Документація, статті, консультації для музкерівників

[Stahmich83]

Танцювально-рухова терапія

Танець — один з видів рухової терапії, який, зо¬крема, дає дитині також можливість самовиражати¬ся, самореалізовуватися, передавати свої емоції та почуття.
Використання музичних творів поглиблює емо¬ційне сприйняття, вивільнює почуття, що дістає своє вираження в русі, а це, у свою чергу, сприяє особистісному розвитку та самореалізації, кращому розумінню власного "Я".
Виразні рухи людини — обов'язковий компо¬нент емоцій. Немає такої емоції або переживання, які б не передавалися в рухах, і не лише в міміці, а й у жестах рук, рухах ніг, голови, тулуба, напруженні
або розслабленні мускулатури, характері й темпі дихання тощо. Через виразні рухи людина може усвідомити свій внутрішній стан, а також повідомити іншого про свої переживання, наміри, сподівання.
Через танець можна виразити все, навіть те, що неможливо висловити словами. Він дає дитині змо¬гу краще усвідомити можливості власного тіла, не лише поліпшує фізичне та емоційне здоров'я, а є ще й улюбленою розвагою. Педагог, спостерігаючи за групою під час танцю, оцінює сильні і слабкі сто¬рони репертуару рухів учасників, після чого визна¬чає, які з них змінити або вдосконалити.
Сміхотерапія

У народі кажуть: "Сміх — це здоров'я". Справді, він допомагає зняти стрес, підняти настрій, спри¬яє виділенню потрібних гормонів в організм, задіює м'язи обличчя та тіла людини.
Наука про сміх — гіотологія — стверджує, що сміх позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Дві тисячі років тому Гіппократ в одному з творів акцен¬тував увагу на користі сміху, розглядаючи його як лікувальний засіб. Лев Толстой зазначав, що сміх породжує бадьорість, а Максим Горький вважав, що "розумний сміх — чудовий збудник енергії". Сьогод¬ні сміхотерапія практикується в усьому світі.
Виявляється, сміх буває різним: веселим і отруй¬ним, радісним і сумним, розумним і недоречним, іронічним і щирим, цинічним і сором'язливим. І не кожен сміх позитивно впливає на наше здоров'я.
Окрім того, сміх як важливий спосіб дихання, за якого вдих подовжується, а видих, навпаки, скоро¬чується, дає легеням можливість повністю звільни¬тися від повітря. Він також знижує частоту ритму серця, нормалізує артеріальний тиск, сприяє ви-робленню життєво необхідних гормонів радості. Реакція імунної системи на сміх прямо протилежна реакції на стрес. Навіть саме промовляння "хі-хі", "хо-хо", "ха-ха" дає клітинам імунної системи команду атакувати чужорідні для них тіла — віруси, злоякісні клітини тощо. Тому сміх рівнозначний прогулянці по лісу чи кисневому коктейлю. Але цим позитивна дія сміху не вичерпується.
Якщо вам бракує часу на повноцінний відпо¬чинок, застосуйте сміхотерапію. Адже сміх знімає напруження з 80 груп м'язів, задіює практично всі м'язи обличчя, при цьому підвищується їхній тонус, а це поліпшує зовнішній вигляд.
Щоб діти росли здоровими, веселими, слід впро¬ваджувати в освітньо-виховний процес "хвилинки-смішинки", розваги, гуморини, що викликають позитивні емоції. Елементи сміхотерапії корисно використовувати під час проведення фізкультхви-линок, фізкультпауз чи на перервах між заняттями тощо.

Казкотерапія

Казкові фольклорні сюжети — своєрідні матри¬ці, що відображають головні душевні та суспільні конфлікти людей. Споконвіку старші покоління пе¬редавали в казках своїм нащадкам мрії про нездо¬ланність Добра і Правди, про щасливе життя. У них гармонійно поєднуються реальне і фантастичне. У процесі роботи над казкою у дітей розвивається творчість, уява, позитивні емоції, що має величез¬ний вплив на формування духовно здорової, компе¬тентної особистості.
"Цілющі" властивості казки покладено в основу ці¬лого напряму сучасної психотерапії — казкотерапії.
Казкотерапія спонукає шукати відображення каз¬кових подій у поведінці людей, проблемах і спосо¬бах їх розв'язання у реальному житті.
Діти дуже люблять казки. У казковій формі лег¬ше побачити та зрозуміти свої вади й проблеми. Казковому персонажеві простіше придумати ви¬хід зі складної ситуації, адже в казці все мож¬ливо! До того ж, як відомо, казки завжди добре закінчуються.
Мета казкотерапії — допомогти людині побачити не так реальний світ, як те враження, яке він на них справляє, тобто свій внутрішній стан. Щоб описа¬ти його, вони шукають у реальному світі аналогії і, оперуючи ними, створюють образи, що відповіда¬ють їхнім почуттям. Це називається метафорою. Саме метафоричною мовою говорить наша психіка, а точніше — права півкуля головного мозку. Вчені вважають, що ця півкуля мозку відповідає і за наше здоров'я.
Отже, тривале психологічне напруження, викли¬кане страхом, призводить до дисбалансу в організ¬мі дитини, а це, у свою чергу, викликає різні роз¬лади, і як наслідок — серйозні хвороби.
Три-чотирирічні діти люблять робити героями своїх казок іграшки, маленьких чоловічків, звірят. Чотири-шестирічні використовують образи фей, принцес... У дітей шести-семи років герої схожі на них.
Кожне заняття казкотерапією має закінчуватися обговоренням: "Чого навчила казка?".
Сюжети пропонованих казок, що ство¬рюються як психотерапевтичні, обов'язково передбачають можливості для зміни героїв казки в кращий бік, а також ситуації вибо¬ру, що потребують від них відповідального рішення. Наприклад, казка може підказати, що неконтрольована агресивність, насиль¬ство, егоїзм, байдужість до людей і до себе самого — це погано, і що не дуже добре проводити життя в марноті і примхах.
Значення мудрої, доброї казки у вихо¬ванні дітей важко переоцінити. Адже це не лише скарбничка мудрості, а й невичерпне джерело розвитку емоційної сфери і твор¬чого потенціалу дитини. Ознайомивши ді¬тей із змістом казки, слід розглянути з ними сюжет, визначити характери персонажів, оцінити їхні вчинки. Варто також запитати, хто з персонажів найбільше сподобався і не сподобався, чому, проаналізувати деякі си¬туації, вислови, образи.
Можливі форми роботи над казкою "Колосок"
1. Придумати казку на новий лад. Яким буде Пів¬ник у новій історії? Які — мишенята? Яка казка по¬добається більше? Чому? Скласти продовження іс¬торії зі щасливим кінцем.
2. Дібрати прислів'я до казки "Колосок". Напри¬клад: "Праця людину годує, а лінь марнує", "Що зробив, те й заробив", "Без трудів не їстимеш пи¬рогів".
3. "Бюро знахідок". Назвати казки за предметни¬ми малюнками: колосок, червона шапочка, горщик каші...
4. Творчі завдання:

♦ Чому мишенят звали Круть і Верть?
♦ Придумайте нові імена мишенятам.
♦ Складіть задачу за казкою "Колосок".
♦ Казковий дизайн. "Напечімо пиріжків". Діти ліп¬лять пиріжки з глини, а потім кожен прикра¬шає свій виріб. Після цього організовуються сюжетно-рольові ігри "Кав'ярня", "Магазин".

5. Казковий сюрприз. Вихователь вдягає наго-лівничок-маску Півника та спідничку з кишенями. У кишенях лежать сердечка з індивідуальними звер¬таннями до кожної дитини від імені персонажів каз¬ки "Колосок". Наприклад, запитання та побажання від мишенят: "Сашко, покажи, як ми танцюємо", "Наталочко, поясни, чому ми іноді лінуємося?", "Олю, станцюй нам улюблений таночок".
6. Знайти помилку в казці. Наприклад: дорослий читає казку, а діти називають і виправляють помилки в ній: "Була собі Коза. І мала вона сімох гарненьких кошенят. Одного разу зібралася Коза піти з хати, та й каже своїм пухнастим дітлахам: Кошенята, дітонь¬ки, зачиніть хатиноньку! Піду я на ставок...".
7. Ранкова гімнастика за казкою "Червона шапочка".
8. Запропонувати початок нових казок на основі відомих, щоб діти придумали, як розгортатиметься сюжет. Наприклад: вінегрет із двох казок під на¬звою "Колобок зустрічає Кота в чоботях"; або герої в нових обставинах: "Коза з козенятами на безлюд¬ному острові".
9. Театралізована інсценівка відомих дітям казок.
Отже, казка розвиває в дітей моральні якості. У словесно-емоційній формі вона ненав'язливо під¬водить дитину до самостійних висновків: чому саме слід поводитися добре; чому цінуються лише гарні вчинки.

[Stahmich83]

Музикотерапія

Музика — невід'ємна складова нашого буття. Вона робить життя змістовнішим, веселішим, ціка¬вішим, збагачує різними емоціями. У дитсадку діти чи не найбільше полюбляють музичні заняття, роз¬ваги, свята, музичні паузи.
Музикотерапія передбачає використання спеці¬альної добірки музичних творів з метою впливу на емоційно-почуттєву сферу малюка, його духовне зростання, забезпечення релаксації та емоційно¬го тла для оптимізації різних видів діяльності. Му¬зику можна використати для надання психолого-педагогічної допомоги дітям з інтелектуальними, мовленнєвими, руховими, сенсорними, емоційними порушеннями. Насамперед музика впливає на емо¬ційну сферу дитини, вона також є засобом невер-бальної комунікації та одним з можливих способів пізнання світу.
Розглянемо деякі дитячі музичні ігри з погляду їх¬нього розвивально-терапевтичного впливу на Осо¬бистість дошкільнят.
В основу таких ігор кладуть невеликі музично-поетичні твори, в яких розкриваються різні життєві колізії засобами рухових елементів.
Особливо подобаються малюкам ігри-забави з дорослими, як-от: "Ладки, ладоньки, ладусі", "Плес¬каємо — тупаємо", "Одна ніжка тупоче, а другая не хоче" тощо. Тут велике значення має встановлення емоційного контакту між дитиною та вихователем чи батьками, пробудження в малюка почуття довіри до дорослого. У поєднанні дій зі словами пісеньки малюк вчиться вслухатися у звуки мови, сприймати та відтворювати її ритм, окремі звукосполучення і поступово вникати в їхній зміст.
Для створення гарного настрою в групі можна використати "хвилинку сміху", заспівавши частівку, ось, наприклад, таку:
Руки мила вранці Шура, А обличчя геть забула. Шепотіла їй верба: "Ой, яка, яка ганьба!".
Діти отримують велике емоційне задоволення від інсценізації пісень. Наприклад:
Лесь гриби збирав у кошик, А вони такі хороші. Раптом хтось зашелестів, Лесь злякався, затремтів. Коли глянув — то їжак, Весь колючий, мов будяк. Лесь відразу засміявся: Він даремно налякавсь.
Дитячі музичні ігри супроводжуються музично-поетичними вставками, кожна з яких має своє при¬значення — повідомляє про початок гри або якийсь її етап, коментує події тощо. Наприклад, у музичній грі "Сонечко, дощик та гроза" музичні вставки зо-середжують увагу дітей на зміні рухів та виконанні відповідних завдань. Діти мають швидко зреагува¬ти на музичний вступ до пісень "Сонечко" або "До¬щик", починати співати їх, робити відповідні рухи, а на звучання музичної вставки "Гроза" — сховатися під великою парасолькою.
Така гра, як "Хто здивує і потішить усіх?", впливає на розвиток музичного слуху, пам'яті і ви¬конує емоційно-терапевтичну функцію. Проводиться вона так: дорослий заздалегідь готує краплинки-"сюрпризики" і ховає їх у незвичних місцях — у шафах, під стільчиком. Сюрпризами можуть бути цукерки, сердечки, дрібні іграшки. Діти знаходять сюрпризи, орієнтуючись на зміни гучності музики: "тихо-голосно".
Гра "Добрий друг". Діти під музику крокують по колу. Коли музика стихає, дорослий дає м'ячик од¬ній дитині і та, називаючи ім'я свого друга, розпо¬відає про його добрі справи і вчинки.
Пречудово в світі жити І по-справжньому дружити, І любити геть усіх — Хай лунає пісня й сміх.
Гра "Веселий сміх". Діти стають у коло і під му¬зичний супровід починають передавати одне одно¬му м'ячик, промовляючи:
Ти котись, веселий м'ячик, Швидко, швидко по руках. В кого є веселий м'ячик, Той станцює гопака.
Дитина, в якої на останньому слові примовки в руках буде м'ячик, танцює гопака.
Колискові пісні також можна проводити як дитя¬чі музичні ігри, що допомагають заспокоїти дитину, розслабити її, зняти зайве емоційне напруження — у цьому й полягає їхня терапевтична дія. Відомими колисковими піснями є: "Котику сіренький", "Люлі-люлі".
У повсякденному житті малят варто використову¬вати якнайбільше оздоровчих технологій, адже вони переважно прості у використанні, дають вихован¬цям велике задоволення, а головне — мають ефек¬тивний комплексний вплив на формування їхнього здоров'я. Здоров'ятворчі та здоров'язбережувальні технології можна використовувати у різних органі¬заційних формах роботи, у повсякденні, інтегруючи їх у різні види діяльності дітей.

[Паганини]

"Музичне виховання дошкільників"

Перша молодша група (від двох до трьох років)



У цьому віці у дитини вже проявляються естетичні почуття при сприйнятті музики, підспівуванні, участі в грі або танці і виражаються в емоційному відношенні дитини до власних дій. Тому пріоритетними завданнями стають розвиток уміння вслухуватися в музику, запам'ятовувати і емоційно реагувати на неї, зв'язувати рухи з музикою в музично-ритмічних рухах.

Музичний розвиток дітей здійснюється на заняттях і в процесі культурно-побутовій діяльності, а також в повсякденному житті.

Як правило, музичні заняття складаються з трьох компонентів.

Ввідна частина. Музично-ритмічні вправи. Мета - настроїти дитину на заняття і розвивати навички основних і танцювальних рухів, які будуть використані в танцях, танцях, хороводах.

Основна частина. Слухання музики. Мета - навчити дитину вслухуватися в звучання мелодії і акомпанементу, що створюють художньо-музичний образ, і емоційно на нього реагувати.

Підспівування і спів. Мета - розвивати вокальні завдатки дитини, учити чисто інтонувати мелодію, співати без напруги в голосі, а також починати і закінчувати спів разом з вихователем.

У основну частину занять включаються і музично-дидактичні ігри, спрямовані на знайомство з дитячими музичними інструментами, розвиток пам'яті і уяви, музично-сенсорних здібностей.

Завершальна частина. Гра або танець. Мета - доставити емоційну насолоду дитині, викликати почуття радості від здійснюваних дій, інтерес і бажання приходити на музичні заняття.

Заняття проводяться двічі в тиждень, і їх тривалість складає до 15 хвилин. На заняттях використовуються колективні і індивідуальні методи навчання, здійснюється індивідуально-диференційований підхід з урахуванням можливостей і особливостей кожної дитини.

Сприйняття музики

Музичний керівник, розвиваючи інтерес до музики, перед кожним виконанням твору розповідає про те, що він виконуватиме, про що говориться в творі; привчає дітей до того, що кожен музичний твір має назву і характерне звучання. У першій половині року діти краще сприймають вокальні твори завдяки тому, що в них поєднуються і яскрава музична основа художнього образу, і художнє слово.

Перед початком прослуховування нової пісні слід підвести дитину до її сприйняття, настроїти на те, що він зараз почує. Наприклад, планується заспівати пісню "Кішка", муз. Ан. Александрова, сл. Н. Френкель. Педагог показує іграшкову кішку, дає можливість розглянути її, погладити, згадати, як вона "нявкає", і тільки після цього пропонує послухати пісню про те, як "Кішка просить молочка". При цьому необхідно запропонувати дітям показати, як вона це робить.

