Страница 12 из 21 ПерваяПервая ... 28910111213141516 ... ПоследняяПоследняя
Показано с 166 по 180 из 314

Тема: Документація, статті, консультації для музкерівників

  1. #166
    Пользователь Аватар для Люка
    Регистрация
    24.04.2010
    Адрес
    Чернигов, Украина
    Сообщений
    78
    Поблагодарил Поблагодарил 
    23
    Поблагодарили Поблагодарили 
    255
    Поблагодарил в

    34 сообщениях

    По умолчанию

    Специфіка театралізованої діяльності
    Старший дошкільний вік
    С.Рубінштейн, Г.Сорокіна підкреслювали, якщо для дітей трьох-п'яти років важливим є переміщення фігурок, тобто маніпулювання
    іграшками та предметами, що стимулює їхню мовленнєвотворчу діяльність, то у старшому дошкільному віці така театралізована творча
    гра переходить на вербальний рівень, коли для дітей стає суттєвою сама наявність персонажів, незалежно від їх рухів на сюжетному полі. У старших дошкільників ігрові дії часто носять символічний узагальнений характер, зберігаючи лише загальні риси дій, що надає дитині можли- вість упродовж нетривалого часу програвати довші «часові відрізки» подій. Старших дошкільників більше цікавить результат ігрової діяльності. Ігри характеризуються колективізмом, довготривалістю, складеним сюжетом, виконанням правил, які містяться в ролі й
    обумовлені сюжетом гри (С.Рубінштейн). Провідним мотивом фи у цьому віці стає пізнавальний інтерес, який проявляється у прагненні впорядкувати власну уяву про довкілля.
    До старшої групи діти приходять уже з певним запасом ігрових умінь: будувати план-сюжет, розподіляти ролі, самостійно готувати атрибути та декорації, використовувати способи колективного спілкування
    (Л.Артемова, Л.Бочкарьова, Р.Жуковська, Д.Менджерицька, Н.Михай- ленко, Н.Седж).
    Діти старшого дошкільного віку мають можливість самостійно орга- нізовувати й здійснювати театрально-ігрову діяльність, вони оволоді- вають умінням осмислено вибирати засоби виразності для самостійної театралізованої діяльності через художній аналіз літературного твору, образів героїв; узгоджувати власні дії з діями учасників гри; самостійно й справедливо розв'язувати суперечки; допомагати товаришам; дбайливо ставитися до ігор; радіти успіхам.
    У старших дошкільників з'являється інше ставлення до вистави. Вони прагнуть глибше передати образ героя та показати власне ставлення до нього. Іноді діти вражають виразністю міміки, жесту, слова. У дошкільників шести-семи років гра-драматизація стає виставою, в якій вони грають «для глядачів», а не «для себе», вона є ніби переходом до драматичного мистецтва" (Б.Теплов).
    Залежно від віку дітей змінюється й керівництво театралізованою діяльністю. В педагогіці є різні погляди на роль вихователя в організації дитячих ігор. На думку більшості вчених, гра - єдиний вид діяльності,
    в якому дитина проявляє незалежність від дорослих (Г.Сорокіна, Н.Седж). Необережне втручання дорослих часто призводить до того, що гра згасає, перестає викликати цікавість у дітей. Науковці зазначають, що не слід втручатися у гру дітей, що таке втручання перетворює її на навчання, «паралізує» дитячу творчість і самостійну вигадливість (Н.Насруллаєва, С.Русова).
    У старших групах більш широко застосовуються прийоми опосеред- кованого педагогічного впливу: організація предметно-ігрового середо- вища, постановка перед дітьми проблемних ігрових завдань, допомога у плануванні діяльності, попередня мовленнєва робота тощо.

  2. #167
    Пользователь Аватар для Люка
    Регистрация
    24.04.2010
    Адрес
    Чернигов, Украина
    Сообщений
    78
    Поблагодарил Поблагодарил 
    23
    Поблагодарили Поблагодарили 
    255
    Поблагодарил в

    34 сообщениях

    По умолчанию

    АНАЛІЗ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ПРОГРАМ
    НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ З РОЗДІЛУ
    «ТЕАТРАЛІЗОВАНО-ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ»
    Аналіз альтернативних програм («Ладки», «Дитина — орієнтовний зміст виховання й навчання дітей трьох-семи років у дитячих закладах», «Українське дошкілля», «Малятко», «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку», «Дитина в дошкільні роки») здійснюється за такими напрямами: зміст і форма театралізованої діяльності, способи педагогічного керівництва, урахування мовленнєвої роботи у процесі театралізованої діяльності, використання театралізованої діяльності як засобу розвитку зв'язного мовлення, навчання творчої розповіді.
    Так, у більшості програм «Ладки», «Дитина в дошкільні роки», «Українське дошкілля», «Малятко») театралізована діяльність визна- чається, насамперед, як вид сюжетно-рольової гри, для розвитку якої автори програм передбачають поширення тематики, ускладнення сюжетів та ролей, виокремлюють підрозділ «Ігри-інсценівки» («Дитина в дошкільні роки»). Зміст роботи з розвитку театралізованої діяльності в зазначених програмах передбачає формування художньо-естетичного сприймання, а також активне залучення дітей до виконавчої діяльності.
    У програмі «Ладки» театралізована діяльність розглядається як особливий вид художньо-творчої діяльності, що містить такі компоненти, як сприймання, емоційний відгук, відтворення, творчість. Завдання гри передбачають формування мовленнєвих умінь.
    Автори інших програм («Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку», «Дитина в дошкільні роки» поширюють межі театралізованої діяльності.
    У програмі «Дитина в дошкільні роки» театралізована діяльність розглядається як театральне мистецтво. Через створені фонди «Хочу», «Можу» визначені показники розвитку театралізованої діяльності, крім
    знайомства з театральною термінологією («театр», «актор», «глядач» тощо). Формування обізнаності з різними видами театру передбачають розвиток художньо-мовленнєвих виконавчих умінь дітей, здібностей
    до творчого перевтілення.
    Програма «Українське дошкілля» акцентує роль художньої літератури у збагаченні ігрових сюжетів та театралізованої діяльності. Реалізація мовленнєвих завдань у процесі театралізованої діяльності пов'язана передусім з формуванням інтонаційної виразності мовлення та збагаченням, удосконаленням власного мовлення дітей на основі утворення літературних текстів. Водночас конкретні мовленнєві завдання не визначено.
    У програмі «Дитина в дошкільні роки» хоч і виокремлено підрозділ «Ігри-інсценівки», що передбачає самостійне сюжетоскладання, але методичних рекомендацій не розроблено. Загалом, жодна програма
    не визначає конкретних завдань у процесі театралізованої діяльності.
    На наш погляд, найбільш повною, досконалою в руслі нашого дослідження є програма А.Богуш. У «Витоках мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» автор не лише чітко класифікує театралізовані ігри, а й пропонує вперше розроблену послідовну програму формування театрально-ігрової компетенції дошкільників. Найбільш цінним, на нашу думку, є багатоаспектність, різноспрямованість програми. По-перше, у дітей формують уявлення про різні види театру (ляльковий, пальчиковий, тіньовий, фланелеграф, театр іграшок), різні жанри літературних творів, за темою яких розігруються театралізовані ігри. Причому, в про-
    цесі художнього сприймання дітей підводять до аналізу образів, їх есте- тичної і художньої характеристики. Це допомагає їм найбільш точно перевтілюватися у казкових та інших сценічних персонажів. Паралельно
    в кожній віковій групі дошкільнят навчають основам акторської майстерності, прищеплюють навички, необхідні для відображення різних емоцій, настрою, окремих рис характеру.
    У змістовій лінії «Світ мистецтва» «Базового компонента дошкільної освіти в Україні» розвитку театралізованої діяльності надається певної ваги. Окремо виділено розділ «Театральне мистецтво», в якому увага
    приділяється сприйманню театрального мистецтва, формуванню емоцій- но-ціннісного ставлення до мистецтва театру,, визначенню художньо-театрального образу тощо. Поставлені завдання вимагають розробки фунтовного методичного забезпечення процесу організації театралізо- ваної діяльності дітей.
    Підсумовуючи сказане, зазначимо, що кожна з розглянутих програм спрямована на всебічний розвиток творчої особистості. Автори означених програм підкреслюють величезну роль гри у становленні та
    розвитку особистості дитини.. Гуманізація педагогічного процесу передбачає побудову особистісно орієнтованої моделі виховання, зміну форми спілкування вихователя з дітьми. У значній мірі враховуються
    інтереси, бажання, здібності дитини.
    Автори деяких програм дотримуються різних форм організації театралізованої діяльності: спеціально організована — у якій провідна роль належить педагогові, та самостійна ігрова діяльність при міні-
    мальному втручанні вихователя («Малятко», «Дитина в дошкільні роки»).


    Старший вік
    Дитина оволодіває вміннями й навичками
    У сприйманні театрального видовища:
    • розуміти зміст дійства вистави, театральний образ як живу акторську дію з використанням засобів мовлення, міміки, жестів, рухів, музики, танцю, співу;
    • оцінювати свої вчинки та вчинки товариш», порівнювати їх із вчинками персонажів вистави, наслідувати позитивних героїв, співчувати персонажам;
    • впізнавати в силуетах і тінях характерні образи персонажів, оцінювати героїв (хитрий, жадібний, нерозумний, довірливий), співчувати персонажам вистави, підказувати їм як поводитися у скрутних ситуаціях.
    В ігровій діяльності:
    • відображати характерні особливості образу театральних персонажів (рухатися, супроводжувати рухи мімікою, жестами);
    • своєчасно включатися в колективну драматизацію твору;
    • самостійно влаштовувати ігри-драматизації, театралізовані ігри, ігри в «Театр», розігрувати за ролями літературні твори, сюжети казок.
    У сценічній діяльності:
    • брати активну участь у підготовці до театралізованих ігор;
    • творчо перевтілюватися в образи персонажів, розігрувати сюжети, виразно і з гумором виконувати ролі;
    • вносити творчі фрагменти в гру за казкою;
    • брати участь у роботі драмгуртків;
    • виготовляти декорації, атрибути, костюми.
    У процесі навчання дитина дізнається та усвідомлює:
     про театр як вираження життєвих ситуацій в акторській грі;
     про різні види театру (пальчиковий, настільний, драматичний, театр іграшок, фланелеграф, театр бібабо, театр картинок), їх особливості, призначення;
     про театральну термінологію (три блоки: колектив - актор, трупа, режисер, костюмер, гример, художник, глядачі, успіх, оплески; вистава — сюжет, сценарій, прем'єра, частина, антракт, фінал; театр - афіша, каса, квиток, зала, куліси, дзвінок, завіса,
    балкон, декорації);
     колективний характер дієтворення під час підготовки театральної вистави, важливість орієнтуватися на партнера з ігрової взаємодії;
     змістовність, варіативність сюжетів, можливість їх зміни.
    Форми організації театралізованої діяльності
    Організовані дорослим (заняття):
     театралізація окремих епізодів казок;
     драматизація казок;
     показ настільного театру;
     показ театру іграшок;
     організація ігор-імітацій;
     інсценування та читання за ролями віршів, написаних у діалогічній формі;
     розігрування за ролями літературних творів;
     оздоблення сюжетного ігрового поля;
     сюжетоскладання;
     розробка сценаріїв.
    ініціативні:
     рядження;
     інсценування віршиків, казок, самостійно та з однолітками;
     сюжетно-рольові ігри за уривками казки;
     імпровізовані ігри в «Театр»;
     сюжетоскладання;
     ігрове поле.

