Сообщение от
T.Rimma
Сьогодні шукала матеріали для роботи. Зустрілась мені ця стаття, я зберегла собі.
ГРУПА АБО ТРУПА?
Скільки б ми не заклинали самі себе фразою про велику і важливу роль музичного виховання, реальний стан речей з усією очевидністю показує зворотне. Сьогоднішня модель - це концертно-показовий підхід до музичного розвитку дітей, який до сьогоднішнього дня не дозволяє зрозуміти важливість послідовно-ного навчання, володіє своєю логікою і закономірністю.
Суть цього підходу прекрасно відома кожному музичному керівникові і виражається двома словами: «Скоро ранок». Далі думка у всіх рухається приблизно однаково: «Прийдуть батьки подивитися, методисти оцінити, колеги порівняти - треба всім дорослим догодити, естетичне почуття їх задовольнити, чимось здивувати і як мінімум розважити». Тому група дітей кожні два-три місяці перетворюється в «трупу» артистів-універсалів: хор та балет, фольклор і цирк, аеробіка і оркестр незбагненно зливаються в цьому дивному жанрі: «Дитяче свято для дорослих» ...
Головне питання - для кого свято? Тут і численні репетиції, неминучі нервозність, суєта, включення в репертуар дуже складних творів ...
Коли доводиться чути, що в дитячому саду ставлять балетні вистави, а колеги цілком серйозно обговорюють глибину образу черв'ячка, створеного за системою К. Станіславського, мені стає нескінченно шкода малюків, тому що це може означати тільки одне: муштру заради амбіцій дорослих, якої немає ніякого оправда-ня. Висока якість завжди досягається виснажливої тренуванням, зміст якої не зрозумілий дітям і далекий від їхніх інтересів. Тому подібні творчі експерименти правильніше було б назвати експлуатацією дитинства.
Очевидно, що на дитячому святі не може бути дорослих глядачів. І взагалі глядачів як таких. Діти і дорослі - вихователі, батьки - разом створюють свято, беруть участь у ньому. У них є спільне святкове простір, в якому вони взаємодіють: грають, співають, танцюють, відпочивають, спілкуючись. Причому дорослі повинні чітко розуміти, що це вони організують свято дітям, а ніяк не навпаки! Якщо задуматися, то істинною основою свята є не сценарій з написаним у ньому текстом, а почуття піднесеності, розкутості, легкості, веселощів, задоволення. Немає всього цього - немає й свята.
Батькам необхідно звикнути до думки, що їх роль і участь не можуть зводитися тільки до організації святкового застілля, треба вносити свій дієвий внесок й у створення самої святкової атмосфери, що вимагає не матеріальних, а душевних витрат. Хоча їм буде важко розлучитися з положенням споживача видовищ. Спільне спів однієї-двох пісень, виконання пари нескладних, ігрових по суті, танців, метою яких буде спілкування а не трюки руками і ногами з маскою втоми на обличчі, спільне музикування на інструментах - цього цілком достатньо, щоб музична частина свята була повноцінною. Нічого не треба довго вчити і репетирувати! Деяка частка непередбачуваності стане кращим прикраса свята. Готуючись до нього, батьки разом з дитиною можуть підготувати сімейний номер, і це буде справжнім сюрпризом для всіх.
Социальные закладки