Страница 8 из 30 ПерваяПервая ... 45678910111218 ... ПоследняяПоследняя
Показано с 106 по 120 из 444

Тема: Документація, статті, консультації для музич&#

  1. #106
    Местный Аватар для elinor
    Регистрация
    27.01.2010
    Адрес
    г.Донецк
    Сообщений
    146

    По умолчанию

    [QUOTE=Дивинская Мила;2831092]№п/п Зміст роботи Форма Відповідальний Дата
    1. 1.Аналіз роботи муз керівників району протягом 2009-2010н.р. за новою програмою «Я у Світі» відповідно до листа МОН України від 10.06.09р.№1/9-393.

    2.Вплив музики на розвиток особистості дошкільника та психічну діяльність дітей.

    3.Гармонійний розвиток малюка через танець.

    4.Планування роботи засідання районного методичного об’єднання муз керівників на 2010-2011н р.



    Спасибо. Всё понятно, даже если табличка развалилась. Выставляю свой прошлогодний план по Орффу с докладами, консультациями, занятиями.
    Метод.doc

  2. #107
    Местный
    Регистрация
    07.10.2009
    Адрес
    Харьков
    Сообщений
    202

    По умолчанию

    Не знаю, куда выложить. Может кому пригодиться для работы или в документацию. Статья из журнала. Автор С.Суходольская. Я немного сократила.
    РОЗВИТОК МУЗИЧНОГО СПРИЙМАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ
    ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ.
    У дошкільному віці, коли у дитини ще не блокована потреба у спілкуванні з музикою, музичне мистецтво може стати потужним засобом формування творчої особистості. Музика, виражаючи певні думки, стимулює роботу творчого мислення дитини. Цей процес активізується у процесі сприймання, оцінювання і творення в мистецтві.
    Сприймання музики передує всім іншим видам музичної діяльності дитини. Розгортання музичного твору у часі потребує від дитини активного спостереження за розвитком музичного образу. Якщо дошкільник може співвіднести музичний образ із життєвими явищами, орієнтується у засобах музичної виразності, він може продуктивно використовувати сприйняті образи під час виконання музичних творів, у творчих імпровізаціях. Без розвинутого музичного сприймання продуктивна творчість дошкільника у процесі музичної діяльності зводиться до наслідування.
    У Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» наголошується на необхідності не лише підтримувати бажання дітей слухати музику, а й розвивати вміння творчо використовувати накопичений музичний досвід у повсякденному житті. Це можливо лише за умови добре розвиненого музичного сприймання. Засвоївши способи сприймання, що спрямовані на вслуховування у звуки музики, дитина отримує можливість самостійно оцінити почуте, творчо опрацювати його, самовиразитися, створити свої перші імпровізації.
    Сприймання музики дитиною на музичних заняттях.
    Сприймання музики дитиною у дошкільному закладі відбувається під час музичних занять та у повсякденні. Крім спеціально організованого слухання музики музичне заняття містить спів, музично-ритмічні рухи, гру на музичних інструментах, імпровізацію на дитячих музичних інструментах, пісенну, музично-ігрову та танцювальну творчість. Як показує практика, педагоги більше уваги приділяють пісенній та танцювально-ритмічній діяльності, що можна пояснити необхідністю накопичити репертуар до свят і розваг. А слухання музики, незважаючи на важливість цього виду діяльності, часто проводиться формально. Як результат, нерозвинене музичне сприймання призводить до того, що дошкільник звикає діяти за прямим та не прямим зразками педагога, він неспроможний у своїх музичних імпровізаціях передати власні почуття, думки.
    Робота зі слухання музики має спиратися на такі принципи організації музичних занять із дітьми:
    - використання синтезу мистецтв на музичних занятях;
    - включення слухання музики до інших видів музичної діяльності дітей—співу, гри на дитячих музичних інструментах, музично-ритмічної діяльності тощо.
    Це необхідно для розвитку вміння застосовувати накопичений емоційний матеріал у споріднених видах діяльності.
    З метою навчити дітей сприймати музичні твори ми використовуємо на музичних заняттях єдину системутворчих завдань, через яку ми розкриваємо дітям специфічні зв’язки з навколишнім світом.

    Система творчих завдань зі слухання музики базується на двох чинниках:
    - постійне звертання до суб’єктного досвіду дитини, її уявлень;
    - використання творів мистецтва, в яких відтворено знайомі дитині ситуації,
    образи, явища.
    Щоб навчити дітей сприймати музичні засоби виразності, ми використовуємо низку творчих завдань. Для оптимального сприймання та засвоєння певного музичного засобу виразності ми спрямовуємо увагу дітей на встановлення зв’язку між конкретним художнім образом та його втіленням. У цьому нам допомагають такі типи творчих завдань:
    - перший – переведення образу з одного художнього ряду в інший;
    - другий—внутрішньопредметні зіставлення;
    - третій—на асоціативне мислення.
    Моделювання музики.
    Перший тип завдань містить поліхудожнє, рухове, колірне, темброво-інструментальне моделювання музики та складання художніх колекцій. Мета таких завдань—звернути увагу дітей на зв’язок засобів виразності, художнього рішення з характером музичного образу.
    Поліхудожнє моделювання музики містить порівняння та синтез творів різних митстецтв. Наприклад, образотворчого та музичного. Прагнення до синтезу музики та образотворчого мистецтва лежить в основі історичного синкретизму мистецтв, а також у самій природі дитячого сприймання, для якого притаманне домінування візуального над слуховим. Адже все наочне, яскраве сприймається краще, ніж символічне, абстрактне. Ці види мистецтв істотно відрізняються одне від одного: образотворче мистецтво—предметне, статичне, «зриме»; музика—звукова, динамічна, «невидима». При цьому і колір, і звук мають хвильову фізичну природу, яка в музиці сприймається слухом, а у живопису—зором.
    Спорідненість засобів виразності образотворчого мистецтва і музики.
    Образотворче мистецтво Музичне мистецтво
    Лінія Мелодія
    Насиченість кольору Динаміка
    Рапорт Форма
    Кольорова гама Тембр
    Художній образ Музичний образ

    Дослідження відомого психолога Вадима Крутецького свідчать, що одним із ефективних способів сприймання є порівняння, тобто одночасна демонстрація подібних об’єктів. Одже, доцільно використовувати такі завдання:
    -Стисло описати кольрову гаму, у якій зображено предмети або явища двох запропонованих до розгляду репродукцій картин. Завдання: прослухати п’єсу, визначити, яка з репродукцій може стати ілюстрацією до неї.
    -До двох контрастних за характером п’єс пропонують дві протилежні за змістом картини. Завдання:визначити, яке полотно могло б стати ілюстрацією, до кожного з музичних творів.
    -Педагог організовує слухання музичного твору. Завдання: проаналізувати прослуханий твір (емоційний настрій музики, жанр, образ) та намалювати ілюстрції до нього. Після розглядання ілюстрацій педагого повідомляє дітям автора та назву музичного твору і пропонує їм визначити, чи підходить така назва до виконаних ним ілюстрацій.
    Слід зазначити, що картини відволікаютьдітей від музики, спрямовують сприймання за конкретним, заздалегідь обмовленим руслом, що унеможливлює актвізацію фантазії. Тому доцільно використовувати показ репродукцій картин та ілюстрацій після кількаразового прослуховування музичного твору, коли у дітей уже склалися певні уявлення про музичний образ.
    Творчі завдання з поліхудожнього моделювання музики дають змогу забеспечити вміня дітей застосовувати виразну мову музики під час аналізу творів інших видів мистецтва.
    Також ми застосовуємо рухове моделювання змісту музики—це відтворення прослуханої музики рухами, жестами. Завдання на рухове моделювання змісту музики, по-перше, спонукають дітей до експериментування, передачі характеру музики у кожен момент її звучання, по-друге, дають педагогу можливість побачити, як дитина чує музику.
    Рухи активізують усвідомлення дітьми характеру мелодії, якості звуковедення (плавного, чіткого, уривчастого), засобів музичної виразності (акцентів, темпу, динаміки, ритму). Скажімо, підчас слухання муз. твору Роберта Шумана «Порив» діти за допомогою рухів зі стрічками відтворюють зміну дінаміки звучання музики. Рухи спочатку поривчасті, стрімкі, потім спокійні, плавні, поступово вони стають тривожними і наприкінці твору—знову стрімкими. Ці творчі завдання задовольняють потребу дитини у рухах, сприяють формуванню позитивного емоційно-оцінного ставлення до музики, захопленості нею, глибині сприймання, розвитку творчої активності.
    Не менш цікавими є завдання з колірного моделювання музики, що грунтуються на полісенсорних асоціаціях. Сполучення кольору та звуку розглядається нами не як дублювання, а як взаємодоповнення, образна єдність. Картку певного кольору ми повязуємо з відповідним настроєм музики:
    -пастельні, світлі тони (блакитний, рожевий)—з ніжним, спокійним;
    -темні, густі тони (темно-коричнвий,темно-синій)—з похурим, тривожним;
    -інтенсивні, яскраві тони (червоний)—з рушучим,урочистим.
    Дітям роз’яснюємо значення нових слів-образів. Педагог піднімає спочатку одну картку, потім іншу, діти проговорюють нові для них слова. Під час звучання твору діти піднімають відповідну до настрою музики картку.
    Завдання з темброво-інструментального моделювання використовуємо не лише для навчання дітей навичкам гри на музичних інструментах, але й для розвитку їхніх творчих здібностей. Оркеструвати твір—значить вибрати й використати найбільш виразні тембри інструментів, що відповідають характеру його звучання, розрізнити окремі частини. Оркестровку застосовуємо після того, як діти неодноразово прослухали твір, ознайомилися з характером музики.
    Завдання оркестровки сприяють виробленнюу дітей вміння виділяти найбільш яскраві виразні засоби музики: інтонацію, регістр, динаміку, тембр, акценти. Скажімо, для того, щоб підкреслити бадьорий, урочистий характер музики, діти використовують яскравий, чіткий тембр барабана або бубна, а ніжний характер—м’який, ніжний тембр дзвіночка. Педагог нагадує дітям, що необхідно грати ритмічно, згідно з характером музики, але неголосно, прислухаючись до загального звучання й не заглушаючи його.
    Складання художніх колекцій—це об’єднання творів різних видів мистецтва за емоційною схожістю. Скажімо, піщ час слухання твору П.Чайковського «Зимові мрії» педагог може декламувати вірш М.Рильського «Зимовий ранок», а для осягнення змісту уривку з балету П.Чайковського «Лебедине озеро» доцільно запропонувати для розгляду картину М.Врубеля «Царівна-Лебідь».
    Творчі завдання різних типів ми постійно варіюємо, об’єднуємо одне з одним.Скажімо, оркестровку поєднуємо з передачею характеру музики у рухах або інсценуванням пісень, коли одна група дітей оркеструє, а інша—інсценує пісню.
    Внутрішньопредметні зіставлення.
    Під час виконання творчих завдань другого типу ми застосовуємо зіставлення контрастних музичних творів. З метою ускладнення поступово зменшуємо контрастність образів. Ускладнення можуть бути і щодо розрізнення зміни настроїв у розділах, форми музичних творів, їхніх жанрів.
    Вважаємо доцільним використання різних завдань із зіставлення творів, пропоніючи дітям порівняти:
    -контрастні твори одного жанру; («Солдатський марш» Р.Шумана і «Марш дерев’яних солдатиків» П.Чайковського)
    -п’єси з однаковими назвами; («Пташка літає»А.Аренського і «Пташка»Е.Гріга)
    -відтінки творів у мужаходного настрою; («Хлопець із гармошкою» Г.Свірідова, весела, жвава і «Мужик на гармоніці грає»П.Чайковського, весела, маршова)
    -інтонації музики і мови;
    -різні інтерпретації одного твору—оркестрове звучання й сольне, варіанти виконавського трактування.
    Методи зіставлення контрастних творів дають змогу зацікавити дітей, активізувати їхнє образне мислення.
    Завдання на асоціативне мислення
    Третій тип завдань, що передбачають уміння дивитися і бачити, слухати і чути, допомагає формувати у дітей асоціативне мислення, навички порівняльного аналізу і процесі суджень. Наприклад:
    -На що схожа хмара? (звук, музичний мотив тощо)
    -Ланцюжок асоціацій (знайти асоціацію з природою, з віршем, з життєвою ситуацією);
    -Актуалізація суб’єктного досвіду (вільно обговорити, порівняти, передати враження).
    Ефективним є використання цих завдань під час інструментального музикування.
    Так, щоб передати образотворчі моменти, наприклад, крапельки роси, діти обирають трикутник, шум автомобіля-- шарудливі брязкальця, сніжинки—дзвіночки, трикутники,металофони, цокіт—дерев’яні ложки, кубіки.
    Важливо загострювати увагу дошкільників на тому, що навіть просте звуконаслідування, скажімо, шум дощу, можна передати по-різному, щоб у музиці чулися:
    -чарівні легкі крапельки теплого дощику, що виблискують на сонці;
    -грізні сердиті краплі, що тарабанять по дахах:
    -важкі краплі сильної зливи з вітром і громом, коли стає темно й лячно.
    Отже, ці завдання сприяють розвитку вміння чути і помічати виразні засоби явищ, предметів навколішнього світу.
    Такі варіанти завдань, відхід від стереотипної структури надають музичному заняттю жвавості, сприють розвитку творчої ініціативи дітей, проявам їхньої фантазії та оригінальності мислення.

