Страница 9 из 21 ПерваяПервая ... 567891011121319 ... ПоследняяПоследняя
Показано с 121 по 135 из 314

Тема: Документація, статті, консультації для музкерівників

  1. #121
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    ЗАЛУЧЕННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ


    ЗМІСТ

    ВСТУП

    РОЗДІЛ 1

    ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ

    1.1 Значення естетичного виховання та роль музично-театралізованої діяльності в естетичному розвитку старших дошкільників

    1.2 Види театралізованої діяльності та їх характеристика

    1.3 Загальні напрямки, методи та принципи керівництва музично-театралізованою діяльністю

    РОЗДІЛ 2

    МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ПРАКТИЦІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

    2.1 Аналіз програмових вимог щодо організації театралізованої діяльності в ДНЗ

    2.2 Стан організації музично-театралізованої діяльності в дошкільному навчальному закладі №5 м. Нетішина

    2.3 Музично-театралізована діяльність – як один із засобів формування творчої особистості

    2.4 Система опосередкованого і безпосереднього керівництва музично-театралізованими іграми старших дошкільників

    ВИСНОВОК

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    ДОДАТКИ

    ВСТУП

    Естетичне виховання – це розвиток здатності сприймати, відчувати, розуміти прекрасне в житті і в мистецтві, це виховання прагнення самому брати участь в перетворенні оточуючого світу за законами краси, це залучення до художньої діяльності і розвиток творчих здібностей.

    Особлива роль в естетичному вихованні відводиться мистецтву. Хвилюючи і радуючи, воно розкриває перед дітьми соціальний сенс життєвих явищ, примушує їх пильніше вдивлятися в оточуючий світ, спонукає до співпереживання, до засудження зла. В.А.Сухомлинський говорив: „Чуйність, сприйнятливість до краси в дитячі роки незрівнянно глибші, ніж у більш пізні періоди розвитку особистості. Потреба у прекрасному затверджує моральну красу, породжуючи непримиренність до всього вульгарного та потворного”.

    Естетичне виховання щільно пов’язане із сучасністю. Естетичне засвоєння дійсності передбачає близькість до життя, прагнення змінити оточуючий світ, суспільство, природу, предметне середовище. А через що дошкільники знайомляться з оточуючим? Який вид діяльності допомагає малюкам наблизитись до „дорослої” дійсності? Звісно ж це гра.

    Гра – велике світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається потік уявлень, понять про оточуючий світ. “Гра – іскра, яка запалює вогник допитливості”, – стверджував В.А.Сухомлинський.

    В грі дитина не тільки отримує інформацію про оточуючий світ, про закони суспільства, про красу людських відносин, але й вчиться жити в цьому світі, будувати свої відносини, а це потребує творчої активності особистості (уваги, уяви, логіки, емоційної пам’яті, добре розвинутої мови, міміки), тобто вміння триматися в суспільстві.

    Все життя дітей насичене грою. Кожна дитина хоче зіграти свою роль. Але як же це зробити? Як навчити малюка грати, брати на себе роль і діяти? Цьому допоможе театр.

    Театр – один з самих демократичних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з


    – художньою освітою та вихованням дітей;

    – формуванням естетичного смаку;

    – моральним вихованням;

    – розвитком комунікативних якостей особистості;

    – вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);

    – створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.

    Головне, театр розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй в соціальній сфері

    Для того, щоб дитина проявила творчість, необхідно збагачувати її життєвий досвід яскравими художніми враженнями, надати необхідні знання і вміння. Чим багатше досвід малюка, тим яскравішими будуть творчі прояви в різних видах діяльності. Тому так важливо з самого раннього дитинства заохочувати дитину до музики, театру, літератури, живопису. Адже період 3 – 7 років – дошкільний, у цьому віці відбувається бурхливий психічний, фізичний розвиток дитини. Формуються основи її особистості.

    Суспільство ставить високі вимоги до формування творчої активності особистості. В “Концепції дошкільного виховання в Україні” вказуються вихідні засади розвитку і виховання дитини [15, с.5].

    Концепція передбачає формування провідних засад дошкільного виховання, які є основою для творчого використання в інтересах розбудови сучасного дошкільного закладу.

    Мета дошкільного виховання – це перш за все формування основ духовності особистості.

    Процес інтелектуалізації навчання і виховання, що розвивається протягом останніх років, при всіх своїх позитивних аспектах має і негативний вплив на дитину. Стосується це, насамперед, естетичного виховання дітей дошкільного віку. У “Базовому компоненті дошкільної освіти України”, основним складником якого є такі сфери життєдіяльності дитини, як “Природа”, “Люди”, “Я сам”, “Культура”, естетичне виховання входить до сфери “Культура” [2, c. 2-19].

    Саме вона вводить дитину у світ практичної і духовної діяльності людей, розвиває потребу в реалізації власних творчих здібностей, вчить отримувати задоволення не тільки від результатів, а головне від процесу творення, вправляє в умінні цінувати рукотворні вироби, культивує інтерес до надбань світової і національної культури.

    Розвиток культури – важлива складова особистого зростання дитини. Зважаючи на зміст “Базового компоненту дошкільної освіти України”, особливо важливими орієнтирами для педагога є показники розвитку дітей у старшому дошкільному віці, які акцентуються на основних результатах освітньо-виховної роботи протягом дошкільного дитинства.

    Зокрема про мистецьку активність як важливу складову особистісної культури старшого дошкільника можна говорити за умов, якщо

    – дитина виявляє активність у музично-естетичній атмосфері театралізованої діяльності;

    – вміє співпрацювати з дітьми і дорослими в процесі музичної діяльності;

    – співвідносить індивідуальне музично-театральне виконання з виконанням інших;

    – радіє з власних і спільних театрально-музичних успіхів;

    – дістає задоволення від спілкування з музикою, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.

    Такі якості успішно формуються в усіх видах музично-естетичної діяльності, різних формах музичного виховання – зокрема театралізованих дійствах.

    РОЗДІЛ 1

    ЗНАЧЕННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

    ТА РОЛЬ МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

    В ЕСТЕТИЧНОМУ РОЗВИТКУ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ


    1.1 Значення естетичного виховання та роль музично-театралізованої діяльності в естетичному розвитку старших дошкільників

    Відомо, що в теперішніх сучасних програмах виховання та розвитку дітей дошкільного віку естетичне виховання не виділено в окремий розділ, а переплітається з багатьма сторонами життя дитини. Його виховні завдання перебувають у тісних взаємозв’язках з іншими (моральними, розумовими, фізичними) і реалізуються в основних формах організації дитячої діяльності (ігри, заняття, побут, праця, свята і розваги).

    В основі естетичного виховання лежить розвиток емоційної чутливості до прекрасного, негативного ставлення до потворного. Через те ми іноді використовуємо такі формулювання, як “привчати дітей емоційно сприймати”, “відчувати задоволення”, “любити і прагнути”, “проявляти здібності” та ін. Але слідом за цими загальними формулюваннями ми щоразу пробуємо конкретизувати, в чому саме це проявляється. Наприклад, висовується вимога “виявити музичний і поетичний слух” і тут же конкретизується, як можна перевірити рівень розвитку слуху і що вимагати від дітей: “чисто інтонувати, визначати на слух, чи правильно проспівано пісню, розрізняти більш високі і низькі звуки; регулювати їх силу й висоту, зміну темпів у співанні, читанні віршів”. Отже, виховні процеси і якості характеризуються конкретно з урахуванням рівня вікового розвитку та особливостей естетичного переживання.

    Естетичне виховання показано не ізольовано, а в щільному взаємозв’язку з усіма сторонами виховання. Психічні процеси та якості особистості, спрямовані на виховання естетичного ставлення до навколишнього, в дошкільному віці розвиваються малопомітно, нешвидко, в своєрідній формі. Так, як малюки граються в сюжетні ігри з ініціативи вихователя та його допомогою, то дітям чотирьох років пропонується гратися в сюжетні ігри, самостійно вигадуючи сюжет: п’ятирічним дітям – самостійно знайти сюжет і розгорнути дії, а старшим – робити це і самостійно, і з власної ініціативи.

    Для того, щоб уміти захоплюватися красою форми, розрізняти поєднання звуків, барв, слів і милуватися всім цим, треба пройти довгий шлях нагромадження елементарних естетичних вражень; потрібен певний рівень формування тонких диференціювань у зорових і слухових відчуттях, певне збагачення емоційних і пізнавальних процесів.

    Видатні суспільні діячі і педагоги розглядали естетичне виховання не як ізольовану ділянку роботи з дітьми, а як нерозривно пов’язаний з трудовим, моральним, фізичним вихованням процес. Естетичне виховання включає в себе вплив не тільки мистецтвом, але й засобами оточуючої дійсності: красою природи, відносинами в колективі, трудовою і художньою творчістю. Естетичне виховання та художня освіта дітей бере свій початок у дошкільному віці. В подальшому естафету заохочення молодого покоління до мистецтва і художньої творчості бере на себе загальноосвітня школа. Школа пропонує, як правило, три предмети гуманітарного циклу: літературу, музику, зображувальну діяльність. Їх роль у формуванні особистості, безумовно, висока. Але чому в загальноосвітній школі відсовується на другий план, а то й далі, такий вид мистецтва, як театр. Театр – це синтез мистецтв, що ввібрав в себе практично все, що допомагає розвиватися повноцінній людині, яка вміє сприймати оточуючий світ як живий єдиний організм.

    А розпочинати залучення до театру та театралізованої діяльності необхідно ще з дошкільного віку – з дитинства. Адже світ дитинства поруч з нами, він всередині нашого дорослого світу. Він дивиться на нас очима дитини, говорить її голосом. Колись він був і нашим світом, але ми пішли відтіля, а шляху назад немає.

    Світ дитинства, внутрішній світ дитини – ключ до багатьох хвилюючих проблем нашого життя. Відчинити заповітні двері в світ дитячої свідомості допомагає гра. Видатний режисер і актор К.Станіславський в своїй книзі “Робота актора над собою”, характеризуючи дитячу гру, говорить, що гра дитини відрізняється вірою в дійсність і правду вигадки. Варто дитині тільки сказати собі “…начебто”, і вигадка вже живе в ній. При цьому в дитині помічається ще одна властивість: діти знають, чому вони можуть вірити і чого не потрібно помічати.

    Вберегти від естетичної глухоти – означає зробити крок до гармонії.

    Аналіз психолого-педагогічної літератури (Д.С.Виготський, Ю.З.Гільбух, О.Г.Ковальов, О.В.Проскура, Б.М.Теплов та ін.) засвідчує, що вчених та педагогів-практиків давно цікавить питання діагностики та розвитку загальних інтелектуальних та спеціальних здібностей дітей. Натомість, аналіз сучасного стану громадського дошкільного виховання дає змогу стверджувати, що ця проблема загалом та питання діагностики і розвитку художньо-творчих здібностей в дошкільників досліджена недостатньо. Саме тому свій науковий інтерес я зосередила на теоретичному та практичному вивченні проявів творчості дошкільників у театралізованій діяльності та їх безпосередньому впливі на естетичне виховання старших дошкільників…

    Театралізовано-ігрова діяльність дає широкі можливості щодо творчих проявів дітей. За Л.С.Виготським, акторська праця є “своєрідною творчістю психофізіологічних станів” людини. Вона поєднує в собі театралізовані ігри: режисерські, ігри-драматизації та імпровізації (за класифікацією Л.З.Артемової) та інсценізації літературних творів у процесі літературних свят, концертів, дитячих вистав тощо. Завдяки цій діяльності розвивається фантазія дошкільнят, в їхньому уявленні виникають яскраві образи літературних героїв.

    Ми, дорослі, знаємо з підручників психології, з життя, що “накопичення позитивних емоцій”, “придбання позитивного емоційного досвіду” в дитинстві, тобто в час найбільшої духовної відкритості людини, в час найвищої її здатності до співчуття – річ воістину безцінна. Адже і “кохати чужим коханням і страждати чужими стражданнями” (В.Белінський) потрібно вчитися. І в цьому велика заслуга саме театру.

    Занурення в світ театру в дитячому віці створює у свідомості людини визначені ідеали, які згодом несуть тільки позитивну енергетику, бо закладаються не примусово, як це іноді здається. Мистецтво несе людям насолоду, а це далеко не рівнозначно навчанню будь-чому. Виховання мистецтвом – це менш за все голе моралізування, наставляння, піднесення зразків, що варті наслідуванню. Виховний механізм його більш тонкий і не завжди так просто вловимий, однак, дуже “смачний” для сприйняття дитячим духовним світом, бо виховує дітей гра і саме життя, її умови, форми, моральна атмосфера, створені магічним “начебто”.

    Театралізована гра є одним з найефективніших засобів розвитку дитини. Зміст театралізованої гри має переслідувати багато завдань. Основне з них це те, що зацікавлює, збуджує інтерес, є зрозумілим, несе в собі якусь конфліктну ситуацію, що викликає рішення.

    Театралізовані ігри завжди ваблять, часто смішать дітей, користуються у них любов’ю. Тематика і зміст театралізованих ігор повинна мати моральну направленість, яка є в кожній казці та літературному творі і повинна знаходити місце в імпровізаційних постановах. Це дружба, доброта, чесність і сміливість. Улюблені герої стають зразками для уподобання. Але більшість тем, сюжетів висвітлюють боротьбу, протиставлення добра і зла шляхом емоційної характеристики позитивних та негативних героїв.

    Театр – один з найяскравіших емоційних засобів, що формують смак дитини. Театр діє на уяву дитини різними засобами: словом, дією, зображувальним мистецтвом, музикою. Кому пощастило саме в ранньому віці зануритися в атмосферу чарів театру, той все життя буде сприймати світ прекрасним, душа його не зачерствіє, не буде жорстокою, духовно не збідніється.

    Театралізовані ігри приносять величезну користь для естетичного та духовного виховання, для становлення характеру дитини, для прищеплення їй найкращих рис, для утвердження себе в суспільстві. Граючись в казки, діти зустрічаються з такими репліками:

    “Що вдієш на таке насильство?

    Зайчик вовку виручку несе,

    Бо у звіриному суспільстві

    Закони м’язів над усе”.

    (“Заяча крамничка”)

    Наведений приклад має викликати у дитини негативне ставлення до поведінки деяких персонажів. Перебіг подій в казці доводить, що така ситуація не призводить до добра. А водночас є стільки позитивних і повчальних моментів:

    “А Українські землі – диво!

    За труд відплачують як слід.

    І ріпка виросла красива.

    “Хороша ріпка”, – каже дід”.

    (“Ріпка”)

    Позитивним впливом подібних ігор є те, коли діти в доступній для них формі знайомляться з історією свого краю. Окремі епізоди викликають у дітей інтерес і спонукають бажання дізнатись про це.

    “Князь Кий там жив, у тій оселі –

    Тоді він княжив в тих краях.

    На стінах зброя аж до стелі –

    То списи, що були в боях.”

    (“Вареники в сметані”)

    Окремі епізоди казок викликають співчуття до героя, скажімо, до зайчика, якого вигнала лисиця. З’являється бажання допомогти, заступитися.

    Радість залучення до духовної культури народу, країни, людства, щастя відчувати себе причетним до цієї культури, відкриття в собі самому світу прекрасного – виховне значення всього цього важко переоцінити.

    А.Сухомлинський любив повторювати “Тримаючи в руках скрипку, людина не здатна скоїти поганого”. Завдання театру, мистецтва вкласти таку скрипку в душу дитини і допомогти заграти їй на ній.
    Последний раз редактировалось Elen2; 12.05.2011 в 22:23.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  2. #122
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Продовження.
    Що ж таке театр у житті дитини?
    По-перше, це свято – яскраві вогні рампи, оплески, вітання, посмішки, побажання, квіти.
    По-друге, розвиток пізнавальних інтересів, удосконалення їх психічних процесів, розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.
    По-третє, це усвідомлення власного “Я” та можливість самовираження особистості. Тут формуються особистісні моральні якості, долаються недоліки; сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, невгамовних та неорганізованих навчає витримки.
    По-четверте, це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі вплив музики, танцю, пластики, мовлення, зображувального мистецтва. Позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію.



    1.2 Види театралізованої діяльності та їх характеристика

    Важливе значення для організації театралізованої діяльності дітей та керівництва нею має визначення змісту, функціонального призначення, специфіки мовленнєвих завдань у кожному з її видів. У таблиці 1 відображено основні види театралізованої діяльності. Серед критеріїв їх визначення названо такі, як позиція дитини в театралізованій діяльності (ТД), функціональне призначення, пріоритетні мовленнєві завдання, вибір матеріалу, що змінювалися в кожному з видів діяльності.

    Так під час сприймання театрального видовища дитина є глядачем, у театралізованій грі вона – творець, актор, режисер; при підготовці театральної вистави – глядач, актор, сценарист, декоратор залежно від прийнятої ролі.

    І щоразу театралізована діяльність виконує свої різні функції: сприймання театрального видовища – розвага; театралізована гра – власне гра; підготовка театральної вистави стає випробуванням, що потребує певних вольових і фізичних зусиль, пов’язаних з виконанням якихось обов’язків: репетиціями, відповідальністю, фізичним напруженням.

    Таблиця 1

    Види театралізованої діяльності дошкільнят та критерії її розвиткуВиди ТД


    Критерії визначення Сприймання театрального видовища Театралізована гра Підготовка театральної вистави
    Позиція дитини в ТД Глядач Творець, актор, режисер Глядач, актор, сценарист, декоратор
    Мета ТД Видовище, розвага Гра Вправа, праця
    Пріоритетні мовленнєві завдання Засвоєння кращих зразків літературного мовлення Активізація словника і розвиток зв’язного мовлення, сюжето-складання Виразність,


    образність мовлення
    Вибір матеріалу Фланелеграф, драматичний театр, ляльковий, тіньовий театр та ін. Режисерська гра з іграшками; рольова гра Лялькова вистава, інсценування, показ вистави на фланелеграфі, настільному, пальчиковому театрі




    Кожний з видів театралізованої діяльності ставить свої пріоритетні мовленнєві завдання. Коли дитина переглядає виставу, вона сприймає кращі зразки правильного літературного мовлення, що сприяє розвитку та вдосконаленню її власного зв’язного мовлення. У театралізованій грі збагачується та активізується словник дітей, формується вміння самостійно складати, створювати власний сюжет, добирати належне мовленнєве оформлення для реалізації задуму, ідеї. Під час підготовки театральної вистави дитина також виконує вправи, спрямовані на розвиток виразності, образності мовлення та засвоює сприйняті раніше готові мовленнєві форми.

    Однією з важливих складових театралізованої діяльності є театралізована гра. В багатьох дослідженнях театралізовані ігри класифікуються по способу реалізації сюжету:
    Непредметні ігри (ігри-драматизації), в яких діти самі знаходяться в образі діючої особи і виконують взяту на себе роль.
    Предметні ігри (ігри-інсценізації), в яких діючими особами є визначені предмети (іграшки, ляльки лялькового театру настільного, пальчикового тощо).

    Гра-драматизація – це синтетичний вид діяльності дошкільників. Виникнення її можливе при наявності у дітей міцних знань літературного тексту, навичок виразного читання, вміння адекватно рухатись, використовувати свою міміку та жести, вміння створювати ігрове середовище, добираючи необхідні атрибути.

    Ігри-драматизації – це відтворення сюжету літературного твору власними діями виконавців ролей, використання ними засобів виразності – інтонації, міміки, пантоміми. Драматизація відбувається на основі особистих дій виконавців ролей.

    Своєрідність кожного ігрового образу створюється при драматизації казок, авторських творів, полягає у єдності типової і індивідуальної характеристик. Уміння виділяти характерні якості персонажів формується у процесі нагромадження знань про тварин, професії людей, стан природи. Загальноприйнято, наприклад, вважати лисицю хитрою, зайця – боязким, вовка – злим. Маючи відповідні уявлення, дошкільники легко відтворюють спосіб пересування різних живих істот, їх характерні пози.