  3. #168
    Пользователь Аватар для Люка
    Регистрация
    24.04.2010
    Адрес
    Чернигов, Украина
    Сообщений
    78
    Поблагодарил Поблагодарил 
    23
    Поблагодарили Поблагодарили 
    255
    Поблагодарил в

    34 сообщениях

    По умолчанию

    МАТЕРІАЛ, РЕКОМЕНДОВАНИЙ
    ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ У ПРОЦЕСІ
    ТЕАТРАЛІЗОВАНО-ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
    Настільний театр іграшок, театр ляльок, картинок, фланелеграф, театр бібабо, тіньовий театр, стендкнижка, кругова панорама.
    Показники успіхів і досягнень:
    • складає сюжети на наочній, словесній основі та самостійно;
    • розробляє сценарії за віршованим текстом та на основі комбінування сюжетів;
    • самостійно розігрує зміст забавлянок, українських народних пісень;
    • використовує малі жанри фольклору в сюжетно-рольових іграх;
    • самостійно показує виставу театру іграшок, картонажного, тіньового театру за знайомими сюжетами літературних творів;
    • влаштовує сюжетно-рольову гру «Театр»;
    • організовує самостійно та за вказівкою вихователя ігри-драматизації, театралізовані ігри за сюжетами
    • бере участь в інсценуванні казок;
    • виготовляє разом із вихователем атрибути,костюми, декорації;
    • проявляє себе емоційним та естетично чутливим глядачем;
    • ідентифікує почуття і вчинки персонажів з власними діями;
    • виявляє особистісну позицію в процесі перевтілення у сценічний образ, запам’ятовує сюжетну послідовність, своєчасно включається в дію;
    • використовує музично-пластично-пісенний досвід у театралізації різних творів літературних жанрів.
    Позиція дорослого і дитини
    Дорослий:
     організатор предметно-ігрового середовища;
     помічник;
     координатор;
     учасник гри;
     глядач;
     режисер.
    Дитина:
     учасник ігор;
     виконавець;
     режисер;
     ініціатор сумісної діяльності;
     організатор
    Репертуар
    Розповідь з елементами драматизації твору К.Чуковського «Телефон», фланелеграф, настільний театр, кругова панорама «У школі світлофора Моргайка»; тіньовий театр за мотивами угорської казки «Двоє жадібних ведмежат», театр бібабо, пальчиковий театр, драматизація за мотивами української народної казки «Колосок», стенд-книжка, театр бібабо, пальчиковий театр, драматизація за мотивами казки О.Толстого «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно»; настільний театр іграшок, фланелеграф, театр бібабо, драматизація за мотивами українських народних казок «Солом'яний бичок», «Лисичка-сестричка»; кругова панорама, ляльковий театр, драматизація за мотивами слов'янської казки «Дванадцять місяців».

  4. #169
    Пользователь Аватар для Люка
    Регистрация
    24.04.2010
    Адрес
    Чернигов, Украина
    Сообщений
    78
    Поблагодарил Поблагодарил 
    23
    Поблагодарили Поблагодарили 
    255
    Поблагодарил в

    34 сообщениях

    По умолчанию

    УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛІЗОВАНО-ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНЯТ
    Серед умов організації театралізованої, діяльності дошкільнят виокремили: взаємозв'язок основних напрямів роботи (літературно-мовленнєвого, мовленнєвотворчого, театрально-ігрового); комплексне
    розв'язання мовленнєвих завдань; раціональне поєднання різних^видів і типів занять; інтеграція різних видів дитячої художньої діяльності; занурення в активну театралізовану діяльність на основі інформаційно-змістової обізнаності; забезпечення адекватного використання театралізованої діяльності в навчально-виховному процесі та доцільності в частому плануванні різних її видів; особисту зацікавленість вихователя
    в означеному виді дитячої діяльності.
    Охарактеризуємо ці умови детальніше.
    Взаємозв'язок трьох основних напрямів (літературно-мовленнєвого, мовленнєвотворчого, театрально-ігрового) є важливою умовою навчання дітей творчої розповіді в театралізованій діяльності; літературно-мовленнєвий та театрально-ігровий напрями були
    підготовчими, у процесі яких діти засвоювали певні знання, розвивали вміння та навички, які надалі могли використовувати у мовленнєво- творчому напрямі. Літературно-мовленнєвий напрям реалізовувався через сприймання літературних творів, аналіз їх змісту та художньої форми, виконання різноманітних мовленнєвих, мовленнєвотворчих, літературно-мовленнєвих завдань та ігор. Робота за театрально-ігровим напрямом передбачала ознайомлення дітей із театральною термінологією, різними видами театру, що сприяло розвитку їхніх уявлень про театр, театралізовану діяльність, працю акторів; виконання імітаційно-ігрових та твоочих вправ і завдань; використання набутих
    знань та вмінь під час гри в театр, підготовку театральної вистави. Мовленнєвотворчий напрям пов'язувався зі складанням дітьми сюжетів на наочній та словесній основі, самостійним сюжетоскладанням, розробкою сценаріїв за віршованими та казковими текстами на
    основі комбінування сюжетів.
    Серед важливих педагогічних умов ми видокремили комплексне розв'язання мовленнєвих завдань. Навчання творчої розповіді залежить від рівня розвитку зв'язного мовлення, в якому відбивається багатство словника, досконалість звукової сторони мовлення, сформо- ваність його граматичної будови. Творча розповідь є вищою формою зв'язного мовленнєвого висловлювання, для побудови якого дитина має опанувати лексичну, фонетичну та граматичну сторони мовлення, тому суттєвим є послідовне розв'язання всіх означених завдань у комплексі.
    Раціональне поєднання різних видів (заняття з ознайомлення з художньою літературою, заняття з розвитку мовлення, заняття театрального гуртка) і типів занять (фронтальні, групові, індивідуально-групові), на нашу думку, відіграє значну роль в успішному розв'язанні завдання навчити творчої розповіді. Цілеспрямована мовленнєва робота проводилася на заняттях із ознайомлення з художньою літературою, з розвитку мовлення, на комплексних літературномовленнєвих заняттях, заняттях театрального гуртка, на заняттях синтетичного типу, що поєднували різні види художньої діяльності, а також у процесі сюжетно-рольових, театралізованих ігор; спілкування, свят та розваг, підготовки театральних вистав. Усе це дало змогу досягти органічного включення елементів творчої розповіді в різні навчальні, ігрові та побутові ситуації. Окреслена умова поєднується з наступною - інтеграцією різних видів дитячої художньої діяльності. Більшість дослідників підкреслюють образний характер творчих процесів, наполягають на необхідності
    інтегрування різних видів художньої діяльності як умови естетичного виховання дошкільників, оскільки інтегративний підхід до використання у процесі виховання різних видів художньої діяльності поглиблює
    естетичний розвиток дитини, поширює можливості образного сприйняття картини світу через твори мистецтва й образного їх відображення в самостійній діяльності. Тенденція до синтезу мистецтв визначається
    наявністю загальних закономірностей художнього мислення та зв'язком різних видів мистецтв одне з одним та з реальним життям (Т.Алієва, Е.Бєлкіна, Н.Ветлугіна, Н.Гавриш, О.Дронова, Т.Казакова, Т.По-
    стоян, О.Трусова, О.Ушакова, Г.Шибицька та ін.).
    Активність дітей у театралізованій діяльності виявилася ефективною-лише завдяки інформаційно-змістовій обізнаності. З метою розв'язання завдань, визначених в експериментальній роботі, було створено театральний гурток. Для ефективної роботи такого гуртка була потрібна вільна кімната, де дітям ніщо не перешкоджало б зосередитися на озна- ченому виді діяльності. Театральну кімнату облаштували у світлому, просторому, затишному, теплому приміщенні, обладнаному в театральному стилі, де було зібрано різні види театру, костюми, дитячі книжки, ілюстрації. Важливого значення такій кімнаті надавав і В.Сухомлинський. Він створив кімнату казки, в якій зародився
    ляльковий театр і драматичний гурток.
    У театральній кімнаті було створено кілька куточків: куточок рядження де містяться костюми, шапочки для перевтілення малюків в образи казкових персонажів; куточок ляльок, в якому зібрані зразки різних видів театру, ляльки; куточок дитячої книжки, де зберігаються книжки для дітей, різні збірки казок, ілюстрації; куточок «Умілі рученята», в якому діти виготовляли необхідні атрибути, елементи костюмів, декорацій, малювали ілюстрації до творів різних літературних жанрів; куточок одного актора створили для того, щоб дитина у разі потреби могла побути наодинці з собою, власними думками, почуттями, мріями, створити власну казку, підготувати сюрприз для інших. Окрім цього в театральній кімнаті була сцена, на якій діти мали можливість виступати. Спочатку вони почували себе невпевнено, скуто, коли виходили до глядачів, але згодом звикли до сцени і стали почуватися вільніше, охоче брали участь у показі вистави. У театральній кімнаті зібрали необхідне для театральної діяльності обладнання: підібрали та підготували костюми для героїв всіляких казок, маски, шапочки; зібрали та виготовили разом із дітьми різні види театру: пальчиковий - до казки «Солом'яний бичок», фланелеграф - до твору «Ходить гарбуз по городу», ігрове поле на тему «Пригоди на лісовій галявині» тощо.
    До театрального гуртка залучали всіх дітей, які виявили позитивне ставлення до театру та театралізованої діяльності.
    Будь-яка діяльність, зокрема й театралізована, пов'язана з витратою фізичних сил, потребує напруження уваги, зосередженості, тому потрібно дозувати її, враховувати фізичні можливості та психологічні
    особливості дошкільників. На підставі цього ми визначили оптимальну тривалість заняття театрального гуртка — 30 хв. та в режимі дня відвели певний час: організовані заняття проводили у другій половині дня один раз на тиждень. Самостійна театралізована гра проводилося за бажанням дітей і майже не дозувалася.
    Було розроблено спеціальну методику: визначено програмні навчальні завдання, розроблено конспекти занять театрального гуртка на навчальний рік, ігри та завдання. Насамперед ми прагнули дати елементарні уявлення про театр, оскільки розв'язання означених завдань було неможливе без цих уявлень. Щоб ближче ознайомити їх із театром, навчити практично використовувати набуті знання та вміння, було створено «Театральну абетку», яка складається з трьох частин. У першій частині визначено особливості театралізованої діяльності, види та умови її організації. Друга частина містить конспекти занять театрального гуртка на навчальний рік, варіанти вправ та завдань. У третій частині «Театральної абетки» розташовані слова — театральні терміни за трьома блоками: актори, вистава; театр та його оздоблення. До першого блоку належать слова, пов'язані з людьми, які працюють в театрі; слова; що, можливо, на перший погляд, не мають відношення до театру, але, на нашу думку, дітям важливо ознайомитися з ними: єдність, щирість тощо. До другого блоку віднесли слова, пов'язані з виставою та її ходом. І лише після цього ми пропонували дітям ознайомитись із театром та його оздобленням. Такий розподіл пояснюється тим, що найважливішим у театрі є актор, який може де завгодно і за будь-яких умов показати виставу, для цього йому не обов'язково потрібне приміщення театру. Щоб «Театральна абетка» була справжньою абеткою, підібрали слова, пов'язані з театром, на всі літери алфавіту. Крім того, до абетки включили значно більший обсяг слів — театральних термінів, ніж необхідно для вихованців дошкільних
    закладів, а вихователь може сам варіювати послідовністю введення термінології. До слів театральної термінології підібрано ілюстрації, що дає змогу дітям краще усвідомлювати будь-яке поняття. У додатку
    містяться твори художньої літератури для занять театрального гуртка. Засвоївши певний обсяг знань, діти вільно та активно в театралізованій діяльності, використовували набуті вміння і навички. . Задля успішного навчання творчої розповіді у процесі театралізованої діяльності необхідно було забезпечити її адекватне використання, через доцільність частого планування різних видів театралізованої
    діяльності. Для цього систематично включали у план роботи різні види означеної діяльності (перегляд театральних вистав; підготовку та показ вистав із використанням різних видів театру, театралізовані ігри тощо) як частину заняття (з ознайомлення з художньою літературою, з розвитку мовлення, заняття театрального гуртка), так і у вільний час (вранці або у другій половині дня) під час самостійної ігрової діяльності дітей. Застосовувались різноманітні форми театралізованої діяльності: вистави, театралізовані ігри, ігри в театр, заняття театрального гуртка; що
    суттєво впливають на зміст і форму дитячих розповідей. Виконуючи ролі у драматичному театрі, дії за персонажів у різних видах театру, дитина створює певне мовленнєве висловлювання. Творча розповідь
    виявлялася у складанні дітьми сюжетів на наочній і словесній основі та розробці сценаріїв для майбутніх вистав.
    Важливою умовою забезпечення успішності театралізованої діяльності є особиста зацікавленість вихователя у цьому виді дитячої діяльності. За словами В.Сухомлинського, щоб діти яскраво передавали художні образи, слід перенести хоча б одну іскру з вогню своєї творчості до свідомості дитини.
    У дослідженні Н.Гавриш визначено професійні та особистісні якості педагогів, які забезпечують успішність творчого навчання дітей: схильність педагога до творчої діяльності; вміння швидко і гнучко
    перебудувати намічений план роботи залежно від можливостей дітей та відповідно до варіантів рішень, що пропонуються — запитань, ідей, проблем, які виникають у будь-якій творчій діяльності; вміння орієн-туватися на Індивідуальні особливості кожної дитини, забезпечення оптимальних умов розвитку всім дітям групи, різних за рівнем розвитку інтелектуальних та творчих здібностей, нахилів, інтересів, знань. В орієн- туванні на потреби кожного педагог мусить все ж таки враховувати поставлені завдання, дотримуватися напряму, обраного для всієї групи. Важливим також є: дотримання у стосунках з дітьми тактики партнерства, співробітництва, підтримки їхніх інтересів, заохочення до творчої діяльності; особистісна готовність до творчості, що виявляється в певних психологічних рисах - психологічна зрілість, реалізація себе в житті, прийняття нового, емоційна стабільність та усталеність; наявність у педагога спеціальних здібностей чи навичок творчої діяльності, що дають змогу зацікавити дітей процесом виконання роботи; високий
    рівень професійної підготовки, що передбачає знання програми навчання та виховання, високий рівень власно? культури мовлення, володіння педагогічними технологіями навчання й розвитку мовлення, добре розвинена творча уява.
    Отже, аналіз наукових підходів до визначення умов, сприятливих для розвитку театралізованої діяльності та зв'язного мовлення дітей, дав змогу урахувати лінгводидактичні, психолого-педагогічні аспекти екс-
    периментальної роботи..