  3. #108
    Местный Аватар для Pina
    Регистрация
    12.06.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    118

    По умолчанию

    Вимоги до рівня освіти педагогічних працівників. (взято из "Типового положення про атестацію педагогічних працівників")
    http://files.mail.ru/HEKIZC

  4. #109
    Авторитет Аватар для Anathema
    Регистрация
    02.09.2010
    Адрес
    Полтавская обл.
    Сообщений
    1,316

    По умолчанию Обдарованість як вияв здібностей дитини

    Обдарованість є найвищим проявом здібностей дитини. Тому серед групи здібних дітей лише одна може бути обдарованою. Музична обдарованість проявляється в дуже ранньому віці, тому наше завдання полягає в своєчасному виявленні цих здібностей у дітей. Найбільше, звичайно, нас цікавлять музичні і артистичні здібності дітей. Таких дітей, здебільшого,
    виявити не важко.
    Наприклад, діти, в яких є музичні здібності

    - люблять музику і музичні записи, намагаються бути там, де звучить музика;
    - швидко і легко відгукуються на ритм, мелодію, уважно прислуховуються до них, легко запам’ятовують;
    - ці діти співають, або швидко освоюють гру на музичних інструментах, вивчені твори вони виконують з почуттям, з настроєм;
    - ці діти вміють створювати свої мелодії, і на музичних заняттях, під час імпровізації простих мелодій, вони легко справляються з цим завданням.

    Артистичний талант виявити теж не важко. Ці діти

    - коли не вистачає слів, часто виражають свої думки мімікою, жестами і рухами;
    - намагаються викликати емоційні реакції в інших, коли розповідають про щось цікаве;
    - змінюють тональність і виразність голосу, наслідуючи той чи інший персонаж;
    - такі діти охоче виступають перед аудиторією, особливо дорослою;
    - вони легко копіюють звички, пози, вирази обличчя інших людей і тварин;

    Чим раніше ми почнемо розвивати у дітей ці здібності, тим більше шансів їх повністю розкрити. На жаль, популярний вислів «талант себе виявить» не відповідає дійсності. Нерідко трапляється так, що діти приховують свої здібності, якщо ми не оцінюємо їх належним чином. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо ми підтримаємо її творчість. Тому музичні заняття повинні бути завжди творчими, цікавими, результативними. А, оскільки, творчі здібності проявляються найбільше у грі, то ми постійно використо-
    вуємо елементи гри на музичних заняттях. Велику роль у розвитку творчих здібностей дітей відіграють вечори розваг, свята, музично-театралізовані дійства, де діти, в повній мірі, можуть розкрити свої співочі, танцювальні та акторські здібності. Також ми окремо плануємо роботу з дітьми, в яких є ознаки обдарованості. І, звичайно ж , дуже важлива в роботі з обдарованими дітьми співпраця музичного керівника, вихователів і батьків.

    На закінчення хочу сказати, що не слід ділити дітей на «математиків», «співаків», «танцюристів», «читців», «розумних» і не дуже, бо ці характеристики дуже несталі і тимчасові. Все залежить від розвивальної роботи, яка проводиться з дитиною. І не будемо забувати, що для ефективної реалізації здібностей треба створити, насамперед, сприятливі умови в сім’ї і в дитячому садку.

  5. #110
    Авторитет Аватар для Дивинская Мила
    Регистрация
    15.08.2009
    Адрес
    киевская область
    Сообщений
    3,315

    По умолчанию

    ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ МУЗИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
    Вступна ходьба,біг уміння виробляти навички виконувати основні рухи
    (перешиковування)
    Ритмічна вправа відповідність вправи вікові дітей
    Відповідність музики
    Правильність виконання рухів
    Доцільність застосування атрибутів
    Слухання уміння емоційно підготувати дітей до слухання муз. твору
    відповідність вступного слова програмовому змісту
    якість художнього виконання
    уміння дітей визначати жанр твору,характер,засоби муз. Виразності.
    Співи відповідність завдання вікові дітей
    Робота над звукоутворенням
    Розвиток діапазону
    Правильне дихання
    Вправа на розвиток уміння використання наочності і дидактичного матеріалу
    (фланелеграф,нотне лото)
    почуття ритму
    Робота над піснею відповідність пісні вікові дітей
    Методичні прийоми при формуванні природного звучання
    Грамотне дихання,чистота інтонування,
    Чітка дикція,артикуляція
    Танець узгодження рухів з характером музики
    Уміння розвивати відчуття ритму,передавати його в рухах
    Музична гра організація гри,уміння направляти творчі прояви.
    Підсумок заняття в кінці заняття,після кожного етапу,відзначення активних поіменно

  6. #111
    Местный Аватар для DinTin
    Регистрация
    11.07.2010
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    108

    По умолчанию

    Цитата Сообщение от ina Посмотреть сообщение
    Добрый вечер! Девочки мне надо оформить титульные листы к планам, сценариям, уголок для родителей. Может кто подскажет где взять красивые рамочки, цветной фон.
    Девочки, есть шикарный сайт для оформления:

    http://www.lenagold.ru/

    У меня тоже есть просьба. Я понимаю, что, возможно, хочу звезду с неба, но может, у кого-то есть деловые игры для музруководителей? У нас новая "мулька" для тех, кто читает на курсах
    Диана

  7. #112
    Местный Аватар для VasilisaTZ
    Регистрация
    18.10.2009
    Адрес
    Николаевская обл.
    Сообщений
    196

    По умолчанию

    У меня тоже есть просьба. Я понимаю, что, возможно, хочу звезду с неба, но может, у кого-то есть деловые игры для музруководителей?

    Диана я делала игру по принципу "Я люблю Украину" . В журнале "Вихователь - методист" есть аналог но только для физруков. Я переделала для нас. Выставляю с вопросами и ответами. Не знаю подойдёт ли? если это - то посмотрю ещё.
    Ділова гра «Вивчаємо програму»

    Мета: Узагальнити та уточнити знання педагогів про зміст розділу «Музична діяльність». Допомогти усвідомити структуру та шляхи реалізації завдань музичного розвитку.

    Хід гри:
    1.пропоную поділитися на дві команди за емблемами і обрати капітана команди
    2. Оголошую журі
    Гра проводиться за аналогією з телегрою « Я люблю Україну»

    2. І тур Запитання – відповіді
    Кожній команді пропоную відповісти на запитання ( правильна відповідь – 2 б., неповна – 1 б., неправильна – 0 б.)
    1 запитання:
    І так, обдаровані діти наділені високим творчим потенціалом і високим рівнем розвитку здібностей. Здебільшого найважливішими характеристиками обдарованих дітей вважають.
    Розумово здібна дитина характеризується такими основ¬ними особливостями:
    • підвищеною пізнавальною активністю;
    • здатністю займатися кількома справами водночас;
    • умінням одночасно стежити за двома й більше подіями;
    • високою дослідницькою активністю, креативністю;
    • прагненням уникати обмежень своєї діяльності іншими;
    • швидкою "переробкою" інформації, високою актив¬ністю мозку;
    • здатністю не помічати жаги, голоду, втоми під час за¬нурення у діяльність;
    • умінням простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити узагальнені висновки, висувати гіпотези, буду¬вати альтернативні моделі;
    • абстрактним мисленням, здатністю класифікувати, ка¬тегоризувати інформацію й досвід;
    • широким використанням знань;
    • схильністю до колекціонування, систематизації, впорядкування, реорганізації;
    • хорошою пам'яттю;
    • раннім мовленням, значним словниковим запасом, вживанням складних синтаксичних конструкцій, сло¬вотворчістю; інтересом до словників, довідників, енциклопедій;
    • сформованими інтересами;
    • широким простором "Я";
    • схильністю до виконання складних завдань, які не гарантують успіху й потребують певного ризику;
    • природною, невимушеною поведінкою в ситуації не¬визначеності, дефіциту інформації;
    • наполегливістю в досягненні результатів у сфері своїх інтересів;
    • почуттям гумору.

    2 запитання : У вихованні обдарованих дітей надзвичайно важлива роль належить педагогам, які повинні створити умови для їхнього гармонійного розвитку: атмосферу любові, довіри, уваги до потреб та інтересів. За словами американського психолога Наталі Роджерс, творчість дитини стимулюють психологічна безпека, безоцінне прийняття її особистості, атмосфера відкритості, дозволеності, надання їй права на свободу і самостійність.

    Педагог, який працює з інтелектуально обдарованою ди¬тиною, має характеризуватися такими важливими якостями:
    • доброзичливістю, людяністю, чуйністю;
    • неупередженістю, об'єктивним баченням подій;
    • творчим, нетрадиційним, особистим світоглядом;
    • знанням обдарованої дитини, потреб та інтересів;
    • реалістичною та позитивною "Я"- концепцією;
    • розвиненим інтелектом та широкими інтересами;
    • емоційною стабільністю, врівноваженістю;
    • гнучкістю, динамічністю поведінки, здатністю пере¬глядати свої погляди, постійно самовдосконалюватися;
    • схильністю до конструктивної поведінки, прийняття доцільних рішень, здорового глузду;
    • почуттям гумору (без сарказму);
    • жвавим та активним характером, енергійністю;
    • здатністю ставитися до дитини не лише як до носія обдарованості, а як до особистості з її сильними та слабкими сторонами;
    • мати досвід взаємодії з обдарованими дітьми дошкіль¬ного віку.


    3 запитання:
    Обдарованість дитини іноді важко відрізнити від навченості. Слід розрізняти також обдарованість і прискорення темпів розвитку дитини, яке може виявитися тимчасовим. Тому в дошкільному дитинстві складно спрогнозувати талановитість, оскільки ознаки обдарованості можуть насправді бути ознаками швидкого темпу розвитку дитини. Тож визначіть ознаки обдарованості:
    Раннє дитинство (1-3 роки)
    Невгамовна допитливість, нескінченні запитання, уміння стежити за декількома подіями одночасно, великий словниковий запас, захопленість словесними «розфарбовуваннями», розвинене мовлення, уживання склад¬них слів та речень. Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість в досягненні результату в сфері, яка викликає зацікавленість, здібності до малювання, музики, лічби, нетерплячість і поривчастість, винахідливість та багата фантазія.
    4 запитання:
    Дошкільний період (4—7років)
    Чудова пам'ять, інтуїтивні скачки (перескакування через «поверхи»), яскрава уява, нечіткість в розмежуванні реальності і фантазії, перебіль¬шені страхи, егоцентризм, дрібна моторна координація, потяг до товари¬ства старших дітей та дорослих. Добра, відкрита, тямуща дитина; чудово володіє мистецтвом мовленнєвої комунікації; величезна допитливість, винаходження власних слів, схильність до активного дослідження навко¬лишнього середовища; гостре реагування на несправедливість.
    5 запитання:
    У дошкільному віці виявляється спеціальна обдарованість, ознаками якої є особливі здібності до певного виду діяльності. Як правило, їх класифікують на групи:
    — математичні здібності (здатність до сприймання, осмислення та зберігання математичної інформації, математична спрямованість розуму — інтерес до чисел і дій з ними, прагнення до математичного пошуку);
    — конструктивно-технічні здібності (технічне мислення, яскрава просторова уява, зацікавленість приладами і конструкціями, прагнення їх удосконалювати і створювати нові);
    — загальні художні здібності (здатність до різних видів художньо-творчої діяльності: художнє бачення світу, оригінальність сприймання, підвищений інтерес до художньої діяльності, естетична позиція);
    — музичні здібності (музично-ритмічне чуття, музична пам'ять, здатність сприймати музику як форму вираження змісту);
    — літературні здібності (образність і виразність мовлення, інтерес до художнього вираження думки, емоційність, творча уява, здатність до мовного вираження душевного стану людини);
    — здібності до зображувальної діяльності (здатність правильно оцінити форми, пропорції, положення предметів у просторі, світлотіньова чутливість, здатність відчувати і передавати виражальну функцію кольору, розвинута образна уява і пам'ять).