    Герої будь-якого твору постають перед нами у різних ситуаціях та емоційних станах, які розкривають все те типове й індивідуальне в них. Так, хитра лисиця, майже завжди виявляється переможницею, а от у фіналі казки “Заєць, півень і лисиця” вона опиняється в іншому, незвичному для цього образу становищі – бачимо її заляканою, тоді як слабосильний півник, котрий в багатьох казках опиняється в зубах у лисиці, тут навпаки перемагає. Іграм-драматизаціям притаманні основні риси творчості ігор: наявність задуму, спільних рольових і реальних подій і відношень та інших елементів ситуацій. Також самостійність і самоорганізація дітей.

    Дітей приваблює можливість зображувати в іграх людей – сміливих, мужніх і відважних, сильних і добрих. Окремі персонажі літературних творів починають з’являтись вже в самостійних іграх дітей молодших груп.

    Ігри-драматизації поділяються за способами зображення:

    – драматизації з пальчиками (з ляльками бі-ба-бо);

    – драматизація як гра самої дитини;

    – імпровізація – за даною чи обраною темою дитина створює образ за допомогою висловів, міміки, пантоміми.

    Ігри-інсценізації – це всі види театрів. Тут дитина не є дійовою особою, вона створює сцени, веде ролі іграшкового персонажу, діє за нього.

    Існують такі різновиди:
    • Настільні театралізовані ігри.

    До нього відносять:

    Театр іграшок . В цьому театрі використовуються найрізноманітніші іграшки – фабричні і саморобки, з природного і будь-якого іншого матеріалу. Тут не потрібно обмежувати політ фантазії, головне, щоб іграшки і поробки стійко стояли на столі і не створювали перешкод при переміщенні.

    Театр картинок. Всі картинки – персонажі і декорації потрібно зробити двосторонніми, так як необхідні повороти, а щоб фігурки не падали, потрібні опори, які можуть бути досить різноманітними, але обов’язково достатньо стійкими. Це забезпечується правильним співвідношенням ваги чи площини опори з висотою картинки. Чим вище картинка, тим більше чи вагоміше потрібна площина опори.

    Дії іграшок і картинок в настільному театрі обмежені. Використовуються і декорації (2-3 дерева – це ліс, зелена тканина – галявина).
    Стендові театралізовані ігри.

    До них відносять:

    Стенд книжка – використовується для ігор типу подорожей, щоб відобразити динаміку, послідовність подій за допомогою ілюстрацій, що змінюють одна одну.

    Закріплюють на нижній частині дощечки. На верхній розміщується транспорт, на якому здійснюється подорож. По ходу транспорту ведучий перегортає листки стенд-книжки, демонструючи різні сюжети, зустрічі, які трапляються на шляху.

    Фланелеграф – картинки показують на екрані. Утримує їх зчеплення фланелі, якою затягнуті екран і зворотня сторона картинки. Замість фланелі на картинки можна наклеювати і шматочки наждачного паперу. Малюнки необхідно підбирати разом з дітьми, це викликає у них величезне задоволення. Можна використовувати і природний матеріал. Різноманітні по формі екрани дозволяють створювати “живі” картинки, які зручно демонструвати всій групі дітей. Цей вид ігор дозволяє зобразити масові сцени, наприклад, “переліт птахів”.

    Тіньовий театр – тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразно вирізані чорні плоскі персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані. Дуже цікаві зображення отримують за допомогою пальців рук, наприклад, можна зробити гусака, зайця, сердитого індика. Але дуже важливо супроводжувати показ звучанням. Щоб показувати сценку з деякими персонажами одночасно, необхідно встановити внизу екрану планку, на якій можна прикріпити фігуру. Наприклад, спочатку тягне дід ріпку, закріпити фігуру на планці і виводити бабу і т.д. Фігури потрібно розміщувати вниз екрану, щоб тіні були чіткішими. Театр тіней добре використовувати під час дозвілля.

    Пальчиковий театр – це ігри-розваги, ігри-потіхи, казки, різні інсценівки, які супроводжуються показом ляльок, що одягаються на пальці і діють за персонажа, зображення якого на руці. В ході гри дитина рухає одним або двома пальцями, проговорюючи текст, переміщуючись за ширмою. Можна обходитись і без ширми і зображувати дії, переміщуючись вільно по кімнаті. З допомогою цього виду театру можна показати одночасно декілька персонажів. Наприклад, у казках “Ріпка”, “Вовк і семеро козенят”, “Гуси-лебеді” тощо. Казки і інсценівки в яких багато персонажів можуть показувати двоє-троє дітей, які розміщуються за ширмою.

    Ляльковий театр – для вистав характерне вільне поєднання різних типів ляльок, а також різних прийомів і засобів – все це підпорядковано виявленню специфіки мистецтва. Вистава переносить дітей у чарівний світ, де все казкове – реальне і фантастичне. З великою радістю вони зустрічають ляльок, сприймають їх так, ніби це живі істоти, з цікавістю спостерігають за їх діями. Діти люблять, коли герої вистави стрибають, говорять, виконують різні рухи. Це викликає в них жваву реакцію, яскраве емоційне ставлення до дійових осіб і прагнення стати безпосереднім учасником подій. Чим старші діти, тим більше вони цікавляться сюжетами інсценівок, стосунками між дійовими особами, їхніми успіхами та невдачами. Тому ляльковий театр використовується не тільки як розвага для дітей, але й як засіб виховання високих моральних якостей та позитивних рис характеру.
    До лялькових театрів відносять такі театри як:

    Театр Петрушок – це спектаклі за участю спеціальних ляльок, у яких тулуб пустий (сорочка, рукавичка), що одягається на руку. Рух її голови здійснюється за допомогою рухів пальців, кисті руки. Ляльки звичайно діють на ширмі, за якою ховається ляльковод. Якщо лялька дуже велика для дитячої руки, то в голову можна вставити два пальці замість одного. Треба вкоротити рукава ляльки, щоб дитячі пальці входили в патронки рук.

    Театр маріонеток – ляльки, які рухаються за допомогою ниток, що відходять від усіх рухомих частин персонажу (рук, ніг, голови) і сходяться вгорі на хрестовині.

    Театр естрадної ляльки – це великі ляльки в зріст людини, пошиті з тканини, набиті ватою або поролоном. Ноги та руки ляльок за допомогою резинок кріпляться до ніг та рук ляльково дів, голівка приводиться в рух рукою дитини. Цей театр ще має назву “Театр “живої руки”.
    Існують також театри з покидькових матеріалів.

    Театр повітряних кульок – наповнена повітрям кулька оздоблюється заготовленими деталями – очима, носом, вухами, бантиками тощо.

    Театр коробок – будь-які коробки однакових чи різних розмірів, оздоблюються деталями і з ними розігрується інсценівка. По такому ж принципу ляльок можна виготовити з пластикових пляшок, циліндрів і поролону.
    Можна створювати також:

    Театр рукавичок – лицьова сторона рукавички (готової чи зшитої) формується заготовленими деталями, пришитими до основної тканини. Волосся, вуха, бороду вдало імітують нитки, бахрома. Прикраси, бантики, комірці не повинні перевантажувати рукавичку. Зворотній бік оформляється деталями (хустка, хвостик).

    Театр-пуф – інсценізація творів з допомогою персоніфікованих пуфиків – м’яких подушок – іграшок (тваринки, комахи тощо).

    Магнітний театр – дітей можна порадувати, здивувати, якщо пристосувати зроблені ними іграшки для магнітного театру. Для цього потрібно смужками паперу прикріпити до нижніх частин конусів і циліндрів шматочки металу. Металеві шматочки можна розмістити в отворах котушок. Зробимо підставку для показу такого театру. До фанери або твердого картону приклеїти шматок тканини, для того, щоб діти не бачили як ми будемо пересувати магніт під підставкою. Встановити підставку можна на край двох зсунутих столів. Іграшки будуть “ходити”, “бігати”.

    Отже, можна створити ще багато видів театру, головне, фантазія і бажання педагога, завдання якого не тільки зацікавити малят театром та театралізованими іграми, а й викликати у них бажання самим взяти участь у створенні театральних персонажів.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  3. #123
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    продовження.
    1.3 Загальні напрямки, методи та принципи керівництва музично-театралізованою діяльністю

    Музично-театралізована діяльність є ефективним засобом педагогічного впливу на розвиток особистості дошкільника. Вона передбачає формування в дошкільників умінь „входити в образ” та „утримувати” його впродовж усієї театралізованої діяльності; усвідомлювати мовленнєві та виконавські дії; передавати характерні особливості різних художніх образів; переносити здобуті уявлення в самостійну ігрову діяльність; прищеплення дітям інтересу до театру як до виду мистецтва.

    Водночас музично-театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, одним з найулюбленіших видів творчості. Діти охоче включаються у музично-театралізовану діяльність. Через театр діти реалізують свою потребу у самовираженні, спілкуванні, в пізнанні себе через відтворення різних образів. У відвертому, щиросердному ставленні до художнього образу, втіленні його в різних формах музично-театралізованої діяльності дитина виявляє рівень художньо-естетичного сприймання, мовленнєвої компетенції, певні знання, вміння, навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання.

    Організація музично-театралізованої діяльності передбачає формування певних знань, умінь, уявлень про театр; створення сприятливих умов для ігрової діяльності; заохочення дітей до імпровізації; використання набутих знань у грі; формування театральних дій, елементів сценічної виразності.

    Існує 3 основні напрямки педагогічного керівництва музично-театралізованою діяльністю дошкільнят:

    пізнавальний – полягає в розширенні та збагаченні знань дітей про театр, ознайомленні з працею діячів мистецтва, розвитку художньо-естетичного сприймання у процесі перегляду театральних вистав;

    ігровий – це відтворення сюжету художнього твору або самостійно складеного сюжету в грі-драматизації чи імпровізаційній грі, виявлення особистісного ставлення до персонажу або вистави в цілому;

    сценічний – підготовка та показ вистав глядачам, передача сценічних образів через спеціально організовану підготовчу роботу, що обов’язково включає вправи та репетиції.

    У межах кожного вікового періоду музично-театралізована діяльність дітей має свої особливості, зумовлені особливостями розвитку мовлення, ігрової діяльності, театральних дій, сприймання дітьми музичних та літературних творів.

    Залежно від віку дітей змінюються методи і характер керівництва музично-театралізованою діяльністю. Так, у молодшому віці це цілеспрямований вплив на зміст ігор, але без підміни ініціативи і самостійності дітей, що створює умови для розвитку творчості, допомагає малюкам встановити позитивні взаємини.

    У роботі зі старшими дітьми ширше застосовуються методи опосередкованого педагогічного впливу: організація предметно-ігрового середовища, постановка проблемних ігрових завдань, допомога у плануванні діяльності, попередня мовленнєва робота.

    Для правильної організації музично-театралізованої діяльності рекомендується враховувати наступні принципи:
    Принцип гуманізації. Передбачає вміння педагога стати на позицію дитини, врахувати її точку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в дитині повноправного партнера, а також орієнтуватися на вищі загальнолюдські поняття.
    Принцип диференціації. Заключається в створенні оптимальних умов для самореалізації кожної дитини в процесі музично-театралізованої діяльності з врахуванням віку, статі дитини, накопиченого нею досвіду, особливостей емоційної та пізнавальної сфери.
    Принцип інтегративності. Інтеграція в педагогічному процесі зараз розглядається як фактор створення емоційного благополуччя дитини в дитячому закладі, як найважливіша умова її цілісного розвитку, перших творчих проявів і становлення індивідуальності, гармонічного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності – малювання, ліплення, аплікацію, музикування, мімічні та пантомімічні етюди.
    Принцип змістовності. Передбачає змістовність занять, різноманітність тематики і методів роботи.
    Принцип систематичності. Щоденне включення театралізованих та музично-театралізованих вправ у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними, як дидактичні та сюжетно-рольові.
    Принцип дитячої активності. Робиться акцент на максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення ігор. При наявності такої активності музично-театралізована діяльність проходить більш інтенсивно і плідно, діти менше втомлюються, так як вони займаються не важкою працею, а захоплюючою діяльністю.
    Принцип співпраці. Співпраця дітей один з одним та з дорослими.
    Принцип професійної компетентності. „Все, що ми робимо, – ми робимо професійно!” – так можна визначити суть цього принципу. Підготовленість та зацікавленість педагога. Всі ігри і вправи на занятті повинні бути підібрані таким чином, що вдало поєднують рухи, мову, міміку, пантоміму в різних варіаціях.

    Програма «Я у Світі» пройшла апробацію у визначених наказом Міністерства освіти і науки України дошкільних закладах. Ознайомившись з даною програмою я зрозуміла, що нова Програма не краща чи гірша за минулі, оскільки орієнтує педагога не на „озброєння” дошкільника знаннями, вміннями і навичками, а на розвиток його особистості. В цій програмі визначальними орієнтирами є не освітні галузі, а сфери життєдіяльності, заявлені базовим компонентом дошкільної освіти, у ній визначено основні лінії розвитку дитини та відповідні форми активності. Дві з яких – нові: емоційно-ціннісний та креативний розвиток. Розділ „Театралізована діяльність” є окремим, чого не було в попередніх програмах і входить до сфери „Культура”.

    Отже, вимоги нової програми для дітей старшого дошкільного віку:

    – Виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення старших дошкільників до підготовки, проведення та оцінки театралізованої діяльності, виконання учасниками своїх ролей, налагодження комунікативних зв’язків з партнерами.

    – Вдосконалювати уміння характеризувати особливості різноманітних персонажів гри, знаходити для них відповідну міміку, інтонацію, пантоміму.

    – Формувати в дитини виразне та дикційно чисте сценічне мовлення.

    – Заохочувати бажання підтримати партнера, допомогти йому, доброзичливо з ним спілкуватися, вступати в діалог, ставати на його місце.

    – Розвивати вміння використовувати в грі предмети-замінники, уявні предмети, входити в образ, знаходитися в ньому до кінця театралізованого дійства.

    – Стимулювати прагнення дитини само реалізовуватися, самоствердитися, показати себе з кращого боку.

    Одним із напрямків роботи СДНЗ №20 м.Суми є художньо-естетичний, мета якого – актуалізація дитячої творчості, розвиток природних нахилів дітей.

    В дошкільному закладі ця робота проводиться за двома напрямками:

    – до творчості через емоції та почуття;

    – до творчості через навчання.

    Розвиток творчих здібностей вихованців забезпечується під час проведення занять художньо-естетичного та загально розвиваючого циклу, різних форм організації художньо-естетичної діяльності у повсякденному житті. Ця робота здійснюється за такою структурою.

    Особлива увага приділяється організації гурткової роботи з дітьми. Ця робота здійснюється на основі вивчення інтересів дітей, їх задатків, здібностей. В дитячому закладі працюють гуртки за різними напрямками. У таблиці 3 зазначено гуртки, які функціонують на базі дошкільного закладу.

    Гурткова робота в СДНЗ №20 м. Суми№ п/п Назва гуртка Керівник гуртка Кількість дітей Відсоток від кількості дітей дошкільного віку
    1. “ Капітошка” Музичний керівник СДНЗ Попова Т.В. 12 6%
    2. “Веселкові барви” Керівник Макушенко О.М. 20 10%
    3. Театральна студія Музичний керівник СДНЗ Попова Т.В. 12 6%
    4. “Степ-аеробіка” Керівник Супрун В.В. 45 22%
    Всього: 89 дітей 44%


    Найбільш успішно в СДНЗ працює музично-драматична студія, керівник якого Попова Т.В.

    Провідним засобом педагогічної роботи музичного керівника Попова Т.В. є діалог, а формою активності – творчість.
    Саме такий підхід допомагає педагогу спрямувати роботу музично-драматичного гуртка на розвиток творчої особистості. Адже саме театралізована діяльність має великі можливості для естетичного, мовленнєвого і творчого розвитку дітей. Своє педагогічне керівництво музично-театралізованою діяльністю дошкільнят музичний керівник будує за трьома напрямками:

    – пізнавальний, метою якого є розширення та збагачення знань дітей про театр;

    – ігровий, який передбачає відтворення сюжету художніх творів, ігор-драматизацій, ігор-імпровізацій;

    – сценічний – підготовка та показ вистав глядачам, передача сценічних образів через ігри, вправи, тренінги, медитації, етюди.

    Заняття музично-драматичного гуртка проводяться один раз на тиждень в ІІ половину дня з дітьми старшої групи згідно перспективного плану роботи, який складається на навчальний рік. Для правильної організації занять музичний керівник велику увагу приділяє побудові структури занять, їх змістовного наповнення, урізноманітненню їх тематики, підбору методів і прийомів роботи. Що забезпечує максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення музично-театралізованих ігор-занять. Всі ігри і вправи на заняттях підбираються таким чином, що дозволяє вдало поєднувати рухи, мову, пантоміму, міміку в різних варіантах. Тетяна Віталіївна є автором більшості цих ігор та вправ, завдань, віршів, пісень. Авторські твори викликають захоплення у дітей.

    Всі набуті на заняттях гуртка навички та вміння діти використовують у театралізованих дійствах.
    Такі дійства є своєрідним підсумком роботи. Най вагомішим показником роботи гуртка “Капітошки ” є великий стійкий інтерес дітей до музично-театралізованої діяльності, їх бажання розігрувати сцени, сюжети.

    Разом з тим потребує серйозного поліпшення робота з організації театралізованої діяльності у виховних групах дошкільного закладу – на заняттях, СХД, ІІ половину дня. Вихователі дошкільних груп не належну увагу приділяють виготовленню атрибутів до різних видів театру, не залучають до цієї роботи дітей. Робота з показу та розігрування різних видів театру має епізодичний характер. В основному вихователі планують і організовують з дітьми ігри-драматизації за сюжетами знайомих казок, обігрування творів художньої літератури та усної народної творчості. Майже не використовуються в роботі з дітьми такі види театру як пальчиковий та тіньовий.

    2.3 Музично-театралізована діяльність як один із засобів формування творчої особистості


    Кожен рік в дитячий садок приходять різні діти: кмітливі, тямущі і не дуже, контактні і замкнуті… Але всіх їх об’єднує одна, з моєї точки зору, проблема – вони дивуються і захоплюються все менше і менше, інтереси їх одноманітні: ляльки Барбі, моделі машинок, комп’ютери, ігрові приставки… Та наше суспільство як ніколи потребує активних і творчих людей. Як же пробудити в дітях цікавість до світу і до самих себе? Як примусити їх душу “працювати”? Як зробити творчу діяльність потребою, необхідною часткою життя?

    Розмірковуючи над цим питанням, приходиш до висновку: допомогти може театр та музично-театралізовані ігри.

    Беручи участь у театралізованих іграх, дитина входить в образ, перевтілюється в нього, живе його життям. Тому драматизація та театралізація є найбільш розповсюдженим видом дитячої творчості. Це пояснюється двома основними моментами: по-перше , драма, що основана на діях які виконує сама дитина, найбільш близько, дієво і безпосередньо поєднує художню творчість з особистими переживаннями. В драматичній формі здійснюється цілісне коло уяви, в якій образ, створений з елементів дійсності, втілює і реалізує знову в дійсність, хоча б умовну. Таким чином, прагнення до дій, до втілення, до реалізації яке закладено в самому процесі уяви, саме в театралізації знаходить повне здійснення.

    Другою причиною близькості драматичної форми для дитини є зв’язок будь-якої драматизації з грою. Драматизація ближче, ніж будь-який вид творчості, безпосередньо пов’язана з грою, цим коренем всієї дитячої творчості.

    В цьому й заключається найбільша цінність дитячої гри “в театр”. Гра-драматизація дозволяє вирішити безліч завдань програми дитячого садка: від ознайомлення з суспільними явищами до формування елементарних математичних знань фізичної досконалості.

    Різноманітність тематики, засобів зображення, емоційності ігор дають можливість використовувати музично-театралізовані ігри з метою всебічного розвитку особистості.

