Документація, статті, консультації для музкерівників

[Babsy]

4-картотека муз.дид.игор,сценариев.Все.

Мне тоже заведующая говорила про все это , ну, и график, конечно. Но, требуется еще ЗОШИТ ПО САМООСВІТІ,

[Валя Муза]

Но, требуется еще ЗОШИТ ПО САМООСВІТІ,

А у нас плюс ко всему этому ещё портфолио Я так поняла, что каждый сад утверждал свой перечень обязательной документации.

[Алена Болинская]

Многие искали этот материал на украинском языке- вот я нашла:
«РОЛЬ ВИХОВАТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ»
Наскільки активно вихователі дитячого садка беруть участь в музичному вихованні дітей? Чи всі вони усвідомлюють важливість такої участі?
Нерідко вихователь вважає своїм обов'язком лише присутнім на музичному занятті - з метою підтримки дисципліни. Між тим, без активної допомоги вихователя продуктивність музичних занять виявляється набагато нижче можливою. Здійснення процесу музичного виховання вимагає від педагога великої активності. Виховуючи дитину засобами музики, педагоги-«дошкільники» повинні добре розуміти її значення в гармонійному розвитку особистості. Для цього треба ясно і чітко уявляти, якими засобами, методичними прийомами можна закладати правильне сприйняття музики.
Педагогові-вихователю НЕОБХІДНО :
1. Знати всі програмні вимоги по музичному вихованню.
2. Знати музичний матеріал своєї групи, бути активним помічником музичного керівника на музичних заняттях.
3. Надавати допомогу музичному керівнику в освоєнні дітьми програмного музичного репертуару, показувати зразки точного виконання рухів.
4. Проводити регулярні музичні заняття з дітьми групи в разі відсутності музичного керівника.
5. Розучувати рухи вправ та таночків з дітьми в групі та на прогулянці
6. Поглиблювати музичні враження дітей шляхом прослуховування музичних творів у групі за допомогою технічних засобів.
7. Розвивати музичні вміння та навички дітей (мелодійний слух, почуття ритму) в процесі проведення дидактичних ігор в групі та на прогулянці
8. Володіти елементарними навичками гри на дитячих музичних інструментах (металофоні, дзвіночках, бубні, ложках та ін.)
9. Здійснювати музичний розвиток дітей, використовуючи всі розділи роботи: спів, слухання музики, музично-ритмічні рухи, гру на ДМІ, музично-дидактичні ігри.
10. Враховувати індивідуальні можливості й здібності кожної дитини.
11. Розвивати самостійність, ініціативу дітей у використанні знайомих пісень, хороводів, музичних ігор на заняттях, прогулянці, ранкової гімнастики, в самостійній художній діяльності.
12. Створювати проблемні ситуації, які активізують дітей для самостійних творчих проявів.
13. Залучати дітей до творчих ігор, що включає в себе знайомі пісні, руху, танцю.
14. Використовувати наявний у дітей музичні уміння і навички на заняттях з інших видів діяльності.
15. Включати музичний супровід в організацію занять і режимних моментів.
16. Брати безпосередню участь у діагностичному обстеженні своїх вихованців по виявленню музичних умінь і навичок, індивідуальних можливостей кожної дитини.
17. Брати активну участь в проведенні свят, розваг, музичних дозвіль, лялькових спектаклів.
18. Готувати поетичні добірки поетичного матеріалу до розваг і музичних свят.
19. Надавати допомогу у виготовленні атрибутів, оформленні музичного залу для свят і розваг.
Роль вихователя на музичному занятті
Роль вихователя, чергування його пасивного і активної участі, різні, в залежності від частин заняття і завдань.
Слухання музики:
1. Особистим прикладом виховує у дітей уміння уважно слухати музичний твір, висловлює зацікавленість;
2. Стежить за дисципліною;
3. Надає допомогу музичному керівнику у використанні наочних посібників та іншого методичного матеріалу.
Розспівки , спів
1. У розспівках не бере участь ;
2. Співає з дітьми, розучуючи нову пісню, показуючи правильну артикуляцію( текст пісень вивчається вихователем під час проведення індивідуальної роботи та на прогулянках)
3. Підтримує співом при виконанні знайомих пісень, використовуючи засоби мімічної та пантомімічній виразності.
4. При вдосконаленні разучиваемой пісні, підспівує в «важких місцях».
5. Не співає з дітьми при самостійному емоційно-виразному співі (виняток - спів з дітьми раннього та молодшого віку)
Музично-ритмічні рухи та ігри:
1. Бере участь у показі всіх видів рухів, даючи відповідні рекомендації дітям.
2. Дає чіткі, точні, естетичні еталони рухів (виняток - вправи на розвиток творчої активності дітей).
3. Бере безпосередню участь у виконанні танців, танців, хороводів. У старшому дошкільному віці знайомі танці, танці діти виконують самостійно.
4. Коригує виконання рухів окремими дітьми під час танцю, вправи, ігри.
5. Роз'яснює і контролює виконання умов гри, сприяючи формуванню поведінкових навичок під час її проведення.
6. Бере одну з ролей в сюжетній грі.
7. Спостерігає за дисципліною протягом усього музичного заняття.

[T.Rimma]

Доброго вечора. Можливо хтось може допомогти підготувати теоретичний матеріал по темі "Народно-обрядові дійства в дит.садку." Буду дуже вдячна. На перших сторінках було подібне, але ссилка не працює, якщо можна, поновіть, будь ласка.

