Документація, статті, консультації для музкерівників

[Elen2]

Раньше планировали розваги и свята отдельно.

А отдельно это как?
Что на празднике дети развлекаются(во всяком случае должны),что на развлечении?
Спортивные развлечения - это работа физрука,если он есть в саду.Название само за себя говорит. Музрук просто озвучивает.А сценарий и весь материал от физрука.
Если Вы проводите совместно с физруком что-то ,почему Вы не имеете права внести розвагу к себе в план?
И в аттестационную папку тоже кладем,половина труда Ваша.

У нас новое руководство методобъединения предлагает планировать так:2 раза в месяц в каждой группе независимо развлечение это или праздник

Так было всегда,но..если нет в саду физрука.
В месяце 4 недели,по-этому и планируют на каждую группу раз в неделею развлечения. Но кроме вас работают: и физрук ,и 2 воспитателя .В их обязанности тоже входит проводить раз в месяц развлечения.И никто это не отменял.
А на счет того ,что Ваше руководство не принимает советские методические разработки и книги.Пусть покажут современные. Я год назад закончила пед.университет им.Ушинского в Одессе ф-т "Дошкольной педагогики и психологии". Поверьте. Новых книг и разработок практически нет. Мы учились как раз по советским методикам.
А если Ваше руководство против. Пусть покажут,кто отменил старые методики и авторов....
Для того,чтобы решить вопрос ,его нужно озвучить перед руководством и никакое МО или музыкальный форум за Вас это не сделает.У Вас проблемы внутреннего характера,это просто непонимание от недоговоренности между Вами,заведующей и методистом.
Желаю Вам удачи и побольше решительности,тогда эти проблемы не будут висеть над Вашей головой на протяжении долгого времени.С уважением,Елена.

[тумка]

Водимо дитину у світ звуків
При народженні дитина є, можна сказати великим чутливим органом, а, точніше-перебуває в голографічному (цілісному) стані. Вона здатна цілісно, нерозчленовано, а отже, точно й адекватно сприймати навколишній світ. Іі сприйняття голографічне: вона «чує» всім тілом, «бачить» всім організмом. Світ, зовнішні діі проймають іі фізичне єство, мозок, і, відповідно, адекватно сприймаються нею. Поступово, з часом, органи чуттів диференціюються.
З поміж п’яти чуттів, притаманних людині, здатність чути прокидається в неі першою. Немовля ще в лоні матері чує биття її серця, дихання й голос, здатне реагувати на музику. Новонароджена дитина, ясна річ, не розуміє сенсу слів, але добре сприймає ритм, тембр, тональність людського голосу.
Око, вухо-лише органи локалізації. На вібраційному рівні тіло дорослої людини сприймає і звукові, й колірні вібрації, хвилі, поля. Водночас дорослий здатний «відбивати» такі подразники.З одного боку, це ніби збіднює його взаємо обмін зі світом, а з другого-захищає від несприятливого впливу, чого позбавлений малюк. Він відкритий і беззахисний, але наділений могутніми потенційними здатностями.
Відомо, що малюк у свої перші три-чотири роки отримує стільки інформації, скільки потім не може отримати за все подальше життя, тобто за 50-60 років. Саме в цьому віці розвивається мова. Малюк уже вільно висловлює свої думки, починає осмислювати, усвідомлювати світ. А що ж у цьому віці втрачається? Передусім голографічне(цілісне) сприйняття світу.
Явище субсенсорності, тобто надчутливого сприйняття світу, є реакцією на зовнішні подразники, впливу яких людина не усвідомлює і не розуміє. Це один з проявів несвідомого.
Вочевидь саме голографічність і субсенсорність дають дитині змогу опанувати світ.
На жаль, аудіальна система малюка часто розвивається під впливом надмірного потоку шумів, звуків навколишнього світу(шум на міських вулицях, гучні звуки телевізора, радіо тощо). Відтак дитина втрачає натуральну, природну гостроту слуху. Згасання субсенсорності й голографічності помітно гальмує її розвиток. Спричинюють це й численні»не можна, «не чіпай», «не роби», «не пустуй», тобто, власне, «не живи, не дій», які вона постійно чує від дорослих.І це позбавляє її повноти життя.
Якби перед малим не ставилися бар’єри, а створювалися належні умови для його вільного розвитку, це забезпечило б йому автономність, психологічну рівновагу, ментальну мудрість, тобто розвитьк голографічної свідомості. Досі ж таких умов для нього суспільство ще не здатне створити.
Усе нібито малозначне може набути цінності, якщо подивитись на нього як на величезне художнє полотно. Так музика, як і все навколо нас, існує в часі й підпорядковується його владним законам. Відчути музику-не означає роповісти про неї або пояснити її. Має бути створена особлива ситуація для сприйняття музики органами чуттів: через слух, зір та м’язові відчуття. Тілесні відчуття музики є для людини цілком зрозумілою і правильною інформацією про неї. Тобто музика розуміється тілом, його реакціями на звуки, ане розумом.
Сьогодні музичне виховання значною мірою будується на музичній «миследіяльності», яка не є природною ані для дошкільників, ані для молодших школярів.Говорити з дітьми треба самою музикою. Тому заняття з ними слід будувати за принципом»навчання дії». Адже дія завжди була і є єдиною надійною гарантією засвоєння будь-якого знання. Ця одвічна мудрість була знана ще в давньому Китаї, і вона вкрай проста, попри свою глибину: «Я чую і звбуваю. Я бачу і пам’ятаю довго. Я роблю і розумію».

[sveta_power]

ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Використання нетрадиційних технік зображувальної діяльності у формуванні творчих здібностей дітей дошкільного віку

Витоки здібностей та обдарувань дітей – на кінчиках їх пальців. Від пальців ідуть струмочок, які дають наснаги творчій думці. Іншими словами, чим більше майстерності в дитячих долоньках, тим розумніше дитина. (В.О. Сухомлинський)

Дитина ще не вспіла народитися, а в ній уже живе велика таємниця таланта. Високе призначення педагога:
- допомогти маленькій людині розгадати секрети свого внутрішнього „Я”;
- допомогти осягнути розмаїття форм і барв довкілля;
- допомогти повірити, що вона здібна фантазувати та передавати плоди своєї фантазії у малюнках.
Досвід показує, що малювання нетрадиційними матеріалами дозволяє дитині:
- отримати незабутні позитивні емоції;
- активізувати художній потенціал;
- привчитися до творчості;
- розвивати думки (як ще можна зобразити? Як інакше?);
- розвивати уявлення (який? На що схоже?);
- розвивати сенсорні еталони (різноманітність фактур та матеріалів);
- проявити індивідуальність (немає однакових робіт);
- позбутися психологічних меж, страхів (раптом не вийде так, як потрібно).
Перш за все потрібно з‘ясувати:
- Чи є у вас чітке уявлення про нетрадиційні техніки?
- Чи знаєте ви, які сучасні погляди існують на це питання?
- Чи потрібен цей вид роботи з дітьми, і, якщо потрібен, то навіщо?
- Коли, як часто, з дітьми якого віку та з якою метою доцільно використовувати нетрадиційні техніки?

У Базовій програмі „Я у Світі” нетрадиційні техніки відображені як вагомий чинник розвитку творчості дітей дошкільного віку.

ВИМОГИ БАЗОВОЇ ПРОГРАМИ „Я у СВІТІ” щодо використання нетрадиційних технік малювання

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК
- Заохочувати дитину до експериментування.
- Створювати прості образи за допомогою різних матеріалів.
- Передавати один образ за допомогою різних технік та різних видів художньої діяльності.
- Самостійно обирати вид роботи та матеріали для реалізації свого задуму.
- Учитися виконувати позапланові композиції.

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК
- Дошкільник бере на себе ролі „художника”, „скульптора”, „майстра”, „конструктора”.
- Створює образ, використовуючи властивості різних матеріалів.
- Залучається до декоративного дизайну, художнього оформлення побуту, моделювання одягу, аранжування та прикрашання з різних матеріалів.
- Поетапно реалізує свій „проектний задум”.
- Експериментує з фарбами, різноманітними художніми матеріалами.
- Комбінує різні види образотворчого мистецтва в одному творі, передає настрій, емоції, рухи.

Завдання 1.
На аркуш паперу розсипати 10 квасолин (мушель, морських камінців, ґудзиків).
На те місце, де впала квасолина, поставити точку. Квасолю прибрати, а точки з‘єднати однією лінією без перетинань. Уважно розглянути отриманий малюнок, домалювати деталі.
Матеріали: 10 квасолин, фломастери.