    Отже, педагог повинен докласти чимало зусиль, щоб заняття з дітьми музично-театралізованою діяльністю були вдалими, на високому професійному рівні, щоб вирішити головну проблему дитячого закладу – створити всі умови для своєчасного, повноцінного, всебічного фізичного, психологічного та духовного розвитку дитини.

    Таким чином ми хочемо довести, що систематична робота з дітьми музично-театралізованою діяльністю – умова розвитку творчих здібностей, формування театралізованих здібностей дошкільників, формування естетичних смаків дітей.

    Нами було проведено педагогічне дослідження. Початковим етапом дослідження було анкетування педагогів дошкільних закладів м. Нетішина.

    У анкетуванні взяло участь 14 вихователів різних дошкільних закладів. Ці анкети є у додатку моєї дипломної роботи (див. Додаток 1).

    У анкетах ми підготувала питання, які дають змогу проаналізувати рівень розвитку театралізованої діяльності в сучасному дошкільному закладі. Результати анкетування показали, що рівень розвитку не найвищий і може бути кращим.

    78% вихователів стверджують, що систематично включають в діяльність дітей театралізовані ігри.

    14% вихователів вважають театралізовану діяльність малоефективним засобом для музично-естетичного розвитку дітей.

    29% вихователів зізнались, що вони не проводять систематичну підготовчу роботу з дітьми, яка вчить передавати характер образу за допомогою жестів, міміки, інтонації, рухів, тембру голосу.

    22% вихователів не враховують інтересів і нахилів дітей в процесі проведення театралізованих ігор.

    36% вихователів взагалі не проводять діагностування дітей для виявлення їх театралізованих здібностей, за для покращення у процесі роботи їх театралізованого рівня.

    Ці дані говорять про те, що ≈ 25% вихователів абсолютно виключають у роботі з дітьми такий вид роботи, як театралізована діяльність та театралізовані ігри.

    Проаналізувавши останній пункт анкети ми виявили, що навіть ті ≈ 75-78% вихователів, які включають у роботу з дітьми театралізовану діяльність та театралізовані ігри проводять їх не систематично і на неналежному рівні.

    Узагальнюючи відповіді ми зробили висновки, що залишається гострою проблема методичного та матеріально-технічного забезпечення.

    Таким чином, навіть якщо у дитини є задатки до театрального мистецтва і немає систематичної роботи з розвитку цих задатків, то дитина, нажаль, не розвивається.

    Отже, цією проблемою потрібно займатись і приділяти їй значно більше уваги.

    На основі вищезгаданого ми розробили систему занять музично-драматичного гуртка (див. Додаток 2) і поставила перед собою такі завдання:
    Розвивати в дітей стійкий інтерес до музично-театралізованої діяльності.
    Удосконалювати виконавські вміння дітей у створенні художнього образу, використовуючи з цією метою ігрові, пісенні та танцювальні імпровізації.
    Розширювати уявлення дітей про оточуючу дійсність. Уточнювати уявлення про предмети, іграшки, декорації.
    Виховувати повагу до праці дорослих та дітей, дбайливе ставлення до іграшок, ляльок, костюмів, декорацій.
    Збагачувати і активізовувати словник дітей. Розвивати монологічну та діалогічну мову.
    Стимулювати бажання шукати виразні засоби для створення ігрового образу персонажу, використовуючи для цього рухи, міміку, жести, виразність інтонації.
    Розвивати пам’ять, мислення, уяву, увагу дітей.
    Виховувати гуманні почуття дітей. Розвивати прагнення бути чуйними до дорослих та дітей, виявляти увагу до їх душевного стану, радіти успіхам однолітків.
    Підтримувати бажання дітей брати активну участь в святах та розвагах, використовуючи вміння та навички, набуті на заняттях і в самостійній діяльності.

    Розробки занять є у додатку.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  4. #124
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    2.4. Система опосередкованого і безпосереднього керівництва музично-театралізованими іграми старших дошкільників

    Дитинство не закінчується. Воно живе в нас і з нами, як справжній надійний друг. Воно приходить нам на допомогу і в хвилини втоми, зневіри, і в хвилини, коли творча думка б’ється над складною проблемою. Велика трагедія для дорослого – назавжди втратити своє дитинство, назавжди втратити здатність бачити світ по-новому, або іншими очима. Необхідно завжди пам’ятати, що діти і дорослі разом невипадково: вони мають допомагати одне одному в цьому величезному світі.

    Прийняття самостійних рішень – це необхідний крок до становлення особистості. Дорослі іноді підштовхують дітей, примушуючи щось робити, не беручи до уваги їхніх бажань, потреб. І чим більше дорослі виявляють активність у керуванні життям дітей, тим пасивнішими стають діти.

    Потрібно намагатися організовувати діяльність і гру дітей так, щоб у них, з одного боку, була можливість вибору, а з іншого – виникало відчуття різноманіття й новизни. якщо дорослим вдасться ненав’язливо впорядкувати ігрову сторону життя дитини, це вплине на формування її мислення, навичок, творчих здібностей.

    Вихователі – це шукачі скарбів. Творчий підхід, творче заняття, творчі ігри – це не просто словосполучення, це той талант, який є в кожного вихователя. Вихователі повинні пам’ятати основну виховну мету – привчати дітей ставитись дружно один до одного, допомагати і радитись з думкою колективу.

    Щоб досягти цієї мети необхідно створювати відповідні умови для керівництва музично-театралізованими іграми. Якщо драматизація і інсценування відбувається під керівництвом досвідченого педагога, діти можуть швидше і глибше засвоїти певне уявлення про чуйне, гуманне відношення один до одного, дотримуватись певних моральних засад у житті. Отже, керівництво музично-театралізованими іграми має велике значення у проведенні гри.

    Існує опосередковане і безпосереднє керівництво театралізованими іграми.

    Опосередковане керівництво – це система заходів, за допомогою яких діти засвоюють текст, ідею твору, характер персонажів та особливості їх взаємовідносин.
    Читання літературного твору.
    Обговорення.
    Переказування твору дітьми.
    Перегляд діафільму.
    Переказування або придумування твору за картинками.
    Переказування твору за ролями.
    Обговорення моральної поведінки героїв.
    Вправляння дітей в передачі характеру персонажу через міміку, жести, рухи, позу, ходу.
    Виготовлення атрибутів до гри.

    Безпосереднє керівництво – це керівництво грою, що вже розпочалася.

    Безпосереднє керівництво передбачає три етапи:І етап.


    Вихователь допомагає задумати гру, вибрати твір. Надає допомогу у розподілі ролей, доборі матеріалів, костюмів, атрибутів, обстановки. Закріплює характерні риси героїв, моральну сутність їх вчинків.
    ІІ етап.


    Діти грають. Вихователь може брати участь у грі, виконувати роль. Словами ведучого він спрямовує гру, допомагає, підказує текст, дії, події, засоби виразності.
    ІІІ етап.


    Педагог і діти обговорюють гру, визначають, що їм сподобалось, хто заважав, чому. Доцільно запропонувати поміркувати, що треба зробити, аби в цю гру завтра пограти ще краще.


    Таким чином вихователь повинен перш за все правильно керувати музично-театралізованими іграми. Вихователь повинен підбирати змістовні і різноманітні теми для гри; необхідне щоденне включення театралізованих ігор у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними для дітей як і сюжетно-рольові ігри.

    Діти повинні бути активними учасниками на всіх етапах підготовки і проведення ігор. Необхідно слідкувати за співдружністю дітей між собою та з дорослими на всіх етапах організації музично-театралізованої гри.


    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
    Аматьєва О.П. З дитячого садка – в актори // Дитячий садок. – 2004. -№24. – С.2-6.
    Артемова Л.В., Театрализованные игры дошкольников: Кн. для воспитателя дет.сада. – М.: Просвещение, 1991. – 127 с.
    Бєлкіна Є., Науменко т.. Світ мистецтва і дитина // Дошкільне виховання. – 2000. – №1. – С.4-5.
    Бурова А. Гра у театр за педагогікою Монтессорі // Дошкільне виховання. – 1999. – №5. – С.6-8.
    Ветлугина Н.А. Эстетическое воспитание в детском саду: Пособие для воспитателей детского сада. – 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1985. – 207 с., ил.
    Ветлугина Н.А., Островская Л.Ф. Эстетическое воспитание в детском саду. – М.: Просвещение, 1963. – 175 с.
    Ветлугіна Н.А. Система естетичного виховання в дитячому садку. – К.: Радянська школа, 1977. – 256 с., ил.
    Гаврилюк С. Театр і казка // Дошкільне виховання. – 2003. – №5. – С.23.
    Грицюк Л.А., Каратаєва М.І., Малинич Л.М.. Театралізована діяльність дітей дошкільного віку. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 1998. – 56 с.
    Долинна О., НизковськаО. Гурткова робота // Дошкільне виховання. – 2004. – №8. – С.8-9.
    Долинна О., Копєйкіна О., Низковська О. Розвивати творчу особистість // Дошкільне виховання. – 2003. – №7. – С.3-6.
    Дошкольная педагогика: Учеб. пособие для учащихся пед. училищ по спец. №2010 «Воспитание в дошкольных учреждениях» и № 2002 «Дошкольное воспитание»// Под ред. Ядэшко В.И., Сохина Ф.А. – М.: Просвещение, 1978. – 416 с.
    Дудова Т. Сюжетно-рольова гра – школа життя// Дошкільне виховання. – 2003. -№8. – С.7-9.
    Кононко О.Л. КОМЕНТАР до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посіб. – К.: Ред.журн. „Дошкільне виховання”, 2003. – 243с.
    Мельничук М. Формування духовних цінностей у дошкільнят//Дошкільне виховання. – 2000. – №4. – С.10-11.
    Науменко С.І. Музично-естетичне виховання дошкільнят. – Київ: „Магістр – S”, 1996. – 96 с.
    Паламарчук Н. Наш маленький театр//Дошкільне виховання. – 1989. – №3. С.4-5.
    Петрова Т.И., Сергеева Е.Л., Петрова Е.С. Підготовка и проведение театрализованых игр в детском саду: Разработки занятий для всех возрастных групп с методическими рекомендациями. – М.: Школьная Пресса, 2003. – 128 с.
    Плохій З.П. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. – 2-ге вид. – Київ, 1999. – 286с.
    Програма розвитку дитини дошкільного віку//Наук. кер. О.Л.Кононко. – К.: Світич, 2004. -149 с.
    Проскура О.В., Кочина Л.П., Кузьменко В.У.. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. – 2-ге вид. – К.: Богдана, 2003. – 327с.
    Сорокина Н.Ф. Играем в кукольный театр: Программа „Театр – творчество – дети”. – 4-е изд., испр. доп. – М.: АРКТИ, 2004. – 208 с.
    Суріна Н. Ігри на розвиток творчої уяви//Дошкільне виховання. – 2000. – №1. – С.4-5.
    Сухомлинський В.А. Сердце отдаю детям. – 2-е изд., – К.: „Радянська школа”, 1971. – 243 с.
    Фадєєва Т.Розвиток уяви дитини – умова її продуктивного учіння // Дошкільне виховання. – 2005. – №2. – С.6-8.
    Штанько И.В. Театрализованные игры дошкольников //Детский сад от А до Я. – 2003. -№6. – С.71-75.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  5. #125
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Додатки.
    Конспект заняття № 1

    Тема: “Радість”.Мета: – познайомити дітей з емоцією радості;


    – вчити дітей розрізняти емоції за схематичними зображеннями;

    – розуміти свої почуття та почуття інших людей;

    – вчити дітей передавати потрібний емоційний стан, використовуючи різні виразні засоби.
    Хід заняття:
    Керівник: В одній казковій чарівній країні жили – були гноми. Всі вони були дуже різні, і звати їх було теж неоднаково: Веселунчик, Сумненький, Буркунчик, Боюнчик, Дивунчик. Кожен гном жив у своєму будиночку. Інколи вони ходили один до одного на гостину.


    Сьогодні ми завітаємо тільки до одного з них. Ой, а що це за музика лине з будиночку цього гнома?

    Слухання музики П.І. Чайковського „Нова лялька”.

    – Про що ви думали, коли слухали музику?

    – Що відчували?

    – Що хочеться робити під таку музику?

    Повторне прослуховування музики. Запропонувати дітям потанцювати під цю музику і уявити щось приємне і радісне.

    Бесіда. По закінченні музики звернути увагу дітей на те, які в них були обличчя, як вони рухались. Пояснити, що так вони виражали свою радість. Зробити акцент на тому, що всі діти під час танцю виражали свою радість по-своєму. Запитати, від чого залежить, як людина виражає свою радість. Під час бесіди підвести дітей до висновку про те, що ступінь радості залежить від людини, її особливостей і від самої події.
    – Як же ви гадаєте, діти, який гном живе в цьому будиночку?

    – Чому ви так думаєте?

    – А ось і сам Веселунчик (так звуть цього гнома, показую).

    – Яке в нього обличчя? (Радісне)

    Розглядання піктограм радості.

    Мені здається, що Гном пропонує вам намалювати щось радісне. (Малювання на тему „Радість”. Запропонувати бажаючим розповісти про свій малюнок.

    Після заняття можна придумати назву альбому, який можна зробити з дитячих малюнків).

    – Діти, а як ви думаєте що таке радість?

    (відповіді дітей)

    Вправа на розвиток уваги „Не будемо сумувати”

    Дітям пропонується перерахувати різні справи, наприклад, вони називають розглядання малюнків, відгадування загадок, гру на дитячих музичних інструментах, читання віршів тощо.

    За вказівкою педагога діти швидко переходять від одного названого виду діяльності до іншого. Варто звертати їх увагу на те, щоб переходи були справжнім переключенням уваги з однієї дії на іншу.

    Вправа на розвиток уяви „Фантазери”

    Дитина промовляє фразу, яка має визначене емоційне забарвлення: прояв радості. Інші діти, використовуючи сказане в якості основи, придумують історію в заданому настрої.



    – А зараз я пропоную стати в хоровод і всім разом порадіти хорошій пісні.

    Виконується знайома дітям мажорна пісня.

    Конспект заняття № 2

    Тема: “Горе”

    Мета: – познайомити дітей з емоцією горя;


    – продовжувати вчити розрізняти емоції за схематичними зображеннями;

    – вчити дітей передавати емоційний стан горя, використовуючи різні виразні засоби.
    Хід заняття:
    Керівник: На минулому занятті ми гостювали в будиночку Веселунчика. А сьогодні ми завітаємо до його братика. Послухайте, яка музика лине з цього будиночку:


    Слухання твору„Хвороба ляльки” П.І. Чайковського.

    – Який характер музики?

    – Що ви відчували під час слухання музики?

    – Що хочеться робити під таку музику?

    А ось і гном. Звуть його Сумненький. Схожий він на свого братика? Чому? (Відповіді дітей) Знайдіть піктограму, схожу на Сумненького. (Розглянути її, звернути увагу на брови, очі, рот).

    Я знаю, що Сумненький дуже любить читати казки.

    (Пригадати зміст казок: „Заяча хатка”, „Вовк і семеро козенят”).

    – Коли герої цих казок переживають горе?

    – Як вони подолали горе?

    Гном запитує:

    – А коли ще люди сумують?

    Відповіді дітей.

    Драматизація ситуації „Зникла собака”.

    Одна дитина виконує роль господаря собаки, а інші заспокоюють його, кожний по – своєму. Після драматизації запитати у дитини, яка виконувала роль господаря:

    – Що ти відчув, коли тебе заспокоювали?

    – Хто найкраще тебе заспокоїв?

    – Діти, а яким кольором ви б намалювали горе? Чому?

    Діти малюють.

    Вправа на розвиток уяви „Нам сумно”

    Дітям пропонується уявити будь-що: наприклад, що у повітрі розлили смуток, але вони самі вільні від нього. Вони можуть вести себе в цій кімнаті як захочуть: пересуватися в ній, говорити, сидіти, але при цьому намагатися бути в гармонії з уявною атмосферою.

    І коли діти почнуть рухатись, всередині почнеться ніби нове життя і вони скажуть: „Нам сумно”.

    Створивши навколо себе уявну атмосферу і перебуваючи з нею в уявній гармонії, вони відчують, що і діяти можуть в злагоді з нею.

    Вправа на розвиток мислення ”Товариш захворів”

    Педагог пропонує дітям розіграти сценку наступного змісту: їх товариш важко захворів. Діти приходять провідати захворілого, приносять йому квіти, фрукти, питають про здоров’я, виказують знаки уваги: поправляють подушку, витирають піт з чола, пропонують випити ліки тощо.

    Поступово відвідувачі розуміють, що їх товариш важко хворий, і їх радісний настрій від зустрічі з другом зникає. На зміну пожвавленню приходить відчуття тривоги, хвилювання, стурбованості.

    Діти, попередньо домовившись про те, хто яку роль буде виконувати і які дії чинити, розігрують сценку, вслуховуючись в музику, що супроводжує їх імпровізацію. Їм варто відчути перехід від радості до суму. (Музика П.І.Чайковського „Хвороба ляльки”)

    Етюд „Погана погода”.

    Дітям пропонується уявити похмуре небо, дощ, холодний вітер.

    – Який у вас настрій? (Відповіді дітей)

    Прощання з Сумненьким. Вправа „Усміхнися другові”.


    Конспект заняття № 3

    Тема: “Гнів”.

    Мета: – познайомити дітей з емоцією гніву;


    – вправлятися в розрізненні емоцій за схематичними зображеннями;

    – виховувати в дітей емпатію;

    – вчити дітей передавати емоційний стан гніву використовуючи різні виразні засоби.
    Хід заняття:


    Керівник: У будиночку чути шум, тупотіння ногами, бурчання.


    – Що це за шум? (З’являється сердитий гном).

    – Ой, та це ж Буркунчик. Знову він сердиться. Чому це ти, Буркунчику, сердишся цього разу? (Не любить неохайних дітей, таких як у творі К.І.Чуковського „Мийдодір”).

    Читання уривків з твору, де автор описує гнів Умивальника і Крокодила.

    – Чому розсердився Умивальник і Крокодил?

    – Як описав автор гнів Умивальника? Крокодила?

    Розглянути ілюстрації до твору „Мийдодір”. Дітям пропонується розповісти, як художник передав гнів героїв.

    Розглядання піктограми гніву.

    Пригадати казку „Три ведмеді” Л.М.Толстого.

    Драматизація уривку з казки. Діти розігрують епізод, де описується, як сердяться ведмеді, дізнавшись про те, хто користувався їх речами. Звернути увагу дітей на те, як по – різному виражають гнів ведмідь, ведмедиця і ведмежатко.

    Розповіді дітей про ситуації, коли вони сердилися, гнівалися, злилися.

    Вправа „Дзеркало”.

    Дітям пропонується зобразити перед дзеркалом свій гнів.

    Малювання гніву. Запропонувати дітям кольоровою плямою зобразити свій гнів. Розглянути з дітьми малюнки. Звернути увагу на кольорове відображення гніву, відмітити схожість і відмінність в зображеннях гніву.

    Вправа на розвиток мислення

    „Буває ж таке!”

    Дітям пропонується розіграти казку „Троє поросят”, змінивши характери персонажів на протилежні. В новій казці вовк стає слабким, кволим, немічним, а поросята – сміливими, рішучими, енергійними.

    В залежності від зміни характерів змінюються казки і взаємовідносини героїв. (Дітям дозволяється вільне імпровізування у розігруванні нового сюжету. З допомогою музичного керівника пропонується скласти невеличкі пісенні імпровізації для змінених героїв казки).

    Прощання з гномиком.

    Вправа „Сонячне проміннячко”.

    Конспект заняття № 4

    Тема: “Страх”

    Мета: – познайомити дітей з емоцією страху;


    – вправлятися в розрізненні емоцій за схематичними зображеннями;

    – виховувати в дітей емпатію;

    – вчити дітей передавати емоційний стан страху використовуючи різні виразні засоби.
    Хід заняття:
    Керівник: Сьогодні ми завітаємо до наступного гнома. Щось у цього гномика дуже тихо в будиночку. Давайте прислухаємося. (Тихо). Давайте погукаємо. (Тихо). Що ж це таке? Може, його немає вдома? Давайте пошукаємо. (Знаходять). Ось він! Боюнчику, чому це ти не відзивався? (Злякався).


