Страница 6 из 21 ПерваяПервая ... 234567891016 ... ПоследняяПоследняя
Показано с 76 по 90 из 314

Тема: Документація, статті, консультації для музкерівників

  1. #76
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Музичне виховання дошкільнят

    ЗМІСТ

    Вступ.

    1. Народні ігри – як засіб музичного виховання.

    2. Використання музики на таких заняттях:

    а) з розвитку мови;

    б) ознайомлення з природою;

    в) зображувальної діяльності.

    3. Театралізована діяльність дошкільників.

    Висновок.

    Список використаної літератури.


    ВСТУП

    Однією з основоположних цілей сучасного суспільства є формування особистості, що має розвинену духовність, основи якої закладаються ще в дошкільному віці.

    Важливу роль у духовному становленні особистості відіграє музика. “Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику і діставати насолоду від неї”, - писав В. Сухомлинський. Він же наголошував: “Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання , по суті , є основою емоційної, естетичної, моральної культури”.

    Серед предметів естетичного циклу музика найбільше стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно – мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, комунікативності, а також позитивних якостей характеру: систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети. Музика є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вона дає людині поштовх для внутрішнього переживання і уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові художні образи.

    Музика, особливо співи, поліпшують мову дітей. Співаючи , діти змушені протяжно вимовляти слова, що формує чітку вимову, сприяє правильному засвоєнню слів. Крім того, слова в пісні підпорядковані певному ритму, що також допомагає вимові важких звуків і складів.

    Музика – могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Першоджерелом музики є не тільки навколишній світ, а й сама людина, її духовність, мислення і мова. Музичний образ по-новому розкриває перед людьми особливості предметів і явищ дійсності. Увага дитини немовби зосереджується на предметах і явищах, які в новому світлі відкрила перед нею музика, і її думка малює яскраву картину, а ця картина проситься в слово.

    Дитина творить словом, черпаючи в навколишньому світі матеріал для нових уявлень і роздумів.

    Тому музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.

    1.НАРОДНІ ІГРИ – ЯК ЗАСІБ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.

    Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою свого народу, його культури. Фольклор – одна з тих складових частин духовної культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні певному народові риси характеру. Фольклор – доступна для всіх без винятку форма вияву себе, свого світосприймання. Українська музична педагогіка вважає народне музичне мистецтво однією з важливих основ системи музичного виховання і навчання. Через творчість свого народу діти краще розуміють мистецтво інших народів, гостріше сприймають і відчувають загальнолюдське.

    Із захопленням діти виконують твори дитячого фольклору : колискові, заклички, забавлянки, скоромовки. Римована мова цих творів пробуджує у дітей образну фантазію, викликає інтерес до звуковидобування, до відтінків мовної інтонації:

    1. Росте морква із землі

    Або вирву , або ні.

    Раз, два, три.

    2. Ходить квочка коло кілочка,

    Водить діток – дрібних квіток,

    Діти – квіти, квок!

    Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям народні ігри. Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. А до того ж, гру можна добирати відповідно до теми заняття.

    Наприклад, тему “Праця дорослих” доповнять ігри – пісні: “А ми просо сіяли” і “Шевчик”, “Соловейку, сватку, сватку”; до теми “Народні обряди та традиції” лучитимуться “Подоляночка”, “Горобейко” “Ірву, ірву горішечки” тощо.

    У народних іграх часто зустрічаються слова - синоніми: впала, припала; живі, здорові, які збагачують словник дітей. Різноманітні вигуки: гей-гей, дрібу-дрібу, так-так; пестливі суфікси: голуб’ята, травичка, огірочки, морквиця – надають мові експресивності, емоційності. А який багатий ігровий фольклор на порівняння (личко немов скляночка), образні вирази (діти-квіти, весна красна), епітети (сизокрилая, молоденькая). Показові для українських народних ігор різноманітні повтори. Деякі точно відтворюють окремі слова і словосполучення протягом усієї гри (“Ой так, ой так , ой так сіють мак”), в інших – у повторі щось змінюється.

    Дітям до вподоби сучасні українські пісні, які виходять із джерел народних. Вони співучі, ніжні, глибокі, мелодійні. Серед них пісні нашого земляка Євгена Боднаренка на слова Тамари Коломієць: “Хиталочка – гойдалочка”, “Променята”, “ Співаночка – весняночка”, “Від весни до зими”.

    Безцінні надбання предків, що перейшли нам у спадок, – свята і обряди, пов’язані із зустріччю та проводами Нового Року. Це різноманітні щедрівки, колядки. До речі, давньою дитячою колядкою є “Спи, Ісусе, спи”, яку ми співаємо з дітьми на заняттях. Зимові свята супроводжуються водінням кози, ведмедя, рядженням у маски і перевдяганням.

    Окрему групу складають веснянки, гаївки (“Ой весна, весна днем красна”, “Вербовая дощечка”), русальні пісні. Присвячувалися вони закінченню весни і початку літа. Їх співали під час так званих “ зелених свят”.

    Найбільш широким є жниварський пісенний цикл. Це своєрідний апофеоз землеробської праці селянина – трударя. За своїм походженням він такий же давній, як і праця хлібороба. Це підтверджує подібність жниварських пісень усіх слов’янських народів (пісня-гра “Синичко, синичко”).

    Українська народна обрядовість і деякі пісенні мелодії були використані в операх П.Чайковського” “Черевички”, М.Римського – Корсакова “Ніч перед Різдвом”, М.Лисенка “Утоплена, або Русальська ніч”, “Різдвяна ніч”.

    Отже, збереження надбань українського - народу, його звичаїв, обрядів, фольклору, зокрема дитячого: колисанок, казок, лічилок - і їх використання в роботі з дітьми привчатиме дітей до української мови, її мелодійності, ритму, співучості і неповторності.


    2. ВИКОРИСТАННЯ МУЗИКИ НА ТАКИХ ЗАНЯТТЯХ:

    а) з розвитку мови;

    б) ознайомлення з природою;

    в) зображувальної діяльності.

    Працюючи з дітьми, я як вихователь старалась заповнити повсякденне життя дітей музичними враженнями в різних видах діяльності , зокрема в ігровій, заохочуючи малят брати участь у народних іграх, які супроводжуються піснями. Ми розігрували дитячі пісеньки, мирилки, драматизували казки, у художній діяльності використовувала музику під час малювання, ліплення народної іграшки, а також під час читання художніх творів, ознайомлення з природними явищами, бесід з дітьми, на заняттях з розвитку мовлення, в ранковій та ритмічній гімнастиці, в різних побутових ситуаціях, у час дозвілля в групі, на прогулянці тощо.

    Особливе місце в роботі з дітьми я відводила слуханню музики, яке включала у заняття з різних розділів програми.

    Дуже мені подобалися заняття з розвитку мови, де діти передавали свої враження від прослуханої п’єси, створювали власні казки.

    Слухаючи мелодію Е.Гріга, діти малювали в своїй уяві казкові печери, непролазні ліси, добрих і злих істот. Наймовчазнішим хотілося говорити, казкові образи діти передавали малюючи.

    Перед слуханням п’єси “Баба Яга” П.Чайковського я запитала:

    - Яких героїв казок ви знаєте?

    - Усіх, кого ви назвали: Телесика, Івана–царевича, Котигорошка, Снігуроньку, Діда Мороза. Вони робили добрі справи, допомагали людям.

    - А хто їм заважав?

    - Баба Яга!

    - Ось послухайте, як про неї розповідається в одній казці: “Вранці прокинулася Баба Яга – кістяна нога у своїй хатиночці на курячих ніжках. Дивиться – немає Івана–царевича. Кинулася навздогін з усіх сил. На залізній ступі скаче, тичкою поганяє, мітлою слід замітає – тільки вітер свище, хмари розганяє”.

    Послухайте, як розповів П.Чайковський казку про Бабу Ягу в фортепіанній п’єсі, яку так і назвав “Баба Яга”.

    За допомогою навідних питань: Якою Баба Яга зображена в п’єсі ? Як розповідає про неї музика? Чи повідомляє вона про характер Баби Яги? Якими засобами? - діти створювали свої образи, добирали синоніми і характеризували її як фантастичний персонаж.

    Якщо діти говорили про негативні вчинки Баби Яги, то зовсім інакші емоції викликала у дітей п’єса “Танець феї Драже” з балету “Лускунчик”.

    Діти добирали слова до образу казкової феї солодощів: ніжна, красива, легка, солодка, добра, приносить радість людям. На обличчях з’являлися усмішки , діти відтворювали рухи феї. Музика особливо їм запам’яталася, вони просили повторного прослуховування.

    Для того, щоб діти краще розуміли музичний твір та були внутрішньо налаштовані на його характер, я проводила короткі змістовні бесіди, так як вважаю, що музично підготовлена дитина почує в мелодії набагато більше, ніж дитина не зацікавлена.

    Перед слуханням п’єс з “Дитячого альбому” П.Чайковського я провела бесіду:

    - Діти, ви чули ім’я Петра Ілліча Чайковського і його гарну музику? Композитор дуже любив і розумів дітей. Одного разу він вирішив зробити всім хлопчикам і дівчаткам подарунок. Подарунок не звичайний – цілий музичний світ, де живуть казкові герої, де співає на всі голоси природа, де панують любов і добро.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  2. #77
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    продовження
    Композитор написав 24 маленькі п’єси для фортепіано і назвав збірку “Дитячий альбом”. Відкриємо одну з сторінок. (Звучить музика)

    Вечір . Довкола все стихло. Братик і сестричка приготувалися до сну, а няня прийшла розповісти їм казку. Вона знала багато казок – веселих, іноді сумних і навіть трішки страшних . Цього вечора няня почала свою казку дуже загадково. Діти стихли й уважно слухали. Казка ставали дедалі таємничішою, страшнішою . Діти співчували її героям і хотіли, щоб усе закінчилось добре. Так і сталося, бо кожна казка має щасливий кінець. Братик і сестричка заснули спокійно. Цю п’єсу композитор так і назвав: “Нянина казка”.

    Мені цікаво було спостерігати за дитячими переживаннями найбільш хвилюючих моментів, кульмінацій. Я ставила запитання:

    - Чи сподобалася вам музика? А яку казку ви уявляли собі? Нумо, хто хоче розповісти!

    Кожен з дітей придумав казкового персонажа, з яким трапились неймовірні пригоди. Я з подивом слухала, здавалося, зовсім неймовірну історію Марійки.

    “Колись дуже давно всі квіти вміли літати і співати. Але це все дуже не подобалось злій королеві. Одного разу вона взяла свій золотий порошок і посипала ним квіти по всій землі. Після цього всі квіти приросли до землі і більше не могли літати і співати!

    Коли вранці сонце не почуло музику, яку співали квіти, і побачило, що вони не можуть танцювати , воно засмутилось. Але, зігрівши квіти своїм гарячим промінням, сонце зняло чари злої королеви і подарувало всім квітам землі різні кольори. Ці кольори були такі гарні, що зла королева втратила злу силу і стала робити добро!”

    Музичні твори допомагають дітям краще зрозуміти красу рідної природи. Систематичні спостереження разом з дітьми за природними явищами викликають у дітей хвилюючі переживання. Переймаючись красою і загадковістю природи, діти довго зберігають свої враження, чекають нових зустрічей з нею, створюють свій маленький світ гармонії і краси. В цьому мені допомагало художньо – поетичне слово і музика.

    Проводячи бесіду про осінь, я використовувала вірш Г.Бойка.

    Ясне сонце не гріє,

    Холодок повіва,

    Засихає, жовтіє

    На узліссі трава.

    Небо хмуриться часто,

    Потемніла ріка.

    Щоб дощами упасти,

    Плине хмара важка.

    Налаштувати дітей на осінній настрій допомогла п’єса Чайковського “Осіння пісня” (Жовтень) з циклу “Пори року”. Діти характеризували музику як спокійну, сумну, задумливу, повільну. Осінь – дощова пора. Тому діти з цікавістю спостерігали за краплинами дощу, які стукотіли по підвіконню. В цьому випадку я використала проблемну ситуацію – порівняти дві п’єси: “Дощик” В.Косенка та “Осінній дощик” Мераба Парцхаладзе. Розповідаючи дітям про красу природи, наголошувала, що вона скрізь : в промінчику сонця, у зимовому лісі, у першому проліску, в мелодії літнього дощу. Про красу природи поети склали вірші, художники намалювали її на картинах, композитори написали музику. Ось вслухайтесь в ці звуки. (Звучить музика, я зачитую текст):

    - Тихо навкруги, тільки легкий шепіт хвиль інколи порушує спокій, але з кожною хвилиною вітер стає дедалі дужчим, небо затягують важкі темні хмари. Хвилі більшають, набирають сили і ніби вже змагаються одна з одною. Починається буря. Хмари вже зовсім почорніли, хвилі стали несамовитими – підіймаються високо вгору і з гуркотом падають вниз. Мить, ще мить, вітер вщухає, знову – блакитне небо, яскраве сонце і тихе спокійне море.

    Цю прекрасну музику створив Римський – Корсаков, і назвав він її “Море”. Чудово, ви згодні зі мною? А за допомогою яких слів можна створити образ моря? А якщо намалювати бурю фарбами? Які візьмемо кольори?

    Під повторний супровід музики діти зображали море на папері. Море у кожного було різним – наслідок індивідуального відчуття твору. Переважали кольори: голубий, синій, чорний, де в кого море було спокійних відтінків. Це свідчить про те, що діти відчули музику і передали її характер у малюнку.

    Дуже цікаво використовувати музичні твори з малювання, особливо пейзажів. Тому що музика допомагає побачити і відчути красу пейзажу. Так, малюючи зиму, я використовувала у роботі такі матеріали: картини, фотознімки зимового пейзажу, платівки композиторів С.Прокоф’єва “Ранок”, А.Гречанінова “Холодно, холодно” і запропонували дітям відправитись в уявну подорож до зимового лісу під звуки музики.

    Уявімо, що ми, гуляючи в лісі, зайшли у цей куточок. Тихе сонне царство у лісі. Дерева вкриті снігом, таємничі, немов казкові. Густий ліс стоїть поважний, спокійний, не ворухнеться. Дерева старі, високі, своїми верхівками наче впираються в небо. Сніг білий, але не скрізь одинаковий. На галявині він білий, пухнастий, а в глибині лісу – темний. Придивіться уважно. Там, де багато ялин, сніг відблискує зеленим кольором, коли небо голубе, то і сніг здається ніжно-голубуватим. Коли небо молочно-сіре, то картина зими здається сумною. Діти поринули у казку, кожен уявив свою, а потім із захопленням передавали її у малюнку. Саме музика допомогла створити ці маленькі шедеври.



    3. ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ

    Як хочеться в дитинстві перенестися в казковий незвичайний світ: перетворитися з Попелюшки в Принцесу, допомогти Червоній Шапочці, застерегти маленьких козенят не слухати хижого вовка. І все це можливо в театрі. Ось чому театральне мистецтво таке близьке й зрозуміле дітям. Адже в його основі лежить гра – найголовніша річ для малюка. Що ж таке театр в житті дитини?

    По–перше, це свято: яскраві вогні, оплески, вітання, посмішки, побажання, яскраві квіти.