Формування інтересу до сприйняття музики і стійкої уваги багато в чому залежить від того, чи уміє музичний керівник поставити завдання перед дитиною, наскільки вона посильна і здійснима. З метою розвитку умінь вслухуватися в слова і мелодію пісні, музичний акомпанемент і музичні характеристики можна показати виконання пісні на різних інструментах.

На третьому році життя малюки з цікавістю слухають інструментальну музику, для якої характерні багаті виразні засоби і яскраві образи. Зазвичай діти швидко запам'ятовують її. Приблизно на третьому занятті малюки дізнаються мелодію і можуть відповісти на питання: "Про що цей твір"? Для формування основ музичної культури в цьому віці вже можна використовувати методи контрастних зіставлень, які сприяють активізації емоційної чуйності і розвитку мислення.

Метод контрастних зіставлень дозволяє використовувати твори з однією назвою, але що створюють різні художні образи; одного жанру і різних жанрів, що поєднують спів і інструментальний супровід. Так, наприклад, на початку звучить російська народна пісня "Півник", а потім латвійська народна мелодія "Півник".

При сприйнятті музики важливо викликати активність дитини, яка проявляється в пізнаванні музичних творів, прояві позитивних емоцій, здатності підібрати до музики іграшку, ілюстрацію.

Особливим видом слухання музики є оповідання з музичними ілюстраціями. Методика проведення такого виду слухання припускає, як правило, роботу зі знайомими творами, але іноді можна включати і нові, але не більш одного-двох. Музичний керівник спочатку дає словесний, а потім музичний образ, обов'язково включаючи завдання на активізацію музичної пам'яті, уяви і музичної творчості. Цей вид слухання музики проводиться як розвага або на початку заняття, коли дитина ще не стомлена і яскраво сприймає те, що відбувається.

Спів і підспівування

Вони мають особливе значення, оскільки припускають активну музичну діяльність самих дітей, але для цього необхідно дотримувати ряд правив. Пісні мають бути цікавими за змістом, простими по побудові мелодії, легенями по вимові тексту і короткими з фразами, що повторюються. Перед розучуванням нової пісні діти повинні почути її у виразному виконанні, щоб у них з'явився інтерес до цієї пісні.

При розучуванні пісні музичний керівник, прагнучи полегшити дітям сприйняття, чітко вимовляє усі слова, при цьому артикуляція не має бути утрируваною, інакше хлопці, наслідуючи педагога, стануть її копіювати. Педагог хвалить дітей за те, що вони стараються підспівати; заохочує тих, які доки не співають, але вже готові до підспівування, тобто губами артикулюють слова. Можна погладити дитину по голові і сказати "молодець", "розумниця".

Необхідно поступово підводити дітей до узгодженого співу. Якщо стрункий спів доки не виходить, то переривати їх не слід. Краще дати малюкам доспівати до кінця, а потім повернутися до тих фрагментів, де дружного співу не вийшло.

При формуванні уміння чисто передавати звучання мелодії необхідно запропонувати спочатку дитині заспівати разом з музичним керівником, при цьому дорослий від разу до разу співає все тихіше, щоб дати дитині можливість співати самостійно і чисто. Досвід показує: малюки співають чистіше, якщо розучують пісню з голосу без музичного супроводу. При розучуванні пісні використовуються різні методичні прийоми: пояснення, показ, гра і т. д.

Доцільно включати пісні в різні форми роботи з метою створення пісенного репертуару.

Ігри і ігрові вправи

Діти цього віку, граючи, із задоволенням виконують ролі птахів, тварин, передаючи особливості їх звичок. Для розширення сюжету гри слід використовувати музичний супровід. Діти, вслухуючись в музику, вже здатні передати особливості її характеру, але ще потребують підтримки дорослого. Перед проведенням гри використовується музично-руховий показ рухів, який проводиться з метою уточнення того, чому в даний момент слід поводитися таким чином, а не інакше. Передавати художній образ дітей учать поступово. Якщо у них щось не виходить, можна відпрацьовувати ці моменти за допомогою спеціальних тематичних вправ.

Новими для дітей є побудова в круг і рух по кругу. Навички, необхідні для цього, будуть сформовані згодом. Поки ж йдеться про те, що дітей починають привчати робити такі побудови.

Музично-ритмічні рухи

Щоб добитися ефективних результатів в розвитку музикально- ритмічних рухів, необхідно ширше використовувати наслідування з боку дітей діям дорослого. Педагог звертає увагу дітей на те, що починати рухатися потрібно з початком звучання музики, а закінчувати - з її закінченням; учить виразно виконувати рухи, відчувати контрастність звучання музики і відповідно до неї міняти рухи. Після того, як діти засвоять рухи танцю, зміст і дії в грі, їм надається самостійність (дорослий надає допомогу тільки тим, хто її потребує).

Музыка повинна звучати і в повсякденному житті дітей в дитячому саду, в процесі окремих режимних моментів, в ході занять, під час самостійної діяльності, при розвагах і на святах. Наприклад, малюки лягають спати (під час денного сну), а вихователь наспівує їм колискову або, коли малюки збираються на прогулянку, співає їм улюблену веселу пісеньку. Нерідко музичний супровід використовується на заняттях по образотворчій діяльності і фізичному вихованню.

До трьох років у дітей проявляється музично-емоційна активність: вони вже називають улюблені пісні до початку музичного заняття, просять зіграти їх або заспівати, тим самим налаштовуючись на слухання. Дізнаються знайомі пісні по фортепіанному вступу. З цікавістю слухають оповідання педагога, що супроводжуються музичними ілюстраціями, запам'ятовують музику і дізнаються, про якого персонажа або епізод вона "говорить". Діти голосно сміються, дають поради персонажам комічних сценок, що розігруються дорослими; охоче грають в хованки і піжмурки з музичним керівником; "допомагають" (по одному або по двоє-троє) дорослому співати пісні, виражаючи задоволення від своєї участі в співі; швидко запам'ятовують і відтворюють відповідно до музики нові рухи, показані дорослими. До кінця року в танцювальних рухах і груповій маршировці з'являється ритмічність.

В процесі самостійної діяльності або гри діти намагаються витягати звуки з музичних інструментів, на яких грає музичний керівник в їх присутності. Відтворюють рухи, розучені на музичних заняттях, наспівуючи при цьому знайому пісню, і доповнюють зорові враження піснею відповідного змісту.

[Паганини]

Продовження

Друга молодша група (від трьох до чотирьох років)



Розвиток дітей цього віку дозволяє проводити планомірну роботу по формуванню основ музичної культури на заняттях і в процесі використання музики в повсякденному житті, а також в ході культурно-дозвільної діяльності.

Музичні заняття мають ту ж структуру (ввідна частина, основна і завершальна), що і в першій молодшій групі, і проводяться двічі в тиждень. Заняття можуть бути різних видів: типові, тематичні, домінантні, комплексні і інтегровані.

Музичному керівникові слід пам'ятати: будь-яке музичне заняття повинне навчати і розвивати дитину, а головне - формувати його базову культуру. Музичні заняття включають слухання, спів, музично-ритмічну і ігрову діяльність. Педагог повинен створити естетично-розвиваюче середовище, сприяюче цілеспрямованому навчанню, розвитку і що викликає у хлопців інтерес до того, що вони роблять.

Будь-яке музичне заняття буде успішним, якщо воно продумується заздалегідь музичним керівником, а вихователь знайомий з матеріалом, який даватиметься дітям і відповідає вимогам програми. Знання, уміння і навички, що формуються таким чином, сприяють розвитку музичних здібностей дітей. Дотримується послідовність в розучуванні матеріалу, забезпечується взаємодія усіх видів музичної діяльності. Використовуються різні методичні прийоми, вибір яких залежить від етапу розучування музичного твору.

Слухання музики

Слід виходити з того, що діти вже мають деяку навичку в цьому виді діяльності. Сприйняття музики стає емоційнішим і диференційованим. Твори, пропоновані для слухання, за своєю музичною характеристикою мають бути яскраво емоційними. Їх краще давати попарно: спочатку з різко контрастним характером, потім - з менш яскраво вираженим. Дітей учать порівнювати твори, для чого доцільно прослуховувати їх кілька разів; підказують відповідні епітети для їх характеристики. Перше прослуховування - це знайомство з твором і його естетичне сприйняття в цілому. Друге і третє прослуховування - це сприйняття музичного твору з детальнішим обговоренням характеру і змісту, виконання найбільш яскравих фрагментів. На наступних заняттях діти, як правило, вже дізнаються твір по вступу, ув'язненню і окремим фрагментам.

З метою вдосконалення уміння вслухуватися в музику педагога наслідує більше уваги приділяти виразному, грамотному виконанню музичного твору. Із самого початку слідує привчати дітей слухати музику.

Музично-дидактичні ігри

У цій групі вони ширше, ніж раніше, використовуються з метою розвитку музичного слуху і сенсорних здібностей. Музичний керівник знайомить і розучує гру, потім діти учать гру разом з вихователем. На останньому етапі діти вже можуть грати самостійно, проявляючи ініціативу, а дорослий сприяє тому, щоб гра увійшла до їх повсякденного життя.

Спів

Будучи яскравою і образною формою музичної діяльності, спів сприяє поглибленню представлень дітей про навколишню дійсність. Це найбільш доступний дітям вид музичної діяльності, що розвиває уміння сприймати музику, а також музичні здібності в цілому. Дитина цього віку намагається співати природним голосом, без напруги, правильно передавати мелодію в діапазоні мі - сі. Для того, щоб розвинути голос дитини, привчити його співати чисто, правильно і погоджено з іншими дітьми, необхідно якомога більше співати з дітьми, розвиваючи у них любов і інтерес до співу (на заняттях, в побуті, іграх, на прогулянках). До розучування пісні необхідно сформувати у дитини цілісне уявлення про її мелодію. З цією метою спочатку з дітьми слухають пісню, уточнюють її характер і зміст, а потім йде робота над чистотою інтонації : диханням, дикцією. Вокальні навички формуються в процесі роботи над розспівами. З метою досягнення легкого і чистого звуку проспівують склади: га, но, ку, го, гу використовують вправи для правильного формування голосних, наприклад, звук "а" - лялька плаче "а" або вколиши ведмедика "а - а-а-а-а"..; звук "о" - курочка зве курчат "до, до, ко".

Для того, щоб проявилася вокальна специфіка пісні і було вирішено учбове завдання, слід використовувати комплекс методичних прийомів, які доповнюють один одного, : підкреслено чіткий початок виконання пісні, дотримання ритму співу, виділення важких для вимови слів, інтонаційних оборотів; простягання кінців музичних фраз і т. д. Залежно від поставленого завдання змінюється характер співу. В процесі навчання важливе значення мають вказівки музичного керівника, передуючі показу. Вказівки можуть бути образні (звернені до дитячого мислення, емоцій) і прямі (спрямовані на розуміння дітьми вимог педагога).

Для чистого звучання пісні необхідно дотримувати співецьку установку, тобто правильну позу дитини під час співу: діти сидять прямо і глибоко на стільці, притулившись до спинки; не нахиляючи корпус і голову вперед. Розучування пісні здійснюється, коли діти сидять на стільці. Стоячи співають ті пісні, які знайомі. Для того, щоб розвивати дитячий голос, репертуар повинен відповідати наступним вимогам: ясність будови ладу мелодії; доступність тексту для співу і мелодії голосовим можливостям дітей. При цьому не потрібно квапитися з розширенням діапазону пісенного репертуару.

В цілях розвитку пісенного виконання дітям пропонують творчі завдання, дидактичні ігри типу "Поклич кішечку", "Курочка і циплятка", "Погойдай і заколиши лялечку" та ін.

Музично-ритмічні рухи

Заняття музично-ритмічними рухами спрямовані на розвиток музичних здібностей, емоційній чуйності на музику, і раніше усього почуття ритму. Дитина цього віку вже здатна звертати увагу на якість руху - головним чином при ходьбі, бігу; на узгодженість рухів рук і ніг при ходьбі.

Під час розучування музично-ритмічних рухів з урахуванням вікових особливостей дітей музичний керівник використовує різні методичні прийоми: виразне виконання музики, наочний показ окремих танцювальних рухів, пояснення того, як слід виконувати ритмічну вправу; показ рухів дітьми або вихователем. До кінця року діти вже чують трьохприватну музику, голосно і тихо звучну; емоційно реагують на різнохарактерну музику (веселу, сумну).

В цілях ефективного розвитку музично-ритмічних рухів педагогові доцільно дотримуватися наступних методичних рекомендацій. Навчання рухам повинне починатися із сприйняття музики до гри (танцю, танцю), щоб сформувати загальне уявлення про неї. Розучування ігор і танців починається з показу, і, тільки побачивши, що діти добре рухаються під музику, педагог може обмежуватися вказівками по ходу виконання танцю, танцю або гри. При цьому слід домагатися не просто правильного і виразного виконання руху. Для цього педагог використовує образні порівняння (йдемо як солдати, стрибаємо як зайчики, літаємо як пташки), що допомагають дітям передавати характер руху.

В процесі розучування музично-ритмічних рухів в цьому віці слід використовувати наступні методичні прийоми: виразне виконання музики, гра, вправи, пояснення, художнє слово, показ.

На заняттях і під час святкових заходів не слід використовувати аудіозаписи. Дітям треба танцювати під "живу" музику, щоб випробовувати задоволення від виконуваного танцю.

Гра на дитячих музичних інструментах

Триває закріплення знань дітей про музичні іграшки і дитячі .

Знайомство з інструментом треба проводити так, щоб у дітей виник інтерес до нього. Тому спочатку доцільно провести бесіду, але побудувати її так, щоб музичний інструмент, з яким знайомлять дітей, був піднесений в привабливій формі. Так, знайомлячи дітей з металлофоном, слід показати їм пластинки, молоточок; зіграти веселу танцювальну мелодію, знайому пісеньку, запропонувати малюкам спробувати самостійно витягнути звуки. В ході навчання грі на музичних інструментах велике значення має розвиток почуття ритму і музичного слуху. З цією метою проводяться музичні дидактичні ігри.

Якщо програмні завдання будуть вирішені в повному об'ємі, то музична активність дітей проявиться в наступному: вони зацікавлено слухають музику і емоційно реагують на неї, дізнаються знайомі пісні і п'єси, прагнуть чисто інтонувати мелодію, уміють передавати елементарну ритмічність в основних, образних і танцювальних рухах; підігравати на ударних інструментах ритм знайомих музичних творів.

[Паганини]

Продовження

Середня група (від чотирьох до п'яти років)



Діти вже мають достатній музичний досвід, завдяки якому починають активно включатися в різні види музичної діяльності : слухання, спів, музично-ритмічні рухи, гру на дитячих музичних інструментах і творчість.

Заняття є основною формою навчання, структура залишається колишньою, але характер дещо міняється. Дітям дають складніші завдання, які вимагають зосередженості і усвідомленості дій, хоча до якоїсь міри зберігається ігровий і розважальний характер навчання. Заняття проводяться як завжди двічі в тиждень по 20 хвилин. Їх побудова грунтується на загальних завданнях музичного виховання, викладених в програмі.

Вибір методичних прийомів залежить не лише від етапу розучування твору, але і від особливостей віку і можливостей дітей. По- колишньому активно використовується показ: у дітей ще недостатньо розвинена координація рухів, вони не дуже добре орієнтуються в просторі, у них маленький запас танцювальних рухів. В той же час дітям вже надається можливість самостійно шукати виразні засоби передачі художнього образу. Також активно використовуються наочні і ігрові методи, які дозволяють викликати інтерес і емоційне відношення до діяльності, активність.