  5. #170
    Пользователь Аватар для Люка
    Регистрация
    24.04.2010
    Адрес
    Чернигов, Украина
    Сообщений
    78
    Поблагодарил Поблагодарил 
    23
    Поблагодарили Поблагодарили 
    255
    Поблагодарил в

    34 сообщениях

    По умолчанию

    ВИДИ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
    Театралізована діяльність у дошкільному віці існує та усвідомлюється педагогами як один із найефективніших засобів педагогічного впливу на розвиток особистості дитини, що вико- ристовується з певною метою і спонукається мотивами. Педагог має за мету розвивати у дошкільників уміння «входити в образ» і «утримувати» його упродовж усієї театралізованої діяльності; усвідомлення мовленнєвих та виконавчих дій; уміння передавати характерні особливості будь-якого художнього образу; переносити отримані уявлення в самостійну ігрову діяльність; виявляти зацікавленість до театру як виду мистецтва; усвідомленість змісту, ідеї, художніх образів літературних творів.
    Водночас театралізована діяльність виступає як специфічний вид дитячої активності, один із найулюбленіших видів творчості. Ще
    С.Русова довела природність «драматичного інстинкту малюків». Діти щиро включаються до театралізованої діяльності, рухомі літературними, ігровими, особистісними мотивами. У них з'являються різноманітні потреби у грі, що виникають під впливом літературного твору. А також потреба у самовираженні, спілкуванні, у пізнанні себе через відтворення різних образів. У відвертому, щиросердому ставленні до художнього образу, втіленні його в різних формах театралізованої діяльності дитина виявляє рівень художньо-естетичного сприйняття, мовленнєву компетенцію, певні знання, вміння, навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання.
    Отже, організація театралізованої діяльності передбачає формування у дітей певних уявлень про театр, театральну термінологію, тобто пізнавальний напрям спеціального навчання; створення сприятливих умов для ігрової діяльності, спонукання дітей до імпровізації, використання набутих знань у грі, тобто ігровий напрям та сценічний, у процесі якого відбувається формування театральних дій, елементів сценічної виразності.
    Тетралізована діяльність є могутнім засобом мовленнєвого розвитку дітей. Під час перегляду вистави, ознайомлення з літературними творами за допомогою театру вони отримують зразки правильного, красивого, емоційно забарвленого зв'язного мовлення, насиченого влучними образними виразами, прислів'ями, приказками, фразеологізмами. У процесі сюжетно-рольової гри розвивається діалогічне й монологічне мовлення. У мовленнєвотворчій діяльності діти використовують різні типи зв'язних висловлювань задля розв'язання конкретних ігрових, комунікативних ситуацій (міркування, пояснення, відтворення казкових діалогів, складання власних сценаріїв тощо). Мовлення стає зрозумілішим, виразнішим, граматично оформленим. Гра сприяє розвиткові сюжетоскладання. У процесі підготовки і показу вистави у дітей розвивається зв'язне мовлення, яке має емоційно забарвлений характер, та передбачає широке вживання вербальних і невербальних засобів виразності (адже дошкільники або відтворюють художньо-мовленнєві сюжети і тим самим засвоюють норму у найвищому її прояві або вправляються в самостійному складанні сюжету і далі сценарію театральної вистави).
    Види театралізованої діяльності дошкільників можна виокремити
    за будь-якою однією з підстав:
     за способом організації (індивідуальні чи колективні ігри);
     за змістом театралізованої діяльності (ігри за сюжетами літературних творів, ігри-драматизації, інсценування);
     за видами ігрового матеріалу (театр ляльок, театр іграшок, пальчиковий театр тощо).
    Звернімося до аналізу класифікацій театралізованої діяльності, що існують у дошкільній педагогіці.
    Так, однією з перших, хто систематизував різні види театралі- зованої діяльності, була вітчизняний педагог С.Русова, яка вбачала в ній ефективний засіб розвитку мови і творчих здібностей. Вона виділяла такі види драматизації, як руханка і гра, в якій діти часто використовують для своїх забав зміст та словесні вирази тих казок, оповідань, що їм добре знайомі. С.Русова визначила два шляхи розвитку мовлення у процесі театралізованих ігор. Якщо діти спеціально готують ролі заздалегідь, дослівно вивчають
    репліки літературних героїв, це, на її думку, сприяє збагаченню словника дошкільників образними літературними виразами. Цей шлях надає драматизації більш літературної форми та краси, але перетворює драматичну гру на вправу навчання мови. Якщо ж гра проводиться без попереднього заучування тексту, за власною інтерпретацією, тоді розвивається словесна творчість дітей, що знаходить проявляються у сюжетоскладанні. Цей шлях формує у малюків уміння знаходити слова, характерні для того чи іншого
    моменту, героя, полегшує для дітей драматизацію більшості казок.
    Основною підставою для виокремлення видів театралізованих ігор: драматизації, інсценування, ігри на теми художніх творів, В.Федяєвська вважає міру свободи щодо літературного тексту. Так, інсценування вимагає точнішого відтворення літературного тексту; гра за змістом твору припускає певну долю творчих змін у тексті за бажанням дітей.
    Л.Артемова розрізняє театралізовані ігри залежно від виду гри та специфічного сюжетно-рольового змісту. Вона пропонує розподілити театралізовані ігри на дві основні групи: режисерські ігри та ігри-драматизації. У першому випадку дитина як режисер, водночас «голос за кадром», організовує театрально-ігрове поле, актори, виконавці в якому ляльки. В іншому випадку — актори, сценаристи, режисери — самі діти, які за ходом гри домовляються між собою про те, хто чим займатиметься, хто яку роль виконуватиме.
    У програмі А.Богуш «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» подано таку класифікацію, яка включає способи організації дітей, і зміст театрально-ігрової діяльності, і різноманіття літературних текстів, за якими можуть розігруватися театральні постановки. Автор виділяє ігри-драматизації, імпровізації, інсценівки художніх творів, ігри за сюжетами літературних творів, розігрування потішок, забавлянок, пісень.
    Деякі дослідники розглядають театралізовану діяльність як ігри за сюжетами літературних творів (Р.Жуковська, В.Захарченко, К.Х.Косенко), як творчі рольові ігри (Т.Маркова).
    Т.Маркова зазначає, що у творчих рольових іграх, які виника- ють і розвиваються під впливом від змісту дитячих книжок, діти комбінують уявлення від прослуханих творів з уявленнями, які вони мають про навколишню дійсність в одному ігровому сюжеті. Зв'язок із текстом літературного твору в таких іграх менш стійкий, і діти мають можливість відображати в одному ігровому сюжеті не лише зміст будь-якого конкретного твору, але й окремі епізоди з різних літературних джерел, комбінуючи їх з уявленнями про довкілля зі свого особистого досвіду. Тобто йдеться про сюжетоскладання як спосіб самостійної організації дітьми літературно-мовленнєвого матеріалу - сюжету, сценарію - основи гри. Автор досліджує цей вид ігор як «гру для себе», тобто в ситуації, коли діти не скеровують зусилля на якнайкращий виступ для глядачів, не беруть на себе ще й подвійну роль автора. Вони грають для себе, щиросердо віддаються ігровій ролі.
    Стислий огляд наявних класифікацій видів театралізованої ді-
    яльності дає можливість оцінити загальні підходи до розв'язання цієї проблеми. Проте оскільки йдеться про розвиток мовлення засобами театрального мистецтва, вважаємо за необхідне детальніше розглянути класифікацію, запропоновану Н.Водолагрю, яка враховувала такі суттєві моменти:
    • форма організації - моногра (індивідуальна, у процесі якої дитина сама і сценарист, і режисер, і виконавець усіх ролей); колективна гра (під час якої діти мають розподілити ролі, розвинути сюжет, підібрати костюми; підготувати та показати виставу). С.Русова зазначає, що індивідуальна гра дає можливість краще пізнати дитину-дошкільника, знайти ключ до розуміння душі малюка, бо в такій грі найбільш повно проявляються індивідуальні особливості дитини, її особистісні якості, водночас колективна гра має більші потенційні можливості щодо прояву й розвитку творчих здібностей дитини;
    • свобода відтворення тексту (точне відтворення літературного тексту, тобто дослівне передання авторських слів, заучування тексту; вільне володіння текстом, яке дає дитині можливість імпровізувати, змінювати текст, додавати нові події, вводити нових персонажів. Але в будь-якому разі дитина мусить добре володіти текстом (авторським, власним), від цього залежить якість відтворення тексту та якість мовлення). Знання тексту надає можливість вільно «відходити» від нього, змінювати його, по-своєму інтерпретувати, тобто виявляється чудовим підґрунтям для розвитку словесної творчості дошкільнят;
    • адресність — гра «для себе» (маніпулювання, режисерська гра) і гра «для інших» (показ вистав, інсценування). У кожному з цих видів по-різному проявляються особливості мовленнєвого розвитку. Під час першої дитина майже не вживає розгорнутих речень, адже гра не розрахована на глядачів і тому ігрові дії не вимагають пояснень, уточнень. Нерідко сюжет народжується на скритому рівні. Така діяльність не потребує спеціальної підготовки. Навпаки гра «для інших» є складнішою, відповідальнішою, вимагає спеціальної підготовки, репетицій; мовленнєве оформлення ідеї, опис і динаміка подій мають бути зрозумілими іншим. У класифікації також враховували позицію дитини в театралізованій діяльності, мету цієї діяльності, пріоритетність мовленнєвих завдань, вибір матеріалу, які змінювалися на різних етапах діяльності (сприйняття театрального видовища, театралізована гра, підготовка театральної вистави (репетиції).
    Театралізована діяльність у кожному виді виконує різні функції: сприйняття театрального видовища є забавою для малюків; театралізована гра — власне гра по своїй суті: підготовка театральної вистави - це виконання різних вправ, репетиції, своєрідна праця. Кожен із видів визначає пріоритетність мовленнєвих завдань. Коли дитина дивиться виставу, вона сприймає кращі зразки правильного літературного мовлення, що сприяє подальшому розвитку власного зв'язного мовлення.
    У процесі театралізованої гри відбувається збагачення та активізація словника дітей, формування вмінь самостійно складати, створювати власний сюжет, добирати необхідне мовленнєве оформлення для реалізації задуму, ідеї, підготовлюючи театральну виставу, дитина також виконує вправи, які сприяють розвитку виразності мовлення, а, окрім того, засвоює сприйняті раніше готові мовленнєві форми. Під час перегляду театральних вистав дошкільники ознайомлюються з різними, залежно від вибору матеріалу, видами театру: фланелеграфом, драматичним, ляльковим, тіньовим театром тощо. У театралізованих режисерських іграх, серед яких ігри з іграшками, в яких дитина виконує роль режисера та діє за персонажів-іграшок, координуючи їх дії, та ігри-драматизації, коли у спільній діяльності з іншими дитина бере на себе будь-яку роль. Ці ігри складніші, бо дошкільникам доводиться зіставляти свої дії з діями партнерів. Власні вистави дошкільників можуть відбуватися з використанням усіх знайомих їм видів театру та іграшкового матеріалу (ляльки, фланелеграф, пальчиковий театр, іграшки, «живі тіні» тощо).
    Отже, театралізована діяльність у різних її проявах має виняткові
    потенційні можливості щодо вирішення завдань мовленнєвого розвитку дошкільників. Причому кожен із видів театралізованої діяльності дає можливість розв'язувати конкретні завдання, водночас забезпечуючи величезний позитивний вплив на загальний мовленнєвий розвиток дошкільників.



