Український фольклор
Східні слов’яни (Київська Русь), серед яких є родоначальники нашого народу, створили свою багатющу пісенну культуру. Народ створював свої пісні впродовж століть, відображав в пісні свою історію.
Найдавніший пласт народних пісень, пов’язаних з порами року – календарно-обрядові пісні. Обрядові пісні сформувались в східних слов’ян у часи Київської Русі. В наступні періоди тексти й музика пісень дещо змінювалась, вдосконалювалась.
Календарно-обрядові пісні:
1.Колядки та щедрівки (зима).
2.Веснянки, гаївки, гагілки (весна).
3.Троїцькі, русальні та кустові, царинні, петрівочні, купальські пісні (літо).
4.Жниварські, зажнивні, обжинкові пісні (осінь).
5.Весільні пісні (переважно восени).

Думи й історичні пісні формуються в 15-16 ст.
Ліричні, жартівливі, танцювальні пісні зародились в 16 ст.
Пісня-романс солоспів з’являється в 17 ст.
Частівки, дума-пісня в 19-20 ст.

*!*Фольклор – народна мудрість, народне знання, народна творчість.

Фольклор в різних видах мистецтва:
- література: казки, легенди, приказки...
- декоративно-прикладне мистецтво: Петриківський розпис, вишиванки, рушники, писанки, розписи, картини...
Особливості пісенного фольклору:
- колективна форма виникнення;
- твори передавались усно, з різними варіантами;
- поєднання пісні з танком, з театральним дійством.

Дуже любили, цінували і використовували фольклор в своїх творах укр. письменники (Григорій Сковорода, Т.Г.Шевченко, Іван Котляревський); композитори (Максим Березовський, Артем Ведель, Дмитро Бортнянський та багато ін.)
Багато укр. пісень стали улюбленими і облетіли весь світ. Пісні, які мають конкретного автора стають народними, бо їх співають на різних мовах, в різних країнах, ці пісні так полюбилися людям, що стали народними:
- „Їхав козак за Дунай” – Семен Климовський;
- „Ой не ходи Грицю” – Маруся Чурай;
- „Ніч яка місячна” - Михайло Старицький;
- „Віють вітри, віють буйні” – Іван Котляревський;
- „Думи мої” – Т.Шевченко;
- „Чорнії брови”, „Реве та стогне Дніпро широкий”, „Місяць на небі” та ін.