Документація, статті, консультації для музкерівників

[Elen2]

Взаємодія сім'ї і дошкільного закладу у вихованні дітей

З перших днів свого життя дитина починає поступово всотувати в себе навички вживання у світ і виживання у ньому, опановувати соціальний досвід (соціалізується). Макрокосм цього світу на перших порах зведений до середовища сім'ї, яка передусім несе відповідальність за виховання дитини. Глибинний зміст, масштаб і сила цієї відповідальності обумовлені соціальним статусом сім'ї.

З часом дитина розширює сферу своєї взаємодії зі світом, на неї спрямовують свої впливи різноманітні соціальні інститути, які доповнюють, урізноманітнюють виховні зусилля сім'ї. На етапі дошкільного дитинства провідним соціальним інститутом, покликаним забезпечити різнобічний розвиток дитини, є система дошкільних закладів. Гармонійна взаємодія їх із сім'єю є запорукою повноцінності буття дитини, розкриття і реалізації її потенціалу, виходу на нові орбіти соціальної реальності. І все-таки найвища відповідальність за виховання дітей у цій взаємодії належить сім'ї. Виховна функція сім'ї

В усі часи і серед різних народів родинне виховання було і є незмінною цінністю, головною духовною основою життя нації, могутнім соціальним феноменом, який найтісніше об'єднує людей, неперевершеним чинником самовиявлення людини в усіх її іпостасях: немовля, дитина, підліток, юнак (дівчина), чоловік (жінка), син (дочка), дідусь, бабуся, онук та ін.

Сім'я — мала соціально-психологічна група, члени якої пов'язані шлюбними або родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю.

Соціальна роль сім'ї обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення. Будучи одним із найважливіших елементів суспільства, значною мірою залежачи від процесів і тенденцій у ньому, сім'я є відносно автономним соціальним інститутом, що зумовлює її соціальну стійкість, захищеність, навіть недоступність для соціальних експериментувань. Як і кожне соціальне явище, вона також розвивається.

Сім'я виконує різноманітні зовнішні і внутрішні функції. З огляду на особливості соціального буття сім'ї, виокремлюють такі провідні її функції:

— виховна функція. Полягає вона у задоволенні індивідуальних потреб у батьківстві та материнстві, самореалізації особистості в дітях. Стосовно суспільства виховна функція сім'ї забезпечує соціалізацію підростаючого покоління;

— господарсько-побутова функція. Спрямована вона на задоволення матеріальних потреб членів сім'ї, забезпечення умов для збереження і зміцнення їхнього здоров'я, організацію відпочинку;

— емоційна функція. Реалізація її задовольняє потребу людини у визнанні, любові, турботі, психологічному захисті;

— функція духовного спілкування. Забезпечує взаємне розуміння і духовне збагачення особистості;

— функція формування досвіду соціального життя. У сім'ї особистість здобуває первинні знання і навички взаємодії з людьми, поведінки в суспільстві, набуває досвіду соціального контролю за виконанням його норм і правил;

— сексуально-еротична функція. Забезпечує продовження роду, задовольняє потреби індивіда у сексуальному житті.

Порушення функцій сім'ї може бути пов'язане з політичними, соціально-економічними умовами її життя, особистісними якостями її членів, особливостями їхніх взаємин. Неблагополуччя у сім'ї породжує проблеми у розвитку дітей.

У сучасній сім'ї особлива роль належить функціям духовного спілкування, емоційної підтримки, виховній функції, оскільки суспільство, навчально-виховні заклади не можуть забезпечити таких унікальних умов для емоційно-духовного життя особистості, якими володіє сім'я. Саме завдяки проживанню в сім'ї, цілеспрямованим її зусиллям людина пізнає, осягає свою людську сутність, обов'язки перед іншими людьми, передусім перед батьками і дітьми, утверджує в собі все людське. Для цього вона повинна виростати в сім'ї, в якій витає дух любові, всі чуйно, турботливо ставляться одне до одного. Адже уроки доброти, любові, здатність до співпереживання неможливо почерпнути з книжок. Ці якості виробляються в дитині передусім під час її взаємодії з найближчими їй людьми. Відчуваючи любов до себе, спостерігаючи, у чому це виявляється, дитина вчиться любити інших людей. А любов до дитини виростає із взаємної любові батьків, від уроків любові, отриманих ними у своєму дитинстві, від щирості їхніх стосунків зі своїми батьками.

Особливості виховної функції сім'ї полягають у тому, що вона одночасно виховує дорослих і дітей та реалізується у таких трьох головних аспектах:

1. Становлення, розвиток, виховання дитини як особистості, сприяння розвитку її здібностей. Сім'я репрезентує дитині суспільство, забезпечує передавання їй соціального досвіду, охороняє її права.

2. Здійснення виховного впливу сім'ї на кожного індивіда впродовж усього його життя. Кожна сім'я має свою систему виховання, засновану на певних ціннісних орієнтаціях. Спочатку несвідомо, орієнтуючись на почуття близьких людей, дитина починає розуміти, що в її поведінці їх радує, а що засмучує. Пізніше у неї формуються уявлення про те, що є прийнятним у сім'ї, а дорослішаючи, вона починає усвідомлювати принципи, на яких вибудовуються стосунки в її сім'ї, порівнювати їх з ідеальною, на її погляд, системою.

3. Спонукання дітьми саморозвитку, самовдосконалення своїх батьків та інших родичів. Дитина є невичерпним джерелом життєвих успіхів, емоційних стимуляторів для дорослих. Ледь з'явившись на світ, вона значно розширює його горизонти для своїх батьків, вносить у їхнє життя багато нового. Підростання, дорослішання дитини потребує нових знань, виховних умінь і навичок дорослих, реалізації своєї соціальної ролі на більш високому рівні. Виховуючи дитину, батьки самі повинні поводитися на рівні вимог, які їй пред'являють. Очевидно, на цьому ґрунтуються твердження, що не сім'я соціалізує дитину, а дитина соціалізує дорослих.

У дошкільні роки дитина повністю ототожнює себе зі своєю сім'єю, передусім із батьками; її емоційний світ майже цілком залежить від атмосфери в сім'ї. Саме тут вона пізнає й опановує моделі моральної поведінки, взаємодії з іншими людьми, природою тощо. Форми роботи дошкільного закладу із сім'єю

Сучасні дитячі дошкільні заклади стають відкритими для батьків, дітей і громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку і виховання дітей. Вплив дошкільних закладів на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме таким критеріям:

1. Спрямованість і адресованість. Даючи конкретні поради, рекомендації, педагоги повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки самі звертаються до вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями щодо власної дитини.

2. Оперативний зворотний зв'язок. Робота педагога з батьками має вибудовуватися на основі живого діалогу, в процесі якого він з'ясовує рівень сформованості педагогічних знань і навичок батьків, вносить за необхідності відповідні корективи.

3. Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь допомагає їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини, а як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину з її особливостями, перспективами вікового та індивідуального розвитку.

Форми роботи з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно-інформаційними. До колективних форм роботи належать батьківські збори (групові та загальні), на яких обговорюються проблеми життєдіяльності групи і дитячого садка; зустрічі з батьками; вечори запитань і відповідей; засідання «круглого столу» з дискусійних проблем; заняття-тренінги, покликані навчити батьків правильно організувати спілкування і спільну діяльність з дитиною; спільні з дітьми, батьками і вихователями свята і розваги; виставки спільних робіт батьків і дітей; дні відкритих дверей; школи для батьків; сімейні (домашні) педради, які проводять у батьків вдома; батьківські конференції.

Індивідуальні форми роботи охоплюють індивідуальні бесіди і консультації (проводять, як правило, вранці і ввечері, коли батьки приводять дитину в дитячий садок або забирають додому), відвідування дітей вдома; залучення батьків до життя дитячого садка (організаційно-господарська допомога вихователю: виготовлення іграшок, посібників, допомога у проведенні екскурсій, культпоходів тощо).

Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт; реклама книг, публікацій у періодиці, в системі Інтернет з проблем сімейного виховання.

Очікувану ефективність забезпечує раціональне поєднання різних форм роботи. Як свідчить досвід, у роботі з батьками слід уникати готових оцінних суджень про виховання, допомагати їм у виробленні вміння особисто спостерігати за власною дитиною, відкривати в ній нові якості й риси.

Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, видеофрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна), фотографіями дітей, виставками їхніх робіт.

Актуалізації уваги батьків до проблем виховання дошкільників сприяють доручення їм виступити з конкретного питання на батьківських зборах; «домашні завдання» на спостережливість; участь батьків у роботі гуртків, проведенні ігор, занять, екскурсій з дітьми; допомога у проведенні рольових і ділових ігор.

Значного поширення набувають творчі форми роботи з батьками, в яких беруть участь діти, інші педагоги і співробітники дошкільного закладу. Часто батькам цікаво не тільки спостерігати за дитиною під час її взаємодії з дорослими не в домашніх умовах, а й самим виступити в новій ролі (театралізованій виставі, спортивному змаганні, конкурсі, засіданні дискусійного клубу).

Доцільно залучати до роботи не окремих, а всіх представників сім'ї, інших родичів, які мають стосунок до виховання дитини, а також налагодити дружні стосунки з іншими сім'ями, які небайдуже ставляться до розвитку і виховання своїх дітей.

У роботі дошкільного закладу з батьками істотне значення має спрямування педагогічної самоосвіти батьків, стимулювання прагнення і вміння поповнювати свої педагогічні знання і після вступу дитини до школи. Література

1. АлексєєнкоТ. Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї. — К., 1997.

2. Бурова А., Долинна О., Низковська О. Планування освітнього процесу в сучасному дошкільному закладі // Дошкільне виховання. — 2002. — № 11.

3. Буре Р. С. Готовим детей к школе. — М., 1987.

4. Воспитателю о работе с семьей / Под ред. Н. Ф. Виноградовой. — М., 1989.

5. Детский сад и семья / Под ред. Т. А. Марковой. — М., 1986.

6. Дошкольная педагогика: В 2 ч. / Под ред. В. И. Логиновой, П. Г. Са-моруковой. Ч. 2. — М., 1988.

7. Завтра в школу / За ред. В. К. Котирло. — К., 1977.

8. Каптерев П. Ф. Педагогический процесс // Избр. пед. соч. — М., 1989.

9. Кондратенко Т. Д., Котырло В. К., Ладывир С. А. Обучение старших дошкольников. — К., 1986.

10. Котырло В. К., Ладывир С. А. Детский сад и семья. — К., 1984.

11. Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. — М., 1991.

12. Кузь В. Школа — центр воспитания. — М., 1991.

13. Лаврентьева Г. Комп'ютерно-ігровий комплекс у дошкільному закладі // Дошкільне виховання. — 2003. — № 1.

14. Лешли Д. Работать с детьми, поощрять их развитие и проблемы: Пер. с англ. — М., 1991.

15. Мчедлидзе Н. Б. Место игры в педагогическом процессе детского сада // Психология и педагогика игры дошкольника / Под ред. А. В. Запорожца, А. П. Усовой. — М., 1966.

16. Наступність у навчально-виховній роботі дитячого садка і школи / За ред. 3. Н. Борисової. — К., 1985.

17. Новоселова С. Л. Развивающая предметная среда. — М., 1995.

18. Макаренко А. С. Книга для батьків. — К., 1969.

19. Основы дошкольной педагогики / Под ред. А. В. Запорожца, Т. А. Марковой. — М., 1980.

20. Островська Л. Ф. Сімейне виховання дошкільника. — К., 1977.

21. Педагогічна культура молодих батьків. — К., 1995.

22. Петроченко Г. Г. Развитие детей 6—7 лет и подготовка их к школе / Под ред. А. М. Леушиной. — Минск, 1982.

23. Плохій З. П., Дьоміна І. С. Методичні рекомендації для працівників навчально-виховного закладу «школа — дитячий садок». — К., 1988.

24. Постовий В. Г. Сучасна сім'я і її педагогіка. — К., 1994.

25. Помощь родителям в воспитании детей. — М., 1992.

26. Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі. Інструктивно-методичний лист МОН України (№1/9-434 від 01.10. 2002) // Дошкільне виховання. — 2002. — № 10.

27. Проскура О. В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками. — К., 1998.

28. Рыжова Н. А. Развивающая среда дошкольных учреждений. — М., 2003.

29. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. — К., 1997.

30. Савченко О. Я. Наступність і перспектива в роботі двох перших ланок освіти // Дошкільне виховання. — 2000. — № 11.

31. Скуратівський В. Берегиня. — К., 1987.

32. Сластенин В. А., Исаев И .Ф., Шиянов Е. Н. Общая педагогика. — М., 2002.

33. Спиваковская А. С. Как быть родителями. — М., 1986.

34. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. — К., 1996.

35. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. — К., 1978.

36. Типовий перелік обов'язкового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок дошкільного навчального закладу//Дошкільне виховання. — 2002. — № 10—11.

37. Ушинський К. Д. Про сімейне виховання. — К., 1974.

38. Фромм А. Азбука для родителей. — М., 1991.

39. Хямяляйнен Ю. Воспитание родителей: концепции, направления и перспективы. — М., 1993.

40. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкий В. В. Семейная психотерапия. — Л., 1989.

Реферат с сайта CheckReferat.com

[Elen2]

Реферат на тему:
Музично-естетичне виховання дітей з мовленевими вадами



Музичне виховання відіграє визначну роль у роботі з дітьми, які мають мовленнєві вади.
Можна виділити слідуючи особливості мовленнєвих вад у цих дітей.
1) Крім мовленнєвих вад можна також визначити вади також в інших сферах діяльності: образотворчої, музичної, тощо.
2) Має місце вади психічних процесів, які проявляються у недостатньому розвитку сприймання, уваги, пам’яті, слабкої орієнтації у просторі, вади процесів збудження і гальмування, їх регуляції (повільне включення в діяльність, недостатня зацікавленість.)
3) Недорозвинення особистості дитини (самооцінка, взаємовідносини з оточуючими, мотивації, вольових процесів.)
Задача музичного виховання:
Беручи до уваги властивості дітей з мовленнєвими вадами, треба вирішувати загально-коррекційні задачі з музично-естетичного виховання:
1) Виховувати любов та цікавість до музики. Ця задача вирішується шляхом розвитку музичного сприйняття, а також музичного слуху.
2) Збагачувати музичними уявленнями, знайомлячи дітей з різноманітними музичними творами.
3) Розвивати навички у всіх сферах музичної діяльності: у співах, слуханні, музично-ритмічних рухах, грі на музичних інструментах.
4) Розвивати загальну музикальність, шляхом розвитку головних, та вторинних музичних здібностей.
5) Сприяти вихованню та формуванню музичного смаку дитини.
6) Працювати над всебічним розвитком дитини, використовуючи всі форми музичної діяльності (співи, слухання, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних інструментах), та всі форми організації діяльності (заняття, свята та розваги, самостійна музична діяльність дітей, музика в повсякденні.)
7) Розвивати творчу активність дитини.
Це доволі складна задача для дітей з мовленнєвими вадами, але дуже важлива: її вирішення допомагає їм розкритися, зняти напругу, та здобути свободу рухів та сприйняття.
Музично-естетичне виховання для дітей з мовленнєвими вадами є «симптоматичним». Воно проводиться з урахуванням «симптомів» і направлене не тільки на вирішення музичних задач, а також задач корекційних, до яких можна винести слідуючи:
1) Оздоровлення психіки: виховання впевненості в своїх силах, витримки, вольових рис характеру. Допомогти кожній дитині зрозуміти свій успіх, само реалізуватися, розвиватися більш гармонійно.
2) Нормалізація психічних процесів і властивостей: пам'ять, увага, мислення, регулювання процесів збудження і загальмування. Контакти з музикою сприяють розвитку уваги, тренують орган слуху. Більше уваги слід приділяти розвитку слухової уваги і пам’яті. Перший помічник в цьому - добре розвинуте музичне сприйняття.
3) Тренування рухового апарату: розвиток рівноваги, свободи рухів, зняття надлишкової м’язової напруги, поліпшення орієнтації у просторі, координації рухів, виховання правильної постаті, розвиток дихання, формування рухових навичок, розвиток сили і витривалості.
Фахівці підкреслюють, що виконання ритмічних вправ на фоні позитивних емоцій сприяє вихованню правильної мови.
4)Виправлення низки мовленнєвих недоліків.

Умови для успішної роботи.
Для того, щоб вирішити всі ці дуже важкі завдання, необхідно виконати низку умов.
1) Знання психофізичних та мовних особливостей дітей, оклад групи та її профілю при плануванні роботи.
2) Знання програми.
3) Вдосконалення взаємозв’язку музичного керівника з вихователями, логопедами, психологами, дефектологами, вихователями з фізкультури, мед. працівниками. Такий взаємозв’язок необхідний на початку, а також в кінці року при діагностуванні дітей всіма фахівцями з обговоренням властивостей кожної дитини, головних напрямках роботи з ними.
Дуже корисно обговорювати з вихователями і логопедами – дефектологами мовний матеріал.
4)Покращувати здоров’я дітей, їх психоемоційний і фізичний стан.
5)Вибагливість до себе, при підбірці матеріалу. Не говорити дуже багато, а активізувати мову дітей.
6)Виконувати головні дидактичні принципи: систематичність, послідовність, доступність, а також поступове підвищення вимог.
І головний принцип: увага до кожної дитини, врахування його вікових, мовленнєвих індивідуальних властивостей і потреб.

Методи й прийоми.
Дуже важливо, які методи і прийоми використовуються в роботі з дітьми, які мають мовленнєві вади.
1. Наочні методи:
До наочних методів можна віднести наочно-слухові, наочно-зорові прийоми і тактільно-м’язову наочність.
Теза Бориса Асафьева «Почути її (музику) – це вже зрозуміти» – може стати епіграфом до роботи музичного керівника до роботи з цією категорією дітей.
Виразне виконання музичного твору викликає у дитини емоційний відгук, допомагає швидше знайти шлях до його серця, та розуму, ніж слова, які дитина не завжди вірно сприймає через свій діагноз.
Основні наочно-слухові прийоми:
1) Виконання музичного твору, співи музичного керівника, вихователя, дитини.
2) Слухання інструментальної і вокальної музики (аудіо запис).
3) Використання різних видів фольклору: (мовного, пісенного, інструментального, тощо).
4) Використання в якості наочності музичних інструментів (металофона, бубону брязкальців, тощо).
Наочно-зорові прийоми.
1) Показ педагогом різноманітних прийомів виконання з усіх видів діяльності (співи, музично-ритмічні рухи…). Вкрай важливо використовувати цей прийом на початку навчального року, коли навички у цих дітей недостатньо сформовані чи відсутні взагалі. Важливо пам’ятати про «дзеркальне» відображення деяких рухів.
2) Показ прийому дітьми, які добре його засвоїли.
3) Для розвитку уваги, та вміння аналізувати можна використовувати порівняння, коли діти самі обирають варіант із двох показів – вірного, та невірного. А потім разом з дітьми роблять вірні рухи ще декілька разів, щоб вірний зразок надовго залишився у пампі м
4) Іноді використовується прийом з підкресленими помилками. Наприклад у співах, коли діти не проспівують твердих закінчень слів.
Усі ці прийоми пожвавлюють заняття, піднімають настрій дітей, підштовхують до вірного виконання, мобілізують увагу при сприйнятті завдання та його виконанні. Добре також використовувати жести, які вказують на висоту звуку, або на акцент при виконанні, а також міміку, допомагають дітям відчути, з яким настроєм треба виконувати пісню, чи танок. Окрім вищеназваних наочно-зорових прийомів треба використовувати наочність: ілюстрації, малюнки, музично-дидактичні ігри, іграшки, атрибути, тощо.
Говорячи про тактильно-м’язову наочність ми маємо на увазі індивідуальну допомогу педагога, як на занятті так і в повсякденні при виконанні того, чи іншого руху. Можна доручити роль помічника більш розвинутим дітям.

Методи
1.Найбільш використовується метод пояснення.
Ступінь їх складності залежить від профілю дитини, пори року та інших чинників. Пояснення, особливо на початку року, повинне бути коротким, чітким, емоційним.
2.Вказівка.
3. Запитання.
Вони повинні бути чіткими, зрозумілими. Це – один з найбільш важливих мовних прийомів: він збуджує мислення, активізує увагу, розвиває пам'ять. Існують також інші прийоми. Це – інструкції, сюжетні оповідання, пояснення, бесіди, команди.

[Elen2]

продовження
4.Практичний метод, або метод вправ.
Він пов'язаний з багаторазовим повторенням важких місць, або всього твору в цілому. Діти з мовними порушеннями у своїй більшості потребують найбільшої кількості при засвоєнні рухів, формуванні навичок у співах, слуханні, тощо, тому роль вправ тут дуже велика.
Дуже корисні вправи без музичного супроводу під рахунок на протязі 1-2 хвилин. Вони допомагають оволодіти своїм тілом, краще відчути самі рухи, його техніку, уникнути помилок при розучуванні.
Ці вправи вчать приймати вірне вихідне положення, та вірній роботі рухового апарату в цілому.
Найбільш часто використовуються такі прийоми:
 вправи дітей за показом дорослого (практичний+наочний методи);
 показ і пояснення педагога (наочний+мовний);
 пояснення педагога та вправи дітей(мовний+практичний);
 індивідуальна допомога педагога слабким дітям (тактильно-м’язова наочність+вправи ).



Напрями музичної діяльності.
I. Слухання музики.
Слухання музики є домінантною формою роботи на музичному занятті. Воно збагачує емоційну сферу дітей, збагачує її світогляд, впливає на розвиток мови, та формування особистості в цілому. Слухання музики допомагає в рішенні корекційних задач в цілому. У дітей з мовними вадами дуже важливо розвивати музичне сприймання, яке в свою чергу буде вимагати розвитку уваги та пам’яті, що сприяє вирішенню низки дуже важливих корекційних задач.
Після прослуховування музичного твору корисно не тільки його обговорювати, але й дати можливість дітям придумати і виконати кілько нескладних рухів під цю музику, щоб передати в них свої почуття та показати своє відношення до нього.
Слід орієнтуватися на цікавість дітей. І коли він відсутній особливу увагу слід приділяти на добірку музичних творів для слухання, проаналізувати методику, оцінити її ефективність, чи змінити методи.
Працюючи над розвитком музичного сприймання, бажано використовувати не тільки музику, а й інші жанри мистецтва: поезію, живопис.
Живий відгук знаходить у дітей пропозиція намалювати те, про що розповіла музика. Інколи музичний твір після слухання можна зіграти на ударно-шумових музичних інструментах (наприклад «Марш дерев’яних солдатиків Чайковського»). Це також допоможе поглибити сприймання твору.
Якщо у дітей виникли складнощі з запам’ятовуванням назви твору та прізвищем композитора, треба:
 Об’єднати низки музичних творів загальним сповіданням (бажано літературним).
Наприклад, «Клоуни Кабалевського», «Ведмедик танцює під дудочку» Александрова, можна об’єднати однією темою «Цирк».
 Присвятити низку занять творчості одного композитора, а потім провести музично-дидактичну гру: «Впізнай і назви твір».
 Порівняння контрастних за змістом і назвою творів. (наприклад «Хвороба ляльки» Чайковського, та його «Нова лялька», або близьких за назвою та різних за характером творів). Наприклад: «Сміливий вершник», та «Вершник» Р. Шумана).

Виконавство.
I. Гра на дитячих музичних інструментах - є дуже ефективною формую роботи з дітьми, які мають вади мови та вирішують слідуючи коррекційні задачі:
• Розвиток уваги і пам’яті.
• Розвиток координації рухів при грі на таких музичних інструментах, як бубон, барабан, мара каш, металофон, та інші.
• Розвиток дрібної моторики.
• Розвиток дихання.
• Розвиток фонематичного слуху.
• Розвиток координації співів з рухами пальців рук (дитина імітує гру на піаніно, співаючи знайому пісню).
• Розвиток музично-ритмічного відчуття.
Доволі часто у дітей з вадами мови спостерігається доволі повільний темп рухів. Допомагає у корекції цієї вади гра на дитячих музичних інструментах.
ІІ. Співи
Співи – один з найважливіших форм музичної діяльності для дітей з вадами мови. Воно допомагає розвитку психічних процесів та властивостей особистості (увага, пам'ять, мислення, уява, тощо), розширенню світогляду, нормалізації діяльності периферичних відділів мовленевого апарату (дихального, артикуляційного, голосоутворювального), розвитку мови за рахунок розширення словника, поліпшення вимови за рахунок тренування ритміко-мелодійної сторони (темп, ритм, тембр, динаміка).
Музично-дидактичні ігри, дидактичні вправи та завдання, деякі ігри зі співами допомагають фонетико-фонематичний слух. Так, на початку роботи, коли велика увага приділяється розвитку слухової уваги, слухової пам’яті, диференціації немовних звуків, корисно використовувати музично-дидактичні ігри: «На якому інструменті граю?», «Відгадай та зіграй, як я». На слідуючому етапі розвитку фонематичного слуху, коли дітей вчать розрізняти не фонеми, а цілі фрази, орієнтуватися на особливості голосу, можна використовувати музично-дидактичні ігри зі співами, наприклад «Пташенята» О. Тілічеєва, «Три ведмедя» Андрєєва, «Ведмідь» Красєва, «В лісі» та «відгадай по голосу Тілічевої».
На слідуючих етапах робити при вивченні диференціації фонем, музичні керівники можуть використовувати на музичних заняттях підспівку «Бубенчики» О. Тілічеєвої, У якій діти розрізняють три фонеми (-н-;-а-;-о-) у складах дін.,(дан, дон), орієнтуючись на висоту звука у Т3. Можна також запропонувати дітям вгадати де, за характером звучання, «ведмедики», а де «мишенята», та відобразити їх рухи.
Треба пам’ятати, що музично-дидактичні ігри допомагають у розвитку уваги, пам’яті, мислення, що і є комплексним корегуючим фактором для дітей з вадами мови.
У роботі над співами велику увагу треба приділяти вправам по формуванню пісенних навичок: вірному інтонуванню, диханню, дикції, вірному звукоутворенню. При цьому треба слідкувати щоб діти робили подих на початку фрази та утримували його до кінця, не «розривали» слово під час виконання активно працювали губами. Музичному керівникові треба звертати особливу увагу на рухливість нижньої щелепи при відкриванні дітьми рота, на вимову твердих закінчень слів.
Працюючи над дикцією корисно промовляти текст одними губами, у різних темпах, починаючи з дуже повільного. Це дозволяє дітям слідкувати за вірними положенням губ, та більш точно запам’ятовувати мелодію.
Працюючи над диханням можна використовувати такий прийом, як показ педагогом жести, що допомагає дітям вчасно взяти дихання, або «понюхати квітку», а потім вже починати співати.

[Elen2]

продовження
Також корисно співати голосні звуки, чи відкриті склади, або своє ім’я чи назву групи. Необхідно також слідкувати за поставою дітей під час співів.
Багато уваги треба приділяти роботі над чистотою інтонування. Проводять її у двох напрямках. З однієї сторони, треба навчити дітей вслуховуватися в мелодію, запам’ятовувати її, а з іншої – вірно співати, координуючи голос зі слухом. Для цього слід використовувати такі прийоми:
 Програвати мелодію на фортепіано, духовних інструментах, металофоні, щоб діти її краще запам’ятали.
 Приспівування мелодії педагогом, або чисто співаючими дітьми із супроводом та без нього.
 Відгадування знайомих пісень.
 Підстроювання голосу до даного звуку.
 Прикривати рукою слуховий канал одного вуха.
 Співи вокалізів, нескладних мелодій з якимось голосним звуком, потім транспортуючи мелодію та змінюючи голосний звук.
 Співати нескладну мелодію водночас руками імітуючи гру на якомусь інструменті.
 «Лесенка», «Гармошка», «Качели», «Високая лестница», «Бубенчики»,муз. Тіліеєвої зі збірки «Музичний буквар» Н.Вєтлугіної (м. музика 1988)
 «Гуси», «Баю-баю», «Конь», «Самолет» муз. О. Тілігеєвої з її збірки «Маленькі пісеньки» (м. музика, 1964).
Добираючи пісні, бажано звернути увагу на слідуєте:
 Доступний зміст.
 Зручний у вимовлянні текст.
 Нескладна мелодія, бажано з повторами.
 Короткі фрази.
 Повільний темп, або середній.
 Нескладний супровід.
 Різноплановість пісень за характером виконання. Включення у репертуар пісень не тільки до свят але ще й народних, та пісні з рухами.

Методика розучування пісень.
Спочатку педагогом виразно виконує пісню. Потім розповідає про її характер, пояснює значення важких слів та виразів. Потім пісня виконується ще раз.
На слідуючих етапах розучування педагог ставить запитання дітям перевіряючи чи вірно вони зрозуміли зміст пісні. Намагається привернути увагу до пісенної мелодії, показує, як можна проспівати те чи інше місце. Пропонує повторити мелодію чисто співаючий дитині, або підгрупі. Співати треба більш повільно так діти краще запам’ятовують мелодію.
Якщо в пісні є заспів і приспів, то треба починати з приспіву: він повторюється у кожному куплеті і діти його краще запам’ятовують. Щоб краще запам’ятати мелодію, корисно співати без поетичного тексту по фразах, за показом педагога, чи після його показу. Час роботи над піснею залежить від її складності, об’єму співочих навичок, пам’яті дітей та кваліфікації педагога.
Для активізації процесу запам’ятовування, корисно використовувати ілюстрації, малюнки, інсценування пісні, якщо дозволяє її зміст, або відповідні рухи. Інколи допомагають вказівки педагога дітям: («Ця пісня дуже проста, ви її повинні швидко вивчити.»), запитання («Як починається перший куплет? Про що ми будемо співати у другому? Який куплет тобі подобається?»).
Можна грати з дітьми у «Підказку», коли педагог спочатку співає сам, а потім зупиняється, та чекає, коли діти доспівають те слово, яке він забув.
На слідуючих етапах дуже важливо звертати увагу на те, щоб діти починали кожний куплет водночас, без спізнення. Це дуже часто викликає складнощі у дітей з вадами мови внаслідок їх недостатньої концентрації та слабкорозвинутої пам’яті.
Впродовж всього навчального року діти з вадами мови розучують кілька пісень, але внаслідок недорозвиненої пам’яті вони їх дуже швидко забувають. Щоб цього не траплялося, треба час від часу їх повторювати. Можна провести концерт для ляльок або дітей іншої групи можна провести гру «Вгадай мелодію», можна погратися у «Музичний телефон», чи «Чарівний кубик», які допоможуть згадати знайомі пісні, орієнтуючись на малюнки. Можна на музичному занятті повторити знайому пісню, співаючи її «ланцюжком».
Повторення пісень разом з вихователям, використовування їх в повсякденні, також допомагають закріпити їх у пам’яті. А якщо дитина співає програмні пісні вдома, чи використовує їх у самостійні ігровій діяльності, то вони йому дуже сподобалися і він їх запам’ятає надовго.

Музично-ритмічні рухи.
Музично-ритмічні рухи – це форма виконавчої діяльності, до якої входять вправи, ігри, таночки.
«Рухи під музику є одним з найефективніших методів розвитку музичності – методом, в основі якого є природна рухова реакція на музику, яка притаманна кожній дитині». (Л. Кулаковський).
Серед музично-ритмічних рухів велике місце займають музично-ритмічні вправи. Діти з вадами мови дуже часто не виконують основні рухи (крок, стрибки, біг). Виконуючи музично-ритмічні вправи, вчаться володіти своїм тілом та у таночках та іграх.
У музично-естетичному вихованні дітей з мовленевими вадами використовуються слідуючи вправи:
o На засвоєння основних рухів (крок, біг, стрибки та їх різновиди).
o На розвиток окремих груп м’язів та рухливості суглобів (загально розвиваючі вправи).
o Для підвищення якості виконання рухів, які допомагають їм орієнтуватися у просторі.
o Танцювальні та плясові рухи.
o На розвиток м’язового чуття, м’язового тонусу (без музичного супроводу).
В деяких вправах використовуються предмети: м’ячі, прапорці, стрічки, брязкальця, тощо.
Окрім загальноосвітніх музично-ритмічних вправ, для дітей з вадами мови, використовують окремі вправи, як то
o На активізацію уваги.
o Для розвитку дрібної моторики.
o Які формують музично-ритмічне чуття, та ін.
Окрім вправ, до музично-ритмічних рухів відносять також таночки: парні зі співами, хороводи, сюжетні, національні, характерні.
Парні таночки: будуються на основних рухах (крок, біг. підстрибування, ритмічні оплески, стрибки) елементи бальних танців (боковий галоп, крок, полька), іноді з використанням елементів народних таночків (напівприсядки, колупалочка). Вони можуть багато чого навчити дітей: розвинути увагу, орієнтуватися у просторі, почуття ритму, координації рухів, а також до рухів партнера.
Музика для парного таночка повинна мати яскраво виражені характерні частини, які настроюють на певні рухи.
Коли обирається таночок, слід враховувати рухові навички дітей.
Бажано обирати парні таночки з ритмічними завданнями (оплески, стрибки, тощо).
Дуже зручні таночки як «Запрошення» під українську народну мелодію (спочатку рухи виконують більш підготовлені діти, а потім танцюють всі).
Бажано більш складні рухи відпрацьовувати з дітьми окремо.
Таночки зі співами і хороводами: дуже корисні для дітей з вадами мови. Вони допомагають їм координувати співи та рухи. Вони також можуть використовувати не тільки на музичних заняттях, а й в самостійній музичній діяльності. При добірці таких таночків треба враховувати навички дітей у співах та рухах, щоб, як кінцевий результат, вони могли рухатися під свої співи, що дає вражаючий коррекційний ефект. Прикладами таких таночків можуть бути композиції Р. Борисової «Запрошення» (на музику «Святкова полька» Вітліна) та «Хоровод дружби» (американська народна мелодія).

[Elen2]

продовження
Ігри
Гра, яка має відношення до музично-ритмічних рухів є основним видом діяльності дітей з вадами мови. Музичні ігри мають велике значення у музичному розвитку дітей з їх допомогою у цікавій та невимушеній формі можна з успіхом вирішувати коррекційні задачі.
Сюжетні інструментальні ігри відрізняються яскравим музично-ігровим змістом. В таких іграх персонажі, та відносини між ними. На все це діти реагують емоційно та діяти творчо, дотримуючись розвитку сюжету.
Треба пам’ятати: чим більше у дитячому закладі приділяється уваги розвитку особистості кожної дитини і вдосконаленню її емоційно-вольової сфери, тим простіше сюжетно-рольові ігри входять у життя дітей особливо дітей з вадами мови.
Несюжетні інструментальні ігри.
Зазвичай вони включають елементи змагань, з їх допомогою вирішуються рухові задачі – ритмічні та творчі. Наприклад, у грі Л.Михайловського «Не ворушись» на музику Б. Можжевєлова, діти повинні зробити цікаву фігуру і завмерти в такому положенні: часто в таких іграх використовуються різні предмети (бубон, брязкальця, та інші).
Ігри зі співами.
За допомогою цих ігор можна вирішити багато задач музичного виховання. (формування цікавості до музики і співів, розвиток музичного слуху, пам’яті, відчуття ритму, чистоти інтонування), а також коррекційні задачі (нормалізація психічних процесів і властивостей, тренування рухового апарату, тощо). За допомогою цих ігор легше відпрацьовувати координацію рухів і співів.

Творчість.
Творчість у музичному вихованні формує у дітей розвиток творчої активності, імпровізації у співах, музично-ритмічних рухах, а також грі на дитячих музичних інструментах.
Для цього потрібно:
 Достатньо розвинуте музичне сприйняття.
 Деякий об’єм знань, умінь та навичок у тому, чи іншому жанрі музичної діяльності.
 Зацікавленість музичного керівника та його підготовленість у даному питанні.
 Добірка музики, яка несе емоційне та смислове навантаження, визиває у дітей бажання рухатись.
 Вибір цікавого завдання, пов’язаного зі співами, чи грою на дитячих музичних інструментах.
У дітей з вадами мови творчу активність можна формувати у слідуючих ситуаціях:
 При передачі характерних образів в іграх, хороводах, вправах.
 У танцювальних імпровізаціях, у яких діти будуть самостійно відповідати на музику рухами.
Спочатку діти з вадами мови можуть самі обирати лише якісь знайомі танцювальні рухи і виконувати їх, доки звучить музика; у подальшому вони намагаються об’єднати кілька рухів, а іноді навіть додати щось своє.
У цій роботі можуть бути корисними танцювальні вправи «Дзеркало»(РНП «Ой хміль, хмелик», автор рухів Р. Борисова) «Хто краще станцює?»(муз. Н.Майлана, автор рухів Р. Борисова) «Танок з бубонами» муз. А.Казелли «Фінальний галоп» (автор рухів Р. Борисова).
Можна використовувати (у грамзапису) народні танцювальні мелодії різного характеру вальси, польки сучасні танцювальні мелодії.
- Імпровізації мелодій, підспівок - для дітей з вадами мови дуже тяжка форма роботи. Треба починати з елементарного, як-то: «Заспівай своє ім’я», «Заспівай назву групи». Дуже корисно доспівувати закінчення фрази «Зайчик, зайчик де бував?».
- В грі на дитячих шумових інструментах діти частіш за все імітують ритм, але можуть виконати і завдання, як-то: «Зіграй марш на барабані».
Завдяки заняттям з розвитку творчих здібностей, багато дітей розкривають свій потенціал, стають більш впевненими у своїх можливостях, і тому більш активними.