    Сприймання
    театрального
    видовища Театралізована гра Підготовка
    театральної вистави (репетиції)
    Глядач Творець, актор, режисер Глядач, актор, сце-
    нарист, декоратор
    Забава, видовище Гра Вправа, праця
    Засвоєння найкращих
    форм літературного
    мовлення Активізація словника
    і зв'язного мовлення,
    складання сюжетів Виразність мов-
    лення
    Театр на фланелеграфі,
    драматичний театр,
    ляльковий театр, тіньовий театр тощо Режисер-
    ська гра з
    іграшками Рольова
    гра Лялькова вистава,
    вистава драматичного театру, вистава
    пальчикового театру,
    показ вистави на
    фланелеграфі тощо

  6. #171
    Пользователь Аватар для Люка
    Регистрация
    24.04.2010
    Адрес
    Чернигов, Украина
    Сообщений
    78
    Поблагодарил Поблагодарил 
    23
    Поблагодарили Поблагодарили 
    255
    Поблагодарил в

    34 сообщениях

    По умолчанию

    Дидактична гра «Заморочки з бочки»
    Попередня робота. Читання казок, розглядання ілюстрацій, розгадування ребусів, кросвордів, загадок про казкових героїв, проведення казкових вікторин.
    Правила гри. Описувати героїв казок не менше п'яти реченнями. Характеризувати образ з різних сторін: зовнішність, поведінку, вчинки.
    Хід гри. Вихователь показує дітям бочку в якій знаходяться малень-
    кі бочечки з наклеєними картинками того чи іншого героя казки. Діти по черзі дістають бочечки і описують характери образів даних героїв. Потім обговорюють ці образи з усією групою.


    Дидактична гра "ПІДБЕРИ КОСТЮМИ"
    Попередня робота. Читання казок, розглядання ілюстрацій, виготовлення дітьми ескізів різних костюмів казкових героїв.
    Правила гри. У грі перемагає та група дітей, яка вірно та найшвидше підібрала до казки костюми героїв та пояснила свій вибір.
    Хід гри. Вихователь пропонує дітям побути костюмерами. Вона ділить дітей на 4 групи і дає кожній окрему казку, до героїв якої необхідно підібрати костюми по ескізам. Після цього діти пояснюють свій вибір.В процесі підбору мотивувати свої дії, обговорювати колір, фасон, т.д


    Дидактична гра "ДОБЕРИ ДЕКОРАЦІЇ"
    Попередня робота. Виготовлення ескізів, макетів декорацій та бута-
    форського реквізиту. Розглядання ілюстрацій до казок, обговорення
    місць події та оточуючих предметів.
    Правила гри. У грі перемагає та група дітей, яка найшвидше і вірно
    підбере до казки декорації та бутафорський реквізит,
    Хід гри. Вихователь пропонує дітям підібрати по каталогу потрібні
    декорації до даної вистави. Або, як варіант, діти відбирають деко-
    рації-макети. Потім вихователь читає текст а діти виставляють де-
    корації на міні-сцені по діях, актах чи частинах.




    Дидактична гра "ПЛУТАНИНА"
    Попередня робота. Знайомство дітей з театром: назвами і призначеннями приміщень та предметів, що мають відношення до театру.
    Правила гри. Уважно слухати текст, розуміти призначення предметів, вміти виправляти помилки.
    Хід гри. Вихователь читає текст, в якому різні театральні приміщення та предмети, працівники театру переплутались. Дітям слід виправити помилки.
    Текст. Одного разу на театр налетіла Чорна буря. Вона так лютувала, що наробила в театрі справжній безлад. І тепер у гардеробній стоїть великий трил'яж з гримом на столі. У буфеті продають квитки на виставу. Декоратор в коридорі перевіряє квитки у акторів. А в залі відбувається щось жахливе: актори розташувались у партері, у ложах та балконах і проводять репетицію. Глядачі сидять на сцені та їдять цукерки. Пожежник сидить у суфлерській будці і палить сигарету. На задньому плані режисер розмальовує декорації, а сценарист гримує суфлера.
    Допоможіть навести лад в театрі!


    Казкова вікторина "МАСКО, Я ВАС ЗНАЮ"
    Попередня робота. Виготовлення театральної маски разом з дітьми, читання казок, відгадування казок за епізодами.
    Хід вікторини. Вихователь вдягає театральну маску і, додаючи характерні жести, промовляє поширену фразу того чи іншого героя казки, мультфільму або вистави. Діти повинні відповісти, кому належать слова. Кілька фраз говорить вихователь, потім - діти.
    Наприклад:
    - "Я сама хвора на землі людина!" (Карлсон)
    - "Ну, заєць, постривай! " (Вовк)
    - "Як так може бути? Коли є мед, то його одразу ж нема..." (В.Пух)
    - "Битий небитого везе" (Лисичка-сестричка)
    - "Я від баби утік, я від діда утік"(Колобок)
    - "Хто сидів на моєму сільці і зсунув ЙОГО З МІСЦЯ?" (Михайло
    Іванович)
    - "Ловись, рибко, велика та велика" (Вовк)


    Дидактична гра "ОЗВУЧ КАЗКУ"
    Попередня робота. Ознайомити дітей з роботою звукорежисера, з різ-
    ними шумами, предметами, якими ці шуми можна відобразити та вправляння дітей у їх відтворенні.
    Правила гри. Кожна дитина відтворює свій звук своєчасно і чітко.
    Хід гри. Вихователь читає дітям казку, яку їм потім потрібно буде озвучити. Обговорюють кількість шумів та предмети, якими їх можна відтворити. Далі кожен вибирає собі шум та із запропонованих предметів для озвучування відбирають потрібні. Потім вихователь читає казку другий раз (повільно), а діти відтворюють потрібні звукові ефекти.

  7. #172
    Пользователь Аватар для Люка
    Регистрация
    24.04.2010
    Адрес
    Чернигов, Украина
    Сообщений
    78
    Поблагодарил Поблагодарил 
    23
    Поблагодарили Поблагодарили 
    255
    Поблагодарил в

    34 сообщениях

    По умолчанию

    Сеанси ігротерапії. (Інсценування)
    Ігрова терапія грунтується на природній потребі у грі. Для успішного проведення необхідні емоційна зацікавленість педагога, його гнучкість і здатність до "ігрового" перевтілення. На думку А.Захарова ігрова терапія (інсценування) найбільш ефективна для дітей віком 4-7 років, коли відбувається інтенсивний рольовий розвиток особистості.
    У процесі ігротерапії педагогові важливо дотримуватись
    таких основних правил:
    - встановлювати невимушені товариські стосунки з дітьми,
    - приймати дитину такою, якою вона є.
    - не гальмувати і не пришвидшувати ігровий процес,
    - підказувати дітям ігрові теми,
    - у будь-якій грі - давати дітям змогу імпровізувати,
    - не коментувати дитячу гру,
    - здійснювати спрямований вплив на дитину через відтворювані нею і дорослим персонажі.

    Сеанс 1
    Козенята і вовк
    МЕТА: розвивати у дітей уяву, фантазію, емоційне сприймання казкових героїв.
    ХІД: разом з педагогом діти пригадують казку "Вовк та семеро козенят", яку недавно читали Діти переказують сюжет, розглядають ілюстрації до казки, педагог акцентує увагу
    малят на характерах персонажів:
    - Який вовк? (злий, голодний. Звучить відповідна музика ).
    - Покажіть, як він бігає по лісу ( діти показують).
    - А козенята які? (веселі, легкі,, швидкі).
    - Тепер покажіть мені, як вони стрибають. (Діти стрибають під музику).
    - Коли коза поверталась з лісу, яку пісеньку співала вона козенятам? Давайте заспіваємо її тоненьким голоском, як мама-коза. (діти співають).
    - Коли коза-мати врятувала своїх неслухняних діточок, вони зраділи і почали весело підстрибувати, ось так (показує) тепер спробуйте ви (діти танцюють під музику української пісні «Гречпники»).
    Сеанс 2
    Курочка Ряба
    1. Дpаматизація казки "Курочка Ряба" з зображенням емоцій героїв та музичним супроводом.
    2. Показати, як ходить старий дідусь, бабуся, як плачуть дід з бабою. (Гра «Я - Дід, а ти Баба»)
    3. Музична гра " По гриби " :
    Диби, диби, диби, би
    Пішла баба по гриби,
    А дід по опеньки
    В неділю раненько.
    (Діти беруться парами, дідусь і бабуся, відтворюють рухи, про які співається в пісні).
    4. Інсценізація пісні А. Філіпенка, сл. Т.Волгіної "Курчата". (Діти в рухах передають образи курчат).
    5. Гра " півники та курочки" муз. Г. Фріда.

    Сеанс 3
    Лісові пригоди
    Вихователь: діти, зараз ми з вами потрапимо у казковий ліс. Подивіться, як тут чудово, яке свіже повітря! Приємно слухати шум дерев. Здається, що кожне дерево шумить на свій лад (діти танцюють, за допомогою пальців рук зображують шелест листя). А скільки лісових мешканців у цьому лісі: і зайчиха зі своїми маленькими зайченятами (під музичний супровід зайці стрибають), і ведмедики такі незграбні, але дуже веселі і люблять танцювати (танцюють, намагаючись зобразити ведмедиків). А навколо яскравих квітів літають метелики та бджілки (метелики і бджілки танцюють навколо квітів), і так гарно та весело жили звірі у цьому лісі (діти водять хоровод, кожен із них зображує свій образ).
    І ось несподівано на галявині з'являються сірий Вовк та хитра Лисиця (під музичний супровід виходять Вовк та Лисиця ).
    Лисиця: - Любі наші друзі, а можна ми з вами пограємо?
    Вихователь: - Як гарно що ви прийшли до нас, друзі!
    Вовк та Лисиця: - Тільки тепер ми зрозуміли: треба всім звірям жити в згоді та мирі. (Співають пісню про дружбу).



    Сеанс 4
    Троє поросят
    1. Введення в гру (пригадати казку, визначити характери героїв).
    2. Етюди: "поросятко", "злякане поросятко", "веселе поросятко"
    (міміка, пантоміміка).
    3. ЕТЮДИ: "ВОВК", "веселий вовк","лихий вовк","зляканий
    вовк" (образні рухи).
    4. Інсценування пісні "Ми - поросята"
    5. Гра "знайди свій будиночок"
    ( Діти-поросята ховаються в свої будиночки. Але їм дуже хочеться погуляти, побігати, порохкати. На сигнал дорослого (музика) "поросята" вибігають і весело граються - бігають, стрибають, розважаються. Але настає час повертатися додому. На сигнал дорослого "поросята" поспішають до своїх будиночків. Поки вони гралися, вітер здув чийсь солом'яний будиночок, але метке "поросятко " не розгубилося й зайшло будиночок свого сусіда. Одже якесь "поросятко" лишається без будиночка. Гра триває доти, доки не лишиться одне найспритніше "поросятко".
    6. Вправа "Прикрасимо казку" (добір атрибутики та декорацій).

  8. #173
    Пользователь Аватар для Люка
    Регистрация
    24.04.2010
    Адрес
    Чернигов, Украина
    Сообщений
    78
    Поблагодарил Поблагодарил 
    23
    Поблагодарили Поблагодарили 
    255
    Поблагодарил в

    34 сообщениях

    По умолчанию

    Музика для інтелекту

    Успішність освітнього процесу великою мірою залежить від ступеня реалізації вимоги Базової програми щодо його інтегрованого характеру. Йдеться про таку інтеграцію пізнавального матеріалу, видів дитячої діяльності, педагогічних впливів, яка гармонізує розвиток дитини, полегшує їй освоєння нового. Одним із сильних засобів впливу є музика, що має величезний потенціал у розвиткові психічних функцій та інтелектуальних здібностей.

