Страница 7 из 8 ПерваяПервая ... 345678 ПоследняяПоследняя
Показано с 91 по 105 из 110

Тема: Консультації для батьків і вихователів

  1. #91
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию

    . Музика як привід для радості.
    Музика і радість, радість і музика – здавалося б, звичні на перший погляд, поняття. Та на практиці педагоги часто задаються питанням: що потрібно для того, аби кожна зустріч з музикою була для дітей радісною та жаданою?
    Музика посідає особливе місце в житті кожної дитини, а задля повноцінного й одухотвореного життя музика необхідна і кожній дорослій людині. І це не дивно, адже цінності музики, у більшості випадків, суб’єктивні. Головне в музичному вихованні – дати малятам радість, яскраві художні враження, спонукати їх до активності, прищеплювати любов, інтерес до музики. Музична діяльність має, насамперед, хвилювати дитину, приносити їй радість. Тільки у життєрадісній атмосфері створюється ситуація розвитку дітей. Музика – це мистецтво, що пізнається не теоретично, а духовно-практично, і розумне споглядання ніколи не замінить дитині безпосереднього діяння.
    Хочу поділитися своїми думками, враженнями та спостереженнями, що безпосередньо стосуються музичного виховання дітей молодшого дошкільного віку. Виховання художнього смаку – неодмінна умова гармонійного розвитку дитини, що неможливо без елементарних знань і розуміння мистецтва. Часто батьки мене запитують: «З якого віку треба починати музичне виховання дитини?». «З колиски» - відповідаю я. А й справді, коли мати колише дитину, вона завжди наспівує колискову або свою улюблену пісню. Слухаючи ЇЇ, малюк заспокоюється, набуває етану психологічної рівноваги. І це, можливо, народжує перші відчуття прекрасного в маленької людини.
    Важко переоцінити значення музики у вихованні благородних рис. Скажімо, чудова пісня про Батьківщину викликає в дитини почуття щирої любові до рідного краю, пісня про дружбу – прагнення бути чуйним, хорошим товаришем. А як люблять хлопчики й дівчатка пісні про маму! І це тому, що музичний твір, якщо він гарний, допомагає передати їх любов до найріднішої людини.
    Переконана, що музичне виховання треба починати з раннього віку. Шкода, що композитори та поети мало пишуть для наймолодших.
    Як музичний керівник прагну робити все можливе для всебічного розвитку дітвори: цікавлюсь новинками музичної літератури, проблемами естетичного виховання і, з огляду на вимоги сьогодення, шукаю шляхи вдосконалення формування гармонійно розвиненої особистості.
    У музичному вихованні багато значить народна пісня, з неї ми дізнаємося про думки й сподівання, історію свого або іншого народу. Прищепити любов до своїх народних пісень означає викликати інтерес і до творчості інших народів. Хочу висловити й таку думку: у концертах, по радію, на телебаченні дуже часто звучать малохудожні твори. Надмірна увага до естрадно-розважальної музики низького рівня, на мою думку, завдає великої шкоди, особливо дітям, які прагнуть наслідувати дорослих, і ще неспроможні відокремити добре від поганого. Вважаю своїм обов’язком перешкоджати згубному впливу низькопробного розважального мистецтва, ознайомлюючи дітей з прекрасними народними творами, класикою, доступною дошкільнятам. Відповідно проводжу роботу і з батьками.
    І ще. Дехто некоректно використовує модні ритми та рухи, зовсім неприродні й чужі дитячій психологи. Звичайно, це не означає, що все нове й сучасне потрібно відхиляти. Мистецтво повсякчас збагачується новими музичними творами, ритмами, рухами! Відкриває все ширші горизонти у світ прекрасного. Але залучати дітей до сучасної музики та ритму слід особливо обережно, бути для цього підготовленим: мати високу культуру, художній смак, неабиякі хист і вміння.


    Часто доводиться чути від батьків: " А чи є у моєї дитини слух?", "У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?".
    Навчання музиці важливо для кожної дитини, але намагатися "виростити" професійного музиканта з кожної дитини неможливо і не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише в процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей. Заняття музикою необхідні кожній дитині, вони допомагають її загальному розвитку, допомагають розвинути відчуття прекрасного. Навчання музиці покращують характер дітей і благотворно впливають на їх психологічний стан.
    Кожна дитина - це яскрава індивідуальність, це унікальний мир, єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів - це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина - це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираз власного "Я", на прояву волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особу, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини особливий підхід.
    Прийнято вважати, що навчання дітей музиці слідує починати з 5-6 років. Але існує і інша думка: музичне виховання слід починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати вчитися на якому б то ні було інструменті, той, хто навчається - будь то дитина або дорослий - повинен вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі і чути своїм слухом. Весь секрет таланту і генія полягає в тому, що в його мозку вже живе повним життям музика раніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт "відразу" заграв на фортепіано і на скрипці. Батькам, охочим виховати всесторонньо розвинуту дитину у тому числі і в музичному плані, необхідно починати його виховання ще з внутрішньоутробного періоду. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну), відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що займаються в період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних сферах мистецтва. Бажано співати мамам своїй дитині колисанки перед сном, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини музичний слух назавжди.
    Все вищесказане - лише підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше буде навчатися музиці надалі.

  2. 3 пользователей поблагодарили Наташа5374 за это полезное сообщение:

    Janett (27.11.2020), na4a (16.06.2020), Юляся (12.01.2022)

  3. #92
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию

    17. Методика Карла Орфа «Музика для дітей».
    Музика допомагає малюкові почути, відчути різноманітність навколишнього світу, дякуючи мелодії малюк вчиться пізнавати себе та найближче оточення. Тому важливоо як можна раніше дати можливість дитині зіткнутися з музикою.
    Серед методик музичного розвитку дітей раннього віку система німецького композитора Карла Орфа (1895-1982) займає важливе місце. Суть методики «Музика для дітей» полягає в розкритті музичних талантів у дітей через імпровізацію в музиці та руху.
    Основна ідея Карла Орфа – самостійний пошук дітьми музиканта в собі через навчання грі на простих музичних інструментах, таких як маракаси, дзвіночки, трикутники, металафон, ксилофон та інші. Композитор ввів термін «елементарне музиціювання», тобто процес, який складається з декількох елементів: спів, імпровізація, рух та гра на музичних інструментах. Карл Орф розробив дитячі пісеньки, п’єси та вправи, які можна легко міняти та придумувати нові разом з дітьми.
    Методика «Музика для дітей» Карла Орфа викликає великий інтерес завдяки безперечним перевагам:
    v для організації музичних занять не потрібно спеціальної музичної освіти;
    v система легко поєднується з іншими методиками раннього розвитку дитини за рахунок своїй універсальності та економічності, крім того висока адаптація к різноманітним національним умовам дозволяє використовувати найкращі зразки народної культури;
    v методика Карла Орфа враховує індивідуальні особливості дитини та позволяє ефективно взаємодіяти дітям з різними навиками, здібностями та потребами;
    v методика закладає великий потенціал для розвитку дітей раннього віку та подальшої творчої діяльності.
    На музичних заняттях по методиці Карла Орфа створюється атмосфера ігрового спілкування, де кожен малюк нарівні з доростим має змогу проявити свою індивідуальність. Елементи системи музичного виховання спрямовані на розвиток творчих здібностей та навиків малюка, вони гармонійно вплітаються в структуру занять.
    v Речові вправи. Розвивають у дитини почуття ритму, сприяють формуванню правильної артикуляції, показують різноманітність динамічних відтінків та темпів.
    v Поетичне музицювання. Цей елемент допомагає дітям відчути гармонійне звучання поезії та музики. Діти легко запам’ятовують вірші.
    v Музично-рухові вправи. Активні вправи готовлять дітей до спонтанних рухових виражень, вчать їх зображати настрій та звуки за допомогою елементарних рухів – хлопки, щелчки, притопи.
    v Гра з інструментами. Цей вид діяльності удосконалює раніш придбані малюком навики володіння темпом, ритмом, динамікою. Діти вчаться взаємодіяти між собою та легко розвивають почуття ансамблю.
    v Елементарний музичний театр. Цей елемент являє собою інтегровану ігрову форму діяльності, яка передбачає одночасний вплив музики, руху, танцю, мови та художнього образу в зображувальній грі.
    Популярність методики музичного виховання Карла Орфа росте. Система раннього музичного розвитку дитини має велике значення, воно дає передумови для подальшого творчого розвитку особистості та самопізнання.

  4. 2 пользователей поблагодарили Наташа5374 за это полезное сообщение:

    Janett (27.11.2020), na4a (16.06.2020)

  5. #93
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию

    16. Кольорова музика.
    Людей мистецтва завжди турбувала проблема синтезу музики і кольору. Є таке поняття, як синопсія – це асоціація між зоровими і слуховими враженнями. Зв’язок між звуком і кольором був відомий ще стародавнім народом Китаю, Індії. При співставленні мажору і мінору звичайно виникає відчуття світлотіні: мажор – «світлий лад», мінор – «темний лад».
    Існує ще таке поняття – як кольоровий слух. Це загальна назва зорово-слухових асоціацій. Посередньою ланкою у винекненні кольорово-музичних асоціацій є емоційно-смислова оцінка темберів і тональностей. При цьому окремі тони і тональності музичних творів асоціюються з певними кольорами. Кольоровий слух залежить від індивідуально-психологічних особливостей музичного сприймання та музичного виховання.
    Музика – це передусім мова відчуттів. Знайомлячи дитину з творами яскравого емоційного забарвлення, її спонукають до співпереживання, роздуму про почуте, але діти завжди чекають розповіді про зміст музики. Тому слід використовувати кольорові наочні посібники.
    Такі посібники створюють у малюків необхідні зорові уявлення для кращого засвоєння навчального матеріалу.
    Наочність не лише полегшує пізнавальну діяльність вихованців, а й організовує їх сприйняття, активізує процесс запам’товування.
    Кольоровіатрибути використовуються в різних видах музичної діяльності.
    Необхідно порівнювати звуки в музиці з кольорами, а мелодію – з лініями в малюнках.
    Кольори допомагають і під час вивчення музичної грамоти:

    Синій – До, Ре – зелений,
    Мі – салатовий, не темний.
    Фа – це сонця жовтий зайчик.
    Соль – оранжевий, гарячий,
    Ля – такий, як мак, червоний,
    Сі – рожевим цвітом повний,
    У музичній гамі звуки
    Як барвисті мильні кульки.

