Різдвяні вечорниці и НОВОРIЧНЕ СВЯТО

[Svetius]

Пропоную сценарій різдвяних вечорниць, може комусь стане у нагоді. Буду дуже рада!!!
Різдвяні вечорниці!!!
(Звучить неголосно українська народна пісня «Ніч яка місячна».)


Ведуча. Україна... Золота чарівна сторона... Земля, рясно уквітча¬на, зеленню закосичена. Скільки ніжних, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися, де живуть. У глибину віків сягає наша історія. І чим більше минає часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної сторони нам допомагають книги і самобутня творчість нашого народу: мелодійні пісні, думи, барвисті коломийки, ліричні хороводи, чарівний світ на¬родних казок. Хай же сьогоднішній вечір відкриє перед нами розум, мудрість, щедрість та гумор нашого народу. Тож запрошуємо вас на українські вечорниці!

(Звучить неголосно українська народна пісня «Ніч яка місячна ».)

Господиня. Господи, господи! Як згадаєш, як то ми колись дівува¬ли. Вечорниці такі були, аж тини тріщали, а тепер... Ось уже скоро й треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ні, що не кажи, а світ перемінився. Хоч би й запорожці, хай легко їм тикнеться, чи такі були попереду? Як налетять було з тієї Січі, так що ті орли-соколи. Було, як схопить тебе який, так до землі не допустить, так і носить, що лебідоньку! Ой, ой, ой! Куди всеє те подівалося? (Сумно хитає головою.)

(Стукіт у двері.
Входить чорт, підходить до господині, цілує руки, охає, береться за серце.)

Чорт. Якщо ти, Солохо, не погодишся задовольнити мої страсті і, як водиться, нагородити, то я готовий на все: кинутись у воду, а душу відправити прямо в пекло.

(Господиня — Солоха — задоволено посміхається і вони збира¬ються поцілуватися. Раптом знову стукіт. Солоха біжить відчи¬няти, а Чорт сам залазить у мішок. Заходить голова і на ходу ви¬пиває чарку горілки.)

Голова. Оце, Солохо, ішов до дяка, та дивлюся, у тебе світло го¬рить, дай, думаю, зайду до тебе.

(Знову стукіт у двері.)

Голова. Заховай мене куди-небудь, не хочеться мені тепер з дяком зустрічатися.

(Солоха, подумавши, вибрала найбільший мішок і заховала го¬лову туди. Заходить дяк, крекче і потирає руки.)

Дяк. Рідненька моя Солохо! Я дуже радий, що до вас зайшов!

(Підхо¬дить до неї ближче, кашляє, усміхається, доторкається до руки.)

Дяк. А що це у вас, вєліколєпная Солохо? (Сказавши, відскакує дещо назад.)

Господиня. Як що? Рука, Осипе Никифоровичу.

Дяк. Ти. Рука! Хе, хе! А що це у вас, найдорожча Солохо?

(Підсту¬пає до господині, злегка торкається до її шиї і так само відскакує назад.)

Господиня. Наче не бачите, Осипе Никифоровичу, — шия, а на шиї намисто!

Дяк. Гм. На шиї намисто! Хе, хе! (Знову проходить по сцені, по¬тираючи руки.) А це що у вас, незрівнянна Солохо?

(Раптом чути спів дівчат і стукіт у двері. Пісня «Добрий вечір тобі, пане господарю!»
Господи¬ня ховає дяка у мішок, відчиняє двері. До хати заходять дівчата.)

Дівчина 1. Добрий вечір, тітонько! Чи приймете до хати, ми так хочемо погуляти!

Дівчина 2. Та сказати правду, як годиться, хочемо провести ве¬чорниці.

Дівчина 3. Не турбуйтесь, тітонько, ми у вас побудемо, що нам треба, самі добудемо.

Дівчина 4. Потанцюємо, поспіваємо, а тоді поприбираємо і поза¬стилаємо.

(Дівчата співають ««Добрий вечір тобі, пане господарю!»)