    6 запитання:
    Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне визначили різновиди обдарованості:
    1. Інтелектуальна обдарованість. Виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам'яті, потязі до нового, глибині занурення у справу.
    2. Обдарованість у сфері академічних досягнень. У читанні: надає йому перевагу серед інших видів діяльності; швидко і надовго запам'ятовує прочитане; володіє великим словниковим запасом; використовує складні синтаксичні конструкції; цікавиться написанням букв і слів. У математиці: виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів; запам'ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії; застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. У природничих науках: виявляє інтерес до навколишнього; цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією; уважна до явищ природи, їх причин і наслідків, намагається експериментувати.
    3. Творча обдарованість. Дитина допитлива, самостійна, незалежна у міркуваннях; виявляє здатність глибоко занурюватись у справу, що її цікавить, та домагатися значної продуктивності діяльності; у заняттях та іграх схильна до точності дій, завершеності; легко змінює способи поведінки і діяльності в обставинах, що змінюються.
    4. Обдарованість у сфері спілкування. Виявляє лідерські нахили, здатність до гнучкого спілкування, впевненість у собі серед знайомих і незнайомих людей; ініціативна, бере на себе відповідальність за інших.
    ІІ тур
    Тлумачення термінів
    1. Геніальність 2.Креативність 3.Здібності 4. Талант 5. Фантазія 6. Творча уява
    Геніальність (лат. £епіш — дух) — вищий рівень розвитку здібностей — як загальних (інтелектуальних), так і спеціальних. Про наявність геніаль¬ності можна говорити лише у випадку досягнення особистістю таких результатів творчої діяльності, що складають епоху в житті суспільства, у розвитку культури.
    Креативність (англ. сгеаііуііу) — рівень творчої обдарованості, здатності до творчості, що складає відносно стійку характеристику особистості. Спочатку креативність розглядалася як функція інтелекту і рівень розвитку інтелекту ототожнюється з рівнем креативності. Згодом з'ясувалося, що рівень інтелекту, що фіксується традиційними тестами, корелює з креатив-ністю лише у визначених межах.
    Уява творча — вид уяви, що передбачає створення оригінального про¬дукту. При цьому образи створюються без урахування готового опису чи умовного зображення. Творча уява є складною діяльністю, що залежить від цілої низки різноманітних факторів. У кожен період дитячого розвитку творча уява працює особливим чином і відповідає рівню розвитку дитини, її досвіду.
    Фантазія — вид творчої уяви, у якій бажане майбутнє безпосередньо не пов'язується із сьогоденням. У фантазіях створюються об'єкти і явища, що не існують у природі. До фантастичних образів відносять казково-фантас¬тичні та науково-фантастичні.
    Талант (від грець, шіапіоп — спочатку вага, міра, потім у переносно¬му значенні — рівень здібностей) — високий рівень розвитку здібностей, насамперед спеціальних. Про наявність таланту варто робити висновки за результатами діяльності людини, що повинні відрізнятися принциповою новизною, оригінальністю підходу. Таланти людини, зумовлені вираженою потребою у творчості, завжди відображають визначені суспільні запити. З огляду на це, величезну роль у розвитку таланту людини відіграє світо¬гляд, її суспільна позиція.
    Здібності — індивідуально-психологічні особливості індивіда, які є умовою успішного виконання тієї чи іншої продуктивної діяльності. Здібність проявляється в процесі оволодіння діяльністю, утому, наскільки індивід за інших умов швидко і грунтовно, легко і міцно освоює способи її організації і здійснення. Вони тісно пов'язані із загальною спрямованістю особистості, з тим, наскільки стійкі схильності людини до тієї чи іншої діяльності. В основі однакових досягнень під Час виконання —якої-небудь діяльності можуть лежати різні здібності, у той час, як одна й та сама здат¬ність може бути умовою успішності особистості в різних видах діяльності.


    ІІІ тур
    Вірю – не вірю
    1 запитання: На другому році життя дитина уважно слухає фортепіанну музику 15 – 20 с. (так)
    2 запитання: На другому році життя дитина самостійно відтворює елементарні танцювальні рухи (так)
    3 запитання: Діти молодшого віку диференціюють різні жанри музичного мистецтва – інструментальну і вокальну музику, марш, пісню, танець. (ні)
    4 запитання: У дітей молодшого віку ще не сформована здатність інтонувати мелодію голосом (так)
    5 запитання: Дитина 6 року життя має різнобічний досвід музичної виразності руху: чує і може передати рухами в музиці не лише її загальний на¬стрій, а й темп, динаміку, яскравий ритмічний малюнок, фор¬му (так)
    6 запитання: Основний вид музичної творчості дошкільника 6 -7 років – імпровізація. (так)


    4 тур Вгадай мелодію
    1. Марш дерев’яних солдатиків
    2. Шостакович «Вальс шутка»
    3. Моцарт «Маленька серенада»
    4. Бах «Шутка»
    5. Сміливий вершник.
    6. Старовинна французька пісня

    5 тур
    Відгадування слів за допомогою підказки
    1 команда:
    К. Орф, Гопак, Металофон, басовий ключ,оркестр,імпровізація, IQ, Чайковський, дидактична гра,музикування

    2 команда:
    емоції, маракас, А. Шевчук, театралізація, лідер, нота, Вальс, Балет, креативний, Гріг

    Хотела через Народ - но что то народ капризничает

  8. #113
    Местный Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    342

    По умолчанию

    Досвід по проблемі: «Комплексний підхід у формуванні естетичних почуттів засобом залучення старших дошкільників до музично-театральної діяльності ».
    ЦЕ РОБОТА ГУРТКА З РОЗРОБКАМИ ЗАНЯТЬ.

    http://files.mail.ru/TO1NIJ

  9. #114
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    23,420

    По умолчанию

    Дидактичний ігри та їх місце в особистісно орієнтованому навчальному процесі дошкільного закладу
    План
    1. Гра – основний вид діяльності дошкільнят.
    2. Дидактична гра – господиня навчального процесу.
    3. Класифікація дидактичних ігор.
    4. Місце дидактичних ігор у навчально-виховному процесі.
    5. Приклади дидактичних ігор.
    У розвитку дитини і колективу дітей велика роль відводиться основному виду дитячої діяльності в дошкільний період – грі.
    Філософи, історики, етнографи, психологи, педагоги вивчають походження гри, її місце в житті дитини, можливості ефективного використання ігор для вирішення виховних завдань.
    Для дітей дошкільного віку ігри мають виняткове значення: гра для них – навчання, гра для них – праця, гра для них – серйозна форма виховання.
    Гра для дошкільників – засіб пізнання навколишнього.
    Високо оцінюючи виховну роль і дитячих ігор, А.С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, така з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі”.
    Серед розмаїття ігор, які проводяться в дошкільному закладі, значне місце посідають дидактичні ігри. Виконуючи неабияку навчальну функцію, вони забезпечують дитині психологічний комфорт, дають можливість практично застосовувати знання, а відтак сприяють становленню її життєвої компетенції. З раннього віку малята знайомляться з навколишнім світом, отримують відомості про різні предмети, їхні ознаки та особливості. Як правило, ці знання неповні та невпорядковані. Для їх уточнення та систематизації, а також практичного використання застосовують дидактичні ігри. Цей вид діяльності відомий з давніх-давен, згадаймо такі ігри для наймолодших, як “Печу-печу хлібчик”, “Сорока-злодійка” . З’являються й сучасні новинки, часто створені на зразок відомих телевізійних передач.
    Виховне значення дидактичних ігор полягає в тому, що вони сприяють розвиткові в дітей активності, самостійності, віри в свої сили, загартовують волю, навчають гідно перемагати та програвати. Цікава гра не набридає, а дає можливість самовдосконалюватися – діти повертаються до неї знову й знову, запрошують до неї нових партнерів, придумують нові правила.
    Тож дидактична гра – одна з форм навчального впливу педагога на дитину. Вона стане йому в добрій нагоді під час засвоєння дітьми будь-якого матеріалу, передбаченого програмою, й має проводитися на заняттях; може входити до музичного заняття, бути одним із елементів прогулянки, а також особливим видом діяльності. Друга мета дидактичної гри – суто ігрова, задля якої діє дитина. Це ігри в які діти граються самостійно, поза заняттями, коли можуть обирати їх за власним бажанням.
    Кожна дидактична гра містить конкретне завдання і, щоб виконати його необхідно долати труднощі, самостійно діяти в певній ситуації або з певними предметами, набуваючи власного досвіду.
    Дидактична гра має певні правила, які водночас виконують важливу роль – визначають характер та спосіб ігрових дій, організують і визначають поведінку та взаємини дітей у грі. Засвоєння дошкільнятами правил та їхнє виконання сприяють вихованню самостійності, забезпечують самоконтроль і взаємоконтроль у грі.
    Ігрові дії – це дії, які діти виконують під час гри. Що вони різноманітніші, то більше дітей бере участь у грі і тим цікавіша вона сама.
    Фіналом дидактичної гри є певний результат. Ним може бут відгадування загадок, виконання певних доручень та ігрових завдань, прояви кмітливості, що сприймаються дошкільнятами як досягнення. Для виховання результат гри завжди є показником успіхів дітей у засвоєнні знань, у розумовій діяльності, в характері її стосунків з партнерами.
    Результатом дидактичної гри, окрім правильно виконаного завдання, є й задоволення, яке вона дає учасникам.
    Що стосується дидактичних ігор, слід відмітити, що вони поділяються на:
    1. Ігри з дидактичними іграшками:
    – народні дерев’яні іграшки, кулі, грибочки;
    – складально-розбірні іграшки та вкладки.
    Вони розвивають сенсори ку, дають можливість дітям раннього віку вправлятися в розрізнянні величини, форми, кольору. Така іграшка сама спрямовує дії малюка.
    2. Навчальні ігри з правилами:
    – словесні та словесно-рухові ігри без опори на наочність (“Скажи навпаки”, “Фарби” тощо);
    – настільно-поліграфічні ігри (лото, доміно).
    У роботі з дітьми не варто обмежуватись використанням одного виду ігор, а краще застосовувати якомога більше різноманітних варіантів. Наприклад, вивчаючи тему “Свійські тварини”, можна пограти і в словесні ігри (“Відгадай за описом”, “Хто більше назве”, “Небилиця”), і в настільки – карткову чи маршрутну.
    Слід відмітити, що дидактичні ігри будуть ефективними, якщо їх використовують систематично, послідовно, дотримуючись головного принципу дидактики: “від простого до складного”. Спочатку необхідно ознайомити дітей з ігровим матеріалом, застосовуючи його в повсякденній індивідуальній та груповій роботі, підготовчих вправах, а згодом і під час занять. Треба обов’язково заохочувати дітей до частого використання знайомих ігор у вільний час, адже це дає їм можливість закріпити вже набуті навички, шукати нові можливості перемогти та пограти з різними партнерами. Доцільно вводити в процес дидактичні ігри різних видів не лише з усіх розділів програми, а й з кожної теми зокрема.
    Оскільки навчання дошкільнят має бути ігровим, то основне місце в ньому належить дидактичній грі, яка вчить дитину легко, швидко і цікаво. Приклади дидактичних ігор. Гра-лото “Добери малюнок”.
    Дидактичне завдання: навчити дітей класифікувати диких і свійських тварин, називати групи тварин узагальнюючими словами.
    Ігрове завдання: якомога швидше заповнити великі ігрові картки, не припустившись помилок. Гра “Збери картинку”.
    Ігрове завдання: знайти другу частинку картинки і скласти ціле.
    Правила: брати по одній картці за хід.
    Ігрові дії: пошук другої частини картинки. Маршрутна гра для дітей віком від 5 років “Автошкола”.
    Дидактичне завдання: закріпити уявлення про дорожні знаки.
    Ігрове завдання: прийти до фінішу.
    Правила: той хто дотримується правил дорожнього руху, отримує додаткові ходи; незнання окремих знаків призводить до пропуску ходу або поверненню на кілька кроків назад.
    Гра “Відгадай”.
    Ігрове завдання: дати відповіді на якомога більше запитань.
    Ігрові дії: за правильну відповідь вихователь видає малюкові кольорові фішки; щоб дізнатися намір запитання, треба кинути кубик; запитання, написані на папірцях та порозвішувані по всій кімнаті, треба знайти.

    Реферат с сайта CheckReferat.com

    elen1961@list.ru
    Скайп elen19612
    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Страна мастеров http://stranamasterov.ru/user/71229
    Лучшие вещи в жизни - бесплатные:
    объятия, улыбки, друзья, поцелуи, семья, сон, любовь, смех и хорошее настроение!