    Використання кольорів у музичному вихованні стимулює творчий потенціал особистості. Музично-кольорову творчість дитини слід розуміти не як мету, а як засіб всебічного розвитку. Це дасть позитивні наслідки, які мають важливе значення для індивідуального розвитку дітей.

  6. 2 пользователей поблагодарили Наташа5374 за это полезное сообщение:

    Janett (27.11.2020), леся r (02.11.2021)

  7. #94
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию

    15. Навчання музиці.

    Часто доводиться чути від батьків: " А чи є у моєї дитини слух?", "У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?".
    Навчання музиці важливо для кожної дитини, але намагатися "виростити" професійного музиканта з кожної дитини неможливо і не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише в процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей. Заняття музикою необхідні кожній дитині, вони допомагають її загальному розвитку, допомагають розвинути відчуття прекрасного. Навчання музиці покращують характер дітей і благотворно впливають на їх психологічний стан.
    Кожна дитина - це яскрава індивідуальність, це унікальний мир, єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів - це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина - це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираз власного "Я", на прояву волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особу, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини особливий підхід.
    Прийнято вважати, що навчання дітей музиці слідує починати з 5-6 років. Але існує і інша думка: музичне виховання слід починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати вчитися на якому б то ні було інструменті, той, хто навчається - будь то дитина або дорослий - повинен вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі і чути своїм слухом. Весь секрет таланту і генія полягає в тому, що в його мозку вже живе повним життям музика раніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт "відразу" заграв на фортепіано і на скрипці. Батькам, охочим виховати всесторонньо розвинуту дитину у тому числі і в музичному плані, необхідно починати його виховання ще з внутрішньоутробного періоду. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну), відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що займаються в період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних сферах мистецтва. Бажано співати мамам своїй дитині колисанки перед сном, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини музичний слух назавжди.
    Все вищесказане - лише підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше буде навчатися музиці надалі.

  8. 2 пользователей поблагодарили Наташа5374 за это полезное сообщение:

    Janett (27.11.2020), Оlga@ (24.06.2020)

  9. #95
    Пользователь
    Регистрация
    15.09.2016
    Адрес
    Днепропетровск
    Сообщений
    96
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,607
    Поблагодарили Поблагодарили 
    230
    Поблагодарил в

    62 сообщениях

    По умолчанию

    НАТАШЕНЬКА, СПАСИБО ВАМ ОГРОМНОЕ ЗА ТАКОЕ ОГРОМНОЕ КОЛИЧЕСТВО КОНСУЛЬТАЦИЙ. СПАСИБО. БОЛЬШАЯ ПОМОЩЬ В РАБОТЕ.

  10. #96
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию

    Продовження консультацій.
    Основні критерії добору музичних творів для роботи з
    дошкільнятами

    v Переважно веселий характер (мажорна тональність твору, хоча для створення відповідного настрою можна використовувати і спокійні, елегійні мелодії).
    v Не дуже швидкий темп.
    v Мелодійність.
    v Яскраві інструментальні тембри.
    v Високий професіоналізм і академічність виконання.

    Добираючи музичний матеріал як фон для занять з малюком, варто використовувати лише інструментальну музику. Це пояснюється тим, що, по-перше, в ній відсутня додаткова словесна інформація, а по-друге, за результатами досліджень (В. А. Рилькова), вокальна музика (якщо навіть звучить іноземною мовою) викликає у дітей надто радісну, бурхливу реакцію. Згідно з тим же дослідженням, діти 4-7 років віддають перевагу веселій (мажорній) рухливій музиці, де домінують струнні або дерев'яні духові інструменти, а також виконані на фортепіано і з яскравою ритмічною основою; найбільш "улюбленими" жанровими напрямами виявилися барокова й естрадно-симфонічна музика.
    Кожне покоління малюків незалежно від нашого та їхнього бажання прилучається до музичної культури свого часу і родини. Слухаючи постійно диско-, поп-, техно-музику, дитина сприймає її як належну культуру, що її оточує. Так формуються смаки й уподобання. Тому в роботі з дошкільнятами слід зважено добирати композиції як з класичної, так і з естрадної ретро- та сучасної музики, прагнучи збалансувати музичні впливи на дітей.
    Індивідуальні особливості дії музики на дитину залежать від роботи слухового аналізатора. У малят він дуже тендітний і не допускає перенапруження, тому динаміка відтворення також має велике значення. При активному сприйнятті музики у приміщенні 30-40 кв. м. гучність не повинна перевищувати 80 дБА (акустичних децибел), при пасивному слуханні — ще менше: близько 60 дБА.
    Щоб з'ясувати музичні вподобання, дітям пропонують дві музичні програми (у два етапи з інтервалом у кілька днів), кожна з яких містить чотири різножанрових музичних твори (музика з мультиплікаційних фільмів, естрадно-симфонічна, джазова, класична), що відрізняються за темпом (швидкий, помірний, повільний), характером (веселий — мажор, сумний — мінор), тембром (електронні інструменти, фортепіано, група духових, група струнних інструментів та ін.) та фактурою (мелодія з акомпанементом, акордний склад, поліфонічний склад, де голоси звучать рівноправно). Всі музичні твори звучать не більше 1,5 хв, і кожний фрагмент містить у собі завершену музичну думку. Учасники експерименту мають визначити, який фрагмент (або фрагменти) їм сподобався, а який — ні. Для цього дітям роздають сигнальні парні картки (зображення на картках залежить від віку дітей: сонечко і хмаринка, піктограма усміхненого та сумного обличь, кольорові квадрати яскраво-рожевого і темно-сірого кольорів). Одна з сигнальних карток означає «Музика мені подобається», друга - "Музика мені не подобається".
    Діти прослуховують фрагменти у вільній обстановці, вони можуть вставати зі своїх місць, ходити, при бажанні рухатися під музику й танцювати. їм пояснюють, що тримати піднятою треба лише якусь одну картку. Дошкільнята піднімають сигнальну картку під час прослуховування фрагмента (можуть змінювати свою думку у процесі його слухання) і також, на прохання дорослого, після закінчення звучання кожного уривка. Результати обробляються не лише за буквальними відповідями дітей, а, передусім, за їхніми емоційними реакціями.

    Тож успіхів вам у пізнанні своїх дітей!

  11. 4 пользователей поблагодарили Наташа5374 за это полезное сообщение:

    Janett (27.11.2020), Triol (22.03.2021), Ирма 77 (26.06.2020), Оlga@ (24.06.2020)

