Страница 5 из 21 ПерваяПервая 12345678915 ... ПоследняяПоследняя
Показано с 61 по 75 из 314

Тема: Документація, статті, консультації для музкерівників

  1. #61
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    К.І.Стрюк



    ЛІТЕРАТУРНО-ТЕАТРАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ




    В статье рассматриваются вопросы формирования литературно – театральной деятельности у детей старшего дошкольного возраста. Театр представлен как синтез многих искусств, в частности живописи, архитектуры, музыки, вокала, танца, при этом объединяющую функцию относительно всех искусств в театре выполняет литература.

    In article questions of formation literary - theatrical activity at children of the senior preschool age are examined. The theatre is submitted as synthesis of many arts, in particular to painting, architecture, music, dance, thus uniting function concerning all arts at theatre is carried out with the literature.

    Єдиної і загальноприйнятої типології здібностей в психології не розроблено. Вітчизняні та зарубіжні вчені сходяться на тому, що в дошкільному віці починають формуватися пізнавальні, деякі спеціальні та практичні здібності.

    Наше дослідження лежить у площині використання літературно-театральної діяльності як засобу підготовки дітей старшого дошкільного віку до школи в умовах дитсадка і сім'ї.

    Досліджуючи дитячу творчість, відомий вітчизняний психолог Л.С.Виготський застерігав від несвоєчасного і надмірного використання ігор-театралізацій. При цьому він розрізняв "ігри для себе" та "ігри для інших". Саме "грою для себе" є сюжетно-рольова гра. В ній дитина проживає життя, виконуючи безліч ролей. Грає самовіддано, щиро, відверто, так, що цю захопленість грою великий Станіславський пропонував переймати акторам-професіоналам. Гра-драматизація має дещо інше спрямування. Це більше "гра для інших". Якщо у сюжетній грі дитині байдуже, дивиться хто на неї чи ні, то у театралізованих іграх є новий момент — гра для глядача. До такого рівня гри, — вказує вчений, — треба дозріти ("дорасти") і починати її слід не раніше одинадцяти років ("лишь у подростков").

    "...дитина поганий актор для інших, але прекрасний актор для себе, й увесь спектакль слід організувати так, щоб діти відчули, що вони грають для себе, були захоплені інтересом цієї гри, самим процесом її, а не кінцевим результатом. Вищою нагородою за спектакль має бути задоволення, що приносить дитині підготовка спектакля і від самого процесу гри, а не успіх і схвалення, що випадає на долю дитини з боку дорослих" [2, с. 64].

    Важливим є наповнюваність змісту гри. Сюжетно-рольову гру можна "запрограмувати" будь-яким змістом. У нашому дослідженні — елементами театралізації, мовленнєвими завданнями. Головне — не позбавити дитину творчості у процесі гри, рівно як не зробити її за типом уроку.

    Дитяча гра, зокрема, сюжетно-рольова, досліджена як ніяка інша. Але її можливості далеко не вичерпані у плані різнобічної підготовки дошкільників до навчання в школі.

    Так, основою вальдорфської педагогіки є саме сюжетно-рольова гра, її творчі можливості. Належну оцінку сюжетно-рольової гри знаходимо у С.Й.Гессена. Вчений висуває дещо іншу від існуючих тезу: "Гра має бути організована так, щоб в ній передчувався майбутній урок" [3, с. 98]. І далі пояснює про педагогічну майстерність, від якої залежить успіх і перспектива гри: "Гра має залишатися грою, бо, перетворившись передчасно в урок, вона вироджується в бездушне і механічне заняття, повторення того, що показує старший. Між обома цими крайностями має провести вихователь гру дитини" [3, те ж саме].

    Значний доробок в теорію і практику гри внесла Л.В.Артемова та її учні. Любов Вікторівна вказує на тісний взаємозв'язок сюжетних ігор за задумом дітей і театралізованих — більш складних, але вельмишанованих і улюблених дітьми дошкільного віку, як і попередніх.

    Театралізовані ігри — ненав'язливий педагогічний засіб, який справляє позитивний вплив на становлення особистості дитини. У грі діти вільні і незалежні. Задовольняють потребу в спілкуванні з рівним собі ровесником. У грі весело і цікаво. Є безмежне поле для фантазії. У грі повно і по-дитячому безпосередньо проявляють себе позитивні емоції і перші щирі почуття.

    Театралізовані ігри Л.В.Артемова (1991) класифікує залежно від засобів зображення, якими користуються її учасники, та емоційної виразності: режисерські ігри та ігри-драматизації. В першій групі ігор (настільний, тіньовий театри, фланелеграф) дитина веде роль іграшкового персонажу, використовуючи інтонації голосу, міміку; в драматизації дитина грає сама, використовуючи інтонацію, міміку, пантоміму. Широкий діапазон ігор дає можливість максимально використати як творчі можливості педагога, так і дитячі.

    Близьким до нашої теми є також дослідження Н.В.Кудикіної ("Формування словника у дітей старшого дошкільного віку в сюжетно-рольовій грі", 1980). Автор доходить висновку, що при оптимальному педагогічному налагодженні цього виду гри, зокрема, наповнення її змісту, у старших дошкільників розкриваються невичерпні можливості збагачення лексичного запасу та активізації його в мовленнєвій діяльності. Зрозуміло, що такі результати є підґрунтям для мовленнєвої готовності дитини до школи.

    Із секретами театрального дійства знайомлять вихователів і музкерівників Тетяна Миколаївна і Юрій Гурійович Караманенки. Кілька десятиріч користується успіхом їх "дитяча драматургія" (1973), яка на сьогодні знаходиться не просто в занепаді, а в глибокій кризі. Особливо це стосується української драматургії.

    Вся проаналізована література неминуче торкається сімейного виховання як першочергового. Прообразом спільності суспільного й сімейного виховання була, як відомо, "Материнська школа" Я.А.Коменського. Дивлячись через призму віків, сьогоднішня освіта (як дошкільна, так і початкова) дещо спотворює започатковані задуми.

    Здебільшого робота з батьками ведеться не в тому напрямі, якому б хотілося. Нерідко батьків використовують з метою матеріального забезпечення освітньої установи. Важкий тягар шкільної освіти безумовно, несуть на собі теж батьки.

    Зовсім інше мав на увазі В.О.Сухомлинський, коли започатковував "батьківський всеобуч". Настільки помірковано підходив вчитель-директор до тематики занять залежно від віку дитини, яким він віддав до останку своє палке серце.

    „Гра дитини не є пуста забава, вона має високий зміст і глибоке значення: турбуйся про неї, розвивай її, матір! Бережи, охороняй її, батьку!” [7, с. 101]. „Завдання початкового навчання полягає не в учінні у звичному розумінні цього слова, а в організації гри”, — читаємо у Ф.Фребеля [3, с. 96].

    Чи не є зразком для наслідування вальдорфська педагогіка, яка синтезує в собі все краще від медицини і педагогіки? Немає суттєвого значення, коли і де навчається дитина, вирішальним моментом є те, щоб педагогіка відповідала віку дитини, — стверджує концепція, висунута Р. Штайнером.

    Донести до свідомості батьків прості і непрості істини — це є надзавданням педагогіки. Воно потребує коректності, тактовності і неабияких умінь.

    Наступний концептуальний підхід досліджуваної проблеми — це синтетичність мистецтва, на яку вказували ще древні вчені — Піфагор, Конфуцій, Арістотель, Платон. Вони одностайно відзначали значну роль мистецтв у розвитку дитини. Чим вдаліший синтез мистецтв, тим помітніший вплив на особистість.

    Мистецтво і педагогіка завжди були поруч. Незважаючи на стародавність обох галузей, між ними є багато спільного. Вислів "Педагогіка — не наука, а мистецтво" слід розуміти так, як пояснював його К.Д. Ушинський. "Педагогіка — найбільше, найскладніше, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. Мистецтво виховання спирається на науку. Як мистецтво, складне й широке, воно спирається на безліч широких і складних наук (три найголовніші: фізіологія, психологія і логіка); як мистецтво, воно, крім знань, потребує здібності й нахилу, і як мистецтво ж, воно прагне до ідеалу, якого вічно намагається досягти і який цілковито ніколи недосяжний: ідеалу досконалої людини" [9, с. 192].

    Значний доробок з проблеми виховання засобами мистецтва має І.А. Зязюн. Іван Андрійович — багатогранна натура, відомий як практик-новатор і вчений. Запроваджена ним система естетичного виховання в Полтавському державному педагогічному інституті у 80-90 роки достойна окремого вивчення, впровадження і наукового дослідження.

    Театр, — відзначає вчений, — є синтез багатьох мистецтв, зокрема живопису, архітектури, музики, вокалу, танцю тощо. Об'єднувальну функцію щодо всіх мистецтв у театрі виконує література.

    Хоча кожен вид мистецтва має свою специфіку відображення дійсності, проте загальним є матеріал, за допомогою якого митець створює єдиний художній образ. У літературі таким матеріалом є слово, у театрі — дія, у живописі — колір і лінія, у музиці — гармонія звуків, у скульптурі — пластичність форми.

    Мистецтво — багатогранне й неосяжне за своєю сутністю. І якщо дивитися на нього як на "рятівника світу" (Толстой Л.М.), то воно набагато збільшує значимість дослідження цієї проблеми.

    Досить цікавим і незвичним е дослідження В.Г.Давидова з практичним впровадженням ігрової діяльності в системі мистецької освіти.

    У 1982 році було започатковано експеримент в освітніх закладах нового типу — школах мистецтв. Досить тривалий у часі експеримент показав значущість мистецтва не тільки для загального розвитку (в цьому є хибна думка сьогоднішнього навчання у школі), але й першочерговим у порівнянні із загальноосвітніми дисциплінами.

    Що є первинним у шкільній освіті?

    Програмна ідея родоначальника класно-урочної системи:

    "Більш, ніж науками, слід займатися мистецтвами". Триста років тому Коменський сформулював свої одинадцять класичних правил педагогіки мистецтва, які сьогодні сприймаються як сталі, випробувані у часі закони.

    I — Не затримуйте учнів на теоретичних розмірковуваннях.
    II — Навчайте на класичних прикладах, не відчуджуйтесь наслідування.
    III — Приділяйте увагу вивченню форми в мистецтві.
    IV — Починайте з найпростіших елементів, підносячись до осягнення художньої цілісності.
    V — Навчайте мистецтвам на відомому учням матеріалі.
    VI — Починайте навчання згідно із прописаною формою, а потім дайте учням свободу.
    VII — Вибирайте як приклади тільки найдосконаліші зразки мистецтва.
    VIII — Час, витрачений на правильну установку основ — запорука скорочення, прискорення і полегшення роботи в подальшому.
    IX — Помилки в роботі учнів мають бути негайно виправленими.
    X — Досконалість викладання мистецтва передбачає сполучення синтезу й аналізу.
    XI — Ніколи не припиняйте вправ, не довівши свої вміння до досконалості [6, с. 391].

    І все-таки, найблискучіші закони є вторинними у порівнянні з грою: "Всяка школа може стати універсальною грою"... — наполягав Коменський [6, с. 397].

    Глибоко досліджуючи проблему педагогіки мистецтва, В.Г.Давидов доходить до висновку, який ми цілком розділяємо, що мистецькими мають бути не профільні, а всі, без винятку, загальноосвітні школи. Інакше, "як шкільної скуки" (Ушинський) "школи-каторги" (Коменський) сірі будні школи нам ніколи не здолати. Незвичність підходу нового в дошкільній педагогіці автора в тому, що він підносить сюжетно-рольову гру в дошкільному віці до рівня мистецтва. Головне, що його в цьому не треба переконувати, як це водиться зазвичай в житті дитсадків. Адекватність практичного і теоретичного уявлення дитячої гри дало неперевершені результати: "Вихідними для занять з малюками є ігрова ситуація і правила гри, а в центрі навчання стоїть роль і пов'язані з нею співпереживання" [4, с. 49].

    Концепцією дослідження В.Г.Давидова послужила теорія систем та системно-структурного аналізу, цього універсального наукового інструментарію, що дозволяє виявити ступінь організації того чи іншого явища і побачити його в масштабі макросистеми всього суспільства.

    Досвід використання систематизації показав, що серцевиною підсистеми стає художній образ, який найчастіше створюється через рольову гру, тобто через роль і співпереживання. Ігрове становлення особистості дитини, пробудження його "зон розвитку" з подальшим формуванням — ось домінанта виховання у глибокому переконанні дослідника.

    Виконання законів системності, комплексності і синтезу мистецтв буде неповним без участі в них сім'ї. Батьки є не просто повноправними, а головними дійовими особами у розвитку пізнавальних здібностей дітей. У навчальному плані має бути виховання батьків. Інакше немає сенсу розвивати самотужки дитину.

    Глибокі думки щодо розвитку дитячих почуттів знаходимо у В.О.Сухомлинського. Не заради "красивостей" відкрив він "школу під голубим небом". Школа Сухомлинського — то є школа мислення, глибокої моралі і духовності, естетики і трудових умінь. Ніщо в ній "не загублено", все на місці, все "з розумом".

    Будучи директором, вченим, Василь Олександрович не соромився писати ніжні казки для дітей. "Не бійтесь бути ласкавими", — заповідає вчений-практик. Так по зернинці Сухомлинський "сіє добре, вічне" в душах дітей. Саме всупереч шкільним догмам, сліпому зазубрюванню він висуває альтернативу: школу, яка була, є і буде взірцем сучасної школи.

    Начебто ніякого відношення до роботи директора не має вміння красиво описати все, що тебе оточує. Але це на перший погляд. Вміння спостерігати, помічати особливе, унікальне, а на основі цього — спільне, загальне — такий шлях розвитку мислення і становлення особистості як частини природи.

    Саме Павлиська школа дає взірець спільної роботи з сім'єю у розвитку дитини.

    Ш.О.Амонашвілі — першопроходець навчання шестирічок у школі. Вчений-практик свою педагогічну роботу ("Здравствуйте, дети!", "Как живете, дети?") називає педагогічною симфонією: "Це симфонія кожного шкільного дня звучить в моїх вухах звуками дитячого жріамулі", — пише вчений-психолог [1, с. 3].

    "Чому ви щоразу дякуєте за відповідь дитині?" — на одній із лекцій запитали Шалву Олександровича. Важко й водночас легко відповісти на це запитання. Дивлячись хто запитує. Розумний — сам зрозуміє, іншим — і так не дано.

    Зрозуміти педагогіку В.О.Сухомлинського і Ш.О.Амонашвілі може тільки той, хто сам хоче наслідувати їх приклад. Для Сухомлинського природа — це музика, музика — це природа. Для Амонашвілі кожен день у школі — це частина "партитури" під назвою "педагогічна симфонія". Ось до такого навчання слід і треба готувати дітей старшого дошкільного віку. Відомі 10 "Так" і 10 "Ні" грузинського вченого дають можливість глибше пізнати психологію старшого дошкільника, нині шестирічного щколяра.

    Підготовка дітей до навчання у школі вивчалась ученими з різних позицій. Так, Н.Г.Коленцова (1989) вивчала активізацію процесу формування готовності дошкільників до навчання на матеріалі предметів естетичного циклу.

    В основу дослідження вона взяла положення грузинського вченого Д.Н.Узнадзе про психологічну установку, яка визначається як „готовність до певної активності в залежності від наявності потреб індивіда та об'єктивної ситуації їх задоволення” [8, с. 107]. Наголошуючи на наступності ведучих діяльностей суміжних вікових груп (дошкільників і школярів), автор вказує на особливу значущість змісту програм, прищеплення єдиних навичок, особливих якостей, від чого в подальшому залежатиме успіх навчання у школі. Готовність до школи розглядається під кутом зору наявності інтелекту, емоційно-вольових якостей, мотивації, здатності до узагальнень та навчальної діяльності в цілому. Визначені критерії готовності: стійкість, сила і повнота.

    Розділяючи програмні вимоги з розділів малювання, аплікація, математика, музика на складові, автор намагається встановити між дисциплінами прямі й непрямі зв'язки, що їй, без сумніну, вдається.

    Висновки засвідчують, що обрана методика можлива для розв'язання наступності двох ланок дитсадка і школи засобами мистецтва. Проте в дослідженні відсутні конкретні шляхи наступності або хоча б паралельний аналіз програм двох ланок освіти. До того ж, дослідження І.М.Козловської застерігає від подібної інтеграції знань: „Суть інтегративного підходу до навчального процесу, — пояснює автор, — відрізняється від інших підходів (наприклад, міжпредметних) тим, що встановлення зв'язків між знаннями має іти не від перебудови існуючих навчальних планів, програм, а шляхом дидактичних обґрунтувань та перетворення реально існуючих зв'язків між поняттями, явищами, науками тощо” [5, с. 230].

    У дослідженні С.О.Соломахи (1995) йдеться про театральну діяльність учнів початкової школи як своєрідний каталізатор розвитку психічних процесів, необхідних для навчання у школі: довільність, уміння виконувати дії у внутрішньому плані (для читання і письма), дозрівання мотивів навчальної діяльності і поведінки, зрілість свідомості, вміння узагальнювати і диференціювати ставлення до себе й до інших, навички міжособистісного спілкування з дорослими і дітьми. В театральній діяльності у дитини формуються елементи абстрактного мислення, що дає можливість дитині віднайти причини спостережуваних явищ і пояснити їх для себе.

