Документація, статті, консультації для музкерівників

[Elen2]

ЗАЛУЧЕННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ

1.1 Значення естетичного виховання та роль музично-театралізованої діяльності в естетичному розвитку старших дошкільників

1.2 Види театралізованої діяльності та їх характеристика

1.3 Загальні напрямки, методи та принципи керівництва музично-театралізованою діяльністю

РОЗДІЛ 2

МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ПРАКТИЦІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

2.1 Аналіз програмових вимог щодо організації театралізованої діяльності в ДНЗ

2.2 Стан організації музично-театралізованої діяльності в дошкільному навчальному закладі №5 м. Нетішина

2.3 Музично-театралізована діяльність – як один із засобів формування творчої особистості

2.4 Система опосередкованого і безпосереднього керівництва музично-театралізованими іграми старших дошкільників

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Естетичне виховання – це розвиток здатності сприймати, відчувати, розуміти прекрасне в житті і в мистецтві, це виховання прагнення самому брати участь в перетворенні оточуючого світу за законами краси, це залучення до художньої діяльності і розвиток творчих здібностей.

Особлива роль в естетичному вихованні відводиться мистецтву. Хвилюючи і радуючи, воно розкриває перед дітьми соціальний сенс життєвих явищ, примушує їх пильніше вдивлятися в оточуючий світ, спонукає до співпереживання, до засудження зла. В.А.Сухомлинський говорив: „Чуйність, сприйнятливість до краси в дитячі роки незрівнянно глибші, ніж у більш пізні періоди розвитку особистості. Потреба у прекрасному затверджує моральну красу, породжуючи непримиренність до всього вульгарного та потворного”.

Естетичне виховання щільно пов’язане із сучасністю. Естетичне засвоєння дійсності передбачає близькість до життя, прагнення змінити оточуючий світ, суспільство, природу, предметне середовище. А через що дошкільники знайомляться з оточуючим? Який вид діяльності допомагає малюкам наблизитись до „дорослої” дійсності? Звісно ж це гра.

Гра – велике світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається потік уявлень, понять про оточуючий світ. “Гра – іскра, яка запалює вогник допитливості”, – стверджував В.А.Сухомлинський.

В грі дитина не тільки отримує інформацію про оточуючий світ, про закони суспільства, про красу людських відносин, але й вчиться жити в цьому світі, будувати свої відносини, а це потребує творчої активності особистості (уваги, уяви, логіки, емоційної пам’яті, добре розвинутої мови, міміки), тобто вміння триматися в суспільстві.

Все життя дітей насичене грою. Кожна дитина хоче зіграти свою роль. Але як же це зробити? Як навчити малюка грати, брати на себе роль і діяти? Цьому допоможе театр.

Театр – один з самих демократичних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з

– художньою освітою та вихованням дітей;

– формуванням естетичного смаку;

– моральним вихованням;

– розвитком комунікативних якостей особистості;

– вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);

– створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.

Головне, театр розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй в соціальній сфері

Для того, щоб дитина проявила творчість, необхідно збагачувати її життєвий досвід яскравими художніми враженнями, надати необхідні знання і вміння. Чим багатше досвід малюка, тим яскравішими будуть творчі прояви в різних видах діяльності. Тому так важливо з самого раннього дитинства заохочувати дитину до музики, театру, літератури, живопису. Адже період 3 – 7 років – дошкільний, у цьому віці відбувається бурхливий психічний, фізичний розвиток дитини. Формуються основи її особистості.

Суспільство ставить високі вимоги до формування творчої активності особистості. В “Концепції дошкільного виховання в Україні” вказуються вихідні засади розвитку і виховання дитини [15, с.5].

Концепція передбачає формування провідних засад дошкільного виховання, які є основою для творчого використання в інтересах розбудови сучасного дошкільного закладу.

Мета дошкільного виховання – це перш за все формування основ духовності особистості.

Процес інтелектуалізації навчання і виховання, що розвивається протягом останніх років, при всіх своїх позитивних аспектах має і негативний вплив на дитину. Стосується це, насамперед, естетичного виховання дітей дошкільного віку. У “Базовому компоненті дошкільної освіти України”, основним складником якого є такі сфери життєдіяльності дитини, як “Природа”, “Люди”, “Я сам”, “Культура”, естетичне виховання входить до сфери “Культура” [2, c. 2-19].

Саме вона вводить дитину у світ практичної і духовної діяльності людей, розвиває потребу в реалізації власних творчих здібностей, вчить отримувати задоволення не тільки від результатів, а головне від процесу творення, вправляє в умінні цінувати рукотворні вироби, культивує інтерес до надбань світової і національної культури.

Розвиток культури – важлива складова особистого зростання дитини. Зважаючи на зміст “Базового компоненту дошкільної освіти України”, особливо важливими орієнтирами для педагога є показники розвитку дітей у старшому дошкільному віці, які акцентуються на основних результатах освітньо-виховної роботи протягом дошкільного дитинства.

Зокрема про мистецьку активність як важливу складову особистісної культури старшого дошкільника можна говорити за умов, якщо

– дитина виявляє активність у музично-естетичній атмосфері театралізованої діяльності;

– вміє співпрацювати з дітьми і дорослими в процесі музичної діяльності;

– співвідносить індивідуальне музично-театральне виконання з виконанням інших;

– радіє з власних і спільних театрально-музичних успіхів;

– дістає задоволення від спілкування з музикою, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.

Такі якості успішно формуються в усіх видах музично-естетичної діяльності, різних формах музичного виховання – зокрема театралізованих дійствах.

РОЗДІЛ 1

ЗНАЧЕННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ТА РОЛЬ МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В ЕСТЕТИЧНОМУ РОЗВИТКУ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

1.1 Значення естетичного виховання та роль музично-театралізованої діяльності в естетичному розвитку старших дошкільників

Відомо, що в теперішніх сучасних програмах виховання та розвитку дітей дошкільного віку естетичне виховання не виділено в окремий розділ, а переплітається з багатьма сторонами життя дитини. Його виховні завдання перебувають у тісних взаємозв’язках з іншими (моральними, розумовими, фізичними) і реалізуються в основних формах організації дитячої діяльності (ігри, заняття, побут, праця, свята і розваги).

В основі естетичного виховання лежить розвиток емоційної чутливості до прекрасного, негативного ставлення до потворного. Через те ми іноді використовуємо такі формулювання, як “привчати дітей емоційно сприймати”, “відчувати задоволення”, “любити і прагнути”, “проявляти здібності” та ін. Але слідом за цими загальними формулюваннями ми щоразу пробуємо конкретизувати, в чому саме це проявляється. Наприклад, висовується вимога “виявити музичний і поетичний слух” і тут же конкретизується, як можна перевірити рівень розвитку слуху і що вимагати від дітей: “чисто інтонувати, визначати на слух, чи правильно проспівано пісню, розрізняти більш високі і низькі звуки; регулювати їх силу й висоту, зміну темпів у співанні, читанні віршів”. Отже, виховні процеси і якості характеризуються конкретно з урахуванням рівня вікового розвитку та особливостей естетичного переживання.

Естетичне виховання показано не ізольовано, а в щільному взаємозв’язку з усіма сторонами виховання. Психічні процеси та якості особистості, спрямовані на виховання естетичного ставлення до навколишнього, в дошкільному віці розвиваються малопомітно, нешвидко, в своєрідній формі. Так, як малюки граються в сюжетні ігри з ініціативи вихователя та його допомогою, то дітям чотирьох років пропонується гратися в сюжетні ігри, самостійно вигадуючи сюжет: п’ятирічним дітям – самостійно знайти сюжет і розгорнути дії, а старшим – робити це і самостійно, і з власної ініціативи.

Для того, щоб уміти захоплюватися красою форми, розрізняти поєднання звуків, барв, слів і милуватися всім цим, треба пройти довгий шлях нагромадження елементарних естетичних вражень; потрібен певний рівень формування тонких диференціювань у зорових і слухових відчуттях, певне збагачення емоційних і пізнавальних процесів.

Видатні суспільні діячі і педагоги розглядали естетичне виховання не як ізольовану ділянку роботи з дітьми, а як нерозривно пов’язаний з трудовим, моральним, фізичним вихованням процес. Естетичне виховання включає в себе вплив не тільки мистецтвом, але й засобами оточуючої дійсності: красою природи, відносинами в колективі, трудовою і художньою творчістю. Естетичне виховання та художня освіта дітей бере свій початок у дошкільному віці. В подальшому естафету заохочення молодого покоління до мистецтва і художньої творчості бере на себе загальноосвітня школа. Школа пропонує, як правило, три предмети гуманітарного циклу: літературу, музику, зображувальну діяльність. Їх роль у формуванні особистості, безумовно, висока. Але чому в загальноосвітній школі відсовується на другий план, а то й далі, такий вид мистецтва, як театр. Театр – це синтез мистецтв, що ввібрав в себе практично все, що допомагає розвиватися повноцінній людині, яка вміє сприймати оточуючий світ як живий єдиний організм.

А розпочинати залучення до театру та театралізованої діяльності необхідно ще з дошкільного віку – з дитинства. Адже світ дитинства поруч з нами, він всередині нашого дорослого світу. Він дивиться на нас очима дитини, говорить її голосом. Колись він був і нашим світом, але ми пішли відтіля, а шляху назад немає.

Світ дитинства, внутрішній світ дитини – ключ до багатьох хвилюючих проблем нашого життя. Відчинити заповітні двері в світ дитячої свідомості допомагає гра. Видатний режисер і актор К.Станіславський в своїй книзі “Робота актора над собою”, характеризуючи дитячу гру, говорить, що гра дитини відрізняється вірою в дійсність і правду вигадки. Варто дитині тільки сказати собі “…начебто”, і вигадка вже живе в ній. При цьому в дитині помічається ще одна властивість: діти знають, чому вони можуть вірити і чого не потрібно помічати.

Вберегти від естетичної глухоти – означає зробити крок до гармонії.

Аналіз психолого-педагогічної літератури (Д.С.Виготський, Ю.З.Гільбух, О.Г.Ковальов, О.В.Проскура, Б.М.Теплов та ін.) засвідчує, що вчених та педагогів-практиків давно цікавить питання діагностики та розвитку загальних інтелектуальних та спеціальних здібностей дітей. Натомість, аналіз сучасного стану громадського дошкільного виховання дає змогу стверджувати, що ця проблема загалом та питання діагностики і розвитку художньо-творчих здібностей в дошкільників досліджена недостатньо. Саме тому свій науковий інтерес я зосередила на теоретичному та практичному вивченні проявів творчості дошкільників у театралізованій діяльності та їх безпосередньому впливі на естетичне виховання старших дошкільників…

Театралізовано-ігрова діяльність дає широкі можливості щодо творчих проявів дітей. За Л.С.Виготським, акторська праця є “своєрідною творчістю психофізіологічних станів” людини. Вона поєднує в собі театралізовані ігри: режисерські, ігри-драматизації та імпровізації (за класифікацією Л.З.Артемової) та інсценізації літературних творів у процесі літературних свят, концертів, дитячих вистав тощо. Завдяки цій діяльності розвивається фантазія дошкільнят, в їхньому уявленні виникають яскраві образи літературних героїв.

Ми, дорослі, знаємо з підручників психології, з життя, що “накопичення позитивних емоцій”, “придбання позитивного емоційного досвіду” в дитинстві, тобто в час найбільшої духовної відкритості людини, в час найвищої її здатності до співчуття – річ воістину безцінна. Адже і “кохати чужим коханням і страждати чужими стражданнями” (В.Белінський) потрібно вчитися. І в цьому велика заслуга саме театру.

Занурення в світ театру в дитячому віці створює у свідомості людини визначені ідеали, які згодом несуть тільки позитивну енергетику, бо закладаються не примусово, як це іноді здається. Мистецтво несе людям насолоду, а це далеко не рівнозначно навчанню будь-чому. Виховання мистецтвом – це менш за все голе моралізування, наставляння, піднесення зразків, що варті наслідуванню. Виховний механізм його більш тонкий і не завжди так просто вловимий, однак, дуже “смачний” для сприйняття дитячим духовним світом, бо виховує дітей гра і саме життя, її умови, форми, моральна атмосфера, створені магічним “начебто”.

Театралізована гра є одним з найефективніших засобів розвитку дитини. Зміст театралізованої гри має переслідувати багато завдань. Основне з них це те, що зацікавлює, збуджує інтерес, є зрозумілим, несе в собі якусь конфліктну ситуацію, що викликає рішення.

Театралізовані ігри завжди ваблять, часто смішать дітей, користуються у них любов’ю. Тематика і зміст театралізованих ігор повинна мати моральну направленість, яка є в кожній казці та літературному творі і повинна знаходити місце в імпровізаційних постановах. Це дружба, доброта, чесність і сміливість. Улюблені герої стають зразками для уподобання. Але більшість тем, сюжетів висвітлюють боротьбу, протиставлення добра і зла шляхом емоційної характеристики позитивних та негативних героїв.

Театр – один з найяскравіших емоційних засобів, що формують смак дитини. Театр діє на уяву дитини різними засобами: словом, дією, зображувальним мистецтвом, музикою. Кому пощастило саме в ранньому віці зануритися в атмосферу чарів театру, той все життя буде сприймати світ прекрасним, душа його не зачерствіє, не буде жорстокою, духовно не збідніється.

Театралізовані ігри приносять величезну користь для естетичного та духовного виховання, для становлення характеру дитини, для прищеплення їй найкращих рис, для утвердження себе в суспільстві. Граючись в казки, діти зустрічаються з такими репліками:

“Що вдієш на таке насильство?

Зайчик вовку виручку несе,

Бо у звіриному суспільстві

Закони м’язів над усе”.

(“Заяча крамничка”)

Наведений приклад має викликати у дитини негативне ставлення до поведінки деяких персонажів. Перебіг подій в казці доводить, що така ситуація не призводить до добра. А водночас є стільки позитивних і повчальних моментів:

“А Українські землі – диво!

За труд відплачують як слід.

І ріпка виросла красива.

“Хороша ріпка”, – каже дід”.

(“Ріпка”)

Позитивним впливом подібних ігор є те, коли діти в доступній для них формі знайомляться з історією свого краю. Окремі епізоди викликають у дітей інтерес і спонукають бажання дізнатись про це.

“Князь Кий там жив, у тій оселі –

Тоді він княжив в тих краях.

На стінах зброя аж до стелі –

То списи, що були в боях.”

(“Вареники в сметані”)

Окремі епізоди казок викликають співчуття до героя, скажімо, до зайчика, якого вигнала лисиця. З’являється бажання допомогти, заступитися.

Радість залучення до духовної культури народу, країни, людства, щастя відчувати себе причетним до цієї культури, відкриття в собі самому світу прекрасного – виховне значення всього цього важко переоцінити.

А.Сухомлинський любив повторювати “Тримаючи в руках скрипку, людина не здатна скоїти поганого”. Завдання театру, мистецтва вкласти таку скрипку в душу дитини і допомогти заграти їй на ній.

[Elen2]

Продовження.
Що ж таке театр у житті дитини?
По-перше, це свято – яскраві вогні рампи, оплески, вітання, посмішки, побажання, квіти.
По-друге, розвиток пізнавальних інтересів, удосконалення їх психічних процесів, розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.
По-третє, це усвідомлення власного “Я” та можливість самовираження особистості. Тут формуються особистісні моральні якості, долаються недоліки; сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, невгамовних та неорганізованих навчає витримки.
По-четверте, це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі вплив музики, танцю, пластики, мовлення, зображувального мистецтва. Позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію.



1.2 Види театралізованої діяльності та їх характеристика

Важливе значення для організації театралізованої діяльності дітей та керівництва нею має визначення змісту, функціонального призначення, специфіки мовленнєвих завдань у кожному з її видів. У таблиці 1 відображено основні види театралізованої діяльності. Серед критеріїв їх визначення названо такі, як позиція дитини в театралізованій діяльності (ТД), функціональне призначення, пріоритетні мовленнєві завдання, вибір матеріалу, що змінювалися в кожному з видів діяльності.

Так під час сприймання театрального видовища дитина є глядачем, у театралізованій грі вона – творець, актор, режисер; при підготовці театральної вистави – глядач, актор, сценарист, декоратор залежно від прийнятої ролі.

І щоразу театралізована діяльність виконує свої різні функції: сприймання театрального видовища – розвага; театралізована гра – власне гра; підготовка театральної вистави стає випробуванням, що потребує певних вольових і фізичних зусиль, пов’язаних з виконанням якихось обов’язків: репетиціями, відповідальністю, фізичним напруженням.

Таблиця 1

Види театралізованої діяльності дошкільнят та критерії її розвиткуВиди ТД


Критерії визначення Сприймання театрального видовища Театралізована гра Підготовка театральної вистави
Позиція дитини в ТД Глядач Творець, актор, режисер Глядач, актор, сценарист, декоратор
Мета ТД Видовище, розвага Гра Вправа, праця
Пріоритетні мовленнєві завдання Засвоєння кращих зразків літературного мовлення Активізація словника і розвиток зв’язного мовлення, сюжето-складання Виразність,


образність мовлення
Вибір матеріалу Фланелеграф, драматичний театр, ляльковий, тіньовий театр та ін. Режисерська гра з іграшками; рольова гра Лялькова вистава, інсценування, показ вистави на фланелеграфі, настільному, пальчиковому театрі




Кожний з видів театралізованої діяльності ставить свої пріоритетні мовленнєві завдання. Коли дитина переглядає виставу, вона сприймає кращі зразки правильного літературного мовлення, що сприяє розвитку та вдосконаленню її власного зв’язного мовлення. У театралізованій грі збагачується та активізується словник дітей, формується вміння самостійно складати, створювати власний сюжет, добирати належне мовленнєве оформлення для реалізації задуму, ідеї. Під час підготовки театральної вистави дитина також виконує вправи, спрямовані на розвиток виразності, образності мовлення та засвоює сприйняті раніше готові мовленнєві форми.

Однією з важливих складових театралізованої діяльності є театралізована гра. В багатьох дослідженнях театралізовані ігри класифікуються по способу реалізації сюжету:
Непредметні ігри (ігри-драматизації), в яких діти самі знаходяться в образі діючої особи і виконують взяту на себе роль.
Предметні ігри (ігри-інсценізації), в яких діючими особами є визначені предмети (іграшки, ляльки лялькового театру настільного, пальчикового тощо).

Гра-драматизація – це синтетичний вид діяльності дошкільників. Виникнення її можливе при наявності у дітей міцних знань літературного тексту, навичок виразного читання, вміння адекватно рухатись, використовувати свою міміку та жести, вміння створювати ігрове середовище, добираючи необхідні атрибути.

Ігри-драматизації – це відтворення сюжету літературного твору власними діями виконавців ролей, використання ними засобів виразності – інтонації, міміки, пантоміми. Драматизація відбувається на основі особистих дій виконавців ролей.

Своєрідність кожного ігрового образу створюється при драматизації казок, авторських творів, полягає у єдності типової і індивідуальної характеристик. Уміння виділяти характерні якості персонажів формується у процесі нагромадження знань про тварин, професії людей, стан природи. Загальноприйнято, наприклад, вважати лисицю хитрою, зайця – боязким, вовка – злим. Маючи відповідні уявлення, дошкільники легко відтворюють спосіб пересування різних живих істот, їх характерні пози.

Герої будь-якого твору постають перед нами у різних ситуаціях та емоційних станах, які розкривають все те типове й індивідуальне в них. Так, хитра лисиця, майже завжди виявляється переможницею, а от у фіналі казки “Заєць, півень і лисиця” вона опиняється в іншому, незвичному для цього образу становищі – бачимо її заляканою, тоді як слабосильний півник, котрий в багатьох казках опиняється в зубах у лисиці, тут навпаки перемагає. Іграм-драматизаціям притаманні основні риси творчості ігор: наявність задуму, спільних рольових і реальних подій і відношень та інших елементів ситуацій. Також самостійність і самоорганізація дітей.

Дітей приваблює можливість зображувати в іграх людей – сміливих, мужніх і відважних, сильних і добрих. Окремі персонажі літературних творів починають з’являтись вже в самостійних іграх дітей молодших груп.

Ігри-драматизації поділяються за способами зображення:

– драматизації з пальчиками (з ляльками бі-ба-бо);

– драматизація як гра самої дитини;

– імпровізація – за даною чи обраною темою дитина створює образ за допомогою висловів, міміки, пантоміми.

Ігри-інсценізації – це всі види театрів. Тут дитина не є дійовою особою, вона створює сцени, веде ролі іграшкового персонажу, діє за нього.

Існують такі різновиди:
• Настільні театралізовані ігри.

До нього відносять:

Театр іграшок . В цьому театрі використовуються найрізноманітніші іграшки – фабричні і саморобки, з природного і будь-якого іншого матеріалу. Тут не потрібно обмежувати політ фантазії, головне, щоб іграшки і поробки стійко стояли на столі і не створювали перешкод при переміщенні.

Театр картинок. Всі картинки – персонажі і декорації потрібно зробити двосторонніми, так як необхідні повороти, а щоб фігурки не падали, потрібні опори, які можуть бути досить різноманітними, але обов’язково достатньо стійкими. Це забезпечується правильним співвідношенням ваги чи площини опори з висотою картинки. Чим вище картинка, тим більше чи вагоміше потрібна площина опори.

Дії іграшок і картинок в настільному театрі обмежені. Використовуються і декорації (2-3 дерева – це ліс, зелена тканина – галявина).
Стендові театралізовані ігри.

До них відносять:

Стенд книжка – використовується для ігор типу подорожей, щоб відобразити динаміку, послідовність подій за допомогою ілюстрацій, що змінюють одна одну.

Закріплюють на нижній частині дощечки. На верхній розміщується транспорт, на якому здійснюється подорож. По ходу транспорту ведучий перегортає листки стенд-книжки, демонструючи різні сюжети, зустрічі, які трапляються на шляху.

Фланелеграф – картинки показують на екрані. Утримує їх зчеплення фланелі, якою затягнуті екран і зворотня сторона картинки. Замість фланелі на картинки можна наклеювати і шматочки наждачного паперу. Малюнки необхідно підбирати разом з дітьми, це викликає у них величезне задоволення. Можна використовувати і природний матеріал. Різноманітні по формі екрани дозволяють створювати “живі” картинки, які зручно демонструвати всій групі дітей. Цей вид ігор дозволяє зобразити масові сцени, наприклад, “переліт птахів”.

Тіньовий театр – тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразно вирізані чорні плоскі персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані. Дуже цікаві зображення отримують за допомогою пальців рук, наприклад, можна зробити гусака, зайця, сердитого індика. Але дуже важливо супроводжувати показ звучанням. Щоб показувати сценку з деякими персонажами одночасно, необхідно встановити внизу екрану планку, на якій можна прикріпити фігуру. Наприклад, спочатку тягне дід ріпку, закріпити фігуру на планці і виводити бабу і т.д. Фігури потрібно розміщувати вниз екрану, щоб тіні були чіткішими. Театр тіней добре використовувати під час дозвілля.

Пальчиковий театр – це ігри-розваги, ігри-потіхи, казки, різні інсценівки, які супроводжуються показом ляльок, що одягаються на пальці і діють за персонажа, зображення якого на руці. В ході гри дитина рухає одним або двома пальцями, проговорюючи текст, переміщуючись за ширмою. Можна обходитись і без ширми і зображувати дії, переміщуючись вільно по кімнаті. З допомогою цього виду театру можна показати одночасно декілька персонажів. Наприклад, у казках “Ріпка”, “Вовк і семеро козенят”, “Гуси-лебеді” тощо. Казки і інсценівки в яких багато персонажів можуть показувати двоє-троє дітей, які розміщуються за ширмою.

Ляльковий театр – для вистав характерне вільне поєднання різних типів ляльок, а також різних прийомів і засобів – все це підпорядковано виявленню специфіки мистецтва. Вистава переносить дітей у чарівний світ, де все казкове – реальне і фантастичне. З великою радістю вони зустрічають ляльок, сприймають їх так, ніби це живі істоти, з цікавістю спостерігають за їх діями. Діти люблять, коли герої вистави стрибають, говорять, виконують різні рухи. Це викликає в них жваву реакцію, яскраве емоційне ставлення до дійових осіб і прагнення стати безпосереднім учасником подій. Чим старші діти, тим більше вони цікавляться сюжетами інсценівок, стосунками між дійовими особами, їхніми успіхами та невдачами. Тому ляльковий театр використовується не тільки як розвага для дітей, але й як засіб виховання високих моральних якостей та позитивних рис характеру.
До лялькових театрів відносять такі театри як:

Театр Петрушок – це спектаклі за участю спеціальних ляльок, у яких тулуб пустий (сорочка, рукавичка), що одягається на руку. Рух її голови здійснюється за допомогою рухів пальців, кисті руки. Ляльки звичайно діють на ширмі, за якою ховається ляльковод. Якщо лялька дуже велика для дитячої руки, то в голову можна вставити два пальці замість одного. Треба вкоротити рукава ляльки, щоб дитячі пальці входили в патронки рук.

Театр маріонеток – ляльки, які рухаються за допомогою ниток, що відходять від усіх рухомих частин персонажу (рук, ніг, голови) і сходяться вгорі на хрестовині.

Театр естрадної ляльки – це великі ляльки в зріст людини, пошиті з тканини, набиті ватою або поролоном. Ноги та руки ляльок за допомогою резинок кріпляться до ніг та рук ляльково дів, голівка приводиться в рух рукою дитини. Цей театр ще має назву “Театр “живої руки”.
Існують також театри з покидькових матеріалів.

Театр повітряних кульок – наповнена повітрям кулька оздоблюється заготовленими деталями – очима, носом, вухами, бантиками тощо.

Театр коробок – будь-які коробки однакових чи різних розмірів, оздоблюються деталями і з ними розігрується інсценівка. По такому ж принципу ляльок можна виготовити з пластикових пляшок, циліндрів і поролону.
Можна створювати також:

Театр рукавичок – лицьова сторона рукавички (готової чи зшитої) формується заготовленими деталями, пришитими до основної тканини. Волосся, вуха, бороду вдало імітують нитки, бахрома. Прикраси, бантики, комірці не повинні перевантажувати рукавичку. Зворотній бік оформляється деталями (хустка, хвостик).

Театр-пуф – інсценізація творів з допомогою персоніфікованих пуфиків – м’яких подушок – іграшок (тваринки, комахи тощо).

Магнітний театр – дітей можна порадувати, здивувати, якщо пристосувати зроблені ними іграшки для магнітного театру. Для цього потрібно смужками паперу прикріпити до нижніх частин конусів і циліндрів шматочки металу. Металеві шматочки можна розмістити в отворах котушок. Зробимо підставку для показу такого театру. До фанери або твердого картону приклеїти шматок тканини, для того, щоб діти не бачили як ми будемо пересувати магніт під підставкою. Встановити підставку можна на край двох зсунутих столів. Іграшки будуть “ходити”, “бігати”.

Отже, можна створити ще багато видів театру, головне, фантазія і бажання педагога, завдання якого не тільки зацікавити малят театром та театралізованими іграми, а й викликати у них бажання самим взяти участь у створенні театральних персонажів.

[Elen2]

продовження.
1.3 Загальні напрямки, методи та принципи керівництва музично-театралізованою діяльністю

Музично-театралізована діяльність є ефективним засобом педагогічного впливу на розвиток особистості дошкільника. Вона передбачає формування в дошкільників умінь „входити в образ” та „утримувати” його впродовж усієї театралізованої діяльності; усвідомлювати мовленнєві та виконавські дії; передавати характерні особливості різних художніх образів; переносити здобуті уявлення в самостійну ігрову діяльність; прищеплення дітям інтересу до театру як до виду мистецтва.

Водночас музично-театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, одним з найулюбленіших видів творчості. Діти охоче включаються у музично-театралізовану діяльність. Через театр діти реалізують свою потребу у самовираженні, спілкуванні, в пізнанні себе через відтворення різних образів. У відвертому, щиросердному ставленні до художнього образу, втіленні його в різних формах музично-театралізованої діяльності дитина виявляє рівень художньо-естетичного сприймання, мовленнєвої компетенції, певні знання, вміння, навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання.

Організація музично-театралізованої діяльності передбачає формування певних знань, умінь, уявлень про театр; створення сприятливих умов для ігрової діяльності; заохочення дітей до імпровізації; використання набутих знань у грі; формування театральних дій, елементів сценічної виразності.

Існує 3 основні напрямки педагогічного керівництва музично-театралізованою діяльністю дошкільнят:

– пізнавальний – полягає в розширенні та збагаченні знань дітей про театр, ознайомленні з працею діячів мистецтва, розвитку художньо-естетичного сприймання у процесі перегляду театральних вистав;

– ігровий – це відтворення сюжету художнього твору або самостійно складеного сюжету в грі-драматизації чи імпровізаційній грі, виявлення особистісного ставлення до персонажу або вистави в цілому;

– сценічний – підготовка та показ вистав глядачам, передача сценічних образів через спеціально організовану підготовчу роботу, що обов’язково включає вправи та репетиції.

У межах кожного вікового періоду музично-театралізована діяльність дітей має свої особливості, зумовлені особливостями розвитку мовлення, ігрової діяльності, театральних дій, сприймання дітьми музичних та літературних творів.

Залежно від віку дітей змінюються методи і характер керівництва музично-театралізованою діяльністю. Так, у молодшому віці це цілеспрямований вплив на зміст ігор, але без підміни ініціативи і самостійності дітей, що створює умови для розвитку творчості, допомагає малюкам встановити позитивні взаємини.

У роботі зі старшими дітьми ширше застосовуються методи опосередкованого педагогічного впливу: організація предметно-ігрового середовища, постановка проблемних ігрових завдань, допомога у плануванні діяльності, попередня мовленнєва робота.

Для правильної організації музично-театралізованої діяльності рекомендується враховувати наступні принципи:
Принцип гуманізації. Передбачає вміння педагога стати на позицію дитини, врахувати її точку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в дитині повноправного партнера, а також орієнтуватися на вищі загальнолюдські поняття.
Принцип диференціації. Заключається в створенні оптимальних умов для самореалізації кожної дитини в процесі музично-театралізованої діяльності з врахуванням віку, статі дитини, накопиченого нею досвіду, особливостей емоційної та пізнавальної сфери.
Принцип інтегративності. Інтеграція в педагогічному процесі зараз розглядається як фактор створення емоційного благополуччя дитини в дитячому закладі, як найважливіша умова її цілісного розвитку, перших творчих проявів і становлення індивідуальності, гармонічного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності – малювання, ліплення, аплікацію, музикування, мімічні та пантомімічні етюди.
Принцип змістовності. Передбачає змістовність занять, різноманітність тематики і методів роботи.
Принцип систематичності. Щоденне включення театралізованих та музично-театралізованих вправ у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними, як дидактичні та сюжетно-рольові.
Принцип дитячої активності. Робиться акцент на максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення ігор. При наявності такої активності музично-театралізована діяльність проходить більш інтенсивно і плідно, діти менше втомлюються, так як вони займаються не важкою працею, а захоплюючою діяльністю.
Принцип співпраці. Співпраця дітей один з одним та з дорослими.
Принцип професійної компетентності. „Все, що ми робимо, – ми робимо професійно!” – так можна визначити суть цього принципу. Підготовленість та зацікавленість педагога. Всі ігри і вправи на занятті повинні бути підібрані таким чином, що вдало поєднують рухи, мову, міміку, пантоміму в різних варіаціях.

Програма «Я у Світі» пройшла апробацію у визначених наказом Міністерства освіти і науки України дошкільних закладах. Ознайомившись з даною програмою я зрозуміла, що нова Програма не краща чи гірша за минулі, оскільки орієнтує педагога не на „озброєння” дошкільника знаннями, вміннями і навичками, а на розвиток його особистості. В цій програмі визначальними орієнтирами є не освітні галузі, а сфери життєдіяльності, заявлені базовим компонентом дошкільної освіти, у ній визначено основні лінії розвитку дитини та відповідні форми активності. Дві з яких – нові: емоційно-ціннісний та креативний розвиток. Розділ „Театралізована діяльність” є окремим, чого не було в попередніх програмах і входить до сфери „Культура”.

Отже, вимоги нової програми для дітей старшого дошкільного віку:

– Виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення старших дошкільників до підготовки, проведення та оцінки театралізованої діяльності, виконання учасниками своїх ролей, налагодження комунікативних зв’язків з партнерами.

– Вдосконалювати уміння характеризувати особливості різноманітних персонажів гри, знаходити для них відповідну міміку, інтонацію, пантоміму.

– Формувати в дитини виразне та дикційно чисте сценічне мовлення.

– Заохочувати бажання підтримати партнера, допомогти йому, доброзичливо з ним спілкуватися, вступати в діалог, ставати на його місце.

– Розвивати вміння використовувати в грі предмети-замінники, уявні предмети, входити в образ, знаходитися в ньому до кінця театралізованого дійства.

– Стимулювати прагнення дитини само реалізовуватися, самоствердитися, показати себе з кращого боку.

Одним із напрямків роботи СДНЗ №20 м.Суми є художньо-естетичний, мета якого – актуалізація дитячої творчості, розвиток природних нахилів дітей.

В дошкільному закладі ця робота проводиться за двома напрямками:

– до творчості через емоції та почуття;

– до творчості через навчання.

Розвиток творчих здібностей вихованців забезпечується під час проведення занять художньо-естетичного та загально розвиваючого циклу, різних форм організації художньо-естетичної діяльності у повсякденному житті. Ця робота здійснюється за такою структурою.

Особлива увага приділяється організації гурткової роботи з дітьми. Ця робота здійснюється на основі вивчення інтересів дітей, їх задатків, здібностей. В дитячому закладі працюють гуртки за різними напрямками. У таблиці 3 зазначено гуртки, які функціонують на базі дошкільного закладу.

Гурткова робота в СДНЗ №20 м. Суми№ п/п Назва гуртка Керівник гуртка Кількість дітей Відсоток від кількості дітей дошкільного віку
1. “ Капітошка” Музичний керівник СДНЗ Попова Т.В. 12 6%
2. “Веселкові барви” Керівник Макушенко О.М. 20 10%
3. Театральна студія Музичний керівник СДНЗ Попова Т.В. 12 6%
4. “Степ-аеробіка” Керівник Супрун В.В. 45 22%
Всього: 89 дітей 44%


Найбільш успішно в СДНЗ працює музично-драматична студія, керівник якого Попова Т.В.

Провідним засобом педагогічної роботи музичного керівника Попова Т.В. є діалог, а формою активності – творчість. Саме такий підхід допомагає педагогу спрямувати роботу музично-драматичного гуртка на розвиток творчої особистості. Адже саме театралізована діяльність має великі можливості для естетичного, мовленнєвого і творчого розвитку дітей. Своє педагогічне керівництво музично-театралізованою діяльністю дошкільнят музичний керівник будує за трьома напрямками:

– пізнавальний, метою якого є розширення та збагачення знань дітей про театр;

– ігровий, який передбачає відтворення сюжету художніх творів, ігор-драматизацій, ігор-імпровізацій;

– сценічний – підготовка та показ вистав глядачам, передача сценічних образів через ігри, вправи, тренінги, медитації, етюди.

Заняття музично-драматичного гуртка проводяться один раз на тиждень в ІІ половину дня з дітьми старшої групи згідно перспективного плану роботи, який складається на навчальний рік. Для правильної організації занять музичний керівник велику увагу приділяє побудові структури занять, їх змістовного наповнення, урізноманітненню їх тематики, підбору методів і прийомів роботи. Що забезпечує максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення музично-театралізованих ігор-занять. Всі ігри і вправи на заняттях підбираються таким чином, що дозволяє вдало поєднувати рухи, мову, пантоміму, міміку в різних варіантах. Тетяна Віталіївна є автором більшості цих ігор та вправ, завдань, віршів, пісень. Авторські твори викликають захоплення у дітей.

Всі набуті на заняттях гуртка навички та вміння діти використовують у театралізованих дійствах. Такі дійства є своєрідним підсумком роботи. Най вагомішим показником роботи гуртка “Капітошки ” є великий стійкий інтерес дітей до музично-театралізованої діяльності, їх бажання розігрувати сцени, сюжети.

Разом з тим потребує серйозного поліпшення робота з організації театралізованої діяльності у виховних групах дошкільного закладу – на заняттях, СХД, ІІ половину дня. Вихователі дошкільних груп не належну увагу приділяють виготовленню атрибутів до різних видів театру, не залучають до цієї роботи дітей. Робота з показу та розігрування різних видів театру має епізодичний характер. В основному вихователі планують і організовують з дітьми ігри-драматизації за сюжетами знайомих казок, обігрування творів художньої літератури та усної народної творчості. Майже не використовуються в роботі з дітьми такі види театру як пальчиковий та тіньовий.

2.3 Музично-театралізована діяльність як один із засобів формування творчої особистості

Кожен рік в дитячий садок приходять різні діти: кмітливі, тямущі і не дуже, контактні і замкнуті… Але всіх їх об’єднує одна, з моєї точки зору, проблема – вони дивуються і захоплюються все менше і менше, інтереси їх одноманітні: ляльки Барбі, моделі машинок, комп’ютери, ігрові приставки… Та наше суспільство як ніколи потребує активних і творчих людей. Як же пробудити в дітях цікавість до світу і до самих себе? Як примусити їх душу “працювати”? Як зробити творчу діяльність потребою, необхідною часткою життя?

Розмірковуючи над цим питанням, приходиш до висновку: допомогти може театр та музично-театралізовані ігри.

Беручи участь у театралізованих іграх, дитина входить в образ, перевтілюється в нього, живе його життям. Тому драматизація та театралізація є найбільш розповсюдженим видом дитячої творчості. Це пояснюється двома основними моментами: по-перше , драма, що основана на діях які виконує сама дитина, найбільш близько, дієво і безпосередньо поєднує художню творчість з особистими переживаннями. В драматичній формі здійснюється цілісне коло уяви, в якій образ, створений з елементів дійсності, втілює і реалізує знову в дійсність, хоча б умовну. Таким чином, прагнення до дій, до втілення, до реалізації яке закладено в самому процесі уяви, саме в театралізації знаходить повне здійснення.

Другою причиною близькості драматичної форми для дитини є зв’язок будь-якої драматизації з грою. Драматизація ближче, ніж будь-який вид творчості, безпосередньо пов’язана з грою, цим коренем всієї дитячої творчості.

В цьому й заключається найбільша цінність дитячої гри “в театр”. Гра-драматизація дозволяє вирішити безліч завдань програми дитячого садка: від ознайомлення з суспільними явищами до формування елементарних математичних знань фізичної досконалості.

Різноманітність тематики, засобів зображення, емоційності ігор дають можливість використовувати музично-театралізовані ігри з метою всебічного розвитку особистості.

Отже, педагог повинен докласти чимало зусиль, щоб заняття з дітьми музично-театралізованою діяльністю були вдалими, на високому професійному рівні, щоб вирішити головну проблему дитячого закладу – створити всі умови для своєчасного, повноцінного, всебічного фізичного, психологічного та духовного розвитку дитини.

Таким чином ми хочемо довести, що систематична робота з дітьми музично-театралізованою діяльністю – умова розвитку творчих здібностей, формування театралізованих здібностей дошкільників, формування естетичних смаків дітей.

Нами було проведено педагогічне дослідження. Початковим етапом дослідження було анкетування педагогів дошкільних закладів м. Нетішина.

У анкетуванні взяло участь 14 вихователів різних дошкільних закладів. Ці анкети є у додатку моєї дипломної роботи (див. Додаток 1).

У анкетах ми підготувала питання, які дають змогу проаналізувати рівень розвитку театралізованої діяльності в сучасному дошкільному закладі. Результати анкетування показали, що рівень розвитку не найвищий і може бути кращим.

78% вихователів стверджують, що систематично включають в діяльність дітей театралізовані ігри.

14% вихователів вважають театралізовану діяльність малоефективним засобом для музично-естетичного розвитку дітей.

29% вихователів зізнались, що вони не проводять систематичну підготовчу роботу з дітьми, яка вчить передавати характер образу за допомогою жестів, міміки, інтонації, рухів, тембру голосу.

22% вихователів не враховують інтересів і нахилів дітей в процесі проведення театралізованих ігор.

36% вихователів взагалі не проводять діагностування дітей для виявлення їх театралізованих здібностей, за для покращення у процесі роботи їх театралізованого рівня.

Ці дані говорять про те, що ≈ 25% вихователів абсолютно виключають у роботі з дітьми такий вид роботи, як театралізована діяльність та театралізовані ігри.

Проаналізувавши останній пункт анкети ми виявили, що навіть ті ≈ 75-78% вихователів, які включають у роботу з дітьми театралізовану діяльність та театралізовані ігри проводять їх не систематично і на неналежному рівні.

Узагальнюючи відповіді ми зробили висновки, що залишається гострою проблема методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Таким чином, навіть якщо у дитини є задатки до театрального мистецтва і немає систематичної роботи з розвитку цих задатків, то дитина, нажаль, не розвивається.

Отже, цією проблемою потрібно займатись і приділяти їй значно більше уваги.

На основі вищезгаданого ми розробили систему занять музично-драматичного гуртка (див. Додаток 2) і поставила перед собою такі завдання:
Розвивати в дітей стійкий інтерес до музично-театралізованої діяльності.
Удосконалювати виконавські вміння дітей у створенні художнього образу, використовуючи з цією метою ігрові, пісенні та танцювальні імпровізації.
Розширювати уявлення дітей про оточуючу дійсність. Уточнювати уявлення про предмети, іграшки, декорації.
Виховувати повагу до праці дорослих та дітей, дбайливе ставлення до іграшок, ляльок, костюмів, декорацій.
Збагачувати і активізовувати словник дітей. Розвивати монологічну та діалогічну мову.
Стимулювати бажання шукати виразні засоби для створення ігрового образу персонажу, використовуючи для цього рухи, міміку, жести, виразність інтонації.
Розвивати пам’ять, мислення, уяву, увагу дітей.
Виховувати гуманні почуття дітей. Розвивати прагнення бути чуйними до дорослих та дітей, виявляти увагу до їх душевного стану, радіти успіхам однолітків.
Підтримувати бажання дітей брати активну участь в святах та розвагах, використовуючи вміння та навички, набуті на заняттях і в самостійній діяльності.

Розробки занять є у додатку.