Використання фольклору.
Неможна недооцінювати роль фольклору на музичних заняттях для дітей з вадами мови. Тому, якщо заклад російськомовний, треба спілкуватися обома мовами.
Зазвичай використовуються слідуючи жанри фольклору:
o Народні пісні для слухання (у виконанні дорослого або у запису).
o Хороводи, таночки.
o Народні ігри.
o Народна поетична творчість (казки, приказки, прислів’я вірші).
Народна творчість виконує виховно-освітню функцію.
o Сприяє розвитку пам’яті: у творах усної народної творчості зустрічається багато повторень, що допомагає дітям краще запам’ятати, а потім переказати їм зміст.
o Впливає на оздоровлення організму: у таких приказках, як «Сорока - ворона», «Куй, куй молоток» - допомагають дітям самостійно робити масаж пальців, а також впливати на біологічно активні точки, що містяться на руках і ногах дитини.

Форми організації музичної діяльності
у дітей з мовними вадами.
У нашому закладі використовується 4 сфери організації музичної діяльності дітей з вадами мови: музичне заняття, свята та розваги, музика в повсякденні, самостійна музична діяльність дітей. Окрім вищезгаданих, існують спеціальні форми, як-то:
1) Логоритміка;
2) Психогімнастика;
3) Ігротерапія.
Ці спеціальні методики направлені на корекцію психічних процесів та властивостей особистості рухового апарату низки мовних недоліків але всі вони пов’язані з різними видами музичної діяльності: слуханням музики, співами, грою на музичних інструментах, ритмічними рухами.

Музичне заняття.
При проведенні музичних занять слід враховувати слідуюче:
1. Вікові, діагностичні та індивідуальні властивості дітей. Від цього будуть залежати програмні задачі, музичний матеріал, а також прийоми, які будуть використовуватися.
2. При плануванні заняття важливо також враховувати місце занять у денному розкладі.
Від цього залежить, з чого ми будемо починати: зі співів, слухання, чи з музично – ритмічних рухів.
3. Непогано мати кілька сценаріїв заняття, та творчо підходити до його будови та проведенню.
4. Добре, якщо перед музичним заняттям вихователь настроїти на нього дітей: організує рухову, чи емоційну розрядку після проведеного заняття, а потім підведе до музичної зали.
5. На самому заняття музичному керівникові важливо упіймати момент, коли всі діти дивляться на нього, слухають, а, головне – чують.
6. На кожному заняття важливо виховувати бажання почути, зрозуміти, використовуючи різня педагогічні прийоми: ігрові, мовні, наочні, практичні.

ІІ. Свята та розваги

Цікаве свято викликає багато позитивних емоцій у дітей, та допоможе закріпити та розширити їх знання, вміння та навички у різних видах музичної діяльності; допоможе розвинути творчі здібності та можливо, змінити в позитивний бік свою самооцінку, що дуже важливо для дітей з вадами мови, які мають ряд негативних психологічних властивостей, як то недостатність розвитку емоційно – вольової сфери, неадекватність самооцінки, та ін. Ще ж важливо пам’ятати при підготовці свята для цієї категорії дітей:
1. Сценарій складається не тільки з урахуванням тематики свята, але й діагностичних , вікових властивостей, дітей, а також пори року.
2. Сценарій обговорюється разом музичним керівником, вихователями, логопедами – дефектологами.
3. Дуже важливо знайти таку форму, проведення свята, яка б викликала б цікавість у дітей, не перенапружуючи їх підготовкою.
4. Багато радощів дітям приносять виступи співробітників. Доцільно, якомога більше залучати їх особливо на початку року, коли йде процес адаптації.
5.Треба пам’ятати про почуття міри і не перевантажувати сценарій піснями, таночками чи віршами.
6.Після свята доцільно було б проаналізувати його разом з колегами, щоб з’ясувати, що воно дало дітям, які задачі були успішно вирішені та на що слід звернути увагу в подальшій роботі.
7.Інколи корисно провести повтор свята у формі розваг, частково використовуючи матеріал, який діти добре знають.
Розваги
Якщо говорити про розваги, то їх можна проводити у більш різноманітних формах, ніж свята.
1.Музичні концерти
- концерт, присвячений творчості якогось композитора.
- концерт, присвячений народній пісні.
- концерт однієї групи дітей для іншої.
- концерт учнів музичної школи
2.Літературні концерти
- концерт, присвячений творчості письменників і поетів
- зустріч з дитячими поетами
- концерт, присвячений фольклору
3. Музично-літературні концерти
( наприклад “Пори року”)
4. Вечори гумору
5.Вечори дружби
6. Дні народження дітей
7. Ляльковий театр
8. Інсценівки казок
9. Спортивні вечори відпочинку
10. Вечори загадок
11. Слухання казок у грамзапису
12. Музичні конкурси
Самостійна музична діяльність
Самостійна музична діяльність допоможе дитині “розкритися”: по-своєму відобразити те, з чим вона познайомилась на музичних заняттях та за межами дитячого закладу. Вправи у співах, рухах з ініціативи дітей стають як би продовженням музичних занять та допомагають у роботі над формуванням співочих і рухових навичок, розвиваючи їх творчі здібності.
Що ж входить до самостійної музичної діяльності дитини?
- Вправи в співах, таночках, хороводах. (діти самі організовують і проводять такі імпровізовані музичні розваги).
- Музично-дидактичні ігри ( проводяться за ініціативою дітей).
- Гра на дитячих музичних інструментах, які проводяться в групі.
- Музичні заняття, “ які організовують самі діти.
Вихователю та музичному керівникові слід помітити таку ініціативу, підтримати її, заохотити та націлити менш активних дітей на цю форму роботи.
Музика в повсякденні
Цікава, різноманітна музика, яка звучить у різних куточках дитячого закладу збагачує життя дитини, формує гарний настрій, а також дає гарний корегуючий ефект. Музика може використовуватися на всіх заняттях.
1 Під музику можна (і треба) робити фіззарядку.
2. Музика повинна звучати на заняттях з фізкультури
3. На заняттях з розвитку мови і ознайомленням з оточуючим, на малюванні.
4. На заняттях з математики можна робити фізкультхвилинку під “Пісня про зарядку” (муз. В.Вітліна, сл. Н. Князєвої) або “ Ось як ми можемо” ( муз. О. Тілічеєвої, сл. Н.Френзель)
Дуже пожвавить заняття з ознайомлення з оточуючим на тему “ Весна “ ( “ Зима“, “ Осінь “ ) музика П. І. Чайковського, або Вівальді ( у запису). На заняттях з малювання музика може використовуватися як фон.

WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я тут навчаюсь

[VasilisaTZ]

Девочки! Обращаюсь к руководителям методических об. ВЫ пишите анализ работыза год? Если нужно то выставляю. Может у кого то по другому то поделитесь пожалуйста
Аналіз роботи семінарів музичних керівників
у 2009 – 2010 н.р.

Однією з основних умов забезпечення високої якості освіти дошкільників є професійна майстерність педагогів. Тому згідно річного плану Управління освіти Первомайської міської ради у 2009 – 2010 н.р. з метою підвищення професійного, культурного та творчого зростання педагогів було продовжено роботу семінарів керівників музичних. Створено певні умови щодо організації інформаційного забезпечення педагогів, освоєння ними нових педагогічних технологій, методів діагностики рівня розвитку вихованців.
На 2009 – 2010 навчальний рік складено перспективний план роботи, який погоджено з методичним кабінетом управління освіти. При складанні річного плану засідань було визначено основні завдання семінарів.
 Забезпечення професійного, культурного, та творчого зростання педагога;
 Вивчення оновленого змісту дошкільної освіти, інноваційних технологій та методів педагогічної діяльності з певного напряму роботи;
 Вивчення нормативних, програмних та методично – інструктивних документів;
 Ознайомлення з досягненнями педагогічної науки;
 Обмін найкращим педагогічним досвідом
 Аналіз інновацій та розроблення методичних рекомендацій щодо їх упровадження
 Розроблення основних вимог та забезпечення умов для проведення міських дитячих конкурсів
Щоб якомога глибше й детальніше розглянути порушені питання у плані передбачено проведення теоретичної і практичної частин. У теоретичній частині дієвим було використання таких форм роботи як :
 Консультації;
 Інформування;
 Дискусії;
 Мозковий штурм;

У практичній частині демонструвалися методи і прийоми реалізації тих теоретичних засад, про які йшлося у першій половині засідання, а саме:
 Перегляди свят, розваг, занять, нетрадиційних форм роботи
з дітьми
 Ділові ігри з педагогами
 Практична лабораторія
 Творчі практикуми
 Презентації
 Відкритий мікрофон
Ці інтерактивні форми роботи дали змогу створити умову для активної пізнавальної діяльності кожного педагога та підвищити рівень мотивації, активності й творчості.
Впровадження Базової програми «Я у Світі» у роботі з дошкільниками вимагає від педагогів високого рівня знань, умінь, нетрадиційних підходів до виховання малюків, а також соціально – педагогічної компетентності. Саме тому у план семінарів було внесено рубрика «Працюємо за БП «Я у Світі».
Усі форми роботи з кадрами носили науково – методичний характер, сприяли розвитку пізнавальної активності педагогів, пошуку нових форм і методів роботи з дітьми дошкільного віку, активно впливали на формування інноваційної діяльності.
При плануванні семінарів враховувалися особливості індивідуальної педагогічної системи педагогів та їхні інтереси.
Ознайомлення керівників музичних з перспективним планом роботи на навчальний рік відбулося на установчому засіданні.
У жовтні 2009 р на достатньому рівні проведено семінар музичних керівників в ході якого керівник музичний ДНЗ № 32
Попкова Ж. М. ділилась досвідом з питання взаємодії музичного керівника та родини при здійснені єдиних підходів в музично – естетичному вихованні дошкільників. Під час проведення семінару було визначено завдання, зміст співпраці та умови оптимізації цього процесу, складено орієнтовний план педагогічних читань та консультацій з музично – естетичного розвитку для батьків, розроблено індивідуальні форми роботи з батьками по підготовці свят та розваг. Присутні мали змогу переглянути одну з найефективніших форм роботи з батьками – свято з участю батьків «Осінній ярмарок».
Згідно плану у березні 2010 року у ДНЗ № 25 проведено семінар керівників музичних на якому було порушено проблемне питання організації навчально – виховної роботи з розвитку музичної обдарованості дітей. Керівник музичний О.П. Константинова використала ігрові методи які допомогли зняти суб’єктивні бар’єри в спілкуванні та внесла в освітній процес нові ідеї які мають значні переваги перед традиційними формами роботи. Концерт «Талант починається з садочку» зацікавив усіх присутніх оригінальністю та нестандартним підходом до організації роботи з обдарованими дітьми. З метою поширення досвіду на засідання були запрошені представники дитячих навчальних закладів з м. Южноукраїнська. Захід проведено на високому рівні.
Результативність роботи семінарів керівників музичних у вирішенні поставлених завдань визначалося активною участю кожного педагога у знаходженні та обговоренні шляхів підвищення рівня організації освітнього процесу, а також активною участю у методичній роботі міста. До кожного засідання педагоги отримували домашні завдання, виконання яких сприяло збагаченню знань та власного досвіду. На семінарах керівники музичні набули навичок спілкування та взаємодії в групі: керівник – група, педагог – учасник, учасник – група, учасник – учасник.
Така організація роботи семінарів керівників музичних дошкільних закладів сприяла підвищенню рівня їх фахової майстерності, дала змогу сформувати стійкі професійні цінності, викликала інтерес до самоосвіти та творчої роботи.
Таким чином, аналіз роботи за минулий навчальний рік показав, що обрані форми та методи були ефективними та вплинули на результативність роботи семінарів. Річний план виконано у повному обсязі.
Разом з тим відкриті перегляди музичних заходів показали, що:
• рівень мовленнєвої активності дітей недостатньо високий;
• на недостатньому рівні забезпечення активності дітей під час музичних занять, тощо;
Тому за результатами аналізу виконання річного плану семінарів керівників музичних, відстеження пріоритетних питань, проведених засідань, діагностики знань педагогів БП «Я у Світі», можна визначити проблемні питання, що потребують подальшої уваги в 2010 – 2011 навчальному році:
Формувати мовленнєву компетентність у дітей в процесі організації музичної діяльності дошкільників
Забезпечення активності дітей під час музичних занять .

Отже, роботу семінару на 2010 – 2011 н.р. необхідно спланувати так, щоб забезпечити реалізацію поставлених завдань. Під час засідань створити умови для активної пізнавальної діяльності та реалізації інтелектуального потенціалу педагогів, надати методичну, науково – практичну допомогу та дієві рекомендації з проблемних питань. Приділити увагу інтерактивним формам роботи з педагогами.

[ОЙКОВ]

НАРОДНІ ІГРИ - ЯК ЗАСІБ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.
Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою
свого народу, його культури. Фольклор - одна з тих складових частин духовної
культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні
певному народові риси характеру. Фольклор - доступна для всіх без винятку
форма вияву себе, свого світосприймання. Українська музична педагогіка
вважає народне музичне мистецтво однією з важливих основ системи музичного
виховання і навчання. Через творчість свого народу діти краще розуміють
мистецтво інших народів, гостріше сприймають і відчувають загальнолюдське.
Із захопленням діти виконують твори дитячого фольклору : колискові,
заклички, забавлянки, скоромовки. Римована мова цих творів пробуджує у дітей
образну фантазію, викликає інтерес до звуковидобування, до відтінків мовної
інтонації:
1. Росте морква із землі
Або вирву , або ні.
Раз, два, три.
2. Ходить квочка коло кілочка,
Водить діток - дрібних квіток,
Діти - квіти, квок!
т
Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям
народні ігри. їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики,
багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. А до
того ж, гру можна добирати відповідно до теми заняття.
Наприклад, тему "Праця дорослих" доповнять ігри - пісні: "А ми просо
сіяли" і "Шевчик", "Соловейку, сватку, сватку"; до теми "Народні обряди та
традиції" лучитимуться "Подоляночка", "Горобейко" "Ірву, ірву горішечки"
тощо.
У народних іграх часто зустрічаються слова - синоніми: впала, припала;
живі, здорові, які збагачують словник дітей. Різноманітні вигуки: гей-гей, дрібу-
дрібу, так-так; пестливі суфікси: голуб'ята, травичка, огірочки, морквиця -
надають мові експресивності, емоційності. А який багатий ігровий фольклор на
порівняння (личко немов скляночка), образні вирази (діти-квіти, весна красна),
епітети (сизокрилая, молоденькая). Показові для українських народних ігор
різноманітні повтори. Деякі точно відтворюють окремі слова і словосполучення
протягом усієї гри ("Ой так, ой так , ой так сіють мак"), в інших - у повторі
щось змінюється.
Дітям довподоби сучасні українські пісні, які виходять із джерел
народних. Вони співучі, ніжні, глибокі, мелодійні. Серед них пісні нашого
земляка Євгена Боднаренка на слова Тамари Коломієць: "Хиталочка -
гойдалочка", "Променята"," Співаночка - весняночка", "Від весни до зими".
Безцінні надбання предків, що перейшли нам у спадок, - свята і обряди,
пов'язані із зустріччю та проводами Нового Року. Це різноманітні щедрівки,
колядки. До речі, давньою дитячою колядкою є "Спи, Ісусе, спи", яку ми
співаємо з дітьми на заняттях. Зимові свята супроводжуються водінням кози,
ведмедя, рядженням у маски і перевдяганням.
Окрему групу складають веснянки, гаївки ("Ой весна, весна днем
красна", "Вербовая дощечка"), русальні пісні. Присвячувалися вони закінченню
весни і початку літа. їх співали під час так званих " зелених свят".
Найбільш широким є жниварський пісенний цикл. Це своєрідний
апофеоз землеробської праці селянина - трударя. За своїм походженням він
такий же давній, як і праця хлібороба. Це підтверджує подібність жниварських
пісень усіх слов'янських народів (пісня-гра "Синичко, синичко").
Українська народна обрядовість і деякі пісенні мелодії були використані
в операх П.Чайковського" "Черевички", М.Римського - Корсакова "Ніч перед
Різдвом", М.Лисенка "Утоплена, або Русальська ніч", "Різдвяна ніч".
Отже, збереження надбань українського - народу, його звичаїв, обрядів,
фольклору, зокрема дитячого: колисанок, казок, лічилок - і їх використання в
роботі з дітьми привчатиме дітей до української мови, її мелодійності, ритму,
співучості і неповторності.
Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не
можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей
творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку
роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а
розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.
Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного
виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури
слухання, яка формується в цей віковий період. Слухання музики в повній тиші
від початку до кінця є дуже важливим для розвитку особистості.
На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури,
архітектури - музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова
вона розгортається в часі.
Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей
любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно
збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші
музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні
передати рухами.
Видатний композитор і педагог Д.Кабалевський наголошує:
"Музика стане професією небагатьох, але полюбити,
навчитись слухати її і розуміти повинні всі".

[Elen2]

Я ставлю всего 3 танца в каждой возрастной группе (1 - общий парный, 1 -отдельно девочки танцуют, 1- мальчики) + хоровод.Еще могут выходить герои под музыку, исполняя неск. движений. Мне кажется, что 5 - это слишком много, но, может, я ошибаюсь.
Девочки, вот примерное количество материала для утренников по Васильевой:(ПРИМЕРНОЕ, я не помню. кто выставлял)

1. Младшая группа:
- песни - 2; танцы - 2 общих; игра - 1 общая; аттракционы. 2 стиха индивидуальных.

2. Средняя группа:
- песни - 2 общие + 1 ансамбль; танцы - 2 общих + 1 для девочек; игра - 1; аттракционы; 4 стиха индивидуальных.

3. Старшая группа:
- песни - 1 общая в начале утренника + 1 в середине общая + 1 ансамбль или соло; танцы - 1 хоровод + 1 для девочек+ 1 для мальчиков + 1 для одаренных детей (сильных);- Игра музыкальная; аттракционы. 6 стихов индивидуальных

4. подготовительная к школе гр.:
- песни - песни - 2 общие в начале + 1 общая в середине + 1 соло или ансамбль; танцы - 1 общий + 1 для девочек + 1 для мальчиков + 1 для одаренных или слабых; музыкальный игры - 2; стихи индивидуальны - 8.

Девочки, а эту таблицу составили наши форумовские асы по муз. воспитанию, она так же о примерном количестве материала на утренниках:
(ссылка нерабочая, удалена)

[Elen2]

Девочки, вот еще один ,часто возникающий вопрос у наших муз. руков:
Консультация от Альфии:
Музыкальный руководитель проводит развлечение один раз в месяц.
Далее я привожу выдержки из лекций М.Б. Зацепиной.

Развлечения можно проводить и утром и вечером, в зависимости от содержания.
Все интеллектуальные развлечения - в 1 половине дня.
День недели:необходимо учитывать работоспособность детей в течение недели, а именно:
ПОНЕДЕЛЬНИК - САМАЯ НИЗКАЯ РАБОТОСПОСОБНОСТЬ;
ВТОРНИК - самая высокая работоспособность;
СРЕДА - РАБОТОСПОСОБНОСТЬ резко падает;
ЧЕТВЕРГ - высокая работоспособность;
ПЯТНИЦА - РАБОТОСПОСОБНОСТЬ резко падает.

И ПОСЕМУ, САМЫЙ ОПТИМАЛЬНЫЙ ДЕНЬ ДЛЯ РАЗВЛЕЧЕНИЙ - среда

1 РАЗ В МЕСЯЦ развлечение проводит муз. руководитель.
1 - воспитатель;
1 - инструктор по физкультуре;
1 - педагог дополнительного образования(2-й воспитатель)

ДОСУГОВАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ - ЭТО ДЕЛО ВСЕГО ДЕТСКОГО САДА.

[лариса29]

Формування національної
свідомості дитини
на основі органічного поєднання
музично-театральної діяльності
та фольклорного матеріалу
Принцип національної спрямованості освіти, визначений у Державних програмах (Коментарі до Базового компонента дошкіль¬ної освіти України та Базової програми роз¬витку дитини дошкільного віку «Я у Світі»), реалізується завдяки використанню україн¬ських народних ігор у практиці роботи до¬шкільних закладів. Адже, граючи в народні ігри, діти не лише опановують рідну мову, а й ознайомлюються зі здобутками фолькло¬ру — мирилками, лічилками, дражнилками, закличками, зговірками, учаться використо¬вувати їх у різних життєвих ситуаціях.
Багато фольклористів, етнографів, пе¬дагогів, літераторів систематично збирали й вивчали дитячу творчість.
Яскрава образність музичної мови фоль¬клорних наспівів, їх виконання, що містить елементи гри, танцю, декламації, барвисті костюми роблять їх доступними для розу¬міння і виконання дітьми різного віку, почи¬наючи з найменшого. Ці традиції народного виконання зумовлюють комплексний підхід до процесу навчання.
Навчання дітей фольклору, на нашу дум¬ку, повинно відбуватися на основі синтезу основних форм художньої діяльності — му¬зики, хореографії, народного танцю, фольк¬лорного театру, образотворчого мистецтва, праці.
Особливе різноманіття фарб творів на¬родної художньої культури,яскрава музична мова фольклорних наспівів, контрастність в характеристиці казкових героїв, боротьба добра і зла дають нам підставу припустити доцільність використання фольклорного матеріалу в процесі естетичного виховання дітей.
Фольклор є винятково цінним дидактич¬ним матеріалом в естетичному вихованні молодого покоління. Яскраві образи добра і зла в піснях, казках, приспівках доступні та зрозумілі дітям. Причому казки і пісні діти не просто слухають, вони самі залучаються до казкової гри, вони — учасники і постановни¬ки музично-ігрових і вокально-пластичних композицій, казок, лялькових спектаклів.
Ознайомлення дошкільників з україн¬ським народним фольклором необхідно проводити в певній системі: заняття, святкові ранки, бесіди, читання творів, розваги, ігри, праця, малювання, аплікації тощо. Образний світ, витворений за допомогою поетичного слова, життєрадісні почуття, викликані цими образами й органічно злитою з ними мело¬дією, підпорядкованість виконанню рухів темпоритмові пісні, весела гуртова забава, справжня містерія перевтілень, можливо¬сті уособлень в іпостасях звіряток, квітів, рослин, явищ природи — все це створює неповторний художній синтез світовідчувань і світосприйняття, у якому все переплітаєть¬ся, взаємопов'язується, зближується, тво¬рить чарівний калейдоскоп, який можливий тільки раз у житті — у дитинстві. Власне, це і є тим, що наші попередники точно назива¬ли «Світ Дитини».

КЛАСИФІКАЦІЯ ДИТЯЧОГО МУЗИЧНОГО ФОЛЬКЛОРУ
Зібрання й вивчення музичного фольк¬лору протягом ХІХ-ХХ століть проводилась досить інтенсивно, але класифікація почала складатися значно пізніше. У 1918 році ви¬йшло неперіодичне видання «Гра», у якому йому приділялося першорядне місце музич¬ному фольклору.
Багато фольклористів, етнографів, пе¬дагогів, літераторів систематично збирали й вивчали дитячу творчість.
За жанровими ознаками (як практична робоча класифікація) М. Н. Мельників про¬понує розподілити всі дитячі пісні на чотири групи:
1) діалогічні;
2) кумулятивні (примовки або казки у вір¬шах);
3) з приспівом;
4) пісні-перегуки.
Наступна класифікація спирається на від¬криття Виноградова Г. С, Капіци О. І., Р. Науменко.
Усі зразки були розподілені на чотири розділи:
I. Календарний фольклор:
— календарно-обрядові твори;
— трудові.
II. Материнський фольклор
III. Жартівливий фольклор
IV. ігровий фольклор
І. Календарний фольклор
Важливе місце у скарбниці українсько¬го народного фольклору посідають кален¬дарно-обрядові пісні. Вони нерозривно пов'язані з певною порою року, відповід¬ними звичаями і сільськогосподарськими роботами. Зустріч Нового року і весни, про¬води літа і збирання врожаю завжди супроводжувалось ритуальними діями, піснями, іграми, хороводами. Різноманітні за змістом і формою, характером і часом виконання, колядки, щедрівки, веснянки, петрівки, русальні, купальські та жниварські пісні відображають свята і будні українського села в давнину. Упродовж віків у них утілювалися мудрість і досвід народу, його духовне багатство, морально-етичні та естетичні ідеали.
В основі багатьох обрядів — язичницькі вірування: анімістичне обожнювання природи, культ померлого предка, віра в силу проспіваного і зображеного слова. У календарно-обрядових піснях зустрічаються антропоморфні (людиноподібні) образи Весни, Купала, Коляди, Шума та імена богів Перуна, Лади. Пізнаючи природу, людина поступово втрачала віру в надзвичайні сили, забувала імена язичницьких божеств. Календарні пісні разом з основними обрядовими діями ввійшли до фольклорно- етнографічного комплексу певного свята.Виконувались вони колективно, у хороводах та іграх. Гра завжди сприяла формуванню обряду та була його обов'язковим елементом. Хоровод (танок) є також певним видом обрядових ігор, семантично пов'язаних із культом сонця. В ігрових та хороводних піснях слово,мелодія, міміка, танцювальні рухи і драматична дія не розмежовані, а гармонійно поєднані, і створюють художню цілісність.
Споконвічно обряди мали не тільки ритуальну мету, а були, здебільшого, й емоційною розрядкою для людей. Із втратою аграрно-магічної ролі календарних пісень, їх обрядова функція поступово замінювалась естетичною, розважальною. Святкові обряди перетворювались на масові розваги. Календарно-обрядова поезія у тому вигляді, в якому вона дійшла до наших днів, містить багато ліричних, гумористичних і сатиричних пісень, а чимало їх, особливо ігрових та хороводних, перейшло в дитячий репертуар.
Весну зустрічали радісно і пишно, з піснями, танцями, іграми. Ці пісні називаються веснянками. Існують і паралельні назви: в Галичині — гаївки, ґагілки; на Поліссі — маївки, магівки; на Волині — рогульки. Назва «веснянка» об'єднує всі пісні, що співають на вулиці, на вигоні за селом від ранньої весни і аж до Зелених свят...
Щойно починали танути сніги, дівчата ви¬ходили на пагорби, «на високу гірку», іноді навіть вилазили на дерева і співали пісень, запрошуючи весну швидше повернутися. Цей обряд називався «закликанням» або «гу¬канням весни».
Благослови, мати,
Весну закликати.
Весну закликати,
Зиму проводжати.
З настанням весни землероб мріяв про той час, коли можна буде «поле орати». А тому з таким нетерпінням чекав повернен¬ня з вирію птахів — провісників весни, які ні¬бито на своїх крилах приносили тепло. Щоб швидше настала благодатна пора, в укра¬їнських селах випікали з борошна печиво у формі пташок, підкидали його вгору або носили на довгих палицях і приспівували:
Вилети, ґулю, горою.
Винеси літо з собою.
У піснях і примовках звертались до птахів із проханням замкнути ключами зиму, «віді¬мкнути землю», повернути тепло, щоб «зиму одмело», принести «старим дідам сіяння», «чоловікам орання», «молодицям гречку жать», «старим бабам серпочки». В основі цих пісень — аграрно-магічні закликання, якими хлібороби намагалися сприяти май¬бутньому врожаю:

Орел поле ізорав.
Пшеницею засіяв,
Крилечками зволочив.
Дрібний дощик примочив.
Щоб косарі скосили,
Молодиці згребли,
А дівчата зв'язали,
На коровай держали.
Найбільш давніми за часом виникнення є хороводно-ігрові пісні землеробської тема¬тики («Просо», «Овес», «Льон», «Гречка»), де учасники імітували оранку, засів, визрівання та збирання сільськогосподарських культур. Аграрна гра мала і певне виховне значення для молодших трударів, але з часом пере¬творилася на розвагу.
Відгомін обожнювання природи просте¬жується у хороводній пісні «Шум», де подано персоніфікований образ шуму першої весня¬ної землі. «Нумо, нумо, заплітати Шума! У на¬шого Шума зеленая шуба...»
Окремий цикл українського календарно-обрядового фольклору становлять купаль¬ські пісні, що виконуються під час свята Івана Купала.
У колі річних свят Купало — одне з найго¬ловніших і відзначалося урочисто, чому знач¬ною мірою сприяла благодатна пора прове¬дення: буяла рослинність, сонце було в апогеї своєї сили, тепла та впливу на природу. За на¬родним повір'ям, у цей день «сонце сходить, грає», трави і квіти набирають найбільшої сили, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде цю квіт¬ку, скарби, багатство, статок і здоров'я.
Українські жниварські пісні належать до врочистої та відповідальної пори у житті хлібороба — пори збирання врожаю. Вони є своєрідним апофеозом землеробської пра¬ці селянина-трударя, величним гімном при-роді й людині. За своїм походженням ці пісні такі давні, як і саме землеробство. Жнивар¬ські пісні поділяються на:
зажинкові — співані на початку роботи;
жнивні — виконувані під час збирання врожаю;
обжинкові (дожинкові), що супроводжу¬вали святковий комплекс завершення праці на ниві.
Збирання врожаю починалося обрядом зажинання першого снопа, званого «воє¬водою», який мала нажати «в добрий час» постадниця — «легка на руку» жниця — обов'язково з середини ниви. Прикрашений стрічками й квітами, зажин підносили висо¬ко вгору і примовляли речитативом: «Мій сніп-воєвода ходить коло города; мій сніп-осталець поведе постадницю в танець».
У зажинкових піснях бажали радісних і щасливих жнив, співали похвалу першому снопу, який урочисто ставили у світлиці на покуті. Перші зрізані колоски, як і останні, уважалися наділеними особливими якостя¬ми, здатними впливати на майбутній урожай. Бажання зберегти перші колоски, вочевидь, походило від уявлення про те, що в них збе¬рігається плодюча сила зерна.
Після зажинку робота на полі відбувалася у повну силу. Жали і співали жнивних пісень переважно жінки.
Найбільшу групу жниварських пісень складають обжинкові пісні, пов'язані з чис¬ленними обрядами і звичаями завершення жнив.
Тема тяжкої праці поступається щедрій похвалі золотій ниві, яка «сто копів зродила» і подарувала хазяїнові на весь рік достаток; величанню господаря, який зростив і полив своїм потом урожай; уславленню працелюб¬них женців, які допомогли зібрати збіжжя. Співали обжинкових пісень хором усі женці, що працювали на ниві.
За язичницькими віруваннями, збережен¬ня в хаті на покутті останнього снопа та об¬ряд «завивання бороди» мали зв'язок із ду¬хом рослинності й покликані були передати силу, що перейшла в колосся, назад землі, а також всьому хазяйству господаря. Завер-шивши жнива, женці качалися на стерні, щоб не боліла спина і легко було жати наступного року. При цьому співали:
Ой, ниво наша, ниво,
Верни нам нашу силу!
Ми на тобі жили,
Силоньку положили.
Жниварський пісенний цикл яскраво доповнює позаобрядова лірика родинно-побутової тематики. Основні її мотиви теж зосереджено навколо збирання врожаю, і особливо цікавим є те, що розпочата у вес¬нянках тема зародження першого почуття знаходить тут ніби своє логічне завершен¬ня — після жнив відбувалися весілля, і біль¬шість подібних пісень присвячено саме очі¬куванню майбутнього шлюбу, що має відбу¬тися після завершення жнив восени.
Ой жни, дівче, пшениченьку
Та й не думай собі.
Буде тота пшениченька
На коровай тобі.
Важливе місце у жниварських піснях по¬сідає опис природи, що любовно змальова¬на в органічній єдності з людиною, і є худож¬нім фоном її діяльності. Женці розмовляють з сонцем, закидають йому, що воно рано сходить, а пізно заходить, звертаються до місяця з проханням освітити їм дорогу.
У обжинкових піснях досить поширеними є мотиви величання господаря і його сім і, побажання достатку і здоров'я. Пестливо-зменшувальна лексика, яскраві гіперболи, порівняння, загальний ласкавий емоційний тон цих пісень перегукується з величанням колядок і щедрівок.
Поетична краса, тематичне і мелодійне багатство жниварських пісень спрямоване на сприяння їх довгому збереженню у народі. З діда-прадіда співані пісні нині оновлюються і переосмислюються новою жниварською обрядовістю. Сьогодні обжинкові пісні, виконувані під час проведення обжинок і свята останнього снопа, славлять самовіддану працю селян. Традиційні та сучасні жниварські пісні є величним гімном природі, поетичним уславленням звитяжної праці селянина-хлібороба, уособлюють його споконвічні мрії та сподівання на кращий урожай, на краще життя.
Окремий цикл величальних пісень, приурочених до зимових свят, складають колядки та щедрівки — аграрно-магічні пісні святкового обходу дворів. Серед календарнообрядових пісень вони відзначаються жан-ровою своєрідністю, урочисто піднесеним тоном, емоційно-романтичними забарвленнями. Основний зміст зимових обрядових пісень полягає в пророкуванні хорошого майбутнього врожаю. У плині віків первісна
аграрно-магічна функція стала художньо реалізовуватись у величальних мотивах. Тематично колядки розрізняються залежно від того, кому вони адресуються: є величання господареві, парубкові, господині, дівчині. В основі величань — побутові інтереси землероба, його турботи та мрії, що складають внутрішній зв'язок колядок і щедрівок із дійсністю, обумовлюють самобутність їх тематики. Колядки господареві здебільшого зосереджені навколо праці хлібороба. Він оспівується як багатий хазяїн, що проживає у білокам'яній світлиці в повному достатку: на столі у нього «калачі з ярої пшениці», на ньому «шуба люба», на поясі «калиточка», повна грошей.
Величання поєднувалося з магічним за¬кликанням врожаю через побажання того, без чого неможливе життя землероба: здоров'я, добробуту, злагоди в сім'ї, худоби, що множиться з року в рік, гарного збіжжя. Ці побажання гіперболізували реально мож¬ливий достаток, бо саме цьому надавалось у давнину владна магічно-заклинальна сила. Хліборобська праця змальовувалась шаноб¬ливо й любовно, що перегукується з вели¬чальними обжинковими піснями.
Гранична ясність, простота музичної мови календарних пісень, природність їх ін¬тонацій, тісно пов'язаних із мовними, спри¬яють швидкому, легкому запам'ятовуванню, засвоєнню календарних зразків маленькими дітьми. Наспіви календарних пісень можна кричати, співати або інтонувати говіркою.