  10. #115
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    23,420

    По умолчанию

    Музичне виховання дошкільнят

    ЗМІСТ

    Вступ.

    1. Народні ігри – як засіб музичного виховання.

    2. Використання музики на таких заняттях:

    а) з розвитку мови;

    б) ознайомлення з природою;

    в) зображувальної діяльності.

    3. Театралізована діяльність дошкільників.

    Висновок.

    Список використаної літератури.


    ВСТУП

    Однією з основоположних цілей сучасного суспільства є формування особистості, що має розвинену духовність, основи якої закладаються ще в дошкільному віці.

    Важливу роль у духовному становленні особистості відіграє музика. “Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику і діставати насолоду від неї”, - писав В. Сухомлинський. Він же наголошував: “Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання , по суті , є основою емоційної, естетичної, моральної культури”.

    Серед предметів естетичного циклу музика найбільше стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно – мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, комунікативності, а також позитивних якостей характеру: систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети. Музика є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вона дає людині поштовх для внутрішнього переживання і уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові художні образи.

    Музика, особливо співи, поліпшують мову дітей. Співаючи , діти змушені протяжно вимовляти слова, що формує чітку вимову, сприяє правильному засвоєнню слів. Крім того, слова в пісні підпорядковані певному ритму, що також допомагає вимові важких звуків і складів.

    Музика – могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Першоджерелом музики є не тільки навколишній світ, а й сама людина, її духовність, мислення і мова. Музичний образ по-новому розкриває перед людьми особливості предметів і явищ дійсності. Увага дитини немовби зосереджується на предметах і явищах, які в новому світлі відкрила перед нею музика, і її думка малює яскраву картину, а ця картина проситься в слово.

    Дитина творить словом, черпаючи в навколишньому світі матеріал для нових уявлень і роздумів.

    Тому музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.

    1.НАРОДНІ ІГРИ – ЯК ЗАСІБ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.

    Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою свого народу, його культури. Фольклор – одна з тих складових частин духовної культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні певному народові риси характеру. Фольклор – доступна для всіх без винятку форма вияву себе, свого світосприймання. Українська музична педагогіка вважає народне музичне мистецтво однією з важливих основ системи музичного виховання і навчання. Через творчість свого народу діти краще розуміють мистецтво інших народів, гостріше сприймають і відчувають загальнолюдське.

    Із захопленням діти виконують твори дитячого фольклору : колискові, заклички, забавлянки, скоромовки. Римована мова цих творів пробуджує у дітей образну фантазію, викликає інтерес до звуковидобування, до відтінків мовної інтонації:

    1. Росте морква із землі

    Або вирву , або ні.

    Раз, два, три.

    2. Ходить квочка коло кілочка,

    Водить діток – дрібних квіток,

    Діти – квіти, квок!

    Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям народні ігри. Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. А до того ж, гру можна добирати відповідно до теми заняття.

    Наприклад, тему “Праця дорослих” доповнять ігри – пісні: “А ми просо сіяли” і “Шевчик”, “Соловейку, сватку, сватку”; до теми “Народні обряди та традиції” лучитимуться “Подоляночка”, “Горобейко” “Ірву, ірву горішечки” тощо.

    У народних іграх часто зустрічаються слова - синоніми: впала, припала; живі, здорові, які збагачують словник дітей. Різноманітні вигуки: гей-гей, дрібу-дрібу, так-так; пестливі суфікси: голуб’ята, травичка, огірочки, морквиця – надають мові експресивності, емоційності. А який багатий ігровий фольклор на порівняння (личко немов скляночка), образні вирази (діти-квіти, весна красна), епітети (сизокрилая, молоденькая). Показові для українських народних ігор різноманітні повтори. Деякі точно відтворюють окремі слова і словосполучення протягом усієї гри (“Ой так, ой так , ой так сіють мак”), в інших – у повторі щось змінюється.

    Дітям до вподоби сучасні українські пісні, які виходять із джерел народних. Вони співучі, ніжні, глибокі, мелодійні. Серед них пісні нашого земляка Євгена Боднаренка на слова Тамари Коломієць: “Хиталочка – гойдалочка”, “Променята”, “ Співаночка – весняночка”, “Від весни до зими”.

    Безцінні надбання предків, що перейшли нам у спадок, – свята і обряди, пов’язані із зустріччю та проводами Нового Року. Це різноманітні щедрівки, колядки. До речі, давньою дитячою колядкою є “Спи, Ісусе, спи”, яку ми співаємо з дітьми на заняттях. Зимові свята супроводжуються водінням кози, ведмедя, рядженням у маски і перевдяганням.

    Окрему групу складають веснянки, гаївки (“Ой весна, весна днем красна”, “Вербовая дощечка”), русальні пісні. Присвячувалися вони закінченню весни і початку літа. Їх співали під час так званих “ зелених свят”.

    Найбільш широким є жниварський пісенний цикл. Це своєрідний апофеоз землеробської праці селянина – трударя. За своїм походженням він такий же давній, як і праця хлібороба. Це підтверджує подібність жниварських пісень усіх слов’янських народів (пісня-гра “Синичко, синичко”).

    Українська народна обрядовість і деякі пісенні мелодії були використані в операх П.Чайковського” “Черевички”, М.Римського – Корсакова “Ніч перед Різдвом”, М.Лисенка “Утоплена, або Русальська ніч”, “Різдвяна ніч”.

    Отже, збереження надбань українського - народу, його звичаїв, обрядів, фольклору, зокрема дитячого: колисанок, казок, лічилок - і їх використання в роботі з дітьми привчатиме дітей до української мови, її мелодійності, ритму, співучості і неповторності.


    2. ВИКОРИСТАННЯ МУЗИКИ НА ТАКИХ ЗАНЯТТЯХ:

    а) з розвитку мови;

    б) ознайомлення з природою;

    в) зображувальної діяльності.

    Працюючи з дітьми, я як вихователь старалась заповнити повсякденне життя дітей музичними враженнями в різних видах діяльності , зокрема в ігровій, заохочуючи малят брати участь у народних іграх, які супроводжуються піснями. Ми розігрували дитячі пісеньки, мирилки, драматизували казки, у художній діяльності використовувала музику під час малювання, ліплення народної іграшки, а також під час читання художніх творів, ознайомлення з природними явищами, бесід з дітьми, на заняттях з розвитку мовлення, в ранковій та ритмічній гімнастиці, в різних побутових ситуаціях, у час дозвілля в групі, на прогулянці тощо.

    Особливе місце в роботі з дітьми я відводила слуханню музики, яке включала у заняття з різних розділів програми.

    Дуже мені подобалися заняття з розвитку мови, де діти передавали свої враження від прослуханої п’єси, створювали власні казки.

    Слухаючи мелодію Е.Гріга, діти малювали в своїй уяві казкові печери, непролазні ліси, добрих і злих істот. Наймовчазнішим хотілося говорити, казкові образи діти передавали малюючи.

    Перед слуханням п’єси “Баба Яга” П.Чайковського я запитала:

    - Яких героїв казок ви знаєте?

    - Усіх, кого ви назвали: Телесика, Івана–царевича, Котигорошка, Снігуроньку, Діда Мороза. Вони робили добрі справи, допомагали людям.

    - А хто їм заважав?

    - Баба Яга!

    - Ось послухайте, як про неї розповідається в одній казці: “Вранці прокинулася Баба Яга – кістяна нога у своїй хатиночці на курячих ніжках. Дивиться – немає Івана–царевича. Кинулася навздогін з усіх сил. На залізній ступі скаче, тичкою поганяє, мітлою слід замітає – тільки вітер свище, хмари розганяє”.

    Послухайте, як розповів П.Чайковський казку про Бабу Ягу в фортепіанній п’єсі, яку так і назвав “Баба Яга”.

    За допомогою навідних питань: Якою Баба Яга зображена в п’єсі ? Як розповідає про неї музика? Чи повідомляє вона про характер Баби Яги? Якими засобами? - діти створювали свої образи, добирали синоніми і характеризували її як фантастичний персонаж.

    Якщо діти говорили про негативні вчинки Баби Яги, то зовсім інакші емоції викликала у дітей п’єса “Танець феї Драже” з балету “Лускунчик”.

    Діти добирали слова до образу казкової феї солодощів: ніжна, красива, легка, солодка, добра, приносить радість людям. На обличчях з’являлися усмішки , діти відтворювали рухи феї. Музика особливо їм запам’яталася, вони просили повторного прослуховування.

    Для того, щоб діти краще розуміли музичний твір та були внутрішньо налаштовані на його характер, я проводила короткі змістовні бесіди, так як вважаю, що музично підготовлена дитина почує в мелодії набагато більше, ніж дитина не зацікавлена.

    Перед слуханням п’єс з “Дитячого альбому” П.Чайковського я провела бесіду:

    - Діти, ви чули ім’я Петра Ілліча Чайковського і його гарну музику? Композитор дуже любив і розумів дітей. Одного разу він вирішив зробити всім хлопчикам і дівчаткам подарунок. Подарунок не звичайний – цілий музичний світ, де живуть казкові герої, де співає на всі голоси природа, де панують любов і добро.

    elen1961@list.ru
    Скайп elen19612
    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Страна мастеров http://stranamasterov.ru/user/71229
    Лучшие вещи в жизни - бесплатные:
    объятия, улыбки, друзья, поцелуи, семья, сон, любовь, смех и хорошее настроение!

  11. #116
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    23,420

    По умолчанию

    продовження
    Композитор написав 24 маленькі п’єси для фортепіано і назвав збірку “Дитячий альбом”. Відкриємо одну з сторінок. (Звучить музика)

    Вечір . Довкола все стихло. Братик і сестричка приготувалися до сну, а няня прийшла розповісти їм казку. Вона знала багато казок – веселих, іноді сумних і навіть трішки страшних . Цього вечора няня почала свою казку дуже загадково. Діти стихли й уважно слухали. Казка ставали дедалі таємничішою, страшнішою . Діти співчували її героям і хотіли, щоб усе закінчилось добре. Так і сталося, бо кожна казка має щасливий кінець. Братик і сестричка заснули спокійно. Цю п’єсу композитор так і назвав: “Нянина казка”.

    Мені цікаво було спостерігати за дитячими переживаннями найбільш хвилюючих моментів, кульмінацій. Я ставила запитання:

    - Чи сподобалася вам музика? А яку казку ви уявляли собі? Нумо, хто хоче розповісти!

    Кожен з дітей придумав казкового персонажа, з яким трапились неймовірні пригоди. Я з подивом слухала, здавалося, зовсім неймовірну історію Марійки.

    “Колись дуже давно всі квіти вміли літати і співати. Але це все дуже не подобалось злій королеві. Одного разу вона взяла свій золотий порошок і посипала ним квіти по всій землі. Після цього всі квіти приросли до землі і більше не могли літати і співати!

    Коли вранці сонце не почуло музику, яку співали квіти, і побачило, що вони не можуть танцювати , воно засмутилось. Але, зігрівши квіти своїм гарячим промінням, сонце зняло чари злої королеви і подарувало всім квітам землі різні кольори. Ці кольори були такі гарні, що зла королева втратила злу силу і стала робити добро!”

    Музичні твори допомагають дітям краще зрозуміти красу рідної природи. Систематичні спостереження разом з дітьми за природними явищами викликають у дітей хвилюючі переживання. Переймаючись красою і загадковістю природи, діти довго зберігають свої враження, чекають нових зустрічей з нею, створюють свій маленький світ гармонії і краси. В цьому мені допомагало художньо – поетичне слово і музика.

    Проводячи бесіду про осінь, я використовувала вірш Г.Бойка.

    Ясне сонце не гріє,

    Холодок повіва,

    Засихає, жовтіє

    На узліссі трава.

    Небо хмуриться часто,

    Потемніла ріка.

    Щоб дощами упасти,

    Плине хмара важка.

    Налаштувати дітей на осінній настрій допомогла п’єса Чайковського “Осіння пісня” (Жовтень) з циклу “Пори року”. Діти характеризували музику як спокійну, сумну, задумливу, повільну. Осінь – дощова пора. Тому діти з цікавістю спостерігали за краплинами дощу, які стукотіли по підвіконню. В цьому випадку я використала проблемну ситуацію – порівняти дві п’єси: “Дощик” В.Косенка та “Осінній дощик” Мераба Парцхаладзе. Розповідаючи дітям про красу природи, наголошувала, що вона скрізь : в промінчику сонця, у зимовому лісі, у першому проліску, в мелодії літнього дощу. Про красу природи поети склали вірші, художники намалювали її на картинах, композитори написали музику. Ось вслухайтесь в ці звуки. (Звучить музика, я зачитую текст):

    - Тихо навкруги, тільки легкий шепіт хвиль інколи порушує спокій, але з кожною хвилиною вітер стає дедалі дужчим, небо затягують важкі темні хмари. Хвилі більшають, набирають сили і ніби вже змагаються одна з одною. Починається буря. Хмари вже зовсім почорніли, хвилі стали несамовитими – підіймаються високо вгору і з гуркотом падають вниз. Мить, ще мить, вітер вщухає, знову – блакитне небо, яскраве сонце і тихе спокійне море.