[Elen2]

2.4. Система опосередкованого і безпосереднього керівництва музично-театралізованими іграми старших дошкільників

Дитинство не закінчується. Воно живе в нас і з нами, як справжній надійний друг. Воно приходить нам на допомогу і в хвилини втоми, зневіри, і в хвилини, коли творча думка б’ється над складною проблемою. Велика трагедія для дорослого – назавжди втратити своє дитинство, назавжди втратити здатність бачити світ по-новому, або іншими очима. Необхідно завжди пам’ятати, що діти і дорослі разом невипадково: вони мають допомагати одне одному в цьому величезному світі.

Прийняття самостійних рішень – це необхідний крок до становлення особистості. Дорослі іноді підштовхують дітей, примушуючи щось робити, не беручи до уваги їхніх бажань, потреб. І чим більше дорослі виявляють активність у керуванні життям дітей, тим пасивнішими стають діти.

Потрібно намагатися організовувати діяльність і гру дітей так, щоб у них, з одного боку, була можливість вибору, а з іншого – виникало відчуття різноманіття й новизни. якщо дорослим вдасться ненав’язливо впорядкувати ігрову сторону життя дитини, це вплине на формування її мислення, навичок, творчих здібностей.

Вихователі – це шукачі скарбів. Творчий підхід, творче заняття, творчі ігри – це не просто словосполучення, це той талант, який є в кожного вихователя. Вихователі повинні пам’ятати основну виховну мету – привчати дітей ставитись дружно один до одного, допомагати і радитись з думкою колективу.

Щоб досягти цієї мети необхідно створювати відповідні умови для керівництва музично-театралізованими іграми. Якщо драматизація і інсценування відбувається під керівництвом досвідченого педагога, діти можуть швидше і глибше засвоїти певне уявлення про чуйне, гуманне відношення один до одного, дотримуватись певних моральних засад у житті. Отже, керівництво музично-театралізованими іграми має велике значення у проведенні гри.

Існує опосередковане і безпосереднє керівництво театралізованими іграми.

Опосередковане керівництво – це система заходів, за допомогою яких діти засвоюють текст, ідею твору, характер персонажів та особливості їх взаємовідносин.
Читання літературного твору.
Обговорення.
Переказування твору дітьми.
Перегляд діафільму.
Переказування або придумування твору за картинками.
Переказування твору за ролями.
Обговорення моральної поведінки героїв.
Вправляння дітей в передачі характеру персонажу через міміку, жести, рухи, позу, ходу.
Виготовлення атрибутів до гри.

Безпосереднє керівництво – це керівництво грою, що вже розпочалася.

Безпосереднє керівництво передбачає три етапи:І етап.


Вихователь допомагає задумати гру, вибрати твір. Надає допомогу у розподілі ролей, доборі матеріалів, костюмів, атрибутів, обстановки. Закріплює характерні риси героїв, моральну сутність їх вчинків.
ІІ етап.


Діти грають. Вихователь може брати участь у грі, виконувати роль. Словами ведучого він спрямовує гру, допомагає, підказує текст, дії, події, засоби виразності.
ІІІ етап.


Педагог і діти обговорюють гру, визначають, що їм сподобалось, хто заважав, чому. Доцільно запропонувати поміркувати, що треба зробити, аби в цю гру завтра пограти ще краще.


Таким чином вихователь повинен перш за все правильно керувати музично-театралізованими іграми. Вихователь повинен підбирати змістовні і різноманітні теми для гри; необхідне щоденне включення театралізованих ігор у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними для дітей як і сюжетно-рольові ігри.

Діти повинні бути активними учасниками на всіх етапах підготовки і проведення ігор. Необхідно слідкувати за співдружністю дітей між собою та з дорослими на всіх етапах організації музично-театралізованої гри.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
Аматьєва О.П. З дитячого садка – в актори // Дитячий садок. – 2004. -№24. – С.2-6.
Артемова Л.В., Театрализованные игры дошкольников: Кн. для воспитателя дет.сада. – М.: Просвещение, 1991. – 127 с.
Бєлкіна Є., Науменко т.. Світ мистецтва і дитина // Дошкільне виховання. – 2000. – №1. – С.4-5.
Бурова А. Гра у театр за педагогікою Монтессорі // Дошкільне виховання. – 1999. – №5. – С.6-8.
Ветлугина Н.А. Эстетическое воспитание в детском саду: Пособие для воспитателей детского сада. – 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1985. – 207 с., ил.
Ветлугина Н.А., Островская Л.Ф. Эстетическое воспитание в детском саду. – М.: Просвещение, 1963. – 175 с.
Ветлугіна Н.А. Система естетичного виховання в дитячому садку. – К.: Радянська школа, 1977. – 256 с., ил.
Гаврилюк С. Театр і казка // Дошкільне виховання. – 2003. – №5. – С.23.
Грицюк Л.А., Каратаєва М.І., Малинич Л.М.. Театралізована діяльність дітей дошкільного віку. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 1998. – 56 с.
Долинна О., НизковськаО. Гурткова робота // Дошкільне виховання. – 2004. – №8. – С.8-9.
Долинна О., Копєйкіна О., Низковська О. Розвивати творчу особистість // Дошкільне виховання. – 2003. – №7. – С.3-6.
Дошкольная педагогика: Учеб. пособие для учащихся пед. училищ по спец. №2010 «Воспитание в дошкольных учреждениях» и № 2002 «Дошкольное воспитание»// Под ред. Ядэшко В.И., Сохина Ф.А. – М.: Просвещение, 1978. – 416 с.
Дудова Т. Сюжетно-рольова гра – школа життя// Дошкільне виховання. – 2003. -№8. – С.7-9.
Кононко О.Л. КОМЕНТАР до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посіб. – К.: Ред.журн. „Дошкільне виховання”, 2003. – 243с.
Мельничук М. Формування духовних цінностей у дошкільнят//Дошкільне виховання. – 2000. – №4. – С.10-11.
Науменко С.І. Музично-естетичне виховання дошкільнят. – Київ: „Магістр – S”, 1996. – 96 с.
Паламарчук Н. Наш маленький театр//Дошкільне виховання. – 1989. – №3. С.4-5.
Петрова Т.И., Сергеева Е.Л., Петрова Е.С. Підготовка и проведение театрализованых игр в детском саду: Разработки занятий для всех возрастных групп с методическими рекомендациями. – М.: Школьная Пресса, 2003. – 128 с.
Плохій З.П. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. – 2-ге вид. – Київ, 1999. – 286с.
Програма розвитку дитини дошкільного віку//Наук. кер. О.Л.Кононко. – К.: Світич, 2004. -149 с.
Проскура О.В., Кочина Л.П., Кузьменко В.У.. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. – 2-ге вид. – К.: Богдана, 2003. – 327с.
Сорокина Н.Ф. Играем в кукольный театр: Программа „Театр – творчество – дети”. – 4-е изд., испр. доп. – М.: АРКТИ, 2004. – 208 с.
Суріна Н. Ігри на розвиток творчої уяви//Дошкільне виховання. – 2000. – №1. – С.4-5.
Сухомлинський В.А. Сердце отдаю детям. – 2-е изд., – К.: „Радянська школа”, 1971. – 243 с.
Фадєєва Т.Розвиток уяви дитини – умова її продуктивного учіння // Дошкільне виховання. – 2005. – №2. – С.6-8.
Штанько И.В. Театрализованные игры дошкольников //Детский сад от А до Я. – 2003. -№6. – С.71-75.

[Elen2]

Додатки.
Конспект заняття № 1

Тема: “Радість”.Мета: – познайомити дітей з емоцією радості;


– вчити дітей розрізняти емоції за схематичними зображеннями;

– розуміти свої почуття та почуття інших людей;

– вчити дітей передавати потрібний емоційний стан, використовуючи різні виразні засоби.
Хід заняття:
Керівник: В одній казковій чарівній країні жили – були гноми. Всі вони були дуже різні, і звати їх було теж неоднаково: Веселунчик, Сумненький, Буркунчик, Боюнчик, Дивунчик. Кожен гном жив у своєму будиночку. Інколи вони ходили один до одного на гостину.


Сьогодні ми завітаємо тільки до одного з них. Ой, а що це за музика лине з будиночку цього гнома?

Слухання музики П.І. Чайковського „Нова лялька”.

– Про що ви думали, коли слухали музику?

– Що відчували?

– Що хочеться робити під таку музику?

Повторне прослуховування музики. Запропонувати дітям потанцювати під цю музику і уявити щось приємне і радісне.

Бесіда. По закінченні музики звернути увагу дітей на те, які в них були обличчя, як вони рухались. Пояснити, що так вони виражали свою радість. Зробити акцент на тому, що всі діти під час танцю виражали свою радість по-своєму. Запитати, від чого залежить, як людина виражає свою радість. Під час бесіди підвести дітей до висновку про те, що ступінь радості залежить від людини, її особливостей і від самої події.
– Як же ви гадаєте, діти, який гном живе в цьому будиночку?

– Чому ви так думаєте?

– А ось і сам Веселунчик (так звуть цього гнома, показую).

– Яке в нього обличчя? (Радісне)

Розглядання піктограм радості.

Мені здається, що Гном пропонує вам намалювати щось радісне. (Малювання на тему „Радість”. Запропонувати бажаючим розповісти про свій малюнок.

Після заняття можна придумати назву альбому, який можна зробити з дитячих малюнків).

– Діти, а як ви думаєте що таке радість?

(відповіді дітей)

Вправа на розвиток уваги „Не будемо сумувати”

Дітям пропонується перерахувати різні справи, наприклад, вони називають розглядання малюнків, відгадування загадок, гру на дитячих музичних інструментах, читання віршів тощо.

За вказівкою педагога діти швидко переходять від одного названого виду діяльності до іншого. Варто звертати їх увагу на те, щоб переходи були справжнім переключенням уваги з однієї дії на іншу.

Вправа на розвиток уяви „Фантазери”

Дитина промовляє фразу, яка має визначене емоційне забарвлення: прояв радості. Інші діти, використовуючи сказане в якості основи, придумують історію в заданому настрої.



– А зараз я пропоную стати в хоровод і всім разом порадіти хорошій пісні.

Виконується знайома дітям мажорна пісня.

Конспект заняття № 2

Тема: “Горе”

Мета: – познайомити дітей з емоцією горя;


– продовжувати вчити розрізняти емоції за схематичними зображеннями;

– вчити дітей передавати емоційний стан горя, використовуючи різні виразні засоби.
Хід заняття:
Керівник: На минулому занятті ми гостювали в будиночку Веселунчика. А сьогодні ми завітаємо до його братика. Послухайте, яка музика лине з цього будиночку:


Слухання твору„Хвороба ляльки” П.І. Чайковського.

– Який характер музики?

– Що ви відчували під час слухання музики?

– Що хочеться робити під таку музику?

А ось і гном. Звуть його Сумненький. Схожий він на свого братика? Чому? (Відповіді дітей) Знайдіть піктограму, схожу на Сумненького. (Розглянути її, звернути увагу на брови, очі, рот).

Я знаю, що Сумненький дуже любить читати казки.

(Пригадати зміст казок: „Заяча хатка”, „Вовк і семеро козенят”).

– Коли герої цих казок переживають горе?

– Як вони подолали горе?

Гном запитує:

– А коли ще люди сумують?

Відповіді дітей.

Драматизація ситуації „Зникла собака”.

Одна дитина виконує роль господаря собаки, а інші заспокоюють його, кожний по – своєму. Після драматизації запитати у дитини, яка виконувала роль господаря:

– Що ти відчув, коли тебе заспокоювали?

– Хто найкраще тебе заспокоїв?

– Діти, а яким кольором ви б намалювали горе? Чому?

Діти малюють.

Вправа на розвиток уяви „Нам сумно”

Дітям пропонується уявити будь-що: наприклад, що у повітрі розлили смуток, але вони самі вільні від нього. Вони можуть вести себе в цій кімнаті як захочуть: пересуватися в ній, говорити, сидіти, але при цьому намагатися бути в гармонії з уявною атмосферою.

І коли діти почнуть рухатись, всередині почнеться ніби нове життя і вони скажуть: „Нам сумно”.

Створивши навколо себе уявну атмосферу і перебуваючи з нею в уявній гармонії, вони відчують, що і діяти можуть в злагоді з нею.

Вправа на розвиток мислення ”Товариш захворів”

Педагог пропонує дітям розіграти сценку наступного змісту: їх товариш важко захворів. Діти приходять провідати захворілого, приносять йому квіти, фрукти, питають про здоров’я, виказують знаки уваги: поправляють подушку, витирають піт з чола, пропонують випити ліки тощо.

Поступово відвідувачі розуміють, що їх товариш важко хворий, і їх радісний настрій від зустрічі з другом зникає. На зміну пожвавленню приходить відчуття тривоги, хвилювання, стурбованості.

Діти, попередньо домовившись про те, хто яку роль буде виконувати і які дії чинити, розігрують сценку, вслуховуючись в музику, що супроводжує їх імпровізацію. Їм варто відчути перехід від радості до суму. (Музика П.І.Чайковського „Хвороба ляльки”)

Етюд „Погана погода”.

Дітям пропонується уявити похмуре небо, дощ, холодний вітер.

– Який у вас настрій? (Відповіді дітей)

Прощання з Сумненьким. Вправа „Усміхнися другові”.


Конспект заняття № 3

Тема: “Гнів”.

Мета: – познайомити дітей з емоцією гніву;


– вправлятися в розрізненні емоцій за схематичними зображеннями;

– виховувати в дітей емпатію;

– вчити дітей передавати емоційний стан гніву використовуючи різні виразні засоби.
Хід заняття:


Керівник: У будиночку чути шум, тупотіння ногами, бурчання.


– Що це за шум? (З’являється сердитий гном).

– Ой, та це ж Буркунчик. Знову він сердиться. Чому це ти, Буркунчику, сердишся цього разу? (Не любить неохайних дітей, таких як у творі К.І.Чуковського „Мийдодір”).

Читання уривків з твору, де автор описує гнів Умивальника і Крокодила.

– Чому розсердився Умивальник і Крокодил?

– Як описав автор гнів Умивальника? Крокодила?

Розглянути ілюстрації до твору „Мийдодір”. Дітям пропонується розповісти, як художник передав гнів героїв.

Розглядання піктограми гніву.

Пригадати казку „Три ведмеді” Л.М.Толстого.

Драматизація уривку з казки. Діти розігрують епізод, де описується, як сердяться ведмеді, дізнавшись про те, хто користувався їх речами. Звернути увагу дітей на те, як по – різному виражають гнів ведмідь, ведмедиця і ведмежатко.

Розповіді дітей про ситуації, коли вони сердилися, гнівалися, злилися.

Вправа „Дзеркало”.

Дітям пропонується зобразити перед дзеркалом свій гнів.

Малювання гніву. Запропонувати дітям кольоровою плямою зобразити свій гнів. Розглянути з дітьми малюнки. Звернути увагу на кольорове відображення гніву, відмітити схожість і відмінність в зображеннях гніву.

Вправа на розвиток мислення

„Буває ж таке!”

Дітям пропонується розіграти казку „Троє поросят”, змінивши характери персонажів на протилежні. В новій казці вовк стає слабким, кволим, немічним, а поросята – сміливими, рішучими, енергійними.

В залежності від зміни характерів змінюються казки і взаємовідносини героїв. (Дітям дозволяється вільне імпровізування у розігруванні нового сюжету. З допомогою музичного керівника пропонується скласти невеличкі пісенні імпровізації для змінених героїв казки).

Прощання з гномиком.

Вправа „Сонячне проміннячко”.

Конспект заняття № 4

Тема: “Страх”

Мета: – познайомити дітей з емоцією страху;


– вправлятися в розрізненні емоцій за схематичними зображеннями;

– виховувати в дітей емпатію;

– вчити дітей передавати емоційний стан страху використовуючи різні виразні засоби.
Хід заняття:
Керівник: Сьогодні ми завітаємо до наступного гнома. Щось у цього гномика дуже тихо в будиночку. Давайте прислухаємося. (Тихо). Давайте погукаємо. (Тихо). Що ж це таке? Може, його немає вдома? Давайте пошукаємо. (Знаходять). Ось він! Боюнчику, чому це ти не відзивався? (Злякався).


Обговорення з дітьми приказки: „У страху очі великі”.

Відмітити прямий і прихований зміст приказки.

– Лякалися ви коли – небудь так, що причина страху вам здавалась значно страшнішою, ніж була насправді? (Відповіді дітей)

– Саме про такий страх йдеться в оповіданні М.Носова „Живий капелюх”. (Читання)

– Чому страх виявився сильнішим за дітей?

Читання уривків з казки С.Михалкова „Троє поросят” (епізоди, в яких описується, як поросята тікають від вовка і трясуться від страху).

– Чому Наф – Наф не боявся страшного вовка?

Завдання дітям: „Намалюйте свій страх”. Діти розповідають про те, що намалювали, а потім розривають малюнки на дрібнесенькі шматочки.

– Щоб страх не був більшим за тебе, треба на мить зупинитись, заспокоїтися і поміркувати. Адже сміливий не той, хто нічого не боїться, а той, хто може перемогти свій страх.

Колись у давнину діти підбадьорювали себе примовкою. „Козакові до лиця примовочка оця: “Хоч що там побачу, – не боюся, не плачу.”

Хай і наш Боюнчик запам’ятає цю примовку і більше нічого не боїться.

Прощання.

(Гра „Рукостискання в колі”).


Конспект заняття № 5

Тема: “Здивування”

Мета: – познайомити дітей з емоцією здивування;


– вчити розрізняти емоції за схематичним зображенням;

– вчити дітей передавати емоційний стан здивування, використовуючи різні виразні засоби.
Хід заняття:

Керівник: Познайомтеся ще з одним гномиком. Його звуть Дивунчик. Він весь час всьому дивується, і казочки любить читати про різні чудеса.


(Пригадати з дітьми казки, де зустрічаються різні чудеса: „Летючий корабель”, „Івасик – Телесик”, „Царівна жаба”, „Яйце – райце” та інші).

– Про які чудеса тут розповідається?

– Чому всі ці чудеса дивують і притягують людей?

Вправа „Дзеркало”.

Гном пропонує дітям подивитися в дзеркало, уявити собі, що там відобразилося щось казкове, і здивуватися. Звернути увагу дітей на те, що кожна людина дивується по – своєму, але, не дивлячись на різницю, у вираженні подиву завжди є щось схоже.

– Що спільного в тому, як ви зображували здивування?

Відповіді дітей.

Розглянути піктограму здивування.

Гра „Фантазії”.

Гном пропонує дітям продовжити початок незвичайних пригод.

– До нас прийшов слон…

– Ми прокинулись на іншій планеті…

– Враз зникли всі дорослі…

– Чарівник вночі змінив усі вивіски на магазинах…

Етюди на вираження подиву: „Подив”.

Хлопчик бачив, як фокусник посадив у порожню валізу кішку і закрив її, а коли відкрив валізу, кішки там не було, а звідти вистрибнув собака!

Вправа на розвиток мислення

„Карнавал тварин”

Педагог пропонує дітям взяти шапочки зайця, лисички, ведмедя. Потім дитина повинна вирішити, якою буде вдача у обраної нею тварини (ведмідь – добрий чи злий, заєць – хвалько чи боягуз, лисиця – хитра чи бешкетливу).

Потім діти вигадують танцювальну імпровізацію, узгоджуючи свої дії з задуманим образом. Інші діти намагаються вгадати характер персонажу.

Цю вправу можна використовувати і для розвитку пам’яті. По закінченню заняття діти пригадують, яких тварин зображували. підказкою можуть бути музичні фрагменти таночків даних персонажів.

Прощання.

Гра „Придумай подарунок”.

[Elen2]

Продовження.
Конспект заняття №6

Тема: “Людські емоції та їх поєднання.”Мета: – знайомити дітей з піктограмами;


– розвивати інтонаційну виразність мови;

– розвивати уяву, фантазію, пантомімічні навички;

– спонукати дітей до активної участі в театралізованій грі.

Хід заняття:
Познайомити дітей з піктограмами (картинками – символами з зображенням різних емоцій людини): людина сміється, сумує, сердиться, злякалась, посміхається, плаче.


Запропонувати дітям вигадати фразу для людини, зображення якої дитина обрала, і промовити її з відповідною інтонацією.
Керівник: – Діти, якщо вам весело, як ви посміхаєтесь? Якщо ви розсердились, як ви нахмурюєте брови? Коли вас щось здивувало, як у вас піднімаються брови і розширюються очі?


Запропонувати дітям вигадати і програти різні ситуації , пов’язані зі зміною настрою, а відповідно і міміки.
Вправа “Пори року”
Керівник підкликає до себе дітей і уточнює:
– Яка зараз пора року ?
Діти: – Осінь.
Керівник: – Назвіть, будь ласка, всі пори року, які знаєте.
Діти: – Літо, Весна, Зима
Керівник: – Спробуйте своєю мімікою (жестами) відобразити всі пори року. Наприклад: Осінь – сумна пора року, дощова, холодна і разом з тим чудова. (Нахмурені брови, сумний погляд, зітхання …) А пригадайте, які смачні яблука дозрівають в садах восени, які вони на смак. (Діти прицмокують, охають …)
Перед показом мімікою та жестами характеру осені дати дітям прослухати в грамзапису твори з “Пори року” А. Вівальді або П.І. Чайковського.


Слухання вірша “Кіт і Мишки” Інни Кульської з послідуючим розподілом ролей і початком інсценування.

Ходить котик по кімнаті


В нього лапочки на ваті.

Позіха байдуже:

- Щось я сонний дуже!

А під ліжком нірка, нірка,

З неї мишка зирка, зирка.

Зирк туди, зирк сюди,

Де котячі сліди?

Виліз котик на подушку,

Водить лапкою по вушку

Випинає спинку:

- Ляжу на часинку!

А до шафи нишком, нишком

Є дорога мишкам, мишкам

Все, як слід, ось обід,

Спи та спи – ледар кіт!

Що ви, миші? Тихо, тихо!

Ось вам буде лихо, лихо!

Кіт не спить, а слуха,

Наставляє вуха!

Скочив котик саме впору!

Швидше миші в нору, в нору,

Ця – туди, та – сюди,

Утікай від біди!

Слухання творів: “Слон танцює” муз. А. Зноско-Боровського, “Мишенята” муз. А. Жилінського.


Запропонувати дітям потанцювати так, як потанцював би слон під цю музику і порухатись так, як би рухались мишенята.

Ознайомити дітей з сценарієм музично-театралізованого дійства “Осінній бал в королівстві Семинотка”. Розподілити ролі.

Використаний матеріал: піктограми “Сонечко”, наголівники кота і мишенят.

Конспект заняття №7

Тема: “Емоції на прикладі героїв казок”Мета: – розвивати діалогічну та монологічну мову дітей;


– виховувати комунікативні якості;

– розвивати міміку і пластичні здібності дітей;

– розвивати творче мислення дітей, уяву, фантазію.
Хід заняття:
Керівник: – Давайте дітки пригадаємо казку “Півник та двоє мишенят”. З чого почалася казочка?
Діти розповідають, що Півник встав рано, підмітав на подвір’ї та знайшов колосок.
Керівник: Давайте уявимо собі ситуацію, в якій опинився Півник. Я покажу вам три варіанти розвитку подій, а ви уважно послухаєте і повторите за мною.


– Ой погляньте, я знайшов колосок, яка радість. Піду його обмолочу, намелю борошна, замішу тісто та напечу пиріжків! Запрошу друзів і ми влаштуємо свято!

– Що це? Колосок? Цікаво, хто міг його загубити? Можливо мишка несла в свою нірку колосок і загубила? Ну той що! Я колосок нікому не віддам. Це мій колосок. Тому, що я його знайшов. Щоб мені з ним зробити?

– Ой, хтось згубив колосок! Напевно засмутився. Треба знайти господаря колоска. Можливо він сидить і плаче. Побіжу і відшукаю того, хто загубив колоска.

Розучування української народної пісні “Два півники”.


Розподіл ролей.

Повторення віршика “Кіт і Миші” з інсценуванням.

Слухання творів: “Слон танцює” муз. А. Зноско-Боровського та “Мишенята” муз. А. Жилінського. Пантомімічна вправа: зобразити рухами танцюючого слона та маленьких мишенят.

Домашнє завдання: Роздати дітям віршик, який потрібно вивчити до наступного заняття. Розказувати вірш в двох різних настроях: весело і сумно.
“Смачний борщ.” Н. Забіла
Зустрічайте нас дубки,


Відхиляйте віти.

Ось до лісу по грибки

Йдуть веселі діти.

Вчора випав теплий дощ,

Виросли опеньки.

Ми з грибами зварим борщ,

Ще й який смачненький.
Продемонструвати дітям вірш в різних характерах.


Читання дітям музично-театралізованої гри „Білосніжка і семеро гномів”. Обговорення змісту та характерів героїв.

Повторне читання сценарію музично-театралізованого дійства. Працювати над текстом та розучуванням ролей.

Використаний матеріал: наголівники (кіт, мишенята, 2 півники, 2 курочки, цап, козенятко, коза); паперовий колосок.
Конспект заняття №8

Тема: “Діти і осінь”Мета: – спонукати дітей до активної участі в театралізованих іграх;


– викликати в дітей позитивний емоційний настрій;

– розвивати творчу фантазію;

– розвивати інтонаційну виразність мови.
Хід заняття:
Керівник: – Уявіть, що ми з вами на вулиці, йде дощ, а в нас одна велика парасолька.


Весело йдемо ми по калюжам,

І з дощем ми також дружим

Парасольку ми візьмемо,

Всі калюжі обійдемо!
Пантомімічна вправа “Діти і осінь”.


( Діти групою йдуть, високо піднімаючи ноги, переступаючи уявні калюжі.)
– Дощ закінчився, ми можемо забрати парасолю.


Злий чаклун прийшов до нас

Діти всі завмерли враз

Він руками помахав (діти беруть в руки султанчики)

І дітей зачаклував.

Руки вгору всі підняли

І деревами враз стали.

Вітерець на них подмухав

Всі уважно стали слухать,

Як листочки шелестять –

Хочуть в танці закружлять.
(Діти рухами показують кожну стрічку вірша.)
Керівник: – А зараз давайте спробуємо зробити гарну осінню квітку.
(Діти з жовтими султанчиками утворюють середину квітки, присівши і піднявши руки в гору, а діти з червоними – пелюстки.)
–А тепер кожен буде квіточкою, яка вранці прокидається, вдень – випрямляється і тягнеться до сонечка, а ввечері опускає голівку і засинає. Давайте відтворимо рухи квіточки під музику Т. Ломової
Музична вправа “Квітка”


Читання віршика “Смачний борщ” в різних характерах.

Повторення пісні “Два півника” з інсценівкою.

Повторне читання тексту музично-театралізованої гри „Білосніжка і семеро гномів”. Переказування твору дітьми.

Працювати над ролями муз-театралізованого дійства: їх характерами, інтонаціями, динамікою.

Використаний матеріал: наголівники до пісні “Два півники”, султанчики жовтого та червоного кольорів, парасолька.

Конспект заняття №9

Тема: “Вчимо наш ротик говорити правильно”Мета: – розвивати пантомімічні навички і творчу уяву;


– вчити дітей інтонаційно і виразно промовляти задані фрази;

– розвивати фантазію і уяву.

Хід заняття:
Керівник: –Щоб наш ротик працював,


Звуки гарно промовляв,

Чистомовки будем вчити,

Щоб швидко й чітко говорити.

– Хитра Мотря мила мокру моркву. (О. Рута)

– Наварили смакоти – будем їсти я і ти. А со-рр-оки і во-рр-они будуть їсти мака-рр-они! (Б. Чепурко)

– Тупу-тупу тупенята!

Малесенькі ноженята!

Тупу-тупу, ніжки,

Від столу до ліжка!

Тупу-тупу-тупусі

До милої бабусі,

Тупу-тупу-тупачка,

Дасть бабуся молочка! (К. Перелісна)

Працювати над музично-театралізованою грою „Білосніжка і семеро гномів” з використанням музики, танцювальних імпровізацій тощо.


Пантоміма “Мухи.”

Дітям пропонується уважно послухати вірш, потім керівник читає, а діти не кажучи ні слова, “показують” вірш мімікою та жестами.
На столі у вісім пар


Танцювали мухи

Дзвінко музика звучить

Гарно цокотухам

Веселяться від душі

Та одна, як закричить:

“Ой паук” – і мухи всі

знепритомніли умить. Ах!
Розучити з музичним супроводом, як пісню.


Працювати над ролями Мажора, Мінора, Скрипічного та Басового ключів з музично-театралізованого дійства.

[Elen2]

Продовження.
Конспект заняття №10

Тема: “Вчимо наш ротик говорити правильно”.Мета: – спонукати дітей до інсценування знайомих творів;


– розвивати інтонаційну виразність мови;

– розвивати пантомімічні здібності.
Хід заняття.
Керівник: – Давайте з вами пригадаємо пантомімічну вправу “Мухи”.


(Спочатку діти виконують вправу під спів дорослого, а потім співаючи разом з ним)

– Як ви думаєте, діти, навіщо нам потрібен телефон?
Діти відповідають.


Вправа “Телефонна розмова.”
Керівник: – Уявіть собі, що корівка вирішила подзвонити своїй подрузі і розповісти про те, як вона вчора ввечері ходила на гостину до родичів.
(Діти діляться на пари, уточнюється настрій корів, в руки береться уявний або іграшковий телефон. Пари грають по черзі. Уточнення – корови тільки мукають.)


Вправа “Скажи про осінь по різному.”
Керівник: – А зараз ми пригадаємо, як по-різному можна сказати про чудову пору року – осінь. А допоможуть нам в цьому наші “сонечка” (піктограми). Кожен обере собі сонечко і скаже про те, що настала осінь з інтонацією свого сонечка.


Фрази:

– Ура! Настала осінь!

– Це ж треба! Знову осінь!

– Осінь – це так сумно.

– Осінь. Ось чому так спати хочеться.

– Це ж треба, справді осінь.

– Осінь настала! Як гарно навкруги!

– Осінь настала, а за нею зима. Не хочу-у-у!

– А тепер давайте заспіваємо знайомі вам пісні про осінь “Осінній дощик” слова і музика Ади Грицай та “Осіння пісня” слова і музика Н. Рибальської. Пісню про дощик ми спробуємо заспівати дуже весело і радісно, а пісню про осінь – сумно.
Діти співають.


Використаний матеріал: піктограми (“Сонечка”), іграшкові телефони.


Конспект заняття № 11

Тема: ” Подорож у зоопарк”.Мета: - розвивати фантазію і уяву в театралізованій грі;


- закріплювати знання дітей дошкільників про оточуючий світ;

- формувати комунікативні якості дітей і прищеплювати елементарні етичні норми поведінки;

- розвивати психофізичні здібності дітей (міміку, жести).
Хід заняття:
Керівник: – Діти, ви любите подорожувати? Сьогодні я вам пропоную незвичайну подорож у зоопарк. Поїдемо ми на автобусі, який ми з вами зараз самі збудуємо.
Вправа: ”Автобус”.
Використовуються стільчики, великий конструктор, подушки. Дітям пропонується зайняти місця в автобусі. Кількість місць повинна бути меншою від кількості дітей. Виникає проблема: хто сяде, а хто повинен стояти?
Керівник: – Безперечно, хлопчики завжди повинні поступатися місцем дівчаткам.
Під музичний супровід „автобус” вирушає в дорогу, діти імітують рух автобусу.
Керівник: – За вікном високо поверхові будинки, зелені парки, золотаві куполи церков, приміщення театрів, магазинів. Ось наш автобус гальмує, ми приїхали в зоопарк.
На столі заздалегідь заготовлені іграшки (або ілюстрації на фланелеграфі). Керівник читає вірш Кліма Чурюмова „Зоопарк”.
Мартин бешкетливий бананом ласує,


А нижче на гілці Папуга сумує.

Пантера у клітці сидить і сміється,

Побачив щось Лев і не ворухнеться.

Рятунок в басейні знаходить Тюлень,

А поруч страждає від спеки Олень.

Дивись, Ведмежа й Тигреня разом грають,

А Пава і Лебідь у парку гуляють.

В воді за парканом лежить Крокодил

І згадує Африку й рідний свій Ніл.

Годують птахів тут і звірів відмінно,

Тому в зоопарку всі добрі тварини.
Після читання і перегляду керівник пропонує дітям обрати ролі і ще раз програти цей вірш.
Вправа „Ми веселі тваринки”.
Керівник: – Які ще тварини живуть в зоопарку? Я заплющу очі, а ви „перетворитесь” в будь-яку тварину, а я спробую вгадати.
Керівник заплющує очі.
– Один, два, три, чотири, п¢ять,


Спробую я відгадать.
Мімікою, пластикою діти зображують обрану тварину. Керівник заохочує, допомагає, уточнює характерні рухи тварин.


Гра по бажанню дітей проводиться декілька раз, міняються обрані персонажі. Керівник добирає характерну музику.
Керівник: – Раз, два, три, чотири, п¢ять,


Вже не бачимо звірят!

Діти бігають юрбою

Стали всі самі собою!

Наш автобус вирушає—

Він додому поспішає!
Діти сідають на стільчики. Під музичний супровід „повертаються” додому.


Прочитати укр. нар . казку “Рукавичка” з муз. супроводом.

Конспект заняття № 12

Тема: “Подорож у зоопарк”

Мета: – вчити дітей емоційно відтворювати вітальні інтонації, збагачувати мовленнєвий запас дітей;


– вчити дітей промовляти фрази з різною силою голосу;

– розвивати імітаційні навички;

– спонукати до активної участі в театралізованій грі.
Хід заняття:
Керівник: П – Погляньте, що я вам сьогодні принесла! Це чарівна корзина. А що ж в ній?
Вправа „Вітаємось як…”
Керівник збирає дітей навколо корзини і пропонує обрати будь-яку іграшку: собаку, левеня, їжака, кошеня… і голосом своєї іграшки привітатись з усіма, допомагаючи кожній дитині підібрати потрібні слова, інтонацію і виразність для характеристики обраного персонажу.
Керівник: – Хто в тебе в руках?


–Яким голосом він говорить?

–Як він буде вітатись?

–Давай разом привітаємось.
Керівник залучає всіх дітей в мовленнєву гру, яка переходить в гру з імітацією рухів під музику „Хто як ходить”.
Діти імітують рухи обраних ними тварин .Приблизні питання, що задаються дітям:
Керівник: –Хто ти? (Ведмідь). Як ходить ведмідь? (Перевальцем). Як реве ведмідь?


–Любі тварини, підходьте, я пригощу вас кашею.
Вправа „Каша”.
Керівник ставить уявну миску, а діти зображуючи звірів, „їдять” кашу. (Імітування жувальних рухів).
Керівник: –Поїли кашу, вона вам сподобалась?


А тепер потрібно вмитися. (Діти імітують ці рухи).
–Скажіть, якою була каша? (Довільні відповіді дітей).
Чистомовка про кашу.
Ша—ша—ша—ша (2)


Дуже добра наша каша.
Діти промовляють слова повільно і по-можливості чітко, з різною силою голосу (тихо—голосніше—голосно). Бажано чистомовку промовляти з кожною дитиною окремо і з усіма дітьми разом.


Ознайомити дітей з текстом музично-театралізованої гри „Аліса в країні казок”. Бесіда про зміст та характери героїв.
Вправа „Давайте погріємось”.
Керівник: –Тепер ми вирушаємо в ліс на прогулянку. Сонечко ще гріє, погріємо носики (діти піднімають лице вгору і погладжують носика), погріємо щічки (діти погладжують щічки),погріємо лобика (погладжують лоб), погріємо шийку (діти погладжують шию).
–Але зненацька з¢явились комарі! (Діти відмахуються від уявних комарів)
– Комарі порозліталися. Нікого не покусали? А тепер вже час додому!


Повторне читання казки “Рукавичка”, розподіл ролей для подальшої інсценізації лялькового театру.


Конспект заняття № 13
Тема: “В гостях у дідуся-Лісовичка”

Мета: – розвивати логіку та мислення;


– формувати знання про етичні норми;

– розвивати інтонаційну виразність мови;

– вчити дітей відчувати, розуміти і співставляти характер музики з образами тварин;

– розвивати пантомімічні та імітаційні навички;

– спонукати дітей до активної участі в театралізованих іграх.
Хід заняття:
В гості до дітей прийшов Дідусь – Лісовичок (вихователь).
Лісовичок: – Добрі слова я не лінуюсь повторювати цілий день.


Тільки вийду я із дому, кажу знайомим: „Добрий день”.

Я вітаю вас, діти, добрий день.

А які добрі слова знаєте ви? (Відповіді дітей)
– Молодці! Я Дідусь – Лісовичок, прийшов до вас із лісу і приніс у мішку лісову загадку (дістає листівку і читає)


Весною веселить, влітку холодить, восени вмирає, весною оживає. (Ліс).

Діти, а для кого ліс – це дім? (Відповіді дітей).

Дідусь – Лісовичок закликає дітей підійти до нього і пропонує промовити фразу „Наша Оля в лісі зустрілася із лисом” з різними інтонаціями: захоплено, злякано, обережно (пошепки), щоб не злякати, стверджено, із запитом.
Гра „Чарівне перетворення”.
– Діти, в моєму мішку є чарівна паличка. Варто мені нею змахнути, і ви перетворитесь в моїх друзів – лісових мешканців, а я буду вгадувати. 1, 2, 3, 4, 5-зараз спробую вгадать.
Керівник заздалегідь добирає музику для кожної тварини і дає дітям де – який час прослухати її, щобрухи тварини відповідали характеру музики. Керівник допомагає дітям запитаннями.


Під музику діти імітують рухи тварин. Дідусь – Лісовичок заохочує дітей і відгадує.
Лісовичок: – У нашому лісі є чудовий оркестр.


Хтось грає на баяні,

Зайчик наш – на барабані.

А ведмедик на трубі

Грати поспіша тобі.

Якщо будеш допомагати –

Почнемо всі разом грати.
Гра „Уявіть собі”.
Уявіть собі, що у вас в руках музичні інструменти. Ви – оркестр, а я – диригент. Я змахну паличкою, і оркестр „заграє”.
Вмикається народна інструментальна музика, діти імітують гру на музичних
Інструментах .
Лісовичок: Час настав мені прощатись і всього найкращого вам побажати.


Ніколи не забувайте про чарівні слова. До побачення.
Читання казки “Рукавичка” в ролях, робота над характерами.


Конспект заняття № 14

Тема: “Світ навколо тебе”.Мета: - розвивати фантазію, образне мислення, акторські здібності (вміння діяти в запропонованих обставинах), інтонаційну виразність і пластику;


- формувати активну позицію (бажання брати на себе ролі).
Хід заняття:
Керівник: – Учись любити все навколо себе:


Траву і квіти, кущик, деревце.

Жучка і пташку, і блакитне небо,

І синьооке чисте джерельце.

Усе прийшло на білий світ, щоб жити,

Щоб дарувати радість і красу.

Учися дивуватись і любити

Чистеньку, мов перлин очка росу.

Поглянь на світ – це дивовижна казка!

А квіти – це, мабуть, душа землі.

У кожній з них струмить любов і ласка,

Вони, неначе діточки малі.

Яка земля! Чарівна, пречудова!

Вона нам мати. Ми – її дитя!

Летить на землю весняна обнова,

Бурлить, вирує на землі життя!

(Надія Красоткіна).
– Діти, про що розповідає вірш, який я вам прочитала? ( відповіді дітей).А що таке природа? ( трава, квіти, тварини, небо, ліс…)


– Уявіть собі, що ви маленьке зернятко будь – якої рослини.

( Діти довільно розходяться по залу. Керівник змахує рукою (сіє зерна), діти присідають і стискаються в „зернинку”.
Вправа „Зернятко”.
Вправа проводиться під музичний супровід. (За вибором музичного керівника).
Керівник: – Лежать зернятка в землі, їм тепло, зручно. Пройшов дощик, пригріло сонечко. Насіння почало набрякати, оболонки зерняток луснули і з¢явились перші пагінці. Вони пробили землю і потягнулися до сонечка. (Діти по – малу встають, погойдуючись, витягуючи руки вгору).
На стебелинках з¢явилися перші листочки. І ось загойдалися молоді деревця, квіти, травичка…


Що ж виросло в нашому лісі? (Керівник запитує кожну дитину, якою рослиною вона була).
Вправа повторюється 2 – 3 рази.


Робота над музично-театралізованою грою „Аліса в країні казок”
Міні – сценка „Тетянка і м¢ячик”.
Тетянка сердиться на м¢яч:


- Знову ти пустився вскач!

Знову вирвався із рук,

Ну хіба ж ти добрий друг?

Дує щічки круглий м¢яч:

Сам образився, хоч плач:

Буду я з тобою дружити

Ти ж навчись мене ловити!
Діти діляться на пари і розігрують сценку по ролям. Кожній парі можуть дати завдання, наприклад, Тетянка промовляє слова дуже сердито або з жалем, а м¢ячик з образою чи сердиться.


Діти з муз. керівником стають в коло.

- Ось м¢яч. Подивіться, „я тримаю його в руках”.

(Муз. керівник „ передає м¢яч” дитині, що стоїть поруч).

– Тримай м¢яч, не упусти. Розкажи, який він? (Великий, круглий, м¢який).Передавай його далі.

– Ой, наш м¢ячик раптом перетворився в повітряну кульку. Яка кулька в твоїх руках? Кулька прагне полетіти в небо, тримай міцніше за ниточку. Передавай її далі.

Уявні предмети передаються по колу, перетворившись в тарілку з гарячим супом, їжака, сніжку, маленьке кошеня, жменьку піску, жменьку води, тощо. Гра продовжується до тих пір, доки дітям цікаво. Правила гри можна змінювати. Запропонувати дітям самостійно називати перетворені предмети.
Гра „Уявіть собі”.
Керівник: – Сонце потрібно всім! Квітам, метеликам, мурахам, жабенятам. А кому ще потрібне сонечко? (Діти перераховують)Зараз ви вигадаєте, в кого ви перетворились і під музику зобразите того чи те, що загадали, а я спробую відгадати.


Вмикається музика, діти імітують рухи загаданого персонажу. Це можуть бути квіти, комахи, тварини, птахи, тощо. Муз. керівник вгадує, уточнює.

– Сонечко заховалось за хмарку і пішов дощик. Скоріше під парасольку. Парасолька схожа на великий гриб. А де ж ростуть гриби? (в лісі) тож давайте перенесемося до лісу і пригадаємо, що ж відбувалося з казковими героями в лісі, коли вони знайшли рукавичку.

Спробувати інсценізувати казку “Рукавичка” від початку до кінця.