    У театральній діяльності дитина набуває досвіду колективного життя, вчиться керувати емоціями і почуттями. Це, в свою чергу, створює найкращі передумови для формування етичних і естетичних якостей особистості, що лежать в основі моралі. Крім того, в театральній діяльності дитина задовольняє одну з основних потреб — потребу в самореалізації, самовираженні.

    Театральну діяльність автор розглядає як невід'ємну складову навчальної і позаурочної системи. Диференціює форми театральної діяльності на уроках і поза ними.

    Проте дослідниця робить дещо необачні висновки, що, керуючись багатьма потребами, слід залучати в театральну діяльність, починаючи з молодшого шкільного віку, очевидно, на її погляд, не зважаючи і минаючи основний вік — дошкільний.

    Отже, опрацьована нами література дозволяє зробити висновки щодо використання літературно-театральної діяльності зі старшими дошкільниками в умовах дитсадка, школи, сім'ї з метою розвитку у них мовленнєвих навичок. Театральна діяльність — це діяльність, заснована на театралізованій грі, витоки якої знаходяться в сюжетно-рольовій грі і спираються на специфічну особливість театрального мистецтва, пов'язаного з його синтетичністю. Сполучення цих факторів визначає необмежені можливості виховання й естетично-пізнавального впливу в роботі з дітьми як дитсадка, школи, сім'ї, так і стику цих освітніх ланок.

    Ми передбачаємо, що комплекс умов (залучення дітей до фольклору, художнього слова, сюжетно-рольових ігор, а згодом і до ігор-драматизацій, комунікативні стосунки, обмін думками, пізнавальна активність, цілеспрямовані дії щодо збагачення інтелекту, моральних і духовних основ, підкріплення набутих навичок з боку сім'ї) та інтеграція різних видів мистецтв (художня література, музика, образотворча діяльність) сприятимуть якісному підвищенню мовленнєвого розвитку дитини як фактору готовності її до шкільного навчання.

    Об'єднання та використання єдиного мистецького комплексу впливатиме на формування інтелекту, емоційно-вольових мотивів, розвиватиме театрально-ігрові здібності дітей і разом з тим сприятиме збереженню особистісного потенціалу, притаманного дітям старшого дошкільного віку.

    ЛІТЕРАТУРА
    Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети! Пособие для учителя. — М.,1983.
    Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психол. очерк: Кн. для учителя. — 3-е изд. — М., І99І.
    Гессен С.Й. Основы педагогики. Введение в прикладную философию. — М., 1995.
    Давыдов В.Г. Педагогика искусства: Методология и методика. Учебник. — Киев — Москва, 1997.
    Козловська І.М. Теоретичні та методичні основи інтеграції знань учнів професійно-технічної школи. Дис. д-ра пед. наук. — К., 2001.
    Коменський Я.А. Вибр. акад. твори. — Т. І.
    Сухомлинский В.А. Сто советов учителю. — К., 1984.
    Узнадзе Д.Н. Общее учение об установке. Хрестоматия по психологии. — 2-е изд. — М., 1987.
    Ушинский К.Д. Избр. пед. соч. — К., 1983. — Т. І.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  2. #62
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Н.Б. Кривошея



    РАЗВИТИЕ ТВОРЧЕСКИХ СПОСОБНОСТЕЙ У СТАРШИХ ДОШКОЛЬНИКОВ ПОСРЕДСТВОМ НАРОДНОЙ ПЕСНИ




    У результаті дослідної роботи теоретично обґрунтовано и практично реалізовано систему розвитку творчих співацьких здібностей у старших дошкільників засобами української народної пісні на музичних заняттях в умовах дошкільного освітнього закладу.

    Розроблено форми, методи і умови побудови педагогічного процесу дитячого садка, які забезпечують ефективність розвитку пісенних творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку засобами українського фольклору.

    As a result of the research there has been theoretically substantiated and practically realized a system of development of creative singing abilities at the senior pre-school children by means Ukrainian national songs on musical occupations in conditions of pre-school educational establishment.

    It is developed forms, methods and conditions of construction of pedagogical process of kindergarten which provide efficiency of development creative abilities of children of the senior pre-school age with means of the Ukrainian folklore.

    Одним из важнейших проявлений человеческой личности является творчество. По мнению Л.С. Выготского, «творческой деятельностью мы называем такую деятельность человека, которая создает нечто новое, все равно, будет ли это созданное творческой деятельностью какой-нибудь вещью внешнего мира или известным построением ума или чувства, живущим и обнаруживающимся только в самом человеке» [2, с.5].

    Признавая дошкольное детство оптимальным периодом для всестороннего развития личности ребенка, психологи Л.С. Выготский, В.В. Давыдов, А.В. Запорожец, Э.А. Ильенков указывают, что задачи творческого развития личности ребенка решаются уже на этапе дошкольного детства посредством искусства.

    В процессе общения с искусством у ребенка возникает возможность сопереживать художественному образу. И эти переживания непосредственно влияют на мир ребенка и обогащают его. Усвоение способов восприятия, направленных на обследование предметов, их форм, вслушивание в звуки певческой и поэтической речи, различение их свойств, способствует развитию художественно-сенсорных способностей, вследствие чего ребенок получает возможность первой оценки увиденного и услышанного, возможность творческой переработки, самовыражения, результатом которого являются первые импровизации.

    Детское музыкальное творчество может быть в определенной мере и исполнительским и продуктивным. Творчество в исполнительской деятельности проявляется в определенном индивидуальном отношении ребенка к исполняемому произведению, в способах проявления этого отношения, в особом эмоциональном настрое при исполнении песен, танцев. Продуктивное творчество в пении проявляется в виде звукоподражаний или сочинения несложных мелодий разного характера, в музыкальной игре – в передаче музыкально-игрового образа средствами доступных выразительных движений, подчеркивающих характерные особенности того или иного персонажа, в танце – в виде комбинирования знакомых танцевальных движений или поиска новых движений на основе накопленного опыта, знаний, навыков.

    Таким образом, творческие проявления являются результатом творческой переработки внутренних эстетических переживаний, накопленного опыта, специальных знаний, приобретенных навыков действий в разных видах музыкальной деятельности.

    Полноценное восприятие музыки требует от слушателя активной работы творческого воображения. Попытки осознания музыкальных впечатлений способствуют более глубокому, осмысленному восприятию музыкальных образов (Асафьев Б.В., Теплов Б.М.); восприятие музыки стимулирует зарождение художественных образов в творчестве детей, стимулирует творческие проявления (Ветлугина Н.А.).

    Следовательно, детское творчество нужно рассматривать в связи с восприятием музыкального искусства и его использованием, а также как педагогически обусловленное явление.

    Народное творчество является той оптимальной системой передачи жизненного и эстетического опыта, которую создало человечество. Потребность фиксировать жизненные наблюдения в памяти способствовала созданию определенных стереотипов совершенных художественных форм, фольклорных жанров. Народная песня является одним из самых ценных духовных приобретений народа. Украинский фольклор - это кладезь образцов детского песенного творчества, а песня - один из важнейших элементов духовности.

    Цель нашего исследования – определение путей педагогического влияния украинской народной музыки на развитие творческих способностей детей старшего дошкольного возраста в пении.

    Задачи исследовательской работы заключались в изучении современного состояния детского песенного творчества в практике дошкольных образовательных учреждений; изучении динамики развития творческих способностей у старших дошкольников в процессе обучения пению с использованием украинского песенного фольклора; определении педагогических условий, способствующих развитию творческих способностей в данном виде музыкальной деятельности.

    Природа творчества, проявление творческих способностей определяются разноплановыми факторами, которые можно объединить в наиболее общие группы. К первой группе относятся природные задатки и индивидуальные особенности, определяющие формирование творческой личности (Выготский Л.С., Ананьев А.Н.). Ко второй группе – все формы влияния социальной среды на определение и развитие творческих способностей. Третья группа представляет зависимость развития творческих проявлений от характера и структуры деятельности. (Ананьев А.Н., Выготский Л.С., Менчинская Н.А., Рубинштейн Л.С.).

    В психолого-педагогических исследованиях по проблеме детского художественного творчества (Ветлугина Н.А., Дзержинская И.Л. и др.) отмечается, что в условиях разносторонней подготовки у детей рождается интерес ко всему окружающему, что является источником способности к творчеству. В таких условиях дети способны качественно овладеть способами творческих действий: находить новое решение и применять усвоенное в новых и неожиданных ситуациях. В исследованиях отмечается, что о качестве творческих отношений, способов действий и продукции можно судить по определенным показателям.

    К первой группе показателей относятся те, которые характеризуют отношение детей к творчеству: увлеченность детей, способность войти в воображаемые обстоятельства, условные ситуации; искренность переживаний. Вторая группа показателей характеризует качество способов творческих действий: быстрота реакций; находчивость, использование различных вариантов, комбинирование знакомых элементов в новые сочетания, оригинальность способов действий. Третью группу представляют показатели качества продукции: отбор детьми характерных черт жизненных явлений, предметов и отражение их в художественной деятельности.

    Исследователи К.В. Головская, Н.А. Ветлугина, Р.Т. Зинич, А.И. Катинене, А.И. Ходькова, М.Ю. Викат, Е.П. Иова и др. рассматривают возможности формирования песенного творчества у детей дошкольного возраста, пути, методы, условия, благоприятствующие формированию творческих способностей в пении и развитию детского песенного творчества.

    Исследователи отмечают, что само по себе песенное творчество детей дошкольного возраста скромно по своим результатам, но педагогическая эффективность применения его в воспитании детей огромна. Песенное творчество – путь формирования музыкальности детей.

    Простота содержания, формы, ясность и правдивость чувств делают произведения народного песенного творчества понятными детям, доступными в исполнении. В основном это произведения обрядно-бытового, сезонного и игрового характера. Использование их способствует обогащению музыкального опыта детей, представлений об окружающей жизни, активизации детей в разных видах музыкальной деятельности. На основе приобретения опыта, специальных знаний, певческих навыков, усвоения способов действий у детей развивается способность к импровизации простейших мелодий, созданию собственной продукции (Ветлугина Н.А.).

    Таким образом, наряду с исполнительскими способностями в процессе обучения пению у детей развиваются и творческие способности. В состав творческих способностей входят компоненты, характеризующие продуктивное творчество. Развитие творческих способностей у детей старшего дошкольного возраста необходимо для осуществления полноценного музыкально-эстетического воспитания.

    Мы предполагаем, что на формирование детского песенного творчества у старших дошкольников влияют специальные педагогические условия. Это введение в структуру музыкальных занятий элементов творчества на основе использования в пении образцов украинской народной музыки; создание условий для творческого применения приобретенных навыков и умений в пении; создание эмоционально насыщенной, творческой атмосферы с помощью творческих заданий.

    Поиск наиболее эффективных педагогических условий формирования творческих проявлений у детей старшего дошкольного возраста потребовал изучения опыта педагогической практики. На данном этапе исследования был применен социально-педагогический метод анкетирования. Это позволило выявить личное отношение музыкальных руководителей дошкольных учреждений к данной проблеме.

    Результаты анализа анкетирования показали, что в основном музыкальные работники проявили достаточный интерес к исследуемой проблеме. Качественный анализ свидетельствует о том, что работа по формированию песенного творчества находится в неудовлетворительном состоянии. Музыкальные руководители нуждаются в специальной подготовке, методиках, подборе музыкального репертуара, аудиозаписей соответствующих музыкальных произведений для работы по формированию творческих способностей детей в пении.

    Для нас было важно выяснить, подмечена ли педагогами взаимосвязь между уровнем развития певческих навыков и творческими проявлениями дошкольников. Ответы педагогов свидетельствуют о том, что дети с более высоким уровнем развития певческих навыков с интересом и желанием участвуют в инсценировках песен, хороводах, музыкальных играх-драматизациях, требующих индивидуального исполнения. Основная часть музыкальных руководителей критически отнеслась к собственным возможностям в песенном творчестве и возможностям руководства песенным творчеством детей.

    Полученные в ходе исследования данные анкет позволили сделать выводы о том, что педагоги-музыканты в недостаточной мере подготовлены для успешного руководства развитием творческих способностей детей в пении, отсутствует продуманная система рекомендаций по обучению навыкам и умениям в области песенного творчества. Задачами констатирующего этапа эксперимента были следующие: определение уровня знаний и представлений детей о музыке разного характера; определение уровня развития мелодического слуха и голоса; выявление уровня усвоения певческих навыков; установление способов самостоятельных действий детей в песенном творчестве.

    Показатели трех уровней развития дошкольников в певческой деятельности были определены в соответствии с методическими разработками Н.А. Ветлугиной. В первой серии экспериментальные задания были направлены на выявление знаний и представлений детей о музыке разного характера, уровня усвоения певческих навыков, уровня развития мелодического слуха и голоса. Вторая серия заданий была направлена на выявление ориентировки детей в новых творческих действиях (участие в совместном творчестве: импровизация конца мелодии, начатой взрослым). Следующая серия заданий была направлена на выявление ориентировки детей в преднамеренных творческих действиях, что предполагает использование усвоенных знаний, умений и навыков в самостоятельной творческой деятельности.

    Анализ результатов констатирующего этапа эксперимента показал, что дети не смогли показать высокий уровень музыкального развития в певческой деятельности. Это объясняется отсутствием целенаправленного руководства со стороны педагогов в таком виде музыкальной деятельности как пение, слабым владением музыкальными руководителями методикой формирования песенного творчества старших дошкольников.

    Методика формирующего этапа эксперимента была направлена на организацию учебного процесса в условиях музыкальных занятий с детьми; создание оптимальных педагогических условий для творческого применения приобретенных навыков и умений в пении. Также нами был предусмотрен перспективный план, который способствовал реализации систематической, последовательной работы по обучению детей пению, в результате которой обогатился музыкальный опыт, расширились музыкально-слуховые представления, дети овладели необходимыми умениями и навыками, способами творческих действий.

    Мы предположили, что обучение в условиях целостного педагогического процесса на музыкальных занятиях, с его системой методов и приемов, должно принять более активизирующий характер, насыщенный творческими заданиями самого различного характера. В связи с поэтапным формированием детской деятельности мы распределили творческие задания таким образом:
    упражнения на развитие музыкально- слуховых представлений;
    творческие задания, ориентирующие детей в песенных импровизациях;
    творческие задания по самостоятельному сочинению песен.

    В ходе экспериментальной работы мы использовали разные виды музыкальных занятий: тематические, комплексные, комбинированные, сюжетные, в процессе которых творческие и обучающие задачи чередовались, взаимно обогащая друг друга. Творческие задания активизировали воображение, фантазию детей, что помогало им более успешно приобретать умения и навыки.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  3. #63
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Первый этап формирования песенного творчества носил ориентировочный характер. В первую очередь создавалась соответствующая установка детей на новую деятельность: у детей формировались первые представления о процессе сочинения песен, возбуждался интерес к нему, вырабатывались первые навыки произвольного поведения, и главное, перед ними ставилась новая цель – сочинить песню.

    На втором этапе формирующего эксперимента нами была продолжена работа по освоению программных умений и навыков в пении; в развитии песенного творчества – по совершенствованию ориентировки детей в преднамеренных творческих действиях и побуждению к самостоятельности и оригинальности. Творческие задания этого этапа были направлены на формирование способов импровизации окончания мелодии, начатой взрослым. Усложнение творческих заданий шло в следующих направлениях. Первая степень сложности: продукция детей выражается в их ответах на вопрос (начало мелодии исполняется педагогом). Задание облегчается не только тем, что сочиненная мелодия должна быть краткой, но и тем, что ребенок «подстраивается» к певческим интонациям голоса поющего взрослого. Вторая степень сложности: продукция детей выражается в певческом диалоге – один ребенок поет вопрос, другой – ответ. Сочинение детьми мелодии должно быть кратким. Это задание сложнее предыдущего, так как вся песня исполняется детьми.

    Наблюдая за детьми, мы отметили, что в результате целенаправленной работы педагога, по мере накопления музыкально-слуховых представлений, развития певческих навыков, усвоения творческих действий все большее число детей принимает активное участие в творческой деятельности. В это же время отчетливее выступает индивидуальное своеобразие детской продукции. Так, в процессе выполнения экспериментальных заданий выделилась группа детей, чьи импровизации отличались своим качеством и в ладовом отношении, и с точки зрения их звукорядов.

    Третий этап экспериментальной работы формирующего характера был связан с совершенствованием и закреплением умений и навыков детей в пении, в творческой деятельности – с формированием способов сочинения детьми простейших попевок контрастного характера на заданный текст, развитием чувства лада. Методика сочинения видоизменяется, так как дети должны самостоятельно, без фортепианной поддержки придумать мелодию на заданный текст.