Господиня. Сама не знаю, що вам казати. А чи не буде мене хтось лаяти? Та ще й до суду мене потягне, що я пустила вас усіх до хати!

Дівчина 5. Та що ви, тітонько, та ж, як годиться, у моді в нас ве¬чорниці, ми запросили гостей багато, буде ще й тісно у вашій хаті.

(Здалеку чутно музику. Входять хлопці, співають «Розпрягай¬те, хлопці, коні».)

Хлопець 1. Добрий вечір вашій хаті, уклін господині. Чи веселі вечорниці в нас на Україні?

Хлопець 2. Добрий вечір вам, дівчата, і вам, молодиці! Чули ми, що в оцій хаті будуть вечорниці.

Хлопець 7. Ой, хазяйко, а що це у вас так мало місця в хаті? Що це воно за мішки посеред господи? Може, їх у клуню повиносити?

Господиня (до публіки). Ой, нене!!! (До хлопців.) Та як заважають, то й повиносьте!

(Хлопці витягують мішки, господиня допомагає.)

Господиня. А що це за дівча незнайоме?

Дівчата. Вперше на вечорниці прийшла. Не дивіться, що вона така сором'язлива. Вона і в'яже, і шиє, і співати гарно вміє. А звати її Оленою. Давайте приймемо її до нашого гурту на вечорниці.

Хлопці. Приймемо, звичайно, але хай вона хоч заспіває нам чи що.

Катруся. То й заспіваю.

(Дівчина співає «Порізала пальчик».

Після цього вбігають Феська і Пріська, задихані і знервовані.)

Феська. Чого це ти мене заперла в коморі? Щоб я запізнилася на вечорниці?

Пріська. Таке мелеш, що і купи не держиться. Чого б це я тебе запирала!?

Феська. Ти, ти, капосна, закрила, більше нікому!

Пріська. Гарно щебечеш, та слухаєш погано. Сиплеш із пустого в порожнє. Ти все знаєш. Мабуть, знаєш, що в нашої господині і в печі кипить?

Феська. А знаю (принюхується). Мабуть, вареники. Аж їсти за¬хотілося.

Пріська. З твоїм довгим язиком тільки полумиски вилизувати!

Феська (підбігає до Пріськи і тягне за волосся). Я тобі зараз покажу!

Пріська (верещить). Люди добрі, рятуйте!

Феська. Та цур тобі, аж до генделиків тебе чути! Осоромила на все село!

Господиня. Годі, годі, дівчата, а то ви так голосите, що всі пороз¬бігаються.

Дівчина 1. Феська та Пріська хоч якого дзвона перегудуть.

Феська (зі злістю). Бовкнула, як жаба в болото!

Дівчина 2. Хоч вас двоє, та язиків у вас десять, і торохтять, як вітряк. Кажуть, що з усіх сіл по сім, а я одна і ледве відгризлася. Як не хочете себе чемно поводити, то ідіть геть.

Пріська. Не женіть нас, ми ж цілий день збиралися, чепурилися, вмивалися...

Феська. По пуду бруду відмили, а ви нас в шию. Ми більше не будемо. Дозвольте залишитися.

Господиня. Сварка — остання річ. Дай Боже, щоб ви тихенько го¬моніли, а громада вас слухала.

Господиня. Дівчата, а заспівайте-но веселенької української пісні.

Дівчата. Так ми, тітонько, не тільки заспіваємо, а ще й покажемо.


Виконують пісню «Ой на горі два дубки.»


Дівчина 1. Дівчата, а подивіться, скільки серед наших глядачів гарних хлопців.

Дівчина 2. А й справді.

Дівчина 3. Давайте їх у парубки посвятимо. А нумо, музики, грай¬те веселіше.

(Дівчата йдуть у зал і вибирають собі хлопців.)

Господиня. Якщо хочете, щоб вас справжніми парубками вважали, то танцюйте з нами!
(Український танок.)