    По–друге, театр – це розвиток пізнавальних інтересів дітей, удосконалення їхніх психічних процесів ( пам’яті, уяви, мислення), розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

    По–третє, театр – це усвідомлення власного “я” та можливість самовираження особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, неорганізованим – навчитись витримки.

    По–четверте, театр – це високий рівень естетичного виховання. Адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та зображувального мистецтва. Театр позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію народу.

    У дитячому садку , де я працювала, музичний керівник Заренок Галина Василівна створила гурток ”Дивосвіт”, у репертуарі якого є чимало вистав. Серед них казки “Про півника , курочку та хитру лисичку”, “Котик та півник”, “Коза – дереза”, “Вовк та семеро козенят”, “ Солом’яний бичок”, “Бабка та мурашка”.Особливу увагу варто звернути на вміння дітей передавати настрій, душевний стан героїв. Для того, щоб малюки краще оволоділи засобами емоційної виразності (інтонація, міміка, жести), музичний керівник використовує ігрові вправи: “Різна хода”, “Цікаві звірі”, “Дід і баба”, “Хто я?”, а також вправи такого типу: виконати з різною інтонацією пісеньку Колобка (радісно, сумно, здивовано), зобразити веселих танцюючих мишенят та сумних, пригнічених, які залишились без пиріжків (казка “Колосок”).

    Під час розподілу ролей обов’язково врахувує творчі дані та музичні здібності дитини, які допоможуть їй створити певний образ. Одночасно з роботою над ролями педагог розучує пісні й таночки, наполегливо працює над їх художнім виконанням.

    Музика є невід’ємною складовою частиною гри – драматизації, органічним компонентом вистави, що підкреслює основну ідею твору, допомагає розкрити характери дійових осіб.

    Мені дуже сподобалась музична п’єса “Бабка та мурашка” за мотивами байки І.Крилова “Стрекоза и муравей” (див. додаток). Цікаво було спостерігати за попередньою роботою, яку проводила Галина Василівна.

    Необхідною умовою для інсценізації є детальне знання тексту. Тому, переказуючи зміст твору, педагог використовувала різноманітні засоби виразності: паузи, наголоси, інтонацію, ритм, темп, силу голосу, міміку, жести. Все це підсилює емоційне сприймання тексту.

    Дітям легше вдається діалогічне мовлення, тому Галина Василівна збільшила кількість дійових осіб. Дітям цікавіше спостерігати за кількома мурашками, які рухаються, ведуть між собою розмову. Під час розучування ролей спонукала дітей до творчої самостійності. Діти показували, як рухаються мурашки, шукають здобич, як танцює весела, легковажна бабка. Все це допомагає дітям увійти в образ.

    Цікаво показала музичний керівник зміну пір року. Щоб показати глядачам пізню осінь, дівчатка у відповідних костюмах виконували танок – імпровізацію “Кленові листочки”.

    Для показу приходу весни виступають такі дійові особи, як дівчинка – Веснянка та Сонечко. Весняночка співає “Веснянку” В.Філіпенка та розсіває квіти. Тим часом дитина - Сонечко “розтоплює сніжок”, тобто збирає у кошик сніжинки та кленове листя.

    Значно активізує сприйняття вистави такий прийом, як розмова артистів з глядачами. Тому на запитання мурашок:

    - А скажіть–но нам малята: можна трошки погуляти? Веснянка, Сонечко та глядачі хором відповідають: “Можна!”.

    Вистава “Бабка та мурашка” має великий виховний вплив на дітей, формує позитивні моральні якості: співчуття, доброту, чуйність, вдячність за допомогу. Головна ідея твору – доброзичливе та милосердне ставлення один до одного.

    Чарівний світ театру розкриває таємні дверцята нашої душі, дає поштовх до буяння творчості, випрямляє думку. Кожна дитина – актор. Шедеври класики допомагають розкрити таланти, виховують та розвивають акторські здібності малят.


    ВИСНОВОК

    Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.

    Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури слухання, яка формується в цей віковий період. Слухання музики в повній тиші від початку до кінця є дуже важливим для розвитку особистості.

    На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури, архітектури – музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова вона розгортається в часі.

    Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні передати рухами.

    Видатний композитор і педагог Д.Кабалевський наголошує: ”Музика стане професією небагатьох, але полюбити, навчитись слухати її і розуміти повинні всі”.


    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

    1. Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. –1978.

    2. Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика. Київ // Дошкільне виховання. – 2002.

    3. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. Освіта 1993.

    4. Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 - №4. – с.34-37.

    5. Дронова О. Чистова Т. Під звуки музики: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1997- №7. - ст.6-7.

    6. Луцак Н. Народні ігри як засіб збагачення дитячої лексики “Дрібу, дрібу, дрібушечки”: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1999 - №4. – ст. 5-7.

    7. Малятко. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. 1991.

    8. Проскура О. Методичні рекомендації та матеріали до програми “Дитина”. Київ. Освіта 1994.

    9. Ростовський О. Хлєбнікова Л. Які почуття передає музика: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. - 2001 - №9. - ст. 39-42.

    10. Сухомлинський В. “Серце віддаю дітям” Вибрані твори. Т. 3. “Радянська школа”. - Київ 1977.

    11. Українське довкілля. Київ. Музична Україна. 1991.

    12. Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. 1978.

    13. Шевчук А. Сучасні підходи до організації музичної діяльності дітей: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. - 2000 - №2. - ст. 6-8.

    Назва реферату: Музичне виховання дошкільнят
    Розділ: Педагогіка
    Опубліковано: 2008-03-24

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  3. #78
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Проблема взаємозв’язку музики і рухів в естетичному вихованні школярів


    Музичне мистецтво – один з наймогутніших засобів виховання, з допомогою якого здійснюється виховання особистості, сила якого полягає, насамперед, у впливі на емоційну почуттєву сферу особистості. Використання музики як засобу виховання дітей є одним з найважливіших завдань виховної діяльності шкільних та позашкільних закладів освіти.

    Мета вчителів – виховувати засобами мистецтва любов до прекрасного, впливати на почуття і мислення дитини, її характер і волю, сприяти свідомому сприйняттю дійсності. Заняття музикою – складова частина всебічного виховання дітей: естетичного, морального, розумового і фізичного.

    Найефективніше музично-естетичне виховання здійснюється в процесі практичної діяльності дітей. Згідно з вченнями І. П. Павлова, рухові навички належать до тих, що створюються найраніше і найлегше. Розвиток дитини йде як по лінії оволодіння новими, більш складними рухами та комбінаціями, так і по лінії постійного їх вдосконалення – вони стають точними, більш вправними і координованими. Любов до спорту необхідно прищеплювати з раннього дитинства.

    За час перебування в школі молодші школярі проходять великий шлях щодо розвитку своїх рухів. В цьому віці формуються засади подальшого фізичного вдосконалення, поглиблюється інтерес до занять рухливими видами діяльності, але лише за тієї умови, що педагогічний процес буде організовано правильно, діти будуть рости здоровими, веселими і бадьорими.

    Важливим засобом розвитку рухової діяльності учнів виступає заняття хореографією. Зародження танцювальних рухів сягає в сиву давнину. Людина при виконанні первісних трудових рухів починала поступово опановувати деякі ритмічні елементи, які б імітували робочий процес. Згодом ці рухи набувають не утилітарного, а художньо-естетичного призначення, і в зв’язку з цим стають більш чітко організованими, відповідно до певного темпоритму. Отже, характерною відмінністю хореографічного руху від побутового руху є його своєрідна спрямованість до художності. Дієвість танцювальних рухів чи їх форм можна збагнути лише в певних змістових поєднаннях, конструкціях, що підпорядковуються образно-тематичному розвиткові твору [1].

    Заняття рухами, поряд з вивченням музики, є вагомим засобом музичного виховання. Згадаємо слова Р. Вагнера в статті «Мистецтво майбутнього» про те, що висхідною підйому всезагального єдиного мистецтва буде, те, що служить основою для всякого істинного мистецтва: пластичний рух тіла представлений музичним ритмом.

    Музика і рух – такі ж взаємозв’язані поняття, як звук та його ритмічна пульсація. Протягом не одного десятка років педагоги використовують рух, як засіб музичного розвитку [3].

    Рухи полегшують сприйняття і запам’ятовування музики. Розвиток рухових навичок відбувається одночасно з розвитком мови. Рівень координації і активності рухів дитини свідчить про розвиток інших якостей особистості, в тому числі психіки.

    Тому основним завданням хореографічної підготовки школярів виступають наступні: формування музично-ритмічних навичок, засвоєння учнями елементарної мови рухів (пантомімічних і танцювальних), ознайомлення з деякими прийомами композиції танцю.

    Мета занять – за допомогою ритмічної діяльності виховувати в учнів уміння слухати музику і передати її в руках. Але не всі однаково володіють тілом, щоб вільно передати музику в руках. Діти слухають музику, в них виникають певні емоційні переживання, але виразити це в руках можуть далеко не всі – тіло дитини не завжди слухається її. Тому, спочатку їм потрібно навчитись володіти своїм тілом, згодом – вже більш свідомий і сформований рух – допомагатиме дитині глибше сприймати і передавати музичний образ. В першу чергу, на заняттях потрібно дати дітям відчути радість від вільного володіння своїм тілом, яке вільно рухається і підпорядковується музичному ритму.

    Метою кожного заняття повинна стати робота над гармонійним розвитком тіла, для чого використовуються певні фізичні вправи, над формуванням музично-рухової культури, необхідних рухових навичок, свідомого відношенню до своїх рухів, зацікавленого ставлення до музично-ритмічної діяльності [2].

    Головним засобом формування музично-рухової творчості виступає навчання дітей мові рухів, яка є надзвичайно різноманітною. Для занять доцільно використовувати досить прості, доступні дітям танцювальні рухи сучасного, народного танцю та елементи пантоміми, значення яких зрозуміле і знайоме дітям з власного життєвого досвіду, і які можна використати в танці для передачі взаємовідносин персонажів. Ці рухи склали систему виразних засобів хореографії і дозволили створювати різноманітні танцювальні композиції.

    Навчання мові рухів з метою формування в дітей музично-рухової діяльності в танці може бути ефективним лише на основі повноцінного музичного матеріалу. Музика має активізувати фантазію дитини, спрямувати, спонукати до творчого використання виразних рухів.

    Різні музичні твори викликають у дітей емоційні переживання, породжують певні настрої, під впливом яких рухи набувають відповідного характеру. Наприклад, урочисте звучання святкового маршу радує, бадьорить, що виявляється у підтягнутій поставі, точних, підкреслених рухах рук і ніг. Навпаки, спокійний, плавний характер танцю дає змогу зробити поставу вільнішою, рухи неквапливими, м’якшими, круглішими.

    Таким чином, через активізацію школярів в умовах цікавої, захоплюючої діяльності - ритміки - відбувається музично-естетичний розвиток дитини. Заняття ритмікою сприяють формуванню особистості дитини, її пізнавальної, вольової та емоційної сфер.

    Отже, музично-ритмічні рухи змушують дітей переживати виражене в музиці. А це, в свою чергу, впливає на якість виконання. Радіючи музиці, відчуваючи красу своїх рухів, дитина емоційно збагачується, переживає особливе піднесення, життєрадісність.

    Успіхи і досягнення у сфері музично-ритмічного виховання, безумовно, залежать від загального фізичного розвитку дитини, цьому великою мірою сприяє правильна організація і систематичність занять.
    Музика, яка супроводжує заняття, активізує дітей, значно підвищує якість вправ, виконуваних дітьми, організовує колектив. Відомо, що звучання музичних творів підвищує працездатність серцево-судинної, м'язової та дихальної систем організму. При виконанні вправ з музичним супроводом покращується легенева вентиляція, збільшується амплітуда дихальних рухів.

    В той же час можна говорити, що музично-ритмічна діяльність сприяє розвитку у дітей музикальності, зокрема основних її компонентів - емоційного відгуку, слуху. Дитина вчиться сприймати музику, рухатися згідно до її характеру, втілених певними засобами виразності музики. Емоційний зміст музики, зміни темпу, ритму, сили звучання сприяють також музичному розвитку дітей. Завдяки рухам музика стає зрозумілішою і легше засвоюється. Але слід пам'ятати, що вправи під музику будуть корисними для дітей лише тоді, коли рухи відповідатимуть характеру музики та засобам її виразності.

    Досліджено, що у всіх вікових групах молодшого шкільного віку підвищується рухова активність дітей завдяки музиці. Вправи з музичним супроводом сприяють формуванню постави, координації та узгодженості рухів. Музика надає рухам особливої виразності, чіткості, ритмічності.

    Для того, щоб навчити молодших школярів виконувати вправи правильно та виразно, слід постійно привертати увагу дітей до музики, звернути увагу на характер твору та більш яскраві засоби музичної виразності, які повинні відбиватися в рухах. Так, наприклад, "Послухайте, діти, як ходить клишоногий ведмідь. Музика повільна в низькому регістрі. Це іде, перевалюючись, ведмідь і реве низьким голосом" (під цю музику діти повинні іти на зовнішній частині ступні). Або: "Музика весела, швидка, у високому регістрі. Це горобчики весело стрибають, дзьобають зернятка, швидко перелітають з місця на місце." Такі чіткі пояснення активізують сприйняття музики дітьми, а єдність музики, слова і дій формує навичку рухатися відповідно до характеру музики. Все це робить вправи більш ефективними, що сприяє фізичному розвитку і зміцненню здоров'я молодших школярів усіх вікових груп.

    Зв'язок між музикою і рухами не обмежується лише узгодженістю їхнього спільного характеру. Розвиток музичного образу, порівнювання контрастних і схожих музичних побудов, ладова забарвленість, особливості ритмічного малюнка, динамічних відчуттів, темпу - все це може відбиватися і в рухах. Рухи допомагають повніше сприймати музичний твір, який у свою чергу, надає рухові особливої виразності. В цій взаємодії музика відіграє провідну роль, а рухи стають своєрідним засобом вираження художніх образів.


    Використана література

    1. Василенко К. Ю. Лексика українського народно-сценічного танцю. – Вид. 3-тє., доп. – К.: Мистецтво, 1996.

    2. Музика в школі. – К.: Музична Україна, 1990. - №3.

    3. Попик О. Танцювальна абетка і творчість // Мистецтво та освіта. – 2001. - №4. – С. 22-25.

    4. Слісаренко Н. В. Проблема використання вільного часу учнями молодших класів і виховання. – К., 2000. – С. 134-140.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  4. #79
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Взаємодія музичного керівника і вчителя-дефектолога


    Всі ми знаємо, що для дітей з вадами мови використовують низку
    спеціальних методик, які направлені на вирішення корекційних задач. Це –
    психогімнастика, ігротерапія, етнотерапія, артотерапія. Але є один із
    важливіших засобів, який пов’язаний з усіма цими методиками, і між
    предметні зв’язки учителя-дефектолога і музичного керівника пов’язані
    тісніше над усі вищезгадані методики.

    Це – логоритміка.

    «Головна задача логоритміки – це виховання і розвиток почуття ритму
    крізь рухи шляхом розвитку слухової уваги та поліпшення мови шляхом
    виховання ритму мови».

    (Пуніна З. Брозеліо Л.

    «Ритміка для дітей з вадами мови»)

    Логоритміка – це низка вправ, завдань, ігор, що поєднує в собі музику і
    рухи, музику і слово, музику, слово і рухи. І все це направлення на
    вирішення корекційних, освітніх, а також оздоровчих задач.

