А це теоретичне

Психогімнастика – як один з психотерапевтичних методів

І .Психогімнастика – набуття досвіду емоційних переживань, спілкування в дітей дошкільного віку.
1. Пантоміміка.
2. Міміка.
3. Жести.
4. Голос. Інтонація.
5. Вправи на розслаблення м’язів.
6. Вираження настрою.
ІІ. Психотехнічні ігри.
ІІІ. Вправи для дошкільнят на рефлексі.


ПСИХОДІАГНОСТИКА
Що таке психодіагностика? Преш за все, це фізкультура! Не механічне повторення фізичних вправ.
Будь-який фізичний рух в психогімнастиці висловлює якийсь образ фантазії, яка насичена емоційним змістом, тим самим об’єднується діяльність психічних функцій – мислення, емоції, рухи – а з допомогою коментарів Ведучого підключається ще внутрішня увага дітей до цих процесів. Таким чином, психогімнастичні вправи використовують механізм психофізіологічного функційного єднання.
Наприклад, дитина не просто виконує різкі ритмічні помахи рук, а уявляє себе веселим зайчиком, який грається н галявині.
Це ігрова вправа дає дитині масу задоволення, включає в роботу його фантазію, покращує ритмічність рухів. В цей же час Ведучий коментарями описує характер фізичних дій – силу, тем, різкість – і спрямовує увагу дітей на усвідомлення і порівняння м’язових і емоційних відчуттів, які в них виникають.
МЕТОДИЧНІ ЗАВДАННЯ
Ігровий психогімнастичний зміст вправ не випадковий, він повинен відображати процес оволодіння навиками контролю рухової та емоційної сфери, повинно бути придумане так, щоб виконувати наступні завдання:
- дати дитині можливість відчути різноманітні м’язеві відчуття – шляхом наслідувального повторення рухів та дій Ведучого;
- тренувати дитину спрямовувати і затримувати увагу на своїх відчуттях, вчити розрізняти і порівнювати їх;
- тренувати дитину визначати характер фізичних рухів, які супроводжуються різними м’язовими відчуттями;
- тренувати дитину міняти характер своїх рухів, опираючись на контроль м’язових відчуттів і роботу уяви і почуттів;
В послідовності психогімнастичних вправ особливо важливо дотримуватись чергування і порівняння протилежних за характером рухів:
- напруження і розслаблення;
- різких та плавних рухів;
- частих та рідких;
- дрібних та цілих гармонійних;
- ледь помітних коливань і повних застигань;
- помахів тіла і стрибків;
- свобідність просування в просторі і наштовхування на предмети.
Таке чергування рухів рефлекторно впливає на гармонізацію психічної діяльності мозку: впорядковується психічна і рухова активність дитини, покращується її настрій, скидається інертність самопочуття.
Стараючись захопити дітей грою, включити в роботу їх внутрішню увагу, спрямувати її на усвідомлення того, що в них відбувається на протязі гри, Ведучий повинен вміти гучно змінювати свою позицію: то стаючи учасником гри-драми, то просто спостерігаючи та режисуючи, але ні в якому випадку не примушуючи, н оцінюючи, не наказуючи.
Експресія Ведучого при показі вправ абсолютно необхідна, так як вона полегшує дітям наслідування і, емоційно заряджає їх, посилює їх відчуття.
На заняттях по психогімнастиці всі діти успішні: правильно все, що вони роблять, розігрують той чи інший образ, при цьому кожен робить по-своєму, як вміє. Але у всіх виникають м’язові та емоційні відчуття, кожен може вловити і навчитися їх довільно регулювати.
В сюжет кожного заняття обов’язково включають 2-3 вправи на емоції і емоційний контакт. Ці вправи спрямовані на розвиток у дітей здібностей розуміти, усвідомлювати свої і чужі емоції, правильно їх висловлювати і повноцінно переживати, кінцевою метою є саме оволодіння навиками керування своєю емоційною сферою.


