом та без нього. Спонукати дітей співати виразно, дотримуючись динамічних відтінків, відображати характер пісні та своє особисте ставлення до неї.
«Кленові листочки»(Н.Грановської)
Завдання муз. кер.: сприяти оволодінню навичками чіткої звуковимови (проговорення тексту пошепки у ритмі пісні), словникова робота з поясненням окремих слів. Формувати основні співочі вміння, проспівування окремих музичних фраз пісні («стрибків», пунктирного ритму тощо), звернути увагу на ритмічний малюнок мелодії. Сприяти вмінню чисто інтонувати мелодію, розвивати правильне звукоутворення.
Завдання логопеда: розвивати мовленнєві і мімічні рухи, слідкувати за артикуляцією чіткої звуковимови дітей, слідкувати за мовленнєвим диханням під час співу та чіткою дикцією, відтворювати іннервацію м’язів язика, активізувати роботу кінчика язика.

Муз.-рух. творчість: «Метелики»(запис)
Завдання муз. кер.: розвивати вміння дітей супроводжувати музично-рухові етюди виразною мімікою і пантомімікою Розвивати музично-рухову творчість, творчу ініціативу та самостійність.
Завдання логопеда: розвивати орієнтацію у просторі, розвивати швидкість, точність і увагу, спонукати до творчої самостійності.

Танці, хороводи: «Гопачок»(укр..нар.тан.)
Завдання муз. кер.: удосконалювати техніку виконання танцювальних рухів; переходити, відповідно до змін у музиці, від одного руху до іншого. Сприяти оволодінню умінням узгоджено рухатися в повільних та швидких парних, масових танцях, в хороводних таночках, об’єднуватись у дружному колі.
Завдання логопеда: розвивати координацію загальних рухів, орієнтацію у просторі, формувати спільну діяльність під час виконання таночку, формувати напруження та розслаблення м’язів тіла.

Гра: «Жуки»(Л. Вишкарьова)
Завдання муз. кер.: закріпити вміння створювати музично-ігрові образи, залучати до самостійної участі у грі. Активізувати пасивних, сором’язливих дітей. Виховувати товариські взаємини між дітьми,толерантне ставлення до ровесників під час спільної музичної діяльності.
Завдання логопеда: співвідносити дії правої і лівої руки, ускладнити гру вигуками ах! Ох! Ух! Ех! на квадратних закінченнях музичної побудови твору, формувати емоційно-вольовий стан під час виконання спільних ігор.

Гра на муз. інструментах: «Я – маленький хлопчик» (укр..нар.п.)
Завдання муз. кер.: Викликати бажання індивідуально чи невеличкими групами відтворювати найпростіші ритми, ритмічними звуками акомпанувати інструментальним творам, пісням, що виконуються дорослим у супроводі фортепіано. Залучати до рухливих ігор з використанням мелодійних, ударних іграшок-інструментів. Розвивати творчу активність, уяву і фантазію.
Завдання логопеда: узгоджувати дії правої та лівої руки, формувати темпо-ритмічні відношення, відтворювати ритмічний малюнок наслідуючи дії логопеда.

[Люка]

логоритміка


Тема тижня: Хто як до зими готується. Звук – О.

Ігрові вправа: «Якщо весело сьогодні» (запис)
Завдання муз. кер.: Розвивати у дітей ритмічний слух, вправляти в чіткому виконанні рухів вправи та удосконалювати вміння відтворювати у рухах характер музики. Використовуючи музичний вступ до вправи для створення відповідного емоційного настрою, спонукати дітей підкреслювати танцювальний настрій виразною мімікою, пластикою рук.
Завдання логопеда: слідкувати за вірним виконанням рухів, а саме – виховання темпоритмічних немовленневих рухів, розвивати координацію у просторі, ускладнити виконання вправи вигуками звуку «О» у сполученні з різними приголосними (от, оп, ой… ) на квадратних закінченнях музичної побудови.

Вправи на розвиток дихання та артикуляціїі:
1. Поклацати язиком (присмоктувати язик до піднебіння та відтягувати донизу, щоб утворилося клацання).
2. Вдих носом, видих – ротом з промовлянням «Ох». На сильну долю – вдих носом, на слабку – видих ротом.
Завдання муз. кер.: музичний супровід у розмірі 2/4 або 4/4.
Завдання логопеда: слідкувати за правильним диханням, та вимовлянням звукосполучення.

Слухання музики: «Випав сніг»(Н.Шевченка)
Завдання муз. кер.: Розпізнавати музичний твір за уривками, у грамзапису. Спонукати слухати та диференціювати тембри провідних інструментів симфонічного оркестру (скрипкових, духових, ударних ); розвивати вміння визначати жанрову належність музичного твору.
Завдання логопеда: слідкувати за артикуляцією чіткої звуковимови дітей, формувати граматичну будову мови дітей, збагачувати активний словник відповідно до теми твору, змінювати інтонацію відповідно до емоційного забарвлення фрази.

Вправи для розвитку слуху та голосу: «Веселі гуси»(укр..нар.пісня-примовка)
Завдання муз. кер.: музичний супровід залежно від динаміки.
Завдання логопеда: формувати правильну артикуляцію та дикцію у дітей.

Пісня: «Щедра Осінь та багата»(Н.Рубальської)
Завдання муз. кер.: Розвивати вміння аналізувати, узагальнювати, порівнювати, впізнавати пісню за вступом, визначати структуру пісні: вступ, закінчення, заспів, приспів. Робота над ансамблем (вчити співати злагоджено, слухаючи один одного, починаючи спів після вступу).
Завдання логопеда: узгоджувати дії правої та лівої руки, формувати темпо-ритмічні відношення, відтворювати ритмічний малюнок наслідуючи дії логопеда, розвивати мовленнєві і мімічні рухи, слідкувати за артикуляцією чіткої звуковимови дітей, слідкувати за мовленнєвим диханням під час співу та чіткою дикцією, відтворювати іннервацію м’язів язика, активізувати роботу кінчика язика.

Танці, хороводи: «Осінь – господиня»(запис)
Завдання муз. кер.: Удосконалювати виконавські здібності дітей у танцях, залучати їх до самостійного виконання. Виховувати танцювальну культуру. Підтримувати позитивний настрій від спілкування та злагоджених танцювальних рухів з однолітками.

«Восени»(С.Майкапар)
Завдання муз. кер.: Конкретизувати і закріплювати поняття «жанр»(«марш», «пісня» , «танець» «полька», «вальс», «народний танець»).Розучувати рухи та окремі елементи танцю. Розвивати ритмічний слух, формувати навички чути зміну характеру музики танцю та відтворювати її у рухах, формувати вміння дітей відображати особливості «музичної мови» в русі (ритм, темп, зміну характеру музики, початок та кінець музичного супроводу).
Завдання логопеда: формувати темпо-ритмічні відношення, відтворювати ритмічний малюнок наслідуючи дії логопеда, розвивати координацію загальних рухів, орієнтацію у просторі, формувати спільну діяльність під час виконання таночку, формувати напруження та розслаблення м’язів тіла.

Гра: «Півник та курочки» (Г.Фріда)
Завдання муз. кер.: Привертати увагу дітей до зміни характеру музики та відображати ці зміни через образно-пластичну та просторово-рухову діяльність, сприяти оволодінню ігровими навичками.
Завдання логопеда: співвідносити дії правої і лівої руки, ускладнити гру промовлянням звукосполучень ко, оп, ой на квадратних закінченнях музичної побудови твору, формувати емоційно-вольовий стан під час виконання спільних ігор.

[Люка]

Напарница атестовалась, вот делала ей папку....

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО
НАВЧАННЮ ДІТЕЙ
АКТОРСЬКІЙ МАЙСТЕРНОСТІ

РОБОТА ПО ОЗНАЙОМЛЕННЮ ДІТЕЙ З РОБОТОЮ ТЕАТРУ,
ЙОГО ПРИМІЩЕННЯМИ ТА ПРАЦІВНИКАМИ
Мета: Проводити роботу з дітьми по ознайомленню з примі- щеннями театру і призначенням його предметного оформлення, працівниками театру та їх обов'язками; поступово вводити в мову дітей слова-терміни театрального вжитку, адекватно стимулюючи до їх використання; викликати інтерес до театру та бажання займатися театралізованою діяльністю.

Методичні рекомендації.
Заняття в студії проводяться один раз на тиждень, тобто чотири
рази на місяць у другій половині дня, але індивідуальна робота, окремі
види вправ, можна планувати два-три рази на тиждень по мірі потреби, в
повсякденному житті.
Щомісяця проводяться студійні театральні ігрові дні, де підводиться своєрідній підсумок попередньої роботи.
Для того, щоб прискорити процес розуміння казки чи літературного
твору використовують таку систему роботи:
1. Читання, обговорення і переказ казки. Починати потрібно з самого
простого : з розбору того, про що йдеться в казці, що робить герой. В
цьому допоможе розгляд ілюстрацій і розігрування дій з допомогою
настільного театру.
2. Існує більш ефективний спосіб, який дає можливість виявити зміст і
послідовність дій, певні відношення між персонажами. Це
моделювання. Воно починається з заміщення одних об'єктів іншими
(ідеально-умовними). Інколи необхідно замінювати не тільки
головних героїв, а й ті предмети, з якими діють головні герої.
Замісники - це кружечки, квадратики і інші фігури, які відрізняються за кольором і величиною, якщо на перших порах дитина важко
орієнтується, що ж, прийдеться допомогти.
На перших заняттях число замісників відповідає кількості героїв, а надалі можна вводити замісники, щоб діти самі відбирали потрібні. Такі порівняння приходять не зразу. Спочатку бажано використовувати , ось такі невеличкі порівняння: показати квадрати і пофантазувати, що це може бути ?(будинок, школа, дитячий будинок, кінотеатр, будка. для собаки).
Показати 2 палички різні за довжиною .Запропонувати не лише
порівняти їх а й скласти невеличкий сюжет.
- це мама і доця гуляють по саду
- це Змій Горинич і Котигорошко .Вони б'ються і Котигорошко
перемагає Змія.
- Це Лісовичок і Гнатик гуляють по лісу.
Коли вибір замісників освоєно, можна переходити до розігрування
сюжетів.

3. Коли діти повністю оволоділи розігруванням казок з допомогою
замісників, можна приступати до «конспектування». Дорослий зачитує
уривок, а діти замальовують розміщення замісників. В кінці утворюється
схема малюнків (серія). Потім дитині пропонується переказати казку за
цією серією. Якщо дитина плутає послідовність малюнків, то можна зайві
прикрити листком паперу, залишаючи лише той малюнок, який необхідно переказувати на даний момент. Це завдання спрямоване на те, щоб навчити передавати основні події прочитаної казки і основний зміст
казки.
4-5. Тепер можна надати дітям самостійність в розігруванні казок.
До цього етапу зміст, події і слова діти уже засвоїли. Тепер можна і розіграти. Спочатку ляльковий чи настільний театр. А потім — гра - драматизація.
6. Коли казка вже добре засвоєна — можна в ній пофантазувати і
змінити сюжет на новий лад, або змінити героїв. По-перше, це викликає у
дітей радість і сміх. По-друге — фантазію і творчість. По-третє казка одна
і та ж не набридає, вона тепер інша.
7. Тепер сюжет казки ми перенесемо на інші заняття: на математику, грамоту, екологію, економіку і навіть комплекси ранкової гімнастики. Тобто казка – як першооснова виховання і навчання буде супроводжувати нас весь час.
Слід відмітити про велике значення підбору казок чи літературних
творів, бо не кожний з них може трансформуватися в театралізоване
дійство. Необхідно щоб оповідання чи казка містили нескладні ( і не
надто образні) діалоги, які легко відтворити. Суттєво важливим моментом є і ілюстрації, що допомагають дітям повніше сприйняти зміст
твору, конкретизують образи, описані події, обстановку, в якій вони
відбуваються.
Для цілеспрямованої роботи з формування творчої саморегуляції і
активності дітей в театралізованій діяльності матеріали досліджень
дають право на висновок, що використання різних жанрів літературних
творів при обіграванні їх сюжетів дає змогу найповніше враховувати
пізнавальні та ігрові інтереси кожної дитини, успішно здійснювати
особистісно-орієнтований підхід.
Далі роботу театральної студії будуємо за такими послідовними етапами.
На наступному- рубежі роботи знайомимо дітей з театром, театральною
термінологією ( театр, афіша, каса, гардероб, фойє, антракт і інші), та
формує ігровий образ через систему казкових тренінгів.
Своєрідність кожного ігрового образу, який створюється при
драматизуванні казок, авторських творів, полягає в єдності типової і
індивідуальної характеристик. Уміння виділяти характерні якості
персонажів формується у процесі нагромадження знань про тварин,
професії людей, стан природи тощо. Маючи відповідні уявлення,
дошкільнята легко відтворюють способи пересування різних живих істот,
їхні характерні пози і інше.
Герої будь-якого твору постають перед нами у різних ситуаціях та емоційних станах, які й розкривають оте типове й індивідуальне в них.
Так, хитра лисиця майже завжди виявляється переможницею, а от у
фіналі казки «Заєць, півень і лисиця» вона опиняється в іншому для цього
образу становищі - бачимо її зляканою, тоді як слабкий півник, котрий у багатьох казках опинявся в зубах лисиці, тут, навпаки, перемагає. Добирати певні виражальні засоби для відтворення рухів і голосів персонажів допоможуть імітаційно-ігрові вправи та творчі вправи. Краще використовувати фронтальну форму проведення занять. На наступному етапі роботи переважають групові , підгрупові та командні форми організації дітей. Як відомо, конкретний образ створюється поєднанням кількох обов'язкових складових: рухів, мовлення, реквізиту.
Вихователь-керівник студії менше втручається в процес виконання
дітьми завдань, а лише стежить за правильним їх виконанням, допомагає
в разі потреби. Діти під керівництвом дорослого виготовляють декорації,
атрибути. Заняття набувають переважно творчого характеру.
А на останньому етапі керівник студії майже не втручається в
організацію театрально-ігрової діяльності дітей, надаючи їм цілковиту
самостійність.
Така форма роботи - як щомісячні театральні ігрові дні надає
можливість дітям здійснювати постановку уривку чи вже цілої п’єси, по
мірі вивчення матеріалу, добирати потрібні атрибути, костюми декорації і
т.д. В ході театрального дійства діти мають можливість проявити свої
акторські здібності та вміння, показати те, чого вони навчилися за місяць.
При організації та керівництві театралізованої діяльності дітей слід
пам'ятати, що всі театралізовані ігри можна поділити на дві великі групи: режисерські та ігри-драматизації. Режисерські ігри розрізняються
за місцем і способом організації: настільні та стендові..
Настільні ігри - це театр іграшок, театр каринок. Стендові - стенд-книжка, фланелеграф, тіньовий театр. Ігри-драматизації поділяються за способом зображення: драматизації з пальчиками, з ляльками бібабо
драматизація як гра самої дитини, імпровізадія - за даною чи обраною
темою, дитина створює образ за допомогою висловлювань, міміки чи
пантоміми.
Треба мати на увазі, що майже кожну казку, оповідання чи тему
можна зіграти засобами будь-якого виду театру, урізноманітнює повторення одного й того ж сюжету.
Діти використовують вже з попередньої театралізованої гри,
вистави, ролі і водночас опановують багатоманітні засоби їх зображення
характерні для різних видів театрів, звичайно, щоб оформити кожний вид
театру, слід створити образи. Не варто гаяти на це часу. Трохи фантазії, а
головне залучення дітей до творчого процесу, виконання ними самими
роботи, збуджують їхню активність, спонукають їх шукати потрібний
матеріал для оформлення, творчо застосовувати уміння з малювання,
ліплення, аплікації.
Якщо діти в кожній театралізованій грі виконують принаймні хоч
якусь роль то щоразу вони почувають себе дедалі більш розкутими, все
частіше створюють нові нетрадиційні ситуації. І цьому сприятимуть в
одному місці групові кімнати, розкладена ширма, в іншому розмщений
фланелеграф. Слід створити умови для тіньового театру й
використовувати його в слушний час.
Настільні театри влаштовувати ще легше — згрупувати іграшки чи
картинки за відомими дітям казками.
Ефективність формування творчої активності дітей під час театралізо- ваної діяльності залежить від вище сказаних умов, але й насамперед, від особистості, творчого стилю, діяльності вихователя. Він повинен сам щиро любити книгу і театр, вміти збудити пізнавальний інтерес у дітей і заохотити їх відображати прочитане чи побачене засобами театралізованої діяльності.

[Люка]

Специфіка театралізованої діяльності
Старший дошкільний вік
С.Рубінштейн, Г.Сорокіна підкреслювали, якщо для дітей трьох-п'яти років важливим є переміщення фігурок, тобто маніпулювання
іграшками та предметами, що стимулює їхню мовленнєвотворчу діяльність, то у старшому дошкільному віці така театралізована творча
гра переходить на вербальний рівень, коли для дітей стає суттєвою сама наявність персонажів, незалежно від їх рухів на сюжетному полі. У старших дошкільників ігрові дії часто носять символічний узагальнений характер, зберігаючи лише загальні риси дій, що надає дитині можли- вість упродовж нетривалого часу програвати довші «часові відрізки» подій. Старших дошкільників більше цікавить результат ігрової діяльності. Ігри характеризуються колективізмом, довготривалістю, складеним сюжетом, виконанням правил, які містяться в ролі й
обумовлені сюжетом гри (С.Рубінштейн). Провідним мотивом фи у цьому віці стає пізнавальний інтерес, який проявляється у прагненні впорядкувати власну уяву про довкілля.
До старшої групи діти приходять уже з певним запасом ігрових умінь: будувати план-сюжет, розподіляти ролі, самостійно готувати атрибути та декорації, використовувати способи колективного спілкування
(Л.Артемова, Л.Бочкарьова, Р.Жуковська, Д.Менджерицька, Н.Михай- ленко, Н.Седж).
Діти старшого дошкільного віку мають можливість самостійно орга- нізовувати й здійснювати театрально-ігрову діяльність, вони оволоді- вають умінням осмислено вибирати засоби виразності для самостійної театралізованої діяльності через художній аналіз літературного твору, образів героїв; узгоджувати власні дії з діями учасників гри; самостійно й справедливо розв'язувати суперечки; допомагати товаришам; дбайливо ставитися до ігор; радіти успіхам.
У старших дошкільників з'являється інше ставлення до вистави. Вони прагнуть глибше передати образ героя та показати власне ставлення до нього. Іноді діти вражають виразністю міміки, жесту, слова. У дошкільників шести-семи років гра-драматизація стає виставою, в якій вони грають «для глядачів», а не «для себе», вона є ніби переходом до драматичного мистецтва" (Б.Теплов).
Залежно від віку дітей змінюється й керівництво театралізованою діяльністю. В педагогіці є різні погляди на роль вихователя в організації дитячих ігор. На думку більшості вчених, гра - єдиний вид діяльності,
в якому дитина проявляє незалежність від дорослих (Г.Сорокіна, Н.Седж). Необережне втручання дорослих часто призводить до того, що гра згасає, перестає викликати цікавість у дітей. Науковці зазначають, що не слід втручатися у гру дітей, що таке втручання перетворює її на навчання, «паралізує» дитячу творчість і самостійну вигадливість (Н.Насруллаєва, С.Русова).
У старших групах більш широко застосовуються прийоми опосеред- кованого педагогічного впливу: організація предметно-ігрового середо- вища, постановка перед дітьми проблемних ігрових завдань, допомога у плануванні діяльності, попередня мовленнєва робота тощо.

[Люка]

АНАЛІЗ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ПРОГРАМ
НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ З РОЗДІЛУ
«ТЕАТРАЛІЗОВАНО-ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ»
Аналіз альтернативних програм («Ладки», «Дитина — орієнтовний зміст виховання й навчання дітей трьох-семи років у дитячих закладах», «Українське дошкілля», «Малятко», «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку», «Дитина в дошкільні роки») здійснюється за такими напрямами: зміст і форма театралізованої діяльності, способи педагогічного керівництва, урахування мовленнєвої роботи у процесі театралізованої діяльності, використання театралізованої діяльності як засобу розвитку зв'язного мовлення, навчання творчої розповіді.
Так, у більшості програм «Ладки», «Дитина в дошкільні роки», «Українське дошкілля», «Малятко») театралізована діяльність визна- чається, насамперед, як вид сюжетно-рольової гри, для розвитку якої автори програм передбачають поширення тематики, ускладнення сюжетів та ролей, виокремлюють підрозділ «Ігри-інсценівки» («Дитина в дошкільні роки»). Зміст роботи з розвитку театралізованої діяльності в зазначених програмах передбачає формування художньо-естетичного сприймання, а також активне залучення дітей до виконавчої діяльності.
У програмі «Ладки» театралізована діяльність розглядається як особливий вид художньо-творчої діяльності, що містить такі компоненти, як сприймання, емоційний відгук, відтворення, творчість. Завдання гри передбачають формування мовленнєвих умінь.
Автори інших програм («Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку», «Дитина в дошкільні роки» поширюють межі театралізованої діяльності.
У програмі «Дитина в дошкільні роки» театралізована діяльність розглядається як театральне мистецтво. Через створені фонди «Хочу», «Можу» визначені показники розвитку театралізованої діяльності, крім
знайомства з театральною термінологією («театр», «актор», «глядач» тощо). Формування обізнаності з різними видами театру передбачають розвиток художньо-мовленнєвих виконавчих умінь дітей, здібностей
до творчого перевтілення.
Програма «Українське дошкілля» акцентує роль художньої літератури у збагаченні ігрових сюжетів та театралізованої діяльності. Реалізація мовленнєвих завдань у процесі театралізованої діяльності пов'язана передусім з формуванням інтонаційної виразності мовлення та збагаченням, удосконаленням власного мовлення дітей на основі утворення літературних текстів. Водночас конкретні мовленнєві завдання не визначено.
У програмі «Дитина в дошкільні роки» хоч і виокремлено підрозділ «Ігри-інсценівки», що передбачає самостійне сюжетоскладання, але методичних рекомендацій не розроблено. Загалом, жодна програма
не визначає конкретних завдань у процесі театралізованої діяльності.
На наш погляд, найбільш повною, досконалою в руслі нашого дослідження є програма А.Богуш. У «Витоках мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» автор не лише чітко класифікує театралізовані ігри, а й пропонує вперше розроблену послідовну програму формування театрально-ігрової компетенції дошкільників. Найбільш цінним, на нашу думку, є багатоаспектність, різноспрямованість програми. По-перше, у дітей формують уявлення про різні види театру (ляльковий, пальчиковий, тіньовий, фланелеграф, театр іграшок), різні жанри літературних творів, за темою яких розігруються театралізовані ігри. Причому, в про-
цесі художнього сприймання дітей підводять до аналізу образів, їх есте- тичної і художньої характеристики. Це допомагає їм найбільш точно перевтілюватися у казкових та інших сценічних персонажів. Паралельно
в кожній віковій групі дошкільнят навчають основам акторської майстерності, прищеплюють навички, необхідні для відображення різних емоцій, настрою, окремих рис характеру.
У змістовій лінії «Світ мистецтва» «Базового компонента дошкільної освіти в Україні» розвитку театралізованої діяльності надається певної ваги. Окремо виділено розділ «Театральне мистецтво», в якому увага
приділяється сприйманню театрального мистецтва, формуванню емоцій- но-ціннісного ставлення до мистецтва театру,, визначенню художньо-театрального образу тощо. Поставлені завдання вимагають розробки фунтовного методичного забезпечення процесу організації театралізо- ваної діяльності дітей.
Підсумовуючи сказане, зазначимо, що кожна з розглянутих програм спрямована на всебічний розвиток творчої особистості. Автори означених програм підкреслюють величезну роль гри у становленні та
розвитку особистості дитини.. Гуманізація педагогічного процесу передбачає побудову особистісно орієнтованої моделі виховання, зміну форми спілкування вихователя з дітьми. У значній мірі враховуються
інтереси, бажання, здібності дитини.
Автори деяких програм дотримуються різних форм організації театралізованої діяльності: спеціально організована — у якій провідна роль належить педагогові, та самостійна ігрова діяльність при міні-
мальному втручанні вихователя («Малятко», «Дитина в дошкільні роки»).