    Якщо ми проаналізуємо рекомендовані схеми, які пропонують різні автори,
    то ми помітимо, що до них включено різні види музичної діяльності:
    співи, слухання музики, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних
    інструментах.

    Співи – включають в себе вправи та підспівки для тренування
    периферичного відділу мовного апарату а також вправи для розвитку
    дрібної моторики, ігри зі співами, координацію співів і рухів.

    Сприйняття музики (слухання) – використовується для релаксації для
    активізації і розвитку слухової уваги а також розвитку вольових рис
    характеру.

    Музично-ритмічні рухи – мають на увазі вправи, ігри зі співами та
    словом, інструментальні ігри для розвитку уваги, пам’яті, координації
    рухів, орієнтації у просторі, почуття ритму, тощо.

    Гра на музичних інструментах – допомагає розвитку почуття ритму та
    дрібної моторики.

    Виходячи з усього цього, можна зробити висновки: музичний керівник, який
    знайомий з основами логопедії та зацікавлений в роботі з дітьми, у яких
    присутні вади мови допомагати в корекційній роботі кожній дитині.

    Матеріал який зазвичай використовується на заняттях.

    Що ж дає найбільш ефективний результат? Який матеріал?

    Ігри зі словом, ігри зі співами, музично-дидактичні ігри і вправи, а
    також різноманітні вправи для формування основних рухів, які навчають
    орієнтуватися у просторі; загально розвиваючі вправи для розвитку різних
    груп м’язів, перш за все – для рук, дрібної моторики; вправи, що
    виховують музично-ритмічні почуття; вправи для розвитку уваги і пам’яті,
    а також ті, що регулюють м’язовий тонус.

    Серед музично-ритмічних рухів на заняттях з логоритміки вправи займають
    головне місце.

    І. Вправи на засвоєння основних рухів.

    По тому, як дитина крокує, бігає, стрибає, можна зрозуміти, який в нього
    фізичний розвиток, чи вміє він координувати рухи, який емоційний
    настрій.

    Якщо у дитини погано розвинуті основні рухи, то з ним дуже важко буде
    вивчити таночок та рухливі ігри: бо всі вони включають крок, біг чи
    стрибкові рухи.

    На заняттях з логоритміки треба використовувати вправи на засвоєння
    різних варіантів ходи (спрямованої, спокійної, пружної, обережної

    обережної
    навшпиньках, приставний крок, високий крок); бігу (легкого, стрімкого,
    пружного, широким кроком, з високо піднятими стегнами); стрибків (на
    двох ногах на місці, на двох ногах з рухом уперед-назад; по черзі на
    правій та лівій ногах, підскоки, прямий галоп. Робота над розвитком
    основних рухів проводиться керівником фізичного виховання на заняттях з
    фізкультури вихователем на ранковій фізкультурі, фізкультхвилинках, та в
    повсякденному житті, музичним керівником на заняттях з логоритміки, на
    музичних заняттях та розвагах.

    В цій роботі ми використовуємо:

    а) вправи без музичного супроводу, щоб діти краще зрозуміли та відчули,
    як треба виконувати ці рухи.

    б) вправи під музику, щоб діти не тільки вірно виконали рухи, а ще й
    рухалися у темпі музичного супроводу.

    Корисно інколи проводити «музично-ритмічну гімнастику; різні види
    основних рухів під музику різного характеру. Така вправа сприяє розвитку
    не тільки не тільки м’язів, а ще й уваги і музичного сприйняття.

    Вправи на розвиток орієнтації у просторі

    Ці вправи тісно пов’язані з попередніми, адже вони побудовані на
    основних рухах, як крокування та біг. Ці вправи вчать дітей:

    1. Крокувати, бігати, стрибати друг за другом, по колу,
    дотримуючись дистанції.

    2. Шикуватися парами, в рас сипну, по колу, в колонну.

    3. Крокувати, бігати, рухатись підскоками вільно, не
    наштовхуючись одне на одного.

    4. Шикуватися в колонну, шеренгу, по колу, по кутах, в розсипну.

    5. Шикуватися в коло із різних положень: сидячи, стоячи у
    шерензі, стоячи вільно по залу.

    6. Шикуватися в коло обличчям, спиною, боком.

    7. Рівномірно звужувати та розширювати коло.

    8. Знаходити місце в колонні: стоячи, та під час руху.

    9. Крокувати зі зміною ведучих.

    10. Крокувати по залу зі зміною напряму: праворуч, ліворуч, по
    діагоналі, змійкою, протиходою.

    11. Шикуватися з колони у пари; розходитися праворуч-ліворуч по
    одному.

    12. Перешиковуватися із пар у четвірки, розходитися парами
    праворуч-ліворуч.

    13. Перешиковуватися з великого кола в маленькі.

    14. Розрізняти праву і ліву руки.

    Загальнорозвиваючі вправи

    Ці вправи (для розвитку окремих груп м’язів та суглобів), допомагають
    тренувати м’язи шиї, плечового поясу, ніг, корпусу, активізують їх
    роботу; розвивають швидкість, чіткість, розмах рухів, допомагають
    ліквідувати окремі фізичні недоліки. Вони проводяться із предметами
    (прапорці, султанчики, м’ячі тощо) і без них.

    Частіше за все їх використовують на фізкультурних заняттях, під час
    ранкової гімнастики, фізкультхвилинки. Але й на музичних заняттях, і на
    заняттях з логоритміки.

    Серед загальнорозвиваючих вправ важливе місце займають вправи, що
    вдосконалюють рухи рук: плавних, махових, з реальним і уявним
    предметами, на розрізняння лівої та правої рук на дрібну моторику.

    Наприклад, вправи: «Качання рук зі стрічками», «Хитання рук» і «Вітряк»,
    «Великі крила», «Малюємо на піску», «Оплески і долоні», «Гра з уявним
    м’ячем», «Вправи зі стрічкою», «Виразні руки»: діти передають характер

    ави зі стрічкою», «Виразні руки»: діти передають характер
    музики, її темп і ритм рухами рук (травичка коливається, дерева
    хитаються, віти завиваються, райдуга з’являється, хмаринки пливуть,
    пташки летять).

    Навчити розрізняти праву і ліву руку допоможуть вправи: «Підтягнулись»
    під музику Ф.Шуберта «Екосез», та «Руку повинен мені простягнути під
    польську народну мелодію», а також вправи «Салют», «Вправи з квітами»,
    «Вправи з прапорцями» та іншими предметами, де всі діти водночас
    починають вправу з правої руки. При розучуванні таких вправ, якщо
    використовується показ дорослого, треба пам’ятати про дзеркальне
    відображення рухів.

    Вправи в танцювальних рухах

    Ці вправи тісно пов’язані з загально розвиваючими. Танцювальними рухами
    діти оволодівають у таких піснях-іграх, як «Райдуга-дуга»,
    «Андрей-воробей», музичних вправах (іграх «Дзеркало», «Ой, хмелю мій,
    хмелю»).

    Коли починають вчити дітей виразності рухів, треба пам’ятати про таке:

    1. Починати розучування танцювальних рухів краще без музики, щоб діти
    повністю могли зосередитися над технікою виконання.

    2. Складним рухам треба вчити поетапно. Наприклад, «напівприсяд»
    починають навчати вірно присідати, а потім додають прямі виставлені ноги
    на п’ятку і стрибок під час присідання та розпрямлення.

    3. Якщо діти не відчувають ритм цих рухів, як то колупалочка, треба
    спочатку програти його (ритм) на бубоні, чи брязкальцях, а потім
    «відобразити» це ногами.

    4. Щоб допомогти дітям краще відчути темп рухів у таночку, який
    будується на кроках, чи бігу, треба потренувати крок, чи біг на місці.

    5. Дітям з вадами мови дуже тяжко дається змінний крок, а також крок
    польки. Тому над цими рухами треба працювати довго та поетапно.


    хів, треба пам’ятати, що дуже корисно починати заняття з танцювальної
    розминки.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  5. #80
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    продовження
    Наприклад, діти виконують нескладні рухи: «райдуга», «віконець»,
    «крильця», «ліхтарики», «тупцюючий крок на місці», «каблучок», «підтоп
    однією ногою». «Вільний таночок» - діти танцюють так, як їм підказує
    музика.

    Вправи для розвитку дрібної моторики

    На велике значення цих вправ для розвитку мови звертають увагу всі
    фахівці.

    Дуже корисно починати роботу з таких пісень-ігор як «Сорока», «Йде коза
    рогата», «Ладоньки».

    На подальших етапах слід використовувати такі вправи, як: «Веселі
    долоньки», «Дудочка», «Вітер і вітерець», «Гра з водою», «Збираємо
    камінчики», а також ігрові завдання: «Уявний оркестр».

    Ще більш будуть допомагати у розвитку дрібної моторики вправи з
    предметами: «Вправи з м’ячами», українська народна мелодія, композиція
    Н.Щербакової, «Весела стрічка» муз. М.Сатуліної, «Дудочка» муз.
    Т.Ломової».

    Вправи, що регулюють м’язовий тонус

    М’язовий тонус – це стан кістково-м’язового апарату, готовність до
    виконання рухів. Вправи допомагають дітям регулювати ступінь напруги
    м’язів, та перекладати навантаження з однієї групи на іншу.

    Вправи, які регулюють м’язовий тонус, є допоміжними та проводяться без
    музичного супроводу, щоб дитина могла повністю зосередитися на своїх
    ся на своїх
    відчуттях та виконувати вправи у зручному для себе темпі.

    1. «Кинь свої руки» - Підняти руки у сторони, трішки нахилитися вперед,
    зняти напругу в плечах і дати рукам вільно впасти вниз.

    2. «Кулачки-пальці» - Міцно стиснути пальці обох рук в кулачки, а потім
    розжати їх.

    3. «Стряхнути воду з пальців» - зігнути руки в ліктях. Вільними рухами
    потрясти руками (пальчиками).

    4. «Піднімати та опускати плечі» - підняти плечі якомога вище і
    опустити їх.

    5. «Буратіно і П’єро» - діти показують, як рухаються ляльки з дерева, а
    як з ганчір’я.

    Вправи, які виховують музично-ритмічне відчуття

    Ці вправи направлені на передачу в рухах темпу, акценту музичного твору
    та його ритмічного малюнку. Вони є складовою частиною ігор, таночків,
    хороводів. Розвитку музично-ритмічного відчуття сприяє також гра на
    дитячих музичних інструментах, співи, музично-дидактичні ігри, а також
    таночки. Наприклад, «Передай хустинку», муз. Т.Ломової; «Мелодія»,
    «Цікавий випадок», муз. Д.Кабалевського; «Повторюй, дружок, за мною»,
    муз. Н.Щербакової; «Підтяглися», муз. Ф.Шуберта «Екосез», гра «Оркестр»
    - українська народна мелодія, гра «Мишоловка», муз. К.Стеценко «Гопак».

    Працюючи над розвитком музично-ритмічного відчуття, треба пам’ятати, що
    різний ритм по-різному дії на психофізичний стан дитини з вадами мови.
    Так, «маятниковий» ритм (ритм колисанки) діє заспокійливо, тому такий
    ритм краще використовувати у роботі з гіперактивними, збудженими дітьми.
    Секундний «альфа-ритм» розвиває увагу, пам’ять, спонукає до дій. Такий
    ритм дієвий для загальмованих дітей. Під нього добре стрибати,
    крокувати, сильно плескати у долоні.

    Вправи на активізацію уваги

    Увага – це зосередженість на якомусь конкретному об’єкті та
    налаштованість на нього психічної діяльності. Розрізняють увагу пасивну
    та активну, коли вибір об’єкта уваги носить спрямований характер.
    Розвиток уваги повинен бути присутнім у кожній формі музичної діяльності
    у дітей з вадами мови. А чому? Аналізуючи характерні особливості,
    фахівці помічають, що у цієї категорії дітей недорозвинені пам’ять, та
    увага, що в свою чергу відбивається на розвитку мислення і мови.
    Пропоную низку вправ, у яких робиться акцент саме на розвиток уваги.

    І. «Повтори рухи»: Дітям показується кілька нескладних
    загальнорозиваючих або танцювальних вправ під музику. Діти дивляться, а
    потім під ту ж саму музику повторюють ті ж самі рухи.

    ІІ. «Заборонений рух» - Педагог показує рухи під музику діти повторюють
    всі, крім одного «забороненого».

    ІІІ. «Вправи з пропорціями» (без музичного супроводу) Можна
    використовувати різнокольорові прапорці. Наприклад: зелений прапорець –
    діти крокують. Жовтий – плескають в долоні, червоного – кричать, або
    стрибають.

    Завдання на увагу є складовою частиною таких музичних ігор: «Кого не
    стало? Муз. Ф.Шуберта, «Ховайся хутчіш!» муз. А.Філіпенко , «Іграшкова
    крамниця», «Яка іграшка заховалась?» «Не запізнюйся», рос.нар.мелодія,
    «Бери прапорець!» муз. «Дві угорські мелодії», «Один, два, три, чотири,
    п’ять», автор О.Соковніна.
    .Соковніна.

    Розвиток музичного сприйняття є неможливим без розвитку слухової уваги.
    Дуже корисні такі вправи: «Барабанщики», «Музично-ритмічна гімнастика»,
    «Увага! Музика!», «Запам’ятай музику» («Ритміка «Музичний рух») «Музичні
    змійки», «Вулиця!» («С песенкой по лесенке» Т.Бырченко. М., 1983).

    Опис гри «Хусточки»

    У різних кінцях зали розкладають три різнокольорові хусточки і
    домовляються з дітьми: коли ті почують «Марш», то будуть крокувати
    навколо червоної хусточки, якщо почують «Гопачок», будуть танцювати
    навколо жовтої, а коли музика буде спокійна (або колискова) то діти
    присідають навколо зеленої. При цьому обговорюється і те, що діти самі
    слухають і кожен обирає, що саме йому робити. Педагогу треба обов’язково
    виховувати цю саму «самостійність» особливо у невпевнених в себе дітях,
    які, можливо, почують вірно, але підуть за іншими, навіть коли ті й
    помилились.

    Розвиток уваги, пам’яті, ритмічного чуття використовується не тільки у
    всіх видах музичних вправ, але й в усій музичній діяльності дітей. Треба
    пам’ятати, що чим більший руховий досвід дитини, тим більше в нього
    впевненості в собі. Крім того, рух – це стимул для дозрівання нервових
    зв’язків.

    Обмеженість дитини у русі може бути однією з причин затримки його
    психічного розвитку.

    «Існує пряма залежність між низькими показниками моторики і затримкою
    психологічного розвитку».

    Крім всіх вищезгаданих вправ доцільно також використовувати ігри із
    словом, створені на основі малих форм фольклору та невеликих поетичних
    творів сучасних авторів, ігри зі співами таночки зі співами, хороводи.
    При необхідності у логоритмічні заняття включаються вправи на розвиток
    дихання, артикуляції, голоси, міміки, тактильних відчуттів; ігри з
    інструментальним супроводом, таночки з ритмічним завданням, ігри на
    музично-шумових ударних інструментах; пісні, а частіше – невеличкі
    підстави, які містять звуконаслідування для автоматизації приголосних,
    чи для розвитку дихання, чи артикуляції.