    Задача последующих творческих заданий – поставить ребенка перед необходимостью действовать более самостоятельно и оригинально, изменив при этом ситуацию. Меняются мотивы творческой деятельности: дети побуждаются к сочинению песен для дальнейшего исполнения их перед сверстниками. Изменяется и характер творческих заданий: дети должны стремиться выразить свои настроения, чувства на основе предложенных им тем и жанра песен, а также самим их выбирать. Изменяется характер образца, который является уже косвенным. Прослушав его, ребенок должен теперь не использовать его музыкальный материал и литературный текст, а лишь руководствоваться самим способом воплощения, его музыкальными средствами при использовании других литературных текстов.

    Материалы, полученные нами, свидетельствуют о значительном качественном преимуществе этой продукции по сравнению с предыдущей. Сочинения детей приобрели более оформленный вид в структурном отношении.

    Заключительным этапом нашего исследования было проведение контрольных срезов в экспериментальной и контрольной группах с целью выявления эффективности проведенной нами работы по развитию творческих способностей старших дошкольников в пении. Качественный анализ полученных результатов позволяет сделать вывод о том, что уровень развития творческих способностей у детей контрольной группы намного ниже, чем у детей экспериментальной группы. Результаты, полученные в ходе экспериментального исследования показывают, что количество детей с высоким уровнем развития творческих способностей увеличилось на 30%. Эти дети имеют хорошие вокальные навыки, у них сформированы навыки самостоятельных творческих действий. У детей данного уровня повысилась творческая активность и в других видах художественной деятельности. Количество детей, относящихся к среднему уровню сформированности творческих способностей, увеличился на 10%. Качественный анализ детской творческой продукции показал, что изменилось и качество детских импровизаций. Их сочинения стали отличаться большей вариативностью, мелодичностью, развитым ритмическим рисунком.

    Экспериментальное исследование подтверждает возможность и необходимость формирования творческих способностей старших дошкольников в пении на основе украинского песенного фольклора, так как это способствует личностным изменениям, дает детям возможность стать более активными, инициативными, способными к неординарному решению поставленных задач, к принятию самостоятельных решений. Приобщаясь к песенному творчеству, дети стремятся к самостоятельной и активной деятельности в новых ситуациях. У дошкольников возникает потребность в ней, что является источником последующего развития.

    Формирование музыкально-творческих способностей предполагает сотворчество взрослого и ребенка, совместных действий, особенно на первых этапах. Ребенок включается сначала в выполнение отдельных творческих заданий, участвует в сочинении отдельных составных частей создаваемой песни. По мере усвоения творческого опыта дети выполняют все необходимое для создания целостной и завершенной композиции, хотя и в самой простейшей ее форме.

    Источником детского творчества является окружающая жизнь и музыкальное искусство, отражающее ее. Песенное творчество детей, как бы оно ни было скромно по своим результатам, всегда выражает переживания, рожденные жизнью. Особую роль приобретает сама музыка, оказывающая различное влияние на детей как результат накопления жизненных впечатлений и как образец, который должен отличаться определенными качествами, чтобы служить побудителем песенного творчества.

    В нашем исследовании таким побудителем выступила украинская народная музыка, произведения народного песенного творчества.

    В соответствии с поставленной целью, в нашем исследовании было установлено, что на формирование детского творчества в пении у старших дошкольников влияет ряд педагогических условий: создание эмоционально насыщенной атмосферы на музыкальных занятиях за счет введения в структуру занятий творческих заданий; творческие задания – важнейший фактор, направляющий развитие детского песенного творчества; связь творческих заданий с поэтапностью формирования детского песенного творчества и подчинение их цели; вариативность мотивов, побуждающих детей к творческой деятельности; использование в работе над развитием песенного творчества детей песен-образцов служит своеобразным побудителем в решении детьми творческих заданий; вариативность песен-образцов, что помогает разнообразить ситуации, в которых протекает творческая деятельность, разнообразить сами творческие задания; сочетание творческих заданий со специальными упражнениями на развитие у детей музыкально-слуховых представлений, чувства лада в процессе обучения пению; соблюдение принципа индивидуального и дифференцированного подхода в обучении; создание для творческого применения усвоенных умений и навыков путем использования разных видов занятий.

    В ходе экспериментального исследования была разработана серия творческих заданий, способствующих развитию песенного творчества у старших дошкольников:
    пропевание своего имени;
    сочинение простейших попевок на словосочетания;
    сочинение окончания мелодии, начатой взрослым;
    сочинение музыкального ответа на вопрос;
    самостоятельное сочинение текста и мелодии песен.

    Таким образом, результаты нашего исследования подтвердили выдвинутую гипотезу. Сочетание ряда педагогических условий в работе с детьми способствует развитию творческой активности детей, овладению ними способами действий, которые носят обобщенный характер, выражающийся в том, что дети применяют их не только в новых условиях, но и в новых видах деятельности. Сочинения детей не являлись самоцелью, а лишь свидетельствовали о сдвигах в развитии музыкально-творческих способностей, о приобретенной творческой активности. Несмотря на то, что само по себе песенное творчество детей скромно по своим результатам, педагогическая эффективность применения его в воспитании детей значительна.

    ЛИТЕРАТУРА
    Березовський І.П. Українська народна творчість. – К.: Наукова думка, 1973.
    Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1991.
    Поддьяков Н.Н. Творчество и саморазвитие детей дошкольного возраста. Концептуальный аспект. – Волгоград, 1994.
    Художественное творчество в детском саду / Под ред. Н.А. Ветлугиной. – М., 1974.
    Художественное творчество и ребенок / Под ред. Н.А. Ветлугиной. – М., 1972.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  4. #64
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Любов Ігнатьєва


    МУЗИКОТЕРАПІЯ В ДИТЯЧОМУ САДОЧКУ



    Важко переоцінити вплив музики на людину. Це живе невичерпане джерело натхнення. Музика може надати насолоду, але також одночасно може викликати сильне душевне переживання, збудити до роздумів, відкрити невідомий світ фантазій.

    Невичерпні можливості музики впливати на внутрішній світ дитини особливо виділяють методику музикотерапії з ряду інших терапевтичних методик.

    На сучасному етапі музична терапія далеко просунулася в дослідженні впливу музичного досвіду на розвиток особистості. Відповідь на запитання, чому музика настільки сильно торкається глибин нашої різноманітної особистості, потрібно шукати в минулому, коли ми ще були в материнській утробі й відчували музику ритму материнського серця, музику її тіла, музику її подиху й голосу. Жінка, яка носить у собі майбутнє життя, сама своїм духовним “баченням” ніби наносить “візерунки” на матрицю постнатального життя своєї дитини. Так мудра природа підготовлює дитину до сприйняття світу ще в утробі матері.

    Багато досліджень довели, що музика посилює обмін речовин, посилює або зменшує м’язову енергію, змінює дихання, змінює кров’яний тиск, дає фізичну основу для емоцій. Дітям музикотерапія допомагає збагатити знання про навколишній світ, прищепити любов до музики, навчити слухати й розуміти, як і про що розповідає музика. Для того щоб музикотерапія позитивно вплинула на розвиток і виховання малят, необхідно враховувати особливості дітей.

    “Музика, як будь-яке мистецтво, допомагає дітям пізнавати світ, виховує дітей”, – так визначив роль музики у формуванні особистості композитор Дмитро Кабалевський. У процесі музичних занять відкриваються широкі можливості для всебічного розвитку дітей. Емоційна сила музики, зміст пісень, що слухають і виконують діти, сприяють формуванню основ морально-естетичних якостей.

    Педагоги дитячого садка помітили вплив музики на поведінку дітей. Методи музичної терапії можна розподілити на активну (експресивну) і пасивну (рецептивну). Музикотерапія як активна — це коли діти активно проявляють себе в музиці, так і пасивна — коли дітям пропонують музику тільки слухати. Музикотерапія — це спеціалізована форма психотерапії, яка заснована на музиці. Музикотерапія як цілісне використання музики в якості основного та ведучого фактора дії на розвиток дитини включає такі напрями, як вокалотерапія (співи), музикотерапія в рухах (танці, музично-ритмічні ігри), музикування на музичних інструментах та інші.

    Так, ритмічні завдання, які надаються дітям у дитячому садку, допомагають активізувати та пробуджувати інтерес дитини до діяльності.

    Якщо дитина проявляє себе в ритмі, це говорить про те, що в неї міцніє її вольовий початок, без якого неможливі ні навчання, ні робота. Ритмічні ігри дуже подобаються дітям. Найпростіший спосіб організації гри — повтор дитиною рухів дорослого. Дорослий виступає ведучим у грі-імпровізації, а дитина одночасно і спостерігає за ним, і намагається копіювати його. Дорослим зовсім необов’язково мати хореографічну підготовку для рухових імпровізацій. Основою для них послужить танцювальний досвід, що є в кожного, і звичайний вибір виразних рухів: кроки, стрибки, жести, міміка, рухи корпуса, пересування в просторі приміщення. Досить передати в рухах загальний характер музики, зв’язати пластику рухів із музичним звучанням.

    Такі спільні ігри-імпровізації спрямовані насамперед на розвиток у дитини відчуття його емоційного благополуччя. Це відчуття в дитини буде пов’язано зі здатністю до природних, вільних, координованих рухів. Точність і спритність рухів, їхня відповідність пережитим емоціям, а головне, задоволення, яке дитина одержує під час рухів, — вірний показник її емоційного благополуччя. При цьому не треба спеціально вивчати з дитиною танцювальні рухи, псувати гру тренажем і проробленням деталей задуманої дорослим танцювальної композиції. Вільні, імпровізовані танцювальні рухи дорослого виступають тут головним і єдиним способом досягнення потрібного результату.

    Дорослому треба своїми діями спонукати дитину до рухового заповнення всього простору кімнати, у якій проходить гра. Важливо, щоб весь ігровий простір був освоєний дитиною, щоб вона могла в ньому орієнтуватися і не боялася робити в кімнаті різноманітні пересування. Оскільки дорослий є ведучим у грі, він може продемонструвати дитині прийоми освоєння простору, підключивши вигадку, гумор і спритність. Наприклад: він може зненацька перемінити рух уперед на “задній хід”, наприкінці музичної фрази присісти на стілець, заплутати рух у центрі кімнати частими переходами в різні її кінці і т.д. Звичайно, ці дії мають відповідати характеру музики, перетворюватися у виразні епізоди або міні-сюжети. Діти ж сприймають подібні дії як забавні ігрові ситуації, що активізують їхню увагу і реакцію.

    Варто розвивати здатність дитини попадати в метричну сітку, відчувати пульсацію. Досягти цього також можна за допомогою ігрових прийомів, зв’язуючи рухи з пізнавальними образами тварин або казкових героїв. Злагоджені, ритмічні рухи мають колосальний терапевтичний ефект. Особливо значним ефект ритмічного оstinato (від італ. Оstinato — багаторазово повторюваний ритмічний або мелодійний оборот) — згадайте всесвітньо відомий “Танець маленьких каченят”. Під час виконання колективом єдиного руху в єдиному темпі та ритмі за допомогою остинато створюється енергообмін усіх учасників у дійстві, який має спрямований психологічний ефект: це своєрідна терапія. Ритмічна впорядкованість рухів народжує в дітей позитивні емоції, діти відчувають радість від спільної діяльності в процесі ігрового спілкування, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

    На музичних заняттях діти знайомляться з музичними інструментами, пронизаються слуханням їхнього глибокого звучання. Поступово дитина вибирає той інструмент, який більше, ніж інші, хвилює її, збігається зі струнами її душі.

    Особливість елементарного музикування в тому, що всі діти мають можливість проявити себе творчо. Діти стають творцями легко та із задоволенням, з радістю. Користуються можливістю не використовувати те, що існує, а вигадують самостійно.

    Ставлення до музики в суспільстві трохи інакше, ніж раніше, музичне середовище заповнене естрадно-розважальною музикою, тому важливо підтримувати інтерес дітей до класичної і народної музики. За допомогою музичної психології ми намагаємося відродити в сім’ях традиції домашнього музикування. Цьому сприяє гра дітей на музичних інструментах разом із батьками вдома, а також підтримка їхнього захоплення батьками, завдяки чому стосунки в сім’ї стають теплішими й тіснішими.

    Емоції впливають на всі психічні процеси: на відчуття, сприйняття, уяву, мислення, волю, пам’ять. Радісний, щасливий настрій дитини є основою її фізичного і психологічного здоров’я, доброзичливого ставлення до людей, навколишнього світу.

    Дітям на заняттях із музикотерапії пропонується ігровий матеріал для розвитку тактильного сприйняття (м’які іграшки, ґумові іграшки за методикою М. Монтессорі). У віці від 1 року до 3 років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан — бадьорий, задерикуватий під час слухання пісні “Конячка” О. Тимчивої; спокійний, доброзичливий під час слухання пісні “Кішка” Ан. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її під час повторного прослуховування.

    Особливо важливою ланкою музикотерапії є формування музично-сенсорних здібностей у дітей дошкільного віку. Музичне переживання, власне кажучи, завжди є сенсорним, оскільки музика — і найпростіші співзвуччя, і складні образи — насамперед сприймається чуттєво. Тому сенсорні процеси є показниками цілісного сприйняття, розрізнення виразних почуттів, а також проявів, пов’язаних зі сприйняттям окремих властивостей музичних звуків, що особливо важливо для дітей молодшого віку. В основі розвитку їхніх музично-сенсорних здібностей лежить вслухування, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звука — висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини, до програми з музикотерапії включені музично-дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звука.

    Дітям на другому році життя пропонуються дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на третьому році життя музично-дидактичні ігри дещо ускладнюються. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад: у грі “Чий будиночок?” дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини.

    Виконанню поставлених завдань із музикотерапії сприяє програмний репертуар. Для дітей на другому році життя він складений із контрастних за характером творів, нескладних за змістом, які відбивають яскраві, близькі дітям образи (“Ах, вы, сени” — російська народна, спокійна “Колискова” М. Красева, “Конячка”, “Автомобіль” М. Раухвергера). Дітям на третьому році життя пропонується складніший репертуар. У ньому пісні, що відображають явища природи (“Осіння пісенька” Ан. Александрова, “Зима пройшла” Н. Метлова), близькі й зрозумілі дітям образи (“Заинька” М. Красева, “Лялька” М. Старокадомського), народні мелодії, інструментальна музика.

    Важливим елементом музикотерапії є виразне виконання музичного твору. Разом із тим під час роботи необхідні наочні прийоми, що залучають дитину до музики, — показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорово сприйманий образ сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам’ятовуванню. Із цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.

    Групова пасивна музикотерапія (прослуховування музики) проводиться два рази на тиждень, склад групи — 8-9 дітей. Музика допомагає змінювати настрій дітей, відволікає від розчарувань, зменшує тривожність.

    У дитячому садку використовується прийом групової вокалотерапії. Співи — це важливий метод активної музикотерапії, тривалість заняття 10-15 хвилин, група з 8 дітей розташовується в замкнутому колі, ведучий співає разом з дітьми. Пісні підбираються відповідно до настрою групи. Не один рік у дитячому садку існує вокально-фольклорний гурток “Калинонька”. Діти з бажанням та задоволенням виконують українські пісеньки.

    Кожен ранок у дитячому садку розпочинається з ранкових музичних привітань. Під чарівні звуки музики дітей запрошують до спортивної зали на ранкову гімнастику. У дітей створюється позитивний настрій, діти ефективно спілкуються. Музичні привітання налаштовують дітей на добрий настрій та успіх протягом дня.

    Вихователі та музичні керівники, добре знаючи дітей, їхні інтереси, індивідуальні особливості, прагнуть зробити кожен день перебування дітей у дитячому садочку радісним та змістовним. З метою формування оптимістичного і життєствердного світогляду дошкільнят, гармонізації їхнього внутрішнього світу, вміння радіти життю в дитячому садку музичним керівником разом із вихователями за допомогою спеціально відібраної музики були розроблені сеанси практичної музикотерапії.

    Сеанс “Доброго сну” — де зібрані колисанки у виконанні Віктора Непомнящего, Ірини Горбатюк, тріо “Либідь”, Лідії Михайленко, Ніни Матвієнко, Росави…

    Слухаючи музику цього сеансу, діти швидко засинають їм сняться гарні сни. Колисанка — це музика з повільним темпом і чітким ритмом. Гіперактивним дітям цей сеанс заспокоює нервову систему.

    Сеанс “Доброти” — цей сеанс містить музичні композиції зі старих добрих мультфільмів, музично-літературні композиції за дитячими казками, де звучать голоси казкових персонажів, пісні: “Большой секрет для маленькой компании”, “Настоящий, верный друг”, “Если добрый ты”… Ці пісні й сьогодні зігрівають любов’ю дитячі душі, вчать добрим, чесним і миролюбним відносинам з тими, хто оточує.

    Сеанс “Наші друзі” — відбірка пісень про наших маленьких друзів — тварин та комах: “В траве сидел кузнечик”, “Два веселых гуся”, “Песня овечек”, “Песенка Муренки”, “Лесной олень”… Пісні минулого й сучасності втілюють душевну гармонію, демонструють еталони доброго, чуйного ставлення до братів наших менших.

    Сеанс “Усмішки”. Усмішка — це духовний дар, вона дає кожному наснагу і примножує духовні здобутки. В цьому сеансі зібрані веселі, яскраві, мажорні пісні. Ці пісні створюють позитивний настрій, надають відчуття радості, віру в добро.