    Цю прекрасну музику створив Римський – Корсаков, і назвав він її “Море”. Чудово, ви згодні зі мною? А за допомогою яких слів можна створити образ моря? А якщо намалювати бурю фарбами? Які візьмемо кольори?

    Під повторний супровід музики діти зображали море на папері. Море у кожного було різним – наслідок індивідуального відчуття твору. Переважали кольори: голубий, синій, чорний, де в кого море було спокійних відтінків. Це свідчить про те, що діти відчули музику і передали її характер у малюнку.

    Дуже цікаво використовувати музичні твори з малювання, особливо пейзажів. Тому що музика допомагає побачити і відчути красу пейзажу. Так, малюючи зиму, я використовувала у роботі такі матеріали: картини, фотознімки зимового пейзажу, платівки композиторів С.Прокоф’єва “Ранок”, А.Гречанінова “Холодно, холодно” і запропонували дітям відправитись в уявну подорож до зимового лісу під звуки музики.

    Уявімо, що ми, гуляючи в лісі, зайшли у цей куточок. Тихе сонне царство у лісі. Дерева вкриті снігом, таємничі, немов казкові. Густий ліс стоїть поважний, спокійний, не ворухнеться. Дерева старі, високі, своїми верхівками наче впираються в небо. Сніг білий, але не скрізь одинаковий. На галявині він білий, пухнастий, а в глибині лісу – темний. Придивіться уважно. Там, де багато ялин, сніг відблискує зеленим кольором, коли небо голубе, то і сніг здається ніжно-голубуватим. Коли небо молочно-сіре, то картина зими здається сумною. Діти поринули у казку, кожен уявив свою, а потім із захопленням передавали її у малюнку. Саме музика допомогла створити ці маленькі шедеври.



    3. ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ

    Як хочеться в дитинстві перенестися в казковий незвичайний світ: перетворитися з Попелюшки в Принцесу, допомогти Червоній Шапочці, застерегти маленьких козенят не слухати хижого вовка. І все це можливо в театрі. Ось чому театральне мистецтво таке близьке й зрозуміле дітям. Адже в його основі лежить гра – найголовніша річ для малюка. Що ж таке театр в житті дитини?

    По–перше, це свято: яскраві вогні, оплески, вітання, посмішки, побажання, яскраві квіти.

    По–друге, театр – це розвиток пізнавальних інтересів дітей, удосконалення їхніх психічних процесів ( пам’яті, уяви, мислення), розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

    По–третє, театр – це усвідомлення власного “я” та можливість самовираження особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, неорганізованим – навчитись витримки.

    По–четверте, театр – це високий рівень естетичного виховання. Адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та зображувального мистецтва. Театр позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію народу.

    У дитячому садку , де я працювала, музичний керівник Заренок Галина Василівна створила гурток ”Дивосвіт”, у репертуарі якого є чимало вистав. Серед них казки “Про півника , курочку та хитру лисичку”, “Котик та півник”, “Коза – дереза”, “Вовк та семеро козенят”, “ Солом’яний бичок”, “Бабка та мурашка”.Особливу увагу варто звернути на вміння дітей передавати настрій, душевний стан героїв. Для того, щоб малюки краще оволоділи засобами емоційної виразності (інтонація, міміка, жести), музичний керівник використовує ігрові вправи: “Різна хода”, “Цікаві звірі”, “Дід і баба”, “Хто я?”, а також вправи такого типу: виконати з різною інтонацією пісеньку Колобка (радісно, сумно, здивовано), зобразити веселих танцюючих мишенят та сумних, пригнічених, які залишились без пиріжків (казка “Колосок”).

    Під час розподілу ролей обов’язково врахувує творчі дані та музичні здібності дитини, які допоможуть їй створити певний образ. Одночасно з роботою над ролями педагог розучує пісні й таночки, наполегливо працює над їх художнім виконанням.

    Музика є невід’ємною складовою частиною гри – драматизації, органічним компонентом вистави, що підкреслює основну ідею твору, допомагає розкрити характери дійових осіб.

    Мені дуже сподобалась музична п’єса “Бабка та мурашка” за мотивами байки І.Крилова “Стрекоза и муравей” (див. додаток). Цікаво було спостерігати за попередньою роботою, яку проводила Галина Василівна.

    Необхідною умовою для інсценізації є детальне знання тексту. Тому, переказуючи зміст твору, педагог використовувала різноманітні засоби виразності: паузи, наголоси, інтонацію, ритм, темп, силу голосу, міміку, жести. Все це підсилює емоційне сприймання тексту.

    Дітям легше вдається діалогічне мовлення, тому Галина Василівна збільшила кількість дійових осіб. Дітям цікавіше спостерігати за кількома мурашками, які рухаються, ведуть між собою розмову. Під час розучування ролей спонукала дітей до творчої самостійності. Діти показували, як рухаються мурашки, шукають здобич, як танцює весела, легковажна бабка. Все це допомагає дітям увійти в образ.

    Цікаво показала музичний керівник зміну пір року. Щоб показати глядачам пізню осінь, дівчатка у відповідних костюмах виконували танок – імпровізацію “Кленові листочки”.

    Для показу приходу весни виступають такі дійові особи, як дівчинка – Веснянка та Сонечко. Весняночка співає “Веснянку” В.Філіпенка та розсіває квіти. Тим часом дитина - Сонечко “розтоплює сніжок”, тобто збирає у кошик сніжинки та кленове листя.

    Значно активізує сприйняття вистави такий прийом, як розмова артистів з глядачами. Тому на запитання мурашок:

    - А скажіть–но нам малята: можна трошки погуляти? Веснянка, Сонечко та глядачі хором відповідають: “Можна!”.

    Вистава “Бабка та мурашка” має великий виховний вплив на дітей, формує позитивні моральні якості: співчуття, доброту, чуйність, вдячність за допомогу. Головна ідея твору – доброзичливе та милосердне ставлення один до одного.

    Чарівний світ театру розкриває таємні дверцята нашої душі, дає поштовх до буяння творчості, випрямляє думку. Кожна дитина – актор. Шедеври класики допомагають розкрити таланти, виховують та розвивають акторські здібності малят.


    ВИСНОВОК

    Особливість педагогіки мистецтва в тому, що творчості навчити не можна. Можна лише створити умови для пробудження, активізації в дітей творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Чим раніше розпочати таку роботу з дітьми, тим більше шансів, що творчі можливості дітей не згаснуть, а розвинуться, щоб виявитися згодом у всіх сферах діяльності.

    Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури слухання, яка формується в цей віковий період. Слухання музики в повній тиші від початку до кінця є дуже важливим для розвитку особистості.

    На відміну від інших видів мистецтва: графіки, живопису, скульптури, архітектури – музика має часовий характер, адже подібно до мистецтва слова вона розгортається в часі.

    Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні передати рухами.

    Видатний композитор і педагог Д.Кабалевський наголошує: ”Музика стане професією небагатьох, але полюбити, навчитись слухати її і розуміти повинні всі”.


    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

    1. Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. –1978.

    2. Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика. Київ // Дошкільне виховання. – 2002.

    3. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. Освіта 1993.

    4. Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 - №4. – с.34-37.

    5. Дронова О. Чистова Т. Під звуки музики: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1997- №7. - ст.6-7.

    6. Луцак Н. Народні ігри як засіб збагачення дитячої лексики “Дрібу, дрібу, дрібушечки”: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. – 1999 - №4. – ст. 5-7.

    7. Малятко. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. Київ. 1991.

    8. Проскура О. Методичні рекомендації та матеріали до програми “Дитина”. Київ. Освіта 1994.

    9. Ростовський О. Хлєбнікова Л. Які почуття передає музика: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. - 2001 - №9. - ст. 39-42.

    10. Сухомлинський В. “Серце віддаю дітям” Вибрані твори. Т. 3. “Радянська школа”. - Київ 1977.

    11. Українське довкілля. Київ. Музична Україна. 1991.

    12. Шоломович С. Методика музичного виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. 1978.

    13. Шевчук А. Сучасні підходи до організації музичної діяльності дітей: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. - 2000 - №2. - ст. 6-8.

    Назва реферату: Музичне виховання дошкільнят
    Розділ: Педагогіка
    Опубліковано: 2008-03-24

    elen1961@list.ru
    Скайп elen19612
    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Страна мастеров http://stranamasterov.ru/user/71229
    Лучшие вещи в жизни - бесплатные:
    объятия, улыбки, друзья, поцелуи, семья, сон, любовь, смех и хорошее настроение!

  12. #117
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    23,420

    По умолчанию

    Проблема взаємозв’язку музики і рухів в естетичному вихованні школярів


    Музичне мистецтво – один з наймогутніших засобів виховання, з допомогою якого здійснюється виховання особистості, сила якого полягає, насамперед, у впливі на емоційну почуттєву сферу особистості. Використання музики як засобу виховання дітей є одним з найважливіших завдань виховної діяльності шкільних та позашкільних закладів освіти.

    Мета вчителів – виховувати засобами мистецтва любов до прекрасного, впливати на почуття і мислення дитини, її характер і волю, сприяти свідомому сприйняттю дійсності. Заняття музикою – складова частина всебічного виховання дітей: естетичного, морального, розумового і фізичного.

    Найефективніше музично-естетичне виховання здійснюється в процесі практичної діяльності дітей. Згідно з вченнями І. П. Павлова, рухові навички належать до тих, що створюються найраніше і найлегше. Розвиток дитини йде як по лінії оволодіння новими, більш складними рухами та комбінаціями, так і по лінії постійного їх вдосконалення – вони стають точними, більш вправними і координованими. Любов до спорту необхідно прищеплювати з раннього дитинства.

    За час перебування в школі молодші школярі проходять великий шлях щодо розвитку своїх рухів. В цьому віці формуються засади подальшого фізичного вдосконалення, поглиблюється інтерес до занять рухливими видами діяльності, але лише за тієї умови, що педагогічний процес буде організовано правильно, діти будуть рости здоровими, веселими і бадьорими.

    Важливим засобом розвитку рухової діяльності учнів виступає заняття хореографією. Зародження танцювальних рухів сягає в сиву давнину. Людина при виконанні первісних трудових рухів починала поступово опановувати деякі ритмічні елементи, які б імітували робочий процес. Згодом ці рухи набувають не утилітарного, а художньо-естетичного призначення, і в зв’язку з цим стають більш чітко організованими, відповідно до певного темпоритму. Отже, характерною відмінністю хореографічного руху від побутового руху є його своєрідна спрямованість до художності. Дієвість танцювальних рухів чи їх форм можна збагнути лише в певних змістових поєднаннях, конструкціях, що підпорядковуються образно-тематичному розвиткові твору [1].

    Заняття рухами, поряд з вивченням музики, є вагомим засобом музичного виховання. Згадаємо слова Р. Вагнера в статті «Мистецтво майбутнього» про те, що висхідною підйому всезагального єдиного мистецтва буде, те, що служить основою для всякого істинного мистецтва: пластичний рух тіла представлений музичним ритмом.

    Музика і рух – такі ж взаємозв’язані поняття, як звук та його ритмічна пульсація. Протягом не одного десятка років педагоги використовують рух, як засіб музичного розвитку [3].

    Рухи полегшують сприйняття і запам’ятовування музики. Розвиток рухових навичок відбувається одночасно з розвитком мови. Рівень координації і активності рухів дитини свідчить про розвиток інших якостей особистості, в тому числі психіки.

    Тому основним завданням хореографічної підготовки школярів виступають наступні: формування музично-ритмічних навичок, засвоєння учнями елементарної мови рухів (пантомімічних і танцювальних), ознайомлення з деякими прийомами композиції танцю.

    Мета занять – за допомогою ритмічної діяльності виховувати в учнів уміння слухати музику і передати її в руках. Але не всі однаково володіють тілом, щоб вільно передати музику в руках. Діти слухають музику, в них виникають певні емоційні переживання, але виразити це в руках можуть далеко не всі – тіло дитини не завжди слухається її. Тому, спочатку їм потрібно навчитись володіти своїм тілом, згодом – вже більш свідомий і сформований рух – допомагатиме дитині глибше сприймати і передавати музичний образ. В першу чергу, на заняттях потрібно дати дітям відчути радість від вільного володіння своїм тілом, яке вільно рухається і підпорядковується музичному ритму.