Завдання 2
Запропонувати на вибір 3 – 4 ароматизованих аркуша паперу. Необхідно намалювати те, що навіює цей запах.
Матеріали: ароматизатори або ефірні масла.
Наприклад: апельсин, ваніль, евкаліпт.

Завдання 3.
Малювання лініями за уявою під час прослуховування музики.
Матеріали: 2 – 3 різних за характером музичних уривках.
(З‘являється Капітошка (уявний, у красивій прозорій склянці з водою) та запрошує у карїну чарівних перетворень. Розпочинається подорож із води.
- Тільки давайте ще трохи поміркуємо: якого кольору вода? Яку воду ви б хотіли намалювати? Ту, яка дзюркотить у струмочку по камінцях у горах? Можливо, воду, що тремтить від найменшого подуву вітерця у калюжі? Або воду, яка бурхлою хвилею біжить морем – океаном, а, може, холодну, темну та спокійно таємничу як дзеркало воду на дні глибокого колодязя? А якого кольору вода у склянці? Невже просто пофарбуємо папір блакитною фарбою, як фарбують паркани на вулиці?
Ви, мабуть, ніколи раніше не замислювались, якою різною може бути вода. А різну воду і малювати необхідно по – різному. Наше завдання сьогодні – перетворити аркуш паперу на море. У глибині моря тиша і темрява. Вода завмерла, ніби спить. Не досягає сюди промінь сонця, вітер грає, хвилюючи море десь далеко угорі, на поверхні, там, де багато світла і повітря.
Темну, важку воду морських глибин малюватимемо синьою фарбою. Поступово піднімаючись із дна до поверхні, світлішає, тому і колір має посвітлішати. Ось вода вже ясно – блакитна! А на поверхні моря вода вже інша – вона не спить, рухається, виблискує під сонцем, виграє різнобарвними холодними полисками світло – зеленого, блакитно – зеленого, світло – фіолетового відтінку.
А). „Малювання морської тематики”
Учасники отримують аркуші паперу з готовим фоновим малюнком.
- Це море ми намалювали за допомогою техніки „Монопись”. На половинку аркуша нанесли ритмічними мазками всі відтінки морської води, склали навпіл та розгладили долонями у різних напрямках.
- Не менш яскраве та цікаве зображення морських глибин можна отримати відтиском пенопласту, кукурудзи, набризком, за допомогою копіювального паперу, на зволоженому папері, з додаванням солі, кольоровим піском.
- (Демонстрація зразків).
Море в кожного, наче справжнє” Але малюнок ще не завершено! Пропоную помандрувати до морських глибин, щоб познайомитися з мешканцями моря. Для цієї подорожі нам не знадобляться ані батискаф, ані акваланги. Нашу подорож ми здійснили у уяві, а допоможе нам у цьому, як завжди музика.
Улаштовуйтесь якнайзручніше, примружте очі... Темно... Тихо... прислухайтесь до самих себе, до свого серця... відчуйте, як тепло у ваших грудях... наче маленьке сонечко зігріває, дарує відчуття радості та спокою.
За допомогою чарівниці – уяви кожен із нас зараз перетвориться на маленьку рибку і пірне у теплі, ласкаві хвилі моря. Сміливіше усі разом!
Отже, починається наша мандрівка морськими глибинами.
Озирніться: навколо багато риб – маленьких та великих, різних за формою, забарвленням.
Оця маленька рибка схожа на зернятко або квасолинку! Он повз нас припливає, ніби якась прозоро – блакитна, велика повітряна куля, її плавці ледь – ледь ворушаться у воді. На спині вони, як корона, а хвіст нагадує королівський шлейф. Ця риба – цариця нікуди не поспішає. А це що за різнокольорові смугасті трикутнички пірнають?
Дивіться, друзі, усі риби раптом зникли! Що трапилося? Хто це? Що за величезне створіння з великими клешнями? А, це ви, пане Крабе! Добридень! Ми подорожуємо вашою чудовою морською країною.
Під час розповіді демонструється зображення підводних мешканців (пальчиком, печаткою та боком долоні). Сюрпризом для дітей буде попередній малюнок свічкою. Коли діти створюють морські глибини, то мешканці з‘являються самі.
А ось морські трави – водорості, схожі на довгі зелені та коричневі стрічки, в‘ються з дна аж до самої поверхні моря. Серед різнокольорових камінців та мушель розквітають морські квіти, що нагадують айстри та жоржини.
Демонстрація зразків, намальованих пальчиком, печатками, видуванням через трубочку, відтисканням листочків із дерева та ін.
Вихователі обирають матеріали та техніки, самостійно малюють підводне царство.
З дна морського до поверхні простяглись сріблясті доріжки з маленьких кульок повітря – то дихає море. Разом із цими кульками ми виринаємо з морських хвиль.
Що ж ми бачимо? Бережок?
Б). Малювання бережка, галявини
Пропонується чистий аркуш паперу для самостійного створення фонового малюнку.
Для малювання у чарівний спосіб потрібно спочатку підготувати фарбу. З цією метою її переносять із баночки на палітру, додають трохи водички і перемішують, щоб фарба не була густою.
Візьмемо спочатку білий папір і рівненько та охайно згинаємо аркуш навпіл по широкій стороні. Коли ми його розігнемо, він матиме вигляд розгорнутої книжки. Малюватимемо тільки на одній стороні. Проведемо внизу обраної сторони вільно прямі та хвилясті лінії коричневого (це буде земля), жовтого (пісок), зеленого (травичка) кольорів. А тепер згорнемо нашу „книжечку”, добре притиснемо сторінки та ще й міцно пригладимо „книжечку” долонькою. Розгорнувши її, побачите, що на другій сторінці теж з‘явилися зображення – і землі, і піску, і травички, - усе точнісінько, як на першій.
Намалюємо травичку на лужку. Набираємо на широкий пензлик багато рідкої зеленої фарби, проводимо широку лінію через увесь лист. Прилетів сильний вітер та допоміг травичці дотягнутися до сонечка. А на високих стеблинах з‘явилися квіти. Ми намалюємо їх пучечком. А ще можемо намалювати квіти піпеткою, поцілунком, ляпкою, тичком, напівсухим пензликом та ін.
А ось до нас на лужок залетів метелик. Техніка – малювання обома руками.
Демонстрація способів зображення та готових зразків.

Я метеликом дружу
В зеленому лузі.
Не боїться він мене –
Сіда на картузик.
Лиш прийду я на лужок,
Здалеку радіє,
Мов ромашка у траві
Крильцями біліє.

Побіг Капітошка по нашій галявині, умив росою квіти і заблищало на небі яскраве сонечко.
Демонстрація техніки малювання за допомогою мильної пінки.
Торкнувся сонячний промінчик крапельок роси і намалював на небі різнокольорову веселку.
Демонстрація техніки малювання за допомогою поролонової губки (нанести аквареллю всі кольори веселки по черзі на губку та провести нею по зволоженому паперу).
В). Малювання лісу
А наш Капітошка спіймав хмаринку і запрошує нас подорожувати далі. Пролітав Капітошка над лісом, милувався його різнобарвною красою, аж раптом побачив незвичну галявину. Дерева стоять голі, жодного листочка немає, пташки не співають, немає ані кущиків, ані травички. Вирішив Капітошка оживити цю галявину. Узяв за помічників зубну щіточку, гребінець, гуашеві фарби та взявся до роботи. Почала оживати галявинка, але дерева ще просять допомоги. Намалюємо крони дерев за допомогою зібганого папірця. Ялинку – пір‘ячком, кущі – наштампуємо листочками. А ще ліс можна намалювати долоньками, кольоровою стружкою від олівців, боком кольорової крейди та ін. Перед вами багато помічників. Оберіть будь – які на свій смак та допоможіть Капітошці оживити галявину.
Ось який яскравий, веселий, радісний світ створили ми з Капітошкою!
Демонстрація зразків та пояснення способів зображення.