    Обговорення з дітьми приказки: „У страху очі великі”.

    Відмітити прямий і прихований зміст приказки.

    – Лякалися ви коли – небудь так, що причина страху вам здавалась значно страшнішою, ніж була насправді? (Відповіді дітей)

    – Саме про такий страх йдеться в оповіданні М.Носова „Живий капелюх”. (Читання)

    – Чому страх виявився сильнішим за дітей?

    Читання уривків з казки С.Михалкова „Троє поросят” (епізоди, в яких описується, як поросята тікають від вовка і трясуться від страху).

    – Чому Наф – Наф не боявся страшного вовка?

    Завдання дітям: „Намалюйте свій страх”. Діти розповідають про те, що намалювали, а потім розривають малюнки на дрібнесенькі шматочки.

    – Щоб страх не був більшим за тебе, треба на мить зупинитись, заспокоїтися і поміркувати. Адже сміливий не той, хто нічого не боїться, а той, хто може перемогти свій страх.

    Колись у давнину діти підбадьорювали себе примовкою. „Козакові до лиця примовочка оця: “Хоч що там побачу, – не боюся, не плачу.”

    Хай і наш Боюнчик запам’ятає цю примовку і більше нічого не боїться.

    Прощання.

    (Гра „Рукостискання в колі”).


    Конспект заняття № 5


    Тема: “Здивування”

    Мета: – познайомити дітей з емоцією здивування;


    – вчити розрізняти емоції за схематичним зображенням;

    – вчити дітей передавати емоційний стан здивування, використовуючи різні виразні засоби.
    Хід заняття:

    Керівник: Познайомтеся ще з одним гномиком. Його звуть Дивунчик. Він весь час всьому дивується, і казочки любить читати про різні чудеса.


    (Пригадати з дітьми казки, де зустрічаються різні чудеса: „Летючий корабель”, „Івасик – Телесик”, „Царівна жаба”, „Яйце – райце” та інші).

    – Про які чудеса тут розповідається?

    – Чому всі ці чудеса дивують і притягують людей?

    Вправа „Дзеркало”.

    Гном пропонує дітям подивитися в дзеркало, уявити собі, що там відобразилося щось казкове, і здивуватися. Звернути увагу дітей на те, що кожна людина дивується по – своєму, але, не дивлячись на різницю, у вираженні подиву завжди є щось схоже.

    – Що спільного в тому, як ви зображували здивування?

    Відповіді дітей.

    Розглянути піктограму здивування.

    Гра „Фантазії”.

    Гном пропонує дітям продовжити початок незвичайних пригод.

    – До нас прийшов слон…

    – Ми прокинулись на іншій планеті…

    – Враз зникли всі дорослі…

    – Чарівник вночі змінив усі вивіски на магазинах…

    Етюди на вираження подиву: „Подив”.

    Хлопчик бачив, як фокусник посадив у порожню валізу кішку і закрив її, а коли відкрив валізу, кішки там не було, а звідти вистрибнув собака!

    Вправа на розвиток мислення

    „Карнавал тварин”

    Педагог пропонує дітям взяти шапочки зайця, лисички, ведмедя. Потім дитина повинна вирішити, якою буде вдача у обраної нею тварини (ведмідь – добрий чи злий, заєць – хвалько чи боягуз, лисиця – хитра чи бешкетливу).

    Потім діти вигадують танцювальну імпровізацію, узгоджуючи свої дії з задуманим образом. Інші діти намагаються вгадати характер персонажу.

    Цю вправу можна використовувати і для розвитку пам’яті. По закінченню заняття діти пригадують, яких тварин зображували. підказкою можуть бути музичні фрагменти таночків даних персонажів.

    Прощання.

    Гра „Придумай подарунок”.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  6. #126
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Продовження.
    Конспект заняття №6

    Тема: “Людські емоції та їх поєднання.”Мета: – знайомити дітей з піктограмами;


    – розвивати інтонаційну виразність мови;

    – розвивати уяву, фантазію, пантомімічні навички;

    – спонукати дітей до активної участі в театралізованій грі.

    Хід заняття:
    Познайомити дітей з піктограмами (картинками – символами з зображенням різних емоцій людини): людина сміється, сумує, сердиться, злякалась, посміхається, плаче.


    Запропонувати дітям вигадати фразу для людини, зображення якої дитина обрала, і промовити її з відповідною інтонацією.
    Керівник: – Діти, якщо вам весело, як ви посміхаєтесь? Якщо ви розсердились, як ви нахмурюєте брови? Коли вас щось здивувало, як у вас піднімаються брови і розширюються очі?


    Запропонувати дітям вигадати і програти різні ситуації , пов’язані зі зміною настрою, а відповідно і міміки.
    Вправа “Пори року”
    Керівник підкликає до себе дітей і уточнює:
    – Яка зараз пора року ?
    Діти: – Осінь.
    Керівник: – Назвіть, будь ласка, всі пори року, які знаєте.
    Діти: – Літо, Весна, Зима
    Керівник: – Спробуйте своєю мімікою (жестами) відобразити всі пори року. Наприклад: Осінь – сумна пора року, дощова, холодна і разом з тим чудова. (Нахмурені брови, сумний погляд, зітхання …) А пригадайте, які смачні яблука дозрівають в садах восени, які вони на смак. (Діти прицмокують, охають …)
    Перед показом мімікою та жестами характеру осені дати дітям прослухати в грамзапису твори з “Пори року” А. Вівальді або П.І. Чайковського.


    Слухання вірша “Кіт і Мишки” Інни Кульської з послідуючим розподілом ролей і початком інсценування.

    Ходить котик по кімнаті


    В нього лапочки на ваті.

    Позіха байдуже:

    - Щось я сонний дуже!

    А під ліжком нірка, нірка,

    З неї мишка зирка, зирка.

    Зирк туди, зирк сюди,

    Де котячі сліди?

    Виліз котик на подушку,

    Водить лапкою по вушку

    Випинає спинку:

    - Ляжу на часинку!

    А до шафи нишком, нишком

    Є дорога мишкам, мишкам

    Все, як слід, ось обід,

    Спи та спи – ледар кіт!

    Що ви, миші? Тихо, тихо!

    Ось вам буде лихо, лихо!

    Кіт не спить, а слуха,

    Наставляє вуха!

    Скочив котик саме впору!

    Швидше миші в нору, в нору,

    Ця – туди, та – сюди,

    Утікай від біди!

    Слухання творів: “Слон танцює” муз. А. Зноско-Боровського, “Мишенята” муз. А. Жилінського.


    Запропонувати дітям потанцювати так, як потанцював би слон під цю музику і порухатись так, як би рухались мишенята.

    Ознайомити дітей з сценарієм музично-театралізованого дійства “Осінній бал в королівстві Семинотка”. Розподілити ролі.

    Використаний матеріал: піктограми “Сонечко”, наголівники кота і мишенят.

    Конспект заняття №7

    Тема: “Емоції на прикладі героїв казок”Мета: – розвивати діалогічну та монологічну мову дітей;


    – виховувати комунікативні якості;

    – розвивати міміку і пластичні здібності дітей;

    – розвивати творче мислення дітей, уяву, фантазію.
    Хід заняття:
    Керівник: – Давайте дітки пригадаємо казку “Півник та двоє мишенят”. З чого почалася казочка?
    Діти розповідають, що Півник встав рано, підмітав на подвір’ї та знайшов колосок.
    Керівник: Давайте уявимо собі ситуацію, в якій опинився Півник. Я покажу вам три варіанти розвитку подій, а ви уважно послухаєте і повторите за мною.


    – Ой погляньте, я знайшов колосок, яка радість. Піду його обмолочу, намелю борошна, замішу тісто та напечу пиріжків! Запрошу друзів і ми влаштуємо свято!

    – Що це? Колосок? Цікаво, хто міг його загубити? Можливо мишка несла в свою нірку колосок і загубила? Ну той що! Я колосок нікому не віддам. Це мій колосок. Тому, що я його знайшов. Щоб мені з ним зробити?

    – Ой, хтось згубив колосок! Напевно засмутився. Треба знайти господаря колоска. Можливо він сидить і плаче. Побіжу і відшукаю того, хто загубив колоска.

    Розучування української народної пісні “Два півники”.


    Розподіл ролей.

    Повторення віршика “Кіт і Миші” з інсценуванням.

    Слухання творів: “Слон танцює” муз. А. Зноско-Боровського та “Мишенята” муз. А. Жилінського. Пантомімічна вправа: зобразити рухами танцюючого слона та маленьких мишенят.

    Домашнє завдання: Роздати дітям віршик, який потрібно вивчити до наступного заняття. Розказувати вірш в двох різних настроях: весело і сумно.
    “Смачний борщ.” Н. Забіла
    Зустрічайте нас дубки,


    Відхиляйте віти.

    Ось до лісу по грибки

    Йдуть веселі діти.

    Вчора випав теплий дощ,

    Виросли опеньки.

    Ми з грибами зварим борщ,

    Ще й який смачненький.
    Продемонструвати дітям вірш в різних характерах.


    Читання дітям музично-театралізованої гри „Білосніжка і семеро гномів”. Обговорення змісту та характерів героїв.

    Повторне читання сценарію музично-театралізованого дійства. Працювати над текстом та розучуванням ролей.

    Використаний матеріал: наголівники (кіт, мишенята, 2 півники, 2 курочки, цап, козенятко, коза); паперовий колосок.
    Конспект заняття №8

    Тема: “Діти і осінь”Мета: – спонукати дітей до активної участі в театралізованих іграх;


    – викликати в дітей позитивний емоційний настрій;

    – розвивати творчу фантазію;

    – розвивати інтонаційну виразність мови.
    Хід заняття:
    Керівник: – Уявіть, що ми з вами на вулиці, йде дощ, а в нас одна велика парасолька.


    Весело йдемо ми по калюжам,

    І з дощем ми також дружим

    Парасольку ми візьмемо,

    Всі калюжі обійдемо!
    Пантомімічна вправа “Діти і осінь”.


    ( Діти групою йдуть, високо піднімаючи ноги, переступаючи уявні калюжі.)
    – Дощ закінчився, ми можемо забрати парасолю.


    Злий чаклун прийшов до нас

    Діти всі завмерли враз

    Він руками помахав (діти беруть в руки султанчики)

    І дітей зачаклував.

    Руки вгору всі підняли

    І деревами враз стали.

    Вітерець на них подмухав

    Всі уважно стали слухать,

    Як листочки шелестять –

    Хочуть в танці закружлять.
    (Діти рухами показують кожну стрічку вірша.)
    Керівник: – А зараз давайте спробуємо зробити гарну осінню квітку.
    (Діти з жовтими султанчиками утворюють середину квітки, присівши і піднявши руки в гору, а діти з червоними – пелюстки.)
    –А тепер кожен буде квіточкою, яка вранці прокидається, вдень – випрямляється і тягнеться до сонечка, а ввечері опускає голівку і засинає. Давайте відтворимо рухи квіточки під музику Т. Ломової
    Музична вправа “Квітка”


    Читання віршика “Смачний борщ” в різних характерах.

    Повторення пісні “Два півника” з інсценівкою.

    Повторне читання тексту музично-театралізованої гри „Білосніжка і семеро гномів”. Переказування твору дітьми.

    Працювати над ролями муз-театралізованого дійства: їх характерами, інтонаціями, динамікою.

    Використаний матеріал: наголівники до пісні “Два півники”, султанчики жовтого та червоного кольорів, парасолька.

    Конспект заняття №9

    Тема: “Вчимо наш ротик говорити правильно”Мета: – розвивати пантомімічні навички і творчу уяву;


    – вчити дітей інтонаційно і виразно промовляти задані фрази;

    – розвивати фантазію і уяву.

    Хід заняття:
    Керівник: –Щоб наш ротик працював,


    Звуки гарно промовляв,

    Чистомовки будем вчити,

    Щоб швидко й чітко говорити.

    – Хитра Мотря мила мокру моркву. (О. Рута)

    – Наварили смакоти – будем їсти я і ти. А со-рр-оки і во-рр-они будуть їсти мака-рр-они! (Б. Чепурко)

    – Тупу-тупу тупенята!

    Малесенькі ноженята!

    Тупу-тупу, ніжки,

    Від столу до ліжка!

    Тупу-тупу-тупусі

    До милої бабусі,

    Тупу-тупу-тупачка,

    Дасть бабуся молочка! (К. Перелісна)

    Працювати над музично-театралізованою грою „Білосніжка і семеро гномів” з використанням музики, танцювальних імпровізацій тощо.


    Пантоміма “Мухи.”

    Дітям пропонується уважно послухати вірш, потім керівник читає, а діти не кажучи ні слова, “показують” вірш мімікою та жестами.
    На столі у вісім пар


    Танцювали мухи

    Дзвінко музика звучить

    Гарно цокотухам

    Веселяться від душі

    Та одна, як закричить:

    “Ой паук” – і мухи всі

    знепритомніли умить. Ах!
    Розучити з музичним супроводом, як пісню.


    Працювати над ролями Мажора, Мінора, Скрипічного та Басового ключів з музично-театралізованого дійства.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  7. #127
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Продовження.
    Конспект заняття №10

    Тема: “Вчимо наш ротик говорити правильно”.Мета: – спонукати дітей до інсценування знайомих творів;


    – розвивати інтонаційну виразність мови;

    – розвивати пантомімічні здібності.
    Хід заняття.
    Керівник: – Давайте з вами пригадаємо пантомімічну вправу “Мухи”.


    (Спочатку діти виконують вправу під спів дорослого, а потім співаючи разом з ним)

    – Як ви думаєте, діти, навіщо нам потрібен телефон?
    Діти відповідають.


    Вправа “Телефонна розмова.”
    Керівник: – Уявіть собі, що корівка вирішила подзвонити своїй подрузі і розповісти про те, як вона вчора ввечері ходила на гостину до родичів.
    (Діти діляться на пари, уточнюється настрій корів, в руки береться уявний або іграшковий телефон. Пари грають по черзі. Уточнення – корови тільки мукають.)


    Вправа “Скажи про осінь по різному.”
    Керівник: – А зараз ми пригадаємо, як по-різному можна сказати про чудову пору року – осінь. А допоможуть нам в цьому наші “сонечка” (піктограми). Кожен обере собі сонечко і скаже про те, що настала осінь з інтонацією свого сонечка.


    Фрази:

    – Ура! Настала осінь!

    – Це ж треба! Знову осінь!

    – Осінь – це так сумно.

    – Осінь. Ось чому так спати хочеться.

    – Це ж треба, справді осінь.

    – Осінь настала! Як гарно навкруги!

    – Осінь настала, а за нею зима. Не хочу-у-у!

    – А тепер давайте заспіваємо знайомі вам пісні про осінь “Осінній дощик” слова і музика Ади Грицай та “Осіння пісня” слова і музика Н. Рибальської. Пісню про дощик ми спробуємо заспівати дуже весело і радісно, а пісню про осінь – сумно.
    Діти співають.


    Використаний матеріал: піктограми (“Сонечка”), іграшкові телефони.


    Конспект заняття № 11

    Тема: ” Подорож у зоопарк”.Мета: - розвивати фантазію і уяву в театралізованій грі;


    - закріплювати знання дітей дошкільників про оточуючий світ;

    - формувати комунікативні якості дітей і прищеплювати елементарні етичні норми поведінки;

    - розвивати психофізичні здібності дітей (міміку, жести).
    Хід заняття:
    Керівник: – Діти, ви любите подорожувати? Сьогодні я вам пропоную незвичайну подорож у зоопарк. Поїдемо ми на автобусі, який ми з вами зараз самі збудуємо.
    Вправа: ”Автобус”.
    Використовуються стільчики, великий конструктор, подушки. Дітям пропонується зайняти місця в автобусі. Кількість місць повинна бути меншою від кількості дітей. Виникає проблема: хто сяде, а хто повинен стояти?
    Керівник: – Безперечно, хлопчики завжди повинні поступатися місцем дівчаткам.
    Під музичний супровід „автобус” вирушає в дорогу, діти імітують рух автобусу.
    Керівник: – За вікном високо поверхові будинки, зелені парки, золотаві куполи церков, приміщення театрів, магазинів. Ось наш автобус гальмує, ми приїхали в зоопарк.
    На столі заздалегідь заготовлені іграшки (або ілюстрації на фланелеграфі). Керівник читає вірш Кліма Чурюмова „Зоопарк”.
    Мартин бешкетливий бананом ласує,


    А нижче на гілці Папуга сумує.

    Пантера у клітці сидить і сміється,

    Побачив щось Лев і не ворухнеться.

    Рятунок в басейні знаходить Тюлень,

    А поруч страждає від спеки Олень.

    Дивись, Ведмежа й Тигреня разом грають,

    А Пава і Лебідь у парку гуляють.

    В воді за парканом лежить Крокодил

    І згадує Африку й рідний свій Ніл.

    Годують птахів тут і звірів відмінно,

    Тому в зоопарку всі добрі тварини.
    Після читання і перегляду керівник пропонує дітям обрати ролі і ще раз програти цей вірш.
    Вправа „Ми веселі тваринки”.
    Керівник: – Які ще тварини живуть в зоопарку? Я заплющу очі, а ви „перетворитесь” в будь-яку тварину, а я спробую вгадати.
    Керівник заплющує очі.
    – Один, два, три, чотири, п¢ять,


    Спробую я відгадать.
    Мімікою, пластикою діти зображують обрану тварину. Керівник заохочує, допомагає, уточнює характерні рухи тварин.


    Гра по бажанню дітей проводиться декілька раз, міняються обрані персонажі. Керівник добирає характерну музику.
    Керівник: – Раз, два, три, чотири, п¢ять,


    Вже не бачимо звірят!

    Діти бігають юрбою

    Стали всі самі собою!

    Наш автобус вирушає—

    Він додому поспішає!
    Діти сідають на стільчики. Під музичний супровід „повертаються” додому.


    Прочитати укр. нар . казку “Рукавичка” з муз. супроводом.

    Конспект заняття № 12

    Тема: “Подорож у зоопарк”

    Мета: – вчити дітей емоційно відтворювати вітальні інтонації, збагачувати мовленнєвий запас дітей;


    – вчити дітей промовляти фрази з різною силою голосу;

    – розвивати імітаційні навички;

    – спонукати до активної участі в театралізованій грі.
    Хід заняття:
    Керівник: П – Погляньте, що я вам сьогодні принесла! Це чарівна корзина. А що ж в ній?
    Вправа „Вітаємось як…”
    Керівник збирає дітей навколо корзини і пропонує обрати будь-яку іграшку: собаку, левеня, їжака, кошеня… і голосом своєї іграшки привітатись з усіма, допомагаючи кожній дитині підібрати потрібні слова, інтонацію і виразність для характеристики обраного персонажу.
    Керівник: – Хто в тебе в руках?


    –Яким голосом він говорить?

    –Як він буде вітатись?

    –Давай разом привітаємось.
    Керівник залучає всіх дітей в мовленнєву гру, яка переходить в гру з імітацією рухів під музику „Хто як ходить”.
    Діти імітують рухи обраних ними тварин .Приблизні питання, що задаються дітям:
    Керівник: –Хто ти? (Ведмідь). Як ходить ведмідь? (Перевальцем). Як реве ведмідь?


    –Любі тварини, підходьте, я пригощу вас кашею.
    Вправа „Каша”.
    Керівник ставить уявну миску, а діти зображуючи звірів, „їдять” кашу. (Імітування жувальних рухів).
    Керівник: –Поїли кашу, вона вам сподобалась?


    А тепер потрібно вмитися. (Діти імітують ці рухи).
    –Скажіть, якою була каша? (Довільні відповіді дітей).
    Чистомовка про кашу.
    Ша—ша—ша—ша (2)


    Дуже добра наша каша.
    Діти промовляють слова повільно і по-можливості чітко, з різною силою голосу (тихо—голосніше—голосно). Бажано чистомовку промовляти з кожною дитиною окремо і з усіма дітьми разом.