  12. #97
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию

    Дякую за відгук. Цей матеріал я готую для папки Консультації для батьків і вихователів на новий навчальний рік.
    Сім'я є найважливішим середовищем формування та розвитку особистості: тут дитина народжується, зростає, пізнає світ, соціалізується. Саме в родині розвиваються її почуття, закладаються моральні цінності, формується фізичне та психічне здоров'я.
    Мистецтво, художня культура в її найкращих зразках допомагають встановити надійні емоційні контакти між поколіннями. Спільні захоплення батьків і дітей можуть мати характер ігрової, пізнавальної чи трудової діяльності. Ефективним засобом покращення взаєморозуміння та взаємопідтримки, спрямованим на створення сприятливих умов для виховання дошкільнят, виступають спільні заходи дошкільного закладу та родин вихованців, що мають на меті зміцнити сім'ю, урізноманітнити її життя, зменшити дефіцит соціальних зв'язків та спілкування дорослих з дітьми в сім'ї та поза нею.
    Прикро констатувати той факт, що сьогодні батьки приділяють вихованню дітей недостатню увагу, а роль домашнього вихователя здебільшого виконує телевізор. Мультфільми, фільми й різноманітні шоу, які переглядає малеча вдома, часто-густо не несуть виховної ідеї, ба навіть завдають шкоди розумовому та психічному розвитку дитини. І навіть найдорожчі іграшки та речі не навчать її ввічливості, чуйності, працьовитості, не прищеплять здатність розуміти й цінувати прекрасне. Також втрачена можливість постійного спілкування дитини зі старшими членами родини, особливо з дідом та бабусею, які здебільшого живуть окремо й не можуть виховувати онуків, розповідати їм казки, співати народних пісень. Та й з материнських вуст сучасні діти лише зрідка чують народну потішку чи колискову.
    Молоді батьки недооцінюють величезне виховне та пізнавальне значення музичного мистецтва. Однак наші педагоги не втомлюються пояснювати їм важливість використання музики у вихованні дитини. Музика також є ефективним засобом стимулювання соціального розвитку. Так, група дітей може спільно занурюватись у музику – пісні, танці – й чудово проводити разом час, не чекаючи, коли буде змога скористатися дефіцитним обладнанням. Дошкільнята співатимуть діалогічні пісні й при цьому вправлятимуться в черговості, очікуючи звертання до себе. Часом діти соромляться говорити на групових заняттях, однак охочіше приєднуються до інших у пісні чи таночку. В багатьох випадках вони супроводжують свій спів активними жестами. Такі групові пісні, коли всі діти співають разом, сприяють залученню тих, хто в залишився осторонь.
    Практика нашої роботи з дошкільниками засвідчує те, що заняття музикою стимулюють розвиток їхнього мовлення. Будь-яке мовлення є ритмічним, мелодійним, і малята залюбки «граються» зі словами. Вихователі використовують природні ігри, щоб привернути увагу дітей до звучання мови. Скажімо, допомагають їм вивчити імена однолітків, відбиваючи в долоні ритм, під який по-
    вторюються ці імена і який водночас становить основу танцю. Музика сприяє також збагаченню мовлення, запам'ятовуванню, оскільки дитина може
    запам'ятати фрази з пісні, складніші за природні, і згодом ужити їх у розмові. Є чимало пісень з описом та переліком різних речей, які ознайомлюють дітей з новими словами, а отже, збагачують їхній словник. Взірцем прояву творчості є складання дитиною власних пісень, коли вона використовує відомі або вигадані мелодії, щоб розповісти свої історії чи висловити особисті почуття. Взаємозв'язок між усіма аспектами впливу музики на дітей відбувається у різних видах і формах музичної діяльності.
    Емоційний відгук і розвинутий музичний слух дають змогу відгукнутися на добрі почуття і вчинки, активізують розумову діяльність і, постійно вдосконалюючи рухи, розвивають фізично. На думку дослідників, саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина в перші роки життя сприймає мову людей, які її оточують. Схоплюючи в ній ритмічні елементи, малюк із загальної мішанини звуків виокремлює слова й за кілька місяців накопичує в пам'яті тисячі слів (як ритмічні та інтонаційно організовані звукові фрагменти).
    Дошкільні роки – це час найбільшого нагромадження музичних вражень, інтенсивного розвитку музичного сприйняття. Дитина ознайомлюється зі світом музики, охоче долучається до музичної діяльності, їй цікаві заняття, пов'язані з музикою (співи, танці, ігри). Успіх музичного виховання, здійснюваного в дошкільному закладі, чимало залежить від того, як організоване виховання в родині. Саме в сім'ї, у її традиціях криються джерела музичного обдарування дитини – вони ще не прокинулись, але чекають відчутного і своєчасного дотику до них. Саме в сім'ї завершується процес закріплення набутого дитиною в дошкільному закладі. Це означає, що за формування дитячого художнього смаку, музичних навичок, як і за формування особистості дитини, відповідальні вихователь, музичний керівник та особливо батьки.
    Нікого не потрібно переконувати у важливості музичного розвитку дошкільника. Саме музика знаходить дорогу до душі дитини, спонукає її до самовираження, знайомить з навколишнім світом. Музика збагачує почуття та уявлення дитини. Музична діяльність (співи, музичні рухи, слухання тощо) – це не лише засіб забезпечення виконання естетичних та освітніх завдань з музичного виховання, а й важливий засіб укріплення психічного та фізичного здоров'я, розвитку та мовленнєвих здібностей дитини. Музика допомагає дошкільникові глибше сприймати навколишнє життя, виховує любов до своїх рідних, друзів, Батьківщини, збагачує і емоційно забарвлює її мову, сприяє розвиткові її музичних здібностей.
    Прилучення до музики у нас в садочку розпочинається з раннього віку та поступово вводить дитину в світ музичної культури. Музична практика дитини виявляється через сприймання музики, виконавство та музично-освітню діяльність. У процесі музичного виховання діти ознайомлюються з різноманітними музичними творами, набувають певних знань, умінь та навичок зі слухання музики, співу, музично-ритмічних рухів. У дітей виховується любов до музики, формуються музичні здібності, оцінне ставлення до музичних творів. Тож, діти, які йдуть до школи вже вміють слухати музику, визначати емоції і почуття, що їх вона передає; мають елементарні уявлення про інструментальні та вокальні твори, їх виконання; впізнають окремі твори з класичної і народної спадщини (вітчизняної та світової); проявляють інтерес до різних видів музики, можуть назвати прізвища окремих композиторів; розрізнюють та обґрунтовують своєрідність музичних жанрів (пісні, танцю, маршу), можуть їх порівняти. Діти навчаються втілювати у співах, рухах, музикуванні характер музики. Вони вже вміють співвіднести власне виконання з виконанням інших дітей, творчо сприймають музичний образ, можуть дати творові цілісну характеристику,
    розрізнюють властивості звуку, засоби виразності (темп, висоту, динаміку); рухатися у такт музики, використовують виразні рухи, міміку, жести, пози, які
    відповідають мелодії. Діти старшої групи володіють навичками гри на дитячих музичних інструментах, уміють обирати музичний інструмент для певного ігрового сюжету; виражають рухами емоційний стан, зміст танцю, володіють елементарною танцювальною технікою. Також мають досвід музичної імітації, вміють пісенно-пластично оформити гру; роблять спроби творити музику, дістають задоволення від самовираження в діях під музику.
    Музично обдаровані діти швидко випереджують менш обдарованих у розвитку тих чи інших музичних здібностей, проте у багаторічній практиці помічено, що в успішному оволодінні музикою наполегливість відіграє не меншу роль, ніж здібності. Незалежно від природних даних, на музичних заняттях розвивається музичність у всіх дітей, які відвідують садочок. Кожній дитині приділяється належна увага, враховуються її індивідуальні особливості характеру, можливості та бажання. Для того, щоб заохотити до музичної діяльності всіх дітей, добираються різні завдання, прийоми, ролі у святах та розвагах.
    В музичний репертуар включаються класична музика різних епох та стилів, фольклор, сучасна музика. На музичних заняттях створюються умови, за яких кожна дитина охоче долучатиметься до всіх видів музичної діяльності, братиме в них активну участь, намагатиметься імпровізувати , виявляти творчість.
    Музичні заняття у дошкільному закладі завжди були і залишаються найулюбленішими для малюків. На них дошкільники танцюють, співають, граються, вчаться слухати і розуміти музику, грають на дитячих музичних інструментах, відчувають себе маленькими артистами. За невеликий проміжок часу (15 – 30 хвилин, відповідно до віку дітей) діти змінюють декілька видів музичної діяльності: слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах, танцювальна та пісенна творчість.
    Прилучайте малюка до музики, використовуючи її загально- розвивальні можливості. Це може зробити і людина без музичної освіти.
    Найперша порада батькам: співайте! Якщо ви соромитеся свого співу, робіть це, коли ви наодинці з малюком (діти – поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого його народження. Що співати? Краще – дитячі пісеньки, традиційний репертуар яких дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть касету або компакт-диск і слухайте їх доти, поки не запам'ятаєте слова. Як співати? Виберіть пісню, яка вам найбільше до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній з словами і без слів. Не забувайте, що слова – лише доповнення до музики.
    Ксилофон. Купіть правильно настроєний ксилофон. Чому саме ксилофон? Тому що це єдиний інструмент, водночас і мелодійний, і ударний, який не розладнується з часом. Грайте на ньому музичну фразу за фразою, але не співайте. Потім зіграйте першу фразу й проспівайте її, називаючи відповідні ноти, наприклад «до», «ре», «мі», «до» або в іншій послідовності. Якщо відчуваєте, що фальшуєте, то не треба співати, краще говоріть. Грайте не окремі звуки, які, по суті, еквівалентні окремим літерам, а короткі музичні фрази, що є своєрідними музичними словами. Можна програти малюкові гаму, послідовно вдаряючи по клавішах в нижньому ряді; акорд – послідовність через одну клавішу нижнього ряду; хроматичну гамму, озвучуючи по черзі всі клавіші нижнього та верхнього рядів та інші варіанти послідовностей. Головне, щоб це був не окремий звук, а їх певне сполучення, послідовність.
    Записи. Давайте дітям можливість слухати музику. Добре було б придбати для цього аудіо пристрій. Записуйте різну музику, привчаючи вуха малюків до різних жанрів класичної музики різних періодів, джазу, популярних естрадних
    пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і
    сучасних електронних музичних інструментів. Використовуйте різні види

    сприймання музики на слух. Розрізняють три виді музичного сприймання: пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята іншим; частково активне – малюк слухає і водночас думає про щось своє: музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану, натхнення; і, нарешті, активне, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають неправильно. Зрозуміло, саме останній вид сприймання музики слід розвивати, оскільки ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу, власних відчуттів.
    Дитина починає співати. Не хвилюйтеся, якщо цей момент буде дещо відстрочений. Малюк має багато разів почути ту саму пісеньку (якщо можливо, у вокальному та інструментальному варіантах), перш ніж сам її заспіває. Важливо, щоб у його пам'яті відклалося правильне звучання, інакше він не відчує відмінності між правильним варіантом та своїм власним невпевненим, з багатьма помилками виконанням. Не примушуйте дитину співати. І водночас підтримайте її, коли вона сама почне співати, заохочуйте її.
    Імпровізація. Звичку до імпровізаціі доцільно виробляти змалечку. Не обмежуйтеся виконанням пісень, придумуйте музичні фрази, музичні інтонації самі. Не треба бути композитором, щоб скласти якийсь простий мотив. Спробуйте проспівати те, що ви мали сказати дитині. Вона буде у захваті; крім того, ви подасте чудовий приклад. Похваліть дитину, яка відповість вам так само. Самі складайте й римуйте слова, добирайте до них різноманітні виразні музичні інтонації. Через якийсь час дитина вибере те, що їй захочеться повторити за вами.
    Голосові вправи. Зобразіть звук сирени, тобто на одному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапазону, потім підніміться до верхньої. Запропонуйте дитині керувати вами: коли вона піднімає руку, ви підвищуєте висоту звука, а коли опускає – знижуєте. Гра дуже подобається малятам. Потім поміняйтеся ролями: малюк зображає сирену, а ви керуєте ним. Імітуйте сирену пожежників, заводський гудок, сирену поліцейської машини тощо. Зрештою, звук сирени можна придумати самостійно.
    Домашній театр. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга – грубим і низьким, Лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні тощо.
    Не розбуди ляльку. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюку, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дитину все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.
    Голоси різного тембру. Поговоріть з дитиною на цю тему. Коли звучить по радіо пісня, запитайте, що вона думає про голос співака, чи подобається, чи схожий цей голос на ваш, у чому відмінність тощо. Порівнюйте голоси різних співаків. Хай дитина знає про різні тембри голосу й відчуває їх. Коментуйте відповіді малюка і відзначайте правильні. Важливо, щоб дитина знала: їй щось вдається і ви це помічаєте.