НЕТРАДИЦІЙНІ ТЕХНІКИ ЗОБРАЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (які можна використати в роботі з дітьми)
1. Штампування (печатками; листям (псевдо форт); овочами).
2. Малювання долонькою, пальцями, пучками, кулачком, ступнею ноги.
3. Тампонування.
4. Використання трафарету, спірографія (внутрішнє заповнення відбитками трафарету).
5. Малювання сухим пензликом.
6. Пуантилізм (малювання крапками).
7. Картини з гальки.
8. Малювання жатим папірцем.
9. Малювання на жатому папірці.
10. Малювання квачиком.
11. Малювання штрихом.
12. Каракулеграфія.
13. Малювання за допомогою кальки.
14. Малювання свічкою, милом, мильною пінкою.
15. Вітраж.
16. Гратаж або подряпування.
17. Малювання на фользі.
18. Малювання обома руками.
19. Плямографія.
20. Малювання за допомогою соломинки.
21. Забризкування, малювання зубною щіткою.
22. Ниткографія.
23. Пластиліновий живопис.
24. Колаж.
25. Монопісь.
26. Монотипія.
27. Акватипія.
28. Акватуш.
29. Диатипія.
30. Псевдоавонпорт (спрощена ліногравюра).
31. Малювання на зволоженому папері (розмитий малюнок).
32. Малювання тушшю.
33. Розмальовування морських камінців.
34. Малювання з тюбика.
35. Малювання за запахом.

Література: Дошкільний навчальний заклад № 6 (42) 2010 р. Творча майстерня для вихователів.

[sveta_power]

Робота з літературними творами

В літературних творах перед дитиною розкривається навколишній світ. Оповідання, казки, вірші, створюють веселий настрій, приносять радість, потішають малюка, вчать розрізняти добро і зло, формують моральні норми майбутньої людини. Казки збагачують мову влучними висловами, дають можливість зрозуміти дух і характер нашого народу. Художнє слово використовується як один із засобів не лише виховання, а й розвитку мовлення дитини.
Створіть вдома своїй дитині куточок книги!
Основні вимоги до обладнання куточку книги:
- Наявність достатньої кількості книг, які представляють:
Різноманіття літературних жанрів (казки, вірші, оповідання).
Різноманітні види книг (книжки – малятка, книжки – розкладачки, озвучені музичні книжки тощо).
Книги різні за величиною та призначенням (повчальні, розвивальні).
- Достатнє освітлення.
- Постійні оновлення, видозміни.

ВИМОГИ ДО ДОБОРУ КНИЖОК ДЛЯ ДІТЕЙ:
• Твори повинні відповідати вікові та розвитку дітей.
• Книги повинні бути гуманістичного спрямування, не повинні спонукати до агресії та негативних вчинків.
• Тести книжок повинні бути високодуховними, мова – відповідати сучасним літературним нормам.
• Ілюстрації мають бути високо художніми, за стилем відповідати змісту твору, його основній ідеї. Ілюстрації не повинні бути занадто яскравими – вони спочатку приваблюють, а потім стомлюють малят.
• звертайте увагу на папір, з якого виготовлено книжку – небезпечним для зору дітей є глянцевий (блискучий папір).
• Шрифт, який читає старший дошкільник, має бути великим.
•
РОБОТА З ДІТЬМИ НАД ЛІТЕРАТУРНИМ ТВОРАМИ

Розбір оповідання6
• Як називається оповідання? Хто його написав?
• Коли відбувається подія, описана в ньому?
• Назвіть дійових осіб. Що ви про них дізналися?
• Що відбувалося з героями?
• яка їхня поведінка?
• Хто з героїв оповідання сподобався вам, а хто – ні?
• Які спогади викликало у вас оповідання?

Розбір казки:
• Назвіть казку. Хто її написав?
• Визначте її жанр: весела вона, повчальна чи героїчна?
• Які герої діють у казці? Назвіть їх за іменами чи прізвиськами.
• Які події описують у казці?
• Хто перемагає у казці? Чому?
• Хто з героїв казки запам‘ятався вам найбільше?

Розбір вірша:
• Назвіть твір та його автора.
• Розкажіть, про що в ньому йдеться.
• Перекажіть зміст твору своїми словами.
• Визначте, яку думку і почуття передає поет у вірші.
• Чим сподобався вам вірш?

[sveta_power]

Граючись мандруємо, пізнаємо і міркуємо

ІГРИ
Мандрівка екологічною стежиною може містити різні форми роботи.
Використання інтелектуально – рухливих і духовно – естетичних екологічних ігор дасть змогу дітям продемонструвати свої знання, поділитися думками і поглядами, отримати нову інформацію, розвивати комунікативні здібності, варіативне мислення.

Посади рослинку

Завдання: закріпити та поглибити знання дітей про довкілля; навчити правильно вибирати місце для їхнього зростання.
Хід гри. Гравці стають колом, ведучий у центрі з м‘ячем. Ведучий кидає м‘яч будь – кому з гравців і називає рослину. Той гравець, якому кинули м‘яч, ловить його і називає місце, де можна посадити названу рослину, а потім кидає м‘яч ведучому.

Лікуємо землю

Завдання: сформувати навички суспільно – корисної праці в довкіллі.
Хід гри. Дітям пропонують вилікувати «хвору» землю, наприклад, на місці колишнього багаття. Попередньо готують дернину рослин і після перекопування висаджують лугові рослини.

Дегустація

Завдання: сприяти розвитку сенсорних систем дитини; розвивати асоціативне мислення.
Хід гри. Вихователь пропонує дитині із зав‘язаними очима відгадати на смак назву ягід, листя, корінців, шматочок кори.

Здогадайся, що це

Завдання: розвивати вміння дітей застосовувати набуті знання в нестандартній ситуації.
Хід гри. Вихователь вибирає будь – яку рослину з довкілля і, не називаючи, описує її дітям. Виграє той, хто першим здогадається, про що йдеться.


Відгадай по запаху

Завдання: розвивати органи чуття дітей, узагальнення та систематизація знань про лікарські рослини.
Хід гри. Заздалегідь готують лікарські рослини, що мають своєрідний запах (м‘ята, смородина, ромашка, звіробій, чебрець тощо).
Учасникам гри зав‘язують очі та пропонують, понюхавши рослину, назвати її.

Екологічна етика

Завдання: сприяти формуванню у дітей екологічної культури.
Хід гри. Діти за картками вибирають лікарську рослину, які б вони хотіли посадити вдома. Розповідають, які умови створять для неї, щоб рослина добре росла і розвивалася.



Можна – не можна

Завдання: формувати у дітей основи екологічної культури та поведінки в довкіллі.
Хід гри. Вихователь пропонує дітям пригадати, як треба поводитися і що не можна робити в лісі. Далі називає дію, а діти відповідають: «Можна», «Не можна».


ІГРИ - МЕДИТАЦІЇ

Я – кульбабка
Я – кульбабка, я прокидаюсь разом із сонечком, розкриваю свої пелюстки, а листочками привітно зустрічаю ранок. Ось сонечко своїм промінчиком торкнулося мого листочка і покотило по ньому крапельку роси зверху – вниз. Я радію сонечку, хитаю пишною жовтою голівкою і знаю, що я його часточка на землі.

Я – м‘ята
Мене звуть у народі «рута – м‘ята». Я духмяна і корисна. Вдихніть мій запах, і ви відчуєте свіжість у всьому. Я люблю сонечко і тягнуся до нього кожним своїм меланьким листочком.

Я - ромашка
Я – ромашка, ніжна і тендітна, росту на зеленому лузі, поряд зі мною мої сестрички – комашечки. Прохолодний літній вітерець хитає моє тоненьке стебельце, а білі пелюстки шепочуть: «Летіть до мене, бджілко і метелику, я почастую вас солодким нектаром».

МОВЛЕННЄВО – ЛОГІЧНІ ЗАВДАННЯ

Цікавою формою роботи і однією з умов успішного екологічного виховання, що використовується під час мандрівки екологічною стежкою, є мовленнєво-логічні завдання. Це розповіді – загадки про природу, відповіді на які дитини може дати лише тоді, коли чітко усвідомить зв‘язки і закономірності у природі. Зміст і дидактична мета логічного завдання визначають відповідно до основної роботи. Діти закріплюють свої знання, навички розумової діяльності. Ці завдання підтримують постійну зацікавленість дітей до природи, розвивають уміння спостерігати, помічати зміни, що відбулися, щоб активізувати їхню розумову діяльність, заохочують малюків до самостійного складання завдань. У них діти намагаються передати характерні ознаки знайомих їм явищ, образів, щоб можна було б відгадати за описом.