“Екскурсія до музею Т.Г.Шевченка”
Вихователь починає, а діти продовжують читати рядки з поетичних творів Т.Г.Шевченка; знайомляться з творчістю Шевченка-художника: “Автопортрет” (1840 р.), “Портрет Кейкуатової”, “Селянська родина”, “Автопортрет” (1861 р.) та ін.
За мотивами поезій малята виконують малюнки, в аплікації створюють колективні роботи.
Можна організувати виставку творчих робіт, концерт за товарами поета, покладеними на музику.
“Травень на схилах Дніпра”
Дітей знайомлять з творами М.Глущенка “Київські каштани”, “Квітучий сад”, Й.Бокшая “Цвіте терен”, М.Бура чека “Яблуні у цвіту”, М.Врубеля “Бузок”, П.Кончаловського “Бузок” ат ін. Пропонують прослухати музичні фрагменти з творів Е.Гріга “Ранок”, К.Дебюссі “Сади під дощем”. Далі проводять бесіду про те, як оспівали художники красу рідного міста, природи, як розповідає про весняний настрій музика. малята діляться враженнями від побаченого, відчутого, пережитого під час прогулянки в парку, коли цвіте бузок; передають свій настрій у малюнках, аплікації, створюючи образи квітучого дерева, квітучого саду, весняного бузкового пейзажу тощо.
“Наш дитячий вернісаж ”
Останній тиждень занять присвячується підготовці до виставки дячих робіт. Дітям дається змога створити роботи в різних техніках і матеріалах на будь-яку тему. Заохочується творча робота з оригінальним змістом, композицією, фантазією, колоритним розмаїттям .
Вернісаж дитячих робіт проходить як свято, на якому4 самі діти виступають у ролі митців, глядачів, екскурсоводів, творців радості й краси. Виставку супроводжують музику, пісні, казки, створені протягом року самими дітьми.


ПСИХОГІМНАСТИКА – НАБУТТЯ ДОСВІДУ ЕМОЦІЙНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ, СПІЛКУВАННЯ
Завдання “психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості.
Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. Оволодіння виразними рухами, що закріпилися у процесі еволюції за будь-якими відчуттями і станами людини, дає змогу малюкам не тільки більш адекватно спілкуватися, тонше розуміти почуття інших, а й створює умови для формування їхньої власної емоційної сфери: виховання емоцій та вищих почуттів. Уже в чоритирічних дітей моторика обличчя досить розвинена. Навіть трирічні малюки розуміють значення жестів і вміють жестикулювати. Більшість трирічних дошкільнят легко імітують голос злого вовка або зайчика-боягузика. П’ятирічні діти можуть набрати умовні пози, коли їх просять зобразити, ніби їм холодно або у них болить живіт.
Відставання розвитку виразної моторики нерідко зустрічається у психологічно неблагополучних дітей. Малюки з бідною експресією не повністю розуміють значення слів, звернених до них, невірно оцінюють ставлення людей до себе, що в свою чергу може спричиняти розвиток у них астенічних рис характеру.
Психологічні вправи корисні н тільки емоційно загальмованим дошкільнятам, а й малюкам з добре розвиненою експресією, а також надто чутливим та реактивним. Це зумовлено тим, що вплив психогімнастики на емоційно особистісну сферу дитини забезпечується цілим рядом як формуючих, так і корекційних механізмів.


Розглянемо деякі з провідних механізмів впливу психогімнастики на психіку дитини.
1. У процесі оволодіння технікою виразних рухів дитина вчиться розпізнавати відповідні почуття і емоційні стани оточуючих, називати їх словами й адекватно реагувати на них. Розвиток емоційного словника, вміння усвідомити і висловити свої переживання запобігає виникненню у малюка емоційних проблем, нервового напруження.
2. У спеціальних етюдах та іграх діти тренують свою увагу, пам’ять, спостережливість, витримку, а також оволодівають марним компонентом відповідних психічних станів (увага, зосередженість, розслабленість, гнів, страх) Можливість, граючи, уявно пережити зосередженість або страх робить ці стани більш контрольованими, більш залежними від воді дитини.
3. Один з провідних механізмів впливу психогімнастики на розвиток емоційно-особистісної сфери дошкільників ґрунтується на психотерапевтичній роді гри та мистецтва. Дітей спонукають до відображення своїх емоційних переживань у розповідях, малюнках, інсценівках. Зображаючи уявні небезпечності і переживаючи перебільшені страхи, через пересичення звільняються від психотравмуючої дії емоційних переживань. Цей механізм психокорекції поширюється н тільки на страхи, а і на гнів, агресивність, гидливість, ревнощі т ін.
4. У вихованні вищих моральних почуттів велике значення має механізм “вживання в образ”. Це, з одного боку, можливість побути в ролі тих істот, що лякають малюка, а також тих людей, з якими він спілкується. Таким чином дитина відходить від егоцентричної позиції у сприйманні ситуації. З іншого боку, виконуючи роль позитивного героя, який не злякався, виявив турботу, надав допомогу іншим, малюк одержує позитивний зворотний зв’язок: йому дякують, його хвалять, ним пишаються. Переживання радості з приводу того, “який я хороший”, “як я добре вчинив”, змінює самооцінку малюка і значно краще впливає на його поведінку, ніж докори і повчання.


