Документація, статті, консультації для музкерівників

[ОЙКОВ]

Девочки, зашла на сайт Крутий, а там ответ на вопрос, который нас волнует

Шановна Катерино Леонідівно! Підкажіть, будь ласка, чи правильно те, що у дітей кожної вікової групи має бути 4 розваги на місяць:1 розвага- муз. керівник.2 розвага-фізінструктор. 3 розвага- 1 вихователь. 4 розвага-2 вихователь. Працюю перший рік і розібратися важкувато.Зарання дякую за відповідь.

Комментарий: Правильно. Як правило, такі розваги плануються в другій половині дня. Успіхів Вам і бажання працювати!

Кстати, там очень много дельных ответов и вопрос интересующий можно задать.
Вот ссылка http://ukrdeti.com/book/?lang=ru
Девочки, думаю,Крутий должна быть авторитетом для нашего начальства!

[minni-vinni2]

доповідь на пед раду для музкерівника (зачитувала в садочку в минулому році.)


ДОПОВІДЬ НА ПЕДРАДУ.

тема:музика розвиває інтелект(і не тільки)

мета:рекомендації педагогам,батькам.

про те як впливає музика на розвиток дитини написано чимало посібників,научних трактатів.У людини яка має музичну освіту,або багатий досвід використання в своєму житті музики немає сумніву в тому,що вона(музика)розвиває і виховує у дитині моральні,душевні, розумові та вольові якості.Однак сьогодні у багатьох батьків виникає запитання:чи варто навчати дитину музики?У них не виникає сумніву коли йде мова про навчання математики,географії і інших предметів,передбачених шкільною програмою.У батьків постає питання-чи варто витрачати сили і час дитини,якщо вона надалі не буде спеціалістом в музичній галузі?Що дасть музика дитині для реального життя,для пізнання?Не дивно,час складний , така реальність сьогодення.Що може дати дитині музика?
Можна довго сперечатись з цього питання,але існують такі факти.Дослідники з університету Вісконсена виявили,що кожна дитина,яка народжується має досить тонкий музичний слух і добре чуття ритму. Але ці здібності можуть згаснути за кілька років якщо їх не розвивати.
На думку дослідників саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина сприймає розмову людей.Усього за кілька місяців малюк накопичує в пам/яті тисячі слів,як ритмічно-звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фрагменти.З розвитком відчуття ритму в малюка якісно змінюються складові його психіки,необхідні для різних видів діяльності,поведінки в цілому.

Фізик Шидв з Каліфорнійського університету та психолог Размер з університету Вісконсена досліджували роль слухання музики та навчання гри на музичних інструментах в інтелектуальному ставленні дитини.За допомогою комп/ютерних технологій вони з/ясували ,що музика впливає на розвиток мозку і моторики людини,сприяє розвитку аналітичного мислення.В експерименті брало участь 78 дошкільнят,яких розділили на 3 групи.Дітей 1 групи навчали музичної грамоти та гри на фортепіано,2-роботи на комп/ютері,в 3й групі ніяких спеціальних занять не проводили.Через пів року було проведено тестування розумових здібностей дітей в усіх 3ох групах.Виявилося,що діти,яких навчали музики,показали результати на 34% вищі,аніж їх однолітки з контрольної 3 групи.У дітей,що навчалися працювати на комп/ютері ,результати були на 28% кращими від отриманих у 3 групі.На підставі даних цього експерименту дослідники дійшли висновку,що музика сприяє розвиткові аналіичного мислення,і чим дитина раніше починає займатись музикою,тим кращим буде результат.Наприклад:з ранньго віку серйозно займались музичним вихованням з маленьким Моцартом,(який написав перший свій музичний твір у 3 роки, гру маленького Моцарта слухали при імператорському дворі),італійський скрипаль-віртуоз і композитор Ніколо Паганіні.Прикладів є багато..
Музичні вподобання можуть чимало сказати про внутрішній світ людини ,її душевний стан.Щоб дитина розвивалася музично,не обов/язково чекати ї вступу до музичної школи.Прилучати малюка до музики може людина і без музичної освіти.Переконатися в цьому можна ознайомившись з порадами та вправами,що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття з нею корисними та цікавими.
Найперша порада(і батькам і вихователям)-співайте.Що?-краще-дитячі пісеньки,репертуар дуже багатий.
Друге -добре, якщо діти будуть мати можливість слухати музику різних жанрів:класичну музику.народну,просту і складну,симфонічну, запис звучання сучасних та народних музичних інструментів.
Далі-добре використовувати різні види сприймання музики на слух.Тобто: пасивне(коли дитина чує звучання але зайнята іншим);
частково активне-дитина слухає але водночас думає про своє(музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану натхнення);і нарешті активне сприймання,коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку,співає уривки з неї,помічає коли співають неправильно.Активне сприймання слід розвивати.,ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу,власних відчуттів.
Що дуже є важливим-ніколи не слід казати дитині,що вона співає погано,що в неї немає слуху(навіть коли це так).Правильність відтворення музичних звуків тісно пов/язана з вірою в себе.Можна сказать,що вона співає майже правильно,але звук треба спочатку прослуховувати,а потім співати.Багато в чому властивості голосу визначаються анатомічними особливостями,будовою гортані,об/ємом навколоносових пазух.Вокальні м/язи у дошкільнят ще не розвинуті.Дитячий спів не можна оцінювати за критерієм сили звучання.Гучний спів та крик шкодять незміцнілим м/язам дітей,притуплюють слух та негативно позначаються на нервовій системі
Спів відіграє важливу роль не лише в музичному,а і в загальному розвитку дитини.Проспівування слів та фраз на одному диханні покращує дитячу вимову,зміцнює легені,активізує обмінні процеси.Вокалізовані вправи та ігри використовують не лише музкерівники ,а й логопеди і терапевти..
Дітям із слабкими мовними даними добре допомагають вправи на поєднання співу з пасивними рухами,співуче читання,ритмічне читання-чергування коротких і довгих складів за рухом руки,поєднання мовної інтонації з музикою.тощо.
Також можна складати мелодії,які б передавали значення прикметників.Це весела гра:добераємо кілька прикметників і залежно від того,як спиймаємо кожен з них,складаємо невеличку мелодію.Якщо в дітей виникне бажаня наслідувати вас-чудово.Але нехай вони спочатку послухають.Потім змінюємо тактику:заспіваємо щось і попросимо малят визначити-сумний це мотив чи веселий.Ось,наприклад,кілька прикметників.які можна використати у грі:сердитий,веселий,сумний,швидкий,святковий тощо.Якщо ви вмієте грати,проведіть таку саму гру з допомогою музичного інструмента.Сюди можна включити і слухання аудіозапису музики.
За допомогою гри можна навчити дитину визначати висоту,тривалість та гучність звуків.Запропонуємо дітям заплющити очі та слухати.На металофоні(або кселофоні)зіграємо по черзі високий та низький звуки в будь-якій послідовності.Попросимо визначити відмінність між ними.Доцільно розпочинати з найбільш віддалених один від одного звуків,поступово переходячи до тих,що розташовані ближче і ближче,поки відстань між ними не скоротиться мінімально,до звуків,що стоять поряд.Продовжити гру можна,змінюючи тривалість звучання окремих звуків та їхню гучність.Якщо ця гра їх зацікавить ми досягнемо того,що діти розрізнятимуть звуки за висотою,тривалістю,гучністю.Зверніть увагу,що ці якості є природними і можуть розглядатися не лише стосовно музичних звуків,а й що до багатьох інших предметів та явищ.
Є гра "Сонячні зайчики".увімкніть ритмічну музику.Запропонуйте дитині узяти маленьке дзеркальце і покажіть,як треба пускати сонячного зайчика.Зайчик має стрибати в ритмі музики,що звучить.Запропонуйте дитині потанцювати.пострибати,помахати руками в ритмі музики.Поступово він навчиться чітко координувати свої рухи,узгоджувати їх характер.виразність з музичним ритмом.
Є багатом відоме поняття.як ритмічні диктанти.Поплескаємо,або простукаємо по столу дуже простий ритм і попросимо дитину повторити його.Якщо вона помилилась.можна сказать:"У тебе майже вийшло,але послухай ще."Ритми треба варіювать.Коли дитина повторить ритм,попросимо зробити це кілька раз.
Далі-ознайомлення з музичними інструментами.Батькам варто побувати в магазині музичних інструментів.Показати дитині різні музичні інструменти і якщо можливо дати послухати,як вони звучать.Дома час від часу показувати дитині зображення тих чи інших музичних інструментів,запропонувати дитині послухати запис звучання різних музичних інструментів,вчити дитину упізнавати звучання цього інструмента в музичних творах.
Для розвитку дитини дома з батьками можна розігрувати казки за ролями.Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер(тонюсінький,як комарик,грубий,як баба-яга,ласкаво.розтягуючі голосні.як промовляє лисичка).
Для розвитку і зміцнення голосових м/язів дитини та розширенню голосового діапазону дома можна робити вправи.Дорослий зображує звук сирени.тобто на одному диханні спускається до нижньої межі свого діапазону,потім підіймається до верхньої.Коли дитина підіймає руку-дорослий підвищує висоту звука,а коли опускає0знижує.Гра дуже подобається дітям.Потім міняються ролями.Можна імітувати сирену пожежників,поліцейської машини,заводський гудок.зрештою звук можна придумати самостійно.
Батьки можуть перетворити дихальну гімнастику на захопливу гру.,надимаючи кульку можна чергувати короткі і довгі видихи.Заппропонуйте дітям роль шукача підводних скарбів:розкладіть на підлозі іграшки,щоб їх дістати треба"пірнути" й затримати дихання.Займатися з дітьми фізичними вправами чи плаванням,зміцнюючи їхні м/язи грудей,животика,спини.

Наукові дані і багатовіковий досвід засвідчують:любов до музики прищеплена в дитинстві,може стати міцною основою подальших досягнень та успіхів дитини.Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей,душевного почуттєвого сприйняття,створює надійний фундамент для становлення і подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів,гармонійного поєднання в них емоційного і раціонального,стане частиною духовного життя людини в майбутньому.

[катя 98]

Статья з журналу "вихователь-методист" №5 їа 2010 рік. Перевела в ворд для семинара практикума. Может еще кому сгодится?
Міміка та жести у професійній діяльності вихователів дошкільних закладів (Автор Н.Коротич)

Сьогодні ми приступимо до формування навичок невербального мовлення вихователів, а само попрацюємо над удосконаленням мімічних рухів та жестикуляції.

Невербальна комунікація (з латини означає в перекладі - усне та спілкування)тобто поведінка, що сигналізує про характер взаємодії й емоційні стани індивідів, які спілкуються. Є додатковим джерелом інформації до власного вербального повідомлення.