    Сеанс “Звуки природи” — так звана екологічна музика. Усі звуки, що існують у природі, чинять підсвідомий вплив на психіку людини. Благотворно впливає шум листя і спів птахів — діти розслабляються і зливаються з природою. Шум хвиль позитивно впливає на емоційний стан дитини.

    Музикотерапія також сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.

    Але найголовніше — це “школа почуттів”, що формується завдяки особливій властивості музики — викликати співпереживання слухачів.

    Отже, залучення дошколят до різних видів музичної діяльності з використанням прийомів та методів музикотерапії, сприяє успішному розвитку їхньої творчої активності. Застосування творчих завдань, ритмічних ігор, сеансів музикотерапії в дитячому садку та вдома стимулює процес внутрішнього самовдосконалення дитини, створює широкі можливості для повноцінного розкриття всіх її потенціалів та відкриває перед нею ще один шлях збагачення її музичного досвіду.

    ЛІТЕРАТУРА
    Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб. пособие для студ. вузов. — 4-е изд., стереотип. — М.: Изд. центр “Академия”, 1999. — 672 с.
    Антонова-Турченко О.Г. Музична психотерапія: Посібник-хрестоматія / О.Г. Антонова-Турченко, Л.С. Дробот. — К.: ІЗМН, 1997. — С. 118–138.
    Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посібник. — К.: ІЗМН, 1998. — 204 с.
    Битова А.Л. Музыка как элемент терапии в процессе реабилитации детей с ограниченными возможностями. (Неопубл. рукопись, http://webcenter.ru)
    Захарова И.Ю. Танцы в лечебной педагогике // Организация педагогической среды для детей с эмоционально-волевыми нарушениями и нарушениями общения: Метод. рекоменд.: Отчет по договору с Мин-вом образования РФ / Центр лечебной педагогики; Исполнители: А.Л. Битова, М.В. Водинская, Р.П. Дименштейн и др. — N 43 от 27.07.94. — М., 1995. — 218 с.
    Кэдьюсон Х. Практикум по игровой психотерапии / Х. Кэдьюсон, Ч. Шефер. — СПб.: Питер, 2000. — 363 с.
    Медведева Е.А. Артпедагогика и арттерапия в специальном образовании. — М.: Академия, 2001. — 245 с.
    Петрушин В.И. Музыкальная психотерапия: Теория и практика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. –195 с.
    Радынова О.П. и др. Музыкальное воспитание дошкольников: Пособие для студ. пед. ин-тов, учащихся пед. уч-щ и коледжей, муз. руководителей и воспитателей дет. сада / О.П. Радынова, А.И. Катинене, М.Л. Палавандишвили; Под ред. О.П. Радыновой. — М.: Просвещение: Владос, 1994. — 223 с.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  5. Следующий пользователь сказал cпасибо Elen2 за это полезное сообщение:

    НАТА ЛИВ (17.01.2016)

  6. #65
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    О. Д. Дубогай, Н. В. Маковецька



    МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ РИТМІЧНОЇ ГІМНАСТИКИ І ТАНЦЮВАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ



    Постановка проблеми. Дошкільний вік – один із найбільш відповідальних періодів у житті кожної людини. Саме в цьому віці формуються основи здоров’я, відбувається активний фізичний розвиток, становлення рухових здібностей, формується інтерес до фізичної культури і спорту, виховуються особистісні, морально-вольові й поведінкові якості.

    Серед багатьох засобів, які впливають на стан здоров’я і розвиток дітей, за інтенсивністю впливу фізичне виховання посідає неабияке місце. На сучасному етапі розвитку суспільства, в умовах зростання обсягу й інтенсивності пізнавальної діяльності гармонійний розвиток організму дошкільника є неможливим без фізичного виховання. У той же час аналіз результатів спостережень свідчить про недостатню ефективність цього процесу в дошкільних навчальних закладах.

    У зв’язку із цим досить актуальними є вдосконалення старих і пошук нових форм, засобів і методів оздоровлення і фізичного виховання дітей дошкільного віку.

    Метою статті є висвітлення шляхів застосування в освітньому процесі дошкільного навчального закладу ритмічної гімнастики і танцювальної терапії як окремо, так і в комплексі.

    Аналіз останніх досліджень і публікацій. Більш докладно розглянемо особливості застосування елементів ритмічної гімнастики.

    Доведено, що для підвищення емоційного і фізіологічного впливу гімнастичних вправ на організм дитини бажано виконувати їх у вигляді ритмічної гімнастики з музичним супроводом, що дозволяє регулювати темп виконання вправ, кількість повторів, спрямованість фізичного навантаження. Безперечно, ритмічна гімнастика створює неабиякі можливості для вироблення у дітей динамічного стереотипу правильної постави, активізує їхню увагу перед наступним інтелектуальним навантаженням тощо [2, С.47].

    Ураховуючи зазначене вище, на основі засобів ритмічної гімнастики С.Б.Шармановою було розроблено програму сюжетних занять із фізичної культури для дітей 5-7 років [6]. На думку автора програми, сюжетне заняття сприяє вихованню інтересу дітей до процесу виконання фізичних вправ. Використання прийомів імітації й наслідування, образних порівнянь відповідає психологічним особливостям дошкільників, полегшує процес запам’ятовування, засвоєння вправ, підвищує емоційне тло заняття, сприяє розвитку мислення, уяви, передумов творчих здібностей, пізнавальної активності тощо.

    Розроблена програма спрямована на вирішення таких завдань:
    зміцнення здоров’я дітей;
    підвищення функціональних і адаптаційних можливостей організму, розумової й фізичної працездатності;
    гармонійний розвиток усіх складових о*****-рухового апарату, формування правильної постави;
    удосконалення рухових навичок;
    виховання рухових якостей;
    розвиток емоційної сфери;
    розвиток музично-ритмічних здібностей;
    виховання потреби в систематичних заняттях фізичними вправами [6, С.6].

    Для вирішення означених завдань у програмі пропонується використання різних фізичних вправ, послідовність яких відповідає загальноприйнятій тричастинній структурі. При цьому вправи, що використані в підготовчій і заключній частинах занять, а також етюди з психогімнастики, танці й ігри замінюються через 2-3 заняття згідно з сюжетом.

    Комплекси загальнорозвивальних вправ з поступовим ускладненням виконуються дітьми впродовж 15-16 занять. Слід зазначити, що після розучування вправ упродовж 3-4 занять вони виконуються під музику поточним способом за методикою ритмічної гімнастики. На думку С.Б.Шарманової, використання ритмічної музики викликає в дітей позитивні емоції, сприяє вихованню почуття ритму, полегшує формування рухових навичок [6, С.7].

    У процесі проведення сюжетних занять автор програми рекомендує використання віршів, загадок, пісень, що відповідають сюжету.

    При доборі музичного супроводу для вправ, спрямованих на оволодіння навичкою довільного розслаблення, і деяких етюдів з психогімнастики рекомендується використовувати музичні твори, тематично пов’язані з сюжетом.

    Після закріплення й удосконалювання кожного комплексу сюжетних занять проводиться фізкультурне дозвілля або свято, в процесі яких використовуються засвоєні на заняттях вправи, танці, ігри й естафети. Підготовка до свята (дозвілля) є серйозним стимулом для ретельного відпрацьовування дітьми своїх рухів, вона сприяє формуванню таких рис характеру, як наполегливість, працьовитість, цілеспрямованість [6, С.7].

    На думку В.Т.Кудрявцева, Б.Б.Єгорова, навчання дошкільників ритмічної гімнастики необхідним є вдумливий підхід до добору музичних творів. Науковці дійшли висновку щодо тісного взаємозв’язку між темпом музики і характером вправ ритмічної гімнастики [4, С.115]. Наводимо таблицю, яка відбиває цей взаємозв’язок (див. таблицю 1).

    Таблиця 1 Орієнтовні темпи музичних творів для різних груп вправ

    Темп музики Кількість акцентів за хвилину Групи вправ
    Повільний 40-60 Дихальні вправи, вправи на розслаблення, “хвилі” руками, тулубом, вправи на рівновагу
    Помірний 60-90 Вправи на розтягування м’язів шиї, елементи психокорегувальної гімнастики
    Середній 90-120 Вправи – махи, нахили, випади; тренування рук, плечового поясу, тулубу; різновиди ходьби, танцювальні кроки
    Швидкий 120-140 Біг, стрибки, махи, танцювальні рухи
    Дуже швидкий 140 і більше Біг, підскоки


    Отже, ритмічна гімнастика надає дитині можливість відчути радість від злиття тіла з музичним ритмом, виразити свій настрій.

    Відтепер більш докладно висвітлимо особливості застосування танцювальної терапії в роботі з дітьми дошкільного віку і звернемося до історії виникнення цього засобу оздоровлення і фізичного виховання.

    Ще у літописних джерелах згадується про першого лікаря, який використав для лікування рух. Це був китайський лікар Хуато (141 рік н.е.). А як напрям танцювально-рухова терапія виникла у 1953 році в Америці. Після американо-корейської війни багато госпіталів було переповнено військовослужбовцями з психічними порушеннями. У одному з таких госпіталів – у шпиталі святої Єлизавети – працювала танцівниця Меріан Чейз. Вона використовувала танець для роботи з хворими на аутизм – людьми, вербальне спілкування з якими ускладнене. Оскільки результати були непоганими, психологи і психотерапевти почали досліджувати цю схему лікування. Втім Меріан не можна назвати автором танцювально-рухової терапії. Це один із небагатьох напрямів, який, на відміну, наприклад, від психоаналізу Зігмунда Фрейда не має свого автора. Танцювальна терапія працює за принципами тілесно орієнтованої терапії, родоначальником якої був учень Фрейда Вільгельм Райх.

    Тілесна терапія і танцювально-рухова терапія – це методи самовідновлення організму, застосування яких є доцільним як з метою формування, так і зміцнення і збереження здоров’я дітей. Окрім цього, танцювально-рухова терапія спрямована на розвиток комунікативних навичок дошкільників і включає роботу з іншими видами мистецтв: малюнком, ліпленням, музикою тощо.

    На думку Вільгельма Райха, танцювально-рухова терапія зорієнтована на те, що всі психічні травми або процеси, які відбуваються, обов’язково відбиваються в тілі людини [7]. Стрес, травми або переживання виражаються м’язовим напруженням. Науковець дійшов висновку, що енергія, яка тече в нашому тілі, повинна рухатися вільно. А для того, щоб пережити травмуючу подію або ситуацію, треба “стиснутися”.

    Наприклад, дитину образили і вона не може на це відповісти. Як правило, вона стискає щелепи, кулаки, дихання стає частим тощо. Це і є реакція тіла на ситуацію. Якщо ж подібна ситуація повторюється кілька разів або емоційна травма дуже значна, такий рух тіла закріпляється в тілі як стереотип, знижується рівень емоційної чутливості.

    Танцювальна терапія, по-перше, дає дитині можливість усвідомити, як і чому щось відбувається в її тілі. По-друге, за допомогою спеціальних вправ допомагає зняти чи знизити рівень “заблокованості” тіла, саме знизити, а не знищити, адже жодна людина не може жити без своїх захисних механізмів: м’язового панцира, який починає формуватися з раннього дитинства.

    Немає такої людини, яка була б у будь-якій ситуації повністю відкрита. Це неможливо і не треба, інакше її все вражатиме в цьому світі. З іншого боку, якщо людина надто непроникна, вона стає малочутливою не лише до болю, але й до радості.

    Одним із головних принципів танцювальної терапії, на думку Вільгельма Райха, є можливість навчитися чути сигнали свого тіла, йти за ними, вміти розслаблятися, коли треба [7]. Науковець стверджує, що тіло мудріше за думку, тому що воно старше, ніж думка. Тіло має свою пам’ять, і багато процесів у ньому проходять на підсвідомому рівні. Важливо навчитися спонтанності, імпровізації на тілесному рівні, усвідомлено брати участь у своєму власному житті. Тілесні навички переносяться на психічний рівень. Людина, яка не здатна на спонтанні реакції у складній ситуації, відразу ж зазнає краху. Головне – навчитися довіряти своєму тілу.

    Безперечним є той факт, що танцювальна терапія сприяє формуванню почуття ритму [1, С.233-240]. Доведено, що кожній біологічній істоті воно притаманне, адже організм являє собою систему біоритмів. Проте досить часто почуття ритму губиться – так діють на нього стреси, а також різноманітні події негативного характеру. Отже, навчити дітей відчувати ритм – це не тільки рухатися в такт музики, але і жити, на випадаючи із ритму часу. Танець сприяє розвитку координації рухів, формуванні внутрішньої свободи дитини.

    Танцювальна терапія поєднує в собі музику і рух. Не викликає сумніву, що руховий досвід дитини пов’язаний з її музичним досвідом.

    За Д.Кирнарською, взаємозв’язок музики і рухів має глибокі онто- і філогенетичні корені [3, С.27]. У прадавніх музичних культурах музика завжди була невіддільною від танцювальних, трудових, ритуальних рухів, що її супроводжують. Те ж саме, на думку науковця, можна сказати і про дитячі музичні ігри, що супроводжуються театральними ігровими ситуаціями.

    Отже, музичне спілкування дітей є насиченим різноманітними жестами, які відбивають багатство невербальної комунікації, а танцювальна терапія вчить дошкільників передавати свій настрій через рух, сприяє формуванню “музичності” дитячих рухів навіть за умов відсутності музичного супроводу.

    Результати досліджень. Наукові дослідження щодо ефективності застосування ритмічної гімнастики і танцювальної терапії у процесі оздоровлення і фізичного виховання надали змогу створити програму з навчання дітей дошкільного віку танцювально-ігрової гімнастики, яка синтезує в собі обидва методи [5].

    У зв’язку із цим слід зазначити , що оздоровчо-розвивальна програма “Са-Фі-Дансе” з танцювально-ігрової гімнастики спрямована на всебічний гармонійний розвиток дітей дошкільного віку й розрахована на чотири роки навчання – від трьох до семи років.

    Танцювально-ігрова гімнастика є одним із найдоступніших, ефективних і емоційних засобів. Її доступність пояснюється застосуванням простих загальнорозвивальних вправ. Ефективність – у її різнобічній дії на о*****-руховий апарат, серцево-судинну, дихальну і нервову системи дитини.

    Емоційність досягається не тільки музичним супроводом і елементами танцю, що є основою вправ танцювально-ігрової гімнастики, але й образними вправами, сюжетними композиціями, які відповідають віковим особливостям дошкільників, схильних до наслідування, копіювання дій людини і тварин.

    У програмі “Са-Фі-Дансе” основними є такі розділи: танцювально-ритмічна гімнастика; нетрадиційні види вправ; креативна гімнастика [5, С.5].

    До складу розділу “Танцювально-ритмічна гімнастика” входять підрозділи:
    ігроритміка;
    ігрогімнастика;
    ігротанок.

    Розділ “Нетрадиційні види вправ” представлений такими складовими:
    ігропластика;
    пальчикова гімнастика;
    ігровий самомасаж;
    музично-рухливі ігри;
    ігри-подорожі.

    До змісту розділу “Креативна гімнастика” входять:
    музично-творчі ігри;
    спеціальні завдання.

    Всі розділи програми об’єднує ігровий метод проведення занять, який надає освітньому процесу привабливу форму, полегшує процес запам’ятовування й освоєння вправ, підвищує емоційний фон занять, сприяє розвитку мислення, уяви і творчих здібностей дитини.

    Метою програми “Са-Фі-Дансе” є сприяння всебічному розвитку особистості дошкільника засобами танцювально-ігрової гімнастики.

    Передбачається, що засвоєння основних розділів програми допоможе природному розвитку організму дитини, морфологічному і функціональному вдосконаленню його окремих органів і систем.

    Навчання за програмою “Са-Фі-Дансе” створює необхідний руховий режим, позитивний психологічний настрій, високий рівень проведення занять. Усе це сприяє зміцненню здоров’я дитини, її фізичному і психічному розвитку.

    Виходячи із мети програми, передбачається вирішення таких основних завдань:
    зміцнення здоров’я:
    сприяти створенню оптимальних умов для зростання і розвитку о*****-рухового апарату дитини;
    формувати правильну поставу;
    сприяти профілактиці плоскостопості;
    сприяти розвитку і функціональному вдосконаленню органів дихання, кровообігу, серцево-судинної й нервової систем організму;
    удосконалення психомоторних здібностей дошкільників:
    розвивати м’язову силу, гнучкість, витривалість, пропріоцептивну чутливість, швидкісно-силові і координаційні здібності;
    сприяти розвитку відчуття ритму, музичного слуху, пам’яті, уваги, вміння погоджувати рухи з музикою;
    формувати навички виразності, пластичності, граціозності і витонченості танцювальних рухів;
    розвивати дрібну моторику;
    розвиток передумов творчих здібностей:
    розвивати мислення, уяву, винахідливість і пізнавальну активність, розширювати кругозір;
    формувати навички самостійного виразу рухів під музику;
    виховувати вміння емоційного виразу і творчості в рухах;
    розвивати лідерство, ініціативу, відчуття товариства, взаємодопомоги і працьовитості [5, С.6-7].

    Коротко охарактеризуємо основні розділи програми “Са-Фі-Дансе”.

