Страница 4 из 21 ПерваяПервая 1234567814 ... ПоследняяПоследняя
Показано с 46 по 60 из 314

Тема: Документація, статті, консультації для музкерівників

  1. #46
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    А це теоретичне

    Психогімнастика – як один з психотерапевтичних методів

    І .Психогімнастика – набуття досвіду емоційних переживань, спілкування в дітей дошкільного віку.
    1. Пантоміміка.
    2. Міміка.
    3. Жести.
    4. Голос. Інтонація.
    5. Вправи на розслаблення м’язів.
    6. Вираження настрою.
    ІІ. Психотехнічні ігри.
    ІІІ. Вправи для дошкільнят на рефлексі.


    ПСИХОДІАГНОСТИКА
    Що таке психодіагностика? Преш за все, це фізкультура! Не механічне повторення фізичних вправ.
    Будь-який фізичний рух в психогімнастиці висловлює якийсь образ фантазії, яка насичена емоційним змістом, тим самим об’єднується діяльність психічних функцій – мислення, емоції, рухи – а з допомогою коментарів Ведучого підключається ще внутрішня увага дітей до цих процесів. Таким чином, психогімнастичні вправи використовують механізм психофізіологічного функційного єднання.
    Наприклад, дитина не просто виконує різкі ритмічні помахи рук, а уявляє себе веселим зайчиком, який грається н галявині.
    Це ігрова вправа дає дитині масу задоволення, включає в роботу його фантазію, покращує ритмічність рухів. В цей же час Ведучий коментарями описує характер фізичних дій – силу, тем, різкість – і спрямовує увагу дітей на усвідомлення і порівняння м’язових і емоційних відчуттів, які в них виникають.
    МЕТОДИЧНІ ЗАВДАННЯ
    Ігровий психогімнастичний зміст вправ не випадковий, він повинен відображати процес оволодіння навиками контролю рухової та емоційної сфери, повинно бути придумане так, щоб виконувати наступні завдання:
    - дати дитині можливість відчути різноманітні м’язеві відчуття – шляхом наслідувального повторення рухів та дій Ведучого;
    - тренувати дитину спрямовувати і затримувати увагу на своїх відчуттях, вчити розрізняти і порівнювати їх;
    - тренувати дитину визначати характер фізичних рухів, які супроводжуються різними м’язовими відчуттями;
    - тренувати дитину міняти характер своїх рухів, опираючись на контроль м’язових відчуттів і роботу уяви і почуттів;
    В послідовності психогімнастичних вправ особливо важливо дотримуватись чергування і порівняння протилежних за характером рухів:
    - напруження і розслаблення;
    - різких та плавних рухів;
    - частих та рідких;
    - дрібних та цілих гармонійних;
    - ледь помітних коливань і повних застигань;
    - помахів тіла і стрибків;
    - свобідність просування в просторі і наштовхування на предмети.
    Таке чергування рухів рефлекторно впливає на гармонізацію психічної діяльності мозку: впорядковується психічна і рухова активність дитини, покращується її настрій, скидається інертність самопочуття.
    Стараючись захопити дітей грою, включити в роботу їх внутрішню увагу, спрямувати її на усвідомлення того, що в них відбувається на протязі гри, Ведучий повинен вміти гучно змінювати свою позицію: то стаючи учасником гри-драми, то просто спостерігаючи та режисуючи, але ні в якому випадку не примушуючи, н оцінюючи, не наказуючи.
    Експресія Ведучого при показі вправ абсолютно необхідна, так як вона полегшує дітям наслідування і, емоційно заряджає їх, посилює їх відчуття.
    На заняттях по психогімнастиці всі діти успішні: правильно все, що вони роблять, розігрують той чи інший образ, при цьому кожен робить по-своєму, як вміє. Але у всіх виникають м’язові та емоційні відчуття, кожен може вловити і навчитися їх довільно регулювати.
    В сюжет кожного заняття обов’язково включають 2-3 вправи на емоції і емоційний контакт. Ці вправи спрямовані на розвиток у дітей здібностей розуміти, усвідомлювати свої і чужі емоції, правильно їх висловлювати і повноцінно переживати, кінцевою метою є саме оволодіння навиками керування своєю емоційною сферою.


    “Екскурсія до музею Т.Г.Шевченка”
    Вихователь починає, а діти продовжують читати рядки з поетичних творів Т.Г.Шевченка; знайомляться з творчістю Шевченка-художника: “Автопортрет” (1840 р.), “Портрет Кейкуатової”, “Селянська родина”, “Автопортрет” (1861 р.) та ін.
    За мотивами поезій малята виконують малюнки, в аплікації створюють колективні роботи.
    Можна організувати виставку творчих робіт, концерт за товарами поета, покладеними на музику.
    “Травень на схилах Дніпра”
    Дітей знайомлять з творами М.Глущенка “Київські каштани”, “Квітучий сад”, Й.Бокшая “Цвіте терен”, М.Бура чека “Яблуні у цвіту”, М.Врубеля “Бузок”, П.Кончаловського “Бузок” ат ін. Пропонують прослухати музичні фрагменти з творів Е.Гріга “Ранок”, К.Дебюссі “Сади під дощем”. Далі проводять бесіду про те, як оспівали художники красу рідного міста, природи, як розповідає про весняний настрій музика. малята діляться враженнями від побаченого, відчутого, пережитого під час прогулянки в парку, коли цвіте бузок; передають свій настрій у малюнках, аплікації, створюючи образи квітучого дерева, квітучого саду, весняного бузкового пейзажу тощо.
    “Наш дитячий вернісаж ”
    Останній тиждень занять присвячується підготовці до виставки дячих робіт. Дітям дається змога створити роботи в різних техніках і матеріалах на будь-яку тему. Заохочується творча робота з оригінальним змістом, композицією, фантазією, колоритним розмаїттям .
    Вернісаж дитячих робіт проходить як свято, на якому4 самі діти виступають у ролі митців, глядачів, екскурсоводів, творців радості й краси. Виставку супроводжують музику, пісні, казки, створені протягом року самими дітьми.


    ПСИХОГІМНАСТИКА – НАБУТТЯ ДОСВІДУ ЕМОЦІЙНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ, СПІЛКУВАННЯ
    Завдання “психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості.
    Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. Оволодіння виразними рухами, що закріпилися у процесі еволюції за будь-якими відчуттями і станами людини, дає змогу малюкам не тільки більш адекватно спілкуватися, тонше розуміти почуття інших, а й створює умови для формування їхньої власної емоційної сфери: виховання емоцій та вищих почуттів. Уже в чоритирічних дітей моторика обличчя досить розвинена. Навіть трирічні малюки розуміють значення жестів і вміють жестикулювати. Більшість трирічних дошкільнят легко імітують голос злого вовка або зайчика-боягузика. П’ятирічні діти можуть набрати умовні пози, коли їх просять зобразити, ніби їм холодно або у них болить живіт.
    Відставання розвитку виразної моторики нерідко зустрічається у психологічно неблагополучних дітей. Малюки з бідною експресією не повністю розуміють значення слів, звернених до них, невірно оцінюють ставлення людей до себе, що в свою чергу може спричиняти розвиток у них астенічних рис характеру.
    Психологічні вправи корисні н тільки емоційно загальмованим дошкільнятам, а й малюкам з добре розвиненою експресією, а також надто чутливим та реактивним. Це зумовлено тим, що вплив психогімнастики на емоційно особистісну сферу дитини забезпечується цілим рядом як формуючих, так і корекційних механізмів.


    Розглянемо деякі з провідних механізмів впливу психогімнастики на психіку дитини.
    1. У процесі оволодіння технікою виразних рухів дитина вчиться розпізнавати відповідні почуття і емоційні стани оточуючих, називати їх словами й адекватно реагувати на них. Розвиток емоційного словника, вміння усвідомити і висловити свої переживання запобігає виникненню у малюка емоційних проблем, нервового напруження.
    2. У спеціальних етюдах та іграх діти тренують свою увагу, пам’ять, спостережливість, витримку, а також оволодівають марним компонентом відповідних психічних станів (увага, зосередженість, розслабленість, гнів, страх) Можливість, граючи, уявно пережити зосередженість або страх робить ці стани більш контрольованими, більш залежними від воді дитини.
    3. Один з провідних механізмів впливу психогімнастики на розвиток емоційно-особистісної сфери дошкільників ґрунтується на психотерапевтичній роді гри та мистецтва. Дітей спонукають до відображення своїх емоційних переживань у розповідях, малюнках, інсценівках. Зображаючи уявні небезпечності і переживаючи перебільшені страхи, через пересичення звільняються від психотравмуючої дії емоційних переживань. Цей механізм психокорекції поширюється н тільки на страхи, а і на гнів, агресивність, гидливість, ревнощі т ін.
    4. У вихованні вищих моральних почуттів велике значення має механізм “вживання в образ”. Це, з одного боку, можливість побути в ролі тих істот, що лякають малюка, а також тих людей, з якими він спілкується. Таким чином дитина відходить від егоцентричної позиції у сприйманні ситуації. З іншого боку, виконуючи роль позитивного героя, який не злякався, виявив турботу, надав допомогу іншим, малюк одержує позитивний зворотний зв’язок: йому дякують, його хвалять, ним пишаються. Переживання радості з приводу того, “який я хороший”, “як я добре вчинив”, змінює самооцінку малюка і значно краще впливає на його поведінку, ніж докори і повчання.


    Проводити психогімнастику можна в будь-який час, краще з невеликою групою дітей (5-8 чоловік). Окремі вправи можна пропонувати як ілюстрації до щойно прочитаних казок, додаток до бесід про ті чи інші риси характеру, як рухливі ігри на прогулянках або на музичних заняттях. Якщо вихователь спеціально виділяє час на проведення психогімнастики з певною групою вихованців, то заняття доцільно побудувати з трьох етапів.
    1. Психомоторна розминка. На цьому етапі найдоречнішими є групові завдання, які допоможуть зняти скутість або надмірне збудження, настроїти дітей на заняття. Малюки ознайомлюються з елементами виразних рухів, міміки, ходи тощо, зображують їх у динаміці (“Зарядка для обличчя”, “Зоопарк на прогулянці”, “Загадкові голоси”, “Зачарований хлопець” іт.п.). Для зниження нервово-психічного напруження корисно чергувати відтворення емоційних станів, пов’язаних з переживаннями задоволення (тілесного та психічного) і невдоволення: “Мандрівники”, “Добра чарівниця”, “Квіти та садівник”, “Слоненя шукає маму”, “Хмаринка та сонечко” та ін. На цьому ж етапі доцільно пропонувати ігри – вправи на розвиток довільної уваги, пам’яті, спостережливості, витримки (“Знайди та помовч”, “Розвідник та загін”, “Індійці”, “Слухаємо тишу”).
    2. Психокорекційні завдання. На цьому етапі переважають етюди та ігри, в яких відтворюються окремі риси характеру та соціально забарвлені почуття (доброта, чесність, скупість і т.п.), дається моральна оцінка поведінки персонажів. Мета цього етапу психогімнастики – корекція настрою та поведінки дітей, тренінг змодельованих стандартних ситуацій. Форми вправ на цьому етапі – різноманітні: інсценування оповідань, змагання “акторів” та “телепатів”, творчі завдання психотерапевтичної спрямованості, спогади про почуття, які переживали, та ін.
    3. Психопрофілактичні вправи. Мета – створити в дитини відчуття, що її приймають група, вихователь, навіяти бажаний настрій, поведінку, риси характеру. На цьому етапі закріплюється позитивне ставлення учасників до дітей, до себе самих та до занять з психогімнастики, формується здатність до психом’язового само розслаблення.
    Більшість ігор заключного етапу побудована на тому, що учасники виявляють одни одному свою прихильність, симпатію, любов (пропонують товаришувати, миряться, жаліють, хвалять, опікуються: «День народження», «Друзі зустрілися», «Теремок»); захищають або зігрівають один одного (“Ведмежата”, “Зачарована каблучка”); або всі разом виконують спільне завдання (“Мальовничий килим”, “Складіть малюнок”, “Веретено”, “Живі картини”). Прийоми психом’язового розслаблення пропонують дітям в ігровій формі через уявлення певних знайомих дитині ситуацій. Ігри можуть бути як спокійними (усунення психо-емоційного напруження), так і веселими (створення бадьорого, піднесеного настрою) залежно від завдань заняття.
    Завершальним елементом заняття може бути такий діалог.
    Ведучий (захоплено й упевнено). Ну що, діти, сподобалося вам наше сьогоднішнє заняття?
    Діти (дружно і радісно, якщо питання прозвучало в належному тоні). Так!
    Вихователь. Тоді поаплодуємо собі як артистам. (Показує). А тепер привітаємо один одного з успіхом, як поздоровляють себе з перемогою хокеїсти чи футболісти! (обіймає кількох дітей і запрошує інших приєднатись о гурту).
    Тактильне єднання групи, спільне переживання радості виступає сильнодіючим фактором, що знімає психологічне напруження дітей у групі, нормалізує їхню поведінку і спілкування, забезпечує емоційний комфорт на досить тривалий час.
    Пропонуємо спеціальні ігри, вправи та етюди на розвиток і корекцію емоційно-особистісної сфери психіки дитини.

    Дякую за увагу.Інна Борисенко

  2. #47
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    МЕТОДИКА
    Розвиток вокально-хорових навичок дітей старшого дошкільного віку через музично-дидактичні ігри й вправи

    План
    1. Значення співу в розвитку музичних здібностей дітей
    2. Значення музично-дидактичних ігор у розвитку вокальних навичок дітей
    3. Використання музично-дидактичних ігор і вправ на музичних заняттях
    4. Конспекти занять із використанням музично-дидактичних ігор і вправ у старшому дошкільному віці.

    1. Спів - основний вид музичної діяльності дітей.
    Величезну роль у навчанні співу відіграють навички сприйняття музики. Тому в першу чергу на музичних заняттях у дітей необхідно розбудовувати емоційну чуйність на музику. Через активний спів у дітей закріплюється інтерес до музики, розвиваються музичні здібності.
    У процесі співу діти навчаються музичній мові, що підвищує сприйнятливість до музики. Поступово вони пізнають жанрову основу пісні. У них формується здатність почувати темброві висотні й ритмічні зміни в музиці. Дитина- дошкільник не просто пізнає мову музичної мови, він починає свідомо активно ним користуватися у своїй виконавській діяльності.
    Загальний розвиток дітей старшого дошкільного віку, удосконалювання процесів вищої нервової діяльності впливають на формування його голосового апарата й на розвиток слухової активності. Однак голосовий апарат як і раніше відрізняється крихкістю, ранимостью. Гортань із голосовими зв'язуваннями ще недостатньо розвинені. Зв'язування короткі. Звук дуже слабкий. Він підсилюється резонаторами. Грудний (низький резонатор розвинений слабкіше, чим головний (верхній), тому голос у дітей несильний, хоча часом і дзвінкий. Слід уникати форсування звуку, під час якого в дітей розвивається низьке, невластиве їм звучання.
    Діти старшого дошкільного віку можуть співати вже в більш широкому діапазоні. Низькі звуки звучать більш напружено, тому в роботі з дітьми треба використовувати пісні зі зручною теситурою, тобто такі пісні, у яких зустрічається більше високих звуків, а низькі повинні бути минаючими. Зручними звуками для старшого дошкільного віку найчастіше є фа-до2. Саме в цьому діапазоні звучання найбільше легеня, природне.
    ДО старшого дошкільного віку діти вже можуть досить чисто інтонувати контрастні звуки по висоті, розрізняти голосну й тиху музику, передавати нескладний ритмічний малюнок ударами, у русі, грою на металофоні, пізнавати по тембру музичні інструменти. Старші дошкільники повинні мати певний фундамент музичного розвитку, бути активними на музичних заняттях, проявляти ініціативу в самостійній музичній діяльності.
    Однак рівень музичного розвитку, зокрема рівень розвитку мелодійного слуху, музичної пам'яті, співочих навичок, у дітей ще дуже різнорідний. Деякі з них можуть правильно інтонувати мелодію в межах 3-4 звуків, але є ще й ті, хто співає монотонно, низько або високо, але фальшиво. Це ускладнює роботу педагога, який повинен навчити кожної дитину співати досить чисто, щоб усі діти мали певний обсяг стійких співочих умінь.
    Діти до 6- ти рокам повинні самостійно розрізняти звуки по тривалості й по висоті в межах квінти. Відрізняти на слух правильний і неправильний спів.
    У роботі з дітьми в навчанні співу важливо використовувати вправи на розвиток музичного слуху й голосу. Пісні- вправи сприяють виробленню окремих автоматизованих дій голосового, тому що побудовані на коротких мелодіях, що повторюються, і поспівках.
    Враховуючи особливості сприйняття дітей, потрібно орієнтуватися на вправи у формі коротких пісень із ігровим змістом. Такими вправами є маленькі пісеньки.
    Вправи відрізняються різноманітністю ладо- гармонійного фарбування, мелодійних оборотів, яскравими музичними образами.
    Використовуються вправи - гри в комплексному впливі різноманітних видів музичної діяльності (слухання, спів, музично-ритмічна ігрова дія, гра на металофоні). Усе це допомагає більш міцному закріпленню в слухової пам'яті дітей відповідних пісенних інтонацій.
    Систематичне використання пісень - вправ допомагає сформувати стійкі співочі навички, які будуть закріплюватися, удосконалюватися при розучуванні пісенного матеріалу.
    Гра на дитячих музичних інструментах сприяє формуванню в дітей уміння співати в ансамблі, разом, з однаковою силою звучання, у єдиній манері виконання. Цей вид діяльності розбудовує пам'ять, почуття ритму, допомагає активізувати соромливих дітей.

    2. Значення музично-дидактичних ігор у розвитку вокальних навичок дітей
    Основна назва музично-дидактичних ігор - формувати в дітей музичні здібності в доступній ігровій формі допомогти їм розібратися в співвідношенні звуків по висоті, розвити в них почуття ритму, тембровий і динамічний слух, спонукати до самостійних дій.
    Музично-дидактичні ігри збагачують дітей новими враженнями, розбудовує в них самостійність, здатність до сприйняття, розрізнення основних властивостей музичного звуку. Педагогічна цінність музично-дидактичних ігор у тому, що вони відкривають перед дитиною шлях застосування отриманих знань у життєвій практиці.
    Музично-дидактичні ігри повинні бути прості й доступні, цікаві й привабливі. Тільки в цьому випадку вони стають своєрідним збудником бажання в дітей співати, слухати, танцювати й відіграти.
    У процесі ігор діти не тільки здобуваються спеціальні музичні знання, у них формуються необхідні риси особистості.
    Розвиток співочих навичок є однієї із завдань музичного виховання в дитячому садку. Музично-дидактичні ігри, використовувані в процесі співу, допомагають навчити дітей співати виразно, невимушено, учать брати подих між музичними фразами, утримувати його до кінця фрази.
    У дитячому садку дошкільники співають пісні різного характеру. Поступово діти починають розуміти: щоб передати те або інший настрій у пісні, треба виконувати їх по-різному: одні пісні уривчасто або протяжно, інші - легко або співуче. Використання приймання виконання пісні підгрупами або із солістом надасть діючу допомогу.
    Для закріплення знайомих пісень можна використовувати гру "Чарівна дзиґа", яку можна проводити в декількох варіантах: діти визначають пісню по вступу, заспіву, приспіву, які виконуються на фортепіано; 2-3 дітей повинні довідатися пісню по музичній фразі, проспіваної всіма або індивідуально; довідатися пісню, зіграну на металофоні або акордеоні.
    Діти часто звертаються до пісні з метою виразити через неї свій настрій. При виконанні пісень хлопців учать правильно передавати динамічні відтінки, які допомагають відчути красу звучання мелодії, особливо, коли пісня звучить тихо. У вільний час від занять із дітьми доцільно організовувати різні музично-дидактичні ігри, пов'язані зі співом. У таких іграх у дітей розвивається почуття товариства, відповідальність. ЯК приклад можна при звістці музично-дидактичну гру "Музичний магазин". Таких музично-дидактичних ігор багато, і діти із задоволенням у них відіграють, розбудовуючи своєрідне творче відношення до музичних добутків.
    Немаловажну роль у розвитку в дітей слуху, ритму відіграють поспівки. Поспівку "Бубонці" можна використовувати по-різному: для закріплення знань про звуки різної висоти й у якості музично-дидактичної гри. Роздають картки, на яких зображено три дзвіночки, різні по кольору, відповідні до звучання того або іншого дзвіночка.
    У старшому дошкільному віці проводиться більш різноманітна робота з розрізнення звуків по висоті й тривалості. Поспівки допомагають дітям визначити напрямок мелодії, вони вчаться знаходити в мелодії два короткі й один довгий звук.
    Для розвитку ритмічного почуття використовуються різні музичні інструменти. Починати треба з найпростіших мелодій на одному звуці. Наприклад, можна побрати народну примовку.
    Музично-дидактичні ігри спрямовані на розвиток різних музичних здібностей дітей. Існують гри для розвитку звуковисотного слуху, для розвитку почуття ритму, тембрового слуху, діатонічного слуху, для розвитку дитячої творчості.

    3. Використання музично-дидактичних ігор і вправ на музичних заняттях
    Для дітей старшого дошкільного віку програма пропонує різноманітний репертуар пісень і вправ різноманітних як по змісту, так і за формою. На музичних заняттях велика увага приділяється виспівуванню, тобто розучуванню вправ, що сприяють розвитку звуковисотного слуху, формуванню чистоти інтонації й розширенню діапазону голосу. Тембр голосу в дітей дуже нерівний, особливо це проявляється в співі різних голосних. Систематичне використання маленьких пісеньок допомагає вирівнювати звучання голосу, домагатися природного легкого співу. Дуже важливо, щоб кожна така вправа мала цікавий зміст або ігровий момент, могло зацікавити.
    У роботі використовуються як добре знайомі дітям вправи, так і незнайомі, залежно від того завдання, яке поставив педагог перед розучуванням тієї або іншої пісні. Наприклад, у роботі над подихом, наспівністю, протяжністю звуку допоможуть російські народні пісні "Співає соловейко", "У кота Воркота" і "Вальс" Е. Тиличеевой; у поспівкі двох звуків на один склад - "Дощик, лий на ґаночок", російська народна закличка, "Як під наші ворота",російська народна пісня. А перед розучуванням пісень у швидкому темпі добре використовувати пісеньки "Конячки"Ф. Лещинской, "Їхали" А. Филиппенко й ін., де потрібне виразна вимова слів при легкім рухливім звучанні.
    Таким чином, при виконанні подібних вправ створюється емоційна творча атмосфера, що сприяє тому, що голосу дітей поступово здобувають природне звучання, у них з'являється співучість, дзвінкість, високе світле звучання.
    Досягненню чистоти интонувания, розвитку музичного слуху допомагає спів по музичних фразах (ланцюжком). Це приймання дає можливість у короткий час перевірити рівень музичного й співочого розвитку більшості дітей і добре активізує дітей. Спів ланцюжком закріплює навичка правильного подиху дітей.
    Одна зі складних завдань - "співати індивідуально й колективно із супроводом і без нього". Первісні навички співу а капела маленьких нескладних пісеньок повинні бути сформовані в старшому дошкільному віці. Зручні для цієї мети народні пісні, такі, як "Пішла млада за водою", "Ходила молодешенька", "У сирому борі тропина", "У кузні", а також такі авторські пісні, як "Буде гірка у дворі" Т. Папатенко, "Літні квіти" Е. Тиличеевой і ін. Виконання їх а капела сприяє формуванню в дітей більш стійкого ладотонального слуху. Характерним у цій роботі є наступне приймання: педагог відіграє музичний вступ, діти починають співати9без музичного супроводу, якщо помиляються, погань інтонують, педагог підтримує їхнім голосом, а з кінцем пісні відіграє висновок або останню фразу.
    На музичних заняттях педагогові треба прагнути розкрити художній образ пісні, добитися того, щоб він дійшов до кожної дитини, захопив його.
    Перед розучуванням пісні необхідно провести коротку бесіду. Це допоможе дитині усвідомити зміст, викликати певне емоційне відношення до пісні. Можна підібрати прислів'я, потешки, приказки, які більш глибоко розкриють зміст і зміст пісні.
    Велике значення на музичних заняттях займають музично-дидактичні ігри й вправи. Вони змушують дітей думати, вирішувати, ставлять їх у пошукову ситуацію, розбудовують музичні здібності, допомагають більш успішно засвоювати співочі навички й уміння, роблячи їх стійкими. Музично-дидактичні ігри найчастіше використовуються перед розучуванням нової пісні.
    Для розвитку звуковисотного слуху в дітей старшого дошкільного віку застосовуються дидактичні ігри з "Музичного букваря" Н. А. Ветлугиной: "Бубонці" - для зіставлення трьох звуків, різних по висоті, "Скільки нас співає?"- для розвитку гармонійного слуху, "Музична луна" - для розвитку музичного слуху й чистоти інтонації, "Учений коник"- для формування ладотонального слуху, відчуття й знаходження тоніки. Для розвитку ладового почуття пропонується така вправа: виконується невелике, уже знайоме дітям музичний добуток, у якім є вступний тон- сьомий щабель. Останній звук (тоніка) не дограється. Дітям пропонується проспівати його. Ігрова дія допомагає дитині виконати завдання й сприяє розвитку музичного слуху.
    Діти з більшим інтересом ставляться до таких приймань, як знаходження тоніки й проспівування останнього звуку (або звуків) мелодії. Наприклад, музично-дидактична гра "Учений коник".
    Педагог розташовує на фланелеграфі намальовані квіти кульбаби й взявши паличку, на кінці якої прикріплений коник, відіграє звук фа, показує на першу квітку й говорить: "От це будиночок коника, запам'ятаєте його. Коник захотів пострибати із квітки на квітку, але обов'язково повинен повернутися до себе додому на першу квіточку. Пострибай, коник, з першої квітки на третій, а звідси на перший. Стрибай з першого на п'ятий і назад униз і т.д. ". Одна дитина повинен показувати стрибок коника паличкою, а всі діти проспівують звуки в супроводі мелодії на слово "приг приг", останній звук ("будиночок коника") - тоніку діти повинні знайти самостійно. Спочатку ця вправа не завжди вдається дітям, особливо стрибки з першого на сусідній, другий і назад. Спів близьких по відстані звуків завжди важко для интонування. Але захопливість і ігровий характер вправи допоможуть їм подолати ці труднощі, адже кожному захочеться поводити коника. Якщо діти помиляються, то педагог допомагає.
    Використовуючи образне порівняння, можна запропонувати дітям гру "Пташки на проведенні", яка розбудовує активне слухову увага й музичну пам'ять. На фланелеграфі з нотним станом на другу лінійку педагог викладає трьох намальовані пташок і розповідає: "на вулиці поруч із дорогою тяглися електричні проведення, на одному проведенні сиділи три горобці й співали ту саму пісеньку. (Співає звуконаслідування " чив-,чив" на одному звуці, показуючи напрямок мелодії, тримаючи руку на одному рівні.) Сиділи довго, першому горобцеві це набридло, він перелетів на проведення вище й проспівав таку пісеньку. (Педагог переміщає горобця на третю лінійку й проспівує звуконаслідування " чив" з показом рукою й напрямку мелодії нагору, діти повинні повторити цю пісеньку.) Другому горобцеві скоро набридло сидіти на одному місці, і він перелетів на проведення нижче. А третій горобець сказав: "Мені й отут добре". Злетів, сіл на той же проведення й проспівало свою пісеньку ",чтив" на одному звуці. (Закріплює горобця знову на другу лінійку й проспівує, тримаючи руку на одному рівні.)"
    Потім педагог просить дітей запам'ятати спів кожного горобця, повторює три мотиви, відіграє один з них, пропонує дитині показати на фланелеграфі, якому горобцеві належить ця пісенька, і проспівати мотив. Таким чином, пізнавальний матеріал, сполучаючись із цікавістю, сприяє кращому засвоєнню поставлених завдань у грі.
    Для успішного розв'язку програмних завдань по навчанню дітей співу необхідно ретельно продумувати зміст, методи й приймання кожного заняття, планувати не тільки розучування нової пісні, закріплення раніше пройденої, але й визначати співочі вправи на розвиток музичного слуху й голосу.

