Додаток до теми «Осінь»
Середній вік
Скоромовки
Програмова література:

1. Осінь лісом шелестить
2. Стиглі колоски просили,
щоб скоріше їх скосили.
3. –Калинка-не малинка!
- Так Калинко ,гірка калинка.
4. Шура в лісі побродила,
шишки в шапку натрусила.
5. Щиглі в кущах пищали,
Щоранку сповіщали:
«В кущах вітрище свище
Гуляє морозище».

Заклички
Програмова література:
1. Іди,іди дощику,
Зварю тобі борщику
У новому горщику
Та поставлю на вербі,
Щоб не з’їли комарі.
Буде вам,буде нам,
Буде всім комарам.

2.Дощику ,дощику,
Припечи,припечи,
А я буду у куточку
На печі, на печі.

3.Вийди ,вийди сонечко
На попове полечко,
На бабине подвір’ячко
На маленькі діточки.
Там вони граються .
Тебе дожидаються.

Додаткова література:

1.Дощик,дощик,зупинись.
Чорна хмара розійдись,
Чорна хмара розійдись,
Сонце ясне засвітись
Всю водичку просуши!

2.Ой.вітре.вітроньку,
Прожени хмароньку,
Полий теплим дощиком,
Встели землю килимком.


Загадки
1.Жовте листячко лежить,
Під ногами шелестить,
Сонце вже не припікає,
Коли діти ,це буває?
(Восени)
2.Неведимка ходить в гаї,всі дерева роздягає..
(Осінь)
3. Весною виростають, а осінню опадають
(Листя)
4. Без рук,без ніг,а на гору побіг.
(Вітер)
5. Рукавом махном –дерево зігнув.
(Вітер)
6Літун-шелестун,
Замітайло –хлопотун,
Усе листя полистав,
Усю хвою розчесав.
В усіх димах бруднився,
В усіх річках обмився.
(Вітер)
7. Котилось котильце,
котильце- барильце,
то вище і вище,
то нижче і нижче.
Закидало у віконце
Золоте волоконце.
(Сонце)
8. Сине море хитається,жовтий заєц купається.
(Небо і сонце)
9. Один миє, другий п’є ,а третій росте.
(Дощ, земля, трава)
10. Сидить півень на вербі,
Спустив крила до землі.
(Дощ)
11. Серед моря стоїть золота комора.
(Сонце)
12. Він скрізь : у полі і саду ,а в дім не попадає,
І тоді лиш з дому йду, коли він не йде.
(Дощ)
13. Стоїть півень над водою з червоною бородою.
(Калина)
14. У вінку зеленолистім, у червоному намисті,
Видивляється у воду на свою хорошу вроду.
(Калина)
15. Що у світі найбагатше?
(Земля)

Прикмети

1. На рослинах багато павутиння- на тривалу теплу погоду
2. Опало листя з верхівок дерев – на ранню зиму
3. Осінь сумна – весело жить.
4. Осінь усьому лік веде.


Прислів’я

1. Жовтень ходить по краю та виганяє пташок з раю.
2. У жовтні гріє ціп ,а не піч.
3. Плаче жовтень холодними сльозами.
4.Як листя жовтіє, то поле сумніє.

Народні пісеньки
1. Будемо поле орати.
Будемо хліб засівати,
Будемо жито молотити,
Наших діточок годувати.
Борошно намелемо,
Хліба напечено,
Пиріжків з сиром,
Щоб жили у мирі.

2. Дощик,дощик, не шуми
Крап-крап-крап.
Просять , просять малюки
Крап- крап – крап.
Ось коли підем ми спать
Крап- крап – крап,
Можеш знову накрапать
Крап- крап- крап.


Твори українських та зарубіжних авторів
Вірші
Програмова література:
«Жовтень»
Подивись на видноколі
Мов змінилися ліси
Хто це їх у жовтий колір
Так барвисто покрасив?
Ось край річки жовті клени
І берези золоті
Лиш ялиночки зелені
Залишились в самоті
І пишаються дерева
Золотим своїм вбранням
-Це якийсь маляр,напевне,
Догодити хоче нам.
А маляр цей-місяць жовтень-
У відерцях чарівних
Жовту фарбу перебовтав
І розбризкує по них.
Н.Забіла

«Осінь»
Небеса прозорі,
Мов глибінь ріки
Падають,як зорі,
З явора листки
А над полем нитка
Дзонить, як струна.
Зажурилась квітка-
Чує сніг вона.
Д,Павличко