    Розділ “Ігроритміка” є основою для розвитку відчуття ритму і рухових здібностей, що дозволяє вільно, красиво й координаційно правильно виконувати рухи під музику, відповідно до її структурних особливостей, характеру, ритму, темпу й іншим засобам музичної виразності. До цього розділу входять спеціальні вправи для узгодження рухів із музикою, музичні завдання й ігри.

    Розділ “Ігрогімнастика” служить основою для засвоєння дитиною різних видів рухів, що забезпечують ефективне формування вмінь і навичок, необхідних при подальшій роботі за програмою “Са-Фі-Дансе”. До розділу входять стройові, загальнорозвивальні, акробатичні вправи, а також вправи, спрямовані на розслаблення м’язів, дихальні і на зміцнення постави.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  7. #66
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Ігротанці спрямовані на формування у вихованців танцювальних рухів, що сприяє підвищенню загальної культури дитини. Танці мають неабияке виховне значення. До цього розділу входять: танцювальні кроки, елементи хореографічних вправ і такі танцювальні форми, як історико-побутовий, народний, бальний, сучасний і ритмічний танці.

    У розділі “Танцювально-ритмічна гімнастика” представлені образно-танцювальні композиції, кожна з яких має цільову спрямованість, сюжетний характер і завершеність. Фізичні вправи, що входять в таку композицію, спрямовані на вирішення конкретних завдань програми. Всі композиції об’єднуються в комплекси вправ для дітей різних вікових груп.

    Розділ “Ігропластика” ґрунтується на нетрадиційній методиці розвитку м’язової сили і гнучкості. Тут використовуються елементи стародавніх гімнастичних рухів і вправи стретчинга, що виконуються в ігровій формі.

    Розділ “Пальчикова гімнастика” передбачає розвиток ручної умілості, координації рухів рук.

    Розділ “Ігровий самомасаж” є основою загартування й оздоровлення дитячого організму. Такі вправи сприяють формуванню в дитини свідомого прагнення до здоров’я, розвиваючи навички самооздоровлення.

    Розділ “Музично-рухливі ігри” містить вправи, застосування яких є можливим практично на всіх заняттях. Тут використовуються прийоми імітації, наслідування, образні порівняння, рольові ситуації, змагання – усе те, що потрібно для досягнення поставленої мети при проведенні занять із танцювально-ігрової гімнастики.

    Розділ “Ігри-подорожі (або сюжетні заняття)” включає всі види рухової діяльності, використовуючи засоби попередніх розділів програми. Цей матеріал служить основою для закріплення умінь і навичок, придбаних раніше, допомагає згуртувати дітей.

    Розділ “Креативна гімнастика” передбачає цілеспрямовану роботу педагога щодо застосування нестандартних вправ, спеціальних завдань, творчих ігор, спрямованих на розвиток творчої ініціативи.

    Процес навчання дітей вправ танцювально-ігрової гімнастики автори програми умовно розподілили на такі три етапи:
    початковий – навчання вправи як окремого руху;
    поглиблене вивчення вправи;
    закріплення і вдосконалення виконання вправи [5, С.28].

    Кожне заняття з танцювально-ігрової гімнастики будується за загальноприйнятою структурою, яка передбачає наявність підготовчої, основної і заключної частин.

    На думку авторів програми, підготовча частина має займати від 5 до 15% загального часу заняття. Пріоритетним завданням цієї частини є підготовка організму дитини до подальшої роботи. З цією метою доцільним є використання ігрогімнастики, ігроритміки, музично-рухливих ігор малої інтенсивності, ігор з розвитку уваги, ігротанців, а також вправ танцювально-ритмічної гімнастики, що відповідають завданням цієї частини заняття.

    У результаті досліджень було доведено, що основна частина повинна тривати від 70 до 85% всього заняття.

    Ця частина передбачає формування рухових умінь і навичок, розвиток рухових здібностей дошкільників.

    Вирішення цих та інших завдань реалізується через всі засоби танцювально-ігрової гімнастики: ритмічні і бальні танці, ігропластику, креативну гімнастику тощо.

    Тривалість заключної частини заняття – від 3 до 7% загального часу заняття. Автори програми наполягають на тому, що у випадку великого фізичного навантаження на дітей в основній частині заняття, тривалість заключної може бути збільшено. Безперечно, це створює умови для поступового зниження навантаження і забезпечує поступовий перехід від збудженого до відносно спокійного стану дітей.

    В заключній частині, як правило, використовуються вправи на розслаблення м’язів, зміцнення постави, регулювання дихання, а також ігровий самомасаж. Якщо ж основною метою заняття було розучування нового матеріалу, то наприкінці доцільним є проведення музично-рухливих ігор малої інтенсивності [5, С.25-26].

    Завдяки цим заняттям створюються сприятливі можливості для розвитку мислення, творчих здібностей дітей, їхньої пізнавальної активності, вільного самовираження.

    Висновок. Отже, не викликає сумніву, що висока ефективність, а також позитивне емоційне тло, яке створює ритмічна гімнастика, танцювальна терапія та їхній синтез – танцювально-ігрова гімнастика, – сприяють підвищенню результативності як оздоровчої роботи, так і процесу фізичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах.

    Подальше дослідження планується спрямувати на застосування програми з навчання дітей танцювально-ігрової гімнастики в дошкільних навчальних закладах різного типу.

    ЛІТЕРАТУРА
    Арнольд О.Р. Психология на здоровье. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – С.233-240.
    Дубогай О.Д. Інтеграція пізнавальної і рухової діяльності в системі навчання і виховання школярів / О.Д.Дубогай, Б.П.Пангелов, Н.О.Фролова, М.І.Горбенко. – К.: Оріяни, 2001. – С.47.
    Кирнарская Д. Музыкальное восприятие. – СПб.: Питер, 1997. – С.27.
    Кудрявцев В.Т. Развивающая педагогика оздоровления (дошкольный возраст) / В.Т.Кудрявцев, Б.Б.Егоров. – М.: Линка-Пресс, 2000. – С.114-115.
    Фирилёва Ж.Е. “СА-ФИ-ДАНСЕ”. Танцевально-игровая гимнастика для детей / Ж.Е.Фирилёва, Е.Г.Сайкина. – СПб.: Детство-пресс, 2003. – С.4-28.
    Шарманова С.Б. Особенности использования средств ритмической гимнастики в физическом воспитании детей дошкольного возраста: Автореф. канд. дис. – СПб.: НИИФК, 1995. – С.6-7.
    Rayh W. I Ching or Book of Changes. – London: Routledge, 1951. – Рg.38.

    РЕЗЮМЕ

    В статье освещается проблема использования ритмической гимнастики и танцетерапии в образовательном процессе дошкольного учреждения. Рассматриваются возможности использования этих средств оздоровления и физического воспитания дошкольников как самостоятельно, так и в комплексе.

    Ключевые слова: ритмическая гимнастика, танцевальная терапия, танцевально-игровая гимнастика.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  8. #67
    Местный Аватар для Helena_BlOND
    Регистрация
    20.11.2009
    Адрес
    Житомир
    Сообщений
    369
    Поблагодарил Поблагодарил 
    107
    Поблагодарили Поблагодарили 
    34
    Поблагодарил в

    4 сообщениях

    По умолчанию

    Может кому-то пригодится -дитяча креативність.
    (ссылка нерабочая удалена)
    Основними показниками компетентності дошкільника у світі музики є:

    Обізнаність дитини з творами мистецтва. Уміє слухати музику. Визначає емоції та почуття, які вона передає. Має елементарні уявлення про інструментальні та вокальні твори, їх виконання. Впізнає окремі твори з класичної і народної спадщини (вітчизняної та світової). Проявляє інтерес до різних видів музики. Може назвати прізвища окремих компо¬зиторів. Розрізняє та обґрунтовує своєрідність музичних жанрів (пісні, танцю, маршу), може їх порівняти.
    Здатність створювати музичний образ. Втілює у співах, рухах, музику¬ванні характер музики. Може співвіднести власне виконання з вико¬нанням фахівців. Творчо сприймає музичний образ, асоціює його з власними життєвими враженнями. Може дати твору цілісну характеристику. Розрізняє властивості звуку, засоби виразності (темп, висоту, динаміку).
    Художньо-практична діяльність. Уміє у такт музики, граційно, розкуто рухатися. Використовує виразні рухи, міміку, жести, пози, відповідні мелодії.
    Володіє навичками гри на дитячих музичних інструментах. Вміє обирати музичний інструмент для певного ігрового сюжету. Виражає рухами емоцій¬ний стан, зміст танцю. Володіє елементарною танцювальною технікою.
    Дитяча творчість. Має досвід музичної імітації. Імпровізує пісенний, ігровий, танцювальний образи. Вміє музично —пісенно — пластичне оформити гру. Робить спроби творити музику. Дістає задоволення від самовираження в діях під музику.
    Система педагогічної роботи з музичного виховання спрямовується на розвиток музичності дошкільника, його музичних здібностей, станов¬лення всіх основних форм музичної діяльності — слухання музики, музичних рухів, співів, гри на дитячих інструментах та музичної гри-драматизації. Музичний репертуар має включати класичну музику різних епох та стилів, фольклор, сучасну музику. Педагог має створити умови, за яких дитина охоче залучатиметься до всіх видів музичної діяльності, братиме в них активну участь, не лише репродукуватиме запропонований дорослим музичний образ, а й намагатиметься імпровізувати, виявлятиме творчість. Дещо детальніше про сприятливі для кожного з означених видів музичної діяльності педагогічні умови.
    Співи. Лише позитивні емоції викликають у дитини бажання співати. Важливо правильно вибрати пісню. При цьому слід ураховувати кілька моментів: активний словниковий запас дітей, їхні фізичні дані, музичний досвід, емоційний стан. Пісня має бути зрозумілою дітям, цікавою за змістом, з приємною мелодією, коротким текстом, легкими для вимови словами.
    Слухання. Діти мають слухати хорошу музику, яка сприяє гарному настрою, оптимістично налаштовує, збагачує життєвими враженнями, запрошує до активних дій, закладає основи художнього смаку не лише на музичних заняттях, а й поза ними. Слід подбати, щоб приміщення, в якому діти слухають музику, було затишним, естетично оформленим, захищеним від сторонніх шумів, різних подразників, які відволікають дошкільнят. Інструментальні п'єси та пісні у виконанні дорослих і дітей розвивають музичні здібності. Особливого значення набуває викорис¬тання педагогом знайомих мелодій у поєднанні з новими. Бажано пропо¬нувати дітям для прослуховування мелодії, що виконуються на різних інструментах. Корисно інтегрувати прослуховування музики з читанням літературного матеріалу, розгляданням малюнків, різними іграми та розвагами.
    Музичні рухи. Старші дошкільники спроможні не лише відтворювати показані їм дорослими рухи під певну музику, а Й пропонувати інші музично обґрунтовані й доцільні. Важливо надавати їм можливість вправлятися в цьому умінні, діставати від таких вправ задоволення. Можна варіювати інструкцію, пропонуючи дітям виконувати рухи точно, чітко, по-своєму. Слід створювати умови для прояву дітьми вміння урізноманітнювати свої музичні рухи, ходити, бігати, стрибати.
    Таночки. Рухи під веселу музику дають маленьким дітям задоволення, допомагають їм поступово розрізняти дво- і тричастинну форми музики. У таночках діти мають вправлятися у таких рухах: плесканні у долоні, хлопанні по колінах, притупуванні ногами, погойдуванні на двох ногах, біганні на носочках, стуканні підборами, почерговому виставлянні ніг, кружлянні, виконанні пружинки, обертанні корпуса вправо — вліво, триманні рук на поясі, їх розведенні тощо.
    Музичні ігри. Музична гра — кульмінація, емоційна вершина музич¬ного заняття. Важливо не позбавляти малюків цієї радості, не обмежувати можливості кожної дитини побути у головній ролі. Якщо дошкільники активні, не намагаються усунутися від участі у грі, це свідчить про їхній психологічний комфорт, відчуття повноти життя, фізичного та емоційного благополуччя. Важливо, щоб солістом був не лише дорослий, а й діти — учасники гри.
    Дитячі святкові ранки. Завдання педагога — подбати про те, щоб святкові ранки були справжніми святами для дітей, а не концертами для дорослих або звітом для перевіряючих. Основою дитячого ранку має бути гра — веселе, захопливе дійство, а не жорстко регламентована, організована й унормована дорослим діяльність. Не варто переобтяжувати святкову програму віршами й колективними танцями, доцільно перед¬бачити можливість вільної музичної діяльності.
    Варто подбати про регулярність проведення музичних занять, залучення до участі в них дітей однієї та різних вікових груп, обов'язковості виконання кожним усіх запланованих заходів. Хоча, як будь-яка система, педагогічна не може перетворюватися на хаос, має передбачати певну регулярність, часові межі, послідовність, вона має бути гнучкою, зорієнтованою на реальну життєву ситуацію, емоційний та фізичний стан дітей, базуватися на принципі добровільності. За кожною дитиною має бути право вибору, прийняття власного рішення, надання переваг комусь — чомусь. Практика давно підтвердила реальність і доцільність періодичного використання музичним керівником прийому запрошення на заняття, для участі у грі, на танець лише бажаючих. Завдання дорослого полягає не в тому, щоб сказати: «Роби так, бо так треба», а в тому, щоб сама дитина сказала: «Я робитиму це, тому, що хочу».
    Головне в музичному розвитку дошкільника — «занурити» його у розмаїття музики, навчити «жити» нею, ознайомити з різними засобами виразності, образними рухами, навчити орієнтуватися в просторі, бачити себе серед інших, бути сприйнятливим до музики, вправним, оптиміс¬тично налаштованим. Чим старшим стає дошкільник, тим складнішими мають бути пропоновані йому музичні твори: якщо раніше домінували зображувальні моменти, то тепер слід підсилити виразні; якщо на попе¬редніх етапах використовувалися невеликі за об'ємом, прості за формою й музичними образами твори, то тепер вони стають дедалі розгорнутішими й складнішими. Важливо використовувати музику в аудіо-відео-записах, вірші, художню прозу, діафільми, діапозитиви з творами живо¬пису, архітектури, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва. Дуже корисно відвідувати з дітьми оперні та балетні вистави, концерти, музеї. За інтеграцією різних видів мистецтва — майбутнє.
    Последний раз редактировалось Kolpachiha; 02.07.2018 в 04:22.

  9. #68
    Местный Аватар для elinor
    Регистрация
    27.01.2010
    Адрес
    г.Донецк
    Сообщений
    146
    Поблагодарил Поблагодарил 
    21
    Поблагодарили Поблагодарили 
    95
    Поблагодарил в

    18 сообщениях

    По умолчанию

    Долго думала- какую актуальную тему для методического объединения взять в этом году, а тут Ваша статья- то, что надо
    / СПРИЙМАННЯ ДІТЬМИ КЛАСИЧНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ МУЗИЧНОГО СЛУХУ/.Спасибо ВАМ, Elen2!!! Девочки- руководители методобъединений, отзовитесь! Над чем работаете в этом году? Какие проблемы рассматриваете?

    Добавлено через 11 минут
    КОНСУЛЬТАЦИЯ
    на тему : « МЕЛКАЯ МОТОРИКА
    В ПСИХОФИЗИЧЕСКОМ
    ДОШКОЛЬНИКА.»
    1.
    «Рука- это вышедший
    наружу мозг человека».
    И. Кант.
    Ребенок только родился- и уже осуществляет хватательные движения, т.е.сжимает и разжимает кулачок. Это движение является первым и остается главным на протяжении всей жизни.В связи с этим в методике физическоговоспитания изменилась традиционная последовательность обучения основным видам жизненно необходимых движений (ходьба, бег, прыжки, ползанье и лазанье,бросание, ловля, метание), которые осваивает ребенок, все это, и только потом ходьба, бег, прыжки.
    С рождения до з месяцев взрослый согревает руки малыша, делает легкий массаж рук,пальцев кисти. Затем он сам осуществляет рефлекторное движение- схватывает и сжимает погремушку, тянется к подвешенным игрушкам,ка- сается игрушки ( бубенчика, колокольчика).С 4 до 7 месяцев у ребенка появляются произвольные движения- он захватывает мягкую игрушку, бусы. С 6 месяцев поднимает игрушку, рассматривает ее, перекладывает, с 7 мес. Взрослый играет с ребенком а «Ладушки», помогает собирать пирамидку, игрушки-гнезда,матрешку, складывать кубики. Корни всех этих упражнений лежать в народной педагогике. По протяжению многих веков мама или бабушка играли с пальчиками малыша, проговаривая при этом пестушки, потешки. Так взрослые любовно и мудро поучали ребенка.
    Сорока- ворона
    Кашку варила, деток кормила,
    Этому дала, этому дала,
    Этому дала, этому дала,
    А этому не дала.
    Ты в лес не ходил,
    Ты дров не рубил,
    Ты кашу не варил.
    Специалистами доказано: ежедневный массаж кисти, пальцевые упражнения и занятия с ребенком по овладению навыками речи ускоряют ее развитие на три-четыре недели уже в первом полугодии второго года жизни. Таким образом, двигательная активность кисти увеличивает запас слов, способствует осмысленному их использованию.
    Как правило, комплексы пальчиковой гимнастики применяются логопедами для устранения дефектов речи у детей. Эти упражнения используют и другие специалисты (психолог, музыкальный руководитель, инструктор по физ-ре), и, воспитатели.
    Пальчиковые упражнения разнообразны по содержанию, делятся на группы
    и определенные назначение.