    Терпіння і удачі Вам у музичних заняттях зі своїми дітьми!

  13. Следующий пользователь сказал cпасибо Наташа5374 за это полезное сообщение:

    Janett (27.11.2020)

  14. #98
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию

    Проблема естетичного виховання молодшого покоління – одна з найважливіших у період становлення молодої української держави. Саме від того, які художні смаки і потреби сформуються у дитини в перші роки її життя, як розвинуться естетичні судження й ОЦІНКИ, великою мірою залежить її подальший розвиток, можливості удосконалення особистості.
    Першою ланкою в загальній системі естетичного виховання є дитячий садок. Саме тут починаються перші кроки дитини в Країну прекрасного - у світ музики, художнього слова, куди веде його досвідчений музичний керівник, вихователь, розкриваючи багатство звуків і барв, красу образного слова впливаючи на розум і почуття маленької людини.
    Але є багато і таких дітей, які не охоплені дошкільною освітою. Тому проблема естетичного виховання покладається на сім'ю. І тут на допомогу мають прийти засоби масової інформації — радіо, кіно, телебачення.
    Ми вперше ознайомилися з радіо ще зовсім маленькими. Нас приваблював цей дивний предмет, з якого лунала музика, було чути різні голоси. А коли нам виповнювалось три - чотири роки, ми ставали повноправними радіослухачами — адже спеціально дня нас існували радіопередачі, заміняючи зайнятих тата, маму, бабусю чи дідуся, які не завжди мали вільну годину, щоб прочитати книжечку, розповісти казку чи проспівати пісеньку.
    Що менша дитина, те більше значення має форма, у якій ведеться розповідь. Якщо просто сказати: треба бути охайним, ввічливим, поважати старших, — вона не запам'ятає цю настанову. А якщо дитина прослухає по радіо цікаву дитячу оперу Б.Олексієнка «Марійка-Розгубійка», у якій би брали участь разом з ведучим — професійним актором, маленькі виконавці, результат був би зовсім інший.
    Серед музичних радіопередач для дошкільників хотілося, щоб було чимало таких, які за допомогою музичних звуків розповідали про навколишню природу, навчали слухати і розуміти нескладні музичні твори. Досить красномовним може бути сам перелік назв таких радіопередач: «Розкажи мені, музико» і «Музичні сходинки», «Веселі нотки», «Я малюю пісеньку» «Радіо-няня», «Театр біля мікрофона» тощо.
    Але музика має звучати не лише у спеціальних радіопередачах - вона є обов'язковим співучасником літературних дитячих передач. Не можливо уявити казку дідуся Панаса без супроводу бандурки, розповідь бабусі Орини - без супроводу баяна. Музика допомагає краще зрозуміти тест казки, більше усвідомити думку твору.
    Радіо має ознайомлювати малят з кращими зразками української та світової літератури. Бажано, щоб діти мали змогу почути вірш та казки, цікаві оповідання відомих письменників, які присвятили свою творчість дітям.
    Тому привчайте дітей слухати радіо або слухати казки у запису.

  15. Следующий пользователь сказал cпасибо Наташа5374 за это полезное сообщение:

    Janett (27.11.2020)

  16. #99
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию

    Сучасні наукові дослідження свідчать про те, що розвиток музичних здібностей, формування основ музичної культури - тобто музичне виховання потрібно починати в дошкільному віці. Відсутність повноцінних музичних вражень у дитинстві з працею восполнимо згодом. Щоб полюбити музику, дитина повинна мати досвід сприйняття музичних творів різних епох і стилів, звикнути до її інтонаціям, співпереживати настрою.
    Музичне розвиток надає нічим не замінне вплив на загальний розвиток: формується емоційна сфера, удосконалюється мислення, виховується чуйність до краси в мистецтві і житті. «Тільки розвиваючи емоції, інтереси, смаки дитини, можна долучити його до музичної культури, закласти її основи. Дошкільний вік надзвичайно важливий для подальшого оволодіння музичною культурою. Якщо в процесі музичної діяльності буде сформовано музично-естетичну свідомість, це не пройде безслідно для подальшого розвитку людини, його загального духовного становлення.
    Музика володіє можливостями дії не тільки на дорослих, але й на дітей молодшого віку. Більш того, і це доведено, навіть внутрішньоутробний період надзвичайно важливий для подальшого розвитку людини: музика, яку слухає майбутня мати, робить позитивний вплив на самопочуття дитини, що розвивається (можливо, і формує його смаки і переваги). Зі сказаного можна зробити висновок про те, скільки важливо створювати умови для формування основ музичної культури дітей дошкільного віку.
    Основними задачами музичного виховання можна вважати:
    1. Розвивати музичні і творчі здібності (з урахуванням можливостей кожного) за допомогою різних видів музичної діяльності;
    2. Формувати початок музичної культури, сприяти формуванню загальної духовної культури.
    Успішне рішення перерахованих задач залежить від змісту музичного виховання, перш за все - від репертуару, що використовується, методів і прийомів навчання, форм організації музичної діяльності та ін. В дитині важливо розвивати все краще, що закладено в ньому від природи; враховуючи схильності до певних видів музичної діяльності, на основі різних природних завдатків формувати спеціальні музичні здібності, сприяти загальному розвитку.
    Музичні здібності дітей виявляються у кожного по-різному. У деяких вже на першому році життя всі три основні здібності - відчуття ладу, музично-слухові уявлення і відчуття ритму - виражаються достатньо яскраво, швидко і легко розвиваються, це свідчить про музичність; у інших пізніше, важче. Найбільш складно розвиваються музично - слухові уявлення - здатність відтворювати мелодію голосу, точно інтонуючи або підбирати її по слуху на музичному інструменті. У більшості дітей ця здатність виявляється лише в 5 років. Але відсутність раннього прояву здібностей не є показником слабкості або тим більше відсутність здібностей. Велике значення має те оточення, в якому росте дитина (особливо в перші роки життя). Ранні прояви музичних здібностей спостерігаються, як правило, саме у дітей, які одержують достатньо збагачених музичних вражень.
    Основною формою музичної діяльності в дитячому садку є заняття, які передбачають не тільки слухання музичних творів доступних для сприйняття малюками, навчання їх співу, рухам в музичних іграх і танцях але і навчанню їх грі на дитячих музичних інструментах. Інтерес до оркестру дитячих музичних інструментів, як засобу музичного виховання був великим. Видатні музиканти просвітителі Б.Асафьев, Б.Яворській, австрієць До. Орф підкреслювали значення активних форм музичної діяльності дитячого оркестру, як основи елементарної музичної практики і розвитку дітей. Велике значення оркестру дитячих інструментів надавали і творці діючої у нас системи музичного виховання дітей дошкільного віку.

  17. Следующий пользователь сказал cпасибо Наташа5374 за это полезное сообщение:

    Janett (27.11.2020)