[Elen2]

Продовження.
Конспект заняття № 15

Тема: “Граючись навчаємось”.Мета: – створювати позитивний емоційний настрій;


– розвивати логіку, творчі здібності;

– виховувати доброзичливе відношення до оточуючих;

– розвивати імітаційні навички;

– вчити дітей поєднувати рухи і мову.
Хід заняття:
Керівник: – Діти, а що ви робите, коли вам весело? (Відповіді дітей).


Гра „Продовжи фразу і покажи”.

– Якщо холодно на вулиці, що ви одягнете? (Шубу, шапку, рукавички…)

– Якщо вам подарують маленьке кошеня, що ви зробите? (Погладимо, приласкаємо).

– Якщо ви залишились в лісі один, що ви будете робити? (Голосно кричати: „Ау!”)

– Якщо мама відпочиває, як ви будете поводитись? (Ходити навшпиньках, не шуміти).

– Якщо плаче ваш друг, що робити? (Втішити, погладити, заглянути в очі…)

– Якщо вам на очі трапились сірники? (Відповіді дітей, які вихователь узагальнює висновком: сірники дітям не іграшки).

Розминка для пальців.

Вихідне положення рук – зжаті в кулаки. Керівник пропонує дітям повторювати за нею рухи.

До великого пальчика на гостину діти виставляють вгору

Великі пальці і з’єднують

Їх між собою.

Приходили пальчики у хатину діти почергово виставля-

ють пальці і ті, що нази-

ваються з’єднуються між

собою.

Вказівний і середній,

Безіменний і останній.

А мізинчик – малюк мізинчики стукають

Зобразив веселий стук. Один об одного.

Наші пальчики друзями стали пальці переплітаються

Один одного обійняли. І міцно зжимаються.
Керівник: – Щоб гарно розмовляти, потрібно чітко вимовляти. Давайте зараз трішки пограємось з нашими язичками.


Артикуляційні вправи.

“Конячка” – присмоктати язик до піднебіння і клацнути.

Ритмічне виконання під вірш:

Цок-цок-цок, біжать конячки,

Дуже весело біжать.

Як малечу покатають,

Будемо їх годувать.

“Гойдалка” – напруженим язиком тягнутися то до носа, то до піднебіння.

Ми на гойдалці гойдались.

Вгору – вниз, вгору – вниз.

Дуже жваво ми гойдались,

Покатались, зупинись!

“Смачне варення” – облизати верхню губу і заховати язик в рот.

Ах, яке смачне варення,

Забруднились губи всі.

Язичком ми поведем,

І варення підберем.

“Дудочка” – Діти співають:

Ду-ду, ду-ду, дудочка,

Ду-ду, ду-ду, ду.

Ось заграла дудочка,

Ту-ру, ту-ру, ру.

А зараз лягайте на ковдру, і будемо вчитися розслаблятися.

От як ми відпочиваєм,

Сном чарівним засинаєм,

Уповільнюються рухи,

І нема більше напруги.

І приємно стало зразу,

Як розслабили ми м’язи.

(Грає спокійна музика, керівник говорить тихо, з довгими паузами).

Відпочили, діти, а тепер вставайте – і пішли чітким рівним кроком по залу.

Ми говоримо сміливо,

Вірно, чітко і красиво.

Ми не поспішаємо, слова ми не ковтаємо.

Руки вгору – вдих, вниз – видих. Заняття закінчено. До побачення.


Конспект заняття № 16

Тема: “Подорож до Антарктиди”.Мета: – вчити дітей поєднувати рухи і мову;


– розвивати фантазію, спонукати дітей до імпровізації;

– закріплювати знання дітей про Антарктиду;

– розширювати голосовий діапазон дітей при читанні вірша.

Хід заняття:
Керівник пропонує дітям вирушити у морську подорож на кораблі.


Театр рук „Кораблик”

По морю пароплав пливе,

З труби у нього дим іде.

(Обидві долоні поставлено на ребро, мізинчики прижаті (як кошик), а великі пальці підняті вгору. Діти разом з вихователем читають вірш низьким голосом (як гуде труба) і погойдуються праворуч – ліворуч).
Керівник: – Довго плив наш корабель і приплив в Антарктиду. Тут на білих слизьких льодинах ходять парами пінгвіни.


Гра з рухами „Пінгвіни на льоду”

– Лід та лід, лід та лід, а по льоду пінгвін крокує.

Діти йдуть на внутрішній стороні стопи, перевалюючись з ноги на ногу, поплескуючи себе долоньками по боках.

Гра повторюється три рази.

Самомасаж.

– Пінгвіни піднімають голови до сонечка, адже сонечко так рідко з’являється в Антарктиді, потім підставляють сонечку щічки, погладжують щічкою праве плече, ліве. Пінгвіни люблять погладити собі животика, поплескати крильцями по боках, по ніжках.

Гра з рухами „Море хвилюється”

– Пінгвіни дуже люблять гру.

Море хвилюється раз,

Море хвилюється два,

Море хвилюється три,

Морська фігура, на місці замри.

Гра проводиться декілька раз під музичний супровід. Заздалегідь необхідно уточнити з дітьми, що росте, плаває, живе в морі: медузи, корали, риби, кити, кораблі, пінгвіни, тощо…

Вправа на прояв основних емоцій „Сніжинка”

– На язик ловив сніжинку, наче вітер, довго я на неї дув,

Із сніжинкою смішинку я, напевно, проковтнув:

Без веселощів не можу ні хвилинки,

Дуже я люблю ловить сніжинки.

Виразні рухи: Дитина розглядає на руці уявну сніжинку, відкидає голову назад, ловить язиком „сніжинку”, весело сміється.

Міміка: При підняті брови, посмішка на обличчі.

Повторити таночок пінгвінів, який діти танцювали на новорічному святі.

Ознайомити дітей з сценарієм муз-театралізованого дійства “Березневі пригоди Червоного Капелюшка”.

Конспект заняття № 17

Тема: “Зимові розваги”.Мета: – уточнювати і закріплювати правильну умову звуків У, Х, Р, Ш, С, вимовляти їх протягуючи та з різною силою голосу;


– вчити дітей довгому та переривчастому видиху;

– розвивати фантазію;

– розвивати пам’ять фізичних дій.
Хід заняття:

Керівник: Діти сідають півколом на килимі.


– Діти, яка зараз пора року? Які звуки ви можете почути взимку на вулиці, в лісі, в дворі? (Відповіді дітей).

– Як завиває заметіль? – У – у – у – у! (З різною силою голосу).

– І летять сніжинки в різні боки (Діти, імітуючи політ сніжинок, розбігаються по залу під грамзапис).

– Як морозним днем рипить сніг під ногами? – хр – хр – хр – хр (.Діти йдуть по залу. Уявляючи, що вони йдуть морозяним ранком по снігу).

– Як двірник змітає сніг з порогу? –Ш – ш – ш – ш! Беріть „мітлу”, зметемо сніг з доріжок.

– Який звук утворюють лижі, що сковзають по сніжку? С – с – с – с!(Діти імітують ходьбу на лижах).

– Послухайте! Які звуки ви можете почути за вікном?(Діти притишено слухають, а потім намагаються відтворити ті звуки, які вони почули.)

Дихальні вправи.

Керівник пропонує дітям встати, поставити долоньку горизонтально перед підборіддям.

– Уявіть собі, що до вас на рукавичку впала сніжинка. Яка вона? Спробуйте її здмухнути:
Вдих носом і короткий сильний видих (5 – 6 разів);
Вдих носом і повільний видих через стулені губи(5 – 6 разів);

Тепер вам на рукавичку впало де – кілька сніжинок.
Вдих носом і повільний переривчастий видих (5 – 6 разів).

Гра „Сніжки”.

Керівник підкликає до себе дітей.

- Уявіть собі, що ви перетворились в маленьких сніжинок, а я вітер.

Керівник робить вдих і дмухає на дітей. Вмикається грамзапис („Пори року” П. І. Чайковського).

- Розлетілися сніжинки, кружляють у повітрі, ніби танцюють. Спочатку спокійно, плавно і повільно лягають на землю. Але здійнявся вітер, закружляла хурделиця і намела цілу кучугуру снігу.(Діти збираються в щільну групу.)

Гра на пам’ять фізичних дій.

– Як багато снігу! Зліпимо з нього велику кулю.(Діти наслідуючи дорослого, „ліплять сніжку”, котять її по уявному снігу і поступово у кожної дитини виходить „сніжна куля”, з них муз керівник пропонує зліпити снігову бабу.

– Снігова баба готова! А тепер пограємось в сніжки.(Вмикається весела, рухлива мелодія. Діти ліплять уявні сніжки і „кидають їх” в різні боки.)

[Elen2]

Продовження.
Конспект заняття № 18

Тема: “Давайте веселитись”.Мета: – розвивати інтонаційну виразність мови, монологічну мову;


– розвивати навички імпровізації;

– спонукати дітей до участі в театралізованих іграх;

– розвивати уяву, пантомімічні навички.

Хід заняття:
„Давайте сміятися”


Керівник пропонує дітям згадати улюблену пісню. Заспівати її, а потім мелодію пісні без слів “просміяти”. Спочатку грає керівник: він передає мелодію пісні за допомогою сміху, а діти вгадують, що це за пісня. Потім кожен з дітей „просміює” мелодію своєї пісні, всі інші вгадують.
Керівник: – Давайте з вами пригадаємо вірш.


Ходила квочка коло кілочка,

Водила діток коло квіток.

Квок, квок, золотий клубок.

Завдання:

Уявіть собі:
Вас образили до сліз, і ви розказуєте нам свою образу словами цього віршика.

2.У вас радісна подія, вам подарували довгоочікувану іграшку. Розкажіть про ваші враження словами віршика. (Діти знаходять потрібні інтонації, використовуючи міміку, жести, текст, намагаються передати душевний стан людини, що потрапила в задану ситуацію. Вони самі можуть вигадати або пригадати життєві ситуації)

3.Задзвонив будильник. Ви прокинулися, потягнулися, відкрили очі, на підлозі шукаєте свої тапки. Знайшли, взули і пішли в ванну. Раптом ви відчуваєте, що не можете йти. В вашому тапочку – камінчик. Ой, як боляче!

4.Ви гуляєте в лісі. Навкруги сніг, на ваших ніжках валянки, і раптом щось гостре встромилося вам у п’яту…Це кнопка!

5.Ви солодко спите, та раптом вас будить мама і каже, що ви проспали. Всі швидко одягаються і – бігом в дитячий садок. По дорозі ви побачили, що взули чобітки вашої молодшої сестрички. Вони на вас дуже малі. Але повертатися немає часу. Ви ледь дійшли до садочка…

– Дуже болять ноги? Посидьте і відпочиньте. Можна зробити масаж ніг.

– А тепер, щоб було веселіше, звучать мелодії живого оркестру.

Гра „Живий оркестр”

– Як ви думаєте, які звуки може видавати ваше тіло? А ось які: оплески, тупання, клацання пальцями, цокання язиком, губами…

Прослухавши знайому мелодію, діти за допомогою живих звуків відтворюють її. Варіантів відтворення може бути безліч. Все залежить від бажання дітей фантазувати. Можна навіть вибрати диригента.

Гра на імітацію рухів „Хто як ходить?”

– Згадайте, як ходять діти?

Маленькі ніжки йшли по доріжці.

Великі ніжки йшли по доріжці.

Діти спочатку йдуть маленькими кроками, потім великими – велетенськими кроками).

– Як ходить дідусь?

– Як сірий вовк у лісі нишпорить?

– Як заєць, прижавши вуха, втікає від нього?

Гра на розвиток уваги.

„Давайте потанцюємо”.

Мета гри: Розвивати увагу дітей, вчити реагувати на зорові сигнали.

Педагог пропонує дітям потанцювати. Дівчатка танцюють тільки тоді, коли муз керівник піднімає квітку, а хлопчики – коли піднімає прапорець. Хлопчики й дівчатка танцюють разом, коли одночасно підняті і квітка, і прапорець. Звучить народна танцювальна мелодія. Діти імпровізують танцювальні рухи.

Повторне прочитання сценарію “Березневі пригоди Червоного Капелюшка”. Обговорення характерів героїв, їх особистісних якостей. Ознайомити з піснями до театралізованого дійства.

Конспект заняття № 19

Тема: Ознайомлення з твором К. Ушинського „Умій почекати”.

Мета: – створювати позитивний емоційний настрій;

– розвивати логіку, творче мислення;

– розвивати імітаційні навички;

– розвивати фантазію

– спонукати дітей до імпровізації.

Хід заняття:

Діти сідають навколо керівника, який дивиться у вікно і схвильовано каже:

– Ой, діти, сонечко ховається, і казка не починається. Давайте попросимо сонечко, щоб не ховалося. Простягніть руки до нього і промовте:

Сонце, сонце, не ховайся!

Люба казка, починайся!

Керівник показує дітям клубок.

– Котився клубочок згори на долину.

І, гляньте, вкотився до нас у гостину.

В клубочку тім казка для діточок наших

Назара і Ані, Валі і Маші.

„Умій почекати” К. Ушинський.

Жили собі брат і сестра – півник та курочка.

Побіг півник у садок та й почав клювати зеленісіньку смородину, а курочка й каже йому:

– Не їж, півнику! Почекай, поки смородина достигне.

Півник не послухався, клював та й клював і наклювався так, що насилу додому дійшов.

– Ох! – кричить півник. – Лишенько моє! Боляче мені, сестричко, боляче!

Напоїла курочка півника м’ятою, приклала гірчичник, – і пройшло.

Видужав півник і пішов у поле; бігав, стрибав, зогрівся, спітнів і побіг до ручаю пити холодну воду; а курочка йому гукає:

– Не пий, братику, почекай, поки прохолонеш!

Не послухався півник, напився холодної води, – і тут почала його трусити лихоманка; насилу курочка додому його довела.

Побігла курочка до лікаря, прописав лікар півникові гірких ліків, і довго пролежав півник у ліжкові.

Поки хворів півник, вже й зима настала. Видужав півник і бачить, що річка льодом укрилася.

Схотілося півникові на ковзанах поковзатись; а курочка й каже йому:

– Ой, почекай, півнику! Дай річці зовсім замерзнути, тепер ще лід дуже тонкий, втопишся.

Не послухався півник сестри: покотився по льоду; лід проломився, а півник – шубовсть у воду! Тільки того півника й бачили.

Під час читання розповіді керівник демонструє ілюстрації до неї.

Далі діти виконують наступні вправи:
Під музичний супровід імітувати рухи та голос півника та курочки.
„Ку – ку – рі –ку” та „ко – ко – ко” вимовляти: радісно, сумно, з подивом, злякано, тихо, голосно, сердито, м’яко.
„Бій двох півників” під музичний супровід, галасуючи як півні, стрибати на одній нозі. Руки за спиною. Намагатись плечем виштовхати суперника за коло.
Попросити півника від імені курочки бути слухняним: ніжно, голосно, тихо, сердито, наказуючи, просячи, тощо…
Пофантазувати і вигадати інше продовження історії.

Конспект заняття № 20

Тема: “Вчимося говорити правильно”.

Мета: – вчити дітей чітко вимовляти слова чистомовок, змінюючи інтонацію;

– вчити поєднувати рухи та мову;

– розвивати уяву, пантомімічні навички;

– спонукати до активної участі у театралізованій грі.

Хід заняття:

– Щоб гарно розмовляти, потрібно чітко вимовляти.

Діти промовляють чистомовку, по черзі потім всі разом.

Ра-ра-ра – багато у бобра добра.

Ру-ру-ру – шкода бобру

Ро-ро-ро – своє добро

Рі-рі-рі – віддавати дітворі.

Ри-ри-ри – Ось такі бобри!

Са-са-са – у лісі лисенька – краса.

Су-су-су – має довгу косу,

Сі-сі-сі – очі карії розкосі,

Со-со-со – хвостик, ніби колесо.

Си-си-си – стрункі ніжки у ліси.

Театралізована гра „Загадки без слів”.

Діти діляться на дві підгрупи.

Керівник з першою групою дітей сідають на модулі і розглядають ілюстрації до загадок без слів. Діти обирають картинки, які можуть загадати, не промовляючи ні слова. Друга підгрупа в цей час розташовується в іншій частині залу.

Діти першої підгрупи без слів за допомогою міміки та жестів зображують, наприклад: вітер, море, струмочок, чайник (якщо важко то: кішку, собаку, що гавкає, мишеня, тощо…). Діти другої підгрупи вгадують. Потім загадує друга підгрупа, а відгадує – перша.

Гра „Пограємось – вгадаємо”.

Діти сідають навколо керівника, який загадує і показує пантомімічні загадки.

– Поважно по двору ходив з гострим дзьобом крокодил,

Головою він хитав, дуже голосно бурчав.

У дворі всіма керує. Найсильнішим бути звик!

Нумо, діти, відгадали? Це справжнісінький…Індик.

(Вмикається музика. Діти, зображуючи індика, ходять по всьому залу, високо піднімаючи ноги, прижавши руки до тулуба, вимовляючи звуки – гль-гль-гль, трясуть головою, гуляючи в цей час язиком в роті).

– Тут почав індик гарчати, і на всіх людей кидатись. Розгубився я і втік, це вже зовсім не індик. Хто ж це, діти?

(Діти під музику зображують собак: гавкають, гарчать, бігають на „чотирьох” та „махають хвостом”).

– Хто з хвостиком і з вушками,

в кого лапки з подушками?

Як ступа, ніхто не чує,

Тихо крадучись полює.

І маленькі сірі мишки

Утікають геть від…кішки.

(Під музичний супровід діти зображують кішку: вони пересуваються на „чотирьох” плавно, нявкають, муркочуть, „вмиваються” лапкою, шиплять, фиркають, „показують кігтики”.

– Ви все правильно вгадали, гарну кішку показали.

А тепер давайте ми в ліс поїдемо по гриби.

(Діти розсаджуються в уявну машину і вимовляючи різноманітні звуки, імітують рух на машині).

– Приїхали! Виходьте!

Подивіться-но, малята, тут лисички, там маслюки.

Нумо всі часу не гайте, в кошик їх мерщій складайте.

(Діти розходяться по залу („по лісу”) і збирають „гриби”(муляжі)).

– Так старанно ми збирали – кошики важкими стали

На галявині присіли, трішечки всі відпочили.

У машину всі сідайте і додому вирушайте.

(Діти сідають в уявну машину і „їдуть” додому).

[Elen2]

Конспект заняття № 21

Тема: “Подорож у країну Фантазію”.

Мета: – спонукати дітей до активної участі у театралізованих іграх;

– розвивати фантазію, уяву, пантомімічні навички;

– розвивати здібності працювати з уявними предметами;

– розвивати творчу ініціативу.

Хід заняття:

Керівник: – Діти, сьогодні ми з вами вирушимо у подорож до країни Фантазії, де нас чекають багато друзів і цікавих ігор. Давайте сядемо у поїзд і поїдемо.

“Діти “їдуть” по колу, імітуючи рухи поїзда і промовляючи: “Чух-чух-чух”.)

– Поїзд прибув на зупинку “Іграшкову”. Виходьте і подивіться, яка гарна галявина. Погляньте, нас хтось зустрічає. (На великих квітах сидять качечка, жабка, кошеня, мавпочка). Чомусь іграшки дуже сумні. Давайте ми їх розвеселимо і затанцюємо для них таночок.

– Всі ви знаєте „Таночок каченят”. З нього ми і почнемо.

„Таночок каченят”.

– А спробуйте на цю ж мелодію вигадати:

1. Таночок маленьких кошенят.

2. Таночок жабенят.

3. Таночок мавпенят.

Керівник: – Дуже гарні таночки ми затанцювали, але нам треба їхати далі. До побачення!

(Діти “їдуть” далі).

Керівник: – Наступна зупинка “Овочева”. На цій зупинці готують дуже смачні страви. Давайте і ми приготуємо смачний суп.

Гра на імітацію рухів „Як ми варили суп”.

Правою рукою ми чистимо картоплю, шкурку знімаємо з неї помаленьку.

Тримаємо картоплю лівою рукою, картоплю крутимо і старанно миємо.

Ножем проводимо по серединці, розрізаємо картоплинку на дві половинки.

Правою рукою ножика тримаємо і кришимо картоплю на шматочки.

Ну, а тепер вмикаємо плиту, сиплемо в каструлю картоплю з тарілки.

Чисто миємо моркву та цибулю, стряхну водицю з утомлених рук.

Мілко наріжу цибулю і моркву, в жменьку зберу, виходить спритно.

Теплою водичкою жменьку рису помию, висиплю в каструлю рис лівою рукою.

Правою рукою візьму ополоника, перемішаю крупу і картоплю.

Кришку візьму я лівою рукою, щільно каструлю я кришкою накрию.

Вариться супчик, булькає й кипить. Пахне так смачно! Каструлька пихкає.

– Ось, супчик готовий. „Пригощайте” один одного! (Вмикається українська народна музика). Діти і дорослі уявними ополониками розливають суп в уявні тарілки і „їдять”.

– Підкріпилися? А тепер кожен вимиє за собою тарілку.

Діти відкривають уявний кран, миють тарілки, ложки, закривають воду, витирають руки.

Керівник: – Вирушаємо далі. Нас чекає ще одна зупинка.

(Діти “їдуть” далі і опиняються перед плакатом, на якому перекреслені губи).

– Погляньте, діти, яка загадкова зупинка. На цій станції не можна говорити, а спілкуватись нам все ж таки потрібно.

Мімічна гра „Передавалки”
Передай посмішку сусіду (по колу).
Передай „сердилку” (сердитий вираз обличчя).
Передай оплески (оплески можуть бути різними – об стіл, обома долонями, однією долонькою об стіл, об коліна, комбіновані оплески: плеск над столом і два об стіл). Ускладнення – оплески можуть передавати ритмічний малюнок.
Передай „переляк”.
Передай „страшилку”.
Передай „смішинку”.
Передай вітання.
Передай прощання.

Конспект заняття № 22

Тема: “Театралізована вікторина”.
Мета: – викликати радісний емоційний настрій;

– розвивати пантомімічні навички, уяву, логічне мислення, ініціативу;

– виховувати доброзичливе ставлення один до одного, партнерські якості.

Хід заняття:

На театралізованій вікторині присутні діти всієї групи, батьки, які “Оцінюють” виступи двох команд.

Керівник: – Сьогодні я пропоную вам трішки погратися і порозважатися.

Діти діляться на дві групи. Завдання виконуються в формі змагання.
Завдання 1

Керівник задає рими по черзі кожній групі дітей.

Зайчик – побігайчик, по стрибайчик…

Кішка – мишка, ніжка, …
Завдання 2

Гра – пантоміма „Ніс, умийся!”

Керівник промовляє слова вірша, кожна з команд імітує рухи.

Кран, відкривайся! Ніс, умивайся!

Мийтесь відразу очка обидва!

Мийтесь, вушка, мийся, шийка!

Шийка, майся гарненько!

Мийся, мийся, обливайся!

Болото, змивайся, бруд змивайся!
Завдання 3

Звучить знайома пісенька „Жили у бабусі”. Дітям пропонується:
Проплескати або простукати ритм цієї пісні;
Просміятися (ха-ха-ха) знайому мелодію.
Розігрування ситуації „Не хочу манної каші!”

З кожної команди по одній дитині. Одна з них буде мамою або татом, інша – дитиною. Мама або тато повинні настояти на тому, щоб дитина їла манну кашу (геркулес, гречку…), приводячи різні доводи. А дитина цю страву терпіти не може. Нехай діти спробують розіграти два варіанти розмови. В одному випадку дитина капризує, чим дратує батьків. В іншому випадку говорить настільки ввічливо і м’яко, що батьки їй поступаються.

Цю ж ситуацію можна розіграти з іншими персонажами, наприклад: мама-горобець і маленький горобчик, але з умовою, що спілкуватися вони повинні тільки цвірінькаючи; кішка і кошеня – нявкаючи; жабка і жабеня – кумкаючи.
Пантоміма „Ранковий туалет”

Керівник говорить, а діти виконують.

Керівник: – Уявіть собі, що ви лижете у ліжку. Та треба вставати, потягнулися,

Позіхнули, почухали потилицю. Як не хочеться вставати! Але –

Підйом!

Ідете в ванну. Чистите зуби, вмиваєтесь, розчісуєтесь, одягаєтесь. Ідете снідати. Фу, знову каша! Але їсти треба. Їсте без задоволення. Але вам дають цукерку. Ура! Ви розгортаєте її і кладете за щоку. Так, а обгортка де? Правильно, кидаєте її в смітник. І швиденько на вулицю!

Підведення підсумків вікторини. Надається слово батькам, які діляться своїми враженнями від побаченого.


Конспект заняття № 23

Тема: “Прийди, прийди, весно красна!”Мета: – виховувати позитивні емоції та сприяти укріпленню комунікативних відносин між дітьми;

– формувати вміння емоційно і виразно спілкуватися;

– розвивати інтонаційну виразність мови;

– розвивати монологічну мову.
Хід заняття:
Керівник в костюмі весни заходить під музику і звертається до дітей:


Що за чарівниця, неначе цариця,

Наказ свій послала, щоб краса встала?

Вона надію всім вселяє і до праці закликає.

Вона приходить з ласкою

Та із своєю казкою.

Як тільки струсить рукавом,

Синіють проліски кругом.
Діти: Весна!
Керівник: Правда, правда, відгадали!


Бачу, ви мене впізнали.

Чекали всі весну навкруг,

Запрошую усіх на луг.

Звучить уривок з твору П.І.Чайковського “Пори року”.

Весна, заволікає дітей за собою, під музику танцює, діти виконують довільні танцювальні рухи.

Весна закликає дітей до себе в коло.

– А що ж відбувається весною в лісі?

Гра-пантоміма “Замет”.

Діти імітують рухи по тексту.

На галявині замет. Великий-превеликий. Та ось пригріло сонечко. Замет потихеньку почав осідати під променями теплого сонечка. І повільно потекли із замету маленькі струмочки. Вони ще сонні і слабкі. Та ось сонце пригріло ще сильніше, і струмочки прокинулись і швидко, швидко потекли, минаючи камінці, кущі, дерева. Невдовзі вони об’єдналися, і ось шумить в лісу бурхлива ріка. Біжить річка, захоплюючи з собою тогорічне листя та гілки. Незабаром річка влилася в озеро і зникла.

– Чому річка зникла в озері?

Гра-пантоміма “Ведмежата”.

– А ось погляньте, гора старого хмизу. Ой, це барліг! А в ньому сплять ведмежата. Та ось пригріло сонечко, розтопило сніг. Крапельки води просочилися в барліг. Вода потрапила на ніс, вуха, лапи ведмежат.

Ведмежата потягнулися, фиркнули, відкрили очі і почали вибиратися з барлогу. Розсунувши лапами гілки, вони вибралися на галявину. Промені сонця засліплюють очі. Ведмежата прикривають лапами очі і ричать від обурення. Та невдовзі очі звикають до сонця. Ведмежата озирнулися, понюхали носом свіже повітря і тихо розбрелися по галявині. Скільки тут цікавого!

(Далі можлива імпровізація).

Заняття закінчується довільними рухами під музику.

Конспект заняття № 24

Тема: “Ми вміємо перевтілюватися”Мета: – вчити дітей відображати в рухах, міміці, жестах характерні риси різних тварин, використовуючи різноманітні виразні засоби;

– вчити відчувати характер та ритм музичного супроводу;

– розвивати пантомімічні навички, уяву, логічне мислення, ініціативу.
Хід заняття:
Керівник: – Діти, давайте уявимо, що ви – звірята із зоопарку: мавпенята, ведмедики, лисички, слоненята. Мавпенятка бігають одне за одним і кидаються бананами. Як вони це роблять?


Гра з м’ячем.

– А що роблять ведмедики? Розкочуються з боку в бік, стрибають на двох лапках, на одній, тримаючись за дерева (стільці).

Рухи під музику.

– Молодці! Так звірята жили собі в клітках, і одного разу їм набридло тішити людей. Вони вирішили втекти із зоопарку. Коли настала ніч, звірята відкрили свої клітки і на носочках повиходили. (Ходьба під музику). Потім їхні носочки заболіли, і вони пішли на п’яточках (Ходьба під музику). Коли звірята вийшли із зоопарку, їм більше не потрібно було прокрадатися, і вони радісно пішли до лісу (марш під музику). І вийшли вони на галявину. На галявині було так красиво: росли гриби, різнокольорові квіти, літали метелики. Давайте покажемо, як літали метелики. (показ дітей під музичний супровід). А ось до звірят прилетіла повітряна кулька і хоче з ними погратись.

Гра з уявними предметами.

Керівник передає уявну кульку по колу і коментує:

– Погляньте, у мене в руках великий м’яч. Візьми його, Рома (керівник передає “м’яч” дитині, що стоїть поруч).

– Ой, у тебе він став маленьким. Передавай його Насті.

– Настя, в твоїх руках маленький м’ячик перетворився на їжачка. Його голки гострі, не вколися і не кинь їжачка. Передавай їжачка Андрію.

Далі можна імпровізувати в залежності від кількості дітей (гарячий млинець, клубок ниток, маленьке кошеня, рум’яний колобок з казки тощо).
Керівник: Погралися звірята і вирішили побудувати гарний будинок, щоб усім вистачило місця.


Діти під музику “будують” дім з різнокольорових модулів.

Гра на імітацію рухів.

Діти “рвуть” на галявині квіти, щоб прикрасити будинок. “Викладають” з цеглинок доріжку до будиночка. “Підмітають” в кімнаті. Водять хоровод навколо будиночка.
Керівник: Довго працювали звірята, втомилися і лягли спати.


Діти лягають на ковдру і “засинають”. Звучить колискова за вибором муз керівника.
Керівник: Прокидайтесь, діти: коли ви спали, ви знову стали дітками. Іншим разом ми ще побуваємо в гостях у звірят. У них тепер свій будинок, і вони живуть весело і дружно.

Конспект заняття № 25

Тема: “У нас в гостях Чарівник!”Мета: – розвивати інтерес до музично-театралізованої діяльності;


– знайомити дітей з театром тіней;

– розвивати уяву;

– вчити дітей вільно спілкуватися, рухатись;

– розвивати логічне мислення;

– виховувати любов та інтерес до музики.
Хід заняття:
Звучить чарівна музика і в зал заходить Чарівник-казкар(вихователь).
Чарівник: Я казковий Чарівник

Добрий чародій.

Казки я складати звик

Для малих дітей.

Доброго вам дня! Куди це перенесла мене чарівна паличка?
Керівник: Добрий день, шановний Чарівник! Ви потрапили в дитячий садок до дітей, які дуже люблять казки.
Чарівник: Я дуже радий. Я оголошую Свято казок! Але спочатку ви повинні відгадати мої казкові загадки:
В якій казці живуть: бабуся, дідусь, заєць, вовк, ведмідь, лисиця і маленький кругленький мандрівник? (“Колобок”).
З якої казки ми взнали про тата, його дерев’яного синочка з довгим носом? (“Золотий ключик”).
В якій казці великі білі птахи віднесли маленького хлопчика в ліс до Баби-Яги? (“Гуси-лебеді”).
Як звали дівчинку, яка вирушила в гості до своєї бабусі і зустрілася в лісі з сірим вовком? (“Червона Шапочка”).

Чарівник запрошує дітей в тіньовий театр подивитися казку Ш.Перро “Червона Шапочка”. Виставу показують Чарівник і керівник.
Керівник: Наше свято продовжується! Тепер, шановний Чарівник, спробуй ти вгадати, з яких казок прийшли до нас гості.
Діти: Відвернись і не дивись!

Діти обирають костюми героїв різних казок: ніс Буратіно, маски ведмедя, вовка, лисиці тощо.
Діти: Повернись і подивись!

Діти підходять до Чарівника і розповідають про свого героя, не називаючи казки. А Чарівник вгадує.

Наприклад: Я дерев’яний хлопчик, зробив мене старий шарманщик з поліна. В мене багато друзів. Це Мальвіна, пес Артемон, П’єро. Хто я? Тощо.

В кінці заняття включається лірична музика, діти разом з Чарівником танцюють. Музика стихає, Чарівник прощається і уходить.

Конспект заняття № 26

Тема: „Підсумкове заняття”

Запросити на святкове останнє заняття дітей з всієї групи. Привітати гуртківців та присвоїти їм звання “Народні артисти ДНЗ№ 5” з врученням пам’ятних дипломів та свідоцтв “Про проходження курсу акторської майстерності”. Провести концертну програму за бажанням дітей.


Визначення театральних здібностей

за методикою Де Хаака та Кафа

Музичні здібності

1) Дуже швидко і легко сприймає нові мелодії.

2) Добре співає.

3) Вносить в пісню свою енергію, почуття.

4) Любить музичні записи.

5) Любить співати разом з іншими.

6) Складає власні пісні.

7) Грає на музичних інструментах.

Літературне обдарування

1) Легко будує свою розповідь.

2) Додає щось нове коли розповідає про щось.

3) Розповідаючи вміє дотримуватись сюжету.

4) Вміє добирати слова, які передають стан героя.

5) Любить писати вірші, оповідання.

6) Зображує своїх героїв живими, передає почуття.

Артистичний талант

1) Легко входить в роль.

2) Цікавиться грою акторів.

3) Передає почуття через міміку, жести, рухи.

По кожному питанню ставиться оцінка від 1 до 5, потім сума балів ділиться на кількість питань – це і є середній бал. Далі малюється графік для визначення рівня здібностей.

[Elen2]

Методичні рекомендації до організації

музично-театралізованих ігор.

Музично-театралізована діяльність має велике значення для всебічного виховання дітей: розвиває художній смак, творчу самостійність, формує почуття колективізму, розвиває пам’ять, увагу, мислення, уяву, сприймання дітей.

Час для цієї діяльності потрібно відводити окремо від занять: в ІІ половину дня в групі або на прогулянках в теплу пору року (що ускладнює використання музичного супроводу).

Музично-театралізовані ігри включають:

– дії з ляльковими персонажами (сюжетними і образними іграшками, пальчиковими, бі-ба-бо, плоскими фігурами);

– безпосередні дії дітей по ролям;

– літературну діяльність (проявляється у вигляді діалогів і монологів від особи персонажів літературних творів, перемежовуючись поясненнями від автора);

– образотворчу діяльність – носить характер просторо-образотворчої, оформлювальної: діти створюють мальовані або аплікативні декорації, костюми персонажів;

– музичну – виконання знайомих пісень від особи персонажів, авторських характерних пісень до музично-театралізованих ігор, пісень-імпровізацій, пісень та мелодій створених самими дітьми.

Керівництво театрально-ігровою діяльністю потребує від вихователя вміння будувати роботу в системі, підбирати матеріали змістовні, ставити і вирішувати педагогічні задачі, мета яких – формувати творчі та театральні здібності дітей.

Вихователь повинен допомагати дітям організовувати діяльність – об’єднуватись в невеличкі творчі групи, разом готувати, оформляти і програвати від початку до кінця літературні твори.

Музично-театралізовані ігри повинні плануватися музичними керівниками два рази на тиждень в кожній віковій групі, починаючи від першої молодшої. Відповідно до віку враховуючи складність, завдання, репертуар тощо.

Театралізовані ігри потрібно планувати кожен день в самостійній ігровій діяльності. Однак, для того, щоб діти середньої групи могли грати самі, ще в молодшій групі потрібно приділяти увагу самостійній художній діяльності, вчити розігрувати за допомогою вихователя знайомі народні казки, народні пісеньки, потішки, невеличкі сценки, використовуючи іграшки і плоскі фігурки, пальчиковий театр.

Все це допоможе підготувати дітей до активної участі в театралізованих іграх і є чудовим засобом підвищення емоційного тонусу малюків, розвиватиме їх спілкування, прагнення приймати активну участь в спільних задумках. Для цього добре підійдуть ігри-потішки, забавки, примовки, скоромовки, в яких діти вчаться співставляти слова і рухи, виконувати заданий ритмічний малюнок.

Ігри з використанням пальців можна оживити, зробивши голівки хлопчиків і дівчаток. Їх малюють або вирізають із старих книжок і журналів, наклеюють на картон чи марлю, а ззаду пришивають резинку по розміру пальця. За допомогою таких іграшок вихователь може обіграти ряд віршів і потішок.

Наприклад, „Дружна сім’я”:

Оцей пальчик – дідусь, (1)

Оцей пальчик – бабуся, (2)

Оцей пальчик – тато, (3)

Оцей пальчик – мама, (4)

А цей пальчик – я, (5)

От і вся моя сім’я. (6)

Пояснення до гри: Дорослий пропонує дітям стулити долоні. На слова потішки пальці рук, починаючи з великого, торкаються один до одного, немовби вітаються (1-5). На останній рядок пальці стискаються в „замок” (6).

В підведенні дітей до театралізованих ігор велике значення має обігрування малих літературних форм: авторських віршів (Барто, Маршака інш.). в цьому випадку педагог сам читає літературний твір, а діти копіюють дії героїв. Подібні ігри доступні навіть вихованцям першої молодшої групи.

Так, наприклад, при розучуванні з дітьми потішки „Кішки дім” вихователь, прочитавши твір 2-3 рази, робить із стільчиків дім для кицьки і пропонує малюкам діяти відповідно до тексту. При цьому попередньо розподіливши ролі.

Вже в молодшій групі при обігруванні потішок доцільно пропонувати дітям іграшки: козлика, ляльку, дерево з плоского театру. Таке обігрування дуже близьке до театральних ігор. Глядачами можуть бути однолітки або ляльки.

В середній групі, коли діти набувають деякого досвіду, театралізовані ігри виступають як один з видів творчих ігор. Вони дають можливість виконувати літературні твори, які сподобались дітям за допомогою слів, міміки, жестів, передавати різні образи. Все це збагачує словниковий запас, розвиває пам’ять, вміння діяти відповідно до задуму.

Пропонуючи дітям театралізовані ігри, педагог повинен чітко передбачати весь хід діяльності. Головна і необхідна умова – використовувати добре знайомі дітям твори, тобто ті, які відповідають програмі передуючих по віку груп. Доцільно вибирати невеликі твори.

При доборі музичного матеріалу теж потрібно бути дуже обережними. Музика повинна бути яскравою, легкою, зрозумілою дітям залежно від вікових можливостей дітей. Пісенний матеріал повинен відповідати співацьким можливостям дітей, їх природному діапазону.

Підготовка до музично-театралізованих ігор потребує правильного керівництва. Вихователь пропонує пограти в „казку”, при чому діти повинні самі вибирати одну з двох, трьох назв творів.

Для обігрування більш складних творів доцільно підібрати ілюстрації, грамзапис. Це допоможе дітям скласти більш чіткі уявлення про героїв творів, їх характерні особливості. Вибраний літературний твір вихователь читає дітям з установкою послідуючого його обігрування з будь-якими іграшками.

Після читання педагог задає питання, які допоможуть виявити послідовність дій, пригадати характерні риси персонажів. Якщо твір великий – його слід готувати по частинам.

Потрібно намагатися відвести дітей від театру, в якому ролі дитині диктують, де її примушують приймати заучені пози, рабськи повторюючи рухи, зазубрювати репліки т.д. Удавану радість дітей в подібних виставах ми, дорослі, створюємо самі, хвилюємо і нервуємо їх своїм збудженням, і майже завжди удавана самостійність в проведенні ролі дитиною настільки нашпигована дорослими, що вся справа у більшості випадків рівносильна самообману. Замість здорової радості йдуть нудні репетиції, а за ними і сама вистава, яка дає масу суто нервових переживань. Такі вистави лише за назвою театр, а по суті вони позбавлені найголовнішого, без чого театр не може існувати, – творчості.

Використовуючи під час роботи над музично-театралізованими іграми імпровізацію, ми тим самим відходимо від рутинної праці, від зубріння, від необхідності заучувати репліки, пози, рухи. Одноманітність вбиває бажання грати в театр, робить це заняття безрадісними і нецікавим. Діти швидко втомлюються, їх увага розсіюється. Вони не можуть в силу свого віку довго зосереджуватись на чомусь одному. Творчий підхід до роботи з малюками дає можливість розвивати одночасно їх всіх, незалежно від рівня підготовленості.

Потрібно уникати призначення на ведучі ролі одних і тих же дітей. Вважаючи що кожна дитина талановита від природи, потрібно намагатися кожному допомогти розкрити свої здібності. Перед тим, як обрати роль, потрібно дати дитині можливість спробувати себе у всіх інших, таким чином дитина свідомо визначить ту, яка йому ближче.

Використовуючи в роботі з дітьми театралізовані ігри потрібно базуватися на уявленнях видатного російського психолога Л.С. Виготського: „Не варто забувати, що основний закон дитячої творчості заключається в тому, що цінність його варто бачити не в результаті, а в продукті творчості, важливо те, що вони створюють, творять, вправляються в творчій уяві та її втіленні”.

Займаючись з дітьми театром, потрібно ставити перед собою мету – зробити життя наших вихованців цікавим і змістовним, наповнити її яскравими враженнями, цікавими справами, радістю творчості. Потрібно прагнути до того, щоб навички, отримані в музично-театралізованих та театралізованих іграх, діти змогли використовувати в повсякденному житті.

[катя 98]

ГРУППА ИЛИ ТРУППА? (Т. Тютюнникова) на русском и перевела ниже на украинский. Супер материал!!!!