    2.
    1. Игры- манипуляции.
    «Ладушки- ладушки», «Сорока- белобока»- указательным пальцем осуществляют круговые движения.
    «Пальчик- мальчик, где ты был?», «Мы делили апельсин», «Этот пальчик хочет спать», «Этот пальчик -дедушка», « раз, два, три, четыре, пять- кто живет в моей квартире?», «Пальчики пошли гулять»- ребенок пооче -редно загибает каждый пальчик. Эти упражнения он может выполнять самостоятельно или с помощью взрослого. Они развивают воображение: в каждом пальчике ребенок видит тот или иной образ.

    2. Сюжетные пальчиковые упражнения.
    «Пальчики здороваются»- подушечки пальцев соприкасаются с большим пальцем (правой, левой руки, двух одновременно).
    «Распускается цветок»- из сжатого кулака поочередно «появляются» пальцы.
    «Грабли»- ладони на себя, пальцы переплетаются между собой.
    «Елка»- ладони от себя, пальцы в «замок» (ладони под углом друг к другу). Пальцы выставляются вперед, локти к корпусу не прижимаются.
    К этой группе также относятся упражнения, которые позволяют детям изображать предметы транспорта и мебели, диких и домашних животных, птиц, насекомых, деревья.

    3. Пальчиковые упражнения
    в сочетании со звуковой
    гимнастикой.
    Ребенок может поочередно соединять пальцы каждой руки друг с другом, или выпрямлять по очереди каждый палец, или сжимать пальцы в кулак и разжимать и в это время произносить звуки: б-п; т-к; к-г.

    4. Пальчиковые
    кинезиологические упражнения
    («гимнастика мозга»)
    Предложены И. Деннисоном и Г. Деннисоном.С помощью таких упражнений компенсируется работа левого полушария. Их выполнение требует от ребенка внимания, сосредоточенности.
    «Колечко»- поочередно перебирать пальцы рук, соединяя в кольцо с большим пальцем последовательно указательный, средний и т.д.
    «Кулак, ребро, ладонь»- последовательно менять три положения: сжатая в кулак ладонь , ладонь ребром на плоскости стола, лодонь на плоскости стола ( сначала правой рукой, потом левой, затем двумя руками вместе).
    «Ухо- нос»-левой рукой взяться за кончик носа, правой за противопо- ложное ухо, затем одновременно отпустить руки и поменять их положение.

    3.
    «Симметричные рисунки»- рисовать в воздухе обеими руками зеркально симметричные рисунки (начинать лучше с круглого предмета: яблоко, ар- буз и т.д. Главное, чтобы ребенок смотрел во время «рисования» на свою руку.)
    «Горизонтальная восьмерка»- нарисовать в воздухе в горизонтальной плоскости цифру восемь три раза- сначала одной рукой, потом другой, за- тем обеими руками.

    5. Пальчиковые упражнения
    в сочетании с самомассажем
    кистей и пальцев рук.
    В данных упражнениях используются традиционные для массажа движения- разминание, растирание, надавливание, пощипывание (от пери- ферии к центру).
    «Помоем руки под горячей струей воды»- движение как при мытье рук.
    «Надеваем перчатки»-большим и указательным пальцами правой руки растираем каждый палец левой руки, начиная с мизинца, сверху вниз. В конце растираем ладонь.
    «Засолка капусты»- движение ребром ладони правой руки о ладонь ле- вой руки: постукивание, пиление. Движения обеих кистей: имитация посы- пания солью, сжимание пальцев в кулак.
    «Согреем руки»- движения как при растирании рук.
    «Молоточек»- фалангами в кулак сжатых пальцев правой руки «заби- вать гвозди.
    «Гуси щиплют траву»- пальцы правой руки пощипывают кисть левой.
    Для более эффективного самомассажа кисти используются грецкий орех, каштан, шестигранный карандаш, массажный мячик.

    6. Театр в руке.
    Позволяет повысить общий тонус, развивает внимание и память, снимает психоэмоциональное напряжение.
    «Бабочка»- сжать пальцы в кулак и поочередно выпрямлять мизинец, безымянный и средний пальцы, а большой и указательный соединять в кольцо. Выпрямленными пальцами делать быстрые движения («трепетание пальцев»).
    «Сказка»- детям предлагается разыграть сказку, в которой каждый па- лец- какой-либо персонаж.
    «Рыбки»- кисти правой и левой рук изображают плавные движения рыб. «Сначала они плавают порознь, а потом решили, что вместе веселее».
    «Осьминожки»- правая рука, осторожно и по очереди передвигая свои пальцы- щупальцы, путешествует по морскому дну. Навстречу движется осьминог- левая рука. Увидели друг друга, замерли, а потом стали обследовать морское дно вместе.
    4.
    1. Утром с небольшой подгруппой детей или индивидуально.
    Здравствуй, солнце золотое,
    Здравствуй, небо голубое!
    Здравствуй, вольный ветерок,
    Здравствуй, маленький дубок!
    Мы живем в одном краю-
    Я вас всех приветствую! (пальцами правой руки по очереди «здоро-
    ваться» с пальцами левой руки, похлопывая их по кончикам).

    2. Во время утренней гимнастики.
    Перед выполнением общеразвивающих упражнений с предметами (обруч, гимн. палка, кубик и т.д.)детям предлагают «поиграть с предметом», напри- мер, передавать мяч из рук в руки. В это время педагог спрашивает у детей: «Какой мяч?». (Ровный, гладкий, круглый, красивый, резиновый…) Если детям предлагают комплекс физ. упражнений без предметов. То используется разминка «Замок»:
    На двери висит замок (ритмичные соединения пальцев рук в замок),
    Кто открыть его бы смог?
    Потянули (руки тянутся в стороны),
    Покрутили ( круговые движения пальцев от себя),
    Постучали ( основания ладоней стучат друг о друга)
    И открыли ( разомкнули пальцы).


    3. На физкультминутках (три-четыре упражнения).
    Разминка начинается с упражнений для крупных мышц верхнего пле-
    чевого пояса (плечо, предплечье), поскольку на занятии, как правило, устает вся рука, а не только кисть. Детям предлагаются махи прямыми руками, круговые движения плечами, локтевыми суставами. Далее следует разминка для пальцев. Она начинается с хватательных движений – сжать пальцы в кулак,разжать (как двумя руками сразу, так и поочередно каждой рукой). Затем детям предлагают сюжетные пальчиковые упражнения:сначала с несло- жными движениями движениями («Пальчик здоровается»), далее в сочетании с самомассажем кистей с помощью пальцев другой руки («Надеваем перчатку») и предметов- прокатывание карандаша, грецкого ореха.
    На достаточнр сложных занятиях, которые требуют высокой умственной активности детей, используются пальчиковые кинезиологические упражнения- из серии «гимнастики мозга».

    4. На физкультурных занятиях.
    На учебно- тренировочных занятиях пальчиковые упражнения выпол-
    няются в начале комплекса общеразвивающих упражнений, а самомассаж кистей с помощью массажных мячей – в заключительной части. На занятиях с

    5.
    использованием тренажеров и фитболов (коррекционных мячей) также используются упраднения для пальцев. Исходное положение может быть разным стоя, сидя на полу («поза факира»), сидя на гимнастических мячах и др.
    Ну- ка, братцы, за работу (поочередно разгибать пальцы, начиная с больш.)
    Покажи свою охоту:
    Большаку дрова рубить,
    Печи все тебе топить,
    А тебе воду носить,
    А тебе обед варить,
    А тебе посуду мыть,
    А потом всем песни петь,
    Песни петь, да плясать, (энергично шевелить всеми пальцами)
    Наших деток забавлять

    5. Перед обедом. Когда дети ожидают приглашение к столу.
    Детям очень нравится показывать «театр в руке»: «На солнечной полянке стоит домик. В нем живет кошка. Она любит сидеть на своем стуле за столом. Но вдруг появилась мышка. Кошка побежала за ней, мышка прыгнула на пароход, а кошка села в лодку. Приплыли они в густой лес, в котором растут зеленые, пушистые ели…» (дети сопровождают текст движением пальцев).


    6. На досугах, праздниках, развлечениях.
    На развлечениях, в ходе которого активизируется мелкая моторика рук («Перемени предмет», «Передай мяч», Посадка картошки»), детям предлагают:
    • выложить фигуру из физкультурного инвентаря (кегли, гимн. палки, обручи, флажки);
    • построить стену, забор, пирамиду из кубиков;
    • провести мелом линию в «лабиринте», не коснувшись его края;
    составить слово из кубиков, на которых нарисованы буквы.
    Пальчиковая гимнастика, проводимая ежедневно, способствует развитию мелкой моторики, речи, основных психических процессов, а т.ж. коммуникативности.
    К концу дошкольного возраста кисти рук ребенка становятся более подвижными, гибкими, что способствует успешному овладению навыками письма в будущем.

    / «Дошкольное воспитание-2005 г.»/.
    Последний раз редактировалось elinor; 19.09.2010 в 00:02. Причина: Добавлено сообщение

  10. #69
    Авторитет Аватар для Дивинская Мила
    Регистрация
    15.08.2009
    Адрес
    киевская область
    Сообщений
    4,324
    Поблагодарил Поблагодарил 
    3,798
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,704
    Поблагодарил в

    465 сообщениях

    По умолчанию

    №п/п Зміст роботи Форма Відповідальний Дата
    1. 1.Аналіз роботи муз керівників району протягом 2009-2010н.р. за новою програмою «Я у Світі» відповідно до листа МОН України від 10.06.09р.№1/9-393.

    2.Вплив музики на розвиток особистості дошкільника та психічну діяльність дітей.

    3.Гармонійний розвиток малюка через танець.

    4.Планування роботи засідання районного методичного об’єднання муз керівників на 2010-2011н р.

    Доповідь




    Консультація



    Консультація



    Обговорення та
    затвердження







    Дивинська М.С.




    Пекельна С.М.



    Бакун М.І.



    Дивинська М.С.




    28.08.2010
    2. 1.Використання казки в музичному вихованні дошкільнят.

    2.Музичнк заняття за мотивами казки (середня група)

    3.Розвага « Драматизація казки»

    Консультація

    Колективний перегляд Дивинська М.С.


    Пекельна С.М.

    листопад
    3. 1.Доцільність використання нетрадиційних технологій в музичному вихованні дошкільнят.

    2.Пальчикові ігри

    3.Комунікативні танці

    4. Хор рук
    Доповідь



    Консультація


    Майстер-клас

    консультація Ткачук Н.В.



    Пекельна С.М.


    Дивинська М.С.

    Журавлиха

    січень









    Дивинська М.С.




    Пекельна С.М.



    Бакун М.І.



    Дивинська М.С.




    28.08.2010
    2. 1.Використання казки в музичному вихованні дошкільнят.

    2.Музичнк заняття за мотивами казки (середня група)

    3.Розвага « Драматизація казки»

    Консультація

    Колективний перегляд Дивинська М.С.


    Пекельна С.М.

    листопад
    3. 1.Доцільність використання нетрадиційних технологій в музичному вихованні дошкільнят.

    2.Пальчикові ігри

    3.Комунікативні танці

    4. Хор рук
    Доповідь



    Консультація


    Майстер-клас

    консультація Ткачук Н.В.



    Пекельна С.М.


    Дивинська М.С.

    Журавлиха

    січень

    Добавлено через 1 минуту
    Цитата Сообщение от elinor
    Девочки- руководители методобъединений, отзовитесь! Над чем работаете в этом году? Какие проблемы рассматриваете?
    Вище виставила свій план,але таблиця розмилась,може щось зрозумієте?

    Добавлено через 4 минуты
    План роботи школи підвищення фахової майстерності
    музичних керівників

    Тема "ОРГАНІЗАЦІЯ МУЗИЧНО - РИТМІЧНИХ ЗАНЯТЬ В РЕГЛАМЕНТОВАНИХ І НЕРЕГЛАМЕНТОВАНИХ ВИДАХ ДІЯЛЬНОСТІ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ".
    Мета: вдосконалення методики проведення музично- ритмічних занять, їх навчально-методичне і матеріально-технічне забезпечення з метою підвищення ефективності музичного виховання.
    Завдання:
    1) Впровадження в практику роботи нової методики, прогресивних педагогічних технологій .
    2) Вивчення і узагальнення предметно- розвиваючого середовища ДНЗ по музичному вихованню.
    3) Розвиток творчої ініціативи, індивідуальної самоосвітньої роботи.



    Керівник Дивинська М. С.
    ДНЗ №2 «Золота рибка»
    смт Ставище







    2010 – 2011 навчальний рік
    №п/п Термін виконання Зміст роботи Форма Завдання для слухачів
    1. Жовтень "Музично - ритмічний рух - ключова ланка в музичному вихованні дітей дошкільного віку".
    1. Зустріч в осінній вітальні (комунікативна гра, оголошення теми,, анкетування)
    2. Аналіз програм з музично-ритмічного розвитку дітей. Огляд інноваційних технологій.
    3. Планування роботи по музично - ритмічному вихованню.
    4. Затвердження річного плану на 2010-2011 н.р.. (круглий стіл)
    Скласти перспективний план по музично-ритмічній діяльності.
    2. Грудень "Розвиток хореографічних здібностей у дітей дошкільного віку"

    1. Музично - ритмічні вправи, як основа оволодіння основними видами руху:
    - танцювальні композиції: (загальні, образні, інсценування та ін.)
    - комунікативні танці;
    - танцювальна творчість.
    Консультація

    Майстер-клас Створення умов по побудові розвиваючого середовища в групі (аудіотека і картотека

    3. лютий "Музика - рух - творчість
    1. Методика проведення музичних ігор на ритмічних заняттях в ДНЗ
    - Рухливі (образні, інсценування);
    - Хороводи;
    - Ігри на релаксацію
    - Ігри на розвиток танцювальної творчості.
    2. Діагностика розвитку дитини - один з напрямів моніторингу якості розвитку освіти в ДНЗ.
    Семінар- практикум Створити картотеку музичних ігор
    4. квітень 1.Взаємодія роботи музичного керівника та вихователя.
    2.Підведення підсумків роботи за рік. консультація
    Последний раз редактировалось Дивинская Мила; 19.09.2010 в 06:48. Причина: Добавлено сообщение

  11. #70
    Местный
    Регистрация
    07.10.2009
    Адрес
    Харьков
    Сообщений
    338
    Поблагодарил Поблагодарил 
    842
    Поблагодарили Поблагодарили 
    167
    Поблагодарил в

    49 сообщениях

    По умолчанию

    Не знаю, куда выложить. Может кому пригодиться для работы или в документацию. Статья из журнала. Автор С.Суходольская. Я немного сократила.
    РОЗВИТОК МУЗИЧНОГО СПРИЙМАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ
    ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ.
    У дошкільному віці, коли у дитини ще не блокована потреба у спілкуванні з музикою, музичне мистецтво може стати потужним засобом формування творчої особистості. Музика, виражаючи певні думки, стимулює роботу творчого мислення дитини. Цей процес активізується у процесі сприймання, оцінювання і творення в мистецтві.
    Сприймання музики передує всім іншим видам музичної діяльності дитини. Розгортання музичного твору у часі потребує від дитини активного спостереження за розвитком музичного образу. Якщо дошкільник може співвіднести музичний образ із життєвими явищами, орієнтується у засобах музичної виразності, він може продуктивно використовувати сприйняті образи під час виконання музичних творів, у творчих імпровізаціях. Без розвинутого музичного сприймання продуктивна творчість дошкільника у процесі музичної діяльності зводиться до наслідування.
    У Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» наголошується на необхідності не лише підтримувати бажання дітей слухати музику, а й розвивати вміння творчо використовувати накопичений музичний досвід у повсякденному житті. Це можливо лише за умови добре розвиненого музичного сприймання. Засвоївши способи сприймання, що спрямовані на вслуховування у звуки музики, дитина отримує можливість самостійно оцінити почуте, творчо опрацювати його, самовиразитися, створити свої перші імпровізації.
    Сприймання музики дитиною на музичних заняттях.
    Сприймання музики дитиною у дошкільному закладі відбувається під час музичних занять та у повсякденні. Крім спеціально організованого слухання музики музичне заняття містить спів, музично-ритмічні рухи, гру на музичних інструментах, імпровізацію на дитячих музичних інструментах, пісенну, музично-ігрову та танцювальну творчість. Як показує практика, педагоги більше уваги приділяють пісенній та танцювально-ритмічній діяльності, що можна пояснити необхідністю накопичити репертуар до свят і розваг. А слухання музики, незважаючи на важливість цього виду діяльності, часто проводиться формально. Як результат, нерозвинене музичне сприймання призводить до того, що дошкільник звикає діяти за прямим та не прямим зразками педагога, він неспроможний у своїх музичних імпровізаціях передати власні почуття, думки.
    Робота зі слухання музики має спиратися на такі принципи організації музичних занять із дітьми:
    - використання синтезу мистецтв на музичних занятях;
    - включення слухання музики до інших видів музичної діяльності дітей—співу, гри на дитячих музичних інструментах, музично-ритмічної діяльності тощо.
    Це необхідно для розвитку вміння застосовувати накопичений емоційний матеріал у споріднених видах діяльності.
    З метою навчити дітей сприймати музичні твори ми використовуємо на музичних заняттях єдину системутворчих завдань, через яку ми розкриваємо дітям специфічні зв’язки з навколишнім світом.