  18. #100
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию фольклор

    Народну пісню не можна нічим замінити, особливо на початковому етапі виховання. Родинна та народна пісня повинна бути в вихованні дітей до їх підліткового, й навіть, юнацького віку. Лише у цьому разі дитина виростає здоровою морально. Фольклор є ефективним засобом виховання національної свідомості, мислення, моральності, патриотизму, естетичної самосвідомості. На хвилі відродження інтересу до фольклору серед різних верств населення не залишаються без належної уваги й дошкільні установи, які покликані виховувати підростаюче покоління. Опанування рідною мовою має відбуватися разом з навчанням рідної музичної мови.
    Особливостями дитячої психіки визначається вибір поетичних образів, весь склад дитячого фольклору. Поетичні твори, які багато століть передавалися від покоління до покоління, поступово набули форми, які найповніше відповідають законам дитячої естетики.
    Цікаво зазначити, що чимало пісень має чітко виражену виховну спрямованість. колискові пісні, пестушки, потішки, примовки, пісеньки-ігри готують дитину до життя. Традиції українського народу, його історичне минуле, елементи селянської праці – все це є у фольклорних дитячих піснях. Багато забав, ігор – це жартівливе наслідування трудового процесу дорослих («А ми просо сіяли», «Як діждали літа», «Огірочки» тощо). З іншого боку - лічилки, скоромовки, дражнили – це пісеньки та віршики, які не мають логічного сенсу, але завдяки римі використовуються у невмілих дитячих іграх.
    Фольклор є цінним дидактичним матеріалом в естетичному вихованні підростаючого покоління. Яскраві образи добра і зла в пінях та казках доступні і зрозумілі дітям. Причому казки й народні пісні діти не просто слухають, а й самі включаються в казкову гру. Вони – учасники й постановники музично-ігрових та вокально-пластичних композицій, лялькових спектаклів.
    Дитина молодшого віку живе більшою мірою почуттями, ніж розумом: явища та предмети, з якими вона зтикається, сприймаються нею, передусім, емоційно. Це є потужним стимулом у розвитку естетичних почуттів дитини. Відома особлива вразливість дітей, їх готовність до казкового сприйняття світу. У цьому плані фольклор виступає як синкретичне мистецтво, в якому яскраво виражений ігровий початок, може бути базисним грунтом для розвитку особистості – морального, естетичного, інтелектуального й фізичного.
    Фольклор допомагає розвитку творчій особистості індивідуума, реалізації механізмів, закладених природних задатків в кожного. Це найдоступніший шлях до освоєння через народну пісню та гру довкілля, оволодіння поетичним словом, це форма самопізнання та самовираження одночасно.
    Емоційне сприйняття народного мистецтва формує в дитині спроможність до співпереживання. Ця здатність втрачена сучасною людиною. Люди поступово відучилися співпереживати, співчувати, тобто відучилися вставати на позицію іншої людини.
    Ці якості особистості, які потребують реабілітації найвищою мірою, потрібно розвивати з раннього дитинства.
    Відомо, що українці – музично обдарована нація. Від самого народження ми накопичуємо творчий музичний досвід. Відтак уперше самостійно творити мелодію, володіти ритмом, поєднувати його зі словом, мелодією, рухом українська малеча має змогу у традиційних забавлянках – невеличких за обсягом музично-поетичних, ритмізованих творах.
    Діти, яких забавляють, у період свого найпотужнішого розумового, психічного і фізичного розвитку отримують надзвичайно важливий творчий вишкіл. Адже забавлянки збагачені джерелом словесної, музичної та драматичної творчості, тож мають здатність формувати потужний творчий потенціал, зокрема й музичні здібності. Відтак у процесі дитячого виховання забавлянкам треба приділяти якомога більше уваги.
    За допомогою забавлянок дітей можна розважати, збуджувати їхній інтерес до творчості, розвивати у них емоційність, спостережливість тощо. Окрім того, забавлянки мають іпрактично-побутове значення – заспокоюють дитину або ж навпаки активізують її, викликають бадьорий настрій, почуття радості, любові, фізичного та душевного комфорту.
    Тематика традиційних дитячих забавлянок є досить різноманітною, а їхні форма та зміст максимально простими для сприймання та виконання. Тому діти швидко засвоюють забавлянки і невдовзі здатні відтворювати їх самостійно.
    Текст забавлянок має віршовану форму, що дає змогу зацікавити дітей, сприяти розвиткові їхньої уяви та мислення. Зазвичай забавлянки ритмічно промовляють, не використовуючи сталої мелодичної структури. Утім, їх можна виконувати на прості мелодії як пісеньки, поєднуючи з мімікою, жестами та елементами гри. Це спонукає до імпровізації та сприяє створеню до одного віршованого тексту забавлянки багатьох мелодійних варіантів.
    Традиційні українські забавлянки можна згрупувати за віковою спрямованістю:
    v для немовлят;
    v для дітей, які почали сидіти або ходити;
    v для дітей віком від 3 до 5 років.
    Забавлянки, як і народне мистецтво в цілому, одночасно перебувають на долішньому рівні ужитковості й вершинах культури, слугують людині й тішать її. Розвивати музичні здібності дітей за допомогою забавлянок можна у легкій грайливій формі. Тоді потреба дитячого розвитку набирає небуденних форм і серед буднів виникає свято: «Я росту, я прекрасний, я молодець».
    Отже, забавлянки здатні розвивати у дітей:
    v інтонаційний слух;
    v тембровий слух;
    v відчуття ритму;
    v музичну пам'ять.
    Усім виконавцям забавлянок треба пам’ятати, що забавлянки – це насамперед маленький театр: перед вами дуже прискіпливий глядач, який вбирає у себе кожен ваш рух, жест, слово, мелодію, ритм, міміку, тембр голосу. Цим забавлянки надзвичайно важливі не лише для малюків, а й для дітей старшого віку. Якщо спонукати старшу дитину співати забавлянки малюку, то вона вчитиметься зацікавлювати свого маленького глядача і утримувати його увагу, вправлятиметься подавати інформацію інтерактивно. Відтак творчо розвиватимуться і слухач-глядач, і виконавець.
    Тож тіште своїх дітей і співайте їм забавлянки!
    Дитинство – період розквіту в житті людини. Це час, коли дитина подібна квітці, яка тягнеться своїми пелюстками до сонечка. Діти дуже чутливо реагують на кожне слово, сказане дорослими. Тому завдання дорослих – прищепити дітям любов до прекрасного, навчити їх умінням і навичкам гри в колективі, розвинути в дітях такі якості, як доброта, почуття товариства і благородство, почуття патріотизму до Батьківщини і рідних витоків.
    Фольклор України надзвичайно важлива складова частина культури народу – це система духовного життя народу, яке тісно пов’язане з побутом, літературою, в якій відбиті моральні, етичні та естетичні погляди і цінності людей.
    Фольклор — невід’ємна складова національної культури, яка в кон*центрованій формі подає одночасно народну філософію, етику й есте*тику, створюючи неповторний національний образ світу. Ми розглядаємо фольклор як народну музично-поетичну творчість, маючи на увазі власне музично-поетичний фольклор — вокальну (пісенну), інструментальну, вокально-інструментальну й музично-танцювальну творчість народу.
    Для повноцінного розвитку дітям потрібна музика в усіх її проявах, що для них є ефективним пізнанням дійсності. Найбільш цікавим, простим і доступним музичним матеріалом для дитячого сприймання від народження до п’яти років є дитячий музичний фольклор. В етнопедагогіці взагалі велике значення для розвитку здібностей та обдарованості надається віковим особливостям дитини. Для кожного сенситивного періоду розвитку, з урахуванням різних індивідуальностей, існують певні фольклорні жанри, спрямовані на розвиток духовності дитини, засвоєння культурних цінностей, ідей, розширення знань, розвиток музично-творчих здібностей тощо.
    Саме логічно й структурно організована музика пісенно-ігрового дитячого фольклору впливає на емоційну сферу. Перевага веселих, бадьорих, ігрових музичних інтонацій повчального змісту несе велике виховне та емоційно-моральне навантаження. Емоції ж є енергетичною базою розуму. Емоційний стан загострює, робить більш яскравим сприйняття навколишнього світу та самого себе. Тому в цей період найдоцільні*шим джерелом знань про навколишній світ, а також необхідною умовою виховання національного світогляду майбутнього громадянина є ди*тячий музичний фольклор.
    Зрозуміло, що в Україні особливу цінність у навчально-виховній роботі з дітьми дошкільного віку представляє український дитячий музичний фольклор. Добрі, неймовірні, наповнені людським почуттям події, що при*таманні традиційному українському дитячому музичному фольклору, допомагають дітям фантазувати, поринати у вигаданий казковий світ, розвивають образне мислення. Варто згадати, що дитячий музич*ний фольклор як найбільш природний засіб виховання завжди був невід’ємною складовою практичної народної педагогіки. Недарма естетичні смаки, художні здібності дітей здавна формувалися на чис*ленних піснях календарних та обрядових свят, ритуалів, які давали перші уявлення про навколишній світ, навчали шанувати працю, робити добро, бути милосердними, любити природу.
    Последний раз редактировалось Наташа5374; 16.06.2020 в 19:42. Причина: помилка

  19. 2 пользователей поблагодарили Наташа5374 за это полезное сообщение:

    Janett (27.11.2020), Оlga@ (24.06.2020)

  20. #101
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию


    Оживаюча лялька - чи можливо це?