Сколько бы мы ни заклинали сами себя фразой о большой и важной роли музыкального воспитания, реальное положение вещей со всей очевидностью показывает обратное. Сегодняшняя модель – это концертно-показательный подход к музыкальному развитию детей, который до сегодняшнего дня не позволяет понять важность последова-тельного обучения, обладающего своей логикой и закономерностью.
Суть этого подхода прекрасно известна каждому музыкальному руководителю и выражается двумя словами: «Скоро утренник». Дальше мысль у всех движется примерно одинаково: «Придут родители посмотреть, методисты оценить, коллеги сравнить – надо всем взрослым угодить, эстетическое чувство их удовлетворить, чем-то удивить и как минимум развлечь». Поэтому группа детей каждые два-три месяца превращается в «труппу» артистов-универсалов: хор и балет, фольклор и цирк, аэробика и оркестр непостижимо сливаются в этом странном жанре: «Детский праздник для взрослых»…
Главный вопрос – для кого праздник? Здесь и многочисленные репетиции, неизбежные нервозность, суета, включение в репертуар слишком сложных произведений…
Когда приходится слышать, что в детском саду ставят балетные спектакли, а коллеги вполне серьёзно обсуждают глубину образа Червячка, созданного по системе К.Станиславского, мне становится бесконечно жаль малышей, потому что это может означать только одно: муштру ради амбиций взрослых, которой нет никакого оправда-ния. Высокое качество всегда достигается изнурительной тренировкой, смысл которой не понятен детям и далёк от их интересов. Поэтому подобные творческие эксперименты правильней было бы назвать эксплуатацией детства.
Очевидно, что на детском празднике не может быть взрослых зрителей. И вообще зрителей как таковых. Дети и взрослые – воспитатели, родители – вместе создают праздник, участвуют в нём. У них есть общее праздничное пространство, в котором они взаимодействуют: играют, поют, танцуют, отдыхают, общаясь. Причём взрослые должны отчётливо понимать, что это они организуют праздник детям, а никак не наоборот! Если задуматься, то истинной основой праздника является не сценарий с написанным в нём текстом, а чувства приподнятости, раскованности, лёгкости, веселья, удовольствия. Нет всего этого – нет и праздника.
Родителям необходимо привыкнуть к мысли, что их роль и участие не могут сводиться только к организации праздничного застолья, надо вносить свой действенный вклад и в создание самой праздничной атмосферы, что требует не материальных, а душевных затрат. Хотя им будет трудно расстаться с положением потребителя зрелищ. Совместное пение одной- двух песен, исполнение пары несложных, игровых по сути, танцев, целью которых будет общение а не трюки руками и ногами с маской усталости на лице, совместное музицирование на инструментах – этого вполне достаточно, чтобы музыкальная часть праздника была полноценной. Ничего не надо долго учить и репетировать! Некоторая доля непредсказуемости станет лучшим украшение праздника. Готовясь к нему, родители вместе с ребёнком могут подготовить семейный номер, и это будет настоящим сюрпризом для всех.

ГРУПА АБО ТРУПА?

Скільки б ми не заклинали самі себе фразою про велику і важливу роль музичного виховання, реальний стан речей з усією очевидністю показує зворотне. Сьогоднішня модель - це концертно-показовий підхід до музичного розвитку дітей, який до сьогоднішнього дня не дозволяє зрозуміти важливість послідовно-ного навчання, володіє своєю логікою і закономірністю.
Суть цього підходу прекрасно відома кожному музичному керівникові і виражається двома словами: «Скоро ранок». Далі думка у всіх рухається приблизно однаково: «Прийдуть батьки подивитися, методисти оцінити, колеги порівняти - треба всім дорослим догодити, естетичне почуття їх задовольнити, чимось здивувати і як мінімум розважити». Тому група дітей кожні два-три місяці перетворюється в «трупу» артистів-універсалів: хор та балет, фольклор і цирк, аеробіка і оркестр незбагненно зливаються в цьому дивному жанрі: «Дитяче свято для дорослих» ...
Головне питання - для кого свято? Тут і численні репетиції, неминучі нервозність, суєта, включення в репертуар дуже складних творів ...
Коли доводиться чути, що в дитячому саду ставлять балетні вистави, а колеги цілком серйозно обговорюють глибину образу черв'ячка, створеного за системою К. Станіславського, мені стає нескінченно шкода малюків, тому що це може означати тільки одне: муштру заради амбіцій дорослих, якої немає ніякого оправда-ня. Висока якість завжди досягається виснажливої тренуванням, зміст якої не зрозумілий дітям і далекий від їхніх інтересів. Тому подібні творчі експерименти правильніше було б назвати експлуатацією дитинства.
Очевидно, що на дитячому святі не може бути дорослих глядачів. І взагалі глядачів як таких. Діти і дорослі - вихователі, батьки - разом створюють свято, беруть участь у ньому. У них є спільне святкове простір, в якому вони взаємодіють: грають, співають, танцюють, відпочивають, спілкуючись. Причому дорослі повинні чітко розуміти, що це вони організують свято дітям, а ніяк не навпаки! Якщо задуматися, то істинною основою свята є не сценарій з написаним у ньому текстом, а почуття піднесеності, розкутості, легкості, веселощів, задоволення. Немає всього цього - немає й свята.
Батькам необхідно звикнути до думки, що їх роль і участь не можуть зводитися тільки до організації святкового застілля, треба вносити свій дієвий внесок й у створення самої святкової атмосфери, що вимагає не матеріальних, а душевних витрат. Хоча їм буде важко розлучитися з положенням споживача видовищ. Спільне спів однієї-двох пісень, виконання пари нескладних, ігрових по суті, танців, метою яких буде спілкування а не трюки руками і ногами з маскою втоми на обличчі, спільне музикування на інструментах - цього цілком достатньо, щоб музична частина свята була повноцінною. Нічого не треба довго вчити і репетирувати! Деяка частка непередбачуваності стане кращим прикраса свята. Готуючись до нього, батьки разом з дитиною можуть підготувати сімейний номер, і це буде справжнім сюрпризом для всіх.

[Elen2]

3. ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ

Як хочеться в дитинстві перенестися в казковий незвичайний світ: перетворитися з Попелюшки в Принцесу, допомогти Червоній Шапочці, застерегти маленьких козенят не слухати хижого вовка. І все це можливо в театрі. Ось чому театральне мистецтво таке близьке й зрозуміле дітям. Адже в його основі лежить гра – найголовніша річ для малюка. Що ж таке театр в житті дитини?

По–перше, це свято: яскраві вогні, оплески, вітання, посмішки, побажання, яскраві квіти.

По–друге, театр – це розвиток пізнавальних інтересів дітей, удосконалення їхніх психічних процесів ( пам’яті, уяви, мислення), розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

По–третє, театр – це усвідомлення власного “я” та можливість самовираження особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, неорганізованим – навчитись витримки.

По–четверте, театр – це високий рівень естетичного виховання. Адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та зображувального мистецтва. Театр позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію народу.

У дитячому садку , де я працювала, музичний керівник Заренок Галина Василівна створила гурток ”Дивосвіт”, у репертуарі якого є чимало вистав. Серед них казки “Про півника , курочку та хитру лисичку”, “Котик та півник”, “Коза – дереза”, “Вовк та семеро козенят”, “ Солом’яний бичок”, “Бабка та мурашка”.
Особливу увагу варто звернути на вміння дітей передавати настрій, душевний стан героїв. Для того, щоб малюки краще оволоділи засобами емоційної виразності (інтонація, міміка, жести), музичний керівник використовує ігрові вправи: “Різна хода”, “Цікаві звірі”, “Дід і баба”, “Хто я?”, а також вправи такого типу: виконати з різною інтонацією пісеньку Колобка (радісно, сумно, здивовано), зобразити веселих танцюючих мишенят та сумних, пригнічених, які залишились без пиріжків (казка “Колосок”).

Під час розподілу ролей обов’язково врахувує творчі дані та музичні здібності дитини, які допоможуть їй створити певний образ. Одночасно з роботою над ролями педагог розучує пісні й таночки, наполегливо працює над їх художнім виконанням.

Музика є невід’ємною складовою частиною гри – драматизації, органічним компонентом вистави, що підкреслює основну ідею твору, допомагає розкрити характери дійових осіб.

Мені дуже сподобалась музична п’єса “Бабка та мурашка” за мотивами байки І.Крилова “Стрекоза и муравей” (див. додаток). Цікаво було спостерігати за попередньою роботою, яку проводила Галина Василівна.

Необхідною умовою для інсценізації є детальне знання тексту. Тому, переказуючи зміст твору, педагог використовувала різноманітні засоби виразності: паузи, наголоси, інтонацію, ритм, темп, силу голосу, міміку, жести. Все це підсилює емоційне сприймання тексту.

Дітям легше вдається діалогічне мовлення, тому Галина Василівна збільшила кількість дійових осіб. Дітям цікавіше спостерігати за кількома мурашками, які рухаються, ведуть між собою розмову. Під час розучування ролей спонукала дітей до творчої самостійності. Діти показували, як рухаються мурашки, шукають здобич, як танцює весела, легковажна бабка. Все це допомагає дітям увійти в образ.

Цікаво показала музичний керівник зміну пір року. Щоб показати глядачам пізню осінь, дівчатка у відповідних костюмах виконували танок – імпровізацію “Кленові листочки”.

Для показу приходу весни виступають такі дійові особи, як дівчинка – Веснянка та Сонечко. Весняночка співає “Веснянку” В.Філіпенка та розсіває квіти. Тим часом дитина - Сонечко “розтоплює сніжок”, тобто збирає у кошик сніжинки та кленове листя.

Значно активізує сприйняття вистави такий прийом, як розмова артистів з глядачами. Тому на запитання мурашок:

- А скажіть–но нам малята: можна трошки погуляти? Веснянка, Сонечко та глядачі хором відповідають: “Можна!”.

Вистава “Бабка та мурашка” має великий виховний вплив на дітей, формує позитивні моральні якості: співчуття, доброту, чуйність, вдячність за допомогу. Головна ідея твору – доброзичливе та милосердне ставлення один до одного.

Чарівний світ театру розкриває таємні дверцята нашої душі, дає поштовх до буяння творчості, випрямляє думку. Кожна дитина – актор. Шедеври класики допомагають розкрити таланти, виховують та розвивають акторські здібності малят.


ВИСНОВОК

Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.

Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури слухання, яка формується в цей віковий період. Слухання музики в повній тиші від початку до кінця є дуже важливим для розвитку особистості.

На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури, архітектури – музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова вона розгортається в часі.

Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні передати рухами.

Видатний композитор і педагог Д.Кабалевський наголошує: ”Музика стане професією небагатьох, але полюбити, навчитись слухати її і розуміти повинні всі”.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. –1978.

2. Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика. Київ // Дошкільне виховання. – 2002.

3. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. Освіта 1993.

4. Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 - №4. – с.34-37.

5. Дронова О. Чистова Т. Під звуки музики: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1997- №7. - ст.6-7.

6. Луцак Н. Народні ігри як засіб збагачення дитячої лексики “Дрібу, дрібу, дрібушечки”: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1999 - №4. – ст. 5-7.

7. Малятко. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. 1991.

8. Проскура О. Методичні рекомендації та матеріали до програми “Дитина”. Київ. Освіта 1994.

9. Ростовський О. Хлєбнікова Л. Які почуття передає музика: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. - 2001 - №9. - ст. 39-42.

10. Сухомлинський В. “Серце віддаю дітям” Вибрані твори. Т. 3. “Радянська школа”. - Київ 1977.

11. Українське довкілля. Київ. Музична Україна. 1991.

12. Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. 1978.

13. Шевчук А. Сучасні підходи до організації музичної діяльності дітей: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. - 2000 - №2. - ст. 6-8.

Назва реферату: Музичне виховання дошкільнят

[ОЙКОВ]

Девочки, материал по здоровьесберегающих технологиях на муззанятиях.
МУЗИКА ЯК ЗАСІБ ОПТИМІЗАЦІЇ ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ
Москаленко А.Г.
*Музика - це „...найзначніший виховний засіб, бо ритм і гармонія найбільше проникають у глибину душі і найсильніше захоплюють її”.
Платон. Античний філософ.
*
Сучасна культура, заколихуючи дитину не колисковою піснею, а поліфонією телевізійних подразників, змушує психологів, педагогів та батьків шукати засоби оптимізації психосоматичного стану дитини, шляхи формування гармонійної та здорової особистості.
*
Здоров’я дітей, його охорона, зміцнення та відновлення -
одне з основних завдань педагогів дошкільного закладу.
*
Не залишається осторонь і музичний керівник. Дієвим засобом подолання дитячих неврозів та формування у дітей позитивної програми життєдіяльності може стати музика. Вона здавна використовується як засіб впливу на фізіологічний та психологічний стан людини.
*
Наші діти зараз дуже перенасичені інформацією. Спілкування з однолітками в садочку, дорослі розмови вдома, телевізор з постійною рекламою, комп’ютерні ігри – така поліфонія подразників закономірно обумовлює нервовість, неспокій дитини, погіршує продуктивність діяльності. Очевидно, що батькам, вихователям необхідно допомагати дитині підтримувати нормальний психосоматичний стан, домагатися узгодження, злагоди, співзвучності між різними психічними та фізіологічними станами дитини. Саме для цього ми впроваджуємо спеціальні музично-релаксаційні заняття.
*
Основну роль тут відіграє звичайно інструментальна музика, яка не має додаткового навантаження словом, дуже позитивно впливає на гармонізацію психосоматичного стану дитини. Очевидно, що в цьому випадку виявляє себе сугестивний потенціал музики, про який говорили ще древні. Впливаючи на підсвідомість, на кожну клітину організму, на ритм серцебиття та дихання, звукові хвилі самі по собі заспокоюють чи збуджують дитину, гармонізують її настрій, тамують неспокій, активізують життєві сили.

*
Релаксація під музику.
*
Іноді діти бувають дуже напружені фізично і емоційно – це призводить до роздратування та ірраціональної поведінки. Зняти таку напругу може допомогти прослуховування музики, проведення спеціальних гімнастичних вправи з повільними рухами, рівним і спокійним диханням.
*
Використовується спеціально підібраний музичний супровід – ліричні твори, спокійні мелодії з плавним ритмічним малюнком, неголосним звучанням, з частотою ритму не більше 60 ударів за хвилину.
(Й.С.Бах, П.І.Чайковський, А.Вівальді, Ф.Шуберт, Е.Гріг, К.Дебюссі, Р.Шуман)
*
Окрім музики, добре заспокоюють і відновлюють внутрішню рівновагу різноманітні звуки природи. Для прослуховування добираються скомпоновані фрагменти записів, які викликають приємні асоціативні відчуття, відтворюючи у свідомості зорові, слухові, ароматичні образи природи – спів пташок в лісі, чайок, звуки морського прибою, голоси дельфінів.
*
Такі релаксаційні заняття поєднуються з демонстрацією відповідного відеоряду, де приєднується кольоротерапія, що сприяє яскравішому відтворенню потрібного образу.

*
Медитація під музику.
*
Важлива умова для цього виду роботи – урівноважений, спокійний емоційний стан педагога, затишна атмосфера, діти можуть навіть прилягти зручно під час цього виду роботи. На фоні спокійної, прозорої та радісної музики розповідається казкова оповідка, наприклад, про сонечко, промінець, хмаринку, про щось приємне. Діти розслабляються, слухають музику, відчувають себе персонажем казки.

*
Музично-рефлекторне пробудження дітей
після денного сну.
*
Пробудження дитини – процес індивідуальний і займає різний проміжок часу для дітей з різним типом нервової системи. Щоб пробудження було м’яким, добрим і бажаним, раджу використовувати відповідну музику: досить тиха, ніжна, легка, така, що обіцяє радість.
*
Рекомендую використовувати десятихвилинну музичну композицію, яку тривалий час (1-2 місяці) не змінювати, оскільки у дітей виробляється рефлекс пробудження на певну музику. Проводити цей вид оздоровчої роботи можна щодня і вдома батькам , і в садочку вихователям.
*
Почувши звучання звичної мелодії, малюки легше і ефективніше переходять від стану повного спокою та розслаблення до активної діяльності.
*
Музичні фізкультурні хвилинки та
спонтанний рух під музику
*

*
Рухи під ритмічну музику забезпечують дітям необхідну рухову активність, знімають фізичну і психічну напругу й активізують інтелектуальну діяльність. Використовуються дитячі пісні, музику з балету П.І.Чайковського «Лебедине озеро», «Політ джмеля», «Шехерезада», М.Римського-Корсакова.
*
Звертається увага на дихання дітей. Використовуються вправи валеокорекції - вправи для язика, очей. Це також дає організму емоційний, оздоровчий заряд. Використовуються також вправи дихальної артпедагогіки, адже правильне дихання є найважливішим чинником довгого й здорового життя.
*
Етюди психогімнастики
*
Мета цього виду роботи – зберігати психічне здоров’я дитини або здійснювати за допомогою музики корекцію її психоемоційних порушень.
*
Приклад варіантів етюдів:
*
«Нова лялька» П.І.Чайковський – етюд на вираження радості. Дівчинці подарували нову ляльку. Вона весела, танцює, кружляє, стрибає, грається лялькою.
*
«Жарт» Й.С.Бах - приємне здивування, радість, якийсь сюрприз чи фокус.
*
Гра «Подарунок »: направлена на зміцнення фізичного здоров’я дітей, поліпшення духовного та емоційного стану. Дітям пропонується обрати серед карток з зображеннями різноманітних ситуацій ті, які їх зацікавили. До кожної картки звучить відповідна за характером музика: злість – «Баба Яга» П.І.Чайковського; добро – уривок з балету «Попелюшка» ; жалість – В.А.Моцарт «Лакрімоззо» і т.д. В процесі обговорення характеру музики, ситуації що зображена на картці дитина вчиться любові до себе, до інших людей, до життя.
*
Вокалотерапія - лікування співом.
*
Корисний будь-який спів, не тільки під час музичних занять а й на прогулянці, під час гри. Розвивається дихання дітей, під час розспівування звуків знімаються деякі хворобливі стани. Так, наприклад, проспівування 3-5 хвилин звуків: «ч» - покращує дихання, «з» - полегшує біль у горлі, «н» - допомагає зняти зубний біль, «е» та «і» поліпшують роботу головного мозку, «ж» - сприяє швидкому одужанню від кашлю.
*
Виконання пісень сприяє психологічному розвантаженню дітей, заряду позитивних емоцій. Особлива увага приділяється українській народній пісні, яка має великий психотерапевтичний ефект – заспокоєння, введення у світ гармонії та злагоди, радість.
*

*
*Бестінг
*
Вправи та ігри для стабілізації психічного стану. Бестінг – це розділ заняття, коли діти стають у коло і по черзі висловлюють свої мрії, побажання, підтримують друзів. Для таких ігор розучуються спеціальні оптимістичні поспівки. Проводяться вони з метою підвищення самооцінки дітей, впевненості у собі, утвердженні в колективі та суспільстві.
*
РОЛЬ МУЗИЧНО-ПАЛЬЧИКОВИХ ІГОР
*
Спеціальними дослідженнями доведена залежність розвитку активного мовлення малюків від розвитку дрібних м’язів пальців рук. Усі вчені, які вивчали діяльність дитячого мозку, становлення мовлення, психіку дітей, визначали значний стимулюючий вплив функцій рук. Взаємозв’язок музики, розвитку мовленнєвих навичок, дрібної моторики підтверджений дослідженнями вчених І.Павлов, А.Лурія.
*
Отже такі ігри поліпшують просторову координацію, сприяють вихованню швидкості реакції на словесну інструкцію, розвивають темпо-ритм мовлення, надають відомості про об’єкти навколишнього світу, поповнюють словниковий запас, розвивають пам'ять, музичні здібності, дихання.
*
Тобто пальці допомагають дитині скоріше навчитися говорити, всебічно розвиватися. Саме тому я вважаю доцільним на музичних заняттях приділяти увагу і використовувати музично-пальчикові ігри.
*
При виконанні нескладних рухів пальцями, кистями рук, поданих в ігровій формі та в супроводженні музики чи пісеньки у дітей покращується рухова та зорова пам'ять, увага, спритність. Також активується уява, артистизм, укріплюється дихання, розвивається артикуляційна моторика. Музичний супровід до вправ впливає на емоційний стан дитини. Вони вчаться змінювати характер рухів в залежності від характеру музики. Ігри та вправи, які поєднані з співом, рухами під музику, є найкращим засобом всебічного розвитку дитини, що в свою чергу, є підґрунтям для розвитку мовлення і підготовки дітей до школи.
*
Звернувшись до народних традицій, ми помічаємо що вже тоді мами, бабусі гралися з дітьми в такі пальчикові ігри – «Сорока-ворона», «Лади-ладусі»,

«Гуси», «Зайчик» та інші. Тож ігри з пальчиками у супроводі пісень або римованих текстів є для нас народними і традиційними.

[мариванна]

Этапи роботи.
http://*********ru/1556465m.jpg (http://*********ru/1556465.htm)

ПОСЛІДОВНІСТЬ РОЗУЧУВАННЯ ПІСНІ

1 заняття – Ознайомлення дітей з піснею, її характером. Показ
ілюстрації чи іграшки. Повторне прослуховування.





Ув. Елен! Помогите,пожалуйста разобраться.Мы всегда планировали развлечение
2 заняття – Продовжувати ознайомлення дітей з піснею. Вчити
розуміти її зміст, визначати динаміку..
3 заняття Учити дітей підспівувати пісню, інтонувати мелодію.
Звернути увагу на музичний вступ до пісні, його характер.
4 заняття Учити дітей пізнавати пісню за вступом, чисто інтонувати
її, правильно вимовляти слова, співати одночасно.
5 заняття Учити дітей пізнавати пісню за мелодією (без слів).
Звернути увагу на чисте інтонування інтервалів та спів
природним голосом у повільному темпі (на склад «Ля».
6 заняття Учити дітей виразно виконувати пісню, правильно
вимовляти слова. Стежити за правильністю дихання під
час співу.
7 заняття Учити дітей співати окремими групами, виразно, чисто
інтонувати мелодію.
8 заняття. Учити чисто інтонувати мелодію, правильно вимовляти
слова й додержуватися всіх музичних відтінків.

СЛУХАННЯ МУЗИКИ

1 заняття – Ознайомлення дітей з твором та його характером.
Показ ілюстрації чи іграшки. Повторне прослуховування.
2 заняття – Продовжувати учити дітей визначати характер музики й
засоби музичної виразності. Виконати твір контрастно.
3 заняття Поглибити уявлення дітей про частини твору. Закріпити
поняття:тихо, голосно, тихіше, ще голосніше..
4 заняття Учити дітей пізнавати твір за другою частиною. Закріпити
поняття «швидко – повільно», повторити . які засоби
виразності використав композитор.
5 заняття Показати дітям, що п’єса може звучати у різних регістрах
6 заняття Учити дітей розрізняти два знайомі твори. Закріпити в
дітей знання про характер творів.
7 заняття Учити дітей порівнювати два твори за динамікою,
регістровим звучанням, темпом, характером та
будовою.
1 квартал - «Які почуття передає музика?»
2 квартал - «Про що розповідає музика?»
3 квартал - «Як розповідає музика?»

Ув.Елен! Помогите.пожалуйста,разобраться.Мы всегда планировали развлечение 2 раза в месяц,а вот вычитала,что по новой программе " Я у світі" планируют 1 раз. Планування роботи з музичного виховання за
Базовою програмою “ Я у світі”.
Робота музичних керівників, інструкторів з фізичної культури, вихователів з образотворчої діяльності та інших педагогічних працівників планується окремо для кожної вікової групи. Ці плани узгоджуються з планами роботи вихователів і підпорядковуються тематичному плануванні, що
прийняте у даному дошкільному закладі.
При плануванні роботи варто використовувати блочно-тематичний принцип, оскільки він базується на інтегрованому підході до організації життєдіяльності дітей, забезпечує змістову цілісність, системність, послідовність, ускладнення та повторення програмового матеріалу.
Принципами планування є : послідовність у викладенні матеріалу, чіткість поставлених завдань, відповідність форм роботи віковим та індивідуальним особливостям дітей, різноманітність видів діяльності тощо.
Перспективні плани розробляються, як правило, у вигляді сіток.
У планах спеціалістів відображається потижнева тематика.
Кожна тема повинна проходити крізь чотири сфери життєдіяльності дитини («Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам») та сім ліній розвитку ( фізичний, пізнавальний, мовленнєвий, соціально-моральний, емоційно-ціннісний, художньо-естетичний, креативний). Для конкретизації змісту освітньої діяльності до кожної теми визначають розвивальні, виховні та навчальні завдання за лініями розвитку дитини. Крім вище сказаного, у планах спеціалістів , враховуючи вимоги програми “ Я у світі”, повинні бути вказані інноваційні технології , що їх педагог використовує на заняттях та впроваджує у практику роботи.
Раціональне помісячне планування програмового матеріалу до занять, що значно заощаджує час досвідченого педагога, вивільняє його для практичної роботи з дітьми. При цьому музкерівник один раз на початку місяця визначає всі завдання з навчання дітей слухання музики, співів, музично-ритмічних рухів, гри на музичних інструментах, розвитку пісенної, музично-ігрової, танцювальної творчості та відбирає потрібний програмовий репертуар до кожного виду дитячої музичної діяльності, який буде опрацьовуватись на заняттях упродовж цього місяця .
З метою відображення періодичності подання репертуару з кожного виду музичної діяльності відповідно до етапів його розучування (первинне ознайомлення, поглиблене розучування, закріплення) та складності музичного твору треба у графі «Примітки» навпроти кожного твору зазначати кількість за-нять, відведених для його опрацювання.
Календарні плани плануються на обраний педагогом відрізок часу з обов’язковим визначенням для кожного заняття дати проведення, програмових завдань, обладнання, перебігу заняття (зазначити послідовний перелік етапів заняття, завдань дітям, способи організації дітей, основні методи і прийоми роботи педагога з вихованцями ).
Індивідуальну роботу з дітьми фахівці вузького профілю також планують для кожної вікової групи з перспективою на кілька днів у міру проведення занять, свят, розваг та підготовки до них, передбачаючи: з ким із дітей, з якою метою буде проведено цю роботу, які завдання пропонуються для вправляння дітей, які атрибути, матеріали, обладнання будуть використані.
Свята і розваги (фізкультурні, музичні, літературно-музичні) зазвичай плануються як окремий розділ чи додаток до річного плану роботи дошкільного закладу. Проте плани цих заходів мають бути у кожного спеціаліста, відповідального за цей напрям. Найзручнішою формою таких планів є графічна. Тут варто зазначити місяць, числа проведення, види і теми дозвіль, вікові групи; у графі «Примітки» педагог робить записи про можливі зміни в строках, тематиці, підготовчу роботу тощо . Сценарії дозвіль розробляються окремо.
При цьому, варто памя”тати, що на кожну вікову групу має бути 4 розваги на місяць( 1 муз.керівник, 1 інструктор з фізювих, 2 вихователі).За вимогами Базової програми “Я у світі” розваги та ранки мають проводитися, як свято для дітей, а не показовий виступ для батьків.



Використані матеріали МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛИСТ Від 03.07.2009 № 1/9-455
Базова програма розвитку дитини дошкільного віку “Я У СВІТІ”

Чтобы доказать администрации нужен документ или он должен быть в областном методкабинете.

[Кравченко Мария]

Спасибо всем вам за бескорыстную помощь .
Материал девочек по самообразованию(перевела для украиноязычных)
Значення
сімейного виховання як найважливішого засобу музичного розвитку дітей

Музичне виховання в сім'ї.

Музичне виховання дитини - це частина духовно-морального виховання.

Контакт з піднесеним світом музики чи поезії, схоже зіткненню з духовним світом поетів і музикантів, які, в свою чергу, увібрали духовні шукання і досягнення своїх великих попередників. Музика, поезія, живопис - нескінченна, невичерпна можливість передачі духовних цінностей.

Питання в тому, чи всі люди можуть сприйняти ці цінності?
Для розвитку сприйняття прекрасного, інтелектуального розвитку дитини необхідно музичну освіту. Музична освіта становило обов'язкова умова аристократичного виховання.


Музичне виховання і освіту майже синоніми, але є різниця.

Музичне виховання передбачає створення відповідної атмосфери, коли заняття музикою стають чимось само собою зрозумілим, природною потребою. Уміння створити подібну атмосферу в сім'ї полегшить дитині подальше більш глибоке розуміння музики.

Музична освіта передбачає систематичне навчання музичним дисциплін, як під керівництвом педагогів, так і під контролем з боку батьків, шляхом самовдосконалення.

Можна виділити кілька етапів сімейного музичного виховання:

1. Внутрішньоутробний музичний вплив.

• Під час вагітності регулярне слухання класичної музики.

2. Відвідування концертів, опер, балетів під час вагітності.

• Це налаштовує на активне сприйняття музики, і через матір передається дитині.
• Бажано, щоб слухання музики та відвідування концертів зберігалися і після народження дитини.

3. Постійна гра на музичних інструментах і спів у будинку.

• Діти повинні чути, що батьки співають або грають на гітарі, на фортепіано, на губній гармошці. Дітей повинні оточувати "живі" звуки. Це важливо, коли дитина тільки пізнає світ.
• Поступово діти починають підспівувати або підігравати. У них розвивається слух і мислення.

4. Музичні іграшки.

• Вибір іграшок дитині дуже важливий. Музичні іграшки подобаються всім дітям.
• Батьки повинні зацікавлено грати з дітьми в іграшки.

4. Колискові пісні
• Колискові пісні і казки позитивно впливають на психіку дитини, розвивають уяву та інтелект.

5. Доступ до цих музичних інструментів.

• Батьки повинні допомагати дитині, освоювати справжній музичний інструмент. Це може бути очеретяна сопілка або губна гармошка або щось інше.
• Добре, якщо батьки щось грають, а дитина допомагає, приміром, на барабані.
• Елемент гри повинен зберігатися, але на таких заняттях треба продовжувати і освоювати щось нове.
• Обов'язково показувати, що вже вміє дитина, друзям, бабусям і дідусям. Для дитини важливо визнання і похвала.

6. З 5 років ходити в музичну школу

• Початок систематичного музичної освіти.
• Тут необхідний батьківський контроль і участь у підготовці домашнього завдання, постійна допомога і підтримка.
Кожна дитина індивідуальна. Музичні основи, закладені до народження дитини, в його дитинстві, в період дошкільного віку, дадуть благодатні плоди.

[Кравченко Мария]

«Взаємодія старшого покоління сім'ї з дітьми
дошкільного віку»
За свідченням психологів, педагогів і соціологів, відсутність спілкування зі старшим поколінням сім'ї (бабусями і дідусями) емоційно збіднює зростаючу особистість. Цей процес набуває особливої актуальності в сучасних умовах, коли в родині відбуваються значні зміни (нуклеарною, зникнення сімейних традицій, руйнування спадкоємності і емоційно-родинних зв'язків між поколіннями).

В даний час набуває особливої гостроти перегляд сфери співучасті дорослого в житті дитини, підвищення соціальної активності старшого покоління родини у вихованні дітей дошкільного віку. Накопичений старшим поколінням цінний досвід виховання та його специфічна виховна роль ігнорується, а виховні зусилля батьків дошкільнят та їх дідусів і бабусь виявляються недостатньо скоординованими. Участь представників старшого покоління родини у вихованні дошкільнят залишається стихійним процесом.

Разом з тим вчені вказують на виховну роль дідусів і бабусь у трансляції досвіду поколінь (створення традицій, збереження історії сім'ї та передача її молодшому поколінню). Представники старшого покоління володіють великим запасом знань і творчим потенціалом, тому не можна применшувати їх роль у вихованні онуків. При цьому життя маленької дитини від спілкування з бабусями і дідусями стає більш надійним, захищеним, стійким. Виникає необхідність виховання у дітей якостей, якісприяють гармонізації їхніх стосунків зі старшим поколінням сім'ї, формуванню емоційних стосунків дошкільників зі старшими представниками родини.

Незважаючи на те, що дорослі заперечують свої пріоритети у вихованні, батьки явно чи приховано прагнуть відтіснити старше покоління, дошкільнята тим часом висловлюють явну перевагу спілкуванню з бабусями і дідусями.

В результаті загострення протиріч не створюються умови для повноцінного використання виховного потенціалу різних поколінь родини в розвитку і вихованні дошкільнят.
У зв'язку з цим необхідно орієнтуватися на формування культу сім'ї, ціннісного ставлення до представників старшого покоління, підвищення їх соціальної активності у питаннях виховання.

Соціальна активність старшого покоління родини у вихованні дітей дошкільного віку підвищується, якщо:
• форми включення старшого покоління родини у виховання дітей дошкільного віку сприяють інтеграції життєвого досвіду, осмислення прожитого ними життя, Усвідомлення реалій сучасної дійсності;
• методи включення старшого покоління родини у виховання дітей дошкільного віку будуть варіативними і розрахованими на різних за статтю, віком, соціальним станом і індивідуально-психологічних особливостей представників старшого покоління.

Використання змісту та комплексу методичних прийомів, специфічних для кожного учасника педагогічного процесу, сприяє підвищенню активності старшого покоління родини у вихованні онуків, поліпшенню міжособистісних відносин між дітьми, їхніми батьками, дідусями і бабусями, Що в кінцевому підсумку служить відновленню спадкоємності між поколіннями в сучасному суспільстві.
«Музичне виховання в сім'ї»
Період дошкільного дитинства найбільш сприятливий для естетичного розвитку дитини. Враження дитинства людина проносить крізь усе життя.

Перші роки життя дитини найвідповідальніші в цьому відношенні. Та атмосфера, в якій росте і розвивається дитина в перші дні, місяці, роки, має на нього сильний психологічний вплив, поступово формує його морально-естетичні потреби і смаки. Від того, як і яку музику слухати буде переважно дитина в цьому віці і які педагогічні умови будуть створені для його музично-естетичного розвитку, залежить в майбутньому розвиток його музичних здібностей, музичних інтересів, ставлення до музики, до конкретних музичних творів, а, отже, і розвиток його особистості в цілому.

Залучення дітей до музичного мистецтва може успішно здійснюватися лише за умови тісного контакту педагогів дошкільного закладу з сім'єю. Свої перші уроки життя дитина отримує саме в сім'ї, тому важливо з самих перших днів відвідування дитиною дошкільного закладу налагодити контакт з батьками, щоб і в сім'ї, а не тільки в дитячому саду для дитини були створені сприятливі умови для спілкування з музикою.

Дуже важливо, щоб музичний розвиток дитини, здійснюваний в дошкільному закладі, мав природнє продовження в домашній обстановці. Тому необхідно, залучаючи батьків до спільних дій з організації музичного виховання, поступово викликати у них свідоме ставлення до цих дій, переконання в необхідності створення в родині умов, сприятливих для музично-естетичного розвитку дітей.

Досвід показує, що завдяки об'єднанню зусиль педагогів дошкільного закладу та батьків, особистій участі батьків у деяких сторонах педагогічного процесу, використання ними методичних матеріалів та педагогічних покликаних допомогти батькам у сімейному вихованні, Робота з музичного виховання дітей в цілому стає більш успішною.

Практикою напрацьовано різні форми взаємодії з родиною, наприклад консультації, семінари, батьківські збори, спільне проведення свят і розваг та ін .Всі вони дають певний ефект.

Однак, цього недостатньо, оскільки мало переконати батьків в необхідності музичного виховання дитини в сім'ї. Важливо навчити їх найбільш доступним методам організації цієї роботи: Розповісти, як створити музичне середовище, з якого віку і як починати слухати з дітьми музику, яку музику слухати краще, які музичні іграшки і інструменти придбавати або робити своїми руками, як організувати дитяче свято, як створити музичний «музей» будинку і ін .

[Кравченко Мария]

Взаємодія дитячого садка і сім'ї як умова розвитку музичних здібностей дитини
Мисник Лілія Володимирівна, музичний керівник
Стаття віднесена до розділу: Робота з дошкільнятами, Робота з батьками
________________________________________
Музика виникла в глибоку давнину і визнавалася важливим і незамінним засобом формування особистих якостей людини, її духовного світу. Слухаючи музику, написану в різний час, люди отримують уявлення про різні способи вираження почуттів, думок, що існували в різні епохи. Відображаючи життя і виконуючи пізнавальну роль, музика впливає на людину, виховує його почуття, формує смаки. Маючи широкий діапазон змісту мов збагачує емоційний світ слухача.
Різні види мистецтва мають специфічними засобами впливу на людину, музика таки має можливість впливати на дитину на самих ранніх етапах. Доведено, що навіть внутрішньоутробний період надзвичайно важливий для подальшого розвитку людини: музика, яку слухає майбутня мати, впливає на самопочуття дитини, а може бути вже, і формує його смаки і переваги.
Поступово в процесі оволодіння різними видами музичної діяльності (сприйняття, виконавство, творчість) необхідно розвивати у дітей все найкраще, що закладено від природи, на основі різноманітних природних задатків, розвивати загальні та спеціальні музичні здібності.
Купуючи на заняттях в ДНЗ, в родині певні знання про музику, уміння і навички діти долучаються до музичного мистецтва. Потрібно домагатися того, щоб в процесі музичного виховання отримання цих знань, умінь і навичок не було самоціллю, а сприяло формуванню переваг, інтересів, потреб, смаків дітей, тобто елементів музично-естетичної свідомості.
Не тільки розвиваючи емоції, інтереси, смаки дитини, можна долучити його до музичної культури, закласти її основу, а також взаємно, естетичне виховання розвиває музичний і поетичний слух, здатність сприймати красу природи, творів музичного та образотворчого мистецтва, активізує уяву, Емоційні реакції.
Дошкільний вік надзвичайно важливий для подальшого оволодіння музичною культурою. Якщо в процесі музичної діяльності буде сформовано музично - естетичне свідомість це не пройде безслідно для подальшого розвитку дитини, її загального духовного становлення.
Займаючись музичним вихованням, важливо пам'ятати і про загальний розвиток дітей.
Діти дошкільного віку мають невеликий досвід представлення про почуття людини, що у реальному житті, а музика, що передає всю гаму почуттів та їх відтінків, може розширити ці уявлення.
Формування основ музичної культури починаються в дошкільному віці. Музичне розвиток надає нічим незамінний вплив на загальний розвиток: формується емоційна середа, удосконалюється мислення, дитина стає чуйним до краси в мистецтві і життя.
Успіх музичного розвитку залежить від усього педагогічного колективу дошкільного закладу і від батьків, так як поза музичних занять є інші можливості збагачення дітей музичними враженнями, різноманітні форми здійснення в музичній діяльності в повсякденному житті дитячого садка та сім'ї.
Для повноцінного розвитку комплексу музичних здібностей у дошкільників необхідна допомога батьків.
Сім'я - перша соціальна спільність, яка закладає основи особистісних якостей дитини, тут він навчається жити справжнім соціальним життям, спільної з іншими людьми: Ділити горе і радість, відчувати єдність з рідними людьми. У той же час емоційна холодність у сім'ї самим несприятливим чином позначається на психологічному розвитку дитини і, перш за все на його творчі здібності, на ефективності навчання, спілкування.
Всі сім'ї мають різний рівень соціальної культури. В одних з повагою ставляться до музики, намагаються дати дітям музичну освіту, розвинути їхні здібності. В інших сім'ях музичне виховання ставлять на задній план.
Якщо дитина ходить у дитячий сад, корисно закріплювати отримані враження, розпитуючи про перебування в дитячому саду, пропонувати заспівати пісню, станцювати або намалювати особливо запам'яталося.
Батькам треба пам'ятати, що там, де старші люблять музику, співають, грають на музичних інструментах, створюється особливо сприятливе середовище для розквіту обдарування дитини. Як можна частіше влаштовувати спільні дуети з мамою, татом, бабусею, що сприяє взаєморозумінню і формує любов до співу. В сучасних умовах особливу роль відіграють технічні засоби: радіо, телебачення, аудіозаписи, диски, караоке.
У сім'ї батьки підтримують інтерес дітей до прослуховування музичних творів, використовують як власні записи, так і ті, які надає в розпорядження музичний керівник. Крім того, ми організовуємо для батьків придбання квитків для відвідування концертів.
У сім'ї необхідний сприятливий мікроклімат, атмосфера уваги до музичної діяльності, як би наївна вона не була. Дитина повинна відчувати себе членом маленького, але близького колективу, де отримує повну підтримку в своїх починаннях.

[Кравченко Мария]

Характеристика умов для музичного розвитку дитини в сім'ї.

У всьому світі визнано, що кращі умови для розвитку та виховання дитини раннього віку, в тому числі і музичного, створюються в сім'ї. Більшість дітей до 3 років не відвідують дошкільні установи. Тому батьки, взявши на себе відповідальну рол педагога, повинні пам'ятати, що цей період надзвичайно важливий для подальшого розвитку дитини. Саме в цьому віці закладаються ті основи, які дозволяють успішно розвивати у дітей музичні здібності, прилучити їх до музики, сформувати у них позитивне ставлення до неї. Батьки повинні знати методи і прийоми, форми організації музичного виховання в сім'ї, розуміти значення музичного виховання, підвищувати свій власний культурний рівень.

Музичне виховання і розвиток дитини в сім'ї залежить від тих передумов і умов, які визначаються вродженими музичними задатками і способом життя сім'ї, її традиціями, ставленням до музики і музичної діяльності, загальною культурою.

Як відомо, всі сім'ї мають різний рівень музичної культури. В одних з повагою ставляться до народної та класичної музики, професії музиканта, часто відвідують концерти, музичні спектаклі, в будинку звучить музика, яку слухають дорослі разом з дитиною. Батьки, розуміючи, яку радість і духовне задоволення приносить дітям музика, намагаються дати їм музичну освіту, розвинути їх здатність.

У деяких сім'ях мало стурбовані музичним вихованням дітей, навіть з дуже хорошими задатками, оскільки батьки не бачать в цьому практичної користі. До музики у них відношення лише як засобу розваги. У таких сім'ях дитина чує в основному сучасну «Легку» музику, тому що до «Серйозною» музиці його батьки байдужі.

Разом з тим в сім'ї є всі можливості для застосування різних видів музичної діяльності (сприйняття, виконавство, творчість, музыкально0лбразовательная діяльність). У сім'ї, серйозно займається музичним вихованням, дитина постійно перебуває в музичному середовищі, він з перших днів життя отримує різноманітні і цінні враження, на основі яких розвиваються музичні здібності, формується музична культура. Вдома дитина може слухати музику за власним бажанням у професійному виконанні і якісному звучанні (грамзапис, магнітофонний запис).

Серед видів виконавства найбільш доступні спів і гра на музичних інструментах. Дитина без спеціальних занять здатний засвоїти пісні, які він чує. Гра на фортепіано потребує професійного навчання. У багатьох сім'ях є музичні інструменти-іграшки (металофон, ксилофон, арфа, сопілка). Батьки можуть навчати дітей гри на цих інструментах, якщо самі вміють підбирати мелодію по слуху. Інакше діти буду бачити в ці інструментах лише іграшки, призначені тільки для забави.

Найрідше в сім'ях займаються з дітьми музичною творчістю, за винятком сімей професійних музикантів. Однак здібні діти можуть творити спонтанно, «складати» музику під час ігор - наспівувати марш, ритмічно стукаючи солдатиками і зображуючи, що вони марширують; співати колискову, заколисуючи ляльку; імпровізувати мелодії на фортепіано, дитячих музичних інструментах.

Музично-освітньою діяльністю в сім'ї займаються в основному діти, які навчаються грі на музичному інструменті. Більшість же дошкільнят отримують музичні знання стихійно, без будь-якої системи.