[лариса29]

продовження
II. Материнський фольклор
Особливим фольклорним жанром, позна¬ченим високим поетичним світосприйнят¬тям, глибиною мелодійного звучання, багат¬ством образів, є колискова пісня. Саме під час впливом колискових пісень, які дослід¬ники ще називають материнськими, у дити¬ни виховується любов до природи, Батьків¬щини, повага до старших.
Під звуки неньчиної пісні виростали по¬ети і композитори, філософи та мудреці, хлібороби і захисники рідної землі, просто люди. Якби не мамина пісня, яким убогим було б наше життя!
Ай-ну, люлі-люлі, люлі.
Налетіли з поля гулі,
Та й посідали на воротях
У червоних та чоботях...
Кожна співаночка оддзеркалює поетич¬ною неповторністю, казковим дивосвітом, дитинним світосприйняттям образів: «буде листя з дуба опадати та синочка забавля¬ти», «буде дощик іти, дитину купати», «буде сонечко сіяти, через листя заглядати і синоч¬ка цілувати», «будуть пташки прилітати, дити¬ноньку годувати»...
Колискові, як високопоетичний жанр на¬родної творчості, здавна привертали пильну увагу дослідників і майстрів художнього сло¬ва. Вперше запис колискової «Ой ходить сон коло вікон», з'явився в альманасі «Русалка Дністрова» (1838). Згодом цикли пісень, чи окремі твори входили до збірників М. Мак¬симовича, А. Метлинського, Я. Головацького, Марка Вовчка, М. Номиса, Б. Грінченка та ін. Не обійшли цей жанр увагою і композито¬ри: мелодіями колискових захоплювалися С. Гулак-Артемовський, І. Колеса, К. Квітка. До речі, останній записав кілька народних ме¬лодій із голосу Лесі Українки.
Та й сама поетеса надавала цьому жанро¬ві великого значення, навіть сама писала ху¬дожні тексти, один з яких — «Колискова» — став хрестоматійним.
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти, малесенький,
Пізній-бо час,
З піснею над колискою народжується не лише відчуття красивого, з нею засвоюєть¬ся найбільше наше багатство — рідна мова, її краса і неповторність. Бо ж, як слушно за¬уважив К. Д. Ушинський, коли зникає мова, то і зникає народ. А її можна засвоїти лише з маминих уст.
Найвідомішими є такі колискові: «Котику-сіренький», «Ой ходить сон коло вікон», «Ой спи дитя, колишу тя», «Ой ну, коту, коточок», «Ой ти, коте-рябку», «Колисочка нова» та інші.
Колискова пісня цікава дітям своїм зміс¬том, яскравими образами, кумедними ситуа¬ціями. Головний персонаж багатьох із них — Котик. У народних казках, потішках кіт зав¬жди постає другом людини, що оберігає її від злих сил. Він може бути сірий, білий, волоха¬тий, інколи котів може бути й двоє.
Основна мета колискових пісень, де котик є головною дійовою особою,— заспокоювати, бо сон приносить дитині здоров'я, дає сили.
III. Жартівливий фольклор
Жартівливий фольклор — примовки, не¬билиці, дражнилки, що мають самостійне значення, не пов'язане з іграми. Призначен¬ня — розвеселити, потішити, розсмішити однолітків. У них, як правило, відображена яскрава подія або стрімка дія, переданий один який-небудь епізод.
Небилиці — особливий вид пісень зі зміщенням у змісті всіх реальних зв'язків і взаємин — засновані на вигадці (мужик оре на свині, ведмідь по полю летить і т. д.). Усі ці невідповідності та незбігання з реальним світом якраз допомагають затвердити дитині у своєму мисленні справжні взаємозв'язки живої дійсності, зміцнити відчуття реально¬сті. Дітей в небилицях привертають комічні положення, гумор, що народжують радісні емоції.
Дражнилки є формою прояву дитячої са¬тири і гумору. У них точно помічається яка-небудь вада, недолік або слабкість людини. У кожній дражнилці заряд виняткової емо¬ційної сили.
Примовки — короткі за формою (4-8 строф), забавні пісеньки, свого роду ритмі¬зовані казочки.
Примовки, небилиці, дражнилки відпові¬дають підвищеному потягу дітей до рим, не¬рідко вони самі створюють прості римовані безглуздості, дражнилки, що розвиває ди¬тячу фантазію, пробуджує інтерес до нових словотворень.
Тут, незалежно від того, хто творив їх, па¬нує віртуозність у слові, незбагненна здат¬ність і веселитися, і веселити. Жартівливий фольклор буквально «втягує» в настрій, опа¬новує душу, бризкає язичницькою зеленою жвавістю навколо, мовби омолоджуючи світ, наповнюючи його відчутно-веселою зухва¬лістю, летом, мигтінням, дзенькотом, залив¬частим сміхом. І в усьому цьому — надзви¬чайна чистота і делікатність. Слово і настрій поєднані так дивовижно, що несуться вони, мов по самому краєчку леза. Без настрою слово може здатися дуже різкім. А в ансамб¬лі — і шляхетно, і весело, і дотепно. І розкіш¬но, соковито спалахує наш животворний ха¬рактер, в якому тріпоче жива, здорова, без¬смертна сила нашого роду.
До жартівливих пісень належать такі піс¬ні, як: «Ой під вишнею», «Кину кужіль на по¬лицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Од Києва до Лубен», «Ой ходила дівчина бережком» та багато інших.
ІV. Ігровий фольклор
Народні рухливі ігри — неоціненний ви¬ховний скарб, що залишили нам наші праді¬ди. Вони є чудовим засобом усебічного виховання дошкільнят: сприяють розширенню уявлень дітей про навколишній світ, розвит¬ку кмітливості, логічного мислення, психіч¬них процесів, загартуванню волі, витримки і, зрештою, залученню дітлахів до вивчення історії свого народу. Граючи в народні ігри, діти знайомляться з традиціями свого на-роду, звичаями та обрядами, віруваннями, культурою, що є запорукою виховання наці¬ональної самосвідомості.
Крім того, народні рухливі ігри створюють передумови для закріплення рухових нави¬чок, розвитку фізичних якостей, самостій¬ності, рішучості, доброзичливого і турбот¬ливого ставлення одне до одного.
У давні часи сезонно-обрядові ігри на зразок «Кривий танець», «Горішок», «Подо¬ляночка» проводилися в певні пори року, у дні календарних свят і супроводжувалися обрядовими піснями й хороводами. Деякі з них починалися магічними звертаннями-закличками до сил природи, птахів.
У побутових народних іграх відображено працю українського народу (землеробство, тваринництво, ковальство, мисливство, ри¬бальство): «Гуси», «Нема пана вдома», «Ко¬валь».
Ігри-ловітки («Піжмурки», «Латка», «Квач») — безсюжетні ігри, в яких удосконалюються на¬вички швидкого бігу.
Серед народних ігор можна також визна¬чити ігри-забави та ігри-атракціони. Вони мають естафетний характер з елементами змагань: стрибки на одній нозі (другу тримає товариш), влучення м'ячами у рухому ціль, перетягування каната, ходьба на низьких ходулях, підстрибування та ловіння ласощів (бублика, цукерки) зубами — «Бій півнів», «Перетягування бука», «Пес»; ігри комічного характеру — «Ледачий Гриць»; сюди ж на¬лежать гойдання на гойдалках, катання на саморобних каруселях, лазіння по гладень¬кому стовбуру тощо.
Народні ігри можна поділити також на сюжетні й безсюжетні; великої, середньої та малої рухливості (за ступенем фізичного навантаження), ігри з ходьбою, бігом, лазін¬ням (за ознакою руху, що переважає). Так, А. Цьось поділяє народні ігри на рухливі ігри та забави зі співом, приказками й примовка¬ми, ігри з предметами, рухливі ігри та забави на розвиток фізичних якостей (сили, сприт¬ності, швидкості тощо).
Міркуючи над тим, які ігри запропонува¬ти дітям, слід ураховувати природні умови. Скажімо, гуляючи в лузі, доречно пограти в «Гусей», «Віночок», «Подоляночку»; біля во¬дойми — у «Міст», «Качок і рибалок», «У річ¬ку, гоп»; у лісі — у «Грибок», «Горішок» тощо.
Сезонно-обрядові ігри приурочуються до календарних свят. Так, напередодні Івана Купала можна розучити з малятами народ¬ну гру «Горю-дуб»; перед Благовіщенням — «Перепілочку», «Кривий танець»; на свято Стрітення — «Горобейка», «Ой летіла зозу¬ленька»; на Новий рік чи Різдво — гру «Ка¬лита» тощо.
Перш ніж запропонувати дошкільнятам певну народну гру, доречно ознайомити їх з її походженням, атрибутами та дійовими особами, розповісти, як у цю гру грали в дав¬нину.
Дітям буде цікаво ознайомитися також із традиційними атрибутами народних ігор, які використовувалися в давнину. Так, варто розповісти малятам, що м'яч колись робили з бичачої вовни, яку скочували між долоня¬ми, а щоб м'яч був пружніший, його змочува¬ли водою. Такий м'яч називався повстяний, і гралися ним переважно старші діти або дорослі, бо він був надто важкий. А спеці¬ально для малят вовну скочували в кульку і обшивали зверху шкірою. Такий м'яч був м'який і називався ремінний. Замість вовни використовували також пір'я, пух, волоски очерету.
Цю інформацію ми знайшли в публікаціях А. Цьося, в яких автор не тільки розповідає про спеціальні атрибути для українських народних ігор, а й дає поради щодо їх ви¬готовлення, рекомендує використовувати в народних іграх ще й ось такі суто народні атрибути:
— гилку — дерев'яну палицю для відби¬вання м'яча (для дошкільнят можна зробити дощечку 80 х 10 см);
— скраклі (круглі дерев'яні обрубки зав¬довжки 4,5 см); — ходулі;
— цурку (дерев'яну паличку, загострену з обох кінців, завдовжки 20-30 см);
— швигалку (гнучку лозину приблизно1 см завширшки і 1 м завдовжки).
У давнину діти використовували для рухливих ігор майже все, що потрапляло під руку. Так, для гри «Шкандибки» пристосовували короткий ціпок, що міг торкатися землі обома кінцями, а в грі «Перевезти бабусю» використовували камінець або черепок, що, майстерно підкинутий, підстрибував над водою (скільки разів підстрибнув камінець —стільки разів перевіз бабусю).
З малими формами фольклору можна ознайомлювати дітей перед початком ігор, а можна розучувати їх безпосередньо підчас гри, оскільки вони досить ритмічні и легко запам'ятовуються.
Для підбиття підсумку гри можна використовувати народні прислів'я та приказки: «Дружній череді і вовк не страшний», «Зробили спішно, коли б воно не вийшло смішно», «Берись дружно — не буде сутужно» тощо. Такий лаконічний виховний підсумок може справити на дітей набагато сильніше враження, ніж надокучливе моралізування.
Народна педагогіка визначає дві групи дитячих ігор: спонтанні (виникають стихійно чи як наслідування дій дорослих) та розважальні (ігри з готовими правилами, що створювалися і змінювалися народом упродовж століть). У своїй практичній роботі з дошкільнятами педагог може творчо використовувати народні ігри, видозмінюючи їх відповідно до ситуації за власним бажанням чи бажанням дітей.
Таким чином, народна музика відігравала, й нині відіграє вирішальну роль у виникненні й розвитку музичної творчості та виконавства. Завдання дорослих — ввести дитину до світу української народної музики,
сприяти тому, щоб вона стала її постійним супутником у житті. І це завдання покликані вирішувати музичні керівники дошкільних закладів на музичних заняттях. Але музичне виховання здійснюється не тільки на музичних заняттях, а й у повсякденному житті як музичним керівником, так і вихователями: на заняттях ранковою гімнастикою, на про¬гулянках, у години дозвілля.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПОРАДИ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ ЖАНРІВ ФОЛЬКЛОРУ
Скарбниця народної мудрості є надзви¬чайно багатою. Є в ній казка і легенда, пісня і дума, загадка, прислів'я і приказка, весела забавлянка і ніжна колискова, цікава гра і мирилочка-дружилочка та ін. Лише пісень записано понад двісті тисяч.
У колискових піснях утілилися вся мате¬ринська любов, добро, краса, справедли¬вість, що їх кожна мати, кожен народ прагне виплекати в юних душах.
В іграх-забавлянках та потішках перед дитиною розкривається навколишній світ. Вони створюють веселий настрій, приносять радість, потішають малюка.
Бабусині казки, легенди, перекази вчать розрізняти добро і зло, формують мораль майбутньої людини.
Пісні та думи — це минувщина нашого народу.
А загадки, прислів'я та приказки, анекдо¬ти та бувальщини збагачують мову влучними висловами, дають можливість зрозуміти дух і характер нашого народу.
Народне художнє слово здавна викори¬стовували як один із засобів не лише вихо¬вання, а й розвитку мовлення дитини.
Усі види і жанри народної творчості зде¬більшого доступні, зрозумілі дітям за зміс¬том і формою, наділені ігровими моментами і легко сприймаються ними, а тому практич¬но можуть використовуватися в усіх режим¬них моментах упродовж усього часу перебу¬вання дитини в дошкільному закладі.
Малюк вередує — а ми йому веселу за¬бавляй очку, потішку.
Розсіяна увага дитини під час проведення занять,— а ми цю увагу мобілізуємо за допо¬могою веселої та дотепної загадки.
Посварилися діти, а ми їм — добру мирилочку-дружилочку:
Помирімося, помирімося,
Одне одному посміхнімося.
А щоб без образ і суперечок обрати ве¬дучого у грі — використаємо і вивчимо лі¬чилки.
Злість, егоїзм, жадібність та інші негативні риси лікуємо народним жартом прислів'ям, приказкою.
Перед сном, щоб він був міцний і здоро¬вий, розкажемо добру казочку і ніжно заспі¬ваємо колискову.
Виховне значення колискової в житті дитини надзвичайно велике. Пестливі, ла¬гідні слова, зрозумілі й доступні для дитячої уяви, фантастичні образи Сонка, Дрімоти, Кота-воркота та ін. заспокоюють дитину. Че¬рез колискові дитина починає вслухатися і пізнавати звуки рідної мови. А соціологи стверджують, що діти, які засинали під спів колискових, не можуть бути жорстокими.
Під час організації роботи з дітьми щодо ознайомлення з різними жанрами фолькло¬ру необхідно враховувати, що фольклорний матеріал для дітей повинен бути:
а) доступним;
б) зрозумілим;
в) відповідати рівню розвитку дітей.

Словничок-довідничок для педагога
Фольклор — усна народна творчість; су¬купність звичаїв, обрядів, пісень та інших проявів духовної культури народу.
Коломийки — короткі танцювальні пісні, що можуть виступати як приспівки, переваж¬но гумористичного характеру.
Лічилки — невеликий віршований твір, веселий і дотепний, що допомагає при роз¬поділенні ролей у грі.
Мирилки — невеликі віршовані твори мо¬рального спрямування.
Приказка — стислий крилатий народний вислів, але без повчального значення.
Прикмети — узагальнені спостереження народу за явищами природи.
Примовки — невеликі віршовані рядки, що містять своєрідні дитячі заклинання, при¬мовляння до різних природних явищ.
Прислів'я — короткий, часто віршований крилатий народний вислів, у якому у високо¬художній формі виражено повчальний жит¬тєвий досвід і мудрість народу.
Скоромовки — невеликий жартівливий вислів, побудований на чергуванні певних звуків.
Загадки — популярний жанр фольклору, метафоричне чи алегоричне зображення якогось предмета або явища, дотепне запитання з метою виявити кмітливість того, хто відгадує.
Забавлялки, потішки — короткі пісні жартівливого характеру, що часто супрово¬джуються ігровими діями.
звуків.
Забавлялки, потішки — короткі пісні жартівливого характеру, що часто супрово¬джуються ігровими діями.
Заклички — коротке поетичне звернення до різних явищ природи.

[ОЙКОВ]

Девочки, знакомая скинула такую консультацию, у нас , вроде нет
ПОРАДИ ЩОДО РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ ДИТИНИ

Шановні батьки!
Ми з Вами разом зацікавлені у гармонійному розвитку . Сподіваємося, що ці поради допоможуть Вам!

1. Знайомте дітей з усіма видами мистецтва.
2. Відвідуйте з ними театри, концерти, виставки , циркові вистави, музеї тощо.
3. Читайте дітям авторські та народні казки, дитячу літературу.
4. Заохочуйте дітей до імпровізованої драматизації казок, пісень, віршів.
5. Пропонуйте дітям придумувати свої казки й відображати
у малюнках, грі, діях.
6. Виготовляйте разом з дітьми різні види лялькового театру (настільний, театр-рукавичка, тіньовий, пальчиковий тощо).
7. Дозволяйте дітям переглядати дитячі передачі, фільми, мультфільми.
8. Організовуйте домашні концерти, на яких діти будуть виконувати не тільки знайомі пісні та таночки, а й придумані.
9. Дозволяйте дітям фантазувати, виявляти творчість.
10. Розвивайте у своїх дітях творчі здібності шляхом відвідування музичних шкіл, театральних гуртків та студій.

Бажаємо Вам успіху!

[ОЙКОВ]

Поскольку опять подняли тему, кто за что отвечает, выставляю консультацию ( брала вроде с форума, но найти не могу, поэтому если найдется автор, прошу прощения)

ПОРЯДОК
організації та проведення дитячих музичних свят

1. Дитячі музичні свята проводяться в дитячих садках за рішенням завідуючої Д.Н.З.
Дата початку підготовки до свята визначається за 6 (шість) тижнів до призначеної дати проведення свята.
2. Обов'язки з підготовки та проведення розподіляються наступним чином:
2.1. Методист:
- Здійснює загальне керівництво підготовкою
- Затверджує список співробітників Д.Н.З., залучених до підготовки свята і координує їх роботу
- Стверджує сценарій свята і кандидатури дорослих виконавців у термін не менше 5 (п'яти) тижнів до дати проведення свята.

2.2. Музичний керівник:
- Відповідає за музичну частину свята
- Пропонує на затвердження методиста сценарій свята, що включає музичні номери
- Здійснює підбір музично матеріалу для розучування дітьми та оформлення свята
- Розробляє разом з хореографом танцювальні номери
- Розподіляє ролі серед дітей, виходячи з рівня підготовки та індивідуальних особливостей
- Проводить з дітьми репетиції вокальних та індивідуальних номерів
- Визначає вигляд і номенклатуру прикрас та / або костюмів, необхідних для проведення свята, і узгоджує їх із завідуючою

2.3. Вихователі:
- Отримують від музичного керівника сценарій свята не пізніше 1 (одного) місяця до дати проведення свята
- Відповідають за знання дітьми ролей
- Проводять з дітьми заняття з вивчення ролей, запам'ятовуванню літературного матеріалу та пісенного
- Забезпечують присутність дітей на репетиціях
- Добре знають весь музичний матеріал, закріплюють його в групі(слова пісень та основні танцювальні рухи)
- Знають напам'ять сценарій
- Готують потрібні для свята атрибути (по можливості підключають батьків) та прикрашають зал до свята разом з муз керівником під керівництвом методиста Д.Н.З.
- Забезпечують розмноження (ксерокс) сценарного матеріалу для дорослих виконавців

2.4. Хореограф:
- Відповідає за хореографічну частину свята
- Проводить репетиції з дітьми
- Проводить спільно з музичним керівником зведені (генеральні) репетиції

2.5. Завідуюча Д.Н.З. забезпечує, за поданням музичного керівника, закупівлю і доставку матеріалів (костюми, оформлення для залу) для свята в строк, не менше двох тижнів до затвердженої дати свята

2.6. Головний бухгалтер забезпечує своєчасну оплату матеріалів для свята

3. Контроль за ходом підготовки свята здійснює завідуюча ДН.З або методист.

[ОЙКОВ]

Зоряна Семенюк,

МУЗИЧНО-ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ

Музично-дидактичні ігри відповідають природним потребам малюків, оскільки поєднують у собі елементи навчання, прикладної, репродуктивної та творчої діяльності, що дає змогу розвивати емоційну сферу дитини, її пізнавальні інтереси, інтелектуальні та духовні потреби. Уміле використання ігор підвищує навчальну активність дітей, інтенсивність мислення, пам’ять та уяву .
Основне значення музично-дидактичних ігор – формувати у дітей музичні здібності в доступній ігровій формі, допомогти їм розібратись в співвідношенні звуків за висотою, розвивати в них чуття ритму, тембровий і динамічний слух, прагнення до самостійних дій із застосуванням знань, отриманих на музичних заняттях. Музично-дидактичні ігри допомагають дитині в цікавій для неї формі почути, відрізнити, порівняти деякі властивості музики, а потім діяти з ними.
О.В. Сухомлинський відзначав, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра — це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять .
Музично-дидактичні ігри повинні бути прості і доступні, цікаві і привабливі. Тільки в такому випадку вони стають своєрідним збудником бажання дітей співати, слухати музику і танцювати. Разом з набуттям спеціальних музичних знань, у них формуються риси особистості, і в першу чергу згрупованості, відповідальності . Кожна дитина, як пише Я.Вершиловський носить у собі музику мимовільну, що прагне виявитися. Якщо ми допоможемо дитині розгорнути музику, яка є в ній, то зробимо її особистість не тільки кращою та інтелігентнішою, а й дуже щасливою .
Застосування музично-дидактичних ігор на заняттях дає змогу провести його найбільш змістовно. В грі діти швидше засвоюють вимоги програми по розвитку співочих умінь і музично-ритмічних рухів, і навіть в області слухання музики. В доступній ігровій формі у дітей розвиваються музичні здібності.
Розвиток звуковисотного слуху у дітей починається з розпізнання високих і низьких звуків. Для цього можна використовувати гру-загадку "Вгору-вниз". Для відчуття дітьми швидкості руху в музиці можна використовували гру "Швидко-повільно". Для розвитку ритмічного, мелодичного слуху можна пропонувати гру "Луна". Музичний керівник співає декілька звуків або простукує нескладний ритмічний малюнок. Діти повинні повторити запропоноване (відлуння). Ігри "Здогадайся, хто прийшов" та "3найди свій музичний інструмент" сприяють розвиткові тембрового слуху. У першій грі дитина, на якого вказує ведучий ("господар"), закриває очі, а інший ("гість") відтворює голосом коротеньку фразу із знайомої пісні. "Господар" має впізнати по голосу, хто прийшов до нього в гості .
З метою розвитку виконавських здібностей у процесі співу, супроводу на музичних інструментах можна використовувати гру "Актори і критики". Діти умовно діляється на дві групи. Перша - "актори" - виконують пісню чи супровід на музичних інструментах будь-якого твору. "Критики" оцінюють виконання. Так гра активізує виконавську діяльність дітей, стимулюючи виразність, артистичність. Оцінюючи виконання товаришів, діти набувають навичок спостереження, аналізу, вчаться уважно слухати, порівнювати, узагальнювати.

[vik08]

Может кому пригодится статья.

Аэробика и музыка в сказках


…трудно представить себе лучший метод воспитания, чем тот, который открыт и проверен опытом веком; он может быть выражен в двух положениях: гимнастика для тела и музыка для души…
Платон

Наша миссия – воспитание здорового ребенка. Мы не знаем более могущественного и более благоприятного средства воздействия на жизнь и процветание всего организма, чем чувство радости, а радость получает ребенок, играя. Это чувство в большой мере могут дать музыкальные и физические занятия в детском саду. А если соединить два направления работы с детьми в единое целое?

На музыкальных занятиях дети учатся слушать музыку, петь, двигаться в соответствии с характером музыки, водить хороводы, играть на музыкальных инструментах, участвовать в инсценировках, импровизировать. Что касается физического воспитания, то в нашем детском саду наибольшее внимание уделяется такому направлению как танцевальная аэробика, которая развивает не только физические умения и навыки детей, но и позволяет формировать двигательную культуру ребенка, то есть умение передавать свои чувства и переживания с помощью движений, поз, мимики. Танцевальная аэробика воспринимается детьми с радостью.

Взаимосвязь музыкальных занятий и занятий по физической культуре как бы перекидывает мост от эмоционального, духовного к конкретно физическому. Это сочетание духовного и физического необходимо ребенку.

Результатом такого взаимодействия явились музыкально-танцевальные сказки в исполнении детей. Ребенок познает мир, играя, музыкальная сказка – один из способов поиграть, дети играют в артистов.

Цель: создать условия для творческого самовыражения воспитанников посредством музыки и аэробики.

Задачи:
Развитие музыкальных способностей.
Развитие двигательных умений и навыков.
Развитие творческого потенциала ребенка.
Формирование двигательной культуры.
Формирование музыкальной культуры.
Воспитание культуры общения со сверстниками и с взрослыми.

Учитывая возрастные и физиологические особенности детей разных возрастов, мы разработали проект развития творческих способностей детей посредством аэробики и музыки.

Детей среднего возраста вводим в мир сказки, предлагая им небольшие этюды, сценки, движения.

В старшей возрастной группе детям предлагаются готовые сказки с образцами движений взрослых (например, новогодняя сказка “Приключения Фунтика и его друзей”) .

В подготовительной к школе группе вводятся элементы импровизаций. Дети часто самостоятельно распределяют роли, придумывают движения для воспроизведения, оживления образа сказочного персонажа, а воспитатель выступает в роли активного наблюдателя.

Музыкальный руководитель и инструктор по физической культуре работают в тесном сотрудничестве.

Развитие творческого потенциала невозможно без взаимодействия с педагогами и родителями.

Педагоги вводят ребенка в мир сказок, помогают понять основную суть произведения, характер героев и антигероев, анализируют их поступки и действия. На музыкальных занятиях с детьми разучиваются музыкальные партии героев , на занятиях по аэробике – спортивно-танцевальные связки и сольные танцевальные партии, разучивание спортивно-танцевальных связок с предметами к сказке “Волк и несколько козлят”. На общих занятиях объединяется весь разученный материал. Воспитатели являются не только помощниками, но зачастую перевоплощаются, как и их подопечные, в персонажей музыкальных сказок (сказка “Дюймовочка”).

Педагоги учатся наблюдать за детьми не только снаружи, но и “изнутри”, глубже чувствуют их настроения, переживания. В совместной игровой деятельности формируются теплые взаимоотношения между воспитателем и ребенком.

Огромную помощь в подготовке мероприятий оказывают родители. Кто, как не они, готовят своих малышей к празднику и искренне аплодируют юным артистам? Желающие мамы и папы могут не только посещать рядовые занятия, но и участвовать в постановке танцевально-музыкальной сказки. Иногда дети выступают в роли педагогов, организовывая с родителями домашний театр. Музыкальный руководитель с удовольствием дает домой фонограммы, а дети распределяют роли среди своих домашних, выступая режиссером своей танцевально-музыкальной сказки.

[vik08]

Занятия по ритмике для детей дошкольного возраста


Среди большого разнообразия видов деятельности ребенка дошкольного возраста немаловажное значение имеет музыкально-ритмическая деятельность. На сегодняшнем этапе развития дошкольного образования ритмику зачастую выделяют в отдельный предмет в сетке занятий. Хотя, на самом деле, проводятся занятия по пластике или хореографии.

Очень важно понимать, что должна представлять музыкально-ритмическая деятельность в дошкольном возрасте. Основными, первостепенными задачами этой деятельности, как одного из видов музыкальной деятельности вообще, являются:
воспитание любви и интереса к музыке,
обогащение музыкальных впечатлений детей посредством знакомства с разнообразными музыкальными произведениями,
знакомство детей с простейшими музыкальными понятиями, развитие навыков в области музыкально-ритмического движения,
развитие эмоциональной отзывчивости, сенсорных способностей и музыкального слуха, чувства ритма, формирование выразительности движения,
обучение элементарным двигательным навыкам, добиваясь простоты, естественности и выразительности исполнения музыкальных произведений,
содействовать возникновению и первоначальному проявлению музыкального вкуса на основе полученных впечатлений и представлений о музыке,
развивать творческую активность, самостоятельность и инициативу в музыкально-ритмическом движении.

Анализируя вышеизложенное, надо отметить, что занятия по ритмике с детьми дошкольного возраста не подразумевают заучивания каких-либо движений, достижения точности и правильности их исполнения, что часто имеет место быть в реальной практике. Ритмика – это, в первую очередь, восприятие музыки, ее осмысление, а также выражение своих впечатлений от музыки посредством образного, эмоционально-насыщенного движения.

Первостепенную роль на занятиях по ритмике играет музыкальное сопровождение, а соответственно, требования, предъявляемые к нему, достаточно высоки. Музыкальные произведения, используемые для сопровождения занятия должны быть очень разнообразными: по жанру, стилю, форме, размеру, темпу и т.д. Но при всем этом, музыкальные произведения должны быть доступны пониманию детей. Кроме того, рекомендуется использование не только “живого” аккомпанемента на фортепиано или аккордеоне, но и фонограммных записей в различной аранжировке. Все это позволяет сформировать у детей наиболее полное представление о разнообразии музыкальных произведений, обогатить их эмоциональными и эстетическими переживаниями, помогает в воспитании музыкального вкуса.

Но надо помнить, что занятия, сами по себе, не являются ни ведущей, ни основной деятельностью для детей 4-7 лет. Поэтому, чтобы учебный процесс был эффективным, необходимо максимально использовать в нем игру – ведущий вид деятельности ребенка-дошкольника. Насыщение занятия игровыми упражнениями, имитационными движениями, сюжетно-творческими зарисовками усилит эмоциональное восприятие музыки детьми, а, соответственно, поможет полнее и всестороннее решить поставленные задачи.

Отдельные игровые упражнения могут быть использованы на занятиях в качестве динамических пауз – физкультминуток – в том случае, если достаточно большая часть занятия проводится сидя на стульях; или же наоборот – для отдыха – если все занятие проводится в достаточно большом темпе и подразумевает много движений.

Комплексы игровых упражнений могут включаться в различные части занятия: могут составлять разминку или даже все занятие целиком. Для детей дошкольного возраста такие комплексы целесообразно объединять сюжетом, темой или предметом – атрибутом, с которым выполняются движения. Хорошо использовать на занятии комплексы, в которые входят различные вариации одного движения: ходьбы, наклонов, поворотов, прыжков; а также комплексы, содержащие чередование двух движений: например, прыжки и ходьба и т.п.

Для детей дошкольного возраста очень ценными являются имитационные движения, включение которых в занятие помогает работе над выразительностью движения, над пластикой, над эмоциональной насыщенностью образа.

Музыкально-ритмические игры используются на занятиях по ритмике для решения самых разных задач: развития чувства ритма, умения слышать музыкальные фразы, части музыки, для знакомства с какими-либо движениями и их комбинациями и т.д.

Для детей дошкольного возраста иногда целесообразно проводить сюжетные занятия. Эти занятия позволяют создать у детей более полное представление о той или иной стороне действительности (например, о лесе или об осени), разнообразить слуховые и двигательные впечатления, а также систематизировать знания детей на заданную тему. В такие занятия полезно включать литературные произведения (стихи, короткие прозаические зарисовки), рассматривание иллюстраций, изобразительное творчество и т.п. Сюжетная линия, связывающая отдельно взятые упражнения, помогает целостному восприятию детьми темы, увеличивает интерес детей к деятельности, а, следовательно повышает эффективность проводимого занятия в целом.

В качестве примера вашему вниманию предлагаются следующие планы-конспекты сюжетных занятий по ритмике для детей дошкольного возраста.
Занятие 1.

Для детей 4-5 лет.
Тема: Лесная сказка.

Образовательные задачи:
формировать представление о различных темпах музыки (“музыка бывает быстрая и медленная”);
развивать чувство ритма: учить прохлопывать простой ритмический рисунок;
учить передавать характер музыки в движении;

Материалы и оборудование:
обручи по количеству детей;
мяч;
картинки с изображением летнего леса, поляны, лесных обитателей.

Ход занятия

Вводная часть.
Показ иллюстраций (“посмотрите, что изображено на картинках? Конечно же это – лес”),
Сообщение специфики занятия (“сегодня у нас не обычное занятие – мы сегодня отправимся в гости к лесным жителям”).
Ходьба: обычная, на внешней стороне стопы (как медвежата), на носках (как лисичка), с высоким подниманием колена (как цапля).
Прыжки на двух ногах с продвижением вперед (зайчики).
Подскоки.
Бег.

Основная часть.
Имитационные движения (“мы пришли в лес, оказались на полянке. А там веселятся и играют самые разные звери. Давайте попробуем угадать, какие же животные пришли на полянку?”) – дети слушают музыкальные фрагменты, отгадывают животных и имитируют их движения: мышки, зайчики, лиса, волк, медведь, лягушки; мышки, зайчики, лиса, волк, медведь, лягушки, птицы и т.п.
Далее можно предложить детям станцевать, “превратившись” в каких-либо лесных зверей. В качестве таких танцев можно использовать композиции А.И. Бурениной (из сборника “Ритмическая мозаика”): “Плюшевый медвежонок”, “Белочка” и т.п.
Игра “Птички” (“зверята устали танцевать, они хотят немножко поиграть”) – на полу раскладываются обручи по количеству детей. Под музыку (любая лирическая композиция – например, можно использовать цикл “Времена года” Вивальди) птички летают по всей полянке, клюют зернышки, чистят перышки и т.д. Когда музыка заканчивается птички прячутся в обручи (“гнездышки”). При повторении игры педагог убирает один или два обруча: птички, которым не хватило домиков, выбывают из игры. Игра продолжается до тех пор, пока не останется 2-3 играющих.

Стихотворение с движениями:
Ветер дует нам в лицо, машем руками по направлению “к себе”, как веером
Закачалось деревцо. руки вверху, плавные наклоны из стороны в сторону
Ветерок все тише, тише плавные движения руками вперед – вверх – вниз
Мы присядем ниже, ниже. приседаем

Игра с мячом (“Зверята очень любят играть в разные игры, особенно они любят играть в мяч”) – дети под музыку передают мяч по кругу. Тот ребенок, у которого мяч останется в конце музыки – выходит в центр и танцует, остальные дети хлопают ему в ритме музыки.

Заключительная часть.
упражнение “быстро - медленно” (“Зверята в лесу очень любят слушать музыку и отгадывать – быстрая музыка или медленная. Давайте мы с вами тоже попробуем”) – под быструю музыку дети танцуют, медленную музыку – слушают, сидя на полу или на лавочке.

Подведение итогов занятия.
Занятие 2.

Для детей 5-6 лет.
Тема: В царстве Нептуна.

Образовательные задачи:
развивать чувство ритма,
учить двигаться в соответствии с размером музыки,
способствовать формированию выразительности движений, образности в исполнении.

Материалы и оборудование:
иллюстрации с изображением морских обитателей, жизни подводного мира,
фрагменты литературных произведений (например С.Я. Маршак “Синяя страница”),
веревка или длинная скакалка (3-3,5 м),
короткие ленты (по 2 на ребенка).

Ход занятия

Вводная часть.
беседа о море (“каких обитателей моря вы знаете, как живут они на глубине, что встречается на морском дне и т.п.”), рассматривание соответствующих иллюстраций, чтение отрывков из литературных произведений,
ходьба (идем к морю): обычная (по дорожке), на носках (по мостику), на пятках (по тропинке), с высоким подниманием колена (по траве),
подскоки,
бег.

Основная часть.
Игра “Море волнуется”. Под плавную музыку дети двигаются, подражая морским обитателям, в это время педагог произносит текст. На слова “Морская фигура на месте замри” - дети останавливаются и замирают в образе какого-либо морского существа. Тот ребенок, чья поза больше понравилась педагогу, исполняет движения изображаемого существа и становится ведущим. Игра повторяется 3-4 раза.
Танцевальная композиция с лентами на музыку Сен-Санса “Аквариум” (можно взять композицию движений А.И. Бурениной из сборника “Ритмическая мозаика”),
Игра “Рыбки”. На полу из веревки выкладывается “домик”. Для музыкального сопровождения подбирается плавная, неторопливая музыка с двумя ярко выраженными частями. На первую часть музыки дети-“рыбки” двигаются по залу, на вторую часть – “заплывают в домик”. При повторении игры - “домик” становится меньше.
Имитационные движения. Слушая музыкальные фрагменты, дети подбирают тот или иной выразительный образ морского обитателя. Ребенка, который наиболее ярко исполнил движения, педагог может попросить продемонстрировать их еще раз для всей группы.

Заключительная часть:
Игровое упражнение “Будь внимателен”. Детям дают прослушать фрагмент музыки (размер 3/4, вальс), обращают внимание на особенность музыки, показывают возможные варианты движения. Далее детям дается задание: “под музыку вальса – танцуем, остальную музыку слушаем, сидя на месте”.

Подведение итогов занятия.
Занятие 3.

Для детей 6-7 лет.
Тема: Путешествие в Танцевальную страну.

Образовательные задачи:
развивать чувство ритма,
учить различать части в музыке (на примере трехчастных произведений),
учить различать динамические оттенки в музыке (громко – тихо),
учить передавать в движении характер музыки.

Ход занятия

Вводная часть.
поклон (настоящие танцоры всегда приветствуют зрителей поклоном),
ходьба (с носка, на носочках, на пятках, хороводный шаг),
подскоки, галоп,
бег.

Основная часть.
Разминка (перед каждым выступлением или репетицией настоящие танцоры всегда делают разминку): подъем на полупальцы, полуприседания, приседания, выставление ноги вперед и в сторону на носок и на пятку, прыжки на месте.
Танцевальная композиция “Танцкласс” (в качестве музыкального сопровождения можно использовать минусовую фонограмму песенки “Метро” из сборника Е. Железновой “10 мышек”).
Игра “Найди свой кружок”. Для музыкального сопровождения выбирается любая ритмичная трехчастная мелодия. Дети делятся на несколько подгрупп по 4-5 человек. Среди каждой подгруппы выбирается ведущий. На первую часть музыки ведущие исполняют одно танцевальное движение (каждый свое), остальные дети, стоя в кружках вокруг ведущих – хлопают в такт музыке. На вторую часть дети исполняют заранее названное педагогом движение (или композицию), в это время ведущие меняют свое местоположение в зале. После второй части необходимо сделать небольшую паузу, во время которой дети каждой группы должны найти своего ведущего и выстроиться вокруг него. На третью часть музыки каждая группа вместе с ведущим исполняет то движение, которое было исполнено ведущим во время первой части. Игра повторяется 2-3 раза.
Танцевальная композиция “Менуэт” (в качестве музыкального сопровождения можно взять произведение В.А. Моцарта “Говорят, это любовь…”)
Упражнение “Громко-тихо”. Дети стоят в колонне. Под громкую музыку идут топающим шагом, под тихую – шагом с носка.

Заключительная часть.
Упражнение “быстро - медленно” – под быструю музыку дети танцуют, медленную музыку – слушают сидя на полу или на лавочке.
Поклон.

Подведение итогов занятия.

[vik08]

Искусство танца — средство воспитания и развития ребенка


Появление в структуре детского художественного образования эстетических центров, эстетических отделений школ искусств, занимающихся проблемой развития, обучения и воспитания дошкольников посредством приобретения их к различным видам искусств, закономерно, так как этико - эстетические стимулы для нормативного развития необходимы всем детям. Именно художественные образы самых разных видов искусства оказывают интенсивное воздействие на технику дошкольников, обогащают его духовный мир. Соприкосновение с прекрасным, позволит ребенку раскрыться как личности, укрепит и разовьет его положительный потенциал, приобщит его к культурным ценностям.

В широком понимании слова хореография - танец под музыку. Искусство хореографии - это искусство танца. Искусство танца - средство воспитания и развития ребенка, которое способно создать благотворную почву для раскрытия потенциальных возможностей еще маленького человека. Органическое соединение движения, музыки, игры формирует атмосферу положительных эмоций, которые в свою очередь раскрепощают ребенка, делают его поведение естественным и красивым.

Творческий потенциал дошкольника - танцора развивается равномерно средствами хореографии и музыки, способствует гармоничному развитию ребенка, независимо от наличия у них специальных физических, хореографических и музыкальных данных. Я считаю, чем раньше ребенок (с 4 лет) начнет заниматься хореографией (ритмика), тем больше у него возможности приобрести определенные навыки, с помощью которых он сможет выразить свое настроение средствами хореографии. Главное на занятиях создать благотворную почву для раскрытия потенциальных возможностей дошкольника - танцора. И поэтому главная цель моей работы - это работа с учениками ежечасно, ежедневно, из года в год отдавать ребенку свой жизненный и душевный опыт, формируя из него человека - личность, развитую всесторонне и гармонично. Исходя, из этой цели предусматривается решение определенных основных задач:
Развитие творческого потенциала;
Развивать координацию движений и ориентировку в пространстве;
Развивать чувство ритма, танцевальную выразительность;
Воспитывать художественный вкус;
Развивать способность, видеть и понимать гармонию и красоту.

Следует учитывать, что азбука танца, его выразительные средства требуют определенного уровня физической подготовленности. Поэтому в работе с дошколятами можно использовать только те движения и образы, которые способны заложить основы красоты, здоровья, доброты и не помешают естественному развитию растущего организма.