Слухання музики

Діти цього віку виявляють значно більшу цікавість до інструментальної музики. Вони розрізняють не лише характер твору, але і його жанр (танець, марш, пісня), починають висловлювати своє відношення до нього. У цій групі продовжують виховувати навички сприйняття. При цьому важливим є створення невимушеної обстановки під час слухання музики. Позитивний емоційний настрій виникає у дитини у тому випадку, якщо йому цікаво; він є співучасником що відбувається, тому педагогові слід виконувати твір емоційно. Розбудити фантазію і уяву дітей допоможуть рядки із поетичних творів, показ ілюстрацій або коротка бесіда, націлена на розвиток емоційних почуттів дитини при сприйнятті художнього образу. Майстерність педагога проявляється в тому, що його слова і дії повинні викликати у дітей активність при сприйнятті і обговоренні музичного твору.

Для того, щоб навчити дитину слухати музику, розвивати його слухове сприйняття і музичну пам'ять, слід широко використовувати музично-дидактичні ігри ("Буратино", "Упізнай пісню по ритму", "Подумай і дізнайся"). Методика їх розучування має свою специфіку: спочатку діти слухають твір, звертаючи увагу на виразні засоби; потім запам'ятовують мелодію, під яку діятимуть; на останньому етапі за допомогою вихователя включаються в гру і потім грають самостійно.

Спів

Діти цього віку вже можуть співати виразно, брати дихання між фразами, вимовляти слова правильно і ясно; співати погоджено, починати і закінчувати разом, мелодію співати чисто.

Для правильної організації роботи над піснею необхідно знати можливості і особливості дітей, їх голосовий діапазон і на яких звуках їм зручно співати. У цьому віці діти співають від "до" першої октави до "ля" першої октави. Навчати співу необхідно в сприятливій обстановці: педагог повинен вселяти в них упевненість в тому, що у них усе вийде; що вони можуть і уміють співати виразно і красиво, постійно працювати над чистотою інтонації і звукоутворенням. При цьому необхідно налаштовувати дітей на потрібну тональність, проспівувати для зразка початкові звуки пісні з наступним їх повтором дітьми. При розучуванні мелодії можна дати її проспувавуння на різні склади: ля, ма, але, що одночасно сприяє розвитку дикції. Для поліпшення артикуляції можна використовувати скоромовки, чотиривірша; вимовлення шепотом коротких фраз, проспівування куплетів, виконання приспіву групою, а заспіву - сольно.

Коли ускладнено проспівування якого-небудь інтервалу, можна потренувати дітей і використовувати характерну інтонацію для вираженого в пісні художнього образу. Наприклад, якщо розучується пісня "Ку - кушечка", муз. М. Красева, то використовується звуконаслідування "ку-ку".

Необхідно розвивати дитячу пісенну творчість за допомогою завдань: "Заспівай власну колискову", "Допой пісеньку", "Поклич подругу або друга", "Питання і відповіді" і тому подібне

Музично-дидактичні ігри

Музично-дидактичні ігри сприяють розвитку сенсорних здібностей дітей, стимулюють їх на прослуховування твору, пізнавання, порівняння або виділення виразних музичних засобів (висота звучання, тембр, динаміка, ритм). В середньому за рік розучується 10-12 ігор, при цьому кожна гра розучується як на заняттях, так і поза заняттями. Після того, як гра вивчена дітьми, вона переноситься в самостійну музичну діяльність дітей.

Музично-ритмічні рухи

Діти цього віку вже можуть проявляти самостійність при виконанні танців, ігор і вправ : починати рухи після вступу, міняти їх залежно від форми , динаміки (голосно - тихо), регістра (високий - низький); виконувати рухи погоджено, дотримуючи заданий темп; передавати ігрові і танцювальні художні образи; рухатися по кругу.

На заняттях активно використовуються ігрові методи і прийоми, які допомагають звернути увагу дитини на характер музики, добитися виразнішого і емоційнішого виконання. Використання яскравої атрибутики супроводить підвищення якості руху, доповнює емоційний настрій. Наприклад, при виконанні вальсу дітям можна дати в руки кульки, квіти; а російського танцю - хустки, стрічки та ін.
Навчаючи музично-ритмічним рухам, слід здійснювати індивідуально-диференційований підхід до дітей. Це дозволяє враховувати можливості кожної дитини і надавати допомогу слабким і соромливим.

Дітей п'ятого року життя треба учити інсценуванню нескладних пісень, музичних казок, імпровізації танцівГра на дитячих музичних інструментах

Навчання відбувається систематично на заняттях і в повсякденному житті. Методика навчання грі на будь-якому інструменті складається з наступних етапів: знайомство з ударними дитячими музичними інструментами (розповідь про історію створення кожного інструменту); постановка корпусу, рук; розучування музичного твору.

Дітей учать тримати інструмент без напруги, але міцно. При цьому м'язи кисті руки не мають бути напружені. При грі на ударному інструменті головна роль належить кисті руки, хоча - в тій або іншій мірі - беруть участь плече і передпліччя. Основним способом звуковиведення є удар, який складається з декількох фаз, : помах руки, її спрямований рух до інструменту, зіткнення з джерелом звуку і відтворення звуку, відскік і поворотний рух руки. Дітей слід привчати до постійного слухового контролю, це дозволяє отримувати красивий звук. Розвиток м'язів кистей рук, координація рухів досягаються в результаті систематичних занять, а уміння виробляються в процесі спеціальних вправ. Необхідно формувати у дітей інтерес і бажання музичити на дитячих інструментах.

При правильній постановці роботи по музичному розвитку до кінця п'ятого року життя діти можуть висловлювати судження про музику, оцінювати її і якість співу; у них вже є улюблені твори; проявляють самостійність при виконанні пісень, танців; інтерес до колективного співу з супроводом фортепіано, без нього і сприйняттю музики; дізнаються мелодії по вступу і ув'язненню; люблять ритмічні рухи; у іграх, вправах і танцях передають характер твору; виконують програмні танцювальні рухи і можуть використовувати їх у вільному танці.

[Паганини]

Продовження

Старша група (від п'яти до шести років)



Діти з великим інтересом відносяться до занять; у кожної дитини є свій улюблений вид діяльності, їх інтереси вже носять стійкий характер. Основна увага приділяється формуванню уміння сприймати і порівнювати різні музичні твори подальшому розвитку музичних здібностей. Зміст занять ускладнюється: розширюється репертуар і зростають вимоги до якості виконання завдань. Тривалість занять складає 25 хвилин. Виділяються наступні розділи: слухання музики, виконання (пісні, рухи, гра на дитячих музичних інструментах), творча діяльність.

Слухання музики

Роботу по цьому розділу ми рекомендуємо вести по трьох пізнавальних напрямах, кожне з яких має свої цілі і завдання.

Знайомство з жанрами, характером музики : дітям пропонують слухати твори контрастного характеру, що допомагає їм зрозуміти почуття, виражені в музиці.

Знайомство з особливостями твору : дітей учать розуміти, що музика завжди передає і виражає почуття, настрій, переживання людини; педагог і діти спільно прагнуть розповісти про сенс твори. Так у дитини виробляється індивідуальність суджень і висловлювань. Важливо, щоб діти відчули відношення композитора до зображуваних подій, тому, характеризуючи музичний твір, необхідно детально аналізувати особливості виразних засобів, показувати Їх зв'язок із змістом.

Знайомство з прийомами музичної виразності, основними і супутніми художніми засобами, що допомагає дитині усвідомити і сприйняти твір в цілому. Цілісне сприйняття твору залишається одним з основних методів роботи : це дає педагогові можливість учити дітей диференційованому сприйняттю музики, тобто показувати, як поступово розвивається музично-художній образ і яким його бачив і відчував композитор в процесі творчості. Навички музичного сприйняття закріплюються, якщо прослуховування п'єси супроводжується діями. Наприклад, твір для слухання музики "Танець птахів", муз. Н. Римского-Корсакова, може супроводжуватися творчим завданням - зображувати танець птахів і передати радість прильоту в рідні краї. Сприйняття формується не лише в процесі музичних занять, але і в культурно-дозвільній діяльності: на святах, під час розваг, відпочинку, спортивних змагань; на заняттях по розвитку мови, математиці, образотворчій діяльності і т. д.

Спів

Діти цієї вікової групи, що мають музичний слух і голос, вже можуть співати, чисто інтонуючи мелодію, і здатні освоїти ряд співецьких навичок. Першоосновою вокального виховання є наслідувальний спів, тому дитині треба показувати хороші зразки співу, продовжувати учити слухати, повторювати почуте; порівнювати свій спів з оригіналом і виправляти недоліки.

Спів педагога повинен відповідати високим вимогам з точки зору вокальної техніки, чистоти інтонації, виразності, образності. Кожен вокальний зразок звучить багаторазово і в різноманітних варіантах, тобто в різній тональності, різних темпах, у виконанні педагога і добре співаючих дітей.

Музичному керівникові слід дотримуватися ряду положень, вироблених практикою. При першому показі твору діти слухають мовчки, зосереджено, не намагаючись наслідувати. Це дає можливість уникнути неправильного співу. Вокальний зразок може звучати в двох варіантах: з музичною підтримкою (підіграванням або підспівуванням) або без нього. Постійне підігравання або підспівування педагога заважають розвитку слуху дітей. Проте у будь-якому випадку музична підтримка повинна звучати, не заглушаючи співу самої дитини. В процесі навчання дітей співу потрібні пояснення педагога. При цьому особлива увага приділяється роботі над співецьким диханням, яке має бути спокійним, безшумним, регулюватися музичними фразами, не розриваючи слова. Для вироблення дихання слід використовувати ігрові вправи: понюхай троянду або гвоздику; зроби видих, як би задувши свічку; хто довше гуде (як паровоз або пароплав).

Музичному керівникові слід пам'ятати: у кожної дитини є звуки, які йому зручніше співати природним голосом, - так звані примарні зони. Найбільш природний діапазон для дітей старшого віку в межах квінти "ре" першої октави - "сі" першої октави. Якщо дитина співає вище або нижче за ці звуки, то у нього втрачається чистота інтонації; необхідно визначати примарні зони кожної дитини.

В ході поетапного розучування пісні застосовуються прийоми, які сприяють розвитку голосу і музичних здібностей.

Перший етап навчання включає вступне слово педагога, художній показ, бесіду і повторний показ. Чим яскравіше і емоційніше проходить цей етап, тим більшу активність проявляють діти. В ході бесіди вони вчаться відмічати звукові особливості пісні і висловлювати свою думку. І усе це завершується колективним виконанням пісні.

Другий етап - власне розучування. Він починається із співу разом з педагогом. Спочатку краще заспівати пісню один-два рази від початку до кінця без фортепіанної підтримки. Це дозволить виділити дітей, на яких можна спиратися під час співу. Потім починається тривалий процес розучування мелодії по фразах. Темп проспівування фраз повинен забезпечувати нормальне співецьке дихання.

При розучуванні добре використовувати наступні прийоми: педагог доручає дітям виконання однієї фрази, а сам співає усю пісню.

Сенс цього прийому полягає в тому, що дитина виконує одну фразу, але активно слухає усю мелодію і учить її. Складніший прийом - розподіл окремих фраз між декількома виконавцями. З одного боку, це сприяє цілісному сприйняттю пісні, а з іншої - допомагає показати тотожність і відмінність фраз. Наприклад, пісню "Прогулянка", муз. Е. Тиличеевой, сл. Н. Найденовой, можна співати по фразах: одна дитина - першу музичну фразу куплета; інша дитина - другу, а потім навпаки.

На третьому етапі йде робота над виразністю співу, і перед педагогом стоїть завдання активізувати дітей. Для цього використовується спів усією групою, індивідуально і по підгрупах у супроводі фортепіано або без нього.

Пісенна творчість

Діти старшої групи виявляють підвищену цікавість до пісенної творчості, яка починається з навчання звуконаслідуванню голосам птахів і домашніх тварин, звучання музичних інструментів (із зміною висоти звучання, ритму, музичних інтонацій), імпровізації нескладних музичних питань і відповідей типу : "Де ти"? - "Я тут"!. Неодмінною рисою імпровізації є те, що вона має бути схожа із зразком, але відрізнятися від нього мелодійними і ритмічними оборотами.

Дидактична гра

Разом із слуханням музики, співом важливе місце продовжує займати дидактична гра, спрямована на розвиток сенсорних здібностей дітей, тобто уміння сприймати і відтворювати висоту, силу, тембр і рух музичних звуків. Розучування гри відбувається на заняттях, потім діти грають в неї разом з дорослим або один з одним ("Упізнай пісню по вступу", "Скільки нас співаю"?, "Дзвінкі дзвіночки"). Технологія навчання дидактичній грі та ж, що і в середній групі.

Музично-ритмічні рухи

Навчання ритміці спрямоване на розвиток музичного сприйняття, прагнення рухатися відповідно до характеру музики, форми твору; формування любові до танцювальних і ритмічних рухів: навчання умінню рухатися легко і пластично, отримуючи від цього задоволення.

Заняття традиційно містять вправи для засвоєння елементів рухів танцю, гімнастики, бігу, кроку, підскоків, ігор, хороводів, танців, танців, а також танцювальна і ігрова творчість. В процесі розучування вправ слід стежити за поставою, координацією рухів рук і ніг, взаємозв'язком рухів з музикою, пластичністю, чіткістю і легкістю рухів.

Музичний керівник, працюючи над рухом, прагне створити атмосферу творчості, в якій кожна дитина може розкрити себе. Змусити дітей забути про власну невмілість допомагають образні ситуації.

При виборі методичних прийомів слід орієнтуватися на можливості дітей і на особливості кожного твору. Для активізації творчих проявів в програму включено інсценування пісень, ігор, хороводів, яке вимагає від дитини уміння виразно рухатися, танцювати, зображувати дії героя ("Зайченя", русявий. нар. пісня). Участь в інсценуваннях дозволяє дітям легко включатися в образний простір твору і сприяє прояву ними творчості. В цілях його розвитку використовуються творчі завдання, які сприяють продумуванню комбінацій танцювальних рухів (зображуй хитру лисицю, сердитого вовка, ведмедя, що йде, і тому подібне).

Гра на дитячих музичних інструментах

Для навчання потрібні: систематичний музичний розвиток дітей, створення дитячого оркестру і формування бажання грати в нім.

Методика навчання грі на дитячих музичних інструментах визначається послідовністю освоєння конкретного інструменту. Наприклад, при навчанні грі на металофоні діти спочатку виконують прості наспівки на одному звуці, що дозволяє їм навчитися виконувати ритмічний малюнок наспівки, дотримуватися загального темпу, одночасно починати і закінчувати гру. Потім розучуються наспівки, побудовані на двох звуках, що сприяє розвитку звуковисотного слуху. Надалі дітей учать виконувати наспівки, побудовані на трьох-чотирьох і більш звуках. В процесі навчання грі на музичних інструментах слідує частіше використовувати музично-дидактичні ігри. Коли дитина вивчить твір, можна підключати і інші дитячі музичні інструменти.

До кінця року діти здатні сприймати різні жанри (марш, вальс, полька, колискова); мають улюблені п'єси, пісні, танці, ігри; мають музичну пам'ять, співецькі навички; співецьким слухом, вокально-слуховою координацією; уміють імпровізувати в співі, танці; творчо передавати різні музично-ігрові образи; володіють танцювальними рухами.

Список використаної літератури



1.Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. –1978.

2.Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика. Київ // Дошкільне

виховання. – 2002.

3.Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 - №4. – с.34-37.

4.Дронова О. Чистова Т. Під звуки музики: методичні рекомендації. Київ /Дошкільне виховання. – 1997- №7. - ст.6-7.

5.Луцак Н. Народні ігри як засіб збагачення дитячої лексики “Дрібу, дрібу,дрібушечки”: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1999- №4. – ст. 5-7.

6.Проскура О. Методичні рекомендації та матеріали до програми “Дитина”.Київ. Освіта 1994.