1. З‘являється рано – навесні і росте до пізньої осені. Довкола стебла ростуть зелені листочки, але торкатися до них не бажано, бо вони жалять. Від цього на тілі з‘являються маленькі червоні пухирці. та це навіть корисно. Влітку між листочками з‘являються тендітні сережки, так цвіте ця рослина. Зустріти її можна скрізь: у полі, на лузі, у лісі. має цілющі лікарські властивості.

2. З початком літа на луках і лісових галявинах, уздовж доріг і біля будинків починають цвісти квіти: пахучі і не пахучі, високі і низькі. У народі їх називають «нев‘яники», «пукавки». Мають тоненьке стебло і красиву білу квітку із жовтою серединкою. Рослина має лікарські властивості, лікує запалення горла, відваром із неї полощуть волосся, щоб воно краще росло і було міцним, роблять примочки.

ДОСЛІДИ
Одним із компонентів мандрівки може бути пошуково-дослідницька діяльність, яка є цікавою формою роботи для дітей.

1. Мета: продемонструвати потребу світла для росту рослин.
Хід досліду: знайти на подвір‘ї плаский предмет, що довго лежить на траві. Підняти його і порівняти траву під ним та на відкритій місцині.
2. Мета: продемонструвати потребу води для росту і розвитку рослин.
Хід досліду: оглянути рослини, які ростуть на зволоженій землі. Звернути увагу на їх зовнішній вигляд. Порівняти з рослинами, що ростуть на ділянці, яку не полито. Викликати бажання у дітей допомогти рослинам і полити їх.

[sveta_power]

«Казка – вигадка, та в ній натяк...»
Казки являють собою жанр художньої народної прози: епічні оповідання алегоричного, повчально – розважального, чарівно – фантастичного, героїчного або побутового змісту з установкою на вигадку. Власне казки діляться на героїко – фантастичні (чарівні) казки, казки про тварин, соціально побутові казки та небилиці, кумулятивні казки.
Термін «казка» вперше зустрічається у XVII ст. і означає ті види усної прози, для яких насамперед характерним є поетичний вимисел.
Фантастичний світ українських народних казок з їх ірреальними, варіативними елементами допомагає дитині шукати творчі рішення, органічно поєднуючи репродуктивні, стандартні, традиційні елементи з новими, креативними.
Як показав досвід, виразні оповідання, бесіди про героїв казок, почуття, що вони викликають, труднощі, що їм доводиться переборювати, розглядання ілюстрацій, ігри в казки – значно розвивають емоційне сприйняття дітей, збуджують їх уяву.
Застосування в роботі з дошкільниками пісень – казок або додавання музичних вставок, пісень із казок, наприклад «Івасику – Телесику, приплинь, приплинь до бережка», впливає на формування образно – асоціативного мислення, розвиток музичних здібностей під час різних видів музичної діяльності, позитивно впливає на емоційно – образний потенціал, загальний процес розумового розвитку особистості».
Пісні – казки як найбільш пласт дитячого фольклору, виконуваного дорослими для дітей, згодом стають піснями, які діти самі співають для ровесників або дорослих.
Пісні – казки – музично – поетичні твори, в яких навколишній світ розкривається за допомогою фантастичних образів та тварин. Твори цього жанру із дорослого фольклорного середовища ввійшли в дитяче світосприйняття і стали повністю дитячим продуктом. Герої пісень – казок жнуть, молотять, косять, прядуть, пасуть худобу, тобто працюють, тим самим приваблюючи дитячу увагу до основного змісту життя людини – праці.
Тематика пісень – казок найчастіше жартівлива, а головними персонажами є тварини, серед яких – півник, мишка, котик, жучок, бузьок, жабка тощо.
Найвідомішими зразками українських дитячих пісень – казок є «Танцювали миші по бабиній хижі», «Ой зібралась звірина з цілої громади», «Козуню – любую, пристань до мене».
На думку автора, пісні – казки (як, власне і весь матеріал дитячого музичного фольклору) дають багато можливостей для мотивації дітей щодо прояву музичної творчості. Наприклад, чому б не позмагатися у створенні власного віршованого продовження такої казки? Чи створити свою казку, в якій співають її герої? Ці завдання також об‘єднують дітей і дорослих, які мимовільно залучаються до цього процесу і стають його співучасниками.
Казки з пісенними вставками в українській народній творчості становлять найдавнішу фольклорну верству. Пісні з казок – це такі музично – поетичні або рецитовані твори, які відіграють основну інтерлюдій ну функцію в композиційному розгортанні казкового сюжету і без яких сюжет не може розвиватися. Тематика невеликих за обсягом музично – поетичних вставок із казок повністю підпорядкована загальному сюжету.
В українських народних казках сформувалися дві групи пісенних вставок. Перша – пісенного характеру, друга – речитативного.
В піснях з казок переважає речитативна мелодика, говірковий тип мелодичного розвитку з елементами співності.
Всім нам відома з дитинства пісня Івасика - Телесика з української народної казки „Івасик - Телесик”. Нагадаємо фрагмент з неї:
„... Нагледіла Івасика – Телесика відьма тай каже собі:
- Ото б добре Івасикового м‘ясця попоїсти! Дай – но я його підманю.
- Стала в обідню голину на бережку та й кличе:
- Івасику – Телесику,
Приплинь, приплинь до бережка,
Я дам тобі їсти – пити
І хороше походити.
Івасик _ Телесик послухав, послухав та й каже:
- Ні, це не моєї матінки голосок, у моєї матінки голосок, як шовк, а той, як вовк. Пливи, пливи, човнику, далі та далі!”...
- А ще пісенька Колобка із казки „Колобок”. От уривок з цієї казки:
- „... Біжить та й біжить, а назустріч йому зайчик.
- Колобок, - каже, - колобок, я тебе з‘їм!
- А він каже:
- Не їж мене, зайчику – побігайчику, я тобі пісеньку заспіваю.
- Ану, якої?
Я по засіку метений,
Я на яйцях печений,
Я від баби втік,
Я від діда втік
І від тебе утечу!
Тай побіг. Біжить та й біжить, - зустрічає його вовк...”
Фантастичний світ українських народних казок допомагає дітям подолати комплекси, стереотипи мислення, пробудити невиявлені творчі (музичні, мистецькі, акторські, етичні, танцювальні, живописні тощо) здібності.

[sveta_power]

Колядки, віршування, коляди християнського змісту, щедрівки

Різдво Христове – велике свято, пов‘язане із народженням Ісуса Христа. Це не лише українське свято. Воно святкується в усьому світі. До цього свята готуються заздалегідь, вивчають колядки, віншування, готують вертепні вистави.
Вечір під Різдвяну ніч називають Святвечір, господарів в цей вечір слід вітати словами „Добрий вечір, щедрий вечір, добрим людям на здоров‘я”.
Колядка походить від імені Богині неба Коляди, яка в цей день народжувала Нове Сонце. Щоб підтримати своє світило, люди хором співали величальні пісні Сонцеві, усім небесним богам _ Місяцеві, зіркам, дрібному дощикові. Ті пісні звалися колядками, бо сонце в них було Колядою. Усі раділи, ходили від хати до хати і поздоровляли одне одного з відродженням Сонця, перемогою над темними силами.
Колядки – словесно – музичні твори, які виконуються на Різдво (з Різдва і до старого Нового року) і прославляють господаря та його родину. Колядування дітей має особливу магічну силу. Наші далекі предки вірували в першого „показника”, яким мати бути хлопчик, що приходив на різдвяні свята. Кожна українська родина мала за велику честь його зустріти і обдарувати. А хлопчик мав прославляти у колядках господаря та його сім‘ю, розвеселити їх, надати святкового настрою.
Дитячі колядки виконують окремі виконавці, інколи невеликі гурти, одноголосо з прикінцевими віршами – віншуваннями величально – побажального змісту.
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, дядьку п‘ятака!
А п‘ятак не такий
Дайте рубель золотий!
А також:
Біг козелець
З нових яселець,
Наставив ріжок –
Дайте пиріжок,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
Вечір добрий!
Мати казала,
Щоб дали сала,
Батько сварився,
Щоб не барився.
Бо короткі свитки,
Померзли всі литки.
Добрий вечір!
Старий рік минає
Старий рік минає,
Старий рік минає,
Новий наступає,
Новий наступає.

Прощай, Старий роче,
Прощай, Старий роче,
Ми тебе не хочем,
Ми тебе не хочем.

Ми хочем нового,
Ми хочем Нового,
Спаса рожденого,
Спаса рожденого.