Таким чином, в сім'ї діти отримують різне музичне виховання. Якщо дитина відвідує дитячий сад, то «подвійне» музичну освіту, дозволяє успішніше розвивати його музичні здібності, формувати основи музичної культури.

Педагог у своїй роботі повинен враховувати специфіку кожної сім'ї, орієнтуватися на різні умови, в яких виховуються діти, на їхнє домашнє музичне оточення.
Особливості музичного виховання в сім'ї
Музичне виховання дитини - це частина духовно-морального виховання. Контакт з піднесеним світом музики чи поезії, схоже зіткненню з духовним світом поетів і музикантів, які, в свою чергу, увібрали духовні шукання і досягнення своїх великих попередників. Музика, поезія, живопис - нескінченна, невичерпна можливість передачі духовних цінностей.

Питання в тому, чи всі люди можуть сприйняти ці цінності?
Для розвитку сприйняття прекрасного, інтелектуального розвитку дитини необхідно музичну освіту.
Музична освіта становило обов'язкова умова аристократичного виховання.
Музичне виховання і освіту майже синоніми, але є різниця.
Музичне виховання передбачає створення відповідної атмосфери, коли заняття музикою стають чимось само собою зрозумілим, природною потребою. Уміння створити подібну атмосферу в сім'ї полегшить дитині подальше більш глибоке розуміння музики.
Музична освіта передбачає систематичне навчання музичним дисциплін, як під керівництвом педагогів, так і під контролем з боку батьків, шляхом самовдосконалення.
Можна виділити кілька етапів сімейного музичного виховання.
1. Внутрішньоутробний музичний вплив
• Під час вагітності регулярне слухання класичної музики.
• У нас оформилася хороша колекція платівок класичної музики.
• Важливо слухати видатних виконавців. Особливо подобалися в той період органні твори Баха у виконанні Олега Янченко. Пам'ятаю досі незабутнє стан споглядальності. Музика передавала стан вагітної жінки, зануреної в себе, в думці про майбутню дитину. Музика заспокоювала і дитину.

• Через зайнятість наступні діти не мали можливості слухати музику часто, але були інші музичні моменти.
2. Відвідування концертів, опер, балетів під час вагітності
• Це налаштовує на активне сприйняття музики, і через матір передається дитині.
• Бажано, щоб слухання музики та відвідання концертів зберігалися і після народження дитини.
3. Постійна гра на музичних інструментах і спів у будинку
• Діти повинні чути, що батьки співають або грають на гітарі, на фортепіано, на губній гармошці. Дітей повинні оточувати "живі" звуки. Це важливо, коли дитина тільки пізнає світ.
• Поступово діти починають підспівувати або підігравати. У них розвивається слух і мислення.
3. Музичні іграшки
• Вибір іграшок дитині дуже важливий. Музичні іграшки подобаються всім дітям.
• Батьки повинні зацікавлено грати з дітьми в іграшки.
4. Колискові пісні
• Колискові пісні і казки позитивно впливають на психіку дитини, розвивають уяву та інтелект.
5. Доступ до справжніх музичних інструментів
• Ази музичного навчання.
• Батьки повинні допомагати дитині, освоювати справжній музичний інструмент. Це може бути очеретяна сопілка або губна гармошка або щось інше.
• Добре, якщо батьки щось грають, а дитина допомагає, приміром, на барабані.
• Елемент гри повинен зберігатися, але такі заняття треба продовжувати і освоювати щось нове.
• Обов'язково показувати, що вже вміє дитина, друзям, бабусям і дідусям. Для дитини важливо визнання і похвала.
6. З 5 років надходження в музичну школу
• Початок систематичної музичної освіти
• Тут необхідний батьківський контроль і участь у підготовці домашнього завдання, постійна допомога і підтримка.

Кожна дитина індивідуальна. Музичні основи, закладені до народження дитини, в його дитинстві, в період дошкільного віку, дадуть благодатні плоди.

[Кравченко Мария]

Завдання музичного виховання в сім'ї.
Музичний матеріал для використання.

Навчаючи дитину музиці, батьки ставлять різні цілі і завдання. Це залежить від їх ставлення до музики і музичним професіями. Однак основними завданнями музичного виховання дітей в сім'ї можна назвати ті ж, що і в дошкільному закладі, а саме:
* Збагатити духовний світ дитини музичними враженнями, викликати інтерес до музики, передати традиції свого народу, сформувати основи музичної культури;
* Розвинути музичні і творчі здібності в процесі різних видів музичної діяльності (сприйняття, виконавство, творчість, Музично-освітня діяльність);
* Сприяти загальному розвитку дітей засобами музики.

Якщо дитина музично обдарований, то вже в дошкільному віці необхідно закласти основи для майбутнього професійного навчання.

Всі ці завдання вирішуються у конкретній діяльності. Якщо батьки розуміють важливість музичного виховання, вони прагнуть навчати дітей у сім'ї, музичних гуртках, студіях, музичних школах, відвідують з ними концерти, музичні спектаклі, намагаються збагатити різнобічними музичними враженнями, розширюють їх музичний досвід.

Вибір музичних творів, які дитина слухає будинку, залежить від музичного смаку і музичного досвіду сім'ї, її загальнокультурного рівня. Для розвитку музичних здібностей дітей, формування основ музичної культури, необхідно використовувати народну та класичну музику. Лише на шедеврах можна виховувати смак маленьких слухачів. Діти повинні знати народну музику, яка тісно пов'язана з мовою, естетичними і народними традиціями, звичаями, духовною культурою народу. Якщо дитина чує народні мелодії з раннього дитинства, він, природно, «переймається» народно-пісенними інтонаціями. Вони стають йому звичними, рідними. Дитині важливо відчути і красу класичної музики, накопичити досвід її сприйняття, розрізнити зміну настроїв, прислухатися до звучання різних музичних інструментів, навчитися сприймати і старовинну, і сучасну музику, як «дорослу», так і написану спеціально для дітей.

Для слухання слід відбирати твори, в яких виражені почуття, доступні для дитячого сприйняття. Це повинні бути невеликі твори чи фрагменти з яскравою мелодією, що запам'ятовується ритмом, барвистою гармонізацією, оркестровкою (п'єси Л. Бетховена, Ф. Шуберта, Ф. Шопена, П.І. Чайковського) і більш скромна за виразних засобів, але викликає відчуття захоплення старовинна музика А. Вівальді, Й. С. Баха, В. А. Моцарта.
Про закони оптимального музичного розвитку та освіти в сім'ї.
Хотілося б, щоб будь-який батько, навіть не знайомий з музичною грамотою, міг виховати талановитих в музичному відношенні дітей без особливих додаткових витрат. Причому, важливо зуміти виховувати так, щоб дитина вільно володів сучасної музичної культурою. Це означає, що людина може не тільки читати і виконувати почуті музичні твори по нотах і на слух. Крім того, музичний розвиток можна вважати повним тоді, коли дитина відчуває потребу складати і записувати музику, наприклад, пісні, найбільш повно виражаючи таким способом свій емоційний стан. Так, відомо, що в російській домашньому вихованні дворян твір і виконання романсів на честь улюблених дам було ознакою культурного рівня, який був втрачений після того, як всюди було встановлено нинішнє «традиційну освіту».
«Основний закон» розвитку музичних здібностей
Спочатку мене, також як багатьох, цікавило питання: чому одні люди мають музичний слух, інші - ні? Що - то підказувало, що в природі не повинно бути такого поділу людей.
Виявилося, що всі люди можуть бути «музичними«, оскільки володіють потенційною, генетичної здатністю з народження мати музичний слух! Це можна назвати основним, точніше навіть «нульовим» відкриттям, і було дуже дивно виявити, що багато хто про це не знали, та й не знають досі.
У результаті нестачі інформації для батьків чимало дітей залишаються без музичного слуху. Чому ж, вільно чи мимоволі, створюється така різниця між людьми? Знайти відповідь на це питання означало вирішити половину проблеми. Незабаром стало зрозуміло, що саме традиційне, застаріле виховання і освіта є причиною того, що у багатьох людей ця «загальна музична здатність» виявляється не затребуваною. Погляди, якими керуються навіть сучасні, але традиційні педагоги, застаріли ... на триста років. По суті, вони скажуть чекати, коли ці музичні здібності проявляться, в результаті - втрачають час. Навіть такий педагог - новатор, як Марія Монтессорі, у першій половині XX століття вважала, що розвивати дитину можна тільки ... з трьох років.
Разом з тим, я виявив, що ще в XVII столітті освічені батьки, на відміну від педагогів, знали, що здібності самі по собі не приходять, їх треба розвивати. Так вважав і діяв, наприклад, батько Моцарта: відразу після народження сина він заявив, що виховає геніального музиканта, і став з ним займатися. Приблизно так само діяли батьки інших великих музикантів. Тобто, здавалося б, що проблема виховання талантів і геніїв була давно вирішена батьками.
Що відбувається з музичними талантами?
Досліджуючи музичну освіту, програми та методи навчання, я спочатку був вражений відсталістю «сучасної» педагогіки: Невже не можна було довести цей «основний» закон і методи Моцарта до кожного батька і педагога, а не тримати їх у невіданні? Виявилося, що не можна тому, що цього не хочуть ... педагоги, вірніше, їх вище керівництво. Сами - то рядові педагоги щиро хочуть навчати, але марно: Їх озброїли такими знаннями і методиками, які не дозволяють зберегти таланти.
Факти. Я переконався в цьому остаточно тільки до 1999 року, пройшовши всі наукові та адміністративні інстанції, поговоривши з керівниками науки і освіти. Виявилася «страшна таємниця»: Багато вищі керівники, «академіки педагогіки» і чиновники з міністерства натякали, або сказали прямо, що знають правду про музичні здібності. Але при цьому вони були переконані в тому, що необхідно регулювати чисельність, «поголів'я», так би мовити, музично обдарованих людей. Так, виправдовуючи свою позицію, один редактор журналу «Сім'я і школа» (!) Мені написав: «А може в тому, що талантів мало - є сенс?», І обережно намагався переконати мене. Але, насправді, словами справа не обмежується. Я виявив, що ті, хто бачить сенс своєї педагогічної діяльності в обмеженні числа талантів, готові до будь-яких активних дій і роблять це з якимось особливим смаком. У мене був випадок переконатися в цьому на факультеті психології в МГУ, коли я став свідком, як з книжкового кіоску для студентів вилучалися «шкідливі» книжки з раннього розвитку обдарованості дитини.
Отже, можна вважати твердо встановленим, що об'єктивних, природних перешкод до того, щоб діти виросли з музичним слухом, ні, є тільки суб'єктивні, що залежать від чиєї - то волі. Я спеціально звертаю увагу батьків на те, що небезпека штучного стримування, як формування здібностей, так і розвитку талантів надзвичайно велика. Упевнений, що катастрофічні революції, реформи і перебудови, кризи і низький рівень життя - це свідчення нестачі талантів у верхах. Подолати цю небезпеку можна лише спільними зусиллями всіх зацікавлених батьків - недарма застарілі погляди зберігаються ні багато, ні мало - більше 300 років після появи методики Моцарта. Для звільнення здібностей дітей батькам всього-на-всього необхідно дізнатися методи інтелектуального розвитку здібностей: Талановиті діти зуміють створити щасливу країну.
Також як всі батьки, я переконаний у безглуздості обмежень на розвиток здібностей - це такий же «залізна завіса», яким намагалися відгородити країну від решти світу. Виявився явний конфлікт інтересів батьків, з одного боку, і педагогів, з іншого.
Хто винен у проблемах батьків та дітей
Не обмежившись походами по поверхах міністерства освіти, я розмовляв з депутатами Державної Думи, потім пройшов урядові коридори Білого Дому. Виявилося, що проблема талантів може бути вирішена тільки на рівні президента, і я пройшов по кремлівським кабінетах. Саме тут відхиляються дев'ять з десяти обговорених і прийнятих законів, не кажучи вже про постанови уряду. Цей екскурс у владу виявив, що вся структура, яка мала б допомагати батькам виховувати, розвивати і навчати дітей, не займається вирішенням цих завдань. Більше того, діє з точністю навпаки .... Всі підступи до вищих урядовим чиновникам зайняли лобісти від тих, хто переконаний, що число талантів потрібно обмежувати. Одні чиновники старанно створюють нам, батькам, проблеми, по своїй простоті і незнання, інші - внаслідок, м'яко скажемо, лукавства. Найбільше мене стривожила і насторожила загальна некомпетентність «простих» керівників, з одного боку, і неабияка компетенція «лукавих» чиновників, з іншого. Існуючі програми «Обдаровані діти» та інші, служать тим же цілям: навряд чи до вас приходили представники цієї програми і пропонували тестування та допомогу.
Коментар соціолога: Результатом цієї некомпетентності керівників стало те, що, незважаючи на створену і саму дорогу систему освіти, в нашій країні найменше нобелівських лауреатів. Витрати батьків пішли в нікуди. Переконаність нинішніх вищих керівників педагогів у тому, що «талантів має бути мало», призвела до того, що країна опинилася на задвірках світової культури та освіти, незважаючи на те, що батьки прагнули дати своїм дітям усе, що могли.
У цих умовах зрозуміло, чому реалізувати «нульовий закон», а потім і виховати музичний талант в окремо взятій родині було не просто важко, але не вдавалося зовсім. Це доводять мільйони випадків навколо нас, коли батьки докладали неймовірних зусиль, але у них так і нічого не вийшло. Як же може бути інакше, коли у всіх дитячих садках і школах дитина відразу потрапляє до тих, хто діє за програмою навчання, яка має прихованою метою скоротити число талантів? Що ж у такому випадку робити? Очевидно, що батькам необхідно об'єднуватися, вибирати таких законодавців і президента, Які забезпечать максимальне розкриття творчого потенціалу дітей.
Думаю, нескладно відповісти на це питання, хто винен. Ось механізм стримування розвитку талантів наших дітей, що функціонує, на жаль, за рахунок коштів самих батьків.
1. Так, у виконавчій владі, в органах освіти і культури, міністри і більшість їх «замів переконані, що талантів ... повинно бути мало.
2. Відповідно, педагогічна Академія і всі підвідомчі інститути розробляють такі шкільні та вузівські програми, такі доктрини освіти, програми модернізації освіти і концепції мовлення каналу «Культура», щоб талантів не було, або вони не з'являлися взагалі. Мета проглядається проста: Штучно створити труднощі, підігнати дійсність під нинішню концепцію обдарованості «від бога», прописану в псевдонаукових дисертаціях минулого століття, тобто зробити поява талантів рідкісним і чисто випадковим явищем, «даром божим».
3. У цьому їх підтримує така ж, корумпована з попередніми, групка в уряді, яка теж вважає, якщо всі будуть талановитими, хто ж буде працювати на нафтових вишках і на будівництвах перебудови? - І виділяє на ці анти-талановиті програми бюджетні гроші.
Стоп! - Але ж виходить, вони витрачають наші, батьківські гроші на те, щоб у наших дітей не було талантів. Приїхали. Але у нас - президентська республіка, а це означає, що дев'ять з десяти законів і проектів постанов відхиляються ... безвісними чиновниками Адміністрації президента. Виходить, головний «батько нації», яким є президент, не знає про наші проблеми та шляхи вирішення. Ось тільки що мені зателефонував батько, батько

[Кравченко Мария]

багатодітної сім'ї (п'ятеро дітей), поскаржився, що у нього ... просто не прийняли листи чинному президенту!
Виходить, що тепер нам самим треба вирішити, що робити і реалізувати програму звільнення талантів в країні. Очевидно, що для цього потрібно суттєво змінювати структуру влади, розставити такі кадри, які будуть вільні від безглуздих і антіродітельскіх переконань - тільки тоді можна буде створити умови максимально можливого розвитку здібностей дітей.
Що робити? Програма «Кожній родині - обдарованих дітей».
Намагаючись знайти відповідь на питання «що робити?», За кілька років я прийшов до висновку, що звертатися до педагогічних чиновникам, впровадити нові ефективні методики - це все одно, що вимагати у акул осушити океан. Потрібно було створювати нову, батьківську педагогіку, спрямовану на вирішення проблем батьків і дітей.
Треба значить треба. Тому, ще в 1991 році я організував Центр «Сприяння розвитку та вихованню дітей», який протягом декількох років розсилав факси та матеріали, що розкривають секрети формування та розвитку талантів. По телебаченню були показані відеосюжети по темі «Читати - раніше, ніж ходити» та інші. Багато батьків підтримали нові методи виховання. Почалося повсюдне реалізація методів раннього розвитку: Те, що раніше давали дитині тільки в школі, тепер дають не тільки в дитячому саду, але навіть у колисці ...
Сьогодні по всій країні створюються батьківські клуби, де обговорюються, яким має бути освіта і інфраструктура підтримки сім'ї, створюються місцеві громади батьків та центри розвитку дітей. Ці організації необхідно з'єднати в Конгрес батьків, який зміг би об'єднати накази понад 70 мільйонів батьків. Природно, ця нова, батьківська партія висуне і підтримає тільки тих кандидатів на всі виборні посади в країні, які візьмуть батьківську програму, яка усуває всі механізми стримування розвитку дітей: час - не чекає.
Разом з тим, аналіз останніх ініціатив органів освіти та культури показує, що ситуація погіршується. Не будемо тут гадати, чим (або ким) деякі нинішні чиновники при цьому керуються - нехай це залишається на їхній совісті. Очевидно, що коли вони хочуть відпускати таланти, так сказати, дозовано і на свій розсуд то при цьому вони явно порушують права батьків мати талановитих дітей.
1. Оскільки вдалося з'ясувати мета нинішньої офіційної педагогічної науки: «Талантів не повинно бути багато!», То я переконаний, що таку науку батьки давно б перестали фінансувати.
2. Додамо, що впровадження «12-річки», розпочате за ініціативою нинішнього міністра і тієї ж педагогічної академії означає, що до цієї мети - гаслу додався новий, ще більш неприйнятний для батьків: «Розумних і освічених людей не повинно бути багато!».
3. Якщо батьки підтримають запропоновані нами програми, то ми разом змінимо цілі і структуру міністерств, освіти і культури. Девізом цих міністерств має бути наступний: «Таланти і наука повинні бути доступні кожній дитині».
4. Необхідно зробити доступними нові, науково - обгрунтовані методи догляду за дитиною, а так само методи інтелектуального розвитку дітей - систему СВІТ, частиною якої є програма «Моцарт».
Система СВІТ призначена для того, щоб батьки змогли звільнитися від нав'язування помилкових поглядів на природу талантів, на яких заснована діяльність нинішнього освіти. Я впевнений, що саме тому батьки, які зайняли активну позицію в підтримці системи СВІТ, подарують таланти і високий рівень життя своїм дітям.
Коментар соціолога: До речі, експансія американської культури в інші країни викликана тим, що «міністерства культури» в США взагалі немає. Інакше кажучи, кожен талант - сам собі міністр. Насправді, таку розкіш може собі дозволити тільки та країна, яка в надлишку має приплив творчо активних іммігрантів. Для цих, уже готових, сформованих талантів і геніїв, які США збирають по всьому світу, існування «Міністерства культури», мабуть, було б тільки перешкодою.
До чого можна прагнути: Програма мінімуму і максимуму музичного розвитку і освіти
Визнання «нульового закону» призведе до того, що музична освіта має стати загальним, тобто спричинить за собою перебудову всіх частин системи освіти, від дошкільної до вузівського. Напевно, саме через ці, економічних міркувань педагоги не хочуть нічого робити. Що ж до населення, самих батьків, то тепер тільки в найбільш відсталих країнах і в найбільш неосвічених верствах населення не знають, що кожна дитина має музичним талантом.
Цей факт достовірно і науково, і навіть соціально встановлено: у країнах, де користуються так званими «музичними мовами» всі громадяни мають музичний слух.
Але якщо це так, то якими повинні бути перспективи, максимальні можливості музичного розвитку? На що може розраховувати батько, і що зобов'язаний знати педагог?
Над цим питанням мені довелося працювати, щонайменше, двадцять років. Я навчався в музичній школі, займався зі своїми братами по класу скрипки, грав в ансамблях, співав на естраді і в академічній хоровій капелі, складав пісні і, поміркувавши, майже силоміць примусив себе не стати професійним композитором, вибравши інший шлях ...
Тим часом в традиційній школі все залишалося по старому. Я переконався, що «традиційну освіту» не визнає «нульового» відкриття століття 20-го: «І все таки Земля крутиться!» - Сказав Галілей, як би не намагалися переконати батьків у зворотному традиційні педагоги. Проте, ніхто з вищих педагогічних чинів не намагався змінювати уявлення про музичну освіту, що існували до 17-го століття. Це було просто дивно спостерігати - всі ці десятиліття армія музичних педагогів займалася тим, що ретельно продовжувала тримати батьків в омані. Тобто, ніхто не збирався реалізувати наукові відкриття в педагогіку, закриваючи мільйонам дітей реалізувати свій талант.
Відомо, що без систематичного навчання, а саме, без освіти будь-який розвиток рано чи пізно зупиняється. Природно, виникає питання: Як має змінитися музична освіта у зв'язку з цим відкриттям? Коли вона повинна починатися і закінчуватися?
Але батькам ніколи чекати, поки не визнають наукові факти міністерство освіти, коли реорганізують органи управління культурою і почнуть, нарешті, правильно вчити в дитячих садах і в музичних школах. Батькам потрібно і можна діяти, тому що діти ростуть і упущеного часу не повернеш. Тому я спробую представити всі матеріали, результати і найбільш ефективні методи, які будь-якому охочому уважному батькові дозволять максимально реалізувати потенціал своєї дитини. За минулі десятиліття вдалося багато перевірити на практиці - тому непідтверджені на практиці рекомендації або теорії тут відсутні.
Примітка. Сьогодні нові галузі теоретичних досліджень лежать у сферах навчання в період вагітності, а також в областях екстрасенсорного або гіпнотичного навчання або кодування - вони не є предметом книги. Мета очевидна: звести до мінімуму всі витрати, пов'язані з навчанням. Наприклад, навчитися вводити навчальну інформацію вводити з комп'ютера безпосередньо в мозок. Інший напрямок: генетична зміна інтелектуального потенціалу. Третій напрям - прискорене навчання клонованих людей, оскільки, поки проблема генетичного припинення старіння не буде вирішена, клоновані люди, по всій видимості, будуть мати проблеми з їх вельми обмеженим терміном життя. Так що якщо ці теорії будуть перевірені і підтверджені практикою, то, можна собі уявити, що станеться: Можливо, батьки будуть отримувати з пологового будинку немовля, навченого або, - «закодованого», - усіма премудростям сучасної освіти!
Що таке максимум музичного розвитку? Програму максимум можна сформулювати наступним чином: Кожен батько може розвинути і виховати дітей, здатних стати не тільки музикантами, наприклад, виконуючими відомі твори, а й композиторами, сочиняющие музичними твори.
Саме цій меті - досягненню програми максимуму музичного розвитку і освіти - присвячена ця книга.
Однак спочатку батькам необхідно бути твердо впевненими, що це можливо, є звичайною справою, таким же, як навчити дитину читати і писати.
Коли - то в 60-і роки часто звучала популярна пісенька, слова з якої наведено в епіграфі. Мене в дитинстві ці слова вразили, але ніхто з дорослих не міг мені відповісти, чому в якому - то вогнищі «пісні складає будь-який», а в нашій столиці, в місті Фрунзе ніхто зі знайомих цим не займався?
Століттями традиційні педагоги втовкмачували, що навчити дитину читання можна тільки в 7 років, Але до 1990 року мені вдалося зруйнувати цей міф і довести, що дитина може навчитися читати - раніше, ніж ходити. Тепер кожен батько може покінчити з таким самим міфом щодо музичної грамоти. Незважаючи на те, що цей міф охороняється настільки ж наполегливо і ретельно, ви зможете навчити дитину нотній грамоті - раніше, ніж ходити. Зрозуміло, це можна зробити і пізніше.
Тут наводяться матеріали, необхідні для загального ознайомлення з методикою "Знати ноти - раніше, ніж ходити" і програмою, умовно званої "Моцарт". Як ви переконаєтеся, шляхів до знання нот в дитячому та дошкільному віці багато - стільки ж, як і до звичайної грамоті в методиці «Читати - раніше, ніж ходити», або в «Універсальній розвиваючої азбуки». Я переконаний, що батьки мають право мріяти, щоб їх дитина могла добитися таких успіхів у музичній творчості, яких забажає.

Про інші закони оптимального музичного розвитку і освіти
Як зробити так, щоб будь-який батько, якому традиційне загальну освіту в школі не дало музичної грамоти, все таки, міг зробити свою дитину музично освіченою? Перш за все, потрібно твердо усвідомити, Засвоїти деякі основоположні закони і принципи системи МИР.
Якщо йти традиційним шляхом, через музичні школи - нічого не вийде, окрім величезних витрат часу і коштів, з одного боку, і втрати в дитини бажання займатися музикою, з іншого. Мій досвід показав, що найкраще навчити цьому, знати ноти легше, раніше, ніж ходити, а не в більш старшому возрасте.Педагог-соціолог
До 1990 року мені вдалося перевірити на практиці основні елементи методики «Знати ноти - раніше, ніж ходити», і я думаю, що з часом всі усвідомлюють важливість зробленого цією методикою відкриття.
Таким чином, перший закон оптимального музичної освіти говорить: «Будь-якого звичайного дитини можна навчити знати ноти, раніше, ніж ходити».
Зрозуміло, це не будуть знання в обсязі середньої спеціальної музичної школи, достатньо знань в обсязі початкового курсу сольфеджіо. Для того, щоб здійснити це, батькам достатньо буде посібників, згаданих у цій книжці.
Закон оптимального розвитку здібностей до музичної творчості. Друге відкриття, про яке, на мій погляд, потрібно знати кожному з батьків, стосується подальших темпів музичного розвитку дитини,
дізнався ноти - раніше, ніж він почав ходити, Це відкриття я називаю законом оптимального творчого розвитку: «Будь-яка дитина в системі СВІТ може і бажає стати композитором у віці трьох років». Причому, виконавське мистецтво в цьому віці багатьох малюків цікавить значно менше, ніж твори власних творів.
Примітка: Ви повинні звернути увагу на те, що дитина в цьому віці зможе не тільки складати мелодії, а й записати їх нотами, за допомогою наших пільг, або на персональному комп'ютері.
Композитор - на три роки. Згодом, коли я почав шукати аналоги в історії, то виявив, що встановлений мною термін випереджає на три роки початок музичної творчості самого Вольфганга Амадея Моцарта, який спочатку творі, як відомо, записав нотами у віці 6 років. Але подальший аналіз показав, що метод батьків Моцарта, професійно володіли грою на музичних інструментах, не підходить для мільйонів батьків.
(В. І. Лазар - педагог - соціолог Московського дослідного інституту).

[Кравченко Мария]

Методи музичного розвитку дошкільника в домашніх умовах.


Музичний розвиток

Музичний розвиток дуже важливо для будь-якої дитини. І це зовсім не означає, що з малюка з пелюшок необхідно ростити геніального музиканта, але навчити його слухати, розуміти музику, насолоджуватися їй - в наших силах. Коли ж варто починати музичний розвиток і в чому ж воно має полягати?
Музичний розвиток сприяє цілісному формуванню особистості дитини. Під час слухання музики відбувається розвиток центральної нервової системи, м'язового апарату, полегшується процес соціалізації, розвивається художнє мислення, почуття прекрасного.
Від народження до 2 років
Як відомо, слухове сприйняття (не приклад зоровому) до моменту появи крихти на світло сформовано дуже добре. Ще перебуваючи в животику у мами, крихітка чує її голос.
Дитина повторює мову людей, звуки тварин. Нежива природа (стукіт дверей, наприклад) його абсолютно не цікавлять. Дослідниками відзначено, що лепет всіх дітей світу однаковий, незалежно від того, яка мова звучить навколо.
Звертаючись до брязкалець, варто зазначити, що вони виробляють найрізноманітніші звуки - глухі, тріскучі, як маракаси, або дзвінкі, як дзвіночок. При покупці намагайтеся підбирати якомога більший спектр звучань. Запропонуйте малюкові порівняти звуки різних брязкалець.
В даний час на ринку дитячих товарів велику нішу займають електронні музичні іграшки (мобілі, музичні килимки, електронні піаніно і ін.) Важливо, щоб відтворна музика була впізнанна і хорошої якості. Цінно ще й те, що для витягання звуку (мелодії) маляті буде потрібно зробити дію - ударити по клавіші, повернути важіль, поторкати іграшку і т. п. Це сприятиме формуванню причинно-наслідкових зв'язків на рівні "реакція - стимул", розвиваючи тим самим кору головного мозку.
Зовсім маленькій дитині ви інтуїтивно пропонуєте спокійні колискові перед сном, завзяті і ритмічні пісеньки під час неспання. Дворічному малюкові можна запропонувати вибрати самому, який варіант із запропонованих музичних уривків більше підійде, наприклад, для зарядки. Поясніть, що означає вираз "робити під музику". Діти чудово зрозуміють його сенс, якщо не соромитися перебільшено серйозно зобразити маршеві рухи під музику Гріга. Виходить? Немає. Під цю музику рухи повинні бути плавні і розмірені.
Безумовно, можна використовувати записи пісеньок з мультфільмів. Але не полінуйтеся внести різноманітність. Діти дуже добре сприймають "м'які" джазові композиції (з легко простежується головною темою). Їх вдало пропонувати перед відходом до сну. Приміром, підійдуть такі твори, як "Summertime" Дж. Гершвіна, "Осанна", практично будь-який твір Вебера. З репертуару класичної музики можна зупинитися на "До Елізи" і 14-й сонаті (Місячної) Бетховена, вальсах Грибоєдова, ноктюрни Глінки, "Пер Гюнт" Гріга, "Елегії" Массне. Для активного проведення часу візьміть італійську польку і 14-й концерт Рахманінова, турецьке рондо Моцарта, вальс Хачатуряна до драми "Маскарад", "Жарт" з оркестрової сюїти Баха.
Зараз існує безліч тематичних компакт-дисків з записами музичних творів, аранжованих для малюків. Це варіанти популярних творів без складних для дитячого вуха акордів і других тем. Практично звучить одна мелодія.
У будь-якому віці людині приємно і корисно слухати записи звуків природи - дзюркотливого струмка, бурхливого моря, що шарудить дощу ... Але не забувайте непорушне правило - розмовляйте з дитиною про те, що він почув. Запитайте малюка, чи сподобалося, про що він думав під час прослуховування, які почуття переживав. Адже може виявитися, що у нього виникають неприємні асоціації. Обговорюйте все, що почуто вперше, звертаючи увагу на емоційну сторону (які виникають відчуття, образи).
2-3 року - перші інструменти
У слуханні музики ми вже набили руку, і на зміну добрим старим, але вже обридлим брязкальцям приходять самі справжні музичні інструменти. У цьому віковому проміжку найбільш оптимально буде звернути увагу на ознайомлення малюка з музичними інструментами.
Барабан, можна бути впевненим, буде сприйнятий на "ура". Запропонуйте юному ударнику хлопнути по барабану долонькою, потім постукати пальчиком, поверхню можна погладити. Відбийте барабанну дріб; хоча подібні вправи малюкові ще не під силу, цим ви розширите для нього діапазон відтворюваних звуків і спонукаєте інтерес до подальших маніпуляцій. Палички поки варто відкласти в сторону, щоб уникнути травматизму.
Потім пропонуємо бубон - по суті, ускладнений варіант барабана - можна і бити, і дзвеніти. Покажіть дитині, як можна акомпанувати будь-яким мелодіям. Варіантів акомпанементу безліч. Найпростіший - удари на сильну частку - місця, які звучать більш сильно та чітко. Наприклад, "В траві сидів коник, зовсім як огуречік" і тремтіння бубонців на протяжні голосні. Відмінно підійде "Пісенька водяного", зокрема фраза "А мені літа-а-ать полювання" або "Крилаті гойдалки", тобто повільні мелодії.
На цих музичних інструментах краще всього показати, що таке темп і ритм. Малюки добре сприймають асоціацію з кроками. Топ ... Топ ... Топ ... (Робимо паузи в 2-3 секунди). Топ. Топ. Топ (у звичайному темпі, без пауз). Топ-топ-топ побігли (швидко). Тепер також пальчиками по барабану / бубну. Перевірте, чи зрозумів вас малюк, слухаючи дитячі пісеньки. Вони, як правило, демонструють чітко швидкий або повільний темп. У першому випадку підійдуть "А може бути ворона", "Пісенька Червоної Шапочки", "Танець маленьких каченят". Повільний темп відмінно проілюструють "Пісенька водяного", "Пісенька Черепахи і Левеня", "Колискова ведмедиці".
Важливо те, що прослуховування дитячих пісеньок ініціює співочу активність малюка, сприяє розвитку мови, збагачує пасивний словник. Спроби підспівувати внесуть внесок у розвиток артикуляційного апарату, а співвідношення музичної теми з улюбленим мультфільмом дозволить створити позитивний настрій, поліпшити емоційний стан. Діти зазвичай не соромляться співати вголос, якщо тільки "добрі" дорослі не сказали колись щось невтішне про такий співі. Не допускайте подібного, інакше доведеться виправляти допущені промахи - особистим прикладом безстрашно демонструвати любов до співу.
Наступний крок - показати різну тривалість звуку і ритм. Отже, лівою рукою повільно й ритмічно (раз в дві секунди) б'єте по барабану, потім додаєте праву (кожну секунду). У нас виходить на один удар лівою - два удари правою. Тепер запропонуєте малюкові "замінити" вашу ліву руку - спочатку хай покладе долоньку зверху і відчує ритм, потім тихенько прибираєте свою долоню. І перед нами - тандем ударників! Далі міняєтеся "партитурами", прискорюєте або сповільнюєте темп, міняєте співвідношення ударів (1:4) і т. д.
А тепер - ложки. Їх навіть купувати не треба. Напевно, знайдеться в господарстві пара дерев'яних ложок. Складіть їх тильними сторонами, скріпіть кінці для зручності гумкою. Для первинного ознайомлення цілком достатньо. Тримати ложки потрібно за скріплені кінчики, не стискаючи занадто міцно, інакше, будучи стислими, вони не видадуть стукоту. Дітям не так просто правильно взяти ложки, куди звичніше схопити міцніше, як брязкальце. Буде потрібно домогтися деякої розслабленості. Звучання ложок традиційно поєднується з народними піснями і попевками, але підійде і практично будь-яка ритмічна мелодія ("Танець маленьких каченят", "Антошка", "Якби не було зими"). Якщо раптом знайдете у продажу тріскачку, її теж можна запропонувати дитині. Так само, як і ложки, цей інструмент вимагає певної координації рухів для видобування звуку. Тут необхідна узгоджена робота м'язів кисті та передпліччя. Грою на тріскачка зручно супроводжувати речівки, частушки (можна використовувати "Частушки бабок Ежек").
Після 3 років можна запропонувати малюкові металофон. Мелодійні гамми здатні надихнути дитяча творчість - подібного їхні маленькі вушка ще не чули. При цьому треба врахувати, що паличку слід тримати легко, не стискав, інакше звук не вийде чистим. Цей момент малюки "ловлять" не відразу, але з часів все почне виходити.
4 роки - слухаємо музику
Чотирирічний слухач вже досить досвідчений, як і раніше допитливий, непосидючий і нетерплячий. Саме зараз велику частину часу варто приділити слуханню музики.
Прослуховуючи музичний твір, малюк легко розбереться з темпом і вичленує відомі йому інструменти. Пора розширити його кругозір, познайомити з новими музичними інструментами. Це дозволить при прослуховуванні музики діяти важливу психічну функцію - аналіз, який необхідний для розумового розвитку малюка. Володіючи новими знаннями, дитина готова до відвідин консерваторії. Можна передбачити культурний похід переглядом відеозаписів з концертами, проаналізувати і обговорити почуте.
Музика, виявляється, може розповісти про себе дуже багато. Не тільки про темп, ритм і склад інструментів. Познайомимося із словами "мажор" і "мінор". Зробити їх доступними для розуміння дитини допоможуть антоніми весело - сумно. І запропонувати визначити, якому твору що підійде. Для мінору можна взяти "Хвороба ляльки" Чайковського, а для мажору "Турецьке рондо" Моцарта. Мажор - завжди впевнений, радісний, бравірують, мінор - сумний. Ще простіше для дітвори визначати характер музики таким чином: мажор - хочеться сміятися, мінор - хочеться плакати. Малюкові потрібно вибрати, що краще робити під звучну музику, і "поставити діагноз".
Щоб закріпити цей матеріал, добре потренуватися на наступних музичних творах. Мінор - "Перша втрата" Шумана, "Танець маленьких лебедів" Чайковського, російська народна пісня "У полі береза стояла". Мажор - "Італійська полька" Рахманінова, "Клоуни" Кабалевського, "Чунга-чанга". Тепер ще більш дивно звучать слова, але пояснити їх ще простіше: стаккато - різко, уривчасто і легато - плавно, сповільнено. При виконанні стаккато кожен звук "говорить" окремо, чекає своєї черги, а в разі легато - звуки "перетікають" один в іншій. Наприклад, "У полі берізка стояла" - очевидне легато, пісня "Усмішка" - безперечне стаккато.
Ну і, звичайно ж, варто організувати знайомство з більш широким колом музичних інструментів. Малюкові вже добре відомі ударні. З групи клавішних цілком можливо показати фортепіано, згадайте про орган, клавесин (їх малюк побачить в консерваторії). Групу духових представлять флейта, труба. Добре, якщо спільно із звучанням можна буде показати зображення інструменту.
Розкажіть малюкові перед походом в консерваторію про правила поведінки в цьому місці. Поясніть, що під час виконання не прийнято розмовляти, вставати з місця, шуміти. Для початківців пропонуються абонементи на концерти, нетривалі за часом. Можна відвідати концертний зал Російської академії музики ім. Гнєсіних. Тут проводяться недільні денні концерти; в числі інших творів виконуються етюди Ліста (наприклад, "Хоровод гномів"), музика Гріга до п'єси Ібсена "Пер Гюнтх", Сен-Санс "Карнавал тварин". Буде дуже непогано, якщо під час першого відвідування консерваторії малюк почує вже знайомі твори - це дозволить ясніше оцінити різницю між відтворенням з диска і "живим" звучанням. Для перших відвідин можна вибрати цикл п'єс Кабалевського, твори малих форм Моцарта, фольклорні пісні. далі вибирайте музичну казку "Вовк і семеро козенят", опери "Казка про мертву царівну і сім богатирів", "Ріккі-Тіккі-Таві", "Кресало".
Не менш цікаво для малюка будуть відвідини Російського центру музейної педагогіки дитячої творчості в Державному Російському музеї. Туди можна піти з дитиною двох років, наприклад, на абонемент "В художньому музеї разом з мамою", "Ігри зі звуками і фарбами". Для 4-річних малюків пропонується абонемент "Зустрічі з прекрасним".
У Московському міжнародному будинку музики увазі малюків і їх мам запропонують казковий концерт "Коник-Горбунок" і "Казку про царя Салтана" по однойменній опері Римського-Корсакого. У Московському театрі Нова опера ім. Е. В. Колобова увазі юних слухачів представлять оперу "Котячий будинок".
Можна також відвідати дитячий музичний театр ім. Н. Сац з багатим репертуаром спектаклів для малюків.
Цікаві спектаклі можна подивитися в музичному театрі "Експеримент видання". Найбільшим успіхом користуються постановки "Кошеня на ім'я Гав", "Летючий корабель", "Кішка, яка гуляла сама по собі".
У віці 4 років корисно познайомитися з таким прийомом, як медитація під музику. Зовсім недавно був пройдений криза трьох років (або ви ще в процесі), малюк усвідомлює себе в навколишньому світі окремо від вас, відчуває себе незалежною особистістю, але це не так вже й просто. Спробуйте з дитиною медитувати. Важлива умова - врівноважене, спокійне емоційний стан батьків. Вибирайте спокійну, прозору музику, без тривожних звуків. Рекомендовані твори: композиції Китаро, "Спектральна сюїта" Стіва Халперна, "Вечірня серенада" Шуберта, "Пісня Сольвейг" Гріга.
Вам знадобляться також м'які пастельні або масляні олівці, лист паперу. Час медитації - 20-30 хвилин. Укладіть малюка в затишне, тепле місце, приглушите світло, увімкніть обрану музику і починайте розповідати історію. Приблизно таку:
"Це було давним-давно (або зовсім недавно). У далекій країні жили Сонце і Світло. Вони дуже любили один одного. І коли у них з'явився Промінець, вони були щасливі. Промінець ріс дуже швидко, зігрівав всіх своїм теплом і дарував радість оточуючим. Його вчили кращі мудреці, і він почав розуміти мову звірів і птахів, мову вітру і хвилі. Коли Промінець підріс, він вирішив відправитися подорожувати, щоб допомагати всім іншим. І під час мандрів побачив чудовий будинок, в ньому звучала музика. Він зайшов туди і побачив те, що йому було так потрібно ...". Тепер запропонуєте малюкові намалювати, що побачив Промінець. Те, що насправді необхідно йому самому. Якщо дитина не захоче малювати, хай розповість.
У цій вправі музика допомагає малюкові розслабитися, ідентифікувати себе з героєм казки, а значить, відчути себе коханим і щасливим. Цей образ сім'ї надає позитивний вплив, подорож ілюструє розумну самостійність.
5-6 років - все "по-дорослому"
У віці 5-6 років в дітях творча жилка буквально б'є ключем, але при цьому вже набагато більш дисциплінована, ніж рік-другий тому. Творити і чинити шум - нагальна потреба дошкільника. Тобто саме час перейти від слухання до відтворення.
Пропонуємо вам організувати музичний шумовий оркестр. Це досить гучне захід, для якого потрібно і фонова музика, яка створить необхідний настрій, задасть ритм. Підійдуть африканські або японські барабани, маракаси.
Не менш захоплюючий і процес виготовлення інструментів. Стануть в нагоді банки з водою, скляні та пластикові пляшки з горохом, квасолею, гречкою, бубни, ложки, гребінець, відра, гумові кулі, навіть рахунки. Підійде все, за допомогою чого можна отримати хоч якийсь звук.
Поставивши музичний твір, слухаємо його, вникаємо, створюємо настрій. Після цього намагаємося доповнити звучання своїми силами. Краще спробувати всі інструменти, потім роздавати переваги. Можливо, спочатку у малюка не вийде ніякої мелодії. Якщо він просто б'є інструментами, не переривайте дійство. Це відмінний спосіб позбутися від негативних емоцій, розрядитися. Наступного разу почнеться процес синтезу, творення. Заняття буде ефективнішим, якщо в ньому візьмуть участь двоє-троє дітей. Робота ускладнюється, але збільшується і кількість вирішуваних завдань. Доведеться навчитися слухати один одного. Для вас же це можливість оцінити емоційний стан свого чада і дати йому можливість імпровізації.