Господиня. Дякуємо, хлопці, дійсно вмієте ви танцювати. А за це вам — по варенику та по добрій чарці !

(Виходять баба Параска і баба Палажка.)

Параска. Ой, люди добрі! Що мені на світі Божому робити? Не можна за лихими сусідами на селі вдержатись. Хоч зараз спродуй¬ся, пакуйся — та й вибирайся на кубанські степи! Дав же мені Господь сусідів — нічого казати! Але ніхто мені так не допік аж до живих пе¬чінок, як та капосна баба Палажка Солов'їха!

Палажка. Люди добрі! Що мені на світі Божому робити? Не можна мені через бабу Параску не те що на селі вдержатись — не можна мені через неї на світі жити! Набріхує на мене, судить мене по селі й по хуторах, як скажена собака бігає по дворах, по хатах та вигадує на мене таке, що купи не держиться. Збунтувала проти мене весь мій рід... Не можна мені вже на світі жити. Люди добрі! Благословіть мене скоропостижно вмерти! Нехай мій гріх впаде на Парасчину душу!

Параска. Ой, Боже мій! Свята вона та божа! До церкви ходить Богу молиться, ще й других навчає! Прийде до церкви, простелить хусточ¬ку та й б'є поклони в хусточку, певно, щоб не замазати свого лоба! Знаємо, яка вона свята! Кожного року йде у Київ говіти на Великдень; щороку їсти паску на печерах... Йде в печери до Києва, то ходить по кутку, кланяється, з усіма прощається: «Простіть, Христа ради, в чому я винна». А йде з Києва, то ще за селом роззявить рота, ладна всіх поїсти, ще за селом аж язика висолопить — та вже ладна лаятись.

Палажка. Тьху на тебе, чорнорота... Ой люди добрі! Чого тільки вона на мене не понабріхувала. Я сяка й така, і носата, і губата, і горла¬та, і задрипанка, і лиса ще й до того й відьма. Боже мій! Тільки до тебе здіймаю руки! Я собі молюся Богу, а Параска бреше по селі, що я роблю чари. Чи в неділю, чи то в свято йду до церкви та гляну, що в мене нечисті руки, та й зайду до криниці і помию собі руки й ноги. А Параска бреше, що я біля криниці набираю землі, нашіптую та роб¬лю чари!.. Якби я справді була відьма, я перш за все показала б тобі, Парасю, свої чари біля твоїх воріт, а не біля криниці.

Параска. Ой ні, не можу. Хоч сьогодні пакуйся та й гайда на ку¬банські степи! Оце піду, нападу на свого Омелька—нехай продає землю й хату, бо далі не видержу. Такі капосні люди на кутку!..

Палажка. Божечку, святий! З того часу, як побачила відьму — Параску — коло криниці, вже ледве дишу, ледве ходжу: штрикає мене колька день і ніч. Не можна мені довше на світі жити. Про мене, нехай майстри і сьогодні роблять домовину. Я вже не живу, а тільки мучуся, стогну і тихо молюся. Тож благословіть мене наглою смертю вмерти!

Параска. Ану, Палажко, почекай сваритися! Куди це ми з тобою потрапили? Народу скільки і все незнайомі, молоді...

Палажка. Тю, ти диви, точно залаялися, що забрели бозна-куди. Коли б не на Кирилівські дископляски,бо тільки там, кажуть, так багато молоді збирається.

Господиня. Та ні, шановні, потрапили ви на українські вечорниці в ... Кирилівку. Тож будьте почесними гостями. І не сваріться, невже не набридло ще, з 1873 р.?

Хлопець 5. Дівчата та хлопці, а давайте ще поспіваємо.

(Інсценізація пісні «Ой там, на товчку, на базарі».)