    Вплив музики на мозок дитини
    Будь-який сучасний педагог розповість про величезний вплив музики на розвиток дитини. Але всі його висловлювання, зазвичай, будуть обмежені сферою музично-естетичного виховання, і про роль музики у психічному й інтелектуальному розвитку дитини навряд чи почуєш. А коли й пощастить — то без чітких уявлень про механізми цього впливу і можливість його використання у повсякденній практиці роботи з дитиною. Тож розглянемо хоча б у загальних рисах природу впливу музики на психіку дитини.
    Музика — феноменальне явище, яке надає нам великі можливості ще й для того, щоб навчати дітей основ наук. Встановлено: ритм і висота музичного звука впливають на роботу лівої півкулі, а тембр і мелодія — на роботу правої. Це означає, що музика сприймається нами завдяки інтеграції процесів в обох
    півкулях, посиленню міжцентральної і міжпівкульної взаємодії. Причому сприйняття музики може відбуватися на свідомому і на підсвідомому рівнях.
    У дитини права півкуля мозку розвивається швидше, ніж ліва, тому більше впливає на розвиток психічних процесів. Для дошкільнят характерні мимовільність поведінки, підвищена емоційність, їхня пізнавальна діяльність більш безпосередня, цілісна, образна. Система навчання дошкільнят, що склалася за функціонування попередніх програм, не враховує цих особливостей і орієнтована на сприйняття лівою півкулею, що призводить до надмірного стимулювання її функцій, які малятам ще не властиві, й водночас гальмуються функції правої півкулі. Відомо також, що "лівопівкульний акцент" в освітній роботі спричиняє порушення міжпівкульної взаємодії та виникнення неврозів.
    Цю проблему можна розв'язати використовуючи на заняттях та в організованій діяльності дошкільнят музику, оскільки музичний фон, музичні ігри та вправи стимулюють роботу обох півкуль головного мозку водночас, адже процес переробки поданої музичної інформації відбувається і в лівій, і в правій півкулях.
    Крім того, велике значення має соціалізуюча сила ритму, яка виявляється у групових діях дітей, допомагаючи їм розпочинати і завершувати діяльність одночасно.

    Музика в життєдіяльності дітей
    Логіко-математичний розвиток
    Завдяки музичним вправам, які супроводжують опанування елементарних логіко-математичних уявлень, дитина може не лише побачити, а й почути, "відчути на дотик" кількість, встановити взаємозв'язок між тим, як від збільшення кількості виконавців зростає насиченість звучання і, навпаки, повправлятися в орієнтуванні у часовому ряді — "після", "перед", "між".

    Мовленнєвий розвиток
    На заняттях з розвитку мовлення музичні вправи та ігри допомагають краще зрозуміти різницю між голосними та приголосними звуками, твердими і м'якими
    приголосними, ритміку вірша, а також полегшити й урізноманітнити процес навчання читання. Проспівуючи склади, діти краще засвоюють і вже не плутають
    поняття "звук" і "літера", практично з перших занять починають правильно складати й читати слова.
    Музичний матеріал можна використовувати і в процесі заучування віршів. Спосіб запам'ятовування, коли віршовані тексти промовляються на тлі спеціально дібраного музичного супроводу, мобілізує увагу дитини, допомагає створювати асоціації за суміжністю або схожістю, й завдяки цьому вона запам'ятовує швидше, а пам'ять отримує додаткове тренування. Створити в уяві яскравіші образи природи або об'єктів предметного світу допоможе накладання на музичне тло звуків цих об'єктів, записаних у реальних умовах (наприклад, шелест листя, голоси птахів, стукіт коліс потяга і т.д.).

    Малювання і письмо
    Музичні фрагменти, супроводжуючи процес образотворчої діяльності дітей, стануть відправною точкою для фантазії, для пробудження переживань і думки,
    пожвавлять візуальні образи. Правильно дібрана музика допоможе також сконцентрувати увагу дітей, налаштувати на роботу над малюнком. Музика, як і мовлення, може стати інструкцією до дії, вона здатна бути регулятором рухової діяльності руки. Ритмічна періодичність лежить в основі функціонування організму і багатьох видів діяльності людини. Тож ритмічні музичні твори допомагають дитині наносити однакові зображення через рівні відстані. Так малята вправляються у малюванні орнаментів, орієнтуванні на площині аркуша, написанні елементів літер у рядку. Слід зазначити, що у старших дошкільнят проявляються індивідуальні відмінності у формуванні графічних навичок. Одні діти виконують рухи швидко, енергійно, і деяка неточність руху їх не бентежить, цікавить лише його загальна спрямованість. Інші прагнуть виконати якомога точніший рух, щоб одержати правильну лінію. Супровідне використання музичних творів з різним ритмічним малюнком дає змогу уповільнити рух руки у квапливої дитини і, навпаки, пришвидшити його у повільної.
    Зауважимо: дібраний музичний матеріал обов'язково має логічно вписуватись у структуру навчання. Музичні ігри та вправи слід упроваджувати послідовно, спи-раючись на вже набуті навички дітей. Музичні методи треба використовувати протягом заняття своєчасно, враховуючи періоди найбільшої уваги у дітей і періоди її спаду. Кількість супровідного музичного матеріалу на занятті має бути оптимальною: занадто велика його кількість ламає структуру заняття, знижує робочий настрій і, зрештою, перестає викликати інтерес. У той же час недостатнє або незавершене використання музичного супроводу, ігор та вправ, не дасть бажаної користі.

    Рекомендації щодо добору
    музичного матеріалу
    Основні критерії добору музичних творів
    для роботи з дошкільнятами
    • Переважно веселий характер (мажорна тональність твору, хоча для створення відповідного настрою можна використовувати і спокійні, елегійні мелодії).
    • Не дуже швидкий темп.
    • Мелодійність.
    • Яскраві інструментальні тембри.
    • Високий професіоналізм і академічність виконання.
    Добираючи музичний матеріал як фон занять не музичного змісту, варто використовувати лише інструментальну музику. Це пояснюється тим, що,
    по-перше, в ній відсутня додаткова словесна інформація, а по-друге, за результатами досліджень (В. А. Рилькова), вокальна музика (якщо навіть звучить іноземною мовою) викликає у дітей надто радісну, бурхливу реакцію. Згідно з тим же дослідженням, діти 4-7 років віддають перевагу веселій (мажорній) рухливій музиці, де домінують струнні або дерев'яні духові інструменти, а також виконуваній на фортепіано і з яскравою ритмічною основою; найбільш "улюбленими" жанровими напрямами виявилися барокова й естрадно-симфонічна музика.
    Кожне покоління малюків незалежно від нашого та їхнього бажання прилучається до музичної культури свого часу і родини. Слухаючи постійно диско-, поп-, техно- музику, дитина сприймає як належну ту культуру, що її
    оточує. Так формуються смаки й уподобання, ігнорування цього факту, агресивне нав'язування дитині музичних творів, що подобаються вихователю, може призвести не до позитивного ефекту, а навпаки. Тому в роботі з дошкільнятами слід зважено добирати композиції і з класичної, і з естрадної ретро та сучасної музики, прагнучи збалансувати музичні впливи на дітей.
    Якщо на занятті звучатиме не один, а більше музичних творів, їх треба добирати за принципом контрасту стилів, тембоів. темпів, щільності музичної фактури та з урахуванням інших музичних характеристик. Кожний музичний фрагмент має бути завершеною музичною думкою і чітко відділятися від наступного інтервалом тиші тривалістю не менше 10 секунд. А щоб не виникала перевтома від одноманітності одна й та сама добірка музичних творів повинна повторюватися не більше п'яти разів поспіль. Періодично добірки слід змінювати або оновлювати. Музичні ігри та вправи також варіюються й оновлюються.
    Пропонуючи дошкільнятам музику не як тло їхньої діяльності, а як твір для зосередженого сприймання, важливо враховувати обсяг їхньої слухової уваги:
     2-3-річні діти здатні уважно слухати музику
    1-1,5 хв;
     4-річні діти — близько 1,5-2 хв;
     5-6-річні діти — ДО З хв.
    Подані часові відтинки слухової уваги дітей стосуються творів швидкого темпу й веселого характеру, час сприйняття дітьми повільних мінорних творів може бути меншим від зазначеного.
    Індивідуальні особливості дії музики на дитину залежать від роботи слухового аналізатора. У малят він дуже тендітний і не допускає перенапруження, тому динаміка відтворення також має велике значення. При активному сприйнятті музики у приміщенні 30-40 кв. м. гучність не повинна перевищувати 80 дБА
    (акустичних децибел), при пасивному слуханні — ще менше: близько 60 дБА.
    Весь музичний матеріал — музичні програми, призначені для прослуховування, музичні ігри, пісеньки-поспівки, ритмічні вправи тощо — має бути доступний для сприйняття та виконання його всіма дітьми незалежно від їхніх музичних здібностей.
    Щоб уникнути перевтоми, тривалість безперервного активного слухання музики дітьми 4-7 років не повинна перевищувати 10 хв для класичної музики і 4-5 хв для естрадно-джазової, тривалість безперервного пасивного слухання для дітей старшого дошкільного віку — не більше 30 хв.
    Добираючи музичні твори для супровідного прослуховування (під час малювання, ліплення, аплікації, читання художніх творів) важливо врахувати індивідуальні музичні вподобання. Якщо якийсь твір викликає різко негативну реакцію хоча б в однієї дитини, він має вилучатися з музичної програми.
    Якщо якась музична вправа викликає у когось постійні труднощі, її також слід замінити, віддавши перевагу більш доступній, оскільки кожній дитині на занятті
    треба забезпечити ситуації успіху.
    Щоб з'ясувати музичні вподобання, дітям пропонують дві музичні програми (у два етапи з інтервалом у кілька днів), кожна з яких містить чотири різножанрових музичних твори (музика з мультиплікаційних фільмів, естрадно-симфонічна, джазова, класична), що відрізняються за темпом (швидкий, помірний, повільний), характером (веселий — мажор, сумний — мінор), тембром (електронні інструменти, фортепіано, група духових, група струнних інструментів та ін.) та фактурою (мелодія з акомпанементом, акордний склад, поліфонічний склад, де голоси звучать рівноправно). Всі музичні твори звучать не більше 1,5хв, і кожний фрагмент містить у собі завершену музичну думку.
    Учасники експерименту мають визначити, який фрагмент (або фрагменти) їм сподобався, а який — ні. Для цього дітям роздають сигнальні парні картки
    (зображення на картках залежить від віку дітей: сонечко і хмаринка, піктограма усміхненого та сумного обличь, кольорові квадрати яскраво-рожевого і темно-сірого кольорів). Одна з сигнальних карток означає «Музика мені подобається», друга — "Музика мені не подобається".
    Діти прослуховують фрагменти у вільній обстановці, вони можуть вставати зі своїх місць, ходити, при бажанні рухатися під музику й танцювати. їм пояснюють, що тримати піднятою треба лише якусь одну картку. Дошкільнята піднімають сигнальну картку під час прослуховування фрагмента (можуть змінювати свою думку у процесі його слухання) і також, на прохання педагога, після закінчення звучання кожного ривка.
    Результати обробляються не лише за буквальними відповідями дітей, а, передусім, за їхніми емоційними реакціями.