Старший вік
Дитина оволодіває вміннями й навичками
У сприйманні театрального видовища:
• розуміти зміст дійства вистави, театральний образ як живу акторську дію з використанням засобів мовлення, міміки, жестів, рухів, музики, танцю, співу;
• оцінювати свої вчинки та вчинки товариш», порівнювати їх із вчинками персонажів вистави, наслідувати позитивних героїв, співчувати персонажам;
• впізнавати в силуетах і тінях характерні образи персонажів, оцінювати героїв (хитрий, жадібний, нерозумний, довірливий), співчувати персонажам вистави, підказувати їм як поводитися у скрутних ситуаціях.
В ігровій діяльності:
• відображати характерні особливості образу театральних персонажів (рухатися, супроводжувати рухи мімікою, жестами);
• своєчасно включатися в колективну драматизацію твору;
• самостійно влаштовувати ігри-драматизації, театралізовані ігри, ігри в «Театр», розігрувати за ролями літературні твори, сюжети казок.
У сценічній діяльності:
• брати активну участь у підготовці до театралізованих ігор;
• творчо перевтілюватися в образи персонажів, розігрувати сюжети, виразно і з гумором виконувати ролі;
• вносити творчі фрагменти в гру за казкою;
• брати участь у роботі драмгуртків;
• виготовляти декорації, атрибути, костюми.
У процесі навчання дитина дізнається та усвідомлює:
 про театр як вираження життєвих ситуацій в акторській грі;
 про різні види театру (пальчиковий, настільний, драматичний, театр іграшок, фланелеграф, театр бібабо, театр картинок), їх особливості, призначення;
 про театральну термінологію (три блоки: колектив - актор, трупа, режисер, костюмер, гример, художник, глядачі, успіх, оплески; вистава — сюжет, сценарій, прем'єра, частина, антракт, фінал; театр - афіша, каса, квиток, зала, куліси, дзвінок, завіса,
балкон, декорації);
 колективний характер дієтворення під час підготовки театральної вистави, важливість орієнтуватися на партнера з ігрової взаємодії;
 змістовність, варіативність сюжетів, можливість їх зміни.
Форми організації театралізованої діяльності
Організовані дорослим (заняття):
 театралізація окремих епізодів казок;
 драматизація казок;
 показ настільного театру;
 показ театру іграшок;
 організація ігор-імітацій;
 інсценування та читання за ролями віршів, написаних у діалогічній формі;
 розігрування за ролями літературних творів;
 оздоблення сюжетного ігрового поля;
 сюжетоскладання;
 розробка сценаріїв.
ініціативні:
 рядження;
 інсценування віршиків, казок, самостійно та з однолітками;
 сюжетно-рольові ігри за уривками казки;
 імпровізовані ігри в «Театр»;
 сюжетоскладання;
 ігрове поле.

[Люка]

МАТЕРІАЛ, РЕКОМЕНДОВАНИЙ
ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ У ПРОЦЕСІ
ТЕАТРАЛІЗОВАНО-ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Настільний театр іграшок, театр ляльок, картинок, фланелеграф, театр бібабо, тіньовий театр, стендкнижка, кругова панорама.
Показники успіхів і досягнень:
• складає сюжети на наочній, словесній основі та самостійно;
• розробляє сценарії за віршованим текстом та на основі комбінування сюжетів;
• самостійно розігрує зміст забавлянок, українських народних пісень;
• використовує малі жанри фольклору в сюжетно-рольових іграх;
• самостійно показує виставу театру іграшок, картонажного, тіньового театру за знайомими сюжетами літературних творів;
• влаштовує сюжетно-рольову гру «Театр»;
• організовує самостійно та за вказівкою вихователя ігри-драматизації, театралізовані ігри за сюжетами
• бере участь в інсценуванні казок;
• виготовляє разом із вихователем атрибути,костюми, декорації;
• проявляє себе емоційним та естетично чутливим глядачем;
• ідентифікує почуття і вчинки персонажів з власними діями;
• виявляє особистісну позицію в процесі перевтілення у сценічний образ, запам’ятовує сюжетну послідовність, своєчасно включається в дію;
• використовує музично-пластично-пісенний досвід у театралізації різних творів літературних жанрів.
Позиція дорослого і дитини
Дорослий:
 організатор предметно-ігрового середовища;
 помічник;
 координатор;
 учасник гри;
 глядач;
 режисер.
Дитина:
 учасник ігор;
 виконавець;
 режисер;
 ініціатор сумісної діяльності;
 організатор
Репертуар
Розповідь з елементами драматизації твору К.Чуковського «Телефон», фланелеграф, настільний театр, кругова панорама «У школі світлофора Моргайка»; тіньовий театр за мотивами угорської казки «Двоє жадібних ведмежат», театр бібабо, пальчиковий театр, драматизація за мотивами української народної казки «Колосок», стенд-книжка, театр бібабо, пальчиковий театр, драматизація за мотивами казки О.Толстого «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно»; настільний театр іграшок, фланелеграф, театр бібабо, драматизація за мотивами українських народних казок «Солом'яний бичок», «Лисичка-сестричка»; кругова панорама, ляльковий театр, драматизація за мотивами слов'янської казки «Дванадцять місяців».

[Люка]

УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛІЗОВАНО-ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНЯТ
Серед умов організації театралізованої, діяльності дошкільнят виокремили: взаємозв'язок основних напрямів роботи (літературно-мовленнєвого, мовленнєвотворчого, театрально-ігрового); комплексне
розв'язання мовленнєвих завдань; раціональне поєднання різних^видів і типів занять; інтеграція різних видів дитячої художньої діяльності; занурення в активну театралізовану діяльність на основі інформаційно-змістової обізнаності; забезпечення адекватного використання театралізованої діяльності в навчально-виховному процесі та доцільності в частому плануванні різних її видів; особисту зацікавленість вихователя
в означеному виді дитячої діяльності.
Охарактеризуємо ці умови детальніше.
Взаємозв'язок трьох основних напрямів (літературно-мовленнєвого, мовленнєвотворчого, театрально-ігрового) є важливою умовою навчання дітей творчої розповіді в театралізованій діяльності; літературно-мовленнєвий та театрально-ігровий напрями були
підготовчими, у процесі яких діти засвоювали певні знання, розвивали вміння та навички, які надалі могли використовувати у мовленнєво- творчому напрямі. Літературно-мовленнєвий напрям реалізовувався через сприймання літературних творів, аналіз їх змісту та художньої форми, виконання різноманітних мовленнєвих, мовленнєвотворчих, літературно-мовленнєвих завдань та ігор. Робота за театрально-ігровим напрямом передбачала ознайомлення дітей із театральною термінологією, різними видами театру, що сприяло розвитку їхніх уявлень про театр, театралізовану діяльність, працю акторів; виконання імітаційно-ігрових та твоочих вправ і завдань; використання набутих
знань та вмінь під час гри в театр, підготовку театральної вистави. Мовленнєвотворчий напрям пов'язувався зі складанням дітьми сюжетів на наочній та словесній основі, самостійним сюжетоскладанням, розробкою сценаріїв за віршованими та казковими текстами на
основі комбінування сюжетів.
Серед важливих педагогічних умов ми видокремили комплексне розв'язання мовленнєвих завдань. Навчання творчої розповіді залежить від рівня розвитку зв'язного мовлення, в якому відбивається багатство словника, досконалість звукової сторони мовлення, сформо- ваність його граматичної будови. Творча розповідь є вищою формою зв'язного мовленнєвого висловлювання, для побудови якого дитина має опанувати лексичну, фонетичну та граматичну сторони мовлення, тому суттєвим є послідовне розв'язання всіх означених завдань у комплексі.
Раціональне поєднання різних видів (заняття з ознайомлення з художньою літературою, заняття з розвитку мовлення, заняття театрального гуртка) і типів занять (фронтальні, групові, індивідуально-групові), на нашу думку, відіграє значну роль в успішному розв'язанні завдання навчити творчої розповіді. Цілеспрямована мовленнєва робота проводилася на заняттях із ознайомлення з художньою літературою, з розвитку мовлення, на комплексних літературномовленнєвих заняттях, заняттях театрального гуртка, на заняттях синтетичного типу, що поєднували різні види художньої діяльності, а також у процесі сюжетно-рольових, театралізованих ігор; спілкування, свят та розваг, підготовки театральних вистав. Усе це дало змогу досягти органічного включення елементів творчої розповіді в різні навчальні, ігрові та побутові ситуації. Окреслена умова поєднується з наступною - інтеграцією різних видів дитячої художньої діяльності. Більшість дослідників підкреслюють образний характер творчих процесів, наполягають на необхідності
інтегрування різних видів художньої діяльності як умови естетичного виховання дошкільників, оскільки інтегративний підхід до використання у процесі виховання різних видів художньої діяльності поглиблює
естетичний розвиток дитини, поширює можливості образного сприйняття картини світу через твори мистецтва й образного їх відображення в самостійній діяльності. Тенденція до синтезу мистецтв визначається
наявністю загальних закономірностей художнього мислення та зв'язком різних видів мистецтв одне з одним та з реальним життям (Т.Алієва, Е.Бєлкіна, Н.Ветлугіна, Н.Гавриш, О.Дронова, Т.Казакова, Т.По-
стоян, О.Трусова, О.Ушакова, Г.Шибицька та ін.).
Активність дітей у театралізованій діяльності виявилася ефективною-лише завдяки інформаційно-змістовій обізнаності. З метою розв'язання завдань, визначених в експериментальній роботі, було створено театральний гурток. Для ефективної роботи такого гуртка була потрібна вільна кімната, де дітям ніщо не перешкоджало б зосередитися на озна- ченому виді діяльності. Театральну кімнату облаштували у світлому, просторому, затишному, теплому приміщенні, обладнаному в театральному стилі, де було зібрано різні види театру, костюми, дитячі книжки, ілюстрації. Важливого значення такій кімнаті надавав і В.Сухомлинський. Він створив кімнату казки, в якій зародився
ляльковий театр і драматичний гурток.
У театральній кімнаті було створено кілька куточків: куточок рядження де містяться костюми, шапочки для перевтілення малюків в образи казкових персонажів; куточок ляльок, в якому зібрані зразки різних видів театру, ляльки; куточок дитячої книжки, де зберігаються книжки для дітей, різні збірки казок, ілюстрації; куточок «Умілі рученята», в якому діти виготовляли необхідні атрибути, елементи костюмів, декорацій, малювали ілюстрації до творів різних літературних жанрів; куточок одного актора створили для того, щоб дитина у разі потреби могла побути наодинці з собою, власними думками, почуттями, мріями, створити власну казку, підготувати сюрприз для інших. Окрім цього в театральній кімнаті була сцена, на якій діти мали можливість виступати. Спочатку вони почували себе невпевнено, скуто, коли виходили до глядачів, але згодом звикли до сцени і стали почуватися вільніше, охоче брали участь у показі вистави. У театральній кімнаті зібрали необхідне для театральної діяльності обладнання: підібрали та підготували костюми для героїв всіляких казок, маски, шапочки; зібрали та виготовили разом із дітьми різні види театру: пальчиковий - до казки «Солом'яний бичок», фланелеграф - до твору «Ходить гарбуз по городу», ігрове поле на тему «Пригоди на лісовій галявині» тощо.
До театрального гуртка залучали всіх дітей, які виявили позитивне ставлення до театру та театралізованої діяльності.
Будь-яка діяльність, зокрема й театралізована, пов'язана з витратою фізичних сил, потребує напруження уваги, зосередженості, тому потрібно дозувати її, враховувати фізичні можливості та психологічні
особливості дошкільників. На підставі цього ми визначили оптимальну тривалість заняття театрального гуртка — 30 хв. та в режимі дня відвели певний час: організовані заняття проводили у другій половині дня один раз на тиждень. Самостійна театралізована гра проводилося за бажанням дітей і майже не дозувалася.
Було розроблено спеціальну методику: визначено програмні навчальні завдання, розроблено конспекти занять театрального гуртка на навчальний рік, ігри та завдання. Насамперед ми прагнули дати елементарні уявлення про театр, оскільки розв'язання означених завдань було неможливе без цих уявлень. Щоб ближче ознайомити їх із театром, навчити практично використовувати набуті знання та вміння, було створено «Театральну абетку», яка складається з трьох частин. У першій частині визначено особливості театралізованої діяльності, види та умови її організації. Друга частина містить конспекти занять театрального гуртка на навчальний рік, варіанти вправ та завдань. У третій частині «Театральної абетки» розташовані слова — театральні терміни за трьома блоками: актори, вистава; театр та його оздоблення. До першого блоку належать слова, пов'язані з людьми, які працюють в театрі; слова; що, можливо, на перший погляд, не мають відношення до театру, але, на нашу думку, дітям важливо ознайомитися з ними: єдність, щирість тощо. До другого блоку віднесли слова, пов'язані з виставою та її ходом. І лише після цього ми пропонували дітям ознайомитись із театром та його оздобленням. Такий розподіл пояснюється тим, що найважливішим у театрі є актор, який може де завгодно і за будь-яких умов показати виставу, для цього йому не обов'язково потрібне приміщення театру. Щоб «Театральна абетка» була справжньою абеткою, підібрали слова, пов'язані з театром, на всі літери алфавіту. Крім того, до абетки включили значно більший обсяг слів — театральних термінів, ніж необхідно для вихованців дошкільних
закладів, а вихователь може сам варіювати послідовністю введення термінології. До слів театральної термінології підібрано ілюстрації, що дає змогу дітям краще усвідомлювати будь-яке поняття. У додатку
містяться твори художньої літератури для занять театрального гуртка. Засвоївши певний обсяг знань, діти вільно та активно в театралізованій діяльності, використовували набуті вміння і навички. . Задля успішного навчання творчої розповіді у процесі театралізованої діяльності необхідно було забезпечити її адекватне використання, через доцільність частого планування різних видів театралізованої
діяльності. Для цього систематично включали у план роботи різні види означеної діяльності (перегляд театральних вистав; підготовку та показ вистав із використанням різних видів театру, театралізовані ігри тощо) як частину заняття (з ознайомлення з художньою літературою, з розвитку мовлення, заняття театрального гуртка), так і у вільний час (вранці або у другій половині дня) під час самостійної ігрової діяльності дітей. Застосовувались різноманітні форми театралізованої діяльності: вистави, театралізовані ігри, ігри в театр, заняття театрального гуртка; що
суттєво впливають на зміст і форму дитячих розповідей. Виконуючи ролі у драматичному театрі, дії за персонажів у різних видах театру, дитина створює певне мовленнєве висловлювання. Творча розповідь
виявлялася у складанні дітьми сюжетів на наочній і словесній основі та розробці сценаріїв для майбутніх вистав.
Важливою умовою забезпечення успішності театралізованої діяльності є особиста зацікавленість вихователя у цьому виді дитячої діяльності. За словами В.Сухомлинського, щоб діти яскраво передавали художні образи, слід перенести хоча б одну іскру з вогню своєї творчості до свідомості дитини.
У дослідженні Н.Гавриш визначено професійні та особистісні якості педагогів, які забезпечують успішність творчого навчання дітей: схильність педагога до творчої діяльності; вміння швидко і гнучко
перебудувати намічений план роботи залежно від можливостей дітей та відповідно до варіантів рішень, що пропонуються — запитань, ідей, проблем, які виникають у будь-якій творчій діяльності; вміння орієн-туватися на Індивідуальні особливості кожної дитини, забезпечення оптимальних умов розвитку всім дітям групи, різних за рівнем розвитку інтелектуальних та творчих здібностей, нахилів, інтересів, знань. В орієн- туванні на потреби кожного педагог мусить все ж таки враховувати поставлені завдання, дотримуватися напряму, обраного для всієї групи. Важливим також є: дотримання у стосунках з дітьми тактики партнерства, співробітництва, підтримки їхніх інтересів, заохочення до творчої діяльності; особистісна готовність до творчості, що виявляється в певних психологічних рисах - психологічна зрілість, реалізація себе в житті, прийняття нового, емоційна стабільність та усталеність; наявність у педагога спеціальних здібностей чи навичок творчої діяльності, що дають змогу зацікавити дітей процесом виконання роботи; високий
рівень професійної підготовки, що передбачає знання програми навчання та виховання, високий рівень власно? культури мовлення, володіння педагогічними технологіями навчання й розвитку мовлення, добре розвинена творча уява.
Отже, аналіз наукових підходів до визначення умов, сприятливих для розвитку театралізованої діяльності та зв'язного мовлення дітей, дав змогу урахувати лінгводидактичні, психолого-педагогічні аспекти екс-
периментальної роботи..

[Люка]

ВИДИ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Театралізована діяльність у дошкільному віці існує та усвідомлюється педагогами як один із найефективніших засобів педагогічного впливу на розвиток особистості дитини, що вико- ристовується з певною метою і спонукається мотивами. Педагог має за мету розвивати у дошкільників уміння «входити в образ» і «утримувати» його упродовж усієї театралізованої діяльності; усвідомлення мовленнєвих та виконавчих дій; уміння передавати характерні особливості будь-якого художнього образу; переносити отримані уявлення в самостійну ігрову діяльність; виявляти зацікавленість до театру як виду мистецтва; усвідомленість змісту, ідеї, художніх образів літературних творів.
Водночас театралізована діяльність виступає як специфічний вид дитячої активності, один із найулюбленіших видів творчості. Ще
С.Русова довела природність «драматичного інстинкту малюків». Діти щиро включаються до театралізованої діяльності, рухомі літературними, ігровими, особистісними мотивами. У них з'являються різноманітні потреби у грі, що виникають під впливом літературного твору. А також потреба у самовираженні, спілкуванні, у пізнанні себе через відтворення різних образів. У відвертому, щиросердому ставленні до художнього образу, втіленні його в різних формах театралізованої діяльності дитина виявляє рівень художньо-естетичного сприйняття, мовленнєву компетенцію, певні знання, вміння, навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання.
Отже, організація театралізованої діяльності передбачає формування у дітей певних уявлень про театр, театральну термінологію, тобто пізнавальний напрям спеціального навчання; створення сприятливих умов для ігрової діяльності, спонукання дітей до імпровізації, використання набутих знань у грі, тобто ігровий напрям та сценічний, у процесі якого відбувається формування театральних дій, елементів сценічної виразності.
Тетралізована діяльність є могутнім засобом мовленнєвого розвитку дітей. Під час перегляду вистави, ознайомлення з літературними творами за допомогою театру вони отримують зразки правильного, красивого, емоційно забарвленого зв'язного мовлення, насиченого влучними образними виразами, прислів'ями, приказками, фразеологізмами. У процесі сюжетно-рольової гри розвивається діалогічне й монологічне мовлення. У мовленнєвотворчій діяльності діти використовують різні типи зв'язних висловлювань задля розв'язання конкретних ігрових, комунікативних ситуацій (міркування, пояснення, відтворення казкових діалогів, складання власних сценаріїв тощо). Мовлення стає зрозумілішим, виразнішим, граматично оформленим. Гра сприяє розвиткові сюжетоскладання. У процесі підготовки і показу вистави у дітей розвивається зв'язне мовлення, яке має емоційно забарвлений характер, та передбачає широке вживання вербальних і невербальних засобів виразності (адже дошкільники або відтворюють художньо-мовленнєві сюжети і тим самим засвоюють норму у найвищому її прояві або вправляються в самостійному складанні сюжету і далі сценарію театральної вистави).
Види театралізованої діяльності дошкільників можна виокремити
за будь-якою однією з підстав:
 за способом організації (індивідуальні чи колективні ігри);
 за змістом театралізованої діяльності (ігри за сюжетами літературних творів, ігри-драматизації, інсценування);
 за видами ігрового матеріалу (театр ляльок, театр іграшок, пальчиковий театр тощо).
Звернімося до аналізу класифікацій театралізованої діяльності, що існують у дошкільній педагогіці.
Так, однією з перших, хто систематизував різні види театралі- зованої діяльності, була вітчизняний педагог С.Русова, яка вбачала в ній ефективний засіб розвитку мови і творчих здібностей. Вона виділяла такі види драматизації, як руханка і гра, в якій діти часто використовують для своїх забав зміст та словесні вирази тих казок, оповідань, що їм добре знайомі. С.Русова визначила два шляхи розвитку мовлення у процесі театралізованих ігор. Якщо діти спеціально готують ролі заздалегідь, дослівно вивчають
репліки літературних героїв, це, на її думку, сприяє збагаченню словника дошкільників образними літературними виразами. Цей шлях надає драматизації більш літературної форми та краси, але перетворює драматичну гру на вправу навчання мови. Якщо ж гра проводиться без попереднього заучування тексту, за власною інтерпретацією, тоді розвивається словесна творчість дітей, що знаходить проявляються у сюжетоскладанні. Цей шлях формує у малюків уміння знаходити слова, характерні для того чи іншого
моменту, героя, полегшує для дітей драматизацію більшості казок.
Основною підставою для виокремлення видів театралізованих ігор: драматизації, інсценування, ігри на теми художніх творів, В.Федяєвська вважає міру свободи щодо літературного тексту. Так, інсценування вимагає точнішого відтворення літературного тексту; гра за змістом твору припускає певну долю творчих змін у тексті за бажанням дітей.
Л.Артемова розрізняє театралізовані ігри залежно від виду гри та специфічного сюжетно-рольового змісту. Вона пропонує розподілити театралізовані ігри на дві основні групи: режисерські ігри та ігри-драматизації. У першому випадку дитина як режисер, водночас «голос за кадром», організовує театрально-ігрове поле, актори, виконавці в якому ляльки. В іншому випадку — актори, сценаристи, режисери — самі діти, які за ходом гри домовляються між собою про те, хто чим займатиметься, хто яку роль виконуватиме.
У програмі А.Богуш «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» подано таку класифікацію, яка включає способи організації дітей, і зміст театрально-ігрової діяльності, і різноманіття літературних текстів, за якими можуть розігруватися театральні постановки. Автор виділяє ігри-драматизації, імпровізації, інсценівки художніх творів, ігри за сюжетами літературних творів, розігрування потішок, забавлянок, пісень.
Деякі дослідники розглядають театралізовану діяльність як ігри за сюжетами літературних творів (Р.Жуковська, В.Захарченко, К.Х.Косенко), як творчі рольові ігри (Т.Маркова).
Т.Маркова зазначає, що у творчих рольових іграх, які виника- ють і розвиваються під впливом від змісту дитячих книжок, діти комбінують уявлення від прослуханих творів з уявленнями, які вони мають про навколишню дійсність в одному ігровому сюжеті. Зв'язок із текстом літературного твору в таких іграх менш стійкий, і діти мають можливість відображати в одному ігровому сюжеті не лише зміст будь-якого конкретного твору, але й окремі епізоди з різних літературних джерел, комбінуючи їх з уявленнями про довкілля зі свого особистого досвіду. Тобто йдеться про сюжетоскладання як спосіб самостійної організації дітьми літературно-мовленнєвого матеріалу - сюжету, сценарію - основи гри. Автор досліджує цей вид ігор як «гру для себе», тобто в ситуації, коли діти не скеровують зусилля на якнайкращий виступ для глядачів, не беруть на себе ще й подвійну роль автора. Вони грають для себе, щиросердо віддаються ігровій ролі.
Стислий огляд наявних класифікацій видів театралізованої ді-
яльності дає можливість оцінити загальні підходи до розв'язання цієї проблеми. Проте оскільки йдеться про розвиток мовлення засобами театрального мистецтва, вважаємо за необхідне детальніше розглянути класифікацію, запропоновану Н.Водолагрю, яка враховувала такі суттєві моменти:
• форма організації - моногра (індивідуальна, у процесі якої дитина сама і сценарист, і режисер, і виконавець усіх ролей); колективна гра (під час якої діти мають розподілити ролі, розвинути сюжет, підібрати костюми; підготувати та показати виставу). С.Русова зазначає, що індивідуальна гра дає можливість краще пізнати дитину-дошкільника, знайти ключ до розуміння душі малюка, бо в такій грі найбільш повно проявляються індивідуальні особливості дитини, її особистісні якості, водночас колективна гра має більші потенційні можливості щодо прояву й розвитку творчих здібностей дитини;
• свобода відтворення тексту (точне відтворення літературного тексту, тобто дослівне передання авторських слів, заучування тексту; вільне володіння текстом, яке дає дитині можливість імпровізувати, змінювати текст, додавати нові події, вводити нових персонажів. Але в будь-якому разі дитина мусить добре володіти текстом (авторським, власним), від цього залежить якість відтворення тексту та якість мовлення). Знання тексту надає можливість вільно «відходити» від нього, змінювати його, по-своєму інтерпретувати, тобто виявляється чудовим підґрунтям для розвитку словесної творчості дошкільнят;
• адресність — гра «для себе» (маніпулювання, режисерська гра) і гра «для інших» (показ вистав, інсценування). У кожному з цих видів по-різному проявляються особливості мовленнєвого розвитку. Під час першої дитина майже не вживає розгорнутих речень, адже гра не розрахована на глядачів і тому ігрові дії не вимагають пояснень, уточнень. Нерідко сюжет народжується на скритому рівні. Така діяльність не потребує спеціальної підготовки. Навпаки гра «для інших» є складнішою, відповідальнішою, вимагає спеціальної підготовки, репетицій; мовленнєве оформлення ідеї, опис і динаміка подій мають бути зрозумілими іншим. У класифікації також враховували позицію дитини в театралізованій діяльності, мету цієї діяльності, пріоритетність мовленнєвих завдань, вибір матеріалу, які змінювалися на різних етапах діяльності (сприйняття театрального видовища, театралізована гра, підготовка театральної вистави (репетиції).
Театралізована діяльність у кожному виді виконує різні функції: сприйняття театрального видовища є забавою для малюків; театралізована гра — власне гра по своїй суті: підготовка театральної вистави - це виконання різних вправ, репетиції, своєрідна праця. Кожен із видів визначає пріоритетність мовленнєвих завдань. Коли дитина дивиться виставу, вона сприймає кращі зразки правильного літературного мовлення, що сприяє подальшому розвитку власного зв'язного мовлення.
У процесі театралізованої гри відбувається збагачення та активізація словника дітей, формування вмінь самостійно складати, створювати власний сюжет, добирати необхідне мовленнєве оформлення для реалізації задуму, ідеї, підготовлюючи театральну виставу, дитина також виконує вправи, які сприяють розвитку виразності мовлення, а, окрім того, засвоює сприйняті раніше готові мовленнєві форми. Під час перегляду театральних вистав дошкільники ознайомлюються з різними, залежно від вибору матеріалу, видами театру: фланелеграфом, драматичним, ляльковим, тіньовим театром тощо. У театралізованих режисерських іграх, серед яких ігри з іграшками, в яких дитина виконує роль режисера та діє за персонажів-іграшок, координуючи їх дії, та ігри-драматизації, коли у спільній діяльності з іншими дитина бере на себе будь-яку роль. Ці ігри складніші, бо дошкільникам доводиться зіставляти свої дії з діями партнерів. Власні вистави дошкільників можуть відбуватися з використанням усіх знайомих їм видів театру та іграшкового матеріалу (ляльки, фланелеграф, пальчиковий театр, іграшки, «живі тіні» тощо).
Отже, театралізована діяльність у різних її проявах має виняткові
потенційні можливості щодо вирішення завдань мовленнєвого розвитку дошкільників. Причому кожен із видів театралізованої діяльності дає можливість розв'язувати конкретні завдання, водночас забезпечуючи величезний позитивний вплив на загальний мовленнєвий розвиток дошкільників.