Кваліфікований педагог, без сумніву, повинен добре володіти як вербальними, так і невербальним формами спілкування з дітьми. На жаль, застосування невербального мовлення у професійній діяльності вихователя дошкільного закладу часто вважається непріоритетним та навіть необов’язковим.
Проте науковці стверджують, що під час міжособистісного спілкування саме невербальна комунікація передає 65% усієї інформації. Виражаючи ж своє ставлення до когось чи до чогось, рухами тіла ми передаємо 55% інформації, голосом — 38%, а словами — всього 7%. Причин такого домінування невербальних засобів у спілкуванні науковці наводять декілька, зокрема;

1.Невербальними засобами часто користуються не усвідомлено;
2.Їх сприймають безпосередньо, і тому вони сильніше впливають на співбесідника;
3.Невербальні засоби передають найтонші відтінки стосунків, оцінки, емоцій;
4.Вони можуть передавати інформацію, яку складно чи незручно виразити словами.

Організація та проведення тренінгу «Міміка та жести у професійній діяльності вихователів дошкільних закладів» дасть змогу вихователям сформувати стійкі навички грамотного невербального мовлення.

1 Див. статті Наталії Сиротич «Вихователь — людина двох професій: педагог та актор» і «Формування техніки, технології та культури акторського мовлення у вихователів дошкільного навчального закладу» у журналі «Вихователь-методист дошкільного закла¬ду» відповідно N0 12 За 2009 р. і № 4 за 2010 р.

Театралізований тренінг «Міміка та жести у професійній діяльності вихователів дошкільних закладів»

МЕТА:
1. Ознайомити учасників з театралізованими вправами, що допомагають удосконалювати власну міміку та жести;
2. Уточнити поняття «м'язова свобода» й «головний закон пластики»;
3. Спонукати до творчого невербального спілкування із дошкільниками.
УЧАСНИКИ:
Невелика група людей (7-15 осіб), учасниски якої вільно спілкуються один з одним. Учасниками тренінгу можуть бути
вихователі одного або кількох дошкільних закладів. Доречно, якщо група, яка брала участь у попередніх тренінгах, і на цьому продовжить роботу у тому самому складі.
Оснащення кімнати, розклад тренінгу та поради для тренера такі самі, як для тренінгу «Формування техніки технології та культури акторського мовлення у вихователів дошкільного навчального
закладу», журнал «Вихователь-методист дошкільного закладу» № 4 за 2010 р.

ХІД ТРЕНІНГУ:
Знайомство
Тренер вводить процедуру знайомства лише у тому випадку, якщо до групи приєдналися нові учасники, які не брали участі у попередніх тренінгах.
Вступна частина тренінгу передбачає:
- коротке нагадування про попередні тренінги, під час якого учасники вибірково діляться враженнями;
-повідомлення тренером теми та мети тренінгу;
-ознайомлення з графіком роботи тренінгу; й повторення правил роботи групи.
1.Визначення очікувань учасників
Вправа «Ваші очікування» (авторська)

Матеріали:
-ватман із яскравим написом «Усміхнися мені»;
-картки із набором зображень виразів обличчя для кожного учасника та картки із зображеннями окремих виразів обличчя — для тренера;
-скотч або клей;
- кольорові фломастери.
Тренер роздає кожному учаснику картку із набором зображень виразів обличчя і просить мімічно відтворити той малюнок, який найбільше відповідає теперішньому настрою учасника, та пояснити свій вибір.
Учасники виконують завдання по черзі. Звучить весела музика.
Коли учасники продемонструють свій настрій, тренер роздає кожному малу картку з окремим малюнком, що відповідає настрою учасника, і просить «приклеїти настрій» до ватману навколо напису «Усміхнися мені!» й поділитися очікуваннями від семінару.

2.Вправа «Німе кіно» (авторська)
Матеріали: картки № 1 та 2.
КАРТКА № 1
Дійові особи: мама, дитина (4 роки), вихователь.
Педагогічна ситуація (сценарій):
- мама купує дитині квиток у цирк на вечірній сеанс;
- увечері мама поспішає з роботи у дошкільний заклад, щоб трохи раніше забрати дитину і встигнути на циркову виставу;
- дитина категорично відмовляється йти з мамою, хоче гратися з дітьми і каже, що боїться левів, а тому в цирк не піде;
-мама дуже розстроєна, плаче і насильно одягає дитину;
-втручається вихователь...
КАРТКА № 2
Дійові особи: мама, дитина (3 роки), вихователь.
Педагогічна ситуація (сценарій):
-дитина грається у групі дошкільного навчального закладу;
-настає час денного сну;
-дитина відмовляється лягати в ліжко і каже, що спатиме лише на підлозі;
- усі старання вихователя переконати її у протилежному марні;
- вихователь здивований, телефонує мамі;
- мама пояснює, що на минулих вихідних вони із сім'єю їздили у гори і спали в наметах у спальниках на землі;
-вихователь дякує мамі за пояснення, обіцяє, що все владнає, і кладе трубку.
Він знаходить чудове рішення...

Тренер ділить учасників на підгрупи, кожній з яких роздає картки № 1 і № 2 з педагогічними ситуаціями та дійовими особами (дві-три підгрупи можуть отримати однакові картки).
Завдання:
1.Учасникам потрібно розподілити між собою ролі (дітей може бути двоє, додатково можна ввести роль тата) та обміркувати спільне розв'язання педагогічної ситуації.

2.Зобразити «Німе кіно» за сценарієм, поданим у педагогічній ситуації, додавши власне розв'язання проблеми, за допомогою міміки й жестів.

3.Не можна використовувати жодного звуку.
Поради для тренера:
-перед виступами «акторів німого кіно» радимо прочитати уголос хід сценарію, адже тоді «глядачам» легше буде зрозуміти сюжет «фільму» та розв'язання педагогічної ситуації;
-заздалегідь підберіть музичний супровід, який увімкнете під час демонстрації «сценаріїв»;
-подбайте про те, щоб « глядачі» сиділи півколом, а «актори» почувалися як на справжній просторій сцені;
-відводьте учасникам на підготовку не більше 5 хвилин.

3.Вправа «Лист до вихователя» (авторська)

Матеріали: 3-4 білих ватмана, гуашеві фарби, пензлики, склянки з водою, палітри, гофрований папір, клей, скотч, фломастери, музичний супровід «Звуки природи.»

Готуючи учасників до прослуховування листа до вихователя, тренер пропонує їм зручно вмоститися на своїх місцях, розслабитися, забути всі сьогоднішні проблеми і налаштуватися на сприймання розповіді. Дуже корисною для учасників буде порада заплющити очі, адже так простіше уявити себе у тому середовищі, про яке йтиметься. Обов'язковою умовою досягнення бажаного ефекту вправи є музичний супровід.
Тренер читає текст повільно, час від часу піднімаючи очі. намагається непомітно стежити за реакцією учасників.
Тренер:
Ти знаєш, що ти — людина?
І хочеш того, чи ні,
Усмішка твоя єдина, мука твоя єдина,
Очі твої — одні.
(Василь Симоненко)
А ще Ви — чудовий вихователь, Педагог з великої літери. У Вас є те, чого немає у багатьох інших людей — дар розмовляти з нашими серцями. Адже слова дорослих не завжди нам зрозумілі. І Ви чудово знаєте про те, що наші маленькі серця потребують чуттєвого, емоційного діалогу.
Любий вихователю, дякуємо Вам за добрий, мудрий і люблячий погляд. У Вас чудовий погляд, адже вмієте ним і запитати, і дати ствердну або заперечну відповідь. А ще можете сказати своїм поглядом найкращі слова — «Я вас усіх люблю!».
Дякуємо за ніжні й теплі руки. Просто фантастично, скільки слів Ви можете ними передати! Коли притуляєте вказівний палець до губ, ми затихаємо в очікуванні, бо знаємо, що зараз почуємо цікаву казку. Коли ритмічно помахуєте долонею, одразу пришвидшуємо наш таночок-хоровод. І навіть ніжно гладячи голову непосидючої дитини під час заняття, доторком своєї долоні Ви заспокоюєте нас ліпше, ніж будь-який окрик чи зауваження.
Можна ще багато говорити про Ваш талант. Але найбільше хотілося б подякувати за привітну усмішку і рідне нам обличчя, завжди прикрашене гарною усмішкою.
Ми Вас дуже любимо.
Ваші вихованці.
Завдання: після невеликої паузи тренер просить учасників не починати обговорення листа, зберігати тишу. Тренер роздає кожній підгрупі (склад підгруп не змінюється) білий ватман, гуашеві фарби, гофрований папір та інші матеріли для зображувальної діяльності і просить намалювати (зробити аплікацію) картину «Обличчя вихователя».
На виконання завдання, під час якого продовжує звучати музичний супровід, відводиться 7-10 хвилин.
Закінчивши роботу, учасники обговорюють свої картини.


Міні-лекція «Використання міміки та жестів у професійній діяльності вихователів дошкільних закладів»
Поговоримо про те, як використовувати міміку і жести у професійній діяльності педагогів.
Мімікою називають виразні рухи м'язів обличчя, що є однією з форм виявлення тих чи тих почуттів актора — радості, смутку, гніву тощо. Жест — це рух тіла, що супроводжується мовленням чи замінює його.
Костянтин Станіславський вважав, що важливими є не лише душевні, але й тілесні властивості, здібності, стани актора, необхідні для творчості, його фізичний апарат утілення: голос, міміка, дикція, мовлення, пластика, виразні рухи, хода тощо.
Як музикант повинен вільно володіти інструментом та нотною грамотою, так і актор має залучати у мистецьку дію всі м'язи свого тіла. Так само й педагогу слід постійно контролювати й
удосконалювати невербальне мовлення.
Удосконалення міміки й жестів актора неможливе без набуття ним м'язової свободи. Так вважає відомий педагог Володимир Абрамян. Він пояснює цей термін як стан організму, за якого на кожне положення тіла у просторі або рух витрачається рівно стільки м'язових зусиль, скільки це положення або рух потребують. Отже, актор може контролювати й удосконалювати рівень пластичності свого тіла.
Якщо на занятті у дошкільному закладі присутні колеги чи батьки, педагоги часто починають хвилюватися, сковують свої рухи, соромлячись вільно проявити активну жестикуляцію, багату міміку чи навіть силу голосу. Тому шліфування елементів невербального спілкування потребує активної й творчої роботи.
Пам'ятаймо слова знаного теоретика акторського мистецтва Михайла Кіпніса про те, що важливо навчитися бути господарем свого тіла, адже нерідко наші м'язи сковує страх, тіло втрачає гнучкість і рухливість, перестає слухатися. І тоді м'язове сковування не залишає й сліду від природної пластичності.