[Ssvetochka]

Моя тема на педсовет.Может кому пригодится

Організація проектної діяльності у дитячому садку: творчі проекти
Творчим проектам властиві всі осно¬вні характеристики проектної діяльності:
• завдання проекту не може бути виконано прямою дією і передбачає аналіз простору можливого;
• діяльність пов'язана з роботою дитини над власними моти¬вами участі у проекті;
• реалізація проекту передбачає визначення адресата, якому буде пред'явлено продукт.
Творча проектна діяльність мас свої особливості:
• створення нового, творчого продукту — ця особливість є найголовнішою;
• колективна форма роботи — якщо дослідницька проектна діяльність, як правило, здійснюється індивідуально, то творчий проект — здебільшого колективно (групою дитя¬чого садка) або разом з батьками;
• необхідність вибору дітьми найкращої ідеї — під час вико¬нання колективного проекту виникає особлива ситуація: кожна дитина пропонує свою ідею проекту, але для вико¬нання з багатьох вибирається лише одна. Зрозуміло, що та¬кий вибір дається дітям нелегко, бо дошкільник має не лише обстоювати свою позицію, але й об'єктивно її оцінювати, тобто розуміти, наскільки його ідея виявилася вдалою по-рівняно з пропозиціями інших дітей;.
• довгостроковість — зазвичай тільки обговорення й вибір головної ідеї може тривати 2 — 3 тижні;
• складність — задум дитини не передбачає готових форм розв'язання питання про те, як виконати проект, тому його реалізація виявляється складнішою не лише для дитини, але й для дорослого.
Порядок виконання творчого проекту
Перший етап — підготовчий
Спочатку здійснюється підготовча робота, під час якої педагоги обговорюють можливі теми проектів, пов'язані зі значимими подіями у житті дітей та дорослих. Це можуть бути свята, сезонні зміни, соціальні ситуації (наприклад, надання допомоги людям похилого віку) тощо. При цьому дорослі мають визначити значення, смисл майбутньої події для себе. Скажімо, щоб зрозуміти значення свята 8 Березня, потрібно відповісти на такі запитання: «Кому адресоване свято 8 Березня?», «Що воно означає для мене?», «Що станеться, якщо не відзначити це свято?». Адже якщо свято не є значимим для педагога, то відкрити той зміст, заради якого його варто організовувати з дітьми, досить складно.
Другий етап - обговорення проекту з дітьми
На другому етапі до роботи залучають безпосередньо дошкіль¬ників. Наприклад, педагоги з'ясували, що певне свято буде чудовим приводом для створення колективного проекту. Далі вони розповіда¬ють про це свято дітям і разом обговорюють його. Під час обговорен¬ня створюється ситуація, за якої діти діляться своїми думками, пе¬реживаннями щодо майбутньої події. З допомогою педагога дошкіль¬ники доходять висновку, що ця подія може стати основою колектив¬ного проекту. Наприклад ,
Вихователь. Я зайшла до магазину, а там дуже ба¬гато покупців: і дорослі, і діти вибирають та купують різ¬ні сувеніри. Ймовірно, наближається якесь свято. Як ви гадаєте, яке свято ми відмічаємо з приходом весни?
Діти. Це Мамине свято. Ми з татом теж вибирали подарунок.
Вихователь. Діти, а що таке свято, як ви його собі уявляєте ?
Діти. Це веселощі. Це подарунки. Це солодощі. Це веселий настрій. Це танці та пісні. Це коли все добре й усі радіють.
Вихователь А хто кого вітає цього дня ?
Діти. Чоловіки вітають жінок, діти мам і бабусь, хлопчики дівчаток
Третій етап — пропонування ідей
На третьому етапі організовують роботу зі створення ідей. Для цього вихователь пропонує дітям по черзі висловити свої міркування про те, як можна привітати дитячий садок своїх мам і бабусь. Якщо дітям це складно, педагог може почати першим.( Наприклад, що найкраще — щось подарувати, у цей день завжди щось дарують. Діти. Можна поздоровити піснею; я пропоную подарувати свої най-улюбленіші іграшки; краще провести концерт для садка - це пісні, танці, щоб було весело; я намалювала б листівки, подарувала б по одній листівці рідним, вихова¬телям і друзям у листівці буде побажання; можна подарувати квіти, мені здається, що квіти — це найкращий подарунок; можна намалювати картину — це гарно, усі радітимуть; можна зробити солодкий стіл.)
Для вихователя важливо вже у ході обговорення подумки відзнача¬ти найоригінальніші ідеї, щоб надалі нагадати про них дітям у разі, якщо ті забудуть свої пропозиції: ці ідеї мають увійти у простір мож¬ливої дії, вибору малюків.
Четвертий етап — малювання ідей
На четвертому етапі вихователь пропонує дітям сісти за столи і відобразити свої ідеї у малюнках. Після того, як діти відобразили свої ідеї в малюнках, вони роз¬мірковують про те, що необхідно для їх реалізації.
П'ятий етап — спонукання дітей виразити в продукті себе
Завдання п'ятого ета¬пу зводиться до встановлення відчутно¬го, виразного зв'язку між продуктом і дитиною, яка збирається його створи¬ти. Крім того, педагог має допомогти ді¬тям побачити значення ідей одне одного й показати, що кожний малюк має рацію і кожна ідея має право на існування. Наприкінці цього етапу вибирають одну ідею, що задає продукт творчого проекту.
Шостий етап — інформування батьків
Сьомий етап — реалізація задуму
На сьомому етапі педагог разом з дітьми організовує роботу з реалізації загального задуму. Для цього дітей (залежно від змісту проекту) ділять на робочі групи: наприклад, якщо організовують свято, то одні діти малюють, інші вирізають, хтось співає, хтось танцює тощо. Уся діяльність дітей здійснюється за допомогою дорослих, розв'язують технічні питання, тобто допомагають дітям зшити кос¬тюми, знайти необхідні матеріали, тощо.
Восьмий етап - підготовка презентації готового продукту
На восьмому етапі педагоги продумують можливості представлення готового продукту. Проектна діяльність передбачає соціальну презентацію, спря¬мовану на те, щоб показати дітям значимість їхніх індивідуальних зусиль для тих людей, які поруч. Якщо ж подібної презентації не про¬вести, то діти переживатимуть позитивні емоції, але результати їх¬ньої діяльності не ввійдуть у культуру дитячого садка, істотно не вплинуть на соціальний статус дитини, а, отже, і на розвиток її осо¬бистості.
Дев'ятий етап — презентація продукту
На дев'ятому етапі здійснюється презентація продукту творчо¬го проекту, що може супроводжуватися, наприклад, чаюванням. Така презентація проекту може стати не лише завершенням ціка¬вого проекту, але й початком нового згуртування дитячого колективу, батьків.
Творча проектна діяльність важлива тим, що у ній якнайповні¬ше представлено інтереси самої дитини. Якщо дорослий підтримує такий проект, то він:
• підтримує унікальне бачення світу, властиве цій дитині;
• стимулює її пізнавальну активність;
• підвищує креативність завдяки розширенню простору можливостей у момент
обговорення різних варіантів, за¬пропонованих однолітками.
Крім того, дошкільник отримує позитивний досвід конкурент¬ної взаємодії і розуміє, що ідея повинна мати цінність не лише для нього, але й для інших.

[ОЙКОВ]

Девочки, консультация для родителей по поводу утренников.
Правила поведения родителей на детских утренниках
1.Праздник в детском саду проводится не для родителей, а для детей.
2.Вход в музыкальный зал разрешается в сменной обуви и без верхней одежды ( в холодное время года), с разрешения музыкального руководителя.
3.Во время проведения утренника запрещается пользоваться сотовыми телефонами.
4.Фото и видео съемка может быть произведена только со своего места и с разрешения музыкального руководителя и администрации детского сада.
5.Нельзя отвлекать ребенка разговорами и выкриками с места
6.Во время утренника родителям запрещается переходить с одного места на другое, вставать со своего места.
7.Не желательно присутствие на празднике детей ( среди гостей) более младшего возраста.
8.Если на празднике присутствуют две группы детей, к каждому ребенку приглашается только по одному родителю.
9.По просьбе музыкального руководителя и воспитателя родители могут принимать участие в проведении детского утренника ( спеть вместе с детьми песню, станцевать с ребенком, поиграть, рассказать вместе с ребенком шутку-малютку или стихотворение).
В случае невыполнения вышеуказанных правил или другого неадекватного поведения со стороны родителей музыкальный руководитель, и администрация детского сада оставляет за собой право не приглашать родителей на праздники и проводить праздники без родителей.
Так как несоблюдение этих элементарных правил отвлекает детей, мешает им почувствовать себя главными участниками действия.

[СИПСИК]

ПЛАН
СВЯТ ТА РОЗВАГ НА НАВЧАЛЬНИЙ РІК

«Добрий день, наш дитячий садок» - День знань - вересень
«Щоб не сталось лиха» - Театр іграшок за віршами Барто з БЖД - вересень
«Півник та мишенята» - Інсценівка казки - вересень
«Українські малюки привітають залюбки» - День міста - вересень
«У садочку діти, наче в лузі квіти» - Ігри-забавлянки - жовтень
«В країні дорожних знаків» - Тематична з БЖД - жовтень
«Котик та півник» - Драматизація казки - жовтень
«Чаклунка Осінь завітала і свято всім подарувала» - Свято Осені - жовтень
«Вогонь друг, вогонь ворог» - Тематична з БЖД - листопад
«Мова рідна, слово рідне» - День писемності - листопад
«Червона шапочка» Ляльковий - театр - листопад
«Осінь золота» - День здоров’я - листопад
«Рукавичка» - Інсценівка казки - грудень
«Як баба Яга проводжала онука лісовичка в солдати» - Спортивна розвага - грудень
«Святий Миколаю, всі тебе чекають» - Тематична розвага - грудень
«Новий рік на поріг» - Новорічне свято - грудень
«Щедрий вечір, добрий вечір» - Різдвяні свята - січень
«Навіки єдина моя Україна» - День Соборності - січень
«Зимова чудасія» - Спортивна розвага - січень
«Зайчикова хата» - Ляльковий театр - лютий
«Стрітення» - Тематична розвага - лютий
«Солом’яний бичок» - Драматизація казки - лютий
«Золотий ключик» - День здоров’я - лютий
«Найкраще слово у дитини для матінки і родини» - Родинне свято - березень
«Ми – маленькі кобзарята» - Тематична розвага - березень
«Добре слово світ береже» - Лялькова вистава - березень
«У країні чистоти ми живемо, я і ти» - День здоров’я - березень
«Хто із посмішкою дружить, в того є багато друзів» - День сміху - квітень
«Сонячний промінчик виграває і маляток звеселяє» - Тематична розвага - квітень
«Великдень зустрічаємо, весну величаємо» - Тематична розвага - квітень
«Допоможем лікарю Ой-болить» - Спортивна розвага - квітень
«Перемогу пам’ятаймо й збережемо у серцях» - Тематична розвага - травень
«Рідну матусеньку хочем привітати» - День матері - травень
«Подорож з Незнайкою до Квіткового міста» - День здоров’я - травень
«З надієй і сумом дитячий садок в омріяний шлях проводжає діток» - Випускний бал - травень

[СИПСИК]

ТЕМАТИКА СВЯТ ТА РОЗВАГ В ЛІТНІЙ ПЕРІОД

«Свято дитинства»
Спортивна розвага «Малятко–здоров’ятко»
Тематична розвага «Іграшки в гостях у дітей»
Лялькова вистава «Лисичка-сестричка»
Ігри-забави «Ось як ми вже підросли»
Тематична розвага «Якщо добрий ти»
Спортивна розвага «Спритні козенята»
Лялькова вистава «В гостях у казки»
Концерт для ляльок «Танцюй, співай, втоми не знай»
Брейн-ринг «Хоч перемоги ми бажаємо, та добру дружбу не зламаємо»
Тематична розвага «День квітів»
Спортивна розвага «Олімпійці та чемпіони»
Тематична розвага «Коли ми разом нам весело»
Інсценівка української народної казки «Лисичка та журавель»
Лялькова вистава «Казка про хлопчика-неохочика»
Тематична розвага «Свято літа»
Гра-драматизація «Солом’яний бичок”
Змагання «Містер і місс всезнайко і всеумійко»
День лісу
Фестиваль дитячої творчості «Веселка у садку»
Драматизація казки «Двоє жадібних ведмежати»
Спортивна розвага «Рятувальники»
Тематична розвага «Гріє сонечко тепліше»
«Поспішаймо на Чомусикове свято»
Тематична розвага «Ой, на Івана та й на Купала»
Гра-вистава «Лисиччин подарунок» (за мотивами української народної казки «Котик і півник»
Тематична розвага «Всі професії чудові, тільки вибирай»
Спортивна розвага «Добрий лікар Ай-болить»
Ляльковий театр «Плутанина» за К.Чуковським
Спортивна розвага «Веселі старти»
Тематична «Вулиця – це вам не жарти, жартувати там не варто» по ОБЖ
Спортивна розвага «В гостях у лиски Аліски»
Тематична розвага «До нас приїхав зоопарк»
Ляльковий театр «Вереда» по Г.Бойко
Драматизація української народної казки «Колосок»
Спортивна розвага «Літні атракціони»
Музично-літературна розвага «Літо-літечко»
Драматизація казки «Лисиця зі скалкою»
Свято мильних пузирів
Спортивна розвага «Щоб здоровим стати, треба вітаміни вживати»
Тематична розвага «В казку вирушаємо, друга визволяємо»
Тематична «Весела подорож»
«Разом ми за руки взялись і навколо посміхались» день ігор
Тематична розвага «Ми роду козацького діти»
Ляльковий театр «Дурне мишенятко»
Спортивна розвага «Влітку в лісі дуже гарно»
Тематична «Музичний паровозик»
Драматизація казки «Кицькин дім»
Ігри-забави «Літо-літечко прийшло, дітям радість принесло»
Концерт дитячої творчості «Таланти нашого садочка»
Спортивна розвага «Запорожці – дужі хлопці»
«Багато чого ми дізнаємось, коли в природі прислухаємось»
Конкурс малюнка на асфальті «Ми художники малі»
Лялькова вистава «Три поросяти»
Тематична розвага «Наші улюблені казкові герої»
Тематична розвага «Прийшов Спас – іде літечко від нас»
«Якщо весело живеться, зробим так»
«Край, в якому ми живем»
День здоров’я «Виростаймо дужими»
Гра-драматизація «Ой, там у саду на городі»
Лялькова вистава «Нові пригоди колобка»
Тематична розвага «Літо, літечко, прощай!»
***********************************
Тематична «Свято дитинства»
Спортивна «Мій дзвінкий веселий м’яч»
«Намалюєм літо»
Спортивна «Врятуємо звіряток»
Ігрова програма «Ігри з Несміяною»
Спортивна «Бігай, стрибай, втоми не знай»
Ляльковий театр «Бабка та мурашка»
Спортивна «Тайна золотого ключика»
Тематична «Бережіть ліси для користі і краси»
Спортивна розвага «Щоб здоровим стати, треба вітаміни вживати»
Тематична «Бабусині ліки»
Спортивна «В казку вирушаємо, друга визволяємо»
Ігротека «Ведмежачі іменини»
Спортивна «Свято Мийдодіра»
Тематична «Казкова країна-квіткова долина»
Спортивна «Дружньо за руки взялись, поспішаємо у ліс»
Ляльковий театр «До нашої оселі прийшли іграшки веселі»
Спортивна розвага «Запорожці – дужі хлопці»
Тематична «Дорослі і малеча повинні знати те, що на дорозі небезпечно грати»
Спортивна «Веселі старти»
Тематична «Цілющі скарби рідного краю»
Спортивна «Люблять діти погуляти, на галявині пограти»
Інсценівка «Семеро козенят на новий лад»
Спортивна «В гостях у Котигорошка»
Тематична «Край, в якому живемо Україною звемо»
День здоров’я «Будем спортом всі займатись»
Тематична «Прощавай літо, радістю зігріте»

[катя 98]