Elen2 «Роль народних звичаїв та традицій у розвитку музичного світогляду дітей дошкільного віку»
170007.rtf.html

[T.Rimma]

- 1 –
УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛЬНІ НАРОДНО – ОБРЯДОВІ ДІЙСТВА
В ДИТЯЧОМУ САДОЧКУ

Народ і виховання – ці два поняття взаємопов’язані, вони не існують одне без одного. Адже повелося в історії людства, що кожен народ від покоління до покоління передає свій суспільний та соціальний досвід, духовне багатство як спадок старшого покоління молодшому. Саме так створюється історія матеріальної і духовної культури нації, народу, формується його самосвідомість.
Кожне народне дійство, яке розігруєтьсь в дитячому садочку – велика подія для дітей та їх батьків, для вихователів та музичних керівників.
Одним із найнадійніших способів вивчення спадщини народу є аналіз сутності традицій, які зберігалися і передавалися з покоління в покоління через живий досвід, усне спілкування і практику сімейного життя.
Традиції у формі масових звичок підтримувались силою громадської думки і за своєю природою були наділені величезною стійкістю.
Традиція (від лат. tradicio — передача)—це досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що клалися історично і передаються з покоління в покоління. Педагогічне значення народних традицій полягає в тому, що вони виступають водночас і як результат виховних зусиль народу протягом багатьох віків, і як незамінний виховний засіб. Через систему традицій кожен народ відтворює себе, свою духовну культуру, свій характер і психологію своїх дітей.
У нерозривній єдності з традиціями перебувають народні звичаї.
Звичай — це загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті і побуті певного народу, суспільної групи, колективу. 
У простому розумінні звичай — це те, що стало звичним, засвоєним, насущним. Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками.
Однією з першооснов усної народної творчості є обряд. Обрядами (або ритуалами) називають такі форми поведінки, що склалися історично, для яких характерні:
1) стереотипність, повторюваність без змін; 2) символічність (кожна обрядова пісня щось символізує), наприклад «Засіпання» на Новий рік символізує майбутню сівбу і багатий урожай.
Обряди нерозривно пов’язувалися з діями, для яких так само характерні стереотипність, повторюваність без змін, але які не мають символічного змісту. Такі дії називаються звичаями. Звичаї невіддільні від обрядів.
Залучення дітей до дійової участі у традиціях і звичаях рідного народу дає їм змогу практично пізнавати його культурно-історичний досвід, бути продовжувачем справи батьків і дідів.
У дитячому садку рекомендується проводити такі народні свята та обряди відповідно до календарної сезонності:




- 2 -
Свята весняного циклу.
У давніх слов’ян рік починався навесні, березневе літочислення зберігалося до 1409 р. Весняні свята та обряди відбувалися з початку березня до кінця червня. Головними тут були зустріч весни, вітання пробудженої природи, звертання до землі, щоб дала добрий урожай. Початку березня чекали з нетерпінням. Справжній прихід весни пов’язували зі святом Явдохи, яке припадає на 14 березня (за старим стилем — на перше). До цього дня випікали обрядове печиво, так звані веснянки. Дівчата і хлопці брали їх у долоні і з простягнутими руками йшли на околицю села, щоб закликати в гості весну-красну. Цей ритуальний хід супроводжувався піснями, поетичними діалогами та обрядовими сценами. В Україні був широко відомий звичай — у березні робили з соломи опудало, що ніби уособлювало собою Зиму, його вдягали у лахміття, вивозили з села, топили в річці або спалювали. Назад в село привозили Весну і Літо. Це означало, що весна остаточно переборює зиму.
18 березня — починався весняний сонцеворот, день уже переважував ніч. З цієї нагоди влаштовували цікаві дитячі забави — заклички птахів. Діти юрбами виходили за село, несучи в долонях фігурки випечених з тіста жайворонків та голубків, і голосно декламували:
Пташок викликаю
З теплого краю.
Летіть, соловейки,
На нашу земельку!
Спішіть, ластівоньки,
Пасти корівоньки!
Дівчаточка — вороб’ята,
Радьмося!
Та виходім на травицю —
Граймося!
Та виходім на травицю —
В добрий час.
Нема таких співаночок,
Як у нас!
У лісі на галявинах молодь весело зустрічала весну і в останні дні березня поряд з іншими іграми та забавами, хороводами починали заплітати першого «шума») Народ наш створив чудовий образ весни – гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові. Вона, ця дівчина-весна – бажаний і довгожданий гість, її закликають дівчата піснями-веснянками, її зустрічають діти з дарами – солодким печивом у вигляді пташок, її уособлює найкраща з дівчат, вона одягає вишиту сорочку, кладе на голову віночок із весняних квітів, оперізується «зеленим» поясом з трави і квітів. Ця вродлива дівчина дуже багата, від неї люди сподіваються щедрих дарів. Народний образ весни – це образ краси, сили і надії.
Весняні обрядові пісні й хороводи називаються веснянками, гаївками, ягівками, гагілками. Співаючи веснянки, дівчата беруться за руки і творять коло, півколо або ключ і так рухаються під ритм пісні. Темп руху залежить від темпу пісні, отже він швидкий або повільний.
- 3 -
Веснянки і гаївки – це в переважній більшості пісні дівочі. Рідко де допускаються до участі в іграх хлопці. Іноді поряд з дівчатами хлопці заводять свої ігри: борі куються, бігають навипередки.
Головним святом весняного циклу є Великдень – найбільше християнське свято нашої Батьківщини. Великодня обрядовість має в Україні давні традиції і різноманітну регіональну специфіку. За українською традицією Великдень — найвеличніше свято року, тому з ним пов’язано багато народних звичаїв.
З початку березня і до кінця червня відзначали весняні свята та обряди. Головними тут були зустріч весни-красни, вітання пробудження природи, забезпечення родючості землі. Мали місце спалення зими-Мари, ритуальне обливання водою, розваги юнаків, дівчат. Кульмінацією весняних святочних дій виступають зелені свята, коли зеленню прикрашають помешкання, водять«куща» (вбрану в зелені віти дівчину).Зелений тиждень починається з четверга. В цей день дівчата йдуть на луки, на левади, в ліс і там «завивають» вінки.
На окреме місце в системі свят і дозвілля у дошкільному закладі варто винести свято Матері. Воно не є календарно-обрядовим, але святкується за традицією в першу неділю травня.
До 1939 р. свято Матері святкували в Україні як всенародне, і воно мало певне звучання у діючих на той час дитячих закладах . Оскільки в Україні мати завжди була в глибокій пошані як продовжувачка роду і як берегиня буття, її свято завжди відзначали у рідній оселі. Зараз свято Матері відроджується спільно з відродженням українських національних традицій. Зал треба прикрасити в традиціях житлової кімнати з особливостями українського інтер’єру: вишиваними рушниками, керамічним посудом, в’язками трав-оберегів, портретом Кобзаря, образом Матері Божої. Свято Матері слід проводити мовою рідної матері.
У педагогічному процесі дошкільного закладу таке свято можна проводити під всеохоплюючою назвою «Чому ми матір називаємо святою...». Проводити його слід у всіх вікових групах, добираючи відповідний фактичний матеріал.