    Ознайомити дітей з текстом музично-театралізованої гри „Аліса в країні казок”. Бесіда про зміст та характери героїв.
    Вправа „Давайте погріємось”.
    Керівник: –Тепер ми вирушаємо в ліс на прогулянку. Сонечко ще гріє, погріємо носики (діти піднімають лице вгору і погладжують носика), погріємо щічки (діти погладжують щічки),погріємо лобика (погладжують лоб), погріємо шийку (діти погладжують шию).
    –Але зненацька з¢явились комарі! (Діти відмахуються від уявних комарів)
    – Комарі порозліталися. Нікого не покусали? А тепер вже час додому!


    Повторне читання казки “Рукавичка”, розподіл ролей для подальшої інсценізації лялькового театру.


    Конспект заняття № 13

    Тема: “В гостях у дідуся-Лісовичка”

    Мета: – розвивати логіку та мислення;


    – формувати знання про етичні норми;

    – розвивати інтонаційну виразність мови;

    – вчити дітей відчувати, розуміти і співставляти характер музики з образами тварин;

    – розвивати пантомімічні та імітаційні навички;

    – спонукати дітей до активної участі в театралізованих іграх.
    Хід заняття:
    В гості до дітей прийшов Дідусь – Лісовичок (вихователь).
    Лісовичок: – Добрі слова я не лінуюсь повторювати цілий день.


    Тільки вийду я із дому, кажу знайомим: „Добрий день”.

    Я вітаю вас, діти, добрий день.

    А які добрі слова знаєте ви? (Відповіді дітей)
    – Молодці! Я Дідусь – Лісовичок, прийшов до вас із лісу і приніс у мішку лісову загадку (дістає листівку і читає)


    Весною веселить, влітку холодить, восени вмирає, весною оживає. (Ліс).

    Діти, а для кого ліс – це дім? (Відповіді дітей).

    Дідусь – Лісовичок закликає дітей підійти до нього і пропонує промовити фразу „Наша Оля в лісі зустрілася із лисом” з різними інтонаціями: захоплено, злякано, обережно (пошепки), щоб не злякати, стверджено, із запитом.
    Гра „Чарівне перетворення”.
    – Діти, в моєму мішку є чарівна паличка. Варто мені нею змахнути, і ви перетворитесь в моїх друзів – лісових мешканців, а я буду вгадувати. 1, 2, 3, 4, 5-зараз спробую вгадать.
    Керівник заздалегідь добирає музику для кожної тварини і дає дітям де – який час прослухати її, щобрухи тварини відповідали характеру музики. Керівник допомагає дітям запитаннями.


    Під музику діти імітують рухи тварин. Дідусь – Лісовичок заохочує дітей і відгадує.
    Лісовичок: – У нашому лісі є чудовий оркестр.


    Хтось грає на баяні,

    Зайчик наш – на барабані.

    А ведмедик на трубі

    Грати поспіша тобі.

    Якщо будеш допомагати –

    Почнемо всі разом грати.
    Гра „Уявіть собі”.
    Уявіть собі, що у вас в руках музичні інструменти. Ви – оркестр, а я – диригент. Я змахну паличкою, і оркестр „заграє”.
    Вмикається народна інструментальна музика, діти імітують гру на музичних
    Інструментах .
    Лісовичок: Час настав мені прощатись і всього найкращого вам побажати.


    Ніколи не забувайте про чарівні слова. До побачення.
    Читання казки “Рукавичка” в ролях, робота над характерами.


    Конспект заняття № 14

    Тема: “Світ навколо тебе”.Мета: - розвивати фантазію, образне мислення, акторські здібності (вміння діяти в запропонованих обставинах), інтонаційну виразність і пластику;


    - формувати активну позицію (бажання брати на себе ролі).
    Хід заняття:
    Керівник: – Учись любити все навколо себе:


    Траву і квіти, кущик, деревце.

    Жучка і пташку, і блакитне небо,

    І синьооке чисте джерельце.

    Усе прийшло на білий світ, щоб жити,

    Щоб дарувати радість і красу.

    Учися дивуватись і любити

    Чистеньку, мов перлин очка росу.

    Поглянь на світ – це дивовижна казка!

    А квіти – це, мабуть, душа землі.

    У кожній з них струмить любов і ласка,

    Вони, неначе діточки малі.

    Яка земля! Чарівна, пречудова!

    Вона нам мати. Ми – її дитя!

    Летить на землю весняна обнова,

    Бурлить, вирує на землі життя!

    (Надія Красоткіна).
    – Діти, про що розповідає вірш, який я вам прочитала? ( відповіді дітей).А що таке природа? ( трава, квіти, тварини, небо, ліс…)


    – Уявіть собі, що ви маленьке зернятко будь – якої рослини.

    ( Діти довільно розходяться по залу. Керівник змахує рукою (сіє зерна), діти присідають і стискаються в „зернинку”.
    Вправа „Зернятко”.
    Вправа проводиться під музичний супровід. (За вибором музичного керівника).
    Керівник: – Лежать зернятка в землі, їм тепло, зручно. Пройшов дощик, пригріло сонечко. Насіння почало набрякати, оболонки зерняток луснули і з¢явились перші пагінці. Вони пробили землю і потягнулися до сонечка. (Діти по – малу встають, погойдуючись, витягуючи руки вгору).
    На стебелинках з¢явилися перші листочки. І ось загойдалися молоді деревця, квіти, травичка…


    Що ж виросло в нашому лісі? (Керівник запитує кожну дитину, якою рослиною вона була).
    Вправа повторюється 2 – 3 рази.


    Робота над музично-театралізованою грою „Аліса в країні казок”
    Міні – сценка „Тетянка і м¢ячик”.
    Тетянка сердиться на м¢яч:


    - Знову ти пустився вскач!

    Знову вирвався із рук,

    Ну хіба ж ти добрий друг?

    Дує щічки круглий м¢яч:

    Сам образився, хоч плач:

    Буду я з тобою дружити

    Ти ж навчись мене ловити!
    Діти діляться на пари і розігрують сценку по ролям. Кожній парі можуть дати завдання, наприклад, Тетянка промовляє слова дуже сердито або з жалем, а м¢ячик з образою чи сердиться.


    Діти з муз. керівником стають в коло.

    - Ось м¢яч. Подивіться, „я тримаю його в руках”.

    (Муз. керівник „ передає м¢яч” дитині, що стоїть поруч).

    – Тримай м¢яч, не упусти. Розкажи, який він? (Великий, круглий, м¢який).Передавай його далі.

    – Ой, наш м¢ячик раптом перетворився в повітряну кульку. Яка кулька в твоїх руках? Кулька прагне полетіти в небо, тримай міцніше за ниточку. Передавай її далі.

    Уявні предмети передаються по колу, перетворившись в тарілку з гарячим супом, їжака, сніжку, маленьке кошеня, жменьку піску, жменьку води, тощо. Гра продовжується до тих пір, доки дітям цікаво. Правила гри можна змінювати. Запропонувати дітям самостійно називати перетворені предмети.
    Гра „Уявіть собі”.
    Керівник: – Сонце потрібно всім! Квітам, метеликам, мурахам, жабенятам. А кому ще потрібне сонечко? (Діти перераховують)Зараз ви вигадаєте, в кого ви перетворились і під музику зобразите того чи те, що загадали, а я спробую відгадати.


    Вмикається музика, діти імітують рухи загаданого персонажу. Це можуть бути квіти, комахи, тварини, птахи, тощо. Муз. керівник вгадує, уточнює.

    – Сонечко заховалось за хмарку і пішов дощик. Скоріше під парасольку. Парасолька схожа на великий гриб. А де ж ростуть гриби? (в лісі) тож давайте перенесемося до лісу і пригадаємо, що ж відбувалося з казковими героями в лісі, коли вони знайшли рукавичку.

    Спробувати інсценізувати казку “Рукавичка” від початку до кінця.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  8. #128
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Продовження.
    Конспект заняття № 15

    Тема: “Граючись навчаємось”.Мета: – створювати позитивний емоційний настрій;


    – розвивати логіку, творчі здібності;

    – виховувати доброзичливе відношення до оточуючих;

    – розвивати імітаційні навички;

    – вчити дітей поєднувати рухи і мову.
    Хід заняття:
    Керівник: – Діти, а що ви робите, коли вам весело? (Відповіді дітей).


    Гра „Продовжи фразу і покажи”.

    – Якщо холодно на вулиці, що ви одягнете? (Шубу, шапку, рукавички…)

    – Якщо вам подарують маленьке кошеня, що ви зробите? (Погладимо, приласкаємо).

    – Якщо ви залишились в лісі один, що ви будете робити? (Голосно кричати: „Ау!”)

    – Якщо мама відпочиває, як ви будете поводитись? (Ходити навшпиньках, не шуміти).

    – Якщо плаче ваш друг, що робити? (Втішити, погладити, заглянути в очі…)

    – Якщо вам на очі трапились сірники? (Відповіді дітей, які вихователь узагальнює висновком: сірники дітям не іграшки).

    Розминка для пальців.

    Вихідне положення рук – зжаті в кулаки. Керівник пропонує дітям повторювати за нею рухи.

    До великого пальчика на гостину діти виставляють вгору

    Великі пальці і з’єднують

    Їх між собою.

    Приходили пальчики у хатину діти почергово виставля-

    ють пальці і ті, що нази-

    ваються з’єднуються між

    собою.

    Вказівний і середній,

    Безіменний і останній.

    А мізинчик – малюк мізинчики стукають

    Зобразив веселий стук. Один об одного.

    Наші пальчики друзями стали пальці переплітаються

    Один одного обійняли. І міцно зжимаються.
    Керівник: – Щоб гарно розмовляти, потрібно чітко вимовляти. Давайте зараз трішки пограємось з нашими язичками.


    Артикуляційні вправи.

    “Конячка” – присмоктати язик до піднебіння і клацнути.

    Ритмічне виконання під вірш:

    Цок-цок-цок, біжать конячки,

    Дуже весело біжать.

    Як малечу покатають,

    Будемо їх годувать.

    “Гойдалка” – напруженим язиком тягнутися то до носа, то до піднебіння.

    Ми на гойдалці гойдались.

    Вгору – вниз, вгору – вниз.

    Дуже жваво ми гойдались,

    Покатались, зупинись!

    “Смачне варення” – облизати верхню губу і заховати язик в рот.

    Ах, яке смачне варення,

    Забруднились губи всі.

    Язичком ми поведем,

    І варення підберем.

    “Дудочка” – Діти співають:

    Ду-ду, ду-ду, дудочка,

    Ду-ду, ду-ду, ду.

    Ось заграла дудочка,

    Ту-ру, ту-ру, ру.

    А зараз лягайте на ковдру, і будемо вчитися розслаблятися.

    От як ми відпочиваєм,

    Сном чарівним засинаєм,

    Уповільнюються рухи,

    І нема більше напруги.

    І приємно стало зразу,

    Як розслабили ми м’язи.

    (Грає спокійна музика, керівник говорить тихо, з довгими паузами).

    Відпочили, діти, а тепер вставайте – і пішли чітким рівним кроком по залу.

    Ми говоримо сміливо,

    Вірно, чітко і красиво.

    Ми не поспішаємо, слова ми не ковтаємо.

    Руки вгору – вдих, вниз – видих. Заняття закінчено. До побачення.


    Конспект заняття № 16

    Тема: “Подорож до Антарктиди”.Мета: – вчити дітей поєднувати рухи і мову;


    – розвивати фантазію, спонукати дітей до імпровізації;

    – закріплювати знання дітей про Антарктиду;

    – розширювати голосовий діапазон дітей при читанні вірша.

    Хід заняття:
    Керівник пропонує дітям вирушити у морську подорож на кораблі.


    Театр рук „Кораблик”

    По морю пароплав пливе,

    З труби у нього дим іде.

    (Обидві долоні поставлено на ребро, мізинчики прижаті (як кошик), а великі пальці підняті вгору. Діти разом з вихователем читають вірш низьким голосом (як гуде труба) і погойдуються праворуч – ліворуч).
    Керівник: – Довго плив наш корабель і приплив в Антарктиду. Тут на білих слизьких льодинах ходять парами пінгвіни.


    Гра з рухами „Пінгвіни на льоду”

    – Лід та лід, лід та лід, а по льоду пінгвін крокує.

    Діти йдуть на внутрішній стороні стопи, перевалюючись з ноги на ногу, поплескуючи себе долоньками по боках.

    Гра повторюється три рази.

    Самомасаж.

    – Пінгвіни піднімають голови до сонечка, адже сонечко так рідко з’являється в Антарктиді, потім підставляють сонечку щічки, погладжують щічкою праве плече, ліве. Пінгвіни люблять погладити собі животика, поплескати крильцями по боках, по ніжках.

    Гра з рухами „Море хвилюється”

    – Пінгвіни дуже люблять гру.

    Море хвилюється раз,

    Море хвилюється два,

    Море хвилюється три,

    Морська фігура, на місці замри.

    Гра проводиться декілька раз під музичний супровід. Заздалегідь необхідно уточнити з дітьми, що росте, плаває, живе в морі: медузи, корали, риби, кити, кораблі, пінгвіни, тощо…

    Вправа на прояв основних емоцій „Сніжинка”

    – На язик ловив сніжинку, наче вітер, довго я на неї дув,

    Із сніжинкою смішинку я, напевно, проковтнув:

    Без веселощів не можу ні хвилинки,

    Дуже я люблю ловить сніжинки.

    Виразні рухи: Дитина розглядає на руці уявну сніжинку, відкидає голову назад, ловить язиком „сніжинку”, весело сміється.

    Міміка: При підняті брови, посмішка на обличчі.

    Повторити таночок пінгвінів, який діти танцювали на новорічному святі.

    Ознайомити дітей з сценарієм муз-театралізованого дійства “Березневі пригоди Червоного Капелюшка”.

    Конспект заняття № 17

    Тема: “Зимові розваги”.Мета: – уточнювати і закріплювати правильну умову звуків У, Х, Р, Ш, С, вимовляти їх протягуючи та з різною силою голосу;


    – вчити дітей довгому та переривчастому видиху;

    – розвивати фантазію;

    – розвивати пам’ять фізичних дій.
    Хід заняття:

    Керівник: Діти сідають півколом на килимі.


    – Діти, яка зараз пора року? Які звуки ви можете почути взимку на вулиці, в лісі, в дворі? (Відповіді дітей).

    – Як завиває заметіль? – У – у – у – у! (З різною силою голосу).

    – І летять сніжинки в різні боки (Діти, імітуючи політ сніжинок, розбігаються по залу під грамзапис).

    – Як морозним днем рипить сніг під ногами? – хр – хр – хр – хр (.Діти йдуть по залу. Уявляючи, що вони йдуть морозяним ранком по снігу).

    – Як двірник змітає сніг з порогу? –Ш – ш – ш – ш! Беріть „мітлу”, зметемо сніг з доріжок.

    – Який звук утворюють лижі, що сковзають по сніжку? С – с – с – с!(Діти імітують ходьбу на лижах).

    – Послухайте! Які звуки ви можете почути за вікном?(Діти притишено слухають, а потім намагаються відтворити ті звуки, які вони почули.)

    Дихальні вправи.

    Керівник пропонує дітям встати, поставити долоньку горизонтально перед підборіддям.

    – Уявіть собі, що до вас на рукавичку впала сніжинка. Яка вона? Спробуйте її здмухнути:
    Вдих носом і короткий сильний видих (5 – 6 разів);
    Вдих носом і повільний видих через стулені губи(5 – 6 разів);

    Тепер вам на рукавичку впало де – кілька сніжинок.
    Вдих носом і повільний переривчастий видих (5 – 6 разів).

    Гра „Сніжки”.

    Керівник підкликає до себе дітей.

    - Уявіть собі, що ви перетворились в маленьких сніжинок, а я вітер.

    Керівник робить вдих і дмухає на дітей. Вмикається грамзапис („Пори року” П. І. Чайковського).

    - Розлетілися сніжинки, кружляють у повітрі, ніби танцюють. Спочатку спокійно, плавно і повільно лягають на землю. Але здійнявся вітер, закружляла хурделиця і намела цілу кучугуру снігу.(Діти збираються в щільну групу.)

    Гра на пам’ять фізичних дій.

    – Як багато снігу! Зліпимо з нього велику кулю.(Діти наслідуючи дорослого, „ліплять сніжку”, котять її по уявному снігу і поступово у кожної дитини виходить „сніжна куля”, з них муз керівник пропонує зліпити снігову бабу.

    – Снігова баба готова! А тепер пограємось в сніжки.(Вмикається весела, рухлива мелодія. Діти ліплять уявні сніжки і „кидають їх” в різні боки.)

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  9. #129
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Продовження.
    Конспект заняття № 18

    Тема: “Давайте веселитись”.Мета: – розвивати інтонаційну виразність мови, монологічну мову;


    – розвивати навички імпровізації;

    – спонукати дітей до участі в театралізованих іграх;

    – розвивати уяву, пантомімічні навички.

    Хід заняття:
    „Давайте сміятися”


    Керівник пропонує дітям згадати улюблену пісню. Заспівати її, а потім мелодію пісні без слів “просміяти”. Спочатку грає керівник: він передає мелодію пісні за допомогою сміху, а діти вгадують, що це за пісня. Потім кожен з дітей „просміює” мелодію своєї пісні, всі інші вгадують.
    Керівник: – Давайте з вами пригадаємо вірш.


    Ходила квочка коло кілочка,

    Водила діток коло квіток.

    Квок, квок, золотий клубок.

    Завдання:

    Уявіть собі:
    Вас образили до сліз, і ви розказуєте нам свою образу словами цього віршика.

    2.У вас радісна подія, вам подарували довгоочікувану іграшку. Розкажіть про ваші враження словами віршика. (Діти знаходять потрібні інтонації, використовуючи міміку, жести, текст, намагаються передати душевний стан людини, що потрапила в задану ситуацію. Вони самі можуть вигадати або пригадати життєві ситуації)

    3.Задзвонив будильник. Ви прокинулися, потягнулися, відкрили очі, на підлозі шукаєте свої тапки. Знайшли, взули і пішли в ванну. Раптом ви відчуваєте, що не можете йти. В вашому тапочку – камінчик. Ой, як боляче!

    4.Ви гуляєте в лісі. Навкруги сніг, на ваших ніжках валянки, і раптом щось гостре встромилося вам у п’яту…Це кнопка!

    5.Ви солодко спите, та раптом вас будить мама і каже, що ви проспали. Всі швидко одягаються і – бігом в дитячий садок. По дорозі ви побачили, що взули чобітки вашої молодшої сестрички. Вони на вас дуже малі. Але повертатися немає часу. Ви ледь дійшли до садочка…

    – Дуже болять ноги? Посидьте і відпочиньте. Можна зробити масаж ніг.

    – А тепер, щоб було веселіше, звучать мелодії живого оркестру.

    Гра „Живий оркестр”

    – Як ви думаєте, які звуки може видавати ваше тіло? А ось які: оплески, тупання, клацання пальцями, цокання язиком, губами…

    Прослухавши знайому мелодію, діти за допомогою живих звуків відтворюють її. Варіантів відтворення може бути безліч. Все залежить від бажання дітей фантазувати. Можна навіть вибрати диригента.

    Гра на імітацію рухів „Хто як ходить?”

    – Згадайте, як ходять діти?

    Маленькі ніжки йшли по доріжці.

    Великі ніжки йшли по доріжці.

    Діти спочатку йдуть маленькими кроками, потім великими – велетенськими кроками).

    – Як ходить дідусь?

    – Як сірий вовк у лісі нишпорить?

    – Як заєць, прижавши вуха, втікає від нього?

    Гра на розвиток уваги.

    „Давайте потанцюємо”.

    Мета гри: Розвивати увагу дітей, вчити реагувати на зорові сигнали.