Автор статьи-
Букач M.M., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили
РИТМІЧНІ ВПРАВИ ТА ЗВУЧНІ ЖЕСТИ
Слово "Ритм" в перекладі означає розмірена течія. Термін "ритм" пов'язаний з багатьма сферами нашого життя, де все підпорядковано певному ритму: змінюються пори року, день змінює ніч, прибій та відбій - це що стосується природи.
Б.М. Теплов, пояснюючи сутність психологічних переживань ритму в музиці, наголошує, що основу ритму складає моторика, а тому й сприйняття його має бути не тільки слуховим, а й слухо-руховим. У створенні та розвитку почуття ритму бере участь усе наше тіло, тобто людина не просто слухає, але й активно реагує на музику рухами свого тіла. Звичайно, сама людина не усвідомлює ці рухи: вони з'являються нібито інстинктивно (постукування ногою, пальцями, покачування головою, всім тілом та ін.). Здатність, яка лежить в основі активного (рухівного) переживання музики, називається музично-ритмічним почуттям.
Позитивні результати у вихованні почуття ритму дають слідуючи прийоми:
- використання прийому "вільного диригування", який відпо¬відає моторно-емоційний природі дитини та сприяє розвитку творчої уяви, вимагаючи від неї уявлення музичного об-разу та його розвитку. Вже у процесі використовування прийому "вільного диригуван¬ня" дитина підсвідомо підкреслює сильні долі в музиці більш акцентованими ударами, що посилює емоційність сприйняття.
- Сприяють розвитку почуття ритму так звані ритмічні запитання та відповіді. Наприклад, педагог запитує, плескаючи в долоні, а діти відповідають . Можна запропонувати простукати своє прізвище, чи ім'я.
- Використовувати різноманітні "звучні жести", наприклад: чотири оплески, чотири при-топи, чотири клацання пальцями, чотири удари по колінах.
- Зображення гри на уявних музичних інструментах теж свого роду «звучні жести» які ми використовуємо на заняттях при активному прослуховуванні музики .Наприклад дзвіночки-робимо активні ритмічні струшування долонькою, трикутник, фортепіано, гітара, труба, баян та інші музичні інструменти теж зображуємо жестами та намагаємось притримуватися ритмічного малюнку чи метру. Звичайно, таки завдання даються під час закріплення музичного твору. Тоді вирішуємо багато різних завдань: діти не тільки чують та розпізнають музичний інструмент за звучанням але і зображають спосіб гри на ньому та передають ритм музики або метр.(по Т.Тютюнікової)
- Використання відео матеріалів з ритмічними вправами та завданнями під музику роб-лять музичні заняття незабутніми, корисними та дуже цікавими.. Складність цього етапу по-лягає в тому, що тут уже в процесі відтворення ритму взаємодіють слухові, зорові та рухові аналізатори. На цьому етапі дитина не лише має перенести графічне зображення ритмічних структур, відтворивши їх за допомогою звучних жестів чи на ударному інструменті, а й здійснювати слуховий контроль за власним виконанням. Саме взаємодія слухових, зорових та рухових механізмів створює умови для ефективного розвитку почуття ритму.
- Ефективним прийомом виховання почуття ритму зарекомендувало себе ритмічне бага-тоголосся. Дітям дуже подобається грати в такому "оркестрі", використання цього прийому зацікавлює їх, а отже, дозволяє педагогу пропонувати більш складні ритмічні прилади, поді-ляючи дітей на декілька груп і використовуючи дитячі музичні інструменти, такі, як трикут-ник, бубонці, кастаньєти та ін. Наприклад:
І група (плескає в долоні)
II група ( тупає)
III група (грає на бубоні)
Таким чином, ми бачимо ,що ритмічні здібності дітей важко активізуються, якщо в музи-чному вихованні використовуються тільки спів і слухання. Тому цьому потрібно приділяти багато уваги на музичних заняттях.
Адже коли діти усвідомлять, що являють собою ритмічний малюнок, пульс то самі змо-жуть відтворювати за допомогою "звучних жестів" чи дитячих ударних інструментів графіч-не зображення ритму, записувати за допомогою малюнків чи схем ритму мелодії та отриму-вати від цього процесу справжнє задоволення.

[Elen2]

Музичний розвиток дітей дошкільного віку (Попова Т.В.)

План

1.Перша молодша група (від двох до трьох років)

2.Друга молодша група (від трьох до чотирьох років)

3.Середня група(від чотирьох до п’яти років)

4.Старша група(від п’яти до шести років)

5.Підготовча до школи група(від шести до семи років)

Список використаної літератури


1. Перша молодша група (від двох до трьох років)

У цьому віці у дитини вже проявляються естетичні почуття при сприйнятті музики, підспівуванні, участі в грі або танці і виражаються в емоційному відношенні дитини до власних дій. Тому пріоритетними завданнями стають розвиток уміння вслухуватися в музику, запам’ятовувати і емоційно реагувати на неї, зв’язувати рухи з музикою в музично-ритмічних рухах.

Музичний розвиток дітей здійснюється на заняттях і в процесі культурно-побутовій діяльності, а також в повсякденному житті.

Як правило, музичні заняття складаються з трьох компонентів.
Ввідна частина. Музично-ритмічні вправи. Мета – настроїти дитину на заняття і розвивати навички основних і танцювальних рухів, які будуть використані в танцях, танцях, хороводах.
Основна частина. Слухання музики. Мета – навчити дитину вслухуватися в звучання мелодії і акомпанементу, що створюють художньо-музичний образ, і емоційно на нього реагувати.

Підспівування і спів. Мета – розвивати вокальні завдатки дитини, учити чисто інтонувати мелодію, співати без напруги в голосі, а також починати і закінчувати спів разом з вихователем.

У основну частину занять включаються і музично-дидактичні ігри, спрямовані на знайомство з дитячими музичними інструментами, розвиток пам’яті і уяви, музично-сенсорних здібностей.
Завершальна частина. Гра або танець. Мета – доставити емоційну насолоду дитині, викликати почуття радості від здійснюваних дій, інтерес і бажання приходити на музичні заняття.

Заняття проводяться двічі в тиждень, і їх тривалість складає до 15 хвилин. На заняттях використовуються колективні і індивідуальні методи навчання, здійснюється індивідуально-диференційований підхід з урахуванням можливостей і особливостей кожної дитини.

Сприйняття музики

Музичний керівник, розвиваючи інтерес до музики, перед кожним виконанням твору розповідає про те, що він виконуватиме, про що говориться в творі; привчає дітей до того, що кожен музичний твір має назву і характерне звучання. У першій половині року діти краще сприймають вокальні твори завдяки тому, що в них поєднуються і яскрава музична основа художнього образу, і художнє слово.

Перед початком прослуховування нової пісні слід підвести дитину до її сприйняття, настроїти на те, що він зараз почує. Наприклад, планується заспівати пісню «Кішка», муз. Ан. Александрова, сл. Н. Френкель. Педагог показує іграшкову кішку, дає можливість розглянути її, погладити, згадати, як вона «нявкає», і тільки після цього пропонує послухати пісню про те, як «Кішка просить молочка». При цьому необхідно запропонувати дітям показати, як вона це робить.

Формування інтересу до сприйняття музики і стійкої уваги багато в чому залежить від того, чи уміє музичний керівник поставити завдання перед дитиною, наскільки вона посильна і здійснима. З метою розвитку умінь вслухуватися в слова і мелодію пісні, музичний акомпанемент і музичні характеристики можна показати виконання пісні на різних інструментах.

На третьому році життя малюки з цікавістю слухають інструментальну музику, для якої характерні багаті виразні засоби і яскраві образи. Зазвичай діти швидко запам’ятовують її. Приблизно на третьому занятті малюки дізнаються мелодію і можуть відповісти на питання: «Про що цей твір»? Для формування основ музичної культури в цьому віці вже можна використовувати методи контрастних зіставлень, які сприяють активізації емоційної чуйності і розвитку мислення.

Метод контрастних зіставлень дозволяє використовувати твори з однією назвою, але що створюють різні художні образи; одного жанру і різних жанрів, що поєднують спів і інструментальний супровід. Так, наприклад, на початку звучить російська народна пісня «Півник», а потім латвійська народна мелодія «Півник».

При сприйнятті музики важливо викликати активність дитини, яка проявляється в пізнаванні музичних творів, прояві позитивних емоцій, здатності підібрати до музики іграшку, ілюстрацію.

Особливим видом слухання музики є оповідання з музичними ілюстраціями. Методика проведення такого виду слухання припускає, як правило, роботу зі знайомими творами, але іноді можна включати і нові, але не більш одного-двох. Музичний керівник спочатку дає словесний, а потім музичний образ, обов’язково включаючи завдання на активізацію музичної пам’яті, уяви і музичної творчості. Цей вид слухання музики проводиться як розвага або на початку заняття, коли дитина ще не стомлена і яскраво сприймає те, що відбувається.

Спів і підспівування

Вони мають особливе значення, оскільки припускають активну музичну діяльність самих дітей, але для цього необхідно дотримувати ряд правив. Пісні мають бути цікавими за змістом, простими по побудові мелодії, легенями по вимові тексту і короткими з фразами, що повторюються. Перед розучуванням нової пісні діти повинні почути її у виразному виконанні, щоб у них з’явився інтерес до цієї пісні.

При розучуванні пісні музичний керівник, прагнучи полегшити дітям сприйняття, чітко вимовляє усі слова, при цьому артикуляція не має бути утрируваною, інакше хлопці, наслідуючи педагога, стануть її копіювати. Педагог хвалить дітей за те, що вони стараються підспівати; заохочує тих, які доки не співають, але вже готові до підспівування, тобто губами артикулюють слова. Можна погладити дитину по голові і сказати «молодець», «розумниця».

Необхідно поступово підводити дітей до узгодженого співу. Якщо стрункий спів доки не виходить, то переривати їх не слід. Краще дати малюкам доспівати до кінця, а потім повернутися до тих фрагментів, де дружного співу не вийшло.

При формуванні уміння чисто передавати звучання мелодії необхідно запропонувати спочатку дитині заспівати разом з музичним керівником, при цьому дорослий від разу до разу співає все тихіше, щоб дати дитині можливість співати самостійно і чисто. Досвід показує: малюки співають чистіше, якщо розучують пісню з голосу без музичного супроводу. При розучуванні пісні використовуються різні методичні прийоми: пояснення, показ, гра і т. д.

Доцільно включати пісні в різні форми роботи з метою створення пісенного репертуару.

Ігри і ігрові вправи

Діти цього віку, граючи, із задоволенням виконують ролі птахів, тварин, передаючи особливості їх звичок. Для розширення сюжету гри слід використовувати музичний супровід. Діти, вслухуючись в музику, вже здатні передати особливості її характеру, але ще потребують підтримки дорослого. Перед проведенням гри використовується музично-руховий показ рухів, який проводиться з метою уточнення того, чому в даний момент слід поводитися таким чином, а не інакше. Передавати художній образ дітей учать поступово. Якщо у них щось не виходить, можна відпрацьовувати ці моменти за допомогою спеціальних тематичних вправ.

Новими для дітей є побудова в круг і рух по кругу. Навички, необхідні для цього, будуть сформовані згодом. Поки ж йдеться про те, що дітей починають привчати робити такі побудови.

Музично-ритмічні рухи

Щоб добитися ефективних результатів в розвитку музикально- ритмічних рухів, необхідно ширше використовувати наслідування з боку дітей діям дорослого. Педагог звертає увагу дітей на те, що починати рухатися потрібно з початком звучання музики, а закінчувати – з її закінченням; учить виразно виконувати рухи, відчувати контрастність звучання музики і відповідно до неї міняти рухи. Після того, як діти засвоять рухи танцю, зміст і дії в грі, їм надається самостійність (дорослий надає допомогу тільки тим, хто її потребує).

Музыка повинна звучати і в повсякденному житті дітей в дитячому саду, в процесі окремих режимних моментів, в ході занять, під час самостійної діяльності, при розвагах і на святах. Наприклад, малюки лягають спати (під час денного сну), а вихователь наспівує їм колискову або, коли малюки збираються на прогулянку, співає їм улюблену веселу пісеньку. Нерідко музичний супровід використовується на заняттях по образотворчій діяльності і фізичному вихованню.

До трьох років у дітей проявляється музично-емоційна активність: вони вже називають улюблені пісні до початку музичного заняття, просять зіграти їх або заспівати, тим самим налаштовуючись на слухання. Дізнаються знайомі пісні по фортепіанному вступу. З цікавістю слухають оповідання педагога, що супроводжуються музичними ілюстраціями, запам’ятовують музику і дізнаються, про якого персонажа або епізод вона «говорить». Діти голосно сміються, дають поради персонажам комічних сценок, що розігруються дорослими; охоче грають в хованки і піжмурки з музичним керівником; «допомагають» (по одному або по двоє-троє) дорослому співати пісні, виражаючи задоволення від своєї участі в співі; швидко запам’ятовують і відтворюють відповідно до музики нові рухи, показані дорослими. До кінця року в танцювальних рухах і груповій маршировці з’являється ритмічність.

В процесі самостійної діяльності або гри діти намагаються витягати звуки з музичних інструментів, на яких грає музичний керівник в їх присутності. Відтворюють рухи, розучені на музичних заняттях, наспівуючи при цьому знайому пісню, і доповнюють зорові враження піснею відповідного змісту.
2. Друга молодша група (від трьох до чотирьох років)



Розвиток дітей цього віку дозволяє проводити планомірну роботу по формуванню основ музичної культури на заняттях і в процесі використання музики в повсякденному житті, а також в ході культурно-дозвільної діяльності.

Музичні заняття мають ту ж структуру (ввідна частина, основна і завершальна), що і в першій молодшій групі, і проводяться двічі в тиждень. Заняття можуть бути різних видів: типові, тематичні, домінантні, комплексні і інтегровані.

Музичному керівникові слід пам’ятати: будь-яке музичне заняття повинне навчати і розвивати дитину, а головне – формувати його базову культуру. Музичні заняття включають слухання, спів, музично-ритмічну і ігрову діяльність. Педагог повинен створити естетично-розвиваюче середовище, сприяюче цілеспрямованому навчанню, розвитку і що викликає у хлопців інтерес до того, що вони роблять.

Будь-яке музичне заняття буде успішним, якщо воно продумується заздалегідь музичним керівником, а вихователь знайомий з матеріалом, який даватиметься дітям і відповідає вимогам програми. Знання, уміння і навички, що формуються таким чином, сприяють розвитку музичних здібностей дітей. Дотримується послідовність в розучуванні матеріалу, забезпечується взаємодія усіх видів музичної діяльності. Використовуються різні методичні прийоми, вибір яких залежить від етапу розучування музичного твору.

Слухання музики

Слід виходити з того, що діти вже мають деяку навичку в цьому виді діяльності. Сприйняття музики стає емоційнішим і диференційованим. Твори, пропоновані для слухання, за своєю музичною характеристикою мають бути яскраво емоційними. Їх краще давати попарно: спочатку з різко контрастним характером, потім – з менш яскраво вираженим. Дітей учать порівнювати твори, для чого доцільно прослуховувати їх кілька разів; підказують відповідні епітети для їх характеристики. Перше прослуховування – це знайомство з твором і його естетичне сприйняття в цілому. Друге і третє прослуховування – це сприйняття музичного твору з детальнішим обговоренням характеру і змісту, виконання найбільш яскравих фрагментів. На наступних заняттях діти, як правило, вже дізнаються твір по вступу, ув’язненню і окремим фрагментам.

З метою вдосконалення уміння вслухуватися в музику педагога наслідує більше уваги приділяти виразному, грамотному виконанню музичного твору. Із самого початку слідує привчати дітей слухати музику.

Музично-дидактичні ігри

У цій групі вони ширше, ніж раніше, використовуються з метою розвитку музичного слуху і сенсорних здібностей. Музичний керівник знайомить і розучує гру, потім діти учать гру разом з вихователем. На останньому етапі діти вже можуть грати самостійно, проявляючи ініціативу, а дорослий сприяє тому, щоб гра увійшла до їх повсякденного життя.