Никогда не нужно спешить в начале обучения. С первых же шагов следует приучать учащихся относиться к урокам хореографии серьезно, сознательно воспринимать весь материал. На занятиях хореографии дети учатся слушать музыку, воспринимать ее характер, отражать его в движениях пластике. И видно, что из детей подготовительного класса, которые приходят с порой с разной физической и хореографической подготовкой к концу года выравниваются. Они могут почти полностью управлять своими телом и способны координировать движения. Они умеют самостоятельно определять на слух характер музыки и передать его в движении. Для того чтобы успешно развивалось детское творчество, на занятиях используется соответствующий музыкальный материал. В нем присутствует контрастность темпа и динамики, определенные ритмические рисунки. Если ребенок будет чувствовать разнообразие музыки, то он сможет точнее передать движением свое отношение к ней, то есть у него будет развиваться творческое воображение. Так же развитию детского творчества способствуют разнообразные игры, хороводы, танцевальные этюды и композиции. Для развития пластичности необходимо регулярно работать качеством движений. Дошкольник, хорошо владеющий своим телом, работает интенсивней, у него появляется уверенность в своих возможностях и он получает радость от движения.

Задача педагога разглядеть в каждом ребенке его природные данные, подобрать к нему свой “ключик”. Занимаясь, на уроках хореографии танец и музыка сближают детей, развивают сплоченность, коллективизм, организованность и уверенность в себе. Использование движения на уроках хореографии оказывает положительное воздействие на здоровье детей. Через искусство хореографии, через душевные волнения мы открываем ребятам красоту жизни.

Наши дети учатся красиво и выразительно танцевать, они радуют нас своими успехами раскованностью и умением видеть и сознавать прекрасное. Танцуя, они выражают свое настроение, чувства и эмоции, учатся лучше понимать не только своих сверстников, окружающий мир, но и самих себя.

Обучение хореографическому искусству в нашей школе искусств проводится в 3 этапа:

I этап Подготовительный (дети 4-5 лет и 1 класс)

Включает освоение азов ритмики, азбуки классического танца, элементов народно - сценического экзерсиса и движений народного танца.

II этап Обучающе - развивающий (2, 3, 4, 5 класс)

Включает совершенствование полученных знаний, продолжение изучения классического и народно - сценического экзерсисов (как основа правильного физического развития и ритмического воспитания ребенка), исполнение народных танцев, знакомство с современными направлениями. Развитие актерского мастерства и воспитание способности к танцевально - музыкальной импровизации.

III этап Школа мастерства (6, 7 класс и хореографический ансамбль)

Этот этап предполагает специализированные занятия в хореографическом ансамбле, где я являюсь руководителем и балетмейстером. Танец и музыка являются богатейшим источником эстетических впечатлений ребенка, формируют его художественное “Я”, развивают культурные привычки в жизни.

Я считаю, что хореография помогает замкнутым, необщительным и эмоционально неуравновешенным детям реализовать себя в дальнейшей жизни.

Занятия хореографией развивают образное мышление и фантазию детей, учат видеть, понимать и создавать прекрасное, играют большую роль в эстетическом и равенственном воспитании.

[vik08]

Сценарий музыкально-ритмического занятия "Кукляндия"


Задачи:
Учить передавать в пластике музыкальный образ, используя разнообразные виды движений.
Развивать музыкальный слух, творческую свободу, умение согласовывать движения с музыкой.
Закрепить умение самостоятельно перестраиваться в пространстве (становиться врассыпную, в общий круг, соблюдая интервалы).
Тренировать слуховое внимание, волю ребенка, произвольность движений.
Воспитывать коммуникативные навыки, умение сотрудничать в группе; доброжелательное отношение к сверстникам.

Предварительная работа:
Знакомство с двигательным материалом.
Предложить детям нарисовать свою любимую игрушку.

Оформление: на стене выставка рисунков на тему “Моя любимая игрушка”;

Оборудование и материалы:
Музыкальный центр
Аудиокассеты с музыкальными записями
Фуражка
Рисунки детей на тему “Моя любимая игрушка”
Музыкальные инструменты (тарелки, треугольник, деревянные палочки)
Ход занятия

Звучит песня “Кукла Маша” в исп. Группы “Иванушки Интернешнл”. Дети старшей группы заходят в зал.

Ведущая:

Вы любите играть? А что вам для этого нужно?

Ответы ребят: (игрушки).

Девочки любят играть в куклы.

Раньше были куклы Маши.Куклы Даши. Куклы Глаши.Куклы Кати и Надюши.Куклы Миши и Андрюши.А сейчас на полках Тины,Барбары и Жозефины.Очень стройные милашки,Барби в локонах-кудряшках.

Ведущая: А в какие игрушки любят играть мальчики? (ответы)

Но ведь есть не только куклы, и машинки, но и другие игрушки. Давайте посмотрим, какие игрушки вы нарисовали. ( рассматривают рисунки)

- Игрушки любят и дети, и взрослые.

Дети с ними играют, взрослые коллекционируют.

Без игрушек жить решительно нельзя! Я приглашаю вас в волшебную страну, в которой живут игрушки. А называется она Кукляндия.

-Внимание, внимание отправляется игрушечный поезд, все желающие занимайте места.

Раз, два, три, четыре, пять -Начинаем мы считать.Начинаем мы считать,Машиниста выбирать.Раз, два, три -Машинистом будешь – ты!

-Вот и выбрали машиниста, а чтобы все знали, что он машинист, наденем ему фуражку. Приглашаю всех занять места в поезде. Дети становятся друг за другом.

Стоим мы на перроне,Ждем свои вагоны.Машинист, поспеши!Нас быстрее отвези.

(Исполняется музыкально – ритмическая композиция “Весёлые путешественники”, муз. М. Старокадомского, см. программу “Ритмическая мозаика”).

Ведущая: На главной площади игрушечного города висят волшебные часы. Часы долго не ломались, они все тикали и тикали, пока мышки не оторвали гири.

На стене часы висели: (хлопают на каждый слог)Тик-так, тик-так (хлопки. Деревянные палочки)Тараканы стрелки съели (хлопают на каждый слог)Хрум - трак, хрум - трак (хлопки-тарелки)Мыши гири оторвали (хлопают на каждый слог)Бом-бом, бом-бом (шлепки. Тарелка)И часы ходить не стали (хлопки на каждый слог)Динь - стон, динь - стон (притопы. Треугольник)

Ведущая: Давайте попробуем завести часы

Игровая гимнастика "ЧАСЫ” (см. аудиокассету “Игровая гимнастика" Железновы )

-Вот заработали часы, и все игрушки в кукольной стране начали оживать и двигаться.

Он с бубенчиком в руке, В сине-красном колпаке. Он — веселая игрушка, А зовут его ... (Петрушка).

Серый байковый зверушка, Косоглазый длинноушка. Ты морковку ему дай-ка! Вот обрадуется... (зайка).

Не обижен, а надут, Его по полю ведут. А ударят — нипочем Не угнаться за ... (мячом).

Эту толстую игрушку Не уложишь на подушку. День и ночь стоит бедняжка — Спать не хочет ... (неваляшка).

Эти что за игрушки? Разноцветные сушки На столбе — не на нитке. Это же ... (пирамидки).

Сам металлический, Мозг электрический. Раздается топот — К нам шагает... (робот).

Исполняется музыкально-ритмическая композиция “Кукляндия", музыка П.Овсянникова (см. программу “Ритмическая мозаика”).

Ведущая:

Куколки красивые,В пляске - не ленивые.Ну-ка, Мишки, выходите.Кукол медом угостите!

Дети исполняют “Танец кукол и Мишки”, музыка Д.Кабалевского, см. программу “Ритмическая мозаика” (все девочки - Куклы, все мальчики - Мишки)

Ведущая:

Динь-динь, динь-динь!Открываем магазин.Заходите, заходите.Выбирайте, что хотите!

Проводится игра “Магазин игрушек”

(Один из детей становится покупателем. Остальные дети изображают игрушки. Все произносят слова:

Дин-дин, дин-дин, открываем магазин!Заходите, заходите, выбирайте, что хотите!

Дети, двигаясь под музыку, изображают “Кукол”, передают образ через движения, пластику.

В конце все замирают в образной позе. Покупатель выбирает (покупает) “куклу”, которая ему больше понравилась. Выбранный ребенок становится следующим покупателем. Далее дети поочередно изображают игрушки - “медведя”, “петрушку”, “мячик”)

Ведущая:

Вот и закончилось наше сказочное путешествие по стране игрушек,теперь пора в обратный путь. Внимание! Внимание! Поезд из Кукляндии отправляется. Звучит песня “Голубой вагон” Дети строятся друг за другом и, подпевая, уходят.

Методические рекомендации: Большинство музыкально-ритмических композиций, включенных в занятие, предполагают освоение движений в процессе игрового сотрудничества педагога и детей без специального разучивания. Этот двигательный материал исполняется по показу взрослого и не ставится задача добиться от всех точного и правильного выполнения движений. Главное-это дать детям приобрести собственный целостный чувственный опыт движения под музыку, обогатить их запасом разнообразных двигательных упражнений, облегчить и ускорить процесс формирования музыкально-ритмических навыков и умений.

[vik08]

Танцевальные образы в балете "Щелкунчик" П.И. Чайковского


Цели урока:

I. Познавательные:

Продолжить знакомство с творчеством П. И. Чайковского и балетом “Щелкунчик”. Сосредоточить внимание учащихся на особенностях музыкальной выразительности балета. Раскрыть понятия: балет, либретто, увертюра, декорация, пантомима.

II. Развивающие:

Развивать музыкальный слух, чувство ритма, творческую фантазию, воображение. Способствовать формированию чувства эстетического сопереживания к произведениям искусства, развитию умения проникать в художественный образ музыкального произведения. Содействовать развитию способности сравнительного рассмотрения предлагаемого материала и развитию художественной, литературной речи.

III. Воспитывающие:

Воспитывать любовь к высокому искусству во всех его проявлениях, к классической музыке, к творческому наследию великих композиторов.

Музыкальный репертуар:

Слушание:

П. И. Чайковский балет “Щелкунчик”

1. “Увертюра”

2. танец “Трепак”

3. танец “Снежинок”

Исполнение:

1. “Рождественская песенка”

Слова и музыка П. И. Синявского

2. “Под Новый год”

Слова В. Шумилина

Музыка С. Зарицкой

Просмотр:

ТСО (видеоматериал: фрагмент “Танец снежинок” из балета П. И. Чайковского “Щелкунчик”)

Наглядно-иллюстративный материал:

1. Портрет П. И. Чайковского.

2. Иллюстрации к балету П. И. Чайковского “Щелкунчик” (музыкальное пособие “Искусство слышать”).

3. Фотокартины с изображением зимних пейзажей.

Оборудование:

1. Доска

2. Музыкальные инструменты: фортепиано, аккордеон.

3. ТСО: видео-двойка, музыкальный центр

4. Аудио видеокассеты для прослушивания и просмотра музыкального материала.

Виды деятельности:

Слушание, беседа, сравнение, сопоставление, исполнение, рисование, творческая работа (подбор цветовой гаммы, соответствующей характеру музыкального произведения).

Ход урока

Организационный момент.

1. Вход детей в класс под “Увертюру” из балета “Щелкунчик”.

2. Распевание.

Исполнение песни:

“Рождественская песенка”

Слова и музыка П. Синявского. (см. приложение 1)

? У.:- После исполнения песни определите музыкальные жанры, которые встречаются в ней?

Д.:- Песня и танец.

У.:- Определите музыкальные типы куплета и припева?

Д.:- Куплет - песенный, припев - танцевальный.

У.:- Какая по характеру песня?

Д.:- Песня - нежная, светлая, спокойная и в то же время оживлённая, задорная, радостная, праздничная.

У.:- Расскажите, какие черты придаёт этой музыке песенность и танцевальность.

Д.:- Куплет становится напевным, песенным, а припев - подвижным, танцевальным.

У.:- Кто знает, почему автор слов звезду называет “Рождественской звездой”?

Рассказ учителя:

Рождество – это снег, тихо падающий за окном,

Это запах свечей и ёлки,

Это звёздные ночи и рождественские напевы.

- С 6 на 7 января на Руси празднуется Рождество- Рождественский сочельник, который подводит черту под прожитый год, открывая двухнедельные новогодние праздники – святки. Также с древних времен на Руси праздновался Новый год. Обычаи и обряды, связанные со встречей Нового года, у разных народов свои, но все они сводятся к одному - добиться удачи, счастья, благополучия. Поскольку зимой единственным зелёным деревом оставалась ёлка, она была выбрана как жизнеутверждающий символ праздника. Поэтому, когда для детей украшалась ёлка, она считалась рождественской. Макушку ёлки украшали звездой. Отсюда и пошло название “Рождественская звезда”.

Эта “Рождественская звезда” перенесла нас в мини-концертный зал. На прошлой нашей встрече в концертном зале мы продолжили знакомство с творческим наследием русского композитора, музыка которого перенесла нас в удивительный мир балета.

? У.:- Назовите имя этого композитора?

Д.:- П. И. Чайковский.

? У.:- Когда и где родился П. И. Чайковский?

Сообщение детей:

- П. И. Чайковский (7 мая 1840 г. – 6 ноября 1893 г. ) в рабочем посёлке Воткинск. В семье начальника Камско-Воткинского горного округа Ильи Петровича Чайковского родился мальчик, которому суждено было стать гордостью русской музыкальной культуры. В родном Воткинске Чайковский провел только восемь детских лет, но воспоминания об этом времени были живы в душе композитора всегда. Воткинской земле он был обязан наиболее сильным музыкальным впечатлениям. “Что касается вообще русского элемента в моей музыке, то это происходит вследствие того, что я вырос в глуши, с детства, самого раннего, проникся неизъяснимой красотой характеристических черт русской народной музыки”,- отмечал Пётр Ильич. П. И. Чайковский – гениальный русский композитор, который один из первых получил профессиональное музыкальное образование в России. В 1865 году П. Чайковский окончил Петербургскую консерваторию и через год сам стал преподавать в консерватории, но уже в Москве. Смерть Петра Ильича была неожиданной: после триумфальной премьеры своей Шестой симфонии композитор выпил стакан сырой воды и заразился холерой, которая тогда свирепствовала в Петербурге.

? У.:- Скажите, как называется балет П. И. Чайковского?

Д.:- “Щелкунчик”.

У.:- На сюжет, какой сказки было написано либретто к балету? Назовите автора этой сказки.

Д.:- Рождественскую сказку о Щелкунчике написал немецкий писатель

Эрнест Теодор Амадей Гофман.

У.:- Немецкий писатель Эрнест Теодор Амадей Гофман был щедро одарён музыкальным талантом и сочинил много музыки. А в балет сказка превратилась 23 марта 1892, когда П. И. Чайковский завершил работу над его партитурой.

Изучение нового материала.

Новое музыкальное понятие – “либретто” (записывается детьми в музыкальный словарик)

“Либретто” - это сценарий или сюжет балета. Без либретто не может существовать и состояться балет.

У.: - На прошлом уроке мы с вами начали знакомиться с сюжетом балета

“Щелкунчик”. Давайте вспомним основных героев этой сказки и кратко их охарактеризуем…

(Далее учитель знакомит учащихся с дальнейшим развитием сюжета балета

“Щелкунчик”. Учащиеся в процессе знакомства с сюжетом приходят к выводу, что добро вновь победило зло благодаря доброму нраву и мягкосердечию главной героини Маши. )

?. - Ребята, вспомните, в какой еще русской сказке благодаря силе добра, любви происходит превращение чудовища в чудесного юношу?

(С. Аксаков “Аленький цветочек”).

У.: - Когда мы вошли в класс, нас с вами встретила музыка, которая явилась началом к нашему уроку.

? - Кто был внимателен, что звучало в начале урока?

Д.:- Увертюра к балету П. И. Чайковского “Щелкунчик”.

У.:- Всё с чего-то начинается:

Год - с января.

Неделя - с понедельника.

Алфавит - с буквы “А”.

А балет - с “Увертюры”.

Новое музыкальное понятие- “увертюра” (записывается детьми в музыкальный словарик)

“Увертюра” (в переводе с французского языка) - открытие, начало. По характеру увертюры мы получаем представление о спектакле в целом. Она, как зерно - интонация, в сжатой форме раскрывает замысел балета и создаётся на основе её главных тем.

?У.:- Кто исполняет “Увертюру”?

Д.:- Симфонический оркестр.

У.:- Кто управляет симфоническим оркестром?

Д.:- Дирижёр.

Новое музыкальное понятие- “дирижёр” (записывается детьми в музыкальный словарик)

“Дирижёр” - сродни слову директор. Директор-это руководитель, организатор. А у музыкантов руководитель - дирижёр, который организует их звучание. А палочка в руке дирижёра симфонического оркестра вовсе не означает, что музыканты играют из-под “палки”, а показывает, когда нужно играть.

У.:- В древности люди пели и играли на своих не хитрых инструментах, танцуя. Так вместе появились на свет музыка и танец. Любая музыка живёт и дышит танцевальными движениями. Пластикой, изящностью, гибкостью, танцевальными движениями живёт балет.

Ребята, мы все любим заниматься танцами, т. е. хореографией.

? – Как называют человека, который ставит танцы?

У.:- Хореограф. А балет - БАЛЕТМЕЙСТЕР.

Либреттист пишет сценарий балета языком слов.

Композитор пишет музыку балета языком звуков.

Балетмейстер, сочиняя танцы, языком жестов и движений.

У.:- Балет - спектакль, объединяющий разные виды искусства: музыку, танец, драматическое и изобразительное искусство. Классический балет развёртывается (раскрывается) как чередование танцев и пантомимных сцен.

Новое понятие (записывается детьми в музыкальный словарик)

Пантомима - представление без слов, с помощью мимики и жестов. Без пантомимы невозможен балет. Пантомима может существовать как самостоятельное искусство.

У.: - Основой классического танца послужили позы и жесты.

До П. И. Чайковского музыку к балетам было принято сочинять как череду идущих друг за другом танцев. При этом танцы могли переставляться как угодно и не очень-то отражали единую линию развития сюжета. В “Щелкунчике” композитор блестяще и поистине виртуозно объединил сочетание танцев с симфонизацией балета. Иначе говоря, им были сформированы разнообразные выразительные сцены, где музыка правдиво отражает все детали сценического действия. Это было великое достижение в истории балета.

Балет “Щелкунчик” состоит из нескольких танцев: “Танец феи Драже”, танец “Шоколад”, “вальс Цветов”, “Танец снежинок”, “Трепак”.

Остановимся подробнее на двух разнохарактерных танцах.

1. “ТРЕПАК” - это старинный русский танец в быстром темпе. Поскольку П. И. Чайковский был воспитан на народной музыке, в своих сочинениях он использовал народные темы. Балет “Щелкунчик” вобрал в себя движения народного танца.

Предлагаю учащимся прослушать танец “Трепак”.

После прослушивания музыки дети делятся впечатлениями.

? - Какой был танец по характеру?

Д.:- Задорный, жизнерадостный, ритмический, чёткий, танцевальный, с лихим притопыванием.

У.: -Что хотел показать в этом танце композитор?

Д.:- Ловкость, силу, удаль танцоров.

2. “ Танец Снежинок” (просмотр видеофрагмента)

Цель: Обратить внимание учащихся на то, что “Танец Снежинок” не иллюстрация пейзажа, а обобщение чистоты, хрупкости, трепетности.

(После просмотра фрагмента дети делятся своими впечатлениями.)

?У.:- Какой была музыка по характеру?

Д.:- Музыка вальсовая, мягкая, лёгкая, кружащаяся, прозрачная, сказочная.

У.:- По вашему мнению, что придавало музыке сказочность?

Д.:- Звон колокольчиков придавал танцу таинственность и сказочность.

Сегодня на уроке мы с вами благодаря сюжету балета “Щелкунчик” попали в рождественскую сказку неслучайно, ведь скоро Новый год, чудеса, волшебство.

Исполнение песни:

“Под Новый год”

Музыка С. Зарицкой

Слова В. Шумилина (см. приложение 1)

Творческое задание:

На парте каждого учащегося лежит листок А4 с клавиатурой.

Задача: Разделить лист пополам и раскрасить “клавиши” теми цветами, которые подходят по цветовой гамме для танца “Трепак” и “Танца Снежинок”.

Итог урока.

У.:- Ребята, скажите, что нового вы узнали на уроке? С какими музыкальными понятиями познакомились? Что больше всего вам запомнилось?

[vik08]

Тема урока: "Вальс"


Цели урока:
сформировать представление о вальсе, развить умения учащихся работать с техническими средствами при знакомстве с музыкой;
способствовать воспитанию у учащихся чувства прекрасного, любви к музыке, интереса к жизни и творчеству известных композиторов.

Предварительная подготовка: подбор литературы, аудио и видеозаписей, фотографий с изображением танцев, портрет И.Штрауса.

Урок проходит в компьютерном классе с использованием компьютера и экрана.

ХОД УРОКА

Звучит в записи “Вальс” Ж.Браля.

Учитель: Здравствуйте ребята! Я очень рада, что сегодняшний урок мы с вами начинаем с хорошего настроения. Радостное настроение – почему?! Разумом не поняли, а заулыбались. Музыка! А что можно сказать о ней?

Учащиеся: Вальсовая, танцевальная, радостная, поднимает настроение.

Учитель: Это вальс. А что такое вальс?

Учащиеся: Это танец, когда танцуют вдвоем.

Учитель: А вы умеете танцевать вальс? Это современный танец?

Посмотрите фотографии различных танцев и постарайтесь найти на них вальс.

Во время работы учащихся идет фонограмма мелодии вальса. Учащиеся находят фотографии с изображением вальса.

Учитель: Почему вы выбрали именно эти фотографии?

Учащиеся: Потому что изображенные на них люди танцуют вдвоем, кружась.

Учитель: Так танцевали вальс в начале XIX века (воспроизведение видеодиска “Война и мир”, бал Наташи Ростовой). Вальс в переводе с немецкого – “вращать”. Многие композиторы писали вальс, но только одного из них называли королем вальса. (На экране – портрет И.Штрауса) Посмотрите на портрет. На нем изображен великий король венского вальса – Иоганн Штраус. Его отец – Иоганн Штраус был родоначальником венского вальса. Его путь продолжил сын – Иоганн Штраус, который покорил Вену с первого концерта. А “Аллегорический вальс” был исполнен на “бис” 19 раз! Представляете, какая это должна быть музыка! Давайте попробуем разгадать загадку Иоганна Штрауса.

Звучит вальс “Голубой Дунай”.

Учитель: Вступление к вальсу – это какой-то большой секрет, необыкновенное ожидание, которое приносит всегда больше радости, чем даже самое какое-то радостное событие.

Еще раз звучит вступление к вальсу, но уже большой фрагмент.

– Было ли у вас ощущение, что за время этого выступления вальс мог начаться много раз?

Учащиеся: Да!

Учитель: Подумайте, ребята, откуда Иоганн Штраус брал свои мелодии?

Звучит вальс “Сказки венского леса”

– Ребята, а какую картину представляете вы, слушая эту музыку?

Учащиеся рассказывают о своих эмоциях, переживаниях.

Учитель: А вальс – салонный танец? Где его танцуют?

Учащиеся: Везде: в школе, дома, на улице, в ресторане.

Учитель: Совершенно верно. А какие названия – “Голубой Дунай”, “Сказки венского леса”, “Венские голоса”. И. Штраус написал 16 оперетт, и сейчас мы послушаем вальс из оперетты “Летучая мышь”. А я попрошу вас одним словом ответить, что же такое вальс? Только не говорите мне, что это танец.

Звучит мелодия вальса, на экране идет изображение танца.

Учитель: Что же такое вальс?

Учащиеся: Радость, красота, нежность, душа, задумчивость, жизнь.

Учитель: А разве можно без всего этого жить?

Учащиеся: Конечно, нельзя!

Учитель: Без этого не могут жить только взрослые?

Ученики смущаются.

Учитель: Л.Озеров “Вальс” (Поэт пишет о вальсе Шопена):

Еще звучит в моих ушахСедьмого вальса легкий шаг.Как вешний ветерок,Как трепетанье птичьих крыл,Как мир, который я открылВ сплетенье нотных строк.Еще звучит тот вальс во мне,Как облако в голубизне,Как родничок в траве,Как сон, что вижу наяву,Как весть о том, что я живуС природою в родстве.

Учитель: Итак, ребята, о каком танце мы с вами сегодня говорили?

Учащиеся: О вальсе! О вальсах И.Штрауса. Слушали музыку.

Учитель: На следующих уроках мы продолжим разговор о вальсе, послушаем музыку П.И. Чайковского: “Лебединое озеро”, “Вальс цветов”. Что же вам больше всего запомнилось из нашего урока?

Учащиеся: Красивая музыка, Мы рисовали свои воображаемые картины под музыку, посмотрели отрывок из худ.фильма, искали фотографии с парами, танцующими вальс.

Учитель: А с каким настроением вы уходите с урока? Если с хорошим – поднимите карточки с мажором (радость), а если у вас на душе грусть – с минором (грусть). Карточки готовились заранее. Судя по количеству поднятых карточек с мажором, учащиеся ушли с урока с хорошим настроением.

Вывод: Вальс! Как велика его слава, как радостно раскрывается навстречу ему человеческое сердце. Юноши и девушки, мужчины и женщины разных стран и эпох дарили и дарят ему свою благосклонность. Они выбрали и отличили его среди множества других танцев и сделали королем танцев!

[vik08]

Урок музыки в 1-м классе по теме: "В гостях у феи Танца"


Цель: Способствовать повышению эмоциональной и музыкально-творческой активности учащихся, развитию образного мышления, чувства ритма, речи.

Задачи:
Формировать знания о том, что музыка способна выражать чувства, настроения людей и их характеры через музыкальный материал урока (танцевальную музыку).
Воспитывать исполнительскую и слушательскую культуру.
Развивать вокально–хоровые и ритмические навыки.

Музыкальный материал:
В. Шаинский. “Голубой вагон” - исполнение.
С. Рахманинов. “Итальянская полька” - слушание, ритмические движения.
П. И. Чайковский. Вальс из балета “Спящая красавица” - слушание.
М. И. Глинка. “Камаринская” - слушание, ритмические движения.

Оборудование: Портреты композиторов, наглядные пособия, фонотека.

Ход урока.

I. Организационный момент.

Звучит танцевальная музыка. Дети входят в класс.

Учитель: Сегодня мы отправимся с вами в необычную страну. Там нас ждёт в гости Фея, хозяйка волшебного королевства. Что это за королевство и как зовут эту чудесную Фею, мы узнаем, послушав её музыку. А отправимся мы туда на волшебном поезде, который уже готов к поездке. Но это необычный поезд! Чтобы он смог куда-нибудь поехать, нужно спеть песню про поезд. Вы знаете такую песню?

(Ребята исполняют первый куплет песни “Голубой вагон”).

II. Основная часть.

Учитель: Куда же привёз нас сказочный поезд? В волшебное королевство! Что это за музыка, которую нам предлагает послушать Фея, хозяйка королевства, что можно под неё делать?

(Звучит отрывок из “Итальянской польки” С. Рахманинова).

Дети: Под эту музыку можно танцевать.

Учитель: Да. В этом волшебном королевстве живёт Фея Танца. Какие движения можно делать под эту музыку и какой характер носит этот танец?

Дети: Хочется прыгать, скакать, хлопать в ладоши, топать ногами, а музыка эта задорная, весёлая.

(Дети ещё раз слушают музыку выделяя сильные доли хлопками или ударами в бубен, погремушками или другими ударными инструментами).

Учитель: Ребята, мы с вами познакомились с танцем, который называется полька. А написал его замечательный русский композитор Сергей Рахманинов. Полька – это чешский народный танец, который известен всему миру, танцуют его парами, по кругу, прыгая подскоками, весело и непринуждённо.

Учитель: Ребята, послушайте другой танец и ответьте, какие движения можно делать под музыку этого танца?

(Звучит вальс из балета П. И. Чайковского “Спящая красавица”).

Дети: Под эту музыку можно плавно кружиться.

Учитель: Этот танец называется вальс. А подарил нам его великий русский композитор Пётр Ильич Чайковский. Он написал очень много музыкальных произведений. С одним из них мы сейчас познакомимся.

Ребята, представьте, что мы находимся на балу, и пары плавно кружатся под звуки этого чарующего танца.

Бал в разгаре. Всё кружится,По паркету след ложитсяОт летящих лёгких парЕсли ты ещё не стар,То почувствуй наслажденьеОт мелодии, движенья.

Закройте глаза и, покачиваясь в разные стороны, постарайтесь передать плавность и кружение этой прекрасной музыки.

(Дети слушают вальс и выполняют движения. Во время рассказа о вальсе вывешиваются иллюстрации с изображением балов).

Учитель: Ребята, а теперь мы побываем на дворцовой площади, где проходят народные гуляния.

(Звучит отрывок из “Камаринской” М. И. Глинки).

Учитель: Ребята, какой характер этой музыки?

Дети: Весёлый, задорный, радостный.

(Если дети не дают характеристику музыки, то учитель сам дополняет их ответы.)

Учитель: Это русская плясовая, в который каждый участник старается придумать новое движение и перещеголять других в умении и ловкости. Русские пляски исполняются в присядку, притонами, скачками, скольжениями. Участники при помощи этих движений показывают свою удаль.

Попляши, пустись в присядку, По – молодецки встрепенись,В танце быстром закружись,Раз пятнадцать обернись,Всё без строгого порядка!

(Детям предлагается встать вкруг и в импровизационной форме показать несколько движений русской народной пляски).

III. Итог урока.

Учитель: Вот и подошло к концу наше путешествие в волшебное королевство Феи Танца. Что же нового вы узнали за время нашего путешествия?

(Учитель отмечает активность ребят на уроке, интересные и правильные ответы, их внимательность).

Учитель: А теперь мы садимся в свой волшебный поезд, который повезёт нас из королевства Феи Танца дальше, в другие сказочные королевства большой, загадочной, чарующей страны под названием “Музыка”.

(Дети исполняют второй и третий куплеты песни “Голубой вагон”).

Под звуки танцевальной музыки дети выходят из класса.

[vik08]

Урок ритмики "Лесная сказка"


“Игра – в значительной степени основа всей человеческой культуры”

А.В. Луначарский

Цель урока:

Гармоническое развитие форм тела и функций организма человека, защита от сердечно-сосудистых заболеваний, развитие опорно-двигательного аппарата, ускорение процесса обмена веществ и пищеварения, регулирующее воздействие на психику человека, формирование уровня необходимой гигиены.

Задачи урока:
Укрепить мышечный корсет
Разучить новые виды упражнений
Повысить мотивацию к самостоятельным занятиям физическими упражнениями.

Материальное обеспечение: Для выполнения упражнений подбираются музыкальные отрывки соответствующего характера и ритма.

Рекомендации по организации урока: Подготовка к данному уроку ведется постепенно, по блокам упражнений на различные части туловища. Предварительно разучиваются отдельные упражнения и постепенно соединяются в целое. Каждое упражнение повторяется не менее 8 раз (для хорошо подготовленных детей до 32 раз).

Ход урока

Учитель:

-Ребята, сегодня у нас будет необычный урок – я расскажу вам сказку, а вы мне немножечко поможете, согласны?

Дети:

-Да.

Учитель:

-Высоко-высоко в горах жили-были гномики. Были они очень трудолюбивые, и каждый день ходили на работу. Они очень уставали, возвращаясь домой и неся на плече большой и тяжелый мешок с инструментами. А шли они вот так.
Подготовительная часть

Учитель показывает движение “ходьба гномов”.

Исходное положение – основная стойка.

На счет 1-2 – два шага носками наружу на полусогнутых ногах.

На счет 3-4 – два шага носками внутрь, неся мешок с тяжелы грузом, то на одном, то на другом плече.

И вот они пришли домой, переоделись, умылись и посмотрели на часы, а часы делали так: тик-так, тик-так.
Основная часть

(Упражнения для мышц шеи)

Упражнение “маятник”

И.п. – стойка ноги врозь.

На счет 1 – наклонить голову вправо.

На счет 2 – наклонить голову влево.

И увидели гномы, что время уже много. А сейчас к ним должны прийти много гостей. Первыми прилетели гуси и начали вытягивать длинные шеи.

Упражнение “гуси”

И.п. – стойка ноги врозь.

На счет 1 – вытянуть подбородок вперед.

На счет 2 – вернуть голову в исходное положение.
Упражнения для рук и плечевого пояса.

Затем пришел Пьеро. Вы ведь знаете, у платья Пьеро очень длинные рукава, поэтому он может только поднимать плечи.

Упражнение “Пьеро”

И.п. – стойка ноги врозь, руки опущены, ладони повернуты вперед.

На счет 1 – поднять правое плечо.

На счет 2 – опустить плечо, стараясь тянуть пальцы вниз.

На счет 3-4 – то же другим плечом.

И тут налетели комары, и гномики с гостями начали их ловить.
Упражнения для туловища.

Упражнение “поймай комара”

И.п. – стойка ноги врозь.

На счет 1 – слегка сгибая колени, поворот корпуса вправо с хлопком в ладоши.

На счет 2 – и.п.

На счет 3-4 – повторить в другую сторону.

Вдруг с вершины горы подул сильный ветер. Он разогнал всех комаров, а деревья в лесу начали качаться из стороны в сторону.

Упражнение “ветер качает деревья”

И. п. – основная стойка, руки вверх.

На счет 1 – наклон корпуса вправо

На счет 2 – повернуться в исходное положение

На счет 3-4 – то же в другую сторону.

Движение выполняется слитно и плавно, под музыку соответствующего характера.
Упражнения для ног.

Прибежал паяц и начал смешить гостей и гномов.

Упражнение “Паяц”.

И.п. – стойка ноги врозь.

На счет 1 – присесть на левую ногу, поднять правую полусогнутую ногу носком на себя, руки согнуть в локтях, ладони вперед, пальцы вверх.

На счет 2 – вернуться в и.п.

На счет 3-4 – то же с другой ноги.
Бег и прыжки.

Прибежали лошадки и от радости стали бегать вокруг дома.

Бег с высоким подниманием коленей.
Упражнения в исходных положениях сидя и лежа.

А тем временем к дому подъехал большой автобус. Дорога в горах опасная, с крутыми поворотами.

Упражнение “крутые повороты”.

И.п. – сидя, ноги на ширине плеч, согнутые в коленях. Руки – как будто держат руль.

На счет 1 – наклон корпуса вправо с поворотом “руля” вправо.

На счет 2 – и.п.

На счет 3-4 – то же в левую сторону.

В том автобусе приехало много гостей: неваляшки, петрушки, кошечки, ваньки-встаньки.

Упражнение “неваляшки”.

И.п. – сидя на ягодицах согнуть ноги в коленях, соединить стопы, придерживая их руками. В этом положении делать перекаты вправо-влево.

Упражнение “петрушки”.

И.п. – сидя на ягодицах, ноги врозь, прямые руки в стороны.

На счет 1 – поднять правую ногу.

На счет 2 – и.п.

На счет 3-4 – с другой ноги.

Упражнение “кошечка”.

И.п. – стоя на коленках и ладошках, прогибать поясницу вверх-вниз.

Упражнение “Ванька-встанька”.

И.п. – сидя. Согнутые ноги обхватить руками.

На счет 1 – сделать перекат на спину.

На счет 2 – и.п.

На счет 3-4 – то же.

С высоких деревьев упали большие жуки, но упали неудачно – на спинку и начали быстро шевелить лапками, чтобы перевернуться.

Упражнение “жуки”.

И.п. – лежа на спине руки и ноги согнуты.

На счет 1 – выпрямить правую ногу и левую руку.

На счет 2 – и.п.

На счет 3 –выпрямить левую ногу и правую руку.

На счет 4 – и.п.

И даже приплыли по речке водяные жуки.

Упражнение “водяные жуки”.

И.п. – лежа на животе, руки вытянуть вперед.

На счет 1 – мах правой ногой.

На счет 2 – и.п.

На счет 3-4 – то же с другой ноги.

Напились гости чаю с вкусным-вкусным тортом и решили станцевать “танец утят”.

Дети танцуют “танец утят”.

Учитель:

-Долго танцевали гости, устали – и прилегли отдохнуть.

Упражнения заключительной части.

Упражнение “комочек”.

И.п. – лежа на спине.

На счет 1-4 – медленно согнуть ноги в коленях и взявшись руками за середину голени, коснуться коленями лба.

На счет 5-8 – медленно вернуться в и.п.

Упражнение “складочка”.

И.п. – лежа на спине.

На счет 1-4 – поднимая прямые ноги, коснуться носками пола за головой.

На счет 5-8 – медленно вернуться в и.п.

Учитель:

-Ну, вот и закончилась наша замечательная сказка. Вы мне сегодня очень помогли. Ребята, вам самим понравилось?

Ребята:

-Да!

Учитель:

-Ребята, я думаю, что каждый из вас сам сможет придумать сказку или движения, похожие на движение любимого вами животного. И вы сможете научить этим движениям маму или сестру, брата или бабушку. А на следующем уроке каждый из вас сможет показать одно из придуманных вами движений. Урок окончен. До свидания!

[vik08]

Характер музыки и средства музыкальной выразительности на уроках ритмики


Основные задачи ритмики:
развивать музыкальность, способствовать становлению музыкально-эстетического сознания через возникновение способности чувствовать, эстетически переживать музыку в движении; воспитывать музыкальный вкус; способствовать формированию музыкально-культурного кругозора личности;
совершенствовать художественно-творческие способности, развивая пластику движений, их ритмичность, выразительность в тесной взаимосвязи с музыкой;
воспитывать и развивать художественные и творческие способности, инициативу, самостоятельность решений при составлении танцевальных композиций, музыкальных игр, инсценировании песен.