[Кравченко Мария]

У цьому віці продовжуємо розширювати репертуар музичних творів, які можна запропонувати дитині для прослуховування. Підбирати музичні твори потрібно відповідно настрою малюка. Ви зможете позитивно впливати на його емоційний стан. Для 5-6-річних дітей рекомендується використовувати наступний репертуар:
• при перевтомі - "Ранок" Гріга, "Полонез" Огінського;
• при поганому настрої - "До радості" Бетховена, "Аве Марія" Шуберта;
• при вираженій дратівливості - "Хор пілігримів" Вагнера, "Сентиментальний вальс" Чайковського;
• при зниженні уваги - "Пори року" Чайковського, "Місячне світло" Дебюссі, "Мрії" Шумана.
Спираючись на цей список, ви можете доповнювати його, враховуючи смаки і потреби свого малюка.
Євгенія Вахмінцева, педагог
Стаття надана журналом про маму і дитину "Мама і Малюк",



Методи музичного виховання.

Основні педагогічні методи (наочний, словесний, практичний) застосовні і в музичному сімейному вихованні.

Наочно-слуховий метод - основний метод музичного виховання. Якщо дитина росте в сім'ї, де звучить не тільки розважальна музика, а й класика та народна музика, він, природно, звикає до її звучанням, накопичуючи слуховий досвід в різних формах музичної діяльності (активних і пасивних більше, Націлених на безпосереднє заняття музикою і використання її як фону для іншої діяльності).

Наочно-зоровий метод у сімейному вихованні має свої переваги. У дитячому садку з дітьми використовуються зазвичай великі за розміром репродукції картин, ілюстрації, якість яких не завжди високо. Удома ж є можливість показати дітям книги з репродукціями картин, розповідаючи про епоху, коли була складена музика, народних традиціях, обрядах, познайомити із зображеннями предметів побуту, одягу. Розгляд репродукцій картин, відповідних за настроєм звучала музиці, збагачує уявлення дітей про мистецтво.

Словесний метод також важливий. Короткі бесіди про музику, репліки дорослого допомагають дитині налаштуватися на її сприйняття, підтримують виник інтерес. Під час слухання дорослий може звернути увагу дитини на зміну настроїв, на зміни у звучанні (як ніжно і сумно співає скрипка, а тепер тривожно і похмуро зазвучала віолончель, як виблискують і переливаються звуки челести, трикутника, як сумно звучить мелодія).

Практичний метод (навчання грі на музичних інструментах, співу, музично-ритмічним рухам) дозволяє дитині опанувати певними вміннями та навичками виконавства і творчості.

Успішність застосування всіх цих методів залежить від загальнокультурного і музичного рівня дорослих, їх педагогічних знань і здібностей, терпіння, бажання зацікавленість дітей музикою.

Іноді батьки, прагнучи, щоб їх дитина досягла неодмінно найвищих результатів (наприклад, у грі на музичному інструменті), насильно змушують його довго займатися, годинами грати вправи. Якщо ж малюк не справляється з завданнями, його карають. Будь насильницький метод неприйнятний у вихованні, тим більше на заняттях мистецтвом.

На жаль, деякі вчителі музичних шкіл, займаючись з маленькими дітьми, допускають зайву строгість, вимогливість, не враховуючи бажань і можливостей дитини. Це часто призводить до того, що навіть обдаровані діти втрачають інтерес до музичних занять, а іноді і до музики взагалі. У хлопців надовго закріплюються негативні емоції, отримані під час навчання, які породжують потім негативне ставлення до музики.

Педагог повинен зуміти переконати батьків, що тільки зацікавленістю можна домогтися успіху в музичному розвитку дітей. Потрібно широко використовувати ігрові ситуації, дотримуватися міри в заняттях, стежити, щоб діти не перевтомилися, не почали нудьгувати. Необхідно враховувати, що дошкільнята не в змозі довго займатися однією справою, потрібна зміна музичної діяльності, застосування різних її видів, наочності.

Відомо, що зацікавленість дітей чим-небудь дорослий може тільки, коли він захоплений сам. Якщо дитина відчуває таке ставлення дорослого, захоплення красою музики, він поступово теж визнає музичні цінності. Якщо ж дорослий виявляє байдужість, воно передається і малюкам. Тому дуже важлива культура спілкування дорослого з дітьми.

Музичне виховання в домашніх умовах проходить індивідуально. Дитина повинна відчувати себе захищеним, коханим, перебувати в насиченому позитивними емоціями оточенні.

Консультуючи батьків, педагогу-музиканту дошкільного закладу необхідно розповідати про досвід музичного виховання, накопичений дитиною в дитячому саду, щоб вони могли використовувати його будинку, давати рекомендації щодо використання доступних і ефективних методів і прийомів музичного виховання в сім'ї.

[Кравченко Мария]

Форми організації музичної діяльності дітей в сім'ї.



Музична родина
(Спільне дозвілля дітей та батьків)

План проведення:
Конкурси:
1. Домашнє завдання. Привітання команд (пісня, вірш, частівки, проза)
2. Конкурс "Вгадай мелодію" Музичний номер.
3. Конкурс танців (вальс, полька, танечна) Ігри з глядачами
4. Конкурс "Вгадай, на чому граю"
"Сімейний оркестр":
1 "Ах, ви сіни",
2. "Як у наших у ворот"
3. "У полі береза"
Музичний номер: Дитячий оркестр "Калинка"
5. Творче завдання "Музичний кліп"
(Інсценувати пісню в костюмах)
Слово у журі: привітання, нагородження.
1 - "Музична сімейка"
2 - "Весела сімейка"
3 - "Приз глядацьких симпатій"
Приготувати: Емблеми, Костюми, оформити зал (музичної символікою, музичними інструментами, сімейними фотографіями) ПРИЗИ.
Конкурс "Музична сімейка"
Ведуча: Добрий день, дорогі мами, тата, бабусі, дідусі і діти! Всі ви сьогодні повноправні господарі свого сімейного свята. Адже відпочинок всією сім'єю, ігри розваги - це завжди здорово. Я думаю, всі хто тут зібралися, люблять музику. Тому наш сімейний конкурс називається "Музична сімейка".
Ви будете змагатися в умінні співати, танцювати, і перетворюватися в
казкових героїв, відрізняти музичні інструменти грати на них.
Отже, я запрошую команди зайняти свої місця:
"Скрипковий ключ", "Домісолька", "Чарівна скрипка".
Прошу, дорогі друзі привітати їх оплесками.
А оскільки це конкурс, і нам не обійтися без журі. Сьогодні у нас присутні
(Представлення журі - 3 чол.)
Дорогі друзі! А допомагати мені вести наш конкурс буде принцеса МІНОТКА!
(Забігає принцеса МІНОТКА)
Мінотка: Добрий вечір друзі! Дуже рада бачити вас.
Ведуча: Ну ось, всі музичні сімейки в зборі, журі на місці, можна починати наше веселе змагання.
Мінотка: Але спочатку, непогано було б, познайомиться, І я оголошую перший конкурс "Привітання", де команди повинні привітати один одного і розповісти трохи про себе. (Домашнє завдання)
1. "ПРИВІТАННЯ" (виступ команд)
Ведуча: Прошу журі оцінити конкурс. А ми продовжуємо, наступний конкурс "Вгадай мелодію". У цьому конкурсі команди повинні вгадали п'ять мелодій, сказати як вони називаються, за правильну відповідь - 1 бал
2. "Вгадай мелодію"
зразкові мелодії:
1. "Буратіно"
2. "У траві сидів коник"
3. "Якби, не було зими"
4. "Антошка"
5. "Пісенька левеняти й черепахи"
6. "Чунга-чанга"
7. "Два веселих гуся"
8. і. т. д.
Ведуча: А зараз журі прошу підрахувати очки, а глядачам пропоную послухати пісню "УСМІШКА" (АБО БУДЬ-який МУЗИЧНИЙ НОМЕР)
ЖУРІ: За підсумками, 1 і 2 конкурси
Мінотка: Здорово, молодці! оплески командам. Ми продовжуємо, наступний конкурс "СІМЕЙНИЙ ТАНЕЦЬ" журі прошу уважно стежити за виконанням цього конкурсу
3. "СІМЕЙНИЙ ТАНЕЦЬ"
(Команди самі вибирають танець за картками)
Вальси, польки, танцювальні мініатюри
Ведуча: Молодці! Думаю, всі команди впоралися із завданням відмінно. Поки наші музичні сімейки відпочивають, а журі підводить підсумок, ми проведемо конкурс з глядачами.
МІНОТКА загадує музичні загадки (приз - цукерка)
Мінотка: Ну що, втомилися, хлопці, відгадувати мої загадки, а зараз ми відпочинемо дружно танцювати підемо.
МАСОВІ ТАНЦІ: "ЛАВАТА", "Бугі-Вугі", "ТАНЕЦЬ-СИДЯЧИ"
(На розсуд)
Ведуча: Дякую всім, можете займати свої місця, а журі прошу оголосити загальний підсумок конкурсу. (Виступ журі)
Мінотка: А ми продовжуємо наш конкурс, наступне завдання "СІМЕЙНИЙ ОРКЕСТР", нашим командам потрібно самим вибрати собі інструменти, але для цього вони повинні їх вгадати. (За ширмою інструменти Мінотка на них грає - команда вгадує інструмент і забирає його)
4. "СІМЕЙНИЙ ОРКЕСТР".
Ведуча: Тепер інструменти у вас в руках і вам потрібно вибрати мелодію, яку ви будете виконувати. Вам пропонується три стрілочки - підходьте, вибирайте.
Діти вибирають (на стрілочки - "Ах ви, сіни", "Як у наших у ворот", "У полі берізка стояла") Команди виконують мелодії
Мінотка: Дякую, команди! Ви просто здивували нас всіх! А зараз послухайте виступ ансамблю російських народних інструментів!
Оркестр дітей виконує р.н.п. "Калинка"
Ведуча: Надамо слово журі.
Ведуча: А тепер заключний конкурс нашого вечора! Музичний кліп!
Наші учасники повинні за короткий час придумати кліп на пісню, переодягнувшись у казкових героїв, тобто зобразити жестами та мімікою сюжет своєї пісні.
Конкурс "Музичний кліп"
(Кліпи: "Антошка", "Два веселих гуся", "Чунга-чанга")
Ведуча: Поки журі підбиває загальний підсумок, ми всі дружно виконаємо з вами пісню: "Як здорово, що всі ми тут сьогодні зібралися"
Ведуча: Ну що, друзі мої настає урочистий момент - закінчився наш конкурс і я представляю слово журі, оголосити загальний підсумок і назвати переможців.
Нагородження
Ведуча: Дорогі друзі! Я дякую сім'ї за участь у конкурсі, а журі за об'єктивні оцінки, бажаю вам, щоб після нашої зустрічі ви стали ще дружнішими і музичнішими, не втрачайте почуття гумору, щастя вам, здоров'я і всіх благ. До побачення, до нових зустрічей.
Мінотка: А я дарую вам солодкий пиріг - "Сім нот" і запрошую пити чай.

Тема: «Музичне виховання
в сім'ї »



Кудрявцева А.А., методист ЦДО СПбАППО
Музично-педагогічна освіта батьків вихованців ДНЗ.
Методичні рекомендації

У дошкільному дитинстві багато музичні враження дитина, як правило, отримує не стільки від самої музики, скільки від емоційної реакції близьких - матері, батька, бабусі, дідусі та інших дорослих.
У мистецтві, особливо в музиці, дитині необхідно бути свідком емоційного впливу, йому потрібен емоційний приклад. Це один з основних музичних уроків дитинства. Самим дорослим необхідно не тільки володіти достатнім рівнем музичної культури, любити музику, знати її, а й розуміти самоцінність дошкільного періоду дитинства для входження дитини у світ музики.
Відомо, що діти по різному реагують на музичні твори: Одні з них зацікавлено слухають музику, виявляють емоційну чуйність, адекватну змісту музично-художнього образу, діляться отриманими враженнями, інші воліють активну участь в різноманітних видах дитячого музично-виконавської діяльності (музично-ритмічні рухи, спів, Гра на дитячих музичних інструментах), треті з визначеної потенційної готовністю до музичної творчості успішно виконують творчі завдання (орієнтуються на запропонований музичний образ, пошук варіантів рішень, самостійність дій). Все це говорить про те, що кожна дитина унікальний і неповторний, а завдання дорослого - сприяти розвитку комплексу його музичних здібностей.
Саме взаємодія ДОП і сім'ї у музично-освітньому просторі сприяє розвитку музичності, формуванню елементарних уявлень про музичне мистецтво, емоційно-пізнавального інтересу дитини до музики, створення передумов для сталого інтересу до музикування.
Музично-педагогічна освіта батьків в ДНЗ передбачає максимальну активізацію дорослих з урахуванням їх можливостей і переваг. Це може бути інформація для батьків про майбутнє свято, рекомендації для домашнього музикування, спільного виготовлення до свята атрибутів, елементів костюмів і оформлення залу, музичних іграшок і т.д. Крім цього, корисно залучати батьків для участі у святі як виконавців пісень, танців, для читання віршів, гри на музичних інструментах.
Дуже часто в процесі підготовки такого свята або вже на святі відбуваються дивовижні відкриття: Дорослий раптом розуміє, що його дитина талановита; дитина здивований активністю батьків, бо, виявляється, вони вміють музикувати або читати вірші, привертаючи тим самим захоплену увагу всіх учасників.
Досвід показує, що музичне свято об'єднує дорослих і дітей для сприйняття музики, сприяння і співтворчості у музикуванні, але ж це так важливо для досягнення взаєморозуміння в сім'ї.
Особливо привабливо проведення «Музичної вітальні». Тут пропагуються кращі традиції музичного освіти.
У «Музичній вітальні» проходять творчі зустрічі педагогів, музикантів, звернені до батьків, матерям, бабусям і дідусям, до педагогів, до всіх, кого цікавлять проблеми музичного виховання дошкільника. Спеціалісти - композитори й артисти, педагоги і музикознавці, батьки та психологи, вчені і практики - розповідають, як слід долучати дитину до світу музичного мистецтва; як сьогодні, в умовах неймовірної насиченості музично-звукового простору виділити істинні цінності. Про специфіку музичної освіти дорослих і дітей, про труднощі і радощі відкриття разом з дитиною музики і ще про багато іншого, що стосується музичного мистецтва, можна дізнатися в «Музичній вітальні». Наприклад, можливі такі тематичні зустрічі в «Музичній вітальні»:
Музичне виховання в сучасному світі
Чому діти люблять музику
Музичні вікторини
Традиції домашнього музикування
Мамина пісня (колискові пісні народів світу)
Музика і здоров'я дитини
Казковий світ музики (Н.А.Рімскій-Корсаков, П. І. Чайковський, М.П. Мусоргський)
Емоційний розвиток дитини і музика
Музичний фольклор дітям (пісні, потішки, примовки, Ігри)
Музикує разом з нами (граймо разом на музичних інструментах)
Молодій родині про музичний розвиток дитини
Вплив сімейних традицій на музичне виховання дітей
Свята в сім'ї (дні народження)
Ми їдемо в музичний театр
Тато, мама, Я - музична сім'я
Іншою цікавою формою музичного освіти батьків є «Музична газета». У зміст газети можуть бути включені різноманітні матеріали. Так, наприклад:
«Для чого потрібна музика?»
Музика - світ радісних переживань. Відкрити для дитини цей світ - значить розвивати в нього здібності: Музичний слух і емоційну чуйність. З цією метою необхідно виховувати любов та інтерес до музики, долучати дитини до різноманітних видів діяльності: співу, ритміки, гри на дитячих інструментах. Якщо дитину долучають до активної практичної діяльності, то відбувається розвиток всіх його здібностей (активізується творчість) і початкове формування музичного смаку. Розвиток музичного смаку і емоційної чуйності в дитячому віці створює фундамент музичної культури людини як частини його общедуховной культури в майбутньому.
«Уроки великого Карузо»
Спів - основний засіб музичного виховання. Воно найбільш близько і доступно дітям. Ось чому спів весь час присутній у житті дитини, заповнює його дозвілля. Спів сприяє розвитку мови. Батьки бувають задоволені, коли їх діти дуже голосно співають пісні дорослого репертуару. Це серйозна помилка. Важливо стежити за тим, щоб діти співали спокійно, без надриву і крику. Дорослі пісні розраховані на діапазон дорослої людини, а діти, виконуючи їх, займаються наслідування і зривають голос. Потрібно берегти дитячий голос, стежити за тим, щоб діти співали природним голосом, не форсуючи звук, не говорили занадто голосно. Крик псує голос, притупляє слух і негативно впливає на нервову систему.
«Музика на кухні»
Цікаво, що навіть кухонне начиння може бути музичним інструментом. Почнемо з звичайних ложок, краще взяти дерев'яні. Ложки затискають між пальцями в одній руці і ударяють ними в потрібному ритмі об долоню іншої руки. З каструлі, верх якої туго обтягнутий щільним поліетиленом, вийде барабан. А ще можна підвісити на мотузці алюмінієві каструльки і коновки і вдаряти по них ложкою. Якщо не бити, що є сили, то вийде відмінний музичний інструмент. Можна спробувати заспівати разом з дитиною його улюблену пісню в супроводі цих «музичних інструментів».
Якщо Вам це сподобалося, то, використовуючи інші предмети «світу посуду», виконаєте народну пісню «Світить місяць» у супроводі таких «музичних інструментів», як склянки, терки, тарілки, каструля з кришкою.
«Музичний словник»
Грецьке слово «мелодія» означає «спів», «наспів». У музичній науці мелодію визначають як одноголосно виражену музичну думку. Це виразний наспів, який може передати різні образи, почуття, настрої. Є музичні твори, зокрема, народні пісні, які складаються з однієї тільки мелодії. У професійній музиці мелодію доповнюють інші компоненти - гармонія, інструментування, різні прийоми поліфонічного письма. Великий композитор Д. Д. Шостакович назвав мелодію «душею музичного твору».
У роботу з батьками можливо включити й інші рубрики, наприклад: «Музиканти посміхаються», де пропонуються жарти та кумедні історії з музичного життя; «Мама і тато, візьміть мене за руки», де є інформація про дитячі театрах і їх репертуарі.
Ефективною формою взаємодії з батьками є консультація. Рекомендуємо наступну тематику: «В гості до музики», «Розвиток музичних здібностей в дошкільному віці», «Що таке музикальність», «З історії походження музичних інструментів», «Музика у Вашому домі» і др.
Таким чином, музично-педагогічна освіта батьків вихованців ДНЗ може сприяти не тільки виникнення уваги дорослих до розвитку особистості дитини в музичній діяльності, а й до його музичним інтересам, проявам музичних можливостей, творчих задатків.
Рекомендовано література
Арнаутова Є.П. Педагог і сім'я. М., 2002
Бочарова Н.І., Тихонова О.Г. Організація дозвілля дітей у сім'ї. М., 2001
Вітакер К, Бамберрі В. Танці з сім'єю. Сімейна терапія: символічний підхід, заснований на особистісному досвіді. М.. 1997
Доронова Т.Н. та ін Разом з сім'єю. М., 2005
Доронова Т.Н. і др. Дошкільний заклад і сім'я - єдиний простір дитячого розвитку. М., 2001
Кутузова І.А., Кудрявцева А.А. Музичні свята у дитячому садку. М., 2005
Ткаченко Т.Б. Дитячий сад і філармонія. Ж. «Дошкільне виховання» № 5-2003

________________________________________
Стаття опублікована на сайті "СПбАППО | | Санкт-Петербурзька академія післядипломної педагогічної освіти":

[Кравченко Мария]

Батькам про закони оптимального музичного розвитку і освіти
«У вогнищі, в багатті поїдемо з тобою,
Там пісні складає будь-який!
І якщо пісня, пісня виходить,
Те море, море, море посміхається ... »
Хотілося б, щоб будь-який батько, навіть не знайомий з музичною грамотою, Міг виховати талановитих в музичному відношенні дітей без особливих додаткових витрат. Причому, важливо зуміти виховувати так, щоб дитина вільно володів сучасної музичної культурою. Це означає, що людина може не тільки читати і виконувати почуті музичні твори по нотах і на слух. Крім того, музичний розвиток можна вважати повним тоді, коли дитина відчуває потребу складати і записувати музику, наприклад, пісні, найбільш повно виражаючи таким способом свій емоційний стан. Так, відомо, що в російській домашньому вихованні дворян твір і виконання романсів на честь улюблених дам було ознакою культурного рівня, який був втрачений після того, як всюди було встановлено нинішнє «традиційну освіту».
«Основний закон» розвитку музичних здібностей
Спочатку мене, також як багатьох, цікавило питання: чому одні люди мають музичний слух, інші - ні? Що - то підказувало, що в природі не повинно бути такого поділу людей.
Виявилося, що всі люди можуть бути «музичними«, оскільки володіють потенційною, генетичної здатністю з народження мати музичний слух! Це можна назвати основним, точніше навіть «нульовим» відкриттям, і було дуже дивно було виявити, що багато хто про це не знали, та й не знають досі.
У результаті нестачі інформації для батьків чимало дітей залишаються без музичного слуху. Чому ж, вільно чи мимоволі, створюється така різниця між людьми? Знайти відповідь на це питання означало вирішити половину проблеми. Незабаром стало зрозуміло, що саме традиційне, застаріле виховання і освіта є причиною того, що у багатьох людей ця «загальна музична здатність» виявляється не затребуваною. Погляди, якими керуються навіть сучасні, але традиційні педагоги, застаріли ... на триста років. По суті, вони скажуть чекати, коли ці музичні здібності проявляться, в результаті - втрачають час. Навіть такий педагог - новатор, як Марія Монтессорі, у першій половині XX століття вважала, що розвивати дитину можна тільки ... з трьох років.
Разом з тим, я виявив, що ще в XVII столітті освічені батьки, на відміну від педагогів, знали, що здібності самі по собі не приходять, їх треба розвивати. Так вважав і діяв, наприклад, батько Моцарта: відразу після народження сина він заявив, що виховає геніального музиканта, і став з ним займатися. Приблизно так само діяли батьки інших великих музикантів. Тобто, здавалося б, що проблема виховання талантів і геніїв була давно вирішена батьками.
Що відбувається з музичними талантами?
Досліджуючи музичну освіту, програми та методи навчання, я спочатку був вражений відсталістю «сучасної» педагогіки: Невже не можна було довести цей «основний» закон і методи Моцарта до кожного батька і педагога, а не тримати їх у невіданні? Виявилося, що не можна тому, що цього не хочуть ... педагоги, вірніше, їх вище керівництво. Сами - то рядові педагоги щиро хочуть навчати, але марно: Їх озброїли такими знаннями і методиками, які не дозволяють зберегти таланти.
Факти. Я переконався в цьому остаточно тільки до 1999 року, пройшовши всі наукові та адміністративні інстанції, поговоривши з керівниками науки і освіти. Виявилася «страшна таємниця»: Багато вищі керівники, «академіки педагогіки» і чиновники з міністерства натякали, або сказали прямо, що знають правду про музичні здібності. Але при цьому вони були переконані в тому, що необхідно регулювати чисельність, «поголів'я», так би мовити, музично обдарованих людей. Так, виправдовуючи свою позицію, один редактор журналу «Сім'я і школа» (!) Мені написав: «А може в тому, що талантів мало - є сенс?», І обережно намагався переконати мене. Але, насправді, словами справа не обмежується. Я виявив, що ті, хто бачить сенс своєї педагогічної діяльності в обмеженні числа талантів, готові до будь-яких активних дій і роблять це з якимось особливим смаком. У мене був випадок переконатися в цьому на факультеті психології в МГУ, коли я став свідком, як з книжкового кіоску для студентів вилучалися «шкідливі» книжки з раннього розвитку обдарованості дитини.
Отже, можна вважати твердо встановленим, що об'єктивних, природних перешкод до того, щоб діти виросли з музичним слухом, ні, є тільки суб'єктивні, що залежать від чиєї - то волі. Я спеціально звертаю увагу батьків на те, що небезпека штучного стримування як формування здібностей, так і розвитку талантів надзвичайно велика. Упевнений, що катастрофічні революції, реформи і перебудови, кризи і низький рівень життя - це свідчення нестачі талантів у верхах. Подолати цю небезпеку можна лише спільними зусиллями всіх зацікавлених батьків - недарма застарілі погляди зберігаються ні багато ні мало - більше 300 років після появи методики Моцарта. Для звільнення здібностей дітей батькам за все - всього необхідно дізнатися методи інтелектуального розвитку здібностей: Талановиті діти зуміють створити щасливу країну.
Також як всі батьки, я переконаний у безглуздості обмежень на розвиток здібностей - це такий же «залізна завіса», яким намагалися відгородити країну від решти світу. Виявився явний конфлікт інтересів батьків, з одного боку, і педагогів, з іншого.
Хто винен у проблемах батьків та дітей
Не обмежившись походами по поверхах міністерства освіти, я розмовляв з депутатами Державної Думи, потім пройшов урядові коридори Білого Дому. Виявилося, що проблема талантів може бути вирішена тільки на рівні президента, і я пройшов по кремлівським кабінетах. Саме тут відхиляються дев'ять з десяти обговорених і прийнятих законів, не кажучи вже про постанови уряду. Цей екскурс у владу виявив, що вся структура, яка мала б допомагати батькам виховувати, розвивати і навчати дітей, не займається вирішенням цих завдань. Більше того, діє з точністю навпаки .... Всі підступи до вищих урядовим чиновникам зайняли лобісти від тих, хто переконаний, що число талантів потрібно обмежувати. Одні чиновники старанно створюють нам, батькам, проблеми, по своїй простоті і незнання, інші - внаслідок, м'яко скажемо, лукавства. Найбільше мене стривожила і насторожила загальна некомпетентність «простих» керівників, з одного боку, і неабияка компетенція «лукавих» чиновників, з іншого. Існуючі програми «Обдаровані діти» та інші, служать тим же цілям: навряд чи до вас приходили представники цієї програми і пропонували тестування та допомогу.
Коментар соціолога: Результатом цієї некомпетентності керівників стало те, що незважаючи на створену і саму дорогу систему освіти, в нашій країні найменше нобелівських лауреатів. Витрати батьків пішли в нікуди. Переконаність нинішніх вищих керівників педагогів у тому, що «талантів має бути мало», привела до того що країна опинилася на задвірках світової культури та освіти, незважаючи на те, що батьки прагнули дати своїм дітям усе, що могли.
У цих умовах зрозуміло, чому реалізувати «нульовий закон», а потім і виховати музичний талант в окремо взятій родині було не просто важко, але не вдавалося зовсім. Це доводять мільйони випадків навколо нас, коли батьки докладали неймовірних зусиль, але у них так і нічого не вийшло. Як же може бути інакше, коли у всіх дитячих садках і школах дитина відразу потрапляє до тих, хто діє за програмою навчання, яка має прихованою метою скоротити число талантів? Що ж у такому випадку робити? Очевидно, що батькам необхідно об'єднуватися, вибирати таких законодавців і президента, Які забезпечать максимальне розкриття творчого потенціалу дітей. Програма такої реорганізації системи освіти і культури представлена на наших сайтах в Інтернеті
Думаю, нескладно відповісти на це питання, хто винен. Ось механізм стримування розвитку талантів наших дітей, що функціонує, на жаль, за рахунок коштів самих батьків.
1. Так, у виконавчій владі, в органах освіти і культури, міністри і більшість їх «замів переконані, що талантів ... повинно бути мало.
2. Відповідно, педагогічна Академія і всі підвідомчі інститути розробляють такі шкільні та вузівські програми, такі доктрини освіти, програми модернізації освіти і концепції мовлення каналу «Культура», щоб талантів не було, або вони не з'являлися взагалі. Мета проглядається проста: Штучно створити труднощі, підігнати дійсність під нинішню концепцію обдарованості «від бога», прописану в псевдо наукових дисертаціях минулого століття, тобто зробити поява талантів рідкісним і чисто випадковим явищем, «даром божим».
3. У цьому їх підтримує така ж, корумпована з попередніми, групка в уряді, яка теж вважає, якщо всі будуть талановитими, хто ж буде працювати на нафтових вишках і на будівництвах перебудови? - І виділяє на ці анти-талановиті програми бюджетні гроші.
Стоп! - Але ж виходить, вони витрачають наші, батьківські гроші на те, щоб у наших дітей .. не було талантів. Приїхали. Але у нас - президентська республіка, а це означає, що дев'ять з десяти законів і проектів постанов відхиляються ... безвісними чиновниками Адміністрації президента. Виходить, головний «батько нації», яким є президент, не знає про наші проблеми та шляхи вирішення. Ось тільки що мені зателефонував батько, батько багатодітної сім'ї (п'ятеро дітей), поскаржився, що у нього ... просто не прийняли листи чинному президенту!
Виходить, що тепер нам самим треба вирішити, що робити і реалізувати програму звільнення талантів в країні. Очевидно, що для цього потрібно суттєво змінювати структуру влади, розставити такі кадри, які будуть вільні від безглуздих і антіродітельскіх переконань - тільки тоді можна буде створити умови максимально можливого розвитку здібностей дітей.
Що робити? Програма «Кожній родині - обдарованих дітей».
Намагаючись знайти відповідь на питання «що робити?», За кілька років я прийшов до висновку, що звертатися до педагогічних чиновникам впровадити нові ефективні методики - це все одно, що вимагати у акул осушити океан. Потрібно було створювати нову, батьківську педагогіку, спрямовану на вирішення проблем батьків і дітей.
Треба значить треба. Тому, ще в 1991 році я організував Центр «Сприяння розвитку та вихованню дітей», який протягом декількох років розсилав факси та матеріали, що розкривають секрети формування та розвитку талантів. По телебаченню були показані відеосюжети по темі «Читати - раніше, ніж ходити» та інші. Багато батьків підтримали нові методи виховання. Почалося повсюдне реалізація методів раннього розвитку: Те, що раніше давали дитині тільки в школі, тепер дають не тільки в дитячому саду, але навіть у колисці ...
Сьогодні по всій країні створюються батьківські клуби, де обговорюються, яким має бути освіта і інфраструктура підтримки сім'ї, створюються місцеві громади батьків та центри розвитку дітей. Ці організації необхідно з'єднати в Конгрес батьків, який зміг би об'єднати накази понад 70 мільйонів батьків. Природно, ця нова, батьківська партія висуне і підтримає тільки тих кандидатів на всі виборні посади в країні, які візьмуть батьківську програму, яка усуває всі механізми стримування розвитку дітей: час - не чекає.
Разом з тим, аналіз останніх ініціатив органів освіти та культури показує, що ситуація погіршується. Не будемо тут гадати, чим (або ким) деякі нинішні чиновники при цьому керуються - нехай це залишається на їхній совісті. Очевидно, що коли вони хочуть відпускати таланти, так сказати, дозовано і на свій розсуд то при цьому вони явно порушують права батьків мати талановитих дітей.
1. Оскільки вдалося з'ясувати мета нинішньої офіційної педагогічної науки: «Талантів не повинно бути багато!», То я переконаний, що таку науку батьки давно б перестали фінансувати.
2. Додамо, що впровадження «12-річки», розпочате за ініціативою нинішнього міністра і тієї ж педагогічної академії означає, що до цієї мети - гаслу додався новий, ще більш неприйнятний для батьків: «Розумних і освічених людей не повинно бути багато!».
3. Якщо батьки підтримають запропоновані нами програми, то ми разом змінимо цілі і структуру міністерств, освіти і культури. Девізом цих міністерств має бути наступний: «Таланти і наука повинні бути доступні кожній дитині».
4. Необхідно зробити доступними нові, науково - обгрунтовані методи догляду за дитиною, а так само методи інтелектуального розвитку дітей - систему СВІТ, частиною якої є програма «Моцарт».
Система СВІТ призначена для того, щоб батьки змогли звільнитися від нав'язування помилкових поглядів на природу талантів, на яких заснована діяльність нинішнього освіти. Я впевнений, що саме тому батьки, які зайняли активну позицію в підтримці системи СВІТ, подарують таланти і високий рівень життя своїм дітям.
Коментар соціолога: До речі, експансія американської культури в інші країни викликана тим, що «міністерства культури» в США взагалі немає. Інакше кажучи, кожен талант - сам собі міністр. Насправді, таку розкіш може собі дозволити тільки та країна, яка в надлишку має приплив творчо активних іммігрантів. Для цих, уже готових, сформованих талантів і геніїв, які США збирають по всьому світу, існування «Міністерства культури», мабуть, було б тільки перешкодою.
До чого можна прагнути: Програма мінімуму і максимуму музичного розвитку і освіти
Визнання «нульового закону» призведе до того, що музична освіта має стати загальним, тобто спричинить за собою перебудову всіх частин системи освіти, від дошкільної до вузівського. Напевно, саме з - за цих, економічних міркувань педагоги не хочуть нічого робити. Що ж до населення, самих батьків, то тепер тільки в найбільш відсталих країнах і в найбільш неосвічених верствах населення не знають, що кожна дитина має музичним талантом.
Цей факт достовірно і науково, і навіть соціально встановлено: у країнах, де користуються так званими «музичними мовами» всі громадяни мають музичний слух.
Але якщо це так, то якими повинні бути перспективи, максимальні можливості музичного розвитку? На що може розраховувати батько, і що зобов'язаний знати педагог?
Над цим питанням мені довелося працювати щонайменше двадцять років. Я навчався в музичній школі, займався зі своїми братами по класу скрипки, грав в ансамблях, співав на естраді і в академічній хоровій капелі, складав пісні і, поміркувавши, майже силоміць примусив себе не стати професійним композитором, вибравши інший шлях ...
Тим часом в традиційній школі все залишалося по старому. Я переконався, що «традиційну освіту» не визнає «нульового» відкриття століття 20-го: «І все таки Земля крутиться!» - Сказав Галілей, як би не намагалися переконати батьків у зворотному традиційні педагоги. Проте, ніхто з вищих педагогічних чинів не намагався змінювати

[Кравченко Мария]

уявлення про музичну освіту, що існували до 17-го століття. Це було просто дивно спостерігати - всі ці десятиліття армія музичних педагогів займалася тим, що ретельно продовжувала тримати батьків в омані. Тобто, ніхто не збирався реалізувати наукові відкриття в педагогіку, закриваючи мільйонам дітей реалізувати свій талант.
Відомо, що без систематичного навчання, а саме, без освіти будь-який розвиток рано чи пізно зупиняється. Природно, виникає питання: Як має змінитися музичну освіту у зв'язку з цим відкриттям? Коли воно повинно починатися і закінчуватися ніж?
Але батькам ніколи чекати, поки розпустять не визнає наукові факти міністерство освіти, коли реорганізують органи управління культурою і почнуть, нарешті, Правильно вчити в дитячих садах і в музичних школах. Батькам потрібно і можна діяти, тому що діти ростуть і упущеного часу не повернеш. Тому я спробую представити всі матеріали, результати і найбільш ефективні методи, які будь-якому охочому уважному батькові дозволять максимально реалізувати потенціал своєї дитини. За минулі десятиліття вдалося багато перевірити на практиці - тому непідтверджені на практиці рекомендації або теорії тут відсутні.
Примітка. Сьогодні нові галузі теоретичних досліджень лежать у сферах навчання в період вагітності, а також в областях екстрасенсорного або гіпнотичного навчання або кодування - вони не є предметом книги. Мета очевидна: звести до мінімуму всі витрати, пов'язані з навчанням. Наприклад, навчитися вводити навчальну інформацію вводити з комп'ютера безпосередньо в мозок. Інший напрямок: генетична зміна інтелектуального потенціалу. Третій напрям - прискорене навчання клонованих людей, оскільки, поки проблема генетичного припинення старіння не буде вирішена, клоновані люди, по всій видимості, будуть мати проблеми з їх вельми обмеженим терміном життя. Так що якщо ці теорії будуть перевірені і підтверджені практикою, то, можна собі уявити, що станеться: Можливо, батьки будуть отримувати з пологового будинку немовля, навченого або, - «закодованого», - усіма премудростям сучасної освіти!
Що таке максимум музичного розвитку? Програму максимум можна сформулювати наступним чином: Кожен батько може розвинути і виховати дітей, здатних стати не тільки музикантами, наприклад, виконуючими відомі твори, а й композиторами, сочиняющие музичними твори.
Саме цій меті - досягненню програми максимуму музичного розвитку і освіти - присвячена ця книга.
Однак спочатку батькам необхідно бути твердо впевненими, що це можливо, є звичайною справою, таким же, як навчити дитину читати і писати.
Коли - то в 60-і роки часто звучала популярна пісенька, слова з якої наведено в епіграфі. Мене в дитинстві ці слова вразили, але ніхто з дорослих не міг мені відповісти, чому в якому - то вогнищі «пісні складає будь-який», а в нашій столиці, в місті Фрунзе ніхто зі знайомих цим не займався?

Століттями традиційні педагоги втовкмачували, що навчити дитину читання можна тільки в 7 років, Але до 1990 року мені вдалося зруйнувати цей міф і довести, що дитина може навчитися читати - раніше, ніж ходити. Тепер кожен батько може покінчити з таким самим міфом щодо музичної грамоти. Незважаючи на те, що цей міф охороняється настільки ж наполегливо і ретельно, ви зможете навчити дитину нотній грамоті - раніше, ніж ходити. Зрозуміло, це можна зробити і пізніше.
Тут наводяться матеріали, необхідні для загального ознайомлення з методикою "Знати ноти - раніше, ніж ходити" і програмою, умовно званої "Моцарт". Як ви переконаєтеся, шляхів до знання нот в дитячому та дошкільному віці багато - стільки ж, як і до звичайної грамоті в методиці «Читати - раніше, ніж ходити», або в «Універсальній розвиваючої азбуки». Я переконаний, що батьки мають право мріяти, щоб їх дитина могла добитися таких успіхів у музичній творчості, яких забажає.
Про інші закони оптимального музичного розвитку і освіти
Як зробити так, щоб будь-який батько, якому традиційне загальну освіту в школі не дало музичної грамоти, все таки, міг зробити свою дитину музично освіченою? Перш за все, потрібно твердо усвідомити, Засвоїти деякі основоположні закони і принципи системи МИР.
Якщо йти традиційним шляхом, через музичні школи - нічого не вийде, окрім величезних витрат часу і коштів, з одного боку, і втрати в дитини бажання займатися музикою, з іншого. Мій досвід показав, що найкраще навчити цьому, знати ноти легше, раніше, ніж ходити, а не в більш старшому віці.
До 1990 року мені вдалося перевірити на практиці основні елементи методики «Знати ноти - раніше, ніж ходити», і я думаю, що з часом всі усвідомлюють важливість зробленого цією методикою відкриття.
Таким чином, перший закон оптимального музичної освіти говорить: «Будь-якого звичайного дитини можна навчити знати ноти, раніше, ніж ходити».
Зрозуміло, це не будуть знання в обсязі середньої спеціальної музичної школи, достатньо знань в обсязі початкового курсу сольфеджіо. Для того, щоб здійснити це, батькам достатньо буде посібників, згаданих у цій книжці.
Закон оптимального розвитку здібностей до музичної творчості. Друге відкриття, про яке, на мій погляд, потрібно знати кожному з батьків, стосується подальших темпів музичного розвитку дитини, котрий дізнався ноти - раніше, ніж він почав ходити, Це відкриття я називаю законом оптимального творчого розвитку: «Будь-яка дитина в системі СВІТ може і бажає стати композитором у віці трьох років ». Причому, виконавське мистецтво в цьому віці багатьох малюків цікавить значно менше, ніж твори власних творів.
Примітка: Ви повинні звернути увагу на те, що дитина в цьому віці зможе не тільки складати мелодії, а й записати їх нотами, за допомогою наших пільг, або на персональному комп'ютері.
Композитор - на три роки. Згодом, коли я почав шукати аналоги в історії, то виявив, що встановлений мною термін випереджає на три роки початок музичної творчості самого Вольфганга Амадея Моцарта, який спочатку творі, як відомо, записав нотами у віці 6 років. Але подальший аналіз показав, що метод батьків Моцарта, професійно володіли грою на музичних інструментах, не підходить для мільйонів батьків.

[Коллега]

Діагностика музичних здібностей. Тести (С.Науменко)

1. Вивчення чуття ритму.
а) проплескати в долоні мелодію, чка подобається;
б) проплескати в долоні мелодію, яку заграв вчитель;
в) закінчити ритмічний малюнок запропонованої вчителем мелодії.

2. Вивчення кінестезії дитини.
а) по команді вчителя показати праву, ліву руки;
б) володіння руками – вправо, вліво.

3. Ладове чуття.
а) зіграти твори в мінорі (В.Косенко «Вальс», Ф.Шопен «Вальс №7», укр. нар пісню «Їхав козак за Дунай»
б) заграти твори в мажорі (П.Чайковський «Марш дерев‘яних солдатиків», Д.Кабалевський «Клоуни»)

4. Чуття тембру.
а) грати на інструментах в різних регістрах;
б) грати на різних інструментах, а дитина повинна визначитися;
в) вибрати інструмент для супроводу укр.. нар. танцю «Козачок».

5. Музичне сприймання.
а) заграти п‘єсу без останнього такту, діти повинні визначити чи вона закінчилась;
б) заграти твір і попросити дітей розказати про музику, визначити форму твору;
в) заграти різні за настроєм і характером твори (ввести відволікаючі предмети під час прослуховування).

