Танцювально-рухова терапія

Танець — один з видів рухової терапії, який, зо¬крема, дає дитині також можливість самовиражати¬ся, самореалізовуватися, передавати свої емоції та почуття.
Використання музичних творів поглиблює емо¬ційне сприйняття, вивільнює почуття, що дістає своє вираження в русі, а це, у свою чергу, сприяє особистісному розвитку та самореалізації, кращому розумінню власного "Я".
Виразні рухи людини — обов'язковий компо¬нент емоцій. Немає такої емоції або переживання, які б не передавалися в рухах, і не лише в міміці, а й у жестах рук, рухах ніг, голови, тулуба, напруженні
або розслабленні мускулатури, характері й темпі дихання тощо. Через виразні рухи людина може усвідомити свій внутрішній стан, а також повідомити іншого про свої переживання, наміри, сподівання.
Через танець можна виразити все, навіть те, що неможливо висловити словами. Він дає дитині змо¬гу краще усвідомити можливості власного тіла, не лише поліпшує фізичне та емоційне здоров'я, а є ще й улюбленою розвагою. Педагог, спостерігаючи за групою під час танцю, оцінює сильні і слабкі сто¬рони репертуару рухів учасників, після чого визна¬чає, які з них змінити або вдосконалити.
Сміхотерапія

У народі кажуть: "Сміх — це здоров'я". Справді, він допомагає зняти стрес, підняти настрій, спри¬яє виділенню потрібних гормонів в організм, задіює м'язи обличчя та тіла людини.
Наука про сміх — гіотологія — стверджує, що сміх позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Дві тисячі років тому Гіппократ в одному з творів акцен¬тував увагу на користі сміху, розглядаючи його як лікувальний засіб. Лев Толстой зазначав, що сміх породжує бадьорість, а Максим Горький вважав, що "розумний сміх — чудовий збудник енергії". Сьогод¬ні сміхотерапія практикується в усьому світі.
Виявляється, сміх буває різним: веселим і отруй¬ним, радісним і сумним, розумним і недоречним, іронічним і щирим, цинічним і сором'язливим. І не кожен сміх позитивно впливає на наше здоров'я.
Окрім того, сміх як важливий спосіб дихання, за якого вдих подовжується, а видих, навпаки, скоро¬чується, дає легеням можливість повністю звільни¬тися від повітря. Він також знижує частоту ритму серця, нормалізує артеріальний тиск, сприяє ви-робленню життєво необхідних гормонів радості. Реакція імунної системи на сміх прямо протилежна реакції на стрес. Навіть саме промовляння "хі-хі", "хо-хо", "ха-ха" дає клітинам імунної системи команду атакувати чужорідні для них тіла — віруси, злоякісні клітини тощо. Тому сміх рівнозначний прогулянці по лісу чи кисневому коктейлю. Але цим позитивна дія сміху не вичерпується.
Якщо вам бракує часу на повноцінний відпо¬чинок, застосуйте сміхотерапію. Адже сміх знімає напруження з 80 груп м'язів, задіює практично всі м'язи обличчя, при цьому підвищується їхній тонус, а це поліпшує зовнішній вигляд.
Щоб діти росли здоровими, веселими, слід впро¬ваджувати в освітньо-виховний процес "хвилинки-смішинки", розваги, гуморини, що викликають позитивні емоції. Елементи сміхотерапії корисно використовувати під час проведення фізкультхви-линок, фізкультпауз чи на перервах між заняттями тощо.