    4. Конспекти занять із використанням музично-дидактичних ігор і вправ у старшому дошкільному віці в додатках

    Далі додатки

  3. #48
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    ДАЛІ
    ГРА «ВИКОНАЙ ЗАВДАННЯ»

    Матеріал: фланелеграф; картки із зображенням коротких і довгих звуків; дитячі музичні інструменти (металофон, арфа, баян, музичний трикутник).

    ХІД ГРИ
    Вихователь-ведучий програє на одному з інструментів рит¬мічний малюнок. Дитина повинна викласти його картками на фланелеграфі.
    Кількість карток можна збільшити. У цьому випадку кожен гравець викладатиме ритмічний малюнок на столі.

    ГРА «ВИЗНАЧ ІНСТРУМЕНТ»
    Матеріал: акордеон (2 піт.); металофон (2 інт.); арфа (2 шт.); дзвоник (2 шт.); дерев'яні ложки (4 шт.).

    ХІД ГРИ
    Двоє дітей сидять спинами одне до одного. Перед ними на столах лежать однакові інструменти. Одна дитина виконує на будь-якому інструменті ритмічний малюнок, друга повторює його на такому самому інструменті. Якщо дитина правильно виконує музичне завдання, то всі діти плескають у долоні. Після правиль¬ної відповіді гравець має право загадати наступну загадку. Якщо дитина припустилася помилки, то вона сама слухає завдання.
    Гра проводиться у вільний від занять час.


    ГРА «НА ЧОМУ ГРАЮ?»

    Матеріал: картки (за кількістю гравців), на одній половині • ЦИХ — зображення дитячих музичних інструментів, друга половина порожня; фішки і дитячі музичні інструменти.

    ХІД ГРИ
    Дітям роздають по декілька карток (3-4). Дитина-ведучий програє мелодію або ритмічний малюнок на якому-небудь інструменті (перед ведучим — невелика ширма). Діти визначають звучання інструмента і закривають фішкою другу половину картки.
    Гру можна провести як лото. На одній великій картці, розділеній на 4-6 квадратів, пропонується зображення різних інструментів (4—6). Маленьких карток із зображенням таких самих інструментів повинно бути більше і вони мають дорівнювати кіль¬кості великих карт. Кожній дитині дають по одній великій картці і 4- 6 маленьких.
    Гра проводиться так само, але тільки діти закривають маленькою карткою відповідне зображення на великій.

    ГРД «СЛУХАЄМО УВАЖНО»

    Матеріал: інструментальна музика, що знайома дітям; дитячі музичні інструменти (піаніно, акордеон, скрипка тощо).

    ХІД ГРИ
    Діти сидять півколом перед столом, на якому знаходяться дитячі інструменти. їм пропонують прослухати знайомий музичний твір, визначити, які інструменти виконують цей твір, і знайти їх на столі.
    Гра проводиться на музичному занятті з метою закріплення пройденого матеріалу щодо слухання музики, а також у вільний час.

    ГРА «(МУЗИЧНІ ЗАГАДКИ»

    Матеріал: металофон, трикутник, бубонці, бубон, арфа, цим¬бали.

    ХІД ГРИ
    Діти сидять півколом перед ширмою, за якою на столі знаходяться музичні інструменти та іграшки. Дитина-ведучий програє мелодію або ритмічний малюнок на будь-якому інструменті. Діти відгадують. За правильну відповідь дитина отримує фішку. Ви грає той, хто отримає більшу кількість фішок.
    Гра проводиться у вільний від занять час.

    ГРА «ГОЛОСНО-ТИХО ЗАСПІВАЄМО»
    Матеріал: будь-яка іграшка.

    ХІД ГРИ
    Діти обирають того, хто водить. Він залишає кімнату. Усі домовляються, куди заховати іграшку. Той, хто водить, повинен знайти її, керуючись гучністю звучання пісні, яку співають усі діти: звучання посилюється у міру приближення до місця, де знаходиться іграшка, або слабшає у міру віддалення від неї. Якщо дитина успішно впоралася із завданням, то під час повторення гри вона має право заховати іграшку.
    Гру можна провести як розвагу.





    ГРА «КОЛОБОК»

    Матеріал: ігрове поле; молоточок; Колобок і декілька різних невеликих предметів, що зображують копицю сіна, колоду, пеньок, мурашник, ялинку. Усе це розставляється на ігровому полі у будь-якому порядку.

    ХІД ГРИ
    Діти розглядають фігурки на ігровому полі, потім обирають того, хто водить, він залишає кімнату або відвертається від решти гравців. Діти домовляються, за яку фігурку вони заховають Коло-і кличуть того, хто водить:
    Покотився Колобок, Колобок — рум'яний бік, Як же нам його знайти, до діда з бабою принести? Нумо, Іро, по доріжці походи, походи, За допомогою пісеньки Колобок знайди.
    Усі співають будь-яку знайому пісню. Той, хто водить, бере молоточок і водить ним по доріжках від фігурки до фігурки. Якщо молоточок знаходиться далеко від тієї фігурки, за якою захований Колобок, то діти співають тихо, якщо близько — голосно.

    ГРА «СКІЛЬКИ НАС СПІВАЄ?»

    Матеріал: планшет зі вставними кишенями або фланелеграф; три мотрійки:картинки великого розміру (для фланелеграфу зі зворотного боку мотрійки обклеєні фланеллю); картки (за кіль кістю гравців) із прорізами; три мотрійки-картинки (за кількістю гравців); музичні інструменти.
    У грі можна використовувати інший ігровий матеріал — три картки із зображенням дітей, які співають (на першій — одна дівчинка, на другій — двоє дітей, на третій — троє).

    ХІД ГРИ
    Дитина-ведучий грає на одному з інструментів один, два або три різних звуки. Діти визначають кількість звуків і вставляють у прорізи своїх карток відповідну кількість мотрійок. Викликана дитина викладає мотрійок на флаиелеграфі або вставляє у ки¬шеньки планшета. Необхідно обов'язково нагадати дітям, що вони повинні взяти стільки мотрійок, скільки різних звуків почують. Якщо двічі звучить один і той самий звук, то співає тільки одна мотрійка.
    Граючись з іншим ігровим матеріалом, діти піднімають картки із зображенням однієї, двох або трьох дівчаток, які співають, відповідно до кількості звуків.
    Гра проводиться з невеликою підгрупою дітей у вільний від занять час. Необхідно, щоб спочатку педагог був ведучим.

    Добавлено через 9 минут
    Музично-дидактичні ігри на заняттях дошкільнят

    План
    І. Значення музично-дидактичних ігор в житті дитини.
    ІІ. Музично-дидактичні ігри на заняттях:
    1. Використання музично-дидактичних ігор в процесі співу.
    2. Використання музично-дидактичних ігор в процесі слухання музики.
    3. Використання музично-дидактичних в процесі музично-ритмічних рухів.
    ІІІ. Приклади деяких музично-дидактичних ігор.

    Значення музично-дидактичних ігор в житті дитини
    Основне значення музично-дидактичних ігор - формувати у дітей музичні здібності в доступній ігровій формі, допомогти їм розібратись в співвідношенні звуків за висотою, розвивати в них чуття ритму, тембровий і динамічний слух, прагнення до самостійних дій із застосуванням знань, отриманих на музичних заняттях. Музично-дидактичні ігри збагачують дітей новими враженнями, розвивають у них ініціативу, самостійність, здатність до сприйняття, розрізненню основних властивостей музичного звуку.
    Музично-дидактичні ігри допомагають дитині в цікавій для неї формі почути, відрізнити, порівняти деякі властивості музики, а потім діяти з ними.
    Музично-дидактичні ігри повинні бути прості і доступні, цікаві і привабливі. Тільки в такому випадку вони стають своєрідним збудником бажання дітей співати, слухати музику і танцювати.
    Разом з набуттям спеціальних музичних знань, у них формуються риси особистості, і в першу чергу згрупованості, відповідальності.
    Музично-дидактичні ігри повинні бути цікаво, яскраво, естетично оформлені. Наприклад, карточки із зображенням музичних образів - яскравими, художніми, точно відповідати змісту гри. Ігри, в виготовленні яких приймають участь самі малюки, стають самими любимими і бажаними. Наприклад, діти можуть вирізати ритмічні карточки і кружочки ноти, приклеїти з зворотної сторони фланель.
    Музично-дидактичні ігри на заняттях
    Застосування музично-дидактичних ігор на заняттях дає змогу провести його найбільш змістовно.
    В грі діти швидше засвоюють вимоги програми по розвитку співочих умінь і музично-ритмічних рухів, і навіть в області слухання музики. Іноді музично-дидактичні ігри проводяться на занятті (частіше в другій його половині) як окремий вид діяльності. Такі ігри мають навчальний характер. В доступній ігровій формі у дітей розвиваються музичні здібності.
    Дидактичні ігри на музичних заняттях починаємо проводити з першої молодшої групи. Ці ігри здебільшого пов'язані із застосуванням наочності.
    В групах старшого дошкільного віку основним матеріалом дидактичних ігор стають музичні іграшки і інструменти, настільно-друковані ігри, а також використовуються і технічні засоби навчання.

    Використання музично-дидактичних ігор в процесі співу.
    Музично-дидактичні ігри, які використовуються с процесі співу, допомагають нам вчити дітей співати виразно, не примушено, вчать брати дихання між музичними фразами, втримувати його до кінця фрази.
    В дитячому садку дошкільники співають пісні різного характеру. Поступово діти починають розуміти: для того щоб передати той чи інший настрій в пісні, треба виконувати їх по-різному: одні пісні відривчасто або протяжно, інші легко або наспівно. Використання способу виконання пісні підгрупами або з солістом надасть в цьому дієву допомогу.
    Для закріплення знайомих пісень ми використовуємо гру “Чарівна дзига”, яку можна проводити в декількох варіантах, діти визначають пісню по вступу, заспіву, приспіву, які виконуються на фортепіано, 2-3 дітей (одна дитина) повинна впізнати пісню по музичній фразі, проспіваній усіма разом або індивідуально; впізнати пісню, програну на мателофоні або акордеоні. Цінність гри ще й в тому, що діти, визначаючи твір, закріплюють знання про музичні інструменти. Добре, коли роль ведучого в цій грі бере на себе не музичний керівник, а вихователь. В такому випадку гру можна буде проводити в вільний від занять час.
    У вільний від занять час діти самостійно організовують різні музично-дидактичні ігри, пов'язані із співом. В таких іграх у дітей розвивається почуття товариства, відповідальності. В якості прикладу можна представити музично-дидактичну гру “Музичний магазин ”, яку діти часто організовують в групі. Дитина-продавець пропонує покупцю запитуючу касету, диск, платівку, повинен голосом відобразити мелодію. Від його виконання залежить, візьмуть дану касету чи попросять іншу, т.т. від дитини вимагається і чистота звучання, і правильна нюансіровка звуку, і дотримання всіх відтінків при виконанні.
    Немалу роль в розвитку у дітей слуху, ритму грають розспівки, які проводяться на музичних заняттях до розучування будь-якої пісні. Розспівка “Качелі ” дає знання про висоту звуків; дитина получає завдання визначити по одному звуку, де знаходиться качелі (вгорі чи внизу) і показати на картинці. Якщо дитина правильно визначає, всі плескають. Таким чином проходить своєрідна гра на визначення звуків по висоті.
    Замість розспівок я використовую ще й музичні загадки, які вчать дітей не тільки мислити, шукаючи відгадку текстову, але й продовжити відгадку музичну (музичну фразу).
    В грі “Де мої дітки?” розвивається уміння розрізняти звуки, різні за висотою, діти з задоволенням відповідають тоненьким голосочком мамі-качці, кішці, пташці. І вже при повторному виконанні гри діти впевнено знають, що мама-кішка співає низьким голосом, а кошеня - високим.
    Для визначення звуків за висотою можна використати і такий прийом. Діти слухають мелодії, характеризуючи умовлені дитячі іграшки: ведмедя, зайця і пташку. Діти визначають музику і кладуть відповідну іграшку на відповідну сходинку “музичних сходинок ” (ведмідь - нижня, зайчик - середня, пташка - верхня).
    За звичай для розспівок беруть нескладні музичні фрази із знайомих дітям пісень, поспівок, і діти співають з різних звуків. Одночасно вони можуть проплескувати ритмічний малюнок в подальшому стукати його музичним молотком, на бубні або металофоні (на одній пластинці).
    В середній групі діти повинні самостійно виконати ритмічний малюнок поспівки на одному звуці якого-небудь музичного інструменту (металофоні, тріолі, губній гармошці).
    В музично-дидактичних іграх дітей цього віку можуть бути використані і ударні інструменти: різні брязкальця, трикутники, бубни.
    В старших групах проводиться більш різноманітна робота по розрізнянню звуків по висоті і тривалості. Поспівки допомагають дітям визначити напрям мелодії, вони вчаться знаходити в мелодії два коротких і один довгий звук “Звук тягнеться довше ”, - каже дитина.
    Рух мелодії вверх, вниз можна проілюструвати на музичних сходинках (п'ять сходинок). Дитина показує всім, як звучить мелодія, рухаючи будь-яку іграшку по сходах вверх або вниз.
    Велику роль в роботі музичного керівника відіграє наочність, зокрема фланелеграф. Фланелеграф із зображенням нотного стану (п'ять лінійок) натягається на демонстраційну дошку. Ноти-кружки накладаються на нотний стан. Викладаючи ноти, діти вчаться правильно передавати мелодію знайомої пісні: визначати звуки по висоті, рух мелодії (вверх, вниз).
    І варіант. Діти просто називають інструмент, на якому звучала мелодія.
    ІІ варіант. Дітям роздають декілька карточок (3-4). Вони визначають звучання інструмента і закривають фішкою другу половину карточки.
    Матеріали: карточки (по кількості граючих), на одній стороні зображені музичні інструменти, друга половина порожня: фішки і дитячі музичні інструменти.
    “Подумай і відгадай ” Хід гри. Дітям роздають по одній картинці. На фортепіано звучить мелодія: “Зайчики ” Ю.Рожавської, “Ведмідь ” В.Ребікова, “Горобчики ” М.Красєва. Діти визначають мелодію і піднімають відповідну карточку. Матеріал: карточки (по кількості граючих), на них зображені зайчик, ведмідь, пташка.
    “Музичний м'яч ” Хід гри: Діти стоять колом. Під музику передають м'яч. Ведучий або говорить або краще співає: Ти котись, веселий м'ячик, Швидко, швидко по рядах. Заспіває той, у кого М'ячик спиниться в руках (Можна співати на укр. нар. мелодію “Я Лисичка, я сестричка ”) У кого зупинився м'яч, той співає будь-яку пісню, вивчену на заняттях, а потім стає ведучим. Матеріал: М'яч.
    “На оркестр ” Хід гри: З посилки (уявної) дістаються музичні інструменти. Діти обирають хто який хоче інструмент, після чого грають на них як їм хочеться. Після цього пропонується послухати справжній оркестр. Матеріал. Дитячі музичні іграшки, інструменти.
    “Високі і низькі ” Хід гри. Під час марширування по колу уважно слухають музику. Коли звучать низькі звуки - діти присідають, а коли високі - марширують з піднятими вгору руками, а якщо в середньому регістрі, марширують, руки на поясі.
    “Сонце – Хмара ” Хід гри. Мажор - це світло, сонце. Мінор - темрява, хмара. З однієї сторони причеплена хмара, з другої сонце. Якщо звучить музика мінорного характеру діти стають під хмарку, якщо мажорного - під сонце.

    Види дидактичних ігор і їх педагогічне керівництво

    Далі буде
    Последний раз редактировалось ИннаНичога; 08.09.2010 в 19:19. Причина: Добавлено сообщение

  4. #49
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    ДАЛІ
    Класифікація дидактичних ігор дає змогу простежити їх сутнісні особливості, використання яких забезпечує відповідний навчально-виховний ефект.
    У дошкільній педагогіці дидактичні ігри розрізняють за навчальним змістом, ігровими діями і правилами, організацією і стосунками дітей, роллю вихователя тощо. Ці класифікації співвідносяться зі змістом навчання і виховання: ігри для сенсорного виховання, ігри, спрямовані на ознайомлення дітей з об'єктами і явищами навколишньої дійсності, на формування елементарних математичних уявлень, на мовленнєвий розвиток та ін.
    Поширеною є класифікація дидактичних ігор за характером матеріалу, згідно з якою виокремлюють:
    1. Ігри з предметами. У таких іграх використовують дидактичні іграшки (мозаїку, кубики), реальні предмети, різноманітний природний матеріал (листя, плоди, насіння). Поширені вони в народній педагогіці, яка, враховуючи потребу дитини у пізнанні предметів, створила сюжетні (ляльки, предмети побуту, овочі тощо) і безсюжетні (кулі, циліндри, пірамідки та ін.) дидактичні матеріали. Використання сюжетних дидактичних іграшок має багато спільного із сюжетно-рольовими іграми. Безсюжетні іграшки використовують для закріплення знань про властивості та якості предметів (розмір, кількість, колір, форму). У народних дидактичних іграшках закладено принцип самоконтролю. Це означає, що матрьошка, пірамідка, грибок не закриються, якщо їх частини підібрані неправильно. У процесі ігрових дій (роз'єднання, з'єднання, зняття, нанизування та ін.) за певними правилами дитина освоює спосіб розв'язання дидактичного завдання.
    Під час ігор із предметами та іграшками діти ознайомлюються з їх властивостями та ознаками, порівнюють, класифікують їх. Поступово їхня ігрова діяльність ускладнюється, вони починають вирізняти, об'єднувати предмети за однією ознакою (кольором, формою, призначенням), що сприяє розвитку логічного мислення. Дітей усе більше ваблять завдання, що вимагають усвідомленого запам'ятовування кількості та розташування предметів, зобов'язують до пошуку відсутньої іграшки тощо. У цьому процесі дошкільники збагачують знання про матеріал, з якого виготовляють іграшки, про необхідні людям у різних видах діяльності предмети. Ігри з природним матеріалом організовують під час прогулянок. Вони сприяють закріпленню знань про природу, формуванню і розвитку мислительних процесів (аналізу, синтезу, класифікації), вихованню бережливого ставлення до природи.
    2. Настільно-друковані ігри. Вони передбачають дії не з предметами, а з їх зображеннями. Найчастіше вони зорієнтовані на розв'язання таких ігрових завдань: добір картинок за схожістю (деякі види лото, парні картинки), карток-картинок під час чергового ходу (доміно), складання цілого з частин (розрізні картинки, кубики) тощо. Завдяки таким діям діти уточнюють свої уявлення, систематизують знання про навколишній світ, розвивають розумові процеси та операції, просторові орієнтації, кмітливість, увагу, формують організаторські вміння.
    3. Словесні ігри. Вони є найскладнішими, оскільки змушують дітей оперувати уявленнями, мислити про речі, з якими на той час вони не діють, використовувати набуті знання у нових ситуаціях і зв'язках. У молодшому дошкільному віці ці ігри спрямовані на розвиток мовлення, уточнення і закріплення словникового запасу, формування вміння рахувати, орієнтуватися у просторі. У старшому дошкільному віці словесні ігри розвивають самостійність мислення, активізують розумову діяльність дітей. Як правило, дошкільникам доводиться описувати предмети, відгадувати їх за описом, за ознаками схожості та відмінності, групувати за властивостями, знаходити алогізми в судженнях, вигадувати власні розповіді.
    Класифікація ігор за матеріалом наголошує на їх спрямованості на навчання, пізнавальну діяльність, але вона лише поверхово розкриває основи дидактичної гри: особливості ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігрових дій і правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя. Цій меті підпорядкована класифікація дидактичних ігор, запропонована О. Сорокіною, за якою виокремлюють:
    1) ігри-подорожі. Відображають реальні факти і події через незвичайне: просте — через загадкове, складне — через переборне, необхідне — через цікаве. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу дітей на те, що існує поряд, але вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і часу, подорож думки, уяви тощо;
    2) ігри-доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити: «Збери у кошик усі іграшки червоного кольору», «Дістань із мішечка предмети круглої форми» та ін.;
    3) ігри-припущення. їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б .?», «Що б я зробив, якби .?» та ін. Вони спонукають дітей до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв'язки, активної роботи уяви;
    4) ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;
    5) ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вихователя з дітьми, дітей між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки, уяви дітей), у вихованні вміння слухати і чути питання вихователя, питання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження.
    Відповідно до характеру ігрових дій дидактичні ігри поділяють на (В. Аванесова):
    — ігри-доручення. Ґрунтуються на інтересі дітей до дій з іграшками і предметами: підбирати, складати, роз'єднувати, з'єднувати, нанизувати тощо;
    — ігри з відшукуванням предметів, їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;
    — ігри з відгадуванням загадок. Вибудовуються вони на з'ясуванні невідомого: «Впізнай», «Відгадай», «Що змінилось? »;
    — сюжетно-рольові дидактичні ігри. Ігрові дії, передбачені у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця, вовка, гусей та ін.);
    — ігри у фанти або в заборонений «штрафний» предмет (картинку). Вони пов'язані з цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо.
    Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати дітей через ігровий задум. Ця їх автодидактична властивість зумовлює особливості роботи педагога щодо використання ігрових прийомів у розвитку дитини.
    Педагогічне керівництво дидактичними іграми
    Організація і керівництво дидактичними іграми передбачають роботу вихователя щодо підготовки до гри, проведення її, аналізу гри та її результатів.
    Готуючись до проведення дидактичної гри, вихователь повинен підібрати її відповідно до програмних вимог виховання і навчання дітей певної вікової групи; визначити оптимальний час її проведення; підготувати необхідний дидактичний матеріал; вивчити й осмислити гру; продумати методи і прийоми керівництва нею; збагатити дітей знаннями й уявленнями, необхідними для розв'язання ігрового завдання.
    Ознайомленню дітей зі змістом дидактичної гри сприяють демонстрування предметів, картинок, короткі бесіди, під час яких уточнюються їхні знання й уявлення. Розкриваючи хід і правила гри, вихователь повинен налаштувати дітей на дотримання її правил, спільно з ними з'ясувати найраціональніші способи досягнення передбачуваного результату. Безпосередня його участь залежить від віку, рівня підготовки дітей, складності дидактичного завдання, ігрових правил. Головне при цьому для педагога — спрямувати дії гравців порадою, запитанням, нагадуванням.
    Вихователю найчастіше доводиться пояснювати ігрові правила, показувати способи дій дітям раннього і молодшого дошкільного віку. У повторних іграх він контролює виконання правил кожною дитиною. Із засвоєнням змісту і правил гри дошкільнята починають діяти самостійно, а педагог спостерігає і втручається лише для подолання труднощів, які можуть виникнути.
    При ознайомленні з новою дидактичною грою дітей середнього і старшого дошкільного віку вихователь враховує їхній досвід, актуальні для них навчально-виховні завдання. Здебільшого він пояснює кілька суттєвих правил, а решту правил і окремих ігрових дій уточнює під час гри. Дітей підготовчої групи педагог знайомить зі змістом до початку гри, разом з ними аналізує ігрові правила і роз'яснює їх значення.
    Під час підведення підсумків гри важливо, щоб вихователь правильно і справедливо оцінив дотримання дітьми встановлених правил. Об'єктивна, обов'язково доброзичлива оцінка є необхідною умовою ефективності дидактичних ігор як методу формування пізнавальної, рухової, комунікативної активності дошкільника, виховання моральної поведінки.
    Аналіз гри передбачає з'ясування ефективності її підготовки і проведення, індивідуальних особливостей дітей, збагачення майбутніх ігрових задумів новим матеріалом.
    Цілком доречною й ефективною е самостійна участь дошкільників у дидактичних іграх. Важливо тільки, щоб їх завдання і правила були доступними для дітей. Спочатку їх доцільно залучати до простих ігор. Здебільшого такі ігри мають прості правила, у них може брати участь будь-яка кількість дітей, легко можуть включитися всі бажаючі. Під час ознайомлення з грою вихователь повинен розглянути всі ігрові елементи, уточнити назви предметів, правила, порядок гри. Пропонуючи нову гру (того самого типу, але іншого змісту), слід спиратися на набуті знання і вміння дітей. Це скорочує час ознайомлення з грою, сприяє засвоєнню правил, привчає до раціональних способів вивчення нової гри. Поступово діти запам'ятовуватимуть і усвідомлюватимуть умови освоєння будь-якої нової гри. Такими умовами є знання її змісту і обладнання, ігрових завдань і дій, правил, порядку дій гравців.
    Керівництво вихователя самостійними дидактичними іграми залежить від освоєння дітьми їх правил, знання й усвідомлення завдань. Педагог повинен продумано добирати ігри, враховуючи зміст виховної роботи в групі на конкретний період, інтерес дошкільників до ігор, їхнє особисте прагнення до взаємодії, створювати ігровий настрій, замінювати окремі ігри новими, урізноманітнювати ігрові дії тощо. Водночас слід уникати прямого навчання і керівництва ігровою діяльністю дітей.