4.Аналіз відеозапису «Використання міміки й жестів педагогом дошкільного закладу»
Тренер вмикає відеозапис документального чи художнього фільму з участю вихователя дошкільного закладу (добре, якщо це буде відеозапис заняття, проведеного у цьому ж дошкільному закладі). Учасники уважно переглядають короткий уривок з даного фільму (упродовж 5 хв.), після чого аналізують використання вихователем жестів та міміки (називають позитиви, негативи, дають поради й рекомендації).
Театралізовані вправи на оволодіння технікою та технологією невербального акторського мовлення
Тренер: Дитячий психолог Надія Кряжова вважає, що дітям властива дарована природою свобода тіла. Дивуючись енергетичній активності дошкільників, дорослі часто запитують себе: «Звідки ж у дитини стільки сил та енергії? ».
Але наскільки молодша дитина, настільки вищий рівень свободи й легкості, властивих її тілу. А пам'ять тіла — найміцніша. І саме тому, вважає психолог, педагогам та батькам для розвитку дитини слід застосовувати не лише методи впливу на її свідомість і мислення, але й вправи, які певною мірою знімають «контроль свідомості над тілом», розвивають пластику, передбачають навчання активній жестикуляції та вільним мімічним рухам.

Зараз ми запропонуємо вам кілька таких вправ. Перші дві з них педагоги й психологи радять використовувати у роботі зі старшими дошкільниками, а також під час роботи вихователя над своїми
жестами та мімікою.

Вправа 1. «Танець п'яти рухів» (за Габріелою Рот)
Матеріали: музичні записи у різних темпах, кожен тривалістю 1 хв.
Учасники імітують ті рухи, які описує тренер:
- «Потік води» — плавна музика; «текучі», округлі, м'які рухи, що плавно переходять один в інший;
- « перехід через густий ліс» — імпульсивна музика, бій барабанів; різкі, сильні, чіткі рухи;
-» зіпсована лялька» — неструктурована музика, хаотичний набір звуків; незавершені рухи, як у зіпсованої ляльки;
- «Політ метеликів» — лірична, плавна музика; витончені, ніжні рухи;
- «Спокій» — спокійна, тиха музика або набір звуків, що імітують шум води, морський прибій, звуки лісу; учасники стоять без рухів, «слухають» своє тіло.

Вправа 2. «Танець морських хвиль» (за Надією Кряжовою)
Учасники шикуються в одну лінію і розподіляють між собою, хто буде першим та другим номером. Ведучий — «вітер» — вмикає спокійну музику і диригує хвилями. Якщо він піднімає руки, присі-дають перші номери, якщо опускає — другі. Море може бути спокійним: рука ведучого залишається на рівні грудей.
Хвилі можуть бути маленькими чи великими — тоді ведучий рукою плавно показує, кому присісти, кому встати. Ще складніше, коли хвилі перекочуються: по черзі піднімаються вище і опускаються нижче.
Поради для тренера: краса «танцю морських хвиль» багато у чому залежить від виконання ролі «вітру». Вочевидь, ця роль має бути проаналізована, запланована й підготована, тому ліпше, якщо її зіграє саме тренер.

Вправа 3. «Обличчя вихователя» (авторська)
Учасники зручно розташовуються на своїх стільцях у колі. Тренер просить усіх розслабити тіло і сконцентруватися на м'язах обличчя.
Він називає дії, які виконує вихователь у своїй педагогічній діяльності. Учасники намагаються відтворити названу ситуацію мімікою. Наприклад: «ви на семінарі» — обличчя серйозне, погляд зосереджений.
Тренер промовляє, не поспішаючи; слідкує за тим, щоб усі учасники спробували мімічно відобразити кожну ситуацію:
-ви вибираєте у книзі казку, яку прочитаєте дітям;
- ви дуже втомлені, кінець робочого дня;
-ви на педагогічній конференції;
- ви спостерігаєте, як виступають підготовані вами дошкільники на міському конкурсі творчості;
-ви плануєте заняття на наступний місяць;
а діти заснули, ви маєте можливість відпо¬чити і продумати плани на другу половину дня;
- у вашій групі сьогодні випускний ранок.


Метод «Невербальна педагогіка» (авторський)
Опис методу:
-тренер сідає разом з учасниками у загальне коло і пропонує організувати екстрену нараду у дошкільному закладі, на якій він зіграє роль керівника дошкільного закладу, а всі інші — вихователів;
- тренер спілкуватиметься вербально, а всі інші учасники зможуть брати участь у розмові невербально, активно використовуючи міміку та жести. Керівник дошкільного закладу інформує: «Хочу повідомити про конкурс «Найкращий дошкільний заклад», який відбудеться через місяць. До цього часу ми маємо надіслати план методичних заходів, художніх виставок, презентацій найкращого педагогічного досвіду та дитячих виступів, які зможемо представити на всеукраїнському рівні. Дуже важливо не лише взяти участь у цьому конкурсі, але й перемогти, адже грошова винагорода для оснащення дошкільного закладу та виплат премій педагогам становить 100 тисяч гривень.
Зараз я вислухаю ваші ідеї. Будь ласка, пропонуйте».
Вихователі намагаються «висловити» свої пропозиції за допомогою міміки та жестів. Керівник ДНЗ продовжує спілкуватися вербально — уточнює пропозиції, активізує учасників наради.
Релаксація
Тренер просить усіх учасників стати парами, повернувшись обличчям одне до одного. Умикає ліричну, заспокійливу музику і пропонує учасникам у парах вирішити між собою, хто буде першим номером, а хто другим, після чого заплющити очі й узятися за руки.
Тренер (говорить неголосно й повільно):
- відчуйте силу, ніжність і талановитість рук одне одного. З'єднайте ваші долоні, привітайтеся ними одне з одним і подякуйте за спільну участь у цьому тренінгу. Ваші очі заплющені, тіло розслаблене, а серця — люблячі й гарячі;
-перший номер — вихователь, а другий — дошкільник. Долоні дошкільника передають страх, долоні вихователя заспокоюють їх. Тепер дошкільник не боїться; й поміняйтеся ролями;
-перший номер — мама, другий — дитина. Передайте всю любов і ніжність матері до дитини через доторки долонь;
- поміняйтеся ролями;
-перший номер — вихователь-методист дошкільного закладу, другий — вихователь. Долоні вихователя передають глибоку вдячність за поради й підтримку у проведенні заняття;
-поміняйтеся ролями;
-потисніть руки одне одному і попросіть долоні, щоб вони промовили: «До зустрічі! Дякую за гарно проведений час!».

Тренер коротко підбиває підсумки тренінгу (за бажанням), дякує учасникам за активну співпрацю і запрошує їх узяти участь у наступному тренінгу «Увага, творча уява і фантазія у професійній діяльності педагога-«дошкільника ».

[котстудент]

Довідки по музичному вихованню
http://narod.ru/disk/33420625001/%D0...D1%8E.rar.html

[котстудент]

Посадова інструкція музичного керівника

[Лесюнька]

Уважаемые коллеги! Подскажите, пожалуйста, как правильно ведётся и пишется "Щоденник обліку індивідуальної (гурткової) роботи з
дітьми". А то у нас в садике через год аттестация и хочется, чтобы вся документация была в порядке. За ранее огромное спасибо!

№з/п Прізвище,імя дитини каблучок Оплески, галоп Приставний крок кружляння підскок …. …. …. ……
1 Іванов Ваня + + - - + +





Особливості дитячого голосу діапазон (ре – ля)
№з/п Прізвище,імя дитини І квартал ІІ квартал ІІІ квартал
вересень жовтень листпад грудень Січень лютий березень квітень травень
1 Іванов Ваня + - + + + + + + +

І Якщо дитина вправно виконує рухи – ставлю +.якщо ні - -. Після індивідуальної роботи ставлю +
Это все в таблице. Извините,если выставится без неё.

[ОЙКОВ]

Погоджено: Затверджую
Голова ПК Завідуюча
Посадова інструкція
вихователя-методиста дошкільного закладу
1. Загальні положення
1.1. Дана посадова інструкція розроблена на основі тарифно-кваліфікаційної характеристики вихователя-методиста. При складанні інструкції враховано “Типове положення про атестацію педагогічних працівників України” із змінами та доповненнями, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України з №419 від 01.12.98, а також “Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти”, затверджених Міністерством освіти і науки від 01.08.02001 за №563.
1.2. Вихователь-методист призначається і звільняється з посади завідуючим.
1.3. На посаду вихователя може призначатися особа, яка має освітньо-кваліфікаційний рівень магістра, спеціаліста, бакалавра спеціальної педагогічної освіти.
1.4. Вихователь-методист підпорядковується завідувачу, або особі, яка його заміняє.
1.5. У своїй роботі вихователь-методист керується Конституцією України, Законом України «Про освіту», “Про дошкільну освіту”, Указами Президента України, рішенням Кабінету Міністрів України та органів управління освіти всіх рівнів з питань навчання та виховання дітей, органів охорони здоров’я; трудовим законодавством, правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і протипожежної охорони, а також Статутом, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами і розпоряд*женнями завідувача, даною посадовою Інструкцією, трудовим догово*ром (контрактом).Вихователь-методист дотриму*ється Конвенції про права дитини.
1.6. Вихователь працює за графіком роботи, затвердженим завідувачем.

2. Завдання та обов’язки
Основними напрямками діяльності вихователя-методиста є:
2.1. Організація навчально-виховного процесу в д/з, керівництво і контроль за розвитком цього процесу.
2.2. Методичне керівництво педагогічним колективом.
2.3. Забезпечення режиму дотримання правил і норм з охорони праці в навчально-виховному процесі.
2.4. Вивчення і впровадження в практику роботи вихователів новаторських програм, нових методик і рекомендації з урахуванням специфіки д/з.
2.5. Слідкує за дотриманням прийнятого в д/з режиму роботи.
2.6. Співпраця з вихователями, надаючи їм необхідну інформацію про
навчально-виховний процес, всіляко сприяє росту їх фахової майстерності.
2.7. Виявляє і розвиває творчі здібності дітей шляхом організації гуртків,
студій, індивідуальних занять та ін. форм діяльності.
2.8. Забезпечує вихователів програмами, методичними посібниками і
рекомендаціями, наочністю.