Свята літнього циклу
Важко розмежувати весняні й літні свята. Зелені свята, що тісно пов’язані з весняним Великоднем, припадають на початок літа.
Першим літнім святом вважали свято Юрія (6 травня). У народному календарі зі святом Юрія пов’язано багато обрядів. З Юрієм пов’язане ще одне дійство. В народі воно називається збиранням роси. Як відомо, роса широко викорис-товувалась у повсякденному побуті. Батьки змушували дітей ходити по ній босоніж, щоб не боліли ноги. Дівчата вмивали нею обличчя, щоб воно було «красним та рум’яним».
Івана Купала — день літнього сонцевороту (7 липня). Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями.
- 4 -
Головними атрибутами свята є Купало та Марена. Свято це має регіональні відмінності. Так, на Поділлі та Волині дівчата роблять «Купайла» з гілки верби, прикрашають її квітами, вінками, співають навколо нього пісень. Після цього хлопці нападають на «Купайла», обривають з нього вінки та квіти, гілку кидають у воду, розкладають вогнище, через яке стрибають усі присутні.
Жнива спокон віків розглядалися в Україні як підсумок, реалізація сподівань і зусиль хлібороба. «Хліб усьому голова»,— говорить народне прислів’я. У всьому слов’янському світі до початку жнив готувалися, як до великого урочистого свята і водночас як до важкої відповідальної роботи, коли доводилося працювати від зорі до зорі, незважаючи на спеку і спрагу.
Українська земля завжди давала щедрі врожаї тим, хто її ретельно і з любов’ю обробляв. Період збирання врожаю має свої звичаї і обряди.
Закінчивши жнива, дівчата з пшеничних або житніх колосків сплітали вінки — символи щедрого врожаю та успішного завершення жнив. Закосичений маками, волошками, калиною вінок прикрашав найкращу жницю — «княгиню», яка в парі з хлопцем, що ніс останній сніп, ішла попереду всієї громади женців до двору господаря. Традиційно обжинковий вінок глибоко вшановували, щедро персоніфікуючи його як живу істоту, надзвичайно дорогу і поважну.
У цій традиції бачимо відгомін рослинної магії обожнювання нашими пращурами навколишньої природи.
Отже, свята другої половини літа — це свята жнив і врожаю.
14 серпня святкують Спас медовий, коли бджоли перестають працювати і пасічники заламують соти. За народним повір’ям вважається, що коли цього не зробити, сусідні бджоли винесуть увесь мед з вулика.
Зранку в день Спаса перший мед освячували у церкві, потім ним пригощали дітей, ласували дорослі, готували пироги та пшеничну кашу з медом. Святкова урочиста трапеза перетворювалась на велике свято бджолярів.
19 серпня — Спас яблучний. У цей день по всій Україні святять у церкві яблука. З давніх-давен ці плоди в традиціях українців є символами краси, кохання, шлюбу і подружньої вірності, пізнання добра і зла.

Свята осінньо-зимового циклу
Покрова в Україні була великим святом. У багатьох селах на її вшанування будували й освячували храми, зводили села.
Свято Покрови дуже глибоко прийнялося в нас. І тому в розмовах з дітьми треба розказати їм про значення цього свята і провести тематичне заняття.
Свято Покрови 14 жовтня виникло ще в X ст. У той час на Грецію напали араби. Оточивши Константинополь, сарацини, тобто араби, намагалися поневолити городян. Першого жовтня (за старим стилем) константинопольці зібралися на всенощну відправу до Влахернської церкви. Під час служби святий Андрій-юродивий та його учень Єпіфаній побачили в горішній частині храму образ Божої Матері. Вона в оточенні святих тримала над віруючими християнами омофор (покров, а звідти й народна назва Покрова) і молилася.

[T.Rimma]