    Структура логоритмічних занять

    І частина: Вступна.

    Підготовка до мовного, та моторного навантаження (використовуються
    вправи на розвиток основних рухів та почуття ритму).

    ІІ частина. Головна.

    Включає різні вправи на розвиток уваги, координації рухів, мови з
    рухами, м’язового тонусу, відчуття ритму, мовленнєві та мімічні рухи,
    дрібна моторика, а також слухання, співи, гра.

    ІІІ частина. Заключна.

    Повертає дітей у спокійний врівноважений стан.

    Але практика роботи з дітьми вищезгаданої категорії показала, що можна
    використовувати різні варіанти цієї схеми. Це залежить від низки
    факторів:

    1) від психофізичних особливостей дітей даної групи, їх стану на момент
    проведення заняття;

    2) від корекційних задач на даний період;

    3) від часу проведення заняття тощо.

    Логоритміка – найкращий показник роботи муз.керівника з дефектологом, їх
    співпраці. Адже корекційні задачі, які вирішують обидва спеціаліста –
    однакові: допомогти дитині повірити у свої можливості розбудити її
    внутрішні можливості полегшити їй процес адаптації у суспільному житті.

    аптації у суспільному житті.

    Якщо підходити до цього заняття творчо, кожен з них стане неповторним,
    цікавим, яскравим, та водночас зможе вирішити багато складних
    корекційних задач.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  6. #81
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Взаємодія сім'ї і дошкільного закладу у вихованні дітей

    З перших днів свого життя дитина починає поступово всотувати в себе навички вживання у світ і виживання у ньому, опановувати соціальний досвід (соціалізується). Макрокосм цього світу на перших порах зведений до середовища сім'ї, яка передусім несе відповідальність за виховання дитини. Глибинний зміст, масштаб і сила цієї відповідальності обумовлені соціальним статусом сім'ї.

    З часом дитина розширює сферу своєї взаємодії зі світом, на неї спрямовують свої впливи різноманітні соціальні інститути, які доповнюють, урізноманітнюють виховні зусилля сім'ї. На етапі дошкільного дитинства провідним соціальним інститутом, покликаним забезпечити різнобічний розвиток дитини, є система дошкільних закладів. Гармонійна взаємодія їх із сім'єю є запорукою повноцінності буття дитини, розкриття і реалізації її потенціалу, виходу на нові орбіти соціальної реальності. І все-таки найвища відповідальність за виховання дітей у цій взаємодії належить сім'ї. Виховна функція сім'ї

    В усі часи і серед різних народів родинне виховання було і є незмінною цінністю, головною духовною основою життя нації, могутнім соціальним феноменом, який найтісніше об'єднує людей, неперевершеним чинником самовиявлення людини в усіх її іпостасях: немовля, дитина, підліток, юнак (дівчина), чоловік (жінка), син (дочка), дідусь, бабуся, онук та ін.

    Сім'я — мала соціально-психологічна група, члени якої пов'язані шлюбними або родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю.

    Соціальна роль сім'ї обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення. Будучи одним із найважливіших елементів суспільства, значною мірою залежачи від процесів і тенденцій у ньому, сім'я є відносно автономним соціальним інститутом, що зумовлює її соціальну стійкість, захищеність, навіть недоступність для соціальних експериментувань. Як і кожне соціальне явище, вона також розвивається.

    Сім'я виконує різноманітні зовнішні і внутрішні функції. З огляду на особливості соціального буття сім'ї, виокремлюють такі провідні її функції:

    — виховна функція. Полягає вона у задоволенні індивідуальних потреб у батьківстві та материнстві, самореалізації особистості в дітях. Стосовно суспільства виховна функція сім'ї забезпечує соціалізацію підростаючого покоління;

    — господарсько-побутова функція. Спрямована вона на задоволення матеріальних потреб членів сім'ї, забезпечення умов для збереження і зміцнення їхнього здоров'я, організацію відпочинку;

    — емоційна функція. Реалізація її задовольняє потребу людини у визнанні, любові, турботі, психологічному захисті;

    — функція духовного спілкування. Забезпечує взаємне розуміння і духовне збагачення особистості;

    — функція формування досвіду соціального життя. У сім'ї особистість здобуває первинні знання і навички взаємодії з людьми, поведінки в суспільстві, набуває досвіду соціального контролю за виконанням його норм і правил;

    — сексуально-еротична функція. Забезпечує продовження роду, задовольняє потреби індивіда у сексуальному житті.

    Порушення функцій сім'ї може бути пов'язане з політичними, соціально-економічними умовами її життя, особистісними якостями її членів, особливостями їхніх взаємин. Неблагополуччя у сім'ї породжує проблеми у розвитку дітей.

    У сучасній сім'ї особлива роль належить функціям духовного спілкування, емоційної підтримки, виховній функції, оскільки суспільство, навчально-виховні заклади не можуть забезпечити таких унікальних умов для емоційно-духовного життя особистості, якими володіє сім'я. Саме завдяки проживанню в сім'ї, цілеспрямованим її зусиллям людина пізнає, осягає свою людську сутність, обов'язки перед іншими людьми, передусім перед батьками і дітьми, утверджує в собі все людське. Для цього вона повинна виростати в сім'ї, в якій витає дух любові, всі чуйно, турботливо ставляться одне до одного. Адже уроки доброти, любові, здатність до співпереживання неможливо почерпнути з книжок. Ці якості виробляються в дитині передусім під час її взаємодії з найближчими їй людьми. Відчуваючи любов до себе, спостерігаючи, у чому це виявляється, дитина вчиться любити інших людей. А любов до дитини виростає із взаємної любові батьків, від уроків любові, отриманих ними у своєму дитинстві, від щирості їхніх стосунків зі своїми батьками.

    Особливості виховної функції сім'ї полягають у тому, що вона одночасно виховує дорослих і дітей та реалізується у таких трьох головних аспектах:

    1. Становлення, розвиток, виховання дитини як особистості, сприяння розвитку її здібностей. Сім'я репрезентує дитині суспільство, забезпечує передавання їй соціального досвіду, охороняє її права.

    2. Здійснення виховного впливу сім'ї на кожного індивіда впродовж усього його життя. Кожна сім'я має свою систему виховання, засновану на певних ціннісних орієнтаціях. Спочатку несвідомо, орієнтуючись на почуття близьких людей, дитина починає розуміти, що в її поведінці їх радує, а що засмучує. Пізніше у неї формуються уявлення про те, що є прийнятним у сім'ї, а дорослішаючи, вона починає усвідомлювати принципи, на яких вибудовуються стосунки в її сім'ї, порівнювати їх з ідеальною, на її погляд, системою.

    3. Спонукання дітьми саморозвитку, самовдосконалення своїх батьків та інших родичів. Дитина є невичерпним джерелом життєвих успіхів, емоційних стимуляторів для дорослих. Ледь з'явившись на світ, вона значно розширює його горизонти для своїх батьків, вносить у їхнє життя багато нового. Підростання, дорослішання дитини потребує нових знань, виховних умінь і навичок дорослих, реалізації своєї соціальної ролі на більш високому рівні. Виховуючи дитину, батьки самі повинні поводитися на рівні вимог, які їй пред'являють. Очевидно, на цьому ґрунтуються твердження, що не сім'я соціалізує дитину, а дитина соціалізує дорослих.

    У дошкільні роки дитина повністю ототожнює себе зі своєю сім'єю, передусім із батьками; її емоційний світ майже цілком залежить від атмосфери в сім'ї. Саме тут вона пізнає й опановує моделі моральної поведінки, взаємодії з іншими людьми, природою тощо. Форми роботи дошкільного закладу із сім'єю

    Сучасні дитячі дошкільні заклади стають відкритими для батьків, дітей і громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку і виховання дітей. Вплив дошкільних закладів на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме таким критеріям:

    1. Спрямованість і адресованість. Даючи конкретні поради, рекомендації, педагоги повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки самі звертаються до вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями щодо власної дитини.

    2. Оперативний зворотний зв'язок. Робота педагога з батьками має вибудовуватися на основі живого діалогу, в процесі якого він з'ясовує рівень сформованості педагогічних знань і навичок батьків, вносить за необхідності відповідні корективи.

    3. Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь допомагає їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини, а як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину з її особливостями, перспективами вікового та індивідуального розвитку.

    Форми роботи з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно-інформаційними. До колективних форм роботи належать батьківські збори (групові та загальні), на яких обговорюються проблеми життєдіяльності групи і дитячого садка; зустрічі з батьками; вечори запитань і відповідей; засідання «круглого столу» з дискусійних проблем; заняття-тренінги, покликані навчити батьків правильно організувати спілкування і спільну діяльність з дитиною; спільні з дітьми, батьками і вихователями свята і розваги; виставки спільних робіт батьків і дітей; дні відкритих дверей; школи для батьків; сімейні (домашні) педради, які проводять у батьків вдома; батьківські конференції.

    Індивідуальні форми роботи охоплюють індивідуальні бесіди і консультації (проводять, як правило, вранці і ввечері, коли батьки приводять дитину в дитячий садок або забирають додому), відвідування дітей вдома; залучення батьків до життя дитячого садка (організаційно-господарська допомога вихователю: виготовлення іграшок, посібників, допомога у проведенні екскурсій, культпоходів тощо).

    Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт; реклама книг, публікацій у періодиці, в системі Інтернет з проблем сімейного виховання.

    Очікувану ефективність забезпечує раціональне поєднання різних форм роботи. Як свідчить досвід, у роботі з батьками слід уникати готових оцінних суджень про виховання, допомагати їм у виробленні вміння особисто спостерігати за власною дитиною, відкривати в ній нові якості й риси.

    Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, видеофрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна), фотографіями дітей, виставками їхніх робіт.

    Актуалізації уваги батьків до проблем виховання дошкільників сприяють доручення їм виступити з конкретного питання на батьківських зборах; «домашні завдання» на спостережливість; участь батьків у роботі гуртків, проведенні ігор, занять, екскурсій з дітьми; допомога у проведенні рольових і ділових ігор.

    Значного поширення набувають творчі форми роботи з батьками, в яких беруть участь діти, інші педагоги і співробітники дошкільного закладу. Часто батькам цікаво не тільки спостерігати за дитиною під час її взаємодії з дорослими не в домашніх умовах, а й самим виступити в новій ролі (театралізованій виставі, спортивному змаганні, конкурсі, засіданні дискусійного клубу).

    Доцільно залучати до роботи не окремих, а всіх представників сім'ї, інших родичів, які мають стосунок до виховання дитини, а також налагодити дружні стосунки з іншими сім'ями, які небайдуже ставляться до розвитку і виховання своїх дітей.

    У роботі дошкільного закладу з батьками істотне значення має спрямування педагогічної самоосвіти батьків, стимулювання прагнення і вміння поповнювати свої педагогічні знання і після вступу дитини до школи. Література

    1. АлексєєнкоТ. Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї. — К., 1997.

    2. Бурова А., Долинна О., Низковська О. Планування освітнього процесу в сучасному дошкільному закладі // Дошкільне виховання. — 2002. — № 11.

    3. Буре Р. С. Готовим детей к школе. — М., 1987.

    4. Воспитателю о работе с семьей / Под ред. Н. Ф. Виноградовой. — М., 1989.

    5. Детский сад и семья / Под ред. Т. А. Марковой. — М., 1986.

    6. Дошкольная педагогика: В 2 ч. / Под ред. В. И. Логиновой, П. Г. Са-моруковой. Ч. 2. — М., 1988.

    7. Завтра в школу / За ред. В. К. Котирло. — К., 1977.

    8. Каптерев П. Ф. Педагогический процесс // Избр. пед. соч. — М., 1989.

    9. Кондратенко Т. Д., Котырло В. К., Ладывир С. А. Обучение старших дошкольников. — К., 1986.

    10. Котырло В. К., Ладывир С. А. Детский сад и семья. — К., 1984.

    11. Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. — М., 1991.

    12. Кузь В. Школа — центр воспитания. — М., 1991.

    13. Лаврентьева Г. Комп'ютерно-ігровий комплекс у дошкільному закладі // Дошкільне виховання. — 2003. — № 1.

    14. Лешли Д. Работать с детьми, поощрять их развитие и проблемы: Пер. с англ. — М., 1991.

    15. Мчедлидзе Н. Б. Место игры в педагогическом процессе детского сада // Психология и педагогика игры дошкольника / Под ред. А. В. Запорожца, А. П. Усовой. — М., 1966.

    16. Наступність у навчально-виховній роботі дитячого садка і школи / За ред. 3. Н. Борисової. — К., 1985.

    17. Новоселова С. Л. Развивающая предметная среда. — М., 1995.

    18. Макаренко А. С. Книга для батьків. — К., 1969.

    19. Основы дошкольной педагогики / Под ред. А. В. Запорожца, Т. А. Марковой. — М., 1980.

    20. Островська Л. Ф. Сімейне виховання дошкільника. — К., 1977.

    21. Педагогічна культура молодих батьків. — К., 1995.

    22. Петроченко Г. Г. Развитие детей 6—7 лет и подготовка их к школе / Под ред. А. М. Леушиной. — Минск, 1982.

    23. Плохій З. П., Дьоміна І. С. Методичні рекомендації для працівників навчально-виховного закладу «школа — дитячий садок». — К., 1988.

    24. Постовий В. Г. Сучасна сім'я і її педагогіка. — К., 1994.

    25. Помощь родителям в воспитании детей. — М., 1992.

    26. Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі. Інструктивно-методичний лист МОН України (№1/9-434 від 01.10. 2002) // Дошкільне виховання. — 2002. — № 10.

    27. Проскура О. В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками. — К., 1998.

    28. Рыжова Н. А. Развивающая среда дошкольных учреждений. — М., 2003.

    29. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. — К., 1997.

    30. Савченко О. Я. Наступність і перспектива в роботі двох перших ланок освіти // Дошкільне виховання. — 2000. — № 11.

    31. Скуратівський В. Берегиня. — К., 1987.

    32. Сластенин В. А., Исаев И .Ф., Шиянов Е. Н. Общая педагогика. — М., 2002.

    33. Спиваковская А. С. Как быть родителями. — М., 1986.

    34. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. — К., 1996.

    35. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. — К., 1978.

    36. Типовий перелік обов'язкового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок дошкільного навчального закладу//Дошкільне виховання. — 2002. — № 10—11.

    37. Ушинський К. Д. Про сімейне виховання. — К., 1974.

    38. Фромм А. Азбука для родителей. — М., 1991.

    39. Хямяляйнен Ю. Воспитание родителей: концепции, направления и перспективы. — М., 1993.

    40. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкий В. В. Семейная психотерапия. — Л., 1989.