Ритмика – это умение слушать и пропевать музыку в движении. Иногда уроки ритмики похожи на уроки хореографии. При этом музыка перестает играть главенствующую роль, а служит фоном. А учащимся необходима установка на глубокое восприятие музыки, умение ее пережить и почувствовать, передавая свои ощущения в движении. Рассказывая учащимся про характер музыки, выразительные средства, педагог воспитывает в учащихся художественно-эстетический вкус.

К выразительным средствам относятся динамические оттенки – p, f, mf, mp; темп – allegro, andante, adagio; ритм; размер – 2/4, 3/4, 4/4; регистры – верхний, средний, нижний. К характеру музыки относится жанровая принадлежность: марш, полька, вальс, колыбельная, песня.

Следующие примеры музыкальных произведений (нотный материал находится в соответствующих приложениях) с описанием движений направлены на решение задачи целостного восприятия музыки в тесной взаимосвязи ее характера с жанровой принадлежностью.

Работая над этими этюдами необходимо научить детей воспринимать динамические оттенки как способ выражения характера музыки, ощущать роль темпа и его изменений, воспринимать ритм как организующее начало в музыке, передавать в хлопках и движениях ритмический рисунок произведения, дирижировать на 2/4, 3/4, 4/4. Перед разучиванием движений педагогу необходимо проиграть музыкальное произведение, а учащимся внимательно прослушать и вместе проанализировать.

1. “Танец с кубками”.
определить с учащимися характер музыки (полонез), размер (3/4), темп. Рассказать о жанре балета, обратить внимание учащихся на композитора – классика П.И. Чайковского,
передавать в движении торжественный характер музыки,
шаг с носка по кругу. Акцентировать сильную долю каждого такта то левой, то правой ногой (шаг полонеза),
продирижировать всю пьесу в размере 3/4.

2. “Гросфатер”.
прослушать пьесу, определить ее метр. Обратить внимание на то, что в 1 и 2 частях метр разный, определить смену ритма и размера,
дирижировать под музыку,
прохлопать ритмический рисунок мелодии,
шагать под музыку, воспроизводя ритмический рисунок,
обратить внимание на композитора – П.И. Чайковский и жанр балета – “Щелкунчик”.

3. “Лиса”.
прослушать пьесу, определить ее метр, динамические оттенки (р), продирижировать под музыку, определить темп,
прохлопать ритмический рисунок,
пройти легко, осторожно – как лиса, воспроизводя ритмический рисунок.

4. “Этюд”.
прослушать пьесу, определить ее метр, размер, исполнение приемом staccato – отрывисто,
прохлопать ритмический рисунок,
шагать, воспроизводя ритмический рисунок, свободно, как бы прогуливаясь, в разных направлениях: по кругу, по одному, парами, врассыпную, вперед, назад, на месте (кружение),
останавливаться в конце фразы (такты 4, 8, 12, 16).

5. “Колыбельная”.
прослушать пьесу, прохлопать ритмический рисунок мелодии, звучащей в верхнем регистре,
шагать (на месте, с продвижением), воспроизводя ритмический рисунок мелодии, звучащей в нижнем регистре,
выполнить задание в парах: прохлопать рисунок мелодии, звучащей в верхнем регистре, стоя лицом к паре. Внешний круг хлопает по четвертным длительностям, а внутренний – по половинным. Пройти парами, воспроизводя ритмический рисунок мелодии, звучащей в нижнем регистре.

6. “Вечер на лугу”.
прослушать пьесу. Обратить внимание на разные длительности в ритмическом рисунке мелодии, а также на изменения в динамике и темпе,
прохлопать ритмический рисунок, передавая силой хлопков динамические оттенки. Следить за точным прохлопыванием триолей,
пройти на мягкой подушечке стопы, воспроизводя ритмический рисунок, на фразы, звучащие р: на всей стопе – на фразы, звучащие mf, и на высоких полупальцах – на фразы рр. Точно реагировать на замедление в темпе.

7. “Галопада”.
определить темп, размер, жанр, музыкальную форму. Обратить внимание на композитора – русский классик М.И. Глинка,
передать в движении веселый, беззаботный характер 1 части пьесы и задорный, энергичный характер 2 части.
Описание движений (композиция движений Е. Коноровой):

Такты 1-16. Двигаться поскоками врассыпную.

Такты 17-20. Идти к центру тесной группой. На счет “раз” каждого такта выполнить шаг правой ногой сверху с притопом. На “два” – левую ногу приставить к правой.

Такты 21-24. Не поворачиваясь, тем же шагом идти от центра, на ходу взяться за руки и перестроиться в круг.
Такты 25-28. Держась за руки, сузить круг.

Такты 29-32. Постепенно расширить круг. В конце звучания музыки остановиться.

[vik08]

Виховання та розвиток дитини засобами хореографії.

Сьогодні однією з актуальних проблем освіти є духовний розвиток особистості. Особливого значення набуває естетичне виховання. Будучи одним із аспектів цілісної системи виховання, естетичне виховання, як ніщо інше, сприяє духовному розвитку, впливає на формування естетичного ставлення до дійсності, активізацію творчої діяльності, розвитку естетичної культури особистості. Важливе місце в естетичному вихованні дітей посідає залучення їх до світової культури. Саме це спрямовує розвиток внутрішнього світу дитини . Вияв творчої активності дитини, збагачення її духовного життя невід’ємні від освоєння нею мистецтва. Сприймання художніх творів сприяє розвитку дитини, формує у неї сенсорну культуру, дає нову специфічну інформацію, пробуджує естетичне почуття краси. Концепція виховання через мистецтво не обмежується ознайомленням дітей з його творами, їх сприйманням, а передусім пропагує активне включення дітей у художню діяльність. Хореографічне мистецтво займає в реалізації такого підходу чільне місце. Воно через хореографічні вправи, дії развиває пластику рухів, чуття гармонії, образне сприймання музики, дарує переживання радості вільного володіння моторикою власного тіла.

Між тим, специфіка розвиваючого впливу хореографічного мистецтва на особистість недостатньо вивчена. Зокрема, відсутні теоретичні розробки навчальної роботи саме з дітьми різного віку на заняттях з хореографії. Не розглядаються питання, чому дитина фактично повторює ті самі вправи, що й дорослий? Наскільки вони відповідають фізичному і фізіологічному розвитку дітей? До того ж порівняно з літературною, музичною та іншими видами обдарованості хореографічна майже зовсім не досліджувалась, особливо в психологічному плані.

Для дітей дошкільного віку форми хореографічної діяльності – танці, марширування, фізичні спортивні вправи – відповідають їхній природній потребі в русі. Рух стимулює діяльність організму, сприяє напруженню м’язів, активізації всіх органів. Потреба у русі в єдності з потребою нових вражень є провідною в розвитку дітей даного віку. Цей процес відбувається нерівномірно. Кожний його період характеризується вибірковою продуктивністю в напрямках, наприклад: розвитку мовлення, оволодіння уміннями читати, писати тощо. Такі періоди називають сензитивними. Вони визначаються найбільшою продуктивністю розвитку деяких умінь, властивостей і мають тимчасовий перехідний характер. Для становлення сфери рухів, моторики дуже важливим вважається саме вік дошкільника . У цей час відбувається становлення дитячого організму, іде інтенсивний розвиток органів руху; прості і складні рухи визначаються невимушеністю. Пізніше моторні уміння розвиваються з утрудненням, потребують від індивіда більше вольових зусиль, напруження для удосконалення.

Першооснову хореографічної обдарованості становлять природні задатки і життєво сформовані здібності – розвиток моторної сфери дитини. В основі моторної сфери знаходиться руховий аналізатор. Він включає рецептори, які розташовані у кістках, м’язах, суглобах і пов’язані з кінестетичними та статичними відчуттями. Кінестетичні – підтримують м’язовий тонус, координацію рухів; статичні – забезпечують рівновагу, статику тіла. Різний їх розвиток позначається на індивідуальних відмінностях виконання дітьми хореографічних вправ: одні з них виявляють у танцях більшу емоційність, другі – чіткість і точність рисунку у виконанні танцювальних фігур, а інші – вносять елементи суб’єктивного характеру, властиві тільки їм. Хореографічна обдарованість, передусім, пов’язана з моторною пам’яттю. Моторна пам’ять – пам’ять на рухи. З її допомогою запам’ятовуються як поодинокі, так і комплексні рухи.

До провідних властивостей хореографічної обдарованості включається і мислення як пізнавальний процес та інтелектуальна активність. Головним відкриттям останнього часу стала наявність безпосереднього зв’язку між рухливістю та інтелектом. Оскільки рухи тіла повністю контролюються мозком, то разом з тілесним розвитком розвивається і мозок, особливо та його частина, яку можна назвати “руховим інтелектом”. У дитини зоровий і слуховий інтелект швидше розвиваються саме тоді, коли вона має можливість доступу до величезного обсягу інформації – її інтелект зростає пропорційно кількості отриманої інформації, більше того, це веде до фізичного росту мозку . Визначаючи типи інтелекту, вчені виділяють руховий інтелект, який дає можливість свідомо, творчо організувати моторну сферу. Мислення, уява і емпатія є інструментами механізму творчості. Ейнштейн вважав, що уява більш важлива за знання, бо знання обмежені. Уява ж охоплює все на світі. Розвитку творчої уяви допомагає фантазія. Вона руйнує стереотипи мислення, підводить до позиції: “А чому б і ні?”.

Уява дітей відрізняється від уяви дорослих: її характеризує легкість створення нових зв’язків, образів. Діти ще не обмежені шаблонами, стандартами, люблять фантазувати. Образи їхньої уяви яскраві, оригінальні. Вони з усього можуть все. Уява дошкільників і дітей молодшого шкільного віку тісно пов’язана з емоційною сферою. Рибо вважав, що всі форми творчої уяви невідривні від переживань. Виготський називав вплив уяви на емоції законом емоційної реальності уяви.

Хореографічна обдарованість пов’язана з особливостями емоційної і вольової сфер дитини. Які ж характерні особливості емоційної сфери і яку роль вони відіграють у хореографічній діяльності? Емоційна чутливість, вразливість – характерні властивості художньо обдарованої людини. У дітей, що займаються хореографією, вона проявляється в реакції на музичні враження, в зацікавленому емоційному ставленні до занять . Емоційний досвід закладається в ранньому віці. Розвиток і осмислення його йде протягом усього життя людини. Кожний вік дитини характеризується відповідними емоційними станами і почуттями і потребує уважного їх вивчення та виховання .

Вольову сферу складають вольові дії. Вони починаються з усвідомлення мети. Звичайно, для дітей найбільш стимулюючими є близькі цілі. Їм важко стримувати себе від імпульсивних дій, мобілізувати свою волю для досягнення віддалених цілей. З широкого спектра вольових властивостей на заняттях хореографією дуже важливо виховувати цілеспрямованість, настійність, дисциплінованість, витримку, терпіння, самостійність.

Розвиток хореографічної обдарованості – це багатогранний процес, що здійснюється на основі природних задатків та умов навчання і виховання, набуття спеціальних умінь. Кожний етап розвитку характеризується новим змістом, формами, структурами, рівнем, складністю рухових дій, їхніх комплексів, систем, образів руху. Хореографічна діяльність є одним з видів художньо-творчої діяльності. Виразні засоби хореографічного мистецтва – це музично-організована, образно-виразна форма рухів. Художній образ у хореографії створюється на основі високого рівня моторної координації, динаміки рухів, їхньої пластичності, гармонічності, диференційованості, ритмічності тощо. У цьому процесі бере участь оптико-кінетична система, що включає міміку, контакт очей, рухи рук, плечей, ніг, пантоміміку тіла в цілому. Людське тіло є вихідним матеріалом виявлення рухів. Проте організм – тіло та індивід – особистість існують не паралельно, і тим більше не протилежно, а в тісному зв’язку. Для артистів балету постановка тіла, вміння прийняти ту чи іншу позу, поставу голови, міміку обличчя і т. п. – результат навчання, кропіткої, щоденної роботи, виконання системи тренувальних вправ. Мета всього цього – оволодіння технологією мистецтва. Тільки на основі цієї підготовчої стадії відбувається творення образів хореографічного мистецтва .

Заняття з дітьми включають хореографічні вправи класичного характеру – постава тіла, постава ніг, оволодіння чіткими рухами рук тощо. При вивченні танців діти відпрацьовують окремі елементи – присідання, підскоки, приставний крок, галоп, пружинка тощо. Заняття хореографією приваблюють дітей дошкільного віку можливостями рухатись під музику, від чого дитина одержує насолоду, збудження, проявляє індивідуальність. Музика супроводжує фізичні вправи, зарядку, спортивно-художню гімнастику. Відоме висловлювання Д. Б. Кабалевського про те, що музика стоїть на трьох китах. Це пісня, марш і танок. Марш і танок – це форми хореографічної діяльності. Вони невідривні від музики. Тому відгук, чутливість до звуків музики, її мелодії є одним із компонентів хореографічної обдарованості.


Найчастіше нахил до хореографії виявляють діти рухливі, з розвиненою моторною сферою. Це переважно представники сангвінічного та холеричного темпераментів. Проте темперамент – тільки природна основа розвитку здібностей. Високий рівень розвитку хореографічних здібностей є результатом вияву всіх їхніх структурних компонентів – як уроджених, так і набутих.

Одиницею хореографічної діяльності є заняття. Чітке визначення мети з самого початку кожного заняття забезпечує ефективність його проведення, так само і як підведення підсумку: що і як зроблено. Слово педагога в цьому процесі відіграє велику виховну роль. Він роз’яснює, як виконати завдання, оцінює роботу своїх вихованців. Ознайомлюючи дітей з хореографічною термінологією, збагачує їх художньою інформацією про історію балету, види, жанри танцювального мистецтва тощо. Педагог конкретно формулює вказівки щодо хореографічних вправ, корегує процес їх виконання. Успіхи у навчальному процесі як усієї групи, так і окремої дитини педагог може оцінювати, заохочуючи їх старанність (“ми сьогодні добре попрацювали, конкретно зробили …”), (“молодець, бачиш, руки вже слухаються тебе …”). Отже, одного треба похвалити, щоб підтримати віру в свої сили. Стосовно другого цього робити не варто, щоб він не загордував.

Вікові особливості розвитку хореографічних здібностей нерозривно зв’язані з етапами загального становлення особистості дитини. Ранній прояв здібностей означає наявність природних даних для їх розвитку. Проте розвиток хореографічних здібностей в онтогенетичному (індивідуальному) плані не досліджувався. Цікаво відзначити, що реакція на музику виявляється у дитини в 9–10 місяців, а ритмічний елемент музики викликає рухи тіла, топання ніжками у дитини в перші місяці другого року життя. Спочатку цей процес відбувається хаотично, але дуже швидко він повністю може збігатися з пульсом музики.

У дітей дошкільного віку активно йде процес оволодіння тілом, рухами, формування їхньої моторної сфери. Виявити нахил до хореографічної діяльності в цьому віці важко, оскільки здорова дитина весь час знаходиться у русі. На заняттях у хореографічних дитячих колективах успішно розвивається чуття ритму, пластичність, виразність рухів. Діти, у яких розвинені різноманітні м’язові рухи, стають більш здатними до гармонійного розвитку. Завдяки пошуку варіантів руху танцю, способів його виконання удосконалюється мислення, пам’ять, уява, воля. У ході відтворення руху через активізацію психомоторних процесів іде побудова образу і відображення його в свідомості дитини.

Психомоторика дитини – особистісна цінність, вона є психологічним еквівалентом свідомості. Завдяки розвитку психомоторних здібностей через динаміку танцю відбувається творення краси в гармонії. Ця краса виражається в поведінці дитини, в її способі спілкування.

Аби забезпечити ефективність навчально-виховного процесу, педагог має спиратися на дитячу увагу, яка є основою успішності проведення хореографічних занять. У дітей увага виявляється зовні в м’язовому напруженні, міміці, поставі. Дошкільники та учні молодшого шкільного віку здатні на зосередження, концентрацію уваги протягом 15–20 хвилин. А що далі? Як зберегти увагу дитини протягом заняття ? Щоб малюки були уважні, можна порекомендувати використовувати різні методики, давати різноплановий матеріал, змінювати структуру занять, окремих його частин. Наприклад, можна застосовувати спеціальні тренувальні вправи та ігри на розвиток уяви для дошкільників . Пропонуємо деякі з них.

[Stahmich83]

Доброй ночи девочки может кому пригодиться .

Кольоротерапія


Людину все життя оточують кольо¬ри. Часто вони впливають на наш настрій, самопочуття. Діти дуже чутливі до кольорів.
Ще в утробі матері немовля позитивно сприймає червоно-рожеве оточення, в якому пе¬ребуває. А споглядання кольорів веселки сприяє вбиранню енергії Сонця, гармонізації почуттів та думок.

Запропонуйте дітям обрати кольорову картку, яка їм подобається найбільше, а потім визначте, чи відповідають їхні
почуття обраному кольору.
Орієнтовні емоційні значення кольорів:
♦ жовтий — радість;
♦ червоний — щастя;
♦ синій — образа, зосередженість;
♦ зелений — спокій;
♦ голубий — замріяність;
♦ сірий — сум;
♦ помаранчевий — піднесення, радісне здиву¬вання;
♦ коричневий — утома.
Діти віком від 1 року незалежно від національнос¬ті і місця проживання надають перевагу однаковим кольорам — червоному, жовтому, помаранчевому. Менш популярні у них синій, зелений, фіолетовий .
Ставлення до кольорів проявляється в малюнках малят. Дослідження В. Мухі¬ної показали, що діти найчастіше обира¬ють кольори з характеристикою "яскра¬вий", "світлий", "чистий". До похмурих, холодних, темних відтінків дошкільнята вдаються тоді, коли дорослі пропону¬ють їм намалювати щось неприємне. "Чорне — брудне — негарне", — кажуть вони. Тож, як бачимо, при виборі кольо¬рів діти більше спираються не на пред¬метні асоціації, а на враження.
Яскраві кольори радують, приваб¬люють дошкільнят. Вони не дратують, а навпаки, заспокоюють їх, дають можливість почуватися комфортно. Здавна відомо, що колір може на¬віть лікувати. На цьому явищі базу¬ється такий оздоровчий напрямок, як кольоротерапія.

Розглянемо, як різні кольори впли¬вають на організм.

Зелений колір: помічний при пе¬ревтомі та головному болі, заспокоює нервову систему.
Червоний колір: ніби випромінює тепло, акти¬візує сили організму та навіть лікує застуду. Цей колір стимулює серцеву діяльність, активізує обмін речовин. Але з ним треба бути обережним: тривала його дія може призвести до перевтоми та роздра¬тування.
Жовтий: колір радості та оптимізму. Сприяє зміцненню нервової системи та зору. Якщо довго дивитися на жовтий колір, то швидше відійдуть по¬гані думки, поліпшиться настрій.
Оранжевий колір: корисний при порушеннях шлунково-кишкового тракту, стимулює роботу щи¬товидної залози, підвищує апетит.
Голубий колір: знімає стрес і нервове напру¬ження, заспокійливо діє на організм, знижує арте¬ріальний тиск.
Синій колір: ефективний у боротьбі зі стресом. Кажуть: якщо довго дивитися на синє, минає біль. Цей колір також заспокійливо діє на очі.
Фіолетовий і бузковий: за характером впливу подібні до синього та голубого. Це кольори благо¬родства. Нестача цього кольору може спричинити депресію, тож коли інколи дитина віддає перевагу фіолетовому і бузковому, це може бути сигналом про душевний дискомфорт.
Те, які кольори ми обираємо, а яких уникаємо, з якими асоціюємо певні почуття, емоції, характе¬ризує нас самих. Колір має хвильову енергетичну природу, а отже, ми його відчуваємо найчастіше навіть несвідомо. Нерідко сліпі люди, відчуття яких більш загострені, здатні розрізняти кольори на до¬тик. На наш мозок щодня впливають енергії різних кольорів. Від кольору стін кімнати, наприклад, може залежати настрій, апетит, зосередженість, натхнен¬ня, бажання чи небажання перебувати в цьому при¬міщенні. Те саме можна сказати і про колірну гаму нашого одягу та одягу людей, які нас оточують.
У "Вченні про колір" Й. Гете писав: "Колір — це про¬дукт світла, що викликає емоції". Коли ми кажемо "почорнів від горя", "почервонів від гніву", "позеленів від злості", "посірів від страху", то не сприймаємо ці ви¬слови буквально, а інтуїтивно пов'язуємо емоційні пе¬реживання людини зі здатністю виразити їх кольором.
Нервова система здорової дитини потребує по¬зитивного енергетичного впливу, яскравих кольорів і світлих їх відтінків навколо себе.
Учені також встановили взаємозв'язок між кольо¬ром та групою крові. Людям з І групою найбільше підходять червоні та оранжеві відтінки. Для норма¬лізації життєвих процесів тих, у кого II група крові, рекомендуються голубий і зелений тони, які особли¬во добре впливають на тіло та розумові здібності. Люди з III групою мають ширший вибір: червоний, оранжевий кольори стимулюють процеси їхньої життєдіяльності, підвищують розумову активність; голубий і зелений — заспокоюють нервову систему, а фіолетовий сприяє підняттю настрою. Людям з IV групою крові (що схожі за своїми енергетичними характеристиками з II групою) треба якомога часті¬ше споглядати голубе і зелене.

У практичній роботі з дошкільнятами умовно мож¬на виділити три рівні використання кольоротерапії:

1) організаційні можливості кольору (система освітлення та колірне оформлення інтер'єрів приміщень дитсадка);
2) педагогічні можливості кольору (навчання, роз¬виток, виховання);
3) реабілітаційні можливості кольору (оздоровлен¬ня, лікування, психологічний колорит).

Виходячи зі сказаного, рекомендуємо проводити з дошкільнятами таку роботу з кольоротерапії:
1. Вправи на релаксацію ("Зелений ліс", "Зоряне дихання" тощо).

2. Графічні вправи "Хвилинки-кольоринки" з ме¬тою заспокоєння дітей. Протягом 4-5 хвилин діти роблять кольоровими олівцями, фломасте¬рами довільні малюнки. Це можуть бути просто лінії, круги, сніжинки, квіти тощо. Такі вправи заспокоюють дитину, дають їй змогу відпочити, отримати позитивні емоції.
3. Міні-заняття з кольоротерапії рекомендовано проводити вже з раннього віку.

Арт-терапія
Арт-терапія — лікування мистецтвом. Відносно новий метод психотерапії, який досить широко ви¬користовується і в роботі з дошкільнятами.
Ще древні мудреці вважали, що мистецтво і твор¬чість лікують душу і тіло.
Запропонуйте вихованцеві виразити свої емоції, почуття, проблеми за допомогою ліплення, малю¬вання. Можна залучити й інші види мистецтва: теат¬ральні вистави, літературну творчість. Такі заняття допомагають зняти психічне напруження як у дітей, так і в дорослих.
Арт-терапія поєднує використання різних видів образотворчості: малюнка, живопису, монотипії, мозаїки, колажу, ліплення масок тощо. Переваги цього методу — відносна простота в застосуванні, багатство матеріалів, можливість поєднувати його з будь-якими іншими психотерапевтичними мето¬дами, серед яких: музикотерапія, танцювальна те¬рапія, драматерапія, казкотерапія, кольоротерапія, пісочна терапія.
Усі види мистецтва мають оздоровчий вплив на здоров'я дітей. Так, усім дітям необхідне щодня малювання, особливо з елементами фантазування. Небажання малюка малювати має насторожити до¬рослого, змусити замислитися про причину відмови.
Дуже важливими є читання як пасивний варі¬ант арт-терапії та придумування різних оповідок, казок як її активний варіант. Фантазуючи, малюки часто створюють собі нову, яскраву реальність і розв'язують таким чином власні проблеми. Напри-клад, дітям, які мають труднощі в спілкуванні (бо¬яться чужих людей, незнайомих дітей), доречно за¬пропонувати придумати казку про те, як хлопчик чи дівчинка боялися незнайомих людей і як потім ви¬явилося, що людина, яка викликала в них недовіру, дуже добра.

Переваги арт-терапії
1. Арт-терапія не має обмежень у використанні, оскільки не вимагає наявності особливих здіб¬ностей до образотворчої діяльності чи художніх навичок, тож підходить кожному.
2. Як засіб невербального спілкування вона особ¬ливо цінна для тих, кому важко передати свої переживання словами.
3. Арт-терапія як засіб вільного самовираження та самопізнання передбачає атмосферу довіри, високої толерантності, уваги до внутрішнього світу людини.
4. Дає значний позитивний емоційний заряд, фор¬мує активну життєву позицію, впевненість у сво¬їх силах.

[Stahmich83]

Танцювально-рухова терапія

Танець — один з видів рухової терапії, який, зо¬крема, дає дитині також можливість самовиражати¬ся, самореалізовуватися, передавати свої емоції та почуття.
Використання музичних творів поглиблює емо¬ційне сприйняття, вивільнює почуття, що дістає своє вираження в русі, а це, у свою чергу, сприяє особистісному розвитку та самореалізації, кращому розумінню власного "Я".
Виразні рухи людини — обов'язковий компо¬нент емоцій. Немає такої емоції або переживання, які б не передавалися в рухах, і не лише в міміці, а й у жестах рук, рухах ніг, голови, тулуба, напруженні
або розслабленні мускулатури, характері й темпі дихання тощо. Через виразні рухи людина може усвідомити свій внутрішній стан, а також повідомити іншого про свої переживання, наміри, сподівання.
Через танець можна виразити все, навіть те, що неможливо висловити словами. Він дає дитині змо¬гу краще усвідомити можливості власного тіла, не лише поліпшує фізичне та емоційне здоров'я, а є ще й улюбленою розвагою. Педагог, спостерігаючи за групою під час танцю, оцінює сильні і слабкі сто¬рони репертуару рухів учасників, після чого визна¬чає, які з них змінити або вдосконалити.
Сміхотерапія

У народі кажуть: "Сміх — це здоров'я". Справді, він допомагає зняти стрес, підняти настрій, спри¬яє виділенню потрібних гормонів в організм, задіює м'язи обличчя та тіла людини.
Наука про сміх — гіотологія — стверджує, що сміх позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Дві тисячі років тому Гіппократ в одному з творів акцен¬тував увагу на користі сміху, розглядаючи його як лікувальний засіб. Лев Толстой зазначав, що сміх породжує бадьорість, а Максим Горький вважав, що "розумний сміх — чудовий збудник енергії". Сьогод¬ні сміхотерапія практикується в усьому світі.
Виявляється, сміх буває різним: веселим і отруй¬ним, радісним і сумним, розумним і недоречним, іронічним і щирим, цинічним і сором'язливим. І не кожен сміх позитивно впливає на наше здоров'я.
Окрім того, сміх як важливий спосіб дихання, за якого вдих подовжується, а видих, навпаки, скоро¬чується, дає легеням можливість повністю звільни¬тися від повітря. Він також знижує частоту ритму серця, нормалізує артеріальний тиск, сприяє ви-робленню життєво необхідних гормонів радості. Реакція імунної системи на сміх прямо протилежна реакції на стрес. Навіть саме промовляння "хі-хі", "хо-хо", "ха-ха" дає клітинам імунної системи команду атакувати чужорідні для них тіла — віруси, злоякісні клітини тощо. Тому сміх рівнозначний прогулянці по лісу чи кисневому коктейлю. Але цим позитивна дія сміху не вичерпується.
Якщо вам бракує часу на повноцінний відпо¬чинок, застосуйте сміхотерапію. Адже сміх знімає напруження з 80 груп м'язів, задіює практично всі м'язи обличчя, при цьому підвищується їхній тонус, а це поліпшує зовнішній вигляд.
Щоб діти росли здоровими, веселими, слід впро¬ваджувати в освітньо-виховний процес "хвилинки-смішинки", розваги, гуморини, що викликають позитивні емоції. Елементи сміхотерапії корисно використовувати під час проведення фізкультхви-линок, фізкультпауз чи на перервах між заняттями тощо.

Казкотерапія

Казкові фольклорні сюжети — своєрідні матри¬ці, що відображають головні душевні та суспільні конфлікти людей. Споконвіку старші покоління пе¬редавали в казках своїм нащадкам мрії про нездо¬ланність Добра і Правди, про щасливе життя. У них гармонійно поєднуються реальне і фантастичне. У процесі роботи над казкою у дітей розвивається творчість, уява, позитивні емоції, що має величез¬ний вплив на формування духовно здорової, компе¬тентної особистості.
"Цілющі" властивості казки покладено в основу ці¬лого напряму сучасної психотерапії — казкотерапії.
Казкотерапія спонукає шукати відображення каз¬кових подій у поведінці людей, проблемах і спосо¬бах їх розв'язання у реальному житті.
Діти дуже люблять казки. У казковій формі лег¬ше побачити та зрозуміти свої вади й проблеми. Казковому персонажеві простіше придумати ви¬хід зі складної ситуації, адже в казці все мож¬ливо! До того ж, як відомо, казки завжди добре закінчуються.
Мета казкотерапії — допомогти людині побачити не так реальний світ, як те враження, яке він на них справляє, тобто свій внутрішній стан. Щоб описа¬ти його, вони шукають у реальному світі аналогії і, оперуючи ними, створюють образи, що відповіда¬ють їхнім почуттям. Це називається метафорою. Саме метафоричною мовою говорить наша психіка, а точніше — права півкуля головного мозку. Вчені вважають, що ця півкуля мозку відповідає і за наше здоров'я.
Отже, тривале психологічне напруження, викли¬кане страхом, призводить до дисбалансу в організ¬мі дитини, а це, у свою чергу, викликає різні роз¬лади, і як наслідок — серйозні хвороби.
Три-чотирирічні діти люблять робити героями своїх казок іграшки, маленьких чоловічків, звірят. Чотири-шестирічні використовують образи фей, принцес... У дітей шести-семи років герої схожі на них.
Кожне заняття казкотерапією має закінчуватися обговоренням: "Чого навчила казка?".
Сюжети пропонованих казок, що ство¬рюються як психотерапевтичні, обов'язково передбачають можливості для зміни героїв казки в кращий бік, а також ситуації вибо¬ру, що потребують від них відповідального рішення. Наприклад, казка може підказати, що неконтрольована агресивність, насиль¬ство, егоїзм, байдужість до людей і до себе самого — це погано, і що не дуже добре проводити життя в марноті і примхах.
Значення мудрої, доброї казки у вихо¬ванні дітей важко переоцінити. Адже це не лише скарбничка мудрості, а й невичерпне джерело розвитку емоційної сфери і твор¬чого потенціалу дитини. Ознайомивши ді¬тей із змістом казки, слід розглянути з ними сюжет, визначити характери персонажів, оцінити їхні вчинки. Варто також запитати, хто з персонажів найбільше сподобався і не сподобався, чому, проаналізувати деякі си¬туації, вислови, образи.
Можливі форми роботи над казкою "Колосок"
1. Придумати казку на новий лад. Яким буде Пів¬ник у новій історії? Які — мишенята? Яка казка по¬добається більше? Чому? Скласти продовження іс¬торії зі щасливим кінцем.
2. Дібрати прислів'я до казки "Колосок". Напри¬клад: "Праця людину годує, а лінь марнує", "Що зробив, те й заробив", "Без трудів не їстимеш пи¬рогів".
3. "Бюро знахідок". Назвати казки за предметни¬ми малюнками: колосок, червона шапочка, горщик каші...
4. Творчі завдання:

♦ Чому мишенят звали Круть і Верть?
♦ Придумайте нові імена мишенятам.
♦ Складіть задачу за казкою "Колосок".
♦ Казковий дизайн. "Напечімо пиріжків". Діти ліп¬лять пиріжки з глини, а потім кожен прикра¬шає свій виріб. Після цього організовуються сюжетно-рольові ігри "Кав'ярня", "Магазин".

5. Казковий сюрприз. Вихователь вдягає наго-лівничок-маску Півника та спідничку з кишенями. У кишенях лежать сердечка з індивідуальними звер¬таннями до кожної дитини від імені персонажів каз¬ки "Колосок". Наприклад, запитання та побажання від мишенят: "Сашко, покажи, як ми танцюємо", "Наталочко, поясни, чому ми іноді лінуємося?", "Олю, станцюй нам улюблений таночок".
6. Знайти помилку в казці. Наприклад: дорослий читає казку, а діти називають і виправляють помилки в ній: "Була собі Коза. І мала вона сімох гарненьких кошенят. Одного разу зібралася Коза піти з хати, та й каже своїм пухнастим дітлахам: Кошенята, дітонь¬ки, зачиніть хатиноньку! Піду я на ставок...".
7. Ранкова гімнастика за казкою "Червона шапочка".
8. Запропонувати початок нових казок на основі відомих, щоб діти придумали, як розгортатиметься сюжет. Наприклад: вінегрет із двох казок під на¬звою "Колобок зустрічає Кота в чоботях"; або герої в нових обставинах: "Коза з козенятами на безлюд¬ному острові".
9. Театралізована інсценівка відомих дітям казок.
Отже, казка розвиває в дітей моральні якості. У словесно-емоційній формі вона ненав'язливо під¬водить дитину до самостійних висновків: чому саме слід поводитися добре; чому цінуються лише гарні вчинки.

[Stahmich83]

Музикотерапія

Музика — невід'ємна складова нашого буття. Вона робить життя змістовнішим, веселішим, ціка¬вішим, збагачує різними емоціями. У дитсадку діти чи не найбільше полюбляють музичні заняття, роз¬ваги, свята, музичні паузи.
Музикотерапія передбачає використання спеці¬альної добірки музичних творів з метою впливу на емоційно-почуттєву сферу малюка, його духовне зростання, забезпечення релаксації та емоційно¬го тла для оптимізації різних видів діяльності. Му¬зику можна використати для надання психолого-педагогічної допомоги дітям з інтелектуальними, мовленнєвими, руховими, сенсорними, емоційними порушеннями. Насамперед музика впливає на емо¬ційну сферу дитини, вона також є засобом невер-бальної комунікації та одним з можливих способів пізнання світу.
Розглянемо деякі дитячі музичні ігри з погляду їх¬нього розвивально-терапевтичного впливу на Осо¬бистість дошкільнят.
В основу таких ігор кладуть невеликі музично-поетичні твори, в яких розкриваються різні життєві колізії засобами рухових елементів.
Особливо подобаються малюкам ігри-забави з дорослими, як-от: "Ладки, ладоньки, ладусі", "Плес¬каємо — тупаємо", "Одна ніжка тупоче, а другая не хоче" тощо. Тут велике значення має встановлення емоційного контакту між дитиною та вихователем чи батьками, пробудження в малюка почуття довіри до дорослого. У поєднанні дій зі словами пісеньки малюк вчиться вслухатися у звуки мови, сприймати та відтворювати її ритм, окремі звукосполучення і поступово вникати в їхній зміст.
Для створення гарного настрою в групі можна використати "хвилинку сміху", заспівавши частівку, ось, наприклад, таку:
Руки мила вранці Шура, А обличчя геть забула. Шепотіла їй верба: "Ой, яка, яка ганьба!".
Діти отримують велике емоційне задоволення від інсценізації пісень. Наприклад:
Лесь гриби збирав у кошик, А вони такі хороші. Раптом хтось зашелестів, Лесь злякався, затремтів. Коли глянув — то їжак, Весь колючий, мов будяк. Лесь відразу засміявся: Він даремно налякавсь.
Дитячі музичні ігри супроводжуються музично-поетичними вставками, кожна з яких має своє при¬значення — повідомляє про початок гри або якийсь її етап, коментує події тощо. Наприклад, у музичній грі "Сонечко, дощик та гроза" музичні вставки зо-середжують увагу дітей на зміні рухів та виконанні відповідних завдань. Діти мають швидко зреагува¬ти на музичний вступ до пісень "Сонечко" або "До¬щик", починати співати їх, робити відповідні рухи, а на звучання музичної вставки "Гроза" — сховатися під великою парасолькою.
Така гра, як "Хто здивує і потішить усіх?", впливає на розвиток музичного слуху, пам'яті і ви¬конує емоційно-терапевтичну функцію. Проводиться вона так: дорослий заздалегідь готує краплинки-"сюрпризики" і ховає їх у незвичних місцях — у шафах, під стільчиком. Сюрпризами можуть бути цукерки, сердечки, дрібні іграшки. Діти знаходять сюрпризи, орієнтуючись на зміни гучності музики: "тихо-голосно".
Гра "Добрий друг". Діти під музику крокують по колу. Коли музика стихає, дорослий дає м'ячик од¬ній дитині і та, називаючи ім'я свого друга, розпо¬відає про його добрі справи і вчинки.
Пречудово в світі жити І по-справжньому дружити, І любити геть усіх — Хай лунає пісня й сміх.
Гра "Веселий сміх". Діти стають у коло і під му¬зичний супровід починають передавати одне одно¬му м'ячик, промовляючи:
Ти котись, веселий м'ячик, Швидко, швидко по руках. В кого є веселий м'ячик, Той станцює гопака.
Дитина, в якої на останньому слові примовки в руках буде м'ячик, танцює гопака.
Колискові пісні також можна проводити як дитя¬чі музичні ігри, що допомагають заспокоїти дитину, розслабити її, зняти зайве емоційне напруження — у цьому й полягає їхня терапевтична дія. Відомими колисковими піснями є: "Котику сіренький", "Люлі-люлі".
У повсякденному житті малят варто використову¬вати якнайбільше оздоровчих технологій, адже вони переважно прості у використанні, дають вихован¬цям велике задоволення, а головне — мають ефек¬тивний комплексний вплив на формування їхнього здоров'я. Здоров'ятворчі та здоров'язбережувальні технології можна використовувати у різних органі¬заційних формах роботи, у повсякденні, інтегруючи їх у різні види діяльності дітей. :smile3::tender::ok1:

[Паганини]

"Музичне виховання дошкільників"

Перша молодша група (від двох до трьох років)



У цьому віці у дитини вже проявляються естетичні почуття при сприйнятті музики, підспівуванні, участі в грі або танці і виражаються в емоційному відношенні дитини до власних дій. Тому пріоритетними завданнями стають розвиток уміння вслухуватися в музику, запам'ятовувати і емоційно реагувати на неї, зв'язувати рухи з музикою в музично-ритмічних рухах.