    Педагог пропонує дітям потанцювати. Дівчатка танцюють тільки тоді, коли муз керівник піднімає квітку, а хлопчики – коли піднімає прапорець. Хлопчики й дівчатка танцюють разом, коли одночасно підняті і квітка, і прапорець. Звучить народна танцювальна мелодія. Діти імпровізують танцювальні рухи.

    Повторне прочитання сценарію “Березневі пригоди Червоного Капелюшка”. Обговорення характерів героїв, їх особистісних якостей. Ознайомити з піснями до театралізованого дійства.

    Конспект заняття № 19

    Тема: Ознайомлення з твором К. Ушинського „Умій почекати”.

    Мета: – створювати позитивний емоційний настрій;

    – розвивати логіку, творче мислення;

    – розвивати імітаційні навички;

    – розвивати фантазію

    – спонукати дітей до імпровізації.

    Хід заняття:

    Діти сідають навколо керівника, який дивиться у вікно і схвильовано каже:

    – Ой, діти, сонечко ховається, і казка не починається. Давайте попросимо сонечко, щоб не ховалося. Простягніть руки до нього і промовте:

    Сонце, сонце, не ховайся!

    Люба казка, починайся!

    Керівник показує дітям клубок.

    – Котився клубочок згори на долину.

    І, гляньте, вкотився до нас у гостину.

    В клубочку тім казка для діточок наших

    Назара і Ані, Валі і Маші.

    „Умій почекати” К. Ушинський.

    Жили собі брат і сестра – півник та курочка.

    Побіг півник у садок та й почав клювати зеленісіньку смородину, а курочка й каже йому:

    – Не їж, півнику! Почекай, поки смородина достигне.

    Півник не послухався, клював та й клював і наклювався так, що насилу додому дійшов.

    – Ох! – кричить півник. – Лишенько моє! Боляче мені, сестричко, боляче!

    Напоїла курочка півника м’ятою, приклала гірчичник, – і пройшло.

    Видужав півник і пішов у поле; бігав, стрибав, зогрівся, спітнів і побіг до ручаю пити холодну воду; а курочка йому гукає:

    – Не пий, братику, почекай, поки прохолонеш!

    Не послухався півник, напився холодної води, – і тут почала його трусити лихоманка; насилу курочка додому його довела.

    Побігла курочка до лікаря, прописав лікар півникові гірких ліків, і довго пролежав півник у ліжкові.

    Поки хворів півник, вже й зима настала. Видужав півник і бачить, що річка льодом укрилася.

    Схотілося півникові на ковзанах поковзатись; а курочка й каже йому:

    – Ой, почекай, півнику! Дай річці зовсім замерзнути, тепер ще лід дуже тонкий, втопишся.

    Не послухався півник сестри: покотився по льоду; лід проломився, а півник – шубовсть у воду! Тільки того півника й бачили.

    Під час читання розповіді керівник демонструє ілюстрації до неї.

    Далі діти виконують наступні вправи:
    Під музичний супровід імітувати рухи та голос півника та курочки.
    „Ку – ку – рі –ку” та „ко – ко – ко” вимовляти: радісно, сумно, з подивом, злякано, тихо, голосно, сердито, м’яко.
    „Бій двох півників” під музичний супровід, галасуючи як півні, стрибати на одній нозі. Руки за спиною. Намагатись плечем виштовхати суперника за коло.
    Попросити півника від імені курочки бути слухняним: ніжно, голосно, тихо, сердито, наказуючи, просячи, тощо…
    Пофантазувати і вигадати інше продовження історії.

    Конспект заняття № 20

    Тема: “Вчимося говорити правильно”.

    Мета: – вчити дітей чітко вимовляти слова чистомовок, змінюючи інтонацію;

    – вчити поєднувати рухи та мову;

    – розвивати уяву, пантомімічні навички;

    – спонукати до активної участі у театралізованій грі.

    Хід заняття:

    – Щоб гарно розмовляти, потрібно чітко вимовляти.

    Діти промовляють чистомовку, по черзі потім всі разом.

    Ра-ра-ра – багато у бобра добра.

    Ру-ру-ру – шкода бобру

    Ро-ро-ро – своє добро

    Рі-рі-рі – віддавати дітворі.

    Ри-ри-ри – Ось такі бобри!

    Са-са-са – у лісі лисенька – краса.

    Су-су-су – має довгу косу,

    Сі-сі-сі – очі карії розкосі,

    Со-со-со – хвостик, ніби колесо.

    Си-си-си – стрункі ніжки у ліси.

    Театралізована гра „Загадки без слів”.

    Діти діляться на дві підгрупи.

    Керівник з першою групою дітей сідають на модулі і розглядають ілюстрації до загадок без слів. Діти обирають картинки, які можуть загадати, не промовляючи ні слова. Друга підгрупа в цей час розташовується в іншій частині залу.

    Діти першої підгрупи без слів за допомогою міміки та жестів зображують, наприклад: вітер, море, струмочок, чайник (якщо важко то: кішку, собаку, що гавкає, мишеня, тощо…). Діти другої підгрупи вгадують. Потім загадує друга підгрупа, а відгадує – перша.

    Гра „Пограємось – вгадаємо”.

    Діти сідають навколо керівника, який загадує і показує пантомімічні загадки.

    – Поважно по двору ходив з гострим дзьобом крокодил,

    Головою він хитав, дуже голосно бурчав.

    У дворі всіма керує. Найсильнішим бути звик!

    Нумо, діти, відгадали? Це справжнісінький…Індик.

    (Вмикається музика. Діти, зображуючи індика, ходять по всьому залу, високо піднімаючи ноги, прижавши руки до тулуба, вимовляючи звуки – гль-гль-гль, трясуть головою, гуляючи в цей час язиком в роті).

    – Тут почав індик гарчати, і на всіх людей кидатись. Розгубився я і втік, це вже зовсім не індик. Хто ж це, діти?

    (Діти під музику зображують собак: гавкають, гарчать, бігають на „чотирьох” та „махають хвостом”).

    – Хто з хвостиком і з вушками,

    в кого лапки з подушками?

    Як ступа, ніхто не чує,

    Тихо крадучись полює.

    І маленькі сірі мишки

    Утікають геть від…кішки.

    (Під музичний супровід діти зображують кішку: вони пересуваються на „чотирьох” плавно, нявкають, муркочуть, „вмиваються” лапкою, шиплять, фиркають, „показують кігтики”.

    – Ви все правильно вгадали, гарну кішку показали.

    А тепер давайте ми в ліс поїдемо по гриби.

    (Діти розсаджуються в уявну машину і вимовляючи різноманітні звуки, імітують рух на машині).

    – Приїхали! Виходьте!

    Подивіться-но, малята, тут лисички, там маслюки.

    Нумо всі часу не гайте, в кошик їх мерщій складайте.

    (Діти розходяться по залу („по лісу”) і збирають „гриби”(муляжі)).

    – Так старанно ми збирали – кошики важкими стали

    На галявині присіли, трішечки всі відпочили.

    У машину всі сідайте і додому вирушайте.

    (Діти сідають в уявну машину і „їдуть” додому).

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  10. #130
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Конспект заняття № 21

    Тема: “Подорож у країну Фантазію”.

    Мета: – спонукати дітей до активної участі у театралізованих іграх;

    – розвивати фантазію, уяву, пантомімічні навички;

    – розвивати здібності працювати з уявними предметами;

    – розвивати творчу ініціативу.

    Хід заняття:

    Керівник: – Діти, сьогодні ми з вами вирушимо у подорож до країни Фантазії, де нас чекають багато друзів і цікавих ігор. Давайте сядемо у поїзд і поїдемо.

    “Діти “їдуть” по колу, імітуючи рухи поїзда і промовляючи: “Чух-чух-чух”.)

    – Поїзд прибув на зупинку “Іграшкову”. Виходьте і подивіться, яка гарна галявина. Погляньте, нас хтось зустрічає. (На великих квітах сидять качечка, жабка, кошеня, мавпочка). Чомусь іграшки дуже сумні. Давайте ми їх розвеселимо і затанцюємо для них таночок.

    – Всі ви знаєте „Таночок каченят”. З нього ми і почнемо.

    „Таночок каченят”.

    – А спробуйте на цю ж мелодію вигадати:

    1. Таночок маленьких кошенят.

    2. Таночок жабенят.

    3. Таночок мавпенят.

    Керівник: – Дуже гарні таночки ми затанцювали, але нам треба їхати далі. До побачення!

    (Діти “їдуть” далі).

    Керівник: – Наступна зупинка “Овочева”. На цій зупинці готують дуже смачні страви. Давайте і ми приготуємо смачний суп.

    Гра на імітацію рухів „Як ми варили суп”.

    Правою рукою ми чистимо картоплю, шкурку знімаємо з неї помаленьку.

    Тримаємо картоплю лівою рукою, картоплю крутимо і старанно миємо.

    Ножем проводимо по серединці, розрізаємо картоплинку на дві половинки.

    Правою рукою ножика тримаємо і кришимо картоплю на шматочки.

    Ну, а тепер вмикаємо плиту, сиплемо в каструлю картоплю з тарілки.

    Чисто миємо моркву та цибулю, стряхну водицю з утомлених рук.

    Мілко наріжу цибулю і моркву, в жменьку зберу, виходить спритно.

    Теплою водичкою жменьку рису помию, висиплю в каструлю рис лівою рукою.

    Правою рукою візьму ополоника, перемішаю крупу і картоплю.

    Кришку візьму я лівою рукою, щільно каструлю я кришкою накрию.

    Вариться супчик, булькає й кипить. Пахне так смачно! Каструлька пихкає.

    – Ось, супчик готовий. „Пригощайте” один одного! (Вмикається українська народна музика). Діти і дорослі уявними ополониками розливають суп в уявні тарілки і „їдять”.

    – Підкріпилися? А тепер кожен вимиє за собою тарілку.

    Діти відкривають уявний кран, миють тарілки, ложки, закривають воду, витирають руки.

    Керівник: – Вирушаємо далі. Нас чекає ще одна зупинка.

    (Діти “їдуть” далі і опиняються перед плакатом, на якому перекреслені губи).

    – Погляньте, діти, яка загадкова зупинка. На цій станції не можна говорити, а спілкуватись нам все ж таки потрібно.

    Мімічна гра „Передавалки”
    Передай посмішку сусіду (по колу).
    Передай „сердилку” (сердитий вираз обличчя).
    Передай оплески (оплески можуть бути різними – об стіл, обома долонями, однією долонькою об стіл, об коліна, комбіновані оплески: плеск над столом і два об стіл). Ускладнення – оплески можуть передавати ритмічний малюнок.
    Передай „переляк”.
    Передай „страшилку”.
    Передай „смішинку”.
    Передай вітання.
    Передай прощання.

    Конспект заняття № 22

    Тема: “Театралізована вікторина”.
    Мета: – викликати радісний емоційний настрій;

    – розвивати пантомімічні навички, уяву, логічне мислення, ініціативу;

    – виховувати доброзичливе ставлення один до одного, партнерські якості.

    Хід заняття:

    На театралізованій вікторині присутні діти всієї групи, батьки, які “Оцінюють” виступи двох команд.

    Керівник: – Сьогодні я пропоную вам трішки погратися і порозважатися.

    Діти діляться на дві групи. Завдання виконуються в формі змагання.
    Завдання 1

    Керівник задає рими по черзі кожній групі дітей.

    Зайчик – побігайчик, по стрибайчик…

    Кішка – мишка, ніжка, …
    Завдання 2

    Гра – пантоміма „Ніс, умийся!”

    Керівник промовляє слова вірша, кожна з команд імітує рухи.

    Кран, відкривайся! Ніс, умивайся!

    Мийтесь відразу очка обидва!

    Мийтесь, вушка, мийся, шийка!

    Шийка, майся гарненько!

    Мийся, мийся, обливайся!

    Болото, змивайся, бруд змивайся!
    Завдання 3

    Звучить знайома пісенька „Жили у бабусі”. Дітям пропонується:
    Проплескати або простукати ритм цієї пісні;
    Просміятися (ха-ха-ха) знайому мелодію.
    Розігрування ситуації „Не хочу манної каші!”

    З кожної команди по одній дитині. Одна з них буде мамою або татом, інша – дитиною. Мама або тато повинні настояти на тому, щоб дитина їла манну кашу (геркулес, гречку…), приводячи різні доводи. А дитина цю страву терпіти не може. Нехай діти спробують розіграти два варіанти розмови. В одному випадку дитина капризує, чим дратує батьків. В іншому випадку говорить настільки ввічливо і м’яко, що батьки їй поступаються.

    Цю ж ситуацію можна розіграти з іншими персонажами, наприклад: мама-горобець і маленький горобчик, але з умовою, що спілкуватися вони повинні тільки цвірінькаючи; кішка і кошеня – нявкаючи; жабка і жабеня – кумкаючи.
    Пантоміма „Ранковий туалет”

    Керівник говорить, а діти виконують.

    Керівник: – Уявіть собі, що ви лижете у ліжку. Та треба вставати, потягнулися,

    Позіхнули, почухали потилицю. Як не хочеться вставати! Але –

    Підйом!

    Ідете в ванну. Чистите зуби, вмиваєтесь, розчісуєтесь, одягаєтесь. Ідете снідати. Фу, знову каша! Але їсти треба. Їсте без задоволення. Але вам дають цукерку. Ура! Ви розгортаєте її і кладете за щоку. Так, а обгортка де? Правильно, кидаєте її в смітник. І швиденько на вулицю!

    Підведення підсумків вікторини. Надається слово батькам, які діляться своїми враженнями від побаченого.


    Конспект заняття № 23

    Тема: “Прийди, прийди, весно красна!”Мета: – виховувати позитивні емоції та сприяти укріпленню комунікативних відносин між дітьми;

    – формувати вміння емоційно і виразно спілкуватися;

    – розвивати інтонаційну виразність мови;

    – розвивати монологічну мову.
    Хід заняття:
    Керівник в костюмі весни заходить під музику і звертається до дітей:


    Що за чарівниця, неначе цариця,

    Наказ свій послала, щоб краса встала?

    Вона надію всім вселяє і до праці закликає.

    Вона приходить з ласкою

    Та із своєю казкою.

    Як тільки струсить рукавом,

    Синіють проліски кругом.
    Діти: Весна!
    Керівник: Правда, правда, відгадали!


    Бачу, ви мене впізнали.

    Чекали всі весну навкруг,

    Запрошую усіх на луг.

    Звучить уривок з твору П.І.Чайковського “Пори року”.

    Весна, заволікає дітей за собою, під музику танцює, діти виконують довільні танцювальні рухи.

    Весна закликає дітей до себе в коло.

    – А що ж відбувається весною в лісі?

    Гра-пантоміма “Замет”.

    Діти імітують рухи по тексту.

    На галявині замет. Великий-превеликий. Та ось пригріло сонечко. Замет потихеньку почав осідати під променями теплого сонечка. І повільно потекли із замету маленькі струмочки. Вони ще сонні і слабкі. Та ось сонце пригріло ще сильніше, і струмочки прокинулись і швидко, швидко потекли, минаючи камінці, кущі, дерева. Невдовзі вони об’єдналися, і ось шумить в лісу бурхлива ріка. Біжить річка, захоплюючи з собою тогорічне листя та гілки. Незабаром річка влилася в озеро і зникла.

    – Чому річка зникла в озері?

    Гра-пантоміма “Ведмежата”.

    – А ось погляньте, гора старого хмизу. Ой, це барліг! А в ньому сплять ведмежата. Та ось пригріло сонечко, розтопило сніг. Крапельки води просочилися в барліг. Вода потрапила на ніс, вуха, лапи ведмежат.

    Ведмежата потягнулися, фиркнули, відкрили очі і почали вибиратися з барлогу. Розсунувши лапами гілки, вони вибралися на галявину. Промені сонця засліплюють очі. Ведмежата прикривають лапами очі і ричать від обурення. Та невдовзі очі звикають до сонця. Ведмежата озирнулися, понюхали носом свіже повітря і тихо розбрелися по галявині. Скільки тут цікавого!

    (Далі можлива імпровізація).

    Заняття закінчується довільними рухами під музику.

    Конспект заняття № 24

    Тема: “Ми вміємо перевтілюватися”Мета: – вчити дітей відображати в рухах, міміці, жестах характерні риси різних тварин, використовуючи різноманітні виразні засоби;

    – вчити відчувати характер та ритм музичного супроводу;

    – розвивати пантомімічні навички, уяву, логічне мислення, ініціативу.
    Хід заняття:
    Керівник: – Діти, давайте уявимо, що ви – звірята із зоопарку: мавпенята, ведмедики, лисички, слоненята. Мавпенятка бігають одне за одним і кидаються бананами. Як вони це роблять?


    Гра з м’ячем.

    – А що роблять ведмедики? Розкочуються з боку в бік, стрибають на двох лапках, на одній, тримаючись за дерева (стільці).

    Рухи під музику.

    – Молодці! Так звірята жили собі в клітках, і одного разу їм набридло тішити людей. Вони вирішили втекти із зоопарку. Коли настала ніч, звірята відкрили свої клітки і на носочках повиходили. (Ходьба під музику). Потім їхні носочки заболіли, і вони пішли на п’яточках (Ходьба під музику). Коли звірята вийшли із зоопарку, їм більше не потрібно було прокрадатися, і вони радісно пішли до лісу (марш під музику). І вийшли вони на галявину. На галявині було так красиво: росли гриби, різнокольорові квіти, літали метелики. Давайте покажемо, як літали метелики. (показ дітей під музичний супровід). А ось до звірят прилетіла повітряна кулька і хоче з ними погратись.

    Гра з уявними предметами.

    Керівник передає уявну кульку по колу і коментує:

    – Погляньте, у мене в руках великий м’яч. Візьми його, Рома (керівник передає “м’яч” дитині, що стоїть поруч).

    – Ой, у тебе він став маленьким. Передавай його Насті.

    – Настя, в твоїх руках маленький м’ячик перетворився на їжачка. Його голки гострі, не вколися і не кинь їжачка. Передавай їжачка Андрію.

    Далі можна імпровізувати в залежності від кількості дітей (гарячий млинець, клубок ниток, маленьке кошеня, рум’яний колобок з казки тощо).
    Керівник: Погралися звірята і вирішили побудувати гарний будинок, щоб усім вистачило місця.


    Діти під музику “будують” дім з різнокольорових модулів.

    Гра на імітацію рухів.

    Діти “рвуть” на галявині квіти, щоб прикрасити будинок. “Викладають” з цеглинок доріжку до будиночка. “Підмітають” в кімнаті. Водять хоровод навколо будиночка.
    Керівник: Довго працювали звірята, втомилися і лягли спати.


    Діти лягають на ковдру і “засинають”. Звучить колискова за вибором муз керівника.
    Керівник: Прокидайтесь, діти: коли ви спали, ви знову стали дітками. Іншим разом ми ще побуваємо в гостях у звірят. У них тепер свій будинок, і вони живуть весело і дружно.

    Конспект заняття № 25

    Тема: “У нас в гостях Чарівник!”Мета: – розвивати інтерес до музично-театралізованої діяльності;


    – знайомити дітей з театром тіней;

    – розвивати уяву;

    – вчити дітей вільно спілкуватися, рухатись;

    – розвивати логічне мислення;

    – виховувати любов та інтерес до музики.
    Хід заняття:
    Звучить чарівна музика і в зал заходить Чарівник-казкар(вихователь).
    Чарівник: Я казковий Чарівник

    Добрий чародій.

    Казки я складати звик

    Для малих дітей.

    Доброго вам дня! Куди це перенесла мене чарівна паличка?
    Керівник: Добрий день, шановний Чарівник! Ви потрапили в дитячий садок до дітей, які дуже люблять казки.
    Чарівник: Я дуже радий. Я оголошую Свято казок! Але спочатку ви повинні відгадати мої казкові загадки:
    В якій казці живуть: бабуся, дідусь, заєць, вовк, ведмідь, лисиця і маленький кругленький мандрівник? (“Колобок”).
    З якої казки ми взнали про тата, його дерев’яного синочка з довгим носом? (“Золотий ключик”).
    В якій казці великі білі птахи віднесли маленького хлопчика в ліс до Баби-Яги? (“Гуси-лебеді”).
    Як звали дівчинку, яка вирушила в гості до своєї бабусі і зустрілася в лісі з сірим вовком? (“Червона Шапочка”).