[Пензева Людмила]

Добрый вечер, девочки! Помогите!!! В этом году аттестуюсь, занятие показывала перед декретом. От меня требуется доклад и на родном (украинском языке), тема такая "Музичні ігри як педагогічний феномен", может какие-нибудь предложения? Просто это будет впервые!?
Может это подойдёт?
«Дитина- суб’єкт творчості, маленький художник.
Ніхто, крім нього, не знає вірного рішення
творчої задачі, що стоїть перед ним.
І перша справа педагога постаратися,
щоб перед дитиною завжди стояла
саме творча задача …» (27, с. 12)
(А.А. Мелік-Пашаєв)


Як відомо, музика – вид мистецтва, який істотно впливає на становлення особистості у дошкільному віці. Вона збагачує почуття та уявлення дитини, сприяє виробленню вміння відчувати ритм та мелодійність твору, формуванню здатності адекватно реагувати на них своїм голосом та рухами, розвитку інтересу до різних інструментів та бажанню грати на них.
Креативність у музичному вихованні формує у дітей розвиток творчості, імпровізації у співах, музично-ритмічних рухах, а також грі на дитячих музичних інструментах.
Для цього потрібно:
• Достатньо розвинуте музичне сприйняття.
• Деякий об’єм знань, умінь та навичок у тому, чи іншому жанрі музичної діяльності.
• Зацікавленість музичного керівника та його підготовленість у даному питанні.
• Добірка музики, яка несе емоційне та смислове навантаження, визиває у дітей бажання рухатись.
• Вибір цікавого завдання, пов’язаного зі співами, чи грою на дитячих музичних інструментах.
Використання ігрових прийомів для розвитку креативності на музичних заняттях широко використовуються у всіх видах музичної діяльності дітей.
У Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Ук¬раїні розкрито зміст чотирьох сфер життєдіяльності дошкільника: "Природа", "Культура", "Люди", "Я сам", кожна з яких має свої змістові лінії.
У сфері "Культура" однією із змістовних ліній є субсфера - "Світ гри", що загалом містить знайомий практи¬кам матеріал, проте більшою мірою, сконцентрований на особис¬тості дитини, а не на її ігровій вправності як такій. Це й визначило завдання та основні напрями їх реалізації у змісті Базового компо¬нента. Увагу зосереджено на грі як формі пізнання дитиною світу та відображення власних вражень про нього; визначенні та розгор¬танні ігрового сюжету як показника особистісної зрілості, життєвої компетенції, змістовності гри (це вкрай важливо нині, коли ігрові сюжети трансформуються у небажаному напрямі); оволодінні до¬шкільником правилами рольової поведінки; зв'язку його знань з ігровими можливостями; ролі іграшки як засобу формування світо¬сприймання дошкільника, реалізації ігрового задуму, перетворення ігрового простору.
Використання ігрових прийомів у процесі співу

Розвиток співочих навичок є одним із завдань музичного виховання дітей в дитячих садах. Пісня звучить на святах і розвагах, музичних вечорах і виставах лялькового театру, вона супроводжує багато ігри, танці, хороводи.
З метою розвитку творчих здібностей дітей, намагаюся підбирати спеціальний музичний репертуар, що включає доступні дітям явища, виражає різноманітні емоції. Репертуар, в якому використані різні засоби музичної виразності, яскраво передають образ пісні. У заняття включаю пісеньки - вправи, творчі завдання, які сприяють поступовому виробленню природного, легкого звучання голосу, чистоти інтонації у співі. Для того щоб конкретизувати враження, пробудити фантазію дітей, продемонструвати знайомі і мало знайомі образи, в музичному вихованні використовую ігри.
У гості до малюків на заняття приходить лялька Катя, забавний Петрушка або м'яке пухнасте зайченя, і діти з великим натхненням співають для улюблених іграшок, відповідають на поставлені питання, грають з ними. Спів народжує здатність переживати настрій, душевного стану іншої людини, яке відображено в піснях. Підбираючи пісенний матеріал, я включаю в нього твори класиків, українських, зарубіжних, сучасних композиторів, а так само народні пісні. Такий підбір репертуару сприяє вихованню у дітей почуттів патріотизму, інтернаціоналізму, розширює їх кругозір. Для розвитку пісенної творчості, діти повинні володіти навичками сольного співу. Чим старше діти, тим більше я приділяю уваги роботі над звукоутворенням, вчу співати природно, легко, дзвінко, співуче, тягти звук. Наприклад, для чистого інтонування я дуже часто використовую гру «Музичний телефон», яка може допомогти дітям правильно і виразно виконати ту чи іншу пісню. Для закріплення знайомих пісень використовую гру «Чарівна дзиґа»: діти визначають пісню зі вступу, приспіву, які виконую на фортепіано, по музичній фразі, зіграній на дитячих музичних інструментах. При виконанні будь-якої пісні, вчу дітей правильно передавати динамічні відтінки, які допомагають відчути красу звучання мелодії. У вільний час вони дуже люблять грати в музично-дидактичні ігри, пов'язані із співом, наприклад «Музичний магазин». Діти дуже люблять ігри, які допомагають їм визначити рух мелодії: це і «Музична драбинка» і фланелеграф, на якому, викладаючи ноти-кружечки, діти вчаться правильно передавати мелодію, визначати звуки по висоті. Для організації гри «Склади пісню по ритмічному малюнку» я використовую фланелеграф і маленькі картки із зображенням довгих і коротких звуків. За допомогою карток діти викладають на спеціальних смужках ритмічний малюнок пісні, що прозвучала. Свої уявлення про ту чи іншу пісню діти передають у малюнках. Зміст їх складають пісні, що сподобалися.
Велике значення я надаю розвитку звуковисотного і тембрового слуху. Спочатку для виконання цього завдання музично-дидактичні ігри використовую на занятті, що закріплюю на 3-4 заняттях з ускладненням, а потім вихователі проводять такі ігри в групі у вільний час.
В аналогічних іграх «Де мої дітки?», «Хто в будиночку живе?» Діти за допомогою звуконаслідування повинні передати голоси тварин: кішки - кошеня, собаки - щеняти, кози - козеня, і т.д. Не все відразу можуть передати голоси великого і маленького тварини. Прислухаючись до дітей, що низько співають, іноді примовляю: «Це не мої курчата, мої співають високими голосами». Кожному з дітей хочеться заспівати так, як треба. Позитивні результати дає і індивідуальна робота з кожною дитиною. Поступово діти чистіше інтонують.
У музичних іграх особливо яскраво себе проявляють музичні діти, вони завжди бувають гарними організаторами, відчувають, що здатні зацікавити, порадувати оточуючих. У вільний від занять час ці дітлахи самостійно організують різні музичні ігри, беруть на себе головні ролі в них.
У своїй роботі я надаю велике значення пісенної імпровізації. Розумію, що вмінню творити, самостійно шукати пісенні інтонації дітей треба навчати, формувати у них музичний смак, розвивати вміння чисто інтонувати свої імпровізації і критично їх оцінювати. Тільки хороше оволодіння цими навичками спонукає дошкільників до свободи самовираження, до творчості.
Враховуючи, що творчі можливості дітей індивідуальні, намагаюся створити найкращі умови для самовираження кожному своєму вихованцю, підтримати невпевненого в собі, зупинити тих, хто висміює невдалий досвід товариша. І навіть якщо пісенна імпровізація дійсно примітивна і нецікава, прагну запевнити маленького виконавця, що варто ще трохи попрацювати, і прийде успіх.
Роботу над пісенною імпровізацією дітей веду поетапно. На першому етапі використовую епізод «Знайомство». Діти з задоволенням проспівують свої ім'я та прізвище, адресу, ім'я мами. На другому етапі націлюю дітей на створення своїх мелодій. Для цього використовую різні звуконаслідування (цокання годинника, звучання барабана), імітацію голосів зозулі, кішки, передачу голосом різного настрою персонажів (котик видужав - захворів). Потім діти вигадують співочі переклички: «Олено, де ти?» - «Я тут». На третьому етапі вчу дітей складати мелодію на заданий текст (вірші А. Барто, С. Маршака), фольклорні тексти. Пропоную дошкільнятам скласти пісні на програмні вірші. Вірші, вивчені в групі, ми пробуємо перекласти на музику.
На заключному етапі дітям старшої групи пропоную таке творче завдання, як твір мелодії в заданому жанрі. Такі пісенні імпровізації діти придумують на склади:
тра-та-та - марш, а-а-а - вальс, ля-ля - полька, спів з закритим ротом м-м-м - пісня.
Дітям дуже подобається співати індивідуально в мікрофон, у супроводі інструмента і без нього, під фонограму. Я використовую це прагнення для розвитку комунікативних здібностей дітей. Вивчений пісенний репертуар, малюки із задоволенням демонструють на святкових ранках, розвагах, концертах.
Така робота сприяє розвитку позитивного самовідчуття, що пов'язано зі станом розкутості, впевненості в собі, відчуттям власного емоційного благополуччя, своєї значущості в дитячому колективі, сформованої позитивної самооцінки.

Використання ігрових прийомів
у процесі слухання музики

У процесі слухання музики діти знайомляться з інструментальними, вокальними творами різного характеру вони переживають, відчувають певні почуття. Для того щоб дитина краще розуміла музичний твір, могла зіставити образи, я на заняттях застосовую такі музичні ігри, що дають можливість дітям кілька разів слухати один і той же музичний твір у ненав'язливій формі. Наприклад, під час слухання музики з дітьми молодшого дошкільного віку використовую іграшки, які можуть «розмовляти», «рухатися».
- Діти, до нас на заняття прийшли гості. Але, де ж вони сховалися? Може бути тут? (Показую мішечок). Зараз ми послухаємо музику і дізнаємося, хто там. Я програю мелодії знайомих дітям творів:
«Півник», «Сіренька кішечка», «Горобчики» «Ведмідь» та ін., якщо впізнають музику, будь-хто з них дістає з мішечка відповідну іграшку і показує всім.
Діти за звучанням музики мають визначити, хто знаходиться в мішечку. Така ігрова форма подобається малюкам, вони активно включаються у розмову з лялькою, півником або кішечкою.
Завдяки іграм: «У лісі», «Знайди потрібну ілюстрацію», «Музична скринька»,
«Що роблять діти», «Зайці», «Пісня, танець, марш», «Три кити музики»,
«Музичне лото», діти закріплюють пройдений матеріал, повторюють види музичних інструментів, (струнних, ударних, смичкових, клавішних і духових) види музичних жанрів (пісня, танець і марш), і їх різновиди (марш - спортивний, весільний, військовий і т . д.).
Для проведення гри «Вгадай, на чому граю» я підбираю кілька дитячих музичних інструментів (чим менше діти, тим більш контрастні за звучанням повинні бути інструменти), ставлю їх за ширму, а дітям роздаю картки з зображенням цих інструментів. Потім граю знайому мелодію. Дитина, що вгадала, який інструмент звучить, повинна підняти відповідну картку.
Цікаві ігрові творчі завдання я проводжу після повторного слухання нового музичного твору. Наприклад: звучить мелодія незнайомої польки. Діти визначають веселий, бадьорий, танцювальний характер музики. Ваня придумав цікавий ритмічний малюнок ударами. Валя каже: «Це музика-танець, вона весела і танцювати її треба легко і весело» і пропонує показати, які рухи можна виконувати (підстрибування, крок польки).
Ось уже знайомий вигляд польки можна побачити в рухах дітей. Один за іншим діти включаються в танець, і ось вже танцює вся група. Все це сприяє кращому сприйняттю матеріалу, його осмисленню і запам'ятовуванню.
Музичні ігри вимагають від дошкільнят певного запасу музичних вражень, навичок і вмінь. Ігри можуть бути найрізноманітнішими за характером і змістом. Деякі з них представляють собою нескладні ігрові дії - вправи, інші мають певний зміст, правила, які організовують дітей.
Ігри на музичні теми роблять позитивний вплив на різнобічний розвиток дітей. Вони закріплюють вміння, отримані на заняттях, розвивають музичний слух і пам'ять, допомагають виявити інтереси кожної дитини. Прослуховування знайомих творів поза занять викликає у дітей живий інтерес до музики, створює фонд улюблених творів.





Використання ігрових прийомів
у процесі ритмічних рухів

Ритм - має важливе значення в житті людини, він супроводжує його все життя - биття серця, краплі дощу, цокання годинника і, нарешті, музика, а в її основу завжди закладений ритм, тому, дуже важливо у дітей розвивати почуття ритму. Творчі прояви дітей у ритміці, так само, як у співі - це один з важливих показників музичного розвитку дитини. Музично-ритмічна діяльність дітей проходить більш успішно, якщо навчання елементам танцювальних рухів здійснюється в поєднанні з музичними іграми, з виконанням творчих завдань.
Якщо дитина, в достатній мірі, володіє необхідними руховими навичками і у неї спостерігається тонке сприйняття музики, її характеру, виразних засобів, то вона починає імпровізувати, створювати «свій» музично-ігровий образ, танець.
Розвиток танцювальної творчості я починаю вже з першої молодшої групи, так як ази музично-ритмічних рухів закладаються з раннього віку. Я спонукаю малюків легко стрибати, ритмічно присідати і плескати в долоні під веселу пісеньку або музику разом із зайчиком чи ведмедиком. Малюкам дуже подобається гра «До нас гості прийшли»
Діти, сьогодні до нас у гості мають прийти іграшки.
Чути стукіт у двері, вихователь підходить до дверей і приносить ведмедика
- Здрастуйте, діти, я прийшов до вас у гості, щоб з вами грати і танцювати. Ваня, зіграй мені на бубні, я потанцюємо.
Хлопчик повільно вдаряє в бубон, ведмедик у моїх руках ритмічно переступає з ноги на ногу. Діти плескають. Аналогічним чином я обіграю прихід інших іграшок. Зайчик стрибає під швидкі удари молоточком на металофоні, а пташка летить під дзвін дзвіночка.
На третьому році життя діти освоюють не тільки різні рухи у вільних танцях за показом дорослого, але і танцю із зафіксованими рухами. У міру освоєння танцю більшістю дітей я надаю їм можливість діяти самостійно. Вихователь танцює з тими дітьми, яким потрібна його допомога.
У другій молодшій групі, вчу дітей відчувати ритм і закінчення музики, самостійно змінювати рухи відповідно до двочастинної форми п'єси. Все більше танцювальних рухів пропоную дітям виконувати самостійно.
Робота над танцювальним мистецтвом в середній групі починається
так само з простих імпровізацій, різного переплясу. Потім діти вигадують не тільки окремі рухи, що відповідають характеру музики, але й цілі композиції та сюжети. Важливо звертати увагу на виразність танцювальних імпровізацій, поступово дітей готувати до розгорнутої композиції. Дошкільнятам дуже подобається, що вони самі можуть скласти руху, танці, поступово вони проявляють все більшу і більшу активність. Прослухавши музику того чи іншого жанру, діти із задоволенням складають польку чи вальс. Для того, щоб малюки могли імпровізувати, їм необхідно емоційно відгукуватися на музику, вірити в незвичайну ситуацію, вільно спілкуватися з іншими дітьми під час колективної імпровізації танцювальних композицій, виконувати дії з уявними предметами (стрічкою, хустинкою, шарфом, прапорцем, м'ячем, кільцями, обручами і т.д.)
Для розвитку імпровізації і творчості я пропоную такі ігри як «Що роблять діти?» і «Хто краще придумає танець».
Дітям роздають картки, на яких діти танцюють, крокують, качають ляльку. Спочатку в цю гру треба пограти на музичному занятті під музику. Потім запропонувати дошкільнятам придумати свої мелодії: танкову, маршову, колискову. Пізніше завдання ускладнюється. Для виконання завдання діти повинні взяти в руки хустинку, прапорець або ляльку..
Таким чином, музично-ритмічна діяльність дітей проходить більш успішно, якщо навчання елементів танцювальних рухів здійснюється в поєднанні з музичними іграми та творчими завданнями.
Барвистість звучання оркестрового виконання знайомих творів емоційно впливають на дошкільнят. Використання аудіозаписів у вільний від занять час, дає можливість дітям самостійно імпровізувати рухи, складати нескладні композиції танців, хороводів та ігор.
А це є змістом таких музичних ігор, як «Будемо танцювати», «Моя улюблена мелодія», «Визнач танець». Дуже дітям подобаються веселі музичні ігри - забави, такі як: «Море хвилюється", «Вперед чотири кроки», «Ми - веселі мавпи» та ін.

Гра на музичних інструментах

Гра на музичних інструментах - це один з видів дитячого виконавства. Застосування дитячих музичних інструментів та іграшок збагачує музичні враження дошкільнят, розвиває їх музичні здібності. На музичних заняттях, у повсякденному житті пропоную дітлахам шумові, ударні, клавішні, струнні, духові музичні інструменти. Знайомлю з їхнім походженням, звучанням, їх виразними можливостями - все це необхідно дітям для подальшого інструментальної творчості. Важливо, щоб навіть саму найпростішу співанку на одному звуці дитина зіграла виразно, передала настрій, який вона відчула і хоче висловити. Тим самим розвивається музична чуйність на музику - основа музикальності. Навчаючи дітей грі на музичних інструментах, враховую індивідуальні можливості кожної дитини. Одні діти досить легко справляються з виконанням завдання, з іншими необхідна більш тривала підготовча робота.

[Пензева Людмила]

Продовження
У старшому дошкільному віці діти вже усвідомлюють, що за допомогою кожного музичного інструменту, навіть такого, що не має звукоряду, можна передати певний настрій. Можливість вибирати для гри інструмент надаю малюкам самостійно. Захоплюючі розповіді про музику, музичні інструменти, що супроводжуються показом ілюстрацій, репродукцій картин, зацікавлюють дошкільнят, створюють установку на сприйняття музики, поглиблюють почуття, емоційні реакції на музику.
Навчання грі на музичних інструментах починаю з групи ударних, що не мають звукоряду. Брязкальця, бубни, дзвіночки, музичні палички, дерев'яні ложки. Спочатку звучання цих інструментів супроводжує рух дітей - ходьбу, біг, танець. У міру того, як діти починають відчувати і відтворювати, наприклад, в оплесках ритм музики, пропоную їм самим грати на цих інструментах. Спочатку допомагаю їм потрапляти в такт музики, потім їх дії стають все більш самостійними.
На заняттях діти з задоволенням грають на нетрадиційних шумових інструментах. Їх приваблюють не тільки звучання інструментів, але і те, що вони можуть самі, без чиєїсь допомоги витягувати з них звуки. Дошкільнята люблять веселощі, сміх, рух,
їх приваблюють незвичайні по виду музичні інструменти, вони хочуть грати і творити, у них є свій власний інтерес до музики. Тому в своїй роботі я широко використовую гру на нетрадиційних шумових інструментах. Виконання пісень, слухання музики, танцювальні імпровізації, творче озвучування віршів супроводжується грою на шумових інструментах.
Діти на заняттях по черзі стають то танцюристами, імпровізують рух, то музикантами, що акомпанують руху. Навіть зовсім маленькі діти здатні імпровізувати свою музику. Народжена їх фантазією, вона проста і чудесна, як сама країна дитинства. Коробочки з крупою розповідають, як восени сумно шарудять під ногами листя, баночки з горохом зображують грім, шкарлупки волоських горіхів - пісню дятла.
Діти перетворюються на такому музичному занятті: відкривають свої серця, здатні бачити музику і «танцювати» вірші.
Щоб виховання і навчання мало творчий розвиваючий характер, ретельно обмірковую і підбираю наочний і практичний матеріал. Під час проведення занять використовую показ ілюстрацій, репродукцій картин, портретів композиторів.
Готуючись до занять, відбираю прийоми, за допомогою яких пропоную вирішувати поставлені завдання. Однак застосовую їх дуже гнучко. По ходу заняття стежу за діяльністю дітей, оцінюю їх реакцію, ступінь зацікавленості. Якщо застосування прийому не досягає мети, вчасно заміняю його іншим.
Одним з ефективних прийомів у розвитку творчих здібностей є ігровий прийом. Наприклад, на занятті граю на сопілці, пропоную: «А ви хочете так навчитися грати?». І тут же уточнюю: «У кожного з вас своя сопілочка, і тому пісня теж повинна бути своя, не схожа на інші». З самого початку підводжу дітей до критичної оцінки того, що в них виходить.
У середній групі завдання ускладнюю. Крім названих прийомів, вводжу
більш складні, наприклад, музичні питання та відповіді, привітання. «Здрастуй, Наташа!» - «Здрастуйте!» На одне заняття приношу ляльку Петрушку (бибабо) і кажу: «Діти, у нас в гостях Петрушка. Він хоче з вами подружитися, але нікого не знає на ім'я. Давайте з ним познайомимося ». Нагадую при цьому: Так як імена у вас всі різні і щоб кожного з вас він краще запам'ятав, постарайтеся, щоб прозвучало ваше ім'я по-особливому, не схоже на інше». І кожна дитина намагається придумати, скласти свою пісню, виконує її, а Петрушка каже, чиє ім'я запам'ятав краще за всіх.
У старшій групі пропоную дітям придумати ритмічний малюнок на нетрадиційних шумових та музичних інструментах. Діти із задоволенням виконують такі творчі завдання:
- Постукати різними дерев'яними брусками або волоськими горіхами;
- Потрясти шумові коробочки, постукати по них пальцями;
- Пограти на шумовому інструменті з ключами музику грому, дощу;
- Придумати свій ритмічний малюнок на бубні.
З метою розвитку пісенної творчості проводжу на занятті творчу гру «Луна», коли одна дитина співає придумані фрази, а інші хором повторюють. Потім пропоную дітям закінчити знайому мелодію («потрапити в свій будиночок»), закінчити пісню невеликий фразою. Наприклад, співаю: «Гуси, гуси, де ваш дім?», А дитина придумує відповідь на слова «біля річки під мостом».
Ігрові заняття допомагають мені дослідити завдяки ігровій ситуації, що змушує розслабитися дитину; перевірити міцність набутих знань; судити про дитячу самостійності; виявляти їх творчі можливості.
У технології мого досвіду передбачені наступні напрямки роботи.
Самостійна діяльність. У години дозвілля, в повсякденному житті дітей у стінах нашого дитячого саду, малюки завжди чують музику. Така емоційна насиченість життя дитини, в якій переважає добро, хороший, бадьорий настрій, позитивно впливає на його музичний розвиток, формування потреби слухати музику, співати, танцювати, грати на дитячих музичних інструментах не тільки на заняттях, але і в самостійній діяльності.
Для розкриття творчих здібностей дітей, в універсальному залі нашого садочка організований музичний куточок, з різними видами музично-дидактичних ігор, музичних інструментів, дитячих музичних іграшок. В кожній групі є театр настільний, пальчиковий, тіньовий, куточки ряжень, де малята, у вільний від занять час, мають можливість творчо себе проявити - інсценують пісні, казки, вірші, придумують власні сюжети.
Вихователі включають в ігрову діяльність дітей мовні ігри, музично-дидактичні ігри для розвитку музичної творчості, ігри з іменами, пропонують гру на нетрадиційних шумових інструментах при виконанні пісенних імпровізацій.
Якщо розглянути використання ігрових прийомів у різних видах музичної діяльності, то можна дійти висновку, що музичне виховання з дошкільного віку повною мірою сприяє розвитку творчих здібностей, формує творчу уяву, творче мислення, а отже креативність особистості.

[Elen2]

Ув.Елен! Помогите.пожалуйста,разобраться.Мы всегда планировали развлечение 2 раза в месяц,а вот вычитала,что по новой программе " Я у світі" планируют 1 раз. Планування роботи з музичного виховання за
Извините,я только сегодня увидела Ваше сообщение.Просьбы и вопросы нужно писать в личку .А где вы в моих консультациях это вычитали?Где это написано?
Но вообще-то это правильно:
у детей любой возрастной группы 4 разваги в месяц:
1 розвага- муз. руководитель.
2 розвага-физрук.
3 розвага- 1 воспитатель
4 розвага-2 воспитатель или воспитатель по доп. образованию.

Перспективні плани розробляються, як правило, у вигляді сіток.
Если вы заглянете в перечень обязательной документации музрука, там нет перспективных планов.
У нас календарное планирование.Это сканированный лист из книги для заведующих за 2010 р.
2.4.7. Вихователі (інструктори) з фізичного виховання додатково
ведуть:
• книгу медичного обстеження дітей;
• книгу обліку роботи з дітьми, які мають ослаблене здоров'я;
• книгу обліку виконання дітьми 6-річного віку державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості;
• книгу обліку виконання дітьми основних фізичних рухів;
• збір сценаріїв та матеріалів спортивних свят, розваг, змагань, ін¬ших заходів.
2.4.8. Вихователі з образотворчої діяльності, трудового виховання
додатково ведуть:
• план проведення конкурсів, тематичних виставок тощо;
• конспекти занять, матеріалів з досвіду роботи, авторські роботи.
2.5. Документація музичних керівників.
2.5.1. Календарний план роботи.
2.5.2. План проведення масових заходів, дійств музично-естетич¬ного циклу.
2.5.3. Сценарії свят, розваг, театральних вистав тощо.
2.5.4. Щоденник обліку індивідуальної (гурткової) роботи з
дітьми.
2.6. Документація вчителів-дефектологів (сурдопедагогів, тифло¬
педагогів, олігофренопедагогів, логопедів)
2.6.1. Перспективний план корекційно-відновлювальної роботи.
2.6.2. Книга обліку дітей із зазначенням діагнозу.
2.6.3. Картка мовного розвитку на кожну дитину.
2.6.4. Індивідуальна картка розвитку дитини.
2.6.5. План індивідуальної роботи, занять у підгрупах.
2.6.6. Книга аналізу результативності індивідуальної корекційноі роботи з дітьми.
2.6.7. Витяги з протоколів психолого-медико-педагогічної кон¬
сультації на кожну дитину.
2.6.8. Календарний план роботи з розвитку слухового сприймання і навчання мовлення (для роботи з дітьми, що мають вади слуху).
2.6.9. Аудіограми дітей, що мають вади слуху.

2.6.10. Книга взаємозв'язку між дефектологом і вихователем групи.
2.6.11. Графік роботи, затверджений керівником. За вимогою санітарно-епідеміологічної служби на основі епідпо-
казників тимчасово можуть вводитись й інші форми обліково-конт¬рольної документації.
3. Методичні рекомендації щодо ведення окремої документації
3.1.Накази.
Накази видаються керівником дошкільного закладу на правах єдиноначальності та в межах компетенції.
За своїм призначенням накази поділяються на накази з особового складу і накази із загальних питань.
384



У планах спеціалістів відображається потижнева тематика.
В планах да, а это возможно на практике?

При цьому, варто памя”тати, що на кожну вікову групу має бути 4 розваги на місяць( 1 муз.керівник, 1 інструктор з фізювих, 2 вихователі).За вимогами Базової програми “Я у світі” розваги та ранки мають проводитися, як свято для дітей, а не показовий виступ для батьків.



Використані матеріали МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛИСТ Від 03.07.2009 № 1/9-455
Базова програма розвитку дитини дошкільного віку “Я У СВІТІ”
А этот материал откуда Вы взяли?Здесь же все четко и ясно написано.Откуда эта выписка?

[ОЙКОВ]

Девочки, зашла на сайт Крутий, а там ответ на вопрос, который нас волнует

Шановна Катерино Леонідівно! Підкажіть, будь ласка, чи правильно те, що у дітей кожної вікової групи має бути 4 розваги на місяць:1 розвага- муз. керівник.2 розвага-фізінструктор. 3 розвага- 1 вихователь. 4 розвага-2 вихователь. Працюю перший рік і розібратися важкувато.Зарання дякую за відповідь.

Комментарий: Правильно. Як правило, такі розваги плануються в другій половині дня. Успіхів Вам і бажання працювати!

Кстати, там очень много дельных ответов и вопрос интересующий можно задать.
Вот ссылка http://ukrdeti.com/book/?lang=ru
Девочки, думаю,Крутий должна быть авторитетом для нашего начальства!

[minni-vinni2]

доповідь на пед раду для музкерівника (зачитувала в садочку в минулому році.)


ДОПОВІДЬ НА ПЕДРАДУ.

тема:музика розвиває інтелект(і не тільки)

мета:рекомендації педагогам,батькам.

про те як впливає музика на розвиток дитини написано чимало посібників,научних трактатів.У людини яка має музичну освіту,або багатий досвід використання в своєму житті музики немає сумніву в тому,що вона(музика)розвиває і виховує у дитині моральні,душевні, розумові та вольові якості.Однак сьогодні у багатьох батьків виникає запитання:чи варто навчати дитину музики?У них не виникає сумніву коли йде мова про навчання математики,географії і інших предметів,передбачених шкільною програмою.У батьків постає питання-чи варто витрачати сили і час дитини,якщо вона надалі не буде спеціалістом в музичній галузі?Що дасть музика дитині для реального життя,для пізнання?Не дивно,час складний , така реальність сьогодення.Що може дати дитині музика?
Можна довго сперечатись з цього питання,але існують такі факти.Дослідники з університету Вісконсена виявили,що кожна дитина,яка народжується має досить тонкий музичний слух і добре чуття ритму. Але ці здібності можуть згаснути за кілька років якщо їх не розвивати.
На думку дослідників саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина сприймає розмову людей.Усього за кілька місяців малюк накопичує в пам/яті тисячі слів,як ритмічно-звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фрагменти.З розвитком відчуття ритму в малюка якісно змінюються складові його психіки,необхідні для різних видів діяльності,поведінки в цілому.

Фізик Шидв з Каліфорнійського університету та психолог Размер з університету Вісконсена досліджували роль слухання музики та навчання гри на музичних інструментах в інтелектуальному ставленні дитини.За допомогою комп/ютерних технологій вони з/ясували ,що музика впливає на розвиток мозку і моторики людини,сприяє розвитку аналітичного мислення.В експерименті брало участь 78 дошкільнят,яких розділили на 3 групи.Дітей 1 групи навчали музичної грамоти та гри на фортепіано,2-роботи на комп/ютері,в 3й групі ніяких спеціальних занять не проводили.Через пів року було проведено тестування розумових здібностей дітей в усіх 3ох групах.Виявилося,що діти,яких навчали музики,показали результати на 34% вищі,аніж їх однолітки з контрольної 3 групи.У дітей,що навчалися працювати на комп/ютері ,результати були на 28% кращими від отриманих у 3 групі.На підставі даних цього експерименту дослідники дійшли висновку,що музика сприяє розвиткові аналіичного мислення,і чим дитина раніше починає займатись музикою,тим кращим буде результат.Наприклад:з ранньго віку серйозно займались музичним вихованням з маленьким Моцартом,(який написав перший свій музичний твір у 3 роки, гру маленького Моцарта слухали при імператорському дворі),італійський скрипаль-віртуоз і композитор Ніколо Паганіні.Прикладів є багато..
Музичні вподобання можуть чимало сказати про внутрішній світ людини ,її душевний стан.Щоб дитина розвивалася музично,не обов/язково чекати ї вступу до музичної школи.Прилучати малюка до музики може людина і без музичної освіти.Переконатися в цьому можна ознайомившись з порадами та вправами,що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття з нею корисними та цікавими.
Найперша порада(і батькам і вихователям)-співайте.Що?-краще-дитячі пісеньки,репертуар дуже багатий.
Друге -добре, якщо діти будуть мати можливість слухати музику різних жанрів:класичну музику.народну,просту і складну,симфонічну, запис звучання сучасних та народних музичних інструментів.
Далі-добре використовувати різні види сприймання музики на слух.Тобто: пасивне(коли дитина чує звучання але зайнята іншим);
частково активне-дитина слухає але водночас думає про своє(музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану натхнення);і нарешті активне сприймання,коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку,співає уривки з неї,помічає коли співають неправильно.Активне сприймання слід розвивати.,ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу,власних відчуттів.
Що дуже є важливим-ніколи не слід казати дитині,що вона співає погано,що в неї немає слуху(навіть коли це так).Правильність відтворення музичних звуків тісно пов/язана з вірою в себе.Можна сказать,що вона співає майже правильно,але звук треба спочатку прослуховувати,а потім співати.Багато в чому властивості голосу визначаються анатомічними особливостями,будовою гортані,об/ємом навколоносових пазух.Вокальні м/язи у дошкільнят ще не розвинуті.Дитячий спів не можна оцінювати за критерієм сили звучання.Гучний спів та крик шкодять незміцнілим м/язам дітей,притуплюють слух та негативно позначаються на нервовій системі
Спів відіграє важливу роль не лише в музичному,а і в загальному розвитку дитини.Проспівування слів та фраз на одному диханні покращує дитячу вимову,зміцнює легені,активізує обмінні процеси.Вокалізовані вправи та ігри використовують не лише музкерівники ,а й логопеди і терапевти..
Дітям із слабкими мовними даними добре допомагають вправи на поєднання співу з пасивними рухами,співуче читання,ритмічне читання-чергування коротких і довгих складів за рухом руки,поєднання мовної інтонації з музикою.тощо.
Також можна складати мелодії,які б передавали значення прикметників.Це весела гра:добераємо кілька прикметників і залежно від того,як спиймаємо кожен з них,складаємо невеличку мелодію.Якщо в дітей виникне бажаня наслідувати вас-чудово.Але нехай вони спочатку послухають.Потім змінюємо тактику:заспіваємо щось і попросимо малят визначити-сумний це мотив чи веселий.Ось,наприклад,кілька прикметників.які можна використати у грі:сердитий,веселий,сумний,швидкий,святковий тощо.Якщо ви вмієте грати,проведіть таку саму гру з допомогою музичного інструмента.Сюди можна включити і слухання аудіозапису музики.
За допомогою гри можна навчити дитину визначати висоту,тривалість та гучність звуків.Запропонуємо дітям заплющити очі та слухати.На металофоні(або кселофоні)зіграємо по черзі високий та низький звуки в будь-якій послідовності.Попросимо визначити відмінність між ними.Доцільно розпочинати з найбільш віддалених один від одного звуків,поступово переходячи до тих,що розташовані ближче і ближче,поки відстань між ними не скоротиться мінімально,до звуків,що стоять поряд.Продовжити гру можна,змінюючи тривалість звучання окремих звуків та їхню гучність.Якщо ця гра їх зацікавить ми досягнемо того,що діти розрізнятимуть звуки за висотою,тривалістю,гучністю.Зверніть увагу,що ці якості є природними і можуть розглядатися не лише стосовно музичних звуків,а й що до багатьох інших предметів та явищ.
Є гра "Сонячні зайчики".увімкніть ритмічну музику.Запропонуйте дитині узяти маленьке дзеркальце і покажіть,як треба пускати сонячного зайчика.Зайчик має стрибати в ритмі музики,що звучить.Запропонуйте дитині потанцювати.пострибати,помахати руками в ритмі музики.Поступово він навчиться чітко координувати свої рухи,узгоджувати їх характер.виразність з музичним ритмом.
Є багатом відоме поняття.як ритмічні диктанти.Поплескаємо,або простукаємо по столу дуже простий ритм і попросимо дитину повторити його.Якщо вона помилилась.можна сказать:"У тебе майже вийшло,але послухай ще."Ритми треба варіювать.Коли дитина повторить ритм,попросимо зробити це кілька раз.
Далі-ознайомлення з музичними інструментами.Батькам варто побувати в магазині музичних інструментів.Показати дитині різні музичні інструменти і якщо можливо дати послухати,як вони звучать.Дома час від часу показувати дитині зображення тих чи інших музичних інструментів,запропонувати дитині послухати запис звучання різних музичних інструментів,вчити дитину упізнавати звучання цього інструмента в музичних творах.
Для розвитку дитини дома з батьками можна розігрувати казки за ролями.Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер(тонюсінький,як комарик,грубий,як баба-яга,ласкаво.розтягуючі голосні.як промовляє лисичка).
Для розвитку і зміцнення голосових м/язів дитини та розширенню голосового діапазону дома можна робити вправи.Дорослий зображує звук сирени.тобто на одному диханні спускається до нижньої межі свого діапазону,потім підіймається до верхньої.Коли дитина підіймає руку-дорослий підвищує висоту звука,а коли опускає0знижує.Гра дуже подобається дітям.Потім міняються ролями.Можна імітувати сирену пожежників,поліцейської машини,заводський гудок.зрештою звук можна придумати самостійно.
Батьки можуть перетворити дихальну гімнастику на захопливу гру.,надимаючи кульку можна чергувати короткі і довгі видихи.Заппропонуйте дітям роль шукача підводних скарбів:розкладіть на підлозі іграшки,щоб їх дістати треба"пірнути" й затримати дихання.Займатися з дітьми фізичними вправами чи плаванням,зміцнюючи їхні м/язи грудей,животика,спини.

Наукові дані і багатовіковий досвід засвідчують:любов до музики прищеплена в дитинстві,може стати міцною основою подальших досягнень та успіхів дитини.Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей,душевного почуттєвого сприйняття,створює надійний фундамент для становлення і подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів,гармонійного поєднання в них емоційного і раціонального,стане частиною духовного життя людини в майбутньому.

[катя 98]

Статья з журналу "вихователь-методист" №5 їа 2010 рік. Перевела в ворд для семинара практикума. Может еще кому сгодится?
Міміка та жести у професійній діяльності вихователів дошкільних закладів (Автор Н.Коротич)

Сьогодні ми приступимо до формування навичок невербального мовлення вихователів, а само попрацюємо над удосконаленням мімічних рухів та жестикуляції.

Невербальна комунікація (з латини означає в перекладі - усне та спілкування)тобто поведінка, що сигналізує про характер взаємодії й емоційні стани індивідів, які спілкуються. Є додатковим джерелом інформації до власного вербального повідомлення.

Кваліфікований педагог, без сумніву, повинен добре володіти як вербальними, так і невербальним формами спілкування з дітьми. На жаль, застосування невербального мовлення у професійній діяльності вихователя дошкільного закладу часто вважається непріоритетним та навіть необов’язковим.
Проте науковці стверджують, що під час міжособистісного спілкування саме невербальна комунікація передає 65% усієї інформації. Виражаючи ж своє ставлення до когось чи до чогось, рухами тіла ми передаємо 55% інформації, голосом — 38%, а словами — всього 7%. Причин такого домінування невербальних засобів у спілкуванні науковці наводять декілька, зокрема;

1.Невербальними засобами часто користуються не усвідомлено;
2.Їх сприймають безпосередньо, і тому вони сильніше впливають на співбесідника;
3.Невербальні засоби передають найтонші відтінки стосунків, оцінки, емоцій;
4.Вони можуть передавати інформацію, яку складно чи незручно виразити словами.

Організація та проведення тренінгу «Міміка та жести у професійній діяльності вихователів дошкільних закладів» дасть змогу вихователям сформувати стійкі навички грамотного невербального мовлення.

1 Див. статті Наталії Сиротич «Вихователь — людина двох професій: педагог та актор» і «Формування техніки, технології та культури акторського мовлення у вихователів дошкільного навчального закладу» у журналі «Вихователь-методист дошкільного закла¬ду» відповідно N0 12 За 2009 р. і № 4 за 2010 р.

Театралізований тренінг «Міміка та жести у професійній діяльності вихователів дошкільних закладів»

МЕТА:
1. Ознайомити учасників з театралізованими вправами, що допомагають удосконалювати власну міміку та жести;
2. Уточнити поняття «м'язова свобода» й «головний закон пластики»;
3. Спонукати до творчого невербального спілкування із дошкільниками.
УЧАСНИКИ:
Невелика група людей (7-15 осіб), учасниски якої вільно спілкуються один з одним. Учасниками тренінгу можуть бути
вихователі одного або кількох дошкільних закладів. Доречно, якщо група, яка брала участь у попередніх тренінгах, і на цьому продовжить роботу у тому самому складі.
Оснащення кімнати, розклад тренінгу та поради для тренера такі самі, як для тренінгу «Формування техніки технології та культури акторського мовлення у вихователів дошкільного навчального
закладу», журнал «Вихователь-методист дошкільного закладу» № 4 за 2010 р.

ХІД ТРЕНІНГУ:
Знайомство
Тренер вводить процедуру знайомства лише у тому випадку, якщо до групи приєдналися нові учасники, які не брали участі у попередніх тренінгах.
Вступна частина тренінгу передбачає:
- коротке нагадування про попередні тренінги, під час якого учасники вибірково діляться враженнями;
-повідомлення тренером теми та мети тренінгу;
-ознайомлення з графіком роботи тренінгу; й повторення правил роботи групи.
1.Визначення очікувань учасників
Вправа «Ваші очікування» (авторська)

Матеріали:
-ватман із яскравим написом «Усміхнися мені»;
-картки із набором зображень виразів обличчя для кожного учасника та картки із зображеннями окремих виразів обличчя — для тренера;
-скотч або клей;
- кольорові фломастери.
Тренер роздає кожному учаснику картку із набором зображень виразів обличчя і просить мімічно відтворити той малюнок, який найбільше відповідає теперішньому настрою учасника, та пояснити свій вибір.
Учасники виконують завдання по черзі. Звучить весела музика.
Коли учасники продемонструють свій настрій, тренер роздає кожному малу картку з окремим малюнком, що відповідає настрою учасника, і просить «приклеїти настрій» до ватману навколо напису «Усміхнися мені!» й поділитися очікуваннями від семінару.

2.Вправа «Німе кіно» (авторська)
Матеріали: картки № 1 та 2.
КАРТКА № 1
Дійові особи: мама, дитина (4 роки), вихователь.
Педагогічна ситуація (сценарій):
- мама купує дитині квиток у цирк на вечірній сеанс;
- увечері мама поспішає з роботи у дошкільний заклад, щоб трохи раніше забрати дитину і встигнути на циркову виставу;
- дитина категорично відмовляється йти з мамою, хоче гратися з дітьми і каже, що боїться левів, а тому в цирк не піде;
-мама дуже розстроєна, плаче і насильно одягає дитину;
-втручається вихователь...
КАРТКА № 2
Дійові особи: мама, дитина (3 роки), вихователь.
Педагогічна ситуація (сценарій):
-дитина грається у групі дошкільного навчального закладу;
-настає час денного сну;
-дитина відмовляється лягати в ліжко і каже, що спатиме лише на підлозі;
- усі старання вихователя переконати її у протилежному марні;
- вихователь здивований, телефонує мамі;
- мама пояснює, що на минулих вихідних вони із сім'єю їздили у гори і спали в наметах у спальниках на землі;
-вихователь дякує мамі за пояснення, обіцяє, що все владнає, і кладе трубку.
Він знаходить чудове рішення...

Тренер ділить учасників на підгрупи, кожній з яких роздає картки № 1 і № 2 з педагогічними ситуаціями та дійовими особами (дві-три підгрупи можуть отримати однакові картки).
Завдання:
1.Учасникам потрібно розподілити між собою ролі (дітей може бути двоє, додатково можна ввести роль тата) та обміркувати спільне розв'язання педагогічної ситуації.

2.Зобразити «Німе кіно» за сценарієм, поданим у педагогічній ситуації, додавши власне розв'язання проблеми, за допомогою міміки й жестів.

3.Не можна використовувати жодного звуку.
Поради для тренера:
-перед виступами «акторів німого кіно» радимо прочитати уголос хід сценарію, адже тоді «глядачам» легше буде зрозуміти сюжет «фільму» та розв'язання педагогічної ситуації;
-заздалегідь підберіть музичний супровід, який увімкнете під час демонстрації «сценаріїв»;
-подбайте про те, щоб « глядачі» сиділи півколом, а «актори» почувалися як на справжній просторій сцені;
-відводьте учасникам на підготовку не більше 5 хвилин.