    Система творчих завдань зі слухання музики базується на двох чинниках:
    - постійне звертання до суб’єктного досвіду дитини, її уявлень;
    - використання творів мистецтва, в яких відтворено знайомі дитині ситуації,
    образи, явища.
    Щоб навчити дітей сприймати музичні засоби виразності, ми використовуємо низку творчих завдань. Для оптимального сприймання та засвоєння певного музичного засобу виразності ми спрямовуємо увагу дітей на встановлення зв’язку між конкретним художнім образом та його втіленням. У цьому нам допомагають такі типи творчих завдань:
    - перший – переведення образу з одного художнього ряду в інший;
    - другий—внутрішньопредметні зіставлення;
    - третій—на асоціативне мислення.
    Моделювання музики.
    Перший тип завдань містить поліхудожнє, рухове, колірне, темброво-інструментальне моделювання музики та складання художніх колекцій. Мета таких завдань—звернути увагу дітей на зв’язок засобів виразності, художнього рішення з характером музичного образу.
    Поліхудожнє моделювання музики містить порівняння та синтез творів різних митстецтв. Наприклад, образотворчого та музичного. Прагнення до синтезу музики та образотворчого мистецтва лежить в основі історичного синкретизму мистецтв, а також у самій природі дитячого сприймання, для якого притаманне домінування візуального над слуховим. Адже все наочне, яскраве сприймається краще, ніж символічне, абстрактне. Ці види мистецтв істотно відрізняються одне від одного: образотворче мистецтво—предметне, статичне, «зриме»; музика—звукова, динамічна, «невидима». При цьому і колір, і звук мають хвильову фізичну природу, яка в музиці сприймається слухом, а у живопису—зором.
    Спорідненість засобів виразності образотворчого мистецтва і музики.
    Образотворче мистецтво Музичне мистецтво
    Лінія Мелодія
    Насиченість кольору Динаміка
    Рапорт Форма
    Кольорова гама Тембр
    Художній образ Музичний образ

    Дослідження відомого психолога Вадима Крутецького свідчать, що одним із ефективних способів сприймання є порівняння, тобто одночасна демонстрація подібних об’єктів. Одже, доцільно використовувати такі завдання:
    -Стисло описати кольрову гаму, у якій зображено предмети або явища двох запропонованих до розгляду репродукцій картин. Завдання: прослухати п’єсу, визначити, яка з репродукцій може стати ілюстрацією до неї.
    -До двох контрастних за характером п’єс пропонують дві протилежні за змістом картини. Завдання:визначити, яке полотно могло б стати ілюстрацією, до кожного з музичних творів.
    -Педагог організовує слухання музичного твору. Завдання: проаналізувати прослуханий твір (емоційний настрій музики, жанр, образ) та намалювати ілюстрції до нього. Після розглядання ілюстрацій педагого повідомляє дітям автора та назву музичного твору і пропонує їм визначити, чи підходить така назва до виконаних ним ілюстрацій.
    Слід зазначити, що картини відволікаютьдітей від музики, спрямовують сприймання за конкретним, заздалегідь обмовленим руслом, що унеможливлює актвізацію фантазії. Тому доцільно використовувати показ репродукцій картин та ілюстрацій після кількаразового прослуховування музичного твору, коли у дітей уже склалися певні уявлення про музичний образ.
    Творчі завдання з поліхудожнього моделювання музики дають змогу забеспечити вміня дітей застосовувати виразну мову музики під час аналізу творів інших видів мистецтва.
    Також ми застосовуємо рухове моделювання змісту музики—це відтворення прослуханої музики рухами, жестами. Завдання на рухове моделювання змісту музики, по-перше, спонукають дітей до експериментування, передачі характеру музики у кожен момент її звучання, по-друге, дають педагогу можливість побачити, як дитина чує музику.
    Рухи активізують усвідомлення дітьми характеру мелодії, якості звуковедення (плавного, чіткого, уривчастого), засобів музичної виразності (акцентів, темпу, динаміки, ритму). Скажімо, підчас слухання муз. твору Роберта Шумана «Порив» діти за допомогою рухів зі стрічками відтворюють зміну дінаміки звучання музики. Рухи спочатку поривчасті, стрімкі, потім спокійні, плавні, поступово вони стають тривожними і наприкінці твору—знову стрімкими. Ці творчі завдання задовольняють потребу дитини у рухах, сприяють формуванню позитивного емоційно-оцінного ставлення до музики, захопленості нею, глибині сприймання, розвитку творчої активності.
    Не менш цікавими є завдання з колірного моделювання музики, що грунтуються на полісенсорних асоціаціях. Сполучення кольору та звуку розглядається нами не як дублювання, а як взаємодоповнення, образна єдність. Картку певного кольору ми повязуємо з відповідним настроєм музики:
    -пастельні, світлі тони (блакитний, рожевий)—з ніжним, спокійним;
    -темні, густі тони (темно-коричнвий,темно-синій)—з похурим, тривожним;
    -інтенсивні, яскраві тони (червоний)—з рушучим,урочистим.
    Дітям роз’яснюємо значення нових слів-образів. Педагог піднімає спочатку одну картку, потім іншу, діти проговорюють нові для них слова. Під час звучання твору діти піднімають відповідну до настрою музики картку.
    Завдання з темброво-інструментального моделювання використовуємо не лише для навчання дітей навичкам гри на музичних інструментах, але й для розвитку їхніх творчих здібностей. Оркеструвати твір—значить вибрати й використати найбільш виразні тембри інструментів, що відповідають характеру його звучання, розрізнити окремі частини. Оркестровку застосовуємо після того, як діти неодноразово прослухали твір, ознайомилися з характером музики.
    Завдання оркестровки сприяють виробленнюу дітей вміння виділяти найбільш яскраві виразні засоби музики: інтонацію, регістр, динаміку, тембр, акценти. Скажімо, для того, щоб підкреслити бадьорий, урочистий характер музики, діти використовують яскравий, чіткий тембр барабана або бубна, а ніжний характер—м’який, ніжний тембр дзвіночка. Педагог нагадує дітям, що необхідно грати ритмічно, згідно з характером музики, але неголосно, прислухаючись до загального звучання й не заглушаючи його.
    Складання художніх колекцій—це об’єднання творів різних видів мистецтва за емоційною схожістю. Скажімо, піщ час слухання твору П.Чайковського «Зимові мрії» педагог може декламувати вірш М.Рильського «Зимовий ранок», а для осягнення змісту уривку з балету П.Чайковського «Лебедине озеро» доцільно запропонувати для розгляду картину М.Врубеля «Царівна-Лебідь».
    Творчі завдання різних типів ми постійно варіюємо, об’єднуємо одне з одним.Скажімо, оркестровку поєднуємо з передачею характеру музики у рухах або інсценуванням пісень, коли одна група дітей оркеструє, а інша—інсценує пісню.
    Внутрішньопредметні зіставлення.
    Під час виконання творчих завдань другого типу ми застосовуємо зіставлення контрастних музичних творів. З метою ускладнення поступово зменшуємо контрастність образів. Ускладнення можуть бути і щодо розрізнення зміни настроїв у розділах, форми музичних творів, їхніх жанрів.
    Вважаємо доцільним використання різних завдань із зіставлення творів, пропоніючи дітям порівняти:
    -контрастні твори одного жанру; («Солдатський марш» Р.Шумана і «Марш дерев’яних солдатиків» П.Чайковського)
    -п’єси з однаковими назвами; («Пташка літає»А.Аренського і «Пташка»Е.Гріга)
    -відтінки творів у мужаходного настрою; («Хлопець із гармошкою» Г.Свірідова, весела, жвава і «Мужик на гармоніці грає»П.Чайковського, весела, маршова)
    -інтонації музики і мови;
    -різні інтерпретації одного твору—оркестрове звучання й сольне, варіанти виконавського трактування.
    Методи зіставлення контрастних творів дають змогу зацікавити дітей, активізувати їхнє образне мислення.
    Завдання на асоціативне мислення
    Третій тип завдань, що передбачають уміння дивитися і бачити, слухати і чути, допомагає формувати у дітей асоціативне мислення, навички порівняльного аналізу і процесі суджень. Наприклад:
    -На що схожа хмара? (звук, музичний мотив тощо)
    -Ланцюжок асоціацій (знайти асоціацію з природою, з віршем, з життєвою ситуацією);
    -Актуалізація суб’єктного досвіду (вільно обговорити, порівняти, передати враження).
    Ефективним є використання цих завдань під час інструментального музикування.
    Так, щоб передати образотворчі моменти, наприклад, крапельки роси, діти обирають трикутник, шум автомобіля-- шарудливі брязкальця, сніжинки—дзвіночки, трикутники,металофони, цокіт—дерев’яні ложки, кубіки.
    Важливо загострювати увагу дошкільників на тому, що навіть просте звуконаслідування, скажімо, шум дощу, можна передати по-різному, щоб у музиці чулися:
    -чарівні легкі крапельки теплого дощику, що виблискують на сонці;
    -грізні сердиті краплі, що тарабанять по дахах:
    -важкі краплі сильної зливи з вітром і громом, коли стає темно й лячно.
    Отже, ці завдання сприяють розвитку вміння чути і помічати виразні засоби явищ, предметів навколішнього світу.
    Такі варіанти завдань, відхід від стереотипної структури надають музичному заняттю жвавості, сприють розвитку творчої ініціативи дітей, проявам їхньої фантазії та оригінальності мислення.

  12. #71
    Авторитет Аватар для Anathema
    Регистрация
    02.09.2010
    Адрес
    Полтавская обл.
    Сообщений
    1,466
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,673
    Поблагодарили Поблагодарили 
    700
    Поблагодарил в

    164 сообщениях

    По умолчанию Обдарованість як вияв здібностей дитини

    Обдарованість є найвищим проявом здібностей дитини. Тому серед групи здібних дітей лише одна може бути обдарованою. Музична обдарованість проявляється в дуже ранньому віці, тому наше завдання полягає в своєчасному виявленні цих здібностей у дітей. Найбільше, звичайно, нас цікавлять музичні і артистичні здібності дітей. Таких дітей, здебільшого,
    виявити не важко.
    Наприклад, діти, в яких є музичні здібності

    - люблять музику і музичні записи, намагаються бути там, де звучить музика;
    - швидко і легко відгукуються на ритм, мелодію, уважно прислуховуються до них, легко запам’ятовують;
    - ці діти співають, або швидко освоюють гру на музичних інструментах, вивчені твори вони виконують з почуттям, з настроєм;
    - ці діти вміють створювати свої мелодії, і на музичних заняттях, під час імпровізації простих мелодій, вони легко справляються з цим завданням.

    Артистичний талант виявити теж не важко. Ці діти

    - коли не вистачає слів, часто виражають свої думки мімікою, жестами і рухами;
    - намагаються викликати емоційні реакції в інших, коли розповідають про щось цікаве;
    - змінюють тональність і виразність голосу, наслідуючи той чи інший персонаж;
    - такі діти охоче виступають перед аудиторією, особливо дорослою;
    - вони легко копіюють звички, пози, вирази обличчя інших людей і тварин;

    Чим раніше ми почнемо розвивати у дітей ці здібності, тим більше шансів їх повністю розкрити. На жаль, популярний вислів «талант себе виявить» не відповідає дійсності. Нерідко трапляється так, що діти приховують свої здібності, якщо ми не оцінюємо їх належним чином. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо ми підтримаємо її творчість. Тому музичні заняття повинні бути завжди творчими, цікавими, результативними. А, оскільки, творчі здібності проявляються найбільше у грі, то ми постійно використо-
    вуємо елементи гри на музичних заняттях. Велику роль у розвитку творчих здібностей дітей відіграють вечори розваг, свята, музично-театралізовані дійства, де діти, в повній мірі, можуть розкрити свої співочі, танцювальні та акторські здібності. Також ми окремо плануємо роботу з дітьми, в яких є ознаки обдарованості. І, звичайно ж , дуже важлива в роботі з обдарованими дітьми співпраця музичного керівника, вихователів і батьків.

    На закінчення хочу сказати, що не слід ділити дітей на «математиків», «співаків», «танцюристів», «читців», «розумних» і не дуже, бо ці характеристики дуже несталі і тимчасові. Все залежить від розвивальної роботи, яка проводиться з дитиною. І не будемо забувати, що для ефективної реалізації здібностей треба створити, насамперед, сприятливі умови в сім’ї і в дитячому садку.

  13. Следующий пользователь сказал cпасибо Anathema за это полезное сообщение:

    ЕВ (07.12.2019)

  14. #72
    Авторитет Аватар для Дивинская Мила
    Регистрация
    15.08.2009
    Адрес
    киевская область
    Сообщений
    4,324
    Поблагодарил Поблагодарил 
    3,798
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,704
    Поблагодарил в

    465 сообщениях

    По умолчанию

    ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ МУЗИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
    Вступна ходьба,біг уміння виробляти навички виконувати основні рухи
    (перешиковування)
    Ритмічна вправа відповідність вправи вікові дітей
    Відповідність музики
    Правильність виконання рухів
    Доцільність застосування атрибутів
    Слухання уміння емоційно підготувати дітей до слухання муз. твору
    відповідність вступного слова програмовому змісту
    якість художнього виконання
    уміння дітей визначати жанр твору,характер,засоби муз. Виразності.
    Співи відповідність завдання вікові дітей
    Робота над звукоутворенням
    Розвиток діапазону
    Правильне дихання
    Вправа на розвиток уміння використання наочності і дидактичного матеріалу
    (фланелеграф,нотне лото)
    почуття ритму
    Робота над піснею відповідність пісні вікові дітей
    Методичні прийоми при формуванні природного звучання
    Грамотне дихання,чистота інтонування,
    Чітка дикція,артикуляція
    Танець узгодження рухів з характером музики
    Уміння розвивати відчуття ритму,передавати його в рухах
    Музична гра організація гри,уміння направляти творчі прояви.
    Підсумок заняття в кінці заняття,після кожного етапу,відзначення активних поіменно

  15. #73
    Местный Аватар для DinTin
    Регистрация
    11.07.2010
    Адрес
    USA
    Сообщений
    112
    Поблагодарил Поблагодарил 
    11
    Поблагодарили Поблагодарили 
    28
    Поблагодарил в

    6 сообщениях

    По умолчанию

    Цитата Сообщение от ina Посмотреть сообщение
    Добрый вечер! Девочки мне надо оформить титульные листы к планам, сценариям, уголок для родителей. Может кто подскажет где взять красивые рамочки, цветной фон.
    Девочки, есть шикарный сайт для оформления:

    http://www.lenagold.ru/

    У меня тоже есть просьба. Я понимаю, что, возможно, хочу звезду с неба, но может, у кого-то есть деловые игры для музруководителей? У нас новая "мулька" для тех, кто читает на курсах
    Диана

  16. #74
    Местный Аватар для VasilisaTZ
    Регистрация
    18.10.2009
    Адрес
    Николаевская обл.
    Сообщений
    234
    Поблагодарил Поблагодарил 
    138
    Поблагодарили Поблагодарили 
    714
    Поблагодарил в

    71 сообщениях

    По умолчанию

    У меня тоже есть просьба. Я понимаю, что, возможно, хочу звезду с неба, но может, у кого-то есть деловые игры для музруководителей?

    Диана я делала игру по принципу "Я люблю Украину" . В журнале "Вихователь - методист" есть аналог но только для физруков. Я переделала для нас. Выставляю с вопросами и ответами. Не знаю подойдёт ли? если это - то посмотрю ещё.
    Ділова гра «Вивчаємо програму»

    Мета: Узагальнити та уточнити знання педагогів про зміст розділу «Музична діяльність». Допомогти усвідомити структуру та шляхи реалізації завдань музичного розвитку.