    Яка дитина не мріяла хоча б один раз, щоб його улюблені іграшки, що стали кращими друзями, ожили й заговорили? Щоб вони змогли розімкнути темницю своєї статичності, розповісти про себе, стати дійсними партнерами по іграх? І навіть ляльки-роботи не здатні цю мрію здійснити, адже їхні рухи механічні й, мабуть, ще більш далекі від бажаного "оживлення", якого сподівається дитина. Але, виявляється, чудо "живої" іграшки все-таки можливо!
    Мова в цій консультації піде про дивне створіння рук людських - ляльку-рукавичку. Про ганчіркову м'яку ляльку, яку можна "оживити" за допомогою руки й силою своїх емоційних переживань. Чи доводилося Вам коли-небудь знайомити малюка з такою іграшкою? Якщо так, то згадаєте його першу реакцію. Крихітка вже звикла до оточуючих його звичайних ляльок, що завмерли в одній позі й виражають лише одну емоцію, а то й зовсім байдужість. І тут раптом він бачить ляльку, що тягнеться до нього руками, киває головою, невимушено розкланюється й здоровається з ним начебто сама собою... Здивування, цікавість, бажання поторкати й розгадати таємницю "живої" іграшки - все виражається на обличчі крохи. За першими незабутніми враженнями треба освоювати можливості ляльки, які виявляються практично безмежними.
    У чому ж переваги такої іграшки?
    По-перше, одягаючи ляльку на руку, дитина "зливається" з нею, ототожнюється з персонажем, який буде грати. З її допомогою вона може не просто відпрацьовувати моделі поводження, як вона це робила зі звичайною лялькою. З нею вона здатна емоційно виразити все те, що її тривожить і хвилює, говорячи не від себе особисто, а від імені казкового персонажа, що живе в уявному світі. До речі кажучи, саме тому ляльки-рукавички використаються дитячими психологами в психокорекційній роботі. На занятті психолог пропонує дитині розіграти спеціально для нього придуманий сценарій. У процесі гри, у тому чи іншому виді вона відтворить ситуацію, яка травмує його в даний момент, маля за допомогою ляльки-рукавички виражає свої переживання й агресію. Таким чином, діти позбуваються своїх страхів, які мучили, і негативних емоцій.
    По-друге, лялька-рукавичка, сама по собі несе деякий емоційний образ. Як правило, лялька - весела або смутна - зображує позитивного або негативного героя якої-небудь казки, мульт - або телефільму. Граючи з лялькою, дитина психологічно переживає роль. І виходить, вона здобуває настільки необхідний їй емоційний досвід проходження полярних станів. Кілька різнохарактерних ляльок-рукавичок допоможуть маляті відповістити на запитання, як це - бути злим або добрим, брехливим або правдивим, розумним або дурним, довірливим або підозрілим, сміливим або боягузливим, відкритим або замкнутим, дратівливим або спокійним... І нарешті, головне, як це - бути дорослим? У грі вона більше не маля, вона - дорослий: вирішує дорослі проблеми, сама справляється з життєвими ситуаціями, самостійно робить вибір.
    У театральній постановці може брати участь вся родина, а щоб дитині було цікавіше, запросіть для гри його однолітків. Нехай кожний з малят вибере героя, що йому симпатичний. Навчіть дітей називати вголос свою роль і пояснювати в грі свої дії, озвучувати персонаж. "Я - жабка-скрекотушка", "Я - лисичка-сестричка", "Я -вовчок-сірий бочок" – кожний з героїв говорить із особливою інтонацією, виражає тільки йому властивий характер. І пам’ятайте, театр – це чарівне дійство, для якого потрібно забезпечити відповідну "магічну" обстановку: півморок, лаштунки, за допомогою свіч або різнобарвного підсвічування можна створити таємничу гру світла й тіні.
    Театралізовані ігри є різновидністю сюжетно-рольових ігор. Вони мають спільну будову й ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові та організаційні дії, правила, рольові та організаційні взаємини. Джерелом змістовності цих компонентів с навколишній, світ. Враження навколишньої дійсності є опорою для творчості дорослого і дитини. Кожна форма, зміст можуть бути розіграні в кількох варіантах. Істотна відмінність театралізованих ігор - заздалегідь відомий сценарій, в основі
    якого лежить зміст казки, вірша, оповідання тощо. Головний сюжет мовби веде за собою гру. Але, полегшуючи розвиток теми, він разом з тим зменшує можливості дорослого і дітей творчо її розвивати.
    Навчити дітей творчо й самостійно розвивати тему гри допоможуть різноманітні засоби. Зокрема, зразки кількох варіантів її розв'язання спонукають дітей щоразу шукати й створювати новий варіант. Діти привчаються використовувати різні способи зображення, якщо вихователь комбінує в одній грі зображувальні засоби, властиві різним видам театралізованих ігор.
    Щоб з'ясувати ці види, пропонуємо певну класифікацію ігор.
    Усі театралізовані ігри доцільно поділити на дві великі групи: режисерські ігри та ігри-драматизації.
    Звичайно, кожна гра містить лише кілька найцікавіших (головних) ролей, наприклад, Червона Шапочка і Вовк, Коза і Вовк. Менш привабливішими за своєю активністю, місцем і обсягом дій є такі персонажі, як Бабуся, Мисливці, Козенята. Але навіть з урахуванням цих ролей не всі діти активно зайняті у грі. Щоб усі вихованці брали участь у грі, а не тільки споглядали спектакль, слід трохи пофантазувати. Наприклад, Червона Шапочка, доки дійде до бабусиного будиночка, зустрічає не лише Вовка, а й чимало звірят: одним вона допоможе в біді, з іншими подружиться, ще інші попередять її про підступність та хижість Вовка. Дехто з дітей може зіграти ролі різних дерев, квітів, які вітають, супроводжують дівчинку, зображають стан погоди, посміхаються, хмуряться, знічуються під дощем, частують Червону Шапочку суницями, малиною, збирають гриби тощо.
    Активна .участь всіх дітей у підготовці та ході гри розвиває в них самостійність, ініціативу, творчість. Якщо діти в кожній грі виконують принаймні хоч якусь роль, то щоразу вони почувають себе дедалі більше розкутими, все частіше створюють нові нетрадиційні ситуації. Спостерігаючи, як деякі діти найбільш виразно виконують провідні ролі, всі інші наслідують їх у міру власних здібностей. Через найбільш цікаві (головні) ролі мають пройти усі діти. Так власна практика й досвід є передумовою самостійної організації дітьми театралізованих ігор. Для цього об'єднуються кілька дітей. Але самі діти не спроможні організувати всю групу. Та й у цьому немає потреби. Це вихователь має створити умови для виникнення таких груп. Наприклад, в одному місці можна розкласти" ширму й розмістити біля неї ляльки бі-ба-бо, в іншому розмістити фланелеграф - різного виду призми, книжки, стенд і набори персонажів. Слід створити умови для тіньового театру й використовувати його в слушний час. Спочатку поява тіні на екрані є незвичним видовищем для дітей. Врешті, допитливість перемагає, і діти з'ясовують, завдяки чому виникає тінь. Коли враження від ефекту тіні минає, вони самі беруться використовувати підготовлене вихователем обладнання для тіньового театру. Настільні ж театри влаштувати ще легше - згрупувати іграшки чи картинки за відомими дітям казками. Така тематична добірка нагадує вихованцям знайому гру, і вони охоче починають розвивати її по-своєму.
    Можна створити умови й для такого маловідомого й практично непоширеного в дошкільних закладах виду ігор, як імпровізація. Звичайно, такі ігри слід організовувати, якщо трапився цікавий чи незвичайний .випадок. Можливо, хтось поводиться так, що заслуговує критичного демонстрування поведінки. Вихователь відповідно дає тему:«Зумій поділитися», «Мій друг», «День народження», «Хто найкмітливіший» тощо. Можна обрати й тему, пов'язану з характеристиками образів - Буратіно, Мальвіна, Котигорошко, Заєць чи Їжак та інші. Після таких ігор досить лише запропонувати дітям ляльку, вбрану відповідно до знайомого образу, як вони починають зображати її манери, поведінку, вчинки.
    Ніколи не слід повторювати буквально одну й ту ж саму гру. Щоразу треба придумувати новий варіант або влаштовувати сюрприз на початку, в середині чи кінці гри. Несподівані ситуації, різноманітність у розігруванні сюжету, ролей зацікавлюють дітей, спонукають їх до власних пошуків, знахідок.
    Наприклад, гру на сюжет знайомої казки «Рукавичка» варто почати з вірша Н.Саконської «Де мій пальчик». Зрозуміло, що в наступній грі такий прийом недоцільний, бо момент несподіванки зникає. Щоб іншим разом зацікавити дітей цією грою, слід перед тим, як виводити їх на прогулянку, покласти на їхньому шляху рукавичку. Несподівана знахідка спонукатиме дітей пригадати початок казки: «Ішов дід-лісом та й загубив рукавичку...» І не потрібно більше ніяких стимулів для початку гри. Діти залюбки розбирають ролі, влаштовують ігрові ситуації. Вихователь лише допомагає їм в організації гри та виконує роль ведучого.

  21. #102
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию

    Якщо Ви твердо вирішили, що ваша дитина буде займатися музикою, намагайтеся підготувати її до цього як можна раніше, починаючи з двох років. Як відомо, слух є у кожної людини. Але, якщо його не розвивати з віком, ця здібність згаса.
    Займатися з малюком вдома може люба матуся. Ви звертали свою увагу, як дітки, яким тільки виповнився рік, люблять стуками ложкою по тарілці або по столу. Перетворіть дії дитини на цікаву гру. Спробуйте розмовляти з малюком мовою музичних інструментів. Гра на інструменті – це умовна мова, яку може розуміти кожна людина. Придумайте звукову казку з перекладом. Спочатку відтворіть звук, а потім поясніть, що він означає. І тоді удар по клавішам металофону перетвориться на падіння зірки, а стук паличками по барабану – у цокіт маленьких козенят, які біжать до мами. Не треба розмовляти словами, просто «розповідайте» бубном або металофоном щось дитині, а вона нехай відповідає за допомогою свого інструменту. А потім дитина розкаже вам, про що ви розмовляли. Прийміть любу його версію. Ви дуже швидко побачите, як ваш малюк навчиться слухати і чути. Нехай це тільки начальні враження про можливості музики, пізніше фантазія підкаже йому,що хотіли сказати відомі композитори своєю музикою.
    Шановні батьки, прочитайте дитині казки про веселі пригоди у країні музики, щоб через казкотерапию дитина зрозуміла, які звуки називаються високими, а які низькими, які є назви нот та збагатилася естетичними знаннями про цікавий світ музичного мистецтва . Ви можете створити власні цікаві музичні казки і захопити процесом творчості свою дитину. Добре, коли до процесу казкотворення залучаться найстарші члени родини – бабусі та дідусі, їхня мова, народні примовки, забавлянки нададуть процесу яскравого колориту народності та фольклору, що є одним із найважливіших основ формування національного виховання дитини дошкільного віку.

    Казка «Про високі та низькі звуки»
    За синіми морями, за дрімучими лісами, у тридев’ятому царстві знаходилась Музична країна. Правили країною Музичний король та принцеса Акизум. Жили вони в чудовому сонячному палаці, який з усіх сторін оточували море квітів, безліч білосніжних кущів троянд, що являлись символом усього світлого, доброго та прекрасного.
    Прокинувшись раненько, Акизум виходила на подвір’я, сідала прямо на зелену, пухку травичку і починала слухати музику природи – це шелест листя, посмішка сонечка, крапельки роси, метушня комашок, спів пташок, тріск гілочок, звуки звірів і все, все, все, що оточувало її.
    Саме тоді, під час слухання музики природи, у принцеси промайнула думка, що всі звуки не схожі один на другий. Одні – низькі, інші – високі. Адже пташечки літали високо-високо, і виводили свої пісні тонкими, високими голосами! А от звірятка навпаки, свої пісні співали товстими, низькими голосами, але також надто приємно.
    Того дня Акизум зробила книжечку, яку назвала «Книжка музичних відкриттів» і записала у ній, свою першу музичну знахідку.