Сприймання
театрального
видовища Театралізована гра Підготовка
театральної вистави (репетиції)
Глядач Творець, актор, режисер Глядач, актор, сце-
нарист, декоратор
Забава, видовище Гра Вправа, праця
Засвоєння найкращих
форм літературного
мовлення Активізація словника
і зв'язного мовлення,
складання сюжетів Виразність мов-
лення
Театр на фланелеграфі,
драматичний театр,
ляльковий театр, тіньовий театр тощо Режисер-
ська гра з
іграшками Рольова
гра Лялькова вистава,
вистава драматичного театру, вистава
пальчикового театру,
показ вистави на
фланелеграфі тощо

[Люка]

Дидактична гра «Заморочки з бочки»
Попередня робота. Читання казок, розглядання ілюстрацій, розгадування ребусів, кросвордів, загадок про казкових героїв, проведення казкових вікторин.
Правила гри. Описувати героїв казок не менше п'яти реченнями. Характеризувати образ з різних сторін: зовнішність, поведінку, вчинки.
Хід гри. Вихователь показує дітям бочку в якій знаходяться малень-
кі бочечки з наклеєними картинками того чи іншого героя казки. Діти по черзі дістають бочечки і описують характери образів даних героїв. Потім обговорюють ці образи з усією групою.


Дидактична гра "ПІДБЕРИ КОСТЮМИ"
Попередня робота. Читання казок, розглядання ілюстрацій, виготовлення дітьми ескізів різних костюмів казкових героїв.
Правила гри. У грі перемагає та група дітей, яка вірно та найшвидше підібрала до казки костюми героїв та пояснила свій вибір.
Хід гри. Вихователь пропонує дітям побути костюмерами. Вона ділить дітей на 4 групи і дає кожній окрему казку, до героїв якої необхідно підібрати костюми по ескізам. Після цього діти пояснюють свій вибір.В процесі підбору мотивувати свої дії, обговорювати колір, фасон, т.д


Дидактична гра "ДОБЕРИ ДЕКОРАЦІЇ"
Попередня робота. Виготовлення ескізів, макетів декорацій та бута-
форського реквізиту. Розглядання ілюстрацій до казок, обговорення
місць події та оточуючих предметів.
Правила гри. У грі перемагає та група дітей, яка найшвидше і вірно
підбере до казки декорації та бутафорський реквізит,
Хід гри. Вихователь пропонує дітям підібрати по каталогу потрібні
декорації до даної вистави. Або, як варіант, діти відбирають деко-
рації-макети. Потім вихователь читає текст а діти виставляють де-
корації на міні-сцені по діях, актах чи частинах.




Дидактична гра "ПЛУТАНИНА"
Попередня робота. Знайомство дітей з театром: назвами і призначеннями приміщень та предметів, що мають відношення до театру.
Правила гри. Уважно слухати текст, розуміти призначення предметів, вміти виправляти помилки.
Хід гри. Вихователь читає текст, в якому різні театральні приміщення та предмети, працівники театру переплутались. Дітям слід виправити помилки.
Текст. Одного разу на театр налетіла Чорна буря. Вона так лютувала, що наробила в театрі справжній безлад. І тепер у гардеробній стоїть великий трил'яж з гримом на столі. У буфеті продають квитки на виставу. Декоратор в коридорі перевіряє квитки у акторів. А в залі відбувається щось жахливе: актори розташувались у партері, у ложах та балконах і проводять репетицію. Глядачі сидять на сцені та їдять цукерки. Пожежник сидить у суфлерській будці і палить сигарету. На задньому плані режисер розмальовує декорації, а сценарист гримує суфлера.
Допоможіть навести лад в театрі!


Казкова вікторина "МАСКО, Я ВАС ЗНАЮ"
Попередня робота. Виготовлення театральної маски разом з дітьми, читання казок, відгадування казок за епізодами.
Хід вікторини. Вихователь вдягає театральну маску і, додаючи характерні жести, промовляє поширену фразу того чи іншого героя казки, мультфільму або вистави. Діти повинні відповісти, кому належать слова. Кілька фраз говорить вихователь, потім - діти.
Наприклад:
- "Я сама хвора на землі людина!" (Карлсон)
- "Ну, заєць, постривай! " (Вовк)
- "Як так може бути? Коли є мед, то його одразу ж нема..." (В.Пух)
- "Битий небитого везе" (Лисичка-сестричка)
- "Я від баби утік, я від діда утік"(Колобок)
- "Хто сидів на моєму сільці і зсунув ЙОГО З МІСЦЯ?" (Михайло
Іванович)
- "Ловись, рибко, велика та велика" (Вовк)


Дидактична гра "ОЗВУЧ КАЗКУ"
Попередня робота. Ознайомити дітей з роботою звукорежисера, з різ-
ними шумами, предметами, якими ці шуми можна відобразити та вправляння дітей у їх відтворенні.
Правила гри. Кожна дитина відтворює свій звук своєчасно і чітко.
Хід гри. Вихователь читає дітям казку, яку їм потім потрібно буде озвучити. Обговорюють кількість шумів та предмети, якими їх можна відтворити. Далі кожен вибирає собі шум та із запропонованих предметів для озвучування відбирають потрібні. Потім вихователь читає казку другий раз (повільно), а діти відтворюють потрібні звукові ефекти.

[Люка]

Сеанси ігротерапії. (Інсценування)
Ігрова терапія грунтується на природній потребі у грі. Для успішного проведення необхідні емоційна зацікавленість педагога, його гнучкість і здатність до "ігрового" перевтілення. На думку А.Захарова ігрова терапія (інсценування) найбільш ефективна для дітей віком 4-7 років, коли відбувається інтенсивний рольовий розвиток особистості.
У процесі ігротерапії педагогові важливо дотримуватись
таких основних правил:
- встановлювати невимушені товариські стосунки з дітьми,
- приймати дитину такою, якою вона є.
- не гальмувати і не пришвидшувати ігровий процес,
- підказувати дітям ігрові теми,
- у будь-якій грі - давати дітям змогу імпровізувати,
- не коментувати дитячу гру,
- здійснювати спрямований вплив на дитину через відтворювані нею і дорослим персонажі.

Сеанс 1
Козенята і вовк
МЕТА: розвивати у дітей уяву, фантазію, емоційне сприймання казкових героїв.
ХІД: разом з педагогом діти пригадують казку "Вовк та семеро козенят", яку недавно читали Діти переказують сюжет, розглядають ілюстрації до казки, педагог акцентує увагу
малят на характерах персонажів:
- Який вовк? (злий, голодний. Звучить відповідна музика ).
- Покажіть, як він бігає по лісу ( діти показують).
- А козенята які? (веселі, легкі,, швидкі).
- Тепер покажіть мені, як вони стрибають. (Діти стрибають під музику).
- Коли коза поверталась з лісу, яку пісеньку співала вона козенятам? Давайте заспіваємо її тоненьким голоском, як мама-коза. (діти співають).
- Коли коза-мати врятувала своїх неслухняних діточок, вони зраділи і почали весело підстрибувати, ось так (показує) тепер спробуйте ви (діти танцюють під музику української пісні «Гречпники»).
Сеанс 2
Курочка Ряба
1. Дpаматизація казки "Курочка Ряба" з зображенням емоцій героїв та музичним супроводом.
2. Показати, як ходить старий дідусь, бабуся, як плачуть дід з бабою. (Гра «Я - Дід, а ти Баба»)
3. Музична гра " По гриби " :
Диби, диби, диби, би
Пішла баба по гриби,
А дід по опеньки
В неділю раненько.
(Діти беруться парами, дідусь і бабуся, відтворюють рухи, про які співається в пісні).
4. Інсценізація пісні А. Філіпенка, сл. Т.Волгіної "Курчата". (Діти в рухах передають образи курчат).
5. Гра " півники та курочки" муз. Г. Фріда.

Сеанс 3
Лісові пригоди
Вихователь: діти, зараз ми з вами потрапимо у казковий ліс. Подивіться, як тут чудово, яке свіже повітря! Приємно слухати шум дерев. Здається, що кожне дерево шумить на свій лад (діти танцюють, за допомогою пальців рук зображують шелест листя). А скільки лісових мешканців у цьому лісі: і зайчиха зі своїми маленькими зайченятами (під музичний супровід зайці стрибають), і ведмедики такі незграбні, але дуже веселі і люблять танцювати (танцюють, намагаючись зобразити ведмедиків). А навколо яскравих квітів літають метелики та бджілки (метелики і бджілки танцюють навколо квітів), і так гарно та весело жили звірі у цьому лісі (діти водять хоровод, кожен із них зображує свій образ).
І ось несподівано на галявині з'являються сірий Вовк та хитра Лисиця (під музичний супровід виходять Вовк та Лисиця ).
Лисиця: - Любі наші друзі, а можна ми з вами пограємо?
Вихователь: - Як гарно що ви прийшли до нас, друзі!
Вовк та Лисиця: - Тільки тепер ми зрозуміли: треба всім звірям жити в згоді та мирі. (Співають пісню про дружбу).



Сеанс 4
Троє поросят
1. Введення в гру (пригадати казку, визначити характери героїв).
2. Етюди: "поросятко", "злякане поросятко", "веселе поросятко"
(міміка, пантоміміка).
3. ЕТЮДИ: "ВОВК", "веселий вовк","лихий вовк","зляканий
вовк" (образні рухи).
4. Інсценування пісні "Ми - поросята"
5. Гра "знайди свій будиночок"
( Діти-поросята ховаються в свої будиночки. Але їм дуже хочеться погуляти, побігати, порохкати. На сигнал дорослого (музика) "поросята" вибігають і весело граються - бігають, стрибають, розважаються. Але настає час повертатися додому. На сигнал дорослого "поросята" поспішають до своїх будиночків. Поки вони гралися, вітер здув чийсь солом'яний будиночок, але метке "поросятко " не розгубилося й зайшло будиночок свого сусіда. Одже якесь "поросятко" лишається без будиночка. Гра триває доти, доки не лишиться одне найспритніше "поросятко".
6. Вправа "Прикрасимо казку" (добір атрибутики та декорацій).

[Люка]

Музика для інтелекту

Успішність освітнього процесу великою мірою залежить від ступеня реалізації вимоги Базової програми щодо його інтегрованого характеру. Йдеться про таку інтеграцію пізнавального матеріалу, видів дитячої діяльності, педагогічних впливів, яка гармонізує розвиток дитини, полегшує їй освоєння нового. Одним із сильних засобів впливу є музика, що має величезний потенціал у розвиткові психічних функцій та інтелектуальних здібностей.

Вплив музики на мозок дитини
Будь-який сучасний педагог розповість про величезний вплив музики на розвиток дитини. Але всі його висловлювання, зазвичай, будуть обмежені сферою музично-естетичного виховання, і про роль музики у психічному й інтелектуальному розвитку дитини навряд чи почуєш. А коли й пощастить — то без чітких уявлень про механізми цього впливу і можливість його використання у повсякденній практиці роботи з дитиною. Тож розглянемо хоча б у загальних рисах природу впливу музики на психіку дитини.
Музика — феноменальне явище, яке надає нам великі можливості ще й для того, щоб навчати дітей основ наук. Встановлено: ритм і висота музичного звука впливають на роботу лівої півкулі, а тембр і мелодія — на роботу правої. Це означає, що музика сприймається нами завдяки інтеграції процесів в обох
півкулях, посиленню міжцентральної і міжпівкульної взаємодії. Причому сприйняття музики може відбуватися на свідомому і на підсвідомому рівнях.
У дитини права півкуля мозку розвивається швидше, ніж ліва, тому більше впливає на розвиток психічних процесів. Для дошкільнят характерні мимовільність поведінки, підвищена емоційність, їхня пізнавальна діяльність більш безпосередня, цілісна, образна. Система навчання дошкільнят, що склалася за функціонування попередніх програм, не враховує цих особливостей і орієнтована на сприйняття лівою півкулею, що призводить до надмірного стимулювання її функцій, які малятам ще не властиві, й водночас гальмуються функції правої півкулі. Відомо також, що "лівопівкульний акцент" в освітній роботі спричиняє порушення міжпівкульної взаємодії та виникнення неврозів.
Цю проблему можна розв'язати використовуючи на заняттях та в організованій діяльності дошкільнят музику, оскільки музичний фон, музичні ігри та вправи стимулюють роботу обох півкуль головного мозку водночас, адже процес переробки поданої музичної інформації відбувається і в лівій, і в правій півкулях.
Крім того, велике значення має соціалізуюча сила ритму, яка виявляється у групових діях дітей, допомагаючи їм розпочинати і завершувати діяльність одночасно.

Музика в життєдіяльності дітей
Логіко-математичний розвиток
Завдяки музичним вправам, які супроводжують опанування елементарних логіко-математичних уявлень, дитина може не лише побачити, а й почути, "відчути на дотик" кількість, встановити взаємозв'язок між тим, як від збільшення кількості виконавців зростає насиченість звучання і, навпаки, повправлятися в орієнтуванні у часовому ряді — "після", "перед", "між".

Мовленнєвий розвиток
На заняттях з розвитку мовлення музичні вправи та ігри допомагають краще зрозуміти різницю між голосними та приголосними звуками, твердими і м'якими
приголосними, ритміку вірша, а також полегшити й урізноманітнити процес навчання читання. Проспівуючи склади, діти краще засвоюють і вже не плутають
поняття "звук" і "літера", практично з перших занять починають правильно складати й читати слова.
Музичний матеріал можна використовувати і в процесі заучування віршів. Спосіб запам'ятовування, коли віршовані тексти промовляються на тлі спеціально дібраного музичного супроводу, мобілізує увагу дитини, допомагає створювати асоціації за суміжністю або схожістю, й завдяки цьому вона запам'ятовує швидше, а пам'ять отримує додаткове тренування. Створити в уяві яскравіші образи природи або об'єктів предметного світу допоможе накладання на музичне тло звуків цих об'єктів, записаних у реальних умовах (наприклад, шелест листя, голоси птахів, стукіт коліс потяга і т.д.).

Малювання і письмо
Музичні фрагменти, супроводжуючи процес образотворчої діяльності дітей, стануть відправною точкою для фантазії, для пробудження переживань і думки,
пожвавлять візуальні образи. Правильно дібрана музика допоможе також сконцентрувати увагу дітей, налаштувати на роботу над малюнком. Музика, як і мовлення, може стати інструкцією до дії, вона здатна бути регулятором рухової діяльності руки. Ритмічна періодичність лежить в основі функціонування організму і багатьох видів діяльності людини. Тож ритмічні музичні твори допомагають дитині наносити однакові зображення через рівні відстані. Так малята вправляються у малюванні орнаментів, орієнтуванні на площині аркуша, написанні елементів літер у рядку. Слід зазначити, що у старших дошкільнят проявляються індивідуальні відмінності у формуванні графічних навичок. Одні діти виконують рухи швидко, енергійно, і деяка неточність руху їх не бентежить, цікавить лише його загальна спрямованість. Інші прагнуть виконати якомога точніший рух, щоб одержати правильну лінію. Супровідне використання музичних творів з різним ритмічним малюнком дає змогу уповільнити рух руки у квапливої дитини і, навпаки, пришвидшити його у повільної.
Зауважимо: дібраний музичний матеріал обов'язково має логічно вписуватись у структуру навчання. Музичні ігри та вправи слід упроваджувати послідовно, спи-раючись на вже набуті навички дітей. Музичні методи треба використовувати протягом заняття своєчасно, враховуючи періоди найбільшої уваги у дітей і періоди її спаду. Кількість супровідного музичного матеріалу на занятті має бути оптимальною: занадто велика його кількість ламає структуру заняття, знижує робочий настрій і, зрештою, перестає викликати інтерес. У той же час недостатнє або незавершене використання музичного супроводу, ігор та вправ, не дасть бажаної користі.

Рекомендації щодо добору
музичного матеріалу
Основні критерії добору музичних творів
для роботи з дошкільнятами
• Переважно веселий характер (мажорна тональність твору, хоча для створення відповідного настрою можна використовувати і спокійні, елегійні мелодії).
• Не дуже швидкий темп.
• Мелодійність.
• Яскраві інструментальні тембри.
• Високий професіоналізм і академічність виконання.
Добираючи музичний матеріал як фон занять не музичного змісту, варто використовувати лише інструментальну музику. Це пояснюється тим, що,
по-перше, в ній відсутня додаткова словесна інформація, а по-друге, за результатами досліджень (В. А. Рилькова), вокальна музика (якщо навіть звучить іноземною мовою) викликає у дітей надто радісну, бурхливу реакцію. Згідно з тим же дослідженням, діти 4-7 років віддають перевагу веселій (мажорній) рухливій музиці, де домінують струнні або дерев'яні духові інструменти, а також виконуваній на фортепіано і з яскравою ритмічною основою; найбільш "улюбленими" жанровими напрямами виявилися барокова й естрадно-симфонічна музика.
Кожне покоління малюків незалежно від нашого та їхнього бажання прилучається до музичної культури свого часу і родини. Слухаючи постійно диско-, поп-, техно- музику, дитина сприймає як належну ту культуру, що її
оточує. Так формуються смаки й уподобання, ігнорування цього факту, агресивне нав'язування дитині музичних творів, що подобаються вихователю, може призвести не до позитивного ефекту, а навпаки. Тому в роботі з дошкільнятами слід зважено добирати композиції і з класичної, і з естрадної ретро та сучасної музики, прагнучи збалансувати музичні впливи на дітей.
Якщо на занятті звучатиме не один, а більше музичних творів, їх треба добирати за принципом контрасту стилів, тембоів. темпів, щільності музичної фактури та з урахуванням інших музичних характеристик. Кожний музичний фрагмент має бути завершеною музичною думкою і чітко відділятися від наступного інтервалом тиші тривалістю не менше 10 секунд. А щоб не виникала перевтома від одноманітності одна й та сама добірка музичних творів повинна повторюватися не більше п'яти разів поспіль. Періодично добірки слід змінювати або оновлювати. Музичні ігри та вправи також варіюються й оновлюються.
Пропонуючи дошкільнятам музику не як тло їхньої діяльності, а як твір для зосередженого сприймання, важливо враховувати обсяг їхньої слухової уваги:
 2-3-річні діти здатні уважно слухати музику
1-1,5 хв;
 4-річні діти — близько 1,5-2 хв;
 5-6-річні діти — ДО З хв.
Подані часові відтинки слухової уваги дітей стосуються творів швидкого темпу й веселого характеру, час сприйняття дітьми повільних мінорних творів може бути меншим від зазначеного.
Індивідуальні особливості дії музики на дитину залежать від роботи слухового аналізатора. У малят він дуже тендітний і не допускає перенапруження, тому динаміка відтворення також має велике значення. При активному сприйнятті музики у приміщенні 30-40 кв. м. гучність не повинна перевищувати 80 дБА
(акустичних децибел), при пасивному слуханні — ще менше: близько 60 дБА.
Весь музичний матеріал — музичні програми, призначені для прослуховування, музичні ігри, пісеньки-поспівки, ритмічні вправи тощо — має бути доступний для сприйняття та виконання його всіма дітьми незалежно від їхніх музичних здібностей.
Щоб уникнути перевтоми, тривалість безперервного активного слухання музики дітьми 4-7 років не повинна перевищувати 10 хв для класичної музики і 4-5 хв для естрадно-джазової, тривалість безперервного пасивного слухання для дітей старшого дошкільного віку — не більше 30 хв.
Добираючи музичні твори для супровідного прослуховування (під час малювання, ліплення, аплікації, читання художніх творів) важливо врахувати індивідуальні музичні вподобання. Якщо якийсь твір викликає різко негативну реакцію хоча б в однієї дитини, він має вилучатися з музичної програми.
Якщо якась музична вправа викликає у когось постійні труднощі, її також слід замінити, віддавши перевагу більш доступній, оскільки кожній дитині на занятті
треба забезпечити ситуації успіху.
Щоб з'ясувати музичні вподобання, дітям пропонують дві музичні програми (у два етапи з інтервалом у кілька днів), кожна з яких містить чотири різножанрових музичних твори (музика з мультиплікаційних фільмів, естрадно-симфонічна, джазова, класична), що відрізняються за темпом (швидкий, помірний, повільний), характером (веселий — мажор, сумний — мінор), тембром (електронні інструменти, фортепіано, група духових, група струнних інструментів та ін.) та фактурою (мелодія з акомпанементом, акордний склад, поліфонічний склад, де голоси звучать рівноправно). Всі музичні твори звучать не більше 1,5хв, і кожний фрагмент містить у собі завершену музичну думку.
Учасники експерименту мають визначити, який фрагмент (або фрагменти) їм сподобався, а який — ні. Для цього дітям роздають сигнальні парні картки
(зображення на картках залежить від віку дітей: сонечко і хмаринка, піктограма усміхненого та сумного обличь, кольорові квадрати яскраво-рожевого і темно-сірого кольорів). Одна з сигнальних карток означає «Музика мені подобається», друга — "Музика мені не подобається".
Діти прослуховують фрагменти у вільній обстановці, вони можуть вставати зі своїх місць, ходити, при бажанні рухатися під музику й танцювати. їм пояснюють, що тримати піднятою треба лише якусь одну картку. Дошкільнята піднімають сигнальну картку під час прослуховування фрагмента (можуть змінювати свою думку у процесі його слухання) і також, на прохання педагога, після закінчення звучання кожного ривка.
Результати обробляються не лише за буквальними відповідями дітей, а, передусім, за їхніми емоційними реакціями.

Ігри та вправи з музикою
Вправа "Звук затихає"
Мета. Розвивати у дітей вміння концентрувати увагу й зосереджуватися.
Обладнання: дзвоник або будь-який інший музичний інструмент зі звучанням, що поступово затихає (фортепіано, гітара, монохорд, гонг, трикутник, китайський дзвоник "Чарівний вітер" та ін.).
Зміст
Варіант 1. Педагог просить дітей (дитину) прислухатися до дзвоника (струни, клавіші, гонгу) доти, доки його звук зовсім не стихне.
Варіант 2. Можна використовувати парасольку, до якої підвішені металеві пластинки, дзвіночки, що мають приємний неголосний звук. Парасолька обертається — дзвіночки дзвенять, зупиняється — дзвіночки затихають. Діти (дитина) вслухаються доти, доки звук не припиниться повністю, показуючи руками затихання.
Гра "Скільки звуків у акорді"
Мета. Ознайомлювати дітей з десятком, вчити орієнтуватися на числовій прямій, порівнювати числа.
Обладнання: будь-який клавішний інструмент (фортепіано, дитячий музичний інструмент — іоніка тощо), картки із зображенням крапок від 1 до 10.
Зміст
Педагог демонструє дітям першу картку, на якій зображена одна крапка, програє при цьому один звук на фортепіано і повідомляє, що це "один". Далі — дві крапки: програє два звуки одночасно. Дітям пропонують зіграти на фортепіано (іоніці) стільки звуків, скільки намальовано крапок. Картки демонструються послідовно від 1 до 10. При цьому педагог запитує: "Скільки тут крапок ти бачиш? Скільки звуків потрібно зіграти? Скільки клавіш ти натиснув? Скільки пальчиків грало? Скільки ноток прозвучало? Скільки звуків ти почув?".
Отже, діти сприймають кількість і за допомогою зору, і за допомогою відчуттів, і на слух. Знайомство з десятком відбувається відразу, малі бачать, як на кожній наступній картці додається ще одна крапка, на клавіатурі додається ще одна клавіша, акорд (одночасне звучання кількох звуків) стає більш насиченим — адже кількість звуків збільшується.
Далі картки пропонуються у зворотному порядку, аналогічно по одному забираються в акорді звуки. Так діти автоматично засвоюють, що подальше число утворюється шляхом додавання одиниці до попереднього, а також те, що кожне наступне число більше, а попереднє менше. Вони легко починають орієнтуватися на числовій прямій, порівнювати числа.
Важливо показати дітям, що вибір клавіш може бути довільним, головне — щоб правильною залишалася кількість звуків; наприклад, число "три" можна уявити у вигляді акорду, де звуки звучать одночасно на поряд розташованих клавішах, або у вигляді тризвуччя, де клавіші розташовані через одну, або як завгодно по-іншому.
Отже, демонструється і рівність чисел. Дітям пропонують жартівливе завдання — повернути картку із зображенням крапок і зіграти свій варіант акорду.
Щоб акорд залишався милозвучним і щоб легше було сприймати кількість звуків на слух, педагог ілюструє кількість звуків, додаючи через одну клавішу (звуки грає не послідовно, а одночасно). Отже, кількість "десять" ілюструється двома акордами по п'ять звуків. Проте дитяча рука не може охопити таку відстань на клавіатурі інструмента, тому "зіграти десять" дитина може, натискаючи клавіші підряд (п'ять — лівою рукою і п'ять—правою), а заразом і закріплює, що 10 — це 5 і 5.
Гра "Музична лічба"
Мета. Закріплювати знання дітей про числа в межах 20.
Обладнання: дитячі музичні інструменти (металофони або маракаси, бубни, трикутники).
ЗМІСТ
Дошкільнятам роздають дитячі музичні інструменти. Спочатку звук програє одна дитина, повідомляє й запам'ятовує своє число "один"; потім до неї приєдну-ється друга, граючи той самий звук на своєму інструменті — "два"; потім третя — і так далі до двадцяти. Потім педагог пропонує: "Зіграйте 15". Це означає, що всі, хто був 16-м, 17-м, 18-м, 19-м і 20-м не грають, а перші п'ятнадцятеро під "диригування" педагога виконують 15 звуків одночасно.
"Музична лічба" дає змогу наочно простежити не лише за порядком чисел у межах 20, а й встановити взаємозв'язок: як від збільшення кількості виконавців
збільшується насиченість звучання і навпаки.
Гру можна варіювати, "призначаючи" кожну дитину іншим числом (послідовно один за одним або врозкид) — так ненав'язливо повторюється певне розташування числа у числовому ряді — "після", "перед", "між".