Спів

Будучи яскравою і образною формою музичної діяльності, спів сприяє поглибленню представлень дітей про навколишню дійсність. Це найбільш доступний дітям вид музичної діяльності, що розвиває уміння сприймати музику, а також музичні здібності в цілому. Дитина цього віку намагається співати природним голосом, без напруги, правильно передавати мелодію в діапазоні мі – сі. Для того, щоб розвинути голос дитини, привчити його співати чисто, правильно і погоджено з іншими дітьми, необхідно якомога більше співати з дітьми, розвиваючи у них любов і інтерес до співу (на заняттях, в побуті, іграх, на прогулянках). До розучування пісні необхідно сформувати у дитини цілісне уявлення про її мелодію. З цією метою спочатку з дітьми слухають пісню, уточнюють її характер і зміст, а потім йде робота над чистотою інтонації : диханням, дикцією. Вокальні навички формуються в процесі роботи над розспівами. З метою досягнення легкого і чистого звуку проспівують склади: га, но, ку, го, гу використовують вправи для правильного формування голосних, наприклад, звук «а» – лялька плаче «а» або вколиши ведмедика «а – а-а-а-а»..; звук «о» – курочка зве курчат «до, до, ко».

Для того, щоб проявилася вокальна специфіка пісні і було вирішено учбове завдання, слід використовувати комплекс методичних прийомів, які доповнюють один одного, : підкреслено чіткий початок виконання пісні, дотримання ритму співу, виділення важких для вимови слів, інтонаційних оборотів; простягання кінців музичних фраз і т. д. Залежно від поставленого завдання змінюється характер співу. В процесі навчання важливе значення мають вказівки музичного керівника, передуючі показу. Вказівки можуть бути образні (звернені до дитячого мислення, емоцій) і прямі (спрямовані на розуміння дітьми вимог педагога).

Для чистого звучання пісні необхідно дотримувати співецьку установку, тобто правильну позу дитини під час співу: діти сидять прямо і глибоко на стільці, притулившись до спинки; не нахиляючи корпус і голову вперед. Розучування пісні здійснюється, коли діти сидять на стільці. Стоячи співають ті пісні, які знайомі. Для того, щоб розвивати дитячий голос, репертуар повинен відповідати наступним вимогам: ясність будови ладу мелодії; доступність тексту для співу і мелодії голосовим можливостям дітей. При цьому не потрібно квапитися з розширенням діапазону пісенного репертуару.

В цілях розвитку пісенного виконання дітям пропонують творчі завдання, дидактичні ігри типу «Поклич кішечку», «Курочка і циплятка», «Погойдай і заколиши лялечку» та ін.

Музично-ритмічні рухи

Заняття музично-ритмічними рухами спрямовані на розвиток музичних здібностей, емоційній чуйності на музику, і раніше усього почуття ритму. Дитина цього віку вже здатна звертати увагу на якість руху – головним чином при ходьбі, бігу; на узгодженість рухів рук і ніг при ходьбі.

Під час розучування музично-ритмічних рухів з урахуванням вікових особливостей дітей музичний керівник використовує різні методичні прийоми: виразне виконання музики, наочний показ окремих танцювальних рухів, пояснення того, як слід виконувати ритмічну вправу; показ рухів дітьми або вихователем. До кінця року діти вже чують трьохприватну музику, голосно і тихо звучну; емоційно реагують на різнохарактерну музику (веселу, сумну).

В цілях ефективного розвитку музично-ритмічних рухів педагогові доцільно дотримуватися наступних методичних рекомендацій. Навчання рухам повинне починатися із сприйняття музики до гри (танцю, танцю), щоб сформувати загальне уявлення про неї. Розучування ігор і танців починається з показу, і, тільки побачивши, що діти добре рухаються під музику, педагог може обмежуватися вказівками по ходу виконання танцю, танцю або гри. При цьому слід домагатися не просто правильного і виразного виконання руху. Для цього педагог використовує образні порівняння (йдемо як солдати, стрибаємо як зайчики, літаємо як пташки), що допомагають дітям передавати характер руху.

В процесі розучування музично-ритмічних рухів в цьому віці слід використовувати наступні методичні прийоми: виразне виконання музики, гра, вправи, пояснення, художнє слово, показ.

На заняттях і під час святкових заходів не слід використовувати аудіозаписи. Дітям треба танцювати під «живу» музику, щоб випробовувати задоволення від виконуваного танцю.

Гра на дитячих музичних інструментах

Триває закріплення знань дітей про музичні іграшки і дитячі .

Знайомство з інструментом треба проводити так, щоб у дітей виник інтерес до нього. Тому спочатку доцільно провести бесіду, але побудувати її так, щоб музичний інструмент, з яким знайомлять дітей, був піднесений в привабливій формі. Так, знайомлячи дітей з металлофоном, слід показати їм пластинки, молоточок; зіграти веселу танцювальну мелодію, знайому пісеньку, запропонувати малюкам спробувати самостійно витягнути звуки. В ході навчання грі на музичних інструментах велике значення має розвиток почуття ритму і музичного слуху. З цією метою проводяться музичні дидактичні ігри.

Якщо програмні завдання будуть вирішені в повному об’ємі, то музична активність дітей проявиться в наступному: вони зацікавлено слухають музику і емоційно реагують на неї, дізнаються знайомі пісні і п’єси, прагнуть чисто інтонувати мелодію, уміють передавати елементарну ритмічність в основних, образних і танцювальних рухах; підігравати на ударних інструментах ритм знайомих музичних творів.

[Elen2]

Продовження.
3. Середня група (від чотирьох до п’яти років)

Діти вже мають достатній музичний досвід, завдяки якому починають активно включатися в різні види музичної діяльності : слухання, спів, музично-ритмічні рухи, гру на дитячих музичних інструментах і творчість.

Заняття є основною формою навчання, структура залишається колишньою, але характер дещо міняється. Дітям дають складніші завдання, які вимагають зосередженості і усвідомленості дій, хоча до якоїсь міри зберігається ігровий і розважальний характер навчання. Заняття проводяться як завжди двічі в тиждень по 20 хвилин. Їх побудова грунтується на загальних завданнях музичного виховання, викладених в програмі.

Вибір методичних прийомів залежить не лише від етапу розучування твору, але і від особливостей віку і можливостей дітей. По- колишньому активно використовується показ: у дітей ще недостатньо розвинена координація рухів, вони не дуже добре орієнтуються в просторі, у них маленький запас танцювальних рухів. В той же час дітям вже надається можливість самостійно шукати виразні засоби передачі художнього образу. Також активно використовуються наочні і ігрові методи, які дозволяють викликати інтерес і емоційне відношення до діяльності, активність.

Слухання музики

Діти цього віку виявляють значно більшу цікавість до інструментальної музики. Вони розрізняють не лише характер твору, але і його жанр (танець, марш, пісня), починають висловлювати своє відношення до нього. У цій групі продовжують виховувати навички сприйняття. При цьому важливим є створення невимушеної обстановки під час слухання музики. Позитивний емоційний настрій виникає у дитини у тому випадку, якщо йому цікаво; він є співучасником що відбувається, тому педагогові слід виконувати твір емоційно. Розбудити фантазію і уяву дітей допоможуть рядки із поетичних творів, показ ілюстрацій або коротка бесіда, націлена на розвиток емоційних почуттів дитини при сприйнятті художнього образу. Майстерність педагога проявляється в тому, що його слова і дії повинні викликати у дітей активність при сприйнятті і обговоренні музичного твору.

Для того, щоб навчити дитину слухати музику, розвивати його слухове сприйняття і музичну пам’ять, слід широко використовувати музично-дидактичні ігри («Буратино», «Упізнай пісню по ритму», «Подумай і дізнайся»). Методика їх розучування має свою специфіку: спочатку діти слухають твір, звертаючи увагу на виразні засоби; потім запам’ятовують мелодію, під яку діятимуть; на останньому етапі за допомогою вихователя включаються в гру і потім грають самостійно.

Спів

Діти цього віку вже можуть співати виразно, брати дихання між фразами, вимовляти слова правильно і ясно; співати погоджено, починати і закінчувати разом, мелодію співати чисто.

Для правильної організації роботи над піснею необхідно знати можливості і особливості дітей, їх голосовий діапазон і на яких звуках їм зручно співати. У цьому віці діти співають від «до» першої октави до «ля» першої октави. Навчати співу необхідно в сприятливій обстановці: педагог повинен вселяти в них упевненість в тому, що у них усе вийде; що вони можуть і уміють співати виразно і красиво, постійно працювати над чистотою інтонації і звукоутворенням. При цьому необхідно налаштовувати дітей на потрібну тональність, проспівувати для зразка початкові звуки пісні з наступним їх повтором дітьми. При розучуванні мелодії можна дати її проспувавуння на різні склади: ля, ма, але, що одночасно сприяє розвитку дикції. Для поліпшення артикуляції можна використовувати скоромовки, чотиривірша; вимовлення шепотом коротких фраз, проспівування куплетів, виконання приспіву групою, а заспіву – сольно.

Коли ускладнено проспівування якого-небудь інтервалу, можна потренувати дітей і використовувати характерну інтонацію для вираженого в пісні художнього образу. Наприклад, якщо розучується пісня «Ку – кушечка», муз. М. Красева, то використовується звуконаслідування «ку-ку».

Необхідно розвивати дитячу пісенну творчість за допомогою завдань: «Заспівай власну колискову», «Допой пісеньку», «Поклич подругу або друга», «Питання і відповіді» і тому подібне

Музично-дидактичні ігри

Музично-дидактичні ігри сприяють розвитку сенсорних здібностей дітей, стимулюють їх на прослуховування твору, пізнавання, порівняння або виділення виразних музичних засобів (висота звучання, тембр, динаміка, ритм). В середньому за рік розучується 10-12 ігор, при цьому кожна гра розучується як на заняттях, так і поза заняттями. Після того, як гра вивчена дітьми, вона переноситься в самостійну музичну діяльність дітей.

Музично-ритмічні рухи

Діти цього віку вже можуть проявляти самостійність при виконанні танців, ігор і вправ : починати рухи після вступу, міняти їх залежно від форми , динаміки (голосно – тихо), регістра (високий – низький); виконувати рухи погоджено, дотримуючи заданий темп; передавати ігрові і танцювальні художні образи; рухатися по кругу.

На заняттях активно використовуються ігрові методи і прийоми, які допомагають звернути увагу дитини на характер музики, добитися виразнішого і емоційнішого виконання. Використання яскравої атрибутики супроводить підвищення якості руху, доповнює емоційний настрій. Наприклад, при виконанні вальсу дітям можна дати в руки кульки, квіти; а російського танцю – хустки, стрічки та ін.

Навчаючи музично-ритмічним рухам, слід здійснювати індивідуально-диференційований підхід до дітей. Це дозволяє враховувати можливості кожної дитини і надавати допомогу слабким і соромливим.

Дітей п’ятого року життя треба учити інсценуванню нескладних пісень, музичних казок, імпровізації танцівГра на дитячих музичних інструментах

Навчання відбувається систематично на заняттях і в повсякденному житті. Методика навчання грі на будь-якому інструменті складається з наступних етапів: знайомство з ударними дитячими музичними інструментами (розповідь про історію створення кожного інструменту); постановка корпусу, рук; розучування музичного твору.

Дітей учать тримати інструмент без напруги, але міцно. При цьому м’язи кисті руки не мають бути напружені. При грі на ударному інструменті головна роль належить кисті руки, хоча – в тій або іншій мірі – беруть участь плече і передпліччя. Основним способом звуковиведення є удар, який складається з декількох фаз, : помах руки, її спрямований рух до інструменту, зіткнення з джерелом звуку і відтворення звуку, відскік і поворотний рух руки. Дітей слід привчати до постійного слухового контролю, це дозволяє отримувати красивий звук. Розвиток м’язів кистей рук, координація рухів досягаються в результаті систематичних занять, а уміння виробляються в процесі спеціальних вправ. Необхідно формувати у дітей інтерес і бажання музичити на дитячих інструментах.

При правильній постановці роботи по музичному розвитку до кінця п’ятого року життя діти можуть висловлювати судження про музику, оцінювати її і якість співу; у них вже є улюблені твори; проявляють самостійність при виконанні пісень, танців; інтерес до колективного співу з супроводом фортепіано, без нього і сприйняттю музики; дізнаються мелодії по вступу і ув’язненню; люблять ритмічні рухи; у іграх, вправах і танцях передають характер твору; виконують програмні танцювальні рухи і можуть використовувати їх у вільному танці.


4. Старша група (від п’яти до шести років)
Діти з великим інтересом відносяться до занять; у кожної дитини є свій улюблений вид діяльності, їх інтереси вже носять стійкий характер. Основна увага приділяється формуванню уміння сприймати і порівнювати різні музичні твори подальшому розвитку музичних здібностей. Зміст занять ускладнюється: розширюється репертуар і зростають вимоги до якості виконання завдань. Тривалість занять складає 25 хвилин. Виділяються наступні розділи: слухання музики, виконання (пісні, рухи, гра на дитячих музичних інструментах), творча діяльність.

Слухання музики

Роботу по цьому розділу ми рекомендуємо вести по трьох пізнавальних напрямах, кожне з яких має свої цілі і завдання.
Знайомство з жанрами, характером музики : дітям пропонують слухати твори контрастного характеру, що допомагає їм зрозуміти почуття, виражені в музиці.
Знайомство з особливостями твору : дітей учать розуміти, що музика завжди передає і виражає почуття, настрій, переживання людини; педагог і діти спільно прагнуть розповісти про сенс твори. Так у дитини виробляється індивідуальність суджень і висловлювань. Важливо, щоб діти відчули відношення композитора до зображуваних подій, тому, характеризуючи музичний твір, необхідно детально аналізувати особливості виразних засобів, показувати Їх зв’язок із змістом.
Знайомство з прийомами музичної виразності, основними і супутніми художніми засобами, що допомагає дитині усвідомити і сприйняти твір в цілому. Цілісне сприйняття твору залишається одним з основних методів роботи : це дає педагогові можливість учити дітей диференційованому сприйняттю музики, тобто показувати, як поступово розвивається музично-художній образ і яким його бачив і відчував композитор в процесі творчості. Навички музичного сприйняття закріплюються, якщо прослуховування п’єси супроводжується діями. Наприклад, твір для слухання музики «Танець птахів», муз. Н. Римского-Корсакова, може супроводжуватися творчим завданням – зображувати танець птахів і передати радість прильоту в рідні краї. Сприйняття формується не лише в процесі музичних занять, але і в культурно-дозвільній діяльності: на святах, під час розваг, відпочинку, спортивних змагань; на заняттях по розвитку мови, математиці, образотворчій діяльності і т. д.

Спів

Діти цієї вікової групи, що мають музичний слух і голос, вже можуть співати, чисто інтонуючи мелодію, і здатні освоїти ряд співецьких навичок. Першоосновою вокального виховання є наслідувальний спів, тому дитині треба показувати хороші зразки співу, продовжувати учити слухати, повторювати почуте; порівнювати свій спів з оригіналом і виправляти недоліки.

Спів педагога повинен відповідати високим вимогам з точки зору вокальної техніки, чистоти інтонації, виразності, образності. Кожен вокальний зразок звучить багаторазово і в різноманітних варіантах, тобто в різній тональності, різних темпах, у виконанні педагога і добре співаючих дітей.

Музичному керівникові слід дотримуватися ряду положень, вироблених практикою. При першому показі твору діти слухають мовчки, зосереджено, не намагаючись наслідувати. Це дає можливість уникнути неправильного співу. Вокальний зразок може звучати в двох варіантах: з музичною підтримкою (підіграванням або підспівуванням) або без нього. Постійне підігравання або підспівування педагога заважають розвитку слуху дітей. Проте у будь-якому випадку музична підтримка повинна звучати, не заглушаючи співу самої дитини. В процесі навчання дітей співу потрібні пояснення педагога. При цьому особлива увага приділяється роботі над співецьким диханням, яке має бути спокійним, безшумним, регулюватися музичними фразами, не розриваючи слова. Для вироблення дихання слід використовувати ігрові вправи: понюхай троянду або гвоздику; зроби видих, як би задувши свічку; хто довше гуде (як паровоз або пароплав).