  5. #50
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    ДАЛІ
    Класифікація дидактичних ігор дає змогу простежити їх сутнісні особливості, використання яких забезпечує відповідний навчально-виховний ефект.
    У дошкільній педагогіці дидактичні ігри розрізняють за навчальним змістом, ігровими діями і правилами, організацією і стосунками дітей, роллю вихователя тощо. Ці класифікації співвідносяться зі змістом навчання і виховання: ігри для сенсорного виховання, ігри, спрямовані на ознайомлення дітей з об'єктами і явищами навколишньої дійсності, на формування елементарних математичних уявлень, на мовленнєвий розвиток та ін.
    Поширеною є класифікація дидактичних ігор за характером матеріалу, згідно з якою виокремлюють:
    1. Ігри з предметами. У таких іграх використовують дидактичні іграшки (мозаїку, кубики), реальні предмети, різноманітний природний матеріал (листя, плоди, насіння). Поширені вони в народній педагогіці, яка, враховуючи потребу дитини у пізнанні предметів, створила сюжетні (ляльки, предмети побуту, овочі тощо) і безсюжетні (кулі, циліндри, пірамідки та ін.) дидактичні матеріали. Використання сюжетних дидактичних іграшок має багато спільного із сюжетно-рольовими іграми. Безсюжетні іграшки використовують для закріплення знань про властивості та якості предметів (розмір, кількість, колір, форму). У народних дидактичних іграшках закладено принцип самоконтролю. Це означає, що матрьошка, пірамідка, грибок не закриються, якщо їх частини підібрані неправильно. У процесі ігрових дій (роз'єднання, з'єднання, зняття, нанизування та ін.) за певними правилами дитина освоює спосіб розв'язання дидактичного завдання.
    Під час ігор із предметами та іграшками діти ознайомлюються з їх властивостями та ознаками, порівнюють, класифікують їх. Поступово їхня ігрова діяльність ускладнюється, вони починають вирізняти, об'єднувати предмети за однією ознакою (кольором, формою, призначенням), що сприяє розвитку логічного мислення. Дітей усе більше ваблять завдання, що вимагають усвідомленого запам'ятовування кількості та розташування предметів, зобов'язують до пошуку відсутньої іграшки тощо. У цьому процесі дошкільники збагачують знання про матеріал, з якого виготовляють іграшки, про необхідні людям у різних видах діяльності предмети. Ігри з природним матеріалом організовують під час прогулянок. Вони сприяють закріпленню знань про природу, формуванню і розвитку мислительних процесів (аналізу, синтезу, класифікації), вихованню бережливого ставлення до природи.
    2. Настільно-друковані ігри. Вони передбачають дії не з предметами, а з їх зображеннями. Найчастіше вони зорієнтовані на розв'язання таких ігрових завдань: добір картинок за схожістю (деякі види лото, парні картинки), карток-картинок під час чергового ходу (доміно), складання цілого з частин (розрізні картинки, кубики) тощо. Завдяки таким діям діти уточнюють свої уявлення, систематизують знання про навколишній світ, розвивають розумові процеси та операції, просторові орієнтації, кмітливість, увагу, формують організаторські вміння.
    3. Словесні ігри. Вони є найскладнішими, оскільки змушують дітей оперувати уявленнями, мислити про речі, з якими на той час вони не діють, використовувати набуті знання у нових ситуаціях і зв'язках. У молодшому дошкільному віці ці ігри спрямовані на розвиток мовлення, уточнення і закріплення словникового запасу, формування вміння рахувати, орієнтуватися у просторі. У старшому дошкільному віці словесні ігри розвивають самостійність мислення, активізують розумову діяльність дітей. Як правило, дошкільникам доводиться описувати предмети, відгадувати їх за описом, за ознаками схожості та відмінності, групувати за властивостями, знаходити алогізми в судженнях, вигадувати власні розповіді.
    Класифікація ігор за матеріалом наголошує на їх спрямованості на навчання, пізнавальну діяльність, але вона лише поверхово розкриває основи дидактичної гри: особливості ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігрових дій і правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя. Цій меті підпорядкована класифікація дидактичних ігор, запропонована О. Сорокіною, за якою виокремлюють:
    1) ігри-подорожі. Відображають реальні факти і події через незвичайне: просте — через загадкове, складне — через переборне, необхідне — через цікаве. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу дітей на те, що існує поряд, але вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і часу, подорож думки, уяви тощо;
    2) ігри-доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити: «Збери у кошик усі іграшки червоного кольору», «Дістань із мішечка предмети круглої форми» та ін.;
    3) ігри-припущення. їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б .?», «Що б я зробив, якби .?» та ін. Вони спонукають дітей до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв'язки, активної роботи уяви;
    4) ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;
    5) ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вихователя з дітьми, дітей між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки, уяви дітей), у вихованні вміння слухати і чути питання вихователя, питання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження.
    Відповідно до характеру ігрових дій дидактичні ігри поділяють на (В. Аванесова):
    — ігри-доручення. Ґрунтуються на інтересі дітей до дій з іграшками і предметами: підбирати, складати, роз'єднувати, з'єднувати, нанизувати тощо;
    — ігри з відшукуванням предметів, їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;
    — ігри з відгадуванням загадок. Вибудовуються вони на з'ясуванні невідомого: «Впізнай», «Відгадай», «Що змінилось? »;
    — сюжетно-рольові дидактичні ігри. Ігрові дії, передбачені у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця, вовка, гусей та ін.);
    — ігри у фанти або в заборонений «штрафний» предмет (картинку). Вони пов'язані з цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо.
    Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати дітей через ігровий задум. Ця їх автодидактична властивість зумовлює особливості роботи педагога щодо використання ігрових прийомів у розвитку дитини.
    Педагогічне керівництво дидактичними іграми
    Організація і керівництво дидактичними іграми передбачають роботу вихователя щодо підготовки до гри, проведення її, аналізу гри та її результатів.
    Готуючись до проведення дидактичної гри, вихователь повинен підібрати її відповідно до програмних вимог виховання і навчання дітей певної вікової групи; визначити оптимальний час її проведення; підготувати необхідний дидактичний матеріал; вивчити й осмислити гру; продумати методи і прийоми керівництва нею; збагатити дітей знаннями й уявленнями, необхідними для розв'язання ігрового завдання.
    Ознайомленню дітей зі змістом дидактичної гри сприяють демонстрування предметів, картинок, короткі бесіди, під час яких уточнюються їхні знання й уявлення. Розкриваючи хід і правила гри, вихователь повинен налаштувати дітей на дотримання її правил, спільно з ними з'ясувати найраціональніші способи досягнення передбачуваного результату. Безпосередня його участь залежить від віку, рівня підготовки дітей, складності дидактичного завдання, ігрових правил. Головне при цьому для педагога — спрямувати дії гравців порадою, запитанням, нагадуванням.
    Вихователю найчастіше доводиться пояснювати ігрові правила, показувати способи дій дітям раннього і молодшого дошкільного віку. У повторних іграх він контролює виконання правил кожною дитиною. Із засвоєнням змісту і правил гри дошкільнята починають діяти самостійно, а педагог спостерігає і втручається лише для подолання труднощів, які можуть виникнути.
    При ознайомленні з новою дидактичною грою дітей середнього і старшого дошкільного віку вихователь враховує їхній досвід, актуальні для них навчально-виховні завдання. Здебільшого він пояснює кілька суттєвих правил, а решту правил і окремих ігрових дій уточнює під час гри. Дітей підготовчої групи педагог знайомить зі змістом до початку гри, разом з ними аналізує ігрові правила і роз'яснює їх значення.
    Під час підведення підсумків гри важливо, щоб вихователь правильно і справедливо оцінив дотримання дітьми встановлених правил. Об'єктивна, обов'язково доброзичлива оцінка є необхідною умовою ефективності дидактичних ігор як методу формування пізнавальної, рухової, комунікативної активності дошкільника, виховання моральної поведінки.
    Аналіз гри передбачає з'ясування ефективності її підготовки і проведення, індивідуальних особливостей дітей, збагачення майбутніх ігрових задумів новим матеріалом.
    Цілком доречною й ефективною е самостійна участь дошкільників у дидактичних іграх. Важливо тільки, щоб їх завдання і правила були доступними для дітей. Спочатку їх доцільно залучати до простих ігор. Здебільшого такі ігри мають прості правила, у них може брати участь будь-яка кількість дітей, легко можуть включитися всі бажаючі. Під час ознайомлення з грою вихователь повинен розглянути всі ігрові елементи, уточнити назви предметів, правила, порядок гри. Пропонуючи нову гру (того самого типу, але іншого змісту), слід спиратися на набуті знання і вміння дітей. Це скорочує час ознайомлення з грою, сприяє засвоєнню правил, привчає до раціональних способів вивчення нової гри. Поступово діти запам'ятовуватимуть і усвідомлюватимуть умови освоєння будь-якої нової гри. Такими умовами є знання її змісту і обладнання, ігрових завдань і дій, правил, порядку дій гравців.
    Керівництво вихователя самостійними дидактичними іграми залежить від освоєння дітьми їх правил, знання й усвідомлення завдань. Педагог повинен продумано добирати ігри, враховуючи зміст виховної роботи в групі на конкретний період, інтерес дошкільників до ігор, їхнє особисте прагнення до взаємодії, створювати ігровий настрій, замінювати окремі ігри новими, урізноманітнювати ігрові дії тощо. Водночас слід уникати прямого навчання і керівництва ігровою діяльністю дітей.

    Добавлено через 1 минуту
    Формування дитячої інструментальної творчості в умовах дошкільного закладу і сім’ї

    ПЛАН
    1. Методика розвитку творчих завдань.
    2. Формування художнього сприйняття.
    3. Серії творчих завдань.
    4. Аналіз виконання творчих завдань.
    Кожний вид музичної діяльності, має специфічні особливості навчання. Наприклад, у пісенному – співацькі навички, в ігровому – пластика, виразність рухів і їх відповідність характеру музики, в грі на інструментах – оволодіння засобами гри. Але вони мають одну спільну рису – спонукають дітей до творчих проявів, а це в свою чергу активізує увесь процес навчання.
    З основу береться методика розвитку творчих здібностей, розроблена Н.Ветлугіною і застосовується в навчанні гри на музичних інструментах. Враховується принцип поетапності та поступового ускладнення завдань.
    Розглядаючи питання застосування творчих завдань на музичних заняттях, необхідно складати про сам процес навчання та його роль у творчій діяльності.
    Теорією та практикою дошкільної педагогіки доведено, що художнє виховання дитини успішно здійснюється шляхом навчання, де формується естетичне ставлення дітей до свої художньої практики. Образне пізнання дійсності вже в молодшому віці є передумовою музично-творчих проявів.
    Формування художнього сприйняття розвиває музично-сенсорні здібності, а вони при грі на інструментах допомагають активно прислухатися до звуковисотних, ритмічних співвідношень, а також до співвідношень тембрових та динамічних. Звідси діти привчаються контролювати себе, активніше виявляти творчу індивідуальність.
    Маючи на меті викликати у дитини зацікавленість на початку навчання. необхідно знайти методичні прийоми, які б сприяли цьому.
    Педагог не одразу розпочинає безпосередній процес навчання гри на інструменті, а викликає у дітей бажання самостійного обстеження його, наводить аналогії певних явищ природи з характером звучання різних інструментів.
    Для координації спільних дій, розвитку відчуття ансамблю застосовують ритмічні “оркестри”, вправи “музичні відлуння”, різноманітні імітації життєвих явищ. Використовується також “Музичний буквар” Н.Ветлугіної та фланелеграф у вигадуванні ритмів та їх проспівуванні.
    Широко застосовуючи відомі засоби навчання, педагог підводить до продуктивної творчості, - імпровізацій та музикування.
    На початковому етапі формування передумов музично-творчих проявів відбувається активізація музичних здібностей шляхом застосування творчих завдань. Інакше кажучи, ефективність останніх підтверджується результатами навчання.
    На практиці були застосовані серії творчих завдань, що містять у собі імпровізації звуконаслідувань, музичні питання та відповіді.
    Створення мелодій контрастного характеру.
    Перші дві серії використовувались у молодшій групі, а всі три – в середній.
    І серія
    1. Зобразити на металофоні падіння окремих краплин та рясного дощу.
    2. Зобразити на металофоні спів пташенят та птахів.
    3. Зобразити на бубні удари грому та шерхіт листя.
    ІІ серія
    1. Зіграти на металофоні своє ім’я і покликати кого-небудь із дітей на ім’я.
    2. Зобразити на бубоні, як скаче зайчик та йде ведмідь.
    3. Створити на бубні найпростіший ритмічний рисунок.
    ІІІ серія
    1. Створити на металофоні колискову і танцювальну для ляльки.
    2. Створити ритмічний рисунок для швидкого й повільного танка.
    У цьому випадку ставилися завдання:
    - визначити творчі можливості без попереднього навчання у дітей 3-х років;
    - в умовах мінімальної підготовки простежити реакцію дітей 3-4-х років на творчі завдання;
    - якісно оцінити виконання завдань після початкового періоду навчання в середній групі.
    Протягом року на музичних заняттях діти виконували такі завдання: супроводжували мелодію грою на бубні, трикутнику, брязкальці, брали участь у музично-дидактичних іграх на визначенні ритму, висоти звуку, тембру, динаміки.
    Отже, в процесі навчання встановлюється мета – показати дітям різні властивості звуку із застосуванням деяких засобів виразності. Простежується зв’язок змісту, побудови та застосування музично-творчих завдань із завданнями навчання. а також динаміка розвитку цих двох сторін.
    Тут і виникає питання, як зацікавити дитину процесом виконання. показати цікавий та доступний для неї інструмент, викликати бажання самостійно ознайомитись із ним, вивчити його властивості.
    Характеризуючи всі завдання в цілому, треба виділити їхні ритмічні та звуковисотні сторони. Застосування саме цих найпростіших (ритмічних та звуковисотних) сполучень окремо пояснюється тим, що в початковому періоді навчання гри на музичних інструмента використовуються спершу ті завдання, в яких би діти мали змогу виявити себе швидше і яскравіше.
    Аналізуючи виконання завдань дітьми молодшої групи, слід відзначити, що всі діти були захоплені творчим процесом. При виконанні завдань першої серії передбачалося самостійне обстеження металофона та бубна в індивідуальному порядку (щоб уникнути наслідувань). Педагог тільки повинен продемонструвати як правильно тримати молоточок і бубон перед грою.
    Якщо діти розгублювались у новій ситуації перед незвичним завданням, тоді педагог створює ігрову ситуацію, словами конкретизує образ.
    Не всі діти однаково зображали на металофоні падіння окремих краплин та сильного дощу: дехто відзначив грою ритмічну та динамічну різницю. Між ними, я дехто лише динамічну.
    Цікаво виконувались завдання з бубном. Зображаючи грім та шерхіт листя, діти знайшли багато різноманітних прийомів видобування звуків: сильно стукали в бубон, струшували його, м’яко проводили руками по корпусу, погладжували паличками кільця.
    Показуючи, як співають пташенята й пташки, майже всі діти використовували лише одну ноту, граючи то гучно, то тихо. А коли педагог запропонував проінтонувати спів пташенят та птахів, діти одразу зобразили голосом відміну звуків за висотою. Протягом року діти вже вміли розпізнавати висоту звуків, але так само швидко відтворювати це на інструменті вони ще не могли. Коли педагог запропонував дітям самостійно знайти високі та низькі звуки то після пошуків на клавіатурі половина дітей самі почули ці звуки, інші – за допомогою педагога.
    Друга серія завдання відрізняється від першої підвищеною складністю виконання. Для виконання цих завдань від дітей вимагається оволодіння простими прийомами гри для зображення зайчика або ведмедя, а в завданні зіграти своє ім’я необхідна більш визначена організація звуків порівняно із завданням початкового обстеження інструментів.
    Виконуючи завдання. Діти, в основному, використовували тільки одну ноту, але були й більш складні сполучення.
    Із бубном діти діють впевненіше – образ зайчика супроводжувався швидкими легкими ударами, образ ведмедя – сильними та повільними.
    Головним чином, діти грають рівними тривалостями.
    Необхідно підкреслити, що завдання другої серії виявились для дітей 3-х років досить складними. Створений ритмічний рисунок був або неясним, або простим і складався з 2-х-3-х ударів.
    Після демонстрації педагогом якість виконання завдань поліпшується.
    Третя серія завдань також складна для виконання. Тут діти вперше підводяться до процесу продуктивної творчості.
    Програмою музичного виховання у дитячому садку передбачається обов’язкове навчання дітей гри на дитячих музичних інструментах із 4-річного віку. Вони розучують пісеньки-поспівки з “Музичного букваря”. Н.Ветлугіної, набувають деякого досвіду гри в ансамблі. На музичних заняттях діти часто акомпанують на ударних інструментах п’єсах різного характеру у виконанні педагога, супроводжують грою на бубні, трикутнику, кастаньєтах танцювальні виступи дітей на заняттях і святах.
    У зображенні співу пташок діти добре орієнтуються в різних регістрах, а свої імена грають самостійно.
    Кілька дітей зуміли проспівати свій зразок, а деякі вільно застосовували сполучення з великими інтервалами.
    У завданні скласти найпростіший ритмічний малюнок діти середньої групи виявляють більшої винахідливості. Гра більш триваліша, чіткіші ритмічні сполучення.
    Слід відзначити вищу складність у виконанні завдань третьої серії, що відводять дітей до процесу продуктивної творчості. Для того, щоб скласти мелодію на інструменті, щоб вона справді була продуктом творчості, дитині потрібно “почути” її в собі. Потім вона буде видозмінюватись у процесі пошуку потрібних інтонацій. І тоді можна з певністю робити висновок про музикальність дитини на цьому етапі розвитку її музично-сенсорних здібностей.
    Перед виконанням третьої серії завдань, діти довго думали, діяли нерішуче, обережно.
    Отже, творчі завдання активізують самий процес навчання. роблять його більш привабливим, емоційним. Великою підмогою є використання з цією метою “Музичного букваря” Н.Ветлугіної. Він допомагає дітям прислухатись до звуків та інтервальних сполучень, транспонувати, засвоювати ази музичної грамоти.
    Враховуючи викладене вище, можна зробити висновки про тісний зв’язок процесу навчання з формуванням музично-творчих проявів, подальшим розвитком цього творчого процесу.
    Последний раз редактировалось ИннаНичога; 08.09.2010 в 19:22. Причина: Добавлено сообщение

  6. #51
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    Музично-естетичне виховання дітей з мовленевими вадами

    Музично-естетичне виховання дітей
    з мовленевими вадами

    Музичне виховання відіграє визначну роль у роботі з дітьми, які мають мовленнєві вади.
    Можна виділити слідуючи особливості мовленнєвих вад у цих дітей.
    1) Крім мовленнєвих вад можна також визначити вади також в інших сферах діяльності: образотворчої, музичної, тощо.
    2) Має місце вади психічних процесів, які проявляються у недостатньому розвитку сприймання, уваги, пам’яті, слабкої орієнтації у просторі, вади процесів збудження і гальмування, їх регуляції (повільне включення в діяльність, недостатня зацікавленість.)
    3) Недорозвинення особистості дитини (самооцінка, взаємовідносини з оточуючими, мотивації, вольових процесів.)

    Задача музичного виховання:
    Беручи до уваги властивості дітей з мовленнєвими вадами, треба вирішувати загально-коррекційні задачі з музично-естетичного виховання:
    1) Виховувати любов та цікавість до музики. Ця задача вирішується шляхом розвитку музичного сприйняття, а також музичного слуху.
    2) Збагачувати музичними уявленнями, знайомлячи дітей з різноманітними музичними творами.
    3) Розвивати навички у всіх сферах музичної діяльності: у співах, слуханні, музично-ритмічних рухах, грі на музичних інструментах.
    4) Розвивати загальну музикальність, шляхом розвитку головних, та вторинних музичних здібностей.
    5) Сприяти вихованню та формуванню музичного смаку дитини.
    6) Працювати над всебічним розвитком дитини, використовуючи всі форми музичної діяльності (співи, слухання, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних інструментах), та всі форми організації діяльності (заняття, свята та розваги, самостійна музична діяльність дітей, музика в повсякденні.)
    7) Розвивати творчу активність дитини.
    Це доволі складна задача для дітей з мовленнєвими вадами, але дуже важлива: її вирішення допомагає їм розкритися, зняти напругу, та здобути свободу рухів та сприйняття.
    Музично-естетичне виховання для дітей з мовленнєвими вадами є «симптоматичним». Воно проводиться з урахуванням «симптомів» і направлене не тільки на вирішення музичних задач, а також задач корекційних, до яких можна винести слідуючи:
    1) Оздоровлення психіки: виховання впевненості в своїх силах, витримки, вольових рис характеру. Допомогти кожній дитині зрозуміти свій успіх, само реалізуватися, розвиватися більш гармонійно.
    2) Нормалізація психічних процесів і властивостей: пам'ять, увага, мислення, регулювання процесів збудження і загальмування. Контакти з музикою сприяють розвитку уваги, тренують орган слуху. Більше уваги слід приділяти розвитку слухової уваги і пам’яті. Перший помічник в цьому - добре розвинуте музичне сприйняття.
    3) Тренування рухового апарату: розвиток рівноваги, свободи рухів, зняття надлишкової м’язової напруги, поліпшення орієнтації у просторі, координації рухів, виховання правильної постаті, розвиток дихання, формування рухових навичок, розвиток сили і витривалості.
    Фахівці підкреслюють, що виконання ритмічних вправ на фоні позитивних емоцій сприяє вихованню правильної мови.
    4)Виправлення низки мовленнєвих недоліків.

    Умови для успішної роботи.
    Для того, щоб вирішити всі ці дуже важкі завдання, необхідно виконати низку умов.
    1) Знання психофізичних та мовних особливостей дітей, оклад групи та її профілю при плануванні роботи.
    2) Знання програми.
    3) Вдосконалення взаємозв’язку музичного керівника з вихователями, логопедами, психологами, дефектологами, вихователями з фізкультури, мед. працівниками. Такий взаємозв’язок необхідний на початку, а також в кінці року при діагностуванні дітей всіма фахівцями з обговоренням властивостей кожної дитини, головних напрямках роботи з ними.
    Дуже корисно обговорювати з вихователями і логопедами – дефектологами мовний матеріал.
    4)Покращувати здоров’я дітей, їх психоемоційний і фізичний стан.
    5)Вибагливість до себе, при підбірці матеріалу. Не говорити дуже багато, а активізувати мову дітей.
    6)Виконувати головні дидактичні принципи: систематичність, послідовність, доступність, а також поступове підвищення вимог.
    І головний принцип: увага до кожної дитини, врахування його вікових, мовленнєвих індивідуальних властивостей і потреб.