А він буде кращим,
А він буде кращим,
Принесе нам щастя,
Принесе нам щастя.

І миру на світі,
І миру на світі,
Здоров‘я всім дітям,
Здоров‘я всім дітям.

Віншування
Віншуємо вас цими святами.
Щоби Ви в щастю і здоров‘.
Їх перепровадили,
До Нового року дочекали;
Від Нового року до Богоявлення,
Від Богоявлення до Воскресіння,
Від Воскресіння до ста літ.
Поки Вам Господь призначив вік.
Христос народився.

Ми прийшли Вас привітати
І про свято розказати,
Про святе Різдво Господнє
Проспівали Вам сьогодні.
Нехай Вам сповняться думки,
Що хочете – бажаєм тричі
І жийте в щасті всі роки,
Аж доки Бог Вас не покличе.
А нині з святом Вас вітаєм –
Христос ся рождає!

Дай, Боже Христе, ключі небесні,
Щастя, здоровля, прибутки чесні.
На кожнім броді і перевозі
Най при вас Буде Бог у дорозі.
Христос ся рождає!
Під вашу стріху,
У вашу хатину
Принесли ми нині Веселу новину.
Най і вашій хаті
Бог перебуває –
Христос ся рождає!

Ми прийшли Вас привітати
І про свято розказати,
Про святе Різдво Господнє
Проспівали Вам сьогодні.
Нехай Вам сповняться думки,
Що хочете – бажаєм тричі
І жийте в щасті всі роки,
Аж доки Бог Вас не покличе.
А нині з святом Вас вітаєм –
Христос ся рождає!

Коляди християнського змісту – музично – поетичні твори, які виконують на Різдво, прославляють народження Божого Сина _ Ісуса Христа і супроводжують різдвяні обрядові дійства:
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звіздар ясна на весь світ засіяла.
Де Христос родився, З Діви воплотився.
Як чоловік пеленами убого повився.
Ангели співають, славу – честь звіщають,
На небесах і на землі мир заповідають.
Просимо Тя, Царю, Просимо Тя нині:
Даруй волю, верни славу нашій неньці – Україні!

У дитячих колядах постійними є мотиви радості, святковості, благоговіння, що створюють піднесений настрій та надають самому обрядові величного характеру.
Коляди християнського змісту також завершують декламаційними віншуваннями з побажаннями щастя, здоров‘я, достатку як господарю, так і всій його родині.
Щедрівки- це особливі пісні, за допомогою яких люди намагалися забезпечити собі хороший урожай, добробут, багатство. Щедрівкові дійства виконували лише дівчата (від старого Нового року до Водохреща). Заходити до хат дівчатам не годилося. Робили це під вікнами осель, господарі у свою чергу обдаровували щедрувальниць. Крім того, вдосвіта на Василя (14 січня) тільки хлопчики оббігали найближчих родичів та сусідів і засівали їхні домівки зернами пшениці або жита, проказували при цьому вітання та побажання господарям, за що господар обдаровував посівальників подарунками:

Щедрик – ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски.

Мати казала
щоб дали сала.
Батько сварився,
Щоб не барився.
Щедрий вечір!

ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, ДОБРИЙ ВЕЧІР!
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров‘я!

Шили, шили свитку
Тай укоротили.

Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров‘я!

А в нашої Лєни
Тай не чесана коса.

Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров‘я!

Що варила, що пекла
Неси нам до вікна.

Що в дядька, дядька
Дядина гладка.

Не хоче устати
Та щедрівки дати.

Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров‘я!

Усі обряди Щедрого вечора (з 13 на 14 січня) мають давній характер. На щедрий вечір проходили обрядові ігри з масками, що мають вигляд веселих забав. Коза, за давніми віруваннями, уособлювала багатство, достаток, тому парубочі колективи ходили з Козою і розігрували з нею різні сценки.
Мелодика дитячих різдвяних коляд співна, пов‘язана з традиціями церковного співу. Різдвяні театральні дійства – щедрівки, колядки, елементи вертепів – діти спочатку спостерігають, ознайомлюються, вивчають, а потім проявляють свої музичні та акторські здібності.

[Ирина Викторовна муза]

Використання нетрадиційних технік зображувальної діяльності у формуванні творчих здібностей дітей дошкільного віку

НЕТРАДИЦІЙНІ ТЕХНІКИ ЗОБРАЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Света, че-то я не поняла, а зачем нам малювання?????????

[наталуся]

Зараз вводять нові 7 освітніх ліній я в кінці 2-х тижнів зазначую які освітні лінії використала.

[olga-inku]

Дівчата, дуже потрібна доповідь для виступу на РМО по слуханню (сприйманню) музики!!!!

[DinTin]

Девочки, срочно нужен самоанализ проведенного праздника, может, кто видел?

[liybliana]

** Hidden Content: You don't have sufficient privileges to see this hidden data **

[Sолнце]

МУЗИЧНО-ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ У РОЗВИТКУ МУЗ. ЗДІБНОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКІВ.