Продовження
- 5 -
Таке видиво надало грекам впевненості в своїх силах, і вони вступили в бій. Чужинці змушені були відступити. З того часу свято стало всенародним.
Оскільки Київська Русь прийняла християнство з Константинополя, відповідно було запроваджено і свято Покрови. Щоправда, в побутовому житті воно значною мірою націоналізувалося. Крім того, це було жіноче, а точніше дівоче свято. З особливим нетерпінням його чекали заручені або ті, які сподівалися на сватів.
У народі існує безліч легенд про те, як щедрує Покрова дівчат своєю ласкою. Вона милостива до тих, хто слухався й шанував батьків, переймав неньчину науку до праці, охайності, підтримував духовну і фізичну чистоту. Проте Покрова була непоступливою, якщо дівчина зневажала моральні звичаї, нехтувала традиційними законами суспільного життя. На Покрову влаштовувались весілля (шлюбний період був нетривалий — весілля справляли лише від Покрови і до Пилипівських започин— 27 листопада). З наближенням посту вже заборонялося шлюбувати дітей, а тому дівчата просили свою покровительку: «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу, най ся в дівках не мучу», бо лише, як стверджувало інше прислів’я: «Покрова накриває траву листям, а дівчат — шлюбним вінцем».
День Святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня (ЗО листопада за старим стилем). Хоч Андрій Первозванний — християнський святий, народні звичаї та обряди в день цього святого мають давній дохристиянський характер.
З давніх-давен на Андрія дівчата ворожать, бажаючи дізнатися про свою долю: чи вийдуть заміж, чи доведеться дівувати ще весь рік. Існував звичай випікати в цей день балабухи — невеликі круглі тістечка і годувати ними собак. Чию балабушку першу з’їсть пес, та дівчина першою вийде заміж. Якщо дівчина хотіла дізнатися, як буде зватися її майбутній чоловік, напередодні Андрія виходила на вулицю і питала першого зустрічного чоловіка, як його ім’я,— так і зватиметься наречений.
Гра «Калита». Калита — це великий корж з білого борошна з маком і медом, який підвішується високо вгорі на стрічці. Хлопці по черзі підстрибують і намагаються вкусити його. Хто засміється, той програв, а того, кому вдасться відкусити калити, називають Андрієм, і він стає почесним гостем у цей вечір. Закінчується гра так: дівчата ділять порівну між усіма учасниками калиту, але за свій шматок хлопці мають заплатити гроші дівчатам, які випікали смачний корж.
Дитинство для кожного, хто виховувався в простій християнській сім’ї, невід’ємно пов’язано з святом Миколи-Чудотворця — образом божого угодника, який піклується про дітей, направляє їх на праведну дорогу. Послуш- ним хлопчикам та дівчаткам Святий Микола один раз на рік (у ніч з 18 на 19 грудня) приносить гостинці, а неслухняним — різку. Ось що розповідає народна легенда.
Колись давно жив собі чоловік, що терпів великі злидні. Не було в нього ні хліба, ні одежі, ні своєї хати. Якось уночі, коли він спав, відчиняється вікно і хтось кидає через нього на підлогу гаманець з грошима. Бідолаха прокинувся, підняв гроші і дякував Богові за його поміч.
- 6 -
Минув якийсь час. Бідолаха прожив гроші і знову мусив терпіти голод і холод. Аж сталося так, що хтось удруге кинув через вікно гаманець з грошима. Бідняк знову не знав, хто йому допомагає. Після того цей чоловік став не спати вночі. Він чекав, що прийде невідомий ще раз і знову вкине через вікно гаманець. А він так хотів довідатися, за кого ж молитися Богу.
І справді сталося так, що прийшов незнайомий утретє. Він відчинив вікно, і знову гаманець з грошима впав на підлогу. Бідолаха схопився з ліжка і кинувся до вікна і побачив: у темряві ночі поспіхом віддаляється священик цього міста Святий Микола-Чудотворець.
Микола вважається також покровителем моряків. В іншій легенді розповідається, що Святий Микола палкою молитвою втихомирив збурене море. Це врятувало його супутників і корабель. Кажуть, міг він зцілювати і калік, сліпих, недужих.
Почесне місце у зимовому циклі належить різдвяним святам.
Починається Різдво з Святого вечора — надвечір’я Різдва.
Святочна дія відкривалась церемонією добування нового вогню, яким розпалювали у печі 12 полін, а ці поліна готувалися протягом 12 днів.
Будь-яка робота, крім готування святочної вечері, в цей день неприпустима. Все мусить бути приведене до ладу, має бути на своїх місцях. Ніщо не повинно ночувати цієї ночі поза домом, у чужих руках, позичене. Навіть на своєму подвір’ї ніщо не повинно десь стирчати на кілках, висіти на грядках. Усі члени родини теж мусять бути в зборі. «Боже, сохрани в людях ночувать, тоді будеш цілий рік блукать»,— так говорять у народі. Не можна сваритись, а навпаки, треба помиритись навіть з ворогами, щоб у новому році було мирно.
Під вечір господар заносить до хати сіно, солому. Господиня бере трохи сіна чи соломи і притрушує стіл перед тим, як покрити скатертиною. Матір Божа в яслах на сіні народила Христа, тому святвечірнє сіно набирає магічної сили. Під скатертиною на сіно клали зерно, часник і гроші: часник — щоб злі сили не приступали до хати, зерно — щоб був урожай гарний, а гроші — щоб у хаті трималися і позичати їх не доводилося.
Під стіл інколи клали різне залізо, на яке треба було ступити босими ногами, щоб вони були міцними.
На покуті ставили перев’язаний перевеслом прикрашений сніп — символ достатку. Біля нього клали ярмо від плуга, чепіги та ін.
Стіл накривають білою вишитою скатертиною. На скатертину викладають різні страви. Після вечері починаються забави. Малі діти тішаться ялинкою.
В інші дні свят починається коляда. Колядують і дорослі і діти, йдучи від хати до хати, зичать господарям усяких гараздів.
В Україні слово коляда має три значення. Коляда — це Різдвяні свята: «Будьте здорові з колядою!». Коляда — це пісня, яка співається під час Різдвяних свят: «Пустіть його до хати, він вам буде коляду співати!». Коляда — це винагорода за величальну пісню: «Он і пан іде, коляду несе, коробка вівса, зверху ковбаса!»


- 7 -
13 січня святкували Меланку, або Щедрий Вечір. У цей вечір щедрують, водять «козу» та «Меланку». У гурті хлопців за «Меланку» обирається парубок, що вміє «штуки викидати» — добре жартує. «Меланка» має свій «почот»: орач з чепігами від плуга, сівач з сівнею через плечі, дід з гарапником, ведмідь, коза, журавель, щиган, циганка і чорт з ріжками Парубоча «Меланка» заходить до хати.
14 січня — перший день Нового року, день святого Василя. Як тільки починає розвиднятися на Новий рік, діти схоплюються з ліжка, швиденько вдягаються, вмиваються, беруть пшеницю, горох, жито, ячмінь і йдуть посівати з хати до хати, приказуючи: «На щастя, на здоров’я, на Новий рік, щоб родило краще, як торік — жито, пшениця та всяка пашниця... Дай, Боже!»
Перший посівальник на Новий рік звичайно буває і першим «полазником» — приносить до хати щастя.
19 січня—Водохрещі. Напередодні Водохрещів святкується Голодна кутя, або другий Свят-Вечір. Цілий день віруючі люди нічого не їдять — постують. Коли засяє вечірня зоря, сідають вечеряти.
На вечерю подаються лише пісні страви: смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутя, узвар. Ще за тиждень перед Водохрещами колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою й обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували (теж з льоду) «престол». Все оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».
Ранком у церкві відбувається Богослужіння. Після нього весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев’яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...». На річці біля хреста весь похід зупиняється.
Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а хор у цей час голосно співає «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...».

Минув січень. На порозі — лютий. У народі кажуть: «Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмар». 15 лютого Зима зустрічається з Весною — це Стрітення. У цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо — де була зима. З цим днем пов’язано багато прикмет: «Вітер — погана ознака», «Якщо півень нап’ється води, то набереться хазяїн біди». Та для дітей й молоді це було свято. Проганяли Зиму. Зима — це стара, зігнута баба, трясеться, ледве йде, кожух у латках, чоботи подерті, хустка з діркою, з неї сиве волосся виглядає. В руках Зима несе надщерблений горщик з льодом, а через плече в неї — порожнісінька торба.
У Весни (молодої дівчини) — вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, в руках у неї серп і сніп жита або пшениці.