    Методи й прийоми.
    Дуже важливо, які методи і прийоми використовуються в роботі з дітьми, які мають мовленнєві вади.
    1. Наочні методи:
    До наочних методів можна віднести наочно-слухові, наочно-зорові прийоми і тактільно-м’язову наочність.
    Теза Бориса Асафьева «Почути її (музику) – це вже зрозуміти» – може стати епіграфом до роботи музичного керівника до роботи з цією категорією дітей.
    Виразне виконання музичного твору викликає у дитини емоційний відгук, допомагає швидше знайти шлях до його серця, та розуму, ніж слова, які дитина не завжди вірно сприймає через свій діагноз.
    Основні наочно-слухові прийоми:
    1) Виконання музичного твору, співи музичного керівника, вихователя, дитини.
    2) Слухання інструментальної і вокальної музики (аудіо запис).
    3) Використання різних видів фольклору: (мовного, пісенного, інструментального, тощо).
    4) Використання в якості наочності музичних інструментів (металофона, бубону брязкальців, тощо).
    Наочно-зорові прийоми.
    1) Показ педагогом різноманітних прийомів виконання з усіх видів діяльності (співи, музично-ритмічні рухи…). Вкрай важливо використовувати цей прийом на початку навчального року, коли навички у цих дітей недостатньо сформовані чи відсутні взагалі. Важливо пам’ятати про «дзеркальне» відображення деяких рухів.
    2) Показ прийому дітьми, які добре його засвоїли.
    3) Для розвитку уваги, та вміння аналізувати можна використовувати порівняння, коли діти самі обирають варіант із двох показів – вірного, та невірного. А потім разом з дітьми роблять вірні рухи ще декілька разів, щоб вірний зразок надовго залишився у пампі м
    4) Іноді використовується прийом з підкресленими помилками. Наприклад у співах, коли діти не проспівують твердих закінчень слів.
    Усі ці прийоми пожвавлюють заняття, піднімають настрій дітей, підштовхують до вірного виконання, мобілізують увагу при сприйнятті завдання та його виконанні. Добре також використовувати жести, які вказують на висоту звуку, або на акцент при виконанні, а також міміку, допомагають дітям відчути, з яким настроєм треба виконувати пісню, чи танок. Окрім вищеназваних наочно-зорових прийомів треба використовувати наочність: ілюстрації, малюнки, музично-дидактичні ігри, іграшки, атрибути, тощо.
    Говорячи про тактильно-м’язову наочність ми маємо на увазі індивідуальну допомогу педагога, як на занятті так і в повсякденні при виконанні того, чи іншого руху. Можна доручити роль помічника більш розвинутим дітям.
    Методи
    1.Найбільш використовується метод пояснення.
    Ступінь їх складності залежить від профілю дитини, пори року та інших чинників. Пояснення, особливо на початку року, повинне бути коротким, чітким, емоційним.
    2.Вказівка.
    3. Запитання.
    Вони повинні бути чіткими, зрозумілими. Це – один з найбільш важливих мовних прийомів: він збуджує мислення, активізує увагу, розвиває пам'ять. Існують також інші прийоми. Це – інструкції, сюжетні оповідання, пояснення, бесіди, команди.
    4.Практичний метод, або метод вправ.
    Він пов'язаний з багаторазовим повторенням важких місць, або всього твору в цілому. Діти з мовними порушеннями у своїй більшості потребують найбільшої кількості при засвоєнні рухів, формуванні навичок у співах, слуханні, тощо, тому роль вправ тут дуже велика.
    Дуже корисні вправи без музичного супроводу під рахунок на протязі 1-2 хвилин. Вони допомагають оволодіти своїм тілом, краще відчути самі рухи, його техніку, уникнути помилок при розучуванні.
    Ці вправи вчать приймати вірне вихідне положення, та вірній роботі рухового апарату в цілому.
    Найбільш часто використовуються такі прийоми:
     вправи дітей за показом дорослого (практичний+наочний методи);
     показ і пояснення педагога (наочний+мовний);
     пояснення педагога та вправи дітей(мовний+практичний);
     індивідуальна допомога педагога слабким дітям (тактильно-м’язова наочність+вправи ).

    Напрями музичної діяльності.
    I. Слухання музики.
    Слухання музики є домінантною формою роботи на музичному занятті. Воно збагачує емоційну сферу дітей, збагачує її світогляд, впливає на розвиток мови, та формування особистості в цілому. Слухання музики допомагає в рішенні корекційних задач в цілому. У дітей з мовними вадами дуже важливо розвивати музичне сприймання, яке в свою чергу буде вимагати розвитку уваги та пам’яті, що сприяє вирішенню низки дуже важливих корекційних задач.
    Після прослуховування музичного твору корисно не тільки його обговорювати, але й дати можливість дітям придумати і виконати кілько нескладних рухів під цю музику, щоб передати в них свої почуття та показати своє відношення до нього.
    Слід орієнтуватися на цікавість дітей. І коли він відсутній особливу увагу слід приділяти на добірку музичних творів для слухання, проаналізувати методику, оцінити її ефективність, чи змінити методи.
    Працюючи над розвитком музичного сприймання, бажано використовувати не тільки музику, а й інші жанри мистецтва: поезію, живопис.
    Живий відгук знаходить у дітей пропозиція намалювати те, про що розповіла музика. Інколи музичний твір після слухання можна зіграти на ударно-шумових музичних інструментах (наприклад «Марш дерев’яних солдатиків Чайковського»). Це також допоможе поглибити сприймання твору.
    Якщо у дітей виникли складнощі з запам’ятовуванням назви твору та прізвищем композитора, треба:
     Об’єднати низки музичних творів загальним сповіданням (бажано літературним).
    Наприклад, «Клоуни Кабалевського», «Ведмедик танцює під дудочку» Александрова, можна об’єднати однією темою «Цирк».
     Присвятити низку занять творчості одного композитора, а потім провести музично-дидактичну гру: «Впізнай і назви твір».
     Порівняння контрастних за змістом і назвою творів. (наприклад «Хвороба ляльки» Чайковського, та його «Нова лялька», або близьких за назвою та різних за характером творів). Наприклад: «Сміливий вершник», та «Вершник» Р. Шумана).

    Долі буде

  7. #52
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    ДАЛІ
    Виконавство.
    I. Гра на дитячих музичних інструментах - є дуже ефективною формую роботи з дітьми, які мають вади мови та вирішують слідуючи коррекційні задачі:
    • Розвиток уваги і пам’яті.
    • Розвиток координації рухів при грі на таких музичних інструментах, як бубон, барабан, мара каш, металофон, та інші.
    • Розвиток дрібної моторики.
    • Розвиток дихання.
    • Розвиток фонематичного слуху.
    • Розвиток координації співів з рухами пальців рук (дитина імітує гру на піаніно, співаючи знайому пісню).
    • Розвиток музично-ритмічного відчуття.
    Доволі часто у дітей з вадами мови спостерігається доволі повільний темп рухів. Допомагає у корекції цієї вади гра на дитячих музичних інструментах.
    ІІ. Співи
    Співи – один з найважливіших форм музичної діяльності для дітей з вадами мови. Воно допомагає розвитку психічних процесів та властивостей особистості (увага, пам'ять, мислення, уява, тощо), розширенню світогляду, нормалізації діяльності периферичних відділів мовленевого апарату (дихального, артикуляційного, голосоутворювального), розвитку мови за рахунок розширення словника, поліпшення вимови за рахунок тренування ритміко-мелодійної сторони (темп, ритм, тембр, динаміка).
    Музично-дидактичні ігри, дидактичні вправи та завдання, деякі ігри зі співами допомагають фонетико-фонематичний слух. Так, на початку роботи, коли велика увага приділяється розвитку слухової уваги, слухової пам’яті, диференціації немовних звуків, корисно використовувати музично-дидактичні ігри: «На якому інструменті граю?», «Відгадай та зіграй, як я». На слідуючому етапі розвитку фонематичного слуху, коли дітей вчать розрізняти не фонеми, а цілі фрази, орієнтуватися на особливості голосу, можна використовувати музично-дидактичні ігри зі співами, наприклад «Пташенята» О. Тілічеєва, «Три ведмедя» Андрєєва, «Ведмідь» Красєва, «В лісі» та «відгадай по голосу Тілічевої».
    На слідуючих етапах робити при вивченні диференціації фонем, музичні керівники можуть використовувати на музичних заняттях підспівку «Бубенчики» О. Тілічеєвої, У якій діти розрізняють три фонеми (-н-;-а-;-о-) у складах дін.,(дан, дон), орієнтуючись на висоту звука у Т3. Можна також запропонувати дітям вгадати де, за характером звучання, «ведмедики», а де «мишенята», та відобразити їх рухи.
    Треба пам’ятати, що музично-дидактичні ігри допомагають у розвитку уваги, пам’яті, мислення, що і є комплексним корегуючим фактором для дітей з вадами мови.
    У роботі над співами велику увагу треба приділяти вправам по формуванню пісенних навичок: вірному інтонуванню, диханню, дикції, вірному звукоутворенню. При цьому треба слідкувати щоб діти робили подих на початку фрази та утримували його до кінця, не «розривали» слово під час виконання активно працювали губами. Музичному керівникові треба звертати особливу увагу на рухливість нижньої щелепи при відкриванні дітьми рота, на вимову твердих закінчень слів.
    Працюючи над дикцією корисно промовляти текст одними губами, у різних темпах, починаючи з дуже повільного. Це дозволяє дітям слідкувати за вірними положенням губ, та більш точно запам’ятовувати мелодію.
    Працюючи над диханням можна використовувати такий прийом, як показ педагогом жести, що допомагає дітям вчасно взяти дихання, або «понюхати квітку», а потім вже починати співати. Також корисно співати голосні звуки, чи відкриті склади, або своє ім’я чи назву групи. Необхідно також слідкувати за поставою дітей під час співів.
    Багато уваги треба приділяти роботі над чистотою інтонування. Проводять її у двох напрямках. З однієї сторони, треба навчити дітей вслуховуватися в мелодію, запам’ятовувати її, а з іншої – вірно співати, координуючи голос зі слухом. Для цього слід використовувати такі прийоми:
     Програвати мелодію на фортепіано, духовних інструментах, металофоні, щоб діти її краще запам’ятали.
     Приспівування мелодії педагогом, або чисто співаючими дітьми із супроводом та без нього.
     Відгадування знайомих пісень.
     Підстроювання голосу до даного звуку.
     Прикривати рукою слуховий канал одного вуха.
     Співи вокалізів, нескладних мелодій з якимось голосним звуком, потім транспортуючи мелодію та змінюючи голосний звук.
     Співати нескладну мелодію водночас руками імітуючи гру на якомусь інструменті.
     «Лесенка», «Гармошка», «Качели», «Високая лестница», «Бубенчики»,муз. Тіліеєвої зі збірки «Музичний буквар» Н.Вєтлугіної (м. музика 1988)
     «Гуси», «Баю-баю», «Конь», «Самолет» муз. О. Тілігеєвої з її збірки «Маленькі пісеньки» (м. музика, 1964).
    Добираючи пісні, бажано звернути увагу на слідуєте:
     Доступний зміст.
     Зручний у вимовлянні текст.
     Нескладна мелодія, бажано з повторами.
     Короткі фрази.
     Повільний темп, або середній.
     Нескладний супровід.
     Різноплановість пісень за характером виконання. Включення у репертуар пісень не тільки до свят але ще й народних, та пісні з рухами.

    Методика розучування пісень.
    Спочатку педагогом виразно виконує пісню. Потім розповідає про її характер, пояснює значення важких слів та виразів. Потім пісня виконується ще раз.
    На слідуючих етапах розучування педагог ставить запитання дітям перевіряючи чи вірно вони зрозуміли зміст пісні. Намагається привернути увагу до пісенної мелодії, показує, як можна проспівати те чи інше місце. Пропонує повторити мелодію чисто співаючий дитині, або підгрупі. Співати треба більш повільно так діти краще запам’ятовують мелодію.
    Якщо в пісні є заспів і приспів, то треба починати з приспіву: він повторюється у кожному куплеті і діти його краще запам’ятовують. Щоб краще запам’ятати мелодію, корисно співати без поетичного тексту по фразах, за показом педагога, чи після його показу. Час роботи над піснею залежить від її складності, об’єму співочих навичок, пам’яті дітей та кваліфікації педагога.
    Для активізації процесу запам’ятовування, корисно використовувати ілюстрації, малюнки, інсценування пісні, якщо дозволяє її зміст, або відповідні рухи. Інколи допомагають вказівки педагога дітям: («Ця пісня дуже проста, ви її повинні швидко вивчити.»), запитання («Як починається перший куплет? Про що ми будемо співати у другому? Який куплет тобі подобається?»).
    Можна грати з дітьми у «Підказку», коли педагог спочатку співає сам, а потім зупиняється, та чекає, коли діти доспівають те слово, яке він забув.
    На слідуючих етапах дуже важливо звертати увагу на те, щоб діти починали кожний куплет водночас, без спізнення. Це дуже часто викликає складнощі у дітей з вадами мови внаслідок їх недостатньої концентрації та слабкорозвинутої пам’яті.
    Впродовж всього навчального року діти з вадами мови розучують кілька пісень, але внаслідок недорозвиненої пам’яті вони їх дуже швидко забувають. Щоб цього не траплялося, треба час від часу їх повторювати. Можна провести концерт для ляльок або дітей іншої групи можна провести гру «Вгадай мелодію», можна погратися у «Музичний телефон», чи «Чарівний кубик», які допоможуть згадати знайомі пісні, орієнтуючись на малюнки. Можна на музичному занятті повторити знайому пісню, співаючи її «ланцюжком».
    Повторення пісень разом з вихователям, використовування їх в повсякденні, також допомагають закріпити їх у пам’яті. А якщо дитина співає програмні пісні вдома, чи використовує їх у самостійні ігровій діяльності, то вони йому дуже сподобалися і він їх запам’ятає надовго.

    Музично-ритмічні рухи.
    Музично-ритмічні рухи – це форма виконавчої діяльності, до якої входять вправи, ігри, таночки.
    «Рухи під музику є одним з найефективніших методів розвитку музичності – методом, в основі якого є природна рухова реакція на музику, яка притаманна кожній дитині». (Л. Кулаковський).
    Серед музично-ритмічних рухів велике місце займають музично-ритмічні вправи. Діти з вадами мови дуже часто не виконують основні рухи (крок, стрибки, біг). Виконуючи музично-ритмічні вправи, вчаться володіти своїм тілом та у таночках та іграх.
    У музично-естетичному вихованні дітей з мовленевими вадами використовуються слідуючи вправи:
    o На засвоєння основних рухів (крок, біг, стрибки та їх різновиди).
    o На розвиток окремих груп м’язів та рухливості суглобів (загально розвиваючі вправи).
    o Для підвищення якості виконання рухів, які допомагають їм орієнтуватися у просторі.
    o Танцювальні та плясові рухи.
    o На розвиток м’язового чуття, м’язового тонусу (без музичного супроводу).
    В деяких вправах використовуються предмети: м’ячі, прапорці, стрічки, брязкальця, тощо.
    Окрім загальноосвітніх музично-ритмічних вправ, для дітей з вадами мови, використовують окремі вправи, як то
    o На активізацію уваги.
    o Для розвитку дрібної моторики.
    o Які формують музично-ритмічне чуття, та ін.
    Окрім вправ, до музично-ритмічних рухів відносять також таночки: парні зі співами, хороводи, сюжетні, національні, характерні.
    Парні таночки: будуються на основних рухах (крок, біг. підстрибування, ритмічні оплески, стрибки) елементи бальних танців (боковий галоп, крок, полька), іноді з використанням елементів народних таночків (напівприсядки, колупалочка). Вони можуть багато чого навчити дітей: розвинути увагу, орієнтуватися у просторі, почуття ритму, координації рухів, а також до рухів партнера.
    Музика для парного таночка повинна мати яскраво виражені характерні частини, які настроюють на певні рухи.
    Коли обирається таночок, слід враховувати рухові навички дітей.
    Бажано обирати парні таночки з ритмічними завданнями (оплески, стрибки, тощо).
    Дуже зручні таночки як «Запрошення» під українську народну мелодію (спочатку рухи виконують більш підготовлені діти, а потім танцюють всі).
    Бажано більш складні рухи відпрацьовувати з дітьми окремо.
    Таночки зі співами і хороводами: дуже корисні для дітей з вадами мови. Вони допомагають їм координувати співи та рухи. Вони також можуть використовувати не тільки на музичних заняттях, а й в самостійній музичній діяльності. При добірці таких таночків треба враховувати навички дітей у співах та рухах, щоб, як кінцевий результат, вони могли рухатися під свої співи, що дає вражаючий коррекційний ефект. Прикладами таких таночків можуть бути композиції Р. Борисової «Запрошення» (на музику «Святкова полька» Вітліна) та «Хоровод дружби» (американська народна мелодія).

  8. #53
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    Далі
    Ігри
    Гра, яка має відношення до музично-ритмічних рухів є основним видом діяльності дітей з вадами мови. Музичні ігри мають велике значення у музичному розвитку дітей з їх допомогою у цікавій та невимушеній формі можна з успіхом вирішувати коррекційні задачі.
    Сюжетні інструментальні ігри відрізняються яскравим музично-ігровим змістом. В таких іграх персонажі, та відносини між ними. На все це діти реагують емоційно та діяти творчо, дотримуючись розвитку сюжету.
    Треба пам’ятати: чим більше у дитячому закладі приділяється уваги розвитку особистості кожної дитини і вдосконаленню її емоційно-вольової сфери, тим простіше сюжетно-рольові ігри входять у життя дітей особливо дітей з вадами мови.
    Несюжетні інструментальні ігри.
    Зазвичай вони включають елементи змагань, з їх допомогою вирішуються рухові задачі – ритмічні та творчі. Наприклад, у грі Л.Михайловського «Не ворушись» на музику Б. Можжевєлова, діти повинні зробити цікаву фігуру і завмерти в такому положенні: часто в таких іграх використовуються різні предмети (бубон, брязкальця, та інші).
    Ігри зі співами.
    За допомогою цих ігор можна вирішити багато задач музичного виховання. (формування цікавості до музики і співів, розвиток музичного слуху, пам’яті, відчуття ритму, чистоти інтонування), а також коррекційні задачі (нормалізація психічних процесів і властивостей, тренування рухового апарату, тощо). За допомогою цих ігор легше відпрацьовувати координацію рухів і співів.

    Творчість.
    Творчість у музичному вихованні формує у дітей розвиток творчої активності, імпровізації у співах, музично-ритмічних рухах, а також грі на дитячих музичних інструментах.
    Для цього потрібно:
     Достатньо розвинуте музичне сприйняття.
     Деякий об’єм знань, умінь та навичок у тому, чи іншому жанрі музичної діяльності.
     Зацікавленість музичного керівника та його підготовленість у даному питанні.
     Добірка музики, яка несе емоційне та смислове навантаження, визиває у дітей бажання рухатись.
     Вибір цікавого завдання, пов’язаного зі співами, чи грою на дитячих музичних інструментах.
    У дітей з вадами мови творчу активність можна формувати у слідуючих ситуаціях:
     При передачі характерних образів в іграх, хороводах, вправах.
     У танцювальних імпровізаціях, у яких діти будуть самостійно відповідати на музику рухами.
    Спочатку діти з вадами мови можуть самі обирати лише якісь знайомі танцювальні рухи і виконувати їх, доки звучить музика; у подальшому вони намагаються об’єднати кілька рухів, а іноді навіть додати щось своє.
    У цій роботі можуть бути корисними танцювальні вправи «Дзеркало»(РНП «Ой хміль, хмелик», автор рухів Р. Борисова) «Хто краще станцює?»(муз. Н.Майлана, автор рухів Р. Борисова) «Танок з бубонами» муз. А.Казелли «Фінальний галоп» (автор рухів Р. Борисова).
    Можна використовувати (у грамзапису) народні танцювальні мелодії різного характеру вальси, польки сучасні танцювальні мелодії.
    - Імпровізації мелодій, підспівок - для дітей з вадами мови дуже тяжка форма роботи. Треба починати з елементарного, як-то: «Заспівай своє ім’я», «Заспівай назву групи». Дуже корисно доспівувати закінчення фрази «Зайчик, зайчик де бував?».
    - В грі на дитячих шумових інструментах діти частіш за все імітують ритм, але можуть виконати і завдання, як-то: «Зіграй марш на барабані».
    Завдяки заняттям з розвитку творчих здібностей, багато дітей розкривають свій потенціал, стають більш впевненими у своїх можливостях, і тому більш активними.

    Використання фольклору.
    Неможна недооцінювати роль фольклору на музичних заняттях для дітей з вадами мови. Тому, якщо заклад російськомовний, треба спілкуватися обома мовами.
    Зазвичай використовуються слідуючи жанри фольклору:
    o Народні пісні для слухання (у виконанні дорослого або у запису).
    o Хороводи, таночки.
    o Народні ігри.
    o Народна поетична творчість (казки, приказки, прислів’я вірші).
    Народна творчість виконує виховно-освітню функцію.
    o Сприяє розвитку пам’яті: у творах усної народної творчості зустрічається багато повторень, що допомагає дітям краще запам’ятати, а потім переказати їм зміст.
    o Впливає на оздоровлення організму: у таких приказках, як «Сорока - ворона», «Куй, куй молоток» - допомагають дітям самостійно робити масаж пальців, а також впливати на біологічно активні точки, що містяться на руках і ногах дитини.

    Форми організації музичної діяльності
    у дітей з мовними вадами.
    У нашому закладі використовується 4 сфери організації музичної діяльності дітей з вадами мови: музичне заняття, свята та розваги, музика в повсякденні, самостійна музична діяльність дітей. Окрім вищезгаданих, існують спеціальні форми, як-то:
    1) Логоритміка;
    2) Психогімнастика;
    3) Ігротерапія.
    Ці спеціальні методики направлені на корекцію психічних процесів та властивостей особистості рухового апарату низки мовних недоліків але всі вони пов’язані з різними видами музичної діяльності: слуханням музики, співами, грою на музичних інструментах, ритмічними рухами.

    Музичне заняття.
    При проведенні музичних занять слід враховувати слідуюче:
    1. Вікові, діагностичні та індивідуальні властивості дітей. Від цього будуть залежати програмні задачі, музичний матеріал, а також прийоми, які будуть використовуватися.
    2. При плануванні заняття важливо також враховувати місце занять у денному розкладі.
    Від цього залежить, з чого ми будемо починати: зі співів, слухання, чи з музично – ритмічних рухів.
    3. Непогано мати кілька сценаріїв заняття, та творчо підходити до його будови та проведенню.
    4. Добре, якщо перед музичним заняттям вихователь настроїти на нього дітей: організує рухову, чи емоційну розрядку після проведеного заняття, а потім підведе до музичної зали.
    5. На самому заняття музичному керівникові важливо упіймати момент, коли всі діти дивляться на нього, слухають, а, головне – чують.
    6. На кожному заняття важливо виховувати бажання почути, зрозуміти, використовуючи різня педагогічні прийоми: ігрові, мовні, наочні, практичні.

    ІІ. Свята та розваги

    Цікаве свято викликає багато позитивних емоцій у дітей, та допоможе закріпити та розширити їх знання, вміння та навички у різних видах музичної діяльності; допоможе розвинути творчі здібності та можливо, змінити в позитивний бік свою самооцінку, що дуже важливо для дітей з вадами мови, які мають ряд негативних психологічних властивостей, як то недостатність розвитку емоційно – вольової сфери, неадекватність самооцінки, та ін. Ще ж важливо пам’ятати при підготовці свята для цієї категорії дітей:
    1. Сценарій складається не тільки з урахуванням тематики свята, але й діагностичних , вікових властивостей, дітей, а також пори року.
    2. Сценарій обговорюється разом музичним керівником, вихователями, логопедами – дефектологами.
    3. Дуже важливо знайти таку форму, проведення свята, яка б викликала б цікавість у дітей, не перенапружуючи їх підготовкою.
    4. Багато радощів дітям приносять виступи співробітників. Доцільно, якомога більше залучати їх особливо на початку року, коли йде процес адаптації.
    5.Треба пам’ятати про почуття міри і не перевантажувати сценарій піснями, таночками чи віршами.
    6.Після свята доцільно було б проаналізувати його разом з колегами, щоб з’ясувати, що воно дало дітям, які задачі були успішно вирішені та на що слід звернути увагу в подальшій роботі.
    7.Інколи корисно провести повтор свята у формі розваг, частково використовуючи матеріал, який діти добре знають.
    Розваги
    Якщо говорити про розваги, то їх можна проводити у більш різноманітних формах, ніж свята.
    1.Музичні концерти
    - концерт, присвячений творчості якогось композитора.
    - концерт, присвячений народній пісні.
    - концерт однієї групи дітей для іншої.
    - концерт учнів музичної школи
    2.Літературні концерти
    - концерт, присвячений творчості письменників і поетів
    - зустріч з дитячими поетами
    - концерт, присвячений фольклору
    3. Музично-літературні концерти
    ( наприклад “Пори року”)
    4. Вечори гумору
    5.Вечори дружби
    6. Дні народження дітей
    7. Ляльковий театр
    8. Інсценівки казок
    9. Спортивні вечори відпочинку
    10. Вечори загадок
    11. Слухання казок у грамзапису
    12. Музичні конкурси
    Самостійна музична діяльність
    Самостійна музична діяльність допоможе дитині “розкритися”: по-своєму відобразити те, з чим вона познайомилась на музичних заняттях та за межами дитячого закладу. Вправи у співах, рухах з ініціативи дітей стають як би продовженням музичних занять та допомагають у роботі над формуванням співочих і рухових навичок, розвиваючи їх творчі здібності.
    Що ж входить до самостійної музичної діяльності дитини?
    - Вправи в співах, таночках, хороводах. (діти самі організовують і проводять такі імпровізовані музичні розваги).
    - Музично-дидактичні ігри ( проводяться за ініціативою дітей).
    - Гра на дитячих музичних інструментах, які проводяться в групі.
    - Музичні заняття, “ які організовують самі діти.
    Вихователю та музичному керівникові слід помітити таку ініціативу, підтримати її, заохотити та націлити менш активних дітей на цю форму роботи.
    Музика в повсякденні
    Цікава, різноманітна музика, яка звучить у різних куточках дитячого закладу збагачує життя дитини, формує гарний настрій, а також дає гарний корегуючий ефект. Музика може використовуватися на всіх заняттях.
    1 Під музику можна (і треба) робити фіззарядку.
    2. Музика повинна звучати на заняттях з фізкультури
    3. На заняттях з розвитку мови і ознайомленням з оточуючим, на малюванні.
    4. На заняттях з математики можна робити фізкультхвилинку під “Пісня про зарядку” (муз. В.Вітліна, сл. Н. Князєвої) або “ Ось як ми можемо” ( муз. О. Тілічеєвої, сл. Н.Френзель)
    Дуже пожвавить заняття з ознайомлення з оточуючим на тему “ Весна “ ( “ Зима“, “ Осінь “ ) музика П. І. Чайковського, або Вівальді ( у запису). На заняттях з малювання музика може використовуватися як фон.