Гра "Музичне Сонечко"
Мета. Ознайомлювати дітей з голосними звуками та відповідними літерами. Формувати вміння читати злиті склади (приголосний + голосний).
Обладнання: два диски однакового діаметра з цупкого паперу або картону, скріплені болтом з гайкою так, щоб нижній диск вільно обертався. На верхньому
диску намальоване усміхнене Сонце, до нижнього диска прикріплено 10 промінців; на кожному промінці — велика червона літера, що позначає голосний звук: по лівому півколу — И, Е, А, О, У; по правому півколу — І, Є, Я, Ю, які пом'якшують приголосні.
Зміст
Педагог повідомляє дітям, що сьогодні до них у гості прийшло веселе Сонечко, яке дуже любить співати: "Кожен промінець співає свій звук. Спробуймо заспівати разом із Сонечком усі ці звуки". Проспівує кожний голосний звук, показуючи відповідну літеру на промінці, діти повторюють. Проспівування голосних звуків допомагає їм зрозуміти різницю між голосними і приголосними звуками (на відміну від приголосних звуків голосні можна співати). Проспівувати голосні звуки можна по-різному. Наприклад: "а", "о", "е", "и", "у" — на одній ноті внизу; "я", "є", "і", "ю" — на цій же ноті через октаву вгору. Або:
"а", "о", "є", "и", "у" — ступінчастим рухом мелодії вгору; "я", "є", "і", "ю" — вниз. Так діти навчаться безпомилково поєднувати голосні звуки з приголосними й визначати твердість або м'якість приголосного звука.
Можуть бути й інші варіанти проспівування голосних звуків, а потім і злитих складів, наприклад: "ми,'-"ме"-"ма" — весело (за мажорним тризвуччям),
а "мі"-"мє"—"мя" — сумно (за мінорним). Цей прийом також допомагає швидко осягнути різницю між твердими і м'якими приголосними звуками. Читаючи злиті
склади, можна за вказівкою педагога співати разом із Сонечком знайомі мелодії на якийсь певний склад або на різні склади. Наприклад, заспівати "Ой є в лісі калина" (укр. нар. пісня) на "пи-пи-пи".
При ознайомленні з новим приголосним звуком або при читанні складів літера розташовується ліворуч від Сонечка, і діти проспівують склад, прокручуючи диск із промінцями. Педагог розповідає, що кожен промінець
освітлює приголосний звук по-своєму. "Подивіться: якщо промінець Е посвітить на приголосний В вийшло "ве" (співаємо внизу), а якщо на В посвітить промінець
Є — вийде "вє" (співаємо вгорі)". Придумуючи різні способи проспівування злитих складів (голосно-тихо, внизу-вгорі, весело-сумно (у мажорі — в мінорі)), педагог має змогу в ігровій невимушеній формі ознайомити дітей з твердими та м'якими приголосними.

Гра "Караоке"
Мета. Формувати у дітей вміння читати слова і словосполучення (виконувати знайому пісню із зоровою опорою на текст).
Обладнання: телевізор, в і деомагн ітофон або комп'ютер. Можна обійтися й підручними засобами — написати великими літерами за складами текст пісні на довгих смужках паперу (фразами) і перегортати їх, як календар.
Зміст
Починати "Караоке" краще з добре знайомих дітям пісень. Спочатку їм пропонують прослухати пісеньку, потім усі разом читають текст, а далі вже співають, стежачи очима за текстом. Можна поділити групу дітей на кілька підгруп (за рівнями читання) і співати пісеньку підгрупами — спочатку діти, які добре читають, потім слабкіші.
Якщо пісня добре знайома дітям і вони знають слова напам'ять, це не означає, що читання-караоке марне. Навпаки, в цьому разі малим ще простіше порівнювати звучання слова з його написанням, а це допомагає швидше опанувати техніку читання. Головне — домагатися того, щоб діти стежили очима за текстом.
Інший варіант гри — спів за вказівкою — співати той рядок, який показує педагог. У цій грі діти охоче виконують пісні, непомітно для себе прочитують ДОСИТЬ значну кількість текстів і вправляються у читанні їх цілими словами.

Вправа "Талановиті пальчики"
Мета. Формувати у дітей графічні навички (володіння образотворчим інструментом, вміння передавати форму предметів, ліній, штрихувати по контуру).
Обладнання: магнітофон, аудіозапис музичних творів з різним ритмом, аркуші для малювання, набори кольорових олівців (фарб).

[Люка]

Зміст
Дітям пропонують прослухати музичний фрагмент. Обговорюється, який вид ліній можна зобразити під музику. Потім пропонують спробувати намалювати обрані лінії під звучання музики (на першому етапі можна малювати в повітрі). Наприклад, виконання колових рухів (рухів по спіралі), не відриваючи руки від аркуша паперу, буде ефективніше під музику М.Римського-Корсакова 'Політ джмеля" (музичний фрагмент з "Казки про царя Салтана"), а також під музику Ф.Шопена "Ноктюрн №9" і В. А. Моцарта "Концерт № 1 \

Формувати навичку проведення прямих ліній допомагає музичний твір С. Майкапара "Намистини". Ритм цієї мелодії "регулює" не лише рух руки дитини при проведенні прямої лінії, а й довжину штриха: музична фраза —лінія, пауза у звучанні — зупинка в русі, відрив руки від аркуша (можна також перехрещувати лінії під різними кутами).
Хвилясті лінії відповідним рухом руки добре виходять у малюків під музику П. Чайковського "Старовинна французька пісенька". Малюючи хвилі, діти виводять
вигин угору на підвищення звуків і опускають униз на зниження. Звучання музики в ході малювання дає змогу зобразити певну кількість хвиль. З цією ж ме-тою можна використати музику В. А. Моцарта "Концерт для фортепіано з оркестром № 1" (andante), Ф. Шопена "Ноктюрн № 9" (2-га частина).
Засвоєння дітьми основних елементів письма — рисок із закругленням, забезпечує музика Ф.Шопена, до процесу написання похилих ліній добре підходять вальси Й.Штрауса.
Техніку правильного тримання олівця та регулювання сили натиску варто відпрацьовувати під музику з контрастною силою звучання (динамікою), наприклад, А. Вівальді "Концерт №3" (allegro). Гучне звучання—сильний натиск на олівець, тихе звучання — слабкий натиск.
Інший варіант. Дітям роздають лінійки-лекала з отворами у вигляді геометричних фігур різного розміру (кругів, квадратів, прямокутників, овалів, трапецій тощо) та кольорові олівці. Під ритмічну музику (А. Вівальді "Концерт №5") пропонують заштрихувати фігури — кожну своїм кольором.
На початку виконання завдання слід звертати увагудитини на правильне положення руки при штрихуванні, в ході роботи положення руки контролює педагог. Коли завдання виконано, дітям пропонують зняти лінійки й визначити, які форми вийшли у них. Особливу увагу педагог приділяє аналізу контурів отриманих форм, підкреслює, що завдяки використанню лінійки краї у них рівненькі, без виступів. Зазначає, що саме так слід заштриховувати фігури. Після кількох повторень вправи, коли діти навчилися визначати краї форми, їм пропонують заштриховувати готові форми (з чітким контуром) уже без лінійки-лекала.

[ОЙКОВ]

Вплив музики на психічну діяльність дитини

Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії).
У зв'язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.
Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитини) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливості, розгальмованих дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.
Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги.

Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти з працею засинає дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м'яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла.
Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому - заподіює людині шкоди.
Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наше внутрішнє стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в зміст промови і в її інтонаційної забарвленням. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос говорить породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошений спокійним, м'яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.

Как музыка влияет на интеллектуальную деятельность?

Головной мозг человека является самым сложным образованием Вселенной. Он содержит около триллиона клеток, из которых 100 миллиардов - нейроны, каждый из которых связан с тысячами других. Формирующиеся в процессе развития мозга межнейрональные комплексы и межцентральные связи лежат в основе его интеграции. По мере созревания мозга степень устойчивости его интеграции нарастает. Лишь при этом условии он способен к обучению и формированию высших психических функций. Деятельность полушарий является взаимодополнительной, отражая неравномерность распределения функций между двумя различными системами мозгового кодирования. Правое полушарие в большей степени обладает континуальными функциями, т.е. кодирует «целостность», а левое – дискретными функциями, т.е. кодирует существенные признаки целого. Поскольку восприятие музыки обеспечивается обоими полушариями, каждое из которых регулирует различные функции, цельное впечатление от музыки обеспечивается интеграцией специализированных когнитивных и эмоциональных процессов, протекающих в обоих полушариях. Музыкальная деятельность вызывает усиление межцентрального и межполушарного взаимодействия, т.е. интеграцию мозга.

Профессор Чеффилдского Университета Кэйти Овери сформулировала аспекты так называемых «интеллектуальных выгод» от музыки. Как сообщается в журнале «NORDIC JOURNAL OF MUSIC THERAPY» (выпуск 1, Зима 2000г.), ею были определены побочные интеллектуальные эффекты, возникающие в результате музыкальных влияний, такие как:

повышение уровня читательских навыков
повышение уровня речевых навыков
улучшение навыков, необходимых для решения пространственных и временных задач
улучшение вербальных и счетно-арифметических способностей
улучшение концентрации внимания
улучшение памяти
улучшение моторной координации.

Мария Спайхигер из Университета Фрайбоург (Швейцария) представила ряд положений относительно музыкального эффекта перемещения. Следует уточнить, что "эффектом перемещения" или «перемещением обученности» называют усовершенствование одной познавательной способности или моторного навыка за счет предшествующего изучения или практики в другой области. Обычный пример перемещения моторного навыка - то, что умение ездить на велосипеде значительно облегчает процесс обучения катанию на коньках или другое действие, которое требует умения поддерживать равновесие при движении. Спайхигер указала, что эффекты перемещения между музыкой и учебными предметами наиболее вероятны, поскольку, как и множество других известных эффектов перемещения, основаны на подобиях между умственными и эмоциональными действиями.

Эти эффекты были подтверждены и нашими исследованиями. В эксперименте (1998-2004) принимали участие разновозрастные группы детей с разным уровнем музыкальных способностей - учащиеся дошкольных студий и детских центров, ученики подготовительного отделения ДМШ №1 им.С.Прокофьева, ученики 1-х классов московской школы №324 с углубленным изучением музыки. Обучаясь по интегрированной методике на музыкальной основе все дети (в возрасте от 2 до 7 лет) показывали более высокие показатели обученности, чем контрольные группы. Эти результаты сохранялись на протяжении последующих лет обучения детей в следующих классах. Справедливости ради нужно заметить, что н

Эти эффекты были подтверждены и нашими исследованиями. В эксперименте (1998-2004) принимали участие разновозрастные группы детей с разным уровнем музыкальных способностей - учащиеся дошкольных студий и детских центров, ученики подготовительного отделения ДМШ №1 им.С.Прокофьева, ученики 1-х классов московской школы №324 с углубленным изучением музыки. Обучаясь по интегрированной методике на музыкальной основе все дети (в возрасте от 2 до 7 лет) показывали более высокие показатели обученности, чем контрольные группы. Эти результаты сохранялись на протяжении последующих лет обучения детей в следующих классах. Справедливости ради нужно заметить, что нами также использовались технологии "глобального чтения" и "количественной математики", что также сыграло свою положительную роль и благотворно сказалось на всем учебном процессе. И все же без музыки достичь такого эффекта вряд ли было возможным. Положительные эмоции, вызванные музыкой, увеличивают мотивацию детей, активизируют деятельность не только обучающихся, но и преподавателей, стимулируют познавательный процесс. Музыкальная деятельность неизменно пробуждает интерес к излагаемому материалу, развлекает, успокаивает, придает силы. "Музыкальные дети" выгодно отличаются от своих сверстников: у них более развиты процессы восприятия, памяти; речевые, орфографические и вычислительные навыки; такие дети более дисциплинированны и эмоциональны. Мыслительные процессы "музыкальных" людей отличают более высокая скорость мышления и полифоничность - способность одновременно обрабатывать большое количество разнообразной информации.

Мы считаем, что в обучении всех детей без исключения, независимо от их природных способностей, использование музыки - пусть с разной степенью "углубления" - должно быть обязательным. В помощь педагогам и родителям нами разрабатываются различные учебно-методические пособия: прописи, книги для чтения, аудио-подборки музыки, плакаты, музыкальные компьютерные презентации. На сайте "Музыка интеллекта" можно ознакомиться с педагогическими технологиями автора, а также скачать музыкальные обучающие презентации для детей, музыкальные произведения в исполнении великих музыкантов и другие полезные материалы.

Алиса Анатольевна Самбурская "Музыка интеллекта" - www.alicepush.ucoz.ru


Вплив музики на розвиток особистості дошкільникіВ

Реформа системи освіти, яка стосується і дошкільників, висуває розвиток творчості дитини, як одну із пріорийетних задач. Без її вирішення неможливо виконати головні завдання дошкільної освіти,розроблену у „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні”: формування базиса особистої культури дитини через відкриття її світогляду у цілому і різнобічному.
Дитина не повинна пасивно спостерігати оточуючий світ, вживати готову їнформацію і копіювати її.Саме від творчих людей залежить розвиток суспільства.Перші творчі здібності особистості проявляються в дошкільному віці. Перед вихователем стоїть задача знайти шляхи своєчасного прояву у кожної дитини інтересів, природних задатків, здібностей і створити оптимальні умови для їх розвитку. І визначати конкретні сфери творчого потенціалу.
Як відомо,музика-вид мистецтва, який суттєво впливає на становлення особистості. Вона збагачує почуття дитини, сприяє оволодінням вмінням відчувати ритм, і мелодію твору, формує здібності адекватно реагувати на них своїм голосом і рухами, розвиває інтерес до різних музичних інструментів і бажання на них грати.
Головне в музичному розвитку дошкільнят-повести дитину в різнобарвний світ музики, навчити дитину жити „нею”. Задача педагога полягає в тому, щоб дитина робила це не тому, що так треба, а щоб дитина сказала:” Я буду робити це тому, що хочу, тому, що це мені інтересно.”

Допомогти дитині відчути красоту і силу впливу музики- це задача важна. Спробувати частково вирішити цю задачу є „Програма художньо-естетичного розвитку й виховання дошкільників”.Головне у цій програмі-розвиток чуттєво-емоційної сфери дитини у взаємозв׳язку з морально-інтелектуальним.
Музичне виховання- частина естетичного виховання дитини.Естетичне виховання проходить через ознайомлення дітей з різними видами мистецьтва (музика ,образотворче мистецьтво, театр, хореографія, література, фольклор). Музика розвиває музичну культуру і формує позитивні якості особистості. Музика в більшій ступені, ніж інший вид мистецьтва доступний дитині.
Під час слухання музики розвивається таке поняття, як емоційно образний зміст музики. Тобто діти знаходять зв׳язок між засобами музичної виразності і змістом музики. Розвивая виконавскі навички дітей ми співаємо без супроводу.
Відомо, що пісена творчість направлена на розвиток тих чи інших музичних здібностей. І коли вже діти мають певний досвід музичної імітації, вони можуть виконувати ,наприклад музично-пісенну пластичну гру „Зайчик.”,”Зайчик-побігайчик”, „Вовчик”, „Кішка та собачка.”і т.д.

В музично-дидактичних іграх діти проспівують слова привітання з певною інтонацією та емоцією вибирають потрібний темп і ритм.
Ефективними видами занять, які дозволяють дитині розкритися повніше і яскравіше як особистості, являються розвивальні, домінуючи, комплексні, тематичні заняття.
Розвиток особистості дитини, сприяють дитячі музичні свята.Основою свята це є гра, веселе дійство,де є свободна музична діяльність.Викликаючи емоції радості, свята закріплюють знання дітей про оточуючий світ, розвивають мову дитини, творчу ініціативу та естетичний вкус.
Підводячи підсумок скажу, що музика займає особливе місце у вихованні дошкільників. Головний принцип-це оптимальне співвідношення навчання та творчості.


Вплив музики на інтелект дитини


Якщо ви хочете розвинути інтелект вашої дитини, то почати займатися музикою треба вже з чотирирічного віку.

Регулярні заняття музикою поліпшують пам’ять і стимулюють розумовий розвиток дітей, стверджують у недавно опублікованому в журналі Brain дослідженні канадські вчені. Автори роботи заявляють також, що їм вдалося отримати перші докази існування зв’язку між заняттями музикою та вмінням концентрувати увагу.

Через рік після початку занять діти показували більш високі результати в тестах на пам’ять, пов’язаних з такими показниками загального інтелектуального розвитку, як письменність, математичне мислення та рівень IQ. Дані тестів підтверджуються також результатами сканування мозку.

Ці висновки, як зазначають автори дослідження — вчені з Університету Макмастера (Гамільтон) і Університету Торонто — потішать батьків і вчителів, які вважають, що заняття музикою повинні стати частиною дошкільної освітньої програми та програми для молодших класів, пише gzt.ru з посиланням на The Daily Telegraph.

«Через рік занять діти досягли помітних успіхів у виконанні музичних вправ, і це недивно. Але нам здається дуже цікавим, що після уроків музики істотно поліпшуються функції пам’яті, — говорить професор Лаурель Трейнор з Університету Макмастера. — Примітно, що подібний ефект, як свідчать наші дослідження, спостерігається навіть у дітей, яким лише чотири роки».

Професор Трейнор, яка очолювала разом з Такако Фуджіока дослідницьку групу, порівняла 12 дітей віком від чотирьох до шести років. Шестеро з них (п’ять хлопчиків і одна дівчинка) тільки почали заняття в музичній школі Suzuki, з шістьма іншими (чотирма хлопчиками й двома дівчатками) музикою не займалися. Діти, вибрані для участі в експерименті, росли приблизно в однакових умовах, не виявляли якихось особливих музичних талантів, і їх навчання відбувалося з використанням однієї методики.

З допомогою магнітоенцефалографії психологи заміряли активність мозку під час прослуховування дітьми звуків скрипки, а потім — у ситуації, коли дитина чує лише «білий шум». Виявилося, що в усіх дітей мозок активніше реагував саме на звуки скрипки, виділяючи більше ресурсів для обробки осмислених звуків. Через рік швидкість реакції мозку на звуки в усіх дітей зросла, що означає, що в процесі дорослішання збільшилася провідність імпульсів між нейронами.

Але найцікавіше полягало в тому, що мозок дітей, які навчалися музики, почав значно краще сприймати музичні звуки й при цьому збільшився загальний обсяг пам’яті. У контрольної групи подібних змін виявлено не було.

Професор Трейнор особливо зазначає, що діти, які займалися музикою, показали значно кращі результати в тестах на запам’ятовування. «Це свідчить, що заняття музикою впливають і на загальну когнітивну функцію мозку, пов’язану з пам’яттю й уважністю», — вважає вона.

На думку її колеги, лікаря Фуджіока, «тепер став очевидним позитивний вплив музичних занять на загальний когнітивний розвиток дітей і те, що уроки музики мають стати обов’язковою частиною дошкільної освіти». «Їх також треба ввести до програми навчання школярів молодших класів», — додає вчений.

Вплив додаткових занять на інтелектуальний і соціальний розвиток дітей вивчався й раніше у дослідженні фахівців з Університету Торонто, яким керував лікар Гленн Шелленберг. Тоді на підставі спостережень за 144 шестирічними дітьми було встановлено, що музика позитивно впливає на їхній загальний розумовий розвиток.

І хоча попередні дослідження довели, що уроки музики сильніше сприяють зростанню IQ школярів, ніж, наприклад, заняття театральним мистецтвом, професору Трейнор першою вдалося продемонструвати подібний вплив музики на функції мозку.

[Музрукоff]

Девочки, может кому понадобится Доповідь "Ознайомлення дітей з музичними інструментами"

В сучасних умовах, коли підвищуються вимоги естетичного виховання дітей, ознайомленню малюків з музичними іграшками та інструментами відводиться особлива роль.
Гра на музичний інструментах відкриває перед дитиною новий світ звуків та їхніх співвідношень. У дітей розвивається сприйнятливість до якості звуків, обізнаність у ладотональних відношеннях, виразність у грі на найпростіших інструментах.
Інтерес дітей до музичних інструментів невичерпний. Вони хочуть грати на них завжди. Діти люблять слухати тембри різних інструментів. Гра в оркестрі розвиває слух, відчуття ритму, уміння грати в ансамблі, вчить малюків бути уважними, терплячими, вчить пошані один до одного.
Застосування різних видів інструментів дає можливість задовольнити дітей різного віку, починаючи з перших місяців життя, коли немовлят знайомлять з мелодійним звучанням брязкалець, дудочок, і кінчаючи застосуванням справжніх музичних інструментів у зменшених моделях, які зберігають характерність і чистоту звучання (клавішні, струнні, духові, ударні).
Різноманітність інструментів, застосованих в практиці, має ще одну перевагу. Гра на них дає змогу оволодіти навиками, що послідовно ускладнюються, починаючи від мимовільних помахувань, постукувань різними брязкальцями й бубонцями до гри мелодій знайомих пісень із запам’ятовіванням розташування звуків на клавішах або струнах. Застосування музичних іграшок є доступною діяльністю для дітей у різних умовах – як на заняттях з педагогом, так і в самостійній грі з власної ініціативи. Музична іграшка входить в побут дитини, в її повсякденні ігри, заняття, відповідає нахилам кожного малюка і об’єднує дітей у виконавський колектив.
Існує багато різноманітних можливостей використання музичних інструментів в дошкільних закладах: це і індивідуальне музикування в години дозвілля, і колективне виконання в дитячому оркестрі. Але основною формою музичної діяльності дітей в садку залишається музичне заняття. Спілкування з музичними інструментами відбувається в усіх вікових групах, а от навчання грі на дитячих музичних інструментах відповідно програми проходить в середній, старшій та підготовчих групах.
Задачи та зміст музичного виховання визначають асортимент іграшок для тієї чи іншої вікової групи. В роботі з дітьми ясельного та молодшого дошкільного віку застосовуються в першу чергу такі іграшки, як брязкальця, дзвіночки дудочки, різні органчики, тобто всі ті іграшки, які звучать м’яко та негучно. Треба пам’ятати, що в цьому віці необхідно особливо обережно відноситись до слуху малюків.
Дітей 3-4х років слід познайомити з барабаном, бубном, тріскачкою, ложками, металофоном і трикутником. З групи клавішних цілком можливо показати фортепіано, орган, клавесин. Групу духових представлять флейта, труба. Добре, якщо спільно із звучанням можна буде показати зображення інструменту. В середній групі починається навчання грі на металофоні. З самого початку треба навчати дітей грати правильно, в першу чергу чітко відтворюючи ритм. Спочатку розучуються ритмічні поспівки, п’єси, побудовані на одному звуці – так дітям легше зосередити увагу на точному виконанні прийомів гри.
В 5-6 років вже все "по-дорослому". Діти знайомлятся з дитячими струнними (цимбали, бандура, балалайка, гуслі, арфа та ін.), ударно – клавішними (рояль) та ударно-язичковими (баян, аккордеон) музичними інструментами, а також з народними інструментами, поширеними в Україні (кобза, гусла, козобас, свиріль, скрипка, сурма, трембіта та ін). Діти навчаються прийомів гри, вчаться передавати на ударних дитячих музичних інструментах характер музики, мелодію; акомпанувати. У віці 5-6 років в дітях творча жилка буквально б'є ключем, але при цьому вже набагато більш дисциплінована, ніж рік-другий назад. Творити і чинити шум - насущна потреба дошкільника. Тобто самий час перейти до організації шумового оркестру. Це достатньо галасливий захід, для якого буде потрібно і фонову музику, яка створить необхідний настрій, задасть ритм. В оркестрі діти, закріплюють навички спільної гри, розвивають почуття ансамблю.
Гра на інструментах – цікава і корисна музична діяльність дітей. Музичні іграшки та інструменти дозволяють прикрасити життя дитини, розважити її та викликати прагнення до власної творчості. В процесі навчання грі на музичних інструментах добре формуються слухові уявлення, чуття ритму, тембру, динаміки. В діях дитини розвивається самостійність, увага і організованість, вміння самостійно застосовувати отримані знання в повсякденному житті.
Весь комплекс прийомів залучення дітей до цікавого та складного музичного виконавства добре готує їх до майбутніх занять у школі.

[Кравченко Мария]

(Консультація – тренінг для музичних керівників)








Підготувала муз.кер.
ДНЗ №4 «Сонечко»
Кравченко М.М.
Лютий 2012 н.р.