- 8 -
Методика проведення свят
Проведення свята потребує серйозної підготовки вихователя та музичного керівника. Кожне свято готується спочатку фрагментарно з невеличкими групами дітей на заняттях з різних розділів програми народознавчої спрямованості. Залучаються до підготовки свят і батьки.
Емоційне спілкування вихователя і батьків з дітьми напередодні свят допомагає викликати і підтримувати інтерес до його змісту, глибше осмислити повідомлюваний матеріал, зробити морально-естетичні висновки і визначитись у ставленні до нього, тобто закласти основи моральних уявлень і почуттів. Заняття проводяться систематично у всіх дошкільних групах (починаючи з четвертого року життя). Отже, вихователь має можливість сформувати у дітей конкретні, чіткі і доступні за змістом уявлення про те чи інше дійство, яке є основою свята або дозвілля. На заняттях вчимо дітей бачити і розуміти її важливість, історичні передумови виникнення та елемент сучасної інтерпретації, дає широкий діапазон варіантності події з урахуванням регіональних та етнічних особливостей краю, народу. Таку за змістом роботу вихователь планує, як правило, спільно з музичним керівником у старших вікових групах.
Музичний супровід, ритмічно-хореографічні елементи як засоби мистецтва вчать дітей бачити красу, наприклад, веснянки як пісні, як хороводу, як гри, як сценічної дії, як театралізованого свята, яке має глибокі історичні корені і неповторний сучасний колорит і багатство.
Поетична образність веснянки, її естетична спрямованість дає змогу дитині виділяти цей вид жанру завдяки його видовим особливостям, засобам виразності, які часто повторюються.
У старшій і підготовчій групах варто виділяти регіональні особливості веснянок та інших пісень, що сприяє елементарному розумінню різних мовних засобів виразності і несе певне мовленнєве навантаження, формує уявлення про етнографічну карту сучасної України.
У весняному календарно-тематичному циклі особливо виділяються свята, пов’язані з яскравими явищами природи, їхнім очевидним і переконливим впливом на світ рослин, тварин, поведінку і працю людей. Для того щоб успішно розв’язати народознавчі завдання, вихователь і музичний керівник використовують цілий комплекс навчально-виховних впливів. Вони включають, зокрема, різні види творчості: образотворче - вишиванка, писанка, різьба по дереву, елементи оздоблення національного одягу металом, шкірою, ткацтво; музичне — народна пісня, хоровод, гра; художнє слово — вірші, пісні, заклички, примовки; усна народна творчість — приказки і прислів’я, загадки, прикмети, легенди, повір’я, бувальщини тощо. Тут у нерозривному взаємозв’язку може подаватись матеріал з різних розділів програми, можуть поєднуватися різні види діяльності.
Велике значення для досягнення успіхів у проведенні ранків має виявлення інтересу до них.
На музичних заняттях до проведення ранку слід учити дітей перевтіленню в настрій, душевний стан, характер дійових осіб, наприклад:
- 9 -
на Великоднє свято — це яйце, хрін, шинка, ковбаса, паска, сир, масло, свічка, писанка, а на Стрітення — господиня, баба Настя, діти, Ведмідь та ін. У повсякденному житті можна планувати виконання тренувальних вправ типу: виконати з різною інтонацією пісню Весни залежно від того, з ким вона вступає у діалог, відтворити зустріч дітей з різними гостями, які прийшли до «хати» на Великдень або на Різдво, відтворити голос хитрого звіра, показати, як він рухається тощо.
Якщо молодших дітей цікавить лише участь у святі і ті емоційно-піднесені хвилини радості, які вони переживають від сюрпризів, наприклад під час свята Миколи, то старших дошкільників уже цікавить якість виконання ними дій кожного персонажа, краса і неповторність костюмів, атрибутів, декорацій. Успіх того чи іншого свята залежить значною мірою від того змісту описування свята, який закладено в основу сценарію. Тому для свят у дитячому садку повинна бути вибрана календарно-обрядова єдність свята з мінімальним релігійним звучанням. Малі фольклорні жанри, які використовуються у сценаріях,— народні пісні календарно-обрядового змісту, родинно-побутової чи історичної тематики завжди мають простий текст, динамічний сюжет, який легко і швидко запам’ятовується дітьми, тому їх варто використовувати без обмеження, лише з урахуванням тривалості свята.
Народна обрядовість складна переносним звучанням окремих питань, своєю історичною віддаленістю подій, регіональною особливістю окремих тлумачень, тому потрібно використовувати відповідний ілюстративний матеріал, діапозитиви, картини, альбоми, фотомонтажі, кінофільми тощо.
Варто розширювати коло уявлень дітей шляхом використання інших джерел . Це спостереження людей у реальному житті світу природи, опис характерних властивостей речей та їх функціональних призначень, пояснення і бесіди з дітьми про обереги українського народу і т. ін. Чільне місце в роботі вихователя і музичного керівника відводиться підготовці костюмів і атрибутів до кожного тематичного свята. Будь-який елемент костюма як для хлопчика та дівчинки, так і для дорослого несе не лише естетичне, а й глибоко пізнавальне навантаження.
Народно – обрядові дійства важливо проводити у дні, коли вони збігаються з обрядовим календарем або після відповідної дати. Особливістю свят історичної та релігійної тематики є те, що вони не повинні передувати конкретній даті події. Наприклад, за Різдвом з дітьми варто провести «Різдвяні вечорниці», в яких візьмуть активну участь батьки і родичі. Як відомо, жодне свято в українській народній обрядовості не обмежується одним днем, комплекс святкових дійств охоплює від трьох до семи днів, що створює найсприятливіші умови для посилення переживань дітей, повторного відчуття святковості події, її важливості в житті дітей і дорослих.
У молодшій і середній групах свято триває до ЗО хвилин. Особливістю їх проведення є залучення до сценарію старших дітей (добре, якщо є можливість використати родинні стосунки між дітьми) і батьків, старших родичів.
У старшій і підготовчій групах свято може тривати 1 —1,25 години. Тоді, коли діти об’єднані за різновіковим принципом, молодші діти стають глядачами, а старші — активними виконавцями сценарію.
- 10 -
Слід зазначити, що український народ у своїх звичаях і традиціях завжди відводив дітям особливе місце, і тому дорослі, особливо під час свят, виявляли свою любов до них і турботу. Ці традиції необхідно підтримувати, віддаючи дітям усе найкраще.
Ось так наші діти навчаються змалечку любити свій народ, свою Батьківщину, почуватися її часткою. Крім того, такі заходи підтримують інтерес дітей до минулого батьків, бабусь і дідів, до народних традицій, і є могутнім чинником розвитку повноцінної особистості, з високими життєвими позиціями.

[ЯЛЮБАВА]

Погодинний графік роботи
музичного керівника
на 2013-14н.р.