    Добавлено через 2 минуты
    Заніття Музика розповідає


    Тема: Музика розповідає

    Мета: формувати уміння сприймати музику як виражальне мистецтво; ознайомити з поняттям «нотний стан», «скрипковий ключ», «нота»; вдосконалювати вокальні, танцювальні навички; розвивати ритмічний слух, увагу; виховувати інтерес до музики.

    Музично-дидактичний матеріал: П.Чайковський «Танець феї Драже», «Баба Яга»; поспівка «Перший клас»; пісня Б.Фільц «Морозець»; пісня Я.Степовий «Сніжинки»; музично-ритмічна вправа «Ось так»

    Обладнання: портрет П.Чайковського, ілюстрації до пісень, малюнки музичних інструментів, казковий герой, дитячі музичні інструменти, DVD-плеєр, синтезатор, диски (1, 2 клас), дидактичний матеріал, цукерки

    Хід уроку

    І. Організаційний момент

    1. Вхід під музику П.Чайковського «Марш дерев'яних солдатиків»

    2. Музичне вітання

    ІІ. Мотивація навчальної діяльності

    - Сьогодні до нас на урок завітала добра фея, яка буде спостерігати за вашою роботою, поведінкою на уроці. За кожну правильну відповідь ви отримуватимете сніжинку, а в кінці уроку самих активних чекає сюрприз від феї.

    ІІІ. Розспівування і засвоєння музичної грамоти

    1. Ознайомлення із термінами «нота», «нотний стан», «скрипковий ключ»

    В зошитах твоїх охайних
    Зрозуміло все й звичайно:
    Є там лінії й клітинки
    І відмінні є оцінки.
    Там шикуються в загони
    Букв і цифр стрункі колони.
    Тільки де ж значки музичні
    В зошитах шукати звичних?
    Для тих знаків особливих
    Збудували хатку з ліній!
    Їх не важко рахувать:
    Раз, два, три, чотири, п'ять!
    Має назву хатка та
    Нотний стан.
    Господинь у домі сім:
    До, ре, мі фа, соль, ля, сі.
    Щоб дверцята відчиняти,
    Треба ключ надійний мати.
    Ключ до музики - запам'ятай -
    І скрипковим називай.

    (під час читання вірша, вчитель на дошці на нотному стані прикріплює кольорові ноти по порядку, скрипковий ключ)

    2. Первинне закріплення

    - За допомогою яких музичних знаків можна записати музику?
    - Скільки нот є? Назви.
    - Де записуються ноти?
    - Яку назву має ключ, що відкриває нотний стан?
    - Які за висотою звучання бувають ноти?
    3. Гра «Луна»

    Мета: повторити звуки ЗО та ВІ; розвивати музичний слух.

    ІV. Розучування пісні Я.Степового «Сніжинки»

    1. Вступна бесіда

    - Яка зараз пора року?
    - За якими ознаками зима відрізняється від інших пір року?

    2. Відгадування загадки

    Срібна зірка біла-біла,
    На долоню мені сіла.
    А як сіла, то розтала,
    Голуба водиця стала.

    - Сьогодні на уроці ми розучимо нову пісеньку Якова Степового, яка так і називається «Сніжинки».
    3. Виконання вчителем пісні

    - Яка мелодія пісні? (ніжна, плавна)
    - Який характер музики? (ніжний, лагідний, ласкавий, спокійний, добрий)

    4. Розучування першого куплету по частинах

    Мета: звернути увагу, що сильна доля припадає на другий склад, мелодія починається із затакту.

    V. Музично-ритмічні рухи. Фізхвилинка із елементами танцю

    VІ. Слухання музики П.Чайковського «Танець феї Драже», «Баба Яга»

    - Композитор П.Чайковський досить часто у своїх творах змальовує героїв казок, і його музика настільки правдиво відображає казкових персонажів, що кожна людина може легко відчути цю казковість, слухаючи його музику.

    - Послухайте музику П.Чайковського з балету «Лускунчик», у якому задіяні персонажі - дівчинка, солдат-лускунчик, казкова фея, яка має назву цукерок - фея Драже, та багато інших, і скажіть: до якого названого героя найбільше підходить ця музика? Хто з них може танцювати під неї?

    1. Слухання. П.Чайковський «Танець феї Драже»

    - Це танець феї Драже. Інструмент, на якому виконується ця мелодія, називається челестою. Це за його допомогою творяться такі чудові казкові звуки. Він схожий на маленьке піаніно, тільки всередині не струни, а металеві пластинки, по яких б'ють молоточки.

    2. Аналіз прослуханого

    - Як челеста допомагає розповісти про фею Драже?
    - Добра вона чи зла?
    - Чому ви так вважаєте?

    3. Слухання. П.Чайковський «Баба Яга». Вираження рухами

    - Яких героїв казок ви знаєте?
    - Усі, кого ви назвали, робили добрі справи, допомагали людям. А хто їм заважав? (Баба Яга)
    - Ось як про неї розповідається в одній казці: «Вранці прокинулася Баба Яга - кістяна нога у своїй хатиночці на курячих ніжках. Дивиться - немає Івана-Царевича. Кинулася навздогін з усіх сил. На залізній ступі скаче, тичкою поганяє, мітлою слід замітає - тільки вітер свистить, хмари розганяє...»
    - Послухайте, як розповів П.Чайковський казку про Бабу Ягу в фортепіанній п'єсі, яку так і назвав «Баба Яга».

    4. Аналіз прослуханого

    - Якою Баба Яга зображена у п'єсі?
    - Як розповідає про неї музика?
    - Якими музичними засобами передає музика характер Баби Яги? (гучними, низькими)

    5. Порівняння музичних образів

    VІІ. Ритмічні вправи. Шумовий оркестр

    - У чому різниця між ритмічними складами І та П
    - Що означає цей знак Z?
    - Проплескайте вправу І П Z І І
    - Яку пісню нагадує цей ритмічний рисунок П І П І ?

    VІІІ. Виконання пісні Б.Фільца «Морозець»

    3. Виконання без музичного супроводу, а із супроводом шумового оркестру, виділяючи сильну долю кожного такту

    4. Виконання з танцювальними рухами, музичним супроводом та шумовим оркестром

    ІХ. Підсумок

    1. Опитування

    - Скільки нот є? Назви.
    - Де записуються ноти?
    - Яку назву має ключ, що відкриває нотний стан?
    - Які твори слухали?

    2. Нагородження всіх дітей солодкими подарунками від феї Драже

    Х. Вихід під музику П.Чайковського «Танець феї Драже»
    Последний раз редактировалось ИннаНичога; 08.09.2010 в 19:38. Причина: Добавлено сообщение

  9. #54
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    Театралізовані ігри

    Одним з різновидів творчих ігор є театралізовані ігри, які відкривають простір для участі дітей у різних видах самостійної художньої діяльності, сприяють розкриттю і розвитку їхніх художньо-творчих здібностей, збагаченню мистецьких знань, виробленню естетичного смаку тощо.
    Театралізовані ігри — розігрування в особах літературного твору, відтворення за допомогою виражальних засобів (інтонації, міміки, жестів, пози, ходи) конкретних образів.
    Театралізовані ігри охоплюють:
    — дії дітей з ляльковими персонажами або дії за ролями;
    — літературну діяльність (вибір теми, складання, інсценування своїх творів тощо);
    — образотворчу діяльність (одяг персонажів, малювання декорацій, виготовлення атрибутів);
    — музичну діяльність (виконання пісеньок, інсценування музичних творів тощо).
    Кожна складова частина дитячої художньої діяльності має свої виражальні засоби і відповідні можливості для самовираження особистості, а в комплексі вони створюють театралізовану гру.
    До театралізованих ігор належать ігри-драматизації та ігри на теми літературних творів.
    Гра-драматизація. Вона полягає в зображенні, розігруванні в особах літературних творів зі збереженням послідовності епізодів. Сюжет гри, послідовність подій, ролі, вчинки, мова героїв визначаються текстом літературного твору. Гра-драматизація відбувається за заздалегідь заданим сюжетом і передбачає ролі, регламентовані межами авторського тексту. Дітям необхідно дослівно запам'ятати текст, усвідомити перебіг подій, образи героїв казки чи оповідання і зобразити їх саме такими, якими вони є у творі. Літературний твір своїм змістом визначає, які дії необхідно виконувати, однак він не містить вказівок щодо способів їх утілення — рухів, міміки, інтонації. Така гра є значно складнішою для дітей, порівняно з тією, в якій наслідується побачене в житті. Вона допомагає усвідомити ідею твору, його художню цінність, вчить дітей виражати свої почуття, сприяє розвитку пам'яті, мовлення, вияву самостійності, творчості в доборі зображувальних і виражальних засобів для створення образів.
    Перевтілення і створення образу можливі за наявності в дитини певних знань про зображені в літературному творі об'єкти і явища навколишнього світу, навичок виразного читання й усної розповіді, досвіду рухової діяльності.
    Гра-драматизація потребує від дітей таких творчих здібностей:
    — поетичного слуху — особливо чутливого сприйняття змісту і форми літературного тексту в єдності, а також виразного мовлення дитини;
    — здатності швидко сприймати и усвідомлювати зміст літературного твору;
    — уміння зберігати жвавість вражень, передавати їх при створенні образу героя в грі, виражати до нього свої ставлення і почуття, що виникли на цій основі, користуючись при цьому мовою, рухами, мімікою.
    Ці здібності є основою будь-якої пов'язаної з літературним текстом творчої діяльності.
    Гра-драматизація здійснюється в кілька етапів:
    1) підготовка до гри-драматизації, яка охоплює заходи, спрямовані на засвоєння літературного тексту: читання або розповідання тексту вихователем; прослуховування тексту в звукозаписі; бесіда з дітьми про особливості характерів голосів персонажів; переказування змісту тексту, під час якого діти закріплюють у своїй пам'яті послідовність подій, що відбуваються, прямої мови персонажів та ін.; переказування за виконаними дітьми ілюстраціями, сюжетними малюнками тощо;
    2) збагачення знань дітей про персонажів та події, про які йдеться у грі; вправляння у виразному читанні тексту; підготовка атрибутів і декорацій. Цій меті служать спеціальні ігрові вправи, спрямовані на пошук і розвиток виражальних засобів (імітаційних рухів, почуттів, ходи, міміки тощо), необхідних для створення образу;
    3) власне гра-драматизація, в якій розвиваються творчі здібності дітей.
    Робота над грою-драматизацією починається з підбору художнього твору. Сюжет його має бути динамічним і цікавим, багатим на діалоги, яскраві персонажі. Без цього неможливо зацікавити дітей твором, його героями.
    У молодшій групі ігри-драматизації, відповідно до програми «Малятко», покликані забезпечити реалізацію таких завдань:
    — відтворення особливостей поведінки людей, тварин, пригод у казкових, вигаданих ситуаціях;
    — розігрування з дорослими сюжетів казок з використанням елементів костюмів персонажів;
    — виокремлення і відтворення найхарактерніших рис образів казок, народних ігор тощо;
    — повторення коротких реплік вихователя, самостійне наслідування звуків персонажів чи явищ;
    — синхронізація рухів з ритмом вимовляння тексту, музичного супроводу;
    — відтворення мімікою настрою, переживань персонажів.
    Перед початком гри-драматизації з дітьми молодшого дошкільного віку вихователь кілька разів читає текст, а потім організовує своєрідну драматизацію: знову читає твір, а діти, прислуховуючись до тексту, виконують певні дії.
    З часом вони запам'ятовують вірші, уявляють себе в певній ролі, намагаються самостійно відтворювати текст. Запам'ятовуванню тексту, послідовності розвитку сюжету сприяють неодноразове перечитування його вихователем, доказування дітьми важливих для його змісту слів, що римуються, розгляд ілюстрацій тощо. Далі організовують гру-драматизацію у формі настільного театру: вихователь показує можливі для конкретної ролі ігрові дії (як махають крильцями маленькі веселі пташечки, незграбно ходять ведмежата, тремтить полохливий зайчик тощо), ознайомлює з особливостями мови персонажів і можливими виражальними засобами, що розкривають їхні характери. Після цього діти виконують ролі персонажів твору. Все це сприяє розвитку у дошкільнят дружніх взаємин, вихованню дисциплінованості, організованості тощо.
    Певну специфіку мають завдання, які виконує гра-драматизація у середніх дошкільних групах. Ці завдання передбачають:
    — активне оволодіння засобами емоційної виразності. Виконуючи роль, дитина повинна вміти змінювати інтонацію залежно від особливостей образу, емоційно відтворювати діалоги дійових осіб, передавати їх сутність і настрій за допомогою інтонації, міміки, жестів, поз, ходи, рухів;
    — вироблення вміння емоційно-морального оцінювання персонажів — їхніх дій, учинків, вияву почуттів, ставлення до людей і явищ, які відтворюються у грі.
    У старшій дошкільній групі гра-драматизація, відповідно до програми «Я у світі», має забезпечити:
    — оволодіння дітьми прийомами інакомовності (алегорії), фантастичного перетворення, перебільшення;
    — вироблення вміння емоційно та інтонаційно виразного (залежно від змісту твору) характеризування персонажів, виявляння власного ставлення до них та їхніх учинків;
    — опановування виражальними засобами, необхідними для виконання різних ролей, відображення рольових дій, взаємин;
    — вміння розігрувати відомі і нові сюжети за змістом і мотивами літературних творів, казок та інших жанрів усної народної творчості;
    — вміння використовувати і виготовляти атрибути, які характеризують типові риси образу, ознаки місця подій тощо.
    Певну специфіку мають завдання ігор-драматизацій, що стоять перед вихователем у роботі з дітьми підготовчої групи, які повинні вже вміти:
    — розігрувати за сюжетами відомих їм літературних творів окремі сценки, тривалі ігри, спектаклі, зацікавлюючи як учасників, так і глядачів;
    — створювати на задану чи вигадану тему ігри-імпрові-зації з різноманітною імпровізацією ситуацій, образів тощо;
    — володіти різними способами відтворення образів: уміло користуватися інтонацією, мімікою та пантомімою, емоційно, виразно, правдиво відтворювати найхарактерніші особливості ролі;
    — вміло і вчасно взаємодіяти з партнером;
    — з наявних іграшок, атрибутів, матеріалів вибирати предмети, що підкреслюють типові ознаки образу, вигадувати і створювати нові деталі тощо.
    Діти підготовчої групи вже мають певний досвід драматизації, вони ініціативні, самостійні, виявляють творчість у створенні ігрових образів, декорацій, атрибутів. Твори, які вони грають, складніші за змістом, різноманітними за формою є їхні ігри-драматизації. Це можуть бути вистави для дітей інших груп, індивідуальні та групові ігри за мотивами казки, сценічні
    Прийоми керівництва іграми-драматизаціями в підготовчій групі майже не відрізняються від прийомів у старшій групі. Спочатку вихователь читає оповідання цілком, а потім — частинами. Читання (розповідь) може супроводжуватися ілюстраціями, коментарями. Вихователь може запропонувати звести споруду відповідно до сюжету твору, намалювати декорації до гри, виліпити персонажів твору тощо, що сприяє розвитку в дітей інтересу до сюжету і відтворення його в грі. Переконавшись, що дошкільники належно сприйняли зміст твору, вихователь організовує гру-драматизацію.
    Гра на тему літературного твору. Діти дошкільного віку відносно легко втілюють у грі сюжет літературного твору. Окремі герої настільки припадають їм до душі, що діти називають себе їхніми іменами, орієнтуються на їхню поведінку. Ігри на теми літературних творів менше прив'язані до сюжету і композиції конкретного твору, ніж ігри-драматизації. Вони можуть поєднувати події з різних літературних джерел, довільно інтерпретувати їх зміст, передбачати нових героїв.
    Сюжет ігор дітей молодшого дошкільного віку нерідко поєднує в собі різні події, епізоди фільмів, вистав за мотивами казок. У середньому дошкільному віці вони включають в улюблені ігри нові враження, почерпнуті з казок, які їм довелося побачити і почути, а також із різноманітних життєвих ситуацій. Джерелом інформації, яку використовують у своїх іграх старші дошкільники, е спостереження та розповіді дорослих, сюжети казок, оповідань, фільмів тощо.
    Казки і розповіді по-різному втілюються в іграх дошкільників. Одні діти розігрують окремі епізоди казки, інші діють, як улюблений казковий герой, треті намагаються відтворити всю казку, дещо збагачуючи її зміст реальними життєвими фактами, виявляючи творчість і вигадку. Тому в самостійних іграх герої різних літературних творів можуть діяти дуже несподівано. Діти в них вільно примирюють непримиренних за сюжетом казки чи оповідання героїв, легко перемагають зло. Закінчуватися гра може так, як цього хоче дитина, а не так, як про це йдеться у творі. .
    Театрально-ігрова діяльність стимулює особистісний розвиток дитини, розвиває естетичні почуття, здатність до перевтілення, самоповагу. Формуючи предметне середовище для самостійної театрально-ігрової діяльності, вихователь повинен враховувати рівень підготовленості дітей до участі в ній, продумувати можливі форми її здійснення, театральний ігровий матеріал (персонажі, елементи декорацій), які покликані збуджувати у дошкільників бажання гратися. Розвиток театрально-ігрової діяльності дітей залежить і від особистості педагога, його емоційності, естетичної культури, вміння враховувати інтереси і нахили дошкільників, налаштовувати їх на втілення ігрових задумів.

    Добавлено через 6 минут
    В гости к музыке
    (Консультація для батьків, музичних керівників та вихователів

    Есть такое человеческое качество – тонкость, эмоциональность души. Человек с тонкой, эмоциональной душой не может оставаться равнодушным к переживаниям близких, он обязательно придёт на помощь. Непременно откликнется на чужое горе.
    Это качество, как ничто другое воспитывает музыка! Если вы хотите, чтобы сердце вашего ребёнка стремилось к добру, красоте, человечности попробуйте научить его любить и понимать музыку. Учите его и учитесь вместе с ним! Возможно, некоторые советы помогут вам и вашему малышу войти в огромный и прекрасный мир музыки.
    1. Любое музыкальное произведение необходимо слушать, не отвлекаясь ни на что другое. Внимательно следите за тем, что происходит в музыке от самого начала и до завершения, охватывая слухом звук за звуком, ничего не упуская.
    2. На первых порах не следует слушать крупные музыкальные произведения. Для начинающих слушателей понятна и интересна будет вокальная музыка (музыка с голосом). Прислушайтесь к звукам, постарайтесь услышать и различить динамические оттенки музыкальной речи. (изменение громкости звучания музыки) Подумайте, делают ли динамические оттенки музыку интереснее, выразительнее.
    3. Слушать вокальную музыку легче, ведь текст всегда подскажет то, о чём хотел поведать композитор, какими мыслями и чувствами он хотел поделиться. В инструментальной музыке слов нет, но от этого она не становится менее интересной. От вокальной музыки можно постепенно переходить к инструментальной.
    4. Время от времени нужно возвращаться к ранее прослушанным произведениям, вспоминать их название и характер.
    5. Постарайтесь сделать прослушивание музыки регулярным занятием, и волшебная сила музыки наполнит ваши отношения с ребёнком добром и пониманием!


    Особенности музыкального воспитания в семье
    Музыкальное воспитание ребенка - это часть духовно-нравственного воспитания. Соприкосновение с возвышенным миром музыки или поэзии, схоже соприкосновению с духовным миром поэтов и музыкантов, которые, в свою очередь, впитали духовные искания и достижения своих великих предшественников.
    Музыка, поэзия, живопись - бесконечная, неисчерпаемая возможность передачи духовных ценностей .Вопрос в том, все ли люди могут воспринять эти ценности?
    Для развития восприятия прекрасного, интеллектуального развития ребенка необходимо музыкальное образование. Музыкальное образование составляло обязательное условие аристократического воспитания.
    Музыкальное воспитание и образование почти синонимы, но есть разница.
    Музыкальное воспитание предполагает создание соответствующей атмосферы, когда занятия музыкой становятся чем-то само собой разумеющимся, естественной потребностью. Умение создать подобную атмосферу в семье облегчит ребенку дальнейшее более глубокое постижение музыки.
    Музыкальное образование предполагает систематическое обучение музыкальным дисциплинам, как под руководством педагогов, так и под контролем со стороны родителей, путем самосовершенствования.
    Можно выделить несколько этапов семейного музыкального воспитания.

    1. Внутриутробное музыкальное воздействие
    • Во время беременности регулярное слушание классической музыки.
    • У нас оформилась хорошая коллекция пластинок классической музыки.
    • Важно слушать выдающихся исполнителей. Особенно нравились в тот период органные произведения Баха в исполнении Олега Янченко. Помню до сих пор незабываемое состояние созерцательности. Музыка передавала состояние беременной женщины, погруженной в себя, в мысли о будущем ребенке. Музыка успокаивала и ребенка.
    • Кстати, у нашего первого сына абсолютный слух.
    • Из-за занятости последующие дети не имели возможности слушать музыку часто, но были другие музыкальные моменты.

    2. Посещение концертов, опер, балетов во время беременности
    • Это настраивает на активное восприятие музыки, и через мать передается ребенку.
    • Желательно, чтобы слушание музыки и посещение концертов сохранялись и после рождения ребенка.

    3. Постоянная игра на музыкальных инструментах и пение дома
    • Дети должны слышать, что родители поют или играют на гитаре, на фортепиано, на губной гармошке. Детей должны окружать "живые" звуки. Это важно, когда ребенок только познает мир.
    • Постепенно дети начинают подпевать или подыгрывать. У них развивается слух и мышление.
    3.Музыкальныеигрушки
    • Выбор игрушек ребенку очень важен. Музыкальные игрушки нравятся всем детям.
    • Родители должны заинтересованно играть с детьми в игрушки.
    4.Колыбельные песни
    • Колыбельные песни и сказки положительно воздействуют на психику ребенка, развивают воображение и интеллект.

    5. Доступ к настоящим музыкальным инструментам
    •Азы музыкального обучения.
    • Родители должны помогать ребенку, осваивать настоящий музыкальный инструмент. Это может быть тростниковая дудочка или губная гармошка или что-то другое.
    • Хорошо, если родители что-то играют, а ребенок помогает, к примеру, на барабане.
    • Элемент игры должен сохраняться, но такие занятия надо продолжать и осваивать что-то новое.
    • Обязательно показывать, что уже умеет ребенок, друзьям, бабушкам и дедушкам. Для ребенка важно признание и похвала.