    Ігри та вправи з музикою
    Вправа "Звук затихає"
    Мета. Розвивати у дітей вміння концентрувати увагу й зосереджуватися.
    Обладнання: дзвоник або будь-який інший музичний інструмент зі звучанням, що поступово затихає (фортепіано, гітара, монохорд, гонг, трикутник, китайський дзвоник "Чарівний вітер" та ін.).
    Зміст
    Варіант 1. Педагог просить дітей (дитину) прислухатися до дзвоника (струни, клавіші, гонгу) доти, доки його звук зовсім не стихне.
    Варіант 2. Можна використовувати парасольку, до якої підвішені металеві пластинки, дзвіночки, що мають приємний неголосний звук. Парасолька обертається — дзвіночки дзвенять, зупиняється — дзвіночки затихають. Діти (дитина) вслухаються доти, доки звук не припиниться повністю, показуючи руками затихання.
    Гра "Скільки звуків у акорді"
    Мета. Ознайомлювати дітей з десятком, вчити орієнтуватися на числовій прямій, порівнювати числа.
    Обладнання: будь-який клавішний інструмент (фортепіано, дитячий музичний інструмент — іоніка тощо), картки із зображенням крапок від 1 до 10.
    Зміст
    Педагог демонструє дітям першу картку, на якій зображена одна крапка, програє при цьому один звук на фортепіано і повідомляє, що це "один". Далі — дві крапки: програє два звуки одночасно. Дітям пропонують зіграти на фортепіано (іоніці) стільки звуків, скільки намальовано крапок. Картки демонструються послідовно від 1 до 10. При цьому педагог запитує: "Скільки тут крапок ти бачиш? Скільки звуків потрібно зіграти? Скільки клавіш ти натиснув? Скільки пальчиків грало? Скільки ноток прозвучало? Скільки звуків ти почув?".
    Отже, діти сприймають кількість і за допомогою зору, і за допомогою відчуттів, і на слух. Знайомство з десятком відбувається відразу, малі бачать, як на кожній наступній картці додається ще одна крапка, на клавіатурі додається ще одна клавіша, акорд (одночасне звучання кількох звуків) стає більш насиченим — адже кількість звуків збільшується.
    Далі картки пропонуються у зворотному порядку, аналогічно по одному забираються в акорді звуки. Так діти автоматично засвоюють, що подальше число утворюється шляхом додавання одиниці до попереднього, а також те, що кожне наступне число більше, а попереднє менше. Вони легко починають орієнтуватися на числовій прямій, порівнювати числа.
    Важливо показати дітям, що вибір клавіш може бути довільним, головне — щоб правильною залишалася кількість звуків; наприклад, число "три" можна уявити у вигляді акорду, де звуки звучать одночасно на поряд розташованих клавішах, або у вигляді тризвуччя, де клавіші розташовані через одну, або як завгодно по-іншому.
    Отже, демонструється і рівність чисел. Дітям пропонують жартівливе завдання — повернути картку із зображенням крапок і зіграти свій варіант акорду.
    Щоб акорд залишався милозвучним і щоб легше було сприймати кількість звуків на слух, педагог ілюструє кількість звуків, додаючи через одну клавішу (звуки грає не послідовно, а одночасно). Отже, кількість "десять" ілюструється двома акордами по п'ять звуків. Проте дитяча рука не може охопити таку відстань на клавіатурі інструмента, тому "зіграти десять" дитина може, натискаючи клавіші підряд (п'ять — лівою рукою і п'ять—правою), а заразом і закріплює, що 10 — це 5 і 5.
    Гра "Музична лічба"
    Мета. Закріплювати знання дітей про числа в межах 20.
    Обладнання: дитячі музичні інструменти (металофони або маракаси, бубни, трикутники).
    ЗМІСТ
    Дошкільнятам роздають дитячі музичні інструменти. Спочатку звук програє одна дитина, повідомляє й запам'ятовує своє число "один"; потім до неї приєдну-ється друга, граючи той самий звук на своєму інструменті — "два"; потім третя — і так далі до двадцяти. Потім педагог пропонує: "Зіграйте 15". Це означає, що всі, хто був 16-м, 17-м, 18-м, 19-м і 20-м не грають, а перші п'ятнадцятеро під "диригування" педагога виконують 15 звуків одночасно.
    "Музична лічба" дає змогу наочно простежити не лише за порядком чисел у межах 20, а й встановити взаємозв'язок: як від збільшення кількості виконавців
    збільшується насиченість звучання і навпаки.
    Гру можна варіювати, "призначаючи" кожну дитину іншим числом (послідовно один за одним або врозкид) — так ненав'язливо повторюється певне розташування числа у числовому ряді — "після", "перед", "між".

    Гра "Музичне Сонечко"
    Мета. Ознайомлювати дітей з голосними звуками та відповідними літерами. Формувати вміння читати злиті склади (приголосний + голосний).
    Обладнання: два диски однакового діаметра з цупкого паперу або картону, скріплені болтом з гайкою так, щоб нижній диск вільно обертався. На верхньому
    диску намальоване усміхнене Сонце, до нижнього диска прикріплено 10 промінців; на кожному промінці — велика червона літера, що позначає голосний звук: по лівому півколу — И, Е, А, О, У; по правому півколу — І, Є, Я, Ю, які пом'якшують приголосні.
    Зміст
    Педагог повідомляє дітям, що сьогодні до них у гості прийшло веселе Сонечко, яке дуже любить співати: "Кожен промінець співає свій звук. Спробуймо заспівати разом із Сонечком усі ці звуки". Проспівує кожний голосний звук, показуючи відповідну літеру на промінці, діти повторюють. Проспівування голосних звуків допомагає їм зрозуміти різницю між голосними і приголосними звуками (на відміну від приголосних звуків голосні можна співати). Проспівувати голосні звуки можна по-різному. Наприклад: "а", "о", "е", "и", "у" — на одній ноті внизу; "я", "є", "і", "ю" — на цій же ноті через октаву вгору. Або:
    "а", "о", "є", "и", "у" — ступінчастим рухом мелодії вгору; "я", "є", "і", "ю" — вниз. Так діти навчаться безпомилково поєднувати голосні звуки з приголосними й визначати твердість або м'якість приголосного звука.
    Можуть бути й інші варіанти проспівування голосних звуків, а потім і злитих складів, наприклад: "ми,'-"ме"-"ма" — весело (за мажорним тризвуччям),
    а "мі"-"мє"—"мя" — сумно (за мінорним). Цей прийом також допомагає швидко осягнути різницю між твердими і м'якими приголосними звуками. Читаючи злиті
    склади, можна за вказівкою педагога співати разом із Сонечком знайомі мелодії на якийсь певний склад або на різні склади. Наприклад, заспівати "Ой є в лісі калина" (укр. нар. пісня) на "пи-пи-пи".
    При ознайомленні з новим приголосним звуком або при читанні складів літера розташовується ліворуч від Сонечка, і діти проспівують склад, прокручуючи диск із промінцями. Педагог розповідає, що кожен промінець
    освітлює приголосний звук по-своєму. "Подивіться: якщо промінець Е посвітить на приголосний В вийшло "ве" (співаємо внизу), а якщо на В посвітить промінець
    Є — вийде "вє" (співаємо вгорі)". Придумуючи різні способи проспівування злитих складів (голосно-тихо, внизу-вгорі, весело-сумно (у мажорі — в мінорі)), педагог має змогу в ігровій невимушеній формі ознайомити дітей з твердими та м'якими приголосними.

    Гра "Караоке"
    Мета. Формувати у дітей вміння читати слова і словосполучення (виконувати знайому пісню із зоровою опорою на текст).
    Обладнання: телевізор, в і деомагн ітофон або комп'ютер. Можна обійтися й підручними засобами — написати великими літерами за складами текст пісні на довгих смужках паперу (фразами) і перегортати їх, як календар.
    Зміст
    Починати "Караоке" краще з добре знайомих дітям пісень. Спочатку їм пропонують прослухати пісеньку, потім усі разом читають текст, а далі вже співають, стежачи очима за текстом. Можна поділити групу дітей на кілька підгруп (за рівнями читання) і співати пісеньку підгрупами — спочатку діти, які добре читають, потім слабкіші.
    Якщо пісня добре знайома дітям і вони знають слова напам'ять, це не означає, що читання-караоке марне. Навпаки, в цьому разі малим ще простіше порівнювати звучання слова з його написанням, а це допомагає швидше опанувати техніку читання. Головне — домагатися того, щоб діти стежили очима за текстом.
    Інший варіант гри — спів за вказівкою — співати той рядок, який показує педагог. У цій грі діти охоче виконують пісні, непомітно для себе прочитують ДОСИТЬ значну кількість текстів і вправляються у читанні їх цілими словами.

    Вправа "Талановиті пальчики"
    Мета. Формувати у дітей графічні навички (володіння образотворчим інструментом, вміння передавати форму предметів, ліній, штрихувати по контуру).
    Обладнання: магнітофон, аудіозапис музичних творів з різним ритмом, аркуші для малювання, набори кольорових олівців (фарб).

  9. #174
    Пользователь Аватар для Люка
    Регистрация
    24.04.2010
    Адрес
    Чернигов, Украина
    Сообщений
    78
    Поблагодарил Поблагодарил 
    23
    Поблагодарили Поблагодарили 
    255
    Поблагодарил в

    34 сообщениях

    По умолчанию

    Зміст
    Дітям пропонують прослухати музичний фрагмент. Обговорюється, який вид ліній можна зобразити під музику. Потім пропонують спробувати намалювати обрані лінії під звучання музики (на першому етапі можна малювати в повітрі). Наприклад, виконання колових рухів (рухів по спіралі), не відриваючи руки від аркуша паперу, буде ефективніше під музику М.Римського-Корсакова 'Політ джмеля" (музичний фрагмент з "Казки про царя Салтана"), а також під музику Ф.Шопена "Ноктюрн №9" і В. А. Моцарта "Концерт № 1 \

    Формувати навичку проведення прямих ліній допомагає музичний твір С. Майкапара "Намистини". Ритм цієї мелодії "регулює" не лише рух руки дитини при проведенні прямої лінії, а й довжину штриха: музична фраза —лінія, пауза у звучанні — зупинка в русі, відрив руки від аркуша (можна також перехрещувати лінії під різними кутами).
    Хвилясті лінії відповідним рухом руки добре виходять у малюків під музику П. Чайковського "Старовинна французька пісенька". Малюючи хвилі, діти виводять
    вигин угору на підвищення звуків і опускають униз на зниження. Звучання музики в ході малювання дає змогу зобразити певну кількість хвиль. З цією ж ме-тою можна використати музику В. А. Моцарта "Концерт для фортепіано з оркестром № 1" (andante), Ф. Шопена "Ноктюрн № 9" (2-га частина).
    Засвоєння дітьми основних елементів письма — рисок із закругленням, забезпечує музика Ф.Шопена, до процесу написання похилих ліній добре підходять вальси Й.Штрауса.
    Техніку правильного тримання олівця та регулювання сили натиску варто відпрацьовувати під музику з контрастною силою звучання (динамікою), наприклад, А. Вівальді "Концерт №3" (allegro). Гучне звучання—сильний натиск на олівець, тихе звучання — слабкий натиск.
    Інший варіант. Дітям роздають лінійки-лекала з отворами у вигляді геометричних фігур різного розміру (кругів, квадратів, прямокутників, овалів, трапецій тощо) та кольорові олівці. Під ритмічну музику (А. Вівальді "Концерт №5") пропонують заштрихувати фігури — кожну своїм кольором.
    На початку виконання завдання слід звертати увагудитини на правильне положення руки при штрихуванні, в ході роботи положення руки контролює педагог. Коли завдання виконано, дітям пропонують зняти лінійки й визначити, які форми вийшли у них. Особливу увагу педагог приділяє аналізу контурів отриманих форм, підкреслює, що завдяки використанню лінійки краї у них рівненькі, без виступів. Зазначає, що саме так слід заштриховувати фігури. Після кількох повторень вправи, коли діти навчилися визначати краї форми, їм пропонують заштриховувати готові форми (з чітким контуром) уже без лінійки-лекала.

  10. #175
    Авторитет Аватар для ОЙКОВ
    Регистрация
    16.11.2009
    Адрес
    Украина
    Сообщений
    3,609
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,554
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,666
    Поблагодарил в

    469 сообщениях

    По умолчанию

    Вплив музики на психічну діяльність дитини

    Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії).
    У зв'язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.
    Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитини) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливості, розгальмованих дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.
    Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги.

    Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти з працею засинає дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м'яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла.
    Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому - заподіює людині шкоди.
    Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наше внутрішнє стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в зміст промови і в її інтонаційної забарвленням. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос говорить породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошений спокійним, м'яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.

    Как музыка влияет на интеллектуальную деятельность?

    Головной мозг человека является самым сложным образованием Вселенной. Он содержит около триллиона клеток, из которых 100 миллиардов - нейроны, каждый из которых связан с тысячами других. Формирующиеся в процессе развития мозга межнейрональные комплексы и межцентральные связи лежат в основе его интеграции. По мере созревания мозга степень устойчивости его интеграции нарастает. Лишь при этом условии он способен к обучению и формированию высших психических функций. Деятельность полушарий является взаимодополнительной, отражая неравномерность распределения функций между двумя различными системами мозгового кодирования. Правое полушарие в большей степени обладает континуальными функциями, т.е. кодирует «целостность», а левое – дискретными функциями, т.е. кодирует существенные признаки целого. Поскольку восприятие музыки обеспечивается обоими полушариями, каждое из которых регулирует различные функции, цельное впечатление от музыки обеспечивается интеграцией специализированных когнитивных и эмоциональных процессов, протекающих в обоих полушариях. Музыкальная деятельность вызывает усиление межцентрального и межполушарного взаимодействия, т.е. интеграцию мозга.