Ой там, на товчку, на базарі
Жінки чоловіків продавали.
Як прийдеться до ладу,
То я й свого поведу
Та й продам.
Із лик мотузок ізсукала,
Взяла свого милого, налигала
Та й повезла на базар,
До терниці прив'язала.
Як наїхало купувальниць,
Як наїхало торгувальниць,
Стали думать ще й гадать,
Що за цього мужа треба дать.
А за цього мужа треба дати (2 р.)
Сорок коней вороних,
Ще й сто рублів золотих. (2 р.)
Ой стала я, подумала:
З кіньми треба возитися,
З грошима треба носитися,
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий,
Він для мене знадобиться.

(Дівчина обіймає чоловіка, знімає мотузку і гордо веде додому.)


Господиня. Гарно ж ви й співаєте. Мене розвеселили. А хто там ще іде?

(Сценка з кінофільму «Весілля в Малинівці».)

Яшка (співає). Соловей, соловей, пташечка
Канареечка жалобно поет.
Раз поет, два поет, три поет...

Горпина. О, Яков Александрович! І ви на вечорниці?

Яшка. Какие вечерниці, Горпина Дор-дор-дормидонтовна?

Горпина. Та так, Дормидонтівна. Вечорниці — це коли всі танцю¬ють, співають, грають, знов танцюють, знов співають і так до самого ранку.

Яшка. А что єто у вас так вкусно пахнет?

Горпина. Вареники, ось покуштуйте, будь ласка.

Яшка. Вы их на вечерниці несете?

Горпина. Аякже. Що ж це за вечорниці без вареників? А як зга¬даю: в молодості понаварюємо вареників із сиром, із м'ясом, з кар¬топлею, з капустою, з печінкою, з маком і просто вареників...

Яшка. Горпина Дормидонтовна! И я с вами на вечерниці. Не откажете?

Горпина. Ну що ви, ласкаво просимо! Посидимо, поспіваємо, потанцюємо, аж до упаду.

Яшка. А что ж мі будем танцевать?

Горпина. Як що? Польку, гопака.

Яшка. Польку? Гопака? В Европах и Америках такиє танці не танцуют.

Горпина. А що ж тоді танцюють у ваших Уропах?

Яшка. Там танцуют новий танец. «У ту степь».

Горпина. У той степ?

Яшка. Нет! «У ту степь».

Горпина. Ніколи не чула і не бачила такого танцю. Якове Панте¬леймоновичу! Навчіть, та затанцюємо разом.

Яшка. Биттє, фрау мадам. Танец включает много «па».

Горпина. Шо? Шо?

Яшка. Ну, фигур.

Горпина. А шо, однієї моєї фігури мало для цього танцю?

Яшка. Ваша фигура, дорогая Горпина Дормидонтовна, как раз. Я имел ввиду количество движений.

Горпина .То давайте швидше вчіть, бо вечорниці вже скоро за¬кінчаться. (Бере руки в боки.)

Яшка. Биттє дриттє, фрау мадам!
Я вам первій урок подам.
Надо поднять к небу глаза
И запрыгать — ну, как коза.
Сперва так, потом можна так,
Доннер-веттер — можна вот так.
А-а-а! Какая боль! Наступили
На любимій на мозоль!

(Яшка і Горпина заходять на вечорниці.)

Господиня. Заходьте, дорогі гості, до нас на вечорниці. Та я бачу, ви не з пустими руками. Несіть свої вареники, та будемо їсти. А ви, дівчата, несіть свої вареники, пора гостей пригощати.

Дівчина 1.
Милі гості, просим сісти,
Вареники будем їсти,
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
Вас чекають у макітрі
Вареники дуже ситні,
Білобокі, круглолиці,
З української пшениці.
їжте, їжте, просим щиро,
Вареники наші з сиром.
Вареники непогані,
Вареники у сметані.

(Під українську пісню «Варенички мої» дівчата розносять вареники.)

Українська народна пісня « Із сиром пироги»

Господиня. Ну що ж, спасибі, любі гості, за пісні, за танці, спасибі, що завітали до нашої світлиці на вечорниці. Проходьте будьте гостями. На вас чекає цікава концертно – ігрова програма.