Автор Н.Рубальська

Сенситивний перiод для розвитку музичних здiбностей досить тривалий i починається у ранньому дитинствi. Малюк сприймає музику i реагує на неї. Пiд час музичних занять дитина отримує певнi знання, якi допомагають розвитку її музичних здiбностей. Однак повноцiнне сприймання музики вiдбувається тодi, коли дитина розумiє, про що розповiдає музичний твiр, i може порiвняти почуте з чимось предметним, знайомим їй. Щоб допомогти їй у цьому, доцiльно на музичних заняттях та пiд час проведення рiзних форм музичної дiяльностi використовувати музично-дидактичнi iгри.
Музично-дидактичнi iгри та їх значення у розвитку музичних здiбностей дошкiльникiв
Музично-дидактичнi iгри – це навчальнi матерiали, які дають змогу допомагати дiтям в iгровiй формi комплексно сприймати музичнi твори, викликати у дiтей зорову, слухову i рухову активнiсть i тим самим розширювати iхнє сприймання музики у цілому.
Вiдомий педагог, доктор педагогiчних наук Олександра Усова називала музично-дидактичнi iгри провiдним засобом музичного виховання. Через них дитина вчиться розрiзняти характер музики, її жанри, розвиває ладове сприйняття, почуття ритму, тембру, звуковисотнiсть. Як стверджувала Наталiя Ветлугiна, музично-дидактичнi iгри дають змогу створити умови, якi сприяють сенсорному розвитку дитини. Iх змiст, структура, iгровi дії спрямованi на планомiрний i систематичний розвиток висотного, динамiчного та тембрового слуху.
Розучування музично-дидактичних iгор
Гра — найдоступнiший вид дiяльностi для дитини, що дає їй змогу самостiйно вправлятися у засвоєннi способiв сенсорних дiй. Вiдмiннiсть музично-дидактичних iгор вiд iнших полягає у тому, що дитина у цiкавiй, доступнiй для неї формi має почути, розрiзнити, порiвняти особливостi музики i скерувати свої дії вiдповiдно до цього.
Методика розучування музично-дидактичних iгор подiбна до методики розучування звичайних iгор. Музичний керiвник ознайомлює дiтей з правилами проведення гри, з наочними матерiалами, якщо у цьому є потреба, з музичними матерiалами, визначає основнi засоби музичної виразностi, уточнює завдання i пропонує дiтям пограти. Пiд час проведения гри стежить за правильнiстю виконання завдання та дотриманням правил гри.
Пiсля закiнчення гри обов'язково пiдбивають її пiдсумки, адже як i бiльшiсть дидактичних iгор, музично-дидактична має iгровi правила та несе у собi дух змагання. Цi правила пов'язанi з виконанням певних сенсорних завдань. Дiти, якi правильно виконували завдання, отримують винагороду: стають ведучими у грi або мають можливiсть першими дiзнатися про щось, скажiмо кого зустрiв Колобок, вибрати для себе музичний iнструмент для гри в оркестрi тощо.
Як i пiд час будь-якого iншого процесу засвоення нового матерiалу, проводячи музично-дидактичнi iгри, педагог повинен керуватися принципом вiд простого до складного. Дiти молодшого дошкiльного вiку не зможуть самостiйно виконати складнi завдання, такi, наприклад, як викласти ритм поспiвки. Але i старшим дiтям, якi не мають певних навичок, буде складно впоратися з цим. Отже, добираючи музично-дидактичнi iгри, ми поступово ускладнюємо завдання. Пiд час розучування гри дiти виконують певне музично-сенсорне завдання, в якому надалi вправляються завдяки систематичному проведению цієї бо iншої гри з такою самою метою. Пiсля того, як вiдповiдна музично-сенсорна навичка сформувалась, можна ускладнювати завдання.
Завдання музично-дидактичних ігор вiдповiдно до вiку дошкiльникiв
Розглянемо завдання музично-дидактичних iгор для кожної вiкової групи дошкiльникiв.
Молодша група Учити сприймати: висоту звукiв — розрiзняти контрастнi за висотою звуки малої, першої та другої октав; ритм — розрiзняти та вiдтворювати простi ритмiчнi рисунки, що складаються з половинних та четвертних довжин; тембр — розрiзняти за звучанням брязкальце, дзвiночок, бубон, пiанiно; динамiку — розрiзняти контрастнi за звучанням твори (голосно — тихо).
Середня група Учити сприймати: висоту звукiв — розрiзняти виразнi можливостi iнтервалiв — октави, септiми, сексти, квiнти; ритм — розрiзняти акценти як засiб виразностi у музицi на прикладi з четверними довжинами; розрiзняти звучання простих ритмiчних рисункiв; тембр — розрiзняти виразнiсть звучання контрастних iнструментiв (дзвiночок, дудочка, пiанiно), а також маракасiв, цитри, ксилофону, флейти;
динамiку — розрiзняти виразнi можливостi двох динамiчних вiдтiнкiв (голосно — тихо).
Старша група
Учити сприймати: висоту звукiв — розрiзняти виразнi можливостi інтервалів вiд кварти до прими, тризвуччя мажорного та мiнорного ладу, послiдовнiсть з трьох — п’яти ступенiв;
ритм — розрiзняти бiльш складнi ритмiчнi рисунки, що складаються з двох — трьох рiзних рисункiв i можуть мiстити ритм iз синкопами; динамiку — розрiзняти динамiчнi вiдтiнки (голосно, помiрно голосно, тихо, помiрно тихо).
тембр — порiвнювати за звучанням такi музичнi iнструменти, як скрипка, триола, акордеон, баян тощо.
Коли і як лiпше проводити музично-дидактичнi iгри?
Музично-дидактичнi iгри можна проводити під час музичних занять, вечорiв розваг, ранкiв, самостiйної дiяльностi дiтей. Дiти розучують цi iгри пiд керiвництвом музичного керiвника. Надалi, якщо є потрiбнi технiчнi засоби i наочнi посiбники, деякi музично-дактичнi iгри можна проводити у групi з вихователем. Основною умовою засвоєння матерiалу i розвитку музично-сенсорних здiбностей дiтей є систематичнiсть проведення таких iгор. Це викликає у дiтей стiйкий iнтерес до музики, до самих завдань.
Пiсля того, як дiти засвоїли декiлька музично-дидактичних iгор, що поєднуються однiєю темою або мають спiльнi завдання, доречно провести вечiр розваг. Такий захiд не потребуватиме великого напруження нi з боку дiтей, нi з боку музичного керiвника, адже всi iгри вивчалися поступово i систематично. Наприклад, у першiй молодшiй групi дiти ознайомлюються з дитячими музичними iнструментами: барабаном, бубном, сопiлкою. До цього вони вже знали брязкальця, бубонцi, дзигу. Вивчивши цi iнструменти, можна провести вечiр загадок «Вiдгадай, на чому граю». Для розвитку сприймання ритму достатньо двох- трьох хвилин на початку заняття, щоб провести гру «Повтори за мною».
Зрештою, музично-дидактичнi iгри доречно включати у кожне заняття. Перспективне планування цього виду дiяльностi (див. Додаток 1) допоможе музичному керiвнику продумати системнiсть розвитку сенсорних здiбностей дiтей пiд час складання календарного плану музичних занять, а також може стати у пригодi пiд час проведення розваг.
Класифiкацiя музично-дидактичних iгор
Музично-дидактичнi iгри можна умовно роздiлити на три групи: – настiльнi; – наближенi до рухливих iгор;
– подiбнi до хороводних.
Настiльнi музично-дидактичнi iгри
Для настiльних музично-дидактичних iгор використовують посiбники, якi можна придбати через торговельну мережу або зробити власноручно музичному керiвнику, вихователям або батькам.
Настiльнi музично-дидактичнi iгри мають на метi: – дати дiтям можливiсть засвоїти рiзний характер музики (гра «Весело-сумно», «Сонечко i хмаринка»); – розвинути у дiтей вмiння розрiзняти музичнi жанри (гра «Пiсня, танець, марш», «Пiдбери музику», «Чий цей марш»);
– дати уявлення про змiст музики музичного твору, про музичнi образи («Упiзнай Казку», «Пiдбери картинку») та засоби музичної виразностi («Сходинки», «Кого зустрiв Колобок»).
Насамперед такi iгри спрямованi на розв’язання сенсорних завдань, а вже потiм на виконання iгрових дiй.
Музично-дидактичнi гри, наближенi до рухливих iгор
Друга трупа музично-дидактичних iгор спрямована на виконання сенсорних завдань та на iгровi дiї з елементами змагання. Залежно вiд завдань, якi ставить музичний керiвник, проводячи ту чи ту гру, можливе домiнування сенсорних або iгрових дiй.
Так, наприклад, у грi Олени Тiлiчеєвої «Тихiше — дужче в бубон бий» залежно вiд того, як дiти спiвають, вихователь або дитина грає у бубон. Така гра допомагає дiтям опановувати голосом динамiчнi вiдтiнки, розвивати увагу, пам’ять, спонукає дiтей порiвнювати мелодiю за звучанням i дiяти вiдповiдно.
Музично-дидактичнi iгри, подiбнi до хороводних iгор
Третя група об'єднує музично-дидактичнi iгри, якi за своїм характером подiбнi до хороводних iгор. У них можуть брати участь усi дiти групи одночасно або пiдгрупи дiтей.
Для прикладу вiзьмемо гру Олени Тiлiчесвоi «Здогадайся, хто співає». Дiти стоять по колу. Одна дитина, яку вибрали за допомогою лiчилки або за вказiвкою вихователя, знаходиться у центрi кола. Дiти, взявшись за руки, хороводним кроком йдутъ по колу i спiвають:
«Оля, зараз в лiсi ми, ми гукаємо тобi, оченята ти заплющ смiливiш, хто гука тебе, назви ти скорiш». Хоровод зупиняється, дитина з кола, яку визначає вихователь, проспiвує iм'я дитини, що стоїть у центрi кола. Остання iз заплющеними очима має визначити за тембром голосу, хто її гукає.
Музичний супровiд музично-дидактичних iгор
У музично-дидактичних iграх особливу роль вiдiграють музичнi твори, якi є основою для проведення iгор. Це мають бути високохудожнi твори, що вiдповiдають естетичним вимогам і викликають у дiтей iнтерес. Малюк має легко визначитя засоби музичної виразностi, якi допоможуть йому виконати завдання. Тому деякi засоби музичної виразностi мають слугувати дитинi певною пiдказкою. Наприклад, вiзьмемо ту саму гру Олени Тiлiчеєвої «Тихiше — дужче в бубон бий». У нiй таким засобом виступає акомпанемент, який допомагає дитинi визначитись, як треба бити у бубон.
Музично-дидактичнi iгри цiкавi i доступнi дiтям. Вони є пiдгрунтям сенсорного розвитку дитини, на якому будується весь музичний
розвиток.

[ТСВ22]

Виставляю матеріал, взятий із інтернета. може комусь буде потрібен.

Музичний розвиток дітей дошкільного віку (Попова Т.В.)