    Реферат с сайта CheckReferat.com

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  7. #82
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Реферат на тему:
    Музично-естетичне виховання дітей з мовленевими вадами



    Музичне виховання відіграє визначну роль у роботі з дітьми, які мають мовленнєві вади.
    Можна виділити слідуючи особливості мовленнєвих вад у цих дітей.
    1) Крім мовленнєвих вад можна також визначити вади також в інших сферах діяльності: образотворчої, музичної, тощо.
    2) Має місце вади психічних процесів, які проявляються у недостатньому розвитку сприймання, уваги, пам’яті, слабкої орієнтації у просторі, вади процесів збудження і гальмування, їх регуляції (повільне включення в діяльність, недостатня зацікавленість.)
    3) Недорозвинення особистості дитини (самооцінка, взаємовідносини з оточуючими, мотивації, вольових процесів.)
    Задача музичного виховання:
    Беручи до уваги властивості дітей з мовленнєвими вадами, треба вирішувати загально-коррекційні задачі з музично-естетичного виховання:
    1) Виховувати любов та цікавість до музики. Ця задача вирішується шляхом розвитку музичного сприйняття, а також музичного слуху.
    2) Збагачувати музичними уявленнями, знайомлячи дітей з різноманітними музичними творами.
    3) Розвивати навички у всіх сферах музичної діяльності: у співах, слуханні, музично-ритмічних рухах, грі на музичних інструментах.
    4) Розвивати загальну музикальність, шляхом розвитку головних, та вторинних музичних здібностей.
    5) Сприяти вихованню та формуванню музичного смаку дитини.
    6) Працювати над всебічним розвитком дитини, використовуючи всі форми музичної діяльності (співи, слухання, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних інструментах), та всі форми організації діяльності (заняття, свята та розваги, самостійна музична діяльність дітей, музика в повсякденні.)
    7) Розвивати творчу активність дитини.
    Це доволі складна задача для дітей з мовленнєвими вадами, але дуже важлива: її вирішення допомагає їм розкритися, зняти напругу, та здобути свободу рухів та сприйняття.
    Музично-естетичне виховання для дітей з мовленнєвими вадами є «симптоматичним». Воно проводиться з урахуванням «симптомів» і направлене не тільки на вирішення музичних задач, а також задач корекційних, до яких можна винести слідуючи:
    1) Оздоровлення психіки: виховання впевненості в своїх силах, витримки, вольових рис характеру. Допомогти кожній дитині зрозуміти свій успіх, само реалізуватися, розвиватися більш гармонійно.
    2) Нормалізація психічних процесів і властивостей: пам'ять, увага, мислення, регулювання процесів збудження і загальмування. Контакти з музикою сприяють розвитку уваги, тренують орган слуху. Більше уваги слід приділяти розвитку слухової уваги і пам’яті. Перший помічник в цьому - добре розвинуте музичне сприйняття.
    3) Тренування рухового апарату: розвиток рівноваги, свободи рухів, зняття надлишкової м’язової напруги, поліпшення орієнтації у просторі, координації рухів, виховання правильної постаті, розвиток дихання, формування рухових навичок, розвиток сили і витривалості.
    Фахівці підкреслюють, що виконання ритмічних вправ на фоні позитивних емоцій сприяє вихованню правильної мови.
    4)Виправлення низки мовленнєвих недоліків.

    Умови для успішної роботи.
    Для того, щоб вирішити всі ці дуже важкі завдання, необхідно виконати низку умов.
    1) Знання психофізичних та мовних особливостей дітей, оклад групи та її профілю при плануванні роботи.
    2) Знання програми.
    3) Вдосконалення взаємозв’язку музичного керівника з вихователями, логопедами, психологами, дефектологами, вихователями з фізкультури, мед. працівниками. Такий взаємозв’язок необхідний на початку, а також в кінці року при діагностуванні дітей всіма фахівцями з обговоренням властивостей кожної дитини, головних напрямках роботи з ними.
    Дуже корисно обговорювати з вихователями і логопедами – дефектологами мовний матеріал.
    4)Покращувати здоров’я дітей, їх психоемоційний і фізичний стан.
    5)Вибагливість до себе, при підбірці матеріалу. Не говорити дуже багато, а активізувати мову дітей.
    6)Виконувати головні дидактичні принципи: систематичність, послідовність, доступність, а також поступове підвищення вимог.
    І головний принцип: увага до кожної дитини, врахування його вікових, мовленнєвих індивідуальних властивостей і потреб.

    Методи й прийоми.
    Дуже важливо, які методи і прийоми використовуються в роботі з дітьми, які мають мовленнєві вади.
    1. Наочні методи:
    До наочних методів можна віднести наочно-слухові, наочно-зорові прийоми і тактільно-м’язову наочність.
    Теза Бориса Асафьева «Почути її (музику) – це вже зрозуміти» – може стати епіграфом до роботи музичного керівника до роботи з цією категорією дітей.
    Виразне виконання музичного твору викликає у дитини емоційний відгук, допомагає швидше знайти шлях до його серця, та розуму, ніж слова, які дитина не завжди вірно сприймає через свій діагноз.
    Основні наочно-слухові прийоми:
    1) Виконання музичного твору, співи музичного керівника, вихователя, дитини.
    2) Слухання інструментальної і вокальної музики (аудіо запис).
    3) Використання різних видів фольклору: (мовного, пісенного, інструментального, тощо).
    4) Використання в якості наочності музичних інструментів (металофона, бубону брязкальців, тощо).
    Наочно-зорові прийоми.
    1) Показ педагогом різноманітних прийомів виконання з усіх видів діяльності (співи, музично-ритмічні рухи…). Вкрай важливо використовувати цей прийом на початку навчального року, коли навички у цих дітей недостатньо сформовані чи відсутні взагалі. Важливо пам’ятати про «дзеркальне» відображення деяких рухів.
    2) Показ прийому дітьми, які добре його засвоїли.
    3) Для розвитку уваги, та вміння аналізувати можна використовувати порівняння, коли діти самі обирають варіант із двох показів – вірного, та невірного. А потім разом з дітьми роблять вірні рухи ще декілька разів, щоб вірний зразок надовго залишився у пампі м
    4) Іноді використовується прийом з підкресленими помилками. Наприклад у співах, коли діти не проспівують твердих закінчень слів.
    Усі ці прийоми пожвавлюють заняття, піднімають настрій дітей, підштовхують до вірного виконання, мобілізують увагу при сприйнятті завдання та його виконанні. Добре також використовувати жести, які вказують на висоту звуку, або на акцент при виконанні, а також міміку, допомагають дітям відчути, з яким настроєм треба виконувати пісню, чи танок. Окрім вищеназваних наочно-зорових прийомів треба використовувати наочність: ілюстрації, малюнки, музично-дидактичні ігри, іграшки, атрибути, тощо.
    Говорячи про тактильно-м’язову наочність ми маємо на увазі індивідуальну допомогу педагога, як на занятті так і в повсякденні при виконанні того, чи іншого руху. Можна доручити роль помічника більш розвинутим дітям.

    Методи
    1.Найбільш використовується метод пояснення.
    Ступінь їх складності залежить від профілю дитини, пори року та інших чинників. Пояснення, особливо на початку року, повинне бути коротким, чітким, емоційним.
    2.Вказівка.
    3. Запитання.
    Вони повинні бути чіткими, зрозумілими. Це – один з найбільш важливих мовних прийомів: він збуджує мислення, активізує увагу, розвиває пам'ять. Існують також інші прийоми. Це – інструкції, сюжетні оповідання, пояснення, бесіди, команди.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  8. #83
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    продовження
    4.Практичний метод, або метод вправ.
    Він пов'язаний з багаторазовим повторенням важких місць, або всього твору в цілому. Діти з мовними порушеннями у своїй більшості потребують найбільшої кількості при засвоєнні рухів, формуванні навичок у співах, слуханні, тощо, тому роль вправ тут дуже велика.
    Дуже корисні вправи без музичного супроводу під рахунок на протязі 1-2 хвилин. Вони допомагають оволодіти своїм тілом, краще відчути самі рухи, його техніку, уникнути помилок при розучуванні.
    Ці вправи вчать приймати вірне вихідне положення, та вірній роботі рухового апарату в цілому.
    Найбільш часто використовуються такі прийоми:
     вправи дітей за показом дорослого (практичний+наочний методи);
     показ і пояснення педагога (наочний+мовний);
     пояснення педагога та вправи дітей(мовний+практичний);
     індивідуальна допомога педагога слабким дітям (тактильно-м’язова наочність+вправи ).



    Напрями музичної діяльності.
    I. Слухання музики.
    Слухання музики є домінантною формою роботи на музичному занятті. Воно збагачує емоційну сферу дітей, збагачує її світогляд, впливає на розвиток мови, та формування особистості в цілому. Слухання музики допомагає в рішенні корекційних задач в цілому. У дітей з мовними вадами дуже важливо розвивати музичне сприймання, яке в свою чергу буде вимагати розвитку уваги та пам’яті, що сприяє вирішенню низки дуже важливих корекційних задач.
    Після прослуховування музичного твору корисно не тільки його обговорювати, але й дати можливість дітям придумати і виконати кілько нескладних рухів під цю музику, щоб передати в них свої почуття та показати своє відношення до нього.
    Слід орієнтуватися на цікавість дітей. І коли він відсутній особливу увагу слід приділяти на добірку музичних творів для слухання, проаналізувати методику, оцінити її ефективність, чи змінити методи.
    Працюючи над розвитком музичного сприймання, бажано використовувати не тільки музику, а й інші жанри мистецтва: поезію, живопис.
    Живий відгук знаходить у дітей пропозиція намалювати те, про що розповіла музика. Інколи музичний твір після слухання можна зіграти на ударно-шумових музичних інструментах (наприклад «Марш дерев’яних солдатиків Чайковського»). Це також допоможе поглибити сприймання твору.
    Якщо у дітей виникли складнощі з запам’ятовуванням назви твору та прізвищем композитора, треба:
     Об’єднати низки музичних творів загальним сповіданням (бажано літературним).
    Наприклад, «Клоуни Кабалевського», «Ведмедик танцює під дудочку» Александрова, можна об’єднати однією темою «Цирк».
     Присвятити низку занять творчості одного композитора, а потім провести музично-дидактичну гру: «Впізнай і назви твір».
     Порівняння контрастних за змістом і назвою творів. (наприклад «Хвороба ляльки» Чайковського, та його «Нова лялька», або близьких за назвою та різних за характером творів). Наприклад: «Сміливий вершник», та «Вершник» Р. Шумана).

    Виконавство.
    I. Гра на дитячих музичних інструментах - є дуже ефективною формую роботи з дітьми, які мають вади мови та вирішують слідуючи коррекційні задачі:
    • Розвиток уваги і пам’яті.
    • Розвиток координації рухів при грі на таких музичних інструментах, як бубон, барабан, мара каш, металофон, та інші.
    • Розвиток дрібної моторики.
    • Розвиток дихання.
    • Розвиток фонематичного слуху.
    • Розвиток координації співів з рухами пальців рук (дитина імітує гру на піаніно, співаючи знайому пісню).
    • Розвиток музично-ритмічного відчуття.
    Доволі часто у дітей з вадами мови спостерігається доволі повільний темп рухів. Допомагає у корекції цієї вади гра на дитячих музичних інструментах.
    ІІ. Співи
    Співи – один з найважливіших форм музичної діяльності для дітей з вадами мови. Воно допомагає розвитку психічних процесів та властивостей особистості (увага, пам'ять, мислення, уява, тощо), розширенню світогляду, нормалізації діяльності периферичних відділів мовленевого апарату (дихального, артикуляційного, голосоутворювального), розвитку мови за рахунок розширення словника, поліпшення вимови за рахунок тренування ритміко-мелодійної сторони (темп, ритм, тембр, динаміка).
    Музично-дидактичні ігри, дидактичні вправи та завдання, деякі ігри зі співами допомагають фонетико-фонематичний слух. Так, на початку роботи, коли велика увага приділяється розвитку слухової уваги, слухової пам’яті, диференціації немовних звуків, корисно використовувати музично-дидактичні ігри: «На якому інструменті граю?», «Відгадай та зіграй, як я». На слідуючому етапі розвитку фонематичного слуху, коли дітей вчать розрізняти не фонеми, а цілі фрази, орієнтуватися на особливості голосу, можна використовувати музично-дидактичні ігри зі співами, наприклад «Пташенята» О. Тілічеєва, «Три ведмедя» Андрєєва, «Ведмідь» Красєва, «В лісі» та «відгадай по голосу Тілічевої».
    На слідуючих етапах робити при вивченні диференціації фонем, музичні керівники можуть використовувати на музичних заняттях підспівку «Бубенчики» О. Тілічеєвої, У якій діти розрізняють три фонеми (-н-;-а-;-о-) у складах дін.,(дан, дон), орієнтуючись на висоту звука у Т3. Можна також запропонувати дітям вгадати де, за характером звучання, «ведмедики», а де «мишенята», та відобразити їх рухи.
    Треба пам’ятати, що музично-дидактичні ігри допомагають у розвитку уваги, пам’яті, мислення, що і є комплексним корегуючим фактором для дітей з вадами мови.
    У роботі над співами велику увагу треба приділяти вправам по формуванню пісенних навичок: вірному інтонуванню, диханню, дикції, вірному звукоутворенню. При цьому треба слідкувати щоб діти робили подих на початку фрази та утримували його до кінця, не «розривали» слово під час виконання активно працювали губами. Музичному керівникові треба звертати особливу увагу на рухливість нижньої щелепи при відкриванні дітьми рота, на вимову твердих закінчень слів.
    Працюючи над дикцією корисно промовляти текст одними губами, у різних темпах, починаючи з дуже повільного. Це дозволяє дітям слідкувати за вірними положенням губ, та більш точно запам’ятовувати мелодію.
    Працюючи над диханням можна використовувати такий прийом, як показ педагогом жести, що допомагає дітям вчасно взяти дихання, або «понюхати квітку», а потім вже починати співати.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  9. #84
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    продовження
    Також корисно співати голосні звуки, чи відкриті склади, або своє ім’я чи назву групи. Необхідно також слідкувати за поставою дітей під час співів.
    Багато уваги треба приділяти роботі над чистотою інтонування. Проводять її у двох напрямках. З однієї сторони, треба навчити дітей вслуховуватися в мелодію, запам’ятовувати її, а з іншої – вірно співати, координуючи голос зі слухом. Для цього слід використовувати такі прийоми:
     Програвати мелодію на фортепіано, духовних інструментах, металофоні, щоб діти її краще запам’ятали.
     Приспівування мелодії педагогом, або чисто співаючими дітьми із супроводом та без нього.
     Відгадування знайомих пісень.
     Підстроювання голосу до даного звуку.
     Прикривати рукою слуховий канал одного вуха.
     Співи вокалізів, нескладних мелодій з якимось голосним звуком, потім транспортуючи мелодію та змінюючи голосний звук.
     Співати нескладну мелодію водночас руками імітуючи гру на якомусь інструменті.
     «Лесенка», «Гармошка», «Качели», «Високая лестница», «Бубенчики»,муз. Тіліеєвої зі збірки «Музичний буквар» Н.Вєтлугіної (м. музика 1988)
     «Гуси», «Баю-баю», «Конь», «Самолет» муз. О. Тілігеєвої з її збірки «Маленькі пісеньки» (м. музика, 1964).
    Добираючи пісні, бажано звернути увагу на слідуєте:
     Доступний зміст.
     Зручний у вимовлянні текст.
     Нескладна мелодія, бажано з повторами.
     Короткі фрази.
     Повільний темп, або середній.
     Нескладний супровід.
     Різноплановість пісень за характером виконання. Включення у репертуар пісень не тільки до свят але ще й народних, та пісні з рухами.