    Профессор Чеффилдского Университета Кэйти Овери сформулировала аспекты так называемых «интеллектуальных выгод» от музыки. Как сообщается в журнале «NORDIC JOURNAL OF MUSIC THERAPY» (выпуск 1, Зима 2000г.), ею были определены побочные интеллектуальные эффекты, возникающие в результате музыкальных влияний, такие как:

    повышение уровня читательских навыков
    повышение уровня речевых навыков
    улучшение навыков, необходимых для решения пространственных и временных задач
    улучшение вербальных и счетно-арифметических способностей
    улучшение концентрации внимания
    улучшение памяти
    улучшение моторной координации.

    Мария Спайхигер из Университета Фрайбоург (Швейцария) представила ряд положений относительно музыкального эффекта перемещения. Следует уточнить, что "эффектом перемещения" или «перемещением обученности» называют усовершенствование одной познавательной способности или моторного навыка за счет предшествующего изучения или практики в другой области. Обычный пример перемещения моторного навыка - то, что умение ездить на велосипеде значительно облегчает процесс обучения катанию на коньках или другое действие, которое требует умения поддерживать равновесие при движении. Спайхигер указала, что эффекты перемещения между музыкой и учебными предметами наиболее вероятны, поскольку, как и множество других известных эффектов перемещения, основаны на подобиях между умственными и эмоциональными действиями.

    Эти эффекты были подтверждены и нашими исследованиями. В эксперименте (1998-2004) принимали участие разновозрастные группы детей с разным уровнем музыкальных способностей - учащиеся дошкольных студий и детских центров, ученики подготовительного отделения ДМШ №1 им.С.Прокофьева, ученики 1-х классов московской школы №324 с углубленным изучением музыки. Обучаясь по интегрированной методике на музыкальной основе все дети (в возрасте от 2 до 7 лет) показывали более высокие показатели обученности, чем контрольные группы. Эти результаты сохранялись на протяжении последующих лет обучения детей в следующих классах. Справедливости ради нужно заметить, что н

    Эти эффекты были подтверждены и нашими исследованиями. В эксперименте (1998-2004) принимали участие разновозрастные группы детей с разным уровнем музыкальных способностей - учащиеся дошкольных студий и детских центров, ученики подготовительного отделения ДМШ №1 им.С.Прокофьева, ученики 1-х классов московской школы №324 с углубленным изучением музыки. Обучаясь по интегрированной методике на музыкальной основе все дети (в возрасте от 2 до 7 лет) показывали более высокие показатели обученности, чем контрольные группы. Эти результаты сохранялись на протяжении последующих лет обучения детей в следующих классах. Справедливости ради нужно заметить, что нами также использовались технологии "глобального чтения" и "количественной математики", что также сыграло свою положительную роль и благотворно сказалось на всем учебном процессе. И все же без музыки достичь такого эффекта вряд ли было возможным. Положительные эмоции, вызванные музыкой, увеличивают мотивацию детей, активизируют деятельность не только обучающихся, но и преподавателей, стимулируют познавательный процесс. Музыкальная деятельность неизменно пробуждает интерес к излагаемому материалу, развлекает, успокаивает, придает силы. "Музыкальные дети" выгодно отличаются от своих сверстников: у них более развиты процессы восприятия, памяти; речевые, орфографические и вычислительные навыки; такие дети более дисциплинированны и эмоциональны. Мыслительные процессы "музыкальных" людей отличают более высокая скорость мышления и полифоничность - способность одновременно обрабатывать большое количество разнообразной информации.

    Мы считаем, что в обучении всех детей без исключения, независимо от их природных способностей, использование музыки - пусть с разной степенью "углубления" - должно быть обязательным. В помощь педагогам и родителям нами разрабатываются различные учебно-методические пособия: прописи, книги для чтения, аудио-подборки музыки, плакаты, музыкальные компьютерные презентации. На сайте "Музыка интеллекта" можно ознакомиться с педагогическими технологиями автора, а также скачать музыкальные обучающие презентации для детей, музыкальные произведения в исполнении великих музыкантов и другие полезные материалы.

    Алиса Анатольевна Самбурская "Музыка интеллекта" - www.alicepush.ucoz.ru


    Вплив музики на розвиток особистості дошкільникіВ

    Реформа системи освіти, яка стосується і дошкільників, висуває розвиток творчості дитини, як одну із пріорийетних задач. Без її вирішення неможливо виконати головні завдання дошкільної освіти,розроблену у „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні”: формування базиса особистої культури дитини через відкриття її світогляду у цілому і різнобічному.
    Дитина не повинна пасивно спостерігати оточуючий світ, вживати готову їнформацію і копіювати її.Саме від творчих людей залежить розвиток суспільства.Перші творчі здібності особистості проявляються в дошкільному віці. Перед вихователем стоїть задача знайти шляхи своєчасного прояву у кожної дитини інтересів, природних задатків, здібностей і створити оптимальні умови для їх розвитку. І визначати конкретні сфери творчого потенціалу.
    Як відомо,музика-вид мистецтва, який суттєво впливає на становлення особистості. Вона збагачує почуття дитини, сприяє оволодінням вмінням відчувати ритм, і мелодію твору, формує здібності адекватно реагувати на них своїм голосом і рухами, розвиває інтерес до різних музичних інструментів і бажання на них грати.
    Головне в музичному розвитку дошкільнят-повести дитину в різнобарвний світ музики, навчити дитину жити „нею”. Задача педагога полягає в тому, щоб дитина робила це не тому, що так треба, а щоб дитина сказала:” Я буду робити це тому, що хочу, тому, що це мені інтересно.”

    Допомогти дитині відчути красоту і силу впливу музики- це задача важна. Спробувати частково вирішити цю задачу є „Програма художньо-естетичного розвитку й виховання дошкільників”.Головне у цій програмі-розвиток чуттєво-емоційної сфери дитини у взаємозв׳язку з морально-інтелектуальним.
    Музичне виховання- частина естетичного виховання дитини.Естетичне виховання проходить через ознайомлення дітей з різними видами мистецьтва (музика ,образотворче мистецьтво, театр, хореографія, література, фольклор). Музика розвиває музичну культуру і формує позитивні якості особистості. Музика в більшій ступені, ніж інший вид мистецьтва доступний дитині.
    Під час слухання музики розвивається таке поняття, як емоційно образний зміст музики. Тобто діти знаходять зв׳язок між засобами музичної виразності і змістом музики. Розвивая виконавскі навички дітей ми співаємо без супроводу.
    Відомо, що пісена творчість направлена на розвиток тих чи інших музичних здібностей. І коли вже діти мають певний досвід музичної імітації, вони можуть виконувати ,наприклад музично-пісенну пластичну гру „Зайчик.”,”Зайчик-побігайчик”, „Вовчик”, „Кішка та собачка.”і т.д.

    В музично-дидактичних іграх діти проспівують слова привітання з певною інтонацією та емоцією вибирають потрібний темп і ритм.
    Ефективними видами занять, які дозволяють дитині розкритися повніше і яскравіше як особистості, являються розвивальні, домінуючи, комплексні, тематичні заняття.
    Розвиток особистості дитини, сприяють дитячі музичні свята.Основою свята це є гра, веселе дійство,де є свободна музична діяльність.Викликаючи емоції радості, свята закріплюють знання дітей про оточуючий світ, розвивають мову дитини, творчу ініціативу та естетичний вкус.
    Підводячи підсумок скажу, що музика займає особливе місце у вихованні дошкільників. Головний принцип-це оптимальне співвідношення навчання та творчості.


    Вплив музики на інтелект дитини


    Якщо ви хочете розвинути інтелект вашої дитини, то почати займатися музикою треба вже з чотирирічного віку.

    Регулярні заняття музикою поліпшують пам’ять і стимулюють розумовий розвиток дітей, стверджують у недавно опублікованому в журналі Brain дослідженні канадські вчені. Автори роботи заявляють також, що їм вдалося отримати перші докази існування зв’язку між заняттями музикою та вмінням концентрувати увагу.

    Через рік після початку занять діти показували більш високі результати в тестах на пам’ять, пов’язаних з такими показниками загального інтелектуального розвитку, як письменність, математичне мислення та рівень IQ. Дані тестів підтверджуються також результатами сканування мозку.

    Ці висновки, як зазначають автори дослідження — вчені з Університету Макмастера (Гамільтон) і Університету Торонто — потішать батьків і вчителів, які вважають, що заняття музикою повинні стати частиною дошкільної освітньої програми та програми для молодших класів, пише gzt.ru з посиланням на The Daily Telegraph.

    «Через рік занять діти досягли помітних успіхів у виконанні музичних вправ, і це недивно. Але нам здається дуже цікавим, що після уроків музики істотно поліпшуються функції пам’яті, — говорить професор Лаурель Трейнор з Університету Макмастера. — Примітно, що подібний ефект, як свідчать наші дослідження, спостерігається навіть у дітей, яким лише чотири роки».

    Професор Трейнор, яка очолювала разом з Такако Фуджіока дослідницьку групу, порівняла 12 дітей віком від чотирьох до шести років. Шестеро з них (п’ять хлопчиків і одна дівчинка) тільки почали заняття в музичній школі Suzuki, з шістьма іншими (чотирма хлопчиками й двома дівчатками) музикою не займалися. Діти, вибрані для участі в експерименті, росли приблизно в однакових умовах, не виявляли якихось особливих музичних талантів, і їх навчання відбувалося з використанням однієї методики.

    З допомогою магнітоенцефалографії психологи заміряли активність мозку під час прослуховування дітьми звуків скрипки, а потім — у ситуації, коли дитина чує лише «білий шум». Виявилося, що в усіх дітей мозок активніше реагував саме на звуки скрипки, виділяючи більше ресурсів для обробки осмислених звуків. Через рік швидкість реакції мозку на звуки в усіх дітей зросла, що означає, що в процесі дорослішання збільшилася провідність імпульсів між нейронами.

    Але найцікавіше полягало в тому, що мозок дітей, які навчалися музики, почав значно краще сприймати музичні звуки й при цьому збільшився загальний обсяг пам’яті. У контрольної групи подібних змін виявлено не було.

    Професор Трейнор особливо зазначає, що діти, які займалися музикою, показали значно кращі результати в тестах на запам’ятовування. «Це свідчить, що заняття музикою впливають і на загальну когнітивну функцію мозку, пов’язану з пам’яттю й уважністю», — вважає вона.

    На думку її колеги, лікаря Фуджіока, «тепер став очевидним позитивний вплив музичних занять на загальний когнітивний розвиток дітей і те, що уроки музики мають стати обов’язковою частиною дошкільної освіти». «Їх також треба ввести до програми навчання школярів молодших класів», — додає вчений.

    Вплив додаткових занять на інтелектуальний і соціальний розвиток дітей вивчався й раніше у дослідженні фахівців з Університету Торонто, яким керував лікар Гленн Шелленберг. Тоді на підставі спостережень за 144 шестирічними дітьми було встановлено, що музика позитивно впливає на їхній загальний розумовий розвиток.

    І хоча попередні дослідження довели, що уроки музики сильніше сприяють зростанню IQ школярів, ніж, наприклад, заняття театральним мистецтвом, професору Трейнор першою вдалося продемонструвати подібний вплив музики на функції мозку.
    Я человек творческий: хочу- творю, хочу - вытворяю......
    \Полейте и мое деревце,пожалуйста http://treeofmoney.ru/154206
    Спасибо большое!!
    !