    Чарівник запрошує дітей в тіньовий театр подивитися казку Ш.Перро “Червона Шапочка”. Виставу показують Чарівник і керівник.
    Керівник: Наше свято продовжується! Тепер, шановний Чарівник, спробуй ти вгадати, з яких казок прийшли до нас гості.
    Діти: Відвернись і не дивись!

    Діти обирають костюми героїв різних казок: ніс Буратіно, маски ведмедя, вовка, лисиці тощо.
    Діти: Повернись і подивись!

    Діти підходять до Чарівника і розповідають про свого героя, не називаючи казки. А Чарівник вгадує.

    Наприклад: Я дерев’яний хлопчик, зробив мене старий шарманщик з поліна. В мене багато друзів. Це Мальвіна, пес Артемон, П’єро. Хто я? Тощо.

    В кінці заняття включається лірична музика, діти разом з Чарівником танцюють. Музика стихає, Чарівник прощається і уходить.

    Конспект заняття № 26

    Тема: „Підсумкове заняття”

    Запросити на святкове останнє заняття дітей з всієї групи. Привітати гуртківців та присвоїти їм звання “Народні артисти ДНЗ№ 5” з врученням пам’ятних дипломів та свідоцтв “Про проходження курсу акторської майстерності”. Провести концертну програму за бажанням дітей.


    Визначення театральних здібностей

    за методикою Де Хаака та Кафа

    Музичні здібності

    1) Дуже швидко і легко сприймає нові мелодії.

    2) Добре співає.

    3) Вносить в пісню свою енергію, почуття.

    4) Любить музичні записи.

    5) Любить співати разом з іншими.

    6) Складає власні пісні.

    7) Грає на музичних інструментах.

    Літературне обдарування

    1) Легко будує свою розповідь.

    2) Додає щось нове коли розповідає про щось.

    3) Розповідаючи вміє дотримуватись сюжету.

    4) Вміє добирати слова, які передають стан героя.

    5) Любить писати вірші, оповідання.

    6) Зображує своїх героїв живими, передає почуття.

    Артистичний талант

    1) Легко входить в роль.

    2) Цікавиться грою акторів.

    3) Передає почуття через міміку, жести, рухи.

    По кожному питанню ставиться оцінка від 1 до 5, потім сума балів ділиться на кількість питань – це і є середній бал. Далі малюється графік для визначення рівня здібностей.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  11. #131
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Методичні рекомендації до організації

    музично-театралізованих ігор.


    Музично-театралізована діяльність має велике значення для всебічного виховання дітей: розвиває художній смак, творчу самостійність, формує почуття колективізму, розвиває пам’ять, увагу, мислення, уяву, сприймання дітей.

    Час для цієї діяльності потрібно відводити окремо від занять: в ІІ половину дня в групі або на прогулянках в теплу пору року (що ускладнює використання музичного супроводу).

    Музично-театралізовані ігри включають:

    – дії з ляльковими персонажами (сюжетними і образними іграшками, пальчиковими, бі-ба-бо, плоскими фігурами);

    – безпосередні дії дітей по ролям;

    – літературну діяльність (проявляється у вигляді діалогів і монологів від особи персонажів літературних творів, перемежовуючись поясненнями від автора);

    – образотворчу діяльність – носить характер просторо-образотворчої, оформлювальної: діти створюють мальовані або аплікативні декорації, костюми персонажів;

    – музичну – виконання знайомих пісень від особи персонажів, авторських характерних пісень до музично-театралізованих ігор, пісень-імпровізацій, пісень та мелодій створених самими дітьми.

    Керівництво театрально-ігровою діяльністю потребує від вихователя вміння будувати роботу в системі, підбирати матеріали змістовні, ставити і вирішувати педагогічні задачі, мета яких – формувати творчі та театральні здібності дітей.

    Вихователь повинен допомагати дітям організовувати діяльність – об’єднуватись в невеличкі творчі групи, разом готувати, оформляти і програвати від початку до кінця літературні твори.

    Музично-театралізовані ігри повинні плануватися музичними керівниками два рази на тиждень в кожній віковій групі, починаючи від першої молодшої. Відповідно до віку враховуючи складність, завдання, репертуар тощо.

    Театралізовані ігри потрібно планувати кожен день в самостійній ігровій діяльності. Однак, для того, щоб діти середньої групи могли грати самі, ще в молодшій групі потрібно приділяти увагу самостійній художній діяльності, вчити розігрувати за допомогою вихователя знайомі народні казки, народні пісеньки, потішки, невеличкі сценки, використовуючи іграшки і плоскі фігурки, пальчиковий театр.

    Все це допоможе підготувати дітей до активної участі в театралізованих іграх і є чудовим засобом підвищення емоційного тонусу малюків, розвиватиме їх спілкування, прагнення приймати активну участь в спільних задумках. Для цього добре підійдуть ігри-потішки, забавки, примовки, скоромовки, в яких діти вчаться співставляти слова і рухи, виконувати заданий ритмічний малюнок.

    Ігри з використанням пальців можна оживити, зробивши голівки хлопчиків і дівчаток. Їх малюють або вирізають із старих книжок і журналів, наклеюють на картон чи марлю, а ззаду пришивають резинку по розміру пальця. За допомогою таких іграшок вихователь може обіграти ряд віршів і потішок.

    Наприклад, „Дружна сім’я”:

    Оцей пальчик – дідусь, (1)

    Оцей пальчик – бабуся, (2)

    Оцей пальчик – тато, (3)

    Оцей пальчик – мама, (4)

    А цей пальчик – я, (5)

    От і вся моя сім’я. (6)

    Пояснення до гри: Дорослий пропонує дітям стулити долоні. На слова потішки пальці рук, починаючи з великого, торкаються один до одного, немовби вітаються (1-5). На останній рядок пальці стискаються в „замок” (6).

    В підведенні дітей до театралізованих ігор велике значення має обігрування малих літературних форм: авторських віршів (Барто, Маршака інш.). в цьому випадку педагог сам читає літературний твір, а діти копіюють дії героїв. Подібні ігри доступні навіть вихованцям першої молодшої групи.

    Так, наприклад, при розучуванні з дітьми потішки „Кішки дім” вихователь, прочитавши твір 2-3 рази, робить із стільчиків дім для кицьки і пропонує малюкам діяти відповідно до тексту. При цьому попередньо розподіливши ролі.

    Вже в молодшій групі при обігруванні потішок доцільно пропонувати дітям іграшки: козлика, ляльку, дерево з плоского театру. Таке обігрування дуже близьке до театральних ігор. Глядачами можуть бути однолітки або ляльки.

    В середній групі, коли діти набувають деякого досвіду, театралізовані ігри виступають як один з видів творчих ігор. Вони дають можливість виконувати літературні твори, які сподобались дітям за допомогою слів, міміки, жестів, передавати різні образи. Все це збагачує словниковий запас, розвиває пам’ять, вміння діяти відповідно до задуму.

    Пропонуючи дітям театралізовані ігри, педагог повинен чітко передбачати весь хід діяльності. Головна і необхідна умова – використовувати добре знайомі дітям твори, тобто ті, які відповідають програмі передуючих по віку груп. Доцільно вибирати невеликі твори.

    При доборі музичного матеріалу теж потрібно бути дуже обережними. Музика повинна бути яскравою, легкою, зрозумілою дітям залежно від вікових можливостей дітей. Пісенний матеріал повинен відповідати співацьким можливостям дітей, їх природному діапазону.

    Підготовка до музично-театралізованих ігор потребує правильного керівництва. Вихователь пропонує пограти в „казку”, при чому діти повинні самі вибирати одну з двох, трьох назв творів.

    Для обігрування більш складних творів доцільно підібрати ілюстрації, грамзапис. Це допоможе дітям скласти більш чіткі уявлення про героїв творів, їх характерні особливості. Вибраний літературний твір вихователь читає дітям з установкою послідуючого його обігрування з будь-якими іграшками.

    Після читання педагог задає питання, які допоможуть виявити послідовність дій, пригадати характерні риси персонажів. Якщо твір великий – його слід готувати по частинам.

    Потрібно намагатися відвести дітей від театру, в якому ролі дитині диктують, де її примушують приймати заучені пози, рабськи повторюючи рухи, зазубрювати репліки т.д. Удавану радість дітей в подібних виставах ми, дорослі, створюємо самі, хвилюємо і нервуємо їх своїм збудженням, і майже завжди удавана самостійність в проведенні ролі дитиною настільки нашпигована дорослими, що вся справа у більшості випадків рівносильна самообману. Замість здорової радості йдуть нудні репетиції, а за ними і сама вистава, яка дає масу суто нервових переживань. Такі вистави лише за назвою театр, а по суті вони позбавлені найголовнішого, без чого театр не може існувати, – творчості.

    Використовуючи під час роботи над музично-театралізованими іграми імпровізацію, ми тим самим відходимо від рутинної праці, від зубріння, від необхідності заучувати репліки, пози, рухи. Одноманітність вбиває бажання грати в театр, робить це заняття безрадісними і нецікавим. Діти швидко втомлюються, їх увага розсіюється. Вони не можуть в силу свого віку довго зосереджуватись на чомусь одному. Творчий підхід до роботи з малюками дає можливість розвивати одночасно їх всіх, незалежно від рівня підготовленості.

    Потрібно уникати призначення на ведучі ролі одних і тих же дітей. Вважаючи що кожна дитина талановита від природи, потрібно намагатися кожному допомогти розкрити свої здібності. Перед тим, як обрати роль, потрібно дати дитині можливість спробувати себе у всіх інших, таким чином дитина свідомо визначить ту, яка йому ближче.

    Використовуючи в роботі з дітьми театралізовані ігри потрібно базуватися на уявленнях видатного російського психолога Л.С. Виготського: „Не варто забувати, що основний закон дитячої творчості заключається в тому, що цінність його варто бачити не в результаті, а в продукті творчості, важливо те, що вони створюють, творять, вправляються в творчій уяві та її втіленні”.

    Займаючись з дітьми театром, потрібно ставити перед собою мету – зробити життя наших вихованців цікавим і змістовним, наповнити її яскравими враженнями, цікавими справами, радістю творчості. Потрібно прагнути до того, щоб навички, отримані в музично-театралізованих та театралізованих іграх, діти змогли використовувати в повсякденному житті.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  12. #132
    Авторитет Аватар для катя 98
    Регистрация
    13.01.2010
    Адрес
    киевская обл.
    Сообщений
    8,420
    Поблагодарил Поблагодарил 
    7,899
    Поблагодарили Поблагодарили 
    15,377
    Поблагодарил в

    2,466 сообщениях

    По умолчанию

    ГРУППА ИЛИ ТРУППА? (Т. Тютюнникова) на русском и перевела ниже на украинский. Супер материал!!!!

    Сколько бы мы ни заклинали сами себя фразой о большой и важной роли музыкального воспитания, реальное положение вещей со всей очевидностью показывает обратное. Сегодняшняя модель – это концертно-показательный подход к музыкальному развитию детей, который до сегодняшнего дня не позволяет понять важность последова-тельного обучения, обладающего своей логикой и закономерностью.
    Суть этого подхода прекрасно известна каждому музыкальному руководителю и выражается двумя словами: «Скоро утренник». Дальше мысль у всех движется примерно одинаково: «Придут родители посмотреть, методисты оценить, коллеги сравнить – надо всем взрослым угодить, эстетическое чувство их удовлетворить, чем-то удивить и как минимум развлечь». Поэтому группа детей каждые два-три месяца превращается в «труппу» артистов-универсалов: хор и балет, фольклор и цирк, аэробика и оркестр непостижимо сливаются в этом странном жанре: «Детский праздник для взрослых»…
    Главный вопрос – для кого праздник? Здесь и многочисленные репетиции, неизбежные нервозность, суета, включение в репертуар слишком сложных произведений…
    Когда приходится слышать, что в детском саду ставят балетные спектакли, а коллеги вполне серьёзно обсуждают глубину образа Червячка, созданного по системе К.Станиславского, мне становится бесконечно жаль малышей, потому что это может означать только одно: муштру ради амбиций взрослых, которой нет никакого оправда-ния. Высокое качество всегда достигается изнурительной тренировкой, смысл которой не понятен детям и далёк от их интересов. Поэтому подобные творческие эксперименты правильней было бы назвать эксплуатацией детства.
    Очевидно, что на детском празднике не может быть взрослых зрителей. И вообще зрителей как таковых. Дети и взрослые – воспитатели, родители – вместе создают праздник, участвуют в нём. У них есть общее праздничное пространство, в котором они взаимодействуют: играют, поют, танцуют, отдыхают, общаясь. Причём взрослые должны отчётливо понимать, что это они организуют праздник детям, а никак не наоборот! Если задуматься, то истинной основой праздника является не сценарий с написанным в нём текстом, а чувства приподнятости, раскованности, лёгкости, веселья, удовольствия. Нет всего этого – нет и праздника.
    Родителям необходимо привыкнуть к мысли, что их роль и участие не могут сводиться только к организации праздничного застолья, надо вносить свой действенный вклад и в создание самой праздничной атмосферы, что требует не материальных, а душевных затрат. Хотя им будет трудно расстаться с положением потребителя зрелищ. Совместное пение одной- двух песен, исполнение пары несложных, игровых по сути, танцев, целью которых будет общение а не трюки руками и ногами с маской усталости на лице, совместное музицирование на инструментах – этого вполне достаточно, чтобы музыкальная часть праздника была полноценной. Ничего не надо долго учить и репетировать! Некоторая доля непредсказуемости станет лучшим украшение праздника. Готовясь к нему, родители вместе с ребёнком могут подготовить семейный номер, и это будет настоящим сюрпризом для всех.

    ГРУПА АБО ТРУПА?

    Скільки б ми не заклинали самі себе фразою про велику і важливу роль музичного виховання, реальний стан речей з усією очевидністю показує зворотне. Сьогоднішня модель - це концертно-показовий підхід до музичного розвитку дітей, який до сьогоднішнього дня не дозволяє зрозуміти важливість послідовно-ного навчання, володіє своєю логікою і закономірністю.
    Суть цього підходу прекрасно відома кожному музичному керівникові і виражається двома словами: «Скоро ранок». Далі думка у всіх рухається приблизно однаково: «Прийдуть батьки подивитися, методисти оцінити, колеги порівняти - треба всім дорослим догодити, естетичне почуття їх задовольнити, чимось здивувати і як мінімум розважити». Тому група дітей кожні два-три місяці перетворюється в «трупу» артистів-універсалів: хор та балет, фольклор і цирк, аеробіка і оркестр незбагненно зливаються в цьому дивному жанрі: «Дитяче свято для дорослих» ...
    Головне питання - для кого свято? Тут і численні репетиції, неминучі нервозність, суєта, включення в репертуар дуже складних творів ...
    Коли доводиться чути, що в дитячому саду ставлять балетні вистави, а колеги цілком серйозно обговорюють глибину образу черв'ячка, створеного за системою К. Станіславського, мені стає нескінченно шкода малюків, тому що це може означати тільки одне: муштру заради амбіцій дорослих, якої немає ніякого оправда-ня. Висока якість завжди досягається виснажливої тренуванням, зміст якої не зрозумілий дітям і далекий від їхніх інтересів. Тому подібні творчі експерименти правильніше було б назвати експлуатацією дитинства.
    Очевидно, що на дитячому святі не може бути дорослих глядачів. І взагалі глядачів як таких. Діти і дорослі - вихователі, батьки - разом створюють свято, беруть участь у ньому. У них є спільне святкове простір, в якому вони взаємодіють: грають, співають, танцюють, відпочивають, спілкуючись. Причому дорослі повинні чітко розуміти, що це вони організують свято дітям, а ніяк не навпаки! Якщо задуматися, то істинною основою свята є не сценарій з написаним у ньому текстом, а почуття піднесеності, розкутості, легкості, веселощів, задоволення. Немає всього цього - немає й свята.
    Батькам необхідно звикнути до думки, що їх роль і участь не можуть зводитися тільки до організації святкового застілля, треба вносити свій дієвий внесок й у створення самої святкової атмосфери, що вимагає не матеріальних, а душевних витрат. Хоча їм буде важко розлучитися з положенням споживача видовищ. Спільне спів однієї-двох пісень, виконання пари нескладних, ігрових по суті, танців, метою яких буде спілкування а не трюки руками і ногами з маскою втоми на обличчі, спільне музикування на інструментах - цього цілком достатньо, щоб музична частина свята була повноцінною. Нічого не треба довго вчити і репетирувати! Деяка частка непередбачуваності стане кращим прикраса свята. Готуючись до нього, батьки разом з дитиною можуть підготувати сімейний номер, і це буде справжнім сюрпризом для всіх.
    [IMG][/IMG]
    МЕНЯ ЗОВУТ СВЕТЛАНА
    Моя мастерская тут http://forum.in-ku.com/showthread.php?t=142126

  13. #133
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    3. ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ

    Як хочеться в дитинстві перенестися в казковий незвичайний світ: перетворитися з Попелюшки в Принцесу, допомогти Червоній Шапочці, застерегти маленьких козенят не слухати хижого вовка. І все це можливо в театрі. Ось чому театральне мистецтво таке близьке й зрозуміле дітям. Адже в його основі лежить гра – найголовніша річ для малюка. Що ж таке театр в житті дитини?

    По–перше, це свято: яскраві вогні, оплески, вітання, посмішки, побажання, яскраві квіти.

    По–друге, театр – це розвиток пізнавальних інтересів дітей, удосконалення їхніх психічних процесів ( пам’яті, уяви, мислення), розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

    По–третє, театр – це усвідомлення власного “я” та можливість самовираження особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, неорганізованим – навчитись витримки.

    По–четверте, театр – це високий рівень естетичного виховання. Адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та зображувального мистецтва. Театр позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію народу.

    У дитячому садку , де я працювала, музичний керівник Заренок Галина Василівна створила гурток ”Дивосвіт”, у репертуарі якого є чимало вистав. Серед них казки “Про півника , курочку та хитру лисичку”, “Котик та півник”, “Коза – дереза”, “Вовк та семеро козенят”, “ Солом’яний бичок”, “Бабка та мурашка”.
    Особливу увагу варто звернути на вміння дітей передавати настрій, душевний стан героїв. Для того, щоб малюки краще оволоділи засобами емоційної виразності (інтонація, міміка, жести), музичний керівник використовує ігрові вправи: “Різна хода”, “Цікаві звірі”, “Дід і баба”, “Хто я?”, а також вправи такого типу: виконати з різною інтонацією пісеньку Колобка (радісно, сумно, здивовано), зобразити веселих танцюючих мишенят та сумних, пригнічених, які залишились без пиріжків (казка “Колосок”).

    Під час розподілу ролей обов’язково врахувує творчі дані та музичні здібності дитини, які допоможуть їй створити певний образ. Одночасно з роботою над ролями педагог розучує пісні й таночки, наполегливо працює над їх художнім виконанням.

    Музика є невід’ємною складовою частиною гри – драматизації, органічним компонентом вистави, що підкреслює основну ідею твору, допомагає розкрити характери дійових осіб.

    Мені дуже сподобалась музична п’єса “Бабка та мурашка” за мотивами байки І.Крилова “Стрекоза и муравей” (див. додаток). Цікаво було спостерігати за попередньою роботою, яку проводила Галина Василівна.

    Необхідною умовою для інсценізації є детальне знання тексту. Тому, переказуючи зміст твору, педагог використовувала різноманітні засоби виразності: паузи, наголоси, інтонацію, ритм, темп, силу голосу, міміку, жести. Все це підсилює емоційне сприймання тексту.