«Золота осінь»
В парках і садочках
На доріжки й трави
Падають листочки
Буро-золотаві.
Де не глянь,навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі,
Небо сине чисте.
Метушні немає,
Тиша й прохолода
Осінь золотая
Тихо-ніжно ходить.
К.Перелісна

«Осінні хмари сірі,як слони»
Осінні хмари
Холодом нагусли
Пожовкле листя
Падає в гаю
Летять у вирій
дуже дикі гуси
А я слонам
привіт передаю.
Л.Костенко

«Осінь»
Коли вона загляне в сад-
Наллється соком виноград
І різні яблука ренет
Солодкі стануть наче мед;
Коли огляне баштани-
Надмуться гордо кавуни
І залишаеться в хустках
Товста капуста на грядках
Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках-
Все розмалює на путі ,
Берези стануть золоті!
І ми її уклінно просим
-Заходь у гості,щедра осінь!
І.Купальська

Додаткова література:
«Осінь»
Осінь, осінь, осінь!
Золота пора
Медом пахнуть роси
Жовта вже трава
Журавлі курличуть в небі-
Та вітри голосять
Не дзвенять в садочку
Птичі голосочки.
Сняться зоряному полю
Квіти й колосочки.
А.Коваль

«Золота осінь»
Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі
І відкраю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.
О.Продський

«Художник»
В зеленім лісі побував
Якийсь художник- і поволі
Дерева перефарбував
У золотисто-жовтий колір
- Ти хто такий?-
Я здивувавсь
Чому тебе не бачив досі?
- То придивися, - хтось озвавсь,-
І ти побачиш ... (осінь) .
І.Січовик

«Осіннє листя»
Настала осінь. Холодом
Повіяло навкруг.
Все більш береться золотом
Зелений ліс і луг
Від вітру коливаються
Пожовклі дерева,
А, листя з них зривається
І пісеньку співа.
- Зриваємось ми зграями
З топольок і беріз,
Злітаємо, кружляємо
І падаємо вниз.
Н.Забіла

«Вчора ще дзвеніли коси»
В гаї на лужку,
Нині ж там стоїть вже осінь
В жовтім кожушку.
Я до неї у долину
Вибіг із воріт
Придивився: це ж калина
В золоті стоїть.
В.Ладижець
«Кленове листя»
Осінь, осінь...Лист жовтіє,
З неба часом дощик сіє
Червонясте, золотисте
Опадає з кленів листя.
Діти ті листки збирають,
У книжки їх закладають.
Наче човники, рікою
Їх пускають за водою.
З них плетуть вінки барвисті-
Червонясті, золотисті.
І.Блажкевич

«Осінь»
Ніби притомилось
сонечко привітне,
У траві пожовклій
молочай не квітне,
Облнтіло літо
листячком із клена ,
Лиш ялинка в лісі
сонячно-зелена.
Журавлі курличуть:
- Летимо у вирій!-
Пропливає осінь
на хмаринці сірій.
Б.Чалий


Казки
Програмова література:

В.Сухомлинський
Зайчик і горобина
Засипало снігом землю. Нема чого їсти зайчикові. Побачив зайчик червоні ягоди на горобині. Бігає навколо дерева, а ягоди - високо. Просить зайчик: "Дай мені, горобине, одно"гроно ягідок". А горобина і каже; "Попроси вітра, він і відірве".
Попросив зайчик вітра. Прилетів вітер, гойдає, трусить горобину. Відірвалося гроно червоних ягід, упало па сніг. їсть зайчик ягоди, дякує вітрові.



Додаткова література:
Осінні сни клена
Ми пішли до лісу подивитись на осіннє вбрання дерев. Зупинились біля високого клена. Посідали. Яка краса відкрилася пе¬ред нами! Стоїть клен у яскравому барви¬стому вбранні, а листочки ж ні затремтять, ні заше¬потять.
Дивіться, діти: клен спить. І сниться йому все, що бачив од весни до осені. Ось жовтий листочок — мов золота кульбабка. Весною клен був зачарований її красою. Запам'ятав. А як заснув, то й пр;.гадав вес¬ну — листочок його й пожовтів.
А там, бачите, листочок — мов ранкова зоря — рожевий і ласка¬вий. А цей — як вечірня заграва на вітряний день. На цій гілочці — яскравий і красивий, немов крило вивільги. Мабуть, сиділа колись тут вивільга, а зараз приснилося клено¬ві її крило.
Ми принишкли й милувалися красою. Усі наче боялися потриво¬жити чарівний сон клена.