    Методика розучування пісень.
    Спочатку педагогом виразно виконує пісню. Потім розповідає про її характер, пояснює значення важких слів та виразів. Потім пісня виконується ще раз.
    На слідуючих етапах розучування педагог ставить запитання дітям перевіряючи чи вірно вони зрозуміли зміст пісні. Намагається привернути увагу до пісенної мелодії, показує, як можна проспівати те чи інше місце. Пропонує повторити мелодію чисто співаючий дитині, або підгрупі. Співати треба більш повільно так діти краще запам’ятовують мелодію.
    Якщо в пісні є заспів і приспів, то треба починати з приспіву: він повторюється у кожному куплеті і діти його краще запам’ятовують. Щоб краще запам’ятати мелодію, корисно співати без поетичного тексту по фразах, за показом педагога, чи після його показу. Час роботи над піснею залежить від її складності, об’єму співочих навичок, пам’яті дітей та кваліфікації педагога.
    Для активізації процесу запам’ятовування, корисно використовувати ілюстрації, малюнки, інсценування пісні, якщо дозволяє її зміст, або відповідні рухи. Інколи допомагають вказівки педагога дітям: («Ця пісня дуже проста, ви її повинні швидко вивчити.»), запитання («Як починається перший куплет? Про що ми будемо співати у другому? Який куплет тобі подобається?»).
    Можна грати з дітьми у «Підказку», коли педагог спочатку співає сам, а потім зупиняється, та чекає, коли діти доспівають те слово, яке він забув.
    На слідуючих етапах дуже важливо звертати увагу на те, щоб діти починали кожний куплет водночас, без спізнення. Це дуже часто викликає складнощі у дітей з вадами мови внаслідок їх недостатньої концентрації та слабкорозвинутої пам’яті.
    Впродовж всього навчального року діти з вадами мови розучують кілька пісень, але внаслідок недорозвиненої пам’яті вони їх дуже швидко забувають. Щоб цього не траплялося, треба час від часу їх повторювати. Можна провести концерт для ляльок або дітей іншої групи можна провести гру «Вгадай мелодію», можна погратися у «Музичний телефон», чи «Чарівний кубик», які допоможуть згадати знайомі пісні, орієнтуючись на малюнки. Можна на музичному занятті повторити знайому пісню, співаючи її «ланцюжком».
    Повторення пісень разом з вихователям, використовування їх в повсякденні, також допомагають закріпити їх у пам’яті. А якщо дитина співає програмні пісні вдома, чи використовує їх у самостійні ігровій діяльності, то вони йому дуже сподобалися і він їх запам’ятає надовго.

    Музично-ритмічні рухи.
    Музично-ритмічні рухи – це форма виконавчої діяльності, до якої входять вправи, ігри, таночки.
    «Рухи під музику є одним з найефективніших методів розвитку музичності – методом, в основі якого є природна рухова реакція на музику, яка притаманна кожній дитині». (Л. Кулаковський).
    Серед музично-ритмічних рухів велике місце займають музично-ритмічні вправи. Діти з вадами мови дуже часто не виконують основні рухи (крок, стрибки, біг). Виконуючи музично-ритмічні вправи, вчаться володіти своїм тілом та у таночках та іграх.
    У музично-естетичному вихованні дітей з мовленевими вадами використовуються слідуючи вправи:
    o На засвоєння основних рухів (крок, біг, стрибки та їх різновиди).
    o На розвиток окремих груп м’язів та рухливості суглобів (загально розвиваючі вправи).
    o Для підвищення якості виконання рухів, які допомагають їм орієнтуватися у просторі.
    o Танцювальні та плясові рухи.
    o На розвиток м’язового чуття, м’язового тонусу (без музичного супроводу).
    В деяких вправах використовуються предмети: м’ячі, прапорці, стрічки, брязкальця, тощо.
    Окрім загальноосвітніх музично-ритмічних вправ, для дітей з вадами мови, використовують окремі вправи, як то
    o На активізацію уваги.
    o Для розвитку дрібної моторики.
    o Які формують музично-ритмічне чуття, та ін.
    Окрім вправ, до музично-ритмічних рухів відносять також таночки: парні зі співами, хороводи, сюжетні, національні, характерні.
    Парні таночки: будуються на основних рухах (крок, біг. підстрибування, ритмічні оплески, стрибки) елементи бальних танців (боковий галоп, крок, полька), іноді з використанням елементів народних таночків (напівприсядки, колупалочка). Вони можуть багато чого навчити дітей: розвинути увагу, орієнтуватися у просторі, почуття ритму, координації рухів, а також до рухів партнера.
    Музика для парного таночка повинна мати яскраво виражені характерні частини, які настроюють на певні рухи.
    Коли обирається таночок, слід враховувати рухові навички дітей.
    Бажано обирати парні таночки з ритмічними завданнями (оплески, стрибки, тощо).
    Дуже зручні таночки як «Запрошення» під українську народну мелодію (спочатку рухи виконують більш підготовлені діти, а потім танцюють всі).
    Бажано більш складні рухи відпрацьовувати з дітьми окремо.
    Таночки зі співами і хороводами: дуже корисні для дітей з вадами мови. Вони допомагають їм координувати співи та рухи. Вони також можуть використовувати не тільки на музичних заняттях, а й в самостійній музичній діяльності. При добірці таких таночків треба враховувати навички дітей у співах та рухах, щоб, як кінцевий результат, вони могли рухатися під свої співи, що дає вражаючий коррекційний ефект. Прикладами таких таночків можуть бути композиції Р. Борисової «Запрошення» (на музику «Святкова полька» Вітліна) та «Хоровод дружби» (американська народна мелодія).

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  10. #85
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    продовження
    Ігри
    Гра, яка має відношення до музично-ритмічних рухів є основним видом діяльності дітей з вадами мови. Музичні ігри мають велике значення у музичному розвитку дітей з їх допомогою у цікавій та невимушеній формі можна з успіхом вирішувати коррекційні задачі.
    Сюжетні інструментальні ігри відрізняються яскравим музично-ігровим змістом. В таких іграх персонажі, та відносини між ними. На все це діти реагують емоційно та діяти творчо, дотримуючись розвитку сюжету.
    Треба пам’ятати: чим більше у дитячому закладі приділяється уваги розвитку особистості кожної дитини і вдосконаленню її емоційно-вольової сфери, тим простіше сюжетно-рольові ігри входять у життя дітей особливо дітей з вадами мови.
    Несюжетні інструментальні ігри.
    Зазвичай вони включають елементи змагань, з їх допомогою вирішуються рухові задачі – ритмічні та творчі. Наприклад, у грі Л.Михайловського «Не ворушись» на музику Б. Можжевєлова, діти повинні зробити цікаву фігуру і завмерти в такому положенні: часто в таких іграх використовуються різні предмети (бубон, брязкальця, та інші).
    Ігри зі співами.
    За допомогою цих ігор можна вирішити багато задач музичного виховання. (формування цікавості до музики і співів, розвиток музичного слуху, пам’яті, відчуття ритму, чистоти інтонування), а також коррекційні задачі (нормалізація психічних процесів і властивостей, тренування рухового апарату, тощо). За допомогою цих ігор легше відпрацьовувати координацію рухів і співів.

    Творчість.
    Творчість у музичному вихованні формує у дітей розвиток творчої активності, імпровізації у співах, музично-ритмічних рухах, а також грі на дитячих музичних інструментах.
    Для цього потрібно:
     Достатньо розвинуте музичне сприйняття.
     Деякий об’єм знань, умінь та навичок у тому, чи іншому жанрі музичної діяльності.
     Зацікавленість музичного керівника та його підготовленість у даному питанні.
     Добірка музики, яка несе емоційне та смислове навантаження, визиває у дітей бажання рухатись.
     Вибір цікавого завдання, пов’язаного зі співами, чи грою на дитячих музичних інструментах.
    У дітей з вадами мови творчу активність можна формувати у слідуючих ситуаціях:
     При передачі характерних образів в іграх, хороводах, вправах.
     У танцювальних імпровізаціях, у яких діти будуть самостійно відповідати на музику рухами.
    Спочатку діти з вадами мови можуть самі обирати лише якісь знайомі танцювальні рухи і виконувати їх, доки звучить музика; у подальшому вони намагаються об’єднати кілька рухів, а іноді навіть додати щось своє.
    У цій роботі можуть бути корисними танцювальні вправи «Дзеркало»(РНП «Ой хміль, хмелик», автор рухів Р. Борисова) «Хто краще станцює?»(муз. Н.Майлана, автор рухів Р. Борисова) «Танок з бубонами» муз. А.Казелли «Фінальний галоп» (автор рухів Р. Борисова).
    Можна використовувати (у грамзапису) народні танцювальні мелодії різного характеру вальси, польки сучасні танцювальні мелодії.
    - Імпровізації мелодій, підспівок - для дітей з вадами мови дуже тяжка форма роботи. Треба починати з елементарного, як-то: «Заспівай своє ім’я», «Заспівай назву групи». Дуже корисно доспівувати закінчення фрази «Зайчик, зайчик де бував?».
    - В грі на дитячих шумових інструментах діти частіш за все імітують ритм, але можуть виконати і завдання, як-то: «Зіграй марш на барабані».
    Завдяки заняттям з розвитку творчих здібностей, багато дітей розкривають свій потенціал, стають більш впевненими у своїх можливостях, і тому більш активними.

    Використання фольклору.
    Неможна недооцінювати роль фольклору на музичних заняттях для дітей з вадами мови. Тому, якщо заклад російськомовний, треба спілкуватися обома мовами.
    Зазвичай використовуються слідуючи жанри фольклору:
    o Народні пісні для слухання (у виконанні дорослого або у запису).
    o Хороводи, таночки.
    o Народні ігри.
    o Народна поетична творчість (казки, приказки, прислів’я вірші).
    Народна творчість виконує виховно-освітню функцію.
    o Сприяє розвитку пам’яті: у творах усної народної творчості зустрічається багато повторень, що допомагає дітям краще запам’ятати, а потім переказати їм зміст.
    o Впливає на оздоровлення організму: у таких приказках, як «Сорока - ворона», «Куй, куй молоток» - допомагають дітям самостійно робити масаж пальців, а також впливати на біологічно активні точки, що містяться на руках і ногах дитини.

    Форми організації музичної діяльності
    у дітей з мовними вадами.
    У нашому закладі використовується 4 сфери організації музичної діяльності дітей з вадами мови: музичне заняття, свята та розваги, музика в повсякденні, самостійна музична діяльність дітей. Окрім вищезгаданих, існують спеціальні форми, як-то:
    1) Логоритміка;
    2) Психогімнастика;
    3) Ігротерапія.
    Ці спеціальні методики направлені на корекцію психічних процесів та властивостей особистості рухового апарату низки мовних недоліків але всі вони пов’язані з різними видами музичної діяльності: слуханням музики, співами, грою на музичних інструментах, ритмічними рухами.

    Музичне заняття.
    При проведенні музичних занять слід враховувати слідуюче:
    1. Вікові, діагностичні та індивідуальні властивості дітей. Від цього будуть залежати програмні задачі, музичний матеріал, а також прийоми, які будуть використовуватися.
    2. При плануванні заняття важливо також враховувати місце занять у денному розкладі.
    Від цього залежить, з чого ми будемо починати: зі співів, слухання, чи з музично – ритмічних рухів.
    3. Непогано мати кілька сценаріїв заняття, та творчо підходити до його будови та проведенню.
    4. Добре, якщо перед музичним заняттям вихователь настроїти на нього дітей: організує рухову, чи емоційну розрядку після проведеного заняття, а потім підведе до музичної зали.
    5. На самому заняття музичному керівникові важливо упіймати момент, коли всі діти дивляться на нього, слухають, а, головне – чують.
    6. На кожному заняття важливо виховувати бажання почути, зрозуміти, використовуючи різня педагогічні прийоми: ігрові, мовні, наочні, практичні.

    ІІ. Свята та розваги

    Цікаве свято викликає багато позитивних емоцій у дітей, та допоможе закріпити та розширити їх знання, вміння та навички у різних видах музичної діяльності; допоможе розвинути творчі здібності та можливо, змінити в позитивний бік свою самооцінку, що дуже важливо для дітей з вадами мови, які мають ряд негативних психологічних властивостей, як то недостатність розвитку емоційно – вольової сфери, неадекватність самооцінки, та ін. Ще ж важливо пам’ятати при підготовці свята для цієї категорії дітей:
    1. Сценарій складається не тільки з урахуванням тематики свята, але й діагностичних , вікових властивостей, дітей, а також пори року.
    2. Сценарій обговорюється разом музичним керівником, вихователями, логопедами – дефектологами.
    3. Дуже важливо знайти таку форму, проведення свята, яка б викликала б цікавість у дітей, не перенапружуючи їх підготовкою.
    4. Багато радощів дітям приносять виступи співробітників. Доцільно, якомога більше залучати їх особливо на початку року, коли йде процес адаптації.
    5.Треба пам’ятати про почуття міри і не перевантажувати сценарій піснями, таночками чи віршами.
    6.Після свята доцільно було б проаналізувати його разом з колегами, щоб з’ясувати, що воно дало дітям, які задачі були успішно вирішені та на що слід звернути увагу в подальшій роботі.
    7.Інколи корисно провести повтор свята у формі розваг, частково використовуючи матеріал, який діти добре знають.
    Розваги
    Якщо говорити про розваги, то їх можна проводити у більш різноманітних формах, ніж свята.
    1.Музичні концерти
    - концерт, присвячений творчості якогось композитора.
    - концерт, присвячений народній пісні.
    - концерт однієї групи дітей для іншої.
    - концерт учнів музичної школи
    2.Літературні концерти
    - концерт, присвячений творчості письменників і поетів
    - зустріч з дитячими поетами
    - концерт, присвячений фольклору
    3. Музично-літературні концерти
    ( наприклад “Пори року”)
    4. Вечори гумору
    5.Вечори дружби
    6. Дні народження дітей
    7. Ляльковий театр
    8. Інсценівки казок
    9. Спортивні вечори відпочинку
    10. Вечори загадок
    11. Слухання казок у грамзапису
    12. Музичні конкурси
    Самостійна музична діяльність
    Самостійна музична діяльність допоможе дитині “розкритися”: по-своєму відобразити те, з чим вона познайомилась на музичних заняттях та за межами дитячого закладу. Вправи у співах, рухах з ініціативи дітей стають як би продовженням музичних занять та допомагають у роботі над формуванням співочих і рухових навичок, розвиваючи їх творчі здібності.
    Що ж входить до самостійної музичної діяльності дитини?
    - Вправи в співах, таночках, хороводах. (діти самі організовують і проводять такі імпровізовані музичні розваги).
    - Музично-дидактичні ігри ( проводяться за ініціативою дітей).
    - Гра на дитячих музичних інструментах, які проводяться в групі.
    - Музичні заняття, “ які організовують самі діти.
    Вихователю та музичному керівникові слід помітити таку ініціативу, підтримати її, заохотити та націлити менш активних дітей на цю форму роботи.
    Музика в повсякденні
    Цікава, різноманітна музика, яка звучить у різних куточках дитячого закладу збагачує життя дитини, формує гарний настрій, а також дає гарний корегуючий ефект. Музика може використовуватися на всіх заняттях.
    1 Під музику можна (і треба) робити фіззарядку.
    2. Музика повинна звучати на заняттях з фізкультури
    3. На заняттях з розвитку мови і ознайомленням з оточуючим, на малюванні.
    4. На заняттях з математики можна робити фізкультхвилинку під “Пісня про зарядку” (муз. В.Вітліна, сл. Н. Князєвої) або “ Ось як ми можемо” ( муз. О. Тілічеєвої, сл. Н.Френзель)
    Дуже пожвавить заняття з ознайомлення з оточуючим на тему “ Весна “ ( “ Зима“, “ Осінь “ ) музика П. І. Чайковського, або Вівальді ( у запису). На заняттях з малювання музика може використовуватися як фон.

    WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я тут навчаюсь

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  11. #86
    Местный Аватар для VasilisaTZ
    Регистрация
    18.10.2009
    Адрес
    Николаевская обл.
    Сообщений
    234
    Поблагодарил Поблагодарил 
    138
    Поблагодарили Поблагодарили 
    714
    Поблагодарил в

    71 сообщениях

    По умолчанию

    Девочки! Обращаюсь к руководителям методических об. ВЫ пишите анализ работыза год? Если нужно то выставляю. Может у кого то по другому то поделитесь пожалуйста
    Аналіз роботи семінарів музичних керівників
    у 2009 – 2010 н.р.

    Однією з основних умов забезпечення високої якості освіти дошкільників є професійна майстерність педагогів. Тому згідно річного плану Управління освіти Первомайської міської ради у 2009 – 2010 н.р. з метою підвищення професійного, культурного та творчого зростання педагогів було продовжено роботу семінарів керівників музичних. Створено певні умови щодо організації інформаційного забезпечення педагогів, освоєння ними нових педагогічних технологій, методів діагностики рівня розвитку вихованців.
    На 2009 – 2010 навчальний рік складено перспективний план роботи, який погоджено з методичним кабінетом управління освіти. При складанні річного плану засідань було визначено основні завдання семінарів.
     Забезпечення професійного, культурного, та творчого зростання педагога;
     Вивчення оновленого змісту дошкільної освіти, інноваційних технологій та методів педагогічної діяльності з певного напряму роботи;
     Вивчення нормативних, програмних та методично – інструктивних документів;
     Ознайомлення з досягненнями педагогічної науки;
     Обмін найкращим педагогічним досвідом
     Аналіз інновацій та розроблення методичних рекомендацій щодо їх упровадження
     Розроблення основних вимог та забезпечення умов для проведення міських дитячих конкурсів
    Щоб якомога глибше й детальніше розглянути порушені питання у плані передбачено проведення теоретичної і практичної частин. У теоретичній частині дієвим було використання таких форм роботи як :
     Консультації;
     Інформування;
     Дискусії;
     Мозковий штурм;

    У практичній частині демонструвалися методи і прийоми реалізації тих теоретичних засад, про які йшлося у першій половині засідання, а саме:
     Перегляди свят, розваг, занять, нетрадиційних форм роботи
    з дітьми
     Ділові ігри з педагогами
     Практична лабораторія
     Творчі практикуми
     Презентації
     Відкритий мікрофон
    Ці інтерактивні форми роботи дали змогу створити умову для активної пізнавальної діяльності кожного педагога та підвищити рівень мотивації, активності й творчості.
    Впровадження Базової програми «Я у Світі» у роботі з дошкільниками вимагає від педагогів високого рівня знань, умінь, нетрадиційних підходів до виховання малюків, а також соціально – педагогічної компетентності. Саме тому у план семінарів було внесено рубрика «Працюємо за БП «Я у Світі».
    Усі форми роботи з кадрами носили науково – методичний характер, сприяли розвитку пізнавальної активності педагогів, пошуку нових форм і методів роботи з дітьми дошкільного віку, активно впливали на формування інноваційної діяльності.
    При плануванні семінарів враховувалися особливості індивідуальної педагогічної системи педагогів та їхні інтереси.
    Ознайомлення керівників музичних з перспективним планом роботи на навчальний рік відбулося на установчому засіданні.
    У жовтні 2009 р на достатньому рівні проведено семінар музичних керівників в ході якого керівник музичний ДНЗ № 32
    Попкова Ж. М. ділилась досвідом з питання взаємодії музичного керівника та родини при здійснені єдиних підходів в музично – естетичному вихованні дошкільників. Під час проведення семінару було визначено завдання, зміст співпраці та умови оптимізації цього процесу, складено орієнтовний план педагогічних читань та консультацій з музично – естетичного розвитку для батьків, розроблено індивідуальні форми роботи з батьками по підготовці свят та розваг. Присутні мали змогу переглянути одну з найефективніших форм роботи з батьками – свято з участю батьків «Осінній ярмарок».
    Згідно плану у березні 2010 року у ДНЗ № 25 проведено семінар керівників музичних на якому було порушено проблемне питання організації навчально – виховної роботи з розвитку музичної обдарованості дітей. Керівник музичний О.П. Константинова використала ігрові методи які допомогли зняти суб’єктивні бар’єри в спілкуванні та внесла в освітній процес нові ідеї які мають значні переваги перед традиційними формами роботи. Концерт «Талант починається з садочку» зацікавив усіх присутніх оригінальністю та нестандартним підходом до організації роботи з обдарованими дітьми. З метою поширення досвіду на засідання були запрошені представники дитячих навчальних закладів з м. Южноукраїнська. Захід проведено на високому рівні.
    Результативність роботи семінарів керівників музичних у вирішенні поставлених завдань визначалося активною участю кожного педагога у знаходженні та обговоренні шляхів підвищення рівня організації освітнього процесу, а також активною участю у методичній роботі міста. До кожного засідання педагоги отримували домашні завдання, виконання яких сприяло збагаченню знань та власного досвіду. На семінарах керівники музичні набули навичок спілкування та взаємодії в групі: керівник – група, педагог – учасник, учасник – група, учасник – учасник.
    Така організація роботи семінарів керівників музичних дошкільних закладів сприяла підвищенню рівня їх фахової майстерності, дала змогу сформувати стійкі професійні цінності, викликала інтерес до самоосвіти та творчої роботи.
    Таким чином, аналіз роботи за минулий навчальний рік показав, що обрані форми та методи були ефективними та вплинули на результативність роботи семінарів. Річний план виконано у повному обсязі.
    Разом з тим відкриті перегляди музичних заходів показали, що:
    • рівень мовленнєвої активності дітей недостатньо високий;
    • на недостатньому рівні забезпечення активності дітей під час музичних занять, тощо;
    Тому за результатами аналізу виконання річного плану семінарів керівників музичних, відстеження пріоритетних питань, проведених засідань, діагностики знань педагогів БП «Я у Світі», можна визначити проблемні питання, що потребують подальшої уваги в 2010 – 2011 навчальному році:
    Формувати мовленнєву компетентність у дітей в процесі організації музичної діяльності дошкільників
    Забезпечення активності дітей під час музичних занять .

    Отже, роботу семінару на 2010 – 2011 н.р. необхідно спланувати так, щоб забезпечити реалізацію поставлених завдань. Під час засідань створити умови для активної пізнавальної діяльності та реалізації інтелектуального потенціалу педагогів, надати методичну, науково – практичну допомогу та дієві рекомендації з проблемних питань. Приділити увагу інтерактивним формам роботи з педагогами.

  12. #87
    Авторитет Аватар для ОЙКОВ
    Регистрация
    16.11.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    3,609
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,554
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,666
    Поблагодарил в

    469 сообщениях

    По умолчанию

    НАРОДНІ ІГРИ - ЯК ЗАСІБ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.
    Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою
    свого народу, його культури. Фольклор - одна з тих складових частин духовної
    культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні
    певному народові риси характеру. Фольклор - доступна для всіх без винятку
    форма вияву себе, свого світосприймання. Українська музична педагогіка
    вважає народне музичне мистецтво однією з важливих основ системи музичного
    виховання і навчання. Через творчість свого народу діти краще розуміють
    мистецтво інших народів, гостріше сприймають і відчувають загальнолюдське.
    Із захопленням діти виконують твори дитячого фольклору : колискові,
    заклички, забавлянки, скоромовки. Римована мова цих творів пробуджує у дітей
    образну фантазію, викликає інтерес до звуковидобування, до відтінків мовної
    інтонації:
    1. Росте морква із землі
    Або вирву , або ні.
    Раз, два, три.
    2. Ходить квочка коло кілочка,
    Водить діток - дрібних квіток,
    Діти - квіти, квок!
    т
    Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям
    народні ігри. їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики,
    багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. А до
    того ж, гру можна добирати відповідно до теми заняття.
    Наприклад, тему "Праця дорослих" доповнять ігри - пісні: "А ми просо
    сіяли" і "Шевчик", "Соловейку, сватку, сватку"; до теми "Народні обряди та
    традиції" лучитимуться "Подоляночка", "Горобейко" "Ірву, ірву горішечки"
    тощо.
    У народних іграх часто зустрічаються слова - синоніми: впала, припала;
    живі, здорові, які збагачують словник дітей. Різноманітні вигуки: гей-гей, дрібу-
    дрібу, так-так; пестливі суфікси: голуб'ята, травичка, огірочки, морквиця -
    надають мові експресивності, емоційності. А який багатий ігровий фольклор на
    порівняння (личко немов скляночка), образні вирази (діти-квіти, весна красна),
    епітети (сизокрилая, молоденькая). Показові для українських народних ігор
    різноманітні повтори. Деякі точно відтворюють окремі слова і словосполучення
    протягом усієї гри ("Ой так, ой так , ой так сіють мак"), в інших - у повторі
    щось змінюється.
    Дітям довподоби сучасні українські пісні, які виходять із джерел
    народних. Вони співучі, ніжні, глибокі, мелодійні. Серед них пісні нашого
    земляка Євгена Боднаренка на слова Тамари Коломієць: "Хиталочка -
    гойдалочка", "Променята"," Співаночка - весняночка", "Від весни до зими".
    Безцінні надбання предків, що перейшли нам у спадок, - свята і обряди,
    пов'язані із зустріччю та проводами Нового Року. Це різноманітні щедрівки,
    колядки. До речі, давньою дитячою колядкою є "Спи, Ісусе, спи", яку ми
    співаємо з дітьми на заняттях. Зимові свята супроводжуються водінням кози,
    ведмедя, рядженням у маски і перевдяганням.
    Окрему групу складають веснянки, гаївки ("Ой весна, весна днем
    красна", "Вербовая дощечка"), русальні пісні. Присвячувалися вони закінченню
    весни і початку літа. їх співали під час так званих " зелених свят".
    Найбільш широким є жниварський пісенний цикл. Це своєрідний
    апофеоз землеробської праці селянина - трударя. За своїм походженням він
    такий же давній, як і праця хлібороба. Це підтверджує подібність жниварських
    пісень усіх слов'янських народів (пісня-гра "Синичко, синичко").
    Українська народна обрядовість і деякі пісенні мелодії були використані
    в операх П.Чайковського" "Черевички", М.Римського - Корсакова "Ніч перед
    Різдвом", М.Лисенка "Утоплена, або Русальська ніч", "Різдвяна ніч".
    Отже, збереження надбань українського - народу, його звичаїв, обрядів,
    фольклору, зокрема дитячого: колисанок, казок, лічилок - і їх використання в
    роботі з дітьми привчатиме дітей до української мови, її мелодійності, ритму,
    співучості і неповторності.
    Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не
    можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей
    творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку
    роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а
    розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.
    Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного
    виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури
    слухання, яка формується в цей віковий період. Слухання музики в повній тиші
    від початку до кінця є дуже важливим для розвитку особистості.
    На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури,
    архітектури - музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова
    вона розгортається в часі.
    Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей
    любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно
    збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші
    музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні
    передати рухами.
    Видатний композитор і педагог Д.Кабалевський наголошує:
    "Музика стане професією небагатьох, але полюбити,
    навчитись слухати її і розуміти повинні всі".
    Я человек творческий: хочу- творю, хочу - вытворяю......
    \Полейте и мое деревце,пожалуйста http://treeofmoney.ru/154206
    Спасибо большое!!
    !

  13. #88
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Цитата Сообщение от Lapsik 061 Посмотреть сообщение
    Я ставлю всего 3 танца в каждой возрастной группе (1 - общий парный, 1 -отдельно девочки танцуют, 1- мальчики) + хоровод.Еще могут выходить герои под музыку, исполняя неск. движений. Мне кажется, что 5 - это слишком много, но, может, я ошибаюсь.
    Девочки, вот примерное количество материала для утренников по Васильевой:(ПРИМЕРНОЕ, я не помню. кто выставлял)

    1. Младшая группа:
    - песни - 2; танцы - 2 общих; игра - 1 общая; аттракционы. 2 стиха индивидуальных.

    2. Средняя группа:
    - песни - 2 общие + 1 ансамбль; танцы - 2 общих + 1 для девочек; игра - 1; аттракционы; 4 стиха индивидуальных.

    3. Старшая группа:
    - песни - 1 общая в начале утренника + 1 в середине общая + 1 ансамбль или соло; танцы - 1 хоровод + 1 для девочек+ 1 для мальчиков + 1 для одаренных детей (сильных);- Игра музыкальная; аттракционы. 6 стихов индивидуальных

    4. подготовительная к школе гр.:
    - песни - песни - 2 общие в начале + 1 общая в середине + 1 соло или ансамбль; танцы - 1 общий + 1 для девочек + 1 для мальчиков + 1 для одаренных или слабых; музыкальный игры - 2; стихи индивидуальны - 8.

    Девочки, а эту таблицу составили наши форумовские асы по муз. воспитанию, она так же о примерном количестве материала на утренниках:
    (ссылка нерабочая, удалена)
    Последний раз редактировалось Kolpachiha; 02.07.2018 в 04:24.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  14. #89
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Девочки, вот еще один ,часто возникающий вопрос у наших муз. руков:
    Консультация от Альфии:
    Музыкальный руководитель проводит развлечение один раз в месяц.
    Далее я привожу выдержки из лекций М.Б. Зацепиной.

    Развлечения можно проводить и утром и вечером, в зависимости от содержания.
    Все интеллектуальные развлечения - в 1 половине дня.
    День недели:необходимо учитывать работоспособность детей в течение недели, а именно:
    ПОНЕДЕЛЬНИК - САМАЯ НИЗКАЯ РАБОТОСПОСОБНОСТЬ;
    ВТОРНИК - самая высокая работоспособность;
    СРЕДА - РАБОТОСПОСОБНОСТЬ резко падает;
    ЧЕТВЕРГ - высокая работоспособность;
    ПЯТНИЦА - РАБОТОСПОСОБНОСТЬ резко падает.