Понеділок 8.00-14.45

8.00-8.40 - підготовка до занять
8.40-9.00 - акомпонування ранкової гімнастики
9.00-9.30 - підготовка до занять
9.30-10.00 – заняття в ІІ молодшій гр.“А”
10.10-10.30 – заняття в середній гр..
10.30-11.00 - індивідуальна робота з дітьми
11.00-12.00 - консультування вихователів на групах
12.00-13.00 - підбір муз. матеріалу
13.00-14.45 - написання планів, сценаріїв і ін. документації

Вівторок 8.00-14.45

8.00-8.40 - підготовка до занять
8.40-9.00 - акомпонування ранкової гімнастики
9.00-9.30 - підготовка до занять
9.30 - 9.45 – заняття в групі раннього віку
9.50 – 10.10 – заняття в І молодшій групі
10.20-10.40 – заняття в старшій гр..
10.40-11.00 - індивідуальна робота з дітьми
11.00-12.00 - консультування вихователів на групах
12.00-13.00 - підбір муз. матеріалу
13.00-14.45 - написання планів, сценаріїв і ін. документації

Середа 8.30 - 16.30

8.30 - 8.45 - підготовка до занять
8.45 - 9.00 - акомпонування ранкової гімнастики
9.00 - 9.30 - підготовка до занять
9.30 - 10.00 – заняття в ІІ молодшій гр.“Б”
10.10 - 10.30 – заняття в середній гр..
10.30 - 11.00 - індивідуальна робота з дітьми
11.00 - 12.00 - консультування вихователів на групах
12.00 - 13.00 - підбір муз. матеріалу
13.00 - 14.00 - написання планів, сценаріїв і ін. документації
14.00 - 15.20 – підготовка до розваг
15.20 - 15.40 – індивідуальна робота з дітьми
15.40 - 16.30 - розваги

Четвер 8.30-16.30

8.30 - 8.45 - підготовка до занять
8.45 - 9.00 - акомпонування ранкової гімнастики
9.00 - 9.30 - підготовка до занять
9.30 - 9.45 – заняття в групі раннього віку
9.50 – 10.10 – заняття в І молодшій групі
10.20-10.40 – заняття в старшій гр..
10.40 - 11.00 - індивідуальна робота з дітьми
11.00 - 12.00 - робота з музичною літературою
12.00 - 13.00 – виготовлення посібників
13.00 - 14.00 - написання планів, сценаріїв і ін. документації
14.00 - 15.30 – підготовка до гурткової роботи
15.40 - 16.30 – гурткова робота в середній групі “Театральне віконечко”


П’ятниця 8.00-14.30

8.00-8.40 - підготовка до занять
8.40-9.00 - акомпонування ранкової гімнастики
9.00-9.30 - підготовка до занять
9.30-10.00 – заняття в ІІ молодшій гр.“А”
10.10-10.30 – заняття в ІІ молодшій гр. “Б”
10.30-11.00 - індивідуальна робота з дітьми
11.00-12.00 - консультування вихователів на групах
12.00-13.00 - підбір муз. матеріалу
13.00-14.45 - написання планів, сценаріїв і ін. документації

[мира]

11.00-12.00 - консультування вихователів на групах
12.00-13.00 - підбір муз. матеріалу
13.00-14.45 - написання планів, сценаріїв і ін. документації[/QUOTE]

ЦИХ ТРЬОХ ПУНКТІВ У ГРАФІКУ НЕМАЄ, ОСКІЛЬКИ НАМ ОПЛАЧУЮТЬ ЗА РІЗНІ ВИДИ РОБІТ З ДІТЬМИ. У НАС ТАКИЙ ГРАФІК ВВАЖАЄТЬСЯ НЕ ПРАВИЛЬНИМ (ЦЕ ПОЯСНЕННЯ РУО). З ЦИМ МИ НЕ ЗГОДНІ, ОСКІЛЬКИ МАЄ БУТИ ЧАС НА НАПИСАННЯ СЦЕНАРІЇВ, КОНСУЛЬТАЦІЇ І ВИГОТОВЛЕННЯ АТРИБУТИКИ.

[изгнанник]

Доклад.
Значение развития музыкально-сенсорных способностей
у детей дошкольного возраста.
Исследования известных ученых, педагогов доказывают возможность и необходимость формирования у ребенка памяти, мышления, воображения с очень раннего возраста. Не является исключением и возможность раннего развития у детей музыкальных способностей.
Наиболее благоприятного периода для развития музыкальных способностей, чем детство, трудно представить. Развитие музыкального вкуса, эмоциональной отзывчивости в детском возрасте создает фундамент музыкальной культуры человека, как части его общей духовной культуры в будущем.Именно они составляют основу музыкальных способностей.Считается доказанным, что если для музыкального развития ребенка с самого рождения созданы необходимые условия, то это дает более значительный эффект в формировании его музыкальности. Природа щедро наградила человека. Она дала ему все для того, чтобы видеть, ощущать, чувствовать окружающий мир.
Все от природы музыкальны. Об этом необходимо знать и помнить каждому взрослому, так как от него зависит, каким станет в дальнейшем его ребенок, как он сможет распорядиться своим природным даром. Музыка детства - хороший воспитатель и надежный друг на всю жизнь. Ранее проявление музыкальных способностей говорит о необходимости начинать музыкальное развитие ребенка как можно раньше. Время, упущенное как возможность формирования интеллекта, творческих, музыкальных способностей ребенка, будет невосполнимо.
Специальные или основные способности включают в себя: звуковысотный слух, ладовое чувство, чувство ритма. Развитие музыкальных способностей — одна из главных задач музыкального воспитания детей.
Кардинальный для педагогики является вопрос о природе музыкальных способностей: представляют ли они собой врожденные свойства человека или развиваются в результате воздействия окружающей среды обучения и воспитания. Б.М.Теплов в своих работах дал глубокий всесторонний анализ проблемы развития музыкальных способностей. Он четко определил свою позицию в вопросе о врожденности музыкальных способностей. Музыкальные способности, необходимые для успешного осуществления музыкальной деятельности, по мнению Теплова, объединяются в понятие "музыкальность". А музыкальность, это "комплекс способностей, требующихся для занятий именно музыкальной деятельностью в отличие от всякой другой, но в тоже время связанных с любым видом музыкальной деятельности".
Теплов Б.М. выделяет три основные музыкальные способности, составляющие ядро музыкальности: ладовое чувство, музыкально-слуховые представления и чувство ритма. Нередко перед педагогами возникает вопрос, в каких же видах деятельности развиваются музыкально-сенсорные способности? Например, эмоциональная отзывчивость на музыку может быть развита во всех видах музыкальной деятельности: восприятии, исполнительстве, творчестве, так как она необходима для прочувствования и осмысления музыкального содержания, а, следовательно, и его выражения.
Эмоциональная отзывчивость на музыку может проявляться у детей очень рано, в первые месяцы жизни. Ребенок способен оживленно реагировать на звуки веселой музыки — непроизвольными движениями и возгласами, и сосредоточенно, с вниманием воспринимать спокойную музыку. Постепенно двигательные реакции становятся более произвольными, согласованными с музыкой, ритмически организованными.
Ладовое чувство может развиваться во время пения, когда дети прислушиваются и к себе, и друг к другу, контролируют слухом правильность интонации.
Музыкально-слуховые представления развиваются в видах деятельности, которые требуют различения и воспроизведения мелодии по слуху. Эта способность развивается, прежде всего, в пении, и в игре на звуковысотных музыкальных инструментах.
Чувство ритма развивается, прежде всего, в музыкально-ритмических движениях, соответствующих по характеру эмоциональной окраске музыки.
По мнению Л.С. Выготского, нужны постоянные наблюдения за детьми с проведением диагностических срезов развития. Диагностика музыкальных способностей, проводимая 1-2 раза в год, позволяет судить о качественном своеобразии развития каждого ребенка и соответственно корректировать содержание занятий.