Вихователь-методист виконує інші посадові обов'язки:
2.9. Організовує поточне і перспективне планування діяльності педагогічного колективу.
2.10. Координує роботу вихователів та інших педагогічних працівників з використання навчальних планів та програм.
2.11. Організовує і координує розробку необхідної навчально-методичної документації.
2.12. Здійснює педагогічний моніторинг якості навчально-виховного процесу ; відвідує заходи, що проводяться педагогічними працівниками д/з,
аналізує їх форму та зміст, доводить результати аналізу до відома педагогів.
2.13. Організовує просвітницьку роботу серед батьків, приймає батьків (осіб, які їх заміняють) з питань організації навчально-виховного процесу.
2.14. Надає допомогу педагогічним працівникам в оволодінні і розробці інноваційних програм і технологій.
2.15. Забезпечує своєчасну підготовку встановленої документації,
контролює правильне і своєчасне ведення документації вихователів.
2.16. Бере участь у комп'ютеризації д/з, здійснює заходи щодо збереження контингенту вихованців.
2.17. Контролює організацію роботи з соціально-педагогічного патронату за місцем розташування д/з.
2.18. Бере участь у підборі та розстановці педагогічних кадрів, організовує підвищення кваліфікації і професійної майстерності, керує роботою
методоб'єднань, підвищує свою кваліфікацію.
2.19. Вносить пропозиції щодо вдосконалення навчального процесу бере участь в роботі педагогічної ради школи.
2.20. Бере участь у підготовці і проведенні атестації педагогічних кадрів та інших працівників школи.
2.21. Організовує роботу педагогічного (методичного) кабінету (вивчає, збирає передовий педагогічний досвід, комплектує кабінет програма*ми, посібниками, наочністю).
2.22. Проводить консультації для вихователів з метою покращення педагогічного процесу. Вносить на розгляд педради актуальні питання виховання дітей, забезпечує підготовку матеріалів, слідкує за виконанням прийнятих рі*шень.
2.23. Створює атмосферу довіри та доброзичливості між колегами і дітьми.
2.24. Складає плани роботи дошкільного закладу згідно встановленого
порядку.
2.25. Розробляє положення різноманітних конкурсів, виставок, звітів.
2.26. Вільно володіє державною мовою.
2.27. Може мати тижневе педагогічне навантаження згідно встановлених
норм.
2.28. Веде облік матеріальних цінностей (іграшок, літератури, костюмів
тощо).
2.29. Дотримується вимог охорони праці, протипожежної безпеки, санітарії і гігієни. Веде пропаганду цих знань серед педперсоналу та дітей.
2.30. Своєчасно проходить медичний огляд.
2.31. Виконує розпорядження, накази вищестоящих органів управління
освіти та методичних служб.
2.32. Виконує доручену йому роботу сам і не передоручає її виконання
іншим особам, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.
2.33. Забезпечує наступність н/в процесу дошкільного закладу та початкової школи.
2.34. Організовує роботу з дотримання в навчальному процесі норм
правил з охорони праці.
2.35. Здійснює контроль за безпечним станом обладнання, які використовуються в навчально-виховному процесі.
2.36. Дозволяє проведення заходів з вихованцями на обладнанні, що відповідає нормам і правилам безпеки життєдіяльності і прийняті в експлуатацію на підставі відповідного акту.
2.37. Один раз на три роки організовує навчання і перевірку знань,
працівників закладу освіти з охорони праці, входить до складу комісії з
перевірки знань.
2.38. Проводить розслідування, виявляє обставини нещасних випадків, що сталися з працівниками, вихованцями. Вживає заходи щодо усунення причин, що призвели до нещасного випадку.
2.39. Бере участь у розробленні матеріалу з охорони праці у колективному договорі (угоді).
2.40. Контролює дотримання педпрацівниками посадових інструкцій.
2.41. Бере участь в організації та проведенні адмінстративно-громадського контролю за станом охорони праці.
2.42. Дотримується етичних норм поведінки в школі, побуті, в громадських місцях, які відповідають суспільному статусу педагога.
2.43. Надає допомогу учнівським колективам у проведенні оздоровчих, культурно-освітніх та інших заходів.

3. Права
Вихователь-методист має право в межах своєї компетенції:
3.1. Рівністю у трудових правах незалежно від національності,
соціального походження, віросповідання, політичних переконань.
3.2. Правом на отримання роботи відповідно документа про освіту.
3.3. Бути присутнім на будь-яких заходах навчально-виховного процесу.
3.4. Давати обов'язкові для виконання розпорядження безпосередньо
підпорядкованим працівникам.
3.5. На захист професійної честі і гідності.
3.6. Знайомитись зі скаргами та іншими документами, які містять
оцінку його діяльності, давати відповідні пояснення.
3.7. Захищати свої інтереси самостійно і через посередників, в тому
числі адвокатів, у випадку дисциплінарного розслідування, пов'язаного
з порушенням норм професійної етики.
3.8. На конфіденційність дисциплінарного розслідування, за виключенням випадків, передбачених законом.
3.9. Раз у 5 років проходити курси підвищення кваліфікації.
3.10. Атестуватись на добровільній основі на відповідну кваліфікаційну категорію і одержувати її у випадку успішного проходження атестації.
3.11. Звільнення з роботи за власною ініціативою згідно чинного трудового
законодавства.
3.12. Отримувати відповідну зарплату за працю з доплатами і надбавками
згідно чинного законодавства.
3.13. На матеріальне забезпечення в разі хвороби, в старості, у разі повної
або часткової втрати працездатності.
3.14. На матеріальну допомогу і винагороду згідно чинного законодавства
та Статуту д/з.
3.15. На щорічну оплачувану відпустку згідно графіка.
3.16. На відпустку по догляду за дитиною віком до 3-6 років.
3.17. На відпустку без збереження заробітної плати згідно Закону України
«Про відпустки».
3.18. Вибирати та бути обраним до представницьких органів влади.
3.19. Одержувати заохочення та нагороди за старанне і зразкове виконання
своїх службових обов'язків.
3.20. Працювати за сумісництвом.


4. Відповідальність
Вихователь-методист несе відповідальність:
4.1. За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин
Статуту чи Правил внутрішнього трудового розпорядку школи, законних
розпоряджень завідувача д/з; посадових обов'язків, встановлених даною Інструкцією, в тому числі за невикористання наданих прав, несе дисциплінарну відповідальність у порядку визначеної трудовим законодавством. За грубе порушення трудових обов'язків в якості дисциплінарного покарання може бути застосоване звільнення з
роботи.
4.2. За використання (в тому числі одноразове) методів виховання
пов'язаних з фізичним і (чи) психологічним насиллям над особистістю
дитини, а також здійснення іншого аморального вчинку може бути звільнений з посади у відповідності з трудовим законодавством. За порушення правил пожежної безпеки, охорони праці, і санітарно-гігієнічних вимог притягається
до адміністративної відповідальності у порядку та в випадках, передбачених законодавством.
4.3. За спричинення збитків д/з та учасникам навчального процесу у зв'язку з виконанням (невиконанням) своїх посадових обов’язків несе матеріальну відповідальність в порядку і межах, встановлених трудовим і (чи) цивільним
законодавством.
4.4. Відповідає за правильне та своєчасне розслідування нещасних випадків з учасниками навчально-виховного процесу, аналізує обставини
нещасних випадків.

V. Повинен знати
Вихователь-методист повинен знати:
5.1 Нормативно-правове забезпечення дошкільної освіти: Національна доктрина розвитку освіти (2002 рік), державна національна програма “Освіта”; Закон України про дошкільну освіту (2001 рік), регіональні програми, листи Міністерства освіти і науки, Положення про дошкільний навчальний заклад, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №305 від 12.03.03.
5.2. Програмно-методичне забезпечення: Базовий компонент дошкільної освіти в Україні та коментар до нього, оновлені програми “Дитина”, “Малятко”, “Дитина в дошкільні роки”, “Зернятко та ін., затверджені Міністерством освіти і науки України.
5.3 Методику організації навчально-виховного процесу, надавати відповідну методичну допомогу, враховуючи запити вихователів; санітарно-гігієнічні вимоги до забезпечення умов збереження здоров'я дітей.

5.3. Особливості організації контролю за виконанням навчально-виховних планів і програм.
5.4. Психологічні основи педагогічної праці.
5.5. Володіти інноваційними технологіями в галузі дошкільного виховання.
5.6. Володіти такими нестандартними активними формами навчання педагогів як: ділові ігри, моделювання та аналіз педагогічних ситуацій, робота в
мікро групах, парах та ін.
5.7. Визначати основні напрямки методичної роботи, спрямомувати самоосвіту кожного вихователя на вирішення завдань особистісної педагогічної поглибленої роботи та завдань дошкільного закладу.

5.10. Психологічні особливості дітей різних вікових груп, форми і методи роботи з ними.
5.11. Індивідуальні особливості та можливості кожного члена колективу.
5.12. Форми та зміст усієї обліково-звітної документації з навчально-виховної роботи, порядок і терміни підготовки обліково-звітної документації.
5.13. Державну мову відповідно до вимог Закону України про мови.

5.14. Вимоги нормативних документів з питань безпеки життєдіяльності.
5.15. Правила користування засобами пожежегасіння та надання медичної допомоги.

6. Кваліфікаційні вимоги
6.1. На посаду керівника дошкільного закладу може призначатися громадянин України, який має відповідну вищу педагогічну освіту не нижче освітнього кваліфікаційного рівня “спеціаліст”, стаж педагогічної роботи в сфері дошкільної освіти, не менш як три роки, післядипломну освіту в галузі управління, а також організаторські здібності, та стан здоров’я якої не перешкоджає виконанню професійних обов’язків.


VII. Взаємовідносини (зв'язки за посадою)
7. Вихователь-методист:
7.1 Працює згідно з графіком ( виходячи з 36-годинного робочого дня) і затвердженим завідувачем.
7.2. Самостійно планує свою роботу на кожен навчальний рік та місяць. План роботи затверджується завідувачем не пізніше 5 днів після початку запланованого періоду.
Надає завідувачу відповідні звіти про організацію навчально-виховного процесу в закладі.
7.3 Отримавши інформацію нормативно-правового та організаційно-методичного характеру, опрацьовує їх відповідно до вимог.
7.4 Перевіряє та візує перспективні та календарні плани навчально-виховної і гурткової роботи вихователів та м, самоосвітньої роботи педагогів.
7.5 Систематично обмінюється інформацією з питань, які входять до його компетенції, з адміністрацією та педагогічними працівниками.
7.6 Виконує обов’язки завідувача в періоди його тимчасового відсутності. Виконання обов’язків здійснюється у відповідності з законодавством про працю на основі наказу завідувача.
7.7 Зобов'язаний вчасно повідомляти про причину неявки на роботу.
7.8 Може змінювати графік роботи лише за погодженням з завідувачем.
7.9 Може замінити в роботі вихователя за погодженням з адміністрацією за додаткову оплату згідно чинного законодавства.
Посадову інструкцію отримав:
(підпис, розшифровка підпису)
Дата:

[Люка]