План
1.Перша молодша група (від двох до трьох років)
2.Друга молодша група (від трьох до чотирьох років)
3.Середня група(від чотирьох до п’яти років)
4.Старша група(від п’яти до шести років)
5.Підготовча до школи група(від шести до семи років)
Список використаної літератури

1. Перша молодша група (від двох до трьох років)

У цьому віці у дитини вже проявляються естетичні почуття при сприйнятті музики, підспівуванні, участі в грі або танці і виражаються в емоційному відношенні дитини до власних дій. Тому пріоритетними завданнями стають розвиток уміння вслухуватися в музику, запам’ятовувати і емоційно реагувати на неї, зв’язувати рухи з музикою в музично-ритмічних рухах.
Музичний розвиток дітей здійснюється на заняттях і в процесі культурно-побутовій діяльності, а також в повсякденному житті.
Як правило, музичні заняття складаються з трьох компонентів
.Ввідна частина. Музично-ритмічні вправи. Мета — настроїти дитину на заняття і розвивати навички основних і танцювальних рухів, які будуть використані в танцях, танцях, хороводах.Основна частина. Слухання музики. Мета — навчити дитину вслухуватися в звучання мелодії і акомпанементу, що створюють художньо-музичний образ, і емоційно на нього реагувати.
Підспівування і спів. Мета — розвивати вокальні завдатки дитини, учити чисто інтонувати мелодію, співати без напруги в голосі, а також починати і закінчувати спів разом з вихователем.
У основну частину занять включаються і музично-дидактичні ігри, спрямовані на знайомство з дитячими музичними інструментами, розвиток пам’яті і уяви, музично-сенсорних здібностей.
Завершальна частина. Гра або танець. Мета — доставити емоційну насолоду дитині, викликати почуття радості від здійснюваних дій, інтерес і бажання приходити на музичні заняття.
Заняття проводяться двічі в тиждень, і їх тривалість складає до 15 хвилин. На заняттях використовуються колективні і індивідуальні методи навчання, здійснюється індивідуально-диференційований підхід з урахуванням можливостей і особливостей кожної дитини.

Сприйняття музики
Музичний керівник, розвиваючи інтерес до музики, перед кожним виконанням твору розповідає про те, що він виконуватиме, про що говориться в творі; привчає дітей до того, що кожен музичний твір має назву і характерне звучання. У першій половині року діти краще сприймають вокальні твори завдяки тому, що в них поєднуються і яскрава музична основа художнього образу, і художнє слово.
Перед початком прослуховування нової пісні слід підвести дитину до її сприйняття, настроїти на те, що він зараз почує. Наприклад, планується заспівати пісню «Кішка», муз. Ан. Александрова, сл. Н. Френкель. Педагог показує іграшкову кішку, дає можливість розглянути її, погладити, згадати, як вона «нявкає», і тільки після цього пропонує послухати пісню про те, як «Кішка просить молочка». При цьому необхідно запропонувати дітям показати, як вона це робить.
Формування інтересу до сприйняття музики і стійкої уваги багато в чому залежить від того, чи уміє музичний керівник поставити завдання перед дитиною, наскільки вона посильна і здійснима. З метою розвитку умінь вслухуватися в слова і мелодію пісні, музичний акомпанемент і музичні характеристики можна показати виконання пісні на різних інструментах.
На третьому році життя малюки з цікавістю слухають інструментальну музику, для якої характерні багаті виразні засоби і яскраві образи. Зазвичай діти швидко запам’ятовують її. Приблизно на третьому занятті малюки дізнаються мелодію і можуть відповісти на питання: «Про що цей твір»? Для формування основ музичної культури в цьому віці вже можна використовувати методи контрастних зіставлень, які сприяють активізації емоційної чуйності і розвитку мислення.
Метод контрастних зіставлень дозволяє використовувати твори з однією назвою, але що створюють різні художні образи; одного жанру і різних жанрів, що поєднують спів і інструментальний супровід. Так, наприклад, на початку звучить російська народна пісня «Півник», а потім латвійська народна мелодія «Півник».
При сприйнятті музики важливо викликати активність дитини, яка проявляється в пізнаванні музичних творів, прояві позитивних емоцій, здатності підібрати до музики іграшку, ілюстрацію.
Особливим видом слухання музики є оповідання з музичними ілюстраціями. Методика проведення такого виду слухання припускає, як правило, роботу зі знайомими творами, але іноді можна включати і нові, але не більш одного-двох. Музичний керівник спочатку дає словесний, а потім музичний образ, обов’язково включаючи завдання на активізацію музичної пам’яті, уяви і музичної творчості. Цей вид слухання музики проводиться як розвага або на початку заняття, коли дитина ще не стомлена і яскраво сприймає те, що відбувається.
Спів і підспівування
Вони мають особливе значення, оскільки припускають активну музичну діяльність самих дітей, але для цього необхідно дотримувати ряд правив. Пісні мають бути цікавими за змістом, простими по побудові мелодії, легенями по вимові тексту і короткими з фразами, що повторюються. Перед розучуванням нової пісні діти повинні почути її у виразному виконанні, щоб у них з’явився інтерес до цієї пісні.

При розучуванні пісні музичний керівник, прагнучи полегшити дітям сприйняття, чітко вимовляє усі слова, при цьому артикуляція не має бути утрируваною, інакше хлопці, наслідуючи педагога, стануть її копіювати. Педагог хвалить дітей за те, що вони стараються підспівати; заохочує тих, які доки не співають, але вже готові до підспівування, тобто губами артикулюють слова. Можна погладити дитину по голові і сказати «молодець», «розумниця».
Необхідно поступово підводити дітей до узгодженого співу. Якщо стрункий спів доки не виходить, то переривати їх не слід. Краще дати малюкам доспівати до кінця, а потім повернутися до тих фрагментів, де дружного співу не вийшло.
При формуванні уміння чисто передавати звучання мелодії необхідно запропонувати спочатку дитині заспівати разом з музичним керівником, при цьому дорослий від разу до разу співає все тихіше, щоб дати дитині можливість співати самостійно і чисто. Досвід показує: малюки співають чистіше, якщо розучують пісню з голосу без музичного супроводу. При розучуванні пісні використовуються різні методичні прийоми: пояснення, показ, гра і т. д.
Доцільно включати пісні в різні форми роботи з метою створення пісенного репертуару.
Ігри і ігрові вправи
Діти цього віку, граючи, із задоволенням виконують ролі птахів, тварин, передаючи особливості їх звичок. Для розширення сюжету гри слід використовувати музичний супровід. Діти, вслухуючись в музику, вже здатні передати особливості її характеру, але ще потребують підтримки дорослого. Перед проведенням гри використовується музично-руховий показ рухів, який проводиться з метою уточнення того, чому в даний момент слід поводитися таким чином, а не інакше. Передавати художній образ дітей учать поступово. Якщо у них щось не виходить, можна відпрацьовувати ці моменти за допомогою спеціальних тематичних вправ.
Новими для дітей є побудова в круг і рух по кругу. Навички, необхідні для цього, будуть сформовані згодом. Поки ж йдеться про те, що дітей починають привчати робити такі побудови.
Музично-ритмічні рухи
Щоб добитися ефективних результатів в розвитку музикально- ритмічних рухів, необхідно ширше використовувати наслідування з боку дітей діям дорослого. Педагог звертає увагу дітей на те, що починати рухатися потрібно з початком звучання музики, а закінчувати — з її закінченням; учить виразно виконувати рухи, відчувати контрастність звучання музики і відповідно до неї міняти рухи. Після того, як діти засвоять рухи танцю, зміст і дії в грі, їм надається самостійність (дорослий надає допомогу тільки тим, хто її потребує).
Музыка повинна звучати і в повсякденному житті дітей в дитячому саду, в процесі окремих режимних моментів, в ході занять, під час самостійної діяльності, при розвагах і на святах. Наприклад, малюки лягають спати (під час денного сну), а вихователь наспівує їм колискову або, коли малюки збираються на прогулянку, співає їм улюблену веселу пісеньку. Нерідко музичний супровід використовується на заняттях по образотворчій діяльності і фізичному вихованню.
До трьох років у дітей проявляється музично-емоційна активність: вони вже називають улюблені пісні до початку музичного заняття, просять зіграти їх або заспівати, тим самим налаштовуючись на слухання. Дізнаються знайомі пісні по фортепіанному вступу. З цікавістю слухають оповідання педагога, що супроводжуються музичними ілюстраціями, запам’ятовують музику і дізнаються, про якого персонажа або епізод вона «говорить». Діти голосно сміються, дають поради персонажам комічних сценок, що розігруються дорослими; охоче грають в хованки і піжмурки з музичним керівником; «допомагають» (по одному або по двоє-троє) дорослому співати пісні, виражаючи задоволення від своєї участі в співі; швидко запам’ятовують і відтворюють відповідно до музики нові рухи, показані дорослими. До кінця року в танцювальних рухах і груповій маршировці з’являється ритмічність.
В процесі самостійної діяльності або гри діти намагаються витягати звуки з музичних інструментів, на яких грає музичний керівник в їх присутності. Відтворюють рухи, розучені на музичних заняттях, наспівуючи при цьому знайому пісню, і доповнюють зорові враження піснею відповідного змісту.