Музичний розвиток дітей здійснюється на заняттях і в процесі культурно-побутовій діяльності, а також в повсякденному житті.

Як правило, музичні заняття складаються з трьох компонентів.

Ввідна частина. Музично-ритмічні вправи. Мета - настроїти дитину на заняття і розвивати навички основних і танцювальних рухів, які будуть використані в танцях, танцях, хороводах.

Основна частина. Слухання музики. Мета - навчити дитину вслухуватися в звучання мелодії і акомпанементу, що створюють художньо-музичний образ, і емоційно на нього реагувати.

Підспівування і спів. Мета - розвивати вокальні завдатки дитини, учити чисто інтонувати мелодію, співати без напруги в голосі, а також починати і закінчувати спів разом з вихователем.

У основну частину занять включаються і музично-дидактичні ігри, спрямовані на знайомство з дитячими музичними інструментами, розвиток пам'яті і уяви, музично-сенсорних здібностей.

Завершальна частина. Гра або танець. Мета - доставити емоційну насолоду дитині, викликати почуття радості від здійснюваних дій, інтерес і бажання приходити на музичні заняття.

Заняття проводяться двічі в тиждень, і їх тривалість складає до 15 хвилин. На заняттях використовуються колективні і індивідуальні методи навчання, здійснюється індивідуально-диференційований підхід з урахуванням можливостей і особливостей кожної дитини.

Сприйняття музики

Музичний керівник, розвиваючи інтерес до музики, перед кожним виконанням твору розповідає про те, що він виконуватиме, про що говориться в творі; привчає дітей до того, що кожен музичний твір має назву і характерне звучання. У першій половині року діти краще сприймають вокальні твори завдяки тому, що в них поєднуються і яскрава музична основа художнього образу, і художнє слово.

Перед початком прослуховування нової пісні слід підвести дитину до її сприйняття, настроїти на те, що він зараз почує. Наприклад, планується заспівати пісню "Кішка", муз. Ан. Александрова, сл. Н. Френкель. Педагог показує іграшкову кішку, дає можливість розглянути її, погладити, згадати, як вона "нявкає", і тільки після цього пропонує послухати пісню про те, як "Кішка просить молочка". При цьому необхідно запропонувати дітям показати, як вона це робить.

Формування інтересу до сприйняття музики і стійкої уваги багато в чому залежить від того, чи уміє музичний керівник поставити завдання перед дитиною, наскільки вона посильна і здійснима. З метою розвитку умінь вслухуватися в слова і мелодію пісні, музичний акомпанемент і музичні характеристики можна показати виконання пісні на різних інструментах.

На третьому році життя малюки з цікавістю слухають інструментальну музику, для якої характерні багаті виразні засоби і яскраві образи. Зазвичай діти швидко запам'ятовують її. Приблизно на третьому занятті малюки дізнаються мелодію і можуть відповісти на питання: "Про що цей твір"? Для формування основ музичної культури в цьому віці вже можна використовувати методи контрастних зіставлень, які сприяють активізації емоційної чуйності і розвитку мислення.

Метод контрастних зіставлень дозволяє використовувати твори з однією назвою, але що створюють різні художні образи; одного жанру і різних жанрів, що поєднують спів і інструментальний супровід. Так, наприклад, на початку звучить російська народна пісня "Півник", а потім латвійська народна мелодія "Півник".

При сприйнятті музики важливо викликати активність дитини, яка проявляється в пізнаванні музичних творів, прояві позитивних емоцій, здатності підібрати до музики іграшку, ілюстрацію.

Особливим видом слухання музики є оповідання з музичними ілюстраціями. Методика проведення такого виду слухання припускає, як правило, роботу зі знайомими творами, але іноді можна включати і нові, але не більш одного-двох. Музичний керівник спочатку дає словесний, а потім музичний образ, обов'язково включаючи завдання на активізацію музичної пам'яті, уяви і музичної творчості. Цей вид слухання музики проводиться як розвага або на початку заняття, коли дитина ще не стомлена і яскраво сприймає те, що відбувається.

Спів і підспівування

Вони мають особливе значення, оскільки припускають активну музичну діяльність самих дітей, але для цього необхідно дотримувати ряд правив. Пісні мають бути цікавими за змістом, простими по побудові мелодії, легенями по вимові тексту і короткими з фразами, що повторюються. Перед розучуванням нової пісні діти повинні почути її у виразному виконанні, щоб у них з'явився інтерес до цієї пісні.

При розучуванні пісні музичний керівник, прагнучи полегшити дітям сприйняття, чітко вимовляє усі слова, при цьому артикуляція не має бути утрируваною, інакше хлопці, наслідуючи педагога, стануть її копіювати. Педагог хвалить дітей за те, що вони стараються підспівати; заохочує тих, які доки не співають, але вже готові до підспівування, тобто губами артикулюють слова. Можна погладити дитину по голові і сказати "молодець", "розумниця".

Необхідно поступово підводити дітей до узгодженого співу. Якщо стрункий спів доки не виходить, то переривати їх не слід. Краще дати малюкам доспівати до кінця, а потім повернутися до тих фрагментів, де дружного співу не вийшло.

При формуванні уміння чисто передавати звучання мелодії необхідно запропонувати спочатку дитині заспівати разом з музичним керівником, при цьому дорослий від разу до разу співає все тихіше, щоб дати дитині можливість співати самостійно і чисто. Досвід показує: малюки співають чистіше, якщо розучують пісню з голосу без музичного супроводу. При розучуванні пісні використовуються різні методичні прийоми: пояснення, показ, гра і т. д.

Доцільно включати пісні в різні форми роботи з метою створення пісенного репертуару.

Ігри і ігрові вправи

Діти цього віку, граючи, із задоволенням виконують ролі птахів, тварин, передаючи особливості їх звичок. Для розширення сюжету гри слід використовувати музичний супровід. Діти, вслухуючись в музику, вже здатні передати особливості її характеру, але ще потребують підтримки дорослого. Перед проведенням гри використовується музично-руховий показ рухів, який проводиться з метою уточнення того, чому в даний момент слід поводитися таким чином, а не інакше. Передавати художній образ дітей учать поступово. Якщо у них щось не виходить, можна відпрацьовувати ці моменти за допомогою спеціальних тематичних вправ.

Новими для дітей є побудова в круг і рух по кругу. Навички, необхідні для цього, будуть сформовані згодом. Поки ж йдеться про те, що дітей починають привчати робити такі побудови.

Музично-ритмічні рухи

Щоб добитися ефективних результатів в розвитку музикально- ритмічних рухів, необхідно ширше використовувати наслідування з боку дітей діям дорослого. Педагог звертає увагу дітей на те, що починати рухатися потрібно з початком звучання музики, а закінчувати - з її закінченням; учить виразно виконувати рухи, відчувати контрастність звучання музики і відповідно до неї міняти рухи. Після того, як діти засвоять рухи танцю, зміст і дії в грі, їм надається самостійність (дорослий надає допомогу тільки тим, хто її потребує).

Музыка повинна звучати і в повсякденному житті дітей в дитячому саду, в процесі окремих режимних моментів, в ході занять, під час самостійної діяльності, при розвагах і на святах. Наприклад, малюки лягають спати (під час денного сну), а вихователь наспівує їм колискову або, коли малюки збираються на прогулянку, співає їм улюблену веселу пісеньку. Нерідко музичний супровід використовується на заняттях по образотворчій діяльності і фізичному вихованню.

До трьох років у дітей проявляється музично-емоційна активність: вони вже називають улюблені пісні до початку музичного заняття, просять зіграти їх або заспівати, тим самим налаштовуючись на слухання. Дізнаються знайомі пісні по фортепіанному вступу. З цікавістю слухають оповідання педагога, що супроводжуються музичними ілюстраціями, запам'ятовують музику і дізнаються, про якого персонажа або епізод вона "говорить". Діти голосно сміються, дають поради персонажам комічних сценок, що розігруються дорослими; охоче грають в хованки і піжмурки з музичним керівником; "допомагають" (по одному або по двоє-троє) дорослому співати пісні, виражаючи задоволення від своєї участі в співі; швидко запам'ятовують і відтворюють відповідно до музики нові рухи, показані дорослими. До кінця року в танцювальних рухах і груповій маршировці з'являється ритмічність.

В процесі самостійної діяльності або гри діти намагаються витягати звуки з музичних інструментів, на яких грає музичний керівник в їх присутності. Відтворюють рухи, розучені на музичних заняттях, наспівуючи при цьому знайому пісню, і доповнюють зорові враження піснею відповідного змісту.

[Паганини]

Продовження

Друга молодша група (від трьох до чотирьох років)



Розвиток дітей цього віку дозволяє проводити планомірну роботу по формуванню основ музичної культури на заняттях і в процесі використання музики в повсякденному житті, а також в ході культурно-дозвільної діяльності.

Музичні заняття мають ту ж структуру (ввідна частина, основна і завершальна), що і в першій молодшій групі, і проводяться двічі в тиждень. Заняття можуть бути різних видів: типові, тематичні, домінантні, комплексні і інтегровані.

Музичному керівникові слід пам'ятати: будь-яке музичне заняття повинне навчати і розвивати дитину, а головне - формувати його базову культуру. Музичні заняття включають слухання, спів, музично-ритмічну і ігрову діяльність. Педагог повинен створити естетично-розвиваюче середовище, сприяюче цілеспрямованому навчанню, розвитку і що викликає у хлопців інтерес до того, що вони роблять.

Будь-яке музичне заняття буде успішним, якщо воно продумується заздалегідь музичним керівником, а вихователь знайомий з матеріалом, який даватиметься дітям і відповідає вимогам програми. Знання, уміння і навички, що формуються таким чином, сприяють розвитку музичних здібностей дітей. Дотримується послідовність в розучуванні матеріалу, забезпечується взаємодія усіх видів музичної діяльності. Використовуються різні методичні прийоми, вибір яких залежить від етапу розучування музичного твору.

Слухання музики

Слід виходити з того, що діти вже мають деяку навичку в цьому виді діяльності. Сприйняття музики стає емоційнішим і диференційованим. Твори, пропоновані для слухання, за своєю музичною характеристикою мають бути яскраво емоційними. Їх краще давати попарно: спочатку з різко контрастним характером, потім - з менш яскраво вираженим. Дітей учать порівнювати твори, для чого доцільно прослуховувати їх кілька разів; підказують відповідні епітети для їх характеристики. Перше прослуховування - це знайомство з твором і його естетичне сприйняття в цілому. Друге і третє прослуховування - це сприйняття музичного твору з детальнішим обговоренням характеру і змісту, виконання найбільш яскравих фрагментів. На наступних заняттях діти, як правило, вже дізнаються твір по вступу, ув'язненню і окремим фрагментам.

З метою вдосконалення уміння вслухуватися в музику педагога наслідує більше уваги приділяти виразному, грамотному виконанню музичного твору. Із самого початку слідує привчати дітей слухати музику.

Музично-дидактичні ігри

У цій групі вони ширше, ніж раніше, використовуються з метою розвитку музичного слуху і сенсорних здібностей. Музичний керівник знайомить і розучує гру, потім діти учать гру разом з вихователем. На останньому етапі діти вже можуть грати самостійно, проявляючи ініціативу, а дорослий сприяє тому, щоб гра увійшла до їх повсякденного життя.

Спів

Будучи яскравою і образною формою музичної діяльності, спів сприяє поглибленню представлень дітей про навколишню дійсність. Це найбільш доступний дітям вид музичної діяльності, що розвиває уміння сприймати музику, а також музичні здібності в цілому. Дитина цього віку намагається співати природним голосом, без напруги, правильно передавати мелодію в діапазоні мі - сі. Для того, щоб розвинути голос дитини, привчити його співати чисто, правильно і погоджено з іншими дітьми, необхідно якомога більше співати з дітьми, розвиваючи у них любов і інтерес до співу (на заняттях, в побуті, іграх, на прогулянках). До розучування пісні необхідно сформувати у дитини цілісне уявлення про її мелодію. З цією метою спочатку з дітьми слухають пісню, уточнюють її характер і зміст, а потім йде робота над чистотою інтонації : диханням, дикцією. Вокальні навички формуються в процесі роботи над розспівами. З метою досягнення легкого і чистого звуку проспівують склади: га, но, ку, го, гу використовують вправи для правильного формування голосних, наприклад, звук "а" - лялька плаче "а" або вколиши ведмедика "а - а-а-а-а"..; звук "о" - курочка зве курчат "до, до, ко".

Для того, щоб проявилася вокальна специфіка пісні і було вирішено учбове завдання, слід використовувати комплекс методичних прийомів, які доповнюють один одного, : підкреслено чіткий початок виконання пісні, дотримання ритму співу, виділення важких для вимови слів, інтонаційних оборотів; простягання кінців музичних фраз і т. д. Залежно від поставленого завдання змінюється характер співу. В процесі навчання важливе значення мають вказівки музичного керівника, передуючі показу. Вказівки можуть бути образні (звернені до дитячого мислення, емоцій) і прямі (спрямовані на розуміння дітьми вимог педагога).

Для чистого звучання пісні необхідно дотримувати співецьку установку, тобто правильну позу дитини під час співу: діти сидять прямо і глибоко на стільці, притулившись до спинки; не нахиляючи корпус і голову вперед. Розучування пісні здійснюється, коли діти сидять на стільці. Стоячи співають ті пісні, які знайомі. Для того, щоб розвивати дитячий голос, репертуар повинен відповідати наступним вимогам: ясність будови ладу мелодії; доступність тексту для співу і мелодії голосовим можливостям дітей. При цьому не потрібно квапитися з розширенням діапазону пісенного репертуару.

В цілях розвитку пісенного виконання дітям пропонують творчі завдання, дидактичні ігри типу "Поклич кішечку", "Курочка і циплятка", "Погойдай і заколиши лялечку" та ін.

Музично-ритмічні рухи

Заняття музично-ритмічними рухами спрямовані на розвиток музичних здібностей, емоційній чуйності на музику, і раніше усього почуття ритму. Дитина цього віку вже здатна звертати увагу на якість руху - головним чином при ходьбі, бігу; на узгодженість рухів рук і ніг при ходьбі.

Під час розучування музично-ритмічних рухів з урахуванням вікових особливостей дітей музичний керівник використовує різні методичні прийоми: виразне виконання музики, наочний показ окремих танцювальних рухів, пояснення того, як слід виконувати ритмічну вправу; показ рухів дітьми або вихователем. До кінця року діти вже чують трьохприватну музику, голосно і тихо звучну; емоційно реагують на різнохарактерну музику (веселу, сумну).

В цілях ефективного розвитку музично-ритмічних рухів педагогові доцільно дотримуватися наступних методичних рекомендацій. Навчання рухам повинне починатися із сприйняття музики до гри (танцю, танцю), щоб сформувати загальне уявлення про неї. Розучування ігор і танців починається з показу, і, тільки побачивши, що діти добре рухаються під музику, педагог може обмежуватися вказівками по ходу виконання танцю, танцю або гри. При цьому слід домагатися не просто правильного і виразного виконання руху. Для цього педагог використовує образні порівняння (йдемо як солдати, стрибаємо як зайчики, літаємо як пташки), що допомагають дітям передавати характер руху.

В процесі розучування музично-ритмічних рухів в цьому віці слід використовувати наступні методичні прийоми: виразне виконання музики, гра, вправи, пояснення, художнє слово, показ.

На заняттях і під час святкових заходів не слід використовувати аудіозаписи. Дітям треба танцювати під "живу" музику, щоб випробовувати задоволення від виконуваного танцю.

Гра на дитячих музичних інструментах

Триває закріплення знань дітей про музичні іграшки і дитячі .

Знайомство з інструментом треба проводити так, щоб у дітей виник інтерес до нього. Тому спочатку доцільно провести бесіду, але побудувати її так, щоб музичний інструмент, з яким знайомлять дітей, був піднесений в привабливій формі. Так, знайомлячи дітей з металлофоном, слід показати їм пластинки, молоточок; зіграти веселу танцювальну мелодію, знайому пісеньку, запропонувати малюкам спробувати самостійно витягнути звуки. В ході навчання грі на музичних інструментах велике значення має розвиток почуття ритму і музичного слуху. З цією метою проводяться музичні дидактичні ігри.

Якщо програмні завдання будуть вирішені в повному об'ємі, то музична активність дітей проявиться в наступному: вони зацікавлено слухають музику і емоційно реагують на неї, дізнаються знайомі пісні і п'єси, прагнуть чисто інтонувати мелодію, уміють передавати елементарну ритмічність в основних, образних і танцювальних рухах; підігравати на ударних інструментах ритм знайомих музичних творів.

[Паганини]

Продовження

Середня група (від чотирьох до п'яти років)



Діти вже мають достатній музичний досвід, завдяки якому починають активно включатися в різні види музичної діяльності : слухання, спів, музично-ритмічні рухи, гру на дитячих музичних інструментах і творчість.

Заняття є основною формою навчання, структура залишається колишньою, але характер дещо міняється. Дітям дають складніші завдання, які вимагають зосередженості і усвідомленості дій, хоча до якоїсь міри зберігається ігровий і розважальний характер навчання. Заняття проводяться як завжди двічі в тиждень по 20 хвилин. Їх побудова грунтується на загальних завданнях музичного виховання, викладених в програмі.

Вибір методичних прийомів залежить не лише від етапу розучування твору, але і від особливостей віку і можливостей дітей. По- колишньому активно використовується показ: у дітей ще недостатньо розвинена координація рухів, вони не дуже добре орієнтуються в просторі, у них маленький запас танцювальних рухів. В той же час дітям вже надається можливість самостійно шукати виразні засоби передачі художнього образу. Також активно використовуються наочні і ігрові методи, які дозволяють викликати інтерес і емоційне відношення до діяльності, активність.

Слухання музики

Діти цього віку виявляють значно більшу цікавість до інструментальної музики. Вони розрізняють не лише характер твору, але і його жанр (танець, марш, пісня), починають висловлювати своє відношення до нього. У цій групі продовжують виховувати навички сприйняття. При цьому важливим є створення невимушеної обстановки під час слухання музики. Позитивний емоційний настрій виникає у дитини у тому випадку, якщо йому цікаво; він є співучасником що відбувається, тому педагогові слід виконувати твір емоційно. Розбудити фантазію і уяву дітей допоможуть рядки із поетичних творів, показ ілюстрацій або коротка бесіда, націлена на розвиток емоційних почуттів дитини при сприйнятті художнього образу. Майстерність педагога проявляється в тому, що його слова і дії повинні викликати у дітей активність при сприйнятті і обговоренні музичного твору.

Для того, щоб навчити дитину слухати музику, розвивати його слухове сприйняття і музичну пам'ять, слід широко використовувати музично-дидактичні ігри ("Буратино", "Упізнай пісню по ритму", "Подумай і дізнайся"). Методика їх розучування має свою специфіку: спочатку діти слухають твір, звертаючи увагу на виразні засоби; потім запам'ятовують мелодію, під яку діятимуть; на останньому етапі за допомогою вихователя включаються в гру і потім грають самостійно.

Спів

Діти цього віку вже можуть співати виразно, брати дихання між фразами, вимовляти слова правильно і ясно; співати погоджено, починати і закінчувати разом, мелодію співати чисто.

Для правильної організації роботи над піснею необхідно знати можливості і особливості дітей, їх голосовий діапазон і на яких звуках їм зручно співати. У цьому віці діти співають від "до" першої октави до "ля" першої октави. Навчати співу необхідно в сприятливій обстановці: педагог повинен вселяти в них упевненість в тому, що у них усе вийде; що вони можуть і уміють співати виразно і красиво, постійно працювати над чистотою інтонації і звукоутворенням. При цьому необхідно налаштовувати дітей на потрібну тональність, проспівувати для зразка початкові звуки пісні з наступним їх повтором дітьми. При розучуванні мелодії можна дати її проспувавуння на різні склади: ля, ма, але, що одночасно сприяє розвитку дикції. Для поліпшення артикуляції можна використовувати скоромовки, чотиривірша; вимовлення шепотом коротких фраз, проспівування куплетів, виконання приспіву групою, а заспіву - сольно.

Коли ускладнено проспівування якого-небудь інтервалу, можна потренувати дітей і використовувати характерну інтонацію для вираженого в пісні художнього образу. Наприклад, якщо розучується пісня "Ку - кушечка", муз. М. Красева, то використовується звуконаслідування "ку-ку".

Необхідно розвивати дитячу пісенну творчість за допомогою завдань: "Заспівай власну колискову", "Допой пісеньку", "Поклич подругу або друга", "Питання і відповіді" і тому подібне

Музично-дидактичні ігри

Музично-дидактичні ігри сприяють розвитку сенсорних здібностей дітей, стимулюють їх на прослуховування твору, пізнавання, порівняння або виділення виразних музичних засобів (висота звучання, тембр, динаміка, ритм). В середньому за рік розучується 10-12 ігор, при цьому кожна гра розучується як на заняттях, так і поза заняттями. Після того, як гра вивчена дітьми, вона переноситься в самостійну музичну діяльність дітей.

Музично-ритмічні рухи

Діти цього віку вже можуть проявляти самостійність при виконанні танців, ігор і вправ : починати рухи після вступу, міняти їх залежно від форми , динаміки (голосно - тихо), регістра (високий - низький); виконувати рухи погоджено, дотримуючи заданий темп; передавати ігрові і танцювальні художні образи; рухатися по кругу.

На заняттях активно використовуються ігрові методи і прийоми, які допомагають звернути увагу дитини на характер музики, добитися виразнішого і емоційнішого виконання. Використання яскравої атрибутики супроводить підвищення якості руху, доповнює емоційний настрій. Наприклад, при виконанні вальсу дітям можна дати в руки кульки, квіти; а російського танцю - хустки, стрічки та ін.
Навчаючи музично-ритмічним рухам, слід здійснювати індивідуально-диференційований підхід до дітей. Це дозволяє враховувати можливості кожної дитини і надавати допомогу слабким і соромливим.

Дітей п'ятого року життя треба учити інсценуванню нескладних пісень, музичних казок, імпровізації танцівГра на дитячих музичних інструментах

Навчання відбувається систематично на заняттях і в повсякденному житті. Методика навчання грі на будь-якому інструменті складається з наступних етапів: знайомство з ударними дитячими музичними інструментами (розповідь про історію створення кожного інструменту); постановка корпусу, рук; розучування музичного твору.

Дітей учать тримати інструмент без напруги, але міцно. При цьому м'язи кисті руки не мають бути напружені. При грі на ударному інструменті головна роль належить кисті руки, хоча - в тій або іншій мірі - беруть участь плече і передпліччя. Основним способом звуковиведення є удар, який складається з декількох фаз, : помах руки, її спрямований рух до інструменту, зіткнення з джерелом звуку і відтворення звуку, відскік і поворотний рух руки. Дітей слід привчати до постійного слухового контролю, це дозволяє отримувати красивий звук. Розвиток м'язів кистей рук, координація рухів досягаються в результаті систематичних занять, а уміння виробляються в процесі спеціальних вправ. Необхідно формувати у дітей інтерес і бажання музичити на дитячих інструментах.

При правильній постановці роботи по музичному розвитку до кінця п'ятого року життя діти можуть висловлювати судження про музику, оцінювати її і якість співу; у них вже є улюблені твори; проявляють самостійність при виконанні пісень, танців; інтерес до колективного співу з супроводом фортепіано, без нього і сприйняттю музики; дізнаються мелодії по вступу і ув'язненню; люблять ритмічні рухи; у іграх, вправах і танцях передають характер твору; виконують програмні танцювальні рухи і можуть використовувати їх у вільному танці.

[Паганини]

Продовження

Старша група (від п'яти до шести років)



Діти з великим інтересом відносяться до занять; у кожної дитини є свій улюблений вид діяльності, їх інтереси вже носять стійкий характер. Основна увага приділяється формуванню уміння сприймати і порівнювати різні музичні твори подальшому розвитку музичних здібностей. Зміст занять ускладнюється: розширюється репертуар і зростають вимоги до якості виконання завдань. Тривалість занять складає 25 хвилин. Виділяються наступні розділи: слухання музики, виконання (пісні, рухи, гра на дитячих музичних інструментах), творча діяльність.

Слухання музики

Роботу по цьому розділу ми рекомендуємо вести по трьох пізнавальних напрямах, кожне з яких має свої цілі і завдання.

Знайомство з жанрами, характером музики : дітям пропонують слухати твори контрастного характеру, що допомагає їм зрозуміти почуття, виражені в музиці.

Знайомство з особливостями твору : дітей учать розуміти, що музика завжди передає і виражає почуття, настрій, переживання людини; педагог і діти спільно прагнуть розповісти про сенс твори. Так у дитини виробляється індивідуальність суджень і висловлювань. Важливо, щоб діти відчули відношення композитора до зображуваних подій, тому, характеризуючи музичний твір, необхідно детально аналізувати особливості виразних засобів, показувати Їх зв'язок із змістом.

Знайомство з прийомами музичної виразності, основними і супутніми художніми засобами, що допомагає дитині усвідомити і сприйняти твір в цілому. Цілісне сприйняття твору залишається одним з основних методів роботи : це дає педагогові можливість учити дітей диференційованому сприйняттю музики, тобто показувати, як поступово розвивається музично-художній образ і яким його бачив і відчував композитор в процесі творчості. Навички музичного сприйняття закріплюються, якщо прослуховування п'єси супроводжується діями. Наприклад, твір для слухання музики "Танець птахів", муз. Н. Римского-Корсакова, може супроводжуватися творчим завданням - зображувати танець птахів і передати радість прильоту в рідні краї. Сприйняття формується не лише в процесі музичних занять, але і в культурно-дозвільній діяльності: на святах, під час розваг, відпочинку, спортивних змагань; на заняттях по розвитку мови, математиці, образотворчій діяльності і т. д.

Спів

Діти цієї вікової групи, що мають музичний слух і голос, вже можуть співати, чисто інтонуючи мелодію, і здатні освоїти ряд співецьких навичок. Першоосновою вокального виховання є наслідувальний спів, тому дитині треба показувати хороші зразки співу, продовжувати учити слухати, повторювати почуте; порівнювати свій спів з оригіналом і виправляти недоліки.

Спів педагога повинен відповідати високим вимогам з точки зору вокальної техніки, чистоти інтонації, виразності, образності. Кожен вокальний зразок звучить багаторазово і в різноманітних варіантах, тобто в різній тональності, різних темпах, у виконанні педагога і добре співаючих дітей.

Музичному керівникові слід дотримуватися ряду положень, вироблених практикою. При першому показі твору діти слухають мовчки, зосереджено, не намагаючись наслідувати. Це дає можливість уникнути неправильного співу. Вокальний зразок може звучати в двох варіантах: з музичною підтримкою (підіграванням або підспівуванням) або без нього. Постійне підігравання або підспівування педагога заважають розвитку слуху дітей. Проте у будь-якому випадку музична підтримка повинна звучати, не заглушаючи співу самої дитини. В процесі навчання дітей співу потрібні пояснення педагога. При цьому особлива увага приділяється роботі над співецьким диханням, яке має бути спокійним, безшумним, регулюватися музичними фразами, не розриваючи слова. Для вироблення дихання слід використовувати ігрові вправи: понюхай троянду або гвоздику; зроби видих, як би задувши свічку; хто довше гуде (як паровоз або пароплав).

Музичному керівникові слід пам'ятати: у кожної дитини є звуки, які йому зручніше співати природним голосом, - так звані примарні зони. Найбільш природний діапазон для дітей старшого віку в межах квінти "ре" першої октави - "сі" першої октави. Якщо дитина співає вище або нижче за ці звуки, то у нього втрачається чистота інтонації; необхідно визначати примарні зони кожної дитини.

В ході поетапного розучування пісні застосовуються прийоми, які сприяють розвитку голосу і музичних здібностей.

Перший етап навчання включає вступне слово педагога, художній показ, бесіду і повторний показ. Чим яскравіше і емоційніше проходить цей етап, тим більшу активність проявляють діти. В ході бесіди вони вчаться відмічати звукові особливості пісні і висловлювати свою думку. І усе це завершується колективним виконанням пісні.

Другий етап - власне розучування. Він починається із співу разом з педагогом. Спочатку краще заспівати пісню один-два рази від початку до кінця без фортепіанної підтримки. Це дозволить виділити дітей, на яких можна спиратися під час співу. Потім починається тривалий процес розучування мелодії по фразах. Темп проспівування фраз повинен забезпечувати нормальне співецьке дихання.

При розучуванні добре використовувати наступні прийоми: педагог доручає дітям виконання однієї фрази, а сам співає усю пісню.

Сенс цього прийому полягає в тому, що дитина виконує одну фразу, але активно слухає усю мелодію і учить її. Складніший прийом - розподіл окремих фраз між декількома виконавцями. З одного боку, це сприяє цілісному сприйняттю пісні, а з іншої - допомагає показати тотожність і відмінність фраз. Наприклад, пісню "Прогулянка", муз. Е. Тиличеевой, сл. Н. Найденовой, можна співати по фразах: одна дитина - першу музичну фразу куплета; інша дитина - другу, а потім навпаки.

На третьому етапі йде робота над виразністю співу, і перед педагогом стоїть завдання активізувати дітей. Для цього використовується спів усією групою, індивідуально і по підгрупах у супроводі фортепіано або без нього.

Пісенна творчість

Діти старшої групи виявляють підвищену цікавість до пісенної творчості, яка починається з навчання звуконаслідуванню голосам птахів і домашніх тварин, звучання музичних інструментів (із зміною висоти звучання, ритму, музичних інтонацій), імпровізації нескладних музичних питань і відповідей типу : "Де ти"? - "Я тут"!. Неодмінною рисою імпровізації є те, що вона має бути схожа із зразком, але відрізнятися від нього мелодійними і ритмічними оборотами.

Дидактична гра

Разом із слуханням музики, співом важливе місце продовжує займати дидактична гра, спрямована на розвиток сенсорних здібностей дітей, тобто уміння сприймати і відтворювати висоту, силу, тембр і рух музичних звуків. Розучування гри відбувається на заняттях, потім діти грають в неї разом з дорослим або один з одним ("Упізнай пісню по вступу", "Скільки нас співаю"?, "Дзвінкі дзвіночки"). Технологія навчання дидактичній грі та ж, що і в середній групі.

Музично-ритмічні рухи

Навчання ритміці спрямоване на розвиток музичного сприйняття, прагнення рухатися відповідно до характеру музики, форми твору; формування любові до танцювальних і ритмічних рухів: навчання умінню рухатися легко і пластично, отримуючи від цього задоволення.

Заняття традиційно містять вправи для засвоєння елементів рухів танцю, гімнастики, бігу, кроку, підскоків, ігор, хороводів, танців, танців, а також танцювальна і ігрова творчість. В процесі розучування вправ слід стежити за поставою, координацією рухів рук і ніг, взаємозв'язком рухів з музикою, пластичністю, чіткістю і легкістю рухів.

Музичний керівник, працюючи над рухом, прагне створити атмосферу творчості, в якій кожна дитина може розкрити себе. Змусити дітей забути про власну невмілість допомагають образні ситуації.

При виборі методичних прийомів слід орієнтуватися на можливості дітей і на особливості кожного твору. Для активізації творчих проявів в програму включено інсценування пісень, ігор, хороводів, яке вимагає від дитини уміння виразно рухатися, танцювати, зображувати дії героя ("Зайченя", русявий. нар. пісня). Участь в інсценуваннях дозволяє дітям легко включатися в образний простір твору і сприяє прояву ними творчості. В цілях його розвитку використовуються творчі завдання, які сприяють продумуванню комбінацій танцювальних рухів (зображуй хитру лисицю, сердитого вовка, ведмедя, що йде, і тому подібне).

Гра на дитячих музичних інструментах

Для навчання потрібні: систематичний музичний розвиток дітей, створення дитячого оркестру і формування бажання грати в нім.

Методика навчання грі на дитячих музичних інструментах визначається послідовністю освоєння конкретного інструменту. Наприклад, при навчанні грі на металофоні діти спочатку виконують прості наспівки на одному звуці, що дозволяє їм навчитися виконувати ритмічний малюнок наспівки, дотримуватися загального темпу, одночасно починати і закінчувати гру. Потім розучуються наспівки, побудовані на двох звуках, що сприяє розвитку звуковисотного слуху. Надалі дітей учать виконувати наспівки, побудовані на трьох-чотирьох і більш звуках. В процесі навчання грі на музичних інструментах слідує частіше використовувати музично-дидактичні ігри. Коли дитина вивчить твір, можна підключати і інші дитячі музичні інструменти.

До кінця року діти здатні сприймати різні жанри (марш, вальс, полька, колискова); мають улюблені п'єси, пісні, танці, ігри; мають музичну пам'ять, співецькі навички; співецьким слухом, вокально-слуховою координацією; уміють імпровізувати в співі, танці; творчо передавати різні музично-ігрові образи; володіють танцювальними рухами.

Список використаної літератури



1.Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. –1978.

2.Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика. Київ // Дошкільне

виховання. – 2002.

3.Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 - №4. – с.34-37.

4.Дронова О. Чистова Т. Під звуки музики: методичні рекомендації. Київ /Дошкільне виховання. – 1997- №7. - ст.6-7.

5.Луцак Н. Народні ігри як засіб збагачення дитячої лексики “Дрібу, дрібу,дрібушечки”: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1999- №4. – ст. 5-7.

6.Проскура О. Методичні рекомендації та матеріали до програми “Дитина”.Київ. Освіта 1994.

[Ssvetochka]

Моя тема на педсовет.Может кому пригодится

Організація проектної діяльності у дитячому садку: творчі проекти
Творчим проектам властиві всі осно¬вні характеристики проектної діяльності:
• завдання проекту не може бути виконано прямою дією і передбачає аналіз простору можливого;
• діяльність пов'язана з роботою дитини над власними моти¬вами участі у проекті;
• реалізація проекту передбачає визначення адресата, якому буде пред'явлено продукт.
Творча проектна діяльність мас свої особливості:
• створення нового, творчого продукту — ця особливість є найголовнішою;
• колективна форма роботи — якщо дослідницька проектна діяльність, як правило, здійснюється індивідуально, то творчий проект — здебільшого колективно (групою дитя¬чого садка) або разом з батьками;
• необхідність вибору дітьми найкращої ідеї — під час вико¬нання колективного проекту виникає особлива ситуація: кожна дитина пропонує свою ідею проекту, але для вико¬нання з багатьох вибирається лише одна. Зрозуміло, що та¬кий вибір дається дітям нелегко, бо дошкільник має не лише обстоювати свою позицію, але й об'єктивно її оцінювати, тобто розуміти, наскільки його ідея виявилася вдалою по-рівняно з пропозиціями інших дітей;.
• довгостроковість — зазвичай тільки обговорення й вибір головної ідеї може тривати 2 — 3 тижні;
• складність — задум дитини не передбачає готових форм розв'язання питання про те, як виконати проект, тому його реалізація виявляється складнішою не лише для дитини, але й для дорослого.
Порядок виконання творчого проекту
Перший етап — підготовчий
Спочатку здійснюється підготовча робота, під час якої педагоги обговорюють можливі теми проектів, пов'язані зі значимими подіями у житті дітей та дорослих. Це можуть бути свята, сезонні зміни, соціальні ситуації (наприклад, надання допомоги людям похилого віку) тощо. При цьому дорослі мають визначити значення, смисл майбутньої події для себе. Скажімо, щоб зрозуміти значення свята 8 Березня, потрібно відповісти на такі запитання: «Кому адресоване свято 8 Березня?», «Що воно означає для мене?», «Що станеться, якщо не відзначити це свято?». Адже якщо свято не є значимим для педагога, то відкрити той зміст, заради якого його варто організовувати з дітьми, досить складно.
Другий етап - обговорення проекту з дітьми
На другому етапі до роботи залучають безпосередньо дошкіль¬ників. Наприклад, педагоги з'ясували, що певне свято буде чудовим приводом для створення колективного проекту. Далі вони розповіда¬ють про це свято дітям і разом обговорюють його. Під час обговорен¬ня створюється ситуація, за якої діти діляться своїми думками, пе¬реживаннями щодо майбутньої події. З допомогою педагога дошкіль¬ники доходять висновку, що ця подія може стати основою колектив¬ного проекту. Наприклад ,
Вихователь. Я зайшла до магазину, а там дуже ба¬гато покупців: і дорослі, і діти вибирають та купують різ¬ні сувеніри. Ймовірно, наближається якесь свято. Як ви гадаєте, яке свято ми відмічаємо з приходом весни?
Діти. Це Мамине свято. Ми з татом теж вибирали подарунок.
Вихователь. Діти, а що таке свято, як ви його собі уявляєте ?
Діти. Це веселощі. Це подарунки. Це солодощі. Це веселий настрій. Це танці та пісні. Це коли все добре й усі радіють.
Вихователь А хто кого вітає цього дня ?
Діти. Чоловіки вітають жінок, діти мам і бабусь, хлопчики дівчаток
Третій етап — пропонування ідей
На третьому етапі організовують роботу зі створення ідей. Для цього вихователь пропонує дітям по черзі висловити свої міркування про те, як можна привітати дитячий садок своїх мам і бабусь. Якщо дітям це складно, педагог може почати першим.( Наприклад, що найкраще — щось подарувати, у цей день завжди щось дарують. Діти. Можна поздоровити піснею; я пропоную подарувати свої най-улюбленіші іграшки; краще провести концерт для садка - це пісні, танці, щоб було весело; я намалювала б листівки, подарувала б по одній листівці рідним, вихова¬телям і друзям у листівці буде побажання; можна подарувати квіти, мені здається, що квіти — це найкращий подарунок; можна намалювати картину — це гарно, усі радітимуть; можна зробити солодкий стіл.)
Для вихователя важливо вже у ході обговорення подумки відзнача¬ти найоригінальніші ідеї, щоб надалі нагадати про них дітям у разі, якщо ті забудуть свої пропозиції: ці ідеї мають увійти у простір мож¬ливої дії, вибору малюків.
Четвертий етап — малювання ідей
На четвертому етапі вихователь пропонує дітям сісти за столи і відобразити свої ідеї у малюнках. Після того, як діти відобразили свої ідеї в малюнках, вони роз¬мірковують про те, що необхідно для їх реалізації.
П'ятий етап — спонукання дітей виразити в продукті себе
Завдання п'ятого ета¬пу зводиться до встановлення відчутно¬го, виразного зв'язку між продуктом і дитиною, яка збирається його створи¬ти. Крім того, педагог має допомогти ді¬тям побачити значення ідей одне одного й показати, що кожний малюк має рацію і кожна ідея має право на існування. Наприкінці цього етапу вибирають одну ідею, що задає продукт творчого проекту.
Шостий етап — інформування батьків
Сьомий етап — реалізація задуму
На сьомому етапі педагог разом з дітьми організовує роботу з реалізації загального задуму. Для цього дітей (залежно від змісту проекту) ділять на робочі групи: наприклад, якщо організовують свято, то одні діти малюють, інші вирізають, хтось співає, хтось танцює тощо. Уся діяльність дітей здійснюється за допомогою дорослих, розв'язують технічні питання, тобто допомагають дітям зшити кос¬тюми, знайти необхідні матеріали, тощо.
Восьмий етап - підготовка презентації готового продукту
На восьмому етапі педагоги продумують можливості представлення готового продукту. Проектна діяльність передбачає соціальну презентацію, спря¬мовану на те, щоб показати дітям значимість їхніх індивідуальних зусиль для тих людей, які поруч. Якщо ж подібної презентації не про¬вести, то діти переживатимуть позитивні емоції, але результати їх¬ньої діяльності не ввійдуть у культуру дитячого садка, істотно не вплинуть на соціальний статус дитини, а, отже, і на розвиток її осо¬бистості.
Дев'ятий етап — презентація продукту
На дев'ятому етапі здійснюється презентація продукту творчо¬го проекту, що може супроводжуватися, наприклад, чаюванням. Така презентація проекту може стати не лише завершенням ціка¬вого проекту, але й початком нового згуртування дитячого колективу, батьків.
Творча проектна діяльність важлива тим, що у ній якнайповні¬ше представлено інтереси самої дитини. Якщо дорослий підтримує такий проект, то він:
• підтримує унікальне бачення світу, властиве цій дитині;
• стимулює її пізнавальну активність;
• підвищує креативність завдяки розширенню простору можливостей у момент
обговорення різних варіантів, за¬пропонованих однолітками.
Крім того, дошкільник отримує позитивний досвід конкурент¬ної взаємодії і розуміє, що ідея повинна мати цінність не лише для нього, але й для інших.