Національні музичні символи України

Національна символіка - важливий засіб ви¬ховання у юних громадян патріотизму, по¬чуття любові й пошани до Батьківщини, належ¬ності до українського народу й держави. Уже з дошкільного віку діти мають "знати і поважати державні символи" (Базовий компонент дошкіль¬ної освіти в Україні). Однак вихователі здебіль-шого ознайомлюють дітей із наочною символі¬кою (Державними Гербом та Прапором), а от виховне значення національного Гімну недооці¬нюють. Часто дошкільнята знають гімн спортив¬ний або свого дитячого садка. Це само собою варто розцінювати як позитив. Але при цьому вони мають знати й Гімн України.
Щоб давати дітям знання про державну сим¬воліку, вихователеві спершу самому слід вивчи¬ти її зміст, історію, правила використання. Тож пропонуємо матеріали, які, гадаємо, стануть пе¬дагогам у нагоді.
Стародавні хвалебні пісні
У Стародавніх Греції, Єгипті гімнами називали різні за змістом урочисті й хвалебні піснеспіви на честь богів та героїв. І понині грецьке слово "гімн" тлумачиться саме як урочиста хвалебна пісня.
За античними джерелами найдавніші гімни створювали видатні люди того часу, зокрема Орфей. Такі пісні-мольби складалися з трьох час¬тин: із закликання до божества, міфу про нього, молитви з проханням про допомогу. Перші хрис¬тиянські гімни також були піснеспівами, зверне¬ними до Бога, пізніше - й до святих.
З віками гімни змінювалися. Ними часто ста¬вали пісні, створені під час національно-визволь¬ної боротьби, ті, які отримали широку популяр¬ність і прославили якусь благородну ідею, народного героя, знаменну історичну подію. На¬приклад, "Гімн Свободі" та "Гімн Верховному ство¬рінню" французького композитора Ф.Госсека. Лише з Нового часу гімн почали використовува¬ти як символ держави, її суверенітету.
Нині композиторами різних країн написано безліч творів урочистого характеру - це гімни державні, військові, релігійні, на честь героїв, свят. Широкого розповсюдження набули гімни різноманітних міжнародних організацій, спортив¬них федерацій тощо.
Жанр гімну став поширеним не лише в пісен¬ній творчості композиторів. Він є піднесеним, уро¬чистим складником Інструментального концер¬ту, опери, симфонії, навіть балету, як-от: хор "Світло й сила бог Ярило" з опери "Снігуронька" М. Римського-Корсакова; величний гімн "Слав¬ся" з опери "Іван Сусанін" М. Глінки; "Гімн великому місту" з балету "Мідний вершник" Р. Глієра. У характері гімну створено й заключ¬ний хор Дев'ятої симфонії Л. Бетховена. Написа¬но його на текст оди Ф. Шіллера "До радості", яка прославляє всесвітнє братерство людей.
Із боротьбою за незалежність пов'язана поява багатьох національних і державних гімнів. Осно¬вою для них нерідко слугували вже створені тек¬сти. А Іноді, навпаки, гімни складали на загаль¬новідомі мелодії. На сьогодні в більшості держав гімн є офіційно прийнятою емблемою країни.


Українські національні гімни
Наразі державний гімн — урочиста пісня, що набула значення озвученого символу єдності нації. Він є своєрідною візитною карткою кожної держави на міжнародній арені. Гімн як один з ос¬новних національно-державних симво¬лів стає засобом єднання громадян у найбільш важливі урочисті хвилини життя держави. Він формує в них не¬байдуже ставлення до минулого, сучасного та майбутнього Батьків¬щини.
В Україні існує дві такі пісні. Перша — гімн-молитва "Бо¬же великий, єдиний" на сло¬ва Олександра Кониського і музику Миколи Лисенка. Ця пісня, пройнята вірою у Все¬вишнього і кращу долю Укра-їни, набула національного значення й часто звучить під час урочистостей, важливих громадянських актів та осо¬бистих подій у житті україн¬ців. Друга— Державний Гімн незалежної України "Ще не вмерла Україна" на слова Павла Чубинського і музику Михайла Вербицького, який виконується під час офіційних державних церемоній, уро¬чистих заходів загальнодер¬жавного значення, у разі спортивних перемог між¬народного рівня тощо. Щод¬ня звучанням величної та урочистої мелодії Державного Гімну починається й завершується день у нашій країні.

Історія виникнення Державного Гімну
Відомо , що віршований текст майбутньої пісні «Ще не вмерла Україна» написав український етнограф, фольклорист, поет Павло Чубинський (1839 - 1884). Його знають як українського патріота, що мав сміливість не приховувати своїх переконань. Припускають, що, ставши одним із перших членів українського об’єднання “Громада», поет і створив відомий вірш. Побутує й інша версія: вірш було складено .у засланні в Архангельській губернії під враженням польського гімну "Єще польска нє зґїнєла" (відомий ще як "Марш Домбровського"). Але в одному позиція дослідників збігається: вірш "Ще не вмерла Україна", ймовірно, написано у 1862 р., а вперше опублікова¬но у львівському журналі "Мета" (1863, N34).
Цей-патріотичний твір завдяки духовенству отримав поширення насамперед на Західній Україні. Не випад¬ково, саме служитель церкви отець Михайло (Вербицький) (1815-1870), знаний як один із перших українських композиторів-професіоналів Галичини, пе-рейнявся ідеєю вірша й поклав його на музику. До речі, М. Вербицький — автор цілої низки хорових, вокальних, інструментальних творів, музики духовної та до театраль¬них вистав. Із нотами пісню "Ще не вмерла Україна" впер¬ше було надруковано а 1865р.
Хорову пісню виконували спочатку в домах галицької інтелігенції, духовних семінаріях. Ряд джерел засвідчує, що 1863р. Михайло Вербицький особисто співав пісню в духовній академії Перемишля. Згодом (1364р.) там же, з день святого Іоана Хрестителя, відбулося багатолюдне виконання хорової композиції у присутності єпископа Фоми Полянського, Той, зворушений почутим, благословив твір, його композитора та поета. З весни 1864 року велична хода цієї пісні не припинялася.
Поступово твір набув широкої популярності, особли¬во в Києві, Львові. У 1917-1920 рр. з утворенням Укра¬їнської Народної Республіки його виконували як держав¬ний гімн, Але законодавче він не був затверджений, тому звучали й інші гімни. Так, у повоєнні часи було спеціаль¬но створено Державний Гімн Української РСР "Живи, Україно, прекрасна і сильна". Віршований текст написав Павло Тичина, а музику — Антон Лебединець. Але всу¬переч наполегливим намаганням радянських ідеологів, гімн "Ще не вмерла Україна" не було витіснено з істо¬ричної пам'яті українського народу. Він завжди символічно уособлював ідею самостійної української державності.
15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну, що знай¬шло своє відображення у Конституції України. Про¬те лише 6 березня 2003 раку було ухвалено Закон "Про Державний Гімн України". Ним затверджено як Держав- ний національний гімн на музику Михай¬ла Вербицького зі словами тільки першого куплета І приспіву пісні Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна". Першу строфу Гімну дещо змінено. Те¬пер вона звучить: "Ще не вмерла України і слава, і воля". З прийняттям цього закону Стаття 20 Конс¬титуції України набула завершеного вигляду.

Легенда про пісню молитву
Пісня "Боже великий, єдиний" стала Духовним гім¬ном України. Ознайомлюючи дошкільнят із нею, можна розповісти їм легенду, яку записав ґ, Медвідь. Ось вона.
Легенда про пісню
Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угор¬ці — любов до господарювання, німці — дисципліну І порядок, діти Росії — владність, Польщі — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики,-.
Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого тро¬ну й раптом побачив у куточку дівчину. Бона була боса, вдягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена си¬ньою стрічкою, а на голові багряний вінок із червоної калини.
— Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.
— Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від
пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій
роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті
немає правди й волі.
— Чого ж ти не прийшла до мене скоріш? Я всі та¬
ланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
— Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на
цілий світ. Це — пісня.
Узяла дївчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям та вірою понесла пісню в народ.

Національні гімни в дитсадку
Обидва гімни — Державний та Духовний — є унікальною духовною та мистецькою цінністю нашого народу. Ознайомити дітей із ними— завдання педагога.
Ці урочисті твори, або уривки з них, варто пропону¬вати дошкільнятам для слухання а аудіо запису (Держав¬ний Гімн — у виконанні хору та оркестру, співака Олек¬сандра Пономарьова) або ж у виконанні самих педагогів. Надалі варто залучати й дітей до підспівування, а потім і співу цих пісень.
На яких заходах у дитсадку гімни є доречними?
На святкуванні Дня Незалежності України. В особ¬ливі моменти святкового дня варто запланувати звучан¬ня обох гімнів. Так, гімн-молитву можна послухати в гру¬пі, створивши необхідну атмосферу для глибокого емоційного переживання пісні. Наслідуючи спів дорос-лих, діти вчитимуться й самі виконувати її. А от під час спільного урочистого свята доречним стане звучання Державного Гімну.
У День Знань. Цього урочис¬того й радісного дня доцільно за-співати гімн-молитву разом із дітьми або запропонувати їм про-слухати її запис, привертаючи ува¬гу до слів: "Світлом науки і знан¬ня нас дітей, просвіти, в чистій любові до краю Ти нас, Боже, зрости!"Можливо, лід впливом саме цього живодайного співу для дитини стане особистою традиці¬єю звертатися з молитвою до Все-вишнього.
На тематичних заняттях з українознавства. Варто провести спеціальну бесіду про Державний Гімн України, у ході якої разом із дітьми пригадати конкретні факти його застосування. Скажімо, навести приклад із якихось міжна¬родних змагань, де переможцями стали українці. Слід за¬питати дошкільнят, що вони відчували, коли звучав Гімн. Поміркувати, який вчинок необхідно здійснити, щоб на твою честь пролунала ця урочиста пісня. Також бажано ознайомити дітей із традицією слухання Гімну стоячи, при¬клавши долоню до серця, виражаючи цим свою величезну шану й любов до України.
На музичних заняттях. Тут можна запропонувати дітям послухати твори різних жанрів, порівняти їх, дати змогу висловити свої враження від сприймання гімнів та ін¬ших пісень.
У день Святого Миколая та День матері. Особ¬лива атмосфера цих свят якнайкраще відповідає нас¬трою гімну-молитви. Слухання її, а Іде ліпше спільні;; виконання дорослими та дітьми, спонукає батьків до формування в родинах добрих криє Ічнянських традицій.
На святкуванні Дня випуску дітей до школи;,, Слу¬хання національного Гімну надасть скиту особливої уро¬чистості, а переживання дітьми глибоких почуттів гор¬дості й належності до рідної Батьківщини, безперечно, матиме позитивний вплив на них.


Это так, повесить на стенд или в папку какую.....