[ТСВ22]

Продовження
2. Друга молодша група (від трьох до чотирьох років)

Розвиток дітей цього віку дозволяє проводити планомірну роботу по формуванню основ музичної культури на заняттях і в процесі використання музики в повсякденному житті, а також в ході культурно-дозвільної діяльності.
Музичні заняття мають ту ж структуру (ввідна частина, основна і завершальна), що і в першій молодшій групі, і проводяться двічі в тиждень. Заняття можуть бути різних видів: типові, тематичні, домінантні, комплексні і інтегровані.
Музичному керівникові слід пам’ятати: будь-яке музичне заняття повинне навчати і розвивати дитину, а головне — формувати його базову культуру. Музичні заняття включають слухання, спів, музично-ритмічну і ігрову діяльність. Педагог повинен створити естетично-розвиваюче середовище, сприяюче цілеспрямованому навчанню, розвитку і що викликає у хлопців інтерес до того, що вони роблять.
Будь-яке музичне заняття буде успішним, якщо воно продумується заздалегідь музичним керівником, а вихователь знайомий з матеріалом, який даватиметься дітям і відповідає вимогам програми. Знання, уміння і навички, що формуються таким чином, сприяють розвитку музичних здібностей дітей. Дотримується послідовність в розучуванні матеріалу, забезпечується взаємодія усіх видів музичної діяльності. Використовуються різні методичні прийоми, вибір яких залежить від етапу розучування музичного твору.
Слухання музики
Слід виходити з того, що діти вже мають деяку навичку в цьому виді діяльності. Сприйняття музики стає емоційнішим і диференційованим. Твори, пропоновані для слухання, за своєю музичною характеристикою мають бути яскраво емоційними. Їх краще давати попарно: спочатку з різко контрастним характером, потім — з менш яскраво вираженим. Дітей учать порівнювати твори, для чого доцільно прослуховувати їх кілька разів; підказують відповідні епітети для їх характеристики. Перше прослуховування — це знайомство з твором і його естетичне сприйняття в цілому. Друге і третє прослуховування — це сприйняття музичного твору з детальнішим обговоренням характеру і змісту, виконання найбільш яскравих фрагментів. На наступних заняттях діти, як правило, вже дізнаються твір по вступу, ув’язненню і окремим фрагментам.

З метою вдосконалення уміння вслухуватися в музику педагога наслідує більше уваги приділяти виразному, грамотному виконанню музичного твору. Із самого початку слідує привчати дітей слухати музику.
Музично-дидактичні ігри
У цій групі вони ширше, ніж раніше, використовуються з метою розвитку музичного слуху і сенсорних здібностей. Музичний керівник знайомить і розучує гру, потім діти учать гру разом з вихователем. На останньому етапі діти вже можуть грати самостійно, проявляючи ініціативу, а дорослий сприяє тому, щоб гра увійшла до їх повсякденного життя.
Спів
Будучи яскравою і образною формою музичної діяльності, спів сприяє поглибленню представлень дітей про навколишню дійсність. Це найбільш доступний дітям вид музичної діяльності, що розвиває уміння сприймати музику, а також музичні здібності в цілому. Дитина цього віку намагається співати природним голосом, без напруги, правильно передавати мелодію в діапазоні мі — сі. Для того, щоб розвинути голос дитини, привчити його співати чисто, правильно і погоджено з іншими дітьми, необхідно якомога більше співати з дітьми, розвиваючи у них любов і інтерес до співу (на заняттях, в побуті, іграх, на прогулянках). До розучування пісні необхідно сформувати у дитини цілісне уявлення про її мелодію. З цією метою спочатку з дітьми слухають пісню, уточнюють її характер і зміст, а потім йде робота над чистотою інтонації : диханням, дикцією. Вокальні навички формуються в процесі роботи над розспівами. З метою досягнення легкого і чистого звуку проспівують склади: га, но, ку, го, гу використовують вправи для правильного формування голосних, наприклад, звук «а» — лялька плаче «а» або вколиши ведмедика «а — а-а-а-а»..; звук «о» — курочка зве курчат «до, до, ко».
Для того, щоб проявилася вокальна специфіка пісні і було вирішено учбове завдання, слід використовувати комплекс методичних прийомів, які доповнюють один одного, : підкреслено чіткий початок виконання пісні, дотримання ритму співу, виділення важких для вимови слів, інтонаційних оборотів; простягання кінців музичних фраз і т. д. Залежно від поставленого завдання змінюється характер співу. В процесі навчання важливе значення мають вказівки музичного керівника, передуючі показу. Вказівки можуть бути образні (звернені до дитячого мислення, емоцій) і прямі (спрямовані на розуміння дітьми вимог педагога).
Для чистого звучання пісні необхідно дотримувати співецьку установку, тобто правильну позу дитини під час співу: діти сидять прямо і глибоко на стільці, притулившись до спинки; не нахиляючи корпус і голову вперед. Розучування пісні здійснюється, коли діти сидять на стільці. Стоячи співають ті пісні, які знайомі. Для того, щоб розвивати дитячий голос, репертуар повинен відповідати наступним вимогам: ясність будови ладу мелодії; доступність тексту для співу і мелодії голосовим можливостям дітей. При цьому не потрібно квапитися з розширенням діапазону пісенного репертуару.
В цілях розвитку пісенного виконання дітям пропонують творчі завдання, дидактичні ігри типу «Поклич кішечку», «Курочка і циплятка», «Погойдай і заколиши лялечку» та ін.

Музично-ритмічні рухи
Заняття музично-ритмічними рухами спрямовані на розвиток музичних здібностей, емоційній чуйності на музику, і раніше усього почуття ритму. Дитина цього віку вже здатна звертати увагу на якість руху — головним чином при ходьбі, бігу; на узгодженість рухів рук і ніг при ходьбі.
Під час розучування музично-ритмічних рухів з урахуванням вікових особливостей дітей музичний керівник використовує різні методичні прийоми: виразне виконання музики, наочний показ окремих танцювальних рухів, пояснення того, як слід виконувати ритмічну вправу; показ рухів дітьми або вихователем. До кінця року діти вже чують трьохприватну музику, голосно і тихо звучну; емоційно реагують на різнохарактерну музику (веселу, сумну).
В цілях ефективного розвитку музично-ритмічних рухів педагогові доцільно дотримуватися наступних методичних рекомендацій. Навчання рухам повинне починатися із сприйняття музики до гри (танцю, танцю), щоб сформувати загальне уявлення про неї. Розучування ігор і танців починається з показу, і, тільки побачивши, що діти добре рухаються під музику, педагог може обмежуватися вказівками по ходу виконання танцю, танцю або гри. При цьому слід домагатися не просто правильного і виразного виконання руху. Для цього педагог використовує образні порівняння (йдемо як солдати, стрибаємо як зайчики, літаємо як пташки), що допомагають дітям передавати характер руху.
В процесі розучування музично-ритмічних рухів в цьому віці слід використовувати наступні методичні прийоми: виразне виконання музики, гра, вправи, пояснення, художнє слово, показ.
На заняттях і під час святкових заходів не слід використовувати аудіозаписи. Дітям треба танцювати під «живу» музику, щоб випробовувати задоволення від виконуваного танцю.
Гра на дитячих музичних інструментах
Триває закріплення знань дітей про музичні іграшки і дитячі .
Знайомство з інструментом треба проводити так, щоб у дітей виник інтерес до нього. Тому спочатку доцільно провести бесіду, але побудувати її так, щоб музичний інструмент, з яким знайомлять дітей, був піднесений в привабливій формі. Так, знайомлячи дітей з металлофоном, слід показати їм пластинки, молоточок; зіграти веселу танцювальну мелодію, знайому пісеньку, запропонувати малюкам спробувати самостійно витягнути звуки. В ході навчання грі на музичних інструментах велике значення має розвиток почуття ритму і музичного слуху. З цією метою проводяться музичні дидактичні ігри.
Якщо програмні завдання будуть вирішені в повному об’ємі, то музична активність дітей проявиться в наступному: вони зацікавлено слухають музику і емоційно реагують на неї, дізнаються знайомі пісні і п’єси, прагнуть чисто інтонувати мелодію, уміють передавати елементарну ритмічність в основних, образних і танцювальних рухах; підігравати на ударних інструментах ритм знайомих музичних творів.