Казкотерапія

Казкові фольклорні сюжети — своєрідні матри¬ці, що відображають головні душевні та суспільні конфлікти людей. Споконвіку старші покоління пе¬редавали в казках своїм нащадкам мрії про нездо¬ланність Добра і Правди, про щасливе життя. У них гармонійно поєднуються реальне і фантастичне. У процесі роботи над казкою у дітей розвивається творчість, уява, позитивні емоції, що має величез¬ний вплив на формування духовно здорової, компе¬тентної особистості.
"Цілющі" властивості казки покладено в основу ці¬лого напряму сучасної психотерапії — казкотерапії.
Казкотерапія спонукає шукати відображення каз¬кових подій у поведінці людей, проблемах і спосо¬бах їх розв'язання у реальному житті.
Діти дуже люблять казки. У казковій формі лег¬ше побачити та зрозуміти свої вади й проблеми. Казковому персонажеві простіше придумати ви¬хід зі складної ситуації, адже в казці все мож¬ливо! До того ж, як відомо, казки завжди добре закінчуються.
Мета казкотерапії — допомогти людині побачити не так реальний світ, як те враження, яке він на них справляє, тобто свій внутрішній стан. Щоб описа¬ти його, вони шукають у реальному світі аналогії і, оперуючи ними, створюють образи, що відповіда¬ють їхнім почуттям. Це називається метафорою. Саме метафоричною мовою говорить наша психіка, а точніше — права півкуля головного мозку. Вчені вважають, що ця півкуля мозку відповідає і за наше здоров'я.
Отже, тривале психологічне напруження, викли¬кане страхом, призводить до дисбалансу в організ¬мі дитини, а це, у свою чергу, викликає різні роз¬лади, і як наслідок — серйозні хвороби.
Три-чотирирічні діти люблять робити героями своїх казок іграшки, маленьких чоловічків, звірят. Чотири-шестирічні використовують образи фей, принцес... У дітей шести-семи років герої схожі на них.
Кожне заняття казкотерапією має закінчуватися обговоренням: "Чого навчила казка?".
Сюжети пропонованих казок, що ство¬рюються як психотерапевтичні, обов'язково передбачають можливості для зміни героїв казки в кращий бік, а також ситуації вибо¬ру, що потребують від них відповідального рішення. Наприклад, казка може підказати, що неконтрольована агресивність, насиль¬ство, егоїзм, байдужість до людей і до себе самого — це погано, і що не дуже добре проводити життя в марноті і примхах.
Значення мудрої, доброї казки у вихо¬ванні дітей важко переоцінити. Адже це не лише скарбничка мудрості, а й невичерпне джерело розвитку емоційної сфери і твор¬чого потенціалу дитини. Ознайомивши ді¬тей із змістом казки, слід розглянути з ними сюжет, визначити характери персонажів, оцінити їхні вчинки. Варто також запитати, хто з персонажів найбільше сподобався і не сподобався, чому, проаналізувати деякі си¬туації, вислови, образи.
Можливі форми роботи над казкою "Колосок"
1. Придумати казку на новий лад. Яким буде Пів¬ник у новій історії? Які — мишенята? Яка казка по¬добається більше? Чому? Скласти продовження іс¬торії зі щасливим кінцем.
2. Дібрати прислів'я до казки "Колосок". Напри¬клад: "Праця людину годує, а лінь марнує", "Що зробив, те й заробив", "Без трудів не їстимеш пи¬рогів".
3. "Бюро знахідок". Назвати казки за предметни¬ми малюнками: колосок, червона шапочка, горщик каші...
4. Творчі завдання:

♦ Чому мишенят звали Круть і Верть?
♦ Придумайте нові імена мишенятам.
♦ Складіть задачу за казкою "Колосок".
♦ Казковий дизайн. "Напечімо пиріжків". Діти ліп¬лять пиріжки з глини, а потім кожен прикра¬шає свій виріб. Після цього організовуються сюжетно-рольові ігри "Кав'ярня", "Магазин".

5. Казковий сюрприз. Вихователь вдягає наго-лівничок-маску Півника та спідничку з кишенями. У кишенях лежать сердечка з індивідуальними звер¬таннями до кожної дитини від імені персонажів каз¬ки "Колосок". Наприклад, запитання та побажання від мишенят: "Сашко, покажи, як ми танцюємо", "Наталочко, поясни, чому ми іноді лінуємося?", "Олю, станцюй нам улюблений таночок".
6. Знайти помилку в казці. Наприклад: дорослий читає казку, а діти називають і виправляють помилки в ній: "Була собі Коза. І мала вона сімох гарненьких кошенят. Одного разу зібралася Коза піти з хати, та й каже своїм пухнастим дітлахам: Кошенята, дітонь¬ки, зачиніть хатиноньку! Піду я на ставок...".
7. Ранкова гімнастика за казкою "Червона шапочка".
8. Запропонувати початок нових казок на основі відомих, щоб діти придумали, як розгортатиметься сюжет. Наприклад: вінегрет із двох казок під на¬звою "Колобок зустрічає Кота в чоботях"; або герої в нових обставинах: "Коза з козенятами на безлюд¬ному острові".
9. Театралізована інсценівка відомих дітям казок.
Отже, казка розвиває в дітей моральні якості. У словесно-емоційній формі вона ненав'язливо під¬водить дитину до самостійних висновків: чому саме слід поводитися добре; чому цінуються лише гарні вчинки.