[Люка]

ДАТИ МАЛЯТАМ РАДІСТЬ
Одне із основних завдань дошкільної оселі-роз¬виток творчої особистості дитини. Музичне виховання посідає особливе місце в. розвитку дітей, бо музи¬ка, пісня є найдоступнішим видом мистецтва. Голо¬вне в музичному виховання-дати малятам радість, яскраві художні враження, спонукати їх до активності, прищеплювати любов, Інтерес до музики. Зокрема, хочу поділитися думками, враженнями та спостере¬женнями, що безпосередньо стосуються музичного виховання дітей раннього віку.
Виховання художнього смаку-неодмінна умова гармонійного розвитку людини, що неможливо без елементарних знань і розуміння мистецтва. Часто батьки мене запитують: «З якого віку треба починати музичне виховання дитини?», «З колиски»,-відповідаю я. А й справді, коли мати колише дитину, вона завжди наспівує колискову або свою улюблену пісню. Слухаючи ЇЇ, малюк заспокоюється, набуває етану пси¬хологічної рівноваги. І це, можливо, народжує перші відчуття прекрасного в маленької людини.
Важко переоцінити значення музики у вихованні благородних рис: Скажімо, чудова пісня про Батьківщину викликає в дитини почуття щирої любові до рідного краю, пісня про дружбу - прагнення бути чуйним, хорошим товаришем. А як люблять хлопчи¬ки й дівчатка пісню про маму! І це тому, що музичний твір, якщо він гарний, допомагає передати, їх любов до найріднішої людини.
Переконана, що музичне виховання треба починати з раннього віку. Шкода., що композитори та поети мало пишуть для наймолодших. Як музичний керів¬ник/ прагну робити все можливе для всебічного роз¬витку дітвори: цікавлюсь новинками музичної літера-тури, проблемами естетичного виховання і, з огляду на вимоги сьогодення, шукаю шляхів вдосконалення формування гармонійно розвиненої особистості.
У музичному вихованні багато значить народна пісня, 3 неї ми дізнаємося про думки й Сподівання, Історію того чи іншого народу. Прищепити любов до своїх народних пісень означає викликати інтерес І до творчості Інших народів.. Хочу висловити. й таку думку: у концертах, по радію, на телебаченні дуже .часто звучать малохудожні твори. Надмірна увага до естрадно-розважальної музики низького рівня, на мою думку, завдає великої шкоди,, особливо дітям, які прагнуть наслідувати дорослих, а ще неспромож¬ні відокремити добре від поганого. Вважаю своїм обов’язком перешкоджати згубному впливові низь¬копробного розважального мистецтва, ознайомлюю¬чи дітей з прекрасними народними творами, класи¬кою, доступною дошкільнятам. Відповідно проводжу роботу і з батьками.
І ще. Дехто некритично використовує модні ритми та рухи, зовсім неприродні й чужі дитячій психологи. "Звичайно, це не означає, що все нове й сучасне пот¬рібно відхиляти. Мистецтво повсякчас збагачується; новими музичними творами, ритмами, рухами! Відкри-ває все ширші горизонти у світ прекрасного. Але залучати дітей до сучасної музики та ритму слід особливо обережно, бути для цього підготовленим: мати високу культуру, художній смак, неабиякі хист і вміння.

[Люка]

Музичні радіопередачі для дошкільнят

Проблема естетичного виховання молодшого покоління – одна з найважливіших у період становлення молодої української держави. Саме від того, які художні смаки і потреби сформуються у дитини в перші роки її життя, як розвинуться естетичні судження й ОЦІНКИ, великою мірою залежить її подальший розвиток, можливості удосконалення особистості.
Першою ланкою в загальній системі естетичного виховання є дитячий садок. Саме тут починаються перші кроки дитини в Країну прекрасного - у світ му¬зики, художнього слова, куди веде його досвідчений музичний керівник, вихователь, розкриваючи багатс¬тво звуків і барв, красу образного слова впливаючи на розум і почуття маленької людини.
Але є багато і таких дітей, які не охоплені дошкільною освітою. Тому проблема естетичного виховання покладається на сім'ю. І тут на допомогу мають прийти засоби масової інформації — радіо, кіно, телебачення.
Ми вперше ознайомилися з радіо ще зовсім маленькими. Нас приваблював цей дивний предмет, з якого лунала музика, було чути різні голоси. А коли
нам виповнювалось три - чотири роки, ми ставали повноправними радіослухачами — адже спеціально дня нас існували радіопередачі, заміняючи зайнятих тата, маму, бабусю чи дідуся, які не завжди мали віль¬ну годину, щоб прочитати книжечку, розповісти казку чи проспівати пісеньку.
Що менша дитина, те більше значення має форма, у якій ведеться розповідь. Якщо просто сказати: тре¬ба бути охайним, ввічливим, поважати старших, — вона не запам'ятає цю настанову. А якщо дитина прослухає по радіо цікаву дитячу оперу Б.Олексієнка «Марійка-Розгубійка», у якій би брали участь разом з ведучим — професійним актором, маленькі виконавці, результат був би зовсім інший.
Серед музичних радіопередач для дошкільників хотілося, щоб було чимало таких, які за допомогою музичних .звуків розповідали про навколишню природу, навчали слухати і розуміти нескладні музичні твори. Досить красномовним може бути сам перелік назв таких радіопередач: «Розкажи мені, музико»і «Музич¬ні сходинки», «Веселі нотки», «Я малюю пісеньку» «Радіо-няня», «Театр біля мікрофона» тощо.
Але музика має звучати не лише у спеціальних радіопередачах - вона є обов'язковим співучасником літературних дитячих передач. Не можливо уя-вити казку дідуся Панаса без супроводу бандурки, розповідь бабусі Орини - без супроводу баяна. Му¬зика допомагає краще зрозуміти тест казки, більше усвідомити думку твору.
Радіо має ознайомлювати малят з кращими зразками української та світової літератури. Бажано, щоб діти мали змогу почути вірш та казки, цікаві оповідання відомих письменників, які присвятили свою творчість дітям.

[Люка]

Навіщо дитині ляльковий театр?


Оживаюча лялька - чи можливо це?
Яке маля не мріяло хоча б один раз, щоб його улюблені іграшки, що стали кращими друзями, ожили й заговорили? Щоб вони змогли розімкнути темницю своєї статичності, розповісти про себе, стати дійсними партнерами по іграх? І навіть ляльки - роботи не здатні цю мрію виконати, адже їхній руху механічні й, мабуть, ще більш далекі від бажаного "пожвавлення", якого сподівається дитина. Але, виявляється, чудо "живої" іграшки все-таки можливо!
Мова в цій статті піде про дивне створіння рук людських - ляльці-рукавичці. Про ганчіркову м'яку ляльку, яку можна "пожвавити" за допомогою руки й "оживити" силою своїх емоційних переживань. Чи доводилося Вам коли-небудь знайомити малюка із цією іграшкою? Якщо так, то згадаєте його першу реакцію. Крихітка вже звикла до навколишніх його звичайних ляльок, що завмерли в одній позі й виражає лише одну емоцію, а те й зовсім байдужим. І отут раптом він бачить ляльку, що тягнеться до нього руками, киває головою, невимушено розкланюється й здоровається з ним начебто сама собою... Здивування, цікавість, бажання поторкати й розгадати таємницю "живої" іграшки - все виражається на особі крохи. За першим незабутнім враженням треба освоїти можливостей
ляльки, які виявляються практично безмежними.
У чому ж переваги такої іграшки?
По-перше, одягаючи ляльку на руку, дитина "зливається" з нею, ототожнюється з персонажем, у який буде грати. З її допомогою він може не просто відпрацьовувати моделі поводження, як він це робить зі звичайною лялькою. З нею він здатний емоційно виразити все те, що його тривожить і хвилює, говорячи не від своєї особи, а від імені казкового персонажа, що живе в уявному світі. До речі кажучи, саме тому ляльки-рукавички використаються дитячими психологами в психокорекційній роботі. На занятті психолог пропонує дитині розіграти спеціально для нього придуманий сценарій. У процесі подання, у тім або іншому виді що відтворить ситуацію, що травмує дитину, маля за допомогою ляльки-рукавички виражає свої переживання й агресію. Таким чином, діти позбуваються від їхніх страхів, що мучили, і негативних емоцій.
По-друге, лялька-рукавичка, сама по собі несе деякий емоційний образ. Як правило, лялька - весела або смутна - зображує позитивного або негативного героя якої-небудь казки, мулы - або телефільму. Граючи з лялькою, дитина психологічно переживає роль. А виходить, здобуває настільки необхідний йому емоційний досвід проходження полярних станів. Кілька різнохарактерних ляльок-рукавичок допоможуть маляті відповістити на запитання, яке це - бути злим або добрим, брехливим або правдивим, розумним або дурним, довірливим або підозрілим, сміливим або боягузливим, відкритим або замкнутим, дратівливим або спокійним... І нарешті, головне, як це - бути дорослим? У грі вона більше не маля, вона - дорослий: вирішує дорослі проблеми, сама справляється з життєвими ситуаціями, самостійно робить вибір.
У театральній постановці може брати участь вся родина, а щоб дитині було цікавіше, запросіть для гри його однолітків. Нехай кожний з малят вибере героя, що йому симпатичний. Навчіть дітей називати вголос свою роль і пояснювати в грі свої дії, озвучувати персонажа. "Я - жабка-скрекотушка", "Я - лисичка-сестричка", "Я -вовчок-сірий бочок" – кожний з героїв говорить із особливою інтонацією, виражає тільки йому властивий характер. І пам’ятайте, театр – це чарівне дійство, для якого потрібно забезпечити відповідну "магічну" обстановку: півморок, лаштунки, за допомогою свіч або різнобарвного підсвічування можна створити таємничу гру світла й тіні.

[Люка]