Проводити психогімнастику можна в будь-який час, краще з невеликою групою дітей (5-8 чоловік). Окремі вправи можна пропонувати як ілюстрації до щойно прочитаних казок, додаток до бесід про ті чи інші риси характеру, як рухливі ігри на прогулянках або на музичних заняттях. Якщо вихователь спеціально виділяє час на проведення психогімнастики з певною групою вихованців, то заняття доцільно побудувати з трьох етапів.
1. Психомоторна розминка. На цьому етапі найдоречнішими є групові завдання, які допоможуть зняти скутість або надмірне збудження, настроїти дітей на заняття. Малюки ознайомлюються з елементами виразних рухів, міміки, ходи тощо, зображують їх у динаміці (“Зарядка для обличчя”, “Зоопарк на прогулянці”, “Загадкові голоси”, “Зачарований хлопець” іт.п.). Для зниження нервово-психічного напруження корисно чергувати відтворення емоційних станів, пов’язаних з переживаннями задоволення (тілесного та психічного) і невдоволення: “Мандрівники”, “Добра чарівниця”, “Квіти та садівник”, “Слоненя шукає маму”, “Хмаринка та сонечко” та ін. На цьому ж етапі доцільно пропонувати ігри – вправи на розвиток довільної уваги, пам’яті, спостережливості, витримки (“Знайди та помовч”, “Розвідник та загін”, “Індійці”, “Слухаємо тишу”).
2. Психокорекційні завдання. На цьому етапі переважають етюди та ігри, в яких відтворюються окремі риси характеру та соціально забарвлені почуття (доброта, чесність, скупість і т.п.), дається моральна оцінка поведінки персонажів. Мета цього етапу психогімнастики – корекція настрою та поведінки дітей, тренінг змодельованих стандартних ситуацій. Форми вправ на цьому етапі – різноманітні: інсценування оповідань, змагання “акторів” та “телепатів”, творчі завдання психотерапевтичної спрямованості, спогади про почуття, які переживали, та ін.
3. Психопрофілактичні вправи. Мета – створити в дитини відчуття, що її приймають група, вихователь, навіяти бажаний настрій, поведінку, риси характеру. На цьому етапі закріплюється позитивне ставлення учасників до дітей, до себе самих та до занять з психогімнастики, формується здатність до психом’язового само розслаблення.
Більшість ігор заключного етапу побудована на тому, що учасники виявляють одни одному свою прихильність, симпатію, любов (пропонують товаришувати, миряться, жаліють, хвалять, опікуються: «День народження», «Друзі зустрілися», «Теремок»); захищають або зігрівають один одного (“Ведмежата”, “Зачарована каблучка”); або всі разом виконують спільне завдання (“Мальовничий килим”, “Складіть малюнок”, “Веретено”, “Живі картини”). Прийоми психом’язового розслаблення пропонують дітям в ігровій формі через уявлення певних знайомих дитині ситуацій. Ігри можуть бути як спокійними (усунення психо-емоційного напруження), так і веселими (створення бадьорого, піднесеного настрою) залежно від завдань заняття.
Завершальним елементом заняття може бути такий діалог.
Ведучий (захоплено й упевнено). Ну що, діти, сподобалося вам наше сьогоднішнє заняття?
Діти (дружно і радісно, якщо питання прозвучало в належному тоні). Так!
Вихователь. Тоді поаплодуємо собі як артистам. (Показує). А тепер привітаємо один одного з успіхом, як поздоровляють себе з перемогою хокеїсти чи футболісти! (обіймає кількох дітей і запрошує інших приєднатись о гурту).
Тактильне єднання групи, спільне переживання радості виступає сильнодіючим фактором, що знімає психологічне напруження дітей у групі, нормалізує їхню поведінку і спілкування, забезпечує емоційний комфорт на досить тривалий час.
Пропонуємо спеціальні ігри, вправи та етюди на розвиток і корекцію емоційно-особистісної сфери психіки дитини.

Дякую за увагу.Інна Борисенко