Музичному керівникові слід пам’ятати: у кожної дитини є звуки, які йому зручніше співати природним голосом, – так звані примарні зони. Найбільш природний діапазон для дітей старшого віку в межах квінти «ре» першої октави – «сі» першої октави. Якщо дитина співає вище або нижче за ці звуки, то у нього втрачається чистота інтонації; необхідно визначати примарні зони кожної дитини.

В ході поетапного розучування пісні застосовуються прийоми, які сприяють розвитку голосу і музичних здібностей.

Перший етап навчання включає вступне слово педагога, художній показ, бесіду і повторний показ. Чим яскравіше і емоційніше проходить цей етап, тим більшу активність проявляють діти. В ході бесіди вони вчаться відмічати звукові особливості пісні і висловлювати свою думку. І усе це завершується колективним виконанням пісні.

Другий етап – власне розучування. Він починається із співу разом з педагогом. Спочатку краще заспівати пісню один-два рази від початку до кінця без фортепіанної підтримки. Це дозволить виділити дітей, на яких можна спиратися під час співу. Потім починається тривалий процес розучування мелодії по фразах. Темп проспівування фраз повинен забезпечувати нормальне співецьке дихання.

При розучуванні добре використовувати наступні прийоми: педагог доручає дітям виконання однієї фрази, а сам співає усю пісню.

Сенс цього прийому полягає в тому, що дитина виконує одну фразу, але активно слухає усю мелодію і учить її. Складніший прийом – розподіл окремих фраз між декількома виконавцями. З одного боку, це сприяє цілісному сприйняттю пісні, а з іншої – допомагає показати тотожність і відмінність фраз. Наприклад, пісню «Прогулянка», муз. Е. Тиличеевой, сл. Н. Найденовой, можна співати по фразах: одна дитина – першу музичну фразу куплета; інша дитина – другу, а потім навпаки.

На третьому етапі йде робота над виразністю співу, і перед педагогом стоїть завдання активізувати дітей. Для цього використовується спів усією групою, індивідуально і по підгрупах у супроводі фортепіано або без нього.

Пісенна творчість

Діти старшої групи виявляють підвищену цікавість до пісенної творчості, яка починається з навчання звуконаслідуванню голосам птахів і домашніх тварин, звучання музичних інструментів (із зміною висоти звучання, ритму, музичних інтонацій), імпровізації нескладних музичних питань і відповідей типу : «Де ти»? – «Я тут»!. Неодмінною рисою імпровізації є те, що вона має бути схожа із зразком, але відрізнятися від нього мелодійними і ритмічними оборотами.

Дидактична гра

Разом із слуханням музики, співом важливе місце продовжує займати дидактична гра, спрямована на розвиток сенсорних здібностей дітей, тобто уміння сприймати і відтворювати висоту, силу, тембр і рух музичних звуків. Розучування гри відбувається на заняттях, потім діти грають в неї разом з дорослим або один з одним («Упізнай пісню по вступу», «Скільки нас співаю»?, «Дзвінкі дзвіночки»). Технологія навчання дидактичній грі та ж, що і в середній групі.

Музично-ритмічні рухи

Навчання ритміці спрямоване на розвиток музичного сприйняття, прагнення рухатися відповідно до характеру музики, форми твору; формування любові до танцювальних і ритмічних рухів: навчання умінню рухатися легко і пластично, отримуючи від цього задоволення.

Заняття традиційно містять вправи для засвоєння елементів рухів танцю, гімнастики, бігу, кроку, підскоків, ігор, хороводів, танців, танців, а також танцювальна і ігрова творчість. В процесі розучування вправ слід стежити за поставою, координацією рухів рук і ніг, взаємозв’язком рухів з музикою, пластичністю, чіткістю і легкістю рухів.

Музичний керівник, працюючи над рухом, прагне створити атмосферу творчості, в якій кожна дитина може розкрити себе. Змусити дітей забути про власну невмілість допомагають образні ситуації.

При виборі методичних прийомів слід орієнтуватися на можливості дітей і на особливості кожного твору. Для активізації творчих проявів в програму включено інсценування пісень, ігор, хороводів, яке вимагає від дитини уміння виразно рухатися, танцювати, зображувати дії героя («Зайченя», русявий. нар. пісня). Участь в інсценуваннях дозволяє дітям легко включатися в образний простір твору і сприяє прояву ними творчості. В цілях його розвитку використовуються творчі завдання, які сприяють продумуванню комбінацій танцювальних рухів (зображуй хитру лисицю, сердитого вовка, ведмедя, що йде, і тому подібне).

Гра на дитячих музичних інструментах

Для навчання потрібні: систематичний музичний розвиток дітей, створення дитячого оркестру і формування бажання грати в нім.

Методика навчання грі на дитячих музичних інструментах визначається послідовністю освоєння конкретного інструменту. Наприклад, при навчанні грі на металофоні діти спочатку виконують прості наспівки на одному звуці, що дозволяє їм навчитися виконувати ритмічний малюнок наспівки, дотримуватися загального темпу, одночасно починати і закінчувати гру. Потім розучуються наспівки, побудовані на двох звуках, що сприяє розвитку звуковисотного слуху. Надалі дітей учать виконувати наспівки, побудовані на трьох-чотирьох і більш звуках. В процесі навчання грі на музичних інструментах слідує частіше використовувати музично-дидактичні ігри. Коли дитина вивчить твір, можна підключати і інші дитячі музичні інструменти.

До кінця року діти здатні сприймати різні жанри (марш, вальс, полька, колискова); мають улюблені п’єси, пісні, танці, ігри; мають музичну пам’ять, співецькі навички; співецьким слухом, вокально-слуховою координацією; уміють імпровізувати в співі, танці; творчо передавати різні музично-ігрові образи; володіють танцювальними рухами.

[Elen2]

5. Підготовча до школи група (від шести до семи років)

У цьому віці у дітей з’являється інтерес до музичної грамоти, яскравішим стає прагнення виразно виконати пісню, танець, виявити творчість; бажання висловити свою думку про почуте. Діти мотивують свої переваги, виявляють підвищену цікавість до імпровізації і письменництва. Формування особи дитини з опорою на музичне мистецтво як і раніше залишається стержнем музичного виховання.

Заняття мають ту ж структуру, що і в старшій групі. Тривалість занять 30 хвилин. При організації занять необхідно враховувати наступні положення.
Сприйняття музики відбувається як діалог з композитором, як переживання певного емоційного стану і естетичних почуттів.
Усвідомлення своїх естетичних емоцій, пов’язаних з музикою, означає кінець кінцем розвиток музичного смаку і свідомості. Це залежить від педагога, який повинен побудувати роботу так, щоб дитина придбала знання, навички і уміння відчувати образ і передавати його за допомогою різних видів художньої діяльності. Синтез різних видів мистецтв і інтеграція художньої діяльності в естетичному вихованні дітей грунтуються на пізнанні дитиною виразних засобів кожного виду мистецтва і поступовому розумінні того, що образ одного і того ж об’єкту, явища в різних видах мистецтва створюється специфічними для кожного з них засобами.
Втілення переживаного в творчій діяльності дошкільника 6-7 років є обов’язковим. Синтезуючи художній досвід, що мається у нього, він випробовує потребу утілити свої переживання і фантазії в об’єктивній формі. Відомо: чим багатше його художній досвід, тим точніше критерії оцінки, тим виразно творчість.

Слухання музики

Дітям надається можливість пізнати, як одне і те ж явище відбивається в різних видах мистецтва, які художні засоби при цьому використовуються в музиці, живописі, літературі. Так, тема «Море» описана А. С. Пушкіним у вірші «До моря» і відбита Н. Римским-Корсаковым в опері «Садко», а И. К. Айвазовский яскраво зображував стан моря в картині «Дев’ятий вал». Такі заняття дозволяють музичному керівникові не лише дати дітям знання, уміння, але і узагальнити їх, представити те або інше явище цілісне.

Формування смаку, інтересів, уяви, розвиток емоцій відбуваються з опорою на кращі зразки народної і класичної музики. Велика увага приділяється розбиттю словника естетичних емоцій – дитина вчиться підбирати точні слова для характеристики музичного твору. Так, після прослуховування п’єс П. И. Чайковського «Хвороба ляльки» і «Нова лялька» діти, як правило, вживають до першого твору епітети: тривожна, сумна, зворушлива музика; а до другої п’єси – радісна, дзвінка, грайлива, світла музика.

Методи і прийоми, сприяючі формуванню у дітей активності в процесі слухання музики, ті ж, що і в попередніх групах. При цьому необхідно враховувати можливості, досвід дітей і при проведенні бесіди, яка в цій групі носить більш розгорнутий характер. Це дає кожній дитині можливість емоційно і образно висловити свої враження; визначити структуру твору, виразні засоби, характер твору в повному об’ємі.

З метою активізації слухового сприйняття слід використовувати слухання музичного твору в різному виконанні: фортепіанному, оркестровому, камерно-ансамблевому.

Спів

Провідним видом музичної діяльності залишається спів, тому на музичних заняттях педагог прагне зміцнити у дітей інтерес до співу, бажання співати, особливо сюжетні пісні. В процесі навчання співу на кожному занятті пропонуються нові, додаткові завдання: співати важкі мелодійні ходи, виконати окремі фрази; пошепки, чітко вимовляти текст, дотримуючи правильний ритм; співати без супроводу. Багато уваги також приділяється співецьким навичкам і співецькій установці : правильному положенню корпусу, голови, плечей, рук і ніг. На стілець діти сідають так, щоб ноги, зігнуті в колінах, були розташовані прямо, упираючись в підлогу усією ступнею. Сидять вони на половині стільця, тримаючи спину прямо, а руки лежать на колінах. Голову, не опускаючи і не піднімаючи вгору, тримають прямо. При співі стоячи корпус і шия випрямлені, ноги трохи розставлені, руки уздовж тулуба. Особливу увагу необхідно приділяти положенню підборіддя : він не має бути піднятий або опущений.

Педагог продовжує формувати співецьке дихання: учить робити видих за рахунок поступової витрати дихання на усю тривалість музичної фрази; навчає короткому, енергійному, обов’язково з невеликою затримкою вдиху, не допускаючи при цьому підняття плечей. В даному випадку може бути використана наступна гра. Дитина кладе праву руку на живіт. По команді педагога «Вдих» і одночасному підняттю руки вгору він робить вдих і затримує дихання. При цьому дихати необхідно носом. Слід пам’ятати, що основною вимогою, що пред’являється до художнього вокального виконання, є правильний красивий співецький звук. Головними методами вокальної роботи є вокальний показ усне пояснення і співецькі вправи. Не слідує дітям співати погано вивчений матеріал і дозувати тривалість співу без супроводу; на кожному занятті необхідно закріплювати засвоєний матеріал.

Необхідно звертати увагу дітей на активність губ, чітку вимову приголосних, особливо у кінці слова; виробляти дикцію за допомогою спеціальних вправ – жартів-примовок, скоромовок: «Йшла Саша по шосе і смоктала сушку».В ході роботи над співом велика увага приділяється творчим завданням, які умовно діляться на три цикли.

Перший цикл – закріплення досвіду, що вже мається, наслідування звуків, які дитина не раз чула (як звучить барабан, грає труба і так далі); твору своєї мелодії колисковою.

Другий цикл завдань – це питання і відповіді в ігровій формі. При цьому важливо активізувати дітей в передачі різних інтонацій : тужливих, прохальних, сердитих, радісних. Наприклад, виконання пісеньки кози з казки «Вовк і семеро брикаються» – то від імені кози, то від імені вовка.

Третій цикл – це імпровізація на заданий текст, який має бути контрастним по настрою, коротким і образним (можна використовувати вірші С. Маршака і А. Варто). Спочатку діти вигадують на текст мелодію, потім самі придумують слова і мелодію, а надалі імпровізують в одному певному жанрі: марш, пісня, танець.

Музично-дидактичні ігри

Вони залишаються ефективним засобом формування ритмічного, тембрового і динамічного слуху у дітей 6-7 років. Ці ігри, як і в попередніх групах, розучуються на заняттях, потім переносяться в самостійну ігрову діяльність. У цій віковій групі особливе місце займають дидактичні ігри, придумані дітьми аналогічно, з якими вони знайомляться на заняттях.

Ігри бажано проводити перед співом, оскільки вони сприяють розвитку слухової зосередженості, такої необхідної саме в співі.

Музично-ритмічні рухи

Вони мають особливе значення в роботі з дітьми цього віку, оскільки діти вже здатні за допомогою рухів розвинути і передати художній образ, в якому обов’язково відбиваються зіставлення контрастних і схожих структур твору, забарвленість ладу, розмір, ритмічний малюнок, динаміка, відтінки, темпові зміни. Педагог повинен навчити дітей передавати свої емоційні переживання через рухи. Для цього необхідно сприяти розвитку у них здібності володіти своїм тілом. Усвідомлений рух дозволить глибше сприйняти музику і виразніше передати те емоційний стан, який викликає музичний твір. Існують вправи, що розвивають уміння танцювати, гнучкість, стійкість або злиту рухів. Так, вправа «Передача хусточки» розвиває ритмічну чіткість рухів, готує до виконання плавних рухів.

Не менш важливою залишається проблема вибору прийомів і методів навчання, покликаних створити на заняттях атмосферу захопленості, щоб діти займалися музично-ритмічними рухами не з примусу, а тому, що це цікаво і подобається ім. Тут можна використовувати ігровий метод, сприяючий органічному проникненню дитини в художній задум, що налаштовує його на емоційне освоєння рухів і допомагає скоординувати рухи з музикою. Наприклад, вправа «Поїдемо на каток», згідно з яким діти повинні уявити, на якому виді транспорту поїдуть на каток, і зображувати, як вони «їдуть», передаючи характер руху; а потім показати, як катаються на ковзанах.

Виразна розмовна мова, тісно пов’язана з рухом (жестом), музичною інтонацією, стає тим самим містком, який зв’язує рух і музику.

У роботі над рухом доречно розвивати дитячу творчість, використовуючи різні прийоми, наприклад, прослуховування музики, визначення її характеру, настрою і форми. Можна запропонувати дітям намітити можливі варіанти побудови танцю або гри; виконати вправу з уявним предметом; вгадати, що показують хлопчик, дівчинка або усі діти; виконати танок, зображувати виразний рух персонажа; відобразити взаємини персонажів в тій або іншій грі (спектаклі), в емоційному стані (сумує, радіє і тому подібне); придумати самостійно гру, танець.

Гра на дитячих музичних інструментах

До кінця року діти можуть
Уважно слухати музику, емоційно і радісно відгукуватися на виражені в ній почуття і настрої; назвати улюблений г твір, пояснити, чому воно подобається; дізнаватися знайомі твори по вступу, другій частині, ув’язненню, яскравому фрагменту; дізнаватися мелодію Державного гімну Росії; визначати, до якого жанру належить прослуханий твір (марш, пісня, танець); чути в музиці образотворчі моменти, відповідні назві п’єси, дізнаватися їх характерні образи;
Заспівати на власний вибір знайомі пісні з фортепіанним супроводом, правильно передаючи мелодію; знайому пісню без супроводу в двох різній тональності; тримати правильно положення корпусу і голови при співі, відносно вільно артикулюючи і правильно розподіляючи дихання; визначити високі і низькі звуки в межах квінти; відповісти, чи правильно заспівана пісня іншою дитиною;
Виразно і ритмічно рухатися відповідно до різноманітного характеру музики; прослухавши незнайому музику по вибору педагога, виразно зображувати персонаж; виконати парний танець; вигадати танець по цьому плану; активно брати участь у виконанні творчих завдань; імпровізувати танець, використовуючи знайомі елементи народного танцю; інсценувати ігрові пісні, придумувати варіанти образних рухів в іграх і хороводах;
Прослухати і визначити на слух, на яких інструментах грали дорослі в оркестрі; виконати сольно і в ансамблі на ударних і звуковисотних дитячих музичних інструментах нескладні пісні і мелодії; виконати одну знайому пісеньку, мелодію на інструменті з діатонічним або хроматичним звукорядом;
Для успішного музичного розвитку дітей потрібна наявність музично-педагогічного устаткування : дитячих музичних інструментів (бубон, барабан, металофон, ложки, ксилофон, трикутник, тріскачка, брязкальце, калатало та ін.); музичних іграшок (орган, музичні дзиги, іграшкове піаніно, дитяча гітара та ін.); настільних музично-дидактичних ігор; екранних, звукових і екранно-звукових (аудіовізуальних) посібників і спеціального устаткування до них із записами класичної музики і дитячим музичним репертуаром; устаткування для художньо-театральної діяльності в дитячому саду; атрибутів і костюмів для ігор.