Театралізовані ігри є різновидністю сюжетно-рольових ігор. Вони мають спільну будову й ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові та організаційні дії, правила, рольові та організаційні взаємини. Джерелом змістовності цих компонентів с навколишній, світ. Враження навколишньої дійсності є опорою для творчості педагога і дітей. Кожна форма, зміст можуть бути розіграні в кількох варіантах. Істотна відмінність театралізованих ігор - заздалегідь відомий сценарій, в основі якого лежить зміст казки, вірша, оповідання тощо. Головний сюжет мовби веде за собою гру. Але, полегшуючи розвиток теми, він разом з тим зменшує можливості педагога і дітей творчо її розвивати.
Навчити дітей творчо й самостійно розвивати тему гри допоможуть різноманітні засоби. Зокрема, зразки кількох варіантів її розв'язання спонукають дітей щоразу шукати й створювати новий варіант. Діти привчаються використовувати різні способи зображення, якщо вихователь комбінує в одній грі зображувальні засоби, властиві різним видам театралізованих ігор.
Щоб з'ясувати ці види, пропонуємо певну класифікацію ігор.
Усі театралізовані ігри доцільно поділити на дві великі групи: режисерські ігри та ігри-драматизації.
Звичайно, кожна гра містить лише кілька найцікавіших (головних) ролей, наприклад Червона Шапочка і Вовк, Коза і Вовк. Менш привабливішими за своєю активністю, місцем і обсягом дій є такі персонажі, як бабуся, мисливці, козенята. Але навіть з урахуванням цих ролей не всі діти активно зайняті у грі. Щоб усі вихованці брали участь у грі, а не тільки споглядали спектакль, слід трохи пофантазувати. Наприклад, Червона Шапочка, доки дійде до бабусиного будиночка, зустрічає не лише Вовка, а й чимало звірят: одним вона допоможе в біді, з Іншими подружиться, ще інші попередять її про підступність та хижість Вовка. Дехто з дітей може зіграти ролі різних дерев, квітів, які вітають, супроводжують дівчинку, зображають стан погоди, посміхаються, хмуряться, знічуються під дощем, частують Червону Шапочку суницями, малиною, збирають гриби тощо.
Активна .участь всіх дітей у підготовці та ході гри розвиває в них самостійність, ініціативу, творчість. Якщо діти в кожній грі виконують принаймні хоч якусь роль, то щоразу вони почувають себе дедалі більше розкутими, все частіше створюють нові нетрадиційні ситуації. Спостерігаючи, як деякі діти найбільш виразно виконують провідні ролі, всі інші наслідують їх у міру власних здібностей. Через найбільш цікаві (головні) ролі мають пройти усі діти. Так власна практика й досвід є передумовою самостійної організації дітьми театралізованих ігор. Для цього об'єднуються кілька дітей. Але самі діти не спроможні організувати всю групу. Та й у цьому немає потреби. Це вихователь має створити умови для виникнення таких груп. Наприклад, в одному місці можна розкласти" ширму й розмістити біля неї ляльки бі-ба-бо, в іншому розмістити фланелеграф - різного виду призми, книжки, стенд і набори персонажів. Слід створити умови для тіньового театру й використовувати його в слушний час. Спочатку поява тіні на екрані є незвичним видовищем для дітей. Врешті, допитливість перемагає, і діти з'ясовують, завдяки чому виникає тінь. Коли враження від ефекту тіні минає, вони самі беруться використовувати підготовлене вихователем обладнання для тіньового театру. Настільні ж театри влаштувати ще легше - згрупувати іграшки чи картинки за відомими дітям казками. Така тематична добірка нагадує вихованцям знайому гру, і вони охоче починають розвивати її по-своєму.
Можна створити умови й для такого маловідомого й практично непоширеного в дошкільних закладах виді Ігор, як імпровізація. Звичайно, такі ігри слід організовувати, якщо трапився цікавий чи незвичайний .випадок. Можливо, хтось поводиться так, що заслуговує критичного демонстрування поведінки. Вихователь відповідно дає тему:-«Зумій поділитися», «Мій друг», «День народження», «Хто найкмітливіший» тощо. _ Можна обрати й тему, пов'язану з характеристиками образів, - Буратіно, Мальвіна, Котигорошко, Заєць чи їжак та інші. Після таких ігор досить лише запропонувати дітям ляльку, вбрану відповідно до знайомого образу, як вони починають зображати її манери, поведінку, вчинки.
Ніколи не слід повторювати буквально, одну й ту ж саму гру. Щоразу треба придумувати новий варіант або влаштовувати сюрприз на початку, в середині чи кінці гри. Несподівані ситуації, різноманітність у розігруванні сюжету, ролей зацікавлюють дітей, спонукають їх до власних пошуків, знахідок.
Наприклад, гру на сюжет знайомої казки «Рукавичка» варто почати з вірша Н.Саконської «Де мій пальчик». Зрозуміло, що в наступній грі такий прийом недоцільний, бо момент несподіванки зникає. Щоб іншим разом зацікавити дітей цією грою, слід перед тим, як виводити їх на прогулянку, покласти на їхньому шляху рукавичку. Несподівана знахідка спонукатиме дітей пригадати початок казки: «Ішов дід-лісом та й загубив рукавичку...» І не потрібно більше ніяких стимулів для початку гри. Діти залюбки розбирають ролі, влаштовують ігрові ситуації. Вихователь лише допомагає їм в організації гри та виконує роль ведучого.

[Люка]

Логоритміка


Тема тижня: Моє рідне місто. Звуки – ах-ох-ух-ех.

Ігрові вправа: «Ми йдемо» - з ускладненням (запис)
Завдання муз. кер.: самостійне виконання вправи, спонукати дітей виконувати рухи виразно, знаходити індивідуальну пластику музично-руховому образу, розвивати акторські здібності.
Завдання логопеда: слідкувати за вірним виконанням рухів, а саме – виховання темпоритмічних немовленневих рухів, розвивати координацію у просторі, ускладнити виконання вправи вигуками ах! Ох! Ух! Ех! на квадратних закінченнях музичної побудови.

Вправи на розвиток дихання та артикуляціїі:
1. Позіхання з відкритим та закритим ротом
2. Надувати щоки при затиснутому носі
Завдання муз. кер.: музичний супровід залежно від динаміки.
Завдання логопеда: відтворювати повільний видих, розвиток фонаційного видиху.

Слухання музики: «Гопак» (укр..нар.тан.)
Завдання муз. кер.: розпізнавати музичний твір за уривками, у грамзапису. Спонукати слухати та диференціювати тембри провідних інструментів симфонічного оркестру (скрипкових, духових, ударних ); розвивати вміння визначати жанрову належність музичного твору.
Завдання логопеда: слідкувати за артикуляцією чіткої звуковимови дітей, формувати граматичну будову мови дітей, збагачувати активний словник відповідно до теми твору.

Вправи для розвитку слуху та голосу: Проспівування звуків ах-ох-ух-ех:
1. На форте
2. На піано
3. На стокато
4. На легато
5. На одному звуці
6. По головним тризвукам ладу.
Завдання муз. кер.: сприяти засвоєнню дітьми різноманітних інтонаційних зворотів, включаючи різні види руху мелодії (вгору-вниз ) та інтервали.
Завдання логопеда: розвивати мовленнєві і мімічні рухи, слідкувати за артикуляцією чіткої звуковимови дітей.

Пісні: «Гарна наша Україна» (укр..нар.п.)
Завдання муз. кер.: сприяти формуванню у дітей співочих навичок, вміння інтонаційно правильно співати пісні з музичним супроводом та без нього. Спонукати дітей співати виразно, дотримуючись динамічних відтінків, відображати характер пісні та своє особисте ставлення до неї.
«Кленові листочки»(Н.Грановської)
Завдання муз. кер.: сприяти оволодінню навичками чіткої звуковимови (проговорення тексту пошепки у ритмі пісні), словникова робота з поясненням окремих слів. Формувати основні співочі вміння, проспівування окремих музичних фраз пісні («стрибків», пунктирного ритму тощо), звернути увагу на ритмічний малюнок мелодії. Сприяти вмінню чисто інтонувати мелодію, розвивати правильне звукоутворення.
Завдання логопеда: розвивати мовленнєві і мімічні рухи, слідкувати за артикуляцією чіткої звуковимови дітей, слідкувати за мовленнєвим диханням під час співу та чіткою дикцією, відтворювати іннервацію м’язів язика, активізувати роботу кінчика язика.

Муз.-рух. творчість: «Метелики»(запис)
Завдання муз. кер.: розвивати вміння дітей супроводжувати музично-рухові етюди виразною мімікою і пантомімікою Розвивати музично-рухову творчість, творчу ініціативу та самостійність.
Завдання логопеда: розвивати орієнтацію у просторі, розвивати швидкість, точність і увагу, спонукати до творчої самостійності.

Танці, хороводи: «Гопачок»(укр..нар.тан.)
Завдання муз. кер.: удосконалювати техніку виконання танцювальних рухів; переходити, відповідно до змін у музиці, від одного руху до іншого. Сприяти оволодінню умінням узгоджено рухатися в повільних та швидких парних, масових танцях, в хороводних таночках, об’єднуватись у дружному колі.
Завдання логопеда: розвивати координацію загальних рухів, орієнтацію у просторі, формувати спільну діяльність під час виконання таночку, формувати напруження та розслаблення м’язів тіла.

Гра: «Жуки»(Л. Вишкарьова)
Завдання муз. кер.: закріпити вміння створювати музично-ігрові образи, залучати до самостійної участі у грі. Активізувати пасивних, сором’язливих дітей. Виховувати товариські взаємини між дітьми,толерантне ставлення до ровесників під час спільної музичної діяльності.
Завдання логопеда: співвідносити дії правої і лівої руки, ускладнити гру вигуками ах! Ох! Ух! Ех! на квадратних закінченнях музичної побудови твору, формувати емоційно-вольовий стан під час виконання спільних ігор.

Гра на муз. інструментах: «Я – маленький хлопчик» (укр..нар.п.)
Завдання муз. кер.: Викликати бажання індивідуально чи невеличкими групами відтворювати найпростіші ритми, ритмічними звуками акомпанувати інструментальним творам, пісням, що виконуються дорослим у супроводі фортепіано. Залучати до рухливих ігор з використанням мелодійних, ударних іграшок-інструментів. Розвивати творчу активність, уяву і фантазію.
Завдання логопеда: узгоджувати дії правої та лівої руки, формувати темпо-ритмічні відношення, відтворювати ритмічний малюнок наслідуючи дії логопеда.

[Люка]

логоритміка


Тема тижня: Хто як до зими готується. Звук – О.

Ігрові вправа: «Якщо весело сьогодні» (запис)
Завдання муз. кер.: Розвивати у дітей ритмічний слух, вправляти в чіткому виконанні рухів вправи та удосконалювати вміння відтворювати у рухах характер музики. Використовуючи музичний вступ до вправи для створення відповідного емоційного настрою, спонукати дітей підкреслювати танцювальний настрій виразною мімікою, пластикою рук.
Завдання логопеда: слідкувати за вірним виконанням рухів, а саме – виховання темпоритмічних немовленневих рухів, розвивати координацію у просторі, ускладнити виконання вправи вигуками звуку «О» у сполученні з різними приголосними (от, оп, ой… ) на квадратних закінченнях музичної побудови.

Вправи на розвиток дихання та артикуляціїі:
1. Поклацати язиком (присмоктувати язик до піднебіння та відтягувати донизу, щоб утворилося клацання).
2. Вдих носом, видих – ротом з промовлянням «Ох». На сильну долю – вдих носом, на слабку – видих ротом.
Завдання муз. кер.: музичний супровід у розмірі 2/4 або 4/4.
Завдання логопеда: слідкувати за правильним диханням, та вимовлянням звукосполучення.

Слухання музики: «Випав сніг»(Н.Шевченка)
Завдання муз. кер.: Розпізнавати музичний твір за уривками, у грамзапису. Спонукати слухати та диференціювати тембри провідних інструментів симфонічного оркестру (скрипкових, духових, ударних ); розвивати вміння визначати жанрову належність музичного твору.
Завдання логопеда: слідкувати за артикуляцією чіткої звуковимови дітей, формувати граматичну будову мови дітей, збагачувати активний словник відповідно до теми твору, змінювати інтонацію відповідно до емоційного забарвлення фрази.

Вправи для розвитку слуху та голосу: «Веселі гуси»(укр..нар.пісня-примовка)
Завдання муз. кер.: музичний супровід залежно від динаміки.
Завдання логопеда: формувати правильну артикуляцію та дикцію у дітей.

Пісня: «Щедра Осінь та багата»(Н.Рубальської)
Завдання муз. кер.: Розвивати вміння аналізувати, узагальнювати, порівнювати, впізнавати пісню за вступом, визначати структуру пісні: вступ, закінчення, заспів, приспів. Робота над ансамблем (вчити співати злагоджено, слухаючи один одного, починаючи спів після вступу).
Завдання логопеда: узгоджувати дії правої та лівої руки, формувати темпо-ритмічні відношення, відтворювати ритмічний малюнок наслідуючи дії логопеда, розвивати мовленнєві і мімічні рухи, слідкувати за артикуляцією чіткої звуковимови дітей, слідкувати за мовленнєвим диханням під час співу та чіткою дикцією, відтворювати іннервацію м’язів язика, активізувати роботу кінчика язика.