Ми навчаємо дітей співати не для ранків, концертів, дитячих розваг. Головна мета - розвиток особистості дитини, емоційної сфери, естетичних почуттів. Голос - інструмент загальнодоступний, а співати хоче і може практично кожна дитина за дуже невеликим виключенням. Але вокальне виховання дошкільнят як таке на сьогодні не сформувалося в систему теоретичних і методичних розробок з ряду причин:
а) існуюча думка про те, що навчати дітей співу треба з 7 років, оскільки вокальні м'язи виділяються з основної маси мускулів гортані;
б) недостатня розробленість питань фізіологічної будови голосового апарату;
в) відсутність методичної бази навчання дітей вокально-хоровим навичкам.
У дітей є і фальцетне звучання, і грудне. Грудне звучання для них природніше, оскільки йде від розмовного і в співі вони найчастіше використовують його, але подальший вокальний розвиток голосу залежить від навичок. Дослідники доводять, що м'язи голосового апарату у дошкільнят не розвинені, але вони існують і функціонують. Тому починати формувати співацький голос необхідно не в 7 років, а раніше. Треба акцентувати увагу на вокальному вихованні дітей до 6 років, оскільки в цьому віці вже сформовані усі необхідні фізіологічні і психологічні характеристики для навчання співу :
- готовність голосового апарату,
- необхідний об'єм пам'яті,
- розвиток сприйняття,
- уява,
- мовні функції.
Хочу рекомендувати музичним керівникам книгу З.Д.Ланцюженко,С.Я.Школьнік та Т.В.Бесшапошникової
«Музично – ритмічні хвилинки та розспіванки для дітей»,яка може знадобитися в роботі здітьми по розвитку вокально- хорового співу.

Найближчою перспективою своєї педагогічної діяльності я бачу розробку власних підходів до розвитку співацьких і творчих здібностей у дітей раннього віку, оскільки повністю згодна з думкою психологів, що вік 2-5 років найсприятливіший для розкриття закладеного в дитині потенціалу.

МУЗИЧНО-РИТМІЧНІ ХВИЛИНКИ

У педагогічній практиці існує ефективний засіб подолання перевтоми дітей під час навчального про¬цесу — це фізкультхвилинки. Сучасні підходи до ви¬ховання дитини стимулюють створення нових засобів впливу на психомоторику дитини, що е ефективним механізмом розвитку почуттів та фізичного стану. Таким засобом стають музично-ритмічні хвилинки. Вони логічно вплітати¬муться в музичні заняття, пожвавлюючи навчальний процес, запобігаючи перевтомі. .
Музично-ритмічні хвилинки розвивають иочуття ритму, музичний слух, образне мислення, усі види па¬м'яті, увагу, голос, пластику і координацію рухів з мов¬ленням, орієнтацію у просторі, артистизм.
В основі музично-ритмічвої діяльності лежить моторно-пластична переробка музичного матеріалу, яка сприяє нормалізації психічних процесів збуджен¬ня та гальмування. Опрацювання вправ під музику примушує дитину підкорятися певному ритму як ос¬нові життєдіяльності.
Під час музично-ритмічних хвилинок діти опановують також елементами танцю,різні види плескань,тощо.Рухи під музику є одним з ефективних методів розвитку музичних здібностей,заснованих на природній
руховій реакції на музику, яка притаманна будь-якій дитині. Ритмічні рухи ефективно впливають на розвиток та корекцію мовлення. Рухи — це теж мов¬лення, яке від ображає сутність дитини. Виробленню чіткої дикції сприяють вправи у швидкому темпі, у яких поєднуються рухи зі співами.
Вправи розподілені та два ступені складності.
Музично-ритмічні хвилинки е ефективними при постійному використанні їх на протязі навчального року, бо тільки багаторазові повторення рухових вправ сприяють закріпленню навичок та вмінь.



РОЗСПІВАНКИ

Розспіванки — вокально-хорові вправи для форму¬вання початкових навичок володіння співацьким го¬лосом. Вони сприяють розвитку музичного слуху, пам'яті, ритму, співацького дихання, артикуляції, дикції. Завдяки ним відпрацьовуються різні види звуковедення, навички унісонного та ансамблевого, співу. Під впливом запропонованого підбору вокально-хорових вправ позитивно розвиваються психічні процеси, емоційна сфера та особистісні якості, гра¬мотнішим стає мовлення та розвивається розуміння виразності музичної мови.
Вокальні вправи мають цікавий для дітей, оригінальний текст рідною мовою, який збагачує ви¬конавців позитивними музичними враженнями, сприяє формуванню музичного смаку.
Образність змісту розвиває творчу активність, ініціативу, навички колективного та сольного співу. При роботі над вправами важливо враховувати рівень розвитку дітей, обсяг навичок, які діти мають на цей час.
Окрім авторських вправ, також використані най¬більш яскраві приклади української народної пісні та класичної музики.
Вокальні вправи розподілені за ступенями складності та враховують послідовність формування співацьких навичок.Вони допоможуть краще засвоїти елементи музичної грамоти та усвідомити виразність музичного мовлення.
І ступінь складності- передбачає унісонний спів на одній висоті, поступеневий рух в обсязі однієї октави, спів на стійких ступенях ладу в характері звуковедення Legato , формування навичок співацької постави, дихання, артикуляційної моторики, співставлення мажору та мінору.
ІІступінь складності передбачає використання пунктирного ритму, активізацію артикуляційного апарата, прискорення темпу виконання, розширення співацького діапазону, згладжування регістрів, розспівування складів на два звуки, спів елементів двого¬лосся, секвенцій, виконання рухомої динаміки, збіль¬шення музичної фрази та розширення обсягу співа¬цького дихання, інтонування стрибків на різні інтервали, удосконаленая рухомості артикуляційного апа¬рата при співі Legato, Staccato, Non Legato, спів у різ¬них, темпах.
Ш ступінь складності передбачає співставлення штрихів виконаная Staccato, Legato, спів канонів, виконання синкопового та пунктирного ритму, спів терцового двоголосся та триголосся у складних розмі¬рах на прикладах народної пісенної творчості.

[Olga123]

Презентация " Пение ". Использовала материалы форума.Это мой первый опыт-жду Ваших отзывов.

презентация МОЯ.pptx (http://narod.ru/disk/41172054001/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F%20%D0%9C%D0%9E%D0%AF.pptx.html)

[Людік]

Дівчата, юудь-ласка, допоможіть, загубила документ, який підтверджує, що з середньою-спеціальною освітою, можна атестуватися на 8 розряд.

[катя 98]

Людік, тут смотрите http://forum.in-ku.com/showthread.php?t=135182&page=12

[cozyG]

Завдання розвитку з музичного виховання дітей раннього віку (2-3 років)

❖ Викликати в дитині інтерес до музичних творів, бажання їх слухати, розуміти настрій та образний зміст музики;
❖ навчати розрізняти контрастні особливості звучання музичного твору (голосно - тихо, швидко - повільно, високо - низько);
❖ ознайомлювати з дитячими музичними інструментами, контрастними за звучанням (барабан, брязкальця);
❖ заохочувати до підспівування і співу;
❖ учити пов'язувати рухи з музикою в сюжетних іграх, вправах, танцях;
❖ навчати спілкуватися з однолітками під час проведення різних видів музичної діяльності.
Вчити дитину виконувати різноманітні рухи:
❖ плескала в долоні й по колінах;
❖ плескала в долоні з одночасним притупуванням однією ногою;
❖ пружинясто похитувалася на двох ногах, притупувала ними;
❖ стукала підбором, поперемінно виставляючи вперед то праву, то ліву ногу;
❖ робила крок уперед - крок назад на носочках, виконувала пружинку з невеликим поворотом тулуба вправо-вліво, бігала й крокувала по колу в зграйці в заданому напрямку;
❖ у музичній грі розвивати вміння слухати музику, злагоджено діяти.

[cozyG]

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Завдання розвитку з рухів дітей старшого дошкільного віку.

❖ Конкретизувати і закріплювати поняття «жанр» («марш», «пісня», «танець» /«полька», «вальс», «народний танець»/);
❖ Сприяти становленню музично-рухової імпровізації в сюжетних етюдах;
❖ Навчати музикального і виразного виконання різних видів основних і танцювальних рухів;
❖ Удосконалювати техніку виконання танцювальних рухів;
❖ Ознайомлювати з танцями різних жанрів та народів, використовувати «мову рухів» як основу їх осмисленого і виразного виконання,;
❖ Вчити дитину цінувати свою рухову вправність та вправність інших людей, помірковано ставитися до недоцільних надмірних витрат рухової енергії;
❖ Підтримувати позитивний настрій від спілкування та злагоджених танцювальних рухів з однолітками.

Завдання розвитку з театральної діяльності дітей старшого дошкільного віку.

❖ У музичних іграх-драматизаціях формувати уміння відтворювати характерні відносини осіб, ролі яких виконуються;

❖ Удосконалювати інтонаційну виразність діалогічного мовлення, вміння зачекати, допомогти, підтримати партнера-однолітка;

❖ Сприяти формуванню вміння передавати засобами музичної гри-драматизації колорит українських народних казок;

❖ Орієнтуватися в особливостях персонажів гри й знаходити для них відповідні пантомімічні, мімічні та інтонаційні характеристики;

❖ Спонукати до самостійного придумування та розігрування казок і подій реального життя (під акомпанемент дорослого);

❖ Підтримувати бажання та розвивати вміння створювати та добирати атрибутику для відтворення художніх образів.

Завдання розвитку зі співу дітей старшого дошкільного віку.

❖ Удосконалювати артикуляцію голосних та приголосних,
сприяти перенесенню у спів сформованих способів їхньої вимови;

❖ Використовувати вправи для вокального апарата, що сприяють формуванню резонансних відчуттів у співі;

❖ Обережно розвивати співочий голос дитини відповідно до його діапазону;

❖ Формувати основні співочі вміння;

❖ Сприяти виникненню бажання придумувати нескладні мелодії;

❖ Навчати стежити за поставою, дивитися в очі слухачам;

❖ Не напружувати міміку, супроводжувати спів рухами і жестами, що відповідають жанру, характеру музики;

❖ Вправляти дитину в умінні співати дзвінко, легко, правильно інтонувати мелодію без викрикувань.

Завдання розвитку зі слухання дітей старшого дошкільного віку.
❖ Надавати дитині можливість слухати досконалі за формою, доступні для розуміння сольні та хорові твори;

❖ Підтримувати бажання слухати музику, емоційно відгукуватися на неї, передавати свої враження;
❖ Розвивати музичні здібності;

❖ Спонукати самостійно визначати настрій, характер музичного твору та засоби музичної виразності;

❖ Вправляти дошкільника у визначенні жанру музичного твору, називанні інструмента, на якому він виконується;

❖ Відгадувати п'єси, включені до музичної вікторини;

❖ Розвивати вміння визначати жанрову належність музичного твору («марш», «ггісня», «танець»);

❖ Вчити слухати і диференціювати тембри провідних інструментів симфонічного оркестру (струнних, духових, ударних);

❖ Виховувати бажання й уміння втілювати в творчому русі настрій, характер і процес розвитку музичного образу;

❖ Супроводжувати слухання наспівуванням, рухами, імпровізувати;

❖ «Малювати» різні мелодії відповідним кольором, динамікою лінії, композиційною побудовою;

❖ Складати про почуті мелодії казки, віршики, коротенькі оповідання;

❖ Використовувати знайомі мелодії в іграх-драматизаціях;

❖ Навчати дитину розрізняти «музику природи» - співи птахів, звуки різних комах, шелест листя дерев та хвиль води тощо, порівнювати природну музику зі створеними людьми мелодіями, знаходити в них спільне та відмінне.

[cozyG]

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Завдання розвитку зі слухання дітей молодшого дошкільного віку.

❖ Підтримувати бажання дитини слухати музичні твори від початку до кінця;

❖ Відчувати і визначати загальний характер, настрій, образність п'єси;

❖ Стимулювати емоційний відгук на музику;
❖ Збагачувати музичні враження;

❖ Спонукати висловлювати думки щодо прослуханих творів;

❖ Диференціювати звучання різних голосів та інструментів;

❖ Вчити розпізнавати прослухане за жанром, темпом і тембром звучання.

Завдання розвитку співу дітей молодшого дошкільного віку.


❖Стимулювати бажання підспівувати дорослому;

❖ Протягувати довгі звуки;

❖ Чітко артикулювати довгі звуки;

❖ Інтонувати мелодію голосом;

❖ Прислухатися до свого співу, співу однолітків;

❖ Звучання інструментів;

❖ Радіти співу.

Завдання розвитку рухів у дітей молодшого дошкільного віку.

❖ Розвивати основні рухи, звертати увагу на пружність і легкість ходи, бігу, рухів рук та всього плечового пояса;

❖ Підтримувати творчі прояви дитини, спонукати її рухатися довільно, в різному темпі;

❖ Вправляти у дитини різних основних і танцювальних рухів (високий крок, спокійна хода, легкий біг, м'який підскок, стрибки, прямий галоп, колихання рук тощо);

❖ Вправляти у вмінні використовувати різний простір приміщення - малий та великий, рухатися розкуто, плавно, різко, м'яко тощо;

❖ Вправляти дитину у природній, виразній пластиці, розвивати вміння відображати характер музики різними
т
танцювальними рухами;

❖ Формувати почуття музичного ритму, вміння супроводжувати музично-рухові етюди ігрового характеру виразною мімікою і пантомімікою;

❖ Вчити водити хороводи, танцювати парні та образні танці;

❖ Формувати вміння виконувати рольові дії в грі-драматизації, приймати уявну ситуацію, дотримуватися певних правил розміщення й руху в просторі сценічного майданчика, разом з дорослими виготовляти декорації та елементи костюмів.

[cozyG]

кому треба - консультація для вихователів "Музично - розвивальне середовище та його використання протягом дня"

Музика – могутній засіб всебічного розвитку дитини, формування її духовного світу. Вона розширює її кругозір, знайомить з різноманітними явищами, збагачує почуттями, викликає радісні переживання, сприяє вихованню правильного ставлення до навколишнього світу. Залучення до музики активізує сприймання, мислення та мову, виховує високий естетичний смак, розвиває музичні здібності, уяву, творчу ініціативу, всебічно впливає на її розвиток.

однак, скільки б ми не говорили про важливість музичного виховання, реальний стан речей свідчить про проблеми щодо цього питання. Сучасна модель музичного виховання концертно – показова. Сутність цієї моделі відома кожному, і виражається двома словами : «Невдовзі свято».
Тому. треба приділити увагу самостійній музичній діяльності (СМД) дітей. А щоб ця діяльність розвивалась якомога краще, то необхідно створити відповідні умови – виділити місце для занять, влаштувати своєрідний музичний куточок, облаштувати його необхідним обладнанням.
Музичний куточок повинен бути якомога далі від ігрової зони (дуже добре, якщо він буде звукоізольованим). У ньому повинна бути шафа або полички для зберігання музичних посібників, різних атрибутів, костюмів для танців, музично – дидактичних , настільно – друкованих ігор, музичних іграшок та інструментів, програвача та аудіо записів, стіл та один – два стільця для самостійного музикування та настільних дидактичних ігор.
Музичні куточки для молодших та старших дітей відрізняються змістом обладнання. Так, для дітей молодшої та середньої груп у ньому повинно бути більше музичних іграшок (озвучених та неозвучених), ніж інструментів, ілюстрації за сюжетами знайомих пісень, іграшковий програвач та пластинки з картону. Над куточком треба повісити малюнок на музичну тематику. У муз. куточку для старшої групи може бути більше музичних інструментів, диригентська паличка, музичне лото, альбом «Наші пісні» з ілюстраціями за сюжетами знайомих пісень, який постійно оновлюється, музична драбинка та інше.
Щодо музичних інструментів. то в молодшій групі розміщують бубен, барабан, брязькальця, дзвоники, дудочки. В середній можна додати дерев’яні палички, дерев’яні ложки, металофон, всього не більше 3-4 видів. В старшій трикутник, металофон, ксилофон, мара каси, трещотки, кастаньєти та ін.
На протязі року іграшки та посібники замінюють, прибирають та знов повертають, щоб підтримати інтерес до них, бажання з ними діяти.
Бажано , в кожній групі мати магнітофон та невеликий набір касет чи дисків із записом дитячих пісень, народних танцювальних мелодій, музичних казок. В цьому випадку педагог зможе задовільнити бажання дітей послухати музику, потанцювати, поспівати чи просто пограти.
Музичну діяльність в побуті відрізняється самостійністю, ініціативністю, бажанням зробити щось нове, своє, тому й Керівництво дитячим музикуванням значно відрізняється від прийомів навчання і виховання на заняттях, де дорослий визначає зміст і форму організації діяльності дітей. В самостійній діяльності дитина сама собі вибирає заняття, реалізує свої задуми. Но це не значить, що вона надана сама собі, що дорослий не приходить йому на допомогу. просто змінюється характер керівництва, який стає більш КОСВЕННІМ:
- вихователь намагається вплинути на музичні враження дитини. отримані їм в дит.садку і вдома;
- вихователь організовує умови , які сприяють розгортанню діяльності дітей за їх ініціативою;
- вихователь повинен бути тактичним, співучасником дитячих ігор.
Ключові дії педагога :
«заохочувати», «содействовать»,«стимулювати», «спостерігати», «пробуджувати інтерес», «виправити помилку» і т.д.
Отже, ігрова діяльність дошкільників тісно поєднується з музичною. Але музика повинна включатись і в різноманітні заняття.
Музику можна широко використати при розказуванні дітям казок, особливо тих, за сюжетом яких написано казкові дитячі опери («Вовк і семеро козенят» М. Коваля, «Муха - цокотуха» М. Красєва, «Мийдодір» Ю. Слонова,), музичні казки («Коза - дереза» М.Лисенка, «Гидке каченя» Е.Гріга та ін.)
Музику потрібно включати і при проведенні бесід з дітьми. Наприклад , під час бесіди про Батьківщину послухати пісню «Батьківщина» А. Філіпенка, «Наша Вітчизна» І.Якуніна, «Спасибі» Ю.Чичикова ти ін. Пісні та музика розвивають високі моральні якості, естетичний смак, полегшують сприймання дітьми матеріалу.
Музика може звучати і при розгляданні дітьми ілюстрацій. Так, при розгляданні ілюстрацій із зображенням зимових розваг діти можуть прослухати чи заспівати пісні «Голубі санчата»М.Іорданського, «Зима»В.Карасьової, «Кришталева зимонька» або «Прийшла зима» А.Філіпенка та ін.
Пісні, музичні ігри, хороводи повинні використовуватись і при ознайомленні дошкільнят з природою, на прогулянках, екскурсіях. Робота дітей в куточку природи, квітнику, при прибиранні групової кімнати стане більш організованою з піснями «Без праці не проживеш»В.Агафонникова, «Пісенька друзів»В.Герчика та ін.
Можливе включення пісні і в зображувальну діяльність дошкільнят. Наприклад, виліпили діти калачі – заспівали пісню «Калачі»А.Філіпенка; зробили аплікацію курчати – заспівали пісню «Курчата»А.Філіпенка.
Перед втіленням у малюнках художніх образів казок вихователь може запропонувати на заняттях із малювання прослухати пісні окремих персонажів або музичні фрагменти з цих казок. Іноді, і самі пісні можуть бути темою для малювання. Вихователь пропонує дітям прослухати те, про що співається в знайомих піснях.
Музичний керівник і вихователі повинні пропаганду вати музичне виховання дітей у сім»ї, звертати увагу батьків на необхідність організації вдома невеликих музичних куточків, відвідування з дітьми театрів, концертів, співу улюблених пісень усією сім’єю, слухання у записі доступних дітям музичних творів тощо.
Тільки завдяки спільним зусиллям і тісному контакту музичних керівників, вихователів і батьків музика може стати постійним супутником життя дітей, сприяти всебічному і гармонійному розвиткові дошкільників.

можна скачати: http://mp3sort-com.ifolder.ru/29684544

[Danon]

девочки, помогите, пожалуйста! нужна консультация "Розвиток сценічної кільтури дошкільнят"" Заранее спасибо!

[Elen2]

ДЕТСКАЯ ОБУВЬ ДЛЯ ЗАНЯТИЙ

Чешки являются обувью, использующейся, как правило, для двух видов деятельности вашего ребенка – танцы и спорт. И то, и другое занятие являются весьма ответственной деятельностью, во время которой нужно сосредотачиваться только на упражнениях, будущих достижениях и рекомендациях руководителей. Естественно, спортивное «обмундирование» должно способствовать нормальным тренировкам и урокам танцев, не отвлекая от дела.
Чешки сегодня востребованы не только в спортивных секциях и танцевальных кружках, но в детских садах и школах, ведь они считаются самой удобной и легкой обувью для занятия физической культурой и танцами. Данная обувь помогает защищать ногу ребенка от возможных механических повреждений, но в то же время не затрудняет движение, полностью раскрепощает стопу и позволяет правильно выполнять задаваемые упражнения.
Чешки - это СПЕЦобувь, на время музыкальных и физкультурных занятий. Ребенку необходимо правильное формирование стопы, для этого и носят обувь с четко фиксированной подошвой, но на физкультуре дети встают на носочки, выполняют различные музыкально-ритмические движения, им нужна гибкая стопа, поэтому детей переодевают в чешки. Это предусмотрено медициной, и помимо занятий музыкой и физкультурой чешки в дошкольных учреждениях не одевают.
Для профилактики плоскостопия делайте профилактические упражнения: ходьба на пятках, носках, катайте скалочку, ходите босиком по массажным коврикам (можно изготовить самостоятельно : нашить мешочки и наполнить их песком, горохом, фасолью, орехами, шишками и т. д., разложить мех, паролон, `колючки` и т.д.), поднимайте пальцами ног карандаш или фломастер
Дошкольникам необходимо разрабатывать голеностоп, растягивать подъем, а уж потом можно переходить с чешек на другую обувь, которая плотно охватывает щиколотку (ношение короткой обуви приводит к деформации пальцев и быстрому утомлению ноги). Предпочтителен широкий носок; легкая, гибкая подошва должна быть достаточно твердой и не скользить. Задник должен быть цельным без вырезов и вставок. Кроме того, он должен быть достаточно жестким, с закругленным верхом.
Младшим школьникам необходимо наличие невысокого, устойчивого, широкого каблука, который обеспечит тренировку мышц ног и спины, а также выправит осанку. Очень важным является наличие вклеенной на фабрике ортопедической стельки с супинатором, назначение которой – профилактика возникновения плоскостопия (Супинатор – маленький бугорок у внутреннего края подошвы, который
поднимает продольный свод стопы и обеспечивает физиологически правильную фиксацию ножки).