    Метою кожного заняття повинна стати робота над гармонійним розвитком тіла, для чого використовуються певні фізичні вправи, над формуванням музично-рухової культури, необхідних рухових навичок, свідомого відношенню до своїх рухів, зацікавленого ставлення до музично-ритмічної діяльності [2].

    Головним засобом формування музично-рухової творчості виступає навчання дітей мові рухів, яка є надзвичайно різноманітною. Для занять доцільно використовувати досить прості, доступні дітям танцювальні рухи сучасного, народного танцю та елементи пантоміми, значення яких зрозуміле і знайоме дітям з власного життєвого досвіду, і які можна використати в танці для передачі взаємовідносин персонажів. Ці рухи склали систему виразних засобів хореографії і дозволили створювати різноманітні танцювальні композиції.

    Навчання мові рухів з метою формування в дітей музично-рухової діяльності в танці може бути ефективним лише на основі повноцінного музичного матеріалу. Музика має активізувати фантазію дитини, спрямувати, спонукати до творчого використання виразних рухів.

    Різні музичні твори викликають у дітей емоційні переживання, породжують певні настрої, під впливом яких рухи набувають відповідного характеру. Наприклад, урочисте звучання святкового маршу радує, бадьорить, що виявляється у підтягнутій поставі, точних, підкреслених рухах рук і ніг. Навпаки, спокійний, плавний характер танцю дає змогу зробити поставу вільнішою, рухи неквапливими, м’якшими, круглішими.

    Таким чином, через активізацію школярів в умовах цікавої, захоплюючої діяльності - ритміки - відбувається музично-естетичний розвиток дитини. Заняття ритмікою сприяють формуванню особистості дитини, її пізнавальної, вольової та емоційної сфер.

    Отже, музично-ритмічні рухи змушують дітей переживати виражене в музиці. А це, в свою чергу, впливає на якість виконання. Радіючи музиці, відчуваючи красу своїх рухів, дитина емоційно збагачується, переживає особливе піднесення, життєрадісність.

    Успіхи і досягнення у сфері музично-ритмічного виховання, безумовно, залежать від загального фізичного розвитку дитини, цьому великою мірою сприяє правильна організація і систематичність занять.
    Музика, яка супроводжує заняття, активізує дітей, значно підвищує якість вправ, виконуваних дітьми, організовує колектив. Відомо, що звучання музичних творів підвищує працездатність серцево-судинної, м'язової та дихальної систем організму. При виконанні вправ з музичним супроводом покращується легенева вентиляція, збільшується амплітуда дихальних рухів.

    В той же час можна говорити, що музично-ритмічна діяльність сприяє розвитку у дітей музикальності, зокрема основних її компонентів - емоційного відгуку, слуху. Дитина вчиться сприймати музику, рухатися згідно до її характеру, втілених певними засобами виразності музики. Емоційний зміст музики, зміни темпу, ритму, сили звучання сприяють також музичному розвитку дітей. Завдяки рухам музика стає зрозумілішою і легше засвоюється. Але слід пам'ятати, що вправи під музику будуть корисними для дітей лише тоді, коли рухи відповідатимуть характеру музики та засобам її виразності.

    Досліджено, що у всіх вікових групах молодшого шкільного віку підвищується рухова активність дітей завдяки музиці. Вправи з музичним супроводом сприяють формуванню постави, координації та узгодженості рухів. Музика надає рухам особливої виразності, чіткості, ритмічності.

    Для того, щоб навчити молодших школярів виконувати вправи правильно та виразно, слід постійно привертати увагу дітей до музики, звернути увагу на характер твору та більш яскраві засоби музичної виразності, які повинні відбиватися в рухах. Так, наприклад, "Послухайте, діти, як ходить клишоногий ведмідь. Музика повільна в низькому регістрі. Це іде, перевалюючись, ведмідь і реве низьким голосом" (під цю музику діти повинні іти на зовнішній частині ступні). Або: "Музика весела, швидка, у високому регістрі. Це горобчики весело стрибають, дзьобають зернятка, швидко перелітають з місця на місце." Такі чіткі пояснення активізують сприйняття музики дітьми, а єдність музики, слова і дій формує навичку рухатися відповідно до характеру музики. Все це робить вправи більш ефективними, що сприяє фізичному розвитку і зміцненню здоров'я молодших школярів усіх вікових груп.

    Зв'язок між музикою і рухами не обмежується лише узгодженістю їхнього спільного характеру. Розвиток музичного образу, порівнювання контрастних і схожих музичних побудов, ладова забарвленість, особливості ритмічного малюнка, динамічних відчуттів, темпу - все це може відбиватися і в рухах. Рухи допомагають повніше сприймати музичний твір, який у свою чергу, надає рухові особливої виразності. В цій взаємодії музика відіграє провідну роль, а рухи стають своєрідним засобом вираження художніх образів.


    Використана література

    1. Василенко К. Ю. Лексика українського народно-сценічного танцю. – Вид. 3-тє., доп. – К.: Мистецтво, 1996.

    2. Музика в школі. – К.: Музична Україна, 1990. - №3.

    3. Попик О. Танцювальна абетка і творчість // Мистецтво та освіта. – 2001. - №4. – С. 22-25.

    4. Слісаренко Н. В. Проблема використання вільного часу учнями молодших класів і виховання. – К., 2000. – С. 134-140.

    elen1961@list.ru
    Скайп elen19612
    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Страна мастеров http://stranamasterov.ru/user/71229
    Лучшие вещи в жизни - бесплатные:
    объятия, улыбки, друзья, поцелуи, семья, сон, любовь, смех и хорошее настроение!

  13. #118
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    23,420

    По умолчанию

    Взаємодія музичного керівника і вчителя-дефектолога


    Всі ми знаємо, що для дітей з вадами мови використовують низку
    спеціальних методик, які направлені на вирішення корекційних задач. Це –
    психогімнастика, ігротерапія, етнотерапія, артотерапія. Але є один із
    важливіших засобів, який пов’язаний з усіма цими методиками, і між
    предметні зв’язки учителя-дефектолога і музичного керівника пов’язані
    тісніше над усі вищезгадані методики.

    Це – логоритміка.

    «Головна задача логоритміки – це виховання і розвиток почуття ритму
    крізь рухи шляхом розвитку слухової уваги та поліпшення мови шляхом
    виховання ритму мови».

    (Пуніна З. Брозеліо Л.

    «Ритміка для дітей з вадами мови»)

    Логоритміка – це низка вправ, завдань, ігор, що поєднує в собі музику і
    рухи, музику і слово, музику, слово і рухи. І все це направлення на
    вирішення корекційних, освітніх, а також оздоровчих задач.

    Якщо ми проаналізуємо рекомендовані схеми, які пропонують різні автори,
    то ми помітимо, що до них включено різні види музичної діяльності:
    співи, слухання музики, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних
    інструментах.

    Співи – включають в себе вправи та підспівки для тренування
    периферичного відділу мовного апарату а також вправи для розвитку
    дрібної моторики, ігри зі співами, координацію співів і рухів.

    Сприйняття музики (слухання) – використовується для релаксації для
    активізації і розвитку слухової уваги а також розвитку вольових рис
    характеру.

    Музично-ритмічні рухи – мають на увазі вправи, ігри зі співами та
    словом, інструментальні ігри для розвитку уваги, пам’яті, координації
    рухів, орієнтації у просторі, почуття ритму, тощо.

    Гра на музичних інструментах – допомагає розвитку почуття ритму та
    дрібної моторики.

    Виходячи з усього цього, можна зробити висновки: музичний керівник, який
    знайомий з основами логопедії та зацікавлений в роботі з дітьми, у яких
    присутні вади мови допомагати в корекційній роботі кожній дитині.

    Матеріал який зазвичай використовується на заняттях.

    Що ж дає найбільш ефективний результат? Який матеріал?

    Ігри зі словом, ігри зі співами, музично-дидактичні ігри і вправи, а
    також різноманітні вправи для формування основних рухів, які навчають
    орієнтуватися у просторі; загально розвиваючі вправи для розвитку різних
    груп м’язів, перш за все – для рук, дрібної моторики; вправи, що
    виховують музично-ритмічні почуття; вправи для розвитку уваги і пам’яті,
    а також ті, що регулюють м’язовий тонус.

    Серед музично-ритмічних рухів на заняттях з логоритміки вправи займають
    головне місце.

    І. Вправи на засвоєння основних рухів.

    По тому, як дитина крокує, бігає, стрибає, можна зрозуміти, який в нього
    фізичний розвиток, чи вміє він координувати рухи, який емоційний
    настрій.

    Якщо у дитини погано розвинуті основні рухи, то з ним дуже важко буде
    вивчити таночок та рухливі ігри: бо всі вони включають крок, біг чи
    стрибкові рухи.

    На заняттях з логоритміки треба використовувати вправи на засвоєння
    різних варіантів ходи (спрямованої, спокійної, пружної, обережної

    обережної
    навшпиньках, приставний крок, високий крок); бігу (легкого, стрімкого,
    пружного, широким кроком, з високо піднятими стегнами); стрибків (на
    двох ногах на місці, на двох ногах з рухом уперед-назад; по черзі на
    правій та лівій ногах, підскоки, прямий галоп. Робота над розвитком
    основних рухів проводиться керівником фізичного виховання на заняттях з
    фізкультури вихователем на ранковій фізкультурі, фізкультхвилинках, та в
    повсякденному житті, музичним керівником на заняттях з логоритміки, на
    музичних заняттях та розвагах.

    В цій роботі ми використовуємо:

    а) вправи без музичного супроводу, щоб діти краще зрозуміли та відчули,
    як треба виконувати ці рухи.

    б) вправи під музику, щоб діти не тільки вірно виконали рухи, а ще й
    рухалися у темпі музичного супроводу.

    Корисно інколи проводити «музично-ритмічну гімнастику; різні види
    основних рухів під музику різного характеру. Така вправа сприяє розвитку
    не тільки не тільки м’язів, а ще й уваги і музичного сприйняття.

    Вправи на розвиток орієнтації у просторі

    Ці вправи тісно пов’язані з попередніми, адже вони побудовані на
    основних рухах, як крокування та біг. Ці вправи вчать дітей:

    1. Крокувати, бігати, стрибати друг за другом, по колу,
    дотримуючись дистанції.

    2. Шикуватися парами, в рас сипну, по колу, в колонну.

    3. Крокувати, бігати, рухатись підскоками вільно, не
    наштовхуючись одне на одного.

    4. Шикуватися в колонну, шеренгу, по колу, по кутах, в розсипну.

    5. Шикуватися в коло із різних положень: сидячи, стоячи у
    шерензі, стоячи вільно по залу.

    6. Шикуватися в коло обличчям, спиною, боком.

    7. Рівномірно звужувати та розширювати коло.

    8. Знаходити місце в колонні: стоячи, та під час руху.

    9. Крокувати зі зміною ведучих.

    10. Крокувати по залу зі зміною напряму: праворуч, ліворуч, по
    діагоналі, змійкою, протиходою.

    11. Шикуватися з колони у пари; розходитися праворуч-ліворуч по
    одному.

    12. Перешиковуватися із пар у четвірки, розходитися парами
    праворуч-ліворуч.

    13. Перешиковуватися з великого кола в маленькі.

    14. Розрізняти праву і ліву руки.

    Загальнорозвиваючі вправи

    Ці вправи (для розвитку окремих груп м’язів та суглобів), допомагають
    тренувати м’язи шиї, плечового поясу, ніг, корпусу, активізують їх
    роботу; розвивають швидкість, чіткість, розмах рухів, допомагають
    ліквідувати окремі фізичні недоліки. Вони проводяться із предметами
    (прапорці, султанчики, м’ячі тощо) і без них.

    Частіше за все їх використовують на фізкультурних заняттях, під час
    ранкової гімнастики, фізкультхвилинки. Але й на музичних заняттях, і на
    заняттях з логоритміки.

    Серед загальнорозвиваючих вправ важливе місце займають вправи, що
    вдосконалюють рухи рук: плавних, махових, з реальним і уявним
    предметами, на розрізняння лівої та правої рук на дрібну моторику.

    Наприклад, вправи: «Качання рук зі стрічками», «Хитання рук» і «Вітряк»,
    «Великі крила», «Малюємо на піску», «Оплески і долоні», «Гра з уявним
    м’ячем», «Вправи зі стрічкою», «Виразні руки»: діти передають характер

    ави зі стрічкою», «Виразні руки»: діти передають характер
    музики, її темп і ритм рухами рук (травичка коливається, дерева
    хитаються, віти завиваються, райдуга з’являється, хмаринки пливуть,
    пташки летять).