Танці, хороводи: «Осінь – господиня»(запис)
Завдання муз. кер.: Удосконалювати виконавські здібності дітей у танцях, залучати їх до самостійного виконання. Виховувати танцювальну культуру. Підтримувати позитивний настрій від спілкування та злагоджених танцювальних рухів з однолітками.

«Восени»(С.Майкапар)
Завдання муз. кер.: Конкретизувати і закріплювати поняття «жанр»(«марш», «пісня» , «танець» «полька», «вальс», «народний танець»).Розучувати рухи та окремі елементи танцю. Розвивати ритмічний слух, формувати навички чути зміну характеру музики танцю та відтворювати її у рухах, формувати вміння дітей відображати особливості «музичної мови» в русі (ритм, темп, зміну характеру музики, початок та кінець музичного супроводу).
Завдання логопеда: формувати темпо-ритмічні відношення, відтворювати ритмічний малюнок наслідуючи дії логопеда, розвивати координацію загальних рухів, орієнтацію у просторі, формувати спільну діяльність під час виконання таночку, формувати напруження та розслаблення м’язів тіла.

Гра: «Півник та курочки» (Г.Фріда)
Завдання муз. кер.: Привертати увагу дітей до зміни характеру музики та відображати ці зміни через образно-пластичну та просторово-рухову діяльність, сприяти оволодінню ігровими навичками.
Завдання логопеда: співвідносити дії правої і лівої руки, ускладнити гру промовлянням звукосполучень ко, оп, ой на квадратних закінченнях музичної побудови твору, формувати емоційно-вольовий стан під час виконання спільних ігор.

[Люка]

Напарница атестовалась, вот делала ей папку....

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО
НАВЧАННЮ ДІТЕЙ
АКТОРСЬКІЙ МАЙСТЕРНОСТІ

РОБОТА ПО ОЗНАЙОМЛЕННЮ ДІТЕЙ З РОБОТОЮ ТЕАТРУ,
ЙОГО ПРИМІЩЕННЯМИ ТА ПРАЦІВНИКАМИ
Мета: Проводити роботу з дітьми по ознайомленню з примі- щеннями театру і призначенням його предметного оформлення, працівниками театру та їх обов'язками; поступово вводити в мову дітей слова-терміни театрального вжитку, адекватно стимулюючи до їх використання; викликати інтерес до театру та бажання займатися театралізованою діяльністю.

Методичні рекомендації.
Заняття в студії проводяться один раз на тиждень, тобто чотири
рази на місяць у другій половині дня, але індивідуальна робота, окремі
види вправ, можна планувати два-три рази на тиждень по мірі потреби, в
повсякденному житті.
Щомісяця проводяться студійні театральні ігрові дні, де підводиться своєрідній підсумок попередньої роботи.
Для того, щоб прискорити процес розуміння казки чи літературного
твору використовують таку систему роботи:
1. Читання, обговорення і переказ казки. Починати потрібно з самого
простого : з розбору того, про що йдеться в казці, що робить герой. В
цьому допоможе розгляд ілюстрацій і розігрування дій з допомогою
настільного театру.
2. Існує більш ефективний спосіб, який дає можливість виявити зміст і
послідовність дій, певні відношення між персонажами. Це
моделювання. Воно починається з заміщення одних об'єктів іншими
(ідеально-умовними). Інколи необхідно замінювати не тільки
головних героїв, а й ті предмети, з якими діють головні герої.
Замісники - це кружечки, квадратики і інші фігури, які відрізняються за кольором і величиною, якщо на перших порах дитина важко
орієнтується, що ж, прийдеться допомогти.
На перших заняттях число замісників відповідає кількості героїв, а надалі можна вводити замісники, щоб діти самі відбирали потрібні. Такі порівняння приходять не зразу. Спочатку бажано використовувати , ось такі невеличкі порівняння: показати квадрати і пофантазувати, що це може бути ?(будинок, школа, дитячий будинок, кінотеатр, будка. для собаки).
Показати 2 палички різні за довжиною .Запропонувати не лише
порівняти їх а й скласти невеличкий сюжет.
- це мама і доця гуляють по саду
- це Змій Горинич і Котигорошко .Вони б'ються і Котигорошко
перемагає Змія.
- Це Лісовичок і Гнатик гуляють по лісу.
Коли вибір замісників освоєно, можна переходити до розігрування
сюжетів.

3. Коли діти повністю оволоділи розігруванням казок з допомогою
замісників, можна приступати до «конспектування». Дорослий зачитує
уривок, а діти замальовують розміщення замісників. В кінці утворюється
схема малюнків (серія). Потім дитині пропонується переказати казку за
цією серією. Якщо дитина плутає послідовність малюнків, то можна зайві
прикрити листком паперу, залишаючи лише той малюнок, який необхідно переказувати на даний момент. Це завдання спрямоване на те, щоб навчити передавати основні події прочитаної казки і основний зміст
казки.
4-5. Тепер можна надати дітям самостійність в розігруванні казок.
До цього етапу зміст, події і слова діти уже засвоїли. Тепер можна і розіграти. Спочатку ляльковий чи настільний театр. А потім — гра - драматизація.
6. Коли казка вже добре засвоєна — можна в ній пофантазувати і
змінити сюжет на новий лад, або змінити героїв. По-перше, це викликає у
дітей радість і сміх. По-друге — фантазію і творчість. По-третє казка одна
і та ж не набридає, вона тепер інша.
7. Тепер сюжет казки ми перенесемо на інші заняття: на математику, грамоту, екологію, економіку і навіть комплекси ранкової гімнастики. Тобто казка – як першооснова виховання і навчання буде супроводжувати нас весь час.
Слід відмітити про велике значення підбору казок чи літературних
творів, бо не кожний з них може трансформуватися в театралізоване
дійство. Необхідно щоб оповідання чи казка містили нескладні ( і не
надто образні) діалоги, які легко відтворити. Суттєво важливим моментом є і ілюстрації, що допомагають дітям повніше сприйняти зміст
твору, конкретизують образи, описані події, обстановку, в якій вони
відбуваються.
Для цілеспрямованої роботи з формування творчої саморегуляції і
активності дітей в театралізованій діяльності матеріали досліджень
дають право на висновок, що використання різних жанрів літературних
творів при обіграванні їх сюжетів дає змогу найповніше враховувати
пізнавальні та ігрові інтереси кожної дитини, успішно здійснювати
особистісно-орієнтований підхід.
Далі роботу театральної студії будуємо за такими послідовними етапами.
На наступному- рубежі роботи знайомимо дітей з театром, театральною
термінологією ( театр, афіша, каса, гардероб, фойє, антракт і інші), та
формує ігровий образ через систему казкових тренінгів.
Своєрідність кожного ігрового образу, який створюється при
драматизуванні казок, авторських творів, полягає в єдності типової і
індивідуальної характеристик. Уміння виділяти характерні якості
персонажів формується у процесі нагромадження знань про тварин,
професії людей, стан природи тощо. Маючи відповідні уявлення,
дошкільнята легко відтворюють способи пересування різних живих істот,
їхні характерні пози і інше.
Герої будь-якого твору постають перед нами у різних ситуаціях та емоційних станах, які й розкривають оте типове й індивідуальне в них.
Так, хитра лисиця майже завжди виявляється переможницею, а от у
фіналі казки «Заєць, півень і лисиця» вона опиняється в іншому для цього
образу становищі - бачимо її зляканою, тоді як слабкий півник, котрий у багатьох казках опинявся в зубах лисиці, тут, навпаки, перемагає. Добирати певні виражальні засоби для відтворення рухів і голосів персонажів допоможуть імітаційно-ігрові вправи та творчі вправи. Краще використовувати фронтальну форму проведення занять. На наступному етапі роботи переважають групові , підгрупові та командні форми організації дітей. Як відомо, конкретний образ створюється поєднанням кількох обов'язкових складових: рухів, мовлення, реквізиту.
Вихователь-керівник студії менше втручається в процес виконання
дітьми завдань, а лише стежить за правильним їх виконанням, допомагає
в разі потреби. Діти під керівництвом дорослого виготовляють декорації,
атрибути. Заняття набувають переважно творчого характеру.
А на останньому етапі керівник студії майже не втручається в
організацію театрально-ігрової діяльності дітей, надаючи їм цілковиту
самостійність.
Така форма роботи - як щомісячні театральні ігрові дні надає
можливість дітям здійснювати постановку уривку чи вже цілої п’єси, по
мірі вивчення матеріалу, добирати потрібні атрибути, костюми декорації і
т.д. В ході театрального дійства діти мають можливість проявити свої
акторські здібності та вміння, показати те, чого вони навчилися за місяць.
При організації та керівництві театралізованої діяльності дітей слід
пам'ятати, що всі театралізовані ігри можна поділити на дві великі групи: режисерські та ігри-драматизації. Режисерські ігри розрізняються
за місцем і способом організації: настільні та стендові..
Настільні ігри - це театр іграшок, театр каринок. Стендові - стенд-книжка, фланелеграф, тіньовий театр. Ігри-драматизації поділяються за способом зображення: драматизації з пальчиками, з ляльками бібабо
драматизація як гра самої дитини, імпровізадія - за даною чи обраною
темою, дитина створює образ за допомогою висловлювань, міміки чи
пантоміми.
Треба мати на увазі, що майже кожну казку, оповідання чи тему
можна зіграти засобами будь-якого виду театру, урізноманітнює повторення одного й того ж сюжету.
Діти використовують вже з попередньої театралізованої гри,
вистави, ролі і водночас опановують багатоманітні засоби їх зображення
характерні для різних видів театрів, звичайно, щоб оформити кожний вид
театру, слід створити образи. Не варто гаяти на це часу. Трохи фантазії, а
головне залучення дітей до творчого процесу, виконання ними самими
роботи, збуджують їхню активність, спонукають їх шукати потрібний
матеріал для оформлення, творчо застосовувати уміння з малювання,
ліплення, аплікації.
Якщо діти в кожній театралізованій грі виконують принаймні хоч
якусь роль то щоразу вони почувають себе дедалі більш розкутими, все
частіше створюють нові нетрадиційні ситуації. І цьому сприятимуть в
одному місці групові кімнати, розкладена ширма, в іншому розмщений
фланелеграф. Слід створити умови для тіньового театру й
використовувати його в слушний час.
Настільні театри влаштовувати ще легше — згрупувати іграшки чи
картинки за відомими дітям казками.
Ефективність формування творчої активності дітей під час театралізо- ваної діяльності залежить від вище сказаних умов, але й насамперед, від особистості, творчого стилю, діяльності вихователя. Він повинен сам щиро любити книгу і театр, вміти збудити пізнавальний інтерес у дітей і заохотити їх відображати прочитане чи побачене засобами театралізованої діяльності.