    Дітям легше вдається діалогічне мовлення, тому Галина Василівна збільшила кількість дійових осіб. Дітям цікавіше спостерігати за кількома мурашками, які рухаються, ведуть між собою розмову. Під час розучування ролей спонукала дітей до творчої самостійності. Діти показували, як рухаються мурашки, шукають здобич, як танцює весела, легковажна бабка. Все це допомагає дітям увійти в образ.

    Цікаво показала музичний керівник зміну пір року. Щоб показати глядачам пізню осінь, дівчатка у відповідних костюмах виконували танок – імпровізацію “Кленові листочки”.

    Для показу приходу весни виступають такі дійові особи, як дівчинка – Веснянка та Сонечко. Весняночка співає “Веснянку” В.Філіпенка та розсіває квіти. Тим часом дитина - Сонечко “розтоплює сніжок”, тобто збирає у кошик сніжинки та кленове листя.

    Значно активізує сприйняття вистави такий прийом, як розмова артистів з глядачами. Тому на запитання мурашок:

    - А скажіть–но нам малята: можна трошки погуляти? Веснянка, Сонечко та глядачі хором відповідають: “Можна!”.

    Вистава “Бабка та мурашка” має великий виховний вплив на дітей, формує позитивні моральні якості: співчуття, доброту, чуйність, вдячність за допомогу. Головна ідея твору – доброзичливе та милосердне ставлення один до одного.

    Чарівний світ театру розкриває таємні дверцята нашої душі, дає поштовх до буяння творчості, випрямляє думку. Кожна дитина – актор. Шедеври класики допомагають розкрити таланти, виховують та розвивають акторські здібності малят.


    ВИСНОВОК

    Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.

    Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури слухання, яка формується в цей віковий період. Слухання музики в повній тиші від початку до кінця є дуже важливим для розвитку особистості.

    На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури, архітектури – музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова вона розгортається в часі.

    Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні передати рухами.

    Видатний композитор і педагог Д.Кабалевський наголошує: ”Музика стане професією небагатьох, але полюбити, навчитись слухати її і розуміти повинні всі”.


    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

    1. Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. –1978.

    2. Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика. Київ // Дошкільне виховання. – 2002.

    3. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. Освіта 1993.

    4. Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 - №4. – с.34-37.

    5. Дронова О. Чистова Т. Під звуки музики: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1997- №7. - ст.6-7.

    6. Луцак Н. Народні ігри як засіб збагачення дитячої лексики “Дрібу, дрібу, дрібушечки”: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1999 - №4. – ст. 5-7.

    7. Малятко. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. 1991.

    8. Проскура О. Методичні рекомендації та матеріали до програми “Дитина”. Київ. Освіта 1994.

    9. Ростовський О. Хлєбнікова Л. Які почуття передає музика: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. - 2001 - №9. - ст. 39-42.

    10. Сухомлинський В. “Серце віддаю дітям” Вибрані твори. Т. 3. “Радянська школа”. - Київ 1977.

    11. Українське довкілля. Київ. Музична Україна. 1991.

    12. Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. 1978.

    13. Шевчук А. Сучасні підходи до організації музичної діяльності дітей: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. - 2000 - №2. - ст. 6-8.

    Назва реферату: Музичне виховання дошкільнят

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

  14. #134
    Авторитет Аватар для ОЙКОВ
    Регистрация
    16.11.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    3,609
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,554
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,666
    Поблагодарил в

    469 сообщениях

    По умолчанию

    Девочки, материал по здоровьесберегающих технологиях на муззанятиях.
    МУЗИКА ЯК ЗАСІБ ОПТИМІЗАЦІЇ ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ
    Москаленко А.Г.
    *Музика - це „...найзначніший виховний засіб, бо ритм і гармонія найбільше проникають у глибину душі і найсильніше захоплюють її”.
    Платон. Античний філософ.
    *
    Сучасна культура, заколихуючи дитину не колисковою піснею, а поліфонією телевізійних подразників, змушує психологів, педагогів та батьків шукати засоби оптимізації психосоматичного стану дитини, шляхи формування гармонійної та здорової особистості.
    *
    Здоров’я дітей, його охорона, зміцнення та відновлення -
    одне з основних завдань педагогів дошкільного закладу.
    *
    Не залишається осторонь і музичний керівник. Дієвим засобом подолання дитячих неврозів та формування у дітей позитивної програми життєдіяльності може стати музика. Вона здавна використовується як засіб впливу на фізіологічний та психологічний стан людини.
    *
    Наші діти зараз дуже перенасичені інформацією. Спілкування з однолітками в садочку, дорослі розмови вдома, телевізор з постійною рекламою, комп’ютерні ігри – така поліфонія подразників закономірно обумовлює нервовість, неспокій дитини, погіршує продуктивність діяльності. Очевидно, що батькам, вихователям необхідно допомагати дитині підтримувати нормальний психосоматичний стан, домагатися узгодження, злагоди, співзвучності між різними психічними та фізіологічними станами дитини. Саме для цього ми впроваджуємо спеціальні музично-релаксаційні заняття.
    *
    Основну роль тут відіграє звичайно інструментальна музика, яка не має додаткового навантаження словом, дуже позитивно впливає на гармонізацію психосоматичного стану дитини. Очевидно, що в цьому випадку виявляє себе сугестивний потенціал музики, про який говорили ще древні. Впливаючи на підсвідомість, на кожну клітину організму, на ритм серцебиття та дихання, звукові хвилі самі по собі заспокоюють чи збуджують дитину, гармонізують її настрій, тамують неспокій, активізують життєві сили.

    *
    Релаксація під музику.
    *
    Іноді діти бувають дуже напружені фізично і емоційно – це призводить до роздратування та ірраціональної поведінки. Зняти таку напругу може допомогти прослуховування музики, проведення спеціальних гімнастичних вправи з повільними рухами, рівним і спокійним диханням.
    *
    Використовується спеціально підібраний музичний супровід – ліричні твори, спокійні мелодії з плавним ритмічним малюнком, неголосним звучанням, з частотою ритму не більше 60 ударів за хвилину.
    (Й.С.Бах, П.І.Чайковський, А.Вівальді, Ф.Шуберт, Е.Гріг, К.Дебюссі, Р.Шуман)
    *
    Окрім музики, добре заспокоюють і відновлюють внутрішню рівновагу різноманітні звуки природи. Для прослуховування добираються скомпоновані фрагменти записів, які викликають приємні асоціативні відчуття, відтворюючи у свідомості зорові, слухові, ароматичні образи природи – спів пташок в лісі, чайок, звуки морського прибою, голоси дельфінів.
    *
    Такі релаксаційні заняття поєднуються з демонстрацією відповідного відеоряду, де приєднується кольоротерапія, що сприяє яскравішому відтворенню потрібного образу.

    *
    Медитація під музику.
    *
    Важлива умова для цього виду роботи – урівноважений, спокійний емоційний стан педагога, затишна атмосфера, діти можуть навіть прилягти зручно під час цього виду роботи. На фоні спокійної, прозорої та радісної музики розповідається казкова оповідка, наприклад, про сонечко, промінець, хмаринку, про щось приємне. Діти розслабляються, слухають музику, відчувають себе персонажем казки.

    *
    Музично-рефлекторне пробудження дітей
    після денного сну.
    *
    Пробудження дитини – процес індивідуальний і займає різний проміжок часу для дітей з різним типом нервової системи. Щоб пробудження було м’яким, добрим і бажаним, раджу використовувати відповідну музику: досить тиха, ніжна, легка, така, що обіцяє радість.
    *
    Рекомендую використовувати десятихвилинну музичну композицію, яку тривалий час (1-2 місяці) не змінювати, оскільки у дітей виробляється рефлекс пробудження на певну музику. Проводити цей вид оздоровчої роботи можна щодня і вдома батькам , і в садочку вихователям.
    *
    Почувши звучання звичної мелодії, малюки легше і ефективніше переходять від стану повного спокою та розслаблення до активної діяльності.
    *
    Музичні фізкультурні хвилинки та
    спонтанний рух під музику
    *

    *
    Рухи під ритмічну музику забезпечують дітям необхідну рухову активність, знімають фізичну і психічну напругу й активізують інтелектуальну діяльність. Використовуються дитячі пісні, музику з балету П.І.Чайковського «Лебедине озеро», «Політ джмеля», «Шехерезада», М.Римського-Корсакова.
    *
    Звертається увага на дихання дітей. Використовуються вправи валеокорекції - вправи для язика, очей. Це також дає організму емоційний, оздоровчий заряд. Використовуються також вправи дихальної артпедагогіки, адже правильне дихання є найважливішим чинником довгого й здорового життя.
    *
    Етюди психогімнастики
    *
    Мета цього виду роботи – зберігати психічне здоров’я дитини або здійснювати за допомогою музики корекцію її психоемоційних порушень.
    *
    Приклад варіантів етюдів:
    *
    «Нова лялька» П.І.Чайковський – етюд на вираження радості. Дівчинці подарували нову ляльку. Вона весела, танцює, кружляє, стрибає, грається лялькою.
    *
    «Жарт» Й.С.Бах - приємне здивування, радість, якийсь сюрприз чи фокус.
    *
    Гра «Подарунок »: направлена на зміцнення фізичного здоров’я дітей, поліпшення духовного та емоційного стану. Дітям пропонується обрати серед карток з зображеннями різноманітних ситуацій ті, які їх зацікавили. До кожної картки звучить відповідна за характером музика: злість – «Баба Яга» П.І.Чайковського; добро – уривок з балету «Попелюшка» ; жалість – В.А.Моцарт «Лакрімоззо» і т.д. В процесі обговорення характеру музики, ситуації що зображена на картці дитина вчиться любові до себе, до інших людей, до життя.
    *
    Вокалотерапія - лікування співом.
    *
    Корисний будь-який спів, не тільки під час музичних занять а й на прогулянці, під час гри. Розвивається дихання дітей, під час розспівування звуків знімаються деякі хворобливі стани. Так, наприклад, проспівування 3-5 хвилин звуків: «ч» - покращує дихання, «з» - полегшує біль у горлі, «н» - допомагає зняти зубний біль, «е» та «і» поліпшують роботу головного мозку, «ж» - сприяє швидкому одужанню від кашлю.
    *
    Виконання пісень сприяє психологічному розвантаженню дітей, заряду позитивних емоцій. Особлива увага приділяється українській народній пісні, яка має великий психотерапевтичний ефект – заспокоєння, введення у світ гармонії та злагоди, радість.
    *

    *
    *Бестінг
    *
    Вправи та ігри для стабілізації психічного стану. Бестінг – це розділ заняття, коли діти стають у коло і по черзі висловлюють свої мрії, побажання, підтримують друзів. Для таких ігор розучуються спеціальні оптимістичні поспівки. Проводяться вони з метою підвищення самооцінки дітей, впевненості у собі, утвердженні в колективі та суспільстві.
    *
    РОЛЬ МУЗИЧНО-ПАЛЬЧИКОВИХ ІГОР
    *
    Спеціальними дослідженнями доведена залежність розвитку активного мовлення малюків від розвитку дрібних м’язів пальців рук. Усі вчені, які вивчали діяльність дитячого мозку, становлення мовлення, психіку дітей, визначали значний стимулюючий вплив функцій рук. Взаємозв’язок музики, розвитку мовленнєвих навичок, дрібної моторики підтверджений дослідженнями вчених І.Павлов, А.Лурія.
    *
    Отже такі ігри поліпшують просторову координацію, сприяють вихованню швидкості реакції на словесну інструкцію, розвивають темпо-ритм мовлення, надають відомості про об’єкти навколишнього світу, поповнюють словниковий запас, розвивають пам'ять, музичні здібності, дихання.
    *
    Тобто пальці допомагають дитині скоріше навчитися говорити, всебічно розвиватися. Саме тому я вважаю доцільним на музичних заняттях приділяти увагу і використовувати музично-пальчикові ігри.
    *
    При виконанні нескладних рухів пальцями, кистями рук, поданих в ігровій формі та в супроводженні музики чи пісеньки у дітей покращується рухова та зорова пам'ять, увага, спритність. Також активується уява, артистизм, укріплюється дихання, розвивається артикуляційна моторика. Музичний супровід до вправ впливає на емоційний стан дитини. Вони вчаться змінювати характер рухів в залежності від характеру музики. Ігри та вправи, які поєднані з співом, рухами під музику, є найкращим засобом всебічного розвитку дитини, що в свою чергу, є підґрунтям для розвитку мовлення і підготовки дітей до школи.
    *
    Звернувшись до народних традицій, ми помічаємо що вже тоді мами, бабусі гралися з дітьми в такі пальчикові ігри – «Сорока-ворона», «Лади-ладусі»,

    «Гуси», «Зайчик» та інші. Тож ігри з пальчиками у супроводі пісень або римованих текстів є для нас народними і традиційними.
    Я человек творческий: хочу- творю, хочу - вытворяю......
    \Полейте и мое деревце,пожалуйста http://treeofmoney.ru/154206
    Спасибо большое!!
    !

  15. Следующий пользователь сказал cпасибо ОЙКОВ за это полезное сообщение:


  16. #135
    Новичок Аватар для мариванна
    Регистрация
    18.03.2010
    Адрес
    измаил,одесской обл,УКРАИНА
    Сообщений
    27
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Спасибо Поблагодарили 
    1
    Поблагодарил в
    1 Post

    По умолчанию

    Цитата Сообщение от Elen2 Посмотреть сообщение
    Этапи роботи.
    [IMG]http://*********ru/1556465m.jpg[/IMG]

    ПОСЛІДОВНІСТЬ РОЗУЧУВАННЯ ПІСНІ


    1 заняття – Ознайомлення дітей з піснею, її характером. Показ
    ілюстрації чи іграшки. Повторне прослуховування.





    Ув. Елен! Помогите,пожалуйста разобраться.Мы всегда планировали развлечение
    2 заняття – Продовжувати ознайомлення дітей з піснею. Вчити
    розуміти її зміст, визначати динаміку..
    3 заняття Учити дітей підспівувати пісню, інтонувати мелодію.
    Звернути увагу на музичний вступ до пісні, його характер.
    4 заняття Учити дітей пізнавати пісню за вступом, чисто інтонувати
    її, правильно вимовляти слова, співати одночасно.
    5 заняття Учити дітей пізнавати пісню за мелодією (без слів).
    Звернути увагу на чисте інтонування інтервалів та спів
    природним голосом у повільному темпі (на склад «Ля».
    6 заняття Учити дітей виразно виконувати пісню, правильно
    вимовляти слова. Стежити за правильністю дихання під
    час співу.
    7 заняття Учити дітей співати окремими групами, виразно, чисто
    інтонувати мелодію.
    8 заняття. Учити чисто інтонувати мелодію, правильно вимовляти
    слова й додержуватися всіх музичних відтінків.

    СЛУХАННЯ МУЗИКИ

    1 заняття – Ознайомлення дітей з твором та його характером.
    Показ ілюстрації чи іграшки. Повторне прослуховування.
    2 заняття – Продовжувати учити дітей визначати характер музики й
    засоби музичної виразності. Виконати твір контрастно.
    3 заняття Поглибити уявлення дітей про частини твору. Закріпити
    поняття:тихо, голосно, тихіше, ще голосніше..
    4 заняття Учити дітей пізнавати твір за другою частиною. Закріпити
    поняття «швидко – повільно», повторити . які засоби
    виразності використав композитор.
    5 заняття Показати дітям, що п’єса може звучати у різних регістрах
    6 заняття Учити дітей розрізняти два знайомі твори. Закріпити в
    дітей знання про характер творів.
    7 заняття Учити дітей порівнювати два твори за динамікою,
    регістровим звучанням, темпом, характером та
    будовою.
    1 квартал - «Які почуття передає музика?»
    2 квартал - «Про що розповідає музика?»
    3 квартал - «Як розповідає музика?»
    Ув.Елен! Помогите.пожалуйста,разобраться.Мы всегда планировали развлечение 2 раза в месяц,а вот вычитала,что по новой программе " Я у світі" планируют 1 раз. Планування роботи з музичного виховання за
    Базовою програмою “ Я у світі”.
    Робота музичних керівників, інструкторів з фізичної культури, вихователів з образотворчої діяльності та інших педагогічних працівників планується окремо для кожної вікової групи. Ці плани узгоджуються з планами роботи вихователів і підпорядковуються тематичному плануванні, що
    прийняте у даному дошкільному закладі.
    При плануванні роботи варто використовувати блочно-тематичний принцип, оскільки він базується на інтегрованому підході до організації життєдіяльності дітей, забезпечує змістову цілісність, системність, послідовність, ускладнення та повторення програмового матеріалу.
    Принципами планування є : послідовність у викладенні матеріалу, чіткість поставлених завдань, відповідність форм роботи віковим та індивідуальним особливостям дітей, різноманітність видів діяльності тощо.
    Перспективні плани розробляються, як правило, у вигляді сіток.
    У планах спеціалістів відображається потижнева тематика.
    Кожна тема повинна проходити крізь чотири сфери життєдіяльності дитини («Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам») та сім ліній розвитку ( фізичний, пізнавальний, мовленнєвий, соціально-моральний, емоційно-ціннісний, художньо-естетичний, креативний). Для конкретизації змісту освітньої діяльності до кожної теми визначають розвивальні, виховні та навчальні завдання за лініями розвитку дитини. Крім вище сказаного, у планах спеціалістів , враховуючи вимоги програми “ Я у світі”, повинні бути вказані інноваційні технології , що їх педагог використовує на заняттях та впроваджує у практику роботи.
    Раціональне помісячне планування програмового матеріалу до занять, що значно заощаджує час досвідченого педагога, вивільняє його для практичної роботи з дітьми. При цьому музкерівник один раз на початку місяця визначає всі завдання з навчання дітей слухання музики, співів, музично-ритмічних рухів, гри на музичних інструментах, розвитку пісенної, музично-ігрової, танцювальної творчості та відбирає потрібний програмовий репертуар до кожного виду дитячої музичної діяльності, який буде опрацьовуватись на заняттях упродовж цього місяця .
    З метою відображення періодичності подання репертуару з кожного виду музичної діяльності відповідно до етапів його розучування (первинне ознайомлення, поглиблене розучування, закріплення) та складності музичного твору треба у графі «Примітки» навпроти кожного твору зазначати кількість за-нять, відведених для його опрацювання.
    Календарні плани плануються на обраний педагогом відрізок часу з обов’язковим визначенням для кожного заняття дати проведення, програмових завдань, обладнання, перебігу заняття (зазначити послідовний перелік етапів заняття, завдань дітям, способи організації дітей, основні методи і прийоми роботи педагога з вихованцями ).
    Індивідуальну роботу з дітьми фахівці вузького профілю також планують для кожної вікової групи з перспективою на кілька днів у міру проведення занять, свят, розваг та підготовки до них, передбачаючи: з ким із дітей, з якою метою буде проведено цю роботу, які завдання пропонуються для вправляння дітей, які атрибути, матеріали, обладнання будуть використані.
    Свята і розваги (фізкультурні, музичні, літературно-музичні) зазвичай плануються як окремий розділ чи додаток до річного плану роботи дошкільного закладу. Проте плани цих заходів мають бути у кожного спеціаліста, відповідального за цей напрям. Найзручнішою формою таких планів є графічна. Тут варто зазначити місяць, числа проведення, види і теми дозвіль, вікові групи; у графі «Примітки» педагог робить записи про можливі зміни в строках, тематиці, підготовчу роботу тощо . Сценарії дозвіль розробляються окремо.
    При цьому, варто памя”тати, що на кожну вікову групу має бути 4 розваги на місяць( 1 муз.керівник, 1 інструктор з фізювих, 2 вихователі).За вимогами Базової програми “Я у світі” розваги та ранки мають проводитися, як свято для дітей, а не показовий виступ для батьків.



    Використані матеріали МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛИСТ Від 03.07.2009 № 1/9-455
    Базова програма розвитку дитини дошкільного віку “Я У СВІТІ”

    Чтобы доказать администрации нужен документ или он должен быть в областном методкабинете.

Страница 9 из 21 ПерваяПервая ... 567891011121319 ... ПоследняяПоследняя

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •  
Яндекс.Метрика free counters Рейтинг@Mail.ru