[irina ivanovna]

Музикотерапія в дитячому садочку

Важко переоцінити вплив музики на людину. Це живе невичерпане джерело натхнення. Музика може надати насолоду, але також одночасно може викликати сильне душевне переживання, збудити до роздумів, відкрити невідомий світ фантазій. Невичерпні можливості музики впливати на внутрішній світ дитини особливо виділяють методику музикотерапії з ряду інших терапевтичних методик. На сучасному етапі музична терапія далеко просунулася в дослідженні впливу музичного досвіду на розвиток особистості.
Відповідь на запитання, чому музика настільки сильно торкається глибин нашої різноманітної особистості, потрібно шукати в минулому, коли ми ще були в материнській утробі й відчували музику ритму материнського серця, музику її тіла, музику її подиху й голосу. Жінка, яка носить у собі майбутнє життя, сама своїм духовним “баченням” ніби наносить “візерунки” на матрицю постнатального життя своєї дитини. Так мудра природа підготовлює дитину до сприйняття світу ще в утробі матері.Багато досліджень довели, що музика посилює обмін речовин, посилює або зменшує м’язову енергію, змінює дихання, змінює кров’яний тиск, дає фізичну основу для емоцій. Дітям музикотерапія допомагає збагатити знання про навколишній світ, прищепити любов до музики, навчити слухати й розуміти, як і про що розповідає музика. Для того щоб музикотерапія позитивно вплинула на розвиток і виховання малят, необхідно враховувати особливості дітей.
“Музика, як будь-яке мистецтво, допомагає дітям пізнавати світ, виховує дітей”, – так визначив роль музики у формуванні особистості композитор Дмитро Кабалевський. У процесі музичних занять відкриваються широкі можливості для всебічного розвитку дітей. Емоційна сила музики, зміст пісень, що слухають і виконують діти, сприяють формуванню основ морально-естетичних якостей.
Педагоги дитячого садка помітили вплив музики на поведінку дітей. Методи музичної терапії можна розподілити на активну (експресивну) і пасивну (рецептивну). Музикотерапія як активна — це коли діти активно проявляють себе в музиці, так і пасивна — коли дітям пропонують музику тільки слухати. Музикотерапія — це спеціалізована форма психотерапії, яка заснована на музиці. Музикотерапія як цілісне використання музики в якості основного та ведучого фактора дії на розвиток дитини включає такі напрями, як вокалотерапія (співи), музикотерапія в рухах (танці, музично-ритмічні ігри), музикування на музичних інструментах та інші.
Ставлення до музики в суспільстві трохи інакше, ніж раніше, музичне середовище заповнене естрадно-розважальною музикою, тому важливо підтримувати інтерес дітей до класичної і народної музики. За допомогою музичної психології ми намагаємося відродити в сім’ях традиції домашнього музикування. Цьому сприяє гра дітей на музичних інструментах разом із батьками.Так, ритмічні завдання, які надаються дітям у дитячому садку, допомагають активізувати та пробуджувати інтерес дитини до діяльності.Якщо дитина проявляє себе в ритмі, це говорить про те, що в неї міцніє її вольовий початок, без якого неможливі ні навчання, ні робота. Ритмічні ігри дуже подобаються дітям. Найпростіший спосіб організації гри — повтор дитиною рухів дорослого. Дорослий виступає ведучим у грі-імпровізації, а дитина одночасно і спостерігає за ним, і намагається копіювати його. Дорослим зовсім необов’язково мати хореографічну підготовку для рухових імпровізацій. Основою для них послужить танцювальний досвід, що є в кожного, і звичайний вибір виразних рухів: кроки, стрибки, жести, міміка, рухи корпуса, пересування в просторі приміщення. Досить передати в рухах загальний характер музики, зв’язати пластику рухів із музичним звучанняітанцювальні рухи дорослого виступають тут голов*ним і єдиним способом досягнення потрібного результату.
Дорослому треба своїми діями спонукати дитину до рухового заповнення всього простору кімнати, у якій проходить гра. Важливо, щоб весь ігровий простір був освоєний дитиною, щоб вона могла в ньому орієнтуватися і не боялася робити в кімнаті різноманітні пересування. Оскільки дорослий є ведучим у грі, він може продемонструвати дитині прийоми освоєння простору, підключивши вигадку, гумор і спритність. Наприклад: він може зненацька перемінити рух уперед на “задній хід”, наприкінці музичної фрази присісти на стілець, заплутати рух у центрі кімнати частими переходами в різні її кінці і т. д. Звичайно, ці дії мають відповідати характеру музики, перетворюватися у виразні епізоди або міні-сюжети. Діти ж сприймають подібні дії як забавні ігрові ситуації, що активізують їхню увагу і реакцію. Варто розвивати здатність дитини попадати в метричну сітку, відчувати пульсацію. Досягти цього також можна за допомогою ігрових прийомів, зв’язуючи рухи з пізнавальними образами тварин або казкових героїв. Злагоджені, ритмічні рухи мають колосальний терапевтичний ефект. Особливо значним ефект ритмічного оstinato (від італ. Оstinato — багаторазово повторюваний ритмічний або мелодійний оборот) — згадайте всесвітньо відомий “Танець маленьких каченят”. Під час виконання колективом єдиного руху в єдиному темпі та ритмі за допомогою остинато створюється енергообмін усіх учасників у дійстві, який має спрямований психологічний ефект: це своєрідна терапія. Ритмічна впорядкованість рухів народжує в дітей позитивні емоції, діти відчувають радість від спільної діяльності в процесі ігрового спілкування, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.
На музичних заняттях діти знайомляться з музичними інструментами, пронизаються слуханням їхнього глибокого звучання. Поступово дитина вибирає той інструмент, який більше, ніж інші, хвилює її, збігається зі струнами її душі.
Особливість елементарного музикування в тому, що всі діти мають можливість проявити себе творчо. Діти стають творцями легко та із задоволенням, з радістю. Користуються можливістю не використовувати те, що існує, а вигадують самостійно.
Ставлення до музики в суспільстві трохи інакше, ніж раніше, музичне середовище заповнене естрадно-розважальною музикою, тому важливо підтримувати інтерес дітей до класичної і народної музики. За допомогою музичної психології ми намагаємося відродити в сім’ях традиції домашнього музикування. Цьому сприяє гра дітей на музичних інструментах разом із батьками вдома, а також підтримка їхнього захоплення батьками, завдяки чому стосунки в сім’ї стають теплішими й тіснішими. Емоції впливають на всі психічні процеси: на відчуття, сприйняття, уяву, мислення, волю, пам’ять. Радісний, щасливий настрій дитини є основою її фі*зичного і психологічного здоров’я, доброзичливого ставлення до людей, навколишнього світу.
Дітям на заняттях із музикотерапії пропонується ігровий матеріал для розвитку тактильного сприйняття (м’які іграшки, ґумові іграшки за методикою М. Монтессорі). У віці від 1 року до 3 років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан — бадьорий, задерикуватий під час слухання пісні “Конячка” О. Тимчивої; спокійний, доброзичливий під час слухання пісні “Кішка” Ан. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її під час повторного прослуховування.
Особливо важливою ланкою музикотерапії є формування музично-сенсорних здібностей у дітей дошкільного віку. Музичне переживання, власне кажучи, завжди є сенсорним, оскільки музика — і найпростіші співзвуччя, і складні образи — насамперед сприймається чуттєво. Тому сенсорні процеси є показниками цілісного сприйняття, розрізнення виразних почуттів, а також проявів, пов’язаних зі сприйняттям окремих властивостей музичних звуків, що особливо важливо для дітей молодшого віку. В основі розвитку їхніх музично-сенсорних здібностей лежить вслухування, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звука — висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини, до програми з музикотерапії включені музично-дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звука.
Дітям на другому році життя пропонуються дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на третьому році життя музично-дидактичні ігри дещо ускладнюються. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад: у грі “Чий будиночок?” дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини. Виконанню поставлених завдань із музикотерапії сприяє програмний репертуар. Для дітей на другому році життя він складений із контрастних за характером творів, нескладних за змістом, які відбивають яскраві, близькі дітям образи (“Ах, вы, сени” — російська народна, спокійна “Колискова” М. Красева, “Конячка”, “Автомобіль” М. Раухвергера). Дітям на третьому році життя пропонується складніший репертуар. У ньому пісні, що відображають явища природи (“Осіння пісенька” Ан. Александрова, “Зима пройшла” Н. Метлова), близькі й зрозумілі дітям образи (“Заинька” М. Красева, “Лялька” М. Старокадомського), народні мелодії, інструментальна музика.
Важливим елементом музикотерапії є виразне виконання музичного твору. Разом із тим під час роботи необхідні наочні прийоми, що залучають дитину до музики, — показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорово сприйманий образ сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам’ятовуванню. Із цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.
Групова пасивна музикотерапія (прослуховування музики) проводиться два рази на тиждень, склад групи — 8-9 дітей. Музика допомагає змінювати настрій дітей, відволікає від розчарувань, зменшує тривожність.
У дитячому садку використовується прийом групової вокалотерапії. Співи — це важливий метод активної музикотерапії, тривалість заняття 10-15 хвилин, група з 8 дітей розташовується в замкнутому колі, ведучий співає разом з дітьми. Пісні підбираються відповідно до настрою групи. Не один рік у дитячому садку існує вокально-фольклорний гурток “Калинонька”. Діти з бажанням та задоволенням виконують українські пісеньки. Кожен ранок у дитячому садку розпочинається з ранкових музичних привітань. Під чарівні звуки музики дітей запрошують до спортивної зали на ранкову гімнастику. У дітей створюється позитивний настрій, діти ефективно спілкуються. Музичні привітання налаштовують дітей на добрий настрій та успіх протягом дня.
Вихователі та музичні керівники, добре знаючи дітей, їхні інтереси, індивідуальні особливості, прагнуть зробити кожен день перебування дітей у дитячому садочку радісним та змістовним. З метою формування оптимістичного і життєствердного світогляду дошкільнят, гармонізації їхнього внутрішнього світу, вміння радіти життю в дитячому садку музичним керівником разом із вихователями за допомогою спеціально відібраної музики були розроблені сеанси практичної музикотерапії.
Сеанс “Доброго сну” — де зібрані колисанки у виконанні Віктора Непомнящего, Ірини Горбатюк, тріо “Либідь”, Лідії Михайленко, Ніни Матвієнко, Росави.
Слухаючи музику цього сеансу, діти швидко засинають їм сняться гарні сни. Колисанка — це музика з повільним темпом і чітким ритмом. Гіперактивним дітям цей сеанс заспокоює нервову систему.
Сеанс “Доброти” — цей сеанс містить музичні композиції зі старих добрих мультфільмів, музично-літературні композиції за дитячими казками, де звучать голоси казкових персонажів, пісні: “Большой секрет для маленькой компании”, “Настоящий, верный друг”, “Если добрый ты”… Ці пісні й сьогодні зігрівають любов’ю дитячі душі, вчать добрим, чесним і миролюбним відносинам з тими, хто оточує.
Сеанс “Наші друзі” — відбірка пісень про наших маленьких друзів — тварин та комах: “В траве сидел кузнечик”, “Два веселых гуся”, “Песня овечек”, “Песенка Муренки”, “Лесной олень”… Пісні минулого й сучасності втілюють душевну гармонію, демонструють еталони доброго, чуйного ставлення до братів наших менших.
Сеанс “Усмішки”. Усмішка — це духовний дар, вона дає кожному наснагу і примножує духовні здобутки. В цьому сеансі зібрані веселі, яскраві, мажорні пісні. Ці пісні створюють позитивний настрій, надають відчуття радості, віру в добро.
Сеанс “Звуки природи” — так звана екологічна музика. Усі звуки, що існують у природі, чинять підсвідомий вплив на психіку людини. Благотворно впливає шум листя і спів птахів — діти розслабляються і зливаються з природою. Шум хвиль позитивно впливає на емоційний стан дитини.
Музикотерапія також сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.
Але найголовніше — це “школа почуттів”, що формується завдяки особливій властивості музики — викликати співпереживання слухачів.
Отже, залучення дошколят до різних видів музичної діяльності з використанням прийомів та методів музикотерапії, сприяє успішному розвитку їхньої творчої активності. Застосування творчих завдань, ритмічних ігор, сеансів музикотерапії в дитячому садку та вдома стимулює процес внутрішнього самовдосконалення дитини, створює широкі можливості для повноцінного розкриття всіх її потенціалів та відкриває перед нею ще один шлях збагачення її музичного досвіду.

[KissKsu]

Проект Порядку розроблення та затвердження програм для дошкільних навчальних закладів

• Про проект Порядку розроблення та затвердження програм для дошкільних навчальних закладівЛист МОН №1/9-99 від 19.02.10 року
• МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ №1/9-99 від 19 лютого 2010 року
• Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Інститути післядипломної педагогічної освіти
Про проект Порядку розроблення та затвердження програм для дошкільних навчальних закладів
З метою врегулювання вимог до процедури розроблення, затвердження та використання програм для дошкільних навчальних закладів Міністерством освіти і науки України підготовлено проект Порядку розроблення та затвердження програм для дошкільних навчальних закладів.
Надсилаємо проект для обговорення, пропозиції та зауваження просимо надати до 1 березня ц.р. за адресою: ministry@mon.gov.ua або за тел./факсом: (044) 288-04-26. Заступник міністра П.Б. Полянський
ПРОЕКТ
Порядок розроблення та затвердження програм для дошкільних навчальних закладів
І.Загальні положення
1.1. Порядок розроблення та затвердження програм для дошкільних навчальних закладів (далі – Порядок) розроблений на виконання Закону України "Про дошкільну освіту" та у відповідності до наказу Міністерства освіти і науки України від 17.06.2008 № 537 "Порядок надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2008 р. за № 628/15319.
1.2. Порядок регулює вимоги, процедуру підготовки, затвердження програм для дошкільних навчальних закладів.
ІІ. Види програм
2.1. Для дошкільних навчальних закладів можуть розроблятися основні та додаткові програми.

До основних програм належать Державна базова програма та спеціальні програми.
До додаткових належать інтегровані, парціальні, альтернативні, експериментальні та регіональні програми.
2.2. У Державній базовій програмі конкретизуються вимоги Базового компонента дошкільної освіти як державного освітнього стандарту.
У Державній базовій програмі визначаються основні концептуальні засади, пріоритетні завдання (розвивальні, навчальні, виховні); змістові складові освітньої діяльності у дошкільному навчальному закладі; орієнтовні обсяги змісту дошкільної освіти; вміщуються критерії розвиненості, вихованості й навченості дітей, засновані на науково обґрунтованих нормативних показниках фізичного і психічного розвитку дитини на кожному віковому етапі дошкільного дитинства.
Державна базова програма включає інваріантну та варіативну складову змісту дошкільної освіти.
Інваріантна складова Державної базової програми визначає обов’язковий мінімум змісту дошкільної освіти відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей дітей для усіх дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів та форм власності, а також при здобутті дошкільної освіти в інших формах.
2.3. Спеціальні програми розробляються для дошкільних навчальних закладів, робота яких організовується з урахуванням специфіки проведення освітньої діяльності з дітьми:
для дошкільних навчальних закладів спеціального типу – з урахуванням виду порушення (слуху, зору, мови, опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю, із затримкою психічного розвитку);для дошкільних навчальних закладів із сезонним, короткотривалим перебуванням – з урахуванням обмеженого терміну перебування дітей у закладах та скороченого об’єму програмового матеріалу;для здійснення соціально-педагогічного патронату – з урахуванням специфіки проведення роботи з дітьми та батьками у домашніх умовах з подачею скороченого об’єму прогамового матеріалу;для дошкільних навчальних закладів (груп) з мовою виховання національних меншин – з врахуванням мови навчання та виховання дітей тощо.
Спеціальні програми базуються на Державній базовій програмі. Для дошкільних навчальних закладів спеціального типу обов’язковим є включення корекційного компоненту відповідно до типу; у програмах для здійснення соціально-педагогічного патронату – блоку по роботі з батьками.
2.4. Інтегровані програми базуються на Державній базовій програмі. В них розширюється змістове наповнення різних складових організації життєдіяльності дітей, зокрема:
за видами діяльності дітей: ігрова, трудова, пізнавальна, комунікативно-мовленнєва, художня, театральна тощо;за напрямами роботи дошкільного навчального закладу (групи): художньо-естетичний, музичний, логіко-математичний, пізнавальний, фізкультурно-оздоровчий, робота з батьками, робота з дітьми у різновікових групах тощо;за лініями розвитку дитини: фізична, соціально-моральна, емоційно-ціннісна, пізнавальна, мовленнєва, художньо-естетична, креативна тощо. Інтегровані програми можуть використовуватися в межах основної освітньої діяльності для реалізації завдань інваріантної складової Державної базової програми у час, відведе
2.5 Парціальні програми базуються на Державній базовій програмі. Вони розширюють один з напрямів роботи (наприклад, музичний) чи лінію розвитку (наприклад, фізичний розвиток) та забезпечують реалізацію освітніх послуг у творчих студіях, гуртках, секціях тощо.
2.6. Альтернативні програми базуються на Базовому компоненті дошкільної освіти, враховуючи інші концептуальні засади організації та змісту дошкільної освіти.
2.7. Експериментальні програми базуються на Базовому компоненті дошкільної освіти і розробляються спеціально для дошкільних навчальних закладів (груп), які мають статус експериментальних.
2.8. Регіональні програми розробляються на основі Державної базової програми; містять регіональний компонент. Їх зміст (15 відсотків) передбачає урахування етнічних, історичних, природничо-кліматичних, соціокультурних особливостей регіону.
ІІІ. Загальні вимоги до програм
3.1. Структура програм передбачає такі складові: пояснювальна записка та змістове наповнення. У пояснювальній записці визначаються мета, концептуальні засади, оригінальність програми, обґрунтування структури; роз’яснюються принципи роботи за програмою, підходи до організації освітньої роботи з дітьми.
3.2. У змісті програм виокремлюються розділи за віковою періодизацією або за віковими групами дошкільного навчального закладу, в яких подаються стислі вікові характеристики розвитку дітей та зміст і форми організації освітнього процесу з кожного змістового компонента чи напряму, блоку програми.
3.3. Кожний розділ змістової частини програми завершується показниками досягнутих результатів:
для основних програм – показниками компетентності за сферами життєдіяльності "Природа", "Культура", "Люди", "Я сам (а)";для додаткових програм – показниками компетентності в залежності від змістового наповнення: за видами діяльності, за лініями розвитку, за напрямами роботи тощо.
3.4. Змістова частина програми може містити засоби реалізації програмових завдань, наприклад, переліки ігор, вправ, літературних, музичних, художніх творів тощо. Їх можна подати у вигляді додатків.
ІV. Порядок затвердження програм, надання їм грифів Міністерства освіти і науки України
4.1. Програмам для дошкільних навчальних закладів надаються такі види грифів:
"Затверджено Міністерством освіти і науки України";"Рекомендовано Міністерством освіти і науки України".
4.1.1. Гриф "Затверджено Міністерством освіти і науки України" надається Державній базовій програмі після її апробації в дошкільних навчальних закладах. Рішення про надання грифа „Затверджено Міністерством освіти і науки України” приймається колегією МОН та затверджується наказом МОН.
4.1.2. Гриф "Рекомендовано Міністерством освіти і науки України" надається всім іншим програмам з конкретизацією їх спрямування:
спеціального призначення (для дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу; для центрів розвитку дитини; для дошкільних навчальних закладів з сезонним перебуванням; з короткотривалим перебуванням; для дошкільних навчальних закладів з іншою мовою виховання та навчання; для здійснення соціально-педагогічного патронату; для проведення роботи з дітьми, які не охоплені дошкільною освітою тощо);музичного, художньо-естетичного, фізкультурно-оздоровчого, логіко-математичного, пізнавального та іншого спрямування;для підсилення та розширення змістового наповнення видів діяльності, ліній розвитку тощо;регіонального, місцевого спрямування;для використання в експериментальних дошкільних навчальних закладах тощо.
4.2. На підставі висновків комісії з дошкільної педагогіки і психології Науково-методичної ради з питань освіти МОН секретарем комісії готується лист МОН щодо рішення про надання грифа "Рекомендовано Міністерством освіти і науки України" за підписом заступника Міністра, до компетенції якого належать питання дошкільної освіти. Копія листа надсилається суб'єкту, який звернувся з клопотанням, у десятиденний термін після його підписання.
4.3. Тексти листів про надання грифів МОН містять інформацію про призначення та вид програми, тип дошкільного навчального закладу.
4.4. Термін дії грифів МОН п’ять років. У разі, якщо за цей час програми не було видано, а також з метою оновлення грифа після закінчення терміну його дії, необхідно повторити всю процедуру затвердження.
4.5. Програми, які отримали гриф МОН, вносяться до переліку навчальної літератури, засобів навчання і навчального обладнання, рекомендованих МОН для використання в дошкільних навчальних закладах.
V. Організація експертизи програм для дошкільних навчальних закладів
5.1. Науково-методична експертиза програм для дошкільних навчальних закладів організується Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України (далі - Інститут).
5.2. Для проведення експертизи програм з метою одержання грифа МОН видавництво чи інші фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що мають виключно права на використання твору чи засобу навчання, звертаються з листом-клопотанням до Інституту за адресою: 03035, м. Київ, вул. Урицького, 36. У листі-клопотанні зазначають: повну назву програми, автора (авторів), адресата, при потребі - тип дошкільного навчального закладу, відповідність вимогам Базового компонента дошкільної освіти, Державної базової програми.
5.3. До листа-клопотання додають:
попередньо відредагований рукопис у двох примірниках українською мовою (для україномовних дошкільних навчальних закладів) або мовою національної меншини (для іншомовних дошкільних навчальних закладів);не менше двох рецензій фахівців відповідної галузі ( від науковців та практиків);відповідь авторів на зауваження рецензентів (за наявності);редакційний висновок (якщо рукопис подає видавництво), у якому зазначаються актуальність, новизна, оригінальність програми, відповідність Базовому компоненту дошкільної освіти, вимогам Державної базової програми, а також дається оцінка якості рукопису;відомості про авторів (прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посада, науковий ступінь, учене звання (за наявності), адреси та контактні телефони).
5.4. Подані матеріали реєструються в Інституті. Рукописи програм передаються рецензентам для підготовки висновків незалежної науково-методичної експертизи.
5.5. Упродовж наступних двох місяців проводиться незалежна науково-методична експертиза, доопрацювання рукописів відповідно до пропозицій та зауважень рецензентів, готуються висновки фахівцями Інституту для розгляду комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти МОН.
5.6. У рецензіях та висновках дається об’єктивна оцінка на предмет відповідності рукопису програми Базовому компоненту дошкільної освіти, Державній базовій програмі із зазначенням позитивних сторін та недоліків, шляхів доопрацювання і вдосконалення, дається порівняльна характеристика внесених змін та доповнень у разі оновлення грифу тощо.
У заключній частині рецензії подаються обґрунтовані висновки щодо доцільності видання програми з грифом МОН. У випадку негативної думки рецензента його висновок повинен бути аргументований і чітко сформульований.
5.7. Рецензія подається у двох примірниках за підписом її автора (вказуються посада, вчений ступінь, наукове звання, дата). Якщо рецензія готується колективом кафедри, відділу наукової установи або навчального закладу, зазначається номер протоколу, дата проведення засідання, на якому обговорювався рукопис. Підписи рецензентів завіряються печаткою закладу, керівником або начальником відділу кадрів.

5.8. Строк дії рецензії - не більше одного року.
5.9. У разі відхилення комісією поданого рукопису і повернення його на доопрацювання автори можуть повторно подавати свої розробки на розгляд комісії, але не раніше, ніж через три місяці після попереднього засідання.
5.10. У разі незгоди автора (авторів) з висновками рецензентів та комісії рукопис програми подається на додаткову незалежну експертизу анонімно, без прізвища автора (авторів) та розглядається комісією повторно. Ухвалене комісією рішення є остаточним.
5.11. Для оновлення грифу, після закінчення терміну його дії, подається осучаснений, доопрацьований рукопис програми. Процедура подачі документів, підготовки експертних висновків викладено в пунктах 5.2–5.3.
5.12 Узагальнені матеріали та пакет необхідних документів щодо надання грифа МОН не пізніше ніж за 14 робочих днів після прийняття рішення комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти МОН передаються Інститутом до МОН для затвердження відповідного рішення.
5.13. Готові рукописи програм, рецензії та експертні висновки, оригінали листів МОН про надання грифів зберігаються в архіві Інституту протягом 5 років.

[anet1111]

ДОКУМЕНТАЦІЯ МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА

Відповідно до “Інструкції про ділову документацію у дошкільних закладах” зареєстрованої Міністерством Юстиції України 15 червня 1998 року за номером № 378/2818 ) для музичних керівників є обов’язкова така документація:

2.5.1. Календарний план роботи
2.5.2. План проведення масових заходів, дійств музично-естетичного циклу
2.5.3. Сценарій свят, розваг, театральних вистав.
2.5.4. Щоденник обліку індивідуальної (гурткової) роботи.

Відповідно до інструктивно-методичного листа МОН України від 01.10.2002р. № 1/9 – 434 «Про планування освітнього процесув дошкільному закладі»та згідно з методикою музичного виховання у дошкільному навчальному закладі.
Робота музкерівника регламентується календарним планом (індексація 2.5.1.), який є основним, затверджується педагогічною радою, враховуючи досвід роботи, обізнаність з вимогами програми тощо. Календарний план – це ділове керівництво у повсякденній роботі, який складається для кожної вікової групи окремо з урахуванням психофізичного розвитку дітей та відповідно до програми, за якою працює дошкільний заклад. Він може охоплювати від 1-2 днів до 1-2 тижні, місяць або й рік. Форма планування встановлюється рішенням педагогічної ради дошкільного закладу. Надається право при плануванні проявляти творчість, ініціативу, враховуючи сучасні вимоги до розвитку дітей дошкільного віку.
Схема плану може бути різна.
Принципами календарного планування є: послідовність та поетапність у викладенні матеріалу, чіткість поставлених завдань, відповідність форм роботи віковим та індивідуальним особливостям дітей. При плануванні роботи варто передбачати всі види музичної діяльності, структуру заняття, добір музичного репертуару в залежності з віковими особливостями, забезпечувати змістову цілісність, системність, ускладнення та повторення програмового матеріалу.
Перед тим як приступити до складання плану роботи, муз керівник повинен проаналізувати текст музичних творів, їх гармонійну та мелодійну побудову, визначити важкі для вимови дітей та незрозумілі слова, визначити виховні та освітні завдання кожного музичного твору. Також важливо зясувати послідовність кожного музичного твору.
Пропонуємо таку сітку календарного планування. Її можна складати як на місяці так і на весь навчальний рік.