[изгнанник]

Из опыта работы.
Основные виды музыкально-дидактических игр и пособий в
музыкально-сенсорном развитии дошкольников.
Восприятие музыки сложный процесс, требующий от человека внимания, памяти, развитого мышления, разнообразных знаний. Всего этого у дошкольников пока нет. Поэтому я считаю, что необходимо научить ребенка разбираться в особенностях музыки как вида искусства, сознательно акцентировать его внимание на средствах музыкальной выразительности (темпе, динамике), различать музыкальные произведения по жанру, характеру.
Именно с этой целью на музыкальных занятиях я применяю музыкально-дидактические пособия, которые, воздействуя на ребенка комплексно, вызывают у него зрительную, слуховую и двигательную активность, тем самым, расширяя музыкальное восприятие в целом.
Все пособия, которые я применяю, условно делятся на три группы:
1. Пособия, цель которых дать детям представление о характере музыки (веселая, грустная), музыкальных жанрах (песня, танец, марш). "Солнышко и тучка", "Подбери музыку"
2. Пособия, которые дают представление о содержании музыки, о музыкальных образах. "Узнай сказку", "Подбери картинку"
З. Пособия, которые формируют у детей представление о средствах музыкальной выразительности. "Музыкальный домик", "Кого встретил колобок".
Как показала практика, систематическое применение пособий вызывает у детей активный интерес к музыке, к различным музыкальным заданиям и способствует быстрому овладению детьми музыкальным репертуаром.
Основное назначение музыкально-дидактических игр и пособий — формирование у детей музыкальных способностей; в доступной игровой форме помочь детям разобраться в соотношении звуков по высоте; развить у детей чувство ритма, тембровый и динамический слух; побудить к самостоятельным действиям с применением знаний, полученных на музыкальных занятиях.
Применяемые мной музыкально-дидактические игры и пособия обогащают детей новыми впечатлениями, развивают у них инициативу, самостоятельность, способность к восприятию, различению основных свойств музыкального звука.
С целью развития музыкальности ребенка подбираю простые, доступны, интересны и привлекательны по своему содержанию игры. Только в этом случае они становятся своеобразным возбудителем желания у детей петь, слушать, играть, танцевать.
В процессе игр дети не только приобретают специальные музыкальные знания, у них формируются необходимые черты личности, в первую очередь чувство товарищества, ответственности.
Педагогическая ценность музыкально-дидактических игр и пособий в том, что они открывают перед ребенком путь применения полученных знаний в жизненной практике

[изгнанник]

Из опыта работы.
Развитие певческих навыков.
Применения музыкально-дидактических игр и пособий на занятии дает возможность провести его наиболее содержательно и интересно.
Музыкально-дидактические игры, проводимые в процессе пения, помогают научить детей петь выразительно, непринужденно, учат брать дыхание между музыкальными фразами, удерживать его до конца фразы.
При исполнении любой песни учу детей правильно передавать динамические оттенки, которые помогают почувствовать красоту звучания мелодии. В свободное время провожу и рекомендую воспитателям использовать музыкально-дидактические игры, связанные с пением, например "Музыкальный магазин".
Свои представления о той или иной песне дети передают в рисунках. Содержание их составляют понравившиеся песни музыкальные произведения, инструменты.
Для лучшего развития у детей слуха, ритма использую распевки и попевки. Их также провожу в качестве музыкально-дидактических игр. Они представляют собой несложные музыкальные фразы из знакомых детям песен.
Дети очень любят игры, которые помогают им определить движение мелодии: это и "музыкальная лесенка" и фланелеграф, на котором, выкладывая ноты-кружочки, дети учатся правильно передавать мелодию, определять звуки по высоте.

[изгнанник]

Диагностика развития
музыкальных и артистических способностей детей.
Средняя группа.
1. Восприятие музыки:
- эмоциональное восприятие музыки;
- умение соотнести содержание музыкального произведения с художественным образом.
2. Пение:
- пение без крика, природным голосом;
- попытки чистого интонирования;
- прислушивание к пению взрослого и звучанию музыкальных инструментов;
- своевременное взятие дыхания между короткими фразами.
3. Песенное творчество:
- способность самостоятельно передавать нужную интонацию;
- умение самостоятельно подбирать движения в соответствии с эмоционально – образным содержанием музыки.
4. Музыка и движение:
- выразительно и ритмично двигаться;
- использование различных танцевальных движений под музыку;
- эмоционально откликаться на данный вид деятельности;
- владение элементарными навыками – начинать и заканчивать движения вместе с музыкой.
5. Элементарное музицирование:
- устойчивый интерес к данному виду деятельности;
- желание играть на детских музыкальных инструментах;
- четкая передача ритмической пульсации и ритмического рисунка произведения;
- умение играть в ансамбле.
6. Музыкально-игровое творчество:
- самостоятельно подбирать жесты, мимику, действия для передачи художественного образа;
- импровизационное музицирование;
- самостоятельное наигрывание придуманных мелодий;
7. Драматизация:
- устойчивый интерес к театрально – игровой деятельности;
- умение самовыражаться;
- самостоятельно подбирать жесты и мимику, для передачи художественного образа;
- попытки сочинять самостоятельные истории на заданные темы;
- желание выступать перед зрителями.
8. Театральное мастерство:
- умение создать выразительный художественный образ в несложных этюдах, играх – драматизациях, песенных и танцевальных импровизациях.