[ОЙКОВ]

Девочки, консультация для родителей по поводу утренников.
Правила поведения родителей на детских утренниках
1.Праздник в детском саду проводится не для родителей, а для детей.
2.Вход в музыкальный зал разрешается в сменной обуви и без верхней одежды ( в холодное время года), с разрешения музыкального руководителя.
3.Во время проведения утренника запрещается пользоваться сотовыми телефонами.
4.Фото и видео съемка может быть произведена только со своего места и с разрешения музыкального руководителя и администрации детского сада.
5.Нельзя отвлекать ребенка разговорами и выкриками с места
6.Во время утренника родителям запрещается переходить с одного места на другое, вставать со своего места.
7.Не желательно присутствие на празднике детей ( среди гостей) более младшего возраста.
8.Если на празднике присутствуют две группы детей, к каждому ребенку приглашается только по одному родителю.
9.По просьбе музыкального руководителя и воспитателя родители могут принимать участие в проведении детского утренника ( спеть вместе с детьми песню, станцевать с ребенком, поиграть, рассказать вместе с ребенком шутку-малютку или стихотворение).
В случае невыполнения вышеуказанных правил или другого неадекватного поведения со стороны родителей музыкальный руководитель, и администрация детского сада оставляет за собой право не приглашать родителей на праздники и проводить праздники без родителей.
Так как несоблюдение этих элементарных правил отвлекает детей, мешает им почувствовать себя главными участниками действия.

[СИПСИК]

ПЛАН
СВЯТ ТА РОЗВАГ НА НАВЧАЛЬНИЙ РІК

«Добрий день, наш дитячий садок» - День знань - вересень
«Щоб не сталось лиха» - Театр іграшок за віршами Барто з БЖД - вересень
«Півник та мишенята» - Інсценівка казки - вересень
«Українські малюки привітають залюбки» - День міста - вересень
«У садочку діти, наче в лузі квіти» - Ігри-забавлянки - жовтень
«В країні дорожних знаків» - Тематична з БЖД - жовтень
«Котик та півник» - Драматизація казки - жовтень
«Чаклунка Осінь завітала і свято всім подарувала» - Свято Осені - жовтень
«Вогонь друг, вогонь ворог» - Тематична з БЖД - листопад
«Мова рідна, слово рідне» - День писемності - листопад
«Червона шапочка» Ляльковий - театр - листопад
«Осінь золота» - День здоров’я - листопад
«Рукавичка» - Інсценівка казки - грудень
«Як баба Яга проводжала онука лісовичка в солдати» - Спортивна розвага - грудень
«Святий Миколаю, всі тебе чекають» - Тематична розвага - грудень
«Новий рік на поріг» - Новорічне свято - грудень
«Щедрий вечір, добрий вечір» - Різдвяні свята - січень
«Навіки єдина моя Україна» - День Соборності - січень
«Зимова чудасія» - Спортивна розвага - січень
«Зайчикова хата» - Ляльковий театр - лютий
«Стрітення» - Тематична розвага - лютий
«Солом’яний бичок» - Драматизація казки - лютий
«Золотий ключик» - День здоров’я - лютий
«Найкраще слово у дитини для матінки і родини» - Родинне свято - березень
«Ми – маленькі кобзарята» - Тематична розвага - березень
«Добре слово світ береже» - Лялькова вистава - березень
«У країні чистоти ми живемо, я і ти» - День здоров’я - березень
«Хто із посмішкою дружить, в того є багато друзів» - День сміху - квітень
«Сонячний промінчик виграває і маляток звеселяє» - Тематична розвага - квітень
«Великдень зустрічаємо, весну величаємо» - Тематична розвага - квітень
«Допоможем лікарю Ой-болить» - Спортивна розвага - квітень
«Перемогу пам’ятаймо й збережемо у серцях» - Тематична розвага - травень
«Рідну матусеньку хочем привітати» - День матері - травень
«Подорож з Незнайкою до Квіткового міста» - День здоров’я - травень
«З надієй і сумом дитячий садок в омріяний шлях проводжає діток» - Випускний бал - травень

[СИПСИК]

ТЕМАТИКА СВЯТ ТА РОЗВАГ В ЛІТНІЙ ПЕРІОД

«Свято дитинства»
Спортивна розвага «Малятко–здоров’ятко»
Тематична розвага «Іграшки в гостях у дітей»
Лялькова вистава «Лисичка-сестричка»
Ігри-забави «Ось як ми вже підросли»
Тематична розвага «Якщо добрий ти»
Спортивна розвага «Спритні козенята»
Лялькова вистава «В гостях у казки»
Концерт для ляльок «Танцюй, співай, втоми не знай»
Брейн-ринг «Хоч перемоги ми бажаємо, та добру дружбу не зламаємо»
Тематична розвага «День квітів»
Спортивна розвага «Олімпійці та чемпіони»
Тематична розвага «Коли ми разом нам весело»
Інсценівка української народної казки «Лисичка та журавель»
Лялькова вистава «Казка про хлопчика-неохочика»
Тематична розвага «Свято літа»
Гра-драматизація «Солом’яний бичок”
Змагання «Містер і місс всезнайко і всеумійко»
День лісу
Фестиваль дитячої творчості «Веселка у садку»
Драматизація казки «Двоє жадібних ведмежати»
Спортивна розвага «Рятувальники»
Тематична розвага «Гріє сонечко тепліше»
«Поспішаймо на Чомусикове свято»
Тематична розвага «Ой, на Івана та й на Купала»
Гра-вистава «Лисиччин подарунок» (за мотивами української народної казки «Котик і півник»
Тематична розвага «Всі професії чудові, тільки вибирай»
Спортивна розвага «Добрий лікар Ай-болить»
Ляльковий театр «Плутанина» за К.Чуковським
Спортивна розвага «Веселі старти»
Тематична «Вулиця – це вам не жарти, жартувати там не варто» по ОБЖ
Спортивна розвага «В гостях у лиски Аліски»
Тематична розвага «До нас приїхав зоопарк»
Ляльковий театр «Вереда» по Г.Бойко
Драматизація української народної казки «Колосок»
Спортивна розвага «Літні атракціони»
Музично-літературна розвага «Літо-літечко»
Драматизація казки «Лисиця зі скалкою»
Свято мильних пузирів
Спортивна розвага «Щоб здоровим стати, треба вітаміни вживати»
Тематична розвага «В казку вирушаємо, друга визволяємо»
Тематична «Весела подорож»
«Разом ми за руки взялись і навколо посміхались» день ігор
Тематична розвага «Ми роду козацького діти»
Ляльковий театр «Дурне мишенятко»
Спортивна розвага «Влітку в лісі дуже гарно»
Тематична «Музичний паровозик»
Драматизація казки «Кицькин дім»
Ігри-забави «Літо-літечко прийшло, дітям радість принесло»
Концерт дитячої творчості «Таланти нашого садочка»
Спортивна розвага «Запорожці – дужі хлопці»
«Багато чого ми дізнаємось, коли в природі прислухаємось»
Конкурс малюнка на асфальті «Ми художники малі»
Лялькова вистава «Три поросяти»
Тематична розвага «Наші улюблені казкові герої»
Тематична розвага «Прийшов Спас – іде літечко від нас»
«Якщо весело живеться, зробим так»
«Край, в якому ми живем»
День здоров’я «Виростаймо дужими»
Гра-драматизація «Ой, там у саду на городі»
Лялькова вистава «Нові пригоди колобка»
Тематична розвага «Літо, літечко, прощай!»
***********************************
Тематична «Свято дитинства»
Спортивна «Мій дзвінкий веселий м’яч»
«Намалюєм літо»
Спортивна «Врятуємо звіряток»
Ігрова програма «Ігри з Несміяною»
Спортивна «Бігай, стрибай, втоми не знай»
Ляльковий театр «Бабка та мурашка»
Спортивна «Тайна золотого ключика»
Тематична «Бережіть ліси для користі і краси»
Спортивна розвага «Щоб здоровим стати, треба вітаміни вживати»
Тематична «Бабусині ліки»
Спортивна «В казку вирушаємо, друга визволяємо»
Ігротека «Ведмежачі іменини»
Спортивна «Свято Мийдодіра»
Тематична «Казкова країна-квіткова долина»
Спортивна «Дружньо за руки взялись, поспішаємо у ліс»
Ляльковий театр «До нашої оселі прийшли іграшки веселі»
Спортивна розвага «Запорожці – дужі хлопці»
Тематична «Дорослі і малеча повинні знати те, що на дорозі небезпечно грати»
Спортивна «Веселі старти»
Тематична «Цілющі скарби рідного краю»
Спортивна «Люблять діти погуляти, на галявині пограти»
Інсценівка «Семеро козенят на новий лад»
Спортивна «В гостях у Котигорошка»
Тематична «Край, в якому живемо Україною звемо»
День здоров’я «Будем спортом всі займатись»
Тематична «Прощавай літо, радістю зігріте»

[катя 98]

Автор статьи-
Букач M.M., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили
РИТМІЧНІ ВПРАВИ ТА ЗВУЧНІ ЖЕСТИ
Слово "Ритм" в перекладі означає розмірена течія. Термін "ритм" пов'язаний з багатьма сферами нашого життя, де все підпорядковано певному ритму: змінюються пори року, день змінює ніч, прибій та відбій - це що стосується природи.
Б.М. Теплов, пояснюючи сутність психологічних переживань ритму в музиці, наголошує, що основу ритму складає моторика, а тому й сприйняття його має бути не тільки слуховим, а й слухо-руховим. У створенні та розвитку почуття ритму бере участь усе наше тіло, тобто людина не просто слухає, але й активно реагує на музику рухами свого тіла. Звичайно, сама людина не усвідомлює ці рухи: вони з'являються нібито інстинктивно (постукування ногою, пальцями, покачування головою, всім тілом та ін.). Здатність, яка лежить в основі активного (рухівного) переживання музики, називається музично-ритмічним почуттям.
Позитивні результати у вихованні почуття ритму дають слідуючи прийоми:
- використання прийому "вільного диригування", який відпо¬відає моторно-емоційний природі дитини та сприяє розвитку творчої уяви, вимагаючи від неї уявлення музичного об-разу та його розвитку. Вже у процесі використовування прийому "вільного диригуван¬ня" дитина підсвідомо підкреслює сильні долі в музиці більш акцентованими ударами, що посилює емоційність сприйняття.
- Сприяють розвитку почуття ритму так звані ритмічні запитання та відповіді. Наприклад, педагог запитує, плескаючи в долоні, а діти відповідають . Можна запропонувати простукати своє прізвище, чи ім'я.
- Використовувати різноманітні "звучні жести", наприклад: чотири оплески, чотири при-топи, чотири клацання пальцями, чотири удари по колінах.
- Зображення гри на уявних музичних інструментах теж свого роду «звучні жести» які ми використовуємо на заняттях при активному прослуховуванні музики .Наприклад дзвіночки-робимо активні ритмічні струшування долонькою, трикутник, фортепіано, гітара, труба, баян та інші музичні інструменти теж зображуємо жестами та намагаємось притримуватися ритмічного малюнку чи метру. Звичайно, таки завдання даються під час закріплення музичного твору. Тоді вирішуємо багато різних завдань: діти не тільки чують та розпізнають музичний інструмент за звучанням але і зображають спосіб гри на ньому та передають ритм музики або метр.(по Т.Тютюнікової)
- Використання відео матеріалів з ритмічними вправами та завданнями під музику роб-лять музичні заняття незабутніми, корисними та дуже цікавими.. Складність цього етапу по-лягає в тому, що тут уже в процесі відтворення ритму взаємодіють слухові, зорові та рухові аналізатори. На цьому етапі дитина не лише має перенести графічне зображення ритмічних структур, відтворивши їх за допомогою звучних жестів чи на ударному інструменті, а й здійснювати слуховий контроль за власним виконанням. Саме взаємодія слухових, зорових та рухових механізмів створює умови для ефективного розвитку почуття ритму.
- Ефективним прийомом виховання почуття ритму зарекомендувало себе ритмічне бага-тоголосся. Дітям дуже подобається грати в такому "оркестрі", використання цього прийому зацікавлює їх, а отже, дозволяє педагогу пропонувати більш складні ритмічні прилади, поді-ляючи дітей на декілька груп і використовуючи дитячі музичні інструменти, такі, як трикут-ник, бубонці, кастаньєти та ін. Наприклад:
І група (плескає в долоні)
II група ( тупає)
III група (грає на бубоні)
Таким чином, ми бачимо ,що ритмічні здібності дітей важко активізуються, якщо в музи-чному вихованні використовуються тільки спів і слухання. Тому цьому потрібно приділяти багато уваги на музичних заняттях.
Адже коли діти усвідомлять, що являють собою ритмічний малюнок, пульс то самі змо-жуть відтворювати за допомогою "звучних жестів" чи дитячих ударних інструментів графіч-не зображення ритму, записувати за допомогою малюнків чи схем ритму мелодії та отриму-вати від цього процесу справжнє задоволення.

[Elen2]

Музичний розвиток дітей дошкільного віку (Попова Т.В.)

План

1.Перша молодша група (від двох до трьох років)

2.Друга молодша група (від трьох до чотирьох років)

3.Середня група(від чотирьох до п’яти років)

4.Старша група(від п’яти до шести років)

5.Підготовча до школи група(від шести до семи років)

Список використаної літератури


1. Перша молодша група (від двох до трьох років)

У цьому віці у дитини вже проявляються естетичні почуття при сприйнятті музики, підспівуванні, участі в грі або танці і виражаються в емоційному відношенні дитини до власних дій. Тому пріоритетними завданнями стають розвиток уміння вслухуватися в музику, запам’ятовувати і емоційно реагувати на неї, зв’язувати рухи з музикою в музично-ритмічних рухах.

Музичний розвиток дітей здійснюється на заняттях і в процесі культурно-побутовій діяльності, а також в повсякденному житті.

Як правило, музичні заняття складаються з трьох компонентів.
Ввідна частина. Музично-ритмічні вправи. Мета – настроїти дитину на заняття і розвивати навички основних і танцювальних рухів, які будуть використані в танцях, танцях, хороводах.
Основна частина. Слухання музики. Мета – навчити дитину вслухуватися в звучання мелодії і акомпанементу, що створюють художньо-музичний образ, і емоційно на нього реагувати.

Підспівування і спів. Мета – розвивати вокальні завдатки дитини, учити чисто інтонувати мелодію, співати без напруги в голосі, а також починати і закінчувати спів разом з вихователем.

У основну частину занять включаються і музично-дидактичні ігри, спрямовані на знайомство з дитячими музичними інструментами, розвиток пам’яті і уяви, музично-сенсорних здібностей.
Завершальна частина. Гра або танець. Мета – доставити емоційну насолоду дитині, викликати почуття радості від здійснюваних дій, інтерес і бажання приходити на музичні заняття.

Заняття проводяться двічі в тиждень, і їх тривалість складає до 15 хвилин. На заняттях використовуються колективні і індивідуальні методи навчання, здійснюється індивідуально-диференційований підхід з урахуванням можливостей і особливостей кожної дитини.

Сприйняття музики

Музичний керівник, розвиваючи інтерес до музики, перед кожним виконанням твору розповідає про те, що він виконуватиме, про що говориться в творі; привчає дітей до того, що кожен музичний твір має назву і характерне звучання. У першій половині року діти краще сприймають вокальні твори завдяки тому, що в них поєднуються і яскрава музична основа художнього образу, і художнє слово.

Перед початком прослуховування нової пісні слід підвести дитину до її сприйняття, настроїти на те, що він зараз почує. Наприклад, планується заспівати пісню «Кішка», муз. Ан. Александрова, сл. Н. Френкель. Педагог показує іграшкову кішку, дає можливість розглянути її, погладити, згадати, як вона «нявкає», і тільки після цього пропонує послухати пісню про те, як «Кішка просить молочка». При цьому необхідно запропонувати дітям показати, як вона це робить.

Формування інтересу до сприйняття музики і стійкої уваги багато в чому залежить від того, чи уміє музичний керівник поставити завдання перед дитиною, наскільки вона посильна і здійснима. З метою розвитку умінь вслухуватися в слова і мелодію пісні, музичний акомпанемент і музичні характеристики можна показати виконання пісні на різних інструментах.

На третьому році життя малюки з цікавістю слухають інструментальну музику, для якої характерні багаті виразні засоби і яскраві образи. Зазвичай діти швидко запам’ятовують її. Приблизно на третьому занятті малюки дізнаються мелодію і можуть відповісти на питання: «Про що цей твір»? Для формування основ музичної культури в цьому віці вже можна використовувати методи контрастних зіставлень, які сприяють активізації емоційної чуйності і розвитку мислення.

Метод контрастних зіставлень дозволяє використовувати твори з однією назвою, але що створюють різні художні образи; одного жанру і різних жанрів, що поєднують спів і інструментальний супровід. Так, наприклад, на початку звучить російська народна пісня «Півник», а потім латвійська народна мелодія «Півник».

При сприйнятті музики важливо викликати активність дитини, яка проявляється в пізнаванні музичних творів, прояві позитивних емоцій, здатності підібрати до музики іграшку, ілюстрацію.

Особливим видом слухання музики є оповідання з музичними ілюстраціями. Методика проведення такого виду слухання припускає, як правило, роботу зі знайомими творами, але іноді можна включати і нові, але не більш одного-двох. Музичний керівник спочатку дає словесний, а потім музичний образ, обов’язково включаючи завдання на активізацію музичної пам’яті, уяви і музичної творчості. Цей вид слухання музики проводиться як розвага або на початку заняття, коли дитина ще не стомлена і яскраво сприймає те, що відбувається.

Спів і підспівування

Вони мають особливе значення, оскільки припускають активну музичну діяльність самих дітей, але для цього необхідно дотримувати ряд правив. Пісні мають бути цікавими за змістом, простими по побудові мелодії, легенями по вимові тексту і короткими з фразами, що повторюються. Перед розучуванням нової пісні діти повинні почути її у виразному виконанні, щоб у них з’явився інтерес до цієї пісні.

При розучуванні пісні музичний керівник, прагнучи полегшити дітям сприйняття, чітко вимовляє усі слова, при цьому артикуляція не має бути утрируваною, інакше хлопці, наслідуючи педагога, стануть її копіювати. Педагог хвалить дітей за те, що вони стараються підспівати; заохочує тих, які доки не співають, але вже готові до підспівування, тобто губами артикулюють слова. Можна погладити дитину по голові і сказати «молодець», «розумниця».

Необхідно поступово підводити дітей до узгодженого співу. Якщо стрункий спів доки не виходить, то переривати їх не слід. Краще дати малюкам доспівати до кінця, а потім повернутися до тих фрагментів, де дружного співу не вийшло.

При формуванні уміння чисто передавати звучання мелодії необхідно запропонувати спочатку дитині заспівати разом з музичним керівником, при цьому дорослий від разу до разу співає все тихіше, щоб дати дитині можливість співати самостійно і чисто. Досвід показує: малюки співають чистіше, якщо розучують пісню з голосу без музичного супроводу. При розучуванні пісні використовуються різні методичні прийоми: пояснення, показ, гра і т. д.

Доцільно включати пісні в різні форми роботи з метою створення пісенного репертуару.

Ігри і ігрові вправи

Діти цього віку, граючи, із задоволенням виконують ролі птахів, тварин, передаючи особливості їх звичок. Для розширення сюжету гри слід використовувати музичний супровід. Діти, вслухуючись в музику, вже здатні передати особливості її характеру, але ще потребують підтримки дорослого. Перед проведенням гри використовується музично-руховий показ рухів, який проводиться з метою уточнення того, чому в даний момент слід поводитися таким чином, а не інакше. Передавати художній образ дітей учать поступово. Якщо у них щось не виходить, можна відпрацьовувати ці моменти за допомогою спеціальних тематичних вправ.

Новими для дітей є побудова в круг і рух по кругу. Навички, необхідні для цього, будуть сформовані згодом. Поки ж йдеться про те, що дітей починають привчати робити такі побудови.

Музично-ритмічні рухи

Щоб добитися ефективних результатів в розвитку музикально- ритмічних рухів, необхідно ширше використовувати наслідування з боку дітей діям дорослого. Педагог звертає увагу дітей на те, що починати рухатися потрібно з початком звучання музики, а закінчувати – з її закінченням; учить виразно виконувати рухи, відчувати контрастність звучання музики і відповідно до неї міняти рухи. Після того, як діти засвоять рухи танцю, зміст і дії в грі, їм надається самостійність (дорослий надає допомогу тільки тим, хто її потребує).

Музыка повинна звучати і в повсякденному житті дітей в дитячому саду, в процесі окремих режимних моментів, в ході занять, під час самостійної діяльності, при розвагах і на святах. Наприклад, малюки лягають спати (під час денного сну), а вихователь наспівує їм колискову або, коли малюки збираються на прогулянку, співає їм улюблену веселу пісеньку. Нерідко музичний супровід використовується на заняттях по образотворчій діяльності і фізичному вихованню.

До трьох років у дітей проявляється музично-емоційна активність: вони вже називають улюблені пісні до початку музичного заняття, просять зіграти їх або заспівати, тим самим налаштовуючись на слухання. Дізнаються знайомі пісні по фортепіанному вступу. З цікавістю слухають оповідання педагога, що супроводжуються музичними ілюстраціями, запам’ятовують музику і дізнаються, про якого персонажа або епізод вона «говорить». Діти голосно сміються, дають поради персонажам комічних сценок, що розігруються дорослими; охоче грають в хованки і піжмурки з музичним керівником; «допомагають» (по одному або по двоє-троє) дорослому співати пісні, виражаючи задоволення від своєї участі в співі; швидко запам’ятовують і відтворюють відповідно до музики нові рухи, показані дорослими. До кінця року в танцювальних рухах і груповій маршировці з’являється ритмічність.

В процесі самостійної діяльності або гри діти намагаються витягати звуки з музичних інструментів, на яких грає музичний керівник в їх присутності. Відтворюють рухи, розучені на музичних заняттях, наспівуючи при цьому знайому пісню, і доповнюють зорові враження піснею відповідного змісту.
2. Друга молодша група (від трьох до чотирьох років)



Розвиток дітей цього віку дозволяє проводити планомірну роботу по формуванню основ музичної культури на заняттях і в процесі використання музики в повсякденному житті, а також в ході культурно-дозвільної діяльності.

Музичні заняття мають ту ж структуру (ввідна частина, основна і завершальна), що і в першій молодшій групі, і проводяться двічі в тиждень. Заняття можуть бути різних видів: типові, тематичні, домінантні, комплексні і інтегровані.

Музичному керівникові слід пам’ятати: будь-яке музичне заняття повинне навчати і розвивати дитину, а головне – формувати його базову культуру. Музичні заняття включають слухання, спів, музично-ритмічну і ігрову діяльність. Педагог повинен створити естетично-розвиваюче середовище, сприяюче цілеспрямованому навчанню, розвитку і що викликає у хлопців інтерес до того, що вони роблять.

Будь-яке музичне заняття буде успішним, якщо воно продумується заздалегідь музичним керівником, а вихователь знайомий з матеріалом, який даватиметься дітям і відповідає вимогам програми. Знання, уміння і навички, що формуються таким чином, сприяють розвитку музичних здібностей дітей. Дотримується послідовність в розучуванні матеріалу, забезпечується взаємодія усіх видів музичної діяльності. Використовуються різні методичні прийоми, вибір яких залежить від етапу розучування музичного твору.

Слухання музики

Слід виходити з того, що діти вже мають деяку навичку в цьому виді діяльності. Сприйняття музики стає емоційнішим і диференційованим. Твори, пропоновані для слухання, за своєю музичною характеристикою мають бути яскраво емоційними. Їх краще давати попарно: спочатку з різко контрастним характером, потім – з менш яскраво вираженим. Дітей учать порівнювати твори, для чого доцільно прослуховувати їх кілька разів; підказують відповідні епітети для їх характеристики. Перше прослуховування – це знайомство з твором і його естетичне сприйняття в цілому. Друге і третє прослуховування – це сприйняття музичного твору з детальнішим обговоренням характеру і змісту, виконання найбільш яскравих фрагментів. На наступних заняттях діти, як правило, вже дізнаються твір по вступу, ув’язненню і окремим фрагментам.

З метою вдосконалення уміння вслухуватися в музику педагога наслідує більше уваги приділяти виразному, грамотному виконанню музичного твору. Із самого початку слідує привчати дітей слухати музику.

Музично-дидактичні ігри

У цій групі вони ширше, ніж раніше, використовуються з метою розвитку музичного слуху і сенсорних здібностей. Музичний керівник знайомить і розучує гру, потім діти учать гру разом з вихователем. На останньому етапі діти вже можуть грати самостійно, проявляючи ініціативу, а дорослий сприяє тому, щоб гра увійшла до їх повсякденного життя.

Спів

Будучи яскравою і образною формою музичної діяльності, спів сприяє поглибленню представлень дітей про навколишню дійсність. Це найбільш доступний дітям вид музичної діяльності, що розвиває уміння сприймати музику, а також музичні здібності в цілому. Дитина цього віку намагається співати природним голосом, без напруги, правильно передавати мелодію в діапазоні мі – сі. Для того, щоб розвинути голос дитини, привчити його співати чисто, правильно і погоджено з іншими дітьми, необхідно якомога більше співати з дітьми, розвиваючи у них любов і інтерес до співу (на заняттях, в побуті, іграх, на прогулянках). До розучування пісні необхідно сформувати у дитини цілісне уявлення про її мелодію. З цією метою спочатку з дітьми слухають пісню, уточнюють її характер і зміст, а потім йде робота над чистотою інтонації : диханням, дикцією. Вокальні навички формуються в процесі роботи над розспівами. З метою досягнення легкого і чистого звуку проспівують склади: га, но, ку, го, гу використовують вправи для правильного формування голосних, наприклад, звук «а» – лялька плаче «а» або вколиши ведмедика «а – а-а-а-а»..; звук «о» – курочка зве курчат «до, до, ко».

Для того, щоб проявилася вокальна специфіка пісні і було вирішено учбове завдання, слід використовувати комплекс методичних прийомів, які доповнюють один одного, : підкреслено чіткий початок виконання пісні, дотримання ритму співу, виділення важких для вимови слів, інтонаційних оборотів; простягання кінців музичних фраз і т. д. Залежно від поставленого завдання змінюється характер співу. В процесі навчання важливе значення мають вказівки музичного керівника, передуючі показу. Вказівки можуть бути образні (звернені до дитячого мислення, емоцій) і прямі (спрямовані на розуміння дітьми вимог педагога).

Для чистого звучання пісні необхідно дотримувати співецьку установку, тобто правильну позу дитини під час співу: діти сидять прямо і глибоко на стільці, притулившись до спинки; не нахиляючи корпус і голову вперед. Розучування пісні здійснюється, коли діти сидять на стільці. Стоячи співають ті пісні, які знайомі. Для того, щоб розвивати дитячий голос, репертуар повинен відповідати наступним вимогам: ясність будови ладу мелодії; доступність тексту для співу і мелодії голосовим можливостям дітей. При цьому не потрібно квапитися з розширенням діапазону пісенного репертуару.

В цілях розвитку пісенного виконання дітям пропонують творчі завдання, дидактичні ігри типу «Поклич кішечку», «Курочка і циплятка», «Погойдай і заколиши лялечку» та ін.

Музично-ритмічні рухи

Заняття музично-ритмічними рухами спрямовані на розвиток музичних здібностей, емоційній чуйності на музику, і раніше усього почуття ритму. Дитина цього віку вже здатна звертати увагу на якість руху – головним чином при ходьбі, бігу; на узгодженість рухів рук і ніг при ходьбі.

Під час розучування музично-ритмічних рухів з урахуванням вікових особливостей дітей музичний керівник використовує різні методичні прийоми: виразне виконання музики, наочний показ окремих танцювальних рухів, пояснення того, як слід виконувати ритмічну вправу; показ рухів дітьми або вихователем. До кінця року діти вже чують трьохприватну музику, голосно і тихо звучну; емоційно реагують на різнохарактерну музику (веселу, сумну).

В цілях ефективного розвитку музично-ритмічних рухів педагогові доцільно дотримуватися наступних методичних рекомендацій. Навчання рухам повинне починатися із сприйняття музики до гри (танцю, танцю), щоб сформувати загальне уявлення про неї. Розучування ігор і танців починається з показу, і, тільки побачивши, що діти добре рухаються під музику, педагог може обмежуватися вказівками по ходу виконання танцю, танцю або гри. При цьому слід домагатися не просто правильного і виразного виконання руху. Для цього педагог використовує образні порівняння (йдемо як солдати, стрибаємо як зайчики, літаємо як пташки), що допомагають дітям передавати характер руху.

В процесі розучування музично-ритмічних рухів в цьому віці слід використовувати наступні методичні прийоми: виразне виконання музики, гра, вправи, пояснення, художнє слово, показ.

На заняттях і під час святкових заходів не слід використовувати аудіозаписи. Дітям треба танцювати під «живу» музику, щоб випробовувати задоволення від виконуваного танцю.

Гра на дитячих музичних інструментах

Триває закріплення знань дітей про музичні іграшки і дитячі .

Знайомство з інструментом треба проводити так, щоб у дітей виник інтерес до нього. Тому спочатку доцільно провести бесіду, але побудувати її так, щоб музичний інструмент, з яким знайомлять дітей, був піднесений в привабливій формі. Так, знайомлячи дітей з металлофоном, слід показати їм пластинки, молоточок; зіграти веселу танцювальну мелодію, знайому пісеньку, запропонувати малюкам спробувати самостійно витягнути звуки. В ході навчання грі на музичних інструментах велике значення має розвиток почуття ритму і музичного слуху. З цією метою проводяться музичні дидактичні ігри.

Якщо програмні завдання будуть вирішені в повному об’ємі, то музична активність дітей проявиться в наступному: вони зацікавлено слухають музику і емоційно реагують на неї, дізнаються знайомі пісні і п’єси, прагнуть чисто інтонувати мелодію, уміють передавати елементарну ритмічність в основних, образних і танцювальних рухах; підігравати на ударних інструментах ритм знайомих музичних творів.

[Elen2]

Продовження.
3. Середня група (від чотирьох до п’яти років)

Діти вже мають достатній музичний досвід, завдяки якому починають активно включатися в різні види музичної діяльності : слухання, спів, музично-ритмічні рухи, гру на дитячих музичних інструментах і творчість.

Заняття є основною формою навчання, структура залишається колишньою, але характер дещо міняється. Дітям дають складніші завдання, які вимагають зосередженості і усвідомленості дій, хоча до якоїсь міри зберігається ігровий і розважальний характер навчання. Заняття проводяться як завжди двічі в тиждень по 20 хвилин. Їх побудова грунтується на загальних завданнях музичного виховання, викладених в програмі.

Вибір методичних прийомів залежить не лише від етапу розучування твору, але і від особливостей віку і можливостей дітей. По- колишньому активно використовується показ: у дітей ще недостатньо розвинена координація рухів, вони не дуже добре орієнтуються в просторі, у них маленький запас танцювальних рухів. В той же час дітям вже надається можливість самостійно шукати виразні засоби передачі художнього образу. Також активно використовуються наочні і ігрові методи, які дозволяють викликати інтерес і емоційне відношення до діяльності, активність.

Слухання музики

Діти цього віку виявляють значно більшу цікавість до інструментальної музики. Вони розрізняють не лише характер твору, але і його жанр (танець, марш, пісня), починають висловлювати своє відношення до нього. У цій групі продовжують виховувати навички сприйняття. При цьому важливим є створення невимушеної обстановки під час слухання музики. Позитивний емоційний настрій виникає у дитини у тому випадку, якщо йому цікаво; він є співучасником що відбувається, тому педагогові слід виконувати твір емоційно. Розбудити фантазію і уяву дітей допоможуть рядки із поетичних творів, показ ілюстрацій або коротка бесіда, націлена на розвиток емоційних почуттів дитини при сприйнятті художнього образу. Майстерність педагога проявляється в тому, що його слова і дії повинні викликати у дітей активність при сприйнятті і обговоренні музичного твору.

Для того, щоб навчити дитину слухати музику, розвивати його слухове сприйняття і музичну пам’ять, слід широко використовувати музично-дидактичні ігри («Буратино», «Упізнай пісню по ритму», «Подумай і дізнайся»). Методика їх розучування має свою специфіку: спочатку діти слухають твір, звертаючи увагу на виразні засоби; потім запам’ятовують мелодію, під яку діятимуть; на останньому етапі за допомогою вихователя включаються в гру і потім грають самостійно.

Спів

Діти цього віку вже можуть співати виразно, брати дихання між фразами, вимовляти слова правильно і ясно; співати погоджено, починати і закінчувати разом, мелодію співати чисто.

Для правильної організації роботи над піснею необхідно знати можливості і особливості дітей, їх голосовий діапазон і на яких звуках їм зручно співати. У цьому віці діти співають від «до» першої октави до «ля» першої октави. Навчати співу необхідно в сприятливій обстановці: педагог повинен вселяти в них упевненість в тому, що у них усе вийде; що вони можуть і уміють співати виразно і красиво, постійно працювати над чистотою інтонації і звукоутворенням. При цьому необхідно налаштовувати дітей на потрібну тональність, проспівувати для зразка початкові звуки пісні з наступним їх повтором дітьми. При розучуванні мелодії можна дати її проспувавуння на різні склади: ля, ма, але, що одночасно сприяє розвитку дикції. Для поліпшення артикуляції можна використовувати скоромовки, чотиривірша; вимовлення шепотом коротких фраз, проспівування куплетів, виконання приспіву групою, а заспіву – сольно.

Коли ускладнено проспівування якого-небудь інтервалу, можна потренувати дітей і використовувати характерну інтонацію для вираженого в пісні художнього образу. Наприклад, якщо розучується пісня «Ку – кушечка», муз. М. Красева, то використовується звуконаслідування «ку-ку».

Необхідно розвивати дитячу пісенну творчість за допомогою завдань: «Заспівай власну колискову», «Допой пісеньку», «Поклич подругу або друга», «Питання і відповіді» і тому подібне

Музично-дидактичні ігри

Музично-дидактичні ігри сприяють розвитку сенсорних здібностей дітей, стимулюють їх на прослуховування твору, пізнавання, порівняння або виділення виразних музичних засобів (висота звучання, тембр, динаміка, ритм). В середньому за рік розучується 10-12 ігор, при цьому кожна гра розучується як на заняттях, так і поза заняттями. Після того, як гра вивчена дітьми, вона переноситься в самостійну музичну діяльність дітей.