План проведення масових заходів, дійств музично-естетичного циклу складається для кожної вікової групи на початку навчального року і затверджується завідуючою закладу. До нього входять різні види й форми розваг, свят , робота з батьками, гурткова робота та робота з вихователями
Детальніше розглянемо перспективне планування . В «Інструкції про ділову документацію у дошкільних закладах» цей план для музичного керівника дістав назву «План проведення масових заходів, дійств музично-естетичного циклу» (індиксація 2.5.2)Під час його складання потрібно враховувати всі форми роботи з музичного виховання: проведення свят, розваг, робота з батьками. Роботу з вихователями, гурткову роботу слід відмічати у щоденнику обліку(індиксація 2.5.4)
Зазначемо , у який спосіб можуть бути розписані ці форми роботи.
• Проведення свят містить визначення тематики свята, термін, відповідальних. У виборі кількості та тематиці свят слід керуватися базовою програмою, за якою працює дошкільний заклад Проведення розваг ( один раз на два тижні у кожній віковій групі). Під час їх проведення враховують тематику, форму(концерт, театралізація, інсценівка, лялькова вистава, музична казка тощо), термін, відповідальний.
• Робота з батьками містить визначення тематики форми, термін, відповідальних. У плані роботи з батьками передбачено оформлення стендів («Куточка для батьків»), проведення лекцій, відкритих занять, батьківських зборів,виставок, консультацій, під час яких муз керівник дає поради з питань музичного розвитку дитини.
Якщо говорити про розваги, то їх можна проводити у більш різноманітних формах, ніж свята.
1.Музичні концерти
- концерт, присвячений творчості якогось композитора.
- концерт, присвячений народній пісні.
- концерт однієї групи дітей для іншої.
- концерт учнів музичної школи
2.Літературні концерти
- концерт, присвячений творчості письменників і поетів
- зустріч з дитячими поетами
- концерт, присвячений фольклору
3. Музично-літературні концерти
( наприклад “Пори року”)
4. Вечори гумору
5.Вечори дружби
6. Дні народження дітей
7. Ляльковий театр
8. Інсценівки казок
9. Спортивні вечори відпочинку
10. Вечори загадок
11. Слухання казок у грамзапису
12. Музичні конкурси



Автор: kseniya на 13:21 Комментариев нет:
Отправить по электронной почтеНаписать об этом в блогеОпубликовать в TwitterОпубликовать в Facebook
музвиховання

Щоб дитина виросла чуйною,милосердною, відвертою, могла творити добрі вчинки та співпереживати, радіти від щирого серця, ми, дорослі, оточуємо її любов’ю та красою. Джерелом такої краси є мистецтво – живопис, театр, музика, які існують ще з давніх часів.
Музика володіє можливостями дії на дітей . Саме Вона знаходить дорогу до душі дитини, спонукає її до самовираження, знайомить з навколишнім світом. Музична діяльність – це не лише засіб забезпечення виконання естетичних та освітніх завдань, а й спосіб укріплення психічного та фізичного здоров’я та розвитку здібностей дитини.
Музичний керівник повинен гордо нести своє звання і займатися музичним розвитком кожної дитини професійно та цілеспрямовано, пам’ятаючи про її вік та можливості.
Музичні здібності дітей виявляються у кожного по-різному. У деяких вже на першому році життя всі три основні здібності - відчуття ладу, музично-слухові уявлення і відчуття ритму - виражаються достатньо яскраво, швидко і легко розвиваються, це свідчить про музичність; у інших пізніше, важче. Найбільш складно розвиваються музично - слухові уявлення - здатність відтворювати мелодію голосу, точно інтонуючи або підбирати її по слуху на музичному інструменті. У більшості дітей ця здатність виявляється лише в 5 років. Але відсутність раннього прояву здібностей не є показником слабкості або тим більше відсутність здібностей. Велике значення має те оточення, в якому росте дитина (особливо в перші роки життя). Ранні прояви музичних здібностей спостерігаються, як правило, саме у дітей, які одержують достатньо збагачених музичних вражень.
Успішне рішення перерахованих задач залежить від змісту музичного виховання, перш за все - від репертуару, що використовується, методів і прийомів навчання, форм організації музичної діяльності та ін. В дитині важливо розвивати все краще, що закладено від природи; враховуючи схильності до певних видів музичної діяльності, на основі різних природних задатків формувати спеціальні музичні здібності, сприяти загальному розвитку. Однак , скільки б ми не говорили про важливість музичного виховання, реальний стан речей свідчить про проблеми щодо цього питання. Сучасна модель музичного виховання - концертно-показова. Такий підхід до розвитку дітей не дозволяє зрозуміти важливість послідовного навчання, яке має специфічну логіку та закономірність. Якщо діти легко, емоційно, інтонаційно правильно співають , гарно та чітко вимовляють слова, наприклад , потішки «Зайчик», то цей результат не вражає дорослого. А от коли діти співають дорослу пісню, ледь доспівуючи два-три склади із тексту, то більшість дорослих відмічає творчість і сучасність музичного керівника, що використав такий репертуар. Те саме стосується і музично-ритмічних рухів. Прикро , але дорослі не розуміють, якої шкоди це завдає розвиткові дітей, спотворює процес формування культури співів, рухів. Зі сказаного можна зробити висновок про те, скільки важливо створювати умови для формування основ музичної культури дітей дошкільного віку.
Музичний керівник повинен займатися музичним розвитком кожної дитини професійно та цілеспрямовано, пам’ятаючи про її вік та можливості. Зовнішні чинники не повинні порушувати цей процес.
Маємо надію, що представлений матеріал у робочому зошиті музичного керівника допоможе вам поглянути на зміст своєї роботи крізь призму особистості дитини дошкільного віку та зберегти унікальні традиції музичного виховання.
У даному проекті представлено три частини. Перша – нормативно-правова, у якій муз керівник знайде документи й нормативи на підставі яких планується його діяльність. У цій частині ви знайдете чітке обґрунтування посадових обов’язків та кваліфікаційних вимог. Планування та перелік обов’язкової документації допоможе чітко й грамотно спланувати вашу роботу. Запропонований алгоритм дає змогу музичному керівнику оптимізувати виховний процес, дисциплінувати себе, забезпечити системність й послідовністьу своїй роботі, а отже досягти високої ефективності освітнього процесу.
Методична (друга) частина містить необхідну інформацію і є зручним для використання у повсякденній роботі. Допоможе добирати форми роботи, методи та прийоми, творчі завдання і дає змогу найбільш ефективно реалізувати зміст музичної діяльності. Це, нібито, нагадувальна записка муз керівнику, де в любий влучний момент він може знайти сучасні вимоги до занять, варіанти планування, етапи розучування методичні рекомендації, складові професійної майстерності тощо і все це в одному збірнику.

[тумка]

lДЕВОЧКИ,МОЖЕТ КОМУ ПРИГОДЯТСЯ ТЕМЫ ДЛЯ КОНСУЛЬТАЦИЙ. Музика в повсякденному житті дітей
Музика – могутній засіб всебічного розвитку дитини, формування її духовного світу. Вона розширює її кругозір, знайомить з різноманітними явищами, збагачує почуттями, викликає радісні переживання, сприяє вихованню правильного ставлення до навколишнього світу. Залучення до музики активізує сприймання, мислення та мову, виховує високий естетичний смак, розвиває музичні здібності, уяву, творчу ініціативу, всебічно впливає на її розвиток.
Ввести дитину в чарівний світ музики, розвиваючи її музичні і творчі здібності покликані музичні керівники дошкільних закладів. Але важливо не тільки на музичних заняттях, а й у повсякденному житті створювати умови для розвитку музичних нахилів, інтересів, здібностей дітей. В іграх, на прогулянках, під час самостійної художньої діяльності діти за власною ініціативою можуть співати пісні, водити хороводи, слухати грамзапис музичних творів для дошкільників, підбирати найпростіші мелодії на дитячих музичних інструментах. Музичну діяльність дітей у побуті відрізняє самостійність, ініціативність, прагнення зробити щось своє.Отже, у дошкільників насамперед потрібно виховувати самостійність й ініціативу у використанні знайомих пісень, танців у різних умовах (в іграх, на прогулянках, у самостійній художній діяльності та ін.), у музично-дидактичних іграх розвивати мелодійний слух, почуття ритму, музично-сенсорні здібності, розширяти коло музичних вражень слуханням музичних творів у грамзапису і сприяти тому, щоб діти відтворювали їх у сюжетно-рольових іграх.
Застосовувати музику в сюжетно-рольових іграх можна по-різному; як ілюстрацію до дій матері, діти співають колискову святкуючи День народження, танцюють, співають) або для відтворення в них вражень, одержаних від музичних занять, святкових ранків, вечорів, розваг. Для успішного розвитку таких ігор діти повинні знати багато пісень, хороводів на побутову тематику, про різні професії, транспорт, народні пісні тощо. Такі твори є в програмовому музичному репертуарі (пісні: “Паровоз”, “Курчата”, музика А. Філіпенка, “Літаки”, музика І. Кишка, “Ідемо ми вулицями”, музика Тілічеєвої, “Баю-баю”, музика Красєєва; ігри: “Льотчики”, музика Нечаєва, “Поїзд”, музика Метлова, “Помічники”, музика Шутенко, “Веселий музикант”, музика Філіпенка, хоровод “Городна хороводна”, музика Можежелова та ін.). Вихователь повинен заохочувати творчі прояви дітей, нагадувати про можливість використання у грі знайомі пісні, допомогти їм у музичному виконанні. Проведення у повсякденному житті музично-дидактичних ігор, які розучуються дітьми на музичних заняттях, сприяє музичному розвитку, дає змогу дітям вправляти у розрізненні музичних звуків за тембром, висотою, ритмом, динамікою, за їх напрямком і характером.
Наприклад, вчить дітей розрізняти звучання різних інструментів за тембром (грати якусь мелодію на піаніно, відстукувати ритмічний малюнок пісні на бубні, на барабані, а діти впізнають на якому інструменті він грав).
Розрізняти звуки за висотою (співає нескладну мелодію, а діти повторюють, пропонувати розрізняти за висотою звучання двох бубнів, двох брязкальцях чи трикутників, що відтворюють різні за висотою звуки). Дітей старшого дошкільного віку в ігровій формі навчає розрізняти напрямок звучання мелодії (вгору чи вниз); піднімати ляльку на рух мелодії вгору і опускати, якщо мелодія йде вниз. Розвиває у них почуття ритму, пропонуючи їм за ритмічним малюнком, відстуканим на барабані, впізнати знайому пісеньку або повторити її. В іграх типу “Гаряче-холодно”, коли звучання брязкальця чи бубна послабляється або посилюється в залежності від віддалення чи наближення дитини до схованої іграшки, дошкільнята вчаться розрізняти звуки за динамікою. Для проведення музично-дидактичних ігор потрібно мати магнітофон з записом музичних творів для дошкільників, дитячі музичні інструменти. Музику можна використовувати при розповіданні дітям казок, особливо тих, за сюжетом яких написані дитячі опери або складено інсценівки з музичним супроводом, запропонувати їм послухати у запису пісні окремих персонажів (наприклад “Пісню кози” з опери Коваля “Вовк і семеро козенят” та ін.).Музика може мати місце і під час проведення бесід. Наприклад, розповідаючи дітям про свято Осіні, можна пропонувати заспівати пісні “Гарна осінь” Попатенка, про зиму – заспівати пісні “Зима” Шутенко, “Зимовий ліс”, музика Чічкова та ін.). Пісні, музику можуть залучати і під час розглядання ілюстрацій та бесід за ними. Так, розглядаючи ілюстрації з зображенням зимових розваг, діти можуть заспівати пісні: “Голубі санчата”, музика Йорданського та ін., під час бесід за ілюстрацією, на якій зображені діти що йдуть в ліс по гриби, проспівати пісні “На мосточку”, музика Філіпенка, “Ми ходили по гриби”, музика Верещагіна. Народні пісні-примовки, які широко використовуються на музичних заняттях для розспівування (“Сорока-ворона”, “Бім-бом”, обробка Степового).

Пісні, музичні ігри, хороводи повинні мати місце і при ознайомленні дошкільнят з природою – під час спостережень (пісні “Осінь” Красєва, “Ялинка”, музика Філіпенка), прогулянок, екскурсій.
Пісні можна виконати і під час зображувальної діяльності дошкільників. Наприклад, виліпили діти калачі і заспівали пісню Філіпенка “Калачі”, зробили аплікацію “Курчата” – заспівали пісню “Курчата” Філіпенка, намалювали літак і виконали пісню І. Кишка “Літаки”.
Музика є також постійним супутником ранкової гімнастики. Маршова пісня організовує початкову ходьбу, сприяє виробленню чіткості, ритмічності рухів. Музичний супровід гімнастичних вправ не повинен знижувати темп рухів або допускати великі паузи між вправами. Музика супроводжує й заключну ходьбу. Музичний керівник супроводжує ранкову гімнастику у 2 – 3-х групах щоденно, тобто майже через день у кожній групі.
У програмі дитячого садка в другій половині дня відведено 25 – 35 хв. Для самостійної художньої діяльності дітей (зображувальної, літературної діяльності дітей, музичної, театралізованої). Дошкільнята за власною ініціативою малюють, ліплять, грають на дитячих музичних інструментах, драматизують казки, пісні, слухають музику в запису та ін. Для організації самостійної музичної діяльності кожна група дитячого садка повинно мати певне обладнання; програвач та набір пластинок, різноманітні дитячі музичні інструменти.
Бажано мати в групі і альбом “Наші пісні” з картинками за змістом знайомих дітям пісень. Однією з важливих умов формування самостійної співочої діяльності є співи без музичного супроводу.
Інтерес дітей до танцювальних рухів часто виникає після пропозиції вихователя у русі, який вони вивчали на музичному занятті.
Виникненню самостійної музично-ігрової діяльності дошкільників сприйматиме використання магнітофона із записом музичного супроводу до улюблених музичних ігор.
Нагадуючи дітям про те, що можна заспівати, потанцювати, пограти на музикальних інструментах, організувати гру в театр та ін. Вносячи в групу нові атрибути, посібники, вихователь сприяє кращий організації самостійної художньої діяльності та розвитку творчих здібностей дітей.
Пожвавлення і радість вносять в життя дошкільнят вечори розваг. Вони дають їм також змогу активніше, творчо виявляти себе в музичній діяльності, сприяють закріпленню здобутих на музичних заняттях знань та вмінь, виховують у них винахідливість, спритність, ініціативу, життєрадісність.
Види вечорів розваг найрізноманітніші: ляльковий, тіньовий, настільний театр, ігри драматизації, вечори ігор-атракціонів, загадок, святкування дня народження дітей, тематичні вечори-концерти (“пори року”, “Наш улюблений композитор”) та ін.
Музика – невід’ємна частина вечорів розваг. У ляльковому, тіньовому, настільному театрах, в іграх-драматизаціях вона допомагає створювати настрій, розкриває і підкреслює характер дійових осіб, сприяє ритмічності їх рухів, емоційному виконанню ролі.
На музичних вечорах, тематичних концертах та концертах художньої самодіяльності, вечорах музичних загадок, у драматизаціях пісень музика відіграє провідну роль. Вона пробуджує емоції дітей спрямовує їхні дії, допомагає відчути і передати засобі музичної віртуозності, розвиває музичні здібності дошкільників.
Вечори розваг проводять у другій половині дня один раз на тиждень для кожної вікової групи (іноді можна об’єднати дві групи разом). Музичні вечори потрібно проводити один раз на два тижні. До вечорів розваг музичний керівник і вихователь готуються заздалегідь. Вихователь розучує з дітьми ролі, а музичний керівник вивчає з ними пісні, танці, музичні ігри, підбирає музику. Тільки завдяки спільним зусиллям вихователів і музичних керівників їхньому тісному контакту пісні, ігри, танці вийдуть у повсякденне життя дитячого садка, будуть сприяти всебічному і гармонійному розвиткові дошкільників.

[тумка]

Музичне виховання дитини в сім′ї

У дитини, котра частіше знайомиться з музикою, більш багатиші почуття, вони більше відповідають на почуття і переживання інших людей. Краще. Бистріше і повніше вбирають в себе все нове, як правило добре вчаться в школі.
Багато дітей дуже ємоційі.Вони відчувають велику потребу в художніх впечатленіях, в активній прояві своїх почутів.Ті ,хто зблизька наблюдає життя маленьких дітей,знає з яким натхненням вони співають,танцюють.
Інтерес до музики і музичні здібності виявляються у дітей по різному. Багато з них з великим інтересом слухають музику і співають, інші до музики нібито байдужі.Іноді вважають,що такі діти від природи не музичні, в них немає слуху і розвивати його безперспективно. Така точка зору невірна.У кожної дитини можливо розбудити інтерес і любов до музики, розвивати музичний слух та голос.Це підтверджує і життєва практика і наука.Привчати дітину до музики в домашніх умовах потрібно з самого раннього віку.Робити це потрібно різними способами:співати дитині пісні,привчати слухати платівки,музичні записи,дитячі музичні радіо та телепередачі.Якщо є можливість водити дитину на концерти.
Треба дотримуватись того,щоб діти не просто раділи музиці,а вчилися переживати закладенні в цю музику почуття.Треба розмовляти з дитиною, питати в неї:
-яка це музика,весела чи сумна, спокійна чи навпаки зхвильованна,про така музика може розповісти?Що під неї хочеться робити?
Іноді не називая твір, пропонувати дитині назвати його.Такі питання викликають інтерес дітей до слухання і розвиває їх творчі здібності.
Розвитку вміння ємоційно переживати музику допомогає також читання казок,оповідань,тому що переданний словесно сюжет і переживання героїв дітям більш доступний.
Діти дуже люблять повторно слухать музику,яка їм сподобалась.Іноді можно загадати загадки:співати мелодію без слів і запитати яка це пісня.Таким чином потрошку непомітно дитина привчається до музики.Внаслідок такої роботи батьки зрозуміють, те що діте без слуху немає.Є діти у яких ще невиявляються музичні здібності і треба допомогти їм розвиватися:більше співати,слухати музику,танцювати.Треба створити в сім”ї атмосферу любові до музики,якумого схвалювати потребу дитини проявити себе в музиці.Треба пам”ятати,що це приносить дитині радість і робить її добрішою.

[тумка]

Музичні здібності, їх формування і розвиток
Музичні здібності, їх формування і розвиток – це одна з найцікавіших проблем, що привертає увагу дослідників протягом багатьох років. Вивчення цієї проблеми насущно у зв'язку з тим, що розвиток музичного смаку, емоційної чуйності в дитячому віці створить фундамент музичної культури людини в майбутньому.

Останні десятиліття характеризуються значним зростанням уваги до розвитку музичних здібностей підростаючого покоління, все більше уваги приділяється дошкільному вихованню та ранньому навчанню дітей. Відкриваються дитячі естетичні центри, підготовчі групи при звичайних і музичних школах, при хорових студіях. Але повною мірою систематичний розвиток дошкільника здійснюється в умовах дошкільного освітнього закладу. Психологи давно встановили, що вік 2-5 років - найсприятливіший для інтенсивного розвитку дитини.
Музичним вихованням також необхідно займатися з раннього віку. Музика більшою мірою, ніж будь-який інший вид мистецтва, доступна дитині. Чим раніше діти залучаються до світу музики, тим більше музичними вони стають згодом, і тим радісніше і цікаві будуть для них нові зустрічі з музикою. Музичне мистецтво безпосередньо і сильно впливає на людину, вже в перші роки життя займає велике місце в його загальному культурному розвитку. Музичні заняття в дитячому садку сприяють постійному залученню дитини до світу прекрасного, а також - на формування і розвиток його музичних здібностей.
Разом з тим, в системі дошкільної освіти виникає суперечність між необхідністю розвитку музичних здібностей дошкільнят та недостатністю розроблених технологій і прийомів, спрямованих на виховання інтересу до музики, накопичення музично-творчого досвіду. Виявлене протиріччя актуалізує проблему розвитку музичних здібностей дошкільнят за допомогою імпровізації, як різновиду творчої діяльності.

[тумка]

Музично-естетичне виховання дітей дошкільного віку
Музичне виховання в дитячому садку тільки тоді стане ефективним, коли загальні педагогічні принципи взаємодіятимуть з музичною концепцією. В чому мета музичного виховання у дошкільному закладі? Вихователь повинен через спів, слухання музичного матеріалу дати дітям найяскравіші звукові враження, викликати інтерес до музикування, виховати естетичну чутливість. Саме вихователь, підтримуючи початкові основи найпростішого слухового досвіду, переданого матір’ю малечі, повинен прищепити дітям любов до співу, дитячих ігор. Саме на цій базі вони вчитимуться співати чисто і гармонійно.
Звичайно, до цієї праці треба готуватися ретельно, хоч, на перший погляд, здається, все просто: з дітьми треба говорити їх мовою. Отож, ігровий спосіб навчання, котрий перейняла вже більшість педагогів світу, став основним принципом цього періоду музичного виховання. Результатом має стати добре розвинений слух, відчуття ритму, гармонійний рух у просторі.
Вихователь повинен підготувати підґрунтя для забезпечення основ національного музичного виховання. Для дитини стане радістю спів, особливо перші музичні враження, тому що її музична пам’ять розвивається, через вміння красиво рухатися, в єдиний сплав ігрового світу гармонійно об’єднаються синкретична єдність слова, співу та руху.
Музично-співоче виховання дуже тісно взаємопов’язане з іншими формами духовного виховання і становить базову основу естетичного розвитку дитини. У процесі зростання дитячого організму формуються поняття малечі, котрі з часом стануть естетичними поглядами майбутньої особистості. На все це невпинно впливає і та звукова атмосфера, у якій починає розвиватися дитина. Процес цей не односторонній — всі вищезгадані фактори впливають і на музичне виховання.
В яких напрямах будується музичне виховання? Більшість педагогів світу прийняли концепцію, яка була запропонована ведучими педагогами-музикантами, такими, як М. Лисенко, К. Квітка, К. Стеценко, і базується на двох постулатах: класичній музиці світової скарбниці та традиційній автентичній фольклорній спадщині. Не тільки вони, але й такі педагоги, як В. Сухомлинський, С. Русова,
К. Ушинський вважали, що кожний народ повинен починати музичне виховання майбутньої генерації з народної музики. Через малі музичні форми, ігровий фольклор треба поступово прийти до всесвітньої спадщини. В основі музичного виховання мають бути цінні, вагомі музичні взірці, бо саме вони формуватимуть майбутні смаки індивідуальності. Музичне виховання треба починати від самого народження дитини. Якось Золтана Кодая, який був міжнародним президентом з питань музичного виховання при ЮНЕСКО, спитали, коли ж треба починати? Він відповів: «Музичне виховання дитини починається за дев’ять місяців до народження дитини». З часом, маючи хороший досвід у роботи з дітьми та музикантами, він себе виправив: «Музичне виховання дитини починається за дев’ять місяців до народження матері дитини». Цим він хотів підкреслити високу виховну, естетичну роль музики у передачі майбутнім поколінням генної пам’яті нації. Таким чином, завдання рідної домівки, ясел, дитячого садка полягає в тому, щоб якомога раніше і планомірно почати формування дитячої душі. Успіх залежить від духовного стану, професійної підготовки та вміння любити дітей. Народ можна назвати культурним тільки тоді, коли музичні горизонти бачать всі. Поступово малі діти перейдуть до школи і почнуть більш ретельно вивчати музику як серйозний предмет. Запис і читання нот також треба буде планувати з відповідним порядком і методою, але зробити так, щоб діти це сприймали легко і невимушено, щоб це було продовженням гри. Звичайно, спів, що не потребує ніяких матеріальних затрат, повинен бути вокально привабливим, а вихователь має розглядати його як справжнє мистецтво. Це найкраща форма музикування, найприродніший спосіб, що передує грі на інструменті. Співати та читати ноти можна навчити кожного, і таким чином сприяти колективному співу та музикуванню. Так виховуються не тільки хороші музиканти, а й весь загал на чутливість до світової та національної культури. Для цього починати необхідно якомога раніше і продовжувати протягом багатьох років.
Якщо ми хочемо, щоб наше суспільство пишалося не тільки поодинокими талановитими музикантами, котрі пройдуть горнило професійних шкіл, стаючи «спортсменами» у цій галузі, то повинні все зробити для того, щоб якомога ширший загал розумів світ справжньої музики, міг оцінити та практично вмів самостійно музикувати. Це давно вже зроблено у високорозвинених країнах Європи

[тумка]

Звуки природи - для нашого здоров'я
Стрес може бути викликаний багатьма причинами. Одним з негативних факторів, що впливають на наш організм, є навколишній шум сучасності. Сучасне життя наповнено різного роду стресами, з якими людині щодня доводиться стикатися. ного міста.
Він негативно впливає як на розумове, так і на фізичне здоров'я людини. Стрес може призвести також до різних порушень сну, в результаті чого, людина почуває себе погано як фізично, так і морально.
Вже давно доведено, що природні звуки природи можуть надавати потужний терапевтичний вплив на весь наш організм. Ці природні звуки позитивно впливають на всі життєво важливі системи людини. Вони допомагають розслабити і тіло, і розум, зняти стрес і внутрішнє напруження.
Численні дослідження довели позитивний вплив спокійної музики на сон. Прослуховуючи ніжну музику природи за 45-60 хвилин до засинання, Ви отримуєте не тільки позитивні емоції, а й відмінний природний заспокійливий засіб. Ваше дихання стає рівним і глибоким, кров'яний тиск вирівнюється, голова наповнюється світлими і радісними почуттями.
Звуки природи допомагають активізувати області мозку, які відповідають за почуття радості та щастя. Музика природи чудово піднімає настрій і є незамінним засобом для людей, які страждають від депресії. Дослідження, проведені психологами, показують, що почуття депресії можна зменшити до 25% тільки лише прослуховуванням приємної музики.
Під час прослуховування розслаблюючих звуків природи, Ваше тіло і розум розслабляються, що у свою чергу підсилює Вашу імунну систему, що особливо важливе для дітей.
Музика може чудово поєднуватися з іншими методами лікування, допомагаючи людині видужати набагато швидше.
Звичайно, у кожної людини є свої уподобання при виборі музики. Вам потрібно лише прислухатися до свого організму і вибрати ту музику або ті звуки природи, які доставляють вам радість. Звуки природи будуть цікаві для ваших малят, і тому прослуховування такої природної музики буду не тільки корисне, а ще й цікаве!

[мариванна]

Дорогие девочки,уважаемые коллеги муз.руководители! Как вы планируете "розваги та свята"? У нас новое руководство методобъединения предлагает планировать так:2 раза в месяц в каждой группе независимо развлечение это или праздник. Раньше планировали розваги и свята отдельно.Являются ли спортивные развлечения частью работы музруководителя ,т.е.вносим ли мы его в планирование розваг?

[Elen2]

Раньше планировали розваги и свята отдельно.
А отдельно это как?
Что на празднике дети развлекаются(во всяком случае должны),что на развлечении?
Спортивные развлечения - это работа физрука,если он есть в саду.Название само за себя говорит. Музрук просто озвучивает.А сценарий и весь материал от физрука.
Если Вы проводите совместно с физруком что-то ,почему Вы не имеете права внести розвагу к себе в план?
И в аттестационную папку тоже кладем,половина труда Ваша.