    6. С 5 лет поступление в музыкальную школу
    • Начало систематического музыкального образования.
    • Здесь необходим родительский контроль и участие в подготовке домашнего задания, постоянная помощь и поддержка.
    Каждый ребенок индивидуален. Музыкальные основы, заложенные до рождения ребенка, в его младенчестве, в период дошкольного возраста, дадут благодатные плоды.
    Последний раз редактировалось ИннаНичога; 08.09.2010 в 19:42. Причина: Добавлено сообщение

  10. #55
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    Види дидактичних ігор і їх педагогічне керівництво


    Класифікація дидактичних ігор дає змогу простежити їх сутнісні особливості, використання яких забезпечує відповідний навчально-виховний ефект.
    У дошкільній педагогіці дидактичні ігри розрізняють за навчальним змістом, ігровими діями і правилами, організацією і стосунками дітей, роллю вихователя тощо. Ці класифікації співвідносяться зі змістом навчання і виховання: ігри для сенсорного виховання, ігри, спрямовані на ознайомлення дітей з об'єктами і явищами навколишньої дійсності, на формування елементарних математичних уявлень, на мовленнєвий розвиток та ін.
    Поширеною є класифікація дидактичних ігор за характером матеріалу, згідно з якою виокремлюють:
    1. Ігри з предметами. У таких іграх використовують дидактичні іграшки (мозаїку, кубики), реальні предмети, різноманітний природний матеріал (листя, плоди, насіння). Поширені вони в народній педагогіці, яка, враховуючи потребу дитини у пізнанні предметів, створила сюжетні (ляльки, предмети побуту, овочі тощо) і безсюжетні (кулі, циліндри, пірамідки та ін.) дидактичні матеріали. Використання сюжетних дидактичних іграшок має багато спільного із сюжетно-рольовими іграми. Безсюжетні іграшки використовують для закріплення знань про властивості та якості предметів (розмір, кількість, колір, форму). У народних дидактичних іграшках закладено принцип самоконтролю. Це означає, що матрьошка, пірамідка, грибок не закриються, якщо їх частини підібрані неправильно. У процесі ігрових дій (роз'єднання, з'єднання, зняття, нанизування та ін.) за певними правилами дитина освоює спосіб розв'язання дидактичного завдання.
    Під час ігор із предметами та іграшками діти ознайомлюються з їх властивостями та ознаками, порівнюють, класифікують їх. Поступово їхня ігрова діяльність ускладнюється, вони починають вирізняти, об'єднувати предмети за однією ознакою (кольором, формою, призначенням), що сприяє розвитку логічного мислення. Дітей усе більше ваблять завдання, що вимагають усвідомленого запам'ятовування кількості та розташування предметів, зобов'язують до пошуку відсутньої іграшки тощо. У цьому процесі дошкільники збагачують знання про матеріал, з якого виготовляють іграшки, про необхідні людям у різних видах діяльності предмети. Ігри з природним матеріалом організовують під час прогулянок. Вони сприяють закріпленню знань про природу, формуванню і розвитку мислительних процесів (аналізу, синтезу, класифікації), вихованню бережливого ставлення до природи.
    2. Настільно-друковані ігри. Вони передбачають дії не з предметами, а з їх зображеннями. Найчастіше вони зорієнтовані на розв'язання таких ігрових завдань: добір картинок за схожістю (деякі види лото, парні картинки), карток-картинок під час чергового ходу (доміно), складання цілого з частин (розрізні картинки, кубики) тощо. Завдяки таким діям діти уточнюють свої уявлення, систематизують знання про навколишній світ, розвивають розумові процеси та операції, просторові орієнтації, кмітливість, увагу, формують організаторські вміння.
    3. Словесні ігри. Вони є найскладнішими, оскільки змушують дітей оперувати уявленнями, мислити про речі, з якими на той час вони не діють, використовувати набуті знання у нових ситуаціях і зв'язках. У молодшому дошкільному віці ці ігри спрямовані на розвиток мовлення, уточнення і закріплення словникового запасу, формування вміння рахувати, орієнтуватися у просторі. У старшому дошкільному віці словесні ігри розвивають самостійність мислення, активізують розумову діяльність дітей. Як правило, дошкільникам доводиться описувати предмети, відгадувати їх за описом, за ознаками схожості та відмінності, групувати за властивостями, знаходити алогізми в судженнях, вигадувати власні розповіді.
    Класифікація ігор за матеріалом наголошує на їх спрямованості на навчання, пізнавальну діяльність, але вона лише поверхово розкриває основи дидактичної гри: особливості ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігрових дій і правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя. Цій меті підпорядкована класифікація дидактичних ігор, запропонована О. Сорокіною, за якою виокремлюють:
    1) ігри-подорожі. Відображають реальні факти і події через незвичайне: просте — через загадкове, складне — через переборне, необхідне — через цікаве. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу дітей на те, що існує поряд, але вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і часу, подорож думки, уяви тощо;
    2) ігри-доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити: «Збери у кошик усі іграшки червоного кольору», «Дістань із мішечка предмети круглої форми» та ін.;
    3) ігри-припущення. їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б .?», «Що б я зробив, якби .?» та ін. Вони спонукають дітей до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв'язки, активної роботи уяви;
    4) ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;
    5) ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вихователя з дітьми, дітей між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки, уяви дітей), у вихованні вміння слухати і чути питання вихователя, питання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження.
    Відповідно до характеру ігрових дій дидактичні ігри поділяють на (В. Аванесова):
    — ігри-доручення. Ґрунтуються на інтересі дітей до дій з іграшками і предметами: підбирати, складати, роз'єднувати, з'єднувати, нанизувати тощо;
    — ігри з відшукуванням предметів, їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;
    — ігри з відгадуванням загадок. Вибудовуються вони на з'ясуванні невідомого: «Впізнай», «Відгадай», «Що змінилось? »;
    — сюжетно-рольові дидактичні ігри. Ігрові дії, передбачені у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця, вовка, гусей та ін.);
    — ігри у фанти або в заборонений «штрафний» предмет (картинку). Вони пов'язані з цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо.
    Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати дітей через ігровий задум. Ця їх автодидактична властивість зумовлює особливості роботи педагога щодо використання ігрових прийомів у розвитку дитини.
    Педагогічне керівництво дидактичними іграми
    Організація і керівництво дидактичними іграми передбачають роботу вихователя щодо підготовки до гри, проведення її, аналізу гри та її результатів.
    Готуючись до проведення дидактичної гри, вихователь повинен підібрати її відповідно до програмних вимог виховання і навчання дітей певної вікової групи; визначити оптимальний час її проведення; підготувати необхідний дидактичний матеріал; вивчити й осмислити гру; продумати методи і прийоми керівництва нею; збагатити дітей знаннями й уявленнями, необхідними для розв'язання ігрового завдання.
    Ознайомленню дітей зі змістом дидактичної гри сприяють демонстрування предметів, картинок, короткі бесіди, під час яких уточнюються їхні знання й уявлення. Розкриваючи хід і правила гри, вихователь повинен налаштувати дітей на дотримання її правил, спільно з ними з'ясувати найраціональніші способи досягнення передбачуваного результату. Безпосередня його участь залежить від віку, рівня підготовки дітей, складності дидактичного завдання, ігрових правил. Головне при цьому для педагога — спрямувати дії гравців порадою, запитанням, нагадуванням.
    Вихователю найчастіше доводиться пояснювати ігрові правила, показувати способи дій дітям раннього і молодшого дошкільного віку. У повторних іграх він контролює виконання правил кожною дитиною. Із засвоєнням змісту і правил гри дошкільнята починають діяти самостійно, а педагог спостерігає і втручається лише для подолання труднощів, які можуть виникнути.
    При ознайомленні з новою дидактичною грою дітей середнього і старшого дошкільного віку вихователь враховує їхній досвід, актуальні для них навчально-виховні завдання. Здебільшого він пояснює кілька суттєвих правил, а решту правил і окремих ігрових дій уточнює під час гри. Дітей підготовчої групи педагог знайомить зі змістом до початку гри, разом з ними аналізує ігрові правила і роз'яснює їх значення.
    Під час підведення підсумків гри важливо, щоб вихователь правильно і справедливо оцінив дотримання дітьми встановлених правил. Об'єктивна, обов'язково доброзичлива оцінка є необхідною умовою ефективності дидактичних ігор як методу формування пізнавальної, рухової, комунікативної активності дошкільника, виховання моральної поведінки.
    Аналіз гри передбачає з'ясування ефективності її підготовки і проведення, індивідуальних особливостей дітей, збагачення майбутніх ігрових задумів новим матеріалом.
    Цілком доречною й ефективною е самостійна участь дошкільників у дидактичних іграх. Важливо тільки, щоб їх завдання і правила були доступними для дітей. Спочатку їх доцільно залучати до простих ігор. Здебільшого такі ігри мають прості правила, у них може брати участь будь-яка кількість дітей, легко можуть включитися всі бажаючі. Під час ознайомлення з грою вихователь повинен розглянути всі ігрові елементи, уточнити назви предметів, правила, порядок гри. Пропонуючи нову гру (того самого типу, але іншого змісту), слід спиратися на набуті знання і вміння дітей. Це скорочує час ознайомлення з грою, сприяє засвоєнню правил, привчає до раціональних способів вивчення нової гри. Поступово діти запам'ятовуватимуть і усвідомлюватимуть умови освоєння будь-якої нової гри. Такими умовами є знання її змісту і обладнання, ігрових завдань і дій, правил, порядку дій гравців.
    Керівництво вихователя самостійними дидактичними іграми залежить від освоєння дітьми їх правил, знання й усвідомлення завдань. Педагог повинен продумано добирати ігри, враховуючи зміст виховної роботи в групі на конкретний період, інтерес дошкільників до ігор, їхнє особисте прагнення до взаємодії, створювати ігровий настрій, замінювати окремі ігри новими, урізноманітнювати ігрові дії тощо. Водночас слід уникати прямого навчання і керівництва ігровою діяльністю дітей.


    Формування передумов естетичного інтересу у старших дошкільників у процесі музичної діяльності

    Музична освіта є найважливішою складовою загальної багаторівневої системи національної освіти. Першим її ступенем є дошкільна музична освіта. Одним із чинників успішного здійснення музично-освітньої діяльності є формування в дошкільників внутрішньої мотивації навчання, що виявляється у створенні в них передумов естетичного інтересу, а це, у свою чергу, є однією з цілей музичної освіти. У філософських, естетичних і педагогічних дослідженнях поняття “естетичний інтерес” уживається досить рідко, інколи як синонім категорії “естетична потреба” чи як вказівка на практичну форму цієї категорії.
    Для встановлення статусу естетичного інтересу логічно підійти до нього як до одного з різновидів інтересів. Особливою властивістю всіх духовних інтересів є вибіркова спрямованість особистості на ті чи інші предмети або явища дійсності, прагнення індивіда займатися діяльністю, що приносить задоволення, забезпечення продуктивності діяльності, об’єктно-суб’єктна природа інтересу; за психологічною структурою це об’єднання інтелектуальних, емоційних і вольових якостей. Інтерес – це “прагнення до пізнання об’єкта, явища, до оволодіння певним видом діяльності”. О.Котикова визначає естетичний інтерес як “форму пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення художньої діяльності й первинну готовність до неї” (О.Котикова, В.Кухаронак). У естетичному інтересі поєднуються елементи почуття, смаку, ідеалу, що й додають пізнавальної потреби до її змісту. Особливо підкреслимо, що естетичний інтерес як усвідомлена потреба в сприйнятті та створенні краси чи орієнтація на певні способи її задоволення припускає високий рівень духовного розвитку й формується в більш зрілому віці. Формування в дитини-дошкільника передумов розвитку естетичного інтересу ґрунтується на його потребі в зовнішніх проявах. Саме він є індикатором цінності об’єкта для дитини та стимулом до діяльності в системі зв’язків із навколишнім світом. Природа естетичного інтересу старшого дошкільника складається з його емоційної чутливості до явищ художнього світу та взаємодії з довкіллям у буттєвих ситуаціях, а успішність формування естетичного інтересу прямо залежить від формування ставлення до естетичного як цінності вже на ранніх стадіях особистісного розвитку.
    Розуміння естетичного як об’єктивної цінності можливе тільки людиною з певним духовним досвідом, формування якого необхідно й можливо починати на ранніх етапах розвитку особистості. Досліджуючи філософську сутність естетичного, В.Мартинов виділяє шість типів світовідчуттів на шляху пізнання прекрасного, які не співвідносяться із різними віковими характеристиками, але в яких чітко простежується онтогенетична лінія, що відбиває взаємозв’язок ієрархічних рівнів функціонування естетичних реалій.
    Переломлюючи філософські ідеї у сфері досліджень у галузі дошкільної педагогіки, ми обмежимося розглядом двох початкових рівнів світовідчуття, чи як логічніше було б їх називати в контексті педагогічного дослідження, двох початкових рівнів сприйняття й перетворення дійсності. Сензитивний чи сенсорний рівень відображає момент безпосереднього переживання гармонії форм, звукосполучень, колірних гам, що затверджують прагнення до прикрашання, декоративного оформлення предметів, усвідомлення значущості позитивних відчуттів.
    На емотивному рівні відбувається поглиблення емоційних зв’язків суб’єкта з гармонійними об’єктами, відбувається процес пізнання й культивування різних емоційних станів, що переживаються дитиною, усвідомлення нею естетичної цінності предметів і явищ навколишнього світу. На цьому рівні розвитку особистості дитини й починається процес кристалізації нової, більш досконалої порівняно з естетичною цікавістю, передумовою формування естетичного інтересу, особливого роду емоційної переваги дитини – естетичної допитливості. “ . Акт здивування настає тоді, коли сприйняття вступає в конфлікт зі звичним досвідом”, – писав А.Ейнштейн, описуючи природу виникнення допитливості.
    Таким чином, усвідомлення інтересу старшого дошкільника до естетичного об’єкта може коливатися від короткочасної реакції, викликаної новизною чи яскравістю вражень і майже ідентичної емоційному відгуку на притягальний для нього об’єкт чи явище, до усвідомленого прагнення прилучитися до прекрасного, пізнати й змоделювати його.
    Формування передумов естетичного інтересу дошкільника прямо залежить від розвитку його здібностей, що неможливе без активної взаємодії дошкільника з навколишнім світом і задоволення його потреб у певному виді діяльності, зокрема музичної. На глибокий зв’язок здібностей особистості з її діяльністю вказував С.Рубінштейн. Говорячи про музичну здібність, він розглядав її не як певну виокремлену здатність (наприклад, музичний слух), а як більш загальну здатність розуміти, користуватися й створювати унікальну мову музики.
    Основа розуміння взаємин і взаємовпливів здібностей та інтересів розкривається у фундаментальній праці Б.Теплова “Психологія музичних здібностей”, у якій як підструктурні елементи музичних здібностей виділяються здібності, обумовлені природою музики як виду мистецтва: ладове почуття, музично-ритмічне почуття й музично-слухові уявлення. Автор уводить поняття музикальності й поєднує ним спеціальні музичні здібності. Головна ознака музикальності дитини – здатність переживати музику як певний зміст. У контексті нашого дослідження ця теза є найбільш важливою, тому що формування в дитини естетичного інтересу в процесі музичної діяльності припускає уміння встановлювати деякі асоціативні зв’язки між предметами та явищами дійсності, їх музичних еталонів і таким чином переживати зміст музики, співвідносячи його з реальними образами, осягаючи при цьому їх естетичну сутність.
    Поряд зі спеціальними здібностями, Н.Ветлугіна виділяє музично-естетичні здатності, чим підкреслюється естетичне ставлення не тільки до музики, що виявляється в здатності оцінювати в ній прекрасне й досконале, але й уміння чути красу та неповторність навколишнього світу.
    Палітра нових естетичних образів обумовлена діяльністю уяви. Вона в дорослої людини ґрунтується на багатстві й розмаїтості життєвого досвіду. Уяві дитини дошкільного віку притаманні високий ступінь емоційності та яскравості, наявність невисокого критичного контролю з боку інтелекту. У зв’язку з мимовільністю психічних процесів уява дошкільника починає працювати під впливом емоцій.
    Необхідною умовою успішності музичного виховання дітей є набуття ними досвіду в різних видах дитячої музичної діяльності: сприйнятті музики, вокалізаціях, музично-ритмічних рухах, грі на дитячих музичних інструментах, вивченні елементів нотної грамоти. Успішно засвоївши їх, дошкільник здобуває своєрідний естетичний ключ, що дозволяє йому глибше проникнути у світ краси, відчути гармонію навколишнього

  11. #56
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    ХОЧУ ЗАПРОПОНУВАТИ ДОКУМЕНТИ

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    Н А К А З
    03.02.2003 N 47
    Про введення в дію нової редакції Положення про
    нагрудний знак "Відмінник освіти України"
    З метою удосконалення порядку стимулювання педагогічної,
    науково-педагогічної діяльності та відповідно до вимог Указів
    Президента України від 18 листопада 1996 року N 1094/96
    ( 1094/96 ) "Про відомчі заохочувальні відзнаки", від 13 лютого
    1997 року N 134/97 ( 134/97 ) "Про Примірне положення про відомчі
    заохочувальні відзнаки" Н А К А З У Ю:
    1. Затвердити нову редакцію Положення про нагрудний знак
    "Відмінник освіти України" ( v_7-9281-97 ).
    2. Департаменту адміністративної роботи і контролю
    (Домашенко А.В.) забезпечити виготовлення необхідної кількості
    примірників посвідчень та знаків установленого зразка.
    3. Департаменту економіки та соціального розвитку
    (Куліков П.М.) постійно забезпечувати фінансування виготовлення
    необхідної кількості примірників посвідчень та знаків
    установленого зразка.
    4. Організаційне забезпечення нагородження нагрудним знаком
    "Відмінник освіти України" покласти на департамент кадрової роботи
    (Биковський В.Т.).
    5. Контроль за виконанням наказу покласти на державного
    секретаря Журавського В.С.
    Міністр В.Г.Кремень
    ЗАТВЕРДЖЕНО
    Наказ Міністерства освіти
    і науки України
    03.02.2003 N 47
    ПОЛОЖЕННЯ
    про нагрудний знак "Відмінник науки і освіти"
    1. Знаком "Відмінник освіти України" нагороджуються вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, педагоги-організатори, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, спеціалісти, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів, наукові, науково-педагогічні, інженерно технічні працівники, навчально-допоміжний персонал, працівники наукових установ освіти, закладів підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, державні службовці, керівники навчальних закладів, наукових установ, організацій, спеціалісти із інших держав, які працюють у галузі не менше десяти років і досягли визначних успіхів: у вихованні, навчанні, професійній, науковій підготовці учнівської та студентської молоді в умовах відродження і розвитку національної освіти України; в організації та вдосконаленні навчальної, виховної, науково-методичної та науково-дослідної роботи; у координації дій
    педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань виховання і навчання дітей; у впровадженні у практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду; у керівництві закладами
    та установами освіти, наданні допомоги у їх розвитку, впровадженні нових управлінських новацій; у підготовці та підвищенні кваліфікації науково-педагогічних кадрів, спеціалістів народного господарства України; у науковому і методичному забезпеченні закладів освіти, створенні високоякісних підручників і навчальних посібників; у роботі з конструювання і виготовлення навчально-наочного приладдя; у планово-фінансовій, адміністративно-господарській та іншій роботі.
    2. Подання про нагородження знаком "Відмінник освіти України" вносяться міністру освіти і науки України колективами навчальних закладів, наукових установ і організацій, Міністерством освіти
    Автономної Республіки Крим та управліннями освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Міністерству освіти і науки України надсилається лист-клопотання та довідка-подання установленого зразка. У довідці-поданні зазначаються заслуги особи, що стали
    підставою для порушення клопотання щодо нагородження знаком "Відмінник освіти України".
    3. Клопотання може здійснюватись також з ініціативи державних
    органів та установ, підприємств (об'єднань) та інших громадських
    організацій України. При цьому повинен бути зроблений запит думки
    колективу. Пропозиції про нагородження знаком "Відмінник освіти
    України" вносяться щодо осіб, заслуги яких відповідають вимогам
    даного Положення. Висунення кандидатури для нагородження знаком
    "Відмінник освіти України" проводиться гласно на зборах колективу,
    їх радах, про що робиться запис у довідці-поданні.
    4. Пропозиції про нагородження знаком "Відмінник освіти
    України" вносяться щодо осіб, як правило, не раніше ніж через три
    роки після нагородження Почесною грамотою Міністерства освіти і
    науки України.
    5. Знаком "Відмінник освіти України" можуть нагороджуватися
    кращі працівники освіти інших галузей за поданням відповідних
    міністерств, відомств, працівники галузей народного господарства,
    органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування
    України, які активно сприяють розвитку освіти.
    6. Підготовка матеріалів до розгляду міністром освіти і науки
    України здійснюється Департаментом кадрової роботи.
    7. Нагородження знаком "Відмінник освіти України"
    здійснюється наказом міністра освіти і науки України.
    8. Нагородження знаком "Відмінник освіти України"
    проводиться, як правило, один раз на рік: у червні-серпні кожного
    року за підсумками навчального року та атестації педагогічних та
    науково-педагогічних працівників. Відзначення пам'ятних дат і
    ювілеїв може проводитись в інші терміни.
    9. Особі, нагородженій знаком "Відмінник освіти України",
    видається посвідчення та знак установленого зразка.
    Вручення проводиться в урочистій обстановці на загальних
    зборах працівників закладів, установ освіти. Вручення доцільно
    приурочувати до загальнодержавних свят, професійних свят,
    серпневих педагогічних конференцій, ювілейних дат працівників,
    закладів, підприємств, установ, організацій тощо.
    10. Знак "Відмінник освіти України" носиться на правому боці
    грудей і за наявності нагрудних знаків до почесних звань України
    розміщується нижче від них.
    11. У трудовій книжці нагородженого в установленому порядку
    робиться запис про нагородження знаком "Відмінник освіти України"
    з відміткою номера і дати наказу про нагородження.
    12. Нагороджені знаком "Відмінник освіти України" мають право
    претендувати на збільшення заробітної плати, встановлення більш
    високої кваліфікаційної категорії або тарифного розряду,
    присвоєння педагогічного звання при наступній атестації.
    13. Дублікати посвідчення і знака "Відмінник освіти України"
    не видаються. Як виняток, вони можуть бути видані Міністерством
    освіти і науки України у випадках втрати відзнак внаслідок
    обставин, коли нагороджений не міг запобігти цьому.
    14. Позбавлення знака "Відмінник освіти України" проводиться
    на підставі наказу Міністерства освіти і науки України за вчинки,
    несумісні з принципами моралі і педагогічною етикою. Знак
    "Відмінник освіти України" з посвідченням, що належали особі,
    позбавленій нагороди, підлягають поверненню до Міністерства освіти
    і науки України.
    15. Міністерство освіти Автономної Республіки Крим,
    управління освіти і науки обласних, Київської, Севастопольської
    міських державних адміністрацій, районні відділи, заклади освіти
    повинні вести списковий облік усіх нагороджених знаком "Відмінник
    освіти України".
    "Освіта України",
    N 10, 07.02.2003 р.
    Последний раз редактировалось Elen2; 08.09.2010 в 21:29. Причина: Добавлено сообщение