Валентина Байкова
Сонячне золото
У високому царстві у найвищому дер-жавстві живе Сонце. Воно завжди усміха¬ється. Чому Сонцеві весь час радісно?
Може, у ролотавої бджілки спитати?
— Бджілко, ти далеко літаєш ти багато знаєш. Скажи, чому Сонце таке радісне?
— Запитай в жучка, маленького сонечка, воно з тих країв!
— Сонечко, сонечко, сядь мені на доло¬ню, скажи, чому велике Сонце не буває по¬хмурим?
— Біжи за мною цією зеленою стежкою.Будуть кликати квіти — не зупиняйся, буде лоскотати травичка — не зважай.
Стежкг кінчилась.
— Де ти, сонечко, куди йти далі?
— Ти вже прийшов! Подивись навколо.
— Я в сонячному царстві?
— Ти у полі. Тут росте сонячне золото —хліб...
— Він і справді золотий...
— Золотий ! — промовили колосочки. —Золотий від Сонця! Воно високо живе, але всіх зігріває. Йому від того радісно.


Казка про листочок
Жив собі листочок. І було у нього багато друзів – кленових листочків. Наступила осінь. Всі вони стали жовто-багряні. Вітерець налітав на них, відривав від гілочок і, кружляючи, опускав на землю.
- Не займай мене, вітре, - просив листочок.
- Не бійся, я понесу тебе далеко від твого дому. Покажу тобі як навколо гарно, - відповідав вітер.
Листочок затремтів у повітрі, а потім опустився на землю, де було багато таких листочків, як він. "Що ж зі мною буде? -подумав листочок, - я тут нікому не потрібний". "Шурх-шурх-шурх", - почулося раптом. Це прибіг маленький їжачок. Настромив нашого листочка на голки і поніс до своєї хатки. Листочок подумав:
- Як добре, що я комусь ще знадобивсь. Я і мої друзі-листочки будемо зігрівати їжачка, щоб йому було тепло і затишно.
Тільки ялинки і сосни стоять зелені. їх листочки-хвоїнки не бояться холоду. Кожна хвоїнка, немов шубкою, вкрилася восковим нальотом.
Назбираємо на згадку осінній букет із листочків.


Оповідання
В.Сухомлинський
«Осінні сни клена»
Ми пішли до лісу, подивитись на осіннє вбрання дерев. Зупинились біля високого клена. Посідали. Яка краса відкрилася перед нами! Стоїть клен у яскравому барвистому вбранні, а листочки ж ні затремтять, ні заше¬потять.
Дивіться, діти: клен спить. І сниться,йому все, що бачив од весни до осені. Ось жовтий листочок —мов золота кульбабка. Весною клен був зачарований її красою. Запам'ятав. А як заснув, то й пригадав, весну — листочок його й пожовтів.
А там, бачите, листочок — мов ранкова зоря — рожевий і ласкавий. А цей — як вечірня заграва на вітряний день. На цій гілочці— яскравий і красивий, немов крило вивільги. Мабуть, сиділа колись тут вивільга, а зараз приснилося кленові її крило.
Ми принишкли й милувалися красою. Усі наче боялися потривожити чарівний сон клена.