У нас новое руководство методобъединения предлагает планировать так:2 раза в месяц в каждой группе независимо развлечение это или праздник
Так было всегда,но..если нет в саду физрука.
В месяце 4 недели,по-этому и планируют на каждую группу раз в неделею развлечения. Но кроме вас работают: и физрук ,и 2 воспитателя .В их обязанности тоже входит проводить раз в месяц развлечения.И никто это не отменял.
А на счет того ,что Ваше руководство не принимает советские методические разработки и книги.Пусть покажут современные. Я год назад закончила пед.университет им.Ушинского в Одессе ф-т "Дошкольной педагогики и психологии". Поверьте. Новых книг и разработок практически нет. Мы учились как раз по советским методикам.
А если Ваше руководство против. Пусть покажут,кто отменил старые методики и авторов....
Для того,чтобы решить вопрос ,его нужно озвучить перед руководством и никакое МО или музыкальный форум за Вас это не сделает.У Вас проблемы внутреннего характера,это просто непонимание от недоговоренности между Вами,заведующей и методистом.
Желаю Вам удачи и побольше решительности,тогда эти проблемы не будут висеть над Вашей головой на протяжении долгого времени.С уважением,Елена.

[тумка]

Водимо дитину у світ звуків
При народженні дитина є, можна сказати великим чутливим органом, а, точніше-перебуває в голографічному (цілісному) стані. Вона здатна цілісно, нерозчленовано, а отже, точно й адекватно сприймати навколишній світ. Іі сприйняття голографічне: вона «чує» всім тілом, «бачить» всім організмом. Світ, зовнішні діі проймають іі фізичне єство, мозок, і, відповідно, адекватно сприймаються нею. Поступово, з часом, органи чуттів диференціюються.
З поміж п’яти чуттів, притаманних людині, здатність чути прокидається в неі першою. Немовля ще в лоні матері чує биття її серця, дихання й голос, здатне реагувати на музику. Новонароджена дитина, ясна річ, не розуміє сенсу слів, але добре сприймає ритм, тембр, тональність людського голосу.
Око, вухо-лише органи локалізації. На вібраційному рівні тіло дорослої людини сприймає і звукові, й колірні вібрації, хвилі, поля. Водночас дорослий здатний «відбивати» такі подразники.З одного боку, це ніби збіднює його взаємо обмін зі світом, а з другого-захищає від несприятливого впливу, чого позбавлений малюк. Він відкритий і беззахисний, але наділений могутніми потенційними здатностями.
Відомо, що малюк у свої перші три-чотири роки отримує стільки інформації, скільки потім не може отримати за все подальше життя, тобто за 50-60 років. Саме в цьому віці розвивається мова. Малюк уже вільно висловлює свої думки, починає осмислювати, усвідомлювати світ. А що ж у цьому віці втрачається? Передусім голографічне(цілісне) сприйняття світу.
Явище субсенсорності, тобто надчутливого сприйняття світу, є реакцією на зовнішні подразники, впливу яких людина не усвідомлює і не розуміє. Це один з проявів несвідомого.
Вочевидь саме голографічність і субсенсорність дають дитині змогу опанувати світ.
На жаль, аудіальна система малюка часто розвивається під впливом надмірного потоку шумів, звуків навколишнього світу(шум на міських вулицях, гучні звуки телевізора, радіо тощо). Відтак дитина втрачає натуральну, природну гостроту слуху. Згасання субсенсорності й голографічності помітно гальмує її розвиток. Спричинюють це й численні»не можна, «не чіпай», «не роби», «не пустуй», тобто, власне, «не живи, не дій», які вона постійно чує від дорослих.І це позбавляє її повноти життя.
Якби перед малим не ставилися бар’єри, а створювалися належні умови для його вільного розвитку, це забезпечило б йому автономність, психологічну рівновагу, ментальну мудрість, тобто розвитьк голографічної свідомості. Досі ж таких умов для нього суспільство ще не здатне створити.
Усе нібито малозначне може набути цінності, якщо подивитись на нього як на величезне художнє полотно. Так музика, як і все навколо нас, існує в часі й підпорядковується його владним законам. Відчути музику-не означає роповісти про неї або пояснити її. Має бути створена особлива ситуація для сприйняття музики органами чуттів: через слух, зір та м’язові відчуття. Тілесні відчуття музики є для людини цілком зрозумілою і правильною інформацією про неї. Тобто музика розуміється тілом, його реакціями на звуки, ане розумом.
Сьогодні музичне виховання значною мірою будується на музичній «миследіяльності», яка не є природною ані для дошкільників, ані для молодших школярів.Говорити з дітьми треба самою музикою. Тому заняття з ними слід будувати за принципом»навчання дії». Адже дія завжди була і є єдиною надійною гарантією засвоєння будь-якого знання. Ця одвічна мудрість була знана ще в давньому Китаї, і вона вкрай проста, попри свою глибину: «Я чую і звбуваю. Я бачу і пам’ятаю довго. Я роблю і розумію».

[sveta_power]

ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Використання нетрадиційних технік зображувальної діяльності у формуванні творчих здібностей дітей дошкільного віку

Витоки здібностей та обдарувань дітей – на кінчиках їх пальців. Від пальців ідуть струмочок, які дають наснаги творчій думці. Іншими словами, чим більше майстерності в дитячих долоньках, тим розумніше дитина. (В.О. Сухомлинський)

Дитина ще не вспіла народитися, а в ній уже живе велика таємниця таланта. Високе призначення педагога:
- допомогти маленькій людині розгадати секрети свого внутрішнього „Я”;
- допомогти осягнути розмаїття форм і барв довкілля;
- допомогти повірити, що вона здібна фантазувати та передавати плоди своєї фантазії у малюнках.
Досвід показує, що малювання нетрадиційними матеріалами дозволяє дитині:
- отримати незабутні позитивні емоції;
- активізувати художній потенціал;
- привчитися до творчості;
- розвивати думки (як ще можна зобразити? Як інакше?);
- розвивати уявлення (який? На що схоже?);
- розвивати сенсорні еталони (різноманітність фактур та матеріалів);
- проявити індивідуальність (немає однакових робіт);
- позбутися психологічних меж, страхів (раптом не вийде так, як потрібно).
Перш за все потрібно з‘ясувати:
- Чи є у вас чітке уявлення про нетрадиційні техніки?
- Чи знаєте ви, які сучасні погляди існують на це питання?
- Чи потрібен цей вид роботи з дітьми, і, якщо потрібен, то навіщо?
- Коли, як часто, з дітьми якого віку та з якою метою доцільно використовувати нетрадиційні техніки?

У Базовій програмі „Я у Світі” нетрадиційні техніки відображені як вагомий чинник розвитку творчості дітей дошкільного віку.

ВИМОГИ БАЗОВОЇ ПРОГРАМИ „Я у СВІТІ” щодо використання нетрадиційних технік малювання

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК
- Заохочувати дитину до експериментування.
- Створювати прості образи за допомогою різних матеріалів.
- Передавати один образ за допомогою різних технік та різних видів художньої діяльності.
- Самостійно обирати вид роботи та матеріали для реалізації свого задуму.
- Учитися виконувати позапланові композиції.

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК
- Дошкільник бере на себе ролі „художника”, „скульптора”, „майстра”, „конструктора”.
- Створює образ, використовуючи властивості різних матеріалів.
- Залучається до декоративного дизайну, художнього оформлення побуту, моделювання одягу, аранжування та прикрашання з різних матеріалів.
- Поетапно реалізує свій „проектний задум”.
- Експериментує з фарбами, різноманітними художніми матеріалами.
- Комбінує різні види образотворчого мистецтва в одному творі, передає настрій, емоції, рухи.

Завдання 1.
На аркуш паперу розсипати 10 квасолин (мушель, морських камінців, ґудзиків).
На те місце, де впала квасолина, поставити точку. Квасолю прибрати, а точки з‘єднати однією лінією без перетинань. Уважно розглянути отриманий малюнок, домалювати деталі.
Матеріали: 10 квасолин, фломастери.

Завдання 2
Запропонувати на вибір 3 – 4 ароматизованих аркуша паперу. Необхідно намалювати те, що навіює цей запах.
Матеріали: ароматизатори або ефірні масла.
Наприклад: апельсин, ваніль, евкаліпт.

Завдання 3.
Малювання лініями за уявою під час прослуховування музики.
Матеріали: 2 – 3 різних за характером музичних уривках.
(З‘являється Капітошка (уявний, у красивій прозорій склянці з водою) та запрошує у карїну чарівних перетворень. Розпочинається подорож із води.
- Тільки давайте ще трохи поміркуємо: якого кольору вода? Яку воду ви б хотіли намалювати? Ту, яка дзюркотить у струмочку по камінцях у горах? Можливо, воду, що тремтить від найменшого подуву вітерця у калюжі? Або воду, яка бурхлою хвилею біжить морем – океаном, а, може, холодну, темну та спокійно таємничу як дзеркало воду на дні глибокого колодязя? А якого кольору вода у склянці? Невже просто пофарбуємо папір блакитною фарбою, як фарбують паркани на вулиці?
Ви, мабуть, ніколи раніше не замислювались, якою різною може бути вода. А різну воду і малювати необхідно по – різному. Наше завдання сьогодні – перетворити аркуш паперу на море. У глибині моря тиша і темрява. Вода завмерла, ніби спить. Не досягає сюди промінь сонця, вітер грає, хвилюючи море десь далеко угорі, на поверхні, там, де багато світла і повітря.
Темну, важку воду морських глибин малюватимемо синьою фарбою. Поступово піднімаючись із дна до поверхні, світлішає, тому і колір має посвітлішати. Ось вода вже ясно – блакитна! А на поверхні моря вода вже інша – вона не спить, рухається, виблискує під сонцем, виграє різнобарвними холодними полисками світло – зеленого, блакитно – зеленого, світло – фіолетового відтінку.
А). „Малювання морської тематики”
Учасники отримують аркуші паперу з готовим фоновим малюнком.
- Це море ми намалювали за допомогою техніки „Монопись”. На половинку аркуша нанесли ритмічними мазками всі відтінки морської води, склали навпіл та розгладили долонями у різних напрямках.
- Не менш яскраве та цікаве зображення морських глибин можна отримати відтиском пенопласту, кукурудзи, набризком, за допомогою копіювального паперу, на зволоженому папері, з додаванням солі, кольоровим піском.
- (Демонстрація зразків).
Море в кожного, наче справжнє” Але малюнок ще не завершено! Пропоную помандрувати до морських глибин, щоб познайомитися з мешканцями моря. Для цієї подорожі нам не знадобляться ані батискаф, ані акваланги. Нашу подорож ми здійснили у уяві, а допоможе нам у цьому, як завжди музика.
Улаштовуйтесь якнайзручніше, примружте очі... Темно... Тихо... прислухайтесь до самих себе, до свого серця... відчуйте, як тепло у ваших грудях... наче маленьке сонечко зігріває, дарує відчуття радості та спокою.
За допомогою чарівниці – уяви кожен із нас зараз перетвориться на маленьку рибку і пірне у теплі, ласкаві хвилі моря. Сміливіше усі разом!
Отже, починається наша мандрівка морськими глибинами.
Озирніться: навколо багато риб – маленьких та великих, різних за формою, забарвленням.
Оця маленька рибка схожа на зернятко або квасолинку! Он повз нас припливає, ніби якась прозоро – блакитна, велика повітряна куля, її плавці ледь – ледь ворушаться у воді. На спині вони, як корона, а хвіст нагадує королівський шлейф. Ця риба – цариця нікуди не поспішає. А це що за різнокольорові смугасті трикутнички пірнають?
Дивіться, друзі, усі риби раптом зникли! Що трапилося? Хто це? Що за величезне створіння з великими клешнями? А, це ви, пане Крабе! Добридень! Ми подорожуємо вашою чудовою морською країною.
Під час розповіді демонструється зображення підводних мешканців (пальчиком, печаткою та боком долоні). Сюрпризом для дітей буде попередній малюнок свічкою. Коли діти створюють морські глибини, то мешканці з‘являються самі.
А ось морські трави – водорості, схожі на довгі зелені та коричневі стрічки, в‘ються з дна аж до самої поверхні моря. Серед різнокольорових камінців та мушель розквітають морські квіти, що нагадують айстри та жоржини.
Демонстрація зразків, намальованих пальчиком, печатками, видуванням через трубочку, відтисканням листочків із дерева та ін.
Вихователі обирають матеріали та техніки, самостійно малюють підводне царство.
З дна морського до поверхні простяглись сріблясті доріжки з маленьких кульок повітря – то дихає море. Разом із цими кульками ми виринаємо з морських хвиль.
Що ж ми бачимо? Бережок?
Б). Малювання бережка, галявини
Пропонується чистий аркуш паперу для самостійного створення фонового малюнку.
Для малювання у чарівний спосіб потрібно спочатку підготувати фарбу. З цією метою її переносять із баночки на палітру, додають трохи водички і перемішують, щоб фарба не була густою.
Візьмемо спочатку білий папір і рівненько та охайно згинаємо аркуш навпіл по широкій стороні. Коли ми його розігнемо, він матиме вигляд розгорнутої книжки. Малюватимемо тільки на одній стороні. Проведемо внизу обраної сторони вільно прямі та хвилясті лінії коричневого (це буде земля), жовтого (пісок), зеленого (травичка) кольорів. А тепер згорнемо нашу „книжечку”, добре притиснемо сторінки та ще й міцно пригладимо „книжечку” долонькою. Розгорнувши її, побачите, що на другій сторінці теж з‘явилися зображення – і землі, і піску, і травички, - усе точнісінько, як на першій.
Намалюємо травичку на лужку. Набираємо на широкий пензлик багато рідкої зеленої фарби, проводимо широку лінію через увесь лист. Прилетів сильний вітер та допоміг травичці дотягнутися до сонечка. А на високих стеблинах з‘явилися квіти. Ми намалюємо їх пучечком. А ще можемо намалювати квіти піпеткою, поцілунком, ляпкою, тичком, напівсухим пензликом та ін.
А ось до нас на лужок залетів метелик. Техніка – малювання обома руками.
Демонстрація способів зображення та готових зразків.

Я метеликом дружу
В зеленому лузі.
Не боїться він мене –
Сіда на картузик.
Лиш прийду я на лужок,
Здалеку радіє,
Мов ромашка у траві
Крильцями біліє.

Побіг Капітошка по нашій галявині, умив росою квіти і заблищало на небі яскраве сонечко.
Демонстрація техніки малювання за допомогою мильної пінки.
Торкнувся сонячний промінчик крапельок роси і намалював на небі різнокольорову веселку.
Демонстрація техніки малювання за допомогою поролонової губки (нанести аквареллю всі кольори веселки по черзі на губку та провести нею по зволоженому паперу).
В). Малювання лісу
А наш Капітошка спіймав хмаринку і запрошує нас подорожувати далі. Пролітав Капітошка над лісом, милувався його різнобарвною красою, аж раптом побачив незвичну галявину. Дерева стоять голі, жодного листочка немає, пташки не співають, немає ані кущиків, ані травички. Вирішив Капітошка оживити цю галявину. Узяв за помічників зубну щіточку, гребінець, гуашеві фарби та взявся до роботи. Почала оживати галявинка, але дерева ще просять допомоги. Намалюємо крони дерев за допомогою зібганого папірця. Ялинку – пір‘ячком, кущі – наштампуємо листочками. А ще ліс можна намалювати долоньками, кольоровою стружкою від олівців, боком кольорової крейди та ін. Перед вами багато помічників. Оберіть будь – які на свій смак та допоможіть Капітошці оживити галявину.
Ось який яскравий, веселий, радісний світ створили ми з Капітошкою!
Демонстрація зразків та пояснення способів зображення.

НЕТРАДИЦІЙНІ ТЕХНІКИ ЗОБРАЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (які можна використати в роботі з дітьми)
1. Штампування (печатками; листям (псевдо форт); овочами).
2. Малювання долонькою, пальцями, пучками, кулачком, ступнею ноги.
3. Тампонування.
4. Використання трафарету, спірографія (внутрішнє заповнення відбитками трафарету).
5. Малювання сухим пензликом.
6. Пуантилізм (малювання крапками).
7. Картини з гальки.
8. Малювання жатим папірцем.
9. Малювання на жатому папірці.
10. Малювання квачиком.
11. Малювання штрихом.
12. Каракулеграфія.
13. Малювання за допомогою кальки.
14. Малювання свічкою, милом, мильною пінкою.
15. Вітраж.
16. Гратаж або подряпування.
17. Малювання на фользі.
18. Малювання обома руками.
19. Плямографія.
20. Малювання за допомогою соломинки.
21. Забризкування, малювання зубною щіткою.
22. Ниткографія.
23. Пластиліновий живопис.
24. Колаж.
25. Монопісь.
26. Монотипія.
27. Акватипія.
28. Акватуш.
29. Диатипія.
30. Псевдоавонпорт (спрощена ліногравюра).
31. Малювання на зволоженому папері (розмитий малюнок).
32. Малювання тушшю.
33. Розмальовування морських камінців.
34. Малювання з тюбика.
35. Малювання за запахом.

Література: Дошкільний навчальний заклад № 6 (42) 2010 р. Творча майстерня для вихователів.

[sveta_power]

Робота з літературними творами

В літературних творах перед дитиною розкривається навколишній світ. Оповідання, казки, вірші, створюють веселий настрій, приносять радість, потішають малюка, вчать розрізняти добро і зло, формують моральні норми майбутньої людини. Казки збагачують мову влучними висловами, дають можливість зрозуміти дух і характер нашого народу. Художнє слово використовується як один із засобів не лише виховання, а й розвитку мовлення дитини.
Створіть вдома своїй дитині куточок книги!
Основні вимоги до обладнання куточку книги:
- Наявність достатньої кількості книг, які представляють:
Різноманіття літературних жанрів (казки, вірші, оповідання).
Різноманітні види книг (книжки – малятка, книжки – розкладачки, озвучені музичні книжки тощо).
Книги різні за величиною та призначенням (повчальні, розвивальні).
- Достатнє освітлення.
- Постійні оновлення, видозміни.

ВИМОГИ ДО ДОБОРУ КНИЖОК ДЛЯ ДІТЕЙ:
• Твори повинні відповідати вікові та розвитку дітей.
• Книги повинні бути гуманістичного спрямування, не повинні спонукати до агресії та негативних вчинків.
• Тести книжок повинні бути високодуховними, мова – відповідати сучасним літературним нормам.
• Ілюстрації мають бути високо художніми, за стилем відповідати змісту твору, його основній ідеї. Ілюстрації не повинні бути занадто яскравими – вони спочатку приваблюють, а потім стомлюють малят.
• звертайте увагу на папір, з якого виготовлено книжку – небезпечним для зору дітей є глянцевий (блискучий папір).
• Шрифт, який читає старший дошкільник, має бути великим.
•
РОБОТА З ДІТЬМИ НАД ЛІТЕРАТУРНИМ ТВОРАМИ

Розбір оповідання6
• Як називається оповідання? Хто його написав?
• Коли відбувається подія, описана в ньому?
• Назвіть дійових осіб. Що ви про них дізналися?
• Що відбувалося з героями?
• яка їхня поведінка?
• Хто з героїв оповідання сподобався вам, а хто – ні?
• Які спогади викликало у вас оповідання?

Розбір казки:
• Назвіть казку. Хто її написав?
• Визначте її жанр: весела вона, повчальна чи героїчна?
• Які герої діють у казці? Назвіть їх за іменами чи прізвиськами.
• Які події описують у казці?
• Хто перемагає у казці? Чому?
• Хто з героїв казки запам‘ятався вам найбільше?

Розбір вірша:
• Назвіть твір та його автора.
• Розкажіть, про що в ньому йдеться.
• Перекажіть зміст твору своїми словами.
• Визначте, яку думку і почуття передає поет у вірші.
• Чим сподобався вам вірш?

[sveta_power]

Граючись мандруємо, пізнаємо і міркуємо

ІГРИ
Мандрівка екологічною стежиною може містити різні форми роботи.
Використання інтелектуально – рухливих і духовно – естетичних екологічних ігор дасть змогу дітям продемонструвати свої знання, поділитися думками і поглядами, отримати нову інформацію, розвивати комунікативні здібності, варіативне мислення.

Посади рослинку

Завдання: закріпити та поглибити знання дітей про довкілля; навчити правильно вибирати місце для їхнього зростання.
Хід гри. Гравці стають колом, ведучий у центрі з м‘ячем. Ведучий кидає м‘яч будь – кому з гравців і називає рослину. Той гравець, якому кинули м‘яч, ловить його і називає місце, де можна посадити названу рослину, а потім кидає м‘яч ведучому.

Лікуємо землю

Завдання: сформувати навички суспільно – корисної праці в довкіллі.
Хід гри. Дітям пропонують вилікувати «хвору» землю, наприклад, на місці колишнього багаття. Попередньо готують дернину рослин і після перекопування висаджують лугові рослини.

Дегустація

Завдання: сприяти розвитку сенсорних систем дитини; розвивати асоціативне мислення.
Хід гри. Вихователь пропонує дитині із зав‘язаними очима відгадати на смак назву ягід, листя, корінців, шматочок кори.

Здогадайся, що це

Завдання: розвивати вміння дітей застосовувати набуті знання в нестандартній ситуації.
Хід гри. Вихователь вибирає будь – яку рослину з довкілля і, не називаючи, описує її дітям. Виграє той, хто першим здогадається, про що йдеться.


Відгадай по запаху

Завдання: розвивати органи чуття дітей, узагальнення та систематизація знань про лікарські рослини.
Хід гри. Заздалегідь готують лікарські рослини, що мають своєрідний запах (м‘ята, смородина, ромашка, звіробій, чебрець тощо).
Учасникам гри зав‘язують очі та пропонують, понюхавши рослину, назвати її.

Екологічна етика

Завдання: сприяти формуванню у дітей екологічної культури.
Хід гри. Діти за картками вибирають лікарську рослину, які б вони хотіли посадити вдома. Розповідають, які умови створять для неї, щоб рослина добре росла і розвивалася.



Можна – не можна

Завдання: формувати у дітей основи екологічної культури та поведінки в довкіллі.
Хід гри. Вихователь пропонує дітям пригадати, як треба поводитися і що не можна робити в лісі. Далі називає дію, а діти відповідають: «Можна», «Не можна».


ІГРИ - МЕДИТАЦІЇ

Я – кульбабка
Я – кульбабка, я прокидаюсь разом із сонечком, розкриваю свої пелюстки, а листочками привітно зустрічаю ранок. Ось сонечко своїм промінчиком торкнулося мого листочка і покотило по ньому крапельку роси зверху – вниз. Я радію сонечку, хитаю пишною жовтою голівкою і знаю, що я його часточка на землі.

Я – м‘ята
Мене звуть у народі «рута – м‘ята». Я духмяна і корисна. Вдихніть мій запах, і ви відчуєте свіжість у всьому. Я люблю сонечко і тягнуся до нього кожним своїм меланьким листочком.

Я - ромашка
Я – ромашка, ніжна і тендітна, росту на зеленому лузі, поряд зі мною мої сестрички – комашечки. Прохолодний літній вітерець хитає моє тоненьке стебельце, а білі пелюстки шепочуть: «Летіть до мене, бджілко і метелику, я почастую вас солодким нектаром».

МОВЛЕННЄВО – ЛОГІЧНІ ЗАВДАННЯ

Цікавою формою роботи і однією з умов успішного екологічного виховання, що використовується під час мандрівки екологічною стежкою, є мовленнєво-логічні завдання. Це розповіді – загадки про природу, відповіді на які дитини може дати лише тоді, коли чітко усвідомить зв‘язки і закономірності у природі. Зміст і дидактична мета логічного завдання визначають відповідно до основної роботи. Діти закріплюють свої знання, навички розумової діяльності. Ці завдання підтримують постійну зацікавленість дітей до природи, розвивають уміння спостерігати, помічати зміни, що відбулися, щоб активізувати їхню розумову діяльність, заохочують малюків до самостійного складання завдань. У них діти намагаються передати характерні ознаки знайомих їм явищ, образів, щоб можна було б відгадати за описом.

1. З‘являється рано – навесні і росте до пізньої осені. Довкола стебла ростуть зелені листочки, але торкатися до них не бажано, бо вони жалять. Від цього на тілі з‘являються маленькі червоні пухирці. та це навіть корисно. Влітку між листочками з‘являються тендітні сережки, так цвіте ця рослина. Зустріти її можна скрізь: у полі, на лузі, у лісі. має цілющі лікарські властивості.

2. З початком літа на луках і лісових галявинах, уздовж доріг і біля будинків починають цвісти квіти: пахучі і не пахучі, високі і низькі. У народі їх називають «нев‘яники», «пукавки». Мають тоненьке стебло і красиву білу квітку із жовтою серединкою. Рослина має лікарські властивості, лікує запалення горла, відваром із неї полощуть волосся, щоб воно краще росло і було міцним, роблять примочки.

ДОСЛІДИ
Одним із компонентів мандрівки може бути пошуково-дослідницька діяльність, яка є цікавою формою роботи для дітей.

1. Мета: продемонструвати потребу світла для росту рослин.
Хід досліду: знайти на подвір‘ї плаский предмет, що довго лежить на траві. Підняти його і порівняти траву під ним та на відкритій місцині.
2. Мета: продемонструвати потребу води для росту і розвитку рослин.
Хід досліду: оглянути рослини, які ростуть на зволоженій землі. Звернути увагу на їх зовнішній вигляд. Порівняти з рослинами, що ростуть на ділянці, яку не полито. Викликати бажання у дітей допомогти рослинам і полити їх.