Музично-ритмічні рухи

Діти цього віку вже можуть проявляти самостійність при виконанні танців, ігор і вправ : починати рухи після вступу, міняти їх залежно від форми , динаміки (голосно – тихо), регістра (високий – низький); виконувати рухи погоджено, дотримуючи заданий темп; передавати ігрові і танцювальні художні образи; рухатися по кругу.

На заняттях активно використовуються ігрові методи і прийоми, які допомагають звернути увагу дитини на характер музики, добитися виразнішого і емоційнішого виконання. Використання яскравої атрибутики супроводить підвищення якості руху, доповнює емоційний настрій. Наприклад, при виконанні вальсу дітям можна дати в руки кульки, квіти; а російського танцю – хустки, стрічки та ін.

Навчаючи музично-ритмічним рухам, слід здійснювати індивідуально-диференційований підхід до дітей. Це дозволяє враховувати можливості кожної дитини і надавати допомогу слабким і соромливим.

Дітей п’ятого року життя треба учити інсценуванню нескладних пісень, музичних казок, імпровізації танцівГра на дитячих музичних інструментах

Навчання відбувається систематично на заняттях і в повсякденному житті. Методика навчання грі на будь-якому інструменті складається з наступних етапів: знайомство з ударними дитячими музичними інструментами (розповідь про історію створення кожного інструменту); постановка корпусу, рук; розучування музичного твору.

Дітей учать тримати інструмент без напруги, але міцно. При цьому м’язи кисті руки не мають бути напружені. При грі на ударному інструменті головна роль належить кисті руки, хоча – в тій або іншій мірі – беруть участь плече і передпліччя. Основним способом звуковиведення є удар, який складається з декількох фаз, : помах руки, її спрямований рух до інструменту, зіткнення з джерелом звуку і відтворення звуку, відскік і поворотний рух руки. Дітей слід привчати до постійного слухового контролю, це дозволяє отримувати красивий звук. Розвиток м’язів кистей рук, координація рухів досягаються в результаті систематичних занять, а уміння виробляються в процесі спеціальних вправ. Необхідно формувати у дітей інтерес і бажання музичити на дитячих інструментах.

При правильній постановці роботи по музичному розвитку до кінця п’ятого року життя діти можуть висловлювати судження про музику, оцінювати її і якість співу; у них вже є улюблені твори; проявляють самостійність при виконанні пісень, танців; інтерес до колективного співу з супроводом фортепіано, без нього і сприйняттю музики; дізнаються мелодії по вступу і ув’язненню; люблять ритмічні рухи; у іграх, вправах і танцях передають характер твору; виконують програмні танцювальні рухи і можуть використовувати їх у вільному танці.


4. Старша група (від п’яти до шести років)
Діти з великим інтересом відносяться до занять; у кожної дитини є свій улюблений вид діяльності, їх інтереси вже носять стійкий характер. Основна увага приділяється формуванню уміння сприймати і порівнювати різні музичні твори подальшому розвитку музичних здібностей. Зміст занять ускладнюється: розширюється репертуар і зростають вимоги до якості виконання завдань. Тривалість занять складає 25 хвилин. Виділяються наступні розділи: слухання музики, виконання (пісні, рухи, гра на дитячих музичних інструментах), творча діяльність.

Слухання музики

Роботу по цьому розділу ми рекомендуємо вести по трьох пізнавальних напрямах, кожне з яких має свої цілі і завдання.
Знайомство з жанрами, характером музики : дітям пропонують слухати твори контрастного характеру, що допомагає їм зрозуміти почуття, виражені в музиці.
Знайомство з особливостями твору : дітей учать розуміти, що музика завжди передає і виражає почуття, настрій, переживання людини; педагог і діти спільно прагнуть розповісти про сенс твори. Так у дитини виробляється індивідуальність суджень і висловлювань. Важливо, щоб діти відчули відношення композитора до зображуваних подій, тому, характеризуючи музичний твір, необхідно детально аналізувати особливості виразних засобів, показувати Їх зв’язок із змістом.
Знайомство з прийомами музичної виразності, основними і супутніми художніми засобами, що допомагає дитині усвідомити і сприйняти твір в цілому. Цілісне сприйняття твору залишається одним з основних методів роботи : це дає педагогові можливість учити дітей диференційованому сприйняттю музики, тобто показувати, як поступово розвивається музично-художній образ і яким його бачив і відчував композитор в процесі творчості. Навички музичного сприйняття закріплюються, якщо прослуховування п’єси супроводжується діями. Наприклад, твір для слухання музики «Танець птахів», муз. Н. Римского-Корсакова, може супроводжуватися творчим завданням – зображувати танець птахів і передати радість прильоту в рідні краї. Сприйняття формується не лише в процесі музичних занять, але і в культурно-дозвільній діяльності: на святах, під час розваг, відпочинку, спортивних змагань; на заняттях по розвитку мови, математиці, образотворчій діяльності і т. д.

Спів

Діти цієї вікової групи, що мають музичний слух і голос, вже можуть співати, чисто інтонуючи мелодію, і здатні освоїти ряд співецьких навичок. Першоосновою вокального виховання є наслідувальний спів, тому дитині треба показувати хороші зразки співу, продовжувати учити слухати, повторювати почуте; порівнювати свій спів з оригіналом і виправляти недоліки.

Спів педагога повинен відповідати високим вимогам з точки зору вокальної техніки, чистоти інтонації, виразності, образності. Кожен вокальний зразок звучить багаторазово і в різноманітних варіантах, тобто в різній тональності, різних темпах, у виконанні педагога і добре співаючих дітей.

Музичному керівникові слід дотримуватися ряду положень, вироблених практикою. При першому показі твору діти слухають мовчки, зосереджено, не намагаючись наслідувати. Це дає можливість уникнути неправильного співу. Вокальний зразок може звучати в двох варіантах: з музичною підтримкою (підіграванням або підспівуванням) або без нього. Постійне підігравання або підспівування педагога заважають розвитку слуху дітей. Проте у будь-якому випадку музична підтримка повинна звучати, не заглушаючи співу самої дитини. В процесі навчання дітей співу потрібні пояснення педагога. При цьому особлива увага приділяється роботі над співецьким диханням, яке має бути спокійним, безшумним, регулюватися музичними фразами, не розриваючи слова. Для вироблення дихання слід використовувати ігрові вправи: понюхай троянду або гвоздику; зроби видих, як би задувши свічку; хто довше гуде (як паровоз або пароплав).

Музичному керівникові слід пам’ятати: у кожної дитини є звуки, які йому зручніше співати природним голосом, – так звані примарні зони. Найбільш природний діапазон для дітей старшого віку в межах квінти «ре» першої октави – «сі» першої октави. Якщо дитина співає вище або нижче за ці звуки, то у нього втрачається чистота інтонації; необхідно визначати примарні зони кожної дитини.

В ході поетапного розучування пісні застосовуються прийоми, які сприяють розвитку голосу і музичних здібностей.

Перший етап навчання включає вступне слово педагога, художній показ, бесіду і повторний показ. Чим яскравіше і емоційніше проходить цей етап, тим більшу активність проявляють діти. В ході бесіди вони вчаться відмічати звукові особливості пісні і висловлювати свою думку. І усе це завершується колективним виконанням пісні.

Другий етап – власне розучування. Він починається із співу разом з педагогом. Спочатку краще заспівати пісню один-два рази від початку до кінця без фортепіанної підтримки. Це дозволить виділити дітей, на яких можна спиратися під час співу. Потім починається тривалий процес розучування мелодії по фразах. Темп проспівування фраз повинен забезпечувати нормальне співецьке дихання.

При розучуванні добре використовувати наступні прийоми: педагог доручає дітям виконання однієї фрази, а сам співає усю пісню.

Сенс цього прийому полягає в тому, що дитина виконує одну фразу, але активно слухає усю мелодію і учить її. Складніший прийом – розподіл окремих фраз між декількома виконавцями. З одного боку, це сприяє цілісному сприйняттю пісні, а з іншої – допомагає показати тотожність і відмінність фраз. Наприклад, пісню «Прогулянка», муз. Е. Тиличеевой, сл. Н. Найденовой, можна співати по фразах: одна дитина – першу музичну фразу куплета; інша дитина – другу, а потім навпаки.

На третьому етапі йде робота над виразністю співу, і перед педагогом стоїть завдання активізувати дітей. Для цього використовується спів усією групою, індивідуально і по підгрупах у супроводі фортепіано або без нього.

Пісенна творчість

Діти старшої групи виявляють підвищену цікавість до пісенної творчості, яка починається з навчання звуконаслідуванню голосам птахів і домашніх тварин, звучання музичних інструментів (із зміною висоти звучання, ритму, музичних інтонацій), імпровізації нескладних музичних питань і відповідей типу : «Де ти»? – «Я тут»!. Неодмінною рисою імпровізації є те, що вона має бути схожа із зразком, але відрізнятися від нього мелодійними і ритмічними оборотами.

Дидактична гра

Разом із слуханням музики, співом важливе місце продовжує займати дидактична гра, спрямована на розвиток сенсорних здібностей дітей, тобто уміння сприймати і відтворювати висоту, силу, тембр і рух музичних звуків. Розучування гри відбувається на заняттях, потім діти грають в неї разом з дорослим або один з одним («Упізнай пісню по вступу», «Скільки нас співаю»?, «Дзвінкі дзвіночки»). Технологія навчання дидактичній грі та ж, що і в середній групі.

Музично-ритмічні рухи

Навчання ритміці спрямоване на розвиток музичного сприйняття, прагнення рухатися відповідно до характеру музики, форми твору; формування любові до танцювальних і ритмічних рухів: навчання умінню рухатися легко і пластично, отримуючи від цього задоволення.

Заняття традиційно містять вправи для засвоєння елементів рухів танцю, гімнастики, бігу, кроку, підскоків, ігор, хороводів, танців, танців, а також танцювальна і ігрова творчість. В процесі розучування вправ слід стежити за поставою, координацією рухів рук і ніг, взаємозв’язком рухів з музикою, пластичністю, чіткістю і легкістю рухів.

Музичний керівник, працюючи над рухом, прагне створити атмосферу творчості, в якій кожна дитина може розкрити себе. Змусити дітей забути про власну невмілість допомагають образні ситуації.

При виборі методичних прийомів слід орієнтуватися на можливості дітей і на особливості кожного твору. Для активізації творчих проявів в програму включено інсценування пісень, ігор, хороводів, яке вимагає від дитини уміння виразно рухатися, танцювати, зображувати дії героя («Зайченя», русявий. нар. пісня). Участь в інсценуваннях дозволяє дітям легко включатися в образний простір твору і сприяє прояву ними творчості. В цілях його розвитку використовуються творчі завдання, які сприяють продумуванню комбінацій танцювальних рухів (зображуй хитру лисицю, сердитого вовка, ведмедя, що йде, і тому подібне).

Гра на дитячих музичних інструментах

Для навчання потрібні: систематичний музичний розвиток дітей, створення дитячого оркестру і формування бажання грати в нім.

Методика навчання грі на дитячих музичних інструментах визначається послідовністю освоєння конкретного інструменту. Наприклад, при навчанні грі на металофоні діти спочатку виконують прості наспівки на одному звуці, що дозволяє їм навчитися виконувати ритмічний малюнок наспівки, дотримуватися загального темпу, одночасно починати і закінчувати гру. Потім розучуються наспівки, побудовані на двох звуках, що сприяє розвитку звуковисотного слуху. Надалі дітей учать виконувати наспівки, побудовані на трьох-чотирьох і більш звуках. В процесі навчання грі на музичних інструментах слідує частіше використовувати музично-дидактичні ігри. Коли дитина вивчить твір, можна підключати і інші дитячі музичні інструменти.

До кінця року діти здатні сприймати різні жанри (марш, вальс, полька, колискова); мають улюблені п’єси, пісні, танці, ігри; мають музичну пам’ять, співецькі навички; співецьким слухом, вокально-слуховою координацією; уміють імпровізувати в співі, танці; творчо передавати різні музично-ігрові образи; володіють танцювальними рухами.

[Elen2]

5. Підготовча до школи група (від шести до семи років)

У цьому віці у дітей з’являється інтерес до музичної грамоти, яскравішим стає прагнення виразно виконати пісню, танець, виявити творчість; бажання висловити свою думку про почуте. Діти мотивують свої переваги, виявляють підвищену цікавість до імпровізації і письменництва. Формування особи дитини з опорою на музичне мистецтво як і раніше залишається стержнем музичного виховання.

Заняття мають ту ж структуру, що і в старшій групі. Тривалість занять 30 хвилин. При організації занять необхідно враховувати наступні положення.
Сприйняття музики відбувається як діалог з композитором, як переживання певного емоційного стану і естетичних почуттів.
Усвідомлення своїх естетичних емоцій, пов’язаних з музикою, означає кінець кінцем розвиток музичного смаку і свідомості. Це залежить від педагога, який повинен побудувати роботу так, щоб дитина придбала знання, навички і уміння відчувати образ і передавати його за допомогою різних видів художньої діяльності. Синтез різних видів мистецтв і інтеграція художньої діяльності в естетичному вихованні дітей грунтуються на пізнанні дитиною виразних засобів кожного виду мистецтва і поступовому розумінні того, що образ одного і того ж об’єкту, явища в різних видах мистецтва створюється специфічними для кожного з них засобами.
Втілення переживаного в творчій діяльності дошкільника 6-7 років є обов’язковим. Синтезуючи художній досвід, що мається у нього, він випробовує потребу утілити свої переживання і фантазії в об’єктивній формі. Відомо: чим багатше його художній досвід, тим точніше критерії оцінки, тим виразно творчість.

Слухання музики

Дітям надається можливість пізнати, як одне і те ж явище відбивається в різних видах мистецтва, які художні засоби при цьому використовуються в музиці, живописі, літературі. Так, тема «Море» описана А. С. Пушкіним у вірші «До моря» і відбита Н. Римским-Корсаковым в опері «Садко», а И. К. Айвазовский яскраво зображував стан моря в картині «Дев’ятий вал». Такі заняття дозволяють музичному керівникові не лише дати дітям знання, уміння, але і узагальнити їх, представити те або інше явище цілісне.

Формування смаку, інтересів, уяви, розвиток емоцій відбуваються з опорою на кращі зразки народної і класичної музики. Велика увага приділяється розбиттю словника естетичних емоцій – дитина вчиться підбирати точні слова для характеристики музичного твору. Так, після прослуховування п’єс П. И. Чайковського «Хвороба ляльки» і «Нова лялька» діти, як правило, вживають до першого твору епітети: тривожна, сумна, зворушлива музика; а до другої п’єси – радісна, дзвінка, грайлива, світла музика.

Методи і прийоми, сприяючі формуванню у дітей активності в процесі слухання музики, ті ж, що і в попередніх групах. При цьому необхідно враховувати можливості, досвід дітей і при проведенні бесіди, яка в цій групі носить більш розгорнутий характер. Це дає кожній дитині можливість емоційно і образно висловити свої враження; визначити структуру твору, виразні засоби, характер твору в повному об’ємі.

З метою активізації слухового сприйняття слід використовувати слухання музичного твору в різному виконанні: фортепіанному, оркестровому, камерно-ансамблевому.

Спів

Провідним видом музичної діяльності залишається спів, тому на музичних заняттях педагог прагне зміцнити у дітей інтерес до співу, бажання співати, особливо сюжетні пісні. В процесі навчання співу на кожному занятті пропонуються нові, додаткові завдання: співати важкі мелодійні ходи, виконати окремі фрази; пошепки, чітко вимовляти текст, дотримуючи правильний ритм; співати без супроводу. Багато уваги також приділяється співецьким навичкам і співецькій установці : правильному положенню корпусу, голови, плечей, рук і ніг. На стілець діти сідають так, щоб ноги, зігнуті в колінах, були розташовані прямо, упираючись в підлогу усією ступнею. Сидять вони на половині стільця, тримаючи спину прямо, а руки лежать на колінах. Голову, не опускаючи і не піднімаючи вгору, тримають прямо. При співі стоячи корпус і шия випрямлені, ноги трохи розставлені, руки уздовж тулуба. Особливу увагу необхідно приділяти положенню підборіддя : він не має бути піднятий або опущений.

Педагог продовжує формувати співецьке дихання: учить робити видих за рахунок поступової витрати дихання на усю тривалість музичної фрази; навчає короткому, енергійному, обов’язково з невеликою затримкою вдиху, не допускаючи при цьому підняття плечей. В даному випадку може бути використана наступна гра. Дитина кладе праву руку на живіт. По команді педагога «Вдих» і одночасному підняттю руки вгору він робить вдих і затримує дихання. При цьому дихати необхідно носом. Слід пам’ятати, що основною вимогою, що пред’являється до художнього вокального виконання, є правильний красивий співецький звук. Головними методами вокальної роботи є вокальний показ усне пояснення і співецькі вправи. Не слідує дітям співати погано вивчений матеріал і дозувати тривалість співу без супроводу; на кожному занятті необхідно закріплювати засвоєний матеріал.

Необхідно звертати увагу дітей на активність губ, чітку вимову приголосних, особливо у кінці слова; виробляти дикцію за допомогою спеціальних вправ – жартів-примовок, скоромовок: «Йшла Саша по шосе і смоктала сушку».В ході роботи над співом велика увага приділяється творчим завданням, які умовно діляться на три цикли.

Перший цикл – закріплення досвіду, що вже мається, наслідування звуків, які дитина не раз чула (як звучить барабан, грає труба і так далі); твору своєї мелодії колисковою.

Другий цикл завдань – це питання і відповіді в ігровій формі. При цьому важливо активізувати дітей в передачі різних інтонацій : тужливих, прохальних, сердитих, радісних. Наприклад, виконання пісеньки кози з казки «Вовк і семеро брикаються» – то від імені кози, то від імені вовка.

Третій цикл – це імпровізація на заданий текст, який має бути контрастним по настрою, коротким і образним (можна використовувати вірші С. Маршака і А. Варто). Спочатку діти вигадують на текст мелодію, потім самі придумують слова і мелодію, а надалі імпровізують в одному певному жанрі: марш, пісня, танець.

Музично-дидактичні ігри

Вони залишаються ефективним засобом формування ритмічного, тембрового і динамічного слуху у дітей 6-7 років. Ці ігри, як і в попередніх групах, розучуються на заняттях, потім переносяться в самостійну ігрову діяльність. У цій віковій групі особливе місце займають дидактичні ігри, придумані дітьми аналогічно, з якими вони знайомляться на заняттях.

Ігри бажано проводити перед співом, оскільки вони сприяють розвитку слухової зосередженості, такої необхідної саме в співі.

Музично-ритмічні рухи

Вони мають особливе значення в роботі з дітьми цього віку, оскільки діти вже здатні за допомогою рухів розвинути і передати художній образ, в якому обов’язково відбиваються зіставлення контрастних і схожих структур твору, забарвленість ладу, розмір, ритмічний малюнок, динаміка, відтінки, темпові зміни. Педагог повинен навчити дітей передавати свої емоційні переживання через рухи. Для цього необхідно сприяти розвитку у них здібності володіти своїм тілом. Усвідомлений рух дозволить глибше сприйняти музику і виразніше передати те емоційний стан, який викликає музичний твір. Існують вправи, що розвивають уміння танцювати, гнучкість, стійкість або злиту рухів. Так, вправа «Передача хусточки» розвиває ритмічну чіткість рухів, готує до виконання плавних рухів.

Не менш важливою залишається проблема вибору прийомів і методів навчання, покликаних створити на заняттях атмосферу захопленості, щоб діти займалися музично-ритмічними рухами не з примусу, а тому, що це цікаво і подобається ім. Тут можна використовувати ігровий метод, сприяючий органічному проникненню дитини в художній задум, що налаштовує його на емоційне освоєння рухів і допомагає скоординувати рухи з музикою. Наприклад, вправа «Поїдемо на каток», згідно з яким діти повинні уявити, на якому виді транспорту поїдуть на каток, і зображувати, як вони «їдуть», передаючи характер руху; а потім показати, як катаються на ковзанах.

Виразна розмовна мова, тісно пов’язана з рухом (жестом), музичною інтонацією, стає тим самим містком, який зв’язує рух і музику.

У роботі над рухом доречно розвивати дитячу творчість, використовуючи різні прийоми, наприклад, прослуховування музики, визначення її характеру, настрою і форми. Можна запропонувати дітям намітити можливі варіанти побудови танцю або гри; виконати вправу з уявним предметом; вгадати, що показують хлопчик, дівчинка або усі діти; виконати танок, зображувати виразний рух персонажа; відобразити взаємини персонажів в тій або іншій грі (спектаклі), в емоційному стані (сумує, радіє і тому подібне); придумати самостійно гру, танець.

Гра на дитячих музичних інструментах

До кінця року діти можуть
Уважно слухати музику, емоційно і радісно відгукуватися на виражені в ній почуття і настрої; назвати улюблений г твір, пояснити, чому воно подобається; дізнаватися знайомі твори по вступу, другій частині, ув’язненню, яскравому фрагменту; дізнаватися мелодію Державного гімну Росії; визначати, до якого жанру належить прослуханий твір (марш, пісня, танець); чути в музиці образотворчі моменти, відповідні назві п’єси, дізнаватися їх характерні образи;
Заспівати на власний вибір знайомі пісні з фортепіанним супроводом, правильно передаючи мелодію; знайому пісню без супроводу в двох різній тональності; тримати правильно положення корпусу і голови при співі, відносно вільно артикулюючи і правильно розподіляючи дихання; визначити високі і низькі звуки в межах квінти; відповісти, чи правильно заспівана пісня іншою дитиною;
Виразно і ритмічно рухатися відповідно до різноманітного характеру музики; прослухавши незнайому музику по вибору педагога, виразно зображувати персонаж; виконати парний танець; вигадати танець по цьому плану; активно брати участь у виконанні творчих завдань; імпровізувати танець, використовуючи знайомі елементи народного танцю; інсценувати ігрові пісні, придумувати варіанти образних рухів в іграх і хороводах;
Прослухати і визначити на слух, на яких інструментах грали дорослі в оркестрі; виконати сольно і в ансамблі на ударних і звуковисотних дитячих музичних інструментах нескладні пісні і мелодії; виконати одну знайому пісеньку, мелодію на інструменті з діатонічним або хроматичним звукорядом;
Для успішного музичного розвитку дітей потрібна наявність музично-педагогічного устаткування : дитячих музичних інструментів (бубон, барабан, металофон, ложки, ксилофон, трикутник, тріскачка, брязкальце, калатало та ін.); музичних іграшок (орган, музичні дзиги, іграшкове піаніно, дитяча гітара та ін.); настільних музично-дидактичних ігор; екранних, звукових і екранно-звукових (аудіовізуальних) посібників і спеціального устаткування до них із записами класичної музики і дитячим музичним репертуаром; устаткування для художньо-театральної діяльності в дитячому саду; атрибутів і костюмів для ігор.


Список використаної літератури

1.Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. –1978.
2.Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика. Київ // Дошкільне
виховання. – 2002.
3.Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 - №4. – с.34-37.
4.Дронова О. Чистова Т. Під звуки музики: методичні рекомендації. Київ /Дошкільне виховання. – 1997- №7. - ст.6-7.
5.Луцак Н. Народні ігри як засіб збагачення дитячої лексики “Дрібу, дрібу,дрібушечки”: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1999- №4. – ст. 5-7.
6. Базова програма розвитку дитини "Я у Світі"
7.Методичні рекомендації до програми " Я у Світі"
8. Коментар до прогами

[Elen2]

Музикотерапія в дитячому садочку
Важко переоцінити вплив музики на людину. Це живе невичерпане джерело натхнення. Музика може надати насолоду, але також одночасно може викликати сильне душевне переживання, збудити до роздумів, відкрити невідомий світ фантазій.
Невичерпні можливості музики впливати на внутрішній світ дитини особливо виділяють методику музикотерапії з ряду інших терапевтичних методик.
На сучасному етапі музична терапія далеко просунулася в дослідженні впливу музичного досвіду на розвиток особистості. Відповідь на запитання, чому музика настільки сильно торкається глибин нашої різноманітної особистості, потрібно шукати в минулому, коли ми ще були в материнській утробі й відчували музику ритму материнського серця, музику її тіла, музику її подиху й голосу. Жінка, яка носить у собі майбутнє життя, сама своїм духовним “баченням” ніби наносить “візерунки” на матрицю постнатального життя своєї дитини. Так мудра природа підготовлює дитину до сприйняття світу ще в утробі матері.
Багато досліджень довели, що музика посилює обмін речовин, посилює або зменшує м’язову енергію, змінює дихання, змінює кров’яний тиск, дає фізичну основу для емоцій. Дітям музикотерапія допомагає збагатити знання про навколишній світ, прищепити любов до музики, навчити слухати й розуміти, як і про що розповідає музика. Для того щоб музикотерапія позитивно вплинула на розвиток і виховання малят, необхідно враховувати особливості дітей.
“Музика, як будь-яке мистецтво, допомагає дітям пізнавати світ, виховує дітей”, – так визначив роль музики у формуванні особистості композитор Дмитро Кабалевський. У процесі музичних занять відкриваються широкі можливості для всебічного розвитку дітей. Емоційна сила музики, зміст пісень, що слухають і виконують діти, сприяють формуванню основ морально-естетичних якостей.
Педагоги дитячого садка помітили вплив музики на поведінку дітей. Методи музичної терапії можна розподілити на активну (експресивну) і пасивну (рецептивну). Музикотерапія як активна — це коли діти активно проявляють себе в музиці, так і пасивна — коли дітям пропонують музику тільки слухати. Музикотерапія — це спеціалізована форма психотерапії, яка заснована на музиці. Музикотерапія як цілісне використання музики в якості основного та ведучого фактора дії на розвиток дитини включає такі напрями, як вокалотерапія (співи), музикотерапія в рухах (танці, музично-ритмічні ігри), музикування на музичних інструментах та інші.
Так, ритмічні завдання, які надаються дітям у дитячому садку, допомагають активізувати та пробуджувати інтерес дитини до діяльності.
Якщо дитина проявляє себе в ритмі, це говорить про те, що в неї міцніє її вольовий початок, без якого неможливі ні навчання, ні робота. Ритмічні ігри дуже подобаються дітям. Найпростіший спосіб організації гри — повтор дитиною рухів дорослого. Дорослий виступає ведучим у грі-імпровізації, а дитина одночасно і спостерігає за ним, і намагається копіювати його. Дорослим зовсім необов’язково мати хореографічну підготовку для рухових імпровізацій. Основою для них послужить танцювальний досвід, що є в кожного, і звичайний вибір виразних рухів: кроки, стрибки, жести, міміка, рухи корпуса, пересування в просторі приміщення. Досить передати в рухах загальний характер музики, зв’язати пластику рухів із музичним звучанням.
Такі спільні ігри-імпровізації спрямовані насамперед на розвиток у дитини відчуття його емоційного благополуччя. Це відчуття в дитини буде пов’язано зі здатністю до природних, вільних, координованих рухів. Точність і спритність рухів, їхня відповідність пережитим емоціям, а головне, задоволення, яке дитина одержує під час рухів, — вірний показник її емоційного благополуччя. При цьому не треба спеціально вивчати з дитиною танцювальні рухи, псувати гру тренажем і проробленням деталей задуманої дорослим танцювальної композиції. Вільні, імпровізовані танцювальні рухи дорослого виступають тут головним і єдиним способом досягнення потрібного результату.
Дорослому треба своїми діями спонукати дитину до рухового заповнення всього простору кімнати, у якій проходить гра. Важливо, щоб весь ігровий простір був освоєний дитиною, щоб вона могла в ньому орієнтуватися і не боялася робити в кімнаті різноманітні пересування. Оскільки дорослий є ведучим у грі, він може продемонструвати дитині прийоми освоєння простору, підключивши вигадку, гумор і спритність. Наприклад: він може зненацька перемінити рух уперед на “задній хід”, наприкінці музичної фрази присісти на стілець, заплутати рух у центрі кімнати частими переходами в різні її кінці і т. д. Звичайно, ці дії мають відповідати характеру музики, перетворюватися у виразні епізоди або міні-сюжети. Діти ж сприймають подібні дії як забавні ігрові ситуації, що активізують їхню увагу і реакцію.
Варто розвивати здатність дитини попадати в метричну сітку, відчувати пульсацію. Досягти цього також можна за допомогою ігрових прийомів, зв’язуючи рухи з пізнавальними образами тварин або казкових героїв. Злагоджені, ритмічні рухи мають колосальний терапевтичний ефект. Особливо значним ефект ритмічного оstinato (від італ. Оstinato — багаторазово повторюваний ритмічний або мелодійний оборот) — згадайте всесвітньо відомий “Танець маленьких каченят”. Під час виконання колективом єдиного руху в єдиному темпі та ритмі за допомогою остинато створюється енергообмін усіх учасників у дійстві, який має спрямований психологічний ефект: це своєрідна терапія. Ритмічна впорядкованість рухів народжує в дітей позитивні емоції, діти відчувають радість від спільної діяльності в процесі ігрового спілкування, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.
На музичних заняттях діти знайомляться з музичними інструментами, пронизаються слуханням їхнього глибокого звучання. Поступово дитина вибирає той інструмент, який більше, ніж інші, хвилює її, збігається зі струнами її душі.
Особливість елементарного музикування в тому, що всі діти мають можливість проявити себе творчо. Діти стають творцями легко та із задоволенням, з радістю. Користуються можливістю не використовувати те, що існує, а вигадують самостійно.
Ставлення до музики в суспільстві трохи інакше, ніж раніше, музичне середовище заповнене естрадно-розважальною музикою, тому важливо підтримувати інтерес дітей до класичної і народної музики. За допомогою музичної психології ми намагаємося відродити в сім’ях традиції домашнього музикування. Цьому сприяє гра дітей на музичних інструментах разом із батьками вдома, а також підтримка їхнього захоплення батьками, завдяки чому стосунки в сім’ї стають теплішими й тіснішими.
Емоції впливають на всі психічні процеси: на відчуття, сприйняття, уяву, мислення, волю, пам’ять. Радісний, щасливий настрій дитини є основою її фізичного і психологічного здоров’я, доброзичливого ставлення до людей, навколишнього світу.
Дітям на заняттях із музикотерапії пропонується ігровий матеріал для розвитку тактильного сприйняття (м’які іграшки, ґумові іграшки за методикою М. Монтессорі). У віці від 1 року до 3 років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан — бадьорий, задерикуватий під час слухання пісні “Конячка” О. Тимчивої; спокійний, доброзичливий під час слухання пісні “Кішка” Ан. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її під час повторного прослуховування.
Особливо важливою ланкою музикотерапії є формування музично-сенсорних здібностей у дітей дошкільного віку. Музичне переживання, власне кажучи, завжди є сенсорним, оскільки музика — і найпростіші співзвуччя, і складні образи — насамперед сприймається чуттєво. Тому сенсорні процеси є показниками цілісного сприйняття, розрізнення виразних почуттів, а також проявів, пов’язаних зі сприйняттям окремих властивостей музичних звуків, що особливо важливо для дітей молодшого віку. В основі розвитку їхніх музично-сенсорних здібностей лежить вслухування, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звука — висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини, до програми з музикотерапії включені музично-дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звука.
Дітям на другому році життя пропонуються дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на третьому році життя музично-дидактичні ігри дещо ускладнюються. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад: у грі “Чий будиночок?” дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини.
Виконанню поставлених завдань із музикотерапії сприяє програмний репертуар. Для дітей на другому році життя він складений із контрастних за характером творів, нескладних за змістом, які відбивають яскраві, близькі дітям образи (“Ах, вы, сени” — російська народна, спокійна “Колискова” М. Красева, “Конячка”, “Автомобіль” М. Раухвергера). Дітям на третьому році життя пропонується складніший репертуар. У ньому пісні, що відображають явища природи (“Осіння пісенька” Ан. Александрова, “Зима пройшла” Н. Метлова), близькі й зрозумілі дітям образи (“Заинька” М. Красева, “Лялька” М. Старокадомського), народні мелодії, інструментальна музика.
Важливим елементом музикотерапії є виразне виконання музичного твору. Разом із тим під час роботи необхідні наочні прийоми, що залучають дитину до музики, — показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорово сприйманий образ сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам’ятовуванню. Із цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.
Групова пасивна музикотерапія (прослуховування музики) проводиться два рази на тиждень, склад групи — 8-9 дітей. Музика допомагає змінювати настрій дітей, відволікає від розчарувань, зменшує тривожність.
У дитячому садку використовується прийом групової вокалотерапії. Співи — це важливий метод активної музикотерапії, тривалість заняття 10-15 хвилин, група з 8 дітей розташовується в замкнутому колі, ведучий співає разом з дітьми. Пісні підбираються відповідно до настрою групи. Не один рік у дитячому садку існує вокально-фольклорний гурток “Калинонька”. Діти з бажанням та задоволенням виконують українські пісеньки.
Кожен ранок у дитячому садку розпочинається з ранкових музичних привітань. Під чарівні звуки музики дітей запрошують до спортивної зали на ранкову гімнастику. У дітей створюється позитивний настрій, діти ефективно спілкуються. Музичні привітання налаштовують дітей на добрий настрій та успіх протягом дня.
Вихователі та музичні керівники, добре знаючи дітей, їхні інтереси, індивідуальні особливості, прагнуть зробити кожен день перебування дітей у дитячому садочку радісним та змістовним. З метою формування оптимістичного і життєствердного світогляду дошкільнят, гармонізації їхнього внутрішнього світу, вміння радіти життю в дитячому садку музичним керівником разом із вихователями за допомогою спеціально відібраної музики були розроблені сеанси практичної музикотерапії.
Сеанс “Доброго сну” — де зібрані колисанки у виконанні Віктора Непомнящего, Ірини Горбатюк, тріо “Либідь”, Лідії Михайленко, Ніни Матвієнко, Росави…
Слухаючи музику цього сеансу, діти швидко засинають їм сняться гарні сни. Колисанка — це музика з повільним темпом і чітким ритмом. Гіперактивним дітям цей сеанс заспокоює нервову систему.
Сеанс “Доброти” — цей сеанс містить музичні композиції зі старих добрих мультфільмів, музично-літературні композиції за дитячими казками, де звучать голоси казкових персонажів, пісні: “Большой секрет для маленькой компании”, “Настоящий, верный друг”, “Если добрый ты”… Ці пісні й сьогодні зігрівають любов’ю дитячі душі, вчать добрим, чесним і миролюбним відносинам з тими, хто оточує.
Сеанс “Наші друзі” — відбірка пісень про наших маленьких друзів — тварин та комах: “В траве сидел кузнечик”, “Два веселых гуся”, “Песня овечек”, “Песенка Муренки”, “Лесной олень”… Пісні минулого й сучасності втілюють душевну гармонію, демонструють еталони доброго, чуйного ставлення до братів наших менших.
Сеанс “Усмішки”. Усмішка — це духовний дар, вона дає кожному наснагу і примножує духовні здобутки. В цьому сеансі зібрані веселі, яскраві, мажорні пісні. Ці пісні створюють позитивний настрій, надають відчуття радості, віру в добро.
Сеанс “Звуки природи” — так звана екологічна музика. Усі звуки, що існують у природі, чинять підсвідомий вплив на психіку людини. Благотворно впливає шум листя і спів птахів — діти розслабляються і зливаються з природою. Шум хвиль позитивно впливає на емоційний стан дитини.
Музикотерапія також сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.
Але найголовніше — це “школа почуттів”, що формується завдяки особливій властивості музики — викликати співпереживання слухачів.
Отже, залучення дошколят до різних видів музичної діяльності з використанням прийомів та методів музикотерапії, сприяє успішному розвитку їхньої творчої активності. Застосування творчих завдань, ритмічних ігор, сеансів музикотерапії в дитячому садку та вдома стимулює процес внутрішнього самовдосконалення дитини, створює широкі можливості для повноцінного розкриття всіх її потенціалів та відкриває перед нею ще один шлях збагачення її музичного досвіду.

ЛІТЕРАТУРА
1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб. пособие для студ. вузов. — 4-е изд., стереотип. — М.: Изд. центр “Академия”, 1999. — 672 с.
2. Антонова-Турченко О.Г. Музична психотерапія: Посібник-хрестоматія / О.Г. Антонова-Турченко, Л.С. Дробот. — К.: ІЗМН, 1997. — С. 118–138.
3. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посібник. — К.: ІЗМН, 1998. — 204 с.
4. Битова А.Л. Музыка как элемент терапии в процессе реабилитации детей с ограниченными возмож*ностями. (Неопубл. рукопись, http://webcenter.ru)
5. Захарова И.Ю. Танцы в лечебной педагогике // Организация педагогической среды для детей с эмоционально-волевыми нарушениями и нарушениями общения: Метод. рекоменд.: Отчет по договору с Мин-вом образования РФ / Центр лечебной педагогики; Исполнители: А.Л. Битова, М.В. Водинская, Р.П. Дименштейн и др. — N 43 от 27.07.94. — М., 1995. — 218 с.
6. Кэдьюсон Х. Практикум по игровой психотерапии / Х. Кэдьюсон, Ч. Шефер. — СПб.: Питер, 2000. — 363 с.
7. Медведева Е.А. Артпедагогика и арттерапия в специальном образовании. — М.: Академия, 2001. — 245 с.
8. Петрушин В.И. Музыкальная психотерапия: Теория и практика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. –195 с.
9. Радынова О.П. и др. Музыкальное воспитание дошкольников: Пособие для студ. пед. ин-тов, учащихся пед. уч-щ и коледжей, муз. руководителей и воспитателей дет. сада / О.П. Радынова, А.И. Катинене, М.Л. Палавандишвили; Под ред. О.П. Радыновой. — М.: Просвещение: Владос, 1994. — 223 с.

Дошкільна освіта № 4 (22), 2008 р. Любов Ігнатьєва