    Казка «Як виникли ноти?»
    Піднімаючись до вершини гори, Акизум помітила, що звуки через кожні сім кроків повторюються, але з іншим забарвленням. І для того, щоб краще їх запам’ятати, вона придумала імена для звуків.
    Так виникли До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, під загальною назвою – ноти.


    Казка «Де живуть ноти?»
    Гілочки чарівної яблуньки, яка з’явилась на подвір’ї біля палацу, нахилилися трошки вбік. Деревце слухало щебетання пташок, дзюрчання струмочка, пісню дощику та дзвін краплин.
    – Яка красива музика звучить навколо!, – подумало деревце. – Але як зробити, щоб люди почули й зрозуміли цю музику? Може, кожен звук матиме на гілочці своє місце? Але ж звуки ми тільки чуємо, побачити їх не можна. Що ж придумати, щоб усі змогли побачити звуки? Звісно! Як тільки звук сяде на гілочку, я перетворю його у кружок – ноту. А звуків всього сім – ціла сім’я. І всі вони дуже різні, як звичайно й буває в сім’ї.
    І розлетілися звуки-ноти по гілочках. Першою, від самого сонечка, прилетіла сонячна нота Соль, і розташувалася на другій гілочці. Її мила подружка Мі, на першій. Фантастична нота Фа поселилася між ними. Вони весело розмовляли між собою музичною мовою. Прислухаємося? ( Звучить пісенька, яка складається з цих трьох нот). Незабаром прилетіли ще дві подружки – вони не дуже любили жару і захотіли розташуватись нижче, ближче до землі, струмочка. Одна з них рішуче зайняла місце під першою гілочкою. Це була нота Ре. А скромній і добрій ноті До, місце на гілочці не вистачило.
    – Що ж робити?, – подумало деревце. - Як знайти місце для доброї ноти?
    Довго літав у повітрі добрий звук, що ніяк не міг перетворитись в ноту: адже на нижніх гілочках усі місця були вже зайняті. І раптом деревце зраділо.
    – Я звернусь за допомогою до нашого Музичного короля. Ось нехай він і вирішить всі музичні справи. – вирішило деревце.
    Подивіться, який красивий цей король: високий, стрункий (можна показати малюнок). На голові в нього – корона. Однією рукою він міцно тримав гілочку, щоб ніхто не забув, що перша сонячна нота прилетіла саме на цю гілочку. Іншою – показував, куди сідати усім нотам. Подумав Музичний король, куди ж поселити добрий звук-ноту і вирішив: попрошу я деревце, щоб воно подарувало їй маленьку гілочку, на якій вона змогла б розміститися недалеко від своїх подруг. Так і вийшло. Поселилася добра нота на маленькій гілочці, та й досі сидять ці нотки на тих самих місцях.
    Але раптом, до чарівного дерева прилетіли ще два звуки: лагідний Ля та самостійний Сі. Першою почав вибирати собі місце самостійний звук. Він хотів поселитись подалі від усіх ноток, так як любив самостійність. Третя гілочка яблуньки йому дуже сподобалась. Лагідний звук Ля вибрав собі місце біля сонячної ноти, тому що любив тепло. Він був спокійний, тихий і ніскілечки не заважав своїй сусідці, ноті Сі. І зажили ноти-подружки дружно.
    Ви спитаєте, а чим же займалося наше щасливе сімейство? Ось послухайте.
    Прилетіла нота До, опустилася в гніздо.
    Бачить в кухні ноту Ре, котра п’є яйце сире.
    У світлиці нота Мі розважається з дітьми
    На балконі нота Фа, диригує: – Раз – і два!
    Біля неї нота Соль ремонтує парасоль.
    А весела нота Ля примовляє: – Тра – ля – ля!
    Замахала нота Сі, враз притихли голоси.
    І сказала ноті До: – Покидаємо гніздо,
    Посідаємо на дроти і по черзі з висоти
    Заспіваємо усі: До, Ре, Мі, Фа,Соль, Ля, Сі.
    Ви, мабуть, спитаєте, як же звуть Музичного короля? Назвали його незвичним ім’ям: Скрипковий Ключ. Ключ – тому. що він відкриває нам таємницю розташування нот. А Скрипковий – тому, що ці ноти, коли знову перетворюються у звуки, дуже красиво звучать на скрипці, а Король любить звучання скрипки. Пам’ятаєте, однією рукою він міцно тримає другу гілочку, куди першою прилетіла нота Соль. Саме тому Музичного короля називають ще й ключ Соль.
    І з того часу люди подивились, де розташовані ноти, запам’ятали і стали краще розуміти музику.

  22. 2 пользователей поблагодарили Наташа5374 за это полезное сообщение:

    Janett (27.11.2020), Ирма 77 (26.06.2020)

  23. #103
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию

    Голос – це унікальний інструмент, який ми використовуємо, коли розмовляємо, співаємо, кричимо, сміємося чи плачемо. Усім треба пам’ятати, що пошкодивши голос у дитячому віці, можна зіпсувати красу його звучання на все життя. А це позначиться на загальному рівні розвитку мовлення людини, на її нервово-психічному стані.
    Зазвичай дорослі несвідомо провокують виникнення хвороб голосового апарату у дітей. В дитячому садочку, дома, чи на дитячих святах (днях народження), на вулиці дуже часто просять дітей голосно відповідати, читати вірші, співати, щоб всім було чути! Але багато батьків та педагогів не розуміють, що потрібно запобігти щонайменшому перегріванню голосових зв’язок дітей, слідкувати, щоб режим дитячої розмови був помірним, заборонити дітям надто голосно викрикувати, як скоріше заспокоїти дитину, коли вона плаче, або кричить.
    Голосовий апарат – це частина нашого організму і за його станом необхідно стежити. Тому треба дотримуватися правил його гігієни та охорони, а саме:
    v уникати крику, тривалого мовленнєвого апарату;
    v не співати під час хвороби;
    v не співати на вулиці у холодну пору року;
    v максимально захистити себе від наслідків різкої зміни температури довкілля;
    v обмежувати вживання гострих, солоних, занадто холодних та гарячих страв, газованих напоїв.
    На голосову функцію дуже впливає хвилювання. Через те, батьки та педагоги повинні подбати про створення позитивного, психологічного клімату у сім’ї та колективі. Окрім того, треба слідкувати, щоб дитячі голоси не перевтомлювалися: надмірне навантаження травмує гортанні м'язи, голос втрачає свіжість звучання та контрольованість. Якщо все ж не вдалося уникнути перевтоми голосу, слід відпочити. Найкращі ліки у цьому випадку – мовчання.
    Уберегти дитячий голос від пошкоджень допоможе дотримання співацького режиму. Відповідно до нього для дітей дошкільного віку та першокласників встановлюють тривалість співу не більше 10 хвилин. В структурі дитячої захворюваності провідне місце належить захворювань глотки, що, у свою чергу, веде до порушень мови. Гігієна і охорона голосу дітей - тема, яка потребує пильної уваги з боку дорослих. У дітей набагато частіше, ніж у дорослих спостерігаються гострі респіраторні вірусні інфекції, ангіни, а також аденоідіти, синусити і отити. Безсумнівно, це безпосередньо пов'язано з особливостями дитячого віку: лімфоїдна тканина глотки (насамперед аденоїди і піднебінні мигдалини) досягає максимального розвитку у віці дитини від 2 до 7 років, а потім з 9-10 років вона піддається поступового зворотного розвитку (інволюції).
    Найчастіше причиною порушення функцій голосового апарату є гострі запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, ангіни (тонзиліт), гострий нежить (риніт), запалення горлянки (фарингіт), гортані (ларингіт), трахеї (трахеїт) і бронхів (бронхіт). Мовні навантаження і спів рухається у цьому випадку припинити до одужання. Для профілактики запальних захворювань верхніх дихальних шляхів слід уникати переохолодження і гартувати організм. У разі хвороби органів голосового апарату необхідно вчасно звертатися до лікаря.

    Отже, дотримання елементарних правил гігієни та охорони голосу самими дітьми, увага до цієї проблеми з боку дорослих забезпечать здоров'я голосового апарату у дітей та красу звучання їхніх дзвінких голосів

  24. #104
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию

    Виступ на публіку – це дуже відповідальна подія, напередодні якої діти часто бувають напруженими, розгубленими, надмірно збуджуваними, а інколи навіть наляканими.

    Як же налаштувати дитину
    перед виступом на публику?

    Насамперед безпосередньо перед виступом дітям потрібно розслабитися і заспокоїтися. Задля цього рекомендуємо зробити кілька повільних вправ на дихання, полежати на килимку із заплющеними очима, уявляючи чарівні образи природи або казкового світу, послухати спокійну музику тощо. У процесі такої своєрядної медитації потрібно налаштувати дітину на успіх, та у жодному разі не загострювати їхню увагу на важливості події, яка має відбутися за їхньої участі. Адже це може викликати у дитини надмірне хвилювання та порушити щойно отриману внутрішню рівновагу.
    Якщо ж ви помітили у своєї дитини м’язову напругу та певні негативні емоції, то можна запропонувати їй звільнитися від них під час рухових вправ. Наприклад, діти можуть трішечки побігати, пострибати, або ж зробити зарядку під улюблену веселу музику. У такий спосіб вони швидше позбудуться фізичної скутості, вивільнять власні страхи і хвилювання, отримають заряд бадьорості та гарного настрою.
    Корисно також ознайомити дітей із приміщенням, де вони виступатимуть. За кілька годин до виступу можна попросити дітей спокійно походити там, все уважно роздивитися, аби призвичаїтися до нового оформлення, декорацій, прикрас тощо. Нагадати дітям, де їм стояти під час співу або декламування віршика. Це надасть їм впевненості, емоційній та фізичній розкутості.
    Після виступу дітей на публіку, незалежно від того, як вони проявили себе – добре чи не дуже, – їх неодмінно треба похвалити. Це надасть дітям почуття впевненості та віру у власні сили, адже саме на таких виступах вони отримують свій перший досвід спілкування, вияву ініціативи та самостійності. А це, зрештою, потребує щирої підтримки та уваги з боку дорослих.