    Навчити розрізняти праву і ліву руку допоможуть вправи: «Підтягнулись»
    під музику Ф.Шуберта «Екосез», та «Руку повинен мені простягнути під
    польську народну мелодію», а також вправи «Салют», «Вправи з квітами»,
    «Вправи з прапорцями» та іншими предметами, де всі діти водночас
    починають вправу з правої руки. При розучуванні таких вправ, якщо
    використовується показ дорослого, треба пам’ятати про дзеркальне
    відображення рухів.

    Вправи в танцювальних рухах

    Ці вправи тісно пов’язані з загально розвиваючими. Танцювальними рухами
    діти оволодівають у таких піснях-іграх, як «Райдуга-дуга»,
    «Андрей-воробей», музичних вправах (іграх «Дзеркало», «Ой, хмелю мій,
    хмелю»).

    Коли починають вчити дітей виразності рухів, треба пам’ятати про таке:

    1. Починати розучування танцювальних рухів краще без музики, щоб діти
    повністю могли зосередитися над технікою виконання.

    2. Складним рухам треба вчити поетапно. Наприклад, «напівприсяд»
    починають навчати вірно присідати, а потім додають прямі виставлені ноги
    на п’ятку і стрибок під час присідання та розпрямлення.

    3. Якщо діти не відчувають ритм цих рухів, як то колупалочка, треба
    спочатку програти його (ритм) на бубоні, чи брязкальцях, а потім
    «відобразити» це ногами.

    4. Щоб допомогти дітям краще відчути темп рухів у таночку, який
    будується на кроках, чи бігу, треба потренувати крок, чи біг на місці.

    5. Дітям з вадами мови дуже тяжко дається змінний крок, а також крок
    польки. Тому над цими рухами треба працювати довго та поетапно.


    хів, треба пам’ятати, що дуже корисно починати заняття з танцювальної
    розминки.

    elen1961@list.ru
    Скайп elen19612
    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Страна мастеров http://stranamasterov.ru/user/71229
    Лучшие вещи в жизни - бесплатные:
    объятия, улыбки, друзья, поцелуи, семья, сон, любовь, смех и хорошее настроение!

  14. #119
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    23,420

    По умолчанию

    продовження
    Наприклад, діти виконують нескладні рухи: «райдуга», «віконець»,
    «крильця», «ліхтарики», «тупцюючий крок на місці», «каблучок», «підтоп
    однією ногою». «Вільний таночок» - діти танцюють так, як їм підказує
    музика.

    Вправи для розвитку дрібної моторики

    На велике значення цих вправ для розвитку мови звертають увагу всі
    фахівці.

    Дуже корисно починати роботу з таких пісень-ігор як «Сорока», «Йде коза
    рогата», «Ладоньки».

    На подальших етапах слід використовувати такі вправи, як: «Веселі
    долоньки», «Дудочка», «Вітер і вітерець», «Гра з водою», «Збираємо
    камінчики», а також ігрові завдання: «Уявний оркестр».

    Ще більш будуть допомагати у розвитку дрібної моторики вправи з
    предметами: «Вправи з м’ячами», українська народна мелодія, композиція
    Н.Щербакової, «Весела стрічка» муз. М.Сатуліної, «Дудочка» муз.
    Т.Ломової».

    Вправи, що регулюють м’язовий тонус

    М’язовий тонус – це стан кістково-м’язового апарату, готовність до
    виконання рухів. Вправи допомагають дітям регулювати ступінь напруги
    м’язів, та перекладати навантаження з однієї групи на іншу.

    Вправи, які регулюють м’язовий тонус, є допоміжними та проводяться без
    музичного супроводу, щоб дитина могла повністю зосередитися на своїх
    ся на своїх
    відчуттях та виконувати вправи у зручному для себе темпі.

    1. «Кинь свої руки» - Підняти руки у сторони, трішки нахилитися вперед,
    зняти напругу в плечах і дати рукам вільно впасти вниз.

    2. «Кулачки-пальці» - Міцно стиснути пальці обох рук в кулачки, а потім
    розжати їх.

    3. «Стряхнути воду з пальців» - зігнути руки в ліктях. Вільними рухами
    потрясти руками (пальчиками).

    4. «Піднімати та опускати плечі» - підняти плечі якомога вище і
    опустити їх.

    5. «Буратіно і П’єро» - діти показують, як рухаються ляльки з дерева, а
    як з ганчір’я.

    Вправи, які виховують музично-ритмічне відчуття

    Ці вправи направлені на передачу в рухах темпу, акценту музичного твору
    та його ритмічного малюнку. Вони є складовою частиною ігор, таночків,
    хороводів. Розвитку музично-ритмічного відчуття сприяє також гра на
    дитячих музичних інструментах, співи, музично-дидактичні ігри, а також
    таночки. Наприклад, «Передай хустинку», муз. Т.Ломової; «Мелодія»,
    «Цікавий випадок», муз. Д.Кабалевського; «Повторюй, дружок, за мною»,
    муз. Н.Щербакової; «Підтяглися», муз. Ф.Шуберта «Екосез», гра «Оркестр»
    - українська народна мелодія, гра «Мишоловка», муз. К.Стеценко «Гопак».

    Працюючи над розвитком музично-ритмічного відчуття, треба пам’ятати, що
    різний ритм по-різному дії на психофізичний стан дитини з вадами мови.
    Так, «маятниковий» ритм (ритм колисанки) діє заспокійливо, тому такий
    ритм краще використовувати у роботі з гіперактивними, збудженими дітьми.
    Секундний «альфа-ритм» розвиває увагу, пам’ять, спонукає до дій. Такий
    ритм дієвий для загальмованих дітей. Під нього добре стрибати,
    крокувати, сильно плескати у долоні.

    Вправи на активізацію уваги

    Увага – це зосередженість на якомусь конкретному об’єкті та
    налаштованість на нього психічної діяльності. Розрізняють увагу пасивну
    та активну, коли вибір об’єкта уваги носить спрямований характер.
    Розвиток уваги повинен бути присутнім у кожній формі музичної діяльності
    у дітей з вадами мови. А чому? Аналізуючи характерні особливості,
    фахівці помічають, що у цієї категорії дітей недорозвинені пам’ять, та
    увага, що в свою чергу відбивається на розвитку мислення і мови.
    Пропоную низку вправ, у яких робиться акцент саме на розвиток уваги.

    І. «Повтори рухи»: Дітям показується кілька нескладних
    загальнорозиваючих або танцювальних вправ під музику. Діти дивляться, а
    потім під ту ж саму музику повторюють ті ж самі рухи.

    ІІ. «Заборонений рух» - Педагог показує рухи під музику діти повторюють
    всі, крім одного «забороненого».

    ІІІ. «Вправи з пропорціями» (без музичного супроводу) Можна
    використовувати різнокольорові прапорці. Наприклад: зелений прапорець –
    діти крокують. Жовтий – плескають в долоні, червоного – кричать, або
    стрибають.

    Завдання на увагу є складовою частиною таких музичних ігор: «Кого не
    стало? Муз. Ф.Шуберта, «Ховайся хутчіш!» муз. А.Філіпенко , «Іграшкова
    крамниця», «Яка іграшка заховалась?» «Не запізнюйся», рос.нар.мелодія,
    «Бери прапорець!» муз. «Дві угорські мелодії», «Один, два, три, чотири,
    п’ять», автор О.Соковніна.
    .Соковніна.

    Розвиток музичного сприйняття є неможливим без розвитку слухової уваги.
    Дуже корисні такі вправи: «Барабанщики», «Музично-ритмічна гімнастика»,
    «Увага! Музика!», «Запам’ятай музику» («Ритміка «Музичний рух») «Музичні
    змійки», «Вулиця!» («С песенкой по лесенке» Т.Бырченко. М., 1983).

    Опис гри «Хусточки»

    У різних кінцях зали розкладають три різнокольорові хусточки і
    домовляються з дітьми: коли ті почують «Марш», то будуть крокувати
    навколо червоної хусточки, якщо почують «Гопачок», будуть танцювати
    навколо жовтої, а коли музика буде спокійна (або колискова) то діти
    присідають навколо зеленої. При цьому обговорюється і те, що діти самі
    слухають і кожен обирає, що саме йому робити. Педагогу треба обов’язково
    виховувати цю саму «самостійність» особливо у невпевнених в себе дітях,
    які, можливо, почують вірно, але підуть за іншими, навіть коли ті й
    помилились.

    Розвиток уваги, пам’яті, ритмічного чуття використовується не тільки у
    всіх видах музичних вправ, але й в усій музичній діяльності дітей. Треба
    пам’ятати, що чим більший руховий досвід дитини, тим більше в нього
    впевненості в собі. Крім того, рух – це стимул для дозрівання нервових
    зв’язків.

    Обмеженість дитини у русі може бути однією з причин затримки його
    психічного розвитку.

    «Існує пряма залежність між низькими показниками моторики і затримкою
    психологічного розвитку».

    Крім всіх вищезгаданих вправ доцільно також використовувати ігри із
    словом, створені на основі малих форм фольклору та невеликих поетичних
    творів сучасних авторів, ігри зі співами таночки зі співами, хороводи.
    При необхідності у логоритмічні заняття включаються вправи на розвиток
    дихання, артикуляції, голоси, міміки, тактильних відчуттів; ігри з
    інструментальним супроводом, таночки з ритмічним завданням, ігри на
    музично-шумових ударних інструментах; пісні, а частіше – невеличкі
    підстави, які містять звуконаслідування для автоматизації приголосних,
    чи для розвитку дихання, чи артикуляції.

    Структура логоритмічних занять

    І частина: Вступна.

    Підготовка до мовного, та моторного навантаження (використовуються
    вправи на розвиток основних рухів та почуття ритму).

    ІІ частина. Головна.

    Включає різні вправи на розвиток уваги, координації рухів, мови з
    рухами, м’язового тонусу, відчуття ритму, мовленнєві та мімічні рухи,
    дрібна моторика, а також слухання, співи, гра.

    ІІІ частина. Заключна.

    Повертає дітей у спокійний врівноважений стан.

    Але практика роботи з дітьми вищезгаданої категорії показала, що можна
    використовувати різні варіанти цієї схеми. Це залежить від низки
    факторів:

    1) від психофізичних особливостей дітей даної групи, їх стану на момент
    проведення заняття;

    2) від корекційних задач на даний період;

    3) від часу проведення заняття тощо.

    Логоритміка – найкращий показник роботи муз.керівника з дефектологом, їх
    співпраці. Адже корекційні задачі, які вирішують обидва спеціаліста –
    однакові: допомогти дитині повірити у свої можливості розбудити її
    внутрішні можливості полегшити їй процес адаптації у суспільному житті.

    аптації у суспільному житті.

    Якщо підходити до цього заняття творчо, кожен з них стане неповторним,
    цікавим, яскравим, та водночас зможе вирішити багато складних
    корекційних задач.

    elen1961@list.ru
    Скайп elen19612
    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Страна мастеров http://stranamasterov.ru/user/71229
    Лучшие вещи в жизни - бесплатные:
    объятия, улыбки, друзья, поцелуи, семья, сон, любовь, смех и хорошее настроение!

  15. #120
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    23,420

    По умолчанию

    Взаємодія сім'ї і дошкільного закладу у вихованні дітей

    З перших днів свого життя дитина починає поступово всотувати в себе навички вживання у світ і виживання у ньому, опановувати соціальний досвід (соціалізується). Макрокосм цього світу на перших порах зведений до середовища сім'ї, яка передусім несе відповідальність за виховання дитини. Глибинний зміст, масштаб і сила цієї відповідальності обумовлені соціальним статусом сім'ї.

    З часом дитина розширює сферу своєї взаємодії зі світом, на неї спрямовують свої впливи різноманітні соціальні інститути, які доповнюють, урізноманітнюють виховні зусилля сім'ї. На етапі дошкільного дитинства провідним соціальним інститутом, покликаним забезпечити різнобічний розвиток дитини, є система дошкільних закладів. Гармонійна взаємодія їх із сім'єю є запорукою повноцінності буття дитини, розкриття і реалізації її потенціалу, виходу на нові орбіти соціальної реальності. І все-таки найвища відповідальність за виховання дітей у цій взаємодії належить сім'ї. Виховна функція сім'ї

    В усі часи і серед різних народів родинне виховання було і є незмінною цінністю, головною духовною основою життя нації, могутнім соціальним феноменом, який найтісніше об'єднує людей, неперевершеним чинником самовиявлення людини в усіх її іпостасях: немовля, дитина, підліток, юнак (дівчина), чоловік (жінка), син (дочка), дідусь, бабуся, онук та ін.