    Хід гри:
    1.пропоную поділитися на дві команди за емблемами і обрати капітана команди
    2. Оголошую журі
    Гра проводиться за аналогією з телегрою « Я люблю Україну»

    2. І тур Запитання – відповіді
    Кожній команді пропоную відповісти на запитання ( правильна відповідь – 2 б., неповна – 1 б., неправильна – 0 б.)
    1 запитання:
    І так, обдаровані діти наділені високим творчим потенціалом і високим рівнем розвитку здібностей. Здебільшого найважливішими характеристиками обдарованих дітей вважають.
    Розумово здібна дитина характеризується такими основ¬ними особливостями:
    • підвищеною пізнавальною активністю;
    • здатністю займатися кількома справами водночас;
    • умінням одночасно стежити за двома й більше подіями;
    • високою дослідницькою активністю, креативністю;
    • прагненням уникати обмежень своєї діяльності іншими;
    • швидкою "переробкою" інформації, високою актив¬ністю мозку;
    • здатністю не помічати жаги, голоду, втоми під час за¬нурення у діяльність;
    • умінням простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити узагальнені висновки, висувати гіпотези, буду¬вати альтернативні моделі;
    • абстрактним мисленням, здатністю класифікувати, ка¬тегоризувати інформацію й досвід;
    • широким використанням знань;
    • схильністю до колекціонування, систематизації, впорядкування, реорганізації;
    • хорошою пам'яттю;
    • раннім мовленням, значним словниковим запасом, вживанням складних синтаксичних конструкцій, сло¬вотворчістю; інтересом до словників, довідників, енциклопедій;
    • сформованими інтересами;
    • широким простором "Я";
    • схильністю до виконання складних завдань, які не гарантують успіху й потребують певного ризику;
    • природною, невимушеною поведінкою в ситуації не¬визначеності, дефіциту інформації;
    • наполегливістю в досягненні результатів у сфері своїх інтересів;
    • почуттям гумору.

    2 запитання : У вихованні обдарованих дітей надзвичайно важлива роль належить педагогам, які повинні створити умови для їхнього гармонійного розвитку: атмосферу любові, довіри, уваги до потреб та інтересів. За словами американського психолога Наталі Роджерс, творчість дитини стимулюють психологічна безпека, безоцінне прийняття її особистості, атмосфера відкритості, дозволеності, надання їй права на свободу і самостійність.

    Педагог, який працює з інтелектуально обдарованою ди¬тиною, має характеризуватися такими важливими якостями:
    • доброзичливістю, людяністю, чуйністю;
    • неупередженістю, об'єктивним баченням подій;
    • творчим, нетрадиційним, особистим світоглядом;
    • знанням обдарованої дитини, потреб та інтересів;
    • реалістичною та позитивною "Я"- концепцією;
    • розвиненим інтелектом та широкими інтересами;
    • емоційною стабільністю, врівноваженістю;
    • гнучкістю, динамічністю поведінки, здатністю пере¬глядати свої погляди, постійно самовдосконалюватися;
    • схильністю до конструктивної поведінки, прийняття доцільних рішень, здорового глузду;
    • почуттям гумору (без сарказму);
    • жвавим та активним характером, енергійністю;
    • здатністю ставитися до дитини не лише як до носія обдарованості, а як до особистості з її сильними та слабкими сторонами;
    • мати досвід взаємодії з обдарованими дітьми дошкіль¬ного віку.


    3 запитання:
    Обдарованість дитини іноді важко відрізнити від навченості. Слід розрізняти також обдарованість і прискорення темпів розвитку дитини, яке може виявитися тимчасовим. Тому в дошкільному дитинстві складно спрогнозувати талановитість, оскільки ознаки обдарованості можуть насправді бути ознаками швидкого темпу розвитку дитини. Тож визначіть ознаки обдарованості:
    Раннє дитинство (1-3 роки)
    Невгамовна допитливість, нескінченні запитання, уміння стежити за декількома подіями одночасно, великий словниковий запас, захопленість словесними «розфарбовуваннями», розвинене мовлення, уживання склад¬них слів та речень. Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість в досягненні результату в сфері, яка викликає зацікавленість, здібності до малювання, музики, лічби, нетерплячість і поривчастість, винахідливість та багата фантазія.
    4 запитання:
    Дошкільний період (4—7років)
    Чудова пам'ять, інтуїтивні скачки (перескакування через «поверхи»), яскрава уява, нечіткість в розмежуванні реальності і фантазії, перебіль¬шені страхи, егоцентризм, дрібна моторна координація, потяг до товари¬ства старших дітей та дорослих. Добра, відкрита, тямуща дитина; чудово володіє мистецтвом мовленнєвої комунікації; величезна допитливість, винаходження власних слів, схильність до активного дослідження навко¬лишнього середовища; гостре реагування на несправедливість.
    5 запитання:
    У дошкільному віці виявляється спеціальна обдарованість, ознаками якої є особливі здібності до певного виду діяльності. Як правило, їх класифікують на групи:
    — математичні здібності (здатність до сприймання, осмислення та зберігання математичної інформації, математична спрямованість розуму — інтерес до чисел і дій з ними, прагнення до математичного пошуку);
    — конструктивно-технічні здібності (технічне мислення, яскрава просторова уява, зацікавленість приладами і конструкціями, прагнення їх удосконалювати і створювати нові);
    — загальні художні здібності (здатність до різних видів художньо-творчої діяльності: художнє бачення світу, оригінальність сприймання, підвищений інтерес до художньої діяльності, естетична позиція);
    — музичні здібності (музично-ритмічне чуття, музична пам'ять, здатність сприймати музику як форму вираження змісту);
    — літературні здібності (образність і виразність мовлення, інтерес до художнього вираження думки, емоційність, творча уява, здатність до мовного вираження душевного стану людини);
    — здібності до зображувальної діяльності (здатність правильно оцінити форми, пропорції, положення предметів у просторі, світлотіньова чутливість, здатність відчувати і передавати виражальну функцію кольору, розвинута образна уява і пам'ять).

    6 запитання:
    Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне визначили різновиди обдарованості:
    1. Інтелектуальна обдарованість. Виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам'яті, потязі до нового, глибині занурення у справу.
    2. Обдарованість у сфері академічних досягнень. У читанні: надає йому перевагу серед інших видів діяльності; швидко і надовго запам'ятовує прочитане; володіє великим словниковим запасом; використовує складні синтаксичні конструкції; цікавиться написанням букв і слів. У математиці: виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів; запам'ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії; застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. У природничих науках: виявляє інтерес до навколишнього; цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією; уважна до явищ природи, їх причин і наслідків, намагається експериментувати.
    3. Творча обдарованість. Дитина допитлива, самостійна, незалежна у міркуваннях; виявляє здатність глибоко занурюватись у справу, що її цікавить, та домагатися значної продуктивності діяльності; у заняттях та іграх схильна до точності дій, завершеності; легко змінює способи поведінки і діяльності в обставинах, що змінюються.
    4. Обдарованість у сфері спілкування. Виявляє лідерські нахили, здатність до гнучкого спілкування, впевненість у собі серед знайомих і незнайомих людей; ініціативна, бере на себе відповідальність за інших.
    ІІ тур
    Тлумачення термінів
    1. Геніальність 2.Креативність 3.Здібності 4. Талант 5. Фантазія 6. Творча уява
    Геніальність (лат. £епіш — дух) — вищий рівень розвитку здібностей — як загальних (інтелектуальних), так і спеціальних. Про наявність геніаль¬ності можна говорити лише у випадку досягнення особистістю таких результатів творчої діяльності, що складають епоху в житті суспільства, у розвитку культури.
    Креативність (англ. сгеаііуііу) — рівень творчої обдарованості, здатності до творчості, що складає відносно стійку характеристику особистості. Спочатку креативність розглядалася як функція інтелекту і рівень розвитку інтелекту ототожнюється з рівнем креативності. Згодом з'ясувалося, що рівень інтелекту, що фіксується традиційними тестами, корелює з креатив-ністю лише у визначених межах.
    Уява творча — вид уяви, що передбачає створення оригінального про¬дукту. При цьому образи створюються без урахування готового опису чи умовного зображення. Творча уява є складною діяльністю, що залежить від цілої низки різноманітних факторів. У кожен період дитячого розвитку творча уява працює особливим чином і відповідає рівню розвитку дитини, її досвіду.
    Фантазія — вид творчої уяви, у якій бажане майбутнє безпосередньо не пов'язується із сьогоденням. У фантазіях створюються об'єкти і явища, що не існують у природі. До фантастичних образів відносять казково-фантас¬тичні та науково-фантастичні.
    Талант (від грець, шіапіоп — спочатку вага, міра, потім у переносно¬му значенні — рівень здібностей) — високий рівень розвитку здібностей, насамперед спеціальних. Про наявність таланту варто робити висновки за результатами діяльності людини, що повинні відрізнятися принциповою новизною, оригінальністю підходу. Таланти людини, зумовлені вираженою потребою у творчості, завжди відображають визначені суспільні запити. З огляду на це, величезну роль у розвитку таланту людини відіграє світо¬гляд, її суспільна позиція.
    Здібності — індивідуально-психологічні особливості індивіда, які є умовою успішного виконання тієї чи іншої продуктивної діяльності. Здібність проявляється в процесі оволодіння діяльністю, утому, наскільки індивід за інших умов швидко і грунтовно, легко і міцно освоює способи її організації і здійснення. Вони тісно пов'язані із загальною спрямованістю особистості, з тим, наскільки стійкі схильності людини до тієї чи іншої діяльності. В основі однакових досягнень під Час виконання —якої-небудь діяльності можуть лежати різні здібності, у той час, як одна й та сама здат¬ність може бути умовою успішності особистості в різних видах діяльності.


    ІІІ тур
    Вірю – не вірю
    1 запитання: На другому році життя дитина уважно слухає фортепіанну музику 15 – 20 с. (так)
    2 запитання: На другому році життя дитина самостійно відтворює елементарні танцювальні рухи (так)
    3 запитання: Діти молодшого віку диференціюють різні жанри музичного мистецтва – інструментальну і вокальну музику, марш, пісню, танець. (ні)
    4 запитання: У дітей молодшого віку ще не сформована здатність інтонувати мелодію голосом (так)
    5 запитання: Дитина 6 року життя має різнобічний досвід музичної виразності руху: чує і може передати рухами в музиці не лише її загальний на¬стрій, а й темп, динаміку, яскравий ритмічний малюнок, фор¬му (так)
    6 запитання: Основний вид музичної творчості дошкільника 6 -7 років – імпровізація. (так)


    4 тур Вгадай мелодію
    1. Марш дерев’яних солдатиків
    2. Шостакович «Вальс шутка»
    3. Моцарт «Маленька серенада»
    4. Бах «Шутка»
    5. Сміливий вершник.
    6. Старовинна французька пісня

    5 тур
    Відгадування слів за допомогою підказки
    1 команда:
    К. Орф, Гопак, Металофон, басовий ключ,оркестр,імпровізація, IQ, Чайковський, дидактична гра,музикування

    2 команда:
    емоції, маракас, А. Шевчук, театралізація, лідер, нота, Вальс, Балет, креативний, Гріг

    Хотела через Народ - но что то народ капризничает

  17. Следующий пользователь сказал cпасибо VasilisaTZ за это полезное сообщение:

    Kolpachiha (25.06.2018)

  18. #75
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Дидактичний ігри та їх місце в особистісно орієнтованому навчальному процесі дошкільного закладу
    План
    1. Гра – основний вид діяльності дошкільнят.
    2. Дидактична гра – господиня навчального процесу.
    3. Класифікація дидактичних ігор.
    4. Місце дидактичних ігор у навчально-виховному процесі.
    5. Приклади дидактичних ігор.
    У розвитку дитини і колективу дітей велика роль відводиться основному виду дитячої діяльності в дошкільний період – грі.
    Філософи, історики, етнографи, психологи, педагоги вивчають походження гри, її місце в житті дитини, можливості ефективного використання ігор для вирішення виховних завдань.
    Для дітей дошкільного віку ігри мають виняткове значення: гра для них – навчання, гра для них – праця, гра для них – серйозна форма виховання.
    Гра для дошкільників – засіб пізнання навколишнього.
    Високо оцінюючи виховну роль і дитячих ігор, А.С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, така з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі”.
    Серед розмаїття ігор, які проводяться в дошкільному закладі, значне місце посідають дидактичні ігри. Виконуючи неабияку навчальну функцію, вони забезпечують дитині психологічний комфорт, дають можливість практично застосовувати знання, а відтак сприяють становленню її життєвої компетенції. З раннього віку малята знайомляться з навколишнім світом, отримують відомості про різні предмети, їхні ознаки та особливості. Як правило, ці знання неповні та невпорядковані. Для їх уточнення та систематизації, а також практичного використання застосовують дидактичні ігри. Цей вид діяльності відомий з давніх-давен, згадаймо такі ігри для наймолодших, як “Печу-печу хлібчик”, “Сорока-злодійка” . З’являються й сучасні новинки, часто створені на зразок відомих телевізійних передач.
    Виховне значення дидактичних ігор полягає в тому, що вони сприяють розвиткові в дітей активності, самостійності, віри в свої сили, загартовують волю, навчають гідно перемагати та програвати. Цікава гра не набридає, а дає можливість самовдосконалюватися – діти повертаються до неї знову й знову, запрошують до неї нових партнерів, придумують нові правила.
    Тож дидактична гра – одна з форм навчального впливу педагога на дитину. Вона стане йому в добрій нагоді під час засвоєння дітьми будь-якого матеріалу, передбаченого програмою, й має проводитися на заняттях; може входити до музичного заняття, бути одним із елементів прогулянки, а також особливим видом діяльності. Друга мета дидактичної гри – суто ігрова, задля якої діє дитина. Це ігри в які діти граються самостійно, поза заняттями, коли можуть обирати їх за власним бажанням.
    Кожна дидактична гра містить конкретне завдання і, щоб виконати його необхідно долати труднощі, самостійно діяти в певній ситуації або з певними предметами, набуваючи власного досвіду.
    Дидактична гра має певні правила, які водночас виконують важливу роль – визначають характер та спосіб ігрових дій, організують і визначають поведінку та взаємини дітей у грі. Засвоєння дошкільнятами правил та їхнє виконання сприяють вихованню самостійності, забезпечують самоконтроль і взаємоконтроль у грі.
    Ігрові дії – це дії, які діти виконують під час гри. Що вони різноманітніші, то більше дітей бере участь у грі і тим цікавіша вона сама.
    Фіналом дидактичної гри є певний результат. Ним може бут відгадування загадок, виконання певних доручень та ігрових завдань, прояви кмітливості, що сприймаються дошкільнятами як досягнення. Для виховання результат гри завжди є показником успіхів дітей у засвоєнні знань, у розумовій діяльності, в характері її стосунків з партнерами.
    Результатом дидактичної гри, окрім правильно виконаного завдання, є й задоволення, яке вона дає учасникам.
    Що стосується дидактичних ігор, слід відмітити, що вони поділяються на:
    1. Ігри з дидактичними іграшками:
    – народні дерев’яні іграшки, кулі, грибочки;
    – складально-розбірні іграшки та вкладки.
    Вони розвивають сенсори ку, дають можливість дітям раннього віку вправлятися в розрізнянні величини, форми, кольору. Така іграшка сама спрямовує дії малюка.
    2. Навчальні ігри з правилами:
    – словесні та словесно-рухові ігри без опори на наочність (“Скажи навпаки”, “Фарби” тощо);
    – настільно-поліграфічні ігри (лото, доміно).
    У роботі з дітьми не варто обмежуватись використанням одного виду ігор, а краще застосовувати якомога більше різноманітних варіантів. Наприклад, вивчаючи тему “Свійські тварини”, можна пограти і в словесні ігри (“Відгадай за описом”, “Хто більше назве”, “Небилиця”), і в настільки – карткову чи маршрутну.
    Слід відмітити, що дидактичні ігри будуть ефективними, якщо їх використовують систематично, послідовно, дотримуючись головного принципу дидактики: “від простого до складного”. Спочатку необхідно ознайомити дітей з ігровим матеріалом, застосовуючи його в повсякденній індивідуальній та груповій роботі, підготовчих вправах, а згодом і під час занять. Треба обов’язково заохочувати дітей до частого використання знайомих ігор у вільний час, адже це дає їм можливість закріпити вже набуті навички, шукати нові можливості перемогти та пограти з різними партнерами. Доцільно вводити в процес дидактичні ігри різних видів не лише з усіх розділів програми, а й з кожної теми зокрема.
    Оскільки навчання дошкільнят має бути ігровим, то основне місце в ньому належить дидактичній грі, яка вчить дитину легко, швидко і цікаво. Приклади дидактичних ігор. Гра-лото “Добери малюнок”.
    Дидактичне завдання: навчити дітей класифікувати диких і свійських тварин, називати групи тварин узагальнюючими словами.
    Ігрове завдання: якомога швидше заповнити великі ігрові картки, не припустившись помилок. Гра “Збери картинку”.
    Ігрове завдання: знайти другу частинку картинки і скласти ціле.
    Правила: брати по одній картці за хід.
    Ігрові дії: пошук другої частини картинки. Маршрутна гра для дітей віком від 5 років “Автошкола”.
    Дидактичне завдання: закріпити уявлення про дорожні знаки.
    Ігрове завдання: прийти до фінішу.
    Правила: той хто дотримується правил дорожнього руху, отримує додаткові ходи; незнання окремих знаків призводить до пропуску ходу або поверненню на кілька кроків назад.
    Гра “Відгадай”.
    Ігрове завдання: дати відповіді на якомога більше запитань.
    Ігрові дії: за правильну відповідь вихователь видає малюкові кольорові фішки; щоб дізнатися намір запитання, треба кинути кубик; запитання, написані на папірцях та порозвішувані по всій кімнаті, треба знайти.

    Реферат с сайта CheckReferat.com

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

Страница 5 из 21 ПерваяПервая 12345678915 ... ПоследняяПоследняя

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •  
Яндекс.Метрика free counters Рейтинг@Mail.ru