    И ПОСЕМУ, САМЫЙ ОПТИМАЛЬНЫЙ ДЕНЬ ДЛЯ РАЗВЛЕЧЕНИЙ - среда

    1 РАЗ В МЕСЯЦ развлечение проводит муз. руководитель.
    1 - воспитатель;
    1 - инструктор по физкультуре;
    1 - педагог дополнительного образования(2-й воспитатель)

    ДОСУГОВАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ - ЭТО ДЕЛО ВСЕГО ДЕТСКОГО САДА.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  15. #90
    Местный Аватар для лариса29
    Регистрация
    02.04.2009
    Адрес
    Украина г.Сумы
    Сообщений
    342
    Поблагодарил Поблагодарил 
    189
    Поблагодарили Поблагодарили 
    59
    Поблагодарил в

    22 сообщениях

    По умолчанию

    Формування національної
    свідомості дитини

    на основі органічного поєднання
    музично-театральної діяльності
    та фольклорного матеріалу

    Принцип національної спрямованості освіти, визначений у Державних програмах (Коментарі до Базового компонента дошкіль¬ної освіти України та Базової програми роз¬витку дитини дошкільного віку «Я у Світі»), реалізується завдяки використанню україн¬ських народних ігор у практиці роботи до¬шкільних закладів. Адже, граючи в народні ігри, діти не лише опановують рідну мову, а й ознайомлюються зі здобутками фолькло¬ру — мирилками, лічилками, дражнилками, закличками, зговірками, учаться використо¬вувати їх у різних життєвих ситуаціях.
    Багато фольклористів, етнографів, пе¬дагогів, літераторів систематично збирали й вивчали дитячу творчість.
    Яскрава образність музичної мови фоль¬клорних наспівів, їх виконання, що містить елементи гри, танцю, декламації, барвисті костюми роблять їх доступними для розу¬міння і виконання дітьми різного віку, почи¬наючи з найменшого. Ці традиції народного виконання зумовлюють комплексний підхід до процесу навчання.
    Навчання дітей фольклору, на нашу дум¬ку, повинно відбуватися на основі синтезу основних форм художньої діяльності — му¬зики, хореографії, народного танцю, фольк¬лорного театру, образотворчого мистецтва, праці.
    Особливе різноманіття фарб творів на¬родної художньої культури,яскрава музична мова фольклорних наспівів, контрастність в характеристиці казкових героїв, боротьба добра і зла дають нам підставу припустити доцільність використання фольклорного матеріалу в процесі естетичного виховання дітей.
    Фольклор є винятково цінним дидактич¬ним матеріалом в естетичному вихованні молодого покоління. Яскраві образи добра і зла в піснях, казках, приспівках доступні та зрозумілі дітям. Причому казки і пісні діти не просто слухають, вони самі залучаються до казкової гри, вони — учасники і постановни¬ки музично-ігрових і вокально-пластичних композицій, казок, лялькових спектаклів.
    Ознайомлення дошкільників з україн¬ським народним фольклором необхідно проводити в певній системі: заняття, святкові ранки, бесіди, читання творів, розваги, ігри, праця, малювання, аплікації тощо. Образний світ, витворений за допомогою поетичного слова, життєрадісні почуття, викликані цими образами й органічно злитою з ними мело¬дією, підпорядкованість виконанню рухів темпоритмові пісні, весела гуртова забава, справжня містерія перевтілень, можливо¬сті уособлень в іпостасях звіряток, квітів, рослин, явищ природи — все це створює неповторний художній синтез світовідчувань і світосприйняття, у якому все переплітаєть¬ся, взаємопов'язується, зближується, тво¬рить чарівний калейдоскоп, який можливий тільки раз у житті — у дитинстві. Власне, це і є тим, що наші попередники точно назива¬ли «Світ Дитини».

    КЛАСИФІКАЦІЯ ДИТЯЧОГО МУЗИЧНОГО ФОЛЬКЛОРУ
    Зібрання й вивчення музичного фольк¬лору протягом ХІХ-ХХ століть проводилась досить інтенсивно, але класифікація почала складатися значно пізніше. У 1918 році ви¬йшло неперіодичне видання «Гра», у якому йому приділялося першорядне місце музич¬ному фольклору.
    Багато фольклористів, етнографів, пе¬дагогів, літераторів систематично збирали й вивчали дитячу творчість.
    За жанровими ознаками (як практична робоча класифікація) М. Н. Мельників про¬понує розподілити всі дитячі пісні на чотири групи:
    1) діалогічні;
    2) кумулятивні (примовки або казки у вір¬шах);
    3) з приспівом;
    4) пісні-перегуки.
    Наступна класифікація спирається на від¬криття Виноградова Г. С, Капіци О. І., Р. Науменко.
    Усі зразки були розподілені на чотири розділи:
    I. Календарний фольклор:
    — календарно-обрядові твори;
    — трудові.
    II. Материнський фольклор
    III. Жартівливий фольклор
    IV. ігровий фольклор
    І. Календарний фольклор
    Важливе місце у скарбниці українсько¬го народного фольклору посідають кален¬дарно-обрядові пісні. Вони нерозривно пов'язані з певною порою року, відповід¬ними звичаями і сільськогосподарськими роботами. Зустріч Нового року і весни, про¬води літа і збирання врожаю завжди супроводжувалось ритуальними діями, піснями, іграми, хороводами. Різноманітні за змістом і формою, характером і часом виконання, колядки, щедрівки, веснянки, петрівки, русальні, купальські та жниварські пісні відображають свята і будні українського села в давнину. Упродовж віків у них утілювалися мудрість і досвід народу, його духовне багатство, морально-етичні та естетичні ідеали.
    В основі багатьох обрядів — язичницькі вірування: анімістичне обожнювання природи, культ померлого предка, віра в силу проспіваного і зображеного слова. У календарно-обрядових піснях зустрічаються антропоморфні (людиноподібні) образи Весни, Купала, Коляди, Шума та імена богів Перуна, Лади. Пізнаючи природу, людина поступово втрачала віру в надзвичайні сили, забувала імена язичницьких божеств. Календарні пісні разом з основними обрядовими діями ввійшли до фольклорно- етнографічного комплексу певного свята.Виконувались вони колективно, у хороводах та іграх. Гра завжди сприяла формуванню обряду та була його обов'язковим елементом. Хоровод (танок) є також певним видом обрядових ігор, семантично пов'язаних із культом сонця. В ігрових та хороводних піснях слово,мелодія, міміка, танцювальні рухи і драматична дія не розмежовані, а гармонійно поєднані, і створюють художню цілісність.
    Споконвічно обряди мали не тільки ритуальну мету, а були, здебільшого, й емоційною розрядкою для людей. Із втратою аграрно-магічної ролі календарних пісень, їх обрядова функція поступово замінювалась естетичною, розважальною. Святкові обряди перетворювались на масові розваги. Календарно-обрядова поезія у тому вигляді, в якому вона дійшла до наших днів, містить багато ліричних, гумористичних і сатиричних пісень, а чимало їх, особливо ігрових та хороводних, перейшло в дитячий репертуар.
    Весну зустрічали радісно і пишно, з піснями, танцями, іграми. Ці пісні називаються веснянками. Існують і паралельні назви: в Галичині — гаївки, ґагілки; на Поліссі — маївки, магівки; на Волині — рогульки. Назва «веснянка» об'єднує всі пісні, що співають на вулиці, на вигоні за селом від ранньої весни і аж до Зелених свят...
    Щойно починали танути сніги, дівчата ви¬ходили на пагорби, «на високу гірку», іноді навіть вилазили на дерева і співали пісень, запрошуючи весну швидше повернутися. Цей обряд називався «закликанням» або «гу¬канням весни».
    Благослови, мати,
    Весну закликати.
    Весну закликати,
    Зиму проводжати.
    З настанням весни землероб мріяв про той час, коли можна буде «поле орати». А тому з таким нетерпінням чекав повернен¬ня з вирію птахів — провісників весни, які ні¬бито на своїх крилах приносили тепло. Щоб швидше настала благодатна пора, в укра¬їнських селах випікали з борошна печиво у формі пташок, підкидали його вгору або носили на довгих палицях і приспівували:
    Вилети, ґулю, горою.
    Винеси літо з собою.
    У піснях і примовках звертались до птахів із проханням замкнути ключами зиму, «віді¬мкнути землю», повернути тепло, щоб «зиму одмело», принести «старим дідам сіяння», «чоловікам орання», «молодицям гречку жать», «старим бабам серпочки». В основі цих пісень — аграрно-магічні закликання, якими хлібороби намагалися сприяти май¬бутньому врожаю:

    Орел поле ізорав.
    Пшеницею засіяв,
    Крилечками зволочив.
    Дрібний дощик примочив.
    Щоб косарі скосили,
    Молодиці згребли,
    А дівчата зв'язали,
    На коровай держали.
    Найбільш давніми за часом виникнення є хороводно-ігрові пісні землеробської тема¬тики («Просо», «Овес», «Льон», «Гречка»), де учасники імітували оранку, засів, визрівання та збирання сільськогосподарських культур. Аграрна гра мала і певне виховне значення для молодших трударів, але з часом пере¬творилася на розвагу.
    Відгомін обожнювання природи просте¬жується у хороводній пісні «Шум», де подано персоніфікований образ шуму першої весня¬ної землі. «Нумо, нумо, заплітати Шума! У на¬шого Шума зеленая шуба...»
    Окремий цикл українського календарно-обрядового фольклору становлять купаль¬ські пісні, що виконуються під час свята Івана Купала.
    У колі річних свят Купало — одне з найго¬ловніших і відзначалося урочисто, чому знач¬ною мірою сприяла благодатна пора прове¬дення: буяла рослинність, сонце було в апогеї своєї сили, тепла та впливу на природу. За на¬родним повір'ям, у цей день «сонце сходить, грає», трави і квіти набирають найбільшої сили, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде цю квіт¬ку, скарби, багатство, статок і здоров'я.
    Українські жниварські пісні належать до врочистої та відповідальної пори у житті хлібороба — пори збирання врожаю. Вони є своєрідним апофеозом землеробської пра¬ці селянина-трударя, величним гімном при-роді й людині. За своїм походженням ці пісні такі давні, як і саме землеробство. Жнивар¬ські пісні поділяються на:
    зажинкові — співані на початку роботи;
    жнивні — виконувані під час збирання врожаю;
    обжинкові (дожинкові), що супроводжу¬вали святковий комплекс завершення праці на ниві.
    Збирання врожаю починалося обрядом зажинання першого снопа, званого «воє¬водою», який мала нажати «в добрий час» постадниця — «легка на руку» жниця — обов'язково з середини ниви. Прикрашений стрічками й квітами, зажин підносили висо¬ко вгору і примовляли речитативом: «Мій сніп-воєвода ходить коло города; мій сніп-осталець поведе постадницю в танець».
    У зажинкових піснях бажали радісних і щасливих жнив, співали похвалу першому снопу, який урочисто ставили у світлиці на покуті. Перші зрізані колоски, як і останні, уважалися наділеними особливими якостя¬ми, здатними впливати на майбутній урожай. Бажання зберегти перші колоски, вочевидь, походило від уявлення про те, що в них збе¬рігається плодюча сила зерна.
    Після зажинку робота на полі відбувалася у повну силу. Жали і співали жнивних пісень переважно жінки.
    Найбільшу групу жниварських пісень складають обжинкові пісні, пов'язані з чис¬ленними обрядами і звичаями завершення жнив.
    Тема тяжкої праці поступається щедрій похвалі золотій ниві, яка «сто копів зродила» і подарувала хазяїнові на весь рік достаток; величанню господаря, який зростив і полив своїм потом урожай; уславленню працелюб¬них женців, які допомогли зібрати збіжжя. Співали обжинкових пісень хором усі женці, що працювали на ниві.
    За язичницькими віруваннями, збережен¬ня в хаті на покутті останнього снопа та об¬ряд «завивання бороди» мали зв'язок із ду¬хом рослинності й покликані були передати силу, що перейшла в колосся, назад землі, а також всьому хазяйству господаря. Завер-шивши жнива, женці качалися на стерні, щоб не боліла спина і легко було жати наступного року. При цьому співали:
    Ой, ниво наша, ниво,
    Верни нам нашу силу!
    Ми на тобі жили,
    Силоньку положили.
    Жниварський пісенний цикл яскраво доповнює позаобрядова лірика родинно-побутової тематики. Основні її мотиви теж зосереджено навколо збирання врожаю, і особливо цікавим є те, що розпочата у вес¬нянках тема зародження першого почуття знаходить тут ніби своє логічне завершен¬ня — після жнив відбувалися весілля, і біль¬шість подібних пісень присвячено саме очі¬куванню майбутнього шлюбу, що має відбу¬тися після завершення жнив восени.
    Ой жни, дівче, пшениченьку
    Та й не думай собі.
    Буде тота пшениченька
    На коровай тобі.
    Важливе місце у жниварських піснях по¬сідає опис природи, що любовно змальова¬на в органічній єдності з людиною, і є худож¬нім фоном її діяльності. Женці розмовляють з сонцем, закидають йому, що воно рано сходить, а пізно заходить, звертаються до місяця з проханням освітити їм дорогу.
    У обжинкових піснях досить поширеними є мотиви величання господаря і його сім і, побажання достатку і здоров'я. Пестливо-зменшувальна лексика, яскраві гіперболи, порівняння, загальний ласкавий емоційний тон цих пісень перегукується з величанням колядок і щедрівок.
    Поетична краса, тематичне і мелодійне багатство жниварських пісень спрямоване на сприяння їх довгому збереженню у народі. З діда-прадіда співані пісні нині оновлюються і переосмислюються новою жниварською обрядовістю. Сьогодні обжинкові пісні, виконувані під час проведення обжинок і свята останнього снопа, славлять самовіддану працю селян. Традиційні та сучасні жниварські пісні є величним гімном природі, поетичним уславленням звитяжної праці селянина-хлібороба, уособлюють його споконвічні мрії та сподівання на кращий урожай, на краще життя.
    Окремий цикл величальних пісень, приурочених до зимових свят, складають колядки та щедрівки — аграрно-магічні пісні святкового обходу дворів. Серед календарнообрядових пісень вони відзначаються жан-ровою своєрідністю, урочисто піднесеним тоном, емоційно-романтичними забарвленнями. Основний зміст зимових обрядових пісень полягає в пророкуванні хорошого майбутнього врожаю. У плині віків первісна
    аграрно-магічна функція стала художньо реалізовуватись у величальних мотивах. Тематично колядки розрізняються залежно від того, кому вони адресуються: є величання господареві, парубкові, господині, дівчині. В основі величань — побутові інтереси землероба, його турботи та мрії, що складають внутрішній зв'язок колядок і щедрівок із дійсністю, обумовлюють самобутність їх тематики. Колядки господареві здебільшого зосереджені навколо праці хлібороба. Він оспівується як багатий хазяїн, що проживає у білокам'яній світлиці в повному достатку: на столі у нього «калачі з ярої пшениці», на ньому «шуба люба», на поясі «калиточка», повна грошей.
    Величання поєднувалося з магічним за¬кликанням врожаю через побажання того, без чого неможливе життя землероба: здоров'я, добробуту, злагоди в сім'ї, худоби, що множиться з року в рік, гарного збіжжя. Ці побажання гіперболізували реально мож¬ливий достаток, бо саме цьому надавалось у давнину владна магічно-заклинальна сила. Хліборобська праця змальовувалась шаноб¬ливо й любовно, що перегукується з вели¬чальними обжинковими піснями.
    Гранична ясність, простота музичної мови календарних пісень, природність їх ін¬тонацій, тісно пов'язаних із мовними, спри¬яють швидкому, легкому запам'ятовуванню, засвоєнню календарних зразків маленькими дітьми. Наспіви календарних пісень можна кричати, співати або інтонувати говіркою.

  16. Следующий пользователь сказал cпасибо лариса29 за это полезное сообщение:

    ЕВ (07.12.2019)

Страница 6 из 21 ПерваяПервая ... 234567891016 ... ПоследняяПоследняя

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •  
Яндекс.Метрика free counters Рейтинг@Mail.ru