Список використаної літератури

1.Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. –1978.
2.Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика. Київ // Дошкільне
виховання. – 2002.
3.Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 - №4. – с.34-37.
4.Дронова О. Чистова Т. Під звуки музики: методичні рекомендації. Київ /Дошкільне виховання. – 1997- №7. - ст.6-7.
5.Луцак Н. Народні ігри як засіб збагачення дитячої лексики “Дрібу, дрібу,дрібушечки”: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1999- №4. – ст. 5-7.
6. Базова програма розвитку дитини "Я у Світі"
7.Методичні рекомендації до програми " Я у Світі"
8. Коментар до прогами

[Elen2]

Музикотерапія в дитячому садочку
Важко переоцінити вплив музики на людину. Це живе невичерпане джерело натхнення. Музика може надати насолоду, але також одночасно може викликати сильне душевне переживання, збудити до роздумів, відкрити невідомий світ фантазій.
Невичерпні можливості музики впливати на внутрішній світ дитини особливо виділяють методику музикотерапії з ряду інших терапевтичних методик.
На сучасному етапі музична терапія далеко просунулася в дослідженні впливу музичного досвіду на розвиток особистості. Відповідь на запитання, чому музика настільки сильно торкається глибин нашої різноманітної особистості, потрібно шукати в минулому, коли ми ще були в материнській утробі й відчували музику ритму материнського серця, музику її тіла, музику її подиху й голосу. Жінка, яка носить у собі майбутнє життя, сама своїм духовним “баченням” ніби наносить “візерунки” на матрицю постнатального життя своєї дитини. Так мудра природа підготовлює дитину до сприйняття світу ще в утробі матері.
Багато досліджень довели, що музика посилює обмін речовин, посилює або зменшує м’язову енергію, змінює дихання, змінює кров’яний тиск, дає фізичну основу для емоцій. Дітям музикотерапія допомагає збагатити знання про навколишній світ, прищепити любов до музики, навчити слухати й розуміти, як і про що розповідає музика. Для того щоб музикотерапія позитивно вплинула на розвиток і виховання малят, необхідно враховувати особливості дітей.
“Музика, як будь-яке мистецтво, допомагає дітям пізнавати світ, виховує дітей”, – так визначив роль музики у формуванні особистості композитор Дмитро Кабалевський. У процесі музичних занять відкриваються широкі можливості для всебічного розвитку дітей. Емоційна сила музики, зміст пісень, що слухають і виконують діти, сприяють формуванню основ морально-естетичних якостей.
Педагоги дитячого садка помітили вплив музики на поведінку дітей. Методи музичної терапії можна розподілити на активну (експресивну) і пасивну (рецептивну). Музикотерапія як активна — це коли діти активно проявляють себе в музиці, так і пасивна — коли дітям пропонують музику тільки слухати. Музикотерапія — це спеціалізована форма психотерапії, яка заснована на музиці. Музикотерапія як цілісне використання музики в якості основного та ведучого фактора дії на розвиток дитини включає такі напрями, як вокалотерапія (співи), музикотерапія в рухах (танці, музично-ритмічні ігри), музикування на музичних інструментах та інші.
Так, ритмічні завдання, які надаються дітям у дитячому садку, допомагають активізувати та пробуджувати інтерес дитини до діяльності.
Якщо дитина проявляє себе в ритмі, це говорить про те, що в неї міцніє її вольовий початок, без якого неможливі ні навчання, ні робота. Ритмічні ігри дуже подобаються дітям. Найпростіший спосіб організації гри — повтор дитиною рухів дорослого. Дорослий виступає ведучим у грі-імпровізації, а дитина одночасно і спостерігає за ним, і намагається копіювати його. Дорослим зовсім необов’язково мати хореографічну підготовку для рухових імпровізацій. Основою для них послужить танцювальний досвід, що є в кожного, і звичайний вибір виразних рухів: кроки, стрибки, жести, міміка, рухи корпуса, пересування в просторі приміщення. Досить передати в рухах загальний характер музики, зв’язати пластику рухів із музичним звучанням.
Такі спільні ігри-імпровізації спрямовані насамперед на розвиток у дитини відчуття його емоційного благополуччя. Це відчуття в дитини буде пов’язано зі здатністю до природних, вільних, координованих рухів. Точність і спритність рухів, їхня відповідність пережитим емоціям, а головне, задоволення, яке дитина одержує під час рухів, — вірний показник її емоційного благополуччя. При цьому не треба спеціально вивчати з дитиною танцювальні рухи, псувати гру тренажем і проробленням деталей задуманої дорослим танцювальної композиції. Вільні, імпровізовані танцювальні рухи дорослого виступають тут головним і єдиним способом досягнення потрібного результату.
Дорослому треба своїми діями спонукати дитину до рухового заповнення всього простору кімнати, у якій проходить гра. Важливо, щоб весь ігровий простір був освоєний дитиною, щоб вона могла в ньому орієнтуватися і не боялася робити в кімнаті різноманітні пересування. Оскільки дорослий є ведучим у грі, він може продемонструвати дитині прийоми освоєння простору, підключивши вигадку, гумор і спритність. Наприклад: він може зненацька перемінити рух уперед на “задній хід”, наприкінці музичної фрази присісти на стілець, заплутати рух у центрі кімнати частими переходами в різні її кінці і т. д. Звичайно, ці дії мають відповідати характеру музики, перетворюватися у виразні епізоди або міні-сюжети. Діти ж сприймають подібні дії як забавні ігрові ситуації, що активізують їхню увагу і реакцію.
Варто розвивати здатність дитини попадати в метричну сітку, відчувати пульсацію. Досягти цього також можна за допомогою ігрових прийомів, зв’язуючи рухи з пізнавальними образами тварин або казкових героїв. Злагоджені, ритмічні рухи мають колосальний терапевтичний ефект. Особливо значним ефект ритмічного оstinato (від італ. Оstinato — багаторазово повторюваний ритмічний або мелодійний оборот) — згадайте всесвітньо відомий “Танець маленьких каченят”. Під час виконання колективом єдиного руху в єдиному темпі та ритмі за допомогою остинато створюється енергообмін усіх учасників у дійстві, який має спрямований психологічний ефект: це своєрідна терапія. Ритмічна впорядкованість рухів народжує в дітей позитивні емоції, діти відчувають радість від спільної діяльності в процесі ігрового спілкування, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.
На музичних заняттях діти знайомляться з музичними інструментами, пронизаються слуханням їхнього глибокого звучання. Поступово дитина вибирає той інструмент, який більше, ніж інші, хвилює її, збігається зі струнами її душі.
Особливість елементарного музикування в тому, що всі діти мають можливість проявити себе творчо. Діти стають творцями легко та із задоволенням, з радістю. Користуються можливістю не використовувати те, що існує, а вигадують самостійно.
Ставлення до музики в суспільстві трохи інакше, ніж раніше, музичне середовище заповнене естрадно-розважальною музикою, тому важливо підтримувати інтерес дітей до класичної і народної музики. За допомогою музичної психології ми намагаємося відродити в сім’ях традиції домашнього музикування. Цьому сприяє гра дітей на музичних інструментах разом із батьками вдома, а також підтримка їхнього захоплення батьками, завдяки чому стосунки в сім’ї стають теплішими й тіснішими.
Емоції впливають на всі психічні процеси: на відчуття, сприйняття, уяву, мислення, волю, пам’ять. Радісний, щасливий настрій дитини є основою її фізичного і психологічного здоров’я, доброзичливого ставлення до людей, навколишнього світу.
Дітям на заняттях із музикотерапії пропонується ігровий матеріал для розвитку тактильного сприйняття (м’які іграшки, ґумові іграшки за методикою М. Монтессорі). У віці від 1 року до 3 років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан — бадьорий, задерикуватий під час слухання пісні “Конячка” О. Тимчивої; спокійний, доброзичливий під час слухання пісні “Кішка” Ан. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її під час повторного прослуховування.
Особливо важливою ланкою музикотерапії є формування музично-сенсорних здібностей у дітей дошкільного віку. Музичне переживання, власне кажучи, завжди є сенсорним, оскільки музика — і найпростіші співзвуччя, і складні образи — насамперед сприймається чуттєво. Тому сенсорні процеси є показниками цілісного сприйняття, розрізнення виразних почуттів, а також проявів, пов’язаних зі сприйняттям окремих властивостей музичних звуків, що особливо важливо для дітей молодшого віку. В основі розвитку їхніх музично-сенсорних здібностей лежить вслухування, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звука — висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини, до програми з музикотерапії включені музично-дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звука.
Дітям на другому році життя пропонуються дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на третьому році життя музично-дидактичні ігри дещо ускладнюються. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад: у грі “Чий будиночок?” дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини.
Виконанню поставлених завдань із музикотерапії сприяє програмний репертуар. Для дітей на другому році життя він складений із контрастних за характером творів, нескладних за змістом, які відбивають яскраві, близькі дітям образи (“Ах, вы, сени” — російська народна, спокійна “Колискова” М. Красева, “Конячка”, “Автомобіль” М. Раухвергера). Дітям на третьому році життя пропонується складніший репертуар. У ньому пісні, що відображають явища природи (“Осіння пісенька” Ан. Александрова, “Зима пройшла” Н. Метлова), близькі й зрозумілі дітям образи (“Заинька” М. Красева, “Лялька” М. Старокадомського), народні мелодії, інструментальна музика.
Важливим елементом музикотерапії є виразне виконання музичного твору. Разом із тим під час роботи необхідні наочні прийоми, що залучають дитину до музики, — показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорово сприйманий образ сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам’ятовуванню. Із цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.
Групова пасивна музикотерапія (прослуховування музики) проводиться два рази на тиждень, склад групи — 8-9 дітей. Музика допомагає змінювати настрій дітей, відволікає від розчарувань, зменшує тривожність.
У дитячому садку використовується прийом групової вокалотерапії. Співи — це важливий метод активної музикотерапії, тривалість заняття 10-15 хвилин, група з 8 дітей розташовується в замкнутому колі, ведучий співає разом з дітьми. Пісні підбираються відповідно до настрою групи. Не один рік у дитячому садку існує вокально-фольклорний гурток “Калинонька”. Діти з бажанням та задоволенням виконують українські пісеньки.
Кожен ранок у дитячому садку розпочинається з ранкових музичних привітань. Під чарівні звуки музики дітей запрошують до спортивної зали на ранкову гімнастику. У дітей створюється позитивний настрій, діти ефективно спілкуються. Музичні привітання налаштовують дітей на добрий настрій та успіх протягом дня.
Вихователі та музичні керівники, добре знаючи дітей, їхні інтереси, індивідуальні особливості, прагнуть зробити кожен день перебування дітей у дитячому садочку радісним та змістовним. З метою формування оптимістичного і життєствердного світогляду дошкільнят, гармонізації їхнього внутрішнього світу, вміння радіти життю в дитячому садку музичним керівником разом із вихователями за допомогою спеціально відібраної музики були розроблені сеанси практичної музикотерапії.
Сеанс “Доброго сну” — де зібрані колисанки у виконанні Віктора Непомнящего, Ірини Горбатюк, тріо “Либідь”, Лідії Михайленко, Ніни Матвієнко, Росави…
Слухаючи музику цього сеансу, діти швидко засинають їм сняться гарні сни. Колисанка — це музика з повільним темпом і чітким ритмом. Гіперактивним дітям цей сеанс заспокоює нервову систему.
Сеанс “Доброти” — цей сеанс містить музичні композиції зі старих добрих мультфільмів, музично-літературні композиції за дитячими казками, де звучать голоси казкових персонажів, пісні: “Большой секрет для маленькой компании”, “Настоящий, верный друг”, “Если добрый ты”… Ці пісні й сьогодні зігрівають любов’ю дитячі душі, вчать добрим, чесним і миролюбним відносинам з тими, хто оточує.
Сеанс “Наші друзі” — відбірка пісень про наших маленьких друзів — тварин та комах: “В траве сидел кузнечик”, “Два веселых гуся”, “Песня овечек”, “Песенка Муренки”, “Лесной олень”… Пісні минулого й сучасності втілюють душевну гармонію, демонструють еталони доброго, чуйного ставлення до братів наших менших.
Сеанс “Усмішки”. Усмішка — це духовний дар, вона дає кожному наснагу і примножує духовні здобутки. В цьому сеансі зібрані веселі, яскраві, мажорні пісні. Ці пісні створюють позитивний настрій, надають відчуття радості, віру в добро.
Сеанс “Звуки природи” — так звана екологічна музика. Усі звуки, що існують у природі, чинять підсвідомий вплив на психіку людини. Благотворно впливає шум листя і спів птахів — діти розслабляються і зливаються з природою. Шум хвиль позитивно впливає на емоційний стан дитини.
Музикотерапія також сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.
Але найголовніше — це “школа почуттів”, що формується завдяки особливій властивості музики — викликати співпереживання слухачів.
Отже, залучення дошколят до різних видів музичної діяльності з використанням прийомів та методів музикотерапії, сприяє успішному розвитку їхньої творчої активності. Застосування творчих завдань, ритмічних ігор, сеансів музикотерапії в дитячому садку та вдома стимулює процес внутрішнього самовдосконалення дитини, створює широкі можливості для повноцінного розкриття всіх її потенціалів та відкриває перед нею ще один шлях збагачення її музичного досвіду.

ЛІТЕРАТУРА
1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб. пособие для студ. вузов. — 4-е изд., стереотип. — М.: Изд. центр “Академия”, 1999. — 672 с.
2. Антонова-Турченко О.Г. Музична психотерапія: Посібник-хрестоматія / О.Г. Антонова-Турченко, Л.С. Дробот. — К.: ІЗМН, 1997. — С. 118–138.
3. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посібник. — К.: ІЗМН, 1998. — 204 с.
4. Битова А.Л. Музыка как элемент терапии в процессе реабилитации детей с ограниченными возмож*ностями. (Неопубл. рукопись, http://webcenter.ru)
5. Захарова И.Ю. Танцы в лечебной педагогике // Организация педагогической среды для детей с эмоционально-волевыми нарушениями и нарушениями общения: Метод. рекоменд.: Отчет по договору с Мин-вом образования РФ / Центр лечебной педагогики; Исполнители: А.Л. Битова, М.В. Водинская, Р.П. Дименштейн и др. — N 43 от 27.07.94. — М., 1995. — 218 с.
6. Кэдьюсон Х. Практикум по игровой психотерапии / Х. Кэдьюсон, Ч. Шефер. — СПб.: Питер, 2000. — 363 с.
7. Медведева Е.А. Артпедагогика и арттерапия в специальном образовании. — М.: Академия, 2001. — 245 с.
8. Петрушин В.И. Музыкальная психотерапия: Теория и практика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. –195 с.
9. Радынова О.П. и др. Музыкальное воспитание дошкольников: Пособие для студ. пед. ин-тов, учащихся пед. уч-щ и коледжей, муз. руководителей и воспитателей дет. сада / О.П. Радынова, А.И. Катинене, М.Л. Палавандишвили; Под ред. О.П. Радыновой. — М.: Просвещение: Владос, 1994. — 223 с.

Дошкільна освіта № 4 (22), 2008 р. Любов Ігнатьєва