  25. 2 пользователей поблагодарили Наташа5374 за это полезное сообщение:

    Janett (27.11.2020), Люка (16.03.2021)

  26. #105
    Мастер
    Регистрация
    24.02.2013
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    534
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,321
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,167
    Поблагодарил в

    266 сообщениях

    По умолчанию

    Дитячий ранок у дошкільному закладі сприймають як захід, на якому діти мають змогу розважитися, пізнати щось нове і цікаве, а також показати усі свої знання та вміння. Утім, цей захід може виконувати не лише розважальну та дидактичну, а й лікувально-терапевтичну функцію.
    Становлення жанру дитячого ранку розпочалося на початку ХІХ століття. Саме тоді виникло особливе ставлення до феномену дитинства. Зокрема, була започаткована традиція створення музики для дітей іпро дітей, виник такий музичний феномен, як дитяча опера.
    Окрім того, підвищена увага до феномену дитинства проявилася й в освітньому плані. Так, у середині ХІХ століття у Німеччині за ініціативи Фрідріха Фрьобеля виникли одні з перших у світі дитячі садки. І до кінця століття такі дитячі садки з'явилися у багатьох країнах Європи, зокрема й в Україні. У ці роки відбулося становлення методологічної бази. Так, у Росії стали видавати спеціалізований журнал «Детский сад». Окрім того, з'явилися театри юного глядача та лялькові театри для дітей. Із виникненням у ХХ столітті телеспектаклів, дитячих фільмів, мультфільмів, комп’ютерних ігор почалася нова виховно-розважальна ера.
    Дитячий ранок у терапевтичному аспекті – це синтетичний жанр, засоби виразності якого активізують усі види дитячого мислення – зримими образами, звуками і почуттями. Отже, у дитячому музичному ранку можна виокремити такі арт-терапевтичні компоненти:
    v музикотерапія (зокрема вокалотерапія, корекційна лікувальна ритміка хореотерапія);
    v казко терапія;
    v образно-рольова драмо терапія.
    На дитячому ранку найбільший вплив на психіку дитини-слухача має музика, навіть абстрааговано відокремлена від його сюжетної канви. При цьому музичний діапазон емоцій має бути співзвучним емоційно-психологічному розвитку дитини.
    Діти віком 3-6 років освоюють диференціацію «Я – інші». Вони соціалізуються і роблять перші самостійні кроки. На цьому етапі їм необхідна активна підтримка дорослих.

    ЦІКАВО ЗНАТИ! Витоки жанру дитячого музичного ранку сягають своїм корінням ХV-XVI століть – у час побутування «шкільної драми». Її походження пов’язано зі статутами церковних і світських навчальних закладів, де обов’язковими були сценічні вистави. Мета цих вистав полягала у ліпшому засвоєнні учнями латини, а також осягненні ними біблійних оповідань і давньогрецьких міфів. Окрім того, взаємопроникнення театральної культури епохи Ренесансу та майданної культури карнавалів, ярмарків з ляльковими виставами також мало значний вплив на збагачення цієї традиції.



    Головне – участь малюка в цьому процесі. Так, наприклад напередодні Нового року запитайте в дитини, де в кімнаті поставити ялинку. Візьміть її із собою до магазину, щоб вибрати ялинкові прикраси, а ще ліпше – виготовте їх разом. І хай ці вироби будуть не такими досконалими, як хочеться вам, обов'язково повісьте їх на чільному місці – дитина повинна бачити результат своєї діяльності на ялинці, на вікні тощо. Цінуючи працю дитини, поважаючи її думку, ви піднімаєте само*оцінку малюка, вчите власним прикладом поважати вас. Залучіть дитину й до сервіровки столу (можна, наприклад, доручити розкладання виделок, серветок, безпечних предметів), нехай якусь дрібницю допоможе й на кухні (почистити варену картоплю, прикрасити торт тощо).
    Велике значення має чи співають батьки та родина на святі. Саме приклад батьків, їх відношення до музики, що увійшла в повсякденний ритм родинного свята створює атмосферу наслідування, прилучення до духовних джерел з малечку. Відомо, що після 6 років дитина вже не так щиро і відверто наслідує музичні нахили батьків і має свій естетичний смак. Як хочеться щоб він не був хибним, модним, а був гармонійним для дитини дошкільного віку, відповідав її психофізіологічним потребам і задовольняв позитивне налаштування психіки дитини дошкільного віку.
    Добре перед Великодніми святами відвідати з малюком церкву, показати ікону Ісуса Христа і пояснити, чому ми святкуємо Різдво, Пасху (звичайно, якщо родина сповідує духовні принципи).
    Які подарунки дарувати дитині? Подарунком не може бути светр, шапка, чобітки, – речі, котрі ви б все одно купили дитині. Не даруйте те, чого в малюка удосталь (наприклад, десяту машинку). Подарунок має захопити, приємно здивувати, принести радість синові чи доньці. Скажімо, купіть цікаву книгу, що в наш час батьки роблять рідко, відеокасету з улюбленим мультиплікаційним героєм тощо. Подаруйте річ, про яку мріяла дитина. Для цього за кілька місяців до свята поспостерігайте за своїм малюком. Можете прямо запитати, який би подарунок він хотів отримати. Запакуйте подарунки в різні коробочки: дарма що, вони будуть малесенькі, із недорогими речами, але обов'язково – гарно оформлені, яскраві. Не кладіть у кожен подарунок цукерки, щоб потім не довелося їх конфіскувати у дитини, хвилюючись за її здоров'я. Бо то не подарунок, якщо його забирають. Найліпше із солодощів покласти банан, хурму, яблуко, по цукерці кількох видів – стільки, щоб дитина не переїла і ви були спокійні.
    Складаючи плани щодо місця святкування Нового року, врахуйте бажання сина чи доньки. Зважте: щодня, коли ви на роботі, дитині бракує вашої уваги, тепла, елементарного спілкування з вами. І якщо ви ідете святкувати до друзів, залишивши малюка на бабусю, він не відчує смак справжнього свята: бо без вас воно нічим не відрізняється від буднів. До того ж дитина вважатиме: тато з мамою мене зрадили. Тож, не жертвуйте синівською любов'ю і відданістю. Запросіть друзів до себе або візьміть із собоюна гостину дитину. А якщо вашому малюку до трьох років, бажано зовсім відмовитися від великих галасливих компаній. Згадайте про те, що Різдво – родинне свято, тому, мабуть, варто його зустріч у колі рідних зробити сімейною традицією.
    Забудьте у святкову ніч про дитячий розпорядок – не вкладайте дитину силоміць у ліжко, коли вона не хоче спати, а хоче веселитися разом із вами (також ризикуйте виступити в дитячих очах зрадниками).
    Обов’язковим атрибутом дитячого свята має бути фонотека різдвяних, великодніх пісень. А що стосуються музичних українських пісень – вони повинні слухатися дитиною кожен день для формування основ як музикальності, так і закладення основ активного мовлення та формування фонематичного слуху.
    У передноворічні й різдвяні дні проводиться чимало громадських ранків, концертів, спектаклів для дітей, куди, на жаль, не всі батьки мають змогу повести своїх синів і доньок. Та в жодному разі не можна казати дитині, що у вас немає грошей: їй важко збагнути це. Створіть вдома таке свято, щоб малюк не сумував і не заздрив тим, хто побував на громадській ялинці, – із хлопавками, феєрверком, костюмами, масками (костюм зайчика не тільки для свята в дитсадку чи «великої» ялинки). І самі причепуріться – і тоді ваш малюк остаточно переконається, що настало чудове музичне свято, бо матуся і тато такі гарні!
    Щоб дитина виросла чуйною, милосердною, лагідною, щоб могла радіти від щирого серця, ми, дорослі – батьки та вихователі – повинні оточити її любов’ю. Свято в житті дитини ― це той радісний і барвистий острівок у житті, до якого завжди прагнеш і який назавжди залишається з дітьми. Де свято ― там сміх і радість, щасливі хвилини, здійснення бажань. Такі події надовго запам’ятовуються дітям.
    У житті дитячого садочка свята посідають особливе місце. З великим нетерпінням діти чекають особисті бенефіси, розваги, конкурси. В святкових дійствах беруть участь усі наші вихованці ― адже немає не талановитих дітей. Для кожного маленького актора є своя роль. А найбільшими помічниками в організації свят є батьки наших дітей. На них лягає турбота по пошиттю костюмів, підготовці атрибутів, аксесуарів.
    Музика, як головний компонент свята, створює емоційний настрій. Так, весела, завзята, жартівлива музика на Новорічному святі налаштовує дітей на радісне очікування сюрпризів, ліричні мелодії, які лунають у день 8 Березня ― передають ніжні й теплі почуття. На випускному святі звучать нотки жалю, бо розлучатись завжди сумно. Але загальний настрій у всіх все рівно світлий і життєрадісний . Діти, беручи участь у святкових дійствах, природно сприймають мову музики, літератури, танцю. І це стає для них настільки природнім, як повсякденні справи та розмови. Свята відкривають у кожній дитині творчу, художню обдарованість, яка неодмінно сповнить її життя смислом, зробить її щасливою, захопленою та вільною.

  27. 3 пользователей поблагодарили Наташа5374 за это полезное сообщение:

    Janett (27.11.2020), Люка (16.03.2021), Оlga@ (24.06.2020)

Страница 7 из 8 ПерваяПервая ... 345678 ПоследняяПоследняя

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •  
Яндекс.Метрика free counters Рейтинг@Mail.ru