[изгнанник]

Старшая группа.
1. Восприятие музыки:
- эмоциональная отзывчивость на прослушанную музыку;
- эстетическая оценка музыкального произведения;
- определения жанра, структуры музыкального произведения;
- умение соотносить мелодию музыкального произведения с ее эмоциональным содержанием.
2. Пение:
- формирование навыков выразительного пения;
- пение легким, естественным звуком;
- четкая артикуляция;
- чистое интонирование в диапазоне ( ре – си );
- пение с музыкальным сопровождением и без него;
- устойчивый интерес к пению.
3. Музыка и движение:
- выразительность и ритмичность движений;
- отображения характера и содержания музыки при помощи ритмических движений;
- исполнять разнообразные танцевальные движения соответствующие возрасту;
- эмоционально откликаться на данный вид деятельности;
- желание принимать активное участие.
4. Музицирование:
- устойчивый интерес к музицированию;
- умение правильно и чисто извлекать звук на различных музыкальных инструментах;
- играть четко, ритмично;
- музицировать соло и в ансамбле.
5. Песенное творчество:
- умение находить нужную интонацию в заданном жанре, характере;
- петь самостоятельно в вокальной группе.
6. Танцевальное творчество:
- умение импровизировать;
- передавать эмоциональное содержание музыки;
- самостоятельно подбирать знакомые элементы танца.
7. Импровизационное музицирование:
- самостоятельно подбирать оригинальные действия для передачи заданного образа;
- самостоятельно подбирать несложные мелодии на музыкальных инструментах;
- попытка наиграть придуманные мелодии самостоятельно;
- активный интерес к игре на музыкальных инструментах.
8. Драматизация:
- устойчивый интерес к играм – драматизациям;
- желание принимать активное участие;
- самостоятельно подбирать характерный образ данного персонажа;
- адекватно выражать свое эмоциональное состояние;
- способность понимать эмоциональное состояние ровесников;
- владение артикуляционным аппаратом;
- умение вести диалог;
- давать оценку поступкам художественных героев;
- сопереживать героям;
- умение вживаться в созданный образ.

[изгнанник]

Характеристика уровней.

Высокий:
- творческая активность ребенка, самостоятельность, инициатива, точное выразительное исполнение, ярко выраженный эмоциональный отклик.
Средний:
- интерес, желание принимать участие в музыкальной деятельности, эмоциональная отзывчивость
но: - ребенок затрудняется в выполнении задания;
- требуется дополнительное объяснение, помощь взрослого;
- показ, повтор.
Низкий:
- малоэмоционален, не активен, равнодушен;
- отсутствует интерес к музыке;
- не способен к самостоятельности.
Критический:
- негативное отношение к музыкальной деятельности.

[изгнанник]

Цікаві факти про класику.

Музикотерапія - це психотерапевтичний метод, заснований на цілющому впливі музики на психологічний стан людини, коли музика використовується, як лікувальний засіб.
Терапевтичний вплив музики відомий з давніх часів. Основні механізми впливу музикотерапії роблять цей метод максимально індивідуально ефективним для кожної людини. З одного боку музика ,що містить ритм впливає, на певні мозкові зони і активує або синхронізує роботу мозку в цілому. Так як наш організм працює в режимі підстроювання під ритмічну організацію зовнішнього світу. Підбираючи музичні твори можна добитися потрібного ефекту розслаблення або підвищення активності. По-друге, будь-яка музика несе в собі індивідуальне маркування, тобто асоціюється особисто для кожної людини з якоюсь подією,що відповідно має для нас певне значення і викликає певні емоції.

Чи потрібні навушники?

 Якщо говорити про звичайні навушники, то в приміщенні з нормальною акустикою зручніше обходитися без них. А ось за допомогою мікронаушників, музикою можна впливати на точки акупунктури. Для цього їх прикладають до відповідних місцях на шкірі і закріплюють на час сеансу звичайним пластиром. Іноді буває дуже корисно поєднувати звичайне прослуховування з такою музичною аплікацією.

- Невже людина вміє "слухати шкірою"?

 Ні, тут працює інший механізм. Справа в тому, що кожен орган людини має певні коливання, тобто індивідуальний звуковий "портрет". Ці природні коливання складаються в свого роду мелодію, яку за допомогою спеціальних мікрофонів можна почути і проаналізувати. Коли робота органу порушена, спотворюється і його звучання.
Мета музикотерапії - відновити гармонію звукової палітри організму. Це відбувається і при звичайному прослуховуванні, але коли музика впливає на рефлексогенні точки і зони, викликані нею вібрації безпосередньо налагоджують гру нашого внутрішнього "оркестру".

А чи можна лікувати музикою дітей?

Організм дитини вимагає особливо дбайливого ставлення. Дослідження в області музичної терапії дітей ведуться дуже активно. Нещодавно отримані дуже цікаві результати. З'ясувалося, що музикотерапія може допомогти дітям навчитися правильно спілкуватися один з одним, якщо вони зазнають труднощів при контакті з однолітками.
Добре діє музика на дітей з відставанням в інтелектуальному і емоційному розвитку. Проте на сьогоднішній день педіатрів, які професійно займаються музикотерапія, у нас в країні немає. Але є надія, що за декілька років вони з'являться.

Які надії в майбутньому пов'язують лікарі з лікуванням музикою?

- Вже сьогодні можна впевнено говорити про нові перспективи застосування музикотерапії. Наприклад, експерименти показали, що духовна музика активізує клітини організму і заважає розмноженню ряду патогенних бактерій. Так що не виключено, що з часом і інфекційні захворювання можна буде виліковувати за допомогою хоралів Баха або "Всенощної" Рахманінова. І це не фантастика. Згадаймо, що на Русі в стародавні часи було прийнято безупинно дзвонити в дзвони під час епідемій. Сучасні дані дозволяють оцінити медичний сенс цього звичаю. Так що в цьому новому сучасному способі лікування ми знову повертаємося до своїх традицій.