Вистава
«Колосок»
Мета: розширити знання дітей про хліборобську працю; вихову¬вати бережливе ставлення до хліба, повагу до людей праці.
Обладнання: казкові персонажі: мишенята Круть, Верть, півник Голосисте горлечко, казкар; декорації: сільське подвір'я (хатинка, живопліт, курник, квітник, стіл).
ХІД ЗАНЯТТЯ . .
Вихователь:
До казкової країни
Ми полинем за хвилину
І дивитимемось казку
До обідньої пори.
Про усе-усе на сіті .
З казочки дізнаєм, діти:
Про добро і зло, про дружбу,
Що теплом зігріє душу,
Про красуню і про гнома,
Що сидіть не любить вдома,
Про ведмедя, про лисицю
І про фею-чарівницю...
Чарівниця:
Друзі, ви не поспішайте,
Лиш загадки відгадайте,
А кому це не під силу—
Він до казки не полине.
—Отже, перша загадка.
Маленька, сіренька, а хвостик як шило.
— Правильпо, це — мишка.
Загадка друга.
Гордовито у дворі
Походжає задерій.
Має добру він Горлянку —
Лежнів будить на світанку.
—Правильно, Це півень. Ви гарно, швидко відгадали загадки. Отже, завіса піднімається — вистава починається. А ви не соромтесь, підтримуйте героїв, малята, оплесками, щирим словом. (Сільське подвір'я: хата, курник, живопліт, квіти.)
Казкар:
Жило собі двоє мишенят
Круть і Верть та півник
Голосисте горлечко.
Мишенята тільки й звали,
Що співали, танцювали,
Крутились та вертілись.
(Вибігають двоє мишенят з піснями, танцями.)
К р у т ь (співає)
Ой на горі жито.
Сидить зайчик. ..
Він ніжками чеберяє.
Якби такі ніжки мали,
Ми б так само чеберяли,
Як той зайчик.
(Верть виконує танець у супроводі пісеньки Крутя.)
Круть. Слухай, Верть, давай побіжимо па гору — злякаємо зайчика.
(Вибігають із шумом зі сцени.)
Казкар. Побігли наші мишенята зайчика лякати.
А хто це пісеньку таку
Нам співа: «Ку-ку-рі-ку?»
Це наш Півпик-Півничок.'
Це він будить так діток,
Щоб вставали,
Не проспали,
Не спізнились в дитсадок,
(Поважною ходою на сцену виходить Півник, співає.)
Я пісеньку співаю
Веселу і просту
Про те, що радість маю,
Щасливим я живу.
Ку-ку-рі-ку!
Ку-ку-рі-ку!
Щасливим я живу.
Встаю я рано-рано,
Як сонечко встає.
Куди я не погляну,—
Усюди все моє,
Ку-ку-ріку!
Ку-ку-рі-ку!
Усюди все моє!
П і в н и к (самому собі)
Досить вже відпочивати,
До роботи треба братись.
Ось подвір'я підмету.
(Бере віника, підмітає, але раптом зупиняється.)
Півник. Ку-ку-рі-ку! Круть, Верть| Мерщій сюди] Щоя знайшов! Колосок!
(Прибігли мишенята.)
Мишенят а (разом). Ой, його треба обмолотити та із зерна в млині намолоти борошна.
II і в н и к. А хто це зробить?
К р у т ь. Тільки не я!
Верть. Тільки не я!
Півник. Добре, я сам зроблю.
(Півник бере колосок.)
II і в н и к.
Вередлива дітвора
Сам піду я до млина.
Десь вода вирує голосно,
Млин гуде і меле борошно.
Так уже на світі водиться—
Що не їж, а хліба хочеться.
П. Харченко
Ідіть, мишенята, відпочивайте. (Мишенята ідуть зі сцени. Півник іде до млина.)

Чути тишу із двора.
Нікого ніде нема. Поки Півника чекаєм, Ще загадку відгадаєм. Загадка
В кожнім колосі зерно ,
Світиться янтарно,
Бо трудились на землі
Люди всі ударно.
Наче сонце на столі
Свіжа паляниця...
То на славу уродила
Золота... {пшениця).
Казкар. Правильно відгадали, молодці!А ось і Півник із мли¬на...
П і в н и к.Сюди, Круть, сюди, Верть! Я борршпо приніс! - (Прибігли мишенята, дивляться, вихваляють.)
Круть і В е р т ь. От так Півник! От так молодець! Тепер тре¬ба тісто замісити та пироги спекти.
П і в п и к. А хто буде місити?
К рут ь. Тільки не я! .
Верть. ТіЛьки пе я!,
Півник (чухає голову). Мабуть, мені доведеться.
Казкар. Мишенята повсідались біля квітника і граються,а півник зав'язав фартушок, надів на голову ковпачок, помив руки, замісив тісто, виробив пироги, розклав па листику. Наносив дров, спік у хаті пироги і виніс до мишенят. А мишенята тут як тут.
М и ш е н я т а: Ой, які пахощі! Які чудові пиріжечки!
Круть. Ой, і їсти хочеться!
Верть. Ой, і їсти хочеться мені!
Півник ( хапає їх за руки). Стривайте лишень! Ви спочатку скажіть скажіть, хто знайшов колосок?
Мишенята. Ти знайшов.
Півник. А хто колосок обмолотив та зерно поніс до млина?
Мишенята ( несміливо і тихо). Теж ти.
Півник. А тісто хто місив? Дрова носив? Піч топив? Пироги пік?
Мишенята (разом ледве пропищали). Все ти.
Півник. А ви що робили?
Казкар. Стали Круть і верть мовчки вилазити із-за столу, а Півник їх не затримує.
Півник. Немає за що таких ледарів пирогами пригощати: хто не працює, той не їсть.
Казкар. Ось і казочці кінець, а хто слухав- молодець! Кому казочка, а кому бубликів в'язочка. (роздає дітям бублики).