  11. Следующий пользователь сказал cпасибо ОЙКОВ за это полезное сообщение:

    Kolpachiha (25.06.2018)

  12. #176
    Мастер Аватар для Музрукоff
    Регистрация
    07.02.2011
    Адрес
    Сумская область, Украина
    Сообщений
    778
    Поблагодарил Поблагодарил 
    1,379
    Поблагодарили Поблагодарили 
    1,564
    Поблагодарил в

    215 сообщениях

    По умолчанию

    Девочки, может кому понадобится Доповідь "Ознайомлення дітей з музичними інструментами"

    В сучасних умовах, коли підвищуються вимоги естетичного виховання дітей, ознайомленню малюків з музичними іграшками та інструментами відводиться особлива роль.
    Гра на музичний інструментах відкриває перед дитиною новий світ звуків та їхніх співвідношень. У дітей розвивається сприйнятливість до якості звуків, обізнаність у ладотональних відношеннях, виразність у грі на найпростіших інструментах.
    Інтерес дітей до музичних інструментів невичерпний. Вони хочуть грати на них завжди. Діти люблять слухати тембри різних інструментів. Гра в оркестрі розвиває слух, відчуття ритму, уміння грати в ансамблі, вчить малюків бути уважними, терплячими, вчить пошані один до одного.
    Застосування різних видів інструментів дає можливість задовольнити дітей різного віку, починаючи з перших місяців життя, коли немовлят знайомлять з мелодійним звучанням брязкалець, дудочок, і кінчаючи застосуванням справжніх музичних інструментів у зменшених моделях, які зберігають характерність і чистоту звучання (клавішні, струнні, духові, ударні).
    Різноманітність інструментів, застосованих в практиці, має ще одну перевагу. Гра на них дає змогу оволодіти навиками, що послідовно ускладнюються, починаючи від мимовільних помахувань, постукувань різними брязкальцями й бубонцями до гри мелодій знайомих пісень із запам’ятовіванням розташування звуків на клавішах або струнах. Застосування музичних іграшок є доступною діяльністю для дітей у різних умовах – як на заняттях з педагогом, так і в самостійній грі з власної ініціативи. Музична іграшка входить в побут дитини, в її повсякденні ігри, заняття, відповідає нахилам кожного малюка і об’єднує дітей у виконавський колектив.
    Існує багато різноманітних можливостей використання музичних інструментів в дошкільних закладах: це і індивідуальне музикування в години дозвілля, і колективне виконання в дитячому оркестрі. Але основною формою музичної діяльності дітей в садку залишається музичне заняття. Спілкування з музичними інструментами відбувається в усіх вікових групах, а от навчання грі на дитячих музичних інструментах відповідно програми проходить в середній, старшій та підготовчих групах.
    Задачи та зміст музичного виховання визначають асортимент іграшок для тієї чи іншої вікової групи. В роботі з дітьми ясельного та молодшого дошкільного віку застосовуються в першу чергу такі іграшки, як брязкальця, дзвіночки дудочки, різні органчики, тобто всі ті іграшки, які звучать м’яко та негучно. Треба пам’ятати, що в цьому віці необхідно особливо обережно відноситись до слуху малюків.
    Дітей 3-4х років слід познайомити з барабаном, бубном, тріскачкою, ложками, металофоном і трикутником. З групи клавішних цілком можливо показати фортепіано, орган, клавесин. Групу духових представлять флейта, труба. Добре, якщо спільно із звучанням можна буде показати зображення інструменту. В середній групі починається навчання грі на металофоні. З самого початку треба навчати дітей грати правильно, в першу чергу чітко відтворюючи ритм. Спочатку розучуються ритмічні поспівки, п’єси, побудовані на одному звуці – так дітям легше зосередити увагу на точному виконанні прийомів гри.
    В 5-6 років вже все "по-дорослому". Діти знайомлятся з дитячими струнними (цимбали, бандура, балалайка, гуслі, арфа та ін.), ударно – клавішними (рояль) та ударно-язичковими (баян, аккордеон) музичними інструментами, а також з народними інструментами, поширеними в Україні (кобза, гусла, козобас, свиріль, скрипка, сурма, трембіта та ін). Діти навчаються прийомів гри, вчаться передавати на ударних дитячих музичних інструментах характер музики, мелодію; акомпанувати. У віці 5-6 років в дітях творча жилка буквально б'є ключем, але при цьому вже набагато більш дисциплінована, ніж рік-другий назад. Творити і чинити шум - насущна потреба дошкільника. Тобто самий час перейти до організації шумового оркестру. Це достатньо галасливий захід, для якого буде потрібно і фонову музику, яка створить необхідний настрій, задасть ритм. В оркестрі діти, закріплюють навички спільної гри, розвивають почуття ансамблю.
    Гра на інструментах – цікава і корисна музична діяльність дітей. Музичні іграшки та інструменти дозволяють прикрасити життя дитини, розважити її та викликати прагнення до власної творчості. В процесі навчання грі на музичних інструментах добре формуються слухові уявлення, чуття ритму, тембру, динаміки. В діях дитини розвивається самостійність, увага і організованість, вміння самостійно застосовувати отримані знання в повсякденному житті.
    Весь комплекс прийомів залучення дітей до цікавого та складного музичного виконавства добре готує їх до майбутніх занять у школі.

  13. #177
    Пользователь
    Регистрация
    23.11.2008
    Адрес
    Украина Черкасская обл.
    Сообщений
    63
    Поблагодарил Поблагодарил 
    0
    Поблагодарили Поблагодарили 
    19
    Поблагодарил в

    9 сообщениях

    По умолчанию

    (Консультація – тренінг для музичних керівників)








    Підготувала муз.кер.
    ДНЗ №4 «Сонечко»
    Кравченко М.М.
    Лютий 2012 н.р.




    Ми навчаємо дітей співати не для ранків, концертів, дитячих розваг. Головна мета - розвиток особистості дитини, емоційної сфери, естетичних почуттів. Голос - інструмент загальнодоступний, а співати хоче і може практично кожна дитина за дуже невеликим виключенням. Але вокальне виховання дошкільнят як таке на сьогодні не сформувалося в систему теоретичних і методичних розробок з ряду причин:
    а) існуюча думка про те, що навчати дітей співу треба з 7 років, оскільки вокальні м'язи виділяються з основної маси мускулів гортані;
    б) недостатня розробленість питань фізіологічної будови голосового апарату;
    в) відсутність методичної бази навчання дітей вокально-хоровим навичкам.
    У дітей є і фальцетне звучання, і грудне. Грудне звучання для них природніше, оскільки йде від розмовного і в співі вони найчастіше використовують його, але подальший вокальний розвиток голосу залежить від навичок. Дослідники доводять, що м'язи голосового апарату у дошкільнят не розвинені, але вони існують і функціонують. Тому починати формувати співацький голос необхідно не в 7 років, а раніше. Треба акцентувати увагу на вокальному вихованні дітей до 6 років, оскільки в цьому віці вже сформовані усі необхідні фізіологічні і психологічні характеристики для навчання співу :
    - готовність голосового апарату,
    - необхідний об'єм пам'яті,
    - розвиток сприйняття,
    - уява,
    - мовні функції.
    Хочу рекомендувати музичним керівникам книгу З.Д.Ланцюженко,С.Я.Школьнік та Т.В.Бесшапошникової
    «Музично – ритмічні хвилинки та розспіванки для дітей»,яка може знадобитися в роботі здітьми по розвитку вокально- хорового співу.

    Найближчою перспективою своєї педагогічної діяльності я бачу розробку власних підходів до розвитку співацьких і творчих здібностей у дітей раннього віку, оскільки повністю згодна з думкою психологів, що вік 2-5 років найсприятливіший для розкриття закладеного в дитині потенціалу.

    МУЗИЧНО-РИТМІЧНІ ХВИЛИНКИ

    У педагогічній практиці існує ефективний засіб подолання перевтоми дітей під час навчального про¬цесу — це фізкультхвилинки. Сучасні підходи до ви¬ховання дитини стимулюють створення нових засобів впливу на психомоторику дитини, що е ефективним механізмом розвитку почуттів та фізичного стану. Таким засобом стають музично-ритмічні хвилинки. Вони логічно вплітати¬муться в музичні заняття, пожвавлюючи навчальний процес, запобігаючи перевтомі. .
    Музично-ритмічні хвилинки розвивають иочуття ритму, музичний слух, образне мислення, усі види па¬м'яті, увагу, голос, пластику і координацію рухів з мов¬ленням, орієнтацію у просторі, артистизм.
    В основі музично-ритмічвої діяльності лежить моторно-пластична переробка музичного матеріалу, яка сприяє нормалізації психічних процесів збуджен¬ня та гальмування. Опрацювання вправ під музику примушує дитину підкорятися певному ритму як ос¬нові життєдіяльності.
    Під час музично-ритмічних хвилинок діти опановують також елементами танцю,різні види плескань,тощо.Рухи під музику є одним з ефективних методів розвитку музичних здібностей,заснованих на природній
    руховій реакції на музику, яка притаманна будь-якій дитині. Ритмічні рухи ефективно впливають на розвиток та корекцію мовлення. Рухи — це теж мов¬лення, яке від ображає сутність дитини. Виробленню чіткої дикції сприяють вправи у швидкому темпі, у яких поєднуються рухи зі співами.
    Вправи розподілені та два ступені складності.
    Музично-ритмічні хвилинки е ефективними при постійному використанні їх на протязі навчального року, бо тільки багаторазові повторення рухових вправ сприяють закріпленню навичок та вмінь.



    РОЗСПІВАНКИ

    Розспіванки — вокально-хорові вправи для форму¬вання початкових навичок володіння співацьким го¬лосом. Вони сприяють розвитку музичного слуху, пам'яті, ритму, співацького дихання, артикуляції, дикції. Завдяки ним відпрацьовуються різні види звуковедення, навички унісонного та ансамблевого, співу. Під впливом запропонованого підбору вокально-хорових вправ позитивно розвиваються психічні процеси, емоційна сфера та особистісні якості, гра¬мотнішим стає мовлення та розвивається розуміння виразності музичної мови.
    Вокальні вправи мають цікавий для дітей, оригінальний текст рідною мовою, який збагачує ви¬конавців позитивними музичними враженнями, сприяє формуванню музичного смаку.
    Образність змісту розвиває творчу активність, ініціативу, навички колективного та сольного співу. При роботі над вправами важливо враховувати рівень розвитку дітей, обсяг навичок, які діти мають на цей час.
    Окрім авторських вправ, також використані най¬більш яскраві приклади української народної пісні та класичної музики.
    Вокальні вправи розподілені за ступенями складності та враховують послідовність формування співацьких навичок.Вони допоможуть краще засвоїти елементи музичної грамоти та усвідомити виразність музичного мовлення.
    І ступінь складності- передбачає унісонний спів на одній висоті, поступеневий рух в обсязі однієї октави, спів на стійких ступенях ладу в характері звуковедення Legato , формування навичок співацької постави, дихання, артикуляційної моторики, співставлення мажору та мінору.
    ІІступінь складності передбачає використання пунктирного ритму, активізацію артикуляційного апарата, прискорення темпу виконання, розширення співацького діапазону, згладжування регістрів, розспівування складів на два звуки, спів елементів двого¬лосся, секвенцій, виконання рухомої динаміки, збіль¬шення музичної фрази та розширення обсягу співа¬цького дихання, інтонування стрибків на різні інтервали, удосконаленая рухомості артикуляційного апа¬рата при співі Legato, Staccato, Non Legato, спів у різ¬них, темпах.
    Ш ступінь складності передбачає співставлення штрихів виконаная Staccato, Legato, спів канонів, виконання синкопового та пунктирного ритму, спів терцового двоголосся та триголосся у складних розмі¬рах на прикладах народної пісенної творчості.

  14. #178
    Местный Аватар для Olga123
    Регистрация
    22.03.2009
    Адрес
    Donetsk City)
    Сообщений
    213
    Поблагодарил Поблагодарил 
    132
    Поблагодарили Поблагодарили 
    96
    Поблагодарил в

    24 сообщениях

    По умолчанию

    Презентация " Пение ". Использовала материалы форума.Это мой первый опыт-жду Ваших отзывов.

    презентация МОЯ.pptx

  15. Следующий пользователь сказал cпасибо Olga123 за это полезное сообщение:

    romada (06.03.2016)

  16. #179
    Пользователь Аватар для Людік
    Регистрация
    21.09.2011
    Сообщений
    69
    Поблагодарил Поблагодарил 
    56
    Поблагодарили Поблагодарили 
    13
    Поблагодарил в

    8 сообщениях

    По умолчанию

    Дівчата, юудь-ласка, допоможіть, загубила документ, який підтверджує, що з середньою-спеціальною освітою, можна атестуватися на 8 розряд.

  17. #180
    Авторитет Аватар для катя 98
    Регистрация
    13.01.2010
    Адрес
    киевская обл.
    Сообщений
    8,420
    Поблагодарил Поблагодарил 
    7,899
    Поблагодарили Поблагодарили 
    15,377
    Поблагодарил в

    2,466 сообщениях

    По умолчанию

    Людік, тут смотрите http://forum.in-ku.com/showthread.php?t=135182&page=12
    [IMG][/IMG]
    МЕНЯ ЗОВУТ СВЕТЛАНА
    Моя мастерская тут http://forum.in-ku.com/showthread.php?t=142126

Страница 12 из 21 ПерваяПервая ... 28910111213141516 ... ПоследняяПоследняя

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •  
Яндекс.Метрика free counters Рейтинг@Mail.ru