  12. #57
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    ДАЛІ
    ЧТО ТАКОЕ МЕТОДИЧЕСКОЕ ПОРТФОЛИО?
    1.Методическое портфолио представляет собой папку- накопи¬тель, в которую помещаются материалы на различных носителях:
    - бумажных (распечатки, ксерокопии, рукописные материалы);
    • аудио- (кассеты, СО, МРЗ);
    • видео- (видеокассеты, компьютерные диски).
    Эти материалы демонстрируют умения педагога ставить цели и решать задачи своей профессиональной деятельности, выбирать стратегию и тактику профессионального поведения, знания и уме¬ния в определенной предметной сфере деятельности.
    Методическое портфолио служит методом оценки уровня профессиональной компетентности педагога-музыканта на экзаме¬не. Профессиональная компетентность учителя по своему содер¬жанию соотносится с требованиями второй, первой и высшей ква¬лификационных категорий.
    Содержание профессионализма определяется на основе сово¬купности ключевой, базовой и специальной компетенций, которые выступают как совокупность взаимосвязанных качеств педагога-музыканта, задаваемых по отношению к качеству выполнения за¬дач профессиональной деятельности, направленной на развитие человека как субъекта своей жизнедеятельности. Ключевые, базо¬вые и специальные компетенции определяют сформированность научно-знаниевых, проектировочных, инструментально-технологических профессиональных умений музыкального руко¬водителя.
    В содержании методического портфолио профессиональные умения музыкального руководителя определяются в отношении к основным организационно-педагогическим формам, в которых осуществляется процесс целенаправленного музыкального воспи¬тания детей в ДОУ:
    лР - музыкальные занятия,
    • кружки,
    • совместная с воспитателем и самостоятельная му¬
    зыкальная деятельность ребенка,
    • праздники и развлечения.
    2. СОДЕРЖАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНЫХ КОМПЕТЕНЦИЙ МУЗЫКАЛЬНОГО РУКОВОДИТЕЛЯ
    Вторая квалификационная категория
    Аттестуемый, претендующий на вторую квалификационную категорию, должен представить в портфолио материалы, которые свидетельствуют о том, что он:
    • при реализации программы музыкального воспитания
    ориентируется на методические рекомендации, предлагаемые ав¬
    торами программ; умеет составить перспективное и календарное
    планирование, делать разработки музыкального занятия на основе
    имеющихся рекомендаций; владеет средствами педагогической
    диагностики и корректно использует эти средства для оценки му¬
    зыкального развития детей;
    • владеет способами организации самостоятельной музы¬
    кальной деятельности детей и может создавать для этого необхо¬
    димые условия: разрабатывает рекомендации для воспитателей,
    организует консультации для родителей;
    • владеет различными формами организации музыкально-
    развивающей среды внутри детского сада, умеет организовать соз¬
    дание музыкального уголка в группе, регулирует процесс его со¬
    держательного наполнения; умеет организовать взаимодействие со
    специалистами и воспитателями ДОУ;
    • используя готовые разработки, умеет составить сценарий
    для проведения развлечения или праздника, которые для ребенка
    становятся событием, а не мероприятием, в которое он вовлекает¬
    ся.
    Первая квалификационная категория
    Аттестуемый, претендующий на первую квалификационную категорию, должен представить в портфолио материалы, которые свидетельствуют о том, что он:
    • при выборе программы музыкального воспитания ориенти¬
    руется на стратегии современного образования, учитывая условия
    своего детского сада; умеет скорректировать требования ком¬
    плексной программы, реализуемой в ДОУ, с задачами парциаль-
    ных программ, разработанных для музыкального воспитания детей дошкольного возраста; разрабатывает рабочие программы для ор¬ганизации музыкального воспитания ребенка в кружковых формах; владеет необходимым педагогическим инструментарием, позво¬ляющим оценить степень музыкального развития ребенка; кор¬ректно использует средства диагностики в своей педагогической практике;
    • владеет разнообразными способами организации самостоя¬
    тельной музыкальной деятельности детей, которые позволяют им
    без излишнего принуждения и повеления со стороны взрослых
    реализовать свои потребности, желания; с этой целью умеет соста¬
    вить необходимые рекомендации для родителей и воспитателей,
    проводит для них консультации и организует обучение;
    • при выборе образовательных технологий опирается на ин¬
    новационные стратегии организации воспитательного процесса в
    ДОУ; использует педагогические средства, позволяющие создать
    условия, отвечающие потребностям и возможностям детей, спо¬
    собствующие освоению различных способов музыкальной дея¬
    тельности; владеет методами развития психологических процессов,
    необходимых для осуществления музыкальной деятельности, а
    также методами, позволяющими проводить коррекционно-
    развивающую работу с детьми;
    • для организации развлечений и праздников разрабатывает
    сценарии, находя для их осуществления разнообразные формы, где
    дети являются активными соучастниками.
    Высшая квалификационная категория
    Аттестуемый, претендующий на высшую квалификационную категорию, должен представить в портфолио материалы, которые свидетельствуют о том, что он:
    • при выборе программы музыкального воспитания ориен¬
    тируется на цели и задачи, концепцию развития своего образова¬
    тельного учреждения; при отсутствии в комплексных программах
    содержания по музыкальному воспитанию разрабатывает на осно¬
    ве имеющихся требований и рекомендаций собственный вариант
    рабочей программы, а также дидактическое обеспечение для реа¬
    лизации этих программ в практической деятельности; ^
    : ,,» ;вдздеет системой средств организации самостоятельной'^^
    музьшэльнрй деятельности детей, которые позволяют им реализо¬
    вать свои,; потребности и возможности; для этого разрабатывает
    различные дидактические пособия (карточки, схемы, аудиомате-
    риалы и т. п.), которыми пользуются дети в группе; умеет соста¬
    вить необходимые рекомендации для родителей и воспитателей,
    проводит для них консультации и организует обучение;
    , * владеет педагогическими технологиями, дающими в соб-ственноД .практической деятельности высокий качественный результат; опираясь на свой опыт работы, разрабатывает различного рода методическую продукцию; проводит школы передового опы¬та, семинары, мастер-классы для своих коллег;
    • Гс, знаком с разнообразными формами организации и прове¬дения праздников и развлечений, где дети являются активными соучастниками, как на этапе подготовки, так и в проведении; орга¬низуете различные формы сотрудничества с творческими организа-циями. школами искусств, общественными организациями и т. п.
    3. ИЗ ЧЕГО СОСТОИТ МЕТОДИЧЕСКОЕ ПОРТФОЛИО?
    Методическое портфолио состоит из титульного листа, пояс¬нительной записки и двух частей: инвариантной и вариативной
    Титульный лист представляет автора методического порт-фолио, его должность, имеющуюся квалификационную категорию, координаты образовательного учреждения. Образец титульного листа дан в приложении.
    ии_ указаны все материалы, которые вошли в порт-..; фрлир,и дана к ним краткая аннотация. В аннотации необходимо } обосновать необходимость включения данных материалов в порт-фолио.
    ,..,;.,;.,-;; ;, Аннотация - краткое изложение сути, содержания материа-, ла* Аннотация призвана раскрыть назначение данного материала.
    Помещение в портфолио не обоснованных музыкальным ру¬ководителем материалов снижает ценность свидетельств профес¬сионализма аттестуемого. Краткий вариант введения методическо¬го портфолио аттестующегося на высшую квалификационную ка¬тегорию дан в приложении.
    Инвариантная часть включает материал, показывающий знание требований и содержания музыкального образования детей дошкольного возраста. Эти материалы могут быть представлены в виде:
    • авторских образовательных программ;
    • программ кружковой работы;
    • календарного планирования, созданного на основе про¬
    граммы;
    • разработок сценариев занятий, праздников, развлече¬
    ний, выделенных на основе какого-либо признака (система
    музыкальных занятий одного типа, для какого-либо возраста
    детей, определенного содержания);
    • дидактических материалов к музыкальным занятиям
    (карточки, схемы, аудио-, видеоматериалы, аранжировки во¬
    кальных сочинений и т. д.);
    • рекомендации родителям;
    • описание результатов проведения диагностики (какой
    диагностический инструментарий использовался, как прово¬
    дилась, результаты, выводы).
    Полагаем, что эта часть методического портфолио не вызовет никаких затруднений, так как это все те материалы, которые имеет каждый музыкальный руководитель. Единственное, что Вам при¬дется сделать, это систематизировать их и оформить для презента¬ции.
    Вариативная часть включает различную методическую продукцию, раскрывающую основную стратегию музыкального воспитания, на которую ориентируется музыкальный руководитель в своей профессиональной деятельности. Эта стратегия должна соответствовать современным тенденциям развития музыкально-педагогического образования. Представлять в вариативной части все, что Вы когда-нибудь и где-нибудь сделали, не имеет смысла.
    В вариативной части необходимо раскрыть глубину, мастерство своей педагогической деятельности, а не разносторонность лично¬стных интересов. Не забывайте, пожалуйста, что это методическое портфолио, а не музей вашего профессионального опыта.
    В этой части могут быть представлены материалы созданные в разной форме. Ниже предлагаются 7 различных форм методиче¬ской продукции и дается их краткое описание. Эти формы неодно¬значны как по объему, так и по содержанию. Среди них есть ком¬плексные, т. е. те, которые включают в себя множество других форм. Эти формы являются комплексными и по представлению профессиональных компетенций музыкального руководителя. Есть такие формы, которые имеют локальный характер, они менее тру¬доемки, невелики по своему объему и раскрывают только одну из профессиональных компетенций музыкального руководителя.
    Не переживайте, если на сегодняшний день Вы имеете огра¬ниченное количество объектов методической продукции. Рассмат¬ривайте наполнение методического портфолио как перспективу Вашего профессионально-личностного развития. Каждый из мето¬дических материалов требует серьезной работы и необходимых умений. Возможно, в Вашей практической деятельности есть мате¬риалы, которым нужно придать соответствующую форму, и они уже сегодня могут занять свое достойное место в методическом портфолио. Перечень форм методической продукции этим списком не ограничивается.
    При оценке вашего методического портфолио обязательным критерием будет соответствие всех материалов уровню профес¬сиональных компетенций запрашиваемой Вами категории.
    Сценарий — это конспективная или подробная запись музы¬кального занятия, развлечения, праздника. В сценарии обычно до¬словно приводится весь текст (взрослых и детей, тексты песен, слова ведущих), в ремарках даются сценические указания: оформ¬ление, движение, освещение и т. д. Текстовый материал размеща¬ют ближе к правой стороне листа, а ремарки ближе к левой. В сце¬нарий, как правило, включают методические советы, что дает воз¬можность импровизировать в зависимости от условий его вопло¬щения.
    8
    Репертуарно-методический сборник методическое посо¬бие, которое создается музыкальным руководителем из материала. редко встречаемого в литературе, или из собственных сочинений. Содержанием таких сборников могут стать вокальные произведе¬ния, аранжировки инструментальной музыки для исполнения детьми, танцевальные композиции или фольклорный материал, расчиганные на детей определенного возраста. Объем сборника не ограничен. Сборник должен обязательно содержать: (вступитель¬ную часть, которая может иметь различные названия: вступление, предисловие, пояснительная записка, от составителя), основной материал, составляющий содержание сборника, и оглавление (со¬держание).
    Методическая копилка - одна из форм методического посо¬бия практического характера. В методической копилке может быть один или несколько разделов. Сюда помещаются новые идеи, опи¬сание различных методов, приемов, педагогических ситуаций, т. е. изюминки, которые создают индивидуальный имидж педагогиче¬ской деятельности музыкального руководителя. Формой копилки может служить отдельная тетрадь или карточки. Если в копилке несколько разделов, то они должны отличаться друг от друга, на¬пример, по цвету или специальным символам.

    Добавлено через 44 секунды
    Методическая разработка — комплексная форма методиче¬ской продукции. Она включает в себя методические рекомендации, методические советы, сценарии и т. д. Примерная схема методиче¬ской разработки:
    " название разработки;
    • автор, должность, место работы;
    • пояснительная записка (введение);
    " сценарий или сценарный план;
    • методические рекомендации или советы;
    " список литературы.
    Методические рекомендации - комплексная форма, связан¬ная с раскрытием одной или нескольких частных методик, вырабо¬танных на основе положительного опыта. Задача методических рекомендаций •- рекомендовать наиболее эффективные, рацио¬нальные варианты, образцы действий применительно к деятельно-
    сти музыкального руководителя или детей. В методических реко¬мендациях обязательно содержится указание по организации и проведению одного или нескольких конкретных дел. иллюстри¬рующих методику на практике.
    Методические рекомендации могут быть предназначены для воспитателей или родителей, т. е. они должны иметь точного адре¬сата; от этого зависит их стиль изложения и объем.
    Как один из вариантов предлагается следующая схема напи¬сания рекомендаций:
    • Вступительная часть -• объяснительная записка, где обос¬
    новывается актуальность, необходимость данных рекомендаций,
    дается краткий анализ (срез) положения дел по данному вопросу,
    указывается адрес, разъясняется, какую помощь призвана оказать
    настоящая работа.
    • Изложение главного тезиса ~ что именно рекомендуется
    делать по исправлению или улучшению существующего положе¬
    ния.
    • Методические указания по решению той проблемы, для ко¬
    торой создан материал.
    • Примерные образцы решений - разработки с методически¬
    ми комментариями, советами по улучшению состояния проблемы.
    Реферат - это работа описательного характера, в которой представлен итог углубленной работы автора над определенной темой. Текст реферата представляет краткое, логичное изложение содержания одной или нескольких книг, статей, научных работ. Содержание этих источников подвергается критическому осмыс¬лению. Текст реферата должен отражать точку зрения автора на рассматриваемую проблему, освещать имеющийся практический опыт.
    Реферат не содержит поучительных интонаций - он знакомит, описывает имеющийся материал. По своему содержанию он может быть информационно-просветительским или информационно-аналитическим. Задача реферата информационно-прос¬ветительского содержания - на основе анализа литературных ис¬точников создать целостную картину по той или иной проблеме. 'Задача реферата информационно-аналитического показать раз-
    личные точки зрения, сильные авторских позиции, найти наиболее эффективные пути решения в направлении освещаемой в реферате проблемы. По своему содержанию он чаще носит рекомендатель¬ный характер.
    Примерная схема написания реферата: а) название реферата, автор, место работы; б) развернутый план; в) изложение темы (по частям, с пунктами, подпунктами и т. д.); г) библиография; д) при¬ложения.
    Статья - это материал, создаваемый для публичной презен¬тации своего опыта. Он может быть связан с:
    • описанием ЧЕГО-ЛИБО: музыкальных занятий, праздников,
    педагогических средств, способов деятельности, системы работы;
    • повествованием о ЧЕМ-ЛИБО: об актуальных проблемах
    музыкальной педагогики, о затруднениях педагогической практики
    с которыми сталкиваетесь Вы и Ваши коллеги;
    • рассуждением ПО ПОВОДУ, содержанием которого могут
    быть конкретные решения реальных педагогических задач, к кото¬
    рым Вы пришли в своей практической деятельности, конкретные
    предложения способов улучшения качества музыкального воспи¬
    тания в дошкольном образовательном учреждении, взаимодейст¬
    вия музыкального руководителя с воспитателями, родителями или
    другими специалистами ДОУ и т. д.
    Если основная мысль не вызывает затруднения, то лучше из¬лагать от общего к частному. В начале статьи лучше ознакомить с основной идеей. При написании статьи придерживайтесь стройной логики. Для этого можно использовать общий алгоритм написания статей:
    1. Вводная часть - краткое предисловие к основному выска¬
    зыванию; не следует начинать издалека, приводить общеизвестные
    факты и положения, давать обзор состояния проблемы.
    2. Основная часть - здесь раскрывается существо проблемы.
    Не следует приводить пространных рассуждений и описаний, один
    и тот же материал представлять в различной форме (в тексте и таб¬
    лице и т. п.).
    3. Заключение - итоги работы, рекомендации по практическо¬му применению могут приводиться в виде перечисления. Не сле¬дует эту часть статьи заменять общей фразой.
    Приступая к работе над статьей, задайте себе 3 вопроса: О ЧЕМ? ДЛЯ КОГО? ЗАЧЕМ? Эти вопросы помогают четко сфор¬мулировать тему статьи, цель, читательский адрес.
    Ваша статья выиграет, если в ней будут присутствовать:
    • актуальность рассматриваемой проблемы, практических ре¬
    зультатов;
    • четкость и логическая последовательность;
    - убедительная аргументированность;
    — научная обоснованность;
    - точность формулировок, т. е. отказ от общих рассуждений и
    лишних слов.
    Результативная часть включает материал, состоящий из тех документов, которые являются свидетельством каких-либо по¬бед или участия в творческих конкурсах, фестивалях - как самого музыкального руководителя, так и созданного им творческого кол¬лектива, отдельных детей. Свидетельством этого являются дипло¬мы, почетные грамоты, программы конференций, конкурсов, кон¬цертов. Здесь же могут быть представлены свидетельства, удосто¬верения о повышении квалификации музыкального руководителя. Все материалы описываются на одном листе в строго структуриро¬ванном порядке.
    Последний раз редактировалось ИннаНичога; 08.09.2010 в 20:50. Причина: Добавлено сообщение

  13. #58
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    ДОПОВНЕННЯ (ЛЮБІ МОЇ, КОРИСТУЙТЕСЬ)

    Положення про нагрудний знак "Відмінник освіти України"
    27.11.2007 15:19 Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 3 лютого 2003 р. № 47
    1. Знаком "Відмінник освіти України" нагороджуються вихователі,
    вчителі, викладачі, практичні психологи, педагоги-організатори, соціальні
    педагоги, майстри виробничого навчання, спеціалісти, методисти, педагогічні
    працівники позашкільних закладів, наукові, науково-педагогічні, інженерно-
    технічні працівники, навчально-допоміжний персонал, працівники наукових
    установ освіти, закладів підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів,
    державні службовці, керівники навчальних закладів, наукових установ,
    організацій, спеціалісти із інших держав, які працюють у галузі не менше
    десяти років і досягай визначних успіхів:
    у вихованні, навчанні; професійній, науковій підготовці учнівської та
    студентської молоді в умовах відродження і розвитку національної освіти
    України;
    в організації та вдосконаленні навчальної, виховної, науково-
    методичної та науково-дослідної роботи;
    у координації дій педагогічних, виробничих колективів, сім’ї,
    громадськості з питань виховання і навчання дітей;
    у впровадженні у практику досягнень науки і передового педагогічного
    досвіду;
    у керівництві закладами та установами освіти, наданні допомоги у їх
    розвитку, впровадженні нових управлінських новацій;
    у підготовці та підвищенні кваліфікації науково-педагогічних кадрів,
    спеціалістів народного господарства України;
    у науковому і методичному забезпеченні закладів освіти, створенні
    високоякісних підручників і навчальних посібників;
    у роботі по конструюванню і виготовленню навчально-наочного
    приладдя;
    у планово-фінансовій, адміністративно-господарській і другій роботі.
    2. Подання про нагородження знаком "Відмінник освіти України"
    вносяться міністру освіти і науки України колективами навчальних закладів,
    наукових установ і організацій, Міністерством освіти Автономної Республіки
    Крим та управліннями освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської
    міських державних адміністрацій.
    Міністерству освіти і науки України надсилається лист клопотання та
    довідка-подання установленого зразка.
    У довідці-поданні зазначаються заслуги особи, що стали підставою для
    порушення клопотання щодо нагородження знаком "Відмінник освіти
    України".
    3. Клопотання може здійснюватись також за ініціативою державних
    органів та установ, підприємств (об’єднань) та інших громадських організацій
    України. При цьому повинен бути зроблений запит думки колективу.
    Пропозиції про нагородження знаком "Відмінник освіти України" вносяться
    щодо осіб, заслуги яких відповідають вимогам даного Положення.
    Висунення кандидатури для нагородження знаком "Відмінник освіти
    України" проводиться гласно на зборах колективу, їх Радах, про що робиться
    запис у довідці-поданні.
    4. Пропозиції про нагородження знаком "Відмінник освіти України"
    вносяться щодо осіб, як правило, не раніше ніж через три роки після
    нагородження Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України.
    5. Знаком "Відмінник освіти України" можуть нагороджуватися кращі
    працівники освіти інших галузей за поданням відповідних міністерств,
    відомств, працівники галузей народного господарства, органів державної
    виконавчої влади і місцевого самоврядування України, які активно сприяють
    розвитку освіти.
    6. Підготовка матеріалів до розгляду міністром освіти і науки України
    здійснюється Департаментом кадрової роботи.
    7. Нагородження знаком "Відмінник освіти України" здійснюється
    наказом міністра освіти і науки України.
    8. Нагородження знаком "Відмінник освіти України" проводиться, як
    правило, один раз на рік: у червні-серпні кожного року за підсумками
    навчального року та атестації педагогічних та науково-педагогічних
    працівників.
    Відзначення пам’ятних дат і ювілеїв може проводитись в інші терміни.
    9. Особі, нагородженій знаком "Відмінник освіти України", видається
    посвідчення та знак установленого зразка.
    Вручення проводиться в урочистій обстановці на загальних зборах
    працівників закладів, установ освіти.
    Вручення доцільно приурочувати до загальнодержавних свят, професійних
    свят, серпневих педагогічних конференцій, ювілейних дат працівників,
    закладів, підприємств, установ, організацій тощо.
    10. Знак "Відмінник освіти України" носиться на правому боці грудей і за
    наявності нагрудних знаків до почесних звань України розміщується нижче
    них.
    11. У трудовій книжці нагородженого в установленому порядку робиться
    запис про нагородження знаком "Відмінник освіти України" з відміткою номера
    і дати наказу про нагородження.
    12. Нагороджені знаком "Відмінник освіти України" мають право
    претендувати на збільшення заробітної плати, встановлення більш високої
    кваліфікаційної категорії або тарифного розряду, присвоєння педагогічног
    звання при наступній атестації.
    13. Дублікати посвідчення і знака "Відмінник освіти України" не
    видаються. Як виняток, вони можуть бути видані Міністерством освіти і науки
    України у випадках втрати відзнак внаслідок обставин, коли нагороджений не
    міг запобігти цьому.
    14. Позбавлення знака "Відмінник освіти України" проводиться на
    підставі Наказу Міністерства освіти і науки України за вчинки, несумісні з
    принципами моралі і педагогічною етикою. Знак "Відмінник освіти України" з
    посвідченням, що належали особі, позбавленій нагороди, підлягають
    поверненню до Міністерства освіти і науки України.
    15. Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління освіти і
    науки обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій,
    районні відділи, заклади освіти повинні вести списочний облік усіх
    нагороджених знаком "Відмінник освіти України".
    Последний раз редактировалось Elen2; 08.09.2010 в 21:30. Причина: Добавлено сообщение

  14. #59
    Мастер Аватар для ИннаНичога
    Регистрация
    22.10.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    637
    Поблагодарил Поблагодарил 
    8,119
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,437
    Поблагодарил в

    292 сообщениях

    По умолчанию

    ДОПОВНЕННЯ ДО АТЕСТАЦІЇ
    Лист МОН № 1/9-165 від 16.03.09 року
    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    № 1/9-165 від 16 березня 2009 року
    Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим,
    управління освіти і науки обласних,
    Київської та Севастопольської міських
    державних адміністрацій
    Про атестацію музичних керівників,
    інструкторів з фізкультури
    дошкільних навчальних закладів
    Міністерство освіти і науки України на численні звернення музичних керівників, інструкторів з фізкультури дошкільних навчальних закладів щодо їх атестації роз'яснює.
    Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.06. 2000 р. № 963 "Про затвердження Переліку посад педагогічних працівників" (із змінами) посади музичних керівників, інструкторів з фізкультури дошкільних навчальних закладів віднесено до педагогічних посад.
    Педагогічні працівники дошкільних навчальних закладів, в тому числі музичні керівники, інструктори з фізичної культури, підлягають атестації, яка є обов'язковою, і здійснюється один раз на п'ять років.
    Атестація педагогічних працівників проводиться відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 20.08.1993р. № 310, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.12.1993р. за № 176 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства освіти України від 01.12.1998р.за № 419.
    Атестація педагогічних працівників - це визначення їх відповідності зайнятій посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого та стажу педагогічної роботи їм встановлюється (підтверджується, не підтверджується) кваліфікаційна категорія: "спеціаліст", "спеціаліст І категорії", "спеціаліст ІІ категорії", "спеціаліст вищої категорії".
    З метою заохочення і стимулу в роботі педагогічним працівникам дошкільних навчальних закладів, які досягли високого професіоналізму в роботі, систематично використовують прогресивний педагогічний досвід, беруть активну участь у його поширенні, надають практичну допомогу у становленні молодих педагогів, постійно працюють над своїм фаховим самовдосконаленням, встановлюються педагогічне звання "вихователь-методист".
    Пунктом 5.5. вищеназваного положення визначено, що педагогічне звання "вихователь-методист" може присвоюватись педагогічним працівникам з вищою освітою і освітою в обсязі вищого навчального закладу І-ІІ рівня акредитації та іншого навчального закладу еквівалентного рівня.
    Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 р. № 643 "Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки", Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102 (зі змінами та доповненнями) (підпункт д пункту 24) визначено, що за педагогічне звання "вихователь-методист" посадовий оклад (ставка заробітної плати) підвищується на 10 відсотків.
    Підвищення ставок заробітної плати за звання, присвоєні за наслідками атестації, здійснюється лише за період роботи на посадах, на яких були присвоєні відповідні звання, у випадку переходу працівника з одного закладу до іншого на однакові посади, або посади, які відповідають профілю предмету, дисципліни, що викладається, доплата за звання зберігається до чергової атестації.
    Зміст листа просимо довести до відома працівників міських (районних) відділів освіти та дошкільних навчальних закладів.
    Заступник міністра П.Б. Полянський
    Дата публікації: 16.03.2009

    Добавлено через 2 минуты
    ШЕ ХОЧУ ЗАПРОПОНУВАТИ провести бесіду з вихователями, або з батьками
    з музичними хвилинками (їх можна змінити)

    Духовність у творах мистецтва
    Бесіда з вихователями (батьками) на тему "Ave Maria!"