    Сім'я — мала соціально-психологічна група, члени якої пов'язані шлюбними або родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю.

    Соціальна роль сім'ї обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення. Будучи одним із найважливіших елементів суспільства, значною мірою залежачи від процесів і тенденцій у ньому, сім'я є відносно автономним соціальним інститутом, що зумовлює її соціальну стійкість, захищеність, навіть недоступність для соціальних експериментувань. Як і кожне соціальне явище, вона також розвивається.

    Сім'я виконує різноманітні зовнішні і внутрішні функції. З огляду на особливості соціального буття сім'ї, виокремлюють такі провідні її функції:

    — виховна функція. Полягає вона у задоволенні індивідуальних потреб у батьківстві та материнстві, самореалізації особистості в дітях. Стосовно суспільства виховна функція сім'ї забезпечує соціалізацію підростаючого покоління;

    — господарсько-побутова функція. Спрямована вона на задоволення матеріальних потреб членів сім'ї, забезпечення умов для збереження і зміцнення їхнього здоров'я, організацію відпочинку;

    — емоційна функція. Реалізація її задовольняє потребу людини у визнанні, любові, турботі, психологічному захисті;

    — функція духовного спілкування. Забезпечує взаємне розуміння і духовне збагачення особистості;

    — функція формування досвіду соціального життя. У сім'ї особистість здобуває первинні знання і навички взаємодії з людьми, поведінки в суспільстві, набуває досвіду соціального контролю за виконанням його норм і правил;

    — сексуально-еротична функція. Забезпечує продовження роду, задовольняє потреби індивіда у сексуальному житті.

    Порушення функцій сім'ї може бути пов'язане з політичними, соціально-економічними умовами її життя, особистісними якостями її членів, особливостями їхніх взаємин. Неблагополуччя у сім'ї породжує проблеми у розвитку дітей.

    У сучасній сім'ї особлива роль належить функціям духовного спілкування, емоційної підтримки, виховній функції, оскільки суспільство, навчально-виховні заклади не можуть забезпечити таких унікальних умов для емоційно-духовного життя особистості, якими володіє сім'я. Саме завдяки проживанню в сім'ї, цілеспрямованим її зусиллям людина пізнає, осягає свою людську сутність, обов'язки перед іншими людьми, передусім перед батьками і дітьми, утверджує в собі все людське. Для цього вона повинна виростати в сім'ї, в якій витає дух любові, всі чуйно, турботливо ставляться одне до одного. Адже уроки доброти, любові, здатність до співпереживання неможливо почерпнути з книжок. Ці якості виробляються в дитині передусім під час її взаємодії з найближчими їй людьми. Відчуваючи любов до себе, спостерігаючи, у чому це виявляється, дитина вчиться любити інших людей. А любов до дитини виростає із взаємної любові батьків, від уроків любові, отриманих ними у своєму дитинстві, від щирості їхніх стосунків зі своїми батьками.

    Особливості виховної функції сім'ї полягають у тому, що вона одночасно виховує дорослих і дітей та реалізується у таких трьох головних аспектах:

    1. Становлення, розвиток, виховання дитини як особистості, сприяння розвитку її здібностей. Сім'я репрезентує дитині суспільство, забезпечує передавання їй соціального досвіду, охороняє її права.

    2. Здійснення виховного впливу сім'ї на кожного індивіда впродовж усього його життя. Кожна сім'я має свою систему виховання, засновану на певних ціннісних орієнтаціях. Спочатку несвідомо, орієнтуючись на почуття близьких людей, дитина починає розуміти, що в її поведінці їх радує, а що засмучує. Пізніше у неї формуються уявлення про те, що є прийнятним у сім'ї, а дорослішаючи, вона починає усвідомлювати принципи, на яких вибудовуються стосунки в її сім'ї, порівнювати їх з ідеальною, на її погляд, системою.

    3. Спонукання дітьми саморозвитку, самовдосконалення своїх батьків та інших родичів. Дитина є невичерпним джерелом життєвих успіхів, емоційних стимуляторів для дорослих. Ледь з'явившись на світ, вона значно розширює його горизонти для своїх батьків, вносить у їхнє життя багато нового. Підростання, дорослішання дитини потребує нових знань, виховних умінь і навичок дорослих, реалізації своєї соціальної ролі на більш високому рівні. Виховуючи дитину, батьки самі повинні поводитися на рівні вимог, які їй пред'являють. Очевидно, на цьому ґрунтуються твердження, що не сім'я соціалізує дитину, а дитина соціалізує дорослих.

    У дошкільні роки дитина повністю ототожнює себе зі своєю сім'єю, передусім із батьками; її емоційний світ майже цілком залежить від атмосфери в сім'ї. Саме тут вона пізнає й опановує моделі моральної поведінки, взаємодії з іншими людьми, природою тощо. Форми роботи дошкільного закладу із сім'єю

    Сучасні дитячі дошкільні заклади стають відкритими для батьків, дітей і громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку і виховання дітей. Вплив дошкільних закладів на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме таким критеріям:

    1. Спрямованість і адресованість. Даючи конкретні поради, рекомендації, педагоги повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки самі звертаються до вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями щодо власної дитини.

    2. Оперативний зворотний зв'язок. Робота педагога з батьками має вибудовуватися на основі живого діалогу, в процесі якого він з'ясовує рівень сформованості педагогічних знань і навичок батьків, вносить за необхідності відповідні корективи.

    3. Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь допомагає їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини, а як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину з її особливостями, перспективами вікового та індивідуального розвитку.

    Форми роботи з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно-інформаційними. До колективних форм роботи належать батьківські збори (групові та загальні), на яких обговорюються проблеми життєдіяльності групи і дитячого садка; зустрічі з батьками; вечори запитань і відповідей; засідання «круглого столу» з дискусійних проблем; заняття-тренінги, покликані навчити батьків правильно організувати спілкування і спільну діяльність з дитиною; спільні з дітьми, батьками і вихователями свята і розваги; виставки спільних робіт батьків і дітей; дні відкритих дверей; школи для батьків; сімейні (домашні) педради, які проводять у батьків вдома; батьківські конференції.

    Індивідуальні форми роботи охоплюють індивідуальні бесіди і консультації (проводять, як правило, вранці і ввечері, коли батьки приводять дитину в дитячий садок або забирають додому), відвідування дітей вдома; залучення батьків до життя дитячого садка (організаційно-господарська допомога вихователю: виготовлення іграшок, посібників, допомога у проведенні екскурсій, культпоходів тощо).

    Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт; реклама книг, публікацій у періодиці, в системі Інтернет з проблем сімейного виховання.

    Очікувану ефективність забезпечує раціональне поєднання різних форм роботи. Як свідчить досвід, у роботі з батьками слід уникати готових оцінних суджень про виховання, допомагати їм у виробленні вміння особисто спостерігати за власною дитиною, відкривати в ній нові якості й риси.

    Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, видеофрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна), фотографіями дітей, виставками їхніх робіт.

    Актуалізації уваги батьків до проблем виховання дошкільників сприяють доручення їм виступити з конкретного питання на батьківських зборах; «домашні завдання» на спостережливість; участь батьків у роботі гуртків, проведенні ігор, занять, екскурсій з дітьми; допомога у проведенні рольових і ділових ігор.

    Значного поширення набувають творчі форми роботи з батьками, в яких беруть участь діти, інші педагоги і співробітники дошкільного закладу. Часто батькам цікаво не тільки спостерігати за дитиною під час її взаємодії з дорослими не в домашніх умовах, а й самим виступити в новій ролі (театралізованій виставі, спортивному змаганні, конкурсі, засіданні дискусійного клубу).

    Доцільно залучати до роботи не окремих, а всіх представників сім'ї, інших родичів, які мають стосунок до виховання дитини, а також налагодити дружні стосунки з іншими сім'ями, які небайдуже ставляться до розвитку і виховання своїх дітей.

    У роботі дошкільного закладу з батьками істотне значення має спрямування педагогічної самоосвіти батьків, стимулювання прагнення і вміння поповнювати свої педагогічні знання і після вступу дитини до школи. Література

    1. АлексєєнкоТ. Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї. — К., 1997.

    2. Бурова А., Долинна О., Низковська О. Планування освітнього процесу в сучасному дошкільному закладі // Дошкільне виховання. — 2002. — № 11.

    3. Буре Р. С. Готовим детей к школе. — М., 1987.

    4. Воспитателю о работе с семьей / Под ред. Н. Ф. Виноградовой. — М., 1989.

    5. Детский сад и семья / Под ред. Т. А. Марковой. — М., 1986.

    6. Дошкольная педагогика: В 2 ч. / Под ред. В. И. Логиновой, П. Г. Са-моруковой. Ч. 2. — М., 1988.

    7. Завтра в школу / За ред. В. К. Котирло. — К., 1977.

    8. Каптерев П. Ф. Педагогический процесс // Избр. пед. соч. — М., 1989.

    9. Кондратенко Т. Д., Котырло В. К., Ладывир С. А. Обучение старших дошкольников. — К., 1986.

    10. Котырло В. К., Ладывир С. А. Детский сад и семья. — К., 1984.

    11. Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. — М., 1991.

    12. Кузь В. Школа — центр воспитания. — М., 1991.

    13. Лаврентьева Г. Комп'ютерно-ігровий комплекс у дошкільному закладі // Дошкільне виховання. — 2003. — № 1.

    14. Лешли Д. Работать с детьми, поощрять их развитие и проблемы: Пер. с англ. — М., 1991.

    15. Мчедлидзе Н. Б. Место игры в педагогическом процессе детского сада // Психология и педагогика игры дошкольника / Под ред. А. В. Запорожца, А. П. Усовой. — М., 1966.

    16. Наступність у навчально-виховній роботі дитячого садка і школи / За ред. 3. Н. Борисової. — К., 1985.

    17. Новоселова С. Л. Развивающая предметная среда. — М., 1995.

    18. Макаренко А. С. Книга для батьків. — К., 1969.

    19. Основы дошкольной педагогики / Под ред. А. В. Запорожца, Т. А. Марковой. — М., 1980.

    20. Островська Л. Ф. Сімейне виховання дошкільника. — К., 1977.

    21. Педагогічна культура молодих батьків. — К., 1995.

    22. Петроченко Г. Г. Развитие детей 6—7 лет и подготовка их к школе / Под ред. А. М. Леушиной. — Минск, 1982.

    23. Плохій З. П., Дьоміна І. С. Методичні рекомендації для працівників навчально-виховного закладу «школа — дитячий садок». — К., 1988.

    24. Постовий В. Г. Сучасна сім'я і її педагогіка. — К., 1994.

    25. Помощь родителям в воспитании детей. — М., 1992.

    26. Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі. Інструктивно-методичний лист МОН України (№1/9-434 від 01.10. 2002) // Дошкільне виховання. — 2002. — № 10.

    27. Проскура О. В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками. — К., 1998.

    28. Рыжова Н. А. Развивающая среда дошкольных учреждений. — М., 2003.

    29. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. — К., 1997.

    30. Савченко О. Я. Наступність і перспектива в роботі двох перших ланок освіти // Дошкільне виховання. — 2000. — № 11.

    31. Скуратівський В. Берегиня. — К., 1987.

    32. Сластенин В. А., Исаев И .Ф., Шиянов Е. Н. Общая педагогика. — М., 2002.

    33. Спиваковская А. С. Как быть родителями. — М., 1986.

    34. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. — К., 1996.

    35. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. — К., 1978.

    36. Типовий перелік обов'язкового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок дошкільного навчального закладу//Дошкільне виховання. — 2002. — № 10—11.

    37. Ушинський К. Д. Про сімейне виховання. — К., 1974.

    38. Фромм А. Азбука для родителей. — М., 1991.

    39. Хямяляйнен Ю. Воспитание родителей: концепции, направления и перспективы. — М., 1993.

    40. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкий В. В. Семейная психотерапия. — Л., 1989.

    Реферат с сайта CheckReferat.com

    elen1961@list.ru
    Скайп elen19612
    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Страна мастеров http://stranamasterov.ru/user/71229
    Лучшие вещи в жизни - бесплатные:
    объятия, улыбки, друзья, поцелуи, семья, сон, любовь, смех и хорошее настроение!

Страница 8 из 30 ПерваяПервая ... 45678910111218 ... ПоследняяПоследняя

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •  
Яндекс.Метрика Rambler's Top100 free counters Рейтинг@Mail.ru