3.Вправа «Лист до вихователя» (авторська)

Матеріали: 3-4 білих ватмана, гуашеві фарби, пензлики, склянки з водою, палітри, гофрований папір, клей, скотч, фломастери, музичний супровід «Звуки природи.»

Готуючи учасників до прослуховування листа до вихователя, тренер пропонує їм зручно вмоститися на своїх місцях, розслабитися, забути всі сьогоднішні проблеми і налаштуватися на сприймання розповіді. Дуже корисною для учасників буде порада заплющити очі, адже так простіше уявити себе у тому середовищі, про яке йтиметься. Обов'язковою умовою досягнення бажаного ефекту вправи є музичний супровід.
Тренер читає текст повільно, час від часу піднімаючи очі. намагається непомітно стежити за реакцією учасників.
Тренер:
Ти знаєш, що ти — людина?
І хочеш того, чи ні,
Усмішка твоя єдина, мука твоя єдина,
Очі твої — одні.
(Василь Симоненко)
А ще Ви — чудовий вихователь, Педагог з великої літери. У Вас є те, чого немає у багатьох інших людей — дар розмовляти з нашими серцями. Адже слова дорослих не завжди нам зрозумілі. І Ви чудово знаєте про те, що наші маленькі серця потребують чуттєвого, емоційного діалогу.
Любий вихователю, дякуємо Вам за добрий, мудрий і люблячий погляд. У Вас чудовий погляд, адже вмієте ним і запитати, і дати ствердну або заперечну відповідь. А ще можете сказати своїм поглядом найкращі слова — «Я вас усіх люблю!».
Дякуємо за ніжні й теплі руки. Просто фантастично, скільки слів Ви можете ними передати! Коли притуляєте вказівний палець до губ, ми затихаємо в очікуванні, бо знаємо, що зараз почуємо цікаву казку. Коли ритмічно помахуєте долонею, одразу пришвидшуємо наш таночок-хоровод. І навіть ніжно гладячи голову непосидючої дитини під час заняття, доторком своєї долоні Ви заспокоюєте нас ліпше, ніж будь-який окрик чи зауваження.
Можна ще багато говорити про Ваш талант. Але найбільше хотілося б подякувати за привітну усмішку і рідне нам обличчя, завжди прикрашене гарною усмішкою.
Ми Вас дуже любимо.
Ваші вихованці.
Завдання: після невеликої паузи тренер просить учасників не починати обговорення листа, зберігати тишу. Тренер роздає кожній підгрупі (склад підгруп не змінюється) білий ватман, гуашеві фарби, гофрований папір та інші матеріли для зображувальної діяльності і просить намалювати (зробити аплікацію) картину «Обличчя вихователя».
На виконання завдання, під час якого продовжує звучати музичний супровід, відводиться 7-10 хвилин.
Закінчивши роботу, учасники обговорюють свої картини.


Міні-лекція «Використання міміки та жестів у професійній діяльності вихователів дошкільних закладів»
Поговоримо про те, як використовувати міміку і жести у професійній діяльності педагогів.
Мімікою називають виразні рухи м'язів обличчя, що є однією з форм виявлення тих чи тих почуттів актора — радості, смутку, гніву тощо. Жест — це рух тіла, що супроводжується мовленням чи замінює його.
Костянтин Станіславський вважав, що важливими є не лише душевні, але й тілесні властивості, здібності, стани актора, необхідні для творчості, його фізичний апарат утілення: голос, міміка, дикція, мовлення, пластика, виразні рухи, хода тощо.
Як музикант повинен вільно володіти інструментом та нотною грамотою, так і актор має залучати у мистецьку дію всі м'язи свого тіла. Так само й педагогу слід постійно контролювати й
удосконалювати невербальне мовлення.
Удосконалення міміки й жестів актора неможливе без набуття ним м'язової свободи. Так вважає відомий педагог Володимир Абрамян. Він пояснює цей термін як стан організму, за якого на кожне положення тіла у просторі або рух витрачається рівно стільки м'язових зусиль, скільки це положення або рух потребують. Отже, актор може контролювати й удосконалювати рівень пластичності свого тіла.
Якщо на занятті у дошкільному закладі присутні колеги чи батьки, педагоги часто починають хвилюватися, сковують свої рухи, соромлячись вільно проявити активну жестикуляцію, багату міміку чи навіть силу голосу. Тому шліфування елементів невербального спілкування потребує активної й творчої роботи.
Пам'ятаймо слова знаного теоретика акторського мистецтва Михайла Кіпніса про те, що важливо навчитися бути господарем свого тіла, адже нерідко наші м'язи сковує страх, тіло втрачає гнучкість і рухливість, перестає слухатися. І тоді м'язове сковування не залишає й сліду від природної пластичності.

4.Аналіз відеозапису «Використання міміки й жестів педагогом дошкільного закладу»
Тренер вмикає відеозапис документального чи художнього фільму з участю вихователя дошкільного закладу (добре, якщо це буде відеозапис заняття, проведеного у цьому ж дошкільному закладі). Учасники уважно переглядають короткий уривок з даного фільму (упродовж 5 хв.), після чого аналізують використання вихователем жестів та міміки (називають позитиви, негативи, дають поради й рекомендації).
Театралізовані вправи на оволодіння технікою та технологією невербального акторського мовлення
Тренер: Дитячий психолог Надія Кряжова вважає, що дітям властива дарована природою свобода тіла. Дивуючись енергетичній активності дошкільників, дорослі часто запитують себе: «Звідки ж у дитини стільки сил та енергії? ».
Але наскільки молодша дитина, настільки вищий рівень свободи й легкості, властивих її тілу. А пам'ять тіла — найміцніша. І саме тому, вважає психолог, педагогам та батькам для розвитку дитини слід застосовувати не лише методи впливу на її свідомість і мислення, але й вправи, які певною мірою знімають «контроль свідомості над тілом», розвивають пластику, передбачають навчання активній жестикуляції та вільним мімічним рухам.

Зараз ми запропонуємо вам кілька таких вправ. Перші дві з них педагоги й психологи радять використовувати у роботі зі старшими дошкільниками, а також під час роботи вихователя над своїми
жестами та мімікою.

Вправа 1. «Танець п'яти рухів» (за Габріелою Рот)
Матеріали: музичні записи у різних темпах, кожен тривалістю 1 хв.
Учасники імітують ті рухи, які описує тренер:
- «Потік води» — плавна музика; «текучі», округлі, м'які рухи, що плавно переходять один в інший;
- « перехід через густий ліс» — імпульсивна музика, бій барабанів; різкі, сильні, чіткі рухи;
-» зіпсована лялька» — неструктурована музика, хаотичний набір звуків; незавершені рухи, як у зіпсованої ляльки;
- «Політ метеликів» — лірична, плавна музика; витончені, ніжні рухи;
- «Спокій» — спокійна, тиха музика або набір звуків, що імітують шум води, морський прибій, звуки лісу; учасники стоять без рухів, «слухають» своє тіло.

Вправа 2. «Танець морських хвиль» (за Надією Кряжовою)
Учасники шикуються в одну лінію і розподіляють між собою, хто буде першим та другим номером. Ведучий — «вітер» — вмикає спокійну музику і диригує хвилями. Якщо він піднімає руки, присі-дають перші номери, якщо опускає — другі. Море може бути спокійним: рука ведучого залишається на рівні грудей.
Хвилі можуть бути маленькими чи великими — тоді ведучий рукою плавно показує, кому присісти, кому встати. Ще складніше, коли хвилі перекочуються: по черзі піднімаються вище і опускаються нижче.
Поради для тренера: краса «танцю морських хвиль» багато у чому залежить від виконання ролі «вітру». Вочевидь, ця роль має бути проаналізована, запланована й підготована, тому ліпше, якщо її зіграє саме тренер.

Вправа 3. «Обличчя вихователя» (авторська)
Учасники зручно розташовуються на своїх стільцях у колі. Тренер просить усіх розслабити тіло і сконцентруватися на м'язах обличчя.
Він називає дії, які виконує вихователь у своїй педагогічній діяльності. Учасники намагаються відтворити названу ситуацію мімікою. Наприклад: «ви на семінарі» — обличчя серйозне, погляд зосереджений.
Тренер промовляє, не поспішаючи; слідкує за тим, щоб усі учасники спробували мімічно відобразити кожну ситуацію:
-ви вибираєте у книзі казку, яку прочитаєте дітям;
- ви дуже втомлені, кінець робочого дня;
-ви на педагогічній конференції;
- ви спостерігаєте, як виступають підготовані вами дошкільники на міському конкурсі творчості;
-ви плануєте заняття на наступний місяць;
а діти заснули, ви маєте можливість відпо¬чити і продумати плани на другу половину дня;
- у вашій групі сьогодні випускний ранок.


Метод «Невербальна педагогіка» (авторський)
Опис методу:
-тренер сідає разом з учасниками у загальне коло і пропонує організувати екстрену нараду у дошкільному закладі, на якій він зіграє роль керівника дошкільного закладу, а всі інші — вихователів;
- тренер спілкуватиметься вербально, а всі інші учасники зможуть брати участь у розмові невербально, активно використовуючи міміку та жести. Керівник дошкільного закладу інформує: «Хочу повідомити про конкурс «Найкращий дошкільний заклад», який відбудеться через місяць. До цього часу ми маємо надіслати план методичних заходів, художніх виставок, презентацій найкращого педагогічного досвіду та дитячих виступів, які зможемо представити на всеукраїнському рівні. Дуже важливо не лише взяти участь у цьому конкурсі, але й перемогти, адже грошова винагорода для оснащення дошкільного закладу та виплат премій педагогам становить 100 тисяч гривень.
Зараз я вислухаю ваші ідеї. Будь ласка, пропонуйте».
Вихователі намагаються «висловити» свої пропозиції за допомогою міміки та жестів. Керівник ДНЗ продовжує спілкуватися вербально — уточнює пропозиції, активізує учасників наради.
Релаксація
Тренер просить усіх учасників стати парами, повернувшись обличчям одне до одного. Умикає ліричну, заспокійливу музику і пропонує учасникам у парах вирішити між собою, хто буде першим номером, а хто другим, після чого заплющити очі й узятися за руки.
Тренер (говорить неголосно й повільно):
- відчуйте силу, ніжність і талановитість рук одне одного. З'єднайте ваші долоні, привітайтеся ними одне з одним і подякуйте за спільну участь у цьому тренінгу. Ваші очі заплющені, тіло розслаблене, а серця — люблячі й гарячі;
-перший номер — вихователь, а другий — дошкільник. Долоні дошкільника передають страх, долоні вихователя заспокоюють їх. Тепер дошкільник не боїться; й поміняйтеся ролями;
-перший номер — мама, другий — дитина. Передайте всю любов і ніжність матері до дитини через доторки долонь;
- поміняйтеся ролями;
-перший номер — вихователь-методист дошкільного закладу, другий — вихователь. Долоні вихователя передають глибоку вдячність за поради й підтримку у проведенні заняття;
-поміняйтеся ролями;
-потисніть руки одне одному і попросіть долоні, щоб вони промовили: «До зустрічі! Дякую за гарно проведений час!».

Тренер коротко підбиває підсумки тренінгу (за бажанням), дякує учасникам за активну співпрацю і запрошує їх узяти участь у наступному тренінгу «Увага, творча уява і фантазія у професійній діяльності педагога-«дошкільника ».

[котстудент]

Довідки по музичному вихованню
http://narod.ru/disk/33420625001/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8E.rar.html

[котстудент]

Посадова інструкція музичного керівника

http://s017.radikal.ru/i408/1112/e9/d186c111a89dt.jpg (http://radikal.ru/F/s017.radikal.ru/i408/1112/e9/d186c111a89d.jpg.html)
http://i080.radikal.ru/1112/33/9cda29105075t.jpg (http://radikal.ru/F/i080.radikal.ru/1112/33/9cda29105075.jpg.html)

[Лесюнька]

Уважаемые коллеги! Подскажите, пожалуйста, как правильно ведётся и пишется "Щоденник обліку індивідуальної (гурткової) роботи з
дітьми". А то у нас в садике через год аттестация и хочется, чтобы вся документация была в порядке. За ранее огромное спасибо!
№з/п Прізвище,імя дитини каблучок Оплески, галоп Приставний крок кружляння підскок …. …. …. ……
1 Іванов Ваня + + - - + +





Особливості дитячого голосу діапазон (ре – ля)
№з/п Прізвище,імя дитини І квартал ІІ квартал ІІІ квартал
вересень жовтень листпад грудень Січень лютий березень квітень травень
1 Іванов Ваня + - + + + + + + +

І Якщо дитина вправно виконує рухи – ставлю +.якщо ні - -. Після індивідуальної роботи ставлю +
Это все в таблице. Извините,если выставится без неё.

[ОЙКОВ]

Погоджено: Затверджую
Голова ПК Завідуюча
Посадова інструкція
вихователя-методиста дошкільного закладу
1. Загальні положення
1.1. Дана посадова інструкція розроблена на основі тарифно-кваліфікаційної характеристики вихователя-методиста. При складанні інструкції враховано “Типове положення про атестацію педагогічних працівників України” із змінами та доповненнями, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України з №419 від 01.12.98, а також “Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти”, затверджених Міністерством освіти і науки від 01.08.02001 за №563.
1.2. Вихователь-методист призначається і звільняється з посади завідуючим.
1.3. На посаду вихователя може призначатися особа, яка має освітньо-кваліфікаційний рівень магістра, спеціаліста, бакалавра спеціальної педагогічної освіти.
1.4. Вихователь-методист підпорядковується завідувачу, або особі, яка його заміняє.
1.5. У своїй роботі вихователь-методист керується Конституцією України, Законом України «Про освіту», “Про дошкільну освіту”, Указами Президента України, рішенням Кабінету Міністрів України та органів управління освіти всіх рівнів з питань навчання та виховання дітей, органів охорони здоров’я; трудовим законодавством, правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і протипожежної охорони, а також Статутом, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами і розпоряд*женнями завідувача, даною посадовою Інструкцією, трудовим догово*ром (контрактом).Вихователь-методист дотриму*ється Конвенції про права дитини.
1.6. Вихователь працює за графіком роботи, затвердженим завідувачем.

2. Завдання та обов’язки
Основними напрямками діяльності вихователя-методиста є:
2.1. Організація навчально-виховного процесу в д/з, керівництво і контроль за розвитком цього процесу.
2.2. Методичне керівництво педагогічним колективом.
2.3. Забезпечення режиму дотримання правил і норм з охорони праці в навчально-виховному процесі.
2.4. Вивчення і впровадження в практику роботи вихователів новаторських програм, нових методик і рекомендації з урахуванням специфіки д/з.
2.5. Слідкує за дотриманням прийнятого в д/з режиму роботи.
2.6. Співпраця з вихователями, надаючи їм необхідну інформацію про
навчально-виховний процес, всіляко сприяє росту їх фахової майстерності.
2.7. Виявляє і розвиває творчі здібності дітей шляхом організації гуртків,
студій, індивідуальних занять та ін. форм діяльності.
2.8. Забезпечує вихователів програмами, методичними посібниками і
рекомендаціями, наочністю.

Вихователь-методист виконує інші посадові обов'язки:
2.9. Організовує поточне і перспективне планування діяльності педагогічного колективу.
2.10. Координує роботу вихователів та інших педагогічних працівників з використання навчальних планів та програм.
2.11. Організовує і координує розробку необхідної навчально-методичної документації.
2.12. Здійснює педагогічний моніторинг якості навчально-виховного процесу ; відвідує заходи, що проводяться педагогічними працівниками д/з,
аналізує їх форму та зміст, доводить результати аналізу до відома педагогів.
2.13. Організовує просвітницьку роботу серед батьків, приймає батьків (осіб, які їх заміняють) з питань організації навчально-виховного процесу.
2.14. Надає допомогу педагогічним працівникам в оволодінні і розробці інноваційних програм і технологій.
2.15. Забезпечує своєчасну підготовку встановленої документації,
контролює правильне і своєчасне ведення документації вихователів.
2.16. Бере участь у комп'ютеризації д/з, здійснює заходи щодо збереження контингенту вихованців.
2.17. Контролює організацію роботи з соціально-педагогічного патронату за місцем розташування д/з.
2.18. Бере участь у підборі та розстановці педагогічних кадрів, організовує підвищення кваліфікації і професійної майстерності, керує роботою
методоб'єднань, підвищує свою кваліфікацію.
2.19. Вносить пропозиції щодо вдосконалення навчального процесу бере участь в роботі педагогічної ради школи.
2.20. Бере участь у підготовці і проведенні атестації педагогічних кадрів та інших працівників школи.
2.21. Організовує роботу педагогічного (методичного) кабінету (вивчає, збирає передовий педагогічний досвід, комплектує кабінет програма*ми, посібниками, наочністю).
2.22. Проводить консультації для вихователів з метою покращення педагогічного процесу. Вносить на розгляд педради актуальні питання виховання дітей, забезпечує підготовку матеріалів, слідкує за виконанням прийнятих рі*шень.
2.23. Створює атмосферу довіри та доброзичливості між колегами і дітьми.
2.24. Складає плани роботи дошкільного закладу згідно встановленого
порядку.
2.25. Розробляє положення різноманітних конкурсів, виставок, звітів.
2.26. Вільно володіє державною мовою.
2.27. Може мати тижневе педагогічне навантаження згідно встановлених
норм.
2.28. Веде облік матеріальних цінностей (іграшок, літератури, костюмів
тощо).
2.29. Дотримується вимог охорони праці, протипожежної безпеки, санітарії і гігієни. Веде пропаганду цих знань серед педперсоналу та дітей.
2.30. Своєчасно проходить медичний огляд.
2.31. Виконує розпорядження, накази вищестоящих органів управління
освіти та методичних служб.
2.32. Виконує доручену йому роботу сам і не передоручає її виконання
іншим особам, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.
2.33. Забезпечує наступність н/в процесу дошкільного закладу та початкової школи.
2.34. Організовує роботу з дотримання в навчальному процесі норм
правил з охорони праці.
2.35. Здійснює контроль за безпечним станом обладнання, які використовуються в навчально-виховному процесі.
2.36. Дозволяє проведення заходів з вихованцями на обладнанні, що відповідає нормам і правилам безпеки життєдіяльності і прийняті в експлуатацію на підставі відповідного акту.
2.37. Один раз на три роки організовує навчання і перевірку знань,
працівників закладу освіти з охорони праці, входить до складу комісії з
перевірки знань.
2.38. Проводить розслідування, виявляє обставини нещасних випадків, що сталися з працівниками, вихованцями. Вживає заходи щодо усунення причин, що призвели до нещасного випадку.
2.39. Бере участь у розробленні матеріалу з охорони праці у колективному договорі (угоді).
2.40. Контролює дотримання педпрацівниками посадових інструкцій.
2.41. Бере участь в організації та проведенні адмінстративно-громадського контролю за станом охорони праці.
2.42. Дотримується етичних норм поведінки в школі, побуті, в громадських місцях, які відповідають суспільному статусу педагога.
2.43. Надає допомогу учнівським колективам у проведенні оздоровчих, культурно-освітніх та інших заходів.

3. Права
Вихователь-методист має право в межах своєї компетенції:
3.1. Рівністю у трудових правах незалежно від національності,
соціального походження, віросповідання, політичних переконань.
3.2. Правом на отримання роботи відповідно документа про освіту.
3.3. Бути присутнім на будь-яких заходах навчально-виховного процесу.
3.4. Давати обов'язкові для виконання розпорядження безпосередньо
підпорядкованим працівникам.
3.5. На захист професійної честі і гідності.
3.6. Знайомитись зі скаргами та іншими документами, які містять
оцінку його діяльності, давати відповідні пояснення.
3.7. Захищати свої інтереси самостійно і через посередників, в тому
числі адвокатів, у випадку дисциплінарного розслідування, пов'язаного
з порушенням норм професійної етики.
3.8. На конфіденційність дисциплінарного розслідування, за виключенням випадків, передбачених законом.
3.9. Раз у 5 років проходити курси підвищення кваліфікації.
3.10. Атестуватись на добровільній основі на відповідну кваліфікаційну категорію і одержувати її у випадку успішного проходження атестації.
3.11. Звільнення з роботи за власною ініціативою згідно чинного трудового
законодавства.
3.12. Отримувати відповідну зарплату за працю з доплатами і надбавками
згідно чинного законодавства.
3.13. На матеріальне забезпечення в разі хвороби, в старості, у разі повної
або часткової втрати працездатності.
3.14. На матеріальну допомогу і винагороду згідно чинного законодавства
та Статуту д/з.
3.15. На щорічну оплачувану відпустку згідно графіка.
3.16. На відпустку по догляду за дитиною віком до 3-6 років.
3.17. На відпустку без збереження заробітної плати згідно Закону України
«Про відпустки».
3.18. Вибирати та бути обраним до представницьких органів влади.
3.19. Одержувати заохочення та нагороди за старанне і зразкове виконання
своїх службових обов'язків.
3.20. Працювати за сумісництвом.


4. Відповідальність
Вихователь-методист несе відповідальність:
4.1. За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин
Статуту чи Правил внутрішнього трудового розпорядку школи, законних
розпоряджень завідувача д/з; посадових обов'язків, встановлених даною Інструкцією, в тому числі за невикористання наданих прав, несе дисциплінарну відповідальність у порядку визначеної трудовим законодавством. За грубе порушення трудових обов'язків в якості дисциплінарного покарання може бути застосоване звільнення з
роботи.
4.2. За використання (в тому числі одноразове) методів виховання
пов'язаних з фізичним і (чи) психологічним насиллям над особистістю
дитини, а також здійснення іншого аморального вчинку може бути звільнений з посади у відповідності з трудовим законодавством. За порушення правил пожежної безпеки, охорони праці, і санітарно-гігієнічних вимог притягається
до адміністративної відповідальності у порядку та в випадках, передбачених законодавством.
4.3. За спричинення збитків д/з та учасникам навчального процесу у зв'язку з виконанням (невиконанням) своїх посадових обов’язків несе матеріальну відповідальність в порядку і межах, встановлених трудовим і (чи) цивільним
законодавством.
4.4. Відповідає за правильне та своєчасне розслідування нещасних випадків з учасниками навчально-виховного процесу, аналізує обставини
нещасних випадків.

V. Повинен знати
Вихователь-методист повинен знати:
5.1 Нормативно-правове забезпечення дошкільної освіти: Національна доктрина розвитку освіти (2002 рік), державна національна програма “Освіта”; Закон України про дошкільну освіту (2001 рік), регіональні програми, листи Міністерства освіти і науки, Положення про дошкільний навчальний заклад, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №305 від 12.03.03.
5.2. Програмно-методичне забезпечення: Базовий компонент дошкільної освіти в Україні та коментар до нього, оновлені програми “Дитина”, “Малятко”, “Дитина в дошкільні роки”, “Зернятко та ін., затверджені Міністерством освіти і науки України.
5.3 Методику організації навчально-виховного процесу, надавати відповідну методичну допомогу, враховуючи запити вихователів; санітарно-гігієнічні вимоги до забезпечення умов збереження здоров'я дітей.

5.3. Особливості організації контролю за виконанням навчально-виховних планів і програм.
5.4. Психологічні основи педагогічної праці.
5.5. Володіти інноваційними технологіями в галузі дошкільного виховання.
5.6. Володіти такими нестандартними активними формами навчання педагогів як: ділові ігри, моделювання та аналіз педагогічних ситуацій, робота в
мікро групах, парах та ін.
5.7. Визначати основні напрямки методичної роботи, спрямомувати самоосвіту кожного вихователя на вирішення завдань особистісної педагогічної поглибленої роботи та завдань дошкільного закладу.

5.10. Психологічні особливості дітей різних вікових груп, форми і методи роботи з ними.
5.11. Індивідуальні особливості та можливості кожного члена колективу.
5.12. Форми та зміст усієї обліково-звітної документації з навчально-виховної роботи, порядок і терміни підготовки обліково-звітної документації.
5.13. Державну мову відповідно до вимог Закону України про мови.

5.14. Вимоги нормативних документів з питань безпеки життєдіяльності.
5.15. Правила користування засобами пожежегасіння та надання медичної допомоги.

6. Кваліфікаційні вимоги
6.1. На посаду керівника дошкільного закладу може призначатися громадянин України, який має відповідну вищу педагогічну освіту не нижче освітнього кваліфікаційного рівня “спеціаліст”, стаж педагогічної роботи в сфері дошкільної освіти, не менш як три роки, післядипломну освіту в галузі управління, а також організаторські здібності, та стан здоров’я якої не перешкоджає виконанню професійних обов’язків.


VII. Взаємовідносини (зв'язки за посадою)
7. Вихователь-методист:
7.1 Працює згідно з графіком ( виходячи з 36-годинного робочого дня) і затвердженим завідувачем.
7.2. Самостійно планує свою роботу на кожен навчальний рік та місяць. План роботи затверджується завідувачем не пізніше 5 днів після початку запланованого періоду.
Надає завідувачу відповідні звіти про організацію навчально-виховного процесу в закладі.
7.3 Отримавши інформацію нормативно-правового та організаційно-методичного характеру, опрацьовує їх відповідно до вимог.
7.4 Перевіряє та візує перспективні та календарні плани навчально-виховної і гурткової роботи вихователів та м, самоосвітньої роботи педагогів.
7.5 Систематично обмінюється інформацією з питань, які входять до його компетенції, з адміністрацією та педагогічними працівниками.
7.6 Виконує обов’язки завідувача в періоди його тимчасового відсутності. Виконання обов’язків здійснюється у відповідності з законодавством про працю на основі наказу завідувача.
7.7 Зобов'язаний вчасно повідомляти про причину неявки на роботу.
7.8 Може змінювати графік роботи лише за погодженням з завідувачем.
7.9 Може замінити в роботі вихователя за погодженням з адміністрацією за додаткову оплату згідно чинного законодавства.
Посадову інструкцію отримав:
(підпис, розшифровка підпису)
Дата:

[Люка]

Національні музичні символи України

Національна символіка - важливий засіб ви¬ховання у юних громадян патріотизму, по¬чуття любові й пошани до Батьківщини, належ¬ності до українського народу й держави. Уже з дошкільного віку діти мають "знати і поважати державні символи" (Базовий компонент дошкіль¬ної освіти в Україні). Однак вихователі здебіль-шого ознайомлюють дітей із наочною символі¬кою (Державними Гербом та Прапором), а от виховне значення національного Гімну недооці¬нюють. Часто дошкільнята знають гімн спортив¬ний або свого дитячого садка. Це само собою варто розцінювати як позитив. Але при цьому вони мають знати й Гімн України.
Щоб давати дітям знання про державну сим¬воліку, вихователеві спершу самому слід вивчи¬ти її зміст, історію, правила використання. Тож пропонуємо матеріали, які, гадаємо, стануть пе¬дагогам у нагоді.
Стародавні хвалебні пісні
У Стародавніх Греції, Єгипті гімнами називали різні за змістом урочисті й хвалебні піснеспіви на честь богів та героїв. І понині грецьке слово "гімн" тлумачиться саме як урочиста хвалебна пісня.
За античними джерелами найдавніші гімни створювали видатні люди того часу, зокрема Орфей. Такі пісні-мольби складалися з трьох час¬тин: із закликання до божества, міфу про нього, молитви з проханням про допомогу. Перші хрис¬тиянські гімни також були піснеспівами, зверне¬ними до Бога, пізніше - й до святих.
З віками гімни змінювалися. Ними часто ста¬вали пісні, створені під час національно-визволь¬ної боротьби, ті, які отримали широку популяр¬ність і прославили якусь благородну ідею, народного героя, знаменну історичну подію. На¬приклад, "Гімн Свободі" та "Гімн Верховному ство¬рінню" французького композитора Ф.Госсека. Лише з Нового часу гімн почали використовува¬ти як символ держави, її суверенітету.
Нині композиторами різних країн написано безліч творів урочистого характеру - це гімни державні, військові, релігійні, на честь героїв, свят. Широкого розповсюдження набули гімни різноманітних міжнародних організацій, спортив¬них федерацій тощо.
Жанр гімну став поширеним не лише в пісен¬ній творчості композиторів. Він є піднесеним, уро¬чистим складником Інструментального концер¬ту, опери, симфонії, навіть балету, як-от: хор "Світло й сила бог Ярило" з опери "Снігуронька" М. Римського-Корсакова; величний гімн "Слав¬ся" з опери "Іван Сусанін" М. Глінки; "Гімн великому місту" з балету "Мідний вершник" Р. Глієра. У характері гімну створено й заключ¬ний хор Дев'ятої симфонії Л. Бетховена. Написа¬но його на текст оди Ф. Шіллера "До радості", яка прославляє всесвітнє братерство людей.
Із боротьбою за незалежність пов'язана поява багатьох національних і державних гімнів. Осно¬вою для них нерідко слугували вже створені тек¬сти. А Іноді, навпаки, гімни складали на загаль¬новідомі мелодії. На сьогодні в більшості держав гімн є офіційно прийнятою емблемою країни.


Українські національні гімни
Наразі державний гімн — урочиста пісня, що набула значення озвученого символу єдності нації. Він є своєрідною візитною карткою кожної держави на міжнародній арені. Гімн як один з ос¬новних національно-державних симво¬лів стає засобом єднання громадян у найбільш важливі урочисті хвилини життя держави. Він формує в них не¬байдуже ставлення до минулого, сучасного та майбутнього Батьків¬щини.
В Україні існує дві такі пісні. Перша — гімн-молитва "Бо¬же великий, єдиний" на сло¬ва Олександра Кониського і музику Миколи Лисенка. Ця пісня, пройнята вірою у Все¬вишнього і кращу долю Укра-їни, набула національного значення й часто звучить під час урочистостей, важливих громадянських актів та осо¬бистих подій у житті україн¬ців. Друга— Державний Гімн незалежної України "Ще не вмерла Україна" на слова Павла Чубинського і музику Михайла Вербицького, який виконується під час офіційних державних церемоній, уро¬чистих заходів загальнодер¬жавного значення, у разі спортивних перемог між¬народного рівня тощо. Щод¬ня звучанням величної та урочистої мелодії Державного Гімну починається й завершується день у нашій країні.

Історія виникнення Державного Гімну
Відомо , що віршований текст майбутньої пісні «Ще не вмерла Україна» написав український етнограф, фольклорист, поет Павло Чубинський (1839 - 1884). Його знають як українського патріота, що мав сміливість не приховувати своїх переконань. Припускають, що, ставши одним із перших членів українського об’єднання “Громада», поет і створив відомий вірш. Побутує й інша версія: вірш було складено .у засланні в Архангельській губернії під враженням польського гімну "Єще польска нє зґїнєла" (відомий ще як "Марш Домбровського"). Але в одному позиція дослідників збігається: вірш "Ще не вмерла Україна", ймовірно, написано у 1862 р., а вперше опублікова¬но у львівському журналі "Мета" (1863, N34).
Цей-патріотичний твір завдяки духовенству отримав поширення насамперед на Західній Україні. Не випад¬ково, саме служитель церкви отець Михайло (Вербицький) (1815-1870), знаний як один із перших українських композиторів-професіоналів Галичини, пе-рейнявся ідеєю вірша й поклав його на музику. До речі, М. Вербицький — автор цілої низки хорових, вокальних, інструментальних творів, музики духовної та до театраль¬них вистав. Із нотами пісню "Ще не вмерла Україна" впер¬ше було надруковано а 1865р.
Хорову пісню виконували спочатку в домах галицької інтелігенції, духовних семінаріях. Ряд джерел засвідчує, що 1863р. Михайло Вербицький особисто співав пісню в духовній академії Перемишля. Згодом (1364р.) там же, з день святого Іоана Хрестителя, відбулося багатолюдне виконання хорової композиції у присутності єпископа Фоми Полянського, Той, зворушений почутим, благословив твір, його композитора та поета. З весни 1864 року велична хода цієї пісні не припинялася.
Поступово твір набув широкої популярності, особли¬во в Києві, Львові. У 1917-1920 рр. з утворенням Укра¬їнської Народної Республіки його виконували як держав¬ний гімн, Але законодавче він не був затверджений, тому звучали й інші гімни. Так, у повоєнні часи було спеціаль¬но створено Державний Гімн Української РСР "Живи, Україно, прекрасна і сильна". Віршований текст написав Павло Тичина, а музику — Антон Лебединець. Але всу¬переч наполегливим намаганням радянських ідеологів, гімн "Ще не вмерла Україна" не було витіснено з істо¬ричної пам'яті українського народу. Він завжди символічно уособлював ідею самостійної української державності.
15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну, що знай¬шло своє відображення у Конституції України. Про¬те лише 6 березня 2003 раку було ухвалено Закон "Про Державний Гімн України". Ним затверджено як Держав- ний національний гімн на музику Михай¬ла Вербицького зі словами тільки першого куплета І приспіву пісні Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна". Першу строфу Гімну дещо змінено. Те¬пер вона звучить: "Ще не вмерла України і слава, і воля". З прийняттям цього закону Стаття 20 Конс¬титуції України набула завершеного вигляду.

Легенда про пісню молитву
Пісня "Боже великий, єдиний" стала Духовним гім¬ном України. Ознайомлюючи дошкільнят із нею, можна розповісти їм легенду, яку записав ґ, Медвідь. Ось вона.
Легенда про пісню
Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угор¬ці — любов до господарювання, німці — дисципліну І порядок, діти Росії — владність, Польщі — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики,-.
Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого тро¬ну й раптом побачив у куточку дівчину. Бона була боса, вдягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена си¬ньою стрічкою, а на голові багряний вінок із червоної калини.
— Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.
— Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від
пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій
роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті
немає правди й волі.
— Чого ж ти не прийшла до мене скоріш? Я всі та¬
ланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
— Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на
цілий світ. Це — пісня.
Узяла дївчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям та вірою понесла пісню в народ.

Національні гімни в дитсадку
Обидва гімни — Державний та Духовний — є унікальною духовною та мистецькою цінністю нашого народу. Ознайомити дітей із ними— завдання педагога.
Ці урочисті твори, або уривки з них, варто пропону¬вати дошкільнятам для слухання а аудіо запису (Держав¬ний Гімн — у виконанні хору та оркестру, співака Олек¬сандра Пономарьова) або ж у виконанні самих педагогів. Надалі варто залучати й дітей до підспівування, а потім і співу цих пісень.
На яких заходах у дитсадку гімни є доречними?
На святкуванні Дня Незалежності України. В особ¬ливі моменти святкового дня варто запланувати звучан¬ня обох гімнів. Так, гімн-молитву можна послухати в гру¬пі, створивши необхідну атмосферу для глибокого емоційного переживання пісні. Наслідуючи спів дорос-лих, діти вчитимуться й самі виконувати її. А от під час спільного урочистого свята доречним стане звучання Державного Гімну.
У День Знань. Цього урочис¬того й радісного дня доцільно за-співати гімн-молитву разом із дітьми або запропонувати їм про-слухати її запис, привертаючи ува¬гу до слів: "Світлом науки і знан¬ня нас дітей, просвіти, в чистій любові до краю Ти нас, Боже, зрости!"Можливо, лід впливом саме цього живодайного співу для дитини стане особистою традиці¬єю звертатися з молитвою до Все-вишнього.
На тематичних заняттях з українознавства. Варто провести спеціальну бесіду про Державний Гімн України, у ході якої разом із дітьми пригадати конкретні факти його застосування. Скажімо, навести приклад із якихось міжна¬родних змагань, де переможцями стали українці. Слід за¬питати дошкільнят, що вони відчували, коли звучав Гімн. Поміркувати, який вчинок необхідно здійснити, щоб на твою честь пролунала ця урочиста пісня. Також бажано ознайомити дітей із традицією слухання Гімну стоячи, при¬клавши долоню до серця, виражаючи цим свою величезну шану й любов до України.
На музичних заняттях. Тут можна запропонувати дітям послухати твори різних жанрів, порівняти їх, дати змогу висловити свої враження від сприймання гімнів та ін¬ших пісень.
У день Святого Миколая та День матері. Особ¬лива атмосфера цих свят якнайкраще відповідає нас¬трою гімну-молитви. Слухання її, а Іде ліпше спільні;; виконання дорослими та дітьми, спонукає батьків до формування в родинах добрих криє Ічнянських традицій.
На святкуванні Дня випуску дітей до школи;,, Слу¬хання національного Гімну надасть скиту особливої уро¬чистості, а переживання дітьми глибоких почуттів гор¬дості й належності до рідної Батьківщини, безперечно, матиме позитивний вплив на них.


Это так, повесить на стенд или в папку какую.....

[Люка]

ДАТИ МАЛЯТАМ РАДІСТЬ
Одне із основних завдань дошкільної оселі-роз¬виток творчої особистості дитини. Музичне виховання посідає особливе місце в. розвитку дітей, бо музи¬ка, пісня є найдоступнішим видом мистецтва. Голо¬вне в музичному виховання-дати малятам радість, яскраві художні враження, спонукати їх до активності, прищеплювати любов, Інтерес до музики. Зокрема, хочу поділитися думками, враженнями та спостере¬женнями, що безпосередньо стосуються музичного виховання дітей раннього віку.
Виховання художнього смаку-неодмінна умова гармонійного розвитку людини, що неможливо без елементарних знань і розуміння мистецтва. Часто батьки мене запитують: «З якого віку треба починати музичне виховання дитини?», «З колиски»,-відповідаю я. А й справді, коли мати колише дитину, вона завжди наспівує колискову або свою улюблену пісню. Слухаючи ЇЇ, малюк заспокоюється, набуває етану пси¬хологічної рівноваги. І це, можливо, народжує перші відчуття прекрасного в маленької людини.
Важко переоцінити значення музики у вихованні благородних рис: Скажімо, чудова пісня про Батьківщину викликає в дитини почуття щирої любові до рідного краю, пісня про дружбу - прагнення бути чуйним, хорошим товаришем. А як люблять хлопчи¬ки й дівчатка пісню про маму! І це тому, що музичний твір, якщо він гарний, допомагає передати, їх любов до найріднішої людини.
Переконана, що музичне виховання треба починати з раннього віку. Шкода., що композитори та поети мало пишуть для наймолодших. Як музичний керів¬ник/ прагну робити все можливе для всебічного роз¬витку дітвори: цікавлюсь новинками музичної літера-тури, проблемами естетичного виховання і, з огляду на вимоги сьогодення, шукаю шляхів вдосконалення формування гармонійно розвиненої особистості.
У музичному вихованні багато значить народна пісня, 3 неї ми дізнаємося про думки й Сподівання, Історію того чи іншого народу. Прищепити любов до своїх народних пісень означає викликати інтерес І до творчості Інших народів.. Хочу висловити. й таку думку: у концертах, по радію, на телебаченні дуже .часто звучать малохудожні твори. Надмірна увага до естрадно-розважальної музики низького рівня, на мою думку, завдає великої шкоди,, особливо дітям, які прагнуть наслідувати дорослих, а ще неспромож¬ні відокремити добре від поганого. Вважаю своїм обов’язком перешкоджати згубному впливові низь¬копробного розважального мистецтва, ознайомлюю¬чи дітей з прекрасними народними творами, класи¬кою, доступною дошкільнятам. Відповідно проводжу роботу і з батьками.
І ще. Дехто некритично використовує модні ритми та рухи, зовсім неприродні й чужі дитячій психологи. "Звичайно, це не означає, що все нове й сучасне пот¬рібно відхиляти. Мистецтво повсякчас збагачується; новими музичними творами, ритмами, рухами! Відкри-ває все ширші горизонти у світ прекрасного. Але залучати дітей до сучасної музики та ритму слід особливо обережно, бути для цього підготовленим: мати високу культуру, художній смак, неабиякі хист і вміння.

[Люка]

Музичні радіопередачі для дошкільнят

Проблема естетичного виховання молодшого покоління – одна з найважливіших у період становлення молодої української держави. Саме від того, які художні смаки і потреби сформуються у дитини в перші роки її життя, як розвинуться естетичні судження й ОЦІНКИ, великою мірою залежить її подальший розвиток, можливості удосконалення особистості.
Першою ланкою в загальній системі естетичного виховання є дитячий садок. Саме тут починаються перші кроки дитини в Країну прекрасного - у світ му¬зики, художнього слова, куди веде його досвідчений музичний керівник, вихователь, розкриваючи багатс¬тво звуків і барв, красу образного слова впливаючи на розум і почуття маленької людини.
Але є багато і таких дітей, які не охоплені дошкільною освітою. Тому проблема естетичного виховання покладається на сім'ю. І тут на допомогу мають прийти засоби масової інформації — радіо, кіно, телебачення.
Ми вперше ознайомилися з радіо ще зовсім маленькими. Нас приваблював цей дивний предмет, з якого лунала музика, було чути різні голоси. А коли
нам виповнювалось три - чотири роки, ми ставали повноправними радіослухачами — адже спеціально дня нас існували радіопередачі, заміняючи зайнятих тата, маму, бабусю чи дідуся, які не завжди мали віль¬ну годину, щоб прочитати книжечку, розповісти казку чи проспівати пісеньку.
Що менша дитина, те більше значення має форма, у якій ведеться розповідь. Якщо просто сказати: тре¬ба бути охайним, ввічливим, поважати старших, — вона не запам'ятає цю настанову. А якщо дитина прослухає по радіо цікаву дитячу оперу Б.Олексієнка «Марійка-Розгубійка», у якій би брали участь разом з ведучим — професійним актором, маленькі виконавці, результат був би зовсім інший.
Серед музичних радіопередач для дошкільників хотілося, щоб було чимало таких, які за допомогою музичних .звуків розповідали про навколишню природу, навчали слухати і розуміти нескладні музичні твори. Досить красномовним може бути сам перелік назв таких радіопередач: «Розкажи мені, музико»і «Музич¬ні сходинки», «Веселі нотки», «Я малюю пісеньку» «Радіо-няня», «Театр біля мікрофона» тощо.
Але музика має звучати не лише у спеціальних радіопередачах - вона є обов'язковим співучасником літературних дитячих передач. Не можливо уя-вити казку дідуся Панаса без супроводу бандурки, розповідь бабусі Орини - без супроводу баяна. Му¬зика допомагає краще зрозуміти тест казки, більше усвідомити думку твору.
Радіо має ознайомлювати малят з кращими зразками української та світової літератури. Бажано, щоб діти мали змогу почути вірш та казки, цікаві оповідання відомих письменників, які присвятили свою творчість дітям.