    Мета: розкрити образ матері через живописний образ Мадонни.
    Завдання
    Навчальні: знайомство з живописом Рафаеля Санті, картиною "Сікстінська мадонна", молитвою "Божій Матері", образами матерів у різних творах мистецтва,( повторення нотної грамоти з вихователями ).
    Розвивальні: розвиток образного сприймання музики та живопису; розвиток вокально-хорових навичок, розвиток навичок читання нотних записів, уміння аналізувати своє та чуже вокально-хорове виконання.
    Виховні: виховання естетичних смаків через один з найпрекрасніших образів мистецтва - образ Богоматері; виховання любові й поваги до рідної матері.
    Наочні посібники: репродукції картин «Сікстинська мадонна» Рафаеля Санті, оформлені тема й епіграф до уроку, текст вірша А. Пушкіна, біографія Ф. Шуберта, нотні картки, кросворд, підручник «Музичне мистецтво», молитва «Божій Матері», портрети композиторів, ноти Ф. Шуберта «Ave Maria».
    Хід бесіди
    1. Організація
    Вхід до залу під мелодію Ф. Шуберта «Ave Maria».
    Музичне привітання
    Добрий день вам, добрий день
    В світі музики, фантазії, пісень!
    Добрим будь, щирим будь!
    І з мистецтвом у дивний путь!
    2. Повідомлення теми та мети уроку
    МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК. Подивимось на картини, репродукції, які висять на дошці та знаходяться у ваших підручниках. Ви, напевно, подумки ще чуєте ту музику, під яку заходили до кімнати.... Як ви гадаєте, хто є головним образом картин?
    Присутні. Матір із немовлям, Свята Марія з Ісусом, Мадонна, Богоматір...
    МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК.. Так, усі безумовно праві. Це образ матері, який у творах образотворчого мистецтва ми можемо зустріти під назвою Мадонна, Богоматір, Свята Марія. Наш урок сьогодні буде присвячений цьому образу, оспіваному в мистецтві. Композитори та музиканти, звертаючись до Божої Матері, велично промовляли «Ave Maria». Сьогодні спробуємо стати творцями цього образу. І ви побачите, що образ найдорожчої у світі людини може створити кожний із нас.
    3. Бесіда про молитву «Божій Матері», живописця Рафаеля Санті та його картину «Сікстінська Мадонна»
    МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК.. Звідки ж з'явились ці слова «Ave Maria»? («Ave Maria»у перекладі з латини означає «Радуйся, Маріє». Цими словами вітав Діву Марію архангел Гавриїл, який був посланий Богом у місто Назарет сповістити Марію про народження Ісуса Христа. У православній літургії звернення до Марії має такий зміст: «Богородице Діво, радуйся».
    О, Пречистая Владычице Богородице,
    Царице небеси и земли, высшая ангел и архангел
    И всея твари честнейшая, чистая Дево Марие,
    Миру Благая помощнице, и всем людям утверждение,
    И во всяких нуждах избавление!
    Ты еси заступница и предстательница
    Наша, ты еси обидимим защищение,
    Скорбящим радование, сирым прибежице,
    вдовам хранительница, девам слава,
    плачущим веселие, больным посещение,
    немощным исцеление, грешным спасение.
    Помилуй нас, Мати Божия,
    И прошение наше исполни, вся бо суть
    Возможна ходатайству Твоему:
    Яко Тебе слава подобает ныне и присно
    И во веки веков. Аминь.
    МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК.. Як ви гадаєте, про що розповідається в цій молитві?
    Зверніть увагу на автопортрет Рафаеля Санті (1483-1520) - великого митця, живописця Відродження та його картину «Сікстінська Мадонна».
    Сучасники називали Рафаеля «Божественним Санті». Як ви гадаєте, чому?
    Санті прожив коротке життя - усього 37 років, але дуже творчо, натхненно та щасливо. Відомий автопортрет художника був написаний у 1506 р., коли Рафаелю було 23 роки. В його обличчі можна розгледіти душевну рівновагу та рішучість. Його «Сікстінська Мадонна» по праву визнана вершиною творіння великого живописця. Вдивляючись у картину, ми можемо бачити зліва - враженого видінням Святого Сікста, який разом зі святою Варварою-посередники між мадонною та глядачем. Мадонна сходить з небес, на парапет спираються чудесні янголи. Рафаель зупинив вічний рух матері, яка віддає в жертву свого сина в ім'я майбутнього - символ красоти та жертви материнської любові. Ця видатна картина отримала назву за ім'ям монастиря, для якого був написаний цей алтарний образ.
    Як ви гадаєте, чи можна картину, створену в XVI столітті, уважати сучасною?
    Вдивляючись у картину, спробуємо уявити почуття, які охоплювали її автора під час створення образу Богоматері, а також уявити музику, яка могла б так само натхненно відтворити цей образ.
    4. Творче завдання. Гра-кросворд «Відгадай прізвище композитора»
    МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК.. Я пропоную вашій увазі розв'язати кросворд, створений на базі прізвищ композиторів, яких ми вивчали впродовж цього року, і ви дізнаєтесь, хто ж написав музику до великої молитви. За кожну вірну відповідь усі будуть отримувати нотки, які під кінець уроки перетворяться на ваші оцінки-бали.
    Кросворд
    Запитання до кросворду:
    1)Автопортрет великого українського поета, художника, який написав славетну книгу «Кобзар». На слова цього поета пісня «Думи мої, думи мої»? (Шевченко.)
    2)Як звали видатного італійського композитора Верді? (Джузеппе.)
    3)Прізвище видатного російського композитора, його музична творчість здебільшого пов'язані з народними сказаннями, розповідями про героїчні подвиги народу. Твори «Князь Ігор», «Богатирська симфонія». (Бородін.)
    4)Назвіть прізвище геніального німецького композитора-класика, який прожив не легке життя. Найпопулярнішій твір «Місячна соната»? (Бетховен.)
    5)Видатний норвезький композитор. Із сюїти «Пер Гюнт» ми слухали «Ранок». (Гріг.)
    6)Прізвище видатного російського композитора. Він написав балети «Жар-птиця», «Весна священна». (Стравінський.)
    Отже, ви знаєте, що музику до образу Мадонни написав видатний австрійський композитор Франц Шуберт. Ця музика наповнена великою внутрішньою силою, це гімн жіночій доброті та благородству.
    Якою постає у вашій уяві ця музика?
    Чи може вона бути яскравою, жвавою, танцювальною чи рішучим маршем?
    Давайте її послухаємо. Під час прослуховування поділіться теплом ваших сердець із нашими гостями та подаруйте свої маленькі серця.
    5. Слухання музики «Ave Maria» Ф. Шуберта
    МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК.. Перш ніж ви прослухаєте музику Шуберта, я хочу прочитати вірш А. Пушкіна «Мадонна».
    Не множеством картин старинных мастеров
    Украсить я всегда хотел свою обитель,
    Чтоб суеверно им дивился посетитель,
    Внимая важному сужденью знатоков.
    В простом углу моем, средь медленных трудов,
    Одной картины я желал быть вечно зритель,
    Одной: чтоб на меня с холста, как с облаков,
    Пречистая и наш божественный спаситель -
    Она с величием, он с разумом в очах -
    Взирали, кроткие, во славе и в лучах,
    Одни, без ангелов, под пальмою Сиона.
    Исполнились мои желания. Творец
    Тебя мне ниспослал, моя Мадонна,
    Чистейшей прелести чистейший образец.
    МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК.. Подивіться на дошку та пригадайте, як збігаються засоби виразності за своїм значенням у музиці й живописних творах.
    МУЗИЧНА ФОРМА
    КОМПОЗИЦІЯ МАЛЮНКА

    ГОЛОСНА Й ТИХА ДИНАМІКА
    ПЕРЕДНІЙ І ЗАДНІЙ ПЛАН

    МАЖОРНИЙ І МІНОРНИЙ ЛАДИ
    СВІТЛИЙ І ПОХМУРИЙ КОЛОРИТ

    МУЗИЧНИЙ ТЕМБР
    ХОЛОДНІ Й ТЕПЛІ КОЛЬОРИ


    МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК.. Якими засобами музичної виразності відображено образ Марії?
    Яка роль супроводу в цьому творі?
    Чи може він бути іншим, важким, акордовим?
    5. Ознайомлення з біографією Ф. Шуберта
    МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК.. Я хочу запропонувати вам ознайомитися з біографією композитора.
    Учитель роздає текст із біографією.
    Текст
    ШУБЕРТ (Schubert) Франц (1797-1828) - австрійський композитор.
    Народився в сім'ї шкільного вчителя. У 1808-1812 співав у Віденській придворній церкві.
    П'ятирічне перебування там дало Шуберту основи загальної та музичної освіти.
    З 1814 року - помічник батька у школі на посаді вчителя. Важко попрацювавши у школі три роки, він залишив її, і це при звело його до розриву з батьком, який був проти того, щоб син займався тільки музикою, бо професія музиканта в той час не забезпечувала ні залежного
    становища в суспільстві, ні матеріального добробуту.
    У 16-17 років Шуберт написав першу симфонію і такі чудові пісні, як «Гретхен за прялкой» на слова Й. В. Гьоте, 1814, «Лісовий цар».
    Крім матеріальних нестатків, композитора пригнічувало його становище в суспільстві: музика його не була відома, його творчість не заохочувалась. Писав музику Шуберт дуже швидко, але за його життя майже нічого з його творів не друкувалось. Більшість творів композитора залишились у рукописах і були виявлені через багато років після його смерті. Шуберт написав дев'ять симфоній. Один з найпопулярніших і найулюбленіших симфонічних творів «Незакінчена симфонія» був знайдений тільки через 37 років після смерті Шуберта.
    Шуберт - найвидатніший представник романтизму і творець таких жанрів, як романтична симфонія, фортепіанна мініатюра, лірико-романтична пісня (романс), програмно-сюжетний вокальний цикл.
    Центральне місце у творчості композитора займають пісні, яких він написав понад 600. Шуберт високо підніс значення пісні. З великим теплом і проникливістю Шуберт розкриває перед нами внутрішній світ людини з її почуттями радості, смутку, любові. За словами Б.Асафьева, Шуберт висловлював «радости и скорби жизни» так, «как их чувствуют и хотели бы передать большинство людей».
    «Аве Марія» - один з найкращих вокальних творів видатного композитора.
    Це надзвичайно світлий, ліричний і піднесений гімн на честь Діви Марії - жінки-матері, яка дарує нове життя. Композитор вклав у твір таку щирість, сердечність і любов, що «Аве Марія» хвилює людей і тепер, майже через 200 років після написання. Музика цього твору наче священна ікона.
    Останні місяці життя композитор тяжко хворів. Поховали його у Відні на міському кладовищі поруч із Бетховеном. На його могилі встановлено пам'ятник зі скорботним написом: «Смерть поховала тут багатий скарб, але ще багатші надії».
    Творчість Шуберта надала велике значення розвитку му зичної культури XIX століття.
    МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК.. А зараз перевіримо, як ви засвоїли життєвий шлях композитора.
    1. В якій сім'ї народився Ф. Шуберт?
    2. Скільки було років Ф. Шуберту, коли він почав працювати?
    3. Скільки років прожив композитор?
    4. Скільки симфоній написав композитор?
    5. В якому жанрі Ф. Шуберт склав по над 600 творів?
    6. Які слова були написані на могилі композитора?
    Ми всі добре попрацювали і зараз проведемо фізкультхвилинку.
    6. Фізкультхвилинка
    На раз: підняться, підтягнуться.
    На два: зігнуться, розігнуться.
    На три: зробити три хлопки
    І головою три кивки.
    А на чотири: руки ширше,
    На п'ять: на ніжках пострибати,
    На шість: на присядки присісти,
    На сім за парту тихо сісти.
    7. Робота в парах за картками
    Учитель. За раз я роздам вам карти з музичним прикладом пісеньки, а ви повинні поділити її на такти та проспівати.
    Роздати картки без розмітки тактів.
    Женчичок-бренчичок вилітає,
    Високо ніженьку підіймає.
    Якби то, набито, ніженьку пробито.
    В зеленім лугу бери собі другу!
    8. Розспівування. Робота над вокально-хоровими вправами та поспівками. Співання пісні Ю. Чижикова «Мама»
    ДО - пташина в'є гніздо,
    РЕ - діточок береже,
    МІ - у нашому дворі
    ФА - радіє дітвора.
    СОЛЬ - співає дітвора,
    ЛЯ - співає вся земля.
    СІ - співаємо усі,
    Що би знов співати «ДО».
    До, ре, мі, фа, соль, ля, сі, до.
    До, сі, ля, соль, фа, мі, ре, до.
    Сім нот чути звідусіль,
    Сім нот, знають їх усі,
    До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!
    Сім нот - пісня і танок.
    Сім нот стануть у рядок,
    Сім нот, сім нот -
    ре, мі, фа, соль, ля, сі, до!
    МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК.. Покличемо маму цією піснею, і співаючи, нехай кожний із вас згадає свою неньку!
    9. Виснов ки
    МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК.. Про що б не складали люди казки - літературні, поетичні, музичні, живописні - найкращім образом у них залишиться образ Матері, Мадонни, Марії! Я хочу, щоб кожний з вас не забував про своїх. І закінчимо наш урок епіграфом. Давайте прочитаємо його всі разом:
    Мадонно-Мамо, я тобі
    Вклоняюся з любов'ю до землі,
    Твою усмішку та ім'я
    У серці збережу на все життя!
    10. Домашнє завдання
    Треба створити незвичайний альбом, який буде наповнений образом матері. Назвати його можна «Ave Maria». Він, мабуть, окрім фотографій і малюнків рідної неньки, буде містити щось незвичайне й найголовніше -наші вдячні слова та найщиріші почуття.
    Последний раз редактировалось ИннаНичога; 08.09.2010 в 21:39. Причина: Добавлено сообщение

  15. #60
    Авторитет Аватар для Elen2
    Регистрация
    11.01.2009
    Адрес
    Украина Одесская обл.
    Сообщений
    34,938
    Поблагодарил Поблагодарил 
    37,468
    Поблагодарили Поблагодарили 
    78,898
    Поблагодарил в

    9,197 сообщениях

    По умолчанию

    Ю.М.Шевченко



    СПРИЙМАННЯ ДІТЬМИ КЛАСИЧНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ МУЗИЧНОГО СЛУХУ




    В статье коротко анализируются проблемы развития музыкального слуха у детей старшего дошкольного и младшего школьного возраста, предложены возможные варианты использования классической украинской музыки с целью развития восприятия.

    The problem of development of ear for music is short analysed in the article. Besides children of senior preschool and younger school age are offered possible variants of the classical Ukrainian music usage for the reason of perception developing.

    Перебудова освіти в Україні на принципах гуманістичного підходу до дитини передбачає створення умов для розвитку її творчих здібностей і пробудження інтересу до пізнання. Вже в дошкільному, а потім і у молодшому шкільному віці, сприймання музики є одним із засобів формування особистості дитини. Яскраві музичні враження сприяють залученню дітей до музичного мистецтва у процесі різних видів музичної діяльності, а саме: сприймання, виконавства і творчості. Сприймання музики є провідним видом музичної діяльності. Розвиток сприймання збагачує всі творчі прояви дітей. Важливість формування у дітей музичного сприймання на основі музичного репертуару доводили Д.Б.Кабалевський, Н.А.Шацька, Н.А.Ветлугіна та багато інших музичних діячів [2, с.99]. Д.Б.Кабалевський відводив музичному сприйманню домінантну роль [5, с.110]. В дитини у процесі розвитку музичного сприйняття змінюється й інтерпретація музики – від бідних, одиничних, конкретних характеристик до яскравих, розгорнутих, багатих уявлень.

    Завданням нашого дослідження є: вивчити сучасний стан розробки проблеми розвитку сприймання музичних творів дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку в науковій, методичній літературі та педагогічній практиці; уточнити сутність поняття “естетичне сприймання” та динаміку розвитку його структурних компонентів у дітей; виявити та експериментально обґрунтувати ефективні умови розвитку в дітей сприймання української класичної музики; розробити методику розвитку сприймання музики через твори українських класиків.

    Розуміючи всю складність розвитку сприймання дитиною творів українських класиків, окреслимо, на наш погляд, пріоритетні напрями розвитку сприймання музики.

    Передусім, це рівень сформованості художньо-естетичного розвитку дитини. Практика роботи з дітьми, спостереження, а також досвід колег доводять, що найкраще і найлегше молодші школярі сприймають твори, назви яких їм відомі і відповідають змісту музики. Прикладом можуть слугувати такі твори: “Пташка” композитора В.Сокольського, “Хвороба ляльки” та “Марш дерев’яних солдатиків” композитора П.Чайковський та ін.

    Порівняно легким є сприймання як дітьми старшого дошкільного, так і молодшого шкільного віку, музики танцювального та пісенного характеру, з простою та легкою мелодією: наприклад, “Марш” композитора С.Прокоф’єва, “Гопак” український народний танок, “Ой є в лісі калина” українська народна пісня тощо.

    Сприймання музики буде яскравішим і глибшим, якщо перед слуханням педагог дасть пояснення про композитора, умови виникнення ідеї написання музичного твору. Так, дітям подобається, коли педагог розповідає біографію композитора, але не сухі факти, а ті моменти життєдіяльності композитора, які б були цікаві та доступні розумінню дитини певного віку. Також дітям цікаво слухати розповіді про те, де мандрував композитор, в яких умовах було написано твір. Якщо розповідь буде підкріплена ще й ілюстративним матеріалом, то таке пояснення може відіграти роль поштовху, який спрямовує увагу дітей на п’єсу, дає роботу уяві та примушує їх із великою цікавістю слухати. Зацікавившись особистістю композитора, діти висловлюють бажання дізнатися ще більше про нього, познайомитися з його творами.

    Ефективним для сприймання музичного твору є зв’язок між різними видами мистецтва. У процесі розвитку навичок музичного сприймання педагог користується переважно засобами свого предмета, не робить акценту на міжпредметних зв’язках, внаслідок чого ясне мислення та глибоке переживання обмежуються вузькими рамками музичної дисципліни.
    Музика, образотворче мистецтво, література, запропоновані комплексно, є тими чинниками, які здатні сформувати певне музичне сприймання, відчуття, а також зародити у дитині потребу творчої діяльності. Контрастне порівняння музичних образів у різних творах допомагає краще, яскравіше і наочніше їх сприймати: “Хвороба ляльки” та “Нова лялька” П.Чайковського; “Не хочуть купити ведмедика” та “Купили ведмедика” В.Косенко. Пропонуючи дітям такі твори, спочатку можна зосередити їх увагу на назві твору, дати можливість, ще до того як прозвучить музичний твір, за назвою охарактеризувати його. Використання цього прийому зацікавить дітей у прослуховуванні музичного твору, а також дасть можливість більш глибоко сприйняти цей твір і порівняти його з уже уявленим раніше характером.

    Неабияке значення під час сприймання музичних творів має ознайомлення дітей із видами музичної виразності. Це може бути ритм у творі “Марш” С.Прокоф’єва, темп у творі “Козачок” українська народна музика; загальний характер у творі “Колискова” Я.Степового; форма побудови твору в “Увертюрі до опери „Кармен” Ж.Бізе тощо.

    Під час розбору твору, з’ясування й усвідомлення окремих елементів засобів музичної виразності, їх виражального значення ми використовували метод порівняння. Так, дітям другого класу після прослуховування веселого танку “Козачок” П. Чайковського пропонувалися такі запитання: Чому танок вийшов саме веселим? Якщо зіграти або проспівати повільно, чи залишиться танок таким же веселим? Якщо співати зовсім тихо, буде танок таким же веселим? Яке значення має супровід для характеру цього танцю? тощо. Аналіз наших спостережень доводить, що дитячі висловлювання про характер музичного твору, почуття, настрій, що виражені в ньому, не відрізняються різноманітністю. Висловлювання дітей бувають лексично бідними, що у подальшому заважає їх сприйманню.

    Активне використання прийому контрастного порівняння музичного твору дало нам можливість пропонувати дітям музичні твори різні за характером або за іншими засобами музичної виразності, проте близькі за тематикою, або такі, що мали однакову назву (наприклад: “Зустрічний марш” С.Чернецький, “Футбольний марш” М.Блантер, “Марш дерев’яних солдатиків” П. Чайковського).

    Слухання дітьми цих творів допомогло нам підвести їх до думки, що засоби вираження, які використано в цих творах, не випадкові, і що вони необхідні для того, щоб виразити у творі все так, як цього бажав композитор.

    Краще сприймання творів можливе лише за умов їхньої повторюваності не лише тільки на одному занятті, але й у наступних. Як відомо, знайома музика сприймається з більшою охотою і краще запам’ятовується. Для того щоб повторення твору для дітей старшого дошкільного віку не було набридлим, бажано кожного разу показувати твір під новим кутом зору – це пояснення загального характеру твору, супровід, зміна частин твору. Для молодших школярів ці прийоми ускладнюються.

    Глибоке сприймання дитиною музики неможливе без гарно розвиненого музичного слуху.

    Слух – це сприймання звука, перш за все, через вухо, ось чому існує такий термін, як “музичне вухо” [3, с.16]. Людина з “музичним вухом” чутко реагує на музику: вона її чує, де б вона не звучала, сприймає її за різних обставин. На заняттях ми намагалися завжди направляти музичний слух дітей на пізнання музичних уявлень. Так, Б.Асаф’єв пише: “Найбільш складним, але й найвищим, чого треба досягти в роботі над композиторським слухом, - це навчитися чути (сприймати повною свідомістю, концентрованою увагою) музику в одночасному охопленні всіх її компонентів, що розкриваються слуху” [1, с.40].

    Це завдання достатньо складне й малодоступне для молодших школярів, але саме в ньому можна знайти шляхи розвитку слуху. Слух, як і всі здібності, можна розвинути в діяльності, а саме - у процесі сприймання музики.

    Музичне мистецтво – особлива форма відбиття дійсності, в якій найважливішу роль відіграють почуття та емоційна сфера. Пізнання, що відбувається у процесі сприймання музики, специфічне, воно не може зводитися лише до діяльності думки, але обов’язково повинно являти собою єдність емоцій та розуму, свідомості та почуттів.

    У своїй науковій праці М.В.Субота пише: “Істотним моментом сприймання музики є емоційно-оцінні реакції, які відбивають глибинний процес освоєння слухачем твору, у ході якого твір співвідноситься з усіма сторонами особистості й індивідуальності слухача, з його психічною організацією, темпераментом, системою ідеалів, навіяних оточуючою його культурою суспільства, але індивідуально ним відбитою” [6, с.193].

    Дослідити і змоделювати процес розвитку сприймання музичних творів дітьми молодшого шкільного віку надзвичайно важливо, оскільки цей розвиток відбувається позасвідомо і в кожному випадку індивідуально. Для кожної дитини процес сприйняття однієї й тієї ж форми музичного твору викликає різні смислові відгуки. С.Шип так висловив ці смислові відгуки: “...для однієї групи слухачів зміст музики зводиться до емоційних переживань. До другої належать ті, хто слухаючи музику, “малює” у своїй уяві якісь зорові картини. У третьої – музика активізує понятійне мислення... Четверта група уявляє собі через музичне сприймання життєві події... Є й такі, хто зосереджує увагу на самому процесі розгортання форми і спостерігає з насолодою за грою звукових барв, розвитком мелодичного малюнка, тематичного матеріалу” [8, с.8].

    В Україні впродовж віків народна творчість була невід’ємною частиною культури народу і сприймання дитиною цієї культури починалося з сім’ї. Специфічні особливості і риси народної творчості згодом визначили її національний характер. Корені цієї творчості мали відбиття в музиці українських класиків.

    Тому сприймання дітьми як старшого дошкільного, так і молодшого шкільного віку визначається змістом та близькістю тематики української класичної музики дитячим інтересам.

    Діти, які відвідували дошкільні навчальні заклади, більш вигідно відрізняються від своїх одноліток у класі, коли йдеться про глибину сприймання творів української класичної музики під час навчання у початковій школі. На думку Л.Кузнєцової, “музика українських композиторів-класиків глибоко реалістична і народна,... проста формою і є хорошим матеріалом для початкового виховання дитини” [7, с.5].

    Сьогодні на національну культуру має вплив культура багатьох народів і країн, а саме: народна культура Африки та Європи. Як відомо, покоління 80-90-х років ХХ ст. виховувалось на нових культурних традиціях, тому діти в сім’ях не одержують належного впливу національної культури на свій естетичний і духовний розвиток. Велику роль мистецтва в розвитку духовності суспільства та окремої людини неможливо переоцінити. На нашу думку, важливим є те, щоб діти нового покоління не забували, а, насамперед, збагачували свої музичні уявлення про твори українського народного мистецтва, а також про твори українських класиків, з якими вони познайомилися ще під час перебування у дошкільному навчальному закладі.

    Аналіз чинних програм “Малятко”, “Дитина в дошкільні роки”, “Дитина”, “Українське дошкілля” свідчить про те, що основна увага в них приділяється лише творам народного мистецтва або творам в обробках українських композиторів. Ось чому в початковій школі, коли життєвий досвід дітей збагачується новими уявленнями, треба як можна більше вводити їх у світ сприймання музики українських класиків, таких як–от: С.С.Гулак-Артемовський, М.В.Лисенко, М.Д.Леонтович, К.Г.Стеценко, Я.С.Степовий.

    Під час планування роботи з дітьми ми спиралися на ґрунтовну спадщину класика української музики М.Лисенка (1842-1912), який особливу увагу приділяв вихованню дітей і розвитку їх сприймання. Його перший збірник для шкіл “Молодощі” (1875) охоплював 25 дитячих ігор та 13 веснянок із фортепіанним супроводом композитора, а “Збірка пісень у хоровому розкладі, пристосованому для учнів молодшого й підстаршого віку в школах народу” (1901) була цінним внеском у розвиток музичного сприймання школярів. Використані нами у роботі з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку музичні опери “Коза-дереза”, “Пан Коцький”, “Зима і Весна” мали близьку до розуміння дітьми тематику, тому що уводили їх у світ казки. Під час слухання цих творів діти вчилися розуміти й емоційно сприймати їх. У молодшому шкільному віці переважає образний характер мислення, конкретно пов’язаний із життєвим досвідом, досить розвинені асоціативно-зорові уявлення. Музика, яка складена з використанням казкових сюжетів, дає можливість педагогу ознайомити дітей із засобами музичної виразності та зі звуковою палітрою, що характеризує казкових персонажів.

    Нами також активно використовувався багатий педагогічний досвід М.Леонтовича (1877-1921). Композитор прагнув не тільки викликати в дітях інтерес до музики, не тільки залучити дітей до самостійної творчості, а й навчити їх сприймати музику. Не викликає сумнівів той факт, що без цілісного сприймання, неможливо емоційно відтворити той чи інший твір. Зазначимо, що роботи фундатора дитячого музично-ігрового репертуару В.Верховинця (1880-1938), а саме твори з його посібника “Весняночка” (1925), успішно вирішували проблему музичного розвитку дітей шляхом залучення їх до активної ігрової діяльності. Композитор-педагог переконливо доводив: ніщо так не розвиває розумові і фізичні здібності дитини, її сприймання музики, почуття, творчу фантазію, як ігри з рухами, танцями, співом.

    Отже, як свідчить проведений нами короткий аналіз педагогічної та музичної спадщини означених українських композиторів, своєю діяльністю вони не тільки заклали підвалини музично-естетичного виховання в Україні, але й окреслили шляхи музичної освіти дітей.

    ЛІТЕРАТУРА
    Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс. - Л.: Прогресс, 1971 . - С.40.
    Ветлугина Н.А. Музыкальное развитие ребенка. – М.: Просвещение, 1968. - С.99.
    Гродзенская Н.Л. Школьники слушают музыку.- М.: Просвещение, 1969. - С.16.
    Кабалевский Д.Б. Воспитание ума и сердца. - М.: Просвещение, 1984. - С. 23.
    Кабалевский Д.Б. О трех китах и многом другом. - М., 1976. - С.110.
    Субота М.В. Суб’єктні особливості емоційного сприймання музики дітьми молодшого шкільного віку //Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип.5. - Суми: Наука, 1997. - С. 193.
    Кузнєцова Л. Українська класична музика в школі. - К.: Музична Україна, 1969. - С. 5.
    Шип С. Як передати словами зміст музики? //Мистецтво і освіта. - 2001. - №2. - С. 8.

    elenkislicina@gmail.com
    Elen1961@list.ru
    Скайп elen19612

    Буду рада всех видеть в моей мастерской :Веселые минутки для малышей от Елены Кислициной.
    http://forum.in-ku.com/forumdisplay.php?f=481
    Мой канал №1 https://www.youtube.com/channel/UChy...FQrkJDfM2437fQ
    Формула успеха: вставайте рано, работайте упорно, найдите месторождение нефти.

Страница 4 из 21 ПерваяПервая 1234567814 ... ПоследняяПоследняя

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •  
Яндекс.Метрика free counters Рейтинг@Mail.ru